Невпинно час спливає, мов наїзник,
Що на коні несеться в далечінь.
Вбиватись за минулим дуже пізно, -
Воно ж бо не лишає навіть тінь.
Ще вчора в речі вірив я казкові,
І думав, що навколо дивний світ,
Але, нажаль, він виявився кволим,
Залишивши мені скупий «привіт».
Жевріла тільки заповітна мрія,
Тремтіла, наче зведений курок.
Коли померла з вірою надія, -
Любов впіймала кулю у висок.
Нестримний час фарбує в білий скроні
Нещадні зморшки молодість крадуть,
Несуть мене швидким галопом коні
В незнану й загадково довгу путь.
Чого в житті досяг ти, сивий вершник?
Не влучивши, порвав лиш тятиву.
Твій кінь, нажаль, не виявився першим,
Лиш воду скаламутив річкову...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=358361
дата надходження 18.08.2012
дата закладки 18.08.2012
Ти знову тут, і я знаю чому
Приходиш до мене вже в який раз
Знову почнеш розповідь сумну
Про те, який нещасний в цей час
Скрививши обличчя, скажеш, що важко
Тобі в цьму світі жити
Що знову ночами плачеш в подушку
Що більш не будеш любити
А я не здержусь і викрикну із злості
Що більш не підставлю плече
Бо ти завжди комусь миєш кості
Плачучись тоді коли припече
Бо ти просто не знаєш, що таке біль
Коли мозок рветься в різні боки
Коли хтось на рану сипить сіль
Не маючи іншої мороки
Коли в грудях тримаєш гнилу рану
Здаючи позиції без бою
Роками мріючи про Нірвану
В очікуванні довгожданого спокою
Коли у ві сні себе убиваєш
Петльою, бритвою чи пістолетом
Не думаючи, про те, що втрачаєш
Тримаючи почуття секретом
Коли спати не хочеш, а захтів, уже рано
Втрачаєш до кожного довіру
Тепер не кажи, що тобі погано
Бо я всеодно не повірю!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=351022
дата надходження 17.07.2012
дата закладки 17.07.2012
Коли болить душа,коли ятряться рани,
Коли підступно закрадається печаль
І омивають росами тумани
Розбите серце,втрачене,нажаль.
На світ ти глянеш іншими очима,
Сумними,мокрими від сліз,
За це,що пташку у долонях ти не втримав
І журавля у небі не зберіг.
Спокутуєш усе життя нікчемне,
Те,що накоїв ти колись.
Хоч підіймаєш зараз очі в небо,благаєш-
"-Боже,зупинись,для мене досить
Це страшна спокута,я хочу жити,а не існувать!"
Та марно все,на тобі пута,кайдани немов дзвоники дзвенять.
"-Ти сам себе одів в кайдани,
На себе пута натягнув.Тепер ти хочеш повернути
Усе,що втратив,що забув?
Це немажливо,нереально,все,що оточує тебе
Вже накопиченне роками.
І біль твоя,не зникне,а зросте!"
"-Так що-ж мені робити Боже?
Скажи і я усе зроблю,щоб жити в злагоді з собою,
Щоб не померти від жаллю
За цим,що мріяв ще зробити,
За цим,що досягти хотів,
Повір,що я хотів лиш жити,
Я зла нікому не зробив."
У відповідь ти чуєш тишу,
До болю так знайому вже.
В розгубленості,ти не знаєш що робити
І як розрадити себе.
Ти допомоги прагнеш,та спасіння,
Ти хочеш кращого життя.
Нажаль,повір,це не можливо,
Твоя дорога в забуття,
Усі шляхи ведуть в нікуди,
Тебе нема уже ніде
І долі кращої не буде,
Надіятися досить вже.
Прийми цей хрестй,неси його сумлінно
Не озираючись назад
І знаючи,що це спокута за провини
Хай твої рани не болять,
Хай чітко бється твоє серце і заспокоїться душа.
Усім призначена така дорога.
Усі підем ми в забуття.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=351051
дата надходження 17.07.2012
дата закладки 17.07.2012