Відпустити тебе треба
І пірнути в осінню дійсність.
Знерухомлений простір неба
Міріадами крапель тисне
на засипану листям прірву,
Переповнену грою контрастів,
Із корінням мелодію вирву,
Що мені дарувала щастя.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=701766
дата надходження 20.11.2016
дата закладки 11.02.2017
Дякую за все тобі, Господи,
За все, що було і за те, що є.
Дякую за те, що іще буде
І, що моє-хай буде моє.
Дякую за мого чоловіка,
Що з ним душа в душу живем.
За моїх, тобі дякую, діток
І, що не маю з ними проблем.
Дуже дякую тобі за онука,
Він моя радість,розрада моя.
І,надіюсь,продовжувач роду,
Щоб існувало і дальше життя.
Дякую за дах над головою
І,що маємо в що одягнутись.
За те, що є що подати до столу
І за всіх моїх, дякую,друзів.
Дякую, Господи, за спокійнії ночі,
За те,що маю можливість бачити сни.
І складаю життя своє так,як я хочу,
Що в душі маю літо, не маю зими.
Дякую за те,що даєш мені сили
Пережити все,що доля дає.
За все дуже вдячна тобі я, Господи
І, що моє-прийму, як своє.
(Моя молитовка-подяка Богу)
.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=714491
дата надходження 26.01.2017
дата закладки 26.01.2017
Мужчина, читающий Шукшина.
Последний поезд ночного метро.
Ты пахнешь терпкою кровью вина,
Я пахну горечью дыма костров.
Там, знаешь ли, сверху цветет весна…
А здесь – одиночество сквозняком.
Мужчина, читающий Шукшина,
Задумчивый взгляд в пустоту – о ком?
Визжат тормоза, исчезаю в ночь.
Так хочется знать, кто твоя ОНА,
Но ты скрываешься с гулом прочь,
Мужчина, читающий Шукшина.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=517740
дата надходження 17.08.2014
дата закладки 21.01.2017
Я уйду на северо-восток,
Оставляя след в осенних лужах.
Жизнь подводит собственный итог,
Ей плевать на страх твой или ужас…
За плечами – прошлого рюкзак.
Молнией небесный шов распорот...
Светят желтоглазые в глаза
Фонари. В их свете тонет город.
Как прекрасен запах перемен!
Что теперь: Марсель или Неаполь?
Бог сотрёт талантливо фрагмент
Этого ухода, нацарапав
На скрижали Памяти сонет
Вместо правды с острыми краями.
Но стихами будешь ли согрет
В октябре под колкими дождями?
Я уйду на северо-восток,
Оставляя след в осенних лужах.
Позади – останется виток
Старой жизни и… горячий ужин…
16 мая 2015
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=581809
дата надходження 17.05.2015
дата закладки 26.05.2015
Дзвінок у двері. Знов кур"єром квіти,
Завбачливо в відсутність передав.
Де кожна квітка - ранішні привіти,
Ти всі мої бажання розгадав...
Тону́ у аромати рос, їх свіжість,
Неначе усміхаються мені,
Даруючи тендітну білосніжність,
Занурену у хвилях зе́лені.
"Ти моя слабкість!", так було в записці,
Яку знайшла в букеті осторонь,
Й сердечко, загойдалося на нитці,
Прикріплене, з теплом твоїх долонь...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=531670
дата надходження 22.10.2014
дата закладки 04.01.2015
Вдруг я глаза открыла, а над нами
О чем-то толковали сонмы душ,
Как в кабаках сидели за столами,
И звезды были отраженьем луж,
И я в твоих руках, совсем нагая,
До нерва, до слезы обнажена,
Или приснилась я тебе такая,
Как сниться князю сладкая княжна?
И Бог весть что болтали эти души,
И ты меня все закрывал рукой,
А я в ту ночь тебе была послушна…
Или приснилась я тебе такой?
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=519933
дата надходження 27.08.2014
дата закладки 07.09.2014
…Рассеянный во мраке мягкий свет,
Нуль-переход... Надмирье?.. Зазеркалье?..
Там волны инфракрасные гуляли
По землям растревоженных планет,
Лились метеоритные дожди,
Мешался дух прибитой звездной пыли
С пьянящим духом странствий, что сулили:
То - присказка, а сказка впереди.
В зенит сорваться с тонкой кромки льда,
Стать побратимом солнечного ветра.
Пусть, как один, зашкалят альтиметры!
Пусть те, внизу, орут: «Чумной, куда?»
Дерзнувшего не падать звездный лев
Сопроводит в невиданные дали,
А звезды, одуревши и сомлев,
Одарят всем, чего пока не дали.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=492388
дата надходження 14.04.2014
дата закладки 14.04.2014
Непосильно. Не вынести больше. Пожалуй, сдаюсь.
Возвращаться незваным, ненужным чужим бумерангом
В недопетую жизнь, в недожитую песню твою -
Столько раз не посмел бы и самый отчаянный ангел.
Письма. Вещи. Стихи. Фотографии. Сердце. Ключи.
Уходя - уходить - непростое , но всё же искусство.
И ролям вопреки напоследок давай помолчим?
А вокруг и внутри станет пусть исцеляюще пусто:
Ни к чему истязать тишину неуместным "прости",
Опошлять эпилог водевильными "я не забуду".
Посмотри, как прекрасны в огне разводные мосты,
Что, сгорая дотла, превращаются в новые судьбы.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=437883
дата надходження 17.07.2013
дата закладки 25.08.2013
[i]такое настроение с утра,
как будто с мёртвой точки и не сдвинусь...
как будто кто-то свыше наорал,
сказал - давно пора отбыть повинность.[/i]
[i][b]Лев Либолев, \"Такое настроение с утра...\"[/b][/i]
Уже не жарко, тихо... На крыльце
горит белёсым светом ртутный столп,
очерчивая складки на лице,
посуду на столе и старый стол
с вином и хлебом... Зеркало со мной
пьянеет одинаково, и мы
не меряем, кто более хмельной
из нас двоих. У нас границу тьмы
очерчивает новый виноград
над досками стола, старинный стул
напротив и ещё какой-то гад
в куске стекла... Окрестный мир уснул
и видит жизнь, отличную от той,
которая с утра выносит мозг,
а полдень наполняет суетой
и тает быстро, как церковный воск
у копии, набитой на картон...
Ещё вино не кончилось, но день
уже сгорел... Ещё не клонит в сон,
но тело — не отбрасывает тень...
Из признаков растаявшего дня —
одни воспоминания. Они
ещё способны радовать меня,
как путника далёкие огни,
далёкие настолько, что дойти
уже не хватит времени... А ты —
ты как живёшь? Увы, длина пути —
не интеграл от скорости. Просты
бывают только формулы, но Бог
есть сущность неформальная, и путь,
который человек осилить смог,
не впишешь в числа... Ты когда-нибудь
приедешь на родные берега?
Как там, за океаном? Тоже жуть?
...Когда-нибудь закончатся бега,
и нам с тобой позволит отдохнуть
держатель су́деб, — будут ли видны
какие-то различия суде́б?
Друг, выбор государя и страны —
меняет ли на вкус вино и хлеб,
даёт ли то, что требует душа?
Да, волю, может быть, даёт, но я —
свободен даже здесь, где, всё круша,
свободой правят рабства сыновья.
Я думаю, что власть и океан
обособляют трон и дурака,
сидящего на нём, и тот обман,
которым кормят нас... Издалека,
конечно, игры баловней судьбы —
различны, но не веря своему
нанайскому любителю борьбы,
другим не стал бы верить — никому...
И чёрт бы с ними... Я безумно рад
твоим стихам — читаю перед сном
твой едкий ямб, — он под хорей цикад
так тешит слух!.. Мечтаю об одном:
открыть посылку и достать тетрадь
страниц на сто, и в ней — твой ровный слог!..
