Уже каштаны облетели
И жёлтый шорох под ногой
Сливаясь с нежною свирелью
Нам дарит осени покой
Вулканы из листвы опавшей
Дымят лениво в тишине
Всё изменилось,парк уставший
Он хочет отдохнуть во сне
Вот дворник кутаясь в тулупчик
В сердцах ругает листопад
Нас осень с теплотой разлучит
И мужичок тому не рад
Куда приятней дождик в мае
Что вместе с ним асфальт метёт
Каштанов цвет как свечи тает
в сирени соловей поёт
Ну а пока шумит листвою
Свирель тоскует в далеке
Лишь жёлтый шорох под ногою
И лист опавший на руке.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=363302
дата надходження 10.09.2012
дата закладки 28.11.2012
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 14.05.2012
* * *
Мені б тільки тепер до кінця не розкритись,
Не роздати б всього, що співала синиця,
Білий день гомонів, миготіла зоря,
Шепотіла вода, накислила кислиця,
На обжинок лишає свобода моя
Кульку срібла в крові, повну світла і дива,
А якщо вже назад не буде вороття,
Так втягнутись у неї як променів злива,
І – в аорту, байдуже чию, навмання.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=336130
дата надходження 09.05.2012
дата закладки 10.05.2012
Будить будень, як чорний віл
Гострим рогом - о сонну спину!
Допливаємо до неділь –
Острівців передиху-спину.
Робінзонить на острівці
Не вдається, бо велелюддя.
Знов проблем батіжок в руці:
Уперед,
понеділку-будню!
До недільного острівця
Ось несуть нас волята чорні.
Наче міф, епопея ця –
Непотворна, але повторна.
І поскрипують валки маж;
В когось колесо – круть від мажі!..
Д отягни, хоч кістками ляж! –
Отакі вже дороги наші.
Вже й колайдер протонний жах
Заганяє у чорні діри.
Я ж на буднях – крутих волах -
Добираюся до неділі!
Двадцять перше століття – яв
Та озон у спросонні груди.
Я б нізащо не проміняв
Божий транспорт –
волячі будні!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=330318
дата надходження 14.04.2012
дата закладки 14.04.2012
Мчить аж до обрію шосе.
Злетіли будні вдаль по ньому.
А я пишу, пишу есе,
Яке не покажу нікому.
Легенький дощик накрапає;
Та хмара – наче леопард,
Так схожа, дуже, як згадаю
Кіно у стилі авангард.
Я мрії випущу на волю,
Щоби промчатись з вітерцем
Уздовж шосе, побіч тополею,
Нехай білет – з одним кінцем.
Хай одна мить лиш в об’єктиві,
Хай чорно-біла, та яка!
Життєва, справжня мить, правдива,
Не мрія в стилі авангард.
21.08.2009р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=288558
дата надходження 25.10.2011
дата закладки 04.04.2012
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 04.03.2012
От би більше таких діалогів
як в старих чорно-білих фільмах
Бунюеля чи може Фелліні
от би дотиків душ, без тіла
та ін’єкцію тéбе – під шкіру
я б усю твою душу хотіла
кожну думку як бісер скласти
у намисто твоїх теорій,
категорій метафізичних,
віршів жорстких та часом ліричних
і картин щонайменш екстатичних
Якби ми могли стати краще!
ми ж наразі занадто чутливі
я сновида, я непутяща,
а всередині тебе – злива
я б хотіла стати тою,
кого ти намалюєш в блокноті
і залишитись поряд з тобою,
мій придуманий Буонаротті
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=267684
дата надходження 29.06.2011
дата закладки 23.11.2011
Приклади до вуха
розбитий радіоприймач
У відчайдушній тиші ти раптом почуєш бога.
Він промовлятиме мелодіями
мрійливого пост панку з вісімдесятих,
голосами загублених романтиків,
огорнутих мереживом осінньої меланхолії
і слухай!
Слухай його, заплющивши очі.
І, знаєш, може навіть статись диво –
на твої теплі долоні падатиме перший сніг
а внутрішні океани переповнять тебе
і у своїх щирих сльозах ти сам
станеш схожим на бога.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=283485
дата надходження 30.09.2011
дата закладки 23.11.2011
Від цілунків не гинуть поети,
Від подряпин сильнішають сильні,
Від панянок не гнуться карети,
Сонцю квіти радіють й могильні…
А проте, від цілунків оскома
І подряпини явно смертельні,
Коли раптом, залишившись вдома,
Ми готуємо злість на пательні.
16.03.2011 р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=247970
дата надходження 18.03.2011
дата закладки 12.11.2011
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 12.11.2011
Когда все говорили про ад, он рассказал о рае. (с)
Сейчас никто не помнит это детство:
Быть может, мать. Не может, точно есть.
И помнит брат, хоть там ему не место:
Христосу был лишь год. А брату – шесть.
И не веков, а вечностей, быть может…
Он сон его хранил в чужой ночи:
Он рядом был, когда толпа взывала: «Боже!»
Христос был солнце. Он – его лучи,
Что дарят миру Тень, иль день, иль сказку,
Что позволяют выбрать: зло и путь.
Он был печален, а ребенок – нежен-ласков
Его печаль еще придет когда-нибудь.
