"И по капле боль..."
Сафо
Ориентация...
Слово, как будто клеймо,
Приговор и распятие чувств
На Голгофе судьбы предрешенной.
И уже не болит. Все равно.
На дорогу выходит Прокруст
С топором, как вопрос, занесённым...
Ориентация
Традиционная? Нет?
Отчего ж? Потому что не так
Всё пошло - кувырком по наклонной.
Будто кровью - закрашенный след.
Где-то сбой, и родительский «брак»
Дал плоды - навсегда обреченных.
***
Мать. О сыне мечтала так,
Что рожденную дочь, не хотя,
Прокляла, и вздохнув от досады,
Вдруг подумала: а, пустяк,
Пусть растет — вон какое дитя
Прехорошенькое... Будем рады!..
Дочка. Незабудки-глаза,
Носик, губки, метелка волос
Цвета угольной пыли. Упрямство.
Не признаны бант и коса,
Куклы, брошки и праздничный лоск
В дорогих новогодних убранствах.
Ей бы, черный байк покорив,
На опасном блеснуть вираже,
Соревнуясь с парнишкой соседским...
И, давя неясный порыв,
На подруг поглядывает уже
С вожделеньем каким-то не детским...
***
- Свет, привет! Как дела?
- Привет. Всё нормально...
Книжный рынок с утра оживает и полнится звуками.
Взлетают ролеты с пугающим грохотом.
Мы за прилавки свои заползаем, как будто ужи...
Светка, соседка моя, разложив на витрине учебники,
Включает свой гаджет и смотрит какой-то там фильм,
Опуская глаза, бездонные, аквамариновые,
Каких не бывает...
Черный ежик волос непринужденно топорщится,
И малюсенькая сережка-колечко серебрится
Отнюдь не игриво. Серьезная Светка. Широкие джинсы,
Кроссовки тридцать шестого размера
И в клетку навыпуск рубаха. Небрежной походкой
Вразвалочку ходит. Мужчиной старается быть...
Зачем? Ну зачем?.. А потом привыкаем мы к ней.
Хорошая девка она, эта Светка. И мы, будто в детстве,
Прощаем ей эти причуды. Ведь главное что-то другое:
Наверное, это умение быть человеком, порой, вопреки..
- Свет, а есть у тебя кто-нибудь? Ты с кем-то живешь?
- Да, есть Наташка...
И мельницей мысль крутанулась, и тут же меня отпустила.
Светка краснеет, дрожат в напряженье густые ресницы.
- А Наташка красивая?
- Очень, - выдыхает она с облегчением.
- Ты счастлива?
- Да. Нам хорошо вдвоём!..
Пытаюсь переварить услышанное и на себя примерить.
Не примеряется...Ну и ладно! Ведь так и должно быть.
Просто у нас разная ориентация.
Только и всего...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=282305
дата надходження 23.09.2011
дата закладки 24.09.2011
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 24.09.2011
Увага! Ж. «Дніпро» разом з Клубом Поезії розпочинають формування тематичних поетичних збірок за наступними темами:
Поезії подавати на відповідні є-мейли, вказувати адресу, координати, ім`я
(також, прохання звертати увагу на теми календарних дат у Клубі поезії, та радіо-передач на «яскравому радіо» - майбутні збірки)
Мова – бажано - українська, можлива – російська., жанр – поезія.
Кількість творів одного автора - необмежена,
Обсяг твору – необмежений, Формат виданнь – святковий
Палітурка – тверда, Тираж 1.5 – 3 тисячі примірників
Бажаючих прийняти участь у відборі творів разом з фахівцями літ.ж. «Дніпро», надіслати 8-10 поезій відповідної тематики (на мою пошту у сайті) будь-яких авторів і пояснити, чому саме такі вірші, з Вашої точки зору, мають бути у збірках.
Шеф-редактор літер.ж."Дніпро" Євг.Юхниця
У доісламській поезії, та й після - існував та існує віршовий жанр Мадх (славлення) - панегірик, адресований переважно можновладцям. Цікаво, а чому нашим поетам - не спробувати звернутися до цього жанру, і оспівати тих, хто на Ваш погляд - заслуговує на опоетизацію! Якщо українські Мадхи з,являться у поетів - спробуємо їх видати і поставити у торгівельну мережу! Готові твори - прохання надсилати на мою адресу у сайті Клуба Поезії.
Шеф-редактор літер.ж."Дніпро" Євг.Юхниця
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=281588
дата надходження 20.09.2011
дата закладки 23.09.2011
Народе мій, красивий, мужній,-
Хоробрості не позичать,-
Чому ж не вкупі ми, не дружні,
Чом любим іншим догоджать?
Чом ворогам на дику радість,
Як не моли нас, не проси,-
Ми демонструєм кляту шатість,
Що губить нас в усі часи?
Чому ступаємо без ліку
На замусолені граблі
І в море сліз бездонні ріки
Ллєм для заморських кораблів?
Складаєм зброю добровільно,
А кращим - смерть або тюрму,
Чому на волі ми - невільні,
Чому, народе мій, чому?!
---------------------
Чому у даній Богом хаті,
Мов хтось, роздвоюєм язик?
Адже ось при такім розкладі
Нам буде всім "бальшой" гаплик!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=265847
дата надходження 19.06.2011
дата закладки 17.09.2011
На каменьях отзвук старины,
пыль смешалась с прахом чьей-то жизни.
В песне ветра явственно слышны
без патетики слова о героизме.
Пусть евреям так запрещено, –
но какие мужество и нервы! –
как-то буднично здесь было решено
всех убить – детей и жён, во-первых,
чтоб не быть пленёнными врагом,
чтоб не ведать рабства униженье.
Мёртвых слава посетит потом,
и враги проявят уваженье.
Будут тексты гимнов сочинять, –
есть у нас живых такое свойство.
Но, однако, трудно осознать
мне самоубийство, как геройство
Примечание:
Чтобы не сдаться врагу, защитники крепости
совершили массовое самоубийство
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=280946
дата надходження 16.09.2011
дата закладки 16.09.2011
Скільки ще мине років,
Скільком сонцям треба встати,
Щоб до схилених голів
Увірвались ваші клятви?
Щоб у грудях зжатий кисень
Збагатився вітром волі,
Щоби пальці стисли списи,
Щоби гордість вздула скроні.
Щоб нарешті у вугіллі,
Де серця колись пекли
Знов взялись вогняним шпилем
Вірність, відданість Землі
Щоб ми врешті упізнались,
Щоби стали, як один:
Один одному – товариш
Один однóму – побратим.
Щоби ви в ваших курганах
Воскресали черемшею
Присягаюсь – я повстану!
Словом, зброєю, душею.
Звичайним людям із надзвичайною любов’ю до України.
27.07.2011р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=280983
дата надходження 16.09.2011
дата закладки 16.09.2011
Пришло время моей эволюции,
Я вдыхаю Любовь,как Творец!!!