Ты трать себя. На это дело — трать,
чтоб я читать и восхищаться мог!..
Что я? Я нынче — глух, но больше — нем,
всё как-то неохота говорить.
Ну, — сплю немного... И немного ем...
Уже немолод — выгорела прыть.
Я прикопал лозу, — дала росток,
лет через десять будет виноград,
как раз для внуков. Вырастил цветок —
пурпурный флокс и, знаешь, очень рад
(не меньше, чем оранжевым). В тепле
предгорий юга сад даёт покой,
сравнимый с раем... Привыкать к земле,
наверно, мне пора и мять рукой
те комья, что забьют однажды рот,
набитый прежде звуками!.. тогда
всё будет (так — не так?) — наоборот:
ни рабства, ни свободы, ни труда...
Какие мысли, чёрт! Пустой стакан
способен умертвить, стакан с вином
даёт разминку мозгу и рукам
и... как трезвит рассудок перед сном!..
...Однако ночь. С хребта сползает дождь...
Экран грозит обзором новостей,
опять о чём-то врёт любимый вождь,
сосед согласен выдворить гостей
(ушли бы только). Мой зелёный змий —
ох, просится долой из требухи!..
Глухая ночь... Крыжополь, Гоголь, Вий...
Семейство спит — пора читать стихи!..
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=436746
дата надходження 12.07.2013
дата закладки 12.07.2013
А я, правда, тебя люблю...
Просыпаюсь, бывает, ночью...
В небе звёздном твой взгляд ловлю...
Из-под ног уносящий почву...
А на утро в безликой толпе...
Я ищу твой курчавый волос...
И как музыка... в голове...
Льется нежный, любимый голос...
А жила ведь еще вчера...
Без тебя... так оно бывает...
А сегодня... поёт душа...
И еще... мне тебя не хватает...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=431098
дата надходження 12.06.2013
дата закладки 13.06.2013
Розносить вітер пахощі жасміну.
Розкинув своє гілля під вікном.
І містить у собі оцю таїну:
Чому квітки облиті молоком?
Сліпить так очі ця тендітна квітка.
Як згадка про любов, що відцвіла.
Вона була кохання мого свідком.
Забуть тебе я й досі не змогла.
Та зараз з іншим п"ю я чай з жасміном.
А погляд все прикутий до вікна,
Бо спогади цвітуть іще рубіном,
Неначе краплі грецького вина.
Солодкий запах розтривожив душу.
І чай із медом став, ніби полин.
Тебе давно забути я вже мушу,
Та зараз я в полоні тих хвилин...
А інший розуміє і прощає.
Легенько на плече рука лягла.
І я радію: стежка заростає
Туди, де вперше я тебе знайшла.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=427655
дата надходження 27.05.2013
дата закладки 27.05.2013
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 26.05.2013
Всегда тебя любить...
И рук твоих тепло
хранить в осколках снов,
завидуя закату,
несущему в себе
покой остывших грез...
Читать твои стихи,
обманывая прозу,
скитаясь, словно дух
по призрачным мирам...
и тихо отвергать
реальности налет...
Всегда тебя любить,
теряя рифмы след
в белеющих стихах...
и в памяти хранить
твои слова, твой смех
и взгляд любимых глаз...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=422907
дата надходження 05.05.2013
дата закладки 06.05.2013
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 21.03.2013
Разрывает на тысячи мелких осколков
Сердце бьется удар пропуская,
Я любила, люблю, ну а толку?
Я не Феникс, чтоб жить воскресая.
Разрывает, лечу в никуда,
Я могу еще плакать – не знала,
Только слезы всего лишь вода,
Разбиваюсь об острые скалы…
Растворяясь в спасительной боли,
Забываю дышать через раз,
Я тебе отдала свою Волю,
Ты, увы, не помог и не спас…
Разрывает на клочья тоски,
Круг девятый – его я коснусь,
Ты, увы, не протянешь руки,
Вот и я, наконец-то, уже не проснусь…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=409381
дата надходження 15.03.2013
дата закладки 15.03.2013
Бокал до краев... я надеждою, как алкоголем,
Наполню и выпью, хрусталь опрокинув, до дна...
И за перемены, за счастья безумного море,
И..., может, за встречу, что нам обещала весна...
И ПУСТЬ НЕ ГРУСТИТСЯ, И В ПЕСНЕ ЗВЕНЯЩЕЙ КАПЕЛИ
ЛИШЬ НОТЫ МАЖОРНЫЕ БУДУТ ВЕСНОЮ СЛЫШНЫ,
ВЕДЬ ЗИМЫ ПРОХОДЯТ, А НАС ВНОВЬ ВСТРЕЧАЮТ АПРЕЛИ,
И МЫ ПОНИМАЕМ, ЧТО ВСЕ ЖЕ КОМУ-ТО НУЖНЫ.
Весна принесет долгожданное блудное счастье,
Цветами украсит твой путь, засыпая следы...
Но, если весна станет только твоею, не нашей,
Я буду писать тебе письма дыханьем зимы...
И ПУСТЬ НАС РАЗДЕЛЯТ ГРАНИЦАМИ СТРАН РАЗНОЦВЕТНЫХ,
НО МЫ СОХРАНИМ НАВСЕГДА В НАШЕМ СЕРДЦЕ МЕЧТУ.
ТЫ МНЕ НАПИШИ, НИЧЕГО НЕ ПРОЙДЕТ БЕЗОТВЕТНО,
ТЫ МНЕ НАПИШИ... И Я ИХ НЕПРЕМЕННО ПРОЧТУ...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=407954
дата надходження 11.03.2013
дата закладки 11.03.2013
Ты читал мои мысли, ласкал ожиданием чуда,
Перелистывал чувства, не правя ошибок пером...
Ты брал яркие краски, как фокусник, из ниоткуда,
Расстилая весь мир предо мною восточным ковром...
Согревал, свою нежность накинув с заботой на плечи,
Запылившийся диск, помутневшей луны, протирал...
Умножая на грезы все наши недолгие встречи,
Всякий раз, ты меня, непременно, от боли спасал...
Ты читал мои мысли и складывал пазлами грезы,
Подбирая умело, единственно верный сюжет...
Ты так искренне верил в, тобою зажженные, звезды,
В каждом шорохе дней находя долгожданный ответ...
Обнажая желанья, придумывал новую сказку,
Забываясь от смелости, в темную воду входя...
С прошлых лет, обличая, срывал лицемерия маску...
А я... просто тобою дышала..., безумно любя...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=399278
дата надходження 08.02.2013
дата закладки 08.02.2013
Я рада, что в саду души моей,
Ты деревом цветущим объявился!
Весь мир вдруг в одночасье изменился,
Став, невозможно лучше и светлей!
Я засыпала на твоих ветвях,
Под тихий нежный шепот листьев кроны,
С венком твоих цветов вместо короны,
С улыбкой утомленной на устах...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=398077
дата надходження 04.02.2013
дата закладки 04.02.2013
Легким пеплом осЫпались небеса,
Нежно-серым измазав цветные краски.
Как ребенок, я верила в чудеса,
Даже в серости, сердце сияло красным!
Даже грусть разбивалась в счастливый звон,
Из осколков твое составляя имя...
Я опять улыбаюсь..., прости за стон,
Что невольно сорвался..., прости любимый...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=396890
дата надходження 31.01.2013
дата закладки 31.01.2013
Я научу тебя читать любовь по звездам,
И видеть сказку в суетливых серых днях.
Я научу тебя поверить в несерьезность
Проблем, вселяющих в сердца животный страх.
Я научу тебя летать и верить в чудо,
Читая знаки в белоснежных облаках.
