Сніги затьмарили півсвіту,
їм квітень підспівав сюїту,
зненацька поміняв орбіту -
розмотує сувої полотна -
така собі весна -
природа чарівна!
Зати́шок принесли сніжинки -
укрили у саду стежинки,
сіріє гуща - ні хмаринки -
злилися із землею небеса...
Глянь у вікно - краса!
Якби ж то не війна... 26.04.22
* Моя світлина.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=946321
дата надходження 28.04.2022
дата закладки 29.04.2022
Як прагне птах до лету, не обрізайте крила,
Не хороніть ніколи пташину на льоту…
Тоді радіє тіло, коли душа щаслива,,
А розум осягає окрасу золоту.
Коли червона вишня і стиглі полуниці,
Рум’яниться під тином малина чарівна,
Тоді цвіте ожина, вода тоді, як криця,
І холодок вишневий хлюпочеться із дна.
Пташина в синім небі, несе пісні на крилах,
Співають біля тину волинські солов’ї,
Тоді душа радіє, тоді вона щаслива,
Коли розквітла воля на цій святій землі…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=590015
дата надходження 26.06.2015
дата закладки 12.02.2022
А це моє Вам тепле слово, мамо!
Ви залишились в пам’яті живі…
Моє життя біжить кудись струмками,
А у душі ллють хмари дощові.
Кружляють круки вже і наді мною,
Часом в гаях співають солов’ї.
Лиш холодок шугає за спиною
І сняться роки прожиті мої.
В цих снах Ви поруч, також поруч тато
І я малий з хлібиною в руці.
Це віщі сни і їх таких багато,
Вони віщують наче мудреці.
І тепло так моїй душі із Вами,
Неначе крила виросли в мені.
Так хочеться назад до тата й мами,
Лише шкода, що це лише у сні.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=848907
дата надходження 21.09.2019
дата закладки 04.02.2022
А це моє Вам тепле слово, мамо!
Ви залишились в пам’яті живі…
Моє життя біжить кудись струмками,
А у душі ллють хмари дощові.
Кружляють круки вже і наді мною,
Часом в гаях співають солов’ї.
Лиш холодок шугає за спиною
І сняться роки прожиті мої.
В цих снах Ви поруч, також поруч тато
І я малий з хлібиною в руці.
Це віщі сни і їх таких багато,
Вони віщують наче мудреці.
І тепло так моїй душі із Вами,
Неначе крила виросли в мені.
Так хочеться назад до тата й мами,
Лише шкода, що це лише у сні.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=848907
дата надходження 21.09.2019
дата закладки 04.02.2022
Твоя душа запалює Стожари,
Високо в небі сіє зорецвіт,
Просвітлює рентгеном темні хмари,
Космічний пробиває моноліт.
Купається у сонячнім промінні,
Вихлюпує життєвий позитив,
Наповнена знаннями, у прозрінні
Дарує ніжність, безліч перспектив.
Твоя душа окрилює натхненням,
Перемагає труднощі в борні,
Дивує найщирішим одкровенням,
Спалахує вогнями у мені.
8/06/19
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=838242
дата надходження 09.06.2019
дата закладки 10.06.2019
Не завжди красиві по житті щасливі,
Лише лебедина справжня є любов…
Коли ти щаслива, виростають крила,
Ружею кохання квітне знов і знов.
У житті важливо стріти свою долю,
З лебедем у парі довгих, довгих літ…
Щоб міцніли крила на життєвім полі,
Щоб лише у парі справжнім був політ.
Доле лебедина, будь завжди зі мною,
Щоб одне кохання зберегли літа,
Щоб удвох до віку, лише я з тобою,
Знали, що нас стріне осінь золота.
Вірність збережемо крізь роки прожиті,
Наші лебедята стануть на крило,
Волошкове щастя зацвіте у житі,
Щоб могла сказати долі – повезло!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=595551
дата надходження 24.07.2015
дата закладки 23.08.2018
Знялась над плесом сонячна лебідка —
Синоптики передали грозу.
Зірвався вітер, хилить рогозу
Край берега, густезну, наче щітка.
Сердиті хмари опустили брови,
В повітрі пахне вогкістю боліт.
Сіренька чапля зринула в політ
І зникла у гущавині діброви.
Судини неба палять блискавиці,
Розчахують до самої землі,
З’явились перші краплі на веслі,
І наростають в темпі громовиці.
Лопочуть бульбашки музичні гами,
Намалювали кола на воді,
А ми удвох, душею молоді,
Ховаємось, щасливі, під човнами.
4/08/18
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=803519
дата надходження 18.08.2018
дата закладки 18.08.2018
Блідне місяць на світання,
На траву туман слюда.
На посту в хлопців снідання -
Огірки два і вода.
Та лежить огірок,
А на взводі курок.
Час летить до зірок
І до смерті лиш крок.
Піднялась пилюка з балки,
Гул мотора неспроста.
На часах тремтячі стрілки -
Та тверда в бійців рука.
І лежить огірок,
І на взводі курок.
Час летить до зірок
І до смерті лиш крок.
Пробивається крізь гілку,
Перший промінь, що навскіс.
Вверх підкинуто копійку,
Коли куля - то навиліт.
І лежить огірок,
І на взводі курок.
Час летить до зірок,
А до смерті лиш крок.
17.08.18
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=803499
дата надходження 17.08.2018
дата закладки 18.08.2018
Ой, ти, верба рясна, чому похилилась,
Чому тремтять віти, росою умилась?
Умилась росою та й до сонця сходу,
Обійнявсь з тобою кущ терпкого глоду.
Я тому схилилась, що стою на кручі,
Гонить вітер в небі мимо хмари грізні.
Хмари грізні з громом та ще й блискавиці,
А мені лиш треба чистої водиці.
Щоб вода холодна напувала серце
Та давала силу, щоб мені не вмерти.
Щоб не вмерти, з миром жити в цілім світі,
Щоб світило сонце ясне у зеніті.
Щоби круки чорні не лякали днину,
Щоб щаслива мати люляла дитину.
Дитину люляла з піснею у грудях,
Бо знала напевно, що її не збудять.
Щоб роки минали в славі та багатстві,
Щоби ми забули, що були у рабстві.
У рабстві сваволі в лиху цю годину,
Господи, Всевишній, вбережи Вкраїну.
12.08.18
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=802902
дата надходження 12.08.2018
дата закладки 17.08.2018
Розливало літо фарби на мольберті,
Гарцювали хвилі в ці натхненні дні.
Вітрові долоні, соняхом підперті,
Розгойдали небо й сонячні вогні.
Райдужне проміння лоскотало воду —
Відблиски яскраві в колах мерехтінь.
Очерет торкався пензлем небозводу,
Дарувало листя легкість тріпотінь.
Увінчали хмари обрій легкокрилий,
Полетіла пісня між лісів і лук.
Мій волинський краю, серцю любий, милий,
Пригорни дитину, захисти від мук.
15/08/18
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=803267
дата надходження 16.08.2018
дата закладки 17.08.2018
[b] Tth[/b]
[youtube]https://youtu.be/8kQZHYbZkLs[/youtube]
[i][b][color="#0b9ed4"][color="#04435e"]Чому ламка так між роками грань?
Чому роки метуть – як той осінній вітер?
Прокинешся у безпросвітну рань,
А ранок -
наче півжиття твойого витер.
І котиться воно – немов ковил,
Немов летке у полі перекотиполе…
Й здається – вже не стане більше сил
Почати знов
життя, окреслюючи коло…
Та й там, бува, зустрінеться туман,
Й зітре усе старе, як олівцевий порох,
Й закрадеться в уяву, мов дурман,
Солодкий,
наче та цукрова пудра, морок…
Й захочеться всотати широчінь
І глибину утіхи для душі і тіла…
Нуртує серце і клекоче чин –
Й отримуєш
усе, що суть твоя хотіла.
Велике щастя – здужати себе
І вийти на свою пряму дорогу:
Нехай сумління й стид вас не шкребе:
Себе долання –
то веління Бога.[/color][/b]
05.12.2017.
[/i]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=764206
дата надходження 05.12.2017
дата закладки 06.12.2017
Я буду говорити до тебе віршами...
Буду кричати мовчанням, закутим помежи рядками...
Почуй... Почуй мене... Почуй!
Бо мені болить так само, як тобі!
Бо в нас однакова мука на двох.
Бо в нас одне печальне небо на дві душі!
І одна заслабла осінь...
А ти й не підозрюєш...
А ти й не припускаєш,
уперто ховаючись від мене
під наметами своїх чорних хмар.
За безсиллям сірих мурів, на яких викарбувана
твоя палка любов до світу,
твоя невимовна любов до життя.
Саме така, що звила колюче гніздо і в моїх грудях!
Саме така, що воркує одинокою сивою голубкою в моєму серці!
Саме така...
Благаю тебе, відчуй...
Благаю тебе, прочитай...
Бо дощ із твоєї хмари падає і мені на голову.
Бо й мої плечі обдряпані сухим колючим гіллям осені.
Тієї осені, котра не має чим прикрити свою боліючу наготу,
і безпорадно тулиться до наших віршів,
як до останньої надії -
надії на своє спасіння...
5.11.17 р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=758925
дата надходження 05.11.2017
дата закладки 06.11.2017
Пора осіння з вереснем приходить,
Багата і красива це пора.
Завжди у неї золото у моді,
В гурти птахів для вильоту збира.
Із потаємних, жовто-сірих схронів
Свої дива для світу дістає,
Живе частенько теж не по законах:
То літом бабиним дерева заснує,
То задзеркалить сонцем тиху воду,
То дощиком умиє сіру вись,
Милується щодня на свою вроду –
Не відкладе нічого на колись.
24.10.2017.
Ганна Верес (Демиденко).
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=758966
дата надходження 06.11.2017
дата закладки 06.11.2017
[i]Відчути ті дари небесні хочу:
Торкатись щастя ніжними руками...
[b] Елена Марс[/b]
[youtube]https://youtu.be/zotRnVeBVjA[/youtube]
[b][color="#4d0354"]Я кінчиком пальчика –
в пристрасті сонній,
за межами стулених
вій, в супокої –
дві лінії щастя
шукаю в долоні,
з притлумленим диханням
таїнство кою.
Тихесенько, трепетно
никну в зап’ясті
і ніжно, поволі,
поверх передпліччя
осиковим ли́стом
втикаюсь у щастя,
що в серденьку мріє,
де істина вічна...
І – сонми мурашок
по стерплому тілу,
нечутний мій видих
завмер на хвилину…
Нові почуття,
немов птах, прилетіли
і в ямочках щічок
дві долі молили…
Я світлом займуся,
мов клен на осонні,
губ милих торкнуся
неспішно, поволі...
й шепну їй на вушко:
" Люблю тебе, сонну!"
Дві лінії щастя –
дві лінії долі.[/color][/b]
13.01.2015[/i]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=756668
дата надходження 23.10.2017
дата закладки 28.10.2017
«Вже в Хитцях не гніздяться лелеки» –
мені сумно Олекса повідав.
Як же те споглядати нелегко!..
Одиноку він хату провідав…
А було ж це село мальовничим:
річка Удай, узліски, долини…
Як же боляче в спомини кличе
неповторне те царство дитинне!..
А було ж воно верхи на конях!..
Вже давно вороні і не сняться.
Сивина оселилась на скронях.
Вже й лелеки тут жити бояться.
…Чагарник, самосадні дерева,
гомінливі пташки, та не люди…
На горі в самоті ферми ребра…
По Вкраїні вже так ледь не всюди.
Тут не стрінеш вже й древню бабусю.
Кілька хат зирять вікнами в небо…
Та невже і Всевишній забувся,
що село рятувати вже треба?
У Хитцях оселилася тиша.
Тут малеча давно не щебече.
Олексій про село своє пише.
А села вже немає. Вже – вечір…
Клекотять життєдайні лелеки,
де клопочуться люди в оселях.
Вимирають близькі і далекі
українські покинуті села…
Ще провідує цвинтар ілюзій
Олексій Неживий, бо живий ще.
По світах розлетілися друзі.
І все далі до них, і все ближче…
Як же хочеться хатнище мати!..
Мов лелека, в дворі походжає…
Відлетіли вже батько і мати…
І не радий Олекса врожаю.
Хоч садок іще родить нівроку,
і садили город для годиться…
Це ж колись тут держали корову.
Це ж отут – найсолодша водиця…
Де гриміли пташині оркестри
і кумедні перегуки півнів.
Відлітають брати його й сестри.
Захлинається серце в кипінні.
Тут до нього ще зовсім недавно
озивалися жваві сусіди.
В самоті і вечеря й сніданок.
Ну куди отепер він тут піде?
Щоб горіх не звалився на хату,
довелося спиляти по пояс.
Його плоду і так забагато…
Озивається в степ дальній поїзд.
Покотились літа чередою
з весен радості в траурну тишу.
Не юнак, а дідусь з бородою
про минувшину зболено пише…
Якби ж можна вернути минуле,
освятив би він в Удаї воду.
Щоб сюди козаки повернулись
і на храм приїжджали підводи…
Ой ви коні, розгнуздані коні,
покатали ж ви як, поносили!..
Серце рветься, слізьми очі повні
і немає тримати їх сили…
Боже ж боже, за що ця наруга
щоб село ще живеньке ховати?
Як же жаль мені вірного друга
що тулився до рідної хати.
Що вітався уголос з порогу
і хрестився, неначебто в церкві.
Із вікна поглядав на дорогу…
І рубці розправлялися в серці.
Бо Хитців найрідніших на світі
всі заморські столиці не варті.
Тут коріння, тут вічності віти…
І молитва до рідної хати.
Тут вівтар на вітрах благодатний.
Тут думок, теплих споминів повінь.
Приїздить Олексій бородатий
на довічно святу тиху сповідь.
Стогне вітер в дрімучій долині…
Відродити село ой нелегко!
Дзвонить в скроні, у серденько лине
невмовкаючий поклик лелеки…
1 жовтня 2017 р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=753490
дата надходження 03.10.2017
дата закладки 14.10.2017
Літо–Осінь
Минулого тіні, майбутнього світло,
А я десь по центру, між двох рубежів.
Моє сьогодення – це осінь і літо,
Шукав своє місце, знайти не зумів.
Іду у сезони, ходжу поміж ними,
Душа молода ще, а тіло вже ні.
По листі опалім, стежками рудими
На літо оглянусь – воно вдалині.
А в осені пісня звучить лебедина,
Акорди журливо вертають назад.
У серпень нестримно душа моя лине,
Туди, де для двох усю ніч зорепад.
Куйовдиться сиве волосся на вітрі,
Залисини плямами на голові.
Наліво – у осінь, направо – у літо,
Обидві дороги мені дорогі.
2017
Відео - https://youtu.be/dLh738feQUE
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=745273
дата надходження 08.08.2017
дата закладки 09.10.2017
А у любові – ні кінця, ні краю.
Ромашкові, лавандові поля
Їй ложе пелюстками устеляють.
Колись із неї створена земля.
Енергія любові – невичерпна,
Як світочі, пульсуюче-жива,
Велична, незрівнянно- милосердна,
Її руками діються дива.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=742229
дата надходження 16.07.2017
дата закладки 29.07.2017
Ще вранішнє сонце не спило роси,
Легесенький вітер вчепився за гілку,
Їй грає на вушко в соснову сопілку —
У лісі лилися пташок голоси.
Вистукує дятел до білки в дупло —
Так мріє дістати з ліщини горішки.
Натомість, вона принесла сироїжки —
В напрузі спітніло у нього чоло.
Цікаво, чи в дятла болить голова
Від стуку, що він заподіяв, і гаму?..
У лісі він стільки зробив "тарараму",
Що навіть забув усі букви й слова. 30.06.15
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=738390
дата надходження 19.06.2017
дата закладки 29.07.2017
(присвячення)
Дощем омию твою душу,
твій біль на волю відпущу,
і усміхатися спокушу
веселкою після дощу…
Легкий, як вітер, ніжний дотик,
солодкі, ніби мед, вуста
я цілувати буду доти,
допоки щезне пустота…
Промінням сонячним зігрію,
і зникнуть, як роса, рясні,
солоні сльози, зазоріють
і зазвучать нові пісні…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=741496
дата надходження 11.07.2017
дата закладки 11.07.2017
Іще не пізно - зупинися.
Дивись: нестримно біжить час.
Іще ти встигнеш - озирнися...
Колись не буде уже нас.
Навколо буде все, як зАвжди,
Та час зітре наші сліди.
Не будем вже шукати правди,
Один до одного іти.
То інші будуть іще жити,
( Хіба не страшно уявить?)
Не будем вже кудись спішити,
Не зможем все вже відновить.
Проміння сонце буде лити.
Любити будуть, та без нас.
І зможуть вогник запалити
Той, що колись у них погас.
Поки не пізно все сказати,
Поки цвіте життя, як сад,
Поки нема життя ще втрати,
З душі зітри увесь безлад...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=735779
дата надходження 31.05.2017
дата закладки 31.05.2017
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 19.04.2016
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 04.04.2016
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 22.11.2015
Я могла б заплакать, якби вміла.
Та моїх ти не побачиш сліз.
Плакати життя мене не вчило:
Впала, то не плач і підведись.
І терплю допоки маю сили,
Прикусивши губи від жалю.
В час такий тебе я все просила:
Ти відчуй, як я тебе люблю.
Довго тебе в серце не пускала.
Десь дала тут промаху душа.
Хоч тебе в байдужості минала,
Все ж повз тебе просто не пройшла.
Непосильна ноша це для тебе.
Склалась ситуація складна...
У чеканні зажурилось небо.
Цій журбі не видно навіть дна.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=599252
дата надходження 12.08.2015
дата закладки 16.08.2015
[b]ВЕСЕЛІ ДЗВОНИ ВЕЛИКОДНІ[img][/img][/b]
Весняний дощ, а, може, ранні роси
Сльозою впали на траву з небес…
То сльози щастя новину приносять:
- Христос воскрес!
- Воістину воскрес!
Веселі дзвони… Великоднє свято…
І покотилась хвиля між людьми:
- Христос воскрес! – нам кажуть мама й тато,
- Воістину воскрес! – гукаєм ми.
Спливає час… І ось уже ми сиві
Діди й розважні, у літах, жінки,
Та, як і змалку, ми в цей день щасливі
І разом з дітьми любим писанки.
Душа стає в цю днину молодою,
Забувши про турботи та болі,
І повняться всі душі добротою
На пращурами славленій землі.
Олег КРАВЧЕНКО
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=510523
дата надходження 10.07.2014
дата закладки 14.04.2015
Перетнулись у житті дороги.
В нелегкий зустрілися ми час.
І, забула доля застороги,
Влаштувала зустріч цю для нас.
І стоїм удвох на перехресті.
І куди поверне тепер шлях?
Зустрічі бажанні, хоч нечасті,
Розпалили вогник у серцях.
Вже міняє осінь своє плаття,
Від морозу сивіє трава.
Не спалило б почуття багаття.
Снігом хай зима не покрива.
Хай легенько гріє душі наші.
Вітер, щоб не зміг вогонь згасить.
Хай любов проллється краєм чаші.
Та, що ми зуміли воскресить..
.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=526179
дата надходження 27.09.2014
дата закладки 29.09.2014
Відлетіла у вічність матуся...
Як же пусто тепер на землі!
Часто з тугою в небо дивлюся,
свою Неньку шукаю в імлі.
Десь, в світах неосяжних, незнаних,
що, можливо, – на відстань руки,
оселили тебе серед званих
на безмежні роки чи віки.
Знаю, рідна, ти Богом обрана,
світлих янголів бачиш навкруг,
вже забула проблеми і рани...
Мабуть, кожен, хто є там, – твій друг,
бо й в житті ти не лаялась, ненько,
доброти вистачало на всіх,
мала щире і щедре серденько
і жила, оминаючи гріх...
Як до тебе горнулися люди
і численна шкільна дітвора!
І летіли слова звідусюди
у конвертах до твого двора.
Як я хочу твій голос почути
і, в обіймах натруджених рук,
безтурботним дитятком побути
без дорослих проблем та бе мук.
Неможливо... І люто хапає
біль за серце. Пече... – аж до сліз,
так матусеньки не вистачає,
її ласки, турботливих слів!..
Дай, матусю, про себе щось знати,
хоч у снах розкажи, як Там є...
Для дітей стане янголом мати,
як скінчиться земне житіє...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=498321
дата надходження 11.05.2014
дата закладки 11.05.2014
Сиві баскуваті, чорні і булані,
Коники на волі ходять по росі,
По траві ранковій у тумані раннім ,
Зустрічають перші зранку промінці.
В них нема вуздечки і немає пута,
Коники на волі, як були діди,
Батога немає той, що б’є так люто,
Залишає завжди на спині сліди.
Табунами бродять, п’ють джерельну воду,
Вартового завжди став’ять у дозор,
Понад все цінують коники свободу,
Бо для них важніше воля, а не сон.
На духмянім лузі, де струмок сочиться,
Де у конюшині скачуть цвіркуни,
Коники пасуться, коникам не спиться,
Бо вони на волі – коні-скакуни…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=491505
дата надходження 10.04.2014
дата закладки 10.04.2014
Коли пташині переспіви
Проткнуть ще сонний день навиліт,
І вже струмки сніготочиві
Зламати криги міць осилять;
Коли вітрів дзвінкі рефрени
Розбудять хмари білопінні, -
Затремкотить душа у мене,
Розквітнуть небом очі сині.
Коли ще сплять громи в блакиті,
І вся земля - в лататті снігу,
А променів гарячі ниті
Розбурхають стрімку відлигу;
Коли проб'ються первоцвіти
До світла в спраглому пориві,
І у м'якім омлінні віти
Розпустять листячко цнотливе, -
Воскресну я. І до розмаю
Весняних чар - п'янких, жаданих,
Порину втішно, мов до раю,
Пізнавши смак чуттів незнаних!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=479651
дата надходження 15.02.2014
дата закладки 18.02.2014
Мене не розуміють і до нині,
Поети – корифеї й новачки,
Коли і я запінившись, у слині,
Веду на сайті власні балачки.
Вірші пишу, як чує моє серце,
І наплювати інколи мені,
Що мої вірші мають трохи перцю,
А інші загартовані в вогні.
У них моя душа і моя доля,
Тут мого щастя світиться ліхтар,
Тут найрідніше моє слово – воля,
Кохання мого вогняний пожар.
Бо кожному своє, комусь – це рими,
Мені ж найближче воля моя й честь,
Бо саме це важливо для людини,
Без них, для нас напевно, краще – смерть!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=468500
дата надходження 26.12.2013
дата закладки 26.12.2013
Чи змогли б Ви мене покохати?
Не на показ... а тихо... в думках...
Наче квітку весняну плекати...
Розтопити... як сніг у струмках...
Чи змогли б Ви зі мною ділити
Ні... не ліжко... а небо одне....
І словами кохання п"янити...
Лиш одну... лиш навік... лиш мене...
ж."Дніпро" №4 2012р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=409703
дата надходження 17.03.2013
дата закладки 04.12.2013
Життя - це найщедріший дар людини.
Та часто в нас думки: чи так живем?
Чи перед кимось в нас нема провини?
Чи, може, біль комусь ми завдаєм?
Думки, як дим, клубочаться в повітрі.
І повертаємось у прожиті роки.
Свій погляд зупиняєм на палітрі.
Шукаєм в ній болючі помилки.
Життя різноманітне і жорстоке.
Приносить біль від зрадників і втрат.
Від підлості на серці шрам глибокий.
Від зради ще болючіший в стократ.
Погляньте, люди, в небі світить сонце!
Даруєм радість ближнім залюбки!
Тримаймо щедрість у своїх долонцях!
І будемо людьми, не навпаки...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=459279
дата надходження 08.11.2013
дата закладки 10.11.2013
Кинь, Марічко, журитись!..
Поцілуй мене в губи,
Пригорнись, примирися –
Зачаровуй до згуби…
Ясні зорі у висі
Вже шляхи прокладають –
Дві душі, наче птиці,
Спільну долю шукають.
Приспів:
Хай гітара співає,
Так чарівно співає –
В’ється пісня пташина...
Моє серце кохає,
Так безтямно кохає –
Я до тебе вже лину.
Ми пройдемо, кохана,
Одну стежку з тобою –
Навесні, зорі ранній
Поклялись під вербою.
Вже серця̀ не німують,
Не клубочаться сніжно,
Бо тебе обніму я –
Зацілую так ніжно…
Приспів.
Моя мила Марічко,
Моє сонечко ясне,
Я люблю твоє личко,
Твою душу прекрасну.
Обніму стан тендітний,
Як тоді, під вербою,
Бо так хочеться жити,
Моє серце, з тобою.
Приспів.
31.08.2013, Луцьк - Київ
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=446557
дата надходження 31.08.2013
дата закладки 03.11.2013
(Навіяне віршем Михайла Таніча «ЧЁРНОЕ И БЕЛОЕ»)
Горе відійде,
Радість літає,
День з попереднім
Не співпадає.
Двічі в ту ж воду
Стати не сила,
Доля є гірка,
Доля щаслива.
Люди до всього
Завжди звикають ,
Хтось ненавидить -
Інший кохає,
Комусь для щастя
Досить хлібини,
Іншому досить
І половини.
Прагне людина
Щастя земного,
Робить усе -
Добивається свого.
Злиться, нервує,
Плаче сльозою…
І попадає в дощ
Із грозою.
Сонце виходить,
Птахи співають,
Люди радіють,
Знову кохають.
Що попереду,
Ніхто не знає.
Горе відійде,
Радість літає.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=456314
дата надходження 24.10.2013
дата закладки 24.10.2013
Що я шукаю у собі,
Давно все знаю, так здається…
Чи є ще кутики душі,
Де вчинок певний відізветься.
Чи докричусь до глибини
І, чи почують закапелки?
Нема моєї тут вини,
Немов зимової веселки.
Можливо двері до душі,
Відкриє хтось, загляне в душу,
Ці люди будуть не чужі,
Відкрити двері їм я мушу.
Якщо знайдуть, оте, в душі,
Що заспіває, чи заплаче,
Чи гострі вихватить ножі,
Чи буде немовлям незрячим…
Тоді я зрозумію все…
Що ще душа моя багата,
Що, оте все, - то є святе,
Треба його оберігати!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=455891
дата надходження 22.10.2013
дата закладки 24.10.2013
Розповім вам сьогодні про рідну Волинь,
Про ліси, болота і озера,
Де поля у льонах, що ясніють, як синь,
Де панує лісна атмосфера.
Як квітує земля - то чорничник цвіте,
Дубчаки молоді одягають листочки,
А під вечір в’юни у річках гомонять,
Своїм піском наповнюють ночі.
Коли хмари низенько в повітрі висять,
Поховалися зорі у небо,
Квітнуть рясно сади, а хрущі все летять,
Солов’їв чути вечором щебет.
Світязь б’є в береги, шурхотить очерет,
Сонце в вечір за лісом сідає,
Прилетіли качки, зупинили свій лет,
Мавка знов Лукаша виглядає.
Гріє душу Волинь, ця квітуча земля,
Де росте чудодійна ожина,
Прилітають лелеки сюди іздаля,
А на лузі цвіте конюшина.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=453265
дата надходження 08.10.2013
дата закладки 24.10.2013
Упала осінь листям на долоні… (Тамара Шкіндер)
Упала осінь листом на долоні,
Кладу в букет і ніжно пригортаю.
До шибки притулю на підвіконні,
Нехай осіннім золотом палає.
Тут проминуть дощі та вітровії,
Похмурі проганятиму тумани,
Теплом душі я осінь обігрію
Нехай такою буде поміж нами.
Забарвлю листя гронами калини,
Вдихаю щедрість осені багату…
А в спомині – ще ті осінні днини,
Які отак букетом гріли хату.
У спомині – та зустріч із дощами,
Останній крок осіннього прощання.
Тепер ця осінь дихає не нами…
Букетом ... зігріваюся … востаннє.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=453487
дата надходження 09.10.2013
дата закладки 12.10.2013
Якщо ти тривожиш серце –
Ти мабуть не просто бог
Забудь про сумне повітря
Вдих будем робити вдвох
Якщо ти не знайдеш коми
То вирішиш назавжди…
Не квапся, я буду вдома
Чекати твоєй самоти
Чим далі – то буде важче
Чим далі – то менше ікон
Я знаю - не буде фальші
Ти будеш боятись вікон…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=308392
дата надходження 22.01.2012
дата закладки 11.10.2013
По дорогах, де ходив я,
Спотикався, і не раз,
Піднімався, йшов і злився,
Та мене характер спас.
Була молодість і сила,
Розум, друзі, не прийшов…
Виростали сильні крила,
Наламати міг я дров.
Колись, чисто випадково,
Стрів я, друзі, мудреця,
Він сказав мені лиш слово,
І змінив мене з лиця.
Можеш впасти чи злітати,
Та коли піднявся ввись...
Не старайсь багато взяти,
Краще з ближнім поділись.
І тоді включився розум…
Добре знаю я тепер,
Час минув, минули грози,
Мудрих слів цих час не стер.
Як важливо на дорозі,
Стріти, друзі, мудреця,
Щоб не тільки на морозі,
Поміняти зміст лиця.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=453099
дата надходження 07.10.2013
дата закладки 07.10.2013
(Я тебя не зову…Мазур Наталя)
Я не кличу тебе…хіба ж простір можливо
І чи вдасться у часі ще підняти крило.
Повернути назад … і надію лишила,
А дорогу неблизьку вже давно замело.
Я не кличу тебе, а чи що з того буде,
Бо між нами тепер німота пролягла.
Нас таки розлучили пересудами люди.
І не наше те щастя – випадковість проста…
Я не кличу тебе, небо осінь малює,
Замішавши у фарбах пломінець золотий.
Не покличу тебе… відстань серця не чує!
Літо кришить останній день такий осяйний…
Душа ж кличе тебе!!! Серце стогоном рветься!
Бо без тебе, неначе я стою на краю.
Наше щастя обабіч… і чи ще озирнеться…
Понад зорями кличу!!! Та лиш мовчки стою…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=447315
дата надходження 05.09.2013
дата закладки 06.10.2013
Вже снується по небі зітканий
Темно-сірий грози кашиемір
Закриває серпанок зігрілий
Каганець,що світив при зорі.
Вітер з гір набирає розгону
Заганяє в кошару отари- хмари
Заплітає у коси берізки
Розпорошує запах бузковий озону.
Усе ближче погрози від грому,
Рушить блискавка атласну ніч
І просвічує полум"я синь,б"є у
Страх,що присів у кущі .
Перелини парчові вітались з землею
Краплі бились в скло німоти
Крізь обійми мої і долоні
Проливались дощі грозові.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=425240
дата надходження 15.05.2013
дата закладки 19.05.2013
На узліссі на полянці
Хатинка стояла.
В ній жила мала Софійка,
З кожним днем зростала.
Дуже вже дівча завзяте,
Цікаве - не в змогу:
Здумало до Сонця в гості
Й вийшло на дорогу.
Радо вибігла у поле,
До Сонця всміхнулась.
Промінцем від сяйва стежка
Дивна простягнулась.
Йшла б Софійка в гості довго,
Сонечку б співала.
Та лиш мить ... і грізна хмарка
Промінці сховала.
Розгубилося дівчатко:
- Сховалась стежина!
Як до Сонечка дістатись? –
Пхикала дитина.
Чим розвіять страх і втому?
Розкажіть, як бути:
Повернутися додому?
Чи хмарку зіпхнути?
Засмутилася маленька
-Що ж тепер?- питає,
- Як до Сонечка дістатись?
Десь його немає...
Що ж робити нам, малята?
Сльози у дитинки.
Нумо, швидко визволяти
Сонечко з хмаринки!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=417645
дата надходження 11.04.2013
дата закладки 11.05.2013
О, сину мій, кровиночко моя ,
Моя надіє, орле сизокрилий,
Дарунок неба, з колоса зерня,
Ти в мене є і я тому щасливий.
І ти став батьком для моїх внучат,
Ростуть орлята, дивляться у небо,
Вони щасливі – є у брата брат,
А більшого в житті їм і не треба.
Шануй дружину, маму двох синів,
Вона тобі, як друга половина,
Що часто спала без чудових снів
І нині береже свою родину...
Лети, мій сину, в небі без хмарин,
І моїх внуків научи літати,
Будь сильним, орле, досягни вершин,
Навчи орлят свободу цінувати!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=418560
дата надходження 15.04.2013
дата закладки 15.04.2013
Кровь шумит в ушах.Голова в тисках.
Ночь.Бессонница
Сон опять в бегах...Мысленно в стихах
Строчки ссорятся.
Мягкий уголок.Взглядом в потолок
Одиночество.
И стучит в висок разных дум поток
Всплески творчества.
Близится рассвет.С явью тяжкий бред -
Что ни вспомнится...
Вот в окошке свет. Совести в помине нет
У бессонницы.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=417121
дата надходження 09.04.2013
дата закладки 11.04.2013
Медовое солнце купается в море,
Суровые скалы стоят на дозоре.
Белесою дымкой завешена даль,
на волнах колышется пышная шаль.
Дельфины резвятся в лазурном просторе
И гордые чайки кричат,будто спорят...
Всё сумерки скроют,навеют печаль.
Ночь звёздную сбросит на море вуаль.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=417118
дата надходження 09.04.2013
дата закладки 09.04.2013
Зашарівся прохолодний ранок,
Привітався сонячним промінням,
Заховався молодий серпанок
У блакить небесну біло-пінну…
Задрімали велетенські зорі
У обіймах ніжної перини,
Згодом на небесному просторі,
Вийшло сонце кольору цитрини…
І прокинулось довкілля сонне
Щебетанням, співом стоголосим,
Й полетіли звуки у бездонне
Озеро космічне високосне…
Народився новий день весняний,
Заблищали на листочках роси,
Аромат весни, такий духмяний,
Нам дарують ніжні абрикоси…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=416919
дата надходження 09.04.2013
дата закладки 09.04.2013
Моє місто старе розбудила весна,
Змила сніг. Стир забрав талі води…
Лесин парк у воді, кормлять звірів з човна,
Всі чекають «із моря погоди».
У лісах навкруги забілів первоцвіт,
На деревах птахи погніздились,
Прокидається Луцьк, мов вродився на світ,
Кучугури, як привиди ділись…
Дощ змиває асфальт і струмочки біжать,
А бруківка сіріє, мов килим,
Місто стріло весну, дзвони знову дзвенять,
В такім місті лучани щасливі.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=416367
дата надходження 07.04.2013
дата закладки 08.04.2013
Из мыслей-нитей вяжутся стихи
С различными узорами из жизни…
Они как одеянья для другой Души,
Как кружевная необыденная призма…
Через неё Мир видится нам лучше,
Светлей, добрей и красивей!
Звучанье музыки стихов послушав,
Ненужные сомнения свои развей!
Пусть лучше веру обретёт Душа,
Что всё наладится в итоге!
Для каждого жизнь будет хороша,
Найдётся смысл в своей дороге!
Из мыслей-нитей вяжутся стихи,
Узоры их кому-то чем-то дороги…
/ 29.03.2013 /
(c) Марина Малиновская
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=416365
дата надходження 07.04.2013
дата закладки 07.04.2013
Пляшку вина я відкрию тоді,
Як ми удвох, при свічі, очі в очі,
Зробимо свято собі для душі,
Так, щоб удвох, щоб ніхто не наврочив…
Перший бокал за вишневий садок,
Той, де колись цілувались до рання.
Перший цілунок, як перший урок,
Це був початок палкого кохання.
Другий за те, що колись на рушник,
Долі дві стали квітневої днини,
Що за цей час я до тебе вже звик
І, що не має вогню без жарини…
Третій за тебе, бо ж нащо тоді
Знов, як колись заглядати у очі…
Люба моя, а ми все ж молоді,
І в тебе стан, як колись, ще дівочий…
За нас!!!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=416181
дата надходження 06.04.2013
дата закладки 06.04.2013
Слишком поздно выпал снег.
Слишком поздно.
Жили мы счастливей всех -
Жили розно.
Были зимы точно в срок,
Были вёсны.
Не копили счастье впрок -
Не серьёзно.
Пробежали марта дни,
Улетели.
Не избегнуть западни -
Заметели...
Вот и выпал снег - зима
Возвратилась,
Царство - белая тюрьма,
Снег - не милость.
