Запалила лампадку в садах бурштинова осінь,
Одягла у парчу золоту падолист – не в іржу.
Люблю тебе тихо. Суцвіття мого безголосся
Печаллю колише сутінь, ніби колиску чужу.
Украдене щастя болем в мені стоголосить.
Надривно тебе кохаю. А ти не приїхав чомусь...
Лягає між нас павутиння – срібне Господнє волосся.
Вином недопитим залишмо усе... Я навчусь
Розлюбити тебе такого, яким ти ще був учора,
Розлюбити твій голос, неначе яфинка, терпкий.
Я приходила так, як приходить покрова-покора…
Наче сонечка, в гості чекала. Чекала таки…
2011
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=283347
дата надходження 29.09.2011
дата закладки 29.09.2011
я навчуся молитися, стану самозабутньо покірною
і тоді, однієї з безсонних ночей врешті тихо вимолю
собі щастя: із кров'ю у тебе текти під шкірою
і не буду уже ні лавою, ні лавиною
розчинюся в тобі до найменшої крапелиночки
і не буду вже ні гарячою, ні крижаною.
буде вічності мало? то спиниться часоплин такий!
я навчуся молитись і рани тобі позагоюю...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=272604
дата надходження 29.07.2011
дата закладки 31.07.2011
Серед літа і маків пронизує холодом душу,
Між землею і небом бракує вже місця для мрій.
А любові нема - видивляюся в кавову гущу...
Знов у серці зима, і сумує мій янгол вгорі...
Я так вірила серцю, а воно мене зрадило всоте,
Вир чуттєвих інерцій проминув, наче літні дощі,
В прірву фальші зірвались слова всі, колючі на дотик,
Недопита любов - незагоєні стигми душі...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=272496
дата надходження 28.07.2011
дата закладки 29.07.2011
Блукає осінь в позолоті втрат.
І б’є дощами навідліг у шибку.
Колись – один на двох квітучий сад,
Тепер одному – дві розбиті скрипки…
Колись здавалось – вдвох летіти ввись!
А більшим щастя просто не буває.
Коріння слів вузлами узялись.
Листок останній списано. До краю.
І ти не той, і я уже не та.
І тінь не ляже на весільну сукню.
Коли остання взята висота,
Усі теорії відносності відсутні…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=218546
дата надходження 27.10.2010
дата закладки 27.07.2011
Я сьогодні лікуюсь від темряви світлими мріями,
Запиваю гіркий аспірин, тамуючи спогади.
Чи то в мене є щось недосказане,
Не добите дешевими фразами...
На порозі спіткнулася ніч
від мого лише погляду.
Від затяганих буднів смердить затяжною банальністю,
Розрізняти самотність і спокій потрібно навчитися.
Перестати нарешті з реальності
Глузувати і тицяти пальцями,
Й не боятися вкотре самій
Залишитися.
Захлинувся годинник - і тиша накрила кімнату,
Де спинився мій час, як одвічний сліпий подорожній.
Я зберуся - але не зумію.
Надто сильно гуркоче у скронях
Концентрований опіум всіх обіцянок
Роздуто-порожніх.
Забувати про сморід брехні - мабуть, верх інфантильності.
Певно, добре, що час ненастанно робив з мене циніка.
У кулак міцно стиснулись пальці -
Переважував відчай на шальці.
Просто здамся й сповзу по стіні,
бо не стане сміливості.
Ніч прийшла до кімнати й повільно заповнила закутки, -
Саме час для тортур і ударів по хворій свідомості.
Розлилася по венах-артеріях
Тепла ртуть в ізотопах-дейтеріях
І підлога з-під ніг вислизає,
Немов в невагомості.
Отруїли свідомість думки про безглуздість надії,
І розбитий об ніч телефон завалив свою пельку...
Затуливши обличчя руками,
Захлинутись в нестямі сльозами,
й на холодній підлозі повільно
вертатись до тями.
Надто голосно йде по кімнаті занедбана тиша,
закладає у вухах і хочеться десь заховатися...
Поцілуй мене, зраднице - ноче,
Я зроблю тобі все, що захочеш!
Зав'яжи мені очі - і будем
До смерті кохатися...
Кажуть, снишся комусь, якщо довго не можеш заснути,
А я вкотре сьогодні, неначе убита, засну.
Не будіть. Бо ніхто не розбудить,
А що буде - то хай собі буде.
І якщо усміхнуся - то значить
я бачу весну.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=272222
дата надходження 27.07.2011
дата закладки 27.07.2011
ти знаєш інколи трапляються
такі миті коли хочеться забути cебе
коли хочеться впасти долілиць і
не підніматись ніколи
іти щоразу по колу ступаючи на ті самі
граблі й серця
на ті мілкі провалля які ми ховали
під сірими снами
що саме?
ти хочеш хапати руками
нестерпне повітря і бачити світло?
