Пам"яті І.Франка!
01.03.2015 р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=563531
дата надходження 01.03.2015
дата закладки 25.04.2016
«Клянусь тим, чим клянеться мій народ,
не гідно воїну вертатись живим,
кинувши на погибель свого короля.»
(Скела «Руйнування Дому Да Дерга»)
Ти знаєш – я згадав: у Дубліні дощить.
Так сумно, коли літо верховодить
Всі ті ж краплини. І життя, як мить
Посеред міста. Червень котить
По небу хмари, а пастух мовчить:
Той – в біле вбраний. Сивочолий,
Що від нудьги цей острів траворунний
Засіяв міфами. Колючками пісень.
Бо недарма оцей мокряк понурий
Землі друїдів провіщає день –
Отой, що справжній. Із роси й туману*
Я книгу склав в зелене вбрану.
І позабув на мить, що кожен пагорб тут
Чиясь могила. Кожен камінь чкрут,
Вістун, який пророчить неминуче.
А я собі на вересовій кручі
Ірландії-вдови із вітром розмовляв,
Ім’я безсмертне Конайре** назвав.
Примітки:
* - Насправді з роси й туману у нас в Ірландії складають пісні.
** - Конайре Мор мак Месс Буахалла. Скільки стоять зелені пагорби в Ірландії стільки будуть пам’ятати про нього…
*** - Калідаса писав колись «Хмара-вістун», але в нас в Ірландії був колись камінь-вістун. Був. А де він зник – ніхто й не знає…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=431586
дата надходження 15.06.2013
дата закладки 03.04.2014
До 200-річчя Т.Г.Шевченка.Слова Великого Кобзаря.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=461155
дата надходження 17.11.2013
дата закладки 21.11.2013
Втекла...
Любов моя кудись забігла,
Моя любов вже втекла,
Ти подивилась,усміхнулась
Й з дівчатами собі пішла.
Назавжди пішла.
Чомусь пішла.
Пішла.
І я тебе забути хочу,
І більш тебе не берегти
В роздертому моєму серці,
Тебе ніколи не знайти.
Не шукать і не знайти!
Не знайти.
Шукать і не знайти.
І танець нас кружляє,
Скрипка співа, плаче,
Де ж ти лебідонько моя,
Де ж і ти,мій козаче.
Скрипка,лебідонька,козак
Танцює,співає і плаче.
Сумує й плаче.
Танцює й плаче.
Серце болить і колить наче,
Як ти згадуєшся мені,
Та вже нічого це не значить,
Хоч і приходиш ти у сні.
Приходиш у сні.
У сні.
Навіщо приходиш у сні.У сні.
Приходиш тільки в сні!
Танцюєш зі мною тільки в сні!
В сні . . .
20.10.2013 р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=455604
дата надходження 20.10.2013
дата закладки 17.11.2013
Дитинча кричить,
Як півник.
Й полине голос
Поміж гір,
Після осінніх,
Ніжних снів.
Просинаються Карпати-
Довбуша й Опришків сторона,
Прут все біжить,наздоганяє,
Води славетного Дніпра.
І Україна оживає,
І залунає,заспіває
Вже голос легіня-Дмитра!
08.11.2013 р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=460105
дата надходження 12.11.2013
дата закладки 17.11.2013
Пам'яті Т.Г.Шевченка і до 200-річчя народження
27.10.2013 р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=456876
дата надходження 27.10.2013
дата закладки 27.10.2013
Пам'яті Гайдамакам і Т.Г.Шевченка.До 200-річчя з дня народження Великого Кобзаря!
15.04.2013 р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=418936
дата надходження 16.04.2013
дата закладки 16.08.2013
Пам'яті Гайдамаків і Т.Г.Шевченка
Неначе вже і не жиди,
Неначе і не ляхи,
А знущаєтесь з народу,
Бо такі багаті.
Багаті!
Обдираєте Вкраїну
До самої нитки,
Кричите усьому світу,
Що її ви дітки.
України дітки!
Загравайтесь,загравайтесь,
Чурбани пузаті,
Гайдамаки ще живі,
Дадуть про себе знати.
Гайдамаки дадуть прo себе знати!