За неверие в весну
Невлюблённость
Всю наказано страну -
Вот так новость!
Может рано выпал снег?
Слишком рано?
И в душе скрипичный смех -
Пьяным пьяно.
Застужили холода
И простуды...
Мы в застывших городах
Сжали губы.
Ты уймись, уймись метель
Вытай в лужи,
Ты вернись, прошу, апрель,
В наши души!
То ли поздно выпал снег.
То ли рано.
Жили мы счастливей всех -
Жили странно.
Зазвени, прошу, капель,
Хватит стужи,
Ты вернись, вернись, апрель,
В наши души!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=414051
дата надходження 30.03.2013
дата закладки 30.03.2013
ПРЕЛЮД
Знов державні вітри-суховії
гасять кращих надій вогні.
[b]Україна забутої мрії[/b]
може тільки приснитись мені.
Та не гнівайтесь, люди добрі,
що мерещиться всяке у снах.
Ніби в п’ятах є заячий страх.
Ви ж не менше, ніж я, хоробрі
як не в ділі, то на словах.
Це ж не те, що в Лук’янівці скніти,
чи на розстріл іти наповал.
З забороною пити і їсти
не пошлють нас кудись за Арал.
Десь близенько посадять нас разом
на своїй українській землі,
де ніхто не злякає Донбасом
і усіх не з’їдять москалі.
ІНТЕРМЕЦО
Тепер почнемо трошки веселіше.
Хоч про любов не можна жартома,
але й без неї буде значно гірше,
коли ні мрії, ні надій нема.
Про мрії написати я не проти.
Вони приходять часом уві сні.
Які в нас люди! І які пісні!
А die Geschwistern – Russia and Europa!
сказати б краще, – [i]снились ви мені![/i]
Ще краще можна – про густі тумани,
про те, як з гречки – у траву в росі.
Та це напишуть інші графомани,
а я не вмію мріяти як всі.
А мрійникам від юності, призна́юсь,
що марно сподіватись. Та проте
я [i]без надії[/i], все ще [i]сподіваюсь[/i]:
аби всі мрії за життя збувались,
то й ви до лепти трошки додасте.
СОН 1. ЯКБИ МИ ПРОСНУЛИСЬ
От уявімо, не спимо.
Вже всі кайдани розірвали.
Сказали встати, ми повстали
і як не дивно, стоїмо.
І спромоглися всі до праці.
Всім лихварям дали по шапці!
Нардепи стали у ярмо.
І потягнули!
Де галопом,
а де – алюром у Європу
всі разом дружно біжимо.
Попе́реду – народний спікер,
за ним – вчорашній комуніст
тепер – вузький спеціаліст
і за сумісництвом, як лікар
по зуботичинах – дантист.
Аби усі були зубаті
для захисту святих ідей –
цілком доступні депутати
для недото́рканих людей.
Нас поважають європейці,
американці руку жмуть,
індійці Україні-ненці
санскритом шану віддають.
Нам помагають в Пакистані
прогодувати всіх братів,
нас рекламують на екрані,
що від Карпат аж до Кубані –
ми Русь, але без москалів.
Ось-ось, та й вийдемо з руїни,
ще крок – та й звернемо на шлях,
де буде влада в Україні
не в пазурах, що рвуть нас нині,
а в Божих праведних руках.
Де Бог наш – це дари природи,
це віра в царство мудреців,
це сила вільного народу,
це правда, совість і свобода,
це клич пророків і вождів,
не вопіющих у пустині,
що тільки розтривожать слух,
не бронзовіючих в гордині,
а тих, що прісно і донині
ще сіють Слово, тягнуть плуг,
творя́ть добро, аби в людині
проснувся український дух.
СОН 2. ОСТАННІ ЦІННОСТІ
І сниться сон про те, чого ми варті
на рубежі епох-тисячоліть.
Ми стоїмо в майбутнього на варті.
Нам кажуть: [i]«Мрійте, жуйте і творіть.
Ваяйте! Хоч і віршики пишіть,
коли на інші ролі вже не здатні.[/i]
Хай скреготять ні мертві-ні живі,
що в руки тяжко і на серці млосно.
А як же будувати новий вік,
коли за це не братися серйозно?
Історія не визначає шлях
від плінтуса до залишків карнизу.
Трухляву владу зверху і донизу
давно пора міняти на місцях.
Аби в герої нового сторіччя
прийшли достойні часу діячі
з душею, що сіяє і вночі,
з відкритим,
славним,
людяним обличчям.
СОН 3. В РУКУ?
А далі все таке, немов у сні,
що з москалями ніби можна вжитись,
коли у душу не плюють мені,
і серцю більше нічого журитись,
що між своїх, немов на чужині.
Що і в Європі – не на сквозняку,
що вимете і дух, і прах секістів,
і в більшості вже рильце не в пушку
на злачних кріслах у зручному місці.
Своє належне мають трударі.
Заткнулись резиденти і агенти.
Колона п’ята грузить якорі.
Не брешуть так, як треба на горі,
і тло від українських президентів
не світить претендентам у царі.
Забуті канібальські апетити,
пішов на дно всеукраїнський тип
загарбників суспільного корита
від злодія в законі до бандита.
І власні грати на́вколо садиб
не гарантують спокій паразита.
Працюють декларовані програми
і розуму, і глузду завдяки,
і десять кроків від А-LA-Vітьки
вже не ведуть до прірви чи до ями
під помах нечестивої руки.
Не пхають фейси у дереворити
творці смішних програмок і ідей.
На глум півсвіту краще не свистіти.
Дива!
З-за позолочених дверей
наказ Феміди чують посполиті:
[i]«Якщо судити, то усіх судити,
хто зловживав довірою людей».
[/i] Пішли на схід підпільні отамани
і від сусід лунає: [i]гоп-ура![/i] –
де український новий Параджанов
знімає фільм про Ворона Шкляра.
Це не про те, що спереду нас рать.
і не про те, що ззаду теж не краще,
коли говорить автомат-калашник,
якщо чужій історії навчать
у нас Держдума, а у них Табачник.
Аби усе, що мріялось як міф
про вільну, сильну, рівну, незалежну,
перевелось на глум братів своїх
з добра для всіх – на зовсім протилежне.
Де ми, як оглашенні, стоїмо
не для молитви явно, а для страти:
[i]– Та не журіться, люди, ми спимо.
Все якось буде і прийде само.
Не треба, куме, сили витрачати.
[/i] В наш час єдина мрія має сенс,
що, може, криміналом нагородять,
аби усіх судив з печер балбес.
Нехай триває судовий процес,
щоб вироком нащадків
стала сповідь.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=414056
дата надходження 30.03.2013
дата закладки 30.03.2013
Три відважних вовкодави в дозор заступили
і зібратись вовчій зграї вже бракує сили.
Вийшли гордо на поляну стада охоронці:
"Ану досить ухваляти вам закони вовчі!
Досить крові і знущання й вовчого обману -
кожен виє хай за себе тепер на поляні.
А то, бач, навчились хижі жити "по понятьях"
та гарчати і за себе, і за того брата!"
Не така вже вовча зграя страшна, як казали -
одні виють, а всі решта скавчать, як шакали.
От схопити б вовкодавам вожака за горло
і не вити - скавуліти стане ціле кодло.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=402767
дата надходження 20.02.2013
дата закладки 20.02.2013
Не забувай мене, не забувай
Ані солодку, ні, бува, полинну...
Летить у ніч останній наш трамвай,
Не відаючи на путі зупину.
І не вернеш ні миті... За вікном -
Жалі холодні у люстерку долі,
Де не судилось ніжитися двом,
Де небо віще знов у сірій льолі.
На завтра дощ. У ритмі парасоль
Закружеляє на останок літо.
Прощальні па... Та тільки не дозволь
В душі до тла веселці догоріти,
Зорі ясній скотитися за край,
Де кожна мить, як вицвіле галуння.
Летить у ніч останній наш трамвай,
Лишаючи розхристане відлуння...
(15.12.12)
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=402403
дата надходження 19.02.2013
дата закладки 20.02.2013
Любителям гумору
У Ониська своя хата, в садку конюшина,
Діток троє, має бджоли, шикарна машина.
Є дружина чорноброва, діточки хороші,
Лиш один в нього недолік – підробляє гроші…
Розповім я про випадок, про його пригоди,
Як «під газом» наш Онисько завдав собі шкоди.
Закінчились гроші в хаті – дружина пиляє,
А він лише усміхнувся, бо сам виробляє…
Зробив форму він «по п’яні» по п'ятнадцять гривень,
Та ще й колір нових грошей, вийшов трохи синій.
А на ранок, як побачив, то відняло мову,
До сусіда посилає синочка Миколу.
Лиш одну дає купюру: “Розміняй в сусіда,
Тільки довго не барися, прийди до обіду”.
Випив чарку, сів на лавку, дитину чекає,
Жде, чи син його Миколка гроші поміняє.
Пройшло певно з півгодини, Миколка у хаті,
- Тепер знаю де міняти - будемо багаті.
Як побачив, обімлів, спалив гроші в лісі,
Його гроші розміняли по сім і по вісім!
Мораль...
Коментар Бороди!!!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=377619
дата надходження 14.11.2012
дата закладки 14.11.2012
Геніальних людей небагато на білому світі,
Про них пам’ять живе і лишає сліди на землі,
При житті вони долею рідко бувають зігріті,
Тільки потім по морю із ними пливуть кораблі.
ДізнаЄмось про них, коли їх на землі вже не стало,
Мовчазна їхня доля, на неї наклали табу,
Крізь роки, чи століття їх зірка вгорі засіяє
І відкриє для їхнього ймення прийдешню добу…
Геніальних людей небагато на білому світі,
Учні геніїв нині продовжують їхні діла,
Їх життя, наче сонце на чистому обрії світить,
Лише слава окремих тепер до народу дійшла!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=377618
дата надходження 14.11.2012
дата закладки 14.11.2012
Умре зоря – народжується мрія,
Що точно зірка падає до ніг.
Так швидко в листопаді вечоріє,
А в інший вечір – то уже і сніг.
Мотає, наче розпис петриківський
Дивацькі візерунки заметіль.
Вибілює вузькі провулки львівські,
Як це буває часто у житті.
На серці в такі дні чомусь неспокій
(Хоча й в зимі можливі чудеса).
…А в тебе знов зачервонілись щоки,
Як я про тебе вкотре написав…
10.11.2012 р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=377278
дата надходження 12.11.2012
дата закладки 13.11.2012
Сліпуче сонце цілувало вікна,
Блакить небесна милувала очі,
Осінній ранок, ніжний і привітний,
На землю завітав опісля ночі…
На небі хмари, білосніжна вата -
Здавалось літо повернулось знову,
І ліс зелений, пишно-кострубатий,
Пташино з сонцем вів свою розмову…
Аж раптом небо зовсім потемніло,
Сховалось сонце в хмари з переляку,
З‘явився вітер, листя затремтіло,
Прийшов на землю знов туман і мряка…
Так швидко зникло марево осіннє,
Та гріє спогад сонячним промінням…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=376275
дата надходження 08.11.2012
дата закладки 08.11.2012
Повільно зазира осінній ранок
В моє вікно, що дивиться у світ.
Дерева одягнулися в серпанок.
Прикрили свій розкішний дивоцвіт.
Поволі з листя падають краплинки.
Сріблясті сльози зрошують траву.
Так хочеться зібрати ті перлинки,
Та нанизать на ниточку тонку.
А ще зірвати китички калини
І коси причепУрити свої...
Зробить намисто із плодів шипшини:
Красою очі напоїть твої.
А ти прийдеш такий мені жаданний.
Такий один на цілий білий світ!
Фортуною в дарунок мені даний.
Я так тебе чекала стільки літ!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=375452
дата надходження 04.11.2012
дата закладки 05.11.2012
Два дні періщив дощ осінній,
В калюжах плавали листочки,
На третій день з‘явився іній,
Пустився вітер у таночок…
Кружляли в танці біля річки
Гнучкі і пишні верболози,
Вплітала осінь вербам стрічки
І придивлялась до прогнозів…
Про зиму віщувало небо,
Рожеві фарби розливало,
Зникала Ніч разом з Еребом,*
Ліниво сонце позіхало…
Вже проминули дні погожі,
Не раз зима лякала снігом,
Але в душі, на казку схожий,
Звучить мажорно «Ранок» Гріга… **
* Ереб – уособлення мороку разом зі своєю сестрою (Ніктою) Ніччю – діти Хаосу. Пізніше вони народили Гемеру (День) і Ефір
** "Ранок" Е. Гріга (Едвард Хагеруп Гріг, 15 червня 1843 — 4 вересня 1907) — норвежський композитор періоду романтизму, музичний діяч, піаніст, диригент)
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=375557
дата надходження 05.11.2012
дата закладки 05.11.2012
Мы так далеки друг от друга.
Могу о тебе лишь мечтать.
Как будто бы лето и вьюга:
Судьбой не дано увидать.
К тебе далеки километры,
Но в сердце ты рядом со мной.
На крыльях несут меня ветры
Дорогой к тебе непростой.
В окно постучусь тихо птицей.
Услышишь... Открой мне окно.
И если увидешь синицу,
Посыпь на окошке зерно.
Мы встретимся взглядом с тобою,
Коль будет судьба так щедра.
Прошу! Прикоснися рукою.
Прости, что душа так грешна...
Прости за нелепые мысли.
(Быть может, тебе не нужна )
Они в самом сердце зависли...
В ответ... Ничего... Тишина...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=374925
дата надходження 02.11.2012
дата закладки 02.11.2012
На могилу прийду, помолюся до Господа Бога.
Припаду до хреста і вклонюся землиці святій.
Мамо рідна моя, відійшли ви у вічну дорогу,
Залишили у серці ні з чим не порівняний біль.
Відцвіли чорнобривці, калина знизала намисто,
Крають спогади душу в самотнім чеканні зими.
Тільки пам"ять про вас, як життя джерело світло-чисте,
В час гіркої розпуки обійме незримо крильми.
А здавалося нам, що розлука не прийде ніколи.
Залишаємось дітьми тоді, коли мама жива.
Перед рідним порогом спинюся закована болем,
І ніхто для розради не знайде у світі слова.
Та й заплачу без сліз і ридатиму серцем я гірко,
Як на прощу священну тихенько до хати зайду…
Вишня в смутку мені прихилила, мов рученьку гілку,
Наче рідна матуся на хвильку з"явилась в саду…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=373316
дата надходження 25.10.2012
дата закладки 29.10.2012
Розплющив очі бадьорий ранок,
Почався новий осінній день,
Так ніжно й тихо пливе світанок
В тісних обіймах пустих алей…
Сумують вранці у скверах лавки,
У розмаїтті квіткових площ
Блукає осінь-казкова мавка,
Капіжить рясно холодний дощ…
Тремтять від вітру вже голі гілки,
І сонце зникло, як НЛО,
Холодний вітер свистить в сопілку,
Мережить злива на вікнах скло…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=372264
дата надходження 21.10.2012
дата закладки 29.10.2012
Дурманить пізня осінь ароматом,
згасає листя тьмяне на землі,
не зеленіє, а рудим агатом
дивує в дні холодні й дощові…
Налиті соком горобині грона,
Немов краплини крові на гілках.
Знімає осінь з голови корону,
Глибокий смуток жевріє в очах…
Похмуре небо дивиться з-під лоба,
Надуті хмари сльози ллють щодня.
У серці поселилася жалоба,
Тепер надовго ми, немов рідня…
Зима на п’яти наступає нишком,
Рожевий обрій у полоні мрій,
А на землі, немов осінню книжку,
Гортає листя вітер-чародій…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=371821
дата надходження 19.10.2012
дата закладки 19.10.2012
Закутавсь ранок в біле покривало.
Солодко спить натруджена земля.
А Сонечко тихенько вже вставало.
І новий день ішов з невідкіля.
Торкнувся промінь і мого обличчя.
Заповз під ковдру, щоб залоскотать.
Легенько прокотивсь по передпліччю,
Як м"ячик, по підлозі став стрибать.
Осінній день почався із усмішки!
І зовсім не хотілось сумувать!
Хоч Сонечко погралось зі мной трішки,
Та бачу, що уміє жартувать.
Свої долоні Сонцю простягаю.
Ловлю його життєвий дивний скарб.
І безнадіі зовсім покидають:
Душа вже не почує більше скарг.
Хай новий день зітре усі сумління!
Осінній сад казковий хай цвіте!
Цей день несе мені благословіння,
Я вдячна за дарунок! Це святе!!!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=369435
дата надходження 08.10.2012
дата закладки 08.10.2012
(загадки для дітей)
Сіє, віє, посіває снігом звідусіль -
Землю білим покривалом вкрила (заметіль)
Задощила раптом рясно неба бірюза,
Налякала все довкілля (блискавка й гроза)
Поламав дахи й дерева вітер-хуліган -
Бешкетує, шкодить людям грізний (ураган)
Сильний вітер в океані затопив багато шхун,
Якщо хвилі валунами, знають люди - це (тайфун)
Цей гарячий вітровій називають (суховій)
Таємничі, дивовижні вітражі -
Це в пустелі виникають (міражі)
Ніжне світло уночі зовсім не зайве,
За Полярним колом - це (Північне сяйво)
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=367430
дата надходження 29.09.2012
дата закладки 29.09.2012
(загадки для дітей)
Сипле снігом в очі й вуха -
Це, звичайно, (завірюха)
Дощ періщить наугад,
Барабанить в шибки (град)
Грім гримить, на колісниці
В небі скаче (блискавиця)
На світанку, як товстий жупан,
На землі лежить густий (туман)
Напилось довкілля щедро від душі -
Напоїли землю проливні (дощі)
Заглядає вранці у віконце
Тепле і ласкаве літнє (сонце)
Не сидить на небі уночі на місці
Схожий на серпанок, дивовижний (місяць)
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=367297
дата надходження 28.09.2012
дата закладки 28.09.2012
Часто мы страдаем от измены,
Плачем от предательства и лжи,
И прощаем, веря в перемены,
Но в итоге только миражи.
Закружится голова от счастья,
Коль услышим пару нежных слов.
Но порою ложны сладострастья:
Попадёшь, как рыбка на улов.
Берегитесь, люди, ложной страсти,
Тех, кто без зазрения предаст:
Заготовит ловкие все снасти,
И картинку яркую создаст.
Каждый в жизни может оступиться.
И поверит сердце, ведь не может врать
Может вмиг в обмане раствориться:
Верное не может предавать!
И тогда становимся вдруг жертвой,
Попадая в руки наглеца.
Обманувшись в чувствах самых светлых,
Больше не поверишь никогда.
Жизнь сложна: коварны повороты.
Не губите хрупкие сердца.
То паденья, то возможно взлёты.
Но не будьте в роли .........
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=359208
дата надходження 22.08.2012
дата закладки 03.09.2012
Возьмите все, что мне не чуждо-
Цветы, моря и небеса
И сотворите с этим дружно:
Любовь, Красу и Чудеса.
В любви рождаются пусть дети,
А мир красой пусть расцветет,
И все, что нам дано на свете,
Всегда в сердцах твоих живет.
Я отдаю все в ваши руки...
Вершите ими вы добро
И пусть исчезнут в жизни муки,
Творите! Всем смертям назло!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=361058
дата надходження 31.08.2012
дата закладки 31.08.2012
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 31.08.2012
Голимый чат, тусовки и разборки -
Здесь собрались лишь хамы и «всезнайки»,
Слова воняют хуже, чем махорка,
Все клянчат секс, как деньги попрошайки…
У хамов и модеров общий тон -
Сливаются в единой круговерти,
внедрили в сеть глобальный "мовэтон" -
Не верите – в Бизар зайдите и проверьте!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=359137
дата надходження 22.08.2012
дата закладки 24.08.2012
По натянутым струнам-нервам,
Нежно капает сок березы.
Через раны течет к венам,
От того и текут слезы.
Не поможет, увы, аптекарь.
Слов обидных забыть силу
Время лучший поверь лекарь,
Я прошу его, всех помилуй.
---------------------------------------
Как бывает наверное больно
Если правду тебе искривили,
Когда ложь преподносят привольно,
А про истину напрочь забыли.
Изменится уже я, не в силах
Не хочу наступать я, на грабли.
Все страдания сотканы в жилах,
Вместо слез мной заточены сабли.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=359523
дата надходження 24.08.2012
дата закладки 24.08.2012
В палачи иль в герои — не выбор: палач и герой —
таковы поневоле... И разная вроде бы роль
и судьба у обоих, но ходят — одною дорогой,
просто каждый — отдельно и каждый — своей стороной,
и квартиры обоих, наверное, — с общей стеной,
и друг другу, наверное, руку дают у порога,
презирая друг друга втихую. Их делает жизнь.
Обстоятельства жизни могли бы без них обойтись,
но зовут — и они подчиняются зову. А впрочем,
если всё на авось, то любой результат — геморрой.
Значит, нужно его разгребать, значит, нужен герой
или вместо — палач, или оба. И всё же, непрочен
выбор роли, а значит — нет права на правду: однажды
и герой, и палач — уживаются, кажется, в каждом...
18 сентября 2011 г.
02:01(Мск)
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=359522
дата надходження 24.08.2012
дата закладки 24.08.2012
Не боящийся зла — не отступится. Но и в борьбе
нет победы важнее, чем та, что победа — в себе,
даже не над собой — над своей усмиряемой силой,
над попыткой покой разменять на победный восторг,
потому что борьба превращается собственно в торг,
как набат на ристалище — в гонг иль в тревожное било.
У борьбы, как у сущего смертного, важен итог,
но итог — невозможен, поскольку бессмертием Бог
наградил пусть не тело, так дух... Есть бессмертная вера,
уходящая в вечность, в посмертную память и в то,
что висит над обрывом каньона, как кромка плато,
низвергая со скального выступа тяжесть химеры,
порождающей страх. Унимая вибрацию тела,
не победа парит, — над землёю душа полетела!..
19 сентября 2011 г.
17:42(Мск)
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=359524
дата надходження 24.08.2012
дата закладки 24.08.2012
Мов в вирій птахи, привітання линуть
До Батьківщини нині благовійно.
Хочу і я внести лепту вдовину:
З днем Незалежності тебе, моя Вкраїно!
Мов курка ти, що щойно общипали,
З якої юшку прагнули б зварити...
Чи так ще кілька літ назад гадали
Твоє ми день народження зустріти?
Рани на тілі, у душі – тумани,
На устах – вишнях – знаки заборони.
За що ходили в бій твої гетьмани,
За що сини кістьми вкривали лоно?
На горло тобі чоботом ставали
Чужинці, котрі тіло роздирали.
Та так щоб в незалежній поступали
Із твоїм словом – цього не чекали.
З чим далі ти зустрінешся в дорозі?
Може розірвуть знову на частини?
Не дам, не пущу, ляжу на порозі,
Грудьми тебе укрию, Україно!
І вас прошу, усіх, хто не байдужий!
Устаньте, підніміться із канапи.
Кожен один - ніхто, та вкупці – дужий.
Не даймо рідній Матінці сконати!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=359496
дата надходження 24.08.2012
дата закладки 24.08.2012
Вставай, Україно!
Вставай до схід-сонця.
Ти, вітре, святкові знамена розправ!
Буде на колінах
крізь грати віконця
лякатися спалахів вовчих заграв!
Ми діти курганів,
в нас кров отаманів,
ми русичів славних нащадки прямі.
Вставайте, гетьмани!
Жахайтесь тирани!
Ми волю свою відстоїм в боротьбі!
Вставай, Україно,
допоки не вмерла,
допоки отрута лиш в"їлась на чверть.
Не любимо війни,
та груди вже сперло
й пора вибирати: Свобода чи Смерть!
Щиро вітаю всіх з Днем Незалежності!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=359514
дата надходження 24.08.2012
дата закладки 24.08.2012
Відлітає літо на спочинок.
Осінь майорить уже крилом.
Скільки вже засипано стежинок
Золотистим свіжим ще листом!
Й ми уже не ті, що були літом,
Та цю осінь вдвох переживем,
Бо цвітуть ще душі дивоцвітом,
А у серці літо збережем.
Пригорни до себе ближче, Любий.
Ну чому лице твоє сумне?
Ой, як свіжим медом пахнуть губи!
Ти цілуй, як в юності мене.
Запекла чомусь сльоза зрадлива
Покотилась по моїй щоці....
Я не плачу, милий.... Це осіння злива
Серце розтривожила мені.
Ти сльозу стираєш співчутливо.
Не журись, хороший, не журись.
Це душа, як пташка полохлива.
Це пройде. Ти краще посміхнись.
Я люблю дивитись в твої очі.
Ти поглянь, мій любий. Подивись.
Зграї полетіли вже лелечі.
Літні дні із ними понеслись.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=358974
дата надходження 21.08.2012
дата закладки 21.08.2012
У дібровах густих заколисана,
Гарно вбрана чудовими квітами,
Моя пісня іще не написана
З інтервалами секстами, квінтами…
Закружляли роки сателітами,
Кінострічка життя зі світлинами -
Не зійшлися з тобою орбітами,
Назавжди розійшлися стежинами…
Карі очі здавалися щирими,
Ніжний голос обвив павутиною -
Ненадовго були ми щасливими,
І солодке зробилось цитриною…
Кожен може назвати банальною
Цю звичайну історію юності,
А для мене кохання реалії -
це криниця життєвої мудрості…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=355623
дата надходження 06.08.2012
дата закладки 10.08.2012
Не журися, калино, не хились, маків цвіт.
Чуєш, Ненько Вкраїно? Розцвітеш на весь світ!
Ми, народ український, тобі клятву даєм,
Що тепло материнське у серцях збережем.
Будуть люди щасливі, і лунатиме сміх.
Мої мрії сміливі!! І думки це усіх!!
Щоб в блакитному небі лише хмари цвіли,
Білі-білі, як лебідь. Не було щоб війни...
Моя рідна КРАЇНО!! Ти у мене одна.
Я стою на колінах...Хай Молитва луна!!!
Хай мине тяжка днина, хай врятує Господь!
Бо надія на Тебе... Від біди нас відводь!
Усміхнися, калино! Піднімайсь, маків цвіт!!
Ще про тебе, Вкраїно, буде знать увесь світ!!!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=353483
дата надходження 28.07.2012
дата закладки 31.07.2012
На тихім плесі лілії ростуть,
Дрімають чинно гуси та птахи,
Білизну у воді жінки перуть,
Поблизу їх пірнають дітлахи…
На березі пасеться череда,
Пастух корів ганяє батогом,
Телятко, як дитина-вереда,
Випрошує у «мами» молоко…
В траві стрибають диво-коники,
А оси й бджоли п‘ють п’янкий нектар,
Співають ніжну пісню дзвоники,
І сонце квітне в небі, як «стожар»…
Цілує греблю мужній водограй,
Пірнає пінно в прірву стрімголов,
Після дощу вода, аж через край,
Вирує ніби навіжена знов…
А далі, очеретом закосичена,
В обіймах дужих камінців
Дрімає, вітром заколисана,
Мандрує в синю далечінь…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=353737
дата надходження 29.07.2012
дата закладки 31.07.2012
Київська Русь - це не Росія,
Не варвари з Європи, не моголи,
І як Росія нам тепер посміла,
Свою російську нав’язати в школи.
Хто з Кримом воював, беріг від турків,
Степ покривав кістками, що в могилах,
Хто у церквах молився з щирим смутком,
І честь козацьку зберігав на вилах?
У нас хрестили землю українську,
Яка була святинею для люду,
Завжди напоготові було військо,
Яке нас захищало звідусюди.
Просніться, українці, схаменіться,
І незалежність бережіть для дому,
Нехай господар щиро посміхнеться,
Вивчити наше поможіть чужому.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=353261
дата надходження 27.07.2012
дата закладки 27.07.2012
* * *
Приліг в квітучих чебрецях.
Пливло понаді мною небо
і мліла спека полуднева…
Яка ж пора прекрасна ця!
О, як я тут пораював!
Привільно і натхненно думав!
На лавці під креслатим дубом
етюд у серці малював.
Як легко дихалось мені!
Як ніжно й п’янко пахли трави!
Забувши злободенні справи,
я дивувався й пломенів!
Який густий пташиний спів!
Яка акустика в природи!
А соловейко як виводив!..
Жаль, що наслухатись не вспів.
Набачитися вволю – теж.
Ледь-ледь наблизився до істин.
А треба ж повертатись в місто.
А почуттям немає меж!..
А онде шарудить кортеж.
Весільний. До монастиря.
О, як він душу окриля!
Тут рай квітучий в літню пору.
І покладуть на Зажур-гору
букети, мов до вівтаря.
Йдуть молодята…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=352866
дата надходження 25.07.2012
дата закладки 27.07.2012
***
Ляклива постать ночі, ледве зрима,
Ховає день за сивими дверима
І тільки пальчик росяної тиші
Останній промінь хмарками колише...
Десь там, де вись у шалі круговерті,
Дражливі тіні поспіхом затерті
Рукою вітру - місячного Кая...
Моя душа-самітниця блукає
В обіймах неба сонними зірками
Молочними надіями-стежками...
(26.07.12)
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=353042
дата надходження 26.07.2012
дата закладки 27.07.2012
Ми приходимо в світ як палає зеніт
від народження зірки нової
і вдихаємо цвіт тих барвінкових літ,
що судилось прожити в любові.
Із дитинства до зір нас дорога веде
по ланах доброчинства і честі,
але іспит нас жде - роздоріжжя круте,
наче карма, лихе перехрестя.
На перехресті справдження надій
свою дорогу відшукать зумій,
не помились, не схиб, не відступи
із перехрестя в зоряні світи.
Там наліво вода, а направо вогонь,
попереду провалля і скали,
хай не буде шкода тобі здертих долонь,
та безхмарного неба замало.
Ні вернутись назад, ні його обійти
не вдавалось ніколи нікому
у вогні тіла гарт, волі гарт у води,
ну а гори бальзамом від втоми.
Що зберіг - не згуби, що не зміг - доведи.
що не встиг заверши усе в пору.
Доки жар у вогні, життєдар у воді,
а у горах негаснучі зорі.
Є нев"янучим цвіт, доки світить зеніт,
доки попіл не висушив море,
доки вистачить сил для натруджених крил
боронитись від вітру у горах.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=353011
дата надходження 26.07.2012
дата закладки 27.07.2012
* * *
Як розрізнити істину святу?
Від кривди – правду.
Ген – зневір’я поле!..
Чужим на переймаючися болем,
приймаємо за черствість гіркоту.
Як не сягти далеко за межу?
О, як же варто відчувати міру!
Не втратити безповоротно віру.
І душу не поранити чужу.
Ще буде все, бо це ще не кінець.
Ще деревце простерло в небо віти…
В кінці тунелю певно ж буде світло.
До серця доторкнеться промінець.
Спинився, загубив святу мету?
Із вірою ступай мерщій, небого.
Поміж людьми зустрінеш доброту.
Іди в світи, та вір собі, як Богу.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=352867
дата надходження 25.07.2012
дата закладки 27.07.2012
Дозвольте лиш любити Вас,
Прошу, благаю милостиво!
Кохання розцвіло, мов диво,
Зумівши вправно, без прикрас,
Вас огорнути в сонця блиск.
Життя буяє в барвах літа,
У серця келихи налито
Любові. А було колись
Там повно жалю, болю, сліз.
Хоч відстань чимала між нами,
Та з Вами поряд я думками,
Коли Ви дивитесь на Віз
Малий. В чарівнім сяйві зір
Ваш погляд бачу, Ваші очі.
Я б розчинилась в них охоче
Після нещасть, незгод, зневір.
Чому з'єднала доля нас,
Довівши до кінця, до краю?
Я ні про що Вас не благаю -
Дозвольте лиш любити Вас!
26.07.2012р. 22:00
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=353216
дата надходження 27.07.2012
дата закладки 27.07.2012
Гойдає став зеленіі віти,
Підживлює їхню красу,
Купинками танцюють квіти,
Збирають в пазухи росу.
Чарує око покривало
З хмарок пухнастих і легких,
Мрійливе небо здивувало
У спостереженнях тривких.
Ґелгочуть гуси над водою —
Стомилися від злету ввись,
Покрилась ряска дивиною
Від тіні в небі... Ось, дивись!..
Там журавлі зібралися в дорогу,
Вимірюють свою ходу,
Підходить осінь до порогу...
Поквапся, літо! " Я прийду!
Залоскочу осіннім дивом,
Дощами землю напою,
Зберу листочки попід тином
І у заграві запалю!
Нехай горять над небокраєм,
Зігріють клаптики душі,
Луною відіб'ються в гаї,
Залишать спогад у вірші." 2012
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=353225
дата надходження 27.07.2012
дата закладки 27.07.2012
Без мене спіють вишні поза хатою,
Картоплю не копаю вже лопатою,
Не їм з городу огірки та помідори,
І не плетуть пузаті гарбузи узори…
Немов стара бабуся стоїть криниця -
Так боляче на це мені дивитися,
Трухляві дошки, а відро взялось іржею,
Шовковиця росте в сусідів за межею...
Немає квітів пишних з ароматами,
На вікнах не висять гардини з маками -
Два роки не співає півень на світанку,
І мама не сидить біля вікна на ганку…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=353024
дата надходження 26.07.2012
дата закладки 26.07.2012
Реве Дніпро, б’є дзвін у храмі,
Болить душа всього народу,
На Україні знову камінь,
Який закрив усім свободу.
Жирують ЗЕКи і бандити,
«Царки» вдягнули діаманти,
Вас, люди, хочу розбудити,
Бо час настав, вже б’ють куранти.
Якщо родина не єдина,
Якщо немає честі в домі,
То незалежна Україна,
Комусь достанеться другому.
Сплетімо руки у братанні
І захистімо українця,
Не будьмо більше безталанні,
Зберімо честь свою по вінця.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=353067
дата надходження 26.07.2012
дата закладки 26.07.2012
Непрочитана тиша листів...( Ninel)
- Не пиши, все рівно не пробачу, -
Стугонять слова в моїх думках.
Від образи лише усміх бачу
Твій гіркий на стиснутих вустах.
В споминах отак, коли тримала
Новий лист з далекої землі.
Знову вперто звістку не читала
І складала в купку на столі.
А у сні ходила між рядками,
Все шукала вибачень в словах.
Так межа все глибшала між нами
Й тиша непрочитана в листах.
А тепер тобі пишу щоденно,
Як давно твоїх уже нема!
Знаю, що даремно, все даремно,
Бо чи ж квітне цвіт , коли зима...
Завертає літо із господи,
Ключ у небо злине журавлів.
Перегорне осінь в час негоди
Тишу непрочитаних листів...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=353087
дата надходження 26.07.2012
дата закладки 26.07.2012
А потім нас нащадки проклянуть,
Якщо ми з вами продамо державу,
Злодіям прокладемо чистий путь
І «вурки» завоюють собі славу.
Для них народ давно вже був – ніщо,
Нас доять і тепер, немов корову,
Коли ми об’єднаємось - це «що»,
Означить по житті перебудову.
Горнімося до купи – українці,
Щоб наші діти не були рабами,
Життя писалось на новій сторінці,
А шлях ніколи не лягав гробами.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=353080
дата надходження 26.07.2012
дата закладки 26.07.2012
Чим не рай у рідній Україні?
Оксамитові долини, синє небо,
Голосисті пісні солов’їні,
Повноводні річки і плакучі верби…
Гей, дорого, поверни мене додому,
Де забуду я про сум і втому,
Там мене колись чекала моя мама -
Зараз там самотній двір і ганок…
Так сумую я за рідним краєм -
У дворі в садочку ароматні квіти,
Їх цілує сонце водограєм,
Заколисує привітний літній вітер…
Гей, дорого, поверни мене додому,
Де забуду я про сум і втому,
Там мене колись чекала моя мама -
Зараз там самотній двір і ганок…
Уві сні я чую її голос,
Пам’ятаю рідні й теплі руки мами,
На городі спіє хлібний колос -
А в повітрі смачно пахне пиріжками…
Гей, дорого, поверни мене додому,
Де забуду я про сум і втому,
Там мене колись чекала моя мама -
Зараз там самотній двір і ганок…
А вода в криниці кришталева,
Чиста, прохолодна і м‘яка - цілюща,
Біля хати пишна і рожева
Навесні цвіла старенька дика груша…
Гей, дорого, поверни мене додому,
Де забуду я про сум і втому,
Там мене колись чекала моя мама -
Зараз там самотній двір і ганок…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=352817
дата надходження 25.07.2012
дата закладки 25.07.2012
Люди кажуть, що любов - це річка,
яка заглушає ніжний шепіт очерету,
Інші говорять, що кохання - це бритва,
від якої ваша душа кровоточить …
Дехто вважає, що кохання - це голод,
Нескінченна, ниюча необхідність…
Я кажу, що любов - це квітка,
А ти - це скромне насіння…
Твоє серце боїться розбитися,
Так ніколи і не навчиться танцювати.