Я научу идти вперед, а не по кругу...
А ты меня - кататься на коньках...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=396384
дата надходження 29.01.2013
дата закладки 29.01.2013
Не грусти..., знай, не вечна разлука...
Мое сердце стучит для тебя.
Разорвав круговую поруку,
Беззаветно, безумно любя!
Я раскрашу унылую стужу
Самым ярким оттенком любви!
На окно твое выплеснет душу
Кружевное дыханье зимы...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=396358
дата надходження 29.01.2013
дата закладки 29.01.2013
Сегодня день особенно холодный...,
И в полынье, чернеющей глазнице,
Моей любви обманутые птицы,
Смывают боль в мутнеющую воду...
Но хладнокровно срезанные крылья,
Вновь отрастут и белизной сияя,
Поднимут ввысь, отчаянно прощая
Далекое, и столь родное имя...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=394990
дата надходження 24.01.2013
дата закладки 25.01.2013
Твоих стихов затейливую вязь,
Что сердце оплетает так умело,
Даря любовь отчаянно и смело,
Храню лелея, потерять боясь...
И каждым вздохом приближая день,
Обещанный судьбой неосторожно,
Позволившей поверить - "все возможно",
Я, светом чувства, разгоняю тень...
Я буду ждать тебя, когда растает снег,
Аллеями цветущими любовью,
Лучом, прильнувшим нежно к изголовью,
И пеньем птиц, раскрасившим рассвет!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=392565
дата надходження 15.01.2013
дата закладки 15.01.2013
Вдохнув тебя так глубоко, как только можно,
В осколках вечности увидев образ твой
Так близко, неожиданно родной,
Что истиной назвался непреложной...
Я без сомнения отправлюсь за тобой...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=391492
дата надходження 11.01.2013
дата закладки 11.01.2013
А я читала в древних письменах,
Хранившихся бездонными веками,
У Бога, (веришь?), карие глаза,
И в этом я ничуть не сомневаюсь...
Я не боюсь прогневать небеса,
Сравнением своим не умаляя,
У Бога, (веришь?), карие глаза,
Совсем как у тебя, теперь я знаю...)
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=389995
дата надходження 05.01.2013
дата закладки 05.01.2013
Так много я хочу тебе сказать...
Привычный мир расколот мой на части...
Как хорошо, что я умею ждать
И верить, бесконечно верить в счастье...
А сердце? Его функция - "любить"
Тобою активированна снова...
Как хорошо, что я умею жить,
В звучаньи зарифмованного слова...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=387787
дата надходження 26.12.2012
дата закладки 26.12.2012
-Ты:
"Давай пока придумаем любовь,
Забудь о расстояньях и границах
И теплым ветром на твоих ресницах
Напомню о себе я вновь и вновь..."
__________________________________
- Я:
А я уже придумала, забыв
Условностей ненужные пороли,
И небо обреченное юдоли,
Твоим теплом, как светом озарив,
Сбежала в мир безудержной мечты...
Оставив боль, отринув все сомненья,
Реальность подчиняя сновиденьям,
В которых воцарился только ты...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=387025
дата надходження 23.12.2012
дата закладки 23.12.2012
Я засыпаю лишь под мысли о тебе...,
Слагая их в красивые сюжеты,
Встречая ими сонные рассветы,
Храня весь день в привычной суете...
Я жизнь живу под мысли о тебе...,
Обманываясь радостно надеждой,
Предав себя наивности безбрежной,
Закрыв глаза, в кромешной темноте...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=384285
дата надходження 12.12.2012
дата закладки 13.12.2012
Нахожу тебя в буквах заплаканных строчек,
По народным приметам читая судьбу...
По следам твоих слов и моих многоточий,
Я опять новый день непременно пройду....
Я найду что-то лучшее, что-то святое,
В уголках самых темных заблудшей души...
Я тобою живу, я надеюсь тобою...
Ты меня не читай..., ты меня напиши...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=383760
дата надходження 10.12.2012
дата закладки 10.12.2012
Ты спрашивал, смогу ли я дождаться?
Не затерявшись в помутневших снах,
Усталым странником по вечности скитаться,
Ища тебя в манящих миражах...
На верность присягнуть своей дороге,
Реальность оставляя на потом...
Найти ответ в незавершенном слоге,
Скрыв истину в наряде шутовском...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=379674
дата надходження 23.11.2012
дата закладки 23.11.2012
Не так уж важно будем ли мы вместе...
Стирает грани широта души.
Пропитан воздух лебединой песней,
Ты просто глубже, сердцем всем дыши!
И сотни километров, словно жемчуг,
Нанижет время на мои стихи...
Оно тебя когда-нибудь излечит,
Ты просто глубже,
сердцем всем дыши!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=368094
дата надходження 02.10.2012
дата закладки 02.10.2012
Я скучала..., перелистывая книги,
Машинально, не прочитывая слов...
Вечер...Солнца засыпающего блики
Улыбались ярким заревом костров...
Так уютно обняла меня усталость,
Теплым пледом безмятежных светлых снов...
Твое имя в стуке сердца затерялось,
Тихим вздохом ,нежным шепотом ветров...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=366543
дата надходження 25.09.2012
дата закладки 25.09.2012
Я не коснусь тебя своей любовью,
Неосторожно...
Иносказанием спустившись к изголовью,
Не потревожу...
И в шепоте листвы, что сбросит осень
ковром опавши...
Ты не меня услышишь вовсе...
Очаровавшись...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=357572
дата надходження 15.08.2012
дата закладки 16.08.2012
Безумная, я верила в любовь...
Твои стихи хранила на удачу...
Как мантру повторяя вновь и вновь,
Слова, что ничего уже не значат...
Безумная, я не хотела знать,
Что ты уйдешь, построчно растворяясь...
Что буду в полумраке замирать,
От нежности и боли задыхаясь...
Я гасла догорая, как свеча...
Безумная...
Я верила в тебя...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=356840
дата надходження 12.08.2012
дата закладки 12.08.2012
Ты далеко, и я тебя не знаю...
Воображение раскрасит образ твой...
И я тебя сама досочиняю,
Поддавшись вновь поруке круговой...
И между нами не было обиды,
Ночей бессонных, выплаканных глаз,
И обещаний данных и забытых...
Все это вовсе не коснулось нас...
Ты мне не лгал, а я не предавала
Твоим словам значение свое...
Я между строк, меж букв ощущала
Твое далекое, но крепкое плечо...
И в этом прелесть наших отношений,
Что их, увы, не будет никогда...
Их не отравим ядом сожалений...
Ты далеко, а значит навсегда...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=355571
дата надходження 06.08.2012
дата закладки 06.08.2012
(Рожденное из комментов)
А соавтор - здесь
http://www.poetryclub.com.ua/author.php?id=13539
--------------------------------------------
Беспечный мой август мечты воплотит. И волнами
нахлынут эмоции ветром морей бирюзовых,
Ты только люби и запомни, что все это с нами
когда-то случится. В других отношениях новых...
В других отражениях. Где-то на отблеске слова.
Где небо качнется. Где пальцев касание дрожью
во мне отзовется. Где будет до боли знакомым
твой голос. Я ждать буду, это не сложно...
Ни капли не сложно...
Вот только зачем-то тревожит
молчанье твоё, ожиданье на грусти помножив...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=353912
дата надходження 30.07.2012
дата закладки 30.07.2012
Забыть не пытаюсь... Пытаюсь забыться,
Меняя картинки мелькающих лиц,
Чтоб в толпах бессмысленных слов заблудиться.
Но память запуталась в стрелах ресниц.
Склоняясь к виску, твоим голосом шепчет,
Чужими губами... Куплюсь на вранье -
С глазами закрытыми, все-таки легче,
Вплетается в волосы имя твое.
