Я інколи не хочу говорити.
Міліє дух чи губляться слова...
Душа й тоді лишається відкрита,
застуджена, завітрена, слаба,
розгублена і сповнена розпуки
нагої правди.
Правда - сущий гріх...
Напасть нудженна, посестра розлуки,
самотня тінь чужого між своїх,
ненависна і жадана захланно.
Безжальний кат, гидка смоктальна твань...
Я інколи не смію говорити -
міліє дух від висліпаних знань...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=399453
дата надходження 08.02.2013
дата закладки 09.02.2013
...Ти опускаєш тремтячі руки в пусті кишені,
сідаєш мовчки,встромивши погляд в стару підлогу,
сьогодні пізно шукати винних,звивати межі,
сьогодні сором і більш нічого,та й Слава Богу.
Картатий відчай проймає наскрізь,німа оселя,
дорослі діти,зсірівші стіни і крапля дьогтю.
I вже не чуєш як хтось благає відкрити двері,
і вже не хочеш до того світу,чужого болю.
I вже не тямиш чого хотілось,про що мовчалось
колись у парку, де круглий місяць над головою,
де так яскраво ясніли зорі і серце рвалось,
і цілий всесвіт палав коханням, горів з тобою.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=397700
дата надходження 03.02.2013
дата закладки 04.02.2013
Така погожа світла вись-
Вогні горять, немов софіти,
А ялинкові пишні віти
У мерехтінні зайнялись.
Хрумтить скоринкою сніжок
І до небесної кошари
Зірок прибилися отари
Скубти́ шовковий моріжок.
Витає світлий дух Різдва:
Горять лампадки веселкові
І пахнуть пряники медові,
Довкола множаться дива́.
Святочно вкуталась земля
У тонкосрібну павутинку,
З долоньки здмухує сніжинку
Рожевокриле янголя.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=389121
дата надходження 01.01.2013
дата закладки 04.01.2013
А раптом завтра впаде перший сніг?
Галина МИКУЛА
Не нужно бояться, он вовсе не страшен,
Он робок, застенчив и очень раним.
Он так скоротечен и в городе нашем
Живёт он моментом, мгновеньем одним.
Небесной перины шов будет распорот,
Снег станет для осени крайней межой…
Он ляжет спокойно, укроет весь город,
Напомнив, что значит быть чистым душой.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=381582
дата надходження 30.11.2012
дата закладки 30.11.2012
Плаче Львів…
На бруківці
Стоять калюжі
Мов живі…
Всі будинки
Та їм байдуже
Що не вдвох…
Ми з тобою
Тепер окремо
Бачить Бог…
Що без тебе
Життя даремне
Плаче Львів…
Від Личакова
До Пустомит
Хоче він…
Щоб з тобою
Були разом ми
В небесах…
Нашу зірку
Сховали хмари
Знаєш сам…
Сто ночей
Я тобою марив
Плаче Львів…
І росою
Стікають сльози
По траві…
А останній
Трамвай відвозить
Почуття…
Мрії наші
Назад в минуле
Це життя…
Ми до нього
Пін-код забули
Плаче Львів
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=191636
дата надходження 24.05.2010
дата закладки 29.11.2012
Вже не чекаю... Осені печаль
Вповила серце в неозору сутінь.
Дрижить на склі сполохано кришталь,
Мов за́вода моєї каламуті... (Леся Геник)
Іще чекаю...
Дива з-поміж див...
Ось-ось торкнеться і стече сльозою
пухка сніжина, що Господь творив
і філігранно вибавив Рукою
у крихті досконалу чистоту,
красу і міру миті в піднебессі...
Іще чекаю...
Вірою росту
в дитячу казку…
Ось уже воскресне,
як тільки Янгол зі свого крила
розсипле зимно-кришталеву тишу
під сяйвом срібла місячного тла,
і давній трепет серця розколише…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=378049
дата надходження 15.11.2012
дата закладки 15.11.2012
Я просыпаюсь с мыслью о тебе,
И с той же мыслью засыпаю ночью.
Ты не со мной.. И как мне быть теперь?
Я без тебя на части рвусь. На клочья.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=377992
дата надходження 15.11.2012
дата закладки 15.11.2012
Рука в руці… мурашки по тілу…
Губи до губ… хміль в голові…
Медовий присмак приносить цілу
Чашу прозорих росинок з трави.
Дотики пальців… оголені плечі…
Топиться так шоколад на вогні…
Жодних табу, лиш розкидані речі
Й полум’я свічки пала у вікні.
Сплетені руки… прискорення пульсу…
Стукіт сердець під єдиний акорд.
Миті блаженства – ніжніші від мусу –
Ця насолода кидає за борт.
Присмак цілунків – солодший ванілі…
Два тіла гарячі злилися в одне…
У небеса підіймають їх хвилі,
А човен кохання все далі пливе…
26.03.12.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=376111
дата надходження 07.11.2012
дата закладки 11.11.2012
Каліграфічним почерком руки
на серці відчеканені курсиви -
про невагомі доторки щоки,
про сповнені жагучості пориви.
Таки байдУже, що там навкруги -
і погляди чужі, і перемови
перепечуть - на спині батоги...
Цілющі руки ніжної ЛЮБОВІ!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=323359
дата надходження 19.03.2012
дата закладки 11.11.2012
Як кохають,не йдуть,кажу впевнено з поглядом в небо,
(там напевне весна,інші ролі і другий маршрут),
щастям пахне трава,на додачу нічого не треба,
Висне сонячна тінь,що повторює креслення рук.
Білі мари хмарин заглядають прискіпливо в очі,
залишають одну,проти течії хвиль на землі,
Як кохають,не йдуть,не проймають холодом ночі,
не лишають надій,на пів кроці зростивши нові.
Не смакують провин під сумлінним набридливим тиском,
Не здають всі чуття в осуд сірій гнітючій пітьмі,
Як кохають,не йдуть,а лишаються сонячним блиском,
що іскрить до кінця у святій неосяжній душі...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=344153
дата надходження 15.06.2012
дата закладки 11.11.2012
Колись і ти навчишся між рядків
Шукати істин проблиски і тіні,
В безлистій тиші заспаних садів
Ловити звуки-співи солов'їні.
Колись і ти, гортаючи життя,
Пізнаєш серця зболеного муку.
І добре те, що інша, а не я,
Тебе в цю мить триматиме за руку.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=375575
дата надходження 05.11.2012
дата закладки 06.11.2012
Я поглянув в твої очі
І безодню бачив там,
От не сплю тепер дві ночі,
Може, в тому винен сам?
Бо помітив серед сотень
Твою душу та тепло,
І принесла мені осінь
Незабутнє "еНеЛО".
Ти граційна і вродлива,
Та пусті мої слова.
Скільки серць вже полонила
Неземна твоя краса?
Та я знаю - ти кохана,
Це помітно по вустах,
От тому і ти МоргАна -
Усіх зваблюєш у снах.
Ось, тепер і я чекаю,
Коли прийдеш в мої сни,
І Всевишнього благаю,
Щоб зумів тоді втекти.
Fata Morgana - фея Моргана, обманює примарними видіннями
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=372289
дата надходження 21.10.2012
дата закладки 21.10.2012
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 15.10.2012
(от лица мужчины)
Я Вас помню и люблю.
И каждый день о Вас мечтаю.
В своих я мыслях Вам дарю
себя, и тихо расцветаю.
И не сравнен со мной поэт,
ведь любит он не Вас, другую.
Я, несомненно, жду ответ,
дарю Вам розу золотую.
Ну а Вы подумайте не в спешке,
поразмышляйте лучше долго.
В Вашей игре я - только пешка,
но не жалею я нисколько.
Я буду верен Вам хоть вечность,
хоть целый век я буду ждать.
Дарю Вам сердце, руку, нежность.
Я продолжаю все мечтать
о том, что встретимся мы с Вами,
что взгляните Вы на меня,
и Вы (!) поделитесь мечтами
со мной.., ни капли не тая.
Но остается лишь мечтать,
ведь Вы не рядом, но со мной.
Я так хотел бы Вам сказать,
что в моем сердце летний зной,
что мои чувства так пылают!
Хочу сказать: "Дышу ТОБОЙ",
но ВАШЕ сердце не растает...
Вы не со мной.
Но Вы со мной...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=368146
дата надходження 02.10.2012
дата закладки 11.10.2012
Як важко відвикаю я від тебе...
Нестерпне жало ниє і пече.
Ну, прихилися волошковим небом
Мені хоч раз на стомлене плече!..
Проникни в душу краплею розмаю,
Духмяно-ніжно квітом завесній!..
Так важко я від тебе відвикаю-
Нестримно грузнеш в пам'яті моїй.
Згасає літа бабиного згадка
Між павутинок росяно-крихких.
Моїх надій розхитується кладка-
Лиш би дістатись теплої руки...
Лиш би вхопитись за краєчок неба,
Торкнувшись пальцем білого крила!..
Так важко відвикаю я від тебе,
Від ніжності твоєї і тепла...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=369437
дата надходження 08.10.2012
дата закладки 10.10.2012
Так тепло-тепло плакав листопад,
Дощем ранковим осінь голосила...
І ти мене не кликав знов назад-
Стужавіли надій тендітні крила.
Мов доливала смутку і тривог,
Між сивих гір загублена трембіта,
Де так нам легко дихалось удвох
В терпких обіймах бабиного літа!..
Косичив жовтень приспані сади
Букетом листя в теплому багрянці
І над прозорим дзеркалом води
Вітрець вербу загойдував у танці.
І там, де неба вимріяну вись
Під шепіт мантри доторкали буки,
Так молитовно й міцно заплелись
Серцебиття і подихи, і звуки.
Зелено-жовтий паводок дібров
Вже не розвіє гіркоту і тугу,
О, як невтішно схлипує любов,
Полишена тобою на наругу...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=367933
дата надходження 01.10.2012
дата закладки 02.10.2012
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 01.10.2012
За чим сумуєш, серце, ким болиш?
І ждеш кого самотнім листопадом?
Хтось дав мені колись не злу пораду:
Лягати спати восени скоріш.
Усе не те, куди не подивись:
Пустує сад за домом над рікою.
І я себе не згадую такою,
Щоб радість й сум в одне переплелись.
Та й ти мене такою не згадай,
Для суму радість в службі не подру́га, -
Скупенька фраза, скажеш, недолуга...
І будеш мати рацію. Нехай.
Прозоро-сірим димом у вікно
Загляне в гості думка підвечірня:
Тебе моє неприбране подвір'я
Журбою-радістю чекало так давно!..
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=367429
дата надходження 29.09.2012
дата закладки 01.10.2012
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 19.09.2012
На гобелени перестиглих днів
Мазки пастельні накладає осінь
І теракотом теплим у волоссі
Серпневий день останній відзвенів.
Із тонкосрібних дивониточок
Плете павук мереживну зажуру
І на пожухлу нотну партитуру
Приліг кленовий зморений листок.
Здійнявши віти трепетні у вись,
Старенька вільха у молитві тане
І гарбузів янтарні каравани
Уздовж городу мирно розбрелись.
І тільки вітру в цей супОкій-зась,
Пантрує тишу осінь невблаганна...
Лиш срібнодзвінна музика органна
В її шовкові коси заплелась.
Неначе бАбок крильцята лляні,
Снують над плесом сонячні заграви!..
Пірнуло небо у горнятко кави,
Вершками розчинилося на дні.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=361672
дата надходження 03.09.2012
дата закладки 09.09.2012
Я фарбуватиму губи червоним,
Забуваючи уривчасті фрази.
Вже не чекатиму тебе на пероні,
І не впадатиму більше в екстази.
Я не писатиму тобі віршів,
І не дозволю собі любити.
Бо знаю, не буде гірше,
Ти вже не зможеш мене згубити.
15/08/12
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=358347
дата надходження 18.08.2012
дата закладки 03.09.2012
Обіднє сонце міряє калюжі-
Яскраві зблиски поглядом ловлю.
О, як пасує осені байдужість-
Як хризантемам холод кришталю,
Коли затихне віхола січнева
Поміж пелюсток білих, наче сніг.
Тремтливим листом схлипують дерева,
Мінорний шурхіт котиться до ніг.
Полоще день опущені вітрила
У тонкосрібних косах потічка,
Дрібне пелюстя осінь обтрусила-
І не здригнулась впевнена рука.
Вже в прохолоду озера-свічада
Багряним листям клен зашурхотів.
О, як пасує осені ця зрада-
Як і тобі нещирість почуттів!..
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=356629
дата надходження 11.08.2012
дата закладки 11.08.2012
Ти проти мене. Я ж тобі чужа.
Я майже не існую. Майже зникла.
Між нами спроектована межа.
Між іншим - я до неї майже звикла.
Ти проти мене. Ось тобі й війна!
І я не зможу здатися без бою.
Ти проти мене. Я така одна..
Що не злякалась бути не з тобою.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=356064
дата надходження 08.08.2012
дата закладки 08.08.2012
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 08.08.2012
Постійні пошуки вкладаються в вірші,
Шалений стук шукає світлості дороги,
Мелодія строфи ховає в комиші
Щоденні трудності, вогненнії пороги.
А хочеться здобути шлях у цім житті,
Здобути шлях, яким назад колись вернешся.
Та буде все - крокуй упевнено вперед:
Колись на путь правдиву доберешся.
04.08.2012 року Львів
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=355152
дата надходження 04.08.2012
дата закладки 05.08.2012
Спека погляду – очі вугільні,
спуски тягнуться до натуг…
Ми так часто були загублені,
Що не чули, де серця стук.
Спіють яблука, пахне сливами
бджоли шаль із ожин плетуть.
Завтра будем як сни щасливими,
щастя поруч, воно вже тут.
Коси в дотиках - чайним деревом.
Світлий жайвір розхлюпав звук…
Це так любо блукати берегом,
де я чую Ваш серця стук.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=352017
дата надходження 21.07.2012
дата закладки 26.07.2012
Вечірня тиша.Персикова м'якоть
Сльозиться соком в скошену траву.
