Сей листопад, як злодій на коні,
Він оббере до ниточки цю осінь.
Срібляста мряка зблисне у волоссі,
Як згадка про холодні, сірі дні.
Земля нап'ється сивого дощу
За день до того, як посипле з сита
Дрібні сніги зима несамовита.
І я печаль у небо відпущу -
Хай розгойдає горлицею вись,
Від сніговиці струшуючи крила.
Я чи не вперше осінь незлюбила!..
Думки, як пси побиті, розбрелись.
Цей до дірок затертий монохром,
І ця нависла над душею втома -
Так, ніби я відірвана від дому,
Як той листок забутий за вікном.
Мов пластилін, втрачає форму світ,
Піддаючись новим метаморфозам.
І паморозі біла целюлоза
Вкриває кисті закоцюрблих віт.
Сей листопад, як злодій на коні,
Він оббере до квітки, до травинки...
А там, гляди, і плазму неба вимкне -
І буде сніг.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=855279
дата надходження 20.11.2019
дата закладки 24.11.2019
Ще сизий світанок
не вмитий
парним молоком,
ще сплять ящірки
в незагребених
свіжих покосах…
А ти – навпростець,
як та ласка,
розплетена й боса,
аби притулитись
до сонця
вологим чолом.
Ще клепле
твій суджений
косу студену вгорі,
щоб зрізати трави,
що свідчили вам
проти ночі.
А роси такі,
що аж квітам
випалюють очі,
й подолок
твоєї лляної сорочки
змокрів…
Пташки
розспівали діброви
на всі голоси,
з надрізу
небесного лона
схід сонця кервавить.
А трави
тремтять під тобою,
розпатлані трави!..
І чути здаля,
як посвистує
лезо коси…
А промінь –
у пазуху,
промінь,
немов ланцюжок,
вплітається
поміж нитками
черлених коралів.
А ти,
витираючи піт,
берегами все далі,
все важче
і важче
дається повітря ковток.
А там,
де він косить,
поля,
мов рясне вишиття,
лисніє
на сонці гора,
перетягнута плаєм.
А він-то не знає,
мій падоньку,
він-то не знає,
що ти,
як та брунька,
в якій зав’язалось життя…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=798199
дата надходження 05.07.2018
дата закладки 05.07.2018
Отак і живу: від заходу сонця й до сходу
викреслюю знов без тебе дні і літа.
Так і живу - виглядаю із моря погоду
й оглядаюсь назад... наче ще й не жила.
Так і живу: бережу кожен спомин про тебе
не йму віри прогнозам , що буде гроза.
З дому вийду у сукні, тій що кольору неба
невпопад нині знову її одягла.
Так і живу: невпопад вже давно із собою
хочу прозу, а знову напишу вірша.
Так і живу. А мені би хоч крихту спокою
й ще каву на двох без цукру і молока...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=794982
дата надходження 09.06.2018
дата закладки 09.06.2018
Шепотіли збоку — богомільна...
Відрікатись — то не вірити в Христа.
Жінка повернулася повільно,
Посміхнулась на чужі слова.
Хтось сказав: вона люби́ть не вміє,
Скільки літ, а досі ще сама.
А у ній — весняні заметілі,
А у ній — заквітчана зима...
Співчували нишком — нещаслива.
Певно, доля випала за гріх?..
Вíрші із душі вона творила,
Їй здавався милим Божий світ.
Хтось казав, хтось говорив і мислив —
Різні ду́мки (писані й на слух).
Жінка, — наче небо променисте,
Доброти — повнісінький ланту́х...
Вся вона — залюблена й багата,
Мов осінній сад серед снігів,
А в душі вона була крилата,
Та ніхто збагнути не зумів.
Йшла собі велично світокраєм
І не раз верталася у юнь,
Де любов палала сонцеграєм,
Доброта — мільйонами відлунь.
Все на світі можна говорити...
Різні погляди у мудрих вчителів.
Жінка роздавала всім привіти
І людей любила на Землі.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=712219
дата надходження 14.01.2017
дата закладки 16.01.2017
Шепотіли збоку — богомільна...
Відрікатись — то не вірити в Христа.
Жінка повернулася повільно,
Посміхнулась на чужі слова.
Хтось сказав: вона люби́ть не вміє,
Скільки літ, а досі ще сама.
А у ній — весняні заметілі,
А у ній — заквітчана зима...
Співчували нишком — нещаслива.
Певно, доля випала за гріх?..
Вíрші із душі вона творила,
Їй здавався милим Божий світ.
Хтось казав, хтось говорив і мислив —
Різні ду́мки (писані й на слух).
Жінка, — наче небо променисте,
Доброти — повнісінький ланту́х...
Вся вона — залюблена й багата,
Мов осінній сад серед снігів,
А в душі вона була крилата,
Та ніхто збагнути не зумів.
Йшла собі велично світокраєм
І не раз верталася у юнь,
Де любов палала сонцеграєм,
Доброта — мільйонами відлунь.
Все на світі можна говорити...
Різні погляди у мудрих вчителів.
Жінка роздавала всім привіти
І людей любила на Землі.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=712219
дата надходження 14.01.2017
дата закладки 15.01.2017
Шепотіли збоку — богомільна...
Відрікатись — то не вірити в Христа.
Жінка повернулася повільно,
Посміхнулась на чужі слова.
Хтось сказав: вона люби́ть не вміє,
Скільки літ, а досі ще сама.
А у ній — весняні заметілі,
А у ній — заквітчана зима...
Співчували нишком — нещаслива.
Певно, доля випала за гріх?..
Вíрші із душі вона творила,
Їй здавався милим Божий світ.
Хтось казав, хтось говорив і мислив —
Різні ду́мки (писані й на слух).
Жінка, — наче небо променисте,
Доброти — повнісінький ланту́х...
Вся вона — залюблена й багата,
Мов осінній сад серед снігів,
А в душі вона була крилата,
Та ніхто збагнути не зумів.
Йшла собі велично світокраєм
І не раз верталася у юнь,
Де любов палала сонцеграєм,
Доброта — мільйонами відлунь.
Все на світі можна говорити...
Різні погляди у мудрих вчителів.
Жінка роздавала всім привіти
І людей любила на Землі.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=712219
дата надходження 14.01.2017
дата закладки 15.01.2017
Літо густе й пахуче,
тане квапливо серпень,
ніби смачний льодяник
в часу на язиці…
Вервиця днів збігає,
серце у грудях терпне,
спогади ще вчорашні –
дим у моїй руці.
В теплому лоні ґрунту
визріла вже картопля,
згодом холодне лезо
споре землі живіт…
Поміж дерев крадеться
вересень у пантофлях –
ніби навшпиньках вийшов
на полювання кіт.
Тане пломбірна кулька,
пружно вібрують оси,
сонце цілує очі
крізь полароїд лінз.
Літо моє пахуче
з ноткою абрикоси,
серце смолою плаче,
мов дерев’яний зріз.
Що ти мені залишиш –
теплий пресвітлий спомин?
Смак соковитих ягід,
вишень і кавунів?
Смалить медова спека
круглі тюки́ соломи,
кануть в сухій полові
мантри серпневих днів.
Стиглий цілунок літа –
спраглій душі відрада,
дрібка терпкої це́дри,
пахне мені й гірчить.
Серпню мій бурштино́вий,
я тобі дуже рада!
Вкотре на зламі вчуся,
як цінувати мить.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=681629
дата надходження 03.08.2016
дата закладки 21.08.2016
[img]http://imageinarts.com/wp-content/uploads/bulkimages-1452439040/Old%20Chamera%20Pink%20Spring%20Flower%20Vintage%20Wallpaper.jpg[/img]
Дощі хлюпочуть, гамірно уранці.
Потік автівок енно знавіснів,
капіжить сонце соком помаранчі.
Весна у місті. Місто у весні.
На светрах «принти» створюють усмішку,
відсутній погляд, кава і wi-fi.
Хвилина часу інсталює книжку,
швидке життя вирує як ручай.
Трамваї креслять коліями обрій
вистукують шаманський ритуал.
Старі балкони на будинках, мовби
п’ють небо з порцелянових піал.
Ідуть великі і маленькі принци
у темні будні в білих комірцях,
несуть троянди у прозорій плівці
і лише одиниці - у серцях.
[img]http://radchenko-anna.com/wp-content/uploads/2014/09/1480253_900.jpg[/img]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=657969
дата надходження 07.04.2016
дата закладки 12.04.2016
[img]https://pp.vk.me/c631522/v631522401/1e24a/AkqwcHIX6As.jpg[/img] [img]https://pp.vk.me/c629526/v629526401/34f2c/KoHy8X3BgMw.jpg[/img]
Буває так: все рухне і не склеїш,
І полетить до біса шкереберть!..
Не допоможуть ні казкові феї,
Ні клопотів нестримна круговерть.
І, мов на зло, ти вкотре вийдеш боса,
Коли розсипле доля бите скло…
Та, попри все, іди, не вішай носа,
Прояснюй затуманене чоло.
Нехай пресують будні, наче степлер,
І щупальцями штрикають до дір…
Лиш був би поряд кіт, м’який і теплий,
Гаряча кава, ручка і папір…
І вранішнього сонця теплий жмуток
У во́гкому квадратику вікна,
І кольору небесних незабудок
Надихана вітрами пелена…
Й до болю рідний голос в телефоні,
І трішечки здивоване «Привіт…»
В ту мить, коли до теплої долоні
Клубком ворсистим треться сонний кіт…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=654845
дата надходження 26.03.2016
дата закладки 28.03.2016
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 09.03.2016
Чи можна в смерть рушати навесні,
Коли повітря сповнене наснаги,
Жаги творіння, повне тої спраги,
Що створює саме життя? – Ба, ні!
– То є протиприродним, то є гріх,
Шепочуть тут і там. – Терпіти треба.
Колись молитви та й дійдуть до неба.
Тоді спасе Всевишній нас усіх.
Дійдуть… Колись… Можливо… Може й ні.
Минуть роки, забудуться образи
І сидячи за кухлем пива разом
З тюремником моїм співатимеш пісні…
А може з тими, хто мене зловив –
З вчорашніми героями Луганди,
Підстилками чужої пропаганди,
Які мене в Московію здали…
Ми толерантні – розумієм ми
І суддів – ну які ж вони бандити…
Така посада. Мусять засудити
Хай і безвинну. Серце лиш щемить
Від словоблуддя, від пустих очей,
Від відчуття огидної облуди,
Від тої толерантності… О, люде –
Не вибачають деяких речей!
Таких, як непорядність, як брехня,
Як ницість, підлість, боягузство, зрада,
І вже напевно, як те робить влада –
Чужа й моя – без сорому, щодня…
Політкоректність нині над усе –
Мій маршал, що мене послав на битву
Вже тисне руку ворога, й молитва
В устах його прощення всім несе.
З-за грат непросто боронить мій світ,
Бо є межа і за межею тою
Вмира надія, вбита пустотою
У душах людських…
Скоро яблунь цвіт покриє край мій любий…
Лицедії продовжать виголошувать промови
Своїм медоточивим язиком
Про скорий рай, про ріки з молоком,
Про те, як люблять вас…
О, суєслови! Слова пусті вбивають всі надії…
Чи можна в смерть рушати навесні?
Чи можна… Наче хто питає…
Нещирість в безнадію проростає
А без Надії як же тій весні?
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=649659
дата надходження 07.03.2016
дата закладки 09.03.2016
[img]https://pp.vk.me/c418922/v418922307/7aea/GOIwkePHIX4.jpg[/img]
Вздовж вуличок, полатаних калюжами,
Під хлюпання плаксивих ринв і стріх,
Ще від зими до решти не одужавши,
З душі не обтрусивши сірий сніг,
Іти собі, всміхатися, бо лоскітно,
Бо треться в шию теплий комірець!..
І думати: яке то щастя, Господи,
Що цій зимі вже близиться кінець!
Що до весни – якісь-там милі, клаптики,
Що лютий вже вичерпує резерв,
І світ мене ковтає, мов галактика,
І я пульсую в ньому, ніби нерв…
На повні груди, залпом, захлинаючись,
Вдихаю цей розріджений озон…
І тішуся від того, що не знаю, чим
Закінчиться передвесняний сон!..
І вірю, що весна оця намолена
До мрій нових наблизить хоч на крок,
Що ранок розвіконить і дозволить нам
Почати відлік… вже без помилок…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=647433
дата надходження 27.02.2016
дата закладки 28.02.2016
Всихають села, наче криниці.
Двори спустілі. Бур’яни. Розруха.
Не півні тишу будять – горобці.
Голосить скруха.
Автобуси забули ці шляхи.
І вибувають назви та адреси.
Викреслювали ж їх не вороги…
Суцільні стреси.
Покинуті назавжди…
«Перспектив
Немає, – зверху кажуть. – І не буде».
І хто ж отих чиновників ростив?
Бо тут – теж люди.
Ні школи, ні крамниці вже нема,
І до лікарні неблизька дорога.
У непотрібних на душі зима.
Тремтить тривога.
Забрали те, що дорогим було,
То й пам'ять роду знівечили, стерли.
Суха сльоза трима моє село.
Ще не померле…
12.02.2016.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=643333
дата надходження 12.02.2016
дата закладки 12.02.2016
Дихає товща моря спокоєм благодатним
Риби блакитноокі злегка гойдають штиль.
В ньому дрімає небо - сутінки переждати
І розіллятись вранці шовком прозорих хвиль.
Жадібними ротами риби хапають зорі,
Щоб на глибинах ночі ледь освітити путь.
Мушлі цілує небо, їм про вітри говорить,
Як вони попід сонцем на висоті цвітуть.
Годі про сонце, годі, час надійшов поспати,
Зблиснуть сріблясто спини, рівно напнеться гладь.
Дихає товща моря спокоєм благодатним,
Риби блакитноокі, небо і море сплять.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=641592
дата надходження 05.02.2016
дата закладки 09.02.2016
Розминулися, хоч так зумисно я нас пильнувала,
як собака побитий, зачаїний в чатах безсонно,
і не знала, а знала б, на віру прийняла б, що далі?
Може висадила б новий паросток на підвіконні...
Може б я змайструвала ладью і пустила у космос,
океанним субтитром між зір, поки зір не покинув,
може я б повплітала гірлянди з дитинства у коси
і носила блаженна до скибки кортогось загину?
Але ми розминулись і в часі, й у горі, й у щасті,
пролітали повз нас і новітні, й готичні профрази,
ми були то гортанні, то зовсім по-людськи ненасні...
Тільки ми розминулись. Ми так й не зустрілись ні разу.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=642622
дата надходження 09.02.2016
дата закладки 09.02.2016
[img]http://thumbs.dreamstime.com/t/tenir-le-caf%C3%A9-ou-le-th%C3%A9-chaud-par-la-chemin%C3%A9e-48856948.jpg[/img]
У тренді нині вогники блискучі,
щораз ялинки виростають у ціні.
Але слова: "чекаю", "дуже скучив" -
є найдорожчі у святковій метушні.
Зимове місто виткане з любові,
солодкі сирники печуться і млинці.
А в мене янголята паперові
крилаті тіні залишають на руці.
[img]https://www.stihi.ru/pics/2008/12/30/3208.jpg[/img]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=632248
дата надходження 29.12.2015
дата закладки 29.12.2015
Слова - Наталя Данилюк;
музика, запис - Микола Шевченко;
виконання - Марина Романович.
Дощ перестрів мене раптово
На тихій вулиці міській,
Де усміхались волошково
Весняні бісики з-під вій...
Де все було таким ще сонним
В обіймах ранньої весни...
Лиш розфіранчені балкони
Пливли в повітрі, як човни,
А вітер дмухав на вітрила
З легкої диво-органзи.
І я віршами говорила,
Виймала слово зі сльози,
І лікувала наболіле,
Допоки дощ оцей не вщух.
А краплі бісером летіли
І шелестіли біля вух.
Я затуляла теплі груди,
Немов боялася, що хтось
Тепло в душі моїй остудить...
А з неба свіжого лило́сь
І обмивало все на світі:
Тривоги, біль і гіркоту...
І стін зволожене графіті,
Мов розтікалось на льоту.
І так хотілось розгубити
У цій мандрівці дощовій
Все відболіле й пережите!..
Але найдужче... Образ твій...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=629470
дата надходження 17.12.2015
дата закладки 18.12.2015
Два янголики бавились у піжмурки
у скверику, де випав перший сніг,
котилися під ноги людям іскорки,
та люди не завважували їх.
А янголики бігали, сміялися,
розбризкуючи всюди щирий сміх
ясним відлунням, люди ж не спинялися,
затято не закмічували їх.
Та янголики вперто чудотворили,
горнулися довірливо до всіх,
виліплювали сніжки підбадьорливі
з надією, що хтось помітить їх.
І янголики врешті засмутилися,
коли вже вечір стишено приліг,
байдужістю людською потомилися,
ніхто-ніхто за день не визрів їх!
Сльозинки заіскрилися під віями,
і, звісно, що ніхто не витер їх...
Два янголики стали сумновіями
у скверику, де випав перший сніг.
І лиш тоді, як сонечко всміхається,
спадає тихим відлиском до ніг,
два янголики інколи ще граються,
хоча й ніхто з людей не бачить їх...
(14.12.15)
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=629076
дата надходження 16.12.2015
дата закладки 17.12.2015
[img]http://www.goodwp.com/large/201108/19659.jpg[/img] [img]https://pp.vk.me/c7005/v7005154/8ffc1/x7H-nTbtP1A.jpg[/img]
А снігу нема… Вже і грудень дорогу прослав йому,
Вже паморозь-пудру розсипав: ступи та й іди…
І крига тонка, як поличка у креденсі давньому,
Рипить під напором сріблясто-дзвінкої води.
Напудрені віти духмяної хвої, колючої,
Морозне повітря гойдають – і чується скрип…
Дерева мої безголосі, чи й вам надокучили
Такі недоречні зимово-сумні кольори?
Клубочиться подих – це я видихаю жалі свої,
Вдивляюсь у річку, немов у розбите трюмо…
Допоки мене ти триматимеш вперто на відстані
Півкроку, півзойку, півдотику, чуєш, зимо?
Кому твої ткалі готують полотна розніжені,
Для кого у домі твоєму наткали красот?
Цей ранок безсніжний, як лезо пекуче, як ніж в мені!..
Прокручую вкотре окремий якийсь епізод:
Неначе навмисне хтось просто ввімкнув на “repeat”* його…
Здавалось, доросла, давно вже не вірю в дива́…
Та хочеться ди́ва – простого, наївного, світлого,
Як пригорщі свіжого снігу за крок до Різдва!..
[i]*Repeat (англ.) – повтор.[/i]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=628947
дата надходження 15.12.2015
дата закладки 17.12.2015
[img]http://s24.postimg.org/6opm0zuud/NQt_Se_Sw8t_Ao.jpg[/img]
Серпневі дощі відзвучали сонатою Баха,
У повені неба вчувається тужне “курли”…
І серце моє – перетинчастокрила комаха –
Засне до весни у янтарному згустку смоли.
Бадилля сухе шурхотить, мов лушпиння цибулі,
На одрі жертовному сонцю віддавши всю кров…
Скінчили свій лік і раптово замовкли зозулі,
Втопилось відлуння в гущавині темних дібров.
Тремтять і срібляться на стеблах тугі павутини –
Химерні ловці-амулети призахідних снів,
Упіймане листя гойдається пір’ям совиним
І серпень закурює люльку, усівшись на пні.
Світанки стають холоднішими в горах на градус,
Тонка горловина клепсидри висмоктує час,
На теплому фоні пастельно розмитого саду
Вже осінь у хутрі рудому позує в анфас.
В її теракотових пасмах сюркочуть цикади,
Горять самоцвітами палко живі кольори!..
Я з літом іще не прощаюся, чуєш, мій саде?
Хоча і завдячно приймаю осінні дари.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=602321
дата надходження 26.08.2015
дата закладки 26.08.2015
/ДИПТИХ/
І
Великдень святкує не вся Україна,
Хоч паска на кожнім столі.
Бо десь не діждалися батька чи сина —
Лежить у холодній землі.
Христос вже Воскрес, а в душі іще Страсті,
Цілунок від Юди пече.
Вражаючі, весно, у тебе контрасти :
Там квіти, тут куля в плече.
Там дзвін Великодній, тут дзвін похоронний —
І що голосніше луна?
Та вірю: вже скоро в сяйливій короні
Гряде Перемоги весна.
ІІ
Вже й бузьки прилетіли, а дощ — немов осінній.
Холодна сіра мжичка, і вітер до кісток…
Вкраїна, як ніколи, чекає Воскресіння,
Чекають навіть квіти, не тулять пелюсток.
А на поля упала голодна воронія
Та й землю розгрібає, вискубує шафран…
Вкраїна, як ніколи, потребує Месії,--
Їх тисяча в шпиталях карається від ран.
Вже сталося, Вкраїно. Вкотре тебе розп’ято
І зраджено в твоїх же вишневеньких садках.
О Боже, скільки можна і падати, й вставати,
І тугою за Сином спливати у віках?
Та знов у небі чути блакитні передзвони,
І навіть залпи «Градів» стихають на той час.
Йде по землі Великдень з бриндушкою в долоні—
Вкраїна воскресає у кожному із нас!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=587885
дата надходження 16.06.2015
дата закладки 16.06.2015
[img]http://amg12.narod.ru/olderfiles/1/854248168.gif[/img]
[i]"Лицем до сонця..."[/i]
[i]В. Савелюк[/i]
Слухати б дощ, але вікна зашиті у пластик,
По́встю тугою затягнута вмита блакить…
Хочеться вийти і, в небо стрибнувши, упасти
І прокричати на Всесвіт “Мені не болить!”.
І полоскати долоні у зливі червневій,
В пахощах мокрих ірисів, бузку й полуниць!
Взяти й пірнути у трави м’які перкалеві,
Слухати небо й лежати собі горілиць…
І відмахнути думки непривітні й понурі,
Мов комашню надокучливу… Гнати в обхід!..
Навіть у час найчорнішої грізної бурі
Треба обличчя своє повертати на схід.
Звідти і сонце народжує кожен світанок,
Звідти й веселку прядуть сивогриві дощі!..
Вибіжиш босою в час післягроззя на ґанок –
Літо полоще в калюжах тремкі промінці!
Глянеш довкола – які ж бо разючі контрасти:
Скільки життя у природі і штучності в нас…
Поки небесна блакить не зашита у пластик,
Слухаю дощ… І спиняють годинники час.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=585490
дата надходження 05.06.2015
дата закладки 14.06.2015
[img]http://img1.liveinternet.ru/images/attach/c/2/73/560/73560979_88cc043c99803370original.jpg[/img]
Поговорімо
мовою листів,
у них ніколи
не були лукаві.
Ясмин у вікна
тихо шелестів,
коли писали.
З Вашої постави
спадало, наче
дихання тепло.
Папір пломбіром
танув серед літер.
Ікону сонця
небо зодягло
у рушничок
барвінкового літа.
Чорнила як смородина густі
і натиск пальців –
хвилювання зриме.
Цей світ мені
безлюднів і пустів.
Без Вашої спонуки.
Говорімо про каву,
що зварилася в червінь*,
про те, що не забути
і не стерти.
І визріє із пуп’янка ясмин,
як лист у білосніжному
конверті.
Червінь - яскраво-червоні барви на чому-небудь; багрянець
[img]http://www.fresher.ru/images4/citaty-iz-pisem-klientov-nemeckix-i-shvejcarskix-straxovyx-kompanij/1.jpg[/img][img]http://www.mknp.ru/netcat_files/userfiles/2/1708936-bigthumbnail.jpg[/img]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=581713
дата надходження 17.05.2015
дата закладки 17.05.2015
Може забіжиш яко́сь на каву
В мій пропахлий цвітом тихий сад,
Розкуйовдиш вишню кучеряву,
Обтрусивши листя від цикад…
Не щоки торкнешся поцілунком,
А моєї спраглої душі,
Забринить щасливе серце лунко,
Наче бабка* десь, у комиші…
Ні, воно не викаже любові,
Мов дитина, втішиться тихцем,
Тільки очі ніжно-волошкові
Обів’ю́ть теплом твоє лице…
Захололу каву в порцеляні
Молоком розбавлять пелюстки ─
І нехай! Вуста від щастя п’яні,
Бо вдихають подих твій легкий!
[i]*Бабка ─ стрекоза.[/i]
[i]Ілюстрація: Anna Emilia Laitinen[/i]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=581449
дата надходження 15.05.2015
дата закладки 15.05.2015
[i]Присвячується усім вірним псам…[/i]
Він, як вірний пес, охороняє свого Хазяїна від усього, що видається йому загрозливим. Коли хтось посміє глянути НЕ ТАК на Господаря, одразу десь обік себе чує злісне собаче гарчання. Коли ж має місце НЕ ТЕ слово, недобромовець топиться у скаженому гавкоті. А, якщо хтось наважиться перечити істинність зробленого чи сказаного Хазяїном, вірний цербер без непотрібних сумнів кидається на противника і навіть може покусати. Хоча таких прецендентів ще не було. Поки що він тільки гарчить і гавкає. Правда, інколи дуже голосно.
Він – таки вірний пес. А як бути не вірним, коли Хазяїн його любить, милує. Он кинув нещодавно до ніг добротну, смаковиту кістку. І то не обглодану, аж голо-вилизану, а таку, на котрій ще купу м*яса можна видобути. Тепер він постійно тягає у пащеці сю кістку, аби добре видно було Хазяйську прихильність. Про це свідчать клаптики м*яса, котрі він передбачливо зжер не повністю, адже ті переконливо засвідчують особливість відносин між ним і Хазяїном. Дарма, що у тих клаптиках вже починають плодитися хробаки і неприємний запах змушує довколишніх затуляти носи. Ну, принаймні, тих, котрі ще не розучилися вловлювати відразливий сморід гнилизни.
Але він, як вірний пес, цим не переймається. Коло вірнособачих переймань замкнене на тому, щоб нічого не загрожувало доброму, милостивому Хазяїну. Навіть, коли той відверто неправий, ніхто не має права на те, щоб вказувати на цю обставину. Бо, коли наважиться – щонайменше буде оббризканий слиною його лютості. Він же вірний пес для свого Хазяїна!
А що ж на те Хазяїн? Хазяїну, звісно, лестить така вірність Його пса! Ще би! Можна інколи навіть не відкривати рота для малосущих пояснень – усе прогавкає чи прогарчить він. Господарю навіть цікаво спостерігати збоку за такими виставами, коли Його пес кидається на справжніх, а, бува, й вигаданих недругів, щоб довести їхню облудливість. Тоді у Господаря мимоволі за спиною починають рухатися маленькі прищики уявних крил.
Проте, вірний пес не відає, що Хазяїну мало його такого одного. Як би воля Господаря, то Він оточив би себе цілою зграєю, котра гавкала б і плювалася б на всіх, хто сміє дивитися чи говорити щось НЕ ТЕ у Його бік. Він би тоді міг остаточно розслабитися і бути певним, що кожний Його крок – благодатний і благословенний небом.
На щастя (чи на біду) вірний пес цього не знає. Як і не знає того, що Хазяїну не вистачає лише його одного язика, котрий запопадливо вилизує хазяйські пальці. Знову ж таки, якби воля Господаря, Він би розчепірив якнайширше свої пальці, аби кожен був облизуваний окремим язиком. Навіть пальці на ногах він би розчепірював так само і Йому було б вельми приємно спостерігати за тим, як десятки вірних псів гарчать, дряпаються і кусаються, за право доторкнутися своїм слинявим язиком до Його не обрізаного, брудного нігтя.
І що б тоді залишилося першому вірному псові? Казитися від люті? Скажено гавкати і кусатися, аби відстояти привілегію на одноосібне вилизування? Чи може прийшлося б гарчати вже на Хазяїна, котрий не грішить такою ж самою мірою вірності до свого вірного пса?
То може варто вірному псові задуматися над власним становищем? Може пора нарешті зробити висновки щодо особистого світобачення і світовідчуття? А ще усвідомити просту істину, що кожен має мати свої погляди, свої переконання. А отже й він не обділений власною думкою щодо багатьох речей. В тому числі й до того, ЩО каже і ЩО робить його Господар. Чи до того що НЕ ТЕ висловлюють у бік Хазяїна інші, наразі нагло обгавкані ним, хазяйським вірним псом…
Адже справа може піти далі розпорошення хазяйської уваги на когорту інших, таких самих вірних, псів чи збайдужіння до поки що єдиного. Він може гидливо зморщити носа і викинути на смітник запопадливого цербера і забути про нього назовсім. Бо є ж другі – не менш підлабузливі, лизючі, а мо* й улесливо-запопадливіші особини, ще остаточно не видивлені, не прочуті і тим такі хороші і обнадійливі. Бо ж невідоме завжди притягує.
Та він, як вірний пес, не думає про це. Принаймні поки що…
А тому знову і знову той, хто сміє дивитися НЕ ТАК чи говорити щось НЕ ТЕ на адресу Хазяїна, чує обік себе загрозливе гарчання або голосний гавкіт. А подекуди й відчуває острах бути покусаним…
14 травня 2015 р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=581114
дата надходження 14.05.2015
дата закладки 15.05.2015
А ти мене згадай, коли у сни
Скрадається лавандовий світанок,
І вузлик сонця натяком весни,
Отим найпершим сподіванням стане.
А ти мене згадай, коли думки
Не повернути в пересохлі русла.
Тоді в садах минулого таки
Останній спомин вітер не обтрусить.
А ти мене згадай. Згадай мене,
Коли не можна і коли запізно,
Коли пір*їнка думки промайне,
Які ми рідні і які ми різні.
27.02. 2015
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=562890
дата надходження 27.02.2015
дата закладки 13.05.2015
[img]http://muzmix.com/images/songs/80856/2.jpg[/img] [img]https://cs7058.vk.me/c540102/v540102906/5a637/WIDDvCydRpI.jpg[/img] [img]https://pp.vk.me/c625823/v625823731/28078/z0gGP25U6Es.jpg[/img]
Травню, поклади мене на музику –
Ніжно-ніжно, нотками весни…
Вже бруньки, зав’язані у вузлики,
Вибухнули вицвітом* лляним.
День, як вулик, бджолами махровими
Аж гуде і хлюпає увись!
І гаї милуються обновами,
Травню мій бузковий, подивись!
Доторком розбурхай сонні клавіші,
Випусти крилатий нотний рій
І вербові струни найяскра́віші
Підіграють музиці твоїй…
Мій натхненний звабнику і злодію,
Це для нас весна полотна тче!
Поклади мій настрій на мелодію,
А долоню теплу на плече.
[i]*Вицвіт (діал.) – цвіт.[/i]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=578484
дата надходження 02.05.2015
дата закладки 02.05.2015
Якщо за життя не створюєш власний світ, то просто обслуговуєш чийсь.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=568173
дата надходження 21.03.2015
дата закладки 25.03.2015
Мамо, не плач, я повернусь весною
( присвячую матерям загиблих героїв)
Мамо, не плач. Я повернусь весною.
У шибку пташинкою вдарюсь твою.
Прийду на світанні в садок із росою,
А, може, дощем на поріг упаду.
Голубко, не плач. Так судилося, ненько,
Що слово бабуню вже не буде твоїм.
Прийду і попрошуся в сон твій тихенько
Розкажу, як мається в домі новім.
Мені колискову ангел співає
I рана смертельна уже не болить.
Ти знаєш, матусю, й тут сумно буває
Душа за тобою, рідненька, щемить.
Мамочко, вибач за чорну хустину
За те, що віднині будеш сама.
Тебе я любив. I любив Україну
Вона, як і ти, була в мене одна.
Оксана Максимишин-Корабель
12 лютого 2014р
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=479241
дата надходження 13.02.2014
дата закладки 20.02.2015
[b](з циклу "Різдвяне")[/b]
[i][b]Нова радість стала,
Яка не бувала…[/b][/i]
Та не було сьогодні ані старої втіхи, ані нової радості у господі Параски. Не мала чим тішитися цего року – ой не мала! Най би скарав Бог кожного з тих нечестивців, хто не гребує забрати у зболеної жінки найсвітлішу надію, хто тисячі таких, як вона, одиноких матерів, лишає без останньої іскри тепла, любові, сподівання, доживати віку на самотині зі своїм горем і тяжкими думками!
Забрали у Параски сина цего року. Забрали навіки і вже ніколи їй не буде ані весело, ані добре, ані святочно. Вже до останнього подиху буде носити у собі глибу чорної, холодної біди, котру неможливо вибілити, не під силу відогріти.
Спочатку спалахнув Майдан – Майдан Гідности – у Кийові. Не могла не пустити свого Павлика туди, бо гідністю не торгуються, бо гідності не стороняться, бо гідність вимагає того, аби її відстояти. А коли то ще гідність твого народу – цілої країни – навіть нема що думати-гадати!
Поїхав. Був на барикадах, був на Інститутській, цілими днями щогодини співав Славень, страшними ночами стояв лицем до лиця з беркутнею, не даючи прорватися до осердя Майдану. Був у будинку Профспілок, світив своїм ліхтариком на концерті Вакарчука, співав гімн рідного народу разом з усіма майданівцями в першу хвилину нового 2014-го. І колядував того року теж на Майдані. І вечеряв там же. Але ж ВЕЧЕРЯВ!
