Мак Леланд: Вибране

Вячеслав Романовський

ЗБЛИСКОМ ЮНИХ ОЧЕЙ…

Зблиском  юних  очей  і  свої  почуття  засвіти,
Пробуди  їх  од  сну  летаргійного  в  кілька  століть.
Бо  одна  лиш  така  на  далекі  і  ближні  світи
У  натхненні  моєму  зорею  ясною  стоїть.

Вчарувала  давно,  але  кроку  назустріч  нема,
Жару  слів  схарапуджених  досі  від  тебе  не  стрів.
І  між  нами  пустеля  -  холодна,  глуха  і  німа,
І  в  Амура  відтак  ні  жаги,  ні  бажання,  ні  стріл...

Не  дивилася  ти  в  моє  серце  ніколи,  а  жаль:
Все  у  ньому  для  тебе,  візьми  його,  -  щиро  прошу.
Нелюбов  і  байдужість  -  занадто  гіркий  урожай,
Але  в  ньому  є  ти,  і  я  цим,  як  ніхто,  дорожу...

27.03.2012

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=325736
дата надходження 28.03.2012
дата закладки 28.03.2012


Борода

Журавлинний крик

Тут  веснує  тепло,  дозрівають  мигдаль  і  оливки,
тут  в  садах  такі  пахощі  цитрус  роздав!
Може  нам  повезло?  Он  цвітуть,  як  і  в  нас,  чорнобривки
і  вмиває  нам  ноги  на  радощах  сам  Океан.

Прокидається  з  сонцем,  всміхається  щиро,  зіхає,
зачіпа  вітерець,  що  куйовдить  чуприну  густу.
Ну,  невже  то  так  конче  скучати  за  батьківським  краєм,
полонити  терпець  і  серця  зодягати  в  журбу?

Жолудяться  дуби  і  поважно  розводять  плечима:
"Ну  чого  вам  ще  треба,  щоб  тут  залишитися  жить?"
Та  з  дубів  тих  тут  пробки  штампують  на  вина,
а  на  нашій  землі  -  то  як  пам"ять  і  совість  століть.

Навіть  ренений  птах  відлітає  у  вирій  додому,
протина  блискавиці,  поборює  дужі  вітри,
щоби  там,  в  небесах,  напослідок,  долаючи  втому,
хоча  б  крик  журавлинний  до  рідних  країв  донести.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=325730
дата надходження 28.03.2012
дата закладки 28.03.2012


Борода

Жіноча філософія, або на грані дуелі

-  Ти  узяв  і  замовк,  наче  більше  немає  розмови.
На  півслові  затих,  заховався  за  роздумів  плин.
Я  караю  себе,  я  гну  душу,  як  збиту  підкову,
і  складаю  слова,  наче  кулі  в  стальний  магазин.

Ти  замовк  так  давно  -  ціла  вічність  минула  відтоді.
Я  гортаю  думки,  перетоптую  фрази,  як  хмиз.
Що  причиною  є,  що  мій  палець  на  смертному  зводі
і  залишилось  лиш  запобіжник  відкинути  вниз.

Скільки  буде  тривать  це  мовчання,  як  каторга  болем.
може  час  вже  зійтись,  аби  вирішить  все  назавжди?
                                         -----
-  Але,  люба,  пробач,  я  від  тебе  ніде  не  відходив!
...і  мовчав  всього-навсього  кілька  хвилин!

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=324800
дата надходження 25.03.2012
дата закладки 28.03.2012


: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 28.03.2012


СвітЛана

Купе-вагон

Солодкий  торт,  сумна  печаль
Банальні  рими,  кава,  чай.
Купе-вагон  у  ньому  ми.
П’ємо  до  дна  свої  думки.
О,  не  схмеліти  би  від  них,
 То  гріх.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=324109
дата надходження 22.03.2012
дата закладки 23.03.2012


Борода

Ми помрем в один день

Ми  помрем  в  один  день?  -  запитала  мене  на  світанні  -
Щоб  розлука  ніколи  не  краяла  серце  навпіл,
щоб  співало  пісень,  замість  маршу  прощання  кохання,
щоб  за  руки  взялись  і  у  вічність  майнули  до  зір.

Ми  помрем  в  одну  мить!  -  відповів,  пригортаючи  міцно  -
Щоб  залишити  згадку  про  цю  нероздільну  любов,
кажуть    -  пам"ять  болить,  але  біль  не  триватиме  вічно
і,  де  наші  сліди,  розгориться  кохання    ізнов.