На ладони - моя Конституция,
Мне открыл эту тайну Мудрец.
Укрепляется личная матрица,
И в душе моей царствует Бог,
Я уже далека от прострации-
"Мертвецов" не пущу на порог,
Тех,что дышат программою "минимум",
До рожденья написаной им,
Кто "включает" прямую извилину
С верой в то,что засветится нимб.
Я творю! Я ЖИВУ! Я работаю
Над собой и своей частотой,
Что-то дам,разрешу,отработаю...
Чтоб наполнить свой мир КРАСОТОЙ!!!
15.09.2011г.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=280789
дата надходження 15.09.2011
дата закладки 16.09.2011
Крылышки хрупкие- суть вдохновения,
В жизни случается так, к сожалению.
Танцы последние, взгляды глубокие,
Песни весенние, песни далекие.
В небо далекое- взор сожаления,
Легкие крылышки, танец затмения.
Жаркие омуты, круг их безжалостный,
Жарко, да хочется; жарко, да жалостно.
Пусть и последние танцы жестокие,
Пусть и последние взгляды глубокие,
К пламени тянутся бабочки хрупкие,
Суть вдохновения пламенем куплена!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=279664
дата надходження 09.09.2011
дата закладки 09.09.2011
Встань, Україно, із колін,
Бо так Шевченко заповів.
Дивитись гордо в майбуття,
Щоб без рабів було життя.
Щоб мова наша чарівна,
Лилась рікою по землі.
Щоб мелодійно і сповна,
Сприймав завжди народ її.
Щоб рідний люд не бідував,
На нашій матінці - землі.
Щоб пан на ній не панував
І дітки слізок не лили.
Встань, Україно, із колін,
Хай пролунає сильний дзвін.
Нехай Тарасові слова,
Летять із гір аж до Дніпра.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=279076
дата надходження 07.09.2011
дата закладки 09.09.2011
- Скажи мне, Отче, что вон там вдали
За звёздной мглой, то ярче, то слабее,
Но так печально и устало голубея,
Круж́ится медленно в космической пыл́и?
"О-о... там Земля. Земля... И целый мир земной,
По чьим морям Луна дорожки стелет,
По чьим обветреным просторам и доселе
Журчит вода и сыплет снег зимой."
- А ́есть там кто?
"Там люди видят сны,
Прикованные слабостью к постелям,
Там плачут матери в январские метели,
А сыновья не возвращаются с войны,
Там много бед, разлук, и сердце их болит,
Но всё равно, смеясь, встречают вёсны
И смотрят иногда всю ночь на звёзды,
Шепча слова своих земных молитв...
Спешат...
Спешат домой, спешат пожить,
Страдают, ждут, бегут, стреляют в спины,
Щадят убийц порой, карая неповинных
И ... любят д́о смерти...
.............................Им свойственно любить"
- Но как же так? На чём тот мир стоит,
Когда так часто юных там хоронят?
И как живут, когда он в их ладонях
Следами слёз, как кружевом увит?
"Не знаю... говорят, они поют...
А отпуская, не захлопывают двери,
И верят в светлое, в добро, в святое верят,
И потому ещё, наверное, живут..."
Укутав пухом синие моря,
За звёздной мглой, то ярче, то слабее,
Но так печально и устало голубея,
Круж́ится медленно Земля
.................................Земля..
.....................................Земля...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=253289
дата надходження 12.04.2011
дата закладки 01.09.2011
Декабрь. Ночь. И вой пурги
Стихал, похоже.
Но чьи-то слышались шаги
В пустой прихожей.
Чуть освещая коридор,
Цветы стояли,
А на стене - ночной узор
И тень рояля.
Он всюду глядя в тёмный зал,
Где ни поставишь,
Какая жизнь, напоминал
Расцветкой клавиш.
Часы смотрели в потолок
Аляповатый,
И в нотник старый с вязью строк
Замысловатых.
Тут сон скользил с прикрытых глаз
Как в полудрёме,
И лунный свет мигал и гас
В дверном проёме.
Стоял стеклянно и в пыли
На верхней полке
Бокал не выпитой любви
С лимонной долькой.
Лишь чьи-то губы до утра
Шептали что-то,
И голос чей-то выжимал
Восьмую ноту.
А за стеною снежный пляс,
В глуби квартала -
Следы... И вьюга торопясь,
Их заметала.
Да чей-то белый капюшон
Гудя, трепала
На силуэте за столбом
Густого пара.
И кто-то взгляд от окон свой
Не отрывая,
Куда-то ехал ночью той
В пустом трамвае.
Смотря тепло из-под ресниц,
На коих иней,
Как тает лёд, стекая вниз
По стёклам синим.
В снегу изгиб воротника,
И сердце жалось,
Да чья-то бледная рука
Стекла касалась.
И глохли звуки в пелене
Метели млечной,
Три слова было на окне:
"Я до конечной..."
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=230875
дата надходження 24.12.2010
дата закладки 01.09.2011
……....………………………………………....Ах, клён…
.......…………………………………...Скажи мне что-нибудь,
…………...…………………………..Листвой осеннею своей,
………………....………………………..Твой друг томим –
………....……………………………….Твой друг влюблён,
..………...……………………………..Я жду её среди аллей!
...…...………………………………….Признаться ей, но как?
......……………………………………..В глаза ли заглянуть?
.......……………………………………...С цветком в руках,
..........…………………………………….И к ней прильнуть?
................………………………………………Да! С розой!
...............…………………………………………...Алой!
....................……………………………………………Как
.....................………………………………………….Цвет
.......................……………………………………………Её
..............Ванильных губ!...........................Как…
.................Винный след ………………………....на дне………………………..........бокала,
....................И ввечеру заката……………………глубь….святое сердце приголубь!
...........................Перед ёё блестящим взглядом сгорает скованность дотла,
..............................Встают деревья анфиладой, сияют златом купола,
.....................................................А в осень слышен звук свирели.
....................................…………………………..Когда она у ветхой двери,
.............................................…………………………….найдёт лишь
.............................................…………………………...розочку мою,
.............................................……………………………….шепни ей,
..................................................………………………………клён, –
........................………………………………………………………………она
................................................………………………………….по-
.................................................………………………………….ве-
................................................…………………………………..рит
......................…………………………………………………………………...К
................................................…………………………………...А
.................................................…………………………………...К
.................................................…………………………………...С
...................................................…………………………………..И
...................................................…………………………………..Л
....................................................………………………………….Ь
...................................................…………………………………..Н
...................................................…………………………………..О
....................................................……………………………………Я
.....................................................………………………………….ЕЁ
.....................................................…………………………………..Л
....................................................…………………………………...Ю
.....................................................……………………………………Б
.....................................................……………………………………Л
.....................................................……………………………………Ю
.....................................................……………………………………!!!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=151267
дата надходження 21.10.2009
дата закладки 01.09.2011
Ты бессонные ночи неделями
Проводила со мной напролёт,
Когда пела ты мне колыбельную,
Эх… прости, что забыл я её;
Расцелую тебя… за волнения,
Что весь день я «стоял на ушах»,
За улыбку твою неподдельную,
Когда делал я первый свой шаг.