А цего року вже не вечеряє. І на́рік не буде. Вже ніколи не буде вечеряти, і ніде! Хіба, що на Небі за Отчим столом…
Великі солоні краплі падали у немедову Парасчину кутю – не додала меду, бо хотіла, аби гірко їй було і на смак, аби несолодко. Досипала би ще перцю до тої куті, аби в горлі пекло адським вогнем, так, як пече на серці – може би перепекло, може би тілесна мука заглушила душевну і хоч на мить стало легше. Але чи хотіла Параска полегші? Чи хоча б щось їй зараз хотілося, коли утратила єдиного сина, єдину опору, єдину надію свою на все життя?!
Не втримала Павлика і тоді, коли почалися вогні на Сході. Та й чи могла щось вдіяти? З Майдану приїхав на тиждень, потім більше не був дома, аніж був. А там поставив перед фактом, що іде у добровольці.
Господи, як Параска плакала, як просила сина не йти, ніби чуло серце материнське щось недобре! Але Павло мовчки витирав сльози матері, мовчки витирав свої, а потім безперервно повторював тільки одну фразу: "Мамо, простіть, інакше не можу...".
Таки пішов. Від ротації відмовився: казав – я вже навчений, а інший поки навчиться, час мине, а тут треба обороняти-відстоювати кожний, дорогий серцю, сантиметр Української Землі. Час від часу телефонував Парасці, заспокоював – казав, що все добре, що не мерзне (навіть коли було 20 градусів морозу, говорив, що не змерз!), що не голодний (навіть, коли був на передовій коло Дебальцево, куди волонтери заледве могли доставити хоч якісь харчі!), запевняв, що ще трохи і перемога буде за ними (а в цей час уже далеко не перша колона, так званої, російської гуманітарки висвічувала білими боками на кордоні!).
А нині його нема – нема її дорогого Павлика, і вже ніколи не буде! Три тижні тому навіки віддала свою дорогу дитину чорній землиці, холодній землиці. Були побратими, було чи не все село на похороні, були урядовці з району, навіть з області якийсь пан щось там говорив. Але Параска добре того не чула. Не чула нічого ні поза собою, ні у собі. Бо оселився тільки один великий біль у її серці, здавалось, більший за все виднокілля неба і землі, за все безмежжя відчуттів – незміряний нічим біль утрати.
Не вивели з темного заціпеніння Параску ані поштиві постріли, коли опускали домовину у яму, ані перша грудка замерзлої землі, що відухнула глухим звуком, ударившись об кришку синової труни...
Слабенький вогник свічки вже долав останні краплі воску. Вечеря схолола – Параска так і не змогла торкнутися її. Та й і яка там вечеря? Несолодка кутя і суха картопля, навіть не пообирана від лушпиння? А ще грибна юшка – юшка мусила бути, бо її так любив Павлик! Зо три рази додавала добавки, поки вечеряли…
Ще трішки і свічка догорить, ще трішки і кімнату поглине темрява – така сама чорна, як мука у Парасчиному серці. І буде чорно, чорно і тихо навіть тоді, коли під вікно прийдуть колядники (не будуть обминати хату Героя України!), аби звістити про «нову радість». Але нема вже для передчасно постарілої Параски ані радості, ані доброї новини – най Бог простить, – нема і вже не буде! Не в її господі, не в її серці, а десь інде –
[i][b]Над вертепом звізда ясна
На весь світ засіяла![/b][/i]
[i]Січень 2015 р.[/i]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=551905
дата надходження 15.01.2015
дата закладки 16.01.2015
[img]http://jijour.com/wp-content/uploads/2011/12/pozdorovlennya-na-rizdvo.jpg[/img] [img]http://jijour.com/wp-content/uploads/2011/12/novorichni-pozdorovlennya.jpeg[/img] [img]http://jijour.com/wp-content/uploads/2011/12/virshi-vitannya-na-rizdvo.jpg[/img]
Гірські вітри збудили заметіль,
Крильми тріпоче лебідь білоперий!..
Сніжинно-візерунчасті химери
Злітаються роями звідусіль.
На блискітками вкритій білизні́
Слідів чужих присипані мережки...
За стріху зачепились, мов сережки
Бурульки кришталево-осяйні.
Так прибрано і чисто ─ все до свят:
І затишок, і щедрість, і турбота.
Припудрилась ялинка біля плота,
Чекає на різдвяний маскарад...
Коли строкаті вервиці вогнів
І дощику вплетуться в пишні віти,
І голосом карпатської трембіти
Святе Різдво озветься вдалині.
Важким був рік: і відчаю, і втрат
Йому не бракувало... Дай же, Боже,
Забрати у Новий усе хороше,
Що приведе з собою низка свят!
І запалити в кожному вікні
Зорю пресвітлу віри і надії!
Хай заметуть ці щедрі сніговії
Обпалені війною чорні дні...
Нехай новонароджене Дитя
Благословить кожнісіньку родину,
Чиї батьки й сини в тяжку годину
Стоять на варті миру і життя!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=547488
дата надходження 30.12.2014
дата закладки 01.01.2015
[img]http://cs623627.vk.me/v623627689/cabc/LT0-2ZDJJfc.jpg[/img] [img]http://cs7050.vk.me/c623321/v623321564/10e90/FEskYzU6Q90.jpg[/img] [img]http://cs7050.vk.me/c540103/v540103614/65af6/Zwzv4jm3g40.jpg[/img]
Вже й зима надбала хуртовин
І діброви міряють обнови.
Ніби угорі прорвало млин -
Небо сіє борошно зимове.
В білій пудрі змерзли ліхтарі,
Іній закосичив туям вії,
Паленіють пишні снігурі
Яблуками у густій завії.
У спітнілій рамочці вікна
Вгадую розмиті силуети,
І сліди згортає білизна,
Засипає, ніби трафарети.
Довгожданна радісна пора
З присмаком ванільно-мандаринним!
Золотить блискуча мішура
Колючки патлатої ялини,
Що притихла в нашому дворі
І мовчить в очікуванні дива...
Кучугура ген на димарі,
Мов сова сердито-полохлива,
Примостилась - і ні пари з вуст,
Лиш у пір'ї блимають очиська.
Під ногами чутно снігу хруст -
Вгадую, що ти вже зовсім близько...
Скрипнувши дверима, зазирнеш,
Обтрусивши комір од сніжинок!..
І розсиплеш радощі без меж
Пахощами свіжих мандаринок.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=543492
дата надходження 13.12.2014
дата закладки 14.12.2014
Вже літак. One way ticket, звісно.
Неповернення обрій твій.
Всюди люди з одного тіста,
Як наважився – то не стій.
А думки - як скажені оси:
Ні, щоб думати наперед,
То вони у дитинство просять,
Де сорочку мама пере.
Де по бузькові – на копиці,
Де по квітоньці – на стеблі,
Де найбільше, що накопичив,
У долоні вкладеш малі.
Де по дідових зморшках вкотре
Родоводу основи вчив,
Поки вечір червоний котить
Кругле сонце в село між нив.
Де слова – баранці на празник,
Де ріка – супокій часів…
І полинув би серцем зразу,
Але …ти у літак вже сів.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=500215
дата надходження 20.05.2014
дата закладки 05.12.2014
[img]http://cs7009.vk.me/c540103/v540103614/62f12/-f-6oXC-X4M.jpg[/img] [img]https://fbcdn-sphotos-h-a.akamaihd.net/hphotos-ak-xpf1/v/t1.0-9/10417460_577476412352032_7608391884958944755_n.jpg?oh=e8c0f5261b3277f3e83f5d76ffaf4a75&oe=5502A76D&__gda__=1427875591_72b1c78e761b325f6730831b32319f07[/img] [img]http://cs7009.vk.me/c622820/v622820913/a8e8/rlg2LQUYZWY.jpg[/img]
Притрусило пудрою легкою
Листопадом випрані плаї,
І пірнули в купіль супокою
Мовчазні оголені гаї.
Де-не-де поцвіркують синиці,
Чубляться пискливі горобці
І гойдає вітер годівниці
На гілках, неначе каганці.
Нависає ковдрою важкою
Сиве небо. Гранули краплин,
Наче бісер, обліпили хвою.
Інею тендітний серпантин
Замережив білопавутинно
Мокрі віти й шишки-їжачки.
День чи два – обсипляться жасмином
Хмар пухкі шовкові подушки.
Вдарить в очі свіжими снігами,
Від морозу дихання зіпре́!..
Зарипить приємно під ногами
Білизна́, немов білковий крем!
І, зігрівшись кавою терпкою
В затишній кав’ярні край вікна,
Я пірну у купіль супокою,
Від краси зимової хмільна!
Розчинивши пінку в порцеляні,
Наслухати буду залюбки,
Як шустять* у дні передріздвяні
Ласими цукерками думки.
[i]*Шустіти - шурхотіти. [/i]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=540734
дата надходження 01.12.2014
дата закладки 01.12.2014
Що ж то коїться між нами, брати-українці
Що ж то коїться між нами, брати-українці?
Хто сусіду во лжі топить, а хто і в гноївці.
Брат на брата ножа точить, інший плюне в душу,
А той мислить: хоч не з'їм, та вкусити мушу.
Що ж то діється між нами, як то далі жити ?
Один лізе у парламент, щоб собі вгодити.
Другий бреше, наче пес й не ховає очі,
Він тебе, як бідну липку обідрати хоче.
Що ж то сталося із нами, чи гонор згубили?
А чи совість, щоб мовчала, у собі убили.
Один гине на війні, другий - бенкетує,
За мільйони людських грошей весілля справує.
Що ж то буде з нами потім, як спитають внуки:
Чом ви земленьку віддали у чужії руки?
Де ви були, чом ви спали у тепленькій хаті,
Як лани вам плюндрували москалі прокляті?
Що ж то сталось українці... Зчерствіли коли?
Боже, дай нам буть Народом і стати Людьми.
Оксана Максимишин-Корабель
31 жовтня 2014 р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=533758
дата надходження 31.10.2014
дата закладки 01.11.2014
Це інша осінь, мокра і понура,
Крізь сітку мряки глипає з-під брів...
Вже поріділи пишні шевелюри
У кленів молодих і яворів.
Обсипалось оздоблене убрання
І пліснява покрила теплу мідь,
Бринить в гаю мелодія прощання
Між голих неприкритих верховіть.
Це інша осінь - зраджена коханка,
Загорнута в пожухлий кашемір...
Минулася жовтнева лихоманка
І золото зотліло, мов папір.
Ах, золото!.. На вигрітій долоні
Тремтить листок - загублене крило...
Які ж оті дерева безборонні
У дні, скупі на сонячне тепло!..
У час, коли важкі кудлаті хмари
Торочаться на во́вняні нитки
І тріскають тендітні капіляри,
Знекровлюючи листя і гілки.
Це інша осінь - тріснута лампада,
Вже майже спорожніла, не жахтить
І проситься в обійми листопада,
Щоб душу відігріти хоч на мить...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=532293
дата надходження 24.10.2014
дата закладки 25.10.2014
Мій жовтень – листоноша чарівний.
Невільник часу і чужих історій.
Розносить людям і яскраві сни,
І дощ в конвертах, і холодні зорі.
Мій янгол. Сум багряно-золотий.
Збирає втрати, підсумки і драми –
Гербарій боротьби і самоти.
Іде до раю грішними садами.
Моє натхнення. Мій далекий друг.
Лиш спиниться на хвильку – і в дорогу.
Летить у вікна чар осінніх рун,
Римує вітер слізні епілоги.
Моя свобода у полоні мрій…
Щодня втрачаю і знаходжу знову
Твій вічний сенс – примирення стихій,
І цю любов, солодку і тернову.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=529630
дата надходження 13.10.2014
дата закладки 13.10.2014
Карпатський ліс. Готичні цитаделі
Смереками втікають догори.
Вже де-не-де шафранні акварелі
Позолотили клени й явори.
Гірська стежина, всіяна голками,
Між валунів холодних поповзла,
Берізка юна тягнеться гілками
Крізь гущину́ у пошуках тепла...
Її листочки - крильця невагомі -
Лоскоче пряний подих вітерця.
Тополя заплела у коси промінь,
Їй золото осіннє до лиця.
Гриби свої беретики вощані
Ховають у намітці листовій,
Сочаться сонця полиски медвяні
Крізь опаха́ла хвойних темних вій.
Ген по горі високій і плечистій
Розлила осінь теплий теракот...
У тиші цій намоленій і чистій
Душа радіє бе́зміру щедрот!..
І так відрадно серцем доторкнутись
До цих тополь, смерічок і беріз!..
Вже вкотре мною пройдені маршрути,
А ніби вперше забрела в цей ліс...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=527005
дата надходження 30.09.2014
дата закладки 01.10.2014
Поважний жовтню, пане мій ласкавий,
Як личить вам оливковий наряд!
Ну, запросіть на філіжанку кави
Самотню пані біля ліхтаря...
Вона така розгублена і мила,
В руках потерті рукавички мне,
Тріпоче, мов метеликові крила,
На вітрі теракотове кашне.
Погомоніть про те, про се, мій пане,
Під шурхіт падолисту і газет,
Під брязкання металу й порцеляни
Послухайте розчулений кларнет.
Хай ваша пані теплими вустами
Пригубить кави терпкість запашну
І загориться іскорка між вами,
І затеплі́є погляд пані... Ну!..
Побудьте трішки звабником принадним,
Даруйте компліменти і вірші,
Хай подих тютюново-шоколадний
Здіймає ураган в її душі!..
Летять думок розірвані конверти...
Та хто там знає, може й неспроста
Чомусь вам личить стриманість уперта,
А вашій пані - скромна простота...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=527235
дата надходження 01.10.2014
дата закладки 01.10.2014
Урвала голос ві́трова трембіта
І цвіркуни розпирскали пісні...
Залиш мені медову краплю літа
У гущі кави, чорно-смоляні́й.
Нехай мені розвидниться раптово,
Коли ти будеш десь по інший бік,
Заграють барви тепло-кольорово
В моїй осінній лагідній журбі.
Коли туман моло́ками густими
Стече в багряне прядиво дібров,
Я заплету свої журливі рими
У світло-ніжний спомин про любов.
Княгиня-осінь, горда і вродлива,
Розсуне штори сивої сльоти...
Залиш мені маленьку краплю дива
В сім океані смутку й самоти.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=522194
дата надходження 08.09.2014
дата закладки 21.09.2014
Старенький Бім, кудлатий, ніби хмарка,
Спокійний погляд, мудрий і сумний...
Ще наші сни ховаються у шпарки
І пахне пам'ять подихом весни.
Яким ти був – кумедним і зухвалим,
За спритним вітром нісся навздогін!
І росянисті трави лоскотали
Тебе, мов мавки, із усіх сторін.
А як удвох ховалися від хвищі,
Обтрушуючи краплі, мов разки,
І порпалися на старім горищі,
Де ночували бабині казки!..
І здмухували у небесну просинь
Кульбабок парашутики чудні,
Пірнали у розніжені покоси,
Шугали невгамовних цвіркунів!
Старенький Бім, кудлатий, ніби хмарка...
Невже й тебе завихрив листопад?
І не знайти чудесного дзиґарка*,
Що дні твої відміряв би назад?
Та стрілки вже повернуто на зиму
І я в очах уловлюю твоїх
Ні, не якусь тривогу незбориму,
А тихий смуток, чистий, ніби сніг...
[i]*Дзиґар, дзиґарок (заст.) – годинник.[/i]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=524252
дата надходження 18.09.2014
дата закладки 21.09.2014
Пече так в душі в глибині,
Що хочеться зброю узяти
Й за всіх матерів і синів –
Стріляти, стріляти … стріляти!
У поле, у небо, у яр…
Звільнити від ворога землю.
І вигнати геть яничар…
Й нарешті, уже …«відокремлю».
О, Боже мій милий, чи ж я
Зумію, так просто, стріляти?!
У кожного ж людське ім*я
Й дорога до рідної хати…
Не чують же слів і благань,
Здавалось, були ще народом…
Не буде ж вам більш виправдань,
Червивим лишилися родом.
Спиніться, бо вже й небеса
Розколюють сльози молитви!
І зорі впадуть…не роса…
І кара зійде за всі битви.
У руки беру автомат ,
Прощення Господнє благаю.
Й за всіх, за усе, супостат!
Стріляю, стріляю… стріляю!!!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=518302
дата надходження 19.08.2014
дата закладки 25.08.2014
В'ялить сонце скошені отави,
Яблучно-медово пахне Спас.
День такий криштально-золотавий —
Мерехтить, немов іконостас!
Ще тривожить плюскотом грайливим
Плесо невгамовна дітвора.
Достигають синьоокі сливи
В чепурних садочках і дворах.
Гусне медом полудень спекотний,
Шурхотять позліткою снопи,
Вже позаду липень безтурботний,
У полях виблискують серпи.
І кипить до вечора робота,
Виростають скирти у рулон.
Де-не-де торкнулась позолота
Кущиків смарагдових і крон.
Ще так ясно, тихо і прозоро,
Хоч і чутно осені ходу,
І пастельним лагідним декором
Узялися яблука в саду.
Ще душа в легкому мерехтінні
Гладить сонце кінчиками вій!..
Хоч і курить пахощі осінні
У садах медовий Маковій.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=517224
дата надходження 14.08.2014
дата закладки 15.08.2014
Війні начхати на жнива,
На справи праведні, закони.
Поблідла даль, як нежива.
Сльоза в іконі.
Не комбайнер жнивує – смерть
Збирає врожаї криваві.
Життєву душать круговерть
Бої, заграви,
Де трупний сморід, кров, дими,
Де вибухи і стрілянина…
І на якому ж світі ми?
Жде мати сина.
Чи прийде він – ніхто не зна,
Хіба що - небеса, Всевишній…
Сивіє зблідла дализна
І жовкнуть вишні.
10.08.2014
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=516792
дата надходження 10.08.2014
дата закладки 10.08.2014
Осінній дух обкурює снопи,
На вітрі шурхотить суха солома.
Поспи ще трішки, вересню, поспи,
Дозволь набутись літечкові вдома.
Серпнева спека випалила луг,
Вже де-не-де трава руда, мов грива.
Нап'яв ставок вербовий капелюх
І спить в полоні лагідного снива.
Лящить коса в отаві запашній,
Пластки шовкові стеляться під ноги,
Вже цвіркуни в мелодії чудні
Вплітають нотки смутку і тривоги.
Осінній дух, мов злодій сторожкий,
Крадеться тихо, ледве чутно шерех,
І календарні видерті листки
Відносить вітер на далекий берег...
Де тепле море лащиться до скель,
Де гордих пальм пустельні бедуїни
Обвили ноги органзою хвиль,
Де ніжність оксамитової піни
Змиває на піску чужі сліди
Під сонячним розжареним софітом!..
Не йди ще трішки, вересню, не йди,
Дозволь мені набутися із літом.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=515833
дата надходження 06.08.2014
дата закладки 06.08.2014
[img]http://www.poetryclub.com.ua/upload/photoalbum/424500f448d4487056258b2980ca7ac4[/img] [img]http://www.poetryclub.com.ua/upload/photoalbum/6e9161f35bbb548c840bc8d49a3efd45[/img]
Прадавній лісе, вкрий і прихисти
Нас, пілігримів, у своїй дрімоті,
Де сивих гір потріскані хребти
Ряхтять на сонці, ніби в позолоті.
Тут зупинився звичний часоплин,
Мов збився з ритму суєти мирської,
В затишші хвойно-букових гардин
Гриби собі дрімають в супокої.
Вузенька стежка мохом поросла –
Ступати м'яко, мов по ковроліні,
Янтарним воском скапує смола
І мерехтить у теплому промінні.
Застигла брила ве́тха, мов ковчег,
Посеред моря зелені і моху,
Грайлива річка піниться, тече
Отарою овець з переполоху.
Фарбує день медовим олівцем
Прозорі хвилі, схожі на цирконій.
Тут кожен з нас – тендітне деревце
У мудрого пралісу на долоні.
П'ємо ковтками спраглими озон,
Вростаємо у пам'ять корінцями.
Могутня скеля, дужа, мов бізон,
Згори до себе манить манівцями.
Тут по обіді небо в молоці
Купає соснам чубчики колючі,
Важкі думки летять, мов камінці,
У пащу прірви зі стрімкої кручі.
І вже душа, просвітлена, легка,
В обіймах лісу наслухає го́вір.
Чиясь міцна невидима рука
Збиває хмар подушечки пухо́ві.
Така краса, аж розум солодить,
Очима не вловити всю палітру!
Тримаємось думками за блакить,
А крила – невловимі руки вітру!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=513829
дата надходження 27.07.2014
дата закладки 27.07.2014
Смаглявий липню, вдячна за тепло,
За карамельну спеку полудневу,
Що цілувала бронзове чоло
У тиші парку мовчазному леву.
За бірюзову свіжу акварель,
За кужіль хмар, що випряли світанки,
І за медово-сонячний коктейль,
Розлитий у квіткові філіжанки.
За огнедишні пасадоблі гроз,
За мантри вітру у густому житі,
За хвиль атла́сних лагідний гіпноз,
Що дарував такі чуттєві миті!
За органзу духмяних вечорів,
За кастаньєтне брязкання цикади,
А ще – в густому сяйві ліхтарів
Арабки-ночі профіль шоколадний.
За поцілунків присмаки хмільні
На задніх крі́слах пізнього трамваю!..
Коли прийдуть осінні тихі дні,
На самоті я все це пригадаю.
Перегорнувши спогадів альбом,
Зап'ю́ солодким чаєм ностальгію...
За липнем липа плаче за вікном –
Вона, як я, прощатися не вміє.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=512644
дата надходження 21.07.2014
дата закладки 22.07.2014
Дзвони б'ють тривожно по церквах.
Кров людська бруківку затопила.
В Києві, звіряча люта сила
Вибрала гвинтівку для розваг.
Син, юнак, від роду двадцять літ,
Взнавши це, до мами йде в світлицю,
Каже: "Я поїду до столиці,
В мене м'язи й воля, мов граніт!"
Зблідла мати, мов би нежива,
В ноги впала, стала голосити:
- Не пущу. Тебе там можуть вбити!
В світ тебе для щастя привела!
Ти один у мене, любий син.
Батько в небі вже ось десять років.
Не роби таких безумних кроків.
Від яких в душі - гіркий полин.
- Мамо, мамо! Завжди слухав Вас.
Нині ж... на своїм стою. Простіте!....
Краще в путь мене благословіте!
Я поїду. Зве мене Тарас.
- Інші є, хай спробують вони.
Залишайся вдома, любий сину.́
- Як це? Там же браття наші гинуть!
Вони ж т́акож чиїсь є сини!
Сам собі того я не прощу,
Коли буду, мов хробак ховатись
В час, коли до діла треба братись...
Я свою країну захищу!
Витерла сльозу, рука тремтить...
Обняла синка, перехрестила
І сказала, знявши вгору крила:
- Їдь! Хай Бог тебе благословить!
Зве Тарас (Шевченко)
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=480716
дата надходження 20.02.2014
дата закладки 18.07.2014
...у неї душа осіння
і скільки б не мліло сонце
на вікнах - важкі гардини
невисвітлених думок
та ще - довжелезні тіні
на кожному неба кроці
нанизує доля смуту
у сіро-тугий разок
і хай надоокруж літо
запалює вабні свічі
у серці її навіки
заселено листопад
буває здригнуться губи
сльоза розтривожить вічі
і ще голосніш затужить
душі невеселий лад
та сльози до ранку стихнуть
і знову невгамне сонце
теребитиме гардини
несвітлих її думок
топтатиме довгі тіні
і марно на кожнім кроці
хотітиме розірвати
зажури тугий разок...
(20.06.14)
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=506858
дата надходження 23.06.2014
дата закладки 03.07.2014
Діду-діду, лавка захолола,
Зачекалась в затінку на вас...
Журна вишня схлипує спроквола
Під скрипучий вітру контрабас.
Все минає: час, події, люди
В цій хиткій нестримній суєті.
І невже отак воно і буде:
Перетне межу на самоті
Кожен з нас, лишивши після себе
Невигойну траурну журбу?
Ще не раз запалиться крайнебо,
Сповістивши про нову добу...
Ще не раз дощі свої етюди
Відіграють клавішами стріх...
Та чиєїсь зірки вже не буде,
Тільки попіл - сивий, наче сніг.
Розтривожать душу мідні дзвони,
В голосінні вдарять у блакить!..
Діду-діду, стежка захолоне,
Заростуть в минуле рубікони,
Тільки пам'ять час не спопелить...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=505967
дата надходження 18.06.2014
дата закладки 18.06.2014
Ти маєш звичку запивати каву,
Похмуре небо фарбувати «артами»,
Переставляти у романах глави,
І грати всюди однією картою.
Ми – береги пустельного багаття.
Ти – ніби дзеркало моєї вічності,
В якій панує Хаос* і Ерато**,
В сузір’ї підсвідомості повінчані.
А час плете мереживо із буднів,
І знаками питання, ніби спицями
В душі сплітає березні і грудні,
Дві нитки долі – небо і земля –
Це ми…
*Хаос - простір цілковитого безладу, із якого виникли перші грецькі боги.
**Ерато - муза любовної поезії.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=495473
дата надходження 28.04.2014
дата закладки 06.05.2014
Не зчутись
в безстроковості
життя...
і плащ - на плечі.
Холод.
Дощ - на місто.
І все вперед
з пришвидшенням,
а я?
А я у тому "все" -
частинка,
звісно.
Відчужена...
Чи в резусі-конфлікт,
як, часом,
чужорідно почуваюсь.
Для мене день цей
тягнеться, як рік.
І холодно
до сліз...
Й дощить
без краю.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=495001
дата надходження 26.04.2014
дата закладки 26.04.2014
Весняний день тюльпанами розцвів -
Така строкатість, аж бере за очі!
І сонячно-медові поторочі,
Мов дітвора, стрибають у траві.
Дурманять вишні цвітом запашним -
Така духмяна тепла завірюха!
Лінивий кіт нащурив гострі вуха
І наслухає порухи весни.
Руда бджола принишкла у траві
І, наковтавшись пахощів, шаманить.
Моріг бентежить ароматом пряним,
Лоскоче п'яти кінчиками вій.
Нап'яв павук тендітне макраме
Між гілочок у білосніжній піні.
Скупавшись у янтарному промінні,
Розніжився замріяний ромен.
Вигойдують росу, неначе ртуть,
Тюльпанові осяяні фужери,
Волами повлягалися кичери,
Хмаринну вовну клаптями скубуть.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=494911
дата надходження 25.04.2014
дата закладки 26.04.2014
Твоя весна порозплітала коси
І побрела босоніж по землі,
Їй проз ажурну хустку абрикоси
Бриніли вслід цитринові джмелі.
А свіжий ранок жестом ювеліра,
Мов діамант, відточував росу
І кожна грань у сяйві мерехтіла,
В собі відбивши Всесвіту красу.
Голубив день вербовими бруньками
І хмари пряжив, ніби молоко,
На полотні ворожив кольорами:
То пурпуровим вибухне бузком,
То закульбабить охрою у травах,
Немов розгубить сонечка дрібні!..
Розніжилась конвалія білява
У малахіті листя, наче сніг.
Твоя весна замаяна цвітінням,
Розбруньчена, мов гілка золота,
У світлий день святого Воскресіння
Природи й духу, сонця і Христа!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=493626
дата надходження 19.04.2014
дата закладки 20.04.2014
Ранок пахтить еспрессо
В сивий холодний день.
Де ти, квітуча весно?
Мучить сади мігрень.
Так неприродньо сиро
В передквітневій млі.
Дощик дрібним пунктиром
Тонко різьбить по склі.
Сонцем налиті скрині
Під тягарем замків.
Сіре не в тренді нині,
Трішки б легких шовків -
В теплих тонах пастельних
І бірюзи вгорі!..
Ранок, немов пустельник,
Влігся на димарі.
Краплі дрібним калібром
У міжребер'я віт...
Знову думки верлібром -
З римами дефіцит.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=488711
дата надходження 28.03.2014
дата закладки 29.03.2014
Людино моя прекрасна,
Тримайся за світ, борись!
Якщо і судилось впасти,
То тільки в небесну вись,
І тільки на крилах білих
Незламних своїх надій!
Я вірю: достатньо віри
У світлій душі твоїй.
І сонця там значно більше,
Ніж мороку і зневір!
Людино моя, не бійся,
Незгодам наперекір
Іди лиш на поклик серця
До зоряних перемог.
В молитві тобі всміхнеться,
У смуті розрадить Бог.
Бо крила твої для злету,
А слово – то храм душі,
Нема для думок поета
Умовностей і межі.
Якщо і судилось впасти,
То тільки в небесну вись…
Людино моя прекрасна,
Відроджуйся,
Вір,
Молись!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=482393
дата надходження 27.02.2014
дата закладки 02.03.2014
Їх нелюд-снайпер
відіслав на небо…
Всі, як один,
вони тепер у Бога.
Ні почестей, ні слави їм
не треба,
Вони життя поклали
не для цього.
Їх очі дивляться на нас
з пітьми безодні,
Що там попереду –
чи щастя, чи руїна?..
Найкращий пам’ятник Небесній сотні –
Єдина і щаслива Україна!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=482562
дата надходження 28.02.2014
дата закладки 02.03.2014
[i]Всім загиблим...[/i]
Пробачте, мамо, що не зміг мовчати,
Коли на гідність стали чобітьми.
Оця війна не мною розпочата,
Та я Вкраїну затулив грудьми.
Пробачте, мамо. Не чекайте в гості.
Мов маки на асфальті моя кров.
Тепер мені підвладний час і простір...
Так любо тут на куполах церков,
Така красива наша Україна,
За неї і життя, повір, не жаль…
Щоб тільки знов не стала на коліна!
Щоб тільки волі сонячна кришталь
Не впала й не розбилася на друзки!
Тоді оце все буде не дарма…
На прапорах чорніють болю смужки:
Я не один. Вже багатьох нема.
Пробачте, мамо. Не кленіть же долю.
Це вибір мій: стояти до кінця…
А, може, я гріхи отут відмолю
Свого народу в віщого Отця?
…Розсіє сонце димові тумани—
Народ мій ангел обійме крильми.
І я вернуся пам’яті вітрами,
Бо Україну затулив грудьми.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=480550
дата надходження 19.02.2014
дата закладки 21.02.2014
На все свій час – як у святім Письмі,
Та нині в мене часу забагато,
Удосталь, щоб каратись і карати
За ті плоди, що дав лукавий змій.
Я мала небо, та не мала крил,
Тепер мощу камінням шлях до раю,
Що інші розкидали – я збираю,
Мов на папері душ слова-дари…
Я мала тишу, та не знала сну,
Бо в тиші серця забагато крику,
Але свободу приручила дику,
Програла бій, та виграла війну.
Позбав мене, мій Боже, від спокус,
Які ведуть до марноти і тліну,
За фальш продати не дозволь безцінне, –
Бо нині це усе, чого боюсь.
У вічність упаде життя ріка,
Та має все ціну – добро і лихо.
Бо істина, стомовна і столика,
Не дасть себе пізнати без гріха…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=472243
дата надходження 13.01.2014
дата закладки 13.01.2014
[img]https://pp.vk.me/c630027/v630027407/1f24a/AFqln3U_B0s.jpg[/img] [img]https://pp.vk.me/c630027/v630027407/1f254/N9300xyllYU.jpg[/img]
[i]Озвучка: Аліна Орел
Малюнок: Дарина Рощак
Освітньо-культурний проект «Рідний край у словах і барвах»[/i]
Малює січень плавно від руки
В молочній піні строгі панорами,
Тут світлоокі бойківські хатки́
До гір плечистих туляться дахами.
І так од віку: скільки цих лісів,
Відколи сонце білить полонини,
Живуть собі пліч-о-пліч у красі
Світи природи й вільної людини.
І так їм добре й затишно обом,
І спільна чаша миру завше повна.
Змахне Господь пресвітлим рукавом -
Закружеляє клаптаками вовна!
Крізь по́ри снігу дихає земля,
Коріння стугонить, як пружні жили.
Старенький бойко* жмутком короля*
В саду дерева в'яже, щоб родили.
У світлу пору сивого Різдва
Тут кожна хата просить вас до столу
І молитвами щирими слова
Летять, мов сніг, до Божого престолу.
А в час, коли проклюнеться весна,
Немов курча з-під матової плівки,
Розбудить землю сонну борона
І свіжі краплі чистої дощівки.
І зарясніють щедро врожаєм
Густі поля й доглянуті городи,
Пройдеться Бог заплуженим конем,
Благословенням землю заскородить.
І буде хліб пахучий на столі -
За працю добру щедра нагорода.
Із роду-віку на моїй землі
Живуть у мирі люди і природа.
*Бойки - представники однієї з етнічних груп західноукраїнських областей.
*Король - те саме, що дідух, різдвяний сніп.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=471550
дата надходження 10.01.2014
дата закладки 13.01.2014
Сірий ранок. Крізь млявий ще натовп
Я спішу на блокпост. Змерз, мов німець!
