Яна Бім: Вибране

Льорд

Згасає

Лелеки кружляли - дивилися люди.
Лелеки прощались,
Бо треба летіти.
Їм звисока видно:
Згасає вже літо.

Згасає вже літо
Ледь-ледь, непомітно
В колючій стерні,
Наїжаченій в полі,
У першім листочку,
Що падає долі...

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=889646
дата надходження 24.09.2020
дата закладки 25.10.2020

Крилата (Любов Пікас)

ЖИВЕ В МЕНІ

Живе в мені задьористе дівчисько.
Глядить у душу й оком не моргне.
Кажу йому: «Мій фініш зовсім близько».
Воно ж мені у дулі пальці гне.

Кажу йому: «Я бабця вже зі стажем.
У мене трійко внуків на землі».
Воно ж мені на хліб кохання маже
І з пристрастей готує киселі.

Кажу йому: «Дівча, ти геть здуріло.
Давно на щасті виставлено хрест».
«Яке мені до думань твоїх діло?
Чуття, поглянь, бере вже Еверест".

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=882423
дата надходження 11.07.2020
дата закладки 14.07.2020

rutzt

я радію з твоєї тіні…

я радію з твоєї тіні
я з твого шаленію слова
вечори приповзають сині
сни плетуть загадкову змову
обрій хмарою ніжно дише
та не варто це аніскільки
бо радію я навіть з тиші
як вона є твоєю тільки

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=876406
дата надходження 18.05.2020
дата закладки 20.05.2020

rutzt

Стара русалко, не чекай на диво…

Стара русалко, не чекай на диво,
бо час стоять на місці не привик.
Минуло все і коси твої сиві
розчеше ну хіба що лісовик.
Залиш на інших марну цю турботу,
нехай вона молодших стереже,
Та й озеро твоє давно болото,
і шлях сюди загублено уже.
А ти була колись така красива!
А як співав довкола світлий ліс!..
Русалко сива, о, русалко сива,
не витрачай на марне зайвих сліз…

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=874081
дата надходження 30.04.2020
дата закладки 05.05.2020

rutzt

А світ неначе в плейстоцені…

А світ неначе в плейстоцені
І не зробив до світла крок,
Не всі історією вчені,
Не всі позлазили з гілок.
Нетям й невігласів – без ліку,
Достойність коштує мідяк,
Епоха кам’яного віку
Чомусь не скінчиться ніяк.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=870022
дата надходження 30.03.2020
дата закладки 06.04.2020

rutzt

Світле знову у моді…

Світле знову у моді.
Хмарна зникла орда.
Плюс на вулиці ходить,
капелюхи скида.
Сонце множать калюжі.
В тінях плачеться сніг.
Мінус тільки у душах,
добре, що не в усіх.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=866246
дата надходження 27.02.2020
дата закладки 28.02.2020

Циганова Наталія

сирень

- Сиди, дремай. Мне - близко, рядышком.
Не выйти даже, а уйти. -
сирени ветки в мелких катышках
по рукавам, на полпути
к полуоткрытой кем-то форточке -
закончить...

... С ниткой в волосах
реву, и стало быть - на корточках.
А змей?.. а змею - небеса.
Хоть дед сказал, что вместе - здорово.
Запустим - ну и на парад.
Ладошки - о коленки голые
не помню сколько снов подряд,
то о сиреневое платьице...

- И дел то - хоть в ушко продень:
припудрить носик да покаяться.
А тут - ну надо же - сирень...

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=835558
дата надходження 15.05.2019
дата закладки 12.02.2020

rutzt

Що сказати ще зможу тобі я?

Що сказати ще зможу тобі я?
Ну, хіба що зітхну для годиться.
Всі мої сподівання та фобії
загубили у часі лиця.
Під захмареним небом лютого,
чи якогось іншого місяця,
Прометея нема прикутого,
він уже на свободі біситься.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=864381
дата надходження 10.02.2020
дата закладки 12.02.2020

Патара

Дістали

Зашторю душу, як вікно в квартирі,
Щоб погляд хижий в неї не проник,
Щоб не була мов та мішень у тирі,
В яку стріляти кожен другий звик.
Закрию у душі дубові двері,
Вчеплю табличку:"Вам не раді тут".
Хтось мабуть хмикне:"Це в її манері",
А я уже споруджую... редут.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=863327
дата надходження 01.02.2020
дата закладки 02.02.2020

Мар’я Гафінець

Міт.

Живеш на німо, ідеш - без віри.
То серцем в терни, то суттю в прірву.
В шуканні вічному повноти
із порожнечею вже на "ти".

То дух смиренний, то плоть жагуча...
Куди прямуєш, "себе ведуча":
шукати істин? Себе знайти?
...Не суть зловити, весь сенс - іти.

Розбиті маски, щербатий край.
Костюм сценічний - в ганчір'я. Хай!
На перехресті своїх прозрінь
стоїш одягнена в світло й тінь.

Життя безлике, із клаптів шкіри.
Собою повна в хаосі прірва.
Приймати даність, свій брати світ -
про щастя вільний створити міт.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=863328
дата надходження 01.02.2020
дата закладки 02.02.2020

rutzt

Весною завойована долина…

Весною завойована долина.
Морозну зграю взято під замок.
Зайшли сади у воду по коліна,
І так чекають перших ластівок.
Втрачають кольори, нарешті, міру.
Вмовлять зима приходить уночі.
А їй ніхто давно уже не вірить,
І не дає від холодів ключі.

малюнок Л.Каменєва

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=861088
дата надходження 12.01.2020
дата закладки 16.01.2020

rutzt

Я впізнаю тебе за тишею…

Як сховається день мишею,
Й місяць в небі зірок насіє,
Я впізнаю тебе за тишею,
Так мовчати ніхто не вміє.
Білий лід розцвіте на камені.
Теплі вікна засяють густо.
У моєму складнім екзамені
Всі питання якісь безглузді.
І нехай та печаль буде злішою,
І безсиллям думки скуті,
Я впізнаю тебе за тишею,
Основною твоєю суттю.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=856114
дата надходження 27.11.2019
дата закладки 30.11.2019

Відочка Вансель

Осінь, він вже не кохає

Осінь...Не кохає...Осінь,не втішай!
Вчора мені кинув:назавждИ прощай.
Каже-безталанна,вроди Бог не дав.
Вітер,а сьогодні й ти не обнімав.

Осінь...Так буває.Знаю я сама.
Добре,коли буде десь в душі зима.
Добре як морози заморозять сум.
Треба ще від долі потерпіти глум.

Осінь...Безталанна...Ну і що?Живу.
Для душі ще й вітер інколи я зву.
Осінь...А кохання я ж не знаю смак.
Осінь подивилась і сказала:так.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=856019
дата надходження 26.11.2019
дата закладки 27.11.2019

Redivivus et ultor

дощ, парасоля…

М К

дощ, парасоля й сумка у руці...
а я чекаю меседжу від тебе,
його нема... і кришать горобці
в калюжі перманентний відблиск неба
а дощ все йде... чекаю смс,
дзвінка, чогось, мелодії у чаті,
вже й місяць вмер, сховався й не воскрес
і зорі, як занедбані курчата...
вже й ранок плавно натиснув курок,
будують хмари чудернацькі вежі...
годинник цокає - цо-цок... цо-цок...
ось ти яка... самотність у мережі

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=854669
дата надходження 14.11.2019
дата закладки 27.11.2019

Мар’я Гафінець

***

Шкода мені тебе, нагідко моя.
Пестила так щораз, крала у горя,
вітер з-за гір надніс темную хмару,
градом прибило вниз... Занадто рано.

Прикро мені, що ти цвіту не вчуєш,
пахощ-дурман весни вглиб затамуєш.
Свіжа хрусталь роси камнем затисне.
Будеш іще рости, серце ж вже трісне.

Жаль мені, жаль такий, нагідко моя.
Сонця б тобі знайти, зігріти долю!
Між чотирьох вітрів згубила душу,
мрію свою тепер з місця не рушиш.

Скільки іще брести між роздоріжжя?
Кругом усі давно збирають збіжжя...
А ти зів'ялий лист ховай у іній.
Дні твої — часу лиш згублені тіні.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=855135
дата надходження 18.11.2019
дата закладки 18.11.2019

@NN@

КАЮСЯ…

Л.Костенко *Берестечко*

... Земле Обітована!
Вона ж під нами, ось вона!

Та ще й яка, мій Господи, багата!
Лісами щедра, зерном золота,
Міцна зелом, скотиною рогата,
Народом добра, вірою свята.

Хто тут не жив!
А в нагороду,
Хто вдячен був коли цьому народу?!

Я не пишу про те, від чого в серці щем...
Бо тільки сколупнеш і кров тече рікою,
Але не сплю душею, ні віршем,
В думках не маю ні хвилиночки спокою.

Я не пишу... бо плач в моїй душі,
Зливається з плачем мого народу.
Та все боюся, ті слова мої й вірші,
Що кину ворогам, не будуть благородні.

Можливо відболить, на краплю лиш,
І може стану я, хоч трішечки мудріша,
Знайду слова, які прикрасять вірш,
А для заклятих ворогів - ножа гостріші.

Простіть мене, я жінка, я слабка,
Не вмію я з трибун галасувати.
Шукаю слів - де ж Ви, оті слова,
Щоб вороженьків злих могли здолати?

Я не пишу вірші про те, що так болить...
Може колись... коли, коли, коли?..

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=853941
дата надходження 07.11.2019
дата закладки 09.11.2019

@NN@

Яночці Бім в День Народження

Захоплююсь мужністю
і терпінням твоїм, Сонечко...

Іванна, Іоанна - Благодать...
Таким Ім'ям при хрещенні назвали,
Зраділа дуже вся Небесна Рать
І *многі літа* Янголи співали...
.........................................................................

Та, все ж, - *життя прожить - не поле перейти*
І різні прикрості, подекуди, стаються.
Та коли віриш - довіряєш Богу ти,
То Серафими радісно сміються.

І сам, Господь, в тяжкі часи твого життя,
Тебе тримає міцно на долоні;
- Не легко, знаю і люблю тебе, Дитя,
Терпи, як Я терпів, Моя Кохана Доню.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=853225
дата надходження 31.10.2019
дата закладки 04.11.2019

Протоієрей Роман

Нехай стають ваші думки зірками!

Не зневіряйтесь, коли друзі вас обмовлять,
І винними вас зроблять без вини!
Наші думки нещасними нас роблять -
І роблять нас щасливими вони!

Нехай стають ваші думки зірками,
І надихають на достойний крок,
Течуть ласкавими і ніжними струмками,..
Все, що ми є - це наслідки думок!

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=846681
дата надходження 31.08.2019
дата закладки 02.09.2019

Протоієрей Роман

Любов — не задоволення!

Любов — не задоволення, а мука!
Як важко це сьогодні зрозуміть!
Любов — рішуча з самістю розлука,
Її в колисці прагне задушить

Наш егоїзм і наше самолюбство!..
І, якщо хочете, любов — це самогубство,
Що отверзає Райськії Врата,
Коли вона жертовна і свята!

Ні, не відкриється вона серцям порожнім,
Де не спочила Божа Благодать!
Блаженний той, хто в світі цім безбожнім
Хоч слід її зумів поцілувать!

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=830626
дата надходження 27.03.2019
дата закладки 16.08.2019

Протоієрей Роман

Стікають по вікні важкі краплини…

Стікають по вікні важкі краплини,
Під дахом в мідний жолоб вітер трубить...
Найбільша жертва іноді в людини -
Це відпустить того, кого він любить!

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=844898
дата надходження 13.08.2019
дата закладки 16.08.2019

Протоієрей Роман

Як таємничо плещуть озера восени!. .

Як таємничо плещуть озера восени!
Встає над вербами задумливо світання…
Ніколи так не брешуть, як під час війни,
До виборів, і після полювання!

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=844717
дата надходження 11.08.2019
дата закладки 16.08.2019

Протоієрей Роман

Слова любові - золоті росинки…

Слова любові - золоті росинки,
Спалахують у пам`яті з-під вій...
І серце у закоханої жінки -
Мов чаша, переповнена надій!

Щоб зруйнувати мрій палац осяйний
І погасити зорі бірюзові,
Потрібен не один удар кинжальний,
Бо жінка любить до останніх крапель крові!

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=844135
дата надходження 05.08.2019
дата закладки 09.08.2019

Протоієрей Роман

Не страшно те, що хтось тебе зневажив!

Я б декому відверто зауважив,
Та чи словами їх переконаєш, –
Не страшно те, що хтось тебе зневажив,
А страшно те, що ти це пам’ятаєш!

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=844418
дата надходження 08.08.2019
дата закладки 09.08.2019

Redivivus et ultor

божевільне ні про що

душно у хаті, що далі - нікуди,
а, може, й є куди, але - зима,
муха у шибці шукає виходу,
та тільки виходів у склі нема

душно у хаті, а стіни - в інії
чи павутиннями заслало вщерть?
ковзає муха в прозоро-білому,
шукає виходу, знаходить смерть

душу у хаті тисне задухою,
білими мухами падає сніг
муха на шибці... що нею рухає?
муха на шибці - то мій оберіг

всліплая віхола крутить рулеткою
і креп-жоржетове стелить рядно...
падає муха в тарілку з котлетами
віхола стихла, та їй все одно...

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=821465
дата надходження 15.01.2019
дата закладки 04.08.2019

уляна задарма

винна

Щож, живи - тримайся за слова,
що тепер обвуглені і круглі:
як будинок твій згорить на вУглі,
вийде з диму правда - ледь жива.

Засміється - страшно, як упир,
білозубо, хижо, безупинно:
-ВІР мені! (... не вір, не вір, не вір)
- Ненароком... ( ...винна, винна, винна!)

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=841892
дата надходження 14.07.2019
дата закладки 19.07.2019

NzR

Чи можна?

Ні я не сам, ще є душа!
І не написано вірша,
Щоб передати все це вам,
Я ніби відчуваю те що не знаю,
Живий сьогодні і вчорашнім помираю..

Я кожен день нові двері відкриваю,
Та не від раю,
А може просто більше не кохаю?
На щастя своє не чекаю,
Тому й згораю....

А пекло моє це - думки,
У них закрите серце на усі замки,
і не відкрити,не зламати,
а вихід є,це просто жити,
чи можна жити,й не кохати?

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=834718
дата надходження 06.05.2019
дата закладки 06.05.2019

Протоієрей Роман

Кордони Раю

Зірки в ставок гляділися чарівно,
Гойдалось плесо, сповнене прикрас...
Кордони Раю й пекла, безсумнівно,
У всесвіті проходять через нас!

На білі клуні йшов туман від лісу,
Та ще надії промінь не померх...
Комусь життя — це сходинка донизу,
Ну а комусь - це сходинка уверх!

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=834705
дата надходження 06.05.2019
дата закладки 06.05.2019

rutzt

Хоча під листям й досі спить трава…

Хоча під листям й досі спить трава
І носять сірість міжсезоння лиця,
Та в голові вже крутяться слова,
Яким чомусь на небі не сидиться.
У них є все: бездонність самоти,
Відвертість снів, реалій добрі вчинки,
Безсмертя мрій, світанки й навіть ти
У ті слова заходиш на хвилинку.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=829707
дата надходження 19.03.2019
дата закладки 21.03.2019

rutzt

Провесінь

І вечір. І небо.
І добре. І тихо.
Стриножений місяць
пасеться між хмар.
Доба загубила
природжену пиху
І річка пускає
туманний муар.
А у далині,
в почорнілому полі,
Що снігу ковтнуло
останню сльозу,
Вже духи весни
позбиралися в коло,
І кличуть приховану часом
красу.

Малюнок Олега Шупляка

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=826235
дата надходження 20.02.2019
дата закладки 21.02.2019

Протоієрей Роман

Нам гордість коштує дорожче!

Ранкове місто дощ полоще,
Встромилась в небо телевежа...
Нам гордість коштує дорожче,
Ніж голод, холод і пожежа!

Гірку вона віщує повість,
Вона — нутро людей зрадливих,
Вона зрікає на самотність
Насамперед жінок вродливих!

Гординя спокою не знає
І не дає очей зімкнути,
Вона жорстоко заважає
Любити і любимим бути!

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=825798
дата надходження 17.02.2019
дата закладки 19.02.2019

Серго Сокольник

Як писати, коли на душі…

Як писати,
Коли на душі
Спокій?
Підбирати
До творчості шифр,
Поки
Розлилися дощів за вікном
Краплі?..
...розійшлись і мені все одно.
Крапка.
...а якби тим дощам не лити,
А якби нам з тобою жити,
Люба дівчино, спомин ти мій літа...
...та "якби" не було у реалі...
...та аби ми співали далі
Пісню цю з дощовим фіналом...
... Та відійде день,
А за ним іде
Вечір,
І співать мені
Зоряні пісні
Легше...
Вхід до свіжих рим
Хід зірок відкрив
Навстіж.
- віднайди мене!
Де ти, згаяне
Щастя?..

© Copyright: Серго Сокольник, 2019
Свидетельство о публикации №119013110267

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=823579
дата надходження 31.01.2019
дата закладки 01.02.2019

Дванадцята. Недільний Ренесанс.

Дванадцята. Недільний Ренесанс.
Відновлення загубленого спокою.
На прощення новий з’явився шанс
І прірва в ніч здається неглибокою.
Немає неприємностей та згуб,
Думки непосидючі теж знеболені,
І тихо місяць моститься на дуб,
Бо спати там збирається вдоволений.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=816930
дата надходження 09.12.2018
дата закладки 10.12.2018

dovgiy

І ТИ ТУДИ Ж

І ти туди ж.. немов вода у вир
Куди і всі поволеньки щезають.
Без виправдань, безмовно покидають,
Того хто вірив, хто в надії жив.
І ти туди ж… у чім вина – не знаю…
І ні в кого спитати – ну, хоч плач!
Якщо в чім винен, то молю: ПРОБАЧ!
Від почуття провини догораю,
Хоч впевнений у тому, що тебе
Не зміг би я образити ніколи!
Ще відчуваю: серце не схололо,
Бо до життя примушую себе!
І ти туди ж… чи зможу, чи вмолю?
А може вже не варто сподіватись?
О! - небеса! Та як могло так статись:
І ти туди ж… а я ще так люблю!

05.12.2018

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=816377
дата надходження 05.12.2018
дата закладки 07.12.2018

rutzt

Вікно і кухня. Трішечки глінтвейну…

Вікно і кухня. Трішечки глінтвейну.
Тече тепло по жилах і думках.
Хоча за склом вирує безідейне
І людяність згубилася в віках.
Полює хижий клопіт за юрбою,
Триває дня довершене кіно.
Та ходить ніжний спогад за тобою,
І гріє душу, як оте вино.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=814983
дата надходження 23.11.2018
дата закладки 23.11.2018

Лилея

Любовь и Дружба…

Как понять Любовь это
или просто Дружба?
Как раскрыть секрет?
Как бли́зки эти два слова...
В них много общего...-
В Се́рдце можно найти ответ...
Дружба - это, как" неразлей вода"!
Любовь - это непрерывная связь...
Сердца́, на " связи" - всегда!
Дружба - это когда хорошо вдвоём...
Любовь - это когда плохо без Него...
Но, стоит только подумать...-
В Душе веселей!
Любовь и Дружба...
Одинаково важны для людей!

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=814835
дата надходження 22.11.2018
дата закладки 22.11.2018

Alex-dr_7(tericon)

Не закінчені роздуми

Сісти за стіл удачі
Туди де найрідше плачуть,
Залишитись долі в пам'яті,
Та жаль, усі місця зайняті.

Побігти назустріч вітру,
Змінити життєву палітру,
Та з досвідом видно більше,
Потрібно це було раніше.

Тікати з комфортної зони,
У більш складніші райони,
Боротись надалі вперто,
(Чи варто йти на ці жертви?)

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=814310
дата надходження 18.11.2018
дата закладки 20.11.2018

rutzt

Не всі слова потрібно говорити

Не всі слова потрібно говорити.
Не всім думкам давати треба волю.
Нехай у серці гіркоти налито,
Вона є теж у довгим списку долі.
Нехай довкруж давно набридлі лиця,
І осінь, що здається не минає,
Душі потрібні часом таємниці,
Без того в неї спокою немає.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=814481
дата надходження 19.11.2018
дата закладки 19.11.2018

@NN@

* ПРО СЕБЕ

Жартівливий

Я не люблю вставати рано.
Патологічна я сова.
Сиджу до ночі. На столі екрана
висвічують рядочками слова.
А потім зрання не розбудиш,
не розімкну стяжілих вік,
І варить кашу сину в будні
мій дорогенький чоловік.
Ворона каркає з тополі,
Собака лащиться й скавчить,
А я щоку поклала на долоні,
сопу - мій світ ще міцно спить.
Все сплю, а треба встати рано,
зустріти вранішню зорю,
я ж все валяюсь на дивані,
а мо' й хроплю.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=402629
дата надходження 20.02.2013
дата закладки 19.11.2018

ЕТ

Я мислю тверезо

Я вимила себе, вимила посуд,
випила кави, зробила десерт,
відкрила книгу, придумала плани:
що робитиму влітку, що зроблю тепер.

Подивилась на квіти, подивилась на стелю...
Як гарно, вписались вони в інтер’єр!
Полюбила себе, полюбила оселю,
що тимчасово мешкаєм в ній.

Я мислю тверезо, тверезо сприймаю,
стараюсь, хоч трішки цінити момент.
За близькими і друзями рідше скучаю,
вириваю з життя непотрібний фрагмент.

Про подорож мрію, чекаю і хочу,
і знаю, невдовзі це втілю в життя!
Мій вірш - це тільки міні скорочення,
клаптик того, про що думаю я
2018

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=814248
дата надходження 18.11.2018
дата закладки 19.11.2018

Серго Сокольник

РОЗЛУЧНООСІННЄ

Осінь є епопея дощів.
Ця нездаро написана повість...
Цей поезій загаслий порив...
Ось і зустрічі невипадковість

У промінні мережених днів
Поцілунками споминів літа.
Відігрітись тобі і мені,
Поки душу не вистудив вітер

У часи, за якими шторми
Нехороші трощитимуть кригу,
І нічого не вдіємо ми
У пороші, засліплені снігом

І оглухлі у вітру витті,
Що розвіює зерням полови
Наших душ оболонки пусті
Суттю дії людської обмови

Під осанну оманливих слів.
Нас розвіє за вітром. І знали-
Все це станеться... Та я хотів,
Моя мила, аби не настали

Ці взаємні сумні холоди,
Що вели слідкування за нами
З перших зустрічей... Люба, іди,
Погуляєм востаннє!.. Дощами.

© Copyright: Серго Сокольник, 2018
Свидетельство о публикации №118110600940

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=814210
дата надходження 17.11.2018
дата закладки 17.11.2018

Протоієрей Роман

Чорная ранета

Авторська пісня

Наче вірш сонета пролунав в тиші,
Чорная ранета у твоїй душі
Забубніла квітом у скляне вікно,
Забубніла в серце, чи живе воно.

Так і ти, дівчино, затишного дня
Богом посвятишся в білеє вбрання
І цвістимеш доти, хрест в руці сія,
Чорная ранета! Золота моя!

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=814055
дата надходження 16.11.2018
дата закладки 16.11.2018

Валентина Ланевич

Амністія!

Амністія! Еге-гей! Вже не пишу!
Десь заховалась Муза ув опалім листі.
Пегас безкрилий принишкнув у ліску,
Тремтить від холоду, але завмер на місці.

Йому би плед на спину, аби зігрівсь,
Та осінь роздягати все і всіх бо звична.
В поміч гукнула бешкетників вітрів,
Пестять, гуляють - місія у них владична.

Нагнали хмар, клубляться котрі вгорі,
Вороння чорне каркає у піруеті.
Мерзлякувато беззахисній душі,
Мовчить, душу притисла сірість долі в злеті.

12.11.18

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=813595
дата надходження 12.11.2018
дата закладки 13.11.2018

Володимир Білозерський

Синя вічність… Пісня Переклад поезії Геннадія Козловського "Синяя вечность"

І куплет
Море бурхливе
У гомоні чайок.
Під пісню прибою
Світанок взійде.
Серце, як друга,
Море стрічає,
Серце, як пісня,
Лине з грудей.

Приспів
О, море, море!
Своїм вірним скелям
Ти ненадовго
Даруєш прибій.
Море, візьми мене
В далекії далі,
Вітрилом червоним
З собою візьми.

ІІ куплет
Зорі у сумі,
Шукаючи ласку,
Крізь синюю вічність
Летять до землі
Море назустріч їм
В дитячі казки
На синіх долонях
Несе кораблі.

Приспів
О, море, море!
Своїм вірним скелям
Ти ненадовго
Даруєш прибій.
Море, візьми мене
В далекії далі,
Червоним вітрилом
У світ синій свій.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=813604
дата надходження 12.11.2018
дата закладки 12.11.2018

Серго Сокольник

НОВИНИ

Дзвеніла пташка в гаї калиновім...
І купували в бутіках обнови...
І форвард сотий м"ячик забивав...
І літератор пташкою співав
Надвечір на гламурному бенкеті...
І вояки вдягли бронежилети
І на "нульовку" вийшли... У столиці
Злодюги вщент "обчистили" крамницю...
І хтось, на олігархів дуже лютий,
Робить, мов Че Гевара, revolution
На шлях слизький ставав... На ковзанах...
А хтось запив, усе пославши нах...
...життя "дуалістичилось" незмінно...
...В ЦЕЙ ДЕНЬ НА ФРОНТІ ЛИШ ОДИН ЗАГИНУВ.

© Copyright: Серго Сокольник, 2018
Свидетельство о публикации №118102209381

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=810952
дата надходження 22.10.2018
дата закладки 10.11.2018

посполитий

Я СТОМИВСЯ МІНЯТИ КОСТЮМИ

Я стомився міняти костюми,
ваших душ зачіпати струни,
щогодинно міняючи ролі.
Так обтяжують ці гастролі.
Я - актор у театрі абсурду -
апогею життєвого бруду.
Я забувся,який я справжній:
чи цинічний,чи епатажний.
Чи брутальний,чи аморальний,
чи пронизливо- геніальний.
Чи "свій в дошку",життям покручений,
Чи гонимий і попаплюжений...
Хочу бути маленьким хлопчиком,
хочу мамину пісню про дощика!
В її плаття обличчям сховатися,
не жахатися,не здригатися...
Та минає тремтливе марення,
знову ці перегони спіралями.
Знову мушу міняти костюми,
мертвих душ зачіпати струни,
щохвилинно міняючи ролі.
Затягнулися ці гастролі...

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=508091
дата надходження 29.06.2014
дата закладки 09.11.2018

Протоієрей Роман

Она ушла…

Не провожай Любовь печальным взглядом,
Она ушла по гордости твоей,
Благоуханный шлейф цветущим садом
Годами будет следовать за Ней…

Она ушла…О! Если бы ты ведал,
Как для Неё был страшен этот шаг,
Она ушла, когда ты Её предал,
Как самый подлый и бесчестный враг.

Ударит колокол на колокольне медный,
И где-то пёс начнёт бездомный выть,
И вспомнишь ты Её в свой час предсмертный,
И будет строгий суд Она вершить!

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=812671
дата надходження 05.11.2018
дата закладки 05.11.2018

Протоієрей Роман

В твоих глазах…

Чуть хмельная и тихая мудрость
Затаилась в твоих глазах,
И беспомощность, и остроумность,
И порой суеверный страх…

Сколько горечи в них отразилось!
Сколько в них затерялось лиц!
Сколько иллюзий и замков разбилось,
Вдаль унеслось изумительных птиц!..

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=811909
дата надходження 30.10.2018
дата закладки 30.10.2018

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 26.10.2018

Протоієрей Роман

У лісі загубилось ведмежа…

У лісі загубилось ведмежа,
Дивилось сонце сумно у калюжу...
Щоб зрозуміть, чи є в тварин душа,
Самому сперше треба мати душу!

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=810563
дата надходження 19.10.2018
дата закладки 19.10.2018

Протоієрей Роман

Лице людини

Лице людини - загадкова річ,
Вуста всміхаються, а очі геть байдужі!
Якщо б ми жили в темряві, не бачучи облич,
То ми б закохувались тільки в душі!..

Він обіцяв їй гори золоті -
Тепер вона покинута і плаче!
Найважливіший дар у цім житті -
Це, очевидно, серце мати зряче!

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=809843
дата надходження 13.10.2018
дата закладки 17.10.2018

rutzt

Не бійсь…

Не бійсь дороги,
Не бійся ями,
Не бійсь ніколи
Нових думок,
Бо ж і на сонці
Бувають плями,
І сильним тяжко
Від помилок.
Пліток не бійся,
Не бійсь печалі,
Нерозуміння
І самоти,
Якщо боїшся
Рухнутись далі,
Було навіщо
В цей світ іти?

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=809972
дата надходження 14.10.2018
дата закладки 17.10.2018

Протоієрей Роман

Любов

Любов – це не в гаю ставок дзеркальний,
В який дівчина може милуватись!
Вона пронизлива, наче гудок вокзальний,
І кличе з самолюбством розпрощатись.

І в неї є приливи і відливи,
Уламки кораблів, свинцеві кулі,
Відомі їй шторми, раптові зриви,
Міста у океанах затонулі...

І золоті скарби в залізних скринях
Пильнує прозорливе її око,
І перли, які навіть в сновидіннях,
Вам не намаряться на дні зовсім глибоко!

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=810249
дата надходження 16.10.2018
дата закладки 17.10.2018

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 15.10.2018

Протоієрей Роман

Вірші і частівки

Писати вірші – це не фіглі римувати,
Що прийдуть в голову писакові навгад,
Складати вірші – гостре скло збирати
І серце стиснути своє, немов гранат!

Видушуючи на папір багряне,
Ось, брате, в чому таїна,
Хоч і читач добром тебе спом’яне,
Та він не зна, яка того ціна.

То – загадкова й незбагненна ноша,
То – душу обколоти в будяки,
Писати вірші – то є Кара Божа,
Якщо це Вірші, а не забавки...

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=809512
дата надходження 10.10.2018
дата закладки 13.10.2018

Ulcus

Мовчи, мовчи…

Мовчи, мовчи, не треба більше слів,
Лякати вже сполохані тотеми
Не варт було!.. А ти, однак, посмів
Торкатись забороненої теми

Між нами - все? Не буде більше нас?
Злетить любов, мов перелітна птаха
В далекий ирій, невблаганний час
Не пошкодує загнану невдаху

А, може, то й не ирій, а сильце,
Петля, що все тісніш стискає горло
Нечутій пісні... це - не пастка, це
Лише тортура, добровільне горе

Мовчи, мовчи, нічого не кажи,
Не треба мови зболених потоків.
Життя обох штовхнуло до межі,
Воно не любить вивчених уроків

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=809769
дата надходження 12.10.2018
дата закладки 13.10.2018

Крилата (Любов Пікас)

ХОЧ РАЗ

Без вас мій ранок кожен і обід,
І вечір теж не висвітлений вами.
Ви мій солодкий недосяжний плід,
Сльозою вмитий, витертий вітрами.

Ви мій неспокій, що з душі проріс,
Моя туга, що рухається кров’ю.
Мій вічний голод, що росте, мов ліс.
Хоч раз та угасіть його любов’ю.

Засійте радість у моїм нутрі.
Спаліть на вугіль всі свої вагання.
Зловіть для мене у ріці Дніпрі
Ту рибу, що виконує бажання.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=809679
дата надходження 11.10.2018
дата закладки 13.10.2018

Redivivus et ultor

то - лише танці

Не ототожнюйте автора з ЛГ

...то - лише танці на моїй могилі,
я - не святий, мене розчавить хрест...
то як ти там казала: "... люди милі..."?
а в ляльковода - власний інтерес.

то - лише танці на моєму щасті,
байдуже човгання чужих підошв,
ти був правий, Ісусе, що воздасться,
а з пам'яті зітре осінній дощ.

ти любиш дощ... нехай сполоще спомин,
нехай мене у тОбі схолостить,
я - не вагомий, зовсім не вагомий,
не аргумент, а тільки прикра мить...

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=809744
дата надходження 12.10.2018
дата закладки 13.10.2018

Протоієрей Роман

Блудниця

Плакала на сповіді блудниця
Під єпітрахіллю, як дитя!
Діялась велика таємниця,
Було чуть її серцебиття...

Люд тіснився нетерпляче зкраю,
Над собором хрест пірнав в блакить,
Зверху чітко мовив хтось: «Прощаю!» -
І лице засяяло в ту мить!

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=809518
дата надходження 10.10.2018
дата закладки 11.10.2018

Крилата (Любов Пікас)

ЗГАДУЙ ПРО МЕНЕ

Згадуй про мене, коли після сну встаєш,
Каву на кухні із шоколадом п’єш,
Як випускаєш кільцем цигарковий дим,
Думаєш, як повернути Донбас чи Крим.
Згадуй про мене, коли їх до бісу шлеш,
Як свої сіті на рибу в Дніпрі кладеш,
Лущиш слова, мов квасолю, із голови,
Кидаєш сум чи радість із-під брови.
Хай не присутній у жодній з моїх ночей,
Згадуй про мене, ну, хоч би згадуй. О’кей?