Помню школьников робких с букетами,
Моросящую синь сентября,
Как холодное солнце с рассветами
Я учился встречать без тебя;
И порой тебя так не хватало мне,
Так хотел повидаться с тобой,
Поделиться сердечными ранами
И унять ту душевную боль.
Вот уж сад зеленеет рябинами,
На далёких полях сеют рожь,
Ты простишь и согреешь, любимая,
Как никто меня, мама, поймёшь.
Под окошками россыпи лютиков,
Вот и ты, моя добрая мать,
Я хочу лишь… сказать, что люблю тебя
И, прильнув, крепко-крепко обнять!
Спасибо тебе, что счастливый я,
Что провёл свои детские дни,
Мимолётные, злые, дождливые,
В теплоте материнской любви!
Лишь тебя не хватает, родимая,
Миллионам горящих сердец;
Простодушная, Богом хранимая,
Преклоняюсь за то, что ты есть!
(17.08.2009)
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=141782
дата надходження 17.08.2009
дата закладки 31.08.2011
Не зарекайся никогда, и не клянись
Ни вечной верностью, ни истинной любовью;
Я столько клятв наслышался за жизнь,
Но ни одной исполненной не помню.
А сколько фраз пустых услышать мне пришлось!
Где много слов, всегда не много смысла.
Мне хватит взгляда, брошенного вскользь,
Да блеска радости в глазах твоих искристых.
Не обещайся впредь. Ни слова. Никому.
Ведь в жизни, знаешь ты сама, бывает всяко,
И если вдруг ты скажешь, я пойму
Лишь с первых слов. Без пафоса. Без знаков.
Не надо, знай же, мне ни в полдень, ни в ночи
Свою любовь доказывать словами.
Молчи, покуда зряча ты. Молчи, -
Влюблённые общаются глазами...
(18. 11. 2010)
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=222944
дата надходження 18.11.2010
дата закладки 31.08.2011
Я богаче тебя. Намного:
На дыханье и сердца стук.
Взглядом в небо и верой в Бога,
Смело сказанной Правдой вслух.
Полувечностью всех мгновений,
Разговорами в ночь с луной,
Я богаче числом падений
И потерь, пережитых мной.
Всеми встречами зорек ранних
И обнятых в лесу берёз,
Океаном воспоминаний,
Морем сдержанных мною слёз.
Тем, что в жизни одну лишь встретил
И на веки ей был сражён -
Ты ж не вспомнишь сейчас и третью
С твоей дюжины бывших жён.
Я богаче! И пусть со мною
Нищета, а мой кров сожжён,
Пусть я с самой жестокой болью
Был так рано уже знаком,
Шёл доверчиво, как собака,
На крючки неприкрытой лжи
Пусть я умер! Но я не плакал!
Пусть конец. Но зато я жил!
Пусть остался на полдороги
С белизною остывших щёк...
Я богаче тебя. Намного.
Ибо помнят меня ещё.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=233394
дата надходження 07.01.2011
дата закладки 31.08.2011
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 30.08.2011
Для мене, друже, щастя - це коли весна,
і журавлі ключем із вирію до дому,
коли майбутнє бачу в кольорових снах
і від життя свого не відчуваю втоми.
А ще не по асфальту... босим по траві,
коли червнева спека й сонце у зеніті,
і жайворон у небі, і його пісні,
вода джерельна, найсмачніша в цілім світі.
Для мене щастя - це коли дитячий сміх,
батьків порада, і підтримка щирих друзів,
коли дощі, або іде лапатий сніг,
коли живу, і ще пишу на радість музі.
Для мене щастя - це коли зірки,
коли в розмові не відводять погляд,
коли рука торкається руки,
коли разом... коли назавжди поряд.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=240817
дата надходження 13.02.2011
дата закладки 30.08.2011
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 30.08.2011
По лісу ширяться чутки-
Цар Лев порвати на шматки
наказ дав - будь-яку тварину,
що перед ним не зігне спину,
чи пащу буде відкривати
і собі щастя вимагати.
Комусь нора потрібна тепла?
Того давно пора до пекла!
А хто там вимагає їжі?!
Це жах - які замашки хижі!
Таких не варто годувати -
за хвіст і в дурку заховати!
Ого! Це хто там нарікає,
що Лев свободу затискає,
що забагато статків має
і про свою рідню лиш дбає?!
Я розірву вас всіх на клапті,
мерзотники, нікчеми кляті!
Терпіли звірі все, терпіли,
та бачать, що не буде діла -
так жити далі не годиться!
Тож порішили, щоб Тигриця
підняла звірів на повстання.
Самі ж Царю несуть послання...
Царя на сходку викликають
і змін у лісі вимагають!
Збентежений Лев і нервує,
бо ж звірів грізний гомін чує.
З палацу вийшов до рабів,
здійняти страшний рев хотів,
та раптом хтось яйцем йому
у лоба влучив!!! Честь тому!!!
Цар грізно заричать хотів,
та з переляку враз...зімлів!
І не такий страшний лев здався,
коли вже він яйця злякався...
А як повстати всім загАлом -
то битим буде лев ... шакалом!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=276356
дата надходження 22.08.2011
дата закладки 22.08.2011
Я Вам писал стихи и негой слова
Воспламенял давно погасший дух,
Чтоб зацвела сирень надежды снова
И не слепил глаза июньский пух,
Чтоб, умерев, зерно воспелось всходом
И поднялось ростком назло ветрам
И чтоб цвело под звёздным небосводом
И плод любви дарило в сердце Вам,
Чтоб возвратились все до зимней стужи
Забытые когда-то корабли,
Чтоб снова мы, как в детстве, шли по лужам
И с песней отрывались от земли…
В.Стр@нник http://vadimstrannik.ucoz.ru/
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=276246
дата надходження 21.08.2011
дата закладки 21.08.2011
Вільна і непокірна,
Україно моя.
Стала ти самостійна,
Україно моя.
У далеке майбутнє,
Прокладала свій шлях.
Сили в тебе могутні,
Радість в наших очах.
Сяють в мирному небі
Зорі ясні твої.
Ми радієм за тебе,
Ніби діти малі.
І цвістиме калина
В нас під кожним вікном.
Наша дружня родина,
Сяде знов за столом.
За здоров'я держави
Вип'єм келих вина.
Щастя їй побажаєм,
Бо вона в нас одна.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=275995
дата надходження 19.08.2011
дата закладки 20.08.2011
Увидеть новые грани старого,
Оставить подпись на древе вечности,
Учиться жить и лукавить заново,
А после жечь без свечей подсвечники.
Смотреть сквозь сон на земные правила
И улыбаться мятежной совести,
Не делать то, что не сделать правильно,
Писать с натуры стихи и повести.
