Як так сталось, що ти на узбіччі,
Тільки мить – і усе шкереберть…
Не дивися безодні у вічі,
Там лише – божевілля і смерть.
Час знімати старі черевики,
Бо день для змін, напевно, настав,
Тільки чути із безодні крики
Тих, хто здався, зневірився, впав.
Тих, хто зрадив своїм ідеалам,
Хто боявся йти до мети,
Їх, напевно, не так вже і мало
І невже там будеш і ти?
Адже завжди існує вихід,
Це ж не світ примарного раю,
Бережи лиш серце, крихітко,
Ти сильна. Ти зможеш. Я знаю.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=362202
дата надходження 05.09.2012
дата закладки 05.09.2012
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 24.02.2012
***
Не міряйте сьогодні свою печаль снігвою,
Бо, може, завтра іній забуде про кришталь...
І одізветься сонце тремтливою струною,
І ноти золотисті сповиють сизу даль.
Підсніжником тендітним розпуститься надія,
Збираючи під крила розсипану жагу...
Зосталось трішки часу - і вже зазеленіє,
Пелюстками світання вплете в життя снагу.
Нехай сьогодні хужить і б’ється стужінь вперта:
То "на коня" розгульно хиляє ще зима!
Та вже небесна пошта квіткові шле конверти,
І швидко за дверима стрічатиме весна...
(18.2.12)
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=314915
дата надходження 18.02.2012
дата закладки 18.02.2012
я не романтик.
странно надеяться, что я влюблюсь,
как будто фанатик:
рассыплюсь, развеюсь и разовьюсь
по тоненькой ниточке,
чтоб разорвало меня по всем швам,
по выточкам.
нет, свое сердце я вам не отдам.
вы говорите,
что может писать только лишь тот,
кто горит, и...
знаете, вам ваша логика врет.
пишет в тетради
совсем не романтик, а тот, кому больно
кто, смеха ради,
узником стал словаря подневольным
хронической грустью
плачу я любви за свои творенья
пусто мне. пусто.
я проклинаю все эти виденья,
каждую рифму
переживаю всем телом дрожа.
по струнам, по грифу
хожу как по острому телу ножа.
отбросив все страсти
меж стихами и счастьем, судьбу не виня
я выбирала счастье.
но стихи всегда выбирали меня.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=238065
дата надходження 31.01.2011
дата закладки 17.01.2012
Закат утонул в воде.
Закончился долгий день,
Один миллиард людей
Закрывает глаза.
И будто бы сотни лет
Им так ожидать рассвет.
Рыдает в кисельной мгле
Ночная гроза.
А может им правда ждать
Отсюда до никогда,
Пока не сойдёт вода
С насиженных мест.
И им не вино и мёд
А полуметровый лёд
Покуда не рассветёт –
Потом и не здесь.
На самом краю земли,
Где солнце нашло залив,
Свободный от ветра, ливней,
Града и гроз,
В лучистой живой воде
Рождается новый день –
Один миллиард детей
Пускается в рост.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=256948
дата надходження 30.04.2011
дата закладки 22.12.2011