Но дерзость попыток, отчаянно-смелых,
Напиться другими, совсем не любя,
Напрасна... И мучится грешное тело
Слепым ощущением жажды тебя!
Мне, привкусом горького самообмана,
Слеза подтвердит нереальность мечты.
Ведь в каждом узоре руки папиллярном
И в клеточке каждой находишься ты...
Забыть не пытаюсь... Пытаюсь жить дальше,
Сменив виражи на скольжение дней,
Спасаясь сиянием собственной фальши,
В мельчайших осколках моих витражей.
Наталья Козак
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=302615
дата надходження 27.12.2011
дата закладки 06.06.2012
Не ховайся за стіну байдужості
Все одно я знаю - пам'ятаєш.
Знаю скільки треба сили й мужності,
Щоб змовчати, як мене кохаєш.
Скільки треба мудрості й шляхетності,
Щоб не дочекавшись на взаємність,
На межі вбиваючій відвертості
Залишала добрий спогад чемність...
Із своїм коханням, що приховуєш,
Може ти і став би порятунком,
Тільки зовсім ти не заслуговуєш
Сплачувати по моїх рахунках
За гріхи минулого давнішнього.
Я ж невзмозі серцю наказати...
А ти вартий набагато більшого,
Ніж все те, що зможу тобі дати!
Я самотня у своїй свідомості.
Так вже сталось... Вибач! Я благаю!
Зрозумій - в своїй життєвій повісті
Не тебе, я іншого кохаю...
Наталія Козак
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=308944
дата надходження 25.01.2012
дата закладки 06.06.2012
ты тоже ушел в стратосферу,
скрыв ото всех свой полет?
гордый, возвышенный, смелый,
самый безумный пилот!
там среди звездного света,
в черной немой красоте,
все небеса для поэта,
все небеса лишь тебе!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=342001
дата надходження 05.06.2012
дата закладки 05.06.2012
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 28.05.2012
Вдих. Видих. Зловити частинку щастя,
Знайти кольорове на білому тлі.
Задихати глибоко, бо більше не вдасться
Прожити життя й побачити очі твої.
Завмерти, щоб все зупинилось на мить,
Затримати ще на хвилину кохання,
Летіти, без крил, але в синю блакить,
І тихо сміятись, що все це в останнє.
Не плакати! Жити. Бо сльози лиш сіль,
Не варті цих крапель чужі сподівання,
Боротися краще, ніж бути, як всі,
Шукати, є щастя – бо є білі хмари.
Востаннє, відчуй, я тебе обніму,
Не треба вже слів, ми, на жаль, говорили,
Прошу, усміхнись, я на завжди піду,
А завтра життя буде нове й красиве.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=335672
дата надходження 07.05.2012
дата закладки 26.05.2012
Я думал будет все иначе…
Любовь, семья, с детьми на дачу,
На выходные, на природу,
Собаку купим, лишь породу,
Осталось выбрать… не успели,
Как птицы планы улетели,
Исчезли, как хрусталь разбились,
На полпути с тобой простились.
Друг друга словно и не знали,
Связь прекратили, разорвали,
И дальше каждый в одиночку…
А ведь хотел безумно дочку,
И сыновей чтоб подарила,
Жаль время я вернуть не в силах,
Чтобы прижать, сказать «родная,
Я был не прав, я это знаю!»,
В ответ - заветное «Прощаю»…
Но все не так как бы хотелось,
Как в сказке или в песне пелось,
Что долго жили без печали,
И горя никогда не знали.
Ушла…и не звонишь, не пишешь,
Хоть говорила, мною дышишь,
Что связано со мной – забыла,
Из жизни просто удалила.
Лишь я храню воспоминанья,
Те наши робкие признанья,
За нас двоих храню, родная.
Бессмысленно? Наивно? Знаю…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=337628
дата надходження 15.05.2012
дата закладки 15.05.2012
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 03.05.2012
Непосильну нішу ти на мої крихкі плечі скинув.
Я не можу вбити ці вірші ще до їх народження,
ще коли вони сидять в утробі сонним ембріоном.
Під серцем відчай днями снує павутину,
мізки поволі обростають мохом. Їм там моторошно й вогко.
Обіцяю, що захищатиму їх
до останнього подиху і до скону, я ніколи їх не покину.
Давай розкажи мені наскільки величні Кітс, Мілтон,
Буковскі чи Спенсер,
давай засором мене перед Спарком чи Бронте,
скажи що рима мені не личить, а проза взагалі нічого не варта.
Скажи, чим я гірша? Навіщо ти вириваєш ці вірші з бронхів.
Я ними ще поки дихаю. Нехай вони тернисті й гіркі, мов полин.
Я ними своє небо наніч застелю. Я з ними стаю невагомо тихою.
А тобі щасти, лишайся один. Бо, знаєш,
щоб писати карамеллю насправді багато душі не треба.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=325522
дата надходження 27.03.2012
дата закладки 29.03.2012
мое утро начинается с тебя,
и чашки с ягодами чая…
сидя на подоконнике у окна ,
я немножко, но скучаю.
мыслями догоняю радужное солнце ,
а на крыше облака с ангелами играют,
думая о тебе и о чем то общем ,
волосы темные с плеча спадают…
как будто тебе с наивной нежностью,
вдаль городов улыбаясь,
кошке мурчащей у подъезда,
мыслями твоих щек касаясь…
нежно обнимая к груди прислоняюсь ,
я знаю ты почувствуешь я немножко стесняюсь,
посмотрю в окно ,ветер играет с деревьями,
делясь о чем-то со мной впечатленьями…
и небесными гранями думаю ,мечтая
вдумчиво что-то читаю, рисую, пишу
В тесных пределах уютного, теплого рая
там пропитанный воздух по особенному дышу
там на дне кружки кусочки сладостей пальчиками
трепещут, колотят внутри меня,согревая,
дотрагиваясь руками окна…будто твоей ладони
мое утро это ты…
и еще глоток с ягодами чая=)
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=325512
дата надходження 27.03.2012
дата закладки 27.03.2012
Опадає на далекому сході сакура тендітна…
снігом рожевим …
невинним…
як дотик найніжнішого пера…
а я б поглядом твоїм огорнутись хотіла..
сховатись в кишеньку,
як голодне кошення…
Рожеві пелюстки …
спадають з долоні…
доторкаючись душі,
босими губами…
слідами …
ривками…
мовчанням…
ти пробач що народилася мабуть не та..
не така…
не з тобою…
не сьогодні…
не в тому місці
що думками засипаю собі
погляд і скроні…про тебе…
про завтра…
сьогодні і вчора…віками…
думала..відчувала …тремтіла…
а може ми були рідними в попередньому житті
не з нами…між нами…
Ти пробач що вуста ,самі шепочуть.
так хочу…так хочу
губами теплими торкнутись чола…
і частинки мене…розсипаються ніжністю…
приємністю…
сором’язливість..
відданістю…
тобою…
твоєю…
запізно…не знаю…
цілуючи потаємно руки твої ..
плечі…приємні вуста…
Я б так хотіла посміхатись тобііі
до безтями…..
досліджуючи …
гріючи душу…
до приємної болі…
пекучості…
ласкавості..
бентежності…
я б так хотіла_______
Захлиснутися в ніжності…
пелюстковесняно…
Тобою…
а де тепер віднайти наші місця….
а чи вони ще є…
(з мелодією сприймається краще....
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=324172
дата надходження 22.03.2012
дата закладки 22.03.2012
а як це мріяти, коли в руках стиснені струни?
і серце, сховане в шухлядці,так кричить...
та вирватись би...А куди тепер..в нікуди??