Твоя мрія боїться прокинутися,
І ніколи не використає свій шанс…
Ти той, хто не буде нічого брати,
І хто не зможе щось подарувати,
Душа твоя панічно боїться смерті,
Ніколи не навчиться жити в круговерті…
Коли ніч була дуже самотньою,
І дорога занадто важкою й довгою,
Ти гадав, що любов у житті існує
Тільки для тих, хто щасливий і сильний…
Прошу тебе, пам‘ятай, що взимку
Глибоко під гірким снігом
Лежить насіння, яке любов‘ю сонця зігріте,
трояндами навесні так пишно розквітне!
Текст пісні Bonnie Tyler - The rose
Some say love, it is a river
That drowns a tender reed
Some say love, it is a razor
That leaves your soul to bleed
Some say love, it is a hunger
An endless, aching need
I say love, it is the flower
And you, it's humble seed
It's the heart afraid of breaking
That never learns to dance
It's the dream, afraid of waking
That never takes the chance
It's the one who won't be taking
Who cannot seem to give
And the soul, afraid of dying
That never learns to live
When the night has been too lonely
And the road has been too long
And you think that love is only
For the lucky and the strong
Just remember in the winter
Far beneath the bitter snow
Lies a seed that with the sun's love
In the spring becomes the rose
http://lyrics.mp3s.ru/perl/lyric.pl?hytcK_Qyv9xSY&247126
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=352110
дата надходження 22.07.2012
дата закладки 22.07.2012
Скільки доріг має пройти людина,
Щоб заслужити це горде ім‘я?
Скільки морів повинна подолати біла голубка,
Перш ніж заснути на піску?
Скільки разів повинні летіти ядра
Перед тим, як їх назавжди заборонять?
Відповідь на ці питання, мій друже,
в подиху вітру - відповідь знає вітер.
Скільки років буде гора стояти,
допоки її не зруйнує море?
Скільки років можуть страждати люди,
Перш ніж їм дозволять бути вільними?
Скільки разів людина може відвертати голову в бік
І робити вигляд, що просто нічого не бачить?
Відповідь на ці питання, мій друже,
в подиху вітру - відповідь знає вітер.
Як часто повинна людина дивитися вверх,
Перш ніж зможе побачити небо?
Які вуха мусить мати людина,
Щоб почути, як інші люди плачуть?
Скільки буде смертей, до того часу, як зрозуміємо,
що занадто багато людей загинуло?
Відповідь на ці питання, мій друже,
в подиху вітру - відповідь знає вітер.
Відповідь у подиху вітру...
Текст пісні Peter Paul & Mary - Blowin in the wind
How many roads must a man walk down
Before they call him a man?
How many seas must a white dove sail
Before she sleeps in the sand?
How many times must the cannon balls fly
Before they're forever banned?
The answer, my friend, is blowin' in the wind
The answer is blowin' in the wind.
How many years must a mountain exist
Before it is washed to the sea?
How many years can some people exist
Before they're allowed to be free?
How many times can a man turn his head
And pretend that he just doesn't see?
The answer, my friend, is blowin' in the wind
The answer is blowin' in the wind.
How many times must a man look up
Before he can see the sky?
How many ears must one man have
Before he can hear people cry?
How many deaths will it take till he knows
That too many people have died?
The answer, my friend, is blowin' in the wind
The answer is blowin' in the wind.
The answer is blowin' in the wind.
http://www.native-english.ru/lyrics/bob_dylan/bob-dylan-blowin-in-the-wind-song-lyrics
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=352096
дата надходження 22.07.2012
дата закладки 22.07.2012
Я не люблю давати дулю в спину,
Або ж її тримати у кишенях,
Бо завжди пам’ятаю – я ЛЮДИНА
І з гордістю несу це ймення!
Я не люблю всміхатися фальшиво,
І лестити словами для годиться,
Сміятися, коли комусь паршиво,
І туга поселилася в зіницях…
Я не люблю, коли нещирі друзі,
Коли з їх вуст слова звучать банальні...
Коли душа і серце у напрузі -
Я рішення приймаю кардинальні…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=350456
дата надходження 15.07.2012
дата закладки 15.07.2012
Німа й сліпа віднині моя Муза -
Для неї римування, як обуза.
І розмір шкандибає, як каліка,
А над рядками цензор, як шуліка…
Зіщулилась, закрила свої очі,
Чекаючи на відгуки "пророчі".
На всяк випадок щит напроти серця,
І одягла на очі темні скельця…
На голову шолом міцний сталевий,
Оголені щоб захистити нерви.
Заздалегідь продумала старанно,
Щоб потім не "зализувати рани"…
Броня блищить, занурившись у лати,
Нікого не пускає у пенати...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=349870
дата надходження 12.07.2012
дата закладки 13.07.2012
Повільно підкрадається світанок,
І нічка - чарівниця десь зника.
У річці розчиняється серпанок,
Бо сонце уже вії підійма.
А вітер причепурює вже крила,
І квітів щось шепочуть пелюстки.
Цей ранок срібні роси освятили.
Тремтять на вітрі збуджені листки.
Сьогодні ми світанок зустрічаєм.
З тобою йдем по росяній траві.
Від радості душа моя співає.
А пахощі медові степові!
А онде колоситься житнє поле.
І маківок розлитий дивоцвіт...
Я вдячна, любий, своїй долі
За те, що ти зі мною стільки літ!
Який же ранок видався чудовий!
На небі ні хмариночки ніде.
І світ здається світлим і казковим,
Коли кохання поруч мене йде!!!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=350018
дата надходження 13.07.2012
дата закладки 13.07.2012
Ч_ервень у садочок завітав грайливо,
П_ерший промінь обійняв дбайливо!
К_ожну квітку щедро сонечко зігріло -
З_олотава павутина зарясніла!
Б_уде щедре літо! Урожайна осінь
С_пілі овочі і фрукти нам приносить,
Ф_ілігранну пісню нам дарує небо!
*****
Червоніють спілі помідори,
Помаранчеві плетуться гарбузи,
Зеленіють огірочки і узором
Бездоганно стеляться в рядки.
Синє небо краплями в колоссі -
Фісгармонія наспівує мені…
*****
Чарівний колір червоний,
Осяяний сонечком жовтий,
Зелений вкриває землю,
Блакитний заквітчує небо,
А синій – волошки у житі,
Фіалки - росою вмиті…
*****
Чаклунка-осінь
жалібно зоріє –
безмежна,
синьоока
фейерія…
*****
Чижик-пижик
з‘їв жменьку
зерняток звично,
і залунали співи
фантастично!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=346007
дата надходження 24.06.2012
дата закладки 28.06.2012
Ч_ерешневый июнь пришел игриво,
П_ервый луч обнимает ласково иву!
Ж_елтые цветы щедро солнышко согрело -
З_олотая паутина в небе запестрела!
Б_удет щедрое лето! Урожайная осень
С_пелые овощи и фрукты нам приносит,
Ф_илигранную песню нам дарят птицы -
Дай им зерна, крошек и чистой водицы!
*****
Краснеют спелые помидоры,
Оранжевые притягивают взгляды,
Зеленеют огурчики и узором
Безупречно стелются на грядке.
Голубое небо каплями в поле -
Фисгармония напевает соло -
Это значит, что все впорядке!
*****
Волшебный цвет - красный,
Озаренный солнышком - желтый,
Зеленый покрывает землю,
Голубой - это цвет неба,
А синий - васильки во ржи,
Фиалки - росой умытые –
Какие есть еще цвета, скажи! ...
*****
Колдунья-осень
желтые листья роняет -
безграничная,
синеглазая
фейерия -
Кто все цвета знает?...
*****
Чижик-пыжик
съел горсть
зернышек героически,
и зазвучали песнопения
фантастически!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=346047
дата надходження 24.06.2012
дата закладки 28.06.2012
Ми цілувалися у житі,
А десь у серпня на межі
Веселе і кумедне літо
Купалось в сонячній діжі.
І бризки осяйного світла
На спраглих танули губах,
І дві душі, в єдину злиті,
Пливли у синіх небесах.
* * *
On s’embrassait parmi les seigles
Mais aux confins de cet été
Un août joyeux un août espiégle
Plogeait dans un ciel éclaté.
Les larmes de la clarté supréme
ont tout uni au creux des levres
et les deux âmes unies de même
passaient ensemble dans les airs.
Переклад французькою Д. Чистяка
́́́́́
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=346641
дата надходження 27.06.2012
дата закладки 27.06.2012
Безмежний степ.Так терпко пахнуть трави!
Як море розшумілась ковила.
Ось обрій запалили вже заграви.
Природа вже проснулась, ожила.
Ранковий промінь гладить ніжно квіти.
На землю стиха капає роса.
Дерева розправляють сонні віти.
І новий день над світом воскреса.
А серце заворожено красою.
Я чую літа неповторний смак!.
Душа хмільна від дивного напою,
Настояний на травах та вітрах.
А я спішу до тебе, Моє Сонце!
Бо вітер переміни вже несе.
Я щастя принесу тобі в долоньцях.
Хай від розлуки нас обох спасе...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=344954
дата надходження 19.06.2012
дата закладки 26.06.2012
Описую думки свої химерно,
Чіпляю на живця нові слова,
І засіваю між рядками зерна,
Щоб ожила віршована краса…
Емоції фонтанять феєрверком
І стелиться барвінками туман,
А пам'ять усміхається люстерком,
І одурманює як фіміам…
В моє дитинство радісне й веселе,
Я знову завітала уві сні,
І пригадала мальовничі села,
А серед них розкішні Дибинці…
Там ліплять гончарі горшки казкові,
І річка Рось цілує голубінь,
Жінки вдягають плаття веселкові,
І ставлять диво-горщик на черінь…
А потім розмальовують квітками,
Узором прикрашають залюбки -
В Італію Іван Масюк з горшками
Не раз літав на різні виставки…
Пісні в обіймах ніжних надвечір‘я,
Курличуть в небі голоси дзвінкі,
Дрімають прибрані хати й подвір‘я,
І всюди чути пахощі п‘янкі…
А ще там дуже люблять вишиванки,
Віночком прикрашають довгі коси -
Блукає в пишних травах на світанку
моє дитинство босоноге в росах...
Всім серцем Я люблю своє село -
Мого дитинства срібне джерело!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=344905
дата надходження 19.06.2012
дата закладки 19.06.2012
Розквітли мальви біля хати в мами,
Стареньку хатку видно іздаля,
Яка співає різнокольорами,
Здається, що розквітла вся земля.
А мальвочки-красуні навкруг хати,
Пішли рядочком в чарівний танок,
Примусили серденько заспівати,
Сплітаючи небачений вінок.
Квітуйте ціле літо, мої любі,
Хай з вами заспівають солов’ї,
Щоби пишались у такому шлюбі,
Найкращі наречені на землі.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=343885
дата надходження 14.06.2012
дата закладки 14.06.2012
Багато значить, коли є бажання,
Важко сказати, збудеться чи ні…
Хвилини, що проведені в чеканні,
Несуть нам щастя, але є й сумні.
Коли любов приходить - окриляє,
Немає сну – безсоння настає,
І птаха Фенікс ніби з казки - сяє,
А серце стає ніби не своє.
Найважче, як чекаєш сумну звістку,
Тут теж не спиш, тоді вже не до сну,
Буває так - життя стає без змісту,
Тоді шукаєш у собі вину…
Так і живеш надією в майбутнє,
Бажаєш щастя і тепла душі,
Щоб було горе на шляху відсутнє,
Сіяли в росах буйні спориші.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=343473
дата надходження 12.06.2012
дата закладки 12.06.2012
Хотіла б я бути лісовою дорогою,
такою молодою,
гінкою і спритною,
як золотиста пантера,
такою вільною
і безтурботною,
як дитячий сміх.
Прудко і весело бігти навстріч
кожного разу,
коли ти,
у вихідні,
на два дні,
до загубленої
між троянд і любистків
хатини
зволиш
із великого свого міста
приїхати.
Я – твоя лісова дорога.
Я поет граційної твоєї ходи,
гарно й танечно
по мені іди,
у задумі неспішній,
в осонні,
поміж сосен і папоротей,
що тягнуть до тебе
молитовно складені
великі свої долоні.
Я
перемила кожну перлину,
перевіяла блискітки
у моїх пісках,
Я
запасла в кишені –
дупла старих черешень –
променів місяця-молодика
Я
обмережила сяєвом
кожну рисочку
на твоїх слідах,
Я
заряхтіла полиском
кроків твоїх на соснах і папоротях,
як Чумацький Шлях.
Я
дістала з ключів моїх
найпотаємніших
живої води,
Я
оросила на пісках моїх діаментових
повік незникненні
твої сліди,
Я
кожен порух твій, кожен слід
найневиразніший,
як безцінний скарб, не загублю.
Я
кожен дотик твій найневагоміший,
на тілі моєму сяючім
бережу і люблю.
…А коли
день згасне,
і вечір, такий прекрасний,
розтане
в примарних туманах,
як останній сніг
на оболоні
моїх сподівань,
і коли
сонне озеро
відлунить
гомін останньої електрички,
до якої я простягала
пелюстки мого чекання,
але марно –
з зяючих дверей
останнього вагона
на долоню перону
ти знов не зійшов,
бо велике місто
надто міцно
прилипло
до твоїх підошов.
Тоді
я одділюсь
від краю тверді,
що торкається
сталевого холоду
паралельних
самотніх рейок,
і полину геть,
поміж сосен і папороті,
згортаючись на бігу
у тугий золотистий сувій.
В мить швидку
опинюсь під порогом хатини,
яка виглядає тебе
усіма святковими вікнами.
Там я стихну
і, поки ніхто не бачить,
стану тінню золотої пантери,
з сяючими, як у хатини, очима.
Зіслизну нечутно
під трояндовий кущ
і відчиню невидимі двері
у мій дорожаний світ…
У потаємному світі
кожна земна дорога
(навіть дрібні стежки)
має свій прихисток
для відпочинку і мрій.
У моїй укромі
я, золотиста лісова пантера,
вмощуюсь затишно
перед живим сосновим вогнем,
згортаюсь клубочком
у куточку
старого невдоволеного крісла,
дістаю
давні папіруси спогадів
і гортаю
вивітрені з людського світу
мудрі
письмена слідів.
А
перед самим світанком,
в пору вселенської тиші,
коли сосновий вогонь,
набавившись,
задрімає
у сріблястому попелі,
я
запалюю в небі зірки,
і дістаю
з-за образів
найцінніший у світі
шовкопис
твоїх слідів.
Непевним небесним світлом
оповиті,
твої сліди
сяють, як вічні зорі,
тільки для мене –
завжди.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=268269
дата надходження 03.07.2011
дата закладки 11.06.2012
Я обійматиму тебе так міцно
Допоки у долонях не застигне кров.
А серцю твому в грудях стане тісно
І ті обійми називаються любов!
Я поцілунком тобі заспіваю ніжно колискову
І дотик губ гарячий і палкий
Розкаже, що тебе чекаитиму обов'язково
З країни сну на крилах мрій.
Я поглядом тобі зігрію губи
І так, щоб полум"я тож жар палав безкрайо
Уста солодкі ці ніколи не забути
Я поглядом тобі шепочу "Я тебе кохаю".
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=343041
дата надходження 10.06.2012
дата закладки 10.06.2012
Зорю ранкову заховало сонце
І засіяли перли – роси-зорі,
Послало промінь у твоє віконце,
Вдягнуло все у фарби кольорові.
Вся ніч пройшла при місяці і зорях,
Удвох були ми лише на планеті,
Пахло любистком золоте волосся,
Вже півні заспівали, певно, треті.
Я ніжно обійняв тебе за плечі,
А сонце починало вигравати…
Сказав - люблю, бо зайві були речі
І ти тихенько вскочила до хати.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=343040
дата надходження 10.06.2012
дата закладки 10.06.2012
Історія для мене
Вірш відповідь діду Миколаю
Я також «дідом» був на сайті
І трохи більш, як Миколай,
Учився сам, стояв на варті,
Щоб не паплюжили мій край.
Щоби межу, яка в державі,
Ніхто змінити не зумів,
Я не шукав у віршах слави,
Мене читати не просив.
І далі житиму з народом,
За мову йтиму до кінця,
Я буду чистим перед родом,
Не втрачу я свого лиця.
Історії мене навчали,
Тепер вивчаю сам її,
Бо в цій науці є підвали,
Та варто лиш знайти свої.
Коли ж нам вказують здалеку,
На їх вказівки я плюю,
Я збережу свого лелеку
І мову ту, яку люблю.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=342724
дата надходження 08.06.2012
дата закладки 10.06.2012
Боже, сховай
за долоню, за спину
серця каплиночку,
слабо-людину!
Не відганяй
від стежиночки райної -
вічності, мрії
щасливо-осяйної!
Не відвертайся,
не хмарся, не всуплюйся!
Що - порошиночки?
мало-до-сутності...
много-до-впертості
і недознаності...
Боже, вхоро́нь
у неви́черпній статності
Сили Твоєї
і Царства грядущого...
Хай Твоє військо -
до хліба насущного,
віри невмерної,
і молитвенної...
Господи, крий
від знелагоди темної!
Боже, молю тебе
щиро і слізливо -
захорони-бо
від злого і підлого,
Дай Свого Сонця
і Неба - Святинею...
Дай того щастя -
що бути Людиною,
хай лиш піщинкою
мало-невидною
там - за Тобою,
за Отчою спиною...
(9.06.12)
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=343031
дата надходження 10.06.2012
дата закладки 10.06.2012
я вожак
я хижак
я веду за собою первісну зграю
я за кожного
я за всіх –
і найкволі́ших своїх –
головою відповідаю!
я небезпеку найменшу –
чимось,
ужи́вленим
за мечови́дною кісткою –
відчуваю…
задля́
виживання зграї
рішуче стану до бою –
без вагань
ризикну собою:
кожен у групі моїй –
довго і сито живи!
не підходь!
і не дивися у нашу сторону
шаблезубі тигри,
спритні левиці, могутні леви́ !
я оком і носом побачу,
вухом і шкірою вчую,
здогада́ю…
підповзу гадом,
соколом долечу!
і вполюю
заради зграї
найнедоступнішу дичину́
…щоб якось,
погожого ранку,
на самім
вразливім краю
сторожко́го сну,
увійшла
зблизька стріла
у засмаглу мою,
од своїх - неприкриту, спи-ну.
08.06.2012
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=342647
дата надходження 08.06.2012
дата закладки 08.06.2012
Сльоза кровава падає з лиця,
Душа німіє і пісень не чути,
За мову я ітиму до кінця,
Бо рідне слово з нами має бути.
В нас забирають золоті слова,
Сують чужу, нерідну мені мову,
Традиція вже склалась вікова,
Що інші мови пхають нам в основу.
Ми знову у ярмі, хоча слова святі…
Нам обіцяють шанувати мову,
Хіба ми, люди, вже тепер не ті,
А чи забули мову калинову…
Я росіян люблю, поляків і татар,
В них мова є, що гордість для народу,
Прошу, брати, вже досить із нас чвар,
То ж збережімо мову свого роду.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=342418
дата надходження 07.06.2012
дата закладки 08.06.2012
Скорбить мій сад, занедбаний стоїть…
Все тулиться до білої хатини.
Чоло напружив - щось його болить,
Уже нема великої родини…
І плаче сад, пригадуючи дні,
Коли ним милувались на світанку,
Рожевим цвітом яблуні цвіли,
Господарі гуторили на ганку.
І як в подяку плодоносив він,
Від дарів віття гнулося додолу,
Фруктовий аромат - з усіх сторін,
Медовим щастям пахло все довкола.
Не бігають по ньому дітлахи,
Червонобоких яблук не зривають,
Лише сумні, задумані птахи
Над садом одиноко пролітають...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=342624
дата надходження 08.06.2012
дата закладки 08.06.2012
додому вернулась
з такого страшного і темного бору!
три роки шукала
загублену стежку до рідного двору…
блукала
у чужому бору:
боялася – на чужині вмру.
як передати
у серці зотлілому свято?!
…ніби воскресли,
у тілах і в любові,
ріднесенькі мама і тато!
і наша кохана
старенька,
під житньою стріхою,
хата…
мама
сіяла жито у нас на горо́ді,
снопи в`язала…
мені
співала пісні́,
а тато
власнору́ч
вшива́в нашу хату:
до́мцю моя! домови́нко…
біла моя пелюстинко!
цілує одвірки й пороги
твоя необачна доця –
розка́яни-ця!
у зловісних ворожих борах
безталанна
блукалиця…
трави мої! квітки!
полини́ і люби́стки –
як же я вас люблю!
хоч до вас
голову прихилю –
смачно і вічно
посплю…
…вишні мої, вишні!
заколисані зради колишні
…запахущі мої чебреці!
цілющі і безборонні,
кращу долю
віщуєте по руці,
і, як мама,
тихенько цілуєте в скроні…
07.06.2012
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=342497
дата надходження 07.06.2012
дата закладки 07.06.2012
Любителям гумору
Прийшов дідусь до лікаря, сів під кабінетом,
Перед ним дві молодиці ділились секретом,
Розмовляли про котлети, про супи і вина,
В діда в шлунку забурчало і побігла слина,
Подивились молодиці, що дідусь старенький,
Ви проходьте, ми встигнемо, тільки, щоб швиденько.
Дід постукав тихо в двері, почулося «Прошу!»
Біля жінок, що сиділи, лишив свою ношу.
Привітався до лікаря дідусь із порогу,
Опустив старечі очі, дивиться в підлогу.
- Присідайте, - каже лікар, - які в Вас болячки?
- Щось із серцем в мене, доктор, спішить, як з гарячки.
Як одна, то ще нормально, дві – вже задихаюсь,
А на третій серце скаче, часто зупиняюсь…
- Ви, дідусю, ще геройський, я Вас поважаю,
А у мене й до одної сил не вистачає…
- Це про що Ви так, лікарю? - Про жінок, дідусю…
- А я мовлю про сходинки, я ж їх так боюся…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=341965
дата надходження 05.06.2012
дата закладки 06.06.2012
У цьому році має бути сходження -
Здійсняться мої мрії крок за кроком,
Бо співпадає рік мого народження
Із кількістю прожитих мною років…
Затихла ейфорія дня святкового,
Я в новий день сміливо заглядаю,
Нічого зовсім чисто випадкового
В минулому житті не пригадаю…
Роки зшиваю білими нитками -
Пишаюся прожитими роками!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=340311
дата надходження 28.05.2012
дата закладки 28.05.2012
Ти не дивись на мене, не дивись,
бо я, як сніг, у погляді розтану.
Не називай, прошу, мене коханим,
бо так мене вже кликали колись.
Я зазираю в очі небесам,
прошу дощем ледь освіжити чуба.
Я добре знаю, що спокуса - згуба
і не куплюся, як в Раю Адам.
Не говори нічого, не кажи.
Нам просто добре тут удвох з тобою
так мовчки милуватися красою,
хмеліти трунком ночі і жоржин.
Ти не дивись на мене, не дивись,
Південна зірко, я не твій, красуне!
Ти - досконалість! Але серця струни
уже давно ще кращій поклялись.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=339471
дата надходження 24.05.2012
дата закладки 24.05.2012
Я хочу бути «жінка-свято» -
Щодня привітно усміхатись,
Для цього треба небагато -
Нічим в житті не перейматись!
Я хочу бути дивовижна,
Розумна, радісна, дбайлива,
Заквітчана, неначе вишня,
І, як мале дитя, щаслива!
Я хочу серед сірих буднів
Свій романтизм не розгубити,
Щоб серце не боліло в грудях,
І щоб хотілось далі жити!
Я хочу бути сонцем ясним,
Віршами зігрівати друзів,
Довести, що життя прекрасне,
І світ реальний, без ілюзій!
Я хочу бути «жінка-диво!
Але не знаю, чи це можливо...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=333700
дата надходження 28.04.2012
дата закладки 28.04.2012
Серед гаїв зеленокосих,
Там, за селом,
Шлях, що заплутався за обрій,
Ліг полотном,
А понад шляхом, на черешнях
Буяє цвіт,
Дочці матуся промовляє:
- Пора в політ!
До тебе світ сміється, доню,
З дитячих мрій,
Серед усіх шляхів життєвих
Знайди ти свій.
Даруй тепло всім добрим людям,
А злих - прости...
- Та як же я без тебе, мамо?
- Лети... Лети...
Нехай про мене нагадає
Спів солов'я,
Тебе завжди удома, доню,
Чекаю я.
Шепочу молитви тихенько,
Де б не була,
Щоб щастя доля дарувала,
І два крила.
Та коли важко тобі стане,
Охопить сум,
Коли життя твоє торкнеться
Мінорних струн,
Лети до маминого серця,
Воно умить
Загоїть ласкою своєю
Все, що болить.
Бо серце мамине навіки -
Вміст доброти.
- А як же ти без мене, мамо?
- Лети... Лети...
24.04.2012р. 02:00
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=332772
дата надходження 24.04.2012
дата закладки 24.04.2012
Знову небо хмурить брови,
каламутить хмари.
Затремтіли враз діброви -
грім з небес ударив…
Тарабанить дощ скажений,
І не замовкає,
Грім горланить навіжений,
Всіх навкруг лякає…
Місяць квітень – вередливий,
Пригощає рясно,
На сніданок – дощ чи злива,
На вечерю – ясно…
Від дощів земля сп‘яніла,
Уві сні зітхає,
Весна, наче заніміла,
Пісні не співає…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=332260
дата надходження 22.04.2012
дата закладки 22.04.2012
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 22.04.2012
Можно сделать бы подтяжку,
Натянуть годков на пять.
Но себя мы не обманем,
Не воротим время вспять!
Макияж сегодня славный
Пристает к нам без проблем.
Только вид наш очень странный…
Будто кукла, манекен.
Красота бывает разной,
Сразу даже не поймешь…
Но поддельные картинки
Говорят, что в рамке ложь.
Красота ведь не во внешнем –
Не в плетении волос,
Не в одеждах, украшеньях –
В духе кротком, что сберег!
1 Петра 3:3 «Пусть вас украшает не что-то
внешнее: плетение волос, золотые украшения
или верхняя одежда, но то, что скрыто в сердце
человека нетленный наряд спокойного и кроткого
духа, который очень ценен в глазах Бога.»
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=330924
дата надходження 17.04.2012
дата закладки 17.04.2012
Розіп‘ятий на хресті Ісус не був принижений, як цього хотіли його супротивники, а навпаки Він возвисився в очах людей. Христос пробачив тим, хто розпинав Його і зараз прощає нам грішним. Саме в цьому суть його розп‘яття, яке відбулося за волею Отця.
Ми часто відчуваємо себе розіп’ятими на хресті обставинами, почуттями чи людським осудом. У такі пекучі моменти, треба згадати Христове Розп’яття – його правду прощення.
Не тримаймо ні на кого зла і нікого не звинувачуймо - просто за все усіх пробачаймо і стане легше і світліше на душі, а біль (чи терпіння) облагородять нас – саме через біль дорослішає душа. Наше серце сповниться співчуттям до тих, котрі озлобилися в житті, зійшли з праведної дороги, зубожіли любов’ю чи ласкою. Ми зрозуміємо, що вони, а не ми у своїх терпіннях, нещасні. І у нас народиться бажання творити добро, радість для усіх спраглих. А ви, митці, народите нові вірші і радісні пісні, які ми будемо чекати. Світлими думками засвічується серце – по собі знаю, як тільки сумне прочитаю або заспіваю, то відразу смуток душу обіймає…
Сподіваюся, що жодним словом не образила нікого з вас... Пишу цей лист, як звертання до всіх на цьому сайті, адже кожен із нас є своєрідним поштарем у листуванні Бога з людьми, які живуть на цій планеті. А особливо звертаюся до тих, хто живе і працює на чужині. Я знаю, що таке ностальгія, а також не раз пізнала і нерозділене кохання, і людські пересуди, ще починаючи з ранньої юності. Десятки років поневірялася і не мала власного житла, але мене життя не зламало!
Звичайно головна причина пересудів – це заздрість! Дуже часто приземлені люди не дозволяють іншим, відмінним від них, літати. Намагаються їх принизити, щоб вони, від народження крилаті, стали повзати, як хробаки… Треба багато витратити душевних і фізичних сил, щоб довести свою правоту, але чи треба це робити?
Навіщо ми пишемо вірші? Мотивація у всіх людей - різна. Але, звичайно, ми часто хочемо у поетичних рядках виплакати свій біль, поділитися радістю чи доброю звісткою – тобто достукатися до серця і душі іншої людини, пробудити у ній певні почуття. Кожен вірш – як сповідь... Читачі шукають у наших творах кожен щось своє: хто - науку, хто - ліки від нерозділеного кохання, хто - бунт проти несправедливості, а хтось хоче просто відпочити душею… До світлих авторів тягнуться світлі люди. Радісні вірші несуть душі втіху, сумні ж пригнічують... Звичайно, нам не оминути смуток – але треба його розраджувати. Якби всі навчилися в будь-якій ситуації радіти життю, кожній прожитій днині, навіть миті (яка вже не повториться ніколи!) – то не було б на Землі цього неплодотворного суму (нарікання). Замість негативних почуттів і емоцій була б подяка – радість, і осмислення цінності життя. Між іншим, радісні люди не здібні на підлість!
Я прочитала достатньо творів на цьому сайті, щод побачити і відчути, скільки в них болю і жалю. Звертаюсь до всіх, хто мене почує - «Не вганяйте себе у прірву, тому що звідти вийти нелегко!»
Я ХОЧУ ВАМ ДОПОМОГТИ ЗМІНИТИ ЩОСЬ У СОБІ, ОСОБЛИВО СВОЄ ВІДНОШЕННЯ ДО ОТОЧУЮЧОГО СВІТУ... СВІТ НЕ МОЖЛИВО ЗМІНИТИ - ВІН ТАКИЙ, ЯКИМ ЙОГО СТВОРИВ БОГ, А ЛЮДИ НЕДОСКОНАЛІ І РІЗНІ - ТОМУ ЩО КРІМ БОГА Є ДИЯВОЛ. САМІ ПО СОБІ ЛЮДИ - ІДЕАЛЬНІ ВІД НАРОДЖЕННЯ, АЛЕ ПОТІМ ВСЕ ЗАЛЕЖИТЬ ВІД ТОГО, ХТО І ЩО ЖИВЕ У ЇХНЬОМУ СЕРЦІ...
ПОСЕЛІТЬ У СВОЄМУ СЕРЦІ СВІТЛО І РАДІСТЬ І ВИ ПОБАЧИТЕ, ЯК ЗМІНИТЬСЯ ВАШЕ ЖИТТЯ НА КРАЩЕ!
Звертаюся до всіх: «ДАВАЙТЕ НАМАГАТИСЯ ПИСАТИ ПОЗИТИВНІ ВІРШІ І З ЧАСОМ ЗЦІЛИТЬСЯ НАША ЗРАНЕНА ДУША! РАДІЙМО ЖИТТТЮ, ЛЮБІМО ЙОГО, ЯК БОЖИЙ ДАР! Я РЕАЛЬНО БУЛА НА ГРАНІ ЖИТТЯ І СМЕРТІ ДЕКІЛЬКА РАЗІВ, І ЗАРАЗ Я НАВЧИЛАСЯ ЦІНУВАТИ КОЖНУ МИТЬ І ЛЮБИТИ ЖИТТЯ ПО-СПРАВЖНЬОМУ... ЗАКЛИКАЮ І ВАС ЖИТТЮ РАДІТИ!
Все, що я написала - це не проповідь, це моя правда, якою я живу, це мої думки і переконання...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=315225
дата надходження 19.02.2012
дата закладки 17.04.2012
Оригинал - Eagles — What Do I Do With My Heart
*********************************************
Немає сенсу у словах -
Я бачу все в твоїх очах.
Я знаю все, що хочеш ти сказати -
Прощай - так важко вимовляти ...
Я можу сльози зупинити,
І виглядати емоційно сильним,
Коли любов нас хоче розлучити.
Я знаю, що скажу тобі,
Якщо підеш від мене,
Та що робити на самоті,
з моїм осиротілим серцем?
Ні слова більше не промовлю -
Твоє бажання – це купа болю.
До нього ти підеш, я знаю,
А я твоїм минулим стану.
Тебе не буду переймати,
Не буду у руках тримати,
Не буду в тебе на заваді,
Твоєму щастю зажди радий.
Але тебе я хочу запитати,
Коли замовкне кохання скерцо,
Що маю далі я робити
з моїм осиротілим серцем?
Кохана, невже забула ти -
Було це так недавно,
Ми зводили свої мости,
Чому так швидко їх не стало?
Тепер з тобою буде інший,
хто покохає ще сильніше…
Ніхто, ніколи, моя люба,
Тебе кохати так не буде!
Скажи, що ти не йдеш,
Скажи, що ти не йдеш!
Скажи, що залишаєшся зі мною ...
Прошу скажи, моя кохана,
І заросте на серці рана!
Скажи, що любиш, як раніше ...
Кохати буду ще палкіше!
Стою навколішки, молюся -
До тебе подумки горнуся…
Зроблю для тебе все, що зможу -
Сам БОГ, я знаю, допоможе!
Щоб зберегти палке кохання,
Звучить для тебе це зізнання,
Щоб ми з‘єдналися ще раз…
Любити буду, допоки нас
Злостива смерть не роз‘єднає –
Коли це буде – ніхто не знає…
Не знаю, що робити -
Сумую дуже за тобою.
Коли замовкло кохання скерцо,
Як далі жити? Що зі мною?
І що робити з моїм серцем?
***************************************
Ты не должна ничего говорить -
Я вижу все в твоих глазах.
Я знаю, что ты хочешь сказать -
Так трудно вымолвить слово – ПРОЩАЙ…
Я могу сдерживать слезы,
И стараюсь быть сильным,
когда любовь нас разлучает.
Я знаю, что скажу тебе,
Если ты уйдешь,
Но что мне делать,
Что мне делать с моим сердцем?
Не скажу больше ни слова.
Знаю, нельзя изменить твое решение.
Ты знаешь, куда тебе нужно уйти.
Я знаю, что стану твоим прошлым.
Я не буду тебе удерживать,
И не буду стоять на твоем пути,
Если ты так хочешь начать новую жизнь...
Но я все еще хочу знать,
Когда мои руки тебя отпустят,
Что мне делать сейчас,
Что мне делать с моим сердцем?
Любимая, неужели ты не помнишь -
Это было не так давно,
Мы строили планы на двоих,
где будем только ты и я…
Теперь ты говоришь, что нашла другого,
Того, кто любит тебя сильнее -
НИКТО и НИКОГДА не сможет любить тебя
так, как любил тебя я!
Скажи, что ты не уходишь,
Скажи, что ты не уходишь!
Скажи, что останешься…
Прошу, скажи, что ты останешься
со мной, моя любимая,
Скажи, что любишь меня по-прежнему,
Скажи, что все еще любишь!
Только про это все мои молитвы -
Падаю на колени и молюсь наедине…
Я сделаю все!
Да, все сделаю,
Чтобы сохранить нашу любовь,
Чтобы ты осталась рядом со мной!
Буду любить тебя,
Пока смерть не разлучит нас…
Но что мне делать,
Что мне делать сейчас,
Когда я все еще скучаю по тебе?
Что мне делать сейчас,
Что мне делать с моим сердцем?
******************************************
You don't have to say a word
I can see it in your eyes
I know what you wanna say
It's so hard to say goodbye
I can hold back my tears
And try to be strong
While our love is fallin' apart
I know what I'll say
If you walk away
But what do I do
What do I do with my heart?
I'm not gonna say a word
I know I can't change your mind
You know where you need to go
I know I'll be left behind
I won't hold you back
I won't stand in your way
If you need to make a new start
But I still wanna know
When my arms let you go
What do I do
What do I do with my heart?
Oh, girl, don't you remember?