Рожева хмарка, наче вовни клапоть,
На гілку настромилася криву.
Розсипав вечір мелену корицю-
Забагровіла неба акварель
І у стару покинуту криницю
Впустив відро скрипучий журавель,
Щоб начерпати зоряних дукатів.
В задумі кроком стишеним бреду,
Між крон сонливих яблука бокаті
Димком солодким куряться в саду.
Тремтить роса на травах, мов на віях,
Вже й ніч вуаллю темною сповзла...
І в тиші цій легка меланхолія
Торкнулась ніжно теплого чола.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=352846
дата надходження 25.07.2012
дата закладки 25.07.2012
Крила з криці і очі з відваги,
Голос громом, то ніжним рокотом…
Це життя стало стартом саги
І безжальним усім нам докором…
У театрі абсурду і ницості,
На виставі “Життя” без автора
Залишитися вірним лицарем,
Залишатися жити правдою…
Там, на небі, хороша музика…
І мабуть, не буває злив…
Тільки серце чорніє пусткою –
Він один такий був. Один…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=352162
дата надходження 22.07.2012
дата закладки 22.07.2012
Я душу Вашу небом зігрівала,-
Для мене щастя в світі більшого нема.
Молилась Богу, серцем чарувала,
А Ви торкались ніжно кінчика пера.
Я Ваші очі грозами вмивала,-
І десь між росами стелила я всі сни
Хіба не Доля небом згордувала?
Вона ж хотіла з Вами в мріях до весни.
І не кажіть, що в серці раптом пусто,
Що осінь за ́вжди залишає нам сліди...
Бо хто ж відчує неба сірі згустки?
На Долю схожий Хтось?.. Та це чомусь не Ви... ́
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=351041
дата надходження 17.07.2012
дата закладки 18.07.2012
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 18.07.2012
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 16.07.2012
Колись і я чекала на крило...
Якби ти знав, як вперто я чекала!..
Вже з плином літ від серця одлягло,
На попелищі тільки кволий спалах,
Неначе промінь в затінку дібров-
Пробившись, раптом щезне за хвилинку.
Колись і я трималась за любов,
Мов за крихку тоненьку соломинку.
І не згасила проблиски надій,
Коли тепло смарагдового літа
Вмить розчинилось в зустрічі гіркій,
Погожа днина, сонцем обігріта,
Урвалась звуком срібної струни,
Війнула в душу холодом розлуки.
Колись і ти між іскорок дрібних
Роздмухаєш нові душевні муки...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=347700
дата надходження 02.07.2012
дата закладки 04.07.2012
Почекайте, вітри, не зривайте із серця надію,
Я не вірю, що він поверне мені в нього сніги...
А як так,то нехай скам'яніє, змете буревієм,
Її крихітну тінь вам без бою віддам назавжди.
Почекайте, вітри, не штовхайте в задуму роздолля.
Бо не вірю, що там, я знайду свій омріяний рай...
Я не вірю, що нам нещасливі судилися ролі!
А як так, ну то що ж...Як судилося так, то нехай.
Почекайте, вітри, ще хвилину, ще дві почекайте.
Ми поранені, так, але ті, які здатні іти,
Разом зможемо йти, разом б́удемо, Боже, ми варті!..
Як плече до плеча, серце з серцем, рука до руки.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=341853
дата надходження 04.06.2012
дата закладки 26.06.2012
Я так люблю, втікаючи від злив,
Сховатись десь під явором крислатим,
З-за хмар патлатих сонечка налив
Очима волошковими спивати.
Я так люблю між пахощів хмільних
Ловити слухом ніжний трепет листу,
Вдивлятися, як порухом весни
Гойдає гілка крапельку сріблисту...
Мов кіт чудний, завмерти у кущах,
Ловити спрагло наспіви пташині...
Я так люблю згубитись у думках,
Заплутатись, як сонце, в павутині.
А потім, очі звівши в голубінь,
Радіти тепло майже вщухлій зливі!..
Я так люблю крізь повені цвітінь
Впустити в серце промені щасливі!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=331237
дата надходження 18.04.2012
дата закладки 18.04.2012
У хвилини вечірнього смутку,
як на призьбу кладе булаву
ясне Сонце - несу незабудки,
наче пам'ять про Тебе живу…
І єдиному Богу відомо -
як Тобі, як мені вже без нас….
Бо такої блакиті як вдома
не знайду, хоч шукала не раз.
Я забуду дороги і втому,
застелю білосніжний обрус -
незабудки як завжди на ньому…
Посміхнуся, на стіл обіпрусь…
Надвечір̕'я огорне любистком,
місяць-глек молоко розіллє…
Розстилається тиша батистом…
Відчуваю… Ти поруч… Ти є..
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=329800
дата надходження 12.04.2012
дата закладки 12.04.2012
А ти до мене повінню прийшла б,
у ранні дні березового соку?...
Схлипне під вітром давня ковила
від холоду, неначе ненароком.
Ледь чутно линув перший пробний свист
аж з піднебесся – м’яко – голос пташки.
Смолисту одіж яблуневий лист
із бруньки пробивав зеленим цвяшком.
Бурхливу повінь оминути ж міг,
березам квітень дарував сережки.
В житті є сотні, тисячі доріг,
а наші – перетнулися на стежці.
Лиш очі говорили… мить теплА
по тілу розливалася. Усюди.
То, ти до мене повінню прийшла,
і хвилею захлюпало у груди.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=329533
дата надходження 11.04.2012
дата закладки 11.04.2012
В городці нашім так відрадно, тату,
Вишень пахучих біла заметіль
І на омиту променями хату
Вітри весняні віють звідусіль.
Так свіжо пахне зорана землиця-
Такий знайомий серцю холодок!..
В ранковім сонці лагідно сріблиться
Старих порІчок* росяний листок.
Кущі малини кинулись по плоті,
Між шпаргалинням* міцно заплелись.
А ви, як завше, танете в роботі-
Такий невтомний, дужий, як колись...
Вже й сивина вас вибілила, тату,
Наклав відбиток на обличчі час...
Не раз у землю вмочено лопату,
Шовкові трави скошено не раз.
І кінь прудкий, осідланий завзято,
Не раз під вами іскрами задув.
В городці нашім так відрадно, тату,
Така потіха, звідки не прийду...
*Порічки(діал.)-червона смородина.
*Шпаргалиння(діал.)-тонкі дощечки,з яких складається паркан.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=328914
дата надходження 09.04.2012
дата закладки 09.04.2012
Вже не злелію той журливий клен,
Що ти зрубав край битої дороги...
Байдужий вітер свище між антен,
Дощі, мов струни, б'ються об пороги.
Вже не злелію трепетну печаль-
Оту кленову лагідність листочків...
Пекучий щем вплітається, мов шаль,
Поміж сумних віршованих рядочків.
Десь за вікном розніжиться весна-
Яка п'янка!Такої більш не буде!..
А ти не бійся, винесу одна
Оту ганьбу оплакану між люди...
І позбираю згаслі кольори-
Моїх надій обпалене ганчір'я...
Хіба ж не ти про щастя говорив?
І пух летів кульбабовий, мов пір'я...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=328376
дата надходження 07.04.2012
дата закладки 07.04.2012
Ну, і пощо вона тобі здалася-
Зухвала жінка з блиском ув очах?
До неї йдеш, мов грішник до причастя,
Вертаєшся, мов до гніздечка птах...
Ну, а вона-вона собі, як жінка:
Не ідеал твоїх високих мрій,
Шовкова синь квітучого барвінку
Стікає в душу з-під хвилястих вій.
Нехай з таких не пишуться полотна,
Та все ж тебе торкнулася вона...
Яка весна-пянка і безтурботна,
Яка чужа оспівана весна!..
Аж знемагаю, зціплюючи зуби,
Які там мрії, злети чи розмай?
О, не питай!О, не питай же, любий...
Нічого, чуєш, більше не питай!..
Сама ж бо винна, що любов плекала,
Немов реп'ях вчепившись за рукав!..
А ти ілюзій розтрощив дзеркала
І в сад чужий стежину протоптав...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=327592
дата надходження 04.04.2012
дата закладки 04.04.2012
Ох, листопаде, що тобі я винна,
Що ти прийшов в цю березневу мить?
П'янка весна, тендітна і дитинна,
Лебідкою пірнула у блакить.
Захолидило краплями на скронях,
Проллявся дощ крізь ситечко небес.
Чи я тебе накликала безсонням,
Що ти в мені негадано воскрес?
І устелив думки опалим листям,
Пожухлий аркуш спогадів надніс...
Таким крихким прозірчастим намистом
Моя весна обсипалась з беріз.
І розчинилась мрія лебедина
Між сизих крил обірваного сну...
Ох, листопаде, що ж тобі я винна
Що ти весну на осінь обернув?
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=326946
дата надходження 01.04.2012
дата закладки 01.04.2012
І знову сколихнулася душа,
І знову мрії падають на аркуш.
До Тебе долітають у вірша́х,
Думки і сни запрошують до вальсу.
Моїм теплом народжений у снах
Звучиш мені на аркуші паперу.
Це сповідь мрій у зболених серцях,
Це та Любов, що стукає у двері.
Ще кілька фраз, не випитих до дна,
Ще кілька митей в серці найсвятіших.
Якби Ти знав, якби Ти тільки знав!..
Як боляче народжуються ві́рші...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=326417
дата надходження 30.03.2012
дата закладки 01.04.2012
А можна я вас міцно пригорну,
Наскільки зможу міцно й не відпущу?
Ваше ім'я - із запахом бузку
Для мене силу має надцілющу.
А можна я навмисне промовчу?
Слова псують, зазвичай, ноти тиші.
Послухаємо хлипання дощу,
І монолог заквітчаної вишні...
Давайте не відважимось на "ти",
Нехай звертання буде особливе...
Я ж так собі хотіла довести,
Що так буває, що таке можливо...
А можна я усім не розповім,
Що ви є той. І тихо усміхнуся.
В куточку серця, хай і не святім,
А можна я назавжди залишуся?..
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=325704
дата надходження 28.03.2012
дата закладки 28.03.2012
Із вікна покинутої хати
Зяє божевільна порожнеча...
(Інна Серьогіна "Порожнеча")
Отак стоїш убога край села:
На биті вікна покосилась стріха
І темна тінь самотнього горіха
Тобі на душу зболену лягла...
Отак стоїш, сплюндрована, мов храм,
Старенькі вишні заломили віти
І клен ридає голосом трембіти
У такт різким, поривистим вітрам.
І що тобі, сирітонько, болить-
Ота зотліла незрорушна тиша,
Що плісняву між стін твоїх колише,
Ота бузково-лагідна блакить,
Що прогляда крізь нитку павутин,
Мов цвіту повінь крізь колючі грати?
Ніхто-ніхто не вернеться до хати:
Ні сивий дід, ні батько, ані син.
І лиш вітри розвіють між людей
Оту гірку розпачливу недолю,
Мов мак дрібний по ораному полю,
Ту самоту, що скиглить із грудей...
Отак стоїш убога край села...
Чого ж я спокій тихий твій ворушу?
Яка печаль-аж пристроми у душу,
Аж та роса на шибці обпекла...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=325204
дата надходження 26.03.2012
дата закладки 26.03.2012
Не лишилось ні слів, ні емоцій.
Тільки й світу, що, ось, за вікном.
В жилах холодно. Може там стронцій?
Як живеться вам, пане Фантом?
Все написано. Сказано. Змовчано.
І заплакано вголос. Аж-ажжжж!
Мою втечу назвали ви злочином,
Бо, могла б поступитись. Могла ж?
В жилах холодно, змучено, змріяно.
Знов навшпиньки до неба… Молись!
Хай ще порізно поки не вміємо…
Та, усе ж навчимося колись.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=325167
дата надходження 26.03.2012
дата закладки 26.03.2012
Весна, як жінка.Жінка, як весна:
Буває ніжна, а бува примхлива,
То зазвучить грайливо, як струна,
А то раптово вибухне, мов злива!..
Весна і жінка.Жінка і весна:
У них обох свої земні турботи
Своя морська бездонна глибина,
Свої космічні зоряні висоти.
І не спізнаєш істину сповна,
Бо хміль думок обсиплеться, мов сонях...
Весна-це жінка.Жінка-це весна:
Чиясь розрада і чиєсь безсоння...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=323214
дата надходження 19.03.2012
дата закладки 21.03.2012
Чи я колись повЕрнуся сюди-
У місто снів, ілюзій та кохання?
Сніг замете залишені сліди
І відбере надмірні сподівання
На зустріч теплу в сяйві ліхтарів,
Палкі зізнання, дотики жагучі
І півмільйона зоряних вогнів,
Що сіють в душу спалахи блискучі.
І той солодкий присмак мигдалю,
Що з вуст зірвала краплею отрути-
І не тому, що я тебе люблю,
А лиш тому, щоб іншого забути...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=313040
дата надходження 11.02.2012
дата закладки 11.03.2012
Ламає день цукристу, сиву кригу,
і пахне сад торішнім полином.
Занила гілка, соком, на відлигу,
в розчахнутої вишні за вікном.
Гарячим срІблом капотить зі стріхи,
з калюж понапивались горобці.
Нарешті відступили завірюхи,
лишивши в тінях від зими рубці.
Синіє у проталинах між снігу
самотня квітка, мов любов чиясь…
Занило зліва, певне, на відлигу,
чи, що весна без тебе почалась…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=320551
дата надходження 10.03.2012
дата закладки 10.03.2012
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 10.03.2012
Мрячить із неба – прямо на долоні.
Мороз ще позавчора відгорів.
Цей дощ лютневий – зовні не холодний -
заплутався між віттям яворів.
І сіє з неба непомітна мжичка,
на провесні тепліє по руці,
тих кілька крапель на твоєму личку,
мов кілька ранніх смутків на щоці…
А до весни лишається півмилі,
сповзає сніг із посірілих площ...