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=809184
дата надходження 07.10.2018
дата закладки 07.10.2018

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 26.09.2018

Miha_Poetry

Німа

Вона німа, її нема,
І дім для неї - то труна.
Лежить і спить, лікує час,
Вона щаслива і без вас.
Не треба їй круте авто,
Фату змінила на пальто
І про дітей вона не мріє,
Бо так як всі вона не вміє.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=651927
дата надходження 16.03.2016
дата закладки 26.09.2018

Redivivus et ultor

Наскрізь брехливе

Мій вектор - ламана, і, доки зайде сонце,
Допоки небо не запалить ліхтарі,
Допоки Місяць повантажить сірий стронцій,
У свій рипучий віз, та зникне угорі,
Я все блукатиму, не знаючи дороги,
Роситиму взуття у сивий шурхіт трав,
Десь на чужі ступатиму небажані пороги,
Бо, якось, бажаних та рідних не надбав.
А ти дивитимешся крізь клітинки тюлю,
Зібравши зморшки в кутиках тремких повік,
М'яким волого-ніжним поглядом косулі,
Подумаєш - куди побрів той чоловік?
Мій вектор - ламана, і, поки зайде сонце,
Допоки небо... То - неправда все, брехня.
Давно звантажив Міісяць срібно-сірий стронцій,
Й завів у стайню свого вхлялого коня

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=798408
дата надходження 07.07.2018
дата закладки 25.09.2018

Серго Сокольник

Ностальгія

Відлітати не важко...
...Безтурботно співай,
Перелітная пташко,
Про заморські дива!..
Як душа молодіє
В передбаченні див!..
Перельоту подія
Закріпачує спів,
І не хочеться думать,
Долетівши туди,
Про минуле, де сумом
Полягли холоди...
...Тільки серце не спросить,
А торкне. Заболить,
Бо покинута осінь,
Мов дитя, верещить
Позабуте батьками
І благає- прийди!..
Мов старіюча мама,
Що прохає води...
І чекає на вЕсну
Цей перформанс птахів,
Що надією скресне,
Мов ріки льодохід,
На повернення дИва...
От здійсняться дивА...
Знову будеш щаслива...
...Тільки не забувай
Ти прислів"я отого-
"двічі щастю не буть".
ПОВЕРНУВШИСЬ, НІЧОГО
ЗНОВУ НЕ ПОВЕРНУТЬ.

© Copyright: Серго Сокольник, 2018
Свидетельство о публикации №118091809087

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=807083
дата надходження 18.09.2018
дата закладки 21.09.2018

Протоієрей Роман

Я за тебя переживаю!. .

Авторская песня

Я за тебя переживаю,
Как мне тебя не пережить,
И в день один, когда - не знаю,
С тобой до берега доплыть.

Я за тебя переживаю
Чуть сад в окне начнёт светать,
И счастье в том лишь обретаю,
Чтоб за тебя переживать.

Я за тебя переживаю
Волненьем в поле ветерка,
Твои улыбки собираю
В ладонь, как капли с лепестка.

И взглядом нежно провожаю
Твой силуэт, как облака,
Я за тебя переживаю
Так кротко, так из далека!..

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=807252
дата надходження 20.09.2018
дата закладки 21.09.2018

Протоієрей Роман

На Україні йде війна!

На Україні йде війна!
Давно мовчать зозулі в лузі...
У чорнім списку імена,
Яких вже не покличуть друзі!

На Україні йде війна -
Війна йде не за Україну...
Ось ще одна прийшла труна
І стогін материнський: "Сину!!!".

Далеко котиться луна,
Мигтять вогні свої й ворожі...
На Україні йде війна -
Не за свободу, а за гроші!

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=807019
дата надходження 18.09.2018
дата закладки 20.09.2018

Протоієрей Роман

Acerbe

Втрачає осінь позолоту,
Марніє чарівне шиття…
Ні з чим не порівнять гіркоту
Зневаженого почуття!

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=806804
дата надходження 16.09.2018
дата закладки 17.09.2018

dovgiy

НЕ ГОЛУБОК

Не голубок! О, ні – не голубок!
Нема до кого серцю вуркотати.
Лиш пам’яті залишений клубок
Розмотувати прийдеться в кімнаті.
Розмотувати за витком виток,
Аби в житті щось дороге зігріло,
Аби щось світле в темний мій куток
Зі спогадів про щастя залетіло.
Байдужий світ, а в ньому десь вона,
Єдина з тих кому я присягався,
За чию долю спокою не знав,
Чий образ світлий з янголом зрівнявся!
Мабуть, набрид… мабуть, прийшла та мить,
Коли зі мною спілкуватись сором,
Коли очей замріяна блакить
Забудеться назовсім дуже скоро.
А як вірші? Полежать рік чи два,
А там, дивись: їм шлях прямий – до груби!
На все свій час, та не на все права.
Хто за непам’ять іншого засудить?
А може я здіймуся в небеса
Не голубом, а лебедем над плесом…
Безмежне небо! – та у ньому сам
Без пари, без тепла, без інтересу.
Вже перший день осінньої пори,
Ще гріють тіло кванти вересневі,
Тільки душа то ниє, то горить
Як листя клена у садку жовтневім.

01.09.2018

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=805204
дата надходження 01.09.2018
дата закладки 15.09.2018

Леонід Луговий

Фото

Його приклеїв наш комроти
Під броньовим перекриттям -
Дівча задумливе, на фото,
На підвіконні, з котеням.

Сидить, тримає свого друга,
Пухнасту шийку обняла,
І на танцюючі по кругу
Сніжинки дивиться мала.

Тут у бліндажній сивій димці
Солдатський жарт і зброя в ряд,
А там в садочку на ялинки
Вдягає шубки снігопад.

Під грубий сміх і грізний брязкіт,
В очах синеньких, на стіні,
Блистить життя німим контрастом
Навпроти смерті, у війні.

На підвіконні, по дитячи,
Вмостившись з котиком анфас,
В нещастях наших і в удачах
Дівчатко ділить з нами час.

Змінилась курява болотом
І не один ліг побратим,
І ротний, вибулий трьохсотим,
Давно замінений новим.

А за сніжинками, на фото,
Спостерігає в бліндажі
Мала улюблениця роти,
На нульовому рубежі.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=806042
дата надходження 09.09.2018
дата закладки 15.09.2018

ЗАБИРАЙ!

Забирай ножі свої з мого серця.
І не пробуй мені їх іще раз втюхати.
Вийму диск із мозку , де твої скерцо,
Те. що будить сум, я не хочу слухати.

До моєї хати Господь постукає,
Бородою сивою обітре рани,
Замастить зеленкою ще й подмухає
Так, як це робила в дитинстві мама.

Забирай сліди своєї присутності
З мого літа, що напів пожовтіло.
Не бажаю більше твоєї сутності
Відчувать в клітинах душі і тіла.

Я ступаю в день, де години – ліками,
Де слова ростуть з пелюсток левкою,
Де потоки сонця несуться ріками,
Де пливуть човни мого супокою.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=794524
дата надходження 05.06.2018
дата закладки 06.06.2018

Відочка Вансель

Поздравляю тебя с первым месяцем лета

Заверни мою душу в свою и согрей,
Поцелуй мне ладошки, и волосы тоже.
Обними очень крепко и лета налей
Этой ночью, что с маем прощается. Может

Бог посмотрит на нас и помашет рукой.
И спокойно на тучах поспит до рассвета.
Отдохнёт. Он ведь с нами, с тобой и со мной...
Поздравляю тебя с первым месяцем лета.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=793940
дата надходження 31.05.2018
дата закладки 01.06.2018

rutzt

Ви можете бути різними…

Ви можете бути
різними,
Всілякою міряти
мірою,
Та прошу,
не будьте залізними,
З холодними душами
сірими.
Підтримуйте пісню
і бесіду,
Живіть, не шкодуйте
взаємності,
Додайте-но кольору
всесвіту,
Він теж полюбляє
приємності.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=792623
дата надходження 21.05.2018
дата закладки 30.05.2018

Відочка Вансель

Однажды не будет дважды

Однажды не будет дважды.
Сбегают все дни как кошки,
Если не гладишь . Уважьте.
Солнце упало в лукошко.

Сто тысяч войти мне в реку,
Да что мне там делать трижды?!
Я сердце дам человеку,
Который не любит. Злишься?..
Не будет любви... Выжди.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=791795
дата надходження 15.05.2018
дата закладки 26.05.2018

Протоієрей Роман

Всмокталися, неначе в мармур кров'ю…

Всмокталися, неначе в мармур кров'ю,
Поняття ці незламні і відверті:
Лиш те, що осіняєш ти любов'ю,
Стає, мій друже, непідвладне смерті!

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=791414
дата надходження 12.05.2018
дата закладки 17.05.2018

Протоієрей Роман

Людина Бога словом пізнає

Людина Бога словом пізнає,
Святе Письмо лікує серця рани.
Коли читати хто перестає,
Той незабаром й думать перестане!

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=791926
дата надходження 16.05.2018
дата закладки 17.05.2018

Ніна Продан

Я ТЕБЯ НЕ ЛЮБЛЮ

Я тебя не люблю,
Я тобой не болею,
Встреч с тобой не ищу,
И от слов не хмелею.

Я тебя не люблю,
Я тебя позабыла,
Я прекрасно живу,
Даже лучше, чем было.

Я тебя не люблю,
Я тобой отболела,
Только ночью не сплю,
Неужель пожалела?

Так зачем же пишу?
И в подушку рыдаю,
Все верну, согрешу?
Или вновь опоздаю?

Не обманешь себя,
Свою боль не запрячешь,
Жить нельзя не любя,
А разлюбишь, заплачешь…

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=791034
дата надходження 09.05.2018
дата закладки 09.05.2018

Відочка Вансель

Дождь, слезинки хоть не роняй…

Бог, не надо его судить.
Ему больно. И он устал.
Не умеет он Бог любить?
Да. Наверно. Он очень стар.

Разжигает костры и спит
В одиночестве у огня.
Понимаешь, он ведь разбит
Неуменьем хранить меня.

И не нужно его учить.
Он мне кажется не взрослел.
Не научится он любить...
В этой жизни он не успел...

Бог, давай с тобой говорить.
Или сказки мне обещай.
Дождь на небо залез пролить
Треть июля в холодный май...
Дождь... Слезинки хоть не роняй...

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=790943
дата надходження 09.05.2018
дата закладки 09.05.2018

rutzt

Забути небажані лиця…

Забути небажані лиця,
В минулім лишити фантоми,
Радіти найменшим дрібницям,
І вірити дотикам втоми,
Думок припинити сваволю,
Повірити в небо відкрите,
Пустити тяжке все на волю,
І себе, нарешті, простити.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=789567
дата надходження 29.04.2018
дата закладки 30.04.2018

Протоієрей Роман

Прощають тільки тих, кого насправді люблять

І світ затих, і небеса голублять
Вишневий квіт, і гілочка гойдається...
Прощають тільки тих, кого насправді люблять!
А з іншими? - А з іншими прощаються!

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=789181
дата надходження 26.04.2018
дата закладки 26.04.2018

rutzt

Себе довірити листам…

Себе довірити листам,
Думки зібрати найясніші,
Спитати, як у тебе там,
І мило посміхнутись тиші.
Перетворитись на луну,
Та геть, допоки ніч не зникне,
Щоб слів шукати таїну,
І духом снів гасити вікна.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=776622
дата надходження 12.02.2018
дата закладки 24.04.2018

rutzt

Небо виплакує джаз…

Вітер закашлявся, хворий,
Небо виплакує джаз,
Може, зима зникне скоро?
Може, забуде про нас?
Може, запахне весною?
Може, нарешті уже,
Станеться щось і зі мною,
Та від журби вбереже?

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=780821
дата надходження 07.03.2018
дата закладки 24.04.2018

rutzt

Кінець доби…

Кінець доби. Вечірній вітер.
В горнятку нудиться глясе.
Уривки слів і порох літер
З дороги тихої несе.
Ховає лезо небокраю
Уламок сонячних пожеж,
І я нічого не чекаю,
І вже нікого, мабуть, теж.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=788586
дата надходження 22.04.2018
дата закладки 24.04.2018

@NN@

Ти знаєш…

Ти знаєш як народжуються перли...

Спочатку біль,
нестримний біль
в усьому тілі.
І ось в ці миті,
слі́зно-наболілі,
зароджується диво.
Поступово, сповита
шаром перламутру,
що виплакало серце,
Мала піщинка,
сіра й недолуга,
Під тиском часу
й перемогою над болем,
Все більш нагадує
білесеньку перлинку -
Палку сльозу
страждань дорогоцінних...
......... ................. .................................
Отак й душа,
скорботою й терпінням,
Під гнітом часу,
перероджується дивно
У скарб,
який ціни не має на землі.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=459950
дата надходження 11.11.2013
дата закладки 24.04.2018

dovgiy

АРКУШ

Я знов перед тобою, лист паперу.
Ти зараз чистий, наче сніг на ниві,
Який ще й досі вдалині біліє,
Коли дивлюсь з вікна у бік дороги.
Дивлюсь на тебе, а в уяві мляво,
Невиразно, немовби із туману,
Якісь думки, якісь слова зринають
І зачіпають за струну емоцій,
Щоб виникла ота маленька хвиля,
Яка запустить камертон творіння
І викличе непобориму спрагу
До джерела солодкого натхнення!
О! мить творіння! Наче крила змахи
В купелі Сонця, де блакитний простір
Так тішить погляд! А думки рояться
І поспіхом складаються у фрази,
Яких в звичайній, повсякденній мові
І не почуєш… звідки воно взялось
Це дивне слово? Ніби хтось з долоні
У світ пускає дивовижну пташку,
Яка барвисте розпускає пір’я
Мов той павич, але в цієї пташки
Не хвіст казковий, а казкові крила.
Летить вона, не знаючи вагання,
З крил золотих на землю розсіває
Добірні зерна ніжного кохання,
А те зростає і у серці сяє!
Аркуш паперу, дивлюся на тебе
І в котрий раз дивуюся із того,
Що в прямокутнику із світла та із ліній,
Що в тебе розмір площі визначають,
Вміщається усього так багато
І водночас не можу похвалитись,
Що зміг про все доладно розказати,
Що внутрішнім, наче дитячим, зором
Душа моя побачила навколо.
Ось зараз сію… літери слухняно
Вистрибують, шикуються і думка
Лягла рядком друкованого слова!
А це – не звук! Це вітер не розсіє
Десь на просторі степу, або в лісі
Поміж дерев, це змога передати
Частку себе. І хай мене не буде
Поміж живих, та хтось візьме це слово,
На тобі, аркуше, друковане в ці миті
І з небуття я знов живим постану,
Щоб з милим другом бесіду повести
Про те, про се, про час життя летючий,
Який мені прожити довелося,
В якому пестив шовкове волосся
Та цілував вуста такі медові,
Що навіть зараз, оживають в слові
Повні запалу неповторні ночі!
Вогні світанків у прекрасні очі
Разом зі мною падають, як в воду,
П’ючи нектар живої насолоди!
Знайде читач і про страждання строки:
Про стріли ревнощів, про зради та неспокій,
Прірви розлук з особою кохання,
Де безнадійне та сліпе чекання.
Я намагався, аркуше, як другу
Довірити тобі свою напругу
Бо жив не так, як інші, а тримався
Тоді як в них душевний стан ламався.
Іди від мене. В кожну душу стукай
Стань багатьом порадником і другом,
Навчи людей терпінню та любові
І вірності у повсякденні новім.

27.03.2018

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=785056
дата надходження 29.03.2018
дата закладки 24.04.2018

dovgiy

РІЗНИЙ КУРС

РІЗНИЙ КУРС

Ще зо два тижні, і травневі зорі
У наші вікна глянуть, як колись.
Та ми не разом. У життєвім морі
По різних хвилях курси пролягли.
І ми пливемо. Хто на теплоході,
Хто на плоту, хто веслами гребе.
Де заблукав в далекому поході,
Де розгубив, - по крапельках. - себе?
І сам не знаю… та вернути щастя
Давніх побачень більше не дано.
Поможуть зорі інший курс прокласти,
Засвітить доля маяком вікно,
Та не мені. Твій теплохід далеко,
А я не маю весел і щогли…
І небо знає, що мені нелегко
Прорватися до ранку із імли.
Та я прорвусь! Нехай і в самотині,
Хай вимушено, з мукою в душі.
Бо дав Господь таке буття людині:
Життєве море, човен і вірші.

18.04.2018 1:55:38

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=788287
дата надходження 20.04.2018
дата закладки 21.04.2018

Відочка Вансель

Бог, ты долго так спал

Бог, ты долго так спал.Всю ночь?
Бог, ты сможешь ему помочь?
Он ушёл, стал теперь дождём...
Бог, прости. Я опять о нем...

Он так любит мои стихи.
Бог, наверное... Мы глухи.
Ты носил меня на руках,
И спала я на облаках.

Бог, не надо его судить.
Я ведь буду всю жизнь любить.
Хоть целую... Теперь других...
Я ему сейчас - только стих...

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=787742
дата надходження 16.04.2018
дата закладки 17.04.2018

Avtoritet

Я ночь люблю за одиночества

Я ночь люблю за одиночества,
За тишину, и за покой,
Побыть порою очень хочется,
Наедине с самим с собой.

Я ухожу от глаз лукавых,
От ненавистной суеты,
От мудаков тупых безглавых,
Ночь возвращает все мечты.

Чтобы ушло всё нехорошее,
Я посмотрю на звездопад,
Прожитый день уходит в прошлое,
И даже этому я рад.

Что не сбылись злые пророчества,
И я пока еще живой,
Я ночь люблю за одиночество,
Чтоб чуточку побить собой.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=782405
дата надходження 15.03.2018
дата закладки 14.04.2018

Відочка Вансель

Бог. Його бережи

Бог, його бережи. Він ніколи не просить за себе.
Бог, він добрий. Найкращий. Та тільки... Він інколи сам...
І коли його Янгол тихесенько спить десь на небі -
Бережи його... Бог, я збудую для нас власний храм...

Бог, ти чуєш мене? Якщо впаде й піднятися важко -
Ти подай йому руку й всі двері йому вмить відкрий.
Він так любить тебе... І напевно... Мене... І... Ромашки...
Бог, його бережи . А ти старий? Ти зовсім сідий?
Він нещасний, самотній ... А думає... Що він правий...

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=786936
дата надходження 10.04.2018
дата закладки 12.04.2018

Наталя Данилюк

Таки прийшла!. .

Таки прийшла – й нема на неї ради!..
Вітроволоса, юна – ще дівча.
І крижані холодні барикади
Порозбивала – навіть без меча.

Перемогла, таки перелюбила
Хмільного вітра в пишної зими,
Бузково-ніжним вишила му крила
І осідлала впевнено громи.

Розповила, розбурхала городи,
Забрунькувала жилаве гілля…
О, звійнице шалена, гойна вродо,
Ступаєш легко, а двигтить земля.

Куди не глянь – нуртують свіжі соки,
Прорізується молода трава…
Який же обрій чистий і високий
Понад тобою, мавко лісова!

А як життя, залюблене у світло,
Хапає спрагло кисень і росте!..
Навіть верба розчахнута заквітла
І розпустила пасмо золоте.

А квіту, квіту – що й землі не видко,
Як молоко густе, що збігло з гір!
Дай переве́сти подих, ворожбитко,
Бо захлинусь від захвату, повір!..

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=787186
дата надходження 12.04.2018
дата закладки 12.04.2018

dovgiy

ДО ВСЕСВІТНЬОГО ДНЯ ПОЕЗІЇ

Всесвітній день поезії! Це ж треба!
Штампують люди дати і свята.
Поезія – це просто дар від неба,
Це оболонка щастя золота.
Трапляється, живе проста людина
В тяжких трудах, в щоденній боротьбі,
Та вміє оцінити слова силу,
Не криючи цей дар в самій собі,
А ще й для інших створить дивотвори,
Показуючи думки зрілий лет.
Коли душа до інших душ говорить,
То це і є справжнісінький поет.
Не може жити до всього байдужо,
Бо нерви голі, серце на розчах!
У нього яблуні квітучі у подругах,
Рожеві окуляри на очах
І Божий світ у сяєві барвистім
Із вранішньої купелі встає,
А в тому світі янголом пречистим
Кохання первоцвітом постає.
І там, де досі темрява клубилась
Проваллями лякаючи слабих,
Яскраве сонце радість засвітило,
Благословенно сходячи до них.
Це миті щастя! Хай такі короткі,
Та в пам’яті живуть усі літа.
Тому що не вмирає в зрілім слові
Поезії миттєвість золота!

21.03.2018

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=783557
дата надходження 21.03.2018
дата закладки 25.03.2018

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 20.03.2018

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 18.03.2018

Крилата (Любов Пікас)

ГОВОРИ ДО МЕНЕ

ГОВОРИ

Говори до мене виставами,
Маршостроями і концертами,
Вітродуєм, книжками, кавами.
І не врученими конвертами.

Говори до мене світаннями,
Полуденками, надвечір’ями,
Незавершеними прощаннями,
Небесами і їх сузір’ями.

Телефонами, телеграмами,
Книгозбірнями, звісно, клубами
І фейсбуками, й інстаграмами,
Телебаченням і ютубами.

Говори (агов!) есемесками,
Дощовицею і веселкою,
Ієрогліфами і фресками,
Слово-злуками, типу, welcome you.

Не годуй лиш з руки мовчаннями,
Не торканнями і не ласками.
Розмалюй мені світ коханнями,
Синьо-пташками, диво-казками.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=782462
дата надходження 15.03.2018
дата закладки 17.03.2018

@NN@

Такої зими не було цілу зиму…

Такої зими не було цілу зиму...
Пухнастий, легкий, наче пір'ячко, сніг,
Готує під яру, вкриває озиму,
Немов килимком на поля густо ліг.

Сьогодні вже березень, що ж ти лютуєш,
Цвітеш, мов калина, буйно весною.
Тобі лиш одній біла сукня пасує,
Ніхто не зрівняється в цім з тобою.

Та ти запізнилась, пора уже іншій,
Поділ розстелити на поле й луки.
Про неї вже в серці складаються вірші,
Вона нині березню впала в око.

Тож сивих коней запрягай у гринджоли,
В напрямку півночі, хочеш - не хочеш.
Збирай хутко в вулик свої білі бджоли.
У грудні вертайся, стрінем охоче.

Такої зими не було навіть взимку...

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=779740
дата надходження 01.03.2018
дата закладки 01.03.2018

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 24.02.2018

Відочка Вансель

Ви знаєте як часто душі б'ють?!

Ви знаєте як часто душі б'ють
Такі, що навіть розміром в планети?!
Чи в бак сміттєвий залюбки зштовхнуть?!
Ви знаєте? Це участь всіх поетів...

Ви знаєте? Ми інші. Не як всі.
Нас зрозуміють Янголи, не люди...
Та де вже тій котитися сльозі?!
Не лишилося жодної... В нікУди?
Вже мають власні банки всі Іуди...

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=778689
дата надходження 23.02.2018
дата закладки 24.02.2018

Вікторія Грошовик

Один постріл в голову, три - в інші частини тіла

Падіння вниз невідворотнє,
коли вустами віддаєш свою любов
у серце, що століттями - самотнє,
бездушно перекачувало кров.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=778537
дата надходження 23.02.2018
дата закладки 23.02.2018

Хвостатий Їжак

МНОЖИНА

Я для кожного маю свої слова,
Я для кожного маю свою любов,
Я продовжую вірити у дива,
Хоч реальність вже випила мою кров.
Моя пам’ять вдається в дрібні деталі,
Мої руки штампують любовні вірші́,
Мої очі шукають героїв далі,
Ну а прірва самотності глибша й глибша.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=776446
дата надходження 11.02.2018
дата закладки 12.02.2018

Відочка Вансель

Колискова для найкращої принцеси Яночки

Спи малесеньке дівчатко,
Навіть вклалось Янголятко.
Півень, котик і лисичка
Вже заснули. Ось спідничка,
Що руками вишивала,
Проколода пальчик. Знала,
Що робити я не вмію.
Та для тебе! Все! Я мрію,
Щоб ми в морі накупались.
Зіроньки пообсипались.
Я за кошиком. Ти - спатки.
Буду тебе цілуватки.
Сон вже влягся до кімнатки.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=776275
дата надходження 10.02.2018
дата закладки 11.02.2018

Alex-dr_7(tericon)

Без прикрас

Питання вечора - де спокій на душі?
І кави п'ється дуже забагато,
Все ж настрій мав би бути більш завзятим,
Та все як і на вулиці - дощі.

Рука "стиска повітря" - як завжди,
Мовчання "ідеальне" аж до болю,
Чомусь цей сум "надовго став стіною",
Що поки шлях прямує в нікуди...

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=774870
дата надходження 03.02.2018
дата закладки 04.02.2018

Протоієрей Роман

Шепотіло…

На дворі снігом шепотіло,
І в тихій мові було чути:
Якщо Бог дав вам душу й тіло,
То дасть, що їсти й що вдягнути.

Рипіли сосни все гучніше,
Здавалось, все кругом віщує:
Якщо Господь дає щось більше,
То й меншого не пожалкує!

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=774055
дата надходження 29.01.2018
дата закладки 31.01.2018

rutzt

Я таємницю відпускаю…

Я таємницю відпускаю,
Нехай її вітри скубуть,
Нехай про неї Всесвіт знає,
Нехай її смакує суть,
Нехай вона не тисне в грудях,
Хай не тримає на межі,
Нехай її уже не буде,
І легше стане на душі.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=773668
дата надходження 27.01.2018
дата закладки 28.01.2018

rutzt

були ночі нестерпно-синіми

були ночі нестерпно-синіми
були ранки нестерпно-дикими
я твого доторкався імені
і листів лікувався ліками
телефони дзвонили тишею
стукотіли про час годинники
не ставала реальність іншою
не знімала свого ошийника
я збирався в обійми вирію
та не вірив в богів і янголів
були ночі нестерпно-синіми
і писали мій розум набіло

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=772945
дата надходження 23.01.2018
дата закладки 24.01.2018

Відочка Вансель

А боляче… Бо не чекаю дива…

Я більше не писатиму листи
Тобі. Повір. Це майже необхідність.
Я більше не палитиму мости
До тебе милий. Хоч і маю здібність.

Пишу... Пишу... І рву ці папірці.
Для тебе. Ти би зміг все прочитати?
У мене зовсім пусто в гаманці.
Напевно, я не маю що втрачати?

Ні вроди, ні таланту, ані знань...
Ти знаєш - я до всього ще й лінива.
Душа моя напилась нарікань
Сама на себе... Не зважай!..Щаслива...
А боляче... Бо не чекаю дива...

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=772927
дата надходження 23.01.2018
дата закладки 23.01.2018

@NN@

Пісня зі слів солодких…

У Вічності часу вдосталь...
Вистачить всім ще й залишиться...
Та вставати потрібно вдосвіта,
Поки ніч ще сповнена тишею.
Допоки найрання пташечка,
Ще сопе у своєму гніздечку,
А біленька, мов сніг, ромашечка,
У пелюстя ховає сердечко,
Поки сонце ще десь за обрієм,
Золотаве проміння вмиває,
Ранок пензликом обриси
Дня прийдешнього намічає.
Стань тихесенько на коліна,
Прошепчи, слів солодких, пісню,
Для Того, Хто від віку й донині,
Поряд йде і ніколи не кине.
І запіниться ранок золотом,
Заспіває пташина маленька...
Часу у Вічності вдосталь,
Та вставати потрібно раненько.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=772727
дата надходження 22.01.2018
дата закладки 22.01.2018

Серго Сокольник

Поетам чоботи…

Леся Миронюк- Ви , напевно, за сандалями скучили... (з коменту під викладеним мною на Фейсбуці "літнім" фото)))

Поетам чоботи не до лиця.
Ми генерали іншого взірця.
Завжди роззуті... Долею сприйняв,
Як босі душі ріже навмання
Брехні спокуса... Це ота стерня,
Що розріза поезію щодня
Під запит збанкрутілих "вчителів",
Яких інакший гріє "підігрів",
Які (ой, не до ночі!!! Не засну!..)
Чоботями зачавлюють весну
В баюру зимну з талої води...
Та сніг розтане! Стане ще туди,
Де плескав чобіт бризки навкруги,
Тендітний дотик босої ноги...
Можливо і в сандалі... Нумо, став!
Нога в сандалі- то нога ота,
Якою ще Фірдоусі ступав...
І я також ногами твердо став
На поле бою генералом муз.
Ой, як не до вподоби це комусь-
Що не замовне я пишу... Своє...
Ходить босоніж холод не дає.

© Copyright: Серго Сокольник, 2018
Свидетельство о публикации №118011800268

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=771927
дата надходження 17.01.2018
дата закладки 19.01.2018

Крилата (Любов Пікас)

ВАСИЛЬ СИМОНЕНКО

Ну, чому пішов ти в двадцять вісім,
В час, як твої гідність і талант
Вміло поєднались у замісі,
Щоб родилось слово – діамант?

Правди прагнув над усе, не слави,
Україну, наче цвіт, любив.
Вірний син її ти з-під Полтави,
Той, хто ген прароду не згубив.

Ну, чому ламають кращим вісі,
Замість цвіт живить, його скубуть?
Ти прожив всього лиш двадцять вісім,
Та твоєму слову вічність буть!

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=771120
дата надходження 13.01.2018
дата закладки 14.01.2018

Відочка Вансель

Малюнок Гапчинської для Попелюшки (моїй принцесі Яночці Бім)

Ти навчила мене, що дружба не має вихідних.Що відстань не має кілометрів. І ти тримаєш мене за руку, коли боляче.
Я фізично відчувала, як ти ділила мій біль і радість навпіл. Певно, в цьому було якесь божество. Бо маленькі великі речі - це важливіше великих подвигів, що занесені в історію.
Є речі, які ми повинні робити кожного дня :вмивати обличчя, присісувати волосся, готувати їжу.
Ми ж ніколи не можемо наїстися на місяць наперед чи навіть більше.
Тому, щоб просто жити - ми повинні відчувати. Що комусь зовсім не байдужі. Що з кимось співпали серединкою душі на цій планеті.
Вибирати з тобою сукню. І просто говорити.
Нам завжди є про що поговорити. Правда? Нам завжди буде про що поговорити. Коли боляче. І коли щастя. Бо ти в мене найкраща. Така чарівна і розумна. Така хороша і рідна. І я тебе люблю. Лублу! Лю тя... Снів з Янголяточками моїй принцесі... Сім...

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=771033
дата надходження 12.01.2018
дата закладки 13.01.2018

Відочка Вансель

Біль

Скулити... Ну так... Щенятком.
Питаю про себе в долі.
Не бути вже геть дитятком.
І спати лишень у полі.

Не вірити в казку, диво,
Не знати, що є принцеси.
Блукають ще десь щасливі,
Рецептом вписані в п'єси.

Скількох ти навчила щастю!
Скільком дарувала віру.
І біль приймеш як причастя,
І схочеш в звірячу шкіру
Сховатись... Біль понад міру...

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=770720
дата надходження 11.01.2018
дата закладки 11.01.2018

Крилата (Любов Пікас)

Мій хлопчику!

Вона притискає його портрет до своїх грудей –
міцно-міцно,
як тільки може,
цілує на ньому його очі,
уста,
чоло
і каже:
- Мій хлопчику,
мій коханий солодкий хлопчику!
І сама сміється з цього.
Бо він давно не хлопчик,
йому … (про його вік навіть не випадає писати),
і він не її.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=694998
дата надходження 17.10.2016
дата закладки 10.01.2018

Східний

Аркуш паперу (поетам)

Паперу аркуш білий, білий…
На нім струмочками слова
Малюють віршик ще не зрілий,
Під дотик сонного пера.

Таємна думка, що в поета
З струмків збігає у ріку.
Рядки написані в куплети
В скарбничку ляжуть вікову.

Думки підхопить ранній вітер
І рознесе в усі кутки.
Дорослі прочитають й діти,
Хто так собі, хто залюбки.

В серцях людських цей скарб затліє,
А може виросте в вогонь,
І когось вчасно обігріє,
Напитись дасть з ріки-долонь.

Спочатку аркуш білий, білий
На нім струмочками слова
Малюють віршик ще не зрілий,
Під дотик сонного пера.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=770216
дата надходження 08.01.2018
дата закладки 10.01.2018

@NN@

Передсвяткове прохання…

Хори-дзвіночки
Сини і дочки,
Тобі Вкраїно
Свято готують.
Ангели линуть,
Небеса чують.
Сина і Матір
В Різдві віншують...
Дай Боже щастя,
Дай Боже миру,
Прозри нещасних,
Сховай сокиру
Розбрату й воєн.
Рани Христові
Всеньким народом
Будемо гоїть.
Хай *чорні круки*
Змовкнуть на сході.
Засій нам радість
В кожній господі.
Дай Боже щастя,
Дай миру, Боже,
В СвятВечір людям
Плакать не гоже.
Хори дзвіночків
Чути усюди.
Божого Сина
Віншуйте люди.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=769798
дата надходження 05.01.2018
дата закладки 07.01.2018

Циганова Наталія

запятые

на торшере гнездятся сны
может на ночь а может намертво
наши завтра обречены
но не заперты
между снегом и декабрём
подрастают до неба паперти
что-то может и соберём
что не заперто
на издёрганных берегах
сотни "мало ли" с Богом замерло
где душа распылила прах -
и не заперта...

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=767577
дата надходження 23.12.2017
дата закладки 23.12.2017

Крилата (Любов Пікас)

Я НЕ ПОКЛИЧУ

Я не покличу щастя не своє.
Ліна Костенко
Я не покличу щастя не своє.
Хай вихиляси робить, як вивірка,
Немов сапфір добірний виграє,
Манить до себе, наче срібна зірка.
Я не покличу щастя не своє.