Гайдамаки оживуть,недовго чекати.
Чекати!
І попливе кров червона,
Голуба і синя,
В чорне море назавжди
Й оживе Вкраїна.
Оживе Україна!
Об'єднається народ
І заживе вільно,
І залишиться від вас
Пусте місце тілько.
Вам залишиться ганьба
Й пусте місце тілько!
Неначе ви і не жиди,
Неначе і не ляхи,
Неначе і не москалі
Нелюди пузаті,
Нелюди прокляті.
Прокляті!
19.04.2013
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=419617
дата надходження 19.04.2013
дата закладки 16.08.2013
Чую,шумлять діброви,
Реве Дніпро,гудуть степи,
Один стоїш ти над Горою
Скажи куди і нам іти.
Тарасе!Куди іти!
Вірю,тобі лиш вірю,
Тарасе рідний я прийду,
Поклонюсь,наберусь сили,
Щоб побороть біду,
Ворогів!Твою біду.
Щоб побороть твою біду!
Знаю,мій брате знаю,
Що за Вкраїну сльози лив,
За матерів,батьків,дідів
І завжди й скрізь ти їх любив.
Тарасе!Україну ти скрізь любив!
Вкраїну й нас любив.
Завжди любив.Тарасе!
Ти нас завжди любив!
Любив!Любив!
Пам'яті Т.Г.Шевченка і до 200-річчя народження.
13.07.2013 р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=437151
дата надходження 13.07.2013
дата закладки 16.08.2013
Пам'яті Т.Г.Шевченка і до 200-річчя з дня народження . . .
05.05.2012 р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=422895
дата надходження 05.05.2013
дата закладки 16.08.2013
Пам'яті Т.Г.Шевченка і 200-річчя народження
13.08.2013 р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=443128
дата надходження 13.08.2013
дата закладки 14.08.2013
Слова Т.Г.Шевченка-до 200-річчя народження Кобзаря...
14.08.2013
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=443315
дата надходження 14.08.2013
дата закладки 14.08.2013
Вже скільки зим і скільки літ
Йдемо ми до земного раю.
Стоїть на правді білий світ,
Тому за правду і – вбивають…
Стікає вранішня роса
Сльозами по зеленім листі…
З газетних шпальт у небеса
Злітають душі журналістів.
А синій птах майне крилом,
Покличе мрія від порогу,
І не простелить рушником
Нам доля в майбуття дорогу.
Та в серці ще вогонь не згас,
Усупереч брехні і страху
І знову хтось… один із нас
Заради правди, йде на плаху.
Грозою небо навпіл розколото,
Будити треба душі поснулі.
Сьогодні слово – не на вагу золота,
Сьогодні слово – на вагу кулі!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=325944
дата надходження 28.03.2012
дата закладки 28.03.2013
Пам'яті Т.Г.Шевченка-Три літа...
Зв Вільшаною,в гаях
Народився Наш Тарас
В серці матінки Вкраїни
Звідки йдуть добро і мрії
Йдутьт вони із хуторів
Сіл,містечок і дворів...
З кожного людського роду
Українського Народу...
І хто полюбить цих Людей
Повинен їх довір'я мати...
Навчитися,як справді жить
І Їх Навіки захищати. . .
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=237581
дата надходження 29.01.2011
дата закладки 26.03.2013
Пам'яті Т.Г.Шевченка і до 200-річчя з дня народження...
2012 р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=378458
дата надходження 17.11.2012
дата закладки 26.03.2013
A Thousand Kisses Deep (оригінал Leonard Cohen) - ВІДЕО
http://www.youtube.com/watch?v=1Thf_IJXEAM
О. Шнуренко - переспів з англійської
* * *
Біжать кумедні поні.
Ідуть дівчата під вінець -
Здолати труднощі готовий.
Буває часто виграєш,
весь у напрузі,
а потім настає кінець -
Твоїй фортуні на довгій смузі.
Тепер стоїть важке завдання -
знайти від втрати порятунок.
Існуєш так, немов життя реальне -
В полоні дивних поцілунків…
Я знов поринув у життя богемне -
продажні почуття і ритм шалений.
