Не знаю, як назвати почуття...
Як передати, що в мені бринить,
Коли у тебе на очах життя,
Що може обірватись в кожну мить.
Він вже зібрався. Завтра на війну...
Невдалий жарт, мовляв востаннє бачу...
Переживання... Знову ніч без сну..
Сестра і мати, стомлені від плачу...
І що тут зробиш? Все. Вже треба йти.
- Постій синочку... Хрест візьми священний!
Він тебе всюди зможе зберегти.
Вертайся лиш додому мій стражденний…
- Всі по місцях! -Прощай матуся люба...
О скільки їх, обікраних матусь...
І линув плач. Скупий та навіть грубий...
- Не плач за мною мамо, я вернусь!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=521078
дата надходження 02.09.2014
дата закладки 02.09.2014
Город вечерний был залит светом-
Цветом,который люблю...
Город,как серце моей планеты,
Катится к декабрю.
Город вечерний был залит светом,
А на ближнем востоке моей страны,
На жилые кварталы наводят ракеты
В предвестии новой войны!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=519440
дата надходження 25.08.2014
дата закладки 25.08.2014
Сьогодні ще один став журавлем…
У синю вись піднявся за братами,
Лишивши по собі болючий щем,
Прощався із землею над житами.
Лети від нас, журавлику, лети,
Як символ віри, честі та свободи,
Неси свою любов через світи
До України-неньки до народу.
Змахни крилами в голубій імлі,
Твоє «курли» впаде на нас сльозами...
ГЕРОЇ НЕ ВМИРАЮТЬ НА ЗЕМЛІ –
Вони стають у небі журавлями!!!
[b]Максим Вікторович Вербовий (16.07.91 - 15.07.14). с.Олексіївка Бобринецкого р-ну. СЛАВА ГЕРОЮ!!!!![/b]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=511793
дата надходження 16.07.2014
дата закладки 16.07.2014
Місто Високого Замку,
Сірих старих кам’яниць,
Кави, з дзвінких філіжанок,
Вічних дощів та мокриць.
В днях безтурботних дитинство,
Разом з тобою пройшло,
Школа, чарівне князівство,
Бачив добро я, і зло.
В дня неповторних, іскристих,
Доля знімала кіно,
Юність, бажань перших пристань,
Ніжних цілунків вино.
Хтось дописав їй сценарій,
Смутком осінніх дощів,
Вірю, майбутнє подарить,
Сонячний радісний спів.
В дощ синьооку панянку,
Кавою знов пригощу,
Місто Високого Замку,
Знай, не боюсь я дощу.
Бо «Deja Vu» на хвилину,
Спогад розбудить в душі,
В юність минулу порину,
Наче в осінні дощі.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=450044
дата надходження 19.09.2013
дата закладки 19.09.2013
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 30.08.2013
Ночь звёздами в купол небесный строчила,
Туманным вином от печали лечила
И, бубном луны потрясая чуть слышно,
Меня утешала, что счастья не вышло.
Не вышло его у нас с тобою,
Которую я называл любовью,
Которую я называл котёнком,
С которой растить мечтал ребёнка.
В которую больше, чем в бога, верил.
Открыл все свои потайные двери.
С которой прожить хотел до смерти,
Но не удержал...
Как удержишь ветер?
Ты так танцевала, что даже метели
Движений твоих повторить не умели.
Ты так целовала, что плавились свечи.
Я думал, что буду с тобою вечно.
Но «вечно» не вышло у нас с тобою,
Которую я называл судьбою,
Которой узн`аю всегда запах,
С которой хотелось есть соль и сахар,
В которой смешались зима и лето,
Цветы с коготками и тьма со светом,
С которой я стал намного лучше,
Но не удержал...
Как удержишь лучик?
2013
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=445142
дата надходження 24.08.2013
дата закладки 25.08.2013
Загояться рани,
Забудеш омани,
Воскреснуть надії
На здійснення мрії
Про добре, красиве життя.
Так створені люди,
Що можуть забути
Погане й недобре
Й повірити в котре
В щасливе, красиве життя.
Бо вірити краще,
Ніж згинуть нізащо
З паралічу волі
Й скоритися долі
В зневірі про краще життя.