Летать во сне, не проснувшись скованным,
Открыть глаза и не видеть глупости,
Не знать на чём чудеса основаны,
Но их творить без излишней скупости.
Обнять метель, чтоб согреть озябшую,
Смеяться вслед уходящей осени,
И отыскать все мечты пропавшие,
Да все слова, что на ветер бросили.
Любить миры за окном (и далее)
И сказкам верить, но только искренним.
Детей хранить, что в себе оставили.
И помнить клятву, что здесь записана.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=211609
дата надходження 19.09.2010
дата закладки 18.08.2011
Адам сидел у ручья,
С ним он общался молча,
Рассказывал всё то, что творилось в душе…
Первым делом, сказав про любовь,
Начнём со второго – друзей.
Теперь Лилит проснулась вновь…
Мало было ей других,
Любовники похожи на немых…
Все боязливы и плохи.
Все безупречно одинаковы.
Вот только Адам, глупец,
Завоевавши много сердец,
Полюбил лишь Еву,
Ту прекрасную деву,
Снилась чудесными снами ему…
И среди толпы выбрал лишь одну…
Конечно, это заставило Лилит,
Притянутся к Адаму, как магнит…
Полюбив его, она себя не полюбила…
Она была грустна, ведь себе она не мила…
Но не завидовала ему,
Чтоб опустится до такого злу?..
Нет, она, молча, съедала,
Последние капли жизни,
Не много она повидала,
Красивых, но глупых мужчин.
За это, за любовь к другим,
Она получила подарок…
Он был прекрасен и неуловим
Он был разговорчив и не глуп,
Да, немного времени и всё,
Теперь Лилит нашла другого…
И она среди толпы, потеряв надежду…
Нашло одного, обыскав много.
Теперь не правду сотворил я,
Сказав, что Лилит останется сама,
Нет. Даже она смогла,
Найти такого как хотела,
Лишь не хватало чуточку времени
И немного дела…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=275818
дата надходження 18.08.2011
дата закладки 18.08.2011
Т.П.
Всю нерастраченную нежность
Я выдохну в твое плечо.
Бровей, что глаз таят безбрежность
Коснусь мне вверенным лучом.
И где, средь паутинных кружев,
Пух одуванчика качаем,
Две нити солнечных жемчужин
Я в мочки ушек продеваю.
Я буду вновь лечить цветами
Душевной боли неизбежность,
Чтоб чувствовать двумя плечами
Всю нерастраченную нежность
Твою.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=275442
дата надходження 16.08.2011
дата закладки 16.08.2011
Букет конвалій на столі,
Приніс у серце моє спомин.
Три ніжні слові на стіні
Й далекі почуття любові.
Букет цих квітів запашних,
Вдихнула я на повні груди.
Конвалій ніжних і п'янких,
Кохання рознесло повсюди.
Летіла я немов у сні,
Все піднімалась вище й вище.
Несла конвалії зорі,
А там далеко вітер свище.
І чиясь лагідна рука,
Торкнула тихо мої плечі.
Букет конвалій на руках,
А за вікном сумує вечір...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=274113
дата надходження 08.08.2011
дата закладки 16.08.2011
Встань,Тарасе,подивися,
Як ми поживаєм,
Як здобули Україну
Й самостійну маєм.
Маєм ми тепер свободи,
Тарасе, до ката
І кидає по всім світі
Вкраїнського брата.
Знов працюєм батраками
У польського пана
Припадаєм на полях
На оба "коляна".
І лишають наші хлопці
Теплії постелі
Й я подався на зароби
З рідної оселі.
Інструментом моїм стали
Шуфля і рискаль
І мені вже все єдино
Поляк чи москаль
На кого маю робити
В зуби заглядати
Бо не хоче моїх рук
Українам - мати.
І роблю я кожен день
По годин п'ятнадцять,
Був би більшим світлий день
Робив би всі двадцять.
І не те,що я так хочу
Панове бажають
Все одно за цілий день
Одну плату мають.
І пустаки я робив,
І землі нарився
Не один раз при роботі
Гірким потом вмився...
Спи спокійно наш Тарасе,
Не журись ти нами,
Як ходили , так і ходим
По світі з торбами.
1993 р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=275451
дата надходження 16.08.2011
дата закладки 16.08.2011
Ми незалежні двадцять років,
Хоча душею увесь час
Ми вільні до останніх кроків,
Й ніхто не поневолить нас!
Бо наші предки теж незломно
Грудьми стояли за свій край.
Заради волі гордим тоном
Казали смерті : "Зачекай!"
І Ти, славетна Україно,
Не покололась об стерню.
Мов Кобзарева Катерина
Йшла нескоримо по життю.
Та часом, як верба плакуча,
Оплакувала гірко Ти
Тих воїнів - синів рішучих,
Що згодились на смерть іти...
Ти, чорноброва Україно,
В ряснім вінку із різних трав,
Така ж квітуча, як калина,
Мов донька сонячних заграв.
Ти, ніби та струнка тополя,
Не опускаєш очі вниз,
А дивишся навкруг: он - поле,
Там - гори, ліс, тут - моря бриз...
Над щедрим ланом урожайним,
Селом і містом,.. над Дніпром -
Хай скрізь лунає: "Заспіваєм
"Реве та стогне" всі, гуртом!"
Нерідко хай у наших душах
Звучить стрілецький славний гімн.
За славу разом стіни зрушим!
Вкраїно, віддані Тобі!
14 серпня, 2011р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=275082
дата надходження 14.08.2011
дата закладки 14.08.2011
Друг мой бывший, держи канат.
Мне ли помнить обидный сон
Тот, в котором висел я над
Бездной чёрной? А нынче вон
Ты повис, опустивши взгляд,
Ишь, испариной по щекам,
Будто слёзы струится яд.
Вспомни Авеля, гордый Кайн.
Не судить я тебя пришёл,
Не стенать, повышая глас.
А напомнить, как мне с душой
Распрощаться пришлось в тот час.
Уж припомни, мой старый друг,
Как ты сделал со мною то,
От чего мертвеца вокруг
Склеп с червивою темнотой.
Вижу, брат, и тебе не рай.
Что ж… прощай, одержавший вверх.
Выпуская каната край, -
Отпускаю твой смертный грех.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=100384
дата надходження 30.10.2008
дата закладки 14.08.2011
Тиха ли ты, как прежде, ночь?
Сладка ли ты, как раньше было?
Гляжу на звёзды я уныло,
Что от меня стремятся прочь.
Утихла в небе суета,
Стрижи не режут больше воздух.
Им тоже нужен сон и отдых,
Вот и притихли где-то там.
И только быстрая река
Не спит, волной лизнув мне ноги,
Бежит куда-то за пороги,
Где пелось вольно казакам.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=274995
дата надходження 13.08.2011
дата закладки 14.08.2011
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 08.08.2011
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 08.08.2011
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 08.08.2011
Давно відцвів черешень білий цвіт,
І яблука вже падають в саду.