Я не покличу щастя не своє.
Хай туга серце навпіл роздирає.
Самотність дні, мов бусол воду, п’є,
І свічка віку тихо догорає.
Я не покличу щастя не своє.

Я не покличу щастя не своє.
Мені достатньо буде просто знати,
Що десь у світі та частинка є,
Котра змогла вогню очам додати.
Я не покличу щастя не своє.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=767125
дата надходження 20.12.2017
дата закладки 20.12.2017

Стяг

Їй 26…

Їй двадцять шість, вона ще молода,
Вона ще сподівається жар-птиці,
В її очах тече жива вода,
В її ногах – хвилюється пшениця,
Її дурили, кидали, кляли,
У неї крали, цілили, стріляли,
Її любили, у серцях несли,
Їй присягали, потім – ґвалтували…

Їй випала бурштинова війна,
Криваві стигми Криму, потім – сходу,
Та, все одно, приваблива вона,
Бо фанатично вірить у свободу.

Хай чорний янгол, морщачи чоло,
Нашіптує, що виходу немає,
Та , знаючи усе що є й було,
Їй янгол білий вихід провіщає…

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=747606
дата надходження 24.08.2017
дата закладки 20.12.2017

Відочка Вансель

Я бачила тебе сьогодні

Я бачила тебе сьогодні в сні.
Ти був щасливим. Ти сміявся навіть.
Лиш очі в тебе були пресумні.
Це ж ходить в гості ще про мене пам'ять?

Я бачила тебе. Ти поспішав.
Дивився лиш під ноги,а обличчя
Ти коміром закрив. Хто покарав
Тебе отак?! Тобі твій сум так личить.

Я бачила... Хотіла підійти.
Сказати! Закричати, що кохала!
Я ж... В цьому місті... Міг мене знайти.
Та я дверей тобі не відчиняла.
Змогла ж без тебе... Як і обіцяла...

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=766810
дата надходження 18.12.2017
дата закладки 19.12.2017

dovgiy

БЛАЖЕННА МИТЬ

Блаженна мить, коли після зими
Прийдеш на беріг, де в минулім році
Сріблястих красенів на спінінга ловив,
Де жаби кумкають, де бусоль жде в осоці
Сторожку здобич, де гойдається комиш
І до води стікають перші трави…
На плесі срібному гойдає сонця диск,
Рябіють відблиски в смарагдовій оправі.
Блаженна мить, коли після снігів
Вдихнеш на повну весняне похмілля!
Коли дерева в пишноті своїй
Святкують попід зорями весілля,
А ти між них почесний, добрий гість!
Милуєшся незайманою вродою.
Яка ж блаженна, неповторна мить,
Коли ось так: ти сам на сам з природою!
Летючі дні гарячих літніх пір
Минають швидко… глибочіє просинь…
Як зрілий вік з-поза далеких гір,
Прийде в життя золотоносна осінь.
В саду життя по листі золотім
Нас поведе щемливий вальс печалі.
Блаженна мить не кінчиться на тім,
Бо наші води ще долають далі,
Аби звершити повний цикл життя
Та навесні наступний розпочати…
Кружляє сніг… а серце як дитя
Готується блаженну мить стрічати!

13.12.2017

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=765742
дата надходження 13.12.2017
дата закладки 17.12.2017

Крилата (Любов Пікас)

НЕ ХОЧУ СПАТИ!

Дворами ходить ніченька,
Пускає тьму з обійми.
Стуляють діти віченьки,
Їх сон бере в обійми.

Лиш Оля кривить ротика,
Кричить, немов кондуктор.
- Не хочу спати, котика
Подайте чи конструктор.

Матуся просить:
- Донечко,
Вже очі час стуляти.
Побігло спати сонечко
До хати за Карпати.

- Не будеш маму слухати,
Вовчок прийде до хати.
Почне волосся нюхати
І зуби виставляти.

- Я не боюсь зубатого.
Конструктор швидше дайте
Чи котика хвостатого.
І сном не набридайте.

Спи, в сні уже худоба є,
Дерева, квіти, трави.
Бо прилетить, подзьобає
Тебе орел двоглавий.

- Я не боюсь двоглавого.
Мене ним не лякайте.
Кота мені рудавого
Чи гру якусь подайте.

За двері вийшла мати но,
Завив протяжно, низько
Вітер в дворі.
- Я спатиму!
Лиш не гуди, вітриську!

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=766571
дата надходження 17.12.2017
дата закладки 17.12.2017

LIV13

Волошка.

Чи можеш покохати ти простачку.
Просту, ніби волошка в чистім полі.
І дати їй життя й дорогу в щастя.
Чи вирвати і розтоптати на роздоллі.

Чи можеш, нею просто милуватись.
І огортати її теплим сонцем.
Чи можеш, каплями дощу вмиватись.
І цілувати пелюсти казкові.

Чи ти зірвеш її, і зробиш як троянду.
Не ніжну, а колючу всю з шипами.
І перестанеш нею ти гордитись.
А ту красу загубить всю з роками.

Залиш її волошкою у полі.
Як вільну квітку, степового царства.
Не треба їй краса троянди злої.
Їй треба у обіймах, рук твоїх торкаться.

Їх треба бачити холодні твої очі.
І віддавати все тепло щоб грівся.
Без слів хохання віддаватися такому.
Який у ній те щастя роздивився.

Тримати руку і не треба слова.
І цілуватись,щоб ніжно тремтіти.
Я покохала і знову чужого.
Я не волошка я завялі квіти.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=765869
дата надходження 13.12.2017
дата закладки 14.12.2017

Відочка Вансель

Стомилася від болю

Стомилася від болю. Вибачай.
Не мрію про кохання вже ні скільки.
Я не твоя. Чи я ж бо? Не питай.
Я мрії старі зачиню до скриньки.

Стомилась від випробувань. Чужа
Навіть собі. Хоч ще така малеча!
Ти в душу знов всромлятимеш ножа.
Нічого. Ось. Я тут. Навіщо втеча?

Стомилася від тебе. Січень тче
Мені хоча б краплиноньку надії.
Тут підставляє дощ мені плече.
Й хитають головою всі святії,
Коли молитви носять до Месії.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=765000
дата надходження 09.12.2017
дата закладки 11.12.2017

Педро Гомес

МНЕ НЕ БОЛЬНО

Ты знаешь... А мне не больно...
Даже с разбитой челюстью
И пальцами переломанными
Давить сигареты в пепельнице...
Когда сигаретой в кожу,
Когда по запястьям лезвием...
Тогда мне не больно тоже.
Не больно быть рваным и резаным...
Не больно с комками в горле,
Не больно, когда солгали...
Ведь сердце... Не просто орган.
А из бетона и стали...
А сталь не бывает мягкой
Бетон не умеет плакать,
Все у меня в порядке...
Так...просто воет собака...

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=617299
дата надходження 31.10.2015
дата закладки 11.12.2017

Педро Гомес

***

Як менше знаєш - краще спиш...
Та це, напевне, не про мене.
І недомовок лютий кліщ
Вчепився в мозок навіжено.
Він краде сон, труїть думки,
Упорскує міазми в серце...
У грудях - холодок липкий,
А між повік - розбиті скельця.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=663773
дата надходження 04.05.2016
дата закладки 10.12.2017

Віктор Ковач

Макс

Туман повис над холодом бруківки,
Чіплявся, наче коршун, за карнизи
І тис щодуху на дерев верхівки,
Схиляючи, мов феодал, до низу.

Я йшов через його вологі клубні,
Зелений "Reebok" ковзав по калюжах
Із запитанням: "Нащо люди мудрі
Коханням тим думки свої паплюжать?".

Як можна покохати НЕвідомість?
Листи писати, марячи про Дотик?
Відчути ілюзорну невагомість,
Підсівши на НЕвидимий наркотик?

От дурень, ТОЙ романтик-самоучка!
Ката́ни-сакури...Серйозно?! В мінус 10?!
Надуманих світів своїх заручник! -
Мене від НЬОГО нудить, хоч тверезий!

Мені з НИМ явно треба щось робити:
Прибити, відіслати над чи по́під -
Я з НИМ так більше тут не зможу жити!
І плюнув на бруківку, збивши попіл...

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=764799
дата надходження 08.12.2017
дата закладки 09.12.2017

Відочка Вансель

Я звабила тебе

Я звабила тебе. Не знаю чим.
Я так ніколи в небі не лежала.
Серед не можна й тисячі причин
Я цілувати руки дозволяла.

Серед не треба і давай підем.
Серед всього, від чого твоє тіло
Тремтіло так, що думала :впадем
В саменькі зорі й космоси... Кортіло
Процілуватись... Доки б не зсірілось...

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=751470
дата надходження 20.09.2017
дата закладки 30.11.2017

Віктор Банар

Коперніку ніхто не вірить…

Копернік дивится на зорі,
До тьми не хоче вороття...
Копернік знає, апріорі,
Що там, далеко, є життя!

Та годі вам, апологети!
Це аксіома! І амінь!
На Богом обраних планетах,
В обіймах зоряних промінь,

Не знаючи земної міри,
Життя триває у віках...
Коперніку ніхто не вірить,
Бо у серцях панує страх!

Тоді наказуйте прислузі
Ігнорувати неба знак
І стережіть кришталь ілюзій,
Що звикли ви до нього так!

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=711783
дата надходження 12.01.2017
дата закладки 30.11.2017

Віктор Банар

Знаки

Хмари... І хитка троянди тінь.
Дивна метаморфна сутність неба...
У фотони сонячних промінь
Вплетені всі спогади про тебе.

Листя по стежині утіка,
Бо розхвилювався нині вітер...
У кількох заплутаних рядках -
Щастя... Загубилось поміж літер...

Соловей засмучений затих,
Маревом розтало в небі літо
І ніхто тепер, крім нас самих,
Знаків цих не зможе зрозуміти...

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=694735
дата надходження 16.10.2016
дата закладки 30.11.2017

Віктор Ковач

Не було романтики

Це було у тебе під носом,
Не десь там, в країнах Атлантики,
Там сонце купалося в росах...
Але там не було романтики.

Там були усміхнені люди
І фото їх донечок в бантиках,
Там сніг обіймався із брудом...
Але там не було романтики.

Там гроші були целюлозою,
Такі собі з цифрами фантики,
Там лід загравав із морозами...
Але там не було романтики.

Не було там гірших чи кращих,
Там всі були друзі і братики,
Там вітер грав жмурки у хащах...
Але там не було романтики.

Там були танкісти й собака,
Й закохані юні солдатики,
Там навіть зі сміху хтось плакав...
Але там не було романтики.

Там пахло мастилом і потом,
Сиропом запеченим крові із дір,
Там був навіть запах ванілі із глодом...
Романтикою там не пахло, повір.

В повітрі літала трава і надія,
Сталеві шматки: високо й низько,
Кулі, бетон, навіть меланхолія...
Романтики там не було...навіть близько!

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=762726
дата надходження 28.11.2017
дата закладки 28.11.2017

@NN@

Маленька, зовсім крихітна…

Маленька, зовсім крихітна каплиця.
Ну скільки в ній розміститься людей?
Та все ж... Стоїть. На стінах строгі Лиця.
Розмову тихо тут душа веде.

Про що, спитаєте... Можливо вічність
Випрошує у Бога за життя.
І пахне ладан, тіні ловлять свічі,
У кожнім вогнику тремтить буття.

І тисне, тисне так мішок заплічний...
На грані ти - не має вороття...
Можливо, пройшли хвилини лічені,
А визнаєш, що ти вже не дитя.

Маленька, зовсім крихітна каплиця...
Ну скільки в ній розміститься людей?
Та все ж... Стоїть. Зі стін суворо Лиця...
А ти не смієш відвести очей.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=762631
дата надходження 27.11.2017
дата закладки 27.11.2017

Sama_po_Sobi

Відочка Вансель

Любити

Вірити.
В небо, в дощ, в щастя, в усмішку. Вірити. Навіть коли весь світ проти тебе. Навіть коли ти зовсім сама.

Ні.
Сама ти ніколи не буваєш. Бог з тобою завжди. Він поряд. Ти плачеш-він тримає тебе за руку. Ти смієшся - він теж посміхається.

Вірити. В мрію. В свою мрію.

Зустріч.
Вір в зустріч, котра змінить твоє уявлення щастя.
Ти будеш літати небом на повітряній кулі і навіть без крил.

Слухати.
Свою душу. Молитви. Політ листя і море. Пісок. Змішаний з крапельками води на босих ногах.

Народжуватись.
Кожен день знову. Це ціле маленьке життя. День. Він ціле життя.

Дивитися.
Збирати миті. Одна мить може подарувати тобі все. А може все забрати.
Ніби знаки на роздоріжжі. Ти вибираєш напрямок і йдеш. Тільки напрямок. Без інструкції.

Відчувати.
Як тобі ріжуть крила. Кров. Біль. Кров змішається з пилюкою на дорозі.
Ростити нові. Більші. Біліші. Ніжніші.

Дякувати.
За все. Бо вдячність - це найсильніша молитва. Дякувати. За небо, за щастя, за біль розчарування, гнів, сльози.
Бо ми живі.
Мертві не плачуть. Мертві сміються.

Пам'ятати про смерть кожну хвилину. Бо тоді зовсім не страшно жити.

Дарувати.
Більше, ніж ти розраховуєш отримати. Роздати все. Одіж, гроші, обійми, поцілунки, посмішки, щастя.

Любити.
Любити так, ніби в тобі вмістився цілий Всесвіт. Любити Бога, рідних, ворогів,траву, щеня і дощ.
Любити його.
Любити його.
Любити.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=747778
дата надходження 25.08.2017
дата закладки 25.08.2017

Ліна Ланська

НЕ МОВЧИ…

Не мовчи. Як вода у піски,
Плюскотить наша пам"ять.
Світ настільки тісний, -
Безпритульному в сни,
Стежку вкажуть боги, отже, - там я.

Зайвих слів, не тремти, не зроню,
Хіба вкину в криницю,
Вже замерзлому дню
Хоч жарину вогню,
Відірвавши від сонця дещицю.

Не пиши, що слова без імен.
Безіменним востаннє,
Доторкнися рамен.
Розпаливши одвічно-німе,
Не зникай, залишись сподіванням.

17.08.17.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=746985
дата надходження 20.08.2017
дата закладки 20.08.2017

Ліна Ланська

НЕ МОВЧИ…

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=746985
дата надходження 20.08.2017
дата закладки 20.08.2017

norton

afraid to

дивлюся на кицьку, що спить у моїх подушках,
думаю: що то мені за причина?
страх до когось наблизитися;
а не наблизитися – сором і страх.

також і кожна людська істота потребує тепла:
буває, прийняти, а буває – віддати.
я знаю, що й ти страждала, і помирала, й пила,
і, як я тепер, бачила світ через ґрати.

гадаю, писання – сором, вишуканий суїцид
для тих, хто боїться, не наважується чи уникає,
щоб не ходити звіддалеки, мовчки,
сліпо винюхуючи слід
кохання, що його, можливо, й не буває;

не ранити, не кривдити, не завдавати болю,
не здавати людей на брухт. здається, я вже тепер терплю
те, що нестерпне.
не вибачить! я собі теж не дозволю –
чого? я не знаю, забув. вже й не п'ю, і ночей не сплю

за твором: afraid to get close, iggy pop

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=746717
дата надходження 18.08.2017
дата закладки 18.08.2017

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 17.08.2017

Відочка Вансель

Любити б людей за вчинки

Любити б людей за вчинки,
За ніжність, за доброту.
За те, що твої сльозинки
Розчинюють на льоту.

Любити б людей за ніжність,
Турботу і просто сміх.
Любити би їх за вірність,
Поганих, сердитих. Всіх.

Любити би їх за душу,
За те, що вони лиш є.
Та я... Це й сама порушу.
Любити. Любов - святе.

Я їх за слова любила,
Слова - це магічність. Так?
Я в душу стількох впустила!
Інакше? Інакше... Як?

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=746424
дата надходження 16.08.2017
дата закладки 16.08.2017

Наталі Рибальська

Флирт

Насладившись обществом друг друга,
Преуспев в искусстве комплиментов,
Расстаёмся,
Оказав услугу
Нам самим,
Под гром аплодисментов.

Чтобы избежать душевной фальши,
Без улыбок приторно-прохладных
Врозь по жизни дальше, дальше, дальше…
Так сложилось.
Впрочем, ну и ладно.

Не разбито сердце оппонента,
Легкий флёр почти осенней грусти…
Только память…
Яркие моменты…
Остальное попросту опустим…

И отпустим, растворив объятья,
Словно крылья, чтобы дать им волю…
Легкий шелест шёлкового платья…
Шепот ветра по густому полю…

Все прекрасно, флирт напиток лёгкий.
Мы друг друга даже не ревнуем
Здесь смешны надежды и упреки –
Отпущу…
С воздушным поцелуем…

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=745970
дата надходження 13.08.2017
дата закладки 14.08.2017

@NN@

Серым облаком, белым облаком…

Серым облаком небо ёжится,
С крыш задорно струится капель.
Сколько пройдено...
Сколько прожито...
Жизнь, по сути, сплошь карусель.

Остановишься, сердцем трепетным,
В небеса отошлёшь мольбу.
Понадеешься...
Поволнуешься...
Жизнь, по сути, сплошь каламбур.

Небо облаком белым светится,
Вторит звонко капели карниз;
- Поживешь еще?
- Где ж ты денешься!
Жизнь, по сути, сплошной каприз.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=716054
дата надходження 03.02.2017
дата закладки 13.08.2017

Фрау Ларсен

Девушка в майке и кот ( навеяно Девушкой в свитере и большой собакой)

В тесной квартирке на 7 этаже, или в комнате вечно празднующей коммуналки, или в белом мраморном особняке о Вас грустят кот и девушка в легкой майке. Вы не знаете о них ничего, они не даются в руки, сердитые, смешные, порою такие жалкие... Но эти двое сидят на подоконнике, у них теплый плед и горшочек с белыми фиалками. Может быть, Вы никогда не найдете их дом, в муравейнике, кишащем человеческими жизнями, но это совсем не мешает смотреть им в окно, читая номерные коды на мчащихся мимо машинах... От протянутой к ним руки они оба фыркают, они не ждут подачек, они не считают времени. Кот сварит ей кофе, она слушает джаз. И они дождутся Вас. Непременно.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=745791
дата надходження 12.08.2017
дата закладки 12.08.2017

посполитий

ФОТОГРАФІЯ НОРМИ БЕЙКЕР ( 16+, присутня ненормативна лексика)

- Все не спиш та прокушуєш губи,
Крутиш мрій переповнений шейкер?-
Усміхаєтся білозубо
З фотографії Норма Бейкер.
- Знову слухаєш "Сходи до раю",
Романтичну застуджену флейту?
Трішки сумно... Чи, може? Не знаю…
Трішки сумно, болюче і клейко...
Пам'ятаєш, у тих... "Зеппелінів"...
Є про поїзд на Чатаногу?
Твій проїхав... Рахуєш хвилини,
Прораховуєш в думці дорогу?
Доженеш? Не відчиняться двері,
Не зламаєш сталевих засовів,
Стугонітимуть бубни артерій
Чи то реквієм, чи колискову.
А відчиняться – втиснуть у груди
Косо рублені рифи підборів
І… Навзнак, по камінню та бруду,
Апріорі усе… Апріорі…
А для чого тобі моє фото?
Недоречність? Чи, швидше, помилка?
Не Мадонна ж Донато чи Джотто…
Навпаки – «голлівудська підстилка».
Неприємно тобі таке чути?
Неприємно це чути від мене?
Хвойду чути і… Хвойдою бути…
Незбагненно усе… Незбагненно…
Тільки, знаєш, як жінкою був би,
То й тебе називали би бл...ддю
І, скрививши у посмішках губи,
Шматували тебе, п'ядь за п'яддю.
А про поїзд… Забудь чи… Змирися,
Та… Не змиришся, знаю я знаю.
Ніч тягуча й липка, мов живиця,
Нескінченна, без краю… Без краю…
***
У ранковий спакована тубус,
Ніч скінчилась черговим рімейком.
Усміхається білозубо
З фотографії Норма Бейкер.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=696955
дата надходження 26.10.2016
дата закладки 06.08.2017

Любов Іванова

Не жалею, не зову, не плачу

Н/ад спящим городом луна,
Е/ё тепла не ощутить.

Ж/жёт душу мне твоя вина,
А/ я решила - слёз не лить.
Л/юбовь, как раненый птенец,
Е/ще трепещет сердце в нем,
Ю/доль земная - мой венец,

Н/ас опалила ложь огнем...
Е/сли бы знал кто, как болит,

З/аноза горьких перемен,
О/стрее жизненных обид,
В/ зловещей мгле твоих измен.
У/ходит счастье в мир стихий

Н/ет, не во сне, а наяву.
Е/сть то, что впишется в стихи,

П/ересказав строкой судьбу...
Л/арец с названием "любовь"
А/ в нем - неписанный обет...
Ч/тобы понять однажды вновь-
У/ сердца грусти больше нет...

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=744629
дата надходження 03.08.2017
дата закладки 04.08.2017

Відочка Вансель

Розчини в мені сум

Розчини в мені сум. Гарно так. Ніби мед в філіжанці.
Подаруй мені Космос. Цілий. І постав в ньому браму.
Подаруй ще сьогодні. Прокинемось вдвох завтра вранці
У будиночку нашім. І сходимо потім до храму.

Подаруй мені час. Лиш мені. Вечір. Ніч. І розмови
Наші вдвох. І мовчання на двох. І на двох одна тиша.
І закохуйся в мене сьогодні, і вчора, і знову.
І я знаю :нікому й хвилини мене не залишиш...
Ти словами й зірками для мене молитви напишеш...

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=744585
дата надходження 03.08.2017
дата закладки 03.08.2017

Натта Лі

Все відійшло, все стихло, відтужило…

Все відійшло, все стихло, відтужило.
На самоті мовчу з своїм дощем.
Зняла й поклала в шафу білі крила…
Не янгол вже… Але й не демон ще!

Я не спіткнулась, не зірвалась в прірву.
То ще не рани на моїх руках!
Не сильна й не слабка… А просто вірна.
Я так не хочу зраджувать життя!

… Все відійшло, все стихло, відтужило…
Та стих і дощ, а разом з ним – думки.
На ранок знов вдягаю білі крила –
Мені сьогодні ще між люди йти.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=743620
дата надходження 27.07.2017
дата закладки 27.07.2017

Циганова Наталія

запульсирует горизонт

Запульсирует горизонт
вскрытой веной дорог и рельсов,
обнажая вчерашний фронт
и похмелье, и серый цельсий.
Срегулирует сонно высь
перекрёстки для белых судеб,
чёрных пятен, цветастых брызг.
Что-то будет...
конечно, будет.
Будет грязный пустой вокзал:
только я и три тонны боли.
Ты - однажды меня позвал.
Мы - возможно, не много стоим...

В самом тёмном своём углу
умирать безгортанным зверем
бесконечно куда-то вглубь...

...уезжай...
уезжай скорее...

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=743359
дата надходження 25.07.2017
дата закладки 25.07.2017

@NN@

Симфонія прекрасна і зваблива…

Чужі думки не можна підглядати.
Та іноді, Господь, дає можливість
Побачити, й розповісти про те,
Що може інші душі врятувати.
І ось, в тобі вже зріє і росте,
(як передати, не образивши нікого)
- Господь живий, живе і буде жити,
Чи хочете, чи ні, ви цього,
Чи краще вам із Ним, а чи без Нього,
Чи думаєте ви про Бога, чи забули,
Ображені, обурені, знайшли чи оминули,
А Світло світить всім і все навкруг цвіте.
На хвильку уявіть, хоч це, насправді, диво,
- Усесвіт - Симфонія прекрасна і зваблива,
Написана Всевишнього рукою.
І кожен з нас - маленька нотка,
Що дійсно чи фальшиво
Звучить, допоки репетиція іде.
Допоки Диригент дає нам час зібратись
І зазвучати в лад, на повну силу,
І цим прославити Його й себе.
Бо саме це Йому важливо.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=719154
дата надходження 19.02.2017
дата закладки 23.07.2017

Циганова Наталія

не самый…

Не дрейфь, хороший!
Открытый штоф –
прекрасный повод, чтоб выпить за
не самый худший из берегов,
не самый грязный базар-вокзал,
где каждый левый толкает про
«всё, что не золото – то бурда».
Нет благородней, чем серебро:
уже не третье, но есть – куда…
О странах, вырванных из границ,
пиши, хороший…
а мне – читать
то, перед чем войнам падать ниц…
давясь волнующим «…вашу мать…».
…а за окошком порхают сны.
А мы свечой отогрели день,
длиной от осени – до стены
в обоях в клеточку для идей
и пожеланий, чтоб от руки
их адресовывать в Новый Год:
любить взаимно и вопреки
не самый лучший из берегов…

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=707489
дата надходження 19.12.2016
дата закладки 23.07.2017

Циганова Наталія

не самый…

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=707489
дата надходження 19.12.2016
дата закладки 23.07.2017

TigraAgara

Оставайся одна, пока в жизни не встретишь мужчину!

Оставайся одна,
Пока в жизни не встретишь мужчину:
Открывающий дверь второпях...
Кто за руку идет не стесняясь,
И целует у всех на глазах!
Кто мечтает тебя познакомить,
С мамой, папой и кучей друзей,
Кто узнал о тебе до знакомства
И сказал:"Приводи поскорей!"

Оставайся одна,
Пока в жизни не встретишь мужчину:
Кто по зову примчится к тебе,
Услыхав лишь слова - Мой любимый,
Без тебя не прожить на Земле!
Кто волнуется: - как ты добралась?
Смс, ждет с тревогой звонка....
Как заснула и как отдыхалось?
И покушать родная пора!!!

Оставайся одна,
Пока в жизни не встретишь мужчину:
От которого сердце стучит...
Кто полюбит тебя вот такую,
Не пытаясь совсем изменить.
Сильный, мужественный, очень честный,
Отвечает всегда на звонки,
Обнимает с любовью на людях,
Не герой виртуальной игры!

Оставайся одна,
Пока в жизни не встретишь мужчину:
Кто тебя увлекает в полет,
Ну а если не прав, извинится,
И цветы просто так тебе шлет!
Кто поможет тебе измениться,
Достигая в карьере высот,
Мотивирует быть еще лучше,
Не ревнует, а с верностью ждет!

Оставайся одна,
Пока в жизни не встретишь мужчину:
Кто уверен в тебе, как в себе!
И в любви признается он первым,
Никогда не бросает в беде!
Заставляет почувствовать счастье,
Как во сне, вместе с ним ты летишь,
Сто причин, что бы снова остаться,
Рядом быть, когда сладко ты спишь...

Оставайся одна,
Пока в жизни не встретишь мужчину:
Мотыльком кто заставит летать,
Кто по жизни ни скем не сравниться,
Никогда не сумеет предать!
Кто изменит все ваши стандарты,
Будет нежность с любовью дарить,
Лишь тебе раскрывает он карты...
Без которого просто не жить!

Без которого очень тоскливо...
Без которого в сердце зима...
Без которого - ЖИТЬ - нету смысла...
До тех пор оставайся - ОДНА !!!

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=743085
дата надходження 22.07.2017
дата закладки 22.07.2017

Юхниця Євген

Жёнам оренбургских военных городков

--Ты не сможешь богатым ведь стать ...никогда, -
Приговором бесстрастным, уже равнодушным,
Она китель курсантский на стуле, тогда,
Разминала рукой под мой жа́лобчик чуши.
...Я ушёл, их оставил в глухом городке
Оренбургских казарм, уважающих силу.
А я помню в её, резко чуждой, руке –
Китель чей-то, наглаженный в звёздочном стиле.

22.07.17 г. ( "О кражах курсантами чужих невест" )

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=743039
дата надходження 22.07.2017
дата закладки 22.07.2017

Крилата (Любов Пікас)

Сонет 1, 2

СОНЕТ 1

Для уст моїх живильне ти джере́льце,
Я п’ю його – росте у серці цвіт.
Очам – блідо-рожеві милі скельця.
Дивлюсь крізь них – і казкою цей світ.

Та прагне люд те диво обірвати,
І час йому підмогою у цім –
Рубають поміж нас мости, канати,
У кожного сокира у руці.

Та хай очима хижими блискочуть.
Над труднощами нашими регочуть –
Здолаю все, що кине мені день,

Поборю страх, невпевненість і кпини,
Остуду ночі та колючість днини –
Незгасний серця ти мого огень.

СОНЕТ 2

Незгасний серця ти мого огень,
Світанок, що із гір спливає синіх,
Сходинки на драбині вдохновень,
Насущний хліб на білій скатертині.

Ти сонце, що промінням обіймаєш.
Та часом – сірим небом у вікні –
На лик свинцеві хмари зодягаєш.
О, як тоді невесело мені!

Та скільки б не зашторював ти шибу
В будинку, що вимірює твій вдих,
Луску не одягав, неначе риба,
Не бив мовчанням болісним під дих,

Чуттю моєму будеш ти кубе́льцем,
Ти корінь, що насичує стебе́льце.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=742913
дата надходження 21.07.2017
дата закладки 22.07.2017

Відочка Вансель

Від тактильного голоду-смерність…

Всі дивились в вікно і сміялись.
Падав сніг. Зовсім перший. Як диво.
Ці сніжата в дощі залицялись.
Я в це вірю... То все те можливо.

А вона все дивилась в віконце.
Посміхалася. Так її вчили.
Ці сніжата замінюють сонце,
Ці сніжата дощинки любили.

Обнімалися і цілувались.
Боже мій! Як потрібні обійми!?
Всі самотні... Вони милувАлись!
І пішли б ці обійми... Як в прийми...

І ведеться статистика всюди.
Скільки смертності, скільки народжень.
Але є... Найсамотніші люди
Без всіляких фізичних пошкоджень.

Помирають в чудовому стані
Від тактильного голоду!.. Боже!
У житті... А не в телеекрані.
Медицина тут не допоможе...

Вона вчора дивилась на небо.
Від тактильного голоду... Мертва.
Ці обійми!О!Як вони треба!
Статистично - стоENNая... Жертва...

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=702413
дата надходження 23.11.2016
дата закладки 22.07.2017

@NN@

Чи ще болить. . ?

Зраджують Тебе знову,
Продають за ломаний гріш,
Україно, рано Христова...
О, як Ти болиш!
Людмила Литвинчук.

Вже не болить, до болю звикла вже
Душа, - гірчить, не полином, а рутою.
Мов звір усередині все пожер,
А пустка вщерть заповнена отрутою.

І далі йде... Вже схід заполонив,-
Душі виїда без жалю і упину.
Це косовиця ще незрілих жнив,
Чи гайвороння обсіло Україну?

Своє, (змогли б чужому раду дать),
Своє, таке підступне, й мов хміль зелене...

Та в Небі вже зібралась світла Рать.
Зішли їх, Боже, щоб захистили Неню.

Чи ще болить? До болю не звикать...

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=733112
дата надходження 12.05.2017
дата закладки 20.07.2017

@NN@

Чи ще болить. . ?

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=733112
дата надходження 12.05.2017
дата закладки 20.07.2017

One of many...

А ТІНІ, МОВ ДРЕВНІ РУНИ (18+)

З приводу несталого поетичного розміру прошу не турбувати)

Цілуй, обіймай, віддавася,
Тони в еліксирі кохання,
Просочуйся, розчиняйся...
Не вперше, а... Наче востаннє.
Жмакай простирадла пальцями,
Прокушуй до крові губи...
І перса - двома зухвальцями...
І стогін приглушений - Любий...
І нервів обірвані струни
На піку гітарного рифу,
А тіні, мов древні руни...
Щаслива... Знеможена... Тихо...
***
Прокушені губи до крові,
Товчуть в маківару* сейкени**
І плями... Такі пурпурові,
І в'ються гадюки-вени.
І... Краплі...Випалюють очі,
П'янке пульсування артерій,
На зламі доби,опівнОчі
І з придихом - йоко-гері***...
І нервів обірвані струни
На піку гітарного рифу,
А тіні, мов древні руни...
Самотній... Розчавлений... Тихо...

*Маківара - тренажер в карате-до для відпрацювання ударів.
**Сейкен - удар кулаком в карате-до.
***Йоко-гері - бічний удар ногою в карате-до.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=679043
дата надходження 20.07.2016
дата закладки 18.07.2017

@NN@

Чом світло горить вночі?…

Що я роблю вночі? Чом світло горить у вікнах?
Інколи пишу вірші, часом ковтаю ліки,
Буває смакую чай, зелений і трішки лайму...
Глухо гуде рингтон... в когось біда нагальна...
Слухавку, чимскоріш, беру - відповісти мушу,
Потрібні б знайти слова, щоб відігріти душу.

Що я роблю вночі? Що вам за діло, сусіди?
Світло в вікнах моїх чиїсь розганяє біди.
Нехай побіліє ніч, що найтемніша під ранок,
В присмерки протиріч - світло з по-під фіранок.
Що я роблю вночі? Тихо читаю молитву,
- Го́споди, благослови, в но́чі виграти битву.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=740367
дата надходження 03.07.2017
дата закладки 18.07.2017

Відочка Вансель

Важко серед людей

Важко серед людей,
Може-спасе хоч ліс?
Де ж відшукать дверей,
Щоб не було куліс?