повір незабаром настане вічна пустка
це така пустеля із псевдоземлею
яка поглинає усе і всіх
коли розмовляю з тобою немов би розмовляю
із богом так часто стається особливо
посеред п'яної ночі
і невідомо нікому як цьому зарадити
чи потрібно шукати виходу чи
щось кардинально змінювати?
тому варто змиритись і злитись
із натовпом сірого пороху
я дорахую до ста і засну невблаганно
і тихо щоб дихалось снами і теплими веснами
наші серця такі неохайні вони увесь
час мнуться як постіль у нашому ліжку
щораз нові підніжки
в багнюку лицем і той процент людей
які тебе знову не скривдять є нульовим
хто б що не казав але час є піском
і коли день догорає як останній сірник
коли темінь затуляє нам очі своїми руками
я ловлю себе на думці що дні це не вічність
що можна ще трохи погратись в життя
прокидатись коли заманеться щоб
сонце світило у очі а потім
посеред ночі ти приходитимеш ще раз
і щем поміж ребрами буде пекти
гріховна любов перебродила переболіла і
стала гіркою як осад у склянці гарячої
кави
ми будемо жити неспішно
роками!
століттями!
ми будемо дихати вічно усім на зло
у цих безмістовних рядках!
я всотую пилюку і гамір
помалу так тупим каменем виколюю
прийдешнім світанкам очі і пошепки
говорю про ту ніч де я
розмовляв із тобою
точніше із богом
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=271174
дата надходження 20.07.2011
дата закладки 20.07.2011
...якось я була небом...
місяць золотою сережкою впав у димар
і перекрив дихання цегляному велетню...
та він боявся ворухнутись,
щоб жоден потяг лихом не збився з шляху.
колись під моїм ліжком пролягали холодні залізниці,
на них шукали притулку вигадані істоти,
що мандрували з однієї ночі в іншу.
можливо й досі вони подорожують тими маршрутами
та ліжко вже давно перестало бути моїм.
якось я була небом і згадувала часи,
де могла існувати в серці цегляного велетня.
щотемряви його очі світились через моє безсоння
і він не впускав ранок на першу колію
та мене так вабила недосяжність...
не пам'ятаю коли це трапилось
та я перестала чути розмови нічних пасажирів,
опинившись блакиттю над умовним існуванням будинку...
загубила сережку...
гарний початок дня…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=270832
дата надходження 18.07.2011
дата закладки 20.07.2011
І скаже: «Прощай».
І всміхнеться на всі небеса.
На все піднебесся
Всміхнеться печально і скаже.
І лапи холодні
На плечі опустить сузір`я Великого Пса,
Сузір’я Небесного Пса,
Друже мій – враже.
І віроломно покотиться вітер
Доріжками пізнього скверу.
І шепотітиме довго і мудро,
Мов казку,
Потоптане листя.
За горизонтом розчиняться навстіж
Кроваві з магічними зорями двері,
Щоб Хтось незбагненно великий
Покинув це зраджене місто.
І буде тут Зрада свої святкувати свята.
На правій долоні – печатка її золота.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=271102
дата надходження 20.07.2011
дата закладки 20.07.2011
Обіймати нотатник, хотіти твого дотику...
Перекреслити все - ти не любиш банальних штампів.
Карбувати листи: без адреси, марок, поштамтів
І жбурляти слова, як в десятку сталеві дротики...
Я напружена. Дика. Готова до зіткнень і сутичок.
Тільки ти як поглянеш - розкришаться обладунки.
Чисту воду в долонях з гірських принесу річок,
Щоб про серце моє не лишилось кривої думки.
Щоби сумнів чолом не посмів малювати ескізи
Павутинок-заглибин, що їх іменують досвідом...
А щасливим дарма: засинать чи вставати вдосвіта!
Я кохаю тебе! (Називай це максималізмом.)
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=271058
дата надходження 19.07.2011
дата закладки 20.07.2011
Плейкаст від AmriLaura
http://www.playcast.ru/view/1613913/2fd13202f1d3037ef4a7e9f0dbc88039716a0c42pl
Тягне ніч із фіранок передранішню сірість латаття,
У гущі кавовій втопивсь недопалок сутулий,
Знову сон не наснився, і до відчаю хочеться плакати,
Фіфті-фіфі: хоч,- врізайся у стіну, а хоч, як-не-як, - вирулюй.
Отак і живуть мої ночі з розхристаним тілом,
Майже схожим на душу, абрикосово-зм'яклу від спеки,
До якої торкалась твоя, хоча не торкалися руки
У спотворених складках вологих простирал
Синкопічністю серця, спровоковану ритмом дарбуки.
День прийде із дощем, і побільшає знову озону,
Тільки ти не забуть поливати квітучих гераней
На одному з великих вікОн мого аномального раю...
Хай продовжиться літо, ще не час мені в демісезонне,
Поки тепло, я розкрита до жовтих тичинок, знаєш….
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=271097
дата надходження 20.07.2011
дата закладки 20.07.2011
Гульвіса-дощ. Із хмари. Без адреси.
На нитках краплі звісились живі.
У ці часи гламурного прогресу –
позаздрив я нескошеній траві.