Це осінь залишає перший слід,
Та я стежками літа ще іду.
Гостріше вже запахли пізні квіти,
Ще росами обтяжена трава.
І вітер колихає дерев віти,
А до зими лишилось крок, чи два.
Та осінь особлива пора року:
В душі ще може квітнути весна.
Як радісно відчуть і бачить оком,
Що осінь різнобарвна, чарівна..
Осінній подих тихо прокотився,
(Та в серці не поселиться журба),
У річці, наче в дзеркалі відбився,
Та зміни ці помітить лиш верба.
Ця тиша навіває ніжний смуток.
Казкова, неповторна ця пора.
Та сонце ще кидає цілий жмуток
Проміння життєдайного, тепла.
В руці тримаю я букет із листя.
Мені дарунок - посмішка твоя.
Всміхаюсь й я, бо знов шляхи зійшлися.
І поряд ти, Любов, що з осінню прийшла!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=273734
дата надходження 05.08.2011
дата закладки 05.08.2011
Тишина... Вздыхает раздутое влагой небо, хмурят кудрявые брови тяжелые тучи. Потянувшись, тонкие ветви деревьев перехватывают легкую дымку небесного дыхания и по мускулистой коже передают ее листьям. Вздрагивают легкотелые листики от нагрянувшего вдруг предчувствия. Застывает в безмолвии их гибкая родственница - трава…
И - тишина… Прорастает в сознании взглядом в одну точку, вдохновляет душу, приводит ее в движение… Рожденные тишиной образы с первыми капельками дождя превращаются в пестрые строчки стиха. А душа, зацепившись за хвост раскатистого грома, вспыхнув яркой молнией, растворяется в густом воздухе и исчезает. Исчезает, чтоб потом обрушиться ливнем чувств на холодное тело, просочиться сквозь кожу и заполнить суть смыслом…
А пока - тишина. Взлетая, ласкает она обвислый живот черного неба; щекочет, в надежде развеселить его, а самой - погибнуть в громовом хохоте или перевоплотиться в серебряные ленточки грозового дождя ...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=273405
дата надходження 03.08.2011
дата закладки 03.08.2011
Я не терплю обид без повода,
И не люблю, когда мне лгут,
Когда в жару кричат, что холодно,
А про любовь твердят: "Хомут".
Я не люблю, когда играются
С моей душою без любви,
Когда ехидно улыбаются,
Но говорят:"Не уходи!".
Я ненавижу лицемерие,
И презираю фальшь и лесть,
Когда ломается доверие,
Как обсуждают мою честь.
Я не ищу во снах спасения,
Не убегаю от себя,
Я просто помню те мгновения,
Что позабыть никак нельзя!
28.09.2000г.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=272735
дата надходження 30.07.2011
дата закладки 03.08.2011
Невдячна багатьом щоденна справа
І тяжкістю відзначиться завжди,
Бо вічно винен і постійно ти не правий,
Помилки робиш у щоденній боротьбі.
Службовець служить тільки Батьківщині,
А не начальникам і казнокрадам у бігах,
Проте всі думають - "щоденно краде, винен,
У нього тачка і крилатий птах".
Не всі крадуть, не всі ще зіпсувались,
Не всіх ще влада розпустила навідріз.
Ще є такі, що в Україну закохались -
Вітаю нас рішучих і живих!
23.06.2011 року Львів
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=266578
дата надходження 23.06.2011
дата закладки 27.07.2011
Вырви из сердца взгляд,
Пусть заростет травой
Памяти горький яд,
Веры слепой конвой.
Вычеркни сказку-быль
Твердой своей рукой,
И ожиданий пыль
Вытри. И дверь закрой.
Перелистни страницу
Жизни былой своей,
И отпусти, как птицу,
Жалость ушедших дней.
Нить оборви надежды,
Ибо сгоришь дотла,
Как обгорала прежде
Жадно хотев тепла.
/2003г./
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=172427
дата надходження 17.02.2010
дата закладки 26.07.2011
Пришла. Былое встрепенула.
Казалось: Господи, зачем?!
Улыбкой дерзкою сверкнула,
Но я помочь уже ничем,
Увы, не мог. Утихла буря,
Былые дни навек ушли,
А ты стояла, лобик хмуря –
Ждала, чтоб чувства ожили.
Я был прохладен. Даже слишком.
Я не жалел тебя ничуть!
А ты, как прежде, шалунишка,
Меня пыталась обмануть.
Шутила гордо, хладнокровно,
И независимой была,
Хотя дышала грудь неровно,
Давая знать: не умерла
Былая страсть…
/2006/
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=230261
дата надходження 21.12.2010
дата закладки 26.07.2011
Я скучаю по экзотике,
По экзотике в любви,
Я скучаю по эротике,
По эротике в крови.
Не нужны мне ни наркотики,
Ни проклятый алкоголь,
Эротической экзотики
У меня по жизни - ноль!
И об этом я в блокнотике
Нацарапаю стишок.
Как же хочется экзотики!..
Эрос! Где ты, мой божок???!!
05.11.2010г.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=272061
дата надходження 26.07.2011
дата закладки 26.07.2011
Оригінал - http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=201060
Я люблю вас, Осене, люблю!
Покружляймо з листям тихо блюз,
розведім заграву вогняну...
Я люблю Вас, Осене, одну.
Одягніться в золотий хітон,
потанцюєм з вами вальс бостон.
Музики одвічна таїна...
Ви у мене, Осене, одна.
Тчуть тумани оксамит сивин.
Ми ще з Вами, Осене, на Ви.
Я устами Вас ще не торкнувсь -
тільки вітер та осінній блюз...
Залишуся з Вами віч-на-віч,
вкриє поволокою нас ніч.
В темнім небі місяць нам сплете
зоряне мереживо руде...
Пірнемо під ковдру темноти,
станем з Вами, Осене, на "ти".
Небо наш благословить союз.
І звучатиме на вітрі тихо блюз.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=243870
дата надходження 27.02.2011
дата закладки 26.07.2011
Оригінал - http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=188094
Прийшла царівна золота,
Прекрасна й вічно молода,
Цнотлива, чиста і свята –
Осінь...
Їдкий прибила пил доріг,
Втопила безнадії гріх,
Лягла мереживом до ніг –
Осінь...
Стіною сірих хмарних шат
Закрила вечір – шлях назад,
Блиснýвши сяйвом дивних врат –
Осінь...
Кінець чекань, кінець вагань,
Пора новітніх сподівань,
Пора змагань, пора дерзань –
Осінь...
Без тіні суму й каяття,
Я скину листя-нежиття
І полечу у майбуття –
В осінь...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=269112
дата надходження 07.07.2011
дата закладки 26.07.2011
Так соромно хотіти, що бажаю,
І соромно цього не побажать.