Втрачаєш хватку і пірнаєш в прірву…
І може, мусив далі так котитися -
Тримати слово обіцяв до віку…
Але зумів я зупинитися,
щоб залишитися в живих -
у глибині цілунків запальних.
І іноді буває,
що ніч так довго не зникає,
Нещасні й лагідні,
Збираємо до купи осколки серця
І поринаємо в кохання за порятунком -
У ніжність наших поцілунків.
Бездонність почуттів на грані
За межі моря не зникала.
Я бачив, що нема вже океану
Таким як я, які кохають кого попало.
До палуби передньої дістався,
Благословив всіх друзів, попрощався…
А потім знищив душу до останку
В п‘янких цілунках на світанку.
Я знов поринув у життя богемне -
продажні почуття і ритм шалений.
Втрачаєш хватку і пірнаєш в прірву…
І може, мусив далі так котитися -
Тримати слово обіцяв до віку…
Але зумів я зупинитися,
щоб залишитися в живих -
у глибині цілунків запальних.
І іноді буває,
що ніч так довго не зникає,
Нещасні й лагідні,
Збираємо до купи осколки серця
І поринаємо в кохання за порятунком -
У ніжність наших поцілунків.
Біжать кумедні поні.
Ідуть дівчата під вінець -
І ми здолати труднощі готові –
Ще не кінець...
* * *
The ponies run, the girls are young,
The odds are there to beat.
You win a while, and then it's done -
Your little winning streak.
And summoned now to deal
With your invincible defeat,
You live your life as if it's real,
A Thousand Kisses Deep.
I'm turning tricks, I'm getting fixed,
I'm back on Boogie Street.
You lose your grip, and then you slip
Into the Masterpiece.
And maybe I had miles to drive,
And promises to keep:
You ditch it all to stay alive,
A Thousand Kisses Deep.
And sometimes when the night is slow,
The wretched and the meek,
We gather up our hearts and go,
A Thousand Kisses Deep.
Confined to sex, we pressed against
The limits of the sea:
I saw there were no oceans left
For scavengers like me.
I made it to the forward deck.
I blessed our remnant fleet -
And then consented to be wrecked,
A Thousand Kisses Deep.
I'm turning tricks, I'm getting fixed,
I'm back on Boogie Street.
I guess they won't exchange the gifts
That you were meant to keep.
And quiet is the thought of you,
The file on you complete,
Except what we forgot to do,
A Thousand Kisses Deep.
And sometimes when the night is slow,
The wretched and the meek,
We gather up our hearts and go,
A Thousand Kisses Deep.
The ponies run, the girls are young,
The odds are there to beat . . .
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=308479
дата надходження 23.01.2012
дата закладки 26.03.2013
Інна Серьогіна
Танго осени
Танго осени наше с тобой
В свете лунного шлейфа печали
Танцевали с озябшей листвой
И предательски оба молчали.
Не сказав на прощанье: «Прости»,
Не желая казаться слабее,
Будем оба отныне нести
Груз обид, с каждым днем тяжелее.
- Мне бы её догнать…
- Мне бы ему поверить…
- Нам бы вдвоем опять
Осень любовью мерять.
Прозвучал в старом парке аккорд,
Завершающий танго, в миноре,
Каждый прав и отчаянно горд
Уходил, пряча боли во взоре.
И потерю уже не вернешь,
Обрывается фразами ветер,
Хлещет души, как розгами, дождь,
Будто он за разлуку в ответе.
- Мне бы её догнать…
- Мне бы ему поверить…
- Нам бы вдвоем опять
Осень любовью мерять.
=======================
Зеновій Винничук
Танго для двох
Ми це танго танцюєм удвох,
Ми це танго танцюємо нині.
За вікном листопадовий дощ,
Дощ у рідній моїй Україні.
Знову руку тримаю Твою
І дивлюся у очі, кохана,
Я вернувся у юність свою,
Зоре рідна, близька і бажана.
А над нами зірки осяйні,
Сміється з неба повний Місяць.
Ми з Тобою у світі одні,
В нас попереду ще ціла вічність.
=======================
MERSEDES
Листопадове танго...
Закружляє нас знов листопад
І закидає листям барвистим.