12.12.04.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=445212
дата надходження 25.08.2013
дата закладки 25.08.2013
Звивалось літо у серпневій днині,
Солодкий присмак танув на ожині.
Позаплітало ряскою озерця,
Торкнулось ласкою самого серця.
Холодні ранки грілись у лататті.
Їм усміхались квіточки завзяті,
Ловили з неба сонячний промінчик,
Що примостивсь на плесовий ослінчик.
Залишило цілунки на калині,
Рум'янцем відбивалось в горобині,
Журилось піснею зі цвіркунами
І відлетіло в осінь з журавлями. 2013
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=445209
дата надходження 25.08.2013
дата закладки 25.08.2013
Оставил я поэзии догматы.
Ушел в леса, где вязевые сны.
Где в деревнях стоят резные хаты,
Где печь чадит корою от сосны.
Я тихий странник этих подмосковий,
Рязанских и Владимирских широт.
Я вижу здесь, как бьют копытом кони,
И как туман ложится у болот.
Мои под вечер не тускнеют очи,
Я в соль земли ржаной макаю хлеб.
Чтоб было меньше в жизни многоточий,
Чтобы никто душою не ослеп.
Темница дня, окутавшая город
Ложится спать в терновую постель.
А я , подняв немного выше ворот,
Иду на сеновал и жду гостей.
И вот они, затеплив в небе свечи,
Медведица ли малая иль Рак,
Со мною на двоих разделят вечер,
Заглянут прямо с неба на чердак...
Мешая сны под запахи ковыли,
Мы будем с ними пить горячий чай.
Покуда в душах наших не остыли
И не погасли звезды невзначай.
06.07.2013 г.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=435574
дата надходження 06.07.2013
дата закладки 07.08.2013
Пахло дождём…
Пахло свежестью, нежностью.
Пахло мечтой.
Ночью и днём
С упоительною неизбежностью
Пахло тобой.
Пахло, как хлеб
Только печку покинувший -
С коркой златой.
Веришь ли, нет? -
Этот запах - мой наилюбимейший,
Ведь пахло тобой.
Пахло цветов
Ароматною разностью,
Мёда рекой,
Винных паров
Пьяным, радостным праздником -
Пахло тобой.
Пахло звездой,
Что из сада небесного -
Прямо в ладонь.
Как колдовской,
Невозможной чудесностью -
Пахло тобой.
2013
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=441417
дата надходження 04.08.2013
дата закладки 06.08.2013
Чи то у мені любов,
Чи небо багрового цвіту?
Читаю своїх молитов
Тобі у колисці вітру.
Чи то у мені любов,
Чи знову в саду жоржини?
Закохуюсь в тебе знов
Терпко, щиро, невинно.
Чи то у мені любов,
Чи просто душевні муки?
Із кручі твоїх відмов
В чужі незнайомі руки...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=437755
дата надходження 16.07.2013
дата закладки 03.08.2013
Все минеться... все колись минеться...
Піднятися з колін і далі йти...
І голос твій сьогодні не здригнеться,
Бо сильний ти!
Не сподіватись на дарунки долі,
Без сумніву й страх́у вперед іти!
І скільки б не було на ранах солі,
Знай, сильний ти!
Що не вбива, як сталь гартує душу,
Від труднощів ніяк нам не втекти...
Лише скажи собі: "Я жити мушу!",
Бо сильний ти!
Не нарікай, що боляче живеться,
Комусь цього життя не віднайти...
До боротьби душа і серце рветься,
Бо сильний ти!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=401803
дата надходження 17.02.2013
дата закладки 25.07.2013
Я стал забывать нас с тобою - и это так страшно.
Я стал забывать, как нам было ТОГДА хорошо.
Как стала в какой-то момент - самым нужным и важным,
И как мимо этого важного я не прошёл.
Я стал забывать, как медово горчат твои губы,
Я стал забывать аромат твоих тёплых волос.
По памяти время проводит чуть влажною губкой,
Стирая улыбку твою и горошины слёз.
Я стал забывать твои родинки, шрамы, веснушки,
Я стал забывать, как прекрасно с тобой засыпать.