It was not so long ago
We were makin' plans for two
Just me and you
Now you tell me that you've found somebody
Someone who loves you better
No one could ever love you
The way I do
Tell me you're not leavin' now
Tell me you're not leavin'
Tell me that you're gonna stay
Please say you'll stay with me, baby
Tell me that you love me still
Say you love me still
For this and this alone I pray
Fall down on my knees and pray
I'll do anything
Yes, I would
To save what we have
To keep you by my side
I'll love you 'til death do us part
But what do I do
What do I do
When I'm still missing you?
What do I do
What do I do with my heart?
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=325868
дата надходження 28.03.2012
дата закладки 16.04.2012
Посеред ночі ранок зустрічаю,
Молитвою освячені вуста -
Сьогодні християни величають
Повернення Ісуса до життя.
Воскрес син божий на світанні -
Від землетрусу корчилась земля,
Небесний ангел зрушив камінь,
Ісусу відчинив до світла шлях.
До гробу мироносьці завітали
Покрити пахощами Ісуса тіло,
Побачили, що Господа не стало -
Схвильовані жінки відраз зомліли.
І тут з’явився ангел із небес
І сповістив усім – Ісус воскрес!..
Великдень – свято воскресіння!
Душа, очищена в молитві каяття,
В цей день прекрасно розумію,
Що після смерті справді є життя!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=330411
дата надходження 15.04.2012
дата закладки 15.04.2012
Приходиш ти в солодкі сни,
Моє негаснуче кохання.
Дарунком ніжної весни,
Промінням ти торкаєш зрання.
Уста калинові твої,
Ніколи в світі не забуду.
Той шепіт, що несли гаї,
Я пам'ятати завжди буду.
Ясним мереживом зірки,
Плетуть для нас свої узори.
Вони летять немов думки
І падають у синє море.
Пливуть по хвилях голубих,
Гойдає вітер їх і ніжить.
Кохання у думках моїх,
Ніхто не зрадить, не засніжить...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=329321
дата надходження 10.04.2012
дата закладки 13.04.2012
Вдихни, кохана, запахи весни,
Поглянь у лісі повно первоцвіту,
Я заберу тебе в свої казкові сни,
Щоб ми змогли у парі полетіти.
Поглянь, голубко, на небесну синь,
Де хмарки пропливають, як лебідки,
Лише удвох досягнемо вершин,
Хмарки у небі будуть нам за свідків.
Вдивися, серденько, в засріблену росу,
Як жайвір зрання розправляє крила,
Яку весна дарує нам красу,
Щоб ми раділи і були щасливі.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=329744
дата надходження 12.04.2012
дата закладки 12.04.2012
Стою на древній корсунській землі,
Чоло схиливши в трепетнім поклоні
За хліб, що пахне в мами на столі,
За батькові натруджені долоні.
Вклоняюсь рідним пагорбам і долам,
Де серце ніжить пісня солов"я,
І вже ніяким іншим видноколам
Душа не заприсягнеться моя.
Тут зріє нива щедра, золота,
Нащадкам заповідана Тарасом.
Розкута воля, труд і доброта
Згуртують нас і об"єднають разом.
На всі віки, Черкащино моя,
Тобі, як син, в любові признаюся.
І де б не був я у чужих краях,
З тобою разом плачу і сміюся.
Розквітнуть села, виростуть міста,
Що здавна знали згарища і війни.
Мій рідний край з легенди пророста
В благословеннім серці України!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=327042
дата надходження 02.04.2012
дата закладки 07.04.2012
Прости мені
І ти.
І ти
Мені прости.
Чому ж сказати важко?
Не пишуться листи...
І ти
Мені прости.
Прости мені
І ти.
Чому ж щемить так серце
У пору самоти?
-Прости мені, прости! –
Шепочемо я й ти.
Та вже душа не чує...
Між нами півверсти.
Прости мені
І ти.
І ти
Мені прости.
В весняному розквітті
Знов пишемо листи.
Прости, прости, прости!
Слова на півверсти...
Сплітало сонце віття,
Аби їх донести.
Прости, прости, прости,
В кохання пропусти!
Зорило надвечір*я
Очима темноти.
Та поки вибачались...
Писалися листи...
Кохання розсипалось.
Змінились я і ти.
Прости!!!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=327513
дата надходження 03.04.2012
дата закладки 06.04.2012
Пасхальна ніч і радість навкруги,
Сьогодні Бог дарує нам спасіння,
Вогонь із неба запалив свічки
І обдаровує Христовим Воскресінням.
Яка ж це радість, мов злітаєш ввись,
Літа вертаються, які давно минули,
Пісні Пасхальні знову полились
І свічечки по світу спалахнули.
Звучать слова, що нам Господь сказав,
Думки його до нас летять з небес,
Господній Син в неділю цю Воскрес…
Христос Воскрес! Воістину Воскрес!!!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=327399
дата надходження 03.04.2012
дата закладки 03.04.2012
Як член керованого Вами Клубу поезії, вважаю за потрібне внести глибше порозуміння щодо недавної просьби з Вашого боку: «Юхниця Євген: Все это конечно хорошо, однако Сайт, Клуб Поэзии - не поле Вашего религиозного поиска и напоминания всем - религиозных идей будь каких конфессий!!!..Надеемся тоже и на Ваше понимание!»
Ваше зауваження примусило мене задуматись глибше про відповідальність кожного з нас за свої переконання і висловлювання які завдяки Сайту можуть читати численні відвідувачі.
Хочу пояснити Вам причину внесення багатьох цитат у мотивацію своїх думок і висловів: У 1960 р. закінчив середню школу, у 1965 р.Інститут , строкова служба в Армії і решту життя присвятив практично науці: електронна мікроскопія, біофізика, біохімія, спектральний аналіз, екологія. У 1989р. захистив кандидатську дисертацію -- ( біологічних наук). Останні 15 років приймав участь у вивченні екологічного стану техногенних зон Львівської області. Для підвищення наук. рівня курси підвищ. наук. кваліф. по спец. біофізика при Московському Д.У.: інститут М.– Л. – конкретна соціологія та Держ. курси наук. працівн. з патентування і винахідн. Опублікував більше 30 праць.
Тому я вважаю, що кожен, хто хоче представити свої міркування в творах повинен посилатися на попередні джерела, бо за ними стоять численні авторитетні і визнані автори, на яких базуються наші знання. В іншому разі, як слушно звертають увагу шановні члени Клубу поезії, ми будемо толерантні до плагіату і низько моральних принизливих виразів деяких осіб.
Мене, як кожну нормальну людину, цікавили питання буття і тому будучи у сфері науки мав можливість досліджувати праці багатьох вчених. Не потрібно було особливого вміння читати поміж рядками щоби отримати певну уяву про дійсність. Великою допомогою у пізнанні були праці ак. В.Вернадського, Л.Толстого, Е.Ціолоковського, О. Чижевського ,Й. Шкловського , М. Козирева і ін. У віці 33 років я вперше тримав у руках Біблію. Все моє свідоме життя до того часу проходило під впливом інституцій, котрі повинні були виховати мене в дусі дрімучого атеїзму. Проте, я до того часу не зустрів ані одного переконаного атеїста. Більше того, «Довідник атеїста» містив так багато правди, що став книгою для роздумів. На сьогодні «Католицька енциклопедія» є не менш повчальною для ортодоксальних католиків, та і православних, котрі нічого не навчились крім обрядів і нехристиянських традицій.
Ми отримуємо обовۥязкову середню освіту і хтось сміє дуже пишатись високим її рівнем. Торгівля сексуальними послугами, зараження СНІДом, масові безумства на дискотеках, наркотична залежність, пияцтво, продажа голосів виборців, зростаюча ненависть, що перероджується у бандитизм самі свідчать про якість нашої освіти.
Як формується світогляд нашого сучасника. Про науковий підхід до виховання світогляду нашого підростаючого покоління годі і говорити. В молодших класах діти вивчають «основи християнської етики». Сюди вкладено всі усні знання і традиції багатьох поколінь і народів. Діти навіть взнають про існування Бога, « Його звати Ісус Христос». Вони не задумуючись колядують «Бог предвічний народився» і «Син Божий народився». Для них є великою радістю побачити у м. Львові різдвۥۥянний вертеп біля російського посольства (2009 р.), де поряд з козою, чортом і іншою нечистю вирядили воїна УПА. Хто надоумив організаторів дійства насміхатися над героями, що віддавали життя за Україну?
З другого боку, у старших класах поряд з відбуванням безконечних традиційних свят, котрі беруть початок від дохристиянських часів – міфів і байок на зразок древньої Греції молоді допитливі розуми запрограмовуються «науковою» інформацією про те, що Дарвін вирішив всі наші сумніви і проблеми, а марксистсько- ленінська філософія разом із одним покійним папою поставила печатку: наша бабця - мавпа, і виживає лише найсильніша мавпа, типу ортодокса, де нема навіть натяку на зміни способу мислення чи поведінки.
Десятки, сотні наукових та паранаукових програм і видань на всі лади переконують довірливих знатоків про те, що існують прибульці, котрі «читають наші думки і втручаються у наші справи»(Е.Ціолоковський). Навіть високі військові чини відстоюючи цю позицію не переживають за свою репутацію, бо явище, на їхню думку, очевидне.
А яку думку мають вчені астрофізики? У своїй книзі «Вселенная, Жизнь, Разум»,(1980) академік Йосип Шкловський, котрий напротязі пۥяти років керував Всесвітньою програмою пошуку Життя і Розуму у Всесвіті підвів підсумок на основі сучасних наукових досліджень. Він зауважив : «Лише у наш час вперше відкрилась можливість дійсно наукового аналізу проблеми множини населених світів. Тепер вже стало очевидним, що ця проблема є комплексною і вимагає найбільш серйозної уваги надзвичайно широкого спектру наукових професій – кібернетиків, астрономів, радіофізиків, біологів, соціологів і навіть економістів» Всупереч наївним уявленням основної кількості древніх вчених і філософів (серед них: і Ломоносов, і Кант, і Лаплас, і Гершель) академік заявив: «Отже, як нам представ-ляється, висновок про те, що ми одинокі якщо не у всьому Всесвіті, то у всякому разі в нашій Галактиці або навіть в Місцевій системі галактик, на даний час обгрунтовується не г і р ш е, а значно к р а щ е, ніж традиційна концепція множини населених світів. Ми визначаємо, що цей висновок (або навіть можливість такого висновку!) має винятково велике значення для філософії. До речі, зауважимо, що навіть згідно розповсюджених тепер «оптимістичних» уявлень, згідно яких найближчі позаземні цивілізації віддалені від нас на 200 – 300 пс, ми повинні рахувати себе п р а к т и ч н о о д и н о к и м и. Бо в районі Галактики з радіусом у 300 пс знаходиться біля 10 міліонів зірок, що наочно демонструє рідкість феномену розумного життя у Всесвіті.
Тому я ще раз уважно ознайомився із зверненням до відвідувачів клубу.
Відтак, відчуваючи відповідальність за дотримання прав і обов’язків як громадянин, звернувся до правил, які визначають рамки наших стосунків.
Смію Вас запевнити, що вони мене особливо надихнули, бо, виявляється, наша Конституція написана на тих самих засадах, цитую: «Верховна Рада України від імені Українського народу - громадян України всіх національностей, виражаючи суверенну волю народу, спираючись на багатовікову історію українського державотворення і на основі здійсненого українською нацією, усім Українським народом права на самовизначення,
дбаючи про забезпечення прав і свобод людини та гідних умов її життя, піклуючись про зміцнення громадянської злагоди на землі України, прагнучи розвивати і зміцнювати демократичну, соціальну, правову державу, усвідомлюючи відповідальність перед Богом, власною совістю, попередніми, нинішнім та прийдешніми поколіннями,…»
Документ, на якому урочисто приносить клятву президент перед цілим народом потрібно знати досконало. Я особливо задоволений тим, що мій «релігійний пошук» спрямований не на міфологію і деструктивні вчення, а на глибоке, всебічне дослідження Біблії. До речі, Л.М. Толстой затратив 20 років на дослідження чотирьох Євангелій, привертаючи до цієї праці багатьох дослідників.
З повагою і надією на порозуміння, Гість.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=322084
дата надходження 15.03.2012
дата закладки 01.04.2012
Душа моя вся віршами промокла,
Цей плащ від сліз сушити може вітер,
Благословити має тільки доля,
Кохання Музи може лише гріти.
Вдягну пропахлу сумом одежину,
Яка зігріє плечі коли холод,
І виберу протоптану стежину,
Бо долі я своїй давно не ворог.
Кохання оспіваю в рідній мові,
В любисток, чорнобривець, вкладу душу,
Хай квітне на землі високе слово,
А я писати і ще жити мушу.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=322098
дата надходження 15.03.2012
дата закладки 30.03.2012
Кричать, вертаючись весною, журавлі,
Ніби вітаються із ріднею землею,
Вони "курли" несуть нам на крилі,
Їх темний шлях освічений зорею.
Їм озеро застелить голубінь
І створить затишок в старому очереті,
Стола накриє озеркова синь,
Добавить силу при вечірнім злеті.
Це ваша доля, ваша тут земля,
Вертайтесь у гніздечко, як до мами,
Ми вас чекаємо щороку звідтіля,
Щоби веснянки заспівати з вами.
Летіть до нас, без огляду назад,
Бо ви частинка нашої землиці,
Хай вас п’янить ще незацвівший сад,
Роса весняна рясно заіскриться..
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=326317
дата надходження 30.03.2012
дата закладки 30.03.2012
Не будет тьмы – мы не оценим света,
Не будет зла – не полюбить добро,
Не будет смерти – не узнаем жизнь…
В противоречиях скитаться суждено.
Чем больше набирается балласта,
Ненужных, опрометчивых грехов…
Тем тяжелей сопротивляться власти
Пучин соблазна, грешности оков.
Чем больше груза мудрости и знаний,
Что людям могут дать блаженства свет,
Тем легче избавляться от балласта…
И тем счастливей будет человек.
И потому, чем раньше понимаешь,
Что в жизни груз – важнее, чем балласт…
Тем с каждым днем становится светлее…
Тогда и жизни радуется глаз.
И точно как в любого корабля,
Под килем глубина, над мачтой свет…
У жизни - ватерлиния своя,
Которую, проводит человек.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=325655
дата надходження 27.03.2012
дата закладки 28.03.2012
Ви поглядом торкнули мою руку,
Заполонили думкою мене.
У вальсі найчарівнішого звуку
Із радістю зажура промайне. 2012
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=325530
дата надходження 27.03.2012
дата закладки 28.03.2012
Тихий шепіт весняного вітру,
І краплинки дощу на вікні,
І твій образ, що з серця не витру,
Знов навіяли дУмки сумні.
Гладить вітер тепер мої коси
І цілує у очі сумні,
Але серце у кОтрий раз просить
Повернути утрачені дні.
Поведи мене в рай світанковий
У казковий загублений край,
Де духмяне повітря бузкове...
Із самотності днів забирай.
Там галявина квітами вкрита,
І цілющі ростуть нагідки.
Хай моїх почуттів колориту,
Не затьмарять ніколи роки...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=325434
дата надходження 27.03.2012
дата закладки 27.03.2012
Хтось хоче нашу землю знов забрати,
Ні! Не дамо, підемо воювати,
Бо землю нашу берегли віками:
Батьківська сила, розуміння мами.
Гортали сторінки нескорені батьки,
Та рідну землю берегли віки.
Тепер синів і внуків настав час -
Свою державу зберегти для нас.
Бо втратимо, що маємо в житті
І знову нас потоплять у крові,
Ті «друзі» для яких наша земля:
Палаци, замки, гольфові поля…
А де ж ростити хліб, розводити овець,
Кабанчика тримати, на кінець…
Хай вічно квітне пресвята земля,
На захист станьмо, брате – ти і я!!!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=324112
дата надходження 22.03.2012
дата закладки 26.03.2012
Згуртуйтеся люди, любіть Україну,
В нас райська земля благодатна, єдина,
Вкажімо на місце чужим у державі,
Нехай не плюндрують звойовану славу.
Хай мову вивчають, яка в нас єдина,
І знають свою, вчать онука і сина,
Щоб наші пісні, що найкращі у світі,
Буяли завжди в калиновому цвіті.
Носімо сорочки, вишивані Богом,
Молімось завжди, як на серці тривога,
І ставмо у церкві воскові свічки,
Щоб довго текли в нас життєві річки.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=324150
дата надходження 22.03.2012
дата закладки 26.03.2012
Дві мови рідні і чудові…
Співочі як сама весна…
І солов*їна рідна мова,
Й російська душу обійма…
Ніколи в серці не поб*ються
Дві різні і такі близькі
Дві доньки однієї неньки
Старої матінки Русі.
Співає піснею лункою
І українська на весь світ,
Російська також серце крає
І віршем у душі болить.
Не бачу в мові я різниці…
Тому й живу я обома,
Лиш суржик не терплю я, друзі,
І це, напевно, не дарма…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=324761
дата надходження 24.03.2012
дата закладки 26.03.2012
- Бабусю, а чому Весна так довго
Не повертається у наш веселий край?
Чому ставки, ще досі вкриті льодом?
І сніг ніяк не залишає гай?
Чому вночі ще тріскотять морози?
А вранці сумно сонечко блищить?
Напевно спить Весна в домівці досі…
Її негайно треба розбудить…
- Так щебетало на руках стареньких
Вже не маленьке… літ п*яти дівча,
Якому не хотілось просто спати…
І от воно бабусі й докуча.
Старенька посміхнулася ласкаво,
Онуку пригорнула до грудей.
Промовила – «Це дуже давня казка,
А може й міф про богів і людей.»
- Ой! Розкажи, ну розкажи, будь ласка,
Я все одно тепер вже не засну…
Мені так хочеться почути і дізнатись,
Як розбудити все таки Весну.
- Гаразд. Вкладайся по зручніше
І слухай, що розказував мій дід,
Він теж почув цю розповідь від баби…
Бо йде вона із глибини століть…
***
Коли ще вміли розмовляти звірі,
Землею інколи гуляли ще боги…
Тоді земля завжди була квітуча,
А люди ще не бачили зими.
Усе завжди буяло пишним цвітом,
Родила щедро матінка-земля.
Все завдяки ласкавої Деметри,
Родючості богині і добра.
Богиня землеробства і достатку
Була весела як сама Весна,
Від Громовержця доньку свою мала
І Персефона, дівчинки ім.*я.
Дівча росло веселе і кмітливе,
На радість матінці сміялося завжди,
Любило квіти, пісню солов*їну,
Олімпу різнобарвного сади…
А підростала – ніби розцвітала…
Деметра нарадітись не могла,
Для доньки милої надіялась на долю,
Найкращого у світі божества…
Та не завжди краса і добра вдача
Приносить щастя навіть і богам…
Так і тепер… Зевс-Громовержець, батько
Її в дружини братові віддав…
В той час божественна та юна Персефона
З подругами гуляла по саду…
Метеликом між квітами літала,
Зриваючи троянди на льоту.
Аід, володар мороку і тіней,
Князь темноти, підземного жаху,
Побачивши щасливу Персефону,
Украсти вирішив дівчину молоду.
Щоб заманити Персефону в пастку,
Подруга Гея виростила цвіт,
Якого ще не бачили ніколи
Ні на Олімпі, ні весь білий світ…
Дівчина як угледіла ту квітку,
Зачарувалась ароматом тим…
Як тільки доторкнулась до троянди…
Так небо стало темним і сумним.
А з-під землі злетіла колісниця,
І дужа, сили темної рука
За мить забрала дівчину з собою…
І тільки крик над садом пролунав.
Ніхто не бачив де вона пропала…
Та крик той до Деметри долетів…
І мати, бідна, донечку шукала…
Та в горі їй ніхто не допоміг.
Вона шукала доньку скрізь і всюди,
Вже дев*ять днів блукала по землі,
Лилися гіркотою її сльози,
І світ від сліз тих, ніби занімів.
А на десятий день прийшла до Сонця…
Та запитала з відчаєм в душі,
- Ти бачиш все , о Геліосе-Сонце!
Де Персефона- донечка? Скажи…
- Велика богине, ти ж знаєш
Як я шаную тебе,
Та бачиш як я переймаюсь,
Бачачи горе твоє.
Красуню твою Персефону,
Донечку, радість, надію…
Зевс-Громовержець могутній
Віддав у дружини Аїду.
У темному царстві вона,
Я там не буваю ніколи…
Там морок, жахи і журба…
І звідти немає дороги…
Могутній її чоловік,
Багатий і щедрий буває…
Тому що ніхто з царства тіней
На землю назад не вертає…
Почувши жахливу новину
Ще більш засмутилась Деметра…
Розгнівалась… Зевса провина,
Для неї ставала нестерпна.
Залишивши божі палати,
На землю спустилась з Олімпу,
І ставши одною зі смертних
Гірко слізьми вмивала надію…
На землі все померкло від горя…
Припинило зухвалий свій ріст…
Пожовтіли всі раптом дерева…
Життя втратило правильний зміст.
Не було і плодів на деревах,
Виноградники всохли на раз,
Не родили поля і городи…
Повз землею вже голоду жах…
Життя на землі завмирало…
Скрізь чувся і стогін і плач…
Не бачила все це Деметра,
Бо туга була на очах.
Потухли багаття жертовні,
Боги зажурились й самі…
Могло так все вимерти просто
На всій неосяжній землі…
Та Зевс не хотів для народу,
Такого сумного кінця…
Бо тоді і Олімпу з богами
Участь загрожує ця…
Задумався… Як же Деметру
Знов на Олімп повернути?
…Та всі, хто не був у богині,
Тільки розводили руки.
- Лише за одної умови,
Порадую землю і світ,
Як доньку мою Персефону
Відпустить похмурий Аід…
І нічого Зевсу робити…
Послав до Аіда гінця,
Швидкому як думка Гермесу
Місія випала ця.
І щоб завершити страждання,
Людей на прадавній землі…
У повне страхіть царство мертвих
Миттю Гермес полетів.
Володар підземного царства,
Похмурий та щедрий Аід,
Не відмовив братові Зевсу,
Та без хитрощів, правда, не міг.
Дружину він умовив проковтнути,
Гранату зернятко і миттю відпустив,
Та символ шлюбу в серці Персефони,
По чоловіку тугу залишив.
Зійшла дружина знов на колісницю
І залишивши непривітне царство,
На ясні очі рідної матусі
Летіло, вже доросле, та дитятко.
І радість матері тоді була безмежна…
Лилося щастя з неї на весь світ…
Удвох із Персефоною Деметра.
Зуміла повернутись на Олімп.
- Щоб ти була щаслива в шлюбі,
І мати в горі не страждала…
Три чверті року будеш дома,
А чверть Аіду вірна дама…
- Так вирішив великий Зевс и нині
Деметра Персефону взимку жде,
Весною, влітку всім радіє мати,
А восени у смуток знову йде…
З Деметрою радіє і земля,
Привітне Сонце всім дарує радість,
А восени, як Персефоні вже пора…
Вкриває землю наче смутком старість.
***
Тому й тепер сумує ще Деметра,
Бо забарилась донька на біду…
Але вона обов*язково прийде.
Ну спи, серденько, я піду.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=324718
дата надходження 24.03.2012
дата закладки 24.03.2012
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 19.03.2012
Для счастья нужно человеку:
Любовь, согретая теплом,
и лучик солнечного света,
рябины гроздья под окном.
Цветущих роз благоуханье,
хрустальны трели соловья,
а рядом - милое созданье,
как ощущение плеча,
и нежных рук прикосновенье:
дороже их на свете нет.
От них - сердечное волненье...
Пожалуй,.. полностью ответ.
Но если вдуматься поглубже
и волю дать своим мечтам,
нужнее всех, конечно, будет
тот, за кого я все отдам.
Ведь он дает мне вдохновенье:
он есть посланник от небес,
и дарит сладкие мгновенья,
которых слаще в мире нет!!!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=129954
дата надходження 14.05.2009
дата закладки 19.03.2012
Неможливо залишитись байдужим до
ТАКОГО ЗІЗНАННЯ!!!
Перше зізнання
Ми мовчимо. Притихли верболози
і опустили віти до води,
затихли зорі у блаженстві божім,
а місяць стих в передчутті біди.
Мовчазна тиша роздирає простір,
молотить серце, ніби молотком,
завмерли звуки на міськім погості,
птахи замовкли над німим ставком.
Здурів весь світ в мовчазному чеканні
та плесом ночі вже до нас гребе
і, німоті пручаючись в змаганні,
почув свій голос: «Я люблю тебе!»
ID: 318599
Рубрика: Вірші , Лірика кохання
дата надходження: 03.03.2012 02:37:24
© дата внесення змiн: 03.03.2012 02:37:24
автор: Борода
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=323095
дата надходження 18.03.2012
дата закладки 18.03.2012
Від зими душа моя втомилась
І чекає крихітку тепла.
Хоч весна не раз мені наснилась,
Лиш до ранку квітами цвіла.
Що весна, коли ти поруч, Любий!
Притулюсь до серденька твого.
Ой, як спілі вишні пахнуть губи...
Не жалій тепла мені свого!
Пригорни й цілуй, щоб я відчула,
Що тобі я треба лиш одна.
І про те, що ще зима, забула б,
І тоді прийде весна сповна!
Обійми, щоб розгорнулись крила,
Полетять пісні із-під пера,
Щоб тебе забути не зуміла...
Хай прийде омріяна пора!!!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=322979
дата надходження 18.03.2012
дата закладки 18.03.2012
Жаль, весна цей рік щось забарилась:
Знову снігопади, заметіль.
Під вікном калина похилилась,
І чомусь вселився в серце біль.
Так бракує сонця весняного
І дощів, щоб душу напоїть...
Але серце плаче не від того,
Не від того і душа болить.
Бо сердешній хочеться простого:
Глянути на тебе лише мить,
Хоч, можливо, серденько від того
Іще більше в грудях защемить.
Десь поділись роки ті далекі,
А душа не хоче забуття...
Спогади, неначе ті лелеки,
Зграйками летять у це життя...
Я тебе у сні ще пригортаю,
Відчуваю серця тихий стук.
Знаєш, до сих пір тебе кохаю...
Ніби не було отих розлук...
Так... весна цей рік щось забарилась...
Не стихає в серці щемний біль,
А душа чекає, не змирилась:
Вигляда тебе ще звідусіль...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=321252
дата надходження 12.03.2012
дата закладки 18.03.2012
Дорогою далекою до раю,
несли до Бога, свій низький уклін
Двоє святих – Микола і Кась*ян
І кожен Богу, долю свою ніс…
Кась*ян хотів поскаржитись на тугу,
Що всі його немилостивим звуть.
І мріяв - про благословення боже..
Скупий , недоброзичливий він був…
Миколу, навпаки, весела вдача
Вела тим шляхом, людям на добро…
І звідусіль неслась одна подяка…
Не шкодував нікому і нічого.
От бачать чоловік коня замучив…
Не може із багна дістати воза.
- Допоможіть – прохав він перехожих…
Кась*ян відмовився – ну як такому можна?
Я йду до бога – вимажусь я возом…
І як тоді ходити по раю?
Микола ж засукавши рукава…
За мить дістав з багна підводу ту.
Що, правда, вимазався брудом неймовірно
Та не зважаючи на незначний цей клопіт,
Пішов він далі і попутник чистий…
- Так в рай зайшли і у палати бога.
Бог вислухав святих, а потім каже:
- Здається, разом ви ішли до мене
Чому ж, Кась*ян, ти ніби щойно з голки,
А ти, Миколо, весь брудний? Що в тебе?
- Вся суть у тім, що по дорозі в рай,
Зустріли ми одного чоловіка,
Який в болоті намертво застряв…
Я допоміг… та забруднились лікті…
- Я йшов до тебе, та хіба можливо
В такому вигляді гуляти по раю?
Тому й до воза того був байдужий,
І нині ось чистенький тут стою…
Господь уважно вислухав Миколу,
Кась*яна зміряв з ніг до голови…
Промовив так: - За людям допомогу,
До них ти зможеш двічі в рік прийти.
А ти, Кась*ян за чисту свою ризу,
Недоброзичливість і свій недобрий нрав,
Прийдеш на землю раз в чотири роки
Ідіть, уже… Я вам усе сказав.
Ото ж тому Миколу-Чудотворця
Шанують люди два рази на рік…
З Кась*яном зустріч не віщує добре…
Тому його лиш високосний рік.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=322491
дата надходження 16.03.2012
дата закладки 18.03.2012
Надійно ти сховав свою любов,
Її знайти тепер я вже не в силі,
А згадки огортають знов і знов,
І образ твій, як і тоді, ще милий.
Надійно ти сховав свою любов,
В глибоку шахту, тридесяте царство
І недостатньо щирих молитов,
Щоби назад вернути те багатство.
Надійно ти сховав свою любов,
А я у муках не живу – страждаю,
Прошу любов, щоб повернулась знов,
Бо я тебе і нині ще кохаю.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=321137
дата надходження 12.03.2012
дата закладки 18.03.2012
Мов із лона матері дитина
Довгожданна, стрімко й світлочинно
Народилася вночі весна.
Наче пташка, вирвалась на волю,
З теплим вітерцем зустрілась в полі.
Що їй вже суперниця-зима!
Задзвеніла срібними струмками,
Дощиком майнула над лісами,
Вивела річки із берегів.
Пробудила котики вербові,
Щоб розквітли з подихом любові,
Що дрімала десь серед снігів.
Я щаслива в цю весняну днину,
Довгождана, стрімко й світлочинно
Народилася в душі весна…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=174373
дата надходження 27.02.2010
дата закладки 18.03.2012
Ось так, узяв чуже та й вкрав.
Слова невинно переставив.
На крапку кому поміняв,
Брехнею свій "талант" прославив.
І власним іменем прикрив
Глибокий зміст чужого слова.
В поезії зробив "прорив"
(Про совість тут не йтиме мова).
А невідомий десь поет
Зірок із неба не збирає.
Його не знає Інтернет...
Свій біль він віршем виливає.
Скупий рядочок до рядка.
Куди ж той щем душі подіти...
Тремтить від поруху рука.
А вірші - його рідні діти.
Той незбагненний серця спів,
Описаний з благоговінням.
То хто ж украсти це посмів
Безкарно... Де ж подів сумління?!!!
Та неминучий правди злет!!!
Без кари злочин не буває.
І невідомий ще поет
Талантом світлим засіяє!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=314706
дата надходження 17.02.2012
дата закладки 18.03.2012
Переспів пісні "Надежда"
стихи Николая Добронравова, музыка Александры Пахмутовой
Світить неопізнана зоря,
Знову ми відірвані від дому.
Знову розділяють нас міста,
Злітні смуги вздовж аеродромів.
Тут все у туманах і дощах,
Тут все на світанку прохолода,
Тут на нерозвіданих шляхах
Доля невблаганна, як погода.
Надія - мій компас земний,
А успіх - як приз за хоробрість,
А піснею душу відкрий,
Щоб світ став веселим і добрим.
Ти повір, що у розлуці все
Враз стає змістовнішим одразу,
Темні хмари вітер рознесе
І здаються крихтами образи.
Треба лиш навчитися чекать,
Бути завш спокійним і упертим,
Щоб не забувало посилать
Радощі життя нам у конверті.
Не забути б нам ким ми були,
Все, що ми скоріш не доспівали,
Рушниками вбрані образи,
Очі, що колись причарували.
Знову розділяють нас міста,
І розлука полосує мрії
В небі неопізнана зоря
Світить, наче пам"ятник надії.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=322408
дата надходження 16.03.2012
дата закладки 16.03.2012
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 14.03.2012
Верни мене у свій Едем,
Відкрий ворота диво-раю,
Кохання кращого не знаю,
Ніж те, що викликає щем.
Те, що хвилює — не мовчить,
В душі сіяє кольорами,
Зливається в таємні гами,
У серці піснею бринить.
Та пісня, наче оберіг,
Зорітиме в душі квітково,
Розквітне в усмішці зірково,
Щоб ти мене навік зберіг. 2015
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=321716
дата надходження 14.03.2012
дата закладки 14.03.2012
Якби ж ти знав, як важко з думами
Лишатися у долі на краю,
Як плаче жаль у серці струнами,
Якби ж ти знав, тоді б сказав: “Люблю!”.
Чому ж не був ти наполегливий
В той вечір, як душа моя цвіла?
Де погляд був твій застережливий
В цю мить, коли я серце віддала?
Не знав би більше того відчаю,
В єднанні ми спивали би меди,
Не зміг віддати б мене іншому,
Якби ж ти тільки знав, якби знав ти. 2012
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=321403
дата надходження 13.03.2012
дата закладки 13.03.2012
Не рубите с плеча!!! Не стоит!
Не решайте поспешно, зря
Это может дорого стоить,
Для того, о ком речь пошла…
Позабыв народную мудрость:
«Семь раз подумай и раз реши»
Совершаем мы тьму ошибок,
Распоряжаясь чувствами души.
Не стоит рвать, свою проблему в клочья,
Метая бисер с разъяренных глаз…
Нельзя метаться изнуренной птицей,
Без веры оказаться в небесах.
Когда споткнулся вдруг об безысходность,
И кажется, что дальше - Все. Тупик.
Сквозь не могу – пройди еще хоть шаг…
Увидишь, там Спасительный Родник.
Подумай перед тем, как сделать выбор.
Того ли ждет, изранена душа???
Из каждой ситуации есть выход!!!
А чаще, между прочим, даже два.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=314513
дата надходження 16.02.2012
дата закладки 12.03.2012
Мертвый город…
Я знал тебя раньше,
Я бродил по кварталам твоим
И красивеньких припятьчанок,
На свой теплоход водил.
Ты такой же,
И трудно поверить,
Что умолкли твои голоса.
Ты рожден был во имя жизни,
Но коварной была беда.
Я не верю, что вечною будет
Окон твоих темнота,
Я не верю, что стала царицей,
Улиц твоих, тишина.
Я не верю, но это правда,
Страшного безумия пример,
На свободу, вырвавшийся атом,
Искалечил тысячи людей.
Я не верю, но это правда...
И видно тебе суждено,
Быть третьим городом в мире,
Как третьей буквой
в слове «НЕТ» перед войной.
Люди! Не ругайте мирный атом,
Его энергия ещё послужит нам.
Пусть будет МИР.
И жизнь вернется в Припять,
Что б он два раза смерти не видал.
1986 год
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=321039
дата надходження 11.03.2012
дата закладки 12.03.2012
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 12.03.2012
Якщо була у молоці матусі
Любов до України, всмоктана віками,
То і понині нею я горджуся
І п’ю любов цю дрібними ковтками.
Бо в українців це тепло з роками,
Нас піднімає і дає нам силу,
Воно родилося і гріло нас віками
І ми із ним були завжди щасливі.
Шануймо нашу землю, як матусю,
Перевертням не місце в нашім домі,
Я - українець, дуже цим горджуся,
Для цього в мене є думки вагомі.
Я постелю на лузі скатертину,
Бо на землі своїй я рідний, не чужинець,
Гімн заспіваю рідній Україні,
Бо це земля моя і тут я - українець!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=320414
дата надходження 09.03.2012
дата закладки 11.03.2012
закінчення початок в(1-20)
21
А він уже пронизуючи час,
Летів стрілою у Країну Мрій.
Щоб запросити вірну королеву
В країну Найщасливіших подій.
Наталочка давно цього чекала
І не вагаючись дала Богдану згоду
У Паракуль летіли уже разом.
Де їх чекав дарунок від народу.
За силу й мужність їхнього кохання,
За Промінь Часу, радість майбуття,
Зіткали люди з радості і щастя,
Для долі їхньої надійне укриття.
Тим часом звідусіль летіли друзі,
Несли дарунки різних поколінь.
У побудованій із щастя паралелі
Для всіх бажаючих вже накривали стіл.
Всесвітній Розум привітав Богдана,
Наталі ніжно руку цілував…
- Живіть у злагоді! Ви тут найперша пара,
Що я навіки в ціле поєднав.
Колись давно, в Наталиному світі
Я так Адама й Єву в ціле звів,
Не повторіть минулого помилки,
Щоб світ цей щастям назавжди розцвів.
Заграли сурми, відбулося диво…
Мед щастя й радості на долю молодим…
Про вічне, ніжне зоряне кохання,
Лунала пісня Всесвітом усім.
