Згубила черевички
у траві.
Поміж кульбаб
хотілося радіти
і не спиняли
хмари грозові
у небі, що здавалося
сердитим.
Босоніж бігла.
А кругом - бузок,
у серці смолоскипом...
Було тихо...
І дощ намисто
нанизав в разок.
Весна така рясна,
що стій і дихай.
На повні груди,
глибоко,
наскрізь
наповнюйся,
аби всотала шкіра
затишшя кроків,
що переросли
в сліди, які Ти
ніжністю відміряв .
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=789434
дата надходження 28.04.2018
дата закладки 29.04.2018
[i][b]«РІДНОКРАЙ»[/b][/i]
[b](2018-2019)[/b]
[u]Лубни – 2017[/u]
[i][u]Видавництво «ІНТЕР ПАРК».[/u][/i]
Признаюсь, раніше дещо скептично ставився до такого виду типографського видання, як [b]Календар[/b]. У всякому випадку не сприймав його, як окремий жанр. Це йшло ще з давніх часів популярності в совкові часи відривних календарів, з їх кітчевою* естетикою і передбачуваною тематичністю: «[i]Домашній календар», «Календар пенсіонера», «…кулінара», «…тисяча дрібниць», «… для селян », «…для жінок », «…поради садівникам», «…поради городникам», «…домашній лікар», «…спаси і сохрани»[/i], і т.д. і т.п..
Згодом своє ставлення змінив, бо зрозумів, що календарі є не тільки фіксаторами ритму часу, але й пам'яттю людства, надійними хранителями першооснов кожної з культур нашої планети. Я вже бачив зразки календарів з високохудожнім наповненням. Вражало і їх культурне та конструктивне різноманіття. З’явилися календарі перекидні, настінні, настільні, кишенькові, календарі-плакати, піраміди, закладки і т.д..
Безліч різновидів календарів можуть відрізнятися формою, зовнішнім виглядом, видом з’єднання листів, форматом.
Разом з календарем на них дуже зручно розташовується різна інформація або просто красиві зображення, які включаються в загальний дизайн приміщення.
Значного розвитку набули настінні календарі, що являють собою справжні альбоми, присвячені тій чи іншій темі. А функція, власне, обчислення часу відходить у них на другий план.
Саме таким барвистим, яскравим є настінний календар [b]«РІДНОКРАЙ»(2018-2019)[/b]. Замовником видання став Літературно-мистецький кіш «РІДНОКРАЙ».
Художньо-технічний редактор календара Олександр Печора трудився над ним добрих три місяці.
Бездоганна поліграфія, офсетний друк, великий розмір (32×45 см.) Він є не просто довідковим виданням з послідовним переліком днів, тижнів, місяців даного року. З нього також можна дізнатися про походження українських назв місяців. Та головне в ньому мистецьке, творче наповнення ̶ понад сто пишнобарвних світлин з надзвичайно гарними, живописними краєвидами нашої України. Це роботи українських фотохудожників: Ігор КОРНІЙЧУК, Валерій ЧЕРКАС, Олег ШУПЛЯК, Микола КОЗАК, Володимир ЛУЦ, Віктор ПЕТРУК, Валентин БУТ, Денис ШКУТОВ, Любов ІГНАТОВА, Юрій КОЛЕСНИК, Олександр ВАСЕНКО, Олександр ПЕЧОРА.
На кожній з 28-ми сторінок розміщено по 4-6 фотографій і 10-15 поетичних строф пейзажної, патріотичної, філософської лірики.
Це вірші і українських класиків, і сучасних авторів:
Іван Франко, Леся Українка, Юрій Дараган,Тимофій Бордуляк, Григорій Чупринка, Микола Вінграновський, Василь Стус, Василь Симоненко, Іван Драч, Ліна Костенко, Борис Грінченко, Павло Грабовський, Леся Геник, Оксана Дністран, Валентин Бут, Валентин Довбиш, Микола Серпень, Лариса Петрова, Олександр Печора , Віталій Назарук, Ніна Третяк, Світлана Павелко, Галина Литовченко, Олена Іськова, Любов Ігнатова, Олег Корнієнко, Патара Бачіа, Віктор Охріменко, Світлана Моренець, Наталя Баклай, Інна Доленник, Наталія Данилюк, Ніна Діденко, Наталія Хаммоуда, Людмила Лєгостаєва, Володимир Присяжнюк, Юрій Колесник, Петро Сорока, Леся Шмигельська та інші.
Тобто це справжній художньо-поетичний альманах. Натхненниками і упорядниками його стали Микола Серпень, Олександр Печора, Віталій Назарук. В своєму вступному слові вони заявляють:
«[b][i]Зараз або ніколи[/i][/b]!» Це і є наше стрімке відчуття часу, наш новий календар, календар, котрий відкриває сторінки нового життя. Яким воно повинне бути? Звичайно, повним оптимізму й віри в наші сили, у наше творче натхнення,
В календарі, як і в нашій мові, відбились і збереглись ті символи невпинного руху часу, що пронизують усе наше життя протягом року й забезпечують зв'язок поколінь через віки. Глибоко поетичні назви місяців, як ніщо інше, свідчать про глибочінь душі народу і його нерозривний зв'язок з самою основою буття, усвідомленою через час, котрий є одним із проявів Бога. Через календар ми завжди мали й маємо тісний зв'язок з нашим предковічним минулим і яскраво бачимо необхідність торувати шлях у своє майбутнє. Глибокий зв'язок нашого календаря й нашої природи - безумовне свідоцтво того, що з нами вся наша сутність як народу, котрий живе й надіється, бореться і страждає, вірить і творить в ім’я нашого щасливого прийдешнього. Прийдешнього, котре, як і час, вже сьогодні з нами, і тільки від нас залежить, яким воно з часом буде.»
Так от, друзі, календар «[b]РІДНОКРАЙ[/b]»(2018-2019) стане першим календарем, що прикрасить стіни мого кабінету, бо то не просто календар ̶ то справжнє Свято.
------------------------
*Кіч або Кітч — термін для означення низькоякісної речі масової культури, творів, яким бракує смаку, халтура.
08.12.17
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=765030
дата надходження 09.12.2017
дата закладки 11.12.2017
Смуто моя затаєна,
Стерлися вітражі…
Мечусь, мов неприкаяна,
В розпачу на межі…
Так відцвіли негадано
Яблуні білим сном.
Курять світанки ладаном
Попід моїм вікном.
Плачуть вітри примарами
Жалібно «люлі-лю»…
Смуто моя захмарена,
З ким тебе розділю?
Пущу тебе потоком я,
Заговорю: пливи…
Ляжу собі у спокої
В полі серед трави.
Зіллям пахким заквітчана,
З літом у рукавах…
Що мені, смуто, відчай мій?
Що мені, смуто, страх?
Переболю між квітами,
Перетерплю, пере-…
Кров у мені бринітиме
Соком дерев.
[i]Картина Ярослава Чижевського.[/i]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=737078
дата надходження 08.06.2017
дата закладки 08.06.2017
[i]Навіяне нашою з Лесею Геник черговою поїздкою
до чудового міста Чортків на Тернопільщині....[/i]
[img]https://scontent-yyz1-1.xx.fbcdn.net/v/t1.0-9/18581456_1373425482739408_302255599385100040_n.jpg?oh=a620ec3ac4a48dbec50773725920b6b6&oe=59BCCD87[/img]
Пройтись лискучою бруківкою
Під овидом у вовні хмар,
І слухати, як б’ється цівкою
Із ринви дощ об тротуар.
Насолодитись ароматами
Айви́, каштанів і бузків,
Допоки травень поливатиме
Врочисто прибраний Чортків.
І вже на пагорбі високому,
Між давніх замкових руїн,
На мить застигнути у спокої,
Вдихнути велич ветхих стін.
А поки небо сіє мрякою
І хмари вовняні пряде,
Прошепотіти: «Боже, дякую
За час і місце, за людей…
Що серед гроз і непривітності,
Поміж марнот і суєти
Є ті, кому не бракне світлості,
Ні глибини, ні висоти!».
[img]https://scontent-yyz1-1.xx.fbcdn.net/v/t1.0-9/18557389_1373425039406119_5171382368867629018_n.jpg?oh=87c467efcac8003b50e5ef6a8ded6bba&oe=59B7CBDA[/img]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=735282
дата надходження 27.05.2017
дата закладки 27.05.2017
верба
у підніжжі пагорба
стоїть синьою свічкою
над зеленою річкою
скажеш: усе навпаки –
то зелена верба
на схилі пагорба
стоїть біля синьої річки…
окуляри
спросоння протри
і зір –
і затіється
суперечка і спір
не на жарт
засвистять словесні фігури,
засліпить азарт
…може, правда запекла й твоя,
але ж ось вона – я
і наче
реально стою, дивлюсь і бачу,
що верба
струменить синьою свічкою
біля підошви пагорба
над зеленою річкою…
міражі, оптичні обмани, рефлекси –
здоровий глузд і спонтанність краси
сторонні
непорушні досвіди
і лінивих нейронів
у мозку бетонні сліди
16.05.2017
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=733688
дата надходження 16.05.2017
дата закладки 17.05.2017
Тіло моє – весни вмістилище,
Вітер збиває з ніг!
Видно, сезон зими закрили вже,
Довшими стали дні.
Стягую нерви, як шнурівками, –
В’яжу в тугі вузли…
Пружно бринить асфальт автівками,
Води летять углиб.
Сонце – млинець пухкий, умочений
В білі вершки хмарин.
Давні сліди зимових злочинів
Стерли за ніч вітри.
Але на те й весна-цілителька:
Латка до латки – й світ!
Серцем вертаю знов до витоків,
Думка – швидкий болід.
Далі і далі – вгору сходами,
Вище хіба що сни!..
Вкотре на цій землі відродимось
Пролісками весни.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=720274
дата надходження 25.02.2017
дата закладки 25.02.2017
Збирали вантаж для Авдіївки діти.
Хтось банку варення, хтось сала приніс.
Дитяча душа ще не має лімітів:
Улюблену ляльку давала без сліз
Дівчатко-кульбабка:
«Це все, що я маю.
Ця лялька-красуня мені, мов сестра.
Із нею щоночі я вмить засинаю,
Як поруч вона, забуваю про страх.
Та я підросла.
Не боюся нічого.
І спати у ліжечку можу сама.
А діткам там
страшно,
бо з неба нічного
Розпечені зорі жбурляє зима
Крізь стіни і вікна у кожну хатину…
Там світла і сонця,
Дитинства нема.
Та ви передайте, що кожна дитина
Благає Ісуса, щоб зникла війна».
Збирали вантаж…
Що було у коморі
Приносили
з різних куточків села.
Ділилися щиро, щоб тим, в кого горе,
Привезти надію і трішки тепла.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=718516
дата надходження 16.02.2017
дата закладки 25.02.2017
Холодний лід і крижана вода
Не заморозять, як байдуже слово.
Злетіло з уст і усмішка бліда
Зів"яла вмить, нехай і випадково,
Нехай і жарт, який не зовсім жарт.
Тремтячих рук не відігріти вже -
Пропасниця в обіймах лихоманки
Трясе, як грушу, душу стереже, -
Простого слова дивні витинанки.
Квітнева ніч, а іній - в дзеркалах.
Зігріти важче й розтопити сніг,
Коли зневіра віднімає подих.
Беззвучність сліз кричить лишень у сні,
Та на світанку жодних звуків, жодних,
Бо купа справ, а слів тих не злічить.
А серце коле спомин гіркоти,
А душу рве усміхнена байдужість,
Бо я вмираю, та не бачиш ти, -
Хрести так часто заплітають ружі
На цвинтарі щоденного буття.
Останнє коло кличе, доки лімб
Пройти прийдеться, хоч би не запізно.
Предивний світ, змальований Далі,
Спотворить біль, та умовляю слізно,
Укотре Господа, прости й пробач...
23.02.17.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=719807
дата надходження 23.02.2017
дата закладки 23.02.2017
Навіяне поетичним марафоном...
Якось я одного разу,
підхопив якусь заразу,
тіло так мене свербіло,
все пекло та ще й боліло.
до жінок пропала тяга,
ну які тут вже розваги?
Та пораду дав сусід:
перевіритись на снід.
До лікарні поспішив
всі аналізи зробив:
на вітрянку, і краснуху,
гонорею, золотуху,
коклюш, авітаміноз,
сифіліс, хламідіоз...
Аж три ночі я не спав,
результати все чекав.
А тим часом не здавався,
самостійно лікувався:
парив ноги, пив піґулки
і палити кинув люльку,
(нікотин коня вбиває,
я здоров'я менше маю),
вкрився тепло на дивані,
і спиртного ані-ані...
я не брав три дні до рота,
ось така була гризота.
Та спішу вам розказати-
негативні результати.)))
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=718756
дата надходження 17.02.2017
дата закладки 17.02.2017
Ти понуро стоїш в самоті,
І наївно на когось ще ждеш…
Та повз тебе проходять не ті
В міражі Вавілонських веж.
Пробігає повз тебе табун
Буревійних строкатих весен.
В безкінечних потоках табу
Човен твій ледь пливе без весел.
Та у плині турбот і гризот
Тобі доля прошепче на вушко-
Не такий і страшний горизонт-
Вже видніється берега смужка!
© Володимир Присяжнюк
16.02.2016
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=718530
дата надходження 16.02.2017
дата закладки 16.02.2017
Я звик давно вже жити сам,
І кум про це теж знає.
Але чомусь він різних дам
Завжди мені шукає.
У нього логіка своя,
Для мене неприйнятна.
Він твердить,що без жінки я,
Неначе дуб без дятла.
На вигляд, -каже, -ти міцний,
Та погляд не іскриться.
У тебе він якийсь сумний,
Давно пора жениться.
-Що з дубом ти мене зрівняв,-
Кажу,- приємно, дуже.
Але щоб хтось мене довбав,
То вибач мені,друже.
Вже вкотре я кажу тобі,
І в цьому саме суть:
-Я одружуся лиш тоді,
Як дятлів розберуть.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=718223
дата надходження 14.02.2017
дата закладки 15.02.2017
якщо людина
Любила людину,
а тоді,
з якоїсь причини,
образилась надто, сильно,
то
все одно,
рано чи пізно,
найтяжча образа,
як у воді каламуть –
сіллю, каменем, мулом
осяде на дно,
коли-небудь,
а Любов залишиться
і пре-буде
істинно, первород-но
бруду
домішки випадкові
скаламутять емоції-воду,
та не змінять Природи
і води, і Любові
…Бог
Любив людину,
а тоді…сильно…
та
все одно –
Любов…
першопричинно
04.02.2017
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=716216
дата надходження 04.02.2017
дата закладки 04.02.2017
З квітучих незабутніх літ
я гарного колись мав друга.
Я донедавна так і думав,
тепер – він хижий інвалід.
Він гарно жити має хист.
Хизується попутнім вітром.
Не звик він праведно говіти.
Колишній друг – сепаратист.
А називався й дорогим…
Я втратив не одного друга…
Над Україною – наруга!
Тепер ми, звісно ж, – вороги.
Одна Вітчизна в нас була.
В одній ми армії служили.
Занадто ніби ж не тужили.
Вже дещо знали про Гулаг.
Тоді ще ми й не утяли
щось толком про голодомори.
Одні були моря і гори.
Тепер – щось врешті пойняли.
Коли ще був «Народний рух»,
колишній друг, бувало, й гейкав
та заливався соловейком.
Тепер, – навмисно все забув.
В збіговиську всіляких банд
він зрадив Матір-Україну.
Донбас, Лугань – тепер – руїни.
Там окопався окупант.
Там гинуть люди кожен день.
Переговорний стіл – параша.
Домовились – «рошен» і «раша».
Іуд Господня кара жде.
Перевертень колишній друг.
Отам права він може гнути
«бандерівцем і майданутим».
В собі гартує «русскій» дух.
Давненько оселився там,
де кермували скрізь васали.
Бувало, про таких казали:
«Подався жити в Зекестан».
І ким тепер друг давній став?
Воює і живе, не тужить,
бо Путлєру-катюзі служить –
будує вперто «Бандустан».
Тепер – на службі в сатани
він має «бабки» за роботу.
Хати громить, будує доти…
Звик до гібридної війни.
Із ним тусуються братки
і проімперські офіцери.
Яка мета його кінцева?
Дайош країну «Навпаки»!
Зверталися ж люб’язно – «брат».
І серце калатає в тузі…
Найбільше стережися… друзів.
Тепер триває зрад парад.
Вже добре видно хто є хто.
Кому й за що життя набридло.
Чи виродки, чи то гідриди?..
Від гніву плавиться й бетон.
Кому і чим я завинив?..
Колишній друг – сепаратюга.
Виходить, що не мав я друга,
бо не було б тоді війни.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=716026
дата надходження 03.02.2017
дата закладки 03.02.2017
голова –
як султан рогозовий,
набита ватою чорних думок…
життя
долиною тіла тече,
співаючи,
як безтурботний струмок…
дозріває
думок чорна вата,
облазить клаками,
над струмком вита –
осідає
і пророста…
роками
множаться в головах
чорні ватні думки –
заростають
артерії тіла –
життя струмки…
дозріває –
сіється-сіється чорна вата,
пророста
і русла джерельні
захаращує у болота…
з головами,
сповненими огуди,
як султани болотної рогози –
скаржаться люди,
на гнилі, замулені самочуття,
сварять життя
відмовляються знати –
думати,
що життя – джерельний струмок,
захрясає
у самосійних заростях
болотних заздрощів, намірів і думок…
життя і смерті енергії
циркулюють у думці-слові,
виявляються у здоров`ї
чи не-здоров`ї:
якість
залежить від екології
думок у людській голові
щастя –
чистота і потужність безтурботної течії
03.02.2017
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=716041
дата надходження 03.02.2017
дата закладки 03.02.2017
Терпких очей
смарагдові саше.
Скуйовдить вітер кучері солоні…
Вона - лише язичниця… лише…
Орли сідають
на її долоні…
І ти її забудеш…
Жаль… так жаль!
Комедія достойна, власне, Данте.
Вона - лише зволожена печаль
Із тих часів,
коли жили атланти.
Суди її, суди!
Спали! (люби)
Чи пристрели, як злякане зайчатко.
…вона тобі міситиме хліби,
як розпочати схочеш
все спочатку
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=714961
дата надходження 28.01.2017
дата закладки 28.01.2017
Досі тут історія гуде –
спомини болючі про навали…
Як же важко правду пізнавали!
Досі заховалась вона де?
Відгомін минувшини гучний
ледве доторкнувся сьогодення.
Та і досі є ще люди темні –
хавкають імперські балачки.
Що їм дзвони, як вони глухі?
Що їм сірим думи небайдужі?
На поталу віддали вже й душі.
Й повернули знов часи лихі.
Виродки – такий собі типаж.
Землячки. І отаких – немало.
Досі їх свята земля тримала.
Зраджена – втомилася аж-аж.
Раптом і до нас прийшла війна.
Разом прокладали ж їй дорогу
ряджені, які ховали роги
й кажуть, що не їхня то вина.
Впряжені вже стали на диби.
Правда ж здобувається з боями,
а погоничі ведуть до ями.
А були б не виродки якби…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=714748
дата надходження 27.01.2017
дата закладки 27.01.2017
Є час для родинного затишку, світла й тепла,
Вітального слова, обіймів і рідного кола,
Коли закосичена хата, мов біла сова,
Кошлатим крилом пригортає і кличе до столу.
І простору робиться більше, і згустки вогнів
Крізь матову шибку сочаться назовні медами.
Несуть благодать ці святочні усміхнені дні,
Як східні царі, що приходять в оселю з дарами.
І ось тобі золото, ладан і мирт запашний,
І пригорщі білого снігу, як вовна, густого…
Від першого слова розписаний шлях твій земний:
Із глини – у попіл, із попелу – в небо, до Бога.
А поки – радієш, хапаєш кожнісіньку мить,
У колі тісному тобі, як у космосі, вільно!..
І щось ностальгійними нотками в серці щемить,
Коли ти прокручуєш пам’ять, мов кадри із фільму.
А в ній стільки світла, тепла й лімітованих див!
Тому і чекаєш між буднів родинного свята,
Допоки у Вічності час тебе не розщепив,
Як атом.
[img]http://s02.yapfiles.ru/files/1029484/_derevnya.gif[/img]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=711219
дата надходження 10.01.2017
дата закладки 11.01.2017
- ... А що там у тебе? - У мене… Надворі зима…
На серці посуха, а очі – на мокрому місці.
Так хочу вернутись туди, де колишусь в колисці…
Де снігу замети й невідання благість сама.
Де все ще попереду… Де безтурботності сни.
І щоки рум’яними яблучками на морозі.
Туди де стою зачаровано – сніг на порозі!
Й торкаючись зимна радію – Не хочу весни!
І літа не хочу! Пощо мені?.. – Втіхою час.
…Родина зібралась велика і знов колядує –
за вікнами січень… Я плачу мала, вередую,
бо вуйко вже їде далеко кудись на Донбас…
Чекають у сани запряжені коні… Не сплю,
хоч пізня вже ніч… Вуйко лагідно гладить голівку,
шепоче: не плач, як лише повернусь до домівки,
я знаєш яку тобі ляльку велику куплю?
І вже мені втішно, і усміх крізь сльози з’яснів…
Солодке дитинство… Якби ж і тепер так уміти -
що навіть морозу до серця дотулюєш квіти
й вони не печуть, а розгойдують радості спів.
… Сніжинки літають, як пух… лине пісня сумна.
На серці посуха і очі – на мокрому місці…
Назад не вернутися… Спомин гойдаю в колисці,
а Янгол шепоче – не плач, це всього лиш зима…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=704426
дата надходження 03.12.2016
дата закладки 03.12.2016
Я мовлю тільки про любов.
Про інш... змовчу.
Десь бродить лютий душолов
дме на свічу,
що розгорається з глибин
і гріла би
поміж зимового дощу,
якби... Якби
не світ, де мода не на те...
І не на тих,
і не тому, що не вартні...
...Ось вітер втих.
Горить свіча. Щемить душа.
Горить... Сльозить.
Ой люлі-люлі світку мій...
Не жди - не спить..
Лише тужлива скрипка десь
з єства зове.
Я знаю: пісня ця - любов.
Живе...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=704243
дата надходження 02.12.2016
дата закладки 02.12.2016
Моїм друзям-поетам з Івано-Франківська присвячується
Франківський вечір! Врунистий туман,
Неначе молоком, наповнив місто!
Несамовито танцював аркан,
І досить не було для нього місця
Серед будівель, вулиць і людей.
Чи не хотів мене він відпускати?
Спивав ліхтарне світло, як єлей,
Щоб віднести невдовзі у Карпати.
Його липка, медова пелена
Автомобіль гойдала, мов колиску.
Мене ж приємний спогад огортав,
Бо я була сьогодні у Франківську.
Серед віршів, поетів, одкровень,
Там, де тебе найкраще зрозуміють,
Я провела один щасливий день –
Подяка Богу, що здійснились мрії!
26.11.2016р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=704149
дата надходження 01.12.2016
дата закладки 02.12.2016
. Істоти з чолом:
Чолоносні,
чолохиткі,
чолопадні.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=704079
дата надходження 01.12.2016
дата закладки 02.12.2016
Гей би хліб та вода
у лихого кумира
типу дуче і Мао,
а то і Сосо...,
...а у постіль – какао,
”2,20” – до сиру,
у коморі – їда,
а на шиї – ласо.
І куди поведе
ця нова шайка-лійка,
за якою іде
рядовий ідіот?
Це відомо давно –
у кіно
і на дно,
де віщає базіка
і обрана трійка,
ну і їм на додачу
ретивий сексот.
Є у неї одно
завдання. Є задача:
роздягнути людей,
у яких є копійка,
і доїти – ледачим –
трудящий народ.
Лізуть у фаворити
осли і верблюди,
що уміють плювати,
і далі іти
із хліва до корита
і, ніби, у люди,
де керують юдеї
і жирні коти,
і корупція сита,
і юди усюди –
корифеї ідеї,
ясної мети.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=703682
дата надходження 29.11.2016
дата закладки 29.11.2016
Сканую мить
сапфірами очей.
Первинна тиша. Не відводьте погляд.
Волосся ледь сягає до плечей.
(мені так зручно)
Тут потрібен догляд…
Як все у вас
занедбано. Усе!
Майбутня туга і жага колишня.
(вам не здалось - то смерч мене несе!)
На схилах Фудзіями
квітне вишня…
Ще мить,
і обіймуть її вогні,
що вирвуться з кривавої безодні.
Чи ви усе ще вірите мені?
Остання сповідь.
Не відводьте погляд.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=699968
дата надходження 11.11.2016
дата закладки 11.11.2016
«Давній народ ми, веселий народ
Давній народ:
Тисячоліттям, тисячоліттям
Ми втратили лік»
(Вільям Батлер Єйтс)
Місто, в якому поселилося сонце
І фарбувало кожну чуприну
Хлопчика-шибайголови
І дівчиська замріяного
В кольори помаранчів стиглих,
В кольори сонячних зайчиків.
Місто, в якому
Все так поцятковано
Веснянками і днями світлими
(хоча була й темрява
І то не десь, а навколо),
Але в місті рудих чуприн
Завжди було сонячно
(Може тому що музика,
А може тому що душі
Завжди були сонячні –
В місті рудих чуприн
На оцьому зеленому острові),
А ви ще питаєте,
Чому ми на День святого Патріка
Вдягаємо капелюхи зелені
І фарбуємо свої руді чуби
Чорнилом зеленим –
Кольором трави і пагорбів.
Може тому що у нас надто сонячно,
Може тому що нам надто весело,
Завжди коли грає скрипка…
Серед вулиць шевців і мулярів,
Серед вулиць каменярів вільних,
Серед димарів до торфу звиклих,
Ми будуємо своє місто
Із сонячних зайчиків.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=699805
дата надходження 10.11.2016
дата закладки 11.11.2016
Лане тремка, не бійся...
Тихо спадає лист...
Котиться вогко лісом
пінний густий батист
здимленоного туману.
Лячно тобі одній...
Сиза густа омана
липне до білих вій...
Ока твого меткого
заполоняє взір.
Чей же учула злого?..
...Диха ледь чутно звір
сторожко і чутливо -
Ось вже й стрибок завис...
Сіється зимне мливо
поміж густих беріз,
Понад черлені трави
суне у глупу ніч...
Бійся, тремтлива лане,
вкритих туманом стріч!
Бійся, втікай невинна,
Прудко біжи, стрімка!..
Поки чужа неспинна
тремом зайшлась рука.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=697029
дата надходження 27.10.2016
дата закладки 29.10.2016
День – молоко учорашнє – холодний і сивий,
Золото листя поволі з’їдає іржа.
Жовтень скупий на тепло, але щедрий на зливи.
Ближче і ближче ота ледь відчутна межа…
Час, коли осінь так плавно перейде у зиму,
Пудрою інею вкриються сонні сади…
Входиш у світ, щоб послухати вічність незриму
В шереху крон, що відбились у плазмі води.
Як зачаровує щедра палітра осіння:
Охрове, мідне, багряне – строкаті мазки!
Річка у чистому сріблі шліфує каміння,
Ніби полоще твої обважнілі думки…
Ніби змиває усе непотрібне й погане,
Щоб прояснити присипане пилом вікно.
Небо пливе, як розлиті вершкові тумани,
Мох набирає вологи, мов грубе сукно.
Входиш в цю осінь – отак несміливо і стиха,
Грузнуть підошви – не ґрунт, а розплавлений віск!..
Сила якась невловима наказує: «Дихай…»,
Клітку грудну розпирає, аж чується тріск.
Все буде добре, здолаєш і смуток, і втому,
Начисто вибілить душу, мов аркуш, зима.
Знаєш, як добре вертатись до рідного дому,
Де не сама!..
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=695678
дата надходження 20.10.2016
дата закладки 21.10.2016
яскраві враження –
несподівані,
полонять увагу-уяву –
яву –
на довгі наступні дні,
на довгі безсонні ночі:
сумую за Вами…
думаю-згадую...
знову чути-бачити хочу…
яскраві враження –
несподівані-незабутні,
наче дитячі-юні
безтурботні казкові дні,
феєрверкові-різноколірні
весняні
…не-вивітрені,
як етерні олії…
а тоді – ностальгії
світлі осінні…
а ще по тому асоціації –
невловимі тіні
…сердечні зв`язки –
враження-феєрверки…
закорковані спогади раю –
асоціації-ностальгії,
ароматичні етерні олії…
яскраві враження,
як вогнеграї –
безпечні сонні
розмаїті вогні,
до пори у патроні
картоннім
заховані,
замкнені,
ув`язнені,
утаємниче-ні…
яскраві враження
самовільно злітають,
стрімко неба сягають,
наче запущені невідь ким вогнеграї…
од на-все-небо-вражаючої красоти
заворожено погляду не одірвати…
не відвести
та
що палко горить і яскраво сяє –
швидко никне-згасає
зникає
мить – і немає…
і не можна його втримати,
навіть якщо у картоннім снаряді
у потаємній темній шухляді
під ліжком ховати і стерегти
не вберегти
аби феєрверк побачити –
знову захоплено пережити,
доведеться його на волю –
у небо, як горлицю, відпустити…
випустити…
лети, феєрверку, лети –
сон-казка-спогад і мрія ти…
не вдасться тебе утримати…
але можна в уяві, як блискітку, берегти,
з пам`яті лагідно діставати –
радіти-згадувати –
люби-ти
…феєрверку мій, вогнеграю…
хто найяскравіше сяє,
того – мить – і нема-Є…
…декоративне полум`я
я
19.10.2016
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=695477
дата надходження 19.10.2016
дата закладки 21.10.2016
Тату, а в нас все добре- і в мами, і в мене.
Мама каже, що всього досягну я працею-
Бачиш, татку, ось., в моєму щоденнику,-
“ Дев’ятки “, “ десятки “. Є , навіть, “ дванадцять “.
То- за задачу, важка була, міг помилитися,
Та зумів її розв’язати, я дуже старався!-
Ти ж говорив, що мені треба добре вчитися,
Тоді, коли йшов на війну і з нами прощався.
Тату, вчора в газеті нашій районній
Написали, що ти- справжня легенда!
Тату, а мама купила мені сорочку з льону-
Бачиш, гарна яка, ну і що, що із секонд-хенду…
Треба піджак ще, у цьому рукав протерся.
Але нічого,- мама поставила латку.
Він же, надіюсь, не буде так швидко дертись,
Ну, а новий мама купить з нової зарплати.
Дощ сильний іде, сховався у буду наш пес,-
Холодно дуже, пальці у мене затерпли.
Як ти, мабуть, в тих окопах , татусю, мерз...
Знаю, зараз тобі там, на небі, тепло!
© Володимир Присяжнюк
15.10.2016
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=694776
дата надходження 16.10.2016
дата закладки 18.10.2016
[img]https://scontent-vie1-1.xx.fbcdn.net/t31.0-8/14608860_879474648818872_6743820056167760604_o.jpg[/img] [img]https://scontent-vie1-1.xx.fbcdn.net/t31.0-8/14524336_879471215485882_7276925852334991224_o.jpg[/img] [img]https://scontent-vie1-1.xx.fbcdn.net/t31.0-8/14543793_879488628817474_1961371838487270898_o.jpg[/img] [img]https://scontent-vie1-1.xx.fbcdn.net/t31.0-8/14570587_964768780319259_3848330126615731898_o.jpg[/img] [img]https://scontent-vie1-1.xx.fbcdn.net/t31.0-8/14612385_964767140319423_5997921297213172156_o.jpg[/img]
Така розкішна осінь в Ірпені –
Натхненна, мов сама душа поета!
Відбите на красивих трафаретах,
Кленове листя падає до ніг…
Така розкішна осінь в Ірпені!
Така ошатна осінь на порі –
В забутому людьми і Богом сквері…
Мов янгол прочинив у казку двері
І підсвітив лимонні ліхтарі.
Така ошатна осінь на порі!
Така палітра в теплих кольорах
Проз неба перестудженого нежить!..
І світ, котрий поетові належить,
Вмістився весь на кінчику пера…
Така палітра в теплих кольорах!
Таких обіймів щирих і розмов,
Віршів, пісень і обміну думками!
Умитий жовтень срібними дощами
І світлом поетичних молитов…
Таких обіймів щирих і розмов!
І хтозна-де зустрінемося ще,
В який-такий новий, доречний спосіб?
А пам’ять збереже ірпінську осінь,
Єднання душ і посмішки, і щем,
Бо хтозна-де зустрінемося ще…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=694043
дата надходження 12.10.2016
дата закладки 13.10.2016
А я рахую осені прикмети:
гіркі горіхи, Огріхи, гріхи,
слова, вітри, плащі, дощі, дахи,
і яблука - мов крихітні планети,
і мокрий - день, і кашель - що сухий.
Достиглих груш жовтіючі церковці,
що на базарах - вроздріб і гуртом.
І дядько, що кудись біжить з торТОМ,
вірніше - з ТОРтом - у самій футболці
в шалений дощ. І сонячний фантом
що виглядає злякано і блідо,
бо літу - край, каюк, кранти, that's all...
І надпис під пологовим:
" My soul!
Я ДЯКУЮ ТОБІ ЗА СИНА, ЛІДО!!!
а трохи нижче "МОЖНА НА ФУТБОЛ?"
І листя, що кружляє, лине, плине,
спалахує, мов лисячі хвости,
від холоду зіщулені мости,
трамваї і трамваїв жовті спини...
І тут би щось трагічне - про "НЕ ТИ..."
про "...я давно забути Вас повинна..."
Та в серці - тихо. ПОрожньо.
І синьо.
Прости.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=694081
дата надходження 13.10.2016
дата закладки 13.10.2016
Ранок видався холодним,хоча сонце вперто лізло в шпару між сірими шторами вікна. Але найгіршим було не сонце. Найгіршим було мокре ліжко...Навіть не так саме мокре ліжко, як лемент,який зчиняла щоразу тітка Свєта- нічна нянька, піднімаючи Петрика з ліжка. З мокрого ліжка... Ну облюрився. Ну і чорт з ним... Навіщо так кричати?
Мокрі труси можна було заховати кудись... А от з матрасом важко...
Треба швидко,поки Свєта не прийшла будити єдину дитину в корпусі для наймолодших, заправити мокрий матрас. Всіх забрали які-не-які батьки чи родичі на Різдво - тільки малий, сцикливий і косоокий Петрик залишився на місці. Втім, як і завжди. Забирати Петрика було нікому.
...Петрик натягнув колготки на мокрі труси, а зверху - джинси,засунув ноги в смішні капці з МіккіМаусами і тихенько шмигонув у коридор.
Коридор був залитий світлом, порожній, вікна, розмальовані морозом,
спалахували сотнями іскор...Знадвору було чути бамкання дзвонів.
А з дитячого корпусу - крик тітки Свєти. Знайшла... Матрас... Одразу відчув на собі мокрі труси. Щось закрутило в носі, защипало в очах...
Петрик швидко крутанувся на п'ятках - цьому мистецтву його довго і боляче навчав восьмикласник Щибань - і побіг в напрямку великого загального коридору, де вже вочевидь займалися важливими дорослими справами Петрикові товариші по нещастю - здоровань Щибань, високий і худий шестикласник Рачок і дев'ятикласниця Лана. Їх також ніхто не забирав.Ніколи.
Вся компанія була в сборі, вони сиділи на відкидних, як у кінотеатрі, кріселках, і рахували гроші.
- Рачок, давай ще дві монети! Ти маєш, я бачила! - дзвінко гукнула чорнява,як циганка, Лана. Лана була красива і подобалася Петрику.Інколи вона допомагала йому зав'язувати шнурівки, інколи могла дати відкусити пів-яблука, а то і погодувати з ложки у їдальні... Навіть коли Лана зв'язала останнього разу Петрикові шнурівки разом і він боляче гепнувся лобом об цементну підлогу, навіть тоді вона не переставала подобатись... Всі реготали, на лобі у Петрика росла з космічною швидкістю синя гуля, вихователь Микол-Федорович вхопив Петрика за руку і поволік в медпункт до медсестри Оксанки мазати голову зеленкою - навіть тоді Лана не переставала подобатись...
А зараз вони - Щибань,Рачок і Лана потайки скаладали свої копійки,щоб купити пачку сигарет. Петрик був "у курсі дєла", тому на нього ніхто особливо уваги не звернув. Аж поки Щибань не зморщив раптом широкого кирпатого носа:
- Йо,що то смердить так? Ужжжас!
Рачок почав принюхуватись також...
-Петрик, ану йди сюди!
Мокрі труси холодили шкіру. Йти ближче до Щибаня не хотілося... Аж тут відчинилися вхідні дівері і до коридору зайшла новенька вихователька ЯкЇЇТамЗвати - ніхто не пам"ятав - з двома огрядними жіночками у волохатих шубах.
- А ось і Петрик - сказала вихователька, кивнувши на нього. -А це до тебе гості... З опікунської ради. А ну припини гойдатися!
Огрядні жіночки підійшли до Петрика і почали широко посміхатися.
Петрикове серце здивовано забилося і від хвилювання він запитав, заїкаючись і гойдаючись,перекочуючись з ноги на ногу
- Ви принесли цукерки?
- Ми прнесли тобі ось... Одна з жіночок витягла звідкілясь - з кишені мабуть - якийсь пакет і почала його відкривати.
- Якийсь тут запах у вас дивний... - сказала тим часом друга
-Та це Петрик всцявся! - прогиготів Щибань, бовтаючи ногами
Петрикове серце стислося,мокрі труси прилипли холодно до тіла і він раптом крикнув голосно - аж луна покотилася коридором
- Це не я!
З пакета тим часом були витягнуті на світ божий шапка, нові рукавиці і ЦЕ... ЦЕ було в красивій рожевій шурхітливій упаковці, на якій намальована була суниця - якось одного літа Петрикові та іншим дітям дали таке після обіду у інтернатівській їдальні - цукерки.Але ті були маленькі і круглі,а тут... Петрикове серце тьохнуло з радості - невже така велетенська цукерка?!!
-Що за сморід! - тим часом і собі пробурмотіла новенька вихователька,постукуючи каблучком модного чобітка... як раптом до коридора влетіла тітка Свєта і, вхопивши Петрика за худе плече, оглядаючись на гостей,тому спокійно - а від цього ще більш страшно - сказала:
- Петрику, знову, заразо? а шмаття твоє брудне хто мені поможе повиносити?!! - і стисла кістлявою рукою його перелякані кісточки під тонкою футболкою
- Це не я! - верескнув Петрик і коли голос його урвавася, стало чути як знову десь далеко у морозному сонячному дні забамкали дзвони...
Петрик вихопив з руки огрядної жінки рожевий ароматний предмет з намальованою суницею і рвонув до свого корпусу, з усіх своїх 6-річних сил і капців з МіккіМаусами.
- Я зловлю його! - крикнув Щибень, зриваючись на рівні і стискаючи кулаки.
- Не треба,Толику, я сама розберуся! - сказала новенька вихователька і задріботіла цокаючи каблучками коридором за Петриком.
- Помийте його там заодно - воно ж встало , свиня така, навіть не заходило до умивальника! Сцикун! - заверещала Свєта...
Ось і корпус наймолодшої групи. Петрик кинувся до свого ліжка, але матрас був піднятий вертикально коло стіни і величезна темна мокра пляма нагадувала силует дивовижної квітки на фоні давніх підсохлих плям. Петрик кинувся до умивальників, забіг у душову кабінку і зачинив за собою тонкі дверцята на гачок. Тремтячими руками почав здирати з велетенської суничної цукерки шурхотливий блискучий папір... Запах суниць був густий і рожевий, тільки папір не хотів рватися...
- Петре, відчини! - забарабанив у двері голос новенької виховательки.
- Петре! Кому я сказала! Негайно! Тебе гості чекають!
- Я не хочу... Я миюся! - додумався Петрик і відкрутив кран. Зверху полилася вода - спочатку холодна...Бррр ! І джинси, і колготки, а що вже й про нарешті підсохлі труси казати - усе намокало. Петрик трусився і тремтячими пальцями колупав обгортку своєї цукерки,стоячи під струменями води. Новенька вихователька лупила в двері кулаками, шарпала їх... Вода лилася і поволі починала теплішати, витікаючи крізь широку щілину між дверима та підлогою просто у спеціальну дірку водозливу на підлозі посередині кімнати.
Раптом новенька вихователька так шарпнула двері, що гачок не витримав - двері відчинилися.Вихователька вхопила Петрика за мокру футболку і потягла з-під уже гарячої води. Петрик пручався і вив... Найгірше - вона забрала з його рук слизький рожевий суничний предмет - його цукерку! Петриковий подих перехопило від люті - він викрутився і штовхнув цю гидку новеньку виховательку ЯкЇЇтамЗвати з недитячою ненавистю.
На підлозі було повно води. Вихователька не втримала рівноваги на своїх модних високих каблучках і впала просто на отвір водозливу, затуливши його собою, лупнулася головою об білий кафель підлоги -як Петрик колись -якось дивно сіпнулася і завмерла. Стало тихо. Тільки вода шуміла, поливаючи вже порожнє місце в душовій кабінці дефіцитною гарячою водою, тільки десь далеко знову бамкали дзвони і хтось весело сміявся на вулиці... Петрик підійшов до виховательки, що лежала нерухомо на мокрій підлозі посеред великої калюжі, яка все прибувала... Від голови виховательки - з відкритими очима - розповзалася велика червона пляма.
Петрик витягнув суничну цукерку з її теплої долоні. Замерзаючи, забіг до спальні і заліз під своє ліжко.Там нарешті здер обгортку зубами... Цукерка була прекрасна - величезна і рожева. Петрик лизнув.
В роті зробилося гірко і гидко.
...в душовій текла вода, бамкали дзвони, десь знадвору лунало " Христос народився!"
Петрик лизнув ще раз.
І заплакав.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=693727
дата надходження 11.10.2016
дата закладки 12.10.2016
люди вийшли з лона трамвая,
наче гриби з лона землі –
порозгортали поспіхом
парасолі…
поодинці-парами,
а де позбивались у зграйки-купки́
і навпрошки –
через протоптані на газонах стежки –
розбігаються жваво у всі напрямки:
геть-тобі-чисто – гриби-рядовки…
фіолетові, жовті, сірі –
різноколірні
скупчені парасольки
грибні
…а там, бачиш, відстала трохи
парасоля темно-червона
у крупні білі горохи –
принадна… та краще тобі не чіпати,
стороною безпечніше обійти
довгоногу ошатну цю
мухоморицю…
09.10.2016
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=693370
дата надходження 09.10.2016
дата закладки 11.10.2016
Плачуть-сумують клени
котяться сльози чисті
вижухле та черлене
долі спадає листя
грається ними вихор
дихає в кронах важко
клени банують тихо
за щебетанням пташки
ніби не хочуть в душу
сіру мерзенну студінь
щоби вітри байдужі
били в клено́ві груди
наче тихенько просять
небо дощами вмите
щоб зачекала осінь
гнати знадвору літо
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=693589
дата надходження 10.10.2016
дата закладки 10.10.2016
От і зустрілись…
Терпнуть губи… здрастуй!
Послухай, сік березами тече.
В напруженні замруть підземні пласти
до перших
сильних поштовхів… пече!
О, як пече
ця повінь поміж нами,
як огортає паморозь оця!
Послухай, як зникає під ногами
земля, коли
обвуглені серця
йдуть з молотка
за безцінь, чи задарма
в сумнівному мереживі утіх…
І скрапує чорнило так безкарно
на перший сніг………………
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=691560
дата надходження 29.09.2016
дата закладки 30.09.2016
вірші – знаменні дати:
дні-місяці-роки
міжвіршів`я – прочерки
гнізда,
що залишили,
визрівши в них, лелеки
чи ластівки
долоні і дотики:
міжвіршів`я – квітки,
вірші – метели-ки
26.09.2016
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=690862
дата надходження 26.09.2016
дата закладки 28.09.2016
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 28.09.2016
[img]https://scontent-bru2-1.xx.fbcdn.net/t31.0-8/13767423_822211671211837_6321368988695001670_o.jpg[/img] [img]https://scontent-bru2-1.xx.fbcdn.net/t31.0-8/13719695_822441477855523_3789264721103973114_o.jpg[/img] [img]https://scontent-bru2-1.xx.fbcdn.net/t31.0-8/13717382_822377614528576_6847095996603756032_o.jpg[/img]
[i]Слово все-таки єднає... Навіть через кілометри і відстані.
Цю беззаперечну істину підтвердила триденна творча зустріч
у древньому місті Лучеську (старовинна назва міста Луцька),
яка зібрала на Волинській землі співавторів поетичної збірки
"Мислити і жити українно". Сказати, що було цікаво - це фактично
нічого не сказати! Бо вражень від творчої зустрічі, від спілкування
із приємними талановитими людьми і від насичених екскурсій
вистачить, як мінімум, на місяць, а яскраві спогади ще довго
грітимуть душу. Хочеться подякувати "винуватцям" цієї незабутньої
подорожі: упоряднику збірки Олександру Печорі, меценату
Миколі Серпню і організатору зустрічі Віталію Назаруку.
Ці козаки створили справжню казку для всіх нас, за що
їм глибока шана і безмежна подяка! Неймовірна атмосфера
Луцька з його давньою, цікавою історією надихнула і окрилила
кожного, подарувавши щонайкращі враження. Божого
благословення всім тим, хто вклав душу у це свято! А нашим
співавторам - щира вдячність за приємне товариство, тепле
спілкування і розвіртуалення! Ви всі чудові!
[/i]
Древній Лу́чеськ* – велич і краса!
Ти зустрів так тепло і гостинно!
Нам дали можливість небеса
Мислити і жити українно*.
Сканувати синю гладь озер
Поглядом натхненно і мрійливо,
І чудний будиночок химер*
Розглядати, мов казкове диво.
З невимовним трепетом пройтись
Лесиними світлими стежками,
Де бузково-жайворова вись
Стереже Колодяжне* роками.
Луцький замок виринув з віків,
«Доторкнись, відчуй…» – шепочуть мури.
Батьківщина славних козаків
Відчиняє брами у минуле.
В Берестечку й досі чути гул
Бойових гармат, що воювали,
Тут завзято розганяв Богун
Ворогів непроханих навали.
Мандри-мандри!.. В темпі, чимскоріш
Підганяють стрілки на дзиґарку –
В таборі смакуємо куліш
І п’ємо міцну козацьку чарку.
Світ тісний, хіба не дивина?
Начебто були чужими вчора,
Всіх в родину творчу об’єднав
Славний син Полтавщини Печора.
Ну, а Серпень – щедрий меценат –
Забезпечив друзям справжнє свято!
Хай Господь віддячить у стократ,
Бо для Слова робите багато!
А Віталій (той, що Назарук)
Показав усю красу Волині!
Друже, дяка за козацький дух,
Чоловічу вдачу і гостинність!
Дай нам, Боже, знову і не раз
Стрітись, обійнятися родинно!
Щиро долі дякую за шанс
Мислити і жити українно!
[i]*«Мислити і жити українно» - колективна поетична збірка,
яку упорядкував Олександр Печора.
*Будинок химер - найбільш колоритна житлова будівля в місті Луцьку.
Належить сучасному скульптору М. Голованю.
*Колодяжне - село в Ковельському районі Волинської області.
Тут свого часу проживала сім’я Косачів. Зараз це літературно-меморіальний
музей Лесі Українки.
[/i]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=678929
дата надходження 19.07.2016
дата закладки 19.07.2016
[img]https://scontent-waw1-1.xx.fbcdn.net/t31.0-8/13502579_811132262319778_2625957323258217787_o.jpg[/img] [img]https://scontent-waw1-1.xx.fbcdn.net/t31.0-8/13522840_811132808986390_294134222879994396_o.jpg[/img] [img]https://scontent-waw1-1.xx.fbcdn.net/t31.0-8/13483084_811132798986391_7501938005307603988_o.jpg[/img] [img]https://scontent-waw1-1.xx.fbcdn.net/v/t1.0-9/13533020_811132088986462_6554847433532228678_n.jpg?oh=12133ddb16a25042ae24ec0139d0ea22&oe=57E9A10C[/img] [img]https://scontent-waw1-1.xx.fbcdn.net/v/t1.0-9/13533149_811138605652477_1758716898808540866_n.jpg?oh=6f4b63ddf4eb46617da11e427322d1fa&oe=5801DA90[/img]
[img]https://scontent-waw1-1.xx.fbcdn.net/v/t1.0-9/13510797_811136168986054_6372789440072014701_n.jpg?oh=e41f648651eedd127eb730d89cacaea8&oe=57FE2AB3[/img][img]https://scontent-waw1-1.xx.fbcdn.net/t31.0-8/13498152_811142988985372_2356888393962656090_o.jpg[/img] [img]https://scontent-waw1-1.xx.fbcdn.net/t31.0-8/13483321_811143052318699_3303415548752357076_o.jpg[/img] [img]https://scontent-waw1-1.xx.fbcdn.net/t31.0-8/13528074_811143038985367_2340171258816800826_o.jpg[/img] [img]https://scontent-waw1-1.xx.fbcdn.net/t31.0-8/13528598_811143062318698_3553874933033115147_o.jpg[/img]
Спекотний Львів. Мов плитка шоколаду,
Стара бруківка вуличок міських…
І день оцей – прекрасний Божий задум –
Себе нам відкриває залюбки!
Старі будівлі дихають минулим,
Мовчать про давнє стіни кам’яні,
Вони віків немало перетнули,
Та зберегли себе й до наших днів.
Тут кожен клаптик – справжня таємниця,
Лиш притули до каменю чоло –
І враз легенда древня обізветься,
Торкне своїм обшарпаним крилом.
Така краса ошатна й колоритна!
Вмостився під балконом ветхий лев,
Його розкішна постать оксамитна
У сяйві бурштино́вому пливе.
Стоїть Нептун з тризубцем серед міста,
Фонтанні струни солодко бринять,
І бризки, мов розірване намисто,
Розпирскують вологу благодать!
Аромить кава, кличе до кав’ярні
Густої пінки бархат золотий!
І сивочолі храми легендарні
Полощуть в небі вицвілі хрести.
Розноситься відлуння мідних дзвонів
Між акуратно стрижених дерев…
І ми з тобою – крихти на долоні
Старого міста, гордого, як лев.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=674880
дата надходження 28.06.2016
дата закладки 28.06.2016
Втік від набридлого прогресу
У тиху заводь рибака,
Де розляглося літнє плесо
Біля сонливого ставка.
Такий собі шматочок раю,
Що на поталу не здали,
Та вже з журбою завбачаю –
Жадоба теж прийде сюди:
Піднімуться совків хороми,
Застогне зранена земля,
Загоготять байдужі клони
У п’янім гвалті пікніка.
І так все піде п’ядь за п’яддю, –
Землі великий переділ.
Такого теж не хочу раю.
Коли ж закінчиться цей гін?
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=670459
дата надходження 05.06.2016
дата закладки 05.06.2016
Життя...
Коли Вона була вагітна п'ятим,
Про Неї говорило все село:
"О, їм би тільки діточок "клепати"",
"Навіщо того п'ятого було?"
"Пора б і стрим собі вже дати. Годі.
На що біднòту плодити на світ?"
Сусідка, перестрівши на городі,
Також навчала, як то жити слід:
Зроби аборт. Що зможеш ти їм дати?
Ось в мене тільки донечка одна,
А кожен день такі великі трати...
А в тебе купа, і грошей катма.
Від чоловіка твòго толку мало,
Ось інші десь шукають легший хліб.
Зроби аборт, лишай дітей на маму,
Якщо не він, то ти збирайся, їдь.
Але Вона не слухала нікого,
(Таких порадниць було півсела),
Чекала на народження малого,
І попри все раділа і цвіла.
Їй те дитя мов додавало сили,
Багатство й бідність -все в житті мине.
Вона щодня молилась, і просила,
Лише здоров'я. Pешта-наживнè.
Роки минали. Діти підростали.
Усякого побачити прийшлось...
Додому, наче до гнізда злітались,
І стільки в хаті радості було...
А ось сусідська дівчинка не їде,
Десь за кордоном вже багато літ.
Допомагають матері сусіди,
Без доньки їй не милий білий світ.
Зайшла до Неї саме в час обіду,
Обличчя сіре, голос аж тремтить:
Я у притулок для самотніх їду,
До вас я попрощатися, на мить.
04/06/2016
Н.Хаммоуда.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=670194
дата надходження 04.06.2016
дата закладки 04.06.2016
[img]http://images.bankoboev.ru/big/bankoboev.ru-kotenok_nyuhaet_oduvanchik-41684.jpg[/img]
Котику сіренький,
подушкові лапки,
подихом легеньким
дмуха на кульбабки.
І летять у висі
білі павутинки.
Котик утомився
і приліг на спинку.
В носику лоскоче,
укриває ватка,
котик буррр-буркоче
і лягає спатки.
Котику сіренький,
сни з очей сонькових
туляться рясненько
до кульбаб хмаркових.
Білим-білим світом,
теплим пір’є-пухом
причаїлось літо
Котику за вухом.
[img]http://www.xrest.ru/schemes/00/14/13/ee/%D0%BE%D0%B4%D1%83%D0%B2%D0%B0%D0%BD%D1%87%D0%B8%D0%BA%D0%B8-1.jpg[/img][img]http://img-fotki.yandex.ru/get/9516/116075328.4c/0_d4311_9121fab3_XXL.jpg[/img][img]http://www.xrest.ru/schemes/00/11/eb/4e/%D0%9A%D0%BE%D1%82%D0%B5%D0%BD%D0%BE%D0%BA%20%D0%B8%20%D0%BE%D0%B4%D1%83%D0%B2%D0%B0%D0%BD%D1%87%D0%B8%D0%BA%D0%B8-1.jpg[/img]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=669346
дата надходження 31.05.2016
дата закладки 31.05.2016
І сонце-не сонце...
(ти іншим його не знав)
І місяць не місяць… ( ти вчора його торкався)
Лише не зречися того, що у ній пізнав…
Лише не зречися…
бо йшов, та завжди вертався
На зоряні плеса…
В найглибші її сади…
В безодню очей (там проси, чого серце просить)
На тих перехрестях повсюди її сліди…
Хай вірші - не вірші…
а так, тільки – спалах… досить
Шукати примару
І вірити у казки…
Бо серце- не серце… і сяйво його погасне…
Бо осінь вкриває багрянцем її стежки…
Такі ілюзорні,
що вже й не стежини, власне…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=668111
дата надходження 24.05.2016
дата закладки 25.05.2016
[img]http://anywalls.com/pic/201404/640x480/anywalls.com-75891.jpg[/img]
[i]Лесі Г.[/i]
Дівчино із волоссям, як жито вигріте,
Очі твої – глибини, пірнеш – і все!..
Стільки краси в тобі, що нараз не звидіти,
Хвиля підхопить тіло і понесе.
Але чому стриножене серце втомою,
Смуток захмарив світле твоє чоло?
Знаю, нелегко крапку зробити комою,
Шибку промерзлу вибавити теплом…
Знаю, життя – не мед, і не всім однаково
Вділить воно фортуни і талану…
Але скажи мені: ну, хіба не знаково
Те, що в собі плекаєш живу весну?
Те, що вона ще чиста й така неторкана,
Цвіт її пишний чо́біт не толочив.
Грає роса на сонці, бринить пацьорками!
Серце твоє, мов скринька, що повна див!
Світла твого не випити, чуєш, Янголе?
Сумнів тебе пригнічує, знай, дарма:
Там, де штукарство, світ обростає рангами,
Там, де талант – там місця борні нема.
Благо велике – бути комусь потрібною
В миті важливі, в радощах і в журбі.
Знаєш, найбільше важить лишатись вірною
Са́ме собі.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=668088
дата надходження 24.05.2016
дата закладки 25.05.2016
Лягаю у трави…
Опівночі… й знову ти
Танцюєш для мене в озерах химерних лілій…
Долина безсоння… до ранку в мені цвіти,
Попри бездоганність
і сум паралельних ліній…
Безодня безсоння…
І я - розчиняюсь в ній…
Лише бунтівниця… ні імені… ані дому…
Я знаю цей біль непідвладних мені стихій…
Я знаю цей біль…
і не зичу його нікому…
У келихах чорних
Кипить перестиглий мед…
Цей опіум чистий… вогонь переспілого маку…
І ллються вогні невідомих іще планет
…………в мій знак зодіаку…………………..
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=666104
дата надходження 15.05.2016
дата закладки 16.05.2016
я під номером п ́ять у куценькому рапорті штабу
за останню добу в неостанній статистиці втрат
я піщинка дрібна у війні світового масштабу
невідомий нікому простий український солдат
я вже просто рядок
безіменна статистика бою
незначний епізод круговерті великих подій
пам ́ятайте мене!
ви поплачте будь-ласка за мною!
як скінчиться війна
я навіки залишився в ній
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=666224
дата надходження 16.05.2016
дата закладки 16.05.2016
Там, де верби-чарівниці,
часто-часто двом не спиться.
Віддзеркалюючи станом,
мріють разом понад ставом.
Долі сват — ласкавий вечір
туманцем вкриває плечі.
Обнялись берізка з кленом —
наречена з нареченим.
В тихім плесі, поміж листом
розмережилось намисто.
Доки зорі рахували,
під вербою заблукали.
До кохання кроки, кроки
крізь серця на довгі роки.
Годі сердитися, мамо.
Нам вже вечора замало.
1971
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=662645
дата надходження 28.04.2016
дата закладки 28.04.2016
я – камінчик на ложі струмка,
закономірний випа́док і
безтурботна витівка
мул оксамитом-бархатом
вистеляє дно –
знизу і по боках
обгортає лагідно
…розглядаю спрокво́ла
розмиту підводну Красу,
я камінчик – зернина Космосу:
на Землі не чужа, не стороння,
зернина вічності
у теплих м`яких долонях –
знизу і по боках
вико́хуюсь
у памулястих баєвих пелюшках
…а згори – Сонце!
розплетене у струменях і потоках,
у гомінких прозорих шовках
…кипить у травах і молодих осо́ках,
у вербах старих – долина
обабіч струмка,
над нею, дощем обмита,
неба блискуча по́кришка
час, мулом осівши, на дні стоїть –
пан-бархату чорного штуки-сувої,
а водночас потічком стрімким неупинно
лине:
секунда-хвилина-година…
я – згусток енергій,
космічна речовина –
овально-гладенька зернина,
водою і часом обточена –
вічності насінина…
…а пагорбом вище і вище –
абрикосів і слив ритуальні
білі дими і кострища:
цвітуть щосили –
прадавнім богам врожаїв одкрили
портали-капища…
…ніби о́лбоді* здійняли-опустили
понад селами
рожевуваті атласні крила
…над бурхливим кипінням
квітневого молока
трохи набік аж зсунулась
неба блакитна покришка
…пантрує чапель
попарна важна сторожа…
квітневий ранок –
Благодать Божа
…я – камінчик
із памулястого струмколожа,
на білу кульку латаття,
готову здійнятися на поверхню, схожа…
а може,
на уламок од зірки
схожа…
квітневий ранок –
Благодать Божа
15.04.2016
олбодь* - із старослов`янської - лебідь
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=662100
дата надходження 25.04.2016
дата закладки 27.04.2016
на непорочнім,
невиннім
обличчі дитини –
округло-великі очі…
бо навстіж одкриті
для кожного дива
простого земного:
травинки-мурашки-
метелика-пташки,
щиро-безстрашно відкриті
для кожного слова
і безкінечно у вічність простертої Миті
то чому ж,
зауваж,
у людини,
яка виростає з тієї дитини,
спочатку округло-великі очі
неупинно
звужуються до щілини?
з якої причини?
…очі в людини
у люті робляться білими
нещадними проміж повік прицілами:
у хижих зіницях
пекельно міниться чорно-кривава гра –
страх-зневіра,
ненависть і підозра
звіра
…чому у людині,
роками замулені, гинуть
прості дива?
і слова…
серцю одкриті,
зникає зо світом щиро-безстрашний зв`язок
і Миті,
нікуди уже не простерті,
свистять, як у бурі-вирі пісок:
од вічності відокремлені,
миті – піщинки-гирі силіцій-кремнієві,
осідають на шальку* смерті…
…на непорочнім,
невиннім
обличчі дитини –
округло-великі очі…
бо навстіж одкриті
для кожного дива
простого земного:
травинки-мурашки-
метелика-пташки:
може, варто і так розуміти
настанову
Христову –
«…живіть, як діти…»
25.03.2016
ШАЛЬКА, и, жін. тут - тарілка в терезах, на яку кладуть зважувану річ або гирі.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=654463
дата надходження 25.03.2016
дата закладки 26.03.2016
Коли торкнеться, встань і увійди
У благодатний храм живого Слова.
Хай від зерна відсіється полова,
Липкий намул відступить від води.
Вся повнота блаженства від і до
У доторку невидимо легкому…
І всоте крапку переправ на кому,
Хай буде не останнім цей рядок.
Немов гончар, що глину вправно мне,
Гнучким словам надай тонкої форми.
Відчуй межу – де біле, а де чорне,
І витвір оживи святим огнем.
Коли ж дозріє слово молоде,
Немов вино, й попроситься на волю,
Вона пліч-о-пліч стане із тобою,
Стежками неземними поведе.
І прорече: «Довірся, я тобі –
Поезія, натхненниця і доля».
І хоч один – не воїн серед поля,
Та з нею не страшний ніякий бій.
Які б дороги ти не обирав,
Шукай у Слові мудрості й розради,
Не зрадь його й воно тебе не зрадить,
Хранителю скрипучого пера!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=653362
дата надходження 21.03.2016
дата закладки 22.03.2016
[i] Віталій Назарук[/i]
[b]ПРИЛІТ ЖУРАВЛІВ[/b]
Хоч натомлені крила, стріла радо земля
І лунає із неба перший спів журавля.
Вже повертаються додому із невідомих нам країв,
Летять, летять клини у небі, «курли» лунає журавлів.
Летять журавлики додому, вітає їх своя земля,
Летять, летять клини у небі, «курли» лунає журавля.
Хоч натомлені крила, стріла радо земля
І лунає із неба перший спів журавля.
Шлях не легкий вони здолали, та цей політ для них – святе,
Бо їх додому доля кличе, весна у домі вже цвіте.
Нелегкий шлях лишивсь позаду, земля весною стріла їх,
У пролісках цвітуть поляни, в пташинім соло чути сміх.
Хоч натомлені крила, стріла радо земля
І лунає із неба перший спів журавля.
«Курли» з небес неначе пісня, лунає в синіх небесах,
А поруч з ними пропливають хмарки на білих парусах.
«Курли» з небес неначе пісня, лунає в синіх небесах,
А поруч з ними пропливають хмарки на білих парусах.
---------------------------
[i]zazemlena[/i]
Піднялось сонце вгору-
І піймало весну.
В надзвичайну цю пору
Все проснеться від сну.
Приспів:
І радість в нас гірським потоком,
І спів птахів додасть снаги,
І зачарують квіти око,
Зазеленіють береги.
І звеселяться наші душі,
Творити їм, боготворити,
Потік весни знесе байдужість -
День щастям явиться умитий.
Зупини мить на хвилю,
Погляд кинь в небеса,
Скрізь: за крок і за милю,
Скрізь краса-чудеса.
Приспів.
Це не сниться, не казка,
Вся краса наяву,
Як в полон ій не здати
Щирість й правду свою?!
Приспів.
---------------------------
[i] горлиця[/i]
ТУГА
Посивіла голубка, воркотіла в журбі,
Не вертається голуб, вже і збилась з лічби.
Навкруг задушливе повітря, і дихать тяжко. Постарів
Той сад, що вчора щастям дихав, у пахощі свої манив.
Лежить в ногах посохле віття, калина більш не зацвіте
Чекай, не плач голубко вірна, він прилетить, знайде тебе.
Де ж ти голубе білий, у якій стороні,
Чи вернешся в обійми, після тої борні.
Летять пір`їночки у небо, голубка гілку обніма,
Вона чекає, дні і ночі, не вірить що в живих нема.
О, милий мій, моя любове, душа вчуває, ти живий,
Я грію гілочку для тебе, я чую голос любий твій.
Не журися голубко, що минули роки,
Я вернуся до тебе, не лишусь в чужині.
Вже хмари чорні розступились, в саду розтаяли сніги,
Вже чути шелест крил у небі, і квітнуть проліски весни.
Вже світить сонце, скрізь ясніє, голубка чує в серці дзвін,
Надія в серці голубіє, в обійми знову візьме він.
------------------------
[i]Танюша Одинцова[/i]
[b]Знов завесниться ...
[/b]
1. Не журись ,хоч стомились
Знов вітрила твої ,
Що так швидко й невпинно
Пролітають роки .
Життя, мов та барвиста книга ,
Читати нам її й читать,
А ще далеко так до криги
У наші перші 50 .
2. Посміхнімся лелекам ,
Ось вони, десь вночі,
Нам у зорянім небі
Щастя зичуть ключі.
А ми з тобою так багаті
На діточок і онучат,
А ще так хочеться кохати
У наші перші 50 .
3. В серці знов завесниться ,
А в очах ніжний блиск,
І народжена пісня
Зрине пташкою ввись !
Життя не можна зупинити
І повернутися назад,
Та ще багато так зробити
Нам в наші перші 50 .
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=651863
дата надходження 15.03.2016
дата закладки 15.03.2016
[youtube]https://youtu.be/iVJp0I3ZUH0[/youtube]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=651066
дата надходження 12.03.2016
дата закладки 12.03.2016
[i]Сергій Пікарось[/i]
Гей! Вирушай же у дорогу,
В світлую неба голубінь.
Переступаючи пороги,
Сину, журбу свою покинь.
Може, за дальнім небосхилом
Десь за межею небуття
Під білих хмар пухким вітрилом
Зразу пізнаєш сенс життя.
Там, на невидимій вершині,
Десь на Говерлі серед хмар
Точно пізнаєш ти, дитино:
Наше життя - безцінний дар.
Тільки під буйними вітрами,
Як вже перейдеш ген, за край,
Сином чиєї ти є мами
Добре, мій сину, пам\'ятай.
Гори пройдеш, за ними море,
Чайка над хвилею кружить.
Наші незвідані простори
В вірному серці збережи.
Без мандрівок життя не варте
Навіть і мідного гроша
Тож без штурвалу і без карти
Сміло в дорогу вирушай!
-------------------
[i] Віталій Назарук[/i]
ЗАХВИЛЮВАЛОСЯ КОХАННЯ
Вже розцвіли весняні квіти,
В небі почулося «курли»,
Знову коханням очі світять,
Сльози з берізок потекли…
Приспів:
Захвилювалося кохання,
Жайвір заповнив небеса.
В небі сховалась зірка рання
І засвітилася роса.
Проліски вдарили у дзвони,
Лебедем хмари попливли.
Всі позникали перепони,
Пари на вірність присягли.
Приспів.
Люба, весну ми стріли в парі
Наче відлинули літа…
П’ємо її, неначе чари,
Хоч в нас вже осінь золота.
Приспів.
------------------------
[i]Ганна Верес (Демиденко)[/i]
Стоїть калина при дорозі
1.Стоїть калина при дорозі,
Росицю п’є гірку, терпку,
Вона за всіх людей в тривозі.
Де ще, де ще знайти таку?
Я до калини притулюся,
Росицю теж вдихну п’янку,
До неба щиро помолюся:
«Де ще, де ще знайти таку?
2.Вдягає тепла літня днина
На кущик, що на моріжку,
Вінок пахучої калини.
Де ще, де ще знайти таку?
Сміються кетяги калини
На короваї і в вінку,
Дарують щастя для дитини.
Де ще, де ще знайти таку?
3.Вона в бабусі на сорочці
І у матусі в рушнику
Горить, як оберіг, ще й досі.
Де ще, де ще знайти таку?
Стоїть калина при дорозі,
Росицю п’є гірку, терпку,
Вона за всіх людей в тривозі.
Де ще, де ще знайти таку?
--------------------------
[i] Ганна Верес (Демиденко)[/i]
Я подарую мамі квіти
Я подарую мамі квіти,
Хай очі в неї зацвітуть,
Бо найрідніші вони в світі
І поруч все життя ідуть.
Приспів:
І вже ніколи не втомлюся
Життя закони прославлять:
Немає діток без матусі,
Як і небес без журавля.
Я подарую мамі ласку,
Хай усміхнеться вона знов.
Матусі посмішка не маска,
Свята то мамина любов.
Приспів.
Я подарую мамі вечір,
Такий потрібен для обох,
А пригорну її за плечі,
То щастя будем пити вдвох.
Приспів.
---------------------
[i] Леся Геник[/i]
З ніжністю згадую про тебе,
про́ зорепади голубі,
о, як тоді ясніло небо,
як нам щасливилось тоді.
Навіть непосидючий вітер
тихо всідався межи віть,
і любувалось нами літо,
і милувався нами світ.
Згадую сонячні світанки,
промені перші крайнебес,
як почувалась любо-п'янко,
ніжно цілуючи тебе.
Як лоскотала віща радість
серце схвильоване щораз,
все надовкола зупинялось
і задивлялося на нас.
І хоч минуло п'яне літо,
осінь у кучері вплелась,
лину збентеженим привітом
в по́ру, що пам'ятає нас.
З ніжністю згадую про тебе,
про́ зорепади голубі,
о, як тоді ясніло небо,
як нам щасливилось тоді.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=649754
дата надходження 07.03.2016
дата закладки 08.03.2016
1.Цей бузок – мов осіннє дивацтво,
В жовтні тихо мрійливо зацвів…
Нагадав про палке він юнацтво,
Про кохання мені розповів…
Приспів:
А як хочеться ще повернутись
У хвилини оті хоч разок,
Щоб у серці і в грудень, і в лютий,
Серед холоду квітнув бузок!
2.Сивини позабувши про просинь,
Ним милуюся, ніби малий…
Осінь, де заблукала ти, осінь!
Може дні ще твої не прийшли?
3.Ось весна повернулась і літо
Повернеться ізнов золоте…
Небувалим іще зорецвітом
І кохання моє зацвіте!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=649732
дата надходження 07.03.2016
дата закладки 08.03.2016
Оля в партію вступила –
І не для паради.
Ворогів собі нажила
Тих, що з боку влади.
Їхні хиби викривала
В Твіттері й Фейсбуці.
На майданах виступала
Проти дій-корупцій.
Став за нею слідкувати
Якийсь тип продажний,
Щоб зібрати компромати
На дівча відважне.
Ще й Толян-сусід - стоокий,
Ні сісти, ні встати,
Взявсь за Олею в бінокль
З вікон підглядати.
Та вона про те дізналась,
Їй сказала Мила.
Тож сміливості набралась,
Толі задзвонила:
- Клала річ на крісло наче
Там, де інші шмотки.
Толь, а Толь, ти там не бачиш,
Де мої колготки?
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=649700
дата надходження 07.03.2016
дата закладки 08.03.2016
Дні ще такі безколірні, сонливо-пісні,
Грається сонцем-клубком перламутрова хмарка.
Люди, агов! Розступіться – дорогу весні!
Ґрунт видихає вологу, немов кавоварка.
Як вона йде – невагома, грайлива, легка!
Промінь заплутався в кучерях, мов павутинка…
Вже набубнявіли свіжі бруньки на гілках,
Тріскає пріла земля, ніби хлібна скоринка.
Гуркіт машин і пронизливий посвист коліс,
На тротуарах – картата мозаїка люду…
Перегортаю сторінку – й розпатланий ліс
Враз постає, таємничий, як магія вуду.
Дихає вогкістю, мохом сирим, ялівцем,
Доторки рідні його і лоскочуть, і колють.
Со́сни, агов! Розступіться! Не лізьте в лице,
Дайте надихатись вітру весняного вволю.
Дайте на мить відростити мереживо крил,
Вищим за небо буває хіба лише мрія!..
Березень хлюпнув згори бірюзових чорнил…
Це не волога, це надлишок солі на віях.
Перегортаю сторінку – і я край вікна,
Так по-домашньому гріє обіймами хата…
Часе, агов! Зупинися, це знову весна –
Перша комусь… А мені – за рахунком яка там?..
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=649560
дата надходження 07.03.2016
дата закладки 07.03.2016
Зараз в моді стали вірші
про сучасних козаків.
Чи тепер вони вже інші,
ніж були споконвіків?
Плачемось – живеться гірше.
Ненаситні ж ми які!
Козаків он стало більше,
аніж в селах кізяків!
Ходять ряжені в лампасах,
начіпляли орденів.
Не бували й в свинопасах,
а набралися чинів!
Нині стільки генералів,
отаманів та булав!
А в бою або за ралом
хоч один із них бував?
Щоб вільготно й вільно жити
й мати трішечки бабла –
люблять владі прислужити,
хоч яка б вона була.
Хто найшвидше поклянеться,
голосненько крикне "Гей!"
й руку прикладе до серця –
вже козак!
Вже можна – й гей.
Так негадано-неждано
розвелося козаків!..
Є й такі, що лиш недавно
випали з товарняків…
Не обов’язково знати
бойового гопака,
варто лиш за приклад брати
характерника Сірка.
І святкують на Покрову!..
Та хоч лізьте на стовпа, –
на поклон не пріться знову
до московського попа!
Те, що скажуть верховоди,
а коли ще свисне й рак –
буде "Так!" – миттєва згода.
Отакий тепер козак!
Марширують, ходять-бродять…
Як дідусь один казав:
"Не пойму, що за урОди?
Чи то сторож, чи козак?
Їм би землю боронити,
чи й самим – до борони,
а вони звикають нити…
Козачки чи барани?"
Королям-царям служили
благовірні козаки.
Знали, зАщо рвати жили,
ще й гуляли залюбки.
Про козацтво в Україні
ще й закон не прийняли, –
куренів же різних вільних
незліченно утяли!
Як не пнулись, не старались,
та коня не запрягли.
В декорації загрались –
ще на службі не були.
Закортіло вільно жити,
куштувать смачний куліш.
Нащо ж і кому служити,
за ідею чи за гріш?
Те їм досі й не казали.
На шляху – густий туман…
Козаки а чи васали?
Те не знає й отаман.
Він такий собі дворовий –
і калюжу пройде вбрід.
Шкутильгавий, гоноровий
генерал чи інвалід.
В різних партіях бувалий,
в передвиборних штабах.
Там, де п’ятами кивали,
і "Хвала!" кричав, й "Ганьба!"
Козаки декоративні –
з оселедцями і без.
Є й достойні, й надто дивні,
бо пройшли в ментів лікбез.
Запорізьке військо славне,
та в лаштунках прабатьків
де ви бачили віддавна
у погонах козаків?
Звісно ж, стали на Майдані
й бились-гинули в АТО
козаки – нащадки славні…
З них не хвастався ніхто.
Але ж скільки ще охочих
на словесний онанім!
Бубонять вони й торочать
безідейний архаїзм.
Вибирають в козачата
і саджають на коня,
а чому найперш навчати –
не второпає рідня.
Діти в бур’янах гасають,
тешуть з дерева шаблі,
а "старшина" – ріже сало,
ставить в шатрах бутилі…
Хлопці, це уже й не смішно,
припиняйте цю дурню.
Ваше військо – лиш потішне,
не для справжнього вогню.
В тин дивитись чи будитись?..
Душу совість не шкребе?
Не мені про вас судити?..
Вмійте ж бачити себе!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=649113
дата надходження 05.03.2016
дата закладки 06.03.2016
Буває так, що сльози висихають
іще до сонця, першої свічі...
Зібрало небо хмари в темну зграю,
ніхто й нікого більше не питає
про дощ, про сніг і стільбища нічні.
Спадають мокро чорні фами долі...
То не сльоза, то скапує мороз...
О, дайте хоч краплинку не юдолі
в сі гуденята зморені та кволі,
бо куля гостра йде не повз,
а проз!..
Та пізно, пізно забіліли ночі,
багаття ранку холодом пече...
І вже на плачуть, ні, не плачуть очі,
пробите серце онде кровоточить...
стікає біль на мамине плече...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=647662
дата надходження 28.02.2016
дата закладки 28.02.2016
1.
він іде
а за плечима день
сто пісень
з очима херувимів
він іде
несе в думках едем
сто імен
за обрій невмолимий
кожна мить
почувається вдома
як болить
я у пісні зведу
білих крил
надихаючий помах
ріки нот
з океанами душ
2.
він іде
дорогою цвіте
де-не-де
вплітає в небо терня
він іде
і дихає едем
мов душа
хлібів у свіжих стернях
не тамуй
сумом серце гаряче
відпусти
за вітрами жалі
як є ті
за якими заплачуть
не мине
світло тої землі
3.
він іде
хоч пахне смертю степ
ніч паде
на плечі чужиною
він іде
і чути як росте
Божий день
між болем і війною
кожна мить
почувається вдома
як болить
я у пісні зведу
білих крил
надихаючий помах
ріки нот
з океанами душ
Аранжування, виконання і запис Сірий В.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=645946
дата надходження 22.02.2016
дата закладки 22.02.2016
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 20.02.2016
метелики –
не прив`язані
до стебе́лець квітки…
атла́сні і оксамитові крильця –
барвисті, як пелюстки
метелики –
на крильцях-віялах – лусочки́,
ювелірно мініатюрні
прозорі скарбнички,
у лусочках –
пігменту мі́лі-при-мі́лі-грами́нки –
крапель-ки:
метелики –
як у скляній вітрині
у акваріумному магазині
розмаїті гупі-неони-рибки
ми
пізнаємо смаки – язиками,
метелики
смакують квітки –
торкаючи лапками:
не одкушують і не жують –
тактильно – лапками
гаму квітчаних смаків спізнають…
метелики не їдять –
тільки нектари і роси п`ють…
отакі навкруги витають дива:
я знаю людину, яка
відчуває пу́чками – на дотик – слова
і тим щасли-ва…
а ще – на смак відчуває слова –
самим краєчком – кінчиком язика́:
певно, якась далека
метеликам родич-ка…
…метелики –
без корінців і стебел – квіти…
абсолютно віддані діти
Свободи і Красоти…
особливо цінують метелики
своїх візерунків накрильних
лусочки і пилки́:
тепер я знаю,
чому, узявши за крильця пальцями –
хоч і на волю випустиш, –
а метелик однак умирає…
знаю:
нівечать пальці чужі – святу
Гармонію і Красоту:
і лускокрилий естет – з одчаю –
у щілині якійсь ховається – і вмирає
… янге́лику візерунчатої Красоти,
метелику з раннього мого дитинства –
вибач-прости…
19.02.2016
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=645239
дата надходження 19.02.2016
дата закладки 20.02.2016
[img]https://pp.vk.me/c630425/v630425407/11967/QM7b0Gie-Ek.jpg[/img]
[i]Слова: Наталя Данилюк
Аранжування, запис і виконання: Володимир Сірий.
[/i]
Весна, як жінка. Жінка, як весна:
Буває ніжна, а бува примхлива,
То зазвучить грайливо, як струна,
А то раптово вибухне, мов злива!..
Весна і жінка. Жінка і весна:
У них обох свої земні турботи
Своя морська бездонна глибина,
Свої космічні зоряні висоти.
І не спізнаєш істину сповна,
Бо хміль думок обсиплеться, мов сонях...
Весна - це жінка. Жінка - це весна:
Чиясь розрада і чиєсь безсоння...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=643566
дата надходження 13.02.2016
дата закладки 14.02.2016
Весна, як жінка.Жінка, як весна:
Буває ніжна, а бува примхлива,
То зазвучить грайливо, як струна,
А то раптово вибухне, мов злива!..
Весна і жінка.Жінка і весна:
У них обох свої земні турботи
Своя морська бездонна глибина,
Свої космічні зоряні висоти.
І не спізнаєш істину сповна,
Бо хміль думок обсиплеться, мов сонях...
Весна-це жінка.Жінка-це весна:
Чиясь розрада і чиєсь безсоння...
Аранжування і запис В. Сірий.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=642946
дата надходження 11.02.2016
дата закладки 13.02.2016
добрий ранок
здмухнув із вікон
пелюстки фіранок
і явився
у натурному класі
день нинішній, у всій
буденній красі…
приладнали
на етюдники і мольберти
паперу ва́тманського листи –
і
порозсіда́лися всі…
…на подіумі,
у туманній задумі –
день-натурник, як у оптичному фокусі…
біліють аркуші
на етюдниках і мольбертах –
наче можливі
листи щасливі
без адрес на вірогідних конвертах…
зашурхотіли
пензлі і олівці –
творча робота у довільній техніці:
тема – не обумовлена, а завдання –
виявити-зобразити
характер і на́міри
поточного дня
усі люди – митці-маляри́,
інтуїтивні художники:
хтось інеєм
вписує
янго́ликів у шибки́,
а ще – на противагу морозам –
акварельно-прозорі вазони-квітки
водружає
на текстурно-потріскані підвіконники…
інший пише передчасну весну,
недоречну –
зелену з-під білого – радість
синьокрилу і голосну́…
третій – пером і тушшю
по білому аркушу – чорну малює війну…
хтось – туманності маркізе́тові…
галактик умовні парсе́ки
і розмаїті шовки…
сузір`я Великого Воза ,
а на Возі – кремезні житні сніпки
…дівчата-жінки, вишиванки…
ореоли-вінки,
чоловіки…
козаки-чумаки…
…а тут знову малюють війну –
сучасну,
історично-реальну…
…хтось приписав дню
двозначну
усмі́шечку хижу-заздрісну,
інший на іншому аркуші ватману –
зобразив у́смішку щиру,
чисту-дитячу-наїв-ну…
той – синиць за горішками на балконі,
той – жалі і печалі любовні…
…тендітна панянка
і на червоному столику – чорна кава:
грає рефлексами порцелянова філіжанка,
картинка - наче і справді жива…
…під старими покрученими березами –
грибів красива дружна сім`я…
у сусідстві – гординя точить заздрісне лезо
і на вістрі сонячний промінь сліпуче сія…
необмежена
вільна тема:
хто ми? де ми?..
а за вікном натурного класу – зима:
відповіді нема
…пролунав
ізвідкись згори - з-під стелі -
сріблясто дзвінок:
здавайте ваші гризайлі-пастелі -
закінчився з малярства урок…
підвівся натурник-день
і згріб докупи
малюнки-ескізи-етюди:
яким він буде?
середньо-арифметично-таким,
як су-спільно його зобразили люди…
30.01.2016
[i][b]ВОДРУЖАТИ,[/b] аю, аєш, недок., ВОДРУЗИТИ, ужу, узига, док., перех., ц.-с., уроч., рідко. Ставити, закріплювати щось на чому- або в чому-небудь. [/i]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=639881
дата надходження 30.01.2016
дата закладки 31.01.2016
Як вино у галілейській Кані
Дивувало старосту тоді,
Так мені смакуєш ти в коханні
В роки наші вже немолоді.
Йдеш в обійми віддано й неспішно, -
Світ один і в ньому ми одні, -
О моя досвідчена й розкішна
Королево вересневих днів.
Кане в лету непорозуміння,
Попеліє груда примх і вад,
Бо в любові є чудове вміння
В душах і тілах творити лад.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=639785
дата надходження 30.01.2016
дата закладки 31.01.2016
…і здається душевнохворим,
що у світі і Всесвіті
зобов`язане все живе
за ними співати хором…
в ногу ходити строєм
і не збиратись по двоє-троє:
що то за незалежна оця –
на Престолі небесному – Трій-ця?..
не засвоївся
урок історичний кривавий:
«…левой! левой! –
кто там шагает правой?!.»
"совка" формальні модифікації –
душевнохвора потреба уніфікації
...як були «принциповими» комуністами,
як були войовничими атеїстами –
так і стали...
тільки вивіски
поміняли
21.01.2016
(...Политико-экономическая система, сложившаяся на украинской территории после распада Советского Союза, по сути, недалеко от него ушла. Это еще не была Украина, это была УССР с желто-голубым флагом и трезубцем, которая несла на себе все пороки советского наследия. Эта система невероятно живуча и имеет множество голов, поэтому мы называем ее Гидрой (по имени существа, с которым сражался Геракл). Но сегодня эта Гидра начинает умирать. Система, основанная на коррупции и разворовывании национального богатства, система с закрытыми социальными лифтами и [b]советским мышлением населения более не может существовать...)
[/b] http://hvylya.net/analytics/geopolitics/sem-urovney-voynyi-strategicheskaya-ramka-dlya-ukrainyi.html
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=637568
дата надходження 21.01.2016
дата закладки 22.01.2016
«патріотичні» загальники –
як родимі плями, неізживні сліди
«совково»-комуно-кацапської пропаганди
із усієї дурної снаги́
клепають лже-патріоти
гуркітливо-порожні лозунги –
і бундючаться, як папуги…
розкривавлюють виразки,
демонструють подряпинки і вавки́…
патріотичні совкові загальники
не вийшли з ужитку-моди…
мікро-тирани і тиранопоклонники,
прагнуть публічної влади
і високої
"партійної нагороди"…
грудка́ми – у скаламучене джерело:
і очистяться Води?
хочуть любові –
то думають про любов
що окремі люди, а що народи,
а потребують зла, то помишляють зло
---
Україна-Європа:
справжнім Героям Слава!
хто життям ризикує в окопах
21.01.2016
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=637540
дата надходження 21.01.2016
дата закладки 22.01.2016
[i][b]Чатує в століттях Чернеча гора[/b][/i]
[u][i]Вісник четвертого поетичного конкурсу[/i][/u]
[u]Видавництво «Склянка Часу»[/u]
[i]Канів-2015[/i]
Отримав і з задоволенням прочитав Вісник четвертого поетичного конкурсу «Чатує в століттях Чернеча гора». Вісник є спеціальним виданням. Проте ця збірка віршів – цілком достойний альманах хорошої патріотичної поезії.
Дуже вдало вибрано тему конкурсу – «Про рідний край», з висвітленням ролі «малої батьківщини». Це благодатний матеріал, де кожному є про що сказати, тим паче поету – творчій особистості, наділеній здатністю сприймати світ у поетичних образах. (Віршів не по темі майже немає.)
Читаючи конкурсні твори, можна вивчати географію України. В 137 віршах захопливі спогади і описи великих і малих міст, містечок і сіл рідної країни.
Вісник містить непогану добірку поезій з досить пристойним середнім рівнем. Звичайно, є вірші явно недопрацьовані авторами, з нецікавими текстами, банальними думками, затертими метафорами. Є декілька верлібрів (модного жанру євро-поезії). Трапляються слабкі рими, не завжди витримується метрика, є чимало русизмів. На жаль, знову зустрічаються друкарські помилки. Але в цілому збірка справляє дуже приємне враження. Через те, що вірші писалися авторами настроєними на одну тему, то іноді здавалось, що більшість поезій писала одна людина – Справжній Патріот. В кожнім вірші присутня позитивна поезія любові до рідних місць. Це можуть бути різні локації, з різною роллю в житті людини. Місця́, де ти народився, де пройшло дитинство; місця́, де був дім твоїх батьків, де прийшло перше (чи не перше) кохання; місця, де живеш ти, чи твої діти. Місця́ історичної пам’яті, просто мальовничі місця України.
І хоча в віснику зібрано твори одної тематики, проте все одно жанрово, сюжетно, стилістично, за рівнем майстерності вірші відрізняються.
Багато віршів, в яких пейзажна лірика передає роздуми і переживання автора – наприклад, Співак Наталія ( сторінка 120), Стасюк Микола (121).
Чимало віршів про місця де пройшло дитинство – сподобались: Гільчук Володимир(30), Кірій Олександра (60).
Є ліричні твори-елегії меланхолійного, сумного змісту – відмітив би Ущапівська Тетяна(128).
Є вірші близькі за звучанням до народої пісні – наприклад, Журенкова Лариса(49)
Є вірші-оди, вірші-думи, гімни (Решетняк Лілія (106))
Цікавий вірш-монорим Володимира Назаренка (95)
Простежується і варіативність підтем – від громадянської, національної, суспільно-політичної до елементів філософської лірики.
Звучить і родинна, і любовна тематика.
Зустрічаються елементи сатири, іронії, стьобу – сподобався оригінальний вірш автора Боісіда (20).
Навіть підлітково-бунтівний вірш Медвідь Олександри(85), що починається словами «Я ненавиджу Львів» насправді переповнений емоціями любові.
Є вірш-звернення до емігранта – Іванна Байда-Слободян(14)
Є спогади емігрантів про рідні місця – Генцельман Жанна(29), Маковець Оксана(79), Харченко Інна(132), Шевельов Марко(137)
Зауважень до збірки мало. Перш за все бажалося б, щоб розмір шрифта був більший. Адже 30% довжини сторінки залишилися незайнятими при дотриманні умови конкурсу –«обсяг вірша обмежується двадцятьма рядками». Інша справа, що знову у Віснику є твори, які перевищили вказаний ліміт рядків і їхні вірші зайняли всю сторінку.(Наприклад, на сторінках – 2, 20, 72). Це звісно дратує дисциплінованих авторів, бо багатьом з них довелося скорочувати свої вірші до обумовлених «п’яти чотирирядкових строф».
Ще раз повторюсь – переважна частина поезій представлених в Віснику поетичного конкурсу «Чатує в століттях Чернеча гора» мені сподобалась. Якщо ж треба виділити лише три твори, то зупинюся на такому виборі: Геник Леся (28), Данилюк Наталя(38), Шевельов Марко (137)
------------------
Євмен Бардаков
25.12.15
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=631242
дата надходження 25.12.2015
дата закладки 27.12.2015
зе́рна житні –
по свіжій ріллі
дбайливо засіяні,
лежать, золотаво-світлі,
на глибокому чорному тлі,
вира́зні,
як на нічному небі зірки –
дрібні
звіддалеки́…
у візерунки випадком зібрані,
довершені,
благообра́зні…
зерна житні
із полону мішка
упевнено звільнені,
із ковшика
лагідної долоні –
рухом «од себе» правиці-руки –
довільно
по чорній ріллі густо розвіяні,
позапада́ли у оксамитові борозе́нки
і ямки-заглибинки,
наче зірки…
наче атоми –
скрізь і всюди,
наче ми –
на поверхні Землі – люди…
«…коли сіль ізві́тріє,
то чим її насолити?..»*
отак і я, отак і ти –
зробив усе, що ладен зробити,
та на власні посі́ви уплинути,
щоб їм прорости-зійти,
ніяк не можеш:
тільки чекати,
сподівання свої покладати –
уповати,
на Творчість Божу…
сонце-небо –
рілля волога:
хто спонукає зернину проснутися і прорости?
великий секрет в-усьому-присутності-Бога –
простий:
кожній окремій зернині усереди́ні себе
да́но
ЗНАТИ ЯК – і ХОТІТИ…
тому і зійти
так само я
так само – ти
«…дерево
тільки Бог МОЖЕ зрости-ти…»**
15.12.2015
* Євангеліє від Матвія, розділ 5,
український переклад Івана Огієнка
** із французької поезії другої
половини 19 сторіччя (імені конкретного автора,
на жаль, встановити поки що не вдалося мені…)
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=628871
дата надходження 15.12.2015
дата закладки 16.12.2015
Затишшя також потрібне.
Ще кажуть: либонь, перед бурею...
Буденність краплинно-дрібно
У горлі гірчить мікстурою...
І так чогось мілко-мілко
І тісно душі неприкаяній...
Мов десь дотліває зірка,
Затлумлена братом каїном.
Мов десь вигорає свічка,
Мільйони разів запалювана
і скупо (все рідше й рідше)
теплом мерехтять проталини...
Затишшя... Льодово-зимне...
Зігріти би душечку бурею,
що пристрасно і нестримано
ввірветься у світ Магурою*!
* Донька громовержця Перуна, хмарна діва, у слов'янській міфології прекрасна , крилата , войовнича.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=628436
дата надходження 13.12.2015
дата закладки 13.12.2015
МИКОЛАЙ ЗАБЛУКАВ.
Вже на годиннику північ,
Свище довколо зима,
Скоро співатимуть півні,
А Миколая нема.
Я у віконце дивився,
Двічі виходив у двір,
Темно, і тільки вітрище,
Виє страшенно як звір.
Б'є у вікно завірюха,
Снігом стежки замело,
Довго дивився я й слухав-
Спить під снігами село.
Де ти, Святий Миколаю?
Чи заблукав ти в снігах?
Я тебе так виглядаю,
Сон проганяю і страх.
Може зламалися санки?
Може ти збився з путі?
Знати б куди поспішати,
Все тут знайоме мені.
Вийду тобі на підмогу,
Взявши у руки мітлу,
І промітати дорогу
Зараз назустріч піду.
Я уже зовсім дорослий,
Може минув ти мене?
Але маленька сестричка,
Також чекає тебе.
Ранок постукав у хату,
Будить матуся:"Вставай!,
Ось, подивись, як багато,
Вам вдарував Миколай."
Сяють здивовані очі,
Як Миколай промайнув?
Я ж виглядав до пів ночі,
Потім, напевно, заснув.
Н. ХАММОУДА
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=628336
дата надходження 13.12.2015
дата закладки 13.12.2015
На великому рожні сонця
смажиться день.
Люди - човники ткацьких верстаків -
снують у напрямках,
що відомі лише їм.
Полотно буття тчеться
само по собі
або,
якщо бути прискіпливо-точним,
з волі Божої.
Маленький хлопчик
з палаючим поглядом
спостерігає,
як
бджоли п’ють сльози квіточок, -
хоч хтось подумав:
пилок збирають…
Метелики полохали безтурботність,
собаки - котів,
коти спали, зневажаючи собак…
і раптом
хлопчик помітив той рожен:
мамо, а за віщо сонце смажить день?
Всі грішні – промовчала тиша.
І я? - засумував хлопчик.
Ти – ні, бо ще бачиш,
як бджоли
п’ють сльози квіток…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=626805
дата надходження 07.12.2015
дата закладки 07.12.2015
Мороз тримає світ в міцних обіймах,
Цілує ніжно вікон вітражі,
Зима встелила землю снігом білим,
Малює сонце світла міражі…
Довкілля мріє. Візерунок дивний -
На сніговій канві чиїсь сліди,
Іскриться бісер, іній срібно-сивий,
Мережить гладдю романтичні сни…
На вікнах казка, сплетена ажуром -
Сріблясті хвилі й диво-пелюстки,
Зимовий день, мов кінь, біжить алюром,
Вже скоро вечір, місяць і зірки…
А потім ніч накриє оксамитом,
П’янке кохання подарує нам,
Мої вуста, червоно-соковиті,
Солодкий і гіркий, міцний бальзам…
Медовий трунок випий до останку,
Цілющий напій – молодість твоя,
Кохай мене, твою чарівну бранку,
До першого проміння сонце-дня…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=625973
дата надходження 04.12.2015
дата закладки 05.12.2015
Сніги метуть. У вікнах біле мрево.
Антени ловлять клаптики новин.
Н а білий вальс запрошую дерева,
на білий вальс вітрів і хуртовин.
Хай буде сніг, і музика, і вечір.
Хай серце серцю сплачує борги.
О покладіть гілки мені на плечі,
з мого життя пострушуйте сніги!
Я вас люблю за те, що ви дерева.
Що ви прийшли до мене, що ви тут.
Зима стоїть, скляна і перкалева.
Метуть сніги. Сніги метуть, метуть…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=625898
дата надходження 03.12.2015
дата закладки 05.12.2015
[img]http://files1.adme.ru/files/news/part_78/788710/9851960-R3L8T8D-1000-9090901_21.jpg[/img]
Я і дерево. Стоїмо.
Труться ребрами електрички.
Затуляє дошкульний смог
Ледве видиму сітку мжички.
Склопакетом зашитий світ,
У якому ще пізнє літо…
Облітає покрови цвіт,
Мов розірваний динамітом...
Як обстрижена бахрома,
Прилипає до мокрих туфель…
Я ковтаю важкий туман,
Пережовую, наче трюфель,
І полинності післясмак
Так пече, мов осине жало.
Повернути б усе навспак,
Але часу критично мало.
І допоки ядучий смог,
Ніби скальпелем, ріже потяг –
Я і дерево… Стоїмо.
А між нами – вікно і протяг.
[img]http://cs624921.vk.me/v624921307/4681d/PV_xyHDNaII.jpg[/img]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=613369
дата надходження 14.10.2015
дата закладки 15.10.2015
То тільки зло задарма...
Безкоштовно.
За добре -
справно сповна заплатиш.
Твори його з любов"ю
безумовно -
гори!
Згориш...
І хтось заплаче...
Каяття спізніле
на мить стривожить душі тих,
що сплять...
Непрошене прощення
вслід несміло:
"...прощай!" -
Простять...
Сльозу закотить сонечко
за обрій,
щоб освятити день
прийдешній знов.
І знову десь горітиме
хтось добрий...
Бо є
любов.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=613537
дата надходження 15.10.2015
дата закладки 15.10.2015
Травнева заметіль.
Така красива туга.
Травнева заметіль.
Такий самотній тон.
В травневу заметіль
Ні недруга, ні друга.
Світлішає вікно.
Безлюдніє перон.
Воюють диваки,
Як завжди, з цілим світом.
Травнева заметіль...
Такий веселий сніг!
Від революції
Нема куди подітись.
Майбутніх яблук рай
Лягає біля ніг.
Старих лебеденят
Неторкнуте волання.
Подібне до душі,
Яка, напевно, є.
Любов і смерть ідуть,
Поранені повстанням.
Я всього, я усіх.
І все отут моє.
Травнева заметіль.
Такий упертий вітер!
Сльозинка на росі.
І небо – задарма.
В травневу заметіль
Сердечно захворіти
І плакати за тим,
Чого іще нема.
Музика, аранжування, запис і виконання В Сірий.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=612684
дата надходження 11.10.2015
дата закладки 11.10.2015
[img]https://pp.vk.me/c624124/v624124180/486b2/vOg4i9ukmr8.jpg[/img]
Ранки стають холоднішими, навіть терпкими…
Жовтню-фотографу скверик позує в анфас.
Я добираю слова, як вибагливі рими,
І не знаходжу таких найпотрібніших фраз.
Труться думки, як обгортки, забуті в кишені:
Вхопиш у жменю – і порожньо… Шурхіт – і все.
Ні, то не я піддаюся упертій гордині,
Примха погоди мене підхопила й несе –
Наче листок, що відбився випа́дком од крони:
Б’ється в потоці повітря, бо падати – зась!..
То не мені так пасує крикливо-червоне,
Тільки для осені звична така іпостась.
Тільки вона, несподівана, горда й мінлива,
В літо вривається, наче в покинутий дім,
Поки душа так наївно очікує дива…
____________________________________
Ні, то не я та примхливиця вперта!.. А втім…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=611693
дата надходження 06.10.2015
дата закладки 07.10.2015
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 26.09.2015
Ранок зарядив, як з кулемета,
І січе дощами по дахах.
Наче пережована касета,
На антені тужно квилить птах.
На дроти влягаються бемолі,
Ніби в нотний зошит на рядки,
І пливуть строкаті парасолі
По лискучих вулицях міських.
Де-не-де листки, мов самокрутки,
Осінь підпалила і димить
І пузаті напхані маршрутки
Труться між автівками й людьми.
Мов нитки тонкої павутини,
Що вгорі недремно тче павук,
Падають курсивом безупинним
Краплі на розмитий сірий брук.
Випадаю в ранок, наче грушка,
Випадково збита вітерцем…
І холоне ледь надпита кружка,
І пустіє дім, як деревце…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=609389
дата надходження 26.09.2015
дата закладки 26.09.2015
Не кричи у прірву.
Не губи слова...
Згарищем чорніє
зраджена трава,
гіркнуть полиново
приторні меди,
не слова - полова,
на піску сліди....
Що тобі до того,
що марніє світ?
Так було і буде,
доки світу літ...
Не нове... А знову
мрієш про дива
і чекаєш слова...
О, слова... Слова...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=608954
дата надходження 24.09.2015
дата закладки 26.09.2015
Давай сховаємось удвох від всього світу
поміж пахучими весняними ночами...
Як облітатимуть сади вишневим цвітом
густа завіса спуститься дощами.
У шиби вікон зашепоче нам ласкаво
про зорі, що вінчали нас коханням,
і небокраю нами стрінуті заграви,
народжені у променях світання.
Полинемо у незабутні наші ночі,
коли душа захопленням тремтіла,
а долю піснею нам соловей пророчив,
якої ми торкалися несміло.
Давай загубимось удвох від всього світу,
у пахощах бузку і матіоли,
де будуть ніжністю серця палкі горіти,
щоб наші почуття не охололи.
[youtube]https://youtu.be/SrpqBefQF_Q[/youtube]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=609296
дата надходження 25.09.2015
дата закладки 26.09.2015
А за дощами знов дощі…
І місто, підкорившись долі,
Ховається під парасолі
І одягається в плащі.
Розмиті барви акварелей,
Побляклі відблиски реклам
І підсвідома невеселість
Із розпачем напополам…
Стаєш невільно фаталістом
І віриш, що споконвіків
Проходить через наше місто
Меридіан сумних дощів
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=606964
дата надходження 15.09.2015
дата закладки 17.09.2015
Заблукала старість посріблила скроні
Заплела у коси паростки весни
Заховала завтра мальвою в долонях
Загорнула вчора в чорно-білі сни
Лиш одне сьогодні тішить світлі очі,
і дитячим сміхом огортає дім
Линуть в чисте небо наміри пророчі
Й пеленають смуток плетивом густим
Заблукала старість посріблила скроні
Висіяла мальви з бабчиних кишень
Посміхнувся тепло пожовтілий сонях
Обійняв дитинно літа новий день.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=607241
дата надходження 16.09.2015
дата закладки 17.09.2015
[i][РАДІСНЕ
Розвиднілось. Ранок.
Розкрилась ромашка. Радію!
Розкинулась райдуга, розфарбувала розмай.
Розвилася ружа, росквітла-росте, рожевіє.
Розлого-розкішно розлився рікою ручай.
Розрісся, розлігся розхристаний рай резедовий,
Розспівує ремез романси-рівняє рядки,
Рояться рої ріпаком- робітниці ранкові.
Розщедрисвя ранок-розпили росУ рівчаки.
Розглянусь, розчулюсь, розплачусь, розслабну, розтану,
Розійдеться рало, розстелить, розпушить ріллю,
Розпарились роси-розщедрився радісний ранок,
Рихтую рескаль*- розкопаю, ріллю, розіб'ю.
Розсаджую рУслицю. Рябчик розвію -розсію
Ростимуть рослини- розкішний рядочковий рай,
Романок, рочела, роЯ, роговик, рускавія,
Родючий, родинний, радушний розділ-Ріднокрай!
Русниця, рябчик,романок, рочела, роя,роговик, рускавія*-лікарські трави.
Рескаль-лопата.
/i]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=601156
дата надходження 21.08.2015
дата закладки 22.08.2015
УКРАЇНО, МИ ТВОЇ ДІТИ
1.
О, Україно, всі ми твої діти,
Прямі нащадки вільних козаків,
Шануємо ми Божі заповіти,
Вони нам світять з глибини віків.
Хоч непроста була у нас дорога,
Через біду траплялося іти.
Та серцем ми зверталися до Бога,
Його скрижалей вічних, золотих.
Приспів
Благаймо в Бога допомоги,
Тримаймось мужньо у бою,
Веде нас шлях до перемоги
За справу праведну свою.
2.
Незмінний поступ нашого народу,
Що завжди прагнув миру, не війни,
Але не зрадять гідність і свободу
Твої, Вітчизно, дочки і сини!
Нам є що берегти і захищати,
Коли настав випробування час,
Нас кличе Україна – рідна мати,
Небесна Сотня дивиться на нас.
Приспів
Благаймо в Бога допомоги,
Тримаймось мужньо у бою,
Веде нас шлях до перемоги
За справу праведну свою.
3.
Були в нас Конотоп і Жовті Води,
Хиталися царі і королі…
Хай начуваються чужі заброди,
Не віддамо їм рідної землі!
Вже до свободи рух наш не спинити,
Вже вільний світ нам руку подає,
О, Україно, всі ми твої діти,
В прийдешнє щиро віримо твоє!
Приспів
Благаймо в Бога допомоги,
Тримаймось мужньо у бою,
Веде нас шлях до перемоги
За справу праведну свою.
На конкурс патріотично-духовних пісенних текстів "Боже великий єдиний,
нам Україну храни!" І місце.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=601031
дата надходження 20.08.2015
дата закладки 21.08.2015
[i]Слова: Наталя Данилюк
Музика і виконання: Володимир Сірий[/i]
Не тіш мене прийдешньою весною,
Вона розтане в маренні, мов сон...
І тільки тиша дихає зі мною
Так рівномірно, майже в унісон.
І тільки стіни, пусткою сповиті,
Снують печаль впокорену без меж...
О, як боюсь наближеної миті,
Коли, дверима грюкнувши, підеш.
І тільки тиша лишиться зі мною
Поміж моїх оплаканих тривог...
Не тіш мене прийдешньою весною,
Бо що вона, коли ми не удвох?..
[img]http://cs411431.vk.me/v411431946/8773/RpZhQtojAXA.jpg[/img]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=599257
дата надходження 12.08.2015
дата закладки 12.08.2015
Сідало сонце
Зранене в саду…
Якби уміла, я б його зіграла-
Цей блюз вогню… чекай!.. тебе знайду
Сріблястим барсом
на тібетських скалах…
Не знала нот…
Не вчилася – і край!
(О скрипко, плач в агонії смеркання!)
Сідало сонце… все ж – мене чекай
На скелях
неймовірного бажання…
Прошу тебе,
Не відкривай світам
Моїх стежок заплутаних і ймення…
Бо знаю, нам з тобою зустріч там-
На сонячних вершинах
одкровення…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=595880
дата надходження 25.07.2015
дата закладки 25.07.2015
Я колись повернусь…
Не чекатимеш… якось під вечір…
А, ймовірніше, станеться це в найчорнішу з ночей…
Під моїми ногами хрустітимуть залишки втечі…
Ти усе ще збираєш?..
в зіницях зелених очей
Сто питань… сто світів…
Не читай… не розпитуй!… не треба…
Бо ні пафосних слів… ні красивих вітальних речей…
У долонях моїх – тільки жменька забутого неба…
Як торкнешся – віддам!...
в найчорнішу… в найглибшу – з ночей…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=586014
дата надходження 07.06.2015
дата закладки 09.06.2015
запінилась-закипіла
акація біла:
витончену пахіль раю
у пригоршні зачерпує,
на світ виливає
у глиняній свіжій вирві
герой умирає
кипить буйно акація – варяться меди́,
гогочуться буруна́ми
запашні окро́пи…
усе знову, усе вкотре, усе – як завжди:
заступає Україна рідними синами
од московської орди
лукаві-ліниві-зрадливі європи
25.05.2015
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=583446
дата надходження 25.05.2015
дата закладки 26.05.2015
сонечко оранжеве
на горі…
на горі – в контейнері-смітнику́,
скільки сміху-відблиску!
у пластмасовому оці-ґудзику
грає –
з-понад краю
контейнера визирає:
ку-ку…
давай знову гратися,
ховатися-бігати:
хто кого знайде?..
де ти, де ти,
мій володарю коханий, де?
день минає, день минає –
не вдалася гра…
оранжеве сонечко осідає,
ще останнім плюшевим
промінцем
визирає
із-над краю контейнера-
смітника:
на добраніч
казочка отака
25.05.2015
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=583445
дата надходження 25.05.2015
дата закладки 26.05.2015
[i](Катерині Білокур)[/i]
Жінка малює квіти – чудна затія!..
Теплі мазки лоскочуть цупкий папір,
Сонце цілує скроні, тремтить на віях,
В дивній палітрі квітне строкатий двір.
Жінка – проста і скромна волошка в житі,
Скільки краси од світу цього у ній!..
Ловить душа натхненні чуттєві миті,
Вправно виводить світлом на полотні.
Як вона вміє – сумно, дитинно, чуйно,
Навіть наївно трішки, космічно аж!..
Квітнуть сади, поля і подвір’я буйно,
Дихає раєм кожен новий пейзаж!
Пензлик в її руках, мов легка пір’їна,
Вмочена в сік землі, в голубінь небес…
Жінка малює свято в раю на стінах,
Скільки простих і добрих у ній чудес!..
Зі́йдуть з полотен білих барвисті квіти
І приживуться в наших земних садах…
Жінко, в котрої сонце у грудях світить,
Квіти твої підперли небесний дах.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=580921
дата надходження 13.05.2015
дата закладки 15.05.2015
[i]Лесі Геник після презентації однойменної збірки[/i]
[b]П[/b]ОЛИНОВА емоція – з надболю;
[b]О[/b], ЛИНь, ОВАцій полино́вий щем!
[b]Л[/b]ИНя хОВрАх, а полино́ве поле
л[b]И[/b]боНь, в ОктаВАх річкою тече.
[b]Н[/b]ОВА сторінка дивоцвітом лине,
[b]О[/b]ВАл малює на чуттєвім склі.
[b]В[/b]Алує вечір потічки поли́нні,
[b]А[/b] вітер спить у полино́вім тлі…
[b]Р[/b]ІКА полину все сильніше гіркне,
[b]І[/b] КАрма в неї – протекти з вершин.
[b]К[/b]Артини осені туманять вікна,
[b]А[/b]ле за ними – солоду вірші!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=577156
дата надходження 26.04.2015
дата закладки 06.05.2015
Поговори зі мною,
як вогонь
сплітає пасма в синьому каміні…
Коли з моїх розпечених долонь
злітають…
по кутках сідають тіні…
Коли – напівбажання…
Напівсмак…
Змалюють напівкола… напівзвуки…
Коли ніхто… і звуть його – ніяк…
Той привид,
що узяв мене за руки.
Коли – напіввагання…
Напівсни
зникають у вечірньому безмежжі…
І,власне, так далеко до весни…
А до зими –
лиш крок необережний…
Коли у напівтемряві
зізнань
гойдає вітер дику незабудку…
І серце так палає від бажань…
Лише душа
шукає напівсмутку…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=577284
дата надходження 26.04.2015
дата закладки 27.04.2015
народжуюся щосвітанку
краплею меду
у філіжанку
зава́реного
на ясми́ні ранку
падаю
наскрізь бурштиновою
меду краплиною
на денце кожної чашки
просві́тчасто-біло-ясминової…
розливаюся
пахощами
поміж плота́ми
густими
ха́щами-за́ростями
людськи́ми
лю-ди!
загорожі і межі усюди…
страх-ворожість поміж людьми –
кігті-погляди
напогото́влені за плотами:
а все-таки – ми
співаємо,
як і пташки – грудьми́,
лишень гарчимо – живота́ми
…люди-на
ричить животом –
як звірина́
за плотом
але! – ми,
коли співаємо, то грудьми –
як пташки…
сердечними ча́крами
і
у ясми́нові ранки
додаємося
медовими крапля-ми
06.04.2015
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=572385
дата надходження 06.04.2015
дата закладки 08.04.2015
[i] (Лесі Геник в День народження)[/i]
Веснянко вродлива, гуцулко з карпатських країв,
Невже заквітчала у коси розніжені трави
І спів солодкавий гірської флояри струмків,
І вітру соснового подих духмяно-ласкавий?
Невже повплітала слова у розкішний ґердан*,
Що грає на сонці і милує зір мерехтінням?
Душа твоя ніжна – то світлом наповнений жбан,
Лише привідкрий – і засяє медовим промінням!
І згарди* квіткові, і пахощі ніжні, й дива
Зібрала у тайстру* й кудись понесла ворожити:
Вплітати красу в дивовижно-чуттєві слова,
Як маки й волошки природа вплітає у жито.
Окрилена па́вітром*, купана в росах землі,
Цілована музою, сонцем і березне-квітнем,
Нехай рушниками гуцульськими стелить плаї
Усміхнена доля до мрій веселкових і світлих!
(10.03.2015.)
[i]*Ґердан – діал. Шерстяна стьожка або ажурний
комірець з бісеру, якими в Галичині, на Буковині та
Закарпатті жінки прикрашають шию або голову.
*Згарда – діал. Намисто з монет або хрестиків.
*Тайстра – діал. Гуцульська торбина, яку носять через плече.
*Павітер – слабкий вітерець або вітер змінних напрямків.
[/i]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=570468
дата надходження 30.03.2015
дата закладки 01.04.2015
Розчісую твої весняні коси
Я гре́бенями-кронами дерев;
Цілую ніжно бруньками волосся
І в серці щебетливий чую щем...
Сплелись, мов пальці рук, проміння й віти:
Чуттєво поєднались я і ти.
Зелом тендітним, ніжним першоквітом
Тебе торкнувся і почав рости.
Вростаю в глиб землі (вологе лоно)
Корінням спраглим - п"ю тебе п"янку.
І соки від солодкого полону -
Струмками б"ються в кожному листку.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=567604
дата надходження 18.03.2015
дата закладки 20.03.2015
Безсонні ночі взимку й навесні -
Безжалісні й сумні.
Нема різниці - літо чи зима,
Коли в душі пітьма…
Бруньки розкрились - прояви життя,
І пагін, як дитя,
Хутчіш вирує сік берези знов
У глибині дібров.
З-під листя визирає первоцвіт -
Весни палкий привіт,
Та все одно, весна мені чужа,
Між нами є межа.
Проміння сонця, гнівне і палке,
Мордує знов мене.
Прогноз погоди, як небесний грім,
Роздратування, гнів.
Невже ніколи не відчую знов
Я до весни любов?
Чому весняний красень березіль
Знов провокує біль?
Насправді відповідь на все одна -
Ще й досі йде війна...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=567502
дата надходження 18.03.2015
дата закладки 19.03.2015
Останнім часом натикаюся на українців, які й досі при запитанні : " Звідки ви?" продовжують відповідати-"Я русскій", хоча я добре знаю, що ці люди українці. Написався такий вірш з цього приводу... то не є висока поезія, але можливо хтось, прочитавши ці слова, згадає своє коріння...
Не відрікайся від батьків, дитино,
Ні мови, ні землі не забувай.
Не забувай гнізда свого, пташино,
І де б ти не літала, пам"ятай:
Що подлук сонця, що тебе зігріло,
Не може бути іншого тепла,
Шануй ті руки, що тебе зростили,
Куди б твоя стежина не вела,
Вітчизни не цурайся, ні коріння,
Затям у серці на усе життя:
Ти-паросток могутнього насіння,
Ти-роду українського дитя.
19/03/2015
Н.Хаммоуда
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=567421
дата надходження 17.03.2015
дата закладки 19.03.2015
Весна дощем вмиває мої вікна,
Зима навшпиньки подалася геть,
Хоча, була зимою вона ледь
Й, від чорноти навколо, геть осліпла.
О, життєдайна Весно, принеси
Моїй країні спокою і миру,
Почуй прохання українське щире,
Це нонсенс вмерти посеред краси.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=563589
дата надходження 02.03.2015
дата закладки 03.03.2015
Запалала війна.
Почали її хижі сусіди.
І які там брати –
з давнини, ще з орди – вороги!
Ось така дивина.
Брат на брата війною чи ж піде?
В хату вдерлись кати.
Ріднокрайцю, свій дім борони.
Із імперії зла
самозвано явився «месія».
І напружився світ,
і Європа уся загула.
Шаленіє брехня,
сіє смерть агресивна Росія.
Де загарбника слід,
там повсюди лишилась зола.
Бреше-піниться звір –
не могла й допустити уява!
Шаленіє рашизм!
А про мир – то лише на словах.
Московітам не вір,
коли й згине кремлівський диявол.
Про «Союз» не кажи –
буде вічно чужою Москва.
«Старший брат» – не гарант,
окупант він – і Криму, й Донбасу…
Знаний Путлер-мурло –
найпідліший тепер терорист.
Рашенвовкові брат
доведе бандустанівську расу –
покарається зло!
Воїн світла, за правду борись!
Хитрій казці – кінець!
«Руській мір» на крові сотворили!
А давно вже пора
янучарами греблю гатить!
Геть урвався терпець!
Скиньмо ризи «святого» Кирила!
На сторожі добра
станьмо разом і сестри, й брати!
Шаленіє вогонь!..
Де-не-де лише – вибухи правди.
Захистити приходь –
це потрібно мені і тобі!
Світом править Любов,
чи народами виродки правлять –
хай розсудить Господь.
Нумо, брате, на праведний бій!
Листопад, 2014
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=554365
дата надходження 24.01.2015
дата закладки 24.01.2015
[b][i]Слова - Романа Бойчука
Музика - Михайла Герца[/i][/b]
І.
Не плачте, мамо, я іще живий,
Молитву чую Вашу – кожне слово.
Несу я свій обов‘язок святий:
Бороню край і нашу рідну мову.
Лелека, як вертає до весни,
Повернуся живим я і здоровим.
А поки зігрівають мене сни,
Там горнусь у обійми Ваші, мамо.
Приспів:
Ворожі танки й постріли гармат
І посвист куль – свинцю холодний вітер.
Думки мене відносять в рідний сад,
Де мати і кохана й діти-квіти.
Не стану озиратися назад,
Вперед ітиму аж до перемоги.
А простір неба розриває ГРАД.
Думками, рідні, я із вами вдома.
ІІ.
Прости, кохана, діточки, простіть,
Та зараз я не можу бути поряд.
Для мене, наче вічність кожна мить:
Війни перед собою бачу погляд…
Важке і чорне дихання війни –
З вогню крізь дим щоранку сонце сходить.
Щоночі зігрівають мене сни,
В яких цілунки ваші і долоні.
Приспів:
Ворожі танки й постріли гармат
І посвист куль – свинцю холодний вітер.
Думки мене відносять в рідний сад,
Де мати і кохана й діти-квіти.
Не стану озиратися назад,
Вперед ітиму аж до перемоги.
А простір неба розриває ГРАД.
Думками, рідні, я із вами вдома.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=554086
дата надходження 23.01.2015
дата закладки 24.01.2015
[b]РІЗДВЯНИЙ СОНЕТ[/b] (гарний звуковий файл)
[i]Моїм дорогим друзям з щирим вітанням з Різдвяними святами, що тривають[/i]
Музика і аранжування Світлани Гричко
Співає тріо "Водограй" (Світлана Гричко, Володимир Литвиненко, Оксана Фернюк)
[img]http://www.poetryclub.com.ua/upload/poem_all/00549521.gif[/img]
Прислухайся! В повітрі ще бринить
Різдвяної святої ночі згадка
Про перший погляд Божого дитятка,
Про перший відлік двох тисячоліть.
Світ завмирає в урочисту мить,
До свого повертається початку.
І раптом першу чуємо колядку:
«Христос рождається! Христа славіть!»
Небесного хоралу вічну тему
Співають знову зорі Віфлеєму,
Їх віддзеркаллям мерехтять свічки…
І у вінку терновому своєму
Спаситель йде до нас через віки –
І вірою у світло ми живемо.
[youtube]https://youtu.be/IesL20jC6H0[/youtube]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=551579
дата надходження 14.01.2015
дата закладки 24.01.2015
де починаються порівняння –
починається оцінювання;
де починається оцінювання –
закінчується спонтанність;
де закінчується спонтанність –
закінчується творчість;
де закінчується творчість –
починаються змагання;
де починаються змагання –
закінчується дружба;
де закінчується дружба –
закінчується свобода;
де закінчується свобода –
починається страх…
де починається страх –
закінчується любов;
де закінчується любов –
зникає свято;
де закінчується свято –
починається нудьга;
де починається нудьга –
починається заздрість;
де починається заздрість –
починається зло;
де починається зло –
гасне світло…
де гасне світло –
закінчується радість, творчість, любов –
Життя…
20.01.2015
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=553204
дата надходження 20.01.2015
дата закладки 21.01.2015
https://www.youtube.com/watch?v=ivvpFRMbjvc
на літературно-художнє видання “Від душі до душі”
(автор Леся Геник (Олександра Туєшин))
Один із видів дихотомії людини, а саме – поділ на тіло і душу, є найбільш прийнятним в християнському світі і передує розумінню поняття “безсмертя душі”. І хоча Біблія розрізняє поняття “дух” і “душа”, останнє все одно залишається чимось внутрішнім, можливим першоджерелом буття. Відповідно виключення смерті (душі) як явища уможливлює існування осередку душ з притаманними їм якостями. Межі цих якостей для живих людей визначає відповідна релігійна чи філософська позиція, в якій фраза “від душі до душі” набуде необхідного читачеві розуміння.
Тому, для повного і глибокого сприйняття віршів поетеси треба розуміти поняття віри, надії, любові в контексті християнських чеснот, а не лише термінів психології. Звідси випливає їхній взаємозв’язок, вихід на останній розділ і можливість спілкування між душами.
Якщо душа=людина, назва збірки автоматично стає “носієм” віри, надії та любові між читачами. Я би назвав її одним словом – “душа”. Душа як синергія філософських і релігійних (але не психологічних) розумінь з виходом на християнські чесноти.
Особливість віршів Лесі – вміле ритмоінтонаційне чергування літер при силабо-тонічному і тонічному віршуванні. Заради мелодійності чергування подекуди використовуються синонімічні слова (“вже березіль, набрякнуть швидко соти” замість “…березе[b]н[/b]ь, [b]н[/b]абрякнуть…”, “акації, вповиті сніжно” замість “…ака[b]ц[/b]ії, [b]с[/b]повиті…”, “а по долівці проміннячко…” замість “а [b]п[/b]о [b]п[/b]ідлозі…”), тобто немає зайвої заалітерованості.
Щодо аналітики розмірів, оформимо її наступним чином:
Таблиця 1
Відсотковий склад розмірів у збірці
[b] Розділ З вірою надією любов'ю у щирій сповіді Уся збірка[/b]
Розмір
Ямб 70,37 82,14 62,79 62,79 68,08
Хорей 3,7 7,14 2,32 2,32 3,54
Дактиль 7,41 3,57 2,32 2,32 3,54
Амфібрахій 14,81 3,57 18,6 16,28 14,18
Анапест 3,7 3,57 13,95 16,28 10,64
Чергове превалювання ямбу свідчить про його ліричні властивості, оскільки ямбом можна донести будь-яку думку. По розділах бачимо наявність амфібрахію в першому, хорею в другому, анапесту в третьому. Це підтверджує тези про використання трискладових розмірів у ліриці-заклику (амфібрахій) та любовній (анапест) ліриці.
Позитивно оцінюю підбір слів у віршах. Це щось неймовірне. Автор вміло використовує як художні, так і діалектичні, рідкісні слова (фастриґувати, громовиці, помо́сти, говіти, бесаги, словеса, ген (як прислівник, підсилення), вагуватися, трембітати, з’юнених та ін.). Так само неймовірно підбираються рими: акварель-сель, блакить-сить, життя–без тям, лице-хапцем, кордону-ослону, тлін-стін, тихо-жмиху, шрифт-крихт та ін.
Серед віршів є цікаві зразки поєднання розмірів. “Сонце…Небуле Сонце” – дактиль з цезурою (свого роду логаедичний вірш); “Молитовне” – дактиль не по рядкам, а по читанню; “Не знаю” – амфібрахій з цезурою; “Гей ви, вівча́ри” – ніби, звичайний каталектичний ямб з цезурою, а насправді його можна читати як п’ятистопний промакр, або радше – парапік. Вірш “Про чуже болото” нагадує вірш Петра Карманського “Жаби”.
Щодо критики знову ж таки важко відійти від жанру. Оцей жанр душевної лірики, ніби, й не потребує особливого читача, але читачу варто вникати в суть, оскільки душевна лірика межує з філософською. В додачу до цього сучасна секуляризація особистостей у великих містах прагне наочності. А у віршах авторки домінують трансцендентальні метафори. Думаю, не кожній людині дано їх абстрагувати, особливо в сучасному квієтичному відношенні до соціуму. Вірші, здебільшого, безособові. А гра наголосів і слів під розмір і риму дещо ускладнює їх сприйняття не поетом.
Але загалом ця критика нівелюється, власне, тим, що передачу суті варто вловлювати душею, оскільки недарма вона йде від душі до душі. Навіть вірячи сучасному психоаналізу, що душа=свідомість, все одно сприйняття цієї збірочки не зміниться. Вона є зразком цінності християнських чеснот та їх синергії на людське життя. Надзвичайно вдячний поетесі за приємну душевну лірику.
* Дихотомія - поділ на дві взаємовиключні частини;
Тонічна система віршування - повторення приблизно однакової кількості наголосів у рядках;
Силабічна система - повторення однакової кількості складів у рядках;
Силабо-тонічна система - однакова кількість складів і чергування наголосів;
Каталектика - розділ метрики, де є різні кількості складів у рядку після останнього наголошеного;
Промакр - п'ятистопний розмір з наголосом на перший склад;
Парапік - п'ятистопний розмір з наголосом на другий склад;
Секуляризація - звільнення від впливу релігії;
Квієтизм - тут: моральна байдужість, пасивна поведінка;
Синергія - сумарний ефект від декількох факторів, що переважає ефект від них поодинці.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=552414
дата надходження 17.01.2015
дата закладки 19.01.2015
https://www.youtube.com/watch?v=KpHX96QQqTQ
https://www.youtube.com/watch?v=MnQKD_SbkM0
на літературне видання “Мадонна Майдану (очікування Різдва)”
(автор Олександр Букатюк)
Майдан 2013/2014 років – це явище Гідності. Явище, яке сформувало нову генерацію свідомості. Така генерація здатна змінювати “систему”, хоча в наші часи “система” давно стала хамелеоном. Люди, які прожили Майдан, як ніхто розуміють ціну змін. Саме в розумінні таких людей житиме жага справедливості, відлуння правди та біль втрати. Свої сили вони брали від Господа, тому їхні майданні душі були з чистим сумлінням. Олександр прожив Майдан не дарма. Його вустами заговорив Бог і читач має змогу відчути це у даній збірці.
Знаєте, є книги, непідвладні рецензуванню. Для українців це “Біблія” і “Кобзар”. Їхні слова сприймаються апріорі. Коли 20 лютого Майдан досягнув піку споріднення із Богом, його серце заговорило. І ці слова були непідвладні рецензуванню для українця. Я веду до того, що надзвичайно важко рецензувати слова Господа в книзі Олександра, оскільки сама збірка розпочинається з молитви, з нашого внутрішнього відання честі загиблим Героям.
Кажучи про збірку одним словом, я назву її “молитва”. Розпочавшись із молитви, книга всі своїми творами формує зв`язок між Мадонною і Майданом, завершуючись молитвою до Мадонни Майдану, яке стає Мадонною Миру. Цим самим автор підкреслює мир на землі як найвищий і найбажаніший суспільний стан.
Збірка багата закликами та біблійними метафорами. Найкращі з них: “згуртовуймо кров до кровинки”, “не бери смерть за невістку”, “створи себе в собі”, “не веди більш шляхами Крут” (заклики), “Ми соляним стовпом задивлені в Содом”, “Чи ми тим змієм з саду мічені?”, “Коли самотньо стало у Едемі”, “Його вже завтра жде Голгота”, “а живого Бога розпинають в серці матері”, “Брат п’є кров брата за 30 срібняків” (метафори).
Мабуть, недарма на початку рецензії складові майданівця визначено справедливістю, правдою та болем. В кожному вірші збірки я вбачав правду, в деяких з них біль втрат, в деяких – заклики справедливості.
В словах Олександра Україна постає Голготою, де розпинають правду: “Земля українська – суцільна Голгота”. Читаючи цю збірку, вчергове переконуєшся у великому подвигу Небесної Сотні, існуванні Героїв, їхньому покрові Богородицею та необхідності їхньої пам`яті. Надзвичайно показовими в цьому плані є слова: “Хай Божим гнівом наші душі вразить якщо посмієм подвиг їх забути”.
А тепер спробую на якусь маленьку хвильку стати агностиком, включити раціональність і поглянути на книгу критично, або хоча би стати метафізиком для її іншого опису. Для цього використаю схему теза-антитеза-синтез:
1. Більшість віршів поета неримовані – римовані вірші поета характеризуються незастосуванням стандартних рим, високим рівнем алітерованості, побудовою рим за асонансами – поет володіє римою, неримовані вірші являються білими лише для достовірнішого відображення фактів; 2. Часте згадування Господа, Христа, Марії заважає реальному розумінню речей – Майдан як явище суспільне складався з християн – поет як людина віруюча орієнтує твори переважно на віруючу аудиторію; 3. Деякі слова розділені рисками чи великими буквами – паузи та наголоси у словах сприяють правильному донесенню твору – поет володіє інтонаційними елементами фонетики, доносячи зміст у потрібній площині; 4. Деякі метафори позбавлені змісту – метафори трактуються неоднозначно – поет володіє метафорою, водночас даючи читачу змогу додумати для неї контекст.
Отже, я не бачу потреби в раціональній критиці, тому що збірка повністю відповідає своїй назві, включає необхідні для назви складові і повинна читатися серцем.
Також виділю найкращі для себе вірші: “ПоТреба” (усвідомлення людиною себе), “Лише нарікання” (правдивий недолік людини), “На волосинці надії” (правда у зверненні до ненародженого), “Нестору Чиру (2)” (звернення смутку і любові), “Пророцтво пера” (яке не може не сподобатись), “Небесна Сотня” (вірш пам`яті), “Молитовний гарт” (тут, власне, назва сама направляє), поема-цикл “Мадонна Майдану”, особливо початок і кінець.
Загалом хочу відзначити, що ця збірка є дуже потрібною людині, що пережила Майдан. Вона додає сил, віри у перемогу та краще майбутнє, і особливо, молитовних сил. І уся “молитва” Олександра є щирою, з правдою і Богом у кожному слові. Хочу оголосити авторові велику подяку за таку потрібну і віддану поезію серця.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=552410
дата надходження 17.01.2015
дата закладки 19.01.2015
https://www.youtube.com/watch?v=0YCGXBWny2k
на літературно-художнє видання “Шал у стані ейфорії”
(автор Бойчук Роман Іванович)
Чи часто ми задумуємося над відмінністю понять “кохання” та “любов”? Та й взагалі, чи є між ними відмінність? Хтось може розтлумачити це як українсько-російську мовну дивергенцію, хтось як доповнюючі поняття, а хтось як етапи одного почуття. Саме такої проблеми через контекст інтимної лірики торкається книга Романа.
Основний мотив такого жанру віршів передає любовну пристрасть автора. Я би навіть сказав не любовну, а пристрасть кохання. Підійшовши впритул до розрізнення цих понять, в українській мові варто відзначити любов передумовою кохання. Відповідно звернення “я тебе люблю” може ще не означати “я тебе кохаю”. Одним із значень латинського слова “intimus” є “потаємний”. Отже, інтимна лірика повинна бути відображенням саме “кохання” як чогось ближчого, чуттєвішого.
Назва книжки завжди відображає суть змісту. Так і в даному випадку. Шал у стані ейфорії чудово відповідає тематиці обраних творів. Досягнути піднесеного стану (ейфорії), доповнивши його шалом – це велике мистецтво для закоханого серця. Описуючи книгу одним словом я скажу “кохання”. Кохання, що подолало межу любові, але все ще зігрівалося її нотками.
У віршах Романа мені надзвичайно подобається відчуття рими. Якщо у цьому жанрі не використовувати її досконало, мабуть, лірика нівелюється, залишаючись для читача звичайною прозою інтиму. Тому вміння автора застосовувати широкий спектр рим (саме різноманітних рим, без широкого застосування односкладових чи простих дієслівних) оцінюється лише позитивно. Серед найпривабливіших рим виділяю наступні: троянд-діамант, поряд-погляд, люблю́-кришталю, емоцій-кроці, крові-пурпурові, вуст-глузд, і звісно, любов-немов.
Також позитивно оцінюю вдалу послідовність літер: голосна-приголосна і вміле чергування прийменників, що в черговий раз підкреслює знання автором мелодійності української мови. Зокрема, у вірші “Квітка пристрасті” – це рядок “тремтять зіниці ув очах”. Наявність метафор, так необхідних цьому жанру, робить його значно суттєвішим та алегоричнішим.
Щодо аналітики розмірів, спробуємо оформити її наступним чином:
Таблиця 1
Відсотковий склад розмірів у збірці
[b]Розмір[/b] [b]Цикл “Допоки б`ється серце” Цикл “У стані ейфорії” Вся збірка[/b]
Ямб 66,66% 76,19% 72,38%
Хорей 4,76% 6,34% 5,71%
Дактиль 2,38% 1,58% 1,9%
Амфібрахій 4,76% 4,76% 4,76%
Анапест 21,42% 11,11% 15,23%
Превалювання ямбу на ¾ свідчить про вміле застосування лірики, а найбільша частина анапесту з трискладових свідчить про наявність природної мелодійності у “коханні”. У двох циклах знаходимо по одному зразку дактиля (“Віриш чи ні”, “Ніч народила тебе мені”). Цікавими є зразки “Літній день і спека полуднева”, “Пізнай мене”, де рядки формують різні розміри, а читаючи суцільно отримуємо ямб.
Найкращими віршами та їх особливостями відзначу: “На гобелені” (сюжет), “Ти вічність” (порівняння), “Сніжний джаз” (опис), “Весна+літо” (II катрен), “У стані ейфорії” (жанр), “Інтим із запахом ванілі” (метафора), “Коханці осені” (ідея), “Вечір інтимної лірики” (експеримент), “З глибин аж вище неба” (опис). У вірші “Ніч народила тебе мені” зображено чистий пентаметр з подвійною клаузулою 1,3 і закритим складом 2,4, що заслуговує похвали.
Щодо критики її підібрати важко, оскільки рецензується лише обраний жанр, а критика щодо відсутності інших недоречна. Тому зауваження до існуючого спектру заміню порадами. Можна спробувати експериментувати у цьому жанрі, створюючи багатство ритмів, можна деколи замінювати лейтмотиви анафорами. Метафорично гарний вірш “На відстані подиху” псує повтор слова “ти” у першому катрені. Можна уникати частого опису ліричного героя словом “я”, формуючи вірші в третій особі.
Але загалом в даному жанрі збірка є близькою до досконалості як сюжетів, так і почуттів. Прочитавши її, хочеться розбирати на цитати, заворожувати серця коханих людей, писати пісні, розкривати серце. Книга є відбиттям як почуттів “відкритих”, так і “потаємних”, без надміру тематики жанру, поєднанням “любові” та “кохання” з виходом на останнє. Неймовірно вдячний поету за чудову нагоду проникнення в тонкий жанр інтимної поезії.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=552209
дата надходження 16.01.2015
дата закладки 19.01.2015
https://www.youtube.com/watch?v=yXdeSKF_fNI
на літературно-художнє видання “Помаранчева дівчинка”
(автор Бреславська Ольга Олегівна)
У кожного з нас є особисте розуміння поняття “щастя”. Мабуть, воно являється сукупністю матеріальних, духовних, емоційних та почуттєвих складових, де міра переваги однієї над іншими визначає стан душі людської особистості. Рідко коли цей стан підвладний законам статики, оскільки зміна пріоритетів виступає однієї з передумов динамічності людських станів та відповідних їм трактувань понять. В даному випадку це поняття “щастя”. Вважаю за доцільне визнати ліричним епіцентром книги саме “щастя”, оскільки навколо цього поняття (хоча і опосередковано) формується спільність сюжетів.
Надзвичайно вражає велика кількість метафор. Як відомо, вони є неодмінними супутниками більшості поетів. Але в поезії кожного вони підкреслюють саме обрані поетом суть, жанр, емоції (наприклад, народність Шевченка, ліричність Байрона, експресію Маяковського чи романтизм Пушкіна). В поезії Олі вони солодять, подекуди зігрівають. Солодять, немов цукор до чаю; зігрівають, немов п`єц у зимову пору. І все це, незважаючи на можливу наявність смутку, правдивості, кохання.
Хотів би відзначити наступні зразки цих художніх фігур з творчості автора: “чути музику в тиші прози”, “туман кольору подиху”, “вечір погладжує спину”, “шепочуть душі книг”, “вітер облизує губи”, “плакала скрипка”, “із посмішок втішених весен”, і звісно, “помаранчева дівчинка”.
Якщо спробувати надати поезії поета якогось слова, тобто поняття, яке скаже нам про переважну більшість творів, я би обрав слово “щастя” для поезії Олі. Майже в кожному творі відчувається вихід на це поняття. Не прямо, не безпосередньо, а глибиною сюжету та його розв`язкою.
Також я би наважився назвати поезію Олі межею між лірикою погоди і казковістю з домінантою на ліриці погоди. Багато віршів метафорично виходять на казковість, але не огортаються нею сповна. Більшість віршів схильні огорнутися в світло сонця чи місяця, в дощ або сніг.
Аналізуючи вірші по розмірах, можна вирахувати наступний відсотковий склад: 42,86% ямб; 20,41% дактиль; 16,33% амфібрахій; 12,24% хорей; і 8,16% анапест, хоча в багатьох трискладових віршах наголос першого складу варіюється. Зазвичай, превалювання ямбу є завжди, тому ці відсотки дещо теоретичні, але свідчать про володіння автором усіма віршованими розмірами.
В п`ятірку найкращих для себе віршів я виділю наступні: “Слова в цукровій пудрі”, “Натомлений вечір”, “Ром у каві”, “Нелюдно у раю”, “В очах твоїх бачу ромашки”. Відповідно, коротко про їхні переваги:
“Слова в цукровій пудрі” – це чудовий зразок порівняння. Написання твору (вірша) порівнюється з приготуванням, і не чогось, а солодких коржиків. Ось і найяскравіший приклад солоду метафор. “Натомлений вечір” – це твір-метафора. Завдяки цьому він стає по-своєму особливим для кожного читача. Основна лінія – це оригінальність опису втоми вечора. “Ром у каві” відкриває алегорію чистої води, відповідно, асоціативне переосмислення відбувається читачем на власний розсуд. “Нелюдно у раю” заставляє читача пройти по раю і відчути його самотність, а так воно і є в житті, принаймні в цьому (земному) як передумові того (неземного). “В очах твоїх бачу ромашки” – це любов дитини до матері, надзвичайно влучно висвітлена. І справжня сила вірша починається від слів “Мамо, не спи…”.
І на завершення: рецензія не буде собою без критики, як би я того не хотів, хоча, на мою думку, і критикувати тут сильно ні́чого. Тому: в деяких творах з розбитою римою (і зміною розміру під зміст) швидка послідовність метафор не дає змоги виділитися кожній з них (“Над сивими Карпатами”, “Злива”, “В узбережжі очей”, “В тіні півмісяця”, “Окрилена, закохана”). А також зміна перших наголошених складів у трискладових розмірах під зміст гальмує швидкість інтонаційного читання (“***”,“Окрилена, закохана”, “Історію творять маленькі люди”). Зауваження суто теоретичні і жодним чином не вплинули на зміст.
Загалом, я дуже задоволений прочитаною книжечкою. Вона віднесла мене з дощових вулиць до межі казковості, щоразу нагадуючи, що “щастя” десь поруч. Надзвичайно вдячний поетесі за подаровану можливість приємного читання і бажаю нових щасливих звершень.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=552206
дата надходження 16.01.2015
дата закладки 19.01.2015
Зазирає зіронька
у вікно.
Ой, пора вже спатоньки
всім давно.
А моє малятонько
ще не спить,
Лиш його колисонька
хить та хить.
Чом же ти, малятонько,
все не спиш?
Спить вже сірий котонько
й сіра миш.
Вже дрімає солодко
цілий світ,
Тільки твої оченька
кліп та кліп.
А малятко очками
зирк та зирк:
Хоч одну ще казочку
розкажи,
Заспівай ще пісеньку
хоч одну –
Отоді вже, ненечко,
я засну.
Вітер тихо листячко
колише.
Розкажу я казочку –
ще і ще.
Колискові пісеньки
прошепчу,
Аби снів намріялось
досхочу.
Зазирає зіронька
у вікно.
Ми з моїм малятоньком
вже спимо.
Колискова
Зазирає зіронька
у вікно.
Ой, пора вже спатоньки
всім давно.
А моє малятонько
ще не спить,
Лиш його колисонька
хить та хить.
Чом же ти, малятонько,
все не спиш?
Спить вже сірий котонько
й сіра миш.
Вже дрімає солодко
цілий світ,
Тільки твої оченька
кліп та кліп.
А малятко очками
зирк та зирк:
Хоч одну ще казочку
розкажи,
Заспівай ще пісеньку
хоч одну –
Отоді вже, ненечко,
я засну.
Вітер тихо листячко
колише.
Розкажу я казочку –
ще і ще.
Колискові пісеньки
прошепчу,
Аби снів намріялось
досхочу.
Зазирає зіронька
у вікно.
Ми з моїм малятоньком
вже спимо...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=551910
дата надходження 15.01.2015
дата закладки 16.01.2015
Я візьму своє чуле серце
вколишу, як малу дитину,
зачинивши в свідомість дверці
на колодку… Замкну причинне...
Зараз вкупі яка їм користь?
Хай побудуть собі окремо.
Як усне ся сердечна хворість,
мо’ відійдуть кудись проблеми?..
Може вистигне жар пекучий,
може страх вже не йме колоти.
Люлі-люлі, засни… Рипучо
колихає душа гризоти…
Люлі-лю… Підкрадеться втома,
огортатиме розімліло...
Спи-засни… Відпуска судома,
м`якшить сон запалене тіло.
Тане віск, догорає свічка,
лічить ніч цокіткі хвилини,
вже й світанку вузенька стрічка
зазирає через гардини.
Люлі -люлі… Затихло наче...
Промінь сонця краде тривогу,
болі сплять і уже не плачуть,
лиш з під вій мерехка волога...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=551177
дата надходження 13.01.2015
дата закладки 14.01.2015
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 12.01.2015
[b][i]Слова - Романа Бойчука
Музика - Михайла Герца[/i][/b]
І.
Новий вже скоро рік
Прийде на наш поріг
І щастя повний міх
Він принесе для всіх.
Зайде у кожен дім
І покладе на стіл
Чарівні, не прості –
Дзвіночки дінь-ділінь.
Приспів:
Дінь-ділінь, дзень-дзелень –
Рік новий іде,
Дінь-ділінь, дзень-дзелень –
Щастя нам несе.
Дінь-ділінь, дзень-дзелень –
Дзвоники в руках,
Дінь-ділінь, дзень-дзелень –
Пісня на вустах.
ІІ.
Ті дзвоники добра
В передчуттях Різдва
Дзеленькають: «Пора
Повірити в дива»…
Вже впала ночі тінь
З-під зоряних склепінь
Та чути ніжний дзвін
Дзвіночків дінь-ділінь.
Приспів:
Дінь-ділінь, дзень-дзелень –
Рік новий іде,
Дінь-ділінь, дзень-дзелень –
Щастя нам несе.
Дінь-ділінь, дзень-дзелень –
Дзвоники в руках,
Дінь-ділінь, дзень-дзелень –
Пісня на вустах.
ІІІ.
Не знайте жодних бід –
Хай скреснуть, наче лід
І мир прийде у світ
На многа-многа літ!
У році хай новім,
Прийдешнім, чарівнім –
Завжди лунають всім
Дзвіночки дінь-ділінь.
Приспів:
Дінь-ділінь, дзень-дзелень –
Рік новий іде,
Дінь-ділінь, дзень-дзелень –
Щастя нам несе.
Дінь-ділінь, дзень-дзелень –
Дзвоники в руках,
Дінь-ділінь, дзень-дзелень –
Пісня на вустах.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=548303
дата надходження 02.01.2015
дата закладки 03.01.2015
«На свіжу рану лягла рукавиця залізна...»
(Поль Верлен)
На передову вирушали на світанку (як і належиться поетам та скрипалям, що грають на залізних скрипках – це мене понесло на поезію – не звертайте уваги). Везли нас на «шишарику» - потріпаному життям і «втомленому», з подертим брезентом. До «шишарика» запхали міномет «Сани», а потім ще й причепили гаубицю Д-30. «Бідний шишарик!» - подумалось мені. Падав лапатий сніг. Морозу майже не було. Настрій у всіх був якийсь безтурботний – таке було враження, що збираються їхати не до м’ясорубки, а на пікнічок. Дивлячись на сніг мені хотілось писати хоку та танка, а не стріляти.
Комбат зауважив пакет в моїх руках:
- Ти що взяв? (У нас в батареї сухий закон, як в Стейтах у двадцятих бутлегерських).
- Печиво і сало.
- Це аристократично – сало їсти з печивом.
Тим часом парком чомусь безцільно тинявся майор майор К. з меланхолійним виразом обличчя. У мене тут же виникла ідея:
- Давайте візьмемо майора К. з собою на вогневу!
- Ні! – тут же бурхливий протест, це солдати хором. – Він марнотратник слів! У нас в батареї є свій такий самий майор – він теж марно витрачає слова. Ми навіть свого майора з собою не взяли...
(Мені одразу захотілося відредагувати Конфуція: «Той, хто марно витрачає слова, губить людей.»)
Тим часом наш комбат (підполковник) побачив біля машин смішного песика – білого з чорною головою (згадалися шумери – народ чорноголових) і почав його ловити:
- Зловимо цього песика! Візьмемо з собою на вогневу – веселіше буде.
Ця ідея не викликала особливого ентузіазму в солдат:
- Та він тут же втече, як тільки почнеться серйозна стрілянина!
Песик вперто не хотів, щоб його зловили і посадили в машину – тікав і скавучав, ніби здогадуючись КУДИ його збираються взяти. Зрештою так і не зловивши песика дали команду: «По машинах!» Ми залізли в «шишарик» з мінометом, ЗІПами, бусолями та причепленою Д-30. Примудрилося влізти 13 чоловік не рахуючи водія. «Шишарик» застогнав від перевантаження, але рушив. Мені чомусь одразу чомусь згадалося:
«На шхуні тринадцять чоловік
І скриня мерця.
Йо-хо-хо!
Та ще й пляшка рому!»
Все як в пісеньці, тільки пляшки рому не було. «Шишарик» їхав тяжко – мені він нагадував старенького хворого віслючка, якого перевантажили і він це усвідомив. За нами їхало ще три таких же «шишарики», СОБаковоз і буркотливий бетер. Кілька разів по дорозі «шишарик» глохнув. Водій вилазив з кабіни, здіймав руки до сірого Неба, голосно нарікав на буття і карму, взивав ім’я Боже надаремно, проголошував, що ті, хто сказав йому їхати сьогодні на цій машині мали предків розпусників і розпусниць. Потім водій копирсався в моторі, «шишарик» пчихав чмихав, стогнав, скрипів і їхав далі. Я собі уявив якою ідеальною мішенню для сепарів ми були під час цих вимушених зупинок, і мені стало сумно.
По дорозі на кинутому блок-посту побачили замість солдата кумедне опудало в бушлаті. Я ще подумав, що це пам’ятник абсурду нинішньої війни.
Коли доїхали до вогневої і почали встановлювати міномети падав холодний і злий (але красивий) сніг: бліндажі та окопи вкривались білою ковдрою. Я би залюбки споглядав би цю суто японську картину і медитував би, але я був на війні, а не в саду монастиря Нагасіма.
У нас було всього три міномети «Сани» (не плутати з «Соні») – калібру 120 міліметрів. Не знаю, хто придумав називати міномети власними іменами, але на них було нашкрябано: «Том», «Смок», «Малюк». Певно, хтось з солдат начитався Джека Лондона та Гаррієт Бічер-Стоу. Але так чи інакше «Білого мовчання» не було. Ледве встигли навести міномети на основну точку наведення, як над головами загудів безпілотник – явно не наш. Хтось із солдат пожартував, що прилетів «привид з моторчиком – дикий, але симпатичний». Нічого хорошого цей візит не віщував – («Взвод, в укриття!») сховалися в бліндажі та в «щілини».
Добре, що на вогневій все було завчасно вирито. І тут почалось: по нас почали гатити з гаубиць – земля двигтіла. На щастя, снаряди падали за сто – двісті метрів лівіше від нас. Щось там сепаратисти не врахували – чи поправки взяли не ті чи ще щось. Я сидів в бліндажі і переживав за «Тома». Чомусь був впевнений, що ніхто з наших людей не постраждає. А «Том» мене ніколи не підводив – це був мій улюблений міномет. Ще переживав, що влучать у склад мін і буде такий бабах... І нічим буде стріляти, якщо ми вціліємо, звісно... Але якось обійшлося – вони не влучили. Лише потім я зрозумів, що сприймав тоді міномет як живу істоту. Навіть розмовляв інколи з ним. Один солдат навіть запитав мене: «І давно ви розмовляєте з мінометами?» Але я промовчав у відповідь.
Коли все стихло, я тут же вийшов на зв'язок: «Крук», я «Сайгон». Нас обстріляли. Куди і коли робити «відповідку»?» Ясно, що до тих гаубиць сепарів ми не дострелимо – далеко. Та і нема вже там їх. Але і не стріляти у відповідь – це якось зовсім не гонорово. Добре, що СОБ розумів мене з півслова: «Сайгон», я «Крук». По пристріляній чотири дні тому точці. Туди саме йде колона бронетехніки сепарів. Підготувати міни. Осколково-фугасні. Підривник фугасний. Заряд шостий. Приціл 740. кутомір 17-05. По моїй команді. ... Три міни. Вогонь!» І пішло! Стріляли за пагорб і за смугу зеленки на відстань майже шість кілометрів. Що там робилося і куди стріляли ми, звісно, не бачили. Не знаю, чи бачив СОБ, але знав куди і що з того виходить. «Першому – лівіше 0-03, приціл вище 10. Другому лівіше 0-02. Третьому правіше 0-02. Три міни. Вогонь!» Випустили більше 20 мін. «Сайгон», я «Крук». Батарея стій, в укриття. Я тебе поздоровляю, «Сайгон»! Від колони бронетехніки сепарів лишився один металобрухт.» Я зримо уявив собі розтрощену колону сепаратистів і на душі стало тепло і радісно. Ніби гарячою кавою пригостили. Потім: «Змінити дислокацію! Переміститися на позицію 32-45.»
Міномети зібрали гарячкову і ходу звідти. На новій вогневій теж були і шанці, і бліндажі. І теж сніг (білий) і чагарник (зледенілий) і небо (сіре). Думав, зараз почнуть стріляти – якщо не по нас, то по нашій колишній вогневій. Але запала тиша. Надовго. Моторошна і зловісна. Почались довгі і нескінченні дні очікування і замерзання. Було дико холодно. У нас був звісно, пункт обігріву – прихована підземна пічка в одному з бліндажів, але толку від неї було мало, мороз докучав. Я вже думав, що там і замерзну. Почувати себе мішенню – огидне відчуття. Особливо, коли знаєш де сепаратисти, але стріляти заборонено наказом. Огидно... Знову прилітав «привид з моторчиком». Я зрозумів, який звук є найогиднішим – це звук мотору безпілотника. Думав знову почнеться катавасія. Вже навіть хотілося щоб нас обстріляли. Тоді ми знову по них у відповідь. Вже стане не холодно – бо буде не до цього. Але знову тиша...
Щоб зігрітися ми якось почали марширувати навколо порожніх ящиків з-під мін. Один офіцер виліз на ящики і приймав «парад» вигукуючи періодично кричалки (ну, ви знаєте які), як ми дружно повторювали. Якби в цей час прилетів би безпілотник, то москалі б подумали, що у нас поїхав дах. Крім морозу була ще зледеніла консервована перловка. Солдат понесло на дурні жарти в стилі чорного гумору. Почали фантазувати на тему як би виглядала батарея якби нас всіх повбивали. Хтось сказав, що гарячий чай нам привезуть на дев’ятий і на сороковий день. Це взагалі безглуздя – жартувати на тему власної смерті. Я іноді бавлюся зі смертю, але завжди відношуся до неї з повагою – без дурних жартів. Вона дама благородна, хоч і непередбачувана (як і всі жінки, зрештою). А тут товариство понесло... Хтось почав роздумувати на тему як виглядає вбитий сепаратист (буцім то давно не бачили вбитих сепаратистів). Хтось припустив, що вбиті сепаратисти лежать виключно у позі «Ластівка». Яке божевілля навколо... Хотілося просто лягти на сніг і навіки заснути... Коли я вже остаточно впевнився, що мені тут судилося замерзнути, за нами приїхали «шишарики» - поступила команда нашому взводу в табір. Назад «шишарики» їхали якось легко і навіть весело (машини вміють сміятися, тільки ми не знаємо про це). Додому завжди легко. А табір сприймався як дім. Про намет з буржуйкою і дровами мріялось. Справді мріялось. Не повірите – мріялось не про дім, не про мир, а про буржуйку і сухі дрова.
А ось і табір. А ось і буржуйка. Ось воно. Нарешті. Хто не замерзав шість діб в окопах, той не зрозуміє, яке це благо – сісти біля буржуйки в якій тріщать дрова і дивитись на спалахи і язики вогню. І відігріватись. І зробити собі гарячого чаю... Я сидів щасливий і замріяний, читав Вільяма Батлера Єйтса і розумів, що можна буде відіспатися і відпочити. А там – куди завгодно. Хоч в пекло. Аби можна було в сепаратистів стріляти.
Мимо проходив капітан К. Я без передмов до нього:
- Ви знаєте, капітане, я прийшов до висновку, що всі замполіти мають бути джентльменами.
Обличчя капітана зробилось здивованим, а очі округлими:
- Як на мене посада замполіта і джентльменство – несумісні.
- А от у нас... А я служив під командою полковника Лахлана МакКваррі – його ще називали «батьком Австралії» - він тоді ще був полковником, а не генерал-майором - всі замполіти у нас були джентльменами.
- Дивне якесь прізвище МакКваррі.
- Ніяке не дивне. Поширене і відоме шотландське прізвище. До речі, клан МакКваррі правильно називати МакГвайре.
- І я в якій же це ви армії служили, що у вас полковник був шотландець?
- У британській, звісно. В ті часи ірландської армії ще не було. Не було навіть такої держави – Ірландія. Про неї ми тільки мріяли...
- У британській армії не було такої посади – замполіт.
- А от і було. Мені краще знати, бо я там служив. У нас в полку було аж два замполіти – один англіканського віросповідання, а другий католицького. І всі замполіти католики були ірландцями.
Капітан К. якось тут втратив низку розмови. Очі в нього стали дивитися в нескінченність. Зате в розмову втрутився капітан С. Він любив в розмови втручатися несподівано. Почав кидати різні образливі репліки про ірландців.
- Краще вже служити в пеклі, ніж в одній роті з ірландцями. Крім того, що вони вічно горлають свої пришeлепкуваті пісеньки, їх руді пасма і веснянкуваті морди демаскують в бою. Хоч бери і всіх перефарбовуй.
Я, звичайно, в душі образився, але не подав виду. Це він не зі зла. Просто він знав, що я в минулій реінкарнації був ірландцем і вирішив мене понервувати. Я зробив вигляд, що не чую що реплік, дістав записник (муза мене раптом відвідала). Капітан С. попросив прочитати щось із написаного мною останнім часом (він знав, що я інколи вечорами пишу біля буржуйки). Я прочитав йому кілька своїх останніх верлібрів, а потім новелу «Мішаня, що народжений для кохання». Думав, він лишиться байдужим, але чомусь мої останні твори його зачепили:
- Твоя стилістика нікому не цікава і не потрібна. Вона вмерла на майданах і в котлах. Це все, що ти пишеш нічого не варте. Навіть фальшиве. Ніхто це не буде сприймати.
- Тобі не сподобалось? Це погано написано?
- Я не сказав, що не сподобалось. Просто це все не те, що треба.
- А як треба писати? Вислови свою думку.
- Ти опиши весь бруд і кров війни. Всі ці жахи і здичавіння людей. Цю зневіру і озлоблення. Цю ненависть в душах. Опиши максимально правдиво і натуралістично.
- Це описати неможливо. Хто не пройшов все це – не зрозуміє. Крім того, про війну краще ніж Гемінгвей та Ремарк я все одно не напишу. Я пишу як відчуваю. Як бачу.
- Ну, то викинь свій записник на смітник. І кращі писаки ніж ти заслужили такий же шлях для своєї макулатури. За що я поважаю таких письменників як Гашек чи Войнович, так за те, що вони зуміли посміятися з аналогічної ситуації щодо наших подій. І не сипали сіль на рани, не обсмоктували трагедії. А радили просто жити і сміятися. Попри все.
- Я боюсь, що ти поступово перетворишся на циніка. Мистецтво це не просто засіб втіхи чи розради. І ти вважаєш, що натуралізм чи навіть гіпернатуралізм це сучасне мистецтво? Було це вже – література перехворіла натуралізмом, як хворіють діти дитячою хворобою. Постмодернізм не став ні ретро, ні пройденим етапом літератури. Це новий пагін, що створив нові паростки на старому, але вічнозеленому дереві слова. Про малярство я вже мовчу. Вся його еволюція йде не до, а від натуралізму. Так, імпресіоністи ловили мить життя – як його красу, так і його бруд. Особливо постімпресіоністи. Дега не сміявся з життя – показував його трагедію. Так, цінності які вважалися одвічними в епоху модерн похитнулися, але «Боги абеткових істин» прийдуть. Ти завжди цінував Кіплінга за відвертість і здоровий консерватизм. І ти вважаєш, що одвічні істини перестали бути одвічними?
- Тільки не тобі їх знову проголошувати... – урвав розмову капітан К. і зник в лабіринтах військового намету – там між залізними ліжками.
А я трохи привідчинив дверцята буржуйки і дивився на вогонь – такий одвічний. Не дарма наші далекі предки поклонялись вогню. Вважали його посередником між світом людей і світом богів. Поетів до людей зараховуючи теж (до речі)... Напевно, не дарма.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=548086
дата надходження 02.01.2015
дата закладки 03.01.2015
[i]Олександру Букатюку після презентації збірки "Мадонна Майдану"[/i]
[b]М[/b]олитва – це те, що гартує свідомість,
[b]А[/b] битва – це те, що гартує наш дух.
[b]Д[/b]опоки із цього плекаємо користь,
[b]О[/b]крилено буде всю міць від потуг.
[b]Н[/b]ам треба додати нови́х оборотів,
[b]Н[/b]ам треба молитись за волю, боротись,
[b]А[/b]ле й пам’ятати про них.
[b]М[/b]адонна тримала Майдан під покровом;
[b]А[/b]зарт справедливості вилився кров’ю,
[b]Й[/b]мовірно, і звук не зронив.
[b]Д[/b]озвольте леліяти віру нам щиру,
[b]А[/b] також пройти молитовний цей гарт!
[b]Н[/b]адія прийде́ із Мадонною миру
[b]У[/b] нове майбутнє без болю і втрат.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=545456
дата надходження 21.12.2014
дата закладки 22.12.2014
[img]http://cs7009.vk.me/c622716/v622716407/924b/zITekzL8UZI.jpg[/img]
[i]Слова - Наталя Данилюк
Музика - Микола Шевченко
Виконання - Марина Романович
[/i]
В подвір'ячко наше
підкрався пахучий спориш,
в городі пасуться
дощів неприборкані коні,
допоки ти, вітром
напоєний, солодко спиш
і сонце цілує крізь шибку
твої, ледь обвітрені, скроні.
У мене за хатою
море нескошених трав-
смарагдовий паводок
ген видноколо поглинув,
допоки під небом чужим
ти світами блукав
вітрам підставляючи,
сонцем обпалену спину.
У плесі моєму
розсипала звабниця-ніч
з подертої торби
дзвінкі зоряниці-дукати,
допоки летів ти
примарним надіям навстріч,
цей зоряний дощ
було нІкому в жмені збирати.
Допоки ти рвався
за межі своєї душі
і падав щоразу,
заледве торкнувшись до неба,
у серці моєму
такі поросли спориші-
як в тому подвір'ї,
що я занедбала без тебе...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=536496
дата надходження 12.11.2014
дата закладки 13.11.2014
[b][i]Слова - Романа Бойчука
Музика - Михайла Герца[/i][/b]
І.
Немає нічого дорожчого в світі
За мамину ласку і батька плече
І в будь-якім віці ми їхні є діти,
А долі ріка безупинно тече…
Приспів:
Мама, тато – серця перестук;
Мама, тато – слів приємний звук;
Мама, тато – рідних дві душі;
Мама, тато – щастя на Землі…
ІІ.
Та долі ріка повновода й широка,
А мама із татом – її береги.
У поглядах їхніх тепло яснооке –
То завжди із нами життя оберіг.
Приспів:
Мама, тато – серця перестук;
Мама, тато – слів приємний звук;
Мама, тато – рідних дві душі;
Мама, тато – щастя на Землі…
ІІІ.
І де б не були ми, лиш варто згадати
Й відчути тепло ніжних маминих рук,
І добрі поради з уст рідного тата –
І ближчають відстані довгих розлук.
Приспів:
Мама, тато – серця перестук;
Мама, тато – слів приємний звук;
Мама, тато – рідних дві душі;
Мама, тато – щастя на Землі…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=536363
дата надходження 12.11.2014
дата закладки 13.11.2014
Відпалали сади смолоскипами,
Відхурделив легкий листограй,
І відлунює тихими схлипами
Обікрадений осінню гай.
До зими лиш півзойку, півподиху,
А надворі - квітнева теплінь!..
В листяній сухозлітці на сходинках
Забавляється сонячна тінь...
Розженеться руденькою кицею
І - шубовсть у шемріння сухе!
Підсолоджені ранки корицею,
Хоч повітря незвично терпке:
То гірчить ароматною кавою,
То димами з городів повзе...
Мов виделкою, віттю іржавою
Настромила хмаринне безе
Усамітнена вільха і мружиться
Від медових цілунків тепла!
Пересохла порепана вулиця
У янтарних тонах попливла.
Припаду, щоби сонця напитися,
Зачерпну, ніби пташка крильми,
Може трішки на серці розвидниться
І розвіється попіл зими.
Може, снігом густим припорошені,
Чорнокрилі примари війни
Між архівів минулої осені
Перетліють, а там - до весни
Зовсім близько, півзойку, півподиху
І півкроку лише одного́!..
О, як мало нам треба для подиву,
А шукаємо бозна-чого...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=535764
дата надходження 09.11.2014
дата закладки 10.11.2014
«Людина здатна зробити Шлях великим,
Але великою людину робить не Шлях.»
(Конфуцій)
Є дороги, які не виходить називати шляхами. Шлях – це надто змістовно. А це дорога. Розбита снарядами і мінами. Буває так, що така дорога нікуди не веде. Або веде у непроглядну чорноту чи у вічне Ніщо. Буває, що приводить до людей. Прекрасних людей, які не забуваються... У цей день мені випала саме така дорога. Завантажили в машину купу бойових ракет і наказали вести на передову. Зі мною сентиментальний водій. З очима у яких відображається сіре байдуже небо. Краще б це був грубий потріпаний в боях воїн, аніж отакий мрійник. Але водіїв не обирають, як не обирають провідників в Inferno. Якого дадуть чи який випаде, такий і повезе. А куди повезе – цього вже не знає ніхто. Тільки версії.
Їхали розбитою війною дорогою – машину трясло. Як в лихоманці. Здавалось, що машина захворіла. І доктор забув прописати їй знеболююче. Нас зупинили на блок-посту:
- Перепустка!
- Яка, до холери, перепустка? Ми веземо ракети на передову! Нас чекають!
- Перепустка!
- (Ла-ла-ла!) Я зараз подзвоню полковнику К. Це Вас задовольнить?
- Полковник К. не мій начальник. Я вас пропущу тільки при наявності спеціальної перепустки. Крім того їхати все одно не можна – дорога зараз обстрілюється сепаратистами.
Після останньої фрази обличчя водія змінилося:
- Я розвертаюсь і їду назад!
- Ти що? Злякався?! – це вже я вставив свою фразу. – Їдемо!Вони все одно не попадуть. Ти ж знаєш цих сепаратистів. Попасти в рухому ціль це для них неможливе завдання. Якщо не пускають тут, то я знаю дорогу полями.
Обличчя водія сповнилося жахом. Він сприйняв мої слова всерйоз (а я люблю жартувати на тему смерті).
- Я не поїду!!! У мене молода дружина!
(Так начебто, якби в нього була стара дружина, то це б докорінно змінило ситуацію.)
- Ми вчора їхали під обстрілом і в нас не попали. Успішно довезли ракети і повернулись назад. Проскочимо! Вперед! Зараз від’їдемо трохи назад і повертай направо на ґрунтову дорогу.
- Я не поїду!!! Я бачив, що сталося з москальським танком, коли в нього влучила ваша ракета. Бачив ті шматки подертого і переплавленого металу. А тут ціла купа ракет! Я не хочу навіть уявляти, що станеться з нами, якщо в ракету влучить куля і всі вони вибухнуть!
- Ну то вилазь з машини! Я сам поведу! А ти вертайся назад пішки!
(Я раптом зрозумів, що я вже не жартую – я справді сяду за кермо, якщо водій вилізе з машини, і поїду полями під обстрілом на передову до хлопців, що чекають на ракети, хоча за кермом до цього я сидів всього один раз і то за кермом БТРа.)
Тут у водія зіниці розширились і почалась паніка – можливо, він подумав, що я зараз прикладу пістолет до його скроні і скажу: «Товаришу солдат, я наказую Вам їхати!» а потім розстріляю за невиконання наказу. Невже я на такого схожий? Водій судомно вчепився в кермо машини:
- Я нікому не дам керувати машиною!!!
- Добре, поїхали назад...
Махина розвернулась і покотилась по дорозі. А мені пригадався вчорашній день: трьох офіцерів відправили відвести ракети М111 для ПТРК «Фагот» на передову і заодно навчити солдат їх запускати по цілі. Звісно, навчити влучно запускати. До цих офіцерів крім мене належав ще один майор, який нагадував персонажа якогось фільму-бойовика. Крім постійно героїчного виразу обличчя майор мав ще кілька цікавих рис: половина голови в нього була сива, половина була чорна. Ліва брова сива, права чорна. Майор, судячи по всьому, був генетичним мозаїком, але цього йому я, звісно, пояснювати не збирався. Другий офіцер – капітан – був мобілізований. В іншому житті він мав приватну фірму, де виготовляв надмогильні пам’ятники. На війну він поїхав зі своєю машиною – вантажним мікроавтобусом. Заправляв його за власний рахунок. Цьому факту командування, звісно, порадувалося. Обіцяло йому компенсувати солярку та навіть заправляти за державний рахунок, але це так і лишилося обіцянкою.
Отже, ми завантажили ракети в його мікроавтобус і чекали команди. Раптом дзвінок – відбій, нікуди не їхати, ракети здати назад на склад. Ми занудьгували. Настрій зіпсувався остаточно. Ситуацію виправив прапорщик, який підійшов і сказав, що в нього є спирт. У нас був хліб, сало, цибуля. Вирішили, що ракети здамо пізніше. Ленч намічався ще той. Замість стаканів використали наконечники від ракет.
- Ми бойові офіцери!
- Бойові офіцери!!!
Я не люблю спирту – він робить мене занадто сентиментальним. Крім того такий тост я вважав некоректним по відношенню до прапорщика. Я непомітно вилив свою порцію спирту на землю (ну, майже всю і майже щоразу). Коли всі дійшли до кондиції (ну, майже всі) пролунав дзвінок: «Чому досі не відвезли передову ракети?!» Ясно. По коням. Вперед. Капітан на ногах стояв погано. («Ви мене, головне, за кермо посадіть!») За кермо ми його успішно посадили. І поїхали. По розбитій дорозі. Навколо дороги і на – вирви від мін та снарядів. Машину кидає, ящики від ракет торохтять. А тут іще почався мінометний обстріл дороги. Але нас це анітрохи не засмутило. Коли машину підкидало у черговій ямі, майор не випускаючи цигарку з рота (поруч бойові ракети) вигукував перекрикуючи звуки вибухів: «Ми бойові офіцери!!!» Капітан за кермом відгукувався диким сміхом. Мені теж було весело – я фаталіст. Від думки, що зараз ми вибухнемо і полетимо прямісінько в небо хотілося кричати ура. Апокаліптичну картину доповнили руїни церкви з слідами від снарядів на залишках стін.
Коли приїхали на місце, мої колеги практично протверезіли. Так що солдати мали логічні підстави дивитися на нас як на ангелів-рятівників, а не як на трьох п’яних iдiотів у формі. А мої слова про те, як стріляти з «Фагота» вони сприймали як вищу істину. Я вперше відчув себе у ролі пророка, носія вищої істини... Один бородатий солдат (напевно, грузин) ламаною російською мовою сказав:
- Я всо понал – суда сматрет, суда нажимат. А у руских тоже єст такой пушка?
- Єсть, но ми іх всьо равно пабєдім! - (Це я теж сказав з акцентом).
Все це згадувалось мені по дорозі назад: я з гіркотою думав: «Сьогодні солдати не отримають ракет!» І які солдати! Я вражено і захоплено дивився на них: потріпані в боях люди з криці, відчайдушні і відважні, справжні герої. Не те що я... Мені б таких солдат... І вони не отримають сьогодні ракет...
На базі нам сказали, що спробують відвести ракети на позиції вночі, коли обстріл вщухне. Краєм вуха я почув слова водія, які він говорив комусь там біля машини: «...Старлєй, як почув, що дорога обстрілюється, вхопився за руль і почав репетувати, що треба вертатись негайно назад, що нас там уб’ють...»
Боягузи – вони ще брехуни. Так влаштований світ.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=535664
дата надходження 08.11.2014
дата закладки 09.11.2014
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 09.11.2014
сей народ обирає собі
каїнів та іуд
(на кожного івана
по три геть!мана!)
сей народ психо-садомазохіст
йому як не олігарчика подавай
то бандюгу
чи того хто багато краде
або ґені(т)ально бреше
а ще краще
щоб всі ці «достоїнства»
були 4-и в 1-му
бо:
ми бачте дуже любимо
коли з нас кров п’ють
і виціджують воду святу
до сльозинки
аби вам добро було!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=533140
дата надходження 28.10.2014
дата закладки 28.10.2014
У обладунках з міді, бронзи й злата
На вітрогривому коні, мов Жанна д‘Арк,
Ти увірвалась в літа мого хату
Й каштанним поглядом знесла із неї дах.
Рудоволоса бестіє, до тебе
Не пізнавав я досі осені на смак:
Сльота солоно-терпка з диким медом;
І біль солодкий, і жагучий хміль думок…
Наносиш іній ти своїм цілунком
На все, та тільки не на весни вуст моїх.
Густим зелом і квітом обладунки
Зміню твої усі, як тільки скресне сніг.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=531343
дата надходження 20.10.2014
дата закладки 21.10.2014
[b][i]Слова - Романа Бойчука
Музика - Михайла Герца[/i][/b]
І.
Дивлюсь у віконечко -
Хмуриться звисока
ПівЯсного сонечка,
Половинка ока:
Із-за хмарки мружиться,
Гріє та сміється,
Ну а небо журиться,
Так мені здається.
Приспів:
Крапа-крапа-крапає
Дощик із хмаринки,
В шИбки стука-стукають
Крапельки-перлинки.
Сонячні промінчики -
Зайчиками скачуть...
І веселку-райдугу
Я у небі бачу.
ІІ.
Сонне-сонне сонечко
Хмаркою накрилось,
Веселкова райдуга
В небі розчинилась.
Та недовго зайчики
Спали-спочивали:
Промінці-стрибайчики
Хмарку відігнали.
Приспів:
Крапа-крапа-крапає
Дощик із хмаринки,
В шИбки стука-стукають
Крапельки-перлинки.
Сонячні промінчики -
Зайчиками скачуть...
І веселку-райдугу
Я у небі бачу.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=531411
дата надходження 21.10.2014
дата закладки 21.10.2014
Карпатський ліс. Готичні цитаделі
Смереками втікають догори.
Вже де-не-де шафранні акварелі
Позолотили клени й явори.
Гірська стежина, всіяна голками,
Між валунів холодних поповзла,
Берізка юна тягнеться гілками
Крізь гущину́ у пошуках тепла...
Її листочки - крильця невагомі -
Лоскоче пряний подих вітерця.
Тополя заплела у коси промінь,
Їй золото осіннє до лиця.
Гриби свої беретики вощані
Ховають у намітці листовій,
Сочаться сонця полиски медвяні
Крізь опаха́ла хвойних темних вій.
Ген по горі високій і плечистій
Розлила осінь теплий теракот...
У тиші цій намоленій і чистій
Душа радіє бе́зміру щедрот!..
І так відрадно серцем доторкнутись
До цих тополь, смерічок і беріз!..
Вже вкотре мною пройдені маршрути,
А ніби вперше забрела в цей ліс...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=527005
дата надходження 30.09.2014
дата закладки 01.10.2014
В Европе - дрессированные нации,
Без генотипа вора и хапуг.
А к ним стремятся ...жуличные пацики,
Уставшие от шушеры вокруг.
И недодрессированных, Европа,
Отдать готова - хоть кому, за грош.
Что украинцы значат в мире шопном?
В науке? А в культуре? Свист галош...
...И нас сдают. Тем - кто нас, украинцев:
И знает, как использовать в зверинцах,
И как держать в узде. Хоть небылицей.
И как заставить здесь не воровать.
Что ж, избавляются от нас, опять-опять.
Как топят непородистых котят.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=526372
дата надходження 28.09.2014
дата закладки 28.09.2014
"Українські мізерії".
Там, з-за Дону, з-за Ростову ворона летіла,
запримітила поживу на звалищі, сіла.
Не поживу, не забаву - гетьманські клейноди.
Кинув злодій, як непотріб, дару́нок наро́ду.
Позліта́лося на ка́ркіт вороння́ сп"яніле:
"В У кра їну, в У кра їну, свіжина наспіла!
Бу́дем, па́нство чорногу́зе, там бенкетува́ти -
хо́че во́лю і держа́ву в одне поєдна́ти
на́рід лю́тий. А де вла́да ви́ще пра́вди ста́ла,
там бо бра́тія дзьоба́та ще не бідувала."
......
Слід за сонцем стара га́ва прямува́ла зграю,
тай ка́ркала про воло́ди пшеничного краю.
.....
Мізерія перша
Не був він першим в плодови́тої жони́,
Та Бог із ним, і з їхньою сім’єю -
Обдарува́ла всіх своїх мужі́в крильми́,
Та не у всіх полі́т був над земле́ю.
А він припа́в, до зблідлої душі́
Розкі́шної неві́сти, і по то́му,
На мить, в горо́ді ма́льви розцвіли́,
Небе́с розвівши вікові́чну вто́му.
І люд, з візка́ми, здивува́в світи́.
Ступа́ли кро́ки, не в пітьму́, нові́тні.
Надією напо́внені були́
Зі скринь вітри́ла, на́ші, запові́тні.
І я там був, і мед надпи́в,
І друзі із колін привста́ли.
Напра́вду, хи́тро ба́тько його́ зшив,
Бо шви ніко́ли не тріща́ли.
Мізерія друга
З-під гри́фу, на тає́мнім повідку́.
На ньому і трима́вся до́вгі ро́ки.
Вливав в роди́ну - золоті́ пото́ки,
А в біома́су - про́повідь глевку.
Стиліст стара́вся, так сказать, твори́в.
Мішо́к за нами впе́рто волочи́вся.
І шлях до правди раз-у-раз крови́вся,
І він, у кро́ві ру́ченьки умив́.
Мізерія третя
Перед польо́том вилили пальне́.
Вантаж маха́нням я́вно не підняти.
Та він злеті́в, підхо́плений людьми́,
І зно́ву сонце зазирну́ло в хату.
Не збудува́ти з помсти й зло́сті дім.
Ще гірше з тим кілко́м у серці жи́ти.
Був по́ступ пра́ведним його, у тім -
Одни́м добро́м лука́вих не скори́ти.
Не дав бага́то, багатьо́м.
Сховав і у́рок за спино́ю.
Та плюнути він дав сповна́,
щоб не дави́лися слюно́ю.
Тепе́р він - а́томом, і все ж,
блисну́в межи́ свойо́го ро́ду.
А де ж заплі́чники? Гризу́ть
зкоцю́блений хребет наро́ду.
(Свобо́да ви́бору даро́вана раба́м -
свобода вибору нови́х царі́в, не бі́льше.
Неві́глас-раб вовік не здви́гне храм,
в якому гідність над месі́ями вищі́ше.)
Мізерія четверта
Звитя́жне і́м’я, порохна́вий дух,
Мізе́рія захла́нного іу́ди.
Його́, і ста́до кровососних мух,
І "йо́лки", супрово́джували всю́ди:
То у вінку́ на го́лову впаду́ть,
То сві́ту на гане́бну сла́ву
дітей поби́тих під гілки́ вкладу́ть,
То з-за зубі́в вискакують лука́во.
В обі́́йми брав завжди́ воро́жий тиск,
Руба́в і пра́ведне корі́ння.
Сподо́бив він на чі́льне мі́сце - зиск,
Свобо́ду ж - не низьке́ терпі́ння.
Не кла́нявся ні пра́вді, ні волхва́м,
А бив тверди́м чоло́м, в стіну́ облу́ди.
Він Бо́га, з грі́шми, у мішку́ трима́в,
Щоб той не зми́лувавсь на лю́ди.
Такі́ безкро́вно не іду́ть,
на жаль, такі ідуть безсла́вно.
Таки́м, з оси́ки кіл заб"ю́ть
наро́дом ви́тесаний впра́вно.
Хоча́ й у гни́лі є плюси́:
її гучни́м пото́ком зно́сить,
на стан воро́жий перено́сить,
наду́ту міць веде́ на пси.
.......
(Коли, злеті́вши, ти знева́жиш люд,
зіпре́шся на чужи́х в важку хвили́ну -
зігне́ться ма́ти, сплю́не Божий суд,
і ти згори́ш, до со́того колі́на.)
Мізерія п"ята.
Перед воро́тами Петра
присі́в не князь, а пропові́дник,
гряду́щих ге́тьманів розві́дник,
небесну со́тню проводжа́в.
Коли за неї ворог взявся
за слів копицею ховався,
й "месі́ю" в Раді дожидав.
За Херсонес він не трима́вся,
в елеях інших омива́вся,
і не тону́в, і не сплива́в.
Сумні́й вдові́ не пригляну́вся,
хоча́, як міг над нею гну́вся,
і всім охо́чим дозволя́в,
насу́пивши безбро́ві бро́ви,
її "люби́ти" без любо́ви,
тай бурмоті́в на весь цей гвалт.
Мізерія шоста.
Не день один він готува́вся,
до тро́ну вправно наближа́вся,
ґлязу́р мішаючи в котлі́.
(Він став предтечею надії.