Как ты называла плечо моё лучшей подушкой.
Любила черешню и секс. И вдвоём помолчать.
Я стал забывать, что глаза твои – небо и ветер,
Я стал забывать, как твой голос мурлычно-игрив.
И что ты – одна лишь такая на всём белом свете,
И что ненадолго, но всё же тебя приручил.
Я стал забывать, как мы встретились, как распрощались.
Я стал забывать даже имя…
Но помню одно -
Что я никогда ещё не был так честен и счастлив,
Как в наше ТОГДА,
Когда стала ты самой родной…
2013
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=439107
дата надходження 23.07.2013
дата закладки 23.07.2013
Я стоял у солдата без имени.
Дёргал ветер пилотку красную.
И взметались кровавыми крыльями
Лепестки пионерского галстука.
Подходили седые воины,
Преклоняли колени хрусткие.
И роняли гвозд`ики - двойками,
И глаза были - радостно-грустные.
Они радовались, что выжили.
И грустили о тех, кто лёг ранее.
Их морщины судьбой вышиты
Были грубо - рваными ранами.
Я стоял у солдата без имени
Много лет спустя, сам с морщинами.
Той страны, за которую гибли вы,
Больше нет… Простите, родимые…
Не фашистские орды злобные,
Не холодной войны призраки -
Сами мы её - вазой п`од ноги.
На осколочки… Взрывом-выстрелом.
Внук настойчиво дёргал з`а руку:
Мол, в кино на 3D опоздаем мы…
Ну, а я дышал прошлого запахом
И с ушедшими разговаривал…
Я стоял у солдата без имени,
Что кулачил пилотки бронзовость.
Было небо такое же синее,
Как тогда, той горячей осенью,
Когда он с другими ребятами
Шёл под пули и град осколочный.
Не с девчатами, а с автоматами
Обнимались вчерашние школьники.
Смерть, в снарядах что, не пощадила их -
Уложила безликими пятнами…
И взметался кровавыми крыльями
Птах заката над безымянными…
2013
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=423737
дата надходження 09.05.2013
дата закладки 16.07.2013
«Лови!», - тебе крикнул. А ты не словила…
И шлёпнулся в грязь поцелуй мой воздушный.
Казалось - какая для грусти причина?
Но грусть объяснила - причин ей не нужно.
А грусть - она просто приходит-уходит
Когда ей угодно, когда ей удобно.
В глазах и вине нас, доверчивых, топит.
И нежно сжимает удавкою горло.
Ты не собиралась со мною прощаться,
Но как-то само это всё получилось.
И по одному я терял твои пальцы -
В ладони моей им не грелось, а стылось.
В ладони моей поселилась снежинка.
Не тает, лежит поцелуем воздушным.
Для грусти теперь есть, конечно, причина.
Хоть грусть объяснила - причин ей не нужно…
2013
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=430668
дата надходження 10.06.2013
дата закладки 16.07.2013
Я ранил близкого человека
Почти смертельно.
Дрожат любимой моей веки,
Бурлят вены.
Она хотела со мной быть просто
Подольше рядом.
Она глотала меня, как воздух,
А я - отрава.
За то, что мы вдруг соприкоснулись
На миг волшебный
Судьба нам в спины всадила пули,
Ножом - по шеям.
И сладость, что на губах осталась,
Горчит сегодня.
Прости, внезапная моя радость,
Что сделал больно.
Прости, что нежностью исцарапал,
Оставил шрамы.
Хотя, конечно, такого гада
Прощать не надо.
На волосах выступает густо
Седая пена.
И я кусаю кулак до хруста,
Ногой бью стену.
Душа - пустыня, глаза - слепая,
Дурная полночь.
Нет звёзд в помине.
Луна - в бокале.
Запьём горечь...