Липневий дощ вже не знімає стресу,
сентиментальність кине якорі,
а за вікном гойдаються берези
і миють ступні в замшевій корі.
Життя зашите, наче вікна в пластик,
а час підступно викрадає…щось.
Позаздрю я ще й горобцям криластим,
бо ж лебедів у місті не знайшлось.
Мов повростАли парасолі в плечі,
калюжі гонять бульбашок юрбу.
Дощ до вподоби лиш мені й малечі:
малечі – в радість, а мені – в журбу.
Я від дощу роблюся нетверезий.
хлюпкий асфальт, мов змокла сивина
Все миють й миють ступні дві берези.
Сентиментальність…в спогади лягла.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=270811
дата надходження 18.07.2011
дата закладки 18.07.2011
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 04.07.2011
Та жінка,що навпроти у вікні-
Вона завжди,немов когось чекає...
Гортає доля сторінками дні,
Світанки зустрічають теплим чаєм
Її самотність.Хто вона така?
Кому дала обітницю чекання?
Її любов-вибаглива й терпка,
Була для неї перша і остання.
Та жінка,що навпроти у вікні,
Як стигла осінь,зрілістю налита,
Вона завжди всміхається мені
І посмішка її-така неспита!..
Вона не знає,що то-суєта,
Ранковий гамір,натовпи,затори...
За друга має білого кота,
Про все на світі з ним вона говорить!
А він клубочком ляже біля ніг
І щось крізь сон тихесенько муркоче...
Отак минають ранки їх сумні,
Впадаючи в глибоке русло ночі.
Гортає доля сторінками дні,
Вони ж летять-рутинні й безтурботні.
Та жінка,що навпроти у вікні...
А може то і є моя самотність?
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=267864
дата надходження 30.06.2011
дата закладки 30.06.2011
Не знаю навіщо ця зустріч дарована,
Така несподівана,
ніжно очікувана...
З тобою говоримо різними мовами..
І іноді погляд
читається викликом..
Твій слід на папері -
Так просто стирається..
Твій голос крізь втому...
І хмари збираються...
Проллються дощем,
Проживем як історію..
Так легко не бути
і бути
з тобою нам...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=32499
дата надходження 07.07.2007
дата закладки 30.06.2011
Ця пристрасть, розлита у глечики,
Така іронічно вільна,
Коли ми ще були малечею,
Я так тобі щиро вірила.
Ця сукня, з дощем і квітами,
І втома від танців поночі,
Нас тягне туди магнітами,
Ми слова не знаєм - «боляче».
Ми просто його не вивчили,
Бо ще вчителі не стрілися,
Згадай, як тоді під вишнями,
Нам легко жилось - раділося.
Згадай, як кружляли в сутінках
Без музики і без оплесків,
А потім я зняла сукню
І ми танцювали босими.
Не було дурного сорому,
І бруду - ні ані крихітки,
Той танець був не для гонору,
Той танець був не для критиків.
Заради весни і юності,
І зірки, що з неба падає,
В життя заплітали руни ми,
Руїни.. - хай інші згадують.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=79538
дата надходження 15.06.2008
дата закладки 30.06.2011
Так дихалось дитинством і безмежністю.
І цілий день – все літо – на дворі.
І не було ні грамика буденності,
А тільки диво – небо, ліхтарі,
Зів’ялі квіти, цуценя сусідське,
І водяний, барвистий, пістолет.
І ми тоді ще не уміли світськи
Вести розмову,
Тільки шкереберть,
Стрибаючи зі сміху на образи,
Такі що забувались водночас.
І ми тоді не думали ні разу,
Що промене оцей казковий час,
Що станемо ми стримано-дорослі,
І гойдалку забудем і квача
І колискові нам замінить проза,
І дивний сум поселиться в очах.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=211554
дата надходження 19.09.2010
дата закладки 30.06.2011
...конкістадору тісно у цьому місті,
двісті натяків на останню примару,
триста дотиків повз намисто
і обличчя холодне, землисте
пробачає натхненно нездару.
конкістадору хочеться пити,
спрага його опустошує літо.
я приручити могла навіть вітер,
тільки не вміла нікого любити.
він же збирав із очей намистинки,
з жінки здирав золотаві обгортки.
зустрічі дивні й напрочуд короткі-
збиті у ритмі й у втраті відтінків.
місто ховає байдужість в заторах,
порох ілюзій в кімнаті порожній.
дотик і вічність давно не тотожні-
тісно в цім місті конкістадору...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=267770
дата надходження 29.06.2011
дата закладки 30.06.2011
Шукаю себе…
Ім’я моє забуте шамотить беззубий всохлий кущ.
Його вузли зав’язані на пам’ять
Розкажуть не одну легенду…
Йду до себе…
Моє ім’я забуте несміло викаже скавчанням дріт
тролейбусний, чіпляючись за ніч,
Рахуючи стовпи, немов зарубки…
Живу давно…
Загублена в світах,
На поверхах,
В безсонних звалищах думок…
І сновидою, п’янючою від келиха нічної прохолоди
Залізу в сон до тебе, щоб намацать всі твої скелети,
Заховані у вірну шафу, між тисячі відімкнених шухляд…
У світ попід подушок зазирну.