Лиш розраху́нок, а не мрії,
тьмяни́ли зві́зди на кремлі́.
Їх блиск лихи́й, холодний-вра́жий,
на нашу ша́льку си́лу ва́жив,
гостри́в приту́плені шаблі́.
І запалало сві́том, сте́пом,
услід майда́новим верте́пам,
під дзвін кремлівської брехні.)
.....
Ледь припоро́шений, в зелі́,
стоя́в він тве́рдо на землі́,
бульдо́зером, упра́вно пра́вив,
вива́жував зі стін держа́ви
приволзькі бру́сики гнилі́.
....
(До сло́ва. Що за ди́вна си́ла,
не цар, не хан, не "вороти́ло" -
земля́ завжди́ наро́д кріпи́ла,
ним удобря́ла, йго́ роди́ла,
і гну́ла, кла́няла собі́.
А в час непра́вди - не трухо́ю,
не пло́ттю дря́блою, старо́ю -
живи́льним ті́лом молоди́м
наси́чувалась, щоб навчи́ти
наща́дків, як у ми́рі жи́ти,
і в зла́годі до неї буть.
Ора́ла плу́гичем огне́нним
по заскорлузлим і нужденним
до чистих, праведних джерел....
Як наш кріпа́к і що не сі́є -
не ро́дить зе́мленька месі́ї,
одні́ гетьма́ни з неї йду́ть,
великому́ченики сла́вні,
дрібні́ і ла́комі держа́вні,
і відчайду́хи по́над лють.
Хоча́, на пра́вду, в ря́ди го́ди
якесь то виб"ється з горо́ду
і зазвучи́ть на світ увесь.
Так, придніпро́вська чо́рна бри́́ла
не тільки кріпакі́в зрости́ла,
і кучеря́вії вели́сь.
Тяжі́ли зе́рна між поло́ви,
не лиш Тара́са, і Шем То́ва -
дала́ й други́х трипі́льська вись).
.....
Ото́ж, за на́рід він трима́вся,
метикува́ти не цура́вся,
пряму́ючи на ворогі́в.
І млин, і воду він попра́вив,
дороговка́з в перед напра́вив,
хоч торгува́в наро́дний гнів.
(...Хіба́ навчи́ть лиха́ годи́на
із ма́лку лу́пленого си́на,
а не уче́ного, як слід,
зборо́ти впра́вно вра́жий гніт?
Не бу́де со́ромно батька́м
таку́ дитину в світ пусти́ти,
про славний рід оповісти́ти
та прислужи́ти земляка́м.)
І так воно́ тоді збуло́ся,
всім ми́ром спра́витись вдало́ся,
не без біди́, не без утра́т.
І ви́бір во́льний дарува́вся,
хоча́ не ко́жен скориста́вся,
лиши́вши го́ря й для внучат.
А він, возніс себе над плаєм,
хотів незрячих вір навза́єм,
від тої сліпоти́ і впав.
..........
Мізерія сьома
Лику́й Віннице сла́вна
Прислужи́лась і ти....
.....
грудень 2013 - січень 2014
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=526205
дата надходження 27.09.2014
дата закладки 27.09.2014
[img]http://www.mobinations.com/mediacontent/image/osenniy-listik.gif[/img]
Розпогодилось! Сонячний спис протаранив діброву
І застряг у густій шевелюрі тополі. А день
Заплітає у вільхові кучері стрічку шовкову
З потічків говірких і веселих пташиних пісень.
Розпогодилось! Боже, ну, що іще треба для щастя?
Може крил невагомих для злету в небесну теплінь?
І нестримної віри в душі, що усе в тебе вдасться,
Що відступить тривоги і сумніву капосна тінь!
Що утрати минулі ти при́ймеш в душі, як належне,
Не зронивши за ними ні краплі гіркого жалю...
Глянь, як пізня троянда на клумбі удосвіта мерзне,
Та вона не розмінює теплу надію свою...
Її віра у ранок прийдешній росте безупинно,
І у сонце нове, що розсіє кристали роси...
Так і ти не здавайся і вір у прекрасне, людино,
І радарами серця лови неземні голоси!
Налаштовуй себе на красу, на любов і на диво,
Хай тебе не зламають підступні зневіра і страх...
Озирнися довкола: як сонячно, легко, красиво -
І у світлому храмі природи, і в тебе в думках!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=526241
дата надходження 27.09.2014
дата закладки 27.09.2014
…і тільки відчувши утрату,
су́єтно і з одча́єм,
кинемося услід за тим, що втрачаєм,
чого насправді уже не маєм:
наче в щілину
дверну́ –
силимося зазирнуть,
щоб за краєчок халата
утри́мати –
зором-очима трима́ти,
не відпускати!..
коли зачиняються назавжди
двері палати,
де –
у халаті ба́євому,
давно злиня́лому-не-ново́му,
лікарня́ному,
так по земному
склавши на грудях поморщену втому,
на ліжку казе́нному
ще – мати
не втри́мати…
(а треба хіба трима́ти?..)
одійди,
погляд убік одведи –
двері палати
зачиняються назавжди
…вчися тепер згадувати,
а найкраще – вчись забувати
...тут
усього лиш для прикладу –
мати …
а тема у вірші сім –
ося́гнення
закономірностей втрати
24.09.2014
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=525555
дата надходження 24.09.2014
дата закладки 25.09.2014
Колише зорі ніч,
Лиш ти, лиш я і тиша,
Усе довкола нас,
Забулось тихим сном,
Сріблиться білий сніг
Зима морозом дише
Студений вітер стих -
заснув десь під вікном...
З тобою ми удвох,
Вином горять бокали,
Шовкову терпкість губ
дарує щастя мить...
Ми п'єм свою любов -
вуста до вуст припали,
бентежиться душа,
бурлить шалено кров...
Колише зорі ніч,
Дрімає сонна тиша,
Шепоче місяць сни,
Гойдаючи серпом,
Іскриться сріблом сніг
Мороз по шибах пише,
Ховаючи від зір
Картину за вікном..
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=519510
дата надходження 25.08.2014
дата закладки 28.08.2014
Такого літа не було, як цьогор́іч,
І зорі так не сяяли ніколи...
Яка зворушливо - п'янка серпнева ніч!
А як чудово пахне матіола!
Кохання наше - мрійний острівок
У морі щастя літнього розмаю.
Так добре нам!
Так добре нам удвох,
Що аж не віриться, що так в житті буває,
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=515617
дата надходження 05.08.2014
дата закладки 05.08.2014
Криваві жнива на моїй волелюбній землі,
Що стала, немовби розпечена лава на дотик...
Тут замість ракет агресивних прості журавлі
Із давніх-давен розтинали небесні висоти.
Тут ґрунт засівали не гільзами – чистим зерном,
Леліяли хліб, а не покручі Буків і Градів,
Тут завше стрічали смачним калачем і вином,
Бо здавна велось, як у всіх: чим багаті, тим раді.
Тут вчили синів не тримати в руках автомат,
Не битись за землі чужі, а свою боронити,
Щоб кирзовим чоботом жоден докучливий "брат"
Святині вкраїнські зухвало не смів очорнити.
Тут вчили любити і спадок батьків берегти,
Тут пісня й молитва кріпили в думках і у праці...
Допоки не вдерлись до рідної хати "брати" –
Загарбники вільних і духом нескорених націй!..
Криваві жнива – небувалий рясний урожай...
Втішайся набутком, кульгава беззуба потворо!..
Чи є у жадобі твоїй ненаситній межа,
Чи знайдеться світло, що здатне поглинути морок?
Ще визріє хліб у напоєній кров'ю землі,
На чорній золі проростуть чебреці й матіоли...
Та вбиті життя – заблукалі навік журавлі –
Із вічного вирію вже не повернуть ніколи.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=513225
дата надходження 24.07.2014
дата закладки 25.07.2014
Мамо, я падаю в небо – все вище і вище...
З лівого боку не серце, а чорна діра.
Там, піді мною, суцільне димить попелище,
Битва триває між силами зла і добра.
Голими п'ятами ковзаю плавно по хмарах,
Мов паперовий кораблик, що з бурі війни
Вирвала смерті раптова холодна примара...
Мамо, прошу, не шукайте чиєїсь вини.
Може й мене хтось покликав тримати це небо,
Стати на варті мільйонів невинних життів,
Поки чужинська орда розкрадає ганебно
Землі мої, наче зграя скажених вовків.
Так повелося: хтось мусить собою прикрити
В пастці скалічене миру тендітне пташа,
Важко злетіти увись, бо крило перебите,
Але ж яка в нього вільна живуча душа!
Скроплене кров'ю загиблих, воно стрепенеться,
Змиє високо і темінь густу розітне!..
У відголоску його невмирущого серця,
Мабуть, пульсує й малесенька частка мене...
Мамо, я падаю в небо – далеко-далеко,
Наша хатина, як цятка, ще мить – і нема...
Там, піді мною,– пекельна задушлива спека,
Попіл кружляє, немов серед літа зима...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=513500
дата надходження 25.07.2014
дата закладки 25.07.2014
Смаглявий липню, вдячна за тепло,
За карамельну спеку полудневу,
Що цілувала бронзове чоло
У тиші парку мовчазному леву.
За бірюзову свіжу акварель,
За кужіль хмар, що випряли світанки,
І за медово-сонячний коктейль,
Розлитий у квіткові філіжанки.
За огнедишні пасадоблі гроз,
За мантри вітру у густому житі,
За хвиль атла́сних лагідний гіпноз,
Що дарував такі чуттєві миті!
За органзу духмяних вечорів,
За кастаньєтне брязкання цикади,
А ще – в густому сяйві ліхтарів
Арабки-ночі профіль шоколадний.
За поцілунків присмаки хмільні
На задніх крі́слах пізнього трамваю!..
Коли прийдуть осінні тихі дні,
На самоті я все це пригадаю.
Перегорнувши спогадів альбом,
Зап'ю́ солодким чаєм ностальгію...
За липнем липа плаче за вікном –
Вона, як я, прощатися не вміє.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=512644
дата надходження 21.07.2014
дата закладки 22.07.2014
Моліться щиро, на колінах,
Сльозами зрошуйте лице -
Сердечно кожен стих, сумлінно,
А не абияк десь хапцем.
З душі зривайте кожне слово
Без лицемірства і жалю!
Благайте Вищого покрову
У всім: беру,даю,люблю...
Та вірте, безконечно вірте -
В молитві певність до кінця...
І Ангел сльози болю витре,
І зцілить Божий Дух серця.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=507979
дата надходження 28.06.2014
дата закладки 07.07.2014
Хоронить Захід, хоч бої на Сході...
Без ліку вдів, сиріт та матерів,
Яким пообіцяли нагороди
За те, що вже не матимуть синів...
По телебаченню нам обіцяють "Маску"...
Не гріх сміятись, коли поряд Смерть?..
Не захистила знов хлопчину каска,
Йому ж від сотні, навіть, ще не чверть...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=502867
дата надходження 02.06.2014
дата закладки 03.06.2014
Хотілося, щоб український люд
Дав відповідь собі на два питання:
Так що ж таке Майдан – це бунт
Чи добре зрежисоване повстання?
Й по –друге, розібравшись до пуття,
Сказав собі і чесно, і відкрито :
Майдан – це шлях до кращого життя
Чи лиш ротація біля корита?
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=501005
дата надходження 24.05.2014
дата закладки 25.05.2014
В дитинстві моєму
на сволоку звили гніздо
пернаті пісні,
зозулясті казки і поеми...
Крізь пам'ятні нетрі
думками дотягуюсь до
минулих років,
де не тягнуть сучасні модеми.
Між мною і небом
відкрито духовний портал,
де Всесвіт виходить
за межі усіх моніторів,
увімкнений Богом,
легкий надчуттєвий сигнал
душа моя ловить
з верхівок незримих соборів.
Я тут ще мала
і навшпиньки не вийде ніяк
торкнутись до сонного
соняха кінчиком пальця...
Жахтить каганцями
у полі пшеничному мак,
що вишило літо
стібками тонкими на п'яльцях.
На вітах кошлатих
вигойдує велет-горіх
ранкових пташок
дивовижні пісні-перегуки,
рипить перестигло
старенький дубовий поріг,
сухим різнотрав'ям
пропахли бабусині руки.
І так мені любо
і затишно, мов у гнізді
малому пташаті:
злітаю і падаю вгору!
А крила у тата
і мами - такі молоді,
мені розвіконюють
теплу блакить неозору!
Тулюся думками
до споминів через роки,
що в рі́зьбленій скрині
пиля́ться укупі з казками...
Хурделять у вікна
тендітні легкі пелюстки,
біліють, як іній
на скронях у сивої мами.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=496236
дата надходження 01.05.2014
дата закладки 02.05.2014
Воздух кто-то украл,
Воздух будто сбежал...
Даже быль не сбывается больше...
Стало тяжко дышать,
Стало больно вкушать
Горечь слёз - льются дольше и дольше...
И светило - зашло,
Надорвалось крыло,
Правда дней больше не интересна...
В суете суесловь
И убей же любовь,
Чтоб уже никогда не воскресла...
За каким же углом
Ты скрываешь тепло?
Почему оно мимо и мимо?
Что посеем-пожнём?
Как быть дальше - вдвоём?
Я хочу без гримас и без грима!
Где забота твоя?
За какие края
Скрылась нежность, которой не видно?
Умер вдруг телефон,
Скрылись лики икон...
Тишина лишь в ответ мне. Обидно?
Нет, лишь горечь одна,
И не видно ей дна...
Захлебнуться и больше не выжить...
Воздух кто-то украл,
Он как будто сбежал,
Пригибаясь всё ниже и ниже...
12 - 13 апреля 2014 года
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=492958
дата надходження 16.04.2014
дата закладки 17.04.2014
На білому коні цвіту
вирушив я в дорогу
за тридев’ять світів
шукати Тебе
І коли вже майже втратив надію –
почув Твій голос із вух коня
і побачив Твої очі повсюду
відчувши як Твоє серце
хвилююче б’ється в моїх грудях
тоді як моє – грається
на Твоїх десятиструнних долонях
…
Що далі?
Не знаю
Білі казки не закінчуються
ніколи
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=491117
дата надходження 08.04.2014
дата закладки 09.04.2014
Цвітородице Діво, радуйся,
благодатна Весно, Сонце з тобою,
благословенна ти між порами року,
блаженні квіти і трави, які ти породила
для радування сердець наших.
До твоєї краси линемо, Цвітородице Діво,
хвали нашої в час смутку і втіхи не відкинь,
але з печалі визволяй, Непорочна Цвітородице,
овесни нас.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=490010
дата надходження 03.04.2014
дата закладки 03.04.2014
глянув на список тих
хто готовий піти на хрест
вслід за Христом –
переді мною лежав порожній папір
подивився на чергу
готових розп’ястися
щоб врятувати ближніх во ім’я Любові
а там – лиш Слово
зате в іншій черзі
до каси
стояла маса бажаючих
отримати по 30 срібняків
кесаревих…
а Богу – Боже –
терновий вінець і
шлях на Череповище
попри станції стацій
де всі кого Він спасає
плюватимуть в Його обличчя…
бо Він все пробачить
але ти наче наче Симон із Киринеї
допоможеш йому нести хрест
а я як брат по перу і хресту
допоможу тобі нести твій
бо ми – поза чергою
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=489187
дата надходження 30.03.2014
дата закладки 02.04.2014
Натомлений вечір чекає останнє метро.
Сьогодні достатньо мандрівок обуреним містом
Примружені очі виловлюють дальні авто,
Каштанові пасма із вітром стрибають у твісті.
Сліпим кошеням переслідує стишений крок,
Пораненим птахом висить невагомо у тиші.
Мовчать перехожі, лиш місяць, неначе пророк:
"Назавтра осиплються цвітом розвітрені вишні"
Натомлений вечір дрімає в останнім метро,
Сліди від чобіт засипає пилюкою вітер.
Вона посміхнулась в відчинене навстіж вікно...
Він пише «люблю» пелюстка́ми засніжених літер...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=487945
дата надходження 24.03.2014
дата закладки 25.03.2014
малює старість
свій портрет величний
на домотка́нім полотні
мого́ обличчя:
густими грубуватими мазками,
контра́стами
землисто-попеля́стими,
працює нерозба́вленими кра́сками
на перкаля́х мого́ простенького лиця́ –
хай ба́виться…
знічев`я розважається
...надто різкі малює тіні
на кожнім ви́гині
м`яких округлих ліній,
у кожній плавній улого́вині –
густі і темні прокладає тіні
од свого імені
але!
від перепи́сування то́го,
контрастного і руйнівно́го
нічого
по суті не міняється в мені…
всере́дині, у серцеви́ні,
у самосприйнятті́,
у самовідчутті́ і само-розумінні
…у затушованих туманами очах
живий огонь не вичах, і не зчах –
і поглядом прозорим
шукають очі – де квітки і зорі
ми
із квітками й зо́ря-ми –
взаємо-розуміючись говоримо…
23.03.2014
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=487701
дата надходження 23.03.2014
дата закладки 25.03.2014
Нами бавляться, нами грають,
нас розігрують у лото,
не пускають "рабів" до раю,
не питається нас ніхто
про бажання...
О древній роде,
Що запрагнув собі, чудний?..
По терновий вінeць свободи
брат із братом шикує стрій.
Брат із братом візьмесь за руки
і дотулить плечем плече...
- Чуєш, брате, тривожні звуки...
Ллється кров, що у рай тече...
Грай, картяре, на людські душі -
пімсти тліє пекельний дим,
бо свободи вина хильнувши,
не нап'ємось уже нічим.
Бо не дарма життя пролите,
дух любові не вмер, не всох
Бо не можна того убити,
що дарує предвічний Бог.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=486325
дата надходження 17.03.2014
дата закладки 18.03.2014
[i] "...Пишу цей лист бо відчуваю зараз
Твою потребу у моїх словах..." [/i]
"Сьогодні мені б виповнилось двісті...
Душа моя в словах-сльозах... Прости...
Цього листа пишу в твоєму віці:
Тобі у серпні буде двадцять три.
Потрапив лист, я знаю, в рідні руки:
Вже зараз відчуваю їх тепло,
Твого серцебиття я чую стуки,
Дивлюсь крізь призми літер, мов крізь скло...
Пишу цей лист бо відчуваю зараз
Твою потребу у моїх словах...
В очах пра-пра-бабусі бачу образ -
Ви дуже схожі, тільки ти - жива!
В своєму часі, люба Україно,
В гордині непохитній крізь віки,
Минулого ти воскресиш руїни
І зорі уплітатимеш в вінки...
09.03.1837 р.
Т. Г. Шевченко"
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=484752
дата надходження 10.03.2014
дата закладки 10.03.2014
Душа людська, немов маля,
Відлучене від мами,
У небо дивиться здаля
Псалмами - молитвами.
І нахиляється воно,
Як неня до дитяти.
Блаженний той, кому данó
У вись його пірнати.
06.03.14
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=483841
дата надходження 06.03.2014
дата закладки 07.03.2014
Тисячі львів’ян і жителів області прощаються
з Юрієм Вербицьким, якого невідомі 21 січня
викрали з Олександрівської лікарні у Києві…
катували... та кинули в лісі вмирати на морозі...
(З хронічки останніх подій…)
[b][i][b]Чи знаєте як смачно пахне юшка
Після гучних літаврів «бочкарів»*,
Що виграю́ть, узяті вже на мушку
Таємних і продажних снайпері́в?..
Ту юшку нам готують серцем, щиро
Дівчата наші, сестри, матері́…
Й стоять за юшкою у черзі мирно
Солдати наші славні – бочкарі!
Горить Майдан, палають жахно шини,
Й вогонь буремний – в молодих серцях!
Ковтають юшку істинні мужчини –
В них дух звитяги й правди не зачах!
…Й стояв Юрко в тій черзі… Та востаннє!
Вона – з косою – вибрала його…
Знайшов він смерть свою не на Майдані –
В катівні зека – чорта самого́!
Та Він не став пред ними на коліна,
В негідників пощади не просив!
«Іще не вмерла» й перед смертю лине…
...Вмирав за правду – України син...[/b]
[/i][/b]
27.01.2014
________
*Шумові ефекти на бочках - у піку урядовим
шумовим гранатам, начиненим сльозогінним
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=475264
дата надходження 27.01.2014
дата закладки 21.02.2014
Вона тобі всміхнеться, мов дівча -
Привітне, ніжне і сором'язливе!
І райдуги барвисті переливи
Замерехтять в топазових очах.
Підсніжників шовкові пелюстки
Проріжуться, мов зубики в малечі,
І килимки засніжені овечі,
Обіднє сонце пустить на нитки,
Що по вологих пагорбах крутих
Задріботять співучими струмками.
Хапайся, наче дерево, руками
За хмаровиння біле і лети!
Хай об небесно-про́ліскову гладь
Твої долоні б'ються, наче весла,
І веселкові теплі перевесла,
Як віадуки, в небі мерехтять.
Вона тобі всміхнеться, мов дівча -
Таке грайливе і блакитнооке!
І на собі її відчує кроки
Твоя ще сонна втомлена душа.
І ти до неї ніжно усміхнись,
Промов щось тепле, світле і привітне,
І день тобі мімозою розквітне,
І подихом сп'янить небесна вись.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=479832
дата надходження 16.02.2014
дата закладки 16.02.2014
Христос народився! Славім його! Такими словами зустрічала своїх друзів і гостей сьогодні, наша світлиця в Галичині. Різдвяні свята, хороша причина зустрітися за спільним столом нашій поетичній родині.Як годиться спочатку молитва,а потім коляда. Свято набуло декількох пізнавальних відтінків. Спочатку Геник Леся провела невеликий екскурс - звіт за минулий рік,що відзначився поетичною плодовитістю. В світ вийшли збірочки Наталі Данилюк,Бойчука Романа,Віталії Савченко,Лесі Геник,Оксани Пронюк, Володимира Сірика/Рідний/,Шона Маклеха. На зустріч прийшов Артур Сіренко і власне він презентував збірочку " Кам*яний трамвай" нашого ірланського колеги.Всі з захопленням слухали історію словеністоки мудрої і розважливої людини,а отримати його збірочку, то для нас велика радість,за що безмірно вдячні автору. Володимир Сірик з Бучача, презентував нам свою першу збірочку "Наодинці зі словом". Вразив його підхід до написання і оформлення книжечки.Як сам сказав:"Що бережно відноситься до кожного слова,тому шліфував свої твори понад чотири роки." Дуже цікава людина, також складає пісні, і гарно співає.Згадалися зустрічі,що відбулися по за межами Івано-Франківська,це і Закарпаття, Кременчук,Чортків,Яремче, Львів, Тернопіль. Не даремно клуб має статус міжрегіонального,що об*єдную словом всіх, хто хоче бути почутим.З віршами присвяченими Різдву та Новому року виступили : Олеся Овчар / на дитячу тематику/,Наталя Данилюк з незрівнянною природничею лірикою,Роман Фединяк/громадська тематика/,Василь Процюк / з віншуваннями і сакральна лірика/,Леся Геник і я /природничо - філософська/,Бойчук Роман,з Олею /Громадська і лірика кохання/. Друга частина перейшла в русло Майдану.Об*єднані ідеєю в підтримку Майдану виступив Ігор Стожар,що безпосередньо був учасником і всі емоції про бачене та пережите описав у своїх віршах. Рупор-патріотичні вірші прозвучали від родини Наталі Крісман ,її чоловіка Роман Лесюк /Мартин /теж героїчно відстоював на Київському майдані нашу свободу/ і синочка Матвійка,що завжди бере участь в поетичних заходах.Згадали Сашка Букатюка,що одним з перших на Михайлівській площі представляв поезію Івано-Франківщини. Тема Майдану була близька і Уляні Дубініній/вірш З Різдвом Україно!/.Патріотика зашкалювала і в виступі Оксани Пронюк,адже приймала участь як в харчо-блоці,так і в підтримці порядку та прибираннях. Оповідала з радістю про ті почуття які переповнюють її, за бачене і єднання людей,за гордість,що долучилася до такої великої справи. Стоїть Майдан серед зими! Стоїть народ мій! А де я? Ставай і ти! З цими словами мов зверталась до кожного з нас,до нашої совісті.Свято пройшло і урочисто і припіднесено!Як кожна зустріч,закінчувалася кавуванням,спілкуванням і читанням улюблених творів. До нових зустрічей і приємних новин в світлиці Галичини.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=471836
дата надходження 11.01.2014
дата закладки 12.01.2014
Зброї вдавалось відчути
Почуттями його, її
Гурби і Броди, і Крути,
І всі історичні бої.
Усі бої історичні…
І треба: в одну хвилину
Розходитись істерично
І рятувати Вкраїну!..
Виром патронних істерик
Псевдовійськової втрати,
Поміж білух, гімнастерок
Душ понівечених шмати.
Мирові далі не бути…
Кожен коханець тут – воїн.
Гурби і Броди, і Крути
визвольних післявоєн...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=469854
дата надходження 02.01.2014
дата закладки 02.01.2014
"Поетичний майданчик". Таку назву дав Ігор Лазаришин ,конференц- залу " Галичина". На сьогоднішній презентації першої збірочки віршів - нашої яскравої , як осінь і теплої та доброї,як літо Віти Савченко , на сайті під ніком Ніжність.На правах господаря,журналіста-критика,кілька слів завжди від нього. Здавалось би ,що надто суворий,вимогливий . Та ми вже знаємо цю людину і уважно прислухаємося до порад,зауважень з вдячністью розуміючи,що все для нашого добра і росту, як гідних літераторів. Збірочка "Все це - душа моя " вийшла досить гарною.Редагувала цю книжечку Наталя Данилюк. В своєму виступі вона підкреслила,що твори Віти ототожнюють її душевність,щирість,родинність,всевіддайність та любов до Бога. Жінка, що багато пережила, пропустила через себе ,вистояла завдяки любові й вірі..Автор відкрила душу перед читачем,а це досить героїчно. На святі була присутня родина , мама,сестра Леся поетеса,яку ми всі знаємо під ніком Адель Станіславська.Пригадала дитячі роки. Бо ще з дитинства Віта мала задатки до поезії і режисури.Як підтримка коханий чоловік і діти-синочки,що дуже гордилися з своєї мами. Гарні слова і декламування віршів зі збірочки, прозвучали в виконанні приятельки- вчительки 26 школи обласного центру..Приїхала чудова поетеса Людмила Палагняк, котра також висловила свою думку відносно збірочки.Авторка її чарує , як людина з сильними двома крилами . У В.Савченко тонке відчуття краси природи. Особливо в пейзажних замальовках. А також біль і неспокій душі,яку так неординарно описує наша Ніжність. Наш любий Ярослав Дорожний,як завжди з прихованим гумором і філософськими порівняннями,відзначив першу збірочку піснею, але ще не поставленою на ноти, і як завжди з нагоди свята подарунок із підтекстом.. Віктор Насипний із Тернополя поєднав у своєму виступі зауваження і захоплення певними творами. Побажав подальшого росту в поезії і прозі. Наша Леся Геник , як завжди чарівна ведуча і декламатор,так захопилася читанням віршів,що як сказала на закінчення зустрічі Оксана Пронюк , не залишила, що із цієї поезії цитувати іншим присутнім. То ж своїми словами сказала,що Віточка в своїй збірочці виклала , мов на таріль усі мінорні моменти свого життя.Відзначила її як сміливу,серйозну. А мова її красива,виколисана й пісенна.Книжечка охопила досить великий період творчості. Одним словом, назвала її натхненною бджілкою.Великою радістью для Віточки був виступ прекрасної гості з чарівним голосом,що нас не вперше зачаровує - красуні Йорданочки Дранчук. Від сестрички Адельки подарунком-чудова відеокомпозиція.. Всі ми дуже тішимося успіхом нашої Віточки з надією,що скоро вона в новому амплуа дитячої поетеси-казкарки, і підніметься на вищий щабель майстерності . Винесе на суд маленького читача , свою дитячу збірочку. Легких крил , Тобі, люба в нелегкому польоті! З найкращими побажаннями Данута Сем*янів /Вразлива/, підкоректував колега по сайту /VIN/
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=461140
дата надходження 17.11.2013
дата закладки 18.11.2013
Коли лезо ножа вже давно не слизьке і не гостре
не здатне розрізати навпіл: на «до» і на «після»
Коли злива не студить, а просто змиває втому
і сьогоднішній день, далеко несхожий на інші
Коли по життю балансуєш - висиш в невагомості
аби зовсім не зникнути десь із життєвого простору
Досить кислого і вдосталь гострого
Товчуться думки на дні підсвідомості…
Прокинулась втомлена снами і позами
День обіцяє бути насиченим
пробігами,хвилинами і дозами
однакових ход́ів, що стали вже класичними…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=459765
дата надходження 10.11.2013
дата закладки 10.11.2013
рожеву солодку вату хтось розкинув в блакитнім небі
я помічаю втрату : хтось відщипує солод і смак
то вітер облизує губи, що досі пахнуть медом
і смакує лукаво рожеву принаду хмар
хтось намотує вату - рожеву і білу, як хмари
на оголене гілля змерзлих старих дерев
я відчуваю спокій, попри помітну втрату
зимного неба просинь, зимових густих перин…
П.С. Пробую писати верлібри)
Не судіть строго, хто в тому спец))
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=459699
дата надходження 10.11.2013
дата закладки 10.11.2013
Я – темний дух.
Я – невагома те́мінь!
як дим…
здійма́юся, як дим,
яду́ч і нелюди́м…
Я – дух протесту,
дух неприйняття́
фальшивих злигоднів життя…
Я – дух гордині
в людині
я – чад,
що підіймається із аду,
я – ад…
я нездоланна сила –
без влади
я чад горі́ння сірки і смоли,
я – твердь!
і непосту́пливість скали́
я темний дух,
що пнеться вгору:
під сте́лю, під склепі́ння…
я – ні насіння, ні коріння
я – вгору.. вгору…
там!!! Хтось невидимий,
нечутний
щось нерозбірливе говорить - ні...
про щось мовчить мені,
мовчить –
НЕ вчить…
зове і кличе,
кигиче,
курличе –
плаче?..
…сміється наче –
всміхається
вертається…
я до склепіння приникаю вухом –
всім своїм зором, всім своїм слухом…
я серцевина - альфа і омега - чаду,
що піднімається від аду,
обмацую, обнюхую, об..! – я знайду́ шпари́ну
в склепі́нні – я себе покину:
шукай тоді мене!
…якщо цей плач,
цей сміх…
цей спів згори́ - не промине:
НЕ ОДРЕЧИСЬ МЕНЕ!!!
06.11.2013
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=458928
дата надходження 06.11.2013
дата закладки 07.11.2013
не маю
ані му́за, ані му́зи…
навіть коня́ки
з дерев`яними крильми нема:
сама, сама
туги́ми,
поре́паними п`ятами
наги́ми
товчу об камені
і об стежки́ –
натхнення висікаю…
хоч кри́хітки –
але сама…
сама – літаю і витаю,
зате ні оброті, ні шпор і ні сідла
не знаю…
античні римляни і греки –
може, і родичі які,
але далекі…
щоранку –
очі роклепи́вши –
в одне й те саме їх занурюю вікно –
через шибки́ і абрикосові гілки́ –
дивлю́сь у небо:
там є усе,
що для натхнення треба
27.10.2013
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=456486
дата надходження 25.10.2013
дата закладки 04.11.2013
[img]http://photos.wikimapia.org/p/00/02/80/87/21_full.jpg[/img]
Примарилось, що моляться дощі
Між ку́полів старих готичних сосен.
Монашкою блукає ту́жна осінь
У довгому потертому плащі...
Перебирає вервицю краплин
Під шурхіт золотого листопаду,
Між нетрями занедбаного саду
Кремезний дуб розкинув, наче млин,
Свої розлогі віти, у дворі
Схилилася вдовою сива хата
І стріха покручена, пелехата,
Повисла на старому димарі,
Неначе бриль. У вибиті шибки
Вітри холодні свищуть, ніби коні,
І перепрілі стіни, безборонні,
Мов ліхтарі, вогніють крізь віки.
І так прозоро дихалось мені
У цю блаженно-молитовну месу!..
Мов серед стін старого Херсонесу,
Блукала я в безлюдній глушині,
Де все таке цілюще і живе
Зоріло, грало світлом на привіллі!
Іскрили в душу яблука дозрілі,
Чи ж їх ніхто століттями не рве,
Що горнуться так любо до грудей
Чужій і неприкаяній приблуді?
Трапляється, що в дикому безлюдді
Не так самотньо, як серед людей.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=458342
дата надходження 03.11.2013
дата закладки 03.11.2013
Казав дідусь: "Побережи здоров’я.
Ти ще малий, але запам’ятай:
здоров’я й розум – то найліпша зброя.
І скарб отой онукам передай".
Казав дідусь: "Здоров’я не розтринькуй.
Ти – молодий, та надто не швиди.
Старого слухай. А судьба – то скринька.
Одна – для тебе. Не згуби гляди.
Іди у світ, та залишайся вдома:
корінням – в землю, в небеса – крильми.
Допоки й не здолає тебе втома, –
людиною живи поміж людьми".
"Побережіть себе. – Кажу онукам. –
Не тратьте без толку здоров’я й час".
Складна і водночас проста наука:
люби, зі світом білим родичайсь.
Життя уроки – то найліпша школа.
Веде й спиняє віра не чужа.
В бою за правду не пасуй ніколи.
Терпінню всякому все ж є межа.
До істини доходять звідусюди.
Нащадкам щиру правдоньку кажіть.
Заради себе, люди, будьте люди.
Заради Бога – душі бережіть.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=458305
дата надходження 03.11.2013
дата закладки 03.11.2013
одним біда – ві́д ума,
іншим біда – бе́з ума:
людина завжди прагне то́го,
чого́ у неї нема…
а я, роздавши усе,
а найменшенькому - надію,
блаженно всміхаюся і радію:
більше за тимчасовий не́жить –
у цьому світі
ніщо мені не належить…
03.11.2013
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=458240
дата надходження 03.11.2013
дата закладки 03.11.2013
…якщо людина
перейде́ боло́том –
то
забрудни́ть собі но́ги
(залежно, звичайно, від того,
наскільки глибоке боло-то…)
людина вимиє ноги
і, окрім досвіду,
у собі́ не залишить нічого
болото ж
бу́де ще довго
услід гойда́тися,
чва́кати і плюватися,
випуска́ти
сі́рководне́ві бульки́ –
тому болота́ - це річки́,
що у собі заму́лили
усі джере́ла й поті́чки –
у ру́сі-ро́звитку зупинили-ся:
у цьому й мораль сеї притчі
вся
03.11.2013
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=458213
дата надходження 03.11.2013
дата закладки 03.11.2013
Слетает муза – вольной птицей
Мгновенью открывая лик.
Миг вдохновенья, вечность длится
И мчится вечность, словно миг.
Лицо судьбы, как рок, сурово
Моих остаток дней губя.
В ее бесценном даре – слова
Ищу, не находя, себя.
Ловлю разгадку вечной тайны
Отсвет сакрального огня.
Но только лампы свет случайный
Ложится тенью от меня.
Нет у судьбы пути иного.
У встречи нет иного дня.
Но есть, всему началом – Слово
И Слово, в сердце у меня.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=458148
дата надходження 02.11.2013
дата закладки 03.11.2013
Время пишет начерно на белом.
Время тяжелеет словно ртуть.
Время черноты не пожалело.
Время в черном проявило суть.
Черной меткой время метит души.
Черной лентой украшает грудь.
Нам надежды светлый лучик нужен,
Что бы черный, белым зачеркнуть.
Но, похоже, никому нет дела,
Что дрожит крошась, земная твердь.
Что совсем душа окаменела,
А бездушность сеет в мире смерть.
Что свернулась кровь в комок холодный,
Так, что черный иней лег у глаз.
Что глухой тоски – напиток рвотный
Безнадежность вылила на нас.
Что рулеткой на столе игорном,
Нашу землю, раскрутив быстрей,
Время ставки пОдняло на черный,
Как крупье, в рискованной игре.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=458250
дата надходження 03.11.2013
дата закладки 03.11.2013
Кожне слово має день народження -
Ось таке у місяців походження...
Вересень від слова «верещати» -
Молотити хліб побіля хати.
Тож September, чи Сентябрь – це осінь
завітала до людей у гості.
Tetor, Жовтень чи Октябрь – це «оkto»,
Восьмим місяцем у Римі був «October».
Сонце світить, листячко жовтіє,
А на клумбах квіти пломеніють.
Листопад, Ноябрь, November-novem -
Так звучить цей місяць в різних мовах.
Слово «novem» - «дев‘ять» означає,
В листопаді осінь засинає.
В лісі листя землю застеляє,
Дощ і вітер людям дошкуляє,
А «Studeni» у хорватській мові -
це «холодний», теж осіннє слово.
Ось таке у місяців тлумачення -
Кличе осінь знову на побачення!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=458160
дата надходження 02.11.2013
дата закладки 03.11.2013
Мені б реакцію мангусти,
що тлумить прудко скорпіона.
Аби не ширилося пусто*
гірке – доволі вже солоного.
Мені би антилопи грацію,
жагу і міць у виживанні.
Замість чуттів сердечних – раціо,
імунітет до лінчування.
Мені би воркотати кішкою,
на суєту ліниво мружачись.
Мені би зникнути… на трішки хоч -
Дарма… собою бути дужа лиш.
*пусто - намарне, даремно
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=458328
дата надходження 03.11.2013
дата закладки 03.11.2013
свої слова до тебе
я покладу на пліт паперу
і відпущу у вільне плавання
океаном рук і очей
надіючись що колись
вони таки приб’ються
до берега твого серця
відбиті від тисячі рук
щоб стати рідними саме для тебе
і навіть якщо твоє серце стало пустелею
то під дією моїх слів
воно перетвориться в квітучий оазис
у якому я віднайду свій спокій
після безкінечних мандрів
протягом мільйонів днів
у вимірі сонреальності
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=458011
дата надходження 02.11.2013
дата закладки 02.11.2013
І знов " Галичина",і знов подія ,третя презентація за місяць наших клубівців.Урожайно золото-поетична осінь 2013 р.,а цього разу Наталя Данилюк зі своєю другою збірочкою "Кульбабова віхола".Мабуть не випадково саме в цей день,адже знаменний для її родини , 11 років подружнього-дружнього,щасливого життя - подвійне свято.Багато гостей,друзів,рідних. Це " Очікуване диво",як сказав Ігор Лазаришин,друга збірочка,мов продовження тієї першої " Жінка,що навпроти у вікні" ,тільки там Наталя,ще жовта кульбабка,що вигляда несміло з вікна кімнати,а друга мов діалог жінки з природою,з сьогоденням,і віхола утотожнює відкритий світ в який , зріла жінка ступила,подолаши межу кімнати.Лірика Наталі це дійсно диво,як говорить Валя Савелюк,відкривши буть-яку сторінку читаєш 2-3 рядки і розумієш,що пише майстер високого художнього слова зачаровує і не відпускає.Тому не дивно,що захоплюються і гордяться нею колеги по роботі.Багато теплих слів сказала в її адресу Дана Слюсаренко від себе і великого колективу вчителів де працює Наталя. З музичним вітанням виступали учениці Перегінської школи. Щирим в своїх вітаннях Ярослав Дорожній з Чорткова,гостя зі Львова Оксана Мазур виявила захоплення художньою подачею і оформленням віршів поетеси /гармонія образу,пише як мереживо вишиває/ заставляє задуматися,заспокоїтися,переосмислити.Наша молода мама з синочком і чоловіком Наталія Крісман сердечно вітали ,до них приєдналася Оксана Маїк з Львівщини . В виконанні Олександра Кухарука зі Львова /поет-гітарист/ музичні вітання. Наталя світилася щастям,поряд коханий чоловік з теплим відданим словом подяки,біля нього синок Ростислав вітав маму віршем,доброзичлива свекруха,сестра і звичайно ми друзі "Об*єднані словом".Родзинкою - виступ Йорданки Дранчук /поетеси - співачки/ з лірично-любовним вітанням. Оксана Пронюк як звичайно на закінчення побажала Наталі завжди дивитися на світ і бачити його дитячими очима.. Я порівнюю творчість Наталі Данилюк,з делікатною,ніжною,ранимою ,чутливою квіточкою кульбабкою,а її вірші-парашутики,що утворюють білу пухнасту голівку і боїшся навіть подихом-думкою пошкодити оте повітряно ціле чудо.Читаєш вірші з завмиранням серця і той набір слів,метафор,епітетів враз мов закрутить віхолою з середини і починається танець літер і очей - кульбабова віхола! Щиро побажаємо Наталі творчого злету, і нових захоплюючих творів,що порадують читача./ Вибачайте мені ,що не перечислила всіх хто був і виступав./Від щирого серця, Ваша Данута Сем*янів.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=456947
дата надходження 27.10.2013
дата закладки 28.10.2013
Свою збірочку "Шал у стані ейфорії" Бойчук Роман сьогодні презентував в книгарні Є в Ів-Франківську ,що по вул.Незалежності.
Збірочка складається з двох розділів "Допоки б*ється серце" і "У стані ейфорії" ,дуже красивим,інтелігентно-витонченим музичним фоном,став виступ саксофоніста Ярослава Малика. Мелодія одна за одною мов підкреслювала всю красу романтизму,трепетних бажань кохання і делікатного інтиму .Вмілий модератор - Леся Геник, плавно направляла бесіду в правильне русло.Роман сердечно поділився з друзями,рідними як писалася йому ця збірочка,адже почуття закоханості , в свою Олю , простежується від першого до останнього слова. Варто було послухати , як читає ті вірші , серце від радості мало не вирветься з грудей,а на очі навертаються сльози радості, за чудове почуття,що їх об*єднало,що їх кріпить і допомагає.З великою приємністью і з захопленням вставали один по-одному до слова і одноклубівці, друзі,приїхав рідний брат зі Львова привітати.. Шал ейфорії кружляв у повітрі ,припіднятий настрій,радість за Романа,за його родину,за чудову книжечку,яку варто і скажу твердо- рекомендовано би почитати усім закоханим і тим, хто хоче покохати по-справжньому.Яке цікаве і приємне закінчення презентації,власна пісня подарунок Олі, у виконанні Романа.,і їхній лебединий танок.
В стані ейфорії/,по гарячим слідам/,як каже Шнуренко Оля,з купою помилок та від щирого серця, поділилася з вами Данута Сем*янів/ Вразлива/.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=455220
дата надходження 18.10.2013
дата закладки 28.10.2013
Сьогодні В Галичині відбулося свято,-презентація збірочки Лесі Геник. Сказати,що все пройшло гарно,то нічого не казати.Наше сонечко з синіми очима, своїм світлом , як магнітом притягує людей, і не дивно зал тріщав від друзів,рідних,близьких їй людей і звичайно-море квітів!. Добре сказала Люба Долик,що Лесині вірші це , як правдивий мід,а для проби й краплиночки досить.Атмосфера в залі тепла, сонячна. Здалеку приїхали Олексій Тичко і Тамара Васильєва,але не як гості ,а як до себе,своїх,додому. Іван Гентош, як завжди , задавав тон своїми жартівливими пародіями.Ярослав Дорожній з Чорткова, своїм напутнім словом заохочував.Кожен із нас щось хотів і міг сказати,та просто часу не вистачало для усіх, та побажання світилися в наших очах і на обличчі, то ж Леся з радістью читала їх.Як приємно зрозуміти,що у житті нічого не буває просто так,візьмемо хоча би отой факт,що ще в дитячі роки Господь поставив не плече ій руку,а може ангела,щоб допоміг.Вона переступила той поріг ,а допомога надійшла від вчителя шкільного,і перша книжечка вже торувала їй дорогу, і наполегливість , якою наділена вона.Евген Баран сказав дуже правильні слова,що слово окрилює,надихає,правду оспівує,але може і брехати... В збірочці "Від душі до душі" зібрані духовно і душевно чисті слова і рядочки,які з приємністью читаєш,пізнаєш,без фальші.І ми друзі по перу "Об*єднані словом" гордимося своєю Лесею ! Бажаємо щоб її книжечка побувала в багатьох читацьких руках, і займала гідне місце на поличках бібліотек. Від усього серця з Вами поділилася Данута Сем*янів/ Вразлива/
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=454281
дата надходження 13.10.2013
дата закладки 28.10.2013
Тихим шелестом
Листя стелиться,
Опадає до наших ніг
Сіє листям
Осінь - хурделиця
Цей багряний
Жовтневий сніг
Хмари журяться
плачуть, хмуряться
Не жалкують студених сліз
Щоб зігрітися -
вітер з вулиці
Нам за комір
тихо заліз
Перехрестями
І провулками
Водить Осінь,
кружляє нас
Перестиглими
поцілунками
Пахне осінь.
Кохання час
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=456176
дата надходження 23.10.2013
дата закладки 23.10.2013
А ти для мене вогник засвітила
І день заграв, немов у ворожбі,
Моя натхненна Музо світлокрила,
За кожне слово дякую тобі!
Що я сміялась, плакала й зітхала
В солодкому полоні рим і фраз,
Що по тонких невидимих лекалах
Відточувала слово, мов алмаз...
Що не було мовчання поміж нами
І забуття не штрикали ножі,
Що я кохала завше до нестями,
Що я страждала вкотре на межі.
І милувалась чарами природи,
Розгледівши дива́ у простоті,
І ти мені освічувала сходи,
Вела у даль незвіданих світів.
А скільки весен разом заквітчали,
А скільки зим дмухнули в потічки!
І золотої осені опали
Ми заплітали спільно у рядки!..
І ти, така окрилена й щаслива,
Була зі мною в радості й журбі!..
Моя прекрасна Музо незрадлива,
За кожен подих дякую тобі!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=456230
дата надходження 23.10.2013
дата закладки 23.10.2013
[youtube]http://www.youtube.com/watch?feature=player_embedded&v=E5CrNMJpf6I[/youtube]
(Відеоряд Адель Станіславської)
[b]Любі друзі по перу і поціновувачі поетичного слова![/b]
Гостинно запрошую Вас на презентацію моєї другої поетичної збірки [b]“Кульбабова віхола”[/b], яка відбудеться [b]27 жовтня о 13.00.[/b] в приміщенні обласного часопису [b]“Галичина”[/b] по вул. Січових Стрільців, 25 в м.Івано-Франківську. Буду рада зустрічі з Вами!
З теплом, [b]Наталя Данилюк.[/b]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=455506
дата надходження 20.10.2013
дата закладки 20.10.2013
Осінь і ти. Чорнобривцями щастя палає.
Осінь і я. Цю до серця красу пригорну.
Осінь і ми. Жовте листя у парі кружляє.
Шепіт дерев сповіщає про нашу весну.
Приспів:
Ніжиться сонце в любові,
Сходить кохання зоря.
Небо без хмар волошкове,
Осінь – це ми, ти і я.
Осені вальс. Літо бабине пісню співає.
Наш падолист. Зігріває любові крило.
Осінь прийшла, а у душах весна розцвітає,
Квіти мої, у весни хризантем не було.
Приспів.
Осінь моя. Ти на вальс золотий запросила.
Краплі дощу, як закохані очі блищать.
Щастя моє, у якої пори твоя сила?
Осені час, я не хочу тебе відпускать.
Приспів.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=455430
дата надходження 19.10.2013
дата закладки 19.10.2013
Купається в сонячнім промені днина
Нам душі осіннім теплом веселить.
Всміхаються очі і доньки, і сина –
І світ видається первинно-невинним,
Як ця несподівано чиста блакить.
Неначе не вчора ще супилось небо,
Немовби не вчора сіріло дощем.
А зараз – чого нам з тобою ще треба?
Цю осінь із присмаком золотомеду,
І ці відчуття – хоч на хвильку іще...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=455375
дата надходження 19.10.2013
дата закладки 19.10.2013
Вокзал. Кав’ярня. Затишно і тепло
Від торку душ. Чай, кава і узвар.
Нас пов’язали творчі перевесла
У розуміння сніп. Ще довго буде жар
Від полум’я душі і Лесиного слова,
Від блиску тих очей, що надихають нас.
Зберемо у камін ми найсухіші дрова
І знайдеться любові про запас.
Гори вогонь франківського багаття!
У затишку і друзі, і тепло.
Вода там чиста, де цвіте латаття.
Ще буде, є і стільки вже було…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=454808
дата надходження 16.10.2013
дата закладки 17.10.2013
Нещодавно побачила світ моя перша збірка поезій інтимної лірики [b][color="#f50e0e"]"ШАЛ У СТАНІ ЕЙФОРІЇ"[/color][u][/u][/b]!
Шановні поетклубівці! Я щиро запрошую всіх ВАС на свій, з однойменною назвою, поетичний вечір, в ході якого відбуватиметься ПРЕЗЕНТАЦІЯ збірки!
Захід відбудеться 18 жовтня 2013 року в Культурно-мистецькому центрі "Є", що знаходиться за адресою: м. Івано-Франківськ, вул. Незалежності, 31 (4-й поверх). Початок о 18:00 год.
ВХІД ВІЛЬНИЙ!!!
Буду радий зустрічі з Вами!
З повагою, Роман БОЙЧУК:)
Веб-сайт:
http://debrian1818.blogspot.com/
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=453867
дата надходження 11.10.2013
дата закладки 11.10.2013
Нещодавно побачила світ перша поетична збірочка Лесі Геник під назвою "Від душі до душі"!
Книжечка тепла і щира, що містить у собі чотири символічних розділи:
З вірою...
Надією...
Любов'ю...
У щирій сповіді.
То ж ласкаво просимо Вас, дорогі поетклубівці, розділити разом із Лесею цю радість!
Чекаємо Вас на презентації, яка відбудеться в м. Івано-Франківську[b] 13 жовтня 2013 року о 13.00 год.[/b] в приміщенні обласного часопису "Галичина" за адресою вул. Січових стрільців, 25 (І поверх, конференцзал)
Будемо раді зустрічі з Вами!
Оргкомітет МПК "Об'єднані словом".
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=453561
дата надходження 09.10.2013
дата закладки 09.10.2013
Шумить вечірній Київ, мерехтить
Десь квапиться і мчиться без упину
А десь далеко мій синуля спить
В краю далекім спить моя дитина
А я не сплю. Вдивляюся у ніч
В осіннє небо, холодом багате
Ти спиш у цю годину, певна річ
солодким сном. Чи сниться Тобі тато?
Мені хоча б на хвилю, хоч на мить
до Тебе доторкнутися устами!
Хай Бог Тебе, Твій сон благословить!
До неба промовляю неустанно...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=453345
дата надходження 08.10.2013
дата закладки 08.10.2013
ві́рші
живуть на межі
поміж двома снами:
вужі,
ножі,
коржі́,
сторожі́,
завали,
бедлами…
скільки майстерно розбитих сердець
валяється трепетно під ногами…
прокинься, проснись,
дивись –
не спіткнись…
05.10.2013
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=452722
дата надходження 05.10.2013
дата закладки 05.10.2013
Ця хвороблива осінь, ці дощі
Вселенського масштабу, ці тривоги...
Сріблиться бісер в мене на плащі,
Цілують краплі тріщинки дороги.
Сирого листя в парку намело,
Немов обдертих аркушів порожніх.
В ліхтарних мушлях вистигло тепло,
Гірчать полинно очі подорожніх.
Шаленим тріском вибитого скла
Пронісся вітер - лиш його і чути!..
Мабуть, і я себе не вберегла,
Ковтнула тугу краплею цикути.
В терпкій сонаті зливових безсонь
Шукає серце втомлене розраду.
Так хочеться твоїх палких долонь,
Під теплим пледом кави й шоколаду...
Простих розмов про все і ні про що,
Торкань, цілунків, поглядів і дива.
Якщо колись зустрінемось, якщо...
Сама собі позаздрю, бо щаслива!..
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=452731
дата надходження 05.10.2013
дата закладки 05.10.2013
Втікають зебри днів, і ми, як звірі
На клапті рвемо час на радість, біль і страх.
Ми - тіні чорно-білі й жовто-сірі.
Розп’яті сонцем, тихо тлієм на вітрах.
Нервуєм я і ти. І осінь з вітром в парі.
Не знати хто в погоні цій легка мішень.
Чи жертва ти, чи кат в життя сафарі,
Чи просто ситий глядач в цей момент лишень…
Гризуть лемури п’ятниць сон і спокій.
Закони стада нас тримають міцно так.
Біжиш і вбік не ступиш пару кроків,
Бо впадеш враз від ран чи інші вмить з’їдять.
Мисливців маски часто одягаєм.
А часом жертви ми, бо Богу все ж видніш…
Що нас з тобою зараз не вбиває, -
То з часом, кажуть, робить нас таки сильніш.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=452567
дата надходження 04.10.2013
дата закладки 04.10.2013
***
Зіщулилась од холоду катальпа*,
Вдягнули панни-верби сірі пальта -
Вже днів зо п'ять, як сонця не видать!
У парку мерзне нетутешня знать...
Леся Геник Зіщулилась від холоду катальпа.
У Станіславі замерза катальпа,
Ніхто не може дати цьому раду.
Зима у жовтні виробляє сальта,
У осені тепло безстижо краде!!!
Та нам у відчай падати ще рано,
Тепло ця осінь десь акумулює,
Отим теплом загоіть наші "рани"...
Тож на погоду гніватися всує.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=452691
дата надходження 04.10.2013
дата закладки 04.10.2013
[img]http://cs407820.vk.me/v407820654/8ded/VItAdxZYUZU.jpg[/img]
Коли сповиє дні мої імла,
Залиш мені запаленим ліхтарик,
Щоб я до світла вирватись змогла,
Своїх страхів долаючи примари.
Хай голос Твій веде мене між гір
І крок мій стане впевненим від того,
Що серце в Тебе чисте, як сапфір,
Мені покаже істинну дорогу.
Хай не впіймають дикі манівці
Моїх слідів мережива шовкові.
Кришталь сльози затисну в кулаці
І просвітлію з дотиком любові.
Забуду все - невдачі і жалі,
Вдихнувши небо, світле і погоже!
Буває так: загубишся в імлі,
А шлях тобі осяє світло Боже.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=452530
дата надходження 04.10.2013
дата закладки 04.10.2013
Слова мені залишились і все,
Нічого окрім слів - скупа розрада...
Кривим розмитим почерком есе
Виводить дощ по сірих автострадах.
Під парасольку туляться вітри,
Січуть в обличчя краплі, ніби струни.
Зітри мене із пам'яті, зітри,
Як вічність на табличці древні руни...
Як захмеліла впевнена весна
Останній сніг роздмухує у полі.
Густої зливи сива пелена
Сповила шовком пальці захололі.
Похмуре небо ру́ном затяглось,
Надуло щоки зморені старечі.
Слова мені залишились - хоч щось,
Хоч проблиски в холодній порожнечі...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=452196
дата надходження 02.10.2013
дата закладки 02.10.2013
В кишенях руки, а душа - у хмарах,
Сягає погляд ген за небокрай.
Вже хазяйнує осені примара,
Фарбує в жовте за́тишний мій рай.
Шиплять вужами довгі автотраси,
А в лісі - тиша. Марево густе
Чудні зефірні скорчило гримаси,
Густій ліщині віхолу пряде.
Пора глінтвейну, пледів і туманів,
Із давнім другом щирих балачок,
Щоб каганцями яблука рум'яні
Пашіли в дим полинних цигарок...
Щоб ностальгія блюзових мелодій
Гойдала струн тягучу карамель...
Ця невмируща класика ще в моді,
Як і парфум під маркою Chanel.
Як фотозвіт чуттєвих меланхолій,
Сирого моху пахощі терпкі...
Ховаю руки, трішки захололі,
У рукавички замшеві тонкі.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=451794
дата надходження 30.09.2013
дата закладки 30.09.2013
Весільний марафон –
маршрут з трьома мостами.
Кортеж через Сулу і до монастиря,
де лебединий став і запашні отави,
де перегук віків, блаженство вівтаря...
Ген бані золоті в мрійливій голубіні,
проміння осяйне виблискує в гіллі.
Благослови, Господь, усі земні хотіння,
дай намірам благим не згаснути в імлі.
Величний монастир.
Гостинно вбрана брама.
Закохані ідуть. Їх небо повінча.
Серця єднає Бог, а не гучна реклама.
А Бог – то є Любов – негаснуча свіча.
Тепло святих ікон лікує спраглі душі.
Господня благодать
на грішників спада.
У буйноцвіття йдуть,
з надією в грядуще,
палку любов несуть у рушникову даль.
І світ замилувавсь. Спинилися монахи.
Попереду пливли весільні образи...
І буде у серцях довіку невмовкати
предивний благовіст пречистої краси.
Горить палкий вогонь. Любов не має віку.
Батьки тепер – свати, невістка є і зять.
Годиться на почин дружині й чоловіку –
мабуть, про малюка лелеки клекотять.
Он затишний скиток
і тепла церква в профіль.
І коні на лугу. Спинися мить, стоп-кадр.
В закохані серця
змістився центр Європи.
І струменить Любов –
неперебутній скарб.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=451544
дата надходження 29.09.2013
дата закладки 29.09.2013
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 29.09.2013
Вальс, вальс, вальс,
В осінньому парку кружляє.
Вальс, вальс, вальс,
Вже листя під ноги лягає.
Вальс, вальс, вальс,
Осінь справля іменини.
Вальс, вальс, вальс,
Для туги нема причини.
Вальс, вальс, вальс,
Галантно вклоняються клени.
Вальс, вальс, вальс,
Вальсують в танку хризантеми.
Вальс, вальс, вальс,
В зажурі осінній іду.
Вальс, вальс, вальс,
Вже осінь у серці несу.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=451517
дата надходження 29.09.2013
дата закладки 29.09.2013
Я вас побачу.
Виступить із тіні
Велике щастя, а яке просте!
Поміж негод і
студеней осінніх
Я вас побачу. Завтра.
Тет-а-тет.
Побачу вас!
Та завтра в мене свято!
Фанфари щастя,
феєрверки мрій,
Палку весну мені ця
осінь злата
Дарує
у нерадісній порі
І вже не треба
майського розмаю,
І вже не листя жовте
у журбі
І навіть холод ночі
зігріває,
Коли про вас я думаю собі.
Я вас побачу
завтра,
юна панно:
Такого ще
зі мною
не було!..
А післязавтра – знову сірий ранок
Туманом ударятиметься в скло.
27.09.2013 р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=451411
дата надходження 28.09.2013
дата закладки 28.09.2013
(Із підслуханого)
Цікаве запитання –
Як живу?
Все, звісно, не розкажеш телефоном...
Багряне листя стиха на траву
Вкладає вітер.
Виноградне гроно
Наповнилося соком.
А вночі
Спить голуб на моєму підвіконні.
Сьогодні зранку сіро,
А дощі
Осінні
Колисково-монотонні.
Живу...
Як всі!
Втікаю від проблем
У дивний світ фантазій та ілюзій.
Пишу вірші,
Нових шукаю тем,
Знайомлюся
І маю уже друзів.
Живу...
Радію осені, дощу,
Збираю листя жовте у букети.
Плач́у за все!
І дорого плач́у...
А запитати хочеться: „ А де ти?”
Та я мовчу.
Тамую давній біль
В кутку душі.
Єдиний порятунок
Мовчання золоте.
Як ти посмів?
Навіщо кинув слово – наче трунок
У вир душі?
Ти дуже завинив!
Де взяти сили, щоб простити вкотре?
Життя, що повне гроз, незгод і злив,
Як літо бабине – не тепле і коротке...
Живу...
Як осінь!
То сльоза спаде,
То посміхаюсь,
А бува – радію,
Як бачу чорнобривці де-не-де
На клумбах міста.
І лелію мрію
Голубкою летіти в небеса
Із голубом...
І день отой настане.
Щасливі вогники ще спалахнуть в очах!
У Львові осінь... Зацвіли каштани.
26.09.2013р. Львів
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=451231
дата надходження 27.09.2013
дата закладки 28.09.2013
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 26.09.2013
Важко звикати до втрат.
Рідні стають чужими...
Я тобі більше не брат?
Гримни сестро двеРима!
Знову самотня душа.
Ангел пішов наЗАвЖДИ...
Осінь змерзає без шат.
Всесвіт маліє без див.
Важко звикати до втрат.
Серця частинка вмира...
Знову прийде листопад
слухати скрипку пера.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=450355
дата надходження 20.09.2013
дата закладки 26.09.2013
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 18.09.2013
А він ішов... Тулився до людей -
потворний кіт - обдерте ліве вухо
Більмом на оці зиркав на дітей,
а ті кота гамселили щодуху
Та він ішов... Шукаючи любов,
горнувся кіт потворно - неповторний
та гнали його люди знов і знов,
і лаяли... Вже майже рефлекторно
..................................................
Одного дня, знайшло його дівча
розтерзаного псами... ледь живого
Він жалібно і кволо так нявчав...
Схилилася із жалістю до нього,
Потвору приголубила - таки
Він зболено поглянув на дитину,
а потім пригорнувся до руки,
замуркотів...
І стихнув за хвилину
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=448119
дата надходження 09.09.2013
дата закладки 09.09.2013
Все я знаю, коли я помру
Стану гномом в атласнім жилеті,
По мені буде гном'ячий труд
Золотить на сервізах букети.
Не герой, не пророк, не мудрець,
Що я вмію? Сміятись і плакать.
Пломенітиме мій каптурець
Між бокалів, як квіточка маку.
Я любитиму цукор і кмин,
Малиновий лікер і гостинці,
Серед довгої мами-зими
Буду спать в порцеляновій скриньці.
Я навчуся хороших манер,
В порцелянових дам делікатних,
Заведу собі тростку й лорнет.
А також - цвіркуна-музиканта.
І з маркізом зіграю в пікет,
А з маркізою вивчу дуетик,
І тихенько поскаржусь валету,
Що безсмертя моє залегке.
І століття, і друге, і третє,
В час, коли за віконечком сніг
У старенькім картатім жилеті
Буду жити на радість поетам
І малятам казки бубоніть.
О, не плачте, живі, по мені...
....сьогодні 40 днів по новопреставленій Ірині- небо одчинилося для Поета...
пісня "Гном" на слова Ірини Жиленко - із альбому "Білий вовк" Олександра Ігнатуша
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=448066
дата надходження 09.09.2013
дата закладки 09.09.2013
Ця липа спить, загорнута в тумани,
У позолоту щедрої парчі,
Їй на долоні золотом багряним
Кленова гілка плаче уночі.
Кущі малини, сірі і безлисті,
Шепочуть їй про березень хмільний.
Вже поруділи трави шовковисті
І невгамовні стихли цвіркуни.
Ця липа спить, напоєна вітрами,
Обшарпана непроханим дощем.
Дарма, що серпня вирізьблені брами
Закрила осінь бронзовим ключем.
І може їй не випаде у квітні
Зазнати вкотре цих метаморфоз,
І гілочки, оголені тендітні,
Скує нещадний вранішній мороз...
Та всеодно ці мрії щонайвищі
Не спопелити. Буде ще весна!
Ця липа спить... Прислухайся у тиші,
Як невагомо дихає вона...
Колись, отак заснувши ненароком
Під тихий шепіт листя восени,
Піду і я легким повільним кроком
В розмай п'янкої вічної весни...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=447515
дата надходження 06.09.2013
дата закладки 06.09.2013
[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=0iGaXHkDoN0[/youtube]
-----------------
[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=qLS0sLFsRQg[/youtube]
-----------------
Не зачіпай журливої струни,
Нехай зі сну не будять опівночі
Притихле серце вижухлі тони -
Закутані у сиве поторочі.
Нехай мовчать полинні голоси
Під куполом гіркої безнадії.
Минуле в гості марно не проси,
Сльозою не тривож надарма вії.
Бо згас вогонь і мрево неземне
Розтануло за вікнами у долі,
Тужлива пісня вже не заверне
Чуття п'янкі, безрадно захололі.
І тільки ніч запеленає сум -
Ясою обезкрилене звучання...
Молю, не зачіпай журливих струн,
Хай серцю сниться небо до світання.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=447256
дата надходження 05.09.2013
дата закладки 05.09.2013
[quote]Рідній Душі присвячую з тугою, скорботою і любов'ю...
[/quote]
А ти, сестричко, знала?
Ні, не знала,
як я до Тебе в гості прилітав...
Як душечка моя легкою стала
ти спала...
А я сон Твій колихав.
Я вдома був нарешті через роки.
Я захотів весільної почуть...
Твоє мої серденько чуло кроки,
і мозок чув тривоги каламуть.
Було весілля. Виросли онуки...
Ти плакала - моя душа цвіла.
Онучка цілувала Твої руки -
сьогодні під вінець вона ішла.
І грали так музики... Файно грали!
І вальс до серця щему додавав...
Ти знала, сестро?
Ти цього не знала...
Я з вами був.
І поруч там стояв...
2013р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=446700
дата надходження 01.09.2013
дата закладки 01.09.2013
Молода держава - жінка. Двадцять два!
Особистості роздвоєнням страждає.
Східно-Західна артерія Дніпра
Лівий з правим береги за ледь єднає.
Щемний біль від бензопил хребтом Карпат...
Рак легень від браку кисню, в чорноземах -
Народить допомагає хімікат,
В серці шрам ятрить історія-екзема.
А душа туманом сивим у піснях,
В гаслах-вигуках все сповнених надії:
Зі словами із синцями на вустах,
В молитвах за наше рідне й нероздільне.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=445813
дата надходження 28.08.2013
дата закладки 28.08.2013
Я тебе проміняла на осінь,
На застудні плаксиві дощі...
Журавлі замережили просинь
І шипшини патлаті кущі
Зайнялись феєрверком багряним.
Перепріла пшенична канва,
Розливається запахом пряним
Розімліла у скирті трава.
Я волошки й жита проміняла
На янтарні букети листків,
На застиглі холодні дзеркала
Вересневих калюж і ставків...
На забуті мотиви флояри,
На молочний туман поміж гір,
Де, сповитий в оливкові чари,
Розгорнувся м'який кашемір.
Розбрелися думки безголосі,
Згасли барви ранкових заграв...
Я тебе проміняла на осінь,
Ти ж... на іншу мене проміняв.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=445448
дата надходження 26.08.2013
дата закладки 26.08.2013
Це ж так просто – любити цю землю, де ти народився,
І країну, і мову, й культуру свою.
І вітатися словом із буквою «і», не складно – «Привіт».
(І на відгук російський – писати своєю).
Це ж так просто – згадати не тільки у свято
Тих героїв, полеглих в боях, закатованих в тюрмах-полонах
Усіляких вождів та мастей-кольорів.
Бо вони стали в бій за свободу і собі, і нащадкам своїм.
І для нас, і для тих несвідомих також,
Що, немовби, соромляться мови своєї у місті й на сайті.
Тих, що носять футболки з кубинським героєм,
А про своїх не знають, а то і цураються лячно, мовчать.
Бо чомусь не дозволив міністр, голова
І московський ще піп анафему з амвона лукаво глаголить.
Це ж так просто – любити вкраїнську державу!
І у Львові, в Донецьку також, і в столиці, у горах Карпатах.
Ой, ще чути там порох повстанського стрілу.
Може, ніздрі він нам залоскоче і покличе у совісті бій
Це ж так просто – відчути себе українцем.
Й не важливо, хто у вірі своїй у душі:
Чи католик, а чи православний, чи вірний Сварогу.
Це ж так просто – сказати, що я – українка.
Поважаєш чуже, та не зрадиш ні духом, ні тілом своє:
Ані з негром, арабом чи адептом Москви.
Це ж так просто – любити оцю Україну
І хоч трішки для неї докласти зусиль.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=445174
дата надходження 24.08.2013
дата закладки 24.08.2013
Шепочуть про щось смереки,
В їх кронах гойдається вітер.
Черемошу грають хвилі,
Як вправні весільні музики.
Співає гуцулка пісню,
Та й лине тота* понад плаєм.
Вівчар молодий косиці**
Найкращі для любки збирає.
*тота (діалектне) - ота.
**косиці (діалектне) - квіти.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=445171
дата надходження 24.08.2013
дата закладки 24.08.2013
(Бродячий реквієм 2)
* * *
Перон. "Полтава - Київська".
Заповнений вагон.
Замерехтіли вивіски.
І знов – баян, тромбон…
Так долею призначено.
Все вірно. Се ля ві.
Давнесенько не бачились.
Та ми іще живі.
І та й не та мелодія.
Знайомий серцю щем.
Життя-буття – пародія.
Пожити б трішки ще.
Вже ніби й стали зрячими.
Однаково – біда.
Лишилися бродячими.
Бо доленька – бліда.
Не бачимо майбутнього.
Нам вижити б якби…
А в тріо незабутнього
немає вже труби.
2008
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=445134
дата надходження 24.08.2013
дата закладки 24.08.2013
Зайшли в тісний вагон
труба, баян, тромбон.
Мелодія ласкава лоскотала.
Принишк чудний обоз –
"кравчучка", "кучмовоз"...
Купони у футлярі реготали.
Не нерви – голизна.
В очах не видно дна.
Щемить душа.
Вже і вокзал маячить.
Пенсіонер смутний
і бізнесмен крутий –
ми всі тепер
і вільні, і бродячі.
А київський вокзал,
немов дев’ятий вал:
ніхто не вірить,
не чекає дива.
І вже киплять слова...
обов’язки, права... –
прямий телеспектакль
"Альтернатива".
Не про тісний вагон –
про Основний Закон.
Переплелись безрадісні новини...
А істину в пітьмі
не кожен зрозумів:
Іван Іванович у бідах всіх
не винен.
Тим більш – не дядько Йван
упряжку розірвав
вже начебто і на своєму полі.
Законів утяли...
Та потягли воли...
То хто ж тоді в ярмі,
а хто на волі?
Діждалися пори
й під різні прапори
розбіглися
державу будувати.
Гей, гей, вперед, брати,
підпаски і кати!
Якого дідька можна ще кувати?
Вже паровоз завіз
в тупик і під укіс.
Навіщо гудите, мов навіжені?
Уламків не спасем.
Пощезло майже все.
Лишивсь великий
незабутній геній...
До ноти доконав.
І пес бродячий зна:
ми – не раби,
ми й досі – малороси.
Ген музика тривка
і досі не змовка –
по світу й вдома
милостині просим.
Бо правда – наче ніж:
при владі майже ті ж –
перефарбовані
і різнокольорові.
Держава – не тюрма,
та виходу нема.
Немає злагоди,
іще немає крові.
Здебільшого народ
не розтуляє рот.
Вже й крикуни
помовкли, мов поснули.
А ситі пастухи
по табунах глухих
батіжать,
щоб жаліли за минулим.
Лжепатріотів спрут
повзе і там, і тут.
В тісних обіймах
душить Україну...
Тому й не до музик.
Народ ковта язик...
До неба стогне матінка-руїна.
1995
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=445133
дата надходження 24.08.2013
дата закладки 24.08.2013
[b][color="#ffd900"][b]НЕЗАЛЕЖНІСТЬ[/b] - можливість приймати
самостійні рішення, які підкорюються власним
бажанням та інтересам і не потребують зовнішніх
вказівок та наказів.
[b]НЕЗАЛЕЖНІСТЬ ДЛЯ ДЕРЖАВИ[/b] - політична
самостійність, відсутність підлеглості, суверенітет.
[b]СУВЕРЕНІТЕТ[/b] - це виключне право
здійснювати владу у певній державі
незалежно від будь-кого.[/color]
[/b]
[b][color="#00bfff"][b]Н[/b]_ині всюди квітів так багато –
[b]Е[/b]_моційно, радісні й веселі,
[b]З[/b]_устрічають люди світле свято!
[b]А[/b]_тмосфера у містах і селах -
[b]Л[/b]_ітня, тепла, лагідна й спокійна.
[b]Е[/b]_йфорія – зазвучала рідна мова,
[b]Ж[/b]_овте і блакитне гармонійно
[b]Н[/b]_а знаменах поєднались знову,
[b]А[/b] на сцені - пісня мелодійна…
[b]У[/b] серцях ще теплиться надія -
[b]К[/b]_раще будуть жити українці,
[b]Р[/b]_азом, як родина – світла мрія,
[b]А [/b]у серці радість, аж по вінця!
[b]Ї[/b]_сти й пити - будемо завзято
[b]Н[/b]_езалежність нашу святкувати,
[b]А[/b] на сайті друзів віншувати![/color][i][/i][/b]
[color="#ff0000"][b]ВСІХ ВІТАЮ З УНІКАЛЬНИМ СВЯТОМ![/b]
[/color]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=445105
дата надходження 24.08.2013
дата закладки 24.08.2013
Назву нашої останньої зустрічі в клубі "Об*єднані словом",що відбулася 17 серпя,просто не можна,аж ніяк було по-іншому назвати.Світлиця конференцзалу " Галичини" сонячно сяяла в цей день.На столах квіти,рушники,а на них фрукти\яблука,груші,сливи,виноград\.Спас медовий барвами милував погляд.Всі зібрані щораз з дивуванням поглядали в бік дверей.Так не звично.А де ж наші дві Лесі,не бачимо Бойчуків Роми та Олі,Віточка-Ніжність не метушиться.?..Оксаночка Пронюк з делікатністю,яка тільки їй притаманна, внесла ясність, пояснила причини відсутності наших активістів.Дякуючи Наталі\валькірія\ та Романові\Мартин\,що завітали зі своїм синочком Матвійком,світлиця вмить ожила. Дитя,як магнітиком притягало наші погляди.Присутність мала дивовижну доброзичливість.Ми один одному свої вірші читанням,ділячись думками дарували... А наш Світаночок,як тамада і мама,розважливо і красномовно у правильне русло їх направляла.
Чудова вишукана мова , освітянська, з уст Ігоря Лазаришина лилась потоком з глибини самого серця.Та розповідь про пішу прощу,що пройшли від Самбора до Зарваниці,ті враження і відчуття так передав,що ми мов причащалися із чистої криниці.Знаменно було й те-на зустріч прийшло багато новеньких":Франківчани Василь Процюк,Ульяна,Людмила Скалозуб,Ірина Мандич з Калуша,Роман-гуморист приїхав із Чорткова,Кульбабка з чоловіком з Перегінська з Перегінська домчали і слово ніжне про природу прочитала. Фоном зустрічі чудовий спів і неперевершена на гітарі гра,ця гостя наша - чару додала. А Букатюк Сашко,до виступу,усіх на облік взяв.Один по-одному декламувати викликав.Валькірія спочатку синочку колискові читала,а потім "Вередуни"для нього заспівала.Поряд чоловік Роман\татко гордовитий\ від дружини не відстава,свої вірші-здобутки,гладко прочитав.Олеся Овчар вірші дитячі дитячі і дорослі читала.Дитинку своєю книжечкою повінчувала.І ще була для нас і несподіванка і втіха із нами у цей день Світлана Рудницька \Білий Лотос\ відмічала свої уродини\Солодкий стіл,медові тости за іменинницю і за Матвійка.Мов в родиннім колі при філіжанці кави та ще одна нас несподіванка чекала.Оксаночка цікавинки роздала запрошення, а в них три слова для експронтів.І почалося,як кажуть:Хто і в , що гаразд! Мені випали \Щастя, образ,людина\ ,і мені прийшло на момент. Що може в світі буть найкраще?
Чи це не є найбільше щастя?
Людина створена по образу Творця!
І знова про Лесеньок згадали,хоча їх і не було між нами з поважних причин,а ними пророблена робота то наша вдячність за цю зустріч і турботу,світилася в усмішках,очах.Ми нашій Оксаночці,як вміли помагали,старанно всі вказівки приймали і зустріч провели,як Свято.Все було класно!Ви не сумнівайтесь!
В емоціїях, ще і не можу зупинитися!Можливо щось пропустила,чи не все про всіх оповіла.Простіть! В нових зустрічах надолужу! З повагою Данута!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=443978
дата надходження 18.08.2013
дата закладки 24.08.2013
Старенька сивенька бабуся
В немоднім смішнім капелюсі
Ховає у торбу картату
Цікавих секретів багато.
Там – спицями плетені хмари
І в’язане сонце до пари,
Дощами вишивані квіти
І сни, розмальовані вітром.
А ще у тій торбі знайдете
Пухнастий кульбабковий светр,
Сережки й намисто із вишень
Та казку від сірої миші,
Ще сотню пісочних тістечок,
І мир для усіх суперечок,
Для носика – цятки-веснянки,
Для настрою всім – забавлянки.
Секретів усіх не злічити.
Та знайте, мої любі діти!
Як стрінете раптом бабусю
В немоднім смішнім капелюсі
І з торбою в синю клітину –
Всміхніться тоді неодмінно.
Бабуся за усмішку добру
Секретик вам витягне з торби.
2013
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=445013
дата надходження 23.08.2013
дата закладки 24.08.2013
Тут діється одвічна дивина -
Над морем тихим нічку зустрічає
Бузковий вечір, з келихом вина,
На дні якого сонечко сідає.
Він розгортає їй назустріч шаль,
У котрій зорі, наче в павутинні,
Заплутались... Вже гра цвіркун-скрипаль
Чарівну пісню сну над морем синім.
Немов сріблястий човен виплива
По хвилях місяць А на нім вродлива
Вступає ніч-володарка в права
І розгорта на небі чорні крила.
Сховавши непомітно вечір в тінь,
Чумацький шлях накине на волосся.
Неспішно йде у темну далечінь,
А хвилі їй цілують ноги босі.
Козак Наталія
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=435508
дата надходження 05.07.2013
дата закладки 14.08.2013
З метою в сина виховати гордість
За свій заможній статус у житті,
Подався батько з ним туди, де бідність,
Куди дістатись можна на човні.
Пливуть вони і мовчки споглядають.
І бідності відкрився горизонт:
Електроструму люди ті не знають,
І не тримали у руках банкнот.
Немає там басейнів із джакузі.
Єдиний став. Поміж дерев й кущів
Умовні стіни - їх домівки в лузі
Без вікон, без дверей, замків, ключів.
Собачі зграї, кішок не злічити
Довкола зубожілих тих людей.
Працюють важко на землі, щоб жити!..
Ромашки й маки замість орхідей...
Вздовж берега бідняцького пропливши,
Спитав у сина батько: "- Як тобі?..."
І відповів син, голову схиливши,
І вразив батька відповіддю: "- Ні!
Вони не бідні, навпаки - багаті!
Ти тільки глянь-но скільки в них собак?!
У нас лише один та й той у хаті!
А скільки кішок жвавих?! В нас - ледак.
Що з того, що басейн на півподвір"я?
У цих людей ріка он - без кінця!
Їм світить безліч зір із надвечір"я,
В нас ліхтарі й краса не видна ця.
Довкола двору муром огорожа,
А тут у них - суцільний горизонт.
І їжа в них своя, на їжу схожа!
Тут чистий простір, в нас - євроремонт.
Їх будить промінь сонця, нас - будильник;
За зоопарк ми платимо свій гріш,
А тут природи дикий заповідник;
Наш захист - стіни, в них же - світ без меж.
Про цих людей дізнався я багато:
Вони багаті іншим, хоч і в злиднях.
Я дякую тобі, мій любий тату,
За те, що показав, які ми бідні".
"Злиденне багатство (продовження). - http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=443228
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=442755
дата надходження 11.08.2013
дата закладки 14.08.2013
Її пальці пропахли травами,
Гіркне мед на тонких вустах,
Мріє літо хмільне загравами
В шоколадних палких очах.
А волосся, мов пиво, піниться
По засмаглій її спині...
Зореока печальна схимниця
Пожинає серпневі дні.
Бурштино́ві снопи позліткою
Шурхотять на терпких вітрах,
Порохнявіє плай веріткою
У карпатських густих лісах.
Вона дихає в сад туманами,
Ароматом солодких вин
І дощами блукає п'яними
Між туманних легких гардин.
А на ранок дзвінкими росами
Мерехтить на цупких листках...
О, яка ж ти прекрасна, осене,
Як шафранний акорд п'янка!..
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=442864
дата надходження 12.08.2013
дата закладки 12.08.2013
* * *
Не відразу тебе впізнав.
Де та юність?!
В’юнка долонька...
Лиш тоді, як угледів доньку,
я ім’я твоє проказав.
Як мене упізнала ти?
Зиркну в дзеркало – подивуюсь.
Відпалала жагуча юність...
Та який пресолодкий дим!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=442012
дата надходження 07.08.2013
дата закладки 10.08.2013
Петрик з татком їсть вечерю,
щось собі лопоче:
- Ти, татусю, певно, також
вирости ще хочеш?
Той всміхнувсь. Очима кліпнув.
Глип на маму Люду:
- Я вже досить виріс, синку.
Більш рости не буду.
- Щось не те. – нахмуривсь Петрик. -
Ти хитруєш, тату.
Кажеш, вирости не хочеш, -
а їсиш багато.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=442148
дата надходження 08.08.2013
дата закладки 08.08.2013
Стою під склепінням прадавніх дубів –
Вростаю думками у вічність.
А небо у тихо-бездонній мольбі
Мені заглядає у вічі.
Усотують хмари мирську суєту,
У душу вливаючи спокій.
Наносить природа святу простоту
Бальзамом на рани (чи роки?).
Тягнуся увись (чи то, може, не я?)
Руками (гілками?) в молінні...
І соки живі благодатна земля
Вливає в чуття (чи в коріння?).
Навколо – ажурне склепіння дубів,
Невидима брама у вічність…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=442009
дата надходження 07.08.2013
дата закладки 07.08.2013
Налитий медом золотавим
І соком яблук запашних,
Через фісташкові отави
І поруділі бур'яни
Крокує Спас. Химерні тіні
Тремтять над плахтами полів.
Яскраві проблиски осінні
Цілують крила журавлів.
Така налита світлом тиша,
Що навіть колос не дзвенить...
Мрійлива яблуня колише
Ефірну лагідну блакить.
Аж прогинаються дерева
Під плодом щедро-наливним.
Так близько осінь вереснева -
Лиш тільки руку простягни,
Відчуєш подих і тривогу,
Що гострим протягом кольне.
Вози вантажить у дорогу
Русяве літо запашне.
Вже атмосфера трохи терпне,
Немов розлито пінний квас...
Іще тримаюся за серпень,
Де пахне яблуками Спас.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=441585
дата надходження 05.08.2013
дата закладки 05.08.2013
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 03.08.2013
[b]Літо, ви́гострене , як серп,
Вижне ниви, і стане голо,
Вітерець - поважа́ний сер
Заспіває бентежне соло.
А мені ще цвісти й цвісти,
У любовнім теплі ясніти,
Доки будеш у мене ти
Не зів'януть кохання квіти.
А коли надійде косар
Крізь вечірні сумні тумани,
Заберу тебе в за́мки хмар,
Буду вічно твоїм коханим.
03.08.13[/b]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=441259
дата надходження 03.08.2013
дата закладки 03.08.2013
Коли ти там...
чи те тебе тривожить,
що тут твій зайшло_чужокровний "брат"
із матір'ю твоєю чужоложить
А сутенером - свій... Нужденний кат,
захланною продажністю багатий
і заздрістю до тебе - ти не з ним -
йому не вперше тілом торгувати,
тобі не вперше сливіти сліпим,
глухим і щирим рідно_землелюбом,
що вміє ідентичність берегти
із тим далеким, що поволі губим,
випалюючи рідності мости,
коли усе святе перетворили
на грошолюбно_корисний бедлам...
Вернутися чи знайдеш в собі сили,
коли ти там?..
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=425242
дата надходження 16.05.2013
дата закладки 03.08.2013
“Що на грудях пригрієш, те на тебе й шипітиме”
або "Добро безкарним не буває"
Народна мудрість
Мовчить мій Бог у серця глибині...
Мовчить, не озивається до мене.
Не повзають мурахи по спині,
не котиться сльоза, а повні вени
несуть німотний крові колобіг.
Клубки думок спустошення спиває...
Гіркі знання гостями на поріг -
Звідкіль ви є: із пекла, чи із раю?..
О... родить доля біди від добра!
Даремно Янгол роздирає крила
у порятунку душ - лиха мара
немилістю глухою полонила...
Мовчить мій Бог... А серця перестук
відлунює тупим напасно болем
і ллється гріх із милості до рук
і сіється жура життєвим полем.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=430888
дата надходження 11.06.2013
дата закладки 03.08.2013
Упиваються ночі любистком.
Озиваються хвилі в ріці,
розтривожені риб’ячим блиском,
наче золотом у гаманці.
Не поснули іще сінокоси,
стрибунці розгойдали зело.
Певно, марення вітер розносить,
що в безсоння мене завело.
І колишуться зорі-каїри.
Чи у безлічі взнаю свою?
Не приймаючи жодної віри,
я у Храмі Твоєму стою.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=441178
дата надходження 02.08.2013
дата закладки 02.08.2013
1.
Прийде моє відшестя, наче сон,
згорю у полум`ї свічі леткої.
Глухий надвечір видихне за мною
охриплий звук, мов ветхий саксофон.
Під крилами старих вишневих крон,
де розрослися мальви і левкої,
душа моя нарешті в супокої
присяде вільною від забобон.
І світ зітхне спокійно, як людина,
бо всі ми в ньому, мов ламка стеблина
або мовчання в зімкнутих очах.
В долонях Того, що єси над нами,
щокожен добротою чи гріхами
колись простелить на землі свій шлях.
2.
Колись простелить на землі свій шлях
людина дійсністю, що відбулася
під відгомін життя і говір щастя,
але під колискову попервах.
Бо кожен знає: ТУТ він у гостях,
а вічність – ТАМ, звідкіль Любов взялася,
яка була і є завжди начасі
в діяннях і вельмож, і бідолах.
Чи холод навкіл, чи самотність душить –
впустіть Її з надіями в душі
на перехрестях непростих доріг.
Тоді пізнаєте Її могутню силу,
красу і мудрість вірності прасиву,
які для нас Всевишній приберіг.
3.
Любов для нас Всевишній приберіг,
аби вона була, мов Берегиня
земної пам`яті про всі провини
або про тих, хто за живих поліг.
Щоб ми не допустили на поріг
свойого дому про сусіда кпинів,
ані облудь на хворих і невинних,
жорстокістю принижуючи їх.
Тож для Любові розростайсь, людино,
хай в твої груди вдарить лебедино
вселенська правда і прощень огром.
Веди свій шлях від кореня народу,
гартуй і душу, й розум при нагоді,
допоки не прийде ВІДШЕСТЯ сном.
[i]грудень 2012[/i]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=441099
дата надходження 02.08.2013
дата закладки 02.08.2013
"Любове, ти чи це не ти?
Чи, може, знов мені у мандри?
В космічні влазити скафандри -
Шукать тебе і не знайти?"
Микола Вінграновський
Любов мандрує світом
Невпізнана, і знана.
Комусь здається сенсом,
Для когось, лиш омана.
Шукає хтось, знаходить,
Хтось тільки мріє стріти.
Любов багатолика...
Зумій лиш розгледіти.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=440966
дата надходження 01.08.2013
дата закладки 02.08.2013
Багряна від листя дорога веде в безкінечність,
огранена майстром на білім, як світ, полотні.
О стишена осене, в тóбі моя недоречність,
і серця тривоги, і скриті пророцтва сумні!
Допоки ще дзвоном відлунює стогін у скронях
і бачать зіниці живого крило журавля,
засвічуся сонцем, як зрошений мамой сонях,
й чийсь голос почую, що лине, мов дань, звіддаля.
Це ти, моя доле, прикликуєш в небо безкрає,
у сон кольоровий, де тихо вмирає трава.
Над Прутом веселка для когось ще барвами грає,
а я за межею визбирую слізно слова.
Такі, щоби скласти дзвінку звукову амплітуду
для пісні, з якою за обрій колись відлечу.
Тож вірю, кохана: й тоді, як між зорями буду,
мене упізнаєш, вночі запаливши свічу.
[i]листопад 2012
[/i]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=440819
дата надходження 01.08.2013
дата закладки 02.08.2013
Зимовий сад. Довкруг палітра снігу,
в далечині розквітли вітражі.
Втіка за обрій Час, мов в’язень біглий,
проймають душу холодú-ножі.
Прозорий світ притих у царстві білім,
заснули в спокої гірські кряжі,
а в небесах відбились здаленілі
міста і села, наче міражі.
Але в снігах січневих і морозах
свої заховані метаморфози,
де спочивають радощі буття.
Прийде весна. Зимовий сад проснеться,
дерев веселих дзвоном відізветься
і в ньому знов закільчиться життя.
[i]січень 2013[/i]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=440818
дата надходження 01.08.2013
дата закладки 02.08.2013
* * *
Мов дідугани, сиві явори
над шляхом кладовищенським
застигли.
Голодна тічка з буйним вітром
скиглить.
І дощ пере.
І густо кучерявиться спориш.
Посеред двору погріб бовваніє.
На залишках воріт –
підкова мріє.
І дріж бере.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=440810
дата надходження 01.08.2013
дата закладки 02.08.2013
* * *
Доки була ще живою матуся, –
був я дитиною, сином…
Незчувсь,
як з кладовища
додому вернувся,
глянув,
а я – одинокий дідусь.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=440809
дата надходження 01.08.2013
дата закладки 02.08.2013
[i]27 липня на запрошення Ігоря Стожара "Об'єднані словом" побували в самому серці Карпат – мальовничому містечку Яремче. Серед гостей була присутня і Оля Шнуренко (Консуело) - мила і сонячна жінка, яка осяяла наше товариство своїм душевним теплом і щедрим поетичним словом.[/i]
Де водоспад посріблене волосся
Порозсипав поміж холодних брил
І потічків веселе суголосся
Торкає неба лагідний акрил...
Де розмаїті древні візерунки
Мережать домоткане полотно
І камінці видзвонюють так лунко,
Торкнувши Пруту* зеленкаве дно...
А сувенірів – море веселкове!
А вишиття, а посуду – краса!
І поетичне викохане слово,
Як гул трембіти, лине в небеса.
*Прут – річка на території України, Молдови та Румунії, ліва притока Дунаю.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=440657
дата надходження 31.07.2013
дата закладки 31.07.2013
Снує над садом прядиво дощів,
Плоди намоклі гупають в отаву,
Бешкетник-вітер яблуньку розплів,
Пірнув у хмарку димно-кучеряву.
Дрібні краплини, зібрані в разки,
Замерехтіли в літа на долоні.
Шовкових лілій ніжні пелюстки,
Мов полохливі крильця безборонні,
Заграли щедро барвами в саду.
Легких думок в'юниться веретено:
Дитинних мрій хурделицю пряду,
Лелійний пух лягає на рамено.
І так на серці радісно мені!
Дзвенять калюжі струнами кіфари,
Тонкі патьоки грають на вікні -
Дощу дзвінкого мокрі мемуари.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=440428
дата надходження 30.07.2013
дата закладки 30.07.2013
1.
Зійшла зоря
В срібно-місячній імлі
І тане вечір
В зорепогляді нічнім.
З тобою ми під зорями
Ступаєм по землі
І цілий світ лише для нас.
Ми разом – я і ти!
Приспів:
Серед тисячі зір,
Поміж безліч світів –
Ти зориш мені,
Мріє з найсолодших снів.
Нам на струнах лір
Грають ангели з небес,
А зорі танцюють
Свій полонез.
2.
Собі взяли
У любові два крила,
Злетіли ввись
Ми до місяця-човна.
У погляді ясних очей
Свій спокій загубив.
Ріка життя-молочний шлях
- По ній пливемо ми!
Приспів:
Серед тисячі зір,
Поміж безліч світів –
Ти зориш мені,
Мріє з найсолодших снів.
Нам на струнах лір
Грають ангели з небес,
А зорі танцюють
Свій полонез.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=440471
дата надходження 30.07.2013
дата закладки 30.07.2013
О Господи, у хáосі пітьми,
серед обману цього злого світу,
так важко огорнутися крильми,
щоб душу обморожену зігріти.
Усюди протяг… Всюди демон зла,
немов хазяїн, кожного пантрує.
А серцю хочеться весняного тепла
і втечі в сад, який його почує.
Почує слово, Господи, Твоє,
котре злітає з уст моїх несміло…
…Ген в неокраї день новий встає –
ще не дозрів, а вже зарозумілий.
А я прошу, допоки не зомлів,
щоб Україна в часі при потребі
не впала ниць серед нових громíв,
які вже множаться… але не в небі.
[i]березень 2012[/i]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=440379
дата надходження 30.07.2013
дата закладки 30.07.2013
Малесенька принцеса в мами й тата
Все мріє про принцесине життя.
Сім"я ж бо живе скромно, не багато.
Але до татка більші почуття:
З роботи забирає із садочка,
До тьоті однієї поверта...
" - Халатик в неї, мамо, у сердечка,
А хата, мамо, хата - ОТАКА!
Поглянь-но, як вона мене заплела?
Ти так не вмієш! Ще цю ляльку, ось,
Не було БАРБІ, цю мені купила...
Я бачила, а може так здалось,
Як тьотя Валя татка цілувала..."
" - Ну годі! Спи! Вже треба спати!" Хтось,
Хтось мав сказати, доця - розказала...
Порозмовлять з тим татком довелось.
Розмова закінчилася скандалом:
Валіза, речі, як завжди бува.
Ридала жінка й дівчинка ридала.
Ужалили ще дужч доньки слова:
" - Навіщо ти прогнала мого татка?!
Тебе не люблю! Ти погана, зла!"
Розлучення... Сім"ї порвалась нитка.
Зростала донька й злість у ній росла.
На вихідні вона у тьоті Валі:
Свою кімнатку має, свій куток.
А справжня мама з розпачу у барі:
Слабкий характер! Чарка! Біль! Ковток...
Одного дня сказала донька мамі:
" - Від тебе йду, я буду жити там:
Сьогодні з татком йду до мами Валі.
Я маю все там, навіть свій фонтан!"
Розлуку жінка ледве пережила:
Щеміло серце, рвалася душа.
І градуси вливалися у жили -
Слабкий характер завжди спокушав.
...А нині свято - в доньки іменини!
"Хоч подзвоню, як прийду - проженуть".
...З вітанням про народження дитини
Дзвінок від матері... А трубки не беруть.
Лиш іноді та й те все у зневазі
Дитина маму ранила слівцем.
Давно засохли квіти ті у вазі,
В День матері даровані мигцем.
Літа злітали, мати все старіла.
Життям студентським донька зажила.
Своє кохання справжнє там зустріла.
Забулася і трубку узяла.
" - Ріднесенька, дитинко, як ти, де ти?!.."
" - Не мама ти! Не донька тобі я!
Алкогол́ічка, миєш туалети!..
Забуть цей номер і моє ім"я!"
Почуте її хлопця шокувало.
Історію правдиву зажадав.
...І наче щось у серці обірвалось;
Відкрив їй очі і пораду дав:
" - Постав тепер себе на її місце?
Це ж рідна мати, звісно ж їй болить!
Покинув батько - місяць і ти, сонце...
З собою на одинці важко жить."
Розплакалась й до матінки, мов вихор,
З пробаченнями кинутись до ніг
Помчалась в дім дитинства, а там - лихо...
Переступила материн поріг.
...Ще встигла теплу руку потримати.
До другої руки, а там... " - Спасибі!..." -
Вуста холодні стала цілувати.
В руці лежала лялька - лялька БАРБІ.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=440124
дата надходження 28.07.2013
дата закладки 29.07.2013
Холодний дощ
так неспокійно дихав
і цілу ніч вистукував листи,
аби на ранок
відігнати лихо,
поцілувати щічку
тихо-тихо
і сонечком серці зацвісти...
Поглянь на нього!
Усміхнися й ти!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=440102
дата надходження 28.07.2013
дата закладки 29.07.2013
Загублений
у цвіті і теплі,
мій спогаде
із синіми очима…
Що не устиг
сказати на Землі,
те журавлі ячать -
лечу із ними...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=440100
дата надходження 28.07.2013
дата закладки 29.07.2013
Сьогодні " Об*єднані словом " на виїзді були в Яремчі, у Ігора Стожара.Приємністью для всіх на зустріч нас зібрала,Оля Шнуренко,що в Карпати завітала.У літню,ясну і погожу днину ми,ще з Франківська думкою до неї линем.Шум водопаду, над Прутом міст- нас об*єднав, віночком дружби у віршах усіх зв*язавав.
Час мов краплини що збігають по росі, читала вірші Леся Геник у красі, красою краю Кульбабка чарувала,
пара Стожарів,щоб не сумували,потрошки підливали нам винця.
Роман з дружиною Олею, погляд притягали,любовні " страсті" на папері бушували. Сашко "Бистрінець" поважні і сучасні припідніс,звичайно й я,щось наболіле почитала. На всіх нас Оленька уважненько поглядала,постійно коментарі свої вплітала,як лиш вміє,а дочекавшися взяла в руки мікрофон,так іздаля на стільчик сіла -гарний фон,у неї за плечима, гори, ліс й звичайно Оля - про природу,бо в ній Місс. Ми зачаровано усі сиділи, на неї з радістью гляділи,не вірячи своїм очам,що Оля з Києва між нами,-оце ДА!. То була мрія наша і її,-віддавна! Провели час разом ми славно!Шкода,що з нами не всі клубівці були та, що поробиш,.. наші серця за них теж раділи. Бо у думках вони з нами ,як завжди ,за столиком одним сиділи. Побільше б таких дружніх зустріч. І зовсім не в , довгій , дорозі річ,як мрія на крило лягає,Господь тоді допомагає! З великою радістю і від щирого серця ділюся з такою приємною новиною,-ваша Данута.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=439918
дата надходження 27.07.2013
дата закладки 28.07.2013
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 27.07.2013
Ваша сім'я - мов Сонце
мов сонце чотирикриле
Ви самі собі - Щастя
Ви самі собі - Сила
Ваші душі - мов діти
Ваші діти - немов янголята
знають що сонце - Мама
знають що сонце - Тато
знають бо сонценята
бо пташенята діти
Щиро бажаю ВАМ зАвжди
в небі Любові летіти!)
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=439910
дата надходження 27.07.2013
дата закладки 27.07.2013
моє серце
з простреленим гОрлом
із якого йде поезія
наче кров
воно продірявлене
кулею часу
що невидима як
третя світова війна
а світ ДИВиться
в горло мого серця
крізь дірку від пострілу
немов у тюремний вовчок
визирає
чи я ще не
збожеволів
у карцері простору
що байдужістю
замкнутий
без замкІв
не у зАмках
і я оголошую голодування
до кінця
відмовляючись споживати
баланду інфо-
рмації
яка мозок ґвалтує
заПЛІДнюючи л-ай-ном
со-
бачим!!!
(даруйте за неделікатність
на те я й божеВільний
бо поет)
довічне моє ув’язнення
я вже мерт-
вий хоч ще живий
а годинники не дивляться мені в очі
бо соромно брехати час
що біжить та не доганяє віршів
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=439750
дата надходження 26.07.2013
дата закладки 27.07.2013
Він сипле в каву замість цукру зорі,
А в чай – пелюстки диких орхідей,
Малює сотні чарівних історій,
Співає про кохання, мов Орфей.
Він любить сонце і мажорні ноти,
На перли перетворює дощі,
Казковим світлом небокрай золотить,
Різьбить із літер до сердець ключі.
Горить натхненням серед буднів сірих,
Пером жар-птиці він писати звик.
Хто в небесах запалює сузір’я? –
Це майстер казки – добрий чарівник!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=439668
дата надходження 26.07.2013
дата закладки 27.07.2013
Ти ляжеш мені на плече
забувши про день, що минає
задивлюся в очі... безкраї
і, мабуть...
захочеться ще
аби серця два... в унісон
теплом Тебе своїм зігріти
удвох пустувати, як діти
це сон наяву...
диво - сон
ти ніжно обіймеш мене
ми підемо разом у казку
загорнуту в ніжність і ласку
і ніч... ніби мить
промине
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=439634
дата надходження 26.07.2013
дата закладки 27.07.2013
[i]"...щастя у простих речах..."[u][/u][/i]
Розбудімо свої ендорфіни:
Мчить хай ріками в жилах вогонь,
А в очах-океанах - дельфіни;
Теплий вітер торкається скронь...
Відчуваєш? Дай руку?! Ось, знову -
Синій птах вже тріпоче крилом
І дзвенить в моїм серці підкова...
Це присутність твоя. Ми - разом!
Ворожили на білій ромашці:
Пелюстками мінялися і
На обличчях в кожнісінькій зморшці
Ендорфіни - подібні весні.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=439568
дата надходження 26.07.2013
дата закладки 26.07.2013
Нервує тещу знову зять,
як той чиряк свербить.
І те не те, і то не так.
Не знає, що й робить.
Пішла із кухні врешті геть,
бо скоро серіал.
А зять, як чайник вже «кипить»,-
замучила стара.
Хотів футбол поглянуть він.
А теща тут як тут:
- А нащо ти переключив
мені програму ту?
Дивись, що лікар каже там,
як жити років сто.
Бо зуби всі понищить вщент
вам карієс отой.
Примружив хитро око зять:
- Брехати я не звик!
Ніщо зубам не шкодить так,
як довгий ваш язик.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=439098
дата надходження 23.07.2013
дата закладки 23.07.2013
Ніч народила тебе мені з місячних променів,
З трепетом сіючи срібло крізь неба вуаль,
Вкрила своїм оксамитом із зоряних пломенів
Тіло моє. Під тобою я, наче кришталь:
Грані єства твою ніжність усю віддзеркалюють.
Пестиш імлою чутливо - згораю у ній
Муками в кожній клітині, солодкою карою;
Імпульсів зливи назустріч фантазій і мрій.
Ніч тебе вкрала у мене, сховала за хмарами,
Пломінь цілунків імлистих із тіла зотлів
І одне одному іншими стали на рано ми...
В сяйві світанку зорі прокидаюсь зі снів.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=439011
дата надходження 23.07.2013
дата закладки 23.07.2013
Ми додаткові деталі
Механізмів дурної війни
І як б не втікали все далі
Відчуття за Вкраїну вини
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=439008
дата надходження 23.07.2013
дата закладки 23.07.2013
У зеленім саду
я самотній іду –
соловейко співає сльозою.
А тебе все нема
і тривога німа
білим смутком ступає за мною.
Пам`ятаю ту мить,
як небесна блакить
наші руки уперше з`єднала,
Серце щастям цвіло
і любові крило
у світи нас обох піднімало.
…Мов ранкова гроза,
біль у душу сповза
й не стихають мотиви зажури.
Я блукаю, як в сні,
і на плечі мені
опустилося небо похмуре.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=438976
дата надходження 23.07.2013
дата закладки 23.07.2013
Якби ж любов спалити,
Ніби вірш,
Дощем у спраглу землю перелити…
Якби читав ти не в рядках,
А між…
Той відчай і жагу мою неспиту!
Якби ж… Якби ж…
О, скільки тих «якби ж»
Між нами проросли стіною болю!
Самотністю грішу…
І ти грішиш.
Про молоду весну у неба молиш.
А час іде…
Яка весна?
Облиш…
Вже осінь відкриває гордо двері.
А поговір чужий –
Як гострий ніж.
Остання крапля серця – на папері.
З безодні тиш
І досі ти болиш…
В шибки безсоння стукаєш минулим.
Тебе я не кохала –
Більше ніж…
Якби кохала просто, то б забула...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=439000
дата надходження 23.07.2013
дата закладки 23.07.2013
Атлант тРИМАв на плечах небо
Ви тРИМАєте Україну на хребті
Вірю що якщо б не було таких поетів
То вона давно впала б у прірву
Ви як ніхто розумієте Прометея
Бо за те що завжди несли людям
Полум’я своєї поезії –
Тепер розплачуєтесь нестерпним болем
І до Вас прилітає лютий орел двоглавий
Щоб терзати хребет безжально
Одна голова його - клює
А друга – регоче…
Та досі з Вашого серця
Світяться любов’ю ті
Кого Ви любите
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=438931
дата надходження 22.07.2013
дата закладки 23.07.2013
* * *
Жити стало краще
ніби.
Вимирає, правда, люд…
Виростають штучні німби
в коронованих іуд.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=438894
дата надходження 22.07.2013
дата закладки 23.07.2013
Знов Бог дав день, та ще чудовий ранок
З молитвою збудилася зі сну.
Наснились діти, мов ясний світанок,
Котрих за руки в літечко веду.
Це тільки сни. Вже стільки довгих років,
А я чекаю вісточок від них.
Вслухаюсь в звуки, наче чую кроки
Своїх дітей до болю дорогих.
Дай Боже їм здоров"я, добру долю,
Молюсь за них, і прошу про одне,-
Щоби не знали маминого болю,
Як їх життя на захід поверне.
Піду мабуть, попораюсь по хаті,
Бо може нині хто із них буде?
Ох діти-діти, як же важко знати,
Що старість кожний день собі краде.
Вам ніколи... Є справи, і робота,
Та й свої діти - сонце у вікні.
А в мене в хаті, самота й скорбота,
Снами живу, й рахую сумні дні.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=438709
дата надходження 21.07.2013
дата закладки 21.07.2013
На спиртне підняли вкотре ціни, -
Певно, щоби менше пили.
Теж на світло, газ,тепло постійно, -
Певно, щоби менше жили…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=438670
дата надходження 21.07.2013
дата закладки 21.07.2013
Поезія – від польових доріг.
Поезія – від чистої криниці.
Їм хлібний степ вклоняється до ніг –
колосся стигле сонячно іскриться.
Така буденність – то провісник свят.
У ній робота закипає потом.
Збирають хліб –
землі найбільший скарб.
Прадавня суть поезії – робота.
Для них найліпше слово – Урожай.
Вони його в неспокої діждали.
Для наречених буде коровай
і тепле слово – щедрим хлібодарам.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=438664
дата надходження 21.07.2013
дата закладки 21.07.2013
Білий прапор шматками палає
Відмовляюсь признати поразку
Ще штурмую твої бастіони
І залежний від нашої змови
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=438370
дата надходження 19.07.2013
дата закладки 20.07.2013
Палання вуст і поцілунків смак,
й пахучий повів молодих фіалок,
і довга ніч, як незабутній знак
твого кохання… О, мені замало
його снаги, яку проймає шал,
коли ясніють очі твої каро!..
А за вікном пробігла тінь учвал –
світання нас розлучить незабаром.
І стане холодно, і потемніє світ,
і серце осінь сумом затуманить.
На столику фіалки зронять цвіт
і хтось зачинить небо перед нами.
[i]червень 2012[/i]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=438221
дата надходження 19.07.2013
дата закладки 19.07.2013
- Ох, якби ж то вмерти... Якби ж то вмерти...
Але смерть не кориться забаганкам. Вона сама знає, коли, до кого, та у який час прийти. Комусь вона за кару, а комусь во спасіння...
До Миколи вона підійшла вже зовсім близько. Ходить собі по-під хатою, зазирає у вікна, скрипить штахетинами старого паркану, б'є рідким дощем у шибу, а більш спекою літньою дихає, тільки порогу не переступає. Чекає. Скільки їй іще отак тинятися довкола Миколиної хати - сама знає. А він не знає, хоч і чує її, наслухає її кроків, як нескінченними безсонними ночами терпить тяжкий біль у спотворених ранами ногах та навіщось здоровому упертому серці... А воно б'ється, гупає віддаючи тим потужним стуком десь аж у сивих скронях, а Микола у такт тому вигупуванню раз-по-раз запитує себе пошепки та стогнучи - за що? за що? що я кому за життя зробив злого?
Відповіді нема. Німує нічна тиша. Бо хіба скаже вона Миколі, що людське поняття справедливості і Боже провидіння - не одне і те ж? Що не всі хто чинить зло - терплять муку. І не всі, хто не робить зла - мають легку смерть... А мучеників часто Бог тримає на гріхи або ласку покути... іншим.
Немилосердна спека,що загусає від раннього ранку до пізнього вечора, не тане навіть уночі. Гаряче повітря не вистуджується нічим і дошкуляє хворому не менш ніж болючі ноги. Тут на самому сході України завжди так - улітку сонце пече, аж земля репається, хоч руки у щілини запихай, повітря сухе і гаряче, дощу не допросишся - Бог сам знає, де і коли Йому землю поливати.
Приїхав колись сюди, у шахтарський край, батьківщину посушливих рудих степів і високих тополь, ліпшої долі шукати від тої, що лишив удома, на барвінковій своїй, смерековій, буйно зеленій прикарпатській землі, де ранки дихають свіжою прохолодою, а босі ноги вмивають густі роси, де сонце сходить з-за сусідської стодоли з купою пахучого зеленого сіна і, лагідно та неспішно, кидає своє проміння на кожну травиночку, на кожну стебелиночку чи квіточку, голублячи - вставай дитино, новий день настав...
Ліпшої долі...
Гарним був парубком, вродливим, розумним, статним. Як відслужив у війську, повернувся у рідне село. Влаштувався працювати сільським завклубом. Там і познайомився з вродливою бібліотекаркою, немісцевою дівчиною Марусею.
Горличкою туркотіла, ластівкою вилася коло нього, зазирала щиро у вічі, шепотіла слова лагідні та пестливі, зваблювала гнучким ладним станом. Закохався Микола, та й невдовзі одружилися собі молодята. А що не було куди молоду жону додому вести - дома дві сестри жили з матірю, одна заміжня, інша на виданні, то недалекі сусіди пустили квартирантами на своє обійстя до старої незаселеної хати.
Зажили собі у любові та злагоді. Лиш дітей не було. Однак не журилися сим. Молоді, здорові, роботящі, зранку до ночі на роботі та на газдівці - дасть Бог, будуть ще дітки, аби здоров'я...
Не дав Бог... Та й щастя тривким, мабуть, не буває. Бо коли його забагато - віднятися мусить.
Заговорили по селі люди. Недобре заговорили. Зачали Марусю Миколину "у зубах носити", нібито спуталася вона з колгоспним агрономом, та й чести чоловікові уриває. А він, сліпий дурень, ні сном, ні духом не відає.
Чи ж є яка подія у селі, аби не була вона донесена до найглухіших вух? Немає. Отак і Миколині вуха стали повнитися людським поголосом. Чи був дурний, чи упертий, чи так любив свою щебетушку Марусину - не вірив нікому і край. Казав: доки не побачу на свої очі - не повірю!
Ой, Боже ж, Боже... Нащо Ти дав людині язика? На саму біду. Людські язики теліпаються - лихо множиться, переноситься, перегукується, аж доки чогось не нагукає.
У клубі "крутили" кіно. Зайшло уже, мабуть, далі, як за половину, коли торкнув Микола за плече молодшу сестру, що сиділа в темряві задивленого на екран залу:
-Іринко, на тобі ключі, закриєш клуб, як усі розійдуться. Мені додому конче треба.
Сестра ключі взяла і кивнула на знак згоди.
А Микола рушив до виходу, де його чекала агрономова дружина...
- Ви мені пробачте, Миколо, але я не годна се більше терпіти. Я знаю, що вони вкупі і знаю де. Ходім, самі побачите.
Дорога додому здалася вічністю.
Як переступили за браму - серце, здалося, перестало битися. У вікнах хати було темно. Двері були заперті. Світилося лише у господарів обійстя, куди і постукали.
На стук визирнула сполохана господиня - що ся стало?
- Маруся в тебе, Ганю? - Мовив Микола чужим голосом.
- Нема в мене! А хіба вона не в хаті?
- Може й у хаті... А може й ні. - Мовив тихо. Раптом на його обличчі майнув здогад. - На стрих мені треба... Драбину дай.
-Чи ти здурів, хлопе? - зиркнула знічено і перелякано водночас Ганна, нервово косячись на агрономову жінку, що стояла біла, як мрець поруч зворохобленого її квартиранта.
- Давай драбину, Ганю, я певен, що Маруся на стрисі, а як не даш зараз, то я й тебе приб'ю, - прошипів той.
Ганна поточилася назад, а тоді кинулася до стодоли по драбину. Як винесла, Микола вихопив її в Ганни і приставив до стіни хати з того краю, де фаціят даху при місячному сяєві блимав вічиненим віконечком.
Піднімався по ній Микола ватними ногами, що ледь його слухались. Ще від півдороги до верху зачув дивні звуки на горищі, що не залишали ніяких сумнівів - там любилися двоє. Хоч розумом уже розумів, що зараз відкриється його очам - не вірив, не хотів. Та ось і останній щабель, а звуки усе голосніші.
- Марусю, - покликав, і вмовк від сподіваного подиву.
Пара заклякла. Маруся вискнула злякано і завовтузилася, вивільняючись з-під розігрітого любощами агронома. А той завмер і не ворушився, лише дихав важко, намагаючись робити це якомога тихіше. Але тиша, що запала на стрисі була така густа, аж дзвеніла.
- Злазьте обоє, - зронив нащось Микола і поволі, ледве пересуваючи ноги, почав спускатися долу...
Що було потім пам'ятає, як жахливий сон. Ніби то не було насправді, не з ним, а з кимось чужим. Дивився, як заламує руки у відчаї агрономова дружина, як дрібно трясуться її викривлені плачем вуста. Як заклякло тулиться до дверей своєї господи перестрашена Ганна, котра, як виявилося згодом, добре була поінформована про ті таємні любощі квартирантки з агрономом - сама ж бо їх покривала... Як поволі і непевно злазить з горища розхристаний чорнявий красень коханець і, квапливо глипнувши на Миколу, потрапляє під гарячу руку скривдженої і приниженої дружини, яка, що мала сили з розгону зацідила йому ляпаса по розпашілому винуватому обличчі, а за тим ще і ще, ніби їй відібрало розум. Як прочиняє двері хати його Маруся, і тремтячи всім тілом притискається до стіни, боячись підвести погляд на чоловіка і розлючену суперницю, котрій, поза тим, здається зовсім не до неї...
Не пригадує достеменно Микола, чим те все скінчилося. Пам'ятає сполотнілу матір, що кинулась до нього, як переступив рідний поріг, як усе допитувалась у сина, що сталось, хоч, здається уже наперед знала, що він сказати може - хіба тота дурна слава про її невістку оминула її вуха? Пригадує, як прийшла сестричка з клубу і стала, як вкопана в порозі - що сталося? - а він вийшов з хати, і палив, палив цигарку за цигаркою, аж поки не викурив усі до решти, а тоді закликав її, аби пішла з ним забрати його речі з дому, до якого не повернеться вже ніколи, ніби й не було тих щасливо прожитих з Марусею років...
Та кажуть, що любов сліпа. І, певне, добре кажуть. Бо перемогла вона його - простив він Марусю...
Як по тому скандалі вигнали її з роботи, бо не могло се лишитися не розголошеним, село гуділо, як розбурханий вулик на ранок другого дня. Встидні подробиці ширилися і дійшли до самого району, недарма агрономова жінка у сільській раді секретаркою працювала, виперли її суперницю далеко, аж у гірське селище, подалі від гріха. Агроном туди не поїде, а Микола... Микола поїхав по якомусь часі, як стали покаянні листи від невірної дружини приходити. Біль не гаснув, але не гасла й любов до неї. Стогнав, як зранений звір самотніми ночами, згадуючи тепло і пахощі її принадного податливого тіла, її красиві очі із лукавими сміхотливими бісиками, її довгу русяву косу, що пахла рум'янком, котру вона заплітаючи, любила викладати красивим і пишним колачем довкола тендітної голівки...
Поїхав. Лиш не затримався там надовго. За рік чи півтора, знову Маруся запізналася з якимось любасом. Видно така вже була в неї неспокійна натура, а лиш не могла вона тримати вірність доброму і спокійному Миколі. А він, як і першого разу, забрався без крику чи рукоприкладства через невірність, на сей раз уже назавжди.
Друзі дивувалися його тихій вдачі, його дурній доброті, а хтось і посміювався відверто - як, ти навіть не бив пики суперникові? не тягав курву за патла? та я б її, якби вона була моя!.. - і йшли одна за одною повчальні і злісні репліки добряче здибленої чоловічої філософії на тему подружніх відносин і чоловічих прав... Та тільки не так мислив Микола. Не такими були його потреби, не такою була його любов, не такою була його зранена душа.
Терпіти наругу вдруге було нестерпніше першої. Не міг бачити співчутливих поглядів односельчан, не міг слухати докірливих висловлювань друзів, не міг зустрічатися з агрономом ані ходити повз хату, де лишились спогади про багаторічне і колись щасливе сімейне життя з тією, що зрадила його довіру.
Отак і зважився поїхати на схід Украіни, куди напочатку шістдесятих активно вербували бажаючих працювати на будівництві для блага і добробуту великої радянської держави.
Гадав їде на час на роботу, а поїхав на решту життя...
Залишив матір, родину, сусідів, односельчан, рідний і дорогий серцю край, спогади і болі, образи і розчарування... Узяв лише наймолодшу сестричку, котра була другом і опорою, теплим промінчиком і частинкою дому, янголом-охоронцем у чужомовному краї, до котрого мусив звикати і вчитися чужих порядків та звичаїв, що було не важко загалом, навіть навпаки - змінитися, стерти минуле житття, пірнути у цілком протилежне, нове, незвичне, однак рятівне повсякдення, де не буде й крихти спомину про ТЕ життя.
Молодість бере своє. Рани гояться, рубцюються, а бальзамом на них - нові враження, нові обов'язки, нові умови, реалії і... захоплення.
Був Новий рік, весела молодіжна компанія, і вона, красива, спокійна і упевнена в собі молода жінка. Від знайомих довідався, що вона, як і він, розлучена. Сама виховує маленького сина. Слово за слово і розбалакались, роззнайомились і, здається, взаємно запали у око одне одному. Відкликавши набік сестру, Микола спитався - як вона тобі? що, якби я оженився на ній? На що та з усмішкою відповіла - гарна дівчина, коли люба тобі - одружуйся.
З того дня почав Микола зустрічатися з Ніною. А за якись час стали жити разом, а тоді й побралися. Сестра ще пожила з ними якись час, та й вернулася додому. А Микола залишився будувати своє сімейне щастя.
А будувалось воно не просто. Та Микола теж не з простих був. Одного разу доля вже його простувала, а тепер він її простував, як умів, як вдавалося...
Рік за роком спливали дні. У Миколи виріс власний будиночок, обійстячко невелике - хоч і місто, а подвір'ячко власне, невеличкий городець, садочок, діти - син і дочка, дружина-господиня у домі, робота, усе, як у людей. Усе, як годиться.
І тільки ночами снилася рідна батьківська хата, брати, сестри, стежка додому попід вербами над прохолодною річкою, корови на вигоні, друзі давні, пісні, що любив співати... Прокидався серед ночі і слухав тишу. Зітхав. А вранці казав дружині, що хоче поїхати додому, до мами...
А потім і матері не стало. І поїздки, уже до сестри, порідшали. І що віддаленішим ставав від Миколи дім, то дужче тужила його душа. Радів кожному нечастому приїзду сестри. Її рідному голосу, тій неповторній західняцькій вимові. Очі світилися вогким блиском, усміхався стримано і щасливо.Тільки з нею міг, згадуючи домівку, перепитуючи про старих друзів, знайомих, стати тим колишнім Миколою, що залишив у ріднім краї від себе тільки тінь спогадів. Спрагло ловив вухами звуки рідної мови, бо чув її хіба що з екрану телевізора, коли дивився новини, адже тут її не почуєш на вулиці, населення виключно російськомовне...
Роки течуть, як вода на бистрині. Збігали і Миколині потроху, влягаючись зморшками на обличчі та густою сивиною на скронях. Робота, будні, клопоти – вертілося все, як шалена дзиґа. День за днем, рік за роком, а там і десять, і двадцять… Чи й жив, чи лиш снилося? Незчувся, а уже й діти давно розлетілися, свої гнізда звивши. А вони з жінкою лишилися удвох вік добувати. Беріг її, як умів. Доки працював - потроху, а як на пенсію вийшов, усе по господарству сам робив. І грядки полов, урожай збирав, двір та дім доглядав, водичку від сусідів носив, і Ніні допомагав у всьому. Хвороблива вона в нього була... Усе на серце жалілася, бувало і в лікарню доводилося класти. Боявся втратити.
Якось, як гостювала у них сестра Миколина, стався випадок. Звечора усе добре було, як завжди, побалакали, повечеряли та й полягали спати. А вночі дружині недобре стало, мусив «швидку» викликати. А на ранок, як сестра прокинулась, застала його на порозі сидячого, розгубленого і розбитого, що украдкою сльозу витирав:
- Ніну вночі «швидка» забрала... Боюся я, Іра. Не хочу залишатися сам, без неї...
Ніч, яка Господи, як у тій пісні, місячна, зоряна… І спекотна і довга, і важка, як кара.
Лежить Микола сам-один... На підлозі, голий, слабий і нещасний. Хвороба забрала останні сили. Навіть у туалет самостійно сходити не може. Дружина вдягає йому памперс. Кілька ночей поспіль падав з ліжка. Біль спати не дає, а сили піднятися нема... Пече все тіло. Хотів піднятися - упав…
Не сном забувається Микола, маренням час від часу. У забуття впадає ненадовго. Не знає ані де він, ні нащо. Впізнає лише біль, що терзає його нещасні ноги. Хотіли відтяти – не дав. Не хотів живим обрубком безвольним лежати. А однаково лежить безсилим, впокореним… Печуть рани. Господи, як печуть. І здається йому, що голочками тонюсінькими виштрикується біль з кожної клітиночки тіла і витягуються ті гострячки у тонесененькі ниточки і плетуться, плетуться, звиваючись, як потворні змійки кублячись і намотуючись у чорний велетенський пекучий клубок, що розростається нескінченно, набираючи страхітливих розмірів, ризикуючи упасти і задушити під собою нещасного Миколу.
Але ж ні… Не паде, на притискає, не душить. Лише раптово, як марево розвіюється від різкого поруху Миколою, що сіпається , бажаючи урвати той біль. Розвіюється і… проростає новими дрібусінькими невидимими гострячками з-попід набряклої шкіри.
Пече… Мордує. Сідниці у пролежнях... Болить…
Не чує Ніна... Кликав, кликав - спить. Та і як же почує, коли аж дві кімнати їх розділяє... Вона давно ночує окремо від нього... А він не спить ночами, стогне, кличе Ніну. Ані собі, ані їй спати не дає...
- Мамо... За що така мука?..
Курити - страх, як хочеться, ноги болять немилосердно, аж до запаморочення... Вранці Ніна прийде, сваритися буде. Ніна побожна, років десять, як до церкви ходить,молиться й за Миколині гріхи… Каже - не можна курити.
А йому біль спати не дає, жити не дає і вмерти не дає...- Господи, яка довга ніч...
- Ніно!.. Ніно!..
Якби ж то вмерти... Якби ж то не мучитись…
А смерть мовчить. Стоїть на чатах і слухає Миколину муку. Чекає. Не час іще. Вона сама знає коли настане пора. Зачекай Микольцю, потерпи, неборе...
***
- Ніно, нахилися будь ласка... Дай я тебе поцілую...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=436931
дата надходження 12.07.2013
дата закладки 13.07.2013
Умиваються росами ранки,
Сонце пестить долоні мені.
Ви, чарівні мої заліщанки,
Усміхаєтесь перші весні.
І вслухаєтесь в пісню пташину,
У симфонію - спів солов"я.
Десь летить в надвечір"ї незримо
Перша пісня несміла моя.
Випливає туманом по річці
І лягає у трави в росу,
Заплітає у вітах смерічку,
Ніжно пестить дівочу косу.
І спокійно пливе час до ранку,
Вже дерева закутав туман...
Я згадаю свою заліщанку
Мов з продовженням милий туман.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=436441
дата надходження 10.07.2013
дата закладки 10.07.2013
Я хочу,
закохавшись до нестями,
тонути в Тобі,
падати на дно...
До губ Твоїх торкатися устами,
вогнем горіти...
Чи не все одно?
Твоїм я хочу бути слідом,
тінню...
Якби я міг...
Якби я тільки міг!
Відірваним,
сухим листом осіннім
стелитись килимком
до Твоїх ніг
Якби це було тільки в моїй змозі!
Там, де стежина твоя пролягла,
я став би джерелом при тій дорозі,
щоб мною ти напитися могла,
пройтися босоніж
у мої роси,
умити мною
шкіри білизну.
Я заплетусь дощем
у твої коси,
щоб схожою Ти стала на Весну
Якби ж я тільки знав, що ти кохаєш!
Що любиш мене вірно!
А проте,
як добре те,
що ти цього не знаєш...
Моє кохання...
Ніжне...
Золоте...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=436233
дата надходження 09.07.2013
дата закладки 10.07.2013
Постарі́ла яблунька давно -
Білочуба дідова потіха...
Всохле гілля пнеться у вікно,
Та плоди не гупають на стріху.
Постаріла яблунька і дід
Вже не той, зігнув старечу спину.
Притулюсь до скошених воріт,
Чи, бува, не кличуть на гостину
Обважнілі пишні гілочки
Те дівча, що бавиться у травах...
Це ж мої усміхнені роки!..
І мою чуприну кучеряву
Розкуйовдив теплий вітерець!
Скільки весен збігло потічками,
А душа літами навпростець-
В дідів сад: до яблуньки, до мами...
Під скрипучі видихи воріт
Аж роса навернеться на очі!..
Постаріли яблунька і дід,
А душа старі́тися не хоче...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=435978
дата надходження 08.07.2013
дата закладки 08.07.2013
Очі волошкові...
задивились в небо...
і застигло небо в голубих очах
побратались смертю...
ніби так і треба
леви у петлицях...
зорі на плечах
хлопці - українці...
різні однострої...
в полі, коло Бродів перейшла гроза...
обійнялись міцно...
по-двоє... по-троє...
на блідих обличчях
краплі, мов сльоза
Василі... Володі...
Саші і Миколи...
плачуть Рівне, Київ, Львів, Кіровоград
в полі, коло Бродів...
волошковім полі
за чужих тиранів...
стрілив брата брат
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=434778
дата надходження 01.07.2013
дата закладки 02.07.2013
Сипле ранок бісер на отави,
Кришталем намисто мерехтить,
Край городу мальви, наче пави,
П'ють дощем розбавлену блакить.
А проміння вилилось на ґанок,
Наче бризнув соком нектарин.
Чи й тебе цілує літній ранок
Проз вітрила атласних гардин?
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=434571
дата надходження 30.06.2013
дата закладки 01.07.2013
Найперший промінь сонця кольоровий
Упав на легіт хвиль, зігрівши світ...
Тим променем я зичу Вам любові,
Передаю цілунок і привіт.
Нехай же світло серце Вам зігріє,
і посміхнуться радісно вуста!
В любові щирій, вірі і надії
Хай з’явиться в житті у Вас мета!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=434656
дата надходження 01.07.2013
дата закладки 01.07.2013
Без ночі нетутешній мандрівник
Без пари з уст торкнувсь моїх долонь.
Заліз у душу поглядом і зник,
А я тону в очах його, либонь.
Як грім з ясного неба та любов,
Загорнена у погляди жага,
Написана чорнилом і пером-
Розірвана...і спалена…чужа.
Носити воду в ситі почуттів
Чи перед совістю упасти долі?
Переживу, а ти – і поготів
...Леліють спогад пелюстки магнолій...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=434244
дата надходження 29.06.2013
дата закладки 29.06.2013
Зустрілись дві душі на грані задзеркалля,
немовлені слова, лиш схлипу стиглий зойк.
Розгублені роки мов падолист... і жалю
перлиночки дрібні нанизані в разок.
Скотилось сонце ген до обрію, до ночі,
затаєна печаль у променях блідих.
Тужили дві душі, прощались неохоче
і танула одна у відблисках сумних...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=434243
дата надходження 29.06.2013
дата закладки 29.06.2013
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 29.06.2013
Хлопчику Липню,
твій голос сьогодні
невтішний,
краплями ртуті
застигла на віях
роса.
Вітер наслідує
схлипи,
немов пересмішник,
в мокрій травичці
посвистує
срібна коса.
Маки згорнули
вітрила свої
пурпурові,
срібною змійкою
річка додолу
сповзла,
бедрик застиг
на стеблині
краплиною крові -
пальчик вколола
духмяна
гнучка ковила.
Свіже повітря
світанок настояв
на липі,
крепові хмари
Ярило згорнув
у сувій.
Вгадую кроки
твої
у паркетному скрипі,
з мушлі гірчичної
шепіт
виловлюю твій.
Росами плаче
землиця іще
не прогріта,
квіти вологі
розлили
солодкий парфум...
Хлопчику Липню,
дитино
медового літа,
як же не личить
тобі
цей фісташковий сум...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=434079
дата надходження 28.06.2013
дата закладки 29.06.2013
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 29.06.2013
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 28.06.2013
у янгола тво́го
у небесних черто́гах,
у простенькій хатині –
білі стіни,
сяють
у
рожевувато-молочнім зорі́нні
під ногами
соснові дошки пахучі –
не паркети
скрипучі
лаковані…
на овальних столах – букети
ніколи не в`януть:
довершені
у поє́днанні кольорів –
міняться-тануть…
у хаті –
усто́яні аромати
любистків і м`яти,
акценто́вані
чебреців по́вівами
псаломно-церковними…
щовечора янгол
твори́ть свічечку на вікні,
щоб із те́мені
не загубився ти –
втрапив
до чертогів зайти…
у нього,
янгола тво́го,
під вишнями біла хата –
привітність сама, чистота
і вишукана простота …
…попідпирали мальви
плетений лозами тин:
можеш будь-коли увійти,
з янголом за́тишно говорити…
за умови всього однієї –
сердечної чистоти…
твоєї
до хати,
з ві́дсвітом стін
молочно-рожевува́тим,
можеш будь-коли, любий ти,
за бажанням власним
і серця правдивої чистоти – прийти,
на по́кутті сісти,
солоде́нького вишнячку́ випити,
задушевно погомоніти…
усміхнуться до тебе квіти,
як діти…
любов лагідна
долоньками обгорне́
і
ніколи не промине…
аж за́ки у серці твоєму
тінь промайне –
згадкою
про минуле твоє земне…
тої ж миті
у янгола тво́го
стане обличчя сумне:
посіріють стіни
янгольської хатини,
потьмяніють полив`яні глечики,
відцвітуть у букетах квітки
стане хмара перед вікнами темна, у шибки
дощ забринькає затяжни́й:
у безпросвітну пізню осінь –
без проміжку! – із весни...
одчиняться на́встіж двері –
до хати
мокрий вітер
горіхове листя лапа́те
намете –
вітер
знає причину,
він
з обличчя твого личину
здере і кине:
не сховаєшся за личиною ти
перед янголом лицемірити…
облетять і обтрусяться мальви
обабіч плота,
облущиться лицемірства твого
лукавого
позолота:
ні, не янгол образився,
але сам ти
од світла його відмовився:
одвернув лице…
бо –
де думки твої,
там і воля, і твоє сер-це…
у світлі правди
не вийде лукавити,
лицемірити,
на два світи́
одним серцем жи-ти:
де думки твої – там і ти:
із потьмареного чертога
мусиш вийти
і геть піти –
не щирий думками
і не чистий серцем ти
у світлі істинної чистоти…
янгол
відновить своє житло́
все там буде, як і до тебе було:
воскресне
рожевувато-молочне світло,
розписані од руки –
засяють поли́вою глечики,
усміхнуться лілово бузки́,
троянди, лілії, рома́шки-воло́шки
і сокирки́…
зади́хають па́хіллям полини́ і люби́стки,
защебечуть синички і ластівки́,
запурхають
невагомокрило метели-ки…
…і свічечка
затріпоче вогником на вікні –
у
чеканні…
23.06.2013
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=433215
дата надходження 23.06.2013
дата закладки 24.06.2013
Пахне вечір ваніллю,
полуницями й медом,
у хмелю буйнотрав'я
чути брязкіт цикад,
під лимонним серпанком
оксамитовим пледом
загорнувся духмяний
позіхаючий сад.
У келішках дзвіночків
снять посріблені роси,
мов у люстрі, відбивши
павутиння зірок.
У гущавину лісу,
через во́гкі покоси,
прошмигнув хутко місяць,
мов рудий ховрашок.
А в сатинових пасмах
лоскотливої річки
промайнула наяда*,
мов рибина, прудка...
І на гілці вербиці
клаптик синьої стрічки
тріпотів, наче бабка,
полохливо легка.
*Наяда - німфа озер і річок в античні міфології.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=433190
дата надходження 23.06.2013
дата закладки 23.06.2013
Густіє літо.
Падає на дОли,
верхами пил
в серпанку золотім.
Червоні маки
міряють камзоли,
з волошок
парашутик залетів -
як синя павутинка
до кімнати
і білим вальсом
сиплеться ромен…
Люблю Тебе
щоразу пізнавати.
Ім’я Твоє
із тисячі імен
як таїну,
настояну у зливах
шептати словом
тихим і ясним...
Коли гроза за вікнами –
вразлива…
Вона говорить
голосом Твоїм.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=430237
дата надходження 08.06.2013
дата закладки 08.06.2013
Якісь невідомі цікаві стилі…
В мозку моєму потік, наче струм
Давай! налаштуй себе на хвилю…
В серці моєму чи «Бунт» чи «Бум»!
Входять в причали залізні «Боги»
Із невідомих морських широт!
Я ж все чекаю додому дороги ,,
Я все будую надійний флот!
В тиші кімнат блукає море ~/~/~
В ясності сонця чую клич!
Я просинаюсь в обіймах *Аврори**
І у мільйонах людських облич
Що то? Коли нам закрити очі,
Щоб у безмежність,, і серця бій,,
Що то? Коли ти щось захочеш,
Не зупиняйся…,
Живи!
І Мрій!!! :)
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=430210
дата надходження 08.06.2013
дата закладки 08.06.2013
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 08.06.2013
я любив тебе надто... а може і досі...
зосеніла весна
сірий дощ і думки
люте літо раптово обернеться в осінь
тільки осад гіркий
тільки осад гіркий...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=430080
дата надходження 07.06.2013
дата закладки 08.06.2013
* ДОРОГІ ПОЕТКЛУБІВЦІ!
ЗАПРОШУЮ ВАС НА МІЙ КОНЦЕРТ
"Любім того, хто поряд є",
ЯКИЙ ВІДБУДЕТЬСЯ 9 ЧЕРВНЯ О 18.00
В М. КАЛУШІ ІВАНО-ФРАНКІВСЬКОЇ ОБЛ.
в ПАЛАЦІ КУЛЬТУРИ "ЮНІСТЬ".
* Чекаю Вас.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=429625
дата надходження 05.06.2013
дата закладки 06.06.2013
Навіть не віриться,що збіг вже цілий рік.Нас клубівців з*єднало Слово.Ще рік тому,а чи повірити хтось міг,що зустріч на концерті Оксани Вінницької, то не випадково.Зустрілись очі й потиски руки,тепло сердець багрянцем запалало,і щоби бачитись і ділитись сокровенними думками і читать вірші , враз винесли вердикт- зустрітись!І з цього почалося!І як звичайно повелося - шукати місця,- де збиратись,та Господь, і в цьому допоміг бо так судилось,що покровителя в "Галичині" знайшли.,а він замовив десь словечко і конференц зал , милосердно, надали.І слава Богу, завертілось,закрутилось,бо той хто хоче,мріє той творить.,а нашим осередком любо й вміло , правлять-дві Лесі,що завжди з охотою, і фантазією не тільки пишуть,але й дивосвіт творять.Людей згуртовує увага і цікавість,вона мабуть у кожного з нас є,але щоб показати щось своє , і долучити кожен раз нове,багато відданості людської треба і не мало....
Усі хто долучився до цього свята з поетів місцевих, і гостей прїзджих,достойно оцінив і порадів. Клуб "Об*єднані словом" за цей рік має чим і ким гордитися.Постійні зустрічі і презентації,цікаві регіональні виїзди до друзів , і моральна підтримка,це так важливо у нас час. А дійство дійсно фантастичне,дівчата постаралися на славу,було цікаво,навіть романтично:читалися вірші,співалися пісні,слухали гуморески.,а фоном дружній стіл і філіжанка кави.
Цікаві і шановні гості-поважний Я.Чорногуз-
Смішна розкованість і ніжна вайлуватість,
так легко танцювала РЕП і Вальс.
Тендітні щиро дивувались,
його ж пісні і усмішка - для нас!
А потім гостя , мила, гітаристка-
Інтелегентно витримала паузу
упевнено , як притаманно артисту.
В руках гітара,голосок барвистий
зачарувала всіх на тому місці...
З Італії приїхала, родинно,
Оля Струтинська-поетеса, декламатор.
Душевністю своїх рядків,усіх нас мов живильною водою напувала,а може , сама, пила з наших рук.Блиск у очах, та туга і сердечний жаль,так щемно з уст її злітали.
Господар дому І.Лазаришин-
В куточку , опустивши погляд слуха,
наш критик навострив,як завше вуха.
І кострубате слово вловить,ніби муху,
а як інакше - він на своєму посту.
Усі недоліки умить- на дружній суд!
Гостей багато, як і добрих слів, побачили , пережили , відчули .Прошу пробачення, що не про все згадала ,та мій уклін й великая пошана до всіх ,хто був на цій річниці.
Побажаймо усім клубівцям здоров*я,наснаги в творчості і зацікавленності до життя.До нових зустрічей в Клубі "Об*єднані словом".
З щирістю і приємністю -ваша Данута.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=428941
дата надходження 02.06.2013
дата закладки 03.06.2013
***
Життя нічого не варте без полум’я кохання.
***
Хто сказав, що у грошах щастя? Щастя у самому житті.
***
Смерть забирає життя, проте любов їй непідвладна.
***
Люди вмирають засмученими лиш зрозумівши, що нічого путнього не зробили в житті або зробили занадто багато зла.
***
Життя цікаве тільки тоді, коли кожен робить його собі цікавим та драйововим.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=427194
дата надходження 25.05.2013
дата закладки 25.05.2013
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 25.05.2013
Звестись!... Тікати!..
Ген у хащі!..
хрипіла... билася косуля
пекла під серцем жалом куля
і кожен рух все важче... важче...
Там рідний ліс...
її спасіння...
та підвестись... немає сили...
важке..
уривчасте хрипіння...
...а небо громом голосило...
...................................................
"Сматрі-ка, Жень!..Хароший вистрєл!
Капе́ц!..
Бєрємєнная..., ...ядь!"
двоногі скрушно гомонять...
"Давай, канчай єйо!...
Да - бистра!"
Удар...
відмучилась тварина...
в кутку очей блищить сльоза
"Тяні бистрєй!...
Ідьот граза!"...
Людина мовила Людині
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=427239
дата надходження 25.05.2013
дата закладки 25.05.2013
***
"Достали" жінку, жінка в плач,
Та... от сльозам, чомусь, не вірять,
Бо добре знають її, бач
І сліз її ціну та міру.
За "молодняк" пережива,
Що засидівсь на порносайтах...
Пішла поволі, ледь жива,
В Фейсбуці пожинати лайки.
****
Ридма ридала, обвішана перлами,
В сукні гламурній, у неадекваті,
Вирвавши час між тупими рекламами,
Пані поважна і шльохала:- Хватіт!
Дивно, але просльозилася дама,
Та, на яку сльози інших не діють.
Відрежесована шоу-дурдрама
Вбила, що пані при ґлузді, надію.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=427272
дата надходження 25.05.2013
дата закладки 25.05.2013
Всі у коконах в павутині
В лабіринтах інтернету нині
Шлють привіти пишуть звіти
Про відсутність реальності світу
Всі залежні безпровідно швидко
Тільки справжньої розмови тут не видко
Шрифти відбивають усмішки та меми
Хоч у всіх екран приховує проблеми
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=427282
дата надходження 25.05.2013
дата закладки 25.05.2013
Собаки на пероні
приїжджих зустрічають.
Метляючи хвостами,
вони гостинців ждуть.
А люди поспішають,
немов не помічають.
Собаки підвивають,
а поїзди гудуть.
Голодні на пероні
проводять подорожніх.
Страшенно чують їжу.
Волають очі – дай!
Буває – дань ковтають,
але найбільше – сльози.
О, скільки вже бездомних
передавив «Хюндай»!..
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=427286
дата надходження 25.05.2013
дата закладки 25.05.2013
Розпустила сатинові коси,
За водою пустила стрічки,
Проз тендітні гілки абрикоси
Погасила останні зірки.
З керамічного темного збанку
Смакувала парним молоком
Під крилом запашного світанку.
Над холодним дзеркальним ставком
Ворожила, як мавка, на долю,
Відпускала строкаті вінки
І струнку мовчазливу тополю
Напувала росою з руки.
А коли зайнялось над полями -
Стрепенулась, тонка, як струна...
І майнула ясними плаями
Міднокоса мольфарка-весна.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=427294
дата надходження 25.05.2013
дата закладки 25.05.2013
Вишиваночку краплю сонечка,
я на вулицю одягну.
Її вишила моя донечка.
Мліє серденько, як в раю.
Із Поліського сонця – каменю,
завиточками із вогню.
З країв Лесиних чисті спомини:
Душу виклала з бурштину.
В’ється ниточка тай до ниточки,
я красу твою понесу...
Двоє діточок, як ті квіточки.
Що ти є в мене, Слава Йсу.
Я любов твою в серці вигрію,
ласку виперу в спориші.
Ніжність вимрію в теплім вирії,
я в руках її сколишу.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=427339
дата надходження 25.05.2013
дата закладки 25.05.2013
[i]“Поклади на ноти всю мою печаль,
Серця біль щемкий, неозору муку.
Хай ридає лунко в тиші твій рояль -
Плетиво чуття щирого і звуку”
(Леся Геник)
[b][/b][/i]
Моя печаль в повітрі, небесах,
В отій хмаринці, що любов’ю плаче.
ЇЇ сльозами пісню ти писав,
І в музиці бринить вона неначе.
Мелодією тихо біль звучить,
Зів’яле листя під покровом ночі.
Держу в долонях неповторну мить,
Печаль моя у радості тріпоче.
Невже її на ноти розписав?
Рояль на клапті розірвав чекання.
І вистелив дорогу серед трав,
А ми пішли по ній з тобою зрання.
Що крок – то нота, кілометр зіграв
Оркестром поцілунків без кордонів.
Печаль моя зосталася без прав.
…Симфонія душевних передзвонів.
08.05.13
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=424422
дата надходження 12.05.2013
дата закладки 12.05.2013
Де не квітують персик і мигдаль,
Не плодоносять рясно абрикоси,
В'юниться річка, чиста, мов кришталь,
Ранкове сонце п'є холодні роси.
І цвіркуни виспівують між трав
Що обстелили джергами* долини,
Духмяний вітер ловить у рукав,
Струнких тополь пухнасті хуртовини.
Тут заплелися венами стежки
Мого дитинства й юності хмільної.
Лоскочуть п'яти свіжі моріжки,
П'янять нектаром лагідні левкої.
До себе манить батьківський поріг
І хата пригортає, наче мати,
А серед ночі сипле на обліг
Високе небо зоряні дукати.
Тут не цвіте заморська дивина,
Та все ж душі відрадно, як у Бога,
Коли стрічає мамина весна
І рушниками стелиться дорога.
*Джерга - шерстяний ворсовий килим.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=424154
дата надходження 11.05.2013
дата закладки 11.05.2013
У пахощах травневої пори,
Коли дурманять яблуні рожеві
І пелюстки тендітно-перкалеві
Цілують теплі мускусні вітри...
Коли вишень дитинних білоцвіт
Січе у трав духмяне шумовиння
І золотого сонця павутиння
Мережить гір шовкових малахіт,
Великий День крокує по землі,
Гудуть врочисто дзвони Великодні,
Усі стежки-доріженьки Господні
Ведуть під тепле сайво куполі́в.
З-під вишиття святкових рушників
Паски гладенькі дихають ваніллю
І величають сонячну Неділю
Пташок співучих трелі гомінкі.
Щаслива звістка лине до небес
І голос храму світ весняний будить!
Радійте нині, веселіться, люди, -
Христос Воскрес! Воістино Воскрес!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=422736
дата надходження 04.05.2013
дата закладки 04.05.2013
Весна. Світанок. Мить дощу –
Барабанні перестуки
На тіла зім"яту парчу
Лягають шовком теплі руки...
Гаряче літо. Спека. Злива.
Налиті перса, босі ноги...
Купає дощ слізьми звабливо...
Кружляєм змоклі до знемоги
Ласкавий жовтень. Теплий вітер
Збиткує над моїм волоссям.
Зриваєш поцілунки-квіти:
Червоні маки із колоссям
Зима. Слова і постіль біла...
Проникла тиха прохолода.
У перехрестях рук зомліла
Невтомна наша насолода...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=420716
дата надходження 24.04.2013
дата закладки 24.04.2013
[i](Валі С.)[/i]
Таке п'янке і лагідне цвітіння,
Такий квітнево-атласний розмай!
Медами ллється сонячне проміння -
Лише долоні теплі підставляй!
І набирайся міці і наснаги,
Як срібна річка сили поміж гір.
Снують хмарин густі архіпелаги,
Мережать неба синій кашемір.
Несуть весни строкаті самоцвіти,
Двінких веселок теплі кольори,
Щоб кожен ранок ти могла радіти,
Коли проллються промені згори
У дзбан душі. Хай солодко квітує
Ця світла днина, тепла і хмільна!
І хай тебе від мене поцілує
Тендітно-юна дівчинка-весна!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=419715
дата надходження 20.04.2013
дата закладки 20.04.2013
ходила
по підлозі сосновій,
не новІй…
боса –
пахли
любистком і чебрецем
коси
бриніли
загайні струмки
проз хату –
останні…
позіхали
зо сну бузки
брунькато:
сталося! – на світанні…
злетілися ластівки́:
деруть-розтинають лілові
тума́ново-світанкові
шовки́ –
на пелюшки́…
молода Мати
буде мати
у що немовля своє
вповивати…
…обіперся
на ціпок мохастий
горіховий пліт –
яко пра-дід:
на щастя! –
молиться-замовля
новонароджене немовля
побла́гослови́вся
у квітневім світанні
причілок хати …
молода Мати –
(літ і літ!..)
вповила
у пелюшки лілово-туманні
свій
новонароджений Все-Світ…
із-під ніг
соснові дошки
і собі – величаву…
славу!
співати –
Життя!
поклала
молода Мати
на дубову лаву
виростати
своє
дитя…
20.04.2013
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=419727
дата надходження 20.04.2013
дата закладки 20.04.2013
Вийняв сутінки вечір з кисета.
Спалахнули вгорі ліхтарі.
Цвіркун ноту ушпарив фальцетом,
Страсть жагучу розбавив в крові.
А спокуса вже брала за плечі,
Й затремтіли тіла молоді.
Почуття , що з вогню молодечі,
Розтопились єлєєм в мені.
Як заглянув в її сині очі,
Тай потонув зопалу, звихнів.
Як та буря у сні поторочі,
Наче осінь, кохану роздів.
Цілував тії губи жагучі,
Закипали думки в голові.
Феромони зірвались пекучі,
Мабуть вітер в гаю ошалів.
Впав у пахощі дикі волосся,
Понесло в пружні перса шрапнель.
То блаженство в єдино злилося,
Наче в небі я десь, журавель.
Впав додолу затомлений вітер,
Скраю греблі у хвилях завмер.
Чулись юні притишені схлипи,
Озиваючись болем й тепер.
У садочку завмерли дерева,
В срібнім сяйві затихли ліси.
Із хмаринок вечірнього неба,
Сипав місяць в долоні зірки.
Я у милої слізоньки витер,
Шептав ніжність в гаю весняник.
Шелестіли закохано віти,
Вибачав нашу юнь молодик.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=418922
дата надходження 16.04.2013
дата закладки 17.04.2013
У жінки завше місія одна -
Міцна сім'я і вогнище родинне.
Допоки в цьому Всесвіті людини,
У жінки вічна місія - "весна".
У ній Господь зав'язує життя,
Мов у землі родючій насінину,
І на життєву стелиться стежину
Її квітуче пишне вишиття.
І з-під її тендітної руки
Зринають ноти, пишуться полотна,
В печі́ хлібина вимліє добротна
І мудре слово ляже у рядки.
І все у неї завше до пуття:
Стрічає сяйвом затишна світлиця.
Допоки світ, як вулик, метушиться,
У жінки вічна місія - "життя"!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=419118
дата надходження 17.04.2013
дата закладки 17.04.2013
[b][color="#00ff59"][color="#5900ff"]Ми пішли, коли земля вмивалась
Першим теплим весняним дощем.
Сніг у глибках, наче кусні сала,
Смак завій нагадував іще.
Одягали землю первоцвіти
Пам’яттю минулої зими.
Затінком у борі обігрітім
Полишили наше щастя ми.
Сонце вище, - і яси побільше,
Щебетання із ожилих гнізд.
Тільки я мовчатиму цим віршем ,
Доки знов зима огорне ліс.
17.04.13
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=419170
дата надходження 17.04.2013
дата закладки 17.04.2013
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 14.04.2013
Сонечко в киптарику,
У крисані з пір’ям,
Завітало зранечку
На моє подвір’я.
Топірцем золоченим
Стукнуло по ґанку:
Доброго, бадьорого
Побажало ранку.
А я не загаюся –
Вбéру вишиванку
І для гостя радісно
Заведу співанку.
Сонечко з-за череса
Витягне сопілку...
Зацвіте на радощах
Яблунева гілка!
*Нарешті за вікном - сонячний ранок!)))))
Бажаю всім сонячного настрою!!!!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=417783
дата надходження 12.04.2013
дата закладки 12.04.2013
Сльозову ношу в собі криницю
повноводну - гай, не видно дна...
Поверх неї вистелена криця.
Замкнена і, ключника нема...
Він мов привид навісно блукає,
відмикає кришку потайну
вибірково, (як ворота раю
праведним) мені - лише, як сну,
мов причинна, з ночі визираю,
в душу туга змієм заповза -
вибухне і солоно стікає
у неволі плекана сльоза,
ллється так жагуче і неспинно,
розумом не випита до дна...
В чім моя незгладжена провина,
що до волі їй гірка ціна?..
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=417723
дата надходження 11.04.2013
дата закладки 11.04.2013
Співуча мово, гаю калиновий,
блаженний край, мальованих хатин.
Тепло і ласка, з’єднані у слові,
то край мій, зітканий з перлин.
Люблю тебе, я зараз як ніколи,
бо в підворітті, клятий вуркаган.
Впіймав дівчину, - Україну голу,
з мошни паскуда, витяг ятаган…
Я зготувався, ворога зустріти,
мене не трусить, з помаху яйцем..
Вогонь я - Овен, тож не можу тліти,
і не впаду , до ДауНів лицем…
Бо не хохол, - безформенна амеба.
Я українець, - коренем з століть…
Можливо завтра, виникне потреба.
Віддам життя, без сумніву, за мить!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=417060
дата надходження 09.04.2013
дата закладки 10.04.2013
Я теж чекаю світлої весни,
П'янких вітрів і пишного розмаю.
Гірська ріка штовхає валуни,
Остання крига тріскає з одчаю,
Ніби прозоре витончене скло,
Од вітру хмари скорчили гримасу.
Гірких жалів на серце налягло
І дні батожить повелитель часу,
Як табуни, вже й ліку їм нема,
Такі невтішні видались прогнози,
Та все ж чекаю: видихне зима
Свої терпкі непрохані морози.
Ще буде сад божественно цвісти,
Пташина пісня випурхне над плаєм.
І хтось дверима рипне, може й ти...
Так обмаль віри. А душа...чекає.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=416988
дата надходження 09.04.2013
дата закладки 10.04.2013
[b] [color="#ff00ff"]бджолою мрії
пещу пелюстки
твоїх солодких уст
моя кохана
але вони
із відстані руки
щезають у пітьмі
немов омана
лечу джмелем жадання
уві сні
до ніг п'янливих -
чарівливих стебел
та падаю
у крутежі земнім
поранений погордою
від тебе
співаю в марах
пісню солов’єм
серед зелених віт
краси твоєї
але мене
неначе громом б'є
холодний погляд
снігової феї
-
світ наяву
таким як був і є
і ми з тобою
граєм давні ролі
і сон чи мрія
нам не попсує
Любов’ю
подарованої долі
08.04.13
[/b] [/color][color="#ff0073"][/color]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=416858
дата надходження 08.04.2013
дата закладки 08.04.2013
Вона.
Осідає тихо в ніжність вечір,
Хвилі часу стукають у скроні.
Обійми мене ще раз за плечі,
Поцілуй сполохані долоні.
Він.
Я без тебе сонечка не бачу,
А твої вуста – мені дарунок.
Пригорнися, пташко, для удачі,
Хай вогнем палає поцілунок.
Вона.
Ти послухай, як шепоче серце.
Це здійснилась заповітна мрія.
У мені твій подих відізветься,
Я без тебе й дихати не вмію.
Він.
І мені без тебе не прожити,
Я люблю тебе, моя кохана.
Буду все життя тебе любити,
Сонечко моє, чи зірко рання.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=416434
дата надходження 07.04.2013
дата закладки 07.04.2013
«Твій син повернеться додому,
а дому нема…»
(Володимир Цибулько)
А насправді весна. Зрозумій.
Твоє замкнене коло Спінози
Через сірість ґотичних надій
Через спроби злетіти у небо
Таке ж сіре як місто.
Ні, як туман – сіро-біле.
Ти тікаєш від сірих людей
В сіре небо. Твій світ
Кольору миші. Недарма
Тобі
Так до вподоби коти.
А насправді весна…
Руки грієш на вогнищі міста
Кожний вогник вікна
Вуглинкою димної варти
З космосу хтось
Думає нишком – вогонь.
Він не знає, що згасло
У мокрому місті усе –
Навіть серця.
Шкода, що смерті немає –
Я б залюбки полетів
У вічне ніщо.
Та судилося знову вертатись
У Всесвіт асфальту і кави –
Сірим котом, жовтим метеликом,
Білкою чи ескімосом, поетом чи круком.
Навіть віра моя охолола.
А нині весна!
Казку Платона читаю шпакам.
Сон мій Лукрецієм сивим
У мрії папуги.
А за вікном – все той же туман.
І люди все ті ж.
Добре, що кіт муркотів
Тихо на вухо:
«Нині весна…»
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=414568
дата надходження 01.04.2013
дата закладки 07.04.2013
«Дивися: дорогам немає кінця, немає душі притулку…»
(Вільям Батлер Єтс)
У лісі в який ніхто не ходить*
(Навіть їжаки оминають його)
Знайшов кущ дикого аґрусу
З терпкими ягодами п’амяті.
Терпкими, як пісні поета,
Що співав на тризні
Крімптана МакФідаха**.
У цьому лісі луна
Марно чекає
На подорожнього
Тільки мені - самітнику
Криком грифа пророчить
Густе вино забуття
У чаші витесану з каменю.
Граю самотньо
На скрипці ірландського літа
Чорному круку Коннахта
Веселу мелодію про смерть.
У моїй сопілці вітри гір
Чи то зелених пагорбів,
У моєї скрипки
Давно обірвані струни.
Я самотній музИка.
Неприкаянний
Як крислатий капелюх шАнахі.***
Грав би вухастим зайчикам
(Що стибають в історію
Куцохвостими повстанцями)
Якби вони в ліс вічного смутку
Прийшли…
Примітки:
* - такий ліс справді є. Я не вигадую. Але не ходіть туди.
** - це був король. Справжній король…
*** - у шанахі кожна річ самотня. І капелюх теж. Чому майже всі шанахі носять кристаті капелюхи – не знаю. Один шанахі – носив картуза. Але він помер. Не картуз, звісно, скрипаль…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=411868
дата надходження 24.03.2013
дата закладки 07.04.2013
Розманіжений південь
Нагрітись приліг,
Позолоти набравши,
Сонце щедро сипнуло
Її на поріг
Ми ж сміялись
Піднявши
І складали у пазли
З хмаринок-орбіт
Біле слово – «РАДІТИ»,
Хтось тире приставляв
І дописував вслід -
«ЦЕ ТВОРИТИ Й ЛЮБИТИ»
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=416396
дата надходження 07.04.2013
дата закладки 07.04.2013
Під стоголосся ранішніх синиць
Безмежним льоном розцвілося небо…
Ходімо в сад! Там віття яблуневе
В сто язичків зелених гомонить,
І сонце крізь мереживо гілля
Лоскоче трави – торсає за шильця…
Оце й на весну вже –
БЛАГОВІСТИЛОСЯ,
І славить Матір Божу вся земля.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=416385
дата надходження 07.04.2013
дата закладки 07.04.2013
[i][b]Очі твої пахнуть соком беріз.
В них загубилося небо.
Де б не бував я, - усюди і скрізь, -
Буду в тобі і для тебе.
Хай по землі березневі дощі
Тягнуть намочені мітли,
Буду тулитися сонцем до щік ,
Вій твоїх - місячним світлом.
Житиму мрією в тиші кімнат,
Повних незримо тобою,
І виходитиму в зоряний сад
Ніжного щастя тропою.
Вкутаю серце у радості хміль,
Щезне розлуки провина,
Кину тебе і подамся звідсіль
Знову до тебе, єдина.
[/i][/b]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=416358
дата надходження 07.04.2013
дата закладки 07.04.2013
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 07.04.2013
Мій синьоокий квітню, де ти, де?
Спочила злива бісером на стрісі
І на старому мокрому горісі
Весна тумани димчасті пряде.
Сапфір небес залитий молоком,
Сире повітря хлеще теплі скроні
І первоцвітні крильця безборонні
Холодний вітер лиже язиком.
Ще сніг біліє, ніби рафінад.
Візьму й покину пошуки намарні,
Ховаючись у затишній кав'ярні,
Пірну вустами в теплий аромат.
Розпилить джаз непрохану журбу,
І я в думках відчалю неквапливо
Туди, де в пиві свіжому дбайливо
Купає день розплетену вербу.
Де синю гладь криштальної води
Рунтує* лебідь помахом раптовим,
Де сад квітучий міряє обнови,
В піалах цвіту піняться меди.
*Рунтує - тривожить.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=416205
дата надходження 06.04.2013
дата закладки 07.04.2013
Річенька тече
срібная, прекрасная.
Серденько пече,
бо любов незгасная.
Знаю, не зупиниться
тиха течія,
і от-от прокинеться
доленька моя.
Синя далина
в зорі нарядилася,
та зустрітись нам
досі не судилося.
До серденька горнеться
гордий молодик.
Ясен місяць повниться,
та завжди один.
Ніченька ясна,
а в очах кипить печаль.
Зіронька сія,
сумно блимає свіча.
Вірою і волею
серце налилось.
Що судилось долею,
досі не збулось.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=416227
дата надходження 06.04.2013
дата закладки 07.04.2013
Привіт! Як справи? Що нового?
Емблемна усмішка. І хай -
аби подалі від гріха.
Німа душа не бачить Бога
у серці ближнього. Куди
ми поспішаємо? й навіщо?
(Охрип над світом голос віщий)
Он навіть тінь кричить: зажди!
...Знов потойбічний дощ періщить...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=416288
дата надходження 06.04.2013
дата закладки 07.04.2013
Так боляче дивитись на лелек,
На їх знесилені морозом крила,
Їм принесу зерняток повний глек,
Щоб повернути знову птахам силу…
Нехай летять і лагодять гніздо,
Де згодом закурличуть лелечата,
І співом звеселять моє село,
Лелеки у дворі - в безпеці хата…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=415370
дата надходження 03.04.2013
дата закладки 03.04.2013
Ще цілують морози
лелекам натомлені крила,
обпікають легким
первоцвітам тонкі пелюстки́.
Так невчасно зима
оксамитовий гай побілила...
Та в повітрі вчувається
шлейф, солодкаво-терпкий.
Вже весняна хода
помережила білу ангору,
крізь холодну сльоту
просочилось янтарне вино.
І кирпатий підсніжник
задер свого носика вгору,
споглядаючи неба
застигле молочне панно́.
Вже деревам кортить
хутряне́ поскидати убрання,
у медовому сонці
поніжити во́гкі бруньки...
Так невчасно тебе
потривожило тепле кохання,
у криничку душі
закотилось рубіном палким.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=415353
дата надходження 03.04.2013
дата закладки 03.04.2013
* * *
А ти надії не втрачай,
дослухайся до слова друга:
минеться наслана наруга,
віднайдеш втрачений причал.
І запанує спокій-штиль,
і будуть дні і ночі милі.
А потім вітер здійме хвилі…
Лиш не втрачай надії ти.
Нехай попереду шторми,
світанок ген на виднокрузі.
Коли ще є надійні друзі,
тоді втихають і громи.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=415246
дата надходження 03.04.2013
дата закладки 03.04.2013
Підійшла з протягнутою рукою. Застигла у теплій усмішці. Стояла і через скло дивилася, як я, сидячи в салоні авто,метушливо копирсаюся у сумочці, поквапливо вимацуючи гаманця.
Чоловік протягнув кілька гривень і я, опустивши скло дверцят автомобіля, вклала ту дрібку нещасних купюр у поморщену віком бабусину руку:
- Дякую Вам, діти... Голодна, як собака від ранку... Дякую вам, і дай вам Боже здоров'я за вашу ласку...
Авто рушило, а бабуся, поволі перебираючи ногами, пошкандибала у інший бік.
"Голодна, як собака... - вертілося мені у думці. -Що ж вона купить за той дріб'язок?.. Хлібину..."
Господи, яка страшна старість - ні жити, ні вмерти!
Гріхи...
Гріхи ходять за мною назирці. І ся прохачка невинна також втілення живого гріха!..
Я маю хліб і до хліба. Маю дах над головою і людські умови життя. А вона, навіть як має, той дах, то що їй з того, коли голод вистуджує з неї найцінніше - гідність.
Хто ми є, коли обставини життя позбавляють нас можливості відчувати себе Людиною? Підводять до тої межі, де ми вже не є самі собою, а лише тінню від себе... Коли простягаючи руку, дивишся в очі навпроти вже без остраху, сорому чи сум'яття в душі, лише з проханням, у якому світиться воістину собача відданість?
Хто ми є, коли даючи милостиню, не сміємо звести погляду на прохача, а зводячи, квапимось уникнути його?..
Це не відраза... Це не відраза, о ні! Тільки не нині, не до цієї старої згорбленої жінки... Це - вина. Провина невинного... Чи винного таки? Винного, відокремленого, відмежованого нерозумінням, незнанням, страхом, гидливістю того стану, у який вона потрапила. І немає значення чому вона там, де є...
Вона там, за межею, у задзеркаллі наших душ, наших совістей, наших життів, у яких подібним їй - немає місця. Бо ми ще "тут", у межах загальноприйнятих норм, загальноприйнятних умов існування. Ми - люди. А ті хто уже "там" - ще серед нас, та уже навіки позбавлені тонкої умовності з поняттям "гідність".
Це небесна триба, а відтак і кара для кожного, хто іменує себе Людиною...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=414462
дата надходження 31.03.2013
дата закладки 31.03.2013
В оправі срібній місяць-діамант,
У золотій янтарний сонця обруч;
Весна десь у смарагдах ходить поруч...
Коштовнішим за них є - твій талант!
Сапфірами, рубінами горить,
Палахкотить зеленим малахітом;
На поетичних сайтах самоцвітом -
Поезія мереживом зорить.
Нанизуєш, мов перли ти слова
І ювелірно твориш кожен образ...
Нехай твоєї творчості жнива -
Вражають, зачаровують раз-по́-раз.
30.03.2013 р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=413970
дата надходження 30.03.2013
дата закладки 30.03.2013
Тендітні квіти хвилями до ніг
на луг весняний щедро постелились...
Що то за Мавка, із яких доріг,
звідкіль узялась розкажіть на милість?
То ніжна Леся щиро осяйна
у тім вінку, що зоряні серпанки
плели у снах, як марила Весна,
щоб увінчати Лелю на світанку.
То хай же Доля пестує чоло,
а ласка Божа віщою зорею
невтомно світить, щоб життя було
огорнуте і виплекане нею!
З ДНЕМ НАРОДЖЕННЯ, ЛЕСЕНЬКО!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=413901
дата надходження 30.03.2013
дата закладки 30.03.2013
Зустріч під назвою "На хвилі весняного натхнення", у ході якої відбулась міні-презентація колективної збірочки "Натхнення", до складу якої увійшли твори двадцяти трьох авторів однойменного поетичного сайту, пройшла у невимовно приємній і позитивній атмосфері. Під час неї були згадані усі березневі свята, що торкають небайдужі до літератури серця і душі, пролунали чудові твори нашого невмирущого Кобзаря, твори авторів збірочки, вірші інших учасників "Об"єднаних словом". Було тепло і затишно.:)
Для усіх хто бажає переглянути слайдшоу відео-презентації
посилання тут:
http://www.youtube.com/watch?feature=player_embedded&v=Zq4T7lpzUwU
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=411915
дата надходження 24.03.2013
дата закладки 24.03.2013
На крилах,веснянного надхнення,на перекір упертості зими, в наш рідний клуб "Об*єднані словом", на 8 зустріч,радо ми прийшли.Зібрались,друзі,однодумці,жаль не всі,бо хурделиця ще гуляє на роздолі,морози,вибоїни та пороги,сніги ,намети на дорогах ,немов в колеса, ставлять палиці.А ми хто був,зарадувані мило...Знова, нове, між нами торжество.Народження нової збірки,багато "наших" в ній надхнення віднайшло. Крилаті твори і на чільнім місці,а ми дивились і гордились всі,нехай веснянним квітом і дерев розлогим листям їхня поезія у світ іде.
Величезне вітання всім співавторам цієї барвистої збірочки.Низький уклін адміністрації сайту "Надхнення" та редактору.,за чудове оформлення і залучення авторів до співпраці. З повагою Д.Сем*янів
23.03.2013р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=411768
дата надходження 23.03.2013
дата закладки 23.03.2013
Шановні поетклубівці!
Щиро запрошуємо Вас на творчу зустріч "На хвилі весняного натхнення", в ході якої відбудеться презентація колективної поетичної збірочки "Натхнення".
Зустріч відбудеться 23 березня 2013 року в місті Івано-Франківську
в приміщенні обласної газети «Галичина» за адресою:
вул. Січових Стрільців, 25, І поверх, конференцзал.
Початок о 13.30 год.
Будемо раді зустрічі з Вами!
Оргкомітет Міжрегіонального поетичного клубу "Об’єднані словом
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=410927
дата надходження 21.03.2013
дата закладки 22.03.2013
Кохана жінка – серця тиха гавань,
Душі оаза, тіла млосний щем.
Вона притугу радості дощем
Обмиє доброхітно і ласкаво.
Вона кохати буде ще і ще!
Їй Бог надав таке всевладне право:
Ввійти у долю мужа величаво,
Обпершись на його міцне плече.
Нехай вона кокетними словами,
Кохаючи до болю, до безтями,
Його підійме і жбурне униз,
Він їй весняні первоцвіти гаю
В дарунок урочисто назбирає,
І виконає будь – який каприз.
21.03.13
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=411111
дата надходження 21.03.2013
дата закладки 22.03.2013
Їй личить ніжність, втишена хода,
ласкавий погляд і сумирна вдача,
розмова тиха, мов жива вода,
і очі, що сміються, а не плачуть.
Їй личать необтяжені думки
і відданість, і трепетна жертовність,
опірна міць тендітної руки
і стримано-тактовна маломовність...
Їй личить все, що личить іншим теж,
та правда ця для дійсності - минуле:
обмеженнями власних стертих меж
чуже сумління хижо розіпнули...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=410563
дата надходження 19.03.2013
дата закладки 20.03.2013
Пам'яті батька
Павла Михайловича Головатого
(06.02.1939-28.07.2012)
Сонця тінь швидко бігла снігами,
Цього року холодна весна.
Я приїхала в гості до мами,
В дім, де тата півроку нема.
Звичні запахи линуть з кімнати.
Серед хати старий, сивий кіт
Тиху пісню почав муркотати,
Язиком причесавши живіт.
Ось і батька кімната маленька.
Перебігла тривога чолом -
Дві фіранки прозорі, біленькі,
За життя його їх не було...
Жаль повільно наповнював хату,
Тихий сум виростав до небес.
Серце гупало: "Та-точ-ку! Та-ту!
Як мені не хватає тебе!"
08-11.03.2013р.
Для ілюстрації використано картину Олександра Зорюкова
"Герань на моем окне"
http://artnow.ru/ru/gallery/3/1204/picture/0/606318.html
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=410155
дата надходження 18.03.2013
дата закладки 18.03.2013
Забутися від щастя прагнуть всі,
Воно – примарна казка, мов жар-птиця.
Знайшов ту птаху щастя я в тобі,
Оберігаю ніжно, як годиться.
Мить забуття в коханні не ловлю,
Хоч досхочу я п’ю нектару того.
Прошепотіти: «Я тебе люблю»,
То значить не сказати геть нічого!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=409884
дата надходження 17.03.2013
дата закладки 17.03.2013
На поляні обідали дядьки при чарчині.
Поруч хвацько вистрибував маленький хлопчина.
Сірникову коробочку прикладав до вуха.
– Шо, синошку, влухаєшся, як співає муха?
– Це бзола дзизцить, не муха! – гордився манюній.
– Муха, муха! Не обманюй!
– Ні – бзола-а! – Й занюняв.
– Нате, гляньте! – Коробчину трусонув по тому,
та й поцілив у пазуху дядькові крутому.
– Подивлюся. – Розплутує кучеряві груди.
Потім як зарепетує:
– О рятуйте, люди!
Всі навколо полягали.
Дядько ваву чухав.
А хлопчина, знай, лукавив:
– Со, бзола ци муха?!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=409841
дата надходження 17.03.2013
дата закладки 17.03.2013
Нежданний сніг. Розстрижена перина.
Тремкій весні за пазуху летить
Лелійним пухом ніжність лебедина.
Ген, молоком розбавлена, блакить
Загусла раптом білими вершками.
Сука́є пряжу віхола прудка
І далечінь, мережана стежками,-
Що скатертина, випрана й гладка.
А кучугури в пінній акварелі,
Мов лантухи́ із пір'ям на возах,
Під покривалом сніжної куделі
Ставка холодна згасла бірюза.
Згубивши путь, мов нитку Аріадни,
Снує весна - заплакане дівча...
Яка ж вона ще юна й безпорадна,
Бринить роса в топа́зових очах.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=409253
дата надходження 15.03.2013
дата закладки 15.03.2013
Зима прощається і дмухає сердито
студеним вітром, білим помелом
розгойдуючи віхоли. Укрито
усе снігами, ніби полотном
сліпучо-білим. Сипле, сипле, сипле...
Здається - краю білому нема.
У душу туга тулиться налипло
на кожен пагін раннього тепла,
і гасить, і застуджує дрібноту,
що тягнеться і пнеться до весни,
намащуючи дьогтем спраглі соти
медів і сонця... Душенько, засни -
шепоче розум, корячись негоді.
Але вона мугикає пісні,
бо під снігами на самому споді,
давно уже відкрилася весні.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=409181
дата надходження 15.03.2013
дата закладки 15.03.2013
Розбуди мене пізньої ночі
Під легкий передзвін кришталю,
Зодіаків снують поторочі,
Їхній відлиск очима ловлю.
Відчайдушно тримаюсь за руку -
Лебедине надійне крило,
Від шовкової магії звуку
Тепле сяйво на душу лягло.
Сивий місяць задмухав лампаду
І під мантру космічну завмер...
Ти і я під дощем зорепаду
І чаруюча музика сфер!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=408951
дата надходження 14.03.2013
дата закладки 14.03.2013
Прости нам, Господи..!
прости нам і помилуй..!
прости за сліпоту і глухоту
до болю ближнього....
байдужість неможливу...
за гонор... За гординю саме ту,
що не дає нам
доторкнутися до Тебе...
Бо наші бОги -
золоті тільці..
що душі...очі...
закривають нам до Неба...
Бо правлять нами
інші лже-отці....
Прости нам, Господи..!
Спаси нас і помилуй!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=408886
дата надходження 14.03.2013
дата закладки 14.03.2013
Ніжністю підсніжника цілунком
Трепетно торкаю твоїх уст...
Як весна - ввірвалась в серце лунко:
Нотками бажань. Поміж пелюст
(Наших пальців рук), немов суцвіття,
Струменем чуттів пульсує кров.
Стегна-стебла сонце з-поміж віття
Пестить. Тіло прагнуче обнов...
Повниться бажаннями любити
Все навкруг нас. Розчинімось в цій
Магії природи. Мов весна - ти,
Я ж - підсніжник у руці твоїй.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=408786
дата надходження 13.03.2013
дата закладки 14.03.2013
яка недочасна краса
біла
налетіла
вальсами Штрауса...
кружеляла, витала, раділа…
зима
попрощатися гарно хотіла:
яка краса!
у ліхтаревому світлоколі
невагомо весільно біло -
замерехтіло
вальсами Штрауса…
метелико-крило
шурхотіло -
прощалася…
делікатно і гречно –
цієї зими
більше ніколи не буде
ремствують люди:
чого вернулася?..
розлюблено недоречно…
13.03.2013
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=408524
дата надходження 13.03.2013
дата закладки 13.03.2013
Знов небо насупило брови -
Січуть березневі сніги,
В зимовому хутрі діброви,
В пухких килимках береги.
В задумі плечисті Карпати
Тумани снують з рукава,
У соснах покинута хата
Чорніє, неначе вдова.
Вербицям наткали мережив
Холодні вітри крадькома...
Ох, березню!Знову не встежив!
Зима хазяйнує, зима...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=407968
дата надходження 11.03.2013
дата закладки 11.03.2013
Чужина – то не рай.
Повертай в ріднокрай.
Де зозуля кує на Посуллі,
мріє Лиса гора,
Верхній Вал спочива,
а косуля світанку кива.
У журбі не згорай.
Повертай в ріднокрай.
Упади в запашне буйнотрав’я...
Тільки тут собі спокій
ти зможеш знайти,
де чекають біляві хати.
Не шукай чужий рай.
Повертай в ріднокрай.
Тут і досі гніздяться лелеки.
Золотаві жнива,
коровай на свайбах...
В оберегах згорає журба.
Назавжди повертай.
Не покинь ріднокрай.
Чашу долі наповнюй по вінця.
Хай душа не блука.
Не цурайсь, а покайсь.
Українцю, себе не зрікайсь.
Марно серце не край.
Наймиліш – ріднокрай.
Доки й віку, він буде жаданим.
Неньку не вибирай.
До Вкраїни горнись.
Життєдайній землі поклонись.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=407497
дата надходження 09.03.2013
дата закладки 09.03.2013
Музика й виконання Анатолія Куценка
Між трав мелодія лилась
легким солодким ніжним трунком.
Вона тоді мені збулась
жаданим першим поцілунком...
Тьмяніють барви у житах.
Буває солоно і гірко.
А та мелодія зліта
то тихо, то занадто дзвінко.
І досі душу дошкуля
далека паморока літа.
Вже й осінь спомини кружля,
вкриває паморозь палітру.
Стискає рама. Та дивлюсь
на пошрамовану картину.
Роки, мов пелюстки, тулю,
у тепле літо плину-лину.
І досі солодко щемить
ота мелодія чарівна –
нетлінна веселкова мить,
довічна пісня солов’їна.
Тьмяніють барви у житах.
Буває солоно і гірко.
А та мелодія зліта
то тихо, то занадто дзвінко.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=407258
дата надходження 08.03.2013
дата закладки 09.03.2013
Бродил агент торговый каждый день по офисам.
Ретивых, числящихся - с лёту различал.
И так устал авралить, жилы рвать по совести,
Что закосил и – в поликлинику, к врачам.
А врач попался, сами знаете, накрученный.
Да навыписывал на весь оклад – лекарств,
Да тех, которыми аптеки насундучены,
(Агент их сам сбывал по точкам, как балласт...)
Ну, он – к жене, с рассказом, та его - метёлкою:
«Да как же можно так, не веря людям, жить???»
И чел, лицом к лицу с реальностью жестокою -
Поник, сломался, да замкнулся, и... и - пить!
P.S.
Жена – глумится, всем горюнит, что – несчастная.
Врачи - плюются, шеф - других набрал, забыл.
Вы, срывы, - гулко непрощающе-фугасные...
Что после взрыва остаётся? Бред мольбы?
05.03.13 г.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=406306
дата надходження 05.03.2013
дата закладки 09.03.2013
Тюльпановим цвітом запахла сьогоднішня днина
В суцвітті з парфумом жіночої ніжної вроди.
Подібно, як тягнеться в небо, до світла рослина,
Сьогодні складають, кохані, на честь Вашу - оди.
Бо ж кожна із вас є достойна єдиної пісні...
І в по́ру весни, котра та́кож жіночого роду,
Кладу я на аркуш паперу рядки ці предвісні
Про вашу, співаючи в ві́рші, предивну природу...
І хай за тим шармом чарівності трепетна сутність,
Тендітна душа все ж краси неймовірної повна.
Всесильною буде во вік ваша ніжна могутність,
Що діє на суть чоловічу завжди безвідмовно.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=406935
дата надходження 07.03.2013
дата закладки 08.03.2013
До Дня народження Т.Г.Шевченка
Роки за обрій відкотились,
змінився світ. Тільки у нас
нічого, Батьку, не змінилось,
Життя і в профіль, і в анфас
те саме що було - не вільне!
Лиш чужакам тут знову рай.
Ми вимираємо повільно,
а злодійня грабує край.
Культуру знищують і мову
табачники, бузинярі.
Окупували владу знову
хозари, зайди-упирі…
Жирують гниди-кровососи!
А козаки? Павліни є,
але немає Кривоносів
і селянин із горя п’є,
бо повернулись феодали,
скуповують ставки, ліси…
Їмо, Тарасе, польське сало,
забули запах ковбаси,
бо м'ясо замінила соя –
голодний пес таку не їсть.
Не можна митися росою -
там стронцію смертельний вміст.
́
…Нічого, Батьку, не змінилось.
Подались діточки у світ.
Надіємось на Божу милість,
про Твій забули «Заповіт».
А мали б вже «гострить сокири…»
2013 р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=406290
дата надходження 05.03.2013
дата закладки 08.03.2013
Ви прагнете любові (Всім Богиням клубу до Свята Весни)
Ви прагнете любові, бо ж весна -
все воскресає! Лебідь й лебедиха
гніздо творять. Очеретів стіна
ховає їх від вітру і від лиха.
Одна турбота ділиться на двох –
любові лебединої початок.
Не заважайте! Хай дарує Бог
їм в нагороду зграйку лебедяток.
Ви прагнете любові? Час настав
і погляд Ваш на лебедях спинився.
Шепочуть щось привабливі вуста,
мабуть молитву? Я не помилився?
Ви просите кохання́, бо ж весна!