2013
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=437567
дата надходження 15.07.2013
дата закладки 16.07.2013
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 16.07.2013
[i]Я иногда хочу тебя обнять
Погладить волосы твои и плечи
Невинно так поцеловать
Чтоб ты не думала что в этот вечер
Я был похож на всех других
В воображении твоем тебе знакомых
И в памяти остаться лишь одним из них
Я не хочу...[/i]
Вірші на листівках можна придбати [url="http://wwfund.me/product_info.php/products_id/134"]тут...[/url]
Dyed Fox перевела на украинский здесь:
http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=387190
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=142448
дата надходження 22.08.2009
дата закладки 11.07.2013
Дев’яносто бабусі, вона біла, не сива,
Колись певно бабуся була дуже красива,
Сприт в руках ще зберігся, тихо голос лунає,
А бабусина доля вранці сонця чекає.
У гаях недалеко, червоніє калина,
Давно осінь минула, вже зима за плечима…
Сива жінка, старенька, дочекалась правнуків,
А вони, як до мами, протягають їй руки.
Всю родину й понині береже, як зіницю,
Мудрість з неї черпають, наче воду з криниці,
Дотепер у роботі, де ж береться в ній сила,
У свої дев’яносто бабця й досі красива.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=436455
дата надходження 10.07.2013
дата закладки 10.07.2013
Ах! Бедный МАЧО!
Нарвался детка, ты на ЗАСАДУ,
Красотка плеткой, почти до плача,
Хлестнет по заду.
А ты вдруг сдался,
Куда девались твои ФЛЮИДЫ?
Как дым струятся, а ты попался,
В тиски Фемиды.
Сомнений столько ...
Теперь ты платишь ей алименты,
Ты весь изломан, остались только
Медикаменты.
Вот так вот МАЧО,
Жизнь постепенно бежит по кругу,
Не жеребец ты, теперь ты кляча,
Все по заслугам.
Экспромт на стих автора Ника Неви "МАЧО": http://www.stihi.in.ua/avtor.php?
author=46586&poem=113111
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=430493
дата надходження 09.06.2013
дата закладки 05.07.2013
Не ті слова вже хочемо почути,
Не тих людей ми бачимо весь час,
Так мало тих хто думає про нас.
Немає тих із ким так хочем бути.
Не з тими ми життя своє зв'язали,
Не тих людей коханими зовем,
Не з тими побудуєм свіій едем,
Немає тих кого ми так бажали.
Не тим свої секрети довіряли,
Не з тими ми сміялись заодно,
Люблю не тим кричали у вікно,
Немає тих кого ми так кохали.
© Коля Януш
Маргарет Атвуд
Ніхто не вмирає від нестачі сексу. Вмирають від нестачі любові.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=435419
дата надходження 05.07.2013
дата закладки 05.07.2013
Вже не прИйду ні завтра, ні потім, не зварю ані кави, ні чаю…
Не вкривай чорним шматтям волосся! Я не хочу цієї … печалі!
Перевтілюсь у видиво, марево, силуети у краплях дощу…
Не шукай, не шукай мене в дотиках! Не мені говори те «люб…лю»!
Пригадаються посмішки й пустощі, смакуватиму наше колись…
Тільки глянь – підійми уверх очі ти! Там краса, там життя … придивись!
Танцюватиму з вітром у парі я – крила в ангела лиш украду…
Наше ложе діли із … коханою! Будь щасливий – у сон не прийду!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=430892
дата надходження 11.06.2013
дата закладки 27.06.2013
Подихом вітру торкнися до мого плеча.
Легкою вуаллю цілунків прикрий н́аге тіло.
Душа хай у небо в блаженнім зітханні втече,
Щоби спопелилась від жару, але не боліла.
Сльозою дощу приголуб мої палкі вуста.
Ранковим серпанком спочинку змори моє тіло,
Щоб серце томилось з бажання, а не від вина,
Щоб плоть спопелилась від жару, але не боліла.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=404584
дата надходження 27.02.2013
дата закладки 27.02.2013
…Коли Господь створив людину,
Шматок малий лишився глини.
- Що хочеш ти, - спитав Творець,
Щоб я зліпив, Адаме любий?
- Мені на голову вінець -
Корону Щастя – дай, щоб згуби
Я не зазнав в своїм житті!
Творець помовчав в співчутті,
І глину в руку вклав Адаму.
І долю з тих часів свою
Самі вінчаємо ми – в драму,
Чи в мед, чи в спочин у раю
Ту глину гарно виминаєм.