У долоні впаде зорепад,
Ясні зорі так світяться чисто.
Листопад, листопад, листопад,
Я давно вже закохана в тебе.
Листопад, листопад, листопад,
Бачить сонце цей танець і небо.
- З ким ти тепер скажи...
- З ким ти тепер блукаєш...
- Серце моє візьми...
- Серце тебе кохає...
Ти пригорнеш до себе мене
І полинуть чаруючі звуки.
Осінь вітром легенько війне,
Відлетить з журавлями розлука.
Чуєш б'ється сердечко моє,
Воно любить тебе і кохає.
Павутинням дерева снує,
Осінь теплу хустину сплітає.
- З ким ти тепер скажи...
- З ким ти тепер блукаєш...
- Серце моє візьми...
- Серце тебе кохає...
=================
insolito
Дощ осінній
Дощ осінній змиває тепло
І ілюзію вічного літа,
Те, що вчора між нами було,
Чим душа, нам здавалось, зігріта…
Дріботить без упину між трав,
Кам'яну промиває долівку,
Дощ у мене напам'ять забрав
З вашим голосом ніжним, платівку.
До-ре-соль-мі-до-ля
Верхнім тональним рядом
Линуть з платівки. Я -
Плачу із листопадом…
Дощ осінній співає своє,
Спересердя із вітром кружляє,
Що між нами було, а чи – є,
Осінь перша, мабуть, відгадає,
Де сльоза пропадає з очей,
Чому сум листопадом убраний,
Чому гірше маленьких дітей
Ми цуралися щастя, коханий?
До-ре-соль-мі-до-ля,
Дивно платівка грає,
Оберт пройшла Земля,
Де ж ви? - чомусь не знаю…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=367131
дата надходження 27.09.2012
дата закладки 26.03.2013
Чому сміялись зорі угорі,
Коли ти говорила про кохання?
Які ж були тоді ми молоді
І я не знав ,що зустріч та остання.
Ти попливла до нових берегів,
Забравши клятву вірності й коханню,
Тебе спинити й час я не зумів,
Не зміг сказати й слова на прощання.
Де ти тепер? Мабуть, не знає й Бог.
Кому шепочеш знов слова зрадливі?
Чекали зорі довго нас обох,
Так і заснули на сусідській сливі.
Я розбудив їх вранці по росі,
Поклав в конверт і вислав адресату,
Листа відкриєш-висипляться всі
І враз наповнять спомином кімнату.
Знов засміються,ніби й не було
Тих довгих днів і тих годин розлуки,
На жаль, давно... давно все те було,
Та я вві сні цілую твої руки.
© Copyright: Виктор Гала, 2013
Свидетельство о публикации №113012902350
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=396603
дата надходження 30.01.2013
дата закладки 26.03.2013
Ну, що Литвине? Є кінець мотузці!
А ти продажне, вився як змія!
Та твоє місце вже давно в кутузці,
Зганьбив навіки ти своє ім’я.
Бо натворив насправді бід чимало,
Без мила був попереду усіх,
Лиш вигода тобою керувала,
Гріхів набрався наче *** бліх.
Гонгадзе кров із рук уже не змити,
Як і ганьби від Харківських угод.
Закон про те, щоб мову нашу вбити
Не зупинив, як це чекав народ.
А міг ввійти в історію держави,
Як лицар славний, вірний її син.
Зганьбив ім’я, ганебні твої справи,
Продажності синонім, це Литвин!
04. 01.2013 р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=408351
дата надходження 12.03.2013
дата закладки 13.03.2013
Я низько вклоняюся фанам,
Що тисячні марші протесту
На захист свого корифана –
Зуміли так гідно провести!
Я низько вклоняюся фанам,
За дружбу, єднання і волю!
І висловлю «фе» громадянам,
Байдужим за Юліну долю!
А що вже казати про Юру,
Абсурдні підстави арешту.
Стотисячні мітинги мури
Давно вже могли би рознести!
Коли їх любов була щира?
Не можу насправді збагнути!
Коли похитнулася віра?
Як можна так швидко забути?
На виборах вчора мільйони
За Юлю свій голос віддали.