Любов в цю пору завше особлива
і Ви така божественно-земна,
як ця лебідка – це природне диво .
2013 р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=406946
дата надходження 07.03.2013
дата закладки 08.03.2013
У моєї весни
бірюзово-шовковий метелик
в оксамитових косах
заплутався. Легіт п'янкий
лебединим крилом
огортає замріяний скверик,
на вологій вербі
наливаються соком бруньки.
Для моєї весни
крапелинами вранішніх рос
вишивали сорочку
світанки смарагдово-чисті,
доторкаючи флейти
вустами, ручай-віртуоз
солодкавих мелодій
снував кришталеве намисто.
До моєї весни
мигдалева п'янка заметіль
заповзала за пазуху,
щоб заховатись од вітру
і на білих полотнах
її малював березіль,
виливаючи ніжність
свою у пастельну палітру.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=406302
дата надходження 05.03.2013
дата закладки 05.03.2013
Черепаха Поспішаха
У ставочку край села
Не згадати вже відколи
У хатиночці жила.
Черепаху знали всюди –
У ставку і поза ним.
Не звичайна це тварина,
А дивинка із дивин.
Як прокинеться зраненька –
Тільки сонечко зійде –
Так одразу й метушиться,
Щоб устигти все за день.
Стільки справ у черепахи –
Полічити всі дарма!
І спокійної хвилинки
У бідненької нема.
На зарядку, на сніданок –
Все бігом, заперло дух.
Потім прати-прибирати,
Аби сяяло навкруг.
Пов’язати светри теплі –
Для маленьких правнучат,
Ще й у гості зазирнути
До плотвички і ляща.
У тієї черепахи
Гостював колись я сам,
А як хто мені не вірить –
Черепаха й досі там.
Зазирніть до неї в гості
(Я би дуже попросив),
Аби більше не казати,
Що нема на світі див.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=406404
дата надходження 05.03.2013
дата закладки 05.03.2013
Свої думки в вірші мереживом плетеш,складаєш.Часом комусь їх почитаєш, та в більшості самі собі. І ось нагода...
Від щирого серця хочеться подякувати організаторам зустрічі,яка відбулася вчора 26 лютого.Це дійсно правдиве рандеву,зрілого слова з починаючим.Івано-Франківський ліцей для обдарованих дітей , запросив і влаштував, нам клубівцям " Об*єднані словом " незабутню зустріч.Святковий і численний зал,в затамуванній подиху, слухав твори.І ми, з такою насолодою, теж слухали свої , у виконанні молоді.Ці підлітки, дуже достойно і професійно, підготували програму.Кожен був задіяний, мав можливість себе припіднести,про себе почути.На тлі художніх номерів,дійство було незабутнім.Читали і ми дорослі, вірші учнів,що дійсно обдаровані словом.Радісно,що у нас підростає таке зріле у поглядах,ширяючи думками в мріях, молоде покоління.Маючи таких хороших, ввідданих і закоханих, в свою справу,вчителів- наставників, хочеться побажати обдарованій молоді, бути у своїх бажаннях наполегливими, і той Дар - іскринку подаровану Господом,підживлювати своїми стараннями.І все ,Що посіяне з любов*ю і на час , дасть хороші потужні сходи.
З повагою Сем*янів Данута /Ransmaja/
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=404579
дата надходження 27.02.2013
дата закладки 27.02.2013
Моє натхнення світанкове,
Лютнева паморозь думок
В очей глибинці волошковій
Вплітає рими в колосок.
Слова - заховані в тюльпани
Думки - закохані в весну
Течуть струмки - меридіани
Тривожать музу з напівсну
Моє натхнення опівнічне
Запахло травнем і бузком.
У твоїм дотику магічнім
Вальсують почуття...без ком…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=404295
дата надходження 26.02.2013
дата закладки 26.02.2013
В постійній дяці Господу за день, і ніч,
за щастя жити і творити.За зустрічі з людьми в яких щось вчишся і з ними спільні радості і чаяння ділити.Сьогодні,сьома зустріч , клуб наш об*єднала, в світлиці "Галичини"знова зібрала.Атмосфера доброзичлива літала над всіма нами. Янгол помахав крильми і вістка мов із неба впала, наша Валькірія , вчора,побралися з Романом і в нашім клубі,вже прибули, повні три сім*ї.Так радісно,що клуб росте і з кожним разом хтось новий доходить, з собою звісно вірші й емоції несе про себе і про друзів , поговоим.Сьогодні так цікаво припідніс, Артур Сіренко, історію Шона Макхлема,поета з Ірландії,читав для нас його вірші.Всі були вражені,що у свої роки, людина ділиться мудрістю,знаннями.Мов хоче передати той спадок на віки. Ми слухаючи і горді були тим,що мову українську вчать,шанують. То ж ,як скажіть, її не прославляти нам?У ліриці, віршах та в прозі,ми мов би Пілігрими у дорозі,несемо світло й радість для душі.Пишіть,творіть,читайте і на погодні умови не зважайте,з хорошим настроєм,бо крок вже до весни. З повагою Сем*янів Данута / Ранімая/
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=403643
дата надходження 23.02.2013
дата закладки 24.02.2013
За крок до весни...
Всього за один лише крок, сповнювалася теплими променями сонячного і людського щирого проміння світлиця обласної газети "Галичина".
Ось ніжним і кульбабковим промінчиком заясніла, переступивши поріг світлиці Наталочка Данилюк, наша світловолоса мавка, майстриня тендітної співучої поезії, посестра самої Весни. А разом із нею до осяйної зали завітала і чарівна жінка-Світанок - справжнє світлоносне диво, Оксаночка Пронюк, що застелила святкові столи барвистими, за прадавнім добрим звичаєм прарідними, дивовижної краси вишиваними рушниками. Причастила світлицю свіжим,солодким, чудодійним ароматом духмяного гіацинту.
А за ними і фея-казкарочка Віталія Савченко поспішила внести промінчик світла, густо переплетений дзвіночками щирого і теплого сміху. Незабарилася за ними й чарівна подружня пара - Ігор Стожар та його ніжна, як погідне небо Мариночка Морська, прихопивши з собою добру порцію енергійних, розбурханих близькістю весни, хвиль позитиву.
Підоспів за ними і наш мрійник-романтик, Ромчик Бойчук, що приніс із собою у цей ще, здавалось би, непривітно-лютневий, але вже такий пронизаний весняними чарами день, енергію тепла, щирості і ніжності почуттів.
Пані Данута Сем"янів, як завжди привітна та усміхнена, чарувала щирістю емоцій та жвавістю думки і слова.
Тендітна дівчина-кішка, Інга Хухра, приємно чарувала запальністю емоцій та викликала теплоту почуттів щирістю вразливої вдачі.
А за нею і пан Артур Сіренко, витончена натура, філософ, що здатен запалювати і дивувати читачів своїм вмінням писати "нотатки, що складаються з розрізнених замальовок пензлем часу на хмарах".
Долучився до нас і Михайло Гутин, дитя Карпат, витончена і волелюбна натура, творчість якого пронизана глибокими почуттями патріотизму та любові до батьківської землі, з умінням переливати їх слухачам короткими та влучними віршованими мережками.
Та чи не найбільшим і найщирішим дивом стала сьогодні у нашій передвесняній світлиці, осяяній стількома яскравими промінчиками Божого світла, новина від, воістину диво-гармонійної поетичної пари непересічних і талановитих душ - Наталочки Крісман та Романа Лесюка, котрі, злегка припізнившись, повідали нам - наша поетична спільнота поповнилась новоствореною поетичною сім'єю!
Привітаймо же їх, друзі, із цим приємним і радісним святом! І, дай Боже нашим молодятам безхмарного щастя, щирої радості, незгасного лебединого кохання та довгих і приємних років вірного подружнього життя!
Скільки ж слів тепла, ніжості, романтики та кохання пролунало сьогодні, западаючи у душі присутніх незбагненною і непереборною силою єднання споріднених і спраглих Живого Слова душ!
Адже воно перебувало сьогодні між нами не тільки завдяки тим, хто завітав на творчу зустріч. Воно лилося через присутніх силою віртуального єднання з усіма, хто з тих чи інших причин не зміг фізично долучитися до цього дійства. Адже вони були з нами, а ми із ними, душею і серцем.
Чи ж не справдешні весняні дива заполонили сьогодні нашу затишну оселю, наповнивши її таким безміром приємних митей та теплом життєдайних енергій, що так щедро витали поміж тими, хто зібрався на цю стрічу?!
Весна близько! Ось вона, уже за крок. Всього тільки єдиний крок!
Весняного сонечка усім!!)))
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=403659
дата надходження 23.02.2013
дата закладки 23.02.2013
Чистими звуками справжнього серця
Білому світові плакать дано.
Розумом варто збагнути усе це,
А не дивитись зніміле кіно.
Голодом вірності мліє Природа –
Вірності Небу, Траві і Воді.
Крайчиком совісті ходить Нагода
Бути природними в душ наготі.
Спрагою здавлює горло до болю –
Згадкою мучить дзвінке джерело.
Розум епохи зацьковує волю.
Б’ється у клітці останнє крило.
Біле крило животворного світу
Шансом останнім нагадує всім:
Крилам сталевим не хочеться жити –
Жити захочеться тільки живим!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=403319
дата надходження 22.02.2013
дата закладки 22.02.2013
Крізь засніжені хмари Пегасом до тебе прилину.
В пасма гриви моєї вплетеш ти барвистих стрічок.
Пір"ям тим, що зроню я із крил своїх, наче провину,
В знак прощення прикрасиш ти скрипки своєї смичок.
Пам"ятаєш, як в тому житті весь окрилений щастям,
Прилітав птахом Феніксом я у небесну блакить,
В нотах скрипки твоєї витав і що раз, мов Причастям -
Напувався красою очей твоїх, прагнучи жить?
Нині ж Бог удостоїв мене (за любов) бути поруч,
Пір"ям крил своїх душу твою зігрівати до вік.
Мов зі струн переплавлених вдів на правицю свій обруч -
В цім житті я твій янгол хранитель і твій чоловік.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=403334
дата надходження 22.02.2013
дата закладки 22.02.2013
І знову сніг... Не квапиться
зима ще світ за очі.
Чи звикла вже до наших місць,
їх кидати не хоче?..
Напевно, кажуть не дарма:
З біди в біду не скачуть,
Куди б не рипнулась вона,
там холоди собачі.
Погрітися б під пальмою,
та "кармою не вийшла",
Із долею фатальною
Волочить спільне дишло.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=403249
дата надходження 22.02.2013
дата закладки 22.02.2013
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 22.02.2013
Фонтана бризки у парку брильянтовий туман.
Це сфотографувати, думав, так би було класно.
Поки за «фотіком» ходив, хтось виключив фонтан.
Майстерність – коли ЩО і ЯК приходять одночасно.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=403143
дата надходження 21.02.2013
дата закладки 22.02.2013
* * *
А я так вірив, мріяв, сподівавсь,
веселку виглядав на виднокрузі.
Вона розтала, мов зрадливі друзі,
а я ще довго-довго дивувавсь...
Спіткнусь чи розіб’юсь на віражі,
та шляху, як і ноші, не зречуся.
Гіркої істини таки навчуся:
красиві, та зрадливі міражі.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=403104
дата надходження 21.02.2013
дата закладки 22.02.2013
* * *
Говоримо: усе, як сон, мине.
Та буде світ, і будуть світлі дати.
Купує хтось, щоб вигідно продати.
Хтось продає своє.
А хтось – мене...
Не продаюсь.
Покаюсь і прощу.
За милістю не стану жалкувати.
Прихильності не буду купувати.
До щирості лукавство не пущу.
Ще буде все.
І грішне, і святе.
Самообман, кохання – дивне, справжнє.
Безцінна дружба й суєта продажня.
Все бачить Бог.
Гряде ціна за те.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=403103
дата надходження 21.02.2013
дата закладки 22.02.2013
На вогник твій спішити рада
В надії розтопить журу,
Моєї радості принадо...
Прийду, торкнуся і згорю.
Розвієш попіл мій за вітром
І перетвориш на росу,
Яку тобі у дзбанку літа
Напитись вранці принесу.
Магічно мрія кличе далі...
Але спиняє сум мене:
Я – лиш примара задзеркалля,
Придумана твоїм вогнем.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=403034
дата надходження 21.02.2013
дата закладки 22.02.2013
Вогонь пожирає сухе і протрухле,
Вода все змиває поспішливим рухом.
Інертна пасивність , тотальна байдужість, -
Знедолене царство в руці слабодуха.
Коріння під снігом не тратить надії,
Хоч крига міцніє і холодом віє.
Зневір'я, апатія, ріст беззаконня, -
Нещасна держава в руці лжемесії.
Осяюють весни довкілля промерзлі,
Птахів з чужениці скликають по черзі.
Уми виїжджають, роботу шукають, -
Маліє громада в руці кровожерній.
22.02.13
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=403253
дата надходження 22.02.2013
дата закладки 22.02.2013
Шановні поетклубівці!
23 лютого у м. Івано-Франківську у приміщенні обласної газети "Галичина" відбудеться чергова творча зустріч учасників міжрегіонального поетичного клубу "Об'єднані словом" під тематичною назвою "За крок до весни".
Адреса:
вул. Січових Стрільців, 25, І поверх, конференцзал.
Початок о 14.00 год.
Будемо раді зустрічі з Вами!
Оргкомітет Міжрегіонального поетичного клубу "Об’єднані словом"
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=402978
дата надходження 21.02.2013
дата закладки 21.02.2013
Вчора вразила, ой вразила колегина сім,я.
Там – в кутку дитина мріяла у майці:
«Чом мовчу? Зага́дую! Як та ворожея:
Хочу стати «Депутатом у відставці»
Що-що-що, ми і застигли... :"Поясни, чи ти німа?"
А дитина й мовить: «День був – депутатом,
І отримуй до кінця життя зарплатоньку – дарма!
І не треба бу́де більше працювати...»
Ми – в куточок, прикурили, мовчимо, і мовчимо.
Тут хазяїн й каже: « Може й справді, Васька,
Йдем до Радних - водіями, щось там їм тако - дамо!
Й замість них, як всі, проскочим - в "депутацьки"?
Їхав я додому - довго, потів пив...гарячий чай.
І на жінчині притульки буцав лобом: "не займай!.."
15.02.2013р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=401287
дата надходження 15.02.2013
дата закладки 15.02.2013
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 06.02.2013
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 27.01.2013
Етична драбина. Рух вгору по ній
часу́ вимагає й моральних зусиль.
Завжди є спокуса зірватися вниз.
Тримайсь за щаблі компромісу! Держись!
==============
Звучить власна музична п'єса
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=395167
дата надходження 24.01.2013
дата закладки 24.01.2013
* * *
Ти казала: "Гляди, не влюбись".
Нахвалялася пальчиком грізно.
Та було вже, було надто пізно:
я в очах твоїх враз утопивсь!
Приманила душею мене,
і вже тулиться серце до серця.
Ні на кого на світі не сердься:
Видно, доленька нас не мине.
Полони мене й не відпусти.
Кулачком посварися грайливо.
О, яка ж ти красива й щаслива!
Миті жодної не пропусти.
Я з криниці любові напивсь.
В надвечір'ї горить зірка рання.
Ой, не в'яне останнє кохання!
Ти ж казала: "Гляди, не влюбись!.."
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=395120
дата надходження 24.01.2013
дата закладки 24.01.2013
О як щемить, о як пече... Горить, згорає,
ламає світ печальна мить
утрати раю*
Слова, як дим. Слова, слова... та що із того?..
Хіба вони в душі живуть
знаменням Бога?..
Спочатку - слово! - Мовить хтось, і буде правий.
Та скільки слів, що сіють лжу,
рече лукавий...
Межею йдеш щомить, щодень і так - довіку
Зворотній бік, зворотній світ
у кожнім лику...
* тут світ та рай у значенні внутрішнього стану душі
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=395096
дата надходження 24.01.2013
дата закладки 24.01.2013
На круглих п'яльцях сивої зими
Січневий ранок вишив павутиння
Лопоче сніг пухнастими крильми
Між покривал густого хмаровиння.
І обважнілий кущ горобини́
З багряних грон обтрушує серпанок.
Ледівками* застигли теплі сни,
Туманний розпрозоривши світанок.
Немов міраж, розтанула весна,
Твої сліди в заметах захололи...
Ані душі, суцільна білизна,
Печаль моя сьогодні - біле поле.
*Ледівки - бурульки.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=395005
дата надходження 24.01.2013
дата закладки 24.01.2013
Насупив ранок брови-позіхає…
Сніжинка на вікні замерзлім спить,
Мороз старечі кості розминає –
То кашляне, то ущипне, то заскрипить…
У білі шубки вбралися хатини
І курять люльки! Диво-благодать!
Парчею білосніжної перини
Покрились гори – зачаровані стоять…
Там за лісами снігова князівна
Красується собою в дзеркалах,
Холодна, горда, звабливо-чарівна,
В очах печаль – ні крихітки тепла…
Вогонь в печі тріщить та торжествує,
Зима морозна – це його пора,
Над пиріжками радісно чаклує,
Бо вже на них чекає дітвора!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=394932
дата надходження 23.01.2013
дата закладки 24.01.2013
* * *
Знесилений, дрімаю на світанні.
Задумливий, відпломенів, зачах.
Минаються деньки мої останні.
На денці серця запеклась печаль.
Шепочуть пелюстки неодцвітанні,
то скрикують, то заново мовчать…
І сивий сум, і щемний жар в очах…
Слова нетлінні птахами злітають.
І я до світу радісно вітаюсь,
неначе жити заново почав.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=394832
дата надходження 23.01.2013
дата закладки 23.01.2013
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 23.01.2013
Жалкуєш, що не вистачає часу
На те, на се... і що його робить?
Та на пусте його ти тратиш масу,
А цінувати треба кожну мить.
2013
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=394815
дата надходження 23.01.2013
дата закладки 23.01.2013
Судьба (суженый) не приходит первым. Первым приходит Испытание (соблазн). Выдержишь его - покажешь себя достойной предназначенному (счастью). Поддашься ему - один за другим станут приходить и другие (разочарования).
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=394739
дата надходження 23.01.2013
дата закладки 23.01.2013
Ось і настало: я – пенсіонер,
Яке приємне і лякливе слово.
То ж буду рахувати відтепер,
Що залишилось від життя земного.
Але чиновник все підрахував:
Шістдесят три і геть із цього світу.
В бюджеті вже мене він поховав,
Щоб вдовольнити діючу еліту.
А я ще мабуть трохи поживу.
З руїн державу треба ж піднімати!
І пенсію зароблену свою
За комуналку стану віддавати.
Дивись – міліонери приклад мій
Наслідують і візьмуть за основу.
Та, певно, вже не доживу до мрій
Уздріти націю величну і здорову.
До віку статистичного дійду –
Чиновник, може, пустить на поруки.
А поки хліб з цибулею жую –
До м’яса не доходять чисті руки.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=394694
дата надходження 22.01.2013
дата закладки 23.01.2013
Правдолюб-злидар Кіндрат
рідко мав якусь зарплату.
І ні взяток, а ні блату…
Та й смішив усіх підряд.
Хоч ранесенько вставав,
працював завжди багато,
та в Кіндрата – драна хата,
бо в халепи устрявав.
Попадало й батога,
та терпіти вже навчився.
Запивав, правда, й лічився, –
наловив багато гав.
Ще ні разу не сидів.
Та й за що його саджати?
Він же вила заряджати
і не вмів, і не хотів.
Байдики Кіндрат не б’є.
Від сусідів тин городить,
та щодня у гості ходить.
Побалакає, поп’є.
Як і всі, потроху крав.
У держави, не в сусіда.
У стосунках міжосібних
домагатись прагнув прав.
Та, звичайно ж, їх не мав,
бо не міг права качати.
Хоч закони всі вивчати,
та прав той, хто більше крав.
Он сусід – запанував.
Крутелезним став начальством –
з господарством, наче царством.
Він державу шанував.
Він держателям служив, –
лівозбоченим і правим.
Де прислужував, де правив,
зате мирно й сито жив.
А Кіндрат наш підробляв, –
підсобляв на дядькострої, –
куркулізм новітній строїв.
На роботі не гуляв.
То поробить на панка,
то до підпанка потрапить.
Вмить зароблене потратить, –
доленька скупа така!
Комунізм давно минув.
Даром грошики не платять.
Як тепер цей лад назвати?
Нині маємо – ману.
А Кіндрат майстерно звик
колупатися в гнояці!
Фуражиру чи доярці…
фермам ледь не всім – гаплик!
В місті теж не все гаразд:
навіть їздив у столицю, –
там дали йому… по пиці
й одурили сотню раз.
Хоч гуляй, а хоч рабуй…
Довго був беззаробітним
та й подався в безробітні.
Проплатили – й не жируй.
Як йому сягти мети?
І собака вже б завила.
Він узявся б вже й за вила.
Так на кого ж нині йти?!.
Нарікає на жидів.
Й москалі йому ще винні.
А що ми – безвольні свині, –
досі й чути не хотів.
Сіромасі – кривда скрізь.
Де ту правдоньку шукати?
Не проси прощення в ката –
у петлю покірно лізь.
Виживають – хто кого.
Хто регоче, а хто стогне.
Люд, немов худоба, дохне.
Був Кіндрат же ого-го!
А тепер – мов помело.
Одинокий, мов билина,
а чи трухла бадилина.
В бур’янах рясних – село.
Хазяї і холуї,
самоїди й продайдуші.
Де-не-де ще – небайдужі.
Почужішали й свої.
Хата вже йому – тюрма.
Звик – на іншого кивати.
Важко щастя здобувати,
коли гордості – катма.
Він по-своєму правий:
істину потрібно знати –
звідкіля взялись прагмати.
Але ж без толку не вий!
Він живе, як досі жив?
Все, чекаючи наряду,
виглядає кляту правду.
Ось вона! Хапай, біжи!
Привітайсь мерщій: «Хелло!»
Мо’, ще прийде влада путня?..
Та регочуть вже на кутні.
Відсміялося село.
Хто тепер нам сват, хто брат?
Правили комунечисті…
Краще б Христя у намисті –
думу думає Кіндрат.
Що робити? Йти куди?
Працював би і в три зміни,
й неодмінно на відмінно.
Та одурять знов, гляди.
Так і так метикував, –
бадьорився і журився.
Вже давненько й не женився –
там чи там приймакував.
Мо’, могли ше помогти
від жінок найперших діти?
Попоїсти б чи погрітись…
Та й попив Кіндрат води.
За харчі трудитись гож,
по дворах чужих кукує.
Він іще не жебракує, –
досі ще Кіндрат не бомж.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=389013
дата надходження 31.12.2012
дата закладки 23.01.2013
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 22.01.2013
уламком зірки білим
обледені́лим
упала в наше озеро зима:
завчасна схима –
нага́льна і
самозаглиблено
німа
…приблудна тиша
зази́вно
лащиться до ніг,
безмовним ху́тром
стелиться догі́дно,
в глибинній пам`яті води –
сліди:
чийсь безтурботний сміх
бринить
підлідно…
снить рогозо́вий
зламаний
смичок
органну
ре-мінорну фугу…
з блідого перламутру
ґудзи-чок
скотивсь за виднокрай –
у невиразну тугу
з-за виднопру́гу
відкрила скойку
перламутрову на мить
поза́хідна
перлі́вниця…
від літніх радощів-дощів
холодним гребінцем
вичісують вітри
сіді
вербові ко́си
розвінчано-
простоволо́са
прозора схимниця
сидить – схилилася
блідим лицем
до стежки,
де ступала боса,
веселим стиглим промінцем
збивала роси...
…проворна
чорна
шмигнула
межи вербами ангора:
вечірню штору
з густого плюшу
спустила
обважніло без шнура
і молитовна
фуга ре-мінору
твоїм
органним голосом
проникла
у озера
заледені́лу душу …
…дрібне –
мине…
*літа́вця
космічна криця –
забудеться…
на швидкоплинних
пажитях земних –
все
повтори́ться…
(*літа́вець – метеорит)
21.01.2013
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=394251
дата надходження 21.01.2013
дата закладки 22.01.2013
На порозі - зима.
Завіва-завива завірюха.
Довго-довго не спиться.
Рано-рано, а сну вже нема.
Як же я натомився...
Але клопоту завжди по вуха.
Мов недавно родився.
Та невже ж на порозі зима?
На порозі - зима.
А на серці так тепло та щемно.
Поспішати годиться.
Спочивати – вже й хвильки нема.
Коли літо ще сниться,
грає гривою вітер хрещений,
як же можна змириться
з тим, що вже на порозі зима?
На порозі - зима:
на вікні чарівні візерунки.
Закінчились забави,
у минуле дороги нема...
Годі правити балом –
вже пора роздавати дарунки.
Вже весна незабаром?
Чи таки владарює зима?
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=394221
дата надходження 21.01.2013
дата закладки 22.01.2013
Горизонт сутеніє у сивих верхів’ях дерев,
Налітають ворони на Вечір із криком сварливим.
А на греблі нестримних Зітхань – веремія і рев.
Поміж тисячі крапель-облич десь угледиться диво.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=394429
дата надходження 22.01.2013
дата закладки 22.01.2013
Щастя – коли немає нещастя.
Народна мудрість
У різдвяний довгожданий вечір
(вже на покуті поставили кутю)
завітав у новомоднім френчі
наш сусід на прізвисько «Утюг».
– Драстуйтє.
Ну, как ви здєсь живьотє?
Шо там обещаєт мер? О, єс!
Налівай, хазяюшка, кампоту –
малость пріполощім «Мерседес»...
У голоднім повоєннім році
(не вдалося стерти забуттю)
по вечірній мерзлій поволоці
я носив хрещеному кутю.
Він стрічав щасливий біля печі,
що світила жерлом у вікно.
Був святим для нього той святвечір,
бо дітей у нього не було.
Всі померли в лютім тридцять третім...
Він живим лишився, бо «сидів»...
І не раз дивився в очі смерті
за десяток житніх колосків.
Ще б сидів у тій «казенній хаті» –
виручили кляті вороги:
під Берліном вже у сорок п’ятім
він лишився правої ноги.
– Добрий вечір! Як живете, татку?
Він сміявся у вечірній млі.
– Не меди, та краще, ніж у танку!.. –
на новій пострибував гилі. *
– Ловка, правда ж, ловка? І легенька.
От би ще жовтенький обідець.
А на низ би гуму, щоб товстеньку.
А сюди – фабричний ремінець...
Важко і мовчати, і кричати...
Танк і дядько. «Мерседес». «Утюг»...
Пироги й узвар давала мати
для годиться.
Та сусід забув...
Ще й тепер гойдається на чатах
сивий сонях – виклик забуттю...
Будемо онуків зустрічати.
Разом куштуватимем кутю.
___________
* - гила – саморобний протез.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=394218
дата надходження 21.01.2013
дата закладки 22.01.2013
Музика Віктора Оха
Слова сумні на самоті –
похмуре марне віршування…
Минулись роки золоті,
та не згасає зірка рання.
Магічно в сяєві очей
жадана пісня воскресає.
З безодні зоряних ночей
свіча в моєму серці сяє
й так ніжно-гаряче пече.
Благали очі – зоставайсь!
Безперестану хлипав ранок.
Цей запізнілий білий вальс…
Давно вже сад одцвів, кохана.
Зотліли квіти ледь не всі.
Не виривай слова із мене.
Іще пелюстка у росі.
Хоча зів’янули ромени,
та ще пелюстка у росі.
Гублю слова, але молю:
не скаламуть очей озерця.
О, як же я тебе люблю!
Впусти мене у всесвіт серця.
Вже стільки зим переборов!
Минаються лихі години.
Слід пам’ятати знов і знов:
в основі кожної людини
завжди покладена Любов.
Минуле сутністю не є.
Тепер свого не втрачу шансу.
Твоя присутність додає
в мою ментальність ренесансу.
Ти не чекай мене, не жди.
Вже видно все, як на долоні.
Не помилися знов, гляди.
Не вдержиш істину в полоні.
Прийди й зостанься назавжди.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=394020
дата надходження 20.01.2013
дата закладки 21.01.2013
Рідна мати моя,
Ти ночей недоспала
Ти водила мене у поля край села,
І в дорогу далеку ти мене на зорі проводжала,
І рушник вишиваний на щастя дала.
І в дорогу далеку ти мене на зорі проводжала,
І рушник вишиваний на щастя, на долю дала.
Хай на ньому цвіте росяниста доріжка,
І зелені луги, й солов'їні гаї,
І твоя незрадлива материнська ласкава усмішка,
І засмучені очі хороші твої.
І твоя незрадлива материнська ласкава усмішка,
І засмучені очі хороші блакитні твої.
Я візьму той рушник, простелю, наче долю,
В тихім шелесті трав, в щебетанні дібров,
І на тім рушничкові оживе все знайоме до болю -
І дитинство, й розлука, і вірна любов.
І на тім рушничкові оживе все знайоме до болю -
І дитинство, й розлука, й твоя материнська любов.
Андрій Малишко
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=307803
дата надходження 20.01.2012
дата закладки 21.01.2013
міські будинки –
як сторінкИ
пошарпаного зошита
в клітинку…
розграфлена стандартно
тіснотА…
механістична послідовність,
життя абстрактність
і умовність
…в квадратики
вмонтовані фігурки
недбало-схематичні і ламкі –
людські
пласкі
двовимірні світи –
безвИхідні!
в обмеженій своїй самотині –
при скупченні
і в незчисленній множині…
фігурки
у квадратах вікон
схематичні:
серед дотичності
простінків –
недотичні…
умовно-розмежовані
двовИмірні світи…
…і важко навіть уявити
мені,
що ти!
в обмеженні,
в клітинковій
двомірній площині,
у скупченій
міській самотині –
можеш світАти
і смеркати –
з вікна безликого
бездумно виглядати…
25.10 2012
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=373613
дата надходження 27.10.2012
дата закладки 21.01.2013
Просилася до хати заметіль,
А я її до себе не впускала...
Мело снігами щедро звідусіль,
Зима стелила білі покривала.
Просилася у душу самота,
Плющем отруйним потайки душила,
А я густі засіяла жита
І над проваллям випростала крила.
Перехитривши пастку гіркоти,
Сховала смутку крапельки солоні,
Допоки в серце не постукав ти,
Насипавши весни мені в долоні!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=393984
дата надходження 20.01.2013
дата закладки 20.01.2013
Жінка з ароматом кави
Чоловік зі смаком рому
Елегантно вальсували
По безлюдному перону
Шлейф кавовий – дотик вітру
Дотик вітру - па у вальсі
Жінку-каву переквітлу
Вигинає ром у сальсі
Оголилась біла ніжка
Дотик-відстань в ритмі танго
То в обійми рветься кішка
То літає ніжний янгол
Зупинились …часу обмаль
Розвернулись, і на біс -
Емоційний пасадобль
Під ритмічний стук коліс
Розчинився ром у каві…
Місяця бліда повнЯ
Приховала їх ласкаво
В музиці нового дня...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=393872
дата надходження 19.01.2013
дата закладки 20.01.2013
Сніжить на руки.
Кутаюсь у вовну.
Зима безжальна
(я у ній слабка),
у холоді свавільно,
нетактовно
хребці рахує.
Струмом по щоках -
Змерзає відчай,
що такий невчасний,
неначе гул від
потягу гучний…
Я хочу, щоби Ти
мене привласнив.
В кишені теплій
грів аж до весни...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=393859
дата надходження 19.01.2013
дата закладки 20.01.2013
Музика Віктора Оха
Як пелюстково в диво-танці
слалась віхола –
гув сумно одуд у саду,
й стогнала іволга.
Кохання квітло
і рум’янцем наливалося.
Здійнявся вітер,
а ми так і не побралися.
Як ми любилися –
було у пісні два крила.
Та не судилося
з одного пити джерела.
Губили листя явори.
Смачними яблука були.
Любов була.
Прудкі волошки
між колоссям загубилися,
а наше сонце
в сиву осінь закотилося.
Крилаті виводки
збираються до вирію,
а я все вірю –
теплу зустріч нашу вимрію.
Бо ми – любилися
і разом ще могли б іти.
Хоч не судилося, –
не умовкає наш мотив.
Хоча й затьмарили роки
оті нетлінні пелюстки –
солодкий дим.
Зима холодна
завиває заметілями,
а ми і досі
зігріваємось надіями.
За білий килим
сонце й місяць не сховаються.
І світ не милий,
коли мрії не збуваються.
А ми ж любилися.
Невже тепер – лише слова?
Авжеж, судилося:
вітрисько яблука зривав.
Та й досі наш мотив гучить.
Серця – повік не розлучить.
Любов – жива!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=393989
дата надходження 20.01.2013
дата закладки 20.01.2013
Музика Віктора Оха
З праслов’янської синь-давнини
благодатно по милості Божій
чарівні степові дикуни
ген житами мандрують волошки.
У серпневій палкій жароті
промениться причаєно радість.
Прохолода їх на видноті –
золотому колоссю розрада.
Приспів:
Манить за небокрай,
в серці пече і тане.
Рідний вкраїнський рай –
це волошкове танго.
І милішої досі нема,
дивна пісня звучить волошкова.
Жайвір в небо її підніма,
і знайома вона, й загадкова.
Буде дощ, потім знов – сонцеграй.
Хліб хвилюється, росами вмитий.
Волошковий розмаю, стривай.
Родить жито і хочеться жити!
Приспів.
Неповторна земна благодать.
Ясен місяць заснути не хоче,
бо у повені житній зорять
волошкові усміхнені очі.
Ой, ти доле моя, постривай.
Дай ще трішки лишитись молодшим.
Не покину повік рідний край,
хоч житами мандрують волошки.
Приспів.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=393793
дата надходження 19.01.2013
дата закладки 20.01.2013
В пакете – белые, в жестянках-шайбах, свечи,
В сервант затолканы, « на всякий разный случай!»
Так и в любви кому-то мы "библиотечно"
Грустим на полках пригодящихся сподручен.
В декор - одной свезёт, на трельяже комфортиться.
Сожгут – другую, под ночной фиест разгнузданный.
Она, наркозная, в пакете, беззаботица -
Что жизнь недышащая тусклая, безлунная.
И в голове порой – сверхвольтный «Голливуд»:
Сгореть дотла с листа? Неметь, что не зажгут?
16.01.13 г.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=393166
дата надходження 17.01.2013
дата закладки 17.01.2013
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 17.01.2013
Де для світу сина народила мати,
Мов підбита птаха, похилилась хата.
Та не тільки хату варто рятувати,
Треба всім нам, люди, душі лікувати.
Зранені дороги, в ріднокраї – смута.
Без війни – тривоги, мов на душах – пута.
Ой Васильку-сину, як шумлять тополі!
Стогне Україна в чорнім людоморі.
Голі чорноземи. А в панів – хороми.
Де ми заблукали? Чом зійшли з дороги?
Чом народ невинний в хлібосольнім краї,
Насьорбавшись волі, рясно вимирає?
У зневірі вдови. Безпритульні діти...
Сповідь на руїні. Де ж цю правду діти?
Чи ж таку Вкраїну нам судилось мати?
Де ж, синочки, де ви? Годі руйнувати!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=392893
дата надходження 16.01.2013
дата закладки 17.01.2013
Дослухайся серця:
витає Різдво над Землею!
Чекають Месії
високії гори, моря!
Мільйони стежинок
сьогодні ведуть в Галілею,
де над Вифлиємом
вже сяє яскрава зоря...
Дає вона змогу
ще раз народитись для Світла,
і щедро дарує
дещицю святого тепла:
щоб в нашому серці
троянда Любові розквітла,
аби все життя нам
та квітка незгасно цвіла!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=390389
дата надходження 06.01.2013
дата закладки 16.01.2013
Україно мати сива, тебе не впізнати,
Одягли тебе в свитину аби осміяти.
Працювали ми, як коні, та прийшли Ведмеді,
Вбили наших полководців, знищили поетів.
Боже, як нас опустила в кожанках зараза,
Оселилась в нашій крові ордИнська проказа.
Хохломони, як собаки завше на підхваті
Щоб хозарикам у церкві й на Горбах співати.
Світять, святять і почтують в пагорбах гібреїв,
Репетують, шкварку мають в московських пігмеїв.
.
Чужа мати гроші платить тож синів почтує
І співають знову й знову: Боже Алі – Луя.
Жуйте, жуйте хохломони дадуть в Вашингтоні:
Вже готують Катю нову в Лондонськім притоні.
І положать, як в Єгипті із лиця погожу,
Гейшу сину Фараона у батьківське ложе.
Де поділось Перське царство, нема Вавилону,
Де імперія Священна - була ж із бетону.
Ну а ти, як ґвалтував братику-москалю?
Апетити ж у тебе, мало було й Галі…
Зрозумійте українці звідки Ваші біди:
Їз отруєної крові, з заздрощів сусіди.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=392437
дата надходження 14.01.2013
дата закладки 15.01.2013
Дні, як клинки дамаських лез,
Німа розрада самурая,
У їх очах- сюжети п`єс,
Містерій без кінця і краю,
Їх життєдайне джерело-
Брудна білизна креативу,
Чи ж політичне помелО,
В квадратах жвавого ефіру,
Їх пальці- ґудзики «мобіл»,
Чи клавішові ноти «Нету»,
їх голос- то клаксон Сивілл,
Під пісню «ТІКа»-просто «Свєта»
Гуде життєва карусель,
Згубивши еліпси й орбіти,
Із хат у зоряний мотель,
Змішались всі частини світу…
Ізранку два рядки газет,
На розі вічносуща кава,
Збирає мідяки кларнет,
У шапку вигнуто лукаву,
І ловить класик жахи днів,
В словесні формули й серпанки,
Там,де класичних джиґунів,
Не переймають свіжі ранки
І хочеться почути хоч:
«Тиха украинская ночь»,
Або ж про те,що десь у гаї
Пташина «сонце зустрічає».
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=392424
дата надходження 14.01.2013
дата закладки 14.01.2013
От того ли гремит набат,
Что проигран бездарно бой,
Что которую ночь подряд
Пол кровати опять пустой…
От того ли, что на пути
ПЕтли времени не сыскать:
С нетерпеньем ты ждал пяти,
Нынче – с ужасом тридцать пять…
От того ли, что каждый крест
Для одних лишь подходит плеч,
Что когда на гашетке перст,
Ничего уже не сберечь…
От того ли, что каждый прав
Лишь до первой большой войны…
От того, что не потеряв,
Никогда не узнать цены…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=392177
дата надходження 13.01.2013
дата закладки 14.01.2013
– Високоповажний суде, пані та панове присяжні, шановні присутні, мого підсудного звинувачують в надмірній амбітності. Я вам доведу абсолютну відсутність складу злочину.
Він брав своїми долонями долоні шановної пані. Прошу зазначити, що так робиться у всьому цивілізованому світі – саме така послідовність. Зауважу, що долонями долоні, а не ступні. Підсудного звинувачують в тому, що він не надто уміло цілував блузку шановної пані. Високоповажне товариство добре знає, що надмірне зволоження виробів легкої промисловості не йде їм на користь. – жінки-присяжні ствердно закивали головами. – Отже, підсудний діяв з повнотою турботи про одежу шановної пані. Підсудного звинувачують в тому, що він хотів зняти блузку. Прошу зауважити, що він хотів це зробити не лише для того, щоб дізнатися фірму виробника верхньої частини нижньої білизни і не лише для вдоволення власної естетичної насолоди. – чоловіки присяжні кивнули з повним розумінням. – Все високоповажне панство прекрасно знає, що безпосередній дотик губ до жіночої рельєфності цілком позитивно впливає на світосприйняття жінки, зокрема, покращує бачення пейзажу: вершин, шпилів, пагорбів. Навіть опосередковано активує сатисфакцію материнського відчуття. – жінки-присяжні кивнули у знак згоди. Одна з кореспонденток при цьому важко видихнула. – Отже, підсудний діяв тільки на користь морально сенсетивної сутності шановної пані. Підсудного звинувачують в тому, що він цілував оголені зап’ястя і зашийя. Високоповажне товариство прекрасно розуміє, що вказані об’єкти цілують безпосереднім дотиком. Причому, блузки там не було, то ж звинувачення її зняти в даному випадку відкидаються. Необхідно відзначити, при цьому підсудний добре угледів декілька дюжин мурашок, що бігли від зап’ястя і від шиї униз, вказуючи подальший напрямок. А шановна пані офтальмологічними спалахами голосувала до подальших мандрівок. – чоловіки-присяжні мімікою висловили розуміння до підсудного.
Підсудного звинувачують в тому, що він намагався реалізувати сакральне горизонтальне-вертикальне єднання губ, також в тому, що він не зазначив точної кількості числа перспективних рухів тим, що росіяни називають мову. Прошу врахувати високоповажне товариство, що навіть володарі найточнішого календаря, загадкові майя, точно не могли вказати кількість днів до закінчення епохи. – один з кореспондентів, присутніх в залі, водночас знавець доколумбової Америки, зі знанням справи кивнув головою. – Окрім того, відчуття дії іригаційної системи шановної пані, згідно законів сенсуальної логіки не дозволяло не робити спроб мандрівки до соковитого джерела. Отже, підсудний діяв у межах чинного сенсуального законодавства задля альтруїстичної реалізації меліоративних процесів шановної пані. А це, як відомо високоповажному панству, є надзвичайно корисним і приємним у життєвій реальності жіночій, з певним переходом на межу ірреального. – жінки-присяжні важко видихнули, погоджуючись зі словами адвоката. – Чи була інша мотивація у підсудного? Наявні симптоми – так, спроби реалізації – ні. Отож, подальші звинувачення знімаються з розгляду.
За максимально короткий термін обговорення суд присяжних одноголосно визнав підсудного невинним. Додатково була винесена Постанова суду «Про пролонговану реалізацію вище вказаних дій до зазначених об’єктів у ближчому часовому майбутньому».
12.01. 20.25.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=392206
дата надходження 13.01.2013
дата закладки 13.01.2013
Дзвенять дзвінкі
Співочі сани,
А з-під копит
Втікає сніг,
Легенький
Морозець-прочанин
На наші щоки
Тонко ліг
Махають шапками
Ялини
Ген на околиці
Села,
Зима в пелюшки
Біло-сині
Далекий простір
Сповила
Свистить наїжджена
дорога,
наздоганяючи
світи,
обабіч – ліс
як царство
Бога
й срібляста повінь
німоти…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=392051
дата надходження 13.01.2013
дата закладки 13.01.2013
Скажи мне, в чем моя вина?
Скажи мне, в чем моя ошибка?
Хоть почва под ногами зыбка,
Любви и нежности полна.
Развеял по ветру мечту,
Присыпал инеем надежду,
Солено-горькую одежду
На плечи бросив на лету.
Вино-коктейль из хрусталя
Осколков сердца и слезинок
Не стану пить, не буду зря
Я вызывать на поединок
Свою судьбу. Уйду, смеясь!
Любовь с метелью унеслась.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=392035
дата надходження 13.01.2013
дата закладки 13.01.2013
Галюцинації твоєї нації
На телебаченні у світобаченні
Бо конституція вже профанація
У самозреченні та звинуваченні
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=392028
дата надходження 13.01.2013
дата закладки 13.01.2013
...Об камінь билася водиця,
На твою одіж накрапа.
І вже спрозоріла спідниця,
До ніжок чудних прилипа...
Бойчук Роман Весна + Літо =
О, ця води чаклунська сила,
Вершить вона такі дива!
Як добре — джинси не носила,
Якраз в спідниці ти була.
Хтозна б чи вгледів твої ніжки,
Аби вода не підмогла?
Вже після ніг уздрів... усмішку,
А потім решта все. Овва!
Такий небачений дарунок
Від долі в руки попада!
А був би перший поцілунок,
Якби... не втрутилась вода?..
2013
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=392026
дата надходження 13.01.2013
дата закладки 13.01.2013
Зустрів мій погляд твою вроду,
Подібну сонячній весні.
Ти з джерела там пила воду,
Співала радісні пісні.
Об камінь билася водиця,
На твою одіж накрапа
І вже спрозоріла спідниця,
До ніжок чудних прилипа.
Купалась в сонячних проміннях,
Кохалась з вітром у полях.
Вуста мов макове цвітіння...
Мені на зустріч був твій шлях.
Вела розмову ніжно з квітом,
Вплітала їх собі в косу.
Я був твоїм чарівним літом,
Кохав весни твою красу.
Із травня в червень босим кроком
Переступила мій поріг.
Нас поєднали там, високо -
На перехресті двох доріг.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=391973
дата надходження 12.01.2013
дата закладки 13.01.2013
Кораблі! Шикуйтесь до походу!
Василь Симоненко
Чи то ми, чи кораблі то
на припоні?
Їм би в море, бо ж на те і кораблі.
Стогнуть чайки над водою перед штормом,
крешуть хмари блискавицями в імлі.
Та прикуті до причалу якорями
горді велетні безпомічно стоять.
Тільки вітер довгочубий до безтями
теплі крила попід небом розправля.
Хвилі грають за кормою вирунами…
Перетерпляться і штилі, і шторми.
Ми ще будемо у морі кораблями!
Ми ще будемо у Всесвіті людьми!
1994
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=391555
дата надходження 11.01.2013
дата закладки 11.01.2013
Будьте схожі самі на себе.
Василь Симоненко
Прости, Василю, недалеких тих,
які в часи совєцької хвороби
супроти тебе й мертвого боролись,
та не змогли твій дух перемогти.
О, як ти вірно свій народ любив!
Сплюндровану, зацьковану Вкраїну
оспівував журливо-солов’їно
синівським словом ніжним, вольовим.
Прости й маститих, і чинуш крутих,
придворних блазнів, вчених недовчених,
лукавих братців, словоблудів чемних…
Час розсудив – зняв маски зі «святих».
Ти є самим собою і тепер.
В Австралії, Росії чи Канаді –
тобі повсюди українці раді.
Бо слово будить! Дух твій не помер!
Не манівцями йду до тебе я.
Вклоняюсь хаті. Вчусь людців прощати.
Послаблюю байдужості лещата.
Щоб вивільнялося твоє ім’я.
1992
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=391554
дата надходження 11.01.2013
дата закладки 11.01.2013
Які яскраві кольори кохання!
Яка хмільна мелодія зітхань!
Допоки зійде зоряниця рання
І ніч майне, як прудконога лань.
Опісля днів прожитих самотою,
Найперший дотик ніжністю п’янить,
І ніг уже не чуєш під собою,
І ладен все віддати за цю мить.
У морі ласки тоне корабель твій,
Іде на дно печальним багажем,
А ти спливаєш у солодкій дельті,
Що тихий плин любові береже.
І як, скажіть, відкинути цей фатум,
Коли у нім блаженства так багато …
11.01.13
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=391498
дата надходження 11.01.2013
дата закладки 11.01.2013
Читаючи ту чи іншу книгу, читач переноситься, принаймні часткою свого усвідомлення, у побут описуваного періоду. Чим ближче час твору (не про сучасність) до епохи прожитого, тим краще читач відчуває ауру часу. Читання книги – це специфічна мандрівка в минуле.
Не менш вагомою є мандрівка у свої минули роки. Це подорож у той час, коли читач починав читати саме той стиль літератури (як і стиль музики). У час, коли ще ніхто не читав Дена Брауна і навіть Палуо Коельо, а читали Картера Брауна або детективні оповідання про отця Брауна – в англомовних країнах містерів Коричневих є немало, коли слухали Цоя і Висоцького (або інші ретро уподобання), коли читали ще «Ровесник» (на Тернопільщині) і «Західну Україну», не кажучи про одвічну оманливу «Правду», коли по неділях Центральний канал приваблював допитливих читачів і глядачів у «Клуб путишественников».
Це мандрівка у час, коли багато що було ще попереду, десь за горизонтом, а то і виднілося. «Дивись на горизонт» - стверджує Пауло Коельо у «Валькіріях». Мандрівка спогадів, це теж детектив. Це злочин: адміністративний і кримінальний, адже негативні персонажі місіс Долі чи містера Фатума не раз підсували свиню, не на стіл у тарілках, адже вони викрадали сподівання і на завершення розділу – вбивали надію. Це пошук і аналіз, чому головний персонаж поступив саме так, і чи міг Автор надати йому більше свободи помислів і дій, чи це було єдино можливим варіантом, незворотнім шляхом, тобто відсутністю свободи як такої, чи це його свідомий помилковий вчинок? Це пошук злочинця – замовника і виконавця, на відміну від книг, у детективі спогадів буття, не завжди їх знаходять, і ще рідше карають. Це спрагле читання останніх сторінок твору, до завершення, як і лічиш юнацькі хвилини до так бажаного побачення, яким же воно буде? Адже не у всіх детективах епілоги щасливі, це ж не казки. У детективі кожного зокрема, це і очікування, що ж буде завтра, наступного тижня, на Різдво, на Весняне рівнодення? Чи відпише вона, чи зустрінуться врешті вони, а можливо і ще раз, і надалі й надовго? І як обернеться Земля?
Я люблю читати старі детективи. Іноді, раз на 3 – 4 місяці, я відкладаю стос непрочитаних газет і беру домашню чи бібліотечну книгу: Чейза, Гарднера, Френсіса, інших. Я мандрую у час, в якому ще не було Інтернету, мобільних телефонів і цифрових фотоапаратів, коли музиканти і співачки були ближчі до музики і співу, аніж до техно-стриптизу. Стара-нова книга цього пізнього вечора чекає мого читання і мандрівки. А вона приємна й тому, що по-юнацькому віриш у справедливість, яку знайдеш у книзі. Принаймні, мав би знайти її на Бейкер стріт, у іншого англійця - священика-детектива Брауна, в офісі адвоката Перрі Мейсона, у відділку поліції Маямі, чи знову повернемось у у «Шотландський двір» Британії («Scotland yard»). Але немає певності, що вона буде знайдена на своєму дворі. Бо за вікном, у час сутіноквий, сніг знову покрив плитку подвір’я.
05.01. 20.43.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=390181
дата надходження 05.01.2013
дата закладки 11.01.2013
Зимовий вечір розлив фіолетові чорнила на гладенькій поверхні гірського озера. Обважнілі від снігу та інею гілки плакучих верб нахилилися до води, ніби балерини у реверансі.
Холодне вечірнє небо рефлекторно спочиває на дзеркальній гладі водної чаші.
Засніжений берег, ніби розлите молоко, нерівномірно огортає озеро різної форми лекалами.
Стрункі смарагдові смереки визирають із-за верболозу і хочуть також глянути в люстерко озера, похизуватися своєю вродою та пишним вбранням.
Торкаються неба на горизонті в обіймах туману Карпатські гори, подекуди вкриті товстою пухнасто-білосніжною ковдрою, а в інших місцях – густим лісом.
В морозному повітрі завмерли всі звуки і панує неймовірна тиша…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=391200
дата надходження 10.01.2013
дата закладки 10.01.2013
Стопи у травах босі
Квіти між вени пальців
В тобі живуча досі
Тяга до тих коханців
Пахнеш тим їхнім цвітом
Впитуєш ранні роси
І з невідомим вітром
В них заплітаєш коси
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=391165
дата надходження 09.01.2013
дата закладки 10.01.2013
К сожаленью, лишь со смертью,
Увольнением, разводом
Мы серъёзно - ча́ем, метим -
Что важней: комфорт, свобода...
А вернуть - так не бывает.
Опыт, давшийся разрывом, -
Изгибает, громыхает
И сечёт речной крапивой.
Да, понятно всё, но наших
Добрых, честных слов, не шашных -
К сожаленью (вздыхаем)
С кем простились - не узнает.
10.01.2013г.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=391237
дата надходження 10.01.2013
дата закладки 10.01.2013
А грудень вже на фінішній прямій,
Ще трохи і врочистий бій курантів
Наповнить тишу.В кучері зимі
Вплітає ніч коштовні діаманти.
Наткала хуга білих покривал,
Настриг мороз казкових витинанок,
На срібні таці вистиглих дзеркал
Посіяв місяць лагідний серпанок.
Крихких мережив ниточки тонкі
Торочить сяйво з теплої кімнати,
Ялинка віти струшує пухкі,
Прикриті пишно клаптиками вати.
Морозна ніч запалює вогні
В передчутті омріяного дива
І гріє душу затишно мені
Твоя усмішка, ніжна і мрійлива!..
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=388646
дата надходження 29.12.2012
дата закладки 30.12.2012
Не лякайте мене вже заляканий
З братом страхом я поряд живу
Не катуйте мене вже розкаяний
Все одразу вам тут підпишу
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=387560
дата надходження 25.12.2012
дата закладки 25.12.2012
О_гульно сказані, слова «Пілата»
Б_езжально ріжуть серце на шматки!
Р_озумні люди скажуть - не зважати,
А_мбіції зажати в кулаки…
З_риваю нерви і впадаю в раж,
А_в результаті - знову абордаж…
Чому виникають непорозуміння? Тому що люди одне одного частково або повністю не так розуміють…
Які причини нерозуміння? Люди або не чують те, що ви їм кажете, і думають в цей час про своє, або не вірно сприймають сказане чи написане, або просто взагалі іншу людину не відчувають, чи не сприймають…
На жаль, ми вкладаємо в слова свої думки і емоції, а інша людина має своє бачення і власні відчуття. Крім цього, сприйняття інформації дуже залежить від емоційного стану читача або слухача в момент мовлення чи читання.
Недавно почула, що буде сильне потепління аж на 20 градусів. Перша реакція була, що буде 20 градусів тепла і виникла всередині паніка! Тільки згодом розумієш, що на 20 градусів вище від мінусової температури, тобто приблизно десь так градусів 10 тепла – хоча й це також забагато для зимової пори і почне танути сніг, а в результаті буде чергова біда…
А ще я помітила, як виникають непорозуміння у спілкуванні з іноземцями. Наприклад, якщо ви скажете «шіп» - це означає «корабель», а якщо «шііп» - це «вівця». Або ось друга пара слів: «пен» - це «ручка», а «пэн» - «пательня, каструлька»… Виходить навіть одна буква так багато значить для розуміння!
А ще є парадокс: чим більше намагаєшся бути обачним, або делікатним, то все частіше наражаєшся на непорозуміння.
З часом виникає фобія – не хочеться ні говорити, ні читати, ні писати…
Але проходить певний час, який зализує душевні рани, і ти знову повертаєшся туди, звідки пішов, щоб знову наступити на ті ж самі граблі…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=387534
дата надходження 25.12.2012
дата закладки 25.12.2012
Шоста зустріч клубівців " Об*єднані словом".
Перед порогом тупцює Новий рік. В світлиці , на чільнім місці, вбрана ялиночка, зір манить.В повітрі літає атмосфера,мов муза веселкова і посміхається до всіх. Тут Дід Мороз, а поруч з ним снігурка,щира усмішка в волосі діадема-краса,що порятує світ. Під гаслом-" Подякуємо року старому, з любов*ю переходьмо у новий!" Знова зібрала нас "Галичина".Ми вже згуртовані по-між собою,знайомі,друзі є й рідня, за чудо це подякуємо Богу.
Ми маєм змогу разом один за одного радіти,знайомства,презентації тут провести, а наші лідери дві Лесі і Оксана великі покладаючи старання й не дивно,що наш клуб росте.І обростає,бо кожна зустріч членів прибавляє.Велику силу слово має,до нас з усюди поетичний люд іде. Вже є свій ритуал,/та то окрема тема/.Встав вірші,чи твори почитав, мов мріями своїми поділився.А що для себе кожен взяв? Ковточок з словникового джерельця-заряд, що з часом ляже на папір , яскрвою палітрою- роздумів,образів і почуттів. І у цей день,що нас зібрав, подяка всіх і кожного зокрема за все,що встигли,що змогли, як Богу дяку віддали. В наступний із надією і при здоров*ї, перейти. Наш клуб " Об*єднані словом" всім двері широченько відкриває, а рідне наше місто досягнення ,як подарунок приймає.Ми вже у ньому своє місце посідаєм!Велика дяка всім, хто прийде й нас признає!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=387026
дата надходження 23.12.2012
дата закладки 23.12.2012
Цокає годинник
тихо на стіні –
Вперто і невпинно
наближає дні
До Нового Року,
до пригод нових.
Та веселий цокіт
враз неждано стих.
- Ей, дідусю Часе!
Де ж це ти утік?
Хочеться усім нам
швидше в новий рік!
- Зупинився, друзі,
зараз я для тих,
Хто у цьому році
мовити не встиг:
«Дякую», «Пробачте»,
«А давай-но – мир!»
Ну а, може, просто
«Знову друзі ми?»
Поспішити прошу
спізнюхів усіх,
Бо за мить коротку
знов почну я біг.
Хочеться старому
(примхи, бач, такі),
Щоб усі щасливі
йшли у новий рік!
21.12.12:)
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=386680
дата надходження 21.12.2012
дата закладки 22.12.2012
Шановні поетклубівці!
Щиро запрошуємо Вас на творчу зустріч "Подякуймо року старому, ступімо з любов’ю в новий!",
яка відбудеться 22 грудня 2012 року в місті Івано-Франківську в приміщенні обласної газети «Галичина» за адресою:
вул. Січових Стрільців, 25, І поверх, конференцзал.
Початок о 13.00 год.
Будемо раді зустрічі з Вами!
Оргкомітет Поетичного клубу "Об’єднані словом"
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=386516
дата надходження 21.12.2012
дата закладки 21.12.2012
Коли весна родила цвіт
У повноті свого буяння,
На світ з’явилася мені
Маленька доня незрівнянна.
Здавалося, що цвіт втопив
Всю метушню в своїм кориті,
Бо на землі були лиш ти –
І оченята, як китиці.
У них витала голубінь,
Підхмарена розквітлим небом,
Травнева музика дощів
Вмивала личенько рожеве.
Ти вдома, доню! Ти прийшла
У світ травневої гостини,
А я летіла, як весна,
До Бога на твої хрестини.
Вторили «Вірую» вуста,
Щоб ти, небесне голуб’ятко,
Сьогодні іменем Христа
Спізнала мир і Божу ласку!
Ти подоросліла умить
На вік, на крок, що зветься щастям
Христова донечко, в цей час
Ти народилась для Причастя!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=386434
дата надходження 20.12.2012
дата закладки 20.12.2012
Лише століть десяток є різниця,
А стук сердець – один і той, тоді й тепер:
Так алогічно, іноді ще й сниться,
Любов ця куртуазна, мсьє, панове, сер.
Мадам є недосяжна і далека,
Я у рядках поет, ще трішки трубадур,
І частка лицаря – у серці спеки,
Бо верхи мчав, і точно знав, що не впаду.
При зустрічі – її цілую руку.
Хотів би пагорби сердець? Спитали ж ви!
Лише, табу! Така любові мука.
І знов – похід: мечі, знамена й хоругви…
16.12. 09.51.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=385259
дата надходження 16.12.2012
дата закладки 16.12.2012
-навіяне фільмом "North and South"-
У вас вже осінь, а у мене — літо
Затрималося у своїй красі,
І зорі опадають монолітом,
Ховаючи свій відблиск у росі...
До вас і зимонька прийде у грудні,
Дихне морозом, інеєм торкне,
А в мене будуть ще осінні будні,
І теплий спомин з Вами промайне...
Коли весна заполонить натхненно,
Здивує свіжість першеньких квіток,
Я теж відчую пору цю взаємно,
Нас закружляє неземний танок! 4/09/12
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=385092
дата надходження 15.12.2012
дата закладки 15.12.2012
Сумує день на білому папері,
Розгорнутому снігом по землі,
І збитими вершками акварелі
Загусли на пошерхлому гіллі.
Від подиху морозу перемліли
Вітрами не причесані кущі
І смуток мій сьогодні білий-білий,
Прочинене віконечко душі,
А в ньому стільки білої печалі,
Такого снігу зА ніч намело!..
І зайнялися інеєм скрижалі,
Під кригою застигло джерело...
Вустами пересохлими ворушу
Вогких туманів димчасту вуаль...
Ну, зазирни промінчиком у душу,
Розвій оту засніжену печаль!..
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=384810
дата надходження 14.12.2012
дата закладки 14.12.2012
Заколисує казкою нічка.
Біло стеляться сни, наче дим.
Та лукаво примружені вічка
Визирають з-під теплих перин.
Бо сьогодні не можна заснути –
У повітрі вита дух чудес.
Заворожено стих кожен кутик.
Все чекає на Гостя з небес.
Вже і пізня година, нівроку, –
Ні шелесне, ні писне ніде.
О! Здається, почулися кроки.
Але ні. Це годинник іде.
За вікном наче тінь промайнула,
Та ще скрипнули двері по тім.
Це всього лише вітер надумав
Попроситися в затишний дім.
Завовтузилось щось біля ліжка
І неначе торкнулося ніг.
Але це потягнулася кішка
У смачному десятому сні.
Тихо сипле сніжечок лапатий
І доліплює дрімки до вій.
Стелить місяць доріжку до хати…
Десь іде Миколайко по ній…
Несподівано ранок настане
І здивує дарунками всіх.
На питання ж: “Ну як ми проспали?!!”
Тільки хитро мовчатиме сніг.
12.12.12)))
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=384456
дата надходження 12.12.2012
дата закладки 12.12.2012
Зима в Карпатах.Ух, яка зима!
Які патлаті сніжні кучугури!
Мете-мете і про́світку нема,
Дзвінких бурульок срібні абажури,
Немов гірлянди, туляться до стріх.
Молочним димом викурився ранок,
У кожушку ондатровім горіх
На білу ковдру струшує серпанок.
Вузької стежки вибілився шов,
В овечі дже́рги* вкутало долини
А хтось небесне лоно розпоров -
Закружеляло пухом тополиним.
А сніг на ґа́нок та́тем* крадькома -
Не проженеш прудкого горностая,
Зима в Карпатах.Ух, яка зима!
Мов налетіла лебедина зграя.
*Тать - злодій.
*Джерга - гуцульський тканий килим або покривало.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=384327
дата надходження 12.12.2012
дата закладки 12.12.2012
Цимбали мелодійно зазвучали
У горах мряка каплями роси
У танець завела прадавні стани
Дурманом землі свіжої весни
Над травами чугайстер сивочолий
В обіймах мавку грайливо опіка
Буває в горах розквітає солод
Знаходячи пристанок у тілах
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=383786
дата надходження 10.12.2012
дата закладки 10.12.2012
Недопите вино.
Недомовлене слово.
А надворі мело
Завірюхою знову.
І колюча крупа
З неба падала мляво,
Ніби гострі слова,
Що сплелись, метушляві.
Щоби без нарікань,
Без жалю, недомовок,
Щоб забути ім”я,
Жах увіткнутих голок,
Що вп”ялися у біль,
У судоми розпуки,
Де забулися в пил
Теплі люблячі руки.
Недозріле чуття.
Почуття недостигле.
Радість їх забуття.
Зникло. Змерзлося. Збігло.
Недопита любов.
Через вінця – спокути.
Снігом вщент замело.
Стерти. Вбити. Забути.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=383559
дата надходження 09.12.2012
дата закладки 10.12.2012
В_моєму словнику не так багато слів,
І_ ́образи в моїх віршах не часті гості,
Р_адію з того, що лунає в домі спів -
Ш_едеври світу, і немає в серці злості…
В_ишукую нові слова у словниках,
І_заплітаю ніби квіти у віночки,
Р_имую навіть неримовані слова,
Ш_ляхетним жестом їх складаю у рядочки.
У_сірих буднях повсякденного життя,
В_обіймах сонячного світла на світанні,
А_ стрально відлітаю в небуття щодня,
Н_емов приречена, пишу вірші сопранно,
Н_анизую думки на нитку пізнанн́я,
Я_к янгол я живу, але не бездоганно…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=383535
дата надходження 09.12.2012
дата закладки 09.12.2012
Ой женили хлопця, женили.
Віру у любов хоронили.
Постоли підступно пошили
білими нитками фальшиво.
Дочвалав покірно до загсу
і подумав: "Все-таки здався".
Жартував, хмурнів, посміхався.
Знав, – не покохав, а попався.
Розумів – примарну приманку,
як могла, сплела сербіянка.
Не шукав червоную руту –
пив до дна любовну отруту.
Солоденьким бавився зіллям,
а прозрів – на власнім весіллі.
Ой ти, доле-доле нікчемна,
чом така чужа наречена?
Жалкував… запізно й безсило.
Мати уночі голосила…
Ой котили возик із гірки.
І було так боляче й гірко.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=383382
дата надходження 08.12.2012
дата закладки 09.12.2012
З козаченьком дівчинонька жартувала,
і сміялася, і плакала, бувало.
А коли емоцій клавіші змарніли,
зрозуміла – грати вірно не уміла.
Не кохала й не жаліла. Змовкла пісня.
О, якби ж переспівати! Ой – запізно!
Закінчились якось раптом чари-чвари.
Залишилася зозуленька без пари.
Якби знала, у любов не стала б грати –
замикати своє серденько за грати…
Жартувала, насміхалася дівчина.
А тепер сміється й плаче безпричинно.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=383381
дата надходження 08.12.2012
дата закладки 09.12.2012
* * *
Ми перемовились очима –
і віддзеркалилася суть.
Ні, не розраджував нічим я,
лиш роз’ятрив взаємний сум.
Ми довго порізно томились,
у самоті стелилась мла.
Вже наші душі поріднились –
єднання стежка проросла.
І потаємне не втаїти,
бо й невимовність вже кричить.
Палкі серця, немов магніти,
не роз’єднать, не розлучить.
Тримають ланцюги печалі.
Прикутий, та немов лечу.
Ми так промовисто мовчали!
Ніхто, крім нас, того не чув.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=383083
дата надходження 07.12.2012
дата закладки 07.12.2012
Я не там і не та.
Вже доволі із мене блюзнірства.
Між піску, колючок
не росте соковита трава.
Я дрібна і слаба,
розум часто паде в марновірство...
Сію, сію цей біль -
у глуху порожнечу слова.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=383128
дата надходження 07.12.2012
дата закладки 07.12.2012
Цілий день сніжи́ло за вікном,
В горностаях біла королева
В домоткане грубе полотно
Загортала приспані дерева.
На вікні повісила шифон,
Візерунки дивні вишивала
І плелись мережива, мов сон,
Під снігами танули дзеркала
Недопитих осінню калюж.
Стиглі грона мерзли на калині
І пелю́стя випалених руж
Проглядало в білій пелерині.
А під вечір сонні димарі
Розпустили пасма посивілі
І вляглися спати у дворі
Лебедино-сніжні заметілі.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=382685
дата надходження 05.12.2012
дата закладки 05.12.2012
Я давно про тебе не пишу,
у тепло долонь не повертаюсь.
Зорано й затоптано межу –
навіть і билинки не зосталось.
Калиновим вітром промайну,
подивуюсь боляче й уроче.
Лину в неповторну далину…
Тільки очі гріють дні і ночі.
Тільки ти пречистим джерелом
спраглу душу лоскотно тривожиш,
будиш те, що досі не було,
і відводиш те, що бути може.
Мабуть, досі не збагнула ти,
неймовірна, непідступна, горда…
В небутті поволі вітер стих.
І коли ще трапиться нагода?
Йду один крізь бурі й тумани.
Білий квіт тримаю на порозі.
Помани, до серця пригорни,
бо й червоні кетяги морозить.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=382643
дата надходження 05.12.2012
дата закладки 05.12.2012
несподіваний мій сніговію!
завітав
після довгих чекань –
і радію…
веселись, білокриль,
снігодую!
я синичку з долоні
годую…
ні за чим
не шкодую;
ні за ким
не жалкую…
прослизнула у двір
горностаєм –
зима
кіт
до пічки інтимно муркоче,
мружить
закохано очі…
…хто правди найбільше хоче –
того правда знайде сама…
04.12.2012
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=382594
дата надходження 05.12.2012
дата закладки 05.12.2012
Я повертаюся додому... Знову
Як і завжди (о, скільки вже разів !)
Знімаю маску й кидаю додолу...
Я так давно зробити це хотів...
Знімаю маску... Втомлене обличчя
Болить від усмішок і від гримас...
І знову, ніби вдруге народився,
І знов клянусь, що це в останній раз !
Знімаю маску з мови і з вимови,
Зі звичок, зі смаків, з переконань,
Здираю все ! Я навіть вже готовий
Позбутись замаскованих бажань !...
Стою, мов голий... Самоспоглядання...
Без тіла... Без обличчя... Без ідей...
Німий... Безликий... Зиркаю востаннє,
Заплющив очі - зараз все пройде...
Задкую у куток... Рука завзято
Там нишпорить у пошуках лиця...
Вони всі тут! Яку ж мені узяти ?
Можливо підійде хоча б оця...
3.11.12 р. Corvin
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=382186
дата надходження 03.12.2012
дата закладки 04.12.2012
на диво
вуста твої
окре́слені примхливо:
як пензликом із колонка́ –
вибаглива,
старанна лінія тонка́,
м`яка,
блідо-рожева бга́нка…
солодка забага́нка,
обведена продумано красиво…
у їхній посмішці… такій…
туманно-світанко́вій,
розведено-медовій,
засерпанко́ваній…
приховувано-стриманій,
дозованій!
лякливо-обережній,
обмеженій,
до себе зверненій,
в самій собі прихованій
такій…
за паволокою –
зневага і неспокій
цей рот-метелик
нервово крильцями тремтів,
щось про любов
заучене
замучене
освідчитись хотів:
таке щось
ритуальне і забуте,
з екранів чуте…
не провідчуте…
не так хотів, як мусив…
в метеликах,
як погляд не відводь,
присутня гусінь…
04.12.2012
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=382295
дата надходження 04.12.2012
дата закладки 04.12.2012
Складаю день до дня у торбу часу
(вона дірява, ніби решето),
а дні щезають, губляться одразу
десь там, де їх не знайде вже ніхто...
Натомість звідкись знову проростає
насіння днини ніжно-молоде,
що теплим торком сонячного плаю
сонливу душу будить. І веде
в нові простори, ще не пережиті,
в нові труди, утіхи і жалі,
у неповторні і знайомі миті
того життя, що хлібом на столі,
і вишиттям орнаменту на грудях,
святими образáми на стіні,
і шелестом вітрів, що спеку студять,
і звуком, що вібрує у струні
і щемним зойком розтинає тишу,
Дощем, що колисанкою у сні,
у візерунках, що натхенно пише
зима морозним пензлем по вікні.
І лине так розмірено і плинно -
пряде буття нетлінне полотно,
де згодом у переказах билинно
із вічністю сплететься ув одно…
́́
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=382128
дата надходження 03.12.2012
дата закладки 03.12.2012
Нарешті захурделилось довкілля -
В повітрі дощ і снігове весілля.
Зима дарує нам легкі сніжинки,
І на дахах уже лежать перинки…
Лапатий сніг, як білосніжні ельфи,
Спускається на землю плавно зверху…
Гойдаються від вітру осокори,
Танцюють менует дерева голі…
Крихкою кригою блищать калюжі,
Засніжені кущі мов білі ружі,
Закрили щільно вікна у будинках,
Цілують шибки дощові краплинки…
Милуюсь снігом за вікном кухонним,
Який кружляє в небі монотонно .
Сніжинки-балеринки беззупину
Вкривають землю пухом лебединим…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=382101
дата надходження 03.12.2012
дата закладки 03.12.2012
Розстелила сріблястий перкаль
На стерню, перемлілу од вітру,
І густу сніжно-білу емаль
На убогу осінню палітру
Розілляла.Шовковим крилом
Поторочила пасма туману,
Процідила останнє тепло
Крізь надбиту крихку порцеляну
Білощокого сивого дня.
Заморозила крізні патьоки,
Осідлала вітриська-коня
І хутчій подалася навтьоки.
Захурделивши біливом світ,
Розчинилася в мареві панна!..
Срібний клен шепотів їй услід:
"Ворожбитко моя невблаганна..."
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=381826
дата надходження 02.12.2012
дата закладки 02.12.2012
было бы проще, если б ты, милый, жил чуть поближе...
ведь в этих чёртовых поездах так много времени для раздумий!
я еду к тебе, и мой пульс отсчитывает железнодорожные мили.
да, расстояния приумножают любовь в кубе. или же - сводят
к нулю. перед простым числом 2 ставят знак минус...
видеться раз в год и слепо верить, что когда-нибудь,
вопреки всему, но я буду с тобой счастливой?..
не это ли самая большая в моей жизни глупость?
мимо плывут переезды, мосты, вокзалы... и населенные пункты,
в которых ( тоже ) живут люди. просто живут. над чем-то
смеются, плачут. наверное, тоже кого-то любят...
нет, не как мы, конечно! мы же - избранные. так -
больше никто любить не может! ( дура, заткнись. ну хотя бы раз -
честно! давай без фальши? от иронии - тошно и хочется выть, в голос ).
лучше смотри в слепое окно. молча кусай пересохшие губы...
поезд, он ведь - как дом для всех? ну что же...
пусть никто не заметит моих сомнений. а если спросят -
то возвращаюсь домой, к любимому ( пусть - не мужу )...
горло дерет от предчувствия первой затяжки...
как тебя звать, полустанок, чтобы не к ночи вспомнить?
э-эх! наплевать бы на всё ( и на чемоданы )
и просто остаться здесь - на карте точкой.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=381757
дата надходження 01.12.2012
дата закладки 02.12.2012
(Присвячую Лесі Геник, Наталі Данилюк і моєму духовному наставнику Оксані - Світаночку!)
Уклінно дякую, що саме вчора, в перший день зими, вони допомогли мені ще раз вийти із темряви і в моїй душі знову сонцесяйно!
ЯК ВАЖКО: мовчати, коли хочеться так багато сказати; вірити, коли зневірився; пробачати і забувати; не помилитися, не заблукати, не посваритися; не дорікати, не вболівати, не журитися; не помічати, не жалкувати, на помилках вчитися…
ЯК ЛЕГКО на душі, коли зникає те, що було важко…
ЯК ВАЖЛИВО, що є на світі добрі, чуйні люди; що більше не турбує біль у грудях; що знову сяє сонце веселково; що зігріває серце щире й мудре слово…
ЯК СУМНО, що минула осінь золота, але зими ще й досі в нас нема…
ЯК РАДІСНО, що ще пульсує кров у жилах; що, попри все, жива – тому щаслива!
ЯК ДИВНО І ЦІКАВО воскресати, відкрити двері у свої пенати…
І ЯК НЕЛЕГКО свій спокійний монастир сьогодні залишати…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=381825
дата надходження 02.12.2012
дата закладки 02.12.2012
Лебеді летіли до тепла
у прозорій прохолодній гладі.
Голубінь між крилами текла,
вітерець ласкаво пір’я гладив.
Наді мною низько линув клин,
розправляли пружно крила-руки,
мов розкриту книгу-життєплин,
лебеді любові і розлуки.
В нелегкому леті шурхіт-скрип
лоскотав, зігрів і стиснув душу.
Лебединий дивний манускрипт
спраглим серцем розгадати мушу.
Тільки б не зазнали холодів,
не зреклись жаданого маршруту.
Ген по небу розчерки надій –
в голубіні ніжній тане кутик.
Приспів:
Коли в небі пісня –
як же не радіти,
як же не хотіти полетіти в даль?
Лебеді провісні
крилонька гойдали,
наче підіймали на душі вуаль.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=381718
дата надходження 01.12.2012
дата закладки 02.12.2012
Відмарила з гарячки, відіснила
Цей солодко-гіркий самообман,
Цей вихор, що мої обшарпав крила,
В душі густий посіявши туман...
Крізь літоднів мереживо зелене
І снігопадів білу пелену
Нова зоря запалиться для мене,
Пробивши світлом темряви стіну.
І я, журби покинувши пенати,
На вільних крилах випурхну у світ!..
Але й тоді я буду пам'ятати
В моєму серці твій гарячий слід.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=381663
дата надходження 01.12.2012
дата закладки 01.12.2012
… Маленьке дівчатко у платті жовтенькім
Дізналось, що щастя кує кожен сам.
І довго не спало, всю ніч міркувало:
Кувать його, шити, який брати крам?..
Над ранок заснуло і сон накотився
Клубочком пухнастим, і все підказав..
Дівчатко піднялось, швиденько зібралось,
Побігло на пагорб, до річки заплав.
Воно ще не знало, наївне маленьке,
Що хмари руками не можна піймать,
Тому потягнулось, на пальці зіпнулось
І…хмарку біленьку змогло обійнять!
Погладило ніжно, як кішку пухкеньку,
І поруч поклало в високу траву.
Ось фарби готові та пензлики нові –
Хмаринка отрима подобу нову.
…Дівчатко маленьке – не давній художник:
Сім хвильок – махнула жар-птиця хвостом,
Полинула в небо – до сонця їй треба,
Веселка піднялась казковим мостом…
Куди те малятко по ній прогулялось –
Її таємниця на всеньке життя,
Лиш дочці та сину у тиху годину
Вона розказала усе до пуття.
А потім і внукам секрет розкривала,
Рецепт, про який не писав Гіппократ:
Завжди вірте в диво,робіть світ щасливим –
Все вернеться щастям ще більшим в стократ!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=377641
дата надходження 14.11.2012
дата закладки 01.12.2012
* * *
Останній осінній вечір.
На ранок невже зима?
Не мовкне дзвінка малеча,
та тільки тепла нема.
Зима до воріт добігла,
та, мабуть, не в тому річ:
коли буде біло-біло –
світлішою стане ніч.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=381496
дата надходження 30.11.2012
дата закладки 01.12.2012
Поріжу ніч на спалені листи
Без слів і дат, без болю і провини.
У книзі долі не було святих.
Я докорів нікому вслід не кину.
Душа допита. І пустий папір.
Прощаю наперед усе, що буде.
Зітру любов, зачитану до дір –
Сонети щастя між рядків облуди.
Такі, як ми – піщинки в глибині,
Що мріють стати перлами в намисті.
Та наших мрій праобрази земні,
У дзеркалах чужих не мають змісту…
Душа розбита на мільйони зір –
Хай мерехтять у вічному склепінні.
Поріжу ніч на тисячі зневір,
Та в серце не впущу недобрі тіні!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=381484
дата надходження 30.11.2012
дата закладки 01.12.2012
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 30.11.2012
...Та скільки зможу - крильми затулю
Я ближнього від скверни цього світу,
Впиратимуся злу несамовито
Й навік себе до Правди прикую...
ВАЛЬКІРІЯ Борись!
http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=381416
Себе до правди прикувать не штука,
Узяв ланци і молот, уперед!
Лиш скільки, після, сьорбнете Ви муки...
Іти життям із правдою - не мед.
2012
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=381423
дата надходження 30.11.2012
дата закладки 30.11.2012
Знаєш що вірю у тебе
Та докладаю зусиль
Віра єдине що в мене
Ще непохитне повір
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=361813
дата надходження 03.09.2012
дата закладки 26.11.2012
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 26.11.2012
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 25.11.2012
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 25.11.2012
Я несміло вдивляюся в небо,
В чорні хмари та блискавку в них.
Вдалині опустилися вербно
Довгі пасма хмарин дощових.
І стою, як в далекім дитинстві,
З відчуттям перед ким-то вини,
Насторожує шерех у листі –
Передвісник близької грози.
Зачиняються ратуші двері.
Я на вежі стою сам один…
В страхітливому цьому безмежжі
Зупиняється відлік годин.
І в стихії, як голка у сіні,
Загубилась пихата душа.
Та слова одноразово вірні
Не пускають у лоно Христа.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=380084
дата надходження 24.11.2012
дата закладки 24.11.2012
Так чекаю вашу маму радісно!
За порогом піднесу їй свіжий хліб і сіль.
І зустріну почестями, як весну.
(А вона на мене зирка, як на шубу – міль).
Що не вмію готувати, думає,
Наминаючи вареники (штук, мабуть, сто).
А розмова протікає струменем.
(Ох, мене ще не допитував отак ніхто).
Придивляється до мене крізь лупу
І жалкує, мабуть, - не купила мікроскоп.
Хоче взнати річ, напевно, ось яку –
Чи не маю я хвоста, чи може, я циклоп?
Поцілую вашу маму й обійму.
Якимсь боком ваша мама – і моя.
Обираю мир в сім”ї, а не війну,
Хоч любитиму її, та краще вже – здаля.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=380040
дата надходження 24.11.2012
дата закладки 24.11.2012
* * *
На стражданній святій землі —
на війні, на ріллі, за волю…
полягли земляки мої.
Та найбільше — від людомору.
Українці, у світ несіть
світлу пам’ять гіркої правди.
Хай завжди будуть хліб і сіль.
Та ніколи — чужої влади.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=380020
дата надходження 24.11.2012
дата закладки 24.11.2012
* * *
Курган Скорботи.
Дзвони. Люду море.
Вшановують замучених братів…
Ідуть — на горло наступають горю.
Та інше я найбільш сказать хотів:
ідуть нащадки жертв голодомору
по вулицях з найменнями катів…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=380019
дата надходження 24.11.2012
дата закладки 24.11.2012
(gala.vitі...)
моє
тіло
лісом бігло
весело –
так воно рухові
тому
раділо!
маршрутом знайомим –
вирвалося, урешті,
із дому:
так воно руху
того хо-тіло…
а душа,
певна
само-розумності тіла –
взяла
свідомість мою
на кри́ла,
підняла,
лагідно обійняла
і всередину себе самої
впустила:
удвох-разом
вони полетіли:
не низом,
і не вгорі,
а в самій
пло́ті Часу –
у
Часово́му Просторі…
неймовірна «плоть» часова́ !
на дотик
пластично-тривка…
несказанно краси-ва!
змішано двокольорова така:
наче небесна синь весняна,
ні, не синь – бездонна голубизна
і білизна́ –
м’яко і тепло молочна,
розводами змішана
і до решти спресова-на…
водно́час – летка…
туманна…
не пружка́,
не ворушка́…
наблизишся –
наче безкраїй тунель
перед зором повільно світає,
Плоть Часу погойдується,
розріджується,
у сто́рони розтікає –
увіходити
дозволяє…
там,
у ча́совій глибині –
живі… ті-ні…
здалеку – нечіткі…
знайомі мені –
рідні такі!
споглядаю…
радість
непереда́вану переживаю:
наче світло живе
в одкритих долонях тримаю…
наче світло живе – п`ю і вдихаю,
наче світлом живим
себе – маю…
тіні поволі тануть,
тіні зникають –
я…
ні, не букет, але сніп ромашок,
обіру́ч обхопивши,
тримаю,
справжню вагу снопа
відчуваю:
атла́сність рома́шкових пелюсто́к,
на пелюстки
обтрусився подекуди –
жовтогарячий крихкий пилок…
запах вологий
живих квіток…
у Просторі Часу –
явно, реально стою…
сніп ромашок тримаю…
автобуса…
із райцентру… до дому…
(тоді… чи тепер?..) чекаю…
у містечку –
затрималась ненароком…
о… я ці ромашки впізна́ю!
…усього лиш за пару кроків:
зараз мені –
справжній!
у Часовому Просторі
десь так, у межах…
вісімнадцяти років
…а
у «домашній»
реальності даній -
самостійне моє тіло
лісом біг-ло:
обминали калюжі і бакаї́
лісової дороги
ноги –
самозрячі! ноги мої…
душа свідома –
неоддалік,
зверху над тілом
летіла…
веселе моє,
безна́глядне тіло
чоловіка
стороннього
випадком на стежці зустріло,
розминулося ввічливо з ним –
услід
НЕпоглядам навзаємним
пахну́ло чомусь на мить
ефірним
ароматом трояндо-вим…
тіло – бігло…
а ті,
угорі –
душа і свідомість –
обидві разом,
мало чи не з екстазом –
всотували у себе
пізньо-осінню вбогу красу:
із такою пристрастю
допалися
роздивлятися
попід соснами
у
світло-зелених розетках гладушника
зібрану
кришталево-алмазно-розплавлено-зо́лотобілу
крупнозернисту
передгрудневу росу…
діамантові сльози зірок небесних
нічних
холодним огнем
космічним креснуть*
у розетках гладушника,*
не до пори – ясно-зеле-них…
ні…
не вдається мені,
мушу, врешті, сказати –
хоча наближено змалювати,
передати
те
галограмно-об`ємне живе бачення…
схоже, та
неземна красота –
поза словесним
нашим
двомірно-інформативним
значенням…
24.11.2012
(*креснуть – спалахують; *гладушник-чистотіл )
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=379960
дата надходження 24.11.2012
дата закладки 24.11.2012
Мріють білим інеєм нескошені,
Пишні трави припорошені…
У зими свої до чаю «пряники» -
Синє монпансьє-льодяники…
Небо, як мереживо узорами,
Звеселяє очі зорями…
Зимний вітер бавиться сніжинками,
Хороводить над будинками…
Вранці затихає, з ніччю в унісон
Поринає у глибокий сон…
Білим кольором прикрашений пейзаж –
Це зими прийдешньої колаж…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=379915
дата надходження 24.11.2012
дата закладки 24.11.2012
Не дай задути в темряві свічу,
Коли затужать поминальні дзвони
І потьмяніють золотоікони
Від чорної розпуки і плачу.
Не дай задути пам'яті вогонь,
Коли змахнуть крилом ворожі круки,
Щоб заглушити стогони і муки,
І змити кров з осквернених долонь.
Їм не згубити істину в олжі
І крики душ, розтерзаних безвинно...
Бо їхня кров гірчитиме полинно
Тим, хто життя розмінював чужі!..
Хто розтоптав надію чобітьми,
Останні крихти вирвавши із хати.
Їм перед Богом випаде постати-
Тим, хто не зміг залишитись людьми...
Хай затуляють вуха від плачу,
Та правди їм ніколи не збороти!
В цей чорний день полинної скорботи
Не дай задути пам'яті свічу.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=379914
дата надходження 24.11.2012
дата закладки 24.11.2012
Україна! Найбільша країна європейського континенту, територія якої сягає більше як шість сотень тисяч квадратних кілометрів, а переважна частина грунтів - родючі чорноземи, спокон віків рахувалася світовою житницею. Щедрими врожаями платила і платить благодатна нива за невтомну працю хлібосіїв.Як же треба було познущатись над цією землею, на якій родить буквально все, над цим народом, який найбільше цінує волю та плоди праці своєї, щоб цей родючий край обернути у найбільше у світі кладовище. Багатовіковий ланцюг поколінь хліборобів було обірвано жахливим насильницьким мором і замість орачів по полях бродили лише вороння і грабарі. До якого стану треба довести людину, аби вона забула свою головну місію на цьому світі - дати продовження життю, а не убивати власне дитя, аби вижити. Якою звіринною ідеологією треба володіти, щоб убивство мільйонів нівчому неповиних присвятити якійсь ганебній цілі, аби виховати ціле плем"я братовбивців, які будуть відбирати останню шматину хліба з голодних рук і спокійно споглядати мученицьку смерть співвітчизників. Чим треба замінити совість , аби цю жорстоку правду спотворити і приховати від потомків, а масове винищення українського села списати на неврожайні роки, якою зробити коротку пам"ять, аби то все забути і перекрутити в угоду промосковським можновладцям? Чи простять нам це мільйони замучених, мільйони покалічених, хоч і виживших в тій страшній круговерті? Чи простять нам мільйони ненароджених, яких насильно видалилили з нескінченого кола життя, чи зрозуміють нас нащадки, коли ми і нині змовчимо та не назвемо цей звіринний акт людиноненависного комуністичного режиму геноцидом супроти українського народу і навіки не осудим винуватців?
Розірване коло. Запалено свічі.
У тінях тривожних мільйони смертей,
катів багряниці, їх хижі обличчя
і клич милосердя голодних очей.
В слабкім мерехтінні воскового смутку
зловісні світлини могильних ровів
і руки дітей, що шукають рятунку
на грудях холодних німих матерів.
Безкровні уста, обескровлені долі
блукають по шибах від спалахів свіч,
а десь паленіють рубінові зорі
у відблисках крові минулих сторіч.
Загострені грані п"ятьма гостряками
встромили у пам"ять криваві ножі,
а свічі на вікнах п"ятьма колосками
шепочуть молитву по кожній душі.
Запалено свічі. Відкрито могили.
Живим не злічити заморених жертв.
Розірвано коло цим звірством жахливим
імперії зла, яку зватимуть - Смерть.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=379853
дата надходження 23.11.2012
дата закладки 24.11.2012
Дерева засинають - це не смерть,
Тож не оплакуй їхнє обмирання...
Ще буде днів шалена круговерть,
Осяє морок полум'я світання.
Ще забіліє дивоцвітом сад,
П'янка весна дозріє в тепле літо,
Не озирайся з тугою назад,
Нова доба розкрилиться над світом.
Дерева засинають - до весни:
Така в життя задумана циклічність.
Отак і люди падають у сни,
Зірками повертаючись у Вічність...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=379680
дата надходження 23.11.2012
дата закладки 23.11.2012
* * *
Знов наснилася.
Мов наврочено:
ніжні очі – не видно дна.
А побачитись не пророчено,
не провіщено.
Далина...
Та довіку гіркою втіхою,
світлим образом угорі,
будеш лагідно диво-зіркою
у безмежжі душі горіть.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=379353
дата надходження 21.11.2012
дата закладки 21.11.2012
* * *
Доволі часто таке буває:
в багатолюдді самотньо йти.
В твоєму світі мене немає.
В моєму – всюди лиш тільки ти.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=379352
дата надходження 21.11.2012
дата закладки 21.11.2012
"Всьому́ свій час …" промовлено давно,
Якби ж то у потрібний час
Ми з розумом дослухались до них,
До слів отих, що нам дано́ в науку.
Нам тільки треба простягнути руку
І, доторкнувшись, зрозуміти те,
Що в часі цьому є ще щось святе,
Просіяне на ситі із віків,
Відстояне на тисячах років...
"Велосипед" придумувати не потрібно,
Він вже давно придуманий до нас,
Нам вистачить простого розуміння
Того́, чим збагатився світ в свій час.
На долю не потрібно нарікати,
А вірити – всьому́ на цьому Світі час,
Час болю, немочі і нарікання,
Час радості, здоров’я і прикрас.
Коли прекрасне все, що поруч тебе,
Коли чарує небо голубе,
Коли усе, що створено, - для тебе,
Коли здається – вічно так буде́.
Тим благодатним дням радіти треба
На повні груди споживати Світ,
Бо прийде час і з чорного, не голубого, неба
Інше впаде, та вже не білий цвіт.
Радіти треба гарним дням, щоб потім,
Коли прийде (таки прийде) жура,
Тебе не їло поїдом сумління,
Що марно втрачена прекрасна та пора...
21.11.2012 р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=379325
дата надходження 21.11.2012
дата закладки 21.11.2012
Дерева голі
будуть до весни
беззахисні...
Чи так лише здається?
Добігло коло
до початку...
Сни
уже природі
сповивають серце -
нехай поспить...
Як вистелять сніги
покровом білим
цілорічну втому,
душа спочине,
сповниться снаги
і, мов лелека,
вернеться додому
дитяча втіха
краплями дощу
і задзюркоче
талою водою
уп"ється
вишнецвітом досхочу
і мрією
весняно-молодою.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=379183
дата надходження 20.11.2012
дата закладки 20.11.2012
«Досить тобі Моєї благодаті, – бо сила Моя здійснюється в немочі» (2 ... сила писань Св. Павла, тобто коли ви, гонимі, отримуєте верх ...)
Щодня із річки аж до хати
Два глечика носила мати
На коромислі із водою
Важко-натхненною ходою.
А тріщина була в одному,
Вода текла, як йшла додому...
Ніхто ту жінку не зупинив...
Аж тут глечик сам заговорив:
-Дірявий я, чому ж тримаєш?
Бо зиску з мене ти не маєш...
І усміхнулася красуня:
-О, не кажи так, дорожу я
Лиш тобою і щонайбільше,
Бо твоя неміч найвартніша...
Коли дорогу прокладаю,
Город тобою поливаю,
Де квіти рясно розцвітають
І твою працю величають...
У немочах є наша сила...
Богом даровані вітрила!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=379099
дата надходження 20.11.2012
дата закладки 20.11.2012
"Кожний з нас повинен постійно бути в польоті - крізь долю, над суєтою." Назарій Яремчук.
Журлива осінь обійшла Карпати,
ступає вниз по мокрих споришах,
у просині хмаринки- янголята,
і пісня, як Назарова душа.
Сніжинками кружляє понад краєм,
нам на уста краплинками збіга
і голосом Назарія благає:
- Любіть Вкраїну, бо вона одна!
Любіть, як я, до болю і крізь долю,
любіть за все і бережіть її,
плекайте мову і лелійте волю,
як у піснях своїх Вам заповів.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=379044
дата надходження 20.11.2012
дата закладки 20.11.2012
В тенетах лісу загубилась осінь,
Свинцеве небо залилось рум‘янцем,
Деінде клаптями дрімає просинь,
На небосхилі - сонячні багрянці…
Дрімає став в обіймах очерету,
Висить на дубі, кругла як капуста,
розкішна омела. Немов верета,
суха трава вкриває берег густо...
Туман молочний міцно спить в долині,
Зітхає сонний ранок. Як намисто,
на лузі червоніє кущ калини,
Сховався вітер в позолоті листя…
Вже скоро сонце в небі засіяє,
Зі сну прокинеться довкілля сонне,
І новий день на землю завітає,
Зігріє осінь в сонячних долонях…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=379005
дата надходження 20.11.2012
дата закладки 20.11.2012
Прийшов веселий пізно Гриць. Червоний, наче рак:
- Давай скоріше, кицю, їсти. Певно, вже пора.-
А сам моргає жінці тихо - в мене є сюрприз!
Вгадай скоріш, моє ти сонце, що тобі приніс.
- Та скорше жаба цицьки дасть, ніж їсти дам тобі.
Ти їсти хтів, як я літать. Чого ж ти в бар побіг?
- А я ще, люба, після того в магазині був.
Якраз колечко там купив. Тобі сказать забув.
Як тільки жінка вчула це,- щелепу їй звело:
- Колечко - то вже інша річ. Який ти хитрий хлоп.
Ну все, Не злись. Буває часом. Винна я. Мовчу.
Ходи на кухню. Вже даю тобі, Грицько, борщу.
Мовчить. Хоча її"гризе": де ж гроші взяв на те?
Просте колечко там чи панське? Срібне, золоте?
Наївся Гриць. Вбігає та: - Ну, де воно? Неси!
- А я й забув. Та он лежить... колечко ковбаси.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=379043
дата надходження 20.11.2012
дата закладки 20.11.2012
Нерозділене перше кохання,
й досі мрію тебе осягти.
Зоре ранняя, зоре остання,
озовись, усміхнись, освіти.
Боже ж, як колосилася нива!
Любувався волошками я.
Ой ти доленько-доле зрадлива,
ой ти поле – колюча стерня!
Буйна юність не вернеться знову.
Хоч не балує доленька нас, –
бачу вроду твою калинову, –
дивний пломінь любові не згас.
А колись ми дитинно раділи
і, бувало, брели невпопад.
Піднебесні ключі поріділи.
Стеле спогадів дим листопад…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=379124
дата надходження 20.11.2012
дата закладки 20.11.2012
По одній стежині ми ходили разом.
Де тепер ти нині – я й не чув ні разу.
На якій орбіті долі опинились?
Чом обом зустрітись досі не судилось?
Стежечку до серця зміг я протоптати.
Відчинялись дверці, – не завів до хати.
Вже на скронях сніжно, а я тут з тобою.
Називаю ніжно першою любов’ю.
Нам було, напевно, й цілуватись рано,
я ж тебе ніколи й не назвав "Кохана".
Це тобі сказали два ясних озерця,
ти з тих пір назавжди поселилась в серці.
Доле моя, доле, де ж ти заблукала?
А мене з собою чом не погукала?
Де ж ти забарилась, де тебе шукати?
Йти куди назустріч, звідки виглядати?
Йшли ж – рука в рученьку тихою ходою.
Та роки-роченьки плинуть за водою.
В світ стежини бігли, – розминулись де ми?
Раптом налетіла, наче буря, темінь.
Гірко помилились, повертатись – пізно.
Долі оселились на орбітах різних.
Де шукали броду, – обміліла річка.
Загубила вроду чарівна Марічка.
Як на себе гляну, – трішечки лякаюсь.
Не те слово – "в’яну". І сміюсь, і каюсь.
Істину вже знаю – мудру, хоч не милу:
і себе, і долю ми самі зліпили.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=379123
дата надходження 20.11.2012
дата закладки 20.11.2012
В моїй душі мережить дощ і мряка,
Я заховалася від світу і людей,
Висловлюю тобі свою подяку,
Що сльози витерла з моїх сумних очей…
Допомогла забути всі образи,
І я відмовилась від спроби дорікань,
Мене щодня лікують мудрі фрази,
Я твої вірші обираю без вагань…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=378886
дата надходження 19.11.2012
дата закладки 19.11.2012
прикладаю до себе вухо:
наслухАй!
уповільнивши подих:
слухай…
побачиш Бога у собі́ –
вухом…
епоха техніків
одійшла:
починається ера Духа
…летить Ра́дова
з гір донебесних –
кисе́листо
розступаються
кам`яні береги́:
радість така
Ра́довій –
до снаги!
сила гірської води
геть змітає
глибасті сліди
за Конем Залізного віку,
стирає кинджальні карби-зарУбки…
рве, як оброті,
гатки й мости
ти –
залізо-бетонно-відлите,
віджите,
вишло, як Афродіта,
але не з піни морської,
а наче з опалуб-ки
аляповатої
заводської –
і намагаєшся вчити,
як душу Живу знайти –
за допомогою м`ясорубки…
слухай:
епоха техніків
одійшла -
починається ера Духа
19.11.2012
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=378761
дата надходження 19.11.2012
дата закладки 19.11.2012
Вже не чекаю... Осені печаль
Вповила серце в неозору сутінь.
Дрижить на склі сполохано кришталь,
Мов за́вода моєї каламуті... (Леся Геник)
Іще чекаю...
Дива з-поміж див...
Ось-ось торкнеться і стече сльозою
пухка сніжина, що Господь творив
і філігранно вибавив Рукою
у крихті досконалу чистоту,
красу і міру миті в піднебессі...
Іще чекаю...
Вірою росту
в дитячу казку…
Ось уже воскресне,
як тільки Янгол зі свого крила
розсипле зимно-кришталеву тишу
під сяйвом срібла місячного тла,
і давній трепет серця розколише…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=378049
дата надходження 15.11.2012
дата закладки 15.11.2012
..І хай тобі сьогодні
буде добре!
Родися іще раз,
аби цвісти!
Всміхайся!
Будь чарівна і хоробра!
Здіймися в синє небо
і лети!
Ти обрана.
Збагни це.
Тільки ти...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=378037
дата надходження 15.11.2012
дата закладки 15.11.2012
Майбуттю не здужати минуле.
Потьмяніло в душах завчасу.
Ми осіннє золото забули,
Зим бадьорих сонячну красу.
Ми в саду вишневому лишили
Щебет, наче пересічний гам,
Бо забракло неземної сили,
У земному щасті, люба, нам.
Гай не раз оживиться весною
Лагідним промінням з висоти,
Але нам не суджено з тобою
В серці серцем знову прорости.
13.11.12
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=377545
дата надходження 13.11.2012
дата закладки 13.11.2012
Не клич мене із осені моєї,
Не відіймай багряність осяйну,
Допоки на задумані алеї
Впаду листком в обіймах туману́.
Не зазивай у сиві заметілі
Хай погляд мій ще милує бурштин,
І почуття голодні та змарнілі
Наситить день, бодай би ще один.
І не проси, і не кляни любов’ю,
Бо в цих словах я чую льоду хруст.
Як навесні ми мерзнули з тобою,
То чим зима торкнеться наших уст?
Якщо впаду за тихою межею,
Або злечу у небеса звідсіль, -
Не клич мене із осені моєї,
Не зазивай у сиву заметіль.
10/10/12
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=376877
дата надходження 10.11.2012
дата закладки 10.11.2012
Твої рідненькі очі - колись, як небо, сині,
Тепер – осіннє небо, і вицвіле, і сіре.
В волоссі поселився сумний зимовий іній.
А руки утомились, які в дитинстві гріли.
Колись – ясна красуня, вже постаріла мама.
Пройшли роки – злетіли, мов хмари над шляхами.
Де ті роки? Як сплИвли? Не відати – не знати.
Тепер перегорнУто сторінок так багато…
Пробач, моя маленька, не завжди я уважна.
Коли хворієш, мама, мені так тяжко – страшно.
Пробач, якщо забуду на ніч поцілувати.
Я обіцяю, ненько, тобою піклуватись.
Нехай, моя рідненька, не повняться сльозами
Твої прекрасні очі. Не владні над роками
Ні я, ні ти, ні Сонце. Та зможу я зігріти
Всім серцем милі руки, що найніжніші в світі.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=376760
дата надходження 10.11.2012
дата закладки 10.11.2012
Кум у мене – балабол,
недолюблює футбол.
Дискутує-талаконить –
коментує беззаконня.
– Як же можна вигравати,
як нема що й суддям дати?
Дивно, як ще не сконали
наші провінціонали?
Давай змістимо акцент –
підем разом на концерт.
Краще пригощу тебе
шоу-групою «Бе-бе».
Сидимо на стадіоні,
глядачів трибуни повні.
Тут співають, ще й танцюють,
безугаву лементують.
За оте круте виття
аплодують і свистять.
А співак, хай йому грець,
застрибав, мов жеребець.
Дибки став. Геп! – розпластався.
Мікрофон ущент розпався.
А музика далі грала,
і співала… фонограма.
Хто казав: – Оце манери!
Хто кричав: – Та це ж «фанєра»!
З поля геть! – волав мій кум. –
Це ж халтура! Сущий глум!
– Ну, ти, куме, й балабол.
Краще все-таки – футбол!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=376850
дата надходження 10.11.2012
дата закладки 10.11.2012
* * *
У сивім небі стогнуть журавлі:
"Коли, коли,
куди нам приземлитись?"
Неначе в морі синім кораблі,
ідуть-пливуть...
Не гріх за них молитись.
Вони несуть в собі людські жалі.
Вони, як ми, надією окуті.
У сивім небі стогнуть журавлі –
в польоті, але завжди на розпутті.
Єдиний Боже, всім нам поможи.
Дай волі й духу поскидати пута.
Завітний шлях до себе покажи.
І сили дай – завжди собою бути.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=376364
дата надходження 08.11.2012
дата закладки 10.11.2012
* * *
Ой ти доле моя, недоле,
переповнене поле болем.
Скільки дум тут переплелося –
і збувалося, й не збулося.
Жнивувалось, бувало, щедро,
і від споминів – тепло й щемно.
Пломеніють-сміються ружі,
а від мрієньки – серце тужить.
Ой ти доленько – спрагле поле.
Ой ти, воле моя, неволе.
Ген волошки мандрують житом...
Любо й боляче...
Хочу – жити!
Світ увесь берегти й кохати,
чаруватися й чарувати.
Я вже істину знаю ясно:
як не тяжко – життя прекрасне!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=376363
дата надходження 08.11.2012
дата закладки 10.11.2012
Іду я в помислах цілком буденних.
Жовтнева ніч укрила всенький шлях.
Аж тут, поміж дерев імлисто-темних,
З’явилася, як мрійний диво-птах.
Красуня біла. Впрів – так стало душно.
Забилось серце, мов іду я в бій.
Вона ж стоїть, так гордо й незворушно.
Ота … машина моїх світлих мрій.
31.10. 22.56. поїзд: Київ – Хмельницький.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=376441
дата надходження 08.11.2012
дата закладки 08.11.2012
Отак живу без вас, немов із вами.
Не відаю, - у сні чи наяву
Кохаю вас наївно і безтямно,
У майбуття з минувшини зову.
Я сивиною приоздобив скроні,
Веду за руку внучку у садок.
Для мене ви вже начебто сторонні,
Але уперто не йдете з думок.
Отак живу без вас, немов із вами,
Немов ось - ось торкнуся до руки,
Що хтось узяв, коли пішли ви заміж,
А я не втримав у своїй таки…
04.10.12
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=375684
дата надходження 05.11.2012
дата закладки 05.11.2012
На галявині лісу росла собі Ромашка, одним-однісінька. Поряд росли дзвіночки, кульбабки та багато різних квітів. Та лише Ромашка - одна. І було їй дуже сумно, нізким поговорити. Дзвіночки передзвонюються між собою, кульбабки зайняті своїми парашутиками-насінинками, увесь час повчають їх як найдальше літати. А до Ромашки нікому діла нема.
Та одного дня усе змінилося. Якось під вечір почула Ромашка, що хтось тихенько плаче. Озирнулася довкола і побачила маленьку Мурашку.
- Гей малечо, ти чого плачеш?
- Ой як не плакати, коли ніжечка дуже болить, - відповіла Мураха.
- А що сталося з твоєю ніжкою? - стривожено спитала Ромашка, бо була дуже доброю, і завжди всіх жаліла.
- Я її подряпала, і тепер йти не можу. Бачу хмара насувається, дощ буде, а додому мені далеко, - сказала Мурашка, і знову заплакала. І справді, потемніло, загриміло, пішов густий дощ.
- Ховайся, - крикнула Ромашка, і низенько нахилила свою голівку, утворивши затишну, чарівну білу парасольку для Мурашки.
- Ой спасибі тобі Ромашечко, що заховала мене від дощу, а чим я тобі віддячуся?
- А ти поговори зі мною трішки, бо дуже мені одиноко тут. Розмовляли вони, розмовляли, аж поки дощик не закінчився. Мураха розповідала де бувала, що бачила, а Ромашка уважно слухала і посміхалася, раділа, що знайшла собі подружку. Коли дощик перестав капати, Ромашка підвела голову до сонечка, що з"явилося між хмарками, аби просушити свої пелюсточки. А Мурашка зібралася йти до дому.
- Куди ж ти з хворою ніжкою підеш біднесенька, зупинила її Ромашка. - Давай попросимо дядечка Подорожника, хай полікує, він добрий лікар.
А дядько Подорожник ріс поряд, почув про мурашчину біду, дав краплинку свого соку, Ромашка свою пелюсточку для перев"язки, та й полікували Мурасі ніжку. Тут ще й дядько Джміль мимо пролітав, Ромашка його попросила допомогти Мурашці дістатися дому. Він теж не відмовив, посадив її собі на спину, та й полетів до мурашника. Ох і дякувала Мурашка новим друзям. А дядько Джміль підморгнув Мурасі і промовив: - Завжди пам"ятай, ніколи нікого в біді не лишай. Тоді завжди знайдеться хтось, що й тобі допоможе колись, - та й полетів собі, а Мурашка помахала йому в слід лапкою, і задумавшись пішла до дому.
З того часу, вона часто провідувала Ромашку, розповідала їй про новини в мурашнику, чи лісі, не забувала подружку. І якось, також віддячила Ромашці добром за добро. А було все так. Настав час Ромашці висипати достигле насіннячко, а на біду вітру нема, насіння не рознесеться по галявині. Зажурилася наша Ромашечка, ось тут і допомогла Мураха подружці. Покликала всіх своїх родичів, а вони, схопили кожна по насінинці, і розбіглися в різні боки галявини, залишили там насіннячко та й пішли по своїх справах. А наша Мурашка задоволено потерла лапку об лапку і сказала:
- Наступного року, ти вже будеш на галявині не сама, не будеш сумувати. І підморгнула дядькові Джмелеві, котрий пролітав поряд. Добром за добро.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=375673
дата надходження 05.11.2012
дата закладки 05.11.2012
Фото з вечора творчої зустрічі "Об'єднаних словом" можна знайти у моєму фотоальбомі на сайті "КЛУБ ПОЕЗІЇ"
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=375656
дата надходження 05.11.2012
дата закладки 05.11.2012
Шановні поетклубівці!
Щиро запрошуємо Вас на поетичну зустріч, в якій візьмуть участь талановиті Майстри Слова з Тернопільщини, Львівщини, Черкащини, Полтавщини, Закарпаття та Києва!
Зустріч відбудеться
ЗАВТРА 3-го листопада 2012 року
в місті Івано-Франківську в приміщенні обласної газети «Галичина»
за адресою:
вул. Січових Стрільців, 25, І поверх, конференцзал.
Початок о 13.00 год.
Будемо раді зустрічі з Вами!
Об’єднані словом івано-франківчани
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=374981
дата надходження 02.11.2012
дата закладки 02.11.2012
Хрещениця моя,
Нас Бог зустрів, нас Бог зріднив,
Хрещенице моя!
Молилось небо угорі, заметушилися хрущі,
Весна була!
Буйніли трави і земля – Господь усіх обдарував
І немовля,
Котре очима гріло рай – і сповіщало рідний край:
– Лілея я!
Квітуча ластівко земна. люблю і молюся щодня:
Благослови!
Мій, Боже, твій небесний квіт – солодкі многа-многа літ
Ти ниспошли.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=374731
дата надходження 01.11.2012
дата закладки 01.11.2012
Розшарпаність нині модна…
Розхристаний модний блиск.
Нестримна жага голодна
На вкотре «останній писк».
До стадності спрага, пива
чи «енерджі» - стильне «лайф»...
І видив… А в чому ж диво,
Якщо не ловити кайф ?
Я нині почула фразу
із юних хлопчачих вуст
«Надія вмирає не зразу –
остання...» - і сміху хруст
холодний і неприємний,
немов розчавили щось…
То Слово, німе, даремне,
що болем гірким зайшлось,
як впало під ноги світу
і скорчилось від потуг...
Народжувалися діти -
зростали у волоцюг…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=374213
дата надходження 29.10.2012
дата закладки 29.10.2012
Який же ми таки народ наївний,
що нами досі правлять бандюки!
Усі ми, кажуть, – діти України.
А звідкіля ж беруться байстрюки?
Тут кожен має на папері волю.
За землю йдуть нерівнії бої.
Свободу мають злодії в законі
і кажуть вівцям, люди ми – свої.
О, скільки ще в ментальності прогалин!
По закутках співають солов’ї.
І родичі вже стали ворогами –
собраття і перевертні свої.
Є влада – незалежна від народу.
І зрадники, як водиться, свої.
Та як же нам позбутися породи
байдужих охломонів-холуїв?
О, скільки люду ще клює на гречку!
Солодкий цукор, та гірка ціна.
Якщо ти не баран, чи не овечка, –
тебе за гріш не купить сатана.
О, скільки ще нам треба революцій –
уроків у одвічній боротьбі?!.
І звідки такі нелюди беруться?
Потрібна ЕВОЛЮЦІЯ в собі.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=373737
дата надходження 27.10.2012
дата закладки 27.10.2012
- Ти як?
- Не дуже… Холодно якось...
- Якби я міг, я би взяв тебе за руку, і все би стало добре :))
Мабуть, природно, коли першого снігу тоненькі крижинки
Зачіпаються пальцями граней за губи і вії,
Шукати в собі нотки спокою, подихів павутинки,
Тримати в очах зацукровані снігом мрії.
Мабуть, природно, коли вогник вишневий на щічках дитячих
З’являється дотиком пензлика художника ранку.
Хотіти квартирно – камінних обіймів гарячих,
Згорнувши у контурах ковдри душі філіжанку.
Коли тобі хочеться гріти тіла підвіконь,
І маряться кадри троянд… Шпалерних, настінних.
Мабуть, природно шукати натхнення долонь
І трошки обіймів… Не тільки квартирно –камінних..
P.S. Вітаю лучан з тоненьким першим сніжком! Нехай в ці холодні дні з вами буде тепла ковдра, гарячий чай... і натхнення не тільки камінних обіймів
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=373696
дата надходження 27.10.2012
дата закладки 27.10.2012
Вже ниви обмолочені,
За даллю журавлі,
А ви собі, як хочете, -
Копайтесь у землі.
Я - на хмарині біленій
У бірюзову вись!
Бо дуже люба ціль мені:
Для Бога віднайтись.
27/10/12
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=373698
дата надходження 27.10.2012
дата закладки 27.10.2012
Дерева плачуть гірко слізьми золотими
Та є такі, що й плакать їм не сила –
В Шевченка парку познущалась влада з ними.
Надії покидають їх і сили.
Немов могилу їм розрили там дорогу:
Гряде комунікацій всіх заміна.
Корінням зраненим і вскритим б’ють тривогу
Там липи, наче впали на коліна.
Пилою висне над їх головами страта.
Не користь з них й краса, а перешкода
У прокладанні навпростець шлях депутатам.
Що їм ті липи?! Буде хоч колода?!
А ті зневірені кричать знімілим криком,
Гілля схиливши, молять в перехожих
Про захист свій. В розмові з кожним чоловіком..,
Шукають в них до себе небайдужих.
«Ми хочем жити!», «Порятуйте!», «Нас вбивають!»,
«Допоможіть!», «Не дайте нас згубити!»,
«Ми кисень ваш!», «Ми ваші тіні, що зникають!»...
Та схаменіться ж!!! Дайте шанс їм!.. Жити.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=372958
дата надходження 24.10.2012
дата закладки 24.10.2012
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 24.10.2012
Дароване право лева
Провірена м’язів міць
Відколи це ти королева?
Утворена з блискавиць
Прийдеться зайти в підсвідомість
Твій подих невидимий страж
Насправді ми схожі. Натомість
Нас двоє, це весь екіпаж
Дарую тобі діаманти
І сяйво північне до ніг
На дні океану таланти
І зовсім скоро - сніг…
*****************
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=373060
дата надходження 24.10.2012
дата закладки 24.10.2012
Чому зірки живуть мільярди літ
і мирно в однім просторі яріють,
а ми, земляни, поділили світ,
як і життя, на чорне і на біле,
щораз стежки міняємо невміло,
лиш при порі складати заповіт
то згадуєм, картаєм бідне тіло
і проклинаємо і цвіт, і гніт?
А хіба знаю? Сам тим задаюсь.
Великі майя, мудрий Златоуст,
і наш Тарас, нехай із різних келій,
чимало поливали ті пустелі,
оті піски нещасних людських душ,
аби там проросла любов до краю,
не користацька - дай, бо помираю,
а справжня - помираю, бо люблю!
І неважливо де ти здаш той звіт,
і обереш шматок Землі для раю,
два записи по собі залишаєм -
як народивсь й коли залишив світ.
Це твоє сальдо, твій земний диптих,
ще згадка в панахиді за померлих,
а все життя (для тебе - як Говерла!)
в однім тире поміститься між них.
Оце і все? Для цього ми живем?
Та ні, вправніші досягають слави -
їх імена в літописах держави,
у назвах вулиць, зір і теорем.
А пересічним - тільки дати дві
на час, поки стоїть могильний камінь,
лише любов буде блукать думками
по твоїх генах у душі новій.
Тож за життя люби весь світ нараз,
люби усе, що лиш любити варто,
аби горіла в юних душах ватра,
мільярди літ, як зорі понад нас!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=372907
дата надходження 23.10.2012
дата закладки 24.10.2012
Відчуваю як кров згортається
Де були колись ангельські крила
І нічним вогням підкоряються
Ті шляхи де ти ходила
Щоб долати земне тяжіння,
Вже не треба писати вірші
Я вростаю в тебе корінням
З кожним подихом глибше, глибше
Щось залишиться недоказаним
Хто ми? Ангели чи Демони?
Нас було об’єднано фразами
Я чекаю…
Давай…
Де вони!?...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=372955
дата надходження 24.10.2012
дата закладки 24.10.2012
Боже мій!-
кульбаба одцвіла...
День який-
пухнастий і погожий.
У яку ж я глиб зими зайшла,
що відтам
вернутися не можу...
(Валя Савелюк "Теплий сніг")
Віхола кульбабова, мов сон,
Сніг весняний пухом лебединим...
Дихаю із небом в унісон.
Хмар шовкові лагідні перини
Облягли топАзову блакить,
Мов лебідки плесове свічадо.
Теплий сніг кульбабовий летить-
Шумовиння піниться над садом.
Білим-білим Всесвіт замело,
Ніжне диво подихом ворушу
І пливе кульбабове тепло
У дощами викупану душу.
Білосніжний невагомий німб-
Теплий пух, легкий і тонкорунний!..
І сплелись в мережива дрібні
На долонях вирізьблені руни.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=372859
дата надходження 23.10.2012
дата закладки 24.10.2012
Вітання
Дорога сестричко в Слові, україночко палка,
При такій дзвінкій нагоді – вдяка наша дорога:
І за пісню, і за слово, і за риму в молитвах,
Кожен крок, що із тобою – вимолили на стежках!
За жіночий цвіт, відвагу - слави Божої твірну,
За твою юначу вдачу - ревну душу молоду!
У твій день - в осіннє сниво Божих ласк і доброти
Ми бажаєм тобі щастя, а якого - знаєш ти!
Ми бажаєм тобі пісні, котру вкрадуть солов"ї,
Ми бажаєм тобі віршів, що злітають із душі,
Ми бажаємо перові - музи вічного Творця,
І Христової любові, у якій цвіте душа!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=372564
дата надходження 22.10.2012
дата закладки 23.10.2012
[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=Z_4z6h_CMuo[/youtube]
І час мине… згорить зоря самотня…
І тільки тінь десь скраю упаде…
Та відповідь між тишею… німотна,
Її слідів у травах не знайде…
Фіалка ніжна, піднебесна сповідь…
О хто коли тих слів палких шукав?
Між квітів розчарованої крові,
Букетів запашних не назбирав…
До ніг не кинув… тій зорі самотній,
Що час ковтає, і без сил згаса…
Лиш на устах тремтять ще спрагло ноти,
Чуттям незвідана її краса…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=372446
дата надходження 21.10.2012
дата закладки 22.10.2012
Леліють лякливі лелеки лілеї,
Лебідкою лине лімб*- липень, лестун.
Лущилися липи легенькі літайки,
Ліниво, ледь-ледь лупотячи, летять.
Літепло линУло! Лий, лий, літо-літо.
Люцерна лямує** люстерно лани.
Ласкаво, лакрично левадою линуть,
Любовно лікують льняні, лісові,
Любисткові ложе - лужки люпинові,
Литаврові, лЮтневі, любі, лункі.
*лімб – місце перебування душ, що не попали в рай;
**лямувати – обрамлювати.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=372195
дата надходження 20.10.2012
дата закладки 21.10.2012
Монолог з похмілля
(Виконується повільно)
Із нічого вийшла сварка.
Звісно, винна в тім дружина.
Застрибала, мов пружина,
мов на сковорідці шкварка.
«Знову, йолопе, напився!»
Це мені така подяка.
Я кажу їй: «Вгомонися.
В тебе нерви не в порядку.
Я кажу, що випив краплю.
Зовсім трішки. Кілька грамів».
«Брешеш! Кілька кілограмів
лигонув!» Кажу: «Не каркай.
На шабашці за роботу
Я зірвав тверду валюту».
«Нащо ж п’єш гірку отруту?!
Більше збитків, ніж доходу!»
Отако поспівчувала.
Я зізнавсь: валюту випив.
На закуску бартер вибив.
Й не таке в житті бувало.
І нарешті розторочив,
що таки рідка валюта
найтвердіша нині тута.
«Нащо ж голову морочиш?!
Ти б шабашів краще вдома!»
«Так а ти ж не наливаєш.
Правда, бартер завжди маєш».
«Не варнякай. Спи, ледащо!»
Я кажу їй: «Годі, мила.
Все о’кей. Не треба злиться.
Вранці дай лиш похмелиться».
«Ге-еть!» І двері зачинила.
І стою я. І печалюсь.
Отака вже клята доля.
Я ж кажу, ну, випив з горя.
Що не так, я в-вибачаюсь.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=372202
дата надходження 20.10.2012
дата закладки 21.10.2012
Кость в газету дав рекламку « Хто бажає, прошу.
Шафу я віддати хочу. Просто так. Без грошей.».
Через день вже зранку дядько стука у ворота.
Глянув він на древню шафу. Аж роззявив рота:
- Річ добротна, досить давня. Як то вам не шкода?
Буде ще щось непотрібне, - візьму при нагоді.
Швидко шафу на машину. Дядько руку тисне:
- Може ще щось є задурно? Ви мені лиш свисніть.
Кость в задумі зморщив лоба: що би ще віддати.
Раптом хитро він всміхнувся: - Дам! Чого ж не дати!
Без питань! Ловлю на слові. Маю я ще дещо.
Так і буть, - беріть без грошей … найдорожче - тещу.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=372155
дата надходження 20.10.2012
дата закладки 21.10.2012
в моих фотографиях долго ещё эхом
будет блуждать мой смех, а ты будешь
вздрагивать. во всех вазах растут цветы
каменные - песчаные розы пустынь. ты один.
к этому не привыкают ( просто делают вид,
что одиночество - стиль жизни, выбор
сильных мужчин ), но это затягивает.
чувства - комочком, на дно. всё равно...
в моих письмах - моя душа всегда жива.
перечитываешь. все слова знакомы до боли
( уже ничего нового не напишу. сказано всё ).
твой телефон молчит моим шепотом, а номера -
стёрты ( нет, выжжены на запястьях, чтобы
однажды " здравствуй " посметь сказать ).
метания - волком ( так долго ночи длятся! ).
воспоминания стаей воют ( лунная грусть ),
не выпускают из круга горящих глаз, ждут,
когда сдашься... сил - всего на чуть-чуть...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=372075
дата надходження 20.10.2012
дата закладки 20.10.2012
Бросим прыгалки, скакалки,
Поиграем в заменялки.
Будем буквы заменять,
Новые слова искать.
Мы начнем со слова «МОШКА».
Насекомое хоть мелко,
Да кусает больно, метко.
Мы на «эс» заменим «эм» –
Слово новое совсем
Получилось – слово «СОШКА».
Мы на сошку для удобства
Ставим фотоаппарат.
Чуть умения, упорства –
Фото сделать каждый рад.
Буква «эс» ушла теперь,
Буква «ка» заходит в дверь.
Кто мурлычет на крылечке,
Умывается на печке?
Это, верно, Мурка, КОШКА.
Ну, а дальше, не спеша
«же» поставим вместо «ша».
Уж в лесу когда линяет,
Кожу старую меняет.
Уж уполз, осталась КОЖКА.
А теперь пойдем в лесок,
Захватив свой туесок.
«Ка» положим мы в корзинку
И заглянем под осинку.
Под осинкою – листок,
Под листом – боровичок.
У гриба под шляпкой – НОЖКА.
Буква «эн» ушла совсем,
Помахав платочком всем.
А сейчас бы поскорей
Съесть наваристых нам щей.
В этом нам поможет ЛОЖКА.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=372078
дата надходження 20.10.2012
дата закладки 20.10.2012
«Любий маестро, зіграй мені нині…
...Нота твоя, мов запалена свічка -
Сонцем хай в грудях зійде», Леся Геник
Згадую в сумерках звуки роялю
Й скрипка звучала, було…
Дрова, камін, я прикрилась вуаллю,
Вперше сідала в сідло…
Кінь норовистий попався у стайні,
Грива на вітрі, слова…
Рвали пітьму, вальсом зорі останні
З неба, як біль снігова.
Сонячно стало, десь ділись погорди,
Тріскіт вогню допоміг.
Дякую Вам за співзвучні акорди
Наших стежок і доріг.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=372081
дата надходження 20.10.2012
дата закладки 20.10.2012
Ах, осене!Скільки багрянцю
Розсипала ти у саду!
Припрошує вітер до танцю,
А я, зашарівшись, не йду...
Ще подумки лину у серпень,
Гортаючи днів сторінки,
І серце у спогадах терпне,
Рояться шовкові думки.
І там, де смарагдові коси
Полоще верба у ставку,
Де мліють бджілки-медоноси
На сонячному моріжку*...
Де лебеді, наче лілеї,
Цвітуть між озерних свічад
І, сонцем залиті, алеї
Чарують красою принад...
Там в сяєві світлого глянцю
Пірнаю у купіль тепла!..
Ах, осене!Скільки багрянцю-
Аж душу мені обпекла...
*Моріг(моріжок)-густа молода трава.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=372079
дата надходження 20.10.2012
дата закладки 20.10.2012
"...Він просто старий, що рюмсає. Ну то й що?" Андрій Ворон (уривок коментаря до мініатюри "Час рікою пливе" на ГАКу.)
Доживеш до старості...
Може доживеш...
Крізь колючі зарості
до життєвих меж
душечка натомлена
дійде підтюпцем,
змучена, надломлена
із сумним лицем...
Гаснутимуть свічечки
ув очах без сну -
дві солоні річечки
скроплять ту весну,
де буяла молодість
і цвіли сади,
де у діжах солоду
грілися меди
тіла молодечого,
юний серця хміль...
Захід твого вечора
не тривожив біль -
все тоді здавалося
вічністю тривким,
зморшки не торкалися
юної руки...
- Де ж ті весни згинули,
у яких літах?..
Скрушно самотиною
зойкне сивий птах...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=372080
дата надходження 20.10.2012
дата закладки 20.10.2012
Такий невчасний в душу падолист-
Роздмухала багрянець світла осінь,
Грон виноградних теплий аметист
Вже дотліва в русявому волоссі...
Уздовж крихкого дзеркала води
Струнких берізок тануть хороводи.
Немов фольга розірвана, листки
Встелили рясно вищерблені сходи.
Змиває сонце променем ясним
З мойого серця інею мережку.
Мені б ще раз потрапити у сни-
Осіння мідь розсипалась на стежку.
Таким невчасним нападом зима-
Холодний подих віями ворушу...
Це я тебе намріяла сама,
Окриливши твою безкрилу душу.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=371848
дата надходження 19.10.2012
дата закладки 19.10.2012
* * *
Оця приречена краса
на тлі осінньої блакиті –
дощем умитий, вітром битий
каштан дочасно воскреса.
Зчорніле втомлене гілля,
не спочиваючи від літа,
враз почало бруньками мліти,
вже й зелен-листячком стріля.
Виблискують на крилах віт
ліхтарики ясні-пригожі.
Зачудувались перехожі
на запізнілий диво-квіт.
Пастельно-білі пелюстки.
Цвіте каштан – весни ряснота.
Довкіл – жовтнева позолота,
ген – помаранчеві хустки.
Ген-ген розкаркались граки,
розшелестілися дерева:
"Чи варто квітнути даремно?"
А він, ось бачите, такий!
Судились нелегкі літа.
Була й минула вже засуха.
Тепер цвітіння Всесвіт слуха!
Ні, не востаннє розквіта!
Замилувались небеса –
начарували роси-сльози.
Якби не вдарили морози.
О, ця приречена краса:
каштан дочасно воскреса!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=371924
дата надходження 19.10.2012
дата закладки 19.10.2012
дві жінки,
одна́ково змучені,
занедбані
і брудні,
попритулялись
до муру в`язничного –
стоять
у камері при вікні,
дивляться в скло,
що, може,
із добрий десяток ро́ків
потому,
як мите було…
одна – сердиться:
проз оці ґрати,
тричі по тричі кляті,
і порохне́чу бридку
таку,
проз павутину чорно-липку́
(згинути б напріч
отому
огидному павуку!) –
і неба край-оком не бачиш…
хіба не заплачеш?..
проз павутину липку́!
інша відказує:
глянь!
он-до видно
малесеньку зірочку!
…там,
на вулиці,
отже, вечір
безхмарний…
мабуть, гарний…
нині, мабуть,
буде і ніч весняна́
ясна́,
там…
за мурами…
щедро заквітчана,
зоряна!...
прохолодно прозора
і кришталево дзвінка
така
квітнева оця
бу́де ТАМ
нічень-ка…
не клич біди павуку…
може й він
не з доброї волі
живе у в`язниці отут,
а не десь –
між травами на лугу,
чи між квіто́к у полі…
чи у за́куточ-ку
чиєїсь теплої хати…
хати!..
де сіли б до столу
вечеряти
діти…
і мама з татом…
– Спати!!!
розходьтеся спати!
…багато
на світі лю́ду…
одно –
вбачить зірку
у тьмаве
в`язничне вікно…
інше –
у ключі джерельнім
не побачить нічого,
окрім як бруду
…хоч до дірок!
у чотири руки
три!
балконні
й кухонні свої шибки́,
хоч
які хочеш купуй
замшево-дорогі
до окулярів твоїх
євро-сервет-ки –
у небі
не знАйдеш зірок …
ти – такий:
не побачиш
те,
чим бачать зірки, –
од природи
у тобі
незряче…
…хто із нас кращий,
чи згірший, може?
всі – ув`язнені
світу сього́,
засмучені діти
Божі…
18.10 2012
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=371829
дата надходження 19.10.2012
дата закладки 19.10.2012
О, як же він багато говорив!
Упевнено і завчено красиво.
А на останок – обіцянок злива…
Напевно, краще бачиться згори.
Столичний він, але неначе свій.
Казав, що із села Малі Діброви.
Розказував, як змалку пас корови.
Вже в крісло міністерське пересів.
Поїхав, і вже більше не було.
Ото хіба-що з літака поглянув.
Його ще й досі згадують селяни,
адже голосували всім селом.
Наступний раз вже вибрали свого.
Наобіцяв!.. Та ще й казав «Клянуся!»
Поїхав і вже більше не вернувся.
І близько тут не бачили його.
В столиці пропадають, наче дим.
Отак траплялось, хто б не обирався.
Всім не вгодиш, хоч як би не старався.
Багато нас таких, а він – один.
Вже й прізвища не згадує ніхто.
Такі вони «Зверховні» депутати.
Усе тут ясно, нічого й додати.
Лиш напис на плакаті –
САМЕ ТОЙ.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=371399
дата надходження 17.10.2012
дата закладки 17.10.2012
А праглося світла, у сонячну купель
Жадало пірнути єство!
Тепер лиш чекання - єдине і глупе,
Де мріями вже одцвіло.
Леся Геник "Чекання" http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=370047
Душа твоя відкрита всім вітрам,
дощам і грозам, сніжениці лютій,
побіч чужих порогів, хвірток, брам
чомусь самотня в людності розпутті...
Чомусь одна, заплакана сумна -
о де ж той промінь теплий ясний сонця?..
Чия ж у тім непрохана вина,
що він забув всміхнутись у віконце...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=371396
дата надходження 17.10.2012
дата закладки 17.10.2012
Приніс сьогодні ти додому
Батон "дармовий" ковбаси
І парасолю всім знайому
Із логотипом, для краси.
І совість мучити не буде,
Проголосуєш згодом ти...
Ковбас і гречки, наче Юда,
Наївся?.. Господи, прости...
2012
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=371326
дата надходження 16.10.2012
дата закладки 16.10.2012
Пливуть дерева в сивому тумані,
Оголені, як суть,
У листопад пливуть.
Пливуть вони, заплутавшись в омані,
В осінню каламуть,
Як у останню путь
О, листопаде - барви занімілі...
Тепер вже все одно, тепер вже все одно.
Ти чорно - біле,
Чорно -чорно - біле
Німе кіно.
Холодний дощ змиває акварелі.
Останній промінь згас.
Невже прийшов цей час?
Пожовкле листя втоптане у землю -
Чи є в житті у нас
Хоча б один ще шанс?
О, листопаде - барви занімілі...
Тепер вже все одно, тепер вже все одно.
Ти чорно - біле,
Чорно -чорно - біле
Німе кіно.
До берега зими нас гонять заметілі
І холодів сезон
Їм вторить в унісон.
Наівщо нам зізнання запізнілі..
А на вітрилах крон
Такий солодкий сон
О, листопаде - барви занімілі...
Тепер вже все одно, тепер вже все одно.
Ти чорно - біле,
Чорно -чорно - біле
Німе кіно.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=371264
дата надходження 16.10.2012
дата закладки 16.10.2012
«Душа розтривожена ниє у вірші
Допоки запалять свічу...» Леся Геник
Я чую мелодію серця
І душ передзвони у ній.
Свіча розтопила озерце
Надій, сподівання і мрій.
Я чую мелодію слова,
А в ній – передзвони думок.
Любові смичок грає знову
Нам пісню…і погляд промок
Від слів, що розтоплюють душу,
І серце наповнює щем...
Я слово донести вам мушу
Ми разом до нього підем.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=371233
дата надходження 16.10.2012
дата закладки 16.10.2012
...хто має почути мої слова, а найважливіше - сльози, що стільки днів ходять темними колами підземними, аортами, венами перетікають, не дають мені спокою, болять мені дивно і несподівано - посеред сонячного видива, посеред радісних усмішок, помежи теплими пальцями...
Люба Долик "Опівнічний лист собі" http://maysterni.com/publication.php?id=83142
Виявляється біль вміє бути красивим…
Думала завжди, що він потворний,
чорний…
А він красивий і білий-білий,
як біле небо у білих хмарах,
але без сонця…
А сльози бродять десь там, далеко,
у лоні серця
і… не виходять так просто,
тільки тривожать душу...
А я виходжу, іду на люди, -
всміхатись мушу, до свого болю…
Може то карма?
Чи, може, за мої власні гріхи покара?
Така швидка, така правдива,
ще тут, ще нині, на цьому світі,-
мені б радіти…
А я не вмію, а я не хочу – зрослася з болем
із білим-білим, як біле небо
у білих хмарах і геть безкраїм,
глибоким морем в міру солоним,
що серце крає…
2012р
Дякую Любі Долик за "Опівнічного листа собі".
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=371191
дата надходження 16.10.2012
дата закладки 16.10.2012
І час як кінь
І кінь як тінь
І свист як
Швидкість
Кулі
Над горизонтом
Неба синь
Стоїть на караулі.
Ідеш – стремена
На плечі
В очах – сліди
Порому
А у руках несеш
Мечі
Поранені додому.
І ніч не ніч
Сум’яття звір
У підсвідомість
Скочив
Торкнувшись
Гороскопів зір
Дві долі
Напророчив.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=370792
дата надходження 14.10.2012
дата закладки 14.10.2012
“І знову чекати у сірій вітальні
Допоки запалять свічу…
У вікна - зачахлі надії останні,
Міжноття сумного дощe.” Леся Геник, “Чекання “
Догорає свіча…Наче котяться сльози…
А на ній застигає Любов,
Що на мить розгорілась, а вічна, як грози.
Тож із ними повернеться знов.
Хай запалять її почуття у морози,
Доки буде зима і сніги.
Без Любові вона запалати не в змозі…
Скільки світла тепер навкруги!
Запалили свічу і в долонях тримаєм,
Хоч і дощ, і мороз, і зима.
Нам озерце любові покажеться раєм –
Воскової сльози там нема…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=370802
дата надходження 14.10.2012
дата закладки 14.10.2012
* * *
На Покрову в малім селі клуб відкрили.
І товар завезли, й пісні, й говорили.
На Покрову, як повелось, храмували.
"Гей, співай, козаки!" – здалось, всі співали.
Завітало гостей тепер, як ніколи.
Жаль, що вранці якраз помер дід Микола.
На Покрову столи довкруж асфальтівки.
Храм сьогодні, а похорон – з понеділка.
Сивий конюх закурює, крутить вуса.
"Нема коней. І родичів… Та кріплюся".
На Покрову в селі краса… Плачуть вдови.
"Нам би в город автобуса, до зубного б!..
І онуків провідати, й нащот пенсій –
поміняти якісь справки у собезі..."
На Покрову з’їжджаються храмовії.
А потому – в глухім селі – вовки виють.
Як до клубу збираються парубійки, –
нема навіть причини їм зчинить бійку.
Гей, дівчата, мов горлиці, не баріться,
в свої рідні околиці поверніться!
Буде й газ, і гулятимем новосілля.
А найбільше радітимем на весіллі.
А як діток хреститимем, – свято знову.
Нову церкву відкриємо на Покрову.
Дай же, Боже, нам кращую долю мати,
гарну пісню козацькую всім співати.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=370817
дата надходження 14.10.2012
дата закладки 14.10.2012
Я не каменный – вот что узналось.
То ли радость, а то ли тоска.
То ли выпил, а то ли осталось…
То ль перу изменила строка…
И себе наступая на сердце,
Думал: basta, не буду любить.
А теперь… Теперь некуда деться:
От себя не уйти, не уплыть…
Пускай сердце пока не призналось:
Оно мига заветного ждёт.
Я не камень. И вот что узналось:
Я – живой! Не гранит и не лёд!
14 октября 2012 года
© Copyright: Андрей Андреев, 2012
Свидетельство о публикации №11210146127
Дорогі друзі! Дякую за увагу та підтримку! Ваша віра в мене ще раз довела, що я дійсно не кам'яний, і що натхнення ще прийде до мене.
Я знову разом з Вами!
Щиро Ваш,
Андрій Андрєєв
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=370770
дата надходження 14.10.2012
дата закладки 14.10.2012
Враження від першої книги нашої одноклубниці Наталі Данилюк " Та жінка, що навпроти у вікні"
Я не бував ні разу у Карпатах,
не чув як там ревуть Пробій і Гук,
догадуюсь як пахне в горах м"ята,
і як в лісах токує тетерук.
А про Горгани ходять вже легенди
про Попадю, Сивулю і Грофу,
про Довбушанку, Стримбу і Говерлу
про Перегінську чарівну строфу.
В такім краю і вірші - мов перлина,
у Лімниці вмиваючись щодня,
вбирають в себе запах полонини
і з киснем проникають у серця.
І отой запах жерепу, ялиці
такою насолодою пройме,
що у вікні загадуєш обличчя,
тієї, що навпроти десь живе.
Така вишукана поезія вартує не одного видання і не має права обмежуватися однією книгою. Отож, Наталочко, нових тобі творчих злетів і цілу зграйку поетичних збірок!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=370746
дата надходження 14.10.2012
дата закладки 14.10.2012
І крил твоїх шовкова невагомість,
І рук жаданих доторк золотий!..
Осінній вальс несе у невідомість-
Летять з-під ніг повітряні мости...
Розтанув день в ясному мерехтінні,
В повітрі хміль медового вина!
Осінній вальс-як золото, осінній!
Надривним тоном схлипує струна.
Втопила осінь пишну діадему
В дзеркальних водах срібного ставка.
Осінній вальс- і на плечі моєму
Твоя легка окрилена рука.
Мов падолист, розсипалися звуки,
Криштальним пилом зринули у вись!..
Сплелись у леті подихи і руки,
Зустрічні кроки в ніжності сплелись...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=370577
дата надходження 13.10.2012
дата закладки 14.10.2012
Вновь в объятьях октябрьской вьюги,
По асфальту, промёрзшему – в дрожь! –
Неуверенный шаг, неупругий.
Ты сегодня меня не тревожь…
Снегом в душу, в лицо и в глазницы,
Ветром в сердце. Ну где же предел?
Мучит жажда: не снега напиться ль?
Ничего я сказать не сумел…
Злы снежинки – суровые иглы!
Застит прорези белая блажь.
Вой пурги… этот рёв и утих бы,
Только я… вряд ли твой персонаж…
Не слабеют объятья метели,
По глубинам – снега и снега…
Не заснуть бы на этой постели!
Не хочу в тебе видеть врага…
13 – 14 октября 2012 года,
глубокая ночь
© Copyright: Андрей Андреев, 2012
Свидетельство о публикации №11210142313
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=370713
дата надходження 14.10.2012
дата закладки 14.10.2012
Чомусь ми до сірості тої вітальні
Не вносимо світла свого.
І пощо чекати свічу поминальну...
Творімо для інших добро!
Допоки живемо, надія не вмерла --
Для кожного шлях нелегкий.
Життя неправдиве у світі старому...
А з чим ми зустрінем Новий?
Як важко прощатись з солодким дурманом,
Реальності в вічі сказати про все.
Роки не приносять багатства ні слави...
Невже марнота всі жалі замете.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=370065
дата надходження 10.10.2012
дата закладки 13.10.2012
Тиху сумну мелодію
дощик дрібний бринить.
Чуте оте – повторюю,
осені ж – не спинить.
Осінь чарує барвами,
міря вбрання руде.
Радий її забавами,
в такт вітерець гуде.
Музика ніжна, лагідна
глибоко десь луна.
Ніби порватись ладна вже
серця мого струна.
Ой, золотава осене,
гасять дощі вогонь!
Як же на серці росяно!
В пам’яті – жар долонь.
В літі були щасливими.
Час поміж нас летів.
Не розгадали дива ми, –
вічність у миті тій!
Мила левада тулиться, –
тут молодим ходив!
В зливі холодній чується
теплий отой мотив.
Вже павутинки сонячні –
пройдених літ привіт –
трепетно, легко й болісно
впали на крила віт.
Знов – журавлі до вирію.
Як їх дощі січуть!
З ними ще трішки вимрію,
з ними і відлечу.
Буде ще, знаю, вдосвіта –
сповідь на вістрі прощ –
грати на струнах осені
несамовитий дощ!
Поки ж – ще задоволена,
трохи чудна й сумна,
осінь стоїть оголена.
Й небо – не видно дна!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=370643
дата надходження 13.10.2012
дата закладки 13.10.2012
Кум якось добряче чхнув,заплющив навіть очі.
Каже: - То якась новина або "прийдуть" гроші.
Я йому серйозним тоном: - Де почув таке ти?
Сам боюсь останнім часом вірити в прикмети.
Дід Охрім колись спросоння чхнув під носа сильно,-
Через тиждень в лотерею виграв холодильник.
Чхнув он Місько серед ночі- тут же вліз в халепу.
Два ребра собі зламав і вивихнув щелепу.
Кум аж зблід: - Не може бути! Як таке ся трафить?*
- Як та як? Та чхнув бідака у сусідки в шафі...
*трафить - станеться
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=370625
дата надходження 13.10.2012
дата закладки 13.10.2012
Чупакабра Україною блукає.
Їсть курей, кролів, свиней, корів.
В селах і людей уже немає.
Чи втекли кудись, чи хтось поїв?..
Віктор Ох Демографічне
http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=369850
Провидіння чупакабру може
Підіслало у село навмисно,
Бо зникать населенню негоже,
Демографія у нас зависла.
Наче вірус вражий у системі,
Що вона заглючила зненацька …
Чупакабра – ланка лиш у схемі,
Аби люду стало знов БАГАЦЬКО!!!
Щоб не швендяли селом ночами,
А займалися у хаті сексом…
Чупакабра для усіх нас з вами,
Має стати секснастартрефлексом!!!
10.10.2012
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=369916
дата надходження 10.10.2012
дата закладки 10.10.2012
«Я вже мушу іти на диван*»,-
Повідомив султанші султан.
На дивані рішило зібрання
Йти війною на ворога зрання.
***
«Я вже мушу іти на диван»,-
Повідомив дружині Іван.
Й на дивані розлігся ліниво,
П”ючи з пляшки неквАпливо пиво.
*диван – військова рада в Османській імперії
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=370011
дата надходження 10.10.2012
дата закладки 10.10.2012
Для чего эта осень открыла - тебя,
Чтобы плакать, сжимая ладони?
Чтобы в дымке заката, томясь и скорбя,
Счёт вести долгим суткам агоний?
Ты – слеза в покаянной мольбе,
Без тебя мироздание – зыбко.
В моей грусти есть место – тебе…
Ты – искра в запоздалой улыбке.
10 октября 2012 года
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=369988
дата надходження 10.10.2012
дата закладки 10.10.2012
Кажуть люди, – це правда свята,
що дружина моя – золота.
Люди добрі, за що ж ви отак?
Я ж із нею весь вік промотав.
Відіграла вона свою роль.
Моя жінка – народний контроль.
Дізнається відразу про все.
Все життя мене жінка пасе.
Я на прив’язі вовком не вив,
відривався, – горілочку пив.
Я її, проклятущу, люблю.
Допадуся до неї – дудлю.
А на ранок морока одна –
Хоч би кухлика випить до дна.
Ще як слід не проснувся, не вмивсь. –
враз дружинонька де не візьмись.
– Ах ти!.. – Ставить платівку свою.
– Підожди, – кажу, – дай докурю!
Я давно всі рекорди побив.
І сказав: «Я своє відробив!»
На работу нікуди не йду.
А дружина – завжди не ходу.
Я кажу: «Не галди, не кричи!
Кинь роботу, часок відпочинь!»
Я їй «Ляж!», а вона мені «Встань!
Хай годинку спочине диван!»
Говорю: «Язиком не чеши!
Завелась – поможи, поможи…
Ич, затіяла знову скандал!»
Довелось перемкнути канал.
Й тут – реклама.
– Та вимкни його!
– Дай, – кажу, – додивитись футбол!
Мною ти, – говорю, – не керуй!
Йди на кухню свою. Консервуй!
– Ти хоч банку візьми закрути!..
А мені не подасть і води.
Я ж не шляюся десь, не грішу.
Дві години вже пива прошу!
А дружина на кухні сидить
і від рання допізна триндить.
Балачками мене дістає.
Похмелитись мені не дає.
Все життя мені нерви мота.
Хто сказав, що вона золота?!
Я ж кажу: «Біля мене ти ляж.
Та зроби мені гарний масаж…»
Вже нічого мені не дає.
Невеселе моє житіє.
Ну й набрид безкінечний клопот!
Краще б теща зробила аборт!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=370022
дата надходження 10.10.2012
дата закладки 10.10.2012
Олександру Печорі
Різні в нас береги, та країна одна.
Ти ростиш пшениці, я плекаю жита.
В тебе гарний баштан, ти розводиш меди,
А я рибу ловлю і збираю гриби…
Ділом зайняті ми здавна кожного дня.
У труді й боротьбі ми – велика рідня.
Нас єднає Дніпро, небо спільне у нас.
Боронитися нам вже прийшов нині час.
Та невже ж бо вожак ще отой не родивсь?
Не зневірений брате, кріпись, не журись.
Думи хмари несуть, вже озвались громи.
Чути й видно це всім – і глухим, і німим…
Прагнуть, так вже було, затулити нам рот.
Та є совість і честь, ми - єдиний народ!
Рідній неньці своїй я підставлю плече.
Хай привільно Дніпро в Україні тече.
Зліва й справа єднаймо святі береги.
Разом – нація ми. Нам усе до снаги!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=369715
дата надходження 09.10.2012
дата закладки 10.10.2012
Всього не пригадаю, що було.
Прийшов додому, як уже світало.
І як попали з кумом в НЛО,
і як у нас обох зарплат не стало.
Сучасний бар, крутезний, саме те.
Дива там відбуваються довкола.
Найбільше пам’ятаю вар’єте:
крутилася дівиця майже гола.
Показували нам пупи дівки.
Такого кайфу не буває вдома.
Там виступали молоді зірки,
та ще й співачка, з давнини відома.
Іще згадав штуковину одну:
показував бармен нам фокус-покус.
А кум надибав кралечку чудну
та й домовлялись мандрувати в космос.
Покайфували з кумом в НЛО.
І пам’ятні згадали, й круглі дати.
Нам настрою чимало долилось.
Потратились, та буде що згадати.
До ранку тусувались в НЛО.
Та й згадували самогонку й сало.
У кума більше грошей не було.
Досиділись, поки й моїх не стало.
Шалені танці-шманці там були.
Ми з кумом також гарно гарцювали.
З дівками перемовини вели,
та називали нас вони дядьками.
Стрибучий репер теревенив реп.
Ті скоромовки досі доганяєм.
Я краще буду їсти вінегрет.
Кермуй на хату, куме! Приземляймось!
Одноголосно вирішили ми –
про НЛО нам з кумом годі думать.
Найкраще гостювати у куми.
Нічого, як не буде вдома кума.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=370024
дата надходження 10.10.2012
дата закладки 10.10.2012
Прослезились небесные хляби
Сквозь туманное серое «пусть»,
Словно кто-то оковы ослабил
И впустил темноглазую грусть.
Я её загонял в подземелья,
Налагая на сердце – пуды,
И заглатывал адские зелья,
Чтоб в ней не было больше нужды.
И какой-то затерянной тропкой
(Знаю точно – почти наизусть!)
В эту осень пришла ко мне робко
Ты, моя темноглазая грусть!
8 октября 2012 года
Знов радий бачити Вас, дорогі друзі! Я нікуди не загинув: я знов серед Вас!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=369750
дата надходження 09.10.2012
дата закладки 09.10.2012
Знову пишуть на Небі поему,
Вже про Осінь мінливу, як настрій жінок:
То проміння ще літнього крему,
А то пляма чорнила в наступний рядок.
Ну не втрималась хмара кудлата,
А чи ж ручка в Поета якось потекла.
Новий колір листкового злата
І відтінки жовтневі з палітри тепла.
В новий День ми гортаєм сторінку
І підкреслимо щось, прочитаємо ще:
Ось там Сонце присіло на гілку
Й поетеса в людей, хлюп в усмішці дощем.
18.09. 18.37. автобус: Трускавець - Чортків.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=369363
дата надходження 07.10.2012
дата закладки 08.10.2012
Шепіт золотий. Сльоза розлуки.
Помах шалі голубих вітрів.
Ваших яворів опалі руки
Я підняти в зе́лені хотів.
Вії трав звільнити із туманів,
Груди знов у квіти одягти,
І черешні цілувати ранні,
І веселок зводити мости.
Я хотів. Та хто я в цьому світі, -
Бузько із пораненим крилом,
Що на позолоченій блакиті
Пише вірші вам тремким пером.
08.10.12
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=369589
дата надходження 08.10.2012
дата закладки 08.10.2012
Як важко відвикаю я від тебе...
Нестерпне жало ниє і пече.
Ну, прихилися волошковим небом
Мені хоч раз на стомлене плече!..
Проникни в душу краплею розмаю,
Духмяно-ніжно квітом завесній!..
Так важко я від тебе відвикаю-
Нестримно грузнеш в пам'яті моїй.
Згасає літа бабиного згадка
Між павутинок росяно-крихких.
Моїх надій розхитується кладка-
Лиш би дістатись теплої руки...
Лиш би вхопитись за краєчок неба,
Торкнувшись пальцем білого крила!..
Так важко відвикаю я від тебе,
Від ніжності твоєї і тепла...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=369437
дата надходження 08.10.2012
дата закладки 08.10.2012
Осінь пахне димом і отрутою,
Айвою достиглою в саду...
Днів минулих вузлики розплутую,
Та ніяк відгадку не знайду.
Затягнулась пам'ять павутинкою,
До замків ключів не підбереш.
Осінь пахне солодко з гірчинкою-
Кардамонно-цитрусовий фреш...
Закружляло листя поміж вітами
Клаптиками жовтої фольги,
Свіжі ранки, споєні трембітами,
Понесли за овид береги.
І парчею ніжно-золотавою
Ліс осінній в променях застиг.
Осінь пахне тютюном і кавою,
Шлейфом зі спокуси та інтриг...
Віддає корицею і ладаном
Ледь гірчить, мов чорний шоколад,
Осінь пахне якось нерозгадано
І чарує терпкістю принад.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=369031
дата надходження 06.10.2012
дата закладки 06.10.2012
А гори так близько й далеко
Вдихаю тепло їхнє скрізь
Суворі перелази до неба
Стоять затуманені ввись
Є прагнення з ними ріднитись
Є спрага здолати той шлях
Між хмар ось там оселитись
Залишивши час тільки в снах
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=369026
дата надходження 06.10.2012
дата закладки 06.10.2012
Частина 3. Воскресіння надії
До всього можна звикнути, на жаль,
І навіть до самотності гнилої,
На втіху обернув свою печаль,
Був певен – не торкнуть мого покою.
Та раптом серед тиші вдарив грім,
Заглянув дивний гість тоді до мене,
Розвіяв у душі гіркотний дим,
І серце змусив битися шалено.
І він сказав, – о, як можливо це! –
Вогонь горів у кожнім його слові –
Що я і мій король – одне лице,
Сказав, що королівської я крові!
Він довго запевняв, що друг мені,
Що звільнить від марудної спокути.
Всі блага він оспівував земні,
І волю обіцяв мені вернути.
Я сумнівався, але все ж сказав,
Що я щасливий, і мені не треба
Ні радощів людських, ні злих забав,
Ні тронів на землі, ні ласки неба.
Та все ж він був умілий на слова,
І, мабуть, говорив таки відверто.
Той голос рани медом поливав,
І душу врятував мою від смерті.
Я здався… Я утік із ним з тюрми,
Все було так таємно і красиво,
І я кохав щемливо кожну мить,
Що наближала нездійсненне диво.
О, так! Я хочу вийти із пітьми,
І стати переможцем цього бою,
О Боже, молитви мої прийми!
Свободою я рани всі загою!
Я славою у серці біль втоплю,
Криваві сльози осушу промінням
Своєї правди, і пітьму облуд
Осяє справедливості пломіння!
О, вартий цей тріумф усіх страждань,
Всіх мук і невідомості гіркої!
Яка тонка сліпої долі грань! –
Я – вже не в’язень, я – свободи воїн!
(В основу поеми лягла легенда про Залізну Маску - ніби-то брата-близнюка Людовіка XIV)
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=368847
дата надходження 05.10.2012
дата закладки 05.10.2012
Не рвіть гордієві вузли,
Їх треба тихо розв’язати.
Нам дні в долонях рук знесли,
І компроміси,й компромати…
Та при умовності завдань,
Знайти знаменник так непросто,
Як і непросто в час світань,
Відкрити світла ранній острів.
В хвилини денних потрясінь,
Зайдіть у підсвідомість босі,
Знайдіть весни росисту рінь,
Коли в очах сніги чи осінь.
Присядьте так на день чи два,
В ту зону,що зоветься тиша,
Прислухайтесь,як спокій дише,
Й вузли розв’язують слова.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=368865
дата надходження 05.10.2012
дата закладки 05.10.2012
Набридла шпаринка кожна.
Квартира мені – тюрма.
Та й в лісі здуріти можна,
як зовсім грибів нема.
Надибав грибочків жменьку
й питаю себе: «Саньок!
Невже це і є опеньки?
Чи, може, вже я – пеньок?»
Чи й ліс мені – мов квартира?
Не серджуся, не журюсь.
Мо’, біситься хтось від жиру,
а я на цей ліс молюсь.
Мудрив Діоген – із бочки,
й там думи перегортав.
О, вірші мої-грибочки!
О, Музо моя, свята!
Милуюся на ставочок.
А риба яка зрина!
Рядочок, іще рядочок.
І рима – душі струна.
О, друзі мої, – дерева!
Колеги мої, – птахи!
Не нитик же я, не рева.
Живучий, хоча й сухий.
Гортаю опале листя.
Так осьде опеньки! Глип,
а переді мною близько –
справжнісінький білий гриб!
А більше мені й не треба.
Лиш бачити б ще і ще
пречистий краєчок неба
і чути ще серця щем.
І дихають вільно груди,
і кращає стрімко зір,
і кращають в лісі люди,
і мрії летять до зір!
Олександр Печора
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=368840
дата надходження 05.10.2012
дата закладки 05.10.2012
Как же боль заглушить,
Коль утеряна нить
Смысла жизни.
Слова
Горькой солью отбелены
До бела.
Не нашла я пути
В твоё сердце, прости.
Не чета знать тебе.
По осенней листве
Кану в небыль.
Зима
Воцарится в продрогшей душе
И канва
Лентой шёлковой ноги мои
Свяжет крепко, чтобы они
Не пытались бежать.
Да разве их удержать?
Ворошу сладкий сон,
То ли крик, то ли стон
Рвётся тихо с охрипшей груди.
Милый мой,
В ярком свете зори,
Сторожащей оконный проём,
Колышутся тени.
Дремлю... Мы вдвоём...
05.10.12
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=368826
дата надходження 05.10.2012
дата закладки 05.10.2012
- Що гостріше, - пазурі, чи кігті -
Запитало в миші мишеня.
Скільки ворогів на цьому світі
Має сіра мишача рідня?
Спохмурніла мудра миша-мати,
Ділячи між дітками сальце:
- Той, хто втрапить у жахні лещата,
Не встигає нам сказать про це...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=368596
дата надходження 04.10.2012
дата закладки 04.10.2012
А я їхала, бігла, летіла
По секундах, хвилинах і днях,
Щоб побачить надію і віру
В твоїх сірих спокійних очах.
І багряна листва шепотіла
Щось, вглядаючись в красну зорю.
Я сказала, cказати посміла,
Як тебе я безмежно люблю.
Із-за спини троянду червону
Ти, всміхаючись ніжно, дістав.
Взяв обличчя моє у долоні,
Цілував у червоні вуста.
І всміхалась троянда та мила.
Зашарілась калина в гаю.
Я б співати-казати хотіла,
Що тебе я так палко люблю!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=368554
дата надходження 04.10.2012
дата закладки 04.10.2012
Там, де кичерам* кучері зелені
Дбайливо чешуть лагідні вітри,
Розшила осінь вільсі-нареченій
Фату весільну в теплі кольори.
І клен косицю пишну із багрянцю
В русяві коси вільхові заплів,
А легінь жовтень запросив до танцю
Під водоспаду кришталевий спів.
Зійшлися буки в братньому аркані*,
Плаксива скрипка танула між гір,
Листків осінніх барви полум'яні
Статечний дуб вергав, немов факір.
Курились смоли ладано і пряно,
Димком молочним сповивали світ,
Весільній парі золото-багряно
Сплакнула осінь листячком услід.
*Кичера(діал.)-гора,що вся покрита лісом(окрім вершини)
*Аркан-старовинний гуцульський чоловічий танець.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=368621
дата надходження 04.10.2012
дата закладки 04.10.2012
Ще Ніч огортає похмурим крилом
Віконця вагона до давнього Львова,
Мов каву колише в боків перелом
Наснагу із вчора в росисту діброву.
Ще трішечки стрілка в годину пройде,
Ще декілька кроків поступить планета
Й сова діточок уже спатки вкладе
І промінь промовить до бджілки: «Ну де ти?»
Освітить проміння й поверхню думок,
А може і в нетрі проникне у Львові,
Лише б не занесло із хмари мішок,
Шукаймо, міркуймо в небесній Покрові.
16.09. 06.35. поїзд: Трускавець – Львів.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=368487
дата надходження 03.10.2012
дата закладки 04.10.2012
сорок
три
дні…
а попереду – вічність…
скільки у вічності днів?..
ранків?.. смеркань?..
ночей,
позбавлених відпочинку
і снів?
хвилин,
безкінечних
митей?..
хтось
когось
не так зрозумів,
то чи вистачить вічності –
«так» зрозуміти?..
якщо хтось
когось
НЕ-долюбив,
то чи стане вічності –
долюбити?..
чи є у вічності почуття?..
затишку, спільності,
приналежності,
чи навіть,
скажімо,
втрати?...
може, вічність –
це забуття?
…чи небуття?
так, забуття…
а якщо небуття?..
епітет-оксиморон – «вічне життя»?..
чи відсутність потреби
без жодного смислу
хвилини і дні
рахувати…
03.10.2012
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=368340
дата надходження 03.10.2012
дата закладки 03.10.2012
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 03.10.2012
Палітра осені у дзеркалі озер -
Усі відтінки кольорів яскравих,
Пейзаж осінній величаво, як позер,
Сидить на троні з поглядом лукавим…
Багряна мантія вкриває ніжно стан,
А золота корона - в діамантах,
Осіннє небо – сіро-голубий екран,
Танцюють хмари-лебеді в пуантах…
* * * * *
Палитра осени на зеркале озер -
Играет солнце яркими цветами,
Пейзаж осенний величаво, как позер,
на троне улыбается глазами…
Струится мантия торжественно к ногам,
А небеса поют высоким альтом,
И так похоже небо на цветной экран,
Где облака, как лебеди в пуантах...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=368333
дата надходження 03.10.2012
дата закладки 03.10.2012
Навідуйся до мене – хоч у снах!
Я так боюся звикнути до тиші...
Дрижить німа надтріснута струна,
Намокла гілка листячко колише
Нектаром - в загустілий медом час…
Розсить пергу закоханостей пізніх,
Хай буде ніжність ця лише для нас -
І голос твій, і музика, і пісня.
Хай не торкнеться випадковий хтось
Моїх надій в тендітній порцеляні...
Таким кривавим соком запеклось
Холодне лезо місяця в тумані!..
І проковтнувши відчаю сльозу,
Ворушать тишу пересохлі губи...
Навідайся в розпачливу грозу,
Прошепочи молитвою, що любиш...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=368321
дата надходження 03.10.2012
дата закладки 03.10.2012
Скажи ще раз:" Кохана, я люблю!"
Повторюй, мов уперше, безупинно!
Додай ще сил, як вітер кораблю,
Коли вітрилам надимає спину.
Скажи "люблю" - твоїх чекаю слів.
Дозволь насолодитись почуттями.
Хоч досить є гордіївих вузлів,
Будь мрійником, закоханим без тями.
Дарма, що зморшки стеляться чолом,
Та прикрі будні посріблили скроні.
Скажи "люблю", щоб серце розцвіло
Під супровід небесних передзвонів.
30.09. 2012р. Львів
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=368270
дата надходження 02.10.2012
дата закладки 03.10.2012
На першу книгу нашої одноклубниці "Душа на кінчику пера"
Здалось мені побачив я Тернаву,
містечко, що зовуть, як і Дунай,
в якім жінкам приносять в ліжко каву,
без цукру, але каву, а не чай.
В сукна містечку із часів Красінських,
де поселивсь на гербі журавель,
я гостював, читав прекрасні вірші
і вдячний їх газдині дотепер.
Я чув прекрасний запах матіоли,
та соняхами юності блукав
і щось таке близьке мені, знайоме
знаходив серед тих віршових барв.
А як на хвильку засумую вкотре,
то відкриваю збірочку і враз -
я знов мандрую по Подільських Товтрах
стежинкою Наталі на Парнас.
Читайте, переказуйте і вірте,
що незалежно осінь чи зима -
вмить розцвіте шпарагусом і миртом
ота душа на кінчику пера!
Так тримати, Наталю! Нехай ця перша ластівка покаже дорогу цілій зграйці поетичних збірок!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=368249
дата надходження 02.10.2012
дата закладки 03.10.2012
На милість здатися хвилинам,
Який в тім сенс?
Шука в годиннику глибини,
Маг-екстрасенс,
Сканує затінки таємні,
Через таро,
З відбитків лун,світів надземних,
Склада тавро.
Ось прозріває суть закрита,
Крізь оберіг,
Минуле поглядом прошите,
Торішній гріх –
Поверне хутко все,що бачив,
Всі миті втіх,
Кому потрібна тінь пробачень –
Торішній сніг?
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=368209
дата надходження 02.10.2012
дата закладки 03.10.2012
я тебя отпускаю.
внутри всё сжимается -
до острия иглы.
живи / с этой болью / !
иди. не оглядываясь.
не сворачивай
со своей тропы / волчьей /.
удел одиночек -
забывать. молчать / о любви /.
только выть
ночью беззвёздной...
я - не капкан,
не жало убийственное
стрелы...
вольному - воля...
а Рай... уже не Нам
/ предан и продан /.
не прощены...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=368114
дата надходження 02.10.2012
дата закладки 03.10.2012
Так тепло-тепло плакав листопад,
Дощем ранковим осінь голосила...
І ти мене не кликав знов назад-
Стужавіли надій тендітні крила.
Мов доливала смутку і тривог,
Між сивих гір загублена трембіта,
Де так нам легко дихалось удвох
В терпких обіймах бабиного літа!..
Косичив жовтень приспані сади
Букетом листя в теплому багрянці
І над прозорим дзеркалом води
Вітрець вербу загойдував у танці.
І там, де неба вимріяну вись
Під шепіт мантри доторкали буки,
Так молитовно й міцно заплелись
Серцебиття і подихи, і звуки.
Зелено-жовтий паводок дібров
Вже не розвіє гіркоту і тугу,
О, як невтішно схлипує любов,
Полишена тобою на наругу...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=367933
дата надходження 01.10.2012
дата закладки 01.10.2012
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 30.09.2012
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 30.09.2012
(загадки для дітей)
Сіє, віє, посіває снігом звідусіль -
Землю білим покривалом вкрила (заметіль)
Задощила раптом рясно неба бірюза,
Налякала все довкілля (блискавка й гроза)
Поламав дахи й дерева вітер-хуліган -
Бешкетує, шкодить людям грізний (ураган)
Сильний вітер в океані затопив багато шхун,
Якщо хвилі валунами, знають люди - це (тайфун)
Цей гарячий вітровій називають (суховій)
Таємничі, дивовижні вітражі -
Це в пустелі виникають (міражі)
Ніжне світло уночі зовсім не зайве,
За Полярним колом - це (Північне сяйво)
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=367430
дата надходження 29.09.2012
дата закладки 30.09.2012
Зірветься мить
Світ задрижить
Лукавство візьметься
За камінь
Пусте? Пусте…
Переболить
Бо є ж і ті
Хто гоїть рани.
Сумління - пізній
Мандрівник
Вкладе до торби
Подорожник
Й піде туди
Де ще не зник
Із роздоріжжя
Знак дорожній.
Він стане в жилах
Перехресть –
Чотири лабіринти
Світу…
В які краї нести
свій хрест
в надії вірити й
любити?
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=367673
дата надходження 30.09.2012
дата закладки 30.09.2012
Танго осени наше с тобой
В свете лунного шлейфа печали
Танцевали с озябшей листвой
И предательски оба молчали.
Не сказав на прощанье: «Прости»,
Не желая казаться слабее,
Будем оба отныне нести
Груз обид, с каждым днем тяжелее.
- Мне бы её догнать…
- Мне бы ему поверить…
- Нам бы вдвоем опять
Осень любовью мерить
Прозвучал в старом парке аккорд,
Завершающий танго, в миноре,
Каждый прав и отчаянно горд
Уходил, пряча боли во взоре,
И потерю уже не вернешь,
Обрывается фразами ветер,
Хлещет души, как розгами, дождь,
Будто он за разлуку в ответе.
- Мне бы её догнать…
- Мне бы ему поверить…
- Нам бы вдвоем опять
Осень любовью мерить
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=367545
дата надходження 29.09.2012
дата закладки 30.09.2012
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 30.09.2012
Густим рум‘янцем зашарілась осінь,
Жовто-зелені одягнула шати.
Щодня журливо небеса голосять -
Птахи домівку мусять залишати…
І, як ґаздиня, із цебра дощами
Усе довкілля щедро поливає -
Гриби сховались в лісі під кущами,
На клумбах квітів літо спочиває…
Нервує осінь зовсім недаремно,
Вітрами в шибку стукає ночами -
Зима чатує в закутках таємних,
Людей лякає знову холодами…
Нагальна справа – заготівля їжі,
Давно минули в полі вже обжинки,
Лежить поважно сніп соломи свіжий,
Пташки збирають на стерні зернинки…
Стрибає білка з гілочки на гілку,
Тримає в лапках лісовий горішок,
Дрімають вікна в хаті на причілку
У розмаїтті сонячних усмішок…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=367644
дата надходження 30.09.2012
дата закладки 30.09.2012
форкнув кінь –
і погасло сонце,
як свічка
повінчалися
вечір і ніч
і так
щоразу –
упродовж
тисячо-річ…
30.09.2012
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=367611
дата надходження 30.09.2012
дата закладки 30.09.2012
«…З усього вашого майна
в хвилині смерти
залишиться вам єдине –
те, що ви дали убогому!..»
(Митрополит Андрій Шептицький)
буде гроші
носити вітер
по усьому
білому
світу:
гнати
хмарами
брудними
проспектами
і тротуарами
засипа́ти канави,
завалювати по яругах,
хурде́лити по долина́х…
будуть гроші –
згірші наруги,
будуть гроші –
у головах,
будуть гроші –
у маре́вних снах…
буде грі́шми сме́рчити
й урага́нити,
золотими рублями в шибки видзе́нькувати
замість інеїв,
рос, снігів, і дощів
лізти в па́зухи,
в рукави, насипатись за ви́логи, проникати
під поли плащів…
набива́тися в очі і ніздрі,
напихатись в кишені і шлунки,
на гілках розпускатись квітами,
під ногами – ша́мкотно шарудітиме,
грішми оско́мно і сухо
скрипітиме на зубах
буде
грошей повсюдно –
страх!..
буде грішми мря́чити
і сочитися,
грішми їстися,
грішми питися,
бо не стане хліба-води:
замість сонця –
долар жмаканий
буде з неба до всіх іскритися,
золотими пісками
і злитка-ми
засипле живого сліди
о, наступництво! на срібняки недуже…
рабо-залежні жертви,
душепродавці во ім`я грошви́,
знали б, знівечені, ви,
що гроші –
самі по собі мертві,
гроші – не мають душі́,
гроші -
до всіх однако́во байдужі,
для усіх
однаково чужі…
гроші…
людино-збоченців
нерозкаяна ноша.
…утопаючи у гроша́х,
будуть жадібно рахувати,
у стовпчики нотувати,
щомиті в умі підбивати
мізерні щоденні трати:
за штучну ягоду,
спільно з`їдену,
за чашку кави
випиту –
ближнім борги виставляти…
ненави́діти і вбивати
…не вогонь! і не камені –
грошолюбне прокляття Іуди
шулікою з неба
на голови упаде!
…а, може, дасть Бог,
такого й не буде?..
але, роззирнешся довкола:
до того таки
іде...
28.09.2012
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=367293
дата надходження 28.09.2012
дата закладки 28.09.2012
* * *
Я бачив прекрасний Париж,
як жив у московськім Союзі.
В пориві жагучих ілюзій
край хатнища гладжу спориш.
В перину копиці впаду:
очима упнуся у хмари...
Допоки у споминах марив,
осипались груші в саду.
Видіння привільне, облиш.
Ген вигін заріс бур’янами.
Допоки не стали панами,
я бачив насправді Париж.
Чи ж то за Парижем мій сум?
Чи то – по імперській заразі?
Не рай був у всякому разі...
Що маємо – бачить Ісус.
Жагучі й пекучі жалі.
По житу волошки мандрують.
Пани у Парижах жирують –
бідують хохли й москалі.
Я згадую дивний Париж.
Яка то краса неповторна!
І спогади зболено стогнуть:
не буде такої пори.
Олександр Печора
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=367322
дата надходження 28.09.2012
дата закладки 28.09.2012
Славен Київ, ти – красень, ти – супер!
Та Кобзар гнівно брови насупив.
Передзвін...
Сторінки мармурові.
Многокровнії води Дніпрові.
Європейська сучасна столиця!
Різнобарвні вітрини і лиця.
Від собору до ірода, нижче,
йду-бреду.
Вітрюган люто свище.
Золотаво запалахкотіло
рубцювате історії тіло.
В древнім граді по милості Божій
між віками снують перехожі.
Виростають споруди помпезні.
Тротуарами – "тачки" крутезні.
На Хрещатику – крапельки раю.
А під ЦУМом жербак помирає.
Бізнесмени, міняли, путани.
Барабанять, танцюють каштани...
Поетичний етюд модерновий.
Ренесанс в облямовці терновій.
Припадає бабуся в молитві.
По Хрещатику – наче по бритві...
Олександр Печора
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=367319
дата надходження 28.09.2012
дата закладки 28.09.2012
*
З тобою смуток, мов ковток вина,
Щемлива серцю мрійна глибина,
Без тебе радість, мов черства цілушка,
Що в сон прийшла голодному вона.
*
З тобою горе подолати зможу
З надією на допомогу Божу,
Без тебе щастя я не осягну,
Довічна мла моє огорне ложе.
*
З тобою смерть не надто і страшна,
Любов не в силі знищити вона,
Життя без тебе – то печаль глибока,
Така глибока, що не видко дна.
2012
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=366871
дата надходження 26.09.2012
дата закладки 26.09.2012
Така легка на душу ностальгія,
Медовий солод терпне на вустах...
Летить-летить березова завія-
Листків осінніх охра золота.
Налиті сонцем пагорби зелені
Сотають пряжу з променів тонку,
Тендітні верби, наче наречені,
Полощуть пасма в чистому ставку.
Обідня тиша котиться над плаєм
І, настромившись на колючий шпиль,
Молочна хмарка солодко дрімає,
Неначе човник в небі поміж хвиль.
Мов струн тендітних звуки монотонні,
Дзюрчить струмок, заплутавшись між трав,
І на мої осонцені долоні
Листок кленовий вересень поклав.
Вже де-не-де каштанову перуку
Фарбує день у теплі кольри.
Йдемо удвох, із осінню за руку-
Дві подружки, дві долі, дві журИ...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=366798
дата надходження 26.09.2012
дата закладки 26.09.2012
Осіння злива, грім і блискавиці,
і тарабанять краплями по склу
нитки води з небесної криниці,
сплітаючи струмкову бистрину.
Шалений дощ... Сумна осіння пісня
намоклим листям падає до ніг,
а туга в серці тисне, тисне, тисне,
як душу нерозкаянную гріх.
Оця гроза - останній подих літа,
воно ще раз вернулося на мить -
і вже в прощання келишку надпитім
розлука зосеніло жебонить...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=366885
дата надходження 26.09.2012
дата закладки 26.09.2012
* * *
В Лубнах - бродячі музиканти –
гітара, спарений дует.
У ритмі блюз, у стилі кантрі.
Доводиться до них звикати.
Таке життя. Лови момент.
І крапле небо милість божу.
Вдягає плац злотавий плащ.
Душа бринить. Пісні не схожі.
А небайдужі перехожі
прядуть зі сліз солодкий плач.
Сумні мелодії й веселі –
сонцеворот в похмурий день.
Слова в серця стежини стелять.
Понад усе – про рідну землю,
про те, що є і що гряде.
Барвиста осінь хтиво мріє.
Щось кожен мовити хотів.
Та гасить звук меланхолія
і зависає вітровієм.
А в грудях – повінь почуттів.
Торкає болісно ментальність
гітари дзвін в базарний гул.
Дует Ромео і Наталі –
бальзам душі сентиментальний.
А ще ж – прагматиків розгул.
Хоча бідується, земляче,
проводирів не вибирай.
Бродячі, певно ж, більше зрячі.
У них завжди серця гарячі.
Лікуймо душі й рідний край.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=366911
дата надходження 26.09.2012
дата закладки 26.09.2012
В одному лісі, жили собі два братики ведмедики. І все б нічого, та були вони страшенно жадібними. Увесь час у них виникали сварки, бо не вміли вони ділитися, а ще, якщо їм щось подобалося, то забирали в інших звірят силою.
Ось і сьогодні, такий гарний день, сонечко сяє, пташки співають, всі звірята-малята граються, а наші ведмежатка знову чомусь лаються, мабуть щось не поділили.
- Це я знайшов! - кричить один малюк.
- Ні я! - кричить інший.
- Мої ягодки- малинки! - вперто верещить перше ведмежа. - Бо я старший!
- Аякже, чого це твої, як мої. - Супиться і шморгає носом друге. І така вже сварка, що мало не плачуть, мало не поб"ються. Аж тут із старого лісу, вийшов на галявину дідусь ведмідь, і грізно так гримнув на обох малят:
- А чого це ви знову сваритесь непосиди? Що сьогодні не поділили га?
Братики трохи побоювалися старого діда ведмедя, бо мама завжди їм казала:
- Ось не сваріться, бо почує дідусь, ото вам перепаде на горіхи.
Тому трохи позадкувавши малі обережно відповіли:
- Ми знайшли малини, солодкі-солодкі, а поділитись не можемо.
А дідусь ведмідь, давно вже думав, і гадав, як би малюків навчити жити дружно, не сваритись, не бути жадібними, і усім ділитись. Думав-думав, і таки придумав.
- Нумо хлопці зберіть хутенько малину в горнятка.
І ведмежата один наперед одного стали зривати малину. Коли на кущику не зосталося жодної стиглої ягідки, дідусь промовив:
- А тепер віддайте горнятка мені. Бо я старший.
Малюки густо почервоніли, закліпали очима. Нічого робити, простягнули горнятка з малиною дідусеві, а самі пішли нізчим.
- Отакої брате, ми знайшли, зірвали, а дідусь відібрав.
- Угу, якось це не справедливо.
Та дідусь-ведмідь і не думав ображати малюків.
- Агов пустуни, а прийдіть но сьогодні до мене під вечір обов"язково.
- Добре, прийдемо - озвалися ображені ведмежата, бо не могли вони не послухати старенького. А дідусь тільки усміхнувся хитро собі у вуса.
Довго чи не довго, але прийшов час, і в двері дідусевої хатинки-барлогу хтось не сміливо постукав.
- Заходьте, заходьте мої любі, - озвався старий ведмідь.
Двері відчинилися, і до барлогу зайшли зніяковілі братики.
- Підходьте ближче, підходьте, зараз будемо чаювати.
Ведмежата зачудовано роззирнулися, і пішли до столу. А там, чого тільки не було: цукерки, мед, малина, варення, тістечка, медові пряники, запашні пампушки.
- Пригощайтеся мої хороші, - підморгнув дідусь, - гуртом завжди смачніше, а я зараз ще липового чаю зварю.
Повеселіли наші бешкетники, і давай пригощатися. А коли вже прийшов час іти до дому, ведмежатка про щось пошепотілися і спитали:
- Дякуємо тобі дідусю за смачну гостину, а чи можна до тебе ще завтра прийти?
- А чому ж ні? Звичайно можна.
Малята вийшли з хатини і радяться:
- Он який у нас дідусь хороший, сам малину солодку не їв, нас пригостив.
- То давай і ми гостинців дідусеві завтра понесемо, бо якось не гарно. Він нас частував, а ми що?
- А ми йому завтра солодкої малини нарвемо.
З того часу, наші ведмежатка завжди ділилися усім, що мали, і між собою, і з іншими звірятами, бо як казав дідусь-ведмідь - гуртом смачніше!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=366678
дата надходження 25.09.2012
дата закладки 25.09.2012
Біжить ріка
Тремтить рука
Ми в руслі
Течія
Снується нить
І час як кліть
Схвильована
Змія.
Ми дивний сад
Тепло свічад
Тремтить
Мов осокір
У задзеркаллі
Тінь Маат:
Дрімає істин звір.
Ми входим в роль
В сюжет кіно
Без касових штормів
Та діє принцип
Доміно:
Хто перший –
Той згорів.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=366600
дата надходження 25.09.2012
дата закладки 25.09.2012
Осінь бАлує!
Вмила дощем
напівсонні вулиці
І вкрила пледом-теплом.
Ми з тобою цілуємся
тут
в минулому
і у завтрішньому.
Нам пощастить,
Нам повезлО!
Триматись за руки
у різних часах.
Колись,
я видам цікавий альманах
З нашими замітками й фото.
Ти ж не проти?
Це, як наркотик,
писати про те, що булО,
Писати-пророчити,
що ще бУде.
Ми рАзом будуєм
свої міста.
Завтра,
від тебе листа
отримаю в скриньку
поштОву.
По тому,
як прочитаю-вип"ю
твої слова,
Розчинюся і опинюся
Поруч,
Обіймів обруч
на тебе натягну,
Наче зі сну,
поцілую і зникну...