Сказати вголос те, що я вважаю,
Чи мовчки алілуя дожидать.
Так соромно за вірші і за прози,
Обман і правду перед читачем,
Що не сховалась вчасно від загрози,
Що хвора й досі мерзну під дощем.
За все, що є, за все, чого немає,
За все, що буде, й що не повернуть.
Лиш міцно сором душу обіймає
За все, що не дає мені заснуть.
Так соромно самотність проганяти,
І друзів теж сорОмно уникать.
І білий прапор над життям здійняти,
З собою жити в злагоді звикать.
В кінці тунелю світла я не бачу,
Колись блищав, та вже його нема.
На сповіді про те в хустинку плачу,
Що соромно й сорОмно зокрема.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=249286
дата надходження 24.03.2011
дата закладки 24.07.2011
Мово моя! Ти багатостраждальна,
Вішана, стріляна, топтана в бруд.
Цькована,гнана віками безжально,
-Боже за що ця хула й пересуд.
Ти в болотах Сандормоху конала,
Гнобилась в сталінських концтаборах.
Птахом казковим завжди оживала,
Бо не зломив ні терор ні ГУЛАГ.
Знову, безродні, виношують мрії,
Знову здіймають, перевертні, крик.
(-жить будем вместе с Великой Россией,
с нами могучий росийский язык)
Я поважаю усі інші мови
Рідна для когось є мова своя.
Тільки я проти , щоби у окови
Ти ,українська, закута була.
Ні я не проти щоб в мирі нам жити,
В братнім союзі народів слов’ян.
Мову ж свою- не дозволю згубити,
Мову прадавню батьків і краян.
Доки ти є то живуть в Україні,
Звичаї давні, обряди, пісні,.
Ти ж не загинула в грізній годині
Катом мордована на чужині.
Мово моя величава і сильна,
Не підкорив тебе лях та москаль.
Рідна моя! Будь від суржику вільна
І засіяєш неначе кришталь.
Мово моя! Ти постійно зі мною
В думах, у серці і я залюбки,
Мрію, живу, розмовляю тобою,
Благословенна ж будь роки й віки.
-
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=247531
дата надходження 16.03.2011
дата закладки 24.07.2011
«краще вже за комуняку, я проголосую.
Від Ю. Я. і Те. Країну, може урятую»
Романтик.
Ні , скажу тобі друзяко,
Ти не знаєш комуняку.
Боронь Боже з дуру,
Вибрать хижу цю натуру.
Комуняка це іуда,
Безбожник великий
Комуняка це паскуда
Підступний, дволикий.
Комуняка це облуда
Страшна та зубаста.
Пам’ятають іще люди,
В руки їм попасти,
Означає смерть, тортури
Та лісоповали.
Катівень високі мури,
Все це вже пізнали.
Комуняка – рідну мову
Навіки згубити.
Комуняка – війни знову
По усьому світі.
Комуняки, треба знати,
Це така сволота.
Запроторять враз за ґрати
Якщо слово проти.
Не дай Бог таку звірину
Знову обирати,
То за вільну Україну
Треба забувати
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=257078
дата надходження 01.05.2011
дата закладки 24.07.2011
Тяжко вже й порахувати
Розвелось їх до мороки.
А ще б пак запам"ятати
Різні партії та блоки.
Є (Родина), (Батьківщина),
(Солідарність) є й (Союз).
Є (Єдина Україна),
(Радуга) і (Дем. союз).
(Регіонів), (Анархістів),
(Єдність ) та (Республіканська),
( Правидна), ( Соціалістів),
(Мрія), (Захист) та (Селянська.)
Є (Порядок і Реформи),
( Русичі) та (Сильна дія).
(Європейська є платформа),
(Пора), (Собор) та (Надія)
Ще(Зелені,) чорні, білі
І червоні і не дуже.
Галасливі є й не смілі,
І пасивні є й байдужі.
Праві, ліві та центристи,
Всіх святими можна звати,
Усі сонячно-барвисті.
Це поки ще кандидати.
Ми за вас в вогонь та в воду,
Запевняють кандидати.
Будем слугами народу,
Їм що плюнуть, що збрехати.
Сипле словом наче злотом,
Наче кінь копитом креше.
Слухаєш з відкритим ротом,
А лукавий бреше й бреше.
Та брехня уже рікою,
З вуст медових депутата.
Їм будь що, якби ж рукою,
Ухопитись за мандата.
Пані і панам начхати,
На порядність та моральність.
Головне якби придбати,
Їм оту недоторканність
Вже тоді на перепоні,
Їм простий закон не стане.
Бо вони самі в законі,
Статус в них НЕ ДОТОРКАНІ.
А як станеш депутатом,
Буде їсти , буде й пити.
Прикриваючись мандатом
Можна все тоді робити.
***
Від зарплати й до зарплати
Можна і не працювати
А як буде дуже нудно ,
Можна лаятись прилюдно.
Можна в залі погасати,
В гучномовець покричати
Можна в пику зацідити,
Можна бійку учинити.
Можна спати чи куняти,
Можна пресу почитати.
Можна в дудку подудіти,
Можна меблі потрощити.
Можна все що забажаєш,
Все , бо не відповідаєш.
Так «працюють» депутати,
Від зарплати й до зарплати.
Сумно, боляче та гірко,
Наш парламент наче «стрілка»
Отож хочеться , спитати –
Ви братки – чи депутати.
.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=248409
дата надходження 20.03.2011
дата закладки 24.07.2011
ДО МОЖНОВЛАДЦІВ
Вже (крокодилячі) набридли сльози.
Навіщо голови в пісок ховать.
В брехливі , ми, не віримо прогнози,
У вашу щирість, чесність, благодать.
Червоні, сірі, чорні, жовто-сині
Якби ж то ви задумались були,
Що пустодзвонами в лихій годині
На наших злиднях буйно зацвіли.
Для вас напевне сльози та докори,
Біда народу й горе – то пусте.
Вам головне якби все вище вгору,
А там хай і трава не проросте.
Не віриться, що серед вас немає
Порядних, чесних, гідних громадян.
Чи пиха, вашу совість пожирає?
А як же, був товариш – тепер пан.
Та вам, здається, зовсім не до того,
Що ми чужі у рідному краю.
Нам перти гніт ,тяжкий уже знемога,
Терпимість проклинаючи свою
Вже обікрали, бідну, Україну,
Підступність підла, хижий капітал.
А нас жене недоля до загину ,
Шляхами гноблення, хули, потал.
Уже тепер не ненька – Україна,
А мачуха для дочок та синів.
Та ́прийде час. Прийде ще та година
І спалахне усенародний гнів.
Отож не лицемірте. Годі. Буде.
І не ховайте голови в пісок.
Бо вже кипить,уже вирує всюди
Священний гнів.І вибух вже за крок.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=249921
дата надходження 27.03.2011
дата закладки 24.07.2011
Он баловал меня до слёз:
Затяжкой горькой сигареты,
Глоточком пива невсерьёз,
И утверждал, что жизнь – комета.