Хоч в мить відвертого і по дитячому простого сну,
Коли всі щиро посміхаються своїй найбільшій таємниці,
Прошепочи моє ім’я прадавнє!
Шукаю себе…
Забрідаючи на сталеві кордони електричних дротів,
Які щосекунди світ межують на день і ніч…
Блукаючи втрачаю всі позначені на карті віхи,
І лише пам’ятаю дощ, який постійно заганяє в ліжко…
Долоні я немов листи читаю, шукаючи у древніх Фоліантах
Своє загублене ім’я,
Яке б знайшлося поруч із твоїм…
Просочені мої дороги часом.
Вирізьблюю підборами позначки,
Аби тобі, коли настане час, було відомо де мене шукать!
...ось вулиця з моїм ім"ям у вікнах...…
30.06.2011р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=267804
дата надходження 30.06.2011
дата закладки 30.06.2011
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 28.06.2011
Так втомлююсь від буднів і турбот,
Мов вичавлена,падаю безсила...
А де ти,казко втрачених пригод?
Нема тебе,намріялась,наснилась
Мені з гарячки,в душу увійшла,
Як теплий дим в застиглу прохолоду,
Немов з граніту цвітом проросла,
Запала в серце крапельками глоду.
Солодка казко,як мені втекти
Від сірих буднів,розпачу,від себе
В твої далекі,сховані світи,
В твоє безхмарне волошкове небо?
Нема дороги-мохом заросла,
Розтанув світ,як марення строкате!..
Юнацькі сни-натягнута стріла,
Яку душа не хоче відпускати.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=267251
дата надходження 27.06.2011
дата закладки 28.06.2011
Котить літо стиглими житами
Запашні припечені хліба.
Вже крадеться вересень стежками,
Ох,якби не стрітися-та ба...
Так жалію ту стару тополю,
Що на стріху струшує росу,
Розбере до відчаю,до болю
Листопад пісенну ту красу...
І вкрадуть смагляві мароканці
Жовтий диск з високої гори!..
Відгуляє літо свої танці
І погубить теплі кольори.
І світанки випустять тумани,
Щоб пливли димами по ставках...
Ох,яка ж ти,осене,нежданна,
Як полин душі моїй гірка...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=267368
дата надходження 28.06.2011
дата закладки 28.06.2011
А знаєш, давай одружимось. В такому я ще не бабралась.
У соцмережеву кліточку «Змінити сімейний стан»
поселимо галку «Змінено», а краще когось із зябрами,
якими простіше дихати під зливою привітань.
З’єднаємося вечерями, сорочками і комірками,
дізнаємось наші прізвища і розміри пальців рук,
здивуємо недалекістю торгуючих ювеліркою,
і мною – твого директора, й тобою – мою сестру.
Я звикну щоранку пахнути одною і тою ж спермою,
мінятись зубними щітками, слідами вологих ніг,
мобільними телефонами і пульсовими перервами,
і спати до тебе спиною, і плутати наші сни...
Напевно, давай одружимось. Як мінімум, це недорого.
Ні віз, ні дипломів, зрештою. Ні щеплень чи обрізань.
Ні вибухонебезпечності: барила – з промоклим порохом.
А з часом вже якось визначим, під котрим живе гюрза.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=267186
дата надходження 26.06.2011
дата закладки 26.06.2011
Бути твоїми руками,
роками,
ріками,
Пестити ніжно зап'ястя твої стигмовані.
Ніч застелити шовками і оксамитами,
Дихати киснем тобою електризованим.
Ніч геометрій і дике тремтіння подихів,
Пальці на шкірі карбують послання древності.
Ця передмова повільно, та зводить з розуму, -
Я поцілую у серця твого безмежності.
Щоб від пророцтв не тікати.
Чекати,
вірити.
Ти на долонях написана вітром-фарбами.
Я поцілую у душу вустами щирими,
Тільки щоб очі твої не ставали хмарними.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=263727
дата надходження 07.06.2011
дата закладки 25.06.2011
Завтра буде не так -
Ти забудеш мене помічати
І знайомі слова
Непомітно втрачатимуть смак.
Я триматиму ніч,
Та світанок заповнить кімнату
І життя без облич,
Кіноплівками спогадів вспак.
Завтра будеш не ти
Відкривати для мене цей Всесвіт,
Відміряючи крок
Заспокоєним серцебиттям.
І якщо вже не я
В твоїх спогадах завтра воскресну,
Десь на заході дня
Доторкнися до наших зірок.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=266907
дата надходження 25.06.2011
дата закладки 25.06.2011
Напевно руки...Ні! П'янкі вуста!-
Не знаю, що в тобі кохаю більше.
Я напишу зізнання на листках.
Я зовсім щира.....я з тобою інша.
У сновидіннях, мріях і думках
Мені тебе завжди було замало.