Чому від тюремної зони –
Десятки лише захищали?
Тож ідучи в президенти,
Долю обравши, як фатум,
Найкращі у тих аргументи,
Хто буде футбольним фанатом.
12.01.2013 р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=408160
дата надходження 11.03.2013
дата закладки 13.03.2013
Цей світ здурів, чи він перевернувся?
Чи може сам я з розуму зійшов?
Та хтось із нас усе ж таки звихнувся,
І глузду грань далеко перейшов.
Богема наша, наші можновладці
Живуть в якомусь паралельнім світі.
Не розуміють і не мають в гадці,
Що є життя без променів софіті.
Життя козирне, світське для багатих,
Вони все носять тільки від кутюр.
А люди хочуть в цей екран плювати,
Пошматувати в клоччя цей гламур.
Жирують суки, бісяться з достатку,
А люди ледь живуть за копійки.
Держава без Закону і порядку
В якій становлять більшість жебраки.
Як можна ці дивитись передачі,
Де в розкоші хизуються вожді?
А люди – працьовиті, не ледачі,
Живуть лише на хлібі та воді.
На цю злиденну пенсію, зарплату
Люд не живе, а тільки виживає.
Її б таку призначить депутату,
Щоб знав «слуга» як цей народ конає!
Вже в печінках зросійщена богема,
Національний – рупор ворогів,
Про газ і дружбу остогидла тема,
Про партії – зібрання бандюків.
Чи може хай показують, хай бачать,
Народ розумний і збагне усе!
Цій владі він знущання не пробачить,
І він її на друзки рознесе!
02.01.2013 р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=389386
дата надходження 02.01.2013
дата закладки 13.03.2013
На цій землі ми гості, пам'ятай.
Вперед біжи і дорожи ти днями.
На щастя інших ти не заглядай.
Своє шукай, воно не за горами.
Cебе для ближнього ніколи не жалій.
Любов навчися щиро дарувати.
Лиш так найдеш ти світлий шлях до мрій.
У темряві не будеш ти блукати.
Живи, твори, години не клонуй.
Гав не лови, бо шанс свій втратиш.
Життя- це мить, це в пам'ять закарбуй.
За часом втраченим колись заплачеш.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=402766
дата надходження 20.02.2013
дата закладки 13.03.2013
Пам'яті Т.Г.Шевченка і 200-річчя з дня народження...
10.03.2013 р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=407806
дата надходження 10.03.2013
дата закладки 10.03.2013
Пробач мені усе.
Усе мені пробач.
Що бачила Тебе -
неслося серце вскач.
А коли йшов у ніч -
лишав мене саму -
Тебе я відпускала -
пробач - у цю пітьму.
Що потім я Тебе
чекала знов - роки́.
Пробач, але з Тобою
все бу́ло залюбки.
Пробач, що я в чеканні
сильнішою ставала.
Любити слабших легше.
А я цього не знала.
З слабким сильніший -
перший,
крилатий,
на коні.
Не думала над цим.
Пробач і це мені.
Пробач, Твої вірші
сприймала, як реальність.
Повірила, що кличеш
в лелечу далечінь.
Пробач мені усе:
моїх чекань фатальність
і цю нестримну радість:
очей читати синь.
Якщо мого життя
це по́милки дрібні,
тим паче їх пробач.
Усе пробач мені.
Пробач, не знала я,
що близькість - це напруга.
З Тобою легко йшла,
неначе в росах лугом.
В гармонії жила.
До Тебе не звикала.
Усе було́ уперше,
коли Тебе кохала.
Пробач, що я завжди
пишалася Тобою.
І що була як Ти.
Як Ти.
Лише собою.
В час одчайдушний болю
злукавить не змогла.
Пробач, в житті Твоєму
я все-таки була.
Пробач. Все, що сказала -
це не лише́ слова.
Пробач. В моєму серці
любов завжди жива.
Любов не помирає.
І вмерти не дає.
І мертва не буває.
Пробач.
Це так і є.
Усе, що тут сказала,
це - не слова. Пробач.
Це - серця дзвін церковний,
предвеликодній плач.
Що я сховала сльози -
у німоті - пробач.
Лиш після всепроще́ння
побач мене. Побач.