Так хочуть наздогнати заметілі
тебе й мене. І цей лютневий дощ.
28.02.2012
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=319633
дата надходження 06.03.2012
дата закладки 06.03.2012
Скільки можна в слід мені ходити,
Йти за мною п́отайки по місту,
Я не хочу з вами говорити,
Бо слова уже не мають змісту.
Не мені судилося судити
І давати вирок вам прощальний,
Я не буду з вами говорити,
Бо згубили ви свій шанс останній.
Ви зуміли швидко все згубити,
Навіть найдорожчі наші зѓуби,
Я не можу з вами говорити,
Бо образа міцно стисла губи.
Я не знаю, що мені робити,
Відганяю твердо всі вагання,
Де ці сили, щоб не говорити,
Коли в серці ще живе кохання.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=319079
дата надходження 04.03.2012
дата закладки 04.03.2012
От і прийшла відмолена весна,
Вже талим снігом скроплені надії...
Пощо снуєш в прозорості вікна
Поміж вогких, нестримних вітровіїв?
Пощо думкам намітуєш ярмо
Зимових снів в крізному павутинні?
Крізь сивих хмарок вовняне більмо
Вже протинають промені первинні.
І доторкає ніжний первоцвіт
Проталин серця трепетно й незримо...
Пощо гойдаєш віхолою світ,
Моя холодна, незворушна зимо?
Крізь непроглядність снігопелени
Війнуло в душу ладаном сосновим...
В моєму серці в перший день весни
Граничить ніжність з холодом зимовим.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=318079
дата надходження 01.03.2012
дата закладки 01.03.2012
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 29.02.2012
Поміж дзвінких прозірчастих бурульок
Лютневий день неквапом догорів
І дим клубиться, наче з чорних люльок,
З покашлюючих, сивих димарів.
І ніби напарфумлену хустинку
В холодних перлах росяних, вогких
Ніч притуляє срібну павутинку
До ледве-ледве теплої щоки...
Кипить у пічці полум'я шовкове,
Мете-мете іскриста заметіль,
У вир дрівець, розпечених соснових,
Багряні іскри линуть звідусіль.
Парує чай шипшиновий на бляті*,
На білих стінах спалахи ясні-
Кружляють тіні хатою строкаті,
Шовковим лиском тануть у вікні.
І так на серці волошково-ніжно,
Бентежу тишу порухом струни,
А за вікном сьогодні сніжно-сніжно,
Хоча вже зовсім трохи до весни...
*Блят(діалектне)-чугунна плита на поверхні печі,місце для приготування страв.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=317503
дата надходження 28.02.2012
дата закладки 28.02.2012
Торік закрили школу. У селі.
Аж два замки повісили на двері.
Порозбігались діти-школярі,
лишивши тишу й… букви на папері.
Тремтить у коридорі кроків звук.
У павутиння назви кабінетів
снує старанно молодий павук,
під погляди осудливі. З портретів.
Гуляє протяг вибитим вікном
(чи то чийсь гнів, чи то чиясь зловтіха),
а на стільці, за вчительським столом,
дитяча аплікація. З горіха.
На дошці дата. Тема на урок.
Твір-роздум: « Чи селу потрібна школа...»
Чому ж так довго не дзвенить дзвінок?
Він більше - не дзвенітиме. Ніколи.
...щороку в Україні закривають близько 250 шкіл
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=317262
дата надходження 27.02.2012
дата закладки 27.02.2012
Коли слова між нами стануть зайвими,
введе в оману бАжаний трофей-
заворожи,як німфу,грою арфи,
наОсліп відшукай,немов Орфей.
Ціна висока буде твого промаху,
бо двічі в одну річку не ввійти.
Коли до вуст залишиться півподиху-
не відпусти,не дай мені піти...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=316897
дата надходження 26.02.2012
дата закладки 26.02.2012
Люблю людей, що в мові обережні,
Їм слово грубе серце не плями́ть.
А мою душу здогад той бентежить,
Що тво́є "я" мої́м не дорожить...
Не знаю я, чи так то є, чи просто
Чергового очікую синця.
Якби ти знав, як слово твоє гостре
Мене вбиває-мучить без кінця...
Є в кожного в душі свої стигмати, -
І їх, і сльози варто берегти.
Чи так багато рідних цінувати?
Дозволь любові раз хоч зацвісти...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=316918
дата надходження 26.02.2012
дата закладки 26.02.2012
Ховаю в жменьку мрію обігріту,
В промінні сонця ніжиться рука...
Чи не мені натрусиш того цвіту,
Моя весняна повене п'янка?
І на душі так стане росянисто,
Так завесніє радість у думках!..
Розсипле ранок перлами намисто,
Заструменіє сонце по гілках.
І розгойдає яблуні ще сонні
Грайливий вітер подихом гірським,
Шовковий день на білім підвіконні
Розсипле мрій достиглі колоски.
Знайомі кроки скрипнуть за дверима,
У груди вдарить лІтепло хмільне
І хтось привітний з карими очима
Мене до серця свого пригорне...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=316016
дата надходження 22.02.2012
дата закладки 25.02.2012
Печаль моя! Нічне безсоння
і туга, випита сповна...
Я перед Вами - безборонна!
О, ні, я з Вами як броня….
Прошу, у сни мої прилиньте,
хоч я втікачка наяву.
В волоссі пахнуть гіацинти...
В мені інверсія… Живу….
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=316580
дата надходження 24.02.2012
дата закладки 25.02.2012
Маленька доню, гілочко бузкова,
Моя потіхо, променю ясний!
В замерзлу шибку місяця підкова
Ясним серпанком сіє ніжні сни.
Дивлюсь на тебе, тепле моє диво,
Яка ж ти безпорадна в цьому сні...
Хай буде в тебе доля незрадлива,
Зозуля накує щасливих днів!
І янгол твій тебе благословляє,
В дарунок дасть надійний оберіг,
Щоб сад завжди стрічав тебе розмаєм,
Коли з далеких вернешся доріг.
А поки ти, усміхнена і мила,
Витаєш у своїх дитячих снах,
Я над тобою розгортаю крила,
Мов над маленьким проліском весна.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=314634
дата надходження 17.02.2012
дата закладки 17.02.2012
Ты жива
и не видишь чудесного в том…
Все [привычно], а значит – не ставится в грош.
Для тебя даже смерть – лишь нелепый фантом.
Ты жива….
Но однажды бесспорно умрешь…
Ты жива… Понимаешь?
И в этом предел…
Значит ценно любое мгновение. Рай
Постигает лишь тот, кто постигнуть посмел…
Ты жива… Понимаешь?
Твори!.. Разрушай!..
***
Нашим душам присуща нелепая дрожь
Перед самым последним крещением светом…
Ты жива…
И однажды бесспорно умрешь…
Но пока что…
Не ст́оит и думать об этом.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=125443
дата надходження 09.04.2009
дата закладки 17.02.2012
Я бути поряд з Вами хочу,
Не потривожу Ваші сни...
В холодний день, в темряву ночі
Візьміть з собою...О,візьми!
Є в світі і прямі дороги,
Моя - плететься мов змія...
Травою ляжу Вам під ноги,
Бо поруч з Вами йду не я...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=204278
дата надходження 04.08.2010
дата закладки 13.02.2012
Хотіла б я туди - де солов'ї
заколисують небо піснями,
метушАться дзвіночки в траві
і підспівують їм голосами,
Де гойдають дерева вітрИ,
посилаючи горам вітання,
і на кронах їх краплі роси
сповіщають сади про світання.
Де милується вродою гай,
гомонять між собою струмочки,
де хвилює зелений розмай,
заплітаючи з цвіту віночки.
Де хмаринки немов кораблі,
ходять в пошуках свого причалу.
І курличуть в лісах журавлі,
щоб проснулись від того сигналу.
Де бентежить краса та п'янить,
І шляхи без початку і краю,
Я б хотіла туди хоч на мить,
Де земля називається раєм.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=313549
дата надходження 13.02.2012
дата закладки 13.02.2012
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 11.02.2012
Ще й не весна, і на щоках – рум’янець,
холодний привид сковує поля,
і за плечима днів буденних ранець,
де серед цвіту – зламане гілля.
Зима столика по кленових спинах
лікує білим втрачені літа.
В тяжкі прошиті грона горобини
мороз найперший солод заплітав.
Відверто тиша тулиться до клена
під тріснуте, у заметіль, плече…
Невже це ти, подумала про мене,
Що, так рум’янець на щоках пече.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=312374
дата надходження 08.02.2012
дата закладки 09.02.2012
Не тіш мене прийдешньою весною,
Вона розтане в маренні, мов сон...
І тільки тиша дихає зі мною
Так рівномірно, майже в унісон.
І тільки стіни, пусткою сповиті,
Снують печаль впокорену без меж...
О, як боюсь наближеної миті,
Коли, дверима грюкнувши,підеш.
І втопиш щастя в лагідному морі
Отих шовкових пролісків п'янких!..
Вже не мені любов запалить зорі,
Коли торкнешся іншої щоки...
І тільки тиша лишиться зі мною
Поміж моїх оплаканих тривог...
Не тіш мене прийдешньою весною,
Бо що вона, коли ми не удвох?..
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=312043
дата надходження 07.02.2012
дата закладки 09.02.2012
Не съев положенную манку,
Искать пути, влезать на дранку,
Цветные грызть карандаши…
Совать жука в большую банку
И слушать, как он там шуршит.
Бояться чёрта и бабая;
Смотреть в глаза, когда ругают;
Уперто не носить колгот…
И говорить: «Она другая –
Она придет».
____________
Она пришла -
Уходят годы...
Мой сын уже надел колготы,
Кривя сметливое лицо,
Сопротивляясь до икоты…
Я стал отцом.
Теперь ни экстези, ни драпа;
И если спать, то спать без храпа;
Менять пеленки и трусы...
И слышать маленькое: «папа»
И отвечать большое: «сын».
И даже если все достало
Играть в лапту и выбивалу;
Искать в траве следы клещей;
Пускать жука под одеяло
И слушать, как он там вообще...
И день за днем врастать в трясину,
Гадать, от скуки, по «и–цзину»
И ждать логичного конца…
Вне духа или даже сына,
Не говоря уже – отца.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=262884
дата надходження 01.06.2011
дата закладки 06.02.2012
О ,не кажи, що я колись "була",
Кажи,що є, що неодмінно буду!..
Мені дорогу інша перейшла
І пригорнула щастя, мов приблуду.
О, не кажи, що вивітриться біль,
Що розійдуться спогади, мов згустки...
В обмерзлу шибку б'ється заметіль-
Моїх надій обсипані пелЮстки.
Як відчайдушно в пошуках тепла
Наївне серце втрапило в облуду...
О, не кажи, що я колись "була",
Нехай твоєю трішки ще побуду.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=311297
дата надходження 04.02.2012
дата закладки 04.02.2012
За вікном - чорно-біле кіно.
Режисеру не треба овацій –
п”є байдужа зима, мов вино,
хміль кружляння ялинових грацій.
Але я - за осінній бурштин,
казку пізню сумних листопадів,
на вікні дощовому - з краплин
заримовані вітром балади.
І морозних не хочу вже днів!
Та байдужа зима-королева
візерунки на вікнах сумні
знов малює мені кришталево...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=310961
дата надходження 02.02.2012
дата закладки 03.02.2012
Може й так:відректися найлегше,
Замести сніговієм стежки...
А мороз попід вікнами креше
І заквітчує мокрі шибки.
Може й так:все загоїться згодом,
Вщухне в серці палкий буревій...
О, як вперто лютує негода
У душі безпросвітній моїй!..
Може й добре, що випало в щасті
Скуштувати нам плід гіркоти,
Бо в житті тобі стрінуться кращі
Світлі зорі-такі, як і ти...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=310251
дата надходження 30.01.2012
дата закладки 31.01.2012
Колись усе повториться на світі:
Зими буденні і святкові дні,
Весняні ранки, сонцем обігріті
Липневі ночі, теплі і хмільні...
І буде знову тлінна золотавінь,
В старому сквері мідний падолист,
Гучних дощів розсипані октави
І завірюх такий протяжний свист...
І вкотре будуть райдуги цвісти
Барвистим сяйвом десь на видноколі...
Колись усе повториться!Лиш ти
Для мене не повторишся ніколи...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=309504
дата надходження 27.01.2012
дата закладки 27.01.2012
Яка зима!..Заквітчана княгиня
В дубові сани коней запрягла.
Мете-мете патлате хуртовиння,
Дерева затулила біла мла.
І на варцАбі* задрімали квіти,
Стуливши міцно ніжні пелюстки,
Їм сняться весен громові трембіти,
Високих гір посріблені струмки.
А за вікном така рясна завія,
Немов роздмухав хтось молочаї*!..
Застигли краплі на зимових віях
І кришталем виблискують у млі.
Кущі малини мліють безборонні
Між кучугур, мов серед білих скирт.
Летять-летять сліпучобілі коні,
Холодні іскри крешуть з-під копит!..
Звисає з верб скуйовджена куделя,
В густих заметах губляться стежки...
Яка зима!..І в білих акварелях
Мої легкі втопилися думки...
*Молочай-кульбаба
*Варцаб(діалектне)-підвіконня
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=309093
дата надходження 25.01.2012
дата закладки 26.01.2012
Что Биатриче? Кем она была
Для мастера любовного сонета,
Чей сноп сияющего внутреннего света
Направлен на нее. И там где мгла
Наслоена на мглу она смогла
Взять над забвеньем верх, поскольку это
Явилось прихотью влюбленного поэта!
Взгляд на любовь со странного угла
Поэзии - благословляет музу
Делить бессмертие с Поэтом, дабы узы
Не порвались, не канули во тьму...
Но хочется узнать в каком обличьи
Предстал бы Дант, когда бы Беатриче
Ответила Поэзией ему.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=308972
дата надходження 25.01.2012
дата закладки 25.01.2012
Я не стану тебе чекати,
Зрозумій. Відпусти. Прости.
Відстань також будує грати, –
Не мости.