Не за життя, а ще на небесах
Тебе я вже так пристрасно кохала.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=266912
дата надходження 25.06.2011
дата закладки 25.06.2011
Слова, що призначалися тобі,
Злітають з уст, щоб розчинитись в часі,
І вкотре у абсурдній боротьбі
Моя душа сама собі здалася.
Ніхто не впав. Ніхто не переміг.
Фортеці залишилися стояти.
Я ж відступив. Хоча, напевне, міг –
Повинен був бажання подолати.
Немає переможців у війні,
Де Ангели свої ламають стріли.
Де Змій-спокусник серце рве мені,
Не вірю, щоб у тебе не боліло.
І з часом будуть спалені мости,
Проявляться з пітьми бетонні мури.
Поблідне давній надпис «Я + ТИ»,
Дощем осіннім сплачуться скульптури.
…Любов, що призначалася тобі,
Краплинами на інших розтрачаю.
І серце – на шматки… Та, далебі,
Я сам в собі повільно догораю.
24.06.11
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=266867
дата надходження 25.06.2011
дата закладки 25.06.2011
Глухонімі музиканти
прислухайся до їхньої симфонії
розрізаного повітря
тисячами кульбабок
забутого голосу
ці клавіші
чорно-білої тиші
грають порушеним кольором
у залах самотнього всесвіту
прислухайся..
та кожна акапультація іхньої щирості
музики серця
зустрічає землю
вже давно
спустошених слів..
голо
с(л)ів.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=266885
дата надходження 25.06.2011
дата закладки 25.06.2011
Я тобі примарилась спросоння...
Ніч снувала зорі з рукава,
Срібний пил летів на підвіконня
І блищала росами трава
В місячному сяйві,наче іній.
Під ясними кулями лампад
Тінями кривих розмитих ліній
На стіні окреслювався сад.
І тополь м'які,пухкі ворсинки,
Мов мушня,спускалися на став.
Із сузір'їв срібні павутинки
В небі місяць вправно виплітав.
Я б тобі лишилася на спомин,
Як солодкий запах мигдалю!..
Але сонця вранішнього промінь
Спопелив фантазію твою.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=266818
дата надходження 24.06.2011
дата закладки 24.06.2011
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 24.06.2011
Вона збирає метеликів й кладе їх у кошик з ромашками,
Відтягує спокій до вічності й читає уголос книжкИ.
А він заперечує дійсність, відшкрябує попіл із пастками,
Вирізьблює з дерева квіти й вплітає в жорсткі мотузкИ.
Між ними мілІметри відстані на мапі чужої держави,
Лиш крок до сумного екрану і подих до висі небес.
У них все не як у закоханих, не як у чужинців й бувалих.
У них лише мрії про небо і мить Інтернет-них чудес.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=263357
дата надходження 04.06.2011
дата закладки 24.06.2011
Я довго їду вишневими садами…
Озонові струмені накрохмалюють повітря…
Я довго їду повз старезні стіни,
Повз балакучі віковічні ворота,
Які ніяк не зчепляться у поцілунку…
Сутінки надихають жасминові гілки
Писати ароматні поеми про кохання…
Видовжуються тіні і мої руки сягають неба,
І тополина стрункість малює драбини,
І ось я вже збираюсь вище і вище…
Кінь мій безстрашно рахує щаблі,
Повня вдивляється у очі подорожніх…
Схарапудився вітер, скочів на ноги,
Та якось незграбно плаща мого смикнув,
Гриву закудлав, волосся моє стрепенулось,
І чиясь п’ятірня затулила пів ока небесного...
Зірваним голосом зашепотіли брами,
Тягнуть мене за рукав.
Чіпляються хащі.
Думка за думку здирають мій спокій
Страхітливі тіні верб плакучих
Здирають плаща, ріжуть на стрічки безсоння
І зі сміхом вплітають їх в коси.
На пальці намотують стебла й коріння
Сумнів пророщують, ніби пшеницю…
Рубаю канати свідомості лезом,
На волю пташок випускаю співочих.
Визбирають зерня суму,
Видзьобають неспокій,
Виспівають з мене скрипучі голоси старої брами,
Розплутають гнізда сумнівних ідей,
Які вже вмостились на білих зап’ястках…
Рубаю пазурі нічних потвор - жалів,
Лезо б’є - голови триглавого болю летять у безодню!
Я знову сідлаю коня.
Повня на варті.
Небом мандрують зорі.
Серцем мандрує кохання…
Пальчики мандрують
ранковими заростями на твоїх грудях…
Боюсь упійматись…
Сон твій чуткий…
Сон мій чіткий.
Я довго їду вишневим садом,
Торкаюсь злегка стиглих плодів…
Соковито…
Посміхаюсь …
Я посміхаюсь у ві сні тобі…
І повні за вікном…
І вишням над дахом…
І вітру в волоссі…
19.06.2011р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=265855
дата надходження 19.06.2011
дата закладки 23.06.2011
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 22.06.2011
Цей біль проймає до кісток,
Цей біль душі моїй знайомий
І я,відірваний листок,
Лечу за вітром в невідоме.