Ось прохід в загорожі аж раптом:
" Я вітаю, що Ви українець!"
Сон зняло і десь холод подівся,
Зникла втома безсонної ночі,
Мов водою живою напився
Я з тих слів. О, те слово дівоче!
Вздовж по Банковій, до звіринцю
Йдуть і думи несуть свої люди
"Я вітаю, що ви українці!"
Хто скажіть те вітання забуде?!
Хлопці з Беркуту сунуть похмуро,
Наче й справді в краю цім чужинці
"Я вітаю, що ви українці!"
І вже тане ота понурість.
Миле Сонечко, тим вітанням
Ти багато більше зробила
За всі заклики, крики, благання -
Гордість в душах слабих відродила.
З Днем Народження, сірооко,
Мила дівчинко - справжня жінко!
Щастя, радості, злетів високих!
Я вітаю, що Ви українка!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=471621
дата надходження 10.01.2014
дата закладки 12.01.2014
Поспіх шукаю рукава,
Душа ж - спочинку.
Мабуть – таки, іще жива…
Коли в затінку
Схилила думи над столом
Щойно прийдешні,
А ті, колишні, за вікном,
Клубком у клешні.
Що ж так стривожило єство,
Що надломилось?
Так, наче випила «по сто»
Й брудом умилась…
Я не співаю дифірамб
Такому світу.
Подих стискає лишком «дамб»,
А того ж віку…
А мрія, віра, воля…де?
Без них несила!
Кажуть, що доля так веде…
І я безкрила?!
Як світ, направду, знахабнів…
Я ж залишаю
Руки для крил, без рукавів…
І…ввись... злітаю!!!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=471306
дата надходження 09.01.2014
дата закладки 09.01.2014
Те саме Різдво.
І вечеря, і люди -
близькі, найрідніші!
І бабина хата.
Збираємось вкотре,
та бабці не буде...
Вливаюсь в обійми
родинного свята.
Розмови, колядки
і спогади світлі,
і тато словами
жонглює уміло,
дзвенить його сміх
у п'янкому повітрі!
Лиш темне волосся
давно побіліло...
Вовтузяться діти -
дрібні пташенятка...
А руки у мами,
як в доброї феї,
куйовдять чиїсь
оксамитові прядки,
та вже не мої,
тільки доні моєї...
І вже не мені
покладе у кишеню
розчулений дід
за колядку дарунок...
Різдвяний серпанок
хапаю у жмені,
а спогади тануть,
немов поцілунок!..
І я вже сідлаю
іржаві санчата,
мережу засипані
снігом облоги,
у білих вершках
заховалася хата
і сипле зерно
віншувальник під ноги...
В молочних туманах
пливуть гобелени
і стежка в дитинство
лісами поро́сла,
і сніг у дворі
вже не вищий за мене,
те саме Різдво...
Але я вже доросла...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=470907
дата надходження 07.01.2014
дата закладки 09.01.2014
[img]http://s.citysites.com.ua/section/newsIcon/upload/images/news/icon/1002068_588191884544681_829395928_n_137302281813.jpg[/img]
Листопадовий вечір тулиться
до вікОн,
до облич і ніг.
Ще цвіте Катедральна вулиця
хризантемами вдалині.
Піаніст.
Чорно-білі клавіші.
Сум і радість
в одно сплелись.
Оживають усе ласкавіші,
нотні краплі дощу...
Колись –
Він обіймами
був оточений,
урочисто звучав Шопен.
Йому сцена
була золочена
із надією в новий день.
А сьогодні на дно картузика
впала гривня
і жовтолист…
крає небо тужлива музика –
грає вуличний
піаніст.
* З невідомих мені причин вірш зник з моєї сторінки. Тому повторююся з його друком у клубі.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=471036
дата надходження 08.01.2014
дата закладки 09.01.2014
[img]http://s008.radikal.ru/i304/1112/65/6bee081af52e.gif[/img]
Впала зірка срібним камінцем
На перини сніжно-перкалеві,
Сизий місяць мідним гребінцем
Чеше гриву синьому коневі.
А коли курантів бій гучний
Розіб'є на друзки сиплу тишу,
Хай тебе у поруху струни
Рік Новий у казці заколише...
У криштальнім сяйві, у теплі,
В ароматі пряної ялинки!
Поки ніч гойдає на крилі
Мрій твоїх тендітні намистинки...
Поки неба сяючий велюр
Розливає зблиски на подвір'ї,
Я для тебе вогник запалю
В золотому плетиві сузір'їв.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=469496
дата надходження 31.12.2013
дата закладки 04.01.2014
Я оббиваю підбори у метушні,
Я ризикую вдруге у сад не встигнути.
Координати рішень – між «так» і між «ні»,
Графіки днів – спотворено-криво-вигнуті.
Вміститься думка на кінчикові ножа,
Поки не знає чуттєвостей і зворушень.
В тому саду, де я ще не була, на жаль,
Там зацвітає вже вдруге за літо ружа.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=469699
дата надходження 01.01.2014
дата закладки 02.01.2014
Чи ти знаєш, як світ безлюдніє,
І як місто стає пустелею,
І дороги стають проваллями,
І стає сіре небо – стелею?
Горло, мов лід, студене…
Заговори до мене…
Чи ти бачив, як листя падає –
Лист останній жовтгарячий,
Птах останній летить до вирію,
Без надії вернутись, плаче…
Очі – метал калений,
Прошу, поглянь на мене…
Чи ти знаєш самотність схилену,
Сиву, скорчену і скоцюрблену?
Подання вона просить ніжністю,
Це ти бачиш Любов загублену…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=468776
дата надходження 27.12.2013
дата закладки 29.12.2013
[img]http://img.mota.ru/upload/wallpapers/2010/06/17/16/02/22393/mota_ru_0061833-crop.jpg[/img]
Ще січень - немовля в зими в утробі...
І місяць на гачечку, мов ліхтар,
Тримає на горі казковий хоббіт,
Вливає світло у нічний нагар.
Іще зірки холодні й нерухомі,
Немов комашок тільця в янтарі,
Їх не бентежать пасма невагомі,
Що видихають в небо димарі.
Ще снять у хмарах сиві заметілі,
Сховавши пір'я в білих подушках,
І зморшкуваті ябка почорнілі
Гойдаються на замшевих вітрах.
Ще лід такий тендітний і прозорий -
Венеціанське вишукане скло...
І на пожухлі вивітрені гори
Зимове руно досі не лягло.
Іще сніги з-під атласної плівки
Не шурхотять патлатими крильми...
Та вже дзвенять колядки і щедрівки
На дні старого куфера зими.
І вже ялини пахнуть пряним воском,
Вже репається тиші тятива...
Вливаються криштальним відголоском
У шепіт ночі дзвоники Різдва.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=467819
дата надходження 22.12.2013
дата закладки 24.12.2013
"Ре-во-лю-ція! Ре-во-лю-ці-я! "
( муза цього вірша - Наталка Ярема з її твором "Революція")
"Революція, революція" -
Таки справді вже нас допекло.
Дехто раптом згадав Конституцію,
Мов, законом би краще було.
Воно, звісно, законом би краще,
Особливо, як суд кишеньковий,
А над ним є серйозний смотрящій,
А в смотрящєго Беркут кийковий.
"Ех, підставили владу, козляки,
Поламали спокійне життя!
Хто там бив! Все було лиш для ляку,
А вже всі: "Побиття! Побиття!"
Бач, Европи їм враз закортіло,
Наче медом намазано там...
А що ж ми? Ми ж за вами гляділи,
Щоби кльово було всім котам...
Ех, нікчеми, невдячні зрадливці!
Ви не раз ще згадаєте нас!
Ви - отара, затюкані вівці,
Що здіймають на пастиря глас..."
Ті переспіви чуєм щоднини
І як вірити тим паханам,
То це ми згвалтували країну
І що б'ють нас - то наша вина.
Може й так, бо ми довго терпіли
Там, де мали б піднятися враз.
Та коли вже дійшлося до діла,
То нічим не спинити тут нас.
Я не з тих, в кого часті полюції
Від чеснот тої сучої пані,
Та нехай буде вже революція,
Бо терпіння втопилось в чеканні.
Революція з запахом диму
В барабани нам б'є з барикади:
Гей, смотрящіє - я тут людина,
Це мій край, а от вам час втікати!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=465836
дата надходження 13.12.2013
дата закладки 13.12.2013
Люди, як в салатах:
трохи сюди накришились,
трохи туди наплястерились.
Я хочу цілим шматком...
Тільки то тяжко перетравити.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=458704
дата надходження 05.11.2013
дата закладки 10.11.2013
На кінчику багряного листка
Від холоду тремтіла мокра осінь.
В калюжах лопотіли ноги босі
Дощів мінорних… Ох, яка жорстка
Долоня вітру, що куйовдить лист,
Викручує до сліз свинцеві хмари,
Не зможе погасити лиш стожари,
Розпечених калинових намист.
І кущ рожевощоких хризантем
Негоді посміхнеться сонцебризно,
Наповниться теплом осіння тризна...
Впаде додолу листя золоте…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=459119
дата надходження 07.11.2013
дата закладки 10.11.2013
У пасадоблі юний вітровій
Завихрив пишну китицю жоржини!..
О, як не личить ніжності моїй
Жагучий погляд, солодко-полинний,
Твоїх зрадливих, осене, очей,
Жаги твоєї полум'я багряне!
А листопад настирливо січе,
Мов навіженець! Ли́ском порцеляни
Між очере́тів же́вріє ставок,
Вже не бентежать порухи пташині
Застигле плесо. Вижухлий листок,
Мов на крихкій тоненькій павутині,
Магічні кола креслить, як мольфар,
Що так боїться осінь підпустити.
Сльозиться теплий яблучний узвар
На о́брус листя, золотом розшитий.
А ти, палка і горда, мов Кармен,
Тріщать гілки, як брязкіт кастаньєти!..
Шалений гул огненно-пружних вен
Приглушать мідні сяючі браслети.
Звивалось тіло рухами змії,
Летіли бризки свіжого мохіто!..
Та все ж не личать вибрики твої
Моїм очам, задивленим у літо!..
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=459328
дата надходження 08.11.2013
дата закладки 10.11.2013
Яка краса: осінній сонцепад!
Проміниться земля опалим листям
І виграє на сонці променисто
Із перестиглих яблучок намисто,
Мов зорі у вечірній променад.
І тихий сум в журавок на крилі
Просіється дощами через сито
На диво-трави золотом покриті...
І відіб’ється сонце соковито,
З-за хмар кармінним зайчиком на склі.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=459726
дата надходження 10.11.2013
дата закладки 10.11.2013
Листопад-листоноша
розсипав пожухлі листи,
шурхотить під ногами
осіння кленова зажура.
Може й добре, що більше
мені не писатимеш ти
і на завтра дощами
умиється осінь понура.
І сльозами очистить
усі незліченні жалі,
розтечуться слова
на папері чорнилом розмитим.
Зіштовхнулися душі
бортами, немов кораблі,
заштормило між нами
і бурю тепер не спинити.
Може й добре, що я
не чекаю твоїх одкровень,
ні гірких покаянь,
ні обіймів міцних до нестями...
Листопадить у душу
осінній захмарений день
і під ноги влягається
листя твоїми листами,
Де слова - не слова,
де не видно рядків, ані рим,
де в обірваних строфах
прощання гірчить полинами...
Листопад-листоноша,
самотній старий пілігрим,
погасив каганці
і тепло захололо між нами...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=455117
дата надходження 18.10.2013
дата закладки 19.10.2013
Ця хвороблива осінь, ці дощі
Вселенського масштабу, ці тривоги...
Сріблиться бісер в мене на плащі,
Цілують краплі тріщинки дороги.
Сирого листя в парку намело,
Немов обдертих аркушів порожніх.
В ліхтарних мушлях вистигло тепло,
Гірчать полинно очі подорожніх.
Шаленим тріском вибитого скла
Пронісся вітер - лиш його і чути!..
Мабуть, і я себе не вберегла,
Ковтнула тугу краплею цикути.
В терпкій сонаті зливових безсонь
Шукає серце втомлене розраду.
Так хочеться твоїх палких долонь,
Під теплим пледом кави й шоколаду...
Простих розмов про все і ні про що,
Торкань, цілунків, поглядів і дива.
Якщо колись зустрінемось, якщо...
Сама собі позаздрю, бо щаслива!..
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=452731
дата надходження 05.10.2013
дата закладки 13.10.2013
Я вас побачу.
Виступить із тіні
Велике щастя, а яке просте!
Поміж негод і
студеней осінніх
Я вас побачу. Завтра.
Тет-а-тет.
Побачу вас!
Та завтра в мене свято!
Фанфари щастя,
феєрверки мрій,
Палку весну мені ця
осінь злата
Дарує
у нерадісній порі
І вже не треба
майського розмаю,
І вже не листя жовте
у журбі
І навіть холод ночі
зігріває,
Коли про вас я думаю собі.
Я вас побачу
завтра,
юна панно:
Такого ще
зі мною
не було!..
А післязавтра – знову сірий ранок
Туманом ударятиметься в скло.
27.09.2013 р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=451411
дата надходження 28.09.2013
дата закладки 12.10.2013
Відбувся день.
Розлито чорну каву.
На небі гуща.
Тільки пектораль
вдягає місяць
золото-рудаву
і дощ об шибку б’ється,
мов кришталь.
У вазі сонце –
жовті хризантеми,
вони про Вас нагадують мені.
коли погляну,
то зникає темінь
і промені з них ллються
неземні.
Каштани багряніють у пожежах.
У різні боки –
іскри-кожушки.
І карі очі поглядами стежать –
передчуттями
всипані стежки.
Листи читаю,
писані «між іншим»
і, наче чую голос вдалині,
що не погас,
а став іще ніжнішим…
як жовті хризантеми на вікні.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=449565
дата надходження 17.09.2013
дата закладки 10.10.2013
[img]http://cs407820.vk.me/v407820654/8ded/VItAdxZYUZU.jpg[/img]
Коли сповиє дні мої імла,
Залиш мені запаленим ліхтарик,
Щоб я до світла вирватись змогла,
Своїх страхів долаючи примари.
Хай голос Твій веде мене між гір
І крок мій стане впевненим від того,
Що серце в Тебе чисте, як сапфір,
Мені покаже істинну дорогу.
Хай не впіймають дикі манівці
Моїх слідів мережива шовкові.
Кришталь сльози затисну в кулаці
І просвітлію з дотиком любові.
Забуду все - невдачі і жалі,
Вдихнувши небо, світле і погоже!
Буває так: загубишся в імлі,
А шлях тобі осяє світло Боже.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=452530
дата надходження 04.10.2013
дата закладки 09.10.2013
Осінь лі́та хлюпнула в діброву -
Заіскрився сонячний кришталь
І берізку, панну гонорову,
Загорнув у лагідну вуаль
Теплий день. Розсипала коралі
Горобина в кучері струмка.
На осінній мідній пекторалі
Розтопилась паморозь крихка.
Пишна липа, променем розтята,
Нагинає віти до землі,
Чорнобривці, ніби кошенята,
Під парканом ніжаться в теплі.
Мов тугі пшеничні перевесла,
Блиски сонця пнуться у вікно...
І в моєму серці крига скресла,
Струменить судинами вино.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=453219
дата надходження 07.10.2013
дата закладки 09.10.2013
Позолотила руку вільха-схимниця
Мольфару-жовтню, листя намела.
Бурлить еспресо, бульбашками піниться,
Парує в сад розніжена імла.
Між ниточок мережив павутинових
Сотає літо бабине тепло.
Заплівся вітер в кучерях шипшинових,
Густим барвінком небо зацвіло.
Бринить світанок райдужними росами -
Сповзають краплі, світлі, ніби ртуть.
Побудь зі мною мрійницею, осене,
Грайливим літом трішечки побудь.
Вже не гірчать порожніми надіями
Мої гаї, зодягнуті в парчу.
Лоскочу просинь лагідними віями,
Ступаю в день, а мариться - лечу!..
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=453321
дата надходження 08.10.2013
дата закладки 09.10.2013
[img]http://mailbox.gazetevatan.com/MailFoto/10_49_0426935_6.jpg[/img]
Зупинишся раптово на межі
І в шепоті дерев почуєш Бога...
Десь миготять шалені віражі,
А в тебе - рівна сонячна дорога.
І у твоїх з калюжами слідах
Відбилось небо, чисте і високе,
Хмарин лінива біла череда
Набилась вітру сивому за щоки.
Сочиться в душу музика легка,
Лелітками кружляють світлі ноти,
Чиясь ласкава впевнена рука
Тебе веде в небачені красо́ти.
Душа світліє, диханням своїм
Ти піднімаєш небо над землею.
Купає день в шафрановій імлі
Душі твоєї ніжну орхідею.
Отак, бува, застигнеш на межі,
Здмухнеш пилюку відчаю і втоми,
І світ зітре умовні рубежі,
І тіло стане майже невагомим.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=450746
дата надходження 24.09.2013
дата закладки 29.09.2013
Загублена поміж готичних сосен,
Закутана у па́леву* парчу,
Блукальниця рудоволоса осінь
Збирає краплі сивого дощу
З ворсинок моху, лебеді-тумани
Пливуть по хвилях темних верховіть.
На потемнілі пагорби й поляни
Пролито теплу вересневу мідь.
Гірчить повітря прілим виноградом,
Що від шмагання зливами зачах...
Цілуй мене, моя осіння зрадо
Із присмаком цикути на вустах!..
*Палевий - блідо-жовтий з рожевим відтінком.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=450007
дата надходження 19.09.2013
дата закладки 21.09.2013
Твій вересень також пропах корицею
І пряженим гарячим молоком?
А райдуга барвистою жар-птицею
Тобі крило розверла над ставком?
А ранки в тебе трішечки з гірчинкою -
З робустою і пряним тютюном?
Каштани із рум'яною скоринкою
І в тебе смажить сонце за вікном?
А дощ тобі наспівує романтику
Далеких одіссеїв-кораблів?
І з вітром на мереживному бантику
Гойдаєшся над куполом землі?
Торкаєшся до хмар ногами босими,
Де течії повітряно-легкі?
А в тебе теж такі бувають осені -
Щасливі, божевільні і п'янкі?
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=449619
дата надходження 17.09.2013
дата закладки 21.09.2013
Матіола розквітла духмяна,
милий серцю з дитинства стіжок.
І очей не стуляє до рання –
в’яже шаль із бузкових ниток.
Ніжну амбру розлито в городі,
наче Янгол ступав по землі.
Розбудилися спогади, годі
зупинити їх…
– Що принеслИ?
– Теплу звістку про сонце кирпате,
перші яблука-мед наливні…
Матіолу волію спитати,
чи приходжу
до Тебе у сни?
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=441326
дата надходження 03.08.2013
дата закладки 03.08.2013
Там, у густому затінку дібров
Палахкотить багрянцем дивна рута
І пісня предків, давня, призабута,
В обіймах ночі залоскоче кров.
(kulbabka: "Купальське")
Лягає промінь поміж густолисту
глибокі трави вдягнені в росу.
А Мавка, що збудилася від сну
Вдягла вінок з зеленого любистку
й ту папороть, що дивно розцвітає.
Хіба хтось бачив в папороті цвіт?
Такий таємний і пророчий світ
Поміж людей легенда не змовкає.
А справді ж Мавка у лісах блукає!..
Якщо не віриш? Тільки позови
Гу-гу... Сплелися разом голоси,
Що навіть свій між нею не впізнаєш.
Легкий туман скуйовджений із вати
Обійме швидко плечі до кісток,
Поглине в тіло ранній холодок
Дивись, щоб справді в лісі не зблукати!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=438339
дата надходження 19.07.2013
дата закладки 03.08.2013
Упиваються ночі любистком.
Озиваються хвилі в ріці,
розтривожені риб’ячим блиском,
наче золотом у гаманці.
Не поснули іще сінокоси,
стрибунці розгойдали зело.
Певно, марення вітер розносить,
що в безсоння мене завело.
І колишуться зорі-каїри.
Чи у безлічі взнаю свою?
Не приймаючи жодної віри,
я у Храмі Твоєму стою.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=441178
дата надходження 02.08.2013
дата закладки 03.08.2013
(Ксеня Габа: інколи людина не може нічого зробити з своєю самотністю, а інколи просто боїться ще одної дози болю)
Вночі вела розмову з самотою,
Здавалася вона мені сумною.
Уранці попрощатися хотіла,
Сміливо за столом вона присіла…
- До серця смуток не клади,- просила, -
Не обгортай мої опалі крила,
Не зазирай печаллю в мою душу
Із самоти я вибиратись мушу…
Від неї я невміло відбивалась
Та самота щільніше пригорталась.
Спокусливо шептала і пророче…
І світлий день ішов у смуток ночі.
Тремтіла кава у моїй долоні,
Останній промінь стерсь на підвіконні,
А самота мостилася під серцем,
Неначе стала вже життєвим сенсом,
Неначе ми із нею стали цілим…
Та, просто, якось, друзів поріділо.
Згубилися слова у заметілі
Думок, що у мовчанні посивіли…
Необережно самоту позвала…
- Ти відпусти мене, - її благала…
Так щиро я просилася на волю,
Не прогадати ще старалась долю.
А самота скептично усміхалась
І залишати душу не збиралась.
В моїх руках давно схолола кава,
А я все менше й менше мала права.
Ще більше в низку додавала смутку,
Сіріло вже у кожному закутку.
І серце в павутиння обгортала…
Стояла недоторканою кава…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=436442
дата надходження 10.07.2013
дата закладки 03.08.2013
В одній країні люди вірили, що коли встигнеш пройти під сімома райдугами, то справдиться найзаповітніша мрія. Створені були цілі школи, курси, де навчали, як вистежити сім райдуг, як підгадати дощ, який може подарувати такий каскад...Створили систему нагород: " За три райдуги", "За п"ять...". От сім - ніхто не вполював. Одного разу видався просто грандіозний дощ, а далі - сонце у всій своїй могутності засяяло і разом з ним на небі дугами спалахнули сім райдуг. Люди кинулись бігти від сонця - попід райдуги, як під мости. Але дедалі райдуги танули, танули, танули... Ніхто не встиг подолати усі сім. Окрім однієї дівчинки, яка йшла назустіч сонцю, а не бігла, як усі решта від нього. Вона й райдуг тих не рахувала. Вона йшла на єдину в світі - білу райдугу, яка живе за сонцем і тому її не видно нікому.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=441165
дата надходження 02.08.2013
дата закладки 02.08.2013
Снує над садом прядиво дощів,
Плоди намоклі гупають в отаву,
Бешкетник-вітер яблуньку розплів,
Пірнув у хмарку димно-кучеряву.
Дрібні краплини, зібрані в разки,
Замерехтіли в літа на долоні.
Шовкових лілій ніжні пелюстки,
Мов полохливі крильця безборонні,
Заграли щедро барвами в саду.
Легких думок в'юниться веретено:
Дитинних мрій хурделицю пряду,
Лелійний пух лягає на рамено.
І так на серці радісно мені!
Дзвенять калюжі струнами кіфари,
Тонкі патьоки грають на вікні -
Дощу дзвінкого мокрі мемуари.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=440428
дата надходження 30.07.2013
дата закладки 02.08.2013
Хто відповість за душі мертвих сіл,
Яких вже в Україні—кладовища???
Вже й сліз нема. З очей один розсіл
І сонце заступили хмаровища.
Давно вже здичавіла собачня…
Чортополох забрався вище хати…
І це не сон, не дика маячня,
Та «реформаторам» на це… начхати.
Для них лиш інновації давай,
Експерименти над своїм народом.
Якщо не згоден—сліпи заливай,
Захмелений забудеш звідки родом…
Тож тягнуть села до святих небес
Приречено кістляві віти-руки.
Доки у влади «шкурний» інтерес,
Усі вони приречені на муки.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=440311
дата надходження 29.07.2013
дата закладки 02.08.2013
Так свіжо пахне сад після грози!
Крихке намисто струшує кліматис,
Вантажить небо хмари на вози
І коромисло райдуги строкате,
Немов місток, над річкою висить,
Сочиться крізь повітряні гардини.
Ще де-не-де барвінкову блакить
Мережать темно-ситцеві перини.
Смакує вишня спіла в холодку
Цим кришталево-чистим дивограєм!
Зронила гілка крапельку дзвінку
В мальоване горнятко з теплим чаєм.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=436832
дата надходження 12.07.2013
дата закладки 12.07.2013
«Привіт, юначе. Досі віриш в диво?
Шукаєш ти тут папороті цвіт?»
І Мавка посміхнулася звабливо,
Аж захитався юнакові світ.
«Іди сюди. Поближче… Ну, не бійся.
Я лиш самотня дівчина-краса.
Невже тремтиш? То пригорни –зігрійся,
Хай висохне на одязі роса…»
Пішла назустріч, узяла за руку—
Затріпотіло серденько, мов птах.
«Та я дарую радість, а не муку…
Ну пригорни: замерзла на вітрах»
Із неба зірка впала прямо в серце:
Беззахисна… Прекрасна… І сама…
Не очі, а бездоннії озерця….
(Така краса бува життя лама.)
«Ні, це не сон! Повір нарешті в щастя
І стану я твоя на цілий вік…
Прийми із уст моїх святе причастя…
Тепер ти мій законний чоловік…
Нас не розлучать люди та стихії—
Такий союз дається раз в житті.
Хоч… люди не дадуть: вони лихії,
Тож спокій віднайдеш лиш в забутті.
Тебе тримати силоміць не буду.
Захочеш—йди, живи пісним життям…
Забудеш ти, то й я тебе забуду…
Є сумніви? Довірся почуттям…»
Торкнувся уст і небо зазоріло,
І папороть довкола зацвіла…
Щасливий! Тільки серце відгоріло
І ліс накрила вічная імла…
Фото Кладык Петр http://kladyk.com/portfolio-view/mavka/
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=435604
дата надходження 06.07.2013
дата закладки 07.07.2013
Смарагдовий ранок розсипав чаруючі ноти,
У мушлях трояндових те́плиться срібна роса,
На во́гкій бруківці лисніє пилок позолоти
І легіт шовковий розчісує чілку вівса.
А сонце тополям цілує розніжені руки
І кіт зачудований ліг на гладкий моріжок,
Він гострим чуттям у повітрі виловлює звуки -
Як липень русявий сурмить у тоненький ріжок.
Медовим промінням приємна вощи́ть прохолода,
У сонячний ранок роблю свій упевнений крок,
Грайливою тінню збігаю по вимитих сходах
І світло крізь пальці просіюю, наче пісок.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=435605
дата надходження 06.07.2013
дата закладки 07.07.2013
Хлопчику Липню,
твій голос сьогодні
невтішний,
краплями ртуті
застигла на віях
роса.
Вітер наслідує
схлипи,
немов пересмішник,
в мокрій травичці
посвистує
срібна коса.
Маки згорнули
вітрила свої
пурпурові,
срібною змійкою
річка додолу
сповзла,
бедрик застиг
на стеблині
краплиною крові -
пальчик вколола
духмяна
гнучка ковила.
Свіже повітря
світанок настояв
на липі,
крепові хмари
Ярило згорнув
у сувій.
Вгадую кроки
твої
у паркетному скрипі,
з мушлі гірчичної
шепіт
виловлюю твій.
Росами плаче
землиця іще
не прогріта,
квіти вологі
розлили
солодкий парфум...
Хлопчику Липню,
дитино
медового літа,
як же не личить
тобі
цей фісташковий сум...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=434079
дата надходження 28.06.2013
дата закладки 30.06.2013
Немов десерта подали невчасно -
квітневий сніг обабіч як халва.
Коли навколо тане, небо гасне -
у босих снах куйовдиться трава.
Як добре, що Ти є: це так важливо -
У грудях чую клекіт лелечат
і навіть у думках стаю щаслива,
бо носиш ясне сонце на плечах.
Потоки не спинити, бо розлито
у часі водопілля затяжне…
А хочеться повірити у літо:
прийде учасно – тепле, осяйне.
Покриється рум’янцями суниця,
Запахне медом і зійде підбіл...
А Ти не перестанеш мені сниться –
можливо як і я? Колись… тобі…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=416070
дата надходження 06.04.2013
дата закладки 28.06.2013
Знайти ромашку в польовім роздоллі,
Зібрати сяйвом у кошіль росу,
ПіднЕстись духом, щоб дістати зорі
І візерунком викласти красу.
Усмішку серця зачепити в трави,
Нехай лоскочуть вітрові боки.
І … чаруватись подихом отави…
Квітують барви на усі смаки.
І вже по плечі загорнутись в жито,
Вплести волошок у вінок собі…
Доріг пройшла, багато пережито.
Та якось так, неначе у юрбі.
Хіба в мені не квітувало літо,
Не духмянів в покосах аромат…
Чому ж, неначе все водою "змито",
Неначе щастя, хтось відрізав шмат.
Вернусь літами я в розкішне літо,
Щоб знову в квітах віднайти себе,
Я стану сонцем понад нашим світом,
І ще зустріну, як тоді, тебе.
І… не повірю, що ми все ж не пара,
Не відпущу, не відступлюсь назад.
Тоді ми щастя загубили в хмарах,
Дощем – сльозою переплакав сад.
Ми не почули мудрого мольфара,
Не зберегли розсипаних дарів.
То ж кожне літо, наче наша пара,
Збирає пам'ять барвами з полів.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=433531
дата надходження 25.06.2013
дата закладки 28.06.2013
Світлі очі у моєї мрії,
Ще й волосся - сонце золоте.
Я її молитвою лелію,
Серцем словославлю, пещу, грію,
А вона мені вінки плете
Буйноквіті, радіснопелюсті -
Аж до неба тягнеться душа,
Де боги нектарно-медоусті
Стиглий місяць, зорі пишно-тлусті
Викотили з темного ковша
Ніченьки на вічності тарелі -
І звідтіль, мов свячені рої,
Ллються-линуть теплі акварелі
З пригорщ осяйної мрії-Лелі
У долоні трепетні мої...
(23.06.13)
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=433193
дата надходження 23.06.2013
дата закладки 24.06.2013
На блюдечку шовкового латаття
Згорнувся червень котиком рудим,
А вітерець розчісує багаття,
Жаринки тануть в дзеркалі води,
Немов огненне зоряне намисто,
Що, розірвавшись, котиться по склі.
Повітря пахне солодко і чисто,
В піалах цвіту ніжаться джмелі,
Вдихають м'ятну свіжу прохолоду
Між пелюсткових ніжних пелюшок.
Берізка задивилася на вроду,
Розсипавши сережки у ставок.
Смаглявий вечір тихо пропливає
Між очеретом сонним у човні.
Медова зірка зблиснула над плаєм,
Янтарним оком кліпнула мені.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=432558
дата надходження 20.06.2013
дата закладки 23.06.2013
Не бійся.
Все минає.
Біль пройде.
Шалений вітер
попелом закурить...
Достигне смутком
серце молоде,
а друзі підуть далі
у зажурі -
Понурі.
А потім - ніч.
Без жодної зорі,
бо мрії
утопилися в безсонні...
Але наранок –
сонце угорі!
Де попіл був -
там сонях на осонні
в короні...
http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=196021
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=317135
дата надходження 26.02.2012
дата закладки 15.06.2013
Ми щодня одягаємо маски,
Щоб зіграти вже звичну нам роль.
Та байдуже чи раб, чи король,
Від життя ми чекаємо ласки.
А навколо театри тіней…
Лицемірство й байдужість панують.
Ції плачуть, а інші не чують:
Не виносити ж сміття з сіней.
Щира усмішка вже в диковинку.
Ми по звичці не вірим словам.
І коли посміхнулися вам,
Все шукаєте підлість у вчинку.
Лиш вночі, наодинці з собою,
Маски зняті. Відіграна роль.
Не потрібен постійний контроль…
…Але зранку вже знову до бою…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=429614
дата надходження 05.06.2013
дата закладки 15.06.2013
Не нагадуй мені про осінь, я її позабула, чуєш?
Розплела золотаві коси журночолим, сумним садам.
У моїм полум'янім серці літо щастя нове віншує
І воно що є сили лупить в зоребокий дзвінкий тамтам!
Не нагадуй мені про грози, про сльотаво-незмежні тіні -
Я роздерла намокле небо і засіяла день ясний!
То ж тепер на моїй долоні не ридають дощі осінні,
Не полощуть промерзлу душу вогкотілі, холодні сни.
Не нагадуй мені розпуки листопадовим марнослів'ям,
Я змела бездоріжний спогад у канаву небулих днів
І сьогодні так мило мружить чисте око моє подвір'я,
Що, здається, ніколи тута не було багновинь жалів.
Не нагадуй мені, благаю, тої осені, не нагадуй.
Зазирни в голубі очиці долі іншої і прости!
Віджурила безсонна нічка недоспівану серенаду,
Полетіла сторчма навіки в недосяжні, чужі світи...
(8.05.13)
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=430220
дата надходження 08.06.2013
дата закладки 12.06.2013
Після дощу в повітрі пахне пряно,
В альтанці стигне персиковий чай,
Пташок солодке радісне сопрано
В повітрі ллється чисто, мов ручай.