У твоєму тісному світі
Поки місця нема для двох.
Мої мрії – тобою спиті, –
Зверху мох.
Мої мрії втрачають мову,
Та колись я сягну мети.
Ще із нас хтось полюбить знову! –
Певне ти…
20.01.2012 р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=307878
дата надходження 20.01.2012
дата закладки 20.01.2012
Уже й сусідська стежка заросла –
(спориш зумів крізь міць її пролізти),
Тікає молодь з нашого села
У велелюдне, метушливе місто,
Де часу ритм тіснить серцебиття,
де блиск іону, імідж, ресторани:
адже сільське і непросте життя –
давно не входить в молодіжні плани.
Уранці вогник схлипне де-не-де
з осель старих – цього земного раю –
Невже селом чужа епоха йде
І невмирущий корінь засихає?
Хати пустіють… Протяги вітрів
Метуть долівку через биті рами.
Сусідський комин мертво занімів,
струхлявіли старі ворота-брами.
Загине й сад : між тріснутим гіллям –
рясніють кігті дикої ожини,
Мовчить. Мовчить покинута земля
Неначе в докір внуку, в докір сину.
Давно сусідська стежка заросла –
такий спориш, що аж по серцю рани…
Тікає молодь з нашого села,
Тож, мабуть, скоро і села не стане.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=307123
дата надходження 17.01.2012
дата закладки 17.01.2012
Я вкотре вже згораю у вогні,
Коли стоїш обернений спиною...
Бузкове небо дихає весною
А в серці рвуться струни голосні!..
Я вкотре шаленію, мов дівча,
Коли звертаєш погляд не на мене!..
Грайливе літо губиться зелене
В твоїх ясних смарагдових очах...
І так мені ця стриманість пече-
Ота любов до іншої незряча,
Коли рука твоя, така гаряча,
Лягає ніжно на чуже плече...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=306176
дата надходження 13.01.2012
дата закладки 13.01.2012
Схрестилось все:і спокій, й суєта
в моїх листах, що я тобі писала...
Так схрещуються руки і вуста
під стразово-шовковим покривалом
в холодну ніч.Відтанувши на крок,
я так боюся подих твій впустити.
А відстань тисне, тисне на курок,
думки зринають почерком розмитим,
і десь між ними часом промайне,
що ми з тобою чимось навіть схожі,
що серця два єднаються в одне,
як хмарні дні вливаються в погожі...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=305496
дата надходження 10.01.2012
дата закладки 11.01.2012
У цій порі ялинкових весіль
пустує сніг . Ген набешкетив скільки !
А ти ідеш з роботи, в заметіль,
стискаючи в руках вербову гілку.
Заплутується в коси теплий сніг,
знімає з вій таку помітну втому.
Сусід чимдуж з торбинами пробіг,
а ти в руках несеш весну додому.
От бач! Зима ж – неначе й не зима
й тебе вербова гілочка зігріє,
і хоч у ніч Різдвяну, ти – сама,
проте…проте ж лишається надія.
Скрипить дорога пізніми саньми,
вітри гасають на обмерзлих мітлах,
а в тебе диво: посерЕд зими
за ніч, вербові котики розквітли.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=304648
дата надходження 06.01.2012
дата закладки 07.01.2012
Я дякую тобі, мій день прийдешній,
за сонце в гронах темно-синіх хмар.
За далечінь гірську до нових звершень,
за поштовх в спину, хоч який удар!
Я дякую тобі, крилата Мріє,
за шторм уяви і за штиль терпінь.
Понад усе сьогодні мене гріє,
що Твої очі неба має син!!!!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=303875
дата надходження 03.01.2012
дата закладки 04.01.2012
Веселих свят приємна суєта,
Коли оселя радістю багата!
Отак чекаєш поміж буднів свята
І проростаєш спогадом в літа.
Щасливі миті радісних стрічань,
Коли довкола посмішки знайомі
І рідні голоси лунають в домі
Дзвінким намистом теплих побажань.
Поміж розмов вплітаються пісні,
А хтось і жарти видає завзято!
Всміхається крізь вуса сивий тато
І мама тане в посмішці ясній!..
Неначе вулик радісно гуде
Домівка рідна переспівом звуків,
Веселим сміхом, криками онуків,
А то й плачем дитячим де-не-де.
Я так люблю ці зустрічі палкі,
Оте розлоге дерево родинне,
Коли ми у святкові гарні днини
Так, як ніколи, щирі і близькі!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=303863
дата надходження 03.01.2012
дата закладки 03.01.2012
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 22.12.2011
ПереболЮ, якось переболю-
Мені не вперше(може й не востаннє).
Застигле серце зм'якло від жалю
І розтопило паморозь світання.
Переболю, пірнувши в круговерть
Буденних днів, провалів, навіть звершень.
Розлука-це також маленька смерть,
Та боляче вмирати тільки вперше.
А потім звикнеш, стИснувши кулак,
Підсівши на самотність, мов на опій...
Гірка та смерть малесенька на смак-
Отак і вчишся смакувати спокій.
Отак звикаєш падати в ровИ,
Та не здаватись,засівати поле.
Переболю...А ти собі живи,
Лише у серце не вертайся болем...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=301580
дата надходження 22.12.2011
дата закладки 22.12.2011
Лентой алой собирает
облака рассвет,
Чтобы стать одной из многих
знаковых примет.
Это утро будет хмурым
до тех пор, пока,
Растрепать не сможет ветер
косы-облака…
Накрывает белой шалью
город весь туман,
Превращая переулков
лабиринт в капкан.
И пока с пути не сбили
лживые огни,
Солнце, нитью Ариадны
луч свой оберни!
В тишине тонули звуки
крыльями совы,
Хрустом веток под ногами,
шелестом листвы.
Их в симфонию ночную,
в мимолетный сон
Отправлял старик-хормейстер,
вынув камертон.
Ночь раскроет, как обычно,
звездный свой шатер,
Оборвав на полуслове
бесконечный спор,
Будет утро мудренее,
истина – проста:
Можно снова попытаться
с чистого листа…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=300282
дата надходження 16.12.2011
дата закладки 16.12.2011
Зима в вікно постукала дощем,
Каприз погоди нам збагнути важко…
Пишу як вперше. Тихий серця щем.
Рука тремтить. І по спині мурашки…
Пишу про тебе. Ти в мій світ прийшов
Такий смішний, закоханий у мрії…
У очі дивишся – читаєш душу мов,
Так тільки ти дивитися умієш!
Війне бажаним затишком, теплом,
Краплини в сумерках блищатимуть свічадом...
І що там дощ за сірим тьмяним склом –
В твоїх очах стає він зорепадом!
Пишу про тебе… Мрія ожива,
У серці б’ється, сум любов’ю стерши.
Рука тремтить і невпопад слова…
Чи то і справді я пишу уперше?
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=299408
дата надходження 11.12.2011
дата закладки 12.12.2011
Коли втечу в грудневий передзвін
І сколихну в душі твоїй затишшя,
Чи побіжиш за мною навздогін,
І чи зупиниш, мовивши "залишся"?
Не побіжиш, хоч як би захотів-
Яка ж бо недоречна підла гордість!..
І промовчиш, не вимовивши слів,
Бо сантименти вже давно не в моді...
І побіжу в розстібнутім пальто,
Згубивши шаль квітчасту по дорозі,
І, сівши в перше впіймане авто,
Сховаю у долонях теплі сльози...
А ти згориш, розвієшся, мов тлін,
У цій крикливій вистражданій тиші,
Коли втечу в грудневий передзвін
І порожнечу по собі залишу...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=299076
дата надходження 10.12.2011
дата закладки 10.12.2011
За поволокою туманів,
За маревом рожевих снів
Гойдає вітер вишні п'яні,
Що облітають по весні.
І плавно чеше пряні трави
У сяйві росяних перлин
Червоним гребенем заграви,
Що багряніє між хмарин,
Набитих пухом лебединим,
Немов подушечки м'які...
А тут--сніжинки-балерини,
Як ті метелики крихкі,
Тремтять у мене на долоні
І розтікаються за мить.
А у зимовому полоні
Земля закута міцно спить.
І сняться їй сади весняні,
Пташині співи голосні
За поволокою туманів,
За маревом рожевих снів...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=298839
дата надходження 09.12.2011
дата закладки 10.12.2011
Давай с тобою перейдем на Вы...
Хоть до сих пор уму непостижимо,
что друг для друга мы недостижимы
и наяву назвать тебя любимой
уже не доведется мне, увы...
Быть может, стоит перейти на Вы,
как перешли на ты в том давнем мае,
когда туман над сонной речкой таял
и, волосы твои перебирая,
вдыхал я запах скошенной травы?
Давай?.. Но почему опять ловлю
твои черты в чужих, случайных лицах?
...И дней однообразных вереница
проходит, и строка на лист ложится:
-Тебя по-прежнему... Простите -ВАС... люблю.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=191035
дата надходження 21.05.2010
дата закладки 03.12.2011
Я не приїду.Більше не чекай,
Яка ж бо мука в марному чеканні!..
Вечірнє сонце вилилось за край
І дотлівають промені останні.
Стрімке таксі помчить мене у ніч-
В холодне місто смутку й порожнечі...
О,як багато дивних протиріч
У цій моїй невиправданій втечі!..
І як багато кривди й гіркоти
У тих словах,що кинуті недбало...
Я не приїду.Спалено мости
І ніч пробита зрадницьким кинжалом.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=297165
дата надходження 01.12.2011
дата закладки 03.12.2011
Я так люблю сидіти край вікна
І споглядати невагому зиму,
Коли її холодна пелена
Торкає душу,сонну і незриму...
Я так люблю дивитися на сніг-
Коли летить,пухнастий і лапатий,
І замітає обриси доріг,
Вкриває землю клаптиками вати...
І так мені спокійно на душі
В такі казкові сніжнобілі миті!..
Летять-летять квітучі спориші
І огортають спогади розмиті...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=296975
дата надходження 30.11.2011
дата закладки 30.11.2011
Найтонші порухи душі – вони як лілії свічадні
то світанкові, мов пісні, то смутку знову є підвладні
і дуже боляче , коли в ранимій зав̓'язі посуха -
зів׳януть білі пелюстки – впадуть снігами… Ти послухай...
як б׳є по ринвах долі час - вливається у срібло ритму.
І Ти згадаєш ще не раз, промовиш не одну молитву...
Стара клепсидра знає всіх, по краплі спогади збирає…
І терпко падає горіх, шкоринку спіло розбиває…
Ступає жовтень за поріг…
….але не все , не все минає….
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=287419
дата надходження 20.10.2011
дата закладки 25.11.2011
І я піду в цей пізній листопад,
У цю холодну перемлілу осінь.
Сухий листок заплутавсь у волоссі...
Невже покличеш знов мене назад?
І озирнусь,леліючи надію,
Що доля враз зведе нові мости.
А ти світи,у морок мій світи,
Бо я світити так,як ти,не вмію...
А ти приходь світанками у сни
І падай снігом,лагідно-лапатим,
І буде на душі у мене свято
Від проблисків такої білизни!..
І зазоріють тисячі лампад
У мій туманний незворушний спокій,
І я зроблю оті найважчі кроки
У цей холодний пізній листопад...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=295566
дата надходження 24.11.2011
дата закладки 25.11.2011
О,як я хочу бути тим дощем,
Торкатися до щік твоїх вологих
І дріботіти ніжно під плащем,
І цілувати вигини дороги,
Якими ти блукатимеш вночі,
Зімкнувши пальці в звичному сплетінні...
О,як я хочу полум'ям свічі
Тобі зоріти в морок цей осінній...
І прихиляти небо до воріт-
Як та твоя розпатлана смерека!..
Скільки всього оточує твій світ
І тільки я-чужа тобі й далека.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=294790
дата надходження 21.11.2011
дата закладки 22.11.2011
Я пустка... Спогад... Я фантом...
Без почуттів, без болю і без тіні...
Кидає вітер зірваним листом
Мене й несе в своєму повелінні.
Нема думок, бо впали десь на дно
Душі, що пошматована мовчанням...
Нема бажань, бо вітру все одно,
Чим розважатись - листям чи коханням.
А всесвіт мчить... Байдуже, без перерв,
В спірально-марнотратнім миготінні...
В мені одна струна - зболілий нерв...
На ньому грає вітер-Паганіні.
30.08.2011
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=277739
дата надходження 30.08.2011
дата закладки 20.11.2011
Коли тебе не стане на землі,
В моїй душі засохнуть океани,
Роса кривава зійде на ріллі,
Коли тебе в житті моїм не стане...
Коли тебе не буде в цих садах,
Обсипляться троянди снігоцвітом,
І потече отруєна вода
В моє солодке яблуневе літо...
І змовкнуть всі пташині голоси,
Дзвінкі струмки обірвуться,мов ноти,
І перетліють попелом ліси
В той темний день невтішної скорботи...
І відлетять,мов пізні журавлі,
Усі мої несправджені надії,
Коли тебе не стане на землі,
І крик в мені раптово заніміє...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=294148
дата надходження 18.11.2011
дата закладки 18.11.2011
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 16.11.2011
Коли в самотність падаю як в зливу,
Де холод пробирає до кісток -
Я просто жінка, хоч у край вразлива…
Але ж і ти десь в цьому світі змок?
Коли в самотність падаю притомна.
Іще жива напевно, чи напів -
Так хочу слів отих, як біла вовна…
Собі на плечі на пів чутних слів.
Так хочу знати: все пусте й минуще,
Печаль в душі притулку не зів’є!
В самотності люблю тебе ще дужче
За те, що ти на цьому світі Є.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=291996
дата надходження 10.11.2011
дата закладки 13.11.2011
Не озирайся,я прошу,не треба,
Не зупиняйся,чуєш,просто йди.
Раптовий дощ мені прихилить небо
І позмиває всі твої сліди
В моєму серці.Лиш би все забути,
Лиш би на днях поставити хрести...
О,як багато в ніжності отрути,
І як багато в щасті гіркоти!..