до тебе…моя душа на пів дорозі згорить…
краплинки суму розвіються вітром ...
по плечах що затерплі стомились від болю
душа розсиплеться крихтами мірти і літа...
як лише серця торкнутися свого дозволю…
а як це, мріяти про когось ночами?
коли душа тремтить і вовком скулить
боячись, відкритись знову…до гола
та вирватись би раз...туди...до тебе
_____________ні... боюсь...згорить...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=324159
дата надходження 22.03.2012
дата закладки 22.03.2012
(в соавторстве с поэтом-мужчиной на нашем сайте)
Я - загадка-женщина,
Иногда - изменчива,
Но всегда - любимая,
Я - одна из вас,
Я зимой - весенняя,
А весной - осенняя,
Крохотная повесть я
И большой рассказ...
Платье подвенечное -
Жизнь моя беспечная
И путями Млечными
Часто я иду,
Пусть болтают встречные,
Что совсем не вечна я,
Но с тобою легче мне
Пережить беду...
Искреннею нежностью,
Лишь тебе обещанной,
Я накрою город твой -
Там, где ты живешь
И морской безбрежностью
Глаз моих доверчивых
Я заполню символы -
Веришь...Любишь...Ждешь...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=323822
дата надходження 21.03.2012
дата закладки 22.03.2012
Терновий погляд – в серце, як кинджал,
Ввійшов аж по руків’я… Я вмираю…
Але за нього і життя не жаль.
Солодшого нема для мене раю…
Ти болем цим мене приворожив…
Тернова пісня вилилась в розлуку.
Мені казали люди – ти чужий,
Та голос твій щоночі в душу стукав.
Тернові сльози на твоїх слідах
Щемливої жаги зростили квіти.
Мені казали – там, де ти – біда.
А я б за тебе віддала півсвіту…
А я б з тобою щастя напилась,
На зло усім пліткам і пересудам.
Та мрія ця без одного крила.
За нас, на жаль, все вирішили люди.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=312949
дата надходження 10.02.2012
дата закладки 19.03.2012
Мы все стремимся чем – то обладать
Деньгами, чьим то сердцем, властью
Мы все стремимся в жизни к счастью.
И больше брать, чем отдавать.
Душой порой так трудно принимать,
Друзей, что нас во всём успешней
Хоть не покажем это внешне.
Нам мнимый ни к лицу фасон терять.
Но так легко упасть на дно
И если не везёт, сломаться
И от друзей своих скрываться.
Махнув рукой, теперь мне всё равно.
Всё не сложилось, не сбылось.
И, кажется, уже не будет хуже.
Ты никому такой не нужен.
Всё в жизни как-то не срослось.
Себя жалеть никак нельзя.
И вовсе не в богатстве счастье,
Когда поделят хлеб на части
С тобою верные друзья.
Такою дружбой обладать,
Дороже всех сокровищ в мире.
Как жаль, что часто не ценили,
Всех тех, кого нам больше не обнять.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=321866
дата надходження 14.03.2012
дата закладки 14.03.2012
Сидиш у роздумах вже декілька годин.
Напружені мімічні м’язи видають неспокій.
В руках дві долі, але ти один…
Сталевим тягарем на плечі ляже докір.
"Нічого не змінилося?" - "Якби ж…"
Та наче й ні. Ви молоді й щасливі.
Встромила в серце зрада гострий ніж. --
І враз ви вже старі та сиві.
І посміхаєтесь, а погляди сумні.
В цих ніжних поглядах немає місця злості.
І доживаєте останні свої дні,
Стискаючи в обіймах білі кості.
Ти щиро вірила. Воліла бути з ним.
Віддати всю себе йому хотіла.
А зіштовхнулась з холодом різким.
В його руках зігрітись не зуміла.
Вам дико боляче. Ви стогнете в пітьмі.
Навіщо ж те кохання зародилось?
Ви аплодуєте уже самі собі.
Та божевілля в серці поселилось.
Ти не пробачиш, хлопчику, собі,
Не пересилити, бо це кохання
Тобі являтиметься завше у вині
Розбитим келихом, її гірким риданням.
Не зможеш ти забути цих очей.
Господь нам янголів дарує, ох не часто…
Ти, дівчинко, струси пітьму з плечей.
Впаде твій біль із нею одночасно.
Усе в минулому. Вас наче не було.
Від слова «ми» не стало вже і сліду.
Стосунки ваші чорне полотно.
Обрамлене колючим гіллям глоду.
«Час все зітре». Не вірте! Не зітре!
Він просто злегка залікує рани.
Та ви живіть! Бо рани, то пусте.
Уже не перші ці жахливі шрами.
Ідіть собі. Ідіть, куди ішли.
Можливо, це лише випробування.
Не забувайте, де б ви не були
Свого невдалого та все ж таки кохання.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=290996
дата надходження 05.11.2011
дата закладки 12.03.2012
Игра в знакомые мне буквы,
Созвучья,слоги и слова,
Я пью кровавый морс из клюквы,
А сердце,словно тетива....
Твои стихи Витиеваты,
В них паутиной сплетены
Любовных мыслей компроматы
И отражение весны.
Играем в ритмику и рифмы,
В хореи,ямбы и т.д.,
Опровергаем чьи-то мифы,
Наперекор своей судьбе.
07.03.2012г.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=319861
дата надходження 07.03.2012
дата закладки 07.03.2012
Він тебе відпустив.Що ж,лети!
Нехай небо відкриє обійми.
Ти так прагнула висоти.
Він тримати тебе не посмів би.
Він тебе відпустив.І пробачив.
Дивився пильно тобі услід.
Лиш про себе тоді відзначив:
«Ой,не довгий той твій політ.»
Він тебе відпустив.Як минуле.
Та життя справедливе,повір.
Його кохання крилом огорнуло,
До нього Ангел направив свій взір.
Що ж тепер,вже літати не сила?
Що ж торгуєш фальшиво слізьми?
Ти отримала те,що просила –
Він тебе відпустив.Назавжди.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=317776
дата надходження 29.02.2012
дата закладки 04.03.2012
Все не нужно, бессмысленно, глупо и до безысходности просто.
На окне - тонкий лучик и острая грань пустоты.
Я скольжу словно в гулкую пропасть с ненужных вопросов
и теряю законченность выпавшей вниз высоты.
Cловно в небо, роняю былые слепые ответы
на вопросы, которые кажется были неразрешены.
Я пыталась на звуки накладывать отблески яркого света,
но разбилась о жесткость поставленной кем-то стены.
Все бессмысленно глупо и до безысходности просто, -
не подать на ладонях ненужные капли тепла.
Из горящей свечи стану маленькой капелькой воска.
Не понятно - чего я так долго упрямо ждала.
Разбиваясь о камни разбросанных ветром молчаний,
пропуская сквозь пальцы ненужную нежность и боль,
я прощенья прошу за нелепую глупость признаний...
я
прощенья
прошу
у тебя...
за... любовь...
------------------------------------------------------------
Лана Сянська
http://www.poetryclub.com.ua/author.php?id=9493
Все не варте, цілком беззмістовне, і ми у безвиході квити.
На вікні тільки промінь ламкий, наче голка - ребро пустоти
Я у вирву ослизлу лункУ зісовгуюсь із непотрібних запитань,
І вже гублю завершеність , долу випавшої висоти.
Хай небо прийме ці осліплі, розвіяні вітром одвіти
На запИтання ті, що здавались насправді уже нерозв’язні,
Я ж так намагалась на звуки наносити вІдбитки справжнього світла
Та, зазвичай, розбивалась об стІну, себе відчуваючи в’язнем.
Все не варте, цілком беззмістовне, і ми у безвиході квити,-
Жалюгідно боятись подати в долонях зайві краплі тепла.