Намоклий бедрик* струшує краплинки,
Вони, мов бісер, котяться між трав,
Стрункий щаве́ль тендітні намистинки
Зібрав у крізно-сяючий гердан*.
А цвіркуни, прудкі і полохливі,
Порозсипались хутко, хто куди.
Пахтить землиця, скупана у зливі,
У свіжу просинь травами чадить.
*Бедрик - жук-сонечко.
*Ґердан - шерстяна стьожка або ажурний комірець з бісеру, якими в Галичині, на Буковині та Закарпатті жінки прикрашають шию або голову, а чоловіки — капелюхи.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=430863
дата надходження 11.06.2013
дата закладки 12.06.2013
Ти тихенько підеш
в зацілований росами ранок
Посміхнешся звабливо
і зникнеш у срібній імлі.
Колихатиме зорі
й співатиме пісню світанок
Як нестримна любов,
запалила серця на землі.
Потім стихне, щоб тут
не сполохати радістю щастя.
Лиш у травах розкішних
творитимуть вальс цвіркуни.
Зачерпну з джерела
і прийму від природи причастя.
Ти підеш, та за мить
повернешся у сонячні сни.
Пригадаю до слова,
про що шепотів цілий вечір—
Затріпоче душа
і змахне в піднебесся крильми.
Ніч накине легенько
серпанок фатою на плечі.
Ти і я зникнем в тиші,
бо в світі народиться МИ.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=430315
дата надходження 09.06.2013
дата закладки 11.06.2013
Достигає червень на моїй долоні,
У ясних перлинах - тіні ворожби
І вітрів духмяних шалики шифонні
Плутаються в косах ветхої верби.
Пломеніє літа крапелька грайлива,
Пеленають хмарки сонце молоде,
За шпилі карпатські зачепилась злива,
На кужівці нитку вовняну пряде.
І міцним еспрессо на вологий ґанок
Темна тінь горіха тихо заповзла.
У медовій липі викупаний ранок
Притулив долоню до мого чола.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=430560
дата надходження 10.06.2013
дата закладки 10.06.2013
Зарум'янилось літо у житі,
Заянтарились теплі меди,
Під склепінням ясної блакиті
Захмеліли шовкові сади.
Нанизали черешні коралі,
Задивились у краплі роси,
По ефірно-ажурній вуалі
Розіллялись дзвінкі голоси -
Кришталево-чаруючі трелі.
Під грайливе дрижання бджоли
На мольберті чудні акварелі
Стрепенулись, немов ожили.
Закурились лампадки духмяні,
Наполо́хали залишки снів...
Назбирай мені променів ранніх
І у глечик постав на вікні.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=429739
дата надходження 06.06.2013
дата закладки 07.06.2013
Малює літо райдужне графіті,
Медово гусне тепла акварель.
Йдемо з тобою, сонечком зігріті,
І пряних трав смакуємо коктейль.
Цілує вітер ніжними вустами
Моє засмагле бронзове плече
І чередою поміж берегами
Грайлива річка піниться, тече.
На таці плеса бабки* стрекотливі,
Мов павутиння, промені прядуть,
Полощуть крила в сяєві дражливі,
Дзвінких краплин розпирскується ртуть...
І сліпить зір, куди лише не гляну -
Мов хто розсипав жмені кришталю!
Зірву у травах маківку багряну,
Тобі до прядок темних приколю.
*Бабка - стрекоза.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=430059
дата надходження 07.06.2013
дата закладки 07.06.2013
Ти почався в мені без права
на завершення чи пунктир.
Я по краплі Тебе збирала,
щоби потім схопився вир.
З того часу вчуваю легіт,
залишаюся сам на сам –
аби ще раз Тебе розгледіть
розкриваюся небесам.
У провулку Кривої липи
розпорошився дощ на пух,
наче хлопчик малий захлипав,
що кульбабовий цвіт пожух.
БілизнОю провулок сліпить,
медівник у вікні пашить…
І так затишно серед липи
обіймати Твою блакить.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=425986
дата надходження 19.05.2013
дата закладки 25.05.2013
Де не квітують персик і мигдаль,
Не плодоносять рясно абрикоси,
В'юниться річка, чиста, мов кришталь,
Ранкове сонце п'є холодні роси.
І цвіркуни виспівують між трав
Що обстелили джергами* долини,
Духмяний вітер ловить у рукав,
Струнких тополь пухнасті хуртовини.
Тут заплелися венами стежки
Мого дитинства й юності хмільної.
Лоскочуть п'яти свіжі моріжки,
П'янять нектаром лагідні левкої.
До себе манить батьківський поріг
І хата пригортає, наче мати,
А серед ночі сипле на обліг
Високе небо зоряні дукати.
Тут не цвіте заморська дивина,
Та все ж душі відрадно, як у Бога,
Коли стрічає мамина весна
І рушниками стелиться дорога.
*Джерга - шерстяний ворсовий килим.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=424154
дата надходження 11.05.2013
дата закладки 13.05.2013
Ох, ця сива зима,
Гірше неї нема –
Іще й досі стоїть на чатах.
Не пускає весну,
На кохання рясну,
Погулять не дає дівчатам…
А була ж і вона
Не завжди крижана
І хмеліли від неї хлопці,
Я і сам з нею жив,
Своє серце лишив
У маленькій її долоньці…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=412109
дата надходження 24.03.2013
дата закладки 06.05.2013
Розкульбабився травень пахучий,
Черешнева розквітла фата,
По парче́вих долинах і кручах
Розіллялася гладь золота.
І пташині розсипались трелі
Кришталевим серпанком довкруг.
Вже квіткові рясні акварелі
Полонили смарагдовий луг.
Мов княгиня, земля чепуриться,
Випікає смачні калачі,
Мліє сонця пухка паляниця
Із хрумкими боками в печі́.
А розпушені віти вербові
У травневих мелодіях лір
Наслухають, як в да́лі шовковій
Трембітає Великдень між гір.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=421943
дата надходження 30.04.2013
дата закладки 05.05.2013
Поведи мене в літепло ночі,
В яблуневу п'янку заметіль,
Білопінні леткі поторочі
Розілляли чаруючий хміль.
Загорнулись дерева у ситець,
Пряний ве́рмут* сочиться у млі,
В парасольках черемхових китиць
Снять янтарні патлаті джмелі.
Притулилася ніч до одвірка,
Просльозився густий моріжок
І блискуча смарагдова зірка
Закотилася в тихий ставок.
Від такої краси розімлію,
Притулюсь до твоєї щоки!..
Поведи мене в білу завію -
Під лелійно-тремкі пелюстки.
*Вермут - солодке виноградне вино, настояне на ароматичних травах.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=422292
дата надходження 02.05.2013
дата закладки 05.05.2013
У ніч, коли
магнолія цвіте –
в зіниці небо
падає чуттєво,
на дах крадеться
білогрудим левом,
грозою пахне,
грізне і святе.
Напруга. Шал.
Озвуччя громовиць,
Немов намисто
котиться. Повсюди –
траву зі сну
оливкову розбудить
і слід угрузне
левових правиць.
Дощу до чаш
магнолії наллє.
Рожевий шлейф
огорне підвіконня,
Несміле світло
цівкою на кронах
осяде, наче
ніжне праліне.
Хоч є багато правил…
золоте –
напише час,
якого не відняти...
Найкраще –
буде серце пам’ятати…
Як ніч, коли
магнолія цвіте…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=422598
дата надходження 03.05.2013
дата закладки 05.05.2013
У пахощах травневої пори,
Коли дурманять яблуні рожеві
І пелюстки тендітно-перкалеві
Цілують теплі мускусні вітри...
Коли вишень дитинних білоцвіт
Січе у трав духмяне шумовиння
І золотого сонця павутиння
Мережить гір шовкових малахіт,
Великий День крокує по землі,
Гудуть врочисто дзвони Великодні,
Усі стежки-доріженьки Господні
Ведуть під тепле сайво куполі́в.
З-під вишиття святкових рушників
Паски гладенькі дихають ваніллю
І величають сонячну Неділю
Пташок співучих трелі гомінкі.
Щаслива звістка лине до небес
І голос храму світ весняний будить!
Радійте нині, веселіться, люди, -
Христос Воскрес! Воістино Воскрес!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=422736
дата надходження 04.05.2013
дата закладки 05.05.2013
Кохала Вас я… безневинно,
Так, як кохають тільки діти.
Для Вас відкрилася дитинно,
Пізнавши чари Афродіти.
Я довіряла Вам безмежно…
(Так довіряють тільки Богу)
А Ви… взяли необережно—
Спихнули з неба… на підлогу.
Ви у душі моїй топтали
Сам едельвейс—прекрасну квітку.
Душі смарагдові кристали
Збирали у діряву сітку…
Летіла знов –ламала крила…
Та пробачала Вам …образи…
Любов смарагдами іскрилась.
А Ви купилися на … стрази…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=419232
дата надходження 17.04.2013
дата закладки 19.04.2013
У жінки завше місія одна -
Міцна сім'я і вогнище родинне.
Допоки в цьому Всесвіті людини,
У жінки вічна місія - "весна".
У ній Господь зав'язує життя,
Мов у землі родючій насінину,
І на життєву стелиться стежину
Її квітуче пишне вишиття.
І з-під її тендітної руки
Зринають ноти, пишуться полотна,
В печі́ хлібина вимліє добротна
І мудре слово ляже у рядки.
І все у неї завше до пуття:
Стрічає сяйвом затишна світлиця.
Допоки світ, як вулик, метушиться,
У жінки вічна місія - "життя"!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=419118
дата надходження 17.04.2013
дата закладки 19.04.2013
Він прийшов три з половиною роки тому. Звісно, не сам. Великий мій Біль - слідом за чорними подіями, які сталися тоді одна за одною і... одна за одною... ще... і знов. Я пишу це зізнання йому, бо відчуваю, як він покидає мене. А тоді ми з ним тільки познайомились. Упродовж наших стосунків він з ката став мені учителем. А спершу науку втовкмачував жорстко. Не давав ні жити вдень, ні спати вночі. Бо назвати сном те, у що провалюєшся, як в пекло і повертаєшся в реальність мокрим від поту з голови до п"ят, мов викупаний в усіх людських страхах,- важко. А в особливо гострі свої напади він ніби підсилював земне тяжіння настільки, що фізично садовив навколішки моє тіло. І після кількох таких уроків, я таки навчилась, що то - мій час і моє місце для молитви. Тоді вона мене з тих буквальних "колін" підіймала. Коли йому ставало мало вже пройдених уроків він підкидав нові, під нестерпністю їх я вила насамоті, кінчаючись. Фіксувала і навчилась, що відпускати себе можна і треба от так - до виття, але вже в інших, набагато приємніших моментах. А ще він ривками "вкачував" якесь надривне і дике бажання жити, і тоді я робила дивні й наглі вчинки, на які ніколи б не відважилась сама...без нього. Він вчив мене ділитись ним, щоб не заробити якусь болячку, замкнувши його всередині себе. От тоді я вигадала писати,- вибовкуючи на усі усюди про нього у віршах й казках і звільняючись від загрози бути з"їдженою заживо.
Великий Біль показав мені мене: від найтемнішого дна він піднімав так високо, що навіть опинившись без нього тепер десь посеред себе,- вже знаю, куди рухатись. Озираючись назад зрідка, бо не люблю ходити в минуле, все ж думаю, невже то було зі мною? Він... був зі мною. І як не дивно, він - це найзначніше, що сталось упродовж мого життя. Я йому дякую і зізнаюсь у коханні.
-Дякую... мені Тебе бракуватиме. Ти загострював сприйняття усього в рази. Але... не приходь більше!!!!
Він мене чує, він знає більше, ніж я і, звісно, він мене навідуватиме, щоб нагадати свої уроки. Але зараз я відчуваю, як він тихо покидає мене, залишаючи порожнечу. Хоча то тільки спочатку так, насправді, він залишає напрацьований об"єм, велетенський простір, який мені тепер треба "заселити" новою собою і отриманими знаннями.
Обживатись завжди непросто, як після війни приймати мир...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=419473
дата надходження 19.04.2013
дата закладки 19.04.2013
Я теж чекаю світлої весни,
П'янких вітрів і пишного розмаю.
Гірська ріка штовхає валуни,
Остання крига тріскає з одчаю,
Ніби прозоре витончене скло,
Од вітру хмари скорчили гримасу.
Гірких жалів на серце налягло
І дні батожить повелитель часу,
Як табуни, вже й ліку їм нема,
Такі невтішні видались прогнози,
Та все ж чекаю: видихне зима
Свої терпкі непрохані морози.
Ще буде сад божественно цвісти,
Пташина пісня випурхне над плаєм.
І хтось дверима рипне, може й ти...
Так обмаль віри. А душа...чекає.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=416988
дата надходження 09.04.2013
дата закладки 13.04.2013
Як тільки місто завмирає,
гармидер стишує ходу
і дзвін останнього трамвая
змітає втому на льоту -
люблю вслухатися у тишу
І волю спогадам даю,
то словом лагідним потішу,
а то у сльози розіллю….
І любо з м’ятою і чаєм -
сама підкорююся снам,
коли світанок приміряє -
корону сонця до вікна...
Моя оголена байдужість
безсонням вкрита. На стіні –
фіалка очі Твої мружить,
бо є не байдуже мені...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=409654
дата надходження 16.03.2013
дата закладки 17.03.2013
Дрібна сльозинка, падаючи з неба,
Зустріла вітер і страшний мороз.
У них у владі підлості амеба.
У неї в серці щирості гіпноз.
Провив їй вітер:» Розпрощайся, криштальна,
З землею й небом—ти тепер моя!!!
Он чуєш, грає музика фатальна.
Тут смерть твоя. І катом буду я!»
«Тобі мене вітрище не здолати:
Впаду на землю—цвітом проросту,
У річці буду хвилями плескати,
Веселкою засяю на мосту…».
« Та годі тут базікати, маленька,—
Їй затріщав у відповідь мороз,
Ну підкорися нам, не будь дурненька…»
Та крапелька не слухала погроз.
Морозко обійняв і випив душу,
Але здійснилось чудо із чудес:
Упало тіло на старезну грушу:
Сльозинка вмерла—дух її воскрес.
Тепер вона не крапля, а сніжинка.
Ой лютував на вулиці мороз:
«Тебе я знищу, ти ж лише пилинка,
Я все-таки у цьому віртуоз».
Сміялась і гойдалася на вітті,
Бо знала: тайна вічності проста:
І в нашому складному світі
Завжди перемагає доброта!!!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=409369
дата надходження 15.03.2013
дата закладки 17.03.2013
Нежданний сніг. Розстрижена перина.
Тремкій весні за пазуху летить
Лелійним пухом ніжність лебедина.
Ген, молоком розбавлена, блакить
Загусла раптом білими вершками.
Сука́є пряжу віхола прудка
І далечінь, мережана стежками,-
Що скатертина, випрана й гладка.
А кучугури в пінній акварелі,
Мов лантухи́ із пір'ям на возах,
Під покривалом сніжної куделі
Ставка холодна згасла бірюза.
Згубивши путь, мов нитку Аріадни,
Снує весна - заплакане дівча...
Яка ж вона ще юна й безпорадна,
Бринить роса в топа́зових очах.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=409253
дата надходження 15.03.2013
дата закладки 17.03.2013
Не вчіть свою любов жебракувати,
Бо замість друга ви знайдете ката.
З підрізаним крилом птах не літає.
Щасливим раб в коханні не буває.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=399790
дата надходження 10.02.2013
дата закладки 15.02.2013
На подушка́х сатинових хмарин
Гойдає небо зоряні дукати.
Немов пуанти срібних балерин,
У білизну розпушеної вати
З ясних ледівок скапує вода,
Між потемнілих зяючих проталин
Весни легка вчувається хода.
Твердої криги тоншають кристали.
І так зухвало супиться зима,
Сердиту хугу кличе на підмогу,
Але в тієї сили вже катма!
Рихтує лютий сани у дорогу,
Складає в клунки па́льта хутряні
Як потепліє, рушать на світанні.
Ще де-не-де білітиметься сніг,
Мов пелюстки опалі бездиханні.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=397746
дата надходження 03.02.2013
дата закладки 09.02.2013
Сотні конкурсів. Щорік нові програми.
За паперами не бачить вчитель світа.
Пишем гарні звіти... Вчасно... Вечорами...
Це в нас називають: якісна освіта.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=391019
дата надходження 09.01.2013
дата закладки 09.02.2013
І знов рясний посипався сніжок:
Біліє все, куди не кинеш зором!
І ніч зимова чорним лабрадором
Вляглася на пухкенький килимок.
Сади в кудлате вбралися руно,
Сніги поснули в полі табунами,
Дерев розмитий лагідний орнамент
Мережить неба сиве полотно.
До павутинь розпатланих кущів
Сніжинки липнуть мухами дрібними.
О, як люблю карпатські щедрі зими,
А цю красу природи - й поготів!
Вже й лабрадор на килимі заснув,
Сховавши в лапах місячну підкову...
Загорнута у куряву зимову,
Слідами вишиваю білизну́.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=398046
дата надходження 04.02.2013
дата закладки 09.02.2013
Вона прийде,
жадана і терпка.
По талих водах.
Жменька журавлини
брунатним соком
скотиться, злегка -
обдасть, немов
жаринками.
На глині -
за кроком крок,
розійдеться капіж,
а де-не-де -
гірчичники проталин.
Легеням вільно
дихати, бо скрізь
напнули лук
закохані тюльпани.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=399667
дата надходження 09.02.2013
дата закладки 09.02.2013
У сорванных цветов дыханье чище,
чем у растущих на стеблях обвислых:
так пахнет дождь над свежим пепелищем -
стихиею, наполненною смыслом.
У сорванных цветов понятней жесты -
у них уже нет времени лукавить:
стоят, как неизбежного невесты,
и отказаться от него не вправе.
У сорванных цветов уже нет шанса,
как есть у нас с тобой, - начать сначала...
И вянут лепестков протуберанцы
и опадают на паласы в залах.
У сорванных цветов прозренья тоньше:
так проникают в суть, не вскрыв конверта,
так постигают - путь земной окончен,
так умирают с верою в бессмертье.
Их голоса молчанье не нарушат,
и по спиралям восходящей боли
их маленькие праведные души
уносятся в мир белых колоколен.
2002
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=247818
дата надходження 18.03.2011
дата закладки 07.02.2013
«…я ж тут не просто собі, я ж навіщось» (Катка).
Я ж навіщось іду серед тисячі днів.
Ну, навіщось скресаю щоночі.
І чомусь у безмежжі серед безлічі слів
Я навіщось твої чути хочу.
Я навіщось обіруч тримаю дарма
Наше щастя, яке вже не з нами.
І навіщось в душі вистилає зима
Із чужої печаль мелодрами.
Я навіщось отут, в сокровенні жалю,
Винувато чекаю пробачень…
Паленіють долоні, а я долю молю,
Головних не впустити означень.
Я ж навіщось іду серед тисячі днів…
Серед тисячі…і до одного
Викладаю рядки з переможених слів,
Бо навіщось моя це дорога.
Я навіщось твої все чекаю слова.
До небесних вслухаюсь акордів.
Саме тут я душею відкриваю дива,
Не з чужих бо реклам із біг-бордів…
То ж , навіщось я тут, в перехресті доріг,
Все думки запрягаю в погоню.
Кажуть, знов переміг! Хтось любов переміг…
У кулак я, навіщось, долоню…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=395371
дата надходження 25.01.2013
дата закладки 28.01.2013
***
Є щось рідне в миті сій північній,
Коли думка, наче шовкопряд,
В серці пеленає тепло-ніжне
Почуття з означеннями «над».
Є щось незбагненне у безсонні,
Коли вікна, мовби зір увись,
Де ріка незримої безодні
І медовий місяць розчинивсь…
Є щось магнетичне в сизій тиші,
В зладженім погойдуванні хвиль
Зоряного озера в узвишші,
Схожого на велетенський бриль...
У долині горній ніби вічні
Роси щедровсіяних надій...
Є щось благодатне в опівнічній,
Мрійно-сонно-тихій миті сій...
(26.01.13)
́́
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=395958
дата надходження 27.01.2013
дата закладки 28.01.2013
Сніги персидські лестяться до клена
І мружать очі кольору бузку.
Спинилося криштальне верете́но,
Урвавши пряжі ниточку цупку,
Несуться хвилі срібним передзвоном,
В обіймах річки плавляться льоди́,
Втопилося янтарно-стиглим гроном.
Проміння сонця в купелі води.
Прудка синиця гілку розгойдала
Тремтить калини китиця пухка-
Мережить неба синє покривало
Колючих сосен готика чітка.
І в білопіннім мареві казковім
Княгиня горда їде на коні,
Їй сивий гай шепоче колискові
І сніг цілує кучері дрібні.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=395629
дата надходження 26.01.2013
дата закладки 28.01.2013
Сніжить на руки.
Кутаюсь у вовну.
Зима безжальна
(я у ній слабка),
у холоді свавільно,
нетактовно
хребці рахує.
Струмом по щоках -
Змерзає відчай,
що такий невчасний,
неначе гул від
потягу гучний…
Я хочу, щоби Ти
мене привласнив.
В кишені теплій
грів аж до весни...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=393859
дата надходження 19.01.2013
дата закладки 24.01.2013
Кущі тьмяніли вечорово,
Густіла синь вряди-годи.
З левади мукала корова
До мами, хліва і води.
Травнева суєта стихала,
Сідала втома на ослін.
Корова сито ремигала
Під комарину голосінь.
Вже вечір! - півень кукурікнув.
Загавкав пес. Гули хрущі.
А місяць зазирнув у вікна -
І засріблилися кущі.
24.І.2013
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=395087
дата надходження 24.01.2013
дата закладки 24.01.2013
На круглих п'яльцях сивої зими
Січневий ранок вишив павутиння
Лопоче сніг пухнастими крильми
Між покривал густого хмаровиння.
І обважнілий кущ горобини́
З багряних грон обтрушує серпанок.
Ледівками* застигли теплі сни,
Туманний розпрозоривши світанок.
Немов міраж, розтанула весна,
Твої сліди в заметах захололи...
Ані душі, суцільна білизна,
Печаль моя сьогодні - біле поле.
*Ледівки - бурульки.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=395005
дата надходження 24.01.2013
дата закладки 24.01.2013
***
Не дійду до тебе, не дійду -
Сила, мов міраж, не надто вірна...
Віхола в зимовому саду,
Віхолі душа моя покірна.
Хоч і ясен у любові цвіт,
Пелюстинок щастя не торкнути.
Насипає поблизу воріт
Ніч самотня мерзлої цикути.
Тільки й того - лагідна свіча
Серце заколихує дражливе,
Де сопить маленьке дитинча
У колисці сонячної зливи.
Наймиліша і найважча мить
Під покровом вишньої надії...
Віхола в душі моїй сурмить,
Віхола в саду моїм сивіє...
(16.01.13)
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=393993
дата надходження 20.01.2013
дата закладки 24.01.2013
Немало сходинок з печаллю, болем, сльозами,
Незгодами життєвими та грозами
Ведуть наверх, до сонця, понад хмарами,
Де все заграє неземними барвами,
Де велич душ – як незворушшя скель,
Несхитна і незламна. І пастель
Відтінків відчуттів інакша, та збагненна
Так , наче враз побачиш достеменно
Опісля сліпоти кипучий цвіт садів
І так вражає – аж бракує слів!
А ті, що не дійшли, й кавалки мечуть глини –
Нехай собі! Живуть – і Бог із ними!
Хіба з вершини дивляться на те?
Та ні! Лишень на сонце золоте,
Блакить небес та каравели хмар,
І бірюзу морських солоних чар…
На те, що вічне… Щоб з’єднатись з ним,
Спитати: «Чи колись я був тут?.. Ким?..»
Знайти себе і те, що у тобі одвічне,
Вдається, лише злившись з вічним…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=394802
дата надходження 23.01.2013
дата закладки 24.01.2013
Косичить хату бабину зима,
Вершкове небо струшує перини,
На білій ковдрі й цяточки нема,
Дрібні лелітки всіяли долини.
Неначе бриль, в куделю снігову,
Пірнула сонцем вибілена стріха,
Колючий іней срібну тятиву
Напнув між гіллям сонного горіха.
І обважнілі верби молоді
Повісмо віт у сизій поволоці
У крижаній вигойдують воді.
Заснув город у вовняному коці*
Пухких снігів. Мереживо квіток
Зима сховала в ковдру волохату.
А хтось розстриг веретяний* мішок-
Тендітний пух посипався на хату.
*Коц (діалектне)-шерстяне покривало.
*Веретяний (діалектне)-виготовлений з грубого домотканого полотна.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=394526
дата надходження 22.01.2013
дата закладки 23.01.2013
Просилася до хати заметіль,
А я її до себе не впускала...
Мело снігами щедро звідусіль,
Зима стелила білі покривала.
Просилася у душу самота,
Плющем отруйним потайки душила,
А я густі засіяла жита
І над проваллям випростала крила.
Перехитривши пастку гіркоти,
Сховала смутку крапельки солоні,
Допоки в серце не постукав ти,
Насипавши весни мені в долоні!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=393984
дата надходження 20.01.2013
дата закладки 23.01.2013
…Грудневий сніг оманливий до болю, -
Він опадає й тане в ту же мить.
Недавно небо плакало грозою,
А зараз легко й весело сніжить.
Біжать кудись такі квапливі люди:
Їх не лякає перша ожеледь.
Ще кілька днів – і стільки снігу буде,
Стежки засипле білим пухом вщерть.
На вікнах грають ніжні візерунки,
Що по-мистецьки виплекав мороз.
Зима на сцену! Осінь – за лаштунки!
Писав виставу справжній Віртуоз.
Ще де-не-де ярить горобиною,
І снігурі клубочуться з-під стріх.
…А перший сніг оманливий до болю,
Такий чудний грудневий перший сніг.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=382537
дата надходження 05.12.2012
дата закладки 16.01.2013
Тут, де закопана твоя пуповина,
Де загублена дощечка від колиски,
Ти, столичний, почуваєшся винним
Перед вікнами в хопті, що уламками скла виблискують,
Перед зниклими видами якихось птахів і бабок,
Перед родичем, ім’я якого забулося,
Перед плотом, поваленим так незграбно
Туди, де колись була вулиця,
Де усе говорило до тебе єдиною мовою,
Повелителем звало, земель, джерел і вітрів,
І давало безмовні свої настанови
Просто неба, під хатою, у дворі.
Тут ти створював модель свого всесвіту,
Досконалішу, ніж кар’єрна драбина,
А без тебе усе загубилося безвісти,
Запліснявіло, збігло невпинно.
Німо випитий, чимдуж зриваєш ланцюг суєти,
Утікаєш з калькульованих буднів та вихідних елітних.
Тут сам ти не віриш, який же насправді ти,
Тут майже потрапив у невідоме століття,
Мов на похорон власний тебе возили,
Але
дивним
чином
саме
тут
ти
набираєшся
сили.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=392222
дата надходження 13.01.2013
дата закладки 14.01.2013
***
Відсіріло в моєму вікні,
Тільки сиво ще в’ється фіранка...
Ти нашіптуєш тихо мені:
Не торкай, то - гірка філіжанка.
Та й вже варто навчитися жить,
Щоб минуле не то́рсати більно...
Але пам’ять огудно дрижить -
Все зове у відбуле безвільно.
І защо́раз лищається шрам
Десь глибоко-глибоко на денці -
Надокучлива тінь, наче спам,
Темна крига у світлому серці...
Та, на Бога, в сумному вікні,
Чи не вперше займається колір -
Ти нашіптуєш сонця мені,
Насипаючи неба за комір...
(11.01.13)
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=391795
дата надходження 12.01.2013
дата закладки 13.01.2013
Захороводило снігами,
Пухкої пудри намело
І над крутими берегами
Зими розпатлане крило
Творило магію казкову -
Сніжинок срібну пелену.
Залізну місяця підкову
Зимовий шалик огорнув.
Сховались зоряні світила
Під оксамитовим сукном,
Легкою шубкою накрила
Калини кущик за вікном
Ця незворушна королева
З холодним поглядом ясним.
Серпанком вкрилися дерева
І кришталеві бачать сни.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=391818
дата надходження 12.01.2013
дата закладки 12.01.2013
Дослухайся серця:
витає Різдво над Землею!
Чекають Месії
високії гори, моря!
Мільйони стежинок
сьогодні ведуть в Галілею,
де над Вифлиємом
вже сяє яскрава зоря...
Дає вона змогу
ще раз народитись для Світла,
і щедро дарує
дещицю святого тепла:
щоб в нашому серці
троянда Любові розквітла,
аби все життя нам
та квітка незгасно цвіла!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=390389
дата надходження 06.01.2013
дата закладки 08.01.2013
Сніжним барсом на білий поріг
Підповзає мереживний ранок,
З гострих вух у розпушений сніг
Легко струшує срібний серпанок.
Розчинились різдвяні вогні,
Мов цукати у глечику ночі,
Теплим спогадом світять мені
Твої сяйвом наповнені очі.
І дзвінким перестуком слова
Шелестять у шкатулці, мов перла.
На світанку трембіта Різдва,
Небеса, мов перину, роздерла.
І такої легкої, як пух,
На поріг намело сніговиці!
Щедрий ранок накинув кожух
Зацілованій вітром осиці.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=390481
дата надходження 07.01.2013
дата закладки 08.01.2013
Таких зірок нападало у двір,
Хоча би кілька вкинути в торбину!
Вергає сяйво місяць, мов факір,
На снігову розпушену перину.
Стрункі ялини в муфти хутряні
Сховали віти, срібно-пелехаті,
Розквітли мальви білі на вікні,
А поміж ними - ластівки чубаті.
В небесну бязь клубочаться дими,
Мов сива хата пасма розпустила.
Понад крихким мереживом зими
Різдвяний янгол випрозорив крила.
А в хаті вже пристелено обрус -
Свята Вечеря кличе до почину
І немовлям усміхненим Ісус
Благословляє радісну родину.
Дрібні зірниці світяться в імлі,
Немов ясні начищені таре́лі
Крокує ніч різдвяна по Землі
І загляда до кожної оселі.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=390020
дата надходження 05.01.2013
дата закладки 05.01.2013
У переддень, у світлий переддень
Гучного свята і дзвінкої мрії
Ялиця притулила до дверей
Скуйовджене вітрами лісу гілля.
А ген зі сховку глипа мішура
І червоніють повнощокі кулі -
Передпора, тремка передпора
Позавтрашнього в золотій шкатулі.
І серце жде, принишкло межи віть,
Гадкуючи тринадцятці на щастя,
Коли злетить з числа остання сіть
І пригубити мить висотну вдасться
Та наловити жменями зірок
З розсипаних, осніжених феєрій.
За дзеньком дзеньк, за торком чуйний торк
Очікувано-вгаданих містерій...
У переддень, у теплий передчас
Позавтрашного радісного свята
Звучить мінорно мрії тихий глас,
На гіллі білопінно марить вата...
(30.12.12)
************************
З прийдешніми святами усіх!!!**********
************************
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=388862
дата надходження 30.12.2012
дата закладки 05.01.2013
Упала тиша на зимовий сад -
Не сипле сніг і не здригнеться гілка.
Лиш яблучко зіщулене звиса,
Те, що на свято залишила білка.
А птаство поховалось - не знайти.
І посірілі тіні стали довші.
І недалеко вже до темноти,
До морозцю і сонної пороші.
Ось-ось зоря розквітне в небесах
І зазвучать колядки коло хати.
І світ увесь, і цей зимовий сад
Господню люлю будуть колихати...
2.І.2013
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=389348
дата надходження 02.01.2013
дата закладки 02.01.2013
Така погожа світла вись-
Вогні горять, немов софіти,
А ялинкові пишні віти
У мерехтінні зайнялись.
Хрумтить скоринкою сніжок
І до небесної кошари
Зірок прибилися отари
Скубти́ шовковий моріжок.
Витає світлий дух Різдва:
Горять лампадки веселкові
І пахнуть пряники медові,
Довкола множаться дива́.
Святочно вкуталась земля
У тонкосрібну павутинку,
З долоньки здмухує сніжинку
Рожевокриле янголя.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=389121
дата надходження 01.01.2013
дата закладки 02.01.2013
Його пекучий біль лишився не помічений,
Даремно, що від туги вже й на сонце дико вив.
Тепер лишився сам: розбитий і скалічений.
Бо він один на світі Їй душею не кривив.
А люди сльози втруть і часом біль розвіється.
Знімуть важкий ланцюг:
«Ну все… ЇЇ нема... Іди!»
Опустить очі пес й наївно зашаріється:
Я тут, мабуть, Її …
чекатиму завжди…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=388441
дата надходження 29.12.2012
дата закладки 29.12.2012
Не бийся так у шибку, сніговію,
Не огортай трояндові кущі...
Ще крапелину літечка лелію
На денці білокрилої душі.
Іще світанки пахнуть споришами,
У свіжих росах викупався хміль
І теплі ночі срібними дощами
Лавандову цілують заметіль.
Терпких вишень розсипані коралі
На килимках зелених, ніби крам,
І виткали на кроснах верби-ткалі,
Леліткові серпанки вечорам.