Не озирайся,я благаю,чуєш,
Коли дивлюсь з вікна тобі услід.
Чи ж про любов свою говорять всує?
І чи кричать про це на цілий світ?
Ні,не кричать-такі,як я,не вміють
І в долі не вимолюють жалю.
Не озирайся,не давай надію,
Коли я тут,згораю і люблю...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=292771
дата надходження 13.11.2011
дата закладки 13.11.2011
Переболи, молю, переболи,
Хоча б на день дозволь мені забутись!..
Тернові ружі в серці проросли
І каяття вимолює спокути
В скрижалів неба... Що йому твій крик,
Твої одверті запізнілі муки?
Переболи, молю, і догори,
Розвійся в полі попелом розлуки...
І не залиш ні сліду по собі
У цих садах біблійних, посивілих,
Поміж самотніх велетнів-дубів,
Що в позолоті майже перетліли.
І не зазбируй спогади в душі,
Неначе люстро, в дріб'язки розбите!
О, як нестерпно бути на межі!..
Та важче цю межу переступити...
І розділити порізно світи,
Зректись в любові спраглої потреби.
Переболи, молю, і відпусти
В цю тиху осінь... Але вже без тебе.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=291386
дата надходження 07.11.2011
дата закладки 07.11.2011
Горобине червоне намисто
Тліє полум'ям поміж листків.
Знову осінь проскакує свистом
Між липких монотонних гудків...
Знову смуток садів перемлілих
Органзою в повітрі висить,
Перейшли теплі дні, відлетіли
Журавлями в шовкову блакить.
І, туманом розбавлений ранок,
Просочився в занедбаний двір...
Сонне листя лягає на ганок,
Шурхотить, мов пожухлий папір.
І блукає душа в веремії
Сірих днів,перемитих дощем...
Як же хочеться в мить ностальгії
Обіпертись на дружнє плече!..
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=291012
дата надходження 05.11.2011
дата закладки 05.11.2011
Мій човнику,осінньої пори
Прибились ми до берега чужого...
Як молитовно тліють явори,
Зодягнуті у золотаві тоги*...
Тут ветхий млин самітником стоїть,
Немов ковчег біблійний серед моря.
Тремтливе листя буйних верховіть
Нашіптує печаль далеким зорям.
Столітній дуб, як вервицю в руках,
Перебира із жолудів намисто,
І тане постать, світла і крихка,
У надвечір'ї грає променисто.
Ген розплелась заквітчана коса
Струмка дзвінкого по плечистих схилах!..
На теплу душу випала роса,
Мій світлий смуток ніжно посріблила...
І все забулось, тлінне і земне,
З очей сповзає висвячена втома...
Прадавній ліс-загублений Едем,
Моїх блукань омріяна укрома...
*тога-верхній чоловічий одяг у Древньому Римі.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=289657
дата надходження 30.10.2011
дата закладки 02.11.2011
Стояли поруч. День спливав осінній,
Світило сонце з жовтої імли.
І раптом поєднались наші тіні,
А душі поєднатись не змогли…
Стояли поруч на краю розлуки.
І на порозі довгої зими.
І раптом поєднались наші руки,
А душі поєднатись не змогли…
У диво вірить тільки той, хто любить,
Невже усе на світі – до пори?
І знову поєднались наші губи,
А душі поєднатись не змогли…
Гірка образа стала поміж нами.
І тихо гасне полум’я свічі…
Як легко поєднатися тілами,
Як важко поєднати дві душі…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=278363
дата надходження 02.09.2011
дата закладки 27.10.2011
Цей дощ,мов неприкаяний приблуда,
Прибився до спітнілого вікна.
Сповзла з чола думок важких полуда
І я зробилась світла,як весна!..
Цей дощ,мов пес,загублений між вулиць,
Його годую з теплої руки
І він свій мокрий ніс до мене тулить,
Грайливо ловить лапами думки,
Що розлетілись хутко на всі боки,
Неначе рій сполоханих джмелів!..
Цей дощ,як ти,чуттєвий і глибокий,
Він розуміє все в мені без слів...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=288403
дата надходження 24.10.2011
дата закладки 25.10.2011
Візьми ненароком мене за долоню,
дай блискавку в серце, бо я ж не чекаю…
Оглянусь – і пульс молотками у скроню,
та вжалений спокій бентежно тікає…
Вхопи ненароком за струни – й донизу!
Так різко, так впевнено, щоби сіпнулась!
Жарину зотлілу попести ще хмизом,
щоб крилами жадних вогнів розгорнулась!
Спали мене поглядом, словом та градом,
щоб крик виривався із уст скам’янілих…
Розгадуй мене, як одвічну шараду,
ти ж знаєш, що серце тебе лиш воліло…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=287731
дата надходження 22.10.2011
дата закладки 22.10.2011
Вже перемліли липи за вікном,
Відгомоніли, майже безголосо...
І у саду в лляному кімоно
На лаві сіла відпочити осінь...
Жевріє смуток в стомлених очах-
Вже не така вдоволена і горда.
Між павутинок срібних відзвучав
Грайливий жовтень джазовим акордом.
Обдерті крони зблякли від дощів,
Згорнули листя в дивні орігамі...
І падолист сухий зашурхотів
Позліткою у мене під ногами.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=287637
дата надходження 21.10.2011
дата закладки 22.10.2011
Якби ти знав,яка вона крихка-
Ота любов,оспівана віками,
Коли згасає полум'я в руках
І крок стає безоднею між нами...
Якби ти знав,яка вона гірка-
Ота любов,здавалося б,невинна...
Вона,мов Брута зрадницька рука,
Холодний ніж тобі встромляє в спину...
І голос серця рветься,мов струна...
І вже не вирвеш жало це закляте!..
Якби ти знав...якби ж ти тільки знав...
То не посмів би в себе закохати.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=287009
дата надходження 18.10.2011
дата закладки 19.10.2011
Залита сонцем світиться стерня,
Покрита щедро росяним намистом,
І листопад грайливим кошеням
Стрибає хвацько за пожовклим листом.
Понад горами куриться туман-
Пахучий ладан кучерявих сосен,
І свіже небо,наче океан,
В шовкових хвилях обмиває осінь.
Мов піраміди,виструнчились в ряд
Кумедно наїжачені ялини...
Десь поміж листом полум'ям горять
Налиті соком кетяги калини...
Немов верети випрані,стежки
Скотилися додолу берегами.
І звідусіль злетілися думки,
Розшили душу в райдужний орнамент.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=286796
дата надходження 17.10.2011
дата закладки 17.10.2011
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 12.10.2011
Не треба слів. Вони пусті звучанням.
І навіть сліз. Вони тепер вода.
О, як доречне це небес втручання!
Хоч так мені обох із нас шкода...
Шматує вітер спогади, мов листя.
Забутий час за спинами росте.
Невже ми справді просто відбулися,
згубивши щастя в листя золоте?
Що хочеться до зриву закричати,
Руками зачепити небеса!
Якби ж кохання вміло приручатись,
Ми б вірили з тобою в чудеса…
Побачення перевелось раптово
В небесну і прощальну благодать.
А ти ? А я?.. Нам не знайшлося слова,
що зможе нас удруге поєднать.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=285905
дата надходження 12.10.2011
дата закладки 12.10.2011
Коли любов торкається до скронь,
Вдаряє серце в кришталеві струни,
І поміж ліній двох чужих долонь
Виводить доля життєдайні руни.
Коли любов торкається до вуст,
Холодна сталь спалахує вогненно,
І відпускає пристрасть тятиву,
Вогнем палким пронизує рамЕно.
Коли любов торкається душі,
Із берегів виходять океани!..
І проза буднів ллється у вірші,
Коли любов приходить довгожданна.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=285575
дата надходження 11.10.2011
дата закладки 12.10.2011
пахне осінь твоїми вустами
медом з гречки димком чебрецю
синім небом пахне лісами -
аж на всю мою вулицю
дивна осінь нишком присяде
пустить бісики із очей
і з-під вишні чужого саду
із обіймів палких втече
я за нею чимдуж полину
спотикнуся … не дожену
тьохне серце у ту хвилину
й ще раз - в зиму засніжену
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=285552
дата надходження 11.10.2011
дата закладки 11.10.2011
Туманним світанком прощається бабине літо,
Розкидавши мушлі порожні на білім піску.
Чого ж це я плачу?Мені залишаєш півсвіту,
Бо й досі ще любиш мене,ненадійну таку...
Чого ж я шукаю,простромлена наскрізь дощами,
В обтесаних скелях,закутаних в білий туман?
Мені залишаєш в квадраті віконної рами
Усміхнене сонце,що впало в нічний океан...
Мені залишаєш грайливі дзвінкі зорепади,
Розлитий по небу Чумацький осяяний Шлях...
Чого ж не знаходжу в дарунках твоїх я відради?
І роси холонуть в моїх мерехтливих очах...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=284782
дата надходження 07.10.2011
дата закладки 07.10.2011
Давно все решено за нас. Забудь.
Мы встретились наверно слишком рано.
Пусть тяжело порой еще уснуть,
Довольствуясь смешным самообманом.
Пусть непонятно как-то средь толпы
Чуть-чуть похожих провожаем взглядом.
О, как наивны были, как глупы…
Ту встречу принимая за награду.
Ведь говорят, что все же потерять
Куда трудней чем ждать и не дождаться.
Все решено за нас судьбой опять.
А с ней, увы, бессмысленно сражаться.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=284125
дата надходження 03.10.2011
дата закладки 07.10.2011
Вже постарів той ветхий дідів сад,
Пустив углиб коріння-паралелі.
Тут водоспадом в'ється виноград,
Спадає в трав шовкові акварелі...
Принишкли груші в затінку густім
І зажевріли стиглими плодами,
Немов зірниці мідні в темноті...
І обважнілі яблуні рядами
Мов та сторожа віддана стоять
І верховіттям чешуть сиві хмари,
І сизий місяць,мудрий циферблат,
Рахує чітко вічності удари.
Тут у траву устромлені граблі
Підперли небо,зоряне,стріхате...
Летять планети,наче кораблі,
І світять на стару самотню хату.
А в хаті цій пристелений обрус
І пахне хліб усміхнений дровами,
І на іконі вицвілій Ісус
У сяйві свічки грає кольорами...
Зоріють вікна згустками лампад
У сутінкОву вогкість прохолоди...
Вже постарів той ветхий дідів сад,
Та ще так рясно і завдячно родить.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=284481
дата надходження 05.10.2011
дата закладки 05.10.2011
Чи ти щасливий-хто тебе вгадає?
Чужа сім'я для когось-темний ліс.
Так само сонце сходить понад плаєм
І заплітає китиці беріз.
Так само ранки,росами сповиті,
Провадять будні,тихі і сумні,
І час від часу згадуються миті
Наших щасливих пережитих днів.
І десь тебе зустрівши випадково,
Збагнути зможу істину гірку:
Немає в тебе з іншою любові,
Зачахла,мабуть,ще у сповитку.
І не важливо,в чому тут причина,
Лише зітхне з полегшенням душа,
Що то не я-ота твоя дружина,
Така байдужа і така чужа...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=284078
дата надходження 03.10.2011
дата закладки 03.10.2011
Знову світ на листочках груш,
Розгойдала німа блакить,
Метафізику наших душ,
Щоб на землю дощем пролить.
Щоб невиміряну безмеж,
Де піснями і я ряснів,
Засліпила вогнем пожеж,
Безпричинна трагічність снів.
Хай хвилини за роєм рій,
Поглина далечінь пуста...
В лабіринті майбутніх мрій,
Я шукаю ТВОЇ вуста!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=283847
дата надходження 02.10.2011
дата закладки 02.10.2011
Я кожен раз вмираю,
коли Ви
Проходите повз мене
збайдужіло.
Зелене літо
ще не побіліло,
А зранку запах
свіжої трави
Уже не той.
А Ви – ще досі ті! –
Із дня у день
велично і красиво
Минаєте мене,
а втім,
це диво,
Що кожен раз ці зустрічі прості
Банальні, передбачливі,
пусті
Приносять серцю
стільки насолоди
І знаю я,
повік
не вийдуть з моди
Блакитні очі,
як нектар густі,
Які на мене зовсім не течуть.
Ви знаєте,
а Ви
як чарівниця,
Що не одному стільки –
стільки сниться,
І не одному
в мимовільну путь
Красою барикаду возвели.
Ви знаєте,
а я Вас
не розлюблю,
Я швидше
сам себе
у цім погублю,
У цім гріху
із запахом смоли
Церковної.
Бо вроду молоду
Не обманути
ані на хвилину!..
А завтра я у сотий раз загину,
Коли повз Вас, байдужую, пройду.
27.09.2011 р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=283081
дата надходження 27.09.2011
дата закладки 28.09.2011
Музика Віктора Оха.
Цей падолист вибагливим санскритом
Ліг на пергамент теплої душі.
В холодну зиму хвіртку привідкрито,
Вже докурила осінь спориші.
І погасила люльку почорнілу,
Багряний плед згорнула у сувій,
Ранковим блюзом вдарила по тілу,
Корицею обсипалася з вій...
І розчинилась у горнятку кави.
Зухвалий вітер вдерся на балкон,
З-під капелюха глянувши лукаво,
Він затрубів щосили в саксофон.
І від дощів осінніх потемнілу
Зронила вільха мідну пектораль.
Глінтвейном теплим вилилась на тіло
І потекла під шкірою печаль...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=283146
дата надходження 28.09.2011
дата закладки 28.09.2011
Чомусь так сумно від закінчення минулого літа
У росі заплелися на вузол пісн́і мураш́ині
І невдячна осінь золотом штучно-багряним розшита
А хмари напудрили свої б́оки у червоно-синє
На підвіконні вистукує тихі серенади коханець-дощ
Я милуюся його заплаканим і любим зором
А він все ніяк не від́ійде від мого вікна, хоч
Ненавмисно, але зраджує мене щоночі із зорями
Я не чекатиму від нього байдужо-типової вірності,
Адже також зраджуватиму його зі сміливим снігом
Який огорне мене досі не знаною гідністю
У ночі грудневі і буде мені справжнім тихим гідом
Чомусь вже не сумно по закінченню сірого вересня
Адже дощі такі ж самі зрадники як і ми, люди
І хай дощ стукає у вікно… поки не зникне безвісти
Допоки на зміну йому прийде романтичний грудень
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=283162
дата надходження 28.09.2011
дата закладки 28.09.2011
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 23.09.2011
Насипав жовтень пригорщі листків
В мої долоні,сонцем обігріті...