І те, що зліпим, - те і маєм…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=330911
дата надходження 17.04.2012
дата закладки 17.04.2012
Мій прадід був куркуликом звичайним,
Здоровим, роботящим, наче віл.
І володів мистецтвом, мабуть, тайним, -
Шукати щастя серед тисяч діл.
І. поки босяки жлуктили самогон,
Валялись п”яні й проклинали долю,
Мій прадід – праведний такий трудар Іон
На полі працював до ночі й болю.
І вся сім”я на полі працювала,-
Дванадцять доньок і одненький син.
Так доленька дорогу торувала,
Тяжка, як камінь, гірка, мов полин.
І пальці на руках Іон не розгинав –
Зкорцюбли від ціпа, коси, сокири.
З розваг – хіба купатися піти на став.
Та залатати на сорочці діри.
Мав дід поля, і стайні, і заводик.
Там цеглу на весь край він виробляв.
Поки сім”я пахала на городах,
Хтось пив безбожно і байдикував.
Горпина, жінка, задавала корм конЯм.
(На голові - накручена курдуля).
А кінь зубами за курдулю ту підняв,
І під курдулею скочила гуля.
Такі були робота і розвага.
Так день – до ночі, трохи хоч спочить.
Трудівникові – слава і повага?
Відчуть її хоча б на день, на мить.
В країні влада думала чомусь не так.
Зароблене трудом – віднять, забрати.
Й віддать лінивому, хто називавсь – жебрак.
І вигнані і діти, й батько, й мати.
Завод розбили, вигнали з городу.
Заросли бур”яном рясні поля.
Що ж користі землі, а мо”, народу?
Лишилась бідувать ота сім”я.
Давай при бабі діду заганять голки
Під нігті, щоб сказав, де має гроші.
Здалася баба, бо такі лихі вовки
З”їдять. То не для неї тії ноші.
Вмирали діти, залишилось двоє.
І син загинув потім на війні.
Обнялися, бабусю, ми з тобою, -
Розповіла історію мені.
Така вже доленька дісталася тобі,
Твоїй родині, моя бабця мила
Де правда сплуталась із горем у журбі,
Де все рішав не розум. Тільки сила.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=330648
дата надходження 16.04.2012
дата закладки 17.04.2012
Іскриста, мов грайливий діамант,
Прийшла любов, уквітчана весною,
З невинно-білих пелюсток троянд
Умита прохолодною росою.
Не потривожена слізьми розлук,
Ще не розбавлена гірким полином.
Зірки нічні спустилися до рук
Із галасливим журавлиним клином.
Іще цнотлива, жадана, палка,
Рожевою зорею обійнята,
Така зваблива і така терпка,
Як недозрілий плід із гілки знятий.
Не знають, що готує Небо їм
(Усі перебуваємо в незнанні),
Можливо доля під крилом своїм
З кохання першого сплете останнє
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=317045
дата надходження 26.02.2012
дата закладки 04.03.2012
Прости меня, за то,кем я являюсь.
Ведь я не совершенство в мутной мгле
А я отчаянно простить тебя пытаюсь
За то что ты не на моей земле.
Что не играешь правилами жизни.
А я не смею тронуть то,что горячо.
ты вечно светел и безукоризнен
а я не доросла,видать, еще,
чтоб видеть в сером цвете грусти нежность
чтобы писать о том, что вижу я,
чтоб выдавая лёгкую небрежность,
мои слова не рвались за края,
и не испытывали ничьего терпенья,
не изменяли посторонние,но мненья...
Я обожгусь, не прикасайся,слышишь?
Не подходи ко мне так близко,ты ничей.
Не ври мне только, раз ты еще дышишь.
Мне вполне хватит лжи себе своей.
Я мысли придержу слепым мгновеньем,
И перекрою воздух глупой,но мечты,
И случай сделаю наверх ступенью
Я не виню,смотри - где я,где ты?
Ведь всё логично и до смеха просто,
До взрывов в голове и слёз в глазах,
Прямым углом,на срез под 90
Движением руки я укрощаю страх.
Никто не ведал,как ты ошибался,
Ты говорил о том,что умер так давно,
И рук холодных словно не касался,
И словно ты не грел в руках вино.