* * *
Ту пісню і почула моя муза,
Коли летіла в гості у мій дім
Мені сподобалась та розповідь чудова
Її тепер і вам я розповів.
(дякую за надхнення і підтримку моїм чарівним подругам і друзям з poetryclub
Чорний лев, Мішель де Лакруа, Леся Геник, Олена Іськова, KS,Тетяна Луківська, LMCH,*ИРЕНА*, глек галина і багатьом іншим
А особлива подяка автору цього чудового сайту Євгену за подаровану можливість спілкування.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=320086
дата надходження 08.03.2012
дата закладки 11.03.2012
В країні, де Веселка зберігає
Свої тендітно-ніжні кольори,
Де уночі відпочиває Сонце,
Де у річок кисільні береги.
Там де Весна живе в своїй хатинці,
Її сусіди - Літо і Зима.
Де Місяць в гості інколи заходить,
Коли на небі ще його нема.
Там де живуть всі музи і натхнення,
Волхви, русалки, ельфи, чаклуни ,
Де із казок збудовані палаци,
Частенько зустрічаються вони.
Вона – веселе, лагідне дівчисько,
Замріяне й закохане у світ,
Любила квіти, пісню солов”їну
І думки зачарований політ.
Руде волосся і зелені очі,
та ніжний стан в її 17 літ,
співали пісню юності дівочій,
спинивши часу невмолимий хід.
Щоб з ним не розминутися у часі,
Щоб завжди вчасно мати перехід,
Свій ноутбук тримала у мережі
Для переправи справжній чудо-пліт.
Він із майбутнього, давно мандрує в часі,
По паралельних бігає світах.
Вже багатьох він обіймав за плечі,
Та голова лишалась на плечах.
Шляхетний лицар з нової епохи,
Не знавши відчаю і загубивши страх,
Він мріяв розшукати королеву,
Що загубилася в, не зна, яких світах.
Мужнє обличчя, ясні карі очі,
Весела усмішка на розових щоках,
Та чудо-кінь, що, як захоче, може
По паралельних вимірах літати.
2
Вони зустрілись вперше випадково,
Коли вже Сонечко пішло відпочивать.
З весняних хмар зробило собі ковдру,
В Країні Мрій вмостилося вже спать.
Богдан в той час летів з планети Дельта,
Шукаючи притулку для душі,
Країна Мрій була десь не далеко…
(Що для коня ті два мільйона миль?)
Наталочка, блукаючи в мережі,
Замріялась над віршем про любов…
І… не отямилась, як полетіла в небо,
В Країну Мрій, що звала її знов.
Втомившись від далекої дороги,
На Луки Радості відправивши коня,
Богдан гуляв алеєю Кохання,
На перехресті Щастя й Майбуття.
Думки рвалИся знову у безмежність,
Та відпускати не хотілось їх…
Наталка приземлилася тихенько,
Та не побачити Богдан її не міг.
Такою ніжністю засяяли очиці,
Так лагідно всміхнулися уста,
А ніжній голос щебетав – Добридень,
Яка тут неповторна красота…
А він вдивлявся у зелені очі,
Руде волосся і дівочий стан…
Не вірив, що нарешті відбулося…
І що його бажання час настав.
Що обшукавши все своє майбутнє,
Минулого перевернув віки…
В Країні Мрій зустрівся випадково,
З тією, що шукав її завжди.
Що раптом в серці затрубили сурми,
І втома вмить злетіла в паралель,
Промовив: - «Будь здорова, королево,
Твій вірний раб навіки я тепер.»
3
- Ви помиляєтесь. Яка я королева?
Я інколи відпочиваю тут,
У неті тісно вже мені буває,
Мої думки лиш тільки тут живуть.
Я дуже рада нашому знайомству,
Та королевою мене тут не зовуть,
Наталкою, Веснянкою, Чудною
Руденькою - частіше кличуть тут.
- Повір, я мандрував по паралелях,
В майбутніх, незавершених світах,
Шукав тебе, твої зелені очі,
Та зустрічав, лише в щасливих снах.
В далекім часі, де я народився,
Де залишилась матінка моя,
Де люди всі в один народ злилися,
Де квітне в злагоді твоя планета вся,
Де вже забуті війни і конфлікти,
Де цінувати ми навчилися життя,
Я не знайшов тієї королеви,
Що зустрічав у найсолодших снах.
І раптом тут, в Країні Мрій щасливих,
Як від богів Всесвітніх, щедрий дар…
Я бачу облік твій, волосся, погляд милий
І серце охопив тремтливий жар.
Наталка слухала, затамувавши подих,
Тепло тих слів опанувало слух,
В душі творилось дещо незбагненне
І серце калатало тук, тук, тук.
А він хотів нести її на крилах…
Забути всі світи, віки і час
Та нездоланною в ту мить була реальність,
Що поряд не дозволила їм стать.
Вона у сні, а він в далекім часі,
Та бути разом, найяскрАвіше бажання.
Країна Мрій - лиш тут вони щасливі…
Так народилось зоряне кохання.
4
Міняючи на карті паралелі,
Зібравши технології віків,
Створив Богдан програми дві алеї
Без, нам привичних, одиничок і нулів.
Змінивши простір, викрививши час,
Програму щастя завантажити зумів,
У ноутбук коханого створіння,
Яке забути більше він не міг.
Вона тепер, як тільки він покличе,
В Країну Мрій летіла наче птах,
Та все одно – кохання те горіло
В її щасливих, але тільки снах.
Тому завжди в хвилини розставання,
В її очах з”являлася сльоза,
А він рівняв можливості й бажання
І вхід у щастя наполегливо шукав.
Він знав, що віртуально не реально
Створити дім в Наталчиному світі,
У свій - її забрати неможливо ,
Бо парадокс тоді не зупинити.
Важке завдання випало на плечі
Закоханому в вічність юнаку…
Спитав поради у прадавньої Атланти,
Отримавши там відповідь таку…
- Ти закохався… Це похвально, друже,
Допомогти ми можемо тобі.
Та не надійся, що це буде легко,
Всі перепони з честю перейти.
Їх буде безліч, всі назвати важко,
Та крок за кроком мусиш ти пройти
Без зустрічі з коханою дорогу,
Що наші пращури на жаль і не знайшли.
Там помилятись ти не маєш права,
Твоє кохання – твій надійний щит,
Її кохання – то надійна зброя,
Що переможе крицю, сталь, граніт.
5
Твій вірний кінь залишиться у часі,
Де ступиш на Дорогу Правоти,
Вона коротка, якщо віриш в Правду,
І нескінченна, як з Брехнею дружиш ти.
На ній, лише вперед хода можлива,
Бо там назад немає вороття,
Кінець - в Країні Мрій, там де чекає мила,
Там де кохання, щастя і життя.
Помилка – стане вічністю в дорозі,
Яку можливо тільки раз пройти.
Вирішуй – найважливіше завдання:
Ти маєш вирішити йти, або не йти.
- Піду. Не буду і вагатись.
– Не поспішай. Кладеш на долю все,
Тебе спокуси будуть там чекати,
Там зрада, кривда, ненависть живе.
Дорога Правоти не всім під силу,
Слабкого духом викине вона
Десь на узбіччя вічної провини,
За долю згублену, кохання і життя.
Ти маєш знати, що пройшовши шляхом,
Який собі ти вибираєш сам,
Ти викривиш свій простір й час у кулю,
Яка покориться навіки лише вам.
Але помилок не повинно бути,
Щоб ви не розминулись у віках,
Її ти голос в серці маєш чути,
Не допускаючи у нього тільки страх.
Будь певен в правоті своїх бажань,
Своїх думок і вчинків до кінця
Кохання там у всьому допоможе
А би не втратив ти свого лиця.
Ти вирішиш – чи жити віртуально,
Чи будувати нову паралель,
Там буде все для вас матеріально,
Як у щасливих в вічності людей.
6
- Піду! В якому вимірі початок,
Де починається Дорога Правоти?
Не буду гаяти я і хвилини часу,
Її повинен неодмінно я знайти.
- Тримайся курсу на долину Долі,
А в часі сто віків тому назад,
Там буде вхід в печеру Непокори.
З неї Спокуси, лине аромат.
В останнє ти там матимеш ще вибір,
І втретє вирішиш іти, або не йти
Коня відпустиш. Як в печеру ступиш –
Ти станеш на Дорогу Правоти.
Наталочка, тим часом і не знала,
Чому так довго не зове Богдан,
Лиш звісточка остання гріла серце
«Кохаю, Вір, Надійся і Чекай.»
У серці дівчини буяло неймовірне
Бажання жити і не тільки в снах,
Кохання неповторного трембіти
Співали пісню в серці і очах.
Країна Мрій, без нього вже порожня,
Не хочеться ні жити, ні цвісти
Одне бажання – щоб портал відкрився
І до коханого по ньому перейти.
Могутній кінь долав безмежність часу,
І ніс Богдана в глибину віків,
Він простір перетнув в діагоналі,
А час по вектору спіралі і кутів.
Почувши аромат спокуси згодом,
Богдан пришпорив вірного коня,
Що зупинивсь біля печери Непокори,
Де з вірним другом розлучатися пора.
- Мій вірний друже, вибач за розлуку,
І дякую тобі за все, за все…
Та ради неї , не для себе мушу,
Пройти в житті випробування це.
7
Можливо не зустрінемось ніколи…
А ти в Країну Мрій лети мерщій,
Зустрінь її, і розкажи коханій.
Чому не можу, зараз я прийти.
Не варто знати і про те Наталці,
Що звідси вихід можу не знайти,
Скажи лиш: - Дочекайся і ніколи
Розлуці більше нас не розвести.
Скажи коханій, що настане свято,
Збудуємо ми власну паралель,
В коханні вічність маємо здолати…
Бувай. Я мушу йти тепер.
В сизо-зеленому тумані переходу,
Де можна час спинити на віки,
Був вхід у ту печеру Непокори
Яка чекала вже його ходи…
За входом - час миттєво зупинився,
Повітря стало терпке в*язке,
І простір в чомусь ніби розчинився
Та він, все ж наполегливо іде…
Тримаючи перед собою щит,
(хода без нього просто не можлива)
Дійшов до урвища. Там через нього міст
І охорона – дівчина вродлива.
Чарівний погляд, ясні карі очі,
Розкішного волосся темнота,
Стрункий, як у моделі, стан дівочий
Відкриті груди, впевнена хода.
- Іди до мене, я давно чекаю,
Так важко тут цвісти у самоті,
- Ні, пропусти, всім серцем я благаю.
Дозволь мостом це урвище пройти.
- Пройдеш мостом лише за поцілунок,
Палкий, і ніжний, з полум*ям в душі.
- Е ні, дівчино, ти не того хочеш,
Мої цілунки не належать вже мені.
8
- Тоді назавжди залишайсь на тому боці,
Або цілунок, або вірна смерть!
- Я бачу, ти по доброму не хочеш.
- сказав Богдан, узявши в руку меч.
В ту мить дівчина перекинулась на монстра,
Великі ікла, чорна голова,
Жахливим жаром загорілись очі,
В руках сокира, біля ніг коса.
Сміється, по мосту товче копитом.
- Ну що, красунчику, цілунок, а чи смерть?
- Ти що, потворо, білини об*їлась?
Зійди з дороги. Не боюся. Геть!!!
А чудо-меч в його руці умілій
Злетів як промінь, блиснувши в очах,
Дівчина-монстр відразу відступила
І наче вже відкрито було шлях.
Та лиш ступивши, на хиткий місточок,
Що був тонкий як лезо у ножа,
Богдан відчув жахливий погляд ночі
І тільки меч промінчиком сіяв.
В ту мить злетіла над мостом сокира,
Зустрівши промінь в себе на шляху…
Упала навпіл перерізана дівчина,
Що монстром не здавалась вже йому.
Пощезло все, і урвище, й місточок…
Змінився не покорений ще світ.
Не зрозумівши, як це відбулося,
Юнак позаду залишив той міст…
Тепер лежала перед ним дорога,
Здавалось, без початку і кінця,
І вперто він ішов на зустріч долі,
Як чує раптом – плаче десь дитя.
З дороги повертати не хотілось,
Тай помилитись права не було…
Але в біді залишити дитину,
Раниме серце, просто не змогло…
9
Той плач рвав душу, розпачем дитячим
І сумніву, звичайно, не було –
Людська кровиночка десь вскочила в халепу…
І вийти з неї, певно не могло.
Він поспішив на поміч без вагання -
Дитя заплакане десь рядом вже було,
Як раптом бачить не галявині хлоп*ятко,
Що літ шести, мабуть ще не було.
Дитя, напевне, просто заблудилось,
Та загубило матінку свою,
Але в кущах он причаїлася вовчиця,
На жертву вже, ковтаючи слину.
- Облиш його, ти ж також вовча мати…
- Сказав Богдан, без люті у очах,
Не міг він скривдить звіра і ніколи,
Дитину він вовчиці не віддасть.
- Розумний? Їх аж четверо у мене,
І всі чекають – їсти принесу,
Та вже не здожену прудкого зайця,
Мисливець ранив лапу ось оцю.
- І що робити? Вихід має бути…
Не знав Богдан як вірно тут вчинить.
Дитя притихло… хлопченя вродливе…,
А десь у лігві вовчий виводок ще спить…
- Я хлопченя це віднесу до мами,
Своїх же ти накормиш м*ясом тим,
Що я припас собі ще на дорогу,
Тут вистачить надовго їсти їм.
Пішли вже, розкажи де твоя мама,
Не бійся, не чіпатиме вона.
- Вовчиця подивилася їм в слід,
Взяла мішок і в лігво потягла.
З душі скотився болісний тягар,
Хлопчина матінку побачив і побіг,
І знову все змінилося довкола
- Не прохідний перед очима ліс…
10
Богдан збагнув – чому не повернутись,
Чому дорога тільки лиш вперед…
Тому, що час і відстань тут безмежні…
Лиш мить, лиш крок, або у вічність, в смерть.
Забрівши в давнину цивілізацій,
Що процвітали в сивій давнині
Він намагався Думкою прорватись
В обійми милої … нехай хоть у вісні.
Та нинішня реальність невблаганна,
Де час стоїть, там не летять думки,
Де відстані рахують добрі справи,
Там без страху потрібно далі йти…
Наталочка, тим часом сумувала,
В очах світився діамант сльози,
Спів соловейка не ятрив вже душу,
Сумні думки снували навкруги.
Відкрився перехід в Країну Мрій,
Та без коханого, там щастя не було
Не по бажанню, більш інтуїтивно
Ввійшла вона в відчинене вікно.
Але почувши стук копит знайомих,
В Країну Мрій летіла наче птах,
Але Богдана не могло там бути,
Лиш кінь його на зоряних ногах.
Углядівши без вершника коня,
Дівчина з жаху, мало не зомліла:
- А де Богдан? Що сталося? Кажи.
Як ти посмів в біді його лишити?
- Я робот, я творіння поколінь,
Там де Богдан, мені немає місця
Та він прислав низький тобі уклін,
І зараз вже нічого не боїться.
Пішов тудою, де немає часу,
Де відстані складаються в віки,
Щоб збудувати простір в тому часі,
Де ви щасливі будете завжди.
11
Вона зітхнула глибоко з журбою,
По гриві лагідно погладивши коня ,
Спитала: - Ти зі мною тепер будеш,
Чи полетиш до Завтрашнього Дня?
- Залишусь. Тут велів чекати,
На Луках Радості найсочніша трава,
Тримай сопілку, як заграєш в неї –
Прибуду миттю, власнице моя.
Богдан просив тебе не залишати,
Бути підтримкою у щасті і біді,
А зараз вибач, зарядитись треба
Акумулятори розряджені мої.
- Біжи. Велике дякую за звістку,
Не знаю як сприймать її мені…
Щемить моє, заплакане серденько
І не радіє сонячній весні.
Боюсь і припустити випадковість,
Найменшого вагання у пітьмі
Якби могла – летіла б вже на зустріч,
Та Непокора не покориться мені.
Тому Кохання, Віру і Надію,
Я берегтиму у своїй душі,
Пала кохання вогнищем свідомо,
Як маячок в безмежній далечі.
Кохання найміцніша в світі сила
І найяскравіший коханому взірець.
Богдан відчув через віки і відстань,
Як пролетів цей ніжний вітерець.
І далі через хащі непролазні,
Мечем кохання розчищаючи стежину,
На зустріч заповітному бажанню,
Пройшов Богдан, вже більшу половину.
Як чує щось кричить , чи то волає,
Або на поміч кличе на весь ліс.
І не вагаючись на крики поспішає,
У цьому світі неймовірний гість.
12
Але дарма спішив Богдан на поміч,
Там розважалась пташка лісова,
То закричить, то просто зарегоче,
Або волає в лісі жартома…
Щось діється не по закону суті,
Десь є помилка, але в чому? Де?..
І смуток вже змією лізе в душу,
Долає втома тіло молоде.
Та відпочити вже не доведеться…
Наручний прилад тонно запищав,
На вигляд, звичайнісінький годинник,
Знак небезпеки вперто подавав.
Що сталося? Не важко здогадатись,
Достатньо подивитись на дисплей…
(Відображаючи всі відстані у часі
Знайти він міг любого із людей)
Та загубивши відліку початок,
Без напрямку і точної мети,
Весь простір в часі, взявся сканувати,
Даючи безперервний знак біди.
Початок – часовий могутній промінь,
(Що, як маяк, для всіх мандрівників,)
Проходить Всесвітом єдиною струною…
І зараз доступ - новий код хотів.
Богдан задумався, чи варто перейматись,
І де подівся вічний часу нуль?
Кому потрібно код йому міняти?
Як вийти з Непокори в Паракуль?
Питань багато, всіх не розв*язати,
Але у відчай падати не слід,
Із Непокори вийду і без мапи,
В Країну Мрій чийсь відшукаю слід.
І знову все змінилося навколо,
Здалася Непокора. Один - нуль.
Тепер щоб збудувати власний вимір
Ідемо в царство Паралельних Куль.
13
Пройшовши досить швидко Непокору,
Богдан надіявся, що скоро вже кінець,
Цієї таємничої дороги,
Що приведе їх разом під вінець.
Та з кожним кроком, бажана мета
Неначе віддалялася від нього
І Паракуль здавалося б близька,
У нескінченну вилилась дорогу.
Скривився простір. Час пішов по колу
І часосканер вже дзижчанням тим набрид.
Він зрозумів, що попри всі зусилля,
Він наполегливо і впевнено стоїть.
Ото халепа… Що ж робити далі?
Так зупинитись в кроці від мети…
Та в розпачі купатися не варто,
Потрібно, якось, часу нуль знайти.
Відкривши часосканера панель,
Нулю він вирішив шукати новий вимір,
Та треба знати точне місце й час
На кого свій покласти можна вибір.
Але ніхто із Завтрашнього Дня
Не міг допомогти Богдану в цьому,
Бо там на місці люди не сидять
І лише інколи вертаються додому.
Кохана!… Знаю час і місце…
Але вона без таймера душі,
А коник мій - напевно рядом з нею…
Або гуляє по Країні Мрій.
Змінивши відлік і координати,
Умовно, так важливого нуля,
Богдан зумів, сам визначитись в часі,
І вирвався з замкнутого кільця.
Але тепер потрібно Промінь Часу
Відкрити для всіх відліків Буття…
Без нього просто розпочнеться хаос,
Світи проваляться у чорне небуття…
14
В той час коли, Богдан змінив свій відлік,
Його кохана гладила коня…
Почувся писк… кінь раптом стрепенувся,
В очах з*явилась іскорка жива.
Він прислухАвся до якогось шуму,
Який лунав десь просто в голові,
Тихенько заіржав кудись у простір
Ніби зовсім не помічаючи її.
Наталочка відчула – щось важливе,
Машині цій прийшлося пережить…
Коли він сам сказав: - Ну що, красуне!
Прийшла і наша вирішальна мить.
Коханий твій, мій вірний друг і власник
Завис у часі, не пройшовши шлях.
Якась потвора з нашої епохи,
Руйнує Всесвіт в людства на очах.
Нам завдання, залишивши тут відлік,
Летіти на його слабкий сигнал,
Хоть в часі легко можна заблудитись,
Та в Паракуль я інколи літав.
Тому тримай оцей нехитрий прилад,
Знеси на вежу Вірності мерщій
І повертайся бо вже час летіти,
Тепер наш відлік – це Країна Мрій.
Наталка все зробила як годиться,
І повернулась до свого коня…
Вони злетіли у безмежній тиші,
Країну Мрій залишивши за дня.
Богдан чекав уже на свого друга,
З коханою зустрітися хотів,
Але чомусь навколо тільки тиша.
Що сталося, Богдан не розумів.
А коник все літав над Паракуллю,
До Непокори декілька разів,
Не в змозі визначити, в чому помилився?
А може прилад в чомусь їх підвів.
15
Невже ніколи з ним я не зустрінусь?
Кохання в серці викликало біль,
Сльоза сама котилась по обличчю…
Десь випадок у часі їх розвів…
Богдан замислився, йому все зрозуміло.
Їх час стоїть у вимірі світів…
Зустрітись можна тільки випадково…
Як раптом меч кохання запітнів.
Кохана рядом! Чомусь плаче мила…
І він щодуху просто закричав:
- Я ту-у-ут! Вона його почула
І коник миттю пару поєднав.
Радіти щастю може й ранувато,
Та почуття сильніш понад усе.
В обіймах, поцілунках їх кохання
Трояндою яскравою цвіте.
Богдан радів коханому створінню,
Бо лише їй вдалося подолати,
Той незначний відрізок цього часу,
Що назавжди їх міг і роз*єднати.
Наталка ще не вірила у щастя,
Але кохання радістю лилось,
Їй вже здавалось, що вони в безпеці…
Але найважче тільки почалось…
Богдан один лишився в цьому світі,
Хто має відлік, певний шлях, мету,
Хто вирвався з полону Безмайбуття,
Щоб зупинити Хаосу біду.
Він мав усе: машину часу, відлік
Всю мудрість паралелей і віків.
Він мусить відшукати Промінь Часу
Щоб повернути світло його всім.
Коротка зустріч… і розлука знову
В серцях закоханих зворушує струну,
Богдан летить до батьківського дому,
Щоб об*явити декому війну…
16
В далекім часі, на Земля планеті,
Де народився і змужнів Богдан,
Навчились люди цінувати Вічність
І Промінь Часу відліком їм став.
Збудовано потужний комутатор,
Щоб всі бажаючі зв*язатися могли
З великою всесвітньою стрілою,
Яка прошила всі світи й віки.
Доступний всім і кожному окремо,
Безмежної потужності сигнал,
Хтось вирішив привласнити зухвало…
Його й летів шукати наш Богдан.
Укравши десь свою машину часу,
Сво прилетів до Завтрашнього Дня
Із часу, де вся сила й влада в грОшах,
Де честь і совість – то лише слова.
Ради наживи, ради влади в світі,
Зламавши захист комутатора часУ,
Змінив всі коди і за Промінь Часу
Усі повинні сплачувать йому.
І не зважаючи на наслідки зухвальства,
Або з метою підкорити Світ
Сво не бажав відкрити Промінь Часу
Баз передплати і покори міст…
Богдан, забігши на годинку в хату,
Де пролетіло радісне дитинство,
Дізнавсь від матері про Сво і ті страждання,
Які йому вдалося натворити.
Багато друзів, рідний брат і батько
Зависли раптом в просторі віків
І Сво повинен хтось переконати,
Відкрити відлік для мандрівників.
Але усі, хто йшов на комутатор,
Вертались звідти з тугою в очах…
Відкриє Промінь Часу після того,
Як всі світи платитимуть за час.
17
Богдан вже поспішав до Сво на зустріч,
Коли тихенько коник заіржав,
Його машина з чудо-інтелектом,
На комутатор оком показав.
- На комутатор вимкнемо напругу,
Система Промінь Часу відімкне,
А пере завантаження, можливо,
Програму Сво у карантин вжене.
Тоді з ним буде легше розмовляти,
І Промінь Часу дещо погорить,
Багато хто змінити зможе відлік
На допомогу швидко прилетить.
Так вирішивши починати справу,
Богдан на комутатор полетів,
напругу зняв і знову завантажив
програму комутатора шляхів.
Йому вдалося! Знову Промінь Часу
На Всесвіт весь спасінням майорів
Його побачили усі кому потрібен,
Маяк для мандрування між віків.
А Сво в той час вирішував задачку
Як грошенят загарбати побільше,
Коханка Лоч лежала на колінах
І мріяла про владування вічне.
Богдан ввійшов до них без стуку в двері
І без запрошення усівся в крісло боса…
Сво аж запінився… Такого ще зухвальства
У цьому часі не стрічав він досі.
- Що пінишся, ні лють ні безпорадність
Тобі не допоможуть тут ніколи
Підняв ти руку на святиню нашу,
Тому підеш в Печеру Непокори.
А Лоч тим часом тихо відступала
До столика, де парував сніданок…
Рука махнула - в сторону Богдана
Летіло лезо по смертельну рану…
18
Ще мить і все могло скінчиться…
Як несподівано ожив кохання-меч,
Майнуло сяйво через всю світлицю,
І ніж уп*явся Сво поміж очей.
Тим часом Лочь вже бігла коридором,
Ратуючи нікчемнеє життя…
- Відкрився вхід в Печеру Непокори…
І Сво і Лоч пішли у небуття.
Богдан з подякою і ніжністю погладив
По рукояті свій спаситель-меч,
В думках вклонився до землі Наталці,
Яку пора вже запросити під вінець.
Та поки що потрібно запобігти
Втручанню в комутатор злих думок,
Всі доступи до Променя відкрити,
на керування виставить замок.
Діждатись батька, брата із мандрівки,
Чи де не заблудились у пітьмі,
Допомогти матусі по домівці
И лиш тоді до Паракуль іти.
Наталочка вже, правда, заждалася,
З мандрівок тих коханого свого…
Чому ж не чути довго Ярослава,
І як далеко батька занесло?..
Матусі показавши голограму,
Свого єдиного і вічного кохання,
Він розповів як оживав той меч,
Що мила дарувала на прощання.
Як брів по Непокорі лиш в надії,
Зелені очі цілувати знову,
І як одноразово світ осліп,
І як він сам прозріти зумів знову.
Як Сво і Лоч взялися хитрувати,
Як мила небезпеку відвела…
Та матінка все плакала й молилась
Щоб повернулись всі кого чекала…
19
І тяжко бачити, як плачуть мами очі,
та як по зморшках котиться сльоза .
- Матусю, мила, я їж відшукаю,
Куди б не завела дорога ця.
- І знову біг Богдан на комутатор,
В надії з рідними десь вийти на зв*язок
І перевіривши контактів всіх програми,
Знав місце й час де Промінь їм замовк.
Провівши деякі не хитрі розрахунки,
Направив він енергії пучок,
На допомогу їх машини часу,
Щоб там двигун раптово не замовк.
Просканувавши від нуля весь простір,
У радіусі близько ста віків,
Богдан побачив, що зависло в часі
Десь півмільйона всіх мандрівників.
Та лише сім машин було у русі,
Летіли – як, без певної мети…
Він здивувався. Так не може бути.
По напрямку - не важко ціль знайти.
Тоді ввімкнувши інтелект-машину,
Що володіла мудрістю віків,
Задав питання мудрому творінню:
- Що заважає визначитись їм?
Та відповідь давно була готова,
Жіночий голос ніжно пролунав:
- Коли в пітьмі ввімкнувши комутатор,
Ти Променю зворотний відлік дав.
Тому й стоять у Всесвіті машини,
Їм Промінь Часу більше не взірець,
Ті сім летять, бо час для них існує,
Та перед ними тільки вірна смерть…
- І що тепер? Як виправить помилку?
- Полярність струму досить лиш змінити,
І я, щоб повернути Промінь в нуль,
Повинна дещо в схемі замінити.
20
Картаючи себе за необачність,
Богдан змінив полярність струму,
А інтелект-машина підрівняла,
Нуль Променя із точністю в секунду.
На часосканері всі кораблі відразу,
Заметушились і лягли на курс,
Ті сім, що збились, також зупинились…
Вже капітани розвертають корпус.
Безмежна радість пройняла Богдана,
Коли почув він рідні голоси.
Всіх трьох, заплакана, розцілувала мама…
А він благословення попросив.
- Зустрів я дівчину, для нас вона минуле,
Для неї ми майбутнє навпаки,
Але кохання - то могутня сила,
І їй не перешкода ті віки.
Та щоб уникнути біди і парадоксу,
Пройшовши добровільно Непокору,
Створити власну мріяв паралель,
Та в Паракуль завис на півдороги.
Спасибі їй, вона мене чекала,
Її кохання освітило шлях…
Та мусив Промінь Часу повернути…
І от тепер на ваших я очах.
- Вчинив ти вірно, дорогий наш сину,
Ти не своє кохання нині спас,
Коханням цим ти захистив весь Всесвіт
Від Сво і Лочі, що зайшли в наш час.
Навіки будьте в радості і горі,
Єдиним цілим, променем кохання,
Щасливі будьте і взірцем для тих
Кому воно приносить лиш страждання.
- Бувайте! Зачекалася кохана,
А ще чека на мене Пракуль…
Зустрінемось! Весілля незабаром…
- Лунало ехо Завтрашньому Дню…
21
А він уже пронизуючи час,
Летів стрілою у Країну Мрій.
Щоб запросити вірну королеву
В країну Найщасливіших подій.
Наталочка давно цього чекала
І не вагаючись дала Богдану згоду
У Паракуль летіли уже разом.
Де їх чекав дарунок від народу.
За силу й мужність їхнього кохання,
За Промінь Часу, радість майбуття,
Зіткали люди з радості і щастя,
Для долі їхньої надійне укриття.
Тим часом звідусіль летіли друзі,
Несли дарунки різних поколінь.
У побудованій із щастя паралелі
Для всіх бажаючих вже накривали стіл.
Всесвітній Розум привітав Богдана,
Наталі ніжно руку цілував…
- Живіть у злагоді! Ви тут найперша пара,
Що я навіки в ціле поєднав.
Колись давно, в Наталиному світі
Я так Адама й Єву в ціле звів,
Не повторіть минулого помилки,
Щоб світ цей щастям назавжди розцвів.
Заграли сурми, відбулося диво…
Мед щастя й радості на долю молодим…
Про вічне, ніжне зоряне кохання,
Лунала пісня Всесвітом усім.
* * *
Ту пісню і почула моя муза,
Коли летіла в гості у мій дім
Мені сподобалась та розповідь чудова
Її тепер і вам я розповів.
(дякую за надхнення і підтримку моїм чарівним подругам і друзям з poetryclub
Чорний лев, Мішель де Лакруа, Леся Геник, Олена Іськова, KS,Тетяна Луківська, LMCH,*ИРЕНА*, глек галина і багатьом іншим
А особлива подяка автору цього чудового сайту Євгену за подаровану можливість спілкування.)
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=320090
дата надходження 08.03.2012
дата закладки 11.03.2012
Сьогодні день народження Тараса.
І знову подумки я по Чернечій йду горі,
Щоб до землі вклонитись Кобзареві,
Розповісти про наші дні сумні…
Поглянь, Тарасе, ми вже самостійні…
І незалежність двох десятиліть
На серці вирізає нові рани,
Гартуючи як крицю нашу міць.
Ти при цареві вірив в Україну,
В її могутню велич і красу…
Заповідав порвати ті кайдани,
Якими закували землю цю.
Не все вдалося, попри намагання
Великого та щедрого народу.
Царі пощезли. Тільки нова влада
Не надала бажАнну нагороду.
Були не вільні, та в сім*ї великій,
Напевно найвільнішими були…
Пройшли роки… Суверенітет держави,
Нарешті ми назавжди здобули.
Здавалось би радіти наче волі,
Так ні – кати знайшлися власні,
З*явилися такі ж зажерливі пани,
І технології знущання надсучасні.
Народ не хоче вірити вождям,
Що кожні вибори, надіючись на владу,
Безбожно брешуть, людям просто в очі
Забувши совість, честь і правду…
Та лють народу, вірю, проростає
В серцях, що вірно служать Україні…
Пробач, Тарасе за гірку цю правду,
Що не дає покою і в могилі…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=320310
дата надходження 09.03.2012
дата закладки 11.03.2012
А Днепр в тот день веселым легким бризом
Ласкал волною каменную гладь
Причалов, пирсов, Набережной дали…
По ней всегда им нравилось гулять.
Неторопливо солнышко садилось…
На мост присело ножки опустив,
Затем решило, видимо, купаться…
И так тихонько вечер наступил.
Они гуляли после репетиций,
В театре «Современник» драмкружка,
С «Почтовой площади» и до моста «Метро»
Неторопливо юность их вела.
Веселый бриз сменился полным штилем,
Луна, скучая, в небо взобралась…
Ее глаза полны любви и счастья…
И вдохновение находит там Пегас.
На Днепр спустилась Киевская ночь,
А им все не хотелось торопиться,
И поцелуев сладостный нектар,
Никто никак не мог тогда напиться.
А гул метро пронесся над рекою
И не хотелось уходить отсюда…
Но завтра в школу, а ему на пары…
В любви признанье - радостное чудо…
Тот день был главным в юности мальчишки
Он был тогда счастливей из людей…
Ведь сквозь года, он называет Киев
«Столица юности моей»
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=320674
дата надходження 10.03.2012
дата закладки 11.03.2012
Від біди, печалі і тривог,
Збереже нехай всіх Бог!
Доню, моя донечко, сльозинко на очах,
Відлітаєш ти від мене у життєвий шлях,
І де б не була ти, у які не йшла світи,
Мамина молитва тебе буде берегти.
Від біди, печалі і тривог,
Збереже тебе хай Бог!
Не шкодуй із серця людям, доню, теплоти,
Будь завжди привітна і до всіх ласкава ти,
Щоб життя колискою для тебе все було,
А знайдеться милий, на його зіпрись крило.
Від біди, печалі і тривог,
Збереже удвох вас Бог!
Тільки, доню, пам'ятай про батьківський поріг,
Про матусі серце, що для тебе оберіг.
Знаю, заклопотана ти, та хоча б до свят,
Ти привозь бабусі онучаток-пташенят.
Від біди, печалі і тривог,
Збереже усіх нас Бог!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=316994
дата надходження 26.02.2012
дата закладки 11.03.2012
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 11.03.2012
Мечтают все о жизни светлой
Где тени нет, а есть лучи
Но жизнь стрелою незаметной
Погасит свет любой свечи.
Стрела пройдёт всегда на вылет,
А после встрянет в землю ту:
Где сам Господь с нас душу выймет,
Оставив тело, лишь кресту...
И будет тело гнить годами,
Под килограммами червей:
Покоясь с тесными словами,
Среди обглоданных людей.
Там света нет, там ночь немая
И деревянный потолок...
А мы живём не понимая,
Покинув матери сосок -
Что есть Господь на белом свете,
Который дарит только свет,
Но тем, кто с верой жив в дуэте:
Терпя лишь боль по ходу лет.
Здесь нет того о чём мечтают.
Лишь боль для тела и души.
И только стрелы пролетают
Словами Бога: "Не греши".
© Copyright: Юрий Богатинский, 2012
Свидетельство о публикации №11203080311
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=319983
дата надходження 07.03.2012
дата закладки 08.03.2012
Я своє серце покладу на плаху,
Думки незрячі відгоню від себе,
Піду вперед, бо я не знаю страху,
Аби у цьому бачив лиш потребу.
Плече в плече із братом поруч стану,
Ще й попрошу підтримки в свого сина,
В бою загою роз’ятрівшу рану,
Яка на тілі в неньки України.
Щоб для людей на берегах Дніпрових,
На правій і на лівій половині,
Життя розквітло цвітом калиновим,
На нашій славній, рідній Україні.
Хіба ж моя земля не заслужила цього,
Хай буде вільна, як у небі птаха,
А за життя достойне для народу,
Я вийму серце й покладу на плаху.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=319232
дата надходження 05.03.2012
дата закладки 08.03.2012
І лежать троянди на снігу,
Наче кров’ю хтось полив по полю,
А вони спинившись на бігу,
Гріють душу невідомим долям.
Тут колись три хлопці молоді,
Танки через міст не пропустили,
Про життя не думали тоді
І що в полі виростуть могили.
Хто вони, з якої сторони,
Чи шукає хтось їх, чи забули?
Тут вони, на полі, полягли
І додому більше не вернулись.