Вони  так,  як  і  ми,  будуть  весни  в  садку  зустрічати,
так  горнутись,  тулитись,  тих  самих  співати  пісень
і  колись  восени,  коли  холод  їх  гнатиме  в  хату,
поклянуться  любить  і  померти,  як  ми,  в  один  день.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=324129
дата надходження 22.03.2012
дата закладки 23.03.2012


Михайло Плосковітов

На відлигу…

Ламає    день    цукристу,  сиву  кригу,
і  пахне  сад  торішнім  полином.
Занила  гілка,  соком,  на  відлигу,
в  розчахнутої  вишні  за  вікном.

Гарячим  срІблом  капотить  зі  стріхи,
з  калюж  понапивались  горобці.
Нарешті  відступили  завірюхи,
лишивши  в  тінях  від  зими  рубці.

Синіє  у  проталинах  між  снігу
самотня  квітка,  мов  любов  чиясь…
Занило  зліва,  певне,  на  відлигу,
чи,  що  весна  без  тебе  почалась…

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=320551
дата надходження 10.03.2012
дата закладки 16.03.2012


Михайло Плосковітов

Лютневий дощ…

Мрячить  із  неба  –  прямо  на  долоні.
Мороз  ще  позавчора  відгорів.
Цей  дощ  лютневий  –  зовні    не  холодний  -  
заплутався  між  віттям  яворів.

І  сіє  з  неба  непомітна  мжичка,
на  провесні  тепліє  по  руці,
тих  кілька  крапель  на  твоєму  личку,
мов  кілька  ранніх  смутків  на  щоці…

А  до  весни  лишається  півмилі,
сповзає  сніг  із  посірілих  площ...
Так  хочуть  наздогнати  заметілі
тебе    й  мене.  І  цей  лютневий  дощ.

28.02.2012

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=319633
дата надходження 06.03.2012
дата закладки 16.03.2012


Юхниця Євген

Як за світи уявні печемо́сь

Не  чіпаним  лишилось  простирадло.
На  стільчиках  заснулось,  кухня,  рань...
Хіба  ми  в  силах  світ  наш  –  досконало
Квітчати  в  ясних  дозах  піклувань?

...Так,  зрозумів,  коли  ми  –  не  за  себе,
А  за  світи  уявні  печемо́сь  –
Прощальний,  спогадальничий  молебень
По  нас  почав  отець-анабіоз...

16.03.2012р.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=322344
дата надходження 16.03.2012
дата закладки 16.03.2012


Олександр Гриб

Не як завжди

А  відтепер  усе  не  як  завжди.
І  тільки  сни  зникатимуть  так  само
І  хтось  чужий  лишатиме  сліди
На  цій  землі,  кохаючи  без  тями.

А  взагалі,  хотілося  чудес.
Я  розфарбую  ночі  ліхтарями.
Хай  хтось  іде  торкатися  небес,
А  ми  підем  мінятися  життями.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=301485
дата надходження 21.12.2011
дата закладки 16.03.2012


Наталя Данилюк

Ранкова тиша гусне над селом…

Ранкова  тиша  гусне  над  селом,
Летить  весна-прекрасна,  юна  Геба*!
Таким  вершковим  піниться  теплом
Бузково-ніжне  шовковисте  небо...

Дзвенять  довкруг  пташині  голоси
Летять  луною  гучно  по  діброві
І,обтрусивши  хутро  від  роси,
На  сонці  мліють  котики  вербові.

Стара  криниця  сірим  журавлем
З  води  черпає  сонячну  монаду,
А  сонце  вже  солом'яним  брилем
Висить  на  вітах  стишеного  саду.

І  так  мене  дурманить  світлий  день,
Таке  блаженство  розтинає  груди!..
Нарву  зо  жменю  радісних  пісень
І  понесу,  всміхаючись,  між  люди!  



*Геба-в  античній  міфології  богиня  вічної  молодості.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=322308
дата надходження 16.03.2012
дата закладки 16.03.2012


Svetok

Хай пахне усюди Тобою

Це  не  вперше  Весна  так  нахабно  кидається  снігом.
Чого  злишся  на  світ?  Краще  сонце  впусти  в  своє  небо!
Не  даруєш  тепла,  не  даруєш  Весняного  сміху...
А  так  хочеться  ніжності  і  насолоди  від  Тебе.