.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=400510
дата надходження 12.02.2013
дата закладки 12.02.2013
Пам'яті Т.Г.Шевченка 1 до 200-річчя з дня народження...
15.01.2013.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=392673
дата надходження 15.01.2013
дата закладки 22.01.2013
Дім Господній відкриває навстіж великі дерев’яні двері, витончені, вирізьблені узорами умілого і старанного майстра – людини, яка вклала в роботу розум та душу.
Тут немає високих бань з блискучими золото-яскравими куполами, які доторкаються своїми могутніми хрестами до самої небесної висі. Не чути святкового передзвону незабутніх і милих, до болю близьких кожному серцю, українських дзвіниць. Солодкі спогади про рідну землю лоскотять душу, наче легкий трепет крилець жайворонка. Такі приємні згадки, що відривають , мабуть, кожного від дійсності і дарують спокій та благодать. Які назавжди закарбувалися тутешнім прочанам і , мабуть, до останньої хвилини життя будуть поринати у своє минуле про рідне село чи місто.
На іспанській землі, у далекому куточку Європи відроджується духовна Україна. Загартована на холодних морозних вітрах чужоземелля, виснажена на гарячому сонці, немов калина при дорозі. Багряніють її плоди, даючи всім свою велич краси, силу та ліки кожному терпленному. За широкими дверима відкривається духовна скарбниця власних душ і щирих сердець, відкривається істинне обличчя рідної Батьківщини.
То були Небесні Двері, які закривають нас від буденності життя і вводять у світ Спокою та Благодаті. То були Живі Двері, які рятують стурбовані серця, вгамовують виснажливі болі, оживляють зачерствілі душі, впомірковують кволий розум, наділяють незбагненною силою молитви, обдаровують невичерпною чистотою любові, утверджують у мудрості і волі. То були Господні Двері безкінечного добра, гідної найвищої любові, які вмістили незрівнянне милосердя, освітили світлом правди блудних синів. То були Світлі Двері золотої книги вічності. То була неописана велич чистої і, водночас, такої безмежної і неземної любові. То були Двері Милосердя, навстіж відчинені до всіх людей світу, що пригортали кожного християнина та кликали до Його Дому
- Душі Господньої:
Блаженні вбогі духом, бо їхнє царство небесне.
Блаженні засмучені, бо вони будуть утішені.
Блаженні лагідні, бо землю вспадкують вони.
Блаженні голодні та спрагнені правди, бо вони нагодовані будуть.
Блаженні милостливі, бо помилувані вони будуть.
Блаженні чисті серцем, бо вони будуть бачити Бога.
Блаженні миротворці. Бо вони синами Божими стануть.
Блаженні вигнані за правду, бо їхнє Царство Небесне. Мт.5
Безліч поглядів зустрічали і по цей час зустрічають Двері Храму Божого у Мадриді, що по вулиці Принцеси 43, «Nuestra Señora del Bien Suseso», що у перекладі на українську мову означає «Добра Вістка», тобто «Благовість». Сюди приходять християни молитися, розділити душевні болі, бо у кожної людини своя історія. Та не тільки прохання звучить у їхніх молитвах, але й приходять зі щедрими подяками, радісними втіхами, найсокровеннішими пожертвами. У затишне і спокійне серцю святе місце несуть свої вісточки, де немає ні самолюбства, ні гордині, ні заздрості. Тут всі вони рівні перед Божим Обличчям, як малі діти. Стежки ведуть до Оселі, де мешкає Дух Господній.
Минули дні робочого тижня. Наступила Свята довгождана Неділенька. Святково одягнені вичепурені красиві дівчата і різного віку жінки, змужнілі красені-юнаки та поважні чоловіки поспішали до гурту, що гомонів на невеликій площі перед церквою. Хоч діточок було мало, та все ж відчувалася радість та жвавість в оточенні заробітчан. Кожен йшов за своїм покликом – зростати духовно, просити благ чи Божої опіки, здоров́я, допомоги, чи навіть самого спасіння у важких обставинах життя. Адже... то була чужина, далека від дому, сім́ї. Йшли люди й заради цікавості і залишались...