Бо вже за ними-мить,
В котрій одненький біль.
Сцена стара скрипить,
Оплески - в душу сіль.

Страшно серед своїх,
Їм не почути скрип
Сцени, що впала. Сміх...
І лиш далеко... Схлип...

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=675166
дата надходження 29.06.2016
дата закладки 17.07.2017

Педро Гомес

МОЛЧАНИЕ

Ты молчишь, ведь молчание золото,
Я молчу, ведь никто не услышит…
И молчания гулкий колокол
Резонирует в стены и крышу…
Сотрясает до основания
Монолиты столпов Вселенной,
Словно своды хрустального здания,
И Вселенная стала бренной…
Ты молчишь, ведь молчание золото,
Я молчу, ведь никто не услышит,
А молчание – гулкий колокол...
Ты молчишь… Или я не слышу?

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=665192
дата надходження 11.05.2016
дата закладки 16.07.2017

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 15.07.2017

Відочка Вансель

Прокидаюсь в твоїх обіймах

Прокидаюсь в твоїх обіймах.
І здається так буде вічність.
Ти закутуєш мене в римах,
Що ніжніша за саму ніжність.

Ти готуєш мені сніданок,
А в кімнаті танцює щастя.
Подаруй мені поцілунок,
Що між душами як причастя.

Ти найкращий для мене в світі,
Я люблю тебе, як любили
Старі Янголи й малі діти.
Я люблю тебе. Чуєш, милий?
Ти зі мною завжди щасливий?

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=737729
дата надходження 14.06.2017
дата закладки 15.06.2017

Відочка Вансель

Я буду Вас цілувати спогадом

Я буду Вас цілувати
Спогадом.
Я буду Вас обнімати
Холодом.
Я буду з Вами колись
До ніколи.
Милий. Озвись. Озернись.
Ніч постоли
Кинула в річку. Втопила
Не плачу.
Ткала їх з щастя.
Та їй я пробачу.
Скільки отих вечорів
Геть пропали.
Ми ті постоли їй вдвох
Вишивали.
Ось ми не разом.
Тому і кидає
Нічка постоли,
А річка впіймає.
Твоє серденько мене
Не шукає.
Будеш кохати мене?
Янгол знає.
Тільки мовчить...
І вже спатки лягає...

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=736792
дата надходження 06.06.2017
дата закладки 07.06.2017

sergey

Быть собой - неэффективно

Люди хотят видеть себя настоящими,
Но носят маски вместо лиц их.
А моя ошибка в том была,
Что я был искренним.

Себя раскрыл по полной,
И в душу запустил ее.
Но раскидала все по полу,
С улыбкою презрительной.

Как мне дальше верить?..
Что не ударит небо опять по каске?
По ходу в этой сказке прерий
И мне носить придется маску.

Среди чувств фальшивых и фиктивных,
Среди лицемерия актеров и актрис.
Быть собой - неэффективно,
Этот опыт научил.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=659519
дата надходження 14.04.2016
дата закладки 14.04.2016

Віктор Банар

Квітень…

Давніх часів примари...
Леви і королеви...
Квітень вигулює хмари
На ланцюгах сталевих...

Він не боїться літа,
Він не малює знаки...
Квітень дарує квіти
Натовпам ніжних сакур...

Флейт гіпнотичні звуки...
Першій траві - осанна!
Квітень цілує руки
Вишням, чарівним паннам...

Зіронька зазоріє
У небесах несміло...
Квітень засипле мрії
Снігом пелЮсток білих...

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=659186
дата надходження 12.04.2016
дата закладки 13.04.2016

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 03.04.2016

Відочка Вансель

Я буду вкотре вірити в любов

Я буду вкотре вірити в любов,
Я буду всоте мріяти про диво.
Я буду ткати щастя з молитов,
Щоб ти на світі був найбільш щасливим!

А ти... Як ти? .. Судити не берусь.
Роботу Бога брати не годиться.
За все в житті тихенько помолюсь.
І диво прийде. І не забариться.

За все тобі подякую, за все,
За день оцей, й за те, що проклинали!
Я дощику підставила лице,
Щоби дощинки душу зцілували!

За все тобі подякую. За всіх.
За хліб насущний, ворогів, за щастя!
Пробач мене за мій найменший гріх...
І дай мені й душі моїй причастя...

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=653988
дата надходження 23.03.2016
дата закладки 24.03.2016

Серго Сокольник

Остров тепла

"Ты мой остров тепла"-
Так ОНА ЕМУ в НЕТе писала...
Было- ВСЕ. И была
Страсть перчинкой на кромке бокала.

Но писала- потом.
Дело прошлое. Сердце устало.
И осенним листом
Страсть на влажную землю упала.

"Ты мой остров тепла"-
Просто фраза. Отнюдь не свиданье.
Ведь любовь умерла-
Остров Мертвых застыл в ожиданьи.

Перевозит Харон
Труп любви через Стикс до рассвета...
...И последний патрон
Он истратил на выход из НЕТа.

© Copyright: Серго Сокольник, 2016
Свидетельство о публикации №116032301059

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=653791
дата надходження 23.03.2016
дата закладки 23.03.2016

Крилата (Любов Пікас)

А ти знаєш…

А ти знаєш, вже не пече.
Те, що в серці було – струхлявіло.
Зрозуміла, твоє плече
Не для мене роки тужавіло.

А ти знаєш, іде весна.
Сонце соняхом раннім світиться.
Напуває корінь земля.
Скоро краєві зеленітися.

А ти знаєш, я вже не та
І за образ тебе не кластиму.
Залишила кров блекота.
Те, вчорашнє, відпало пластами.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=653070
дата надходження 20.03.2016
дата закладки 21.03.2016

Педро Гомес

СКАЖИ

Скажи, почему мои нервы, как струны,
Отчего я не сплю ночами,
Смотрю сквозь стекло на небо безлунное,
Прижавшись к стене плечами?

Скажи, почему искусаны губы,
А сердце всё ноет и ноет?
Где раньше играли флейты и трубы –
Теперь уже волки воют…

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=651977
дата надходження 16.03.2016
дата закладки 16.03.2016

Крилата (Любов Пікас)

Вітаю

Сто раз палила всі мости –
Вогні - під дахом хмарочоса.
Та сум гніздо в душі мостив
І я, розпатлана та боса,
Крізь кілометри, мов чумна,
До нього бігла серед ночі.
А він сидів біля човна,
Рибалив і думки пророчі
Родив, крізь вуса дим пускав -
Один! І дух торкався раю!
Та він ніколи не ласкав,
Лиш кидав неквапом: «Вітаю!»

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=651604
дата надходження 14.03.2016
дата закладки 16.03.2016

Васильева

Я бачу крізь сльози очі твої

Я бачу крізь сльози очі твої,
Не знаю чому, але гірко мені.
Скляні вони, мов кришталеві скелі,
тонуть як день, при першій темряві.

Я бачу серце твоє крізь своє,
І душу твою скупу, закриту.
Всі погляди гаснуть в вогні,
Мов тіні на тротуарах розбитих.

А гірко і досі мені,
досить тебе тримати.
Мої очі, бачать твої,
вони бачать солону втрату.

19.01.2016

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=651929
дата надходження 16.03.2016
дата закладки 16.03.2016

Яне

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=635135
дата надходження 12.01.2016
дата закладки 12.01.2016

Серго Сокольник

…а пока…

Сердце острой иглою
О прошедшем кольнет.
Это было со мною.
Что мое- не уйдет...

Тайн сокрыты ответы-
Ведь неведомо, где
Нас кровавым рассветом
Встретит завтрашний день.

Сладок пороха запах...
Мир, развеян во прах...
Во фронтальных атаках?
В баррикадных боях?..

До исхода отложим
Эту тему из тем.
Мы из прошлого можем
Вынуть главный тотем.

Как нас звезды качали
В колыбели любви...
Мы ведь в самом начале-
Эту тему лови!

В винной спелости вишни
Сок познаний налИт.
Жаждой тела Всевышний
Нас с тобой одарит.

Как прозрачны весенне
Дни свиданий, когда
От разлук во спасенье
Подадут поезда

На вокзалы, где встречам
Предначертано быть.
Мы не станем перечить
Искушеньям судьбы.

Мир крепится любовью.
Все дороги ведут...
Мы оставим с тобою
Наше прошлое тут.

Этот выход из платий
В обнажения свет-
Словно встреча на пати
Тел небесных комет.

Ты усталость оспоришь
Нежной просьбой- "Еще"!
Локон с запахом моря
Упадет на плечо...

...Скроем вглубь за фасадом
Раритеты наград!..
Их достанут когда-то
На последний парад.

© Copyright: Серго Сокольник, 2016
Свидетельство о публикации №116010306600

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=633199
дата надходження 03.01.2016
дата закладки 03.01.2016

Андрій Майоров

Здравствуй, милое одиночество.

здравствуй, милое одиночество.
заскучало, небось? под глазами круги
вижу. только вот чем мне помочь тебе?
ах, обнять… не сегодня. прости.
понимаю, прошу слишком много я.
задержался и так. извини.
да, моя отговорка не новая,
но вдвоем скоротать эти дни
нам, увы, ну никак не получится.
очень стыдно, поверь мне, и жаль –
как представлю, что ты здесь, измученное
(а ведь даже еще не февраль)...

здравствуй, милое одиночество.
...и на этом, родное, прощай.
мне так много сказать тебе хочется,
только в чашке остыл уже чай...
лишь одно "не скучай" заеложенно,
и оскому набило. прости,
но по полочкам книги разложены,
и там новых, увы, не найти.
остается расстаться в который раз.
а надолго ль – я вряд ли скажу.
просто что-то никак не срастется у нас...
не скучай. мне пора. ухожу.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=633100
дата надходження 03.01.2016
дата закладки 03.01.2016

Мар’я Гафінець

Ще….

День як день.... Нічого не міняє
новий статус в році, в черзі мрій.
І печаль в зіницях застигає,
у куточках, зморшками надій.

Вечір пізній... Втомлений, дражливий
перетне чар ніжних сподівань,
що вплітав світанок соромливо
в коси часу у ривку старань

бути... Ближче. Більше! Ще повніше
голосом наповнити цей день.
Молодим. Гучним! Безлику тишу
розгойдати трепетом пісень

про живе, осяжне в смак і дотик,
те до болю прагнення палке -
бути поруч! Знати твердо що ти,
як і я, в любов все ж віриш ще....

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=632949
дата надходження 02.01.2016
дата закладки 03.01.2016

Мар’я Гафінець

хто ти?….

Відпусти мене... Відпусти!
Страх липкий... Біль терпкий.. Жаль пізній.
..Незнайомко, скажи - хто ти?
Ми ж з тобою так тісно-різні:

ти у сумнівах - я в сльозах!
Ти у розпачі - я в тривозі...
В найтемніших моіх ти снах,
я - в твоій голосній знемозі

підступитись до сонця... Вниз
тягне нас відсиріла тиша.
Мрій розбитих солоний бриз
важить тонну! Нестерпна ноша.

Відпусти цю обмерзлу брилу!
Вже пора. Вже прийшов той час.
Хай зітхне врешті ніч безсила
і спочине - ще ж день не згас.

Хай він - мокрий, холодний, сірий.
Нехай злива все не вщуха...
Пам'ятаю ж я погляд щирий
і усмішку, що не згаса!

І як клала легкі сліди -
ота "інша" - завжди натхненно....
Незнайомко, ти краще йди.
Повертайсь, Веселкова панно!

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=631886
дата надходження 27.12.2015
дата закладки 28.12.2015

Мар’я Гафінець

Мішень…

Сколихне хай мій біль ліси, -
ехом хай відіб'ють вершини!
...вже у серці нема краси,
лиш безкрайня пуста рівнина....

Лише сколота сумом ніч,
процяткована слізьми в сито...
Із тугою я віч-на-віч, -
нею наскрізь душа прошита.

І нитками із згадок-слів
про відречене та забуте
знов мережить уламки снів
те безсилля, роками скуте.

Бо не вернеш назад свій день!
Не зітреш вже душевну втому....
Як безопірна ти мішень
в часі зрадженому, сліпому.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=631624
дата надходження 26.12.2015
дата закладки 26.12.2015

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 12.12.2015

Віктор Банар

Аеліта

Покаюсь, бо минуло тепле літо...
Холоне марсіанська ніжна кров
І каже невесела Аеліта,
Що вже втомилась вірити в любов...

Замкнула на замки високі зАмки,
Віддалені від грішної Землі,
Де падають вольфрамові уламки
Незграбних міжпланетних кораблів...

Де почуття вибілюються снами,
Пірнаючи у вир лихих порад...
Де зброю називають іменами
Тюльпанів, гіацинтів і троянд...

Де збочені і визвірені люди,
Себе не зрозумівши до пуття,
Не у майбутнє мчать, а у нікуди,
Розстрілюючи власні почуття...

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=627395
дата надходження 09.12.2015
дата закладки 10.12.2015

Періодично…

Періодично вона жене його із свого серця. І тоді їй здається, що цілком зможе жити так, як жила до того часу, поки її енергетичні потоки не заплутилася у його. Вона обов’язково знаходить собі у той час якесь заняття - щось для душі. На її обличчі сяє усмішка, із уст сипляться жарти. Давні друзі чи приятелі, зустрівши її випадково у місті, підозріло дивляться на неї і не впізнають. Вони розумітють, що щось відбувається у її житті, щось дивне, можливо, й магічне. І вони не помиляються. Але в такому стані вона перебуває недовго. Через якийсь час знаходиться причина або й безпричинно вона починає тужити за ним, відчувати гостру залежність, її серце розгоряється, мов дрова від запаленої скалки. Воно горить щораз більшим і більшим полум’ям. І тоді вона витягає із шухляди його фотографію і довго глядить на неї. Просить його дати відповіді на свої запитання. Але він мовчить. Дивитися своїми злегка примруженими очима і мовчить. І тоді вона кладе ту фотографію назад у шухляду, але іноді (що буває не так і рідко) притискає її до грудей – так міцно-міцно, як притискають дитя, котре плаче, бо впало і забило ніжку, і їй здається, що вона чує, як б’ється його серце, як пахне його шкіра, як пульсує жилка на його шиї.
Вона переливає у його душу тепло, що вибігає з неї, мов молоко, котре закипає на плиті, щоб він відчув його… цілунком ранішнього сонця.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=623264
дата надходження 23.11.2015
дата закладки 23.11.2015

Мар’я Гафінець

Мотивчик….

Шукати у дощах
відлуння твого серця.
Чекати у ночах,
що голос відізветься.
І мріяти...
І вірити,
що все ж любов знайдеться!

Ловити в кожнім дні
хоч натяк на взаємність.
І чарувати в сні
на двох одну безмежність.
Й губити....
Й любити
свою в тобі залежність!

Голубить тишу знов,
що пам"ята твій подих.
Вкладати жар розмов
у несміливий дотик.
Й вагатись...
Й вертатись
до тебе, Мій наркотик.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=622925
дата надходження 21.11.2015
дата закладки 22.11.2015

Крилата (Любов Пікас)

Вона його…

Вона його кохала… Як кохала!
Із цвіту липи шарф йому плела,
Щоб хуга його тіло не дістала,
Щоби морозом шкіру не впекла.

З кісток його вилущувала стронцій,
Печаль змітала сміхом із щоки.
Вона його любила, наче сонце
В полудень яблук медвяні боки,

А він… кохав давно уже другую.
Бо так не раз буває у житті.
Лиш винувато з вій пускав «dziękuję»,
Коли торкав ся поглядом її.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=621505
дата надходження 16.11.2015
дата закладки 16.11.2015

Мар’я Гафінець

Любов….

[i]Дякую за натхнення:
http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=620885
[color="#002fff"]Яна Бім "Я сумую за тобою дуже.[/color]"[/i]

Вибивається з ритму звички
сірих днів і дрібних турбот
сум ціпкий, голосний, окличний...
Як й повітря ковток - азот,
коли й сонця тепло - холодне
і всі дії - мов в напівсні, -
то без тебе Любов голодна
і порожньо-байдужі дні!

Бо кохати - болюче завжди.
Віддавати тепло комусь...
Але стан цей - солодкий! (Правда!)
Бо ж "чекати" - це вже є щось.
Бо думками злітати в небо
і у мріях горіти дні -
це багато.. А біль? Не треба!
Тепло й так, бо ж Любов - в тобі.

Бо Вона розбиває в перли
метушливий твій голий світ
й почуттям, що колись завмерли,
повертає знов буйний цвіт.
Й що туга тобі! Що непевність!
Без взаємності? Без тепла?
Ти ж вже маєш в душі Безмежність!
Й світла Магія все ж жива.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=621093
дата надходження 14.11.2015
дата закладки 14.11.2015

Циганова Наталія

Я СЕГОДНЯ ПОКРЫТА ВЕРОЙ…

Я сегодня вдыхаю воздух,
в дым напо́енный бабьим летом.
Кто–то вынул из неба гвозди
и оно вдруг упало… светом…
на берёзовые серёжки,
на асфальт, на людей бегущих.
Не скребутся трусливо кошки –
испугались души имущей.
Я сегодня вдыхаю ладан,
разделивший себя с покоем.
Так ли важно всё то, что надо?...
Так ли надо всё то, что с боем?...
Я сегодня покрыта верой,
тяжко собранной… неуклюже…

…надышаться успеть бы [b]перед[/b]…
вряд ли [b]после[/b] бывает нужно…

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=613313
дата надходження 14.10.2015
дата закладки 14.11.2015

Відочка Вансель

Між сьомим небом вешталась печаль

Між сьомим небом вешталась печаль,
Із хмарок свої ніженьки гойдала.
Тобі мене вже й крихтоньки не жаль.
А я собі такого нагадала!..

Між сьомим небом був колись наш дім,
Там ті ж картини висять, гобелени.
Я любленочка твоя!..Річ...Лиш в тім,
Що замість нас живуть там манекени.

Між сьомим небом каву ти варив,
А інколи! Так смішно падав в хмари!
Та ти ж мене!..По справжньому любив!
Але повівсь чомусь на її чари.

Закрила в домі двері. Всі ключі
Залишила маленьким Янголятам.
Ти ходиш в той будиночок вночі?..
Ти в раз останній... Зможеш обійняти?.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=620713
дата надходження 13.11.2015
дата закладки 14.11.2015

Крилата (Любов Пікас)

Тільки б…

Вона їхала з роботи рейсовим автобусом. В салоні людей було небагато. Сиділа, гляділа у вікно. Пролітали дерева, поля, луги. Вона дивилась на них і не впізнавала. Ще недавно все таке було соковите, багате, піднесене. Все шуміло, хвилювалося, дихало. Сьогодні вичахло, осунулось, збідніло.
В автобусі було тепло. Вона сиділа і думала, що якби поруч з нею тут був він, тримав її за руку – так міцно і впевнено, то її б зовсім не хвилювали оті переміни в природі. Вона б собі отак їхала, їхала, перетинаючи всі паралелі і меридіани, полюси і екватори, пори року, спокійно перегортала б дні один за одним, як листки календаря, ловила б крізь шибку сонце і вітер, сніг і мороз.
Їхала б отак вічність, тільки б він тримав у своїй руці її руку.…

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=620232
дата надходження 11.11.2015
дата закладки 12.11.2015

Ivanna Pikhun

а я тебе, як мінімум, кохаю

А я тебе, як мінімум, кохаю.
Тобою я, як максимум, живу.
Я фото всі у рамки повкладаю,
Тоді прийду, як інші не прийдуть.

Від тебе я, як мінімум, схмеліла.
Як максимум, - пригріла у душі.
Моя душа, коли твою зустріла,
Вселилася частинкою в вірші.

Від тебе я, як мінімум, залежу.
Як максимум, - для тебе я жила.
Це інші хай дотримують обмежень -
Для нас же давно стерлася межа.

Це інші хай вміщаються у рамки,
Вдаються в сухі сльози, фальш і сміх!
Ми вийдемо, як мінімум, у дамки,
З тобою ми, як максимум, - навік.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=620540
дата надходження 12.11.2015
дата закладки 12.11.2015

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 12.11.2015

Відочка Вансель

Просили зорі тиші

Просили зорі тиші. І долоньки
Протягли через річеньку за край.
Йшов парубок вночі до дівчиноньки,
І так в душі молився :покохай!..

Вона така красуня і то знає.
Як розплете оту свою косу!
Як посміхнеться! Кожний покохає.
Навіщо Бог роздав таку красу?

Просили зорі тиші. Хоч на хвильку!
А парубок підійде до воріт,
Знайде з її волосся якусь шпильку,
Й повернеться...На довгих EN сот літ.

О,як її кохав! Та хтось знущався,
Бо смілість всю до крапельки забрав.
Маленький вітер тишею вгощався,
А потім!.. Наче злодій її вкрав.

Красуня кожний вечір чепурилась,
Просила тільки, щоби він прийшов.
І на колінах Богу так молилась!
А він... Боявся... Вчора! Завжди! Знов...

Невже вона чудовисько?! Огидна?
Інакше б він вуста поцілував!
А може буть - вона його не гідна...
І він її ніколи й не згадав?

Просили зорі тишу. Жебракують?
Він їм в долоньки кине всю любов!
Нехай вони... Нехай вони відчують
На хвильку того щастя з молитов!

...Ішло селом весілля. Наречена
Під руку з тим старим багатієм.
Кохання не зазнала. Приречена
Стоять із старим перед вівтарем?..

Як парубок побачив те весілля-
Не плакав, не шукав, не голосив.
Лише зварив собі такого зілля,
Що з того світу тиші попросив.

Вона така щаслива ще сьогодні,
Гадала, чи згадав її хоч мить!..
А в нього... Уже рученьки холодні.
І серденько!.. Вже мабуть... Не болить...

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=620069
дата надходження 10.11.2015
дата закладки 11.11.2015

Крилата (Любов Пікас)

Меланхолійне

Ступала за поріг любові.
А він сміявся їй услід.
Котилися бруньки вербові
Із її літ.

Ішла вперед, не оглядалась -
Він - по спині ножем черкнув.
І у крові трава скупалась
Замість дощу.

Чи гостро задурів від щастя,
Чи ґедзь якийсь його вкусив?
Пила його, немов Причастя –
Він все убив.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=619151
дата надходження 07.11.2015
дата закладки 08.11.2015

Дід Михалич

… НА ГОДИННИКУ. . бАЙДУЖЕ…

На годиннику... байдуже, час зупинила осінь.
Як без мене тобі? Ти, напевно, замерзла зовсім?
В тебе гарне пальто, та воно не зігріє душу!..
І... Для тебе я хто? (Ти пробач вже, спитати мушу...)

Ти для мене - півсвіту, а, може, і в цілому... Осінь...
Я ж у тебе в душі? Я прописаний там ще досі?
Ти для мене - весь сввт, ти залишишся ним назавжди!
Це кохання чи флірт? Говори, вимагаю правди!

Ти мовчиш, розбиваючи дощ на уламки рівні.
Пам'ятаєш - якось ми були невимовно рідні!...
Пам'ятаєш - літали, сміялись, жили, раділи...
Зараз ніч... На годиннику... Байдуже. Осінь життя спинила.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=619137
дата надходження 07.11.2015
дата закладки 08.11.2015

Мар’я Гафінець

слова до Тебе….

Буває так... ти знаєш? Закохатись!
Й у вічності, котра втиснулась в мить,
зітханням на шматочки розбиватись,
щоразу, мов назавжди розлучатись.....

Торкатись

весь час, як вперше ласкою душі,
що ось в очах сльозинкою тремтить....
Вбирати, мов земля суха дощі,
цілунки! І губитися в тобі....

В собі

в цій тиші між двома, що так бринить,
читати ту поему вічну, ніжну
про те, як світ зникає... І горить
Усесвіт цілий в дотику! Зорить
у погляді
незримо
і тривожно
несказане,
палаюче:
"Чи можна

тебе любить?...."

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=617231
дата надходження 30.10.2015
дата закладки 31.10.2015

Ірина Лівобережна

Залиш мені

Залиш мені!
Хоч спогади - залиш
На тих стежках,
Де ми удвох ходили...
Не заплете
Слідів твоїх - спориш.
Я знов, і знову
Там блукаю, милий...

О, ні, не я!
Від мене лиш марА
Лиш тінь гінка,
Сновида одинока...
В очах -
Застигли мука та жура.
А в серці -
Давня музика
Висока.

Мелодія,
Що їй нема кінця
Буденний світ
Підсвічує спроквола...
Та їй несила
Зрощувать серця...
Уламками надій
Броджу по колу...

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=614770
дата надходження 20.10.2015
дата закладки 21.10.2015

Мар’я Гафінець

. . з прощальних…

Я Вас попрошу:
все забудьте, що в шалі казала.
Я Вам напишу....
Вам про все я колись напишу:
про те, як любов
проростала-пекла-догорала....
Про те, як у сонця
благала хоч краплю дощу...
Як боса, заплющивши
очі, блукала стежками,
приймаючи вдячно
всі виступи, гострі краї.
Здолавши бар"єри
(я знала!) високі між нами,
у ніжності Вашій
зцілю врешті рани свої.
Пройшла цю дорогу
з образ, із непевності, страху.
Зборола гординю
і ревність! Прийняла тугу....
Об хо́лодність Вашу
оббила я душу й на плаху
сумлінно поклала
(до ніг Вам) байдужу й пусту.
Тепер не питайте
самотність оцю чим зігрію....
В колишніх зізнаннях
моїх не шукайте вогню!
Хай попіл чуттів
вільний вітер осінній розвіє...
Де згасло кохання,
там мрію я більш не зроню.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=614476
дата надходження 19.10.2015
дата закладки 20.10.2015

Крилата (Любов Пікас)

Зима танцює

Зима танцює на зелених кронах,
Холодними ногами топче лист.
І замерзають сльози на іконах,
Сумної грає вітер-бандурист.

Шматочки білі на відрослих травах
Невинний погляд кидають з-під брів.
Зігріюсь, вип’ю філіжанку кави.
А як зело зігріти і птахів?

Так хочеться цей обшир обійняти,
Закутать щільно у шерстяний плед,
Проміння сонця із небес дістати,
Улити всім, немов із банки мед.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=612837
дата надходження 12.10.2015
дата закладки 14.10.2015

Крилата (Любов Пікас)

ВІН

Він у неї в скриньці під грудьм́и,
У шматку повітря, що вдихає.
В диску ока кольору маслин,
У крові, що градусами грає.

Він їй світло, вистелене днем,
Й темна тінь, що йде за нею кроком.
Він - тепло, дароване вогнем,
Й холод, що кусає ненароком.

То чарує, наче зорепад,
То незрушним дивиться гранітом.
Часом близько так, мов листопад.
Часом так далеко, наче літо.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=612187
дата надходження 09.10.2015
дата закладки 09.10.2015

Мар’я Гафінець

…разом…

Як мить та зустріч! ..як мить. Як спалах!
Й окремо - вічність. ...б"є страх на сполох:
хто він - твій вірний? Твій біль?! Твій голод?
Полин... цілунок... мед.. Мука-спогад:

шовковий дотик... терпке чекання...
Сліпе і спрагле тих вуст блукання.
Ковток повітря в агоній схлипах!...
ти - мій рятунок! ...баланс на рифах...

Попутній вітер. Ні, вихор! ..теплий..
Настирний. Вільний! ...все ж - мій. Нестерпно
ласкавий. Ніжний. П"янкий... до болю!
Я - лиш зітхання. Здмухни в долоню

мене ти, Вітре! В долоню рідну...
Хай ніжно милий зітре́ безслідно
торканням холод, цілунком сумнів....
Я - сильна, поки ми разом, любий!

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=611235
дата надходження 04.10.2015
дата закладки 05.10.2015

Відочка Вансель

Як тихо помирає моя мова!. .

Як тихо помирає наша мова.
Хизуємося всім, лиш не віршами,
У котрих солов'їная розмова
Омилася тихесенько сльозами.

Є український хліб, горілка, сало,
Є вишиванка, читанка. А мова?..
Чужа в своїй державі... Відмирало
Насіння із Тарасового слова...

Англійська ніби є обов'язкова.
Без неї...Ані кроку не ступити!
А наша-солов'їна і казкова
Як найманка, що нікому любити.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=610600
дата надходження 01.10.2015
дата закладки 02.10.2015

Серго Сокольник

Розлучення

Розірвались корали. Намистини
Покотились долівкою з сумом...
Ти бажаєш зрікатися Істини?
Це мені не потрібно. Подумай,

Що ти можеш залагодить зреченням?
Не збереш у долоні кохання.
Все кінчається. Всі ми приречені
Пити чару, неначе востаннє...

А розірвана Істина Правдами
По приватних кишенях розходиться.
Не по правилах, ой, не по правилах
"Догравати" кохання доводиться...

Тож омийся сльозами розлучними,
Як-то водиться в царстві жіночому!..
Не зрікайся. Вже краще відмучитись.
Так буває. Хоч ми і не хочемо...

© Copyright: Серго Сокольник, 2015
Свидетельство о публикации №115092510404

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=609343
дата надходження 26.09.2015
дата закладки 27.09.2015

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 24.09.2015

Серго Сокольник

Веточка

Ветка с еще не опавшим листом
Так обреченно дрожит под дождем...
Веточка, милая, полная силы,
Столько листочков весной породила,
Тонкий изыск изумрудного цвета...
С ними ждала приближения лета...
И не уйдет, как казалось, весна,
Вечною сказкою будет она...
Осень уносит опавшие листья...
Веточка, скоро ты с ним разлучишься...
Вновь в ожидании будешь одна
Мерзнуть во льду... Но наступит весна,
Листики новые зазеленеют,
Веточку-маму любовью согреют...
...только лишь ты, прошлогодний листочек,
Вырванный ветром у мамы сыночек,
Зимнею вьюгой простужен...
Веточке-маме не нужен...
Ты за нее до конца подержись...
Жесткая штука с названием ЖИЗНЬ...

© Copyright: Серго Сокольник, 2015
Свидетельство о публикации №115092100768

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=608222
дата надходження 21.09.2015
дата закладки 23.09.2015

Відочка Вансель

Вдягну на вітер гамівну сорочку

Вдягну на вітер гамівну сорочку,
Закрию дощ в комору, хай поспить.
Із осінню на старому візочку
Дарунки буду щедро розвозить.

Привезу щастя Юліанці вранці,
І власний жовтень Яночці віддам.
Щоб потурав найменшій забаганці.
А залишок я літечка продам.

На гроші, що сама наторгувала
Куплю Вам всім по здійсненню мети.
Маленька Віда довго чаклувала,
Між душами будуючи мости...

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=606682
дата надходження 14.09.2015
дата закладки 15.09.2015

Серго Сокольник

Сумне

Поглянь в озер сталеві плеса,
Як в відображення життя...
І крутяться млина колеса,
Що мелють зерна забуття,

З яких пече минулих таїн
Злодійка-пам"ять пиріжки,
І сльози, що з душі стікають,
Заповнять береги ріки,

Якою в шалі руйнування
Місток наведений знесло...
Я вірний нашому коханню,
Що вже в минуле відійшло...

© Copyright: Серго Сокольник, 2015
Свидетельство о публикации №115090900756

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=605342
дата надходження 09.09.2015
дата закладки 09.09.2015

Відочка Вансель

Коли ідуть від Вас-не зупиняйте

Коли ідуть від Вас-не зупиняйте,
Відкрийте двері й заберіть ключі
Не тільки від дверей.І не спиняйте.
І викиньте у вічність від душі.

Коли ідуть-всміхніться,чи заплачте.
І не шукайте в собі ви причин.
За клаптик серця вирваний-пробачте,
Бо й сонце може плакать між хмарин.

Коли ідуть чи зраджують-так треба.
Чи може сонце схопить й втримать день?
Чи місяць просто вкинути до неба?
А чи набрати зорі до кишень?

Коли ідуть-услід благословляйте,
Бо в когось клаптик вашої душі
Зостався десь далеко.Й забувайте
Від споминів погублені ключі.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=605110
дата надходження 08.09.2015
дата закладки 08.09.2015

Мар’я Гафінець

Ватра. (. . Коханому) ) )

...А Час все крізь мене.. повз мене.. й у Вічність -
все далі
біжить.... Розтікається. ...Глушить!.. Та все ж
(лиш на мить)
впускає нас за горизонт, випрямляє
спіралі,
що Доля закручує, сліпо роздмухавши
хіть.

І ми не прогавимо шанс, що лиш раз
на століття
(бо раз на Віки кохання буває
ТАКЕ!), -
ми пристрасть приборкаєм й ніжно у ду́ші
відкриті
вкладемо так бережно подих... ..Озветься
Вогнем!

І буде палати Життям серед Хаосу
Ватра,
розпалена чистим і щирим поривом
двох Мрій!...
..Сьогодні: на двох - одна Вічність..А завтра?
...що ж, завтра -
Любов"ю зігрітий приймай свій із світом
двобій!

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=604774
дата надходження 06.09.2015
дата закладки 06.09.2015

speechless poet

Як сказати це тобі

Як сказати ЦЕ тобі, як?
Щоб не вимовити цих слів?
Щоб у погляді світилось так!
І щоб ти його так зрозумів?

Як СКАЗАТИ це тобі, як?
Щоб розбурхуюча сповідь моя
випадково не згасила маяк,
не пробила дно твого корабля?

Як сказати це ТОБІ, як?
Найріднішому з чужих на землі,
що повірю в найбезглуздіший знак
із надією на білім крилі?