Розпусти  свої  квіти,  хай  пахне  усюди  Тобою,
Хай  прокинеться  світ  від  зимового  білого  сну...
Так  поринути  хочеться  віддано,  із  головою
У  приємну  і  сонячно-теплу,  на  дотик,  Весну.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=322165
дата надходження 15.03.2012
дата закладки 16.03.2012


: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 13.03.2012


Svetok

Вона і Він

Він  не  вірив  в  любов,  а  Вона  все  просила  у  Бога,
Хай  би  Він  зрозумів,  як  їй  боляче  бути  одній.
Надто  впевнена  була,  що  створена  саме  для  Нього,
Надто  сильно  і  світло  горіло  кохання  у  Ній.

Вона  падала  в  сніг  і  ковтала  у  відчаї  сльози,
А  Він  душу  свою  лікував  видихаючи  дим.
І  Їй  снилися  сни,  де  Вона  вже  нічого  не  просить,
Де  Вона  усміхалась  закохана  поруч  із  Ним.

Він  нічого  не  знав  і  ховався  від  себе  самого,
Божевільно  сміявся  і  пив  нецукрований  чай,
Він  не  вірив  в  любов...  А  Вона  все  ще  вірила  в  Нього.
Вона  знала,  що  десь  таки  є  Нею  мріяний  рай.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=318273
дата надходження 01.03.2012
дата закладки 06.03.2012


Олександр Гриб

Коли небеса оголені

Живої  води  би  випити,
Розбити  цю  мертву  тишу,
А  небо  над  нами,  вибите,
Світанки  у  космос  кришить.

Збиватись  у  зграї  хижими,
Гострити  списи  і  розум.
Так  важко  буває  вижити,
Якщо  ти  потрібен  грозам.

Криниці  чекають  повені,
Живої  води,  даремно.
Коли  небеса  оголені,
У  душах,  чомусь,  затемно.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=316478
дата надходження 24.02.2012
дата закладки 24.02.2012


Наталя Данилюк

Я так підсіла на терпку печаль…

Я  так  підсіла  на  терпку  печаль...
Дні  обтрусили  дерево  надії,
В  моє  вікно  крізь  димчасту  вуаль
Обмерзлим  цвітом  сиплять  сніговії.

Я  так  з  усім  змирилася  без  сліз
І  перестригла  наболілі  струни...
З  блідих  зап'ястків  висохлих  беріз
Стирає  вічність  ледь  помітні  руни.

І  темну  тінь  непроханих  тривог
Я  відганяю  видихом  незримо...
Я  так  відвикла  дихати  удвох,
Немов  ніколи  й  не  була  із  кимось...

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=316468
дата надходження 24.02.2012
дата закладки 24.02.2012


Svetok

Така Весна

Заплуталась  у  лютому  Весна,
Блукає  невідомими  містами...
Вже  стомлена,  розлючена  зима
Сама  собі  набридла  до  нестями.
Ледь  теплий  вітер  дихає  на  сніг.
І  в  кожну  мить  стає  чистішим  небо...
Ти  чуєш?  Пролунав  Весняний  сміх.
Для  тебе.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=314196
дата надходження 15.02.2012
дата закладки 17.02.2012


: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 17.02.2012


Svetok

Коли розлюбиш. .

Якщо  розлюбиш  ти  -  іди  без  слів..
Без  вибачень  і  докорів...  -  так  краще.
Минуле  зачини  на  сто  замків..
Не  повертайся  в  спогади  нізащо.

Дозволь  перехворіти  і  забути,
Як  щастя  загорілося  між  нами.
Минулого  не  можна  повернути...
Якщо  розлюблю  я  -  піду  так  само.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=311930
дата надходження 06.02.2012
дата закладки 09.02.2012


Svetok

Нарешті розлюбила

Спантеличено  схлипує  небо..
Я  дратуюсь.  Беру  парасолю.
Пригорнутись  би  зараз  до  тебе...
Але  ти...  Ти  зламав  мою  долю.

На  смітник  твої  ангельські  крила!
На  смітник  усі  квіти  зів"ялі!
Я  нарешті  тебе  розлюбила.
Перешкоди  нема.  Живу  далі.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=312351
дата надходження 08.02.2012
дата закладки 09.02.2012