Их было двое, но распяли одного.
Второй был мертв, и тоже волей Бога.
Но первый…он не помнит ничего,
Ну а второму – одиночество дорога.
Печаль? К чему? Ему осталась память:
Рисунки черным углем по холсту.
И быль, что расплелась и стала снами,
Покрыв собой еще одну версту.
Он знает правду. Он ее хранит
Он помнит смех Христа, его улыбку.
Его убийц – да не ему судить –
Он сам – всего лишь Господа ошибка.
Он просто помнит. Середина дня.
Его распяли люди, в смерть играя…
Когда про ад вещала вся земля –
Христос пришел, и рассказал о рае.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=193380
дата надходження 03.06.2010
дата закладки 24.10.2011
Мне бы Вас ненавидеть вдвойне
За предательски нежные пальцы
По моей обнаженной душе
И по кромке холодной Распятья.
Мне бы Вас отослать на тот свет
Взглядом вслед обласкав на прощание
И в награду за боль или выслугу лет
Не сдержать своего обещания.
Мне бы Вас позабыть, как пустые слова,
До последнего вздоха изласкав Ваше сердце
И в себе заключить (что нам эти тела?)
Вашу душу, увы, не достойную смерти.
Мне бы Вас обесчестить за выдох и вдох,
И, касаясь губами колючего взгляда,
Мне бы Вас не пустить на терновый порог,
Мне бы Вас угостить не собою, а ядом.
Мне бы Вам написать плетью алые крылья,
Чтобы вместе со мною Вы падали в бездну.
Мне бы вновь опорочить Ваше тело и имя,
И своею душой отплатить безвозмездно.
Мне бы Вас ненавидеть вдвойне
Не тонуть беспробудно в тишине Ваших глаз,
И не слышать беззвучно "люблю" - в тишине.
Мне бы Вас...мне бы Вас...мне бы - Вас.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=201900
дата надходження 20.07.2010
дата закладки 23.10.2011
Я знал этого человека,
он все время курил, подогнув одну ногу к стене,
и соглашался с тем, что сигареты убивают его.
Он говорил: "я курю, и солнце светит, и в этом
нет ничего общего, я люблю курить ночь,
и для смерти нет разницы, когда выйти со мной
к подъезду и затянуться за болтовней,
но мне наплевать на нее, я просто хочу затянуться".
Сигареты делали его привлекательнее,
словно дождем в адский знойный день
дым струился к легким, просачиваясь
в каждую артерию существования,
заливая города в его органах жизненным
светом.
И женщины смотрели в эти глаза полны дыма,
и хотели раствориться вместе с ними
в вечную любовь,
он называл это по-своему - сигаретным Delirium Tremens,
и выдыхал дым, пока свет не умирал в окнах их глаз.
Он говорил мне, подогнув ногу:
"давай покурим, ведь следующие лет 20 нам еще нечего делать".
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=283435
дата надходження 29.09.2011
дата закладки 29.09.2011
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 22.09.2011
Знову осінь... Знову сойки
Надривають голоси
Знов розквітнуть парасольки,
Щойно дощ заморосить.
Остудилися гарячі
Піднебесні кольори.
Вже поблякле небо плаче-
Сльози ллє на три вітри!
А вітри сумну вологу
Над полями рознесуть,
Трохи виллють на дорогу,
Ще й для лісу припасуть.
Білі привиди-тумани
Вже виходять із долин.
На світанку, вранці-рано,
Журавлів полинув клин.
Тільки сойки та сороки
Розкошують в лозняку.
Осінь листом жовтобоким
Ковдру штопає в гайку...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=280146
дата надходження 12.09.2011
дата закладки 17.09.2011
в ответ на http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=243675 - "Чому ніхто не стріляє?" В. Фінковського
революция: хмуро и поголовно,
вместо Матери Божьей означенная
на иконах
в строках прозы
и в стихотворных
не-пророчествах
революция предлагается
с небывалой доселе скидкой
к ней в подарок сегодня дикость
завтра ярость
к детям и старым,
не душою, но телом
в новом выпуске революции
будут в саванах белых
подаренных "за отчизну"
юными, ярыми, смелыми
что под лозунгом: "вместе - мы..."
спровоцируют смерть
не страны,
но поддавшейся на провокацию
в прошлом - чуткой душою,
а не Калашниковым
нации.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=280073
дата надходження 11.09.2011
дата закладки 11.09.2011
Коли ти йшов вмирати на хресті,
Земля тремтіла з болю і розпуки,
І скорбна Мати плакала в юрбі,
Коли кати прибили твої руки...
Коли ти кров'ю,зранений,стікав,
Конав під сонцем,мліючи в знемозі,
Ніхто води і краплю не подав,
Ніхто не витер ті солоні сльози...
І ти вмирав,стражденний і святий,
І плакав Бог над муками твоїми:
Ну що ж ви,люди,що ж ви,як кати,
На смертні муки прирекли людину!..
І ти помер...Ти кров'ю заплатив
За кожен гріх,за всі мирські провини!..
Дивіться,люди...людоньки...кати!
Ви Бога розіп'яли!..Як людину...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=272808
дата надходження 30.07.2011
дата закладки 11.09.2011