Як сказати це тобі? ЯК?
Щоб твій сумнів мою суть не втопив.
Все минає, не мине лиш НІЯК
те, для чого я не виберу слів.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=604261
дата надходження 04.09.2015
дата закладки 05.09.2015

Лань.

І знову ця осінь, і знову ця проклята осінь!. .

І знову ця осінь, і знову ця проклята осінь!..
Нечутно, безболісно, терпко у вени влилося;
кричи йому, чуєш, кричи, злослов на травень –
він дивиться в очі, сміється й лукавить.

І знову цей смуток, і знову ці вірші, і знову...
Чому дебілізм і приреченість лягли у основу
Поезії, прози і моїх думок щоденних?..
Якщо ти не відчиниш, я зніму з завіс твої двері.

Якщо ти не впадеш навколішки – я тебе зріжу
і змушу любити той травень крізь біль, крізь непевність і тишу,
Будитиму співом птахів і чемно щемитиму відчаєм.
Ти знаєш, як я рятую, але ще не знаєш, як вішаю.

Ешафот прогинається – стільки смертників, стільки мук,
і усі – чуєш? – усі помирають від моїх рук.
Я не кат, не вибиваю з-під ніг табурет,
не той, хто скине твій труп напівмертвий в кювет,
я той, хто стоїть на балконі і мовчки на все спогляда.
Я винесла вирок тобі. Я, чуєш?! Я!

І листя зривається, мов гільйотини точене лезо.
Вже вирок мені підписали й розбили на тези,
Призначили вірші й неспокій – довічно, повіриш? Довічно!..
І страх ешафоту поволі заповнив відчай.

Всередині відчай згорнувся у теплий клубок;
Травень і червень ще пережили, ну ok,
Але як же липень? Господи, як же липень?
Хто його, вбіса, здужає врешті дожити?!

І знову ця осінь, і вкотре нові пророки
шепочуть: «Довічно, довічно носитимеш попіл
у серці, у венах, в димних кільцях від "Прими"»
Жовтню... Благаю, втопи мене.

Я поспитаю, чому він мене покинув.

Я розпитаю нарешті, чому він пішов,
І чому на травневих світлинах і досі шок.
Чому він почав курити і закинув ідею з турне,
чому він не слухає Жадана і забуває мене.

Чому йому не болить, коли хтось називає моє ім'я,
чому він до трему зухвало зневажив мої права,
хто йому вклав до рук цигарки і заплющив очі на деградацію,
хто з ним засинає, хто спить, а хто прокидається.

Але потім жовтень погідно візьме під крило:
– Ти надто зациклюєшся на тому, що вже було;
Ти хочеш вернути усе?
– Ні, запевняю, ні.
– Тоді краще залиш ключі від своїх зап’ясть мені.

Хто тебе ще послухає так, як морок і я?
Хто допоможе перебігати дороги, забувши про страх,
хто золотитиме думи, хто вважатиме за свою власність,
хто зупинятиме посеред вулиць і дихатиме одночасно,
Хто, як не я, чуєш, хто, як не я?
Мала, ти доросла, але все ще моя.

– Мій брунатний придурку, за що я тебе люблю?
За те, що ти увійшов у життя мені на біду?
За те, що руйнуєш свідомість і підгризаєш «я»,
за те, що так солодко кажеш, що я твоя?

– Але ж ти дурне, доросле, а все ж, дурне.
Я ж не якийсь-там травневий мудак, що покине тебе.

– Ти не сприймаєш травень за мою зраду?
– Ти ж знову в моїх обіймах, мала, і я цьому радий.
Весна – то прекрасно, літо – ну, може бути.
Але ж тільки зі мною, з жовтнем, ти зв’язуєш своє майбутнє.
Хочеш, я листя ще дужче покроплю в червоний,
Простелю килимами під ноги понурий обрій?..
Заспокойся, вдихни і поволі оклигуй.
Я поруч, мала.

Видих.
Вдих.
Видих.

25.7.2015р,
Львів.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=603597
дата надходження 02.09.2015
дата закладки 02.09.2015

Крилата (Любов Пікас)

Дай мені, доле

Дай мені, доле, нитОк кольорових.
Вишию небо і квіти,
Човен, що мліє на хвилях Дніпрових
В золото-променях літа.

Вишию хату, лелечу родину,
Сад, такий серцю жаданий.
Сірих ниток не потрібно. Хмарину
Я вишивати не стану.

Ще що? Альтанку, ну, для чаювання
Вишию, в ній – дві людини:
Він і вона, а між ними кохання
Гроном червоним калини.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=602801
дата надходження 29.08.2015
дата закладки 01.09.2015

Мар’я Гафінець

Замовляння.

Шум-Шумлячий*,
світ - незрячий!
Не дивуйсь.
Знає! Вміє!
Вірить. ..наче..
Та чомусь
незворотньо
так втікає
день, мина..
Тиші краплю
поглинає
суєта!

Шум-Шумлячий,
мудрий завше,
не жени!
Йду до тебе,
Синій Верше
я по сни.
Метушнею
день спіймаю!
..А вночі
знов самотність
сповиваю
у душі.

Подих чистий,
Буйний Лісе,
ти верни!
Хай спокійна
прийде нічка
й мрія - в сни.
Духу рівність
часу плинність
не зіб"є, -
із коріння
п"ю я Вічність!
..все мине..

/////////////////////////////////////////////
* [i]Шум-Шумлячий - одне з імен Лісу в давній слов"янській міфології))[/i]

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=601035
дата надходження 20.08.2015
дата закладки 22.08.2015

Monro_3oktober

Червоні маки

Червоні маки - кров'ю у полях,
Де відбивали воїни атаки...
Там дівчинка-весняночка на шлях
Все визирає. Не зриває маків...

В її чекання віриться чомусь.
Хай сяє віра у очах дитячих,
Живим хай повертається татусь,
І очі мами з горя не заплачуть...

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=600698
дата надходження 19.08.2015
дата закладки 20.08.2015

Мар’я Гафінець

Метелик.

- Мені метелик сів на ніс….
- Подумаєш! Ов-в-ва:
іще один якийсь каприз -
ця тема не нова.

- Та він лоскоче… Подивись!
- Чого тобі іще?
Ти як маленька… Ущипнись
і лоскіт твій мине.

- Ну що ти? Як!..помну крило..
Воно ж тріпоче!…Глянь…
- У мене повно справ давно!
Прошу тебе – відстань!

..Забудь..Іди..Я теж піду…
Робота ж не стоїть!
...............................
Лише легесенько дмухну…
Нехай хоч хтось летить….

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=599946
дата надходження 16.08.2015
дата закладки 16.08.2015

Крилата (Любов Пікас)

ЛЮБИТИ ПОПРИ ВСЕ

Люд, що був ліплений із глини,
Любити хочу попри все –
Хай навіть ніж мені у спину,
Хай навіть сміх гіркий в лице,

Байдужі очі, зимне серце
І осуду зо шість кошів.
Зігрію кров червоним перцем,
Любов пошлю їм до душі.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=599396
дата надходження 13.08.2015
дата закладки 13.08.2015

Салтан Николай

Безвихідь

[img]https://pp.vk.me/c629202/v629202008/5897/Z4g37Fvcku4.jpg[/img]
Зупинилась на мить вся планета
Від безмовного болю сердець,
То затягує душу в тенета
Невгамовний та підлий ловець.

Ти хоч мрій, хоч наспівуй сонети
І загострюй тупий олівець
Все одно, мов проклята комета,
Це життя попливе нанівець.

Але втім не втішатиму зовсім
Добротою стосказаних слів,
Бо не стане теплішою осінь
Від щасливих нездійснених снів

І не стане твій ворог добріший,
Коли другом його ти назвеш.
Бо обійми такі то ще гірше,
Аніж сотні нестримних пожеж.

І не зміниться світ цей ніколи,
Хоч молитви щоденно звучать
Всіх розбитих, самотніх і кволих,
В кого в серці дрімуча печаль.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=593242
дата надходження 12.07.2015
дата закладки 12.08.2015

Циганова Наталія

Гроза была всю ночь… какой был ливень!…

Да сколько же вам нужно-то при жизни?
Хоть вспомнили б – когда вы просто шли?
Всё возят вас… от кресла и до тризны…
Чтоб скверны не набраться от земли?
Чтоб вдруг не заразиться «человеком»
да совесть обнаружить, не дай Бог?
Вы, может, жить собрались два/три века,
людей переступая, как порог?
Построив храм – прощение купили
на прошлое да оптом наперёд?
Тесниться с индульгенцией в могиле?
Иль смерти не наступит свой черёд?
Купили жизнь? – рубль/доллар/евро/гривна?
И память по себе купили вслед?

...Гроза была всю ночь…
...какой был ливень!...
Вы их с собою тоже на тот свет?...

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=596360
дата надходження 28.07.2015
дата закладки 10.08.2015

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 09.08.2015

Мар’я Гафінець

. . поки ти спиш. .

[i]Щось терпне...
Не боліло ще, повір!
...Розгойдується вічність на повіках...
Ось зараз...
ти прокинешся і зір
пилок впаде на охололі втіхи.

Зберу їх
я губами.. поки спиш...
І затамую у собі дбайливо.
Щоб якось
від нестерпного "Облиш!"
мій світ не обірвався знов вразливий.

Зігрію
ці пригаслі сльози мрій...
Заворожу їх ніжно вдихом-дотиком.
Й самотність
(ледь торкнувши спогад свій)
тобою повним розіб"ю я подихом![/i]

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=597857
дата надходження 05.08.2015
дата закладки 07.08.2015

Віктор Банар

Джульєто…

Давай не будемо, Джульєто,
Стрілятися із пістолета!
Та, не зоставим справу так:
Я вже придбав для нас миш'як...
У тебе печія від нього?!
Тоді, відмовимось, до Бога...
Кинжалом ми розІтнем вени...
Боїшся лоскоту?!... Ой, нене!
А, може, фАбулу роману
Ми поміняємо, кохана!?
Втечемо завтрашньої днини,
Хай рвуть волоссячко родини...
Ми у Лас-Вегас дременемо,
Одружимось і заживемо!
І там, під пісеньки Шакіри,
Сміятимемось із Шекспіра...

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=597452
дата надходження 03.08.2015
дата закладки 04.08.2015

Серго Сокольник

У вагоні

Знову міряє час вагон...
Вже он
Повз вікно пливуть ліхтарі...
Зітри
Ти в минуле відпливший час
Нараз.
В такт коліс дзвенить голова...
Бува...

І в майбутнє шляхи ведуть
У путь...
Ти з відкритої пляшки хміль
Мов біль
По краплині у себе влий,
Малий.
Це розлука твоя гірка
Така.

А за поїздом сліз ріка
Стіка,
Бо не вернеться зорепад
Назад.
Бо не впали зірки до рук...
Тук-тук...
А колеса по стикам в такт-
Так-так...

І в безсонні нічнім ти сам
На сам
Із думками, що надійшли
Зі мли,
Що затьмарився небокрай-
Прощай!..
Розлучилися назавжди...
Не йди!..

© Copyright: Серго Сокольник, 2015
Свидетельство о публикации №115073100923

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=596892
дата надходження 31.07.2015
дата закладки 04.08.2015

Джаннет Даклін

Дзинь-дзелень (Яночці Бім)

Дзинь-дзелень, дзинь-дзелень,
Написала сто пісень.
І відправила до ранку
Кави, сонця філіжанку.
Ти собі все забирай,
І тихесенько співай.
Янголят тобі покличу,
Усі зіроньки позичу.
Все, щоб тільки посміхалась!
Щоб щоднини намагалась
Облітати хмарки, зорі!
Щастячка тобі у долі.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=597352
дата надходження 02.08.2015
дата закладки 02.08.2015

Крилата (Любов Пікас)

Вона в нього…

Вона в нього ні в сотці, ні в тисячці,
Ні на n-му місці важливості,
Ні у слові, ні в крапці і рисочці,
Ні у хтивості, ні у глумливості.

Вона в нього - невидима видимість,
Щось таке, що позбавлене логосу.
Він для неї - незвідана глибимість,
Нерозгадана загадка Космосу.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=596804
дата надходження 30.07.2015
дата закладки 31.07.2015

Віктор Банар

У обране…

C4, тол і динаміт,
Амонал і той злощасний атом!...
Я додам „у обране” цей світ,
Поки є що, пані, додавати...

Поки бджіл на пасіках рої
Ще гудуть під Близнюків сузір'ям......
Поки ще співають солов'ї
В тихім і чарІвнім надвечір'ї...

Поки ще надія - аргумент,
Еталон невтраченої віри...
Поки ще не спить якийсь студент,
В космос декламуючи Шекспіра...

Поки зеленіє ще трава,
І зірок на небі густо-густо...
Поки ще сезону на дива
Не змінив людський сезон безумства...

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=596407
дата надходження 28.07.2015
дата закладки 30.07.2015

Серго Сокольник

Летний дым

Ты далеко. Ты решаешь вопросы.
Душная ночь, словно дым папиросы...
Скучная ночь. Мне тебя не хватает.
В вазе с мороженым скука растает
Под коньячок. И ложиться-то рано...
...постная рожа гугнявит с экрана
Новости. Правды не видно ни зги.
Тупо жара расплавляет мозги...
Стелется дымом вопрос без ответа
В тему "дожить бы теперь до рассвета",
Словно забитая чем папироса...
Смех... И печаль... И ответ без вопроса...
Все возвратится -так верится в это-
В это чумнОе по цельсию лето,
Словно кипящие чаны в аду...
Вскроется рана. Ты жди. Я приду.

© Copyright: Серго Сокольник, 2015
Свидетельство о публикации №115072700455

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=596115
дата надходження 27.07.2015
дата закладки 28.07.2015

Мар’я Гафінець

Волошка.

[i](Вдячна за натхнення!)[/i]
http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=591476
[quote][color="#0004ff"]...Вже не милує око, лиш смуток викликає,
І до душі... чомусь усе ще запашна...
Яна Бім "Висохла волошка"[/color][/quote]

В напнутій тиші передсвітанковій,
коли ще заколисаний спить спів
і не впустив ще день своїх вітрів, -
зітхання вчулось ніжно-загадкове...
Туман повис в дурманному зелі́*,
торкнувся трав пахучих синню ніжно
і приязно, несміло, граціозно
зацвів цілунок неба на землі.

...Блукала в травах росяних красуня,
волошки пригортала до грудей -
нагадували синь отих очей,
що пестили...любові мов відлуння...
Й, забувши мрію спраглу десь у полі,
додому васильочки* понесе.
(...У томик віршів вкладених краса
війне раптово спогадом про долю...)

Ця квітка ніжна...Тішить все навкруг!
А сонце любить! Й так нещадно сушить...
Коли ж засохне - запах в душу впустить,
та щоб відчути - приклади до губ.
Й лише тобі тамоване цвітіння
віддасть востаннє... (серцем ти вбирай!),
бо згадка це про літній свіжий рай!
Бо то є спогад про одне горіння....

*зело - зелень заст.
*васильки - інша назва волошок)))

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=595766
дата надходження 25.07.2015
дата закладки 28.07.2015

Микола Карпець))

От тільки як тебе забути?

[b]От тільки як тебе забути? [/b]

[color="#0937de"][b][i]Три слова тільки ти мені
Скажи у полі, на стерні
Біля копни духмяних трав
Ти вся горіла, я палав
І стільки в нас було тепла
Що ніч короткою була

Ніч пролетіла, як та мить
І неба синього блакить
Позолотило сонце в ранці
І вже збирають новобранців
І вже чека далекий шлях
Нам москаляка, як той лях
І знов в сльозах любимі очі
Як в прабабусь, що за війну
Кільце обійм рватись не хоче
В смутку жили не дну весну
І вже чекають там редути…
От тільки як тебе забути?
[/i][/b][/color]

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=595575
дата надходження 24.07.2015
дата закладки 24.07.2015

Крилата (Любов Пікас)

Моєму "нині"…

Моєму «нині» заздрити не треба.
Із попелу переродилась в цвіт.
Я виплакала свій шматочок неба
І надземної музики політ.

Я довго тьму торочила із сонця,
Допоки кожен промінь не блистів.
Чавила гіркоту із серця гронця,
Вбирала мед із річок і полів.

Вилущувала істину з шкарлупи.
Палила й будувала знов мости.
Вдивлялася у світ крізь скельце лупи,
Щоб свій куточок раю віднайти.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=595396
дата надходження 23.07.2015
дата закладки 24.07.2015

Крилата (Любов Пікас)

І ЯК ЗДОЛАЮ ОСІНЬ Я?

Питала я тебе: «Ну, як ми будем?
Зріднились ніби. А тепер – чужі?
І що ж, любов відправимо в нікуди?
Живильну жилку пустим під ножі?»

Ти довго грався в мовчанку колючу.
А потім в сон несміло заглянув.
В долоні кинув потаємний ключик,
Котрим колись неспокій відімкнув.

Пустив той ключ на радість чи на журу?
Так люба сталість чи відпломенів?
І як здолаю осені понуру,
Коли не будеш зіркою мені?

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=595093
дата надходження 21.07.2015
дата закладки 21.07.2015

Серго Сокольник

Спроба познайомитись

Парк вечірній. Мрійливий липень
Теплим вітром цілує липи...
Дивна пані із поглядом лані
На скамійці, мов на дивані...
Задивився... Спинивсь подалі...
(Камінець дістаю із сандалі...)
Мила пані,
Дозвольте спитати?
Я дивлюсь, Ви така одинока.
Я бажав би вас поцілувати...
(Щось нескромно... Впадає у око...)
-Як Вас звуть?
-Чи- не звуть?.. Ви самі
Обираєте з ким розмовляти?...
-Пані! Руку!
Ідем, мон амі!..
Я в дорозі Вас буду питати...
...про те, як політичний Вам вертеп?..
...про те, що на вечерю ви п"єте?..
...чи до вподоби Вам живопис НЮ?..-
Коротше, Вам "наботаю фігню",
Що каже кожен, хто бажає познайомиться...
І- фіфті-фіфті... Воля Божа... Мо"й "обломиться"...
О моветон!.. НАЙН! НІХТ! Я ТАК СТРАЖДАЛЬ!..
-скажіть, Ви часом не паризька етуаль?..
Отак... Немає часу...
Вже йдете...
Пусте...
НЕ ТЕ.

© Copyright: Серго Сокольник, 2015
Свидетельство о публикации №115072010095

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=594962
дата надходження 21.07.2015
дата закладки 21.07.2015

Крилата (Любов Пікас)

ПРОБАЧ ЗА ВСЕ

Я знаю, Боже, що не варта
Торкнути образ твій щокою.
Душа уже не того гарту,
Сліди покроплені смолою.

Та не ховай очей від мене.
Не те (свідома я!) ліпила.
Гріхи чорнобилем у венах.
Пробач усе, чим завинила…

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=594514
дата надходження 18.07.2015
дата закладки 19.07.2015

Джаннет Даклін

Влітку-сніг…

Душа стояла і раділа,
До краю неба добрела.
Немає смерті. Зрозуміла.
Є вимір інший. Доплела

З пір'їн драбину і спустилась
Вік доживать до забуття.
Стояла й пошепки молилась
У вимір іншого буття.

Душа стояла і ревіла.
Драбина випала з під ніг.
Летіла вниз й не схотіла
Відкрити крила... Влітку - сніг

Метрів на сім... Не відчувала
Той холод... Снігом обпекла
Одненьку руку. І мовчала...
Периноньку з пір'їн плела... '

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=594220
дата надходження 17.07.2015
дата закладки 19.07.2015

Циганова Наталія

Осталось лишь принять…

Мечтать предельно просто.
На пределе
я растворилась в мире скоростей.
Ты слышишь? – гулко капают недели
по крыше года четырёх мастей.
Сегодня мой июль по грязным лужам
рябит ознобом в ломке по теплу,
как ты… на сквозняках вины простужен,
как я… сев на молчания иглу.
Мой прожитый дневник, чихая прошлым,
пылится рядом с «Этикой семьи»,
исписанный мечтами о хорошем
из ста страниц примерно до семи.
Звонишь. Молчишь. И я молчу ответно.
Не спрашивать же «Как ты?» тишину…
и маленький июль… осколок лета…
того… из недопрожитых минут,
которые на паузе зависли
заезженной мечты?...
Вновь моросит.
Мы оба знаем – не любить нет смысла…
Принять осталось, что любить – нет сил…

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=593968
дата надходження 16.07.2015
дата закладки 16.07.2015

Джаннет Даклін

Залиш мене…

Залиш мене, залиш, залиш, прошу.
Я буду в наймах смутку і печалі.
Я радість всю до крапельки зношу,
Щоб біль з сльозами дощ не проливали.

Залиш мене. Залиш... Не відпускай...
На крапельку дозволь пожити в мрії.
Я приготую казку. Не тікай...
Ідеш? Іди... Я... Певно... Зрозумію...

Залиш мене. Ідеш? Хоч мить... Хоч ніч...
Хоч дощ один побудь зі мною... Чуєш?..
Однесеньку надію не каліч.
Хоч в снах мене колись... Хоч поцілуєш?..

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=592916
дата надходження 10.07.2015
дата закладки 11.07.2015

Мар’я Гафінець

Голос 16+………. .

Кохатись, мов перші коханці.
З надривом, розпачливо, грішно;
невинно так, свято і вічно.
…загублений в простинях волос…
Із раю – в Любов ми вигнанці!
…шепоче жаги повен голос…

Тамований нерв розпашілий:
вітатись, немов незнайомці.
Холодних умовностей бранці.
…в обійми б, як скошений колос…
Налитий теплом, отяжілий!
…крізь відстань до тебе мій голос…

Крізь час, крізь роки і тривоги,
як вперше, в цілунку стрічатись.
І, мов назавжди все, прощатись.
…міняти щось болісно й пізно…
Крізь довгі, далекі дороги
…голубить тебе голос ніжно…
........................................

[b]Голос 16- (переспів)[u][/u][/b]

Всміхатись до тебе уранці.
Крізь сон так мрійливо і ніжно,
забувши, що вже ми нарізно
зустрінемо свій новий день….
…А сонце із вітром – коханці –
грайливих заводять пісень!

Затихне мій спогад щемливо.
Той сум утоплю в сотнях справ.
Удасть Час, що НАС він не знав!
…Старатимусь бути без себе
собою все ж, навіть, щасливо...
…безболісно б мить хоч без тебе…

Крізь вічність, повз час і тривоги
мій голос крізь сни: все - до тебе!
Із вітром, і з сонцем, під небом,
в мелодії, зітканій з мрій,
без напряму, карти й дороги:
…світ пестить так… (слухай!) ..знов твій…

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=592543
дата надходження 09.07.2015
дата закладки 10.07.2015

Крилата (Любов Пікас)

ІДЕ ВІЙНА…

Іде війна - незвична та жахлива.
Вона руйнує села і міста.
Цілує мертвим холодом вуста.
А тіло обертає у м’ясиво.

Іде війна, не названа війною.
Але від того менше не пече.
І де оте обіцяне плече?!
Від нього тванню тхне лише гнилою.

О, скільки буде вдів ще і сиріт
І скільки переораних стежинок?
Коли війни урветься пуповина,
Розмиє дощ її гарячий слід?

Людське життя – не трави у лугах.
Хай мир якшвидше в думах половіє.
Краса у нас тут! Літо зеленіє.
А там, на сході, рве усе по швах.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=592193
дата надходження 07.07.2015
дата закладки 07.07.2015

Мар’я Гафінець

Востаннє……. .

...боялась впустити вогонь......
Ховатись від себе дарма!
Із ніжності тво́їх долонь
востаннє зігріюсь....Дозволь!
....бо нас вже
тут, бачиш,
нема...
...нема і не буде.... ніколи....
...нема... і не треба... Дивись:
я знову танцюю по колу!
Я вкотре втікаю по колу....
...від тво́го..
..гіпнозу..
зіниць....
Ціную так волі я силу.
Свободу я так бережу!
.. іти вже не хочу красиво...
...лишатися прагну щасливо...
Тобою..
...віками...
...тужу́....
...тобою...вмираю щомиті!
..від тебе...Куди я одна?!....
..з гарячого воску відлиті..
..в коханні розтанулі...злиті...
Забудеш.....
..безодня..
..співа....

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=592052
дата надходження 06.07.2015
дата закладки 07.07.2015

Серго Сокольник

Шибки

Тепле літо... Що ж зимно мені
На сідаюче сонце дивитись?
У будинках шибки, як в вогні...
Відблиск пурпуру- сонячний вихід

У краї, де на літо чекать
Непотрібно- воно із тобою...
Де останнє горіння багать
Не пов"язує думку з журбою...

Де мов діти, удвох, ти і я,
Поєднались душею і тілом...
Де розквітле єднання уяв,
Що давно в потойбіч відлетіли...

Надійшли і торкнули чоло
Крізь шибки, що минулим палають,
Серця спомини в літнє тепло,
І повільно, мов зорі, згасають.

© Copyright: Серго Сокольник, 2015
Свидетельство о публикации №115070500641

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=591741
дата надходження 05.07.2015
дата закладки 05.07.2015

Постольник Ірина

Ты ушел от неё однажды

Ты ушел от неё однажды..
Просто вышел и дверь закрыл.
Думал: " Все повторится дважды !"
Только ты её погубил...

Погубил, сам того не зная,
Ведь не думал и не хотел...
Но она уже стала другая.
Ты понять даже не успел.

Не хотел уходить навечно,
Ты решил лишь тайм-аут взять.
Не учел - время быстротечно,
Уж не хочет она тебя знать.

Ты ушел - она изменилась:
Стала может чуток стервозней,
А ведь раньше тебя любила.
Только глупо ты поступил с ней...

Ты ушел, не сказав ни слова.
Думал: " Все я верну потом.
Просто нужен мне отдых снова"
Только ты не учел одно:

Пройдут месяцы, может годы...
Вновь захочешь её вернуть.
Вновь захочешь даже в невзгоды
С ней продлить ваш по жизни путь.

Вновь прийдешь ты уже под вечер
В старый, всеми забытый, парк -
Ваше первое место встречи.
И увидишь, чего не ждал.

Ты увидишь как с нею рядом
Идет вовсе уже другой.
Ну а ты их лишь только взглядом
Проводишь уж знакомой тропой...

И однажды, рассвет встречая
С тем другим, что "любимым" зовет,
Встанет раньше, заварит чаю,
Только тишь твой звонок прервет.

На дисплее узнает номер,
Хоть и стерт он давным-давно.
Цифры эти ей впились болью
В кровь как терпкое то вино.

Не ответит...она сумеет !!!
Она выше всех этих дам !
Только сердце его немеет..
От гудков разлетается в хлам...

Он поверить не мог и вовсе,
Что забыть она все смогла.
- Почему ?! Я тебя ведь не бросил !
- Я сама от тебя ушла...

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=591722
дата надходження 05.07.2015
дата закладки 05.07.2015

Серго Сокольник

Нудистка (16+)

Оголена дівчина, вигнувши спинку,
Стоіть по коліна в воді,
А море ласкаве, за хвилькою хвилька,
Змива на пісочку сліди...

Оголеність дівчини, ніжно-цнотлива,
Приваблює погляд людей,
І поза її, соромливо-грайлива,
І зваба маленьких грудей,

І ніжки стрункі, і оголеність лона,
На спину волоссячко впало....
Неначе скорившись одвічним законам
Природа шедевр написала....

Стоїть і милується з власного тіла.
Весь вигляд показує, що
Лиш морю та сонцю віддатись хотіла б-
Юначе, тобі- ні за що!..

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=470340
рубрика: Лірика кохання
дата поступления 05.01.2014
автор: Сокольник

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=591711
дата надходження 04.07.2015
дата закладки 05.07.2015

Мар’я Гафінець

Аксіома) ) ) )

Як тільки ти собі дозволиш "бути"
несковано і щедро так живим, -
одразу ж, вмить пружинисто, нечутно
лавина щастя зробить рай твої́м!

Фатально вручить Мерфі* бандерольку
й на виворіт все станеться, повір:
ти світу - сво́го серця теплу дольку,
а він тобі - скарбів, багатств без мір!

Й тебе - маленьку, сіру, в сум одіту
(за ніжність роздаровану всю знов) -
вінчають Королевою над світом,
де в підданих лиш Радість і Любов!

......................................................
*[u]закон Мерфі[/u]: [i]Всі неприємності трапляються, щойно тільки їм випадає нагода трапитись![/i]
*[u]аксіома Фіни[/u]: [i]Все щастя звалюється на тебе, тільки-но ТИ ДОЗВОЛЯЄШ собі його впустити!)[/i])))))))))

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=591620
дата надходження 04.07.2015
дата закладки 04.07.2015

Мар’я Гафінець

Ручна……

Живуть ще? ...після щастя ось такого.....
Невже буває... Правда?! ....дивна річ....
Коли в руках твоїх півсвіту мого!
А розум.... все блукає поміж свіч,
так хитро кимсь запалених і..... швидко
якраз на відстань думки у пітьмі....
Щоб все за світло те чіплялась хитко...
Й надії знов тривожила...... марні́....

Один твій дотик..... й мрія стрепенеться!
Ледь чутний подих.... й, (віриш?) я - жива!
....І ніжність пестощ у мені озветься
відлунням вічних мук.... Любов... Жага....
Нервовий струм на пальцях - мною водить....
І волю всю збирає владно вмить!...
..."Піддайся!" ....серце так настирно юдить....
..."Болітиме...." щось совість жебонить....
Та все чомусь не слухаю... Навіщо?!
Така красива я у цих руках.....
І поки ще тримаєш, знаю - вічна!..
...................................................
....чи знає щось ручний про волю птах?!....

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=591523
дата надходження 03.07.2015
дата закладки 04.07.2015

посполитий

И не выдавить…

И не выдавить...И не вытравить...
То, что в душу врубили железом.
Изловчиться бы... Может выпрыгну???
да поджилки давно подрезаны...

журавли, может крылья сбросите?
Я бы их подшивал по пёрышку...
Мне бы в масть... Да ресницы с проседью
Да и жизнь - с пятачок на донышке...

За ключом журавлиным, харкая,
ПересУдов людскИх блевотИною,
Уползать...Не летать и к завтрему...
Ведь куда с перебитой хребтиною???

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=591494
дата надходження 03.07.2015
дата закладки 03.07.2015

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 29.06.2015

Крилата (Любов Пікас)

Затерпло

Горіло серце маками?
Палало.
Ночами тихо плакало?
Ридало.
Надію з неба черпало?
Граційно.
Жалі косило серпами?
Постійно.
Тепла йому бажалося?
Нестерпно.
Померло чи сховалося?
Затерпло.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=589835
дата надходження 25.06.2015
дата закладки 27.06.2015

Бойчук Роман

"ЧАС КОХАННЯ" (на музику з пісні Ірини Білик "Снег". Виконує - Юлія Качула)

[img]http://mannton.com.ua/wp-content/uploads/2013/02/first.jpg[/img]
Скільки раз говорив собі -
"Не твоя вона, не твоя!"
Серце й розум вели двобій,
А сьогодні ми вже сім"я.
І тепер вже не бракне слів,
Нас любові несе ріка...
Не побачених скільки снів
Написала моя рука.
[i]І тепер вже не бракне слів,
Нас любові несе ріка...
Не побачених скільки снів
Написала моя рука.[/i]

Я торкався пером небес,
Там знаходив твою зорю.
Із потрібних мені словес
Вірш закінчувавсь: "...Я люблю".
Не підвладний коханню час,
Нині ділим його на двох.
Небо все ж поєднало нас -
Дана Богом на двох любов.
[i]Не підвладний коханню час,
Нині ділим його на двох.
Небо все ж поєднало нас -
Дана Богом на двох любов.[/i]

Цвітопадом летять роки:
Наші весни всі, мов одна.
Із поверхні життя ріки
Ми торкаєм безодню дна.
І здіймаються в неба синь
Почуттів наших два крила
Бо в коханні черпання сил
Із єдиного джерела.
[i]І здіймаються в неба синь
Почуттів наших два крила
Бо в коханні черпання сил
Із єдиного джерела. [/i]

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=495997
дата надходження 30.04.2014
дата закладки 20.06.2015

Крилата (Любов Пікас)

РАДІТИ!

Сонце. Ягоди. Теплих слів кварта.
Сум леліяти в серці не варто,
Сидіти в квартирі з тишею наодинці,
Краще робити собі приємні гостинці.
Робити собі і людям на додачу.
Приваблювати усмішками в життя удачу.
Тішитися кожній прожитій хвилині.
Не застигать в замішаному з болю і образ желатині.
Витягнути нутро, обернути до сонця.
Втримати на плечі свого ангела-охоронця.
Любити цей світ очима дитяти.
Жити так щодень, мовби це останнє свято.
Мережити щастя із ниточок долі.
У світі узорів красивих доволі!

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=587604
дата надходження 15.06.2015
дата закладки 17.06.2015

Циганова Наталія

З однієї землі всі вийшли…

З однієї землі всі вийшли.
В неї ж ляжемо своїм часом.
Тимчасові. Раптові. Прийшлі.
Різнобарвні планетні раси.
Просіваєм життя крізь сито.
Та жбурляєм луску під ноги.
Обрій, зорями ще не вмитий,
В кров фарбується нижче Бога.
Нижче стоп його... по-братерськи
Замальовують наші руки...
І думки... і в майбутнє верстви...
Над розстріляним "миром" - круки.
Над спаплюженим словом "брате"
Виє вголос койот-неволя.
...а я марю великим святом -
"Незалежність від війн та болю"...

