[i]…я п’ю…[/i]
/автор: Юра...
http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=423534/
Сонце по колу за обрій… я п’ю…,
стіни стискають міцніше й міцніше,
печаль допиваю свою і твою,
та від того, нікому не ліпше…
Місто капкани на вечір… я п’ю…,
в грудях не меншає звичного болю,
час не зламає велику стрілу
годинника, що мчиться по колу…
Я розбиваю мовчання… я п’ю…,
весна розливає радісні фарби,
печаль допиваю тепер лиш свою…
Не питайте мене чи я радий….
----------------------------------------------------
[i]не разбивая молчания[/i]
Солнце по кругу закатному... пью...,
стены - как жесткие клещи.
Я допиваю свою и твою
злую печаль, только легче ль?
Город капканом для вечера... пью...,
боли привычной не меньше.
Но не разломит большую стрелу
время. И мчится беспечно.
Не разбивая молчания... пью...
льются весенние краски...
грусть твоя выпита, скрыть бы свою
под непроглядною маской...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=423551
дата надходження 08.05.2013
дата закладки 08.05.2013
Наш чай...И светом размыто дыхание,
Оконный вечер города сжавшегося ,
И трепетность, и тишина касаний,
понятно всё,.. лишь только взглянешь
Мой мир лоскутный, необычный,
стал удивительным и пёстрым.
И я молчание своё оставил
с точками, тремя,... - на утро
Мы тихо провожаем вечер
в огни вечерних фонарей,-
дела все отложив для встречи.
И, лишь тепло коротких слов,
берём с собою.. до рассвета...
"Любимая, спокойной ночи, добрых снов.."
оригинал текста
автор: Юра...
Віконний вечір стиснутого міста…
http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=315775
Наш чай… розмиті світлом подихи,
віконний вечір стиснутого міста,
невпевненість і тиша дотиків,
лише єдиний погляд твій… і стисло…
Мій картатий світ незвичний,
став напрочуд різнобарвним,
і мовчання я залишив
з трьома крапками… на ранок…
Проводжаємо цей вечір
в жовте світло ліхтарів,
й залишаємо всі речі,
лиш тепло коротких слів
беремо з собою… до світанку…
«На добраніч, гарних снів...»
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=316005
дата надходження 22.02.2012
дата закладки 22.02.2012
... Я прячу тебя в строчки,
укутываю разделительными знаками
ограничиваю словами лишь,.. фразами,
предложениями..
.. кажусь себе обречённым
со своими абстрактными испугами...
прячу тебя в своем сердце,
в мире лирично-неправильном,
... теряю себя в мегагерцах
целенаправленно...
...Не потерять бы эмоции в улицах,
И спрятать тебя от своих возражений,..
что так больно иногда прижимаются
к сердцу...
ты прости,
что прячу тебя в строчки
своих предложений
оригинал:
автор: Юра...
Я ховаю тебе у рядки… http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=310781
Я ховаю тебе у рядки,
закутую розділовими знаками,
обмежую лише словами, фразами,
реченнями…
….я почуваюсь приреченим,
з своїми абстрактними ляками…
ховаю тебе в своє серце,
у світ лірично – неправильний
…втрачаю себе в мегагерцах
ціленаправлено …
не згубити б емоції в вулицях,
сховати тебе від своїх заперечень,
що так іноді боляче туляться
до серця … ти пробач,
що ховаю тебе у рядки своїх речень…
плэйкаст:
http://www.playcast.ru/view/1751754/b8e6dcde921a00cd071aa3dca5aaac20be745f62pl
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=311780
дата надходження 06.02.2012
дата закладки 06.02.2012
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 18.01.2012
***
Кофеїну мені!.. кофеїну…
І нечутого серцем «харту»…
У кишені – тротилу… міну…
І на страту мене! На страту!
І до суду думки!.. До суду…
Заборонена серцем кава…
Я – лиш вуду… Я – лялька вуду…
Поміж голками – біль-октава…
О, амнезій мені!.. Амнезій!..
