Яке блаженство думати про Вас!
Крізь шпарку світлом розбивати темінь,
відлуння пальців у солодкім щемі
пускати на вуста у ніжний вальс...
Даруйте за сміливий монолог,
без права на перерву і питання,
тонкої нитки довгого зізнання
і ділення тривожності на двох.
Я не гадала, що все буде так -
два погляди урізнобІч медалі,
ви віддалялися все далі й далі,
а я назустріч вітру і навзнак.
Яке блаженство думати, що Ви
так розпогодилися попри осінь...
Та повернулися спиною, і я досі
читаю нерозбірливі шрифти…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=292804
дата надходження 13.11.2011
дата закладки 15.11.2011
Я запропонувала їй випити вина. Просто так,для підняття настрою. Шоколадні цукерки,люба? Я вже уявляю як вони тануть у тебе в роті. Не можна так спокусливо їсти всього лиш цукерку! Я хочу щоб сьогодні ти зняла все. Хочу торкатися губами твого тіла. Хочу спробувати на смак «вишеньки» на кінчиках твоїх грудей. Я ще не бачила такого ідеального тіла. Такого звабливого. Такого ніжного і водночас дикого. Ти робиш з мене ляльку… Я тану в тобі…
Якийсь час ми п’ємо. Якийсь час говоримо. Але мене завжди тривожить та збуджує атмосфера,яка панує в кімнаті. Заворожуюча. Вона,як струм між нами не дає спокійно говорити. Не дає думати про сторонні речі. Ти відкриваєш вікно у нічне місто. Ти знаєш все про мене. Ти знаєш чого хочу я зараз. Твої бажання співпадають з моїми.
Речі валяються на підлозі десь біля пляшки та порожніх бокалів. Я губами ледь торкаюся твого п’янкого тіла і злизую гіркий шоколад,пестячи твої груди. Тихий,ледь чутний, стогін небес падає на наші голови. Люба,це твій голос,твої вуста шукають мої,вправно впиваються в них,знищуючи залишки спокою. Я лягаю на тебе. Боюся,що цей бісовий столик не витримає вагу двох наших тіл,але не до того зараз. Я відчуваю тебе. Всю. Я відчуваю кров,яка струменіє по твоїх венах. Божевільно. Дико. Ти дивишся в мої очі. Fuck. Я розумію,що ти підеш. Як би я не намагалася щось змінити,але ти все одно підеш. Але це буде потім… Потім…
А поки я хочу вивчити тебе. Кожну клітинку,кожен міліметр шкіри. Щоб потім мати змогу відтворити. Намалювати у пам’яті досконалу картину,яка не рівняється зі світовими шедеврами. Бо такої жінки ніколи не було. Відомі художники всіх часів мріяли про тебе. Називали музою,шукали у натовпі сірих облич. А ти дісталась мені. Хоч і ненадовго. Хоч на ці декілька миттєвостей життя. Але це того варте. Варте майбутньої порожнечі.
Я цілую твою шию. Ти вигинаєшся,відкидуєш голову назад. Тремтячими пальцями впиваєшся мені у спину. Біль на мить заповнює свідомість. Та декілька секунд і я поринаю у блаженство.
Мої руки і ноги міцно прив’язані до ліжка. Ти сидиш поруч,поклавши руку мені на колінота чекаєш поки я отямлюся. Я мовчу. Розумію,що питання зайві. Посміхаєшся. Ч очікувала цього. Не дарма запропонувала тобі зайти і випити всього лиш по бокалу. Ти чудово розумієш мою гру. Більше того. Ти вмієш у неї грати.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=284134
дата надходження 03.10.2011
дата закладки 03.10.2011
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 03.10.2011