Мы с ним в «Олимпии» шары
Гоняли резво до рассвета,
И хохотали, как менты
Вели тайком авторитета.
Домой добрались на такси,
Таксист, бедняга, пёр на красный…
«Теперь в постель меня неси!,–
Сказала я, мой мачо страстный!».
Я утро встретила одна,
Следов его я не искала.
«О, как же жизнь моя пресна!...»,–
Я в пустоту грустя сказала.
Я знала , что «окончен бал»,
Что это «разово», «однажды»…
И допила ЕГО бокал,
Скорей от горя, чем от жажды…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=270309
дата надходження 15.07.2011
дата закладки 24.07.2011
Деякі люди в імя справедливості прагнуть збагатитися за рахунок інших, щоб отримати щось собі, нібито через те що їм потрібніше. Можливо і потрібніше, однак і іншим треба. І як визначити кому це важливіше??? Хто голосніше це потребує?! Боюсь, при такій постановці питання, всі блага будуть отримувати не самі видатні, а самі горласті люди...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=271560
дата надходження 22.07.2011
дата закладки 23.07.2011
Кажуть, що пиво,
потроху творить диво,
однак треба ще кальмарів,
або неперевершених омарів.
Можливо любиш ти глінтвейн,
чи міцненький наш портвейн,
що для тебе краще,
ні не вгадаю, я нізащо.
Якщо ввійшов ти у запой,
то значить буде мордобой,
не варто тут і говорити,
що когось ти будеш бити.
Якщо ж багато пєш,
себе ти швиденько убєш,
цей паскудний алкоголь,
зробить з тебе повнй ноль...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=266177
дата надходження 21.06.2011
дата закладки 22.07.2011
Оригінал - http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=261455
Плаче осінь сивими дощами,
Різнобарв’я кидає до ніг.
Я полину думками до мами,
Зазирну за батьківський поріг.
Ми так рідко бачимось, рідненька,
Вже давно живу в чужім селі.
Я сумую часто, мила ненька,
Згадую, як ми були малі.
Всі дитячі мрії й сподівання
Сповна легко втілила в життя –
Діти, дім, професія, визнання.
Далі що? Непевне майбуття?...
Сипле осінь жолуді в долоні,
Осінь в серці, осінь у літах –
Вже мої злегка сивіють скроні.
Що зі мною, мамо, що не так?
Підросли, окріпли мої діти,
Вилітають пташечки з гнізда.
Плакати мені, а чи радіти,
Бо ж для них пора ця – золота!
Стихне дощ, калина на подвір’ї
Сонечком яскравим заіскрить,
Стихне біль, бо я з тобою, рідна,
Подумки пораджусь, хоч на мить.
Хоч в уяві пригорнусь до серця,
Ніжні руки сповнені жалю.
Мамочко, матусю, ти не сердься,
Я тебе люблю, люблю, люблю!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=271373
дата надходження 21.07.2011
дата закладки 21.07.2011
Пригадалась бабуся Їленка,
І хатинка старенька, мала.
На бабусі темненька сукенка,
А в очах - аж по вінця тепла.
Два віконця схилились докупи,
Двері, врослі в дощатий поріг.
Пересохлі свої шкаралупи
Розкидає крислатий горіх.
Хоч вітрець повіває лиш трішки,
З тихим стукотом на моріжок
Обпадають біленькі горішки
І ховаються в сіна стіжок.
Промайнула картинка в уяві,
Мов розвіяна дрібка золи.
Маю очі зелені, мов трави,
Карі очі в бабусі були…
21.07.2011
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=271399
дата надходження 21.07.2011
дата закладки 21.07.2011
-Дуже, хлопцi, забагато
Вас на одного!!!
-Наставляєм депутата
Зараз ми свого!
-Та тримай його мiцнiше!
Бо вiн убiжить!
Може тодi веселiше
Зможемо ми жить!?
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=194719
дата надходження 09.06.2010
дата закладки 20.07.2011
-Менi ти, куме, ось кажи -
Чому гранчак перевертаєш?
-Бо я дiйшов вже до межi.
Чи за п"яницю мене маєш!?
-Та нi! Тепер лише згадав,
Та i кажу тобi відкрито -
Коли свиню нагодував,
Робила те ж вона з коритом!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=188785
дата надходження 10.05.2010
дата закладки 20.07.2011
Язик зготуй менi,
Залий його на блюдi,
Ту частку вiд свинi...
Бо мову мають люди...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=187527
дата надходження 03.05.2010
дата закладки 20.07.2011
Люблю я тебе Україно!
Вічна земля молода,
За тебе піду до загину
Без тебе немає життя.
Вже час нам брати розумітись,
Немає назад вороття.
Одна в нас родина і віра,
Ми разом – єдина сім'я.
Полеглих борців вічна слава,
Веде до намічених мрій,
І вірність до своєї держави
Хай буде законом для всіх.
Вже досить руїн і на правду
Дивитись очима сусідів.
Не знаю я кращу країну
І мову її солов’їну!
Люблю я тебе Україно!
Вічна земля молода,
За тебе піду до загину,
Без тебе немає життя.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=117996
дата надходження 24.02.2009
дата закладки 20.07.2011
Не можна вбити Віру, і Надію, і Любов.
Не можуть зрадити Любов,Надія,Віра.
Приймали муки, піднімались знов вони і знов,
А поряд з ними мати їх була, Софія.
Хотів убити віру імператор Андріан:
Палив живцем дівчаток на залізних гратах,
Кидав у піч розпечену та у смолу, в казан,
І заставляв, щоб муки бачила ті мати.
З останніх сил дівчатка шепотіли молитвИ,
Молитви в небо посилала їхня мати.
Господь давав їм силу їхню віру зберегти
Й не впасти на коліна перед їхнім катом.
Обезголовив від безсилля Андріан дівчат
І віддали тіла розтерзані Софії.
За містом з почестями вирішила поховать
Трьох донечок своїх, що вірили Месії.
Софія на могилі просиділа три доби,
Померла тихо, на вустах із Божим словом.
В Ельзасі, в церкві Ешо, мощі чотирьох святих:
Софії, Віри і Надії, і Любові.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=213566
дата надходження 30.09.2010
дата закладки 20.07.2011
Как жаль, что карандаш в моих руках
Не так послушен, как бы мне хотелось!
Что не дано мне выплеснуть в штрихах
Свои эмоции: отчаянье и смелость.
Я рисовала бы и днями и ночами!
И жизнь этапами ложилась на листы,
И крылья вырастали б за плечами,
От взгляда на красивые холсты.
Но мой призыв один - играть словами,
Чтобы загнать их в рамки для стихов,
Листы мои, залатанные швами
Чернильных строк, не ведают цветов.
/2004г./
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=270828
дата надходження 18.07.2011
дата закладки 19.07.2011
Соль на губах. Эмоций брызги,
Азарт, ночные кутежи...