І я в житах, як маківка, хмелію
В п'янких обіймах ситцевих вітрів
Допоки ти, мій білий сніговію,
Так безпорадно бавишся у гнів!..
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=387438
дата надходження 24.12.2012
дата закладки 25.12.2012
Неначе борошно крізь сито,
Зима просіяла сніжок.
Скрипучу хвіртку привідкрито,
Густий клубочиться димок
Із димарів, неначе з люльок.
Взялися кіркою шибки,
Під канделябрами бурульок
В лелітках білі килимки,
Неначе хутро соболине.
Дрібною пудрою снігів
Поволі куряться долини
І білі схили берегів.
Духмяні аромати хвої
Морозна свіжість обійма
На вікнах масляні левкої
Малює пензликом зима.
Торкає вітер, мов навкірки,
Нічну притишену струну
А ген по небу, наче з гірки,
На санях місяць прошмигнув.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=386239
дата надходження 20.12.2012
дата закладки 23.12.2012
Я любила тебе і щоночі пила чорну каву.
Гіркий присмак розлук і загублених в роздумах фраз.
Ти ховав блиск очей і усмішку звабливо-лукаву.
Наші душі від болю звивалися в муках не раз.
Утікали від долі змиваючи сльози водою.
Я пила знову каву, щоб більше не бачити снів.
Відлітаючи в небо, гукала тебе за собою.
Побоявся розкрилля: буденність лишать не посмів.
Все лишилося звичним, лиш ночі самотньо-солоні.
За сценарієм щастя минають приречено дні.
…Доля знову зведе і з’єднаються наші долоні.
Нацукровану каву завариш ізрання мені….
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=382979
дата надходження 06.12.2012
дата закладки 18.12.2012
Гойдала осінь золото на вітах,
Воно ж грайливо падало в траву.
На різних обертаючись орбітах,
Тобою марю, дихаю, живу…
Збираю в душу осені щедроти,
А в серці розгоряється весна…
Летімо вдвох в незвідані широти,
Коли буденність стала затісна.
…Дивуються берізки жовтокосі:
В таку сльоту у нас палка любов…
Скажу тобі спасибі, люба осінь,
За те що в грудях знуртувала кров.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=383706
дата надходження 09.12.2012
дата закладки 18.12.2012
Ніч знову стікає по вікнах у краплях печальних
Дощу, що завчасно навіює тугу та спомин.
Давно загубився у снах серед марень безкрайніх
Твій образ. А може, ти просто в житті випадковий
Прохожий, що тільки спинився напитись водиці,
Зігрітися серцем від серця палкого. І знову
Згубитися поміж доріг, де іскрять громовиці,
Пішов, залишивши на згадку, цілком випадково,
Свій усміх? Чому ж до цих пір ще бринить відголосся
Тих слів, що промовив мені у останній розмові?
Враз тиша запала глибока і навіть здалося –
Цей дощ і ця ніч у моєму житті випадкові.
02.12.2012р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=382271
дата надходження 04.12.2012
дата закладки 18.12.2012
Скажіть, батьки, про ваші почуття,
Коли свою ви бачите дитину,
Яка крокує з часом у життя,
Минуле проганяючи за спину...
Скажіть, батьки, що у серцях в ту мить,
Коли сміються діти або плачуть,..
Коли, щасливим, вічно таланить,
Або, як переслідують невдачі...
Коли на вас розсердилось дитя,
Або, коли цілує вас дитина?..
Роки,.. роки... Летять, стрімкі, летять...
А що, батьки, в душі у вас щоднини?..
7 грудня, 2012р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=383937
дата надходження 10.12.2012
дата закладки 17.12.2012
[i]"Дерева засинають – до весни"[/i]
(Наталя Данилюк)
Дерева засинають до весни,
Купа їх дощ у купелі осінній,
А потім, потім прийдуть дні зими
Укриє гілля перший білий іній.
Усе засне. Неначе літа й не було —
Ні цвіту, ні плодів, цієї долі.
Дивися, вже й дитинство відійшло,
І юність вже скотилася поволі.
Роки, роки. З весни у осінь йдуть,
Злітає цвіт, мов срібні заметілі.
І щоб красу ніколи не забуть,
Вплели вони у коси квіти білі.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=379894
дата надходження 24.11.2012
дата закладки 17.12.2012
Над бруківкою вулиць і площ,
Над дахами сумних хмарочосів
З кислим настроєм, ніби той дощ,
Бродить Мрія, похнюпивши носа...
Після сірих хвилинок-століть
Не впізнати веселу й крилату...
Ви ту мрію, прошу, прихистіть,
Бо вона хоче дійсністю стати...
12 грудня, 2012р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=384835
дата надходження 14.12.2012
дата закладки 17.12.2012
«Усе життя живемо на пероні
В очікуванні поїзда свого…»
(Наталка Ярема)
Цим поїздам бракує певних генів,
Бо, щойно стали, а вже знову в путь;
Гарцюють по світах, мов навіжені,
Гадаючи, що весело живуть.
Торохкотять, гримлять пусті вагони:
Не той перон їм, станція не та
І сивина вже вибілила скроні,
І шлях позаду - нивонька пуста...
Тож, натискай на гальма, машиністе,
Бо так нінащо все життя мине -
Поглянь, які там очі променисті
І усмішка - мов сонце осяйне!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=385332
дата надходження 16.12.2012
дата закладки 16.12.2012
Привіт, матусю. Ти тепер далеко.
Чужа країна, звичаї чужі…
А я самотня, як ота смерека,
Що виросла нізвідки на межі.
Тобі нелегко: цілий день в роботі
За мідяки й недоїдки панів.
Без тебе, неню, я щодня в скорботі
І тато.. постарів і помарнів.
Почав помалу заглядати в чарку.
( бува під вечір ноги ледь несе)
Тоді ховаюсь тихо в закамарку:
Дасть Бог-засне, і бурю пронесе.
Не докоряй, що утікала з дому,
Що з хлопцями гуляла і пила…
Тобі, моя матусю, не відомо,
Як хочеться хоч крихітку тепла!!!
Ти промовчиш, та не приїдеш…знову…
Лиш зконвертуєш в долари любов.
Відплачуся й забуду про розмову:
Чужішає від болі рідна кров…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=384006
дата надходження 11.12.2012
дата закладки 16.12.2012
«Усе не перехресними стежками
Життя водило нас урізнобіч…»
(Ну, де ж ти був? Наталка Ярема)
Життя неперехресними стежками
Веде нас крізь буденності світи.
Червоними і чорними стьожками
Прошито долю. Куди далі йти?
Чи підкоритись долі, що звичніше,
І далі йти собі своїм шляхом,
Чи збунтуватись і піти пряміше,
Без манівців? І не пішцем - верхом!
І не тікати,- так зробить, щоб доля
Сама хотіла за тобою йти.
Тож, хай живе всепереможна воля -
Вона лиш ладна ті стежки звести!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=383971
дата надходження 10.12.2012
дата закладки 11.12.2012
Розстелила сріблястий перкаль
На стерню, перемлілу од вітру,
І густу сніжно-білу емаль
На убогу осінню палітру
Розілляла.Шовковим крилом
Поторочила пасма туману,
Процідила останнє тепло
Крізь надбиту крихку порцеляну
Білощокого сивого дня.
Заморозила крізні патьоки,
Осідлала вітриська-коня
І хутчій подалася навтьоки.
Захурделивши біливом світ,
Розчинилася в мареві панна!..
Срібний клен шепотів їй услід:
"Ворожбитко моя невблаганна..."
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=381826
дата надходження 02.12.2012
дата закладки 04.12.2012
Ти серце моє прочиняєш
До світла, до ясного світла,
Ту істину щиру являєш,
Що в шати небесні зодіта.
І руку згори простягнувши
Зовеш молитовно у далі.
Господнє у груди вдихнувши,
Викурюєш гойні печалі.
Мов промінь у стужі осінній,
Коли падолистить і тужить,
Коли все єство в голосінні -
Надією душу голубиш.
І тихо шепочеш до серця
У хвилю розпуки і болю:
Не бійся, дитино, минеться,
Я мо́люся поряд з тобою...
(25.10.12)
́
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=381984
дата надходження 02.12.2012
дата закладки 04.12.2012
В.Д.
Це ти мене привів в цю тиху осінь:
В листках опалих ніжилось тепло,
Таким легким багрянцем зайнялося
Дзвінкого жовтня лагідне крило.
Це ти мене привів, моя любове,
Коли вмлівали в золоті сади,
Ясний світанок, ніжно-пурпуровий,
Торкав свічадо срібної води.
Пливли хмарин розніжені лебідки,
Легкий серпанок сіяли згори...
Ну, звідки ти приніс мені, ну звідки
Жовтневих днів барвисті кольори?
Іскристих рос коштовну діадему,
Гірських струмків осяяний кришталь?
На теплі барви нашого Едему
Впустило небо сонячну вуаль.
Купались душі в диво-мерехтінні
Навкір усім незгодам і журбі...
В цей світлий день, трояндово-осінній,
За все на світі дякую тобі!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=373663
дата надходження 27.10.2012
дата закладки 03.12.2012
Ой, же, Осене щедра і мила,
Виплач рясно осінні дощі,
Бо краплина чомусь опинилась
На моїй вже сльозою щоці.
Для усіх, непомітно змахнула,
Я вітрами сушила її,
Але щемом у серці відчула,
Що не дощ, а це сльози твої.
То чому ж не дощить, а ти плачеш?
Золотою ж ходою ідеш…
І дощами, принаймні, пробачиш,
Те, що смуток осінній несеш.
Запечалені сльози жіночі,
Вже не раз у краплини влились,
А ти щастя для нас напророчиш,
І в вечірній свічі усміхнись…
Полум'яним у золоті листом
Застели сяйно рідний поріг,
А туманом, що звівся над містом,
Притулися легенько до ніг.
Це тобі сповідають всі смути,
І мінорні акорди душі,
І кохання шукають забуте…
У майбутнє сліди залиши.
Ой, же , Осене, мила, чарівна…
У прощанні вітрами злети.
Ти красою своєю Царівна!
А за смуток… іще раз прости.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=381543
дата надходження 30.11.2012
дата закладки 03.12.2012
***
А я не вмію, Янголе, без Вас...
Темніє небо під покровом ночі.
І гасне зірка, що останній раз,
Торкнула хмари сіроткане клоччя.
Серпанний голос - незникомий слід,
Де пролетіли днини галасливі...
Та я б віддала геть усенький світ
Лише б десь поруч Ваші очі сиві!
Шаліє віск і мов чужа струна
У далині видзвонює безвір’я -
Ви ж не зійдете з того полотна,
Де миготять поранені сузір’я.
Не простягнете руку чи крило,
Аби вознести в піднебесся мрію...
Чомусь життя отак вже повело,
Що я без Вас, мій Янголе, не вмію...
(22.11.12)
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=379637
дата надходження 22.11.2012
дата закладки 25.11.2012
Не дай задути в темряві свічу,
Коли затужать поминальні дзвони
І потьмяніють золотоікони
Від чорної розпуки і плачу.
Не дай задути пам'яті вогонь,
Коли змахнуть крилом ворожі круки,
Щоб заглушити стогони і муки,
І змити кров з осквернених долонь.
Їм не згубити істину в олжі
І крики душ, розтерзаних безвинно...
Бо їхня кров гірчитиме полинно
Тим, хто життя розмінював чужі!..
Хто розтоптав надію чобітьми,
Останні крихти вирвавши із хати.
Їм перед Богом випаде постати-
Тим, хто не зміг залишитись людьми...
Хай затуляють вуха від плачу,
Та правди їм ніколи не збороти!
В цей чорний день полинної скорботи
Не дай задути пам'яті свічу.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=379914
дата надходження 24.11.2012
дата закладки 24.11.2012
Зазирни в мою осінь, благаю,
Це для неї з душі всі слова.
Ці признання тобі надсилаю
Від любові, повір, так бува.
Бездоглядну її залишили
В листопад і осінню сльоту.
Ми з тобою, напевно, грішили,
Попрощавшись отак, нальоту.
А любов непомітно присіла
Вже осіннім пейзажем в саду.
Попроситись назад не посміла,
Чи на щастя, а чи на біду.
Не простила, мабуть, нашу зраду.
Й слізно впала осіннім дощем,
Зачепившись в осінню принаду,
Хризантемовим жовтим кущем.
Зазирни в мою осінь
любов'ю…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=378766
дата надходження 19.11.2012
дата закладки 21.11.2012
добре з тобою до чортиків, чуєш, до чортиків!
і єдине, чого хотілося б - щоб і тобі так само...
закоцюрблий чорнОслив ночі розпливається небесами
наче космос моєю аортою...
тихо з тобою до зникнення слів як явища...
ти у мені тремтиш вогняним кільцем
пристрасть і згуба мають одне лице
безликий лиш Час.
небо над нами цілує різні міста
не важливо, де ти і з ким,
...не знімай мої сни з руки...
вІдстань буває лише після слова "відстАнь".
(с) http://vk.com/ljaljabo
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=378936
дата надходження 19.11.2012
дата закладки 21.11.2012
Нема, усе таки чомусь нема
Надії в перетоптаному листі
І вічності у зчовганому місті,
В котре уже приперлася зима
Та стала хороводити снігами,
Виводячи зі сну одвірки, скло.
Он скільки знезолоти намело
І липко настелило під ногами
Неторканих свавіллям ясенів,
Що лико хмар закинули на плечі...
То як же біль сьогодні не до речі
У серці, що живіє лиш напів!
То як же сонця хочеться до ночі,
До місяця і торку хуртовин,
Коли в душі розкидано полин,
Коли слова зосталися ні по чім.
Та ще й вітри задмухують зірки,
Не виповнені вічністю знамена.
Стискає холодом щораз рамена
Стареньких вулиць, де мої думки...
(11.11.12)
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=377118
дата надходження 11.11.2012
дата закладки 12.11.2012
Облетіла, мов сон, безголосо
Журна липа в намисті краплин.
Перестиглим терпким абрикосом
Закотилося сонце за тин.
На пахучу розпатлану тую
Діамантами впала роса.
Ну, чого ж це я знову сумую?
Днів останніх журлива краса,
Наче легіт між трав, проминуща.
В надвечір'ї обвуглився сквер,
Розіллялася кавова гуща
На посріблені таці озер.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=377170
дата надходження 12.11.2012
дата закладки 12.11.2012
Відлистопадиться, я знаю,
Затихнуть сльози і печаль.
На стиглих персах небокраю
Світанок вИпрозорив шаль,
Налиту хересом багряним.
На листя клена де-не-де
З надтріснутої порцеляни
Пролила осінь каркаде.
Гірчить повітря полиново,
Пітніють сАду вітражі...
Не ти мене зігрієш словом,
Зігріють інші, та...чужі.
І я забудуся з одчАю,
Усім жалЯм наперекір!..
Відлистопадиться, я знаю,
Лиш не здавайся, чуєш?Вір...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=374921
дата надходження 02.11.2012
дата закладки 05.11.2012
Колись і ти навчишся між рядків
Шукати істин проблиски і тіні,
В безлистій тиші заспаних садів
Ловити звуки-співи солов'їні.
Колись і ти, гортаючи життя,
Пізнаєш серця зболеного муку.
І добре те, що інша, а не я,
Тебе в цю мить триматиме за руку.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=375575
дата надходження 05.11.2012
дата закладки 05.11.2012
(за адресою) http://youtu.be/s-hbT6SvJ24
На нашу лавку осінь підсідає…
У бесіду осінню з листопадом.
На жаль… уже нас тут немає.
І лише смуток бродить садом.
Туманом щільно листя обгортає,
І не знайти минулого кохання.
Іду до осені, вона лиш знає ,
Що саме зустріч тут була остання.
Тихо злітає золоте листів'я…
В долоні щедро ми його ловили.
В букет складали… та чужим міжгір'ям
Любов надвоє нашу розділили.
Сумую я в осінньому барвисті,
І спомини щораз перегортаю.
ОсІнь моя стоїть в букеті…лИстом.
Твоя ж … у другу долю завертає.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=375027
дата надходження 02.11.2012
дата закладки 04.11.2012
Ізнов зарядили ті кляті дощі,
Струмлять, бубонять, стукотять без потреби.
Я вже розучилась писати вірші
І всесвіт не вмію любити без тебе.
Приречене листя зіпріє до тла
Покіль мандруватиме в пошуках правди.
А я б за тобою у безвість пішла
Крізь терни, крізь морок, якби погукав ти.
А ти не гукаєш…. То ж плачте дощі,
Залийте усе, стукотіть без потреби.
Я, може, навчуся писати вірші
І всесвіт навчуся любити без тебе.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=375245
дата надходження 03.11.2012
дата закладки 04.11.2012
***
Зустрінеться іще тобі ота,
Що заплітає в піднебессі мрії...
В долоні пелюстинка золота,
Сльозинка розтривожена на вії.
Зустрінеться, лише чекай, чекай!
Не поспішай нарвати марноцвіту.
І залопоче в серці світлий рай,
Коли узриш її - в печаль зодіту
Тендітну квітку долі на плаю́,
Що заблукала в ночі тополиній.
Ти віддаси тоді любов свою
Усю лиш їй - лебідоньці єдиній,
Що так чекав! Усе життя чекав
У дощ сумний, безрадні сніговії...
В долоні пелюстинка золота,
У косах неба зореокі мрії...
(24.10.12)
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=373116
дата надходження 24.10.2012
дата закладки 24.10.2012
Боже мій!-
кульбаба одцвіла...
День який-
пухнастий і погожий.
У яку ж я глиб зими зайшла,
що відтам
вернутися не можу...
(Валя Савелюк "Теплий сніг")
Віхола кульбабова, мов сон,
Сніг весняний пухом лебединим...
Дихаю із небом в унісон.
Хмар шовкові лагідні перини
Облягли топАзову блакить,
Мов лебідки плесове свічадо.
Теплий сніг кульбабовий летить-
Шумовиння піниться над садом.
Білим-білим Всесвіт замело,
Ніжне диво подихом ворушу
І пливе кульбабове тепло
У дощами викупану душу.
Білосніжний невагомий німб-
Теплий пух, легкий і тонкорунний!..
І сплелись в мережива дрібні
На долонях вирізьблені руни.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=372859
дата надходження 23.10.2012
дата закладки 24.10.2012
Дивися –
облітають явори.
Холодні вечори -
дзвінкі,
аж сині.
Багряної пори
печаль осіння
благословляє
білі прапори.
Гори мені.
Благаю,
не згори.
Про тлінне помовчи,
не говори...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=360216
дата надходження 27.08.2012
дата закладки 23.10.2012
Чомусь не приходиш до мене. Сумую...
Аж вікна у сивих тонах.
Я скло завуалене слізно цілую.
Ти - вітер! Ти - небо! Ти - птах!
Неторкана пам"ять, незволена мрія...
Панянки осінні довкруж.
Без тебе надіятись - ветхо, не смію.
Без тебе - довкілля калюж...
А може... А може і зовсім намарно
Застлало чекання столи?
Невільна самітниця, тиха, неславна
Узула журу в постоли
І десь заблукала в минуле сторіччя,
Де слово п"янило як мед...
О, серце печальне, сумні протиріччя,
О, правди невіданих Вед!
Чому ж не приходиш? Всихаю, мілію...
Аж сиво у вікнах моїх.
Без тебе не можу, без тебе не вмію,
Без тебе душа моя - гліх*...
(20.10.12)
*гліх (глід) - діал.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=372076
дата надходження 20.10.2012
дата закладки 20.10.2012
Осінній дощ, мов доторки до клавіш...
Об темні шибки дзенькає кришталь,
Листки беріз, мов зорі золотаві,
Вплелись в легку посріблену вуаль.
Сльозяться вікна.Сяєво лимонне
В кімнатну тишу сіють ліхтарі,
Сріблястих крапель соло монотонне
Періщить листя яблунь у дворі.
По черепиці бісером стаккато-
Ох, ці невтішні осені плачі!..
Журлива липа тулиться до хати,
Крізь вікна ловить відлиски свічі.
Ридає небо вперто, мов на збитки,
По склі стікають струмені води
І під дощем, промокнувши до нитки,
Самотня ніч на гойдалці сидить.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=371462
дата надходження 17.10.2012
дата закладки 20.10.2012
Такий невчасний в душу падолист-
Роздмухала багрянець світла осінь,
Грон виноградних теплий аметист
Вже дотліва в русявому волоссі...
Уздовж крихкого дзеркала води
Струнких берізок тануть хороводи.
Немов фольга розірвана, листки
Встелили рясно вищерблені сходи.
Змиває сонце променем ясним
З мойого серця інею мережку.
Мені б ще раз потрапити у сни-
Осіння мідь розсипалась на стежку.
Таким невчасним нападом зима-
Холодний подих віями ворушу...
Це я тебе намріяла сама,
Окриливши твою безкрилу душу.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=371848
дата надходження 19.10.2012
дата закладки 20.10.2012
А пам'ятаєш, як раділа осінь,
Коли ми йшли за клином журавлиним?
Траву намистом прикрашають досі
Червоні ягоди розкішної калини.
А пам'ятаєш зібрані у жмені
Смарагди крапель ніжно-прохолодні?
Багряне листя із осик та кленів
Тоді так опадало, як сьогодні...
Чому ж нам вітер проспівав прощальний
Мотив кохання, що було шаленим,
І цілий день колючий дощ безжальний:
"А пам'ятаєш,"- все питав у мене?
14.10.2012р. 19:10
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=371103
дата надходження 15.10.2012
дата закладки 16.10.2012
...і я не сплю,
твоЄ безсоння, як своє несу,
немов той караван на спинах в"Ючить небо.
... і темно небу,
важко від ваги дощу, але!
... не дасть ні краплі.
...Караван іде.
...Так треба!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=371013
дата надходження 15.10.2012
дата закладки 15.10.2012
Приклич, приворожи крилату мрію,
бо для чуттів нема у світі меж!
Хоча від долі, кажуть, не втечеш,
Усе ж - ніколи не втрачай надії.
Ще буде сонце! Зорі у долонях
тримай міцніше і не відпускай,
бо хто сказав, що є у щастя край?!
Шукай його до сивини на скронях.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=355886
дата надходження 07.08.2012
дата закладки 14.10.2012
Гойдалось небо,
вікнами гойдалось,
завіси відривались
від землі…
Тяжіння – це усе,
що нам зосталось
крізь відстані
у часі
немалі.
Довкола рій…
Чужі горизонталі -
дзеркальне
відображення
зими…
І дозволу думки
не запитали,
вони до Вас
приходили самі.
Сідали поруч
тихого безсоння,
писали
невіршовані листи.
Лишали світлячків
на підвіконні -
аби назад
дорогу віднайти…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=370612
дата надходження 13.10.2012
дата закладки 13.10.2012
...І ми з тобою тихо розійшлися
До листопаду, ще до листопаду.
Сплакну́ла хмара, винайнята виссю,
Згорнула сонце зІм’яте без ла́ду.
Уста покірно випили настою
Зо слів полинних і краплин печалі.
Вже не співатиме душа тобою -
На струнах щастя ноти відзвучали.
Малює жовтим кольором пейзажі
Грайлива осінь на мольберті лісу...
Ось-ось остання багряниця ляже
І вітер ша́рпне золоту завісу,
А там, за нею - спомину намисто,
В траві пошерхлій стишена балада.
Там розійшлися ми до падолисту,
До листопаду, ще до листопаду...
(11.10.12)
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=370618
дата надходження 13.10.2012
дата закладки 13.10.2012
Серденько…♥
Як би ми обоє цього не хотіли, але вже скоро нам з тобою доведеться розлучитися…=( Не переймайся! Я не буду плакати!.. Навпаки, сміятимусь(ти ж знаєш, я інколи можу дивувати;))… Милий, я хотіла б попросити тебе, щоб ти не будив мене, коли ітимеш… Пам’ятаєш же, яка я лінива???=D Тож пишу тобі цього листа, щоб попрощатися заздалегідь!.. І пропоную тобі згадати деякі моменти, що ми разом пережили…=)
Пам’ятаєш, сонечко, як все почалося?.. Я тільки розійшлася зі своїм колишнім, як у моєму житті з’явився ти…=) Був таким ніжним, таким уважним, романтичним… Згадаю, як колись уранці ти приніс мені білого наливу… Я бачила, як ти почервонів, коли я взяла у тебе з рук одне, дякуючи!..=Ь Яблука були такими теплими… І дуже-дуже смачними!.. Жаль, що зараз від низ залишилися майже самі спогади…=( …А пам’ятаєш, як розцвіла троянда??? Така маленька і беззахисна…=) Може, тієї тендітності їй додавав її блідо-рожевий відтінок?.. Але зараз мені це байдуже! Тільки приємно згадувати, як ти вперше показав мені її… Хм…=) …Знаєш, зараз у мене цвіте вже чотири троянди!..=Ь …Ти пам’ятаєш, як ми удвох чекали дощу??? Наче якісь божевільні, ми ображалися на сонце!..=D Збоку це, звичайно, виглядало смішно, але тільки ми з тобою знаємо, що було в нас у душах… Страшенна спека, яка просто благала дощу!.. Справжнього!.. Але ти знаєш, я його й досі не дочекалась…=( …Проте, краще не будемо згадувати сумне!.. ;) Ти пам’ятаєш соняшники??? Здається, ніколи не забудеш… Я знаю, вони тобі дуже сподобались!..=) Та й мені, чесно кажучи, вони здаються дуже симпатичними!..=) В мене ще досі лежать на столі ті фото, що ти мені їх подарував…=) Там скрізь жовтопузі (бачиш, не забула, як ти їх називав!=Ь) соняхи на фоні блакитного неба… Дякую!.. =) …До речі, мені є ще за що тобі казати спасибі! =) Вдячна за те, хороший мій, що змусив мене нарешті навести лад у кімнаті!...=) Дійсно, в моєму робочому столі був безлад(але ж ти згадай, що я лінива!=Ь)… Сотні незакінчених задумів, які на початку здавалися мені ідеалом, тисячі непотрібних мені речей!.. Спасибі, що навчив мене прощатися з колишнім!..=)
І з тобою я прощаюся так само легко!..=) Але не тому, що усвідомила те, що ти мені не потрібен! Просто, я вірю в те, що ми ще зустрінемось…=) І ти в це вір, любий мій!..
Що ж??? Цілую тебе на прощання!..=*
Твоя маленька…=)
P.S. Знаєш, у своєму щоденнику я записую своїх колишніх(але це таємниця!=Ь) Ти не думай, це не для того, щоб колись їм помститися!.. =D Так от! Я запишу тебе в цьому списку сьомим… Інакше й не могло бути! І ти це добре знаєш!..=) Адже сім – це твоє число… Ти ж Липень…=)
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=352461
дата надходження 23.07.2012
дата закладки 13.10.2012
Зростає рівень осені в крові…
Це стан, який мені не приховати –
присутність грона солоду і м’яти,
а на долонях - прожилки трави.
У лунку стрімко котиться горіх –
із ним подібні – пОділом, на зламі
у дво-єдине линемо думками,
які ведем, як лінії доріг.
А небо, ніби складене із плям –
чорнильно-синя загадка для ока.
Вона мілкА буває і глибока,
на міру кожен зважується сам.
На дотик Осінь – тепла і густа,
вона як мед бурштиновий на клени,
кладе до рук гранатні хризантеми
і два півсонця стиглі на вуста.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=365991
дата надходження 23.09.2012
дата закладки 12.10.2012
В блискучій охрі міняться листки-
Щедротами за літо платить осінь.
Заплутався метеликом крихким
Шовковий промінь в липи у волоссі.
Янтарним медом піниться тепло
У світлотінях бабиного літа,
Блищить ставок осяяний, мов скло.
Тонка верба у сонячних софітах
Полоще пасма, шелестом легким
Ледь доторка небесного склепіння.
Тверді ранетки виперли боки,
Щоби надпити теплого проміння.
Розсипав клен жовтавий оксамит,
Затихла вітру різьблена сопілка,
Крадеться садом жовтень-ворожбит:
Анішелесть!Хіба що...хрусне гілка.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=370136
дата надходження 11.10.2012
дата закладки 11.10.2012
Заплутались думки в словах,
В щоденних клопотах буденних.
І не відчули попервах:
Те кажемо , що всім приємно,
Що розгубилась поміж нас
Краса й довіра правди вчора.
Із лицемірства і прикрас -
Театр одного лиш актора.
Коли ж згубили ми себе?
І те, що мали, особисте?
Зрадили… слово надсвяте,
Яке у правді тільки чисте.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=370258
дата надходження 11.10.2012
дата закладки 11.10.2012
І знову чекати у сірій вітальні
Допоки запалять свічу...
У вікна - зачахлі надії останні,
Міжноття сумного дощу.
Старенький маестро в тінІ за роялем
Ще багне утримати такт,
Та серце незримо вкриває вуаллю:
Не так, все не так, все не так...
А праглося світла, у сонячну купель
Жадало пірнути єство!
Тепер лиш чекання - єдине і глупе,
Де мріями вже одцвіло.
Тепер лише мука впокорена тиші
У сірій вітальні плачу.
Душа розтривожена ниє у вірші
Допоки запалять свічу...
(10.10.12)
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=370047
дата надходження 10.10.2012
дата закладки 10.10.2012
Опалий лист приліг на вітражі,
У світлий розпис примостився сумно.
Та почувався зовсім тут чужим,
Напризволяще кинутим бездумно,
Відірваним, промоченим дощем…
Сюди заніс його гульвіса-вітер.
У барвах розмаїтих - серця щем
Й самотність, що рида несамовито.
Ось так і ти, чужим серед своїх
Впадеш додолу, як пожовкле листя.
Якщо міцне коріння не зберіг,
В житті чужому не віднайдеш місця.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=369489
дата надходження 08.10.2012
дата закладки 09.10.2012
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 06.10.2012
Золотить верховіттями осінь,
Сивиною торкнувшись чола.
Відзеркалює вереса просинь,
А учора ж весна ще була..?
Йшло цибато ромашкою літо,
Зазирало волошкою в світ,
Набиралося силою в квітах,
Приміряло трояндовий цвіт.
Плюскотіло у синьому плесі,
Очерет зашептало у сон…
Прокотилось в такому піднессі!
І в осінній прибралося тон.
Зажовтіло навколо…Схилилась
У подяці уклінно літам.
Ну, чому вже чоло засріблилось?
Я ще тут, а роки уже там.
Не жури мене, осене мила,
Ще не всі написала вірші.
Прихилила б я небо щасливо
Та захмарене через дощі.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=356854
дата надходження 12.08.2012
дата закладки 06.10.2012
Там, де кичерам* кучері зелені
Дбайливо чешуть лагідні вітри,
Розшила осінь вільсі-нареченій
Фату весільну в теплі кольори.
І клен косицю пишну із багрянцю
В русяві коси вільхові заплів,
А легінь жовтень запросив до танцю
Під водоспаду кришталевий спів.
Зійшлися буки в братньому аркані*,
Плаксива скрипка танула між гір,
Листків осінніх барви полум'яні
Статечний дуб вергав, немов факір.
Курились смоли ладано і пряно,
Димком молочним сповивали світ,
Весільній парі золото-багряно
Сплакнула осінь листячком услід.
*Кичера(діал.)-гора,що вся покрита лісом(окрім вершини)
*Аркан-старовинний гуцульський чоловічий танець.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=368621
дата надходження 04.10.2012
дата закладки 04.10.2012
(Коханому чоловікові...)
***
Я дякую Тобі за кожен ранок -
За каву ароматну і слова...
Що заговорюєш мої болючі рани
У торку ніжно-щирого тепла.
Я дякую Тобі за щемний усміх,
Обійми янгольські в найважчу мить.
За те, що ділимо й невдачі, й успіх
На двох, коли нестача й сить...
Я дякую Тобі за дні яскраві,
За ночі в переливах почуття.
За те, що зорі миготять на лаві,
Коли пліч-о-пліч бредемо́ життям...
Душа леліє Твій жаданий погляд
І рідні руки - лагідне гляссе...
Я дякую Тобі, що завше поряд,
Мій любий, дякую Тобі за все, за все!
(13.08.12)
З любов’ю...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=368349
дата надходження 03.10.2012
дата закладки 03.10.2012
Намарне від мене люб'язності ждати,
Дарма сподіватись на ніжність і щирість –
Я можу у душу тобі наплювати.
Ти ще пошкодуєш про власну сміливість.
Я з’їхала з глузду. Втікай же щодуху!
Я жовчю просякла, змішалась з лaйном.
Це шерсть видавалася лагідним пухом,
Для вигляду чисто біле́на вапном.
Ступай дуже тихо, слідкуй за руками,
Встромлю ніж у спину без совісті мук.
До чого та зброя?.. Пектиму словами!
Я синтез усіх неможливих сполук,
Багаторазово уживана шлbондра,
Дурна до абсурду і хижа, так само
Корисна, як в спеку та стьобана ковдра,
Страшніша за привид Піко́вої Дами,
Прогнила й попсута раба нікотину –
Даремно від мене смиренність чекати,
Покинь виглядати святенну, невинну...
Якою була, ту уже не впізнати.