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=586872
дата надходження 11.06.2015
дата закладки 12.06.2015

Крилата (Любов Пікас)

ТИ БУВ

Пропав кудись. Ти випав з мого простору,
Та не із серця, там твій слід живе.
Ти був не лишсупутником – апостолом.
Ти був… І вже від цього крила рве.

І вже від цього щось зі мною робиться,
Бере у плин нестримна течія,
Маліє тіло, на частини дробиться
І розтікаюсь струменями я.

Пропав, забув, забив, зумів, закутався.
У мушлю вліз – співаєш тиші гімн.
Мій мозок у твоїх думках заплутався,
Як у сітках довірливий дельфін.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=586950
дата надходження 12.06.2015
дата закладки 12.06.2015

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 11.06.2015

Дід Михалич

…НАБЕРИ МЕНЕ, ПРОСТО ТАК НАБЕРИ І МОВЧИ!…

Набери мене. Просто так набери і мовчи.
Я ж тебе так любив... Та, нажаль, загубив ключі,
Що від серця. Твого чи мого - не знаю!
Набери мене, я ж до ранку не засинаю!

Я чекаю дзвінка. Я чекаю тебе, ти чуєш?
Я не можу заснути. Ти зараз із ним ночуєш?
Тобі добре? За мене він, певно, кращий?
Всі ми гріші, а ти заслуговуєш щастя...

За усе що робив (і хороше, і зле) - пробач!
Певно він не такий, тож благаю - ти більше не плач!
З пам*яті видали все, що колись нас єднало,
не читай ці вірші! Мені просто самотньо стало...

Просто інколи пам*ять (ну тобто щодня, щоночі)
Вимальовує образ твій, запах і милі очі...
Просто думаю часом - якщо в тебе все владналося -
То навіщо зі мною так довго мучилась, нащо гралася?

Ну а зрештою... Вибач, що знову тобі пишу...
Сотні ж раз присягався, що я це колись залишу..
Ну навіщо? ти ж не читаєш ці кляті вірші...
Номер мій ти зітри - я ж у пам*яті твій залишив...

Набери...

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=586751
дата надходження 11.06.2015
дата закладки 11.06.2015

Циганова Наталія

В доску свой пацан…

Последнее, чего бы мне хотелось
(пожалуй, даже в самых страшных снах) -
Свидетельницей стать конвульсий тела,
Что год назад ещё звал́ось "страна".
Смотреть, как из отчаявшейся веры,
Держащейся за герб, за гимн, за флаг,
Кураторы построили галеры,
Дырявые, как ќухонный дуршлаг.
Как ропщут, вытекая нищетою,
Не сдюжившие вёсельных надежд,
Воруя лес для пущего устоя
В мороз под зудом газовых одежд.
Как ржёт по кулуарам до истерик
Табун верхушек двух соседних стран.
А каждый день - всё больше от мистерий,
Да ближе к воску, сое, сухарям.
Как нагло, двусторонне-неприкрыто
Границ срывают "временно" засов,
Устроив у восточного корыта
Фуршет из крови наших пацанов.
Как мало улыбается прохожих
(всё больше в землю души и глаза).
Как сердце вдруг перестаёт тревожить
В мазках бесстрастных неба бирюза.
И вот уже ловлю себя на мысли
(цинизму мелкий штрих на полотно),
Что плинтус станет мне предельной высью,
Когда страну замоют, как пятно,
Стерев ко всем чертям с картинки мира,
Запеленав в истории саван...
Мы ж не дадим глотнуть себя гарниром?
Я как бы тоже... в доску свой пацан...

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=586220
дата надходження 08.06.2015
дата закладки 10.06.2015

Відочка Вансель

І знов самотність квилить у вікна

І знов самотність квилить у вікна.
Душа пуста як стара філіжанка,
Що впала і розбилась... Як вона
Колись все чепурилась як панянка !

Прийшла самотність з пусткою і спить.
Саменька моє ліженько стелила.
Хотіла я поскаржитись:болить
Моя душа... Сьогодні аж кровила...

Я думала-розрадить і піде.
Валізи розкладає,сукні ткані
Мереживом із золота. Ніде
Тепер мої повісити, що рвані.

І хазяйнує у кімнатці тій,
Що завтра нічим навіть оплатити.
Взяла за руку. Мовила:
-Не смій...
-А нам з тобою поряд довго жити!

Всі вірші відібрала, щоб спалить.
-Тобі це душу Відо відігріє...
Але душа від попелу болить.
А плакати... Й зізнатися... Не сміє...

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=586466
дата надходження 09.06.2015
дата закладки 09.06.2015

Відочка Вансель

Зіткало небо сум і дивину

Зіткало небо сум і дивину.
Зібрало у долоньки дощик-слізки.
Були знайомі ми у давнину.
Були з тобою ми з старої казки.

Тоді ми домовлялись,що знайду
Тебе я серед душ,що є на світі.
Тихесенько до тебе підійду,
Бо так ще не кохали!Хоч в лахмітті

Твоя душа зсивіла,хоч яка.
Та я тебе впізнаю і не кину.
Хоч море перейду!Та лиш ріка.
І я знайшла ріднюсіньку людину!

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=586248
дата надходження 08.06.2015
дата закладки 08.06.2015

Крилата (Любов Пікас)

ВІРЮ

Придумала собі кохання!
Пора закінчувати гру.
Всі ці благання і зітхання
Вже душу виїли мою.

Награлася. По горло сита.
Чи клином світ на нім зійшов?
Могила радощів розрита.
Дух сили вирвався з оков.

Не знаю, як там ляже карта,
Чи happy end завершить дні.
Та сліз моїх ніхто не вартий.
Я поскачу ще на коні!

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=585878
дата надходження 07.06.2015
дата закладки 08.06.2015

Tania Burgart

Я розчарована в тобі…….

Ти зруйнував усе за дві години,
Демонстрував байдужість й саркастичну зверхність.
Це був урок мені : що від людини
у відповідь чекати на відвертість.

Я дякую тобі за цю руїну,
Нарешті знову в голові порядок.
Тепер в крові замість адреналіну
Байдужості терпкий осадок.

Ну що ж , однаково, я не чекала чуда,
Тільки навіщо ти, не розумію,
Залив бетоном зверхньості і бруду
Мою наївну і дитячу ейфорію?

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=531490
дата надходження 21.10.2014
дата закладки 05.06.2015

Відочка Вансель

Лебідонька біла

Квилить вітер і гойдає
Із зір павутину.
Він мене вже не кохає
Четверту хвилину.
Дощ всі зорі змив із неба,
Покидав у річку.
Як мені цілунків треба
На усеньку нічку.
Вечір кинув місяць в ліжко,
Що я не стежила.
Натомила свої ніжки.
Світом я ходила.
Там тебе милий шукала,
Йшла навіть по морю.
Та лебідкою я стала,
З тобою говОрю.
А ти дивишся й не бачиш.
Лебідонька біла.
За любовь мене пробачиш?
Й що літать посміла? ..

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=585600
дата надходження 05.06.2015
дата закладки 05.06.2015

ЕТ

тЕпло

Ти знаєш що таке кохати до нестями
Кидатись в море обіцянок і надій
Чекати того що можливо й не настане
Майбутнім жити крізь теперішніх подій

Ми подумки так близько і так тепло
Та тепло тільки в мріях й голові
А ми на відстані так холодно й далеко
Ми замерзаємо словами у тіні

І світить нам яскраве сонце жовте
Дарує нам любові теплоту
Та ні нам і на відстані комфортно
Ми потребуємо любов. але не ту

А так шоб поряд у словах у вчинках
І так шоб ми за руки й навкруги!
Живемо на своїх і ше чужих помилках
А потім сплачуєм борги

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=582828
дата надходження 22.05.2015
дата закладки 01.06.2015

посполитий

КОЛИ МІСЯЦЬ В ОВЕС ЩЕРИТЬСЯ

Коли місяць в овес щериться,
Коли мертві стають тінями,
Запетляє життя вЕрвиця…
ЗаголОсять сичі з півнями…

Я позбудусь тілес матриці,
Упірну у туман мороку…
Застрибну з середи в п’ятницю
По тугому небес сволоку…

Прослизну поміж брам кованих,
У безодню спущусь норами,
Поцілую в чоло Молоха,
Що своїми жонглює жорнами…

Зазирну до синів Хамових,
Що гвалтують дочОк Лотових
На очах у повій храмових,
Під шакалів виття бронзових…

Із ковша вино підливатиму
Соломону, сину Давидову…
Та на оленів полюватиму
Із прекрасною Артемідою…
***
Коли місяць в овес щериться…
Та живі стрічаються з мертвими…
Запетляє життя вЕрвиця…
Не бажаючи стати жертвою…

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=584382
дата надходження 29.05.2015
дата закладки 31.05.2015

ЕТ

до шостого

Небо кидає світло,
Думки стислі, точні і вчасні.
Ми знаєм, що буде запізно,
Та "пізно" не має для щастя.

Дерева, вони повсюду -
В підлозі, лавках, дверЯх.
Ми знаєм, що йдемо в нікуди,
Й не роблячи, робим шаг.

Хмари пливуть непомітно,
Час, проходить так само.
Ми знаєм, нас тягне магнітом.
Щось буде, не знаєм, що саме.

Руки пітніють не просто,
Квіти в"януть сезонно.
Мені дожити б до шостого
Ми зміним все, Або повторим.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=565683
дата надходження 10.03.2015
дата закладки 29.05.2015

ЕТ

Моя і тільки

Моя весна - це не така, як завжди.
Моя - це лиш моя і тільки!
Моя весна, нова, відважна...
В ній не існує, ні війни, ні бійки.

Моя весна, така прозора, щира.
Моя весна, в ній теплота сердець.
Моя весна, усім дарує крила.
Моя весна, всім веснам на взірець!

Моя весна, дощами не хлюпоче,
В моїй весні, не має злих подій.
Моя весна, така як я захочу!
В моїй весні ти завжди будеш мій...

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=563496
дата надходження 01.03.2015
дата закладки 29.05.2015

Alex-dr_7(tericon)

Вона дивилася на дощ…

[b]Вона дивилася на дощ
У дощовий травневий вечір,
Він залишав калюжі вздовж,
Мов в чорно-білому сюжеті.
На днину спека відійшла,
Вона вдихала прохолоду,
Під небом «шелестів» асфальт:
Її потішила погода.
[/b]

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=584192
дата надходження 28.05.2015
дата закладки 29.05.2015

ЕТ

Будем :)

Буду ходити в дредах, ти будеш тримати за руку.
Ти будеш моїм небом і іншого неба не буде!
І будуть доноситись звуки з твоєї електро-гітари,
Я буду писати картину: з солодкої вати - хмари.
Дощ буде лити шалено, а вітер хитати дерева.
Ти будеш мене тримати, казати: "сховайся за мене!"
Нам разом не буде страшно, не буде холодно, дико...
Я зможу тебе зігріти, теплом що у серце проникло.
Квіти зривати не будем, ми будем саджати жасміни
Я буду - твоя свобода, ти будеш коханим і вірним.
Над нами буде не люстра, а море яскравих сніжинок,
Я буду любити тебе, вічно без жодних зупинок.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=552779
дата надходження 19.01.2015
дата закладки 29.05.2015

ЕТ

Чотиривірші.

* * *
Ти не одна, коли на дворі жовте листя,
Ти не сама, коли за вікнами дощі.
Ти не сумна, хай капає з обличчя,
З тобою осінь в мокрому плащі.
16.11.2014

* * *
Я харчувала своє тіло краще
Відчувало воно голод дуже рідко.
А душа вмирала від нестачі,
Потребуючи любові або ліків...
17.11.2014

* * *
Бог простить, якщо покаєшся і просиш.
Бог простить, якщо ти теж прощаєш всім.
Бог простить, але ніколи не попросить,
Любити Його так, як любить Він.
16.11.2014
23:12

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=538568
дата надходження 21.11.2014
дата закладки 29.05.2015

Крилата (Любов Пікас)

Щось таке

Униз не спустишся з пов́ерху.
Цар у своєму ти есе.
Тобі, щоб твоє було зверху.
Все інше – ролі не несе.

А як любов? Не треба, схоже,
І так удалося життя.
Хіба кидатись нею гоже?
Та це ж не шмата для взуття.

А, може, і чуття не було,
Так, забурлив на хвильку фреш.
Бо те, що першим вітром здуло,
Ніяк любов’ю не назвеш.

Вчорашнє.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=583974
дата надходження 27.05.2015
дата закладки 28.05.2015

Віктор Банар

Повернень таємний код…

Яке вам до того діло,
Що осінь в душі не спить?!
Старіє фізичне тіло...
Ментальне собі мовчить...

Не вірю у часу чари,
Хвилююся. До пори...
Тьмяніють помалу чакри,
Стираються кольори.

Дивлюся на білі хмари,
Жую перманентно хліб...
Немов диссонанси, мантри,
І десь загубився німб.

Ця вулиця (і аптека),
Повернень таємний код...
Дивуються десь далеко
Конфуцій і Гесіод...

Такої вони породи...
Ревіння земних арен...
А листя - на чисті води,
Де лотосом квітне Дзен ...

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=583989
дата надходження 27.05.2015
дата закладки 28.05.2015

Крилата (Любов Пікас)

ТЕБЕ ВБИВАЮТЬ?

Тебе вбивають? Можеш вмерти.
А можеш рану зав’язать,
Біль, мов нед́опалок затерти
І силу волі осідлать.

Тебе вбивають? Можеш впасти
І землю слізьми затопить.
А можеш далі долю прясти,
Ухопивши тоненьку нить.

Вбивають? Можеш плазувати,
Просити те, що не твоє.
А можеш в жили злість набрати,
Шукати вихід. Вихід – є!

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=583766
дата надходження 26.05.2015
дата закладки 27.05.2015

Відочка Вансель

Фотографує дощ мої думки

Стелився день як килим під вікном.
Пройшов крізь час і зачепив хвилини.
Розірваним намистом до драбини
Колилися у вічності альбом.

Фотографує дощ мої думки.
Ось мрія щось без посмішки стояла,
Святкову сукню з себе знову зняла.
І кинула неписані книжки.

Ось радість без віночка.Тільки сум
Все вихвалявся,що він бездоганний.
Найкращі фото!..Хоч і безталанний...
Стоїть у центрі посеред всіх дум.

Фотографує дощ.Хтось розштовхав
Усі мої думки і сам позує.
Це щастя ані краплі не шкодує,
Що сум весь забруднився і аж впав.

Вже загорнувся в ковдру дощ і спить.
Сідий фотограф,очі як в дитинки.
І плаче...Я дала йому хустинку,
Бо в нього так душа чомусь болить.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=583648
дата надходження 26.05.2015
дата закладки 27.05.2015

Відочка Вансель

Сьогодні Бог до мене підійшов

Сьогодні Бог всім долі роздавав.
А я стояти в черзі не навчилась.
То я пішла...Лиш Янголик обняв,
Щоби сльоза так гірко не котилась.

Коли прийшла додому,то знайшла
Я свою долю,що вже вклалась спати.
Таке моє...Рідненьке Янголя,
Що навіть сонне вміло цілувати.

Тоді сам Бог до мене підійшов,
Щоби я більше в черзі не стояла.
Що попросить?..Із щирих молитов
До нього я тихенько промовляла:

-Лиш збережи всіх тих,кого люблю.
Хай проживуть здорові,щасливенькі.
Я так тебе мій Боженьку молю...
За всіх моїх ріднесеньких,рідненьких...

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=583550
дата надходження 25.05.2015
дата закладки 25.05.2015

Крилата (Любов Пікас)

А я молитимусь за тебе

Не загороджу тобі путь.
Не стисну обручем легені.
Живи без мене як-небудь,
Лиш не тримай образ у жмені.

А я молитимусь здаля,
Щоб вітер ніс твої вітрила,
Щоби твого життя зоря
Сто літ і виразно світила.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=582877
дата надходження 22.05.2015
дата закладки 22.05.2015

Відочка Вансель

Я у душі своїй зачиню браму

День розчинився десь наполовину,
І я твої цілую знову очі.
Вигадую собі якусь причину,
Щоби були коротші мої ночі.

Щоби тебе всі сні не цілувала...
При зустрічі десь очі не ховати.
Дозволь... Тебе... Щоб зовсім розкохала...
І біль той від душі якось відняти...

День розчинився в крихточках підсуму.
Як до нестями я тебе кохала!
Я у душі своїй зачиню браму На сто замків... І вільною я стала...

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=582770
дата надходження 21.05.2015
дата закладки 22.05.2015

Віктор Банар

Жизнь

Снежит в видениях зима
Кадрилью белых многоточий...
Хотелось бы сойти с ума,
Но, не имею полномочий!

Юлою вертится сей мир,
Молчит Эвтерпа на Парнасе...
Я приглашен на этот пир...
Чума, изЫди восвояси!

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=581432
дата надходження 15.05.2015
дата закладки 17.05.2015

Віктор Банар

Чарівник

Хто він, той чарівник, що вправно так зумів
Змішати кольори квітневі на палітрі
І аеродумки у завитках слідів
Пір'їнами птахів залишити в повітрі?!

Збираємо плоди, рвемОся на Парнас...
А совість хай мовчить, набридлива, мов лектор...
Хто він, той Деміург, який задумав нас,
Що в рай з гріхами пруть повз металодетектор?!...

За хмарами сховав свій неповторний лик,
З'являється в душі лише на власне свято...
Хто розкрутив колись гігантський маховик,
Що в космосі завис блискучим діамантом?!

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=579105
дата надходження 05.05.2015
дата закладки 05.05.2015

Сокольник

Скінчилось кохання

Подивись в порожнечу душі,
І відчуй, як кохання відходить.
Смуток серця жени узаший.
А коханки завжди були в моді.

Ці містки- ефімерні містки-
З двох світів перекинуті нами,
Ти зруйнуєш тепер залюбки.
Бо нема вже зв"язку між світами.

Ти зів"ялі букети спали,
Хоч розвіять їх попіл не в змозі...
Наче вишні краплини смоли,
Рани гоять приховані сльози...

Завтра сірий ранковий туман
Наші долі-шляхи роз"єднає.
Пий коньяк. І дай волю сльозам.
Все. Минуло. Кохання немає.

© Copyright: Серго Сокольник, 2015
Свидетельство о публикации №115050400829

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=578762
дата надходження 04.05.2015
дата закладки 04.05.2015

Крилата (Любов Пікас)

ВАЖКО, , ,

Переорано думи
Плугом честі і совісті.
Квилять чайками струни
В недокінченій повісті.

Серце – в тисячі скалок.
Чи зібрати для вічності?
Чи чекати світанок
Після ночі магічності?

На останнє жевріння
Ллються камені-присуди.
Рвати? Рвати з корінням
Те, що зрошене Тисою?

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=578802
дата надходження 04.05.2015
дата закладки 04.05.2015

Крилата (Любов Пікас)

ДЛЯ МЕНЕ

Для когось він – герой, ікона.
Комусь – зачіпка ткать плітки.
Ну, а для мене кров солона,
Що рум’янить мої клітки.

Про нього скаже хтось: «Вершина!»
Хтось в нім знайде гріхів коші.
Мені ж в нім люба середина,
Де грають часточки душі,

І очі, сум в яких від Неньки,
Що йде віками під укіс.
Мені давно такий рідненький,
Немов би геном в тіло вріс.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=577550
дата надходження 27.04.2015
дата закладки 30.04.2015

Чтобы выдумать такое,
Чтобы все сошли с ума
От восторга?И какое
Быть оно должно?Сама
Напридумываю снова
Слов,что их вам и не знать.
Да,я кажется готова.
Только кто будет читать?
Дождь сложу в снежинки.Лужи
В небо буду отправлять.
Кто-то очень,очень нужен
Для того,чтобы писать...
Я люблю его.Писала
Для него свои слова.
Я его всю жизнь искала.
Кругом,кругом голова
От него.Я полюбила
Больше,чем любили все.
Я его благословила
Быть счастливым очень.Семь
Ангелочков попросила
Я его всегда хранить.
Я с дождя весну лепила.
Вас учила дождь любить.
Что-то сделала...Наверно...
Ангелочков берегла.
Из стихов моих зачерпнут
Дождь-слезинки,что пила.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=552682
дата надходження 18.01.2015
дата закладки 20.01.2015

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 13.01.2015

@NN@

Здавалось, - такого не може бути…

Хай буде той навік проклятий,
Хто батька й край свій забува!
(Володимир Сосюра)

Здавалось, - такого не може бути,
Двадцять перше століття... і що - війна.
В Україні знову часи лихопуття,
Серце навпіл - сльозами умилась вона.
.....................................................................
Її хлопці знову лягають в ріллю,
Бо Ірод забув, що ми Божі діти,
І будем до скону за землю свою
Стояти, і нас не збороти, не вбити.
...............................................................
По венах тече у нас кров - не водиця,
Ми вмієм боротись і сіяти хліб.
І палко, всім серцем, до Бога молиться,
Хоч ми й трударі, та козацький наш рід.
........................................................................
Знайте свої і чужинські Іуди,
Господь вас навік зайклеймив, як таких,
Не буде вам щастя і долі не буде,
Ви струхли давно в утробах своїх.
............................................................................
Небо Вкраїни - волошками синіми,
І хліб золотий нам уродить земля,
Маки в житах - то пам’ять про Сина,
Що Мати за волю і мир віддала.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=548266
дата надходження 02.01.2015
дата закладки 04.01.2015

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 01.01.2015

Крилата (Любов Пікас)

Я БОГУ ДЯКУЮ

Я БОГУ ДЯКУЮ
Ніхто мене не любить так, як Бог.
Лиш Він утре сльозу, яка проллється,
Зірве із крил важкий налиплий мох
І до чола устами доторкнеться.

Лиш Він зрадіє успіхам моїм.
Зі мною прогуляється у сквері.
Постукає у мій холодний дім.
Я відчиню йому, звичайно, двері.

Він знає моє істинне лице.
Із серця вийме болі і скорботу.
Йому безмірно дякую за це,
За кожну ласку, усмішку, турботу.
28.12.14 Л. Пікас

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=547205
дата надходження 28.12.2014
дата закладки 01.01.2015

Відочка Вансель

Вже в вітру скроні посивіли

Вже в вітру скроні посивіли.
Напевно,ти мене забув.
До завтра зорі гомоніли,
А ти не чув.

Вже час приліг спочить й згубився.
Серед зими стоїть весна.
Коханив,де ти загубився,
Що я одна?

Колись кохав,чекав...Щаслива!
На хмароньках в небі гойдав.
Тепер вже серед снігу злива.
Ти розкохав...

Гойдалися хмароньки на пір"їнках,
Писалися віршики на сторінках.
Чи хтось прочитає їх,сльозу витре?
Хтось перечитає їх знову вкотре?

Писалися віршики аж до ночі,
Що він покохати її не схоче.
Доле її,доленько,то лиш вірші?
Відповіла доленька:в житті гірше...

Гойдалися хмароньки,Янголята.
Вклались уже спатоньки всі дитята...
Писала всі віршики,що щаслива,
Та із сліз у душеньці ціла злива...

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=544975
дата надходження 19.12.2014
дата закладки 20.12.2014

Тряпичный Ангел

Она была маленькой серой мышкой.Совсем обычно-необычной.Любила красивые вещи и верила в сказку.Что все сбывается.Все мечты.Которые ты задумываешь в детстве.Что есть настоящий Дед Мороз.Что есть чудо.Самое большое чудо-это любовь.Она верила в нее.В любовь.Самую взаимную и прекрасную...
Она выходила замуж.Мечты имеют свойство сбываться.Все случилось,как она и мечтала.Красивей его не было.Мечты сбываются...Но на третий день после свадьбы девочка поняла,что это просто большое испытание.Наверное,она была плохой в прошлой жизни.И Бог послал ей это испытание с ее мечтой...
Она любила праздники.Новый год и Рождество.Мечтала только об одном:чтобы раздарить подарки всем,кого она любила.Чтобы остаться одной и не убегать ночью от мужа.Не тащить детей в полночь к родителям,не закрывать дверь на сто замков.И не смотреть,что откроет дверь любимый муж,которого ты очень боишься...
Она верила в любовь.Когда влюблялась потом без взаимности.Когда ее предавали и обманивали.Никто не защищал любовь так,как защищала ее она.Наивная,глупая и доверчивая...
Она много работала.Чтобы больше быть наедине с собой,чтобы верить в любовь.Дети выросли и у них свои семьи.Она давно уже бабушка.Но она верила в любовь.Как никто на планете.Как не верил даже маленький Ангел...
Она не повзрослела.Ни капельки.Скоро Новый год.Ничего не изменилось.Но она стала среднестатистической.Как все.Такая же,как все.Стала такой,какой боялась стать всю жизнь.
-Я принес тебе подарок!-Дед Мороз постучал в ее окошко.
-Что у тебя?-она совсем не удивилась.Вот если бы это было EN лет назад...
-Любовь.Мечты сбываются!-он начал вытаскивать с сумки маленькую коробочку.-Стоит тебе ее открыть и твоя заветная мечта...
-Сбудется...Я знаю...Что там еще у тебя?
-Но ты же ждала ее всю жизнь.Как никто в мире...Как никто...
-Закрой окно.Дует.И уходи...
-Я не могу так.
-Что там еще у тебя?
-Кукла,Ангел тряпичный.Целых семь Ангелов,-Дедушка Мороз начал перебирать в мешке.
-Нет.Не надо.Может быть у тебя найдутся макароны и колбаса?
-Ты с ума сошла?!
-Я стала такая же,как все.А,вот еще Ангел.Забери его.Он у меня и так валяется в шкафу.Тряпичный.Я их любила.Кусочки ткани...И все...
Она не видела,что Дед Мороз плакал.Впервые.А если бы увидела?Нельзя же изменить целый мир...Зачем любовь?Кому она нужна?
Господи,сколько пыли накопилось за целый день.Она взяла тряпичного Ангела,чтобы протереть пыль в комнате.Она не знала,что у него была тоже душа.И он ночью плакал.Ведь ей не нужна была любовь...
Кто-то позвонил и вызвал карету скорой помощи.Когда врач постучал в дверь-ему никто не открыл.
-Новый год.А если действительно кому-то плохо?-он уже собрался уходить,но дверь открылась сама.На полу лежала женщина,а возле телефона лежал тряпичный Ангел.Перепачканный и весь мокрый.
-Так это ты вызвал?-врач начал смеяться.Вот чудеса в новогоднюю ночь.Получится сказка для внучки.А ты просто дыши...Все у тебя будет хорошо...
Ее внучка пришла,чтобы убрать в квартире.Завтра привезут бабушку домой.На полу лежал грязный тряпичный Ангел.
-А тебя куда?Купим нового,-оно открыла мусорное ведро и выбросила Ангелочка.Он лежал и боялся дышать.Чтобы люди не разгадали всех тайн.Ему было очень холодно.
-Господи,как хорошо,что она меня купила...

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=469341
дата надходження 30.12.2013
дата закладки 14.11.2014

Лавинюкова Тетяна

ТРОЯНДИ КОХАННЯ (пісня на музику Миколи Шевченка)

[b]ТРОЯНДИ КОХАННЯ[/b] (пісня на музику Миколи Шевченка)

[img]http://svadebniy.net/wp-content/uploads/2010/04/picrebuild.jpeg[/img]
слова - Тетяна Лавинюкова
музика - Микола Шевченко
виконує - Марина Романович

Про почуття мовчи, не говори,
Бувають зайвими слова.
Троянд розквітлих скажуть кольори
Про те, що в серці ожива.
Тут біла ніжність наших перших мрій
І загадковість кремових бутонів,
Рожеві квіти щастя і надій
І квіти пристрасті червоні.
Троянди кохання, троянди кохання...
На них я дивлюся, неначе востаннє.
А в серці цвіте, мов троянда чудова,
Надія на те, що зустрінемось знову.

Коли зі мною знов тебе нема
І огорнуть думки сумні,
Я на троянди гляну крадькома,
Що ти подарував мені.
Тут біла ніжність наших перших мрій
І загадковість кремових бутонів,
Рожеві квіти щастя і надій
І квіти пристрасті червоні.
Троянди кохання, троянди кохання...
На них я дивлюся, неначе востаннє.
А в серці цвіте, мов троянда чудова,
Надія на те, що зустрінемось знову.

Ми разом в наших мріях осяйних,
І наяву, не уві сні
Букет троянд тендітних, чарівних
Ти знову принесеш мені!
Тут біла ніжність наших перших мрій
І загадковість кремових бутонів,
Рожеві квіти щастя і надій
І квіти пристрасті червоні.
Троянди кохання, троянди кохання...
На них я дивлюся, неначе востаннє...
А в серці цвіте, мов троянда чудова,
Надія на те, що зустрінемось знову.

https://youtu.be/jHH1rr11yNM

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=536517
дата надходження 12.11.2014
дата закладки 13.11.2014

Дід Михалич

…ЦЕ ПРОСТО ОСІНЬ…

Це просто осінь… Осінь за вікном.
Це тільки туга – літо в серці й досі.
В холодні ранки, в каву перед сном
Лиш додає печалі пані-осінь!..

Це просто холодно, це просто я палю.
Не щоб зігрітись – просто так бажаю.
Сумні думки я вітру віддаю,
Та спогади… Нікуди не зникають…

Це просто лиш передчуття зими.
Це між минулим і майбутнім мить…
Ще вчора веселились, грались ми,
А нині - ми самотні, щось болить…

Щось всередині, щось застрягло в горлі.
Щось в серце врізалось, щось заразило кров.
Та все нормально, не смертельно хворі,
Це просто осінь завітала знов…

Це так буває – без причини сумно,
В душі з нас кожен лишиться самотнім.
Це не логічно, тут нема причини,
Це просто осінь… Це звичайна осінь…

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=524632
дата надходження 20.09.2014
дата закладки 09.11.2014

Белка Владимировна

Напишите письмо солдату

Напишите письмо солдату
И скажите ему «Люблю»,
Чтоб прижавшись во сне к автомату,
Он махал рукой журавлю.

Чтоб он с птицей ответ отправил
Той, что верит в него и ждет.
Пусть ответы во сне – вне правил.
Но кто любит – ответ прочтет.

В полуночной серебряной глади
Стайки снов журавлями летят,
Письма рвутся из старой тетради
К тем, чьи души в войне горят.

Сбейте жар чернильною строчкой,
Боль снимите лихой запятой,
Утопите в любви троеточия,
Но не жальте сомненья стрелой…

23 июля 2014 г.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=513046
дата надходження 23.07.2014
дата закладки 09.11.2014

Відочка Вансель

Ты полюбил вчера другую

Ты полюбил вчера другую...
Ты не хотел мне делать больно.
На душу очень пребольную
Ложился дождь.Уйди...Довольно...

Она милее и красивей.
Она нежнее и моложе...
Послевчера меня счастливей
На свете не было!..Построже

Судьба со мною...Заслужила...
Я в облаках с тобой летала
Без крыльев даже!..Не тужила.
Что больно?..Да...Предполагала...

Нельзя такою быть счастливой!
Нельзя...Но я не понимала.
Ты прав.Она была красивой...
А я...Лишь в небо поднималась.

Учили все:любовь лишь в книжках
Такая,как ты нагадала!
А я была совсем малышкой...
Что больно будет?..Да,я знала...

Что предают...Что оставляют...
Что больно делают словами.
Просто другие не летают
Под самыми,под небесами!..

Ты полюбил вчера другую...
Наверно,лучше ее нету.
Простила...Мысленно целую...
А я..С дождем...По белу свету...

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=535415
дата надходження 07.11.2014
дата закладки 07.11.2014

Сокольник

Одна. Замальовка

Колисає листя вітер...
Сірим світлом день змарнів...
І осінні пишні квіти
Дожидають холодів....
Ти алеєю проходиш
З жухлим листям у руках...
Очі вгору не підводиш...
У душі панує страх-
Все минуло. Розійшлися,
Як примари. Назавжди.
Мов кохання, жухле листя
Плине Стіксом по воді...
Ти одна. Сама, без мЕне
Йтимеш з сумом у житті...
Пам"ять серця... Тік шалений
У минулім відчутті...
Ще не раз кохати будеш,
Біль від серця відійде,
Та ніколи не забудеш
Те, чого вже не знайдеш...
Те, красиво- неповторне
Дійство шалу двох сердець...
Наче сірість дня огорне
Смуток душу... Все... Кінець...
Колисає листя вітер...
Неба сіра глибина...
Ти одна у цілім світі...
В цілім світі ти одна...

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=534272
дата надходження 02.11.2014
дата закладки 03.11.2014

Назар Йордовський

Восени зустрiв весну

20.10.14
Я сам в своїх муках винен,
Бо восени зустрів весну.
Як же сказати їй повинен,
Що без неї не маю сну.

А якщо мені не повірить вона?
А якщо повірить? З того то що?
В її серці вже давно своя весна,
А мої почуття до неї то ніщо.

Бо ж це неправильно. Я знаю,
Та хіба сам себе переможу?
Але й іншого вибору не маю,
Бо інакше просто я не можу.

Ніч. Листя під ногами шелестить.
Геть тебе прогнати хочу із думок.
І все уже притихло, а воно кричить.
Ох, невчасно, серце відкрило замок.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=531291
дата надходження 20.10.2014
дата закладки 20.10.2014

уляна задарма

Д (р) ама с песцами (очень прошлогоднее…)

У Дамы с Песцами - большая драма,
у Дамы с Песцами - украли Сердце!
В обнимку стоят два пустых стакана:
угроза - разбиться о шкафа дверцы.