Бо стирчать уже дужо диби…
Без претензій все… без претензій…
Тінь сліпа «горбуна-кандиби»…
І таїна ота… таїна…
Вже лечу… і мабуть не бути…
Кофеїну мені!.. Кофеїну…
Доторкнутись… Хоч раз ковтнути…
(17.12.11)
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=300496
дата надходження 17.12.2011
дата закладки 28.12.2011
перевод :
Я просто пуст, раздавлен,
одинок и совершенно бессилен,
напризволяще тобой оставлен.
Моё отчаянье оставь себе... или вылей
Ежедневно ходишь ступеньками,
Обыденности вертишь колёса,
не следишь за новыми модами..
А, зачем, - ведь ты не поэтесса.
А городу ныне не хватает зимы,
И осень поёт песню фальшь-нотами...
Я знаю, сегодня не встретимся мы.
А завтрашний день затерялся меж лотами.
При выходе встретимся, - вежливо:
"Привет!".. Ну, привет, как дела ? "
До выходных дни посчитали устало..
С утра чашка кофе,.. день начинаем с начала.
оригинал - автор: Юра...
= фальш нотами = http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=294079
Я просто пустий і розчавлений,
самотній і чесно безсилий,
напризволяще тобою оставлений.
Мій відчай залиш собі або вилий.
Кожного разу ідеш тими сходами,
буденності крутиш колесо,
не слідкуєш за новими модами…
Звичайно, що ти і не поетеса.
По-справжньому в місті бракує зими,
доспівує осінь фальш нотами…
Я знаю сьогодні не стрінемось ми…
Завтрашній день згубився між лотами.
І знову при виході вічливо:
«Привіт»! «Ну привіт, як там справи»?
До відпочинку дні свої лічимо…
І починаємо ранок із кави…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=294230
дата надходження 18.11.2011
дата закладки 30.11.2011
перевод:
Хочу к тебе... и плевать на дефекты
из меня фейерверком вырываются крики
.. - отчего все так любят дешевый эффект..?
Я пропал...
давно, где-то и не знаю,коль скоро
вообще свое место когда-то найду
За спиной дома кричат хором :
- уходи.. уходи же отсюда...
Я бессилен...и сменить ничего уж не вправе,
доводят раздоры с собою до бешенства..
Не буду ходить же вечно в оправе..!!
Всю жизнь вылезая из такого убранства...
Но стены построены днями и мною..
сжимают, - не вырваться даром.
И, где бы я не был... фантомы...
всё призрачно стало...
Но к тебе так хочу я,.. хочу я...
Впусти...
автор: Юра...
Хочу до тебе… (впусти) http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=296676
Хочу до тебе… і байдуже на дефекти…
Феєрверком із мене вириваються крики,
чому всі так люблять дешеві ефекти…?
Я пропав… десь давно і не знаю чи скоро
і чи взагалі, десь знайду своє місце…
За спиною будинки викрикують хором,
йди звідси…
Безсилий… міняти нічого не вправі,
суперечки з собою доводять до сказу,
Завжди я ж не буду ходити в оправі…!!!
Все життя я із нею вилажу…
Та стіни збудовані днями і мною
стискають, де б я не тратився марно…
Де б я не був…примарно…
усе примарно…
але хочу до тебе…так хочу до тебе…
Впусти…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=296722
дата надходження 29.11.2011
дата закладки 30.11.2011
...все починається зі страху сказати "не те"...
захворіти якимось однотипним римуванням
і так уже дочекатись вогкої весни
проклинаючи чергове самотнє зимування...
...все починається зі страху перейти на "ти"...
агресій завжди чомусь понад норму
і цей передбачений дощ заливає сліди
від того вони якось суттєво змінюють форму...
ти як і я ненавидиш самотності й попси
не розставляєш розділових знаків
загоюєш рани на чужих розбитих колінах...
а в моєму квітнику найбільше диких маків
на паркеті - пахучого свіжого сіна...
ми доживемо до глибокої старості
ховаючись за прирослими до нас ніками
і ніяк уже не сховати потягу й вульгарності
хтось стає Магдаленою хтось Веронікою
хоча сучасніше дамою чорною піковою...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=269056
дата надходження 07.07.2011
дата закладки 02.10.2011