Так звикло
стає чути тебе
у собі, практично завждИ.
Ця Осінь дощить
і дощами передає
наші привіти
одне одному.
Підставляю обиччя і лоно я
Краплям з Небес.
Я вже скучила без
твоєї реальності
ТУТ.
Без детальності
обшуку мого тіла
Твоїми руками, очима,
без дотику губ
в мої несподівані далі...
Осінні реалії,
Сонце моє)
Дощ вже не ллє,
Тільки тихо співає
мокра вулиця
під ногами...
Скоро це місто
наповниться нами
І Осінь посміхнеться,
жбурнувши листям
просто в обличчя!!!
Чуєш, коханий?
Ми кличем...)))
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=366634
дата надходження 25.09.2012
дата закладки 25.09.2012
Не знаю я чому мій край віками
чужинці поучали канчуками
і роздирали, як сукна сувій.
Неначе краєм бродить рабовій,
якого вже не відмолити в храмах.
Чи може ми вродились не такі -
боязкі, полохливі, заслабкі,
і не судилось мати нам держави?
Але ж були у нас сторінки слави
і світ нас мав за вправних вояків.
Чи надто мирні і не любим війн,
чи забагато їх вже пережили,
чи хлібосіїв кров тече по жилах,
яка кипить як лиш нещастя дзвін?
--------
Так, предки - скотарі і сіячі
ще із часів доби енеоліту
до цих земель тулилися, як діти,
робили рала скорше як мечі.
Напевне дух прадавньої Аратти
нас кличе землю щедру обробляти,
хліби ростити, а не воювать.
І хто у край наш не забрів би згодом -
на клич землі разом з її народом
ішов до плуга перше, чим на рать.
Тут були яси, скіфи і сармати
приходилось не раз їм воювати
із готами і гунами, та анти
усіх навчили землю шанувать.
------
Із них і ми, нащадки мужніх воїв,
та завойовництвом ніколи не жили,
лиш боронили край, коли війною
погрожували люті вороги.
Так би і було, може, дотепер,
коли б не ті густі князівські чвари,
що послужили роздрібом держави,
а в душах оселився люципер.
Бо, коли роздріб - здобич неважка
ні для орди, ні всяким довгоруким,
і рідну землю віддали на муки,
бо не знайшлося князя-ватажка.
Коли мужі воюють за корону,
то де для краю взяти охорону?
--------------
Була козацька ще у нас держава,
і знов земля в надії ожила,
але гетьмани, позмагавшись в славі,
себе спалили і її дотла.
Ще скільки раз відважні відчайдухи
кидались в битву із темниць задухи,
але та кров у жилах хлібосіїв
нам не давала взяти в руки меч.
Невже й тепер відстоять не зумієм
і похороним заповітну мрію
своїй і Божій волі всупереч?!
Чи рішимось, з"єднаємося з духом
славетних предків і тоту розруху
зупинимо, як смертовісний смерч!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=366568
дата надходження 25.09.2012
дата закладки 25.09.2012
Життя буває тільки раз в житті.
24.09.12
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=366396
дата надходження 24.09.2012
дата закладки 24.09.2012
Вікно
Моква осіння..
Сонце пригріває.
На підвіконні горобці шумлять.
Сусід удруге щось оповідає…
Як нашвидку
Дні в старості летять!
Навіщо біль?
Невже Всевишній хоче,
Щоб в муках,
Як з’явились,
Так й пішли?
Яка жорстка теорія!
Мій Отче!
Навіщо так
І в чому суть вини?
Я вже не хочу бавитися в ігри
Життя чи смерті…
Чи не все одно!?
Вже чути подих голубої прірви.
Так хочеться стрибнути
У вікно!
Горобчики цвірінькають любовно,
Мене не помічають через скло.
З надією дивлюсь у небо сумно,
Як віднайти там ангела вікно?
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=366366
дата надходження 24.09.2012
дата закладки 24.09.2012
Так порожньо без тебе на землі...
ЗірчАстих айстр паводок ліловий
Вже проводжає в далеч журавлів.
Сумні дерева змінюють обнови,
Скидають шовк смарагдовий із крон,
Парчу вдягнувши, золотом розшиту.
І так мене бентежить цей полон-
Ця лагідність холодна оксамиту...
Між темних туй зажурено бреду,
Небесну просинь білить хмаровиння.
Так порожньо без тебе в цім саду...
Гойдає вітер срібне павутиння,
Розшите щедро бісером краплин.
Полудою сповзла на очі втома.
Пощо гірчиш у грудях, мов полин?
Не руш мене!Моя душа не вдома...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=366286
дата надходження 24.09.2012
дата закладки 24.09.2012
Проміння прогнало нічну сивину,
Я вийшов на площу проектів сьогодні,
А тут – колотнеча ідей, не збагну,
Які ж сорочки для думок нині модні.
Та тільки стандарти в помешканні цім –
Байдужі і той кутюр’є разом з ними.
Піду я до столу й наснаги поїм
На вільний тут вибір у сонячну днину.
07.09. 09.16.
Уранці очі протираю,
В надіях двері відчиняю –
Із Сонцем милим щиро привітатись.
Лиш світла я не споглядаю
І хмари небо затуляють,
Пішов у осінь хнюплену вдягатись.
08.09. 10.13.
Доброго ранку і сонця проміння,
Радісно прийде з-за хмарного плачу,
Вкриє травичку й доріжку осінню,
Візьме усмішку, поверне ще здачу.
14.09. 08.30.
ще раз дякую поет-клубівцям, з Тернолпільщини, особливо з Івано-Франківщини, рівнинної та гірської, за приїзд на презентацію "Серед гомону вітру між трав"!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=366251
дата надходження 24.09.2012
дата закладки 24.09.2012
Миготять, як скажені, дати,
Не завжди, навіть, знаю яка.
Вже сім років немає тата,
Хай земля йому буде мяка.
Гублять лист дерева у парку,
Кілька днів і мої іменини…
У цей день вже до скону чарку
Пити буду за рідну людину.
Бо пішов за межу мій тато
Саме в день моїх іменин.
Будуть гості у мене в хаті,
Не прийде лише... він один.
23.09.2012
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=366037
дата надходження 23.09.2012
дата закладки 23.09.2012
Відкрий мені природу таємничу,
Пізнати дай хмільне єство своє,
Вродливі риси ніжного обличчя,
І впевнитись – на світі щастя є.
Ні, краще скрий у потаємні надра
Краси своєї найсолодший дим,
Аби жагу в собі будив я за́вжди
Непізнаним , незвіданим отим…
23.09.12
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=366090
дата надходження 23.09.2012
дата закладки 23.09.2012
Зростає рівень осені в крові…
Це стан, який мені не приховати –
присутність грона солоду і м’яти,
а на долонях - прожилки трави.
У лунку стрімко котиться горіх –
із ним подібні – пОділом, на зламі
у дво-єдине линемо думками,
які ведем, як лінії доріг.
А небо, ніби складене із плям –
чорнильно-синя загадка для ока.
Вона мілкА буває і глибока,
на міру кожен зважується сам.
На дотик Осінь – тепла і густа,
вона як мед бурштиновий на клени,
кладе до рук гранатні хризантеми
і два півсонця стиглі на вуста.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=365991
дата надходження 23.09.2012
дата закладки 23.09.2012
* * *
Я скільки б ще з Тобою написав,
Любове недоспівана остання.
Якби ж на двох судилося світання.
Якби ж нас поєднали небеса.
Сама гортаєш думи, і не спиш.
Тобою світ мій невимовно повен.
Жадана, нерозгадана Любове,
замучило вже нас оте «якби ж».
Я скільки б ще з тобою сотворив.
Не пізно і не гріх іти до світла.
О, як би ще Ти сонячно розквітла!
Кохав би я Тебе, боготворив.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=365880
дата надходження 22.09.2012
дата закладки 22.09.2012
Cпочатку про повернення. Думав мені перекрили доступ на сайт, бо не міг надрукувати ні коментарів, ні нових творів. Тепер бачу, що то технічні збої. Отже, в першу чергу вибачаюся за довге мовчання!
Приводом для цього вірша була моя музична безграмотність, бо не послухав автора natalux щодо авторства музики до вірша "Ніч перед Воскресінням" і виставив його у Ютубі у виконанні доньки http://www.youtube.com/watch?v=wcU0xzq9ev4&feature=g-upl , що одразу спричинило блокування. Тому приношу свої вибачення Наталі і автору музики Рольфу Ловленду. Тепер про композитора і, власне, виконавців чудесної композиції:
Secret Garden, Rolf Lovland — ірландско-норвежский дует, граючий в стилі new age, celtic и neoclassical music. Дует складається з Фіоннули Шеррі (Fionnuala Sherry), ірландскої скрипачки і норвежского композитора/піаниста на ймення Рольф Ловленд (Rolf Lovland). Secret Garden продали більше 3 мільйонів копій альбомів и перемогли на конкурсі Евробачення виступом за Норвегію в 1995 році з композицією «Nocturne».
Дуже сподобалась і ця композиція під назвою "Adagio", що в буквальному перекладі означає повільний темп. Разом з тим adagio є безсумнівним показником ступеня істинної талановитості, ознакою справжнього таланту композитора за рахунок внутрішнього музичного наповнення і багатства думки. Таким і є цей твір! Але я, не дивлячись на це, спробую описати його зміст поетичним рядком. Тільки суворо не судіть!
Чому обрав тему Гольфстрім? Напевне тому, що це течія, якій зобов"язана життям не тільки батьківщина композитора, але буквально вся Європа. Течія простягається на 10 тис. км від берегів півострова Флориди до островів Свальбард і Нова Земля. Розпочинається у Мексиканський затоці стічними водами Антильської течії, проходить Флоридську протоку, і, відхиляючись Великою Багамською банкою ліворуч та приймаючи води Антильської течії, тече вздовж берегової лінії США до Ньюфаундлендської банки. Течія несе великі маси вільно плаваючих водоростей роду саргасум (Sargassum), термофільних тропічних риб (також летючі риби). Біля узбережжя Флориди чіткий кордон течії контрастно відділяє сині (кольору індиго) теплі води від зеленкувато-сірих прибережних прохолодних, проте більш насичених киснем, вод...
...На північ від Шпіцбергена води течії занурюються на глибину і простежуються в Північному Льодовитому океані під холодними і опрісненими поверхневими водами як тепла і солона проміжна течія.
Теплі води поступово охолоджуючись вздовж траси опускаються вниз і знову беруть курс на південь. Там вони знову нагріваються, піднімаються на поверхню і повертаються на північ./ Вікіпедія/
Гольфстрім - велика океанська ріка, яка за об"ємом перевищує всі земні ріки разом взяті, яка так нагадує своїм коловоротом саму формулу існування життя. Тому її сміло можна назвати Рікою Життя.
Гольфстрім
Як лоза винограду
вирвана із землі,
я несуся смарагдом
по життя течії.
Кольорами індиго
мій зазначено шлях,
ані вправо, ні вліво
не пуска течія.
Річко життя - Гольфстрім!
Дай ще хоча би мить
теплу одну прожить
у океані цім.
Доле моя - Гольфстрім!
Не обминай мій дім,
радістю обігрій
зграйку рожевих мрій.
Свальбарда гострі скелі
вперлися в небокрай,
Лонг"їр в барвах містерій -
тут ворота у рай.
Непотрібний саргасум
обертається в лід.
Під вітрилами часу
щогли у течії.
Лонг"їр - (норв. Longyearbyen) — найпівнічніше у світі поселення, найбільший населений пункт і адміністративний центр норвезької провінції Свальбард (архіпелаг Шпіцберген).
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=364403
дата надходження 15.09.2012
дата закладки 16.09.2012
Життя текло собі розміреним плином.
Стара хата на Романовому обійсті змінилася новою, просторою. Сини росли здоровими, вродливими та розумними. Софія займалася дітьми та домашніми справами. А Роман щодня на роботі. Працював ревно, аби забезпечити родину достатком. А по роботі, чи, як бував удома, переймався ґаздівкою, привчаючи й синів до неї, тішився ними і вчив їх усьому, що знав сам, виховуючи у них гідність та порядність.
Коли мали вже з них добру поміч, а найстаршого Назара одружили, дав Бог Софії, хоч була вже далеко не молодою, подарувати Романові ще одного синочка…
Рік змінювався роком, одні клопоти іншими, аж прийшла знов недоленька до Софіїної хати. ..
Заслаб Роман. Та так нагло заслаб - у одну хвилю стала біда чоловіка точити. Софія гризлася, плакала, по лікарнях з Романом ходячи. А він зліг, та й умер невдовзі по тім, залишивши на Софію синів та море душевного болю.
- Софієчко, - казав умираючи. – Прости мені, як може коли був задуже прикрий тобі. Прости ми, що-м тебе до тяжкої роботи силував, я не хотів аби тобі було зле коло мене, але ми гірко з тобов бідили, ти сама се знаєш… Прости мені за кожде слово, що м тобі сказав криво, бо, може, я не був дуже лагідним чоловіком, але я любив тебе, Софіє. Дуже-м любив…
- Нє, Романочу, не кажи так, ти був мені добрим. Ти все мені був добрим… – Плакала над ним Софія, а гіркі сльози скапували важкими краплями, на його змарнілі руки…
По похороні, зчорніла і змордована Софія сама злягла слабою. Не було їй ні причини, ні болю тілесного на те, лише невимовна душевна мука точила її з середини у гіркому бануванні за чоловіком.
Хворіла Софія затяжно. І може було би се ще продовжувалось довго, якби не діти, котрим прийшла пора женитися.
Спочатку одружився Іванко, втішивши Софію невісточкою, щирою щебетушкою. А за пару років і Мирослав привів до матері свою наречену. Біда поволі вступалася з Софіїного подвірэя, котре натомість почало заповнюватись галасливим дитячим щебетом, котрий так тішив її зболене життєвими випробуваннями серце і був найкращим і найдієвішим ліком, як збиралася на подвір'ї її велика і дружня родина.
А ще за кілька літ одружувався наймолодший Василь. Софія раділа і плакала одночасно, не вірячи своєму щастю – діждала. Ох, Романе, Романочку… Як би ти тішився, як би-с веселився, йдучи в танець на весіллі свого наймолодшого сина…
Одної літньої днини прийшла до Софії сусідка.
- Слава Йсу Христу!
- Слава навіки Богу святому!
- Софіє, маю ти щось сказати.
- Кажи, Анно.
- Прийшов один гість до нас, просит аби-с прийшла на пару хвиль.
- Що за гість, Анно? – Здивувалася Софія.
- Петро Павлусів…
Софія вмовкла і закліпала, здивована такою несподіванкою. Десь глибоко в серці сіпнулася якась призабута надірвана струна і защеміла непроханим сумом.
- Нащо я йому спотребилася?
- Каже, що дуже тебе видіти хоче. Ади скілько років минуло, приїхав до родини, а сюди навмисне прийшов аби здибатись…
Софія вагалася. Бажання побачити Петра, по стількох роках, боролося з здоровим глуздом, затиснене в лещата невідворотної старости.
- Та й який він, Анно?..
- Та який… Старий, біліський , як молоко, в зморшках, лиш очи засвітилися, як колись замолоду, коли про тебе заговорив…
Софія лиш задумливо похитала головою.
- Білісінький… Та як не буде білісінький, як то вже й я сімдесятку розміняла… Ой, так-так... - А по хвилі мовила. - Я не піду, Анно…
- Ади... А що ж му сказати маю?
- Скажи, що нема мене дома, пішла-м десь…
- А що не хоч його вздріти?
- Хочу... Але не піду. Нащо тепер сего? Старі ми вже, минулося наше…
Загасли Петрові вогники в очах, як побачив, що сама Анна вернула до хати.
- Нема дома Софії. Кажут діти - пішла десь. – Роблено буденним тоном озвалася Анна.
- Не схотіла… - Ледь чутно обізвався Петро, похитавши головою та журливо усміхнувшись. – Бодай би-м був ще хоч раз глянув на неї, а так доведеться на той світ йти не попрощавшись…
… Не сплять очка, не сплять… Ой, не спиться!.. Мандрує перед ними давня молодість, як сон, чи марево. Як давня казка, напівзабута…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=363589
дата надходження 11.09.2012
дата закладки 11.09.2012
Молода завела танець і весілля радісно затьохкало сопілкою, зайойкало скрипкою, задзвеніло цимбалами. Гості жваво пустилися до танцю, розгойдуючи під ногами дощату підлогу, та здіймаючи з неї хмарки пилу, що зависали в повітрі, переливаючись кольоровими барвами на зрізах сонячних променів, що решетили легкий присмерк палатки, зазираючи через дірки та шпарини брезенту.
Роман закружляв Софію у вальсі, легко пересуваючись уздовж усієї площадки, та вміло уникаючи зіткнень з такими ж вальсуючими парами, наспівував разом з музиками:
Весілля себе буйно почуває,
Всі весело співають лиш не я,
А сльози мені очі заливають,
Що ти його дружина – не моя…
Поруч них кружляли у танці Петро з Дариною. Його очі час від часу стрічались з Софіїними, і вона не могла зрозуміти, що саме у них світилося – жаль, радість, чи вселенська печаль…
Петрова жінка була дуже вродливою - невисока на зріст, зі стрункою фігурою. Мала виразні синьо-волошкові очі, густе хвилясте каштанове волосся до плечей, красиве овальної форми обличчя, невеличкий прямий носик і, якісь ніжно-дитячі пухкенькі вуста.
Софії чомусь стало важко на душі…
Роман, потанцювавши ще трохи з Софією, почав запрошувати до танцю інших молодиць. А вона, сівши на лавиці поруч інших жінок, спостерігала за ним та за іншими гостями, аж раптом побачила, як з того боку площадки до неї наближається Петро.
Музики якраз почали чергового вальса, як Петро зупинився перед Софією і простягнув у запрошенні руку. Серце Софії калатало так гучно і несамовито, що вона боялася, аби того шаленого стукоту не почули її сусідки по лавиці. Кров відлинула від обличчя і вона, сидячи, як зачумлена , дивилась перед собою незрушно, аж котрась торкнула її під бік:
- Та же йди танцюй, чи-с задрімала, Софіє…
Софія закліпала густо, ніби й справді прокинулась від сну, і піднялася до танцю, поклавши свою схолоднілу руку у Петрову широку долоню.
- От і звиділи-смо ся, Софіє…
- Звиділись…
- Як тобі живеться, Софієчко?
- Живеться… Гріх нарікати, Петре. А тобі?
- Я сумую за тобою… До нині сумую, Софіє.
- Петре…
- Я гадав, що зненавидів тебе… Що не схочу тебе ані видіти, ані знати… Але навіть тепер люблю тебе, Софіє, хоч ти не потребуєш моєї любови…
- Петре, Петре… В тебе є жінка. Дуже файна жінка. Чи ж ти її не любиш?
- Люблю… Але се інакша любов, не така...
- Чула-м, діток маєш двоє...
- Є. Дівчинка і хлопчик.
- Най здорові ростуть.
- Дай Боже й твоїм здоров’я…
Софії раптом пригадалася далека юнь… Як вони з Петром любили танцювати, легко кружляючи, ніби під ними не було землі. Ось і зараз, мов у ті далекі роки, рухи їх були легкі і плавні, наче несли їх не ноги, а пливли вони по воді чи повітрі, розчиняючись у звуках музики та почутті єдности душ… Ніби були ті душі зв'язані невидимою павутикою, котру не сила було розірвати ні рокам, ні обставинам життя, ні долі, котрій не судилося поєднати їх воєдино уже ніколи…
- Чи ж добре тобі за ним?.. Не кривдить він тебе, Софійко?
- Ні, Петре. Він мені добрий.
Петро помовчав хвилю і, стиснувши міцніше її руку у своїй, промовив:
- Я тішуся, що ти щаслива… Я дуже любив тебе, Софіє. І любитиму, мабуть, до смерти…
Весілля було у розпалі. Роман жваво витанцьовував, беручи в танець то одну, то іншу молодицю, наспівуючи в такт мелодії, та ввихався так, що його біла, напрасована сорочка прилипала до спітнілої спини. Раз по раз втирав хустинкою чоло, і ховаючи її в кишеню, не менш енергійно пускався в новий танець.
Як стали музики перепочити, розпашілий і щасливий Роман, сповівши партнерку на законного «власника», підійшов до Софії.
- Ото м си дав духу! – Заусміхався. – А що, Софійко, я вийду трошки надвір з хлопами побалакаю - парно тут… А ти мені не сумуй, йди в танець трохи.
- Йди, Романе, а певно, що йди, я не сумую, а танцювати вже-м трохи змучилася…
Роман рушив до виходу, а поруч почулося:
- Такого вже маєш файного ґазду,Софієчко, що кожда молодиця ти завидує певно… Ади, як витанцьовує, гей би парубок. Таки щістє тобі з неба впало, бігме… - Шемотіли Софіїні колежанки услід Романові...
Запросили до столу. Петрова жінка якимось дивом опинилася коло Софії. Позирала на неї дивним поглядом і бачила Софія, що та хоче завести балачку, лиш не знає з чого почати.
Слова ніби самі по собі злетіли з вуст Софії:
- Чи ви не гніваєтесь, Дарино, що ваш чоловік брав мене до танцю?
- Чого би-м мала гніватись? - Усміхнулася у відповідь. – А ви – Софія?
- Так.
- Ви дуже гарна, Софіє… Я давно хотіла на вас подивитися. - Сказала з ледь вловимою тінню суму Дарина і, побачивши, як злетіли догори брови Софії у щирому подивуванні, продовжила. - Цікаво було побачити жінку, котру стільки років любить мій чоловік…
Софія затерпла.
- Та ви не бійтеся, - засміялася Дарина, помітивши, як змінилася на обличчі її суперниця. – Я не ревную його до вас. Та й ви, бачу, жінка порядна. І щаслива - гарного чоловіка маєте... А познайомитись з вами таки хотіла. Дуже…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=363566
дата надходження 11.09.2012
дата закладки 11.09.2012
умирала собачка
на газоні міському,
неоддалік гастроному:
більш не цікавив її гастроном,
і те,
що в ньому…
і те, що люди,
у хрумки́х торбинка́х,
не́сли із гастроному –
собі
додому
вмирала собачка
у світлі брудному
міських ліхтарів,
як у липкІй калюжі:
моросило...
мря́чило…
подих у мені
зупинився і остовпі́в –
відсторонено і байду́же
я тротуаром брела,
і от:
випадково глянула –
і побачила…
собачка вмирала –
якраз випускала дух:
на волю!
душу свою собачу…
гамір столичний
наразі усох і вглух :
стою, як бовван,
у стрімкій людській
течії –
і бачу…
так просто вмирала собі собачка
на газоні волого-зеленім:
так – гідно!
так – чинно…
так… правильно,
так –
приро́допричи́нно…
без протестів і скарг,
без пози і суєти,
зовсім якось…
без особливого значення…
(з достоїнством…
не як ТИ! –
коли сталося нам розійтись,
щоб окремо – ЖИТИ!
перше,
чим двері навік зачинити, –
встиг усе зруйнувати,
із жадібності!
і мізерного звинувачення:
все – облаяти…
замість
гідно сказати,
щось на кшталт:
забувай! –
доНЕпобачення…)
мовчки вмирала собачка…
лишень її тіло,
дрібно-дрібно ніби тремтіло,
ніби… рухалося саме у собі…
ніби, з калюжі брудного світла
утекти хотіло…
а може воно
бігло вже
теплим і ситим,
веселим собачим раєм?..
звідки ми знаєм…
що стояла, дивилася,
переймалася –
мова тут не про те:
виявилось, що вмирання,
заняття таке…
природно-просте…
як робота,
що має
свого часу зробитися –
і по тому…
собачка вмирала…
а я – обкрунулася на підборах
і пішла додому…
а далі?..
для чого ж отак достеменно
фіксувати вмирання того
деталі?
я -
не прихильниця смерті…
на похорон не піду,
а як піду – не заплачу:
така людина…
але!..
як настане моя! Година,
поможи, Боже,
з такою ж
Гідністю вмерти,
як ота
Благородна душа собача…
невинна
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=363299
дата надходження 10.09.2012
дата закладки 10.09.2012
З Романом Софію познайомив Марусин чоловік Василь. Привів собі якось гостя, з котрим разом на залізничній колії працювали. А Софія тої днини у Марусі чогось була...
Роман мав приємну зовнішність, був худорлявим, високим на зріст, з пшеничним чубом та карими очима. Сподобав собі він її, почав учащати до Василя з Марусею, а ті - Софію на гостину защораз прикликати.
Роман був чоловіком зрілим, літ на дванадцять старшим за Софію, розведеним. Мав доньку від першого шлюбу, котра жила з своєю матір'ю. Маруся радила та намовляла Софію, аби не була дурна, та придивлялася до файного хлопа, бо:
- Скілько отако сама, ні в дівках, ні в молодицях ходити будеш? Андрій не вертає, Петра відігнала, а дитина сиротою росте. Скоро питати зачне де тато, та же п’ять рочків уже йому! Як за себе не думаєш, то, бодай, про дитину подумай!
- Але він розвівся чогось з жінкою, Марусю… Може баламут який?..
- Не баламут. Не склалося йому життє. Жінка зрадлива трафилася. Заки з війни вернувся - дитинку си вродила від другого. А він не пробачив… А котрий би пробачив таке, Софіє? Хіба дурний!
- Хіба дурний… - задумливо повторила Софія.
- Подумай, Софійко. Він таки фист собі тебе вподобав – ніц нема балачки, лиш за тебе. Він родини хоче, дітей. Йому жінки треба, розумієш? А тобі - чоловіка. Ти собі подумай, я тобі зле не раджу.
Софія поради послухала. Розуміла, що Марія правду каже. Та й Роман не викликав у неї відрази - виглядав чоловіком привітним, впевненим і розсудливим. А, що любив він, аби все було по його слову, то дуже скоро став добиватися, щоб Софія з дитиною перебралася до нього. І хоч жив на самому краю села, під лісом у малій хатинці, що виділила йому залізниця - зібрала речі, дитину та й стали жити разом, узаконивши ті стосунки, як і належить, громадянським шлюбом…
Петро тяжко пережив новину про Софіїне заміжжя... Кілька разів намагався зустрітися з нею, але вона затято уникала його. Зазнавши тяжкого удару вдруге, скоро потому й сам оженився на дівчині з іншого села, та слід за ним простиг...
А Софія, з болем у серці, стала звикати до нового життя.
Роман був лагідним у постелі. А поза нею жорстким та вимогливим, як до себе так і до Софії. Роботу шанував і пильнував її ліпше, як жінку, котру, проте, не ображав, але хотів, аби була йому послушна. Софія спочатку плакала собі нишком, як вдавалося бути наодинці з собою, а що таке траплялося не часто, то тлумила в собі той біль, та й приймалася поволі нових порядків.
Чи любив Роман Назарка, чи ні, проте, не кривдив ніколи, навіть словом. Був добрим і справедливим. А той, у свою чергу, не завдавав особливого клопоту, і кликав Романа татом. Роман тішився сим дуже, цінуючи дитячу прихильність.
Жилося Софії не солодко… До роботи було далеко, ще й тягнути за собою дитину мусила щодня туди і звідти, чи в спеку, чи в холод, бо лишати самого в хатині коло колії та лісу не могла. Як приходила з роботи, мала наварити їсти, попрати, прибрати, город обійти…
Пару раз траплялося видіти, як влітку гадина залазила до сіней. Добре, що на ті випадки, Бог милував, усе Роман був удома, то викидав тоту нечисть з хати. Чи страху не мав, чи був настільки кмітливим, та ласка Божа, не зачепили вони нікого, не вжалили.
Стріха у тій хатчині була благенечка, що, як падав зливний дощ, то зі стелі цяпотіло так, ніби та була не стелею, а суцільним решетом. А, як гуркотів рейками поїзд попри неї, то. здавалося, колисалася від вітру…
Відмучилися Софія з Романом в тій хатині три роки та й перейшли жити в село, купивши собі обійстячко невелчике. Тішилися з того, як діти – на своє спромоглися.
Минали роки. Рік по тім, як оселилася Софія ґаздинею у власній хаті, народився в них з Романом синочок, Іванко, а ще за три – другий, Мирослав.
Роман був господарем добрим. Дбав на сім'ю, дозираючи, аби ні жінка, ні діти не знали ні в чім нужди. Заробляв добре. Софія ж, у свою чергу, чоловіка поважала і корилася йому у всьому. І навіть відчувала себе щасливою…
Трапилося їм у родині близькій весілля. Зібралися з Романом та й пішли, залишивши дітей на Ганнусю, сестру Софіїну, на що та радо погодилася, бо дуже любила своїх племінників.
Весільна брама лоскотала ніздрі смерековим ароматом та всміхалася, густо уквітчаними різнокольоровими ружами та стрічками. На подвір'ї було гамірно. Гасали дітлахи, жваво снували помічниці кухарочки, стояли групками перемовляючись перші гості.
Весільні музики, заздрівши новоприбулих гостей, заграли «надобридень». Слухаючи того вітального марша, упав погляд Софії на пару, що стояла неподалік у колі таких самих молодих ґаздів, звідки на неї пильно дивилися до болю рідні очі - очі Петра...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=362984
дата надходження 08.09.2012
дата закладки 09.09.2012
Душа поета – мов сопілка ніжна.
Вона бринить мінорно і мажорно.
Емоцій хвилі закипають штормом.
Душа – ранима й безневинно грішна.
То – музика – мотиви сонця й грому –
злітає вільно птахою кохання.
Хоч завжди йде на неї полювання,
але вона вертається додому.
До серця, – доки б’ється, не померкне.
І – в небо, як поезія – між люди.
Поета на цім світі вже й не буде, –
як і душа, поезія безсмертна!
Олександр ПЕЧОРА
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=362866
дата надходження 08.09.2012
дата закладки 09.09.2012
Схилилась над трояндами в задумі,
Прив`ялі квіти… вкрадена любов...
Засмаглий день, мов примха Монтесуми,
Скував колись прудку й гарячу кров.
Мережить погляд теплу ковдру ранку,
І проситься до вирію душа,
Лягла сльоза на темну вишиванку,
Й тремтить, немов до моря поспіша.
Та витри сльози. Зайва у коханні,
Магічна дещо сума балів – «три»,
Засмаглий день – ацтек в віконній рамі,
Тобі всміхнувсь,тож сльози обітри.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=362745
дата надходження 07.09.2012
дата закладки 07.09.2012
Минуло ще трохи часу. Петро ще не раз передиба́в Софію, з’являючись завжди ніби випадково. А вона була певна – чатував, шукав тих зустрічей. І було вже готове її серце озватися його любові. Коли ж і зла доля була на чатах, не спала…
Прийшла до медпункту якось Петрова сестра за якоюсь потребою, а після розмови з фельдшеркою вийшла і стала на порозі, Софію дожидаючи, що якраз з річки воду несла, аби підлогу мити.
- Слава Йсу, Софіє! Добре, що-м тя застала.
Якесь недобре передчуття вкололо Софію, як зачула ті слова.
- Навіки слава Богу!
- Хочу тебе спитати, чи правда то, що люди по селі балакают? – Вперлася гострим поглядом в Софіїні очі.
- А що люди по селі балакают, Наталко? – Спиталася не відводячи очей.
Уже наперед знала, що вчує, але дітися було нікуди, мусила терпіти цей допит.
- А то, що-с поклала око на нашого Петруся, та й голову йому крутиш…
- Хто то каже, Наталко?
- Всі кажут. Ціле село вже гудит, як рій.
Софія мовчала якусь хвилю, думаючи що має відповісти на се пусте звинувачення, але нічого путнього в голову їй не приходило. Вона ж бо знала, що ні обіцянок, ні надії Петрові не давала. А як доведе?
- Людям писок не запреш, Наталко, що схочуть, те й говорять.. Не журися, не кручу йому голови, правду ти кажу. Нічо нема межи нами.
- Ну дивися, Софіє, - блиснула недобрим оком Наталка, - бо, як була-с дівкою, то чогось йго не схотіла, попід ноги-с узєла, за другого віддалася. А нині, як лишила-с ся з дитинкою, то вже би він тобі здався… Нема чого йому світ заступати! Дай му спокій і не колоти – він хлопець молодий, файний, годен ще дівку собі знайти, а не молодицю!
По тім слові Наталка обернулася від Софії і пішла. А та, стояла зціпенівши, і дослуха́ла, як шуміло в голові, ніби хтось огрів ту голову обухом...
Пізно ввечері хтось стукав у шибу. Назарко вже спав, а Марися з Софією якраз лагодилися до сну.
- Хто би се міг бути так пізно?- Стривожилася Марися. – Аби що не сталося…
- Я піду подивлюся, тето.
Софія, що була вже в самій сорочці, кинула наспіх на плечі шалину і вийшла в сіни. Обережно прочинивши двері, визирнула надвір:
- Хто тут?
- Я, Софіє. – Обізвалася темінь Петровим голосом.
У Софії тьохнуло серце:
- Що ти хочеш, Петре? Ніч на дворі…
- Маю тобі щось сказати, Софіє. Вийди до мене, прошу тебе…
- Май розум, Петре, я не вийду.
- Прошу тебе, Софіє… Вийди, я зажду під грушкою…
Петрові кроки стихли, а Софія вернулася до хати. На Марисю не сміла глянути, а та й без слів зрозуміла, хто потривожив їх такої пізньої години.
- То він, Софійко?
- Він, тето…
- Пішов чи чекає?..
- Чекає… Але я не йду ніґде, тето. Лягаймо спати….
- Софійко, послухай мене, дитино. Не крийся передо мнов. Ти гадаєш я не виджу, який тобі камінь на душі? Виджу, дитино, виджу. І я була молода, і знаю, як то любити… Вийди до него, не неволься. А може то і є твоя доля?..
- Я проґавила свою долю, тето… - Мовила ледь чутно Софія. - Ще тоди, як на лихій дорозі здибав мене Андрій…
Софія, наспіх накинувши на себе якусь одежину, вийшла в ніч. Був травень. Босі ноги збивали теплу росу, а десь між дерев, над річкою, витьохкувала вірна пташина, розраджуючи своїми щирими співами кохану подружку, що невтомно сиділа на гніздечку…
Петро курив під крислатою старою грушею, коло брами. Про це сповіщала світла цятка, що тліла в темноті ночі, час від часу спалахуючи яскраво-червоним сяйвом. Софія підійшла до нього і стала мовчки, дивлячись, як він гасить цигарку. А погасивши, взяв її за руки і притягнув до себе, обіймаючи, та так і затих, зануривши обличчя у розплетені на ніч запашні Софіїні коси. Якусь мить Софія не пручалася. Стояла, припавши до широких грудей, зачудована теплом його тіла і ніжністю, котрою він огорнув її у своїх обіймах. А тоді відсторонилася легенько і, відступивши від нього на крок, заговорила:
- Петре, послухай мене... Не шукай більше стрічей зі мною. Ти файний хлопець і вартуєш кращої пари, як я. Нащо тобі надкушене яблуко, як довкола стільки незайманого плоду?.. Скалічиш собі життя об мене нама́рно, бо не належить моє серце тобі, Петре…
Софія віддихнула у паузі і, відчуваючи, що серце ось-ось урветься, всадила в нього лезо болю ще глибше:
- Я не люблю тебе, Петре… Я… донині люблю Андрія…
Говорила ці брехливі слова якимось чужим голосом, і сама собі не вірила, що змогла сказати їх твердо. Петро дивився на неї нерозуміючим поглядом і, здавалось, не міг усвідомити нащо вона йому це каже.
- Се не правда, Софіє. – Спромігся нарешті на слово Петро. – Се не може бути правда. То сестра моя тобі наговорила дурниць і ти тепер хочеш мене через те спрова́дити… Вона не скаже тобі більше ні слова. Чуєш? Ні слова… І ніхто не скаже. То моя справа, і ніхто не буде мені перечити.
- Петре, спам’ятайся! – Перебила його Софія. – Я не люблю тебе!
Петро вмовк і дивився на Софію скам’янілим поглядом.
- Пробач мені, Петре… - Прошепотіла Софія, і рвучко обернувшись, кинулась від нього у темінь.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=362724
дата надходження 07.09.2012
дата закладки 07.09.2012
Як приходили вісточки від Андрія, то це була єдина розрада для Софії. Єдина втіха поза безкінечними турботами у чужій хаті, в котрій не знаходила собі місця, неволилася. Аби день до вечора скоротати - хапалася за будь-яку роботу.
Душ у хаті було немало: батько, матір, бабця немічна напівсліпа , двійко дівчат, старшій було дванадцять, а молодшій вісім, і ще Софія з немовлям. Дитя було прикре, плаксиве. Свекруха Софії кривди не чинила, але й прихильности не виявляла. Невдоволено обзивалася на ті плачі, але забавити внука не квапилася. А Софія марніла собі тихо від туги та недоспаних довгих зимових ночей, падаючи з сили поволі.
Якось уранці, після ночі без сну, випросилася у свекрухи батьків провідати. Добре закутала дитину у теплу перинку і вийшла на мороз.
Гостре повітря перехоплювало подих, густа пара клубками вигулькувала з рота, а сніг радо рипів під ногами, як бігла навпростець стежками попід старими вербами, вбраними в густу поволоку інею, через глибокі замети до батьківської хати. Минала ту зимову казку, зачудованно роззираючись , і чомусь відчувала себе птахою - де й втома ділася… А як ступила на рідне подвір'я – серце мало не стало від хвилювання. «Боже ж мій любий,! Яке тут все миле та дороге. Яке рідне…»
- Слава Йсусу Христу! – Привіталася з порога.
- Слава навіки Богу святому, Софієчко! – обізвалася сестричка Ганнуся і кинулася до сповитка, що ховав у собі її племінничка. – Як я скучила за тобою!
Підбігли й молодші діти і, мало не задушивши Софію в обіймах, кинулися захоплено товктися над малим Назарком.
- Слава навіки Богу! – Обізвався батько .
- А де мама? – Спиталася Софія.
- Пішла до вуйни, щось їй від неї спотребилося…
- Йой, який файнесенький! Тату, а подивіться лишень на него, подивіться! – заверещала захоплено сестричка. – Він не спит, тату! Він очками на мене кліпає!
Батько осміхнувся на ті зойки собі у вуса і гримнув незлобиво на молодшу доньку:
- Не йойкай над дитиною, Ганю. Поплюй і скажи «нівроку», бо ще спати вночи не схоче , плакати буде...
Дитя мовчки сопіло носиком і уважно зиркало на всіх карими оченятами. Іван обернувся до Софії, що стояла коло порогу з повними сліз величезними очима.
- Та чого-с стала в дверях? Ходи ближче…
- Тату, - мовила стиха, - візьміть мене додому поки Андрій з війська не прийде…
Запала мовчанка. Іван, обмірковував почуте, і видно було, що в душі його йде боротьба. По очах було видко, що шкода йому своєї дитини, але уголос промовив інше:
- Тепер там твій дім, Софіє… Терпи, небого, така твоя доля. Ти хотіла сего, не я.
- Тату, лиш доки не прийде…
Старша Ганнуся, обернувшись до них від немовляти, густо закліпала, відчувши напругу, що повисла в хаті після цих слів. Іван мовчав. А Софія, вловивши в батьковому погляді жаль, що боровся з мовчазною незгодою, ще якусь мить постояла, а тоді згребла дитину у оберемок і вибігла з хати не попрощавшись…
А навесні, як добре потепліло, перебралася Софія з дитиною до Андрієвої тітки, старшої маминої сестри, що була удовицею бездітною. Жінка була добра, побалакавши з сестрою, запевнила, що так буде краще для усіх.
- І тобі буде добре, Олено, і мені не зле. Ти, дєкувати Богу, діточками не обділена. А я буду поміч мати в хаті і розривку. І молодичка не буде неволитися – в мене просторо, хоть бери гуляй по хаті.
- Гадаєш, Марисю?
- А певно, що так! Будеш видіти, що так ліпше буде.
- Йой, Боже, Боже… Я де знаю…
- А я ти кажу!
- Та най буде… Аби лиш люди по селі не шемрали, що я невістку з хати вигнала! Бо ти не знаєш, який то є нарід?
- Не бійся. Я всім буду казати, що дуже-м тебе про се просила. Бо таки прошу, Олено. А, як прийде Андрій з війска, то най молоді думают, де і як їм жити.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=362418
дата надходження 06.09.2012
дата закладки 06.09.2012
Поперед батькові очі з»явилися обоє…
- Вуйку Іване, маю до вас справу невідкладну… Хочу просити руки вашої Софії.
- А то чого така се невідкладна справа, хлопче? - Буркнув недоволено Софіїн вітець. – Ще-с відай у войску не служив, а вже женив би-с ся?
- Не служив… Але женитися маю намір твердий. Прошу, вуйку Йване, не відмовляйте-ми в цій просьбі, бо я люблю Софію, а вона мене…
Іван глипнув на доньку, що мовчки стояла коло Андрія і теребила в руках хустину, не здімаючи очей на батька.
- Що є, Софіє? Се правда? Ти хочеш за него заміж?
- Хочу, тату… - Ледь чутно мовила дівчина.
- Ади яке щістє… Катерино, чуєш? Маємо осьди клопіт...
- Який клопіт, Йванку? – Катерина визирнула з комори, обтрушуючи руки від борошна об запаску.
- А дивись забаглось осим двом дітвакам женитись...
- Йой, Боже… А то що є? Софіє, що то є, га?
- Нічого, мамо…
Запала мовчанка, аж чути було як пищать комарі, що нароїлися через відчинене вікно знадвору на світло в хаті.
- Не буде сего, Андрію. – Стиха, але твердо мовив Іван. - Молоді ви ще, се раз. А друге те, що не маю я наміру свою Софію за тебе давати. От тобі мій одвіт! Йди собі, хлопче. Не про тебе ся дівка. Знайди собі другу.
Іван статечно закурив люльку, і випустивши пару кілець сизого диму, примружився на молодих.
- Тату…
- Що, Софіє?
Софія умовкла. Не сміла відкрити рота на батьків спокій. Знала, що не добрий се знак. Бо завжди, коли був дуже сердитий, удавав з себе спокійного.
- Мусите вуйку дати її за мене, бо як не дасте, встид мати будете.
- Що?! – У Івана від злості аж руки затремтіли. – Та як ти смієш мені в моїй хаті такі слова говорити, га? Ану марш мені з-перед очей моїх!
- Тату, в мене буде дитина!.. – Вигукнула Софія і вмовкла, злякано затамувавши подих.
- Матінко Божа! – Заголосила Іваниха. – А се за що така кара! Оце дівочка нам зробила! То за порядного парубка, ґаздовитого, зрілого йти не хтіла, а з осим недорослим дитинку сотворити вспіла!
- Замовкни, Катерино, стуль писок! Нема чого голосити! – Іван скоро опанував себе і прицикнувши на жінку, став щось живо міркувати.
Молоді стояли, як вкопані. Софія тремтіла, але не плакала. А хлопець стояв гордо підвівши голову, намагаючись не виказати свого немалого хвилювання.
- Женитися, кажеш…- обізвався нарешті Іван. – А родичі твої вже про те знають?
- Знають, вуйку.
- І що казали? – Зблиснув недобрим оком старий.
- Казали, що молоді ми ще, але, як така справа, то не боронять.
- То добре. – Мовив стиха. - Буде Софія твоєю. Тілько ніц вам не дам. Ніц, ані кришки…
За кілька місяців відгуляли скромне весілля. Софіїного встиду ніхто не видів, бо була марна, аж світилася. Але злі язики плескали, перешіптуючись поміж себе, що певно така молода худюща, бо в «подолку носить», через те й весілля таке ґальопове Іван з Катериною доньці зробили…
А ще за пару місяців, забрали Андрія до війська. А Софія, лишилася у невістках, коло свекрухи, мужа дожидати. Тільки спершу сина, котрого народила в люті морози наприкінці зими, як почала даватися взнаки її доленька люта…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=361852
дата надходження 04.09.2012
дата закладки 06.09.2012
Не сплять очка, не сплять… Ой, не спиться!.. Мандрує перед ними давня молодість, зволожує старечу пам'ять солоною поволокою, як сон, чи марево. Як давня казка, напівзабута... Ні, не так. То вона не пам'ятає дня нинішнього, а давнє, ніби вчора було…
Мамку свою не пам'ятла. Маленькою була, як її не стало. Тато оженився удруге, привів мачуху - гарна була, та нелюба. Дивилася недобрим поглядом та шмагала словом лютим за кожен невірний крок. А їх було, як насіяно. Ніби зла доля, що забрала мамку на небо, навмисне підштовхувала на невірні вчинки, слова, ба, навіть думки…
Скільки себе пам'ятала, на господарці роботи завжди було - непочатий край. Батько з досвітків у млині, мати у полі. А вдома кури, гуси, качки, кролі, худоба, свині… Усе те треба було обійти, нагодувати, у печі розпалити, молодших сестер і брата пильнувати, та ще й уроки до школи поробити… Сідала за них, як споночіє. Засинала над книжками, так і не поробивши, як слід. З тим і до школи йшла. Добре ще пам'ять хорошу мала - що схопила на уроці, те в голові й лишалося.
Рочок поза рочок, весна поза весну, та й розцвіла Софія, як вишенька - статна та вродлива. А що була гарна та роботяща, почали задивлятися на неї не те що молоді хлопці, а й жонаті газди та удівці…
Поклав око на Софію один старий парубок. Хотів сватати, та тільки не схотіла вона за нього іти, хоч батько сварив її, та за намовляннями нерідної матері, намагався силувати дівчину, аби вчинила їхню волю - не помогло. Затялася. Батько хоч і сердився на той непослух, та не став наполягати на нерівному шлюбі, пожалів. Адже доньці заледве шістнадцять минуло…
А хлопців файних , що увивалися коло Софії було, хоч греблю гати. Так і роїлися, коло дівчини, як мухи коло меду. А вона лиш усміхалася на те, бо серце її мовчало до них. Лише до одного промовляло теплими почуттями несмілими.
Петро був з сім'ї небагатої, але роботящої. Не вирізнявся особливою вродою, лиш серцем добрим і щирим. Середнього зросту та міцної статури, умів гарно грати на сопілці, а ще був охочий і легкий до танцю, як і сама Софія. Отак в танці й зародилося перше почуття - потяглися одне до одного, закохалися. Стрічалися собі любо, тулилися, як ластів'ята, тішилися собі, мріючи про щасливе майбутнє.
Аж з'явився у Петра суперник - високий, міцний, як дуб, з гарною поставою, чорнявий красень Андрій. Веселий, жвавий з дзвінким голосом та дотепними жартами. А як заспіває, то не було йому рівних поміж парубками. Став він до Софії клинці підбивати, та суперника свого тихого і несмілого утискати всіляко, на сміх пускаючи перед дівчиною, та так вдало, та жартуючи, ніби й не навмисне. Підморгував до Софії чорними циганськими очима, а вона шарілася не знати чого і усміхалася, опускаючи очі долу… В танець брав, напівжартома просячи у Петра дозволу. А той, чогось ніяковіючи, не міг перечити. Лише дивився на дівчину сумним задумливим поглядом.
Незчулася Софія, як стало її серце поволі обзиватися до цього насмішника... Петро вступився суперникові з дороги, чи то по доброму, чи, може, де відбулася між ними «чоловіча розмова», тільки зник він з перед Софіїних очей, як дим розтанув… А вона й не жалкувала. В кліп ока заволодів Андрій її розумом, чуттями і серцем. Та ще тілом, бо сталося невдовзі те, чого бояться усі незаміжні дівчата – важкою стала…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=361757
дата надходження 03.09.2012
дата закладки 06.09.2012
Осіння музика звучить,
І жовте листя опадає.
Душа моя, як лист тремтить,
А погляд скрізь тебе шукає.
Дощі ідуть, дощі ідуть...
Бо плаче небо беззупину.
Твої слова печаль несуть,
Я тужу гірко, мов дитина.
Вітри осінні листя рвуть,
І холодом проймають душу.
У всьому винна лиш сама,
Й сама виплутуватись мушу.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=362407
дата надходження 06.09.2012
дата закладки 06.09.2012
акації, акації, акації...
вздовж залізничних колій
дитячі аплікації,
як подарунок долі
і двері розчинилися,
ще мить - я на пероні,
життя не зупинилося
у сірому вагоні
скорочуються відстані,
ти /мав/ у цьому рацію
//////////////////////////
на кладовищі місце є
акації
акації
ака
ці
ї..............................
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=362323
дата надходження 06.09.2012
дата закладки 06.09.2012
Де грілося вином червоним
Юнацтво круг стола,
Носата бабця в капюшоні
Інкогніто ввійшла.
Який приємний той безвусий!
А жовторота та!
Умить скошу його, Ісусе,
Або її спроста.
І тут, немов із табакерки,
З пітьми промовив біс:
Їм треба поступово мерти,
Вступися, бабо, пліз!
Я їм вина, опісля пива,
Потому - наркоту.
Зів’яне молодість щаслива,
Змарніє нальоту.
Оце мені зі всіх видовищ
Найкраще. Згинь стара!
Люблю коли напівздорові
Снують, як та мара.
Та в білих перах охорона
Недаром тут була,
Де грілося вином червоним
Юнацтво круг стола.
Негайно виставлена Богом
Сторожа в той же час, -
Матуся хлопця молодого
Молилася якраз.
05.09.12
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=362144
дата надходження 05.09.2012
дата закладки 05.09.2012
Прости мені, Язичнице.
Прости,
що ясен
облітає -
золотий
і стигне кава.
Усе частіше
хочеться іти
туди, де гір
зажурені Світи
і трави.
Де голоси
підхоплює луна,
дуби правічні –
неземна стіна:
сторожа Божа.
Ярило кожен день
долає тьму –
ти знаєш?
То скажи мені,
чому –
тривожно?
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=362227
дата надходження 05.09.2012
дата закладки 05.09.2012
Небо з грозою на грані
Хоче віддати нам все
Каплю за каплею ранить
Теплим осінім дощем
Листя пожовкле спадає
З втомлених літом дерев
Скоро вже вітер приманить
Зиму з далеких земель
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=361982
дата надходження 04.09.2012
дата закладки 04.09.2012
Ішла утаємничена собою,
З весни крізь літо теплою грозою,
У невідомий край стежки гукали,
Так довго йшла, мабуть, чогось шукала.
Цілющих трав у кольоровім полі,
Блакитних барв в далеких видноколах,
Або ж хоч раз росистого світання,
Котре сяйне в душі вінцем кохання.
Ішла узявшись за крило лелеки,
Пісень співала журавлям далеким,
Лягла зморившись. Народила сина,
У пишнім гаї тиха Україна.
Багрянцем у колисці постелила,
І таємничі ласки шепотіла…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=361507
дата надходження 02.09.2012
дата закладки 02.09.2012
Сьогодні в мене свято величне й делікатне,
В календарі червоним чорнилом ставлю крапки.
Сама, немов на крилах в весняному розмаї
Ось вісімнадцять! Травень! Число я завкругляю.
Бабусина кровинка від роду і до роду,
Маленька українка великого народу.
Ну ж треба цьому статись? Цей день - Свята Ірина!*
Ірина мати доні Іринку народила.
Іриночка, дитиночка, хмариночка, краплиночка,
Рожева пелюстиночка, травиночка, росиночка...
Бабусина родзиночка, перлиночка, пташиночка,
Найкраща в світі внучка, ім'я її Іриночка.
Співає пташка в небі мелодію грайливу,
Всі почуття найкращі у серденько вселила.
Дрібненькі рученята, а губки пишний бантик,
Солодкої цукерки срібноблискучий фантик.
Яка взаїмна схожість! Дивлюсь, не надивлюся,
Цілую і голублю, натомість признаюся:
Бабусина ти мрія! Здоров'я, щастя, долі...
Ми так тебе чекали - дитинки золотої.
Іриночко, Іринко, малинко, горобинко,
Цукринко, солодинко, хлібинко, пампушинко...
Картинко, веселинко, зернинко, лебединко,
Лоскочемо всі разом: Рости мала Іринко!
PS.
У світі є багато Яринок і Галинок,
Маленьких Валентинок, Даринок, Катеринок.
А ще таких забавних Маринок і Христинок,
Хай виростають дітки у кожної родини!
*18 травня день Святої муч. Ірини
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=351372
дата надходження 19.07.2012
дата закладки 02.09.2012
Було б кохання – не було б скорботи,
Що пройде у даремності життя,
І не гнітили б сумніви гіркотні,
Лякаючи безславним забуттям.
Було б кохання – не було би воєн,
І сенсу опинятись на межі,
Ставати неіснуючим героєм,
Щоб пустоту заповнити в душі.
Але моя душа – пуста скарбниця,
Старий колодязь вичерпаних мрій.
Сумує мого серця мужній лицар,
І знову вирушає в марний бій.
А хочеться знайти від цього ліки,
Кохати… тільки раз, але навіки!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=361526
дата надходження 02.09.2012
дата закладки 02.09.2012
Прилетіла пташка, крилами тріпоче.
Скільки в неї радості, скільки заохочень?!
Заглядала в шибку, сіла на гіллі,
Втішила, розрадила жалібні пісні.
Заспівала з пташкою, вирвалось з грудей,
Хай летить мелодія в вересневий день.
Із осіннім листячком в золоту траву,
Там де оксамитові крапельки дощу.
Відцвіли ромашки, дрібно-білий цвіт,
Гріє промінь сонечка, тулиться до ніг.
Шелестить мелодія дивно: шу-шу-шу,
Скільки нерозгадано в цьому рандеву.
Пташко-щебетушко, чи не осінь вже,
Айстрами заквітчано, а в душі – пече?
Словом-переспівом полети туди
Де спішать намріяні весняні думки.
Хай вона розкаже милому слова,
Ой лети, надієнько, до його вікна.
Принеси вітаннячко, донеси любов,
І співай мелодію знову, знову, знов...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=358325
дата надходження 18.08.2012
дата закладки 02.09.2012
...
Кава наодинці…
На хвилі теплій аромату...
Вже звиклося, мабу́ть,
Отак самотньо кавувати -
Шукати вічну суть:
Леся Геник
http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=360581
Буває, щось складеться складно –
Весна – осіння, осінь – зимня,
І на столі – холодна кава
В одній лиш чашці. Геть застигла.
А за вікном – чомсь не синичка, -
Ворони каркають захриплі.
І квітів нерозкритих вічка
Біліють сумно так на кризі.
Десь щось не сталося там, зверху.
Зробить забули перевірку
Земних бажань, простих. І терпку
Я п”ю холодну каву гірку.
Поворожу на кави гущі, -
Задам своє питання суще:
Чи доля там, бува, не спить?
Щоб не прогавити ту мить,
Коли вона, як сонце, зблисне,
Ввіллється в серце, наче пісня,
І поцілує, ніби Бог.
Та й буде кава вже на двох.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=361076
дата надходження 31.08.2012
дата закладки 02.09.2012
Я долю за недолю
Не б’ю і не перчу,
Тим паче не дозволю
Чужинному мечу.
Моя вона! Отож бо!
Кому, як не мені
Покірно і побожно
Чи ласки вогняні,
Чи проби благодаті
В Христовому ярмі
Нести й не нарікати
Ні в слові, ні в умі.
Як знає хтось інакше,
Хай поступає так, -
Шляхи всілякі наші,
Як і фортуни знак.
Та хто спосібний долю
Взяти хоча б на кпин?
В театрі різні ролі,
А режисер - один.
02.09.12
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=361555
дата надходження 02.09.2012
дата закладки 02.09.2012
ПІСЛЯМОВА
Давним-давно, у мальовничому селі на Київщині народилася дівчинка з розумними очима, які майже ніколи не усміхалися. Її не розуміли ні дорослі, ні діти, тому вона розмовляла сама з собою. А коли пішла в школу і навчилася писати, стала мережити зошити наївними поетичними рядочками…
З раннього дитинства дівча не бавилося ляльками – замість цього пасла корову, годувала птицю та іншу худобу, бо мама була на роботі. У полі і в лісі вона відчувала себе вільною – ніхто не кричав, не сварив, не виховував. Вночі, коли вже всі спали, дитина читала дорослі книжки і плакала – пропускала прочитане через своє серце. Чи то народилася вона такою романтичною, чи книги такий характер сформували, але пізніше, у дорослому житті, їй це дуже заважало…
Під час навчання в інституті друзі називали її «Консуело», тому що вона втішала тих, хто попав у скруту, кому потрібна була моральна допомога, чи тих, хто страждав від нерозділеного кохання. Вечорами всі збиралися у неї в кімнаті, читали вірші, співали пісні і не помічали, як за вікном прокидався ранок…
Звичайно, принцеса мріяла тільки про принца. Але чи то кінь був не такий, чи, навпаки, кінь був набагато кращий за принца… Йшли роки і все, що відбувалося у житті, вона частіше всього довіряла щоденнику… Бувало й так, що відкривалася людям, про що не раз жалкувала… Одного разу трапилося нещастя, після чого молода жінка закрилася від людей на довгих 13 років!
Потім Бог змилувався і послав їй цікаву роботу у великому колективі. Було нелегко стартувати, довелося доказувати креативними ідеями і реальними справами, що вона неординарна і унікальна. І згодом її стали називати «наше сонечко».
А потім були довгих 7 років, коли біда йшла за бідою, і в результаті вже досить доросла жінка майже морально зламалася, але замість того, щоб замкнутися у собі, знайшла в Інтернеті рожевий сайт і нових знайомих…
Спочатку декілька місяців просто приглядалася, лише згодом почала писати спочатку переклади, а потім власні вірші, не завжди досконалі, але завжди правдиві, реалістичні, щирі, відверті, тому що мета була лише одна – спілкуватися з людьми, у яких таке ж само бачення навколишнього світу, схожі життєві принципи і світогляд…
Її твори були як своєрідна сповідь, діалог з оточуючим світом… Інколи світ ставився до неї вороже, але було й багато радісних моментів. Були такі часи, коли емоції брали верх і доводилося робити паузи…
Чомусь весь час було бажання хоч трохи змінити на краще сайт, атмосферу спілкування і навіть людей. Спроби були різні, але, як виявилося, малоефективні… Причини були суб’єктивні та об‘єктивні...
А потім настала критична точка кипіння… Відбулася відверта дискусія… Цілий день жінка йшла через діалоги з різними людьми, як на Голгофу… І що ж там відбулося на горі? Вона прозріла… Новими очима глянула на людей, що внизу, прискіпливо придивилася до себе, а потім підняла очі в небо… І відразу зрозуміла, що в минулому житті було занадто багато земного… Настав час глибоких роздумів, духовного зростання і усамітнення… Так багато раніше було сказано марних слів, зроблено чимало необдуманих, невірних вчинків… Час збирати каміння….
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=361554
дата надходження 02.09.2012
дата закладки 02.09.2012
Лишили на руках моїх
парчу,
де кожна ниточка -
веде до серця…
Пригадую Ваш дотик і...
мовчу,
до щему тихого...
Мовчу..
Одверта...
Сповідую
наближення дощів,
зігрітих спрагло, щоб
Іспанка-осінь
багряно
розвітрИлила поділ,
вінком кленовим,
притрусивши коси..
***
Заманює
притишена хода
у двері кованого часу.
Буде -
найкращою
порою саме та,
яка любові
не остудить груди…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=361548
дата надходження 02.09.2012
дата закладки 02.09.2012
В обіймах смутку зустрічаю ранок,
Заснув на небі молодий серпанок,
Приємна прохолода огортає,
На горизонті сонце – вже світає…
Промінчики біжать по небосхилу,
Пірнають хмари у небесні хвилі,
За обрієм зникає таємнича
Безсонна ніч, напрочуд романтична…
Глибокий спокій струменить в судинах,
І виникає у душі світлина –
Небесний простір пестить арфи струни,
І новий день заграв у сонця сурми…
Розправили голівки диво-квіти,
Цілує вітер пелюстки привітно,
Листочки на деревах шаленіють –
Усі довкола сонечку радіють!
Прийшов на землю літній, сонцесяйний,
Приємний новий день, такий жаданий!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=361456
дата надходження 02.09.2012
дата закладки 02.09.2012
У колисці,
срібні бильця,
Спить Ангелик,
склавши крильця, -
Натомився
він за вечір,
Бо розносив
сни малечі.
Зі сріблястих
промінців
Дядько Місяць
кошик сплів -
Щоб Ангелик
ніс у ньому
Всім чемнятам
сни додому -
Сни казкові
кольорові
Під подушки
клав пухові.
Тож Ангелик
постарався -
Лиш єдиний
сон зостався...
Буде це
йому в колиску,
Щоб казок
наснилась низка.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=361405
дата надходження 01.09.2012
дата закладки 01.09.2012
Занадто задощила непогода,
І прохолода обіймала ліжко,
Я вийняла пухнасту із комоду,
М‘якеньку ковдру, наче шерсть у кішки…
Відразу попливла в чарівні мрії,
Пірнала у думки, неначе в хвилі,
Тремтливо прикривали очі вії,
Вуста всміхались ніжно-полохливі…
Полинула над світом феєричним,
Збирала зорі в небі мов перлини,
Все виглядало дивно і незвично,
А хмари були схожі на космини…
Душа моя співала колискову,
Враз засинало міцно все довкола,
А місяць в небі сяяв, як підкова,
І я була щаслива, як ніколи!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=361351
дата надходження 01.09.2012
дата закладки 01.09.2012
Відзвениш у мені, відісниш
Перламутрово-сонячним квітнем.
Понад димом моїх попелищ
Інша зірка для тебе розквітне.
Перетруться полинні жалі
І душевна розвіється мука...
О, як важко на грішній землі
Нам дається невтішна розлука!..
І непросто в мережці життя
Поторочити ниточку болю...
О, як вперто молю забуття,
Та неспокій ніяк не відмОлю.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=361113
дата надходження 31.08.2012
дата закладки 31.08.2012
Вона не любить стиглу гучність слів,
тони лукаві і манірні ролі.
Бадьорі марші верх чужих голів,
поклони примхам не своєї волі.
Вона не терпить масності думок
і потічків словесного єлею.
Коли гидливо тиснуть на курок,
стріляючи зі зброї привілею.
Байдужий їй солодкий дифірамб,
порожній флірт і роль чужа позірна...
Від того носить незгладимий штамп -
Холодна, наче лід, високомірна.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=361098
дата надходження 31.08.2012
дата закладки 31.08.2012
Павутиною,
диво-дниною,
осінь в даль
проводжає
туманом-хустиною
днів печаль.
Все розписано...
Сум вколисано -
хай поспить.
Суть приховано,
віру даровано
в кращу мить.
Кожним порухом,
кожним подихом
п'ю життя -
тане день і рік,
а за ним, і во вік,
каяття...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=220150
дата надходження 04.11.2010
дата закладки 30.08.2012
Слова Олександра Печори
Музика Віталія Циганника
Гурт «Українська Швейцарія»
Соліст Анатолій Куценко
Дзвенить коса отавою –
ранковою октавою.
Злітає над левадою
мажорний спів півнів.
Ступаю в трави росяні.
Віночки із колоссями
і синіми волошками
стрічаються мені.
Приспів:
Ріднокрай, ріднокрай,
зігрівай і окриляй.
Натомився я в далеких світах.
О, який солодкий дим,
де ходив я молодим.
Прилетів я на прозорих вітрах.
Отут на цьому вигоні
я босоногим вибігав,
шляхи барвисті вимріяв,
здійнявся у блакить.
В дитинство повертаюся.
Бринять сльозинки радості.
Вітаються, вдивляються
старенькі й дітлахи.
Приспів.
Спиняюсь на хвилиноньку
хмаринкою-журинкою.
Й лечу погріти крилонька
в гніздечко до рідні.
Моя найперша вулиця
до мене ніжно тулиться.
Від прохолоди щулиться
лелека на стерні.
Приспів.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=360849
дата надходження 30.08.2012
дата закладки 30.08.2012
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 29.08.2012
У вечірнім серпанку
Зайшлися в плачу чорнобривці!
З пелюсток, ще гарячих,
Спадає холодна сльоза.
Задощило ще зранку.
Тепер чорнобривцям не спиться,
Бо, маленьким, їм лячно,
Не вЕрнеться літо назад.
Ще замріяні очі
Вдивляються в плесо річкове.
І ще ранками мрієш
Скупатись в холодній росі.
Ще душа твоя хоче
У літо, та осені слово
Було твердим, що вдієш.
Ступитись її не проси.
Чорнобривці, не плачте.
Ще весни нахлинуть казкові.
Обережно насіння
В долоню складу, як сльозу.
Ви у ньому неначе
Зберете проміння жаркого
І духмяного літа,
Його невимовну красу.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=360628
дата надходження 29.08.2012
дата закладки 29.08.2012
I
Це історія грошей і зради;
Неможливості впливу на час.
А він міг би давати поради
Сам собою, без речень і фраз.
Тож, герої вірша – це подружжя,
Що прожило п’ятнадцять вже літ.
Та ідилія, ніби-то, дружня,
Розбивалась, як темний граніт.
І, здавалось, чого йому треба?
Він мав жінку і п’ять діточок.
Але думав собі, що потреба
Важливіша дитячих казок.
У свідомість вривались молодші,
Галасливі, мов крук на біду.
Він не знав – для таких лиш би гроші.
І сказав він до жінки: я йду.
Ані сльози дітей, ні прохання
Залишитися з ними в сім’ї
Не спиняли його, бо коханням
Всі думки засліпив він свої.
Тож нема його. Перші години,
Перші дні у маленьких серцях
Пропливали, туман як в долині,
Залишаючи болі і страх.
II
Він покинув родину…Для чого?
Задаємось питанням і ми.
Щоб згадати себе молодого,
Оточившись чужими людьми?
Хай це буде із ним…Але жінка
Ще тримала надію в собі,
Що він прийде.Та й цьому зупинка
У душевній прийшла боротьбі.
Виростають маленькії діти,
Залишаються з часом роки́.
Те, що можна тепер зрозуміти,
Не вкладається навіть в думки́.
А чи був чолов’яга щасливий?
Це питання одне з основних.
На чужому нещасті, на диво,
Не складалося зовсім у них.
Ви спитаєте: де ж то кохання?
Скільки місяців було воно?
Виявляється, це не питання,
А історія мильна з кіно.
Були гроші – і було гарненько.
А не стало – тримати чого?
Й молоде і зухвале серденько
Виганяє із хати його.
III
Ось роки йдуть тихенько, мов хмари,
Та й надія вже згасла давно.
Але жінка в нездійснених марах
Для дітей лиш бажала добро.
І у церкву якось помолитись,
Зовсім іншу приходить вона,
За здоров’я дітей працьовитих,
І за всіх, чия була вина.
Постоявши, виходить із храму.
Зупинилася, час іще є.
Жебрака помічає спонтанно,
Придивляється…і впізнає.
У лахмітті страшенно бруднющім,
На сирій від туману землі,
Чоловік її – той багатющий,
Що змінити хотів свої дні.
Порівнявшись із «люблячим татком»,
Не сказавши ні слова за тим,
З гаманця витягає десятку,
І кладе в капелюх перед ним.
Розвертається, мовчки зникає…
І у погляді з-під сивини
Довго сльози він лив, і без краю…
Та для кого тепер вже вони?
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=360747
дата надходження 29.08.2012
дата закладки 29.08.2012
А чи бідність – це те, що боятися треба найбільше?
Із роками, коли всі полиці заставлені вартісним шматтям,
Розумієш, від бідності – втік, а чи маєш щось інше,
Що цвіте у душі, щоб відверто себе чи когось не картати?
Бо якщо є в найважчі моменти кохана людина,
Що простягне і руку, і навпіл свою може зрізати душу,
Ти – живий. А не той, непотрібний, із брудом в судинах,
Що зронив почуття, як непотріб, у першу ж брунатну калюжу.
Та бува, налаштуєш життя, і опинишся в пеклі.
То й до келиха лихо з сум”яттям заставлять, на гріх, зазирнути.
Чи потрібні комусь несумісні із радістю жертви ?
Чи тебе не чекають батьки, діти, друзі й маленькі онуки?
Хіба можна хворіти і пити, й висіти на межах,
Що завжди розділяють життя і некликані пазурі смерті,
Розкидати шматки хоч маленького беззастережно,
Хоч маленького щастя в житті, хай хоч трохи й потертім, подертім.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=360718
дата надходження 29.08.2012
дата закладки 29.08.2012
Мама любому синочку
Злотом вишила сорочку.
Хрестик, хрестик і стібочок –
Щоб здоровим був синочок,
Щоб хлоп’ятко кучеряве
Красним легінем зростало.
А для донечки вона
Теж наткала полотна,
Та на добрі щастя-долю
Вшила довгу-довгу льолю.
Квітів щедро згаптувала,
Аби леля розцвітала.
У вишиванках красивих
Будуть дітоньки щасливі!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=360709
дата надходження 29.08.2012
дата закладки 29.08.2012
Ах, ці коси каштаново-русі!
Ця хода величава й легка!
На розшитому сонцем обрусі
Зупинилась засмагла рука.
Спалахнули смарагдові зорі
З-під розкішних корицевих вій,
Перед нею принишкли в покорі
Ніжні айстри в пожухлій траві.
А вона кружеляла між сосен,
Розстилала квітчасті хустки
І, заколені жмутком в волоссі,
Лопотіли шовкові стрічки.
Вигиналась під звуки тамтамів,
Дивні руни цвіли на плечі
І листки, мов чудні орігамі,
Оживали на темній парчі.
Заціловане сонцем волосся,
Лляло пахощі хвойні терпкі...
Ах, ця діва-мольфарниця осінь!
На зап'ястку-браслети тонкі.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=360637
дата надходження 29.08.2012
дата закладки 29.08.2012
Білим привидом наполохано
Зазирнула у очі смерть,
Відсахнулася - та ж не прохана!..
Розлетілося шкереберть...
Розтяглися секунди хвилинами,
Кров спинила інертний біг -
Скільки так от миттєво гинули,
перетнувши життя поріг?..
Зашуміло.... Зайшлося стуками
буйство серця, чуття ріка,
сколихнулась вібрацій звуками
павутинка життя тремка...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=360632
дата надходження 29.08.2012
дата закладки 29.08.2012
У досконалості
нема межі…
До неї ген далеко,
як соняху до сонця…
На порі
дрібне насіння,
кинуте у спеку
у лоно ґрунту…
Ясне угорі
високе небо,
нидіє тривога -
сіяч не спить
чатує на момент
посіву сходів…
Тільки, воля Бога -
послати дощ
чи випалити вщент…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=360479
дата надходження 28.08.2012
дата закладки 29.08.2012
У галерею долі хлине люд.
Страхи душі регочуть із полотен.
А на підлозі кришталевій – бруд.
Мистецтво натовп осквернив болотом.
Палітра риторичних запитань,
В серцях лукаво грає світлом-тінню,
Примарним блиском манить кожна грань,
Та спити не дає свого проміння.
Красу шукають між яскравих фарб,
Спасіння від буденної покари.
Натомість – споглядають дикий фарс.
Світила істин закривають хмари.
Та кожен тут – художник і глядач,
І творить сам і сміх, і біль, і плач…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=360303
дата надходження 27.08.2012
дата закладки 27.08.2012
Я Вас боюсь… так солодко, гріховно…
Міцніє страх із часом, як вино.
Так спрагло п’ю жагу і місяць повний.
Стелю бажанням золоте руно.
Я Вас малюю, як художник музу,
Як дощ в повітрі – чорно-білий шум.
Благаю ласки, як бродяга кусень,
Листи печалі на зірках пишу.
Коли ж тече вдоволення по тілу
Невинних мрій, одягнутих у гріх,
Ви губите мої троянди білі,
Уплівши у вінок буденних втіх.
Давно забувся Вам невинний страх –
Не житиме в неволі дикий птах…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=360274
дата надходження 27.08.2012
дата закладки 27.08.2012
Дивися –
облітають явори.
Холодні вечори -
дзвінкі,
аж сині.
Багряної пори
печаль осіння
благословляє
білі прапори.
Гори мені.
Благаю,
не згори.
Про тлінне помовчи,
не говори...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=360216
дата надходження 27.08.2012
дата закладки 27.08.2012
Хочу вишеньку морелю
Смакувати у садку
І гойдати на орелі
Свою пісеньку дзвінку,
У травиці-шовковиці
Жуцю-сонечко знайти
І дитячі таємниці
Тихо їй розповісти.
Хочу сонце зачерпнути
У долоню зі струмка
Та знайти чарівний прутик,
Що лякає гусака.
Хочу хмарки випасати
Пополудні на лужку
І зозулю запитати,
Скільки має ще “ку-ку”?
Не дивуйтесь, любі діти:
Що за мрії, звідкіля?
Просто хочу я у літо.
Дуже-дуже хочу я!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=360158
дата надходження 27.08.2012
дата закладки 27.08.2012
Вже пахне осінню в саду,
Смакує сонце м'якоть плоду,
Гойдає липу молоду
Грайливий вітер край городу.
І обважнілі гарбузи
Ліниво ніжаться в промінні.
Крізь сонне плетиво лози
Крадуться проблиски осінні.
Немов отара на спочин,
Мішки з картоплею рядами
Вмостились затишно під тин.
І перестиглими садами
Снує осіння тепла тінь.
Ген за плечистою горою
У яхонтову мерехтінь
Пірнуло сонце курагою.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=360141
дата надходження 27.08.2012
дата закладки 27.08.2012
Густим туманом розтопилась ніч
і гусне осінь у серпневім ранку...
Зійшла душа із шальок протиріч
і всілася на втишеному ґанку.
Загострені до відчаю чуття
настирливо бороли снів утому,
будили нерозумне маяття,
тривогу безпідставну незникому…
Чому ж вона сполохана така?
То ж тільки вкотре проминає літо.
То тільки сум біліший молока
у тім серпанку ранішнім розлитий…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=359810
дата надходження 25.08.2012
дата закладки 25.08.2012
У мами моєї в городі
замріяний бог
приліг відпочити
в пахучому свіжому сіні...
І зблиски летять
мерехтливо-серпнево-осінні
між маминих буднів земних,
між турбот і тривог.
У мами моєї в саду
заметіль хризантем
тремтить, розполікана
в лагідно-сонячній зливі!
І очі всміхаються мамині,
добрі й щасливі,
і в серці зоріє
такий оксамитовий щем!..
У мами моєї так солодко
пахне в печІ-
вогнем зацілована
мліє рум'яна хлібина!..
І я у кутку,
ясноока, білява дитина,
всміхаюся ніжно
до теплих смачних калачів.
У мами моєї намолені
снять образИ
і вишита хрестиком доля
мого родоводу
лягла на рушник, наче промені
світлі на воду,
немов на долоню Пречистої
перла роси...
У мами моєї таких
розмаїтих казок,
таких колискових у кУфері*
в'язанка пишна!..
І біля криниці
зажурена мамина вишня
у душу мені
натрусила серпневих зірок...
*Куфер(діалектне)-скриня.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=359722
дата надходження 25.08.2012
дата закладки 25.08.2012
До незалежності двояке відчуття.
Ми ніби незалежні, та від чого?..
Від гідного життя, свободи слова...
Це як добротне та тісне взуття.
Ніхто не заважає нам змінити
Тісні, аж біля серця коле, мешти
І, навіть, вже готові кілька... Решта,
Уже, здається, звикла так от жити.
Помалу забувають як то добре,
Коли ногам у нових мештах вільно,
Тісні міняти якось недоцільно,
Якщо близенько йти, а не за обрій.
Нам поступитись мовою не складно,
І з прапором та гімном будуть зміни...
Закладена під незалежність міна,
А ми, мов немовлята безпорадні.
2012
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=359644
дата надходження 24.08.2012
дата закладки 25.08.2012
Ти, як папір.
Руками, як віршами
Течу по тобі
Вгору-вниз
і Дивом
розкриваюсь в повні.
І твоя повінь
із водограями
зіграє в тон...
Ти, як папір.
Я - камертон-
Тремчу,
щоб Всесвіти
настроїти ти міг.
У ноги ліг
Дракон.
Покон
Виконуєм
І сон
несем уявою сюди,
де шум Води
проявиться Вогнем.
Ми все зберем
і зорі втчем
у полотно
зновстворених світів...
Ти захотів
побути, як папір...
Руками вІрші
вишила тобі...
Тримай ключі
в наш Тівер-твір...
ДИВись, у нім -
наш новий дім...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=359626
дата надходження 24.08.2012
дата закладки 24.08.2012
* * *
Як швидко літо відцвіло.
Воно було і не було.
А я так сонячно радів
омані нездійсненних мрій.
Вже світ ілюзій замело.
Покрилось інеєм чоло.
Зерно в колосся вироста –
злітають вірші над літа.
Ген ластівками аж до хмар –
над вічним вогнищем добра…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=359612
дата надходження 24.08.2012
дата закладки 24.08.2012
І
Якось вранці прокинусь. Де я?
Жамевю. Брак повітря. Двері.
Лиш згадаю: сусідка Неля,
Барви неба старі панелі,
А насправді ж бо ультрасині,
До безмежності інтенсивні.
Їх рефлекс украду в зіниці,
Аби потім не зупиниться.
Підніматимусь у долину
Із заплющеними очима.
Спотикатимуся об квіти,
Що ростуть на даху у світла.
Я сплету собі з них драбину
І долізу до половини –
Решту виріже з плівки сонце
Й подарує мені, як доньці.
ІІ
Якось раптом обернусь. Де я?
Жамевю. Брак дощу. Пустеля.
Лиш згадаю: зелений вельон
Купувала в крамниці «Делі»
І згубила його в дорозі.
Перші в серці сліди корозій.
Не болить. І не стану знову.
По пекельнім піду піскови.
Обпікатимуся до крови
Об фальшивостей днів окови.
Не шкодуючи шкіру, боса,
Із діагнозом простоволоса,
Я кричатиму в повінь: Літо!
Захлинаючися від світла,
Не фіксуючи факт обману
І пісок, що набився в рани.
Підсвідомо сліди хододні
Розітну крізь пісок долоньми,
А корінням вплетуся в стелю –
Шмат блакиті і хмар пастелі.
І відчую, що стала древом –
Між підземністю та наднебом.
ІІІ
Якось раптом отямлюсь. Де я?
Жамевю. Брак тепла. Душею
Все ще спрагла. Знайду дешеві
Босоніжки, колись рожеві,
А тепер до кісток пожовклі –
Не мої, недоречні, змоклі…
Напівсон – наче тінь безсоння,
І птахи шелестять у скронях.
Вони гріються від артерії.
Тридцять дев’ять і дев’ять. Це я
Застудислась, бо змерзла в ноги.
Лікуватись не маю змоги.
Конденсую весняний іній –
Те колишнє за мною віно.
У минуле немає вікон,
Від майбутнього вип’ю ліки.
ІV
Я в нікого спитаю: де я?
Жамевю. Брак життя ідеї.
І згадаю: займення Нея –
То моє, на ментальній сфері.
Стану біла, мов сивий простір,
Буйним снігом запрошу в гості.
Не до себе, а десь далеко,
Де не порожньо, ясно, легко.
Я руками, що були вільні,
Доторкнуся до обімління.
Стан фатального зледеніння.
Остаточний. Аж до коріння.
Аж до кінчиків нервів болю.
Ампутуйте, хто-небудь. Молю.
24.08.2012р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=359560
дата надходження 24.08.2012
дата закладки 24.08.2012
* * *
Заіскрилося слово від слова.
Запалала словесна полова.
Хиже слово руйнує кохання.
Може вбити людину.
Та знаю:
злий вогонь загасити готове
чарівне посередництво слова.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=359614
дата надходження 24.08.2012
дата закладки 24.08.2012
Вставай, Україно!
Вставай до схід-сонця.
Ти, вітре, святкові знамена розправ!
Буде на колінах
крізь грати віконця
лякатися спалахів вовчих заграв!
Ми діти курганів,
в нас кров отаманів,
ми русичів славних нащадки прямі.
Вставайте, гетьмани!
Жахайтесь тирани!
Ми волю свою відстоїм в боротьбі!
Вставай, Україно,
допоки не вмерла,
допоки отрута лиш в"їлась на чверть.
Не любимо війни,
та груди вже сперло
й пора вибирати: Свобода чи Смерть!
Щиро вітаю всіх з Днем Незалежності!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=359514
дата надходження 24.08.2012
дата закладки 24.08.2012
Перед дзеркалом озера осінь
Синьо-слúвові кульчики міряла.
А глибоких очей дивна просинь
Вечорницями літніми мріяла.
Осінь шию вбирала намистом -
Горобино-багряними перлами.
Легким хлюпотом, мов ненавмисно,
Лісовими зваблялась джерелами.
Чорнобриво-пахучий віночок
Закоронив волосся каштанове.
Запахущі вуста, як медочок,
Сонцю надто здалися жаданими.
Осінь ніжно-мережаним листям
Стиглі перса ледь-ледь присоромила.
Небо досі здавалося чистим –
Посіріло, забуркало грóмами.
Літо бабине сукню пошило –
Облягла легкий стан павутиною.
Виноградне вино склекотіло,
Розливаючись в жилах нестримано.
Осінь глянула в неба люстерко
В щічках ямочки засміялися.
А на серці зробилося терпко –
У повітрі сніжинка гойдалася.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=359485
дата надходження 23.08.2012
дата закладки 24.08.2012
Незалежно існуєм одне від одного
Незалежно боримось за свою свободу
Незалежно спраглі до вищих звершень
Незалежно втратили нашу залежність
Не залежить від нас процвітання країни
Не відомо хто з нас відповість за руїну
Не для нас помирали минулі герої
Ми самі та ніхто не винен у цьому
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=359478
дата надходження 23.08.2012
дата закладки 23.08.2012
Вони були закохані, ці двоє.
Він їй казав: - Зоря моя, з тобою –
Без їжі й без води, лише з любов"ю,
У радості, зі щастям і бідою.
Ходи сюди, тендітна моя квітка.
Я на руках, і завжди, а не зрідка
Носитиму із рана і до рана
Тебе без втоми. Вір мені, кохана.
І бУло все – фата і біле плаття,
Як цвіт лілеї в пишному лататті.
Все, як у казці, і вона – принцеса,
Й він – принц, хоч без коня, - зі щирим серцем.
Жили собі. І бігли сірі будні,
Коли – яскраві, а коли – й марудні.
Та солодощі визвали оскому.
Йому все рідше мріялося дому
Потрапити. Вона ж з нудьги зів”яла,
Хоч ніби все для щастя й згоди мала.
Та збіглися до дому чорні кішки.
Й дороги розійшлися спершу трішки,
А потім – геть. Жили в раю обоє,
І раю не помітили. З журбою
Враз стрілися. Із нею й залишились.
Боротись за любов не стало сили.
Пішли шукати. Хто – нового принца,
А хто – принцесу. Та журба – по вінця.
І час пройшов, стрибнув. Проплив струмочком.
Уже й онуків народила дочка.
Вона – одна, і він – один, як палець.
Принцеса й принц їм якось не попались.
Життя минуло. Сивина на скронях
Густа, як листя на зелених кронах.
В куточках душ любов не помирала.
Ховалася від гордощів кинджалу.
Вона звела їх, ця любов запізня.
Знов стиха лине вже знайома пісня: -
Іди до мене, моя рідна квітка.
Носити буду завжди, а не зрідка
Я на руках тебе, моя кохана.
Я знов знайшов тебе. І сяє ранок.
Тепер єдина їх турбує тема: -
Чому ж вони зістарились окремо?
Вони жили у раю. Жили в раю.
Чому його не бачили, хто знає?
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=359459
дата надходження 23.08.2012
дата закладки 23.08.2012
Обважніли яблуневі віти,
Соком наливаються плоди.
Загорта в сувій доробки літо,
Гей, скоріш до осені, свати!
Одягнула вельон наречена.
Мрій дівочих береже цноту.
Буйний вітре, ноги – у стремена!
Вдягне осінь збрую золоту.
Склало сонце придане у скриню.
Зорями розшиті рушники.
Так дбайливо місячним промінням
Верби-дружки заплели вінки...
На поріг іде пора весільна,
Богом даний благодатний час
Сяйвом із небес благоговійно,
Та не нам з тобою … Не для нас!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=359456
дата надходження 23.08.2012
дата закладки 23.08.2012
Стань моїм світлом, хоча б на хвилину
Просто собою зігрій
Мій шлях у майбутнє з минулим єдиний
Посеред розбитих надій
Я знаю, ти поруч, я вірю у тебе,
Це все, що зосталось мені
Можливо колись, серед ясного неба
Грозою впаду у тобі
А поки самотність, знайома до болю
Реальність з відтінком людей
Занадто давно я володар нічого
Хранитель нікчемних ідей
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=359450
дата надходження 23.08.2012
дата закладки 23.08.2012
* * *
Часом важко розрізнити
сущу правду від брехні.
Хто кричить, хто вміє нити.
Хто береться боронити…
Дядько слуха й каже: "Ні!"
Не відважні, а продажні.
Торбохвати – не творці.
Рекламують – злиднів дражнять
замасковані, не справжні,
закодовані "борці".
Знахабнілі демагоги
заморочують народ.
Люди зляться до знемоги,
зовсім збилися з дороги.
Знов би їм – переворот.
Променить правдиве слово
в коловерті голосів.
Звісно, зерна є й в полові,
та ошуканий сірома
думає, що брешуть всі.
Олександр ПЕЧОРА
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=359433
дата надходження 23.08.2012
дата закладки 23.08.2012
Схилились мальвові вінки
на хату –
пам’ятник чеканню.
Скриплять обвітрені хвіртки,
протяжно й болісно зітхають.
Ой не чужі вони мені –
двори,
неначе кладовища...
Покинуті, мов по війні,
колодязі, хати і вишні.
А земляки повимирали
або до міста подались.
Давно городи не орались...
Та це ж недавно,
не колись!
Торкаюсь звалених воріт.
Невже зозуля відкувала?
Невже земля відвікувала?
Чужою стала...
Де ж мій рід?
Зростають, слава Богу, діти.
І в селах родичі ще є.
Але ж чужіє нічиє!
Лелекам нікуди подітись.
Мене, заблудлого, прости…
І сили дай звести оселю,
щоб воскресити рідну землю
і лелечат-внучат ростить.
Олександр ПЕЧОРА
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=359432
дата надходження 23.08.2012
дата закладки 23.08.2012
То був такий синергетичний хід,
І аж ніяк не забаганки долі,
В твоїх очах синів суворий лід,
Губам казати не даючи волі.
Моя ж повага айстрами цвіла,
Знімала з трас усі високі зорі,
Капкани фраз тактовно обійшла,
В очах шукала озерця прозорі.
Та ти у веснах подумки жила,
До осені повернута спиною,
І арфа днів тривожно так гула,
Високою й колючою струною.
Манірність днів до трапу підведе,
Осінні айстри подарую знову,
Багдадський злодій квіти украде,
У ті світи, де вже нема любові.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=359386
дата надходження 23.08.2012
дата закладки 23.08.2012
Осіння тінь.Осикова зажура
Тріпоче листом ніжним у вікні.
Тремтить на вітрі сонна партитура,
В повітря ноти скапують дрібні.
Осіння тінь гойдається на вітах
Між павутинок, трепетно-крихких.
Рожева айстра, серпнем обігріта,
В долонях сонця ніжить пелюстки.
Вже зажеврів червоний гладіолус,
Хмільна отава стелиться рядном,
Дзвінкого літа обважнілий колос
На жорна часу висипав зерно.
Тонких гілок вибагливе сплетіння
Мережить сонцем зведені мости.
Яка ж вона чудна-ця тінь осіння,
Така вразлива й стримана, як ти.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=359381
дата надходження 23.08.2012
дата закладки 23.08.2012
Бракована пустеля оазисами встелена
Вітає каравани гордих приречених
Поринув у марення втратив подобу
Сьогодні людина це тільки слово
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=359360
дата надходження 23.08.2012
дата закладки 23.08.2012
Фіолетові айстри сьогодні принесла
Своїй мамі старенькій, як осені подих.
Та ще осені ранньої, ще миле серце
Не було у зажурі, що осінь приходить.
Обійняли ці квіти її руки рідні.
Пелюстки фіолетові ніжні, тендітні,
Бо ще сяяли шати зелені і срібні
Не жаркого, та все ж таки в серпні ще літа.
Ці усміхнені айстри – як давній той спогад
Про життя, що пішло вже за обрій, за межі,
Де лишилися дім, чоловік, його погляд,
Що тепер разом з айстрами з саду – у серці.
Та зажурені очі засяяли світлом,
Як побачила квіти, що любить, як небо.
Хай радіє матуся любові і літу.
Їй тепло моє й квіти так треба, так треба.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=359299
дата надходження 23.08.2012
дата закладки 23.08.2012
Заглядає ранок до твоїх вікон
І цілує заспані очиці:
“Прокидайся, люба! Відпускай вже сон —
Уночі він вернеться й досниться.
Ти ще ніжишся в тремких обіймах сну,
Ще в його полоні умліваєш,
Я ж на тебе сонечка плесну.
Прокидайся! День новий чекає”.
Мирослав Артимович РАНОК. ДЕНЬ. ВЕЧІР. НІЧ
http://maysterni.com/publication.php?id=81313
Знову мені спати не даси:
-Прокидайся, сон тобі досниться,
Зиркни неймовірної краси!!!
Ну не спи, кохана моя киця!!!
Позавчора теж таке казав,
Встала з ліжка, мов та дурнувата.
Зрання так багато хатніх справ -
Дай сніданок, прибери у хаті...
А у мене був чудовий сон -
Вибирала у салоні шубу...
Ні, збудив мене, ніби на скон!!!
Не прощу цього тобі я, любий!!!
2012
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=359244
дата надходження 22.08.2012
дата закладки 22.08.2012
«Хто я для Тебе? Звичайна перехожа,
Що на хвилинку у твій бік погляд зупинила,
І час застиг, стоїть на місці, схоже,
Чи мо’ я новий відлік часу утворила»
Наталка Полтавка
Застиглість часу
А може, відпусти віжки години,
Плин річки Часу, хай вперед іде.
А погляд зупини в кущі калини,
Що при криниці вдома тут росте.
Із гроном винограду, медом бджілки
Рушаймо в далечінь часів ходьби.
Хай Твоє «мо» постане в цвіті гілки,
Де виростуть нові смачні плоди.
***
«Нехай я перехожа, не біда,
Нехай мій зір твого ще не торкнувся…»
Наталка Полтавка
Зустрілися дороги наші
Між безлічі поетів й поетес.
Огляньмо зорі – неба стражі
У дзеркалі нічнім озерних плес.
Не знаю зір – їх суть таємну,
Астрологом не є: ні я, ні Ти.
А може з Неба дасть хтось линву
В знання, як шлях у «разом» віднайти.
По линві вгору через хмару,
В одну дорогу понад зелень гір,
Поглянь, женуть чуттів отару,
І погляд заряджає канонір.
Я обміняю ядер пару,
Позичимо ми декілька овець.
Не схоче – дам йому динари,
Чи ж фунти із Єгипту на кінець
22.08. ранок, автобус: Чортків – Тернопіль
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=359251
дата надходження 22.08.2012
дата закладки 22.08.2012
Осінь ваших лагідних зіниць
Душу манить у тумани сизі,
Де малим з отави горілиць
Я дивився в синяву отчизни.
Плодоносність ваших теплих рук
В сад зове біля старої хати,
Де малим ховався під лопух
Яблуком зеленим ласувати.
Ваші кроки тихі і м’які
У світлицю звуть до хліба - солі,
Де стаєте зразу ви такі,
Мов роки не йшли вперед ніколи.
Мамо, як то добре, що ви є!
Чорнобривці пахощами млосно
Серце заспокоюють моє,
Як до вас навідуюся в гості.
22.08.12
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=359189
дата надходження 22.08.2012
дата закладки 22.08.2012
* * *
Подруги-школярочки,
де вже вас шукать?
Кучеряві яблуньки
в білих фартушках...
Звідусіль зібралися
друзі ой не всі!
Дідусі вдивлялися
в очі бабусів.
В пам’яті нев’янучій
буйно квітне сад...
Як же пахнуть яблука!
...Й ні на мить – назад.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=359192
дата надходження 22.08.2012
дата закладки 22.08.2012
Поволі плив розповінню,
гойдався човен мрій...
До долі ми приковані –
думок блукає рій.
Ген за літами нашими
спливла ріка подій.
Ми стали втричі старшими,
аніж були тоді.
Згадалось, як гадалося
у роки молоді...
Та лиш тоді збувалося,
як весла на воді.
Радіємо – звершилося!
Де ж ділись ледь не всі?
А ті, що залишилися, –
бабусі й дідусі.
І солоно, і весело.
Втішає душу щем.
Розвеснені ровесники,
якби ж нам віку ще!
Срібляться крапелиночки
на гребені ріки...
Розвихрені травиночки –
ще юні старики.
Олександр Печора
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=359191
дата надходження 22.08.2012
дата закладки 22.08.2012
Опять досада от догадок
И горький вкус от правоты
Подсказывают, что не надо
Доказывать до хрипоты.
А так хотелось быть неправым,
Чтоб кто-то, как-то мне сказал:
А то таки была отрава,
Но я тогда не понимал...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=359006
дата надходження 21.08.2012
дата закладки 21.08.2012
тепер лише вітер
пестить моє неслухняне
руде волосся.
так, як колись
ти торкався його
непевними ніжними
пальцями...
я - твій початок
осені,
твій неприборканий
жовтень...
засмаглий та стиглий,
мов яблуко.
я - передчуття зими.
в погляді вже прохолода
від льодяних рос.
я - те, що можливо...
було б... під цими
шаленими зорями,
і те, що нажаль,
вже ніколи -
зараз і тут, з нами...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=359000
дата надходження 21.08.2012
дата закладки 21.08.2012
- Діду, га, діду! По телевізору знову про незалежність говорять. Будете слухати?
- Вже йду. От лишень Лису в холодку прив"яжу та пити дам, а то з пасовища так додому гнала, що я ледве за нею встигав.
- А нас нині вчителька збирала, про школу говорили і про незалежність теж.
- І що там вчителька про незалежність говорила?
- Та казала, що то велике державне свято. Щоби в той день збитків не робити, а вдягнутись по-святковому і йти на майдан - там про незалежність багато розкажуть, пісень заспівають і гопака станцюють. А що то, діду, і справді таке велике свято?
- Ех, хлопче! Малий ти ще та нерозумний. От уяви, що тебе нізащо-ніпрощо у коморі закрили і заборонили геть усе: гратися, телевізор дивитися, ласощі смакувати, а в один день ти за двері смикнув - вони і відкрилися. Скажи, ти той день пам"ятати будеш? Він стане для тебе святом?
-Гм...Певно що так.
- Ото, хлопче, і народ весь той день пам"ятає і святом величає! Дехто, як от я, вже думав і не доживу до нього, а бачиш - 20 років святкую. То як, підеш на майдан?
- Обов"язково піду, діду! Треба послухати про ту незалежність, а то і справді в коморі закриють. Та й вишиванкою хочеться похвалитися - мама таку гарну вишила.
- Разом підемо, внучку. Ми тепер завжди разом ходити будем!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=275783
дата надходження 18.08.2011
дата закладки 20.08.2012
Пряжить сонце спеку над полями,
Сохне кущ пожовклої трави.
Соняхи похитують брилями
І не зводять більше голови.
В кожнім плоді мірку сонця влито
Та з півмірки місяця і зір -
Через тин звисає ваговито
Пара крутобоких гарбузів.
Тоне лайнер в п"ятім океані -
Аж за обрій смуга пролягла.
Скоро вже і птахи на світанні
Звірять геометрію крила.
Їм услід журитиметься літо
Пломінкими айстрами в саду.
Там учора вперше плакав вітер,
Покохавши осінь молоду...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=358730
дата надходження 20.08.2012
дата закладки 20.08.2012
Гуляла доля на вітрах спокуси.
Повеслувалось на гінкій воді.
Відлітувалось.
Відлетіли гуси.
А ми ж були красиві й молоді.
Втомилась доля на вітрах спокути.
Ще тільки осінь. Не спинись, гляди!
Забутий човен
в заводі прикутий.
Десь поруч світ.
А тут – лиш я один.
Шукає доля на вітрах поради.
У серці болем спомин вирина...
Два береги – розлуки і розради.
Не попливу –
бреду, бо мілина.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=358814
дата надходження 20.08.2012
дата закладки 20.08.2012
Підступна зрада. Зниклі почуття.
Емоцій вир приносить біль шалену.
І викреслена із твого життя,
Людина йде, мов тінь із гобелену.
Підступні сльози, зниклі на очах,
Омиті відчаєм сліпої дії.
Не буде вже їх зовсім, а хоча
Вони жевріють з вогником надії.
Брехня підступна з небуття іде,
Ховаючись за чорним егоїзмом.
І вже піднялось слово на святе!...
Помовч, людино, скорена цинізмом.
Підступність!Є для тебе боротьба!
Це слово правди без краси і цвіту.
Підступним людям скажемо: ганьба!
І хай зникають по куточкам світу.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=358811
дата надходження 20.08.2012
дата закладки 20.08.2012
* * *
Не граю я чужу наївну роль.
А щирим серцем серджусь і радію.
І не зречуся віри і надії.
Лишусь собою, що б там не було.
У клітці я папугою не став.
І не учусь притворно горло драти.
Любов мою не заховають ґрати,
коли душа на волі, наче птах.
О, совісте, ти ще в мені жива!
Жаль, що навколо скаженіють люди.
Та я себе не битиму у груди –
любитиму. І житимуть слова.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=357901
дата надходження 16.08.2012
дата закладки 20.08.2012
* * *
Театр абсурду.
Хоч кричи, хоч плач…
Не просто бути праведним артистом.
Мовчання – золото?
Сльоза пречиста…
Муляж: отруєний твердий калач.
А ти й поплач –
надійде край журбі.
Промов тихенько, можеш покричати.
Нехай сльоза
змиває серця біль.
В зневірі найболючіше – мовчати.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=357900
дата надходження 16.08.2012
дата закладки 20.08.2012
В селищі моєму відтепер
батюшкою служить син парторга.
В раду за нехлюйство і т.п.
голову не вибрали повторно.
В клубі, де крутилося кіно,
нині шаленіє дискотека.
Крім футболу – карти і вино.
Ні "столовки", ні бібліотеки.
Баба Маня крутить патефон.
Дядько Йван співає під гітару.
Тут хоронять під магнітофон.
Не "вживу", однак замайже даром.
Дуже люблять хлопці молодиць,
ходять козаки у "самоволку",
звично водять до бика телиць,
гонять і шанують самогонку.
"Будуть знову строїть кумунізм.
Вже пора!" – казала баба Настя.
Дров – завал. Бо вирубали ліс.
Все, як скрізь.
Та хай йому вже трясця!
Олександр Печора
(Ромоданець)
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=357680
дата надходження 15.08.2012
дата закладки 20.08.2012
Проведи мене з літечка в осінь
Під шовковий мінор яворів...
Оксамитовий лист у волоссі,
Мов метелик крихкий догорів.
Струни серпня в житах відзвучали-
Ох, якби ж то вловити, якби!..
Зачепилася річка, мов шалик,
За смарагдові коси верби.
Між галузок в діброві розквітли
Тонкострунні нитки павутинь...
Скільки спогадів теплих і світлих
Нам залишить серпневий цей день!
І коли спрагле літо розтане,
Зажевріють багрянцем сади,
Проведи мене в сиві тумани,
У печаль яворів проведи.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=358712
дата надходження 20.08.2012
дата закладки 20.08.2012
Я не тут і не там, і не знаю я де…
Чи по львівській бруківці вже згадка іде,
Чи вокзали, перони і стукіт коліс
Мене знову у спогади потяг поніс…
Чую, порох злежався там сотнями літ,
Передзвони у храмах, чи в серці?.. Ця мить…
Обнімає і шиє…навиворіт шви.
Там, на вежі, вогні нам безсоння несли.
Смакували ми каву, а був ще коньяк.
Львівський дощ, як осінній, і кожен просяк.
Сурми грали годину, благаючи час,
Зупинись, зачепись за бруківку, для нас...
Невблаганні ні дні, ні години - зійшли,
Як на площі герої у бронзі. Плащі
Гріли тіло, в розлуці холола душа.
Влучний постріл зігрів і думки спокушав
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=358790
дата надходження 20.08.2012
дата закладки 20.08.2012
Молився тихо чоловік:
«Один я, Господи, навік,
Поговори зі мною, прошу,
Не винесу такую ношу!»
І заспівали трави в лузі,
Пташиний гамір по окрузі
Розносився на всі боки,
Та бідолаха, навпаки,
Ще з більшим відчаєм кричав,
Не чув пташок, не помічав
Трави, що хлюпає росою,
Благав: «Поговори зі мною!»
Враз шквал вогню і небо навпіл,
Загуркотіли хмари залпом!
Та знов не розуміє знак,
Сидить і плачеться бідак:
«Дозволь мені тебе уздріти,
До скону днів буду радіти!»
Зірки засяяли ясніше
Всміхнувся місяць ласкавіше…
Та де там, не звернув уваги,
А серце додало наснаги.
До Бога знов звернувся він,
Низенький роблячи уклін:
«Видіння покажи! О, Боже,
Можливо, це хоч допоможе
Мені дізнатись, що ти є!»
Всьому весна життя дає –
Струмочку, що до річки-мами
Спішить травистими лугами,
Веселій бджілці-трудівниці,
Що мед несе до годівниці,
І жовторотим малюкам,
Які пищать то тут, то там,
Чекаючи на черв’яка,
Що принесуть із далека…
Але й цього не помічав,
Усе молив, усе кричав,
У відчаї стогнав небога,
Благав його торкнутись Бога,
Щоби відчути на собі
Тепло долоні далебі.
Не витримав, спустивсь Всевишній,
Коли цвіли медово вишні.
Ніжнесенько торкнувсь плеча…
«Що за метелик докуча!?»,
Змахнув його і геть пішов,
Так відповіді й не знайшов…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=357578
дата надходження 15.08.2012
дата закладки 19.08.2012
Дорога дитино,
Ти віку юності, ти віку щастя.
Либонь таке воно, яким є ласка.
Засолодила чарівна врода,
Либонь весна така – п’янка і горда.
В дівочім погляді цвіте барвінок
Дай Бог життя тобі як поцілунок.
Дай Бог знаття тобі, де твоя доля,
В житті цінніш всього – любов і воля.
І задивляюся, милуюсь, доню,
І молю Господа за твою долю.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=358158
дата надходження 17.08.2012
дата закладки 17.08.2012
Я хотіла би бути тихою,
геть без норову і покірною,
заглядаючи в очі лихові,
стати долі зрадливій вірною.
Я воліла би буть безмовною,
із умінням схиляти голову...
Під важким тягарем - невтомною,
і взірцевим смиренням кволому.
Я хотіла б не мати розуму,
ні чуття, ані думки власної,
щоб не сивіти в довгих роздумах
і сльозою свічі не гаснути.
Я хотіла б уміти плакати,
щоби серцем черстві пом"якшали,
щоби темні душевні закути
у живім співчутті інакшали.
Я хотіла би зошит списаний
розпочати новою сторінкою...
Та з людськю душею і рисами
зостаюся всього лише жінкою.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=358122
дата надходження 17.08.2012
дата закладки 17.08.2012
Відгомін на вірш "СУМУЮ"
автор - Леся Геник
http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=357366
* * * * *
Осінь крокує бруківкою площ,
Холод проймає - на вулиці дощ...
Куриться димом небесна блакить,
блискає, міниться і гуркотить...
Даль замережана в синій туман,
Осінь смакує на лузі кальян...
Жухлий гербарій нездійснених мрій
Трепетно й ніжно під серцем зігрій,
І на канву візерунком клади,
Радість кохання врятуй від біди -
Неба, засмучена хмарами, вись
Знову засяє тобі, як колись!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=357438
дата надходження 14.08.2012
дата закладки 15.08.2012
Муз alfa
Текст Н. Волошко
Співає Ірина Беза
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=357480
дата надходження 14.08.2012
дата закладки 15.08.2012
Знічев"я кинуті думки
Бродили слідом за безсонням.
Відкриту книгу міжсезоння
Вітри гортали залюбки.
Безрадісний морський пейзаж:
Вода в обрамленні граніту,
Крикливі чайки й непривітний
Нікому не потрібний пляж...
А тут колись усе цвіло,
Тут інша музика звучала,
Життя іскрилося, буяло...
Тут все було...
Та відбуло.
Шквал пристрастей давно ущух,
А парк курортний ще і досі
Із сумом дивиться на осінь
Й розгадує штрих - код дощу.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=357399
дата надходження 14.08.2012
дата закладки 14.08.2012
Шановні поети і шанувальники поетичного слова!
Нещодавно вийшла у світ моя перша поетична збірка "Та жінка, що навпроти у вікні...", до якої увійшла інтимна та осіння пейзажна лірика.
18 серпня о 13 год. відбудеться презентація збірки у м. Івано-Франківську, по вул. Січових Стрільців, 25 (конференцзал газети "Галичина", 1-ий поверх). Запрошую всіх бажаючих на моє маленьке поетичне свято!
З повагою, Наталя Данилюк (oduvan4ik).
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=357411
дата надходження 14.08.2012
дата закладки 14.08.2012
1. Участникам сайтов "КЛУБ ПОЭЗИИ" и "СТИХИ.РУ"
2. Полыгаловой Светлане 2 http://www.stihi.ru/avtor/svetlanap1000
"В один узор" http://www.stihi.ru/2012/08/13/1763
Полет фантазии внезапный,
Уносит свой небесный шквал,
То на дорожку из барвинка,
А то на сказочный причал…
Душою мы стремимся к звездам,
И строки складываем в стих,
Венчаем красоту девичью,
С восторгом, что в душе возник.
Вплетаем радугу под косы,
Любовью, освятив венок,
И от источников на росах -
Взлетаем в творческий поток…
Ссыпаем грезы жемчугами,
В ночную бархатность тиши,
В узор единый добавляя,
Незримый свет своей души....
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=357293
дата надходження 14.08.2012
дата закладки 14.08.2012
Коржі пече, по воду ходить.
В стару плиту дрівця вкида.
Чекає кращої погоди,
дітей у гості вигляда.
По радіо новини слуха –
всім бідам слізно співчува.
На ранок, як скінчиться мука,
дивується: іще жива.
Всього було.
Життя жорстокість
доводилось долать самій.
Та побороти одинокість
несила матері старій!
В поштовій скриньці – павутиння.
Сама до себе гомонить.
А ноги – як в землі коріння –
немає сили вже ходить.
Сидить совою край віконця –
зі смутком дивиться на шлях.
Бринить сльозина – гасне сонце
у вицвілих сумних очах.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=357265
дата надходження 14.08.2012
дата закладки 14.08.2012
* * *
Не літаю вже у снах понад хатами.
Вже і внучка доросла до "Букваря".
А колись частенько марився Хоттабич
і благав я в нього диво-корабля.
Й досі щемно осягаю даль безмежну.
Білу хату не вдалося зберегти.
Обійняти б мені вулицю найпершу,
де наснилися рожеві береги.
Сон приводить в рідний двір у день погожий.
Бачу в травах говірливих малюка,
що на тата, наче дві травинки, схожий.
Чую, мати молода його гука.
І біжить він через кладку та до хати
по кудлатому пухкому моріжку...
Просинаючись, силкуюсь пригадати
неповторну теплу пору гомінку.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=357264
дата надходження 14.08.2012
дата закладки 14.08.2012
Мені так тісно у рядках Пегаса.
Злетіти хочу аж за небеса.
Лиш у свободі вся душі краса,
Що не відчує ні землі, ні часу.
Шикуються, як воїни слухняні,
Рядки оті. Та служба їх – нудьга…
Порвати б золотого ланцюга,
І вирватись в життя, і у кохання…
Та в тому царстві не приймуть чужого,
Бо там свої закони. Ну, а тут…
Гнітять і тішать сотні вірних пут,
З душею плаче і сміється слово.
Немов живі, лоскочуть пам'ять мрії.
Така вже доля, мабуть, – не втечеш.
Це світ неволі, та не має меж.
Хто в ньому не бував – не зрозуміє…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=357227
дата надходження 14.08.2012
дата закладки 14.08.2012
О, гарно як! Все – тільки вперше.
Цілунки матері, пізнання світу -
Вперше.
Потічки сліз, що виллються в ріку.
А потім вперше хтось набреше
(А ти ж іще не знав, правдиві брешуть),
Не знав, що час загубиться в піску.
А ще трава зелена вперше
М”якенька висохне, та так раптово
Здерши
Всю шкіру з ніг. Суха цупка стерня
Зітре надії всі на «легше».
І стомляться, як у пустелі вершник,
Всі спогади про лагідність буття.
Бувають вперше радість, муки,
Життя і смерть, і зустрічі, й розлуки,
Рани.
А потім і останнє
Першим стане.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=357225
дата надходження 14.08.2012
дата закладки 14.08.2012
Поглянь на карту, бачиш що тут ти?
Є виступів чимало, теж і впадин.
І морда пса, ще нелюдські хребти,
Пролив ламає материк крізь Па де…
На південь вниз, ось чобіт з каблуком,
Колись його сеньйора загубила,
Незрілий плід – та гіркота оском,
Ще й спересердя вежу нахилила.
А так, в атлантів велич океан,
Услід за каравелами Охеда,
В Канарах ставив пік з небес Уран,
Дракони – у Зелений мис, тенета.
І ось. На суші майже всілись ми.
Венеція мала й сади Мериди.
Одвічне літо тут, не зна’ зими
Й багаті золотом-піском сусіди.
Залишимо Колумба зелень-край.
На схід, вздовж жінки-воїна, по мапі,
Лише кайманів ікла оминай.
Пройшли уже Жару, кордон, в Амапі.
Панове, зупиніться, я прошу.
І погляд підійміть, підвищіть око:
Із Касіпоре до Сан Паулу,
То верх стегна богині, стала збоку.
Дякую за ідею Наталці Полтавці.
Па де Кал – французька назва проливу Ла Манш;
«нахилена» пізанська вежа в Італії;
Алонсо де Охеда – перший з європейців епохи ВГВ досягнув побережжя Південної Америки.
на Канарах - пік Санта Крус де Тенеріфе;
острови Зеленого мису - колишня назва Кабо Верде;
Охеда, побачивши велике індіанське поселення, будинки на стовпах у воді, назвав його маленькою Венецією – Венесуелою;
Мерида – велике місто на заході Венесуели;
Столиця сусідньої країни Колумбії – Богота, з індіанської мови великої культури лічба-муїсків, означає «багато». В часи конкісти, іспанці награбували багато золота;
На політичній карті світу Колумбія замальована зеленим кольором;
Жарі – річка, що впадає в Амазонку;
Амапа – прикордонна провінція Бразилії на північному заході;
Касіпоре – північно західний мис Бразилії, Сан паулу – велике місто на півдні, початку «дуги».
13.08.12.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=357172
дата надходження 13.08.2012
дата закладки 13.08.2012
Коли мою любов вели на страту
Підкупленої долі вартові,
Сліпими пілігримами блукати
Пішли мої думки напівживі.
Який земний суддя скасує вирок,
Замінить хоч тюрмою лютий меч?
Щоб животіти голодно і сиро,
Але любити… І жадати втеч.
І кат, до справедливості байдужий,
Не піде проти волі грізних слів.
А, може, ним є ти, мій милий друже? –
І катом, і суддею – поготів!
До плахи ти любов повів за руку,
Щоб до кінця не знала та розлуки.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=357069
дата надходження 13.08.2012
дата закладки 13.08.2012
* * *
Стою в задумі на своїй землі.
Прикутий розпачем, гартую спротив.
Запанували псевдопатріоти.
А хохлуї, заблудлі ув імлі,
у тьму бредуть.
Догідні земляки
у вирі погубили шаровари.
Дотанцювались.
Безкінечні чвари.
Ледь миготять примарні маяки.
Втішаються, злостиво чинять суд
несамовиті україножери.
Самоповагу – надостанню жертву –
собраття на чужий олтар несуть.
Спиніться! Досить! Не годіть пітьмі!
Розправте шиї, обминіть хворобу!
Нас на спасенну праведну дорогу
ніхто не виведе.
Йдемо самі!
Не вбереже ніхто нас від чуми,
коли свідомо всотуєм заразу.
Не вилікує нас ніхто відразу,
бо лікарі хворіші, аніж ми.
На протягах історії стою,
між вибухами приспаної правди.
В соборі душ,
де Сам Всевишній править,
країну вибудовуєм свою!
Спасенний в славній спільній боротьбі
козацького негинучого роду,
соборний український мій народе,
ніколи не зневірюся в тобі!
2001
Олександр ПЕЧОРА
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=356937
дата надходження 12.08.2012
дата закладки 12.08.2012
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 12.08.2012
Коли тобі трохи за двадцять.
Та ще не долізло до ста,
Вже знаєш, що марна то праця –
Шукати комети хвоста.
Вона пролетіла – та й годі.
Красива була – та й усе.
Згоріла, хоч, може, в городі
Хтось з неї шматочка знайде.
Колись зі свідомістю разом
Піймати удачу за хвіст
Хотілося. Зась. Іншим часом.
І знов для душі – строгий піст.
Коли та свідомість залежна
Від правил, законів, ще від…
Неспішно вже і обережно
Шукаєш одвічний отвіт.
Коли тобі за …дцять, на небі
Комети хвоста поза тим
Шукаєш, та марно, далебі,-
Хвоста там нема, тільки дим.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=356926
дата надходження 12.08.2012
дата закладки 12.08.2012
Пора плодами зарясніти
Прийшла в мій сад,
Під ваготою гнуться віти
У п’ятдесят.
Та, видається, ще не дозріли
Вони таки,
Ще не рум’яні, ще трохи білі
У них боки.
І я душею ловлю проміння
Господніх слів,
Щоб у любові і у терпінні
Мій сад поспів.
Аби далекі чи близькі люди
Сказали так,
Коли той плід вкушати будуть:
Чудовий смак!
12.08.12.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=356909
дата надходження 12.08.2012
дата закладки 12.08.2012
Постмодернізм – це, кажуть, зараз модно.
Зануда-класик лікті хай куса…)))
Писати зараз можна як завгодно,
Лиш так, як ще ніхто не написав.
Он сонце самоспалюється в дровах,
В деревах, тобто… Ну, а мо`, кипить!
Індус шукає святість у коровах,
А сивий Гете ловить класну мить.)))
В гардинах замотавшись, спить натхнення,
Стрибає вітер, наче горобець…
Якийсь дивак зірки кладе в кишеню,
Під Майкла витанцьовує стілець.)))
Писати зараз слід по-чудернацьки,
І вам кричати будуть «браво!» й «біс!»
І слава упаде на вас зненацька,
Нехай живе завжди постмодернізм!))
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=356865
дата надходження 12.08.2012
дата закладки 12.08.2012
Золотить верховіттями осінь,
Сивиною торкнувшись чола.
Відзеркалює вереса просинь,
А учора ж весна ще була..?
Йшло цибато ромашкою літо,
Зазирало волошкою в світ,
Набиралося силою в квітах,
Приміряло трояндовий цвіт.
Плюскотіло у синьому плесі,
Очерет зашептало у сон…
Прокотилось в такому піднессі!
І в осінній прибралося тон.
Зажовтіло навколо…Схилилась
У подяці уклінно літам.
Ну, чому вже чоло засріблилось?
Я ще тут, а роки уже там.
Не жури мене, осене мила,
Ще не всі написала вірші.
Прихилила б я небо щасливо
Та захмарене через дощі.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=356854
дата надходження 12.08.2012
дата закладки 12.08.2012
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 12.08.2012
Великий праведний Кобзарю,
ти і тепер «царату» зайвий.
«Дядьки отєчєства чужого»
Вкраїну дурять знову й знову.
Невже ж, праотче наш Тарасе,
арійсько-українська раса
перевелася?
Слово, – дій,
допоможи їй ще живій!
«Кобзар» цитують на всі боки
нові лукаві лжепророки.
І «ліплять локшину» для гурту
неополітики-манкурти.
І скалиться хитрющий лис:
знов люди в найми подались!
Пече прарідне попелище.
Кобзарю, ти ж до Бога ближче!
Чи й там, як тут?
Скажи на милість,
чи десь існує справедливість?
Чи будуть в двадцять першім віці
і зомбі, і біблійні вівці?
А люди?
Зберегти нам слід
себе,
державу,
цілий світ.
Якої б не були породи
пани – тутешні чи заброди,
але достоїнства народу
не пережерти їм повік!
Звучить заклично і чаїно
«Іще не вмерла Україна!»
Бо віру болісно плекає, –
свого Апостола чекає.
Великий праведний Кобзарю,
на цім всесвітньому базарі
вівтар гряде чи ешафот?
Веди пробуджений народ!
2000
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=356689
дата надходження 11.08.2012
дата закладки 12.08.2012
Сум торкнувся струн бандури.
Душ торкнувся сум.
Дума в повені зажури
виткала сльозу.
Покотили хвилі дужі
в душі жар жалю.
Чом нас досі доля душить
в рідному краю?
Чом же так ми не злюбили
волю нашую?
Мабуть, мало окропили
кров’ю вражою.
Годі плакатись на долю,
годі ойкати.
У собі гартуймо волю.
Щезнуть хай кати.
Рідний край нехай шанують
благородії.
Там, де злагода панує,
там – добродії.
Нам судилось прокладати
до сердець мости.
Впертих легінів завзятих
гартувать, вести.
Бандуристе молоденький,
ти ж бо маєш дар.
Щоб жила Вкраїна-ненька
і радів Кобзар,
щоб його слова пророчі
досягли мети –
очищай незрячим очі,
думами світи!
1999
Олександр ПЕЧОРА
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=356507
дата надходження 10.08.2012
дата закладки 10.08.2012
Отмеряю в двухтысячный раз,
А рука всё боится ножа,
С мудрецами не сяду я в таз,
С дураками - всегда "bon voyage!",
Я из тех, кто не мутит в пруду,
Но при этом плюет в свой родник,
Вот одни - и я в первом ряду,
Вот другие - в тылу я поник,
Я из тех, кому в бой не досуг,
Но с которым в войне победят,
Ты меня узнаешь? Я - твой друг,
Твой сосед, твой сотрудник, твой брат.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=356503
дата надходження 10.08.2012
дата закладки 10.08.2012
* * *
Хай мені хтось і досі втолковує,
що в сусіда великий язик.
Я горджуся селянською мовою –
нею любо балакати звик.
І нехай непогано ще знатиму
навіть мову «моголів-хозар»,
але завжди і скрізь розмовлятиму
тою, що сповідався Кобзар.
В Севастополі, Києві, Львові…
ген від Криму і аж до Карпат –
скільки щирості, скільки любові
в рідній мові. Слова – зорепад.
Сонцелика велика країна,
вільнолюбна земля прабатьків.
І молюся, й живу українно,
і шаную усіх земляків.
Звідусіль їдуть гості приємні:
гомонить дружелюбний народ…
Гарні люди, та все ж неприємлю
агресивний «данєцкій» жаргон.
На москальську манеру злий суржик,
тупозверхній, зневажний – дістав!
Ну який же він рідний, чи дружній?
Уркаїна вже там – Зекистан.
Не віддай же себе на поталу,
рідну неньку – крутим байстрюкам!
Йдуть бої за вдовицю Полтаву…
Не віддай рідний край бандюкам!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=356500
дата надходження 10.08.2012
дата закладки 10.08.2012
(Експромт на "Диптих" автора Le Magnifique)
Я – поза простором, і поза часом.
Шукаю неіснуючої правди.
Мої думки – дзеркал кривих гримаси,
Ніхто мене не жде, ніхто не зрадить.
Я – ехо снів, я привид заблукалий
У галасі чужих фальшивих ритмів.
У відповідь страху сміюсь лукаво,
Вплітаю в душу безкінечність вітру.
У натовпі смішних і злих фантомів
Шукаю неіснуючих героїв,
Намріяної щирості. Натомість –
Стріла у серце, а воно – надвоє…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=356498
дата надходження 10.08.2012
дата закладки 10.08.2012
Ой у полі, ой у лузі тремтить далина,
Там дівчина в пучечок квіточки складає.
Задивилась у даль синю, видивляє очі,
Усміхнулась, пригадала оті сни пророчі.
Темна нічка відступила, яскравіє сонце,
Чисту воду тихоплинна річечка несе.
Зеленіє у заплаві молода травичка,
Там полоще довгі коси красуня вербичка.
Налітає теплий вітер, обіймає плечі,
А посвистом у повітрі кружляння лелечі.
Заливається діброва звабними піснями
Та єднає, не питає, місток поміж нами.
І вже вітер, то не вітер, а її коханий,
Любощами її кличе в досі світ незнаний.
Загубились, заніжені, у п’янкій царині
І, здалось, що на землі цій вони лиш єдині.
10.08.12
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=356487
дата надходження 10.08.2012
дата закладки 10.08.2012
Пора вмирати браття українці -
Боротися не прагнете ніяк.
Ви безпросвітні в світі чухраїнці:
Занадто не готові до атак.
Ви і вареники готові їсти
Та хату скраю вирили собі
Вам завтра землю треба буде гризти -
Забрали мову, заберуть хліби!
Та пристосованцям начхати всюди:
Ви в комуністи підете колись,
Аби вас годувати завжди люди.
За вас діди покійні піднялись!
А ви паплюжите святішу пам'ять,
Шукаєте потоків грошових.
Вас завтра всіх отарами задавлять
Як тарганів повсюди навісних!
Пора вмирати браття українці;
Де два отамани, там хаос назавжди.
Готують зброю вороги-убивці -
Тобі в Європу, хлопче, не піти!
10.08.2012 року Львів
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=356480
дата надходження 10.08.2012
дата закладки 10.08.2012
На ниві думок золотіють слова,
У горсточки віршів їх жне голова,
На жорна снаги осипає зерно,
І серця мелодія лине жива!
10.08.12
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=356469
дата надходження 10.08.2012
дата закладки 10.08.2012
ПерекочУє день
у прохолоду,
Під пурпурові
затінки вітрил,
Й підуть по хвилях
сині хороводи,
По всій воді –
від Ялти до Курил.
Проте,недовго.
Надвечірні свічі,
Вже ставить
у небесній церкві Бог,
А місячна доріжка
по узбіччях,
знов стелить дню
гладенький епілог,
Й веде від
Прибережного порога,
В далеке царство
Місячного Бога…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=356425
дата надходження 10.08.2012
дата закладки 10.08.2012
Вже три доби нас тішить прохолода,
Дарує небо нам нову погоду,
Не знаю я причину достеменно,
Але у пресі появилась нова тема…
Там пишуть, що на Сонці нещодавно
З‘явилась тріщина – це видно явно!
Від спеки навіть сонце потерпає,
Що буде далі – ще ніхто не знає…
Вже 10 років спалахи на сонці
І дивні тріщини на оболонці,
Нам вчені кажуть, що протуберанці
Дарують нам ці неймовірні танці…
Не треба навіть бути астрономом,
Щоб зрозуміти – будуть буреломи…
Всі катаклізми на Землі бувають
В залежності від сонця – всі це знають…
Впливає Сонце на життя активно,
Фізичний стан руйнується – не дивно!
Існує навіть кілька академій
Для вивчення психічних епідемій…
Психічний стан нагадує полюції -
В обіймах сонця війни й революції!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=356389
дата надходження 10.08.2012
дата закладки 10.08.2012
Подаруй назавждИ мені літо,
Наше там залишилося диво.
І з любов*ю засіяні квіти,
Де кохання зі щастям бродило.
Зазирало у небо крилате,
Прилягало на травах без спину.
І щодень у душі було свято…
Я так вдячна за кожну хвилину.
Подаруй назавжди мені літо,
Хай висушує осені сльози.
А дощі, умиваючи віти,
Усміхатися зорями зможуть.
На осонні весь смуток розвіє,
І теплом доторкнеться пестливо.
Чи ж повірити в зраду посмію..?
Уміхнуся веселкою в зливу!
Подаруй назавжди мені літо,
Лише тут залишаюсь щаслива.
Я останні зберу наші квіти,
Де самотність іще не ходила.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=356045
дата надходження 08.08.2012
дата закладки 09.08.2012
Відповідь на коментар IgorKo
http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=353216
Навіщо ти чекав слова зізнання?
Перевіряв, чи зрілі почуття?
А я несла своє сліпе кохання
У вир подій, до тебе, до життя.
Несла мов відра, сповнені водою,
Боялася, щоб необачний крок
Не вів до каяття, не став бідою,
Хоч у думках летіла до зірок.
Про тебе мріяла. У мареннях блукала,
Засвічувала жовті ліхтарі,
Коли небес шовкові покривала
Тонкий ховали місяць угорі.
А ти чекав... Скажи мені, навіщо?
Слова, як хвилі, що несе вода,
Розіб'ються. Моє кохання вічно
Світитиме!
Не зрозумів...
Шкод́а...
06.08.2012р. 22:50
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=355998
дата надходження 08.08.2012
дата закладки 08.08.2012
Черства скоринка хліба -
земля так виглядає,
Навколо наче пічка,
І сонце спопеляє…
Щодня спекотне небо
Шкварчить, немов пательня,
Схилили гілля верби -
Жара цей рік пекельна!
На вулицях, як сонні,
Так схожі на верблюдів,
Крокують на осонні,
Немов сновиди – люди…
Лиш ніч, як подарунок,
Коли спадає спека,
Найкращий порятунок -
Вода холодна з глека…
Молюся і питаю
Блакитну неба просинь:
"За що ти нас караєш?"
Я так чекаю ОСІНЬ!..
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=355964
дата надходження 08.08.2012
дата закладки 08.08.2012
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 07.08.2012
Нехай ніколи Гібріс не обніме,
Не підморгне за поворотом дня,
Лиш котиться полями золотими,
Рахманний вечір в усмішці коня.
В п`янких стодолах запашного сіна,
Цвіркун хай втне мелодію добра,
Й ведуть річки у затишну країну,
Де спочиває істина стара:
Нема на світі гіршої отрути,
Аніж гордині і нахабства пута.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=355631
дата надходження 06.08.2012
дата закладки 07.08.2012
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 06.08.2012
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 06.08.2012
Та хвиля сама по собі
Гуляє по морю, на дні,
Танцює, співає тобі
Веселі пісні чарівні.
Їй волю природа дала —
В коханні згоріти до тла.
Ти спробуй її розпізнай,
Бажання її розгадай...
Захопить в солодкий полон
У щасті, що схоже на сон...
Страждати не хоче вона —
Давно незалежна сповна! 2012
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=355653
дата надходження 06.08.2012
дата закладки 06.08.2012
* * *
Схаменіться, людоньки дорогі,
не шукайте тутоньки ворогів.
Не кипіть, шануйтеся, не тужіть.
Ліпше – один-одному поможіть.
Добру душу маючи, все зроби,
щоб ставали друзями вороги.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=355656
дата надходження 06.08.2012
дата закладки 06.08.2012
* * *
Не сприймай, мов злочин, огріх чийсь.
Зопалу не лай, не гарячись.
Необачним словом не порань.
За вину пробач –
спаде гора.
Крапотіння – камінь пробива.
А промінчик – душу зігріва.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=355655
дата надходження 06.08.2012
дата закладки 06.08.2012
О, як мені
достукатись до Вас,
Язичнице,
коли тривожно в гОрах,
коли у зворах темних
раз у раз
туман
утаємничує узори,
стираючи на порох
слів запас?
Скажіть,
як дотягнутися до Вас?
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=355584
дата надходження 06.08.2012
дата закладки 06.08.2012
Подекуди сміття вже палять на городах -
На підступах жадана урожайна осінь.
За всі страждання літні нам, як нагорода,
Прийшли до нас жнива у золотім колоссі…
Цей місяць споконвіку називали серпень –
Серпом жінки пшеницю й жито жали вправно,
Вкладали душу в пісню, звеселяли серце -
Жіночі руки ковзали граційно й плавно…
У серпні святкували люди аж три Спаси:
Найперше свято, Маккавей - це Спас медовий,
А другий – яблучний, Преображення Спаса
І Господа Христа Ісуса, далі новий
Горіховий, Спас хлібний – скінчилися жнива,
Женці зробили сніп останній і на лаві,
Під іконою, аж до Покрови берегли снопа -
Такі ще й досі свята є у Богуславі…
Там поряд - Дибинці, село мого дитинства,
Де творять односельці різні доброчинства!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=355519
дата надходження 06.08.2012
дата закладки 06.08.2012
Це ж так просто любити цю землю, в якій народився,
І країну і мову, і культуру свою.
І вітатися словом із буквою «і», не складно – «Привіт».
(І на відгук російський, писати своєю).
Це ж так просто згадати не тільки у свято,
Тих героїв, полеглих в боях і скатованих в тюрмах-полонах
усіляких вождів та мастей-кольорів.
Бо вони стали в бій за свободу, і собі та нащадкам своїм.
І для нас, і для тих несвідомих також,
що немов би, соромляться мови своєї, у місті й на сайті,
і що носять футболки з кубинським героєм,
а про своїх не знають, а то і цураються лячно, мовчать.
Бо так не дозволив міністр, голова
і московський ще піп анафему з амвона лукаво глаголить.
Це ж так просто любити вкраїнську державу,
і у Львові, в Донецьку також, і в столиці, у горах Карпатах.
Ой, ще чути там порох повстанського стрілу.
Може ніздрі він нам залоскоче і покличе у совісті змаг
з сівачами облуди, зневіри й поразок.
Це ж так просто відчути себе українцем.
Й не важливо, хто у вірі своїй у душі:
чи католик, ач и православний, чи вірний Сварогу.
Це ж так просто сказати, що я українка,
поважаєш чуже, та не зрадиш ні духом, ні тілом своє:
ані з негром, арабом чи адептом Москви.
Це ж так просто любити оцю Україну,
і хоч трішки для неї докласти зусиль.
05.08.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=355471
дата надходження 05.08.2012
дата закладки 06.08.2012
(вінок сонетів)
1.
Ти – воїн світла, хоч не маєш зброї.
Твій меч – це слово, а свобода – щит.
Блукатимеш невизнаним героєм.
Хоч серце і кричатиме навзрид,
Не підеш ти дорогою легкою.
Хай світ лихий твоїй душі обрид –
За правду ти ставатимеш до бою,
Бо відректись – то непростимий стид.
Шукатимеш красу в забутих рунах,
Де правда помарніла ще жива.
Бо вічністю бринять сердечні струни.
Натягнута душа, як тятива.
Мета і совість – лиш один рятунок.
Твоя єдина зброя – це слова.
2.
Твоя єдина зброя – це слова,
Натхненням проросли із них століття,
І в благодатні мудрості жнива
Дали тобі вінок із дивних квітів.
Сплелись у ньому протиріччя два,
І два шляхи безжалісного світу –
Страждання й радість, щоб усі дива
Зберіг ти, як скрижалі заповіту.
Лаврове листя і терновий цвіт
Тебе вінчали, непохитний воїн,
Пегас забрав у зоряний політ.
І ти уже не знатимеш спокою,
Та лишиш на землі довічний слід,
І славою засяєш – не ганьбою.
3.
І славою засяєш – не ганьбою.
Стежки дитинства в снах тебе ведуть
До мрій, омитих літньою грозою –
Яка ж казкова і легка та путь!
Бо душу не ховав ти за стіною,
А серцем не торкав ганебну муть,
І долею не бавився чужою,
В слова пусті домішуючи ртуть.
Хоч доля погубила ті стежини,
І мрії – наче скошена трава,
В тобі живуть щомиті, щохвилини,
Ростуть вони, щоразу ожива,
Як в серці не розтрачені перлини.
Доба настане радісна, нова!
4.
Доба настане радісна, нова!
Ти віру, як знамено перемоги,
Проніс крізь час. Як соловей, співав
В саду кохання, палко, до знемоги.
Натхнення із джерел стрімких спивав,
Відродження стелив на перелоги,
Заповнював, як тиша степова,
Собою простір болю і тривоги.
Зеленоокої дріади син,
Ти голосом, як медом, рани гоїш,
І сповнюєш часу даремний плин
Нетлінною і чистою красою.
Злетівши із Пегасом до вершин,
Ти вип’єш зір небесного настою.
5.
Ти вип’єш зір небесного настою.
Хмелій від щастя, що дано не всім!
Звільнися від даремності тісної,
Хай вдарить в душу воля, наче грім!
Як птаха в клітці тужить за весною,
Так і душа твоя. Їй небо – дім.
Зайнявшись життєдайною іскрою,
Даруй вогонь, а не гіркотний дим!
Не проміняй свободу на кайдани,
Що відчай для приречених кував.
Лиш мрії заповітної ти бранець –
Життя своє ти їй подарував.
Нехай тепер самотності коханець –
Освятить смуток чаша грозова.
6.
Освятить смуток чаша грозова.
Між блискавок метнуть Пегаса крила.
Гори, і знов із попелу вставай,
Бо струменить душі твоєї сила!
Дорога не зведе тебе крива
Туди, де поганіють всі мірила,
Де бруд в серцях черствих запанував,
І пліснява зерно душі покрила.
Хай стогне завше правда у ярмі
Злоби й несправедливості людської,
Ти словом проти зла повстати зміг.
Те світло зір, золочене журбою,
Ти не віддав за ситість у тюрмі.
Царів ганебних ти не став слугою.
7.
Царів ганебних ти не став слугою,
Душею не вступив в омани гниль.
Не раз у битві із самим собою,
Ти діставав лише гнітючий біль,
Та музу не зробив свою рабою
Чужих бажань, гріхів і божевіль.
І вийшов переможцем із двобою,
Хоч рани й досі їсть гіркотна сіль.
Волає відчай із гортані ночі,
Немов віщує смерть комусь сова.
І сумніви невдячності регочуть,
Та не скує вже крига вікова
Благої мрії та словес пророчих.
Ти в марноті талант не поховав!
8.
Ти в марноті талант не поховав,
Хоч почестей не прагнув, ані слави.
Твоя, ще не дописана, глава,
Затьмарить кривди письмена лукаві.
Гнилий закон добра не зацькував,
Воно ще світить із пітьми ласкаво.
Розкинуть повноводні рукава
Потоки слова на полях кривавих.
І змиють бруд віків з народних ран,
І виймуть із грудей пекуче жало.
Прозріння заіскриться з-під пера.
І прагнення любові вдарить шквалом,
Не вічний-бо занепаду тиран –
Хай час безжальний всі творіння палить…
9.
Хай час безжальний всі творіння палить,
Не знищити йому словес душі!
Вони шукають тихого привалу,
Де дикий люд не схрещує ножі,
Не свище вітер забуття зухвало,
Між відчаєм і крахом на межі –
Де місця для прекрасного так мало,
Де істини життя такі чужі…
Хай кажуть, що слова уже безсилі
Знамено правди у народ нести,
Їх дух живий повстане із могили,
Вони віллються в джерело мети,
В прийдешніх поколіннях древом сили
Із попелу зуміють прорости!
10.
Із попелу зуміють прорости
Надії, що зневірою убиті!
Хай поклик твій за мрією летить,
Ввійде у сонце у його зеніті!
Пізнай усе блаженство висоти
Над прірвою загубленого світу,
Мабуть, не буде більш таких, як ти –
Срібноголосих птахів перелітних…
Тож залиши навік свої пісні,
Що істиною ріжуть, як кинджалом,
І кличуть з висоти священний гнів!
Хай встане воля, що в пітьмі дрімала,
Сповзе полуда із минулих днів!
Накриється ганьба дев’ятим валом.
11.
Накриється ганьба дев’ятим валом,
І кривду всю поглине каламуть.
Як істина у слова за штурвалом –
Вітри віків у парус мови дмуть.
Це пафос? Псевдосвятість? Ще чимало
Лихих казок про тебе наплетуть,
І заздрісна юрба вже не похвалить.
То хто ж ти? І навіщо трудна путь?
Ти не герой дешевих од і віршів,
Не блазень, не пророк ідей пустих.
Не геній для слабких. Ти просто інший…
Співець печалі і поет простий.
Бур’ян хай сходить у сумлінні грішнім,
А чистій думці – у раю цвісти.
12
А чистій думці – у раю цвісти.
Хоч думав сотні раз уже, чи варто,
Трояндою між бур’янів рости,
Нести голодних мрій почесну варту.
Земного щастя зруйнував мости,
До вічності шукав крутого старту,
А доля ставить на тобі хрести,
Підступно сміючись від злого жарту.
А може, варто жити, як усі,
Забути все, чого душа зазнала,
Згубитись серед лиць і голосів? –
Ні, не для того ж-бо вона страждала!
Заколоситься твій важкий посів,
І ти відкриєш двері в пишну залу.
13.
І ти відкриєш двері в пишну залу,
Та поки час для болю і страждань…
Думки об камінь кривди позбивались,
І тягне в небуття підступна грань.
Ростять троянди слова так недбало.
Роздертий час плачем поневірянь.
І вінценосне зло керує балом,
І не боїться Божих покарань.
Колючі терни в серце уп’ялися,
І сумнів невідомості гнітить.
Ти тільки вір у правду. І молися.
Хай словом кровоточить сум густий,
Розвіється печалі жовте листя,
Осяє душу велич простоти.
14.
Осяє душу велич простоти,
І урожай дадуть страждальні зерна.
Дай Боже, вберегтись від сліпоти,
Щоб пам`ять світла із душі не стерла!
Ти – воїн правди, і прийняти встиг
Коронування лаврами і терном.
Але вінець незримий, золотий,
Уже ніколи не покриє скверна.
Ти мучився, вагався, просто жив.
Твоя дорога не була святою,
Та виллється у радість щедрих жнив.
Любитимеш ти кров’ю і сльозою
Життя і мову до останніх днів.
Ти – воїн світла, хоч не маєш зброї.
МАГІСТРАЛ
Ти – воїн світла, хоч не маєш зброї.
Твоя єдина зброя – це слова.
І славою засяєш – не ганьбою.
Доба настане радісна, нова!
Ти вип’єш зір небесного настою.
Освятить смуток чаша грозова.
Царів ганебних ти не став слугою.
У марноті талант не поховав!
Хай час безжальний всі творіння палить –
Із попелу зуміють прорости!
Накриється ганьба дев’ятим валом,
А чистій думці – у раю цвісти.
І ти відкриєш двері в пишну залу,
Осяє душу велич простоти.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=355399
дата надходження 05.08.2012
дата закладки 05.08.2012
Кам'яниста моя дорого,
Як же тяжко тобою йти,
Спотикаючись об пороги,
Досягати самій мети,
Наодинці з чуттям великим,
Під прицілом,-хоч не боюсь!-
Коли все, що не скажеш - дике,
Все крамольне, за що борюсь
Неприйнятне , за що печеться
І горить, і спокій втрача,
І схвильовано б'ється - серце,
Випромінює біль в очах!
Всі поснули,ніщо не збудить,
Не примусить нас, сплячих, встать,
Зняти маски, змести полуду,
Те, що люди ми пригадать;
Що й у нас, як в людей, є хата,
Солов'їна в ній мова є,
Що талантами ми багаті,
І любити нам слід своє:
Коломийки, у горах творені,
Думи, що наспівав наш Схід,
Ту красу землі неповторну,
Що чарує й дивує світ,
Півмільйона пісень козачих,
Про кохання,- ото казна!
Як бандура співає-плаче!
Їй аналогів мир не зна!
Україно, моя любове,
Чом же, мамо, ти вся в сльозах,
Чом дітей безневинною кров'ю
Поливаєш тернистий свій шлях?
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=355358
дата надходження 05.08.2012
дата закладки 05.08.2012
Причешуть Всесвіт сонні дідугани,
Від хмар,до одиноких споришів,
У сиві дні з туманами тумани,
Пливуть собі в акордеонах днів.
Вже літо на застиглім повороті,
Кільцює в небі ранніх журавлів,
Та серпень ще недбало йде до плоту,
До вересневих ручкатись громів.
Сто таємниць у споловілім світі:
Рудавим лисом промінь пробіжить,
Під вечір. А під ранок неумиті,
Діди біляві мовчки чешуть мить.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=355198
дата надходження 04.08.2012
дата закладки 05.08.2012
Промоклі собори смутку стоять непорушно
Бажають зірватися дзвонами їх нечутно
У те мовчаня вслухаються стіни з каменю
В пустому селищі де сліди наших пращурів
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=355153
дата надходження 04.08.2012
дата закладки 05.08.2012
(Морському Левові)
вже йдуть сюди,
без оголошення війни,
вже тут! –
європи і америки –
чужі круки́…
злітаються
із щостежи́но-
заасфальто́ваних своїх,
фаст-фудівських
і паралоново-усміхнених пустель…
то й домотка́ні
(чи варто і казати про сусідських!..)
хижо закружляли,
закаркали,
як мухи трупні – металево загули:
наввипередки заганяють
мої ліси, мої неторкані луги
і луки,
озера, і озерця, і ставки,
діброви, і левади, й береги́
за мури – кам`яні й залізні,
зажерливі колючі огорожі…
спаси й помилуй Україну, Боже!
…оточують черво́нопрапорцями,
як диких –
законнопра́вих на планеті! – звірів,
як богостворених людей червоношкірих,
і як мустангів, неприборканих коней –
привне́сену окрасу первозда́нних прерій,
що стерлися з лиця Землі,
більш за життя вознісши волю і свободу
схоже,
таку куле́шу
знову затівають
самопривла́сники Землі,
і неба, й Сонця, і роси –
всього́ –
не ними
сотворе́-ного –
на згубу
автохтонному народу…
спаси
й помилуй Україну, Боже…
не віддавай їм Сво́го на поталу!
потопчуть, наслідять і перемнуть!
все перетравлять на послід,
на гній! все запаяють
в повітронепроникну плівку…
бо покручі!
бо вороги Живого!
бо ненависники спонтанної Природи! –
Всього́
Твого́,
ТрисилоТворчо-го
…трава і квіти,
верби й солов`ї,
зірки
й озонність післядощова́…
як все́ це
зробиться привласне-не,
чиєсь! –
чуже!
як БУТИ у такому світі зможе
душа
поето-ва?
спаси й помилуй душу
сущу!
даровану Тобою –
невмирущу!
не віддавай нас на поталу, Боже!
...Ти
не покинеш нас!
бо що Тобі варту́є
зректи:
«Хай стануть інші
Небо і Земля…»
і будуть
на іншій тій Землі,
під Небом іншим – люди
у злагоді і мирі жи-ти…
усе живе плекати й берегти,
бо в кожнім прояві Життя
і Красоти:
суть – Ти…
на тій Землі:
ні заздрощ, ні жадОби –
лише Твоєї Творчості
спонтанної
достойні Образи й Подоби…
скажи ж ізнов
і мов:
«Хай буде -- так! Я ЄСЬМ
вовік
для всіх живих істот моїх –
ЛЮБОВ…»
04. 08.2012
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=355132
дата надходження 04.08.2012
дата закладки 04.08.2012
Поїхала я.
Втекла від себе далі.
А там – знову я.
***
Світлая душа
У темряві мороку –
Світлячок вночі.
***
Сутінки вагань
Печальних місяць в нОчі
Сяйвом освітить.
***
Пишу про любов,
У чорнила розлуки
Вмочую перо.
***
Білий сніг, чистий
І на пролісках лежить,
Й на мертвих квітах.
***
Місяць – так близько.
Йду до нього так довго,
Він все – далеко.
***
На що здатна я,
Не знала, аж ось життя
За горло взяло...
***
А музи, чомусь
Зранені, плачуть поруч,
Як сови вночі.
***
Тепер я знаю,
Як сумно, коли місяць
Сходить без тебе.
***
Помножу знання
Що можу отримати? -
Помножу печаль.
***
Не дивися у
Безодню довго, вона
На тебе гляне.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=355118
дата надходження 04.08.2012
дата закладки 04.08.2012
В огненні барви
крила зайнялись,
іскрОю жару
стукає у шибку
МЕТЕЛИК.
Знаком сонця
грає блиск,
летить у ніч,
відламуючи скибку
крихкого сну,
досвітніх мерехтінь,
коли трава
ховається у схиму…
Але душа біліє.
Що їй тінь!
Коли вона –
польотом одержима.
А сонник спить,
обвітрюється цвіт,
стає немов
закладка на сторінці…
Мій сон до Вас
метеликом летить
і стелять оксамити
чорнобривці…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=355068
дата надходження 04.08.2012
дата закладки 04.08.2012
* * *
Мені вдалося приховати гривню.
На пиво, корвалол чи на хлібину.
Сумна бравада.
І могло ж так статись:
купив би щось,
якби не стрівся старець.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=355020
дата надходження 03.08.2012
дата закладки 03.08.2012
* * *
Ласкавий дощ –
як дивний сон.
Знов пригадав життя юначе...
Сміється сонце в унісон,
а хмара хмуриться
і плаче.
Бредуть бомжі,
і боси йдуть,
такі хмурні, такі байдужі.
А я автографи пряду –
ступаю босий
по калюжі...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=355021
дата надходження 03.08.2012
дата закладки 03.08.2012
Її слова , як тихі роси
Від Лаври аж за Шаолінь,
Лягли на його душу босу
Під замовкаюче "цвірінь",
Як сонце заглядало скоса
Межи копила під оплінь,
І підкрадалась юна осінь
Мелодикою клекотінь, -
Він серце молитовним тросом
Пришвартував до вічних плит
І, бувши щирим ортодоксом,
Забрав п’янкі слова у скит.
Прийшла зима. Кохає досі,
Кохає… Вже митрополит.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=354859
дата надходження 03.08.2012
дата закладки 03.08.2012
Читаю чужі твори залюбки,
Що навіть заробила вже оскому,
Шукаю завжди в текстах помилки,
І хочеться додати крапку й кому…
Реакцію я знаю наперед -
Прикушую язик, щоб промовчати,
На очі натягаю темний тент,
І стримуюсь, щоб інших не повчати…
Дивлюсь в минуле, ніби в мікроскоп,
До своїх творів ставлюся критично,
Вірші мої, немов калейдоскоп,
Світлинами кружляють хаотично…
Я бавилась в картинки, як дитя -
Невже змінився смак мій кардинально?
Для себе я зробила відкриття –
Що шкоду роблять відгуки похвальні!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=354856
дата надходження 03.08.2012
дата закладки 03.08.2012
( Я вам пишу, чего же боле?
Что я могу еще сказать?...
А.С.Пушкин
«Евгений Онегин» )
Я вам писал – так трепетно, с надеждой.
Не видя вас, я вас обожествлял.
Я представлял овал лица ваш нежный,
Как персик или сливу, ваш овал.
Я вам писал, а вы не отвечали.
И телефона вашего не знал.
Но звал меня в неведомые дали.
В любовный рай овал. Я наповал
Сражен мечтою. Где вы, где вы, леди?
Пять тысяч роз я бросил бы к ногам
Прекрасным вашим. В том же я уверен,
Что вам не розы, жизнь свою отдам.
Я вам писал. Но перестал. Простите.
А мне, увы, прощенья больше нет.
Меж нами оборвались резко нити.
Все. У меня «заглючил» Интернет.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=354850
дата надходження 03.08.2012
дата закладки 03.08.2012
( МЕНІ ПІДХОДИТЕ
Кілька разів перемовлялась
В місті з одним я чоловіком.
Все запросить збиравсь на каву
І врешті решт таки закликав.
…
Душа ж мало не впала в кому -
Вищий ґатунок він, по ГОСТ-у .
Він випалив, як йшов додому:
«Мені підходите по росту!»
Крилата )
Я в чреве переполненных маршруток,-
Как в кишках ненасытного кита.
И в них, конечно, вовсе не до шуток,
Улыбка вряд ли трогает уста.
Стою. Жара. И чей-то острый локоть
Застрял в боку. Ребро почти трещит.
А на меня с улыбкою широкой
Глядит с сиденья радостный мужик.
-О, девушка, о, чудные минутки!
Я, вас увидев, понял, я пропал!
Зачем меня в «десятую» маршрутку
Впихнула провидения тропа?
Я познакомиться хочу и чудо
Познать в знакомстве просто в сей же час!-
Я говорю: - Знакомиться не буду,
Меня почти убили здесь при вас.
Вы подождите радостных мгновений,-
Найдете ту, что любит мужиков,
Которые отнюдь не на коленях,
А сидя предлагают ей любовь.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=354848
дата надходження 03.08.2012
дата закладки 03.08.2012
Вона, раніше: «Пригуби коньяком кавовий спогад терпкого поцілунку… і хай серце наповниться серпанком ніжного натхнення»
Пригубив коньяком, теж і кави ковточок,
Лише думка напнулась вітрилом печалі.
Мов натхнення прийшло, та у формі заочній,
Бо на денну уже перебір. Не попали.
А вечірньої в нас у коханні немає,
Може в інших десь є, лиш не в цій стратосфері.
В тебе сонце встає, в мене сутінки грають.
Десь то час і вагання стулили нам двері.
01.08. 12.10.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=354975
дата надходження 03.08.2012
дата закладки 03.08.2012
Говорила мені бабуся:
"Так живи, щоб собою збувся.
Бо тому ми на світ родились,
щоб робити те, що судилось".
Нагадала стріла дитинства,
як я стати хотів артистом.
Й не шукав собі Голівуда.
Роль найліпша – собою бути.
Справжня роль, головна, найтяжча –
в білім світі плекати щастя.
Віддзеркалюю в спраглі душі
свій неспокій і небайдужість.
Щось збулось, що не зможе кожний.
Хоч за фахом – лише художник.
Не лечу, – йду, кручу педалі.
Заробив... інший бік медалі.
Та засвоїв найкращим чином:
добрий вчинок – мов відпочинок.
Світ невпинно стає жорстоким.
Й добрі люди – по різні боки.
Як не є, не покину ниву –
засіваю й жнивую – з ними.
Годі плакатись, сором – нити.
Різні ми, та пора ріднитись.
Не цураймося дому-хати.
Доки ж матір’ю торгувати?
Калиново-тернова доля...
Хай вам, люди, живеться добре.
Як людиною зможу вмерти, –
назовіть і мене поетом.
Олександр Печора
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=354788
дата надходження 02.08.2012
дата закладки 02.08.2012
Я для тебе ніжні стлала плеса
Щоби бачить теплі тобі сни
Я для тебе піснею від стресу
Квіткою рясніла до весни
Зігрівала перлами долоні
Вільні, не в'язала у полоні
У обіймах холоду чи літа
Кимось іншим ти не був зігрітий
Чом ти не прийшов до мене досі
Стебель сохне пальці у колоссі
Падатимуть долу ниц голівки
Хто тоді сцілує твої брівки
Я для тебе зорями ходила
Вийшла ніч не мила твоя мила
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=354747
дата надходження 02.08.2012
дата закладки 02.08.2012
У теплих обіймах серпневої ночі
Вирує своє таємниче життя,
Сюрчать цвіркуни, вітер гілку лоскоче,
Торкання дарують палкі відчуття...
Іскряться у любощах зорі-принади,
Пробуджують небо із дальніх висот,
Жбурляють найбільші свої зорепади,
І вітер погойдує ніжно осот.
А пахощі сіна затримують подих...
Така неповторна й шалена ця мить!
Метеликів зграї шукають акорди,
А Ваше тепло в моїм тілі тремтить.
Озветься відлунням у Вашому серці
Улюблене місце під ночі крилом,
І втопиться місяць у нашім озерці,
Простелить доріжку у сяйві обом! 2012
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=354616
дата надходження 02.08.2012
дата закладки 02.08.2012
Коли в дитинстві я лякався грому,
Втікаючи від зливи і грози,
То бабця так рекла мені малому,
Кладу́чи хрест на світлі образи́:
- Не бійсь, дитино, Божої десниці,
Душа твоя не віда ще гріха.
То мчить Ілько на грізній колісниці
І списами вогненними маха.
Він грішників спроваджує до пекла,
А праведним до раю святить путь.
Двигтить борня на небесах запекла,
Що аж на землю відголоски йдуть.
І чує кожен те гулке боріння
І острах душі гріховодні рве
За рід увесь, до сьомого коріння,
За те, що той неправедно живе.
А ще Ілько жита складає в копи
І пастухам на поміч поспіша.
Йому болить важкий селянський клопіт,
Бо в нього чуйна й людяна душа...
Я свято вірив кожному словечку,
Що їх бабуся в казку заплела.
І осягав ту мудрість безкінечну,
Оте змагання доброти і зла.
І дотепер я віри ще не втратив,
З усіх чеснот я будь-яку сприйму.
А, часом, доведеться вибирати,-
Лиш доброту і людяність візьму...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=354677
дата надходження 02.08.2012
дата закладки 02.08.2012
(пану Василю Бур`яну – Дощу)
на свій відбиток
у небеснім плесі –
верба похила
задивилась із ставка…
а достеменно –
із кругленького
дукАчика-озерця…
сюди вода
з-поміж осок і ро́гоз притіка
потічком звивистим,
в`юнким русельцем
протореного в камені струмка,
що прозоріє стиха
із первозданно-юрського джерельця…
озерце
це
щось має спільного в собі
з єством Поета:
в його уяву, як у дзеркальце,
все втілене і неврече́влене –
сотворене: земля і небо,
Вселенна!
спішить
і прагне роздивитися на себе…
самопізнатися –
у образній співзвучності з Творцем
…струмочок – срібна витончена нить,
що між осок свідомості бринить,
канал духовного зв`язку,
стежина думки…
а юрських витоків неви́черпне джерельце –
це
палке, вразливе, вічно молоде
Поетове чутливо-мудре,
навіки-вічні незбагненне! Серце.
01.08.2012
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=354538
дата надходження 01.08.2012
дата закладки 01.08.2012
Говоримо: усе, як сон, мине.
Та буде світ, і будуть світлі дати.
Купує хтось, щоб вигідно продати.
Хтось продає своє. А хтось – мене...
Не продаюсь. Покаюсь і прощу.
За милістю не стану жалкувати.
Прихильності не буду купувати.
До щирості лукавство не пущу.
Ще буде все. І грішне, і святе.
Самообман, кохання – дивне, справжнє.
Безцінна дружба й суєта продажня.
Все бачить Бог. Гряде ціна за те.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=354553
дата надходження 01.08.2012
дата закладки 01.08.2012
Вона, раніше: «Дивна Сила Слова Твого… Я Твоїми словами кохаюся…»
Утратив силу враз чаклун-мольфар,
Втекла між пальців із дощем-водою.
Вже в усмішку її не всипле чар,
І пальцем не проведе під губою.
Збирає чудне зілля він між трав,
В надіях ще молитви духам мовить.
Який же демон міцність чар украв?
Бере меча, лук-стріли – йде на лови.
Він демона відправить у тар-тар
Й зкохається вона не лиш з словами.
Верне між зорей силу наш мольфар
… Її душі та тіла дивне орігамі.
30.07. 01.25.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=354310
дата надходження 31.07.2012
дата закладки 31.07.2012
Заплітають коси в павутинні роси,
Теплом огортає все навкруг живе,
Тихо сьогодення додає натхнення
Синє, синє небо зваблює тебе.
І хіба байдуже, незнайомий друже,
Можна в таку пору пізнавати світ ?
Коли благо діє, коли промінь сіє
Життєдайну силу для прийдешніх літ …
Думка розбиває окови буденні,
Суєта зникає, - суєта-суєт.
Журавель кружляє в високому небі,
Ах ! , - жаль не пізнати нам з вами секрет
Життя круговерті, - для чого все є ?!
Одні у безмежному космосі чорному,
Немає життя більш, неповторне твоє.
З планетою разом, як в теплому коконі,
Мандруємо Всесвітом, - тож відчуймо своє
На дивній планеті не існування,
А незбагненне, чарівне пізнання ...
Нам розум дано, щоби думали ми
Для чого ж створили нас з вами людьми ?
31.07.2012 р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=354261
дата надходження 31.07.2012
дата закладки 31.07.2012
* * *
Спогадами горе не дратуй –
хай воно потроху затихає.
І хоча безслідно не зникає,
від лихої пам’яті вартуй.
Хоч тобі немало довелось
в добросерді зазнавати болю,
з вірою, надією й любов’ю
йди в світи.
А щастя – близько ось!..
Спогадами радість відтвори.
Хоч щасливі миті – неповторні,
світить завжди хай свіча жертовна.
Будь собою лиш.
Світи, гори…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=354270
дата надходження 31.07.2012
дата закладки 31.07.2012
* * *
Бути праведним – чи житимеш щасливо?
Істину довідатись хотів.
Жити правильно навчитись неможливо.
А когось навчити – й поготів.
Все ж кажу: потрібно віру мати.
Праведність – і є свята мета,
на яку благословила мати.
Вчусь і буду вчити саме так.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=354269
дата надходження 31.07.2012
дата закладки 31.07.2012
1.
Та ніч була із шоколадним присмаком.
Руно бажання гаптувала грація.
Який бардак!.. Куняє день невиспаний,
Забризкані шампанським декорації.
2.
Це знову Ви? Нарешті повернулися!
Ну як гастролі по світах зашторених?
Ой, ми ж «ти»! Дощем сплакнула вулиця…
Ну що, тоді на брудершафт? Повторимо?
3.
Твоє життя – сценарій злого генія.
Моє – кораблик у тісному плаванні…
Залишилось фальшивити комедії,
Збирати по думках жертовні камені.
4.
Хоча, давай не будемо лукавити,
Не думати про те, що скажуть критики,
Врятуємо цей день гіркою кавою,
І знов пірнемо у безумні витоки…
5.
У мармурі застигли всі філософи,
І не рятують мудрими порадами.
Привалена душа облуди стосами,
Земні ж вистави перетерті правдою.
6.
Ні-ні! – мовчи! Не рви пітьму прологами.
Твої уста здаються майоранами.
Ти молишся спокусі, наче богові,
Очима кличеш в море затуманене…
7.
Ти – адвокат п’яниць і марнотратників,
Розпусник і творець шляхетних проступків.
Записуєш на незгорілих клаптиках
Уривки заримованого досвіду.
8.
Твій німб шаленим місяцем золочений,
Я не боюся. Ми ж давно союзники.
В тобі побачу тільки те, що хочу я…
Для інших залишайся ти розпусником.
9.
Так можемо лиш ми… Крізь сльози тішитись.
Ми вміємо жаліти всіх без винятку,
У милосерді співчувати грішникам,
І плакати над жертвами безвинними.
10.
Давай разом писати цю історію,
Не клястись, не чекати, і не вірити,
А просто бути цим натхненням хворими,
А просто грати, як лиш ми уміємо…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=354264
дата надходження 31.07.2012
дата закладки 31.07.2012
Надломлене небо на вістрі веж,
Висить на антенах, дахах без меж.
Ворожая сутінь, замерзла, чужа,
Як зранене серце на вістрі ножа.
Надломлені крила. Летіти вниз.
Складати на купу слова, як хмиз.
Затягнуті димом, палають слова.
Зоря народилась за небом нова.
Летіти за небо, не вниз, туди,
Де вже не зустріти біди. Зажди, -
Летіти без хмизу, летіти без…
До зірки, де правда, де кенкідес*.
(кенкідес (японською)-все добре)
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=354159
дата надходження 31.07.2012
дата закладки 31.07.2012
Та все ж я вибачу тобі, тепер пробачу
За нелюбов чи за любові недостачу,
І за недбалість у стосунках (нестосунках?),
Бо вже заплуталася я в отих рахунках.
А я пробачила тобі слова нестиглі,
Як в перукарні лишнє пасмо, їх відстригла.
Я зрозуміла – несвобода – не дорога.
Нащо ж за гратами я скніла стільки років?
У кожного в житті бувають біль і втрата.
Та щастя віднайде завжди десь адресата.
І хай роки зцвіли – все пройдено й прожито.
Та як же радісно побачить в полі жито.
Є нагорода – діти, сонце, вітер, гори.
І забуваєш з ними всі оті докори.
А нелюбов зайшла, - то, певно, заблукала,
Засохла без води, як ніжна квітка кала.
Та в серці й інші розцвітуть прекрасні квіти.
Знайди й ти спокій і любов, яку згубив ти.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=354158
дата надходження 31.07.2012
дата закладки 31.07.2012
- Йой, Павлусю, не бий! Не бий, Павлусику, за що ня так б'єш?! Ади дитинку свою заб'єш, що в собі ношу!
- Мовчи, суко! Мовчи, бо зарубаю! Настане кінець і тобі, і твоєму паскудному виплодкови!
Червоні налиті дикою ненавистю п'яні очі Павла палили лютою злобою розпростерте на підлозі тіло побитої Ганни. Всадивши ще кілька ударів брудними чоботами в обхоплений руками живіт жінки, Павло зневажливо сплюнув і розхитуючись з боку на бік на нетвердих ногах висунувся з хати, гримнувши дверима, аж задзеленчали віконні шиби.
- Порубаю!.. – Гарчав знавіснілий накоренок злоби у людській подобі.
Ганна, зачувши, що лишилася сама в хаті, гнана страхом підхопилася з долівки і підбігла до ліжка, де під ковдрою, межи подушками дрібно тремтіла, як у пропасниці чорнява п'ятирічна дівчинка.
- Оксанцю, ходи до мене, рибочко, ходи моя маленька, треба тікати дитино… Давай мама загорне тебе в ковдрочку, бо надворі нічка, аби ти не змерзла.
Похапцем накинувши на плечі хустину, вхопила ковдру і потягнула дитину до вікна:
- Постій тут, донечко, мама перелізе через вікно і тебе візьме, добре моя малесенька?..
Дитина мовчки кивнула. І лише безперестанне тремтіння і величезні настрашені очі видавали її переляканий до заніміння стан.
Щось голосно луснуло і знадвору почувся п'яний крик Павла.
- Суки, порубаю всіх! Всіх до лаби порубаю на кавалки!
Дитина здригнулася, мов від удару батога і жалісно протягнула:
- Ма-ам…
Губенята її затремтіли, а налиті страхом оченята миттю набралися слізьми, що як величезні прозорі горохи закрапали на землю рясним дощем.
Ганна, що вже стояла з того боку хати за вікном простягнула до малої руки:
- Ходи скоренько, донечко! Ходи, серце моє…
Дівчинка стрімголов кинулася до матері, а та вхопивши дитину, плачучи бігцем кинулася навтьоки від рідної хати, уздовж городів, перечіпаючись за картоплиння переплетене густим бур'яном, що заважало їй бігти, подалі від озвірілого п'яного чоловіка. Чула за плечима його крики і як брязнули розлітаючись навсебіч шибки вікна, коли шпурнув навздогін втікачам сокиру. Серце вискакувало з грудей, тіло боліло, та вона все бігла з дитиною, боса, в самій лише сорочці та накинутою наспіх на плечі шалиною, аж поки спинилася поміж кукурудзами в чужому городі, коло межі. Тулячи до себе малу Оксанку, присіла тихенько наслухаючи, чи не наздоганяє, бува, її Павло.
Було тихо. Опустилася тоді на траву, закутала дитину в ковдру і, схлипуючи стала гойдати її і себе, намагаючись заспокоїтись. Так і сиділа на сирій землі, дослухаючись до кожного шурхоту. Боліла, здавалося, кожна клітинка її побитого тіла. У голові пекло і шуміло, а у животі неспокійно ворушилося нове життя. Раз-по-раз силуючи її здригатись від тих різких порухів, а ще розпуки, що мучила і допікала їй сильніше ніж відгомін тілесного болю. Оксанка засопіла носиком. А Ганна ковтала гіркі сльози у спогадах.
- Ганнусю , не треба тобі його, дитино. Бідувати будеш, небого, бо не мудрий він, як і ціла родина його немудра.
- Мамо!.. І нащо таке кажете? Він любить мене, і я його люблю… Він такий красний парубок…
А я хочу мати файного чоловіка, то й діти у мене будуть файні, мамо.
- Ая-я… Коби то лиш тілько світу, як у вікні... Ади Іван Палагнишин, чи не файний? І голову за тобов ломить, а ти ніц не видиш, лиш Павла.
- Не хочу я Івана Палагнишиного! А як вам він такий милий, то самі за него йдіть, а я не піду. Чи може хочете аби я з нелюбом вік коротала, а ви на мою муку дивилися?
- Ні, дитино… Най Бог боронить, я не хочу аби-с на мене потім нарікала… Йди собі за кого хочеш. Але спімнеш моє слово - за Павлом добра не буде…
- Буде, мамо, буде. Чого би не було? Хіба є ще такий парубок в селі, як мій Павло?..
Займалося на новий день. Ганна навшпиньки підкралася до розбитого вікна, коло ніг її з землі стирчала сокира, а з хати долинало голосне Павлове хропіння.
Полегшено зітхнувши, поволі рушила городами назад , де коло межі у кукурудзах закутана в ковдру спала її чорноока крихітка Оксанка, як дві краплі води схожа на свого вродливого батька.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=354080
дата надходження 30.07.2012
дата закладки 30.07.2012
На стежці зрізана суха сосна,
Минув їй час грайливо зеленіти,
Урвався хід – гітари, мов струна,
Не заскриплять уже розлогі віти.
Останню користь стовбур віддає
У крематорій хат людей крізь комин,
Й хмаринка навіть теплою стає,
І снігом зарівняє смутку зломи.
Полине в гору хвильний аромат –
Вечірня з сосен світла небу кава,
Добавиться ще всохлий клен і граб
І липня згадка – пам’яті приправа.
Прийшла з землі, а піде в неба вись
Природи перевтілення сакральні.
Притримай думку й погляд, зупинись
І відгорни заслін в епохи давні…
28.07.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=353992
дата надходження 30.07.2012
дата закладки 30.07.2012
О, як чудово травами іти
І лагідно триматися за руки!
Лиш ми удвох і сонячні мости,
Й Едему дивовижні милозвуки!
Вже де-не-де зелений оксамит
Фарбує в охру Вершниці примара.
Зринають зблиски сонця з-під копит
І тихо гаснуть у молочних хмарах.
В шовкових косах срібного струмка
Листків дочасні тліють ікебани,
Гірського вітру лагідна рука
Куйовдить хмар повільні каравани.
Сидить на зрубі сивочолий бог,
Духмяна люлька куриться між сосен...
О, як чудово дихати удвох,
ОбрУчено ступивши з літа в осінь!..
Здмухнути в небо щастя кораблі
Хмеліти разом сонячним промінням-
Лиш ти і я у серпня на крилі
І наших рук веселкове сплетіння!..
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=353929
дата надходження 30.07.2012
дата закладки 30.07.2012
Коли стираються кордони,
Коли міняються світи,
Коли дівається десь втома,
Я знаю точно, десь є ти...
Коли із серця водоспадом,
Коли із неба не зійти,
І руки пахнуть виноградом
Я знаю точно, десь є ти...
Коли у мріях зостаєшся,
Щоб щось для себе довести
Ти є десь, знаю, обізвешся,
Бо тож навіщо я і ти?
Коли замрійливі блакиті,
Закрию очі, і лети!
Коли життя люблю за миті!
Коли я знаю десь є ти!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=353800
дата надходження 29.07.2012
дата закладки 29.07.2012
Євровікна. Євродвері. Євромагазин.
Крізь розбите скло продерся торбохват Мартин.
Єврокраги. Єврозварка. Євроелектрод.
Приволік додому злодій все без перешкод.
Слідчі. Пес. Все, як годиться. Крадія знайшли.
Прокурор. СІзо . П’ять років. Термін чималий.
І останнє слово дали мовити йому.
Каже, - хочу не у нашу , а в євротюрму.
Брав не наше – європеське. Йду на євросуд!
Хай мені євроумови на п’ять літ дають!
27.07.12
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=353367
дата надходження 27.07.2012
дата закладки 28.07.2012
Иуда пошел и повесился,
Он знал, да не скажет: "Зачем?"
Чего ж тебе, сволочь, так весело?
Я вызвал бригаду врачей,
Они прилетят, крестоносные,
Взглянут, и поставят клеймо;
Безумство приходит не осенью!
Оно тебе сразу дано.
Иуда пошел по накатанной,
А мы ищем выход другой,
Но нас, да без нас же, сосватали
Старухе с тяжелой косой.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=353339
дата надходження 27.07.2012
дата закладки 28.07.2012
Коли поснуть розніжені левкої
Під колискове брязкання цикад,
Згорни душевні немочі в сувої,
Вночі приходь у стишений мій сад.
Присядьмо вкупі зорі полічити-
До скроні скроня і рука в руці...
Густим серпанком яблука обвиті
У тьмі горять, неначе каганці.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=353266
дата надходження 27.07.2012
дата закладки 28.07.2012
Хотілося мені втекти від болю.
І час спливав-не лікар він, однак.
Коли ж прийдеш пустить мене на волю?
Я вже без крил і без життя ознак.
Пусти мене. Я птахом впаду долі.
Прости мене. Та сил уже нема!
Бо птах не може жити у неволі,
Хоча її й створила я сама.
Я впаду в небеса. І вже щаслива.
З порушенням десятка інших функцій.
Простіть,що я помилок наробила,
Мені життя давали без інструкцій...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=353241
дата надходження 27.07.2012
дата закладки 28.07.2012
Коктейль кохання і розлуки
Пили смакуючи, повільно.
Геть очманілий від розпуки
Вривався вечір божевільно.
Напій не вищого гатунку
Вливався цівкою отрути.
Ні обіцянок, ні цілунків…
А тільки відчуття покути.
Душа, неначе під прицілом.
Холодні ранки крижать літо.
І осокові семистріли
Гойдає невгамовний вітер.
Вже сплачено високе мито
За експорт душ у задзеркалля,
За еміграцію. Якби ж то
Могли б збагнути, що там далі…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=353237
дата надходження 27.07.2012
дата закладки 28.07.2012
Творчому собратові
Юрію Державицькому
1
Державицький – не Рубльов, не Гойя.
Та від Бога майстер.
Скільки літ
храми та церкви натхненно гоїть!
А за те не вистача й на хліб.
Хвора крона.
Відчахнулась гілка.
Долі хуторянські. Скільки їх?!
Схудла, постаріла Оріхівка.
Що будинки? Й люди – нічиї.
Був би кінь, аби була вуздечка.
Ген деінде тин біля хатин...
А яке було агромістечко!
Відраділи. Вже не до картин.
Господи, трудяги злидарюють...
Гаспиди – жирують.
Кривда – скрізь.
Вже нестерпно. Каїни панують.
Хоч живим у рідну землю лізь.
Нині в більшості життя воляче.
Ясла вкрали. На стерні пасуть.
– Як воно бідується, земляче?
– Важко, друже. Та не в тому суть.
Ну а ти як?
– Написав криницю.
Потім вичистив і напувавсь.
На долоні пригощав синицю.
Журавлем у небі милувавсь.
Семенюту й Малика завершив.
В галереї вже портрети ці.
В Ісківцях етюдилось нарешті.
Ще б у заповідні Біївці.
Хай стара криниця буде в тебе,
спонсорам її не віддавай.
Бачиш, як просвітлюється небо?
– Справді, мудро.
– Ну, тоді тримай!
2
Ближче б жив, то й вітер недалечко.
Рідко бачимось. Терпке старе вино.
– В місті б легше. Ще ж таки не вечір.
– Пізно, друже. Мабуть, не дано.
В місті, правда, не самотньо вмілим.
Але ж люд ошуканий – презлий.
Треба ж, – розвалили, пошуміли…
Навзамін – по прянику дали.
Майже всі владики – трафаретні.
Не художник – долі фаворит.
Хоч його пейзажі та портрети
мають неповторний колорит.
На мольберті пишуться сюжети...
Важче й краще буде ще колись.
Між писак трапляються поети.
Ще таланти не перевелись.
Божий дар, а може – кара Божа?..
Чи мистецтва сіль доступна всім?
Чи впізнає бідний і вельможа
нас в буденній праведній красі?
Нам дано зважать на примхи долі
і творить з любов’ю день у день.
Щоб душа лишалася на волі,
щоб добром горнутись до людей.
Олександр Печора
(Ромоданець)
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=353348
дата надходження 27.07.2012
дата закладки 27.07.2012
Я пам‘ятаю всі світанки росяні
Всі ночі романтичні, теплі, зоряні
Туман молочний лине понад річкою,
що в‘ється й голубіє плесом-стрічкою…
Я пам’ятаю айстри з чорнобривцями,
І як сиділа ввечері на східцях я,
Звабливо місяць усміхався в унісон,
Коли до хати зазирав чарівний сон…
Я пам‘ятаю літній сад духмяний,
Лимонні груші й яблука рум‘яні.
Як ласували бджоли медоносами,
Смачними сливами і абрикосами…
Я пам‘ятаю теплий хліб і молоко,
Як стукав чорний кіт у заспане вікно,
А мама частувала нас сніданками,
Варениками з сиром і сметанкою…
Я пам‘ятаю, як комбайни-кораблі
Пливли по полю, мов у небі журавлі.
Як молотили хліб і сипалось зерно -
Все це було в житті, але давним-давно…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=353236
дата надходження 27.07.2012
дата закладки 27.07.2012
(з анекдоту)
Перед весіллям:
Він: Дочекатися ледве я зміг, що за мить!
Вона: Може, краще піду я, є стільки доріг?
Він: Та ж бо ні! Це – як влітку нападав би сніг.
Вона: А ти любиш мене, так, аж серце бринить?
Він: Та звичайно, а чом сумніваєшся ти?
Вона: А чи зраджував ти, признавайся скоріш!
Він: Та ти що? Ти смієшся, жартуєш чи спиш?
Вона: Цілуватимеш міцно? Щоб аж розцвісти?
Він: Буду! - Чесно скажу, просто ти зрозумій.
Вона: Лупцюватимеш, милий, скажи ти мені?
Він: Та нізащо! То що за слова ще дурні?
Вона: А я вірити можу тобі, милий мій?
*****
Після весілля:
(читаємо той же вірш з кінця до початку)
Вона: А я вірити можу тобі, милий мій?
Він: Та нізащо! То що за слова ще дурні?
Вона: Лупцюватимеш, милий, скажи ти мені?
Він: Буду! - Чесно скажу, просто ти зрозумій.
Вона: Цілуватимеш міцно? Щоб аж розцвісти?
Він: Та ти що? Ти смієшся, жартуєш чи спиш?
Вона: А чи зраджував ти, признавайся скоріш!
Він: Та звичайно, а чом сумніваєшся ти?
Вона: А ти любиш мене, так, аж серце бринить?
Він: Та ж бо ні! Це – як влітку нападав би сніг.
Вона: Може, краще піду я, є стільки доріг?
Він: Дочекатися ледве я зміг, що за мить!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=353202
дата надходження 27.07.2012
дата закладки 27.07.2012
Дозвольте лиш любити Вас,
Прошу, благаю милостиво!
Кохання розцвіло, мов диво,
Зумівши вправно, без прикрас,
Вас огорнути в сонця блиск.
Життя буяє в барвах літа,
У серця келихи налито
Любові. А було колись
Там повно жалю, болю, сліз.
Хоч відстань чимала між нами,
Та з Вами поряд я думками,
Коли Ви дивитесь на Віз
Малий. В чарівнім сяйві зір
Ваш погляд бачу, Ваші очі.
Я б розчинилась в них охоче
Після нещасть, незгод, зневір.
Чому з'єднала доля нас,
Довівши до кінця, до краю?
Я ні про що Вас не благаю -
Дозвольте лиш любити Вас!
26.07.2012р. 22:00
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=353216
дата надходження 27.07.2012
дата закладки 27.07.2012
Непрочитана тиша листів...( Ninel)
- Не пиши, все рівно не пробачу, -
Стугонять слова в моїх думках.
Від образи лише усміх бачу
Твій гіркий на стиснутих вустах.
В споминах отак, коли тримала
Новий лист з далекої землі.
Знову вперто звістку не читала
І складала в купку на столі.
А у сні ходила між рядками,
Все шукала вибачень в словах.
Так межа все глибшала між нами
Й тиша непрочитана в листах.
А тепер тобі пишу щоденно,
Як давно твоїх уже нема!
Знаю, що даремно, все даремно,
Бо чи ж квітне цвіт , коли зима...
Завертає літо із господи,
Ключ у небо злине журавлів.
Перегорне осінь в час негоди
Тишу непрочитаних листів...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=353087
дата надходження 26.07.2012
дата закладки 27.07.2012
Мені сказали, що я неформат.
Життя моє - ілюзій зорепад.
Та під чужий закон не хочу жити,
І істину з чужої чаші пити,
Під чужу дудку вправно танцювати,
Чуже повітря в груди набирати.
У мене свій політ і своє небо,
Долини, гори. І мені не треба
Чужого світу. Мій задовольняє.
Нехай ніхто крил моїх не ламає.
Як тілу кров, мені їх треба мати,
Щоб де захочу, я могла б злітати -
До зір, до сонця, світу посміхнутись.
В чужому просто можу задихнутись.
Ми, мов річки - у кожної свій плин.
Лиш Бог - один і Всесвіт в нас один.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=353174
дата надходження 26.07.2012
дата закладки 26.07.2012
Я состарился за год на девять
Слишком много случилось подряд
Нынче многих надежда зреет
Ну а мне уже нечего рвать
Закружила воронка сознания
И не видно, не видно земли
Если раньше душа была в пламени,
То теперь извалялась в грязи
Я спокоен, смотрю в сумашествие,
Вижу свой алкогольный оскал
Принесите отрадных известий,
И пожалуй еще бокал
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=352982
дата надходження 25.07.2012
дата закладки 26.07.2012
«Коли в мої думки приходиш, милий,
Кладеш троянди до забутих ваз...»
Леся Геник
Троянда й ваза
У вірш ввійшли пером: троянда й ваза,
Про них же пише жінка, а читач?
Пірнув він в русло алегорій зразу,
Подумають тут різне, сяк чи так.
Троянда не засохла і без цвілі,
Довкілля чисте й моху теж нема,
І пелюстки в росі ранковій, свіжі –
Краса троянд жіночого єства.
Торкнися і до губ ти приклади троянду
Ти проникай в глибини квітки, цвіт
З природного кришталю, диво-саду.
Жіноча ваза – цей прекрасний світ.
25.07.12. 17.35.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=352978
дата надходження 25.07.2012
дата закладки 26.07.2012
* * *
Як розрізнити істину святу?
Від кривди – правду.
Ген – зневір’я поле!..
Чужим на переймаючися болем,
приймаємо за черствість гіркоту.
Як не сягти далеко за межу?
О, як же варто відчувати міру!
Не втратити безповоротно віру.
І душу не поранити чужу.
Ще буде все, бо це ще не кінець.