Ці вікна,що ведуть у сад,
Росою вмившись,аж голосять
І кличуть нас туди,назад-
А там лиш осінь,осінь,осінь...
А там,в покинутім саду,
Така печаль,така розпука!..
І я в багрянці тім бреду,
Горю в своїх душевних муках...
Отак і листю між гілок
В осіннім золоті згорати...
Якби ж то можна,як листок,
Від серця спогад відірвати!..
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=266009
дата надходження 20.06.2011
дата закладки 21.06.2011
Давай забудемо вчора,
Як наче тільки здалося...
І сонце сховане - вгору,
І знов веселку в волосся.
І по калюжах босоніж,
І дощ ловити губами,
Свобода щоб аж до втоми,
Попутний вітер думками.
Щоб знов гармонія - в серце,
Безмежна велич - просторам...
Вогонь в душі озоветься...
Давай забудемо вчора...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=265483
дата надходження 16.06.2011
дата закладки 21.06.2011
Трамвай прямує у депо,
Прошу вас, вийдіть на зупинці
Я хочу так, як у кіно -
В нім залишитись наодинці.
І прямувати далі в ніч,
Наповнену весняним шармом,
Там, де нема нудних узбіч,
Чужих очей – то все за кадром.
Не хочу чути запитань
Про те, що жде в кінці маршруту
Душа під владою бажань –
І мрій, а далі будь-що буде!
Вони наповнюють мене,
Солодка та гірка отрута
І змушують забути те,
Що я в умовності закута.
Не буде жертви на олтар
І кров не потече по скроні,
Я відпущу своїх примар,
Чекати щастя на пероні.
21.05.2011
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=265937
дата надходження 19.06.2011
дата закладки 19.06.2011
Захрустять сліди у мерзлій піні.
І чиєсь задивиться вікно, —
Як ступають поруч наші тіні,
Що колись не стрінулись давно…
(Скиба Роман)
Минають днів шалених естафети,
згорає ніч на мареві зірок,
щасливий сон на клаптики подертий
між диких зграй сполоханих думок.
В твоїм вікні, мабуть, щасливі лиця.
Вже інша роль, не вернемся назад.
І пилом мрій сумує на полиці
тобою подарований агат.
Яке чудне незношене намисто!..
Земних бажань розірвані стежки.
А ми ж колись зустрілись ненавмисно,
а як мені далось воно взнаки...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=265679
дата надходження 18.06.2011
дата закладки 18.06.2011
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 18.06.2011
Вона одягала сукню, щоб прикрити розбите серце,
На дуже високих обцасах танцювала на табакерці.
Вона гордовито несла у танці важенну душу,
Яку прикривали із шовку звабно кокетливі рюші.
Безсоння в туребку від бабці пакувала, щоб трапились потім,
Де рейки зійдуться і станції, якщо не запізниться потяг.
Як стане колоїдним простір, то всі паралелі зіллються
У пристрасть, яка виходить за межі всіляких презумпцій.
Вона замовляла роумінг із акцією на вічність,
Гоїла диханням штучним свою покалічену дійсніть.
ВіндУ прочиняла, як вікна у сонячну несистему,
Напнявши на тіло хмари від частої еритеми.
У ліжко втрапляла із тінню, завше чомусь "валетом",
Творила малюнки фантазій за відомим лиш ій трафаретом.
Своїх некохань натюрморти вкладала у липові рамки,
Коли ж починала білими,- не втрапляла ніколи у дамки.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=265677
дата надходження 18.06.2011
дата закладки 18.06.2011
...ти навчився наш світ помічати на мапі,
відзначати червоним й вдивлятись у хмари.
Мій малесенький Бог зависає у Скайпі,-
теревенить ні з ким під тремтіння гітари.
Я навколо будинку кружляю вже всоте,
бачу світло бажань і нудьгу монітору.
Від зими до зими... я звичайно не проти,-
хоч звелось до "ніколи", але поговорим.
Ти навчився в наш світ не впускати сторонніх,
розмовляти піснями, у вІршах блукати.
Ми рятуємся снами й радієм безсонню
і ховаємо ніжність в безглузді цитати.
...я навчилась складати листи на коліна
і просити у себе на втечу дозвіл.
Не єдина,то й що? Вже не чують стіни,-
про любов тільки мовчки кричать дорослі.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=264885
дата надходження 13.06.2011
дата закладки 17.06.2011
Старий рояль ще й досі пам'ятає
Тремтливих пальців ніжність і тепло...
Мій любий друже,нас давно немає,
В розбиті шибки снігу намело.
І голос серця в клавішах втопився,
Як теплий подих в келисі вина...
Брилем стареньким дах наш похилився,
В трухляві шпарки дихає весна.
Моя відрадо,все давно забулось,
Знов розтривожив душу тихий жаль:
В порожній тиші клавіша здригнулась-
Мене впізнав столітній наш рояль!..