Ми у них в одвічному боргу,
Дуже жаль, що їхня така доля
І лежать троянди на снігу,
Наче кров’ю хтось полив по полю.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=319516
дата надходження 06.03.2012
дата закладки 06.03.2012
Ожидание смерти — не лучший из способов жить.
Остаются обрывки былого, но их ворошить
(и терять понемногу, затем что свидетельства стёрты
без ушедших свидетелей) — это ли прожитый день?!
Нарождается утро. У Храма рождается тень.
И, меняя своих часовых, шевелится когорта
у дворца игемона, да Ирод своих палачей
посылает меняться на стенах. Как будто ничей,
оживающий Храм Иудеи обходит охрана
одряхлевшего Ирода, шаркают ноги менял
у гремящих столов, оживают цвета покрывал
на главах и плечах проходящих у древнего Храма.
И... ничто не меняется, ибо сия круговерть
насыщает не чрево, но страх, называемый — смерть.
Симеон не устал. Не устал, но скорее привык
к ожиданию смерти. Убитый веками старик,
растворивший в течение времени хрупкую память,
помнил только о том, что обязан коснуться лица
и увидеть Ребёнка от Девы и Бога-Отца,
то есть правду речённую — просто потрогать руками,
потому что когда-то, сжимая пергамен в руке,
не поверил глазам, не поверил библейской строке
Симеон-переписчик. И так ожидание длилось,
и, как было вчера, с ним сегодня сживался старик.
Он привык ожидать, а с годами — к привычке привык
и уже принимал наказанье как высшую милость,
бесполезную, впрочем (ну, разве — на самую малость,
как на каплю, которыми вера его наполнялась).
...Пусто. Сумерки Храма... Пришли престарелый отец,
мать годов двадцати, на руках у которой — Малец,
подле них суетливо хлопочет пророчица Анна,
прижимаясь щекою к Младенцу: не Он ли? не Он? —
от шершавой колонны за Анной идёт Симеон,
принимает ребёнка на руки и шепчет: "Осанна,
отпускаешь Ты ныне по слову, Владыко, меня —
отпускаешь раба Твоего, ибо дожил до дня,
по обету, о Боже, когда мои слабые очи
зрят спасенье Твоё, зрят Твоё просвещенье племён
и великую славу земель Твоих... — слабый поклон,
взгляд и вздох над ребёнком, — ...я с миром уйду, Авва, Отче.
Ты, Мария, смирись: Сын, рождённый тобою, — не твой,
Он — на славу Израиля и для надежды людской,
на паденье, восстание многих, в предмет пререканий.
Он — оружие Бога, не твой Он, не твой Он уже,
Он прожжёт тебе сердце и пламя оставит в душе...
Впрочем, люди увидят... Всё, люди, увидите... сами..."
И по слову — судьба, и по вере. По вере и слову —
даже время. Так было. Так есть. И не будет иного.
Ожидание смерти — не лучший из способов жить.
Остаются обрывки былого, и их ворошить
(и терять понемногу, затем что свидетельства стёрты
без ушедших свидетелей) — это ли нынешний день?!
Полыхает рассвет, у церквушки рождается тень,
бьёт размеренный благовест к утрене. В тело аорта
добавляет не слово, но кровь. Запевает синица.
Скоро будет весна. На морозе сосна серебрится...
15 февраля — 12 апреля 2012 г.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=317525
дата надходження 28.02.2012
дата закладки 06.03.2012
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 06.03.2012
Іван Павліха, м.Калуш
***
Баран, що записався в мудреці,
Очолювати став корів.
На луки череду повів,
І там, де в росах грались промінці,
Почулось владне:"Бе-е!"
Куди це, Мунько, понесло тебе-е?
А йди сюди -
Тримайся череди!"
А та йому:
"Кажи мені не "бе-е",а "му-у":
Як можна нами керувати
І мови нашоїне знати?"
Та був Баран упертим Бараниськом,
І знову владно: "Бе-е!
Мовчи, а то провчу тебе-е!"
Та не провчив, бо знявся рев над пасовиськом.
То корови
Всі виступили, як одна, на захист мови:
"Навіщо нам такий вожак,
Що нашу гідність зневажа?"
І Барана прогнали з пасовиська.
* * *
Була ця череда, авжеж, не українська.
/Перевал. Всеукраїнський літературно-художній і
громадсько-політичний журнал. - Івано-Франківськ, 2011. - С.250/
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=318917
дата надходження 04.03.2012
дата закладки 04.03.2012
Начало марта. По утрам асфальт пока ещё покрывает тонкая корка льда. Очень скользко. И только к обеду солнце набирает силу, лёд оттаивает, и уже можно ходить быстрее, не боясь упасть, наступая на чёрные проталины.
Небольшой и ухоженный городской парк, скорее просторный сквер, с множеством красивых скамеечек и беседок.
Молодые мамы с колясками и бабушки-пенсионерки спешат подставить свои утомлённые жизнью лица первым весенним лучам. Воздух чистый и бодрящий, настроение весеннее, приподнятое.
В самом центре сквера стоит пожилой мужчина, пожалуй, лет восьмидесяти. Его возраст предательски выдают полусогнутые колени, мясистый нос и большие уши, металлические зубы, которые он, не стесняясь, показывает в открытой улыбке стоящей напротив женщине без возраста, довольно странного вида. Куртка её почему-то нараспашку, шапка слегка сбилась на бок, на ногах стоптанные ботинки. Но щёки раскраснелись, в глазах весёлый огонёк. Она немного на подпитии, но это не мешает её красноречию.
- И желаю я вам, дорогой мой, только счастья… Чтоб вы всегда процветали… Были весёлым и радостным… Вы такой хороший... добрый, вы просто настоящий мужчина…
Поток её радостного красноречия прерывается громким кашлем старика, он смеётся, и откашливаясь, громко на весь сквер говорит ей ответный комплимент
- Не будешь пить, дорогая, так будешь как я, молодая!
Она обиженно пожимает плечами, скованными движениями застёгивает старую, видавшую виды, куртку, и, потом, незаметно махнув ему рукой, удаляется.
Дед, довольный своей прогулкой и лёгким флиртом на свежем воздухе, кряхтя и что-то бормоча себе под нос, присаживается на скамейку и разворачивает свои, уже совсем негнущиеся колени, к весеннему солнцу. Оттепель…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=318618
дата надходження 03.03.2012
дата закладки 04.03.2012
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 03.03.2012
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 03.03.2012
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 03.03.2012
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 03.03.2012
І знову повернулася зима,
Посипав сніг, знялася хуртовина,
Проте вона старається дарма,
Бо біле покривало - не перина.
Хурделить, дме нещадний вітрюган,
Не бачать очі де ногам ступати,
І не вщухає вітер-дідуган,
Стукає в шибку, заважає спати.
Зимові завидки полились через край,
Весні не можуть аж ніяк простити,
Знов посивів весняний небограй,
Зима свої права ще хоче захистити.
Та вже весна і проліски в лісах,
Зібрались дружно вдарити у дзвони,
Весняний запах обпалив вуста,
Весна зимі наклала заборону.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=318658
дата надходження 03.03.2012
дата закладки 03.03.2012
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 03.03.2012
Земля схилилась у журбі,
а янголята-журавлі
здіймились в небо вище сивих гір,
щоб у суцвітті ясночолих зір
Творця знайти на макрокосмій тверді
та попрохати в нього людству милосердя.
Навіки віків,
за вінок гріхів
для cиріт і вдів
прохати людству нині милосердя.
Плеяди виливають жаль
в туманну Андромеди шаль,
пожовк Чумацький шлях, начебто віск,
кори земної чути тріск,
до дати самознищення аршин
Молімось Богу, він у нас лише один.
Чи ми зійдем до каяття,
щоб вберегти земне життя,
чи умертвим вогнем свою планету,
потопимо, або війни стилетом
заженем в груди гострогранне лезо,
схоронимо під тужні звуки полонезу.
Навіків віки
за тяжкі гріхи
з Божої руки
даруй нам, Отче, проще милосердя.
Земля схилилась у журбі,
а янголята-журавлі
здіймились в небо вище сивих гір,
щоб у суцвітті ясночолих зір
Творця знайти на макрокосмій тверді
та попрохати в нього людству милосердя.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=318109
дата надходження 01.03.2012
дата закладки 01.03.2012
Кто сказал,что женщины стареют?
Нет, не верьте,это ерунда.
С возрастом они только мудрее
И хмельнее терпкого вина.
Годы их ведь многому учили:
И любить,и верить, и прощать.
Ах,как нужно им,чтоб их любили,
Только вот не всем дано понять,
Что вино тогда имеет силу,
Тонкий вкус и нежный аромат,
Когда много лет оно томилось,
Созревало в винних погребах.
И в бутоне красивейшей розы
Нет того,что заложил Творец.
А в цветке и в лютые морозы
Красоты и нежности венец.
Вот и женским маленьким морщинам
Не затмить алмаз большой души.
Перед ней склоняются мужчины,
И трепещут,словно лист в тиши.
Не стареют женщины,поверьте,
Для мужчин,что могут их ценить,
И готовы их до самой смерти
Баловать, лелеять и любить.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=283445
дата надходження 29.09.2011
дата закладки 28.02.2012
Оригінал - Send Me an Angel -
Scorpions
Переспів - О. Шнуренко
* * *
Мольфар навіщував мені дорогу,
що приведе до витоків світанку,
що буде вітер, як віщун негоди,
і буде обійматись ніч із ранком.
«Почуй свій голос в глибині душі -
Це поклик твого серця! Ненароком
заплющуй очі і знайди ключі
до світла!» І я звернувся до Пророка:
«Ось тут я !
Пришлеш ти ангела мені, чи ні?
Ось тут я -
піщинка осяйної зірки»…
Мольфар сказав: «Знайди себе
В самому центрі буре-ночі.
Шукай троянди, попри все,
які одягнені в шипи колючі».
«Ось тут я !
Пришлеш ти ангела мені, чи ні?
Ось тут я -
піщинка осяйної зірки»…
Мольфар сказав: «Я закликаю -
Звернись думками до небо-дива,
І відшукай там двері Раю -
Повір в мої слова правдиві!»
«Почуй свій голос в глибині душі -
Це поклик твого серця! Ненароком
заплющуй очі – ти знайдеш ключі
до світла!» І я звернувся до Пророка:
«Ось тут я !
Пришлеш ти ангела мені, чи ні?
Ось тут я -
піщинка осяйної зірки»…
* * *
The wise man said just walk this way
To the dawn of the light
The wind will blow into your face
As the years pass you by
Hear this voice from deep inside
Its the call of your heart
Close your eyes and your will find
The passage out of the dark
Here I am
Will you send me an angel
Here I am
In the land of the morning star
The wise man said just find your place
In the eye of the storm
Seek the roses along the way
Just beware of the thorns
Here I am
Will you send me an angel
Here I am
In the land of the morning star
The wise man said just raise your hand
And reach out for the spell
Find the door to the promised land
Just believe in yourself
Hear this voice from deep inside
Its the call of your heart
Close your eyes and your will find
The way out of the dark
Here I am
Will you send me an angel
Here I am
In the land of the morning star
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=317059
дата надходження 26.02.2012
дата закладки 26.02.2012
***
Лишень дахи: далекі, неприступні…
Хорал снігів чи вітру – не збагнеш…
Думки розтерзані – степи безлюдні,
Мов порошинки, всіх і не знайдеш…
Десь затихає нота скрипалева
Чи то за мить обірветься струна?
Чи то печаль іще така лютнева,
Коли на вікнах майже вже весна?
І синь очей блукає по верхів’ях
Незграбних днів, зачовганих в снігах…
Лишень дахи… та ще краплинки віри,
Що котяться самотньо по щоках…
(17.2.12)
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=316066
дата надходження 22.02.2012
дата закладки 25.02.2012
Журавлі збираються додому,
Хоч летіти ніби ще й не час,
Та злітаються до гурту по одному,
Бо вогонь кохання ще не згас.
Тут у них давно своє гніздечко,
Дитинчат народять журавлі
І залишать часточку сердечка
У єдинім місці на землі.
Ви збирайтеся додому, вас чекають,
Відкривайте двері для весни,
Сніг потрохи на полях зникає,
На річках вже плавають човни.
Посилайте нам «курли» із неба,
Подаруйте ключик від весни,
Прилітайте, ви нам дуже треба,
Щоб зимові повтікали сни.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=315704
дата надходження 21.02.2012
дата закладки 25.02.2012
НАДІЯ, ВІРА І ЛЮБОВ!
Надія, віра і любов –
Це почуття найкращі в світі,
Вони квітки духовних мов
І головні у кожній миті,
Вони квітки духовних мов
І головні у кожній миті!
Хай розцвітає знов і знов
Краса сердець жіночих ніжна,
Надія, віра і любов –
Натхнення наші і весілля,
Надія, віра і любов –
Пісні музично-поетичні,
Надія, віра і любов –
Щасливих змін джерела вічні!
Кохання спів серед дібров
Дарують солов`ї Вкраїні,
Надія, віра і любов –
В житті, як сурми на долині,
Надія, віра і любов –
В житті, як сурми на долині!
Хай розцвітає знов і знов
Краса сердець жіночих ніжна,
Надія, віра і любов –
Натхнення наші і весілля,
Надія, віра і любов –
Пісні музично-поетичні,
Надія, віра і любов –
Щасливих змін джерела вічні!
Мелодія пісні та текст нот:
http://shantyr.biz/load/ukrajinski_pisni/nadija_vira_i_ljubov/2-1-0-240
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=316671
дата надходження 25.02.2012
дата закладки 25.02.2012
ВОТ ИДЕТ ОНА ШИКАРНЫМ ШАГОМ!
Вот идёт она шикарным шагом
Женщина красивая собой,
И своим, слегка, печальным взглядом,
Говорит: «Мне трудно быть одной».
Посмотрите - этот мир прекрасен,
Женщина в нём - аленький цветок,
Даже тот, кто думает иначе
В жизни ищет этот огонёк.
Да, она, конечно, не безгрешна
И бывает часто не права,
Но, всегда лишь с чистою любовью
Катится щекой её слеза.
Вы простите все её капризы,
Очевидно, так устроен мир,
Чтобы через женские репризы
Бог мужчине счастье подарил.
На Земле всегда гуляет ветер,
Словно, безрассудный Дон Кихот,
Пусть мужчина женщину в карете
В сказочную ночку увезёт.
Полюбите Вы не только внешне
Женщину красивую собой,
Полюбите и согрейте нежно
То, что называется душой.
Как она умеет улыбаться,
Ошибаться и упрямой быть,
Потому, что искренне желает
Своего мужчину полюбить.
А года взлетают, словно птицы,
И уносят чувства в небеса,
Подарите, ей в любви признанье,
В той любви, что ждёт она всегда.
Подарите то, что станет песней,
Подарите жизнь её мечте,
Подарите ей мужское слово
О сердечной женской красоте.
Подарите ей стихи и прозу,
Подарите вальс её любви,
Подарите майские рассветы
И простите осень и дожди.
Вот идёт она шикарным шагом
Женщина красивая собой,
Подарите ей любовь земную
Со своей счастливою звездой!
Авторское исполнение, мелодия песни и текст нот:
http://shantyr.biz/load/russkie_pesni/vot_idet_ona_shikarnym_shagom/1-1-0-55
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=316672
дата надходження 25.02.2012
дата закладки 25.02.2012
Неправда, що сліпе кохання,
Бо більше, все ж не менше бачить!
Перевагає тут зізнання —
Любов понад усе пробачить.
Обранцям у палкім полоні —
Їм "більше" очі закриває.
Кохання високо ширяє,
Що й "меншого" не помічає.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=316560
дата надходження 24.02.2012
дата закладки 24.02.2012
Ритми життя нікому не змінити,
Як палки не поставити в колеса,
Назначив Бог- так нам прийдеться жити,
Чи злидар ти, чи геній, чи принцеса.
Життя біжить, не йде, його шануймо,
До долі прихилімо близьку долю
І на майбутнє довго не плануймо,
А залишаймося завжди самі собою.
Як серце б’ється, значить ми живемо,
Коли нас кличуть – маєм відізватись,
Коли ти ворог, ми тебе поб’ємо,
А коли друг, то будем шанувати.
Ми крок за кроком йдімо по дорозі,
Нам не страшні ні голод, а ні спрага
І хоч буває важко на морозі,
Але у ритмі наша перевага.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=316297
дата надходження 23.02.2012
дата закладки 23.02.2012
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 22.02.2012
Вже чути подихи зими-
Ляга на трави білий іній.
Минуло літо,і незчулись ми,
Як раптом збпід край неба синій.
Чарівність втратили поля,
Згубило листя фарби соковиті,
Чекає снігу зморена земля,
Щоб наготу свою прикрити.
Не чути співу у гаях,
Лиш шурхіт листя,що спокійно пада.
Зима примчить в підводі чи в санях,
Хіба збагнеш непевність листопада.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=315046
дата надходження 18.02.2012
дата закладки 20.02.2012
Я поражён, сражён, повержен -
С восторгом трепетным пишу
Письмо тебе и образ нежный
В душе обласканой ношу.
Я восхищён, польщён, возвышен
Совсем не важно, в чьих глазах.
Но очень важно, что услышан,
Хотя душа моя в слезах.
Но горевать и горе мыкать
Не повседневный мой удел.
Не буду ныть, не буду хныкать -
Вокруг завалы важных дел.
Вот на житейском перекрёстке
С судьбой своею говорю,
И в выражениях нехлёстких
Её то нежу, то корю.
Я сроду в баловни не метил,
Да и теперь - какой резон?
Вот и тебя я нынче встретил,
Пройдя запретный горизонт.
Что уготовано судьбою,
Никто не в силах отвернуть.
Придется вместе нам с тобою
В глаза судьбе своей взглянуть...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=315457
дата надходження 20.02.2012
дата закладки 20.02.2012
Ти пам’ятай про мене, чоловіче,
Що я з тобою вічно по житті,
Навіть тоді, коли мене не кличеш,
Коли із кимсь, коли на самоті.
Ти не гони мене, не проклинай ніколи,
Бо ти живеш, допоки я живу,
З тобою йду у даль за видноколи,
Чи тонеш ти, чи міцно на плаву.
Ділю з тобою всякі негаразди,
Всміхаюся, як радісно навкруг,
Живу в тобі і буду жити завжди,
Бо я твоя і ти для мене друг.
Мені приємно, що тобі я треба,
Дивись на землю, яка тут краса,
Та прийде час, я полечу від тебе,
Мене покличуть сині небеса.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=314415
дата надходження 16.02.2012
дата закладки 19.02.2012
***
Не розпитуй її на світанні:
Чом не спала, ридала півночі?
Припусти: може, ніжне кохання
Обнімати лелійно не хоче?
Може, стежка у темному парку
Ореольно заводить у тіні...
Не гадкуй зазирнути у шпарку
На душі, де печалі осінні.
Якщо хочеш, торкнися зап’ястя,
Або скраю - гарячої щічки.
То й мовчання буває за щастя
Шепотінням сонливої нічки.
І хай зорі ще пнуться збагнути
Суть одвічного вранці згасання,
Не питай, не добризкуй отрути.
Припусти, що то просто кохання...
(17.2.12)
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=314990
дата надходження 18.02.2012
дата закладки 18.02.2012
Сім’я- наша міцна фортеця,
Найближчі на Землі люди,
Благоволіть від всього серця,
І поважайте рідних всюди!
В житті незгоди і поразки,
Все відшліфовує сім’я,
Життєву мудрість і підказки
Черпають семеро і я!
І нам фортецю будувати,
Щоби трималася стіна,
Культурy, мову шанувати,
У святості сім’я міцна.
І щоб Вам досі не казали,
Даруйте рідним:” Я люблю!”,
Де б наші душі не блукали,
А повертаються в сім’ю!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=307070
дата надходження 17.01.2012
дата закладки 17.02.2012
Січуть сніги лютневі зорі...
І наче квіти неземні,
В мережках глянцевих узорів,
Морози квітнуть на вікні.
Ніщо в безмовному безмежжі
Не ворухнеться до пори.
Старих тополь величні вежі
Ще не розгойдують вітри.
Ліси, мов привиди, чорніють
На тлі засніжених полів,
А в серці тоскно крижаніють
Тороси вистражданих слів.
Як і життя - недовговічна
Хитка ідилія зими,
Повита спокоєм величним,
Мине у часі, як і ми...
Печаль душі діткнеться болем
До ностальгійної струни
І відголосить зойком кволим
Над віком чорної труни.
Слова зіллються в крайнім слові
І запечуться на вустах.
Душа, як прихисток любові,
Злетить у небо, наче птах...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=312544
дата надходження 09.02.2012
дата закладки 09.02.2012
Я все життя чекав на диво,
А диво те в мені жило -
Не чудернацьке й горделиве,
А рідне й тепле, як село.
Рукою шкарубкою неньки,
Очима синіми жони
Воно сіяло помаленьку
Аж до моєї сивини.
Не випиналося, не бгало
Моїх неоковирних фраз,
Але завжди перемагало
Мої старання кожен раз.
Таке звичайне й незбагненне,
Як блисла в мороці свіча,
Так притулилося до мене,
Що вже його й не помічав...
9.02.2012
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=312551
дата надходження 09.02.2012
дата закладки 09.02.2012
У павутинні світла й тіні
Їх зорі в губи цілували,
Лунав у небі спів чарівний,
Так солодко було в обіймах,
Удвох між хмарами кружляли…
В полоні диво-світла й тіні
Пили кохання до останку.
Його палкі вуста і руки,
Переплелись думки і мрії -
Чарівна ніч кохалась з ранком…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=311563
дата надходження 05.02.2012
дата закладки 05.02.2012
Тарасе, голос твій пророчий
живий, у пам’яті народу, ще живий!!
зірками на скрижалях ночі
нам світять заповіді твої в час сліпий.
Кручі Дніпра, Карпати-гори
сумують у тумані, без ріки пісень
та на засніжені простори
весняний вітер нам надію принесе.
Стежину-доленьку заплутав
будяк колючий, в'ється буйно поміж нас.
Та розцвіте червона рута,
й воскреснемо, як вірив в це завжди Тарас!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=238843
дата надходження 04.02.2011
дата закладки 05.02.2012
***
Не забувай мене у снігопаді...
Нехай мете, та пам’яті не дай -
За крила її, зрадницю, тримай!
Лиш не корись отій зимовій владі,
Що забере останнє від душі!
Із рук зіп’є... і виплюне за рогом,
Бо, знаєш, їй не треба зовсім того:
Місити спогади в снігах чужі...
То тільки примха - цілувати сльози
І зазирати в очі, наче пес.
Такий у неї вже колючий перст:
Мести на зло і сипати погрози!
А я молю тебе: не забувай!
Вітрам холодним серце не віддай,
Бо тільки так залишуся ще жити!
І хай об пам’ять б’ється заметіль,
Періщить в очі вперто амне-біль,
Та спогади на скло не дай розбити!
(18.1.12)
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=310682
дата надходження 01.02.2012
дата закладки 04.02.2012
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 04.02.2012
Ой, розгнуздані коні
Пролетіли роками.
Сріблом вкрилися скроні,
Оповиті думками.
То є вкраплені миті
Гіркоти і образи,
Все, що може боліти,
Все сьогодні наразі.
То є мудрість і сила
Життєдайна, набута,
То є сонце і злива,
То є радість і смуток.
То є пісня любові -
Двоє лебедів в парі.
Незвичайної долі
Пломеніють стожари.
Ой, літа мої, коні.
Це ж не ви мені зрада.
В срібнім сяйві на скронях-
Особлива принада.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=305114
дата надходження 08.01.2012
дата закладки 02.02.2012
Життя буває різнокольорове:
То біла, а то чорна полоса,
А іноді весняне, веселкове,
І взимку подарує чудеса!
І небеса блакиттю розіллються.
Фіалками запахне білий світ.
І очі повні сліз, тоді сміються,
Життя одЯгне волошковий цвіт.
З ланів життя всі негаразди зникнуть,
Лишивши лиш удачу і Любов.
І хочеться тоді щосили крикнуть:
"Чаруєш мене, молодість, ти знов!"
І зацвітуть вишневим садом мрії.
До сонця полетять мої пісні.
І іскорка мала, що в серці тліє,
Розтопить мої думи навісні.
У сині роси сльози обернуться.
Сплету вінок з усміхнених зірок...
Мої рокИ назад всі повернуться,
Дорогою небачених квіток...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=239174
дата надходження 06.02.2011
дата закладки 01.02.2012
Lauren Christy - The Colour Of The Night
О. Шнуренко - переспів з англійської
* * *
У темряві блукаємо з тобою,
Єдині тілом, а душа - окремо.
Ховаємо усмішки і тайни за стіною…
Я хочу знати, що ти відчуваєш –
але даремно…
Тобі я віддаю все, чим багата,
І буду до останку віддавати!
Я покладу все це у твОї руки -
Якби відвертим бути міг зі мною!
Невже ніколи не заглЯну в твОї очі?
Побачити тебе на світлі – все що хочу…
Від мене ти втікаєш в колір ночі!
Минулим жити більш не можу -
Любов зірвала маску ту чарівну,
Все вкрили хмари й струмені дощу…
Тебе у всьому звинувачую, кричу -
Врятуй мене, благаю, Боже!
Тобі я віддаю все, чим багата,
І буду до останку віддавати!
Я покладу все це у твої руки -
Якби відвертим бути міг зі мною!
Невже ніколи не заглЯну в твої очі?
Побачити тебе на світлі – все що хочу…
Від мене ти втікаєш в колір ночі!
Врятуй мене, благаю, БОЖЕ!.
таку як є, якою бути хочу!
Невже ніколи не заглЯну в його очі?
Побачити його на світлі – все що хочу…
У променях світла на нього чекаю
Але він втікає у колір ночі…
Вийди із темряви, любий – благаю!
* * *
You and I moving in the dark
Bodies close but souls apart
Shadowed smiles, secrets unrevealed
I need to know the way you feel
I give you everything I am and
Everything I want to be
I put it in your hands
If you could open up to me, oh!
Can’t we ever get beyond this wall?
Cause all I want is just once to see you in the light
But you hide behind the color of the night
I can’t go on burning from the past
Love has torn away this mask
And all’s like clouds, like rain
I’m drowning and I blame it all on you
I’ve lost. God, save me!
I give you everything I am and
Everything I want to be
I put it in your hands
If you could open up to me oh
Can’t we ever get beyond this wall
Cause all I want is just once to see you in the light
But you hide behind the color of the night
God save me
everything I am and
Everything I want to be
Can’t we ever get beyond this wall
Cause all I want is just once forever and again
I’m waiting for you
I’m standing in the light
But you hide behind the color of the night.
Please, come out from the color of the night
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=310096
дата надходження 30.01.2012
дата закладки 31.01.2012
Прочитайте дітям...
У дорослих справ - багато...
На роботі мама й тато.
Щось дідусь весь час майструє,
І на кухні щось парує -
Там клопочеться бабуся.
Та не весело Катрусі.
Їй до справ отих - байдуже,
Гратись хочеться їй дуже!
Довго бавилась в пісочку,
Потім вигуляла квочку,
В ночвах котика скупала -
Ледь сама туди не впала!
Аж нагримала бабуся...
Зовсім знітилась Катруся,
Засмутилась... Хоч без діла
Катря довго й не сиділа,
Бо підслухала розмову,
Аж занадто вже казкову.
...Ходять валянки по хаті
Набундючені, пихаті,
Клишоногі, тупорилі -
Почуваються на силі:
Ми - найтовщі! Ми - великі,
Не якісь там черевики!
Нас бояться навіть боти,
Не рахуючи дрібноти.
Туфлі, капці, босоніжки
Поховалися під ліжко -
Причаїлися в підпіллі
Всі взуванчики несмілі.
Катря теж, було, злякалась,
Та хоробрості набралась -
Миттю валянки ті взула,
Щойно їх погрози вчула!
І зачовгали по хаті
Два зухвальці вайлуваті.
Гнулись, падали, лягали -
Ледь за Катрею встигали,
Бо маленька витівниця
Їх провчала, як годиться!
Що було вже того сміху -
Всій взувачці на потіху!
Врешті, валянки скорились,
Та з ріднею помирились.
І бабуся не сварила,
Ось вона що говорила:
- Нам у будь-яку погоду
Без взуття немає ходу.
Босоніжки - в літню спеку,
Капці - вдома, недалеко.
Туфлі там, чи черевики,
Коли холод невеликий.
Чобітки в осінню пору
Нас виводитимуть з двору.
Якщо ж дух морозів лютих
Доведеться нам відчути,
Отоді вже у пошані
Будуть валянки повстяні.
Тут Катруся поскладала
Все, що досі розкидала:
Черевик до черевика,
Туфлі татові великі,
Різне мамине взуття
Розіклала до пуття.
Теплі валянки бабусі
Теж послухались Катрусі.
Аж стомилася дитина
Від такої біганини
І лягла тихенько спати -
Від трудів відпочивати.
Тож і вам уже, малята,
Час подушечки обняти.
Зручно в ліжечка лягайте
Та до ранку спочивайте.
Хай вам сняться сни казкові...
Будьте дужі та здорові.
Добраніч...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=309882
дата надходження 29.01.2012
дата закладки 29.01.2012
Нежный мой, милый, родной,
Я говорю с тишиной.
Мы остаемся одни –
Ты говоришь о любви.
Мне остается молчать,
Голову вниз наклонять,
Ведь у меня есть душа!!!
Как твоя речь хороша!
Как ты заводишь меня,
Лечишь, но не любя!
Как ты не видишь того,
Что жду я тебя одного,
Что мысли мои о тебе,
Безумно ты нравишься мне?
Подлый, жестокий, не мой,
Строгий, расчетливый, злой,
Ты обнимаешь меня,
Но в мыслях твоих ведь не я.
Ты говоришь мне: «Я твой!»,
Но эти слова для другой!
Тебя я прощаю, не злюсь
И встречи с тобой не боюсь.
Тебя я люблю, так и знай,
Но вместе не быть нам прощай!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=309661
дата надходження 28.01.2012
дата закладки 28.01.2012
(ПРИСВЯЧЕННЯ ЛЮДИНІ,
ЯКУ ЦІНУЮ І ПОВАЖАЮ,
БО Є ЗА ЩО - Я ДОБРЕ ЗНАЮ!)
Чи можна повернутися в дитинство? -
Кожна людина – завжди в душі дитина!
* * *
Куди роки зникають -
Мене ти запитаєш…
Літа насправді не зникають,
Вони в дітей перетікають!
Чому так швидко молодість минає?
Старіє тіло, а душа ніколи!
Якщо таке питання виникає,
то справжній лікар – тепле слово!
Чи варто старості боятися?
Ні! краще цим не перейматися!
Чому не можемо радіти
Як роблять це наївні діти?
І смуток серце крає
Душа вже більше не співає?
Радіти можна без причини,
І відчувати, що щасливий!
І смуток легко відігнати –
Достатньо щиро усміхатись!
Куди зникає ласка і тепло?
Чому старання марні?
Чому в житті не повезло?
У КОЖНОЇ ЛЮДИНИ ВЛАСНА КАРМА!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=309422
дата надходження 27.01.2012
дата закладки 27.01.2012
Не на жарт розхолодився морозець!
Хоче звести мені свято нанівець.
Я морозу не боюся - не маля
В теплу шубку одягнуся із кроля!
Щічки рум"яні,
Сани дерев"яні.
Відступися, діду,
Дай, я з гірки з"їду!
Дід Мороз не слуха,
Шарпає за вуха,
Студить руки й ноги
І не йде з дороги!
Гей, ти ви́тівнику злючий,
Борода твоя колюча,
Постривай!
Зажену тебе в оселю
І, як слід, віддухопелю,
Так і знай!
Доки біг - нагрівся,
Де й мороз подівся...
Ох і я!!!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=309238
дата надходження 26.01.2012
дата закладки 27.01.2012
Whitney Houston - "I Will Always Love You"
О. Шнуренко - переспів з англійської
* * *
Якщо залишуся з тобою,
то буду заважати,
Тому піду без каяття...
Щомиті думати про тебе
я буду все своє життя.
Завжди тебе кохати буду!
Повір, ніколи не забуду!
Ти - мій коханий!
Гіркі й солодкі спогади -
Це все, що заберу з собою.
Прощай! Прошу тебе - не плач.
Обоє знаємо - що я не та,
щасливим будеш не зі мною...
Завжди тебе кохати буду!
Повір, ніколи не забуду!
Хай щастям повниться життя,
Нехай здійсниться твоя мрія!
Бажаю щастя і добра -
Кохання хай зоріє!
Повір, ніколи не забуду!
Завжди тебе кохати буду -
Впродовж всього життя!
* * *
If I should stay,
I would only be on your way.
So I'll go but I know I'll think of you
every step of the way.
And I will always love you.
Will always love you.
You, my darling you.
Bittersweet memories,
That is all I'm taking with me.
So goodbye, please don't cry.
We both know I'm not what you, you need.
And I will always love you.
I will always love you.
I hope life treats you kind,
And I hope you have
All you've dreamed of.
and I wish to you joy,
And happiness.
But above all this, I wish you love.
And I will always love you.
I will always love you...
I will always love you...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=308630
дата надходження 23.01.2012
дата закладки 24.01.2012
ненависть?
да много
чести для вас
так
муторная неприязнь
граничащая с
отвращением
ненавидеть вас?
ненависть
тоже по-своему
прекрасна
так же сильна
и захватывающа -
страстью
ненастьем
стихийным бедствием
сумасшествием
а вы?
достойны ли
крови моей
кипения?
так
легкое отвращение
граничащее
с муторной
неприязнью
моим завистникам.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=295167
дата надходження 22.11.2011
дата закладки 22.11.2011
Пролистал ветер лета страницы...
Улетают последние птицы.
Дымкой тают мгновенья и годы,
Тяжела всё же сладость свободы.
Провожаю с тоской вереницы...
Что-то радость теперь только снится.
Прилетают, как стаи, невзгоды,
Что под стать дождевой непогоде.
Хочу счастье собрать по крупице...
Как похожи счастливые лица!.
Знаю: к радости радость приходит,
Только долго ли ждать? Где же бродит?
Слезой горькой промокли ресницы:
Разлетелись с тобою, как птицы...
Лист резной тихо в танце кружится
Грусть осенняя в сердце теплится...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=283322
дата надходження 29.09.2011
дата закладки 22.11.2011
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 18.11.2011
Оригінал - http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=288215
Якщо ти не маєш спокою,
І в дзеркалі бачиш щось гнівне
Зроби усі справи одною,
Приїдь до нас в гості у Рівне.
Приспів:
О Рівне, Рівне,
Завжди чарівне!
Завжди чарівне
Ти моє Рівне!
На світі жити,
Тебе любити,
Тебе любити
І не тужити!
По чарці ми вип`єм з тобою,
За те щоб усім добре жити.
І думкою раді одною,
Щоб там не було б не тужити.
По другій ми вип`єм за друга,
Того хто повік не продасть.
Хай згине огидная туга,
І він тобі руку подасть.
По третій у нас споконвіку,
П’ють лиш за кохання земне.
Щоб добре жилось чоловіку,
Воно допоможе одне.
Нарешті наллєм по четвертій,
За нас і за справжніх мужчин.
Щоб в справах завжди ти був впертий,
Неважно який в тебе чин.
Приїдеш до нас ти у Рівне,
І долю зустрінеш отут.
Бо те що в житті неодмінне –
Те в Рівному збудеться тут
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=293225
дата надходження 14.11.2011
дата закладки 15.11.2011
За К. Мотрич.
---------------
Мово! Моя рідна і єдина!
Із любистку, м"яти ти зросла.
Ти води Дніпровської краплина.
Від зорі і місяця зійшла.
Мово! Моя мудра Берегине!
Не дала погаснути вогню.
Рід наш український не загине.
Чесну я обіцянку даю!
Мово! Ти велична й нероздільна.
Ти - Надія, Віра і Любов.
Ця любов до тебе непіддільна,
Бо козацька в жилах тече кров!
Наш народ багатий на таланти.
Сила вічна золотих пісень.
І про це усі повинні знати:
Віримо у завтрашній ми день!
Мово! Невмируще твоє Слово!
Ти давала силу, довгий вік.
І безсмертя і міцне здоров"я,
Хто молитись на це Слово міг.