Ще деревце простерло в небо віти…
В кінці тунелю певно ж буде світло.
До серця доторкнеться промінець.
Спинився, загубив святу мету?
Із вірою ступай мерщій, небого.
Поміж людьми зустрінеш доброту.
Іди в світи, та вір собі, як Богу.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=352867
дата надходження 25.07.2012
дата закладки 25.07.2012
* * *
Приліг в квітучих чебрецях.
Пливло понаді мною небо
і мліла спека полуднева…
Яка ж пора прекрасна ця!
О, як я тут пораював!
Привільно і натхненно думав!
На лавці під креслатим дубом
етюд у серці малював.
Як легко дихалось мені!
Як ніжно й п’янко пахли трави!
Забувши злободенні справи,
я дивувався й пломенів!
Який густий пташиний спів!
Яка акустика в природи!
А соловейко як виводив!..
Жаль, що наслухатись не вспів.
Набачитися вволю – теж.
Ледь-ледь наблизився до істин.
А треба ж повертатись в місто.
А почуттям немає меж!..
А онде шарудить кортеж.
Весільний. До монастиря.
О, як він душу окриля!
Тут рай квітучий в літню пору.
І покладуть на Зажур-гору
букети, мов до вівтаря.
Йдуть молодята…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=352866
дата надходження 25.07.2012
дата закладки 25.07.2012
Не стучись под окном моим,
Ветер!
Посиди со мной песню спой
Ножку свесь и калитку закрой
На засов
Чтоб никто не нарушил
Тихим голосом вечный покой
Слышишь тихо как
Мои мысли
В моём доме подушку не тронь
Разожги у камина числа
Поддержи до утра огонь
Подсуши язычками лещину
Обогрей моей страстью живицу
Что стекает капельной водой
Вот бы вместе нам устремиться
И ходьбою,где ходит Олень
Мы бы знали на всё ответы
Выпивая по каплям рассветы...
Кто калитку открыл? Эй,постой,
Покажи мне свои владения
Возьми,Ветер, меня с собой...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=352753
дата надходження 25.07.2012
дата закладки 25.07.2012
Хилитають вітри трав`яні спориші,
Чую запах гіркий, полиновий.
Після тебе в душі, після тебе в душі
Попелище лишилось любові.
Ярослав Чорногуз\"Попелище любові\"
...Погоріли в душі квітом буйні поля,
сум вселенський лавиною суне.
Попіл, чад ,почорніла земля...
Ран сердечних обвуглені руни
заяснять серед зір попід згарищем тим,
дивним сяєвом заполовіє -
се паломник Любові іде, пілігрим,
подорожній від храму Надії.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=352514
дата надходження 23.07.2012
дата закладки 24.07.2012
Я син землі і неба син,
Одні у мене мама й тато,
Одна душа і Бог один,
Всього інакшого – багато…
23.07.12
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=352501
дата надходження 23.07.2012
дата закладки 24.07.2012
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 23.07.2012
* * *
Звучить кохання чарівний мотив.
Ви полонили моє серце й душу.
Тепер, коли на Вас молитись мушу,
ми ненароком перейшли на «ти».
Кохана, глянь, надворі вже світа.
Ми заблукали в дивних чарах ночі.
І я тебе боготворити хочу,
бо ти мені єдиному – свята.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=352237
дата надходження 22.07.2012
дата закладки 23.07.2012
Скільки доріг має пройти людина,
Щоб заслужити це горде ім‘я?
Скільки морів повинна подолати біла голубка,
Перш ніж заснути на піску?
Скільки разів повинні летіти ядра
Перед тим, як їх назавжди заборонять?
Відповідь на ці питання, мій друже,
в подиху вітру - відповідь знає вітер.
Скільки років буде гора стояти,
допоки її не зруйнує море?
Скільки років можуть страждати люди,
Перш ніж їм дозволять бути вільними?
Скільки разів людина може відвертати голову в бік
І робити вигляд, що просто нічого не бачить?
Відповідь на ці питання, мій друже,
в подиху вітру - відповідь знає вітер.
Як часто повинна людина дивитися вверх,
Перш ніж зможе побачити небо?
Які вуха мусить мати людина,
Щоб почути, як інші люди плачуть?
Скільки буде смертей, до того часу, як зрозуміємо,
що занадто багато людей загинуло?
Відповідь на ці питання, мій друже,
в подиху вітру - відповідь знає вітер.
Відповідь у подиху вітру...
Текст пісні Peter Paul & Mary - Blowin in the wind
How many roads must a man walk down
Before they call him a man?
How many seas must a white dove sail
Before she sleeps in the sand?
How many times must the cannon balls fly
Before they're forever banned?
The answer, my friend, is blowin' in the wind
The answer is blowin' in the wind.
How many years must a mountain exist
Before it is washed to the sea?
How many years can some people exist
Before they're allowed to be free?
How many times can a man turn his head
And pretend that he just doesn't see?
The answer, my friend, is blowin' in the wind
The answer is blowin' in the wind.
How many times must a man look up
Before he can see the sky?
How many ears must one man have
Before he can hear people cry?
How many deaths will it take till he knows
That too many people have died?
The answer, my friend, is blowin' in the wind
The answer is blowin' in the wind.
The answer is blowin' in the wind.
http://www.native-english.ru/lyrics/bob_dylan/bob-dylan-blowin-in-the-wind-song-lyrics
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=352096
дата надходження 22.07.2012
дата закладки 22.07.2012
Полоще день фіранку на вітрах,
Вербові коси плесо розгойдали,
Смаглявий серпень з круглого цебра*
В достигле жито висипав опали.
Шепоче ліс.Між тихих молитов
Звучить потоків музика органна-
Це поміж скель несеться стрімголов
Гірська ріка, срібноволоса панна.
Десь поміж гір гойдається димок-
Вже мабуть осінь люльку закурила,
І між тоненьких струпіхлих гілок
Напнув павук посріблені вітрила.
Вже обтрусив нестримний вітерець
Півоній цвіт на біле підвіконня...
Парує сонця смажений млинець,
Стікає медом в літа на долонях.
*Цебер-велика дерев'яна (рідше металева) посудина, що має вигляд зрізаної діжки, яку використовують для різних господарських потреб.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=351937
дата надходження 21.07.2012
дата закладки 21.07.2012
* * *
В електричці вже й білета не питають.
Добре ж видно їм, що я – пенсіонер.
Провідниці мимо мене пролітають,
вже й не дивляться, не радують мене.
А, буває, юнка чемно запитає:
«Ваш квиточок?» – розквітаю я в момент!
Проїзний, а ще й посвідчення я маю,
та звучить оте, неначе комплімент!
І дивлюся їй услід, і молодію:
не зносився, мабуть, з виду сильно я.
І натхненно, і дитинно так радію –
сяє посмішка і лисина моя!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=351829
дата надходження 20.07.2012
дата закладки 21.07.2012
Хто не знає, що таке налисник?
Різновид смачненького млинця?
Так. Але чи ж буде вам корисна
оповідка миловидна ця?
Розкажу бувальщину простеньку.
Епізод з весілля на селі.
Досі тамадую я частенько.
Там гули Василі-Василі.
Другий день гуляли-похмелялись.
Накатали возиком сватів.
Танцювали, ще й призочки брали.
Я вже з них знущався, як хотів!
А тоді, експромтно якось, ляпнув:
– Дорогі свайбани, поможіть!
Приз тому віддам, хто скаже внятно,
що таке «налисник» ! Ну, кажіть!
Й почали доводити дотепно
про млинці і всякі там блини…
Я кажу їм:
– Говорити треба не про те.
– Кажи вже, не тягни!
– Що не докумекали? Погляньте.
Ось – весільний батько, наче туз!
Наче Лєнін. Вже пора ж добрати,
що налисник – то його картуз!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=351826
дата надходження 20.07.2012
дата закладки 21.07.2012
Тиха ніч. Сяють зорі.
Лиш жаби в траві-на тризвук.
Кольорові думки досягають до хмар-висоти.
Мої сни на сьогодні з солодким запахом яблук.
І байдуже ,що в них вже більше не зайдеш ти.
І так хочеться солодко випити тишу з чаші.
І на мить задурманити тишею свою хіть.
Забагато чужих,що хотіли назватися "наші".
Забагато таких,що відкинули досвід століть.
Забагато чужих думок серед своїх власних.
І замало волі в безсиллі тупих кутів.
Серед дольки щастя занадто багато нещасних.
На дещицю емоцій- занадто багато слів.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=351672
дата надходження 20.07.2012
дата закладки 21.07.2012
лучше б знала, что предал, лучше б думала - грешен.
пережить это можно. и не так безутешна
оставалась душа бы ( всё ж во мне - не скиталась,
не искала б, где пятый - угол, в вечной печали... ),
лучше б знала - ненужной ( по причине... не важно! ),
для тебя нелюбимой, заменяемой стала...
ну ведь может же рыба - не раствором, а газом?
ну ведь может же птица - без полета и песен?
так и я без тебя бы... как-то так... неумело и
больно! обходилась же раньше?..
до решающей встречи?.. то, что До и что После
без тебя так... нет слова, чтобы страх этот - точно
( пустота и бесцветность! ). потемневшему небу,
угасающим звездам - ни упрека, ни стона.
раз случилось - так надо ( только Так, не иначе! ),
никогда не заплачу. в моих серо-зеленых -
резь! Сахара, Мохаве... обожженные Солнцем
земли. ад, что без края... без тебя - обреченность.
или просто - с начала ( сотворением мира -
заниматься. а стоит?.. ) ?
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=351713
дата надходження 20.07.2012
дата закладки 20.07.2012
Приливи. Море.
Я живу над Тобою.
Полин.
Птахою дикою в серце прилинь
і я спУщусь з гори,
Де живу над Тобою
Забери.
Забери мене в гості
до гір.
Я там пісню плету.
Із дерев проросту.
Залишайся сьогоді зі мною.
Ми впадЕм у траву,
Наче рОси зі сну.
Я тебе обійму
Всім Безмежжям своїм
Хоч на мить, хоч на дві
Залишися моїм..
Над горою вітри. Із моєї нори,
із моєї хатини не йди.
БОги сон принесуть.
ТИ мене не забудь...
Свою лють-
В кулаки!
Свою Суть-
На грядки!
На полині гіркі
Всі слова настоЮ.
Перед Богом стою.
Себе
Тобі віддаю.
Відаю
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=351810
дата надходження 20.07.2012
дата закладки 20.07.2012
Ти подарувала мені очі
з ними засинаю і встаю
розмовляю з ними коли хочу
ніжу їх
плекаю їх
люблю
Цілий день на собі відчуваю
з підвіконня теплий погляд твій
Він мені у душу зазирає
відкриває світ мені новий
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=333791
дата надходження 28.04.2012
дата закладки 20.07.2012
Привіт тобі, моя далека Мавко
чарівна феє з білими крильми
було мені вночі сьогодні жарко
та снилися солодкі, добрі сни
там лопотіли ніжно-білі крила
під ними було затишно мені
У сні до мене білка приходила
співала дивні
неземні пісні
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=333920
дата надходження 29.04.2012
дата закладки 20.07.2012
Крізь три вікна шалено пахне ніч
Вдихаючи її на повні груди
я подумки торкаюсь Ваших пліч
котрі уже ніколи не забуду
А три вікна вдивляються у ніч
освячують весну ясним безсонням
Молитвою торкнуся Ваших віч
до цвіту простягну свої долоні
і солов’єм співатиму всю ніч
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=334087
дата надходження 30.04.2012
дата закладки 20.07.2012
Така наша доля, ніщо не змінити,
Самим не рішити у власнім житті.
Лиш тільки дитя на цей світ народилось,
А доля йому уже стелить путі.
І як уже випаде, чисті й просторі,
Чи може тернисті, вузенькі стежки.
Одвічно так було, бо йдемо до Бога
І кожен торує свій шлях у віки.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=351783
дата надходження 20.07.2012
дата закладки 20.07.2012
Чи місія моя завершена на цій землі,
Чи, може, ні?
Чи ще повинна гаяти я час
На згублені хвилини і роки?
У плині часу я була колись і десь,
Як є тепер.
Та де той слід?
І лиш світлини у альбомі гомонять,
Що я була, жила.
Та все в віках згубилося, розтерлося і розійшлося,
Як пил,
Як дим,
І як пісок – крізь пальці.
У дзеркало дивлюся – я? Не я? То хто?
Чи іншим дзеркало було
У двадцять моїх років?
Пройшла від того до цьогО я скільки кроків?
А розіб”ю – то згине моє щастя.
А є воно? І що воно таке – те щастя, це поняття ефемерне?
Не знаю.
Може, лиш забула?
А чи згубила, як старенький гаманець?
Дитина виросла,
І дім стоїть міцний,
І дерево росте, та ж цілий сад.
І що тепер? Саджати другий?
Чи йти додому – десь туди, серед зірок,
Де, певно, є мій дім.
Сьогодні щось кажу, сміюся й плачу,
В завтра – пустота, ніщо, лиш пам”ять
(І це втішає, та не надто).
Одна сльоза – невидима, незрима
(Бо сильній жінці плакати не гоже)
Бринить в душі,
Виблискуючи, як перлина
На океані дні, за хвилями, за часом,
За думками.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=351762
дата надходження 20.07.2012
дата закладки 20.07.2012
Липнева жінко!
У тобі стільки сонця,
І світла, і любові й теплоти!
Ти зачерпнула в літа щедрий промінь,
Яким зігріла й освітила навкруги.
Все що було і що прийшлося пережити
Заплело коси у пшеничні береги,
Під небом Божим лише жайвір зойкне
Жіночими вродливими слізьми.
А ти щодня прийдеш аби світити,
Бо одержима сонцем і життям.
Народжена у муках щоб любити -
Неси любов, купай її в віршах.
Молитвою, повагою, любов’ю
Віншую день і вік Твого життя,
Я просто хочу побажати Щастя
Й побачити його в Твоїх очах!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=351581
дата надходження 19.07.2012
дата закладки 20.07.2012
Найпоширеніша поза у жінок така: -
Любий, а давай вже завтра,- болить голова!
*****
Жінка любить вухами, чоловік – очима.
Повз цю позу в «Камасутрі» не пройдете мимо:
Поза номер триста вісім (ти уважно слухай) –
Чоловіку треба жінці подивитись в вухо!
*****
Є ще поза в «Камасутрі»,
Та не поза – чисто сміх!
Маня дивиться на Ваню,
Ваня спить «без задніх ніг».
*****
Він: - А руки ваші плавно – від плечей – до спини,
Ну, а потім переходим на живіт повільно.
А вона: - Це «Камасутра?» - кида хитрий погляд.
Він: - А ось і не вгадала! Це – лиш митний огляд.
*****
Ось скажу я думку «мудру»,
Любі сестро й брате.
Не читайте «Камасутру» -
Ліпше буде спати.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=351533
дата надходження 19.07.2012
дата закладки 20.07.2012
Вожатый скомандовал: "Едем!"
И пулей пробил свой висок,
Он стал персонажем комедий,
А поезд помчал на восток;
Рожает в купе проводница,
И пьян навсегда машинист,
Но поезд, как глупая птица,
С востока летит на огни;
Младенец родился без тела,
И в тамбуре пахло войной,
А поезд, в особом отделе,
Назвали, без юмора, - "Ной";
Не видно ни зги за окошком,
Не станет младенец играть!
Нам надо повеситься, крошка -
"Они" уже ищут стоп-кран.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=351514
дата надходження 19.07.2012
дата закладки 20.07.2012
Схилились мальвові вінки
на хату – пам’ятник чеканню.
Скриплять обвітрені хвіртки,
протяжно й болісно зітхають.
Ой не чужі вони мені –
двори, неначе кладовища...
Покинуті, мов по війні,
колодязі, хати і вишні.
А земляки повимирали
або до міста подались.
Давно городи не орались...
Та це ж недавно, не колись!
Торкаюсь звалених воріт.
Невже зозуля відкувала?
Невже земля відвікувала?
Чужою стала...
Де ж мій рід?
Зростають, слава Богу, діти.
І в селах родичі ще є.
Але ж чужіє нічиє!
Лелекам нікуди подітись.
Мене, заблудлого, прости…
І сили дай звести оселю,
щоб воскресити рідну землю
і лелечат-внучат ростить.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=351544
дата надходження 19.07.2012
дата закладки 19.07.2012
Если можешь бороться - борись, а не можешь - забудь,
Не тревожь свою душу трухой бесполезных терзаний
Не кляни небеса, знай, ты сам выбирал этот путь,
Значит сам виноват, если вдруг не учел расстояний.
Не ищи в ком-то брешь, ведь тогда непременно найдешь,
Знай, сквозь чьи-то очки можешь сам оказаться горбатым
Будешь требовать правды - так знай, что наткнешься на ложь,
Ты и сам предпочел бы забыть, если в чем виноватый.
Если любишь кого-то - люби, но свободу оставь,
Тот кто любит - не бросит, с тобою останется рядом,
А того, кто не любит, не сдержит военный устав,
Жизнь - не рота пехоты, никто тут не правит парадом...
Если справишься сам. так дерзай, не вали на других,
Дружба дружбой, конечно, но есть ведь пределы терпенья,
Да и собственный опыт гораздо важнее чужих,
И свои достиженья приятней чужих достижений.
Не жалей ни о чем, сделай вывод и не вспоминай,
Но запомни все то, от чего ты был счастлив порою,
Станешь старше умом, скажешь детству однажды "прощай",
Только в сердце ребенка храни, чтоб остаться собою.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=348669
дата надходження 07.07.2012
дата закладки 18.07.2012
Вона, мов день з травневими очами,
В її устах всміхається весна,
В зіницях, ніби літніми ночами,
Сіяє сонцем зірка чарівна.
Вона закохана в дощі й травневі грози,
Вона співає пісні про любов,
Вона сміється, щоб сховати сльози...
Вона... мов янгол, що з небес зійшов.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=350213
дата надходження 13.07.2012
дата закладки 18.07.2012
Розітну словесами небо,
П"яним присмерком спів проллю,
як в утомі бреду до тебе,
тиха смерте, що на краю.
Не холонь в моїх жилах, пісне,
Змістом мозок своїм печи,
Пий, гуляй, смерті в очі смійся,
Ступні босі - підстав плече.
Відречуся печалі ситої,
Розірву сей гріховний круг,
покінчу із тобою - квити ми.
Я нового життя пастух.
Оригінал тексту:
Раскрою словесами небо,
В пьяном сумраке пропою,
Как бреду утомлённый,слепо
К тихой гибели на краю.
Ты не стынь в моих жилах песня
И словами врежь по мозгам,
Пей,гуляй и над смертью смейся,
Стань подругой босым ногам.
Отмахнусь я от грусти сытой,
Разорву свой порочный круг
И покончу с тобой избитой,
Стану новой жизни пастух.
Автор:СОМ -http://www.poetryclub.com.ua/author.php?id=8504
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=351302
дата надходження 18.07.2012
дата закладки 18.07.2012
Як у душі – гармонія єднання –
Пора забути правила чужі…
Всміхнися і засяй, мов сонце раннє,
і я збагну, що ти не збайдужів.
Хай небо стане чистим і безкраїм.
Присядемо на березі надій,
де сонний вечір стигло догорає,
де так розлого для відвертих мрій…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=351335
дата надходження 18.07.2012
дата закладки 18.07.2012
Музика Віктора ОХа
Слова Олександра Печори
Ти не простила і тоді права була.
І я карав себе і досі щиро каюсь.
Із тої миті, як ображено пішла,
із тої миті як же болісно чекаю!
Як Ти сказала, що навік тепер пішла,
із тої миті я Тебе одну чекаю.
Я не лукавлю, не клянуся на віки.
Відчуло серце і тепер напевно знаю:
Тебе не зможу замінити я ніким,
бо лиш Тебе так зачаровано кохаю!
Не всі однакові жінки й чоловіки.
Тепер пізнаєш, як же я Тебе кохаю!
Нам пощастило на солодке каяття:
всі помилки ми щиро визнати готові.
Бо не погасли, а палають почуття,
серця наповнилися повінню Любові.
Ми помилялись, та палають почуття.
Ми переповнилися повінню Любові!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=351307
дата надходження 18.07.2012
дата закладки 18.07.2012
Мені всміхались небеса,
І напували спраглу душу.
Так, я щасливою була,
Як море, що цілує сушу.
Заглянувши у неба синь,
Здалось мені, що я пір"їна.
Манило, кликало воно...
Відчула, як до нього лину.
Легенький трепет охопив,
Відчула злету насолоду.
Мені б тоді про все забуть,
І пити, пити ту свободу.
Нараз збудившись з того сну,
Знову вернулась у реальність.
Де в небо ніколи глядіть,
Яке ще небо? Це така банальність...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=351312
дата надходження 18.07.2012
дата закладки 18.07.2012
Настіж двері!
Настіж серця!
Під босі ноги
шкло стереотипів!
Втопити!
Зневагу у щасті,
а байдужість - у...
вибирАйте самі -
Можливо-шалене кохання,
чи реальне бажання
Дива?
Що ти зробила,
щоб очі і серце
твОї
сьогодні
Світили?
- Втопила
це місто
у свому Щасті!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=351066
дата надходження 17.07.2012
дата закладки 17.07.2012
Осінь, осінь - музика у слові,
В золото одягнуті ліси.
Стали клени, велети казкові,
В багряних шоломах, дивної краси.
Пахне осінь яблуками й медом,
Пахне осінь зливами дощу.
Прілим листям, та печеним хлібом,
І грибами, що збирай до несхочу.
Ось така вона, красуня осінь,-
Щедра королева врожаю.
Пані, що у дім добро приносить,
У вирій відправля птахів сім"ю.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=332472
дата надходження 23.04.2012
дата закладки 17.07.2012
ты - господин с повадками шарпея -
и сам в душе почти что самурай:
немногословен и " рычишь " по делу,
где место женщины - укажешь мне на раз.
восточного скупого благородства -
в тебе чуть-чуть. а может, вовсе нет?
и складочек на темени - не больше,
чем от раздумий - где же здесь буфет?!
P.S. милейшие звери - эти шарпеи. Но своеобразные. Владельцы, не сердитесь!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=351062
дата надходження 17.07.2012
дата закладки 17.07.2012
Сутінки вкрали день. Сховалося в них село.
Зникло село, яке колись-то селом було.
Зарості лободи. Залізли в бур”ян сади.
Кинутих вікна хат тьмяніють серед весни.
Тяжко. Нема життя. Занепад, і смерті тінь
Бродить. Вселилася тут. Тиша і запустінь.
Згорблені постаті. Як тіні, як привиди.
Хто з них чекав, коли у старості тут біди.
Мовчки сидять вони. І слухають тиху ніч.
З сутінками життя зустрілися віч-на-віч.
Кумкання мудрих жаб. Сови істеричний сміх.
З поля сама прийшла корівця остання їх.
Гулко в хліві луна корови копита стук.
Жде, як завжди, вона натружених чорних рук.
Пахне свіженький хліб на лавці під рушничком.
Місяця гострий ріг. Черемхи цвіт – за вікном.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=350859
дата надходження 17.07.2012
дата закладки 17.07.2012
Після прочитання книги "Перлини надвечір'я" Євгенії Бучківської
Спрацьований, з поморщеним лицем,
Сидів Семен самотньо на ослоні
В садку, де пахла м'ята з чебрецем,
Червоне яблуко тримаючи в долоні.
Те яблуко блискуче, молоде...
В Семена раптом засльозились очі.
Він пригадав Марусю. Як на те
Наснилася йому цієї ночі.
Її веселий сміх, неначе птах,
Летів із вітерцем за огорожі.
А на рум'янім личку, щічки так
На яблучка маленькі були схожі.
Покликала до яблуні у двір,
(Вони її колись садили разом),
Багато літ пролинуло з тих пір,
Гілки безжально покрутило часом.
І яблук не було, крім дрібноти.
Казав онук, що буде не до сміху,
Як яблуня порве гіллям дроти,
Або понІвечить в негоду стріху.
Та дід не дав спиляти, бо вона
Дружиноньку нагадувала милу...
Тремтів у серці спогад, як струна,
Увись підносячись по небосхилу.
...Так і помер із яблуком в руці,
Немов заснувши, відійшов у вічність.
З усмішкою на зморщеній щоці...
А яблуню зрубав онук... у січні...
16.07.2012р. 22:40
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=350880
дата надходження 17.07.2012
дата закладки 17.07.2012
Край села калина
Вбралася в намисто.
Шелестить грайливо
Золотаве листя.
Своїм ніжним цвітом
Зір вона чарує,
Хилиться від вітру,
Все одна сумує.
Приспів:
Ягідки червоні
Сиплю я в долоні,
А вони на сонці
Ніби жар горять.
Притулю до рота,
А у них гіркота.
Ніби її доля
У цих ягідках.
Дівчино-калино,
Рано ти змарніла.
Твоє біле личко
Не таке вже біле.
Чом стоїш у полі,
Горда,незрадлива,
Чому твоя доля
Така нещаслива?
Приспів:
Ягідки червоні
Сиплю я в долоні,
А вони на сонці
Виграють,мов жар.
Притулю до рота,
А у них гіркота.
Ніби її доля
У цих ягідках.
Зашумить весною листячком калина
І розквітне доля у дівчини,як розмай.
муз.О.Ігнатової
виконує К.Коваленко
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=339587
дата надходження 24.05.2012
дата закладки 17.07.2012
Ваші очі уважно шукають слова́,
Схожі виглядом на діаманти,
Та, нажаль, як в житті воно часто бува,
Замість «так» переважно є «анти».
Не сумуйте, - потрібен і камінь – вапняк,
І всіляке інакше каміння,
Бо є випадок всякий і настрій усяк,
Радість літа і туга осіння.
Той будує із золота, той зі срібла́,
Інший стіни кладе з очерету…
Ціль у всіх же єдиною завжди була:
Заселити собою планету.
А як пробу вогонь на будови зведе,
Погорять очерет і солома,
Нелукавого слова підґрунтя тверде
Устоїть , як добра́ аксіома.
17.06.12
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=350912
дата надходження 17.07.2012
дата закладки 17.07.2012
Внизу: механіка та люди – теж машини,
Жбурляє вітер сукні та антени,
А персонаж, в звичайну, хоч, негожу днину,
Зібравсь на тертій ярус Мельпомени*.
Бо унизу змерз наш герой, не по геройськи,
Та не зігріли «Бучач», ні надія,
І докорів набридли вже холодні зойки,
Спробує вверх, хоч там і вітер звіє.
Підніме очі вгору – хмари вертикалі,
Там стіни лиш, нема дверей, ні вікон.
Кінець вже дії п’єси, треба вийти з зали.
Вкажіть йому маленьке хоч би віко…
* у давній Греції – муза трагедії
16.07.12. 14.55.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=350856
дата надходження 16.07.2012
дата закладки 16.07.2012
Якби ж то зміг я увійти в картину –
У Простір Час минулого глибин:
Два місяці в ночі, та інша днина,
По сходах вверх, через оптичний згин.
А там, Трипілля, може Атлантида –
У спадку крові давніх єгиптян,
З віків світанку, бачу піраміду
І сонце Ра сакральних тайн пізнань.
У помислах ступив в хитку дорогу –
Мандрівка вглиб крізь віхи із віків,
І підіймаю пам’яті міць змогу.
Я повернусь, ще мур назад не звів.
05.07.12. 15.41. Тернопіль. ресто «Європа».
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=350682
дата надходження 16.07.2012
дата закладки 16.07.2012
злетілись зірки
до боввана-комина на хвилинку,
як метелики
до живокоста
синього –
роєм…
до одного
додати одну –
поза зошитом у клітинку –
не достеменно
двоє…
а
ранку пізнього
у високості,
вигоріло-злинялій од спеки –
порожні хмари
до пори, до строку
душно
мовчать:
запрягати й сідлати повітряні
висхідні потоки –
невагомі лелеки
літоростих вчать
лелечат…
невидима,
невідчутна,
прийдешня колись іще! прохолода
засохлим
вербовим котиком
торкнулась
поверхні води…
скоро вересень
назавжди
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=350447
дата надходження 15.07.2012
дата закладки 16.07.2012
Музика Віктора ОХа
Слова Олександра Печори
Доленька розцвіла.
На рушничок вела.
Згоди питала, нас поєднала.
Має любов два крила.
З повені рук – струмок,
жар осяйних думок.
Лагідний вечір, клекіт лелечий
досі в серцях не змовк.
Хай весільний вальс
кружеляє нас.
Кращий дарунок – ніжний цілунок.
Перший подружній вальс.
Квітне твоє ім’я.
Рясно росте сім’я.
Туляться верби. Дякую небу,
що покохав тебе я.
Радісно нам обом.
Понад усе – любов.
Хай окриляє наше кохання,
оберігає Бог.
Хай весільний вальс
кружеляє нас.
Буде хай вічним, стане магічним
перший подружній вальс.
О, чарівний мотив.
Птахами – я і ти.
Усмішки сяють, нас зігрівають.
Вальс долинає в світи.
Плине життя ріка.
Линем – в руці рука.
Буде довіку солодко й гірко, –
доленька в нас така.
Хай весільний вальс
кружеляє нас.
Не умовкає, нас окриляє
перший подружній вальс!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=350590
дата надходження 15.07.2012
дата закладки 15.07.2012
Думки мереживом красивим у віршах,
Слова крилаті опустились в твою книгу.
АДЕЛЬ сьогодні змогла її призентувать,
А друзі по перу візьмуть і понесуть на крилах.
В цій книжечці - надії та жалі,
Житейські міркування і мрії потайні.
Душа її те все мережила по-ночах,
І світяться від щастя у АДЕЛЬКИ очі.
Світ побачило друге її дитя!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=350375
дата надходження 14.07.2012
дата закладки 15.07.2012
Поезія – немов смачний коньяк,
Її ж читаємо маленькими ковтками.
То не роману глави, аж ніяк,
То блиски іскор хвиль, що прагнуть кави.
14.07.12. 20.05.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=350403
дата надходження 14.07.2012
дата закладки 15.07.2012
* * *
У корито всунув рило.
Смакота! Увесь заліз.
Натоптав, наїв барило.
Була їжа – став заміс.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=350158
дата надходження 13.07.2012
дата закладки 13.07.2012
Стрічаю я і там, і сям
задрипаненьких поросят.
Їм, бач, корита поміняли,
усе підряд нехай трощать
та ненаситно верещать,
і риють знов рови та ями.
Не треба пацям пишних слів:
якби щось вкинули у хлів.
Новий хазяїн чи старий,
як ти свиня, – жери та рий.
Похрюкай, поживи для дядь.
Тебе заріжуть і з’їдять.
Завжди всьому своя пора.
Отак-то. А тепер – мораль:
Байдужих можна обдурити.
Було б наповнене корито.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=350156
дата надходження 13.07.2012
дата закладки 13.07.2012
Я погляду очікую, як хвилі –
Щоразу в нім по-новому живу:
То небом, що захмарене ваніллю,
то вітром, що розгойдує строфу.
У повен зріст - здіймаюся навшпиньки,
аби почути сюркіт цвіркунят…
Сховає вечір блИскавки у скриньки -
Тебе жадаю небом обійнять.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=349191
дата надходження 09.07.2012
дата закладки 13.07.2012
* * *
Знов наснилася.
Мов наврочено:
ніжні очі – не видно дна.
А побачитись не пророчено,
не провіщено.
Далина...
Та довіку гіркою втіхою,
світлим образом угорі,
будеш лагідно диво-зіркою
у безмежжі душі горіть.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=349932
дата надходження 12.07.2012
дата закладки 13.07.2012
Я так люблю помріяти про вас
Коли надворі не вщухає злива
І тінь горіха, трепетно-грайлива,
Перебирає дрібно ніжний вальс.
Я так люблю пірнути поміж хвиль
П'янких думок, приємних, наче м'ята...
Холоне постіль, поспіхом зім'ята,
В розмиту шибку неба акварель
Стікає й гусне барвою чорнила.
Десь серед хмар заплутались зірки,
Мов поміж крон патлатих світляки,
Ніч в капелюшок їх переловила.
І дощ затих.Посріблена струна
Ще де-не-де між краплями дзвеніла.
Солодка ніжність доторкнулась тіла,
Заструменіла терпкістю вина.
Мов призабулась гіркота розлуки,
Серцебиття своє сповільнив час...
О, як люблю помріяти про нас
І потриматись подумки за руки!..
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=350070
дата надходження 13.07.2012
дата закладки 13.07.2012
І. К.
А пам’ятаєш Ліду Караван?
Як ти сором’язливо залицявся,
близенької балаканки боявся, –
художник молодий – кудлай Іван.
Смаглявка гарна, карий блиск очей,
духмяне прядиво чорнявого волосся!..
Коханнячка у вас не відбулося,
мені ж і досі погляд той пече.
Дивилася на мене із під брів
так глибоко й довірливо-лукаво!
Яка ж красива! – серденько гукало.
А де ж Іван? А кавалер – побрів.
Які ж були тоді ми молоді!
Навідувались в гуртохату разом.
Їй в очі не вдивлявся я ні разу, –
тобі за свата виступав тоді.
Симпатію свою я опікав,
щоб хлопці-пустомелі не чіплялись.
Коли очам стрічатися траплялось –
іскристим позирком красуню обпікав.
А ти ходив, здавалось, сам не свій.
Вона твоїх страждань не помічала.
Щось бачила, та серденько мовчало.
Чи пам’ятаєш, друже сивий мій?
Дипломувався я. Коли ж служив, –
вона прислала в армію листівку.
Не відповів. І досі каюсь гірко.
Хотів, щоб з нею друг Іван дружив.
Сміється доля з вірних диваків…
Не вмів доки й женився цілуватись.
Один лиш раз, коли зайшов прощатись,
разок останній, щоб помилуватись –
зустрілись губи – ніжні і палкі.
Лиш доторкнувся.
А вони ж такі!..
Гуртожиток, неначе вулик гув…
Давно минулися літа медові.
Ті романтичні вечори чудові
чи згадуєш?
А я, бач, не забув.
Кераміки через десятки літ
стрічаються, мов найрідніші люди.
Забув кому подарував етюдник,
а пам’ять про бадьорих бджіл зберіг.
Порозлітались друзі по світах,
та в серці поселилися назавжди.
І досі ще струмить криниця вражень –
у пам’яті блаженна мить світа!
Я сватом був частенько на віку…
Через багацько літ мені сказали,
що Ліда у щоденнику писала:
«Приходив Саша мій…
Мій опікун».
Олександр Печора
м.Лубни
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=349931
дата надходження 12.07.2012
дата закладки 12.07.2012
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 11.07.2012
Травнева коляда – конвалії як діти,
Біленькі сорочки прасує тихий вітер,
Лечу перегонки – ми маємось зустрітись,
Я вперше у житті хрещена маю бути.
Вимолюю думки, як крижму простеляю,
Екзаменую все – я Богу присягаю.
До зустрічі ще крок – а я тебе вже знаю,
Ти мій небесний цвіт, який люблю безкрайо.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=349705
дата надходження 11.07.2012
дата закладки 11.07.2012
* * *
Я спрагло слухаю мелодії дощу.
Давно не чув таке бадьоре ретро.
Ну й розгулявся ж ти, вітриську вредний,
мовляв, ось я тебе до нитки промочу!
Це злива вже! Та я її прощу.
В оркестрі дивнім – громовиці миті
і блискавиці шик. Омитий, битий,
натхненно слухаю мелодії дощу.
Я вже – неначе хлющ, немов янтар, блищу.
По полю вмитому іду-бреду поволі.
В пшеничній повені ущент напився волі.
Пречиста тиша...
Дощ нарешті вщух.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=349699
дата надходження 11.07.2012
дата закладки 11.07.2012
* * *
Вогонь у грудях не прочах.
Купальське вогнище не гасне.
А зорецвіту – рясно-рясно...
Квітує папороть в очах.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=349698
дата надходження 11.07.2012
дата закладки 11.07.2012
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 11.07.2012
Помолюся за вас, мої рідні матусю і тату,
Помолюся за те, щоби ви іще довго жили.
Було прикрощів так у житті вашім, знаю, багато,
Та усі негаразди ви разом здолати змогли.
Як малі ластівки, будували свою власну хатку,
Годували двох доньок, ростили, давали знання.
Дочекалися внучок, і навіть одне правнучатко
Своїм сміхом дзвінким вашу старість тепер звеселя.
Пережиті роки осідають, як попіл на скроні,
Ще й хвороби обсіли, як сови високу сосну.
Я дивлюся на вас, на пошерхлі від часу долоні,
І не можу спинити сльозу трепетливо-ясну.
Ці долоні колись мені бант заплітали у коси,
Ваша мудрість і різка учили по правдоньці жить.
У надії на краще пройшли сімдесят треті роси,
Хоч для вас були всі вони, як передранішня мить.
Мамо! Тату! Рідненькі! Ви Ангели Неба довічні!
Хай Господь посилає вам сонечко ніжне Своє,
Не тривожать нехай страхітливі вас сни опівнічні,
Хай ще довгі літа вам зозуля в садку накує!
11.07.2012р. 12:00
Фото автора
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=349568
дата надходження 11.07.2012
дата закладки 11.07.2012
Ця тиша між нами
така красномовно-палка...
Теплом розімлілим
свідомість колисану ніжить,
і хлюпає в серці
по-давньому гостро і свіжо,
у просторі часу
вразливістю слова крихка...
Ця тиша між нами
дорожча за музику слів...
О, як же це гарно -
уміти мовчання читати,
що тане у серці
смаком карамельної вати
і ніжно заводить
у солод замріяних снів...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=349559
дата надходження 11.07.2012
дата закладки 11.07.2012
Дує сьогодні сонячний вітер
Повидувало усі почуття,
Хто божество, хто бездушний пюпітр,
Хто підставляється для побиття
Я замовляю татуювання
І відправляю надійний пароль.
Сонячний вітер. До запитання.
Там і дієз і бекар і бемоль
Правду шепочуть невидимі хвилі,
Сонячний вітер а в морі печаль,
Сонячний вітер при повному штилі,
Дуже незвична для вітру деталь
Це не якась лірична поема,
Чи невеличкий веселий сонет.
Сонячний вітер – квола система!
Це - revolutionUA.net
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=349391
дата надходження 10.07.2012
дата закладки 10.07.2012
* * *
А те, що було – не забули?
Щоб знов не зазнати чуми,
не тикайте пальцем в минуле –
сьогодні лишайтесь людьми!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=349365
дата надходження 10.07.2012
дата закладки 10.07.2012
Мамо, подивіться: на грушу лелека сіда.
Мабуть, споглядає завітну домівку.
Небо прихилилось, а вітер он хвіртку гойда.
Нене, зичить небо вам довгого віку.
Сину, чуєш: стогін у пісні лелечій луна.
Сили додавай у просторі вітрила.
Хай же не лякає ніколи тебе далина.
Знай же: дім загоїть поранені крила.
Батьку, ой далеко ж нас часом розводять шляхи...
Важко повертати натомлені коні.
Грішно жили ми, але каялись зрідка таки.
Ніжно покрива біла паморозь скроні.
Сину, будь собою. Нещадно чужих не суди.
Лину я додому, неначе лелека.
Довго і нелегко вдається вертатись сюди.
Доля – наче вирок, а щастя далеко.
Знаю, не завжди мудрих істин навчали батьки.
Раю у житті цім ніколи не буде.
Чом же дуже часто виходило все навпаки?
Боже, та невже ж переводяться люди?
Круки і лелеки також на стерні, на ріллі.
Внуки і у вас, і у мене є нині.
Мушу підійматись у вирій, розтати в імлі.
Душі, наші душі усе-таки винні.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=349363
дата надходження 10.07.2012
дата закладки 10.07.2012
На стихотворение Потустороннего "Прости"
http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=314606#com1565699
Сказал: «Прощай», - и длинный коридор
Тебя бездумно проглотил, прохладно,
А раставанья мысль, как приговор,
Терзала душу болью непроглядной.
Недоуменьем наполнялся взор…
Ах, искренность моя, как ты фатальна!
Я вспоминала прошлый разговор…
Грусть изливалась, как ручей, печально.
Ты уходил так тихо, неспеша:
«Я для тебя, наверно, лишь утеха?» -
Глаза сухие, плакала душа...
Ты уходил, и затихало эхо.
05.07.02012г.
Для илюстрации использовано картину Karol Bak
http://art-assorty.ru/259-karol-bak-karol-bak.html
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=349223
дата надходження 09.07.2012
дата закладки 10.07.2012
Поважно дибає їжак.
Його ніхто тут не лякає.
Усе сімейство проживає
в дворі на заздрощі вужам.
Тут реп’яхи, бо лопухи.
І кропива під самі стіни.
Від хати відчахнулись сіни.
Двір овдовів – старий, глухий.
Дім важко зводив машиніст.
Та не дожив до комунізму.
Вдова доспівувала пісню
якраз в перебудовчий піст.
Вона дояркою була.
Передовою. Й депутатом.
Вже ферму не відбудувати.
Убого й тихо дожила.
Похоронили, як змогли.
Свій чемодан давненько склала.
"Сберкнижку" впорали вандали.
Та гомони, кляни, моли...
Подавсь на грушу виноград.
І хміль подерся на верхівку.
Птахи звели собі домівку.
А горобців – немов парад.
Порозросталась бузина.
Чагарничиння. Трухнуть дрова.
Сусідська мукає корова.
Йде череда.
Цей двір мина...
Олександр Печора
(Ромоданець)
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=349008
дата надходження 08.07.2012
дата закладки 10.07.2012
Вчора я занадто звеселилась -
На балконі спала і не вкрилась…
Вікна відчинила навстіж в небо,
Щоб відчути - я ще юна Геба*!
Дощ вночі періщив без зупину,
Вітер прохолодний гладив спину,
Цілував мене він безсоромно -
Змерзла я, як цуценя бездомне…
*Ге́ба (гр.) — вродлива дочка
Зевса й Гери, богиня вічної молодості…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=349288
дата надходження 10.07.2012
дата закладки 10.07.2012
Як там без мене дихає ліс?
Сонячна стежка? Місяць уповні?
Може грибів уже кошик приніс?
Може шовковиць стиглих - в долонях?
Місто без мене дихає як?
Ладним дощем чи розхристаним літом?
Чи потихеньку гойдає гамак?
Щоб розтрусити нас зоряним ситом?
Як там без мене дихаєш Ти?
Віршами дихаєш - це достеменно.
Як повернутися, ра́зом піти?
Як там без мене?
.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=349290
дата надходження 10.07.2012
дата закладки 10.07.2012
Ми плакали від болю у душі,
Ми плакали тримаючись за руки.
Ми плакали і йти ми не могли,
Та нас вели в могилу страшні муки.
Ми проливали сльози-це не гріх.
І хай хтось скаже, що слабкий я духом.
Я плачу бо країну не вберіг,
Від Сталіна,від зради і розрухи.
Я плачу не від болі у кістках
І хай мене катують трибунали.
Я плачу ,бо вмирає на руках
Моя країна,сім'ями,родами.
І стоячи спиною до могили
Я милості у" них" не попрошу
Поети гинуть,гинуть степ і ниви..
Хай Бог прощає,а я не прощу.(с)
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=348395
дата надходження 05.07.2012
дата закладки 06.07.2012
* * *
Кажеш, більше не про себе пишеш ти.
Що думки диктує небо…
Ну й святий!
Про ліричного героя не плети.
Кожен вірш і кожне слово –
То є ти.
Перевтілююсь і я, буває, теж.
Але сказано: від себе не втечеш.
Все до краплі забери, а чи віддай, –
метикуй.
Але за все – відповідай.
Щоб дорогою складною не блукав.
Щоб жило ще довго Слово, –
не лукав.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=348373
дата надходження 05.07.2012
дата закладки 05.07.2012
* * *
Розбудив мене вірш.
Наболілим діливсь
світанково-натхненно, привільно.
Струменята любові у строфи лились.
Кожне слово у серці бриніло.
Втішно й любо було.
Все минає колись.
Умовкає мелодія дивна.
Вірше, дух окриляй!
Солов’їно полийсь,
щоб в мені не дрімала людина.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=348372
дата надходження 05.07.2012
дата закладки 05.07.2012
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 05.07.2012
Я прямую стежкою в леваду,
Ноги аж змокріли від роси.
Гожій днині я сьогодні радий -
На левадах сіно йду косить.
Сонце ще дрімає за горою,
Світанкова тиша навкруги...
Мить, з косою на плечі, постою,
Подивлюсь на срібні береги.
Сиві трави ляжуть у покоси -
(Буде чим корову годувать!).
Адже серце так бентежно просить
Працю косаря не забувать...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=348276
дата надходження 05.07.2012
дата закладки 05.07.2012
РЕВОЛЮЦІЯ-Я-ЗА!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=348063
дата надходження 04.07.2012
дата закладки 04.07.2012
Чужина... То, не верби на левадах схилили своє зелене віття. То, не крислаті дуби з могутніми кронами. То, не смерекові ліси, що пахнуть понад усі полонини. То, не стрункі білокорі берізки і не мовчазні тополі край дороги.
То - інша частинка землі в колоритності мови і в сукупності традиційних звичаїв. Далека і загадкова, таємнича і незвідана, тепла і привітна, весела і щедра - Іспанія. Так і тут є свої захоплюючі, пречудові, даровані Богом місця. Хіба надивишся світлим ранком у глибокі води океану? Він манить, лоскоче хвилями, немов кличе за далекий горизонт. А гори Піранеї - це загадковість незвіданого, непройденного. Вершини гір, що вкриті сріблястими снігами милуються одна одною у той час, коли долини встелені зеленими соковитими травами.
Мимоволі задумуєшся, хто ти такий у цьому прекрасному світі? Яке призначення твоє, людино?
Дорогий читачу, мій любий українцю, гортаючи сторінку за сторінкою цієї збірки, ти відкриєш для себе моє найпотаємніше - внутрішній світ. Тому над усе бажаю поділитися своєю маленькою духовною скарбницею. Як на мене, варто завжди бути простою та щирою людиною. Бо кажуть: про що людина говорить, то у неї лежить на серці. Наше єство - це Храм Божий. Чи замешкає в ньому Бог, залежить від самих нас. Чи закопаємо свій талант, чи використаємо для справи і набудемо ще більше талантів?
Кожна мить, хвилина, місяць, рік мають вміщати та оживляти в твоїй душі світлий вогник доброти і людяності. Не потрібно скупитися на привітні слова чи любов до ближнього, адже слова не купляєш за великі гроші. Слова безкоштовні, відшукай їх у своєму серці і знайдеш самого себе. Не відкладай на пізніше усмішку, бо вона зараз же відповість взаємністю тричі. Це багатство внутрішнього світу плекається тільки в душі. Багатство душі не купиш за гроші, не виторгуєш за будь-які земні короткочасні цінності. Духовний світ не матеріальний, не бачений. Вирости в собі Дерево Любові, дай хороші плоди людям, результат непередбачено-врожайний.
То ж нехай наші серця збагатяться мудрими помислами. Нехай вони будуть ясні та чисті, як перші білі проліски на весняних зеленуватих пагорбах. Як свіже, напоєне азоном повітря, що вирує над Карпатськими полонинами. Як білі лелеки, що спішать до своїх гнізд, як духмяний запах блідо-рожевого цвіту травневої української ночі.
Чи усвідомлюємо цей шанс дарований скороплинною долею? Чи виявляємо його у повсякденні? Чи розуміємо, що життя - екзамен на розуміння щастя? Вміння створити свою ауру, зберегти для себе і дарувати його іншим? Щоб не холодні неприязні бурі віяли за нами, а лагідне сонце людської вдячності освітлювало наш шлях. Щоб у мирі та спокої була душа, а навколишній світ був ясним і чистим, добрим і ласкавим, зрозумілим і бажаним. Де б ми не були і ким би не були, всюди і завжди зберігаймо у собі добрі помисли і не біймося ран. Бо вони, як ліки, що загартовують душу і серце, дають прозріння. Зрештою, всі ми тут одинакові. Різними ж є наші вчинки. То ж намагаймося ніколи не возносити власну гординю, не приховувати і не вирощувати злу душу. Уміймо прощати інших людей. Вибір за кожним із нас: яке насіння вкинути у землю власної життєвої ниви, щоб потім зібрати добрий урожай. Бо змалечку знаємо: що посієш, те й пожнеш.
Між Україною і Іспанією пролягають тисячу кілометрів. Сотні українців долають цю відстань для того, щоб працюючи у сорокаградусну спеку на будові чи доглядаючи дітей, людей похилого віку, покращити матеріальні умови власних родин. Тільки Богу відомо, скільки поту і сліз витерто рукавом тяжкопрацюючого на чужині українського заробітчанина.
Та зрозуміти людей емігрантів, висловити своє щире співчуття за втрачені мрії, зруйновану людську долю, розділену сім'ю, зможуть лише ті, хто на крижалях власних душ викарбував кожен свій прожитий день, історію рідної України.
Не осуджую нікого, кому довелося покинути рідну домівку, прабатьківську землю. Молюся, щоб їхні голови освітив промінчик розуму щирості та єдності заради блага наших дітей. Дітям належить творити майбутнє. А ми, пов'язані між собою своєрідним ланцюжком, будемо триматись один одного, бо наша душа і серце українські. Головне - завжди любім та пам'ятаймо рідне батьківське гніздо, звідки полетіли в далекі краї, шукаючи хліба насущного. Завжди несіть глибоко в серці материнські ласкаві очі та батьківські поради.
Пробачте, дорогі наші рідні, що розлетілися хтозна-куди. Калиновими гронами вже проросло у спраглих душах, п'ємо гіркуватий напій чужинських страждань, сподіваючись, що залікуємо біль розлуки.
І лише час пережитий, переборений, переплавлений у досвід років має дозвіл на оцінювання минулого. З висоти прожитих років стверджую, що не місце проживання визначає особистість людини, а лише її вчинки, проаналізовані під лупою наслідків.
Далеким берегом журавлиним називаю цю далекосяжну країну Іспанію. Різними вітрами занесено сюди представників багатьох народів. Немало є і наших земляків. Я - одна з них. І попри все пережите вважаю себе щасливою. Бо жодні труднощі не зломили моєї справжньої української загартованості, не вбили шани до рідного краю, не стерли з пам'яті пережитого.
Несучи частинку любові у зболеному серці заробітчанки, дарую її у своїй другій поетичній збірці тобі, мій любий Прикарпатський краю, тобі, золотописанкова земле, тобі, солов'їно мово, моя дорога родино, милі друзі. Я шлю вам оце повідомлення: "Я люблю вас, моя рідна матусю, мій любий батьку, мій любий синочку - твоя друга половинка, а для мене друга дитина, мої ласкаві внучатка Юрасик та Іринка. Я так глибоко сумую за вами".
З любов'ю Журавонька.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=347998
дата надходження 04.07.2012
дата закладки 04.07.2012
Свідомість лиш одна -
Ти - Птах.
Розправив крила!
Тебе літати вчила,
Тепер - лети!
І вітром, наче гребнем,
Пір"їни Ти розчісуй,
Красою невимовною
забарвлюй свій політ.
І крилами, як хвилями
із неозорим Спокоєм
Ти заколисуй Світ...
Свідомість лиш одна...
Ти - Птах у ній,
Як я...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=347831
дата надходження 03.07.2012
дата закладки 04.07.2012
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 04.07.2012
Рвались хмари на смужечки білі,
Розпадались намистечком вниз,
Залишали краплинки на тілі...
Це був літа останній каприз.
Як же радісно в сонячну зливу
Танцювати удвох під дощем,
Одягтись у веселку грайливу
І відчути пронизливий щем.
Як же солодко в мріях скупатись,
По калюжах босоніж пройтись,
Всі клітинки твої відчувати —
Там, де душі навіки сплелись. 2012
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=347919
дата надходження 03.07.2012
дата закладки 03.07.2012
Святий Августин стверджував,
тому в день Воскресіння Господь Бог
перетворить жінок у чоловіків, тому що в жінки немає душі,
і тільки після цього вони зможуть стати перед судом Божим.
Чи має жінка душу?
В «Бутті» не пише, що вдихнув життя*
У жінки тіло із ребра Адама.
Раз так, то сумнів і пережиття –
Бездушна у євреїв вийшла дама.
Чи має жінка душу, а може ні?
Спитав таке, мов хоче насмішити.
Дивак, чому ж питаєш в однині?
Вона душ має… важко полічити.
Їх є, як іскор у пристрасті очах,
Як променів тепла, що більше гріє,
Ніж сонце, бо воно ген в небесах.
А жінка – тут, і в снах, і в наших мріях.
Душ в жінки є, кажу я твердо вам,
Їх більше, ніж яблук на ренеті.
І важить так, небесних ливо грам.
Цілунок їй палкий – заряд її ракети.
* - в жодній біблійній версії єврейської міфології 2 глави Книги буття не вказано про те, що Бог / Яхве вдихнув життя у тіло жінки.
2011 р. 04.03., 2012 р. 24.06.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=347931
дата надходження 03.07.2012
дата закладки 03.07.2012
* * *
Не заходь за хмари, не згасай,
сонечко, палка моя любове.
Світ пресвітлий мій – тобою повен.
А без тебе: в темені – я сам.
Неупинно йду тобі навстріч.
Господи, якби ж не проминути!
Втрачене не можна повернути.
Раптом – роздоріжжя протиріч.
Сіпаю вуздечка-промінці.
Сонечко торкається крайнеба.
Як же жити поспішати треба!
Котиться сльозина по щоці…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=347870
дата надходження 03.07.2012
дата закладки 03.07.2012
* * *
Кольору бузкового ромашки
дивляться задумливо на світ.
Легшає мені, хоч як не важко,
вимріяти істинний одвіт.
Доленьки моєї рветься невід.
Щастя близько,
тільки в двір не йде.
В серці рясно ніжним барвом неба
баришня нечесана цвіте.
Божечко, пошли мені ще друзів.
Щоб і я надійним був для них.
Вірну, дивну, трилюбиму Музу
праведну довіку сохрани.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=347868
дата надходження 03.07.2012
дата закладки 03.07.2012
З тобою я тремчу...
З тобою я літаю...
З тобою я пливу...
З тобою умліваю...
І б"ється серце в грудях
Без думки в голові!
Не викриєш на людях,
А лиш одній тобі...
(03.07.2012р.)
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=347975
дата надходження 03.07.2012
дата закладки 03.07.2012
Колись і я чекала на крило...
Якби ти знав, як вперто я чекала!..
Вже з плином літ від серця одлягло,
На попелищі тільки кволий спалах,
Неначе промінь в затінку дібров-
Пробившись, раптом щезне за хвилинку.
Колись і я трималась за любов,
Мов за крихку тоненьку соломинку.
І не згасила проблиски надій,
Коли тепло смарагдового літа
Вмить розчинилось в зустрічі гіркій,
Погожа днина, сонцем обігріта,
Урвалась звуком срібної струни,
Війнула в душу холодом розлуки.
Колись і ти між іскорок дрібних
Роздмухаєш нові душевні муки...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=347700
дата надходження 02.07.2012
дата закладки 02.07.2012
* * *
Хоч сади мене за грати,
на мені не будеш грати.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=347739
дата надходження 02.07.2012
дата закладки 02.07.2012
Телефонного дзвінка від неї не було вже п’ять днів. Це була незбагненна аномалія. Близько, як за пів року їхнього поза форматного спілкування, такого ще не було. Не раз зранку, коли чоловік вже пішов на роботу, чи вона вийшла з дому, відвела дитину у школу, Лія телефонувала Джею, а то і повідомити, що він завітав у її сни, запитати, чи наснилася йому, як розпочався день, чи просто побажати смачного до сніданку. Бувало, він випереджав її своїм дзвінком. І так – декілька раз до кінця робочого дня, окрім вихідних, із причин обмеженої змоги усамітненого спілкування. У вечір середи був останній дзвінок, який не передбачав нічого тривожного. В четвер була взаємна мовчанка («Можливо, щось не склалось» - подумав Джей) і передбачені ускладнення в нього. У п’ятницю молодий чоловік (яким він і був біологічно, проте, хто кохає, той молодий і поза паспортом) зателефонував до Лії. Вона офіційним до холоду тоном відповіла, що передзвонить в понеділок. Його насторожили холодні нотки її голосу. Та відклав тривогу до понеділка. Очевидно, у неї – неприємності, та він не хотів бути нав’язливим. Але Лія не подзвонила і в понеділок.
У неї був похорон. Похорон частини себе, іншої себе, неканонічної, грішної, але вільної і щасливої… з ним. Бо ж він несподівано відкрив іншу її., швидше відчинив дверцята тієї кімнати, де спала інша її частка, впустив промені сонця, що росло. А торкнувшись її уст, перед самим народженням маленького Сонечка (перед днем зимового сонцестоянням), він прокинув її зі сну фіксованої буденності, та пестощами рук розгорнув осіннє листя сумнівів і вагань. Тепер лія, вірніше вже Олеандра, подумки міцно зачинила віко домовини, у якій лежало безпомічне тіло, ще повне життя, закоханості, пристрасті та інших спектрів світлих кольорів веселки. А та веселка ставала щораз більше тьмяною – “Fade to black” як пісня “Metallica”. Жінка кидала грудки сухої чорної землі в могильну яму. Бліді долоні навіть не мастилися. Вона поглянула на небо – лише сонце з не милосердною спекою, вже котрий день поспіль. Жодної повноводної хмаринки, жодної сльозини неба. І в неї – ані сльози над труною, що зникала в ямі серед потривожених черв’яків та личинок.
У вівторок Оліандра врешті подзвонила. Голос був бадьорий, але це не голос Лії. В загальному вона пояснила про зміни, що сталися. Джей зрозумів, намагався щось заперечувати, він знав, що рано чи пізно це мало завершитись. Але тепер він був не готовий до цього. Хоча мав би знати: вже наближалося царство Чорнобога – ще буде немало теплих і спекотних днів, та сонце вже втрачає свою силу, день стає чим раз меншим.
Цієї ночі Джей не міг заснути, хоч і не пив жодної кави. Попри буденні неприємності, духовна порожнеча заповнювала його, десь із глибин несвідомого. Не повністю зашторене вікно було стежиною у ніч. Він інколи не читав книг чи статей про тлумачення снів, лиш іноді з посмішкою згадував їх. Чоловік заплющив очі. Свідомі спогади і образи підсвідомості перетнулися на одній стежині. Йому наснився гірський ліс, в тому благодатному місці, він вже давніше не був. Розплющив очі – крізь напів ясну літню ніч у вікні стало видно обриси людського силуету. Схоже не раз вже траплялося : це могло бути світло фар далекої машини, гра вітру гілками, а то й опалим листям, чи просто рештки видіння сну. Якщо мариво не зникало, він обертався на другий бік і знову поринав у сон. Але цього разу це було щось інше, хтось. Джей бачив Лію. Кліпнувши очима, жіноча постать від цього не зникла. Вона наблизилась на крок до ліжка – світле хвилясте волосся, щира усмішка, повні відкриті груди, погляд – важко було розпізнати. Чоловік не злякався, з певним здивуванням очікував подальшого. Лія нахилилась до його губ, її груди торкнулись його грудей, а уста – його губ. Джей хотів її обійняти, продовжити поцілунок, миттю згадавши, як він вперше нахилився до її губ, серед шелесту Карпат. Та крізь мариво ночі, йому не вдалося поцілувати кохану чужу жінку – Лія відхилилась.
- Ти знову ж такий запальний, не поспішай. Ти знаєш, вона мене похоронила, але я ще маю сорок днів. Наступної ночі, я прийду ще…
21.06. Київ.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=347442
дата надходження 01.07.2012
дата закладки 02.07.2012
Подяка всім, хто завітав в Чортків:
Із півночі, кіло зо сімдесят –
З Тернополя пан Орест гумор вів,
Із славного Франківська міста, вам:
Дві Лесі, хоч бажання загадай,
Тарас, Михайло – поетичний крам.
І чортківчанам дяку також шлю:
Дорослим, середущим, юним ще,
Що ви зі спекою пішли на прю.
Подяка всім, за слів натхненний злет
У діамантах в не один карат,
А творча зустріч – вийшла з сайту net…
01.07. 21.40.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=347537
дата надходження 01.07.2012
дата закладки 02.07.2012
Шановні поетклубівці!
Щиро запрошую Вас на презентацію моєї другої збірки поезій «Мереживо душі»,
яка відбудеться 14 липня 2012 року о 13.00 в місті Івано-Франківську
в приміщенні обласної газети «Галичина»
(вул. Січових Стрільців, 25, конференцзал, І поверх)
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=347571
дата надходження 01.07.2012
дата закладки 02.07.2012
* * *
Користь є від помилок.
Від чужих.
Ще більш – від власних.
Та чи зміг би жити класно,
коли б зовсім не було?
Як з чернетки жити звик,
то який же слід залишиш?
Вже повік не перепишеш
навіть миті в чистовик.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=347360
дата надходження 30.06.2012
дата закладки 30.06.2012
Чорна кава в порцеляні білій,
Гаряче молоко, каничка цукру.
Шість золотавих печева "Марія",
Смородини варення, масла грудку.
Лляна серветка вишита у маках,
Маленьке блюдце, мов окраєць сонця.
Наповнив хату ароматний запах
І білий світ в квадратиках віконця.
Колише ранок тюль шовково-срібну,
З саду ввірвавши присмаки медові
Густих черешень гілочку огідну
Губами пестив перший літній промінь.
Стуливши очі, стало тісно мріям,
Твердило серце, що на світі любо.
Немов з землі росте в душі лілія,
Що стало вузько, стало зовсім трудно.
О, ця любов! Немов пташиний спів...
Хіба ж коріння в неї висихає?
Маленький вузлик щирих почуттів, -
Для всіх кого люблю, кого не знаю.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=347324
дата надходження 30.06.2012
дата закладки 30.06.2012
(Лесі Геник)
сьогодні
луги мої пахнуть
некошеними
прив`яленими «на пні»
сіна́ми
і гречаною кашею
з пряженим
у печі молоком…
спека
тремтить понад схилами
невловимим
прозоро-блакитнуватим димком…
так і хочеться:
до дрібноти
змаліти,
оселитися
між пелюсток
невибагливо-ситцевих
лугових квіток
чи,
розкинувши руки, впасти
й розбитися…
закотитися
поміж трав доплі́чних
правічних
безслідно зникнути…
поєднатися
з ду́хами
луговими
чистими –
невелеречистими
і більше
ні з ким не знатися…
не йти
і не вертатися,
не зарікатися-одрікатися
…у при́хисток мій
під грушею-дичкою –
метеличок теракотовий
прилетів,
на передпліччя
літньо-оголене
делікатно всів:
Хто ти!..
гостю мій несподіваний –
помаранчево-теракотовий!..
розпорядник тутешніх життів?..
щось
сказати хотів?...
30.06.2012
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=347302
дата надходження 30.06.2012
дата закладки 30.06.2012
У Києві, підрахували, в чоловіка
Середня заробітна плата – сорок сотень.
Чи я – не чоловік, а тінь, чи я – каліка,
Чи якось ще там неспроможний і не годен,
Чи я не в Києві живу, хоч я - киянин,
Та де тут тисячі гребуть, де та лопата,
Щоби у тіні ясноквітчаних каштанів
По кілька тисяч у кармани нагрібати?
Як депутат напхався м"яса на канапі,
А я капусту гриз, як заєць з мокрим писком,
То так нас скласти разом й розділити навпіл,
Сказати можна – голубців наївся миску.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=347297
дата надходження 30.06.2012
дата закладки 30.06.2012
Я пелюсточки жовтенькі
У віночок заплітаю.
Чарівну голівку круглу
Все до сонця повертаю.
А зернятка-насінинки
Я у «решета» ховаю.
Хто вгадає,як я звуся,
Зернятками поділюся.
(СОНЯШНИК)
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=344252
дата надходження 16.06.2012
дата закладки 30.06.2012
Гойдає місяць зорі
В надвечір'ї.
Пливе духм'яний
Липи аромат.
П'янкі ,пахучі
Матіоли
Знову заснути
Не дадуть...
Покличуть в сад...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=344254
дата надходження 16.06.2012
дата закладки 30.06.2012
Затихну
ПОміж часом,
Простором і світом.
І з дивним звуком
рАптом Всесвіт
Втомить Землю квітом,
щоб викинуть
за межі наших тіл
Всесилля те,
що називаємо душею.
Ось справа твОя тінь...
Ти знов назвав мене своєю...
Й моя душа
на звуки шепоту твогО,
Як звірка мчить
сполохано межею
Нескошених полів
з непереборною палітрою небес.
Я ще живу
і все ще БЕЗ
Глибинних поглядів твоЇх
у мОї вічі.
Тремтять видіння наші,
наче свічі
На зламах предковічних мрій
Я тихо прошепочу : "Муже мій..."
Розкину руки і
зроблЮ останній крок
зі скелі сьогодення
Угору, в Небо,
До Зірок
І заразОм
у ТЕ Життя -
До Тебе...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=347193
дата надходження 29.06.2012
дата закладки 30.06.2012
ранок
вусиком винограду
нао́сліп
спинається на віконце,
півнем сусідським
підхри́пуватим
задьо́ристо ноту бере,
промінцевими
пальчиками рожевими
вії́нки сонні перебира:
прокидайся, людино,
вставати пора!
онде у лісі
перезріває малина…
до куща жоржини
підбирається блекота…
а найперше –
час годувати! не гаючись
нестерпно за ніч зголоднілого
ліниво-рудого кота
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=347261
дата надходження 30.06.2012
дата закладки 30.06.2012
Підводить повагу чуприна срібляста
На душ молодих полотні,
А серце нестямно іде у контрнаступ
На всі зусібіч «не» і «ні».
На «ви» апелюють все більше довкола,
І сум огортає тебе,
Проте не закрита художня ще школа
І повен палітри мольберт.
- Дідусю, - гукає внуча розпашіле.
А ти ще такий молодий,
Снага ще не раз підфарбовує тіло
В солодкі кохання меди…
І як тут, скажіть мені, бути похмурим,
Коли так малюється гарно з натури.
29.06.12
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=347181
дата надходження 29.06.2012
дата закладки 30.06.2012
Близькі й далекі людоньки, дружіть.
Задумуйтесь частіш, чому ми бідні…
Мо’, трішки й подобрішали чужі,
але ж чужими стали – рідні.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=347191
дата надходження 29.06.2012
дата закладки 30.06.2012
В найщасливіший, найясніший час
не гасне хай, а наверта до Бога
свіча скорботи – пам’яті свіча –
з минувшини в майбуть пересторога.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=347190
дата надходження 29.06.2012
дата закладки 30.06.2012
Гірчить полином істинна любов.
Солодким болем нас частує доля.
Перекладемо біль на сотні мов.
Убереже міцна, мов криця, воля.
Нас неминуча круговерть подій
Кидає в вир чуттів і насолоди.
І хтось новий, ти лиш безтямно вір,
Притулить губи до п'янкої вроди.
Перегортає календар Господь
Опалим листям, сніжними грудками,
І проросте барвінком ніжна плоть,
Що так страждала без тепла роками.
***
Їси черешні... Черешнять вуста...
І оченята синіють веселі...
Життєва істина таки проста...
Коли хрущі гудуть і волохаті джмелі...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=347175
дата надходження 29.06.2012
дата закладки 30.06.2012
http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=347085
Леся Геник "До зрадженої душі..."
До тебе той, що зрадив необачно
іще вернути може, ти прости...
Не квапся випалити ті мости,
котрі єднали вас, хоч серцю лячно,
що серед літа замело снігами,
а серед ночі лине плач тривожний -
була надія - нині звук порожній,
болото замість квітів під ногами...
Болото висохне, як тільки день сяйне,
осипаний тепла жарким промінням,
і знов у серці паростком зійде
непереборне, ніжне, молоде
Любові вічної укохане насіння.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=347252
дата надходження 30.06.2012
дата закладки 30.06.2012
Їдеш, – май нерушну звичку –
не послаблюй віжки брички.
Зайве пустиш – кінь в обніжки.
Втратиш віжки – підеш пішки.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=347018
дата надходження 28.06.2012
дата закладки 29.06.2012
Хто ж це вівцям слухняним безмежно
до кісток обдирає боки?
Ще пасуться в овечій одежі
вовки.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=347019
дата надходження 28.06.2012
дата закладки 29.06.2012
І менший вже цілунок, ніж пошана.
І ніжність більше пристрасті єдна.
І дурість пропадає, мов мана.
І до гріха все рідше очі манять.
Чи в щастя з віком падає ціна,
Коли у добровільних ти кайданах?
Життя розкуте - бісівська омана,
В союзі двох воно – височина!
Ми в теплім літі. Я і ти, кохана.
У нас онуки. Зморшки. Сивина.
Я, прокидаючись, дивлюсь щорана,
Яка ти ще прекрасна і хмільна!
28.06.12
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=346966
дата надходження 28.06.2012
дата закладки 29.06.2012
«Вернем страну народу» - саме так!
Це ж обіцяють комуністи,
І в бюлетені ставте вірно знак,
Населення села і міста.
Чи ви народ, ні, виборці лишень,
А пам'ять – решето діряве.
Ми гарантуєм повноту кишень…
Своїх, не вам, сліпі роззяви.
Та вірте лозунгам завзятим, ви,
І Леніну вклоняйтесь, богу,
Червоний прапор – наші хоругви,
На світлу ведемо дорогу.
Народу ми країну повернем,
Колись – же землю і заводи
Згадали про солодкий крові щем,
Мільйони ворогів народу…
28.06. 00.10. поїзд: Київ – Кмя’нець Подільський.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=347012
дата надходження 28.06.2012
дата закладки 29.06.2012
Як важко нові слова
в мозаїку світу класти,
де сотні, мільйони фраз
мережать щодня ефір,
будують крихкі мости,
твердинно-вагомий настил
на крила тендітних душ,
що прагнуть торкатись зір.
У муках нові рядки,
народжуються із серця,
що знову народять біль
щемлять десть глухим чуттям,
бо рветься у ньому щось,
так гірко-натужно рветься,
і плаче у ньому день
сирітно малим дитям...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=346773
дата надходження 27.06.2012
дата закладки 28.06.2012
* * *
Не зможу я красиво жити –
красу штурхати під п’яту.
Бо знаю істину святу:
найбільший скарб – добро вершити.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=346745
дата надходження 27.06.2012
дата закладки 28.06.2012
Пам'яті свекрухи Таїсії Іванівни Мазур
(22.11.1933-23.03.2013)
З-за причілку хати виглянуло сонце,
Всипавши проміння яблукам рясним.
Задрімала мати, сівши край віконця,
Спогади до неї вкралися у сни.
В спогадах матуся - зовсім ще дитина,
На рум'янім личку п́осмішка блука.
З ярмарку вернувся тато. Як просила,
Хусточку привіз їй - радість то яка!
Час біжить так швидко, як літа дівочі,
Вже весну двадцяту соловей співа.
Танула в обіймах милого щоночі,
Хусточку коханий їй подарував.
Виростила діток, сп'ялися на ноги,
У світах далеких донечка і син.
Вкралися у серце мамине тривоги,
Присмак залишивши, мов гіркий полин.
Часом телефоном гомонить із ними,
Слухає внучаток, наче солов'їв.
Знає, що приїдуть десь на іменини,
...Хусточку, можливо, подарують їй...
27.06.2012р. 17:30
Для ілюстрації віршу використана картина
Малявіна Ф.А. "Девочка в белом платке"
http://www.artlib.ru/index.php?id=11&fp=2&uid=5063&iid=59055
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=346712
дата надходження 27.06.2012
дата закладки 28.06.2012
«…не рассказывай ни о чем из прошлого...»
(Сергей Трофимов)
минулого
НЕ! закопане тіло –
роками гнило…
розклалося
і ядом трупним
майбутнє
на смерть отруїло
занадто
бридка й натуральна?
некрофілія моральна...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=346654
дата надходження 27.06.2012
дата закладки 27.06.2012
заростають
споришем зеленим
пишним!
теплі ще
живі сліди…
мальва
на дорогу мовчки
вийшла –
китицями
вквітчано киває –
з-поза вигину дороги
виглядає:
«Де ти?.. Де ти…»
той,
кого немає…
той,
кого не буде й не було…
стежка
споришами зацвітає…
життєпишне молоде зело
в схованках смарагдових ховає
напівстерті
ще живі сліди…
вже ніхто
нікого не чекає:
інше Сонце,
інший білий світ…
тільки вперті
самовільні погляди
раз по разу
потайки втікають
до штахетяних прозірчастих воріт…
там ночами –
ревно і невтішно
янгол падший,
янгол грішний,
витонченотілий,
білий,
обезкрилий,
споришами навмання блукає,
щось
шукає…
залиши й покинь,
мій милий,
янголе безкрилий,
те, чого у темряві шукаєш,
тут, у споришах,
не загубили…
27.06.2012
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=346663
дата надходження 27.06.2012
дата закладки 27.06.2012
Ніч намісила тіста з темноти,
Моргають в нім ясні родзинки-зорі,
Незнані і незвідані світи,
Сховав в собі небесний санаторій.
А унизу замріяне село,
Дбайливо склало сіна піраміди,
Із курсу збившись, срібний НЛО,
Їх сплутав із садком Семираміди.
А ми з стіжка,мов із колиски літа,
Здивованим прибульцям шлем привіти,
Й моргають їх здивовані радари,
А літня ніч все стелить чари,чари…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=346500
дата надходження 26.06.2012
дата закладки 26.06.2012
* * *
Ми за волошками блукали у грозу.
І стигле жито полоскала злива.
Я цілував тебе в ясну сльозу.
А ти була…
була така щаслива!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=346451
дата надходження 26.06.2012
дата закладки 26.06.2012
Привітно усміхались квіти
і шепотіли пелюстки.
У пахощах гойдався вітер,
ледь-ледь торкався до щоки.
Хилилося пшеничне плесо.
Мовчала Мавка польова.
Тулилась ніжно до букету.
Свята… І зайві тут слова.
У незгасаючій уяві,
що випромінюють рядки,
букет нев’янучий буяє.
Нехай говорять пелюстки…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=346450
дата надходження 26.06.2012
дата закладки 26.06.2012
сидиш
скромненько
у куточку –
на по́кутті:
сміються очки…
бро́вки, як шнурочки…
такий… возне́сений!
такий коханий,
недорівня́ний –
ні з ким недорівня́ний у житті!
такий
поблажливо красивий –
божок спесивий.
а я перед тобою:
не на кри́лах,
не на колінах,
не ни́цьма навіть –
на одкритих ранах!
нажи́во-рваних,
незажива́них,
неви́гойних –
НЕ!співчува́них…
сидиш на покутті:
такий ласка́вий,
такий лукавий,
премно́голи́кий…
према́рносла́вий…
кумирцю мій!
мій любий ідоло́ньку…
одкрий долоньку –
візьми, зімни
і викинь додоло́ньку
мою душо́ньку…
а я!..
понад твоєю головою –
довершеністю пихи і краси –
проз вишиті журбою обруси,
проз сльо-зи,
дивлюся у куточок:
там колись висі́ли
намо́лені домашні образи́ –
й леле́чу!
до порожнечі:
- ...помилуй і спаси…
25.06.2012
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=346184
дата надходження 25.06.2012
дата закладки 25.06.2012
* * *
Люблю пісні – і радісні, й сумні.
Людей люблю, і щирим – щиро вірю.
Останній необірваній струні
Д О В І Р Ю.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=346251
дата надходження 25.06.2012
дата закладки 25.06.2012
Сильна і нестримна, темна і палюча,
Жалюгідна, горда, інколи сумна,
Смертоносна, дика, чемна
і гірка, як крапелька вина.
Запальна, смілива і палка,
Божевільна, ніжна, світла,
Тендітна, стримана, жагуча,
Бездоганна, наче янгол, неземна.
Вони є різні, нездоланні,
На відстані Усесвіту країв,
Але в одній душі закуті, -
НавІки отруєній душі.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=346059
дата надходження 24.06.2012
дата закладки 25.06.2012
Виривали з грудей стукіт страху
Так приземлено відчуваючи страту
Полумяні вітри поміж вени
Залягали на дно до вечері
У калюжах ножам загостреним
Вже бракує темпераментих зречень
Все чекають спонтаних ідейних
Що без серця засинатимуть вперше
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=346008
дата надходження 24.06.2012
дата закладки 24.06.2012
Ч_ервень у садочок завітав грайливо,
П_ерший промінь обійняв дбайливо!
К_ожну квітку щедро сонечко зігріло -
З_олотава павутина зарясніла!
Б_уде щедре літо! Урожайна осінь
С_пілі овочі і фрукти нам приносить,
Ф_ілігранну пісню нам дарує небо!
*****
Червоніють спілі помідори,
Помаранчеві плетуться гарбузи,
Зеленіють огірочки і узором
Бездоганно стеляться в рядки.
Синє небо краплями в колоссі -
Фісгармонія наспівує мені…
*****
Чарівний колір червоний,
Осяяний сонечком жовтий,
Зелений вкриває землю,
Блакитний заквітчує небо,
А синій – волошки у житі,
Фіалки - росою вмиті…
*****
Чаклунка-осінь
жалібно зоріє –
безмежна,
синьоока
фейерія…
*****
Чижик-пижик
з‘їв жменьку
зерняток звично,
і залунали співи
фантастично!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=346007
дата надходження 24.06.2012
дата закладки 24.06.2012
луги́ мої!
пахнуть меда́ми:
оксами́тово-барито́нно-
бджоли́но-мажо́рно гудуть…
щемлять галогра́мно
прудконогими тенора́ми…
басують по́части
густо-поважно джмелями,
корів перестигло-молочних!
заради розваги пасуть
хилитають
розвітрено-димко-подібним колоссям
неприборканих диких трав
яв…
а так ніби й прав!
не здалося – то еспарце́т!
вирвався
із колориту тоні́в
жовто-біло-зелено-
приглушених –
як
акрило-насичений фіолето-фальцет…
…невловимі
на́тяки м`яти:
так солодко…
хочеться спати…
піском гарячим
незрячим
відтирає од себе стежка
змарнілі чиїсь сліди,
молодим вужиком
стрімко звивається попід вербами –
до води…
десь
невидимо
форкнув кінь,
ширя́
безшелесно надтрав`ям
великої пташки
тінь…
ні людей –
ні сміття.
Буяй!
мезозойськими схилами пагорбів
медово-незмінне
лугове́ Життя!
24.06.2012
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=345977
дата надходження 24.06.2012
дата закладки 24.06.2012
* * *
У сяєві твоїх очей
болюча пісня воскресає.
Свіча в моєму серці сяє
й пече.
Обсіли сумніви. Молю:
не скаламуть очей озерця.
Впусти мене у Всесвіт серця.
Люблю.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=346024
дата надходження 24.06.2012
дата закладки 24.06.2012
Поплутані стежки
Фізичних карт,
Хоч хіромант вичитує
Й з руки.
Душа буває схожа
На ломбард,
Де у заставі
Вчинки та думки…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=345939
дата надходження 24.06.2012
дата закладки 24.06.2012
Експеременти для дитячого журналу:
Завдання:
До теми «Вивчення кольорів», яка подаватиметься в контексті теми «Україна» (це буде серпневий журнал), шукаємо короткі, влучні та легкі для сприйняття дітьми 3-4-5 років «запам’яталки» для основних кольорів спектра (як російською Каждый Охотник Желает Знать, Где Сидит Фазан). Треба, щоб діти запам’ятали послідовність кольорів
Червоний Оранжевий (Помаранчевий) Жовтий Зелений Блакитний Синій фіолетовий (фіалковий
Мої перші варіанти(тільки почав), буду додавати:
1. Човник поплив? Жабка зразу – бульбах,
...Стрибає, фізкультурниця!
2. Чом почорнілий жуй-зубчик болючий смикає флюс?
3. Чий пропав жалібний засохлий безхатній самотній фломайстер?
4. Чарівна, приємна, жасмінна, замрійна, ...блискуча своя фотографія!
5. Чарівни́к промнямкав жуйку замість булочки, салату, ... фантазер...
6. Загадка:
Чайничок перегрівався, жабився, зацокотався, бухкав, стадіонився... (Футбол)
7. Зарозмовляйка (у допомогу вчителю - вивчати одночасно кольори, птахів, черв,ячків):
Черв,ячок поліз жаднючий згризти ....бак, сокиру, фару...
Чаплями - піймається? жайворонками? Зозулькою? Беркутом? Синичкою? Фламінгом?
8.
Додаємо, найкмітливіші та наймовотворні Ваші варіанти:
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=345955
дата надходження 24.06.2012
дата закладки 24.06.2012
Вже вечоріє.Небо відцвітає,
Ніч трусить сажу з темних димарів.
Затихли співи.Ген за небокраєм
Окраєць сонця трохи підгорів.
І закотився за високу гору.
Вже де-не-де спалахують зірки.
І плеса гладь, розніжено-прозору,
Гойдає вітер помахом руки.
На ніжних блюдцях мокрого латаття,
Сповиті сном, лілеї водяні,
У їхніх пишних з переливом платтях
Згубили зорі відлиски ясні.
Торкає місяць чистого озерця
Шнурочком срібла, схожим на струну...
Отак і ти торкнувся мого серця
І сонну тишу раптом сколихнув.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=345917
дата надходження 24.06.2012
дата закладки 24.06.2012
* * *
Заметіль в запашному саду...
Тішать душу картини барвисті.
Пишна вишня зронила фату
і вродила червоне намисто.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=345854
дата надходження 23.06.2012
дата закладки 24.06.2012
* * *
Найприємніше відлуння,
моє серденько не край…
Зачепило ніжні струни
й відійшло за небокрай.
Тільки й досі жалить пам’ять
і п’янить за ліком літ.
Ти лишилась зорепадом,
й досі кличеш у політ.
Я до тебе серцем лину,
і здригаються уста.
Нашу пісню лебедину
вже не воскресять літа.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=345850
дата надходження 23.06.2012
дата закладки 24.06.2012
Гаптую крила, щоб у вись злетіти,
Туди, де голубінь твоїх зіниць.
А дощик не вмовкає дріботіти.
Усе мине під шепіт багряниць.
Думок політ, як сад дощами вмитий.
Від тягаря звільняється душа.
Цілує промінь рими день прожитий,
Стікає дощ трикрапкою вірша...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=345509
дата надходження 22.06.2012
дата закладки 22.06.2012
А суки, вони такі,
Непередбачувані,
як і погода.
У погляді – погорда,
Бо що воно, життя?
Розмінюватися? Хай!
З гріха – та й в каяття...
А суки, вони такі,
Повітряно-легкі,
Як щось скажи –
Відріжуть, мов ножем,
І гостро, з куражем
Накажуть поглядом
Стороннім...
Постороннім
Вхід заказаний
У їх світи,
Бо суки, вони такі!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=345480
дата надходження 22.06.2012
дата закладки 22.06.2012
завтра
Сонце зійде,
хоч ніхто вже його
не розбудить…
те, що було – відбуло
і не буде.
такі переміни дрібні –
але незворотні…
непомітно
змінився світ,
коли Сонце сідало
сьогодні.
втрати…
треба лягати спати…
вмовк
вогнекрилий глашатай:
інше Сонце завтра зійде –
і до цього треба звикати.
світає…
як же навчитися,
не журитись за тим, що цвіло й відцвіло,
а втішатися з того,
що Зараз і Тут
зацвітає…
21.06.2012
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=345468
дата надходження 21.06.2012
дата закладки 22.06.2012
В исток хрустальный, лепестки от свежих роз,
Ронялись щедро рощей первозданной,
Свирель полночная, сыграв кантату грез,
Парила в сердце сказкою желанной…
В мирах рождался день и трепетный восход,
Узнав у ночи таинства рассвета,
Разлил восторги чувств от бархатных красот
Далеких звезд, и... осветил планету...
В небесной глади воспарила тишина,
Волшебной птицей бело - изумрудной,
И распылилась шелковистая волна,
Потоком утра в блестках перламутра...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=345259
дата надходження 20.06.2012
дата закладки 21.06.2012
Під вечір зупинилися хвилини,
Поклала вічність у кишеню день.
Співає мати пісню для дитини,
Душа в собі нашукує пісень.
Тремтять у зорях недосяжні бані,
Непояснимі затінки світів,
Мій дух сховався десь в Альдебарані,
Як добре, що не ввесь перегорів.
І хочеться так музикою стати,
Органом світло в людях розливати,
В акорди вкласти ще незнані сили,
Аби під них прощали і любили.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=345240
дата надходження 20.06.2012
дата закладки 21.06.2012
В буйній зелені Посулля
чув я пісеньку таку
соловейка і зозулі:
– Тьох!
– Ку-ку!
– Тьох-тьох!
– Ку-ку!
Був я досі на природі
на концертах багатьох,
та не чув до цього зроду:
– Тьох-тьох-тьох!
– Ку-ку!
– Тьох-тьох!
Так вони співали разом.
Отакий собі дует.
– Тьох!
– Ку-ку!
– Тьох-тьох!
Відразу
стрілись Муза і Поет.
У пташиному оркестрі,
як на довгому віку.
І уславлений маестро
там не сам:
– Тьох-тьох!
– Ку-ку!
Накувала зозуленька –
є невістонька й зятьок.
Лунко тенькає серденько:
– Тук-тук-тук-тук,
тьох-тьох-тьох...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=345254
дата надходження 20.06.2012
дата закладки 20.06.2012
Час непомітно
Дива накоїв
Виростив в пояс
Днів звіробої
Впала комета
В тайгу до тунгузів
І навпаки
Забалакали друзі.
В тихому озері
Звичних дзеркал
Виром кружляє
Дзвінкий карнавал
А у кишені зім’ята
Банкнота
Вже не принада
Для автопілота.
Вдатися можна до
Автоцивілки
Медитувати про месидж
Мобілки
Чи по хай-вею
Ганяти коня
Чим не болід
Як усіх обганя
Позаглядати у очі
Людині
І віднайти в них
Велику країну
Іскру знайти
Щоб набрати тепла
Душу без тріщин
І битого скла…
Мчу зі словесних
Тунелів назад
В плавних думок
Неполоханий сад.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=344777
дата надходження 18.06.2012
дата закладки 18.06.2012
«Ми з тобою зіткнулись на стежці до раю»
Оксана Васьків-Кукул
Зустріч у стежці до Раю
Запорошені снігом і пилом й думками
Нас дороги життя у незнаність ведуть,
Розділили хребти – геології злами,
Тут Карпати, там захід і схід – повернуть?
Мов то відлік півкулі чиєїсь планети,
Сфера світлості мрій, посивілих видінь,
І не Гринвіч розвів міст падіння і злетів,
Там десь Правди чіткий Рубікон-вододіл.
Ми зітнемось на стежці – до раю веде:
Ти вперед (чиста віра в душі) і до неба,
Ну а я… ти ж бо знаєш, писав вже оте –
Поламали вже крила, і погляд у себе.
Бо дороги твої вкриті квітами мантр
І не лячно зустріти той погляд Аїда.
А тут штрика вузька й не засіяний лан
І мій поїзд до раю, мабуть, не доїде…
Оксані із Закарпаття
2011 р. 18.05. 20.04, поїзд: Тернопіль – Чортків. 18.06. 2012
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=344752
дата надходження 18.06.2012
дата закладки 18.06.2012
Встають "діди"... Їй-богу, задощить!
За лісом грім бухика басовито.
Струмок в долині сріберно плющить,
На луках, ген, вилежується літо.
А по землі верткі гарпійчуки,
Сини самої Гарпії-богині,
Гарцюють через межі, навпрошки,
Піднявши в небо куряву на спині.
В польоті ластівка шугає мошкару,
Ширяючи низенько над травою.
Живиці дух в сосновому бору
Теплом мене вкриває з головою.
Та раптом обрій густо потемнів
І вітерець завмер перед грозою.
Вже зовсім поруч грім забубонів,
Аж тихий шепіт скинувся лозою.
Зненацька злива ринула туга,
Та й покотилася ревучою стіною.
А Громовержець стріли витяга
І кидає вперед, переді мною.
Та сонце пронизало товщу хмар
І вже блищить трава, як діаманти.
Стихає дощ, як срібний дзвін литавр
І знову вже кортить мені у мандри.
Ще мчить вода з довколишніх висот,
В"юняться скрізь розмиті борозенки,
А літній день, на тлі земних красот,
Сміється вже під куполом веселки!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=344724
дата надходження 18.06.2012
дата закладки 18.06.2012
Зажди.
Тебе наздогнати не в силах,-
Не спринтер.
Завжди
Чомусь намагаюсь летіти,
Як вітер.
Як сон,
Пройшов, промайнув, пролетів ти,
Безкрилий.
Пішов.
І як тебе зміряти, де те
Мірило?
Ти так
Пройшов мимо мене, навіщо
Так швидко?
Дощем
Все змило, понесло десь в Космос,
Не видко.
Постій!
Летиш ти, як потяг надшвидкий,
Де гальма?
Мій ЧАС.
Прохання побути зі мною
Нагальне!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=344697
дата надходження 18.06.2012
дата закладки 18.06.2012
вийшла стежка
від мого ґанку
на світанку
одягла
з маками вишиванку
зачепив
горобець крилом
за фіранку…
загула
мосяжна бджола
у горіховім дзбанку
сумувала
прив`яла трава
у покосах
стежка пі́дтюпцем
стернями йшла
боса
недови́спаний
вітерець
в ко́сах
вийшла стежка
за край села
і побіг-ла
поспіхом
поміж сосен
десь за лісом
рі́зьбленим
з виднокраю
спиниться
під берізкою –
виглядає…
заросила росами
всю спідницю…
чого ходиш босою?
чом
не спиться…
18.06.2012
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=344680
дата надходження 18.06.2012
дата закладки 18.06.2012
Гаптує вечір
зоряні дива.
Слова мені вишіптує.
У тиші
погідним серцем
човен проплива,
що у жнива
дарований Всевишнім.
Ще не січе
безжальний листопад,
не тужить
сивий вітер на флоярі…
Мольфарові
не спиться
в зорепад:
згорають душі
втомлених
Мольфарів...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=344293
дата надходження 16.06.2012
дата закладки 16.06.2012
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 16.06.2012
ніхто не кращий
і не згірший серед нас:
всім однако́во світить Сонце,
дощі
на всіх, без винятків, ідуть…
хіба – закохані! –
Єдині! і найкращі в світі –
одне для одного…
і жодних дорівнянь
цим двом не треба –
чи хто дорівнює до чого
Сонце й Небо?..
питання
у особистім вподоба́нні.
а в коханні –
шкідливі
й недоречні дорівняння…
із попередніми зразками
дорівнюючи того, кого любиш, –
ти, власними руками і думками,
понищуєш усе
живе!
що сієш –
сам же необачно й губиш!
не розумієш?
дорівнювати чашку з молоком
до схожої, з якої вчора пив вино, –
це все одно…
як тільки ти
прикинув пильним оком,
що спільного
у цій сосні,
що виросла високо
й одиноко,
з тією,
що росла колись
за рогом твого дому:
в чомусь – така,
а в чомусь – не така…
а втім – сосна, воно і є сосна…
тобі про неї – все давно відомо…
знай!
ти уподібнився до трунаря
у фаховій його любові!
трунар,
побачивши людину –
в умі,
одразу ж прикида,
скільки піде
на її зріст і обсяг – дощок соснових…
а,
опинившись у сосновому бору,
береться рахувати –
це скільки ж трун
і для скількох мерців
з цих сосен
можна б назбивати
…або до гробаря,
що розбиває
у власному горо́ді
землю під грядки́:
два з половиною на півтора – це під капусту…
два з половиною на півтора – під огірки
і обрізає по периметру лопатою,
наче збирається
і в глиб
«на півтора»
копати…
15.06.2012
(*вважаю за потрібне наголосити -- ці "речі" нікого конкретно не стосуються... якщо тут є о`брази, то вони -- збірні... і не обов"язково з власного досвіду... з шануванням -- В.С.)
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=344265
дата надходження 16.06.2012
дата закладки 16.06.2012
дві металевих стрічки –
назустрічно заточених,
з двома кружечками
для пальців,
і посере́дині – гвіздочок…
протистоять
загострені штабки́
одна одній –
і, волею Руки, –
все покремса́ють
і поріжуть на шматки.
на ганчірки́ !
а от гвіздочок…
він – посередині:
рівновіддалений
від пристрастей земних,
навіть не дивиться на них…
смішних…
такі нові,
такі блискучі ножиці…
у необачній
самовпевненій руці
можуть позбавити людину –
безневинну!
щедрості…
відвертості…
само-безгрішності!
16.06.2912
(*вважаю за потрібне наголосити -- ці "речі" нікого конкретно не стосуються... якщо тут є о`брази, то вони -- збірні... і не обов"язково з власного досвіду... з шануванням -- В.С.)
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=344273
дата надходження 16.06.2012
дата закладки 16.06.2012
Дивлюсь на небо й сонце за вікном,
Але не буде з неба манни!
Збиваю яйця з цукром й молоком,
Міксую борошно старанно…
І випікаю млинчики тонкі
На ледве змащеній пательні,
Щоб були дуже ніжні і цупкі,
Для нас це зовсім не смертельно…
Смачні родзинки, цукор, сіль, ваніль
І яйця додаю у сир дуплетом -
Конверти загортати мені лінь,
Тому я скручую рулети…
Рулети на шматочки ріже ніж -
Млинці мої смачні й духмяні!
На пів години ставлю страву в піч,
Щоб стали млинчики рум‘яні…
Ця страва нам усім давно відома –
Від неї не загрожує оскома!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=344276
дата надходження 16.06.2012
дата закладки 16.06.2012
Я обіцяла страви дієтичні
Приготувати моїм друзям вдячним.
Для мене такі страви стали звичні,
Сьогодні на сніданок буде смачно!
Для вас це буде свято гарбузове,
Але не всім давно відома каша,
Я опишу рецепт вам трішки новий,
І ще смачнішим стане життя ваше…
Гарбуз я очищаю для початку,
І ріжу на кусочки пропорційні,
Шарами викладаю у горнятко
І посипаю щедро цукром й сіллю.
А між шарами додаю я масло,
Горіхи грецькі чорнослив, родзинки,
Кусочки яблук зверху, як прикрасу,
Кладу солодкі, з присмаком кислинки…
Горнятко ставлю в пічку електричну,
Й чекаю на сніданок феєричний!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=344267
дата надходження 16.06.2012
дата закладки 16.06.2012
Ідуть дощі.
Накрапують сонети,
а зрІдка –
білих віршів перелив…
Закохані в самотність
як поети,
змивають спеку
променями злив.
Скоринку-ґрунт
напоюють собою.
О, як же спрагло
дзвоник пророста!
І там, де жовті
очі звіробою,
і там, де маком
вкрилися жита.
Червнева ніч.
Півонія зоріє,
мов БІЛИЙ Ангел...
Думаю про Вас -
по краплі,
небом,
сонячно
лелію…
Дощить -
на звуки,
пахощі,
слова.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=344260
дата надходження 16.06.2012
дата закладки 16.06.2012
Ой забарилася любов.
За тим, що не збулося – каюсь.
Минуло пів життя в чеканні.
Стрічання мариться обом.
По світу доля розвела.
Пошрамувала душу й тіло.
І лоскотало і боліло.
В журі сивіла ковила.
Гуляє з блискавкою грім.
В сузір’ї мрій – благоговію.
Коли вщухають вітровії –
заполоняє тиша дім.
Набідувались я і ти.
Спекота вицмулила повінь.
Спадуть окови у любові.
Допоки ж можна самоти?
Палкий мотив – солодкий дим.
Сльоза-роса ясна жадана.
Святою будь мені, кохана.
Шлях освяти і вік світи.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=344225
дата надходження 15.06.2012
дата закладки 16.06.2012
* * *
Повік тебе не зможу розлюбить.
Душа моя, омріяна надіє.
Серденько бідне мліє і щемить,
у леті літ і тужить, і радіє.
Красиве й нелегке життя навкруг,
цікаве і нудне.
Караюсь-каюсь…
В моєї долі є надійний друг.
І я тебе, одну тебе чекаю.
В судьбі моїй по всякому було.
А що не так – нікого я не лаю.
І відцвіло, і знов буя зело.
А я завжди тебе одну кохаю.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=344224
дата надходження 15.06.2012
дата закладки 16.06.2012
* * *
Як важко не писати вірші –
ховатись болісно в собі.
Коли вже й сни провісновіщі, –
вже годі праведно говіть.
О доле – феє безталанна,
в мені ще й досі жар щемить.
Жаль, не підвладна вічність-панна,
як неповторна жодна мить.
Та все ж коли жагуче слово
на волю вирветься з оков, –
нехай вбирають праоснову –
надія, віра і любов.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=343816
дата надходження 13.06.2012
дата закладки 14.06.2012
***
Є гріх, спокута – каяття.
Не ворогуймо все життя.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=343817
дата надходження 13.06.2012
дата закладки 14.06.2012
В подвір'ячко наше
підкрався пахучий спориш,
в городі пасуться
дощів неприборкані коні,
допоки ти, вітром
напоєний, солодко спиш
і сонце цілує крізь шибку
бліді твої скроні.
У мене за хатою
море нескошених трав-
смарагдовий паводок
ген видноколо поглинув,
допоки під небом чужим
ти світами блукав
вітрам підставляючи,
сонцем обпалену спину.
У плесі моєму
розсипала звабниця-ніч
з подертої торби
дзвінкі зоряниці-дукати,
допоки летів ти
примарним надіям навстріч,
цей зоряний дощ
було нІкому в жмені збирати.
Допоки ти рвався
за межі своєї душі
і падав щоразу,
заледве торкнувшись до неба,
у серці моєму
такі поросли спориші-
як в тому подвір'ї,
що я занедбала без тебе...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=343775
дата надходження 13.06.2012
дата закладки 13.06.2012
У череві ночі клубочаться грози,
Мигтять блискавиці, вигрюкує грім.
Лякливо пригнулись густі верболози,
Тривожно шумлять осокори старі.
Ревуть знавісніло вітри-буревії,
Долиною мчать до ріки ручаї.
Усе підкорилось небесній стихії,
Ніщо не уникло обіймів її.
До ранку розбурхане небо верга́ло
На землю холодні потоки води,
Дерева з корінням в гаю виривало,
За ніч натворивши чимало біди.
А вранці, знесилені диким розгулом,
Розтерзані хмари за обрій пішли,
Лишивши у спадок занесені мулом
Поля і сади, що якраз одцвіли.
Осяяло сонце невтішну картину,
Зігріло теплом скаламучену рінь
І доторком ніжним, як мати дитину,
Голубило звергнуту велич корінь.
Повстане, відродиться буйство зелене,
Загояться рани великі й малі.
Життя невгамовану силу поверне
У лоно безсмертне святої землі
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=343773
дата надходження 13.06.2012
дата закладки 13.06.2012
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 13.06.2012
Ластівки щебет,
Пташки дитинства могО чарівнОго, далекого,
Серденько крає.
МОя бабуся,
Де відлетіла лебідкою, білим лелекою,
Де ти? Немає.
Вдвох ми з тобою,
Разом стрічали приліт їх, маленьких, утомлених.
Ждали їх разом.
Тихо обнявшись,
Пісню сиділи і слухали. Небо надломлене.
Стерлося часом.
Квітко маленька.
Завжди лишалася, що б не було, ти привітною.
Мила, єдина.
Янгол мій славний.
Ластівко рідна, душа твоя світлою, ніжною
Піснею лине.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=343705
дата надходження 13.06.2012
дата закладки 13.06.2012
А на сніданок в мене буде плов -
Згадала вранці про свою любов…
Мене навчили страву готувати
Мої колишні друзі-азіати…
Спочатку ллю олію в казанок,
І прогріваю, щоб пішов димок,
Шматочки м‘яса в жир кладу киплячий,
Який скакає в казанку як м‘ячик…
Шматочки часто перемішую
Сусідів ароматом «тішу» я…
Цибулю нарізаю як підковку,
І моркву перетворюю в соломку…
Замочую родзинки й барбарис,
І промиваю білосніжний рис.
До м‘яса сіль і перець, як приправу,
Цибулю й моркву додаю у страву…
І десь за півгодини кип‘яток
Я наливаю в диво-казанок.
Коли вся суміш добре закипає,
До страви рис по вінця насипаю…
Додам родзинки щедро й барбарис,
Щоб ще смачнішим було м'ясо й рис.
Очищую від шкірки часничинки
І розділяю на дрібні частинки…
Часник у рис подекуди втикаю
І умлівати плов я залишаю…
Запрошую усіх до мого столу,
Щоб скуштували миску мого плову!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=343658
дата надходження 13.06.2012
дата закладки 13.06.2012
Коли годинник біг останнє коло,
вмикала ніч зірки чужих бажань
вони зустрілись. Разом біля колій
чекали потяг долі. Інь та Янь.
Долаючи свою буденну втому,
дививсь у вічі поглядом душі,
а їй чомусь здалося те знайомим,
хоч душі в них були цілком чужі.
Шукав невпинно вірну та єдину,
з останніх сил даруючи усмішку,
бо вірив у реальність сподівань.
Вона ж чекала в пізню цю годину,
коли вони опиняться у ліжку.
Таке у нас життя... такі інь-янь.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=343657
дата надходження 13.06.2012
дата закладки 13.06.2012
Пустий екран
Годинник, що застиг у безвість часу.
Підсвічник теж
Згорів у полум’ї думок окраси.
Віконність штор –
Застава у державу, межі інші.
Один є світ,
Один поклін Яхве, і Ра, і Вішні.
Німий рояль
Та привиди ілюзій патифону
Вертають Час,
Реальності руйнують перепони.
І сходи вниз,
Кому й угору можуть плавно вести
У спогад мрій,
В буття дощем розмиті перехрестя…
12.06. Чортків. арт кафе "Вінтаж"
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=343672
дата надходження 13.06.2012
дата закладки 13.06.2012
Близь хірургій, де рятували - і натхненно,
І героїчно, мо́го при́ятеля Бена,
Зустріла родичів і хворого – письменниця,
Словами правдової людяної чемниці:
«Це лікування ж - тимчасове, і даремне!
Все-дно помре, якщо не зараз, то до п,ятниці,
Чи - десь за рік, за - двадцять п,ять, чи у наступному
Ще непомітному столітті, у майбутньому...
Все-дно ж помре, чого ж радіти лікувальниці...
P.S.
Бува, й «поети»: що б в Країні не покращилось –
Знайду́ть – чому воно погане і замащене...
12.06.2012р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=343650
дата надходження 13.06.2012
дата закладки 13.06.2012
Ото, Печоро, – листя вигрібай.
Сміття винось.
Рубай тихенько дрова...
Неділя вербна чи свята Покрова, –
терпи, поете, та про душу дбай.
Радій. Журись.
Солодкому й гіркому.
Ген журавлі прядуть посульську вись.
Ти неодмінно збудешся колись.
Сьогодні не потрібен ти нікому.
Якщо ж ти ще й поет-громадянин,
тоді ще більше можеш бути зайвим.
Бо правлять ще перевертні і зайди.
Й нахабно кажуть нам: ти не один.
2005
Олександр Печора
(Ромоданець)
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=343604
дата надходження 12.06.2012
дата закладки 13.06.2012
* * *
Хоч ти – Пан Коцький,
а мишей лови.
До булави потрібно голови.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=343601
дата надходження 12.06.2012
дата закладки 13.06.2012
Моя дорога -
стежка в лузі:
мені -
ні з ким не по доро-зі...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=343527
дата надходження 12.06.2012
дата закладки 12.06.2012
* * *
Відлучили рідню від коша.
Відчахнули від стовбура віти.
Чи судилось довічно молитись грошам
і терпіти гарячі привіти?
Хвора ненька, авжеж, не чужа, –
блудним дітям однаково рідна.
Рветься серця струна і печеться душа:
Україна – в світах на колінах.
Оселилася в серці журба.
Як же тісно їй, – можна й згоріти!
Боже ж, Боже, убий в мені врешті раба,
поможи із сім’єю зустрітись.
Шаленіє терпіння вогонь!
Ой гіркущі ж меди в закордоні!
Пригорнути б до серця синочка свого,
глянуть в очі маленької доні.
Ой болюча ж близька далина!
Ген по полю – сподівана воля.
І травинки-кровинки ростуть в бур’янах.
А на покутті – всілась недоля.
Як же важко додому іти!
Та терпів би й нестерпніші муки,
якби ж тільки Господь битий шлях освітив,
щоб жили краще діти й онуки.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=343380
дата надходження 11.06.2012
дата закладки 11.06.2012
«… Знаю, - тут
Замість капусти і замість брукви
Мертві голови продають.»
(М. Гумільов)
Історія входять в нашу свідомість не з сухих підручників - з розповідей старих людей. І в цьому плані добрий шмат нашого народу позбавлений історії – старше покоління часто-густо просто боялось розповідати як воно було насправді – діти могли сказати щось зайве, а там… Це в’їлося в свідомість людей – занадто страшні часи їм довелось пережити. Саме тому більшість наших людей живе і живить свій світогляд міфами.
Мені пощастило більше – покійний дід Олександр багато розповідав. І розповідав відверто. Більше не мені – його співбесідниками були люди старші. Але моя присутність його не зупиняла – діти мають знати – це було його переконання. Дід Олександр був людиною непересічною, життя його було важким і складним, як і в більшості людей того трагічного покоління. Його розповіді я вбирав як губка. Шкода, що багато імен і прізвищ не запам’яталось, стерлося з пам’яті. Але може це і до кращого. Імена конкретизують подію. Тоді як ці події типові – вони траплялися з мільйонами наших людей того часу…
Мій дід Олександр народився ще в ХІХ столітті, рано подався з селянського світу в пролетарі – на шахти в Донецький край. Як і багатьох людей того часу його захопила в кінці двадцятих років велика ілюзія – він став комуністом. Напевно, справді вірив у майбутнє ідеальне суспільство і хотів його наблизити. Але через кілька років – страшного 1933 року, коли партійцям наказували відбирати в голодуючих людей хліб, він кинув партійний квиток на стіл зі словами: «Заберіть цю книжечку – я не збираюсь бути співучасником злочину!» В той час це було рівноцінне самогубству. Багато хто так і робив – стрілявся в знак протесту проти того жахливого безглуздого масового винищення людей. Але це не допомагало і на організаторів геноциду не діяло. Тоді діда не зачепили, він лишився живий, хоча потім це йому звісно пригадали…
Чорного 1937 року він працював простим шахтарем на 32-ій шахті шахтоуправління «Зоря», що біля міста Сніжного. Одного дня рушаючи на ранкову зміну він разом з іншими шахтарями побачив біля воріт прохідної співробітників НКВД – «Сьогодні роботи не буде – всі на мітинг!»
На мітингу їм представили нове керівництво шахти – в повному складі відбулась ротація – новий директор, нові інженери, бухгалтери… З трибуни лунав впевнений і сталевий голос нового директора: «…Так ось чому наша шахта не виконувала план! Вороги народу були в керівництві шахти! Тепер вони розвінчані і розстріляні як скажені собаки! Тепер будемо працювати як належить і перевиконаємо всі зобов’язання!!!» Через кілька тижнів історія повторилася – все керівництво шахти знову було розстріляне. Включно з тим самим директором, що закликав бути нещадними до «ворогів народу»…
Приходять шахтарі на зміну – а на шахті порожньо – нікого – ні дирекції, ні інженерів, ні бригадирів. Тільки співробітники НКВД командують: «Всім вантажитись по машинам!» Тут же біля прохідної низка відкритих вантажних машин. Повантажили шахтарів – везуть – з вітерцем. Дід дивиться – везуть далеко – в обласний центр – тодішнє Сталіно (нині Донецьк). Вони їхали і навіть не здогадувались про те, що всього через кілька годин багато хто з них буде розстріляний як «ворог народу» - прямо ось так – в шахтарській робі в касці з ліхтариком, з «тормозком» і «канагонкою»… Ну як їм таке могло спасти на думку – вони ж і є народ – самий справжній – шахтарі – які ж вони можуть бути вороги народу?
А конвеєр смерті уже працював – «трійки» засідали, кожна справа цим «судом» розглядалась не більше хвилини: «Прізвище? Ім’я? По-батькові? Ви – ворог народу, вирок – розстріл! Вивести! Наступний!»
Вони їхали і цього не знали… Їх привезли під приміщення обласного НКВД – там уже стояла маса машин з шахтарями. Їх шикували в колони і запускали на подвір’я: “Прізвище? Шахта? Прізвище? Шахта?...» Потім сортували по двоє-троє і запускали в кабінети.
Зайшов з товаришем – шахтарем П. і мій дід. В приміщенні вони побачили трьох співробітників НКВД і свого бригадира Т. Бригадир сидів в центрі кімнати на стільці. Обличчя його було в крові і гематомах – судячи по всьому його перед цим сильно били.
- Скільки у вас на дільниці цей ворог народу зламав машин?!
- Та який я ворог народу??? – не сказав, пошепки простогнав шахтарський бригадир.
- Мовчати!!! Ти ворог народу!!! Так скільки?
- Та в нас на дільниці взагалі поки що немає машин, ми все по-старому працюємо, дідівськими методами, кіркою. І шахта під нахилом – вагонетки самі котяться… - це сказав шахтар П. Сказав правду.
- Ти виправдовуєш ворога народу! Значить ти і сам ворог народу! Вивести! А ви що скажете?
Мій дід чесно признався, що на цій дільниці він працює не так давно і за час якого роботи ніяких аварій чи поломок не було і що це можуть підтвердити інші шахтарі, так що йому про це повідомити нічого. Діду пощастило. Його відпустили. А бригадир Т. і шахтар П. в той же день були розстріляні.
Через кілька днів в місті Сніжному була облава – хапали на вулиці всіх, хто у вихідний день був вдягнений у краватку (явно буржуазний елемент одягу, ну хто крім ворогів народу буде його вдягати? Ще й в час вирішальної боротьби за соціалізм?) Навіть не приховували, що всі вони були в той же день розстріляні…
Поява на вулиці чорного автомобіля викликала жах – люди ховались хто куди міг вигукуючи в пів голосу: «Воронок їде! Воронок їде!!!»
Народу, який пережив такий рік і не збожеволів слід поставити пам’ятник…
(Всі події – реальні. Нічого не вигадано…)
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=342995
дата надходження 10.06.2012
дата закладки 10.06.2012
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 10.06.2012
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 10.06.2012
Ти живеш в країні чарівної мови
Чутливої до гріхів лихого слова
Не забороняй бути поруч з тобою
Молитвами Голосами Сповіддю
Ти належиш до файного роду
Чуєш матір немовляті співа колискову
Бачиш вояка руку приклав до серця
Лунає гімн твоєї невмирущої неньки
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=342910
дата надходження 09.06.2012
дата закладки 10.06.2012
* * *
На місці передвиборних баталій,
де сподівань несправджених гора,
свіча надії тихо догора.
Слова, слова...
А щука плеще далі.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=342954
дата надходження 09.06.2012
дата закладки 10.06.2012
* * *
Таке життя.
Веселий вік!
Як совість є, – немає грошей.
Як хочеш жити краще й довше, –
лови моменти.
Се ля ві.
Літа бували грозові
й деньки з хорошими вістями.
Траплялось щастячко місцями.
А от щоб хмари грошові…
Являлись боси благородні.
Гуло довірливе село.
Та ні краплинки не було
покращення життя сьогодні.
Ще марять тут вчорашнім днем, –
чекають кращої погоди.
А щастя ж так близенько ходить,
але, мов хмарка, – промине.
Авжеж, не мрій про комунізм.
Й на себе тільки – не надійся.
Зостатися самому бійся.
О, як же квітне популізм!
Сіроми цяці й досі раді.
Чекають з неба манни, гречки…
Як не баран ти, не овечка, –
не вір синоптикам і владі.
Найбільше вже себе вини:
терпіння маєш забагато.
Азарову давай лопату,
або світ за очі жени!
Покращення вже не чекай.
То що ж їх знову обирати,
якби в недолі помирати?!
Терпіння зірвана чека…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=342953
дата надходження 09.06.2012
дата закладки 10.06.2012
Тінями сивими
Суне до суші
М’яко лягає на рінь.
З неба наплакали
Втрачені душі
Дощ-сльози-тінь.
Та з-за хмарини
Відкривши завісу
(скільки-бо можна терпіть)
Сонце підскоком
Майнуло над лісом
Сосни – за сонцем біжіть.
Міниться крапля дощу чи сльозини
Справжнє багатство з-під ніг
Арка веселки за річкою лине
Нумо шукати доріг.
Нам до веселки
Рукою подати
Літо вступає
В права
Й хочеться в світ
Без кінця
Промовляти:
«Земле,яка ж ти жива…»
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=342881
дата надходження 09.06.2012
дата закладки 09.06.2012
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 09.06.2012
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 09.06.2012
Цілуй мене повільно, без упину
І спалюй кожну зболену струну.
Жар-птицею у небо я полину,
У жменях срібні зорі пригорну.
Хай падають на щастя зорепадом
І розсипаються рясним дощем.
Торкнусь тебе грайливим водоспадом,
Лишу у спраглім серці ніжний щем.
5.06.2012...навіяне на водоспаді...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=342853
дата надходження 09.06.2012
дата закладки 09.06.2012
(навіяне віршем Консуело "Найкращі квіти моєї мами" http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=340946 )
Ще трішки сонця ніжиться на споді*-
Ось-ось і те проллється ген за край.
Поснули квіти в мами на городі-
Мого дитинства пелюстковий рай.
І опустили віченьки додолу-
Такі ясні,мов спалахи зірниць.
Ще на прощання сонну матіолу
Цілує сонця ніжний промінець.
Гойдає вечір лагідні лілеї,
Що повбирались в пишні пелюстки,
Неначе в плаття білосніжні феї.
Пливе городець в пахощах п'янких!
Сповиті снами півники барвисті,
Мов немовлята в теплих пелюшках,
І цвіт півоній в росянім намисті
Колише вітру теплого рука.
Мій любий сховку,тихий і привітний,
Сюди вертаю ластівкою знов,
Де поміж квітів ніжиться і квітне
Свята і чиста мамина любов.
*На споді-на дні.
(08.06.2012)
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=342880
дата надходження 09.06.2012
дата закладки 09.06.2012
Яка можлива доля вдома
Коли тебе не чують хворі
Продали все покрали все
А дітям залишили спогад
Яка можлива боротьба
У кожного та хата скраю
Країна ж немічних героїв
Надалом дихає на волі
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=342878
дата надходження 09.06.2012
дата закладки 09.06.2012
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 09.06.2012
уже в самому слові –
засторо́га…
отак, не додивившись за собою,
і не помітивши,
втрапляєш у полон…
Хтось!
або щось яскраве
«ЗАХОПИТЬ» душу,
щоби добровільно
у пастку замани́ти
(цікаво,
чужомовні: «восХИЩЕНЬЕ»
і «восторг» --
про те ж, по суті…)
клітка!
у тій клітці, правда,
є відкриті дверці –
хочеш? іди на волю…
позбувай…
а вчасно не піде́ш –
зачиняться дверцята,
і клітка
ґратами зростеться …
тоді
захоплення
переметнеться в одержимість!
а там вже – не відпросиш,
не відмолиш:
Екзорцизм
07.06.2012
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=342856
дата надходження 09.06.2012
дата закладки 09.06.2012
Нам всього мало – грошей, часу.
А часом - навіть голови.
Задумуєшся іншим разом, –
Іти навіщо і куди?
Аж спотикаючись, поспішно
Примарним навстріч чудесам
Летиш, а думка гріє втішна,
Що щось чекає гарне там.
Що буде хтось любить, втішати
З самого ранку й цілий день.
Нас сонце буде пригортати,
Пташки співатимуть пісень.
А потім – раз! І рано – вранці
Похмуре небо сипле сум.
Пташки співають. Та, поганці,
То не для нас співочий бум.
Але лягаємо знов спати,
А в думці – завтра – новий день.
І знову думкою багатий,
Що нам співатимуть пісень.
Бо, хоч буває, що для когось
Спліта весна з квіток вінок,
І стиглий щось шепоче колос,
І зір з Галактики – танок,
Та ненав”язливо ми скраю
Притулимося, ніби й нас
Вітає вранці птахів зграя,
І зупинився в щасті час.
Не проженуть? Та ми ж – нічого,
Постоїмо тихенько там.
І хай крива у нас дорога,
Та зіронька мигне і нам.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=342864
дата надходження 09.06.2012
дата закладки 09.06.2012
Ведь я Вас звал, когда мне было плохо.
Кузнечиком скакал, пичужкой пел.
Воспринимался, как зелёные горохи -
Моза́ичный зернистый скорозрел?
Вы стали б частью, кронами улучшили б
Людских Богов до альтитуды звёзд.
Но я один, в убранствах волочужия,
Для мира – код - без Ваших ласк донёс.
Что вспоминать...как бредил меж либреттами
Мшаным прикосновеньем камертонов?
...Привык один, сам, серфинг-интернетами
Ласкать, лобзать ...фантомные ладони.
06.06.12 г.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=342633
дата надходження 08.06.2012
дата закладки 09.06.2012
я вожак
я хижак
я веду за собою первісну зграю
я за кожного
я за всіх –
і найкволі́ших своїх –
головою відповідаю!
я небезпеку найменшу –
чимось,
ужи́вленим
за мечови́дною кісткою –
відчуваю…
задля́
виживання зграї
рішуче стану до бою –
без вагань
ризикну собою:
кожен у групі моїй –
довго і сито живи!
не підходь!
і не дивися у нашу сторону
шаблезубі тигри,
спритні левиці, могутні леви́ !
я оком і носом побачу,
вухом і шкірою вчую,
здогада́ю…
підповзу гадом,
соколом долечу!
і вполюю
заради зграї
найнедоступнішу дичину́
…щоб якось,
погожого ранку,
на самім
вразливім краю
сторожко́го сну,
увійшла
зблизька стріла
у засмаглу мою,
од своїх - неприкриту, спи-ну.
08.06.2012
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=342647
дата надходження 08.06.2012
дата закладки 08.06.2012
Чужа надія всядеться комфортно,
Нехай забуде, що вона в гостях,
Зусиль для неї – перемелю жорна,
І затріпоче вільно звершень стяг.
Ярослав Дорожний
Чужу надію не запрошуй,
Хіба на філіжанку кави.
Чекай своєї, дуже прошу.
І рай в душі твоїй настане.
Надія в кожного – дитина,
Яку лелієш. І трясешся,
Щоб кожна з мрією хвилина
Твоє зігріла змерзле серце.
Надія – то таке поняття,
Примарне, мовчазне, незриме.
Надією знімать закляття
З душі тяжке, непримириме.
Свою надію ти ласкаво,
Як рідну - рідну, до кімнати
Запрошуй. Квіти. Тортик, кава.
Й давайте зорі рахувати.
Ти зазирни у світлі очі
Своїй надії на світанку.
Вона лишиться. Ти ж бо хочеш,
Щоб зорі бавились в серпанку?
Їй так сподобаються «гості»,
Що вже й забуде, що не вдома.
Відкриється для серця простір,
Зійде з душі набридла втома.
Чужу надію не запрошуй,
Хіба на філіжанку кави.
Чекай своєї, дуже прошу.
І рай в душі твоїй настане.
Чужа надія – це ж бо щастя?,
Нехай іде до сво”ї хати.
Гукай свою, віконце – навстіж
І рай в душі тобі стрічати.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=342425
дата надходження 07.06.2012
дата закладки 07.06.2012
Гульвіса вітер
З наказу зір, зігнав листок з календаря
І плинність літер
У списку днів, коли ж Тебе побачу я.
Творю проекти –
Подій реальних наших, не фантазій снів.
Твої ж тенета
Заполонили вщент думки й шеренгу слів.
Доба спливає
І наближає місяцевий ночі схід,
Між квіт розмаю,
Ось бачу Твій чуттєвий чудний слід.
травень 2012 р. кафе «Старе місто».
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=342352
дата надходження 06.06.2012
дата закладки 06.06.2012
Торкнися уст моїх мовчанням,
Пестивим звуком тишини,
І у любові мить останню
Блаженством раю огорни.
Лише не дай душі мовчати,
Аби , відклавши ліру вбік,
Я за утіхи срібні ґрати
Снагу живцем не заволік.
06.06.12
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=342324
дата надходження 06.06.2012
дата закладки 06.06.2012
Лишилося сім днів, коли Тебе торкнуся,
Вітання рук – лиш офіційне, дружнє,
А погляд – стільки почуттів, бажань, що рвуться
За межі догм сталевих, осоружних.
Залишимо усіх, ми сядем у вагони,
Квитки ж бо маю, постіль та білизну.
Ось чуєш, юна Леля вже тормосить дзвони,
І спогляда на нас крізь сонця призму.
А Перелесник вітром сумніви прожене,
Звільни свій жар, відкинь закон Єгови*,
Прийди і пригорнись устами, Ти, до мене.
Ми йдемо в пристрасні тілесні лови!
* - низьке соціальне місце жінки в іудаїзмі, що перейшло у християнство.
травень 2012 р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=342318
дата надходження 06.06.2012
дата закладки 06.06.2012
Вивільняючий випадок
Задихавшись. Наверх. По Шовковичній
Щоранку. Сунуть. Зібрані обличчя.
А хто злітає з верховин до низу –
Себе упізнають в рішучих рисах:
Себе - колишніх, чи батьків, бабу́ськів,
Чи покровителів фортунних, щедрих, лисих...
Хто вдерся на високу інститутську
За мрією, за модою, за призом.
Тож вчора - сонечко, і па́рило ще з досвітку,
На - «Лесю», вниз, по сходах, хтось - як капав оцетом:
Поважно, зверхньо, десь вальяжно, яструбинно,
І тут ...за поручень чіпляється коліном...
...Що обмастився – то таке... Ніхто – не став.
Печерськ. ...на пагорбах зупинешся – не дійдеш.
Лишивсь де впав. Мета - була, як м,яч - пуста.
...Він з паркувальником дорахував до ста
Щасливих рівних, хай і крихіт-чарок втішних!
І, може, вперше, в атмосферах балабонних -
Покепкував з надутих джипіків коронних.
Зізнавсь, що скучився за вільним самогоном,
За дворовим задеркуватим ляскним тоном.
...Й давай задорновим нестримним диктофоном
Коментувати шовковичні перегони.
Та на невихованого гострочіпляльця
Ніхто зі сходів шовковичних караванів
Ніц не звертав уваг людських чи папарацних,
Хоч й розумів хто, часом, смішки порівняльні,
Що, може й правду шкварить людям пан земляцький...
Задихавшись. Наверх. По Шовковичній
Щоранку. Сунуть. Зібрані обличчя.
06.06.12 р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=342168
дата надходження 06.06.2012
дата закладки 06.06.2012
Туманна ніч мережить, як оргАнза,
На підвіконні дивовижна ваза,
Будинки і дерева, силуети -
чудова замальовка для поета...
Приємна прохолода мене тішить,
Посеред ночі знов пишу я вірші,
Слова самі складаються в рядочки,
І розквітає сонячний віночок…
Куйовдить вітер жартома волосся,
Дрімають в небі хмари безголосі,
Земля сумує, змучена дощами,
І я молюсь тривожними ночами...
Хай сонце світить, зігріває душі,
Щоб люди були чуйні й небайдужі,
Молитва душу спраглу окропляла,
І доброта у серце завітала!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=342149
дата надходження 06.06.2012
дата закладки 06.06.2012
Світанок пахне зливою і медом,
Духмяним сіном, свіжим молоком,
Накрило сонце золотавим пледом
Журливі верби над склянним ставком.
Повзуть хмаркИ кудлаті небокраєм
Поміж яскравих сонячних заграв.
Дзвенить коса, в повітрі завиває,
Немов смичок серед пахучих трав.
Розпирскується свіжими пластками
Скрипучий рій маленьких цвіркунів.
Летять пацьОрки* росяні разками,
Ховаючись у пасма трав'яні.
Бринить повітря чисте і прозоре,
Парують в небо паростки землі
І в синю далеч зеленавим морем
Пливуть хатки, неначе кораблі.
*Пацьорки(діал.)-намисто.
(06.06.2012)
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=342269
дата надходження 06.06.2012
дата закладки 06.06.2012
Люблю Єсєнінські вірші.
Що мироточать і стікають
любов*ю, вигнанці із раю,
що він свідомо залишив...
І Маяковського набат
люблю, що віє завірюху
в буремнім серці, загріба
руками жар і в душу дмуха...
Люблю Чайковського: розкрив
і щиро положив на ноти
він руської душі надрив,
звабливість праведної цноти...
Багато ще чого люблю...
в надбаннях Руської культури
є місце величі й жалю,
і пристрасним самотортурам...
Але люблю передусім
я Україну. Серце плаче,
що двісті тридцять голосів
цих Шариків, синів собачих,
готові все продать: і нас,
і верби тихі наддніпрянські,
Карпати, Крим, хатИ селянські
за нафту і дешевий газ!
Чому, скажіть, себе забувши
(адже мотиви не ясні)
продАли Мову - нашу душу,
наче зарізали вві сні?
Хіба культура їх турбує?
Вони свої на цій землі?
Та ні! Скоріш продать трубу, і
захапать золото й рублі!
Хіба тим карликам кремлівьким,
що в себе задушили всіх,
потрібно щастя українське?
Та не брешіть, адже це гріх!
Хіба в кремлівських басурманів
лишилась Руськая душа ?
Та ні! Бажання Бути Паном
єдине їх не полиша!
Люблю я ніжно Руську душу...
Як любите її і ви.
Але хіба Украйну мушу
робить колонієй Москви ?
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=342198
дата надходження 06.06.2012
дата закладки 06.06.2012
Цей опік губ крізь холод і неволю,
У ритмі шалу серця перекач.
І ще ковток чорнявого напою –
Чужій надії піднесе калач.
Її запрошу в думку – власні шати,
Чужа, хай чується, як вдома тут.
З ковтком слова: «Повір, і будеш мати,
Повстань, позбудешся неволі пут!»
Чужа надія всядеться комфортно,
Нехай забуде, що вона в гостях,
Зусиль для неї – перемелю жорна,
І затріпоче вільно звершень стяг.
03.06. 12.45. кафе «Старе місто»
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=342075
дата надходження 05.06.2012
дата закладки 05.06.2012
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 05.06.2012
Раптово руку стиснув стрічний, невідомий.
«Двадцята» п,ятниці, ще крок і був би - вдома.
«Не впізнаєте? Вас я бачив по...по «ТЕТу»,
І збірку Вашу - рік читаю в туалеті...»
Знайомно пальці тис рукою ошалілою,
Напевно, чистою завжди, а тут – спітнілою...
Напевне, митою звичайно, ниньки ж – мокрою,
Із чавуна - такою хапкою колодную,
Такою ввімкненною в струм тискомашиною,
Природньо - ввічливою , це – тепер нестримною…
...На мить я вмер. Тоді – ожив: «Не – я, отой, отой - поет!»
І показав на випадкового, що сперсь на парапет...
P.S. Із сучасних продовжень біблейских зрадництв)
27.05.12 р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=340148
дата надходження 27.05.2012
дата закладки 05.06.2012
А над дітьми козацькими
поганці панують.
Т. Шевченко
На руїнах прарідної слави –
кволий плач, нарікання на долю.
Маєм право на правду, на волю…
Тільки що ж воно коїться з нами?
Поневолені, й досі волаєм.
Тиснуть грати на мертвій арені.
Ми й тепер – «гречкосії» смиренні.
Орем горе, долаєм волами…
А погоничі душу судомлять…
Та поволі вертає свідомість:
нами й досі командують ланці.
Схаменіться, нащадки Богдана!
Розривайте ворожі кайдани!
В Україні своїй ми – не бранці!
1995
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=341873
дата надходження 04.06.2012
дата закладки 04.06.2012
Весна приходит с неба
поющим ритмом сердца,
Хрустальным перезвоном
от звездных родников,
Божественной стихией,
открывшей в душу дверцы,
На крыльях вдохновения
из белых лепестков…
К торжественным объятиям
на шелковых разливах,
Цветущих белых яблонь
под розовой фатой,
Слетаются, как бабочки,
ажурные мотивы -
Сонатой симфонической
с поющею душой...
Улыбкой своей звездной,
стирая грани века,
Бодрящим поцелуем,
пьянящим как вино,
Весна, лазурным цветом
раскрасив крылья ветра,
На лепестках от яблонь
стучится к нам в окно...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=341860
дата надходження 04.06.2012
дата закладки 04.06.2012
Буває,щедро ранимось словами,
Не вистачає пластирів душі,
І рвуться знизу вверх кардіограми,
Стрибаючи з-під пальців у вірші.
***
Збудились рано вправні самураї,
І щойно мали витягти мечі,
Та хмарка над далеким небокраєм,
Від піхов поховала всі ключі.
***
Відтягуєм до ранку розставання,
Під кленами на лавочці старій.
В пригорщах ночі визріва світання,
Й нашіптує про роси деревій.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=341831
дата надходження 04.06.2012
дата закладки 04.06.2012
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 04.06.2012
Обсію поцілунками долину, -
І проростуть солодкі відчуття,
Що я люблю тебе одну – єдину
Не день, не два, а довше, ніж життя.
Двох гір торкнуся сонечком долоні,
Війну жагучим подихом на них .
Опісля бурунів розлук солоних
Я б тут навіки вічні , лігши, стих,
Щоб усміху твого ясний півмісяць
Мою сльозу голубив уві сні,
Від радості, що я в тобі вознісся
У раювання висі чарівні.
04.06.12.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=341812
дата надходження 04.06.2012
дата закладки 04.06.2012
Я йду до тебе довго-крізь роки,
Самотні кроки міряю до тебе...
Вже і гніздечко звили ластівки,
Густим барвінком голубіє небо.
Порозплітали коси золоті
Плакучі верби над дзеркальним плесом.
І все мені трапляються не ті
В розмай п'янких вітроволосих весен.
І так сную самотньо між не тих
Загублена у не своєму світі...
В щербатий глек моєї гіркоти
Ховає сонце промені зігріті.
Снують довкруг метелики-думки:
А чи дійду, чи може заблукаю?
Я йду до тебе довго-крізь роки,
Немов приблуда, вигнана із раю.
(25.05.2012)
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=341801
дата надходження 04.06.2012
дата закладки 04.06.2012
Занадто задощила непогода,
І прохолода обіймала ліжко,
Я вийняла пухнасту із комода,
М‘якеньку ковдру, наче шерсть у кішки…
Й відразу попливла в чарівні мрії,
Пірнала у думки, неначе в хвилі,
Тремтливо прикривали очі вії,
Вуста всміхались ніжно-полохливі…
Полинула над світом феєричним,
Збирала зорі в небі мов перлини,
Все виглядало дивно і незвично,
А хмари були схожі на космини…
Душа моя співала колискову,
Враз засинало міцно все довкола,
А місяць в небі сяяв, як підкова,
І я була щаслива, як ніколи!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=341720
дата надходження 04.06.2012
дата закладки 04.06.2012
(Два сіджо)
* * *
Забуті свята осені разом зі старим котом
У цьому році сумному зустрічати буду.
Холодно в небі. Все пройшло. Вітер.
* * *
Де знайти стільки відерець дитячих
Щоб осінь сховати в них кольорову
В часи зими чорно-білої, вічної, злої?
(Примітка: Сіджо - жанр давньокорейської поезії.)
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=341700
дата надходження 04.06.2012
дата закладки 04.06.2012
* * *
Сказилася сподіваная воля.
Держателі дедалі ой не ті.
Боролися, а то – оманне поле,
простий пісок, не гори золоті.
Злі помисли ховаючи під ризи,
інфляцією совісті найбільш
подовжують для лохторату кризи
та душі все виманюють за гріш
держателі – служителі верховні...
Вже Україна з брязкотом кайдан.
Слова – зола, діла їхні – гріховні.
Чи загуде, чи зірветься Майдан?
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=341661
дата надходження 03.06.2012
дата закладки 04.06.2012
ТРЕТЯ МОВА
Леле-леле. Поговоріть…
Знову вибори ради влади.
Хиже кодло лихих порідь
мову нації з’їсти раде.
Як реакція захисна
давнелезно панує всюди
третя мова.
А ти й не знав?
Це ж – хохляцько-москальський суржик.
Все тут просто, як два по два.
Ти ж повинен вже знати правду:
зачалася ж якраз Москва
саме з древнього Київграду.
Ненаситно тягти рядно
споконвіку на себе звикла,
то й лишається все одно
двоголова, довгоязика…
ЗАСТОРОГА
Про двомовність не говоріть.
Не сичіть, не ламайте жала.
І старому, і дітворі –
всім потрібна одна держава.
Не гостріть на братів мечі, –
завжди будете лиш в опалі.
Ми ж – нащадки, ми – сіячі.
Провокаторів геть – на палю!
Сохне-стогне старий Дніпро.
Доки ж матір’ю торгувати?!.
Щоб родило в серцях добро,
треба душі не продавати.
НА ПОТАЛУ
По світах загасає цвіт.
Доки ми тут сопли-мовчали,
вже земляцтво нове в Москві.
Скрізь данєцкіє янучари.
Знову й знову – редут, редут…
І ядучі ідеї темні.
Знову катові продадуть
найдорожче – людей і землю.
Не чекай вже, не виглядай
з ким зостатись, вдова-Полтаво.
Нене-нене, мій рідний край,
не віддай себе на поталу!
Та невже ж показились ви,
не наїлися, панібраття?
Брате, Господа не гніви,
бо от-от розведе багаття.
Олександр Печора
(Ромоданець)
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=341658
дата надходження 03.06.2012
дата закладки 04.06.2012
Ти починаєшся з очей,
Моєю щирістю умита.
Така безмежна, наче небо,
А більш нічого і не треба.
Хібащо, посмішку твою,
Якою ангели всміхаються в раю.
Чого іще бажати...
Ти починаєшся з очей,
А меж не хочу знати...
Я простягаю руки, тримаю,
Ледве дихаюче серце -
Гарячих почуттів озерце.
Візьми мій ангеле... Візьми,
Нехай усе це і пропаще.
Та ти для мене саме миле і найкраще...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=341513
дата надходження 03.06.2012
дата закладки 03.06.2012
(Низка хокку)
* * *
Осіння трава…
Буду пригощати сіном
Пухнастих звірів.
* * *
Хащі міста.
І тут – жити та шукати
Приречені ми…
* * *
Старого човна
Знову ремонтую. Звідси
Попливу в порожнечу…
* * *
Старий музика
Дарує сумні пісні
Тиші осінній…
* * *
Слова краплями.
Чи то осені дощі
Чи то віршів сум…
* * *
Аромати та сталь.
Холодно, ранок весни.
Фрукти розрізав…
* * *
Вечірні сутінки.
Пошуки людини,
Що здатна допомогти…
* * *
Сутра вечора.
Обірвані струни кото.
Човен і захід…
* * *
Після падолисту
Хризантеми цвітуть
Тільки у пам’яті…
* * *
Сутінкове місто.
В епоху занепаду
Про весну журба.
* * *
Навіщо квітами яскравими
Мені весну нагадали
Цією зимою вічною?
* * *
У миготінні зірок
Душі старих знайомих
Випадково побачив…
* * *
Люди і вітер.
Осінні холоди...
Самотність.
* * *
Згасла свічка.
Запалю ароматну паличку
Над прахом спогадів…
* * *
Дощі осені!
Омийте душу мою
Від праху людей…
* * *
Промені світанку.
Допоможіть побачити
Вітру легкий слід…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=341507
дата надходження 03.06.2012
дата закладки 03.06.2012
(низка неканонічних танка)
"Самотні поклики птаха
Летять у тривожні сни..."
(Теодор Шторм)
* * *
Блукальці весни!
Гірські стежки заросли
Забудь-травою.
Будемо йти навмання
У хащі снів золотих.
* * *
Приснилась легенда
Про Гільгамеша.
Глиняні сни мої!
У яких пластах землі
Я знову блукатиму?
* * *
Білий пристрій
Наповнений холодом
Я оспіваю...
Живе він життям
Химерним і дивним
В домі моєму...
* * *
Ми шукаємо
Весну як сновиди дня
Серед холоду.
Хто покличе її?
Птах? Руді коти?
* * *
Ріка шепоче.
Залишки обвуглені
Старого мосту…
Спаленого. Іду в брід.
Шум води. Прохолода.
* * *
Осінь - дівчина
Сумно стинає коси
Блискучим серпом
Зими навіженої...
Певно, старість приходить.
* * *
Танці "вдови".
Як весело на ешофот
Зранку сходити...
Сонячне місто моє
Гамір юрби столичної.
* * *
Байдужий світ!
Навіть коти - і ті...
Вітер осінній -
Тільки він друг єдиний,
Мій співрозмовник, слухач...
(Світлина автора віршів. На світлині я сфотографував свій сон. Щоправда не цей і не глиняний...)
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=341504
дата надходження 03.06.2012
дата закладки 03.06.2012
Я слухав солов’я в узліссі біля поля...
Який же він митець!
Як душу виливав!
Як імпровізував – розгойдував роздолля!
Перебудовчий стиль на нього не впливав.
Як буйно квітнув глід, медами пахли трави!
Гойдались пелюстки – бджола пила нектар.
В блакитній висоті виводив пісню жайвір.
А я долав рядки – прополював гектар...
Іронія – сапа шкребла сучасні ритми.
Я танцював – пекли і сонце, й поперек –
карлючив дивні па...
А в скронях вили рими.
Плантація – ген-ген...
І знову дощ пере!
Дівки, тітки, баби із сапами мадонни –
антенами хусток вбирали піт і пил.
Мереживо плели – перегортали гони,
щоби останній сік бур’ян допить не встиг.
...Я знов у поле йду.
Розкину серця невід.
Де соловейка рай край пекла в холодку...
Тут – смак землі відчув.
Тут захлинуся небом,
пізнавши справжню суть
у кожному рядку.
Олександр Печора
(Ромоданець)
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=341451
дата надходження 02.06.2012
дата закладки 02.06.2012
* * *
В Лубнах відцвіли каштани
і вже духмяніє липа.
Пухнаста тополя тане
під тихі вербові схлипи.
Неспілий калини кетяг
легкий туманець вкриває.
Чебрець докладу в букетик...
Тебе у Лубнах немає.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=341450
дата надходження 02.06.2012
дата закладки 02.06.2012
Ми – прадавні арії,
Стародавні орії.
Обхитрили Дарія,
Згідно праісторії...
Іван Низовий МИ... http://maysterni.com/publication.php?id=78304
Недостойні аріїв,
А чи може оріїв.
До цих пір про Дарія
Згадує історія.
Жити, а не нидіти
Нам пора навчитися,
Зовні ми історії
Можем опинитися...
02.06.2012
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=341411
дата надходження 02.06.2012
дата закладки 02.06.2012
(Низка хокку)
* * *
Терпке вино
Осіннього вечора
У келиху часу...
* * *
Світ дивних людей.
Розфарбовує сонце.
Щодня... Охрою…
* * *
У землю рідну
Чужі квіти посадив.
Зів’яли з нудьги…
* * *
Про міста сумні
Тихі тужливі пісні
Співають люди…
* * *
Замерзли квіти.
Сумом мій дух напоїв
Холод осінній…
* * *
Загуслий туман.
Він домом став нетривким
Для верби сумної...
* * *
Сонце в калюжі.
Холод колючого снігу.
Кудлатий пес.
* * *
З деревом цим
Вранці прощатись прийшов
У небо іду…
* * *
Сніг - біла каша.
Для крука самотнього
Розкішний обід...
* * *
Зимовий день. Вітер.
Навіть Ленін замерз
На постаменті…
* * *
Холодний ранок.
Землю весняну топчу
Черевиками.
* * *
Холодна весна.
Неіснуючі квіти
Згадую… Сіро.
* * *
Світ без місяця.
Дорогою спогадів
Тяжко блукати…
* * *
Маленький жмуток
Маю останніх "вчора".
Вчусь забувати…
* * *
Сніг, порожнеча.
Нічого не чекаю.
Навіть смерті…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=341349
дата надходження 02.06.2012
дата закладки 02.06.2012
(Низка і неканонічних, і канонічних танка)
* * *
Давнім божествам
Почуття свої
Принесу як медову офіру -
Це треба буття мого...
Невже я поганин?
* * *
Якби слова
Перетворювались в каміння,
Ми стали б горянами….
Важкі думки
Кидають люди
В порожнечу…
* * *
Всі сенсу шукають
Цього буття
Навіть істоти глибин.
А його немає...
Ніде…
* * *
Воля не теплий
Затишок. Воля –
Це вітер, це буревій,
Що несе в нескінченність
До зір...
* * *
Літом жарким
Про осінь замріявся
Один поет.
Певно жадає його душа
Холоду істин…
* * *
Вони також мріють
Про тишу старого ставу -
Гнучкі верби…
Літня спека.
Качок крик.
* * *
Хочеться спати -
Чорні ночі Рутенії.
Та думки набат
Звучить і звучить в душі
Час неспокою краю...
* * *
Повернувшись з країни
Білих Хмар.
Помандрував у країну
Синього неба.
Я втомився ходити по землі...
* * *
Столітня війна.
Кожний її день
Наповнений стражданням.
Переживаю знов і знов.
Темрява віків...
* * *
У світі свічада
Сивіє час.
Зустрівся б з коханкою,
Та вона
По той бік дзеркала...
* * *
Уві сні вона
Зустріла реальність.
В реальності вона
Зустріла сон. Чи може
Це звуть перевтіленням?
(Світлина автора віршів)
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=341346
дата надходження 02.06.2012
дата закладки 02.06.2012
Присядем, Каліопо,на обніжок,
Ідем туди,куди всім іншим зась,
Перечитали сотні мудрих книжок,
Тепер вже інша ера почалась.
Світ борсається в сітях павутини,
В безмежнім лоні нету-павука,
Усе довкруж у пазлових картинах,
Його всевладна виклала рука.
Ні,ти не думай,ми не ностальгуєм,
Та в мегабайтах швидкісних дротів,
Частенько ми самих себе не чуєм,
Не помічаєм тижнів,місяців.
Все надто швидко:стрімко лине битва,
Стає аж портативною душа,
Й хоч схаменувшись,стане на молитву,
Але одразу ж вхопить одкоша.
Та й те сказати: що кому до книги,
Вікіпедія – словниковий рай,
По монітору невгамовним бригом,
Пливуть слова – збирай їх і збирай.
Та іноді так хочеш до озерця,
В якому ще живе книжкове серце,
Ввійти до храму книг – бібліотеки,
І взяти книгу так,без іпотеки…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=341071
дата надходження 31.05.2012
дата закладки 31.05.2012
Колись росла трава
По пояс вітер біг
Сьогодні ледь жива
На неї іней ліг
Немає втіх.
Затерлися слова
Прогіркли в каві дні
Та вічність ще жива
Веде тебе у ліс
Сідай на пні.
Ти сядь і відпочинь
Відкрий в собі перон
Довкола неба синь
Бери за руку час
Якісь нові слова
Сідай в вагон.
І станцій не читай
Хай білокрилий птах
Прилігши на крило
Поставить на зеро
Твій сміх і страх.
По жилах струм біжить
Мелодія життя
Всміхнись зіницям дня
Для них ти тільки мить
Без вороття.
Тож тішся і люби
Пірни в експромту шал
Із даху голуби
По небу розгуби
Відправ - на сонячний вокзал…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=341076
дата надходження 31.05.2012
дата закладки 31.05.2012
Почуй мене! Я думку нагострила -
вона, мов лезо розрізає час
і, що є сил натягнуті вітрила.
Така потуга, що тремтить каркас!
Синіє хвиля, шквалу набирає,
впадає вир у глибину Єства....
Якщо ж занурення углиб немає -
то й думка, наче поверхнева мла...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=341124
дата надходження 31.05.2012
дата закладки 31.05.2012
Евтерпу* щиро прошу я на каву,
І погляд прямо, в очі, в глибину,
Рутинності перейдемо заставу,
І забере турботи пелену.
Вона без слів промовить образ вірша,
Гнучкий думками, мов дівочий стан
Слова займуть прочитану десь нішу,
Де зерна кави й верблюдів караван.
Отак, у залі тільки я і муза,
Нашіптує рядками аромат.
Бува, я співрозмовник, не обуза,
Не викаже вона і компромат.
Ковточками уже спожита кава,
Схрумтів і чорний «Світоч» шоколад,
Я вдячний словесності постави,
Що провела словесний слів парад.
* Евтерпа – давньогрецька муза поезії;
31.05.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=341099
дата надходження 31.05.2012
дата закладки 31.05.2012
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 31.05.2012
расчетливые
гады-мозги
шипели: не спеши!
набей себе цену!
тело знать ничего
не хотело,
просто желало тебя,
пело в твоих руках,
отбросив гордость
и страх...
душа же (мудрая,
вечная старуха!),
страдала, молчала...
она, как всегда,
права. она знала,
в чем дело -
снова вывернут
наизнанку
и забудут.
так было.
так будет...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=340770
дата надходження 30.05.2012
дата закладки 30.05.2012
...Серед чужих і голих стін
У ароматах безнадії..
Олексій Тичко “Дякую тобі”, http://maysterni.com/publication.php?id=78184
Серед чужих і голих стін,
Від аромату кави п'яний,
Я за розгоном брав розгін,
Аби вгодить тобі, кохана.
От Грінові б такий сюжет,
Не пурпурові це вітрила.
В чужій квартирі тет-а-тет
Ти рай для мене відчинила!
Кохання - яблуко спокус
І ти, неначе перша жінка...
Лиш ревнощів твоїх укус,
Не гепабене для печінки.
2012
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=340621
дата надходження 29.05.2012
дата закладки 29.05.2012
Біжить гонець в доріжці часу,
Догнати хоче дезертира горизонт,
Десь там згубив життя окрасу,
Без неї ж, не всядеться ніяк на трон.
А що ж за фінішем чекає?
Химерний дивосвіт буття надземних душ?
Не спізнаний, та мов би знаєм,
На що гартуєм розум у холодний душ.
Та скільки ж бігти в завтра днину?
Утома сушить, спопеляє далечінь.
Вгамує – близький біг людини
Поміж Земних сердець окрас й будинків стін.
05.05. 2011.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=340602
дата надходження 29.05.2012
дата закладки 29.05.2012
Хто ти сьогодні поет
Невидимий спалах на сонці
У просторі де не існує імен
Надиктовуєш спогадів досвід
Ким ти є завтра поет
Невинний нікому нічого
Овації випотрошених тем
Назавжди поруч з тобою
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=340572
дата надходження 29.05.2012
дата закладки 29.05.2012
-То ти згідна?
-Хіба тобі відмовиш? Мені треба пів-годинки.
-Добре! Я чекатиму.
Ранок обіцяв гарний день. Настрій стягнув мене з ліжка о шостій ранку. Ще вчора я обіцяла собі прокинутись раніше,
так і сталось. Та хтось обтяжив мої вії і потягнув у вранішній сон. Вранішній сон найсолодший. Особливо останні п'ять
хвилин... Їх завжди бракує... Ніч така довга, а сон такий короткий, всього п'ять хвилин. П'ять хвилин щока до щоки,
очі в очі, і ніяких цілунків))) Та не сьогодні, бо сьогодні... Він цілував мене, а якщо чесно - дражнив мої губи,
стягував ковдру, тягнучи кутики теплим подихом у зелень. Я повелась як мале дитя за тою цукеркою, а в тій зелені
він розтанув((( Уранці трава мокра і холодна, а поріг теплий, жовтий котик зігрів його для мене, отож я вмостилась
на ньому, щоб згадати хоча би краплину того цілунку.
Його вуста... Тонкий холодний кантик, такий кантик спробуй спіймай... Вишита квітка - тонкими пальцями... Ну ось
мене понесло у ті хащі. Що буде далі? А далі прокинеться мама і зіпсує усю малину. Та ранок, ранок обіцяв гарний день.
- Мамо, ну скільки я тебе просила, не чіпай мене коли я прокидаюсь, так, так, так... хай це ілюзїї, хай ненасправді.
Надулась, вона завжди дується зранку, не може без уваги, й не дивно. Я ж з'являюсь рідко... Іноді вона не відходить від
мене цілюсінький день. Іноді просто дивиться мовчки. Це трохи напрягає. Вона хоче онуку чи онука, їй все одно, це я
побачила у її небесних очах. Моралістка... З роками роса з'їла її мораль.
Встаю з теплого порогу. Беру гребінчик і лізу до її скронь. Посміхається, не зовні,десь там, далеко.
Сонце торкається лісу, ось вже бачу.
- Гарний ранок! Правда, мамо? Мамо, він знову мені наснився, ти мене чуєш?
- Не відволікайся доню, збирай волосся...
По обіді руки шукають блокнот.
-У цій хаті хоч огризок можна знайти? Минулого тижня привезла три олівці, мамо, признайся, куди ти їх заникала?-
Знову надулась, оце тонка душа. Нишпорю. А це що? Листи? Для кого? Дістаю, розриваю конверт...
Скочила, яка швидка)))
-Не чіпай!!!
- Прошу, прошу, пробач, я не знала, що ти їх не никаєш, кому вони?
- Нікому, вони нікому не належать, поки що, та коли повернеться твій батько, можливо він захоче...
- Мамо, ну що ти верзеш, він нас залишив, я навіть не пам'ятаю його, зовсім зовсім.
- Не кажи так, ти не маєш право, він повернеться, от побачиш...
- Ну добре, якщо ти так хочеш... Пішли краще побачимо чи твої капустяні солдати не попадали ниц долу.
Вона радіє коли щось зароджується, годинами може милуватись тими перчинками. Стоять, не впали. Слава тобі, господи.
Сонце припікає. Трохи далі від городини, якщо переплигнути через рівчак є ставок, гарний дикий з вужами.
Мати не лягає, порається на кухні, готує дочці гостинці, увечері я залишу цю природу і порину в ілюзорний світ.
Піду до неї. Цікаво, що там у тих листах? Погано, що вона сприймає все до серця, їй би хоч трохи іронії.
Час пролетів птахом.
- Поглянь, поглянь доню, бачиш орла у небі? Це він. Твій батько, він завжди поруч, він мій оберіг.Якщо ти народиш
дитинку без батька, я не осуджу тебе, прийму такою як є, а коли ти її народиш він прилетить назавжди.
Привези мені ще олівців, кольорових.
День видався гарний, цілує на прощання, очі засиніли- не відцвіли...
Думки про народження і повернення батька не давали спати. Добре що він зателефонував, то й що що о дванадцятій ночі.
Він чекав.
- Що це?
- Ти що не бачиш? Це квіти.
- Ти ніколи не дарував мені квіти, це що залицяння?
- Ні! Та я подумав... Я сьогодні цілий день тобі телефонував, де ти була?
- У мами, я була у мами, в тому місці телефони не працюють.
- Кави хочеш?
- Хочу!
Ми зрушили. Ніч була прохолодна. В авто пахло ванількою.
Кафешка пустувала. Дивно. А може й ні.
- Коньяк будеш?
- Буду!
- Мені потрібна жінка!
- Я знаю, ти колись мені казав це...
- Ні, ти не знаєш, мені потрібна дружина... на один день
Я аж закашлялась...
- На прокат чи як? То тобі треба в прокатний пункт,
заради цього ти витягнув мене з теплої постілі, завези мене додому.
- Ось гроші, це на сукню- чорну, вечірню, з голою спиною,.Це на каблучки, це парфум мій улюблений,
коси підбереш доверху, допоможи мені, мені дуже потрібна жінка
- Я не жінка, я твій друг...
- Тому я звертаюсь до тебе з цим проханням
- Нічого собі проханнячко, ти здурів чи що ?! Ти забув про білизну, якого кольору має бути білизна?
- Не заводься! Ось ще гроші, порахуй скільки тобі треба схилятись? Тобі що важко одягти чорну білизну?
- Я люблю білу!!! Завези мене додому!
- Білу так білу... Отже домовились, це ж лише одна доба, я не ображу тебе...
- Що я маю робити?
- Ну от, нарешті, прокинувся хтось... Ти маєш бути поруч, і діяти інтуітивно як звичайна дружина...
- А якщо я завагітнію?
Тепер подавився він...
- Думаю, до цього не дійде, мені потрібна жінка на добу, а не на все життя...
Він виграв. О восьмій вечора я вступила в права жінки на прокат.
Перше що він зробив, так це обрізав павучка з плаття. Одна деталь і чоловік нервується.Гола спина і очі сяють каратами.
Вечір був просто прекрасний, такого друга я не знала, завжди було одне й теж саме, по типу як ти, як я.
Сьогодні було багато ми, навіть трохи забагато.
- Поглянь,як чоловіки ковтають слину, коли дивляться на твою оголену спину!
Його пальці торкнулись мої спини, а блискавиці мозку.
- Тобі це подобається?
- Ні! Мені сподобалось як ти здригнулась, ти дуже гарна
- Не кажи так, ти ніколи так не казав
- То було раніше, тоді ти не була моєю
І він обійняв мене... І поцілував... Майже... Дражнячи... Кантик... Бог ти мій! Він має кантик.Я потягнулась до його
вуст, а він запросив мене танцювати.
Я відчула... Відчула його його кров,вона вирувала у моїх венах.
- Чого ти ще хочеш?
Його шепіт збивав мене з дороги
-Я хочу додому, до нашого дому...
- Ще рано, ми не можемо залишити вечір,він так довго на нас чекав.
Вечір. Чарівний вечір. Я мала пробудитись, а пробудилось єство.Та вже скоро я пробудилась.
Його постіль... Холодна, дуже холодна, як і кімната в якій він залишив мене, щойно ми прибули до того дому.
Ранок був сонячний, та насправді то бу в день. Кімнати були пусті. Час вказував, що скоро обід. Раніше я телефонувала
йому коли завгодно,а сьогодні була розгубленою дитиною. Дитиною на чужій кухні готувала обід.
Добре хоч з'явився на обід.
-Здуйся!
Обідали мовчки,іноді подивлялись одне на одного. Потім гуляли в місті. Довго гуляли пішки, сміялись, та не цілувались.
Один разок промчались на каруселях, раніш ми вже це робили, та цього разу було якось не так.
Рівно о восьмій він залишив мене біля мого будинку.Як я себе почувалась? Препогано... Дуже препогано...
О дев'ятій мені принесли квіти... Я зраділа, дістала чорну сукню... Вона пахла... НИМ...
- То ти згідний?
- Хіба тобі відмовиш!
- Тобі треба пів-годинки?
- Ні! Біжи, я біля твого будинку)))
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=340566
дата надходження 29.05.2012
дата закладки 29.05.2012
Музика Юрія Задорожного.
Слова Олександра Печори.
Гурт «Українська Швейцарія».
Соліст Анатолій Куценко.
Вітер лагідно подув,
на чарівне личко.
Мріє-журиться в саду
дичка-молодичка.
– Ой була-гула весна,
мед збирали бджоли.
Чом же досі я одна,
доленько-недоле?
Як же гарно квітнув сад,
соловейко тьохкав!
Чи змарнується краса? –
молодичка охка.
Мила панно, не журись, –
виглянь, хай побаче.
Гарний легінь, не барись,
не зівай, козаче!
Біля саду – джерело.
Грає там водиця.
Жде пори з одним крилом
птиця-молодиця.
Дочекалася, ти ба!
Лине вершник з поля.
Де й поділася журба,
усміхнулась доля!
Як же гарно квітнув сад,
соловейко тьохкав!
Чи змарнується краса? –
молодичка охка.
Мила панно, не журись, –
виглянь, хай побаче.
Гарний легінь, не барись,
зупинись, козаче!
Вдвох водицю, ще й яку,
заходились пити.
Удалося козаку
дичку прищепити.
Пораділи залюбки,
ніколи скучати.
Хай воркують голубки –
будуть козачата!
Як же гарно квітне сад,
соловейко тьохка!
Не змарнована краса.
Молодичка ловка!
Мила панно, не журись, –
виглянь, хай побаче.
Легінь гарний, не барись,
не дрімай, козаче!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=340542
дата надходження 29.05.2012
дата закладки 29.05.2012
Пенсіонер /за те йому хвала/
в поети-початківці почвалав.
Ото біда! Хай пишуть молоді!
Та й хто ж те все читатиме тоді?
Не розуміють, що воно слабе –
писаки, що читають лиш себе.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=340541
дата надходження 29.05.2012
дата закладки 29.05.2012
Мольфар собі
тихесенько сміється,
у зоряні вдивляється дива.
Він молиться.
Нехай же Вас торкнеться
його печаль
і трепетні слова
про те,
що все минає...
Не минеться
лише любов,
що душу
зігріва...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=339923
дата надходження 26.05.2012
дата закладки 26.05.2012
(Низка неканонічних хокку)
* * *
Її одяг як сніг -
Пухнастий і привидний.
Розтане весною…
* * *
Він там, серед тиші,
Він там, серед мороку
Він там, серед світла... Бог.
* * *
Ранок зустрічають люди
У світі попелу.
Сіра весна…
* * *
Хвилі приходять нізвідки,
Йдуть у ніщо.
Як душі людей…
* * *
Всі люди - квіти.
Швидко в'януть -
Їх вік короткий...
* * *
Збережу в кишені
Мідну драхму -
Це ж копія сонця!
* * *
У лісовому струмку
Ніагару побачив.
Я – мураха…
* * *
Даремно сонце я шукав
У вогкім підземеллі
Зі свічкою в руках – його сестрою…
* * *
Старий сонцепоклонник.
Мій шлях далекий.
Низкою світанків…
* * *
Метелики вважали, що то місяць!
Мій самотній світильник
У темряві…
* * *
Піду назавжди
У цей малюнок кольоровий!
Набрид жорстокий сірий світ…
* * *
Насолоджуюсь давнім трунком,
Слухаю вічність.
Дощ…
* * *
Кленів багряні листя
Наче руки людей,
Що пішли давно в небуття…
* * *
Барабанить по вікнам
Прозорим, сон навіває…
А далі – пітьма!
(Світлина автора віршів)
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=339692
дата надходження 25.05.2012
дата закладки 25.05.2012
Розморгались загадково
зорі в дзеркалі ставка.
На душі дзвенить окова
і ніколи не змовка.
Зорецвіт – такий далекий,
та у Всесвіті – рідня.
Над планетою у леті
каруселі ночі й дня.
Вітерець полоще ніжно
у ставку вбрання верби...
І добро, і зло – одвічні.
На мені – тавро журби.
То прикутий, то полину.
То радію, то журюсь.
Підіймаюсь безупинно
і боюсь, що розіб’юсь.
Чи співають десь під серцем,
чи то плачуть солов’ї?..
На Голгофі ж, як ведеться,
розпинатимуть свої.
Пролягли, немов попруги,
і шляхи, й круті стежки.
Та здіймаються хоругви.
А роки – немов штики.
За добро терплю наругу.
Та завжди свій хрест несу.
Знаю: ворога і друга
поєдна останній суд.
Знаю істину лукаву:
гаснуть зорі наяву.
І чаруюсь тихим ставом,
мов останній день живу.
Головна заслуга волі –
на своїй землі вмирать,
щоб колись у кожній долі
возсіяла благодать.
Мерехтить сріблясте плесо.
Крига скресне знов і знов.
Берег долі – наче лезо.
Роздуми – терпке вино...
Неповторним візерунком
розмальований ставок.
Грають зоряні чарунки...
Стрепенувся поплавок!
Олександр Печора
(Ромоданець)
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=339598
дата надходження 24.05.2012
дата закладки 25.05.2012
1
Ой читає газету мати.
А там радощів небагато.
Розмаїття буття сумного.
Є насмішки, нема смішного.
Співчуває старенька ненька,
стеле душу планеті всенькій.
Я даю їй газети різні –
демократів і комуністів,
різних партій, єпархій, рухів.
Ще вона й телевізор слуха...
Правда правдоньці – протилежна.
То від кого хто незалежний?
Мати слухає і читає.
Що не втямить, мене питає.
Та, буває, сміються й кури,
як нахабно писаки дурять!
Ми й не будемо правди знати.
Як же тяжко зітхає мати!
2
Якось чую, до себе каже:
"Ну й хитрющий ти, друже-враже.
Від владик ми завжди залежні.
Краще плямкав би й досі Брєжнєв.
Може б, сильна рука тримала,
то й державу міцнішу мали б.
Чесні гроші нечисті вкрали.
Ні меча вже, ані орала.
Не чекаємо дивідендів
від прем’єрів та президентів..."
Ой читає газету мати...
Так за кого голосувати?
Як же правдоподібно брешуть!
Влада – виживе. Як же решта?
3
України не буде доти,
доки в розбраті патріоти.
Доки чубимось, час марнуєм –
вже господар чужий панує.
Розмахалися булавою –
розбазаримо землю й волю.
Вміє влада мутити воду
за рахунок свого народу.
"М’яко стелять", – киває ненька.
Як же боляче серце тенька!
В Україні нещасній зроду
один одному робить шкоду.
Подались, мов опале листя.
Патріоти перевелися?
Скрізь лукаві вітриська бродять.
Слабне дерева роду крона.
Вже повсюди біди по вінця.
Як же мало тут українця!
Споконвіку лукавці правлять.
Де на світі правдива правда?
4
Лелечатонька – сину, доню,
шле вам небо не кращу долю.
Щоб щасливо росли онуки –
перетерпимо й більші муки.
Та щоб стало життя веселим,
дбаймо разом про рідну землю.
Олександр Печора
(Ромоданець)
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=339600
дата надходження 24.05.2012
дата закладки 25.05.2012
бузки одцвітають –
жасмини стають на порі…
зав`язь дрібну
зав`язують дикі вишні,
мріють зале́дь
у прозорому сні
неприборкано пишні
мальовничо розхристані
груші і яблуні –
навіки-забуто-колишні.
сонце
прокинулося зо сну,
встало з ліжечка,
вийшло босе –
вмивається
і розчісує
об траву земну
золотаві свої
розсипані вільно коси –
пахнуть просонням
роси.
Земля
смарагдом коштовним сія…
десь квітка
бджолу колише,
упала пелюстка,
зіп`явся
майбутній плід,
крізна́ парасолька
несе насінину в життя,
чваняться стиглістю
колосочки і волоття…
лоскоче за вушком
шурхітлива
нелякана тиша –
цілковита гармонія…
так і день
у самотворчім труді мине.
може, десь
відшумить
життєдайна злива…
що тішилося
і сміялося –
мирно засне,
щасливе.
ні підступності, ні страху –
Земля!
прообраз Божого раю…
а вночі лиш
викотиться
з поза найдальшого небокраю
багряно-напружена куля…
таємниця
жахлива ця:
на кривавому диску Місяця
тінь затемніє щербата:
то брат
підняв,
нахромивши на вила,
брата –
єдиний слід,
що зоставив
на згадку про себе
увесь
людський неслухняний рід,
що ніби то жив колись тут,
на Землі,
як у себе вдома –
близько шести мільйонів літ
пото́му…
24.05.2012
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=339556
дата надходження 24.05.2012
дата закладки 24.05.2012
….
На́дто до́вго я в’язни́в проба́чення.
Здичаві́в. В акти́ві – перега́р.
Та яке́ тепе́р все це має зна́чення?
Не відмити го́рдощів нага́р.
Відскака́ла ю́ність трясови́нами,
во́вком сі́рим зрі́лість промайне́,
тільки ти зорі́єш над прови́нами,
й ла́ски ми́лих рук загри́вок жде.
Знов по ри́нвах вен шкребу́ть розка́яння,
в се́рце б"ю́ть: «Коли́? Коли́? Верни́?»,
Не верну́ти, на повто́рне та́яння,
за́морозки на́шої весни.
….
Пня́вся ві́рно, па́́гонами ввись,
з сто́вбура міцно́го від приро́ди,
ви́дно гнув зана́дто садівни́к
й трі́снуло у гну́чкої поро́ди.
З ран незри́мих ви́рвалась не кров,
не смола́ зневі́ри і відра́з,
засочи́лася жив́ицею любо́в
на мирша́ву шкіру від обра́з.
У калі́чатка ціна́ – рубе́ль жалю́ -
Рву з корі́нням пи́рвать слабини́.
Лиш тобі́ корю́ся, бо люблю́,
Лиш тобі́ виню́ся без вини́.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=339615
дата надходження 24.05.2012
дата закладки 24.05.2012
Маленькі ковточки спекотного щему,
Розведені смаком із кавових пут,
Підходжу до літа печалей гарему,
А сонце промовить: «Надії – банкрут».
Ковтками дрібними крізь травень і спеку,
Вбираю я гіркість світогляду див.
І ворону заздрість, бо ж погляд здалека
Не бачить емоцій тривог перелив.
Гіркотний ковток та відточений погляд
Блукає навкруг, бумерангом - назад,
А леза зубинки тілесний дух колять.
Надії в банкрутстві забили в набат…
24.05.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=339625
дата надходження 24.05.2012
дата закладки 24.05.2012
Шматочок часу – то великий дефіцит,
І коштує багато він дукатів,
Його з’їдає той таємний паразит,
Немає сил на вільний час чекати.
2011 р., 08.05. бл. 17 год.
Автобус: Кам’янець Подільський – Гусятин
і зараз особлива криза...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=339622
дата надходження 24.05.2012
дата закладки 24.05.2012
***
Під хатою, фактично, на осонні,
Стара, як казка, мудра бабця Соня,
Плела сюжети дивні і незнані,
Купались гуси у небесній бані,
А наше серце хлюпалось у ласці,
І у добрі. Спасибі бабі-казці…
***
Світились в сяйві тихому ікони,
І клякли під молитвою поклони,
В передчутті небаченого дива,
Тремтіли фрески в ніжних переливах.
***
Нам соловей утнув концерт з оркестром,
Від захвату завмер затінений партер,
Коли ж у апогей сягнув маестро,
Його осяяв сонячний гример.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=339162
дата надходження 22.05.2012
дата закладки 22.05.2012
Мене збудив пан-соловейко.
Які гучні рулади ці!
І радо тенькає серденько.
І враз принишкли горобці.
Затишшя довго не триває.
А затишно ж як на кутку!
А соловейко затіває
концерт в сусідньому садку.
О, як витьохкує завзято!
Врочисто, лунко…
Ну й митець!
Оце природи справжнє свято.
Без фальші. Істинно святе.
Вбирала спів той дивний пам’ять.
І вигравав настій роси…
І досі півні горлопанять,
немов лаштують голоси.
Пташиний хор звучав уміло,
бо соловейко там – соліст!
І по траві коса бриніла …
Оцих рядків складався зміст.
Сміється сонце симпатично,
проміння льє ясне яке!
І виграє вода кринична.
Повітря – чисте і п’янке.
Чарівне солов’їне соло…
У світанковому танку.
Село…
Перегук півнів сонних.
Оркестр і хор.
Ку-ку! Кум-кум…
Ген туманцем ставочок диха.
І чапля робить звичне па…
А тут мене чекає тиха
моя прародичка сапа.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=339197
дата надходження 22.05.2012
дата закладки 22.05.2012
Яблунева віхола у саду –
пелюстки рожевії у меду.
Гомонять під стріхою ластівки,
крилами черкаючи об шибки.
Хато моя, хатонько – білий сум,
я тобі печаль свою принесу.
Колискову пісеньку тут почуть –
журавлем-веселиком прилечу.
...Опадають яблука у саду.
Я до тебе, саду мій, припаду...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=339196
дата надходження 22.05.2012
дата закладки 22.05.2012
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 22.05.2012
І може я насправді й недостойна
Твоїх висот небесних і глибин...
Яка брехня, що мудрий часоплин
Все залікує!Рана-невигойна.
І може я не гідна твоїх рук
І не для мене усміх твій ласкавий.
Мрійливий квітень, ніжний, золотавий,
Десь прошмигнув між тінями розлук.
І окропив мої терпкі жалі
Таким холодним росяним намистом.
Нехай в душі іще не зовсім чисто,
Та сум гіркий вже трохи перемлів.
Нехай мине іще чимало днів,
Сумних ночей бузкового відтінку,
Не забувай земну звичайну жінку,
Що недостойна теплих твоїх слів.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=339052
дата надходження 22.05.2012
дата закладки 22.05.2012
Я писав і зачитував прощеним
Те що втрачене не зумисно наврочене
Для прозорості виявляв невдоленість
Але слухали довго безпомічні
Розділяв дозволи на пробачення
Егоїзм розкривав декорації
Чи достигли емоції враження
На побачене мною досягнуте
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=339036
дата надходження 22.05.2012
дата закладки 22.05.2012
Мертве дерево спить
Снами жовтими снить
І не відає -
Люди з чолом Герострата
Волохаті створіння, вусаті
Зубом сталі припинюють жур -
З того дерева зроблять
Знаряддя тортур.
1982
(Світлина автора віршів)
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=339030
дата надходження 22.05.2012
дата закладки 22.05.2012
У дивних містах
Споглядаємо храми
Чи то просто дерева –
Церкви прадавньої віри
Там – за вікнами
Транспортних засобів…
Не збожеволіти б
В цій сірості днів
І трамваїв…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=339028
дата надходження 22.05.2012
дата закладки 22.05.2012
Жив спокійно порядний мужик,
та пліткарці попав на язик.
Отепер він пияк, хуліган,
ледацюга, хамло, дон-жуан,
злодій, нехрист, хабарник, профан,
маніяк, спекулянт, наркоман...
Причаївся! – Відлюдько, мурло...
Люди думають: щось та було.
Знає все, ні про що не пита
знаменита пліткарка "свята".
Знемагає нещасний куток
від її гострозубих пліток.
Вже від неї, напевно, навік,
на край світу забіг чоловік.
Сподіваються люди яси, –
може, в неї відсохне язик.
І далася ж хвороба така!
Їй завжди не хвата... мужика.
Всім потрібні моралі ази:
шкодить всякому довгий язик.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=338984
дата надходження 21.05.2012
дата закладки 22.05.2012
* * *
Вмостилося безсоння верхи:
дражнились дриль і феєрверки…
І що мені тепер миліше –
чи спати, чи складати вірші?
Зазвати б Музу на гостини!
Та тільки думи тут зі мною.
Пустий здригнувся холодильник.
А за панельною стіною
хропе сусід від перепою,
мов невмовкаючий будильник…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=338983
дата надходження 21.05.2012
дата закладки 22.05.2012
...що то він дасть за проїзд Харону
(все що було на борги пішло –
на мої борги!) ...
Домінік Луцюк ТАТКО http://maysterni.com/publication.php?id=77993
Для українців у Харона знижки,
Бо знає, їм не солодко жилось.
Усе життя, "від денця" і "до кришки",
Спостерігали як панує хтось.
До статків доробитися можливо
Хіба, якщо ти тать чи депутат.
Я вірю хоч Харон ще справедливий,
Не змусить повертатися назад...
2012
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=339001
дата надходження 21.05.2012
дата закладки 22.05.2012
«Пи́шу : Випадок у Вас - не «виробничний?», -
Вдячний лікар знано – ще́ пропонував...
«Як вважаєте!», - я бовкнув, спантеличений:
«Би` - одужав хворий...Травма, голова...
А...так, так..., - Дійшло до мене..., - Побутовий...
Напишіть тоді, будь ласка, - «побутовий!»
На заводі...Ви ж то знаєте, - не клуб.
Зразу ж прийдуть із перевіряльних груп....
Й простирадличка
чистенькі – зна́йдуть?»
«Слово!»
Я в кишеню - чух - автоматично, звично.
Лікар сильний диктував щось педантично!
У палаті сновигали медсестрички!
І травмований, у збуді, лляв слова...
І кивали підбадьорно, розуміючи,
Інші хворі, на матрациках міцніючі,
Як у віб-палату з те́ле, з холодильником
Переводили сестрички співробітника.
P.S.
"Чи грошей нема, чи – ніц організаторів?
Чи правителями ставляться аматори?.."
Хтось на теми ці зібрав пресс-конференцію,
Та зійшли дві гички...Інші - по Венеціях...
18.05.2012р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=338868
дата надходження 21.05.2012
дата закладки 21.05.2012
встали рано,
обнюхали
всі іриси
наші
під хатою –
в два
носи`…
нашвидкуруч зібралися
й подалися
у ліси –
причащатись
краси…
ти!
символ Сонця
і Божої Повноти!
у лісі
розбила глечика
з медом
біла
акаці-я:
«…знаєш, Володю,
я…»
21.05.2012
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=338877
дата надходження 21.05.2012
дата закладки 21.05.2012
Вночі слухаю лютню Чжан Шан Женя
Зал порожній, у тиші нічній
Крижинкою ниє струна.
Гуси летять і кричать вдалині,
Місяць і тиха луна.
Мелодія пісні «Осінній вітер»,
Шкода, забута вона.
Жовте листя засипало двір,
Порожньо. Тиша і мла…
Примітки:
На малюнку напис: "Цю Фен" - осінній вітер (кит.). Осінній вітер в давньому Китаї символ роздумів, журби, очищення духу, просвітлення.
Гао Ці (1336 - 1374) - великий китайський поет. Жив на зламі епох Юань та Мін. Був звинувачений у змові проти імператора і скараний на горло.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=338819
дата надходження 21.05.2012
дата закладки 21.05.2012
Подаруй мені сонця усміхнену мить,
Подаруй мені пісню, що в серці бринить.
Подаруй мені погляд ласкавих очей,
Подаруй мені подих серпневих ночей.
Подаруй мені далеч нездійснених мрій,
Подаруй мені щастя безмежних надій.
Подаруй хитку тишу мережевних снів,
Подаруй вічний спомин далеких тих днів.
Подаруй мені квітку, символ любові,
Подаруй мені згадку про миті чудові.
Подаруй мені серце палке і гаряче,
Подаруй мені мрію мій милий козаче.
Подаруй мені долі тендітну краплину,
Подаруй мені вітру грайливу хвилину.
Подаруй мені зірки високу стежину,
Подаруй мені вічність, і любов... ту – єдину!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=338792
дата надходження 20.05.2012
дата закладки 20.05.2012
Скажи ми скрипалю, ти так гарно граєш,
Звуки добуваєш, може чари знаєш?
Усміхнувсь музика та й промовив стиха:
"Як серце співає - скрипка промовляє,
Я смичком заграю - душу звеселяю.
Коли ж серце плаче - скрипка заголосить,
Я смичком заграю - душа сльози росить".
Мелодії дивні, ллються наче ріки...
Де ж вони беруться у душі музики???
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=338791
дата надходження 20.05.2012
дата закладки 20.05.2012
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 19.05.2012
Безперестану
Думки ловлять промені листячком.
А у неділю -
По стелі течуть, до вікна.
Сплячій коханій
В спросоння навідаюсь літечком,
Де у дозвіллі
Розквітла в,юнка щедрина.
...Оплески травами
Вроді твоїй досконалій.
Ти за правицю
Тримаєш, стискаєш міцніш...
Небом, заплавами
Линемо в яблучні далі...
Ой, що то сниться??.
«Вже ранок, чи ще п,яна ніч?»
Ранок. Брат-вітер чутливим навідом
Привідчиняє гардини. Для світла.
19.05.12 р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=338447
дата надходження 19.05.2012
дата закладки 19.05.2012
Ушла жена от мужа-умника в субботу.
И текстану́ла модно на страничку в Твиттер:
«Для обнародованья опусных открытий,
Твоих научных сивых бредней-анекдотов,
Совсем не нужно было заводить супругу.
Купил бы лучше дерзский громкоговоритель...
Или трубу, она трубила б, на досуге,
Твои маньячно-гениальные речу́ги...»
В чужую сядешь, по приколу, электричку...
Хоть хорошо, что остановки есть, и часто.
...Учёный, в "Сса́йнсе" написали: рукавички -
Другой, Восторженнице, ожемчужил - страстью.
Ещё - открыл, герой, какие-то бактерии.
А почему? - в изобретателя - поверили!
И - интервью второй жены о жизни с гением,
Похожей чем-то на природные затмения.
P.S.
К Дню Науки в Украине, Science - знаменитый научный британский журнал
19.05.12 г.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=338425
дата надходження 19.05.2012
дата закладки 19.05.2012
І прийшов день, і приніс мені БІЛЬ...
Каленим залізом пекло мені в грудях.
Чорні в́орони над головою кружляли,
І земля розверзлася під ногами.
Чорний морок оповив все єство,
Затуманив свідомість, душа скрижаніла.
Ні, не була це смерть, то було омертвіння,
Усіх почуттів, і мрій, сподівань.
Це зрада була, й віртуозна брехня,
І липка, і гидка, і брудна ...
І ще прийшов день, і приніс мені СПОКІЙ...
Спустошена душа не шукала нічого.
Як р́оси у травах, так і спокій в душі
Цілющим її напував бальзамом, і пестив.
Не боліло нічого, і ніщо не лякало,
Усе плило собі тихим плином,
Мов спокійна ріка в нікуд́и.
І легкість прийшла, ніби знову дитина,
Яку лагідно пестять ніжні мамині руки
І не треба вже більше нічого...
І знов прийшов день, і приніс мені РАДІСТЬ...
Все довкола іскрилось, а душа веселилась.
Я на крилах кохання піднялась високо,
А душа аж співала, і в серці цвіла ніжна квітка.
То любові бурхлива ріка вщерть заповнила душу,
Веселилася я... Нараз страх пронизав наче током.
І злякалася я, бо з минулого привид дихнув
Крижаним лютим холодом в душу, аж заклякла.
Нехочу!!! І вірна рука мене вирвала з того полону,
Дужі плечі мене затулили від спогадів давніх...
І прийшов день, і приніс мені ЩАСТЯ...
Таке щастя пізнала, як до цього ніколи й ніде.
Материнством омріяним щастя зоветься,
Материнство, воістину - це щось святе.
Оченята у щастя цікаві й відкриті,
Наче хочуть ввібрати у себе ввесь світ.
І щастя моє, простягає малі рученята,
А я силу велику почуваю в собі.
Бо вестиму у світ, й від біди захищати,
Доки стане снаги, доки стане снаги!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=332893
дата надходження 24.04.2012
дата закладки 18.05.2012
Гремел какой-то праздник крым.татар:
Кто танцевал, кто говорил, кто пил, кто кушал.
Ох, кухня у нагай -- вкусней на целой суше:
Слоёный кобете, шурпной навар…
И вдруг, как гром, как прошлый ураган,
Как допуск в Крым, как - смерть отца, к чужой - влюблённость,
Ансамбль встал, и объявил, как благосклонность:
Споём вам - «Самаркандский ресторан»!
...За жизнь я шоков, грусти - повидал.