І як це ти,скажи мені,посмів
Для мене стати найдорожчим в світі?
І не хапати жменями зірок,
Не розсипати матові перлини,
А просто бути лагідним,як шовк,
Лягти на душу пухом тополиним...
І не будити пережитих днів,
Хіба ж важливо,що було до тебе?
І як це ти,скажи мені,зумів
Раптово розпогодити це небо?
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=282220
дата надходження 23.09.2011
дата закладки 23.09.2011
Кричи. Втікай. Пручайся. Тихо стеж.
Життя твоє - справжнісінька арена.
От, тільки правда в тому, що усе ж
Увесь цей час ти думаєш про мене.
І я всміхаюсь знаючи як є:
Вже чийсь, чужий та, хай там як - «нічийний!».
Хтось з тебе поцілунки хтиві п’є,
І двері навстіж всі тобі відчинить.
Хтось підсолодить душу для краси.
(Дивись яка слухняна і смиренна).
Усе для тебе, так як ти просив!
Чому ж весь час ти думаєш про мене?
Чому ще й досі згадуєш той крок?
Весь оксамит торкань в імлі осінній…
Виходить, непомітно для обох
Ми стали у цім світі незамінні?
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=282230
дата надходження 23.09.2011
дата закладки 23.09.2011
Помовчимо. Словам нема потреби,
скотилось сонце золотом у став.
На фоні перевернутого неба
останній раз тебе поцілував.
Засмаглий вечір крався попідтинню,
трусились зорі шепотом в траву,
у теплу ніч - не схожу на осінню -
коханою тебе вже не назву.
Бракує щастя, кисню до знемоги,
приліг коханець-жовтень між октав,
підпер півнеба місяць круторогий,
чубатий вітер верби чарував…
Помовчимо. Словам нема потреби.
Я знаю: ти чекатимеш мене
допоки вітер розплітає верби,
допоки наша осінь не мине.
плейкаст від AmriLauru на http://www.playcast.ru/view/1664051/d7916b20a28fc51a7bf6677a6d015d890878408apl
переклад російською на http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=285285
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=282175
дата надходження 23.09.2011
дата закладки 23.09.2011
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 21.09.2011
Мій любий пане,кава захолола
І згіркла вже,як зболена душа...
Ми сидимо і слухаємо Крола*,
Ви-говіркий,а я-така чужа...
Ми сидимо в прокуреній кав'ярні,
У келихах шипить холодний брют*.
Мій любий пане,як же це негарно
Ховати за манірністю свій бруд.
Нехай для всіх ви-стриманий,галантний
І ця краватка так вам до лиця,
Зав'язуєте вміло білий бантик
Наївним завойованим серцям!..
Вони вам вірять,що б ви не казали,
Боготворять улесливі слова!
Мій любий пане,хитрий і зухвалий,
Не розпинайтесь,я не вірю вам!..
Не розсипайте гарних слів на вітер,
Вони-отрута,згубна і гірка!..
Мені б ще якось вами відболіти,
Лежить на серці істини рука...
*Крол Анатолій-джазовий композитор і піаніст.
*Брют-сорт дуже сухого шампанського.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=281249
дата надходження 18.09.2011
дата закладки 19.09.2011
Вечірній блюз.В мальованім горнятку
ПелЮстки вишні в теплім молоці.
Той срібний перстень в тебе на руці
Ще береже про мене світлу згадку.
Чужий мій гостю-рідний,та не мій,
Чи ти щасливий з іншою без мене?
Твій пильний погляд обпікає вени
І глибше грузне в пам'яті липкій...
В трухлявих шпарках теплої душі
Що ти шукаєш,впертий мій блукачу-
Мою любов,бездумну і незрячу?
Вже й слід застиг...Хіба ж ми не чужі?
Нестерпна гра в набридливу мовчанку...
Пора тобі на твій Чумацький Віз,
І ніч летить,мов доля під укіс,
Сіріє від молочного світанку.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=281082
дата надходження 17.09.2011
дата закладки 17.09.2011
Чи знаєш ти,яка це безпорадність-
Не мати сили вимовити "ні",
Коли думки тобі вже непідвладні
І відчай б'є,мов лезо по струні?
Чи знаєш ти,яка страшна розпука-
Не мати змоги встати із колін?
Кохання, друже,це підступна штука-
Піднявши в небо,кине до землі...
І спопелить до щенту,до зневіри,
Примарних мрій розвіявши туман!..
Чи знаєш ти,як вперто серце вірить
Там,де тій вірі місця вже нема?
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=278643
дата надходження 04.09.2011
дата закладки 13.09.2011
Люби мене,люби до забуття,
До подиху останнього,до крику!..
Люби мене сильніше за життя-
І грішну,і таку багатолику...
Люби мене у подиху вітрів,
У прохолоді чистого світання,
Люби в палітрі теплих кольорів,
Мов щастя мить,даровану востаннє!..
Люби мене,як мрію неземну-
Солодку мрію,що плекав роками,
Як довгожданну сонячну весну,
Чи шурхіт листя в парку під ногами!..
Як помах крил сполоханих пташок,
Як запах квітів літніми ночами!..
Люби мій жест.І подих мій.І крок-
Єдиний крок між вічністю і нами...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=280246
дата надходження 12.09.2011
дата закладки 12.09.2011
Я з горя перетнула океан,
Щоб дихати тобою і п'яніти.
Між нами-невідомість,як капкан,
Повисла над моїм розбитим світом...
Я вставила зінниці з кришталю,
Щоб бути трохи схожою на тебе!
Та в погляді вловила "не люблю"-
І каменем зірвалася із неба...
Я вени обривала,як дроти,
Щоб втратити зв'язок з реальним світом,
Та хтось єднав розведені мости,
І зиму обертав на тепле літо...
Я прагнула забути на вікИ
Тебе,мов звичайнісіньку пригоду!..
Та в розпачі відправила гудки,
Схвильовано затамувавши подих...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=279799
дата надходження 10.09.2011
дата закладки 10.09.2011
Коли блукаєш ти в моїх думках,
нічна зоря тремтить як в лихоманці,
а вітер мрій танцює дикі танці
і цілий світ тоді в моїх руках,
коли блукаєш ти в моїх думках…
Коли цілунком дихаєш мені
у спину вітром, струшуючи листя,
зриваючи з очей сльозинки чисті,
я оживаю сонцем уві сні
і оживаєш сонцем ти в мені!
Коли приходиш ти у мої сни,
сідаєш на краєчку мого ліжка,
я п’ю до дна хмільну твою усмішку
і небо вмить стає мені тісним,
коли приходиш ти у мої сни.
Коли тобою плаче зорепад,
роса сльози тремтить у павутинні
і воскресають ніжності світлини,
напившись сил очей твоїх свічад...
І знов тобою плаче зорепад…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=277852
дата надходження 30.08.2011
дата закладки 09.09.2011
Знов дороги-дороги земні,
Ці розлучниці,вмиті дощами,
Пролягли через нас.А мені
Досі пахне твоїми вустами...
Досі тисне на серці печаль
За отим безтурботним минулим,
Мов іржею,в'їдається жаль-
Пережили,проте,не забули...
Перескочили юності дні
Так зухвало і так непомітно,
Мов безсмертні!І часом мені
Твоя посмішка лагідна квітне
Орхідеями радісних днів
І солодких ночей гіацинтом!..
А довкола дороги земні
Обмотали невидимим бинтом...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=279558
дата надходження 09.09.2011
дата закладки 09.09.2011
Бряжчать дощі сторІнками дахів,
стікають краплі з вигинів строкатих,
промоклі пальці західних вітрів
розписують бруківку, мов плакати.
В міських анонсах дощ і знову дощ.
Складає осінь лист, немов намисто.
в дзеркальних спинах мокрих сірих площ
тролейбуси "рогаті" бродять містом...
Ми ж так любили дощ…вогні вітрин,
глінтвейн гарячий у старій таверні,
кумедних звірів в плетиві хмарин,
Бальзака й Ліну, і митців модерну.
Спиняти час, і оберти Землі,
спихати в ринву доленьку лукаву,
писати пальцем « Я люблю…». На склі.
І випивати залпом … третю каву.
PS.Проте й у Долі забагато дір,
чекають нас, на жаль, і біль, і втрати.
Стих дощ. Лягають вірші на папір..
...життя ж нам двічі - не переписати.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=279571
дата надходження 09.09.2011
дата закладки 09.09.2011
І проклинеш,і вирвеш,і забудеш,
Розвієш попіл спомином гірким,
По ньому знов топтатимуться люди,
Новим віршем заповнять сторінки.
А нам з тобою місця вже не буде,
Палких обітниць вицвітуть слова...
І проклинеш,і вирвеш,і забудеш,
Як і до цього інших забував.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=279279
дата надходження 08.09.2011
дата закладки 08.09.2011
Не візьму,падолистова осінь,
Твоїх щедрих підкупних дарів,
Бо вітри табунами голосять
І шматують печаль яворів,
Обриваючи листя тендітне,
Підкидають і граються ним...
А мені,мов з гарячки,ще квітне
Веселкова усмішка весни!..
І блакитні омріяні крила
Ще ввижаються в тих небесах,
Де вже осінь свій смуток розлила...
Ще горить у бездонних очах
Теплий промінь квітучого літа!..
Знову подумки лину туди,
Де земля літнім сонцем зігріта,
Де квітують духмяні сади!
Не візьму,падолистова осінь,
Тепле золото з мертвих долонь!..
Чуєш,явір заплаканий просить
Погасити на листю вогонь...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=278945
дата надходження 06.09.2011
дата закладки 07.09.2011
«Я напишу тобі листа без слів,
В мелодію щемку вкладу зізнання,
І листоноша-вітер у вісні
До тебе принесе моє кохання.
Нечутно доторкнеться до повік
Крилом тендітним золотава мрія,
Як вистояний виноградний сік,
В холодну ніч вона тебе зігріє.
Я напишу листа пером душі,
Та імені під ним я не залишу.
Щоб смуток мій в твою блаженну ніч
Не потривожив цю шовкову тишу» –
«Гранітні погляди весни
Не показали мені шляху -
Куди іти і як нести
Холодність дум за обрій страху.
Між нами відстань... і тепло
Твоїх очей не зігріває.
Я розлюбив тебе давно,
А, може, й... не любив... не знаю…
Хай спогади летять в вікно,
Застиглий біль тремтить в долонях,
Розбиті мрії - все одно...
Твій дотик знов пульсує в скронях…»
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=258372
дата надходження 08.05.2011
дата закладки 05.09.2011
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 05.09.2011
Там на стінах розмиті картини-
Щось на кшталт Сальвадора Далі,
І,підхоплені вітром,гардини
Теплим хересом ллються по склі...
Там запилена тріснута ваза
З дорогого богемського скла
І розсипані жменями стрази
Розповзлись на поверхні стола...
Там у затінку,під кипарисом,
На канапі,м'якій,мов руно,
Призабута самотня актриса,
Гоїть стигми душевні вином.
Що це їй серед ночі не спиться
І печаль полинОво-гірка?
В небі місяць ліниво на спИцях
Теплі шалики в'яже зіркам.
Що йому до самотньої пані
У малесенькій рамці вікна?
Між пелюсток п'янкої герані
Відцвіла її буйна весна...
Розчинились солодкі присвяти,
Град овацій і крики "на біс"
Там,в проваллі сирої кімнати,
Де в задумі застиг кипарис...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=278236
дата надходження 02.09.2011
дата закладки 02.09.2011
Якщо мене забудеш,я зів'яну,
Як пролісок в негоду дощову,
І чайкою посеред океану
ВпадУ і струни серця обірву...
Якщо мене забудеш,то з розпуки
Молитвою обІрвусь на вустах,
І терен проросте з моєї муки,
Розсипле цвіт по зрошених слідах...
Якщо мене забудеш,в безнадії
ВідпУщу душу,наче лук стрілу...
Не витримаю,чуєш?Не зумію...
Якщо мене забудеш...то помру!..
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=277665
дата надходження 29.08.2011
дата закладки 30.08.2011
Мій порочний та грішний Адаме,
Вкотре з сумом пишу я листи
Несказанна ця відстань між нами
І за обрієм мрій ходиш ти
Мій самотній й уважний Адаме
Вкотре в сон проникаєш тихцем
Не поменшає відстань між нами
Заборонне єднання оце.
Сивокосий, манірний Адаме
Не відчуєш моєї жаги
Я ж розруха й омана бездарна
І вона тобі ж не до снаги
___________
Мій (не мій) ти далекий Адаме
Не приходь, я благаю, у сни
Бо тріпоче це серце… а марне
Ми ж по різні шляхи-полюси
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=277527
дата надходження 29.08.2011
дата закладки 29.08.2011
Коли в селі копають картоплІ
й димок гіркий снується із бадилля,
мішки біліють, наче кораблі
між куп давно покошеного зілля.
Прийдешня осінь вибрала сукно,
джміль конюшину вусиком лоскоче,
самотній клен у жовтім кімоно
останній лист дарує неохоче.
туман кидає сіті на баштан,
а плуг на зяб дере сорочку поля.
Засмаглий місяць кинувся в лиман.
Потріскалася у стручках квасоля.
Курличуть емігранти-журавлі,
Бреде над полем невблаганна злива,-
коли в селі копають картоплІ -
я відчуваю як стаю щасливий…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=277297
дата надходження 27.08.2011
дата закладки 28.08.2011
А зорі серпневі,як сльози,
Блищать на небесних щоках...