Луна, с повадками артистки,
Лишь наблюдала куражи.
А песням не было предела,
А танцам не было конца,
Свобода мыслей, действий, тела
Нам будоражила сердца.
И, из объятий солнца жарких,
Так горько было уезжать,
Тушили мы свечей огарки,
С надеждой встретиться опять.
Остался жар воспоминанья
О проведенных ярко днях,
И откровенные признанья,
Что с уст слетали второпях.
/2003г./
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=270827
дата надходження 18.07.2011
дата закладки 18.07.2011
Гульвіса-дощ. Із хмари. Без адреси.
На нитках краплі звісились живі.
У ці часи гламурного прогресу –
позаздрив я нескошеній траві.
Липневий дощ вже не знімає стресу,
сентиментальність кине якорі,
а за вікном гойдаються берези
і миють ступні в замшевій корі.
Життя зашите, наче вікна в пластик,
а час підступно викрадає…щось.
Позаздрю я ще й горобцям криластим,
бо ж лебедів у місті не знайшлось.
Мов повростАли парасолі в плечі,
калюжі гонять бульбашок юрбу.
Дощ до вподоби лиш мені й малечі:
малечі – в радість, а мені – в журбу.
Я від дощу роблюся нетверезий.
хлюпкий асфальт, мов змокла сивина
Все миють й миють ступні дві берези.
Сентиментальність…в спогади лягла.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=270811
дата надходження 18.07.2011
дата закладки 18.07.2011
Время истрачено.
Осталось прописать
к себе уток и жить в долг.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=270809
дата надходження 18.07.2011
дата закладки 18.07.2011
Не бойся и не плачь Мари,
Ты ярче утренней зари,
Пусть снег идёт и воет вьюга,
Теперь зима твоя подруга.
Бокал, наполнив крепким элем,
Предамся я причудам хмеля.
Пусть счёт часам я позабуду,
Одну тебя я помнить буду.
Я кисть беру, беру я краски,
Скорее скинем эти маски.
Мы цафрой небеса раскрасим
И небо то собой украсим.
Голконда с нами не сравнится,
И в снах цветных ему приснится,
Дворец прекрасный белоснежный,
Стоит он в честь невесты снежной.
Эдгар Ленору воспевает,
Душа его покой не знает,
Не стану в пропасть я лететь,
Лишь о Мари я буду петь.
́
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=136061
дата надходження 03.07.2009
дата закладки 18.07.2011
"Потік, наче коник, грає...", Марія Матіос
1
Як ся має чорна квітка?
Що ховає в пелюстках?
Розправляє ніжні крила
В пелюстках рожевий птах.
Хоче випурхнути звідти,
Розгорнути темну ніч,
Хоче волі, щоб летіти
У солодку мрію стріч.
Бо така у крил потреба:
Рушником високим неба,
Сонця вітром золотим
Колихати втіхи дим.
2
Твоя рука повільно, вільно
Миє ноги і сосці...
Я тебе, таку звабливу,
Мив би тільки в молоці.
Я б твоє святкове тіло
В ласку слова сповивав,
А чудову чорну квітку
В крила зваби цілував.
Я тобі вплітав би в долю
Стежку, що в любов сія...
Але я – лиш коник річки.
В кожній краплі річки – я.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=270776
дата надходження 18.07.2011
дата закладки 18.07.2011
Луна iде по всiй землi
Вiдлуннями у кожнiй хатi,
Як познущались москалi
Яких ведуть царi пихатi.
Дурнi iдеi в головi,
Що украiнцi не сприймали,
Завжди знаходять у Кремлi,
Та iх розносять яничари.
Тi комуняки, що колись
Сьогодни э, щоб ви це знали!
Дурницям iх хто не скоривсь,
Из рота iжу вiдiбрали.
Всiх постраждалих у вiйнi,
Де був москаль страшнiш нiж нiмець,
Згадай загиблих у рiднi -
Чечен, татарин, украiнець...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=224871
дата надходження 27.11.2010
дата закладки 17.07.2011
Життя прожив для плотських забаганок,
При пиві на тарані зуби з’їв,
Розтратив міць і гроші на коханок,
Зіпхнув усе на клятих москалів .
Прийшла пора до Бога йти зі звітом ,
Порожня папка - добрих діл катма:
- То знову ненависні московіти
Поцупили із течки том письма.
Високий градус в пеклі неймовірно,
Кипить душа в широкому чану:
- О, навіть тут якась тамбовська фірма
Дровами постачає сатану.
Отак і проситься сюди мораль:
Як сам грішиш, причому тут москаль?
17.07.11.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=270713
дата надходження 17.07.2011
дата закладки 17.07.2011
Моя душа – цей край і воля,
Блакитне небо, синє море.
Я вишиванку одягну,
На землю босяніж ступлю.
І побіжу у чисте поле,
Там на коліна нахилюсь,
Страждальну землю пригорну
І намалюю тут рукою
тризуб.
Згадаю як своєю кров’ю
тримала береги Дніпра
Козацька сила. Січ - святила!
Почую, як струмок тече
І б’є цілющою водою,
Із нього мужності нап’юсь.
Десь тут, побачу свою долю,
І зачаруюсь.
Її на руки я візьму
І віднесу на чорне море…
Я переймаюся до болю.
Повітря в груди наберу
І житом зі своїй долоні,
Рідну хату застелю.
Хай хтось цього не зрозуміє,
Та кличе матінко моя,
У рідні землі,
Україна.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=252619
дата надходження 09.04.2011
дата закладки 16.07.2011
Ось упала сльоза;
І срібляста коса
Там пожне, де сльоза проронилась.
Ті жита золоті,
Ті літа молоді,
Що колоссям колись колосились...
І впаде сивина,
Як життя пелена
На волосся нічною росою.
І стоїш ти одна,
І стоїш ти сумна,
А була ти колись молодою...
Лиш благання одні
В сивій тій пелені
Струмом болю крізь серце пролились:
"Де ж ви, мої літа !?
Де ж пора золота !?
Як роса на світанку поділись...".
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=267459
дата надходження 28.06.2011
дата закладки 15.07.2011
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 15.07.2011
В ніч на Купала чароцвіт цвіте
У нетрі лісу вогником-обманом
І сяйво червіньково-золоте
То блискає, то губиться туманом.
Заманює завзятих шукачів,
Веде по лісу крізь ярки й болота,
Штовха на буреломи і корчі
Бридка Мара, драглиста і холодна.
Стіка, мов піт, невидимим дощем,
Від шереху волосся настовбурчить,
Підстеріга за здибленим кущем
Підступний ляк і душу страхом мучить.
В ніч на Купала чароцвіт цвіте,
Але до рук нікому не дається.
І сяйво червіньково-золоте,
Неначе серце шукачеве б'ється.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=268675
дата надходження 05.07.2011
дата закладки 15.07.2011