Це навіть – не біль,
що спадає дощами із неба…
Це справді – не біль,
це зимові невчасні дощі.
Розбитого серця така неймовірна потреба,
та навіть не серця,
а тільки уламків душі…
Це справді – не біль…
Бо від болю сміються, чи плачуть…
Як діти Помпеї – руками іще за кущі…
Це те, чого вже не сприймають…
Не чують… не бачать…
І це не вкладеш,
як вчорашню цукерку в вірші.
Воно ще - ніким…
Бо не має ні дому... ні назви…
(безмежні провалля невивчених вченими дір)
Це те, що тебе прошиває
із силою плазми
на сотні… та навіть не сотні…
мільйони “навпіл"
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=548561
дата надходження 03.01.2015
дата закладки 07.01.2015
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 07.01.2015