Всегда увы, кому-то каждый миг – «Титаник»…
Но чтобы так все изменились мусульмане?
Так непохоже - каждый…Мир? Аврал?
Затанцевал один, что - наркоман,
Один рыдал, другой – ушёл, комком глоталось.
И отторопью Чайхана металась.
Всем - дело было! бей ты иль имам.
Ташкент, и Бекаба́д и Чинаба́д,
Да Андижан, да Самарканд, Коканд – Узбекистанство!..
Отцы их - в депортации, а в крымском братстве -
Свой вспоминался, каждым, - рай и ад.
P.S.
Бездомный раб – оценит вольный пир.
К чужим сочувствие – стихи возвысят, мифы.
Сотрутся будущим безродинные рифы -
И стал дружней, добрей "Джемлёвский мир"!
1.12.2003г
От авт: Мастафа Джемилёв - лидер освободительного движения крымских татар
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=338195
дата надходження 18.05.2012
дата закладки 18.05.2012
Зустрічаю прохолодний ранок,
До криниці йду по воду,
Випущу котів на сонний ганок
Із «в’язниці» на природу…
Наче кішка, вигну свою спину,
І вдихну на повні груди -
Так люблю я вранішню годину,
Коли у дворі безлюдно…
Квіти не розплющили ще очі,
Не розкрилися листочки,
В лісі не лунає спів пророчий,
І стоять дерева мовчки…
Знаю, що буквально за хвилину,
Вибухне природа співом,
Сонце освятить чергову днину
Різнокольоровим дивом…
Тишу п’ю повільними ковтками -
У душі глибокий спокій.
Обіймаю простір і думками
Відлітаю в світ утопій…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=338200
дата надходження 18.05.2012
дата закладки 18.05.2012
Не кажіть про двомовність мені.
Панібратство оте – ненаситне.
І державу мою не виніть.
Україна – не двоязика.
Панібратство – юродива ціль.
Вже в обіймах держава холоне.
Вже наїлись імперських млинців.
Україна – не п’ята колона.
То хронічна хвороба така,
коли з жиру трапляються «бзіки».
Хижим виродкам не потакай.
Янучари – новітні базіки.
Далебі не однаково нам.
Добре знаємо капосність вражу.
Догоджали чужинським панам.
І назад вже не хочемо в Рашу!
І в Європі нас надто не ждуть.
І Америка знай вижидає.
На налигачі нагло ведуть.
А куди бредемо – не питаєм.
Звично водять по колу сліпих.
Поводир неодмінно обмане.
Та якби ж то Господь нас водив,
а ведуть – крутії-добермани.
Ділять Бога злодюги круті.
«Гляньте – кажуть – які ми хороші!»
У небоги – кишені пусті,
у «святих» – швидко множаться гроші.
Братство те не годиться й на раз.
Бзік! І знову – паскудну умову.
Утридорога пхають нам газ,
хочуть вижити з нас рідну мову.
Українець лукавства зазнав,
від чуми вже потроху одужав.
Хижа мова імперії зла
сіромах доконає байдужих.
Той, хто вільно балакати звик, –
вже не схоче ізнов прогинатись,
не полюбить за довгий язик.
Краще з двору спесивців прогнати.
Гонористі, лукаві «брати»
наші душі паплюжити звикли.
Туповперто уміють ректи
мов тут люди «многоязикі».
Українство здолати якби –
затівається свійське тут військо.
Хоч зазнало немало ганьби,
провокує все ж тут самоїдство.
Возсідає двоглавий хижак
у церквах. Там – лихі інтереси.
Сіє розбрат, зневіру і жах.
«Руський мір» ловко щепить агресор.
Марно мріє новітній могол
територію взяти в оренду.
Українець – давно не хохол.
Україна тепер – суверенна.
Чи чужинець, чи свій хижий пан,
чи з бидлоти ти підпанок бритий, –
начувайся. Бо ти – окупант.
Час гряде. Все одно будеш битий!
Ну й живи в Україні ладком.
Ну й клянися в братерській любові.
Вільно «какай» своїм язиком,
як не здатний навчитися мові.
Як тобі Україна чужа
як у тебе духовне каліцтво –
не казись, у світи вирушай,
не кусай, не жери українство.
Україна на світі – одна.
І повсюди, куди ти не підеш,
тут привільно і гордо луна
і російська, й англійська, й ідиш…
В Україні гостинній моїй
мовам світу однакова шана.
І які б не велися бої,
рідна мова одна в нас державна!
Не імперська і не панівна,
а природна і суто арійська.
І довершеність, і таїна…
Рідна мова моя – українська.
Визнаю, що у вірші оцім
забагато болючого крику.
Але ж як показати усім
історичну образу велику?!
Як достукатись до земляків,
збайдужілих ягнят-хохломонів?..
Українці ж отут – з правіків.
Від лукавого – ігри двомовні.
Чашу долі спиваю до дна
і напевно вже істину знаю:
рідна мова, як мати – одна,
а двоюрідних не буває.
Запанує в державі Любов.
Кожен житель тут – вільна людина.
Про двомовність на треба розмов,
щоб держава була єдина.
Олександр Печора (Ромоданець)
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=338015
дата надходження 17.05.2012
дата закладки 18.05.2012
Повіки все важкість нічну бережуть,
До долу ж бо тягне їх спогад сонливий,
Про мариво мрії, що чудом назвуть
Поети, що пишуть у світ цей мінливий.
Бо то недосяжна далека є "даль",
Не збігти ніяк там, ні босим, ні взутим,
Ракетою теж не дістатись, на жаль,
Лиш мрії дано хмарок неба сягнути…
2011 р. 06.05. 10.30., автобус: Чортків – Тернопіль.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=338133
дата надходження 17.05.2012
дата закладки 18.05.2012
Віще Слово - духовний нектар.
Бути з Ним - вище кредо.
Моє серце - бджола.
Бог - бджоляр.
А душа - рамка з медом…
17.05.12
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=338092
дата надходження 17.05.2012
дата закладки 17.05.2012
* * *
Добра не жди, коли не робиш сам.
Віддай своє – й тобі також прибуде.
Говорять: розум творить чудеса.
Але ж без совісті – „найперші” люди.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=337849
дата надходження 16.05.2012
дата закладки 16.05.2012
* * *
„От-от настане праведна доба.
Всі заживуть заможно і щасливо...”
Політика – лукава боротьба
за сфери впливу.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=337848
дата надходження 16.05.2012
дата закладки 16.05.2012
Вперто піду шукати твоє небо
Бо ж відчуває стукіт твого серця
А ще й мрійливе разом із тобою
Вважаю варто поневолити любов'ю
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=337857
дата надходження 16.05.2012
дата закладки 16.05.2012
Втопитись можна в пахощах медових,
Як білопінь акації цвіте.
До щему жаль миттєвостей чудових,
Що їх марнує літо золоте.
Парфумам тут ніза́що не зрівнятись
З п"янким цілющим запахом лісів.
На хвилях млості хочеться гойдатись,
Сплативши борг блаженству і красі.
Все ароматом неповторним диха -
Не чутно ні бензину, ні смоли.
Немов століття пощезали стиха
І хмари, що розпряжені воли...
Зелений шум зеленого прибою,
До небокраю - ниви та гаї.
І не дають заснути нам з тобою
Закохані, до шалу, солов"Ї.
Бентежать душу пахощі і звуки,
Голубить око ніжна юнь землі.
А ми удвох, побравшися за руки,
Пливемо над розмаєвом полів...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=337735
дата надходження 16.05.2012
дата закладки 16.05.2012
Хотілося повірити
у те що ми почули,
(Аби нам амнезію,
Аби усе забули).
Обіцяно багато,
Аж збилися з рахунку,
Не варто нам чекати
Від когось порятунку.
Лише кермо ухоплять,
Раптова амнезія…
Чи родить так конопля?..
Чи шкодить знов Росія?,,
2012
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=337521
дата надходження 15.05.2012
дата закладки 15.05.2012
Хіба побачиш десь? О рідний краю,
Куди не глянь – усі хати тут скраю!
Тому й удома, вибачте, не всі, –
Немає в світі більш такого раю.
Іван Редчиць Рубаї http://maysterni.com/publication.php?id=77776
Не гоже, пане, так про рідний край,
Хоч не такий він, як усі, нехай.
І де б Ви не шукали світом Раю,
Ріднішої не буде хати скраю...
2012
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=337588
дата надходження 15.05.2012
дата закладки 15.05.2012
Цілую твою особисту стіну плачу
Солодку солону від пам'ятних вражень
Вдихаю усе що віддати схотіла
Нестримний потік почуття заболіли
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=337541
дата надходження 15.05.2012
дата закладки 15.05.2012
Добродій сохне - лиходій цвіте.
Маліє важне - дужає пусте.
Будяк над клумбою панує.
Не те із нами, друзі, щось не те.
14.05.12
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=337410
дата надходження 14.05.2012
дата закладки 14.05.2012
Кто стреляет в упор, тот хороший,
Кто рожает солдат, тот плохой.
Есть у каждого цель, есть и ноша,
Но не каждый решится на бой,
Скольких нас раздавило поклажей?
Сколько нас потерялось в пути?
Ты хорош, если в смерти отважен,
Ты плохой, если хочешь спастись.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=337265
дата надходження 14.05.2012
дата закладки 14.05.2012
Ві Львові знову майже починався день.
Якісь вар’яти дерлися на міські мури
У пошуках загублених колись пісень,
І… ви собі лиш уявіть такі тортури:
Біля кав’ярні кучерявиться дурман –
Так, що аже серце мліє трепетом достоту,
Але у спину підганяє час-тиран
І… вранці муситься спішити на роботу.
А день ще спить. І скреготом трамвайних рейок
Хвал́иться ранок всім: «Ось я його розбужу!»
А очі губляться поміж реклям-наклейок
І… конче треба було втрапити в калюжу!
Не думайте, я не люблю карикатури,
То є життя. Ну що за, спотикаюсь знову.
Дух пісні лине в галич-далеч понад мури
І… я собі іду,іду, іду по Львову.
12.05.2012р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=337106
дата надходження 13.05.2012
дата закладки 14.05.2012
Святковий злагоджу обід
І бідарів покличу:
- Прийдіть, зі мною споживіть,
Як у Христовій притчі.
Хліб на мережаний обрус
Поставлю у надії,
Що в їх подобі сам Ісус
Мій дім теплом зігріє.
13.05.12
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=337085
дата надходження 13.05.2012
дата закладки 13.05.2012
Прокидається сплакане поле,
Його будять із лісу хористи птахи:
«Ми покличемо сонячне коло,
І всміхнешся ромашками, ти, навкруги».
Ген у небі насупились хмари –
Галасливий їх вітер шматує будь-як.
«Нас облиш, бо поскаржимось мамі».
«Ой, нагнали на мене погроз переляк.
Хмарні сльози – велике то горе,
А проміння із неба, вас збере із калюж,
Ну а я ж, полечу десь на море,
Відпочину й бігом у Париж, в Мілен Руж».
12.05. 09.34. автобус: Чортків – Кам’янець Подільський.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=337136
дата надходження 13.05.2012
дата закладки 13.05.2012
Прошу, скільки себе пам'ятаю-завжди віддавала.
Наразі, прошу, залиш, збережи ті пір'їнки, у своїх руках
Пожалій, не мене, не себе, ті крилята,
Що линуть у темряві днів...
Я відмовлюсь від тої сили підійду до тих берегів
Я змушу себе вблагаю...
Грати сама збудую колючим верхів'ям лісів
Не карай, що нестиме голубка відповідь
Твоїх листів...
Твій поштар, геть знесилився зрячий
Упав біля моїх ніг, кров заструмила гаряча
Лист твій дощами невдача...
Пишу в останній раз
Виходжу білого птаха крила єлеєм змащу
Більш не дозволю добряче втомлений
Відпущу...
Скоро цвістимуть трави визріють в росах дощу...
Спокій у них відшукаю відремонтую храм
Ясний ти світлий пригожий
Дай мені сили Боже, звідки він
Хто він є - ти?
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=336527
дата надходження 10.05.2012
дата закладки 13.05.2012
пошленькие, в пустоты почт отправляем смайлы
с виртуальными поцелуями (от них - настоящего жажда
чтобы здесь! чтобы рядом!). наше убогое счастье -
ночной трафик (заполненный тварями, себя выставляющими
на продажу). ни о чём (обо всём сразу) разговариваем,
нежность размениваем на расстояния, себя убиваем...
надо бы всё давно бросить, но я по тебе скучаю.
ты по мне - тоже... приумножаем печали, которых
и так вдоволь. до одури кофе и чаю выпиваем за ночь.
частенько друг другу врём, что всё хорошо,
а между нами и нет ничего. без обещаний и надежд.
сам-то хоть веришь? скорее нет. жаль, разучились плакать.
) - улыбаюсь, ( - в печали. рваное скобками стягивать -
дыр не зашьешь! грустных тем старательно избегаем.
( а за окнами - майский дождь, босыми бы в ночь,
до утра - по тротуарам! прошу тебя - выключи комп!)
... я так по тебе ску-ча-ю!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=337028
дата надходження 13.05.2012
дата закладки 13.05.2012
я принимаю, как должное, последнее унижение:
" я не любил тебя, просто грелся рядом ".
утренний кофе - уже со следами брожения,
прогорклым ядом...
утренний свет - уже раздроблен на атомы,
жалит мозг...
и птичьи трели - как наказание, ноготь,
царапающий стекло...
мне неуютно в этом мире, в своём теле,
в твоей постели...
я же не грелка резиновая с остывающим нутром!
я принимаю, как должное - последнее унижение,
утро, где мы ещё вдвоём...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=337011
дата надходження 13.05.2012
дата закладки 13.05.2012
А в повітрі весна розсипає травневі щедроти,
І запахло нектаром нестримно-палкого бузку.
Щиро вдячна я Богу за Тво́ї щоденні турботи.
Саме Ти мене вчила безмежно любити весну.
Не забуду усмі́шки Твоєї, що сяє світанком.
Пам`ятаю, як плакали ра́зом серцями у такт.
А сьогодні весна заховалась у складках фіранки,
Щоб торкнутися рук, поклонитися Тво́їм літам.
Ти прости, що не часто для Тебе народжую ві́рші
І пробач, я не вмію шукати подячні слова.
Просто знай, Твої очі для мене в житті найрідніші.
І завжди Ти найвище звучиш у моїх молитвах...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=337008
дата надходження 13.05.2012
дата закладки 13.05.2012
Не говорімо поки про розлуку,
Не підливаймо здогадів терпких...
В своїй руці мою тримаєш руку
І тулиш до гарячої щоки.
І доторкаєш смутком розпочатим
Моїх таємних закутків душі.
Чи знаєш ти, як буду сумувати?-
Як за дощем принишклі спориші,
Як за вітриськом молода вербиця,
Що срібні роси ронить у ставок...
І погляд твій не раз мені насниться,
Натрусить в душу ніжних пелюсток
Цього бузку, що відцвіте без тебе,
А ще ворсин кульбабових легких,
Що полетять у волошкове небо,
Осиротивши на землі квітки.
Іще сидиш, тримаєш мою руку,
Старий дзигарок відбиває час...
Не говорімо поки про розлуку,
Нехай ще смуток не торкнеться нас.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=336999
дата надходження 13.05.2012
дата закладки 13.05.2012
* * *
По світу діти…
Грає вітер гами…
Спинити миті
долю не проси.
Барвінок квітне
на могилі мами.
Сльозами вмитий,
мовчки стогне син.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=336989
дата надходження 13.05.2012
дата закладки 13.05.2012
Заліг на дні. Які кому молитви?
Думки розлізлись пасмом павутинь,
А день тримає вулиці у битвах,
Там крайнощі: з гріхів або з святинь.
Він душу забруднив на барикадах,
Якоїсь незнайомої війни,
І ось –капкани, замкнутість,блокада:
Людських містерій дочки та сини.
Його Асклепій міг би врятувати,
Та й він безсилий чимсь допомогти:
Коли довкола бачиш тільки грати,
Чи ж вийдеш прямо на якісь мости.
А ранок еліксир знайшов для битви:
Йому вночі наснилася молитва…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=336982
дата надходження 13.05.2012
дата закладки 13.05.2012
«Заячий вечір. Сніг.
Ах! Блакитна стеле суніч
І лягає як стомлений синій китаєць,
З-поза сосонок звіриних ніг…»
(Майк Йогансен)
Шукав оту істину кляту шукав… Ось же вона – вибігла мишкою кудлатою на долівку – лови! Лови, ти ж кіт сірий, лап! Нема. А може й грані між вигадкою і правдою взагалі немає.... Щось вигадаєш, а воно виявляється правдою. Все життя думаєш, що воно правда, а потім виявляється, що то вигадка - чи то хтось вигадав, чи то я сам вигадав та й повірив.... Тільки один - дід з сивою бородою знає, що до чого - бо всю ту правду то він і вигадав. Тепер сидить і тішиться: «Шукайте правдоньку, люди, шукайте! Доки я на вас дивитимусь.» Добре йому – він то розуміє, що в нього вічність попереду, а ми ні. Ото й так і сидимо в шанцях зі скорострілами - сподіваємось війна якась трапиться, бо гинути намарно шкода.... Воював би з собою, але де воно оте "я" - в нього й поцілити важко - стріляєш у своє серце самісіньке, а вцілюєш у порожнечу... Отак і козакую доки років вистачить. А як не вистачить – то й по герцю. Хотів грушок натрусити з того дерева пізнання – а вони кулями додолу. І хоч би одна влучила – отак і носитиму оселедця, шлик та жупан (ще й шабельку іржаву) доки не помру. А як помру – то най цимбалістів запросять, щоб веселої заграли. Бо як жив сумував – то хай як помру веселитимусь. Шкода що смерті немає – лишень подорож з одної України до іншої, а то би помер би та й веселився. Чи то в бурсаки на старість років податись – може приймуть – псалми співати навчусь – як світ хворий сповідатись забажає, буду йому співати. Гей-би ворожбит якийсь мені долю начаклував – та не таку нікчемну як серед отих задрипанців. Ось жменю сніжинок назбирав – іду, людям дарую – а вони тішаться. Весни би тої дочекатися, бо мерзнути в цій хаті вітрами розшарпаній, де замість вікон дірки від куль, а замість дверей ляда до пивниці (таки до того андеграунду!) невесело. А там на цю хату може й лелека прилетить. Грішним ділом подумав – а най би як гніздо собі би мастив, до гіллячку палаючу приніс – згоріла б ця стара домовина та нову хати би збудували. Та де. І лелека забариться, і гілляки тліючі на стріху не носить він – байка то нерозумна, і хати старої шкода – хоч покалічена, але дідівська та рідна. Он у куточку тому не одного Сковороду колисали, що жебрачити по світах пішов. А в коморі крім темряви ще ніж гайдамацький лежить – свого Гонту чекає – на хреста перероблю, під серцем носити буду доки світ совою в ту чорноту нескінченну кричати не стане…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=336952
дата надходження 13.05.2012
дата закладки 13.05.2012
Де соловей витьохкує чарівно –
Серед дубів кремезних, серед кленів –
Конвалія, як лісова царівна,
Росла струнка на пагінці зеленім.
Росу ввібравши чисту світанкову,
Сріблились дзвоники прозорим блиском,
Згортаючи обгорточку казкову
Над пуп'янком – пацьоркою намиста.
А запах! Ніби ангели із неба
Подарували свіжі аромати!
А знаєш, вона квітла задля тебе,
Щоби тобі себе подарувати.
А ти проходив мимо і навмисно
На ніжну квітку наступив ногою.
Поранена душа її повисла
На ниточці і витекла сльозою.
Скажи, чому, не можу я збагнути,
Приніс царівні лісовій страждання?
Та знай: якщо щасливим хочеш бути,
То не чини подібного з коханням.
08.05.2012р. Сатанів
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=336829
дата надходження 12.05.2012
дата закладки 13.05.2012
Почув, як Верховний достойник
Підлеглим наказа речив:
"Парад відіграти пристойно,
Мундири щоб дощ не змочив!"
Завдання конкретне, до крапки -
Розсіяти хмари важкі...
Суворі армійські порядки.
А де вони в світі легкі?
Спецзасоби є під рукою,
В літак реагенти і - в путь!
Реакція буде швидкою -
За обрій дощі попливуть.
Про наслідки дій хмарогонів
Ні з кого ніхто не спита,
Бо треба - щоб, як на долоні -
Параду чітка красота!
Не грайтеся, хлопці, з водою.
Небесна волога - не жарт!
Хай звичною пройдуть ходою
Травневі дощі в акурат.
А ви, посягнувши на Боже,
Ввірвались в Його царину.
Чинити так, друзі, не гоже,
Бо небо пошле нам війну.
І, хтозна, чи будуть паради,
Як спекою випалить рінь
І буде колосся вмирати,
Засохнувши аж до корінь.
Або(не дай Боже), затопить
І вимокне всяке зело.
І знову невижданий клопіт
На місто впаде й на село.
Не варто заради параду
Оружної моці держав
Хмаринки з небес прибирати,
На згубу себе наражать.
Дощі ветеранам не в диво -
Хто мок ув окопах, той зна!
То, може, хай буде правдиво -
Парад під дощем і...війна?!
10.05.2010 р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=336322
дата надходження 10.05.2012
дата закладки 12.05.2012
Зорі травневі, бузкові, вишневі
Зорять до хати.
Аж до світання пісню кохання
Буду співати.
Квіти весняні разом з піснями -
Тільки для тебе.
Рад прихилити, в душу налити
Зоряне небо.
Знову над світом трепетним цвітом
Гілка калини.
Хочеш - дістану пригірщ туману
Серед долини?
Ночі травневі бузкові, вишневі,
Свічі каштана.
Серце палає, серце волає:
- Де ти, кохана?!
Спів солов"їний багатоколінний
Все не вщухає.
Ласки й кохання, а не страждання
Серце прохає.
Вільхи та клена шепіт зелений -
Таїнство ночі.
Стежка між трави в зелен-мурави.
Ласки дівочі...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=336797
дата надходження 12.05.2012
дата закладки 12.05.2012
Верчуся з боку в бік поволі,
Там зліва тисне моя лінь,
А звідти – слабкість сили волі,
Бракує янь та й надто мало інь.
Не заполонить сон туманний
Й завзяття діл не понесе,
Пусті хвилини, разом – марні,
Чекаю сонця з вій пенсне.
Зберу натхнення, упряж в руки
Заждіть погоничі хвилин,
Надій приховані там злуки.
Лиш витру я з полиці пил,
Чекайте, ви, секунди-ритми,
Вже йду вперед, не хиткий крок –
Творити нові алгоритми.
Подяка – в небі блиск зірок.
2011 р. 30.04.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=336729
дата надходження 11.05.2012
дата закладки 12.05.2012
Ответ поэту, остановленному вешающимся на люстре...
Зачем себе подписывать конец?
Когда не расписал детишек, внуков,
Их скайповые глюки-пляски-стуки,
Змеиный камуфляж платёжных средств...
И радость от сейшельских пьяных фруктов.
Умрёшь...Сожгут...И кто, и кто??? - твоим
Неповторимым стрессовым плетеньем
Совьёт твои ручьи-стихотворенья?
И...поэтический ликующий экстрим!
Цветной, павлинный блеск ясновидений...
Кто улыбнёт нас хулиганской строчкой,
Кусающей уста гулящей ночкой?..
P.S.
Что-что? ты...ты хотел сваять
Как раз о зное слившихся двух щёчек?
Ну, слава Богу))) Тут, неподалёчку,
Давай - по кофе, пряньке из кулёчка,
И...виртуозность, тро́пы - расчехлять!
11.05.2012г.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=336597
дата надходження 11.05.2012
дата закладки 12.05.2012
Вже майже і не згадую тебе,
Вже майже забуваю(ох,наївна!)
Закуталась у небо голубе
П'янка весна, заквітчана царівна.
Порозсипала перлами росу
У травах буйних, квітниках духмяних.
А я ще й досі в пам'яті несу
Твоїх очей бездонні океани.
І забігаю, наче крадькома,
В далекі дні, наповнені цвітінням.
Сама себе обманюю, сама
Втікаю від правдивого прозріння,
І не збагну в цих істинах простих,
Що розум мій засліплений коханням.
Так заздрю тим, хто спалює мости
І долю відпускає без вагання...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=336564
дата надходження 11.05.2012
дата закладки 11.05.2012
Суха чорнильниці душа,
Пера – обм’якле серце...
Володимир Сірий Боротьба http://maysterni.com/publication.php?id=77534
Що у чорнильниці посуха
Це не біда, а лиш пригода.
Поет потилицю почуха,
Є що писать, нема чим, шкода.
Та недарма говорять люди :
Хтось вперто засоби шукає,
А інший, і чорнило буде,
Кричить:" Паперу вже немає!!!"
2012
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=336237
дата надходження 09.05.2012
дата закладки 09.05.2012
Я б так хотіла мрії в голові
Переконати: ні, ви – не останні!..
Чкурнути в незбагненний дивосвіт,
Де вже нема затримки у бажаннях.
Хотіла б загубитись без думок
У міріадах дивних ароматів!
Невпевнено один зробити крок
На змоклому після дощу асфальті..
Злетіти б… Ні! Літати! Хоч би мить
Вдихнути всі ті перспективи дальні…
А теплий дощ за вікнами шумить,
Підказуючи, мрії – це реально.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=334936
дата надходження 04.05.2012
дата закладки 09.05.2012
Суха чорнильниці душа,
Пера – обм’якле серце.
Купив би риму – ні гроша,
Та і не знаю, де це.
Строфа сумує за рядком,
Рядок словами марить.
Пробрались лінощі тайком,
Взяли снагу на нари.
Німа тематика пісень,
Мотиви – по комонях.
Чатує сумнів мій удень,
Вночі - стоїть безсоння .
Глаголю вперто: згинь, маро,
Я ціль приймаю вищу !
І знов беру до рук перо,
І біль паперу нищу.
09/05/12
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=336179
дата надходження 09.05.2012
дата закладки 09.05.2012
Темний ангел
затьмарює радість,
Ангел світлий
тамує печаль,
Чорнокрилий
гаптує лукавість,
Білокрилий -
Любові вуаль.
Ангел світлий шепоче -
Довірся...
Темний ангел перечить -
Не вір.
Білий лагідно кличе -
Не бійся...
Чорний - страхом
затулює зір.
Боротьба поміж двох...
І надвоє
рветься щось із душі,
аж до хмар...
Вийду світлом
із цього двобою,
а чи тінню
жахливих примар?..
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=336107
дата надходження 09.05.2012
дата закладки 09.05.2012
щось давно уже
ти не співав,
мій пташе,
марніє
сонечко наше
на тлі
вселенських заграв
і свавільних
нестримних трав…
ві́дстань –
не доро́ги і не роки́,
чи навіть серце
недуже…
ві́дстань – недотик руки
і тон
байдужий
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=336093
дата надходження 09.05.2012
дата закладки 09.05.2012
На початку будь-якої праці, варто поповнити власну позитивну енергетику – слід зробити дві процедури: погладити песика / песиху / цуцика / котика / котиху / папугу (або у множині), після чого, помивши кисті рук, випити 150 мл джерельної води з під гори. Надалі в у кімнаті біля себе можна залишити одного чи двох чотириногих друзів, окрім дивана: кота звичайного, кицьку сибірську, естонського гончого, вівчарку німецьку, але не пекінеса потворного. Взяти ¾ порції селянського тіста-макарону, не спагеті, і ніякого іншого хробакоподібного, рівномірно розкласти на британці / пательні / сковороді, із розігрітим маслом, по середині залишивши, подовгасті проміжки на 2 – 3 шматки шинки / балика. Приготування корегувати танцювальними рухами виделки у темпі вальсу. Підігріте тісто перемішується у тарілку, взятої з північної сторони тарельниці. У гарячу пательню над непогашеним полум’ям синім, покласти шматок чорного хліба. На слабо емоційному вогні хліб перевертати по мірі проспівування подумкових куплетів улюбленої пісні. Тарілка з блюдом переноситься на стіл, з якого забрані всі непотрібні аксесуари, як то пульт до телевізора, газети тощо. Шматочки шинки полити лимонним соком, з боку додати цибулю, зелену чи білу, залежно від уподобань кольору. На тарілці по частинах світу поставити 4 маслини, їх споживати по ходу оберту Сварги-сонця. На хліб цяпнути козацької гірчиці або кетчупу міцного. Виделку брати у будь-яку руку, на власний розсуд, котра рука правіша. Ніж можна замінити зубами. Якщо поблизу буде вино домашнє, його рекомендується споживати у місткостях із кришталю.
Трапезою слід періодично ділитися з домашнім другом, адже він цього чекає.
Смачного!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=336035
дата надходження 08.05.2012
дата закладки 08.05.2012
Заколихана вітром вершина...
Затуманена в сизій імлі.
Непогодою плакала днина,
Доторкнувшись сльозами землі.
Хлюпотіла дощем у калюжах,
З верболозом сплакнула навзрид.
То пейзажем весняним затужить,
То зітхнувши, прощально вітрить...
Ще б розсипати срібла востаннє
В дощову пелену, хоч на мить!
І заплакане наше кохання...
Відпустити, нехай не болить!!!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=335915
дата надходження 08.05.2012
дата закладки 08.05.2012
Я не люблю дорогу без кінця,
Де люди не зустрінуться руками,
Де зустріч не вінчає кухлик кави,
Я не люблю дорогу без кінця.
Тетяна Мілєвська
О, Доле , прошу, будь до нас ласкава,
Для зайвих сліз причин не додавай.
Хай нас чекає філіжанка кави
В кінці дороги, що веде за край.
08.05.2012
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=335890
дата надходження 08.05.2012
дата закладки 08.05.2012
(Низка повстанських хокку)
* * *
Серед чорного лісу
В темному схроні
Слухаю тишу…
* * *
У світлі місяця
З «шмайсером» на плечі
На зустріч смерті іду…
* * *
Коли затихнуть постріли,
Коли боївку сховають хащі
Буду слухати вітер…
* * *
На крилах осіннього вітру
Полечу над сивими горами
Коли серце зустріне кулю…
* * *
Сріблом виблискують краплі роси
Серед імли туману палить ватру
Боївка повстанців…
* * *
Нехай люди забудуть але
Заплаче ліс, застогнуть сосни
Над вбитим партизаном…
* * *
Під старезним явором
Милується місяцем
Останній повстанець…
(Світлина автора віршів)
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=335821
дата надходження 08.05.2012
дата закладки 08.05.2012
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 07.05.2012
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 06.05.2012
Позіхота - у неділю? В кого – як!
Киця - пасту запросила на друшляк
Вимикач знайшла - знеструмила Вай-Фай,
«В душі гель - із па́хів компа...Та вставай!!!»
На каркас дивлюся стінний – гіпсолист.
Наче – все є: і кохана, й кажуть - хист...
Це не ліньки, взяв би дрильку кам,янисту...
«Це ж неділя – не забруднюй погляд чистий!..»
Ну, нарешті, милій - дзвонить колєжанка,
Кличе па́рами надихатись веснянки!
Ну, це щось вже, хоч її той мек – як баба...
«Ще – не мився???? Слухай...ти, слизькуча жаба...»
Чутний, спільний, без відряджень, вихідний.
Десь в кав,ярні любка скаже: «Тю...та пий!..»
Так притулиться, щаслива, бісенятком...
«Ще..Лежиш!..Ще не дізнавсь, де в місті свято???"
06.05.2012р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=335385
дата надходження 06.05.2012
дата закладки 06.05.2012
Пора року – зима. На кордонах спокійно. І сни
переповнені чимось одруженим – липким варенням,
і в очах праотця споглядання рибалки-весни,
що святкує звитягу над щуки-ворожки знаменням.
Тріпни об землю хвостом, у морозній грудневій імлі
ти побачиш окрім неприкритого сраму –
півмісяць пливе у запиленім хати вікні
над хрестами Москви, як перемога Ісламу.
Куполів, що голів, і шпилів – що задертих спідниць.
як за смертним порогом, де здибанку значим,
де «від пуза» кумерен, кремлів, синагог і сідниць
де і сам ти батяр зі своїм мінаретом стоячим.
Не купись на басах, не зірвись на глухій фістулі
як не владу потворну, себе ми поборем.
Застібай же пащеку зубату. Бо тобі на столі
як лежати, то байдуже помилитися гаком чи морем.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=335343
дата надходження 06.05.2012
дата закладки 06.05.2012
(Низка хайбун)
* * *
Блукаючи одного вітряного і холодного дня містом, де живуть люди, споглядав я високі сірі будинки. Раптом зрозумів, що ці будинки схожі на шпаківні, а люди що в них живуть схожі на птахів, які відлітають в теплі краї як тільки в цій країні настають паскудні часи. Зрозумівши це зайшов я в старий закинутий сад і, побачивши там порожню шпаківню, написав такі рядки:
У хатинці для птахів
Вже ніхто не живе.
Осінь глуха…
* * *
Приїхавши в одне велелюдне і химерне місто я довго блукав його вулицями без певної мети. У місті стояв у повітрі дим і запах паленого. Я побачив високу металеву вежу незрозумілого призначення верхівка якої губилась в імлі. Таке було відчуття, що ця башта проколола небо. Тоді якось самі склалися такі рядки:
Небо сколоте
В обкуреному місті.
Дорога видінь.
* * *
Ночував на вершині гори. Багаття згасло і я знічев'я споглядав зоряне небо. Побачив туманність Андромеди – сусідню галактику. Подумав, що там теж живуть якісь люди чи істоти які так само замріяно дивляться на нічне небо. Стало сумно і порожньо. Тоді написав такий віршик:
Кожна галактика
Чужа… Знайти б свою!
Нескінченні пошуки.
* * *
Читаючи «Дао Де Цзін» милувався кожним ієрогліфом, подумав, що в кожному давньому знаку явлена істина, краса і прихований зміст. Тільки цей зміст не кожному дано осягнути. І тоді написав наступне:
Про знаки чорні
На папері креслені
Вірші напишу…
* * *
Зайшов до старого знайомого, перебирав у запиленій комірчині книги, які йому стали давно не потрібні. Згадав, що сьогодні не просто холодний осінній день, а перше листопада – день проголошення ЗУНР. Побачив старий забутий календар, де згадку про цю дату годі було шукати. Тоді подумав, що кожен шанує свої дати і свої свята, кожен в нинішньому світі живе по своєму календарю. І написав таке:
У кожного дати свої.
На сірій стіні пожовк
Старий календар!
(Світлина автора цього химерного твору. Це я побачив блукаючи в горах Йосіно. І довго я споглядав це мертве дерево...)
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=335342
дата надходження 06.05.2012
дата закладки 06.05.2012
Будуть пташки прилітати, калиноньку їсти,
приносити козакові з України вісті...
З народної пісні
Ой на неньчиній могилі
чебрець, материнка.
Вітерець стебельця хилить
і плаче хмаринка.
Де упав на землю батько,
там палають маки.
Не змогли усіх сховати
домовини братські.
Ой чекала з-за кордону
сокола дівчина.
Повернувся він додому
в цинковій хатині.
Схилилася край могили
калина червона.
Її крилами обвила
сива діва в чорнім.
Ой розкидані по світу
могили вкраїнські.
Ні любистку, ні барвінку,
ніякої вісті.
Лине пташка до калини –
душу спопеляє...
Краще мати домовину
у рідному краї.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=335285
дата надходження 05.05.2012
дата закладки 05.05.2012
Він емігрує в прерії весни,
В її меридіани й континенти,
В сузір`я слів весняноголосних ,
В якісь непередбачені моменти.
Він crazy так давно уже не був,
Не божеволів від складних емоцій,
І майже завжди лиш трактати чув,
Спінози, Фрейда, Ніцше, Песталоцці.
І ось весна поранила його,
Навиліт пролетіла через груди,
Збирає речі : «Що?», «Куди?», «Чого?!»
Він так давно в житті не бачив чуда…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=335163
дата надходження 05.05.2012
дата закладки 05.05.2012
Чому ж так, в один, в той самісенький день -
День Міста Франківська і Львова?
Питалися - Осло, Луанда, Пномпень.
Питалися, кажуть, з Тамбову.
Знайшовся - британець, на відповідь, в барі:
«Щоб я, для сусіда, француза -
В Бордо танцював йому в свято гусаром?
Бажав їсти смачно й від пуза?
За гроші свої, у свій, свій вільний час -
Ще віз межуванцю – дарунки?..", -
Британець був ладен завмовити й гас -
Жбурляв, злючий, й чарку у шлунок...
P.S.
Ось так – ну, бува..., випадково...коли,
У кожного...свято! ...тож – дзвониками,
В День Міст, у народні піднесення,
Сусіди лише – ес-ме-е-сяться)))
І ми, наших друзів-народжеників,
Від серця вітати – приєднуємось!!!
05.05.2012р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=335172
дата надходження 05.05.2012
дата закладки 05.05.2012
Про що сумує сивий піаніст
І доторкає клавіш так щемливо?
Якби літа відкликати на біс
І вилити у щедру нотну зливу...
І повернути з попелу весну,
Де на одній із людних вулиць міста
Мрійливий погляд в душу зазирнув,
Розцвів блаженно, мов лілея чиста.
Де обривались лагідні слова
Таким солодким трепетним мовчанням,
Звучала в парку музика жива
І мідні зорі канули в світання...
І так хотілось в пахощах хмільних
Творити, жити, мріяти,кохати!..
Допоки крик холодної війни
Не розірвався вибухом гранати...
Враз заніміла радості струна,
Вчаділі вишні мертво захололи...
Ще й дотепер відлунює війна
Таким пекучим невигойним болем...
О, скільки доль злетіло під укіс
Під градом куль прострелено надії...
Про що сумує сивий піаніст?
Тремтить сльоза непрохана на вії...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=335152
дата надходження 05.05.2012
дата закладки 05.05.2012
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 05.05.2012
Коли прийдуть новітні яничари
Хто зможе знавіснілим пояснити
Що душу українську зберегти
Важливіше за гаманця примари
Що бавлячись вони уб'ють надію
Гру слів спотворять в лайки каламуть
Вервечку оберегів обірвуть
Лишаючи нащадкам ностальгію
І може статись так
Трипільський позабудуть знак
І на могили козаків здіймуть рискаль
Над Києвом старим
Нависне Третій Рим –
Кривавий стяг підніме там москаль…
(Примітка: Це вільний переспів з перккладом на мотиви вірша Лідії Луткової "У столиці..." На світлині - козацькі могили.)
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=335117
дата надходження 05.05.2012
дата закладки 05.05.2012
Оранжеве сонце скотилось за обрій.
Вже вечір надворі, та хто ж тут засне?
Ген місяць проворний, преповний, предобрий
запрошує зорі на небо ясне.
Ну як же таке прозівати поету –
оцей неповторний вечірній пейзаж?
Ці два силуети… Які піруети!
Під зорями – танець. Предивний пасаж!
О, як же близенько! О, як же далеко!
Літаюче танго – чаруюча мить!
По синьому небу гуляють лелеки –
закохана пара шурхоче крильми.
Шурхочуть-лопочуть розвеснену пісню,
танцюють лелеки – летять-клекотять.
Завмер, задивився здивований місяць.
А зорі бадьорі птахам миготять.
О, нічко чарівна! Таку – не забути!
Супутник-попутник… танок – дивина!
А вранці по небу розсипались буси.
То – гуси. Ой гуси! О, панна-весна!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=335061
дата надходження 04.05.2012
дата закладки 04.05.2012
Прийде він до тебе одітий в безмежність
Заплетені руки візьмеш в подарунок
Розірване серце до кольору столу
Так довго та вибач він не зі злоби
Замерзлі стрілки в пилюці прощання
Не чутно щоб хтось ворушив їх зізнанням
І очі дрімають бо ж ти омиваєш
Слізьми що вічність на нього чекали
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=334946
дата надходження 04.05.2012
дата закладки 04.05.2012
* * *
Гностики запалили
Гнотики свічок.
Не може згоріти те
Чого не існує,
Що лише витвором є химерним
Нашої свідомости...
* * *
Тому, що лямпа "бра"
Давно випромінює чорне світло.
Не ми сідаємо в потяг -
Потяг ковтає нас.
Слухали б музику
Та Всесвіт грає на сопілці
Занадто голосно...
* * *
Ліхтарі випромінювали
Чорне світло.
Я зрозумів,
Чому їх вмикають вдень.
В місті дивному
Тіням людей
Проповідував істину.
Навіщо?
* * *
У дивних містах
Споглядаємо храми
Чи то просто дерева –
Церкви прадавньої віри
Там – за вікнами
Транспортних засобів…
Не збожеволіти б
В цій сірості днів
І трамваїв…
* * *
Моя подруга - шабля
Мій шлях - крізь руїну похід
Моя музика - стукіт копит
Моя доля - війна...
* * *
До міста Лева я довго йшов
І прийшов
Але лев скам'янів
І зажурений тихо
Мені пісню співав кам'яну
Про сліди,
Що лишив на бруківці
Час...
* * *
Місяць
Був схожий на Жар-птицю
Так здалося коту -
Та марні були влови...
Бо пес завадив...
Так ключем щодня
Життя у цьому світі б'є...
* * *
Відображення місяця в річці
Всі поети ловили
Лі Бо – чи то спіймав чи то ні
Маяковському «кволого місяця» не захотілось
Басьо подумав, що місяць втопився
Блок подумав – замерз він у кризі Неви –
Пізно ловити
Ніцше гадав, що зловив – але ні
А ми?
(Світлина автора віршів)
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=333460
дата надходження 27.04.2012
дата закладки 03.05.2012
Знову травень зелену сорочку
Одягає деревам на плечі.
Молоденькі голубить листочки
Тихий, лагідний добрий вечір...
Соловейко солістом у хорі
Нескінченні виводить рулади.
Мерехтять і підморгують зорі
В такт пісням лісової громади.
Заметіль у садах пелюсткова
Будить ніжності струни гарячі.
Завмирає промовлене слово -
Ту красу можна тільки побачить!
У полоні чудовної ночі
Не заснути мені до світанку.
Сяють поруч коханої очі,
В"ється стежка в бузку, на Янталку.
Без любові життя не буває
І земля не квітує без неба.
Як на серці весна буяє,
То нічого більше й не треба...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=334709
дата надходження 03.05.2012
дата закладки 03.05.2012
Скрипка.Музика.Подих вітру.
Заколисаний нотний стан
Шелестить у обіймах пюпітра*.
Цвіту ніжного-океан.
Скрипка.Музика.Теплий вечір,
Догорає дзвінкий кришталь.
На оголені білі плечі
Водоспадом сповзає шаль.
Заціловані плачуть струни
Від чуттєвих торкань смичка
І виводить зірками руни
В небі долі чиєїсь рука.
Перегорнута знов сторінка
І допита до дна печаль,
Де близька недосяжна жінка
І закоханий в неї скрипаль.
Де прикрила тоненькі віти
Білоцвіту густа пелена...
Стихла музика.Пахнуть квіти.
Над Парижем-п'янка весна.
*Пюпітр-підставка для нот.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=334701
дата надходження 03.05.2012
дата закладки 03.05.2012
* * *
Альбомними бувають перші вірші,
коли життя не знаєш до пуття.
Але з роками ліпше і все більше
не в римування вірю – в почуття.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=334611
дата надходження 02.05.2012
дата закладки 02.05.2012
Залиш мене, моя невдячна музо!
Душа втомилась від обіймів-грат…
Ти ворогів примножуєш в стократ
І забираєш безсердечно друзів!
Занадто дорога ціна союзу.
Не пробачаєш ти невинних зрад.
І сльози ллються із мого пера –
Стражданнями душа платити мусить.
Якщо ж не забереш мого одчаю,
І мовчки у вигнанні я сконаю,
То й після смерті не покинь мене!
Віддяч мені за вірне це служіння,
В серцях чужих залиш моє горіння.
Нехай мій біль безсмертям спалахне!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=334596
дата надходження 02.05.2012
дата закладки 02.05.2012
Дивлюся серцем в точку "нуль".
Тебе нема. Нема нікого.
Земна орбіта наче руль
В руках задуманого Бога.
Безодня – простір. Час – гальма.
Ще не об’явлена година
Рушати. Ще тебе нема,
Та знаю, - ти прийти повинна.
Мій сон міцний. Не чую я,
А кість моя стає тобою.
Найперша пісня солов’я
Найпершу рану людства гоїть.
Зі мною ти. В щасливу путь.
Шипить якась мара в гілляччі.
Грімниці б’ють. Вітри гудуть.
Христос в Єрусалимі плаче…
02.05.12
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=334523
дата надходження 02.05.2012
дата закладки 02.05.2012
Дивно повінь зросла.
Я відразу того й не помітив.
А відчув, коли плин
ненароком торкнувся весла.
Я побачив тоді,
як стелились край берега квіти.
А до мене в човні
усміхалась, тулилась Весна.
1969
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=334397
дата надходження 01.05.2012
дата закладки 02.05.2012
Гуляє травнем спека передчасна,
Чи, може, то спекотно від кохання…
А яблуні старі цвітуть так рясно,
І пахощами манять, як востаннє.
Травнева спека. І солодка мука.
Пелюстка кожна лиш тобою плаче.
Твій голос переспівують всі звуки.
Мабуть, тебе я більше не побачу…
Розлука душу сповнює до краю,
Сніги весняні розсипа навколо.
І хай роки ще молоді буяють,
Весна душі не вернеться. Ніколи…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=334379
дата надходження 01.05.2012
дата закладки 02.05.2012
Важніють роси
сонячним теплом,
кульбаба тане
в травах карамельних.
У м̕'ятну свіжість
мріється крилом
накритись...
Вашим голосом
пастельним -
збудити грОзи,
стукіт колісниць
розкроїть тишу-шовк
на покривала…
Струсити пил
небесних медуниць,
щоб мить бажана
вічністю тривала…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=334323
дата надходження 01.05.2012
дата закладки 02.05.2012
Яка відрада-дихає бузок...
Яка окраса в повені бузковій!..
Солодку мить наблизити б на крок-
І потонути в ніжності шовковій
Твоїх обіймів трепетних,палких,
Твоїх очей, мов кавові зернята!
Крізь теплу хвилю променів м'яких
Весна війнула музикою свята.
І постелила щедро, мов руно,
Із буйнотрав'я ліжники ворсаті,
Вдягнула вишні в біле кімоно,
На клумби барви вилила строкаті.
Мов літачки, в небесній далині
Шовкову гладь пронизують лелеки.
Лише б радіти разом тій весні!..
Лише б любити...Але ти-далекий...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=334197
дата надходження 30.04.2012
дата закладки 30.04.2012
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 30.04.2012
* * *
Сусідська дівчино... не пара,
за все, що не збулось, – прости.
Бриніла-мріяла гітара...
Я повернувся.
Двір пустий.
Ти вже тепер ген-ген далеко...
Болючий спомин, наче тінь.
Біля гнізда сумний лелека
спинився на межі хотінь.
Самотина.
Про тебе мрію:
в садку на лавочку присів...
Літа за вітром перевіяв.
Про зустріч не знаходжу слів.
А в серці й досі – більш нікого.
Усюди ти – понад усе.
...Ген лемент Шарика сліпого,
що проганя чужих гусей.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=334142
дата надходження 30.04.2012
дата закладки 30.04.2012
Коли був юнаком буйногривим –
задивлявся на гарних дівчат.
І зоринки лукаво-знадливі
пломеніли в дівочих очах.
Духовий грав у клубі до ночі.
А коли білий вальс запалав –
спалахнули ми враз очі-в-очі,
і ти погляду не відвела.
Неосяжну, незвідану повінь
я в блакиті гарячій відчув.
Очі лагідні, повні любові,
запалили у серці свічу.
У казармі листи зогрівали...
А як службі надходив кінець,
як же боляче очі ховала,
коли з іншим ішла під вінець!
Плинуть роки у повінь Дніпрову.
І вирує бурхливе життя.
Наші очі стрічаються знову,
бо не гаснуть палкі почуття.
Бо мелодія давня не тане.
Це ж отут я ходив молодим!
Може, станемо врешті сватами
і не вмовкне жаданий мотив?
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=334143
дата надходження 30.04.2012
дата закладки 30.04.2012
Нетривала як ранішня злива
Довгождана як лист навесні
Хитромудра фортуна зрадлива
В допомогу просилась мені
Я й подалась в заручниці долі
Захотіла здобути любов
У важкому останньому бої
Я з подругою стрілася знов
А вона все кружляла довкола
Я ж на герць понеслась навпростець
І душею відчула-зборола
Переможниця я двох сердець
Нетривала як ранішня злива
І зі мною в міцному союзі
Хитромудра фортуна зрадлива
В допомогу просилась подрузі
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=334008
дата надходження 29.04.2012
дата закладки 29.04.2012
* * *
Аплодуєш...
Власні мруть думки.
Над тобою виросли “дубки”.
Щоб і в тебе не всилився біс,
припинити оплески не бійсь.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=334020
дата надходження 29.04.2012
дата закладки 29.04.2012
Ще донедавна поруч був зі мною,
Могла я чути голос, щирий сміх...
Щаслива я, гнівити Бога гріх,
Бо бід не знала в ТАТКА за спиною.
А нині, ніби впали дві стіни,
Що дах тримали у моєї хати.
Не стало дуже швидко мого ТАТА,
Пішов від нас...Сім років восени.
29.04.2012
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=334007
дата надходження 29.04.2012
дата закладки 29.04.2012
Краплинки з неба рясно задощилися,
Барвінком синім вкрилася земля,
Гілки бузку вже знов причепурился,
і лине ніжна пісня солов‘я...
Вишневий сад нектаром наливається,
А із землі росте трава густа,
На призьбі біля хати кіт вмивається,
Цілують бджоли пелюстків вуста…
Нарциси зашарілися на сонечку,
Тюльпани усміхнулись до небес,
Черешня зазирає у віконечко,
Танцюють вишні, схожі на принцес…
Ми раєм називаємо весну,
І славимо в піснях її красу!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=333950
дата надходження 29.04.2012
дата закладки 29.04.2012
Прости, Господь! Вже багатьох нема, кому я винен.
А хто мені, – прощаю всім, як зазвичай дитина.
В цей світ прийшов я без нічого, так його й покину.
В надії воскресіння йде душа християнина.
28.04.12
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=333847
дата надходження 28.04.2012
дата закладки 29.04.2012
Ветра-ветра любви...
«Как приедешь – позвони! сразу! Или...позже».
Я опешил: ...всё уже? Вежливо – пока?
Тут на пиво кликнул друг, маринист-художник,
Океан он так писал: гладь, без волн , ...река!
Я - ему: «Так не бывает: страсти где? Цунами?
Шебутные брызги пен? Черти над волной?»,
А брат с кисточкой, слегка «некнул» бородой:
-«Соло» не станцует пляс радуги ансамбля.
А коль ветра нет над морем, хоть - пиши, хоть пой,
Потолочных волн не вызвать, не – махнув рукой,
Ни – рейсфедером, ни - кистью, ни, в сердцах, киркой...
Так и в отношениях, просто гармоничных,
Отрастают незаметно штили безразличья.
28.04.2012г.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=333915
дата надходження 29.04.2012
дата закладки 29.04.2012
Вона його
під милий бік просила:
- Не залишай мене,
без тебе жить несила…
Вмовляла кожен раз,
благала слізно,
та він казав:
- Піду додому,
пізно…
Ішли роки,
минали дні за днями.
Вона його! любила до нестями:
- Чи будеш ти моїм?
скажи, єдиний,
бо я від тої безвісті
загину….
І він також любив її неначе…
але обачним був,
тому казав:
- Побачим…
не поспішай… не підганяй коней…
іще не вечір… встигнем…
ще – гей-гей!
і от від горя,
чи від іншої причини,
її гукнула владно домовина…
і на могильнім камені
в одчаю!
нашкрябав він:
«я згоден!.. я кохаю!..»
прокинувсь вітер,
і по соснах
грізно
пробігло цвинтарем:
- Іди додому.
Пізно.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=333265
дата надходження 26.04.2012
дата закладки 26.04.2012
Не проміняю.
Вір мені.
Чекай.
Нелегко
сподіватися на диво,
та почуттів
шалений водограй
захопить нас у вир,
аби щасливо,
залюблено
дістатися
у рай!
http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=108805
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=332994
дата надходження 25.04.2012
дата закладки 25.04.2012
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 25.04.2012
Оте невипите кохання,
Оте бурхливе море слів,
Солодке пальців доторкання,
Таємний подив в злеті брів.
І загадковість у поставі,
І сніжний подих теплих губ
Томили ніжністю і далі
Згорталися в сплетінні рук.
Така тремтлива неповторність,
Невипита любов до дна –
Кохання пише довгу повість,
Де непотрібні вже слова.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=332862
дата надходження 24.04.2012
дата закладки 25.04.2012
Спи, мій синочку,
Спи, мій лебедику,
Люлі, синочку мій,
Люлі…
Білою птицею
Чар-сніговицею
Казка ступає
Люлі…
Пишна хурделиця
Килимом стелиться
Землю закутує
Люлі…
Віхола сива
Льолю для сина
Сріблом гаптує
Люлі…
Мама тихесенько
Дитя малесеньке
Люляє в люлечці
Люлі…
Спи, мій синочку,
Спи, мій ангелику,
Люлі, синочку мій,
Люлі…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=332776
дата надходження 24.04.2012
дата закладки 24.04.2012
Давай навчимося...
Кохатись...
На віршах...
У полі... За селом
На білому попелі
Синіми фарбами
В міжрядді медунки
Хапати цілунки
Холодної м'яти..
Давай навчимося...
Кохатись...
На віршах...
У морі... За містом
Між хвилями пальців
Стікати в покорі
Даруючи трунки
Шалених скитальців...
Давай навчимося...
Кохатись...
На віршах...
У горах... За лісом
Між скибами неба
Шатрами ріллею
Лише дарувати
Між Сонцем Землею
Давай навчимося...
Кохатись...
На віршах...
Я очі закрию...
Впади закотися
Величним сузір'ям
У відділ алеї
До ставу... До лілій...
Де світло і темрява
Кохання на віршах...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=332656
дата надходження 23.04.2012
дата закладки 24.04.2012
На тротуарі, упОперек, мов немовля на дорослому ліжку,
В шерсті торішній, що нині уже зажаркА,
Боком вагітним лякає, й водночас – і тішить,
Жулька-безхатько… ой, доля собача така…
В бубон святковий беззвучно малі вибивають,
Ходором ходить квітнево-розніжений бік…
Скоро – в життя їм, а може… одразу й сконають
В тьотімарусинім темнім оббитім відрі…
Жулька із сонечком дружно живуть у тандемі:
Мружиться псина, бо промінь пружинить соски…
Поруч плакат: люди кажуть – якесь у них «Євро…»?
Вирушить Жулька у вічність… з дітьми… навпрошки…
10.04.2012.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=332650
дата надходження 23.04.2012
дата закладки 24.04.2012
Присядьмо тут,
за столиком надій.
Із медом чай
зігріє наші душі...
Приглушить скло
осінній вітровій
і ти відчуєш:
я навіки твій,
в закоханих очах -
немає стужі...
http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=211439
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=332655
дата надходження 23.04.2012
дата закладки 24.04.2012
Я просила у Бога мужності - але він дав лише випробовування.Я просила у Бога віри - але він засвітив лише вуличні ліхтарі через які я проходила.Я просила у Бога любові - але він познайомив мене з людиною, з якою я будувала пліч- о -пліч усе сама.Інколи важко було.
Я просила у Бога радості - але я відхиляла тих, хто хотів мені допомогти замикалась у собі,зневірювалась. Я просила у Бога сили - але він тільки робив так, щоб я падала.Так важко було вставати і рухатись далі. Я просила. А потім зрозуміла одне.Не все, що ми хочемо може так легко прийти.Треба боротись за це.Треба плекати у собі це.Я стільки у Бога просила - але він нічого мені не давав ,він завжди хотів щоб я росла і прагнула цього сама.Він давав мені самій цього досягнути.Щоб потім ставати сильнішою. Але він завжди був поруч.
Будущее принадлежит тем, кто верит в свои мечты.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=331081
дата надходження 17.04.2012
дата закладки 22.04.2012
Все в жизни познаем в сравненьях…
Из вида пройденных дорог,
На вещи смотрим с изумленьем
В объятьях радости й тревог…
И видя истину не сразу,
Лаская лишь свои мечты,
Одно и то же видим разным
Из-за превратности судьбы.
Ведь даже самое простое –
«Полунаполненый стакан».
Одни считают полу полным,
Другим – полу пустым он стал…
Или кому-то в ресторане
Коньяк безбожно прет клопом…
А оптимистам даже клоп
Надежно пахнет коньяком.
Все в мире тленно… бесконечно…
Ведь жизнь спираль… круговорот.
Конец чего-то - есть начало,
Других, божественных забот.
И жизнь как миг… как бесконечность…
Полунаполненый стакан…
Одним - там жизнь, там счастье, вечность
Другим – пустым давно он стал.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=332394
дата надходження 22.04.2012
дата закладки 22.04.2012
Торкнулась ніжність кінчиком рядків,
Розлилось молоко в небесні склянки…
Тебе чекає завжди на межі світів
Та,що в волосся заплітає ранки.
Тебе тривожить поглядом зірок,
Тебе чекає диханням блакиті
Та,що із нею вічність, ніби крок,
Та,що життя переплавляє в миті
Навгад танцюють душі білий вальс,
Але тебе в своїх очах тримає
Та,що між пальців замикає час,
Та,що в обіймах Всесвіт замикає…
Шепоче квітень крилами вітрів,
Метеликом сідає сон на плечі.
Тебе чекає завжди на межі світів
Та,що в волосся заплітає вечір…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=332332
дата надходження 22.04.2012
дата закладки 22.04.2012
Нехай весь світ – це лиш безглуздий бій…
Вінки лаврові і чини високі
Хай роздає нікчемності самій –
Йому вітати звично лжепророків!
Хай буде так, як вирішив сенат
Свавільної і дикої природи,
Де друг – не друг, і брат – уже не брат,
Лиш змови мас одні страждання родять…
Хай буде так, як цього хоче світ.
Хай селять кривду в золоті покої,
І обривають голубам політ,
Що мир несли в краї кривавих воєн.
Бо, мабуть, марно, стільки бід було -
Не ціниться ні спокій, ні свобода,
І бенкетує безтурботно зло,
А правда гола попідтинню бродить…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=281738
дата надходження 20.09.2011
дата закладки 22.04.2012
Розкинулись зорі у неба листку,
Мов букви на ватмані-полі.
Над ранок вже сонця почуємо стук
І букви збиратимо кволі.
Під сяйвом світила, а може і хмар
Шукатимо букви для твору:
І коми й питання, й три крапки примар,
Щоб скликати речення кворум.
2011 р. 16.04. 23.28.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=332124
дата надходження 21.04.2012
дата закладки 21.04.2012
Загубилася між вітрів,
між стихій небезпеки жити...
Запал юних років зотлів,
спопелів стиглим жнивом ситий.
Полонянка чужих світів,
бранка волі комусь годити,
у душевну тремку наготу
запеленана, оповита.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=332113
дата надходження 21.04.2012
дата закладки 21.04.2012
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 21.04.2012
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 21.04.2012
Можна бути ніби хорошим
У світлі відносних понять.
Щось можна купити за гроші,
А щось й на честь промінять.
І можна прогнутися плідно,
Замовивши вдале слівце.
Ніколи ж не буде огидним
Втратити власне лице.
Колишучи одномоментно,
То Бога, а то - Сатану,
Плодити брехню іскрометно.
Правду ховати в труну.
Болото мішати з глиною
В ролі невинної жертви.
Якщо не став ти Людиною,
То за життя був мертвим .
Всесильному Богу молюся :
"Дай силу достойно жити!"
Хоч смерті я не боюся.
Страшно Себе згубити.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=332050
дата надходження 21.04.2012
дата закладки 21.04.2012
Нарешті верби прикрашають коси -
Перед вікном моїм - жива краса!
Квітковим снігом вкрились абрикоси -
На повні груди дихає весна!
На гілках диво-сонячні листочки,
Краплинки перлами блищать,
І сонце зігріває всі куточки,
Бруньки розкритися спішать…
НАРЕШТІ В СЕРЦІ БОЖА БЛАГОДАТЬ!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=332041
дата надходження 21.04.2012
дата закладки 21.04.2012
Ти знаєш? Мені у житті
Не так і багато треба…
Хоч мрії занадто чудні
І крильми сягають неба…
Та зараз прохання просте,
Послухай мене хвилину...
Якщо кохаєш як жінку-
Люби мене як людину…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=330345
дата надходження 14.04.2012
дата закладки 21.04.2012
народжений в пориві світу
лети собі в космічну млу
кому ж як не тобі летіти
вимірюючи пустоту
якби ти зник, чи розчинився
у більш могутніших світах
то і тоді не загубився б
осяяний тобою шлях
то і тоді раділи б люди
приходу ранньої зорі
так було завжди, так і буде
на небесах і на землі***
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=331986
дата надходження 21.04.2012
дата закладки 21.04.2012
Ти гарячий, як пательня -
Я від пристрасті шкварчу.
У душі вогонь пекельний –
Про "все інше" промовчу!
П‘ю вуста твої медові,
Обвиваю ніжно стан,
Щирість чую в кожнім слові -
Ти грайливий як фонтан…
Струменіє кров в судинах,
Серце рветься в небеса,
Щічки схожі на жоржини,
І бринить в очах роса...
А коли вулкан проснувся,
Магма з кратера втекла,
Ти від мене відвернувся
І заснув немов дитя…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=331917
дата надходження 20.04.2012
дата закладки 21.04.2012
Двадцять п'ята ще невідома нікому весно
Увірвалась в середину мого де ж я
Погодою схожою на протирічя з зимою
Зізналась мені що плачеш за мною
Проводжаєш мене в покоління старців
Не обличям а думками я завжди
Споглядаю за їхнім втраченим сенсом
За житям що не зміниш й не вернеш
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=331914
дата надходження 20.04.2012
дата закладки 21.04.2012
Став люльку річки на світанку смокче,
Туманом сизим пахкає у лози .
День тре рожеве видноколу очко.
Вітрець за гонами таїться зозла.
Квача в зелене умокає квітень,
Мете з лугів журбу осінню трухлу,
Щоби стеблом небавом тріпотіти,
Метеликом злетіти легкодухим .
Землиці лоно, спрагле насінини,
Чекає, перелоги розпростерши .
Озимині волошки сняться сині,
Плодами марять за селом черешні.
20.04.12.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=331881
дата надходження 20.04.2012
дата закладки 20.04.2012
* * *
До всього треба дотику душі –
корінням – в землю, крилами – у небо.
Де вічний пошук, там нема межі.
Там вічний рух – життя потреба.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=331853
дата надходження 20.04.2012
дата закладки 20.04.2012
* * *
Вічні пошуки щастя.
Час невпинно мина.
Розчиняються в часі
імена, імена...
Коні гублять підкови.
І вітрить, і гримить.
Все по колу, по колу...
А до вічності – мить.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=331852
дата надходження 20.04.2012
дата закладки 20.04.2012
Присвячується собаці, прив'язаній в центрі Львова з капелюхом попереду і табличкою позаду: "Підтримайте собачку.У неї п'ятеро цуценят"
Привіт, собачко! Спи́нюся на мить
Я біля тебе, подивившись пильно
У твої очі, а душа болить.
І серце кров'ю би облилось сильно,
Якби повірив я в твоє життя;
Якби побачив цуценят голодних.
Тоді би виривались почуття,
І я не шкодував би гривень жодних.
Та я в твоїх очах лиш бачив сум,
Чи то байдужість, навчену роками.
Не винна ти, собачка моїх дум,
Що під людськими будучи руками
Тебе розділять з власними дітьми;
Збиратимуть тобою милости́ню.
І після цього зватися людьми
Наважаться вони?!...Та я покину
Тебе, собака пам'яті ти дня,
Такого дивного як вечір теплий.
Лиш довго пам'ятатиму ще я
Сльозу в очах твоїх і сум нестерпний.́
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=331837
дата надходження 20.04.2012
дата закладки 20.04.2012
Розквітла з Вами навесні
І Вашу душу цілувала,
Читала я думки сумні...
О, краще б я їх не читала...
Високі ноти неземні
Здіймали душу аж до неба,
Пісні лунали чарівні…
Що в світі більшого ще треба?
Чому так сумно навесні,
У пору буйного цвітіння?
І Ваш вогонь болить в мені
Предивним спалахом горіння. 2012
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=331759
дата надходження 20.04.2012
дата закладки 20.04.2012
Я хочу щоби ти була зі мною,
Від учора, від тепер, і назавжди.
Не треба турбуватися ціною,
За справжнє щастя і розплата справжня.
А все таке буденне - навіть зрада.
І плачеш ти, огорнута буденням,
А десь над нами ходить Вища Правда
І подих твій - то і її легені.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=331788
дата надходження 20.04.2012
дата закладки 20.04.2012
От і все . На Землі та на Небі
Розійшлися раптово шляхи.
І всього-то була – ложка меду
На тривалі із дьогтю віки,
От і все.Я за тебе молюся,
Хоч нема каяття, вороття.
Але, Боже мій, як я боюся
І за душу твою й за життя.
От і все. Що не вмів я сказати,
Те довіку тепер не скажу.
От і все. Як не вмів я кохати –
Хоч би пам'ять твою збережу.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=331785
дата надходження 20.04.2012
дата закладки 20.04.2012
Не вбиваймо в собі людського,
в нас вже й так його мало-мало...
відцурались живого Бога -
під мамоною повклякали...
У нахабства немає міри,
а терпіння - "дурних" чеснота,
від колись чистоти офіри
радо пнемося у болото.
Забуваємо хто ми, нащо,
від життя беремо "багато",
а як ні, то воно "пропаще" -
жити слід - що не день, то свято!
Тільки воском стікає мірно
день за днем, крок за крок в нікуди
і просте, і життя позірне...
Не губімо людського, люди...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=331715
дата надходження 20.04.2012
дата закладки 20.04.2012
* * *
Бути праведним, – чи житимеш щасливо?
Істину довідатись хотів.
Жити правильно навчитись неможливо.
А когось навчити – й поготів.
Все ж кажу, потрібно віру мати.
Праведність – і є свята мета
на яку благословила мати.
Вчусь і буду вчити саме так.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=331644
дата надходження 19.04.2012
дата закладки 20.04.2012
Ця вся історія мені уже добряче остогидла!
По курсу прямо, капітан! І не звертай нікуди більше…
Перевантажене сміттям сумління первісного гирло.
Невже колись була душа, як вітер вільна, і безгрішна?
Не виправдає жоден суд цієї злої непокори.
Кидайте справу, шпигуни! Вмивайте руки, всі причетні.
І розбігайтесь хто куди… Примарних мрій звертайте гори.
Невже колись були і ви такі довірливі і чесні?
І замість зла – дірявий стяг, і замість доброго – свобода.
Потвор ікластих боротьба не варта і тупого леза,
Усі оманливі шляхи огидні нам були від роду,
По курсу прямо, не звертай! Мій розум вже цілком тверезий…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=331478
дата надходження 19.04.2012
дата закладки 20.04.2012
(собі...)
я пам`ятаю себе в раю́ –
до! втрати раю…
людей красивих упізнаю́,
хоч я їх –
іще не знаю…
Жінка… одежа біла…
як із перка́лю
птах,
на по́кутті
зручно всіла –
тримає дитя
на руках…
ні́мбової,
орео́льної про́би золото
плавить
шибки́ з кришталю…
я жінку в білому – упізнаю́,
я жінку в білому – знаю…
я жінку в білому –
первопричинним єством – люблю́.
стою –
не якось!
посеред раю –
просто стою.
ніби, первісно…
без порівнянь
і півсмислів:
начала власні
у іпостасях лагідних –
спостерігаю…
і так стоїться
славно мені –
уперто…
якось щиро…
і якось… навіть відверто!
і так якось – гідно,
і так якось… ніби – безсмертно.
довго стою
і давно –
у живому широкому промені,
що стелиться проз вікно,
плаває
золотосяйна пилинка…
так за́тишно…
такий невагомий
її політ…
стою,
нікому не заважаю –
пилинку у промені
зацікавлено
споглядаю…
на ту
мить неповторну,
просту
безтурботного щастя –
ні сном,
а ні духом не знаю,
що пилинка свавільна –
цілий безмежний світ!
куди
доведеться впасти
по якомусь
десятку літ –
після
вигна́ння
з раю…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=331436
дата надходження 19.04.2012
дата закладки 19.04.2012
Бережи те, що маєш. Важко зібрати розсипане. Мудро сказано. І чи не сказав це той, хто вже не зібрав?
Самотньо біля вікна сиділа жінка і не поспішаючи пила каву. Стиха кидала сумний погляд на вікно, неначе когось визираючи. Довго сиділа, але так ніхто й не прийшов...
Лора була гоноровою, недоступною та ще й насмішницею. Вміла так влучити в співрозмовника сарказмом, що подих забивало. І, з рештою, залишилася сама. Ніхто не домагався її доброго до себе ставлення, а про почуття і знаку не подавали. Та дівчина не журилася. Вона сама кувала своє буття. Їй всього було досталь. Кохання собі "тимчасові" купувала, адже така можливість була. Недаремно ж дочка "великих" людей. Широко йшла життям, наступаючи на тих, хто їй заважав, змітаючи зі шляху свого нецікавих та непотрібних супутників. Порожнеча навколо дівчини розширювалася. А одного разу помітила біля себе лише одні щиро закохані очі однокурсника. Вони сяяли здалеку, не наважуючись приблизитись. І це сподобалося Лорі. Така відданість, невигадливість, скромність... Захотілося потішитись. Допустила хлопця до себе. А він весь світ прихилив до її ніг, дарував своє кохання щедро і щоденно, не вимагаючи нічого взамін. У вакуумі її життя залишився тільки він, хто зміг прощати її "виходеньки". Згодом став її чоловіком. Цього вона йому простити не могла. Щоденно дивитися і чаруватися його щирим кохання для неї було відразно. Не зблизила родину і народження єдиної донечки. Допустити ще близькість з осоружним чоловіком не могла. Пішла "в люди", в повному розумінні цього слова. Захоплювалася, а то й просто сходилася на мить з чужими і нелюбимими, аби лиш не зі своїм. Розсипала і розсипала щире кохання свого Сані, маючи велике задоволення від його гіркоти і розчарування. Його любов була велика. Він тихо прощав дружину, турбувався про донечку, бо нестямно любив своїх жінок. Старався не чути пліток, не зважати на довгі нічні походеньки дружини, чекав, що його любов вічна і непереможна. В хвилини сімейного затишшя, тішився дитиною і дозволяв дружині відпочивати від його любові. Та крах їхного сімейного, хай навіть такого, життя, був неминучий. Любов вічна, коли вона вірна, непереможна, коли чиста. А бруд хтиво "заліз" уже навіть у їхню, правда, завжди холодну, подружню постелю. Там був чужий. І це таки добило чоловіка. Тепер їх об'єднувала лише мить з донечкою, якщо потрібно було щось вирішити для дитини. Кожен жив своїм життям. "У люди" пішов уже і Саня. Вибирав наймолодших коханок і ходив з ними повсюдно, не ховаючись, і не соромлячись. Любов згоріла, а в закапелку його душі лиш пекла образа за змарнілі роки чоловічої спокути. Про себе не дбав, а коли дочка поїхала навчатися і майже не приїжджала додому, занехаяв себе зовсім. Вигляд мав засмиканий, схудлий і неприкаяний. Коханки вже не липли до змарнілого чоловіка. І він гинув, з кожним днем все більше розчаровуючись у житті.
- Що з твоїм чоловіком, Лоро? - запитували колеги, сусіди, знайомі, колишні друзі
Ці запитання все частішали, а жінка прибрана, ошатна, модна, адже наступним коханцям тільки така може сподобатися, відмахувалася від неприємних запитань, придумуючи різні пояснення.
- Хворіє, стомився, неприємності на роботі,- відповідала. А сама так рідко його бачила, бо останнім часом неприємний і непривабливий вигляд чоловікав виганяв її з квартири і вона якнайдовше старалася проживати в чергового коханця. Уникала, з відразою заходила до квартири, аби взяти якісь свої речі. І зараз давно його не бачила. Навіть для дочки вигадувала, що все з батьком добре, аби та не їхала і не бачила такого падіння улюбленого татуся. Та дочка все ж рвалася додому, відчуваючи, що не все так добре, обіцяла обов'язково взяти направлення на інтернатуру до рідного міста. А Саня, прихворівши, вже і не старався вибиратися з бруду, з хвороби. Йому так комфортно було долежувати своє занапащене життя. Депресія опанувала ним вже повністю. І хоча на роботі вже давно журилися його недбалим ставленням до обов'язків, терпіли, враховуючи такі сімейні обставини, все ж захвилювалися через довгу відсутність горе-працівника. Відвідувати хворого напросилася і Зоя. Їй вже давно було шкода цього чоловіка. Адже колись вони разом прийшли сюди на роботу, завжди чемно віталися, перекинувшись кількома черговими фразами про домівку, здоров'я тощо. Вона найпізніше зрозуміла його падіння, адже при ній він завжди старався триматися, а самотня Зоя чомусь бачила в ньому тільки хороше. Коли до неї дійшла плітка, а чи правда, про зраду дружини, жінка тільки пошкодувала, що так сталося. Хотілося і зараз підтримати хворого. Відчувала, що він не просто загрипував, тому й поспішила долучитися до відвідувачів. Та те, що побачила Зоя, вразило настільки, таке передати неможливо. Занедбана квартира, немита гора посуду, голодна і холодна, як кажуть, хата, свідчила, що чоловік здається. Зоя вже знала, як бути далі. Тому в наступний вечір відвідала Саню сама. Поки він куштував її гарячий борщ, квартира набирала людського помешкання. Пізно ввечері жінка дибаючи стомлено додому, відчувала радість. Їй є про кого дбати. А через деякий час на робоче місце повернувся здоровий, в чистому костюмі, якийсь інший Саня. В очах розум, врівноваженість та ще невпевнена, боязка радість. Посміхався якось потаємно, але всі бачили, що чоловік оживає, одужує. Ще кілька днів і колектив "вичислив" винуватця таких змін. І не осудив. Життя набирало обертів, а доля немолодих уже людей все нагороджувала щастям. Приїхала дочка, яка теж підтримала нові стосунки батька, вражаючись, як він змінився. Ще у дитинстві таким інколи був. Вона була рада за рідну людину. Залишилася з батьком, приймаючи до гурту і Зою. Матір бачила рідко, але розуміла, що вона вже шкодує за втраченим. Намагалася через дочку натиснути на колишнього чоловіка і Лора, але Саня, перейшовши жити до Зої, відкинув усі спроби такого натиску. Лора все частіше поверталася додому, але її там ніхто не чекав. Донька збиралася заміж, а всі питання весільні вирішувала із батьком та Зоєю. А то й свята, вечори більшість проводила там. У батька було затишно. Там сяяла любов, повага і взаємопорозуміння. А Лора все сумовито йшла до своєї квартири, де чітко цокотів годинник, відлічуючи час, у якому вона була самотня. Ще модна, горда, але самотня жінка, яка вже не така впевнена в завтрашньому дні. Якось бачила щасливого Саню, того закоханого чоловіка, якому не дозволила долюбити себе. І він любив іншу, віддано і безтямно. Вона знала, яка це любов, тому і заздрила Зої.
Лора часто пила каву. Сідала за столиком на кухні і чекала: як і колись відчиняться двері, зайде Саня, ніжно обніме за плечі і все стане, як і раніше: сонячні ранки і щедрі на любов вечори. Та помешкання видзвонювало порожнечею. І вона йшла до людей. Спостерігала за галасом у кав'ярні, сідала за столиком біля вікна і дивилася на сльозливу шибку. То плакала її знівечена гордістю і самотністю душа, а поруч гонорова порожнеча. Виклик долі Лора зробила сама. А зібрати знівечене і розкидане... Як!!!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=331298
дата надходження 18.04.2012
дата закладки 18.04.2012
Окови стерлись. Поле – димне.
Безвинно згибіли воли.
І ледь фанфари відгули,
відгородились – стало дивно.
А хвалькуватий фанфарон
утік, поцупивши дукати.
Гай-гай! І ніколи шукати.
Фанфаронадство почалось.
І ось вершителі дебатів
втопили істину на дні.
Наживка – й та була в лайні.
Отож бо треба вигрібати.
Годили долі, як могли.
Собі могти не стало сили.
Над яслами заголосили.
І поминальну відбули.
Бредем поволі. Маєм волю.
А ще – запалення мети.
Від себе прагнемо втекти.
Тому, мабуть, і досі кволі.
Зазнали в славості хули,
бо мало мудрості плодили.
Якби були ми молодими...
Якби розумними були...
Земля й недоля. Неба-неба...
Волхви й манкурти... Рідна Русь!
Вкраїно! Каюсь і молюсь.
Мені манкуртії не треба.
Протидержавні прапори
поглине праведне багаття.
Здійміть хоругви, любі браття!
Пора! Дух предків незборим!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=331304
дата надходження 18.04.2012
дата закладки 18.04.2012
* * *
Говоримо: усе, як сон, мине.
Та буде світ, і будуть світлі дати.
Купує хтось, щоб вигідно продати.
Хтось продає своє. А хтось – мене...
Не продаюсь. Покаюсь і прощу.
За милістю не стану жалкувати.
Прихильності не буду купувати.
До щирості лукавство не пущу.
Ще буде все. І грішне, і святе.
Самообман, кохання – дивне, справжнє.
Безцінна дружба й суєта продажна.
Все бачить Бог. Гряде ціна за те.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=331303
дата надходження 18.04.2012
дата закладки 18.04.2012
Я так люблю, втікаючи від злив,
Сховатись десь під явором крислатим,
З-за хмар патлатих сонечка налив
Очима волошковими спивати.
Я так люблю між пахощів хмільних
Ловити слухом ніжний трепет листу,
Вдивлятися, як порухом весни
Гойдає гілка крапельку сріблисту...
Мов кіт чудний, завмерти у кущах,
Ловити спрагло наспіви пташині...
Я так люблю згубитись у думках,
Заплутатись, як сонце, в павутині.
А потім, очі звівши в голубінь,
Радіти тепло майже вщухлій зливі!..
Я так люблю крізь повені цвітінь
Впустити в серце промені щасливі!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=331237
дата надходження 18.04.2012
дата закладки 18.04.2012
Щороку приходять весни
На рідну мою Україну
А ця от взяла́сь довести –
*Цей вітер таки щось зміне*
Вважаєш твоя хата з краю?
І твій яблуневий садочок?
І сало своє доїдаєш
Ростиш синів і дочок
Так знай же, це наше прокляття
Байдужі помруть безславно
Хто першим підніме нас браття
Того в приклад поставлять
Виходьте з своїх землянок!
Бо доста гнути коліна!
Одне скажу́ на останок
Не з краю твоя Україна!!!
____________________
*Цей вітер таки щось зміне *
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=327760
дата надходження 04.04.2012
дата закладки 18.04.2012
Малює дощ на листі кленів
Рясні рядки...
Давно для мене незбагненні
Твої думки.
Чи доведеться зрозуміти,
Чому все так?
Сплелися наші дві орбіти
В таємний знак.
Передусім, кому потрібно
Було все це?
Жбурляє дощ краплини дрібно
В моє лице.
Життя пригадую картини -
Сумне кіно...
Згортаю пам'ять неупинно,
Як полотно.
Ховаю спогади подалі
Я стрімголов...
Дощ таємничі пасторалі
Малює знов.
18.04.2012р. 02:00
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=331171
дата надходження 18.04.2012
дата закладки 18.04.2012
* * *
Знов наснилася.
Мов наврочено:
ніжні очі – не видно дна.
А побачитись не пророчено,
не провіщено.
Далина...
Та довіку гіркою втіхою,
світлим образом угорі,
будеш лагідно диво-зіркою
у безмежжі душі горіть.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=331069
дата надходження 17.04.2012
дата закладки 17.04.2012
* * *
Без приправи страва не смачна.
Та коли у безкінечній скруті
вже й не каша, а гірка отрута –
не варись, а виливай до дна.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=331071
дата надходження 17.04.2012
дата закладки 17.04.2012
Переклад вірша невідомого автора “Ты для меня была всех краше и милей”
Ти всіх миліш була для мене. І волів
Я підкорити поглядом тебе з порога.
Приніс букет тобі за двадцять п’ять рублів,
Та ще в десятку обійшлась мені дорога.
Коньяк трьохста рублів в серванті був твоїм;
Чекав хмільних утіх я у старій вітальні,
А ти мене поїла чаєм лиш самим,
Який коштує три рублі у нас в їдальні.
Горняток чаю п’ять собі я все ж хильнув,
(Хоч більше б міг, як інший був б напиток)
Порахував: п’ятнадцять ре я повернув.
Отож-бо двадцять був прямий для мене збиток.
Дивлюсь – цигарки! Прошу закурити в мить…
Півсотні – пачка (зауважив для порядку)
Два п’ятдесят одна. Та можна й повторить!
Скурив чотири – повернув іще десятку.
“А Вам сподобався мій чай?”- спитала ти.
Почувши запах пряників, зізнався гірко,
”О так!” – промовив я. І, мов нехотячи,
Схилив горня, тебе обливши на п’ятірку.
Я вибачився, вийшов геть… Та рахував:
“Іще б п’ятірку повернуть не до навару!“
На руб паперу туалетного змотав,
Та мила вимилив десь рубчиків на пару.
І ще на три рублі я миттю збагатів,
Лишилось в мінусі ще два – не так й багато.
Чи сумувати-то мені з-за двох рублів?
Але…Дорога буде ще назад до хати!
Ні, зустрічей з тобою не перенесу.
Навіки прощавай! Не бачитись нам в місті.
Я йшов…І, заспокоїти в душі щоб сум,
Електролампочку я викрутив в під’їзді… .
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=331055
дата надходження 17.04.2012
дата закладки 17.04.2012
Мені болить, бо я тебе не мав
Ні ласки, ні любові, ні тепла, -
А може все позабував? Спалив дотла?
Мені болить, бо я тебе не маю
В душі лише від різок слід
Іще щемить, ще ниє. Ще страждаю.
Невже навік?
Мені болить, бо я не буду мати
Тебе ніколи. Місце те пусте.
Пекуча пустка. Пустота від втрати
Болить і все.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=330972
дата надходження 17.04.2012
дата закладки 17.04.2012
…Коли Господь створив людину,
Шматок малий лишився глини.
- Що хочеш ти, - спитав Творець,
Щоб я зліпив, Адаме любий?
- Мені на голову вінець -
Корону Щастя – дай, щоб згуби
Я не зазнав в своїм житті!
Творець помовчав в співчутті,
І глину в руку вклав Адаму.
І долю з тих часів свою
Самі вінчаємо ми – в драму,
Чи в мед, чи в спочин у раю
Ту глину гарно виминаєм.
І те, що зліпим, - те і маєм…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=330911
дата надходження 17.04.2012
дата закладки 17.04.2012
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 16.04.2012
какой болван
эту статую
Галатеи неожившей
здесь поставил?
умыта дождями,
подпорчена голубями,
стоит, не к месту
ослепительно-нагая,
в этом сквере.
мешает прохожим...
круговорот жизней
у подножия
пьедестала.
стоит,
нежная и прекрасная.
в глазах - неожившее
счастье...
она не нужна здесь,
случайна,
впрочем, как всё
красивое
на этой земле...
возле - свиданье
назначу.
знаю заранее, что -
не придешь...
у мраморных ног девы
прожду напрасно.
с неожившей Галатеей -
мысленный диалог:
"Твой-то вот так же -
забыл главное? или не смог?"
мы погрустим вместе
никем не узнанные.
вуалью смог ляжет
на хрупкие плечи...
но у меня перед ней -
преимущество.
ссутулившись,
уйду по аллее
сумрачной
в вечер,
а она останется -
ждать встречи
с давно уже умершим
скульптором...
"Пигмалион и Галатея", 1886, Э. Норманд.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=330762
дата надходження 16.04.2012
дата закладки 16.04.2012
Світ загадковий нас кличе у мандри.
Де ж починається світ….
Все, що у ріднім гнізді осягнули,
Сили дає нам в політ.
Як нам непросто сприйняти всі барви,
Скільки незнаних доріг.
Добре було би опертись на друга,
Того, що відданість вірно зберіг.
Де нам набрати снаги і відваги,
Зла не боятись в путті.
Як відрізнити лукавство і щирість,
Впевнено правди триматись в житті.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=330723
дата надходження 16.04.2012
дата закладки 16.04.2012
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 16.04.2012
* * *
Я небагато перебільшив:
насправді світ був значно гіршим.
А, може, й кращим – скажуть інші.
Але тому й плекаю вірші,
щоб трішки світ ставав гарнішим.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=330692
дата надходження 16.04.2012
дата закладки 16.04.2012
Поезії сонячна гладь
Дрімає у тиші ранковій.
Слова ще у серці мовчать
І серце мовчить ще у слові.
Снаги соловейки гучні
Зідхають у вітті росистім,
Пробуджують душу пісні
Римованим шелестом листя.
Стежиною кличе рядок
На книжні поля і журнальні,
І віршів казковий клубок
Веде до хатини – читальні.
16.04.12
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=330671
дата надходження 16.04.2012
дата закладки 16.04.2012
Каламутить небо дощ весняний,
Знов калюжаться стежки й дороги.
Листям встелена земля, і тьмяний
Ліс ще спить, благословенний Богом.
Пнеться гілками у сіре небо,
Сонця і тепла щодня благає.
Сумно опустили коси верби,
Соловейко в лісі не співає.
Легковажний квітень і мінливий,
Лицемірить сонячними днями.
Через день періщать рясні зливи,
Шаленіє вітер до нестями.
Він нещадно всіх шмагає люто,
І як злодій всюди заповзає.
В лісі й досі сумно і безлюдно –
І земля не тішиться розмаєм…
Монотонно барабанить в шибки
дощ, і мряка мучить ревматизмом.
Небокрай, як кінь, що став навдибки,
Не милує очі романтизмом…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=330634
дата надходження 16.04.2012
дата закладки 16.04.2012
- Оновлюйтесь! –
апостолам Ісус
казав у час
Святого Переходу.
Оновлюймось і ми!
За це молюсь!
Господь нам доможе
і природа!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=330357
дата надходження 14.04.2012
дата закладки 16.04.2012
Воскреслий Цар, величний Божий Син
Він нині в небі і незмінно править.
При Ньому уряд вибраних мужів.
Бог вибрав їх,..людей і не питали!
Свій час на знищеній землі
Син Божий присвятив навчанню.
Досягши віку тридцять літ,
Почав служіння і «засвідчив правду».
Дух Божий вів Його весь час.
Син на землі постійно був в молитві.
І чуда всі, що для людей чинив,
Без волі Батька не робились скритно.
Яку науку Він навчав.
Що учні з Нього скористали?
Дав ключ для успіху в житті:
Він у любові полягає.
Все, що бажаєш від людей,
Щоби вони тобі чинили –
Роби те саме і для них –
Цей принцип вічно служить миру.
Коли б ми слухали Його,
Не було би проблеми гніту.
Ми не служили б марноті,
Не йшли би за байками свту.
Ісус навчив нас про життя без меж,
Таке, як втрачене Адамом.
Для цього Бога слід пізнати нам,
Та Сина, що Його послав Він!
Івана 17:3 «А щоб отримати вічне життя,
потрібно пізнавати тебе, єдиного правдивого
Бога, і посланого тобою Ісуса Христа.»
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=330570
дата надходження 15.04.2012
дата закладки 16.04.2012
Зігріти півсвіту хотів.
Його ж розпинали на палі.
А потім ще довго ступали
на світлу поетову тінь.
Поет не воскрес: не святий.
Та вірші світили далеко.
На палі гніздяться лелеки...
Виходить, досяг він мети.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=330568
дата надходження 15.04.2012
дата закладки 16.04.2012
Завірюхою линуть літа.
І йому доведеться померти.
Але житиме довго поетом,
коли серце поклав на вівтар.
Коли книгу гортає школяр
чи бабуся в квітчастій хустинці –
то йому – найдорожчі гостинці.
Й ні до чого заморський доляр.
Бо йому б лиш увагу відчуть
і почуть тепле слово за муки.
Серцю втішно – читають онуки.
Пише легко, хоч думи печуть.
Хоч душа невигойно болить,
та найбільше бажання – горіти.
Щоб людей небайдужих зігріти,
а байдужих – від сну пробудить.
Світ який! В ньому стільки добра!
Об’єднати б всі "за" і всі "проти".
Тільки так можна зло побороти.
Щире слово повік не згора.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=330567
дата надходження 15.04.2012
дата закладки 16.04.2012
Порою самый близкий и родной
Подставит с упоением подножку.
И не со зла, а будто понарошку,
Столкнёт с обрыва крепкой пятернёй.
Да, только самый близкий и родной
Так разудало может плюнуть в душу,
Бесцеремонно вывернув наружу
Всё, что имело право на покой.
И не допустит твой успешный взлёт,
И радость измолотит жерновами,
Пощёчины отвешает словами,
И правдою нет-нет да полоснёт...
Но ты обиды не спеши отмщать -
Свяжи покрепче порванные нити.
Писание велит нам: «Возлюбите!».
Мы прощены - и нам дано прощать.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=330470
дата надходження 15.04.2012
дата закладки 15.04.2012
Крилаті мрії
втілюй у життя,
вперед іди -
назустріч буревіям.
Для Світу
будь зерниною,
дитям.
Коли навколо
свищуть хуги злії –
я - СІЮ.
http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=207413
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=330122
дата надходження 13.04.2012
дата закладки 13.04.2012
Мне сказала однажды муза:
«Писанина твоя желейная,
Слишком нежно и слишком узко,
Все про личное да семейное…
Не хватает тебе напора
Не хватает борьбы, агрессии…
Ты сидишь за своим забором,
Гимны пишешь своей депрессии…»
Не хватает… Не бьюсь о стены…
Много алого, мало черного…
Но написанное – из вены.
Неискусственно. Непритворное.
О прошедшем со мною мили,
Подпиравшем меня, как сваями,
И о том, о другом, что милый
И чужой. Но такой желаемый…
О согревших и о распявших.
Ими бредящих. Мною бредящих.
Слабых, сильных, ненастоящих,
О всевидящих. И всеведущих.
Ледники разрушая с треском,
Заполняя любовью трещины,
Да, пишу я всегда о женском
Оттого, что до слез я –
ЖЕНЩИНА!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=330112
дата надходження 13.04.2012
дата закладки 13.04.2012
В стражданнях й муках на хресті
Спаситель помирав.
- Прости їм, Отче, злоби ці, -
З любов'ю Він сказав.
Весь світ Ісус звільнив з пітьми,
Віддавши кров і тіло.
Всім серцем нас Господь любив
І йшов на смерть Він сміло.
Стікала кров рікою з ран,
Свята й дорогоцінна,
Яку пожертвував наш Пан
З любові, що безмірна.
Та злоба лютих ворогів
В серцях росла невпинно
Ніхто із них не розумів:
Пролита кров невинна.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=330060
дата надходження 13.04.2012
дата закладки 13.04.2012
***
Не дратуйте бджіл -
у них також є відчуття власного простору.
***
Важко що-небудь побачити -
коли на очах проміння.
***
Голод задушить -
коли погляд стане безколірним.
***
Трутень не з'їсть -
лише пошматує.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=330018
дата надходження 13.04.2012
дата закладки 13.04.2012
(Тарасу Слободі)
Опираючись часу бистрому –
Не здавайся, далека мріє!
Не для того ж на небі чистому
Сонце гріє…
Не для того тьмі край положено:
Все, що хочемо, те настане.
Ми ж насправді усе це можемо!..
Ми титани.
Не для того в душі покладено
На майбутнє усі надії.
Нам під силу усе загадане!
Тільки б дії…
___
"Найкращий час для дії – зараз!" (Наполеон Хілл)
12.04.2012 р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=330039
дата надходження 13.04.2012
дата закладки 13.04.2012
Моє життя – це повість без сюжету,
Альбом історій, не моїх – чужих.
Десятки віршів, як чиїсь портрети.
Пливу сліпим туманом поміж них…
Там стільки доль моєї ледь торкнулись,
А потім зникли назавжди в імлі.
Майбутнє переплуталось з минулим,
І час немов спинився на землі…
Моя душа – чужі порожні ролі.
Взялись за руки в танці протиріч.
Цілуються там привиди із болем –
Герої з ворогуючих сторіч.
Моє життя – суцільна теорема,
Ще досі не доведена ніким.
А власні, гірко вигадані теми,
Вже не вогонь лишають, тільки дим…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=328781
дата надходження 08.04.2012
дата закладки 13.04.2012
Зім’яте небо, перепитий біль,
Чорнильні сльози, пересохле листя…
Навіщо ці відречення тобі?
В твоїй душі нема для мене місця…
В твоєму світі – безупинний вир,
Дурманить розум, спокушає тіло.
У нього не хотіла я, повір,
Та ти примусив. Як плоди, доспіли
Моя печаль і відчай. На вустах
Ти прочитав моє німе благання.
Утішив мій невиплаканий страх,
Облудним полонив мене коханням.
А що ж тепер? На волю відпустив,
Та лиш одне крило мені залишив.
Читаєш ненаписані листи.
У них дзвенить моя прощальна тиша…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=329018
дата надходження 09.04.2012
дата закладки 13.04.2012
Весніє подвір’я, блищить у шовках,
А сонце відкрило фіранки
І сипле на землю нам струмені благ,
Радіючи мрійному ранку.
Завзяті і горді стоять в холодку
Ірисів оголені вістря.
А дружні бруньки, як малята в садку,
Готуються вирости в листя.
Лозиння бузкове, застромлене ввись,
Обвилося вітру стрічками.
І скромний цвіт кленів – скоріше дивись! –
Сховався у гронах вінчальних.
По теплій доріжці, траві молодій
Промінчики бігають босі,
Вплітають позичені в сонця вогні
В кістляві гілки абрикосів.
Під сонцем народжене – квітне, бринить,
Здається, що першою з весен
Цю землю любила й небесну блакить
Ще юна Весна-поетеса.
2011 р.
був відібраний для друку та надрукований в журналі Люблю+Слово: Літературно-художній журнал. – №1 (20), 2012.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=329998
дата надходження 13.04.2012
дата закладки 13.04.2012
Я просто хочу знати, що Ви є,
Що там, на відстані із сотень кілометрів
Усмі́шка Ваша щастям виграє,
А я для Вас щодня народжую сонети...
Я просто хочу знати, що Ви є,
Що Ви щасливі, що життя у Вас прекрасне.
Хоч осінь часто болю завдає,
Ви зачекайте мить,- і завтра прийдуть ве́сни.
І хай там що життя для нас снує,
І хай би скільки мрій в душі не існувало...
"Я просто хочу знати, що Ви є",-
Моя Любов про Вас шепоче молитвами...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=326843
дата надходження 01.04.2012
дата закладки 13.04.2012
зібрала ніч
свої зірки́
в разки́
і кинула
до скриньки –
до схованки…
Світанок
олівцем простим
кладе упевнені штрихи
і перші помаранчеві мазки́ –
спішить наводити
свої
порядки…
у за́тишках
ворушаться пташки:
готують скрипочки́,
навощують смички –
всі півники і курочки́,
самці й сами́чки…
ось-ось
під срібний передзвін роси
замерехтять
на всі лади і голоси –
на повні горлечка і груди:
вставайте, люди,
до великодньої
ранкової молитви
у світі ці́лому!
наш світ –
оригінальний
Божий ви́твір.
скільки життя
і непримітної краси
у світі цьому -
досконало білому…
...кожен день – як Великдень.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=329937
дата надходження 13.04.2012
дата закладки 13.04.2012
...Два сніжних птаха, мов би хмарки з плоті,
Пливуть по темнім дзеркалу води,
Стомились в дальнім і важкім польоті,
Та раді, що уникнули біди.
Сплелися ніжно шиями у танці
Кохання й вірності, що людям, за взірець,
Дав перед творенням Адама, наостанці,
Любові прикладом всевидящий Творець.
Бо знав, що ми уклонимось із шляху
Прямого й світлого, й підем на хибну путь,
Тож дав нам для нагадування птахів,
Які що мають – свято бережуть.
Благословенні безліччю турбот,
Повінчані у кільцях дальніх летів,
Освячені поборенням незгод,
Записані в сонетах у поетів
Вони свою не кинуть пару в мить,
Коли прийде біда в червоних плямах,
Коханому останню, щоби жить
Він міг, дарують їжу. І за замах
На спокій милого вони готові стать,
Не важачи на смертну небезпеку,
Грудьми до бою. І оберігать
Своє гніздо і пташенят у спеку,
І дощ, і вітер. А коли вже смерть
Життя комусь обірве нитку з пари,
То інший – там лишається чекать
В самотності, де милий спить товариш…
---------------------------------------
Любов – це коли ти бажаєш мати кохану людину поруч,
І плачеш від неможливості здійснити своє бажання?
Чи любов – це коли ти радієш, що цій людині добре,
Бо ти її відпустив туди, де їй краще?
Яке із цих двох почуттів – любов?...
2009 м.Рівне
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=329936
дата надходження 13.04.2012
дата закладки 13.04.2012
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 13.04.2012
Замість мене інша голубить
Інша вії вкриває толокою
Пригощаєш її запрошуєш
А про мене лишень уранці
Запиваєш гіркою морокою
Називаєш тікаєш не любиш
У любові закони неписані
Я покличу коли загубиш
Тиху темряву бліду лесницю
Попідшкірницю перелесницю
Святу грішницю громовицю
Спи юначе хай ніч голубить
Якщо інша насниться соколе
Ублагай її хай не згубить.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=329872
дата надходження 12.04.2012
дата закладки 13.04.2012
Хтось перший з нас колись сказав «Пробач».
Хтось мовив сумовито «Пробачаю».
Удалечінь легесенько відчалив
кохання човен.
А чи смійсь, чи плач…
Вітрила мрій торкалися мети.
Кохання загасало й гоготіло.
Ми іскорки кресали, бо хотіли
на березі розради вдвох зійти.
То де ж ми помилилися й коли?
Щомиті не лишалися на чатах.
Щемить, а ми навчилися прощати.
Та так, що вже й кохання не болить.
Так щиро говорили ми «Прости».
Так часто і так завчено прощали.
Без весел човен втомлено причалив.
І тихо стогне берег самоти.
Збагнули вже – печалі є межа.
Прощали ми, але не знали міри.
Прощаємось. Нарешті зрозуміли:
сильніше за любов буває жаль.
В обох у нас однакова вина.
Наука нам, а молодим – повчання.
Щемке прощання цебенить мовчанням.
Прости й прощай.
Яка гірка ціна!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=329830
дата надходження 12.04.2012
дата закладки 13.04.2012
Річенька тече
срібная прекрасная.
Серденько пече,
бо любов незгасная.
Знаю, не зупиниться
тиха течія.
І от-от прокинеться
доленька моя.
Синя далина
в зорі нарядилася,
та зустрітись нам
досі не судилося.
До серденька горнеться
гордий молодик.
Ясен місяць повниться,
та завжди один.
Ніченька ясна,
а в очах кипить печаль.
Зіронька сумна
догора, немов свіча.
Вірою і волею
серце налилось.
Що судилось долею,
досі не збулось.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=329829
дата надходження 12.04.2012
дата закладки 13.04.2012
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 13.04.2012
О, як сумую я за Вами світло
І б'юсь об шибку спогадів терпких...
Весняне сонце соняхом розквітло,
Зібрало з вікон росяні разки.
О, як сумую ніжно і дитинно,
Спиваю днів фісташковий нектар...
Шовкова просинь в хмарках лебединих
Тече в старий закурений димар.
І так боюсь прокинутись з думками,
Що день новий зустріну знов без Вас...
О, як сумую світло я за Вами
У цей квітнево-неповторний час.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=329892
дата надходження 12.04.2012
дата закладки 13.04.2012
О, дивна панно!
Ніжна, мила панно!
Як Ваші очі
сяють неустанно
і зігрівають
серденько теплом!
Із ними я встаю
уранці – рано
і засинаю...
О, яка Ви гарна,
коли вночі
торкаєтесь крилом!..
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=329808
дата надходження 12.04.2012
дата закладки 13.04.2012
Нам не збагнути
всіх своїх Стихій,
але, звільнивши їх
із павутиння,
ти нині
усміхайся і радій,
бо, може, завтра -
я вже буду твій:
відчуй, як вічне небо
манить синню..
http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=211304
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=329707
дата надходження 12.04.2012
дата закладки 12.04.2012
Вітри судомлять в полі стебла.
Змітають хмари синь із неба.
З лиця утіху лущить втрата.
Сумне життя. А жити треба.
11.04.12
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=329634
дата надходження 11.04.2012
дата закладки 12.04.2012
В розбиті шибки білі заметілі
Вишень квітучих щедро так метуть.
Порозсипались спогади зотлілі,
Пірнули весни в сиву каламуть.
Вже й не згадала б може і ніколи,
Якби сьогодні не зайшла в цей дім:
Трухляві стіни, ніби захололи
У павутинні димчасто-крізнім.
Навіть вітри, мов коні полохливі,
З німої пустки рвуться до садів.
Які ж були ми в стінах цих щасливі-
Ще й досі чую відгомін тих днів.
Вже і весна настала світлоока,
П'янким цвітінням вибілився сад...
О, як боюсь заплутатись у кроках,
В терпких думках вертаючись назад...
О, як боюсь на спогади зомлілі
З минулих днів накликати дощі!..
Метуть-метуть вишневі заметілі
В розбиті шибки теплої душі.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=329499
дата надходження 11.04.2012
дата закладки 11.04.2012
Ти ж все одно піде́ш...Піде́ш... не заперечуй!
А я зостануся із болем й самотою.
І як багато в світі зайвих блудних речень
І трішки тих, які вмиваються грозою.
Вщухає вітер й знову відстані тривожить,
І дощ звучить для нас крізь сни у ля-мінорі.
Як довго Ти мені казатимеш: "Не зможу"...
Як мало я Тобі всміхатимусь без болю...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=329332
дата надходження 10.04.2012
дата закладки 11.04.2012
Де лоскоче срібляста вода
мальовничу красуню-Полтаву –
з далечіні віків вигляда
білим дивом альтанка преславна.
Тут Іван Котляревський ходив,
розбудив українські простори,
життєдайний вогонь запалив
українським Енеєм моторним.
І зметнувся крилато над світ
в невгасимій любові народу
барвограйний його буйноцвіт
про відвагу й жадану свободу.
Він і досі людей бадьорить,
не минає гостинні родини.
Сміх і гріх – веселить і болить.
І не меркнуть яскраві картини.
Сотворитель Наталки-краси,
повелитель ватаги Енея –
і тепер, і в грядущі часи –
батько скарбу з живою душею.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=329457
дата надходження 11.04.2012
дата закладки 11.04.2012
У душі – пустота. В пустоті - ні душі…
10.04.12
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=329371
дата надходження 10.04.2012
дата закладки 10.04.2012
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 10.04.2012
Проходять довгі дні
і безконечні ночі...
Молюся до небес
і бачу Вас у сні...
Я прагну Ваших уст,
голублю Ваші очі:
Ті неймовірні очі –
журливі і ясні...
Всміхаєтесь мені,
моргаючи лукаво...
Ви – ніжна, запальна
і пристрасна, мов жар...
Я думаю про Вас,
п’ючи духм`яну каву,
І долі вдячний я
за цей безцінний дар.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=328810
дата надходження 08.04.2012
дата закладки 08.04.2012
О, як приємно згадувати Вас
у час, коли, хмеліючи коханням,
перебираю зустрічі останні,
де з Вами на руках танцюю вальс,
жаданих скронь торкаючись вустами…
Як небуденно згадувати Вас,
коли вже день погас і квітнуть зорі:
вуста і очі – стиглі, неозорі -
лікують горе, зупиняють час,
і світяться коліна у покорі…
О, як приємно згадувати Вас...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=328040
дата надходження 05.04.2012
дата закладки 05.04.2012
Не треба солодити гіркоту-
Пощо примара щастя серед пустки?
Хіба ж я винна, що знайшли не ту
І мрії розлетілися на друзки?
Хіба ж я винна, що любов гірка,
Що поряд почуваємось чужими?
Така вже доля, пане мій, така:
Нас часто зводять у житті не з тими.
І часом нас закохують не в тих-
Такий раптовий станеться трафунок*...
Не треба підливати гіркоти
У невзаємно-щирий поцілунок.
Давайте я Вас просто відпущу
Без докорів, претензій і театру
В палкі обійми теплого дощу,
І не вдавайтесь більше до азарту.
Не треба солодити гіркоту,
Давайте змовчимо не так, як завше...
Життя вам ще підкине саме ту-
Така вже доля, пане мій, така вже...
*Трафунок(діалектне)-випадок.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=326351
дата надходження 30.03.2012
дата закладки 30.03.2012
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 30.03.2012
Чарівний усміх, очі осяйні.
Привітний погляд гріє душу.
Мрію.
Любуюся-милуюся.
Дурію:
якби ж вона всміхалася мені.
О, як би ми голубились рядком.
І називав би я її зорею.
Якби ж лишень вона була моєю.
Якби ж я досі був молодиком.
По-різному прослалися стежки.
Не стрілися удвох на рушничкові.
Підморгують зірки, хоч місяць повний.
Ми ж розминулись в часі навіки.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=326442
дата надходження 30.03.2012
дата закладки 30.03.2012
* * *
Поринаю у світле минуле,
у настояний спомин п’янкий:
ми вже всякого трунку хильнули,
і солодкий він був, і гіркий.
Пориваються думи, – в напрузі,
мов натягнуті струни, гудуть.
По світах розлетілися друзі,
всі стежини – на сповідь ведуть.
Вже давно відцвіло-відшуміло…
Чом же серце так рветься з оков?
Бо в собі зберегти ми зуміли
світлу віру, надію й любов.
Як же треба нам жити сьогодні,
мов останній сприятливий день.
Посміхаймося, плакатись годі.
Нас і досі романтика жде!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=326443
дата надходження 30.03.2012
дата закладки 30.03.2012
ЛЕСЮ,
ДИВЛЮСЯ В ТВОЇ ОЧІ І БАЧУ ТАМ НЕБО! НА ВУСТАХ ЛЕДЬ ПОМІТНА НІЖНО-ТЕНДІТНА УСМІШКА. У ТВОЇХ ВІРШАХ – ГЛИБИННІСТЬ РОЗДУМІВ, РОЗВАЖЛИВІСТЬ І РЕАЛІСТИЧНО ЗМАЛЬОВАННІ ПОЧУТТЯ – ЦІКАВО ЗМАЛЬОВАНЕ РЕАЛЬНЕ ЖИТТЯ!
СЬОГОДНІ ТВІЙ ДЕНЬ НАРОДЖЕННЯ! МОЛЮ НЕБЕСА, ЩОБ ПОСЛАВ СЬОГОДНІ ЧИСТЕ НЕБО, ЯСКРАВЕ СОНЦЕ, ХОРОШИЙ НАСТРІЙ І МОРЕ ВІТАНЬ ТОБІ, НАША ТАЛАНОВИТА УКРАЇНОЧКО!
ЩИРО РАДІЮ З ТОГО, ЩО ПОЗНАЙОМИЛИСЯ З ТОБОЮ. ЩАСЛИВА ЩОДНЯ ЧИТАТИ ТВОЇ ЛІРИЧНІ РЯДОЧКИ І СПІВПЕРЕЖИВАТИ. ТИ МЕНЕ НАДИХАЄШ НА ВЛАСНІ РОЗДУМИ ТАКОЖ.
ТИ, ЛЕСЮ, ДИВОВИЖНО ТОЛЕРАНТНА І ДЕЛІКАТНА З ЛЮДЬМИ – НЕ ВСІМ ЦЕ ВДАЄТЬСЯ!
САМЕ ТВОЇ ТВОРИ ВІДКРИЛИ МЕНІ ОЧІ НА ПОЕТИЧНУ, НЕ ЗАВЖДИ ВЕСЕЛУ, ЛІРИКУ – Я ПОБАЧИЛА В ЦЬОМУ МУДРІСТЬ, ВМІННЯ КЕРУВАТИ ЕМОЦІЯМИ, ТІЛЬКИ В ТАКИХ ТВОРАХ МОЖНА ПЕРЕДАТИ ГЛИБОКІ ПОЧУТТЯ, ДУШЕВНІ ПЕРЕЖИВАННЯ І ФІЛОСОФСЬКІ РОЗДУМИ ПРО ЖИТТЯ!
СЬОГОДНІ, В ЦЕЙ ОСОБЛИВИЙ ДЕНЬ, ПРИЙМИ ЩИРІ ВІТАННЯ ВІД МЕНЕ ОСОБИСТО І ВІД НАШИХ СПІЛЬНИХ ДРУЗІВ!
ХАЙ ТОБІ ЩАСТИТЬСЯ! ЩОБ У СІМ‘Ї БУЛА ЗЛАГОДА! НЕХАЙ НАТХНЕННЯ НІКОЛИ ТЕБЕ НЕ ЗАЛИШАЄ - МИ ТВОЇ НОВІ ТВОРИ ЩОДНЯ ЧЕКАЄМО!
ХАЙ ЗДОРОВ‘Я БУДЕ МІЦНИМ! І НЕХАЙ ТВІЙ ДІМ ОМИНАЮТЬ НЕГАРАЗДИ!
ХАЙ БУДЕ ПЛІДНОЮ ЖИТТЄВА НИВА І ДОЛЯ НЕЗРАДЛИВА!
МНОГІЇ, МНОГІЇ ЛІТА!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=326282
дата надходження 30.03.2012
дата закладки 30.03.2012
З її душі чарують кожним словом
Духмяні ніжністю, чарівністю вірші…
Із серця кожен подих рветься ритмом
Велично-мудрої і чуйної душі.
Так витончено відшукати слово,
А іноді придумати своє –
Але усім до болі зрозуміле,
Вдається тим , хто з музою живе…
Хто ні на мить її не залишає,
Хто в лірику закоханий давно…
Хто біль людську - як власну завжди має…
Життя для кого – то не радісне кіно…
І цій душі, палкому серцю нині,
Цій жінці, поетесі наших днів
Я шлю всі найщиріші привітання,
З нагоди ювілею - МОРЕ КВІТІВ…
Хай сонечко завжди сміється в небі,
І квіти всі вклоняються до ніг…
Хай здоровиться, а в палкому серці
Народиться найяскравіший вірш…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=326435
дата надходження 30.03.2012
дата закладки 30.03.2012
Хвилюється жінка, що їй – сорок п’ять,
Проклюнулись проліски сиві на скронях…
Здається, вже старості тільки й чекать –
Із сонцем рябим на осіннім ослоні.
Майбутнім онукам писати казки,
Шкарпетки плести – із дощів і проміння,
Майнути провулками, щоб напрямки,
Бо вже тягарем стануть чоботи стильні…
Та раптом згадалося: вдома сім’я
Чекає, мов ті козенята казкові…
Ліхтариком пролісків жінка сія:
Ми вхід перекриєм зневіри вовкові!
Ще клопотів кошик, з дивами мішок –
Стоять, нерозібрані, у коридорі…
А он чоловік до вечері прийшов
(І в нього – підсніжником прибрані скроні!)…
І сумнівів сумно-нестримна орда –
Покірно в полон, викидаючи зброю:
«Я, любий, з тобою – така молода,
Я зовсім ще юна – коли із тобою!»…
24.03.2012.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=325956
дата надходження 28.03.2012
дата закладки 28.03.2012
Народжена бути променем,
Нескореним і незломленим,
Маленька і непомічена,
В далеких світах засвічена,
В далекі світи спрямована,
Недолею не вгамована,
Сном-вісником застережена,
У Божій руці збережена,
Блукає в житті півпотемки,
Навпомацки, сканер – дотики...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=325952
дата надходження 28.03.2012
дата закладки 28.03.2012
Ранковий вітер бадьоро прогулювався покрівлями людських осель, замітаючи сліди котячих походеньок. Своїм шаленим тілом, він то підіймався аж до огрядних хмар, то опускався до минулорічної трави, спаленої у минулу ніч. «Жодної живої травинки», - скрушно хитаючи верхівками верб над річкою, сумно констатував західний вітер. «Та за тиждень-другий, тут буде так зеленіти, що й котячі очиська мишу не вгледять», - було бадьоро висунуте передбачення. «І знову до хмар, вони живі, хоч і плаксиві дівулі, потормошу трохи їх». Йому таки були до вподоби їхні сльози, та й вони на нього не аж ображалися, то ж не ураган, що рвав їх на шматки. А ранішний вітер таки накликав дощику, який завадив другому голуб’ячому сніданку. Вони спритно впольовували не зовсім правочинні трофеї – ячмінне зерно, яке господиня всипала курам. Що одні, що другі – були неабиякі ненажери. Але через того ранкового розбишаку, голуби полетіли до піддашшя, а кури, з явно вираженою долею неправомірності, повагом пошкандибали на сіно, у двох собачих будах у вольєрі. Легітимні власники останніх насолоджувались теплою атмосферою літної кухні: один – на дивані, естонський гончий, інша – під столом, німецька вівчарка. Перший вдавав, що спить, насправді, він стулив втомлені очі, та з під повік пильнував, чи часом щось не кинуть поживного його колезі, тоді ж він одразу відкривав очі, очікуючи чогось подібного на диван перед його носом. А Та, що сиділа під столом, гіпнотично виманювала всякі смаколики, а кожну дрібницю хапала з таким звуком, що були певні побоювання, як би то собі зубів не поламала. Обоє, хоч і з певними відмінностями, дотримувались життєвої світоглядної позиції, що двір та їхнє довготривале перебування там допустиме, окрім шаленої прогулянки, не раніше теплої половини квітня, а спати краще на дивані, аніж у буді, підкреслював представник породи естонців, і точно не з мокрим вітром. А останній знову шугонув угору, до кількох найвищих сосен, потеліпав їхніми обважнілими гілками, що добре пам’ятали вологу після щедрого снігу, і рванув до хмари – одна вже перестала рюмсати. Як виявилось, в час його відсутності, ту хмарну жіночу вразливість заспокоїв теплий вітер зі сходу, надісланий обідняшним сонечком. На сьогодні, два вітри доволі приязно зустрілись – без вихорів та тискових перепадів. Торкнувшись на прощання крилами, Ранковий вітер чимдуж полетів на захід, наздоганяти ранок, вітати перехожих – торкаючись кашкетів чоловіків та спідниць жінок та іноді втручатись у телефонні розмови, хоч його мови абоненти, на жаль, не розуміли. А Східний теплий вітерець приніс ясне сонечко і погляди, звернуті в небо…
27.03.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=325933
дата надходження 28.03.2012
дата закладки 28.03.2012
Оригинал - Eagles — What Do I Do With My Heart
*********************************************
Немає сенсу у словах -
Я бачу все в твоїх очах.
Я знаю все, що хочеш ти сказати -
Прощай - так важко вимовляти ...
Я можу сльози зупинити,
І виглядати емоційно сильним,
Коли любов нас хоче розлучити.
Я знаю, що скажу тобі,
Якщо підеш від мене,
Та що робити на самоті,
з моїм осиротілим серцем?
Ні слова більше не промовлю -
Твоє бажання – це купа болю.
До нього ти підеш, я знаю,
А я твоїм минулим стану.
Тебе не буду переймати,
Не буду у руках тримати,
Не буду в тебе на заваді,
Твоєму щастю зажди радий.
Але тебе я хочу запитати,
Коли замовкне кохання скерцо,
Що маю далі я робити
з моїм осиротілим серцем?
Кохана, невже забула ти -
Було це так недавно,
Ми зводили свої мости,
Чому так швидко їх не стало?
Тепер з тобою буде інший,
хто покохає ще сильніше…
Ніхто, ніколи, моя люба,
Тебе кохати так не буде!
Скажи, що ти не йдеш,
Скажи, що ти не йдеш!
Скажи, що залишаєшся зі мною ...
Прошу скажи, моя кохана,
І заросте на серці рана!
Скажи, що любиш, як раніше ...
Кохати буду ще палкіше!
Стою навколішки, молюся -
До тебе подумки горнуся…
Зроблю для тебе все, що зможу -
Сам БОГ, я знаю, допоможе!
Щоб зберегти палке кохання,
Звучить для тебе це зізнання,
Щоб ми з‘єдналися ще раз…
Любити буду, допоки нас
Злостива смерть не роз‘єднає –
Коли це буде – ніхто не знає…
Не знаю, що робити -
Сумую дуже за тобою.
Коли замовкло кохання скерцо,
Як далі жити? Що зі мною?
І що робити з моїм серцем?
***************************************
Ты не должна ничего говорить -
Я вижу все в твоих глазах.
Я знаю, что ты хочешь сказать -
Так трудно вымолвить слово – ПРОЩАЙ…
Я могу сдерживать слезы,
И стараюсь быть сильным,
когда любовь нас разлучает.
Я знаю, что скажу тебе,
Если ты уйдешь,
Но что мне делать,
Что мне делать с моим сердцем?
Не скажу больше ни слова.
Знаю, нельзя изменить твое решение.
Ты знаешь, куда тебе нужно уйти.
Я знаю, что стану твоим прошлым.
Я не буду тебе удерживать,
И не буду стоять на твоем пути,
Если ты так хочешь начать новую жизнь...
Но я все еще хочу знать,
Когда мои руки тебя отпустят,
Что мне делать сейчас,
Что мне делать с моим сердцем?
Любимая, неужели ты не помнишь -
Это было не так давно,
Мы строили планы на двоих,
где будем только ты и я…
Теперь ты говоришь, что нашла другого,
Того, кто любит тебя сильнее -
НИКТО и НИКОГДА не сможет любить тебя
так, как любил тебя я!
Скажи, что ты не уходишь,
Скажи, что ты не уходишь!
Скажи, что останешься…
Прошу, скажи, что ты останешься
со мной, моя любимая,
Скажи, что любишь меня по-прежнему,
Скажи, что все еще любишь!
Только про это все мои молитвы -
Падаю на колени и молюсь наедине…
Я сделаю все!
Да, все сделаю,
Чтобы сохранить нашу любовь,
Чтобы ты осталась рядом со мной!
Буду любить тебя,
Пока смерть не разлучит нас…
Но что мне делать,
Что мне делать сейчас,
Когда я все еще скучаю по тебе?
Что мне делать сейчас,
Что мне делать с моим сердцем?
******************************************
You don't have to say a word
I can see it in your eyes
I know what you wanna say
It's so hard to say goodbye
I can hold back my tears
And try to be strong
While our love is fallin' apart
I know what I'll say
If you walk away
But what do I do
What do I do with my heart?
I'm not gonna say a word
I know I can't change your mind
You know where you need to go
I know I'll be left behind
I won't hold you back
I won't stand in your way
If you need to make a new start
But I still wanna know
When my arms let you go
What do I do
What do I do with my heart?
Oh, girl, don't you remember?
It was not so long ago
We were makin' plans for two
Just me and you
Now you tell me that you've found somebody
Someone who loves you better
No one could ever love you
The way I do
Tell me you're not leavin' now
Tell me you're not leavin'
Tell me that you're gonna stay
Please say you'll stay with me, baby
Tell me that you love me still
Say you love me still
For this and this alone I pray
Fall down on my knees and pray
I'll do anything
Yes, I would
To save what we have
To keep you by my side
I'll love you 'til death do us part
But what do I do
What do I do
When I'm still missing you?
What do I do
What do I do with my heart?
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=325868
дата надходження 28.03.2012
дата закладки 28.03.2012
* * *
Знайомі, і не більше, ми.
Нас не поєднує нічого.
Нас не поєднує нічого?
Чому ж тоді душа щемить?
Дивуюсь: скільки словесав,
не склав про тебе і рядочка.
Не склав про тебе і рядочка?
Тоді про кого ж я писав?
У віршах вимріяв, у снах.
Ти поруч, і не треба більше.
Ти поруч і не треба більше?
Неправда. Правда лиш одна:
бринить душа, немов струна.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=325901
дата надходження 28.03.2012
дата закладки 28.03.2012
Долає ранок ночі тьму
У споконвічному двобої.
Мій сон сьогоднішній чому
Так розтривожений тобою?
Чому, скажи, мої вуста
Без поцілунку ти залишив?
Нерозуміння нароста
І загортається у тишу.
Ти ж обіймав мене у сні,
Я пам'ятаю кожен дотик.
В словах, що говорив мені,
Вчувалися журливі ноти.
Уява то моя, чи ні?
Хитнулася ураз гардина...
Твій голос чую вдалині,
Шепочеш: " Спи, моя єдина.
Світанку сяючий бутон
Іще блукає десь шляхами."
І знов мене солодкий сон
Твоїми обійма руками.
22-27.03.2012р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=325810
дата надходження 28.03.2012
дата закладки 28.03.2012
Їде тато на заробітки,
Виряджає убога мати,
Зажурились малії дітки,
Сумно й порожньо стало в хаті.
Через дах на підлогу - ріки,
Завалилась стара криниця,
У коморі пусті засіки,
Зовсім виснажена землиця
Ледве-ледве картоплю родить,
Переточену черв'яками,
Попід стінами злидні ходять,
Обсівають двір будяками.
Часті гості - дощі холодні
Чисто вмили високе зілля,
Мати в чорному, як в безодні
Тупо косить густе бадилля.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=325806
дата надходження 28.03.2012
дата закладки 28.03.2012
Не бачив і не чув ніколи Вас,
та вже тепер дивуюся – невже я
замилувався Вашою душею?
І народився враз весняний вальс!
А може ще зустріну Вас –
явлюсь промінчиком любові.
Поезії гряде шалена повінь.
І тепло так звучить весняний вальс.
Лише читав, та наче бачу Вас
і відчуваю – зігрівають вірші.
Як Муза поруч, то чи ж треба більше?
Вже ллється в серце цей весняний вальс!
Я вірю, що зустріну Вас.
Моя весняночко привітна,
поезії у нас – одна орбіта.
Злітає в небеса весняний вальс.
А думи мої горнуться до Вас.
Невже я закохався, мов хлопчисько?
А душі наші сяють близько-близько.
І будить почуття весняний вальс!
Я неодмінно стріну Вас.
Й відразу все розкажуть очі.
Поезія струмитиме уроче.
Ви тільки запросіть на білий вальс.
Весняний вальс.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=325405
дата надходження 27.03.2012
дата закладки 27.03.2012
Він був сліпим,
та Бачити умів,
згораючи в палаті
до останку...
Молюсь,
аби дожити до Світанку,
не розгубивши
мудрості і слів,
котрі на лікарнянім полустанку
мені він
наостанок заповів...
http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=191468
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=325521
дата надходження 27.03.2012
дата закладки 27.03.2012
Світила Ночі линуть у вікно,
Від штор чи жалюзі – свобода!
Милую зір небесним полотном,
Про втрати дня – уже не шкода.
Лежу одягнутий лише в думки,
Кого ж отут я засоромлю?
Не Мавку, що в полях плете вінки,
І сон крихкий її не зломлю.
А в мій, прошу, хай правдою прийде
Усмішка віри на світанку,
І день невдачі час переведе.
Пишу про Ніч, не зна\' фіранку…
23.03. 00.01.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=325424
дата надходження 27.03.2012
дата закладки 27.03.2012
За східними мотивами
Кохаєш милу,не твори
Із неї божество.
Hе завжди рідній говори,
Як дибиться єство,
Hе часто натякай,що світ
Без тих хмарніє чар,
Без лагідних,ласкавих віт,
Hіщо ніякий дар...
Побачень безліч не благай,
Вгамуй природний жар,
А доведеться - так кохай,
Щоб аж клубився пар.
Hе докучай,лише цікав,
Hабриднеш-бо,тоді
Хоч зірку б з неба ти дістав,
Промовить бридко:"Hі..."
4.02.1997р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=325144
дата надходження 26.03.2012
дата закладки 26.03.2012
Из пищи, поданной на блюде
Мой возбудили интерес
Грибы, под зелень. Во фритюре.
И лапка курицы. На вес...
Цып-цыпочка недавно пела:
"Ты гриб - земной...Лишь мне - летать!"
Теперь всё вместе сочно ела
Купившая их чья-то мать.
6.06.96г.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=325146
дата надходження 26.03.2012
дата закладки 26.03.2012
Дурак, тупий балбес, нещасний збую!
Забув таке число, щоб я зачах.
Подружній ювілей. Телефоную :
"Давай, як вперше, люба, при свічах".
Ні місця, ні пів-місця, все "забито",
Вже третій, ні, четвертий ресторан.
Заздалегідь замовлено, закрито
На п"янки, на бенкети, на гульбан.
Довкруг каєни, бентлі, мазератті.
Брильянти всюди, квіти тут і там.
Верзіла виліз з мерса у цераті
і в зал, а там - вертеп, точніш - бедлам.
Стільці літають понад головами,
дівчата напівголі на столах.
Дружина відвернулась. Мимоволі,
на мить, спинився погляд на ногах.
А вулиці, а площі - всюди гамір.
Якісь дядьки ниряють у фонтан.
Розвіявся мій благородний намір,
романтика і з нею ресторан.
Що то за свято? День без інтернету?
Чи День десантника? Чи може з'їзд ПееР?
" Та ні, сьогодні празнують поети",-
швейцар розвідав. Знатиму тепер.
(21 березня)
(репортаж з майбутнього)́
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=323984
дата надходження 21.03.2012
дата закладки 26.03.2012
Із вікна покинутої хати
Зяє божевільна порожнеча...
(Інна Серьогіна "Порожнеча")
Отак стоїш убога край села:
На биті вікна покосилась стріха
І темна тінь самотнього горіха
Тобі на душу зболену лягла...
Отак стоїш, сплюндрована, мов храм,
Старенькі вишні заломили віти
І клен ридає голосом трембіти
У такт різким, поривистим вітрам.
І що тобі, сирітонько, болить-
Ота зотліла незрорушна тиша,
Що плісняву між стін твоїх колише,
Ота бузково-лагідна блакить,
Що прогляда крізь нитку павутин,
Мов цвіту повінь крізь колючі грати?
Ніхто-ніхто не вернеться до хати:
Ні сивий дід, ні батько, ані син.
І лиш вітри розвіють між людей
Оту гірку розпачливу недолю,
Мов мак дрібний по ораному полю,
Ту самоту, що скиглить із грудей...
Отак стоїш убога край села...
Чого ж я спокій тихий твій ворушу?
Яка печаль-аж пристроми у душу,
Аж та роса на шибці обпекла...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=325204
дата надходження 26.03.2012
дата закладки 26.03.2012
Чому ми поглядів не бачим співчутливих,
І кожен погляд, як на диво,- повз.
Чому прохожі опускають очі –
Нема відкритості, байдужість до всього!
Наївні, що терпцю не мають
Спішать на подвиги стрімглав.
Нема часу навчатись, все вже знають…
То буде потім: втома і провал.
Що друзі нам людські, вони печальні.
В проблемах суєти марніє їх душа.
Палкі бажання, молодеча заздрість –
Все напоказ, до часу тішить нас.
Людське життя марне і скороплинне.
Ще не навчились, інших вже вчимо.
Здається, ніби ми успішні,
Та фініш кожного нам свідчить про одно.
Хто здатен нам принести спокій.
Розвіяти всі сумніви і страх.
Нам Слово Боже пояснить причину…
Бог сам у друзі кличе нас!
Та перше не кохайтесь в злому.
Серця відкрийте до людей.
Облиште показні молебні.
І не виношуйте пустих ідей.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=325196
дата надходження 26.03.2012
дата закладки 26.03.2012
хоть бы несколько квантов света
в эту беззвездную тьму!
глоток свежего ветра - или же
задохнусь. из непролазной боли,
что без конца и дна, вырваться
дай мне. воли! или сойду с ума...
дай пересохшие губы подставить
навстречу дождю.
сердцу верни свободу!
просто скажи: "не люблю..."
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=325189
дата надходження 26.03.2012
дата закладки 26.03.2012
Nije ljubav stvar - Željko Joksimović
(Євробачення 2012 – Сербія)
(Ознайомлення зі змістом)
***********************************
Пощастить наступного разу –
Ти кажеш мені це так легко.
Я бачу, наші відносини склалися
не так, як це могло би бути,
але, навіть якщо ти підеш,
то щось твоє, знай, тут залишиться...
Любов - це не річ,
Яку можна повернути назад.
Зрозумій, тільки я
Завжди любив тебе.
Любов - це не річ.
Я не знаю, що робити з любов'ю.
Я бажаю тобі всього найкращого!
Ця моя любов - всього лише
корабельна аварія ...
Твоя любов - це не річ,
Яку можна повернути назад.
Зрозумій, тільки я
Завжди любив тебе.
Моя любов - це не річ.
Я не знаю що робити з любов'ю.
Я бажаю тобі всього найкращого!
Це моя корабельна аварія ...
Іди, просто, просто йди туди.
Лети, співай, віддай своє серце іншому,
але знай, що прощання не означає,
що все скінчено
Моя любов - це не річ!
Я не знаю, що робити з любов'ю!
Я бажаю тобі всього найкращого!
Ця любов - тільки моя корабельна аварія ...
http://translate.google.com.ua/
*******************************************
Better luck next time
Saying it to me so easily
I see we’re not doing fine
And we could’ve done it all much better
And if you leave there’ll be something of yours remaining here
Love is not a thing that I could give it back to you
Look it’s only me, I’ve always loved you
Love is not a thing to not know what to do with it
I wish you all the best, this love is my shipwreck only
Your love is not a thing that I could give it back to you
Look it’s only me, I’ve always loved you
My love is not a thing to not know what to do with it
I wish you all the best, it’s my shipwreck
Go, just go, go there
Fly, sing, give your heart to someone else
But keep in mind that goodbye is not the end
My love is not a thing to not know what to do with it
I wish you all the best, this love is my shipwreck only
http://pesni-text.ru/song/Eurovision-2012/Zeljko-Joksimovic/Nije-ljubav-stvar-Serbia
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=325119
дата надходження 26.03.2012
дата закладки 26.03.2012
В ставу одному, так вже повелося.
Відкрию невеликий вам секрет,
Переконати Щуці риб вдалося,
Що в них Карась неперевершений поет.
Сюди-туди своїм хвостом вертіла…
Хоч в Карася таланту бо катма.
Під компліменти взявся він до діла.
Відверта ж самокритика – німа.
Кудись поділася зрадлива рима.
Перенапруга плутала слова.
Та в світ летіли опуси незримо.
Не кожна це сприймає голова.
Хоч не одну згвалтовано сторінку,
Втішався новоспечений піїт.
А Щуці, при нагоді, за підтримку
Пообіцяв подарувать весь світ.
Не довго хитра Щука тим раділа
І… Карася взяла собі та й з*Їла.
Отож пізнає хай герой науки -
Не довіряти дифірамбам щуки.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=324930
дата надходження 25.03.2012
дата закладки 25.03.2012
Ліс нині, наче, та лабораторія,
Беруть в берези кров на резус-фактор.
Цистерну он везе трудяга трактор,
З цеберками спішить аудиторія.
24.03.2012
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=324882
дата надходження 25.03.2012
дата закладки 25.03.2012
Вона дякувала Богу за те, що їй було подаровано знайомство з ним. Він – дякував за дивовижність незбагненну, яка линула до нього. Він відкрив нові хвилі її, поза плесом буденним. Вона ж, іноді й сама дивувалася чудовій синеві власної води. Вона смакувала його слова, які смарагдом переливались від солодкості збудження плоті до гіркоти над туманних сутінків смутку. Він пізнавав її нестримний політ словесний, що злітав надхмарним полігоном почуттів. Вона летіла, бо був він, бо крила її підняв. Він не бачив свого неба без світла її. Вона ніяковіла , відчуваючи запал плоті таємних утіх. Її голос за межею звичних октав породжував бажання його. Він кликав її у світ химерних ірреальних див.
Вона ступила б крок, пішла б і далі ще…
12.03. 22.25.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=324745
дата надходження 24.03.2012
дата закладки 25.03.2012
Твій голос має силу крану,
І препарату – множить кров гарячу.
За результат – Тобі осанна!
Шкода, що відстань-шлях – Тебе не бачу.
***
Твій блиск очей
Міць перевтілень щедру має.
Чудна зоря
У царстві Нут* мені моргає.
Проміння сяйв
У плесі річки хвилю водить,
Ще птах нічний
Тут патифон про нас заводить
І вир бажань
У Прикарпатті хвильно бродить. ,
А подих Твій
Між кав гірких мій смак солодить.
Ковтну ще раз,
Без огляду на гіркість,
Шалений жар
У глиб Тебе мої думки помістять,
Вулкану зрив
У душі та в душі натхненно
У ночі час,
В проміннях Сонця на щоденно…
18.03.
* Нут - богиня неба у Давньому Єгипті
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=324731
дата надходження 24.03.2012
дата закладки 25.03.2012
Берізко, рідненька!
Я хочу ще літа!
Та десь воно стрімко летить!
Затримай, тоненька красуне, на хвильку,
Затримай його хоч на мить!
Берізка лиш сумно і ніжно всміхнулась
І мовила тихо вона:
Дивись,моя люба ,
В волоссі у мене
Уже золота сивина...
І я її з жалем в сльозах обійняла.
Дивилась на коси її,
Берізко-сестрице! Ми схожі з тобою,
Усі ми ідем до зими!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=324778
дата надходження 24.03.2012
дата закладки 25.03.2012
А мені так цього спрагло хочеться
А мені так це близько болить
А мені вже усе всім подобаюсь
А мені все одно тих ж гнітить
А мені хоч вже та й закінчити
А мені хоч на мить в не межі
А мені доторкнутись до вічного
А мені відбувати б живим
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=324783
дата надходження 25.03.2012
дата закладки 25.03.2012
Два котики
сиділи на ослоні.
На китицях хвостів
вмостилась лінь.
Зеленооко мружилися…
С-о-о-о-нні…
Ліпили синіх рибок
із хмарин.
Найбільшу
із омріяних рибин
вже кігтиками
тягнуть на ослін :)….
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=324728
дата надходження 24.03.2012
дата закладки 24.03.2012
Усі знання -
не варті краплі Віри.
Лише вона -
основою основ,
а ще - Любов,
яку в життєвім вирі
ніколи і ніхто
не поборов!
http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=183418
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=324711
дата надходження 24.03.2012
дата закладки 24.03.2012
Оголена суть мого прагнення
По весняному ходжу роздягненим
Бачите в очах моїх ні краплини смутку
В обіймах її без бажання розімкнутись
Запахи неймовірних початкових історій
Деталі розквіту в душах спустошених
Приєднуйтесь ніхто не повинен бути проти
Зафарбувати те життя кольорами любові
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=324626
дата надходження 24.03.2012
дата закладки 24.03.2012
В цвете глаз твоих розовый бантик
Распушился персидским клубком
Эти ниточки бровками кантик
Губки маками чубчик торчком
Столик маленький две скамеечки
И две трубочки под углом
Твои пальчики-телогреечки
Шоколадный горячий биг-бом
Ты смотрел в меня спотыкаючись
Я преграды сбивала носком
Собирая меня улыбаючись
Светофор-саламандра кивком
Я иль ты? Ты иль я?угольком
Перекинулся свет моргающий
Кто закашлял вкусным глотком?
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=324615
дата надходження 24.03.2012
дата закладки 24.03.2012
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 24.03.2012
Він гратися любив коли вона дрімала
Любив. Він так любив сам братися зухвало
А чом би ні? Вона й не заважала.
Звичайна річ інгрідієнти:
Мука ванілька сентименти
Трохи водички попільничка
І до вогню стрибають сміло
Хвостами вверх в оліях тіло.
Тим ароматом біля вушка
-Прокинсь пора допоможи
Ця риба скаче як вужі
Закрий,бо вистрибнуть з пательні,
А...може підем до вітальні
Ще кілька кроків і у спальні
Чуєш ритм серця у руці
Навіщо нам оці млинці...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=324613
дата надходження 24.03.2012
дата закладки 24.03.2012
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 24.03.2012
В моїм саду брунькується весна,
В моїй душі зневіри крига скресла.
Вбирає очі голубінь ясна,
Ще й сонце крутить жовті перевесла.
Одвічний поклик ранніх журавлів
В ранковій тиші, відлунавши, тане,
Вплітаючись в мелодію полів,
Віншуючи пробудження жадане.
Терпкого соку крапля золота
Бринить в повітрі чистою сльозою.
Вітрець берізкам коси запліта,
Награвшись з виноградною лозою.
У ритмі серця дихає туман,
Зависнувши у сонячній безодні.
Для смутку в світі місця вже нема -
Увесь той смуток вивітривсь сьогодні.
Чуття бентежне линуло з грудей
Понад блакиттю, де весна буяла.
І був прекрасним цей весняний день
Тому, що поруч... Поруч ти стояла!
Весняні мрії в серце принесуть
Коханням опромінену надію.
Хай не сьогодні. Не в сьогодні суть.
Я зачекаю... Я чекати вмію...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=324596
дата надходження 24.03.2012
дата закладки 24.03.2012
Оригінал - Soluna Samay -
Should've Known Better
(ЄВРОБАЧЕННЯ 2012 - Данія)
(ознайомлення зі змістом)
***********************************
Потрібно було це передбачити…
Зараз я сумую за тобою,
як Сахара за дощем.
Ти непостійний, як погода -
Мабуть ти не змінишся.
Мені здається, що в тебе дві домівки,
Але таке відчуття, що ти бездомний.
Я відчуваю себе чужою
там, де живу з тобою.
А коли ти вдома,
я насправді самотня...
Я живу на безлюдній землі,
Де немає дороги додому,
і ти мене не розумієш,
Тому що ти то тут, то там,
насправді ти ніде -
так вона розмовляла сама з собою ...
Потрібно було це передбачити,
Зараз я сумую за тобою,
як Сахара за дощем.
Ти непостійний, як погода –
Мабуть ти не змінишся.
Здається, ніби я весь час живу на валізах.
А як щодо всіх цих прожитих років -
Просто спроба знайти на Землі своє місце?
Я живу на безлюдній землі,
Де немає дороги додому,
і ти мене не розумієш,
Тому що ти то тут, то там,
насправді ти ніде -
так вона розмовляла сама з собою...
Так вона розмовляла сама з собою ...
Ми могли написати слова на вершині гори,
Це нагадувало б нам,
що ми маємо рухатися далі.
Іноді нам потрібно втратити
Частинку себе, щоб знайти істину.
Немає нічого прекраснішого за те,
коли я була твоїм диханням,
жила в твоїх легенях і в душі.
Іноді ми мусимо сказати:
"Вибач, я не можу залишитися".
Потрібно було це передбачити.
Зараз я сумую за тобою,
як Сахара за дощем.
Ти непостійний, як погода -
Мабуть це правда, мабуть це правда.
Потрібно було це передбачити.
Зараз я сумую за тобою,
як Сахара за дощем.
Ти непостійний, як погода -
Мабуть це правда,
напевно ми не змінимося.
Потрібно було це передбачити,
Потрібно було це передбачити ...
http://translate.google.com.ua/
***********************************
Should’ve known better
Now I miss you,
like Sahara miss the rain
Changing like the weather
Maybe it’s true,
maybe you’re not gonna change
I feel like you have two homes
Yet I feel you are homeless
Where we live I feel like a stranger
When you home
I feel even stranger
I live in no man’s land
With no way home
like you don’t understand
‘Cause you so here, you so there,
not really anywhere
She said…
Should’ve known better
Now I miss you,
like Sahara miss the rain
Changing like the weather
Maybe it’s true,
maybe you’re not gonna change
Feels like
I’m always living out of my suitcase
What about all the years in between
Just trying to find my place
I live in no man’s land
With no way home
like you don’t understand
‘Cause you so here, you so there
not really anywhere
She said…
She said…
We could’ve written words
on a mountain high
Reminding ourselves to keep climbing,
right
Sometimes we have to lose
A part of us to find the truth
Nothing more beautiful than the way
You used to breathe me into
your lungs and soul
Sometimes we have to say,
“I’m sorry, I can’t stay”
Should’ve known better
Now I miss you,
like Sahara miss the rain
Changing like the weather
Maybe it’s true, maybe it’s true
Oh should’ve known better
Now I miss you,
like Sahara miss the rain
Changing like the weather
Maybe it’s true,
maybe we’re not gonna change
Should’ve known better
Should’ve known better
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=324563
дата надходження 24.03.2012
дата закладки 24.03.2012
* * *
Що то – сторож!
Вільна птиця!
Доля – краща багатьох.
Спати можу, як годиться,
від опівночі – до трьох.
Ну, а потім вже не спиться.
Я і Муза.
І тьох-тьох...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=324587
дата надходження 24.03.2012
дата закладки 24.03.2012
* * *
Світанок радо привітай.
Себе вітай і світ навколо.
Ген сонце котиться по колу,
та жодна мить не поверта.
Натхненно жити поспішай.
Літа летять: а що залишиш?
Хай помага тобі Всевишній.
У день величний вирушай.
Хвилини марно не проґав.
Трудись упевнено й завзято.
Щоб день новий збувався святом
і гарний настрій не втікав.
Хай щастям повниться сім’я.
Твори добро собі і людям.
Проміння ранок ллє повсюди –
у тебе усмішка сія!..
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=324586
дата надходження 24.03.2012
дата закладки 24.03.2012
* * *
Зелене полум’я трави.
П’янке оновлення весіннє.
Святе любові воскресіння –
Добро посіяти якби.
Молюся знову я.
А ви?
Зелене полум’я трави…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=324479
дата надходження 23.03.2012
дата закладки 24.03.2012
Я.Д.: «Ти казала, що твій телефон захворів».
Л.Г.: «Я його приклала до серця і з ним вже все добре».
Чому не є я телефоном?
То в день торкався б я тілес твоїх,
Наліво ще б дивився гномом,
В долонь обіймах ніжних бути зміг.
Коли б я захворів бідненький,
До серця до торкнула б, до грудей,
Немов дитину люба ненька.
Ти ж чудо лікар між людей!
Або:
Коли б я захворів зненацька,
До серця б до торкнула , до груді.
Яке ж тепло там чудернацьке,
І сонце й ореоли молоді…
23.03. 13.45.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=324522
дата надходження 23.03.2012
дата закладки 24.03.2012
на сході туманіє,
наче пташка
за краєм неба
спроквола́ ворушить
зо сну потерплими
мосяжними крильми…
реальність,
як пласка́
лабораторна чашка –
вмістилище
драглистої пітьми.
постійні лінії і форми
себе намацують з півзабуття
у цьому
киселі агар-агарнім,
як гра уяви,
що шукає аналогій
у небі
нестатично-хмарнім.
а спонад це
відновлення напівсвідоме
з нічного темного,
таємного, взаємного злиття –
витають душі Всьо́го
вречевлено-живого:
спішать хутчій
впірнути всяк
до свого «дому»,
бо хто не встигне
з першим промінцем –
то не побачить дня нового,
земного,
й продовження
зумовленого формами життя.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=324417
дата надходження 23.03.2012
дата закладки 23.03.2012
Критикуєш мене і мою поведінку
Кажеш в горах похований душею та ціллю
Смертний вже забув як здихати завше
Дихання це єдине що залишили в спадок
Предки в кров'яних судинах без тіл
Призирають сп'яніння від наших днів
Ти ж знаєш я вже давно бурий не твій
Ночами лапу роздумів в горлянку снів
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=324382
дата надходження 23.03.2012
дата закладки 23.03.2012
Шовковий ранок.Сонячна струна
Легкий серпанок сипле на дорогу.
Яка весна!Ти глянь,яка весна!..
Якщо помру, не скаюся, їй Богу!
Яка весна!Крізь папороть ялиць
Мандрує лісом квітень ясноокий,
Він прокладає стежку навпростець
Через звори і потічки глибокі.
І залишає щедро по собі
Квіток духмяних лагідні мережки.
Зриває вітер, гублячи в траві,
З тонких беріз смарагдові сережки.
І плеса гладь прозірчасто-ясна
Спиває з неба роси волошкові.
Яка весна!Ти глянь, яка весна!..
Аж захлинаюсь в повені шовковій!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=324359
дата надходження 23.03.2012
дата закладки 23.03.2012
Хоть для меня ты не авторитет,
Мне твой упрёк болезненен, не скрою,
Но... на упрёки я твои махну рукою,
Коль уважения к тебе в помине нет.
24/03/2012
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=324335
дата надходження 23.03.2012
дата закладки 23.03.2012
* * *
Матінка-маківка між терня...
Де пелюстки твої, де зерня?
Мати красу віддала дітям.
Німбом на скронях туман квітне.
Маки гойдають рушник мамин.
Шепчуть у тишу:
"Побудь з нами..."
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=324207
дата надходження 22.03.2012
дата закладки 22.03.2012
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 22.03.2012
* * *
Заіскрилося слово від слова.
Запалала словесна полова.
Хиже слово руйнує кохання.
Може вбити людину.
Та знаю:
злий вогонь загасити готове
чарівне посередництво слова.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=324205
дата надходження 22.03.2012
дата закладки 22.03.2012
Лишень біль перебільшень
Спотворює вдавану неміч
Ковтаючи сповільнено речі
Згадуєш про смертність матерій
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=324161
дата надходження 22.03.2012
дата закладки 22.03.2012
Частина мертвого сонця на рукавах
Частина безсоння у спогади в раз
Більшість вже спалені в тому попелі
Тільки запорошені в доганялки за втомою
П'яту добу повсюди сліди від тіней
Ті що нещодавно танцювали на стінах
Ти самотньо залежний від тих вражень
Які завжди знатимуть причини поразки
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=324137
дата надходження 22.03.2012
дата закладки 22.03.2012
Я бачив дивний сон: переді мною
пуста і дика чорна полоса,
у білім фраку я - перед стіною,
а далі - біла жінка... і коса...
вірніш сказати – жінка із косою!!!
Згадав, що у кишені є п`ятак
і їй даю з молитвою такою:
"Живемо ми усі –
не просто так..."
Вона ж мені у відповідь:
- Маньяк! –
і як зацідить по вухах рукою…
http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=198484
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=324113
дата надходження 22.03.2012
дата закладки 22.03.2012
Нестримний вітер гне струнку вербу,
Шовкові коси доторкають плеса...
Чи ти в житті моєму завше був,
Чи я тебе намріяла між весен?
І посадила спогадом в душі,
Мов гіацинт прегордий, синьоокий...
Там,де сльоза, там пишуться вірші,
А там, де щастя, там панує спокій.
Нестримний вітер гне струнку вербу,
Тремтить смола, мов свіжі краплі крові...
Посію в серці попелом журбу-
А раптом зійдуть проліски шовкові..
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=323791
дата надходження 21.03.2012
дата закладки 21.03.2012
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 21.03.2012
Така малюсінька - душі не осягнуть,
Мене благословила у далеку путь.
Промінчиком одним лише торкнулась мрій,
І крутовертно збіг життєвий зоревій...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=323910
дата надходження 21.03.2012
дата закладки 21.03.2012
Я надіюсь що не обманюю самого себе
Правдами без правд карикатурами імен
Виставляю табу на право закоханості
Без остаточної відповіді для чого
Ідола на статуетки сонних ілюзій
Без розуміння причин болючої спокуси
Любі я ж нікого до цього не примушував
Вибір за вашими кредитованими душами
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=323878
дата надходження 21.03.2012
дата закладки 21.03.2012
Душа поета – мов сопілка ніжна.
Вона бринить мінорно і мажорно.
Емоцій хвилі закипають штормом.
Душа – ранима й безневинно грішна.
То – музика – мотиви сонця й грому –
злітає вільно птахою кохання.
Хоч завжди йде на неї полювання,
але вона вертається додому.
До серця, – доки б’ється, не померкне.
І – в небо, як поезія – між люди.
Поета на цім світі вже й не буде, –
як і душа, поезія безсмертна!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=323813
дата надходження 21.03.2012
дата закладки 21.03.2012
Якщо в твоєму серці -
сум і лід -
не слід чекати сонечка
від неба!
Для того,
щоб змінити цілий Світ,
то слід розпочинати
саме з Себе!
http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=198437
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=323669
дата надходження 20.03.2012
дата закладки 20.03.2012
* * *
Весна. І тут Остапа понесло:
– Нам цілий світ, чим зможе, допоможе!..
Він плеще язиком, немов веслом.
Спаси його у повені тій, Боже…
У всяку пору плеще. Роки йдуть.
Команда в нього – хитромудровредна.
Чимдуж людці народу боки мнуть.
І знов дебати зачинає Бендер.
Занудний босень сідала псує.
Придворний шулер знов пиляє гирю.
Балакуни! Не дбають про своє –
заморські довизбирують помиї.
А втім, – добра поцуплено – тюки.
Ой недарма женуться васюківці!
Ну й житіє! Жирують бандюки.
І в двадцять першім віці є ще вівці.
Народ мій долі кращої шука.
А Бендер – загребуще хитре рило –
уперто посуває пішака
з Є-2 на поле знане – Є-4.
Йому пора б – народний трибунал.
Братки проворні за моря чкурнули.
А він городить лозунг – ІНТЕГРА....
У грі отій про націю забули.
2003
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=323637
дата надходження 20.03.2012
дата закладки 20.03.2012
* * *
У сивім небі стогнуть журавлі:
"Коли, коли,
куди нам приземлитись?"
Неначе в морі синім кораблі,
ідуть-пливуть...
Не гріх за них молитись.
Вони несуть в собі людські жалі.
Вони, як ми, надією окуті.
У сивім небі стогнуть журавлі –
в польоті, але завжди на розпутті.
Єдиний Боже, всім нам поможи.
Дай волі й духу поскидати пута.
Завітний шлях до себе покажи.
І сили дай – завжди собою бути.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=323636
дата надходження 20.03.2012
дата закладки 20.03.2012
Сонце все більше ту стрілку червону увись:
В трійку, десятку, у дюжину, ще половину...
- Промінь світила, на бруньку теплом подивись!
- Зараз погляну, лиш оком зігрію крижину...
18.03. 09.17. автобус: Тернопіль – Чортків.
Чекали спрагло ви весни,
І ось прийшла з дощем, болотом.
Прощайте милі снігу сни,
Вітайте ж мокру хмар роботу.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=323622
дата надходження 20.03.2012
дата закладки 20.03.2012
муха
лізе ув очі,
дзижчить у вуха,
усім своїм вутлим тілом
відчайдушно б`ється об скло –
будить…
так непристойно рано:
- Прокинься, людино,
Сонце зійшло!
одчиняй вікно…
радість довіри
без міри –
ризикова-но…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=323451
дата надходження 20.03.2012
дата закладки 20.03.2012
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 20.03.2012
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 20.03.2012
Немов забуті кадри
кіноленти,
мигтять хвилини щастя,
що БУЛО...
Хоча тепер пів світу
замело
снігами забуття,-
оті моменти
усім вітрам назло
я пам`ятаю!
Скажи мені,
як жити з ними маю?!
http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=196794
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=323401
дата надходження 19.03.2012
дата закладки 19.03.2012
Буває, що життя ламає крила
у той момент, коли злетів увись.
І що поробиш - доля тут безсила.
Як маєш крила - Богові молись...
Як маєш розум - не міняй на гроші.
Цінуй хвилини – в них усе буття.
Достойно пронеси життєву ношу,
З любов’ю, що не кане в забуття…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=323371
дата надходження 19.03.2012
дата закладки 19.03.2012
Каліграфічним почерком руки
на серці відчеканені курсиви -
про невагомі доторки щоки,
про сповнені жагучості пориви.
Таки байдУже, що там навкруги -
і погляди чужі, і перемови
перепечуть - на спині батоги...
Цілющі руки ніжної ЛЮБОВІ!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=323359
дата надходження 19.03.2012
дата закладки 19.03.2012
* * *
Вже сонце повернуло на весну.
Погоду обіцяють нам чудову
ті, що людей вважають за худобу
і в стійло на налигачі ведуть.
Як дивовижно стелять на словах!
Дух забиває – корчить і судомить.
Немає вволю поки що й соломи.
Та вже от-от проклюнеться трава.
Овва, не кожен любить новизну.
Одначе повернуло на весну!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=323336
дата надходження 19.03.2012
дата закладки 19.03.2012
А ти сказав, що все змінити можеш
Так просто, без вагань, без почуття.
Ох, це життя!
Із жінки - бджілку,
З квітки - мід,
Із горобини - ліки,
З цвіту - плід.
Я підкоряюся твоїм бажанням
Ти є вершина, голова...
Я просто - Жінка, я - твоя.
Роки прожиті подарую.
В минуле їм не буде вороття.
Я не бажаю, я і не баную...
Здається, в них я була там сама.
Ох, це життя!
Мозільні руки приховаю,
Сльозину витру на очах.
Тебе не розумію...
Як нема, і не шукаю...
Схололо серце на семи вітрах,
Скотився крапельками час.
Може, і тут моя вина?
Ох, це життя!
А ти забрав, і не спитався: можна?
Мою усмішку... Так багато слів...
Тобі сказати не спроможна,
Так вузько в них... І там нема жалів.
Нема кохання і нема розради
Хіба, що в Бога пошукати правди?..
В думках сама.
Ох, це життя!
У примхах є невдячність, більш нічого.
В банальності - вага.
Тобі, так хочеться спізнати
Цей присмак, де болить душа.
Я підкоряюсь... музика... струна...
Тобі віддать не можу лиш одного:
Моїх думок, любові і тепла.
Ох, це життя!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=323242
дата надходження 19.03.2012
дата закладки 19.03.2012
Весна, як жінка.Жінка, як весна:
Буває ніжна, а бува примхлива,
То зазвучить грайливо, як струна,
А то раптово вибухне, мов злива!..
Весна і жінка.Жінка і весна:
У них обох свої земні турботи
Своя морська бездонна глибина,
Свої космічні зоряні висоти.
І не спізнаєш істину сповна,
Бо хміль думок обсиплеться, мов сонях...
Весна-це жінка.Жінка-це весна:
Чиясь розрада і чиєсь безсоння...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=323214
дата надходження 19.03.2012
дата закладки 19.03.2012
Як духом радості
Душі розлоги
З висот нараз огорне, -
Щезає болю сум убогий,
Гріха підґрунтя чорне.
Усесвіт весь їй замалий - любити.
Геть, почуття понурі!
Із кривдою душа сьогодні квити,-
Бриз на морській лазурі.
19.03.12
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=323199
дата надходження 19.03.2012
дата закладки 19.03.2012
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 19.03.2012
Так тихо, аж нестерпно… За які
Тяжкі гріхи любов карає штилем?..
Затихнув шторм. І лабіринт вузький
Веде мене в пітьмі вже котру милю…
Хотіла я забути. Тільки світ
Невпинно скандував про все колишнє.
Тепер замовк. Лиш тіні, мов живі,
На стінах каяття мені залишив.
Мої слова втопталися в багно,
На березі печально квилить спомин,
Як хворий птах. Тобі вже все одно.
Зламавсь об скелю золотавий промінь.
Роздягнені байдужістю стоять
Дерева болю у густім тумані.
Колись була «кохана» і «твоя»,
Тепер – на Ви, і знову просто «Пані»…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=323080
дата надходження 18.03.2012
дата закладки 18.03.2012
Дивуються… Чому одначе?
Що так за все мені болить?
Болить, болить, і серце плаче,
Як немовля чомусь кричить,
Тремтить, немов в очах собачих,
Великий смуток доброти
За страх слабкіших і незрячих.
Цьому дивуєтеся Ви?
Хтось повз пройде, хтось за плечима
У скроні пальцем колупне,
А хтось сірковими очима
Промацає лице моє:
Бува, чи розуму вже з’їхав,
Чи то об’ївся блекоти...
У глумі жартів жадна втіха:
Ворона біла вже є ти.
Тавро трикляте хлище стеком
Ранимі душі диваків,
Широким розлилася спектром
Отрута зубожілих слів.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=323034
дата надходження 18.03.2012
дата закладки 18.03.2012
ЕКСПРОМТ-ВІТАННЯ
А надворі весна, та що Жінку таку народила,
Березневі сліди журавлі в ріднім небі лишили,
Замаїли сади свіжим вітром і свіжим чеканням –
Скоро вибухне цвіт, зажіночить по-справжньому щастям!
І напише поет березневу строфу одкровення,
І збентежить вуста – збаламутить жіночі бажання,
І згадається все: юне, рідне, жіноче й родинне,
І вродлива сльоза поспішить на багаті гостини.
Завеснує душа, по-жіночому щедро і мило,
Замилує весь світ і повторить тобі, що ти – Диво!
І мелодія слів забажає Тебе пригорнути
Під святковий мотив:
* – З Днем народження, гарна Жінко!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=323113
дата надходження 18.03.2012
дата закладки 18.03.2012
я войду в этот мир кошкой
на бесшумных бархатных лапах,
королевой мартовских крыш -
медноглазой муаровой дамой.
я тебя отыщу, слышишь?
где бы не был ты, чтобы ночью
на тетрадях твоих пыльных - возлежать
и ловить строки, по бумаге бегущие резво.
я прочту их, конечно, первой,
в желтом свете настольной лампы.
переводчица на кошачий,
я тебя как никто понимаю -
промурлычу твою нежность...
жаль, не мне... только пусть она знает,
что ты любишь ее. мне же -
сливок блюдце, на шею бантик...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=322938
дата надходження 18.03.2012
дата закладки 18.03.2012
* * *
Розбудив мене вірш.
Наболілим діливсь
світанково-натхненно, привільно.
Струменята любові у строфи лились.
Кожне слово у серці бриніло.
Втішно й любо було.
Все минає колись.
Умовкає мелодія дивна.
Вірше, дух окриляй!
Солов’їно полийсь,
щоб в мені не дрімала людина.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=322972
дата надходження 18.03.2012
дата закладки 18.03.2012
Я вернуся з міжзоряних воєн
без чинів і нагрудних оздоб
і, вдихнувши морозної хвої,
почуватимусь Раяном Ноєм,
порятованим в Сьомий потоп.
Я побачу тебе на обійсті -
годуватимеш просом гусей -
ти можливо й чекатимеш вісті,
та навряд чи такої: " Не бійся,-
пожартую,- це - я, Одісей".
Ти не зойкнеш - спокійно в гусятник
заженеш голосну череду́.
("Не було мене літ із десяток,
от нарешті заскочив на свята...")
В хату двері прочиниш. Зайду.
Відсахнеться вогонь - аж іскрини
полетять через комин до зір.
Знову мовчки дістанеш зі скрині
вишиванку і оком майстрині
обласкаєш яскравий узір.
Все незмінне - парсуни і фотки,
і святих гачкуваті носи.
Я повішу на цвяшок пілотку,
одягнусь у сорочку - коротку,
наче зроду її не носив.
Стіл хутенько застелиш обрусом,
страв дванадцять наносиш раз-два,
замість дідуха сіна натрусиш,
ще й для доброго духа-інтруза,
що заходить у ніч до Різдва,
ти поставиш тарілку і ложку,
з ними келих для знаних потреб.
Наготуєш усього потрошку
в коляду хитруватому Мошку
на випа́док, як зайде вертеп.
Перша зірка у небі засяє,
мов сигнал неземного Арґо.
Я промовлю молитву Джедая,
ти помолишся: Бог ся Раждає!,
потім разом: Славімо його!
Ніч покотиться місячним колом -
я зійду з осьової путі.
І напевно вже більше ніколи
не скуштую горіхових колив
зі смаком різдвяно́ї куті...
17.03.12
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=322805
дата надходження 17.03.2012
дата закладки 18.03.2012
Всміхнися,
і тихесенько засни!
Нехай весна
розвіє твою тугу,
як вітер –
жовте листя восени,
бо я завждИ
лишатимуся другом...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=322801
дата надходження 17.03.2012
дата закладки 17.03.2012
* * *
Спогадами горе не дратуй –
хай воно потроху затихає.
І хоча безслідно не зникає,
від лихої пам’яті вартуй.
Хоч тобі немало довелось
в добросерді зазнавати болю,
з вірою, надією й любов’ю
йди в світи.
А щастя – близько ось!..
Спогадами радість відтвори.
Хоч щасливі миті – неповторні,
світить завжди хай свіча жертовна.
Будь собою лиш.
Світи, гори…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=322753
дата надходження 17.03.2012
дата закладки 17.03.2012
Розлилися по долині
Перестояні сніги,
Затопивши журавлині
Сіножаті та луги.
Скрізь озерця і потоки,
Всюди повені сліди.
Досяга небес високих
Плюскіт талої води.
Сонце мружить теплі очі,
Пригріває - не пече.
І в щоку мене лоскоче,
Примостившись на плече.
То весна усіх збудила
Від зими холодних снів.
Розкрива тремтливі крила
Срібний жайворонка спів.
Онде проліски тендітні
Цвітом неба зацвіли
І вчувається в повітрі
Життєрадісне: "курли".
Скоро в лузі розів"ється
Всюдисущий верболіз.
Навіть спраглий переп"ється
Першим соком з-під беріз.
І земля повеселіє,
Теплим зрошена дощем.
Хлібороба серце мліє:
Сум... бентега... радість... щем...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=322634
дата надходження 17.03.2012
дата закладки 17.03.2012
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 17.03.2012
Самотужки самота
Клунок з лахами несла.
Сіла стомлена стара,
Підперла плечем хреста.
Стала клунок розбирать,
Роздивлятися, зітхать.
Спершу люстерко знайшла,
От колись була краса…
Аж здригнулася рука.
Молитовка нескладна…
Матінка колись дала.
Похилилась голова.
Фотографія… Сім’я…
Вдарила об шлях сльоза.
Ще якийсь кудись квиток,
Мріялось, а чи збулось.
От кілечко . Так воно
Від кохання.Чи було?
Ще ошийничок кота,
Гарне було звіреня.
Лікаря рецепт знайшла,
Та пустого гамана.
Так зітха собі вона.
Добираеться до дна.
Раптом стямилась стара…
Збірку віршів підняла...
Посміхнулась самота!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=322362
дата надходження 16.03.2012
дата закладки 16.03.2012
Ти можеш все! Ти просто вір у себе!
Твоя душа, немовби космоліт,
Який літав колись високо в небі
І Кимось був закинутий в цей світ.
Хай мрія, мов зоря, щоднини світить!
Хай сила в кожнім подиху живе!
Хай завше віє лиш попутний вітер
Й ніхто тебе з маршруту не зіб’є!
На все у світі є своя причина.
Свою причину має й твій політ!
Ти просто пам’ятай, що ти – Людина.
Плекай в душі любові дивоцвіт!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=321396
дата надходження 13.03.2012
дата закладки 16.03.2012
Дорогою далекою до раю,
несли до Бога, свій низький уклін
Двоє святих – Микола і Кась*ян
І кожен Богу, долю свою ніс…
Кась*ян хотів поскаржитись на тугу,
Що всі його немилостивим звуть.
І мріяв - про благословення боже..
Скупий , недоброзичливий він був…
Миколу, навпаки, весела вдача
Вела тим шляхом, людям на добро…
І звідусіль неслась одна подяка…
Не шкодував нікому і нічого.
От бачать чоловік коня замучив…
Не може із багна дістати воза.
- Допоможіть – прохав він перехожих…
Кась*ян відмовився – ну як такому можна?
Я йду до бога – вимажусь я возом…
І як тоді ходити по раю?
Микола ж засукавши рукава…
За мить дістав з багна підводу ту.
Що, правда, вимазався брудом неймовірно
Та не зважаючи на незначний цей клопіт,
Пішов він далі і попутник чистий…
- Так в рай зайшли і у палати бога.
Бог вислухав святих, а потім каже:
- Здається, разом ви ішли до мене
Чому ж, Кась*ян, ти ніби щойно з голки,
А ти, Миколо, весь брудний? Що в тебе?
- Вся суть у тім, що по дорозі в рай,
Зустріли ми одного чоловіка,
Який в болоті намертво застряв…
Я допоміг… та забруднились лікті…
- Я йшов до тебе, та хіба можливо
В такому вигляді гуляти по раю?
Тому й до воза того був байдужий,
І нині ось чистенький тут стою…
Господь уважно вислухав Миколу,
Кась*яна зміряв з ніг до голови…
Промовив так: - За людям допомогу,
До них ти зможеш двічі в рік прийти.
А ти, Кась*ян за чисту свою ризу,
Недоброзичливість і свій недобрий нрав,
Прийдеш на землю раз в чотири роки
Ідіть, уже… Я вам усе сказав.
Ото ж тому Миколу-Чудотворця
Шанують люди два рази на рік…
З Кась*яном зустріч не віщує добре…
Тому його лиш високосний рік.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=322491
дата надходження 16.03.2012
дата закладки 16.03.2012
Я інколи життям не переймаюсь:
Нехай собі, кудись – та приведе,
І птахою в пружисту вись злітаю…
Дістати спробуй тут, життя, мене!
Та згодом я в озоні задихаюсь,
Бо дихати звик брудом на землі.
В адамів світ я знову повертаюсь,
Де почуваюся, як риба у воді.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=322449
дата надходження 16.03.2012
дата закладки 16.03.2012
*****
Найщиріші слова у світі
Прозвучать хай сьогодні для Вас,
Нехай доля щаслива і світла
Береже Вас завжди в добрий час.
Хай не зраджують друзі й удача,
Теплим серпнем хай буде зима,
Тільки з радості очі хай плачуть,
І збуваються мрії й дива.
Зичу благ і здоров’я міцного,
Миру, злагоди, сонця й добра.
Нехай світла життєва дорога,
Буде повна любові й тепла.
*****
Хай цвіте, не в’яне із роками доля,
Хай щасливі роки зозуля накує,
Із землі Вам сили, із води здоров’я
і тепла від сонця хай Вам Бог дає.
Хай мудрість літ не стане тягарем,
Хай у душі не вигасне зірниця,
Хай повниться до краю день за днем,
Добра і щастя золота криниця.
*****
Натхнення, здоров’я міцного, як криця!
А щастя хай буде бездонна криниця!
Хай радість Вам душу зажди зігріває,
Хай серце ніколи печалі не знає,
Кохання флюїди наповнять Ваш дім,
Добробут і затишок будуть у нім!
*****
Хай буде світлим кожен день в житті,
Хай негаразди завжди обминають,
Хай буде легко Вам вперед іти,
І словом добрим Вас завжди вітають.
Бажаєм успіхів великих у роботі,
Й побільше творчих Вам натхнень.
Нехай минають завжди всі турботи,
І хай приносить радість кожен день.
Летять – не спиняться хвилини,
Приходить неповторна мить,
Коли вдивляється людина
В роки, що встигла вже прожить.
Було і чорне і червоне,
На рушнику земних доріг,
але любові стиглі грона –
То найсвятіший оберіг.
Хоч скроні світяться від срібла,
Добро натхнення додає.
Сердечне, щире Вам спасибі
За те, що Ви на світі є!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=322409
дата надходження 16.03.2012
дата закладки 16.03.2012
* * *
Схаменіться, людоньки дорогі,
не шукайте тутоньки ворогів.
Не кипіть, шануйтеся, не тужіть.
Ліпше – один-одному поможіть.
Добру душу маючи, все зроби,
щоб ставали друзями вороги.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=322472
дата надходження 16.03.2012
дата закладки 16.03.2012
* * *
Не сприймай, мов злочин, огріх чийсь.
Зопалу не лай, не гарячись.
Необачним словом не порань.
За вину пробач –
спаде гора.
Крапотіння – камінь пробива.
А промінчик – душу зігріва.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=322471
дата надходження 16.03.2012
дата закладки 16.03.2012
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 16.03.2012
Не чіпаним лишилось простирадло.
На стільчиках заснулось, кухня, рань...
Хіба ми в силах світ наш – досконало
Квітчати в ясних дозах піклувань?
...Так, зрозумів, коли ми – не за себе,
А за світи уявні печемо́сь –
Прощальний, спогадальничий молебень
По нас почав отець-анабіоз...
16.03.2012р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=322344
дата надходження 16.03.2012
дата закладки 16.03.2012
С подобострастной, красненькой заботой,
Годами переспрашивая суть,
Держалась на богатенькой работе
Директорша «Виб-Вежливая Муть».
Какой бы курс, какие бы задачи
Не лил ей в бензобак - акционер,
Могла и с мест не сдвинуться, хитрячка,
Мол, вот - антирадар-уклономер...
В дискуссиях о шири и высоком
Таскала телескопы в каждый зал.
В межзвёздных направляющих причмоках,
Слепила нам практический запал.
...Наступит срок, там, бампер разобьётся,
Иль собственник в отчаянье запьёт...
Артистка Обьясняющих Емоций
Держалась на посту – который год...
P.S.
Вы у себя её, такую – не встречали?
Коль да – ура! От нас - ушла! Ушла!!!
В мирах – не сосчитать многострадалий,
Одно из них – "Директор по Ушам"...
16.03.2012г.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=322330
дата надходження 16.03.2012
дата закладки 16.03.2012
Ранкова тиша гусне над селом,
Летить весна-прекрасна, юна Геба*!
Таким вершковим піниться теплом
Бузково-ніжне шовковисте небо...
Дзвенять довкруг пташині голоси
Летять луною гучно по діброві
І,обтрусивши хутро від роси,
На сонці мліють котики вербові.
Стара криниця сірим журавлем
З води черпає сонячну монаду,
А сонце вже солом'яним брилем
Висить на вітах стишеного саду.
І так мене дурманить світлий день,
Таке блаженство розтинає груди!..
Нарву зо жменю радісних пісень
І понесу, всміхаючись, між люди!
*Геба-в античній міфології богиня вічної молодості.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=322308
дата надходження 16.03.2012
дата закладки 16.03.2012
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 16.03.2012
Я заборони виставляв присутнім
Я відчував що скоро вже війна
Ти все мовчала так болюче
Ти автоматна стала німота
Я все чекав коли роздашся криком
І голос твій почує моя кров
Залізний сплав залишеться у серці
Розділить до і що тепер було
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=322213
дата надходження 15.03.2012
дата закладки 15.03.2012
Максиму Кабіру
Він читав свої рядки виразно,
Ніби учень, заглядав у шпору…
Світ її уявного екстазу:
Хай говорить, Боже, хай говорить!..
Він лизне неакуратно пальці,
Аркуш на льоту перегорнувши…
…Хто придумав цю кубинську сальсу,
Яка вабить, в безнадії душить?
Хай в поета віршів більше буде:
О, які достиглі в нього тексти!
На цитати розбирайте, люди!
Вам відбиток слини – не зітерти…
…Вкраде потай, з кеглем чотирнадцять,
Аркуші, мережані рядками…
Доторкнеться плямки, що від пальця:
Це ж він, мабуть, пахне – отак само?...
Вона знайде в неті все, що вдасться:
Тексти, біографію і фото.
Щезла плямка…тонуть стегна в сальсі…
Дишлом тиснуть модульні роботи…
14.03.2012.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=322152
дата надходження 15.03.2012
дата закладки 15.03.2012
У кожній людині є сонце,
Тільки дайте йому засвітити.
Цілий світ - у маленькій долоньці,
Цих емоцій вам всім не злічити!
У кожній людині є зорі,
Тільки їх не ховайте за хмари.
У житті є ще стільки історій,
Хто ж напише про них мемуари?...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=322137
дата надходження 15.03.2012
дата закладки 15.03.2012
Я прагну, щоби ти була зі мною
Від позавчора, відтепер - назавжди.
Не треба турбуватися ціною,
За справжнє щастя і розплата справжня!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=322022
дата надходження 15.03.2012
дата закладки 15.03.2012
Іще біліє клаптиками вати
Останній сніг на вимоклій стерні,
А вже в землі ворушаться блавати*,
Багряні маки дихають у сні.
Верба полоще коси у промінні,
Смарагдовіють здалеку бруньки,
Мов стадо кіз по сірому камінню
СторчмА летять розбурхані струмки!
А вітер мчить, розгнівавшись, за ними,
Мов той пастух дбайливий навздогін-
Та не спинити стадо полохливе,
Летить лісами срібний передзвін!
Вже згодом буйно всюди завесніє,
Зелена повінь рине у сади
І проростуть злеліяні надії,
Тендітним цвітом крізь вогкі сліди.
*Блавати-волошки.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=321807
дата надходження 14.03.2012
дата закладки 14.03.2012
Чорна гадюка – туга –
Серце моє скрутила
І, обпаливши крила, впала
Впала з небес душа
Рожевий замок і друга
Сьогодні вона згубила
А натомність і ворога
Чомусь не знайшла...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=321729
дата надходження 14.03.2012
дата закладки 14.03.2012
Зітхало небо.Плакав Ангел мій.
На перехресті доленьки-недолі
Навколішки стаю і прощення прошу
У твого болю.
Мій Ангеле,не плач.Усе мені пробач.
Любов незайману тобі не дарувала.
Я пеленала гріх.Кохання чистоту
Другому віддавала.
Розведені мости.Іх доля розвела.
Гірким полином стежку притрусила.
Молитва-каяття?А чи у фальш одягнені слова
І забуття пелена сива.
Хоч кожне слово щире,мов дитя,
Охрещене перед Святим Престолом.
Роздвоєна душа.Закутавшись у гріх
Ховає очі сором...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=321676
дата надходження 14.03.2012
дата закладки 14.03.2012
Чи вправі ті мости нас роз'єднати
Чи є комусь від того вигода пітьма
Ми ж наше не покинем хоч вмирати
Обоє будем на встелених ліжках
Вони шукають біса у коморах
А всі ключі давно іржаві та пусті
Дозвольте небу говорити слово
Відкрийте двері переконайтесь у брехні
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=321714
дата надходження 14.03.2012
дата закладки 14.03.2012
нет, я не тоскую. это просто
волчица внутренняя
щурится, щерится, ждёт ночь лунную,
чтобы выплакаться, чтобы струнно
боль звенела над миром сумрачным,
чтобы стыло в жилах солёное,
чтоб запаздывало утро...
чтобы волчьи мои боги
терпеливо меня слушали:
я не много прошу - не о суетном.
сокровенное, выстраданное,
заветное, молитвенное...
чтобы выла я, а небо
меня услышало - и ответило,
успокоенно - предрассветно...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=321648
дата надходження 13.03.2012
дата закладки 13.03.2012
Я на щастя себе прирекла.
І не буде інакше, повір!
Я кульбабки несу до стола –
Жменю сонця розкину на стіл.
Злі думки одягну в сивину:
Віджили, їх пошлю умирать.
Вже весна. Усміхнусь і сяйну!
І білизну піду прасувать.
І піду прибирати в душі:
Всі обрАзи старі – на смітник…
Поспішай, поспішай, поспіши –
Доки промінь надії не зник!
13.03.1997.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=321660
дата надходження 13.03.2012
дата закладки 13.03.2012
Обмануті,
сліпі,
напівживі,
у реп`яхах,
порослі бур`янами -
я з вами,
мої мрії і жалі,-
нові
і вже означені словами.
Дивами
мене збаблюють казки,
думки мої -
у сонячних сплетіннях.
Мов світлі тіні
трепетні -
роки.
Минає все.
Лишається коріння...
http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=197267
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=321598
дата надходження 13.03.2012
дата закладки 13.03.2012
( повний діалект села Улашківці)
Нема того, що було,
Нема й тої хати,
Під соломов, старенької
І хто то міг знати,
Що історія жива
В убогій хатині, -
Одиниці пам’єтают
Про то життє нині...
Забіжиш босий до бабки
На бамбетель сєдиш,
Ногами собі махаєш
І всьо файно видиш.
Бабка встружит бараболю,
Припече на блєті,
Посолит з обох боків
І ти вже на свєті.
Розглєдаєшсє по хаті -
З дверей зліва п’єц,
Коло п’єца з нафтов з гільзи
Зроблений горнец.
В него бабка для розпалу
Мачеє качєн,
Коло грубки патички
І сухий бурєн.
В бабки всьо на поготові
І так день при дни, -
Ще буває припече
З варениць бліни.
Всі бахурі з вулиці
Заходєт до неї,
До бабки Багрійки,
Дитєчої феї.
Коло п’єца стоїт лужко,
На лужку перина
Пару подушок набитих
І в квітки ряднина.
На стіні , - проти дверей
Два великі образи,
Вікно,- з права на покуті,
Під іконков, три лози.
Під вікном ,замість стола,
Стоїт кута скриня
В ній усі свої “скарби”
Тримає ґаздиня.
Найцінніше – полотно,
Своє, домоткане
Ниточка до ниточки
Бабчине придане.
Пам’єтаю, як коноплі
Росли по городах,
Маки рясно червоніли
Між фасоль в проходах.
Коноплі ті люди жєли,
В’єзали в снопи,
Несли на Серет мочити,
Каміннє хлопи
Прикладали поверх снопів,
Щоб вода не вкрала,
Довго там тота коноплє
Мочитисє мала.
А як вимокла вже добре,
На Сонци сушили
На “козлі” ті коноплі
Раз-по-раз ломили.
Так на щітці дротєній
Куделю чесали,
А з куделі веретеном
Вже нитку сукали.
З нитки ткали полотно
Невиразне, сіре,
Так робили, щоб було
М’єгоньке і біле.
Вимочували у воді,
В золі дерев’єній
Полоскали на Сереті
В воді чистій, синій.
Били його праниками
В воді на камінню,
Вибілювали , розгорнувши,
В сонячнім промінню.
Підлоги в бабки не було,-
Глинов змащена земля,
А як файно пахло в хаті
Від усякого зілля !
Запарит бабка гарбати,
Дасть попити молока,
Молока не з під корови,
А “молока з під бика”.
Так звали те “молоко”,
Що товкли з насіннє
Чорного, - із конопель.
Старше поколіннє
Пам’єтає оті страви,
Траву-лободу,
Що від голоду спасала
У лиху біду.
Справа скрині , під стінов
З дерева бамбетель,
То є таке лавко-лужко
З дерев’єних пЕтель.
Далі справа від дверей
На стіні висит мисник,
Там всьо начиннє до кухні -
Рондель, горнє і банєк.
У брайтрурі , в чавуні -
Лижки, ножі , шклєнка,
За п’єцом, за лежаком,
Блєшєна ванєнка.
Стілец з дєрков у куті,
Ночви дерев’єні ,
Колись діти колисались
У них на бантині.
Лямпа на скрини стоїт,
Прикритій обрусом
Вишивані рушники,
Фото, - дід під вусом,
Коли в Першу Світову
Взєли воювати,
Годувальника забрали
Із рідної хати.