Ставши краплею воску, моя свічка перестане горіти,
То чого ж я чекала, терпеливо і довго, - до нестями, ждала.
Твердь камінна прийняла розвіяні вітром мовчання,
Пропустивши крізь пальці відкинуту ніжність і біль,
Я пробачення прошу за свою недолугість кохання,
Я пробачення
Прошу
У тебе…
Ти ж не любив…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=317249
дата надходження 27.02.2012
дата закладки 27.02.2012
Твоє ім'я - то музика натхненна
Звучить органно, тішить, обійма.
Промовлю лиш - і знаю достеменно
Засяє щось між нами обома.
Твоє ім'я не голос - серце ніжить,
Співає, як осанну до небес.
У Харкові, Нью-Йорку і Парижі
Ніжнішого ім'я не назовеш.
Трима-веде, як прапор, проти бурі.
Із ним давно розвеснено живу.
Принишкли біди. Навіть будні хмурі
Завіялись за хмару грозову.
Ім'я віншую... Та воно без тебе -
Зчужіла і холодна мішура,
Враз розгубило-розтопило трепет,
І не світає радо, не вмира,
Лише блищить...
Але з тобою - свято,
Але з тобою - зоряний політ,
Нестримно-одчайдушний, заповзятий
Із наших літ, кохана, наших літ...
11.02.2012
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=313327
дата надходження 12.02.2012
дата закладки 12.02.2012
Не приручай любов, коли прийшла не та...
Не приручай любов, вона таки свята.
Самотньо схилить своє чоло й піде
І неодмінно пару колись собі знайде.
Дощами виплаче, приручена, сльозу.
Запалить болем в небі золоту грозу.
Сухим листком впаде до ніг її печаль.
Просто забавитись, любов не приручай!
Хто сказав, що можна кохати молодшого за себе, набагато молодшого. Ні, така любов не принесе щастя ні одному з них. Один з них втомиться від поблажливого ставлення до партнера, бо почуття розвіються при перших же стосунках, а іншому вже не вибратися самостійно від залежності свого кохання, яке не має майбутнього. Хто таке сказав?
Ксенія в таке не вірила. Бо її роман, що несподівано розпочався зі знайомства на вечірці, продовжувався попри всі заздрощі людського світу. Вони розгорнули походеньками не одну купу осіннього листя, чвакали по калюжах стежками зимового парку, раділи, нарешті, сніговому пуховику, що надовго прикрив землю... І ходили, ходили, ходили... Хіба ж це була не любов? Зазираючи один одному у вічі, щасливо посміхалися, весело обмінюючись новинами дня. І, звичайно, не вимірювали свою різницю в роках. Її просто не було видно за бурхливими почуттями, що з неочікуваною силою кинули їх в обійми один одному. Кохання досягало апогею. Не вміщалося вже у визначену схему: зустріч, прогулянки, прощання і очікування нового побачення... З кожним днем розлучатися ставало все важче й важче. Навіть мокрий сніг , що густо посипав із неба не міг прогнати закоханих. Вони бродили, геть змокрілі, перемішуючи ногами бруд із снігом, і не могли сказати прощальних слів. Мабуть, тоді, в цю сувору непогоду, Ксеня остаточно повірила, що їхнє кохання таки справжнє. І саме тоді Ігор, дивлячись на мокре, й від того некрасиве обличчя коханої, вирішив, що настала пора припинити цю, розпочату для його забави гру в закоханість. Забагато умовностей, так пізніше буде пояснювати свої наступні дії молодий чоловік для закоханої до нестями жінки, що на мить повірила в чистоту почуттів, яким немає ні кордонів, ні відстані, ні віку. Це була його гра, як кажуть, для «колекції» та чоловічого самоствердження. Вона вірила, бо ще не знала, через який біль і розчарування пройде її вірне кохання. Воно просто потрапило не в ті руки. Ловелас, парубійко з «вавкою в голові», він просто експериментував людськими душами. Адже така «любов», як пізніше виявиться повторювалася не раз . Приручав, для свого задоволення , не одне таке жіноче кохання. Та Ксеня тоді про це ще не знала.
Ось сьогодні несподівано подзвонив Ігор, хоча зустріч мала відбутися за кілька днів, і запросив на побачення. Ксенія, згорнувши всі справи, не йшла, а летіла до коханого. Ще здалеку помітила до щемоти рідну людину. Здавалось, все найкраще на світі вмостилося у їхнє кохання. Підбігла радісна, з щасливою усмішкою, притулилася до плеча, привіталася. Присіли на лавку. Вони любили бродити парком, навіть зима не змінила таких прогулянок.
- Ксан, - так він називав жінку, і від тих слів вона
відчувала себе молоденькою дівчинкою. - Зайдемо у кафе, поговорити потрібно.
Радо Ксенія піднялася з холодної лавки.
- А й, справді, давай зайдемо, холодно.
Настороженість відчула вже згодом. Ігор мовчки йшов поряд, думаючи щось своє. Таким він був нечасто. Ксеня терпляче чекала розмови. Сіли за столик. Ігор заказав для Ксенії її улюблений сік, шоколадку. Все як завжди. Звичайні посиденьки . Але щось стривожило жінку. Якась незрима сила тяжіла над ними. Ігор все ж підняв очі, глянув на неї якось відсторонено і бабахнув, як грім із ясного неба:
- Нам потрібно розлучитись. І сьогодні... Це остання наша зустріч.
- А...Але чому? - ледве спромоглася вимовити Ксеня. - Що сталося? – прошептала, не чуючи себе.
- В наших зустрічах немає майбутнього, ти ж теж стверджувала це не раз.
- Так, але це було в розмовах перших наших зустрічей, коли я навіть не наважувалася на серйозні стосунки, враховуючи свій вік. Та ти ж запевнив, що наше кохання не розмежують роки. Його визначила доля. І воно все більшало від твоєї любові, ніжності.
- Таки стало таким великим, що заважає жити, Ксеніє, ти хотіла такого кохання, я спробував його створити, але воно не ожило у моєму серці. Невже хочеш, щоб між нами і надалі були нещирі стосунки.
- Нещирі? То вони були нещирі? Але навіщо ж ти їх живив? Навіщо приручав моє кохання. Я ж не просила! – вже викрикнула Ксеня спересердя. - Любов не прощає зневаги, бо свята. Навіщо, навіщо? Я ж не знала, що випрошую у тебе твою любов, я просто усю свою віддавала. Підвелася.
- Почекай, я проведу тебе, - схопився з-за столу Ігор. - Пробач, лишень розрахуюся й підемо разом, - попросив.
- Ні, я піду сама. Відпусти. Назавжди.
Ксеня йшла зимовим парком, не помічаючи, що сльози, стікаючи по щоках, пекельним болем, холодили жіночу душу. Думала. Почуття розпачу пояснити було несила. Це, мабуть, так плаче самотністю кохання. Не скиглить, не кричить, а мовчки стогне. Кому ж розкажеш, що відкинута душа його. І лише у сльозах, якщо б його виміряти, було стільки болю, розгубленості, жалю, зневіри, жіночого горя. Зладити з цим не було снаги. Присіла на зледенілу лавку, задумалася. Важко було згадувати зустрічі, важко було їх забути. Розпочався найтяжчий відрізок Ксениного життя. Сумно посміхнулася. В парку було самотньо. Звичайно ж, холодить природа останніми холодними днями.
Скоро завесніє навколо, наповниться земля сонячним теплом синьоокого неба, заясніє барвами, зацвіте любов’ю у серцях закоханих. Лише в одному серці не буде весни. Холод розтоптаної любові в ньому поселився надовго. Ні, таки любов повинна бути рівнокрила! Хто сказав, що роки не розмежовують кохання? Хто таке сказав?