Мово! Ти дивись - я на колінах
І за всіх благаю і прошу:
Ти прости нас лише в тому винних,
Що не завжди берегли красу.
Вічним забуяй же Словом віщим.
Рідну Україну ти спаси.
І пробач тому, хто є ще грішним.
Наш народ оберігай завжди!!!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=166999
дата надходження 19.01.2010
дата закладки 14.11.2011
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 13.11.2011
Не озирайся,я прошу,не треба,
Не зупиняйся,чуєш,просто йди.
Раптовий дощ мені прихилить небо
І позмиває всі твої сліди
В моєму серці.Лиш би все забути,
Лиш би на днях поставити хрести...
О,як багато в ніжності отрути,
І як багато в щасті гіркоти!..
Не озирайся,я благаю,чуєш,
Коли дивлюсь з вікна тобі услід.
Чи ж про любов свою говорять всує?
І чи кричать про це на цілий світ?
Ні,не кричать-такі,як я,не вміють
І в долі не вимолюють жалю.
Не озирайся,не давай надію,
Коли я тут,згораю і люблю...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=292771
дата надходження 13.11.2011
дата закладки 13.11.2011
В деревне, позабытой Богом,
Где жителей совсем немного.
Устав от жизни и забот
Старик прихода смерти ждёт.
Родные бросили давно,
А он с тоской глядит в окно.
Быть может запылит дорога,
Заглянет кто – то не на много.
Поговорят о том, о сём.
Какой вот урожай мы ждём.
Но не скрипит входная дверь.
В приметы хочешь верь, не верь.
Роняй и вилки и ножи,
Опять дорогу сторожи.
Но не идёт никто на зов.
Старик уж умирать готов,
Да смерть как видно заплутала.
В деревню вот дорог не стало.
И смотрит в даль старик седой,
Забытый, брошенный, чужой.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=292009
дата надходження 10.11.2011
дата закладки 11.11.2011
Який зв"язок між виноградним ґроном
І променем, що в сутінках згаса?
А на межі, між тишею і громом,
Там - хаос, чи гармонії краса?
Що спільного між думкою і словом,
Між дією і наслідком діянь?
А між "качко́м", тупим і безголовим,
І генієм найвищих почувань?
Чому в житті так неймовірно складно
Розмежувати радість і журу,
А біль душі детально і докладно
Довірити паперу і перу?
Інакше, бач, тебе не зрозуміють,
Зіб"ють, затопчуть, викинуть за кон,
Ще й засміють, бо співчувать не вміють.
І це є норма, зведена в закон.
Страшні часи і лють страшна і люди,
Що схиблено полюють на "тільця" -
Їм золото вже вистудило груди
І спопелило вичахлі серця.
"Ганьба" і "геть" скандують на майданах
І пластиком гримкочуть об асфальт.
Там інша лють - знедолених і гнаних
І кров сочиться із газетних шпальт...
Та десь же є, існує рівновага,
Чи, може, й середина "золота",
Коли в очах - довіра і повага
І посмішка квітує на вустах!
Один лиш крок - болючий, до знемоги -
Зроби навстріч і брата обніми.
Бо тут наш дім і наша тут дорога,
І бути нам наречено людьми!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=291104
дата надходження 06.11.2011
дата закладки 06.11.2011
Вдягає садочки
В барвисті жакети.
Кленові листочки
Складає в букети.
Вбирає берізки
У сукні жовтенькі
Та щедро в узліски
Ховає опеньки.
Поля та діброви
Вмиває дощами.
Про літо розмови
Веде вечорами.
Зібравши казковий
Врожай на городі,
Спочинок зимовий
Готує природі.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=290935
дата надходження 05.11.2011
дата закладки 05.11.2011
Відповідь на " Женщина (мечта?) Contessa
Яка? Така, як бачиться Добро -
вродлива, чуйна, лагідна і вірна,
болюча, наче вирване ребро,
вразлива, як панчохи безрозмірні,
така, якої досі не було.
І як то добре, коли те Добро
з тобою поруч крізь роки і стужі
на край землі іде і робить мужнім,
коли сутужно, всім смертям на зло.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=290866
дата надходження 05.11.2011
дата закладки 05.11.2011
Відлетіли літа, відлетіли літа сизим птахом,
І лише сивиною мені залишили сліди.
Відлетіли у вирій, батьками назначеним шляхом,
Та лунає й понині життя мого тихе «курли».
Ви літа не спішіть, не несіть мене в даль від родини,
Я із вами не раз ще піду у чарівний танок
І пісень заспіваю, написаних любій дружині,
І сплету для своєї невістки з волошок вінок.
І нехай ще, хоч трохи, майбутні роки почекають,
І життя хай порадує сонячним променем світ,
Хоч все далі і далі від мене вони відлітають
Та в моєму житті залишають на теплому обрії слід.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=290740
дата надходження 04.11.2011
дата закладки 04.11.2011
Лиш як зірка на небі зійде -
Вийде місяць уповні,
Ніжним сяйвом наповнить мене,
І сховає свій усміх в долоні...
Я до тебе приходжу щодня,
Мрію, любий, про тебе щоночі,
Виглядаю тебе іздаля -
Сльози-роси наповнюють очі...
Ти далекий, як зорі небесні,
Разом з місяцем ввечері сходиш -
Не одну вже зустріла я весну
З болем в серці - бо ти не приходиш...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=290430
дата надходження 03.11.2011
дата закладки 03.11.2011
Туман імлистий клубочиться, де два береги,
Течія підводна в’ється, огинає острівки.
Вітер комиші колише, чутно шепіт-шурхіт:"Шш..."
Що нема місточка поміж нами, тільки не кажи.
Враз утрутилася доля випадково, - по весні,
Я не думаю про тебе, ну, хіба лиш уві сні.
Не спитало - то ж кохання та в шаленім герці:
Підхопило, закружляло й відізвалось в серці.
У комині гука завзято, невідступно зима...
Круговерть все колобродить: тіло, розум розрива.
Осіннє листя скоцюрбилось, немов моя душа...
Сонця промінь запізнілий знітивсь, його зігріва.
01.11.11
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=290150
дата надходження 01.11.2011
дата закладки 03.11.2011
Ой село ти моє
солов`їне,
зозулине,
вишневе село.
Чи туманом,
чи снігом,
чи цвітом
Вкраїну,
наче втрачений рай,
занесло.
Де шукати
знайому стежину,
як вертатись
у те,
що було?
Блудна дочка,
як птаха твоя,
Україно,
неодмінно
приб`ється в село.
Як остання надія покине
мої крила,
знівечені вкрай, --
біля серця твого
поможи,
Україно,
віднайти
колись втрачений
рай.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=290255
дата надходження 02.11.2011
дата закладки 02.11.2011
МОЙ КОТЕНОК ЛАСКОВЫЙ
СНОВА ОБМАНУЛ,
НА КОЛЕНИ ПРЫГНУЛ,
ЯЗЫЧКОМ ЛИЗНУЛ,
ЛАПКОЙ ПРИКОСНУЛСЯ,
ЛЕНИВО ЗЕВНУЛ,
КЛУБОЧКОМ СВЕРНУЛСЯ
И ОПЯТЬ УСНУЛ...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=290201
дата надходження 02.11.2011
дата закладки 02.11.2011
Оригінал - http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=285151
Ти починаєшся з очей –
Із двох джерел першопочатку
Із зародку святих речей,
В яких нетлінності печатка.
Ти починаєшся в собі,
Тікаєш в голосі від себе.
Луною поверну тобі
Твій подих із блакиті неба.
Ти починаєшся з тенет
Що їх твої сплітають руки,
Разом звиваючи сюжет
Від зустрічі аж до розлуки.
Ти починаєшся з очей,
В́́ них відзеркалюєшся нині
Бо серед натовпу людей
Потреба є в одній людині.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=290191
дата надходження 02.11.2011
дата закладки 02.11.2011
Кохання щире, що дарує божий день,
Неначе світло весняного рівнодення,
Воно вкарбоване у ритміку пісень,
Щоб білокрилим піднестись до одкровення.
Його духовну глибину пізнав вінець,
Сердечні ритми поєднавши у жадання,
А білі крила двох палких сердець,
З’єднав навік, закресливши страждання.
Летить кохання, наче білий птах,
На чисті роси, щоб води напитись,
І відкривається той кришталевий шлях,
Де двом судилося божественно зустрітись.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=289506
дата надходження 29.10.2011
дата закладки 02.11.2011
Коли я стану метеликом-
у полі волошковому літатиму,
і Бог розмалює пензликом,
мої крильця, і я пишатимусь.
Літа одного вистачить,
щоб синяву неба напитися,
а потім Крішна визначить,
куди душі далі подітися...
Якщо ж потім стану мурахою,
то горе на мою голівоньку!
Це значить,що був я невдахою,
родом із гусені,бідненький.
І не важливо,що був метеликом,
тепер в піску повзу,трудяга я,
прокляну того Крішну й істерику,
і душу згублю богозневагою...
Прокинусь вранці я деревом,
із жолудя паростком пхатимусь,
і дубом, з проваллям у череві,
тисячу років стоятиму,
і думок надумаю тисячі,
пригадаю,як був я людиною,
і не вірив,що дерево-мисляче,
й вважав свою душу не винною...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=289948
дата надходження 31.10.2011
дата закладки 01.11.2011
В тёмном переулке свет лишь от окна.
По небу гуляет полная луна.
Удивлённо смотрит в сердце мне она,
А вокруг немая бродит тишина.
Звёзды робко млеют среди ватных туч...
Что же ты не греешь серебристый луч?
Мне лишь заглянуть бы милому в глаза...
И упрямо катится по щеке слеза.
Что ж дрожите руки? Ноги вмиг свинцом...
Робость поселилась, завиляв хвостом.
Шторы чуть качнулись - и погас вдруг свет...
Вот тебе история... Да... Больнее нет!..
Милый, неужели не узнал меня?..
Закружились листья, золотом звеня,
А по струнам сердца пробежала дрожь,
Прятал мои слёзы моросящий дождь...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=289617
дата надходження 30.10.2011
дата закладки 30.10.2011
Оригинал - О. Шнуренко
* * *
Как сильно надо так любить,
Что, не взирая на обиды,
И не боясь людской молвы
Терпеть и ждать до седины.
Как сильно надо прирасти,
Как сильно пересилить,
Чтобы за все его простить
И словом не обидеть.
Как сильно надо верной быть,
Что, не взирая на разлуку,
Встречать его и в дождь, и в стынь,
Целуя трепетную руку.
Как сильно надо слабой быть,
ЛЮБИТЬ И БЫТЬ ЛЮБИМОЙ!
Чтобы в душе цвели сады -
ВЕДЬ ЭТО ТАК НЕОБХОДИМО!
НО ТОЛЬКО ТЕМ МЫ И СИЛЬНЫ,
ЧТО МОЖЕМ ЖДАТЬ ДО СЕДИНЫ!..
* * *
Как сильно надо полюбить,
Чтоб не взирая на обиды
Молву людскую пережить,-
Ждать до седин, других не видя...
И прирасти, как надо сильно,
И пересилить всю себя,
Чтобы простить всю боль всесильну,
И словом не обидеть зря...
Как верной быть и устоять,
И не взирая на разлуку -
Тебя и в дождь, и в стынь встречать,
Сжимая трепетную руку.
И где взять силы слабой быть,
Чтобы любить и быть любимой?
Чтобы с годами не остыть,-
Ведь это так необходимо!
Но тем в любви мы и сильны,
Что можем ждать до седины!
Редактор - автор "Saturn"
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=289529
дата надходження 30.10.2011
дата закладки 30.10.2011
(Из цикла «Мемориал любимой»)
Рассвет лишь всего-навсего мгновенье
похож на расцветающий миндаль,
но успевает лечь в стихотворенье
и разбудить в душе моей печаль,
что нет тебя со мною на крыльце,
и ты не видишь красотище это,
а я не вижу на твоём лице
игру и отблеск внутреннего света.
Как удивителен сегодняшний рассвет!
Им любоваться можно целый век.
И как печально, что со мною нет
тебя, любимый, славный человек.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=283596
дата надходження 30.09.2011
дата закладки 29.10.2011
З подачі Євгена Юхниці
Де Кльон і Крьоз схрестилися у В"єнні,
де каберне ніби Луари сік,
над виноградниками у річній долині
добротний замок вже десятий вік
милує око на Центральному Масиві.
Колись отут тримали тамплієрів,
тут королі і герцоги жили,
він бачив лордів, графів, пап і перів,
ним володів Арман де Рішельє.
У цьому замку герцоги анжуйські
ще смакували Фран і Совіньйон,
десь тут ховався і дофен французький,
коли йому й не снився ще престол.
Величний замок на ім"я Шінон.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=289306
дата надходження 29.10.2011
дата закладки 29.10.2011
Палає сонячна заграва,
І день вже наче догорів,
Кажу я тихо: "Богу Слава!",
За те, що дня цього прожив.
І так у мене день за днем,
Пливе потиху рік за роком,
Колише, бавить так мене,
І тихо йде все крок за кроком.
Вже зникла сонячна заграва,
Далеко думка промайне,
Колись скажу я: " Богу Слава!",
Що все життя беріг мене!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=289302
дата надходження 28.10.2011
дата закладки 29.10.2011
Кохання мить, єдина мить –
Усе життя твоє освітить,
Лише шалений не помітить,
Як серце вічністю болить.
Нехай впаде остання ніч
Тавром розпеченим на плечі,
Самотньо я зустріну вечір –
Люби мене, єдину мить.
Нехай спокою не знайду я –
Шукати буду до загину.
Люби мене, хоча б хвилину
Тебе в молитвах спом’яну
Життя своє тобі віддам
За єдність душ – немов одної – ,
Що наче річка у розвої,
Дарує плідність берегам
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=287598
дата надходження 21.10.2011
дата закладки 28.10.2011
***
Безмежна ніжність
Швидкоплинних доторків.
Умираюче полум'я
У сліпучих снігах.
Навмисна недбалість
Іронічних виправдовувань,
Ніби все це не з нами,
Або з нами в наших снах.
Згасаючі зірки,
Пересічних поглядів,
На замерзлих перехрестях
Паралельних світів.
Як горобинові грона,
Падають зорепадом,
Від морозу в блискітках,
Розсипи випадкових слів.
Згасаюче сонце
Кохання, що не кінчається,
Крізь туман упередження ,
НЕ осушує сліз росу,
Але в душі залишається
Промінчиком сонячним
Та мить з минулого,
Яку в серці своїм несу...
***
Ускользающая нежность
Мимолетных прикасаний,
Умирающее пламя
В ослепительных снегах.
Нарочитая небрежность
Ироничных оправданий,
Будто было все не с нами
Или с нами в наших снах.
Угасающие звезды,
Только встретившихся взглядов,
На замерзших перекрестках
Параллельных двух миров.
Как рябиновые гроздья,
Осыпаются каскадом,
От мороза в льдистых блестках,
Россыпи случайных слов.
Остывающее солнце
Той любви, что не прольётся
Сквозь туман предубеждения,
Не осушит слёз росу.
Но в моей душе на донце
Лучик тёплый остаётся,
Как из прошлого мгновение,
Что всю жизнь в себе несу.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=287737
дата надходження 22.10.2011
дата закладки 28.10.2011
Зігріває доля долонями,
Захищає від смутку днів.
Сивина розкошує на скронях
І життя моє , як верлібр.
Хочу бути, як всі, заримованою,
Наголошеною в хаосі слів,
І зігрітою щедро розмовою.
Скажи щиро – ти це б зумів?..
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=288331
дата надходження 24.10.2011
дата закладки 28.10.2011
Сніг пухнастий лоскоче обличчя,
Вітер вихрастий нам щастя зиче.
В теплі долоні мене забери,
Ніжно до серця мене пригорни.
Падає, падає зірка з небес -
Ніч Новорічна повна чудес.
В цілому світі існуєм лиш ми,
В теплі долоні мене забери.
Хороше, любо з тобою мені,
В небі іскряться вечірні вогні.
Іній на серці моїм розтопи,
Ніжно до серця мене пригорни...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=288892
дата надходження 27.10.2011
дата закладки 28.10.2011
ЧАРИ ДИВНІ ПОЛОНИЛИ ДУШУ -
ВСІ ОБРАЗИТИ Я ЗАБУТИ МУШУ...
Був зі мною ти ласкавим -
Я тобі теплом віддячу.
Запалив мене ти знову -
Із сліпої зробив зрячу...
Руки ніжні, теплі губи -
Гарно так мене голубиш.
Щирість чути в твоїй мові -
НЕ ЛИШАЙ МЕНЕ НІКОЛИ!
Не лишай, не лишай -
Я КОХАЮ ТЕБЕ, ЗНАЙ...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=289119
дата надходження 28.10.2011
дата закладки 28.10.2011
Оригінал - http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=285816
І сп’яніло небо від палких цілунків,
Розійшлися хмари – місяць засіяв.
Я напивсь кохання ніби чар від трунку
І навік у серце я тебе забрав.
Вже пора настала розправляти крила
І тебе забрати в зірковий політ.
Знаю, що, ти, мила, лиш мене любила,
Мов зійшовся клином наді мною світ.
І своє кохання ти не розгубила,
Клин, що понад світом віддала мені.
І за стільки років ти не розлюбила,
Світяться й понині очі чарівні.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=288613
дата надходження 25.10.2011
дата закладки 28.10.2011
Зірвані квіти у полі
Я перед хатою бачу,
Значить назначену долю
Ти відпустив знов юначе.
Бо коли квіти у хаті
І коли двері відкрито,
Знай, що ти втратив багато,
Гордість просій через сито.
І добивайся, щоб квіти
Хату завжди прикрашали,
Щоб народилися діти
І, щоб пісні зазвучали.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=288918
дата надходження 27.10.2011
дата закладки 28.10.2011
Так быстро вспыхнул мой костёр,
но страсть погасла быстро.
Я не пастушка, ты не король,
Любовь моя - как искра...
Кто больше в этом виноват?
Страдал из нас кто больше?
Под напряжением в сотни ватт
чье сердце умирает дольше?..
Кто, что - не в том вопрос,
Да, я люблю! Ты не дорос
до той любви моей святой!
Я не виню - ведь ты земной...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=289120
дата надходження 28.10.2011
дата закладки 28.10.2011
Проглотила тебя тоска -
Станешь в горле ее комком.
Привыкаешь не привыкать:
Перекраивать нелегко
Узкий ворот льняных рубах
Ближектельных… Зачем их две
Нараспашку? И так груба
Кожа, да и душа… В адвент
Неизбежного лямку-жизнь
Дотянуть - не златой венец,
А венок – там - не одолжить
У Харона и двух монет…
Не привык ты, я - не вросла,
Зарекались: «Клянись!
Божись!»
Кто живет, привыкая – слаб…
Может заново пере_жить?
Сентябрь, 2011.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=289036
дата надходження 27.10.2011
дата закладки 27.10.2011
Знову, моя мила, ніч
Над домом заходить,
Знову тінь Твоя у снах
До мене приходить.
Ти являєшся у сні,
Наче на яву,
Бо щомиті я Тебе
До себе зову.
По зірках ступаєш Ти,
Йдучи з темноти,
З Місяцем пливеш в ночі,
Як Тебе знайти ?
Та являєшся сама
Тут переді мною
І німіє моє тіло, -
Невже я з Тобою?
Ти стоїш, - в устах усмІшка
Коси на плечах
В димці прозора накидка
Сльози на очах.
“ Чому сльози ? , моя мила,
Я їх осушу “.
“ Ні , - не треба, мій коханий,
Я тебе прошу.
Я тебе прошу, - не треба,
Бо не сльози це,
Це нічна роса з далека
Впала на лице ”.
Ти схиляєшся, як фея,
Тихо наді мною
І стрічається сльоза
З моєю сльозою.
Так стікає та сльоза
По теплій щоці,
І уже Твоя рука
У моїй руці.
Знову разом ми з Тобою, -
Жаль не на яву
І приходить розуміння
Слова, - я ЛЮБЛЮ !
15.09.2002 р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=289032
дата надходження 27.10.2011
дата закладки 27.10.2011
Осень хнычет в мое плечо:
Солнце вновь разлюбило,
бросило...
И холодная боль течет
По щекам одинокой осени.
Кто утешит теперь ее,
Отогреет поля-ладони?
Кто лучами луга зальет
И леса позолотой тронет?
Осень будет ронять слова,
Покраснев от опавших
листьев,
Тщетно солнце сквозь тучи
звать
Да пустым небесам молиться.
И однажды она умрет
От тоски о своем светиле...
Солнце в снежных слезах
взойдет
Над осенней плитой
могильной...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=289027
дата надходження 27.10.2011
дата закладки 27.10.2011
* * *
Пригорни, приголуб, зацілуй мене.
Розкажи про свій біль, враз усе мине.
Пожалію тебе і залишусь навік -
Бо я ЖІНКА твоя, а ти - мій ЧОЛОВІК...
* * *
Я першим снігом лягаю на твої скроні,
Цілую очі, вуста, долоні.
Як теплий вітер тебе зігріваю,
Пташиними крилами обіймаю.
* * *
Зацілую очі і вуста медові,
Подарую ранок, зорі світанкові.
Стиха відпочину у твоїх долонях,
Орошу сльозима сивину на скронях,
Вітром заховаюсь у твоє волосся...
ПОМОЛЮСЯ БОГУ, щоб все це збулося...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=288893
дата надходження 27.10.2011
дата закладки 27.10.2011
Клюква кровавая,
Терпкая, кислая
Скулы сковала
Багровыми мыслями,
Брызнула соком,
И струями красными
Память поблёклую
Ярко раскрасила.
Вновь ожила во мне
Ягодой спелою,
Алой отравой
Любовь моя первая...
Запахом клюквенным
Сердце пропитано,
Пусть я люблю иных,
Но не забытая
Дрожь близорукая
Там, под ресницами,
Что вместе с клюквою
Осенью снится мне...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=288745
дата надходження 26.10.2011
дата закладки 26.10.2011
На сході сонце починає день,
І я молюся Богу спозарання,
Хай день дарує пригоршню пісень,
Посильну працю і палке кохання.
Краса на сході… Ніби з-за гори
Летить полумисок із золота у небо,
Хмарки міняють диво-кольори,
Чарівний ранок – іншого не треба.
Спасибі, сонечко, за вранішню красу,
За тихий бриз, за колорит пісень.
Таку красу в собі я понесу…
На сході сонце починає день.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=288750
дата надходження 26.10.2011
дата закладки 26.10.2011
Вже вечір тулиться до хати,
Несміло дивиться в вікно...
Дерева голі, кострубаті
Згубили листя вже давно.
Ліхтар підсліпуватий блима,
В імлу закуталась блакить.
А вітер грюка за дверима,
І дощ осінній моросить.
А пам"ять, ніби біла пташка,
До тебе в час такий летить.
Надію має бідолашка
Весну в цю осінь воскресить...
Промокли в осені повіки,
Зів"яв давно опалий лист,
Від сліз наповнилися ріки...
Не плач, не треба, падолист...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=287961
дата надходження 23.10.2011
дата закладки 26.10.2011
Сливаясь в дивном, плавном хаосе,
спокойно дремлет сонный лес.
За ним, сверкая словно радуга,
взметнулся город до небес...
Снова осень зажигает листья,
погружая лес дремучий в сон,
снова я грущу и мне не спится,
и рыдает где-то саксофон...
И спускается туман над лесом,
чуть касается его крылом,
где-то там в высоком поднебесье,
мы с тобой танцуем вальс вдвоем...
Снова звезды исчезают в вечности,
на щеке моей блестит слеза,
снова растворяюсь в неизвестности,
снова ты уходишь в никуда...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=288662
дата надходження 26.10.2011
дата закладки 26.10.2011
Любі україночки, є в вас смак і шарм.
На планеті фурій сила, але ви - бальзам!
Ми вам, любі, побажаєм, доленьку барвіночком,
Найпалкіші, надзвичайні, наші україночки!
Польща і Німеччина, Африка і Швеція!
Мексика, Голандія, Греція і Англія!
Серів, донів і сеньйорів зчарував ваш сміх,
Мовою не володіють - падають до ніг.
І немає вродливіших, в Африці чи в Азії,
Тож і сватаються щиро – ото вже оказія!
Поляк, грек, американець, без границь і віз,
Поспішають з рушниками, сер або маркіз!
Мова йде що Україна світом не опізнана,
Та сватів у українок - як собак нерізаних.
Німці, фіни, англінчани, без границь i віз.
Повертають з гарбузами "sorry", хлопці, "please"!
Автор tosikosan
http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=236423
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=288231
дата надходження 24.10.2011
дата закладки 24.10.2011
Я столкнулась сегодня утром
С самым грустным на свете
мимом,
Прячет душу под белой
пудрой
Мим от тех, кто проходит мимо.
Он лица своего не помнит,
Видит в зеркале лишь
гримасу,
К горлу боль подступает
комом:
Нет его, - есть чужая маска.
Он в толпе одинок и брошен,
Так смешон, но пленен
печалью,
И на всю закричать бы
площадь,
Но не в силах уже кричать он,
Дух охрип. И привычно
чувства
Скроет под театральным
гримом,
От своей отвлекая грусти,
Этот мир проходящих мимо.
Весна, 2011
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=288312
дата надходження 24.10.2011
дата закладки 24.10.2011
Ти заграй мені, скрипалю, пісню туги,
Хай вона полине у поля,
До тих верб, що туляться до лугу,
Де незорана стоїть моя земля.
Там де плуг уже багато років,
Не пройшовсь ні разу й не зорав,
А у ній зібралось стільки соку,
Ти заграй, щоб леміш заспівав.
Щоб весною в ранішню годину,
Засріблились роси у житах
І раділа врожаю родина,
Хвиля щастя бігла по хлібах.
Хай врожаєм колоситься нива
І покоси ляжуть на поля.
Буде сяяти тоді земля щаслива,
Слухатиме пісню скрипаля.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=288284
дата надходження 24.10.2011
дата закладки 24.10.2011
1
І знову сон. Я знов зриваюсь з криком,
бо все теж саме мариться мені -
свята Земля, як немічна каліка,
вмирає на смертельному одрі.
Я чую сатаністськії відозви
і світ уже жахається в підозрі,
що нечистивців вирок то Землі.
На лЮдськім горбі їх добро вовтузять
нові (чи ні?) утворюють союзи
і похапцем вклоняються війні.
Вони вже не ховають і обличчя -
так переконані, що зброя їхня звична
і цим разом над правдою візьме.
Уже немає тих, які ховались,
бо темні сили гучно об"єднались
в надії побороти все святе.
2
І вже, здається, що нема захистку
від того глуму на планеті цій,
бо й віру в Бога, світлу і пречисту
ще вік назад вдягнули в однострій.
Знов ожили ті амбіційні плани,
знов зворухобились усі злодійські клани
і Святій Вірі суперечить Вій.
У неминучості своєї перемоги
він так увірив, що усі дороги
уже ладнає лиш під свій укрій.
А світ - чи знову те не помічає,
чи, як колись, знов вироку чекає,
мовчить тривожно, сам уже не свій.
І лише глас Господній, наче сурми:
"Опам"ятайтесь, бо в жертовні судній
всі згорите! І мертві, і живі!"
3
Один лиш шлях у вас до перемоги
і лиш один предвісник здобуття -
то згуртуватись навкруг віри в Бога
аби відстоять це земне життя.
У ночі довгі, передднІ Різдвовім
згадайте, що ви всі одної крові
і скуйте волю в цільний моноліт.
Не бійтеся, що ворог те почує -
його ваш страх лише мобілізує,
а ваш супротив кидає у піт.
У дні короткі, найтемніші ночі
в бою він борикатись не захоче,
бо він гада, що змерз свободи цвіт.
Він не повірить у ці сни пророчі
і злегковажить сатаністський світ.
4
Та лиш тоді здолати можна раті
коли усі устануть в один час,
коли сичі заходяться кричати
і ворог не побачить зразу нас.
А ранок нам освітить перемогу,
залізний птах впаде десь на дорогу,
що в небо пнявся й правив дотепер.
І возродиться правда і довіра,
а ми Творцю серця дамо в офіру,
спасем Христа, щоб на хресті не вмер.
В його рождення вийдем з хоругвами
та проженем з церквов тих, хто віками
не нам служив і Богу, а війні.
Різдв"яна зірка спалахне над нами,
засяє світу, людству і Землі!
------------------------------
...то другий сон, що сниться все мені...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=287834
дата надходження 22.10.2011
дата закладки 23.10.2011
Есть у каждого в жизни сокровенна мечта:
Это цель нашей жизни, что души красота.
Мы стремимся с ней в небо, где лишь птиц голоса.
И к заветной надежде нас несут паруса.
Часто замысел смелый накрывает волна
И бросает о камни, только вера сильна.
Впереди запах жизни...Улетит пустота.
Только штиль здесь не нужен и души дремота.
Алый парус надежды вдаль спешит неспроста.
Если есть в жизни цель, значит жизнь не пуста...
Пусть попутные ветры понесут паруса,
И друг другу взглянуть тогда сможем в глаза...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=280715
дата надходження 15.09.2011
дата закладки 23.10.2011
Як весна перед літом хлібами заквітне,
Коли небо над нами буде синє і чисте,
Попрошу я тебе, нехай пісня полине…
Заспівай мені друже, заспівай бандуристе!
Коли жито врунить, серп господар клепає,
Я радію в цю мить і біду відхиляю.
Знову срібна струна звуки вносить у вухо,
Розумію тоді, як давно тебе слухав…
Може хтось любить рок – піаніно, рояль,
Я люблю, як бандура в повітрі лунає…
На сучасні пісні одягаю вуаль,
А бандура хай вічно співає…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=288066
дата надходження 23.10.2011
дата закладки 23.10.2011
Иду протоптанной дорожкой,
Смотрю на осени каприз:
То луч слепит в моё окошко,
То дождь ручьём прольётся с крыш.
То ветер смирный, словно кошка,
Приляжет тихо на крыльцо,
Погладит волосы ладошкой,
То листьями швырнёт в лицо.
А то деревья вдруг качает:
И листья вьюгой закружат.
Свалившись с ног, вдруг засыпает,
Но не утихнет листопад...
Люблю такое время года
Смотреть на осени каприз,
Когда меняется природа
И освежает душу бриз.
О лете лишь грущу немножко,
Но грусть легко смогу унять...
Другой уже иду дорожкой...
Не в силах всё теперь менять.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=287756
дата надходження 22.10.2011
дата закладки 23.10.2011
Переспів - О. Шнуренко
* * *
Душа моя поневірялась,
Як у страшному сні ,
А логіка все намагалась,
Знайти консенсус у мені.
Якщо матерія не вічна
й життя не нескінченне,
То мріяти навіщо,
Й молитись на буденне?
Примножувать багатство,
Й за будь-яку ціну
У добровільне рабство
Іти навіщо – не збагну .
Заради пилу й праху,
Ми, забуваючи про страх,
Так поспішаєм, наче птахи,
В нікому не відомий шлях.
І щастя нам не видно
У лабіринті суєти.
Так порожньо і прикро
Пройшли мої роки.
Все отримала - крім щастя,
Билася й добилася .
Так скажи, куди поділося
Те, що так іскрилося?
Кликала весь час дорога -
Я пішла, і ось кінець-
Тільки зараз зрозуміла,
Усвідомила весь СЕНС!
Світло те - душі пориви,
Джерелом тим була я .
Гроші світ переробили,
Стерли сенс мого буття...
БОГОМ нам не це призначено -
На суді тепер стою.
А могло бути інакше все -
Стежку я б знайшла свою.
Не пішла б дорогою,
В ілюзорний вир,
Де живем без Бога ми
І матерія – кумир.
Перестали чути душу,
ту, що кликала туди,
Де на морі і на суші -
Суть життя із доброти.
Де любов'ю небо дихає
На шляху у божий дім,
Розум душу заколихує.
Ясно все – не треба слів…
***
Сколько лет душа скиталась
В смертном теле, в страшном сне...
Сколько логика пыталась
Отыскать ответ в себе...
Ведь материя не вечна,
Так о чем же нам мечтать?
Тела жизнь не бесконечна,
Так зачем, куда бежать?
Умножать свое богатство,
Богатеть любой ценой,
Добровольно сдаться в рабство,
В кандалах бросаться в бой.
Ради пыли, ради праха,
Попирая свою суть,
Мы спешим, гонимы страхом,
В никому не нужный путь...
Только счастья-то не видно
В лабиринте суеты.
Пусто, больно и обидно,
Что не радуют мечты.
Бился, гнался, добивался,
Получил - а счастья нет.
...Но куда же подевался
Тот манящий яркий свет?
Ведь звала меня дорога -
Я пошел, и вот я здесь.
Лишь потом, подбив итоги,
Осознал я смысл весь:
Свет тот был души порывом,
А источником был я...
Только деньги, мощным взрывом,
Стерли смысл бытия,
Что творцом нам всем назначен.
Я забыл, зачем живу...
А могло быть все иначе
Если б выбрал я тропу,
Что ведет на встречу с Богом.
Но иллюзий сладких мир
Поманил другой дорогой,
Где материя - кумир.
Где все молятся на злато,
В жертвы принося других.
В мир, где брат идет на брата,
Где нет близких, нет родных...
И прожив по всем законам
В этом мире пустоты,
Стал я равнодушен к стонам
Умирающей толпы.
Перестал я слышать душу,
Что звала меня туда,
Где на море и на суше
Смысл жизни - доброта.
Где любовью небо дышит
На пути в наш вечный дом...
Разум крик души не слышит,
Так какой же смысл в нем?..
Коваленко Инесса
(http://agapit.kiev.ua/exhibition/concurs)
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=287733
дата надходження 22.10.2011
дата закладки 23.10.2011
Оригінал - http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=284469
Залізні лати,
Коса шоломом,
Гаряче серце
Над рідним домом.
Не дасть ввернути
Життя в руїни,
Вона на варті –
Це УКРАЇНА.
Красива станом,
В мозолях руки,
Гаряче серце
З дітьми в розлуці.
Зазве додому
Доньку і сина,
Вона працює –
Це УКРАЇНА.
Тверда, мов криця,
Тремтлива мати,
Не дасть нікому
Себе здолати.
І переможе
Одна єдина.
Вона - це правда!
Це УКРАЇНА!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=284784
дата надходження 07.10.2011
дата закладки 22.10.2011
Коли осінь пісень не співає,
Коли щастя не йде у слова,
Тоді смуток життя огортає,
Ну, а душу леліє зима.
Прагне холод окутати плечі,
Взяти краще, що мав у житті…
Відібрати зчаровані речі
І лишити мене в самоті.
Я ще зиму свою переможу,
Поки осінь листвою вкрива,
Я її, поки – що, не тривожу,
Тільки ж осінь, ще прийде зима.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=287766
дата надходження 22.10.2011
дата закладки 22.10.2011
Відкрий своє серце і небо і долю
Явися хоча б уві сні
І поглядом тихим,знайомим до болю
Пронизуй всю душу мені
Занадто багато залишилось вчора
Занадто багато мене
Свідомість страшна і отруйна потвора
Все те,що було,не пройде
Я сіль твоїх сліз розтиратиму в рани
І довго ітиму туди
Де віра в надію весну зустрічає
І з жахом чекає зими..
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=286706
дата надходження 16.10.2011
дата закладки 22.10.2011
Моя Волинь, - я вже сумую за тобою.
За краєм, де ступала босою ногою.
Де соловей в саду витьохкує до світанку,
У чистім полі співає жайворонок зранку.
І квітує там: жито, овес, ячмінь, пшениця
І гречка медом пахне, немов дівчина білолиця.
І голубів зелений льон - поліським шовком звали,
У ті часи, коли кордонів іще не збудували.
Жаб’ячий хор, під запах трав духмяних,-
Творить мелодію, що чарує - він незрівнянний.
І квилять чорно-білі чайки жалісно-крикливо,
І бусел клекотить заливисто - усім на диво.
Сіренькі малі грицики гукають Гриця,
Смолою пахне сонцем зігріта ялиця.
Поміж дерев ховається там лісове озерце,
Хлюпочуть хвилі - милують серце.
Стривожена постала мама на порозі:
Щось довго, дочко, ти була в дорозі.
І усміхається тепло та щиро тато:
Роботи за столом вечірнім у нас багато.