Скукожился шкафчик в резных узорах
и в лужах мартини - паркета мысли...
А Дама с Песцами у монитора
все строчит куда-то кому-то письма...

По клавишам спящим Форте...пиано
так весело скачет беспечный Зайчик -
он Солнечный очень - и очень пьяный-
ему "накатить" бы еще стаканчик...

А Дама с Песцами - срывает скатерть,
а Дама с Песцами - пинает вещи...
Ожившие шкурки друзей мохнатых
когтистою лапкой щекочут плечи...

И запах храня тех духов французских,
дарЕнных Предателем,щурят глазки
смотря,как их Дама жует вприкуску
пилюли,что станут финалом Сказки...

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=529538
дата надходження 13.10.2014
дата закладки 19.10.2014

Фрау Ларсен

уляне задарма, на Д (р) аму с Песцом

У Дамы с Лисою - большое горе,
От горя этого некуда деться.
Ей мало неба над головою,
И целый мир этой Даме тесен.

Она давно уж не пьет мартини -
Ей водка ближе, душевней как-то,
И между строчек уже не пишет,
И счастье не ищет между галактик...

Она стареет средь старых кошек...
Задумчиво треплет горжетку лисью...
Она ведь тоже была молодою
Назад тому миллиарды листьев...

А ей, прошлогодней, было б не лишним
Поверить в нежность, в любовь до гроба...
Ее попрекают слабостью женской...
Слабость ли это?.. Любить. И помнить.

Спасибо за вдохновение автору уляна задарма.
http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=529538

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=530917
дата надходження 19.10.2014
дата закладки 19.10.2014

несвідомий

Людина сильна духом не завжди

Людина сильна духом не завжди.
Вона тремтить від щастя і нещастя,
Вона боїться горя, самоти,
І хилиться додолу від ненастя.

Вона струнка до часу до пори.
Увись чимдужче рветься не постійно.
Навколішках стоїть не всі роки,
І не завжди крокує рівно.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=530199
дата надходження 15.10.2014
дата закладки 16.10.2014

Бариловська

Ти не гупай…

Ти не гупай словами до попелу.
У броньованім серці
Шпарину для мене залиш.

Накосили берізок ми зопалу,
Дикобрази-образи
Скалічили хатній спориш...

Ти не грюкай плечима до виразок.
У літописі долі
Лиши мені кілька рядків.

Намололи завзято ми вигадок.
ГордіЇ-буревії
Відтинали чуби вітряків...

Повертайся із хижого виміру.
І на змучених скронях
Цілунками ляже тавро.

Не шукай незумисностям наміру
На рулетці життя
Я довіку без тебе - ЗЕРО.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=528960
дата надходження 10.10.2014
дата закладки 10.10.2014

Раїса Гришина

Если б хотел…

Если б хотел, то давно уже б вычеркнул
Муки сомнений из тайны пророчества,
Но ты как прежде играешься вычурно
Зло, забавляясь моим одиночеством.
Ранишь и рушишь своим невниманием,
Поишь греховной настойкой полынною,
Ждешь не меня, а других на свидание,
Зря распинаясь о встрече с повинною..

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=528804
дата надходження 09.10.2014
дата закладки 09.10.2014

Віктор Банар

Сезон

Зашторено сцену неба,
Узято зорі в полон...
Каприз, чи, може,так треба?!
Закінчився вже сезон...

Полівки сховались в нори...
Насупився світ увесь...
Планети, старі актори,
Кружляють далеко десь...

Повільно летять до тебе
(Під ними зника трава)
Сценарію клапті з неба -
Сніжинки, а чи, слова?!...

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=528390
дата надходження 07.10.2014
дата закладки 08.10.2014

уляна задарма

…сонячним…

..ДЕсь там за нами - іще озирається Літо...
Сивих Кульбабок останні стоять мудреці...
Хто ти,Мій Дивний,що став мені - й смерком,і світлом?...
Сонячним Зблиском - у темній прадавній Ріці...
Сонячним маревом...Дивом
руки-у-
руці...

Танцем відлунь,що на темній воді - не впіймати,
не повторити,не втримати,не віднайти...
...Губ я не знала,що вміли б отак -цілувати...
...Рук я не знала,що вміли б отак - берегти...
...Ніжно крізь Ніч,
мов крізь воду
глибоку,
нести...

...ДЕсь там за нами - вже Осінь крадеться строкато
Тихне в траві цвіркуна пожовтіле стакато:
НЕ ВІДПУСТИ мене...
не відпусти...
мене
ти...

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=522521
дата надходження 10.09.2014
дата закладки 07.10.2014

Сокольник

Тема "осень"

Тема- "осень"- душевная стужа...
Как свободы порыв под замком...
Дождь холодно-косой... И по лужам
Не побегать уже босиком...
Время сбора камней... "нашаманишь"
Листопадом любовь прежних лет...
В неба мареве сером помянешь
Тех, которых с тобой уже нет...
Что сбылось подытожишь порывом
С ног сбивающей бури ветров...
Обогреешься мыслью счастливой
Что ты ждешь... И что сам жив-здоров...
Эта осень уводит в походы
По дорогам колючих дождей...
Перемены осенней погоды
Не изменят твоей и моей
Утонченно-желанно-ревнивой
Нам дарованной яркой любви...
Словно ангелы, грустные ивы
Боже, шепчут, вас благослови...

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=523517
дата надходження 14.09.2014
дата закладки 06.10.2014

посполитий

ПЕРША ВЧИТЕЛЬКА

Витанцьовує літо бабине
На легких, ніби пух, хмаринах.
Погойдалось на перекладині,
Поснувало своє павутиння.
Павутинок сріблясті ниточки
Сивиною вплітає в скроні,
Одягає дерева у свиточки
Золотаві й багряно – червоні.
Вітер з осінню кучерявою
Заграє, регоче у листі.
Спокушає її забавою,
КалинОві дарує намиста…
І на тлі цієї містерії
Раптом бачу знайому постать.
Забриніла в напрузі артерія
Й до очей підступили сльози…
То була моя перша вчителька.
Я вагався: невже не пробачить?
Наших душ дитячих цілителька.
Скільки ж років я Вас не бачив?!
У стрімкій, мов експрес, буденності
Ми « на потім» усе відкладаємо.
Виправдовуєм злободенністю,
Що цінуємо, як втрачаємо.
Все «аврал», все нам обмаль часу
На візит, чи дзвінок, чи листівку.
Ми стаємо з людей біомасою
І від того так соромно й гірко.
А вона тільки ніжно гладила
Мою сиву, мов сніг чуприну:
« Лише добре про тебе згадую...
Ну, не плач, заспокойся дитино».

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=527476
дата надходження 03.10.2014
дата закладки 05.10.2014

Відочка Вансель

Я би життя за тебе віддала

Та хай хоч осінь в гості не зайде,
Хай навіть дощ образиться на мене.
Твоє кохання-то є щось святе,
Я б пішки через всесвіт йшла до тебе.

Я би з тобою час весь провела
В одній кімнаті,де лиш ти і тиша.
Твій подих відчувати,Янголя...
Та я тебе нізащо не залишу...

Нікого більше.Тільки ти і я.
Торкатись до душі твоєї,тіла.
Я би життя за тебе віддала.
Це все,про що я мріяти посміла...

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=527811
дата надходження 04.10.2014
дата закладки 04.10.2014

Лавинюкова Тетяна

ВІРА, НАДІЯ, ЛЮБОВ…

ВІРА, НАДІЯ, ЛЮБОВ...

Вино росинок вип'ю з листя я,
Куштую сонця свіжий книш -
Щоденна мила євхаристіє,
Душі Надію ще залиш!
Благослови святою Вірою
В те, що добро здолає зло,
Омиє хай Любов'ю щирою
Софії* вічне джерело...

*Софія - мудрість

[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=OI7OL-bkplw[/youtube]

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=527012
дата надходження 30.09.2014
дата закладки 30.09.2014

Джаннет Даклін

Відчути біль

Я помилилась в тобі.Це не страшно.
З тих помилок драбина до небес.
Тільки б не впасти.Схопитися вчасно
За ту мотузку,що з самих чудес.

А це буває.І не раз ще буде.
Я ж проживаю вперше...Та хіба?..
Колись цей біль душа моя забуде,
І серденько покине вмить журба.

Це так потрібно-перейти міст болі,
І не звалитися в оцю ріку.
Де сльози лиш самі у твоїй долі.
Та я ще квітку щастячка зірву!..

А зараз?..Це потрібно.Так.Так треба,
Щоби душа знов перейшла той міст,
Де біль самий.У цьому є потреба.
З колін піднятись на увесь свій зріст.

І вмить злетіти до самого неба,
Відчути,що зростали крила знов.
Це мабуть у житті для щастя треба
Відчути біль,щоб виросла любов.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=526116
дата надходження 26.09.2014
дата закладки 26.09.2014

Крилата (Любов Пікас)

ЕМОЦІЙ ВИХОЛОЛА ПІЧ

Емоцій вихолола піч.
Зайшли у ступор почуття.
А за вікном чаклунка-ніч
Вдягнула чорне вишиття.

А я впустила самоту –
Ні, не сьогодні, а давно.
Ніяк не вигнать пані ту.
Роль головна її в кіно.

З долонь викрешую тепло.
З іскри запалюю життя.
І воском топиться чоло –
Яскраве бачить майбуття.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=525644
дата надходження 24.09.2014
дата закладки 25.09.2014

Джаннет Даклін

Ти така хороша (Яночці Бім)

Ти така хороша.
Тому в Бога прошу
Тобі щастя Сонце.
Щоб в твоє віконце
Бог клав подарунки.
А мої цілунки
Чуєш кожен вечір.
Обніму за плечі.
Помолюсь за тебе,
І за мирне небо.
Спи,а я читаю
Тобі казку.Маю
Віршика і пісню.
Спи.Цілую міцно.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=523275
дата надходження 13.09.2014
дата закладки 24.09.2014

Лавинюкова Тетяна

КАШТАНИ

[b]КАШТАНИ[/b]

Пора плодів осінніх у пошані –
Із ніжністю завжди беру до рук
Холодну полірованість каштанів,
Що з тихим стуком падають на брук.

Милуйтеся, митці, судіть, естети,
Як гра природи винайти змогла
Маленький глобус дивної планети,
Що на долоню лагідно лягла?

Брунатного, рудого гама гарна –
Гірський рельєф, плато, височина?
А світла зона – шапка криг полярна
Чи, може, океану глибина?

…В зачаття ніч цвіли свічки весільно,
І довго світ зачаяно чекав,
Поки цнотливо зріє дар осінній
В зеленім чистім лоні "їжачка".

Воно ставало затісним потроху,
Із спокою народжувався рух,
Що спричинив "космічну" катастрофу –
"Планета" тихо падає на брук.

[i]Уже не пам'ятаю, коли був написаний вірш. А зараз - хворіють наші каштани... Так шкода.[/i]

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=523663
дата надходження 15.09.2014
дата закладки 16.09.2014

Відочка Вансель

Я йду від тебе. Завтра. Назавжди

Я йду від тебе.Завтра.Назавжди.
Лиш вітер з порцеляну голку має,
Нанизує на неї всі сади.
А потім сушить і мене благає
Вернутися до тебе.Та дарма.
Благав і дощ,що кидав краплероси.
Я йду від тебе.Що ж,буду сама
Сплітати туго я осінні коси.
Я йду від тебе!Ти б перепросив...
Я речі всі зібрала.Ти не бачиш?..
Щоб стислось в тебе серце,що згубив
Коханнячко своє...Та ти не плачеш...
-Я йду від тебе...
-Чом лише тепер?
-?!
-Я цього дня чекав вже стільки років...
Я все кохання з пам'яті вже здер...
Зробити би ще тільки...Пару кроків...
Щоби не бачив,як душа моя
Шматована кровила і ревіла...
Казав,що я життя...Хто така я?..
Та,що з тобою і літати вміла...
Ти не провів,адреси не просив.
Хотіла взяти одяг.Та для кого?
Вже вітер мені поле постелив.
А я ж люблю тебе!..Люблю...Що з того?..

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=523100
дата надходження 12.09.2014
дата закладки 13.09.2014

Лавинюкова Тетяна

ПЕРЕКЛАД З УКРАЇНСЬКОЇ НА РОСІЙСЬКУ - 2

[u]Лина Костенко[/u]
***
Ты смотришь так, как будто я на трапе.
И нету слов. И горечь через край.
А жизнь идёт по «Гауссовой шляпе»:
Вот так вот – «здравствуй», а вот так – «прощай».

Прощай, прощай, чужой! Мой самый лучший!
И самый близкий на моём пути.
И это есть единственный тот случай,
Где будет главным мужеством - уйти.

[u] Ліна Костенко[/u]
***
Ти дивишся. А я вже – як на трапі.
І слів нема. І туга через край.
Життя іде по «Гаусівській шляпі»:
отак-от – «здрастуй», а отак – «прощай».

Прощай, прощай, чужа мені людино!
Ще не було ріднішого, як ти.
О це і є той випадок єдиний,
Коли найбільша мужність – утекти.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=521082
дата надходження 02.09.2014
дата закладки 04.09.2014

Відочка Вансель

А вона розмовляє з вітром…

До чого ж я любила осінь!Ці декілька днів я вбираю повітря і не можу намилуватися.Більш гарного початку осені не можу згадати...

Я дивлюся на небо.Хмари ліплять самі з себе доріжки або чудернацькі витвори.Я намагаюся роздивися всі фарби...

Я молюся...Ранком і вечером...Коротесенька молитва і перелік імен найдорожчих мені людей.Ці імена я намагаюся проговорити швидко.Щоб не забути когось...

Господи,коли я навчуся молитися довго?Дай мені терпіння...

Боже мій,витри сльози з очей матерів і дитиночки,сина і доньки.Так,ми зовсім недосконалі.Ми стільки нагрішили.Спаси мою Україну...Господи,допоможи всім нам...

Я люблю цю осінь.Як же я її люблю...Я буду молитися за всіх...Так,війна для того,щоб ми відчули біль інших...Тільки спаси нас Господи...Спаси мій народ...

Я починаю свій день з того,що перевіряю особисту скриньку на цьому сайті.Бо десь живе маленька дівчина з русявими косами...А біля неї стріляють...Як пройшла її ніч?..А вона посміхається вранці.Бо говорить з вітром...

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=520174
дата надходження 28.08.2014
дата закладки 28.08.2014

Джаннет Даклін

Тебя без меня хоть любят?

"Тебя без меня хоть любят?
Романы тебе лишь пишут?
Тебя поцелуем будят?
Ты там...Ну...Для них не лишний?..

Тебя там хоть обнимают?
И кофе такой же теплый?
В тебе там души не чают?
Ведь ты...Ну такой добрый...

Тебя там хоть вкусно кормят?
Прости,что тебя отпустила.
Ты был у меня ею отнят...
А я...До сих пор грустила..."

"Меня без тебя не любят.
Я понял в тот первый вечер.
Прости.Но меня не будят...
Я сам зажигаю свечи...

Я сам...Для тебя...Так надо...
Ушел я сегодня.Веришь?
Вернуться б.Но стыдно...Ты рада?..
Сказала:
-Что сам себе стелишь...

Как ты-так никто не будет.
Варить.Целовать.Прикасаться.
Как ты...Так никто не будит...
Своим поцелуем...Признаться,

Что я...Под твоею лишь дверью
Стою уже в сотый наш вечер...
Но...Постучать не посмею...
Наврали,что время всех лечит..."

"Когда ты болеешь-лечат?
Ты помни,как я лечила?
Я чай...Плед тихонько на плечи...
И все...И тебя попустило...

Прости,но я завтра уеду.
С тобой...И тебя не увидеть...
Быть может...Вот в эту среду...
А ты мог это предвидеть?

Прости.До сих пор любила.
Часами смотрела в окошко.
Хотелось кричать!Но простила...
А ты...Отпусти...Хоть немножко...

Чтоб не так больно...До очень...
Чтобы хоть каплю...Но легче...
Любовь с грустью сердце доточат...
Уеду...Вот в этот вечер...

Здесь ты?Нет.Нет.Нет.Не верю
Глазам своим...Я уезжаю
Вот в эту,вот в эту неделю.
Люблю тебя очень...Прощаю..."

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=519938
дата надходження 27.08.2014
дата закладки 28.08.2014

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 20.08.2014

Відочка Вансель

Спить собі дрімота (Яночці Бім)

Бачиш,біля плота
Спить собі дрімота.
Ліжечко небесне,
Темносиньчудесне.
Бачиш,впали зорі,
Вигорілі,кволі.
Я підлікувала,
В небо покидала.
Вицілую,злюблю,
Ніжно приголублю.
Будуть ще світити,
Будуть довго жити.
Рученьку маленьку
Я спекла.Дрібненьким
Дощиком гоїла.
Лікуватись вміла.
А тепер малята,
Півники,курчата,
Квітоньки і річки,
Високі смерічки;
Казочку розкажу,
Стежечку покажу.
Жили-поживали,
Добра наживали
Дід,бабуся,внучка.
Для неї каблучку
Бабуся купила,
Бо дуже любила.
Нею лікувати
Можна всіх.Лиш знати
Треба чарівнії
Словадивомрії...
Треба полюбити
Тих,хто хоче жити...
Усіх лікувала,
І грошей не брала.
Бідна,та щаслива.
Ще дуже вродлива.
Принц хворів.Шукали
Лікарів.Не знали,
Що живе на світі
(Це знали і діти)
Серденько добреньке.
Для усіх рідненьке.
В замок кликуть.Гроші
Дають,скільки хоче...
Не взяла...Лікує...
Принц її...Цілує...
Закрив!За дружину
Взяв в оцю хвилину!
Ось Вам моя казка.
І мала підсказка:
Всіх любіть на світі
Мої любі діти.
Я Вас обнімала.
Усіх цілувала.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=515974
дата надходження 06.08.2014
дата закладки 07.08.2014

посполитий

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=489578
дата надходження 01.04.2014
дата закладки 06.04.2014

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 06.04.2014

Сокольник

ІНКВІЗИЦІЯ ( ПОЕМА 16+ )

Їх у в"язниці зібралось чимало
Жінок, дівчат, зовсІм малих дітей.
Вона ж все ніби осторонь стояла,
Долоні пригорнувши до грудей.

Її як відьму на поталу видав
Слизький, пихатий, жадібний сусід...
Все зазіхав на цноту, зненавидів,
Коли не зміг ні взяти, ні купить.

Був допит. Кат зриває одежину...
Вона покірно показала вмить
Таємні родимки, сказала, що хотіла
Звести сусіда, і все місто підпалить...

Любила зло робить, колодязі труїла,
Любила шабаші та кров дітей смоктать-
Бо так боялась, що її тендітне тіло
Кліщі залізні будуть шматувать.

Благала, щоб її не катували,
І всі зізнання хутко підписала...
Суворі судді милосердя проявили-
Лише до вогнища дівчину присудили.

Кат вивів з зали і повів до ганку...
Чекати їй не довго-лиш до ранку.
І в анфіладі темній, де роїлись
Загиблі душі та останні їх думки

Вона рукою ніжно доторкнулась
До катової сильної руки...
І темна ніч. Вона не може спати-
їй жаль себе- цнотливу, чарівну...

Шкода загинуть , хлопця не пізнати,
З коханцем не провести ніч одну!..
Та линуть кроки. Ніч же ще. Так скоро?..
Відкрились двері. На порозі кат.

Бере за руку дівчину й виводить
У темну прохолоду анфілад...
У темному кутку вони лиш двоє.
Такий він сильний. А вона слабка...

Здригається вона, і відчуває
Як пестить тіло катова рука...
Чека на площі вогнище. Невпинно
Спливає час. Життя відійде з ним...

Вона зняла поволі одежину
і на коліна стала перед ним...
Ці відчуття... Як поклики до раю...
Це упоїння катовим... міцним...

Неначе кров із неї випиває...
Вона на ньому... І вона.. Під ним...
А там- лежать знесилені в нестямі
Солодким сном забувшись чарівним...

Нарешті кат її за плечі підіймає.
І ледь одягнена, вона їде за ним.
Куди веде? Невже ж таки на волю?
Дарунок- жити? Справдиться невже?

Ні. До в"язниці знов її заводить-
"Відпочивай до ранку. Скоро вже..."
Лягла вона спокійно і лежить.
Все відбулось. Чи варто далі жить?

На ранок кат прийшов. Узявши її грубо,
До зали вивів. Руки їй зв"язав.
Відвіз до вогнища, та до стовпа із дуба
Залізними цепами прив"язав.

І люди бачили, коли вогнем завзята,
Вона в сльозах дивилася на ката...
Вона не плакала від болю, не кричала,
Губами поцілунок лиш послала...
...... .......

В бридкій харчівні, осторонь, окраєм
Кат заливає трунком очі, проклинає
Свою роботу. Та робить її потрібно.
Допоки відьми- боронитись необхідно...

Зробив, що міг... Він милосердно відьмі
Подарував жіноцтва пізнання...
Що ж серце заболіло з того дня?

І все болить... В душі забракло сил...
І в смутку очі п"яні розглядають
Ту жменьку попелу, що висипав на стіл...

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=470402
дата надходження 05.01.2014
дата закладки 06.04.2014

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 06.04.2014

Сокольник

Я йду

Мені набридло. Я втомився
Тривожити завмерлу тишу.
Лиш смуток в серці залишився.
Дарма. Тобі його залишу.
Твоїх бажань метаморфози
Вже не торкнуться, не зігріють.
Я йду. Весняний цвіт мімози
Дарую, як загибель мрії.
Ти не відчула, як змінились
Типові обриси кохання.
Тілесний шал пікантно виливсь
В примарно-марні сподівання...
Прощай. Свій смуток я сховаю
Глибоко так, що не побачиш.
І ти, на те я сподіваюсь,
Тим самим холодом віддячиш.
Мене нема. Тебе не стане
В холодній світу коловерті,
І сонце, як кривава рана
Сідаючи, повільно змеркне.
І лиш колись, коли світами
Черговий березень полине,
Себе спитаю- що ж це з нами?
Навіщо ж я тебе покинув?..

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=488435
дата надходження 27.03.2014
дата закладки 06.04.2014

Марійка Гаманець

Роздягнута…

Роздягнута…
Гола душею і тілом.
Роздягнута…
Коли доторкалась до дна…
До дна підсвідомості, коли ми летіли -
Коли на губах ще був запах вина.
Роздягнута була, коли говорила
Про те, що любила
Про те, що сама.
Залишилась гола душею і тілом
З одним та останнім ковточком вина.
Я думала разом.
Здалося…
Одна.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=478168
дата надходження 08.02.2014
дата закладки 06.04.2014

Раїса Гришина

Подойди….

Подойди….
Обниму и согрею,
Грусть - печаль как рукой отведу,
Стану символом божьим – елеем,
И поверю в твою доброту

Почему же сейчас я не верю,
Разрываю на части себя,
Потому, что нет в сердце доверья
На крапленом листе бытия

Сколько слов о любви говорилось,-
Только много в них талой воды,
Сколько ласки твоей напилась я
Из поддонов сердечной беды

И опять говоришь, как играешь,
Будто жизнь, - лишь театр для двоих,
И не видишь, не слышишь, не знаешь,
Что точёный несет в себе стих

В нем всё сшито, разглажено, мягко,
В нем любовь, как журчащий родник,
Только мне всё по - прежнему зябко,
Верь-не верь, но читаю дневник

Не о нас....
О тебе и жар – птице,
Об игрушке у вас на двоих,
О незримой и глупой простушке,
Что страдает, читая твой стих….
……………………………………

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=489588
дата надходження 01.04.2014
дата закладки 03.04.2014

Відочка Вансель

В колыбели семь звезд с луной

Мне хотелось бы всем помочь,
Пусть улыбкой или стихом.
Тихо падает в утро ночь.
-Ты вернешься?
-Вернусь...Потом...

Не копите пустых деньжат,
Вы творите всегда добро!..
Звезды в блюдце ночном лежат.
Ночь вернулась...Как хорошо...

Отдавайте.И Бог воздаст.
Пусть удачей,а пусть мечтой.
Светит месяц.Как он богат.
Будем добрыми...Мы с тобой...

Отдавайте.Своей душой.
Помолитесь.Поможет Бог...
С колибели семь звезд с луной
Вдруг упали на мой порог.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=490109
дата надходження 03.04.2014
дата закладки 03.04.2014

посполитий

ТАК БУДЕ

Я в це вірю, так має бути,
Переконаний – так будЕ!..
Був Батурин, і бУли Крути,
Та новий Конотоп прийдЕ.
Дика мОксель в лісах й багнюці,
Золотої Орди улус,
Ти ніколи не станеш Руссю,
Хоч і вкрала в нас ймення – Русь.
Третім Римом постати пнешся,
Ллєш із вуст словоблуддя мед…
І для третього Риму знайдеться
Свій АлАріх, чи, може, Мехмед.
Дужі руки чужих солдатів
Сатанинський розколять склеп
І впаде двоголовий стерв’ятник –
Теж у когось украдений герб.

Конотоп – у1659р. під Конотопом гетьман Виговський вщент розгромив московське військо.
Моксель – фінно угорське плем’я, що дало початок Москві.
Аларіх – король готів, який у 410р. захопив і поруйнував Рим.
Мехмед ІІ – турецький султан, який у 1453р. взяв штурмом Константинополь(другий Рим).
Сатанинський склеп – мавзолей Леніна.
Теж у когось украдений герб – двоголовий орел – герб останнього візантійського імператора Палеолога. Московський князь Іван ІІІ привласнив його , вважаючи себе духовним спадкоємцем візантійських імператорів.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=489969
дата надходження 03.04.2014
дата закладки 03.04.2014

Віктор Банар

Згадаймо радість!

Намалюй на лобі „бінді”...
Хочеш, звЕрнуся на хінді?!
Усміхнемось сонцю радо,
Вивчимо Упанішади.

Мантри станемо співати,
Світ священний прославляти,
Під галактик спів у квітні
В позі лотоса розквітнем.

Чакр ввімкнЕмо дивне диво -
Світлофори мерехтливі!
Досить сумувати, скніти!
Це весна! Давай радіти!!!

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=490050
дата надходження 03.04.2014
дата закладки 03.04.2014

Відочка Вансель

Мені вже знов наснилися дощі

Мені вже знов наснилися дощі,
А ти у сни мої вже не приходиш.
Я залишилась десь на самоті,
Де ти лиш сум за руку тихо водиш.

До мене дощ приходить навесні,
І тягне цвіт черешні за собою.
Встелив весь сад,сказав,що все мені.
А я його зібрала із журбою.

До мене знов приходять...Та не ти...
В уста цілують,ніжно,до нестями.
Візьми мене за руку...Обніми...
Та тільки дощ складає цвіт роками...

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=489045
дата надходження 29.03.2014
дата закладки 02.04.2014

Сокольник

ПІАНІНО. ДУЖ-Ж-ЖЕ СТРАШНА ІСТОРІЯ ( ПОЕМА )

Дівчинку мама дуже любила,
І піаніно ій прикупила,
щоб люба доня вчилася грати...
Грати- не значить сісти за грати.
Грати учитись дитина хотіла.
То ж у бабусі старої купила.
У музикантші віку ще тОго...
Страшно? Не дуже? То я продовжу...
Дівчинка вчиться, дівчинка мліє...
Пальці щось коле, личко марніє...
Що це з дитиною?- думає мати,
Мліє та терпне... Лікаря звати
Кинулась мама- дитина здорова.
Страшно? Не дуже? То я продовжу?
Вчиться дитина, грає дитина.
Тільки зламалося щось піаніно.
Треба старезне ремонтувати.
А при купівлі, треба сказати,
Бабця казала- як щось не тогО,
Бабця без грОшей настроїть його.
Правда- без грОшей! Я без брехні!
Дивно? Ото ж бо! Страшно, чи ні?
Бабцю покликали. Каже вона-
Я віднастрою. Та тільки одна,
З ним сам-на-сам у закритій кімнаті.
Бабцю пустили ремонтувати...
Знов піаніно грає, звучить.
Дівчинка знову музику вчить.
Знову марніє, сидить, мов вві сні...
Диво, та й годі... Страшно, чи ні?
Знову та сама історія сталась.
Лікар. Здорова. Зламалось. Ладналось.
Двері зачинені. Бабця одна.
Що вона робить там? От дивина...
Мати дитини сокиру взяла
І до кімнати тихенько ввійшла...
І на обличчі застиг переляк...
Що ж- то побачила... Страшно? Ще б пак!
Все піаніно відкрите стоїть.
Бабця навколішках поряд сидить.
З клавіш стікає кров в баняки,
Бабця цю кров собі п"є залюбки...
Мати сокирою тюк- і гаплик!
Крекнула відьма. Сплив її вік...
Потім на слідстві уже роздивились-
В клавіші гОлки тонесенькі в"їлись.
Пальці кололи дитині голкИ.
З клавіш стікала кров в баняки.
Відьма, зачинена, кров з них пила.
Це не брехня. Така справа була.
В прокуратурі лежала в архіві.
Не зрозуміє тут тільки лінивий-
Що за дурнЯ- піаніно тримати?
Вік Двадцять Перший! Купи синтезатор!!!
........... .......... ........... ...........
От так історія. Я її знаю.
За достовірність відповідаю.
Це промугикав міліціонер
В барі за чаркою... Страшно тепер???

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=489517
дата надходження 01.04.2014
дата закладки 02.04.2014

Віктор Банар

Над нами Всевишній!

Згадай но: чи мовилось мало,
Що віра сильніша за страх!?
У злості душа заблукала,
І вірити в мир перестала,
Бо бачила кров на мечах...

У гаморі, або у тиші,
Кружляє життя карусель...
Твій спів молитовний не лишній!
Згадай но: над нами Всевишній
І Він лиш вирішує все!

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=487288
дата надходження 21.03.2014
дата закладки 21.03.2014

Оля Бреславська

200 слів про Шевченка

Кажуть, геніями народжуються. Але ніхто не пояснить, чому тавро «геній» дають посмертно. Чому по життю треба йти босоніж тернистим шляхом, зневіритися в Бозі, зненавидіти старість або не дочекатися її, аби потім посмертно звучати на спраглих правди устах. А може воно того варте?
Символічно, але щоб стати поруч з Отцем, Син його був розіп`ятим. Босим ходив піском і камінням, робив чудеса з душами і тілами. Бо воно того варте!
А ще − «..першим було Слово...». І тому сила така у Слові, сказаному обраними. Те слово переслідує душу, винуджує не мовчати, витрушує на папір все недомовлене і перемислене. Байдуже, що довкола інакодумці, поміщики і зрадники. Інакше не можна, бо тоді нестимеш інший хрест − власної неповноцінності та зради самого себе. Шевченко не міг бути іншим, бо став обраним.
Кажуть, генії – диваки, навіть трохи божевільні, чимось одержимі.
Можливо. Це теж велич, тільки вже не слова, а духу: втримати ті дивацтва в собі, не перейти тонку межу і не збожеволіти остаточно. А якщо й збожеволіти, то щоб стати щасливим. Може воно того варте?
Шевченко був одержимим – ідеєю, свободою і правдою. Ніяких дивацтв, бо Він – обраний Богом і Словом. Певно тому геном «Шевченко» народжується, відроджується і множиться з кожним поколінням українців. Бо ми того варті!

[b]П.С. Есе перемогло у літературному конкурсі "Мій Кобзар (200 слів про Шевченка)"[/b]

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=484562
дата надходження 09.03.2014
дата закладки 09.03.2014

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 09.03.2014

Белка Владимировна

Шукайте Бога

Шукайте Бога, шукайте слізно.
Шукайте люди, доки не пізно.
Шукайте всюди, шукайте кожен.
Моліть: «Явися мені, мій Боже».
І неодмінно його знайдете,
А з ним багато чого збагнете.
І буде радість заввишки неба,
Тільки шукати у собі треба.
Шукайте, мов воду в пустелі.
Шукайте, наче світло в тунелі.
Шукайте Бога, він є, я знаю.
Він завжди поряд. Я відчуваю…

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=481749
дата надходження 25.02.2014
дата закладки 07.03.2014

Крилата (Любов Пікас)

ПЕРЕМОЖЕМО

Ще не висохли сльози,
Не вимилась кров,
Не просіявся смуток крізь сито.
А вже зрізано лози
І хочуть любов,
В лоні щойно зачату, згубити.

Не дамо, не дозволим
Убити дитя –
Очі неба і усмішка миру.
Виймем віру з-під поли,
А дух із кільця.
Переможемо вражую силу.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=483640
дата надходження 05.03.2014
дата закладки 05.03.2014

Vita V-D

За що у тебе стільки нелюбові?

[b][i]
За що у тебе стільки нелюбові?
Чому ти вкотре мене в серце б'єш?
За що ти краєш душу знову й знову?
Коли, нарешті, вже до розуму прийдеш?

Чому ти мене мучиш, хочеш крові?
Але ж ти споконвіку її п'єш...
Коли вже ти нажлуктишся доволі?
Жереш мене - й вини не признаєш...

Послухай, брате - може ми не рідні?
Можливо, мати щось таїть від нас?
Мені здається, що батьки в нас різні -
Ця думка зазира не перший раз.