Потрет бабки з дідом
В рушниках над лужком,
За фіранков на віконци
Свічник з свічков з вушком.
З тютюном стоїт кісет,
З свинєчого капшука
Його виправила файно
Вправна дідова рука.
Тютюну колись висіло
На дворі по всіх хатах,
Стіни вільної не було
Всьо тонуло в тютюнах
Запах того тютюну
Витав над селом
В перемішку з Сонцем
І літнім теплом...
На підлозі , на зимли
Ходніки з трєпок,
В куті віник, кочерга
На дверох вінок
З посвєчених різнотрав,
Хатній оберіг,
Що не пустит духи злії
В хату на поріг.
Погостивши отак трохи
Вибігаєш з хати:
“Подєкувов файно, бабко,!”
Тільки тебе й знати...
Нема того , що було,
Нема тої хати ...
13.03.2012 р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=321577
дата надходження 13.03.2012
дата закладки 13.03.2012
Він радо зустрічає кожен день,
Живе, неначе жити буде вічно…
Для провидіння він лише мішень,
Проста мішень, хоч як це не цинічно.
Із бруньки вже з'являється листок
У кроні дерева, з якого згодом
Його труну, хто знає в цьому толк,
Зіб’ють і виставлять перед народом.
13.03.2012
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=321493
дата надходження 13.03.2012
дата закладки 13.03.2012
я дивилась на тебе
проз лугову
траву,
проз відважно направлені в небо
зелена́ві штишки́…
проз дрібнесенькі,
як на бабцінім си́тчику,
квіточки́ –
чебреці́ і рома́шки,
полино́ві з тума́нцем ка́шки,
рожеві якісь зірочки,
незабудки,
проз невагомі метелики,
і пухнасті,
на відстані дотику,
соснові голки́…
проз фейєрверки безсмертків
синювато-сиві –
ти стояв одиноко
на схилі пагорба,
як бог молодий,
досконало красивий…
такий стрункий
і високий…
сокіл!
наче псалми́,
стелились до ніг
твоїх –
наскільки сягне око
берегами, долиною –
прибережні озерні осо́ки.
а з протилежного боку,
крізь завісу
соснового лісу
в надвечірній своїй
повноті
золотій
СОН-ЦЕ!
цілувало тебе в лице,
мружило тобі очі,
у грайли́вій
лагідності жіночій
плутало сонячним вітерцем
слова молитов
у шовковисто-пружне волосся…
і полинув
долиною
гомін стишений –
ніби сотні і сотні вуст
шепотіли щось про любов…
і мені
не здалося.
серед храмової, соборної,
надвечірньої тиші
йшли до тебе
стопою незримою,
невловимою
з усіх чотирьох сторін
комиші,
як спасенні тобою душі…
з-поза обріїв,
усіх чотирьох небокраїв,
і до самих твоїх
ніг
сповнився світлом,
на міріади розсипаним,
берега оберіг…
на кожній гінкій стеблині
ореолом розпушеним сяяло
волоття́ –
очеретяної надії
вічне
поцейбічне Життя.
…
невдовзі сонечко зайшло
і ми поїхали в село.
а як вернулися додому – ти,
у тоні зверхности,
вказав мені
на крихти…
хлІбні,
такі дрібні –
що й не помітити.
правдивий сокіл!
з такої висоти
і до такої дрібноти…
і стали три
дрібненькі хлібні крихти,
як перевернуті хрести –
таку довершеність
вдалось розбити…
розсипати.
тепер до висновку:
ото жили б «як діти» -
ніхто тих крихт
нікому б не помітив…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=321541
дата надходження 13.03.2012
дата закладки 13.03.2012
До мене весна привіталась
І в полі померкли сніги.
Із сонцем вона побраталась -
В річок розійшлись береги.
До мене весна привіталась,
Крижиною, ген, пливучи.
Вона собі хвилею гралась,
Я ж ноги собі промочив...
До мене весна привіталась
Лунким журавлиним ключем.
В задумі берізка хиталась,
Спливаючи соком-плачем.
До мене весна привіталась
Зеленим світінням верби.
Лиш хмарка туману зосталась,
Де ранок пройшов голубий.
До мене весна привіталась
Рясним життєдайним дощем,
Надія до серця верталась,
Зникав неприкаяний щем.
До мене весна привіталась -
Я з радістю їй відповів.
І ти до плеча пригорталась -
Тебе я крізь весну повів!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=321477
дата надходження 13.03.2012
дата закладки 13.03.2012
Коловоротик, пласкогубцы, ну и ножик,
Вот, аккуратно, под трельяжик, схоронил.
Как пудры, крем, духи – повсюду, это можно.
А инструментик мой - так Боже сохрани...
Раз, в спальню - ножницы садовые , на тумбочку,
«Для маникюра, для мужского», - говорю.
Так разбранилась: «Ты с меня тут лепишь – дурочку?
А ну, унёс педали в в свой гаражный трюм...»
Под трельяжём, смекаю, не всегда ведь тряпкой
За каждой ножечкой пространство достаёт.
А ничего. Уже весна, и скоро лапка
Сама о даче и ремонте запоёт!
Да мы не то, что меж собою горлопаним -
Перекудахтываемся, не басурмане...
11-13.03.2012г.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=321434
дата надходження 13.03.2012
дата закладки 13.03.2012
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 13.03.2012
Ти вмієш творити створи для нього
Ще одне сонце глибокого сенсу
Не для світіння високих граней
А для сім'ї що дуже знаково
Нехай існують обоє поряд
І ділять все їм так знайомо
Поля пустелі гори та моря
А небеса нехай гойдають те життя
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=321516
дата надходження 13.03.2012
дата закладки 13.03.2012
Коли відлига вимиває кальцій
і наступає авітаміноз,
я бачу у природі, мов у кальці,
сліди промоцій і сезонних акцій
для квітників, акацій
і мімоз.
Закони ринку - в космосі і в зерні,
чи землю задля прикладу візьміть:
вона - це ті ж артілі і майстерні,
а в них прибутки - хоч які мізерні,
та з ними в парі - термін
і ліміт.
Земля - у курсі промо та авізо,
а що її покликання - родить,
як тільки снігова перина злізе,
б'є насінині в рейку із заліза:
- Бери мене у лізинг
чи кредит.
Під чесне слово і малий відсоток
з весною підем у хмільні танки,
прийму у лоно, здобрене азотом,
бо час не жде, бо зацвіту осотом,
а з нього й мед у сотах
не такий...
Вдовиний бізнес... Ледь стачає сили
на любих діток, і не хмурить брів
за те, що пустотливі натворили
з часів, коли Сварога та Ярила
самі ж і утопили
у Дніпрі.
Усе для них - розрада, їжа, хата,
віддасть останнє, хочеш - забирай!
Вони ж їй у подяку - "мирний" атом.
Бо - нелюбима. А якщо і мати,
то сурогатна.
Бо - не рай!
12.03.12
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=321250
дата надходження 12.03.2012
дата закладки 12.03.2012
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 12.03.2012
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 12.03.2012
О, не сумуйте –
сніг таки розтане.
Жадане сонце
вигулькне з-за хмар,
Мольфар відкриє в небі
теплі крани –
настане час ірисів.
Календар
перегорнЕ сторінку
жовто – синю:
Богинею
зостанетесь.
Мені.
Ясні пісні
нестиму, як Святині:
дитинне серце,
очі –
неземні.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=321318
дата надходження 12.03.2012
дата закладки 12.03.2012
Файно казали мені що все буде файно
Брехали чи просто так вийшло не знаю
Відтепер нерви повині вмерти від напруги
Хтось їх до цього власне чимось змусив
Близько вдавали що напрям той близько
А пісок під ногами захоплював низько
Лиш втеча мовчала присутня наді мною
Одягнена в щось темне й прозоре
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=321257
дата надходження 12.03.2012
дата закладки 12.03.2012
Як хочеться хотіти щоб ніхто не заваджав
І прощення в нікого не просити вільно
Я знаю той нелегкий смілий шлях
Прийдеться кожному псувати та надійно
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=321224
дата надходження 12.03.2012
дата закладки 12.03.2012
. Вона була грішна,
Грішна і кохана.
Гріх простили люди,
А кохання – ні…
Ой, втішилося нині дідове поле, позбирало родину, заговорило, ще й як заговорило! Стрепенулось, як сполошена птаха, обтрясло крильми і за душу взялося. Там щипне – болить, там рушить – коле, а там – уже кров’ю тече. І що ж ви нажили, баби? Що не доля, то сльози? Мене занапастили, себе занапастили і дітям так постелили… порозчахалися молоді, к недоспівані пісні, і голос є, а співати неохота. Не так то мало бути, не так… хлопа треба, ґазди…
А де його взяти? Коли той поїхав, той покинув, той спився, а той і ґаздою був, та вилежується в теплій землі на цвинтарі… а жінка бідує. Ой, злости на вас треба, хлопи, не годиться бабу саму лишати, не годиться!
Побурчав дідів город, побурчав, вибалакався, ніби хто слухав, та й легше стало. Гайда до роботи.
А зранку добре робити, недарма кажуть «ранок – панок", зранку стільки візьмеш, що до вечора не доженеш. Земля розсипалася, гарна, сита, відпочила. Давно тут колгоспне поле було, а коли прийшла незалежність, роздали людям.
…
Марія розкидала біб, відмежовувала бараболю від буряків, а буряки від кукурудзів. Город розбила на три шматки, найбільший припадав на кукурудзи – і корові буде січка, і курці кукурудза. Ніхто їй не перечив, Марія знає…
А Марія добре пам’ятає, як у війну не мала навіть що посадити. На городі лише жінки, чоловіків не було, кілька в селі лишилося, і ті скалічені. Садили лупину від бульби, по кукурудзику кидали, а зродило… Ой, як зродило, на біду, певно.
Наталка побачила, що Марія лишилася далеко від усіх, пішла навпростець до неї:
– Бабцю, є розмова.
Маріїне серце тьохнуло:
– Знаю. Чую серцем. І боюся її, – сказала Марія дуже швидко, так, ніби квапилася виговорити все, – ти змінилася. Цей блиск в твоїй очах видає тебе. Ти любиш. Хто він?.. Не смій, ти ж шлюбила!
– Не можу, змушую себе і не можу. Він жонатий, бабцю, має діти. Я робила все, аби відігнати його, і не змогла.
– Якби постараласі – відігнала би, – відповіло зло Марія. – Не смій, Наталю. Будь-кого – сліпого, кривого, глухого, але не чужого. Чуєш, дитино, бо прокленут тебе і твоїх дітей.
– Бабо, я не можу. Я сходжу з розуму без нього, – стогнала Наталка.
– Можеш, Наталко! – крикнула Марія. – Треба, дитино. Не занапасти себе, не занапасти. Люди не прощают і Бог не велит. Викорчуй, вирви з серця, а не можеш – то вирви і серце.
– Що Ви кажете, бабо??? – плакала внука.
– Кажу, бо знаю, не вб’єш ти, вб’ют тебе, а я сего не можу допустити, дитино. Се гріх, Наталю, – рука затряслась в Марії. – Прийми муку на все життя, але не приймай сю любов. Чуєш? Не прийми!
Розмова – як кулеметний обстріл. Марія не давала Наталці розказати, обривала її, налітала, як ураган, на неї. Хотіла вибити з її голови навіть думку про нього, хотіла вивітрити з її серця все. Та добре знала, що не зможе.
Замовкла. Перехрестилася. «Отче наш…» – Марія молилася, просила Бога відволікти біду від Наталки. Котру чула.
– Боже, обережи, заступися за неї, – просила посивіла жінка, – Мати Божа, поможи. Я знаю, що вона не зможе. Я знаю, як то любити. Дай їй сили не знати тої правди – платити за гріх. Не дай! Я прийму все, Господи, спаси мою дитину з гріха.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=321050
дата надходження 11.03.2012
дата закладки 11.03.2012
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 11.03.2012
Спотикаюсь об каміння підступне
Розбиваючи обличчя до крові
Ти така прекрасна сьогодні
З іншим під руку ходиш
Забинтовані очі тими клятвами
Просякли брехливою сповідю
Спасатимеш впевненість вчора
Якщо втрачених мрій не забракне
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=320978
дата надходження 11.03.2012
дата закладки 11.03.2012
А простір сумно лебедів сльозами
Під поминальний хлип невтішних слів
І Час стогнав у самобичуванні
Застиглим криком тужно холодів
І осінь йшла розхристана полями
Несла в руках не урожай-тягар
В душі несла розболи темні гами
У грудях незгасенний лютий сквар
Кипучим ходом йти уже не сила
Припала до зчорнілої землі
Загинув син якого ти зростила
У ризах черінь там де журавлі
Загинув син в краю чужому в жовтні
Смертельний яд приніс таємний муж
Рудо-кєрваві шершні зайшлі трутні
Черленим болем вкрили все довкруж
Жага на прощі у перевисанні
Хиталось небо на штирьох вітрах
І сонце воском витекло востаннє
Душа вже там де не літає птах
Пора опалова збирала віче
Торкалась далі траурним чолом
Палила кожне дерево як свічку
Присяги листом падали кругом
Розгойданим етером била в захід
Несла як клятву в серці рідну мову
Провідникові в вічність стала гідом
Щоб разом вмерти і воскресніть знову
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=320964
дата надходження 11.03.2012
дата закладки 11.03.2012
усі ці премії державні і звання…
породження
придворних етикетів:
не більш, чим загравання
тирано-владців
до митців –
свавільних влучномовців,
непідконтрольно-мислячих
художнико-поетів…
у патоці чиновної бравади –
банальний
розрахунок можновлади
на притаманні людям всім
самозакоханість
та інші марнославні вади;
і другий смисл
лукавої державної відзнаки –
швиргнути кістку у загал,
щоб гризлись між собою, як собаки,
не заважали окупантно править бал…
як і тоді:
грабують Україну, продають,
витоптують і гноблять українців –
і премії – Шевченківські!
дають…
так заохочують –
до чого б то? – її провидців…
поетів і митців – духотворці́в.
не забувайся, іменитий брате,
що за непослух
нагороду можуть відібрати…
то брати «з рук, які не крали»,
чи не брати?
кожен
за себе сам вирішуй, брате…
Мабуть, бери…
там крадені в народу гроші –
потратиш на діла якісь
хороші….
мені закинуть «браття по перу»,
що я так ноту ви́соко деру,
бо не спроможна написати оду
достойну
схильності од влади і народу.
то так воно, мабуть, насправді й є:
усяк до свого – про своє.
лупа́єм всяк свою скалу,
усяк свою торуємо дорогу –
і слава Богу.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=320847
дата надходження 11.03.2012
дата закладки 11.03.2012
Оригінал - Hurts - Devotion
За мотивами
**************************
[Theo Hutchcraft (Hurts):]
У серці кожної людини
жадання є, немов би уві сні -
Таке зі мною нині,
і я такий же, як усі.
Коли любов зникає,
А пристрасть тіло обпікає,
Чи можу втриматися я?
Твій влив такий потужний -
Мені ти допоможеш бути мужнім!
[Приспів:]
Відданість, врятуй мене!
І поведи мене до раю,
Спокусу я переживу,
Повір мені, благаю –
Тобі я вірність збережу!
[Kylie Minogue:]
Пробач, що в мріях обіймаю
Слова кохання промовляю уві сні...
[Theo Hutchcraft (Hurts):]
Так соромно мені ...
[Kylie Minogue:]
Але тебе немає зараз поряд,
сум'яття затуманює мій погляд...
[Theo Hutchcraft (Hurts):]
Яку стежину вибрати – не знаю,
Але я мушу сподіватися,
Ти допоможеш опиратися ...
[Приспів:]
Відданість, врятуй мене!
І поведи мене до раю,
Спокусу я переживу,
Повір мені, благаю –
Тобі я вірність збережу!.
[Theo Hutchcraft (Hurts):]
Безмежна відданість у слові...
Я – вічний раб в полоні у любові,
Вже стільки раз я помилявся,
Тебе кохав, не відмовлявся...
Так хочу зазирнути в двері раю -
Врятуй мене, благаю!
***********************************
[Theo Hutchcraft (Hurts):]
Inside the heart of every man
There is a lust you understand
And I'm just the same
When all the love has gone away
And passion stares me in the face
Could I walk away?
Here's hoping
You'll help me to be brave.
[Chorus:]
Devotion save me now
I don't wanna stray from the hallowed ground
I'll turn temptation down
I'm asking you to take me
to safety this time
[Kylie Minogue:]
Forgive my thoughts when I'm asleep
Forgive these words I'm yet to speak
[Theo Hutchcraft (Hurts):]
I feel so ashamed
[Kylie Minogue:]
Right now you seem so far away
So much confusion clouds my mind
[Theo Hutchcraft (Hurts):]
And I don't know which path to take
Here's hoping
You'll help me to resist.
[Chorus:]
Devotion save me now
I don't wanna stray from the hallowed ground
I'll turn temptation down
I'm asking you to take me to safety this time
[Theo Hutchcraft (Hurts):]
Devotion, Devotion...
I'm a slave unto the mercy of your love
For so long, I've been so wrong
I could never live without you.
Devotion, Devotion...
Take me to safety
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=320756
дата надходження 10.03.2012
дата закладки 10.03.2012
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 10.03.2012
Стомилася... Терпіть не сила
Страждань вагу несамовиту,
Щоб заховатися від світу,
На руки голову схилила.
Думки колотяться шалено,
Волають щось, товчуть у скроні.
Біль заповзає у долоні
І звідти дивиться на мене.
Стомилася... Стомилась дуже...
Лютує біль в шаленім герці...
Чи в світі хто стерпів би все це?
Та світ довкруг мовчав байдужий.
10.12.2011
27.02.2012
10.03.2012(зведено і надруковано)
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=320746
дата надходження 10.03.2012
дата закладки 10.03.2012
Реальність та мрії - перетин множин.
Помножити радість на кількість новин.
Відняти проблеми. Відкинути біль.
І перед собою побачити ціль.
Підносити всі почуття до квадрату.
Звести до нуля гірку оту втрату.
Вже досить шукати думок інтеграли -
Ми не логарифми й не факторіали!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=320742
дата надходження 10.03.2012
дата закладки 10.03.2012
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 10.03.2012
Волочать пафосу багато
Тобі у березневі дні...
Нема коли "Кобзар" читати,
Бо, бач, часи тепер складні.
Де взяти час на "Катерину",
На "Наймичку", або "Кавказ"?..
Про люд їх думи щохвилини,
"Турбота" більшає чимраз!
Ти зачекай їх, наш Поете,
Лиш "лад" в країні наведуть,
Розчистять снігові замети
Й... до тебе в березні прийдуть.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=320632
дата надходження 10.03.2012
дата закладки 10.03.2012
Ламає день цукристу, сиву кригу,
і пахне сад торішнім полином.
Занила гілка, соком, на відлигу,
в розчахнутої вишні за вікном.
Гарячим срІблом капотить зі стріхи,
з калюж понапивались горобці.
Нарешті відступили завірюхи,
лишивши в тінях від зими рубці.
Синіє у проталинах між снігу
самотня квітка, мов любов чиясь…
Занило зліва, певне, на відлигу,
чи, що весна без тебе почалась…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=320551
дата надходження 10.03.2012
дата закладки 10.03.2012
Емоції знаходили приречені погляди
Зимових жертв стрімкого холоду
Без запрошень вриваючись в голови
Пробуджували покинутих з весною знайомили
Будівничі долей і дивовижних стосунків
Несхожі між собою приховані ніжно
Придавали кожному неймовірне вміння
Бачити і відчувати що кохання близько
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=320606
дата надходження 10.03.2012
дата закладки 10.03.2012
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 10.03.2012
Де ти і я –
нестримна течія:
то тягне нас докупи,
то розводить.
Ім’я твоє
корали хороводять,
виводячи старанно:
«не моя».
Крізь серце
пролітають мудрі сови
на крилах
забираючи у ніч,
та жайвір світанковий –
голос крові,
мені дарує
магію Любові –
крізь буруни
вертаюся
навстріч…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=320562
дата надходження 10.03.2012
дата закладки 10.03.2012
Ти-граціозна і велична
В своїй ході, ділах, думках…
Красива, ніжна, поетична
І вільна, наче в небі птах.
У спілкуванні ти-богиня,
Немає рівної тобі…
Мелодія луна грайлива,
Коли співаєш ти пісні.
Стійка до болю ти і скрути,
Було по- різному в житті…
Очиці ваблять листям рути
І сяє посмішка в лиці.
Та є у тебе одна вада,
Яку я палко так ціню...
Моя ти згуба і принада,
В потребі ласки і вогню!
V.P.
Присвята чоловікові
-продовження-
http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=299984
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=320539
дата надходження 10.03.2012
дата закладки 10.03.2012
Прийди тоді,
як зіронька впаде,
засвітить ясен місяць
мудрим оком.
Самотньо.
Одиноко так.
Ніде
моя душа
притулку не знайде,
допоки не почує
рідних кроків...
http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=85786
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=320505
дата надходження 09.03.2012
дата закладки 10.03.2012
З повісті "Не виплач моєї сльози"
Не виплач мене,
Не висуши нашого болю,
Не вицвіти цвіт,
Що прийде до тебе за мною.
Я хочу в сльозі,
Напитися неба досхочу,
І жити в тобі,
Допоки не вигаснуть очі.
Не плаче. А чує сльозу в своїм оці. Заставляє, виганяє її звідти, а вона не йде. Не хоче. Вона повертає і нагадує їй далеке, і бігом кличе його. Хто ти? Чого прийшов стривожити мої сльози?
Батькова смерть болить і нині. Ті слова, які він говорив. Вона по молодості й не збагнула їх. Лише нині вони стають зрозумілі. І сльози, яким батько забороняв текти. «Не сміхуйте мене, я ж чоловік», – відсахувався від них.
– Може, то татова сльоза? – спитала вголос Наталка.
Пуста кімната промовчала у відповідь. Обдивилася навколо – нікого. Лише Марія схилилася над дитям Божим, а воно тягне до неї рученьки, а навколо стільки світла й ласки.
– Скажи мені, Мати Божа, що це? – сповідалася жінка, яка незабаром стане бабою, а ще й не встигла побути жінкою.
А сповідь повертала у татовий день. У день втрати. Він пішов непробачено рано. Несподівано і недолюблено. Лише застигли її зойк і правда, яку жбурнула мамі. Вік втрати… вона прирекла себе ним.
Він пив, та лише коли вип’є, говорив. Обіймав за плечі доньку й питав:
– Дитино, поговориш зі мною?
– Так, татку, – відповідала Наталка і вела батька до цієї кімнати під образ Марії.
Вони проговорювали багато часу. Він згадував усе: пусті хлоп’ячі витівки, школу, пасовисько – і повертав до Олени. Видно було, що це боліло і це він хотів виговорити, та обривав… замовкав і шукав випити.
– Тату, – просила Наталка, – не пийте.
– Як не я, дитино, то воно мене вип’є. Розум, Наталю, добрий порадник, коли серце мовчить. Моє серце якесь немудре – воно любить сліпо й пропаще, – розвів руками стиглий чоловік, – воно перетворило мене на пияка, на ревнивця. Я ходжу, як тінь, за мамою.
Незабаром додав:
– А він учора знов прийшов. І моє немудре серце знов мене напоїло. Ревність – рак, доню. З’їдає все нутро, розповзається так швидко і смертельно. Я – мрець. Я навіть гірше, я – вже похований. Се мені просто Бог дав ще милість бачити свій похорон.
Наталя розревілася.
– Не плач. Не слухай цього, іди! – проганяв її.
– Ні, татку, не піду. Я нікуди від Вас не піду, - просилася донька.
Вони сиділи під образом Марії. Батько притулив дитину до грудей, і його «немудре» серце гріло такою любов’ю, від якої Наталя світилася.
– Тату, є ліки. Ви вийдете з цієї кризи. Я певна, – твердила не перестаючи. – я знаю, я вірю.
– Так, сонечко, я знаю, – сміявся Петро, – є дитино, є… це – сльози, але я не плачу і тобі забороняю. Не плач, не виплач їх, не будь сухою…
Не будь сухою…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=320493
дата надходження 09.03.2012
дата закладки 09.03.2012
Я маю дивну схильність - моє "Я"
наповнюється часом, як водою...
та спогадів зустрічна течія
несе мій човен - слідом за Тобою.
У рівновазі - щастя? Чи бува?
Коралова омана теж із рифів.
То ж хто я більше - жайвір, чи сова?
Змінилася і "випала" із міфів.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=320380
дата надходження 09.03.2012
дата закладки 09.03.2012
Єство моє безжально поглинає
Суєтність днів, і звершень, і діянь.
І плач, до Бога звернених благань,
Крізь товщу зла навряд чи долинає.
Шукаю Істину в друкованому слові.
І шлях до неї, то є шлях страждання,
Як формула одвічного кохання,
Є символом прабатьківської крові.
Сьогодні вбік рішуче відкладаю
Священних псалмів мудрість велемовну -
Мені "Кобзар" снагу дає духовну,
Від нього силою незмірною владаю.
За Божим помислом і за велінням долі,
Прийшов Поет, що став для нас Пророком.
Він Словом віщим, дужим, та високим,
Збудив вогонь уярмленої волі.
Здалось на мент, що волю вже здобуто,
Що те ярмо розбите на друзки,
Та грішна думка тисне на мізки
Й тривогу будить, наче щось забуто...
Стоїть Пророк на знаменитій кручі.
Чоло нахмурив, голову схилив.
А, може, Бога він за нас молив,
Тому і думи з-під чола пекучі?!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=320347
дата надходження 09.03.2012
дата закладки 09.03.2012
коли стане між нас небокрай
ліловою стрічкою,
нерухомою річкою,
шнурком лелечим,
тягарем на плечі –
ти чим швидше мене забувай…
не згадуй мене –
ревний жаль
пелюстками з вишень мине.
...
чи зміниться що в світі по мені?
за но́чами так само йтимуть дні,
бузки розквітнуть навесні,
відлопотять дощі рясні…
нас – як молитви,
у альфа-ритмі
складені,
виводить Хтось водою
на гарячому
підніжнім камені:
стара́нних рун
довершена каліграфічність
лише на мить -
ми
пари́нками
прямісінько у Вічність.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=320300
дата надходження 09.03.2012
дата закладки 09.03.2012
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 09.03.2012
Черт бы Вас взял,и меня вместе с Вами,
Что же творится со мной?
Всюду потери,от горькой печали
Снова поник головой
Если б Вы знали сколько утрачено
Толпой безразличных невежд
Было и не было в жизни пропащей
Чистых и светлых надежд
Сон,или явь-увядание сущности,
Грязь от высоких идей.
Разные мы,но и всё ж неразлучные
Доколе я мертвых живей
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=320251
дата надходження 08.03.2012
дата закладки 09.03.2012
Ну що ж - присядьмо тут,
під ліхтарем.
У серці - щем.
Зима.
Подай-но пляшку
лікеру - відкоркую.
Розіллєм....
Ти знаєш,
що - найкраща в світі, пташко?
Всміхаєшся?
То ж вип'ємо за те,
аби серця ніколи не жури́лися!
Ти моє со́нько - ніжне і святе..
Проте, налиймо другу -
аби жи́лося
із друзями!
Вночі таки дубак!!!
Налиймо третю - душі обігріємо!
Піднімем за Любов і скажем так:
не розлучаймось з Вірою і Мріями!
за мотивами твору Журавки НАЛИЙ ЛІКЕРУ
http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=231712
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=236776
дата надходження 25.01.2011
дата закладки 09.03.2012
Від Неї:
Пальці хвилин на зап’ястях
Сила «Вселенної» всеї
Голос Твій – крапелька щастя
Бути хоч трішки Твоєю…
Від Нього:
Частинка щастя – жити у думках Твоїх,
Бо ж Ти – велична Всесвіту монада!
Торкатись, бачити, Твій чути сміх…
Прекрасна Ти як давня Леля-Лада.
06.03. 17.47.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=320245
дата надходження 08.03.2012
дата закладки 09.03.2012
(на конкурс по темі :"Еміграція")
З Кийова до Карлсруе
Відколи це тобою керує
Шлюшна думка —
Еміграція?
Пішки, потягом, літаком
Стрибнути лише б за кордон
Поцілити мітко в гроші,
...та сумування
Замість Тризуба на титулі
Кінцівки тягне за митами
Пьяничка орел
Маєш Паспорт
Ліниве безроботне пиво,
А діти щось крадуть з автівок,
На панелі жінка
Родина при справах
Заробітку не те шоб багато
Все більше йде на хворого тата —
Треба лікувати серце...
Душу вже пізно
***
По телефону:
— Ну й як тобі, синку, за кордоном живеться?
— ... (мовчання)
© Барзілович Дмитро, Листопад 2011.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=289117
дата надходження 28.10.2011
дата закладки 08.03.2012
На шпальтах твоїх очей
травневі вітри співають,
Стирають нічний туман
і руни моїх імен.
Ти питимеш чорний чай,
в самотнім нічнім трамваї.
У темне його вікно
постукає злива, знай....
http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=192550
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=318893
дата надходження 04.03.2012
дата закладки 08.03.2012
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 08.03.2012
Чудна зима покурює кальян:
Димить-димить, мов з комина,із яру.
В молочне небо, наче в океан,
Впустив світанок сонечка флояру.
Сидить зима, закутавшись у плед,
На ніс напнула срібні окуляри:
То щось шукає в насипі газет,
А то візьметься знов за мемуари.
І що їй те зарюмсане дівча-
Ота весна тендітна, несмілива?
Вона як гляне-миттю на очах
Так захурделить віхола спесива!..
Тож хай іще набудеться сповна,
Бо вже десь сонце позіха спросонння-
Таки розквітне згадана весна
Підсніжником в бабусиних* долонях!
*Тут мається на увазі в долонях зими.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=320158
дата надходження 08.03.2012
дата закладки 08.03.2012
- Ми-и-ило… - сказало Мило, і вдоволено примружилося. - …кому ж я дістануся … мабуть… потраплю до ванної кімнати якоїсь чепурної красуні… та як же я приємно пахну… а яка ж у мене обгорточка барвиста і цупка… одразу видно - делікатна панянка…
До полиці поспіхом підійшов чоловік і кинув перший ліпший брусочок мила до корзини. Там уже лежали дві пари шкарпеток, набір носовичків і страшенно пихата коробка розрекламованого прального порошку…
- Що ж, - зітхнувши, заспокоїло себе Мило, - комусь і про чоловіків дбати доводиться…
- …не присувайтеся до мене так близько, - звернулося Мило до Крему Після Гоління… - ви надзвичайно звабливий тюбик, але ж, бачите, я в обгортці…
Ванна кімната освітилася. Той самий чоловік, щойно зодягнений у домашню одежу, взяв Мило, без жодних церемоній здер з нього яскраву обгортку і поклав мармурово-рожевуватий брусочок назад на поличку…
- …не роздивляйтеся на мене так відверто, - звернулося Мило до тюбика Після Гоління, - я соромлюся… я не готове ще до таких рішучих перемін…
- Дуже треба… - образився Тюбик, - я, знаєте, давно заручений із винятково порядною дамою - Небезпечною Бритвою. Моя наречена, мало, що постійно заглиблена у саму себе, то ще й футляра шкіряного майже ніколи не скидає… то на всіляких сторонніх безсоромниць я й не задивляюся… у майбутньої дружини моєї, знаєте, дуже відточені і гострі реакції…
- Ви такий сучасний парубок, - звернулося невдовзі Мило до Помазка, - зачіска у вас цікава… це, мабуть, називають ерокезом…
Але Помазок був імпортним, то мови мильної тутешньої не розумів…
- Ой! – тільки й спромоглося сказати Мило, як Чоловік, наніжившись у теплій ванні, ухопив його міцно всією п`ятірнею і ну натирати себе з усіх боків…
- …досить приємно опинитися в таких міцних руках, скажу я вам, - звернулося Мило зо Зубної Щітки, що вміла стояти у стаканчику, як балерина, на одній, затовстій, щоправда, нозі… - довелося мені таки добре над ним потрудитися… аж трохи схудло, здається, - продовжувало ділитися враженнями Мило. Та Щітка розмову не підтримала, бо дуже пишалася далекими своїми родинними зв`язками з пихатим іноземцем-Помазком.
– …ну, тепер я вже цілком досвідчена дама… у стосунках з чоловіками… - ніяк не вгавало Мило. – і, скажу вам по секрету, завтра вранці він обіцяв знову до мене прийти… - але ніхто з присутніх на поличці мильних зізнань не слухав. Бо яка радість дослухатися тих, хто потрапляє у вишукане товариство так не надовго…
- Він таки любить мене, - сказало Мило власному дзеркальному відображенню, черговий раз повернувшись на поличку. – Щоранку й щовечора ми зустрічаємося… у його рухах – стільки сили, пристрасті… між нас – така чистота! але чому ж я так худну… скоро стану зовсім тоненьким змилочком… боюсь, одного разу навіть до решти розтану від своєї самовідданої любові… як же він тоді буде жити без мене? - але дзеркальне відображення не знайшло жодних слів, і тому промовчало.
Наступного ранку тоненький змилочок – усе, що залишилося від колишнього повнотілого Мила, повертаючись на знайому поличку, послизнувся, ударився, падаючи, об край умивальника, тоді, проїхавшись кахельною підлогою, опинився під ванною…
- Який же я необережний, - поскаржився змилок самій тільки темряві, - але нічого, нічого… він знайде мене… увечері він забере мене звідси…
Увечері Чоловік заніс до ванної кімнати і поклав на поличці новий брусочок мила, в такій же цупкій і яскравій обгортці…
- Он як воно трапляється часом у житті, - зітхнув Змилок. – Що ж, журитися все одно не варт… Я був у цьому світі… був! …і завдяки мені світ цей став набагато чистішим…
- І солодшим! – нарешті почулося у відповідь. То сказав виплюнутий недавно дитиною недосмоктаний до решти цукерок-льодяник, що також долею випадку опинився у темряві під ванною.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=320133
дата надходження 08.03.2012
дата закладки 08.03.2012
О, мій Самсоне, сила і безмежжя
у лаві незабутніх кольорів -
на пензлях розкуйовджених вітрів
картини оживають і бентежать...
Картини-солов’ї, картини-море
на рамі рифи і колюча сіль:
на смак cолена, слізна... Біль
мовчить, але мовчання те є хворе...
Застуджене мовчання, безголосе,
роздроблене на сотні островів,
в очах сумління арештантів-слів,
в очах гримить і блискає, голосить...
Де вольності, Самсоне, чом змаліли?
Блаженний Ти. Який блаженний сон!
Для чого сила, що долає міць колон
та попадає в сіті до Даліли?
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=307714
дата надходження 19.01.2012
дата закладки 08.03.2012
Лише ковток... і холодом пройма
ковток гіркої кави натще.
Здавалось, неморозяна зима
та кисню бракне, дихать важче...
Лише ковток... розлитого тепла
твоїх долонь мені насниться.
А може, я до тебе не жила?
до тебе в серці була криця…..
Лише ковток... лишає сніжний слід
трояндова пелюстка біла.
Горнятко у руках, неначе лід -
завчасно кава схолодніла ....
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=308668
дата надходження 23.01.2012
дата закладки 08.03.2012
Не ворожка я… Просто хотіла б,
Щоб на вітті уяви весна -
зарясніла й вишнево біліла
чи літала метеликом в снах…
Перевтілююсь... Ти упізнаєш -
як проникну до Тебе крізь час…
Бо так тепло крильми обіймаєш,
Як ніхто, як ніколи до нас…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=319018
дата надходження 04.03.2012
дата закладки 08.03.2012
Так хочу
дотягнутися до тебе,
веселкою
гуляти досхочу.
як вільна птаха -
тішитися в небі
і бавитись
краплинами дощу...
Ну, що поробиш -
є така потреба! :)
http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=197997
Всіх прекрасних БОГИНЬ - поетес вітаю щиро
і трепетно зі Святом весни! Хай буде Вам Сонячно!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=320055
дата надходження 08.03.2012
дата закладки 08.03.2012
Галантно так, змахнувши вітром сили,
Злетіло Сонце в Ночі океан,
Звільнивши місце зорям небосхилу,
В подяку лиш – космічний реверанс.
Це вищий етикет світів надхмарних,
Нема в них сорому й облуди, теж.
І розуму Землі, то майже марно
Пізнати суть небесних див-безмеж.
06.03. 20.55. автобус: Тернопіль – Чортків.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=320007
дата надходження 08.03.2012
дата закладки 08.03.2012
Настав вже третій місяць, шостий день,
Його на два помножте, будем мати й рік.
Квітки зими покрили липу й клен,
Збіліє інший цвіт, це точно хтось прорік.
***
Ще хід зими, морози вуха відчувають,
А ніс вловив десь кави аромат.
Немов король monarch сорт Jacobs споживаю,
Регалій ще мені, на зуб «Корони» шмат.
***
Весною в білий грунт ступають ноги,
Хто поспіхом, упевнений у завтра дні,
А хтось, повільно, із перестороги.
Однак, всі кроки замете марцевий сніг.
06.03. 09.05.. поїзд: Тернопіль – Львів.
06. 03. 17.58. поїзд: Львів – Тернопіль.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=319955
дата надходження 07.03.2012
дата закладки 07.03.2012
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 07.03.2012
Вже зима із весною шепочуться,
Перестрівшись удвох на межі.
Зайчик сонячний ніжно лоскочеться -
Хоче взнати секрети чужі.
Зачекай-но, допитливий зайчику,
Ще твоя не наспіла пора.
Онде, бачиш, як свариться пальчиком
Юній феї цариця стара.
Щойно весело разом сміялися,
Наче подруги справжні були.
Та зненацька вітри розгулялися
І снігами шляхи замели.
А весна тих вітрів не злякалася -
Мала змалечку вдачу тверду!
Вона йшла по снігу й посміхалася
І ніхто не спиняв їй ходу.
Бо несила зимі пересилити
Ту, що землю збудила від сну.
Люба весно, яка ж бо красива ти,
Навіть в пору зими навісну...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=319830
дата надходження 07.03.2012
дата закладки 07.03.2012
Воно мене вбиває так повільно
Що відчуття так ніби голки в спину
Воно тримає відстань неспроста
Боїться все ж таки сказати що воно це я
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=319813
дата надходження 07.03.2012
дата закладки 07.03.2012
До тебе я звертаюсь,мій народе.
Прийшла пора ставати нам до бою!
Бо знову кат панує над тобою,
Бо знову хочуть нищить твою вроду.
З корінням виривають нашу мову,
Історії здобутки перекреслять.
Ще скільки цей тягар ти будеш нести?
Ти - українець. Це ж не випадково.
Ти знову на узбіччі ставиш хату,
І знов тобі нема до того діла.
Тебе воно,звичайно, наболіло,
Тобі ж уже й несила повставати.
Людино,пам'ятай, що ти людина,
Що твої предки- вільні козаки,
Які ішли до бою залюбки,
Щоби здобути волю Україні.
Ставаймо пліч-о-пліч всі разом, браття!
Знімай ярмо-хутчіш ставай до бою,
І не здавайся- Бог завжди з тобою
Охороня запалене багаття.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=319685
дата надходження 06.03.2012
дата закладки 06.03.2012
Тепло безформне, як земля
У перший день свого творіння,
Ще спить вагання ручая –
Текти на південь чи на північ.
І день заснув між темних віт
Сосни, в її духмяних лапах –
Ти затамовуєш зеніт,
Я затамовую початок.
Для дійства сонця і води
Нема ні сполоху, ні схлипу,
Усе життя між "я" і "ти" –
Ніяк не звикну.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=319631
дата надходження 06.03.2012
дата закладки 06.03.2012
Аж квадратіє в думах голова!
І в'януть вуха, очі соловіють…
Що тягне нас у океан думок.
Чи ми мудрішаєм, знаходим мрію?
Світанок каже: так цвіте сузір’я…
Виблискує і в барвах мерехтить.
По часточках приносить світло
І до прекрасного манить.
Насправді, розміри космічні,
Нам не під силу кожного знайти.
Та кожен – неповторний, особистість,
Своєю призмою сприймає світ.
Проблема в цьому світі не від нині –
Нема порядку, єдності нема:
Одна частина признає лиш силу,
А інша до любові заклика!
В науці втрачені авторитети…
Робити зброю – інша річ!
Брататися із мавпою – гуманно,
Бо в розумах суцільна ніч.
Якби ми нижче приземлились,
З небес, з «Олімпу»,не в «Парнас»,
Мені здається, є з чим порівняти –
Нехай це не шокує вас:
Блошиний ринок на сучасний спосіб,
Розкішне місце – благородний Сайт.
Ніхто вас не обмежує у слові:
Неси що маєш – купиш і продай.
Тут всі предмети непідробні,
Нема реклами і брехні…..
Залізо лиш залізо точить….
Гартуймо розум, правду бережім!
P.S.
Чудову прочитав пораду:
«Не уникаймо словників»
Всі речі називаймо іменами,
Цураймося байок і байкарів!
1 Івана 4:18 «У любові немає страху; досконала
любов відкидає його, оскільки страх сковує.
Хто ж має страх, той не досягнув досконалості в
любові.».
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=319543
дата надходження 06.03.2012
дата закладки 06.03.2012
така таємна вервиця
нанизана на час,
де слово слову молиться
сказаннями про нас.
у нарисах на бересті
не день, не два – віки,
у аркушевім шелесті
і в потиску руки.
у душ одна акустика –
себе переплести,
у них нечутна музика,
неписані листи.
нез'єднана, негадана,
прощальна – без чудес,
прошита зорепадами
одна в одну – навхрест.
в полонах і прогалинах,
в рятунках і піснях,
коли горить – то ладаном,
летить – на хоругвах.
самітниця і звабниця –
невипите вино,
їй без кінця вертатися –
давно, давно, давно...
і думами-баладами
чаїний крик нести,
що там, де буду падати,
одна безодня – ти.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=302795
дата надходження 28.12.2011
дата закладки 06.03.2012
складати веселку з вечірнього світла,
між грою у бісер хрипіти: я вірю...
хто втому стирає, і сльози їм витре –
один - невечірній.
вкладаючись в ясла прокрустових правил,
збирати надію з найменших окрушин,
що він не пішов, не забув, не зоставив,
а значить – я мушу…
бо право свободи – це право на втрату,
і тут не знайти, не сплести оберега,
хіба тільки цвях, що кувався на брата,
ввіб'єш до ковчега.
а сталь – все гостріша, зливаються тіні,
шепоче порадник: ось міра – і крито…
ми всі – півтонами – пекучі, невірні,
життя нерозлите...
складаєм веселку з вечірнього світла –
колиску для ноя у слові "людина",
марія співає у ніч ненаситну,
ніхто не загине…
_____________________________________
Світло Невечірнє (рос. – Свет Невечерний) –
в богословській традиції одне з Божественних імен.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=304749
дата надходження 06.01.2012
дата закладки 06.03.2012
це до білих човнів
підіймаються душі дерев, –
перешерхла кора
облітає
у невідь блакитну…
на прозорих долонях
нелегко тримати тебе, –
ти не знаєш життя,
бо себе у падінні
не видно.
ти співаєш як плачеш
на згарищах трой і еллад,
в поліномах облич
закотившись в розлуку –
живою,
я відлунюю словом
твоїх нескінченних балад
і вмираю в плащах
і шоломах
минущих героїв.
в білій лодії часу
дитя розсипає
пісок,
усміхаючись сонцю
під кілем
довірливо-просто,
я приймаю в долоні
обірваний вітром листок,
як дарунок життя
у зеленому дзеркалі
росту.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=311581
дата надходження 05.02.2012
дата закладки 06.03.2012
Вопрос такой...я выражусь попроще:
Кого из нас, в болоте нашем больше -
Живых, пасущихся, растущих бычко-свинок
Или охотников с двухстволкою и миной?
18.02.2012г.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=319202
дата надходження 05.03.2012
дата закладки 05.03.2012
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 05.03.2012
Чорнична ніч.
Жага.
І ми удвох.
Достигли вишні.
Очі.
Хочу.
Хочу.
Ритмічно соловейко:
тьох
і тьох...
Не зупиняюсь.
Пещу
і лоскочу...
http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=197028
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=319216
дата надходження 05.03.2012
дата закладки 05.03.2012
на переході
знаків гороскопа,
в обіймах ворога
одвічного
і мізантропа,
в часи розпусти,
ґанджи і пороків,
в часи розбещеності,
вад і лже-пророків
душа втрапляє
у привабливе сильце,
як сонце
допитливим
втрапляє промінцем
в картонну рурочку
дитячого калейдоскопа…
там пучка підфарбованого скла
і дзеркала…
там,
у обмеженім
кружа́льці де́нця,
крізь папірець
цупкий напівпрозорий,
у рурці, сподом
перевернутій до сонця –
чарі́вне сяйво
штучних кольорів:
небачені суцвіття і узори!
…подібно світ наш,
що стоїть на голові,
всю срамоту
задерши вгору.
змагальність,
переваги, перегони,
яскравих конкурсів
павукобаночні закони,
халіф-на-часні визнання…
софіти й заздрощі,
хула і похвала –
глузують з нас
калейдоскопні дзеркала…
ми - різні всі,
і своєрідно всі хороші:
чи варті гідності
людської
слава й гроші?
але –
привабливі узори зла…
та я про інше:
тут –
душа
і дзеркала…
душа од Світла
у сутінки земні прийшла,
і знає,
Світло,
допитливу її
й охочу до знання,
у точці Простору
означеній
назад чекає…
коли душа
скидає тіла строї,
то, може, й засумує
враз
на мить…
буває, часом,
що й заплаче –
аж поки Світла,
роззирнувшись,
не побачить.
тоді зрадіє
і на Світло рідне,
проз темряву чужу,
воро-жу,
без сумніву
летить…
як провеснем
до рідних берегів
лелека…
і саме тут
чатує
небезпека.
холодним блиском
кличуть дзеркала…
так близько й звично
мертве світло
світить,
як промені
німі
земних софітів…
і йде душа,
заблу́кана,
на той підступний блиск:
чи мають дзеркала
який
од того зиск?...
спішить
на звичний блиск
душа роззута…
і ні покути в тому блиску,
ні спокути…
бо дзеркало –
то тільки скло
і амальгама…
творіння рук, розсудок,
ремесло…
душі безсмертній – пастка і тюрма…
бо простір
задзеркалля –
гра тіней, омана:
ні світла, ані простору
у склі дзеркальному нема.
сама блукає
у лабіринті ілюзорнім
душа ув`язнена
і плаче…
утративши Безсмертя
і Життя –
ані туди, ані сюди
стежок не бачить:
є каяття, немає вороття.
…колись мої,
веселі і сумні,
скінчаться дні:
як не потрапити
душею у сильце,
Заступнице!
одкрий мені!...
за миттю – мить,
за миттю – мить
Заступниця
у відповідь мовчить.
та я без сумніву
вслухаюсь знову й знову,
і, врешті, відчуваю
в серці
Слово:
«…Світло Живе
тебе
на ймення назове:
Любов
всерозуміючу спізнаєш –
не заблукаєш…»
Заступнице!
вовік між жонами
Благословенна Ти!
Ковчег Спасіння,
символ Чистоти,
молитвами не погордила
в дні скорбо-ти…
я вірю й знаю,
як себе знайти,
куди ТОДІ
роззутою іти:
поміж калейдоскопів і дзеркал –
не заблукати…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=319022
дата надходження 04.03.2012
дата закладки 04.03.2012
У філігранну руку взяла міцно слово –
Словник-талмуд жбурнула фарисеям
І літеру в намисто нагорнула нову.
Їй заспівають щиро оди феї.
Глибини, закоулки, манівці, дороги,
Словес непізнані коштовні грані –
Мисткині човен перетне усі пороги,
В чарівний світ Віршів у диво стані
Л. Г.
24.02. 12.10. кафе «Старе місто».
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=319083
дата надходження 04.03.2012
дата закладки 04.03.2012
У ринвах дощ замріяно хлюпоче -
Краплинами вирує у душі.
У небесах кружляючи пророче,
Відлунює польотом у вірші.
Що краще за легкий весняний вітер
Який дощем торкається лиця?
Коли із неба сипле теплий бісер -
тоді вирує щастя без кінця...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=318824
дата надходження 03.03.2012
дата закладки 04.03.2012
Все хочу починати з Тебе:
Рік,
День,
Листи,
Вірші і Шлях,
Дощ, Сонце, Зорі, Хмари, Небо -
З Твоїм іменням на устах.
Все хочу починать з Тобою:
Гір підкоряти висоту,
Ліси заквітчувать весною,
Йти по Патоновім мосту.
Все хочу міряти Тобою:
Ріст, Силу, Крок і Духу Виклик.
З Твоєю Світлою Метою
Звіряти Сонячний Годинник.
Щоб слухати Тебе...
І чути.
З Тобою бути.
Не спішить.
Щоб в час отрути
серця скруту
Ти зміг відве́сти, розсмішить.
З Тобою підійти до Суті
Першооснов, Першоджерел,
Збагнути Істину.
Спіткнутись.
З Тобою рухатись Вперед.
.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=318822
дата надходження 03.03.2012
дата закладки 04.03.2012
Не зупиняють подиху
Зримовані рядки,
Мов вибрані із мотлоху,
Обтріпані шматки.
У вирі пустослів’я,
Рахує миті час.
Вишукує чар-зілля
«Дозрілий» парафраз
Із виписок, покритих
Архівним пилом книг,
Вже кимось пережитих,
Задуманих інтриг.
Не доторкнеться серця
Нещира гра в слова.
Бо чистим є джерельцем
Поезія Жива.
На камені посіяне,
Зерно не проросте…
Бо правді буде праведне,
А решта все – пусте.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=318748
дата надходження 03.03.2012
дата закладки 03.03.2012
І жаль себе, а може і не жаль -
чи винна ти, що йти до тебе мушу? -
тим більше, що отруйнішим із жал
ти цілиш у свою охриплу душу.
І врешті не витримує струна,
і груди рве в польоті із нізвідки -
та чи у тому є чиясь вина,
що поряд хтось із поясом шахідки?
Чи винен хто, що в'януть до пори
твої слова, неначе мерзлі квіти?
Я все знесу - лише не говори,
що це мені не мало би боліти...
2009
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=318689
дата надходження 03.03.2012
дата закладки 03.03.2012
Все менше слів по телефону,
Все менше в голосі образи.
В минулому чуття потонуть,
Іще не зірвані ні разу,
Все більше почуття спокою,
Все менше пахощі спокуси,
Достиглі яблука любові
Морози-хижаки обтрусять.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=318608
дата надходження 03.03.2012
дата закладки 03.03.2012
Зникають колючі погрози
Холодних зимових вітрів,
Листочок опалий в знемозі
Покірно під снігом зіпрів.
Зникає зими позіхання,
І в небі вже місяць не змерз,
Окутаний мряками зрання
Здивовано дивиться вниз.
Відлиги розхристали праліс
І сизий туман рознесли.
Це,певно,зима закохалась
Під подихом панни весни.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=318481
дата надходження 02.03.2012
дата закладки 02.03.2012
не пишите этого безобразия не надо
нам подавай ритм рифму красивые фразы
исполненные философских глубин
а вы вся такая корявая рваная
и нам плевать на вашу серую жизнь
нам надо искусство мы все ценители
критики зрители жаждущие красоты
а вы словоблудите колкими фразами
сами теряете всякий смысл
фи на кой ваше творчество миру
тонны бумаги предназначение им - сортир
мыслить учитесь иначе - и ждет вас почет
признание издание перевод на
литературные премии что там еще?
а у меня в сердце шрамы дыры
в голове личная Хиросима
атомные взрывы хрупкого мира
я просто ищу выход -
и того кто меня поймет
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=318374
дата надходження 02.03.2012
дата закладки 02.03.2012
Пожди ще трішки і розтане сніг,
В душі раптово вщухне завірюха,
Не раз ще зливи прийдуть на поріг,
А ти всміхайся, чуєш, ти не слухай!
І відчини віконечко душі
Ясному сонцю, проліскам і травам,
На світанково-вранішній межі
Яріє світла сяюча заграва!
І накупавшись в променях ясних,
Розпушать хутро котики вербові...
Плекай у серці проблиски весни
Вирощуй квітку світлої любові...
І відганяй надією щодня
Гірку печаль, зневіру і розлуку,
І хтось назустріч(може навіть я)
Тобі простягне теплу свою руку.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=318350
дата надходження 02.03.2012
дата закладки 02.03.2012
Є.Є.Є.
«Земля віддасть своїх…»
але яќ саме?..
усі – великі і малі,
ми будемо,
на заклик су́рми,
що з неба владно
й радісно заграє! –
в життя
випро́стуватись з-під землі
такими,
як оце в нас є,
м`язо-кістковими
воскреслими тілами?..
-То чиста вигадка, -
засумнівається Хома, -
бо прецеденту
поки ще нема…
Хома, Хома…
так стережеться
жарту чи обману,
що не повірить в чудо
істинне,
допоки не застромить
пальця в рану…
а прецедент, насправді, є:
хто око має –
спостеріга-є…
все, що цвіте –
улітку, чи під осінь,
собі лиш притаманний
плід приносить.
плід – то побічне,
тимчасове,
всіляким плодоїдним вигода.
а для рослин
великий смисл плода –
в насінні…
обітниця Життя нового
у щовеснянім
сонце-воскресінні.
«…хто не посіється,
той не зійде»:
Хомо! згадай,
від Кого чув таке,
і де?..
якась перчина,
чи капустина….
городнє
або дике, неприбо́ркане, зело –
зійшло, росло, цвіло,
себе-ідею
у зав`язь зав`язало,
достигло –
відбуло й зів`яло,
і в землю-матінку лягло:
само себе
посія-ло…
сховало.
життя рослини
перепливає Лету білу
заледенілу –
поховане
в ковчегу насіни́ни,
в землі сирій
сном вічним
непробудно спить,
аж поки су́рма
з неба
засурмить…
зачувши з-під землі
в сигналах Зову
ім`я своє –
кожне Життя
себе упізнає…
пригадує…
прокльовує…
на заклик радісний
Небесної Любові
зо сну,
здавалось, вічного,
встає…
спочатку
на долоні й на коліна
зіпнеться кволо,
майже півсвідомо,
тонесенько! –
бліда,
надвоє перегнута нить…
замре на мить,
подумає:
мене… зовуть Додому…
постоїть так,
збереться з духом,
тоді упевненим
рішучим рухом
розі́гнеться,
діставши з під землі
долоні,
докупи складені
у жесті молитовнім…
за тим –
у захваті любовнім
долоньки
щиросердно розгорне́:
- я тут!
бо Ти покликав, Господи!
мене….
отак і ми,
посіявшись,
зійде́мо з-під землі
на поклик Бога!
…Хомо, утримайся,
помовч,
цьогораз
не речи
нічого…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=318331
дата надходження 02.03.2012
дата закладки 02.03.2012
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 01.03.2012
О Боже, як же хочеться до тебе…
Закутатися в плащ твоїх обіймів,
І в унісон з тобою дихати повільно,
Намащуючи черстві будні медом,
Льодяників зі смаком поцілунків,
таких твоїх, дитячо-обережних…
Ти – принц, бо врятував мене із вежі,
Це я, дурепа, не попала в лунку.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=317987
дата надходження 29.02.2012
дата закладки 29.02.2012
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 29.02.2012
Повіки легко клеяться додолу
Й думки розлізлі, мов газета під дощем,
Кінець зимового вже року-кола,
Між свят і посту втомлено отак бредем.
Розбіжність мега думки ця буремна
Будує тут строкатих планів живопліт.
Та чадний газ із сну – зів’яли щемно,
У позіханні проковтнемо всенький світ.
Ось там крокує сутінковий курінь,
За ним і фронт дивізій впевнених нічних,
А рано, між весняних снігу мурів,
Читатимо нових надій з чуттів триптих.
29.02. 19.00. поїзд: Тернопіль – Чортків.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=318010
дата надходження 29.02.2012
дата закладки 29.02.2012
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 29.02.2012
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 29.02.2012
Вони летять.
І звати їх - рокИ.
В моєму серці
гнізда залишають:
коли навколо
падають зірки -
тепло і щем
від доторку руки,
я, не повіриш, -
Досі пам`ятаю!
http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=194194
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=317387
дата надходження 27.02.2012
дата закладки 28.02.2012
Питання вічні:
бути чи не бути?
У майбуття
ступати без квитка,
чи зупинитись,
стриматись,
забути
і під ударом Долі -
повернути?
Куди покаже
Господа рука?
Боротися за мрії,
чи змиритись?
Підводитись,
як боляче упав?
Це кожен з нас
повинен пережити -
Є вибір зАвжди:
Гнити чи Любити...
А зрештою...
хіба я щось казав?
http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=195918
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=317730
дата надходження 28.02.2012
дата закладки 28.02.2012
О юносте,твоїх очей
сіяє промінь.
Так ластиться і так пече
у серце спомин.
Напівоголене твоє
дивне видіння
Тривожить так,жаль додає
своїм щемлінням.
Обірветься струна життя...
Єхидна доле,
Ти змушуєш плід пожинать.
Боронюсь кволо.
Торкнулася-й зв'ялила цвіт.
Надіє,де ти?
"Ви втрачені,-регоче СНІД,-
імунітети.
Ти не один,вас не катма",-
шипить мінорно.
Кентавром зводиться ставма,
під себе горне.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=317167
дата надходження 26.02.2012
дата закладки 28.02.2012
На штири боки запалились небосхили.
Крайтмайра – вулиця упала на коліна.
Борець загинув. Хмари смутком вкрили
Небесний дзвін, який зорів уклінно.
Це морд був. На губах пекло зело студене...
В здогадках Час завис... Журу до себе горне.
Далеко,вдома, пишночолі клени
Спалила осінь золотава в чорне.
В цей день, розіпнутий на сонячних раменах
Шуліки Харіса – червонокрилі зайди
Потраву мали з вуст німих черлених
З надією, що правди вже не знайдуть.
Еляборати ворога – цинічно ниці.
Всі праведні слова уже давно розлиті.
Невбитий дух чолом у блискавицях
Торкав престол небесної блакиті.
Це містерійна смерть. Наш Провідник в прощанні...
Своєю правдою емпат воскреслий знову,
Він вічністю в пристанищі останнім
Не зрадив рідну землю, рідну мову.
Ви, жовчні яструби, сп’янілі від розбою.
Що вже осліпли вам від подиву очиці?
Давно в повітрі пахне вже грозьбою.
Живим вогнем палає серце з криці!
Злато-вогненні знаки в синьо-жовтім стязі
Із вірою в прийдешні славні покоління.
Кладем на груди руку ми в присязі
Тобі – на вірність, наша Україно!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=317667
дата надходження 28.02.2012
дата закладки 28.02.2012
Виводячи рукою, невпевнені букви,
в намаганнях віднайти залишене…
копаюсь в голові, в анульованих спробах
виділити головне, ніким ще ненаписане…
та…не пишеться…
ніби всі слова розібрали безкоштовно,
на благодійній акції, чи купили за копійки,
а мені залишилися тільки думки,
які писались безліч років томно…
…скидаю лічильник, починаю спочатку,
небо дарує з променем сонця проблиски
слів, що лягають на білий клаптик,
котрий вже чекав десятки годин,
як артист оплесків…
Дякую…
за рядки, за чисте сумління, за волю до слова…
виводячи букви невпевнені знову,
я дякую Богу…
…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=317694
дата надходження 28.02.2012
дата закладки 28.02.2012
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 28.02.2012
она говорит мне что я ее солнце
и ей достаточно света в моей тени
она остается рядом даже тогда
когда я умоляю ее уйти
я не верю ей что все так просто
ищу в ней признаки корысти
я обижаю ее пусть невольно
зная что все она мне простит
я забываю ее с теми другими
что попадаются мне на пути
я обманываю сам себя и ее тоже
я теряю ее но она как кошка
снова засыпает на моей груди
я виноват перед ней я знаю
но так уж сложилась моя жизнь
я мог бы так много дать ей но лишь отнимаю
а она продолжает верить мне и любить
Посвящается: мне и Инге.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=317542
дата надходження 28.02.2012
дата закладки 28.02.2012
Поміж дзвінких прозірчастих бурульок
Лютневий день неквапом догорів
І дим клубиться, наче з чорних люльок,
З покашлюючих, сивих димарів.
І ніби напарфумлену хустинку
В холодних перлах росяних, вогких
Ніч притуляє срібну павутинку
До ледве-ледве теплої щоки...
Кипить у пічці полум'я шовкове,
Мете-мете іскриста заметіль,
У вир дрівець, розпечених соснових,
Багряні іскри линуть звідусіль.
Парує чай шипшиновий на бляті*,
На білих стінах спалахи ясні-
Кружляють тіні хатою строкаті,
Шовковим лиском тануть у вікні.
І так на серці волошково-ніжно,
Бентежу тишу порухом струни,
А за вікном сьогодні сніжно-сніжно,
Хоча вже зовсім трохи до весни...
*Блят(діалектне)-чугунна плита на поверхні печі,місце для приготування страв.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=317503
дата надходження 28.02.2012
дата закладки 28.02.2012
Ваблять до твого файного дому
Зведені квітковим цвітінням дороги
Мохнаті переправи до щастя
Дивують своєю величчю старці
Заповідна п'янка солодка на подих
Так близько цнотлива твоя природа
Заволодіває вправною зброєю
Прагненням бути з тобою
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=317065
дата надходження 26.02.2012
дата закладки 26.02.2012
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 26.02.2012
Иногда возникает чувство
какой-то неуловимой потери,
потери чего-то важного,
но ты не знаешь чего именно,
но чётко понимаешь, что должен,
обязательно должен
восполнить её движением вперёд.
Пред тобой лежит вереница дорог,
какую из них выбрать и не станет ли,
выбранная тобой дорога, тропинкой,
теряющейся в глухой чаще лесной.
Ты стоишь между множества огней,
они блестят и манят тебя,
но и пламя не только греет,
но и обжигает сильно болью.
К чувству потери примешивается
чувство вины и они вдвоём
гложут твой ум, бросая мысли,
как бурлящее волны маленький парусник,
с одной крайности в другую,
пробуждая жгучее желание
не допустить повторения подобного,
ранее пережитого тобой,
отбрасывающее тебя до отправной точки
или ещё дальше, делящее всё
на "до" и "после"
и ты, собрав остатки силы воли,
всё-таки идёшь вперёд
покорять свою вершину, путь,
предначертанный тебе судьбой
ибо чувство вины и потери,
это твой внутренний голос,
твоё я, твоя сущность,
посаженная тобой под пресс
запретов и бездействия,
протестами взывающая
выйти из состояния забвения.
26.02.12
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=316996
дата надходження 26.02.2012
дата закладки 26.02.2012
Не бійся.
Все минає.
Біль пройде.
Шалений вітер
попелом закурить...
Достигне смутком
серце молоде,
а друзі підуть далі
у зажурі -
Понурі.
А потім - ніч.
Без жодної зорі,
бо мрії
утопилися в безсонні...
Але наранок –
сонце угорі!
Де попіл був -
там сонях на осонні
в короні...
http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=196021
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=317135
дата надходження 26.02.2012
дата закладки 26.02.2012
Прости,
що до сих пір іще мовчу,
Плекаю слово,
доки не дозріє.
Я подумки
- "привіт" - тобі кричу.
Щоночі
я запалюю свічу
незгасної молитви
і надії
і примовляю:
- СОНЦЕМ ЇЙ СВІТИ…
Прости мене за це.
Прости.
Прости.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=257645
дата надходження 04.05.2011
дата закладки 25.02.2012
Там де сміливість взаємодіє зі страхом
Міфи й легенди відтворюють нас
Житимеш брате допоки не вкрадеш
В самого себе правильний шлях
А чи ти чуєш звуки небесні
І матір єдину то земля твоя
Втратити легше ніж те щоб надбати
Цінуй щогодини отриманий час
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=316820
дата надходження 25.02.2012
дата закладки 25.02.2012
Я боюся тебе не зустріти,
Переплутати, обминути,
Десь у натовпі не розгледіти,
В твої очі не зазирнути.
Я боюся тобі не пробачити,
Не простити, не усміхнутись.
Все життя викладати невдачами,
А прекрасне усе забути...
Я боюся життя прожити,
Мов у транспорті чи на ринку.
Все питати: «А скільки коштує?"
Чи "яка наступна зупинка?»
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=313813
дата надходження 14.02.2012
дата закладки 25.02.2012
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 25.02.2012
ти даєш мені крила
твої очі як небо
ти - моя ніжна сила
бунтівна Андромеда
я - не спати ночами
я - не житиму вічно
нескінченне почали
а продовжили звично
ти - царівна галактик
я в холодній квартирі
невиправний романтик
в почуттів на буксирі
світ звалився під ноги
я посиплю зірками
довжелезні дороги
що лягли по-між нами
ти даєш мені крила
а мені вони треба?
**************
ти - моя ніжна сила
бунтівна Андромеда!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=316692
дата надходження 25.02.2012
дата закладки 25.02.2012
Печаль моя! Нічне безсоння
і туга, випита сповна...
Я перед Вами - безборонна!
О, ні, я з Вами як броня….
Прошу, у сни мої прилиньте,
хоч я втікачка наяву.
В волоссі пахнуть гіацинти...
В мені інверсія… Живу….
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=316580
дата надходження 24.02.2012
дата закладки 24.02.2012
Как я люблю в Тебе Поэта!
Как я люблю в Тебе Художника!
Из глаз - поток прямого света!
И как в тот миг сосет под ложечкой...
Как я люблю в Тебе Шеф-повара,
Твой плов, поющий на огне,
И шепот фразы: "Это здорово!"
И пальцы на Твоей струне.
Как я люблю Твою улыбку,
И все, что выше, все, что ниже.
Путь, что не лег - трудом был выткан
В Твои Стамбулы и Парижи.
Ты - не как все! Как хорошо!..
По правилам... И против правил...
Люблю тот миг, когда вошел,
И все, что Ты во мне оставил.
Как я люблю шаги неброские
В мир, где вершины белоснежные,
Стихи Твои - на русском - жесткие,
Вірші - на украинском - нежные...
...В SMS не вместить строк из писем бумажных.
После слова ЛЮБЛЮ очень много неважно.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=316565
дата надходження 24.02.2012
дата закладки 24.02.2012
Я вчора вмер. Сьогодні народився.
Не існував , а, значить, не кохав.
Неначе гриб підвівся в пору листя,
Зустрів тебе натхненну між отав.
Цвітеш лавандно, пахнеш волошково,
У віях трав метелики ряхтять
Знемогу віє вітер загадково…
Яка прекрасна ця прекрасна стать!
Прийде грибник, обріже шкірку плоті,
Зчорніє світ, заплачуть небеса,
Під білі ковдри в щирій позолоті
Приляже наших мрій окраса вся.
Та є надія знову відродитись!
Гірка зневіро, що ти не роби, -
Трава проб’ється крізь могильні плити,
На пні сухому виростуть гриби.
24.02.12.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=316416
дата надходження 24.02.2012
дата закладки 24.02.2012
намного проще назвать меня странной
чем просто попытаться меня понять
это ведь так сложно - петля за петлей
распутывать моих чувств утонченные кружева
ты не хочешь учиться меня принимать
без масок и без прикрас такую как есть
и твердишь про какую-то роковую страсть
на которую я имею наглость не отвечать
и не ценю оказанную тобою честь
самое вежливое что ты мог сказать -
странная а впрочем так оно и есть
но моя необычность притягивает как магнит
ты вчитываешься в заклинания моих стихов
хотя и не понимаешь о чем в них речь
тебя манит сиреневая высота небес
моих - всегда на грани сумасшествия снов
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=316490
дата надходження 24.02.2012
дата закладки 24.02.2012
Візьму твою руку так обережно,
Щоб навіть повітря не зрушити,
У поглядах, в щирості нетутешній,
Будемо безслівно говорити душами...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=316415
дата надходження 24.02.2012
дата закладки 24.02.2012
прозі́рці
з-під стріхи
вістрями
відточеними
у землю
ціляться…
морозів
холодні сльози…
напливами
дзвінкого кришталю
завмезли в русі,
як ду́ші,
що спустилися
з небес
та не ступнули ще
підошвами на землю…
прозірці
беруть придо́світні
найтонші промінці
в холодні пальці,
ховають в серці –
набутки
вранішніх
просвітлень і прозрінь…
солом`яна
замшіла стріха
у пишній
горностаєвій накидці
оздобилась,
собі на втіху,
у невловиму
кришталеву прозорі́нь,
нанизану
на пла́тиновій нитці…
сороки
оголосили
терміни і строки:
незАбавки
самі побачим:
мороз послабить
удачу
стриману козачу,
дахи́
і стрі́хи
прозірцями
закапотять,
заплачуть…
а заким що` - прозір-ці
купаються
в розсвітанковім сонці,
а за імлистих ранків –
у молоці…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=316089
дата надходження 22.02.2012
дата закладки 22.02.2012
Твоє тіло як арфи тендітна струна
Мелодійно звучить після торкання до тла
Дозволяє захопитись вигином звуків
І всю до закінчення бачити чути
Тремтіння збудливе вривається в спокій
І вже незалежно звучить твоє соло
Здригаються вікна і ноти високі
Народжують п'єсу лиш нам і відому
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=316086
дата надходження 22.02.2012
дата закладки 22.02.2012
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 20.02.2012
Білі жалюзі тьмяного буття
Як символ несвободи думок.
Графічні форми, сталеве лиття
У хмари дощові ступили крок.
А там, до неба лиш пару миль,
А може каяття години, дні,
Душі зітреться тюремний пил,
Засяє сонце у твоїм вікні.
А що то є думок шляхи?
Тенета, хащі, квіти польові?
Законів букви, догми-порохи?
… ганчірка у руках твоїх…
2011. 18.02. 12.21. кафе «Таня».
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=315078
дата надходження 18.02.2012
дата закладки 18.02.2012
Ми з’являємося парою на мить,
Або дощиком , якщо вже пощастить.
Сонце сходить - висихає те і те,
Незворушні тільки тиша і блакить.
18.02.12.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=315045
дата надходження 18.02.2012
дата закладки 18.02.2012
Притули свою душу до неба,
Збережи власну зірку на нім.
Хто сказав, що любити не треба,
То ж бо вигадка, марево, дим?
Хто сказав, що для мрій не потрібно,
Зазирати у синю блакить.
І не бачити паморозь срібну,
І як небо вечірнє зорить.
Хто сказав, що світанки не сяють,
Не у вірності справжність свята...
Тоді ж як?! Коли щастя безкрає,
А в любові обидва крила.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=315044
дата надходження 18.02.2012
дата закладки 18.02.2012
Я вже замовив коханій весну
З лісом підсніжників білих.
Жду не діждуся, аби далину
Сонячний промінь прострілив.
Я вже потоки розбурханих вод
В мріях пускаю у доли.
Жду не діждусь, щоб морозяний код
Зламаний був березолем.
В день той на милу туніку ясну
Теплого неба надіну...
Жду не діждусь, аби знову весну
Бог повернув в Україну.
18.02.12.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=314929
дата надходження 18.02.2012
дата закладки 18.02.2012
На улице мороз, мне холодно,
Скрипит под каблуками снег.
Идем мы рядом. Много отдано
Друг другу самых лучших лет.
Развод? О нем ты и не думаешь,
Ревнуешь также, как и я,
Страдаешь, но собой любуешься
В попытке подразнить меня.
Какая глупость – эти ссоры!
Тебя люблю, и мне смешны
Твои нелепые укоры
И объявление войны.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=315012
дата надходження 18.02.2012
дата закладки 18.02.2012
Ти навіщо снуєш візерунки
На моєму вогкому вікні?
Вже шукає душа порятунку
У прийдешній квітучій весні.
Ти навіщо хурделиш мій спокій,
Доторкаючись клавіш німих?
На думки мої щемно-глибокі
Віє подих сирої зими.
І в душі над весняним розмаєм
Сива тінь незворушна лягла...
Ти навіщо мій світ розбиваєш,
Доторкнувшись чужого крила?
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=314985
дата надходження 18.02.2012
дата закладки 18.02.2012
Рахунок дням. От-от іде весна,
лелеки білі прилетять із вирію,
та крига на озерах ще міцна,
і вікна вранці ще не раз відсиріють.
Ще злитиметься в присмерках зима,
жбурлятиме сніжком по снах березових,
підсніжники розбудить крадькома,
під шепіт стріх, що стали нетверезими.
Розтане сніг на пагорбах зими,
у пригорщах несу тобі підсніжники,
що розшивали білі килими
на сонячних боках лісів засніжених.
Чекатимеш мене, чи ні?.. Я б знав.
Колінця квітів у руках схололи.
Ще будуть весни, але та весна -
до нас обох не вернеться. Ніколи.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=314745
дата надходження 17.02.2012
дата закладки 17.02.2012
я тишу
флане́ле-крилу,
пухнасто-ті́лу –
так люблю́…
вона
в піне́тках байкових
ступає,
про всі дива
і чудеса
на світі знає:
примоститься в куточок
оббитої
потертим чорним плюшем
ночі,
примружить очі,
псалми
собі під ніс муркоче,
гаптує
візерунки з кришталю́
на дзеркала́х
моїх срібно-опра́вних
зо́лото-амальга́мних,
коли я
на колінах в неї
смачно сплю…
ша… ша…
не плач, дитино, ша…
тебе колише
Заступниця,
небесного Отця
твого́
посла́ниця –
Вселенська Тиша.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=314653
дата надходження 17.02.2012
дата закладки 17.02.2012
«И пропускаю стаканчик я за свою высоту» -
А. Розенбаум із пісні «Высота одиночества».
Поглянь, ну майже Альпи неавстрійські
Кав’ярні «Відень» цей висотний світ,
Бо ж п’ятий поверх, не травинка в лісі,
В буття каварноміцне перехід.
Скажіть же, де тут столик на одного,
Із ким ділити стіл, нема уяв.
Один тут келих, багряний колір строго.
Вагання, вибір, ризик – час здолав.
Підніму келих й філіжанку знову
До губ захмарних «Відня надвисот,
І розкладу між хмар сухі вже дрова,
Аби зігріти сонячний оплот.
15.02. близько 15 год. м. Тернопіль, у кав’ярні «Відень»
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=314603
дата надходження 16.02.2012
дата закладки 17.02.2012
Ти прийди, повернись
В цю весну, в цю сумну,
Звесели і розваж
Цю гіркую сльозу.
Пригорни, приголуб,
Як тоді усміхнись.
Поверни ту весну -
Те щасливе "колись"...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=314559
дата надходження 16.02.2012
дата закладки 16.02.2012
Замріяв обрій -
хвилі на повіках,
до неба потягнувся
промінь вій…
Світати з Вами
ніжністю…
я звикла...
і смакувати
поглядів настій.
Це так магічно –
у прадавній тиші
лавиною чуттів
нестИся з гір...
Це так властиво -
дотиків розкішшя
горнути у думках,
мов теплий
кашимір..."
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=314397
дата надходження 16.02.2012
дата закладки 16.02.2012
Ти починаєшся з очей
За чорним холодом зіниць,
Зухвалим поглядом покритим,
За показною пустотою
Я бачу біль, нестерпну біль
Побитої душі твоєї
Я бачу кров твоїх страждань
Нанесених тобі і безжально
У поєдинку за кохання
Там сховано од ворогів
Поранене в двобою серце.
Та вкуте у самотність темну
Воно повільно помирає
Тому-то в холоді очей
Печаль від того, що сприйнято
Тобою вихід цей, як неминучий.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=314374
дата надходження 16.02.2012
дата закладки 16.02.2012
Душа закута тугими м'язами.
В тенетах долі ми стали в'язнями.
Земля прихована атмосферою.
Буття обмежене тільки сферою,
І розуміння зачинене розумом,
І поезія змішана з прозою..,
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=314373
дата надходження 16.02.2012
дата закладки 16.02.2012
Сніги лежать в церетах заметілі,
Їх тисячі накладено із хмар.
До час світанку ще вони поспіли,
В землі розклав-продав нічний крамар.
Ціну сплатили люди в торгу трішки:
Видіння снів строкатих та ясних.
І спогади згадали гру у сніжки,
Щоби позбутись клопотів та лих.
Небес крамар ту плату взяв в кишеню,
І з місяцем сховавсь за горизонт.
Лиш вітру злого став, отак, мішенню
Й згубив увесь людський бідака сон.
І знову ніч прийде й податки сонні
Людські істоти сплатять вправно всі,
І пристрасть-жар звільнять із дня полонів,
Й уяву мрій, й фантазії земні…
15.02. 09.55. автобус: Чортків – Тернопіль.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=314343
дата надходження 15.02.2012
дата закладки 16.02.2012
Коли зима стрічається з весною,
Твердих крижин розгойдується спів,
Пухнастий сніг крихкою пеленою
Мов водоспад сповзає із дахів!
Дзвінкі синиці зграями прудкими
Важкі від снігу струшують гілки,
Весна гаптує різнобарвний килим
І розшиває бісером квітки.
Ну, а зима сидить собі в куточку,
Весни здалеку вгадує сліди
І вишиває березню сорочку-
Ото вже буде красень молодий!
І поведе свою русяву панну-
Свою весну чарівну під вінець
І зронить небо музику органну,
Здмухне замети білі вітерець.
Гучні струмочки захлюпочуть зрубом,
Грайлива річка розплете косу...
І так на серці стане любо-любо,
Немов із нього струшують росу!..
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=314124
дата надходження 15.02.2012
дата закладки 15.02.2012
(Жені ЄВСЄЄВУ)
під
супровід
потріскування дров,
вогонь,
в мажорі звичнім,
співає
баритоном драматичним
щось про свою
палку́ любов,
журливо-романтичне…
чи не мені?..
годинник на стіні –
закоренілий реаліст
і логік,
літа кує…
за разом раз,
за разом раз –
все про своє…
як і завжди –
спішить кудись,
наку́льгує…
небесна акварель
на хутрі білої полярної лисиці
відображається
і міниться,
відсвічує,
в діапазоні барв
і півтонів
вібрує… виграє́…
життя! під хутром білим
спочиває.
надрі́мує…
життю
зати́шно спиться,
життю
красиво сниться…
я!
і Вселенної
субстанція,
ен-вимірні
площини і світи –
ти.
макро-
і мікро елементи –
і небо наше,
і земля:
цвітемо
ми,
а чи спимо –
всі
хором злагодженим,
кожен
у своєму темпоритмі,
вібруємо,
а отже –
звучимо…
читай:
живе́мо!
Найбільша цінність є –
життя.
Життя!
твоє, моє,
і Всесвіту...
як явище,
як поняття.
як рух і розвиток, як дія…
субстанції
узгоджена вібрація:
Альфа Кентавра
і Омега Оріона –
це ти – і я…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=314198
дата надходження 15.02.2012
дата закладки 15.02.2012
"Борітеся – поборете!
Вам Бог помагає!
За вас правда, за вас слава,
І воля святая!"
Тарас ШЕВЧЕНКО
народ – це Тіло.
а його Провідники́,
прийдешнього
Провісники пророчі,
Провидці, Світочі –
то - Очі…
щоб Тіло
не зблукало
в темінь ночі,
не розгубилося
у безвісті пітьми –
як оце зараз
ми…
блукаєм сліпотою
поміж дня,
як безпорадні
в стра́ху
поторочі.
сліпці окаті…
кого шукаємо?
чого ми хочем?
вогню?
меча? –
погонича?
чи ката?
палітра вибору –
строката…
підступна
втрата…
занадто довге
панування ночі:
допоки Сонце ізійде –
роса нам
без останку виїсть Очі
(потрійно плюнемо –
хай пропадуть
слова ці
на́пріч
непророчі!)
… надто заба́рна
переддо́світня пора!
а ми усе віщуємо,
як сови,
і закликаєм –
заклинаєм! знову
на лихо власне
безголове:
«Подай нам ліде-ра!»
чужого,
хоч би якого,
аби лиш вів…
аби лиш – віз,
аби лиш підтюпцем
за возом бігти…
аби лиш мозки
власні не товкти –
самим! не думати,
куди НАМ треба йти!
«…прийдіть –
і володійте нами!»
довічний знак, тавро,
рубець палаючий
ганьби і страму…
почули!
не загаялись –
прийшли і володіють:
як зажадають
і як уміють.
зійшла
червоною калюжею зоря!
не нарікайте ж бо,
осліпленці, на пута –
спокута!
а на додачу –
зажерливість поводиря!
козла відпущення –
та не гріхів чужих!
а того цапа,
що послідовників своїх
на бойню водить:
сам через пройму
в огорожі переходить,
а однокрі́вці –
бездумні кози,
барани і вівці –
стоять отарою
спосеред рі́зниці –
безглуздо топчуться –
де ж «лідер»?
але
нема очільника…
і отвір зник:
дотепник
і кепкун –
старий різни́к.
цап-провокатор…
таких багато
немає
в стороні своїй
пророка?
то йдіть за лідером
чужим!
сліпим – морока.
питаємо:
а де ж Поети наші?
де наші непохитні вої,
духовники,
де наші генії, герої,
срібноголосі
наші співуни́ –
де ж бо вони?
а там…
…аби на ноги
зіп`ялось котре –
в Москву,
в Москву!
там більші гроші,
і там
поводирі «хороші»…
нашого цвіту
уже
по всіх світах:
по наймах,
попід тинню…
ми – діти
Батька-Журавля:
і не випа́дком,
мабу́ть,
наш татко –
сезонно-перелітний птах…
Москва себе вже показала:
ми
у холодних
і слизьки́х її руках
раюємо століття-ми.
так любить нас Москва
«і без закону»,
як змії водяні
провидця давньогрецького
Лаокоо́на –
в гурті з синами…
так обіймає,
що спасу жодного
немає.
…інші стару
розбещену Європу
(як і раніш…)
лизнути пнуться
в цилюлітну …
ту, що римується…
нас там чекають?
готують обій-ми ?
старця́ми!
для них єдино лиш
цікаві ми.
вже так ота
цивілізація
й культура золота,
майже свята,
вже так од байдиків
розпухла й розжиріла,
так знахабніла,
що й не приховує
у чім її мета:
для них
не люди ми –
лишень дешевая!
робоча сила…
такі нам випали
в зага́лі
європейському
права –
читай:
худоба тяглова…
«брати́»
по території і в дусі!
якраз…
та сама Христя,
щойно без намиста,
той самий вовк,
щолиш в овечому
кожусі…
Гей, пе́нтюхи!
того́ хотіли?
поки співали, сі́яли
й себе плодили,
нас хитрощами
навіч осліпили,
позаганяли,
як худобу, в я́рма –
пручатись дарма?
Труд
став повинністю
без смислу і плода –
робота рабська
в замін кори́сного
і творчого Труда!
омана і мана́.
нам Бог поможе,
прокиньтесь же зо сна!
ми – діти Божі,
а не сліпе
м"язо-кісткове тіло,
дешева сила
і сировина!
на наші мозолі дешевизна́ –
цинізму
європейського вина́,
захла́нні
і хазяї заокеа́нні,
та й самозванець «старший брат» -
ординець-кат,
що тут, під самим боком,
у шкуролу́пстві
не відстане й кроком…
так само
домоткана
«еліта» наша
самозванна:
здирають
по сім шкур з братів,
збиткуються
з сиріт і вдів
і тими ж
загребущими руками
церкви будують
і возводять храми!
розбещена
мораль поводиря...
на Небо
не візьмуть за хабара.
ми – наче ті троянці
перед сами́м
падінням Трої:
плекаєм лідерів,
оспівуєм героїв.
… ще й жеребець
під мурами
доща́ний –
приваблива
небачена споруда!
і раб ахейський,
вбогий і поганий,
так солодко
нашіптує
про чудо…
- Не слухайте Сино́на,
городяни!
в його вустах
засіялась брехня:
загибель ваша
і загибель Трої
у череві ахейського коня!
се одоробало
закиньте в море,
бо буде лихо,
буде в Трої горе…
та не почули городяни
мудреця,
жерця
із храму Аполлона,
СВОГО провидця,
духовного отця Лаокоона,
прокралась їм
в довірливі серця
брехня
раба підступного Синона…
отак
незрячий палець
вибрав зряче око!
і смішно, й глупо,
і класично,
і жорстоко…
ніхто не рятував Лаокоона,
богами даного
духовного вітця,
упившись
побрехеньками Синона,
задурені троянці
затіяли пісні і танці
і потягли за мури
жеребця…
так осліпив їх раб
царя з Ітаки:
хто слухає рабів ,
то замість голови́
на в`язах має
дулю з маком.
…от ми прокинемось –
а дальше що робити?
рубати, бити?
обух сталити,
гартувати зброю?
народну волю
у кривлі купати…
до Волі –
через братовбивство
й втрати
іти?
я заперечу
однозначно –
ні!
бо перемога –
то не віко на труні…
не кров –
на знамені́.
таке уже не раз було,
та до добра
не привело,
бо Воля –
не буйний вітер
в Дикім Полі.
свобода – Дух!
свобода – Бог,
незламна Сила,
Світло!
у кожного всере́ди-ні,
як голос,
прихований
до Часу
у струні…
зведем у точку
довгу сю
балаканину:
світай, Людино!
розви́днюйся
ізсереди́ни:
бо МИ - не стільки те,
що ми їмо,
а те -
що думає-мо,
віри-мо...
…чи вдасться
поневолити Дніпро,
як буде вільною
сама в собі
кожна окрема
хвилька і краплина?
…і свідчить нам
нескорений Славута
про пору часу
незабуту,
коли домашні Мудреці,
наші духовні пра-Отці,
ві́дали правду Всесвіту –
просту,
для всіх живих
і упокоєних – єдину,
вели до світла
і плекали, як перлину,
кожну людину!
ввесь рід – Родину!
Нарід,
й благословенну Богом
Україну…
прозріємо!
розклепим ясні Очі!
перед Світанком –
безпорадна темінь
ночі.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=313294
дата надходження 12.02.2012
дата закладки 15.02.2012
Одспівала зима, одвіяла,
Хай там лютий січе, не січе.
Засівала снігами - не міряла -
Через ліве і праве плече.
Засівала снігами - не міряла,
Хоч водою посходять вони.
І про зустріч з весною не мріяла,
Та невпинна хода у весни.
І про зустріч з весною не мріяла,
Хоч для неї нема перепон.
Суперечку даремно затіяла,
Марно стала з весною на кон.
І коли вже потроху забудеться
Подих лютих морозів і стуж,
Отоді неодмінно відбудеться
Свято стрітення наших душ...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=314174
дата надходження 15.02.2012
дата закладки 15.02.2012
Багато в собі посмішка ховає:
Цей хитромудрий концентрат душі…
Не завжди вона правду повідає,
Що діється у голові чужій.
В щасливій масці видно тусклі очі?
Ця маска захисний від світу мур.
І крик душі на волю рватись хоче,
Мов загнаний у клітку вільний тур.
У метушні неначе все нормально,
На самоті бери хоч вовком вий.
Емоції, мов ураганом, шквально
Затягують в глибокий темний вир.
Цю бурю втихомирять розуміння,
Підтримка, добре слово і любов.
У серце проросте їхнє коріння
І радість забуяє садом знов.
Потрібно вміти поміж слів читати,
Між поглядів і посмішок сумних.
І гідність опонента поважати,
Щоб висловити думку свою встиг.
На ніжності не варто економить.
Теплі і ласці, добрім слові теж.
Вони печаль із серця враз прогонять
Щоб спокій, щастя поселились все ж.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=314089
дата надходження 14.02.2012
дата закладки 15.02.2012
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 14.02.2012
а ты просто...
влюбись в меня!
в сторону -
все запреты
а ты просто влюбись
и попробуй
мой мир
на вкус
не ищи ни в себе
ни во мне
ответов
может просто
их нет
а ты просто влюбись -
чуть-чуть...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=313896
дата надходження 14.02.2012
дата закладки 14.02.2012
Какой чудесный перезвон…
Вот дверь в собор входная –
Внутри, средь множества икон,
Таинственность немая.
Я застываю у двери,
Разглядывая лики, –
Кошмары вспомнил, детства дни,
Детей голодных крики.
Я так молился и просил
Икону в нашем доме
Спасти всех тех, кого любил,
Купаясь в Божьем слове.
А может я не так просил?
Что мог сказать другое?
Как жизнь тогда я невзлюбил
И все, что в ней земное.
…Икона смотрит на меня
В серебряном уборе.
Но не услышала она
Тогда немое горе.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=313737
дата надходження 13.02.2012
дата закладки 13.02.2012
Лютневий ранок.Сніжно-біла піна
Застигла візерунками на склі...
Крокує день Святого Валентина,
Густим серпанком тане по землі.
Поміж гілок сріблясті павутинки
І паморозь іскриться, мов жива!
Летять-летять строкаті валентинки-
Палких освідчень трепетні слова.
І так мені в думках моїх весняно
Від того, що у натовпі людей
До мене поспішаєш ти, коханий,
Троянду притиснувши до грудей!..
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=313565
дата надходження 13.02.2012
дата закладки 13.02.2012
Торкнувся кігтиком і зник,
Нічний сполохав настрій.
Сховав свій міднолобий лик
У штовханині хмарній.
Неспокій розігнав туман
Нічного сновидіння.
Навіщо, місяченьку, нам
Оте нічне дражніння.
Перевтомився молодик,
Враз збліднув і розплився.
Блудити в хмарах ще не звик,
То ж в світлі дня згубився.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=313470
дата надходження 12.02.2012
дата закладки 12.02.2012
Как же скучно с Вами жить!
Всё по расписанию...
Завтрак ужин полдник плед
Лёгкому касанию
Места нет!
Переверну!
Вазу вверх тормашками!
Вам приятно ваш обед
Пахнет Ромашашками
Не скучайте милый друг
Я вернусь быть может
Надоело!
Столько лет!
Всё одно и тоже!
Я на луг-искать ответ!
Где ромашек ложе!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=313389
дата надходження 12.02.2012
дата закладки 12.02.2012
О, ніжна панно,
як за Вами скучив я!
Морозний ранок
сонячний озвучую,
аби душа зігрілася теплом.
Аби натхненно
очі Ваші сяяли,
аби самотність
серденько не краяла,
оберігало
Янгола крило.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=313295
дата надходження 12.02.2012
дата закладки 12.02.2012
Прислухайся -
то дихає весна.
Листочки набубнявіли на вітах,
духмяний теплий вітер – мов струна,
що вже от-от повинна задзвеніти!
Прислухайся…
Вночі росте трава
І тягнеться до зоряного неба…
Всміхнися
і радій, що ти жива,
а я собі молитимусь за тебе…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=258788
дата надходження 10.05.2011
дата закладки 11.02.2012
Чи день, чи ніч - сліпому не важливо,
Бо темний будь - який життя уривок,
Коли видючий світло оминає
І в темінь йде - незрозуміле диво.
16.01.12.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=306957
дата надходження 16.01.2012
дата закладки 11.02.2012
Розляглось роздолля порохнявим степом,
Скроплює отави юний смерк – монах.
Перекотиполем вітер пише епос,
Мов закладка книги глянцем сяє шлях.
Розповзаюсь в небі сивочубим димом,
Місяцем прошитий в темряві тону.
Так мені без неї, як строфі без рими, -
Радості не знаю і не маю сну.
Вийду на розлоги під хітоном ночі,
Сяйте, ясні зорі, - мрії молоді.
Найніжніші щоки, губи найсолодші
Зранку намалюю сонцем на воді.
Вигойдайте верби, вихлюпайте хвилі
Ніжності моєї лірику сумну,
Проречіть із неба ангелята милі,
Що кохаю досі лиш її одну.
11.02.12.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=313157
дата надходження 11.02.2012
дата закладки 11.02.2012
Із смутку хвиль та флегматизму
До хмар бадьорості й завзяття
Крізь ламаних законів призму
Ведуть вогні містичного багаття.
Складна хода і незбагненна часто.
Бо що ж то є, людини розум?
Він забавка Просторів й Часу,
Записаних в одвічній книзі Роду.
Пройшов ще крок, немов і букви ті,
Та враз неясно вже нічого,
І гілка – ляп ударом по лиці.
Вертаюсь знову в чергове коло.
І знову шторм і вітер вільний:
Кидає з хвиль у хмари і назад
Листки надії й пелюстки віри,
За сонцем шле холодний град.
Набратись б сили та потуги,
І якір кинути в пісок буття,
І десь між небом і намулом
Зійти б спокійно з трапу корабля.
12.02. 14.40.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=313111
дата надходження 11.02.2012
дата закладки 11.02.2012
Чи я колись повЕрнуся сюди-
У місто снів, ілюзій та кохання?
Сніг замете залишені сліди
І відбере надмірні сподівання
На зустріч теплу в сяйві ліхтарів,
Палкі зізнання, дотики жагучі
І півмільйона зоряних вогнів,
Що сіють в душу спалахи блискучі.
І той солодкий присмак мигдалю,
Що з вуст зірвала краплею отрути-
І не тому, що я тебе люблю,
А лиш тому, щоб іншого забути...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=313040
дата надходження 11.02.2012
дата закладки 11.02.2012
На сцені вітер. Віє, віє!
Аншлаг. Сьогодні повен зал.
Зриває листя! Ейфорія!
Душі моєї карнавал.
Нестримно віє лютий! Віє!
Підноситься на п'ядестал.
Опало листя....Ностальгія.
Душі жалОбний ритуал.
Безмежна серця тиранія.
Безвимірний відвертий шквал!
Душі моєї малярія.
Душі розплавлелий метал.
А вітер віє... Буревієм!
і тихо плаче неба міць...
Шепоче ніч: " Меланхолія"
Безжальна ніч. Самотня ніч...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=312955
дата надходження 10.02.2012
дата закладки 11.02.2012
Не приручай любов, коли прийшла не та...
Не приручай любов, вона таки свята.
Самотньо схилить своє чоло й піде
І неодмінно пару колись собі знайде.
Дощами виплаче, приручена, сльозу.
Запалить болем в небі золоту грозу.
Сухим листком впаде до ніг її печаль.
Просто забавитись, любов не приручай!
Хто сказав, що можна кохати молодшого за себе, набагато молодшого. Ні, така любов не принесе щастя ні одному з них. Один з них втомиться від поблажливого ставлення до партнера, бо почуття розвіються при перших же стосунках, а іншому вже не вибратися самостійно від залежності свого кохання, яке не має майбутнього. Хто таке сказав?
Ксенія в таке не вірила. Бо її роман, що несподівано розпочався зі знайомства на вечірці, продовжувався попри всі заздрощі людського світу. Вони розгорнули походеньками не одну купу осіннього листя, чвакали по калюжах стежками зимового парку, раділи, нарешті, сніговому пуховику, що надовго прикрив землю... І ходили, ходили, ходили... Хіба ж це була не любов? Зазираючи один одному у вічі, щасливо посміхалися, весело обмінюючись новинами дня. І, звичайно, не вимірювали свою різницю в роках. Її просто не було видно за бурхливими почуттями, що з неочікуваною силою кинули їх в обійми один одному. Кохання досягало апогею. Не вміщалося вже у визначену схему: зустріч, прогулянки, прощання і очікування нового побачення... З кожним днем розлучатися ставало все важче й важче. Навіть мокрий сніг , що густо посипав із неба не міг прогнати закоханих. Вони бродили, геть змокрілі, перемішуючи ногами бруд із снігом, і не могли сказати прощальних слів. Мабуть, тоді, в цю сувору непогоду, Ксеня остаточно повірила, що їхнє кохання таки справжнє. І саме тоді Ігор, дивлячись на мокре, й від того некрасиве обличчя коханої, вирішив, що настала пора припинити цю, розпочату для його забави гру в закоханість. Забагато умовностей, так пізніше буде пояснювати свої наступні дії молодий чоловік для закоханої до нестями жінки, що на мить повірила в чистоту почуттів, яким немає ні кордонів, ні відстані, ні віку. Це була його гра, як кажуть, для «колекції» та чоловічого самоствердження. Вона вірила, бо ще не знала, через який біль і розчарування пройде її вірне кохання. Воно просто потрапило не в ті руки. Ловелас, парубійко з «вавкою в голові», він просто експериментував людськими душами. Адже така «любов», як пізніше виявиться повторювалася не раз . Приручав, для свого задоволення , не одне таке жіноче кохання. Та Ксеня тоді про це ще не знала.
Ось сьогодні несподівано подзвонив Ігор, хоча зустріч мала відбутися за кілька днів, і запросив на побачення. Ксенія, згорнувши всі справи, не йшла, а летіла до коханого. Ще здалеку помітила до щемоти рідну людину. Здавалось, все найкраще на світі вмостилося у їхнє кохання. Підбігла радісна, з щасливою усмішкою, притулилася до плеча, привіталася. Присіли на лавку. Вони любили бродити парком, навіть зима не змінила таких прогулянок.
- Ксан, - так він називав жінку, і від тих слів вона
відчувала себе молоденькою дівчинкою. - Зайдемо у кафе, поговорити потрібно.
Радо Ксенія піднялася з холодної лавки.
- А й, справді, давай зайдемо, холодно.
Настороженість відчула вже згодом. Ігор мовчки йшов поряд, думаючи щось своє. Таким він був нечасто. Ксеня терпляче чекала розмови. Сіли за столик. Ігор заказав для Ксенії її улюблений сік, шоколадку. Все як завжди. Звичайні посиденьки . Але щось стривожило жінку. Якась незрима сила тяжіла над ними. Ігор все ж підняв очі, глянув на неї якось відсторонено і бабахнув, як грім із ясного неба:
- Нам потрібно розлучитись. І сьогодні... Це остання наша зустріч.
- А...Але чому? - ледве спромоглася вимовити Ксеня. - Що сталося? – прошептала, не чуючи себе.
- В наших зустрічах немає майбутнього, ти ж теж стверджувала це не раз.
- Так, але це було в розмовах перших наших зустрічей, коли я навіть не наважувалася на серйозні стосунки, враховуючи свій вік. Та ти ж запевнив, що наше кохання не розмежують роки. Його визначила доля. І воно все більшало від твоєї любові, ніжності.
- Таки стало таким великим, що заважає жити, Ксеніє, ти хотіла такого кохання, я спробував його створити, але воно не ожило у моєму серці. Невже хочеш, щоб між нами і надалі були нещирі стосунки.
- Нещирі? То вони були нещирі? Але навіщо ж ти їх живив? Навіщо приручав моє кохання. Я ж не просила! – вже викрикнула Ксеня спересердя. - Любов не прощає зневаги, бо свята. Навіщо, навіщо? Я ж не знала, що випрошую у тебе твою любов, я просто усю свою віддавала. Підвелася.
- Почекай, я проведу тебе, - схопився з-за столу Ігор. - Пробач, лишень розрахуюся й підемо разом, - попросив.
- Ні, я піду сама. Відпусти. Назавжди.
Ксеня йшла зимовим парком, не помічаючи, що сльози, стікаючи по щоках, пекельним болем, холодили жіночу душу. Думала. Почуття розпачу пояснити було несила. Це, мабуть, так плаче самотністю кохання. Не скиглить, не кричить, а мовчки стогне. Кому ж розкажеш, що відкинута душа його. І лише у сльозах, якщо б його виміряти, було стільки болю, розгубленості, жалю, зневіри, жіночого горя. Зладити з цим не було снаги. Присіла на зледенілу лавку, задумалася. Важко було згадувати зустрічі, важко було їх забути. Розпочався найтяжчий відрізок Ксениного життя. Сумно посміхнулася. В парку було самотньо. Звичайно ж, холодить природа останніми холодними днями.
Скоро завесніє навколо, наповниться земля сонячним теплом синьоокого неба, заясніє барвами, зацвіте любов’ю у серцях закоханих. Лише в одному серці не буде весни. Холод розтоптаної любові в ньому поселився надовго. Ні, таки любов повинна бути рівнокрила! Хто сказав, що роки не розмежовують кохання? Хто таке сказав?
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=312832
дата надходження 10.02.2012
дата закладки 10.02.2012
Так хочеться ще вірити в добро,
Пройти обабіч сумоти й печалі.
Та світ обманом, наче замело…
І опустилась чорнота вуалі.
А сонце сходить, небокрай горить,
Довкола сипле золотом проміння..
Душа моя чомусь за всіх болить…
Прошу у неба ласки і терпіння:
Любити роси, у яких сльоза.
Попри усе...піднятися - і жити!
Серед своїх хай буду я чужа,
Аби лише облуди не творити.
Невже усім не хочеться добра!
Чому ж тоді так брудно поміж нами?
Не може світ вмістити більше зла…
Й стинає землю паводком й цунамі.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=312721
дата надходження 10.02.2012
дата закладки 10.02.2012
У шибку
Ранок зазирнув
Ласкавий,
Захоплюючи жінку
У полон.
Відчула запах
Смаженої кави,
Знімаючи з повік
Солодкий сон.
Відтак поворухнулася
У ліжку,
Всміхнулася
Світанку за вікном.
Невимушено
Оголила ніжку,
І пригадала:
Вечір...
За столом
Вони удвох...
Їх спрагнені бажання...
Бездонний погляд...
На руці рука...
Його слова палкі...
Її мовчання...
Доріжка місячна
Клубочиться
Легка...
Їх дивна ніч
Серпанком огортала
Струсивши зорі
На своє крило...
Вона лежала довго,
І чекала...
Та кави в постіль
Так і не було.
16.12.2011р. 13:45
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=300878
дата надходження 18.12.2011
дата закладки 09.02.2012
О мріє брехлива, ти зрадила волі!
Ти знову повірила в диво-міраж!
Він лезом колючим по серцю поволі
Кришталь перетворював в іній-вітраж..
І вже не пройти мені допінг-контролю,
Від тебе свідомість посіріла аж!
Заповнюють розум химери до болю!
О мріє мінлива, це ж тільки міраж..
Навиворіт душу і розпач на волю!
Холодну отруту в розпечену кров!
Невже ти шукала собі таку долю?!
О мріє зрадлива, оце та любов?!
____________________________________________________
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=312676
дата надходження 09.02.2012
дата закладки 09.02.2012
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 09.02.2012
Ти прИйдеш знову, ніжна моя вЕсно!
Чи не з тобою раптом оживу?
Чи не з тобою в серці крига скресне,
Дзвінкий кришталь посиплеться в траву?
І розіллється літепло шовкове
Духмяних квітів по вогкій землі,
Загубить вітер зоряні підкови
Між гострих скель у димчастій імлі.
І розплетуться промені сліпучі,
Пшеничні пасма небом попливуть!
Зірветься сонце зі стрімкої кручі
Пірне між верби в сиву каламуть.
Поллються дзвінко наспіви пташині
Поміж дерев і танучих дахів,
Сховає небо пухові перини
Аж до нових морозів та снігів.
Розстелить щедро розмаїтий ліжник,
В таких пахучих росяних квітках!
Ти прийдеш знову, янголе мій ніжний,
Моя квітуча віхоло п'янка!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=312600
дата надходження 09.02.2012
дата закладки 09.02.2012
Мелодія на вірш автора ютий:: Ти починаєшся з очей
Прикріплений файл: Ти починаєшся з очей.mp3
Оригінал - http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=285151
Ти починаєшся з очей –
Із двох джерел першопочатку
Із зародку святих речей,
В яких нетлінності печатка.
Ти починаєшся в собі,
Тікаєш в голосі від себе.
Луною поверну тобі
Твій подих із блакиті неба.
Ти починаєшся з тенет
Що їх твої сплітають руки,
Разом звиваючи сюжет
Від зустрічі аж до розлуки.
Ти починаєшся з очей,
В́́ них відзеркалюєшся нині
Бо серед натовпу людей
Потреба є в одній людині.
́
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=312465
дата надходження 09.02.2012
дата закладки 09.02.2012
Якщо ти віриш –
день твій буде кращим
і ти в собі
відкриєш цілий світ, -
зрадіє серце,
в небеса піднявшись...
Благословен хай буде твій політ!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=259876
дата надходження 16.05.2011
дата закладки 08.02.2012
Ще й не весна, і на щоках – рум’янець,
холодний привид сковує поля,
і за плечима днів буденних ранець,
де серед цвіту – зламане гілля.
Зима столика по кленових спинах
лікує білим втрачені літа.
В тяжкі прошиті грона горобини
мороз найперший солод заплітав.
Відверто тиша тулиться до клена
під тріснуте, у заметіль, плече…
Невже це ти, подумала про мене,
Що, так рум’янець на щоках пече.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=312374
дата надходження 08.02.2012
дата закладки 08.02.2012
Молитва – сонце на Твоїх вустах,
не просто звук магічний або слово...
а стан душі , неначе вільний птах -
відкриє де пшениця, де полова..
Молімося, не тільки у біді,
Молімося, у щасті ще палкіше...
хто зна – чи на вершині, чи на дні?
Лиш Богові єдиному видніше...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=312218
дата надходження 08.02.2012
дата закладки 08.02.2012
Пеклись молитвою уста.
Лилося серце парафіном.
Чекало милості Христа
В імлу занурене коліно.
Запакував у сльози гріх.
Уникнув обшуку невір’я.
Відніс вину за край доріг.
Прийшов на храмове подвір’я.
По вірі, - не урукопаш
Подужав кривди суть обманну
Прицільним словом « Отче наш».
Та чи грішити знов не стану?
08.02.12.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=312290
дата надходження 08.02.2012
дата закладки 08.02.2012
Хочу, щоб мова заграла цілунком,
Ніжним признанням і візерунком,
На полотнині вуст малинових
І на сорочці диво-любові.
Хочу, щоб кожен вдягнувся в ту мову
Як на Великдень висвятив слово,
Розправив груди – замилувався:
– Боже мій милий, я закохався!
Вибухне цвітом земля довкола –
Дякуймо Богу за дивну мову!
За українську душу любові,
Що вишиває вишневі зорі.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=312283
дата надходження 08.02.2012
дата закладки 08.02.2012
Не катуй мого серця, горянко,
Не губи моїх зболених літ.
На душі стає солодко-п"янко,
Коли бачу тебе край воріт.
Не гадав я, що все так серйозно...
Полюбив я собі на біду
І поставу твою граціозну,
І гінку, як у сарни, ходу.
Неповторну гуцульську говірку
Я впізнаю із тисячі мов,
Хоч від слів твоїх інколи гірко,
Так, неначе то згіркла любов...
Та життя ще внесе корективи
До моїх і твоїх почувань.
Йти нам далі стежками крутими
І в путі зазнавати страждань.
Не лякайся лихих поговорів -
Все минає - минуть і вони.
Хоч у нас тепер зимно надворі,
Та на серці - відлуння весни.
Тож я спрагло дивлюсь тобі в очі,
У небесно-ясні, голубі.
І боюся, щоб словом пророчим
Не наврочити, часом, тобі.
Я не можу заснути до ранку
Від напливу думок і бажань.
Не катуй мого серця, горянко,
Ти для мене хоч піснею стань...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=312271
дата надходження 08.02.2012
дата закладки 08.02.2012
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 07.02.2012
Мандрую лісом крізь сніги,
Що випали в минулий місяць.
Чекання летом навкруги,
Чудес, що здійсняться опісля:
В різдвяну ніч, таємну мить –
У час народження Месії
Комета Світла пролетить,
Освітить шлях для лету мрії.
Та сніг уже, мов скислий борщ
Й чекання лишилося у Вчора,
Звалив із ніг їх лютий мор.
І впала вже хитка надій опора.
Чи чуда в небесах уже нема?
Чи чадний газ невіри полонив?
Покрила небо цінностей пітьма,
В душі немов загас вогню порив.
Бреду я лісом, несвіжий сніг.
Химерність дум, загублені слова.
Мовчать дерева уві сні.
Не дасть поради і Мавка лісова.
2011 р. 03.02. 10.32. автобус: Чортків – Тернопіль.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=311996
дата надходження 07.02.2012
дата закладки 07.02.2012
Останні дня біжать хвилини.
Все менше світло зазирає
Крізь жалюзі строкатого буття.
Останній промінь сонця лине,
Й думки злетіли понад плаєм –
Шукають в сутінках нове життя.
01.02. 16.23. кафе «Таня».
Біла кава, чорні пелюстки,
Мертвий вітер за нестримним склом,
А може все отут навпаки?
Й химера-світ постане дивним сном.
10.02. 12.30. кафе «Тарко».
Дріб дощу об підвіконня бляхи
Як стукіт думки у звивинах примар.
Нема вже каяття й готові плахи.
Позбудься прагнень-єретиків нездар.
Гучні овації тупих зівак,
Лише б їм крові, м’яса і вина.
Вкриває душу демон-чорний лак,
Втрачають колір істина й вина.
11.02. 19.34. кафе «Таня».
2011 р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=311924
дата надходження 06.02.2012
дата закладки 06.02.2012
Холодний день.Надірвана струна.
Зима неквапом струшує перини.
О, не питай, чия у тім вина,
Бо там, де двоє, кожен трохи винен.
Бо там, де двоє, тягнеться вуаль
Крихких надій, зневіри і образи...
О, не питай, чи досі маю жаль!..
На мокрих віях захололи стрази...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=311794
дата надходження 06.02.2012
дата закладки 06.02.2012
В тонкій свитині, босими ногами
Чиєсь дитя невпевнено іде.
Сутулі плеченята , зблідле личко –
Як світ розбурханий його прийме.
Хтось підійде, подивиться на нього.
Комусь від жалю серце завмира.
Воно іде, бо мусить це робити –
Дитя батьків байдужих до життя.
Плекаймо те, що посилаєм в люди.
Багатодітність – справа нелегка.
Тим більше, ми відповідальні
Коли стосується вірша.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=311798
дата надходження 06.02.2012
дата закладки 06.02.2012
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 05.02.2012
Ну, от і все.
Усе?
Тепер – усе.
Нас течія́
несе
на бистрі во́ди.
Розво́дить.
Тільки туга груди ссе.
Немає броду.
В негоду
загубилося лице.
А шко́да…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=260106
дата надходження 17.05.2011
дата закладки 05.02.2012
«Навчилась
ставити
крапки..."
Леся Геник
Крапки
Розставляти крапки – важка втома,
Часто сумнів по строчках бреде.
Де тут крапка, чи три, чи тут кома?
Може вставити краще тире?
В складних реченнях все не так просто, –
Кожний знак виражає твій стиль.
Якщо паличка з крапкою – гостро,
Так писав Симоненко Василь.
Розставляти крапки – то є доля,
В ній падіння і величі гріх,
І великого Стуса неволя,
І здобуток для себе, для всіх.
Розставляти крапки, то є скельце
Для усіх, хто питає під час:
«Скажи, Лесю, про що воно йдеться
У віршах, що ти пишеш для нас?»
Відійдуть навіть ті, хто був рядом,
Сумнів стане повзти крадькома.
Недостойних замінить відрада –
Неймовірна любов до вірша.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=311610
дата надходження 05.02.2012
дата закладки 05.02.2012
Земна юдоль заполонила душу.
Де мрій високість? Чом закутий став?
Хто теліпає совість, наче грушу?
Чому не в леті? …Крила обламав.
В осінніх барвах зупинився кленом,
Думки летять, як з гілок листопад.
Життя клекоче виром безперервно,
В нім бредемо до цілі наздогад.
А ціль он там: захмарна, непідкупна,
Одинаком так просто не дійти…
Та чернь в очах вже обраного трутня
Зостанеться лиш «бидлом» назавжди.
Вшанована, на жаль, зарозумілість,
Бундючність і брехливість гучних слів.
Як на Русі, об’єднання можливість
Від недолугих згинула князьків.
Така ментальність, а чи сутність часу?
Десь б’ють на сполох, – рівність боронять.
Ми ж сидимо і точимо баляси,
Бо ж хата скраю, – демократи сплять:
Обличчя ситі, шиї у краватках,
І Феофанія – лиш руку простягни.
А ми, як пси, в гонитві по лікарнях,
Бо гривні «найн», то ж хворий – назавжди!
Так і стою я кленом при дорозі:
Направо йти – за грати попадеш,
Наліво йти – там демократ в облозі,
А прямо йти – від голоду впадеш.
Ой, клену, мій ти клену кучерявий…
Немає крони, лиш гілля стирчить.
Останній лист засохлий, занепалий,
Віддавшись вітру, сторчаком летить.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=311605
дата надходження 05.02.2012
дата закладки 05.02.2012
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 05.02.2012
Все наче в сні, твої вуста вологі
і очі карі від моїх очей.
Я так хотіла, так чекала любий
не в снах побачити одну із цих ночей.
У руки сильні радо я віддамся,
вустам солодким щиро підкорюсь.
У темряві очей твоїх втоплюся.
Тремтіння тіл сполохати боюсь.
Ти наче тигр бенгальсський, хочу...
І ти бажай мене до ранку без жалю.
Слова незвичні тихо замуркочу.
Закрию очі..не вгавай молю.
В твоїх обіймах у раю неначе.
Я загорнусь у них і в небо полечу.
На ніч одну лиш мій ти..та одначе
на ранок своє вето накладу.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=311493
дата надходження 05.02.2012
дата закладки 05.02.2012
Небесная накидка, как музыка симфоний
Окутала ромашки воздушным мотыльком,
Лазурная улыбка, с хрустальным перезвоном,
Рассыпалась загадкой над каждым лепестком…
Душа вселенской жизни перелила флюиды
В дыхание творящее - голубоватый свет,
И поплыла незримая от фракций фитонцидов
Дарить свое наитие в безоблачный рассвет....
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=311402
дата надходження 04.02.2012
дата закладки 05.02.2012
Вона прийшла -
хвилина у хвилину:
достигле небо
репнуло від слів.
А теплий дощ,
слухняний, мов дитина,
мене за руку
босоного вів.
Ми раювали -
мокрі і щасливі.
Друзяка - вітер
цвітом лопотів.
...Я так хотів,
аби безумству зливи
зі мною,
поруч,
ангел Ваш радів...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=260889
дата надходження 21.05.2011
дата закладки 04.02.2012
Нельзя сравнить, что не сравнимо…
Реальность затянул туман.
Ты в нем присутствуешь незримо,
Но это лишь мираж, обман.
Привычное – все стало мукой,
Сей жизни – неуместен бег.
Живу, пустой охвачен скукой,
Как бутафорный человек.
И снова ночь, и снова утро:
И там, и здесь – блажен мой час.
Я возрождаюсь вновь как будто,
Тебя увидев еще раз.
Нельзя сравнить, что не сравнимо…
Та жизнь – как будто за стеклом.
Скользишь в тумане, лебединым
Взмахнув под утро мне крылом.
Забился ветер на пороге –
Раскрылся видимостью сон.
Невыплаканное мной горе
Завыло с ветром в унисон.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=311295
дата надходження 04.02.2012
дата закладки 04.02.2012
куди
діваються звуки,
яких
ніхто не почув…
котрим не випало
в мить
нетривалого, часом, строку
буття,
навіть дещиці слуху…
дано́:
відоме давно
Вселенське Всевидяче Око…
допустимо
і доведемо:
наявність Всечу́ючого
Вселенського
Вуха…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=311229
дата надходження 04.02.2012
дата закладки 04.02.2012
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 04.02.2012
Не дивуйся, не в снах не могла не любити,
І не ти не цілуєш не заспані очі.
Не з Тобою учора не вчилася жити,
Не в обіймах Твоїх не стрічала всі ночі
Не надійся, не треба казати всім правду,
Не заснеш не під сонні осінні октави.
Не від вчора не Ти не торкаєшся спрагло,
Не сьогодні, не завтра, не ли́шусь назавжди...
P.S. Не відпускай мене...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=310261
дата надходження 30.01.2012
дата закладки 02.02.2012
За мить до свята
помолитись мушу:
Натхнення Вам!
Колядок і пісень!
Нехай Різдво
очистить вашу душу!
Хай виповниться світлом
кожний день!
колядку слухати всім! :)
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=233618
дата надходження 08.01.2011
дата закладки 02.02.2012
Поглянь, як біло стелить лютий,
Сніжини з висі трусить світлі
На береги в льоди закуті,
На пишних верб охайні мітли.
Як сонце бавиться в іскринках,
Підпори диму держать небо,
Як скипень рипнув - тріснув дзвінко:
- Із гірки нумо мчіть, хто – небудь!
Дивись, як місяць, взявши костур,
На темно – синім низькодолі
Подався в ніч, немов апостол
Зціляти зір померхлу болість,
Як шиб крихке гравірування
Строчить навпомацки умілець ,
Щоб одурити погляд зрання
Зими примарним рукоділлям.
02/02/12
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=310921
дата надходження 02.02.2012
дата закладки 02.02.2012
Занадто залежна від тремору власних думок,
Швидка неймовірно моєї залежності ртуть!
Легка й інфантильна, немов на кульбабі пилок,
Що бджоли із нього медяного килима тчуть…
Не самодостатня і недосконала така,
Невільниця вчинків, думок, необдуманих слів.
Нестримна, нервова, неввічливо-говірка,
Невміло щезаю з чиїхось зневірених снів…
Багато є «не» - в такій недосконалій мені,
Без ліку недоліків роблять мені реверанс…
Була б не такою – без мене б ти десь посивів,
А так – уже зіткано килим медяний для нас!
9.07.2011.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=310932
дата надходження 02.02.2012
дата закладки 02.02.2012
Ось – ось, здається, випущу на волю
Мелодію , що зріє в надрах вен,
І я парад імен тоді очолю,
Де після мене Моцарт, Бах, Шопен .
Ось –ось, здається, в ділі римотворчім
Нарешті видам істинний шедевр,
Що сам Павлюк у мене взяти схоче
Автографа, - жаги бо йняло нерв.
Ось – ось, здається, заспіваю круто,
Що заздритимуть бору солов’ї,
Та це фантазії, - таланту суто
Стає лише на марення мої…
Володимир Сірий Фантазії
У серці грає музика Шопена,
Скипає кров моя у надрах вен.
Хай композитор я — іще зелений,
У спілці поетичній вже здавен.
У собі чую силоньку нестримну,
І проситься у світ новий шедевр,
Я ним на всю країну гучно гримну,
І оплету, мов плющ, слухацький нерв.
Хоч дару екстрасенського не маю,
Та можу я сказати наперед,
Що солов’ї ще заздритимуть в гаю,
Коли почують мій новий концерт.
Я бачу ясно чергу до гримерки,
У ній стоять і друзі, і рідня...
Ох, так відомим хочеться померти,
Ніяк не дочекаюсь того дня!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=310928
дата надходження 02.02.2012
дата закладки 02.02.2012
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 02.02.2012
Напевно, - я не Той,
а Ви – не ТА,
і віхола між нами -
золоТА -
розТАнула
сльотою і мовчанням.
В коханні -
ми не перші,
не осТАнні.
О, пані,
чом зосТАлась
ГіркоТА?..
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=310871
дата надходження 02.02.2012
дата закладки 02.02.2012
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 02.02.2012
А ти пішов-без дотиків, без слів,
Сховав в кишені теплу жменю світла...
Холодний ранок сріблом продзвенів
І в серці в мене паморозь розквітла.
Та перетруться зерна гіркоти
Пекучі сльози висохнуть на віях.
Не дозволяй коханню зацвісти
Там, де немає проблиску надії.
І серед снігу не буди розмай,
Хай слів зрадливих не шепочуть губи!..
Не приручай, молю, не приручай
Допоки сам безтямно не полюбиш.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=310572
дата надходження 01.02.2012
дата закладки 01.02.2012
Давно не в моді реверанси,
у дії правило: без слів
жбурляти бісер, щоб дзвенів.
А потім… потім дисонанси
звучать у скронях як пунктири…
Такий собі болючий шов
тонкою голкою пройшов.
Свідомість просить нашатири:
Блукає місяць на дахах,
а на бурульках-дзеркалах -
клубочок теплий кошеняти
На шлях молочний по слідах
натрапив, лапки у зірках…
Одну на щастя хоче зняти…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=310493
дата надходження 31.01.2012
дата закладки 01.02.2012
Хай цвіте, не в’яне із роками доля,
Хай щасливі роки зозуля накує,
Із землі Вам сили, із води здоров’я
і тепла від сонця хай Вам Бог дає.
Хай мудрість літ не стане тягарем,
Хай у душі не вигасне зірниця,
Хай повниться до краю день за днем,
Добра і щастя золота криниця.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=310316
дата надходження 31.01.2012
дата закладки 31.01.2012
Хрест є плюс.
Два доданки: дух і тіло
Поєднав Ісус
Уміло.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=310436
дата надходження 31.01.2012
дата закладки 31.01.2012
Убрались дерева в морозяну глицю,
Тиша ранкова дзвенить.
Кожну билиночку, кожну травицю
Срібна оді́ж полонить.
Поле заснуло і ліс під горою
Спить у морозній імлі.
Білий туман сновигає марою -
Стиха повзе по землі.
Дух перехоплює казка зимова,
Вабить холодна краса.
Білою піною срібна обнова
З кожної гілки звиса.
Килим небачений паморозь виткала,
Холод його остудив.
Сяє довкіл кришталевими нитками
Витвір морозу й води...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=310377
дата надходження 31.01.2012
дата закладки 31.01.2012
життя - самозгораюча свіча
крихка спіраль в прозорій колбі
вмирати - надто дивне хобі
напоготові камінь і печать
привалюй світе у гробниці тій
загиблу тріснуту зім’яту
бо хто за неї дасть заплату -
святоша? грішник? лицедій?
марія марта дві сестри сумні
сльозами гріють вхід печери
там їхній брат лежить померлий
а то не лазар - я - здалось мені
і знов-таки свічу відлив господь:
уся опутана бинтами
душа приходила до тями
під оклик: лазарю виходь!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=310272
дата надходження 30.01.2012
дата закладки 31.01.2012
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 30.01.2012
Межа, рубіж ліміту між табу,
То де вони, для кого, в чиїм полі?
Відкрити можна: що і де й кому?
А щось вдягти не із своєї волі.
Межа ж не тут, ступи ще крок і ще,
То ж не пустеля, там оазис й море,
І сонце із облудів не спече,
Замка нема, відкриті вже затвори.
Та ні, облиш, хтось інша, та не я,
Бо так не кажуть Люди в … пересудах,
А їхній суд – авторитет буття,
Мов рама, хоч без скла, між стін усюди.
Закрити вікна в протязі вагань,
Зіниці – теж, до долу, під повіки.
Отак вже точно не побачиш грань
І Люди знак відсунуть ще на віки.
У сивих скронях давніх надто ер
Хтось міф зліпив про жінку неслухняну
(Вона й табу не знала з Вищих сфер),
Та не вдихнув життя у плоть жадану*.
Отож буйок ліміту із свобод
Так близько плаває до догми-суші,
А вітер творить, ну звичайно ж, бог,
Богиня, все ж, закон його порушить…?
* - у Книзі Буття (в Біблії), в єврейській міфології плохім / Яїве / Бог дав заборону їсти з певного дерева Адаму ще до створення Єви, а коли він створив йому жінку, не вказується, що він вдихнув у неї життя / душу.
27.01. 21.21.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=309706
дата надходження 28.01.2012
дата закладки 30.01.2012
Дітям - і не тільки...
В трав"янистому віночку,
Під вербою, в холодочку,
Де пшениця колоситься,
Де гусей пасе лисиця,
Де зайчисько спить вухатий,
Де бузько будує хату,
Серед рідної природи,
Де кінчаються городи,
Звило затишне кубельце
Не звірятко, а... джерельце!
Цій події вельми раді
Всі, хто мешкає в леваді,
День і ніч не спить джерельце -
Рівно б"ється його серце.
Пісню радісну співає,
Всіх водою напуває.
Йдуть до нього звідусюди
Звірі, птахи. Навіть люди
П"ють, та дякують за воду,
За приємну насолоду.
Кришталева дзвін-водиця
Проти сонечка іскриться;
Холоднюча в літню спеку,
Вирушає в путь далеку.
Трохи згодом час покаже,
Де той шлях її проляже.
А джерельце, знай, сміється,
У траві тихенько в"ється.
Напоївши кущ калини,
Геть побігло із долини.
Там зустріло по дорозі
П"ять братів у верболозі.
Міцно друзі обнялися
І в один струмок злилися.
Прийняла струмок ріка -
Лине течія стрімка.
Поспішає в синє море
До крайнеба неозоре...
Так джерельце мандрувало,
На крайсвіту побувало.
Повернувшись на леваду,
Розказало все до ладу:
Як в чужих краях далеких
Ждуть весну сумні лелеки,
Адже їхня батьківщина
Там, де верби та калина...
Всім, хто серцем не пропащий
Добре скрізь. Та вдома - краще!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=310152
дата надходження 30.01.2012
дата закладки 30.01.2012
Скажи мені,
Хоч хтось у цілім Світі
серед Зими веселку дарував?
А я тобі дарую липи в цвіті
і шепіт вічних,
незбагнених трав,
бо подумки –
я кожну мить з тобою…
Поглянь навколо –
я творю дива!
Відчуй, як за туманною габою
пульсує серце,
не перестава!
Всміхайся, мила -
рани я загою…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=239364
дата надходження 06.02.2011
дата закладки 29.01.2012
Сніп сивини, фарбований у ніч,
зненацька перехожих протаранить.
Люд поспішає, лине врізнобіч…
Німе кіно на тріснутім екрані…
Сніп сивини у жінки на чолі –
затерплий терен на застиглім листі.
Роки прожиті, певно, чималі,
а руки – помережані й драглисті.
Те сиве пасмо – вража ворожба,
ЗакушерІлі молодості плавні…
А фарбування ріже без ножа -
хоч як не пести коси в різнотрав’ї…
Літописом гіпотетичних свят,
хронометром загублених ілюзій -
порожні ножни впали – не піднять…
В них, замість шаблі – мартиролог друзів.
ПаскАми підперезані дощі
полощуть світ, фарбований у морок…
…Буває й так, що поруч – ні душі.
Самотність вправно владарює двором.
16.10.2009.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=309915
дата надходження 29.01.2012
дата закладки 29.01.2012
Прочитайте дітям...
У дорослих справ - багато...
На роботі мама й тато.
Щось дідусь весь час майструє,
І на кухні щось парує -
Там клопочеться бабуся.
Та не весело Катрусі.
Їй до справ отих - байдуже,
Гратись хочеться їй дуже!
Довго бавилась в пісочку,
Потім вигуляла квочку,
В ночвах котика скупала -
Ледь сама туди не впала!
Аж нагримала бабуся...
Зовсім знітилась Катруся,
Засмутилась... Хоч без діла
Катря довго й не сиділа,
Бо підслухала розмову,
Аж занадто вже казкову.
...Ходять валянки по хаті
Набундючені, пихаті,
Клишоногі, тупорилі -
Почуваються на силі:
Ми - найтовщі! Ми - великі,
Не якісь там черевики!
Нас бояться навіть боти,
Не рахуючи дрібноти.
Туфлі, капці, босоніжки
Поховалися під ліжко -
Причаїлися в підпіллі
Всі взуванчики несмілі.
Катря теж, було, злякалась,
Та хоробрості набралась -
Миттю валянки ті взула,
Щойно їх погрози вчула!
І зачовгали по хаті
Два зухвальці вайлуваті.
Гнулись, падали, лягали -
Ледь за Катрею встигали,
Бо маленька витівниця
Їх провчала, як годиться!
Що було вже того сміху -
Всій взувачці на потіху!
Врешті, валянки скорились,
Та з ріднею помирились.
І бабуся не сварила,
Ось вона що говорила:
- Нам у будь-яку погоду
Без взуття немає ходу.
Босоніжки - в літню спеку,
Капці - вдома, недалеко.
Туфлі там, чи черевики,
Коли холод невеликий.
Чобітки в осінню пору
Нас виводитимуть з двору.
Якщо ж дух морозів лютих
Доведеться нам відчути,
Отоді вже у пошані
Будуть валянки повстяні.
Тут Катруся поскладала
Все, що досі розкидала:
Черевик до черевика,
Туфлі татові великі,
Різне мамине взуття
Розіклала до пуття.
Теплі валянки бабусі
Теж послухались Катрусі.
Аж стомилася дитина
Від такої біганини
І лягла тихенько спати -
Від трудів відпочивати.
Тож і вам уже, малята,
Час подушечки обняти.
Зручно в ліжечка лягайте
Та до ранку спочивайте.
Хай вам сняться сни казкові...
Будьте дужі та здорові.
Добраніч...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=309882
дата надходження 29.01.2012
дата закладки 29.01.2012
Забракло слів.
Щемить –
а я мовчу.
Запалюю свічу
і медитую.
Щоб імені
не згадувати всує –
сумую під Вівальді
і гірчу…
Студене небо
хмуриться кошлато.
Громів розкати –
вісники грози.
Мольфари вміють
зречено чекати
на зимних скелях
пагонів лози…
дивитись тут:
http://www.youtube.com/watch?v=go7wlUOC5dg
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=268127
дата надходження 02.07.2011
дата закладки 28.01.2012
Ніяк, ну ніяк за шорстким, гримним, босом
Сумні молоді не встигали.
Здавалось, на мить, їх – до сонця підносить,
І знову – годинні аврали...
Писались заяви, тікалось додому.
Директору – в очі гляділи:
Й читалось у них не тепло послідомне -
Не простор із щасть, тільки – діло...
«Пробачте, невже перетворимся й ми
В жорсткі ланцюги без емоцій?
В затиснуту землю ламкої зими?
В німій нескінченній мороці?", -
Недавній студент майже-майже кричав,
Топтав вже покірливе листя.
Що падало з на́казу видаляча́,
Щоб дерево - жи́ло, барвисте!
28.01.2012р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=309687
дата надходження 28.01.2012
дата закладки 28.01.2012
Столиця роздумів твоя квартира
Колба в багатоповерховій ліпнині
Сходами до творчого божевілля
Начитуючи коридорам темне чтиво
Паперові двері з скрипом від текстів
Тримають в спокої стривожені речення
Які лягаючи одне на одного почергово
Зводять з глузду твою запорошену мову
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=309502
дата надходження 27.01.2012
дата закладки 27.01.2012
Забував тебе надовго,
Та не зміг.
Перебрів і перечовгав
Сто доріг.
Повернувся в гай осінній -
Щастя схов,
Пісня давня - синій іній
Залунала знов.
Як підставив дятлу груди
Граб, що всох,
Я відчув - уже не будем -
о удвох.
Остовпіла яворина,
Дуб поник,
Замішався, наче винен
Чагарник .
І пішов я в путь стопершу.
Прощавай!
З іншим задуми вивершуй,
З ним - у рай .
Я тужитиму, а вдасться,
То не так, -
Шанс в житті пізнати щастя
Має всяк.
27.01.12.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=309472
дата надходження 27.01.2012
дата закладки 27.01.2012
Спасибі Вам,
спокуслива царівно,
за почуття чарівні
і слова.
Коли душа жива -
то Богу рівна:
вона цвіте -
і кругом голова...
Мольфар сьогодні -
небагатослівний.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=269275
дата надходження 08.07.2011
дата закладки 26.01.2012
Не зачиняй віконечка душі!
У безголоссі темряви розквітнуть
Хіба що бур’яни і спориші.
Плекай вірші - омріяно-завітні,
У квітні бережи їх від примар…
Любові дар - святий, непереборний.
Тому – молись, аби у твій вівтар
не залетіла птаха крило-чорна...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=309372
дата надходження 26.01.2012
дата закладки 26.01.2012
Коли повік
торкнеться тепле сонце-
тоді відчуєш доторк моїх рук,
а світло
стане серцю охоронцем,
його зігріє
в час гірких розлук...
Як темний дощ
постукає в віконце –
звіряй за сонцем
свого серця стук!..
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=247568
дата надходження 16.03.2011
дата закладки 26.01.2012
Бруківка.
Видзвонює дощ монотонний -
по-літньому теплий,
мрійливо-бездонний.
Я - сонним провулком -
убрід...
У вулички-річки –
бордюри бетонні...
Незаймана злива –
на кригу безсоння:
у серці розтопиться лід.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=269735
дата надходження 11.07.2011
дата закладки 26.01.2012
Мій Боже, я – жінка,
Дозволь мені бути слабкою.
Дозволь мені плакати, Боже, з жалю,
Дозволь мені, Боже, не знати що дію,
Дозволь не судити себе лиш одну,
Дозволь мені, Боже, вночі хоч заснути,
Не дерти, як пір’я нестерпні думки
Дозволь розгнівитись, як звір лютий вити.
Дозволь це паскудство зробити мені.
Мій Боже, я – жінка,
Ти слабість прощаєш,
Чому в мене сили усі вимагають?
Чому я повинна з надривом любити,
З надривом прощати, в надриві цім жити?
Хіба я так вмію, хіба я так можу,
То сором дивитись, як я неспроможу!
Чому, милий Боже,
Безправ’ я жіноче, безсилля і сльози
Ти вищиш і хочеш.
А лише жінка,
Я хочу не знати,
Дозволь мені, Боже, хоч розум сховати,
Дозволь мені жити,
Невже тільки грати?
Я хочу в партері театр споглядати.
Бо я лише жінка,
Надміру, надсилу!
Я - жінка, мій Боже,
Я роджу цю силу!
Беневенто, Італія 2002
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=309136
дата надходження 25.01.2012
дата закладки 25.01.2012
"Ведь Бог был автор этой пьесы,
А Люцифер был режиссер..."
"Мне кажется, что у меня осталось очень мало времени."
Анна Яблонська (20.07.81-24.01.11)
Ще ціла вічність до небесних пенсій,
але допоки носить нас земля,
мов у старому доброму саспенсі
біжить лічильник вперто до нуля.
Ти - юний цар, з тобою охорона -
крилом торкає тіло молоде,
та при ходьбі хитається корона -
іще до лиха з голови впаде!
А ти біжиш - через щаблі і ранги -
ще амулет свій згубиш до біди!,
і ледь встигає за тобою ангел,
щоб у клепсидру хлюпнути води.
А у тобі уже потреба лету,
та по дорозі у небесний порт
ти не помітиш тіні амулета
і мимоволі вилаєшся :"чорт!"
А потім - стук, і ти не знаєш, хто там,
ти ще в надії - ангел на посту!
М’яка посадка! Плескаєш пілотам.
І раптом - вибух в аеропорту.
2011
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=308973
дата надходження 25.01.2012
дата закладки 25.01.2012
Як неповторна та хвилина,
Коли зимою по коліна
Сніги, замети, кучугури,
Коли бурульок дивні шнури,
Як сталактити, зверху вниз,
Вкривають втомлений карниз …
Рубінами цвіте калина,
В сліпучому снігу краплина
За краплею спада червона
У білих шатах їхні грона
До низу хиляться в поклоні,
Неначе просяться в долоні ...
А під ногами стогне сніг
Сніжинок міріад від ніг
Калічиться, коли ступаєм,
І неповторність їх ламаєм…
Ні, не свідомо, коли б знати,
Як то по правді шлях обрати?
Потрібно берегти цей світ
І розтопити в душах лід
Байдужості і суєти,
І до прекрасного іти.
24.01.2012 р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=308938
дата надходження 24.01.2012
дата закладки 25.01.2012
Погожий ранок –
вірний талісман:
хай береже
чутливу світлу душу
від непогоди і розчарувань,
що трусять ніжне серце,
ніби грушу…
Я променем
порадую твій зір
і свіжим вітром
вушка полоскочу.
Все буде добре!
Усміхайся!
Вір!
Бо хто сказав,
що під склепінням зір
є неможливе щось,
якщо захочеш?!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=270142
дата надходження 14.07.2011
дата закладки 24.01.2012
«Де Ви були, коли я вас чекав?
Ковтав желе і хлопавки насміхів,
І та набри́дка вогнянорідка
Мене живцем кохала у зловтіхах.
...Гарчу, звиняйте...ці роки нестерп
В червоний карлик викатали сонце.
Та все я ж маю, хоч від неї доцю.
А дві сім`ї ? Ні...я - не каскадер.»
P.S.
Шквал, щем її очиських батогів
Суконив нашу безобіймну відстань.
...Не ображалася...спитала, де їй сісти.
Вдивлялася, чи я - таки зрадів...
23.01.2012р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=308734
дата надходження 24.01.2012
дата закладки 24.01.2012
Красиво, старательно кто-то
Оставил слова на стене:
«Пошли все…». Два слова всего-то,
Да подпись, как вызов судьбе!
Не глядя, проходят все мимо…
Так, видимо, легче прожить,
Привыкли к словесности лживой –
Зачем же на стенке тужить?..
Томятся протестные души, –
Не снять им ментальности шор,
Не слышат закрытые уши
Реалий опасных повтор.
В рекламных щитах на биллбордах
От сырости блекнут слова.
А надпись на стенке — надолго!
Под ней подписался бы я.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=308646
дата надходження 23.01.2012
дата закладки 23.01.2012
Я спішив, та даремно – тебе ще немає.
Нащо зараз мені молитовна ця мить?
Хтось на п’ятому клавіші перебирає, –
Відчуваю: душа скоро в небо злетить.
Прозвучали внизу недоречні удари.
Захиталася стеля в молочній імлі...
І лечу я, лечу десь далеко, за хмари,
Знов забувши лишити записку тобі.
Дивно так… Де ти є? Чом так довго немає?
Мабуть, знову сховала мобільний в портфель.
Мій мені надоїдливо відповідає:
– В недосяжній VIP-зоні клієнт відтепер…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=308643
дата надходження 23.01.2012
дата закладки 23.01.2012
A dead stone
Get life in your palm.
The slept sadness
Found your lost calm.
Going through snow
Of grey dissolution
Can see behind
Birth of mind illusion.
Wait, look inside,
Dead stone in your breast.
No other way,
Here, you are only guest…
Мертвий камінь
Оживає в долоні твоїй.
Смуток, що спав у тобі
Віднаходить твій втрачений спокій.
Йдучи крізь сніг
Сірого розчарування
Можна бачити далеко
Поза ілюзіями, народжених розумом.
Зачекай, поглянь в середину,
Мертвий камінь у грудях твоїх.
Немає іншого шляху,
Тут, ти просто гість…
2011 р. 23.01. 15. 43. поїзд: Тернопіль – Чортків.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=308633
дата надходження 23.01.2012
дата закладки 23.01.2012
Зі мною часом коїться не те:
Торкнуся струн замріяного серця-
І враз бузок духмяний зацвіте-
Така бузкова віхола здійметься,
Аж на оскомах виступить роса,
Замерехтить перлинами дзвінкими!..
Та вмить насуплять брови небеса,
І дощ впаде краплинами важкими...
І так мені у грудях запече,
Така печаль заструменіє в тілі...
Схилюся долі тихо на плече,
Розсмакувавши спогади зотлілі.
Та враз в погідність теплу перейде
Ота моя непрохана негода!..
Зі мною часом коїться не те
І змінюється на душі погода.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=308620
дата надходження 23.01.2012
дата закладки 23.01.2012
Це, можливо, надто поетично,
І в житті такого не бува -
там простіше все:
буденно, звично
найніжніші мовляться слова.
Надто просто:
потяг,
кава,
люди…
Два гудки –
і вже між нами даль.
І ніхто не спинить,
не осудить,
не розрадить.
Просто все.
А жаль…
озвучив: molfar
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=266450
дата надходження 22.06.2011
дата закладки 23.01.2012
Я ранок
нарікаю Вашим іменем
і Він мені
Дарує сонце знов.
Моя любов
У грозах перевірена:
я вірю Вам.
І тексти молитов
складаю, щоб не тліли,
а горіли Ви.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=273805
дата надходження 06.08.2011
дата закладки 23.01.2012
Пухкенькі щічки,
кирпатенький ніс,
щербата усмішка
беззубого дитинства,
а очі - море сміху,
жменька сліз
в обіймах трепетних
святого материнства.
Одна душа на двох,
іще одна...
Безсоння ніч,
і скибочка хлібини,
ще чаша радості
не випита до дна
і чаша смутку...
димом невловимим
випробувань над нею ореол
завис незримо -
шлях земний долати,
поклавши жертву серця
на престол
любові жінки,
що ім"я їй - Мати.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=308571
дата надходження 23.01.2012
дата закладки 23.01.2012
Вистачить усім обіцянок
Щедрих на лукаві деталі
Найдених уже забагато
Хто ж порахує нам здачу
Віриш не задаюсь цим питанням
І в павутині німа клоунада
Щезнути не зуміють завчасно
Прийде той час відповідати
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=308517
дата надходження 23.01.2012
дата закладки 23.01.2012
Я подумки
з тобою у грозі.
І зараз ти –
в моїх міцних обіймах...
Громами небо
рикає, як звір.
Ще пригорнися...
Нині будеш вільна...
У мить,
коли у тебе я ввійду, -
нагряне дощ,
шалена літня злива,
що змиє
хвилювання і біду!
Молюся,
аби ти була
щаслива.
озвучка: Molfar
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=267469
дата надходження 28.06.2011
дата закладки 22.01.2012
Урешті-решт
усе колись минає.
Стабільності немає -
навпаки:
мої роки
збираються у зграї
і відлітають.
Помахом руки
прощаюся із ними -
і СВІТАЮ:
нові епохи,
звичаї,
тіла
(минулого імла –
густа і темна)...
Через віки
у мене ти БУЛА,
жила у серці –
знаю це напевно -
лишилися два зоряні крила,
котрі донині зберігаю ревно.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=267653
дата надходження 29.06.2011
дата закладки 22.01.2012
Зліпи з себе розумну людину
Не обов'язково із пластиліну
Все що навколо шматками до тіла
Те не потрібне відпаде бо нечисте
Речі лиш засіб прихований брак
Винен у тому лиш ти собі сам
Від яскравої маски не зміниться суть
Залишайся собою людиною ж будь
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=308374
дата надходження 22.01.2012
дата закладки 22.01.2012
Об шибку вдарившись міцну,
Малі сполохані сніжинки
Нам прошепочуть таїну
І заметуть усі шпаринки.
А вечір, мовчазний чернець,
Розкине за вікном зірниці,
Старий запалить каганець,
Глінтвейном з дрібкою кориці
Нас, зовсім змерзлих, пригостить,
Вкладе в затишне, тепле ліжко.
Свічадом ледь замерехтить
І далі піде тишком-нишком…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=308373
дата надходження 22.01.2012
дата закладки 22.01.2012
Хурделило весь день,
а уночі,
Львів утопився -
кучугури білі...
Самотні фари –
міношукачі
у нескінченім шалі
заметілі...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=307507
дата надходження 19.01.2012
дата закладки 22.01.2012
Мовчання -
тАкож відповідь, принцесо.
Спасибі Вам
за сонце і печаль,
за казку
без причини і адреси,
за небо, що зове
у світлу даль.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=307852
дата надходження 20.01.2012
дата закладки 22.01.2012
Перехолонь у паморозь нічну,
Зимову тишу, зоряно-погожу...
Гірку образу якось проковтну,
Та нелюбов-не прилюблю, не зможу...
Гірку образу згодом відболю-
Переживу, відплАчу, як умію...
Лиш не промов пекуче "не люблю",
Не загаси ще тліючу надію...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=308366
дата надходження 22.01.2012
дата закладки 22.01.2012
Задощило, занило, захлипало…
По відливах краплини сурмлять.
За три дні стільки опадів випало,
Що напилася вдосталь земля.
Перехожі снують з парасолями,
Поховавши обличчя в пальто.
Протирають віконця долонями
Пасажири міського авто.
Чи розрадять, чи то ж бо порадують
Ці зимові нещасні дощі?..
Про забуте минуле нагадують,
Холоднечею душу рвучи.
Знов дощить з усієї потужності.
Не сховатись вже в тиші німій.
Стогнуть, тонуть в купелі байдужості
Недобитки загублених мрій.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=308301
дата надходження 22.01.2012
дата закладки 22.01.2012
Мудрец внимает строго мысли
Глупец листает лишь - пустяк
Друг принимает сердцем лица
Враг замышляет новый шаг
В природе есть чем упоится
В природе место есть перу
Любовь-любви война в миру
Кого-то ищет кто-то где-то
А мы с тобой споймали лето
Срываем яблоки в саду...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=308293
дата надходження 22.01.2012
дата закладки 22.01.2012
Начинаю свой день я в девятой палате,
Вместе с другом моим, полоумным аббатом,
Только он не встает - не ложился, проклятый,
Тяжело ему быть бестелесным аббатом.
Я встаю, я лечу, я хватаюсь за воздух,
Кто-то ночью в мой лоб заколачивал гвозди,
Я ль для этого был вседержителем создан,
Чтоб смотреть на него через ржавые гвозди?!
Но меня не удержишь гвоздями на месте,
Мой аббат, мой святой - вот орудие мести!
Тебе червы аббат, всем им пики, мне крести,
Ну а бубны тому, кто и сам жаждет мести!
Всю колоду раздал - значит время для кофе,
С ним всегда у меня получаются строфы,
Только нет его здесь, на дешевой Голгофе,
Потому все мои так отрывочны строфы...
Вот настала пора для душевной беседы,
Мы обсудим с аббатом все старые беды,
Наше время вдвоем от утра до обеда,
Жаль, от этих бесед только новые беды...
Я жалею порой, что я ростом не вышел,
Доставал бы тогда я руками до крыши,
И сквозь двери над флюгером в небо бы вышел,
И гулял бы по звездам, и Бога бы слышал!
Но отсюда не выйти, я связан с аббатом,
Мне бы заступ и нож, или кирку с лопатой!
Я тогда бы сбежал, я бы бросил аббата!
Как и он меня предал и продал когда-то...
Тишина, я устал и прилягу, наверно,
Рядом с другом моим и спасителем верным,
Я просплю до конца, до рассвета, наверно...
Будь покоен аббат - я очищусь от скверны...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=307866
дата надходження 20.01.2012
дата закладки 22.01.2012
Наплітались ті що так хотіли бути до кінця
Всі ж романи перешиті пройденим життям
Де вони там наркотичний хворий шлях
Він п'янить та ломить весь світ наш
Все без змін ось скільки вже століть
Романтизм і пристрасть докладеш зусиль
Вистоять зумієш перший скажеш так
Музиканти грайте заслужив фанат
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=308176
дата надходження 21.01.2012
дата закладки 21.01.2012
Старенький записник, потерта обкладинка -
історія життя сховалася у нім.
Кіношний happy end? Обірвана сторінка!
"Осанна" - була вчора. ... Сьогодні - "Розіпнім!!!"
Це сповідь в самоті, в надламаному стержні,
де почерк плакав так, як свідок і як кат.
Лягали на папір сніжинки обережні,
а на душі такий... холодний снігопад...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=302954
дата надходження 29.12.2011
дата закладки 21.01.2012
Заміжня жінка (щастя повний жбан!..)
несе на собі статус, як корону…
Коромислом – сивушно-сивий пан:
заснув картуз на нетверезій скроні.
Заміжня жінка (щастя кухоль вщерть!..)
перед людьми cтарається не гнутись,
а зашморг його рук синці натер…
Вона ж встигає ще й і усміхнутись!
Заміжня жінка (щастя вже цебро!..)
так гідно нелегкий свій шлях долає:
веде, несе і тягне те “добро”…
Вона ж його таки давно кохає!
14.01.2005.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=308030
дата надходження 21.01.2012
дата закладки 21.01.2012
Не ваба елегантних ліній
Лиця моєї героїні
Мене хвилює , а снага
Її духовної глибіні.
Для мене фактори сьогодні
Не шати визнані та модні, -
Людина вбір свій прикрашає,
А не людину гарна одіж.
Чим глибше грузну в числа віку
Приємніше , як чоловіку
Приймати ласку добрих слів
За чудодійні серця ліки.
21/01/12
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=308017
дата надходження 21.01.2012
дата закладки 21.01.2012
Кохання між секундами хвилинами твого життя
Потрібно зупинити час щоб побачити її ім'я
На годину день до безкінечності календаря
Несподівано ви відчуєте що дихаєте без кінця
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=307943
дата надходження 20.01.2012
дата закладки 20.01.2012
Еспресо кава, чорний шоколад,
Надутий келих м’якого коньяку,
І панночка, що разом мислить в лад
Про насолоду в липневому ліску.
А поки липень той у нас настане,
Втрачати час не варто аж ніяк,
І все, що треба, як слід повстане,
І влється в келих м’який смачний коньяк…
2011 р. 21.01. 19.09.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=307926
дата надходження 20.01.2012
дата закладки 20.01.2012
В мене з'явилася сьогодні потреба
Взяти і вигнати твоє із серця
Те що колись не віддав би нізащо
Бо берегти так хотів і не важко
Але віднині пече в ньому кров
І весь той біль лізе назовні
Варто залишити лиш опік щоб знов
Не відчувати рецедивів назавжди
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=307924
дата надходження 20.01.2012
дата закладки 20.01.2012
Таке щось сталось,
наче мокре зайнялося.
І мокрий дим,
немов густа отара,
повільно стелиться…
як з верстака рядно.
І небо,
ніби опинАльна хустка.
І пасма туману повибивались
з-під тої хустки,
мовби пасма сивини…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=307808
дата надходження 20.01.2012
дата закладки 20.01.2012
да об стену -
проклятым смартом!
он мне лжет
искажает
твои слова
ты этого не говорил -
и точка
хватит!
просто приди
и скажи -
в глаза
правды прошу
приму любую
выдержу
болью своей
сильна
больше не любишь?
спасибо...
не нужно
твоих подачек
а смарт жалко...
он ведь -
предупреждал...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=307633
дата надходження 19.01.2012
дата закладки 20.01.2012
Я вдячний Богу за життя,
Не просто рух білків, чи серця стук,
Подяка – змозі пізнання
Та болів й втіків гучний перегук.
Я вдячний Богу, не старцю
З книжок із бородою теорем,
Подяка за дорогу цю,
Де радість щира, смутку творчий щем.
Подяка в ніч і сонця час
За гіркість й мед буття бджолиних сот,
За вільний вхід і перелаз,
За Світло, що вабить думку до висот.
Я вдячний Богу, не Яхве,
Не Індрі, не Аллаху і не Нут,
І ще хто Небо як назве,
А Богу, ймення – світу Абсолют…
19.01. 20.00.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=307724
дата надходження 19.01.2012
дата закладки 20.01.2012
Сумні настали тепер свята різдвяні,
Немов в роках сорокових, тридцятих:
Конала Вкраїна від сходу й до Сяну,
Судили Бандеру – було їм як свято.
І зараз московські ворожі суди
В регіонах України держави
Вертають епоху, де стояли кати,
Згадали «політику миру» Варшави.
Бандера їм ворог, Шухевич – також,
Свободу і Тризуб під суд і за грати,
А пам’яті правда – «выдумка, ложь»,
Підспівують лживі Кіріла сатрапи.
Ульянов як ідол жидівського іга
Ще здавна за Збручем баввоніє,
Та відкрилась катів нова уже ліга,
То Сталін постав – ганьбою ржавіє.
Недовго очима він люто дивився,
Як з плахи злетіла нечиста глава.
Реакція влади – божок завалився,
Арештів і помсти настала пора.
Хто зна, може знову в Холодному Яру,
Чи в Чорному лісі таємних Карпат
Освятять ножі гайдамацького жару.
За правду злунають сальви
повстанських гармат.
2011 р. 19.01. 11.24.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=307460
дата надходження 18.01.2012
дата закладки 19.01.2012
Мабуть ми, люди, всі сліпі,
Або це світ такий туманний.
По суті, вдень і уві сні
Живемо в вічному обмані.
Ми правду душимо в собі.
Ми правду душимо в суспільстві.
І лиш дивуємось тоді:
Звідкіль з'являється насильство?
Ми всі покірно мовчимо -
Безбарвна однорідна маса .
Герої наші лиш в кіно
Й лиш ті, у кого більша каса.
На інших звалюєм вину,
(Бо ж інших легше провинити,
Ніж взяти й визнати свою...)
Ми боїмося щось змінити.
Е ні, ми, мабуть, не сліпі,
Ми просто очі закриваєм
На горе людське і біду,
Поки ті нас не зачіпають.
Ми забуваємо, що в час,
Коли потрібна допомога,
Ніхто руки нам не подасть,
Хоч буде мати на те змогу.
Пора змінити оцей світ!
Та перш за все прозріти треба:
З очей зірвати сліпоту
І стати ближчими до неба!
Проблема криється у нас:
У наших розумах і душах.
Не варто допускать насильство,
Бо совість спокій наш порушить.
Міняймо світ! Творім добро!
Не треба грошей тут багато.
Даруймо радість і тепло,
І створюймо духовне свято!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=306791
дата надходження 15.01.2012
дата закладки 19.01.2012
Розсудок дурними думками не парте,
Бо мислення ваше мудрішого варте,
Зведіть свої очі до вічних висот, -
Заради вас ангел Господній на варті!
18.01.12.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=307434
дата надходження 18.01.2012
дата закладки 18.01.2012
Занапастили справжнє та щире
Ще ніколи відраза не різала крила
Гідність заплямували брудом
В якому вже тонем повсюди
Стрибок у минуле рятуючи душі
Чи чуєте голоси наші людство
Знаєте хто ми чому серед вас
Безкрилі істоти так тісно між час
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=307399
дата надходження 18.01.2012
дата закладки 18.01.2012
Здається, - мудрий шлях торує до висот,
А низиною колуває ідіот.
Насправді йдуть вони оба до краю,
Де гасне зір , холоне кров і гине плоть .
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=307275
дата надходження 17.01.2012
дата закладки 18.01.2012
2 Петра 2:12,13 « Ці люди подібні до нерозумних
тварин, які народжуються для того, аби їх зловили
і погубили, що є цілком природним. Вони зневажливо
висловлюються про те, чого не знають, і тому будуть
знищені на своєму згубному шляху. Цим вони
стягнуть на себе лихо — заплату за своє лиходійство».
На фоні нез’ясованих понять,
Де виховані без моралі поведінки.
І кожен сам для себе провідник…
Ніяк не виживе суспільство!
В тварини вкладено програму,
Веде їх впевнено інстинкт.
Людина в сто разів складніша…
Як тільки розум в ній не спить.
Творець в людину вклав найкращі риси:
Дав силу розуму, любов.
Дав здатність передбачити, творити,
Щоб на планеті кожен процвітав.
Чому в синів людських лукаве серце –
Коли позбавлені засад….
Зуміють подолати всі заслони
І люте зло творити невпопад.
Не хочуть вірити наївні,
Що хтось їх безсердечно обдурив
І вклав у голови облуду:
Що, ніби кожен сам собі кумир.
І в хаосі часткових знань,
Фантазіями недоумків підігріті –
На манівці пішли людські сини…
Зневірились, де мудрий серед них?
На кого будем нарікати,
Чи розумом обділений хто з нас…
Або права нам явно відібрали…
Навчатись треба, не ловити гав!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=307113
дата надходження 17.01.2012
дата закладки 17.01.2012
Заметіль у Франковому місті-
Неймовірна така заметіль!
І роями сніжинки сріблисті,
Наче мухи снують звідусіль..
Заповзають нахабно за комір,
Жалять щоки(от капость дрібна!)
Світлі вулиці, тихі знайомі,
Затулила густа пелена.
А сніжинки у вітрових лапах
Миготять, мов сполоханий рій!
І приємний доноситься запах
Із кав'ярень, міських піцерій...
І на серці так тепло,іскристо,
Мов пірнула у літепло днів,
Світлих спогадів біле намисто
Шелестить у шкатулці на дні!..
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=307107
дата надходження 17.01.2012
дата закладки 17.01.2012
Одна частинка твоя
У башті смутку сьогодення днів,
Згубилась інша –
Сталеві грати мов Хронос звів.
Й лишилась там –
В думках проекті того століття,
І з острахом зиркне,
Розкривши часу верховіття.
Здавалось немало вас,
Та в кожного свій смуток й самота.
Ішли разом немов,
Та враз – один, січневий дощ, сльота.
Подасть хтось руку?
Поглядом розсіє ночі темінь.
І полум’я надій
Сотворить одвічний кремінь!
2011 р. 18.01. 16.34.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=307172
дата надходження 17.01.2012
дата закладки 17.01.2012
Поглянь, провалля смутку
Гостинно розгорнуло свої віхи.
Проторений вже шлях,
О, скільки незбагненної утіхи.
Не перший ти упав.
І ти тут не єдина панна,
Ішли повільно так
Шляхами, що почалися здавна.
Немов ще є баланс
В хиткому тілі на льоду стежі.
Та подув вітряний,
І вже політ, у сірі смутку вежі.
Ключі – в безодню геть,
Обрубані вже сходи вороття,
Лише ілюзій іскра
І погляд зрідка на зорі – в небеса.
2011 р. 18.01. 10.48.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=307162
дата надходження 17.01.2012
дата закладки 17.01.2012
В елітній київській кав,ярні, чи
"Українець-чоловік не в тому місці"
У пасса́жевій кав`ярні,
Де Хрещатик в мовах сяє,
Як завжди, у блистках, пані
Іноземців заручають.
Он, у центрі, нідерландець
На весільнюю побачку
Із франківкою, з порядниць,
Взяв худу перекладачку.
А...незрозуміло, дядьку -
Хто вподобається більше:
Англомовно-голосніша,
Чи німа, в надіях, лялька?
Першокурсниця в куточку
З турком «за-сорокарічним».
Лисину йому лоскоче.
І цілується комічно.
Але турок щелепастий
Дивиться на стіл сусідній,
Де «кампарі» мутять ласо
Дві білявоньки самітні.
Два арабські джентельмени
Викликали - трьох, на кастинг.
Але поруч, слюсар з Ґенту
Кличе в гості нашу Настю.
Настя – лагідна, звичайна,
А та трійця – із модельних.
Тож, француз став зовсім п,яний
Від коктейлів небуденних...
У пасса́жевій кав`ярні
Йде щоденний торг смачнюшок.
Це ж туди в недільній ранні
Я зайшов на каву-юшку.
...Гнали очі українок
Геть мене! десь...за Житомир.
Погляди - тяжкі поліна,
По «неіноземцях», вдома.
17.01.12 р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=307105
дата надходження 17.01.2012
дата закладки 17.01.2012
Хвора я відчуваю що ти майже доля
Чуєш вмирати не боляче ж знову
Ми за тобою із вітром дощами росою
Тут мовчимо холодні німі та прозорі
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=307031
дата надходження 16.01.2012
дата закладки 17.01.2012
Іще на рік
наблизились до Смерті,
чи до Безсмертя –
вибираймо Ми…
Давайте
залишатися Людьми,
і не блукати
в білій круговерті
підступної,
холодної Зими!
Для Світлих,
нерозлучних із крильми –
обійми Божі –
завжди розпростерті.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=303443
дата надходження 31.12.2011
дата закладки 15.01.2012
Жовтневий дощ,
Як завше має дещо смутку.
Крокує тут,
Буває мляво – втома лету,
То шкереберть
Униз, мов навіжений легінь
Лишив він хмар
Полон небесний і холодний.
І вітер друг
Його колише в біосфері.
В людськім теплі,
Що чадом труйним тут постало,
Колись давно,
Коли вірвалася негода
У світ зими,
В холодний розум інженера.
Упав той дощ,
Немов зігрівся на асфальті,
Між листя й слів,
Із подихом між уст шпаринки.
Та кислота
Покрила тіло захворіле
Дитини хмар
Жовтневого дощу людині…
2011 р. 21.10. 11.35.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=287621
дата надходження 21.10.2011
дата закладки 15.01.2012
Село моє! Для мене ти єдине, для мене ти найкраще на землі! Тужу і сумую, залишаючи тебе. Щоночі бреду росяною стежиною до рідного порогу, б’юсь ластівкою у вікно рідного гніздечка, синьооким барвінком стелюсь там, де ходять найдорожчі мені люди.
Село моє! Люблю тебе! Люблю тебе розхристаним і не причесаним, коли пробуджуєшся із зимового сну, ранньою весною. Обожнюю тебе, одягненим у ніжно-рожеве шумовиння весняного цвіту. Усміхаєшся ти мені, заквітчане щедрим літечком, коли іду серед половіючих пшениць, а звідусіль обціловують мене червоні вуста розквітлого маку і синьоокі волошки кличуть із собою як за небокрай. Затамувавши подих, вслухаюся у сумовиту музику осіннього дощу і зачаровано вдивляюся в цнотливо-білу фантазію зими.
І я поруч з тобою завжди. І тоді, коли ти змахуєш сльозинку зі щоки, проводжаючи в останню путь, дорогих тобі людей.
І тоді, коли гуляєш весілля і золотою пшеницею обсипаєш молодят.
І тоді, коли взявши за руки маленьких діточок, ведеш їх до Першого Причастя, вкладаючи у їхні серденька скромність, чесність і любов до ближнього.
Село моє! Люблю твою лагідність і простоту! Люблю твої спрацьовані руки і вічну непосидющість. Мудрість твою люблю. Маленька цяточка на нашій багатостраждальній планеті, та для мене ти цілий світ.
І я ладна признаватися тобі у любові щоднини, щогодини, щомиті.
6.12.2005
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=306632
дата надходження 15.01.2012
дата закладки 15.01.2012
Долоня в долоні і серце до серця
Кохати приємно коли це взаємно
І ще один подих за ним власне дотик
Пізнання на смак солодке без втоми
Так міцно в обійми залежність триває
Повірити в щирість що існує насправді
Ковтаєм ті дні щоб в пам'ять надовго
Віднайдене щастя дорожче за спокій
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=306654
дата надходження 15.01.2012
дата закладки 15.01.2012
Десь близько до завтра вже буде сьогодні
Та ми ще незмінні однаково хворі
Шукаєм на стінах тіней своїх поряд
Години ж для нас затерті любов'ю
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=306562
дата надходження 14.01.2012
дата закладки 15.01.2012
Цвяхи – булавки із серця Отця
Кесаря воїни там, на Голгофі,
Ревно вганяли , мов рими у строфи,
В тіло невинне у поті лиця.
Небо заплющило очі святі,
Серце землі стугоніло в розпуці,
Первосвященики - велетні куці -
Удовольняли побожність у мсті.
Де ти тоді серцем був,пригадай:
З учнями? З Юдою? Може з Пілатом?
Версій для тебе в житті пребагато,
Дві лиш опісля - це пекло і рай.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=306535
дата надходження 14.01.2012
дата закладки 14.01.2012
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 14.01.2012
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 14.01.2012
Поет, який ніколи не страждав,
Нагадує актора на котурнах,
І кожен новий вірш – нова з вистав,
Недопалок у театральну урну…
Поет без власних сильних почуттів –
Неначе самозванка-повитуха:
Прийма пологи в спопелілих вдів,
Маєток зводить там, де є розруха…
Коли нужденну юшку не хлебтав –
То він її і в вірші не скуштує!
Та юшка - реквізит в одній з вистав,
В якій рушниця на стіні нудьгує…
16.07.2011.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=306482
дата надходження 14.01.2012
дата закладки 14.01.2012
Не дай нам, Боже, вмерти серед нив,
В притворних злиднях, без війни і мору.
Спаси народ і землю сохрани,
Зніми проклять диявольську потвору.
О, дай нам, Боже, розуму й снаги
Здолати зло без помсти і без ката
І наші, ще не сплачені борги,
На інших не дозволь перекладати.
Пошли нам, Боже, праведний Закон,
Щоб всяк зумів діждати благодаті,
В своїй душі здолавши Рубікон,
Зберігши мир і хліб у власній хаті.
Ми грішні, Боже, у земнім житті,
А Ти такий, достоту терпеливий,
Прости нам наші втіхи во плоті -
В любові ми хоч інколи щасливі.
Своя Ґолґофа кожному гряде,
Ми хрест свій власний мусимо доне́сти.
Нас надихне, підніме й поведе,
Ім"я Твоє, володарю небесний.
І славен буде той всесудний день,
Коли надійде зцілення чудесне.
Тоді й гріхів полуда опаде
І віра в душах праведних воскресне!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=306405
дата надходження 14.01.2012
дата закладки 14.01.2012
Ми віримо у казку новорічну
(хтось більше ,а хтось менше - не біда:).
Запалюєм вогнем надії свічку,
і в ніч святкову сняться нам дива.
Наснилося....!!! Лялькове королівство:
Лускунчик в танці закружляв з Марі.
У Замку з марципанів було дійство,
далеко - на Ірисовій горі...
А нАвколо Різдвяний ліс в гірляндах,
долина Кольорова із драже:
тече там справа річка Лимонадна,
а зліва - дерево Бажань цвіте.
Ванільна музика торкалась слуху,
прикраси ялинкові ожили...
І сніг, ніжніше лагідного пуху
дав крила для Лускунчика й Марі.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=303465
дата надходження 31.12.2011
дата закладки 14.01.2012
…намагалася допомогти
тобі
навчитися мрія-ти,
любити,
радіти –
Творити!
…але
бачу,
не хочеш ти
засвітити,
заже́вріти!
у власному
серці, яко у храмі
намоленому,
живий огонь.
холонь…
воля твоя
свята -
холонь.
хай пребуде
Вселюблячий Бог
із обома
нами.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=306397
дата надходження 14.01.2012
дата закладки 14.01.2012
“Lost in myself, lost in tomorow”. – Creematory.
Втрачений в собі й у завтрашній Ночі.
Шукаю відвагу в кривді дзеркал.
Підкови коня дорожний пил точить.
Тут оптики відділ, зломлений зал.
Між снів ілюзій мрійність із утопій
Шукаю шлях у скривленість буття.
Там сподівань палають стоси копій,
Уберегти не зміг, на жаль, їх я.
Немов вперед прямує швидко потяг,
Лише спиняє дощів болото.
Тут важко перейти, аж у чоботях –
Фальшива у бруді позолота.
Цей шлях у ліво, чи сторін праворуч.
Аби лиш не на місці тліти тут.
Ой знов з’явився щирий смуток поруч.
Немов й нема бажань звільнятись з пут.
21.08. 17.08.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=276350
дата надходження 22.08.2011
дата закладки 14.01.2012
. . . . . . . . . . . . . . . . . .
Для малих засівальників
Сію, сію засіваю
З Новим роком Вас вітаю,
Ще й віншую з Василем
Потішайтеся сим днем!
Сю хатину, сю родину,
Господаря й господиню
Засіваю гараздом,
Благодаттю і добром!
Хай Вам Бог допомагає!
Милість з Неба посилає!
Щоб в повазі і в любові
Жили ґазди гонорові!
Щоб велися гроші в хаті
Аби ви були багаті.
Аби хліб у вас на столі
Панував мов на престолі.
Аби дітки здоровенькі
Потішали Вам серденько,
Аби Ви недуг не знали
В щасті в мирі проживали!
Щоб зозулі Вам літа
Накували поверх ста,
Щоб обходила біда
Вашу хату, ворота!
Щоб колосилися врожаї
На городі і в державі
В Україні ми всі з вами
Були справжніми Панами!
ХРИСТОС СЯ РОЖДАЄ!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=306338
дата надходження 13.01.2012
дата закладки 13.01.2012
Кидає хвилі океан
До вічних скель безжально і натхненно.
Піна бурхлива водних ран –
Русалка зцілить поцілунком щемно…
***
Поглянь, тече ріка невпинно,
І плесо – тихий спокій, майже рівне тут
Й ніхто не гонить з заду в спину,
Та все ж вода долає Простір з Часу пут.
***
«Скажіть, як вийти із води сухою?
Який то фокусник, чи маг уміє?»
«Та ти не з цукру, не губи спокою,
Бо справжній шарм вода не змиє!»
13.01. 21.45.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=306324
дата надходження 13.01.2012
дата закладки 13.01.2012
Їмо, щоб мати силу працювати.
Працюємо, аби поживу мати.
А тут ще уряд не дає пропасти, -
У темпі вальсу збільшує зарплати.
13.01.12.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=306306
дата надходження 13.01.2012
дата закладки 13.01.2012
Вже сутінки покрили горизонт
І сніг, немов не білих кольорів.
Владарка Ніч усілася на трон,
А смуток дня від здивування онімів.
І крає ніч поглядом з небесних сфер
Реальність дум, помножених гріхами,
Химерний дивосвіт, немов завмер,
А хтось біжить одвічними шляхами.
Вже день прийшов в зимовій сірій млі,
Буденність кличе сновидінь зітхання.
Нічні химери стали враз малі,
Та уночі піднімуть знов повстання!
2011 р. 13.01. 00.55.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=306285
дата надходження 13.01.2012
дата закладки 13.01.2012
Познайом його з чарівною вродою
Не засліплену спалахами золота
І зціли хворіючого самотністю
Він прагне відчути закоханість
Бо блукає в собі дуже довго
Вже занадто для творення чогось
Повідом йому що ти майже поруч
Там де світ у очах його мові
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=306298
дата надходження 13.01.2012
дата закладки 13.01.2012
Мені здалось усе пропало,
Відплакало і відридало,
Терпким рум’янком відцвіло
І відійшло.
Пройшов вже час...
Знов сумно плаче небо
За шибкою дрібним дощем
А я притихла, мабуть, так і треба -
Переживем.
Ти не приходиш в снах, з розлуки
Протягую самотньо руки –
тебе нема,
До ранку лиш думки, як мухи,
І тишина.
Коли щось добре – тільки на хвилинку,
А коли зле – здається назавжди.
Сама несу тягар, бракує доброти.
Терпи! 4.11.2005
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=305862
дата надходження 11.01.2012
дата закладки 13.01.2012
( діалект села Улашківці )
Ви були на весілю в буді на городі ?
( бо єнакше весілє за Збручем на Сході )
Буду роблєт в нас велику, - людей так на триста
Каждий хоче порадити : “ Не грайте артиста !
Та не грайте кіна ! - Не так тра робити ! -
Хто так вішєє коври ! - Цвєком тра прибити . “
Буда двадц’єть п’єть на дев’єть,- штири столи в рєд,
Кухнє сє будує там же, - б’ют троє пацєт ,
Бичка і телєтко, качки , кури , гуси
Під клейонку на столи в нас стелют обруси.
Обвивают від цукерків слупи папірцєма
( дістати се всьо в наш час, то вже не проблєма )
Яму копают при кухни з жолобом до дна
І піде в ту яму з миски страва не єдна.
Що в нас ставлет на столи ? - не буду й казати,
Бо то всьо хлоп в голові не може тримати,
А миски на ті столи, як всі поскладают,
То і палец межи них вже люди не впхают.
Сего, того, - кльоші, флєшки, видельці, лижки,
Графіни, горнєта, - під стелев стонжки,
Що файно звисают межи лямпочками,
Дівчєта вчіпили їх там з парубками.
Для музИків також роблєт мале накритє,
Би не падало на них якесь термітє.
Всьо, - музики є, - столи сє вгинают
Гості вже помало йдут, їм марша заграют.
Вже приїхов молодий, купувати молоду,
Але йому підставлєют перебрану на ходу
З хлопа молодицю, як з тютюну глицю.
Троха поторгуютьсє за Кайзера крони,
Тай пускают молодєт вже бити поклони.
До тата, до мами, до свахи, до свата
Ті благословлєют, щоб була багата
Їх спільна дорога, їх спільне житє,
Щоб не зволікали, “ купили” дитє.
Тут рушили гості з горівков, тортами
І всі сє спинили за тими столами.
Кричєли там : “ Гірко !!! ...” співали пісень
Зайшло скоро Сонце, закінчивсє день.
Тут польку із ґудзом утєли музИки
Почули сє в танци і зойки , і крики.
Співали “ Смереку”, а так “ Каперуші”
Хто хтів станцювали, - відвели си душі.
За другим столом вже гостей небагато,
Лиш ті для котрих весілє справжне свято.
За будов кругом “запорожці” кружлєют
Чекают коли щось дадут і налєют.
Вже ніч сє кінчєє, пора і честь знати,
Пора вже мамам молоду зав’єзати.
Стілец так подушка, на ній молода
І падає долу вже біла фата,
Вже падає долу сльоза в молодої
Не буде вже більше свободи такої.
“ Ти , доню, вже жінка, - дивисє, вважєй !
А де мій зятьок ? , -А де наш молодий ? “
“ Та тутка я , мамо, чого кричите
Я знаю , що тьоща для зятє , - свєте ! “
Перетанцювала молода з дружками,
Перетанцювала ще і з парубками
Кинули вінок з підв’єзков зад себе
Скоро буде весілє, ( хто зловив ) і в тебе.
Так бубен завдали, - кінец весілю
Найбільше дісталось коту Мурзаю,
Кіт Мурза об’ївсє і впов під столом,
Як Сонце сходило над сонним селом .
Таке весілє в нас, - такі в нас музИки,
В нас файно співают і чути ті крики
В сусіднім селі на горі і в долині
Таке весілє в Западенскій Вкраїні !
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=306269
дата надходження 13.01.2012
дата закладки 13.01.2012
Переплелись у моєму серці
гріх і каяття
Переплелися гріх й бажання
не грішити
Спокусою у зачарованому колі
я живу
Чому не можу судженого долею
полюбити?
Спокусою у зачарованому колі
я живу
Боюся я гріха... і так його
бажаю,
Так мало вірності у серці
маю я
Й плотське оте бажання
проклинаю.
Так мало вірності у серці
маю я
І я гріха прошу, прошу його
й благаю
Щоночі, мов молитву, я шепчу
твоє ім’я
Але тебе любити права
я не маю.
Щоночі, мов молитву я шепчу
твоє ім’я
Від всіх ховаю цю любов
гріховну тайну
Не пам’ятай мені гріха, о Боже,
і благослови
Любов оту правдиву – першу
і останню...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=306248
дата надходження 13.01.2012
дата закладки 13.01.2012
Лоботомію мозку мені терміново
Щоб забув що творилося вчора
Білим розрізом забороніть думати
Дефективно усунувши емоції
Потім поливайте три рази на тиждень
Рослину на сонце під промені чисті
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=306242
дата надходження 13.01.2012
дата закладки 13.01.2012
Слідом за вітром сьогодні на захід,
нехай відпочине сум і тривога.
Ми просто йому маленькі комахи,
на мапах світів стежина дорога…
В місті блукаєм немов в павутинні,
й великий павук нам щастя плете…
Гріємо душу в пуховій перині,
але все ж так холодно, все щось не те…
Не гріє і чай гарячий із медом,
не гріє зима і при плюс двадцять два…
світ аномально сховався під пледом,
а того тепла насправді катма…
Штучно збудована радість в пластмасах,
лінзи рожеві стандарт є для всіх,
світ загубився сьогодні в гримасах,
нормальний насправді дорівнює псих…
Це все до вподоби, має так бути,
мов в рамках штамповані. Ніби взуття
поношене. Але ж всі ми тут люди
і світу ось цього маленьке дитя…
Краще сьогодні за вітром на захід,
можливо там ліпше, та хто його зна…
Я знаю… ми всі маленькі комахи,
я знаю ми - люди і більше нема…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=306229
дата надходження 13.01.2012
дата закладки 13.01.2012
Матусю, гляньте, дві п"ятірки
Стоять і буцають одвірки...
Вже час сідати нам до столу
Й пускати чарочку по колу,
Щоб із вітальними словами
Тепер звернутися до мами.
Ми хочем, щоб в добрі та мирі,
Збулись бажання наші щирі.
Щоб старість деінде блукала
І стежки в хату не шукала.
Щоб щастя возом, чи гарбою
Не розминулося з тобою,
Щоб легко дихалось і спалось,
Щоб вчасно сіялось, копалось,
Шкреблося, милося, пеклося,
Щоб все задумане збулося.
Щоб Вам добра було багато,
Та не одній, а разом з татом.
Щоб думка в нас була одна...
За Вашу молодість - до дна!!!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=306222
дата надходження 13.01.2012
дата закладки 13.01.2012
По тоненькой ниточке...
бледной верёвочке...
к лунному свету
в мир невесомости...
чудятся призраки
в млечном пути...
страшно не бойся
счастье на донышке
ангел не спит на груди...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=306108
дата надходження 13.01.2012
дата закладки 13.01.2012
"Здоров! Ну, як ти зустрічав?"-
"Кого?"-"Та Новий Рік. Не спав?"-
"Навпроти. Спав".-"То ти заснув?"-
"Авжеж, в десятій".-"Ну і ну".
"А ти?"-"До ранку я сидів,
Салати різні, фрукти їв".-
"І що? Порушити режим
Тобі не шкода?"-"Ну, скажім,
Не шкода зовсім".-"А чому?"-
"Ти знаєш приказку одну:
Зустрінеш як - так проведеш".-
"А ти дурниці все плетеш.
Чомусь вночі щороку сплю,
Та про сонливість я свою
Ніде не чую".-"Знаю я,
Також не їм же так щодня.
Та свято це...ти зрозумій,
Є раз у рік..."-"І ти зумій
Мене почути - це дарма,
Тут навіть користі нема".-
"Можливо, тільки ти один,
З-поміж усіх моїх родин
Так думаєш, мій любий брат.
З тобою був зустріти б рад
Я свято це".-"Та ні, облиш,
Вночі я не святкую лиш.
Якось удень посидимо".-
"Ну і домовились. Добро".
Мораль проста: не спиш - не спи,
Та у чеканні не буди
Ти сплячого, бо сон у нім
Благий процес передусім.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=306052
дата надходження 12.01.2012
дата закладки 12.01.2012
Довший час не був він в Україні,
Та приїхав, тут живе рідня.
Все довкола в білій одежині
І припало радості сповна.
Сніг хрустить у легкому рипінні,
Залишає слід кожна ходá.
Бачив рідний Край у сновидінні:
Коломию, погляд Кобзаря,
«Писанку» і ратушу й алейки...
Споглядав сніжинки навздогін
І співав тихенько коломийки,
Ще колядку під церковний дзвін.
Раптом вгледів постарілу жінку,
Продавала яблука з відра;
Дмухала на руки… й на хвилинку…
Пригадалась мама молода.
Перехожих було небагато,
Двадцять п'ять морозу по шкалі.
Йде Різдво – для всіх родинне свято,
Ждуть його дорослі та малі.
Нагадав дитинство, рідну хату,
Заметілі зоряних ночей,
Як усмішка важила багато
У Святвечір з маминих очей.
Він помітив дві сльозини-болю
На старечій зморщеній щоці.
Стало гірко за жіночу долю,
Аж стиснув мобільний у руці.
Підійшов, хотів сказати «нене»,
В горлі сохне, знемагає спазм.
В силі я, а боляче для мене:
Що зробить, аби зігріти вас?
Україну я люблю безмежно,
Та поїхав вдалеч за кордон.
Обгорнула враз печаль бентежно
За людей самотніх і закон.
- Тітко, ваші яблуні вродили?
- Так, синочку, - осінь принесла.
