Я подарую тобі сина,
Щоби кохання наше розцвіло в його очах.
Й пропаде враз липкий ядучий страх
І буде в нас сім'я щаслива.
Ростиме він увесь у татуся:
Пухкенькі щічки, очі в колір неба.
Увесь буде подібен він до тебе,
У ньому житиме твоя ясна душа.
Мабуть, заради цього лиш
Стерпіти можна все на світі.
Кохання в яблуневім цвіті.
Дивлюсь на тебе, поки спиш.
Все ж віриться, що наші почуття
Змінити можуть всіх і все на краще.
Чи потребую я чогось іще? Та нащо?
Якщо ти сам і є моє життя.
Ріднесенький, я все ж тебе знайшла.
І це вартує будь-якого болю.
Пущу свій страх – таки на волю,
Щоби натомість віра в «нас» прийшла.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=405329
дата надходження 01.03.2013
дата закладки 01.03.2013
Він просто найкращий. Ні ви не подумайте, він найкращий чоловік у всьому світі. Саме про такого мріє кожна дівчина. Я це знаю напевно. Його очі, то цілковита безодня, а руки…коли він обіймає мене я знову згадую як була маленькою, а проблеми йдуть від мене далеко, далеко. Мені важливо кожного дня відчувати його підтримку. Я знаю, що для нього я ніколи не буду тією повсякденністю.
Він те, що я шукала у своєму житті. Врівноважений до шаленості, такий витривалий. Я захищена, захищена його постійністю.
Він емоційний. Мені саме такий він і потрібний. Його очі і наша спільна віра. Його правильно сказане слово. Надихає мене, коли зовсім безсила, жаліє коли аж занадто погано.
Знаю про нього все. Так приємно коли поруч з такою людиною ти можеш просто…просто помовчати. Коли він гріє мої долоні, мені заздрить уся слабка стать. Бо він вражає своєю над ідеальність. Якби в житті на мене зрушилася тисяча проблем, він був би поруч.
Якби ви знали який він у мене. Я завжди буду брати з нього приклад, бо його досвід і поради, то неоціненний шматочок мого життя. А коли він гладить моє волосся, я розумію на скільки ми рідні, і мені здається, що я чую як стукотить наше спільне серце.
Зранку він готує мені смачні грінки з апельсиновим джемом і ароматну каву з корицею, а ввечері ми вкотре сперечалися про те хто вдома має готувати сніданок.
Він просто мій найкращий і найрідніший,
…………………. бо він мій брат якого у мене, на жаль, ніколи не було.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=403205
дата надходження 22.02.2013
дата закладки 22.02.2013
Бентежне кохання -
Затьмарені очі,
Душа у полоні,
Звільнятись не хоче.
Чекає, чаклує
На краю безодні.
Було так учора,
Так буде сьогодні.
Колись ми жили,
Підкидаючи монети,
Заламували руки
Та читали газети,
Блукали у сутінках
Зайвих побачень,
Плили без надії
На течії вдачі.
У зоряному човні
Мандруємо удвох
Над холодом безодні,
Над безліччю тривог.
I буде до світання
У дотику долонь -
Бентежного кохання вогонь.
Бентежне кохання -
Це спрага у пустелі,
Це - коло обертання,
Небесні каруселі.
Це - те, про що забули
Заклопотані люди.
Було так учора,
Сьогодні так буде.
Колись ми жили,
Неначе у півсили,
I тягари нудьги
За собою носили,
I ранок зустрічали
Із присмаком болю,
I так руйнували
Себе або долю.
У зоряному човні
Мандруємо удвох
Над холодом безодні,
Над безліччю тривог...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=288614
дата надходження 25.10.2011
дата закладки 26.10.2011