А, може, ми із дит.будинку взяті?
І, взагалі, не спільна у нас кров?
О, Матір Божа, поможи дитяті!
Пришли вже Бога, бо вмираю, знов...

Нехай Він зійде з неба - і покаже
Того, хто зараз є неправим з нас.
І швидше, Матінко, благаю дуже,
Бо вже настав той доленосний час.

[/i][/b]

"Горянка" художник Юрій Нагулко.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=483515
дата надходження 04.03.2014
дата закладки 04.03.2014

Віктор Банар

Веснонька

Мовби десь, в далекій Преторії...
Чи, фантазії злий каприз?!
Розраховані траекторії:
По параболі і - униз.

Боже, збав! Нам і так невесело!
Відверни іменини зла!...
Дай тебе поцілую, вЕснонько!
Хоч заплакана, та дійшла!

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=483219
дата надходження 03.03.2014
дата закладки 04.03.2014

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 03.03.2014

посполитий

Я-УКРАЇНЕЦЬ

Я-українець,не хохол,не бидло.
Я-УКРАЇНЕЦЬ!Саме так.
Це я той гун,що гордовитих римлян
топив в крові на Каталаунських полях.

Я народивсь за краєм Ойкумени
та гартувавсь, мов крицевий клинок,
у вареві народів та племен огненнім
і видерся крізь терни до зірок.

Це я той варвар,що так грубо й гучно
Прибив в Царграді на воротях щит
і кличем диким бойовим потужним
я світу сповістив про свій прихід.

Я-Святослав,зо мною в Доростолі
Змагався імператор Цимісхій.
Це я-скривавлений,у пояс голий,
Не осоромив Руської землі.

Я-скіф й сармат,я-ант й варяжин,
Бо крапля крові кожного із них:
Атіли кров,кров Рюрика,кров Божа-князя
нуртує і кипить в артеріях моїх.

І слов’янин,і тюрк,норман й іранець
творили історичну суть мою…
Не бидло я і не хохол,не запроданець.
Стояв на цьому і стою.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=334254
дата надходження 30.04.2012
дата закладки 02.03.2014

Ежен

Степану Бандері присвячую

Каменем на дно душі
Розчарування впало,
Весняний смуток огорта
Старезним покривалом.

І дурнем виглядаю я,
Якого обплювали,
Та ідеали, почуття
З багном перемішали.

Немає більше співчуття,
Його у мене вкрали.
Для них фашистом буду я,
Та не катом держави.

На те, мабуть, й українець,
Щоб покидьком прозвали,
А потім, якось ненавмисне,
Бандеру пригадали.

Ой, нема, нема на вас управи,
Бо люди занепали,
Чистоту думок своїх
Вони геть занедбали!

Якщо націоналіст – паскуда,
Бандерівець, на голову хвора приблуда.
А от, якщо живеш як всі,
За спиною скрутивши дулю,
Нав’ючившись, в фарватері йдучи,
Як і належить мулу,
Тоді ти свій, малий, безпечний,
Для кожної компанії доречний,
І погляд тоді в тебе дуже ґречний,
Хоч у душі ти досить безсердечний.

Все мене з насмішкою питають:
«Чи любиш Україну?»
А я, зціпивши зуби, кажу:
«Люблю, не за руїну».
Та не знають вони,
Що чекаю, чекаю на днину,
Коли виб’ю я з них цю пиху,
Поставивши їх на коліна.
Вони ще побачать той вишкір,
З яким їх Бандерівець битиме,
Кістки як україножерам, зрадникам,
Холоднокровно трощитиме.

Більш за все я на світі ненавиджу,
Коли людина дурна,
Та своєю нескінченною дурістю
На інших суттєво вплива.
Більш за все я на світі ненавиджу,
Коли вівця якась паршива, малороська,
Носа свого задира,
Мене, осатанілого вовка,
На міцність випробува.

Була, є, і здохну Бандерівцем,
Для мене гучне це звання!
Націоналізм в мене свій, особливий,
Та платформа єдина, свята.
Справу продовжити мушу,
Довести її до кінця,
Щоб Вкраїна, зерно посіявши відданості,
Зібрала багаті жнива.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=482583
дата надходження 28.02.2014
дата закладки 28.02.2014

Крилата (Любов Пікас)

Події 20 лютого…

Повільно ранок наближався.
Вогонь. І дим. І крові плями...
Та люд Майдану не здавався,
Паркан поставивши тілами.

Палили шини, на підмогу
Чекали втомлені герої.
Уже сповідувались Богу –
Триста-чотириста було їх.

Носили ранених дівчата –
Медсестри, справжні самаряни.
Молились, щоб спинити ката,
Святі отці, прості миряни.

- Ще трохи! Трохи! Йде підмога! -
Свої зі сцени голосили.
- Та де ж вона, заради Бога?
Стояти вже немає сили.

Минула восьма ранку. Сотня
Прорізалася із туману.
- Тітушки? Ні! Рука Господня
Львів'ян прислала до Майдану.

Клякнули, ближче підібрались:
- Пробачте, ми вас не забули,
Так сталось…, довго добирались!
Заплакали усі, хто чули...

Змінили зморених, голодних.
Кулі неслись, земля палала.
Тернопільська невдовзі сотня
Прибула, в оборону стала.

Був страх. Але Майдан не здали...
І смерть була. Що кат накоїв!
Йшов лютий, маки розцвітали
На зранених тілах героїв.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=481727
дата надходження 24.02.2014
дата закладки 26.02.2014

Шон Маклех

Коли вбивають вірші

«Він повернувся із мандрів дальніх
І сказав,
Що бачив усе.»
(Армен Шекоян)

Пам’яті Сергія Нігояна

Він читав вірші вічності
На барикадах буремного міста –
Син давньої як світ країни,
Що перша побачила сонце
Після темних днів потопу,
Камені якої
Знають настільки багато,
Що навіки замовкли
Чи то від журби,
Чи то тому,
Що слухають пісню Неба,
Він мріяв про музику слів
Він вірив давній мудрості
Ноя, що випускав білого птаха
І чорного – бо життя двоколірне
Було і буде.
Він читав вірші
Про високі гори
Вільну як вітер правду
Але темні покидьки
Вдягнені в чорне вовкулаки
Розстріляли цю пісню
Влучивши своє чорною кулею в серце…

Примітка:

Його розстріляли за те, що читав вірші 22 січня 2014 року. Скільки ще виродків у погонах ходить по нещасній землі…

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=474583
дата надходження 23.01.2014
дата закладки 25.02.2014

Крилата (Любов Пікас)

Ніхто в нас волю й честь не забере

Ніхто в нас волю й честь не забере,
Які омиті кров'ю на Майдані.
Народ три шкіри з кожного зідре
За спробу потопити віру в чані.

Отож не смійте вигинать хвостом,
Ті, що крісла здобудете і трони.
Бо кинеться народ скаженим псом
На вас і не врятують закордони.

Здійміть із тіла Матері абсцес.
Очиститься - нову вдягніть білизну.
І знайте, Бог глядить на вас з небес
Й героїв сотня, вбитих за Вітчизну!

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=481214
дата надходження 22.02.2014
дата закладки 24.02.2014

Відочка Вансель

Господи, де сліз отих набрати

Господи,де сліз отих набрати,
Щоби серце більше не боліло.
Щоб віконце зранку відчиняти...
А там сонце...Вже повеселіло...

Вже не плаче...За моїм народом...
Вже забуло...Похорони хлопця...
Ходить місяць з своїм супроводом
Біля потовченого віконця...

Господи,де сльози поскладати
Матерів,дружин і всього люду?..
Господи,пробачення благати
Я за нелюдів від тебе буду.

Господи,утіх всіх неутішних,
Відкрий рай,візьми загиблих,прошу.
І спаси,мій Боженьку,нас,грішних...
Чим народу свому я поможу?..

Господи,цей стяг жовто-блакитний
Прикрив тіло,що кати убили...
На даху якийсь молодик спритний
Поцілився в тих,кого любили...

Плаче сонце,очі витирає...
Україна хустку чорну вділа.
Мати...Мати...Сина ще чекає...
Як та волосинонька надія...

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=480989
дата надходження 21.02.2014
дата закладки 23.02.2014

Відочка Вансель

Взамен

А что мне слезы лить и причитать?
Я мир не изменила целиком.
Я душу за тебя могла отдать...
А ты ее...Нечаянно...Пинком...

А что мне плакать?Ведь в душе река.
Я плавать не умею.Утону.
Я для тебя достану облака...
Взамен...Себе свободы попрошу...

Я мир не изменяю.Лишь себя...
Не плакать?И попроще стать?Пойми...
Что это будет тень моя.Не я...
Взамен?..Свободу без твоей любви.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=476953
дата надходження 03.02.2014
дата закладки 04.02.2014

Салтан Николай

Маки розцвітають на снігу

Ти підняв на брата руку,
З легкістю натиснув на курок,
А в очах не було смутку,
Ніби Ворошиловський стрілок.

Куля ж волі не зламає,
Навіть смерть страшна не зможе це.
Все тому, що нас єднає
Доньки й сина зболене лице.

Серце дивно кровоточить -
Маки розцвітають на снігу,
А у мами плачуть очі
Через демократію таку.

І в січневі ці морози
Ллють дощі (на диво),мов з відра.
Не лякають! Бо в прогнозах
Мрія в нас залишилась одна.

Розцвіте моя країна,
Як весною щастя первоцвіт.
Я горджусь, що українець,
І кричу про це на цілий світ.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=475789
дата надходження 29.01.2014
дата закладки 02.02.2014

Відочка Вансель

Когда-нибудь я больше не приду

Когда-нибудь я больше не приду,
А ты мне просто кофе приготовишь.
Когда-нибудь забуду я мечту,
А ты ее в ладошку ночью словишь.
Когда-нибудь стихи свои сожгу,
Чтобы согреть немного свое сердце.
И пепелом...Случайно...На мосту...
Когда закроешь маленькую дверцу...
Когда-нибудь поймешь,что я твоя,
Что нет меня роднее на планете.
Когда-нибудь мала будет земля...
Когда меня совсем нету на свете...
Когда-нибудь ты будешь целовать
Меня во сне,что будет повторяться.
И просто испугаешься терять...
И будешь очень долго извиняться.
А я...Смотреть с высот больших небес,
И ночью превращаться в Ангелочка.
Откажешься ты верить наотрез,
Что нет меня...Неписанная строчка
Останется на маленьком столе.
И ты допишешь в строчке:возвращайся...
Но нету поездов на всей земле,
Чтобы оттуда...Нет,не прикасайся
К хресту,что его ветер поломал.
Он нагибался,чтобы ты заметил.
Что он меня к тебе приревновал...
Не он...А ты меня живую встретил...

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=475828
дата надходження 29.01.2014
дата закладки 30.01.2014

Відочка Вансель

Крилата (Любов Пікас)

Ахматова " Я знаю, ты моя награда"

Анна Ахматова (померла в березні)
Переклад вільний

Оригінал:
Я знаю, Ты моя награда
За годы боли и труда,
За то, что я земным отрадам
Не предавалась никогда,
За то, что я не говорила
Возлюбленному: "Ты любим".
За то, что всем я не простила,
Ты будешь ангелом моим...

Мій переклад (не осудіть):

Я знаю. Ти мені в потіху
За зболене важке життя,
За те, що я земним утіхам
Не піддавалась, хоч могла,
За те, що я не говорила:
«Коханий мною є» усім.
За те, що інших відпустила,
Ти будеш ангелом моїм...

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=412358
дата надходження 25.03.2013
дата закладки 25.03.2013

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 16.03.2013

Олександр Яворський

Заручник власної волі.

Живе, наче птаха у клітці,
Із відмерлими без польоту крильми,
Наче звір, що заплутався в сітці
Із очима наляканими.

Живе, мов кімнатна рослина,
Що бачить сонце лише у вікні,
Мов поросла травою стежина,
Наче риба в акваріумі.

Живе, мов у замкнутім колі,
Проклинаючи набридлий вігвам,
Заручник власної волі,
Обставин, які створив сам.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=398648
дата надходження 06.02.2013
дата закладки 10.03.2013

Хвостатий Їжак

…

Ти не дивись так стомлено на мене,
І не зітхай в приреченій задумі,
Не підкупись на ті дешеві глуми,
І не сідай притишено окремо.
Я все те бачу, мо'й не розумію,
Тобі ж бо важко - знов несправедливість.
Змінилась різко радість на тужливість,
І повернулись в серце сніговії.
А ти не піддавайся! Ти борися,
Щоб потім не дове́лось шкодувати,
Увагу на дурню не смій звертати.
Забудь про все. І просто усміхнися.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=407050
дата надходження 07.03.2013
дата закладки 07.03.2013

Хвостатий Їжак

Тим, хто поруч назавжди (якщо такі є)

А пам'ятаєш, як все починалось?
Наївно й просто: "А давай дружити?".
По різні боки рингу розігнали...
- Ще любиш?
- Я не можу не любити.
Це парадокс. Оксиморон. Насмішка.
Це не іронія, це вже сарказм від долі.
Та ми ще разом. Тільки тишком-нишком...
В нас відібрали все, але не волю.
І ми дволикі, і це трохи страшно.
Загальні ідеали в стороні.
А вірність масовому культу - то вчорашнє.
Ми зрадили усім. Лиш не собі.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=402047
дата надходження 18.02.2013
дата закладки 24.02.2013

Юхниця Євген

Роздягнув біля каміну

Щоб не побачив хто,
що я зиму впускаю
автор: Яна Бім

А я люблю запрошувать зи́мку у гості.
До каміна - наближу, візьму ручки в руки...
...Ці чарівні часи, коли ще боїмося,
Та вже тягне у квіти, на волю, на луки!

Те́пла, що там...гаряча внизу пуховина,
Від каміна і торків - й підлога парує!
Не гострить - біла, звільнена з пут цибулина,
Після жару і вогнищ, розкішна, - смакує...

31.01.13 р.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=399798
дата надходження 10.02.2013
дата закладки 10.02.2013

Юхниця Євген

Ну, вот, вернулся.

На этаже её - уже. Ну, вот, вернулся.
В квартире, помню, - шарм доверия, клубники.
И никаких недоговорок, ни вердиктов,
А взгляды добрых, понимающих акустик.
Одни касания уютных перемурок,
Ответы, радостные, кожей, и сознаньем.
Топчу скорёхенько нескуренный окурок.
(Она - расстраивалась, слыша дымоя́дье...)

Стою, дышу, облокотившись, мысли – трелью,
С подарком сбывшихся надежд автовокзала.
Холоднокатанная сталь дверной панели
Плечо голубила, встречала, согревала.

31.01.13 г.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=397147
дата надходження 01.02.2013
дата закладки 01.02.2013

Хвостатий Їжак

До непристойності

Я не поставлю крапки - кому:
Мені поки що дорогий
До непристойності знайомий,
До непристойності чужий.
Лиш патологія секунди...
А шелест дотиків смутний.
До непристойності далекий,
До непристойності близький.
Пекучі сльози - знову плачу.
Лише обнімеш: "Я не твій"
До непристойності гарячий
І непристойно крижаний.
Я не скеровую собою:
Тону в безодні чорних вій.
Ти непристойно ще коханий,
На щастя чи на жаль, не мій.
Я не боюсь - мені цікаво:
Чому далеко так зайшла?
До непристойності загнана...
Тобі загрожує війна.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=393021
дата надходження 16.01.2013
дата закладки 28.01.2013

Хвостатий Їжак

Плюс і мінус

Ми плюс і мінус, ми чужі й далекі,
Нам би тягнутися, триматися й кохати.
Але чомусь нелегко, як нелегко!
повірити і волю серцю дати.
Я буду поряд, тінню буду поряд,
а ти втікатимеш від мене. Чи від себе?
В моїх очах, солених, наче море,
для тебе місце... Так тебе там треба!
Ти ніби й знаєш, але замовкаєш,
ти ніби й віриш, але не зі мною.
Тобі теж страшно. Ти це відчуваєш.
А я вже тут. Навіки. З головою.
Все так уперто, так невдало вперто!
Ми плюс і мінус, але ми не разом.
Ну що зробити? Чи себе роздерти?
Моя інфекція. Чи швидше лиш зараза.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=396024
дата надходження 27.01.2013
дата закладки 27.01.2013

Єва Лавінська

Пограти в слова

Іноді доза буває занадто мала…
І коли я твоїх рук випадково торкаюсь,
Щось там шепочу, чомусь загадково всміхаюсь…
Іноді просто замало пограти в слова…

Злишся чомусь. Намагаєшся бути як більшість,
Потім вкладаєшся спати посеред розмови,
Щось там приховуєш поміж зізнань міжрядкових..
В цій порожнечі, напевно, ти трішечки інший…

Я поміж них (випадково) фальшива була:
В галасі ночі твоїх я очей не шукала…
І без оглядки б віддалась тобі на поталу…
Іноді доза буває занадто мала …

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=231881
дата надходження 29.12.2010
дата закладки 27.01.2013

Яна Янчік

Наркоманія

Твоє дихання – мій наркотик,
Найкращий опіум – твій дотик,
А поцілунок, мов маріхуана,
І як поглянеш – я відразу п’яна.

Залежна стала, немов від героїну,
Гадала, що це легко я покину,
Ти не один такий і я не буду горювати,
Але так сталось, що не можу зав’язати.

Ти не лікуєшся, мабуть, ніяким чином,
Не порівняєш навіть з ЛСД й амфітаміном.
Ніколи не труїлася я наркотою,
Та так вже вийшло, що «вбиваюся» тобою.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=393471
дата надходження 18.01.2013
дата закладки 18.01.2013

ЛюбOff

Почему, если счастье, то только грамм…

Почему, если счастье, то только грамм.
Если веришь, то сразу врут.
Почему, если больно, то новый шрам.
Если пряник, то сразу кнут.
Почему, если ветер, то только норд.
Если май, то опять весна.
Почему даже кофе не первый сорт.
Если я, то опять одна.
Почему, если небо, то только ночь.
Если дождь, то опять гроза.
Почему, если трудно - не превозмочь.
Если слезы - мои глаза.
Почему, если рай, то опять не наш.
Если ад, слишком горячо.
Если хочется жить, то восьмой этаж.
Если дверь, не открыть ключом.
Почему, если сайт, только 'точка.ру'.
Если мы, то другой маршрут.
Но все время кажется, я умру,
Если вдруг тебя отберут...

2010 г.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=392849
дата надходження 16.01.2013
дата закладки 16.01.2013

Тетяна Горобець (MERSEDES)

Сніжинки розтікаються по віях…

Сріблясте сяйво по холодних хвилях,
Виблискує прозорим кришталем.
Сніжинки розтікаються по віях
І світить ніч яскравим ліхтарем.

По небу хтось розсипав намистини,
Очима їх для мене ти збирав
Мій дорогий, коханий і єдиний,
Лиш на світанку їх подарував...

На вушко тихо шепотіли мрії,
Розповідали про палку любов.
Ці почуття моєму серцю милі,
Зустрітись з ними хочу любий, знов.

І хоч довкола грають сніговії,
А деригентом є у них Зима.
Не згаснуть з серця ці мої надії,
Я їх собі придумала сама...

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=392487
дата надходження 14.01.2013
дата закладки 14.01.2013

Крилата (Любов Пікас)

Треба вірити!!!

Треба радіти,
Треба вірити!
Надходить Новий рік –
Час магічних сил.
Задумуй бажання!
Пий шампань!
Шампані не хочу.
Розлюбила бульбашки.
А я собі одна
Вип’ю вина.
Загадувати не стану
На своє майбутнє.
Просто вип’ю
За все, що було,
За добро!
Скільки загадувала,
Скільки вірила.
Мрії всі – у вирій.
Одне крило біле.
Друге чорне.
Висвітлити б чорне...
Нема кому.
Може, й траплялися...
Фарбувальники -
Не розпізнала,
Не повірила,
Не відважилася.
То ж вип’ю вина
Собі сама
Без зайвих мрій,
Без зайвих надій.
Просто вип’ю
І зустріну Новий рік.
Хай він іншим принесе
Багато Радості і Добра.
А мені...
Ну, хоч трішки-трішки...
На дні.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=389079
дата надходження 31.12.2012
дата закладки 01.01.2013

Раїса Гришина

До сложенных двух крыл… и лебединой песни…

Как хочется не знать о тяжести разлуки,
Любовью дорожить,сцепив навеки руки.
Найти свой оберег...один...неоценимый,
Лететь к тебе на свет,как бабочка, любимый...
Мечтаю лишь о том, чтоб был со мною рядом,
Чтоб ты и я…навек…венчались звездопадом.
Чтоб Верность и Любовь шагали рядом вместе,
До сложенных двух крыл…и Лебединой Песни…

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=388829
дата надходження 30.12.2012
дата закладки 31.12.2012

Крилата (Любов Пікас)

Нелегко

Запхалася б у шкарлупУ,
Забилася б у кут глухий,
Під теплу ковдру пуховУ
Залізла б, наче кіт малий.

До щирих маминих грудей,
Припала б, якби та жила.
Ну, не тривожити ж дітей,
Котрі самі ще ждуть тепла!

Закутим птахом серце б’є.
Довкруж звиваються вужі.
Гніздо підступно смуток в’є,
Щоб вкоренитися в душі.

Нелегко визволитись з ран,
Коли самотність їсть нутро.
Та є один - Небесний Пан.
Він під своє візьме крило.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=388212
дата надходження 27.12.2012
дата закладки 28.12.2012

Настя Мозгова

Коли нарешті я перестану скучати

Коли нарешті я перестану скучати
І розкладу істерики всі по полицях,
То замотаю на шию в'язаний шарф,
Демонструватиму всім власний шарм.
Усміхатимусь друзям отак «як годиться»,
Й не буде потреби нічого ховати.
Коли нарешті я перестану скучати…

Коли нарешті я перестану скучати,
То буду спокійно спати в ночі,
І з ліжка не буду зриватися,
І знов, як колись, знов посміхатися,
І більше не буду брати ключі:
Мене завжди будуть вдома чекати.
Коли нарешті я перестану скучати…

Коли нарешті я перестану скучати,
У натовпі не шукатиму рідних рис.
Коли випадково зустріну на вулиці --
Не пробіжить більше страх по лиці,
Не буде зашкалювать тиск
І в п'яти душа не буде втікати.
Колись таки я перестану скучати.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=388135
дата надходження 27.12.2012
дата закладки 27.12.2012

посполитий

***

Я б тобі з неба зірку зняв
Та,боюсь, не дотягнусь руками…
Я б для тебе пісень співав
Та… не склалося із піснями…
Я б і серце вирвав з грудей,
Я б і душу продав для тебе.
Зупинися, щастя моє!
Та… Тобі всього того не треба…

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=358850
дата надходження 20.08.2012
дата закладки 23.12.2012

Крилата (Любов Пікас)

Не знаю, сумно чом мені?

Не знаю, сумно чом мені
У сірі ці холодні дні?
Чому така важка туга
Серце туманом сповила?
Чому гіркий полин в устах,
Сльоза кришталем у очах?
Тонка урвалася струна,
На якій вчора грала я.
Сірі і чорні кольори
Під ноги килимом лягли.
Думки заклякли в голові,
Немов вода в мороз в ріці.

Та, знаю, поруч Господь є,
Він в руку пензлика візьме,
Розмиє тугу і печаль,
Зірве із сонечка вуаль,
Освітить чорно-сірий шлях.
Запалить радість ув очах.
А сльози, наче віск з свічі,
Стечуть, залишаться усі
Позаду. Мудрість проросте,
Мене за руку поведе
В моє майбутнє, де сади
Будуть довкруж мене цвісти.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=385387
дата надходження 16.12.2012
дата закладки 17.12.2012

посполитий

АКРОВІРШИК

У прадавнім Києві зацвіта каштан,
Кримські кипариси сповива туман.
Росами рясними вкрилися поля...
Аж до гір Карпатських-то моя земля.
Їй свого серденька всю любов віддам:
Ніжним едельвейсам,розлогим степам...
***
А покИ що з нею підростаю сам!

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=381035
дата надходження 28.11.2012
дата закладки 29.11.2012

Крилата (Любов Пікас)

Є ВИБІР!

Дві стежки людина має:
Одна веде у безодню,
А друга веде до раю,
Дарує ласку Господню.

Одна – то втіха для тіла,
Солодка п’янка отрута.
А друга – душевні крила,
Щоб тілу бруд оминути.

Одна заводить у прірву,
У темряву незбагненну.
А друга дарує віру
У вічність, у нескінченне.

Є вибір! Від точки ліку
Він людям завжди дається.
Від нас залежить, чи світу
Ще бути, чи він минеться.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=380197
дата надходження 25.11.2012
дата закладки 25.11.2012

Наталька МНС

Він обіцяв прийти

Він обіцяв прийти, як білий сніг
Весь зникне у струмках дзвінкому співі,
Подарувати їй безмежне щастя
І втілити в життя всі її мрії.

Уже давно струмочки віддзвеніли,
Земля убралася в яскраві квіти,
Весна тихенько в далі відійшла,
Запанувало всюди соковите літо.

А він не йде. Чомусь він зволікає,
І ось вже на порозі жовта осінь…
Але вона усе його чекає,
Хоча зима вже срібло кинула в волосся…
2010

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=376519
дата надходження 09.11.2012
дата закладки 11.11.2012

Марина Зоріна

Божевільна…

Божевільна… Боже, я вільна,
Не обмежена і не скута.
По судинах струмують повільно
Підвесняні повені ртутні.

Я закохана-заколисана
Східним вітром в обірваних хмарах.
На долонях моїх написані
Незнайомі долі примарні.

Я відновлена і окиснена
Одночасно грозою сірою.
Я – метелик в бурштин затиснутий,
Я – душа, що вернулася з вирію.

Я безкрайнім небом осяяна,
Білим місячним світлом просвічена…
Збожеволіла я по-весняному,
Захворіла весною вічною.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=342409
дата надходження 07.06.2012
дата закладки 03.11.2012

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 03.11.2012

посполитий

СУМНІВИ

Приємно і лячно... а, може, це знову
все те, до чого так звик:
погрались, потішились, збили оскому
й пожбурили геть на смітник.
А розум шепоче:" Вгамуйся, не треба...
Так не буває в житті...
Куди ж ти, безкрилий, рвешся до неба,
сховайся тихенько в кущі..."
Та що мені розум, коли його слухав,
коли я тим розумом жив?
Лиш поклик сердечний вперед мене рухав,
як серце просило чинив...
P.S. Хто як захоче, так і зрозуміє...

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=360009
дата надходження 26.08.2012
дата закладки 23.10.2012

Крилата (Любов Пікас)

Сама, наче осінь…

Крізь осінь барвисту стежиною йду.
З багряного листу доріжку плету.
А хтось вже до мене килимів наткав,
Ліс в пурпур і золото гарно прибрав.

В душі, наче сяйва налив з неба хто,
Неначе лелеки в ній звили гніздо –
Так легко і тепло, немов під грудьми
Дитині, що вийшла до світу з пітьми.

Іду крок за кроком. Узори ловлю.
Здається сама, наче осінь стаю.
Розпарилась щічка, багрянцем пішла.
І усмішка щира у світ попливла.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=372598
дата надходження 22.10.2012
дата закладки 22.10.2012

посполитий

БЕЛЫЙ ИЗГОЙ

Я одинок...Я выбился из стаи.
Иль,может,стая бросила меня?...
Давно когда-то,на излёте мая
Под дубом старым вся моя родня
Совет держала.Встали братья-волки.
Урчаньем тихим и слюной с клыков,
Мне угрожали,шерстью вздыбив холки...
Рычите,скальтесь,рвите- я готов.
К моменту этому готовился с рожденья,
Ещё щенком я знал,что не такой как все...
Проклятье или дар- родился с шерстью белой...
И белизна не исчезала по весне.
Вот грозно взвыл вожак и серый круг сомкнулся,
Вот старший брат вцепился мёртво в бок,
Вот кто-то к горлу,ловко так , метнулся.
Но я ушёл...Рывок...Ещё рывок...
Я выжил,я не сдох...Хотя они не знают.
Зажили раны,затянулся рваный бок.
Я стал изгоем,больше нет возврата в стаю.
Да и зачем? Я ведь не так уж одинок...
Простор степи,лесная чаща,ветер,звёзды
Да круг луны теперь моя родня...
Им всё равно,плевать,их это не тревожит,
Какого цвета шкура у меня.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=371334
дата надходження 16.10.2012
дата закладки 17.10.2012

temapk

про церкву

* * *
Господи прости, що рідко я ходжу у церкву
Та написано, що церква має бути у мені
І від цього я засвічусь чи то померкну,
Судити Боже, Єдиному Тобі!
Прости Могутній, що не ходжу до храму
І не цілую я святі, розкладені ікони,
Що кожної неділі в душі не відчуваю драму
Прости, що на колінах не кладу поклони.
Прости, що рідко іду в Твою світлицю
І чую рідко півчих не по нотах співи,
Що штани вдягаю, а не чорную спідницю,
Що не молюся щиро Благочестивій Діві.
Прости, Володарю, що рідко я іду в святиню,
Що інколи кидаю пожертву скудну в миску,
Що не ставлю свічки, але щиро вірю,
Бог дав церкву людям, як малюку колиску.
Прости Боже, що рідко я іду до церкви,
Що рідко батюшці я душу відкриваю
Вона, кажуть, заспокоїть людські нерви…
Прости, що до Тебе я дороги інші знаю.

12.10.2008

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=370795
дата надходження 14.10.2012
дата закладки 14.10.2012

Крилата (Любов Пікас)

ЩЕ ВЧОРА

Ще вчора побивалася я так,
Що сум проник і звив в душі гніздечко.
Сьогодні пхалась радість, та однак
Закрила перед нею я сердечко.

Ще вчора нарікала, що одна,
Що крила мої складені буклетом.
Сьогодні доля розчерком пера
Підсовувала ряд нових сюжетів.

Читала я, та віри не йняла.
Мов листя, понеслися вони містом.
І гусінню скрутилася душа
В надії стать метеликом барвистим.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=364549
дата надходження 16.09.2012
дата закладки 16.09.2012

Бойчук Ігор

Як обирали Ананаса…

Ще не били рано дзвони
В церковній дзвіниці
Всі забувши забобони,
Пішли на дільниці.

Поспішали поставати
До клубу на ганок.
Ішли владу обирати –
У лютневий ранок.

Всі послухали дебатів,
Дана їм оцінка.
Було двоє кандидатів –
Чоловік і жінка.

Він – високий і телистий,
Яєчком підбитий,
Дужий, сильний і м’язистий,
Колишній “ЗЕКритий”.

А вона – худа, тендітна,
Родимка на носі.
На папері дуже бідна,
З колачем в волоссі.

Правий берег був за неї,
Лівий більш за нього.
Підтримували ті ідеї –
Лиш би не чужого.

Ой точились тоді сильні,
Важкі суперечки.
Продаватись були схильні
І за пачку гречки.

Хтось за їжу, хтось за гроші
Йшов голосувати.
Не важливо чи хороший –
Головне обрати.

Усі вправно повкидали
Бюлетні до урнів
І найкращого обрали –
Дурня серед дурнів.

Ох обрали! Ми дізнались...
Донбаського сина.
За якого об’єдналась
Уся Україна.

Ну і став він президентом,
Реформи проводить.
Користується моментом,
Порядок наводить.

Першим ділом конкурентів
Посадив в “холодну”,
Щоб не було претендентів
На владу народну.

Живе тепер в Межигір’ї,
Там собі газдує.
Голим ходить по подвір’ї
І “у вус не дує”.(с)

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=330920
дата надходження 17.04.2012
дата закладки 16.09.2012

ЕТ

Я внатурі кохаю тебе! What the fuck?

Ай, я знов п"ю чай, ти єслі шо вибачай...
Ти просто знай, шо я скучаю!
Мене не пре і не качає, те що ранок ми не разом зустрічаєм...
Мені серйозно, Дім, тебе не вистачає.
Чесно, не знаю чого зараз бачу те, що раніш не помічала.
Я казала тобі все, шо хотіла і не переживала.
А тепер якось тяжко, якось трохи не так...
Я внатурі кохаю тебе! What the fuck?

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=364196
дата надходження 14.09.2012
дата закладки 14.09.2012

присвячується найкращій людині на земні!)

Ти так раптово увійшов в моє життя!
І допоміг мені ожити…
Ти змінив менє буття,
Заставив просто жити!
Допоміг, розкривши крила, полетіти!
Заставив мріяти і щось таки хотіти…
Я дякую тобі за це,
За те, що увійшов в моє життя.
Допоміг повірити в це почуття!
За те, що поряд…
Що я сміюся…
І тепер нічого не боюся…
За те, що думаю про тебе.
За ці мої щасливі очі…
Я дякую тобі за те, що поряд, що існуєш…
І снишся ти мені щоночі...

P.S: я тебе люблю!

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=201341
дата надходження 16.07.2010
дата закладки 13.08.2012

Юра Васюта

зграя

Час від часу слова забуваю -
Не вживаючись в роль до кінця.
Не шукаю - ні стадо, ні зграю, -
Хоч там завжди є вільні місця.

Час від часу соромлюся втоми -
В окуляри ховаю синці.
Час від часу я хочу додому -
Там близькі мені навіть стільці.

Час від часу життя проживаю -
Воно завжди було - до лиця.
Не шукаю - ні стадо, ні зграю, -
Хоч там завжди є вільні місця.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=356462
дата надходження 10.08.2012
дата закладки 13.08.2012