І чути,як схилені лози
Тріщать на холодних ставках.
І свище між лозами вітер,
Пронизливим свистом різким.
Під вікнами в сутінках квіти
Тендітні свої пелюсткИ
Нечутно,замріяно ронять,
Мов ніжні хустинки в траву,
І трави гойдають в долонях
Пелюсточку кожну живу...
І,снами сповита,природа
Не відає смутку й тривог,
А з неба по вимитих сходах
Спускається всміхнений Бог...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=276740
дата надходження 24.08.2011
дата закладки 24.08.2011
Люблю цю лаву, з довгих хворих ребер,
(Літа її руйнують без жалЮ).
Вона в надії тулиться під верби,
похила спина в написах «Люблю…»
Байдужий дощ полоще ноги хворі,
В набряклу осінь ревматизм проб’є,
В написаних словах чужих історій
згадає лава щось своє…моє.
Згадає всіх закоханих у парах.
Зітхання. Поцілунки. Дотик рук.
Веселий сміх. Романси під гітару,
а ще…згадає гострий щем розлук.
Люблю цю лаву, спогадами вкриту,
у теплих краплях-росах з кришталЮ.
Спинюсь. Присяду в листя з оксамиту.
Не вернеш. Розумію… а люблю.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=276634
дата надходження 23.08.2011
дата закладки 24.08.2011
Вже серпень зачинив за літом брами
І клен старий щось ніжне відспівав.
Крадеться осінь стиглими полями
І пахнуть хлібом зібрані жнива.
І ронить листя осінь у озера,
Де сльози-перла сховані на дні,
Де у глибоких зарослях-печерах
Вдаряє вітер в струни крижані.
І так на серці трепетно,журливо
І смуток мій-прозорий і легкий!..
Над садом розродилась тепла злива
І у траву попадали грушки.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=276254
дата надходження 21.08.2011
дата закладки 21.08.2011
Я промовчу, що вільна як ніколи.
Не клею будні з клаптиків покути.
Для тебе – просто леді загадкова.
Дозволь мені такою ще побути.
Отак від сміху закривати очі
І роздивлятись всі найтонші риси.
Не знай мене ще поки… я так хочу!
Так, кожна жінка у душі актриса.
Давай не класти правди на терези,
Не впізнавати почуттів на дотик.
Ще поки можеш думати тверезо,
Ще поки я для тебе не наркотик.
Отак до ночі (про усе й нічого)
Дзеленькати бокалами сценічно.
Ще поки обирати маєш змогу
Й не знаєш, що в тобі я вже навічно.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=275860
дата надходження 19.08.2011
дата закладки 19.08.2011
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 17.08.2011
Ідеш,то йди!Неволити не буду
І не заплачу(Господи,прости!)
Твоя любов,жорстокіша за Вуду,
На трупах мрій звела свої мости
До мого серця,краплею отрути
Розбавила ночей п'янких нектар!..
А я не вміла правду осягнути
І до землі спуститися із хмар...
І заблукала в нетрях безпросвітних,
І не вернула поспіхом назад...
Моя любов залишилась у квітні,
Твоя втекла в холодний листопад.
І погляд твій залишив безнадію-
Без зайвих слів він все мені сказав.
Ідеш,то йди...Тримати не посмію,
Хіба що блисне зрадницьки сльоза...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=275368
дата надходження 16.08.2011
дата закладки 16.08.2011
по мотивам плейкаста http://www.playcast.ru/view/1628467/8c7201e8d0905aa277b1bd56540640d3010a5ccepl и на музыку Лемешкин Станислав - Мужчина и женщина
Дождь
Дождь в твоём окне
Дождь... или снег...
Каплей бежит...
Бежит по стеклу...
Сердце дрожит...
Сердце дрожит...
Сердце дрожит...
Как же? Скажи!
Нам смириться с судьбой
Такой
Как же? Скажи!
Позабыть нам любовь
Тонкими нитями
Не заменить на дни
Вместе
Как же? Скажи!
Как же? Скажи!
Жить нам без слов "Если бы"
Тихими нотами
Пишем давно так мы
Песню о нас
"Он и Она"
Ночи без снов
Песни без слов
Сердце всё также бьётся
Тучи, Тучи
Словно капли мы падаем
Катимся вниз
Ночь у окна
Смотрит на нас
Жизни странный сюжет
"Нас нет!"
Как же? Скажи!
Нам смириться с судьбой?
Как же? Скажи!
Позабыть любовь?
Смотришь мне вслед...
"Нас" уже нет
Только капли дождинки
Дождь по стеклу...
На окне...
Смывает всё что было
Я так любил...
Нет...
Мы так любили...
Этот сюжет
Брошен уже
Снято кино
Было давно...
Было давно...
Было давно...
Не суждено...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=275203
дата надходження 15.08.2011
дата закладки 16.08.2011
А ще ж не літо бабине, не осінь,
твої пухкі вуста – комусь малинка,
веселка в полі стиглі трави росить,
й летить, летить срібляста павутинка.
Сам серпень порозв’язував шнурівки,
В засмазі литки аж до самих... п’яток ,
а цяточками божої корівки -
зіниці усміхаються в маляток.
А ще ж не літо бабине. Не осінь.
От-от поспіла ягода й травинка…
Не розумію, як в твоїм волоссі
заплуталась самотня павутинка.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=274798
дата надходження 12.08.2011
дата закладки 14.08.2011
В порожнє небо дихають сади
Зів'ялим листям,памороззю,цвіллю...
Не йди до мене,осене,не йди,
Не потурай моєму божевіллю!..
І сивий смуток в серце ти не лий,
Не дихай в душу холодом мовчання.
Той день серпневий,теплий і ясний,
Чи відіснився він мені востаннє?
Чи вкрали сонце,кинувши в мішок,
Заморські старці(мабуть зі Стамбулу?)
Лиш павутиння срібне між гілок,
Немов вітрила в подорож напнули...
І якось терпко дихають сади,
І вмитий ранок з присмаком кориці...
Не йди до мене,осене,не йди,
Нехай ще літо в серці колоситься!..
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=274587
дата надходження 11.08.2011
дата закладки 14.08.2011
Мій грішнику,помолимося Богу,
Бо лиш на Бога маємо надію.
І я,мабУть,завчасно постарію,
Коли в мій дім забудеш ти дорогу...
Не треба слів,безцінний скарб-мовчання,
Не сколихни цю тишу без потреби,
Твої ж бо очі скажуть все за тебе
І не злукавлять:все у нас востаннє...
Остання ніч,розпачливо-шалена,
Останній крик,останній оберіг!
У відчаї впаду тобі до ніг,
Як грішниця Марія-Магдалена!
Хіба ж мені за щось тебе картати,
Мій грішнику?Я ж гірша за отруту!..
Але твою спокутую покуту
І у мені усі твої стигмати!
Мій грішнику,помолимося Богу...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=274412
дата надходження 10.08.2011
дата закладки 10.08.2011
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 09.08.2011
Нові міста,дороги і вокзали,
Чужих очей морозяна блакить
Примарне щастя навпіл роз'єднали.
А ти вдавав,що наче й не болить...
А ти хотів не дихати минулим,
Забути все!У поспіху подій
Ми півжиття за ніч перегорнули,
Змахнули вниз,як паморозь із вій.
І знову осінь сипле листопадом...
Осінній бал-сумний осінній бал...
Найкращі дні лишилися позаду,
Вогким світанком дихає вокзал...
Ніщо в ту ніч фатальну не вціліло-
Розбилось все об мури кам'яні!..
Та хто ж повірить,крім листків зотлілих,
Як невимовно боляче мені?..
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=274106
дата надходження 08.08.2011
дата закладки 08.08.2011
Що це я,Боже,що я
Вибігла ночі навстріч?
Хто ж мені рани загоїть
В цю непроглядну ніч?
Хто ж то мій висушить смуток?
Келих-по вінця,важкий...
Вітер волосся заплутав,
Ніби життєві стежки...
Тихо в самотньому сквері,
Туї принишкли в журбі...
Що ж я шукаю ті двері?
Що ж я не вірю собі?
Мов одинока приблуда
В цьому нічному саду...
Що це я,що я,люди!..
Стежки ніяк не знайду...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=273952
дата надходження 07.08.2011
дата закладки 07.08.2011
Музика Віктора Оха.
На розі в маленькій кав'ярні,
Де янголи плачуть сумні
На ніжних картинах примарних...
Де тануть свічки на стіні,
Сльозами стікають додолу,
Розгойдують тишу хмільну...
Малесенький затишний столик
У тінях гардин потонув...
Там стрінуться наші долоні
І пальці сплетуться тонкі,
І з кошика маки червоні
Нам зронять легкі пелюстки...
І я,неймовірно щаслива,
В очах твоїх карих втону!
І променів сонячна злива
Заллє потемнілу стіну!..
І може всі давні оскоми
Ця зустріч загоїть мені
В кав'ярні, до болю знайомій,
Де янголи плачуть сумні...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=273850
дата надходження 06.08.2011
дата закладки 06.08.2011
(Валі Савелюк)
І нехай відречуться від мене всі янголи світу,
І розтрощиться місяць лампадою вщент об бетон,
І загублять вітри громову стоголосу трембіту,
І осяяне сонце не зійде на пишний престол...
І нехай розчахнеться небес позолочений купол,
І впаде на коліна в знемозі могутній Атлант,
І сади посивіють умить від гіркої розпуки,
І проллється у всі океани отруйна зола...
І нехай всі довкола сміються, плюють мені в спину,
Тягнуть з мене всі соки, як сонце палюче росу...
Всеодно, я ніколи-ніколи тебе не покину,
У пітьмі безнадії я свічку тобі піднесу.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=273323
дата надходження 03.08.2011
дата закладки 03.08.2011
Серед літа – зимові протяги,
а я досі босОніж, в платті лиш…
Далі й далі відносять потяги
сонця блиск. Чи ж ми небо втратили?
Чи то в червні морози березня
й мрія бути втомилась лишньою?
...Я не була твоя «теперішня»,
а вже стала тобі колишньою…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=264222
дата надходження 10.06.2011
дата закладки 01.08.2011
Ви невимовно так прекрасні!
Від Вас у мене просто шок.
Ах, Ваші очі - зрілі вишні!
Волосся Ваше - наче шовк!
Фігурка Ваша – ідеальна,
Скажу Вам чесно, без прикрас.
А губки - золото сусальне!
А ніжки – взагалі атас!
Красуня Ви з красунь, клянуся.
Ваш погляд – блискавки розряд.
Безмежна грація у русі!
А зваба - більша, ніж в наяд!
І аромат Ваш особливий –
Це запах яблук восени.
Я Вам дістав одне лиш, Єво...
Ну, спробуй, хоч разок кусни!
01.08.2011 р.
Текст оригіналу:
Вы ослепительно прекрасны!
Я в этом деле знаю толк.
Ах, Ваша кожа так атласна!
Ах, Ваши волосы – как шёлк!
Фигурка Ваша – безупречна,
Признаюсь честно, не юля.
Какая грудь! Какие плечи!
Какие ножки, ой-ля-ля!
Ах, нет достойного сравненья,
Чтоб описать Ваш нежный взгляд.
Какая грация в движеньях!
Как эротичен Ваш наряд!
И аромат у Вас особый –
Так пахнут яблоки в саду.
Я Вам принёс одно для пробы…
Кусайте ж, Ева! Ну, я жду!
Евгений Меркулов "Подарок женщине"
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=273057
дата надходження 01.08.2011
дата закладки 01.08.2011
Ну то й що,що троянди за ніч відцвіли так раптово
Й захлинулася скрипка,урвавши тендітну струну?
І той спогад гіркий моє серце скривавлене знову
У старому саду між обдертих гілок розіпнув...
Ну то й що,що пішли ви у ніч-неприкаяний грішник-
І закрили всі двері і брами за вами вітри?
Я лишилась сама-порцелянова лялька невтішна-
Молитви шепотіти,у грудях тамуючи крик...
Ну то й що,що з дорогою вас повінчала розлука
І за ніч облетіла тополя за вами в журбі?
Всеодно я не здамся сльозам і розпачливим мукам!..
Не повірю пророцтвам безглуздим!..Лиш вам і собі.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=272886
дата надходження 31.07.2011
дата закладки 31.07.2011
Мене навчала Як плести віночок,
Вплітати квіти в сни дівочих мрій.
Канва волошок спогадом лоскоче
Ледь-ледь моїх доторкуючись вій.
Ховало сонце в хмари жовту спину,
ти - вся вмістилась в кольорі очей.
Я в них туманом прибережним линув
у присмерках сполоханих ночей .
Хитка ж любов… мов учорашня слава.
Украв хтось щастя сплетених годин,
тобі недоля постіль з іншим слала,
а в мене у душі гірчив полин...
З тих пір не ляже на твої коліна
моя важка й непутня голова.
Я у волошках зірваних загинув,
щоб у душі не проросла трава.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=272717
дата надходження 30.07.2011
дата закладки 30.07.2011
Кілометри,міста,магістралі...
Скільки роздумів,прагнень,листів!
На якомусь чужому вокзалі,
В тій нестерпній людській суєті
Твої очі невпинно шукають
Чиїсь очі в строкатій юрбі.
Скільки сонця,тепла і розмаю,
Скільки свіжості й світла в тобі!
Скільки літа в цих змерзлих долонях,
Що сховались в смішних рукавах!..
Після ночі тривог і безсоння
Ніжна втома дрімає в очах...
Цей світанок,налитий тобою,
Гріє серце тому,хто в думках,
Загубившись десь там,між юрбою,
Прокладає до тебе свій шлях.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=272667
дата надходження 29.07.2011
дата закладки 30.07.2011
Підійди,підійди до вікна
І поглянь,які зорі яскраві!
Десь пливуть у прозорих човнах,
Тануть в небі,мов цукор у каві.
Запалімо в цей вечір свічки,
Хай іскряться вогні пурпурові!