Лиши при собі цю обридливу жалість,
Твоїх співчуттів мені зовсім не треба!
А я... проявлю небувалу зухвалість -
Назву оцей бе́зум коханням до тебе.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=367411
дата надходження 29.09.2012
дата закладки 03.10.2012
***
Минеться день... Мине осінньо-тихо,
Не встигнувши звуалити сльозу
У світі упокореного жмиху,
Що в серці настеляє рогозу...
І хмари сизі - отчо-прикра доля.
Болить! Хіба запевнете, що ні?
Відшелестить надія, як тополя,
Зотліє сумнопро́світно в огні...
Лиш молитовно понапнувши крила
Останній по́зір в очі-далину:
О як любила, все ж таки любила
Життя за стрічі, святість і вину...
Сивіє небо... Хай сивіє! Марно
Чеканити, що сонце - навіки́!
За мить - не день, осінньо-тиха манна
Торкнеться листям темної ріки...
(2.10.12)
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=368154
дата надходження 02.10.2012
дата закладки 03.10.2012
Дивися, знову осінь сушить листя,
немов диміти мало цигарок,
а їй - рудій, зелений червень сниться
і з винограду стиглого ковток...
Вона - гультяйка, ще вона - самотня.
Їй забагато кольорів й думОк.
Вона сама собі - така стороння,
вона сама собі - чужий урок.
В душі - так щедро. Скинутої сукні -
такий стриптиз - на пОказ - тиха смерть.
Усіх її гріхів - пора сукупня,
Усім морозам - вже готова твердь.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=367939
дата надходження 01.10.2012
дата закладки 02.10.2012
Може, так починається осінь:
Спрагле літо, втомившись від спеки,
На поля, де зібрали покоси,
Побіжить проводжати лелеки?
А можливо, на всю зелень листя
Рудуваті розќидає барви?
Дощ рясний над садами зависне,
Аби їх відіпрати, та марно.
Ну, а може, як вітер щодуху
У гіллі затріпоче високо,
І попадають яблука глухо
В сухотрав'я, спливаючи соком?
Та буває, відчувши самотність,
Що у лінію долі злам вносить,
Усвідомиш життя незворотність
І збагнеш - починається осінь!
13.08.2012р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=357472
дата надходження 14.08.2012
дата закладки 28.09.2012
Чому так серце, осене, щемить?
Грайливо й щедро розсипаєш листом.
Така прекрасна, дивовижна мить!
А я сльозу нанизую в намисто.
Ця щира й чиста зблиснула тоді,
Коли уранці задивилась в небо.
Хвилюють спомин роки молоді.
Й нестямно я закохана у тебе…
А ось важка, прихована для всіх,
У пригорщах, запалена душею.
Коханням знехтував, шукаючи утіх,
Тому й не стала парою твоєю.
Тамую я розгублено в думках,
Чия ж тепер вже буду наречена?
Сушила довго сльози на вітрах,
Обнявши стовбур молодого клена.
Гірка краплини зболена сльоза…
Таких найбільше у разках намиста.
Пекла образа, кинута в слова
Й моя дорога довга і гориста…
А цю сльозу, як росяну іскру,
Я пригорну у промені серпанку.
Осіннім листом ніжно обітру.
Вона зі сну щасливого світанку.
Ти вибач, осене, таку мою журу.
Нехай твої золотяться принади.
Я ж сльози всі в букет дощу зберу,
А ти розсип в осінні зорепади.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=366929
дата надходження 26.09.2012
дата закладки 28.09.2012
Я так люблю прихОдити в цей ліс,
Де пахнуть сосни ладанно і пряно,
Де золотаві кучері беріз,
Омиті небом, наче океаном,
Тривожать тишу шелестом м'яким.
Де мох деревам стелиться під ноги,
Немов густі овечі килимки.
Де водоспаду срібного пороги
Спадають дзвінко в затінки густі.
Де крізь вологу листяну завісу
Осінні зблиски, ніжно-золоті,
Летять і тануть десь у лоні лісу.
Де, поховавшись від чужих очей,
Гриби шапкаті зиркають з-під листу.
Де водограй посріблений тече,
В траві згубивши ноту променисту.
І так душі відрадно, аж до сліз,
Коли мене в таку погожу днину
За плечі обіймає ніжно ліс,
До серця гОрне, мов малу дитину!..
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=364120
дата надходження 14.09.2012
дата закладки 15.09.2012
Як я люблю, ці хризантеми білі!
Ці сонечка, що пахнуть уночі.
Здається тихим раєм день осінній,
Що навіть і не падають дощі.
Як я люблю цей спокій, що панує
В квітках поміж долоньок пелюстків.
Вмивають роси і на них ночують
Сріблясті дива — кульки водяні.
Погідний ранок сонно спочиває,
Що навіть спокій обгорнув плече.
В мізерну крихту не любов згорає,
А білим цвітом повниться земне.
Як я люблю ці диво-самоцвіти,
Маленькі сонечка до спраглої душі.
Чого ж від долі можна ще хотіти?
Хіба що жити, жити на землі.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=363546
дата надходження 11.09.2012
дата закладки 15.09.2012
Не забарися, осінь золота,
В мій тихий сад, в його квапливе місто.
Щоб він без слів в очах моїх читав,
Про що тепер казати надто пізно.
Про що змовчать затерплістю уста,
І вересневе небо раптом зблідне.
Щоб він мене ніколи не спитав:
«Для чого ти мене вбиваєш, рідна?»
Щоб тільки мить, і знов – міста, міста…
Осінній щем залиш комусь назавтра.
Щоб він мені хоч подумки шептав,
Про що сказати я тепер нездатна.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=363983
дата надходження 13.09.2012
дата закладки 15.09.2012
Лишили на руках моїх
парчу,
де кожна ниточка -
веде до серця…
Пригадую Ваш дотик і...
мовчу,
до щему тихого...
Мовчу..
Одверта...
Сповідую
наближення дощів,
зігрітих спрагло, щоб
Іспанка-осінь
багряно
розвітрИлила поділ,
вінком кленовим,
притрусивши коси..
***
Заманює
притишена хода
у двері кованого часу.
Буде -
найкращою
порою саме та,
яка любові
не остудить груди…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=361548
дата надходження 02.09.2012
дата закладки 15.09.2012
Настояна на ли́сті полину
Прогіркла мова дощової днини
У небі розстелила пелену,
Де сум курличе зойком журавлиним.
І на стіні розвісивши печаль,
В тінІ незримій, стисло-зашкарублій
Омонотоннів голосний сераль,
Ледь чутним звуком огорнувши груди.
Старе вікно у ще старіший світ -
Журливим оком у продреглу осінь,
Де птаху світла сховано між віт...
Похмура днина розпустила коси...
(10.09.12)
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=363945
дата надходження 13.09.2012
дата закладки 15.09.2012
І починаємо з початку
Перебирати "з" і "без"... (Ксенія Подільська)
Як дві півкулі у душі, лишилися на згадку…
Лечу в крутому віражі… й тримаю в безпорядку
Якнайміцніше мої «без» і «з» твої в додачу…
Заколошматив вітер й щез… та я уже не плачу.
Світанки сяяли для нас, безмежжям в днях зорили.
Здавалося, що у цей час нам небо нахилили.
Плескали пломені теплом останнє наше літо…
Й ховалось срібло над чолом з любов*ю непомітно.
Вербове віття обняло, здавалось, нашу долю.
Ти ж памˊятаєш, як було… до ночі зради й болю!
У просторі буденних справ згубилась наша вірність.
Мене ти вперше не втішав повірити в безгрішність…
Була любов без меж свята, красива, незвичайна.
Жаль, не цілунком на вуста лягла та ніч остання.
Без тебе квилила земля, дощами перепрана,
Без тебе вже була не я, а просто, голограма.
В розлуці сонце так пекло і так в душі палало,
Неначе в купу все звело і горем поєднало.
І щиро зорі з висоти уже не усміхались,
Без тебе я, без мене ти, дотичні не стикались…
У паралелях почуття - й на зустріч неспроможні.
Проходили своє життя та порізно з нас кожний.
Як дві півкулі у душі , лишилися на згадку...
Майже здолала віражі і все в мене в порядку.
Мої всі «без» і «з» твої давно вже нетутешні.
Чому ж заходиш уві сні у дні мої прийдешні.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=361167
дата надходження 31.08.2012
дата закладки 14.09.2012
Паленіє зело у затишку літа,
Барвиться в промінні даллю небокрай.
Вмощується давнє в душу сумовито
І твоє прохання - "Ти мене чекай!"
Плаче горобина гронами- плодами,
У дощах вмиває і мою сльозу.
Може, це так долю заплело роками
Чи я випадково забрела в чужу?
Тільки й залишився голос у прощанні
- Я вернусь, вернуся! - В серці так щемить...
Де ж ти мій коханий? І кому востаннє
Обіцяв любити вічність, а не мить.
Літо вкотре поспіль відкошує жито,
Квіти обіймають мою сумоту.
Самотність жіноча у щодень прошита...
Проводжає барви - в осінь золоту.
Жовто-багрянистим застелю я листям
Всі стежки, де зустріч нашою була.
Літо догоряє... осінь йде в обійстя...
Вимріяне щастя я не вберегла.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=355003
дата надходження 03.08.2012
дата закладки 14.09.2012
І вдарив грім, всотали небо хмари,
Вичавлюють із себе по краплині.
Одним-одна на цім шляху зосталась,
Бо ти втомився вже на половині.
Ти вмів колись так само відчувати,
Навіщо ж крила приховав плащем?..
Якби ти знав, як страшно залишатись
В дорозі наодинці з цим дощем!
На півдні крають обрій блискавиці,
І холодом пече північний вітер.
Хтось двійку розміняв на одиниці,
Ми лиш могли... мовчати і терпіти.
Хоч повні сил, стояли нерухомо,
Та ось нам шлях – із заходу на схід.
То де ж ти є? Веди мене додому...
Куди б не йшов, ітиму радо в слід.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=362749
дата надходження 07.09.2012
дата закладки 14.09.2012
...я
вИтравлю
Тебе
з
думок
розпеченим
залізом,
як
випікали
рани,
чи
тавро,
і
стане
мені
сили,
і
вино
із
тої
рани
пити
буде
пізно.
Я
витравлю
Тебе
з
думок...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=362101
дата надходження 05.09.2012
дата закладки 06.09.2012
Прости мені, Язичнице.
Прости,
що ясен
облітає -
золотий
і стигне кава.
Усе частіше
хочеться іти
туди, де гір
зажурені Світи
і трави.
Де голоси
підхоплює луна,
дуби правічні –
неземна стіна:
сторожа Божа.
Ярило кожен день
долає тьму –
ти знаєш?
То скажи мені,
чому –
тривожно?
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=362227
дата надходження 05.09.2012
дата закладки 06.09.2012
Непрочитана тиша листів...( Ninel)
- Не пиши, все рівно не пробачу, -
Стугонять слова в моїх думках.
Від образи лише усміх бачу
Твій гіркий на стиснутих вустах.
В споминах отак, коли тримала
Новий лист з далекої землі.
Знову вперто звістку не читала
І складала в купку на столі.
А у сні ходила між рядками,
Все шукала вибачень в словах.
Так межа все глибшала між нами
Й тиша непрочитана в листах.
А тепер тобі пишу щоденно,
Як давно твоїх уже нема!
Знаю, що даремно, все даремно,
Бо чи ж квітне цвіт , коли зима...
Завертає літо із господи,
Ключ у небо злине журавлів.
Перегорне осінь в час негоди
Тишу непрочитаних листів...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=353087
дата надходження 26.07.2012
дата закладки 15.08.2012
В повітрі пахне травами і медом,
Хтось череду зірниць порозганяв.
Вхопивши срібну нитку Андромеди,
Купальська ніч спустилася на став.
І розпустила пишні темні коси-
Чорніші за вороняче крило.
На запашні розніжені покоси
Дрібне намисто росяне сповзло.
Десь серед лісу блимає багаття
І сипле іскри в темну каламуть,
А поміж блюдець сонного латаття
Вінків духмяних кружальця пливуть.
Гойдає вітер язички шовкові
Свічок тонких у плетиві хмільнім:
Пливуть вінки до берега любові,
Маленькі цятки тануть в далині.
І не вгадаєш, чи зустрінуть долю-
Ніч теплі зблиски ловить з-під повік...
Грайливий вітер пригорнув тополю,
Дрібні листочки подихом обпік.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=348600
дата надходження 06.07.2012
дата закладки 06.07.2012
***
Любове, моя найцінніша іконо,
Бурштивове соло у змоклім саду...
Малечею вії здригаються сонно,
Півусмішки парость - в усіх на виду...
А нащо ті кралі, що веслами - в небо,
Доші залишаючи - ласка сльози?
Моя Чураївно, берези, де верби,
Де стіни печалі, північні вози -
Там, знаю, чекаєш... Лелієш молитву,
Руками весняними гладиш траву.
Там сонце тобою вседенно налито,
Лякає, жене знавіснілу сову -
Нехай не тугує, не сколює тиші,
Що груди приспало покуття богів!
Любове іконна, зо серця знов пишеш...
Чорнильно - од рами, де світ - з берегів...
(26.06.12)
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=346368
дата надходження 26.06.2012
дата закладки 28.06.2012
Скороспіла любов – мимолітна,
І промчить, наче автомобіль;
У коханні і старість привітна,
А в ненависті – й молодість біль…
Усміхається той наостанок,
Хто самого себе переміг;
Ти мені обіцяла світанок,
А я ніч пережити не зміг…
22.06.2010 р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=197198
дата надходження 22.06.2010
дата закладки 25.06.2012
Вже вечоріє.Небо відцвітає,
Ніч трусить сажу з темних димарів.
Затихли співи.Ген за небокраєм
Окраєць сонця трохи підгорів.
І закотився за високу гору.
Вже де-не-де спалахують зірки.
І плеса гладь, розніжено-прозору,
Гойдає вітер помахом руки.
На ніжних блюдцях мокрого латаття,
Сповиті сном, лілеї водяні,
У їхніх пишних з переливом платтях
Згубили зорі відлиски ясні.
Торкає місяць чистого озерця
Шнурочком срібла, схожим на струну...
Отак і ти торкнувся мого серця
І сонну тишу раптом сколихнув.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=345917
дата надходження 24.06.2012
дата закладки 24.06.2012
научусь уходить красиво... приходить, когда приглашают...
и рассудка тебя лишая, не печатать стихи курсивом.
может, даже выучу сербский, танцевать начну, похудею
и навязчивые идеи никогда не затронут сердце...
вроди все смешно и напрасно. не с тобой. жива, ну и ладно...
лишь слова... и небо. и ладан... ведьмам тоже
хочеться
счасться...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=340416
дата надходження 28.05.2012
дата закладки 23.06.2012
Припав корицею
і медом дах
над площею
святого Теодора,
де флюґер крутиться,
неначе птах
над куполом.
А сонце -
як Просфора
блаженно сходить….
Уявляю мить,
коли в передчутті,
інтуїтивно
росою посмішка
жива тремтить
і місто оживає,
мов ЦАРІВНА…
Вплітає в коси
волошковий сміх,
вбирається у вишивку
й дукати
Готує каву –
"лісовий горіх"
і випічку ,
із аґрусу цукати…
***
А в ніч спекотну
не злічити зір,
закутаних
у липовому клярі.
Царівну Місяць
обіймає з гір...
Легенди словотворяться
у п а р і...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=345730
дата надходження 23.06.2012
дата закладки 23.06.2012
Ну вот и всё - Оксаны нет...
Её забрал к себе Господь.
Она ушла в расцвете лет,
Не в силах смерть перебороть.
Сейчас беседует с Творцом
У тех ворот, что прячут рай.
Слова её полны свинцом,
Оксана молвит:"Боже знай".
В моих глазах горел огонь -
Хотелось просто жить, как все:
Шипами роз колоть ладонь
И утром бегать по росе".
Мне снился сын, всё звал и звал:
Кричал:"Мамуля - это я"!
В его лице был мой овал -
В его лице была семья.
Но не дано там быть семье,
Ведь я же здесь уже с Тобой
Я лишь прошу, поведай мне
Зачем же, Ты пришел за мной?
Хотел забрать, так почему?
Ты не забрал меня с костра -
Скажи, Господь, я не пойму...
Ну где здесь смысла есть искра?
И Бог открыл замок ворот,
Сказав:"Прости, как я простил.
Мне нужен был один живот,
Дабы другим дать больше сил".
Я не забрал тебя в ту ночь -
Чтоб больше свеч в церквях зажечь,
Вернуть понятие "помочь"
И люд земной предостеречь.
Ступай, Оксана прямо в рай,
Ты заслужила место в нём.
Твой март, подарит многим май -
Глаза наполнив их огнём.
© Copyright: Юрий Богатинский, 2012
Свидетельство о публикации №112032910103
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=326145
дата надходження 29.03.2012
дата закладки 20.06.2012
Забери гірку печаль у серця
І розсип на синьоокий льон.
Небо полем щедро усміхнеться
І розбудить мій ранковий сон.
Подихом волошок і житами,
Ароматом під вікном жоржин...
Всі слова несказані, між нами
Зав*язались вузликом стежин.
Час лікує серце, кажуть, кожне,
Не встигаю я ж чомусь за ним.
І літами зупинить не можна,
Скільки вже без тебе було зим...
Весни не цвіли в душі садами,
У зажурі осені жила.
Все чекала звістки – телеграми
Від Любові. А вона ж була!
Ще пройду востаннє поміж снами.
Заблукаю у ранковій млі.
Наша зустріч, мабуть, за зірками,
Бо її немає на землі.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=344568
дата надходження 17.06.2012
дата закладки 20.06.2012
Втікаєш очима... Патьо́ки печалі
На тріснутім болем вікні.
О, скільки світанків ми ра́зом стрічали,
Однакових бачили снів!
І все... Ко́лючками тріскає серце...
Кровить наусебіч! Дарма,
Послухався вітру - в полоні інерцій,
Спаплюжив святе жартома.
Не Боже, не Янгольське стануло поряд.
І сохнуть старі ясени...
В останній надії ще молять і молять
Торкнутися тої весни,
Що вперше сміялася щебетом в гіллі,
Цілунками сіяла квіт.
Чи буде в душі ще одне новосілля?
Чи блисне зневірений світ?
Немає отвітів... Немає, немає...
Не сльози - розпуки вуаль!
Мовчиш... і навІки вже, певно, втікаєш
Очима в засніжену даль...
(16.06.12)
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=344279
дата надходження 16.06.2012
дата закладки 16.06.2012
Між нами загорілося шаленство:
зненацька, серед осені й журби
перетворився жовтень на блаженство!
Багряним листом сипали дуби,
Вуста ми смакували, мов цукерки:
уперше став солодким листопад.
Удень чекали жовтих феєрверків,
а кожну ніч – незмінно – зорепад!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=311074
дата надходження 03.02.2012
дата закладки 14.06.2012
Вона носила квіти у волоссі
І усміхалась перехожим просто так.
Вона була щаслива в цій дорозі,
Їй раєм був квітчастий тихий парк.
Однак в природі повелося -
На зміну літу лине осінь.
Коли його зустріла, то здалося,
Що все, чого хотілося, - збулося...
Тримаючи за руку, він вів її
Стежками, укритими осінніми листками,
Співаючи її улюблені пісні,
Чаруючи віршовими рядками.
Вона була готова думати: сам Бог
Створив його, бентежного, для неї.
Вже вірилось, що завжди будуть вдвох.
Та раз приніс він жовті орхідеї.
Здавалося, то лиш нічний кошмар.
Та не змогла вона його позбутись.
І руйнувала все, немов привиддя хмар,
Не здатна почуттів його збагнути.
Невже, невже він врешті-решт пішов?
Вона ж його напевно надихала?
Невже б він кращу в світі цім знайшов?
Адже й вона вже серцем покохала...
Він повернувся, тихий, мовчазний,
До слів не прагнучи домішувати болю.
І був ще більше дивний, не такий,
Якому довіряла душу й долю.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=343230
дата надходження 11.06.2012
дата закладки 14.06.2012
В подвір'ячко наше
підкрався пахучий спориш,
в городі пасуться
дощів неприборкані коні,
допоки ти, вітром
напоєний, солодко спиш
і сонце цілує крізь шибку
бліді твої скроні.
У мене за хатою
море нескошених трав-
смарагдовий паводок
ген видноколо поглинув,
допоки під небом чужим
ти світами блукав
вітрам підставляючи,
сонцем обпалену спину.
У плесі моєму
розсипала звабниця-ніч
з подертої торби
дзвінкі зоряниці-дукати,
допоки летів ти
примарним надіям навстріч,
цей зоряний дощ
було нІкому в жмені збирати.
Допоки ти рвався
за межі своєї душі
і падав щоразу,
заледве торкнувшись до неба,
у серці моєму
такі поросли спориші-
як в тому подвір'ї,
що я занедбала без тебе...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=343775
дата надходження 13.06.2012
дата закладки 14.06.2012
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 13.06.2012
Заметіль у Франковому місті-
Неймовірна така заметіль!
І роями сніжинки сріблисті,
Наче мухи снують звідусіль..
Заповзають нахабно за комір,
Жалять щоки(от капость дрібна!)
Світлі вулиці, тихі знайомі,
Затулила густа пелена.
А сніжинки у вітрових лапах
Миготять, мов сполоханий рій!
І приємний доноситься запах
Із кав'ярень, міських піцерій...
І на серці так тепло,іскристо,
Мов пірнула у літепло днів,
Світлих спогадів біле намисто
Шелестить у шкатулці на дні!..
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=307107
дата надходження 17.01.2012
дата закладки 09.06.2012
Отче наш, іже єси на небесах,
Дай мудрості поетам у віршах!
Хай ім‘я в молитвах твоє святиться,
І мрія нарешті моя здійсниться!
Духовність на сайті нехай запанує
Мудра моральність захазяйнує!
Нарешті здійсниться тут Царство Твоє -
ти слово почуєш благальне моє…
Хай буде воля твоя усюди -
Дай світла сліпим і зневіреним людям!
Підтримай усіх на цій грішній землі
Будь сонцем для тих, хто блукає в пітьмі!
Хліб наш насущний дай нам сьогодні.
Тих порятуй, хто потрапив в безодню!
Провини нам прости щоденні наші,
як ми прощаєм опонентам нашим…
І не введи нас у бажань спокусу,
Щоб не трясли нас землетруси!
Звільни назАвжди від лукавого,
Шлях покажи у світ цікавого!
Отче наш, на небесах іже єси
Від єресі наш Клуб поезії спаси!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=342646
дата надходження 08.06.2012
дата закладки 09.06.2012
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 09.06.2012
Не сполохай мої почуття,
Як світання я їх зустрічаю.
І, неначе маленьке дитя,
Щиро в очі твої зазираю.
А там неба така далечінь...
Аж ніяк не пробитись крізь хмару.
І чия ж то вина, і у чім?
Що мене не береш ти у пару.
Не сполохай мої почуття,
На ромашках гадаю про щастя.
Знову я, як маленьке дитя,
Поспішаю прийняти причастя.
Смуток в спогад гіркий переллю,
Пригорнуся до долі душею.
Та не раз уві сні прошепчу:
-Я хотіла так бути твоєю.
Не сполохай мої почуття...
З пелюстОк ще ромашки збираю.
Не судіть... Як маленьке дитя,
Я розбите - у ціле складаю.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=342343
дата надходження 06.06.2012
дата закладки 07.06.2012
Нерозказана казка для тебе,
Вечір тихо спадає в траву.
На просторах таємного неба
Зорі мову ведуть світову.
Жовтий місяць засвічує зорі,
Світить в очі, — ніяк не заснеш.
Ти колись обіцяв, що в долоні
Ясну зірку з небес принесéш.
Не даруй мені ночі намисто,
Двері дому могó відчини.
Принеси мені айстрів барвистих,
Що як небо у ніч восени.
Розпроміниться серце з нестями
В діамантах яскравих зірок.
Засміюся дзвінкими піснями.
До любові на відстані крок.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=337944
дата надходження 17.05.2012
дата закладки 04.06.2012
Я йду до тебе довго-крізь роки,
Самотні кроки міряю до тебе...
Вже і гніздечко звили ластівки,
Густим барвінком голубіє небо.
Порозплітали коси золоті
Плакучі верби над дзеркальним плесом.
І все мені трапляються не ті
В розмай п'янких вітроволосих весен.
І так сную самотньо між не тих
Загублена у не своєму світі...
В щербатий глек моєї гіркоти
Ховає сонце промені зігріті.
Снують довкруг метелики-думки:
А чи дійду, чи може заблукаю?
Я йду до тебе довго-крізь роки,
Немов приблуда, вигнана із раю.
(25.05.2012)
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=341801
дата надходження 04.06.2012
дата закладки 04.06.2012
Минають дні, минають ночі,
Літа минають... Як охоче
Ми підганяємо їх плин,
Мов світ цей муляє нам очі...
Куди ж ми поспішаєм, брате?
Чи нас на те родила мати
Аби минув наш вік, мов сон
В гонитві за примарним златом,
В бажанні всі спізнать забави,
Засмакувать чуття яскраві,
Поїсти жирних каплунів,
За хвіст впіймати птицю-славу?
Не поспішай: весну Всевишній
Послав... Глянь, як квітують вишні,
Пухнаті бджоли ссуть нектар
І пестять квіточки ті ніжні.
Глянь, як по теплій літній зливі
Колосяться зелені ниви,
Щось тихо жебонить прибій,
А колір моря - справжнє диво!
Глянь на вогненних маків цвіт,
На ластівок стрімкий політ...
Ти встиг всім цим намилуватись?
Знай, ми лиш гості на землі...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=340110
дата надходження 27.05.2012
дата закладки 27.05.2012
Забери мене, тато, в дитинство!
Я в собі геть втрачаю себе...
З мого дерева падає листя -
І останнє ось-ось опаде.
Якби ж знову дитиною стати!
Хоч на мить у безхмарну пору
Проведи мене, рі́дная мати,
Може, там я себе віднайду?
Побіжу за метеликом в гори,
Босоного по карій землі...
Ну то й що, як за цю непокору
"На горіхи" дістану собі?!
Я радіючи всьому живому,
Посміхаючись новому дню -
Поміщу у маленьку долоню
Теплу мрію дитячу, свою!!!
***
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=337425
дата надходження 14.05.2012
дата закладки 23.05.2012
Арабікою пахне теплий вечір,
Сповзає день сльозою по вікні,
В саду затихли співи голосні
І органзою оповило плечі
Чорничне небо яблунькам сумним,
Що облетіли білим снігоцвітом.
На видноколі достигає літо
В хмелю п'янкої мрійниці-весни.
Вже заіскряться в сонячнім вині
Медові соти, мов янтарні смоли,
Заколоситься, зашепоче поле
І зажевріють маки вогняні.
Намисто ягід, солодко-терпких,
Розсипле літо у пахучих травах...
І винограду арка кучерява
В промінні сонця грітиме листки.
Жита всміхнуться ніжно-волошково
І попливуть погожі теплі дні-
Отак про літо мріється мені!..
І з неба зорі дихають медово.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=337997
дата надходження 17.05.2012
дата закладки 19.05.2012
А пам'ятаєш, мамо, тихі вечори,
коли світала медом матіола?
І молитовно зірка падала згори,
завмерши в росах, наче чиясь доля.
А пам'ятаєш перших чудо-ластів'ят?
(Весну стрічали щебетом з гніздечка).
Я дивувалась - звідки сила у крилят
і мужність звідки в юного сердечка,
щоб у польоті стрімко ввись і до вершин.
Без стрАху! В них же вірила матуся!
Я дотепер в дитинство сонячних долин
й до Тебе, мамо, пташкою горнуся.
...І не забуду світло мудрих настанов,
що крила - страх долають і крізь ґрати…
Бо дивовижна сила – мамина любов,
яка і небо здатна наближати…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=337649
дата надходження 15.05.2012
дата закладки 16.05.2012
Я хочу бути сильним деревом
І обіймати тебе вітами.
А ти будеш моєю пташкою,
А ти будеш моїми квітами.
Я хочу бути стиглим колосом,
А ти будеш ланами-нивами,
Я проростатиму щороку там,
І разом ми будем щасливими.
Щоб під одним дощем намокли ми,
І під одним сушились сонечком,
Щоб на ранкові візеруночки
Дивилися в одне віконечко.
… Наснилось - чашечки дві з кавою
Парують на балконі зраночку,
І сонце в небі посміхається –
Зове до легкого сніданочку.
Букет ромашок звеселяється,
Голівками киває дрІбними,
Бо будем ми завжди щасливими,
Бо ми будем завжди потрібними.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=334729
дата надходження 03.05.2012
дата закладки 13.05.2012
Вже майже і не згадую тебе,
Вже майже забуваю(ох,наївна!)
Закуталась у небо голубе
П'янка весна, заквітчана царівна.
Порозсипала перлами росу
У травах буйних, квітниках духмяних.
А я ще й досі в пам'яті несу
Твоїх очей бездонні океани.
І забігаю, наче крадькома,
В далекі дні, наповнені цвітінням.
Сама себе обманюю, сама
Втікаю від правдивого прозріння,
І не збагну в цих істинах простих,
Що розум мій засліплений коханням.
Так заздрю тим, хто спалює мости
І долю відпускає без вагання...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=336564
дата надходження 11.05.2012
дата закладки 11.05.2012
Проглядає печаль межи тріщин в розбитім люстерку,
Просто більше ніяк, я печалюсь хіба межи тріщин.
Ти наснився мені, так буває. А надто у спеку.
Я не снюся тобі. Бо навіщо?
Діамантиться сміх, розгортається грім у просторах,
І виспівує вітер під зорями раннього Верді,
Ти наснився мені, так буває. А надто у горах,
Я не снюся тобі. З милосердя.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=278775
дата надходження 05.09.2011
дата закладки 06.05.2012
Заспівала дзвінко пташка рання,
Розбудила тишу край села.
За хмарину зіронька остання
Срібнобокий місяць повела.
В сірих хмарах трепенувся промінь
Понад полем в золотій дузі.
На подвір’ї голосистий півень
Виливає співи голосні.
Біля хати королева-мальва
Закосичена в рожевих пелюстках.
Пишні стебла в розмаїтті барвах,
Наче хустка мамина в квітках.
Соняшник зачепурився, певно
Що найкращий – хвастатись не гріх.
І на сонце задививсь, що модно
Буде виглядати увесь вік.
Батько милувався виноградом,
Скільки весен у гілках цвіло...
Дозрівали вишні, пахло медом
І безмежним маминим теплом.
Яблуня схилила статні віти,
Ніби розмовляла з ворітьми.
Приїжджайте в гості, любі діти,
Зачекався батько із весни.
Приїзджайте в гості, до господи
(Хто з чужого краю, хто в селі)
І за все найбільше з насолоди
Коли ви, мов дітоньки малі.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=333808
дата надходження 28.04.2012
дата закладки 02.05.2012
Жила собі черства стара,- так її кликали люди. Не тому, що вже стіко літ прожила Тому, що вважали усі, що серце у неї - черстве. Все вона була зайнята в"язанням свого покривала. Ніц більше помічати не хотіла. Що війна прокотилась світом і їхнім селом: довкола - кров і смерть,- а стара в"яже. Що мир виявився мало кращим за війну: кожен новий "начальник" міряв владу свою викупами та мздою,- а стара в"яже. Близькі її на той світ пішли. Усім селом прощались, а стара в"яже...
-Нема серця. - Казали.
Та тільки коли й старої час прийшов, то по-сусідськи й за людськими звичаями і її споряджали у вічність. Захотіли й те її покривало у домовину покласти. А підійняти не змогли. Сил не стало усім місцевим чоловікам - стільки болю й сліз вплела стара у кожну петельку: чи то лицеву, чи виворітню, у кожен рядочок й у ті кольОри...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=334236
дата надходження 30.04.2012
дата закладки 02.05.2012
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 01.05.2012
У хвилини вечірнього смутку,
як на призьбу кладе булаву
ясне Сонце - несу незабудки,
наче пам'ять про Тебе живу…
І єдиному Богу відомо -
як Тобі, як мені вже без нас….
Бо такої блакиті як вдома
не знайду, хоч шукала не раз.
Я забуду дороги і втому,
застелю білосніжний обрус -
незабудки як завжди на ньому…
Посміхнуся, на стіл обіпрусь…
Надвечір̕'я огорне любистком,
місяць-глек молоко розіллє…
Розстилається тиша батистом…
Відчуваю… Ти поруч… Ти є..
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=329800
дата надходження 12.04.2012
дата закладки 01.05.2012
Важніють роси
сонячним теплом,
кульбаба тане
в травах карамельних.
У м̕'ятну свіжість
мріється крилом
накритись...
Вашим голосом
пастельним -
збудити грОзи,
стукіт колісниць
розкроїть тишу-шовк
на покривала…
Струсити пил
небесних медуниць,
щоб мить бажана
вічністю тривала…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=334323
дата надходження 01.05.2012
дата закладки 01.05.2012
Після концерту хочу подякувати Вам усім!
Дорогі мої, дякую Богу, що Ви є у мене!