Піднімем келихи - і за усю родину,
За друзів, і за нашу неньку-Україну,
Коли б’ють дзигарі дванадцяту годину,-
Вип’ємо шампанського у святкову цю хвилину.
28.12.10
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=231637
дата надходження 28.12.2010
дата закладки 22.10.2011
Запитав у Бога про доцільність раю.
бо коли не всім він, то навіщо є
і Господь промовив: «Рай не вибирають,
бо то край, де серце і єство твоє!»
Де прянощі саду,
струмок і левада
злилися з теплом
материнських грудей.
Де батьківська хата
в барвінку і м\"яті -
навіки є раєм
земним для людей!
Я роки збираю у вервечку долі,
розгубив немало по земних шляхах,
та завжди співаю я пісні любові
променям яскравим в голубих ставках.
Ще блукаю світом, ще шукаю світло,
але добре знаю - краще не знайду
як моє дитинство пострічало літом
край той волошковий в золотім вінку.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=287709
дата надходження 22.10.2011
дата закладки 22.10.2011
Червоніє у парку калина,
Мов намисто вдягнула дівчина
І шумлять понад Стиром тополі,
Що пророчать щасливу їй долю.
А навколо розкинулись луки…
Замок Любарта дзвонами кличе.
Древній Луцьк нам протягує руки,
Тихо птахи у небі курличуть.
Пожовтіли каштани і клени,
Лише клумби цвітуть в центрі міста.
І ялинки сріблясті й зелені
Обсипає листва золотиста.
Я іду своїм красенем Луцьком
По бруківці, милуюся містом.
І хрести, що над Луцьким собором,
Нас освячують сонячним блиском.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=284643
дата надходження 06.10.2011
дата закладки 20.10.2011
І шумлять, ніби хвилі моря,
Із душі вогонь викресають,
Ті слова, що від болю й горя,
У молитвах твоїх лунають.
Зорі в небі у простір ляжуть
І розквітне роса в покосах,
А кохання на все це зважить,
Розплете твої білі коси.
Заспівай, не тужи, кохана,
Я подяку тобі складаю,
Ти мені, як колись, бажана,
Пам’ятай, я тебе кохаю!!!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=287142
дата надходження 19.10.2011
дата закладки 20.10.2011
З мережива вселеньського тепла
плели колиску мерехтливі зорі,
а місяць Бога-сина пеленав
під лагідні Марії колискові.
Спи моє дитяткою, набирайся сили,
бо тебе чекають мученИцькі дні.
Ти родився Богом, Ісусику милий,
у глухій пещері в яслах на рядні.
Ти родився Богом, але люди, сину,
в теє не повірять доки не уб"ють,
доки не побачать смерть твою жахливу,
бо живим, Ісусе, честь не віддають.
Твій Отець Всевишній наперед страждає,
неминучим жестом мучиться Пилат.
Ти тільки родився, а вже хрест збиває,
і у кузні цвяхи заготовив кат.
І пастухи, і волхви, і царі
кланялися народженню Месії,
а Йосип, нахилившись у дворі,
ридав під колисковий спів Марії.
Чому ми, люди, щоб сягнув небес,
щоб став він Богом - змусили померти,
й понині звеличаємо той хрест,
що був знарЯддям і тортур, і смерті?
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=287337
дата надходження 20.10.2011
дата закладки 20.10.2011
Чи згадуєте часом отчий дім,
Чи болить серце, часто за землею.
Вона і вам, і нам - матуся всім,
І ми пишатися повинні нею.
Нелегку долю вибрали сини,
Та й доньки на чужих горбатять спину.
Лиш журавлі зібравшись у клини,
Несуть із дому пісню журавлину.
В цій пісні туга, плач дітей, батьків,
Які щодня в вікно вас виглядають.
І кожен клин, що з дому прилетів,
Запах землі несе із свого краю.
Летіть додому, наберіться сил,
Бо тут ваша земля і мама, що родила.
І тут татусь вас на руках носив,
А матінка земля - благословила.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=286983
дата надходження 18.10.2011
дата закладки 18.10.2011
Самотність – ворог, і самотність – страх –
Печатки поцілунків на стопах,
Пускається туман, що на устах
І мильну піну стелить на очах.
Довіру вщент! Довіру в прах!
Любов спасіння, і любов - єдиний шанс –
Для почуттів – то ніжний і невинний вальс,
А для зневіри – парадоксальний декаданс.
Короткий шлях – звабливий майстер клас –
Любіть мене – я буду вас.
Душа – тоненька павутина, і душа – струна –
Так легко рветься, невільно так бринить вона.
Образи, біль – чортополох колючий її дна,
Господар їй – не розум і не серце, а сама -
Душа нікому не раба!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=286940
дата надходження 18.10.2011
дата закладки 18.10.2011
Ліоліна
Розкажи мені
Розкажи мені,
Де ті світи, що ти пішов? Де ти, коханий?
Я не знайшла того шляху.
Тільки в світлім сні
Тебе знайшла, як ранок спав. А він настане, -
І знову шлях той згублю.
У берізоньки,
Що осінь коси розплела, де ти, спитаю.
Вона ж бо бачила, мабуть?
Лиш одні зірки
Мені шепочуть щось із небокраю.
Берізка не знала путь.
Музична заставка
А де вітер спить?
Туди піду і розбужу, де він буває.
Та в нього справи є свої.
Вітер теж мовчить.
Тихенько в сурми свої дме і серце крає.
Вкриті полином стежки.
Журавлі летять.
З тобою ми махали їм, удвох з тобою.
У дальні відлетять світи.
Мріє, без сум'ять!
Ми почекаємо їх знов, удвох з журбою.
Вони нам скажуть, де ти.
Музична заставка
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=285978
дата надходження 13.10.2011
дата закладки 17.10.2011
Все життя я тебе люблю,
Що я можу тобі сказати…
Половинку знайшов свою,
Хоч і довго прийшлось чекати.
В мене слів для тебе нема,
Лиш кохання, воно і буде,
Бо без тебе життя - тюрма,
Що камінням лягла б на груди.
Друзі вірші, лише вони,
Закривають від куль собою.
Ти приходиш до мене в сни,
Бо я марю щодня тобою!!!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=286339
дата надходження 15.10.2011
дата закладки 15.10.2011
Відлітають у вирій невблаганно літа,
Кожен день наближає до краю.
Моя осінь життя - це пора золота,
Я зими поки-що не чекаю.
Схаменіться літа, припиніть свій політ,
Дайте трохи ще сонця і ласки.
Бо не знаю ще скільки відміряно літ,
Кожен день із життя я робитиму казку.
Нехай осінь моя ще обніме крилом,
А у літку зозуля накує літ багато.
Посивіли давно мої скроні й чоло,
Я приймаю життя, кожен день, наче свято.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=285994
дата надходження 13.10.2011
дата закладки 14.10.2011
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 14.10.2011
Моя маленька донечко,
Промінчик світлий сонечка
Тихесенько в віконечко
До тебе зазирнув.
Мов вилитий із золота,
Хотів пограти в хованки,
А хмарка це помітила,
І він в ній потонув.
Ти зиркала в віконечко:
Куди ж поділось сонечко?
Чому не грає в хованки,
Так весело було?
А сонечко пручалося,
Із хмаркою змагалося,
Та як не намагалося,
А вийти не могло.
Тоді воно щосилоньки
Гойднуло хмарку й зливонька
Хмарчиних сліз безпомічних
На землю потекла.
А сонечко всміхалося,
Крізь хмарку продиралося –
Тепер – бо моя донечка
Не буде вже сумна.
Травень 1999
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=286026
дата надходження 13.10.2011
дата закладки 13.10.2011
Це один із перших моїх віршів,
який був написаний ще в 2008 році.
Сьогодні він вдруге народився, дякуючи
Віктору Ох, який написав і подарував
мені чудову мелодію до вірша!!
Дякую Вам, Вікторе, за таку чудову музику!!
Ось його адреса:ttp://www.poetryclubh.com.ua/author.php?id=9277
Надія часто поруч з нами,
Дарує нам казкові сни.
У скрутний час завжди втішає,
Що світ прекрасний віриш ти.
А завтра все кудись зникає,
Неначе вітром все знесло,
І знову в розпачі блукаєш,
Рожевих снів як не було.
І так проходять дні за днями,
Надія гасне у душі...
А то дивись — і знову з нами
Щасливі нам віщує дні.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=108268
дата надходження 18.12.2008
дата закладки 13.10.2011
Музыка и исполнение galina bahteeva
Уже в прошлом метели
Отшумели дожди.
Домой птицы летели,
Их, судьба, пощади!
Словно белая тучка
Потерялась вдали.
Всколыхнулась речушка:
"Мы вас ждём, журавли..."
Я стою на крылечке.
Что ж в душе непокой?
Закололо в сердечке...
"С возвращеньем домой!!!"
Ветер ветки качает
Ветки тонкой осины
́И печально вздыхает,
Слыша плач журавлиный...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=248982
дата надходження 23.03.2011
дата закладки 13.10.2011
Ми не знайомі з вічністю земною,
Землю залишимо, як налетить зима.
Тут ми лиш двоє, доленько, з тобою,
Нічого вічного в нас на Землі нема.
Міняється погода, Сонце сходить,
Повіє вітер, дощик зашумить,
Який буває довго не проходить,
Здається – вічність, а насправді – мить.
А жорна перемелюють хвилини,
Які складають вічності часи.
Так ніби промінь, що у простір лине
Не зупинити - хоч і попроси...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=284263
дата надходження 04.10.2011
дата закладки 12.10.2011
До 60 - річчя з дня народження
Назарія Яремчука
А пісні все звучать про Черемош і Прут.
Про родину, батьків його голос лунає.
І Карпати пісні, як святе бережуть,
Бо Назарія дух у Карпатах літає.
Із Черемоша пісню, як воду черпав,
З «смерекової хати» злетів над землею.
Скільки гарних пісень він іще б заспівав
І пишався б землею і ріднею своєю.
Між карпатських смерек, там де річка журчить,
Де в урочищі легінь кохану чекає,
Його голос і нині над світом летить,
Нам пісні свої вічні Назарій співає.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=285344
дата надходження 10.10.2011
дата закладки 12.10.2011
Музика Віктора Охріменка
(Шукаємо виконавця)
І сп’яніло небо від палких цілунків,
Розійшлися хмари – місяць засіяв.
Я напивсь кохання ніби чар від трунку
І навік у серце я тебе забрав.
Вже пора настала розправляти крила
І тебе забрати в зірковий політ.
Знаю, що, ти, мила, лиш мене любила,
Мов зійшовся клином наді мною світ.
І своє кохання ти не розгубила,
Клин, що понад світом віддала мені.
І за стільки років ти не розлюбила,
Світяться й понині очі чарівні.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=285816
дата надходження 12.10.2011
дата закладки 12.10.2011
Післясмак, який відчула після прочитання віршу
"Телефонный разговор" талановитої майстрині слова Алли Мегель
http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=268029
Телефонний рингтон...
Чую. Йду.
Умикаю.
Перейшла на балкон...
Так. Це я.
Ні. Дзвінків не чекаю.
Хто турбує?
Любов...
Звідкіля ти з'явилась?
Ти чому
Прийшла знов,
Ти вночі тільки снилась?
Що ти хочеш?
Тепло
Дарувати у серце...
Знов морочиш
Мене...
Там солоне озерце
Усіх вилитих сліз
І років,
Що прожиті...
Йди собі кудись в ліс...
Чи потрібні
Ті миті,
Де шаленство до краю,
Де лиш небо
І пісня,
Де лиш двоє літають?
Йди собі,
Уже пізно...
Нащо той марафон...
Все... відбій...
Вимикаю...
Замигтів телефон:
На екрані -
КОХАЮ!!!
14.09.2011р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=280538
дата надходження 14.09.2011
дата закладки 12.10.2011
Душею, що повною мірою
Жалями і болем налита.
Чи сповіддю тихою, щирою,
Що, як перед Богом, відкрита.
Чи тихим зітханням закоханих,
Розлучених часом і простором.
Чи криком думок наполоханих,
Знялись що над пам'яті островом.
Чи трепетом серця розбитого,
Котре катувалось чеканням.
Майбутнім, що щедро розлито нам
Й заховане вічним мовчанням.
Всім цим - я з тобою, мій милий
Пос́еред самотності й тиші.
Ми будемо разом, єдиний!
Чекай! Я тебе не залишу.
30.09.2011р. 14:01
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=284583
дата надходження 06.10.2011
дата закладки 12.10.2011
Трохи допрацював свої сонети і виношу їх на Ваш осуд, як цілісний твір.
ДУХ ЗЕМЛІ
Спроба у сонетах відтворити історію України від Київської Русі до теперешніх часів.
1
Моя далека земле - Україно!
Блукаючи, як злидар, по світах,
Зберіг у серці кетяги калини
І запах сіна на твоїх лугах.
Збиваючи до крові босі ноги,
Я обтоптав усі земні пороги,
Шукав спочинку у заморській млі.
Я світ обмацав голими руками,
В нову епоху закладав я камінь,
Та не на рідній - на чужій землі.
Прости мене, моя набожна мати,
За ті скитання. То - не зрада, ні!
Тобою марив, і жорстоку плату
Плачу літами туги в чужині.
2
Красива, рідна, щедра і багата,
Засмучена роздорищем незгод,
Синів чекаєш, що в батьківську хату
Злетяться із заморських дальніх вод.
Ти наче світло у кінці тунелю,
Живу тобою, путь у мріях стелю,
Піднятись прагну, як веснянний птах.
Не можу дочекатися світання
І лиш одне до Господа прохання -
Додати крилам cили в небесах.
Та чом журба так огортає очі,
Чом серце так тривогою тремтить?
Немов би хижий звір уперто хоче
Нас із тобою, нене, розлучить.
3
Злечу у небо щоби птахом стати
І в сиву вічність звідти заглядать,
Згадати і Трипілля, і сарматів,
І гордих скіфів, що в курганах сплять.
Щоби побачить і Аскольда з Діром,
І першу зраду, коли їх в могилу
Олегів меч відправив за Христа.
Княгиню Ольгу ( у хресті - Олену),
Узявшу християнство в Костянтина,
Яка сама для нас тепер свята.
Щоб вгледіти апостола Андрія,
Климента з Фівом, поки ще живих,
Володимира, що Христову віру
Підняв на златоверхі береги.
4
Великий княже! Святославів сину,
Узявши Корсунь, тризуб посвятив,
Скупав в Дніпрі поганську Україну,
Христову віру віру русам прищепив.
Святителю Русі, святий і правий!
Твій тризуб став емблемою держави
І смертним вироком нащадкам на віки.
Не знав, що віру закують у крицю
Звезуть в чужу північную столицю,
А праведників аж на Соловки.
Не знав тоді, що не одне століття,
Твоїм щитом прикривши хижу суть,
Твою Вкраїну вберуть у лахміття
І, крізь роки, на страту поведуть.
5
Не знав ти, княже, що твою корону
Будуть носить на голові царі,
А руські землі від Сяну до Дону
Кремсати й роздавати у дари.
Не знав, Великий, що і руське ймення
Теж вивезуть, як дороге знамення
Твоєї слави тих старих часів.
А твій народ обдертий, голий, босий,
Назвуть паскудним словом - малороси
та закують в кайдани кріпаків.
Промов хоч слово, благородний Воє,
І схамени нащадків у ці дні,
Що мовчки споглядають як героїв
Знов розпинать на твоїй землі!
6
Із висоти пташинного польоту
Я бачу Альту біля Трубежу
І раті русів, кінні і піхота
Зійшлись в бою на воднім рубежу.
І кров кругом. О, Мудрий Ярославе!
Невже ціною владної булави
Є смерть братів? Cкажи мені - чому?
Не простоїть надовго та держава,
Що міць свою на крові замішала
І братовбивчу виграла війну.
Отак і сталось, від гріха не вмились,
Була держава - і розтала в млі,
Та на двори, на княжі поділилась
По твоїй смерті, князю...і вині!
7
Лечу. Он річка Калка піді мною
Від крові княжої почервоніла,
А Субедей дорізує героїв,
Що їх монгольські стріли не убили.
Перехвалившись, сильні воєводи
В скрутну хвилину не дійшли до згоди
Й своєю кров"ю окропили крицю.
А вже степами мчить орда Батия,
Лядські Ворота оголяють Київ...
І ніч, і смерть охоплює столицю.
Відважні князі, воїни-Мстислави!
Для воїна - то мало просто вмерти!
Ви схоронили в полі руську славу
І Русь святу віддали в руки смерті.
8
Та не померла, нене, не погасла -
Підняв знамено з Галича Данило
І рать нова з священним руським гаслом
Монголам шлях уже загородила.
Втіка Куремса із земель вкраїнських,
Святкує Луцьк і Новоград-Волинський,
Бо возродилась наша ратня сила.
І Русь - Волинсько-Галицька держава
Собі вернула бувшу міць і славу,
На храмах радо дзвони задзвонили.
Засновник Холму, Кременця і Львова,
Великий княже і королю Русі,
Не дав втопити добре руське слово
В ординських криках. І я цим горджуся!
9
Горджуся, що не вмерла Україна
В гіркі роки монгольської навали,
Не примирилась, впавши на коліна,
Хоч падала - уперто піднімалась.
Її тягнули всі у різні боки,
Смоктали, як з берізки, з неї соки.
А вона буйним цвітом оживала!
Не загубилась у Литовськім царстві,
У вишитім по-староруськи вбранстві
Свою сторінку про життя писала.
Рвали їй жили турки і татари,
Поляки розпинали й московити,
І яничарські зграї, ніби хмари,
Топтали її тіло недобите.
10
Та дух Русі, великого народу
Блукав просторами моєї України,
Дух вільності, дух правди і свободи -
І оживали спалені руїни.
І піднімались порвані знамена,
Як не в Карпатах, то Дніпра долинах
Та возставали лицарі країни.
І били дзвони голосно на сполох,
Тремтів, жахавсь зарозумілий ворог -
З колін вже піднімалась Україна!
Дніпро-Славутич умивав їй рани,
Вітри свободи обдували груди...
Валилися імперії- тирани,
А Русь Свята була, і є, і буде!!!
11
Кістьми жорстокі битви землю вкрили,
Глибокі води багряніли кров"ю,
Високі кручі виросли в могили,
Дніпра пороги пили кров героїв.
Так припадали спраглими устами,
Що оживав німий одвіку камінь
І заспівав пісні козацькі волі.
Вітер свободи зрухав очерети,
Збудив дух предків, зарядив мушкети,
У бій покликав побороть недолю.
Воскресла віра, знялась на коругви,
В похід за правду кличуть барабани.
Шаблі підняті вгору, наче дуги,
Пророчать славу Січі і Гетьманам!
12
Лечу і бачу канівського Байду,
Що на порогах звів фортецю Січі,
Загородив дорогу кримським зайдам
І туркам подивився прямо в вічі.
Он Конашевич з козаками в морі
Своїх братів рятує із неволі -
І затремтіли неприступні форти.
Стамбул і Трапезунд, Синоп, і Кафа
Вклонилися героям одним махом -
Й померкло сонце на знаменах Порти.
Здригнулася Москва біля Арбату,
Осьманске військо впало під Хотином,
І загриміли вдячністю гармати -
Європа салютує Україні!
13
Річ Посполиту успіхи збісили.
Великий Хміль звернувся до народу -
Піднялася безсмертна руська сила,
Й пізнала шляхта грізні Жовті Води.
Пізнала вона Корсунь і Пилявці,
Завмер і Львів уже в козацькій хватці,
І зустрічав героїв древній Київ.
До Зборова ще слава та не меркла,
А потім...Берестечко, Біла Церква -
Туман невдач лише Батіг розвиднів.
Було багато перемог і слави,
Та переможне те козацьке гасло
На теренах Гетьманської держави,
Як льох, навік затьмарив Переяслав!
14
Та не твоя у тому є провина,
Великий Гетьмане, вершителю свободи,
І не Юрка (твого і Ганни сина),
І не вина вкраїнського народу.
А то наш хрест, і то наша Голгофа -
Родючі землі, зіслані від Бога,
Сусідам часто затуляють очі!
І роздирають завше без упину
Історію та тіло України,
А нам кайдани й злигодні пророчать.
Бо для імперій - ніби мило в очі,
Коли козак і газда є, і воїн,
А коли він державу мати хоче -
То поховать за те вони готові!
15
Для всіх імперій гаслом є покора,
Народовладдя суперечить суті.
Ось ти шукав, Богдане, десь опору,
Але знайшов лише нове хомуття.
Ти помилку побачив, та запізно,
Коли царизм лещатами залізно
Вже пожирав твої здобутки волі.
Через Руїну будуть ще герої -
Іван Мазепа візьметься за зброю...
Але те все нам обернеться слізьми.
І знову на полях холодні трупи,
І кров тече у Бористен струмками.
Чужі порядки, спалені халупи,
І від Січі лишивсь горілий камінь.
16
Твоїх гетьманів, ненько-Україно,
Обіллють брудом та згноять в темницях,
А козаки, як за якусь провину,
Імперську стануть зводити столицю.
Чужії землі вкрили наші кості,
І знову ставим свічку ми на прощу,
Та не ховаєм волелюбну крицю.
Ще озоветься вільний дух козацький,
І коліївський він, і гайдамацький,
Злетить увись Шевченка слово-птиця.
Імперії-тирани в злісній змові
Накинуться на тебе, земле рідна,
Та пошматують, розірвуть надвоє,
Щоб на століття закріпачить бідну.
17
А перед тим порвуть на клапті Віру -
Поділять мій народ на дві частини,
Мету сплюндрують короля Данила
Про об"єднання віри в Україні.
Противник Флорентійської угоди,
Розкольницею бувши вже від роду,
Тут першу скрипку грала Московія.
Загарбавши всі храми златоверхі,
Із Києва вкраде святиню-церкву,
І закує в кайдани руську мрію.
Століттями буде вона знущатись,
Щоб знищити навіки нашу мову,
Лише в гонимій церкві уніатів
Лунатиме вкраїнське Боже Слово.
18
Але і того здалося замало,
Цар замахнувся володіти світом -
Історію Русі у нас украли,
І стали «русскими» одразу московити.
Загарбали усі наші святині,
Могили предків не закриті й нині,
А їхня збруя на чужих полицях.
І перезвали нас, і обсміяли,
Хто сперечавсь - того закатували
Чи заживо згноїли у темницях.
Та дух землі не закопать, не вбити,
Він разом з кров"ю роздуває вени.
Не знищила ні Річ нас Посполита,
Ані царі, та вже й ніхто напевне!
19
І Кобзаря безсмертне віще слово
Лунати буде, як Дніпро ревучий,
Будити стане розірвать окови
Та об"єднатись на Дніпрових кручах.
Рядки його святого "Заповіту"
Батьки будуть читати своїм дітям
Щоб вірить в перемогу неминучу.
Почнуть нові з"являтися герої,
Сибіри торувати під конвоєм,
Та жити духом волі невмирущим.
Із підземелля царських казематів
На волю буде рватись без упину
Крізь заборону і залізні грати
Священна назва - мати Україна!
20
Століття знемагала у неволі
Роздерта, безіменна, розіп"ята
І плакала піснями туги й болю,
Своїх синів віддавши у солдати.
Чужим імперіям, що пожирали ласо,
Вони були лише гарматним м"ясом
У вирішальнім світовім двобої.
Страждальна земле, неутішна мати,
Ридала, коли брат ішов на брата,
Гіркою материнською сльозою.
І розбудила та сльоза героїв,
Не винесли Вітчизни вони муки -
Безсмертна юність узялась за зброю.
Повіяло одвічним духом Злуки!
21
І дух Русі збудився У могилах,
Піднявся в небо, прокотивсь містами,
Затріпотів над Києвом щосили
Блакиттю неба й жита колосками.
Дістав з Дніпра, ополоскав у водах,
Та взяв на прапор герб свого народу -
Священний тризуб від Володимира!
Враз розступились вікові руїни
Перед новим обличчям України,
Та ожили клейноди на мундирах.
Та нове лихо край не полишає,
Бо він, як ласий кусень у Європі,
Його свобода іншим заважає -
І знов у землю врізались окопи.
22
Зібравши кров на бойові знамена,
Сховавши в них оманливі ідеї,
Під більшовицькі лозунги шалено
Народжувалась гірша із імперій.
Спиналася з брехні, обману, болю,
Та, що вкраде в мого народу долю,
Знушатись буде знов десятиліття.
З тюрми народів стане їхнім катом,
Возненавидить ворога і брата,
І лицемірство оберне в страхіття.
Озброївшись зловіщим атеїзмом,
Одягне митрополію в погони,
Щоб протиставить привид комунізму
Священній вірі і народній волі.
23
Вона посуне, як орда Батия,
Візьме обманом Харків і Полтаву,
Червоним змієм наповзе на Київ,
Щоб полонити молоду державу.
Супроти грізних армій Муравйова -
Студентський курінь чотами героїв
Повстав у битві в легендарних Крутах.
Безвуса юність проти монстрів вієн,
Твоя краса, Вкраїно, і надія,
Рубала свіжовиплетені пута.
І гинула в нерівному двобої,
І гімном твою славу оспівала,
Закривши шлях до Києва собою,
На гору до Аскольда перебралась.
24
Ще встигли об"єднатись землі рідні
І стати Україною по праву,
На сторінках історії щоб гідно
Поставити свій підпис як держави.
Ще лопотіли бойові знамена,
Ще йшла війна на західних теренах,
А в Брест-Литовську готувалась змова.
Ти ще боролась відчайдушно, мати,
Як вже за мир представники Антанти,
Платили, як грошем, тобою знову.
І стала, бідна, між двома світами,
Розділена границею надвоє,
Вмивати рани ріками, струмками
Й народжувать майбутнього героїв!
25
Ох, й познущались над тобою, нене,
За те, що вільною хотіла стати!
За всі роки, за всі віки напевне
Сторінки гіршої уже не відшукати.
З звіринною ненавистю і злістю
Тебе морили, не дававши їсти,
Тебе - одвічну годувальницю народів!
Машина більшовицького терору
Смітила смертю на твоїх просторах
І нищила зачатки вільних сходів.
А тільки згадка про твій герб і прапор
Звалась одразу "ворогом народу"
І гнала вільнодумців по етапах,
Або стріляла в камерах холодних.
26
Знущаючись щораз над Словом Божим,
Ідею "рівності" узявши на багнети,
Ти обернула в прокрустове ложе
Шосту частину цілої планети.
Ти одурманила отрутою обману
Народи цілі і складала плани
Запанувати над всім білим світом.
Союзнице фашистської держави,
Чий меч в Казані й Липецьку кувала,
Проклята будь однині і довіку!
Імперіє радянського терору,
Загарбнице в одежі херувима,
Ти сіяла лиш смерть кругом і горе
І у війну втягнула Україну.
27
Бо два кати із псевдами злодіїв
Накинулись, мов коршуни, на Польщу,
Не помирившись розв"язали бійню,
Якої світ іще не бачив скорше.
А ти між ними, нене, розіп"ята
Чинила опір як могла завзято,
Піднявши прапор у старому Львові.
Одна у полі правди і свободи
Ти боронила честь свого народу
І воскресала в вигуках героїв.
А проти тебе літаки і танки,
Есесівці, полки енкаведистів,
Грабіжники в одежі партизанській
І банди із манерами садистів.
28
Та упізнав світ із двох зол найгірше
І допоміг фашизм гуртом здолати,
Але тобі не стало, нене, ліпше,
Бо і той "кращий" був для тебе катом.
І знову біль, тривога і страждання,
Що найбрудніші в світі злодіяння
Приписують за поклик твій до волі.
Ще обдурили - брат пішов на брата,
Ридає знову безутішна мати
Від передсмертних вигуків героїв.
Скінчилася для всіх у сорок п"ятім,
Війна лишила попіл і руїни,
Та ти не перестала воювати
Воістину безсмертна, Україно!
29
Пережила ту горезвісну "Віслу"
(Насильне переселення народу),
Дамоклів меч побачила навислий
Над твоїм духом правди і свободи.
Бо знов терору ти попала в лапи, -
Твоїх бійців погнали по етапу,
А решту одурманили навіки.
І знов катівні цепеніють в криках,
Народ же безіменний і безликий
Годує злу імперію-каліку.
Що неспроможні люди - Бог звершає,
І вже тиран прощаєтся зі світом,
Але дурман країною блукає
І в тій отруті гинуть наші діти.
30
З маленьких літ цілії покоління
Росли двійною міркою моралі.
Гасла "За мир!" нові будили війни -
Холодні, непотрібні і тривалі.
Повні абсурду утопічні плани,
Заїзди-з"їзди, сповнені обману,
Однопартійні лави "переможців".
Незрозумілі лиш над ким і в чому,
Штучні рекорди з цифрами до втоми -
Героїв час і час орденоносців.
В цім павутинні спільної облуди
Дух не змовкав - готовився до злету,
Кричав до болю у тюремних грудях
Устами політв"язнів і поетів.
31
Кричав в лице номенклатури клану,
Крушив брехню і закликав до волі
Із цинку домовин Афганістану,
З клінічних ліжок зранених героїв.
Звав розбудитись від дурману-зілля,
Протерти очі й глянуть на довкілля,
І повернутись до святої віри.
На фоні звершень світової слави
Ще розглядались контури держави
У дефіцитних чергах буднів сірих.
Обман плодив радянські "коза ностри",
В державних касах поселився злодій -
У відповідь жорстоким грізним монстром
Над Прип"яттю затьмарив світ Чорнобиль!
32
Чорне знамення краху всіх ілюзій,
Довічна твоя рана, Україно -
Смертельний атом по усій окрузі
На зони смерті поділив країну.
І враз заговорили-зашуміли
Ті, хто раніше й пискнути не сміли -
Імперія тріщала і ламалась.
Задавши поштовх всій "перебудові"
Скидала Польща "дружнії" окови -
Від привиду Європа вивільнялась.
Прибалтам передали естафету -
І сім десятків літ ніби не було...
Вожді народів (з бронзи, і портретів)
Повільно, неохоче йшли в минуле.
33
І знов увись здіймалося знамено,
Будила з сну "Червоная калина" -
У вишивках й святкових гобеленах
На подіум народів йшла Вкраїна!
Великий дух великої держави
В людських серцях прокинувся по праву,
І впали віковічнії кайдани.
Від Львова і до Києва за руки
Взялися люди, освятивши Злуку,
Заговорили збуджено Майданом.
Святая земле, рідна моя мати,
Обпалена вогнем смертельним пекла,
Ти перша в світі засудила атом
Й закликала усіх, поки не смеркло!
34
Ти стала перша у колону маршу
За мир у світі і чекають, нене,
Щоби умилась від остатку фальші
І стала чиста, мов блакитне небо.
Чекають коли золотоколосся
Вплетеш у свіжовимите волосся
В дніпрових водах від дурману-бруду.
І весь народ умиється з тобою,
З двох берегів, свяченою водою,
І світла віра переповнить груди.
І дух землі вкраїнського народу
В серцях розплавить протиріччя грати,
Дух Єдності, Дух Правди, Дух Свободи,
Та упізнає брат нарешті брата!
35
Обнімуться брати, як в морі ріки,
Піднімуться, як велети, над світом -
Шахтар і вчитель, хлібороб і лікар,
Усі твої, Вкраїно-ненько, діти!
Русини, галичани, подоляни,
Гуцули, бойки, лемки, волиняни,
Поліщуки, литвини й слобожани!
Всі, хто живе під українським дахом
Крим і Карпати, Південь, Схід і Захід -
В однім пориві обіймуться разом!
І я лечу на теє покаяння,
Уже спускаюсь на дніпрові води
Разом з братами по крилу, з заслання,
Як невід"ємна часточка народу!
2010р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=285761
дата надходження 12.10.2011
дата закладки 12.10.2011
Сірим пилом квіти вкриті, стелиться дорога,
Простягає навстріч гілля яблуня розлога.
Запишалась горобина, тополя схилилась,
На світанку до схід сонця золотом сповилась.
Розпатлані вітром коси - милує, карає:
То обійма за стан тонкий, то геть утікає.
Щось нашіптує в діброві зляканій осиці,
То у кроні замріється красуні ялиці.
Чорне поле зі скибами, гайвороння в небі,
Понад ставом шумлять верби, плавають лебеді.
В’ється шлях у безкінечність, за обрій зникає...
Тужну пісню журавлину слухає, сприймає...
01.10.11
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=283790
дата надходження 01.10.2011
дата закладки 11.10.2011
(Володі)
Обійми мене так, наче зорі що спраглі у місяця
П’ють ранкову росу, де співають осінні птахи;
Обійми мене міцно і я тобі сонце, що світиться –
Принесу у долонях для щастя на різні шляхи.
У цих вулицях із декорацій осінніх художників
Пестить душу і тіло розчинена ніжністю кров…
Обійми мене наче у небі хмарини із дощиком
Замінила дрейфуюча світом пречиста любов.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=285477
дата надходження 10.10.2011
дата закладки 11.10.2011
Плаче осінь.
Жовті сльози з листя
Падають землі на теплі груди.
Зім’яте калинове намисто.
Плаче осінь всюди.
Тужить небо.
Сунуть хмари сірі,
Що грайливий відблиск загубили.
Натягнулись срібні струни ліри.
Небо задощило.
Виє вітер.
Котить хвилі жовті
В океані суму і тривоги.
Почуття чиїсь притихли і замовкли -
Збилися з дороги.
Ліс і поле.
Темні макіяжі.
Пензель осені сховався за ялину,
Що сміється серед жовтих антуражів
У сумні хвилини.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=285577
дата надходження 11.10.2011
дата закладки 11.10.2011
У літню спеку і в морози,
Сміюсь завжди, сміюсь крізь сльози.
Нехай ті сльози із журбою
Розвіє вітер над водою,
Розвіє їх до піль і гор,
Де тече річка Стривігор.
А безупинна течія –
Вона мелодія моя.
Люблю таку її, стихію,
Бурхливу дочку буревію,
Що тече тільки в майбуття.
Люблю мелодію життя...
Люблю грозу і літню зливу,
І сплячу вранці жовту ниву,
Росу землі, п’янке колосся.
Люблю я вітер у волоссі,
Що дме нестримно понад шляхом
До сходу сонця буйним птахом.
Люблю ліси, річки й долини,
Які у мріях не покину.
Люблю я волю степову,
Люблю я пісню листкову...
У моїм серці падолист,
І майський хрущ, серпневий хист.
Той хист – натхнення у душі,
Весняні тихії дощі.
Люблю вишневий білий цвіт
І цілий білий-білий світ –
Нехай феєрію нову.
Люблю, надіюсь і живу.
22.07.2009р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=285550
дата надходження 11.10.2011
дата закладки 11.10.2011
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 11.10.2011
Спадає лист та квітнуть хризантеми,
Вони прикрасять опустіле поле.
Ці квіти - ніби осені емблема,
Картини творять в пору цю казкову.
Вони приносять нам краплину щастя,
Тепло від літа, кольорів палітру.
Їх залякати і зимі не вдасться,
Морозам першим, ні страшному вітру.
Поля засніжить, стане біло – біло…
З під снігу виглядатимуть червоні
Осінні квіти, що дарують світло,
І іскрами горять на білім фоні.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=284224
дата надходження 04.10.2011
дата закладки 11.10.2011
Впевнено жовтень крокує - красень рудоволосий,
Розмальовує гарячими кольорами природу осінь.
Мов губка, вбираю фарби яскраві, що оточують мене
Та сприймаю поглядом неповторність душі твоєї,
Впиваюсь її дивовижною енергією тепла,
Що в тіло моє переливається водою джерельною.
Я з пожадливістю п’ю її, вона живить мене,
Засіває зерна, зерна терпимості та любові,
Що визрівши, віддають полову вітрові,
Щоб розвіяв, розніс над морем правічним,
Щоб поглинуло, у хвилях заховавши її.
Думка увись ширить, ген поза хмари сірі,
І тінню невидимою стає моєю.
Тихесенько нахиляється до пліч твоїх,
До руки, що завмерла на мить,
Поштовхові щемливому підкорившись.
Лагідно нашіптує на вушко слова ласкаві,
Здмухує порухом цнотливим утому з обличчя твого.
Торкається, обпалює цілунком вуста,
Намагніченою блискавкою пронизує,
Звичні межі свідомості розсуваючи.
05.10.11
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=284465
дата надходження 05.10.2011
дата закладки 11.10.2011