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=312832
дата надходження 10.02.2012
дата закладки 10.02.2012
Люби мене так ніжно, обережно,
Без зайвих слів, без будь-яких думок.
Так відчайдушно й так беззастережно,
Люби, крізь павутиння всіх пліток.
Неначе я пристанище останнє!
Неначе любиш ти в останній раз!
Не треба слів гучних про це кохання,
Не треба обіцянь гучних чи фраз.
Люби, неначе я остання мрія!
Неначе все, що зараз на кону!
До болю, до нестями, безнадійно…
Люби, як я тебе люблю.
І не загадуй наперед надії.
Люби, бо серце ще живе!
Допоки ще воно жевріє,
Допоки я люблю тебе…
Колись ми розминемось випадково.
Як шкода, що ти вічність, а я мить…
Ти не любитимеш уже мабуть нікого.
Та це буде колись. Лише колись…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=312664
дата надходження 09.02.2012
дата закладки 09.02.2012
Зима корону одягнула.
Морози владно в бій пішли.
В думках надія промайнула -
Наш літній спогад зберегти.
Так, тільки спогад миготливий,
Приємні зустрічі, думки...
Цей вогник у очах щасливий,
Мрії, ілюзії, казки...
Забути біль і всі образи.
Хвилини гніву і журби.
Забуть лихе і зле, одразу
З легкою посмішкою йти.
А інша буде так любити,
Як я, - дитина, не змогла.
Буде тобою тільки жити,
Смиренна, тиха і проста.
І хоч "Прощай" вуста сказали.
Клубок у горлі знов і знов...
Ім'я твоє не раз шептали
В примарній тиші молитов...
А щастя було зовсім близько...
І серце рвалось до життя.
Пробач мене. - Вклонюся низько.
І вже піду - без вороття...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=312667
дата надходження 09.02.2012
дата закладки 09.02.2012
Може й так:відректися найлегше,
Замести сніговієм стежки...
А мороз попід вікнами креше
І заквітчує мокрі шибки.
Може й так:все загоїться згодом,
Вщухне в серці палкий буревій...
О, як вперто лютує негода
У душі безпросвітній моїй!..
Може й добре, що випало в щасті
Скуштувати нам плід гіркоти,
Бо в житті тобі стрінуться кращі
Світлі зорі-такі, як і ти...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=310251
дата надходження 30.01.2012
дата закладки 30.01.2012
Я не кохаю тебе вже…прости,
що відцвіло й пелюстки облетіли…
Осінь спалила останні листи,
віхола слід замела біло-біло...
Думка іще за тобою услід,
руки у розпачі впали безсило.
Зимно...як ріки уста скував лід.
Що ж тепер буде iз нами, мій милий?...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=305450
дата надходження 10.01.2012
дата закладки 10.01.2012
Пробач що не тобою я жила
Пробач що не тобою я хворіла,
Що у твоє життя я не внесла
Хвилини радості і нотки божевілля.
Пробач що наш початок став кінцем
Пробач за ті слова що не сказала
Пробач, що ранок наш сьогодні
Я вже без тебе зустрічала.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=296530
дата надходження 28.11.2011
дата закладки 03.01.2012
Є люди добрі і недобрі,
Є легковажні й дуже строгі,
Є відчайдушні і хоробрі,
А є звичайні Козероги.
Вони не царської повадки
І наче коники не скачуть,
І вовчої не мають хватки,
Але завжди дають на здачу.
І слово не в кишені носять,
Ніколи цілого не дроблять,
Якщо посіють, то й покосять,
Якщо сказали – завжди зроблять.
Які би не були дороги,
Круті підйоми, стежки вузькі,
Там, де у справі Козероги,
Там гарантовано і успіх.
В собі скривають всі тривоги,
Не хилять голови покірно,
Якщо ж кохають Козероги,
То лише раз в житті і вірно.
Їх рук не розірвати круга,
Якщо упруться вони рогом,
Нема надійнішого друга,
Що народився Козерогом.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=302424
дата надходження 26.12.2011
дата закладки 26.12.2011
Двомовність почуттів, ще нездоланна часом.
Любов й обман - спорідені начала
Й існують десь невиправдано разом,
Тож і втрачаєм те, що відшукали.
Відновлюємо застарілі, звичні штампи
Так вишукано й так самообманно.
Фальшивий блиск згрібаємо роками
Й піщинки, що перлинами не стануть.
Снуємо сліпо фігурантами в коханні,
Із вкраплених зізнань шукаєм всує
Загублену не вперше й не востаннє
Примару щастя... Що вона вартує?
Двомовність почуттів -невиліковна часом.
Любов й обман -споріднені начала
Й існують так невиправдано разом,
Тож і згубили те, що так шукали.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=299554
дата надходження 12.12.2011
дата закладки 12.12.2011
А я скажу кого мы любим -
Да тех, кто нас умеет ждать!
Спустя года мы всех забудем,
Но их, мы будем вспоминать.
Ещё таких, кто нас встречает!
Любых:здоровых и больных...
Кто нас речами воскрешает:
Лаская трезвых и хмельных.
Кто веру в нас не убивает
И нам прощает за грехи,
Кто нас изменой не пинает.
Не режет бранью на куски.
Ещё мы любим тех - кто с нами,
Идёт куда бы мы не шли!
И тех к кому мы шли с венками
И слов прощальных не нашли...
За тех, кто дарит нам ребёнка -
Готовы жизнь свою отдать!
Сгорает жизнь как киноплёнка
В какой нас любит только мать!!!
© Copyright: Юрий Богатинский, 2010
Свидетельство о публикации №11006023927
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=190290
дата надходження 18.05.2010
дата закладки 09.12.2011
пухнастих
щирих
і зимових
снів
під ковдрою віршів
та перетнених забобонів
що колір ночі
зберегли
а може... колір болю?
червоне перетвориться
у біле...
це спокій і відрада
ніжних снів...
зі мною чи без мене
я не хтіла - ні захвату
і ні відрази
слова - дешеві стрази
божевілля
колір снів...
ти розумієш. Так?
о мій коханий...
Чудовому співрозмовнику присвячується.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=294543
дата надходження 20.11.2011
дата закладки 03.12.2011
Аби не сивіли твої скроні -
не тримай розлуку за плече,
відпусти, бо Світ – як на долоні:
що Твоє – повір – не утече.
Розірви німу незриму тишу,
Що минулим дихає щомить -
І кохання знов тобі напише,
світлячком у грудях защемить...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=296634
дата надходження 28.11.2011
дата закладки 28.11.2011
Не замечая горечь слов,
Забыв тепло твоих объятий.
Шагаю в новую любовь...
Права на прошлое утратив.
Я не жестока - это жизнь...
И надо продолжать жить дальше.
За то, что было не держись,
Там было слишком много фальши...
Так надо, просто отпустить,
Расстаться навсегда позволить.
И постараться все простить:
Не причинять любовью боли.
Меня простишь когда нибудь...
И благодарен будешь, знаю.
Прощай, не злись, меня забудь...
Я от себя тебя спасаю...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=293527
дата надходження 16.11.2011
дата закладки 16.11.2011
Моя прекрасная Лилит,
Чернее ночи глаз твой цвет
И на губах играет свет,
Как яд был мною он испит,
Моя прекрасная Лилит.
Моя святая дьяволица,
Я стан изящный твой ласкал
Тебя одну лишь я желал,
Моя распутная блудница,
Моя желанная Лилит.
И губы цвета вишни спелой
Вкушал их сладость, словно мёд,
Я в сердце ел твой жадно лёд,
Обожествляя твоё тело.
Я грешник, Богом был забыт,
Но блажен тот, кто был с тобою,
Ты отравляешь сердце болью,
О, божество моё, Лилит!