Всі знайомі вже порозходились,
Лиш зостались яблука й... журба.
Я куплю червоних і біленьких,
За усі оплачую ціну.
Ось, візьміть, і простягнув старенькій,
Вийнявши купюру й не одну.
В теплій хаті – біла скатертина,
Яблуками пахне на столі.
І заплакав, як мала дитина,
Пригадав старечі мозолі.
Україно, скільки ти терпіла?!
Вже невдовзі зацвіте весна.
Якби всіх отак душа боліла,
То і ти б не мерзла, а цвіла!
В білім цвіті, рясті та барвінку,
Співом-переспівом пшениців.
Хай у тебе, ненько-Україно,
Будуть люди всі щасливі на землі!
Хай лунає спів дитячий в хаті,
Вкупочці батьки з дітьми живуть.
Вдовам і сиротам – благодаті,
Боже, дай на їхньому віку!
Навесні хай гніздяться лелеки
І крилаті мрії оживуть.
Цвітом весняним у круговерті
З дощиком до серця припадуть.
Вороженькам – згинути! Й доволі!
Хай лукаве слово пропаде.
Боже, дай нам єдності в народі
І любові, хто в краю́ живе!
Хай не плаче осінню калина,
Засміється небо голубе.
Хай матуся пригощає сина
Пирогами з яблук, що спече.
Рідна наша мати-Україно,
Зацвіте невдовзі вже весна...
Якби всіх отак душа боліла,
То і ти не мерзла б, а цвіла!
[i]«Пи́санка»* — музей писанки в місті Коломиї, в колекції музею понад
6000 писанок з різних регіонів України та країн світу.[/i]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=306040
дата надходження 12.01.2012
дата закладки 12.01.2012
Добирай моменти які ще не відійшли
Допоки не втратив те що так беріг
За що змагався із власною долею
Кігтями вчепися у натхнений опік
За рамками можливих фарбованих правд
Прихована істина твоїх щирих невдач
Сприймай як можливість терпляче вистояти
Не розбившись об гостроту каміння
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=306015
дата надходження 12.01.2012
дата закладки 12.01.2012
Заведи мене на самісінький край світу
Просила вона обнімаючи подаровані квіти
Візьмемо з собою тільки важливе
Те що не дозволить забути єдине
Поволі до дієвого урвища долі
Так спрагло що прагну цього до болю
Забери мене милий де втілення голосу
Врятує наше кохання від нападу волі
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=305981
дата надходження 12.01.2012
дата закладки 12.01.2012
Зітхнуть знайомі непомітно,
Щоб не завважила на те,
й ковтнуть співчутливо-привітно.
Снування слів для них – пусте…
А ті ж слова – дзвінка цеберка,
Що дзенькає об зруб думок…
Її новини якось меркнуть
На фоні цих мужчин, жінок.
Через хвилину й не згадають:
Чим вона все-таки живе?..
Щось наче пише… чи співає…
Намалювала щось нове?..
«Чудна!» - махнуть услід рукою
І пожаліють, як щеня.
Себе хоронить молодою,
А ще б її любить щодня…
«Вона, здається, пише вірші! –
Дзижчить іронії комар. –
А коли їх складати більше,
Чи буде більшим гонорар?..»
…Вона несла відро з криниці –
Ні, не пусте, а повне слів.
На завтра спраглим дасть напиться –
Тим, хто поетом буть не вмів.
6.11.1998.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=305880
дата надходження 11.01.2012
дата закладки 12.01.2012
Осінь вже не пломенить у барвистому букеті, що майорів на столику, видихаючи запашний аромат сонця, веселки, свіжість і красу. Це квітує парниковою ніжною гамою різноквіття викоханих букетів. Зима… Але навіть, здавалось, крапельки недавньої роси, висвічуються неперевершеністю і своєрідністю яскравих барв.
Ні, це був не просто букет... і не роса тремтливо зоріла на ніжних пелюстках...
Жіночі сльози печалили рожеву ніжність. Тихо скрапуючи з щік, вмощувалися на дивовижних квітах болем її душі.
Чому ж немає радощів, а лише смуток? З яких пір квіти перестали усміхатися до людей, а спонукають їх плакати?
Святковий урочистий день народження вже давно минув, залишивши після себе дивне відчуття й натхнення на такі роздуми. Потрібність комусь... Це визначається по-різному. А інколи ось такими традиційними вітаннями, вдячністю, освідченнями.
Тіна схилилась над букетом троянд. Вуста тремтливо визначились усмішкою, але вже в наступну мить опустилися звичними куточками смутку.
Ніжні барви трояндового царства подарували її студенти. Букет яснів гордовитістю, неперевершеністю й красою. Але Тіна не відчувала овації пелюсткової гами. Вона доторкнулася до квітів, струшуючи з них непрохані сльози.
Це дарунок студентів її улюбленої групи. Якось на уроці психології, визначали за певним тестом особливість відчуттів особистості за кольоровою гамою, і дівчата запитали: “А, який Ваш улюблений колір?” Довелося відверто дати відповідь, адже саме щирість була запорукою довір’я їхніх розмов. Зразу ж кинулися порівнювати схему розшифровки. От і стоять рожеві троянди, розгадана ознака ніжності її душі, але й невизначеності у характері, водночас прагнення створити себе, виявити непомічену красу або заховатися за мури невпевненості й самотності.
Адже рожевий колір — це відблиск сили, а ще кокетства й ніжності водночас… “Ой... ой! Завела думки на трояндові шляхи...”, — посміхнулася куточками вуст, підбираючи з щік солону сльозу. Думки збилися і, на мить, вже не так пекли серце. Поряд із трояндами свіжим дитинством духмяніли її улюблені квіти. Їх уже традиційно, до певної урочистості, приносив син, який до крапельки, до миті знає її дитячі мрії, її закоханість у простоту квітів.
Ромашки завжди довго біліють на її столику аж поки кольорова гамма не розсипле своїх барв-відтінків. Вони найперші на столі і завжди від сина. Знову підібрала сльозу, сльозу вдячності. Її материнські турботи поверталися синівською любов’ю. “Я щаслива!” — видихнула жінка на мить свою печаль. А сльози чомусь ще швидше скрапували, гублячись у квіткових пелюстках. Смуток обгорнув жіноче обличчя. Згадала...
Давно я відхрестилась від любові...
Поставивши усі крапки на “і”.
Заховану ж поетами у слові,
Торкнулася печальних скрижалів.
Твоїм бриніли вони подихом, душею.
Озвалася ж до слів моя душа.
Я... стала на коліна перед нею...
- Любове! Тут я! Ти не поспішай!
Це ж просто про неї. Саме так сталося у її житті, яке наче зупинилося без любові. Звично воно котилося до сумовитої зрілості, самотньо розставляючи все за своїм порядком у просторі й часі.
Рухалося у робочому ритмі, буднями, щоденними родинними клопотами, інколи вмощуючись на перепочинок без надії і майбутнього. В цьому життєвому круговороті було все, не було лише її самої. Здавалось, все правильно. Навіть у минуле не хотілося повертатися спогадами. Забагато було там болю і образ.
Ішла вперед, “волочачи” за собою усі недовершені справи. “Жила як усі!”, — думалося.
І... от якось один погляд заглянув у шпаринку жіночого серця. Ніжно, делікатно доторкнувся до його розчуленого, схвильованого тужіння.
Озирнулась і не змогла замкнути... слабкість жіночого чекання, що випурхнуло назовні... і вже не втихомирювалось, простягаючи свою недоспівану пристрасть, ніжність, любов... Кинулась в обійми, повторюючи віковічну помилку: безтямному коханню дала місце у своєму серці, посунувши непрохане сум’яття. Щедро дарувала свою любов. А... Любов вирувала, вимагала буття, освідчення, пестощів, вірності... квітів.
Їх не було... Відцвіли, мабуть, як і несправжнє почуття, якому не стало снаги фальшивити. Як боляче було серцю, яке вже це зрозуміло. Не приручайте кохання несправжністю почуттів, бо зрада неминуча.
P.S. Висушіть сльози у любові,
Сльози у чарівних закоханих Ваших жінок.
Не запізніться... подарувати своє кохання, закосичивши його барвистим різнотрав’ям земної благодаті. Адже, найміцніше кохання визначається вірністю, а найдовше – красою почуттів…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=305874
дата надходження 11.01.2012
дата закладки 12.01.2012
Ковток вишневий середини світу*,
Хоч я в Чорткові, а не в Лондон сity.
Ковтну і “Julius”** терпкий гарячий,
На зуб – солодкий смак ще чоколяди.
Думки пірнули в далечінь глибоку,
Лише нема жаданої тут з боку.
Очей мій погляд все шукає марно,
Красивих помислів в зіницях гарних…
* середина світу – мається на увазі коньяк «Гринвіч»;
** ім’я засновника кав’ярень, напис на філіжанці для кави.
10.01. 14.55. Чортків, арт-кафе «Вінтаж».
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=305763
дата надходження 11.01.2012
дата закладки 12.01.2012
Что храню залежалое счастье?
И люблю, и терплю?.. Решено!
Коль прощаться – так враз, в одночасье,
Хоронить – так уж всех заодно.
Я детей неприкаянной Музы
Положу на роскошный альков.
Этим - бабочки, этим вот – бусы,
Всем – букетики мёртвых цветов.
Гвоздик в дерево, хитрый воришка,
Шустро лезет. Остались штрихи:
Рюши, чёрная лента на крышку
И табличка «Плохие Стихи».
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=305857
дата надходження 11.01.2012
дата закладки 11.01.2012
НА КОД ШЕВЧЕНКА
У вечір Стуса, Симоненка
Свій віршик хлопець прочитав,
Назвав свій вірш він – «Код Шевченка»
Народ йому аплодував.
І причитав він так гарненько
Держава квітни в кожну мить,
Та розкрадають бідну неньку
Яничари всю за мить.
Читав: «На серці в нього спека»
Та боротьби в віршах тих мало,
Його ще не приніс лелека
Коли поетів тих не стало.
Обох їх знищили за волю
Щоб як Кобзар не бунтував.
За кращу українську долю
«Код України» написав.
Ш.В.С.
КОД УКРАЇНИ
Нас манять всіх свободи чари
Для цього треба щось робити,
Та є в державі яничари
І Українцям тяжко жити.
Шукали всі код України
Колись знайшов його Шевченко,
За код карають і по нині
Карали Стуса й Симоненка.
Заводи, села – скрізь руїни
Людське життя летить на дно
Де, код держави України?
Шукають всі його давно.
Які потрібні нам ще чари,
Підняти кобзаря з могили?
Щоб позникали яничари
І ми країну полюбили.
Щоб Україна квітла ненька
І воля з правдою одна,
Потрібен з кодом Т. Шевченка
Нам код Бандери і Махна.
Ш.В.С.12.03.2011р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=305149
дата надходження 08.01.2012
дата закладки 11.01.2012
Ти розгубила наші почуття,
А може я їх не зумів зігріти,
Тепер назад немає вороття,
Хто винен в цьому – важко зрозуміти.
Твоїх долонь більш не торкнуся я
І Ти в обіймах вже моїх не будеш,
Зайшла за обрій вся любов моя,
І Ти свою вже ранком не розбудиш.
Ми вже чужі і більш не має слів,
Щоб почуття ті знову повернути,
В нашім житті вже не лишилось днів,
Щоб ми змогли нашу любов вернути.
І серце моє більш не защемить,
Коли Тебе побачу на порозі,
Я побажаю лиш Тобі в ту мить,
Любові й щастя – на твоїй дорозі!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=305833
дата надходження 11.01.2012
дата закладки 11.01.2012
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 11.01.2012
Не звони мені більше ніколи
Так у пам'яті карбував ти відмову
Залишися для мене лиш спомином
Тим жаданим забороненим холодом
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=305677
дата надходження 10.01.2012
дата закладки 11.01.2012
Все страницы любовных историй
Кровью пишутся, не водой.
Потаенную дверь приоткрою -
И забуду дорогу домой.
Сад чудес был наполнен до края:
Солнцем, нежностью, теплой травой.
Ничего не боясь и не зная,
Я хотела остаться с тобой.
Я не знала, что боги ревнивы,
Что не вымысел - зависть богов!
Я тебя больше неба любила,
Не боясь непомерных грехов.
Я тебя больше неба любила.
Отдала все, что было - полет.
Пара шрамов на месте крыльев
И гнездо, где никто не поет...
Я тебя больше неба любила!
Только ты теперь - там. Я здесь...
Все стерпела бы... все простила...
Но безжалостна неба месть.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=279028
дата надходження 06.09.2011
дата закладки 10.01.2012
Схрестилось все:і спокій, й суєта
в моїх листах, що я тобі писала...
Так схрещуються руки і вуста
під стразово-шовковим покривалом
в холодну ніч.Відтанувши на крок,
я так боюся подих твій впустити.
А відстань тисне, тисне на курок,
думки зринають почерком розмитим,
і десь між ними часом промайне,
що ми з тобою чимось навіть схожі,
що серця два єднаються в одне,
як хмарні дні вливаються в погожі...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=305496
дата надходження 10.01.2012
дата закладки 10.01.2012
Есть люди,
словно маяки -
До них -
года и мили - расстоянья.
Но расстоянью вопреки -
они близки:
Нам освещает путь
их душ сиянье.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=305454
дата надходження 10.01.2012
дата закладки 10.01.2012
Софії Кримовській
У приватнім домашнім музеї
Чоловік експоната торкнеться.
«Раритет», - прошепоче побожно,
Полотно поцілує цупке…
Раптом серце підкаже ідею,
І зайдеться в нестримному герці:
Тільки так увічнити і можна –
Як сорочку – на тіло терпке!
Старовинну сорочку – на груди,
На гаряче, мов курява, тіло…
Оживе і наповниться знову
До краплиночки висохле дно!
Експонатом вже більше не буде –
Буде шита і вишита вміло
Старовинна жіноча обнова,
Поруділе цупке полотно.
…І набухнуть коханням тернини,
Ледь торкнувшись того самоткану.
Аж застогнуть, зайдуться бажанням
Урожай той зібрати птахи!
Обгорта вишиванка нестримно –
Ніби річка весняна розтала,
Господиню – поки що останню…
Ще прислужиться їй залюбки!
9.01.2012.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=305422
дата надходження 09.01.2012
дата закладки 10.01.2012
Потрібно вірувати і в часи зневіри,
І барв ясних шукати у тумані сірім,
Щоб трансформацію фатальну зупинити
Подоби Божої в лиху істоту звіра.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=305417
дата надходження 09.01.2012
дата закладки 10.01.2012
Приділи мені трохи часу
Мелодійність грози на світанку
Я розкажу горам правду
Що без тебе як без них зникаю
Залишись ще момент ціла вічність
Нам повині повірити вище
І признати бажання жити
Назавжди поряд з ними
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=305402
дата надходження 09.01.2012
дата закладки 09.01.2012
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 09.01.2012
Я дякую тобі, мій день прийдешній,
за сонце в гронах темно-синіх хмар.
За далечінь гірську до нових звершень,
за поштовх в спину, хоч який удар!
Я дякую тобі, крилата Мріє,
за шторм уяви і за штиль терпінь.
Понад усе сьогодні мене гріє,
що Твої очі неба має син!!!!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=303875
дата надходження 03.01.2012
дата закладки 09.01.2012
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 09.01.2012
На павутинні з інею крихкого
Солодкі сни спускаються на дах,
Зі стелі бісер сиплять на підлогу...
І серце б'є,вистукує "тік-так",
Рахує кожну світлу намистинку,
Що прокотилась килимом до ніг.
А тіло жде жаданого спочинку,
Пірнає в ковдру,мов у свіжий сніг
І віддається вмілому гіпнозу...
А сни-шамани сипляться згори
Солодким зіллям,краплями наркозу-
На мокрий дах з небесної чадри.
Прозорий дим в'їдається у губи,
Лоскоче вени запахом мигдаль...
Мені так тепло,затишно і любо,
Я засинаю...Падає вуаль...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=271125
дата надходження 20.07.2011
дата закладки 09.01.2012
Підійди,підійди до вікна
І поглянь,які зорі яскраві!
Десь пливуть у прозорих човнах,
Тануть в небі,мов цукор у каві.
Запалімо в цей вечір свічки,
Хай іскряться вогні пурпурові!
Розчиняюсь в цілунках п'янких,
В тихім шепоті,в ніжному слові!..
В цих блискучих різдвяних вогнях
Розпливаюсь,мов крапелька в морі!
Ніч спустилася тихо на дах,
Розгубила в снігу теплі зорі...
Може вийдемо разом у двір
Подивитись,як з гір кучерявих
Місяць злизує білий пломбір,
Запиваючи чашкою кави!..
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=272391
дата надходження 28.07.2011
дата закладки 08.01.2012
Були в мене крила, я на них літав,
Були в мене крила, - тільки я не знав,
Я не знав, що з часом пилом припадуть,
Я не знав, що з часом у вись не знесуть…
У вись мрій сміливих без границь, без меж
Де гордо літають безліч юних теж.
Юних і сміливих, готових на все
І їм всім байдуже куди занесе
Їх попутній вітер, - тільки б висота…
Тільки б даль без краю, - тільки б широта …
Де ви мої крила ? - під пилом густим,
Де ви мої крила ? - окутав вас дим,
Дим буднів, суєт, - часу плин ріки,
А здавалось крила будуть на віки...
Не знайти, не взнати де вас полишив,
Де мрії, надії марно загубив.
По землі ходжУ я , висота ж зове
Може і чекають крила десь мене,
Може ще одіну, може полечу ? …
Та змінився розмір, - вже не по плечу
Оті крила юні… так, - всьому свій час
І мрій висота тепер не для нас.
Якщо є в вас крила, - то летіть у вись,
Щоби не жаліти про політ колись,
Якщо є в вас мрія, - то не зволікайте,
А вперто щодень її наближайте !
08.01.2012 р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=305200
дата надходження 08.01.2012
дата закладки 08.01.2012
а я просто
хочу его
видеть
слышать его
хрипловатый
голос
не в скайпе
и не
в телефоне
а рядом -
в своем доме
который без него
так пуст
но он не может
себе этого
позволить
считает
что я для него
роскошь
и он меня не достоин
заражая меня
хронической
неизлечимой
болью
он беспощадно
выносит мне
приговоры
и тут же
их исполняет
не зная
что значит
жалость
а может быть
наоборот
слишком уж
хорошо
зная...
его откровения
не даются
мне даром
они оставляют
на моем сердце
шрам за шрамом
а мне ведь так мало надо
просто быть рядом...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=305173
дата надходження 08.01.2012
дата закладки 08.01.2012
Коли від землі відриваються мрії. І небо приймає їх в свою блакить. Ти нею живеш, і нічого не вдієш. Бо серце вже надто зрадливо горить. Несміла надія, наївно відкрилась. Весь всесвіт готова прийняти в обійми. Якщо допоможе їй хтось щоб здійснилась. Знов серце повірить, Збуваються мрії!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=304050
дата надходження 03.01.2012
дата закладки 08.01.2012
Над полями заяскріло
Ночі зоряне рядно.
Під ногами , знай, скрипіло
Срібноткане полотно.
Лісосмуга... Залізниця...
Вітер виє між дерев...
І йому чогось не спиться,
І його нудьга бере.
Раптом, чую, щось вплелося
В монотонний вітру спів.
Ніби вчулося, здалося,
Що гучніше хтось завив!
Я здригнувся, озирнувся -
Скрижаніла в жилах кров.
Дару мови враз позбувся,
Страх бридкий мене зборов...
І нехай не вірять люди,
Але я скажу, як є:
Трьом песиголовцям лютим
Голод злості додає.
Псячі морди, ікла білі
І, як водиться, хвости...
Ще й на двох ходити вміли,
Так як люди - я, чи ти!
Хижий сміх пащек зубатих
Під жовтавий блиск очей.
О, тепер я буду знати,
Як бродить в пітьмі ночей!
Розпач, страх, глуха безвихідь
Душу враз оповили,
А вгорі лиш зорі тихі
Тому свідками були...
Я востаннє озирнувся -
Приверзеться ж чортівня! -
Сам до себе усміхнувся:
Трьох кущів злякався я!!!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=305068
дата надходження 08.01.2012
дата закладки 08.01.2012
В молитві до неба підносяться руки...
Ось так від розлуки і знов... до розлуки
Долиною смутку, рікою печалі.
А що ж бо там далі? А що ж бо там далі...
Зануриться погляд у душу без сили.
Де ж миті поділись, що долю вершили...
Загублені мрії нам фатум залишив.
Некролог коханню безжалісно пише.
А далі сніги, пересипані часом,
Холодну самотність ковтнемо не разом.
Мов дві паралелі лягли на скрижалі...
Не варто гадати, а що ж бо там далі...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=305094
дата надходження 08.01.2012
дата закладки 08.01.2012
Намети білі навколо снігові –
То щедрий дар небес грудневих,
Ліси є вбрані в хутра, мов нові,
Блистять вони в суцвітті променевім.
А десь листок на гілці, мов ожив,
Невже ж то вітер забув зірвати,
А може лісовик із обліку згубив,
Щоб в час весни життям обдарувати.
2011 р. 09.01. 14.24.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=305051
дата надходження 08.01.2012
дата закладки 08.01.2012
Не зігноруй мене… я вже звикаю,
що потрібний ще комусь…
Мої пейзажі, стали яскравішими…
Твоя присутність рятує, не даючи
замкнутися в собі і не виходити на вулицю…
Розтопи, своїм теплом моє серце,
яке відвикло битися в ритмі двох…
Давай, почнемо писати діалог…???
Я забуду всі банальні монологи,
про розтрачену, кинуту на вітер
любов, ніким не оціненну…
ввімкни світло,
коли в душі моїй знов стане темно…
Розділи зі мною подих,
і тепло тендітних рук…
Вдосталь хаосу й свободи,
не зігноруй… скажи… «Я тут»…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=300766
дата надходження 18.12.2011
дата закладки 08.01.2012
Я відступаю, майже здався,
Не той це шлях, назад, Abtreten!
І крок за межу, повертайся,
Лиш думка йде, крізь царство Сета.
А мо’ вона є рівна дії?
І доторкнуться думки крила,
Не гірш руки, чи губ до вії
Твоїх чуттів, крізь сонні брила.
А там, суди, карай, цікався,
А хочеш – ні, пусте, хай буде так.
Лиш іноді ти прокидайся,
Шалена й незбагненна в диво-снах.
*****************
Хтось хоче бути вільним птахом,
А інший – лицарем в шоломі й латах.
Я ж хочу стати, вірно, магом,
Щоб увійти у сни твої крилаті.
30.10. 23.57.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=289730
дата надходження 31.10.2011
дата закладки 08.01.2012
Зі святом вас новорічним і чудесним! Хай здійснюються найдивовижніші ваші бажання! З Новим роком, наші шановні читачі! Дивна небувала історія від Тетяни Луківської.
Новорічна казка
Ялинка вже понад тиждень висвічувала новорічним сяйвом. Яскраві і різнокольорові вогники своїм дивним світлом малювали новорічну казку. В повітрі тихо пролітали синьоокі сніжинки, додаючи до вечора ще більшої дивовижності. Наступає Новий 2012 рік. Всі передноворічні вечори були, по-справжньому, чарівними і непередбачуваними.
Млада любила такі прогулянки. Зазираючи у небесну височінь, висвітлену ялинковими вогнями, вона мріяла про казку. Наснагу, радість на всі дні наступного року вона черпала саме тут, в переддень свята. Так було раніше. А сьогодні дівчина сумувала. Вперше за багато років вона зустрічатиме Новоріччя сама. Горда, незалежна, гонорова дівчина не признається подругам, що її безмежне кохання розсипалося, неначе і не було три щасливих років. Їй не хотілося згадувати ні незвичайного знайомства з Юліаном, ні їхнього безмірного кохання, нічого. Все завершилося так банально, як і у всіх, здавалося б, щасливих коханців. Зрадою! Маленькою, тихою, нікчемною. Від якої перевернулося все навколо і стало невпізнанно непривабливим. Хіба таке розкажеш подругам, які заздрили їхньому, тоді так здавалося, великому і безкрайньому почуттю.
Хотілося святковості для зустрічі Нового року і Млада вмостилася у галасливий натовп поруч з ялинкою. Вона розглядала ялинкові прикраси, дивуючись розкішшю лісової красуні. Колись теж вірила у новорічні чудеса, в доброго Діда Мороза, з радістю чекала здійснення своїх бажань, які заздалегідь чітко виписувала в листі до казкаря. І бажання здійснювалися. Тепер вона знає кому завдячувати за те. А тоді давно на посміх однокласників – семикласників вона останній раз щиро розповіла про новий подарунок Діда Мороза і щиро лила сльози, захищаючи чарівника від образ. Надалі вже не розповідала, що подарунки все ж приходять з далекого синьогір'я. Просто любила це свято і порушувати його не дозволяла нікому. Завжди бережно ставилася до новорічних подарунків, їй здавалося, що вони справді чарівні. І зараз вірить, що чудеса бувають. Їх тільки потрібно заслужити. Вона не змогла. Юліан перемайнув до найкращої подруги. Саме їй найбільше довіряла і сповідала про свої почуття. Розчарування і апатія обхопила Младу. З того найважчого дня вона залишилася наодинці з собою.
Роздумувати заважав якийсь галас. Весело сміялися дівчата. Озирнулася, чому ж? Їх розважав, переодягнений в костюм Діда Мороза, високий чоловік. Це нецікаво. Вона не вірила в таку гру. Млада відвернула погляд на казкову ялинку.
- Чому ж не вірите? - З-за плеча хтось тихо перепитав. - Я справжній. Я Дід Мороз.
Навіть посміхнутися не хотілося дівчині таким невдалим був жарт псевдо Діда. Відвела погляд.
- Ось візьми, дівчино. - Дід Мороз простягнув гілку червоної троянди. Сьогодні в мене тільки червоні. Жаль, що не твої улюблені рожеві. Млада здивовано глянула на чолов'ягу. Про що він говорить. Так вона любить рожеві квіти, але це не означає, що він чарівник. Можна просто вгадати.
- Отак, квіти серед холоду та ще й не мій колір. Ні, не догодили. Ви ось дівчатам
віддайте. Вони й повірять, що Ви справжній. А я не вірю, - відхилила руку Млада.
- Жаль, але саме Ваше бажання виконую: квітка посеред зими в Ваших руках. Хіба не про це Ви щойно думали, чаруючись ялинкою.
- Ні, не про це, Діду Морозе. Та й голосу б Вам трішки гіднішого. Занадто писклявий . Дідусь вийшов, - вже й собі посміхнулася Млада.
- А я його син, - розсміявся Дід Мороз. - А троянду візьміть, - вже серйозніше проказав Веселий Дідусь, втиснувши в долоню квітку. - Справжня рожева у Вас буде в новорічну ніч від майбутнього коханого, - проказав, вмить зникаючи. «Діла!», - прошептала Млада ошелешено. Чи не в казці вона сьогодні, адже чудеса вже розпочалися. Відійшла від ялинки, притискаючи гілочку до грудей. Змерзне ж. Нічний холод все посилювався. Йшла вечірнім містом, роздумувала. Стоп! А я ж справді сьогодні думала про троянди, коли зустріла дівчину, яка несла їх у великому букеті. Так, тоді і виникла «мисля», що мені хіба б одну і від коханого. Таки вгадав дідуган про мої думки. Чи ж чудеса, чи «розводить» мене хто?. Ну, справді смішно з самої себе. Замерзла рука, що несла квітку. Тільки що це? Де ж троянда? Млада тулила до грудей просту галузку. Суха гілочка, яких повно під ногами біля придорожніх дерев. То це ілюзіоніст мене дурив, а я в чудеса повірила. Знову хотілося плакати, як колись у дитинстві. А казка була так близько, посміхнулася до себе. Ну от вже й веселіше. А то ще й коханого чекала б під Новий рік. Сама, сама буду у себе в гостях.
Гостинці Млада збирала до столу ретельно. Сама ж собі. Виставила все улюблене, одягнулася в найкраще, враховуючи що надходить Рік Дракона. Отож і розмальовка повинна бути відповідна. Збиралася у новий рік впевнено. Багато потрібно виправити та й розпочати його б гідно, роздумувала. Ховала думки про самотність у клопотаннях біля столу. За вікном галасувала сусідська молодь. Веселе все ж таки це свято, для всіх. Хвилини спливали швидко. І чим їх ставало до початку свята менше, тим, чомусь, сумніше дихала її душа і тихіше билося серце. Себе не обдуриш. Бо коли у таке радісне і незвичайне свято ти сама, значить щось не так. А що не так,? Ні! Не буде вона сама зустрічати свято. Взяла до рук бокал, підійшла до вікна. Ось до цього гурту молоді і приєднається. Разом з ними запалить бенгальський вогонь, рвоне у небо салютом, весело засміється, вип'є келих шампанського. Новий рік задзенькав 12 разів всіма годинниками країн, які разом зустрічали новорічний прихід. Гурт галасував ще півгодини і посунув до когось в домівку відігрітися. Ще через хвилин 20 притихло все, наче перед якимсь вибухом. Звичайно, це ж зустрічаючі рвонуть зараз на вулицю. Ситі, розвеселені, гулянку розпочнуть на снігу. Завжди так було.
Млада дивилася на сніжок, що тихенько білим килимом прикривав землю. Подвір'я перетворювалося на велике поле. Гарно, й собі потішилася. Але що це? На чистому, білому роздоллі лежав дивний предмет. Так, малишня щось важливе забула, а завтра буде горювати за втраченим. Пильніше вдивилася, не впізнати, далеко. Чомусь повело до дверей, одягалася поспіхом. На східцях вже летіла. Що жене її, зупиняла сама себе, а кроки ставали все швидшими. Підлетіла до загубленого і остовпіла. На снігу лежала довга красива рожева троянда. Схилилася над квіткою, може знову галузка суха. Ні справжня. Так і сказав Дід Мороз, що буде жива. Але помилився ти, дідусю. Ніхто мені її не дарує, сама знайшла. «От тобі і чудеса!», - промовила вголос і засміялася. Просто хтось загубив, а я…
- Це для Вас, - почула голос за спиною. Озирнулася.
- Чому для мене? – механічно перепитала, отетеріло вдивляючись в обличчя молодого чоловіка.
- Тому що Ваше вікно було, мабуть, найсумніше. А в ньому красива і печальна жінка. Так не повинно бути в новорічну ніч. Дід Мороз і постарався.
- Так вже й печальна, і особливо це видно у далекому вікні, - іронізувала, опанувавши себе Млада.
- А я про Вас все знаю. Дід Мороз розповів ще у дитинстві, – весело засміявся
незнайомець. Млада тримала у руках квітку, не знаючи, що з нею робити. Жартів вона не розуміла, але чомусь і її серце почало потихеньку посміхатися. Щось далеке і рідне реготнуло разом зі сміхом чоловіка.
- Младо, невже не впізнала мене? - стиха запитав, підійшовши ближче до жінки.
- Сенько, ти!? Та хай тобі, де ж ти взявся, з яких доріг? - здивовано зазирала до
височаня. Посміхнулася сама до себе. – Ти Дід Мороз!?
Семен підійшов до Млади, обняв за плечі.
- Ну, здрастуй, однокласнице. Нарешті знайшлася. Дід Мороз і моє бажання здійснив. А ти що вже не віриш у чудеса?
- Ні, я і зараз вірю, адже збулося моє бажання мати троянду, – щиро засміялася
Млада. От тільки прокол вийшов з червоною. І жаль, що вона ще й сухою гілкою виявилася... Видно, квітку подарувати слабо навіть чарівнику?
- Вибач, будь ласка, Младо, Дідуся. Адже ця вже справді лише для тебе. Отож, ми разом вітаємо тебе з Новим роком!
Сусіди, гості посунули на вулицю, загаласували, дзвеніли у небо салютами, та їх не чули і не бачили Млада і Семен. Вони розповідали один одному наперебій історії зі свого життя, обмінювалися новинами, згадували минуле … і говорили, говорили, аж поки геть не замерзли. Вікно у квартирі Млади сяяло до ранку. Вона зустрічала Новий рік, новий день не сама. На столику у вазі горіла ніжним квітом рожева троянда, знак нового почуття, яке запломеніло, аби розгорітися. Зазираючи в закохані ще з дитинства красиві і щасливі очі однокласника, Млада подумала: «Як добре, що є на світі Дід Мороз, троянди… і кохання.
Тетяна Луківська
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=303821
дата надходження 03.01.2012
дата закладки 08.01.2012
Какая Тьі красивая, родная
В зтот холодньій вечер января,
Когда вокруг под снегом спит земля
И только ветер городом гуляя,
Все на лету он снегом, заметая,
Танцует извиваясь как змея.
Тьі в зту ночь красива как луна,
Как радуга, что к нам с дождем пришла
Словно заря на небе золотая,
Что с месяцем так ласково играя,
Зовет земньіх к себе на небеса.
И так мне хочется вот в зтот вечер зимний,
Войти в твой дом на берегу реки,
Позтому он может бьіть и дивньім
И в нем тепло и ласку обрести.
Припасть к губам, что до сих пор алеют,
Отбросить шаль, что скрьіла твою грудь,
Да, многие от зтого робеют Бледнеют, плачут, без конца краснеют
А тьі родная, робость позабудь.
Так нежно порошу немножко ласки
И тьі меня все сердцем обогрей...
Да я не раз сльіхал, поверте, сказки,
Где Змей Горьіньіч с Бабою Ягою,
Весь омрачали мир своей судьбою,
Про зльіх волшебников и добрьіх чародеев,
Про Золушек, и про страшньіх злодеев...
Но зта сказка в сотни раз милей!!!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=304961
дата надходження 07.01.2012
дата закладки 08.01.2012
Драма достойна екранізації
Сполучення намагнічених вражень
Відчуваю що близько до браку
Та нестримно продовжую далі
Початок всього тай загибель
Затримаймо в собі ті миті
Прощання ж мине не без болю
Кохана побудь ще зі мною
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=304952
дата надходження 07.01.2012
дата закладки 08.01.2012
Настанет день счастливой стану
и выйду из онлайна
не для кого не станет тайной
я обрету...
закат
рассвет
тебя
случайно
звездой паранормармальноЙ
ты свалишся на голову лавиной
разбудишь и погубишь моё тело
долиной
отвечу
да...
мне всё порядком надоело
ну всё...пишу статус
"СЧАСТЛИВА"
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=304903
дата надходження 07.01.2012
дата закладки 08.01.2012
Бігала навшпиньках, боялась розбудити,
Грала в його ігри, аби лишитись жити.
Чекала, коли нічка на землю пробереться,
Тоді лише сльоза гіркая прокрадеться.
Лише тоді душа вся виллється назовні,
Запанувала думка – все станеться сьогодні.
Чи ніж, а чи сокира – різниці тут немає,
Бо знала тепер твердо, що ката покарає.
Повисли рученята, кидаючи тінь свою,
Кат має подихати, смерть має бути злою.
Та згодом зупинилась - і так душа не чиста,
І так вже заплямила біленькії намиста.
Чого ж то крастись тихо, неначе боягуз,
Якщо ти робиш лихо, то страх лиши комусь.
Згадала, який біль завжди їй завдавав,
А потім сам твердив, що завжди вибачав.
Зібрала в собі сили, знайшовся револьвер,
Помер і страх пекучий, і біль увесь помер.
Один патрон, і доля все вирішить умить,
Кого лишити жити, кому життя згубить.
Тут розум помутнішав, і мозок тут притих,
Все ж більше в неї світла, аніж бажань дурних.
Відкрились його очі, побачив він її,
І зрозумів, що хочуть покінчить його дні.
Він не просив, не плакав так, як хотілось їй,
Збагнула за секунду всі помилки свої.
Коли побачив «любий», що страхом поганя,
Почав він нею гратись, як вовк малим ягням.
Гаряча зброя впала з біленьких рученят,
І вперше він побачив, як очі ці горять.
Зі смертю все пропало: і страх, і біль, й печаль,
Хтось мовить, що на щастя, а хтось кричить – на жаль.
Від любові до ненависті, кажуть, тільки крок,
Та тут лише так склалося, що все на оборот.
Кохання - не любов чи нелюбов - кохання,
І сипляться завжди приємні сподівання.
Але вночі вони не можуть тихо спати,
Бо може та любов назад один крок дати...
29.07.2008 р
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=304795
дата надходження 07.01.2012
дата закладки 08.01.2012
Нет на тебя у нас похожих. И не унять мне боль мою, Но часто в женщинах прохожих Тебя я,... узнаю. Мелькнут глаза,они такие, Как у тебя,но у другой. В душе пожары,вихри злые. Молю ей в след - верни покой. Вдруг локон, обнажась стыдливо, Тебя напомнит в суете, Ведь любовался этим дивом... И вновь не ты , и вновь не те, Но до безумия похожи Улыбка,жест,изгиб руки И кажется,что с нею тоже Мы были как с тобой близки И замирали сердца звуки у нас в груди..., Но лишь с тобой испытывал любви я муки Наивной,чистой неземной. Нет на тебя у нас похожих...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=304862
дата надходження 07.01.2012
дата закладки 07.01.2012
Коли я згадую
світле дівчисько –
На небі спалахують зорі,
Сад затихає
В солодкому зачудуванні,
А розквітла акація
Вибухає хвилею аромату…
Коли я згадую вуста -
Ніч відступає,
А безсоромні солов’ї
Вихваляють її пристрасть -
Не дають мені спати.
Коли я пригадую коси –
Зі мною кружляє
Вітер - теплий і стиглий,
Готовий їх розчесати.
Коли я пригадую очі, –
Перші промінчики сонця
Бавляться цвітом
Мені так нестримно хочеться
Обняти весь світ
І закричати:
– Господи!
Покарай мене зустріччю з нею!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=271715
дата надходження 23.07.2011
дата закладки 07.01.2012
Традиції твої мої нічиї
Допоки в серці гине віра
У те святе дитяче чисте
Що дивувало тоді звісно
Усе на продаж іншоземцям
Бо не цінуєм власних предків
В пошані те що із пластмаси
Воно не квітне і не пахне
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=304768
дата надходження 06.01.2012
дата закладки 06.01.2012
У колисанці серця
Гойдається Христос
А попід вікна ходить
Гріха похмурий бос.
- Йди, Іроде, злостивий
В безводну пустоту, -
Хай правди спраглі душі
Поклоняться Христу.
І ти, продажний Юдо,
Удруге не жадай
В долині смертних тіней
Звести омани рай.
Летять сніжинки білі
На крилах ніжних муз.
Із колисанки серця
Всміхається Ісус.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=304710
дата надходження 06.01.2012
дата закладки 06.01.2012
DARK TRANQUILLITY
SONG: THROUGH EBONY ARCHWAYS
КРІЗЬ ТЕМНІ СКЛЕПІННЯ АРОК
Мовчазна людина у замку
Став мовчазним у світі осліплім
Слова ще танцюють на незайманих губах
Заморожуючи вітри крові.
Одягнутий в шари стемнілих покривал
Просякнутий похмурим світлом світанку
… все чорне
Проходячи крізь темні склепіння арок
Стоячи на вершині сходів
Від світанку до сутінків його серце палає
Не промовлені слова із застарілої частки розуму
Загостри їх! Перетвори їх у стріли!
Спустись у смуток – без лука,
жодна стріла не полетить
… гірка чорнота
Проходячи крізь темні склепіння арок.
Рука в руці із мудрістю зірок
Мудрість пишно одягнута в чорне.
Немає нікого у замку
Прогулюючись берегами у чорному
Гіркий мороз кусає зараз стіни надій
Жодних слідів на піску…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=304724
дата надходження 06.01.2012
дата закладки 06.01.2012
Прислушайся...
там в полумраке,
Словно тихих журчание рек,
Как скуление слабой собаки
Что есть мочи кричит человек...
Прислушайся...
так не услышишь,
Будто кошка идет по траве,
Как дыхание комнатной мыши,
Надрываясь, кричит человек...
Прислушайся...
кажется рядом,
Может даже в моей голове,
Как стрекозы летают над садом,
Обезумев, кричит человек...
Прислушайся...
вроде умолк он,
Как твой Гамлет в последней главе,
Как Сизиф, - тяжело, но без толку,
Почему-то кричал человек.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=304645
дата надходження 06.01.2012
дата закладки 06.01.2012
Маленький спогад, видутий зі скла…
Загорнутий у вату і старий папір,
В який колись були загорнуті цукерки.
Це гість з дитинства, з тих далеких пір,
З яких ще береже дух феєрверків
Та серпантинових забав.
Старенька іграшка, вже бачена сто раз.
В її змаганні з часом хтось один програв.
І це був час…
18.12.2011р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=300756
дата надходження 18.12.2011
дата закладки 06.01.2012
Коли ми за одним столом,
Зберемося в родиннім колі,
Під зіркою Різдва й Любові
З кутею і смачним вином,
Помолимось за весь наш рід,
Святковий і щоденний хліб,
За діток та своїх батьків,
За Україну, де наш дім.
Щоб Віра справдилась в Дива,
Щоб Мудрості й Добра - доволі -
Зберімося в родиннім колі
Під світлом Божого Різдва!
Вітаю УСІХ з РІЗДВОМ!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=304646
дата надходження 06.01.2012
дата закладки 06.01.2012
Я на распутье трёх дорог,
Подаренных судьбою.
Всю жизнь любить и всю страдать,
Оставшися с тобою.
Или забыть, забыть, забыть,
Отдать себя работе,
Чтоб на закате трудового дня,
Откинуться в дремоте.
Или удрать, за сотни вёрст,
Пыль, предпочтя забвенью.
Поможет время мне прийти,
К единому решенью...
1994
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=303668
дата надходження 02.01.2012
дата закладки 06.01.2012
Отмолчавшись, осмелюсь добавить:
Утихает вой вихрей шальных.
Отыгравшись, осмелюсь слукавить:
Ни к чему не обязывал – стих.
Насмотревшись, глаза – под ресницы:
Ничего не расскажет и взгляд!
Ничего, ничего – не добиться
Арсеналом отборных тирад.
Надышавшись (не мысля подвоха!),
Остываю: «Эх, люди! – Не ваш!»
И от жаркого, долгого вздоха
На стекле – запотевшая блажь.
Открестившись, рукою – на пламя
Всех свечей – всех костров – всех зарниц…
Чем утешиться? Разве – снегами?
Но в снег мокрый не хочется – ниц…
Отмолчавшись, не мысля подвоха,
Молчаливая правда – земле.
Только вздох (до последнего вздоха!),
Отпечатавшийся на стекле.
… Отмолчавшись, осмелюсь добавить…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=298035
дата надходження 05.12.2011
дата закладки 06.01.2012
У своїй скромності та в щедрій вольності
Приймім Христа!
У своїй вірності в ніжній покірності
Творім цей час!
Молитву рідності в найбільшій щирості
Вкладім в вуста
І святечірньо - утаємничені
Хрестім життя.
Де першостравою – подячну справимо
За Дар життя,
За рід, родиноньку, за правду й кривдоньку
За все й сповна -
І свят-водицею! Станьмо криницею
Богодобра,
І хлібом-ласкою, ми – сіль й закваска – ми
Цього життя.
До зірки віщої станьмо потішені,
діти Христа:
- Слава во Вишніх! І ми найнижчі (тожбо найближчі)
В світлі Різдва!
Бог аплодує – нами любує - йде коляда
Груди квітчає: - Христос ся рождає,
Земле моя!
Любі віряни, всі християни, діти Пера – ласки й надії, правдивої віри з долоньок Христа!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=304635
дата надходження 06.01.2012
дата закладки 06.01.2012
Я розучився сприймати на дотик
буденність і всі її примхи…
Дайте мені антибіотик,
щоб не боліли сторінки
котрі, перегорнуті вчора,
а може й раніше, не знаю…
Для друзів завжди була фора
і я наперед пробачаю…
Хто зрікся мене не рухайте даром…
своєю дорогою йдіть мимоволі,
а я буду йти своїм тротуаром…
беріть всю дорогу у ВЛАСНОЇ долі,
мені не потрібно нічого-нічого,
дайте мені просто антибіотик…
і ви відреклися від мене такого,
я розучився,сприймать вас на дотик….
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=302179
дата надходження 25.12.2011
дата закладки 06.01.2012
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 05.01.2012
Нічка входить у дім тишком.
Засинай, дитинко, швидко.
Чом іще ти, моє золотко не спиш?
Засинай – тобі присниться
Благодійниця жар-птиця –
Уві сні в чарівну казку полетиш.
Засинай, засинай. Оченятка закривай,
На жар-птиці в світ казковий завітай.
Спочивати час усім малесеньким поспів –
Зачекались диво-сни на малюків.
З неба щирі світять зорі.
У казковому просторі
Відкриваються небачені світи.
Сплять давно вже всі малятка –
І дівчатка, і хлоп’ятка.
Спочивай, моя дитинко, з ними й ти.
Засинай, дитинко, швидко.
Нічка, знай, шепоче свідком:
«Вітерець уклався спати на спориш…»
Сплять давно вже всі малятка –
І дівчатка, і хлоп’ятка.
Вже і ти, моя дитинко, міцно спиш.
2004р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=303951
дата надходження 03.01.2012
дата закладки 05.01.2012
Я зачерпну у пригорщі зими,
Розсиплю снігом біло-білим.
Віддавна я і ти - не ми,
Лиш я живу іще минулим.
Я зачерпну у пригорщі зірки,
Розсиплю в небі візерунком.
Життя веде нас навпрошки -
Ми ж витинаємо малюнком.
Я зачерпну у пригорщі дивА,
Розсиплю щедро поміж вами.
Любов моя таки жива,
Просто присипана снігами.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=303718
дата надходження 02.01.2012
дата закладки 05.01.2012
...природа Світла
для всіх єдина:
Зірка ти,
чи Людина…
(В.Савелюк)
Очищу душу, вивітрю оскоми,
Змахну росу освячену на віях...
Сліпучим снігом, ніжним, невагомим,
В душі осіла світла ностальгія.
Снують планети срібну павутинку,
Спадають з неба зоряні дощі-
Не знають зорі в вічності спочинку,
Блаженно світять в закутки душі.
Те світло стелить серцю теплу постіль,
Фарбує думи в лагідні пастелі!..
Отак і ти осяюєш мій простір,
В безмежний космос прочинивши двері.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=304424
дата надходження 05.01.2012
дата закладки 05.01.2012
Тьма сгущается всегда перед рассветом,
Задувая свечи редких звезд...
Нелегко - в сей мир прийти поэтом.
Боль чужую принимать всерьез-
Как свою. Пусть слово лечит раны,
Души согревает, как бальзам.
Если вы находите ответы
В моих стихах - я благодарна вам!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=304388
дата надходження 05.01.2012
дата закладки 05.01.2012
ви ловите нас
на сонячні зайчики…
як рибу
велику
полюєте на живця.
вам дісталась
випа́дком
про нас таємниця –
ми завжди
без сумніву
йдемо на світло…
Світла!
шукають і прагнуть
віддані наші серця –
такий
задум первісний
Творця.
…підкликаєте нас
відбитими
промінцями,
посідаєте
наші хати́ і храми,
спекулюєте з нами
нашими ж іспокон
Святими Дарами,
торгуєте,
як екзотичним крамом…
стоїмо безневинні
і дивуємось
безгомінно,
як плюндруєте
наші Святині –
опускаєте на коліна,
щоб стали рабами
перед
порожніми вами…
вам випа́дком
дісталася таємни-ця…
але
не
до кінця:
наші храми –
не розписані золотом
кам`яниці,
наші Храми –
наші серця.
самоїди
людської зграї,
ми вас –
знати не знаєм…
ми завжди́
оберемо волю,
покинемо безогля́дно
лЮбі
обжиті місця:
наші Храми –
наші серця…
подамося
за обрій лугами…
лісами,
полями:
наші серця –
наші храми
з дорогими, живими,
невидимими для вас,
неосяжними вами
Триєдино-Богами.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=304345
дата надходження 05.01.2012
дата закладки 05.01.2012
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 05.01.2012
Запаяне горлечко каменю:
ще зріє піниста краса…
Вулкан ще не вивергнув враження,
і сплять кам’яні тілеса.
Щоранку, щодня і щоночі,
за кроком – поривчатий крок.
Провидою скульптор пророчить -
щоб відкоркувати у строк
та випустить «джина» із пляшки:
хай камінь повітря хапне,
і стане буденного стражем,
і святом нас не омине!
О, пахощі прілі покори
(бо майстер – газда і слуга!)…
О, потом роз’ятрені пори! –
струмок між лопаток збіга…
І стигнуть століття в долонях,
і стогне стосилий різець…
В уяві, неначе у домні,
Історію плавить митець.
24—27.10.2009. (Після вечора, присвяченого пам’яті скульптора Володимира Петренка)
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=304271
дата надходження 04.01.2012
дата закладки 04.01.2012
Коли зачиниш за собою двері,
Не озирайся на прощання, йди.
Пекучим болем зринуть на папері
Твої ще теплі тліючі сліди...
І не розквітне вишня посивіла,
Коли прийде заквітчана весна.
Я стільки слів промовити хотіла,
Та обірвалась зрадницьки струна,
І вже на поклик мій не обізветься...
Зима в душі, за вікнами-зима.
Скільки зірок на небі твого серця,
Та для моєї місця там нема.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=304216
дата надходження 04.01.2012
дата закладки 04.01.2012
«Це так, якби я в когось попросив
Для себе долі, що завжди зрадлива…»
- Богдан Чепурко.
Місце Недолі
Забракло місця моїй Недолі
В театрі тіней людських діянь,
Все йде з кутка в куток по колі.
Де ж шлях в спіраль зі скринькою
пізнань?
Пробити б міцність кола мурів!
Де ж катапульта, чи мега «Дора»?
Каміння й порох вітер збурив,
А в мурах – тверда міцна опора.
І вартовий на башті кола,
А інший знов загострює кути
Бреде Недоля якось спроквола,
Куди ж попхалась, дурненька ти?
22.07. 10.15. автобус: Чортків – Тернопіль.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=273742
дата надходження 05.08.2011
дата закладки 04.01.2012
я все понимаю,
милый!
да, с дурочкой -
было б проще
она бы тебя
не терзала
такой утонченной
ложью
она бы тебя
любила -
любого,
какой вернешься...
и все тебе простила...
и алиби сочинила
тебе же -
не придерешься!
только (какая жалость) -
я не из той породы
опасна
умна
и строптива...
достойный мне нужен
противник
такой,
чтобы - в клетку
с тигром
такому - моя нежность
а ты извини, милый...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=304194
дата надходження 04.01.2012
дата закладки 04.01.2012
Порух Думки, що лине в далечінь,
До сонця – в простори стратосфери.
Та окрик: «Стій! Фальстарт!
Не встигла тінь».
В тенетах опинились чужої ери.
Чи думи девіантністю политі,
Чи час не той в Хроноса державі,
Де судять ніч фарисеї ситі?
Невже ж то світом правлять
душі ржаві?
Та знову ввись, крізь вічка
освятних пут,
Табу фізичні, моральні догми.
Аж враз, на горизонті – світла суть,
Зусилля, позбавлені вже втоми…
2011 р. 05.01. 11.43. автобус: Чортків – Тернопіль.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=304158
дата надходження 04.01.2012
дата закладки 04.01.2012
Коли душа вжахнулася пітьми,
що огортала нагло ніби повінь -
до Неба потягнулася крильми,
вхопивши рятівний надії промінь.
Бо хибила на битому шляху...
Бо падала, збиваючи коліна...
Бо стукала у мур, стіну глуху
затвердлої і зимної руїни
невірства... Чи не був то Долі знак,
прозорий натяк виснуваний снами?
У днів стихії рятівний маяк
душі заблудлій між життя штормами...
Щоб в мить якусь торкнутися змогла
крилом великої вселенської любові,
припавши до надійного крила
посланника Небес... із плоті й крові.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=304117
дата надходження 04.01.2012
дата закладки 04.01.2012
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 03.01.2012
Цікавих мандрів у снів безмежжя,
Де крила мають твої думки,
Взлетять вони в мрійливих стежах
У далечінь північної пори.
Чудових мандрів у снів безмежжя,
Відкрила шлях таїна душі.
В думках отих нема обмежень,
Лиш сяє місяць у твоїм вікні.
Щасливих мандрів у снів химерність,
Де птаха ночі відає, співає
Про світлих мрій-думок здійсненність,
Сузір’я світлом їх огортає.
Приємних мандрів у снів химерність,
У мариві осінньої ночі
І Віра правді там належить,
Щоб стати яввю завтра у тобі…
Наталі Шаранич
2010 р. 03. 11. 10. 30. автобус: Чортків – Тернопіль.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=291045
дата надходження 05.11.2011
дата закладки 02.01.2012
Не буди мене зранку дзвінком,
Не буди телефонним привітом,
поцілунком графічним, гудком,
стільниковою осінню й літом.
Я жадаю торкання руки
і тихенького подиху в шию.
Як набридли ранкові дзвінки,
як про близькість з тобою я мрію.
А на відстані ціниться все -
кожна риса лиця на дисплеї.
А на відстані звичне - святе,
і я спилася істини цеї.
Не буди мене зранку дзвінком,
розбуди лиш своїм поцілунком.
Не проснусь до тих пір, поки сон
є єдиним моїм порятунком.
Не буди, якщо знаєш, що ми
знов не вип"ємо чашечку чаю.
Не буди. Не буди. Не буди.
Я посплю. Помолюсь. Почекаю.
02.01.2012
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=303610
дата надходження 02.01.2012
дата закладки 02.01.2012
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 02.01.2012
Боже, я дякую тобі за ранковий сніг,
За теплі і приємні моменти,
За друзів моїх, старих і нових,
За музу мою хорошу й відверту .
За осінній дощ і спекотне літо,
За зиму холодну й пахучу весну,
Я дякую боже, за те що є в світі,
Кохання і радість, й за Саме ... Ту ...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=303418
дата надходження 31.12.2011
дата закладки 02.01.2012
Хто не любив, той не пізнаний в щасті,
А, як любив, то теж пройшов терню.
І так живеш – то в горі, а то в казці,
та сам не зна, як краще і чому.
Хто не страждав, той не оцінить спокій,
Яким душа вся марить від жалю.
Той сам іде на авантюрні кроки,
Біжить крізь час, скидаючи броню.
Хто не чекав, той не вартує манни,
Не знає той, який пекучий час.
Не цінить ні секунди, а ні грама,
Які дарує доля тільки раз.
Хто не ішов до цілі, як до Бога,
Як на Голгофу, не скровивши рук,
Тому давно вже встелена дорога,
Там тільки совість й твого серця стук.
Хто не шукав, той не знаходив скарбу,
А хто шукав, то певно, що здобув.
Й не винна тут ні доля, а ні карма,
Чого хотів, до того і прибув…
12.04.2011
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=303600
дата надходження 01.01.2012
дата закладки 02.01.2012
Вона мене просила викрасти
Покласти все на темряву сміливості
Зідрати старість із жовтизни шпалер
І замінити намір власне діяти
Чомусь блукала у зізнанях щирості
І вимагала залишити тишу сирості
Спокутавши не власне право жити
Мереживом як мріючи накрилась
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=303622
дата надходження 02.01.2012
дата закладки 02.01.2012
ПРО ЩАСТЯ
Етимологія самого слова щастя, перш за все, нагадує про час, який, як відомо, найбільш змінна у світі абстракція. Щастя – в коротких спалахах людських емоцій, почуттів, а спалах триває миттєвості. Щастя таке ж видозмінне як і полум’я. Час, полум’я, спалах, як і щастя – не можна зупинити. Відомий вислів Фауста “Зупинись мить, ти прекрасна!” – можна ототожнити зі щастям. Щастя – це одне з найбільш суб’єктивних людських понять. Навіть остання буква цього слова говорить про суб’єктивність даного поняття. Основною передумовою щастя – є розуміння. Розуміння власного внутрішнього світу. “У мене мій власний світ. І мені важливіше жити в гармонії із самим собою, аніж намагатися догодити окремим людям. Я хочу зрозуміти самого себе, і тоді я зможу зрозуміти й інших людей”, - слова Філіпа Куртуа – автора текстів і вокаліста французької метал групи “Мізантропія”. А також, безумовно, розуміння тебе, хоча б однієї зі сторін многогранника людської особистості зі сторони. Іншими словами – наявність спорідненої свідомості, душі, принаймні, хоча б певної її частини. Наступним аспектом є наявність внутрішньої свободи мислення. “Більшість людей щасливі настільки, наскільки вони наважуються бути такими” – слова американського філософа Ейба Лінкольна.
Щастя в різноманітних почуттях, інколи навіть суперечливих. Щастя в моментах проникнення у глибині духовного заспокоєння зосередженої молитви як спілкування з Вищими Силами; щастя в первинних відчуттях нестримної шаленості, коли верхи на коні, без сідла і вуздечки, відчуваєш сильний подих вітру і Свободи. Щастя – в моменті, коли твоя куля вцілила у здобич на полюванні, і твій влучний постріл являється одним з аспектів самоствердження; в той же час, щастя – від усвідомлення того, що твоя куля пролетіла повз тіло втікаючого звіра, від усвідомлення того, що ти мимоволі даруєш шанс врятуватися, вижити цього дня, і добре розумієш, що м’ясо і шкіра цієї тварини, аж ніяк не становлять конечну необхідність для тебе. Щастя в бурхливому водопаді чуттєво-духовних емоцій пережитого оргазму, близької людини і твого власного. Щастя у миті, коли ти дізнаєшся про приємну несподіванку, що немов би переносить тебе з одноманітної пустелі у прекрасний оазис. Щастя, коли ти бачиш яскравий спалах радості та щирої вдячності в очах іншої людини, усвідомлюючи, що причиною цього є ти. Адже, як сказав Платон: “Приносячи щастя іншим, ми знаходимо своє власне”. Сенс щастя – в наполегливому шляху до нього.
Травень 2007 р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=276169
дата надходження 21.08.2011
дата закладки 02.01.2012
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 01.01.2012
Приходить січень до нас вже знову,
Забудьте смутки, горя й болі,
Збагніть же радість свят зимових,
Фортуни усмішки та Долі.
Новий рік
Хтось каже: «Новий рік уже іде»,
Довкола оглянувсь, не бачу я,
Чи видно постать за полем де-не-де7
Чи сніг припорошив сліди взуття?
Чи десь натрапив Новий рік в шинок,
Втомився цілий грудень він іти,
Зігріли пестощі вина й жінок?
Чекає Новий рік вже до весни.
Хтось каже: «Новий рік уже настав»,
Хоч дата січень, все ота зима,
І крига дальше покриває став.
Тепла як не було, так і нема.
Та почекаймо місяців зо два,
Розділить сонце кригу на куски,
Вернеться ластівка до свого гнізда,
Дерева вкриють народжені бруньки.
Тоді вже впевнено промовлю я:
«Ось там струмочок пісеньку заграв,
То справді Новий рік уже настав,
Радійте, прийшла до нас весна!»
2011. 01.01. 01.19.
Минає тридекадник в бруді знову,
Один ще день грудневий на додачу.
Втрачає хтось одинадцяте слово
І просить Діда про мороз і вдачу.
Вже знятий майже календар настінний,
Як завше, пил стираєм до неділі.
Зникає грудень, зранку – день насічний
Декада знов, зимових прагнень й цілей.
Отак стрічаєм зміну місяцеву
Посеред бажаних думок зимою,
Чекаєм Ганса снігу королеву.
Як в давній час, стрічаймо рік,
також, весною!
2011. 30.12. по обіді.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=303591
дата надходження 01.01.2012
дата закладки 01.01.2012
Я так люблю Вас дорогі Карпати,
Коли ранковий стелиться туман,
І в горах ніжних запах рути-мяти,
Мене пянить, немов отой дурман.
............................................................
Люблю дивитись я на бистрі ріки,
Що так бурхливо в далечінь течуть,
І Черемоша хвилі мов трембіти,
Мелодії для серця виграють.
...............................................................
Й хвилі Прута біжать кудись далеко,
Срібляться води як кристальний дзвін,
Тут прилітають гніздитись лелеки
З невидимих, далеких нам сторін. ................................................................. О гори рідні, полонини милі, В любові Вам сьогодні признаюсь. Із чужини, де теж є гори сині, Я Вам ,повірте, в вірності...клянусь.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=303528
дата надходження 01.01.2012
дата закладки 01.01.2012
Поетеси й поети у людності в тиші,
Як ловці у бейсболах – миттєво спроможні!
Домочадцям і рідним так...гарно - напишем,
Що їм справді сподобається й приголомшить?
Так! Звичайно! Зійдему народу на радість!
І смачніш за пікантність, за шарм, шоколадність!
Бо, інакше, чому б ми страждали, смуглясті,
У ялинко-голка́х поетичного щастя?
31.12.2011г.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=303386
дата надходження 31.12.2011
дата закладки 31.12.2011
Шепотки за спиной и кривые ухмылки,
Если их принимать, грош цена будет мне.
Я живу на своей бесконечной войне,
Оставаясь борцом неустанным и пылким.
Если я упаду. Не сегодня, но скоро,
Знамя это не будет кому подхватить.
Потому-то вперёд продолжаю идти,
Не взирая на хай, на плевки и раздоры.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=303337
дата надходження 31.12.2011
дата закладки 31.12.2011
корисно здаватись слабким —
зручно розслаблену пиху ужалить,
бо матерія — лиш шкура Духу.
клюють мене кусками,
куски глитають із гачками.
тоді із душ висмоктую всю силу,
мов слон криницю спорожняє.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=303329
дата надходження 31.12.2011
дата закладки 31.12.2011
Біль у серці. Глухо ниє.
Біль пече і ріже тупим ножем.
Ти йдеш собі у пошуках самого себе
Та не знайдеш ти себе аж цілий вік
Ніхто не загубив щоб ти знайшовся
Ніхто не винен в тім що ти є, а твого я нема
Сум. Печаль. І гарний настрій.
Так, гарний настрій і веселка в твоїй душі в очах твоїх.
Бо ти маєш надію..
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=303328
дата надходження 31.12.2011
дата закладки 31.12.2011
Я старалась,
Я так старалась...
Проникала в твое сознание,
Пробивала тебя на жалость,
Разжигала твое желание...
Полшажочка, святая малость
До взлелеянного мгновения...
Только вот...
Что-то не осталось
Вдохновения...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=303058
дата надходження 29.12.2011
дата закладки 31.12.2011
Залишу місце
на мольбертах своєї реальності…
І стану я… вільним художником.
Не малюю, але… в гранях буквальності
не можу, роблюся невротиком…
Де пензлі і фарби й моє полотно???
Можливо створю я абстракцію…
і знаю, не вийде. Але, все одно
шукаю я правду і грацію…
І мовчання ковтаю з холодною кавою…
Розмазую фарби хаотичними рухами,
й рукою маленькою, але вже зухвалою,
свій світ на мольбертах малюю, стуками
серця…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=303233
дата надходження 30.12.2011
дата закладки 31.12.2011
Так ніжно тремтить чекання,
Так терпне багряна вишня.
Ще вчора були "кохані",
Сьогодні ж уже "колишні"
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=303316
дата надходження 31.12.2011
дата закладки 31.12.2011
Жонглерка слів, причесаних й не дуже,
Бува, як дезер* по концерті.
Смуткові є й солодкі, наче груші.
Вона гладка, там на поверхні.
Тут ще один є страж над ранок::
Ні хвиль із почуттів, ні вітру,
Бо в пуританськім мусиш бути стані.
Догмати кольори в палітрі.
Спокійне русло і пейзаж практичний,
В розміреності графік, звикли,
Пряма без манівців, кривих дотичних.
А може б то, зробити виклик?
Враз якось у неділю, в час опівдні,
На площі гребінець забула.
Чекав там вітер теплий сходу-півдня –
Спокійних хвиль, немов не було…
з думкою про Л.Г.
* дезер (deather) – шанувальник дуже важкої музики.
30.12. 16.12.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=303274
дата надходження 30.12.2011
дата закладки 30.12.2011
Всього лиш лягти головою на схід і ноги поверх, на подушку;
Чокляди твердої на зуб, зі смаку корони спізнілих бажань
В теоріях і теоремах, що їх не довести до путнього краю;
Долонею легко зігріти ще холод отой щемливий у грудях;
Заплющити очі, злетіти у вирій в думках, немов наяву,
Догнати птахів сильнокрилих у теплій приморській скалі;
І бачити небо, простори мрійливі і водні й земні, і гори,
І горе, буде все ж однак, змальоване з нахнюплених губ.
28.12. бл. 10.30.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=303117
дата надходження 29.12.2011
дата закладки 29.12.2011
Я не звал тебя усталость
Отчего же ты пришла
Моя песня отыгралась
Моя юность отцвела
Я не вор,и не ублюдок,
Отчего же вы со мной
Обращаетесь как будто
Прокаженный я бедой
Нету берега спасенья
Пропадать мне не в первой
Не забытый,но в забвеньи,
Брошен в омут с головой
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=303118
дата надходження 29.12.2011
дата закладки 29.12.2011
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 29.12.2011
«… Им плевать, что ты хочешь вернуть свою душу
Им плевать… ведь они знают, как лучше»…
Марія Гузь
Заблудились частинки однієї душі
Між галявин, дібров, полонин і озер,
Стало страшно і сумно одним вдалині,
Бо ж не знають, їх власник – живий, чи помер?
Загубились частинки чиєїсь душі
Серед труб і блідих поверхів хмарочосів,
Стало лячно самим в бруднім міста котлі,
Скільки метрів тинятись, скільки ще років?
Заблукали частинки котроїсь душі
Серед людства епох, віків та імперій,
Стало втішно їм жити, мов самим по собі,
Та скажіть же мені, хто до купи їх збере?
Затягнуло частинки моєї душі
У вирій надій, сподівань та невдач,
Поверніться сюди, в буття отут, на Землі,
Поєднайтесь, віднайдіть життя силу ще раз.
2010 р. 03.11. 20.33. поїзд: Тернопіль – Чортків.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=291103
дата надходження 06.11.2011
дата закладки 29.12.2011
Вона казково з баби снігової
Крізь подих льодоставу перейшла
У світлу юнь шовкового зела,
Що вим’я хмар на оболонях доїть.
І поки не прокинеться бджола
І бруньку шишки зв’яжуть голки хвої,
Її душа не матиме покою
Ні день, ні ніч, аж до пори тепла.
І вітровій - небес хоробрий воїн -
Не в силі їй вчинити й крихти зла,
Вона його отим перемогла,
Що проти вроди світ не має зброї,
Хоча писання про її діла
На золотому сохнуть аналої.
29.12.11.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=303035
дата надходження 29.12.2011
дата закладки 29.12.2011
Порочим других, потому, что их...видим:
Поступки и взгляды, цвет кожи, их жесты.
Свои же намерения, благовиды,
Считаем, другие - должны видеть в блеске...
Так, мелкие скунсы в илюзиях тают,
Что....прям элегантно себя защищают!
Конечно, не думают даже об этом,
Как в джунглях глухих - о приличном - раздетый.
Но что ж...мы так созданы. Не выбирали
Ни ген, ни характеров. Что – жить в печали?
26.12.2011г.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=302385
дата надходження 26.12.2011
дата закладки 29.12.2011
сквозь нас -
прорастут ромашки
знаки
что жизнь -
дальше
или не было?..
ни любви
ни страсти?
я не была
ты не был...
главное -
вечностью станет
как неизбежность
значит -
вовсе не в нас дело
в чем же?
ответ найден
это синее синее небо
просто не терпит фальши
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=302912
дата надходження 28.12.2011
дата закладки 28.12.2011
Михайлу Плосковітову
Міша, усі чекають на Твої нові вірші :)
Ще так ніхто не сумував за світом,
Як ти, коли відчула небуття…
Він був простим ремонтником взуття,
А ти була його яскравим літом.
Яскрава, красивіша за богиню.
Тебе любили всі без таємниць,
І тільки в тіні татових крамниць,
Поставив свою ятку темно-синю
Ремонтник, що по-справжньому кохає.
На тебе він дивився, і літав
Під звук любові радісних октав…
Та хто там на ремонтника зважає!
Та сталось так, що ти верталась з бару,
В компанії нових багатіїв,
Ремонтник у цей час обідав, їв,
Коли побачив над тобою хмару.
Один тебе схопив за коси тяжко,
А інший рот долонею закрив…
Ремонтник знав, що це крутий обрив –
Спішив на допомогу своїй пташці!
Вони хотіли ніжностей дівочих?
І тут один з багатіїв замовк,
Усе ще лютий, як голодний вовк,
Отримав шилом прямо межи очі.
А іншому ж ремонтника не треба!
З кишені найчорніший пістолет
(Та це ж падіння, а не вірний злет!)
Він витягнув, і вистрілив у тебе,
А захисник махнув удруге шилом…
Взуття ремонтник все життя латав,
Він за хвилину вже і не літав! –
Убив обох, щоб врятувати диво…
Ще так ніхто не сумував за світом,
Як ти, коли відчула небуття…
Він був простим ремонтником взуття,
А ти була його яскравим літом.
Стікала кров’ю, падала, молилась,
Дивилась на його брудне лице,
Ти плакала! – а втім, до чого це? –
Ти вижила, однак, сама лишилась.
28.12.2011 р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=302895
дата надходження 28.12.2011
дата закладки 28.12.2011
Я не одна. Нас дві, нас дві...
Удвох іпостасях, в двох лицях.
Тендітна і закохана одна,
А друга в масці і тверда, мов криця.
Дві протилежності в одній душі,
Мов день і ніч в одному тіл,
Із серця рвуться, просяться слова, –
Вуста під маскою чужі і онімілі.
Терези совісті! Які вони важкі.
Хоч той тягар носитиме не кожна,
Шепоче ніч спокусливо: – Люби"
А день наказує: – Не можна!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=302827
дата надходження 28.12.2011
дата закладки 28.12.2011
Відкрий своє серце і небо і долю
Явися хоча б уві сні
І поглядом тихим,знайомим до болю
Пронизуй всю душу мені
Занадто багато залишилось вчора
Занадто багато мене
Свідомість страшна і отруйна потвора
Все те,що було,не пройде
Я сіль твоїх сліз розтиратиму в рани
І довго ітиму туди
Де віра в надію весну зустрічає
І з жахом чекає зими..
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=286706
дата надходження 16.10.2011
дата закладки 28.12.2011
Пора великодушшя! Гости, душе, гости!
Усіх, кого зустріла. Усіх, з ким поряд ти.
Властива Новоріччю уважність не мина,
Лишень прогрес торкнувся без вийнятку пера.
Фужер тепер лівшує, за праву боротьба:
Між телефоном й «мишею» - така тепер доба:
Забрало павутиння в невидимі світи
Не ріки – водоспади мистецької краси.
Щодень – нові творіння, мереживо життя,
Кохання величаве і драма зазвичай,
Поетика свободи і гіркоти доби
Природи рідна мама, родинні береги..
Усе сповила мова - комірчина снаги.
Та чи читають вдома усі оці плоди?
Бажання нам, поети, і щире й надпросте:
Читацької уваги – потреби понад все,
Пишімо не п’ятіркам – хай буде добре три,
Яке потугу має потішити й спасти.
Хай твори чистосердні - з любові й простоти
Блукають поміж люди – бунтують до краси.
Хай спрага не вщухає оздобити перо,
Бо мова наша має безмежності крило.
Летіть! Світіть словами! І пророкуймо зміст:
Хай буде поетичним щасливий Новий рік!
Хай колядує слово з душі і для душі
Народжуймося з Богом і Ним себе святім.
Родино поетична – посестро дорога,
Я дякую, що з вами всвятковую слова.
Що пропагую справжність, щодня учуся в вас.
Що Ви є - моє Cвято! Із Новим роком нас!
З сердечними вітаннями Оксана Пронюк
Тост:
Кожен день – новий рік твого лету!
З новорічним віршем, що зримує життя,
І оздобить красою і змістом,
Хай любов і добро розцвітає в рядках,
І свободи епітети віщі.
Правдолюбне перо хай ґаздує щодня
Присмаковує хлібом насущним,
Світанкові вуста й благовістна зоря
Хай проймають закохані вірші.
Я вітаю цей страт, провокую цей гарт,
Для активності й творчого лету,
Хай живе боротьба – хай святиться снага!
За повагу! Любов! За поета!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=302820
дата надходження 28.12.2011
дата закладки 28.12.2011
«Якщо маю право бути в Твоєму Серці, то щаслива бути цвітом сотої часточки його» - руде Кошеня
Рахункова таблиця почуттів
Облиш Ти ділення на сто
І хірургію краяння судин.
Додай, помнож і ще там що –
Розквітне цвіт, закриє геть полин.
Залиш Ти право і закон,
Нехай мороку має адвокат.
А нам, навіщо перепон?
Я вже іду у Твій чуттєвий сад…
21.12. 14.33.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=302705
дата надходження 27.12.2011
дата закладки 28.12.2011
За змогу радості поміж буття болото,
За погляд світлий в небо хмарне сподівань,
В душі та гаманці – за щире* злото,
За силу рук опісля плеч сумних зітхань.
За теплий дім надії поза меж реальних,
А ну ж, прийде негадано у добрий час,
За шлях, підкорений в думках, коротких, дальніх,
За тих, хто в горі нашім не забудуть нас.
Не тільки тост, перехилити ще раз келих
З нагоди свята (в грудні, липні) за столом,
Погляньмо в небеса душі, увись, над стелю,
Творім життя, усмішку щиру, без оском.
27.12. 20.15.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=302740
дата надходження 27.12.2011
дата закладки 27.12.2011
Розкришений дотик на тілі,
Я шукаю у спогаді й сні,
Я шукаю у штормі, у штилі.
Я збираю шматочки пісні.
Я шукаю і "завтра" і "вчора",
Відкриваю "Нові світи".
Я лиш з попелу дивна істота,
Я лиш спалені в люті листи.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=295290
дата надходження 23.11.2011
дата закладки 27.12.2011
Я…. вдягну, свою звичну маску,
буду скалити зуби, і всміхатись…
З радісною міною говорити «Привіт»,
питати «Як справи»…?
Ніби мені не начхати…
Лицемірити…- звичне діло,
трохи цинічності в очах-це мій козир…
Та не дивіться під маску
будь ласка…!!!
Там надто болить…там дуже не легко,
інколи тепло,
інколи терпко,
інколи пекло…
Ви краще всміхніться у відповідь,
й стане тепліше...
Та не лізьте під маску і в душу…!!!
Не чіпайте
безповоротності мого існування,
там не так все вже й ліпше...
Та я не зміню й не порушу,
сьогодні гучніше…
завтра тихіше
мовчання…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=302638
дата надходження 27.12.2011
дата закладки 27.12.2011
Замерзли руки, ветер воет,
Украсил иней морду пса.
У бака мусорного трое:
Голодный Пес, Он и Она.
Скользит толпа в холодной дрожи:
Сюда – туда, туда – сюда.
Бомжи, не глядя на прохожих,
Клондайк открыли для себя.
Холодный день, морозный вечер,
Тяжелый камень на душе.
Кусается противно ветер,
Взывая к жалости во мне.
И мучает меня вопрос –
Как с этим общество сжилось?
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=302686
дата надходження 27.12.2011
дата закладки 27.12.2011
Душа, як ластівка, тремтливо,
Зложивши крила, вниз летить.
Я поспіхом шукаю риму,
Щоб стримати жахну ту мить.
І щільно стискується коло
Зі слів буденних і простих,
І вже волаю за те слово
До ангелів своїх й чужих.
Ось-ось душа відійде з тіла,
Вслід ремствую: «Ще підожди!
Якщо стомилася – не діло
Летіти в прірву назавжди!»
І ангел мій, душі хранитель,
Слів низку бережно несе.
Їх віддаю в її обитель:
«Я так люблю, життя, тебе».
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=302685
дата надходження 27.12.2011
дата закладки 27.12.2011
Життя прекрасні миті , як наркотик.
І добре нам, і безтурботно доти,
Допоки ломок невимовні болі
Завершить супокоєм смерті дотик.
27.12.11.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=302674
дата надходження 27.12.2011
дата закладки 27.12.2011
Так і життя. В пухкій ріллі насіння
Пускає пагін вверх, у глибину - коріння,
Допоки сумом світлим душу обторочить
Листви прив’ялої печаль передосіння.
27.12.11.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=302589
дата надходження 27.12.2011
дата закладки 27.12.2011
Я до тебе торкнутися хочу…
Серед вітру, і мряки нічної .
Щось тихенько про себе шепочу,
Чутно шелест зірок наді мною.
Хочу крила свої опустити,
І віддатись п’янкій ейфорії .
В невагомості цій відпочити,
І летіти в таємній надії ….
Я чесатиму коси повільно,
Ось маленькі мої гребінці.
Прилетиш тихо, гордо, повільно….
В тебе зірка яскрава в руці.
Наче мавку отой перелесник,
Враз обнімеш, і в прірву кинешся….
То вмираєш, то знову воскреснеш,
Засинаєш, і враз прокинешся….
В ніжній пристрасті ти відродишся,
Тихим шепотом ніжних зірок.
Будь зі мною! – та ти не згодишся.
Ось цілунок… і знову крок.
Знову прірва. Я змагаюся.
Ніжний вітер кружляє, летить.
Зрозуміти тебе намагаюся,
Знаєш, серце так часто болить.
Я позву тебе, потім кинуся.
Та нічого уже і нема.
Лиш у ліжку, від сліз прокинуся,
Та без тебе…. Одна…. Одна….
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=302223
дата надходження 25.12.2011
дата закладки 26.12.2011
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 26.12.2011
( Тема підказана Сніжаною Жирук )
Таїнство велике у світі стається
Перший крик дитячий ехом віддається,
Ехом відається попід небесами
Первісток родився в молодої мами.
Усміхнена мати, втомлена й щаслива,
Вже й вона творець всесвітнього дива!
Народила миле маленьке дитятко
Найкраще у світі її ангелятко.
Руками, як крилами, пригорне, плекає,
Щасливіш на світі від неї немає,
Немає на світі в ту першу хвилину,
Коли пригортає до себе дитину.
Маленький клубочок такий дорогий,
Маленький клубочок, а майже святий,
Бо ще непорочний, лиш з Духом Святим,
Який вже незримо витає над ним.
Як горлиця мати з своїм немовлям,
Якби відтворити це справжнім митцям,
Художникам справжнім, що вловлюють мить,
Як з матері щастя безмежне фонить...
Мадонною є в таку мить кожна мати,
Це можна відчути, та не передати!
26.12.2011 р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=302512
дата надходження 26.12.2011
дата закладки 26.12.2011
Піднявся в небо, та тяжіння знову
Притиснуло до матінки землі.
Напевне, на контактність мінусову
Потрібна негативність на душі.
А я плекаю душу в позитиві,
Щось праведне шукаючи в собі,
То ж і труджуся на цій довгій ниві,
В нерівній , остогидлій боротьбі.
Вже голову негоди забілили,
Вже друзі на від’ємність перейшли,
Та в сутінках ще дзвони не дзвонили,
І знову чути запахи весни.
Наповняться обвислі крила вітром,
Душа зболіла здійметься увись.
Не треба вже розплачуватись митом –
Їй не завадять в леті, як колись.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=302487
дата надходження 26.12.2011
дата закладки 26.12.2011
Заспане тихе та ніжне промовлю
З наголосом на віддалений пошук
Воно вже не дихає без твоєї крові
Забери моє слово до власної мови
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=302452
дата надходження 26.12.2011
дата закладки 26.12.2011
Заспокой усіх своїм несприйнятям дійсності
Набагато важче дозволити собі вірити
Прийняти на відстані справжню істину
Що за межею твоєї сміливості
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=302328
дата надходження 26.12.2011
дата закладки 26.12.2011
Там брудно, мокрий сніг дорожний,
А тут, «Шабо» і міцність кави.
Забудь про бруд у день негожий
І стань Ти гордо в Дух постави!
І тисяча ще лір в кишені,
Один крузейро теж і долар.
Немов у царстві був Марени*,
І Мавка втратила весь гонор.
Всміхнись журбі своїй безкрилій,
Вона додолу тягне знову?
Земля також породить мрії,
Що стануть плоттю з сяйва слова.
Вітай і Сонце в снігу хмарнім,
Воно ж вродилось нещодавно**.
Посли Небес стоять на варті,
Натхнення Твоє – не на марно!
* Марена – одне з трактувань, - богиня, що відповідає за водні простори, тобто перетнув океан, досягнувши Бразилії, де грошова одиниця – крузейро.
** 22 грудня – день зимового сонцестояння, у давній міфології, народження маленького сонечка.
25.12. 15.25. Тернопіль, Український дім «Перемога».
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=302309
дата надходження 25.12.2011
дата закладки 25.12.2011
Із давніх пір на світі повелось -
Хтось покохав і зненавидів хтось.
Неприязнь необхідно заслужити,
Любов - дається просто, не за щось.
25/12/11
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=302284
дата надходження 25.12.2011
дата закладки 25.12.2011
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 25.12.2011
Писати про осінь у вечір зимовий.
Плекати в думках почуттів листопади.
Пірнати у вир своїх мрій кольорових.
Шукати у віршах хоч трішки розради.
Хотіти. Чекати. Мовчати. Терпіти.
Щодня кудись бігти. Навіщо? Не знати.
Повірити в щастя. Ми знову, як діти.
Щовечора зорі удвох рахувати.
Тремтіти від холоду і не зігрітись.
Ловити сніжинки. Не сумувати.
Лиш поглядом знову з тобою зустрітись.
І далі, як вогник яскравий, палати!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=302272
дата надходження 25.12.2011
дата закладки 25.12.2011
и всех небесных
географий
нам не хватит
чтобы найти пути
друг к другу
и ни земных
ни звездных
расстояний
нам не измерить
чтоб прервать
разлуку
какая боль...
ресницы опускаю
и пробую
соленое -
на вкус...
забудусь сном
и в нем
тебя узнаю...
хотя б во сне -
но Будь!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=302211
дата надходження 25.12.2011
дата закладки 25.12.2011
Тримай біля себе мене тримай
Так наче я твій талісман
На мотузці біля серця носи
Я з тобою від сьогодні завжди
Не знімай коли лягатемеш спати
Вже привик тебе обіймати
Пести теплим лагідним тілом
Не загуби я тобі вірю
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=302197
дата надходження 25.12.2011
дата закладки 25.12.2011
***
Було так тісно. І так надійно.
І поруч подих, рука… Скрізь ти…
Не розминутися без обіймів,
Без поцілунку не обійти…
І та ж квартира…
Та наче грати…
Життя вмістилось у папірці…
Широке ліжко… Що й не здолати…
І ти на іншому геть кінці…
23.12.11
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=301946
дата надходження 24.12.2011
дата закладки 25.12.2011
Ця незбагненність сторінок буття:
Бажаю, можу, знаю, треба, буду.
В полоні устремлінь колись був я,
Тепер і після, обійти б облуду.
Ще інші сторони пізнати слід,
Лише не той, устелений болотом.
Ти знаєш теж, дивак і я, і світ.
Іти, чи заховатись в тайні гроту?
06.11. 13.28. кафе «Старе місто».
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=291178
дата надходження 06.11.2011
дата закладки 24.12.2011
«Яка ж то осінь без любові?» –
Здивовано спитала дама. –
Прекрасний ліс, чудні діброви,
Багряності осіння гама.
Тут колір пристрасті та шалу,
Бешкетний вітер – листя з гілки,
Створив комусь жовтяву шалю.
І зазирнув за блузку жінки.
Мабуть, той вітер закохався
У помисли осінні дами:
Писав, читав, у сни прохався,
Блукав жовтневими морями.
Враз теплий подих в листя фарби,
Їй вітер Перелесник звіяв.
Любов осіння й жінки зваба –
Тому, хто палко в неї вірив.
09.11. 09.40. автобус: Чортків – Тернопіль.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=291953
дата надходження 09.11.2011
дата закладки 24.12.2011
волосся випадає...
може
стану лиса
зроблю на усю
голову
тату?
та не пішли б
усі до біса
чи вам не все
одно
як я живу?
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=292883
дата надходження 13.11.2011
дата закладки 24.12.2011
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 24.12.2011
Сьогодні минає 74-та річниця
з дня народження Вячеслава Чорновола.
Достойний був чоловік!
Жертовно жив... Та смерть вела цинічно
На страсну путь, де страшно він почив.
Свій прах земний лишивши тут навічно,
Єство своє він Богові вручив.
І зойкнула від болю Україна,
Здригнулися Якутія й Мордва:
Невже і тут є юдина провина? -
Пекли тяжкі, змордовані слова.
І метушня під той жало́бний галас,
Єлей і ладан істин прописних.
І піна слів, що довго не всідалась,
І сум напо́каз душ непоказних.
Та годі вам! Бо ж він уже відбувся...
Він розчинився в душах і думках.
Ні перед ким в покорі він не гнувся -
Таким його і знатимуть в віках!
Бо ж не заради почестей і слави
Він став на прю з Імперією зла.
Його боялись зверхники лукаві,
А доля для Вкраїни берегла!
Та квилить серце гіркотою втрати,
І Україна слізоньки ковта.
І вже новітні понтії пілати
Вмивають руки, як і за Христа.
Та ми не будем схлипувати слізно -
Сильніша смерті істина проста:
Він крізь оте камазівське залізо
Вже до нащадків житом пророста!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=302005
дата надходження 24.12.2011
дата закладки 24.12.2011
Зараз ти поруч і я затамую лишень подих в легенях
Щоб не випустити ні краплинки свободи разом із зимою
Її там мало як і часу який десь там на дні холодної склянки
Твоєї недопитої текіли і мого звичного латте...
Я знаю,що колись я буду сповідатись ночами подушці,
І все що було спихатиму на випадок долі або просто на емоції,
Я знаю,що потім я скажу що ми лише були актори
В яких по житті написані не сумісні банальні чужі ролі ...
Я знаю …але мені настільки байдуже,нехай довкола тріщать по швах дні,
Нехай все валиться …ну і що я знаю що потім буду писати лише прозу
Не має все значення , лишень щоб перестав годинник показувати час
Він так безжально рахує години до реальності нашого метаморфозу
Хочеться щоб календар запамятав чотири години зими на моїх вустах
І ці миті коли ти подихом зігрівав мої змерзлі від буденності руки
Коли венами пульсує гарячий глінтвейн і ти торкаєшся ніжно мого волосся
З продам своє ім’я …лишень би з тобою,з тобою я дихаю...з тобою жива…
Давай зупинимо час…хоча нам і цього буде замало…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=301631
дата надходження 22.12.2011
дата закладки 24.12.2011
Гори цінують тих хто залишився вірним
Не замінив їх ні на море чи політ
Вони дають щось більше ніж красиве мило
Дають те відчуття яке залишить в тобі слід
Ти повертаєшся до них на знак поваги
Або руйнуєш у собі стареотип
Це все не так уже й важливо знати
Важливо те що з ними ти залишешся навік
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=277227
дата надходження 27.08.2011
дата закладки 24.12.2011
Хрипить димар віддаючи тепло
Старіє все крім неба за вікном
Родинне гілля плодоносить досі
І це рятує від відмови мови
Минає час як грань з печі зникає
Твоїх дітей вже кличуть теж батьками
А небеса молодять вічну душу
Найкраще все з тобою милий друже
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=301901
дата надходження 23.12.2011
дата закладки 23.12.2011
я не буду горіти, погасну,
хай застигне в серці кров
є і в смерті щось прекрасне
як засніжений плач дібров
а захочу зірвати кайдани
відірватись в безмежну вись
то я вітром могутнім стану
і забуду ким був колись
та хіба щось вітер зміне
і снігам не засипати втрат
пам'ятай, що ти людина
і оце головніше в сто крат
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=301811
дата надходження 23.12.2011
дата закладки 23.12.2011
Я списки не веду
Предательства и боли.
Отчаявшись давно
В земном найти Любовь,
За силу и терпение
Награждена - Свободой.
Теперь могу я быть -
Любой! Самой собой...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=301636
дата надходження 22.12.2011
дата закладки 22.12.2011
все чаще хочется
отгородиться
близорукостью
от действительности
черновики все порвать
и выбросить
размыть все карты
контурные
любовных географий
прожитых мною
множеств жизней
и гемосорбцией
всех моих ядов
не изменить стального
привкуса
искусанных губ
я ведь подсаженна
на собственные
иллюзии
как на наркотики
без них не могу
жить и
адекватно воспринимать
этот жестокий
жестокий мир
ощетинившийся
оскалившийся
против таких
безумцев наивных
как я
иногда мне кажется
что нет сил
но моя война
в которой у меня
так мало соратников
продолжается
и надо идти дальше
собирать иллюзорные цветы
на минных полях
моих взрывоопасных снов
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=301633
дата надходження 22.12.2011
дата закладки 22.12.2011
ПереболЮ, якось переболю-
Мені не вперше(може й не востаннє).
Застигле серце зм'якло від жалю
І розтопило паморозь світання.
Переболю, пірнувши в круговерть
Буденних днів, провалів, навіть звершень.
Розлука-це також маленька смерть,
Та боляче вмирати тільки вперше.
А потім звикнеш, стИснувши кулак,
Підсівши на самотність, мов на опій...
Гірка та смерть малесенька на смак-
Отак і вчишся смакувати спокій.
Отак звикаєш падати в ровИ,
Та не здаватись,засівати поле.
Переболю...А ти собі живи,
Лише у серце не вертайся болем...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=301580
дата надходження 22.12.2011
дата закладки 22.12.2011
Реальність правил об’єктивних тло
Й рожеві окуляри его.
Прокинувся, і в пошуках за склом,
Вперед у день і звершень мега.
Тьмяніли лінзи стереотипів,
Оправа, певне, вже не в моді
Й шукаєш яблук в фальшивій липі*,
Вони ж лежать в табу, на споді.
Ілюзії рожеві із пенсне,
А може, темні діоптрії?,
Мабуть, незряче пишеться есе
Крізь не промиті зранку мрії.
Лиш темний спокій** ще волає «Ґвалт!
До біса твої окуляри.
Це є твій погляд в світ. And you are right.
Рубай стереотипів нари!
21.12. 19.48. поїзд: Тернопіль – Чортків
* мається на увазі помилкове загальне уявлення давньоєврейського міфу - про те, що в Єва спокусила Адама яблуком. у Біблії говориться загалом про плід.
** "темний спокій / заспокоєння" - скандинавська doom-death metal команда "Dark Tranquillity"
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=301516
дата надходження 21.12.2011
дата закладки 21.12.2011
Музика Віктора Оха.
Цей падолист вибагливим санскритом
Ліг на пергамент теплої душі.
В холодну зиму хвіртку привідкрито,
Вже докурила осінь спориші.
І погасила люльку почорнілу,
Багряний плед згорнула у сувій,
Ранковим блюзом вдарила по тілу,
Корицею обсипалася з вій...
І розчинилась у горнятку кави.
Зухвалий вітер вдерся на балкон,
З-під капелюха глянувши лукаво,
Він затрубів щосили в саксофон.
І від дощів осінніх потемнілу
Зронила вільха мідну пектораль.
Глінтвейном теплим вилилась на тіло
І потекла під шкірою печаль...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=283146
дата надходження 28.09.2011
дата закладки 21.12.2011
Беру ім'я Твоє у круглі дужки
в обіймах літери і теплі, і дзвінкі...
а небо прихиляє свої вушка
сережки-зорі погубивши на рядки.
Не зупинити стрімкості стихію
коли у серці є любові купина...
а як же хочеться мені,(чи смію?)
у спільні дужки взяти наші імена.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=282665
дата надходження 25.09.2011
дата закладки 21.12.2011
До Мудреця прийшов юнак...
Потрібно передвсім сказати:
Мудрець мав прозорливий дар
І вмів усе передбачати.
Юнак не вірив у цей дар,
вважав його букетом фальші.
Юнак прийшов до мудреця
метелика в руці сховавши.
Метелик бився в кулачці:
життя чи смерть його чекає?
"Який метелик у руці? -
юнак у мудреця питає -
Скажи: він мертвий чи живий?"
Так міркував юнак поволі:
Якщо він - МЕРТВИЙ - відповість -
відпу́щу я його на волю.
Якщо він скаже, що ЖИВИЙ -
міцніше я кулак свій стисну -
і всі побачать порох, пил.
Обман на старці цим повисне.
Завмерли всі, бо розуміли,
як хитро мислив цей юнак.
Напруження. Метелик б'ється
Все так же зімкнено кулак.
Мудрець же не повів бровою.
Сказав лиш:
ВИБІР ЗА ТОБОЮ.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=295359
дата надходження 23.11.2011
дата закладки 21.12.2011
Коли мовчати бракне внутрішньої сили,
На волю просяться зболені думки.
Вони летять, немов пташки,
Пристанища шукаючи свого
В людському натовпі на осліп,
Виборюють свій власний простір.
До тебе линуть, мимоволі
Збираючи й гіркий нектар на полі.
Буває й ранять твою душу,
За що перепросити мушу.
На мене зла ти не тримай
Та запитай, чи приносили
Опостилі ночі гарні сни.
Без тебе мерзлякувато так мені,
Без тебе тлію у цьому світі.
Не сказано у жодному Завіті:
Любити щиро, - то є гріх.
Блукає десь радість. За поріг
Журбу штовхаю я щоднини,
Чекаю щемної години,
Коли торкнусь, вберуся
В твоє тепло і помолюся
Усім святим я за кохання.
Нема без нього у житті пізнання.
19.12.11
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=301039
дата надходження 19.12.2011
дата закладки 21.12.2011
Тихо на вії сльоза наплива,
Айстри сумують в букетах.
Навзнак упали жагучі слова -
Юність волає з портрета!
Змовкла розмова і тиша німа
Усміх розтерла на порох.
Паморозь очі твої обійма -
Йорзає совісті порух...
Накипом болю снуються думки -
Йодом той біль не втамуєш.
Схлипує спогад, як крига, ламкий -
Як же ти ревно сумуєш!
Треба негайно і вже без вагань
Екстренних заходів вжити.
Буде тривалим період змагань -
"Его" твоє хоче жити!
Чарам і чварам настане кінець,
Екстрему стихнуть погрози.
Криється десь у судомах сердець
Аури приспаний розум.
Єресь покине сумління твоє,
Благовість душу огорне.
Образ небесний в тобі переб"є
Грішне, огидне й потворне!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=301450
дата надходження 21.12.2011
дата закладки 21.12.2011
Колись і в тебе станеться відлига:
Дзвінкі бурульки раптом потечуть
І скресне на душі зненацька крига,
Вмить промайне грайлива каламуть,
Немов отара стрімко берегами,
Яку жене додолу пастушок!..
І ти відчуєш подих під ногами-
Підсніжника тремтливого листок...
Уламки криги на дрібні кристали
Розсипляться і кануть в небуття.
І світлі мрії, що в душі дрімали,
Умить розквітнуть пишним вишиттям!
Заструменіють теплі акварелі,
Проллється срібло нотами весни!..
Колись і я прочиню твої двері,
Щоби нарвати променів ясних.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=301302
дата надходження 20.12.2011
дата закладки 20.12.2011
Твоя ресница - это нить судьбы,
Которой мне
разрешено коснуться.
Прийти к Тебе.
Увидеть.
Улыбнуться.
И ощутить присутствие Любви.
Потом умчаться по своим делам,
Окраешком сознанья вспоминая:
Красавицу,
И Сказку,
И Мечту -
Источники Любви в горах Алтая.
У каждого давно своя Тропа.
Семья.
Работа.
Путь или Дорога.
Вода из фильтра.
Бред и суета.
И поиски Любви.
А, может, Бога...
Как коротки мгновения с Тобой!
Как я хочу побыть твоей девчонкой!
Чтоб вышивать Любви узоры
нитью тонкой -
Твоей ресницы нитью золотой.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=301300
дата надходження 20.12.2011
дата закладки 20.12.2011
Немало слів читав я про кохання,
І сам колись, з якогось дива, говорив.
Та прокидаюсь вкотре звично зрання,
Я бачу, що не буває в світі див.
Дива є в цирку, в мило-фільмі, книжці,
В людей також, що в світі іншім десь живуть.
Вони долають почуттів міць крицю,
І пізнають глибинну світу того суть.
Минув той світ в минулім ході ери,
Міленіум то був з рожевих слів.
Вони злетіли горобцем і вмерли,
Священник із дяком співати не поспів.
Чи стане горобець, як чудо Фенікс?
З вогню печалі з’явиться у світ він знов?
Знайшовся ще один тут світлий геній,
Щоб щось верзти нам про якусь любов.
01.11. 21.55. поїзд: Київ – Луцьк.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=291463
дата надходження 07.11.2011
дата закладки 20.12.2011
Просила тишу вберегти в вітрів
верба, загорнута у золотисте сарі.
У сутінках плив жовтень і з-під брів
він сипав на вуста Твої солодке карі.
На перехресті - фОновий диптих
як пори року у душі на перехресті...
і навіть вітер серед верб притих,
і неможливо... було погляду відвести...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=285228
дата надходження 09.10.2011
дата закладки 20.12.2011
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 20.12.2011
...холодно, холодно, так це зима
віриться якось не дуже
холодно просто, а снігу нема
ставлюсь до цього байдуже
втрачено все вже, і руки пусті
добре, що тепло вдягнувся
справжня зима уже надворі
добре про це не забувся
я б може зміг щось, та сил вже нема
ставлюсь до всього байдуже
холодно, холодно, так це зима
віриться якось не дуже...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=301163
дата надходження 20.12.2011
дата закладки 20.12.2011
Вона мені кохана і сестра,
Моя утіха і сердечна туга,
Окрилення для хомута і плуга,
Наснага для ліричного пера.
Не знаю я у чім моя заслуга.
Отак в чудесний спосіб із ребра
Мені Господь дав ласки і добра -
Коханого і відданого друга.
З озер очей черпаю осіяння,
Джмелем бриню над лоном осяйним,
З колосся кіс збираю роси раня,
З ланіт спиваю холоднечу зим.
Хоч біль не раз несе її кохання,
Себе в житті рятую саме ним.
19.12.11.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=301056
дата надходження 19.12.2011
дата закладки 19.12.2011
Я прокинувся а Франкове вже стало мегаполісом
Хмарачосами хтось всіяв земельку під домом
У вікна неоновим світлом для всіх колискові
А в колишніх підземелях метрополітен на голови
В центрі міста ратушу загнали під шкло
Це єдине що вдалось відстояти добром
Решта в пам'яті та на пожовклих світлинах
Ще й перейменували ідіоти на Сан Франківсько
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=300958
дата надходження 19.12.2011
дата закладки 19.12.2011
Відшелестиш нечутно в листопад-
У цю сусальну штучну позолоту...
Із темних шиб насуплених мансард
Зоріє пустка у мою скорботу...
Відшелестиш, немов і не було-
Лише у снах примарилось спонтанно...
В смарагдах ночі вистигло тепло,
Відшепотіло тихим океаном.
Отак і нам судилось між рядків
Переболіти спогадом багряним,
Неначе жмутки вирваних листків,
Що розповзлись асфальтом, ніби рани.
Переболиш-без сліз і без жалю,
В цю тиху рань, негадано погожу.
А я тебе безтямно так люблю-
Нікого полюбити так не зможу.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=300929
дата надходження 19.12.2011
дата закладки 19.12.2011
Забери комп’ютер Ти від ліжка,
Від очей небажаних відсунь.
Як прийде вже темна мила нічка,
Ти спізнай кохання іншу суть.
Пригадай чуттєвий пристрасть-дотик,
Поцілунки шийкою згадай.
Десь не близько замуркоче котик,
Ледь відчувши вхід в вологий рай.
Ти відчуєш твердь вершин сердечок
І гарячий гейзер між перлин,
Бо ж відкриті двері див аптечок.
Покохайся Ти зі мною й в сон полинь…
18.12. бл. 19 год. Автобус: Івано-Франківськ – Чортків.
Руденькому Кошенятку
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=300860
дата надходження 18.12.2011
дата закладки 18.12.2011
Я в світі теплу круговерть шукав,
Знайшов оте, що в мрії не пускав,
Незнайдене в теоріях думок.
Який же дивний Долі щемний крок...
Зникає сонце в неба акварелі
Ще синь відтінків й хмарна сиза даль.
Я проведу химерні паралелі:
В твоїх очах – небесне пектораль.
Вона – коштовність почуттів в майбутнє,
І диво світу хвиль моїх блукань,
Що берега тепла торкнулись в грудні
Й граніту скелі тихих сподівань.
Куди ж блукали хвилі стільки часу?
Це Небо не угледіли хоч раз.
Ти спогадів й надій моїх окраса,
Яскравіша, від інших Ти прикрас.
18.12. бл. 18 год. Автобус: Івано-Франківськ – Чортків.
Л.Г. / Руденькому Кошенятку
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=300852
дата надходження 18.12.2011
дата закладки 18.12.2011
Вона сверлить мені частенько голову
І через череп потрапляє до себе додому
Заставляє брати до рук записуючий пристрій
Щоб створювати римовані вічні символи
В любий момент як наркоманська ломка
Займає час щоб наодинці із собою
Відчути сповідь чистого натхнення
Повірити у те що на папері
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=300788
дата надходження 18.12.2011
дата закладки 18.12.2011
Сходить сонечко... Світає...
В небі пташка пролітає.
Ось в траві комашка повза...
Це - життя! Буденна проза.
Проза часом драматична,
Несподівана, незвична,
Грізна, лагідна, байдужа,
Милосердна і не дуже.
Прогнозована, стихійна,
Ніжна, груба, мелодійна.
Не нудна і не обридла,
А жива і колоритна.
У канву життя вплелося
Жита визріле колосся,
І гаїв зелений гомін,
І дитинства теплий спомин.
Це життя спізнав і я.
Або ти. І віть твоя
На землі не перерветься,
Доки серце в грудях б"ється.
В дітях б"ється, чи в онуках...
Все народжується в муках
І вмирає в муках теж.
Плин життя не має меж.
Вічність теж на себе схожа,
Вічність щезнути не може,
Хоч вона, бува, й пасує,
Там, де кров життя пульсує.
Все на світі між собою
Закодоване любов"ю.
Світ оцей тому й існує,
Що любов у нім панує.
Решта все - то похідне
І колись воно мине.
А любов яріти буде,
Доки їй не зрадять люди!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=300765
дата надходження 18.12.2011
дата закладки 18.12.2011
Торкнутись невідомого зайнятися коханням без свідомості
Відмовити зимі хвилючій приходити
Прилинути і вимагати ще і ще
Те слово мову яка вже здатна повернути голос
Сміятися так щиро як психічно хворий
Зірвати фіранки щоб пропустили сонце
А потім плакати і в дерев'яний стан на дні відходити
Знаходити щось те що дотепер дивує
Кричати в горах щоб на вершечку чули
І спати як малеча завжди щиро
Для чого та просто так щоб було...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=300629
дата надходження 17.12.2011
дата закладки 17.12.2011
Сонце в білих шовках заплітає думки легкокрилі,
І в обіймах вітрів та в сплетінні світів мерехтить,
Знов неспокій душі полетить до зірок небосхилу,
Щоб таїну думок в перехресних світах освятить…
«Відродися любов крізь розлуки, печаль і руїни,
Випий дихання дня - кришталеві сльозинки роси,
Освяти під хрестом, серця двох в одне серце єдине -
Світоч зоряних мрій з джерела неземної краси!
Дай пізнати любов у веселкових сферах весняних,
Сокруши морок ночі, з очей познімай пелену,
Пригуби сьогодення, у обіймах земного кохання,
Щоб у вальсі життя - дві душі поєднались в одну!…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=300566
дата надходження 17.12.2011
дата закладки 17.12.2011
Святий Августин стверджував, що в жінки немає душі,
тому в день Воскресіння Господь Бог
перетворить жінок у чоловіків, і тільки після цього
вони зможуть стати перед судом Божим.
************
Чи має жінка душу, а може ні?
Спитав таке, мов хоче насмішити.
Дивак, чому ж питаєш в однині?
Вона душ має… та важко полічити.
Їх є, як іскор у пристрасних очах,
Як променів тепла, що більше гріє,
Ніж сонце, воно ж далеко в небесах.
А жінка, душа й тіло, тут, і в наших мріях.
Душа у жінки не одна, кажу я вам.
Їх більше, ніж яблук на ренеті.
Не кислі, не треба й цукру ані грам.
Цілунок їй палкий – заряд її ракети.
04.03. 23.57.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=268125
дата надходження 02.07.2011
дата закладки 16.12.2011
Не дай мені зійти на манівці
з хиткої стежки у колючім терні.
Стримлять в моїх зап’ястях олівці
і крапле кров по білому папері.
Хай не відпустить цей блаженний біль! -
без нього не пожну дарунків долі.
Усім, що є, завдячую тобі,
і щонайперше - цим пекучим болем.
Якби не ти, я не пройшов би тут,
об холод твій не заточив би стилос.
І зрештою – це ти роздула трут,
хоч і не тим, чого б мені хотілось...
Не дай мені зійти на манівці,
впокоїтись теплом осінніх терцій.
Іще різець тримаю у руці
і кров моя ще струменить од серця...
2009
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=300220
дата надходження 15.12.2011
дата закладки 16.12.2011
У "Лото-забава " Хівря виграла комп’ютера.
Збігся миттю на подвір’я люд до Хіврі з хутора.
Кого заздрість привела, хтось біг на розвідини.
А хтось прагнув до стола – рвався пообідати.
Могорич світив усім. Хівря розщедрилася:
Огірки, цибуля, хрін в салати кришилися.
Поросятко забив кум, обсмалив за хатою.
Над подвір’ям нісся шум, ніби Хіврю сватають.
- Покажи, ой, покажи, Хівре, будь у милості,
Що комп’ютер любий може в хутірській місцевості?
Хівря тицьнула: - Читай! – кумові інструкцію.
– Інтелект свій запрягай - видавай продукцію!
Пальцем мишці натискай - справа, - як під вушками, -
Зліва - двічі ударяй – клацай! З місця зрушимо!
В Інтернет зайдемо. Там! Там таке побачимо!
Хутірські! Скажу я вам, від сміху заплачете!
Кум по писках гладить лиш – пальчиком торкається.
Мовить Хіврі: - Тиркотиш! Мишка ж не кусається!
По англійські хутірські ні бум-бум ніскілечки.
Щоб хоч трішки бум-бум-бум, випили горілочки.
По складах читав їм кум: "Файл…" - мужчини скочили;
В підсвідомість вдарив струм –на "фюрері" збочили.
- Та не "хайль!", а "хвайл". Тупі! – кум махнув правицею.
- Хальт! Замовкніть і сопіть! – наказав зіницями.
- Відчиняти буду сайт!
- Ломом чи кувалдою? –
Зацікавлених азарт смоктав під лопаткою.
Відчинився сайт. А це ж - екран фейсом міниться:
На заставці, як живе, тіло соромітниці.
Тіло те без голови – режисерська знахідка.
"Тулуб! " - кумцьо кайф вловив – окультуривсь Заходом.
Хіба сором має грань? Груди ж так приваблюють!
- Не дивись на сиксо, Вань! – кума мужу вказує.
- В неї ж – тьху! Мої ось – глянь! Заскучали в ліфчику!..
Пофліртуй зі мною, Вань, в лопухах за хлівчиком!
Силікону захотів? Не бажаю й ворогу!
Ваню! Ти б ще й не чманів?! Пригорнись до "вороків!"
- А щоб довго ти жила! – кум зло наїжачився. -
Темна, бабо хутірська, тільки й знаєш – плачешся!
Буряків сполола лан…. За рекордом гналася!..
Глянь, який у сикса стан?! Шейпінгом займалося.
А у тебе? До землі животяра звісився.
Чом я в ЗАГСі не зімлів, чи до – не повісився?
Ще й як жінку завела мова від комп’ютера!
Ледь не третя світова почалась на хуторі.
Сапа – зброя хутірських, ноу-хау – в випадку.
А комп’ютер, він же – псих – демонструє витримку.
Бо бікіні вже зняла на екрані звабниця.
В сором сапою кума тицьнула тій грації.
Впав комп’ютер зі стола. Не заморська кралечка,
На екрані – хутірська витворяє панночка -
Об’явилась голова. Хутірські всі ойкнули:
- Та це ж наша! Ой, діла! Це ж студентка Зойчина!
Під столом…десь на столі пройнялась Європою.
На теренах…і на тлі… Тьмарить розум кроками.
Зойко! Зойко! Бач, твоя! – реготали: - Навчена!..
В неї ж циці! – "смачний жах!" - більші, аніж мамчині!..
Кумцьо інший сайт знайшов – донька там сусідчина
Світить пупом, як жива, і така ж освічена.
- Доньки ваші вчаться там! Ви науці свідками!
Хутірські!.. - світивсь екран, і пишався дітками.
Крячив ворон, пролітав над подвір'ям Хівриним.
А комп'ютер "файлував" – знущався над рідними:
Із Європи Інтернет слав на хутір вісточки:
- Було вчити – поперек клали діток в ліжечках!..
- Не моя! – кричить кума, - Донечко!.. Ти – суччина!
Я вже хай така дурна! Ти ж в Європах учена!..
Крячив ворон. Нервував люд біля комп'ютера.
Вже ніхто не реготав - плач злетів над хутором…
- Хай комп’ютер твій згорить, Хівре, "лото-збоченко!" -
Хутірських вердикт гучав водностай зголошений.
Січень 2008 р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=300088
дата надходження 15.12.2011
дата закладки 16.12.2011
“New blood joins this earth” -
Metallica. “The unforgiven”
КРІЗЬ ГЛИБИНУ ПІТЬМИ НОЧІ
Крізь глибину пітьми ночі
Тьмяне світіння місяця,
Жорсткі завивання вітру
Відточують нічний холод.
Постійно минуче буття, огорнуте потемнілими привидами емоційності різноманітної людини. В темряві виникають таємниці реальності. Але ж нею вони знову приховуються глибиною людських страхів, які ростуть паростками із війни інстинктів, яка вкотре виникає із збільшення стимулу всіх граней суспільства, які відшліфовують вожаки людських думок.
І вожді привселюдно поклоняються світлу Дня. І таємно, у пристрасті – нерозвіданій Ночі красі. І вожаки Дня йдуть проти лідерів Ночі. Але їхня кров байдужа для вічної зміни обожнюваних небесних тіл, Духи яких з жалем споглядають на Хаос Землі. І кожен з них розуміє свою протилежність, і немає поглинаючої загрози смерті між ними.
А хаос людських свідомостей поглиблюється з розвитком їхнього спільного інтелекту, який виростає з генетики прадавніх забутих знань. І нижчі владою сприймають слова пророків, а вищі – ці слова видозмінюють та вживлюють їх в розуміння підкорених.
І нова кров приєднується до Н е б е с, тому що через повінь вона вже відпливає від З е м л і, і аура крові, що дурманить своєю гостротою, торкається Небожителів з невідомими наслідками в їхніх неземних душах.
А дамби З е м л і все більше руйнуються, через втрату єдності людської спільноти, яка для самої себе загрозливо зростає, реально погрожуючи знищити опіку Дня і Ночі…
Березень 2000.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=275653
дата надходження 17.08.2011
дата закладки 15.12.2011
Привіт, ранкова феє
І кошенятко моїх марив.
Замовкніть, фарисеї,
Не вам, емоцій сила й чари!
І зоряна нагайка
Вперіщить ваші темні фальші.
Злетить у неї крайка*
І шал чуттів, в політ у дальше.
Не знаємо ми завтра,
Та віддавайсь чуттям у нині.
Цілунки, пристрасть, кава
В чарівну ніч, в любові днину…
* крайка - пояс
15.12. 14.48.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=300180
дата надходження 15.12.2011
дата закладки 15.12.2011
П.О.
Ти зараз рубаєш не корені,
а лиш утинаєш віття.
Лікуєш новоутворення
чи може благе безпліддя
каліки неповноцінного,
що марилося коханням,
дурману роки незмінного,
що випливло блазнюванням...
Ця ампутація болісна
без грама анестезії....
Та, мабуть, страждання корисні
без права на амнезію.
Бо йде через них очищення
і болем святе причастя
із неминучим знищенням
фальшивого справжнім щастям.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=300005
дата надходження 14.12.2011
дата закладки 14.12.2011
Несказане лишилось несказанним...
(Ліна Костенко)
Помовчимо, затамувавши подих,
Не треба слів, фальшивих і гучних.
Серпанок ночі стелиться по сходах,
Повільно гусне в запахах терпких
Різких парфумів, кави та маслин,
Гіркого диму на блідих зап'ястках...
І промінь світла липне до гардин,
Потрапивши в якусь незриму пастку,
Немов метелик в нАскрізну вуаль,
Що безпорадно бореться за втечу.
Помовчимо, розсипавши кришталь
Байдужих слів в холодну порожнечу.
І не шукаймо знаків і причин,
Не сколихнімо в душах океани-
Усе вгамує мудрий часоплин,
НескАзане залишмо несказАнним.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=299876
дата надходження 14.12.2011
дата закладки 14.12.2011
12 грудня 2011 р. в державі Україна відбувся суд над українцями, які і в січні 2011 р. пошкодили пам’ятник Сталіну, відповідальному за геноцид українців
Відбувся суд
І знову сяє гордо Сталін.
«Хвала ему» -
Божку Люциферу із сталі.
Ой, людоньки!
Не стане вам душі лікарень,
Хірургів – теж,
Не злікувати, вас, примари!
Нема й ножа,
Щоб зрізати пухлину мозку,
Більмо очей,
Отруту – з тіла кров венозну
Нема у вас
Ні Бога, ні до Правди кроку.
Болото лиш
В тирана чорних душ потоку!
12.12.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=299905
дата надходження 14.12.2011
дата закладки 14.12.2011
Двомовність почуттів, ще нездоланна часом.
Любов й обман - спорідені начала
Й існують десь невиправдано разом,
Тож і втрачаєм те, що відшукали.
Відновлюємо застарілі, звичні штампи
Так вишукано й так самообманно.
Фальшивий блиск згрібаємо роками
Й піщинки, що перлинами не стануть.
Снуємо сліпо фігурантами в коханні,
Із вкраплених зізнань шукаєм всує
Загублену не вперше й не востаннє
Примару щастя... Що вона вартує?
Двомовність почуттів -невиліковна часом.
Любов й обман -споріднені начала
Й існують так невиправдано разом,
Тож і згубили те, що так шукали.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=299554
дата надходження 12.12.2011
дата закладки 13.12.2011
А я піду і, може, навіть завтра,
програвши майже виграні бої -
немов луна чи призабута мантра,
що втратила вібрації свої.
Цей світ - чужий, бо не на мене шитий,
таки мій вибір був не до пуття -
на перехресті "жити-жити-жити",
мабуть, я вибрав не своє життя.
А, може, він - такий тісний і грубий,
що не діждуся, як уже мине -
всього лише фаллопієві труби
усе ще не зачатого мене?
Чи, навпаки, це я - космічна гусінь,
що на Землі лишає чорний слід,
і це життя проплазувати мусив,
щоб заслужити право на політ?..
То хто я - фенікс, що згорить у жовтні,
щоб навесні воскреснути в плоді?
Чи каменюка, що у воду бовтне -
і тільки кола, кола по воді?..
2011
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=299813
дата надходження 13.12.2011
дата закладки 13.12.2011
«Чорним золотом світилося волосся,
Силует просився на монети» -
Йосип Свіжак.
Ця осінь розмальована постала,
Іду крізь ліс вечірніх сподівань,
Листки килимом під ногами впали,
Шукаю Мавку поміж трав й зізнань.
Мене тривожать в ній відкриті дужки,
Прочиненість у шлях печалі хмар.
Колись був Лукашем, любив їй дуже,
Та певне і тепер – в полоні чар.
Горить вогонь з осінніх трав і листя,
Між них тривога, сум і серця стук.
Чи долетить той дим – печалі лиця,
Поміж холодних днів і криків крук?
Я розведу вогонь в сакральних нетрях,
І в жертву спалення близькій душі,
Хмаринку щастя в ірреальних спектрах,
Я щиро принесу в моїм вірші…
23.10. 09.52. автобус: Чортків – Тернопіль.
Ганусі Мавці лісові.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=288620
дата надходження 25.10.2011
дата закладки 13.12.2011
Ти задоволений тим придуманим спокоєм
З ранку таблетками вистрілюєш собі в голову
Ілюзія світу прикрашена поглядом ворона
Зізнайся що ти вже занадто втомлений
Скурюєш нерви загорнуті в суху сміливість
А потім відригуєш маску дієвої вічливості
Не думав що пізнання доведе до такого
Загубивши в архівах свою історію
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=299501
дата надходження 12.12.2011
дата закладки 12.12.2011
Як боляче і зимно ступати по краю леза,
балансуючи над прірвою обабіч тебе…
Іти вперед повільно і напружено,
здригаючись від кожного порізу,
мліючи від болю і незворотності.
А назад –не можна…
Назад – нема дороги...
Назад – не існує…
Доріг багато, а ти наступаєш на лезо.
Що тобі застереження?
Що тобі вигуки збоку?
Ти обираєш свій шлях.
А лезо тобі не блищить,
бо воно - іржаве.
Воно - приховане.
Воно - непомітне
і тим небезпечне…
На початку воно виглядає навіть тупим…
Ти ще не знаєш, що відшліфуєш його своєю ходою,
вимочиш своїми слізьми,
вигостриш своїм серцем
і йтимеш ним довго, так довго,
як тільки стачить тобі часу, відпущеного Небом.
А там, за горизонтом, тебе чекає нагорода,
яку сама собі призначила.
Яку сама собі виборола.
Заради якої жертвувала спокоєм.
Заради якої вивчала уроки любові.
Заради якої сміялась і плакала.
Заради якої тебе покликано у цей світ…
Щиро вдячна авторці ілюстрації gala.vita
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=299521
дата надходження 12.12.2011
дата закладки 12.12.2011
Слова – то соняшники в полі, -
Являють людям сонця суть,
А вже як визріють доволі,
Під молотильний ціп ідуть.
Із них поезію янтарну
Римар видушує у чан
І розфасовує у тару
Бальзамом од сердечних ран.
А є ще праця легкодуха -
Дільце без правил і без норм,
Коли почавлена макуха
Іде худобі на покорм.
12/12/11
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=299490
дата надходження 12.12.2011
дата закладки 12.12.2011
Мете-мете, хурделить, біловіє-
Перини трусить хтось на небесах.
На бізизнІ рубіном теплим тліє
Троянда, зацілована в снігах...
І застигають пелюстки тендітні,
Неначе кров загусла в кришталі,
Їм сняться дні, шовкові і погідні,
Пухких хмарин повільні кораблі...
Мете-мете, хурделить безпросвітно,
Сріблиться сніг на мокрому плащі...
Багряна квітка, змерзла і тендітна-
Вона, як рана в мене на душі...
І так мені болить ця крапля крові-
Крихке життя на мЕртвій білизні...
А їй так само хочеться любові,
Як нам з тобою в ці зимові дні...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=299450
дата надходження 12.12.2011
дата закладки 12.12.2011
Розбурханість емоцій, сподівань,
Немов то плесо в дзеркалі ставка,
Де камінь хтось жбурнув зі зла незнань,
А згладить – чудна кава не гірка.
Хоча у ній нема «Солодких снів»,
Та кава має дотик ніжних рук,
Що заспокоять кривизну рядків
І хвилю слів тривожний перегук.
11.12. близько 15 год. Ресторан «Асторія».
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=299373
дата надходження 11.12.2011
дата закладки 11.12.2011
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 11.12.2011
я заберу тебе туди,
де шум дощу колише ночі
де кожна крапелька води
мені про тебе щось шепоче
я заберу, не всім на зло
я просто заберу, хай бачать,
що не дарма це все було́,
що не дарма старався значить
хтось може думає що я
тебе подалі десь сховаю
куди вже далі! Ти моя!
тебе в своє́му серці маю
21.10.00
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=299297
дата надходження 11.12.2011
дата закладки 11.12.2011
Я вуст краї відчую чітко
і подих наче вітерець
це ти, моя блакитна квітка
найкращих мрій моїх взірець
зійшла ти з неба по сходинках
втомилась трохи, а проте
кожнісінька твоя хвилинка
для мене. Втома то пусте
чому ж так швидко час прощатись
"Чекай, не йди, це ж не кінець!"
...Пішла. І треба прокидатись.
Ти - сон. ти мрій моїх взірець...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=299298
дата надходження 11.12.2011
дата закладки 11.12.2011
http://youtu.be/dQl2bD6oUKo
Ми ходимо, не зустрічаємось
Коли скажи таке було*
Якби хто знав, як гірко каємось
Куди нас к бісу занесло*
Скажи скажи, печаль – отрута
Які слова я пропустив?
Яку тебе не зміг забути?
Яку тебе боготворив?
Чому не знаю і ти не знаєш
Наш кожен крок то крок назад
Чому при зустрічі ти очі опускаєш?
Чому думкам своїм не можу дати лад?
Давай домовимось, хай все залишиться
Навіщо нам таке життя
І тільки на папері, рядком віршовим пишеться,
Зрадливо піснею лине в небуття…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=290989
дата надходження 05.11.2011
дата закладки 11.12.2011
"""Хочу Вам сообщить, что все плохое о глагольных рифмах мне уже известно"""
Она ему писала в "личку".
А он просил: "Открой страничку
и назови мне свой ник-нейм".
Зачем? Немало ли людей
гуляют на страницах сайта?
Еще одну для копирайта?
Еще одной хвала и лесть?
И пища - графоманок есть?
Я помнила слова, я знала,
что Ты хотел, чтоб я читала.
И, безусловно, понимала -
одной меня, конечно, мало.
Но мне (хотела, чтоб Ты знал!)
достаточно, что Ты читал.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=299245
дата надходження 11.12.2011
дата закладки 11.12.2011
Хвильки плеса холодної ріки,
Сіре небо, мов падає з гори,
Впале листя як старі плітки –
Світлий сум думок осінньої пори.
12.11. 2010 р. ранкова прогулянка горою повз річку.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=292603
дата надходження 12.11.2011
дата закладки 10.12.2011
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 10.12.2011
Вірш все не йшов,
Ховався у чернетку.
Слова куйовдились,
Я їм дала абетку.
Ритм забивався.
Потім зовсім зник.
Словам дала загля́нути в словник.
(Можливо у чернетці мало світла?)
Усе - дарма.
Не клеїлися рими.
…Це все для того, аби ти не звикла,
Вважать вірші – дари небес – своїми.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=293977
дата надходження 17.11.2011
дата закладки 10.12.2011
Всі слова, що я тобі казав,
Пам"ять болем в серці оживляє
Як згадаю - як тебе бажав...
Чи бажаю зараз?.. Я не знаю...
Сльози двох поранених сердець
Нас дощем холодним обливали,
А передчуття, що це - кінець
Нас занадто довго не лишало.
Загубив в пташиних голосах
Я нездійснених бажань мотиви,
І в замріяних казкових снах
Небо я просив зробити диво.
Ну чому не ділиться любов
Порівну по-між двома серцями,
І чому та розбурлЕна кров
Непотрібними тече шляхами?
Хто сказав - Любов завжди жива?
Ні... Вона вмирає поступово,
І всі нами сказані слова
Стануть шумом...
Так шумлять діброви...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=298186
дата надходження 06.12.2011
дата закладки 10.12.2011
І вкотре погляд
Крізь сітку пеленок печалі.
Тьмяна, химерна,
Сидить зваблива у думки залі.
Пологі гори –
То скупчення готичних рифів,
Вокал, гітара,
Мов скальп на поясі у скіфів,
Жіночий голос,
Чи Мавки плач, Русалки туга.
Мов бачить погляд
І творить струм душі напруга.
О, скільки вольт
Пройшло крізь дроти, сизий спогад?
Ньютонів яблук
Відображають міцність Бога.
Та не злічити
Крізь пелену думок реальних.
А може міфи
Живуть у думці пекторальній?...
18.11. 14.02. ресторан «Таня».
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=294140
дата надходження 18.11.2011
дата закладки 09.12.2011
Поети. Хто такі поети?
Ті, що з душі беруть сюжети
І в римах випишуть життя
У такт свого серцебиття?
В потоці слів, в потоці рим
Чому весь час збиваєш ритм?
Поети. Хто такі поети?
Закохані, що роблять крок
У плавнім танці на паркеті,
Чи з скель - в безодню гір - стрибок?
Поет. Поет. Завжди́ самотній.
Завжди́ з людьми.
І проти - натовпу.
Рядки тихенько вполе са́пою.
І будуть згодні і незгодні,
Хто - з кулаком, а хто - із лапою.
А він усім махне крилом...
У мить останню... Перед стратою.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=297220
дата надходження 01.12.2011
дата закладки 09.12.2011
Розсипані листочки по паркеті
Сидить обнявши вдумані слова
Вже не читає драми і романи
Одні вірші поета про життя…
Задумані слова і стільки правди
Розмиті мрії і глибокі сни
Все у словах тих він переплітає
Усе поєднує у думах самоти.
Перечитає… перепише знову
І знову вірші, знову глибина
І знову судять інші із народу
Перевертаючи свідомість так як я…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=289635
дата надходження 30.10.2011
дата закладки 09.12.2011
Мов мушля небо одтворилось,
перлина снігу котиться на дно.
Мороз бере у руки стилос,
наносить літери свої на скло.
Біжать рікою перехожі
і тануть погляди, немов свічки...
Буває стрінуться два схожі,
як стрілись ми. На відстані руки -
здавалось ангели схилились
з фасадів ренесансної доби,
здавалося вони молились:
"Люби його, люби її.. Люби!".
А ми стояли оглашенні -
в притворі серця... билася струна.
Ми були наче полонені -
із мушлі неба дихала зима...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=298674
дата надходження 08.12.2011
дата закладки 09.12.2011
За поволокою туманів,
За маревом рожевих снів
Гойдає вітер вишні п'яні,
Що облітають по весні.
І плавно чеше пряні трави
У сяйві росяних перлин
Червоним гребенем заграви,
Що багряніє між хмарин,
Набитих пухом лебединим,
Немов подушечки м'які...
А тут--сніжинки-балерини,
Як ті метелики крихкі,
Тремтять у мене на долоні
І розтікаються за мить.
А у зимовому полоні
Земля закута міцно спить.
І сняться їй сади весняні,
Пташині співи голосні
За поволокою туманів,
За маревом рожевих снів...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=298839
дата надходження 09.12.2011
дата закладки 09.12.2011
Ви можете не знати,
що сади
Весною квітнуть
для
людського ока…
То чом же знову
туга
сивобока
Скувала день,
і осені лади
Так швидко наступили, аж печаль?
Ви можете не знати,
тільки осінь,
Така чудова
і
пахуча
досі
Лишень тому,
що зазиває даль.
Не знаючи,
куди життя
тече,
Ви озирнутись можете –
напевне! –
Та хай вагання не
спиняє ревне
І ще –
тримає другове плече.
Живіть.
На схилах осені живіть!
Шукайте щастя
не
в чужих
тенетах,
А у душі-галактики
планетах,
У серці,
що для щастя –
цілий світ.
Ви ж можете не знати,
що душа
Творилася
із чистої любові…
То чом же зараз очі ці чудові
Горять так блідо, зовсім не спішать?
…Шукайте у душі
любові хіть.
Шукайте же
уважно
і
старанно,
Звертаючись до неї:
«Люба панно!..»
А віднайшовши – просто бережіть.
03.11.2011 р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=290581
дата надходження 03.11.2011
дата закладки 09.12.2011
Я п’ю коньяк,
Він має смак
Моїх печалей, щедрі грона.
Змія шипить,
То час спішить
У грецькій зачісці Горгони.
Намарно все?
Пишу ессе
В питаннях тиші на півслова.
І «Бучач» град,
Й оскоми скат –
Пішла лимона смачно знову!
Цукерка мов
Лимонна кров,
Її спожити б спрагло й дико.
Еритроцит,
Цей апетит
Все поглинає жаги риком!
Емоцій шал
І келих-вал
Утрат свідомості у завтра.
Згубився я
В кривій буття,
Мов в хащах темних Мінотавра…
07.12. 18.48. поїзд: Тернопіль – Чортків.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=298785
дата надходження 08.12.2011
дата закладки 09.12.2011
«Що хмари ті – це ртуть, тоді ми ще не знали». – Юлія Бабак, зі збірки «Озії».
У хмарі пошук
Ми голови уверх задерли, прогнувши шиї і білки очиць, шукали щось у небі хмарнім. Кому ж бо що: хтось смугу сизу літака дитячих мрій, веселку хтось вчорашнього дощу травневого, що зникла геть у каламуті сірій, а інша пані, ковтнувши кави, шукала в хмарі морозива клубок. Крізь тьмяність пелени захмарних сяйв, шукав об’єкт невпізнаний в польоті Часу. Вона ж ласуючи цілунки свіжі із поглядом відкритим просила Вітер, аби прогнав геть хмари, бо ж бігати несухо в дощ паскудний – намокне ж декольте її емоцій жару. Котрась, в руках, що повні пестощів й уміння шалу, тримаючи катану, загрожувала жваво дурній хмарюзі. Хтось слухав “Tiamat” з альбому «Хмари», в-ві сні та в смутку вечорів зимових, чекаючи її з гондоли попід хмар. Вона ж ходила містом із маривом в очах, та більше ще таємною була, немов та хмарна височінь. І ртуті в ній не було ані трішки, і вабила не менше сонця, що поза хмар чекало на людину…
07.12. 09.16. автобус: Чортків – Тернопіль
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=298765
дата надходження 08.12.2011
дата закладки 08.12.2011
Я є такий який я є
Із порошку своїх ідей
У діях втілюю момент
Котрий пече мене пече
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=298728
дата надходження 08.12.2011
дата закладки 08.12.2011
Ось і маємо епоху ,
Дух могутності поник, -
Дубчаки кремезні сохнуть,
Розкошує чагарник
Досягли доби такої:
Вічне, чисте і святе
В церкві никає ізгоєм,
Лихо каверзи плете.
Наче правило - злу мову
На озброєння взяв світ,
Слово втратило основу,
Мало хто у нім стоїть.
Де ви, мужні побратими,
Повставайте проти зла,
Ваша сила незборима
Світ не раз уберегла.
Станьте вірою твердою
Проти планів сатани
Хай пощезнуть з аналою
Чари темної мани.
08/12/11
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=298672
дата надходження 08.12.2011
дата закладки 08.12.2011
Звенит разменная монета –
Он пятаком стучит об стол.
Стоит последним у буфета
И просит: «Отпусти, друг, в долг».
Известно, платежом долг красен.
Уставившись в проем окна,
Он был по-своему прекрасен –
Тем заслужил бокал вина.
И сник, как лев после охоты,
Раскинув гриву по плечам.
Афганские рычали доты
И дрожь стегала по рукам.
Бокал сжимали пальцы крепко,
Стекали капли по стеклу.
Открыв глаза, взглянул так цепко,
Как будто целил в грудь врагу.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=298713
дата надходження 08.12.2011
дата закладки 08.12.2011
Завтра - то немов чорна діра, що поглинає наміри, сподівання, врешті саме життя... Мудрим є той, вчора хто гарно прожив.
Марціал
Що ж, небо є небо, а зорі є зорі,
А місяць є місяць, а я - то є я.
Казав давній грек, начеб Завтра – у долі
То прірва безмежна, бо Завтра – діра.
Казав Марціал, що запізно Сьогодні,
Бо мудрий ще Вчора так гарно прожив.
Та, дивлячись в небо, в цій чорній безодні
Вбачаю я хибність подібних доктрин .
У Завтрашнє вірю, воно недалеке,
І жити не вмію сьогоднішнім днем.
В домівці моїй, як в гнізді у лелеки,
Гніздиться малеча – і серце б’є щем.
Можливо, що Завтра – діра то для мене,
Та й Вчора так гарно прожити не зміг…
Тому завжди вірю, що зло в долі щезне
І схлине потоком нових перемін.
Можливо, не я, але діти, напевне,
Вчорашнім назвуть цей Сьогоднішній день.
Сьогодні так в Завтра прийде! То ж даремне
Розводити нам філософську дуель.
Я в Завтрашнє вірю. І в тому – суть щастя,
Його не задіне рушійна рука.
Воно вже іде і нікому не вдасться
На Вчора змінити Майбутнє життя.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=298508
дата надходження 07.12.2011
дата закладки 07.12.2011
«Зі всіх сумних слів, що коли-небудь вимволялися вслух, чи писалися, немає більш сумних, аніж: «Адже все могло бути інакше!» - Дін Кунц «Сльози дракона».
Якщо б…
Є декілька «якщо б» у нашому житті,
Хоча їх безліч аж нарахувати можна
в думках і калькуляторах бажань снодійних:
в минулих ночах і днів майбутніх сподівань.
Якщо б були ми незалежні, подібні вітру,
І вільні в польоті стоп й уяви поза стін і вулиць.
Якщо б була хоч трішки більша гама почуттів,
хоч втратиться свобода векторів і флюгерів очей.
Та ну її, нехай летить із вітром, аби не загасив
багряне полум’я Кохання дхарм*, - помислить хтось.
Якщо б святі думки лиш тільки в голову мою,
то певне вже це моє тіло, жило у інших вимірах-світах.
Бо ж Бог – у кожному, хто мислить-відчуває таємну
просинь Неба понад дивних хмар.
А святість творять поміж світлих душ, також,
догматів сірий пил й табу монополістів темних.
Вони й пороком звуть Природну насолоду наших тіл.
Якщо б спіймати у невід депозитів ще й рибку золоту,
о скільки б з нас… у розпачі сиділи, як баба з казки,
при чорних дирах із розбитого корита буття трухлявих
утрачених нагод, захмарних побажань.
Якщо би лиш дрібничку, та приємну,
як символ святого Миколая,
одержати якось над ранок…
О, так, якщо би знати-записати
адресу скриньки поштової її…
* дхарми – у буддизмі полум’я духовної сутності людини.
06.12. 20.13.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=298298
дата надходження 06.12.2011
дата закладки 06.12.2011
Коли страждання крають тіло,
Коли життя вбиває душу…
- Скажи, чи ти мене любила?
- Пробач, та я збрехати мушу.
Коли опівночі спросоння
Хтось тихо вийде із кімнати…
- Скажи, тоді на підвіконні…
- Так, я стомилася чекати!
Коли у сутінках прозорих
Хтось відчуває дух весни…
- Скажи, ти бачила ті зорі?
- Пробач, я споглядала сни.
Коли замовкне вальс осінній
І зникне в пошуках зими…
- Ми йдемо, любий, до спасіння?
- В минулому лишились «ми»!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=297856
дата надходження 04.12.2011
дата закладки 06.12.2011
Перечекай негоду дощову-
Ану всміхнеться сонце променисте!
І у шовкову скошену траву
Розсипле ранок росяне намисто...
Перечекай, а раптом все мине-
Усі жалі, сум'яття, мелодрами
І світла радість в серці спалахне,
Немов веселка в небі кольорами!..
Розсіє промінь попіл гіркоти
І всі печалі вивітрить безслідно...
Перечекай і ранок золотий
Загляне в шибку росяну погідно!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=298207
дата надходження 06.12.2011
дата закладки 06.12.2011
Дороги, дороги, далекі дороги,
Початку немає й немає кінця.
Чого ж біжите ви у край невідомий,
Назавжди лишивши минуле життя?
Чому так далеко понесли від дому
Це зранене серце, роз'ятрений біль?
Приховані сльози, невичерпну втому?
Висушує вітер в очах моїх сіль.
І пахне дорога дощами скупими,
І дихають груди повітрям сухим,
І дивляться зорі очима живими,
Немов з лабіринтів далеких вершин.
Дороги минулі, дороги майбутні…
В них смуток і радість, святість і гріх.
А істина в тому, що ти в них присутній –
Шляхи повертають на отчий поріг.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=298145
дата надходження 06.12.2011
дата закладки 06.12.2011
«Розбуди мене, розділимо ранок на двох»
Юлія Бабак
Жінки немало кажуть й пишуть,
Що ранок треба поділити.
На двох, лиш в двох і все, не більше.
Ось арифметика ранкова..
І завше є десь під рукою,
Чи десь в іншім місці потаємнім,
У пам'яті думок полицях
Той математик, сон, що ділить
Й ранкові вії їх цілує.
Легка то алгебра жіноча,
Не знає лиш щось двійки більше,
Бо ж вій, колись, чи рахували?
То ж математиків тут треба
В квадраті, в кубі, ще й у ромбі.
Ось так, будіть жінок, цілуймо
Кінцівки снів та контур вії…
22.11. бл. 10 ранку. Автобус: Чортків – Тернопіль.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=295363
дата надходження 23.11.2011
дата закладки 05.12.2011
Хтось із дзеркала дивиться в очі
І здається мені, що це – я.
Та реальність сприймати не хочу:
Ті мішки під очима пророчі…
Невже в дзеркалі постать моя?
Невже він – той, хто бігав так прудко,
Мрію стати поетом плекав,
І блакитні любив незабудки,
Вирізав очеретяні трубки,
Під вербою кохану чекав,
І любився в розмаї до ранку,
Зводив з креслень надводні мости –
То є я – все віддав без останку,
Своїм мріям співав колисанку,
Міг сказати любові «прости»?
Відійди! Ти – не я, але ж я – ти!
Душу розпач охоплює враз.
Що б йому, що навпроти, утнути
Щоб ще раз міг на хвильку відчути
Молодої енергії спазм?
Прощавай! Мабуть, все я покину.
Краще буду дивитись в вікно…
Закривається дійсності днина,
А на тім – принесуть довгу скриню
І завершиться наше кіно.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=298071
дата надходження 05.12.2011
дата закладки 05.12.2011
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 05.12.2011
І грудень не має щасливої долі -
Ховається в сутінках день.
Студених снігів волохаті сувої
Зима десь далеко пряде.
У пору таку вигляда недоречно
Порожніх полів нагота.
І мабуть від того нудьга безкінечна
Крізь душу мою пророста.
Вже білі морози цілують завзято
Оголені груди землі...
Так хочеться снігу! Хоча б небагато...
І - сонця в морозній імлі...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=297762
дата надходження 04.12.2011
дата закладки 04.12.2011
***
… Мудро діяти.
Мудрість множити.
Вибирати шляхи находжені,
Оминаючи гострі виступи…
Довго важити…
Ясно мислити…
Мудро діяти…
Та трапляється,
Що за серце гачок чіпляється…
На останнім гарячім видисі
Мудрість сиплеться в ноги пристрасті…
11.10.11
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=285670
дата надходження 11.10.2011
дата закладки 03.12.2011
Моя, давно́ вже бі́льша полови́на,
як мо́лодість свою́ спімне́ за Горбачо́ва,
хоч з до́му утікай, почне́ться зно́ву
або приско́рення, або перебудо́ва.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=295808
дата надходження 25.11.2011
дата закладки 03.12.2011
Висот лазурні манускрипти
Згорнула осінь золота,
Та не спиняє грудень - митник
Блаженні в Господі літа.
Морзянка з бору долинає,
Горби звітують і яри
Про відлетілі птичі зграї,
І сумно, - що й не говори.
Риплять вночі гілки дубові
На нот мінорній висоті ,
Альтами мерлої любові
Гучать печальні рипи ті.
Черкає прописом морозу
На склі грядущий рік пролог,
І млою висне в небі лозунг:
Що буде далі – знає Бог.
02.12.11.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=297524
дата надходження 03.12.2011
дата закладки 03.12.2011
Ой, ріже правда в очі їх брехні,
Немов розбите скло в ходьбі п’яту.
«Який там тридцять третій, та ж ні!
Придумали трагедію святу!
Смішні, ось ми великий є народ,
А правда Лєніна, то є догмат,
І Йосиф - батько наш, без перешкод.
А хто не з нами, ставим в каземат».
«І ми ще є, що обрані Яхве
У світі мати владу, «вівці» й зиск.
Ось холокост у нас, у вас – то фе!
Як ні, нехай один другого з’їсть.
В одних і других, історія своя.
Нехай то так, в Москві та Тель-Аві,
Лише не плюйте в душі та поля,
Брехню не сійте в нашій голові!
24.11. 13.07.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=295802
дата надходження 25.11.2011
дата закладки 02.12.2011
ПересИпати сни,
перевіяти давні оскоми,
перетлілі печалі
і майже забуті жалі...
І летіти туди-
в піднебесся, крихке й невагоме,
відірвавшишь,
мов кулька легка,
від тяжіння землі!..
І кружляти вгорі,
в білизні лебединого пуху,
вальсувати між хмар
в мерехтінні зими-пелени!..
І торкатись зірок,
прикладаючи ніжно до вуха,
ніби мушлі морські,
щоб послукати шепіт нічний...
І зривати з-під хмар,
мов добірні засніжені грона,
обважнілі слова
й перестиглі терпкі молитви...
І, долаючи всі
піднебесні й земні перепони,
понад шаллю зими
невагомо і ніжно пливти!..
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=297448
дата надходження 02.12.2011
дата закладки 02.12.2011
Я розчиняюся у власних помилках,
що знищують мене, неначе шашіль.
Моїй імперії,напевно, прийде крах,
і вдрузки – мрій до краю повна чаша.
Я розбиваюся об виступи дрібниць,
які колись вважала ідеалом,
перед якими на коліна ниць
моя свідомість увесь час ставала.
Я захлинаюся у власних почуттях,
хоча сама створила їх палітру.
Моїй імперії, напевно, прийде крах-
враз лопне, наче бульбашка на вітрі.
Та помилки колись розмиються дощем
нових ідей і сліду не залишать.
Моя імперія розсипалася вщент,
та я собі збудую ще міцнішу!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=297410
дата надходження 02.12.2011
дата закладки 02.12.2011
Пробач що не тобою я жила
Пробач що не тобою я хворіла,
Що у твоє життя я не внесла
Хвилини радості і нотки божевілля.
Пробач що наш початок став кінцем
Пробач за ті слова що не сказала
Пробач, що ранок наш сьогодні
Я вже без тебе зустрічала.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=296530
дата надходження 28.11.2011
дата закладки 01.12.2011
Віднови мене, Боже, благаю...
І нехай я прозрію Тобою,
серед хижо-голодної зграї,
що зоветься сліпою юрбою
хай відкриються очі широко
і напружено слухають вуха
плин живого життєвого соку
у артеріях сильного духу.
Не дозволь же боятися більше...
У студених лещатах морозу
хай любов гріє серце сильніше,
очі зрошують щирості сльози.
Віднови мене, милий мій Боже,
на землі я не звідаю раю...
Хай ця згуба мене не тривожить -
Ти зі мною вовіки, я знаю.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=294434
дата надходження 19.11.2011
дата закладки 01.12.2011
Чужий серед своїх
І свій серед чужих...
Зніяковілий сміх
Зненацька твій затих.
Так важко бути тут
І, разом з тим, ще десь.
Завжди тебе там ждуть,
Ти будеш СВІЙ там весь.
2011
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=297122
дата надходження 01.12.2011
дата закладки 01.12.2011
Торкає небо сірим рукавом,
вже фарбу сонця змито з падолисту.
Ми будемо не пОрізно - разОм
і речі оживуть подвійним змістом.
Мовчання переповнює межу,
зневіра - в cерце - гострою різьбою -
Запам׳ятай, - найменшим дорожу
я спогадом, напоєним Тобою.
Коли в полоні бурі і тривог -
повір, що під ногами - твердь і суша…
Думки бувають зернами, що Бог,
чекаючи врожаю, сіє в душах.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=290047
дата надходження 01.11.2011
дата закладки 30.11.2011
Настінний камінь, колір та рельєф,
А поміж ним – провалля сіре.
Стіну хтось бачить, хтось таємний шифр.
В уяві треба мати міру.
В надіях своїх межу теж пізнай,
А то, в ілюзій пастку втрапиш,
Реальний світ – у голові, прощай,
І вірний пес не дасть вже лапи.
Ти бачиш зором розуму свого
Стіну, і горизонт, і небо.
Вони хай заздрять, буде їм «Ого!»,
Така стіна життя, так треба…
30.11. 15.25.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=297035
дата надходження 30.11.2011
дата закладки 30.11.2011
Терпи, терпи - терпець тебе шліфує...
В. Стус
Терплю, терплю... А перемеле час
останній пуд терпцю - і я повстану.
Хай приміряє зі свого плеча
мені жура смиренності сутану -
падіння часто має ту ж ціну,
що й вибух парашута за плечима -
щоб ухопити нитку рятівну,
потрібен чин, а деколи - причина.
Пагінчик виноградної лози
живе в ковтку солодкого кагору,
та тільки із солоної сльози
розпочинає свій політ угору.
Терпець мене шліфує, мов терпуг,
гризе рубців нашарування хворе...
А часом сам, немов сторалий плуг,
для зерен безнадії серце оре...
квітень, 2011
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=296977
дата надходження 30.11.2011
дата закладки 30.11.2011
В імлі шукаєм
своїх перлин,
а нам, лукаво -
зорю-полин.
Із колізею
будуєм храм -
в юрбі мойсеїв
сміється хам.
І гинуть перли
в чужій росі,
вібрують нерви
од голосінь.
Звичайно, треба
нових РембО,
а нам би – РЕмбо -
дістали бо!
2011́
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=296686
дата надходження 29.11.2011
дата закладки 29.11.2011
З можливих маніфестів проти щоденних
бійцівських взаємовідносин
Дитині, до жінки, матусі, коханці –
Ласкаво щебечеться ввечері, вранці!
Потреби є в ніжностях ! Та...не сварили б -
За те що не сильні, не з грубої сили,
Без звичних потреб у балончиках з газом
І сиплих відлячних акторничіх басів.
В постійній напрузі у транспортних давках,
Де без карате - хто ти є розбишакам...
Ця ніжність...та хто її, й де культивує?
Поезія нас, ніжно-творчих, - лікує...
27.11.2011р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=296446
дата надходження 28.11.2011
дата закладки 28.11.2011
Ведіть мене через дрімучий ліс.
У променях погожого світанку
Так сонячно біліє вишиванка-
Ота,що бабця вишила колись...
Немов ручай розплЕлася коса,
Ой коси-коси,ви-дівоче щастя!
Сира мотузка в'їлася в зап'ястя,
Обмила ноги вранішня роса...
Вологий ліс сьогодні мовчазний,
Йому мій біль разючий і нестерпний...
О,як у мене в грудях серце терпне!..
Вже не зустріну теплої весни...
Вже не прийду до тебе на розмову,
Мій любий лісе,батьку,не журись,
Десь там,можливо,стрінемось колись
І у сльозах обіймемося знову.
Між гострих круч звиваються стежки:
Отут мого дитинства перші кроки
Від батьківської хати в світ широкий,
Отут мої повстанські співанкИ...
Тут журавлем увічнена криниця
І мамине барвисте вишиття
На витканому полотні життя-
Воно тепер мені щоночі сниться...
Блищить у травах батькова коса,
Холодна сталь її на сонці терпне,
Парує молоко у дзбанку тепле...
Лягла на душу спогадів роса...
Ведіть мене,совітські конвоїри,
Від подихів важких повітря згіркло
І на шинелі п'ятикутна зірка
Уп'ялася у серце диким звіром!..
Спинилися над прірвою...Аж заки-
Холодний постріл!..Кров на вишиванці...
Прощай,мій лісе!І брати-повстанці!..
На грудях розцвіли криваві маки...
Ой,маки-маки,хто це вас насіяв
Між вишиття барвистого мого?
Схилився наді мною сивий Бог,
Утер сльозу,що висікла на віях...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=282010
дата надходження 22.09.2011
дата закладки 27.11.2011
З полишень керівниками своїх колективів
Металевим пером відписав,
Що не хоче, стомився,...не може,
Що злітає поверх огорожі,
На якій понадряпано «Зав...».
І погонич тварин пороси́в -
Десь на Захід, де ніжились люди.
А в той бік, де він йшов, ні...дрібнив -
Довго мовчки дивились верблюди.
26.11.11 р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=296255
дата надходження 27.11.2011
дата закладки 27.11.2011
…Лежить на пательні смачна ковбаса,
І смалець вкриває її мов роса.
Без діла, зовсім, ковбаса та лежить!
А слина у мене – як річка біжить.
Живіт мій всихає – спадають труси,
Бо голод у шлунку – мов жало оси.
Ходжу, наче кіт, навкруги ковбаси,
Давно я не бачив такої краси!..
Олександр Зубрій Про ковбасу
Ковбасна нерадісна доля,
Бо знає, що згодом з'їдять.
За ГОСТом в ній перцю і солі,
Гатунок у м'яса — "на п'ять".
І ось уже в хаті, на кухні,
Де тихо пательня шкварчить,
Всміхається бідна на кутні,
Кінця наближається мить!
Заходить худий чолов'яга,
Руками тримає труси,
Голодні очиська в бідняги...
Аж смальцевий піт в ковбаси!
Така апетитна ковбаска,
Ще юна, (нема і три дні),
Чекає на варвара "ласку"
В глибокій пательні на дні.
Як до апельсини з майдану,
Вже тягнеться хижа рука.
Виделка у лапі захланній…
Ковбаскина карма така.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=295974
дата надходження 25.11.2011
дата закладки 26.11.2011
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 25.11.2011
Через оптику гвинтівки зазирнув -
В «двокімнатку», у будинок, що навпроти,
Де у споднях, перед чатом - мня́мняв шпроти
Незнайомий задоволений гладун.
...Що не корисно, ну зовсім товстуну...
Шпроти...ввечері, ще й з хлібом, й безтурботно!..
Одягнувся наш палкий спостерігач -
Через двір, у двокімнатку «шпротоїда»,
Подзвонив і...переймаючимся в,Їдом
Як завів «дієтовухопромивач»...
...Пан закліпав перебитим апетитом
І у паузі спитав: «Буде́те бити?..»
23.11.2011р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=295567
дата надходження 24.11.2011
дата закладки 24.11.2011
Найвищий час нам вчитися свободи,
Імплантувати в ідеологію любов,
І торувати правду сьомим потом
До піднебіння справедливості сього.
Час слушний є, ми ним, повір, багаті,
І дзвін намолює небесні образи,
Нас прикували не ворожі ґрати,
А небажання вирватись з пітьми.
Ми потопаєм в осуді і злості,
Нас нарікання смокче як черв’як,
Найвищий час повстати з себе-рабства
І присмирити ненаситний смак.
Творім неполітизовану свободу,
Заради себе – вольності душі,
Хай буде в ній нескорене й просторе
Бажання рідності на батьківській землі.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=295292
дата надходження 23.11.2011
дата закладки 23.11.2011
Одного разу темною нічкою
Виринув спогад білою стрічкою.
Згадалось усе що було.
Згадалось усе що пройшло.
А було кохання- те перше те чисте,
Що в спогад лягло як біле намисто.
Були й поцілунки - ті перші ті чисті,
І їх було стільки як перлів в намисті.
Були розставання і туга за милим
А потім...невже я насправді любила?
Це було, це пройшло
Пройшов і сум утрат
І радістьзнахідок і знов ота
Ота така проста любов.
Та вже не перша вже не чиста,
Розсипалось минулого намисто.
Кохання стало пристрасним і ніжним,
Цілунків стало більше як води,
Хотілось бути пристрасно і грішно,
Кохати його більше ніж завжди.
Це було, чи пройшло?
Ні! Не усе пройшло.
Кохання не пройшло
і не пройде ніколи!
Таке безмежне як Вкраїнське поле.
Я вірю що кохання не пройде ніколи.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=273962
дата надходження 07.08.2011
дата закладки 22.11.2011
Я не зійшла до тебе з полотна
Картин Далі,да Вінчі,Рафаеля...
Я просто жінка,грішна і земна-
Часом сумбурна й дика,мов пустеля...
А часом свіжа,сповнена снаги,
Немов оаза,буйна і квітуча!
То,наче Ніл,ламаю береги,
То,мов ручай,стрімкі долаю кручі.
Я не прийшла богинею зі снів,
Твоїм думкам не дарувала крила,
І поміж щастя виливала гнів,
Тривожилась,раділа і любила.
І ти не раз,траплялося,надпив
Ту чашу смутку сам-один без мене,
І я для тебе не творила див,
Не відкривала вічність незбагненну...
І не завжди п'янила без вина,
Чи поцілунком спопеляла губи...
Я ж просто жінка,грішна і земна,
Спасибі,що мене такою любиш!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=286580
дата надходження 16.10.2011
дата закладки 22.11.2011
Що б вибрав ти:
Багатство, а чи славу,
Чи може бідність
Та порядність в ній?
Яку обрав би ти собі державу:
Державу бідних
Чи багатіїв?
Але, на жаль, питання риторичні.
На них не треба відповіді.
Втім,
Чому ж слова такі не поетичні
Бездумно так
Подобаються
Всім.
Для бідності багатство –
то є мрія.
Вони –
анти-полярні близнюки.
А поміж них держава,
як повія,
То бідність пестить,
а то – навпаки.
Немає слів,
нема в питанні смислу:
Не можна бідність зачавити.
Ні!
Вона живе,
зігнувшись коромислом,
Спішить до близнюка,
що жде її.
А той, як завжди,
осідлавши бідність,
Летить вперед,
як вершник без сідла.
Вони – разом,
хоч поміж них – нерівність.
То ж все навкруг -
безглузда
суєта.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=294918
дата надходження 21.11.2011
дата закладки 21.11.2011
Не держи нараспашку врата
И щедроты душевного рая.
Не спеши, присмотрись иногда
К тем, кто входит, тебя привечая.
Может кто-то припрятал кинжал,
Одержимый давно жаждой мести,
Но с готовностью держит бокал,
Льет бальзам поздравлений и лести.
Стой всегда, как солдат, на посту!
Даже если удастся такое,
Все равно не усмотришь беду, –
Таково наше племя людское.
Девятнадцатый век позади,
Там осталось понятие чести.
Двадцать первый в наш мир насадил
Зуд жестокости, силы и мести.
Ты – романтик. Прячь глубже всегда
Честь, достоинство, верность и славу.
Не держи нараспашку врата –
Не оценят, сочтут за браваду.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=294923
дата надходження 21.11.2011
дата закладки 21.11.2011
Так, помирати не страшно зовсім!
Страшно - коли не чують, як просиш,
Коли по тернині ступаєш босим,
У мить безнадії сивіє волосся,
У серці відлунює біль стоголоссям,
Ти прагнеш любити - тобі кажуть "досить!"...
Страшно - як мріям відтяли крила
Й навік поховали в холодну могилу,
Як той, задля кого вершини осилив -
Тебе відречеться, коли не простили
Тобі за добро твоє (Боже мій милий!),
Як душу зневіри пітьма оповила...
Страшно - коли запроторять за грати,
Як слово правдиве не може звучати,
Як волю затиснуть в колючі лещата,
Коли найлютішим стаєш собі катом,
Зрікаючись Бога і рідного брата,
Як можна за гріш мідний матір продати...
Страшно - як в грудях вогонь погасне,
І серце не грітиме й сонечко ясне,
Як друзі у спину кидають - "нещасний",
Загублено віру в життя прекрасне,
Як мусиш зрікатися сутність власну,
Коли не померти - а жити страшно...
Це страшно!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=294716
дата надходження 20.11.2011
дата закладки 20.11.2011
Знову імлою окутана осінь
Зняла перуку печальних дібров,
На золотаву уклалася постіль
І задрімала, на хвилю немов.
Очі відкрила, а скроні берізок
Іній іскристий нараз посріблив ,
Навіть листочків іржаве залізо
Стало неначе казковий відлив.
Тиша ступає криштальним ефіром,
Хрупає висі морозяний хрящ,
І у зимовий вдягаються звірі
Одяг у тайній гущавині хащ.
Шле криптограму настійливо дятел
В надра потоками кореневищ,
Хоче достоту сердега узнати
Скільки лишилось до віхоли грищ.
Вітер пронизливий відповідь виніс
На поглинаючий розсуд ріллі :
Обрієм кінь набігатиме синій,
Знай , - то несеться зима у сідлі.
20.11.11.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=294705
дата надходження 20.11.2011
дата закладки 20.11.2011
Чи ти щасливий-хто тебе вгадає?
Чужа сім'я для когось-темний ліс.
Так само сонце сходить понад плаєм
І заплітає китиці беріз.
Так само ранки,росами сповиті,
Провадять будні,тихі і сумні,
І час від часу згадуються миті
Наших щасливих пережитих днів.
І десь тебе зустрівши випадково,
Збагнути зможу істину гірку:
Немає в тебе з іншою любові,
Зачахла,мабуть,ще у сповитку.
І не важливо,в чому тут причина,
Лише зітхне з полегшенням душа,
Що то не я-ота твоя дружина,
Така байдужа і така чужа...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=284078
дата надходження 03.10.2011
дата закладки 20.11.2011
Списи ламають списані в запас,
Віднесені життям на марґінеси.
В них ще штани гарячі від лампас,
І в пам"яті службові "Мерседеси".
Та й інші, що чиновницькі хліба
Жували смачно в ситних годівницях,
Цим теж сьогодні солодко хіба?
Таке і в сні жахливім не присниться!
О, як же тепло й затишно було
Служити їм в ошатних кабінетах
Отим, що нині втримують село
І тим, що в місті мерзнуть у пікетах!
Це боротьба, і як тут не крути,
Цих "слуг народу" можна зрозуміти:
Їх час пробив і треба з влади йти,
Але й піти, це теж ще треба вміти!
В час інтернету обмаль таємниць
Тримають грифи, ті, що не для преси,
Проте й за ними безліч є дурниць,
Де сховані "високі" інтереси.
Про сонце, дишло, цигана й закон
Ще не зітерто з пам"яті громади.
А вже коли перейдеш рубікон,
То не зганьби важку кормигу влади!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=294318
дата надходження 19.11.2011
дата закладки 20.11.2011
Вже постарів той ветхий дідів сад,
Пустив углиб коріння-паралелі.
Тут водоспадом в'ється виноград,
Спадає в трав шовкові акварелі...
Принишкли груші в затінку густім
І зажевріли стиглими плодами,
Немов зірниці мідні в темноті...
І обважнілі яблуні рядами
Мов та сторожа віддана стоять
І верховіттям чешуть сиві хмари,
І сизий місяць,мудрий циферблат,
Рахує чітко вічності удари.
Тут у траву устромлені граблі
Підперли небо,зоряне,стріхате...
Летять планети,наче кораблі,
І світять на стару самотню хату.
А в хаті цій пристелений обрус
І пахне хліб усміхнений дровами,
І на іконі вицвілій Ісус
У сяйві свічки грає кольорами...
Зоріють вікна згустками лампад
У сутінкОву вогкість прохолоди...
Вже постарів той ветхий дідів сад,
Та ще так рясно і завдячно родить.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=284481
дата надходження 05.10.2011
дата закладки 19.11.2011
Коли тебе не стане на землі,
В моїй душі засохнуть океани,
Роса кривава зійде на ріллі,
Коли тебе в житті моїм не стане...
Коли тебе не буде в цих садах,
Обсипляться троянди снігоцвітом,
І потече отруєна вода
В моє солодке яблуневе літо...
І змовкнуть всі пташині голоси,
Дзвінкі струмки обірвуться,мов ноти,
І перетліють попелом ліси
В той темний день невтішної скорботи...
І відлетять,мов пізні журавлі,
Усі мої несправджені надії,
Коли тебе не стане на землі,
І крик в мені раптово заніміє...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=294148
дата надходження 18.11.2011
дата закладки 18.11.2011
В магазин на роботу приходить юнак,
Продавцем він хотів влаштуватись.
"Ну, давай, я подивлюся збоку чи так,
Чи не так будеш ти працювати".
Покупець: "Чи у Вас є прості олівці?"-
"Ні, немає". Підскакує майстер:
"Ти мені розженеш так усіх покупців,
Пропонуй кольорові, фломастер...".
Ось невдовзі розлючений йде покупець:
"Що за хлопець стоїть недотепний?"-
"А що сталось, чому Вам урвався терпець?"-
"Я спитався - папір туалетний
Є у Вас? А він каже: не був в нас такий...
Та зате є наждачний у нас, є липкий..."
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=293964
дата надходження 17.11.2011
дата закладки 17.11.2011
Втомилася від болю?..
Відпочинь.
Згадай, за ті часи
Де не боліло.
Знайди листа на дні
Тієї з скринь,
Де митей щастя сховок
Не змілілий.
2010
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=293856
дата надходження 17.11.2011
дата закладки 17.11.2011
Мій солодкий рогалику, мій шоколадний пиріг!
Моє ніжне суфле, або краще рахат із лукумом,
мій з родзинкою, кремом, нугою, горішком… Як міг
ти нажертись отої гидоти учора із кумом?
Софія Кримовська Мій солодкий рогалику
Кексе мій шоколадний, рогалику мій із повидлом,
Що за свято було, що вас з кумом отак понесло?!
Бо від пінного пива, навряд, швидко так стане бидлом
Та людина, якою роками гордилось село...
Пили, знаю, горілку, лиш потім доправили пивом,
І закуска була в вас — тараня одна на обох?..
Це ж додому дійшов ти, не знаю, яким дивним дивом,
Як дорогою десь під парканом у когось не здох?!
Нині вже би я чорну хустину на голову вбрала
(Чорний колір, до речі, завжди був мені до лиця).
І вже нерви свої я причини псувати б не мала...
Ні, прилізла додому живою зміюка оця!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=293580
дата надходження 16.11.2011
дата закладки 16.11.2011
Не озирайся,я прошу,не треба,
Не зупиняйся,чуєш,просто йди.
Раптовий дощ мені прихилить небо
І позмиває всі твої сліди
В моєму серці.Лиш би все забути,
Лиш би на днях поставити хрести...
О,як багато в ніжності отрути,
І як багато в щасті гіркоти!..
Не озирайся,я благаю,чуєш,
Коли дивлюсь з вікна тобі услід.
Чи ж про любов свою говорять всує?
І чи кричать про це на цілий світ?
Ні,не кричать-такі,як я,не вміють
І в долі не вимолюють жалю.
Не озирайся,не давай надію,
Коли я тут,згораю і люблю...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=292771
дата надходження 13.11.2011
дата закладки 13.11.2011
Зустрілися троє мерців на тім світі,
Колишні земної заручники мапи.
І ні, щоби зустрічі щиро радіти,
Хто як з них умер узялися питати.
Француз оповів, що умер у "Рено",
Бо він на ходу цілував Евелін.
А німець пробив головою вікно
У "Ауді", мчав автобаном в Берлін.
Ні пари із уст, українець мовчить,
Його не почують довгенько тепер…
Узнали б, що взяв "Деу Ланос" в кредит,
А після бідака... від голоду вмер.
2011
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=292732
дата надходження 13.11.2011
дата закладки 13.11.2011
Два дерева росли у гаю.
Одне рівненьке і гладеньке,
А інше, наче помирає,
Аж, від жалю стиска серденько.
Одна їм доленька судилась-
В майстерні столяра “гостина“.
З прямого крісло народилось,
З кривого - ясла для скотини.
Лиш доля не спинила ходу
Та немовля поклала в ясла -
Спасителя людського роду,
Над ним сіяла зірка ясна...
І не вгадаєш ти ніколи
Кому яка судилась доля,
І жорна чи гербарій в школу
Жде колоски з одного поля.
25.12.2010
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=292726
дата надходження 13.11.2011
дата закладки 13.11.2011
Міні-поемка про домашніх білих мишок
В людей - людський еволюційний рівень,
Не так фатально, як у риб, тварин.
В одній сім,ї, де культ – природоспіву,
Повели доньку в зоомагазин.
А там – декоративні, біли мишки
На бігових колесах крутять цирк,
Й додому донька не́сла чепури́шок -
Аж - трьох!!! "дівчаток"!... Щастя то́го – вир!!!
Прогрес - і тут: двоярусна "хатина",
Терраріуми, лази, і пеньки.
Та й до́нька – у турботній біганині
Носила мишкам їжу і цяцьки́.
Здавалось, насолоджуйтеся, дружньо
Птахів - нема, в достатку, згода й ладь.
Та світ живий - завжди́ не штучно-дружній,
Й дві мишки – третю стали полювать.
...Знущалися, кусали, доганяли.
Загризли б, але батько докупив -
Їм третій рівень клітки, із металу,
Й невдашеньку – наверх переселив.
Й над парою приче́пок і знущалок –
Тепер живе їх жертва, й день і ніч:
Те ко́лесо так вертить - швидко, вдало,
Кидається кумедно навсібіч.
І гам такий від гримного металу,
Що за квартал глухому не заснуть,
Неначе рейка рейкою гукала
Далекий і високий парашут...
P.S.
Пищать незрозумілі нам - "кувіки"
Миша́чих гав, забавок, неспоко́їв.
І сенс у тім, що до скінчення віку
Двом - слухати той гупіт над собою.
27.10 - 13.11.2011р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=292745
дата надходження 13.11.2011
дата закладки 13.11.2011
"ще Єва яблуком Адама
підбила на найперший гріх."
Галина Фітель Наука і практика
Яка скажіть тут Євина вина?..
Моя жіноча логіка не згідна,
Бо яблуко — до яблуньки подібне,
А жінка — з чоловічого ребра!
Без сумніву, що сам би скуштував
Адам цей плід солодкий і рум'яний,
Та звичка, досі, вікова не в'яне —
На нас багато в чоловіка прав!
Вина жінок у тому, що — м'які,
Відмовити мужчинам боїмося...
За розум, кажуть, довше в нас волосся,
А звабилися мислячі такі.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=292558
дата надходження 12.11.2011
дата закладки 12.11.2011
Залита сонцем світиться стерня,
Покрита щедро росяним намистом,
І листопад грайливим кошеням
Стрибає хвацько за пожовклим листом.
Понад горами куриться туман-
Пахучий ладан кучерявих сосен,
І свіже небо,наче океан,
В шовкових хвилях обмиває осінь.
Мов піраміди,виструнчились в ряд
Кумедно наїжачені ялини...
Десь поміж листом полум'ям горять
Налиті соком кетяги калини...
Немов верети випрані,стежки
Скотилися додолу берегами.
І звідусіль злетілися думки,
Розшили душу в райдужний орнамент.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=286796
дата надходження 17.10.2011
дата закладки 12.11.2011
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 11.11.2011
Я, таточку, до тебе на гостину,
Хоч, краще було, вік її не знати…
Дивлюся у зажурі на “хатину”
Та не встигаю сльози утирати .
Звичайно, можна слухати для втіхи,
Що, все одно, колись усі там будем,
Але… давно не чула твого сміху,
Яким ти ніс розраду рідним людям.
Так важко, татку. Душу розриває,
Без тебе стільки ранків зустрічати,
А день новий реальністю вбиває –
Ти вже ніколи не зайдеш до хати…
Якби не вірила у те, що душам
На небі за діла їх воздається,
То втрату цю страшну, сказати мушу,
Я не пережила б, мені здається...
2009
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=292288
дата надходження 11.11.2011
дата закладки 11.11.2011
У тебе очі - чарівні фіалки!
Рум"яні щічки - маків цвіт.
А брови чорні - то дві галки
Зібрались в дальній переліт.
Вуста червоні,мов калина,
Що під твоїм росте вікном;
А голос - пісня солов"їна
У гаї темнім,за селом.
Волосся - чорне,наче нічка,
Шовкове,-наче сон-трава...
Яскрава золотиста стрічка
На грудях пишних спочива.
Для мене ти - моя богиня!
Богиня ніжності й краси!
Моєї долі господиня!
Замало всіх моїх зусиль,
Щоб твій портрет намалювати
Від голови і аж до ніг
/щоб потім людям показати/
Якби я,мила,тільки міг,
Я б змалював тебе усюю,
А так,лиш... вийшов тільки бюст.
Дай-но тебе я поцілую,
А то із рими ще зіб"юсь,
Чи напишу не те,що треба,
І зіпсую цим твій портрет.
Я,краще,пригорнусь до тебе...
Поет без Музи - не Поет!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=292206
дата надходження 10.11.2011
дата закладки 10.11.2011
коли ти плачеш серед ночі
з тобою плаче вся земля
і не дивись мені так в очі
бо мабуть в цьому винен я?
Образа! Ось що серце мучить,
пробач я цього не хотів
я зрозумів, і наче з кручі
за пів миттєвості злетів
і лиш тепер я зрозумію
твого́ пробачення слова,
...з якою ж силою на (віях)
тремтить ображена сльоза!...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=292084
дата надходження 10.11.2011
дата закладки 10.11.2011
і знову ти!
красивий мій,
знадли́вий зві́рю,
знову ти?
посольство
суєти і марноти,
як пес
(чи змерз?..) –
ворушиш хвостиком
і просишся
до хати –
дух втрати
заходь,
візьмеш
нитки
старі сота́ти,
життя,
як люльку,
по́вагом смоктати,
мовчати
і
найгіркі́ше гі́ркого
зітхати…
дитя
гордині,
хреще́ник
заздро-щів,
як тобі личить
в білому
плащі…
але я бачу:
білий плащ –
не білий,
і рот-метелик
немовля́че милий –
вдаряє іклами
і ри́кає внощі́!
і знов
з тобою
ми зустрілися
наві́ч -
ти
не змінив
своєї суті:
в очах –
завіса,
в серці –
совокри́ла
ніч...
дух марноти́,
це знову
ти…
шукаєш жертви…
нашіптуєш,
як романтично
й радісно
заради тебе,
вмер-ти…
умерти
у розпа-чі,
в плачі,
вночі
на білому
зітлілому
плащі...
…як
благородно взяти
на себе
роль
твоєї
дорогої втрати –
безцінної,
незмінної,
безгрішної…
навік твоєї
втрати
безутішної…
прекрасний звірю,
я тобі –
не вірю…
нещасний мій,
коханий,
одинокий звірю,
яка печаль,
що я тобі
не вірю…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=291947
дата надходження 09.11.2011
дата закладки 10.11.2011
Крок людини до людей
Я йшов я́кось, й ніс, майже, повні кишені -
Шановного доброго слова.
Та жу́жмив чомусь його в тріснутій жмені,
Стискав у спітнілих судомах...
А здибані, давні й забуті знайомі –
Чекали на добру замо́вку,
Вітались обіймами, че́мненьким цьо́мом,
Й кумедним примруженим оком.
І...як промовляли: «Не стримуй, не стримуйсь,
Кажи щось у відповідь миле!»
І...вирвались зі́м`яті радісні гри́ми:
«І Вам дай Бог – щастя і сили!»
20.10.2011р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=288216
дата надходження 24.10.2011
дата закладки 09.11.2011
Я не чекаю крихт і милості зі столу,
і манни білої. От тільки перший сніг!
Врачуєш душу Ти укотре мою кволу,
яка втомилась в пошуках прямих доріг.
Я не чекаю на світанки міжосінні,
останні яблука морозяні в саду
тепліють несміливо дрібкою насіння -
в Твої долоні серцевину покладу.
Я не чекаю стишені у тінях кроки,
збудилась одіссея - поночі , німа...
Мов алегорія в Тобі живу допоки,
допоки час… а скільки? Значення нема....
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=291359
дата надходження 07.11.2011
дата закладки 08.11.2011
В мире всё настолько относительно.
Что кому-то благо,то кому-то зло.
Кто на дождик смотрит положительно.
Кто-то скажет-вот не повезло!
Кажется,всё плохо до отчаянья.
Только горю края не найти.
Хоть для счастья мало основания.
Понапрасну всё же не грусти.
Где то ноль теплом уже считается.
Где то это жуткая зима.
Кто за сотню потом обливается
Кто не знает у богатства дна.
Кто над пальцем смехом заливается.
А другой им крутит у виска.
Кто-то,уходя навек прощается.
Оптимист же,скажет- всем пока!
Кто,читая,скривится презрительно.
Скажет кто-то:"браво,молодец!"
Только это тоже относительно.
Всё зависит от тепла сердец.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=290749
дата надходження 04.11.2011
дата закладки 08.11.2011
Із чоловічих освідчень
Спортсмен, а п`ятий день - не впізнаюсь.
В ігнори шлю вело́ заїздне, тре́кове.
І - в сайт, де поетичний зоретрус,
До – Неї, із... моїми діалектами.
Рядків поем – не розумію ніц,
Та в серці, капеляри...землетрусом
Заточуються в ланцюговий спис...
В долини так спадають водоспуски.
...Щось там коментував, та все - не те.
Немов, несусь з узгірь без велошлему.
Вже й вірю і не вірю у святе.
Я покохав її...пое́тку, із богеми.
06.11.2011р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=291576
дата надходження 08.11.2011
дата закладки 08.11.2011
Кохання і дружби - як мед і сільничка.
Нема - слід шукати: і тішить, і...звичка!
24.10.2011г.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=288472
дата надходження 25.10.2011
дата закладки 07.11.2011
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 07.11.2011
Холодний місяць соромливо,
Тихенько заглядав в вікно,
На бронзове в постелі диво
Дивився через темне скло.
А диво тілом розляглося
На білосніжних подушках.
Морською хвилею волосся
Застигло на його щоках.
В знемозі губи щось шептали:
Бентежністю томили сни.
А вітер з місяцем гуляли,
На диво дивлячись згори.
Хмарина їх любовний погляд
Відгородила від вікна.
І вже стояла темінь поряд,
Те диво-тіло берегла.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=291245
дата надходження 06.11.2011
дата закладки 06.11.2011
Насипав жовтень пригорщі листків
В мої долоні,сонцем обігріті...
І як це ти,скажи мені,посмів
Для мене стати найдорожчим в світі?
І не хапати жменями зірок,
Не розсипати матові перлини,
А просто бути лагідним,як шовк,
Лягти на душу пухом тополиним...
І не будити пережитих днів,
Хіба ж важливо,що було до тебе?
І як це ти,скажи мені,зумів
Раптово розпогодити це небо?
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=282220
дата надходження 23.09.2011
дата закладки 06.11.2011
Замальовка у ла́нчевому ресторані.
Я придивлявся: не – колеги, так, супружжя.
Не йшли обличчями - закоханні примру́жі.
Він мовчки їв. Читав газету, відсторонено.
Вона - курчатком переймалась охолоненим.
До мене линули його слова-коло́ди -
За особисту (...жінка! син! Футбол!) свободу.
І, я́кось голосно вона прошепотіла:
«Так, йди...зате – мене кохаєш...словом, й тілом.»
Розрахувалися з «гарсоном» - теж, окремо.
Він – зник, вона – ще підійшла до шафи з кремом.
...Вже сонцесяйно замовлявсь десерт з малиною.
Що ж...ланч – відбувся, із коханим, невідмінений...
28.10 - 05.11.2011р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=290925
дата надходження 05.11.2011
дата закладки 05.11.2011
У японців є , як звісно, “Чайна церемонія”
Там розписано усе, - там повна гармонія,
Які чашки, чайники, кісточки, салфетки,
Що за чим повинно йти, все згідно абетки.
Усі рухи розписані до автоматизму ...
А якщо це пропустити через нашу призму ?
Яку церемонію щодня ми провадим з вами,
Яка гідна описатись ретельно словами.
Послідовність щоб була, були рамки часу,
Щоби в світовій культурі мала певну “масу”.
Процедура є одна, - різне виконання
У робітного і без , у час прокидання.
Перше виконання
У сім ноль-ноль ліве око привідкрий повільно,
Потім праве і обидва зафіксуй стабільно.
На 15 градусів голова йде вправо
Потім ноги на підлогу і шукаєш жваво
Спершу тапочки, шкарпетки, штани і сорочки
Ремні , сведри, шнурівки , - ще якісь “примочки “.
Швидко в ванну , - бриття, зуби,
Хто в спідниці - красить губи.
Присядь в кухні на хвилину,
Ковтни кави, ні – то слину
Ще секунда - вже на двОрі
Тебе ждуть завод й в канторі.
Друге виконання
У сім ноль-ноль праве око привідкрий повільно
Потім ліве і обидва закривай надійно.
На 45 градусів голова йде вправо,
А так вліво й за годину підводишся мляво.
Спершу кухня, холодильник, чай, кава , канапки
Потім думка в дев’ять ноль-ноль : “ Ну де ж взяти “бабки “ ?
О десятій макіяж , бриття, марафет
Думок різних в голові осінній букет.
В одинадцять прогулянка, так – аби куди
Спершу вправо, потім вліво, так –сюди,туди.
Ще пару годин й додому, -
Завтра по кругу другОму.
От такі в нас “церемонії “ проходять щоднини,
Що розписані , за звичай, майже до хвилини.
19.10.2011 р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=287309
дата надходження 19.10.2011
дата закладки 05.11.2011
Є в людини душа й тіло , -
Рівні половини ,
Та в гармонії вони
Тільки у дитини.
Бо , що думає дитина , -
То те вона й робить
Не роздвоюється навпіл,
А у парі ходить.
Так задумано Всевишнім,
Так повинно бути
Тільки з часом тіло душу
Всеж не хоче чути.
Молодому добрі дяді
Дадуть вина , пива ,
Так горілочки, цигарку
І стаються дИва ...
Бо калічить само себе
Тіло й вже не чує,
Як душа забита в кут
Без тіла банує.
А трапляються моменти,
Що і залишає, -
Тоді п’яне тіло
Вже й не пам’ятає,
Що воно робило,
Де воно було,
Яку дозу спирту й диму
В себе прийняло.
Подумайте, молоді ,
Бо час летить швидко,
Щоб душі вашій за тіло
Не було так бридко.
11.11.2010 р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=289265
дата надходження 28.10.2011
дата закладки 05.11.2011
Коли печаль нефритових очей,
Мов океан в мою стікає душу,
Перебираю пригорщі ночей
І сторінками дні твої ворушу...
Коли печаль крізь відстані земні
Тебе відносить на чужі орбіти,
Я розумію:істина в вині,
Проте ніяк не можу захмеліти...
І не збагну, чи в тім моя вина,
Що цілий світ перед тобою тане...
Коли печаль висушує до дна
Твоїх очей глибокі океани...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=287300
дата надходження 19.10.2011
дата закладки 05.11.2011
Осіння злива.Лавочка промокла,
Затерлись давні фрази і слова...
І розтеклися барвами полотна-
Оті,що жовтень зранку малював.
Осінній шепіт.Купол парасолі
Нас затулив від цих погодніх примх.
В кишенях грію руки захололі,
Під краплі підставляю свіжий грим.
І так мені спокійно біля тебе,
І стільки в грудях ніжності й тепла!..
Осіння злива прихилила небо,
І нотами дзвінкими потекла...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=289953
дата надходження 31.10.2011
дата закладки 01.11.2011