Ще майже літо в садах повисло,
Лукавим оком моргає дням,
А вечір грає вже подолистом,
Чаклує диво солодким снам.
Ще майже тепло. В багрянім листі
Сховало сонце свої вогні,
Куняють зорі, наче в колисці,
В небес глибокій височині.
Ще майже радість біжить по венах,
Та щось тривожно душа тремтить.
Дісталась осінь таки до мене,
Щоб нишком крила мої спалить.
Ще майже вірю, що завтра буде.
І чує тиша лиш серця стук...
Майже готова усе забути,
Майже щаслива без твоїх рук.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=283568
дата надходження 30.09.2011
дата закладки 23.10.2011
У Києві - тепло. У Києві - осінь.
Вже бабине літо плете свої коси.
А квіти останні яскраво сміються
У місті, де наші літа зостаються.
У Києві - ясно. У Києві - осінь.
Насіння дозріло і лагідно просить:
Збирайте мене для краси на майбутнє
У місті, де серцем ви завжди присутні.
У Києві - дзвінко. Повітря - прозоре.
І синь піднебесна густа й неозора.
І котять каштани свій глянець беззвучно
У місті, з яким ми повік нерозлучні.
У Києві - гарно. Рясна горобина
Намисто для себе і міста зробила.
І листя кружляє у дивному танці
У місті, з яким ми коханці і бранці.
...Ходили світами. Вже мабуть-що досить.
Вертаймось додому: у київську осінь.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=281217
дата надходження 18.09.2011
дата закладки 12.10.2011
О, світлі осені печалі,
Торкнуться серця ще не раз.
Бо горобинові коралі
Принадніші усіх прикрас.
Приспів.
Осінній смуток серце крає...
Ми -долі непростої бранці.
То не кохання догорає,
Це - осені протуберанці.
Складає вересень рядками
Осінніх дум бурхливий плин.
Земля ще пахне чебрецями,
Дивує стразами ожин.
Запалює свічки шипшина,
Де так ряснів рожевий цвіт.
Що безпорадно й долечинно
Тобою затулив весь світ.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=282853
дата надходження 26.09.2011
дата закладки 12.10.2011
Намалюй мені дощ, подаруй мені зливу,
Намалюй мені ніч, де були ми щасливі.
Намалюй мені грім, запали блискавицю,
Світлий спалах грози поклади на десницю.
Зупини дивну мить, принеси як дарунок,
Той омитий дощем спраглих уст поцілунок,
Як солодкий нектар, що п’янить до безтями,
Намалюй божий дар, збережи дивну пам'ять.
Закарбуй назавжди чистий дотик любові ,
На вівтар поклади щастя в кожному слові.
Піднеси до небес незрівнянне кохання -
То є чудо з чудес наша зустріч остання.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=262297
дата надходження 29.05.2011
дата закладки 12.10.2011
Ти був би моїм коханцем, якби блідоокі зими
Зустрілися б випадково, щоб вчасно нас народити…
Ти став би мені потрібен, якби ми були чужими,
Та в нас уже все до болю буденно й несамовито…
Холодні скляні обійми…. Якби я тебе не знала,
Можливо, спливла б водою у збудженні весняному…
Та нам крижаних сезонів й розлучень крихких замало…
У нас уже кожна прірва до болю давно знайома…
Були б мої руки ніжні – зрослися б давно з твоїми,
Із болем твоїх суглобів з’єднався б і відчай втоми…
…Лишались би ще надія, якби ми були чужими,
Що стигла цнотлива осінь нас якось та познайомить…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=285291
дата надходження 09.10.2011
дата закладки 12.10.2011
Ще буде дощ у келихах калюж,
Ще буде тепле павутиння днів
У пахощах достиглих яблук, груш
Пастелі заколисаних полів.
І феєрверк багряної шипшини,
У небі - крик щемливий журавлів,
Ще будуть листям встелені стежини,
І будуть сльози, та не буде слів...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=285869
дата надходження 12.10.2011
дата закладки 12.10.2011
Образа
проростає крізь тіло,
наче бамбук.
Літо
лишилося в спогадах.
Звук
телефона змовкає -
Зникає
картинка майбутнього.
Певно,
батарею розряджено.
А здається,
що зраджено...
Хто відповість?
Повно
перлів у жмені
назбираю.
Чи сліз?
Біль
наростає у серці.
Ці
втрачені скерцо
плачуть крізь ніч...
Може,
гра не вартує
свіч?
Ні!
Дзвоню у дзвони,
відмолюю рок...
Хто мені скаже,
як відновити
з небом зв"язок?
2011
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=280870
дата надходження 16.09.2011
дата закладки 09.10.2011
Заквітчалась мрія любистком зеленим.
З вітром навперейми розганяю думки пелехаті.
Пишу тобі листа з тривогою.
Як ти, коханий мій? Пишу не відправляю.
Сумую повсякчас, спокій і сон втрачаю.
Осінь тче рушник мені золотаво-барвистий.
Я до тебе по ньому лину човником.
Несу тобі зайчиків сонячних теплих.
У літа бабиного увірвала,
Повні жмені свої назбирала.
Візьми їх. Візьми мене.
Руками до грудей моїх торкнись гарячих.
Тіло залоскочи, щоб мурашки побігли солодкі.
Щоб відчула єством своїм твій позив внутрішній.
Щоб пірнули разом ми у хвилі буйні, ніжні,
Ложе встеляючи пелюстками троянд червоних.
Двері навстіж, чекаю.
25.09.11
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=282576
дата надходження 25.09.2011
дата закладки 27.09.2011