Я рисовал твой образ милый,
Дыша тобой – тебя любил,
Я без тебя совсем не жил
В той жизни горькой и постылой.
Меня лишь стон твой исцелит,
Который мне звучит как песня,
Я счастлив лишь, когда мы вместе,
Моя безумная Лилит.
Я опьянён был красотою
И запахом твоих волос,
Но жизнь летела под откос,
Когда я жил одной тобою.
О, дева, призрак моих снов,
Меня ты на смерть погубила,
Совсем меня ты не любила,
А я на всё ведь был готов.
Мой мир тобою был разбит,
Я без тебя не ел, не спал,
Тебя бездушную я ждал,
Моя жестокая Лилит.
Тобою был жестоко брошен,
Ты как иллюзия ушла
С собою сердце унесла,
Я словно лист травы подкошен.
Теперь душа моя болит.
Я был тобою в сердце ранен,
Тобою был я обезглавлен,
Моя любимая Лилит…
24.03.2009
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=287415
дата надходження 20.10.2011
дата закладки 20.10.2011
Один. Сумує. Тихо. Кволо.
Вона – далеко. З ким? Байдуже.
Немає з ким сказати слово.
З кимсь іншим – хочеться не дуже.
Щомиті згадує про неї:
Її обличчя, плечі, руки...
Цепи стискають від розлуки.
Хтось інший – має привілеї.
А що у серці? Біль, терпіння,
У мозку розгинає цвяха.
За що? Він зовсім не невдаха!
Із його серця пісня лине.
Один. Далеко. Сохнуть струни
Якими свої вірші грає.
Закоханий, хоча й не юний.
Не скаже. Бо дійде до краю...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=255461
дата надходження 22.04.2011
дата закладки 10.10.2011
выдохни меня и я расстаю
как последний лист
как прошлый ветер
упаду к ногам росой рассветной
календарь твоих надежд листая
выдохни. И сразу станет легче
все пройдет. Закончатся желанья.
Иногда (поверишь?) - время лечит.
Не стирает лишь воспоминаний....
Каст AmriLaura http://www.playcast.ru/view/1554284/
1718f399b50bee0bb6ab8a890e71bc4586c8bbe9pl
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=222718
дата надходження 17.11.2010
дата закладки 03.10.2011
О счастье мы всегда мечтаем,
И в счастьи каждый хочет жить.
Но что же счастье?.. Разве знаем?..
Кто может это объяснить?
А, может, счастье это солнце
лучом струится к нам в окно?
Когда стучится сердце громче,
Когда два сердца, как одно?
А, может, это то мгновенье,
Когда мы видим вновь рассвет?
Иль нежных слов прикосновенье,
Когда несчастья рядом нет?
Душиста ль веточка сирени,
И алой розы аромат,
И тронет сердце птичье пенье?
Иль, может, твой лучистый взгляд?
Быть может, счастье, когда в стужу
Тону в таинственных глазах?
И сохранять тепло я буду,
Чтоб не погас костёр в сердцах?
Бывает рядом оно с нами,
Как дуновенье ветерка...
И часто мы, не зная сами,
Теряем счастье без труда...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=191719
дата надходження 25.05.2010
дата закладки 29.09.2011
Кричи. Втікай. Пручайся. Тихо стеж.
Життя твоє - справжнісінька арена.
От, тільки правда в тому, що усе ж
Увесь цей час ти думаєш про мене.
І я всміхаюсь знаючи як є:
Вже чийсь, чужий та, хай там як - «нічийний!».
Хтось з тебе поцілунки хтиві п’є,
І двері навстіж всі тобі відчинить.
Хтось підсолодить душу для краси.
(Дивись яка слухняна і смиренна).
Усе для тебе, так як ти просив!
Чому ж весь час ти думаєш про мене?
Чому ще й досі згадуєш той крок?
Весь оксамит торкань в імлі осінній…
Виходить, непомітно для обох
Ми стали у цім світі незамінні?
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=282230
дата надходження 23.09.2011
дата закладки 27.09.2011
Я пам`ятаю, як ВИ на мальви задивились,
Що розрослися під вікном моїм.
Скажіть, навіщо ж Ви мені зустрілись
І смутком вкоренились у житті чужім?...
А може зможете Ви відповісти,
Коли в безсонній ночі кави я наллю
Як в пору ту, коли з дерев спадало листя,
Нащось... прошепотіли потайки "люблю"?...
А чи посмієте згадати Ви колись,
Як порожнеча в душу завіта,
Про ніжні дотики, що солодом лились
І у цілунках танули вуста?...
А ще чому...Ваш погляд, що мене зламав,
Висить мов тінь, у занімілій тиші?
І б`ються спогади у скло - час не забрав,
А ЗАМІСТЬ ВАС.... лиш сум й печальні вірші...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=282007
дата надходження 22.09.2011
дата закладки 26.09.2011
Я буду завжди чекати,
Без сумніву про це знай.
Ти більше, ніж в моїм серці.
Благаю, не забувай.
І буде, як має бути ...
Так швидко, ти не зникай.
Не зможу тебе забути,
Один в житті не блукай.
Усе зрозуміло зараз,
Дякую тобі за все.
В хвилини тяжкі, як галас,
Пам'ятай, що я ще є.
Життя складне перетнути,
Ми зможемо тільки вдвох.
І нехай це тільки дружба,
То дружба життів обох.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=281973
дата надходження 22.09.2011
дата закладки 22.09.2011
Так хочется вниз не идти по наклонной,
А двигаться только вперед,
И жить улыбаясь, быть вечно влюбленной
В того, кто всегда дома ждет.
Так хочется жизнь всю измерить ночами,
А счастье – бездонным ведром,
Так хочется мне, чтобы был за плечами
Лишь твой, не чужой, аэродром.
И спать, просыпаться,
грустить, улыбаться всему…
Так хочется взять и на веки прижаться
К родному, святому плечу;
И мимо пройдут всех мужчин океаны,
Чьи ласки, слова не нужны…
Ведь верю я, что за слепыми ночами
Меня с чашкой кофе ждешь ТЫ.
Я годы сама намотаю на ручку,
Их спешность меня не гнетет;
К тебе, коль не рядом, отправлю я тучку,
Пусть та, впредь, за нас слезы льет.
А встреча опять мотыльком на ладони
Дрожит, забирая тепло…
Останемся мы на застывшем перроне,
Упершись руками в стекло.
А может быть, хватит пытаться, стараться,
А взять, и добиться всего?
Не стоит за страхи и дружбу цепляться,
В ней много тепла, но не то…
Так жили они, дружбу пачкая ложью,
Любовь, загоняя в тупик…
Молились и ждали протекцию божью,
Друг другу даря только миг.
Не стоит, друзья, разбазаривать время,
Любовь словом «дружба» душить…
Быть вместе всегда, не тяжелое бремя,
Тяжелое бремя – не быть!
9.09.11
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=279641
дата надходження 09.09.2011
дата закладки 18.09.2011
У шелест трав вплелись пташині коломийки,
У килими мохів обвиті грізні скали,
Ввижаються чи птахів, а чи звірів
страшні гримаси і оскали.
Трембіта щемно будить серце,
Тут під ногами дивні квіти,
Лиш тут ти дихаєш на повні груди,
Лиш тут холодний вітер здатен гріти.
Тут соколом злітаєш попід хмари,
Летиш забувши, що безкрилий,
І з попід хмар забувши все на світі,
Пірнаєш у струмок бурхливий.
Стікаєш краплями в павуче павутиння,
Ряхтиш смарагдами в міжвітті,
У горах розчиняєшся дощенту,
Лишаєшся лиш подихом в повітрі.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=275806
дата надходження 18.08.2011
дата закладки 18.08.2011