Мені надзвичайно приємно чути Ваші відгуки і побажання!
Ваша підтримка - велика допомога для мене.
Хотіла би потішити Вас своїми піснями!
Буду сподіватися, що так і буде!
А ще хотілобися зустрітися з кожним особисто - не тільки через сайт.
Надіюсь, що Бог пошле таку ласку!
* * *
Сьогодні в спокою моя душа
І в серці засвітилась вогником надія:
До мене Господа торкнулася рука -
Це Бог своїм теплом мій біль розвіяв.
Та й від лиця Його судьба моя іде.
І милість всім дарує, хто послушний.
І лиш на гору той колись зійде
Хто істинно просив свій хліб насущний.
Господь дає мені наснагу до життя,
Вселяє в мене віру і надію.
Як щиро я люблю свого Творця,
Який здійснив мою завітну мрію.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=331840
дата надходження 20.04.2012
дата закладки 01.05.2012
***
Маленький каганець його чуттів...
А я все вірю, невгамовно вірю!
Весняна квіто-пишна заметіль
Кружляє обезкрилену надію...
Лякливі тіні віхол на вікні -
То, може, подих янголів кохання?
О, скільки слів немовлених в мені!
О, скільки у мені того мовчання!
Ввірветься вітер, шибка задзвенить:
"Тихіше, рідний, іскор не згасити б!"
Мені повік його не розлюбить...
Йому ж мене, мабуть, не полюбити...
(13.04.12)
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=334285
дата надходження 01.05.2012
дата закладки 01.05.2012
Буває, що життя ламає крила
у той момент, коли злетів увись.
І що поробиш - доля тут безсила.
Як маєш крила - Богові молись...
Як маєш розум - не міняй на гроші.
Цінуй хвилини – в них усе буття.
Достойно пронеси життєву ношу,
З любов’ю, що не кане в забуття…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=323371
дата надходження 19.03.2012
дата закладки 30.04.2012
Зустрічаю знов молочний ранок,
Боса в травах росяних іду,
Насолоджуюсь п’янким дурманом
Серед квітів запашних в саду…
Співом кличе небо синьооке,
І погода сонячна й ясна,
Щире, ніжне почуття й глибоке -
Квітне у душі моїй весна…
Кожну квітку ніжно пригортаю,
В вазу їх поставлю з кришталю,
Новий день піснями привітаю,
У яких немає слів жалю…
Я люблю вставати спозаранку
Зустрічати вранішню зорю,
Наливати чай у філіжанку –
З‘їсти два зернятка мигдалю.
Додаю вприкуску чорні сливи -
І тоді насправді я щаслива!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=333899
дата надходження 29.04.2012
дата закладки 30.04.2012
Краплинки з неба рясно задощилися,
Барвінком синім вкрилася земля,
Гілки бузку вже знов причепурился,
і лине ніжна пісня солов‘я...
Вишневий сад нектаром наливається,
А із землі росте трава густа,
На призьбі біля хати кіт вмивається,
Цілують бджоли пелюстків вуста…
Нарциси зашарілися на сонечку,
Тюльпани усміхнулись до небес,
Черешня зазирає у віконечко,
Танцюють вишні, схожі на принцес…
Ми раєм називаємо весну,
І славимо в піснях її красу!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=333950
дата надходження 29.04.2012
дата закладки 30.04.2012
О, Боже милий, чим та інша краща?
В котрих дзеркалах тіні розійшлись?
Ще й рідні лають - стигмотворча праща!
І де ж та доля, де ясне́ "колись"?
Та ще й між друзів - тернями вигнання...
Скувало душу - сили вже нема!
Не стримати наругове страждання,
Що сипле день на плечі жартома...
***
Блакитний вечір кутався в хустину...
Між трав байдужих за село ішла,
Ковтала сльози - істину полинну:
За мить - торкати вічного крила...
Холодна скеля вабила туманом...
Внизу ревіло урвище! Лиш крок -
І всі надії, вся печаль - намарно,
В провалля пороздираних думок!
***
Стелилось небо юно-волошкове
І цілувало сонечко дитя,
Воно ж лежало в пахощах любові
Господніх рук, між ладану життя,
Нового зовсім... Ніч розпуки - мимо!
І не провалля муки на межі -
Торкався Янгол добрими очима
І сіялося світло до душі...
***
У гаї тьохкав соловейко, мріяв...
Вертала - інша, ув очах - весь світ,
В долонях - сила піднебесних віял,
У серці - юний пишнобарвний цвіт...
Дівча зо мрій, усміхнене і щасне,
Освячене прозрінням, далебі,
Од нині знало, що життя - прекрасне
І що Господь не кидає в біді!
(26.04.12)
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=333380
дата надходження 26.04.2012
дата закладки 30.04.2012
Згадай дитинство, молодість згадай,
Згадай, як біг колись посеред поля,
Як по ночах лякав страшний бабай -
Тепер ти всюди граєш різні ролі.
А ти ж дитина в серці - ще дитя
І як забути невимовні миті
Усе в нас коригує це життя...
Дитинство сонечком завжди залите.
29.04.2012 року Львів
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=334041
дата надходження 29.04.2012
дата закладки 29.04.2012
Нещасний араб заблукав у пісках,
Вже при смерті з голоду й втоми,
Аж – бачить нараз, невелика, пласка
Торбинка на схилі крутому.
Бідаху од радості дрож пройняла,
Спішить ухопить, розв’язати –
Здається, горіхи, Аллаху хвала!
Та, що це? – Там перли, дукати...
Той вигукнув з горя шайтану хулу –
Відомо ж, чия то робота.
У деяких випадках має малу
Поцінність всесильнеє злото
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=332931
дата надходження 24.04.2012
дата закладки 29.04.2012
Теплий травень не дає спокою.
Вимріяла долю навесні...
Соловей рулади над рікою
Виливає в співи голосні.
Ніжний вітер грається в волоссі,
Білим цвітом юність нагадав.
Хто сказав, що в мене в серці осінь?
То не осінь, травень заблукав.
Приспані збудилися надії.
Пахне так любистком, чебрецем.
Рвуться у житті рожеві мрії
Поміж цвіту свіжим вітерцем.
В теплім травні видумала долю.
Снився опівночі хтось мені,
А тепер лиш піснею дзвінкою
Соловейко крає вдалині
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=333814
дата надходження 28.04.2012
дата закладки 29.04.2012
Обрав шлях жертви, перестань благати.
Бо жертва для себе шукає ката.
Облуду скинь і вогник правди засвіти.
Не можна вліво й вправо одночасно йти.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=332586
дата надходження 23.04.2012
дата закладки 29.04.2012
Зблідли фарби, видовжились тіні.
За мольбертом вечір сивочолий
Аквареллю пише. На долині
Димом стелиться туман додолу.
А в саду духмянить матіола…
Чарівниця ніч сором"язливо,
Мов незаймане дівча шепоче
Cлово ніжне місяцю, грайливо
Зіроньками заглядає в очі
І дарує дивні сни, пророчі.
Мов химери в таїні ялини,
Тишу в зелен оксамит ховають.
Мліють трави запахом полину…
Стих вітрець… Вже нічка наступає...
Колискову пісню заспіваю:
Лю-лі, Лю-лі, Спи, моя дитино…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=332357
дата надходження 22.04.2012
дата закладки 29.04.2012
Серед гаїв зеленокосих,
Там, за селом,
Шлях, що заплутався за обрій,
Ліг полотном,
А понад шляхом, на черешнях
Буяє цвіт,
Дочці матуся промовляє:
- Пора в політ!
До тебе світ сміється, доню,
З дитячих мрій,
Серед усіх шляхів життєвих
Знайди ти свій.
Даруй тепло всім добрим людям,
А злих - прости...
- Та як же я без тебе, мамо?
- Лети... Лети...
Нехай про мене нагадає
Спів солов'я,
Тебе завжди удома, доню,
Чекаю я.
Шепочу молитви тихенько,
Де б не була,
Щоб щастя доля дарувала,
І два крила.
Та коли важко тобі стане,
Охопить сум,
Коли життя твоє торкнеться
Мінорних струн,
Лети до маминого серця,
Воно умить
Загоїть ласкою своєю
Все, що болить.
Бо серце мамине навіки -
Вміст доброти.
- А як же ти без мене, мамо?
- Лети... Лети...
24.04.2012р. 02:00
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=332772
дата надходження 24.04.2012
дата закладки 24.04.2012
Коли в очах цвіте грайливим блиском,
І серце б’ється із весною в такт,
Коли весь день лиш вештає неблизько
Відтінок суму, згірклого на смак…
Коли босоніж бігається в травах,
Коли сміється, мокнучи в дощах…
Не відпускають сонячні заграви,
І в нічці темній скрізь вартує страх…
Коли безумно мріється рожево,
І вередує – з ранку аж до снів,..
Впивається колиска між дерева…
Це все дитинства зеленаві дні!
Це час, коли ще молодість батьків…
21 квітня, 2011р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=332270
дата надходження 22.04.2012
дата закладки 22.04.2012
Травневий сад, світанками омитий,
Крізь мокрі шибки піниться бузок.
О, як я хочу вікна прочинити,
Впустити сонця теплого ковток,
Що після сну так мило позіхає,
Мов кучеряве, лагідне дитя!..
А сад квітучий повниться розмаєм
І в кожній квітці дихає життя.
І кожна гілка росами сріблиться,
Гойдає цвіту білого фату,
В шовкове небо дихає криниця,
Барвисті клумби в пахощах пливуть.
А понад ними тануть медоноси,
Янтарним блиском світиться смола
Стара верба в шовкові пишні коси
Сліпучожовті промені вплела.
Гаряча кава стигне в порцеляні,
Парує в двір нестримний аромат
І снігоцвітом вишеньки духмяні
Заполонили мій травневий сад.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=332227
дата надходження 22.04.2012
дата закладки 22.04.2012
Розплела розкішні коси,
Чисто вимила любистком,
Тіло освіжили роси,
Шию обплело намисто.
Ніжилась в тумані зранку,
Мрійно сонцю усміхалась,
Вітер обіймав як бранку -
вона в нього закохалась.
Зашарілась дивоцвітом,
Заспівала стоголосо,
Полетіла з буйним вітром
Заплітати в полі коси…
Заблукали в пишних травах,
Цілувалися цнотливо…
День минув, і знов заграва
Небо щедро освітила…
Зорі в небі засіяли,
Засвітив блідий серпанок.
Стомлена земля дрімала,
Щоб зустріти завтра ранок…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=332199
дата надходження 22.04.2012
дата закладки 22.04.2012
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 21.04.2012
Можна бути ніби хорошим
У світлі відносних понять.
Щось можна купити за гроші,
А щось й на честь промінять.
І можна прогнутися плідно,
Замовивши вдале слівце.
Ніколи ж не буде огидним
Втратити власне лице.
Колишучи одномоментно,
То Бога, а то - Сатану,
Плодити брехню іскрометно.
Правду ховати в труну.
Болото мішати з глиною
В ролі невинної жертви.
Якщо не став ти Людиною,
То за життя був мертвим .
Всесильному Богу молюся :
"Дай силу достойно жити!"
Хоч смерті я не боюся.
Страшно Себе згубити.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=332050
дата надходження 21.04.2012
дата закладки 21.04.2012
Один хлопчик боявся темряви так, що аж ненавидів її. Знаючи, що скоро вона прийде, штовхана ніччю, вирішив, що краще вона стане - його вибором, а не "дарованою" кимсь, чи чимсь. Він міцно-преміцно стулив повіки, заборонивши собі дивитись на світ Божий. Так опинився у суцільному мОроці. Чи було страшно, чи було гнівно,- й сам не знав, почуття "власності" на страх на якийсь час змусило забути про усе решта. Скільки того часу пройшло.......а чи доба, а чи місяць, рік........
Перерозподілився його страх на страшки, страшки на страшульки........він розтулив очі. Довкола було так світло!!!!Так усе по-новому...І тільки згодом, хлопчик зрозумів, що надворі - ніч, але навіть уночі було видно, освітлено далекими і близькими вогнями, яких він раніше не помічав........ страх колись став ним, а він - страхом...і не темрява була тому провиною і причиною.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=331665
дата надходження 19.04.2012
дата закладки 21.04.2012
***
Схоро́нена од відчаю невміло...
Голодні круки, плутання небес...
Сережка болю роздирає тіло -
Відмовчаний у паморозь ідеш.
Останній погляд - скорене свічадо.
І дим осінній чи гірка вуаль.
Розірвана міжструнно серенада
Відхлипує, мов тріснутий кришталь.
Не повернути, вічне не допити!
Провалля істин – тіні невидінь...
Од відчаю не вміла вборонити
Очей небесних… Гасне голубінь.
(20.04.12)
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=331791
дата надходження 20.04.2012
дата закладки 21.04.2012
Я вдячна, мамо, за великий світ,
Що вклала вже давно в мої долоні!..
За те, що Ти уже немало літ
Навчаєш жити зовсім юну доню...
Я дякую за той душі вогонь,
І за любов, що в серці запалила...
І за підтримку, мудрість сивих скронь,
За те, що вчиш, де чорне, а де - біле...
Спасибі, рідна! І Тобі нехай
Кує зозуля вічно сизокрила!!!
Перед Тобою я в боргу, це знай,
Бо Ти для мене щастя відмолила!..
17 квітня, 2012р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=331589
дата надходження 19.04.2012
дата закладки 20.04.2012
Ти думаєш, що я не проживу без тебе?
Я не така вже, як була колись.
Мов птаха, зранена, піднялась я до неба.
Поглянь тепер на мене, подивись.
Тепер я не слабка, я стала сильна.
Я не така, як ти був уявив.
Без тебе я, неначе вітер, вільна.
В мені ти силу волі розбудив.
Тебе я полюбила, як нікого,
Ти ж проігнорував це почуття.
Ти зранив моє серце до живого,
Хоч я тебе любила, як життя.
Ти серце залишив мені розбите,
Від болю я мов падала на дно.
Мені без тебе не хотілось жити,
Але тепер - байдуже, все одно.
Я вже не плачу більше за тобою,
Не прошу, не благаю, як колись.
Тепер я стала знов сама собою -
Й лебідкою піднялася увись.
*** З А П Р О Ш Е Н Н Я ***
Дорогі мої колеги по Перу - любі Поети і Поетеси!
Щиро запрошую Вас на мій концерт
"ЛЮБІМ ТОГО, ХТО ПОРЯД Є",
який відбудеться 17 квітня (в віторок Великодній) о 18.00
в Івано-Франківській обласній філармонії.
(м. Івано-Франківськ, вул. Курбаса, 3).
*** Сподіваюся на зустріч із Вами!!! ***
Щиро Ваша Оксана Винницька
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=329632
дата надходження 11.04.2012
дата закладки 17.04.2012
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 16.04.2012
* * *
Ми йшли по стежці,
Де тисячоліття
Дрімали між запилених руїн.
Сюрчали коники, буяло в травах літо,
Зітхало море
Й гірко пах полин...
Все, як тоді...
Все так же сонце сяє,
Легенький вітер ковилу займа,
Блакить небес і моря синь без краю.
Все, як тоді,
Лишень тебе нема...
2002.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=330599
дата надходження 15.04.2012
дата закладки 16.04.2012
Великий день-який великий день!
З двінниць високих величальні дзвони,
Пташки розносять вервиці пісень,
На білих фанах-вишиті ікони.
Довкола церкви-богомільний люд,
На сонці сяють золотаві бані
І писанки у кошиках цвітуть,
І смачно пахнуть пасочки рум'яні.
Колише ніжний теплий вітерець
Свічок воскових язички шовкові.
Спиває Бог з намолених сердець
Іскристі роси світла і любові.
Гойдає дзвін освячену весну
В цю світлу днину, радісну і милу,
Де кожен з нас душею осягнув
Святої жертви переможну силу..
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=330429
дата надходження 15.04.2012
дата закладки 15.04.2012
Хтось перший з нас колись сказав «Пробач».
Хтось мовив сумовито «Пробачаю».
Удалечінь легесенько відчалив
кохання човен.
А чи смійсь, чи плач…
Вітрила мрій торкалися мети.
Кохання загасало й гоготіло.
Ми іскорки кресали, бо хотіли
на березі розради вдвох зійти.
То де ж ми помилилися й коли?
Щомиті не лишалися на чатах.
Щемить, а ми навчилися прощати.
Та так, що вже й кохання не болить.
Так щиро говорили ми «Прости».
Так часто і так завчено прощали.
Без весел човен втомлено причалив.
І тихо стогне берег самоти.
Збагнули вже – печалі є межа.
Прощали ми, але не знали міри.
Прощаємось. Нарешті зрозуміли:
сильніше за любов буває жаль.
В обох у нас однакова вина.
Наука нам, а молодим – повчання.
Щемке прощання цебенить мовчанням.
Прости й прощай.
Яка гірка ціна!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=329830
дата надходження 12.04.2012
дата закладки 14.04.2012
***
За солов’ями справжня ностальгія...
Де травень наш? В котрім зомлів краю?
Якби Ви знали, як душа леліє
Співати пісню, рівну солов’ю!
Блакитні очі - велелюбне небо,
Тоненькі струни - але ж як звучать!
Десь у гайочку - зовсім юні верби
Несуть у собі осяйну печать:
Торкати крилець ніжних рукавами
І зомлівати вічністю на мить...
О, як журливо знов за солов’ями
Самотнє серце і душа квилить...
(13.04.12)
Дякую за натхнення п.Вітру07
http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=329903
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=330217
дата надходження 14.04.2012
дата закладки 14.04.2012
Тривалою щось видалась зима,
У квітні ще кидається снігами.
Дивлюся у віконце крадькома,
Чи не приїдуть діточки до мами?
З надією, що скроплена слізьми,
За вас шепочу молитви ночами,
Щоб Ангел Божий огорнув крильми!
Чому ж не приїжджаєте до мами?
Смачненькі приготую пиріжки,
Округлі, із блискучими боками.
Почастувала б діток залюбки...
Коли приїдете у гості ви до мами?
Минає час... Ідуть за днями дні,
І старість підкрадається з роками.
В якій би не були ви стороні -
Не забувайте, приїздіть до мами!
01-06.04.2012р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=328585
дата надходження 08.04.2012
дата закладки 14.04.2012
Ми знов на Ви, але ти мій навіки.
Змиває дощ утомлені сліди...
Помовчимо - не піднімай повіки.
Цілюща тиша - ліки. Лиш не йди.
Отак лишись у пам'яті - коханим.
Дозволь ще мить подихати удвох,
Допоки в серці не відкрились рани
І не проріс гіркий чортополох.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=329076
дата надходження 09.04.2012
дата закладки 13.04.2012
В розбиті шибки білі заметілі
Вишень квітучих щедро так метуть.
Порозсипались спогади зотлілі,
Пірнули весни в сиву каламуть.
Вже й не згадала б може і ніколи,
Якби сьогодні не зайшла в цей дім:
Трухляві стіни, ніби захололи
У павутинні димчасто-крізнім.
Навіть вітри, мов коні полохливі,
З німої пустки рвуться до садів.
Які ж були ми в стінах цих щасливі-
Ще й досі чую відгомін тих днів.
Вже і весна настала світлоока,
П'янким цвітінням вибілився сад...
О, як боюсь заплутатись у кроках,
В терпких думках вертаючись назад...
О, як боюсь на спогади зомлілі
З минулих днів накликати дощі!..
Метуть-метуть вишневі заметілі
В розбиті шибки теплої душі.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=329499
дата надходження 11.04.2012
дата закладки 11.04.2012
( Переклад з російськоі.Владимир Лермонтов "Дельфания ".)
Я лиця шукаю Господи твого,то ж чому не чуєш голосу мого?
У пташок питав я ,в звірів лісових,у берізок ніжних,в квітів степових,
Часто зупинявся у відчаі німому,лиш один я в мріях шлях шукав додому.
І чому скриваєш ти себе від мене?Хіба ти не знаєш яка доля в мене ?
Скільки стежок треба і доріг пройти,щоб через пустині до тебе прийти.
Скільки треба болю,скільки сліз пролити,аби твоє вухо до мене схилити.
Та мовчало небо і хмари неслись:"Де ти ,Боже?Де ти? Де ти?-Відгукнись!"
І минули роки сніжноі завіі і Господь відкрився ,І збулися мріі !
Він сказав:"Я поруч завжди був з тобою.Літом і зимою йшов я за тобою .
І коли ти падав,мокрий був від сліз-на руках тебе я обережно ніс .
Просто ти не бачив,я зайшов за спину.Йшов я за тобою,дорогий мій сину .
Говорив з тобою щебетанням птиці,лісовою квіткою,спалахом зірниці.
Я,повір,ніколи не скривав себе.Зі мною говорить в світі все живе.
Все живе говорить,ти мені повір.Чую голос Бога навіть дикий звір .
Голос мій лунає співом солов"я,а слово дзюркоче шепотом струмка.
Я говорю вітром,говорю весною,через них розмову я веду з тобою.
Через все,що бачиш я несу себе людям,звірам,птиці через все земне.
Голос мій лунає попід небеса,ні ,мій любий сину ,не скриваюсь я .
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=325365
дата надходження 26.03.2012
дата закладки 11.04.2012
Я важко так перехворіла Вами,
Що рана в серці досі кривавить.
А Ви.. болюче різали дзвінками.
А Вам … байдуже, Що мені болить.
А я складала нишком Вам сонети.
Ви ж, прочитавши, кидали в смітник...
Свою увагу, як бомжу монети,
Зневажливо кидали, лиш би зник.
Ах, знали б Ви, яка страшна хвороба…
Як мучилась, чекаючи дзвінка.
Я знов пишу, та це остання спроба
Отримати від Вас хоч п’ятака…
…Я важко так перехворіла Вами,
Що лікарі давали шанс із ста.
Я ж вижила, зцілилась молитвами,
Вже й рана в серці трохи зароста…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=311410
дата надходження 04.02.2012
дата закладки 11.04.2012
Додому! В заквітчаний сад...
Із вікнами - сотами меду!
Надії іскристий смарагд
Намолює радісну Леду.
За межі - чужинний рядок,
Байдужо засіяних плаїв!
До рідних доріг, до стежок,
Де сонце між гілля чекає.
Де в Рай лопотять рушники,
Зриваючи з серця утому.
Туди всі квапливі думки -
В садок весномовний... Додому!
(9.04.12)
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=329352
дата надходження 10.04.2012
дата закладки 11.04.2012
Здавалося, що сонце не погасне
і вічно пломенітиме в очах,
що цілий світ - для нас, і небо ясне
веселкою заграє у дощах.
Але у ніч, коли цвіли морози -
Я загубила мрії про весну.
Де була ніжність - пролилися сльози:
Таки посмів покинути одну...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=325354
дата надходження 26.03.2012
дата закладки 09.04.2012
В городці нашім так відрадно, тату,
Вишень пахучих біла заметіль
І на омиту променями хату
Вітри весняні віють звідусіль.
Так свіжо пахне зорана землиця-
Такий знайомий серцю холодок!..
В ранковім сонці лагідно сріблиться
Старих порІчок* росяний листок.
Кущі малини кинулись по плоті,
Між шпаргалинням* міцно заплелись.
А ви, як завше, танете в роботі-
Такий невтомний, дужий, як колись...
Вже й сивина вас вибілила, тату,
Наклав відбиток на обличчі час...
Не раз у землю вмочено лопату,
Шовкові трави скошено не раз.
І кінь прудкий, осідланий завзято,
Не раз під вами іскрами задув.
В городці нашім так відрадно, тату,
Така потіха, звідки не прийду...
*Порічки(діал.)-червона смородина.
*Шпаргалиння(діал.)-тонкі дощечки,з яких складається паркан.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=328914
дата надходження 09.04.2012
дата закладки 09.04.2012
Коли зима нарешті відійде,
Святкують люди в Україні
Благої вісті святий день
З часів далеких і понині.
Це третя зустріч нас з весною,
Яка здолала зиму безперечно.
Благословляє землю Бог сівбою -
Раніше це робити недоречно.
До свята з вирію летять бузьки,
І виповзають на поверхню змії.
В цей день господар залюбки
Тварин вигонить на подвір‘я.
Коли дівчата йдуть по воду,
В народі є таке повір‘я,
Що пролісок дарує вроду,
А первоцвіт – заміжня мрія.
Щоб прославляли в небі Бога,
На волю випускають птахів,
Щоб горе не пускали до порога,
А зазивали щастя в кожну хату.
У церкві святяться проскури,
Які їдять зазвичай з медом,
Селянин зариває в ниво-кутах,
Й молитви посилає в небо.
Сьогодні небо нам віщує,
Що буде сонячним Великдень.
Нехай же кожен з вас почує
Слова священної молитви:
«Богородице Діво, радуйся! I я вітаю Тебе, Пренепорочна Діво, словами, якими поздоровив Тебе колись Архангел Гавриїл у Назареті. Ти повна всяких ласк, з Тобою Господь.
Всевишній підніс Тебе до найбільшої гідності в небі й на землі, бо вибрав Тебе на Матір Свого Сина. Ти одна з поміж жінок вибрана до такої гідності.
Тебе славлю, Тебе величаю, Тобі честь віддаю, Донько Предвічного Вітця, Мати Божого Сина, Обручнице Святого Духа.
Окрім такої гідності, Ти, Пресвята Діво, така покірна, що називаєш Себе Божою служницею.
Тож молю Тебе: навчи й мене тієї найбільшої чесноти - покори. Випроси мені ласки, щоб я міг(ла) лише тим величатися, що я Твій(оя) слуга. А коли буду Твоїм(єю) вірним(ою) слугою, тоді буду виконувати Божу волю в усьому і через те буду учасником(цею) Божої слави на небі. Цього від Тебе надіюся, про це Тебе сьогодні гаряче прошу.
Амінь
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=328389
дата надходження 07.04.2012
дата закладки 07.04.2012
Аж зуби заломить одразу кринична вода,
А п'ю - не нап'юсь, бо смакує дитинством далеким.
Ще згадує хата, люстерками шиб вигляда,
Гостинно клекоче з гнізда верхового лелека.
Я - вдома, я - вдома! Радіє євшанно земля,
Вона не зникома. А спогади трепетні, світлі...
З городу хустинка матусі майне іздаля,
Рвонуся назустріч, а неньки нема на цім світі.
Залишилась яблуня, вже напіввсохла, стара,
Вона пам'ятала бабусю і нас - малюками.
А час, хоч безжальний, у серці не все витира,
Що панькало, гріло і що запеклося роками.
На хресній дорозі, що нас од порогу веде
Всевишнього ласку і нові дива відкривати
І отча любов, і завзяття душі молоде.
Хіба ж ми посміємо, брате, оце забувати?
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=326467
дата надходження 30.03.2012
дата закладки 31.03.2012
Я не втримав тебе, Я не зумів простити
Невинний, майже віртуальний флірт
І згасло полум’я, і вже не воскресити
Коротке “МИ” і той чуттєвий вир...
Хай стежки наші розійшлися нарізь,
Все ж ти була для мене – цілий світ,
А час летить і вже крадеться старість
Лисицею по сивих стернях літ...
Що ж, хай все буде так, як має бути,
Аби лишень і сивої зими,
Як і тепер не зміг би я забути,
Що був той час, ім’я якому – “МИ”.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=326473
дата надходження 30.03.2012
дата закладки 31.03.2012
Не треба солодити гіркоту-
Пощо примара щастя серед пустки?
Хіба ж я винна, що знайшли не ту
І мрії розлетілися на друзки?
Хіба ж я винна, що любов гірка,
Що поряд почуваємось чужими?
Така вже доля, пане мій, така:
Нас часто зводять у житті не з тими.
І часом нас закохують не в тих-
Такий раптовий станеться трафунок*...
Не треба підливати гіркоти
У невзаємно-щирий поцілунок.
Давайте я Вас просто відпущу
Без докорів, претензій і театру
В палкі обійми теплого дощу,
І не вдавайтесь більше до азарту.
Не треба солодити гіркоту,
Давайте змовчимо не так, як завше...
Життя вам ще підкине саме ту-
Така вже доля, пане мій, така вже...
*Трафунок(діалектне)-випадок.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=326351
дата надходження 30.03.2012
дата закладки 30.03.2012
***
Бо насправді тебе не було...
Розігралась веселка уяви,
Коли сонце на серці цвіло,
Як зі сну прокидалися трави.
Коли перші шпаки серед хмар
Розтягнули весняне знамено,
Захмеліла з надуманих чар,
Змайструвала тебе достеменно
Тільки в мріях своїх до світань...
Цілувала несправжнє, любила.
Квіткувала себе між бажань,
Тіні втіхи в думках знаходила.
А насправді тебе не було
Ані днини, та навіть півмиті...
Там, де сонце у серці цвіло,
Залишились надії розбиті...
(25.03.12)
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=325889
дата надходження 28.03.2012
дата закладки 29.03.2012
***
Коли ти всміхаєшся... Тільки устами,
А очі ховаєш за вії -
Тримаюсь за дійсність безсило руками.
І тану, і тихну, і млію...
Немов надвечір’я у зорянім танці,
Стрибає у грудях моління.
Надії –цнотливо-палкі пуританці,
Схиляють під ноги склепіння.
Коли ти всміхаєшся... Кутиком, скраю -
Ловлю кожен порух душею!
Мені усміх твій, наче доторк до Раю,
Мов сонячний день над межею...
(24.03.12)
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=325586
дата надходження 27.03.2012
дата закладки 28.03.2012
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 28.03.2012
Черпаю пригоршнями я життя,
Що як вода біжить крізь пальці нині…
Не набирає швидкість паротяг
І не співається сумній пташині…
Перебираю низку звичних слів
Складаю в скриню доленосні руни.
Як цукор, що приємно солодив
І обіцяв дарунки від Фортуни.
Щоб потім там, на перехресті літ,
Розкрити книгу з чистими листами
І на життєвій ниві не жаліть,
Що доля йшла не нашими стежками.
Мов на курок, я тисну на курсор.
Мій кожен порух буде чітко впевненим
Бо сенс мого життя – це мій Фавор.
А ти лишайсь таким, понадприземленим…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=325733
дата надходження 28.03.2012
дата закладки 28.03.2012
Якщо ти голову не втратиш у годину,
Коли життя втрачає сенс, а люди глузд,
Якщо ти, вірячи у себе, любий сину,
Пробачиш тих, хто в лютих сумнівах загруз,
Якщо чекаючи терпіння мати будеш,
Або оббреханий, не ступиш сам в брехню,
В собі зненависті, зневажений, не збудиш,
А ще, уникнеш себелюбного вогню,
Якщо ти, мріючи, рабом не станеш мрії,
Якщо із роздумів не зробиш самоціль,
Якщо тріумф зустрівши, а чи безнадію,
Ти зігноруєш їх, не тратячи зусиль,
Якщо байдужим будеш, стрінувши злодихих,
Хто із твоїх же слів плете на тебе сіть,
Або розбитим вздрівши те, чим жив і дихав,
Ти врешті знайдеш сили вистояти й жить,
Якщо усі свої здобутки і надбання
Ти ризикнеш колись поставити на кін
Програвши ж, візьмешся до справ знов спозарання,
В поразці виживши, піднімешся з колін,
Якщо напружуючи розум, серце, жили,
Примусиш їх служить, коли, здається, - край,
Коли нічого більше в тілі не лишилось,
Опріч лиш волі, що велить: “Не відступай!”
Якщо у натовпі чеснот своїх не згубиш
І не забудеш друзів в колі королів,
Якщо ні ворог, ані друг, якого любиш
Не зможе скривдити тебе, хоч би й волів,
Якщо шістьмадесят секунд ти гнів свій вситиш
І ним труїтись не збираєшся весь вік,
Тоді – твоя Земля і все, що є на світі,
І - що важливіше – ти справжній чоловік!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=316626
дата надходження 24.02.2012
дата закладки 26.03.2012
***
Не буду я боротися за диво,
Котре й не диво, а буденний фат!
Спокуса безголоса юродиво,
Так пещено забита десь між шат,
Де вбоге панство банно спочиває...
Не хочу у підніжники сліпих!
Не багну ані Пекла, ані Раю,
Ані добра, ані байдужих лих
З їх рук! Нехай сирітська доля -
То все, що маю в при́нос від життя...
Нехай не цукор - чумаківня солі,
Нехай не пісня, а сумне виття!
Та буду чесна перш перед собою,
І перед Богом, і перед людьми...
Не хочу дива з ознаками гною,
Не хочу неба з ангелами тьми!
(26.03.12)
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=325277
дата надходження 26.03.2012
дата закладки 26.03.2012
Із вікна покинутої хати
Зяє божевільна порожнеча...
(Інна Серьогіна "Порожнеча")
Отак стоїш убога край села:
На биті вікна покосилась стріха
І темна тінь самотнього горіха
Тобі на душу зболену лягла...
Отак стоїш, сплюндрована, мов храм,
Старенькі вишні заломили віти
І клен ридає голосом трембіти
У такт різким, поривистим вітрам.
І що тобі, сирітонько, болить-
Ота зотліла незрорушна тиша,
Що плісняву між стін твоїх колише,
Ота бузково-лагідна блакить,
Що прогляда крізь нитку павутин,
Мов цвіту повінь крізь колючі грати?
