***
Ищите цензора в себе -
он там сидит, немытый и небритый,
как домовой, прижившийся в трубе,
и нагло шепчет: снова будешь битый!
Неспешно, не помногу, не за раз
он будет есть и есть за строчкой строчку.
И постепенно выест вас из вас,
оставив лишь пустую оболочку.
1980
* * *
Шукайте цензора в собi.
Вiн там живе, дрiмучий, без голiння.
Вiн там сидить, як чортик у трубi,
I тихо вилучае вам сумлiння.
Зсередени, потроху, не за раз,
Все познiмае, де яка iконка.
I непомiтно вийме вас - iз вас.
Залишиться одна лиш оболонка.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=301393
дата надходження 21.12.2011
дата закладки 21.12.2011
С ьогодні - Вічність і останній день планети.
П ідлога не замінить дотику трави.
О бличчя плинні, як і все буденне.
Н авколо швидкості, дороги і шляхи,
Т они і звуки, небо беззупинне,
А морфний простір - -квінтесенція життя.
Н евизначеність кожного моменту і
Н евідомість - істини буття.
І стотне не сприймається рутинно.
С иметрія у формі - не краса.
Т воріння Вічності вчиняють чудеса.
Ь...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=279604
дата надходження 09.09.2011
дата закладки 18.12.2011
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 13.12.2011
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 13.12.2011
Напои меня вязкой нежностью,
Словно липовый мед, сладкою.
Поделившись своей загадкою,
Подари мне чуть-чуть вечности.
Разреши быть твоею самою
Ненасытной мечтою давнею
Я забуду любовь старую
За двумя железными ставнями.
Помоги научиться чувствовать
Себя самой родной и красивою.
Будет в сердце весна буйствовать,
Пусть сегодня зима сивая.
Нарисуй мне как тень падает
На двоих, что в парке целуются.
Меня каждый твой взгляд радует,
Когда рядом идем по улице.
Расскажи перед сном шепотом,
Как меня ты любишь неистово.
Будто в небе с глухим рокотом
Твое сердце зажжется искрами.
И любви травянистой свежестью
Окружив все вокруг украдкою,
Напои меня вязкой нежностью,
Словно липовый мед, сладкою.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=291237
дата надходження 06.11.2011
дата закладки 06.11.2011
В очах така печаль і меланхолія,
Як вандрувницька коломийка в глупу ніч;
На українську душу монополія,
Якою та була впродовж сторіч.
Та ще печать фатуму чорторийського,
Тягар новітньовавилонського ярма.
Життя у фільмах явами-обривками
Прожито-вистраждано недарма.
Гуцульська скрипка й контрабас із осені
Звертаються до ненароджених іще:
Ступайте по землі ногами босими,
Щоби єство повнилося ущерть.
Марійчиною піснею овіяний
В життєвому Черемоші Іван
Ніяк не втаїть за густими віями
Через пустоцвіти тривожний стан.
Іване, Йване, гуцулкам миленький,
Усьому світу не чужий - мов рідний брат.
Без тебе, Йване, світ не веселенький,
Сумує й Чорногора, й Арарат.
Вкраїнську душу в об'єктиві сфокусовано -
Винищує усяку нечисть білий птах.
А білий світ - суцільний, не змонтований.
Чи не тому приреченість в очах?
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=284530
дата надходження 05.10.2011
дата закладки 05.10.2011
Хвалебних віршів більше не пишу,
Бо поштовхам коритись перестала.
Та й важко провести чітку межу
Між тим, в що віриш й тим, що так сказала.
Коли глухий керує диригент
Не може бути гарної вистави
І лицемірним буде комплімент
Єдиного неголосного "Браво".
З перебудови й досі ще стоять
Нетлінні та занедбані руїни,
А диригенти, як завжди, мовчать,
І свій тягар кладуть на інші спини.
Хоча тепер і знищили терор,
І диригентів більше не бояться,
Та ходять все частіше у собор,
Хоча б душею щоб урятуваться.
Мало молитись й сліпо вибирать,
Якихось президентів та прем'єрів
Ті теж захочуть очі зав'язать,
Бо треба їм наснаги тамплієрів,
Щоб множить - берегти скарби землі,
До совісті поклінно прислухаться
Щоб на просторах чорної ріллі
Майбутнє могло жить і розвиваться.
Хвалебних віршів більше не пишу,
Та до кінця байдужою не стала.
Чекатимем: колись зітруть межу -
В оваціях гучних потоне зала.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=275566
дата надходження 17.08.2011
дата закладки 18.08.2011