И будто ты не грезил об утратах,
И будто ты не ждал одну из них
Я точно знаю в чем я виновата.
Что ты сейчас читаешь этот стих.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=318293
дата надходження 02.03.2012
дата закладки 04.03.2012
“Ты не бойся,я тебя не трону.
Ведь до полнолунья треть луны.
Твоё сердце не в моей ладони.”
Вой.Обрыв.Затихший звук струны.
Он смотрел в твои глаза украдкой,
Не был ни чужим и ни родным.
Странные ответы и повадки.
Странные расплывчатые сны.
Как в бреду ты слушала рассказы,
Сказки ни о чем и обо всём.
Завораживали искренние фразы.
Разговор и сам казался сном.
“Обращенье строго поневоле…”
“Обещание и казни страх…”
“Ты прости за этот привкус соли,
Мёда моей крови на губах.
Я не знаю что же будет дальше,
Глупо спрашивать меня о том.
Не старею,но не стану старше.
А умру ли? Как-нибудь потом.
В то мгновенье суть мою пронзая,
И пронзая моего проклятья твердь,
Пораженный чистым серебром,я знаю
Что приму я благодарно смерть.
Времени из виду не упустишь,
И чем дальше-веры меньше мне.
А твоё спасенье-моя пустошь.”
Раненный и разьярённый зверь,
Безконтрольный и безвольный,дикий,
Пред тобою он неуязвим.
Обречён на вечную двуликость.
Потому и должен быть один.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=318863
дата надходження 04.03.2012
дата закладки 04.03.2012
Мне ничего не надо в этом мире.
Держать за руку и смотреть в глаза
Сидеть и ждать тебя в пустой квартире
И прятаться с тобой, когда гроза
Под одеялом, нежно обнимая,
И что-то ласковое на ухо шептать.
И нет этим словам конца и края,
Хочу с тобой и лишь с тобой летать.
Писать тебе записки «Скоро буду»,
И целовать тебя с улыбкой по утрам,
Хочу с тобою вместе верить в чудо,
И поделить весь мир напополам.
Готовить что-то вкусное на ужин,
И делать расслабляющий массаж.
И завести с тобой собаку. Нет, послушай,
Рисую я наш мир. Он только наш.
С тобою, слышишь, я хочу с тобою
Пить кофе и делиться одеялом,
Быть самой светлой, самой золотою,
И узнавать о том, чего не знала.
Хочу смеяться с тобой вместе очень звонко,
И в исступленьи тебе руки целовать
Еще хочу родить тебе ребенка.
И бесконечно, бесконечно ревновать,
Устраивать тебе скандалы, освежая
Все споры страстью вечно молодой.
Ну же, давай в этот мороз с тобой оттаем.
Давай представим, я- твоя, ты- просто мой.
Хочу с тобою петь и танцевать я,
И выбирать тебе очередной парфюм,
И удивлять тебя. Носить яркие платья,
И отрывать тебя от грустных дум.
И пальцами скользить по твоей шее,
И жить тобой, дышать одним тобой,
Прости, что я иначе не умею.
Я не твоя. Увы, и ты не мой.
Будь моя воля, я б сказала «Не отдам
Тебя ни ветру, ни морской стихии.»
Но ты уйдешь, без шума уйдешь сам,
Будь мы с тобой хоть триста раз родные.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=318858
дата надходження 04.03.2012
дата закладки 04.03.2012
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 07.01.2012
Поміж дерев плетіння гострих ґрат,
Що підпирають голубе склепіння
Ідеш, ідеш, бездумно, наугад
По стежці в мовчазнім заледенінні
І пусто. Хоч кричи, хоч не кричи
Лише з гілок здіймаються грачі.
Вогке, химерне відчуття спокою
Не виправданого, лишень дарма,
Торкаєшся до вилиці рукою:
Біль вже минув – бажань уже нема
Уже облич не можеш пригадати
Час, як меляса тягнеться ліниво
Навіщо, думаєш, тут оці ґрати
Чому все так химерно й неквапливо?