Ніхто-ніхто не вернеться до хати:
Ні сивий дід, ні батько, ані син.
І лиш вітри розвіють між людей
Оту гірку розпачливу недолю,
Мов мак дрібний по ораному полю,
Ту самоту, що скиглить із грудей...
Отак стоїш убога край села...
Чого ж я спокій тихий твій ворушу?
Яка печаль-аж пристроми у душу,
Аж та роса на шибці обпекла...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=325204
дата надходження 26.03.2012
дата закладки 26.03.2012
Я застудилась словом «назавжди».
Усе ніяк не видихну обрАзу.
Ти думаєш, що ти такий один,
З яким так легко впасти у екстази?
Без тебе світ похмурий і нудний?
З тобою за спиною раптом крила?
Ти думаєш, що ти один такий,
З яким я вперше у житті щаслива?
Напоїш чаєм із гірських малин,
Загорнеш у обіймів теплу вовну…
А я ж бо знаю: в світі ти один!
І це тобою я невиліковна.́
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=325234
дата надходження 26.03.2012
дата закладки 26.03.2012
Не сумуй, у нас все ще попереду,
Геть з чола безнадію зітри.
В понеділок, вівторок чи в середу
Враз задують солоні вітри
І наповняться білі вітрила,
І розправить душа свої крила.
Не зітхай за минулим – минулося.
Хай забудуться давні жалі,
З драговини людської нечулості
Ми ведемо свої кораблі,
Через рифи брехливих принад
І ми вже не повернем назад.
За межею, що слізьми полита
Ми лишаємо край безнадій –
Усміхнись сонцесяйному світу
Може, світ усміхнеться й тобі,
Усміхнеться сердечно і щиро
І з надії відродиться віра.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=315893
дата надходження 21.02.2012
дата закладки 25.03.2012
***
В холодних хоромах потріскує вітер -
Брутальна, гірка порожнеча!
Мене ти із буднів півпомахом витер
Нежданно учора під вечір,
Коли серед серця палало любов’ю,
Займалася пристрасно далеч...
Надія, розтрощена рвучко тобою...
Самотності темний параліч!
І постіль зім’ята - лиш спогад на тілі,
Що тулить до себе розпуку...
В хоромах ревуть голосні заметілі,
Вчепившись за спогадів руку...
(16.03.12)
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=324597
дата надходження 24.03.2012
дата закладки 25.03.2012
Я вже не згадую тебе.
Ти-сон, який давно не сниться.
Захмарне небо голубе,
Мойого серця таємниця.
Лишайсь повік естампом мрій
На полотні моєї долі.
Немов шалений буревій,
Пронісся шквалом в чистім полі.
І розродилась з-під небес
Щасливих днів цілюща злива.
Шал пристрастей, як грім воскрес...
О, Боже, я була щаслива.
Та роз"єднала доля зла,
І не шукай тому причини.
Кохання річка в два русла
Враз розлилася долечинно.
Ти не вертайсь, коли літа
Посіють сум невинним жартом.
Ти вже не той і я - не та.
Минуле зачіпать не варто.
Я вже не згадую тебе...
Та інколи нехай насниться.
Безхмарне небо голубе,
Й сердець одвічна таємниця.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=324384
дата надходження 23.03.2012
дата закладки 24.03.2012
Зали́шусь мрією твоєю назавжди́...
Блакитні весни повінчають інших...
Та не цурайся, не змітай сліди,
Міняючи на кращих чи на гірших.
Нехай живу, хай в пам’яті живу
Краплинкою невтриманої волі.
Хай лиже вітер тиху ковилу,
Стежки, що загубилися в роздоллі...
І в небесах освячені дощі
Устеляться солоною росою...
Зали́шусь мрією твоєю на межі,
Маленькою волошкою сумною...
(22.03.12)
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=324186
дата надходження 22.03.2012
дата закладки 23.03.2012
***
Лишайся другом чи сусідом - марно!
Та лиш не йди назовсім в далину!
Тебе хоч в тінях вгадувати багну!
І зачепившись за думок струну,
Із пам’яті назовні виривати
Печатані неможністю слова...
Шумить береза за вікном крислата,
Зарюмсана, печально-півжива...
Моя подру́го і моя недоле!
Самотній вітер в косах шелестить...
З-під серця рветься криком, надто кволим,
Щоб втримати минуле хоч на мить...
(20.03.12)
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=324008
дата надходження 21.03.2012
дата закладки 22.03.2012
А коли ти пішов -
то ридали дощі,
замітало шляхи
падолистом...
Рання паморозь срібна
у храмі душі
із калини
зробила намисто.
Я усе іще там,
у далеких світах,
де у снах мені
затишно, тЕпло!
Залишився назавжди
у мріях, піснях,
тільки серце розбите
затерпло....
http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=197252
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=322750
дата надходження 17.03.2012
дата закладки 18.03.2012
Чому ідуть? Чому завжди ідуть,
У нас не поспитавшись позвоління?
З чиєго владоможного веління
Звертають на пекельно-райний путь?
Чому молитва - тільки спалах муки,
Вітрами над душею жебонить?
Чому не втримати життя за руки?
Чому й саме життя, неначе мить?!..
(17.03.12)
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=322626
дата надходження 17.03.2012
дата закладки 17.03.2012
Звичайна жінка порухом одним
Розв’язує і припиняє війни.
Єдиним кроком переступить світ
І винесе вердикт, зронивши вію.
На сьомий подих – рішення і ціль,
Розрада й вирок, а печаль - довіку.
Ви їй колиску, ви її не зліть
І не будіть у жінці – чоловіка.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=321081
дата надходження 12.03.2012
дата закладки 12.03.2012
***
Змахни сльозу мою, а хочеш спий
Солоний біль солодкими губами.
Цей вечір, ніч... і ти - такий чужий,
Та ба, такими рідними руками!
Нема вже днів, згубились між весни,
У пролісках, небесній луговині...
Залиш мені на згадку мрії, сни
На вибіленій пам"яті шматині.
Бери слова... І плетиво зірок
Завчасно в захмелілі ніжні груди.
То був лиш крок, один-єдиний крок
Таємної неможної облуди...
І ця сльоза - останній терпкий смак.
На шиї - жилка, дотик, поцілунок...
І місяць, тінь, і руки - просто знак.
Розлито некохання теплий трунок...
(8.03.12)
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=320279
дата надходження 09.03.2012
дата закладки 09.03.2012
Боже, дай мені неповторності, непотворності і зухвалості,
щоб усе, що у серці твориться в сині літери виливалося,
Щоб хотілось жити і прагнути і для вічного не халтурити
Мудрий, дай мені тої спраглости і бажання валити мури,
Щоб доріжки тільки червоними, щоб весняні миті тюльпанами,
Щоб увечері ніжно-сонною, а уранці палко коханою,
Дай відваги, щоб власним примхам надавати більшу вагу
Дай натхнення хоча б скоринку, не спинитися на бігУ
Про майбутнє зайве не відати, щоб замріяність не віддати,
Не тривожити серце бідами, не садити щирість за грати,
Загравати й не заграватися мати міру, знати межу...
Боже, дай мені трішки радості і не слухай, що я кажу =)
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=320029
дата надходження 08.03.2012
дата закладки 08.03.2012
***
Та хоч за тисячі земель
Я не знайду таких очей,
Як в тебе, любий!
Щоб мить одна - неначе вік...
Сама собі втрачаю лік,
Весною розпирає груди!
У лестощах чужих вітрів,
В аншлажності скупих умів,
Думками го́рнуся до тебе...
Ти - острів мій, десь на краю...
Тебе люблю, люблю, люблю
Сильніше сонця, більш за небо!
І зорі - мов намисто снів,
Рахую миті спраглих днів,
Де інший хтось, не ти, голубиш...
На пальцях - павутинка мрій:
Ти мій, та все одно ти - мій!
Цілую плечі, руки, губи...
І хай простить мені Господь,
Душа і серце, грішна плоть,
Що віддаюся... Хай що буде!
Та хоч за тисячі земель,
Нема ніде таких ночей,
Як ти мені даруєш, любий...
(3.02.12)
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=318903
дата надходження 04.03.2012
дата закладки 05.03.2012
Щастя на смак – то яблука і цинамон,
Пудра цукрова, посріблена ложка чайна.
Вдосвіта кожного вихопить дня цунамі,
Але той смак, ми його, повір, не втрачаєм.
Все, що набігав, надумав, нажив у світі, -
Хляпа, неспокій і зморщечки від утоми –
Тане миттєво у теплого дому світлі
(Вікна чужі хоч комусь, а таки знайомі).
Щастя на смак – єдиних очей цілунки,
Тепла кімната, залишена наспіх майка.
Наші бокали давно вже розбились лунко,
Як же ми досі щастя в руках тримаєм?
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=318901
дата надходження 04.03.2012
дата закладки 04.03.2012
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 29.02.2012
Я так підсіла на терпку печаль...
Дні обтрусили дерево надії,
В моє вікно крізь димчасту вуаль
Обмерзлим цвітом сиплять сніговії.
Я так з усім змирилася без сліз
І перестригла наболілі струни...
З блідих зап'ястків висохлих беріз
Стирає вічність ледь помітні руни.
І темну тінь непроханих тривог
Я відганяю видихом незримо...
Я так відвикла дихати удвох,
Немов ніколи й не була із кимось...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=316468
дата надходження 24.02.2012
дата закладки 24.02.2012
Як тільки повз пройде нова спідниця,
В тобі вже прокидається мисливець.
Ти потрошиш їх, як собака – птицю.
Несеш трофей в колекцію щасливо.
Азарт. Запал. Потреба організму, -
Назви, як хочеш, - трюки на жердині.
Розтринькав вірність, лагідність і ніжність…
Мав багатьох – обділений в єдиній.
2012
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=314680
дата надходження 17.02.2012
дата закладки 20.02.2012
Терновий погляд – в серце, як кинджал,
Ввійшов аж по руків’я… Я вмираю…
Але за нього і життя не жаль.
Солодшого нема для мене раю…
Ти болем цим мене приворожив…
Тернова пісня вилилась в розлуку.
Мені казали люди – ти чужий,
Та голос твій щоночі в душу стукав.
Тернові сльози на твоїх слідах
Щемливої жаги зростили квіти.
Мені казали – там, де ти – біда.
А я б за тебе віддала півсвіту…
А я б з тобою щастя напилась,
На зло усім пліткам і пересудам.
Та мрія ця без одного крила.
За нас, на жаль, все вирішили люди.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=312949
дата надходження 10.02.2012
дата закладки 19.02.2012
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 19.02.2012
- Усе життя нагромаджувати зайве знання,
щоб потім гордо обізвати цю кучугуру -
власною цілісністю?
-Шукачі Правди мусять брехати час-по-часі,
щоб не забувати розрізняти Правду на смак.
-Я не маю часу так особливо грішити....
я думаю про гріхи...
-НарОджені вистоювати в шторми,-
у штИлі швидше гинуть. Але боятись
треба тих, хто для власного виживання
штучно влаштовує шторми.
-Похіхікали до кривавих сліз.
-Думки належать нам, а почуттям
належимо ми самі, часом так всепоглинаючи,
що думкам просто нікуди приходить)))
- Моя Справжня мрія:
Старість.
Самотність.
Сад.
Мене надто шматують емоції (понадмірно швидкокровну) - Старість вгамує.
Я надто залежна від людей - Самотність захистить.
А все решта: трави, сніги, гілки, дощі, шЕлест, іній, роси, тиша, мовчання, думки, повітря, рівновага, і все-все - моя велика Любов - мій майбутній САД!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=315112
дата надходження 19.02.2012
дата закладки 19.02.2012
Я маю право на себе більше, ніж прав на кОгось,-
а звідси - й усі питання, й відповіді - в мені.
І дУмки я люблю більше, ніж почуття... убОго
належать комусь,
хоч навіть частково,
якщо не належиш собі.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=315011
дата надходження 18.02.2012
дата закладки 18.02.2012
Ти навіщо снуєш візерунки
На моєму вогкому вікні?
Вже шукає душа порятунку
У прийдешній квітучій весні.
Ти навіщо хурделиш мій спокій,
Доторкаючись клавіш німих?
На думки мої щемно-глибокі
Віє подих сирої зими.
І в душі над весняним розмаєм
Сива тінь незворушна лягла...
Ти навіщо мій світ розбиваєш,
Доторкнувшись чужого крила?
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=314985
дата надходження 18.02.2012
дата закладки 18.02.2012
Може колись і ти мені напишеш,
Сплетеш крихке мереживо зі слів...
І свіжий ранок випросить у тиші
Мені грайливих сонячних дощів!
І над дахами райдуга розквітне,
Розсипле барви, ясногомінкі,
І я нарву тих променів привітних,
Немов достиглих житніх колосків!..
Може колись і ти прочиниш двері,
Мрійливо скажеш лагідне "привіт"-
І увірвуться нАспіви веселі
У мій сумирний вИтишений світ!..
І вже вітрам задмухати не вдасться
Червоних маків трепетний вогонь!..
Може і я колись нап'юся щастя
З твоїх ванільних затишних долонь...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=296729
дата надходження 29.11.2011
дата закладки 16.02.2012
(і знову все ті ж емоції... )
Якщо зібрався, просто йди!
Дверима гримати - мізерно!
Це правда: сохнуть без води
Засіяні у землю зерна.
Хто хоче щастя зберегти –
Завжди шукає компроміси,
А хто причину, щоб піти –
Лиш дорікань жбурляє списи.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=211298
дата надходження 17.09.2010
дата закладки 26.01.2012
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 25.01.2012
Темнотою вистогнює ніч…
Чи то серце щемотно тріпоче.
Я вдивляюся в полум’я свіч,
А у часі лише опівночі.
Не безсонням страждає душа,
А в сльозі умивається думка:
Тобі стала я зовсім чужа,
Чи любов не такого гатунку...
Залишилась самотня в юрбі,
У мовчанні іду до розлуки...
І вимолюю твердість собі,
Щоб не впасти ще нижче з розпуки.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=308786
дата надходження 24.01.2012
дата закладки 24.01.2012
Прости,
що до сих пір іще мовчу,
Плекаю слово,
доки не дозріє.
Я подумки
- "привіт" - тобі кричу.
Щоночі
я запалюю свічу
незгасної молитви
і надії
і примовляю:
- СОНЦЕМ ЇЙ СВІТИ…
Прости мене за це.
Прости.
Прости.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=257645
дата надходження 04.05.2011
дата закладки 22.01.2012
Стинає ніч у надвечір’ї гаму
І розсипає в кольорові сни.
Тебе любити я не перестану.
Моєї в тім, повір, нема вини.
Твоя любов - уламками каміння,
Моя ж не хоче із душі іти.
У спогадах ота пора осіння,
Хоч де-коли до неї забреди...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=298276
дата надходження 06.12.2011
дата закладки 06.01.2012
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 10.12.2011
Я не попрошу в тебе більш нічого,
Ні погляду, ні слова навздогін.
Відвоювали ми… Кінець епохи!
У хрипоті сконав прощальний дзвін.
На полі бою вже сидять ворони,
Останній камінь в серце полетів.
Але за що? О Боже!!! В ранах стогне
Наївність світлочола… Дощ із слів
Вчорашніх залишив в душі болото
І пам'ять заплямована уся,
Над мріями танцює ніч холодна
І неба майорить роздертий стяг.
Вони ж лежать убиті – не воскреснуть,
А на весні шипами проростуть
В пустелі серця… Постаріють весни,
Гіркої правди розпізнавши суть…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=299115
дата надходження 10.12.2011
дата закладки 10.12.2011
Лукавий погляд,
як солоденька змія,
обвиває серце
радісним жахом:
-- Я твоя, я твоя,
я навіки твоя…
Відкинь її геть, бідолахо.
Рятуй своє серце
од такої біди.
Гартуй його
до металу.
Візьми серце палаюче
і зневірою остуди,
щоб зламалось
підступне жало.
Ти ж знаєш:
троянда
приваблює солов`я,
а під кущем
зрада
на нього чатує…
А втім,
може вона й не жартує,
може,
справді
твоя?..
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=277396
дата надходження 28.08.2011
дата закладки 07.12.2011
Тяжко сумна душа моя аж до смерти.
Марка 14:34-36
Життя веде постійно до одного
І скільки б ти на світі не робив,
Дорога стелиться Туди угору,
А там й до низу є стрімкий обрив.
Усе ж кінчається. Не маємо повтору,
Не маєм права ми на помилки,
Потрібно грамотно долати гори,
Та обережно оминати всі голки.
Потрібно йти потроху до прозріння,
Просити Бога правильних стежок,
Робити добрі справи аж до тління -
Тоді прийдем на Райський поріжок.
27.11.2011 року Львів
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=296377
дата надходження 27.11.2011
дата закладки 06.12.2011
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 06.12.2011
А что есть секс - в руках синица.
Любовь - прощанье журавля,
Зачем же нам нужна та птица,
Какую ждём порою зря?
А я скажу о сексе прямо,
Когда нет чувства, то не так!
Потребность, крутит как динамо
Заводит нас, как тех собак.
Конечно есть оргазм не спорю,
Но он один на миллион
И врут о том, что я открою
Партнёр без чувств - хамелион.
Прийдёт на помощь камасутра
Тем сотням, тысячам людей
Где много поз с печатью"Тундра" -
Набор холодных чертежей.
Меняем позы и партнёров,
Всё врём на белых простынях
Ведь секс с нас делает актёров
Больных тоской о журавлях.
Легко поймать одну синицу,
Труднее будет с журавлём
Пиши любя свою страницу,
Той книги жизни где вдвоём.
© Copyright: Юрий Богатинский, 2010
Свидетельство о публикации №11011016818
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=219509
дата надходження 01.11.2010
дата закладки 26.11.2011
то є ти, то нема
і рік, як чорно-сіра лісосмуга
в тобі шукала не коханця - друга
ти тут, ти є, але тебе нема...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=283469
дата надходження 29.09.2011
дата закладки 25.11.2011
Снігами замело твою любов,
Та сонця зайчик, що живе в душі,
Мене все просить, щоб спитала знов:
Як ти живеш, що робиш, напиши...
Не за минуле я тебе питаю -
Як справи, як здоров`я, як сім`я?
Тому, що в юності було між нами
Тепер вже не придумаєш ім`я.
Померкло, відійшло, навік відквітло,
Вже не сплетеш весняного вінка
Із спогадів, хоч навіть самих світлих,-
Все далі їх несе життя ріка.
Тож, друже, напиши у час дозвілля,
Хоч душу смутком не стривожеш знов,
Та прийде в сон ще Снігова царівна -
Забута нами в юності любов.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=295462
дата надходження 23.11.2011
дата закладки 23.11.2011
У Бога просишь денег много,
Любви большой и неземной,
Но Он к таким взирает строго:
А кто ты есть?Ты кто такой?
Ведь ты здоров,а есть другие,
Которым жизнь дала беду.
Они с рождения больные,
Душою вечно на снегу.
А сколько тех,кому осталось
Пожить еще совсем чуть-чуть,
Хотя нужна для жизни малость,
Но бедность их - для смерти путь...
А есть такие в мире люди,
Каких никто не целовал,
Которым хочется до жути,
Чтоб их,хоть кто-то приласкал.
И много в мире душ убогих
У Бога просят,что и ты,
Слепых,глухих и босоногих,
Живущих в мире пустоты
Поставь свечу за всех убогих,
За них у Бога попроси,
Чтоб он увидел одиноких,
Живущих с горем на Руси.
© Copyright: Юрий Богатинский, 2010
Свидетельство о публикации №11005315358
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=182264
дата надходження 07.04.2010
дата закладки 22.11.2011
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 21.11.2011
Пригуби краплину неба синю,
Що стікає по краю землі.
Зорепадом візерунки линуть
І стають росинками в теплі.
Міріад пушинок стелять килим,
Закружляла у танку зима.
Парами тулились мила з милим
Тільки я чомусь була сама.
І, неначе та сніжинка з неба,
Тихо впала в пору самоти.
Стала краплею моя любов до тебе,
Пригуби її ти, пригуби.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=293440
дата надходження 15.11.2011
дата закладки 17.11.2011
Глазурована, солодка і м*яка,
Приторна і ніби як спітніла...
Чужа думка так до мене й пристава...
Я штовхнула - а вона зомліла.
Крижана, жорстока і пряма,
Заіржавлена і гостротіла,
Чужа думка знову стерегла...
Від удару аж заскреготіла.
Скільки їх? Чатують і лестять
Підплазунчиками і ножами.
Так і марять наскрізно протять,
Чи повиснути на мні коржами.
Я не я - занурюючись в їх тіла,
Я обдряпую об них коліна.
Я так прагну залишитися ціла...
Якщо - ні, тоді хоча б вціліла.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=215848
дата надходження 13.10.2010
дата закладки 15.11.2011
...А без тебе не стало на білому світі рідні.
Безбережна печаль затопила і ночі, і дні.
Все померкло довкола, оглухло, лягла німота.
І ніщо не здавалось важливим ні біль, ні мета.
Лиш у серці протестом щось повнилось дико, росло:
Чи образа велика, чи зчорнене наклепом зло.
Та душа безутішна затисла вогонь у губі,
І любов обгоріла все-все пробачала тобі.
...З тридесятого царства копитами сріберна креш.
Ти не кличеш мене. І ніколи, мабуть, не позвеш.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=292856
дата надходження 13.11.2011
дата закладки 13.11.2011
Вже вечір тулиться до хати,
Несміло дивиться в вікно...
Дерева голі, кострубаті
Згубили листя вже давно.
Ліхтар підсліпуватий блима,
В імлу закуталась блакить.
А вітер грюка за дверима,
І дощ осінній моросить.
А пам"ять, ніби біла пташка,
До тебе в час такий летить.
Надію має бідолашка
Весну в цю осінь воскресить...
Промокли в осені повіки,
Зів"яв давно опалий лист,
Від сліз наповнилися ріки...
Не плач, не треба, падолист...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=287961
дата надходження 23.10.2011
дата закладки 13.11.2011
Сьогодні в лісі пахло як у церкві,
Коли остання золота свіча
Свої втрачає сльози, щоб померти
І в землю загорнуть свою печаль.
На осені вівтар
дуби складуть
Зелений лист, що бронзою візьметься,
А клени лист останній віддають
У цій молитві від усього серця.
Прозоріє повітря між дерев.
І ясени стоять немов прочани.
А Дух Землі це золото бере
І нам під ноги стелить величаво.
Це золото несправжнє так шкода...
Ще кілька днів -
його зітре на цедру.
Сьогодні на цім золоті - вода.
...сьогодні в лісі пахло як у церкві.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=290401
дата надходження 02.11.2011
дата закладки 08.11.2011
РедУтом осоружних слів...
Мовчання - крАпковим наваллям...
Полонами натужних сил...
Прощання.
Так. Я - німа. А Ти - сліпий.
Країни наші - різні й досі.
Де стрінемось? ПомІж людей...
В облозі.
Не йди. Побудь. Долоня хай
твоя чоло моє накриє.
Засну... Багряна ніч зорю
пролиє...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=285611
дата надходження 11.10.2011
дата закладки 29.10.2011
Двоякість ситуацій..........
півтони розмов............
ну, не для мене...
всі ці мадригали...
кокетство, млявість,-чар основа із основ,-
усе це від народження мені не дали.
Навчитися ж цьомУ - ось штука-штук.
Я й вчуся...поганенько...
мука-з-мук)))
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=288980
дата надходження 27.10.2011
дата закладки 29.10.2011
Я так старанно
намагаюся
звести замка
з оцього сипко́го,
висушеного
пустельним сонцем
піску.
Прагну
до незначної,
умовної,
ілюзорної стабільності.
Але ж ні:
ти, як хвиля,
приналежна
невблаганному ритмові
припливів і відпливів,
омиваєш
раз за разом
нетривкі стіни
мого
піщаного за́мку,
і він осідає,
втомлено і безнадійно,
важко обвалюється,
не спроможний
утримати сталу форму
у світі жорстоких законів
гравітації.
Наче пізній світанок,
очеви́днішає істина:
од неможливого
треба
відмовитись.
Чому
не
сьогодні?
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=286744
дата надходження 17.10.2011
дата закладки 19.10.2011
Сьогодні останнє фото
Твоє розірву на друзки,
Щоб вже і не знати хто ти!
Не думай, що я боягузка.
Чекати - така химера,
До скронь притуливши дуло.
Давно все між нами вмерло!
(Там нічому й вмерти було).
Несхожість і лють авральна…
Ти завжди брехав невчасно.
Істерика - це ж нормально,
Коли на перед все ясно.
Коли наперед відомо –
Ми більшого вже не варті.
Від мене у тебе втома -
Поразка відразу ж на старті!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=281601
дата надходження 20.09.2011
дата закладки 03.10.2011
Вже все... Кінець так близько... "Прощавай!"
Мене ти розумієш із півслова...
Я дякую за божевільний Рай -
Короткий, але все ж такий драйвовий...
Жаль... Осінню не буде дежа-вю -
Бурхливих мрій скінчиться термін дії...
Але ти знай - весь рік тебе люблю,
І згадочка про наш Едем - зігріє...
Була принцеса - вільна, без табу,
З твоєї волі - я - одна з еліти...
Не сумнівайся - забредеш в юрбу -
І там знайду! Ти - особисте... ЛІТО...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=275592
дата надходження 17.08.2011
дата закладки 01.10.2011
Ось нове: «Старт»…
Життєвий кругообіг таки дійсний!
Мільйони карт…
Й мені між паралелями так тісно…
І знов: «Звикай!»…
Хамелеон – бо суть – пристосування.
Життя нагай…
Мені не дасть відчути себе пані.
Думки: «Втекти!..»
Й за дзеркалом все те ж, але інакше!
Всі ми – кроти…
Хоч вміємо – проте не хочем бачить…
Крик: «Поможіть!»…
Хоча й самим подужати під силу.
Мільйони літ…
Не знає люд ужитку власним крилам…
3 вересня, 2011р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=278452
дата надходження 03.09.2011
дата закладки 01.10.2011
Кричи. Втікай. Пручайся. Тихо стеж.
Життя твоє - справжнісінька арена.
От, тільки правда в тому, що усе ж
Увесь цей час ти думаєш про мене.
І я всміхаюсь знаючи як є:
Вже чийсь, чужий та, хай там як - «нічийний!».
Хтось з тебе поцілунки хтиві п’є,
І двері навстіж всі тобі відчинить.
Хтось підсолодить душу для краси.
(Дивись яка слухняна і смиренна).
Усе для тебе, так як ти просив!
Чому ж весь час ти думаєш про мене?
Чому ще й досі згадуєш той крок?
Весь оксамит торкань в імлі осінній…
Виходить, непомітно для обох
Ми стали у цім світі незамінні?
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=282230
дата надходження 23.09.2011
дата закладки 26.09.2011
Так дивно – цей ранок, як тисячі інших безсонь
Минає без тебе, і вічність проходить без тебе,
Без тебе це небо, дорога до дальніх сосон,
Дітей голоси – я німо дивуюсь – без тебе.
І діти сміються. Який в них безжурний ще сміх,
А над узголів'ям – яке в них бездонне ще небо!
Як дивно – впізнати тебе серед тисячі всіх,
Й життя не спинилось, а далі пішло – вже без тебе.
Даруй мені, сонце, терпіння і трохи жалю,
І пісню таку, щоб колись забувати про себе.
Прости, що бездарно, але невблаганно люблю,
І кожен свій день на землі починаю – без тебе.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=206978
дата надходження 20.08.2010
дата закладки 26.09.2011
Осені неткані гобелени
Тішать око і дивують нас.
Як горять жовтогарячі клени,
Коні мчать поетів на Парнас.
Там і я в хмільнім полоні Музи,
Вірний їй, але навіки твій.
І про наші давні шлюбні узи
Знають всі і, навіть, вітровій.
Сад притихлий. Одблиски черлені.
Ти зі мною - і жона, й дівча.
Світлий сум береш листками в жмені.
Чом же він ховається в очах?
Чи ревнуєш знов мене до Музи?
Чи осінній передавсь настрій?
Прохолодне сонце очі мружить,
І з дерев зліта за роєм рій...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=282796
дата надходження 26.09.2011
дата закладки 26.09.2011
як завше, красива і, як ніколи, самотня.
Боже, прости мої вибрики, я говоритиму віршами
і не шукатиму змісту
Боже, не дай тільки сумнівам всю мене з"їсти.
даруй мені зміни. вирішуй за мене, я дозволяю.
зроби щось зі мною, коли буде час і натхнення.
чи просто придумай для мене нову забавлянку,
старі почали уже гратися мною і грати на нервах.
Вибач, що набридаю, наступного разу піду до психолога.
говорити не можу без адресата, тиша - невдячний слухач.
Боже, мені по-зимовому сумно і холодно.
Боже... я не хотіла, щоб і тобі було сумно... не плач.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=245348
дата надходження 06.03.2011
дата закладки 25.09.2011
Вкрилось поле золотистим цвітом,
Збилось табуном тепло вогнисте,
Розкидає у пориві вітер -
Волошкове райдужне намисто
Сонцем зморена вона у полі,
Немов латка, гола серед жита,
Жне серпом і дорікає долі -
Що душа порожня і розбита...
Чом же лиш у спогадах лишилось?
Як удвох в шовкову падали траву?
Заросли стежини де любились -
Не зрівняти вже життя криву...
Тисне подих біль колишніх днів,
Хоч вже й білим цвітом вкрились коси
Він, дорослих має двох синів,
А вона...ще НАРЕЧЕНА й досі...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=239073
дата надходження 05.02.2011
дата закладки 25.09.2011
кожна добра поетка мусить мати власного янгола,
час від часу робити дурниці, аби той не був без роботи
і сухою з води граційно вилазячи всоте
посміхатись і червоніти: невже це я була?
кожна добра поетка мусить палити.
цигарки, мости чи листи - то не так суттєво.
шкодувати опісля, ридати: янголи, де ви???
прилаштовувати на гордість бетонні плити.
кожна добра поетка мусить... писати!
хоча б іноді, так, для підтримки іміджу =)
аби янгол собі не думав: чого я тут сиджу,
їй же добре, в житті приватнім теплі пасати...
кожна добра (самі здогадайтесь хто) мусить мати мрію далеку,
бо як мрія близька, то не буде віршІв і прогресу.
...помирати від стресу, вдавати принцесу, втікати від пресу...
от... а кожен поганий янгол мусить мати власну поетку!
05.07.2011
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=268746
дата надходження 05.07.2011
дата закладки 24.09.2011
писала як коментар на H&N: "в личном пространстве"
http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=248544
.кожному.треба.простору.особистого.
.повітря.хоч.краплю.і.хоч.би.секунду.часу.
.навіть.якщо.ліхтарики.всі.погаснуть.
.ти.не.хвилюйся.на.небі.це.хтось.записує.
.будуть.падіння.і.будуть.ліричні.відступи.
.будеш.собі.підбирати.паролі.чи.ролі.
.і.засинатимеш.тихо.спокійно.і.міцно.ти.
.після.третьої.кави.без.цукру.з.дрібкою.солі.
.і.малюватимеш.дощ.губами.пальцями.
.колір.чи.присмак.форму.вигини.виступи.
.будеш.на.крок.на.подих.збільшувати.дистанції.
.кожному.треба.простору.особистого.
P.S. Із Всесвітнім днем поезії, любі мої!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=248648
дата надходження 21.03.2011
дата закладки 22.09.2011
картонний журавлик тривожно курличе під стелею
і сняться йому вирії, ввижається небокрай,
поля, зеленим і жовтим розкішно встелені,
дерева з пишними кронами і їхня шорстка кора...
самотньо йому, картонному, висіти під абажуром,
душа його хоче простору. в паперу теж є душа?
в повітрі запахло осінню, журавлик зоряно журиться,
хоча йому і не велено краї свої залишать.
тужливі ключі під хмарами прямують кудись без компаса,
дороги їхні невидимі, куди летять - невтямки...
а мій журавлик малесенький, зі мною палить рукописи,
а ті горіти відмовились, бо писані від руки.
і сумно моєму пташкові, зібганому з картону,
ніколи там не опиниться, де з крилами побратими...
і можна таких журавликів в світах назбирать хоч тонну,
а мій мені найдорожчий, бо він у мене єдиний.
P.S. Величезне дякую Наталі Годун за музичний супровід!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=265972
дата надходження 19.06.2011
дата закладки 22.09.2011
О, скільки болю в імені твоїм.
Призріння, лицемірства і отрути.
Безслів’ям замордованих годин,
Не вирвати із серця, не забути.
Немов важкий, розпалений метал
Лягла на груди зрада і прозріння:
Це ж як Іуда ти мене продав,
Любов сліпу закидавши камінням.
За срібняки, що в світі лиш сміття
Ти розтоптав і розірвав на шмати
Чиєсь, покірно віддане життя
І очі ще не навчені брехати.
Іди, втікай як злодій, чи як кат.
Спіши, бреди навпомацки до краю.
Віддай наступній душу напрокат,
А я тебе колись і не впізнаю.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=109268
дата надходження 25.12.2008
дата закладки 19.09.2011