Старі картини пліснявою вкрились,
Пилюка з'їла барви полотна...
І знов думки роздмухані злетілись,
Немов мушня на вогник до вікна!..
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=265564
дата надходження 17.06.2011
дата закладки 17.06.2011
блакитною зимою тягнеться пам’ять в мені…
вона проростає тюльпаном на дні недопитої кави.
Квиток в незакінчені дні залишає право на вічність,
І вітер в дорозі загубить мої перламутрові ночі-
це буде сьогодні доречно…
мій поїзд втопить мене і русалки сховають у мушлю,
їхні довгі ножі перетворять мій одяг у сітку.
срібним лаком покриються втомлені навиком риби,
я вкраду їх шкіру і собі приклею на спину.
сорок днів залишилось до заходу сонця у воду,
я чекаю його, щоби вкрасти останнє проміння.
в мене сотні думок, з них я роблю собі намисто,
в мене хворі жінки, що накриті прогнившим листям.
я лікую свій страх новим елементом у ліжку,
якщо хочеш, то можеш зварити розсипану каву…
і русалки, що тихо співають в мені,
заберуть тебе в море, так само ритмічно і п'яно.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=236324
дата надходження 22.01.2011
дата закладки 17.06.2011
Жінки, заховані в автомобілі.
На їхніх платтях проростають влітку маки.
Від їхньої мови тхне алкоголем і часом,
І їхня любов залишає фізичні відзнаки
Дихають в такт з місцевими радіохвилями,
В них на руках сліди від невимитих опіків.
І поки ти пишеш про них свої скромні поезії,
Вони забувають свій вік у салонах загублених опелів.
На їхніх червоних губах народжують нові історії,
Щоб тихі свої дні приправляти гіркою корицею.
Ти вдихай їхній запах волосся у весняно-холодних вітрах,
Й видихай їхню сонну любов в свіжі булки з хмільною чорницею.
Ці жінки, що так часто мовчать,
Люблять вдома читати поезію,
Загинають свій сум, як кути в сторінках,
Й декламують вірші про нічну Полінезію.
І найбільше плачуть в віршах про жінок,
Що так дивно подібні на їхні історії...
Ці жінки, що ховають свій біль у сумках,
І щоранку припудрюють горе.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=236411
дата надходження 23.01.2011
дата закладки 17.06.2011
Спека розпочалась близько шостої,
Розмішана з чаєм й календарним відліком.
Під сірим паркетом із дотиком босої,
Що ніжно ступає повітряним місяцем.
І руки свої загортаючи в папороть,
Торкались чола його в ажурному світлі.
Будуваличовни йому в підсвідомому вимірі,
Розгортали міста без кордонів і жителів.
Й зацвітали сади з-під сухого асфальту,
У квартирах, де спали приручені квіти.
І в рожевому небі витав запах ладану,
Розливався в кімнаті й цілував йому шкіру.
А під ранок звучала невинності музика,
Розкидала на місто проміння і персики
І зникали міста, залишаючи істини,
Відцвітали сади забираючи всесвіти.
І обличчя його наповнялось самотністю,
Коли він просинався в холодному березні,
Залишав її образ, забував її руки
І розмішував з чаєм календарні окрестності
І ховав своє тіло у запахи ладану,
Загортав теплий вечір у квітчасті простині.
Повертаючи сон свій про місто і музику
В тонкі пальці його вінтажної босої
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=265569
дата надходження 17.06.2011
дата закладки 17.06.2011
Залишила себе в світлинах,
в епізодах твоїх сновидінь.
І чкурнула… – Пробач, я не винна! –
тихо-тихо, як світла тінь.
Я звільнила тебе від себе.
Відтепер, щоб впізнати мене,
постаратися стерти треба
оте покриття захисне.
Не очікуй мене в перехрестях!
Пошукай в попільничці… Дивись –
перевтілилося у безцінь
те, що звалось любов’ю колись.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=255189
дата надходження 21.04.2011
дата закладки 17.06.2011
Ти був післявчора, бо вчора ти бути не вмів.
Серед суєти, нетутешності, вічно чужого,
Поміж небуття, де назАвжди самотньо-німі
Сиділи вони і єдиного кликали Бога.
Ти був післявчора, бо вчора ти вдарився в глиб
Думок, почуттів, божевілля, фантазій і блюзу.
Бо вчора, я дійсно слухала музику риб,
То риби мені нашептали чергову з ілюзій.
Ти був післявчора, бо вчора тебе не було.
Бо вчора я брала своє божевілля за руку,
Бо вчора на наше, недавно ще сіре, тло
Сідали спочити бітлами написані звуки.
Ти був післявчора...
Ти був чи не було тебе?
Тихо дихала ніч, мою лоскотала душу.
Не бійся....не варто....краще скажи тепер,
Що ти післявчора знов народився сущим...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=224881
дата надходження 27.11.2010
дата закладки 16.06.2011
серед орбіт знешкоджених вагань...
ув антуражі скривджених амбіцій...