Де листопад, де та, що тут ходила
Ступала, сміючись по парапету
Так пристрасно затято говорила
Про фільму дивні лінії сюжету
А ти гадав: нехай вона замовкне,
Нехай присяде, і захоче спати
Або дурницю про образи бовкне,
Щоб привід був законний обійняти.
Не випав привід. А тепер - запізно
І як Орфей, ти став її шукати
Наткнувся на плетіння ґрат залізне
Що тут сказти?
Нічого. Та й не треба, краще тиша
Хоча ця згадка думки не полишить
Гілками вільхи сонно лиш колишуть
Вже й мемуари для нащадків пишуть.
Пусті. І хоч кричи, хоч не кричи
Лише з гілок здіймаються грачі.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=272171
дата надходження 27.07.2011
дата закладки 14.12.2011
Мій Боже!
Коли я впаду під хрестом – дай мені сили.
Коли я визнаю свій гріх – відкрий вуста.
Коли зневірюсь – не покинь, згрішу – помилуй,
Коли шукатиму – прийди в моє життя!
Коли я згіркну від біди - дай мені Віри,
Коли я висохну від сліз - Любові дай,
Коли збіднію, захворію – дай Надію,
Коли занапащусь – спаси мене!
Спаси і не покинь мене, бо ввірую!
Під хрест Твій прибігаю і покров,
Коли радію й плачу – Тобі вірую!
І дякую, мій Боже, за Любов.
Друковано в книзі "Під арками", 2009
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=247573
дата надходження 16.03.2011
дата закладки 16.11.2011
Прорасти в меня древом,
а не только корнями
Будь шёлковыми посевами,
а не острыми камнями
Ласковым тёплым морем
вместо сухой пустыни
Неизведанной чудной территорией
Со знакомым прекрасным именем
Нежномедовая, зеленоокая
Моя светлая королева...
Хватит быть такой одинокою
Прорасти в меня древом
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=279761
дата надходження 10.09.2011
дата закладки 14.11.2011
Е мігрує нація зараз за кордон
М ізки свОї продавати, бо вже тут - дурдом!
І гнорують можновладці золоті уми,
Г ріх мовчати, бо доводять людей до сумИ!
Р обітничий клас в цейтноті, думка лиш одна,
А як вижить, як роботи і грошей чортма?!
Ц іпеніє серце з суму і душа болить,
І мчить потяг тризуб-паспорт від родини вмить
Я кнайдалі, жінці й дітям на хліб заробить!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=292378
дата надходження 11.11.2011
дата закладки 11.11.2011
Сьогодні снилась ти мені,
прийшла у сон немов примара,
зламавши рамки часові
усі незгоди постирала.
Із усмішкою увійшла,
побіля мене тихо сіла,
я так боявся обійняти
та все ж душа обійм хотіла,
хотілось міцно обійняти,
підняти й вихрем закружить,
хотілось гори позвертати
лиш щоб у сні лишитись жить
і задзвенів коханий голос,
привіт єдиний, от, прийшла
я довго вже не мала часу
та все ж для нас його знайшла
рука так ніжно доторкнулась
до не голеного лиця,
і я відчув що ми з тобою
тепер вже точно до кінця
ти біля мене у обіймах,
твій запах мед, а дотик рай,
тобі шепочу тихо-тихо,
залишся, більше не тікай,
я ж обіцяла, пам"ятаєш?
це були не пусті слова,
сумую, люблю мій єдиний,
до подиху останнього твоя.
Як і прийшла, так тихо встала
у двері вийшла, я гукав,
від свого крику прохопився
і з жалю ледь не заридав...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=292395
дата надходження 11.11.2011
дата закладки 11.11.2011
Усе вже б відписати у минуле,
Тебе забути й полюбити тишу…
Від злості ще так не ходили скули,
А час все пише, пише, пише…
Залиш мене я надто одинокий,
Не стукай в мої двері ніччю у пітьмі,
Мій світ для тебе хаосом глибокий,
Не являйсь у сні, у сні, у сні …
Мене любити ти не зарікалась,
Та й пам’ятать про мене завжди теж,
Ти і справді мого хаосу злякалась…?
Можливо десь мене ти віднайдеш…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=289417
дата надходження 29.10.2011
дата закладки 11.11.2011