Розчиняюсь в цілунках п'янких,
В тихім шепоті,в ніжному слові!..
В цих блискучих різдвяних вогнях
Розпливаюсь,мов крапелька в морі!
Ніч спустилася тихо на дах,
Розгубила в снігу теплі зорі...
Може вийдемо разом у двір
Подивитись,як з гір кучерявих
Місяць злизує білий пломбір,
Запиваючи чашкою кави!..
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=272391
дата надходження 28.07.2011
дата закладки 28.07.2011
Дозволь мені вчасно піти… без повернень додому
Прибережною хвилею стерти життєві сліди
З очей познімати більмо, наче ту глаукому*
Дозволь не прощатись… лиш тихо й неспішно піти
Всі радощі й смуток залишити чайкам манірним
А біль, як отруту, відпити останній ж бо раз
Дозволь лиш піти… підкоритися волі покірно…
Тримати без сенсу… свободи моєї вже час!
* Глаукома — група довготривалих захворювань очей внаслідок підвищення внутрішньоочного тиску
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=272048
дата надходження 26.07.2011
дата закладки 27.07.2011
Я тебе чекала днями-днями,
Вишила печаль на полотні.
Клята відстань більшала між нами
І текли у безвість сірі дні...
Я тебе чекала кілька весен,
Як фіалка зниділа в журбі.
Час крутив поламані колеса-
Туга ця й не снилася тобі...
Я тебе чекала півстоліття,
На волосся паморозь лягла...
Час збирав літа мої в суцвіття,
Доля з них вінок мені плела.
І журба між роками впліталась,
Пила з мене залишки тепла...
Час минув і я не дочекалась,
Тереном колючим проросла...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=271775
дата надходження 24.07.2011
дата закладки 24.07.2011
Не стало людини,не стало краплинки у морі-
Малої краплини в безмежному морі Буття...
Ніщо не змінилось:так само виблискують зорі,
День змінює ніч,обертається наша Земля.
Ніщо не змінилось:снують заклопотані люди,
Підошвами топчуть земну загрубілу кору.
Та в небі,де зірка погасла,нової не буде...
І хто залатає оту непроглядну діру?
Не стало людини,не стало краплини малої...
Та час не притишив від того невпинний свій плин.
Та щось сколихнулось,та щось обірвалося в морі,
Коли розчинилась ОДНА із мільярдних краплин.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=271428
дата надходження 22.07.2011
дата закладки 22.07.2011
У жінки не запитують про вік,
Вона завжди душею молодіє,
Коли десь поруч любий чоловік,
Який її обожнює й леліє!
У жінки не запитують про вік,
Бо це її маленька таємниця,
Її думки-окрилені й живі,
Коли вона комусь щоночі сниться!
Тоді вона прекрасна без прикрас
І їй ота закоханість пасує!
У жінки не запитують про час-
Щаслива жінка часу не рахує!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=268532
дата надходження 04.07.2011
дата закладки 20.07.2011
Відчуваєш? На кінчиках пальців – еротика ран…
Безпритульністю втеч наділили степи пілігрима…
Хто ішов тим шляхом, той навчився любити туман,
Розуміти себе і надії лишати живими…
Хто втрачав імена, як розбіжність коротких доріг,
Як судинні стискання, як згубні струмки ейфорії,
Той і страх перевтілював. Тільки єдине не зміг –
Зберегти свої теплі дитячі фіалкові мрії…
Міг дивитися вслід. Відчувати, як пахне полин.
Вічна вищість землі заколисує степ безупинно….
…Будуть інші шляхи. Буде щастя. Народиться син.
Й безпритульні надії пригорнуться ніжно до тину…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=266314
дата надходження 21.06.2011
дата закладки 18.07.2011
То не мені така судилась карма-
Тебе в чужої вкрасти без вагань
І розміняти спокій,як задарма,
На вир порожніх мрій і сподівань.
То не мені любов твоя судилась,
Шалені ночі і стрімкий політ,
І ті жадані,вимріяні крила,
Що нам могли б відкрити цілий світ!..
То не мені судилося без бою
Перед тобою скласти всі мечі!
То іншій,мабуть,випаде на долю!..
А я,наївна,думала-мені...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=267308
дата надходження 27.06.2011
дата закладки 18.07.2011
А надворі весна-незвичайна весна,
Як повія чигає за рогом!..
Телефон і вона!
Телефон і вона...
І нічого між ними,нічого!
А надворі весна!Ця вульгарна весна,
Наче блудниця,проклята Богом!..
Телефон і вона!
Телефон і вона...
І нікого між ними,нікого!
І якась порожнеча,якась самота
У полоні гудків монотонних.
Ти сьогодні не та...
Ти давно вже не та!
Між кварталів,байдужих і сонних
Ти блукатимеш знов-і сумна,і чужа,
І незвично холодна,мертвозна...
Як по лезу ножа...
Так,по лезу ножа
Намагаєшся йти граціозно!
І терпиш,ніби в тебе душа кам'яна,
Прикидаєшся,ніби не ріже!..
А під ноги весна,
Ця плаксива весна
Сипле листя,скривавлене,свіже...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=270722
дата надходження 17.07.2011
дата закладки 18.07.2011
О,як ти вмієш вдарити тим словом
Мені в обличчя,ніби батогогом!
А потім,посміхнувшиись,вдати знову,
Що начебто нічого й не було.
О,як ти вмієш бути незворушним,
Коли сльоза кислотна обпече,
І шепотіти ніжно щось на вушко,
І пригортати міцно за плече...
І цілувати палко без зупину...
А потім-відштовхнути навідріз!..
О,як ти вмієш вдарити у спину,
Гіркого слова вигостривши ніж!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=270241
дата надходження 14.07.2011
дата закладки 15.07.2011
Коли буває сумно і самотньо,
Я йду до тебе,в спогадах,в думках,
Я йду до тебе,начебто з безодні,
Як свіжий день по спалених мостах.
І сиплю в трави проліски шовкові,
Іскристі роси,ніжний первоцвіт,
І з мертвих тріщин з дотиком любові
Густе зело вривається у світ!..
Я йду до тебе,боса і неспита,
Самотню душу вилити до дна,
І десь під ранок зринути,наснитись
В твоїх таємних,вимріяних снах...
І наша зустріч серце мені гріє,
Так ніжно гладить скроні і чоло...
Я йду до тебе,втрачена надіє,
А під ногами в мене-бите скло...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=269641
дата надходження 11.07.2011
дата закладки 11.07.2011
«….в очах малого ангела - одні лиш запитання,
бездонним небом навмання пізнає увесь світ.»
( О.Рикмас та Осіння тінь)
«Ти є, от тільки ще в животику»…
(В вікні навпроти)
Колись, напевне, в мене буде дочка -
Білявка із блакитними очима.
І я від щастя не знайду куточка
й заплачу (хоч не плачуть же мужчини).
Вона казати стане слово «Тато»,
Підстрибувати й обіймати шию.
А я всьому навчу її… Багато.
І теплий світ романтики відкрию.
Вона мене чекатиме з роботи,
Гостинчики, від зайчика з-під клена.
Питатиме тихенько: - Де ти? Де ти?
І пальчиком сваритиме на мене.
Потягнуться маленькі рученята,
щоб втому дня перетопити в ніжність…
Я з казкою її вкладав би спати,
щоб в пальчиках затиснулася Вічність…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=269069
дата надходження 07.07.2011
дата закладки 07.07.2011
Нескінченний сюжет монотонних нудних діафільмів, -
хтось змахнув із повіки тривожну останню сльозу.
А болить не самотність... Так хочеться бути НЕ вільним.
Ти ж ще віриш у те, що троянду тобі принесу.
Ти ще віриш в життєві, любовно-щасливі фінали,
В романтичність історій, де сльози течуть за межу,
Але ту перемогу - з тобою ми вчора програли.
Happy end - нещасливий ? Та я вже про це не скажу…
Й промовчу в тих словах, у яких так нестерпно змовчали,
у віршах тих ілюзій, які дарували нам сни.
Це - останнє побачення в цвіті хмільної навали,
у симфоніях скверів, в сумних пантомімах весни.
Пальці стиснені в пальцях в останнім теплі ейфорії ,
щирі погляди наші ховаються в серце небес...
лише спогади в дотиках спільним мовчанням хворіють...
Час прощатись… на світі, на жаль, не буває чудес…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=264237
дата надходження 10.06.2011
дата закладки 06.07.2011
Сколько нежности в том поцелуе
в плечё…
Скрытой явью по венам течёт,
/печёт/
Столь интимно во взгляде в глаза
из-под лба
Сигареты дым… /кофе-вишня/…
слова, слова…
Призрак ночи и взгляд /на подушку/ -
врозь.
Не фонарь – свет лучистый, –
в глаза мне брось…
На могилах чужих идей, /людей/ -
слезы градом…
Расстояние,…
/не любовь/…
МЫ – друзья
ТЫ – отрада.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=268890
дата надходження 06.07.2011
дата закладки 06.07.2011
(Вона):
Ти друг, чи так? Скажи мені між іншим,
Бо я вздріваю в посмішці твоїй
Якийсь хід слів, а, може, навіть й більше...
А якщо ні, то зразу дай відбій.
(Він):
Пробач, що не сказав тобі відразу,
Вже - позолота втрачених ночей.
Тобі ж болить…болить почата фраза,
Промовлена без вогнику очей.
(Вона):
Ти друг, чи ні? Скажи мені не вголос.
Я право маю знати, чи не так?
Ми ж часто так сліпі на те, що поруч,
Воно ж лишає зашкарублий знак.
(Він):
Пробач ….змовчав, хоч не мовчали руки,
любов у дружбі - тягарем лягла.
Між цим шаленим та сердечним стуком -
Обійми ще не стратили тепла…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=268727
дата надходження 05.07.2011
дата закладки 05.07.2011
Листопад-листопад...
Скільки ран незагоєних,скільки
Прорахунків і вад.
І зажурено туляться вільхи
До облуплених стін-
Прозаїчної графіки двору.
Так хотілося змін,
Так хотілося падати вгору!..
І ловити зірки-
Макраме на ожинному небі-
Вільним жестом руки.
Так хотілося вірити в себе!..
І ні кроку назад,
В хворобливе минуле-ні кроку!
Листопад-листопад,
Замети цю знайому дорогу,
Цей вмираючий сад,
Де зажурено туляться вільхи...
Озираюсь назад-
Скільки ран незагоєних,скільки...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=265751
дата надходження 18.06.2011
дата закладки 29.06.2011
Одного дня дівча повірить в диво, в повіках заблищать краплини радості,
Без сумніву, вона така щаслива, і в світі вже такої більш не знайдеться.
Загляне в сон відкритим ніжним променем, крізь ранок мальовничої чарівності,
І усміхом незмушеним, нескованим, на крок підійде вдосвіта до зрілості.
І ось дівча стоїть - в руках з кинжалами, від болю ними кволо прикриваючись,
Із спогадами теплими, недавніми, відбитки слів у мороці ховаючи.
Ця дівчина тепер з вітрами сильними зрівняється у мужній неприступності,
Щоб в небо – з неполаманими крилами, щоб в темряву – без натяку байдужості.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=266932
дата надходження 25.06.2011
дата закладки 25.06.2011
Ты уснешь, от меня отвернувшись, усталый и мокрый.
Тихо пальцем водя по твоей мускулистой спине,
Я тайком обозначу маршрут бесконечной восьмеркой,
Что начавшись с меня непременно вернется ко мне.
Как тавро, как клеймо на старинном ружейном прикладе,
Как утерянный прошлым с фамильным гербом талисман.
Бог наверное ждал, прежде чем рассказать мне о кладе,
Что меня дожидался в одной из неведомых стран.
В мою собственность отданный, бережно мною хранимый.
Долгожданный! А значит любимый вдвойне..
Ты уснешь ненадолго, а я разбужу тебя, милый,
Тихо пальцем водя по твоей мускулистой спине.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=54682
дата надходження 15.01.2008
дата закладки 23.06.2011
- Що там за вікном?
- Весна...
- Розквітає знов?
- Без нас...
- Сонце мабуть гріє?
- Хмари...
- Я про тебе мріяв...
- Марив...
- Що в твоїх очах?
- Читай...
- Там живе печаль?
- Ще та...
- Погляд у минуле?
- Може й...
- Краще б ти забула..
Зможеш?
- Що там у душі?
- Гроза...
- Плачеш у вірші?
- В сльозах...
- Що за ліки п,єш?
- Вино...
- Інший вихід є?
- На дно...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=193282
дата надходження 02.06.2010
дата закладки 22.06.2011
І, все - таки, не руш мене, не руш!
Така вже є, ну, що поробиш, - вперта.
Так хочеться сховатися під душ,
Щоб всі обійми з тіла свого стерти.
В конвертик загорну тобі «Прощай»
Лише б у вічі криком промовчати:
Не руш мене! Не треба, не спиняй,
Неправда, що буває щось з початку.
Лиш непритомним спогадом спинюсь.
В двобій з думками кинусь навкулачки.
Не янгол, ні, такою лиш здаюсь.
Не руш мене! Я вже давно втікачка.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=242590
дата надходження 22.02.2011
дата закладки 20.06.2011
Хто знає, чи побачимось іще.
Куди зведуть дороги парних колій.
Усе, що маєм - жменька меланхолій,
І тихий-тихий, і пекучий щем.
Не награно повіки затремтять...
Ривки думок. Квитки… та два перони.
Твої-мої ще сплетені долоні,
А відстань, як гудок – хвилин за п’ять…
Дарма кладемо руки на плече,
Хрипким "не треба" тишу розірвавши.
А розпач став наш ще на зиму старшим,
І так ятрить прощанням, так пече...
Розтока доль в сум’ятті кольорів.
Ось пальці розімкнуться наостанок,
В своїх містах зустрінемо світанок...
Два потяги швидкі: Житомир...Львів.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=263442
дата надходження 05.06.2011
дата закладки 18.06.2011