стою сама... зніміла від картань
минувщини... здавнілий панарицій
на пальцях, на душі
... на вчора...
Невиліковно на самотність хвора.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=248180
дата надходження 19.03.2011
дата закладки 16.06.2011
Перший високий промінь зігрів пелюстки
білих і безіменних, змерзлих до ранку квітів.
Дивно вони тремтять,
Наче у сні зимовім твої повіки,
Коли у вікні ще непевне напівсвітання
і крізь фіранку видно мигтіння снігу,
темно-плямисте на сивім екрані хмар.
Так від початку року сніжне насіння
Впало, розтануло, і аж тепер зійшло
Схожим на нас безіменним і білим цвітом.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=265394
дата надходження 16.06.2011
дата закладки 16.06.2011
Дихай, Лялю, дихай! Ти ж так просила неспокою.
Дихай, Лялю! Ти ж не любиш простих завдань.
Ти ж така ілюзорна, з усіх боків заримована.
Ось маєш поле бою! Ні рими тобі, ні пера!
Смійся, Лялю, смійся! Хто навчить тебе програвати?
Смійся, Лялю! Може, більше й не буде змоги?
Ти не хочеш піддослідним кроликом? Кажеш, горда?
Перестань "проти всіх". Або хоч взагалі перестань.
Дихай, Лялю! Дякуй Богу, ніхто не чує...
Пізно після падіння махати уламками крил.
Годі шукати винних. Небо - остання інстанція.
Ось тобі запальничка. Тільки вірші не пали.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=231402
дата надходження 26.12.2010
дата закладки 16.06.2011
Ти пахнеш терпко-терпко,як шафран,
Морозним вітром дихаєш у душу!..
Рум'яне сонце впало в океан,
Немов достигла випалена груша.
І теплі хвилі котяться до ніг,
Розносять шепіт тихий берегами,
І свіжий вітер свище,як батіг,
Гойдає саван вишитий над нами.
І я ще хочу вірити в обман,
Надпити з вуст усміхнених отрути?
Ти пахнеш терпко-терпко,як шафран,
Цей аромат ніколи не забути!..
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=265263
дата надходження 15.06.2011
дата закладки 15.06.2011
Весна розілляла густі акварелі,
Вдихнувши життя у сумні вітражі,
І блимають стрази з небесної стелі
Прямісінько в шпарки душі!
І я з насолодою спрагло ковтаю
Повітря духмяний коктель!
І ноти дзвінкі,мов краплинки,стікають
На плечі з потрісканих стель.
І скелі-будинки,немов оживають,
З їх тріщин хлюпочуть струмки!
Стрибнувши з балкона,у море пірнаю
Підсніжників ніжних,п'янких!..
І все забуваю!Себе забуваю!
Втрачаю над тілом контроль,
І в душу чиюсь,не спитавши,вриваюсь,
Зламавши таємний пароль!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=265018
дата надходження 14.06.2011
дата закладки 14.06.2011
Не дивися на мене – я хвора.
Мої очі – безодня гірка.
Вже не янгол я – справжня потвора.
Не торкайся мене – я бридка.
Моє серце у камінь закресло.
Мовби кригою вкрились вуста.
Покохав ти красуню принцесу,
А лишилась одна самота.
Відпусти, не тримай за долоню.
Ця хвороба лиш тільки моя.
Не цілуй мене ніжно у скроню.
Вірний лицарю, я - не твоя.
Не дивися на мене. Ти чуєш?
Іде геть! Свого серця не край.
Все одно ти мене не врятуєш.
Не губи хоч себе... Прощавай...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=264446
дата надходження 11.06.2011
дата закладки 13.06.2011
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 13.06.2011
...дозволь скам'яні́ти...
сита підвищеним голосом,знищена-
тріщина свіжим струмком на долоні.
Майже сторонні, підкинуті часом-
ласа до спогадів в сірім вагоні.
Це передсоння наповнене страхом-
лахи діряві в кімнатній печері,
а на вечерю спішать сни далекі.
Реггі образ не почути нікому-
крапочку.кому,крапочку.кому,
Що тобі там до моїх майже вІршів?-
знищив себе? Повертайся додому-
крапля чорнила на пляшечку рому
й знову не спи, заспівають пірати
пісню про те, як звикаєш втрачати.
Тільки дозволь мені стати камінням
синім, холодним, вбиваючим мрії-
стати камінням для тебе на шиї...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=264433
дата надходження 11.06.2011
дата закладки 13.06.2011
обіймають не ті, і дзвоню не до тих,
і комп'ютер стирає файли...
і бракує повітря на ще один вдих,
бо не вірю, що "все буде файно"
і сиджу над рукописом, молю натхнень,
як художник сліпий над мольбертом...
і шукаю свічу, бо не видно й удень
де фальшиво, а де відверто.
добираю слова, і нема до ладу,
і невпинно шукаю виходу...
сивий янголе мій, я наосліп іду,
ще не навчена світлом дихати.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=263487
дата надходження 05.06.2011
дата закладки 12.06.2011
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 12.06.2011