Світле блакитне небо заглядало поміж шумних вулиць та скверів у різнокольорові очі заклопотаних перехожих. Люди спішили на Божу Службу. Голубінь була така чиста, що на мить якось, примружившись очима, здавалось воно падає до ніг.
Люблю це синє небо, бо там не тільки погляд людей, а сліди Бога. Там чистота і недоторканість величі Господньої. Загублюю очі між галактикою небесних сплетінь і бачу неосяжність Божого задуму. Воно насправді таке чисте і дивне, що, здається, наближається до землі, проникає кожному в живу душу, освітлює своєю красою і легко окриляє Небесним Духом. Торкається до кожної частиночки тіла невидима сила теплоти і божественно тулиться до людини, яка шукає Бога. Тепер у ці передлітургійні хвилини, відчуваєш себе, як на іспитах, як на сцені великого залу. То було Світло крізь душу. Маленький спазм стискував горло, від чого, здавалось, бракувало слів. Тук-тук..Тук-тук...Вирувала кров, тривожилось серце, переплітались думки, пропливав непомітно час, що благословляв на Господню Літургію.
Велике просторе приміщення оточують сірі стіни, викладені каменем до половини своєї висоти. Далі, акуратно і вміло покладені одна за одною світло-сірі плити. Стеля вироблена з добротного дерева, вистелена пречудними візерунками талановитого, професійного майстра в стилі католицької церкви. Вгорі, під самою стелею, простягається вузька смужка вікон. Різнокольорове мозаїчне скло із зображенням біблійних та історичних персонажів переливається сяйвом у променях сонця всіма кольорами веселки. Здається, саме звідти долинає ніжний і благальний Небесних Ангелів, що зливається з голосами людей:
«Для спасіння всього світу
Сина дав Отець.
Я вірю, нам поможе,
Здолати темінь зможе.
Лиш прийди ,тебе чекаєм,
Милосердний Боже.»
У лівій стороні церкви знаходиться декілька сповідальниць. Темні лаковані двері з добротного дерева чергувались одні за одними. Почалася сповідь... Усвідомлюєш зразу стан своїх чуттів, що саме звідси починається дорога до Христа. Відкривши своє пригнічене, зболене серце Христові, відчиняєш Двері до самого Отця Небесного, Якого не в силі побачити оком, підвести свій кволий погляд через буденність гріхів. Але Він любить тебе, немов маленьке дитятко, що шукає свого Батька. У кожного з присутніх людей, хто ступив до сповіді, душа переповнена страхом Божим. Але живе глибоко сподівання і віра, що Отець все простить. Бо не прийшов Він у світ карати, але за покаянням християнина. І летять слова – прощення гріхів, щоб не лягли непомітно чорною тінню на долі дітей та онуків, правнуків. Щоб не торкнулася біда зболеної Україноньки. Бо ж і так скільки неправдоньки в світі. Але найбільше болить серце за рідним краєм. А там у парламенті... що говорити... погрузла у болоті нещирості людської та спотвореної неправди сама Правда Божа. Немає її там місця, витіснили, одягнули в іншу одіж, ім’я якої тепер – лукавство, самолюбство, облесливість, зрада, слава, гроші...
Виривається серце з грудей, б’ється, мов пташка об шибку. Які ж слова віднайти до кожного українця, якому небайдужа доля України? Як дальше жити?
- Людоньки добрі! Дорогі, милі, любі українці!
Моліться! Плачте! Обмийте слізьми молитви за Ласку Божу над рідним краєм. Щоб мова українська не пропала, прапор синьо-жовтий не знищили, не спотворили історію героїв, духовність та незалежність України. З цих миттєвостєй складається наша з вами доля, будується майбутнє.
- Милі і щирі друзі, яких знала і не знаю:
Моліться за ворогів наших. Перемоліть на жорнах пробачення та зло за невдячність, заподіяне вам. Знайте, бо тільки чисте серце спроможне збагнути велич та чистоту любові.
- «Возлюбіть один одного» - заповідь Христова. То ж нехай вона прилетить теплою вісточкою до усіх спраглих сердець.
«Отворіться Царські Ворота,
Бо вже приходить Цар Слави,
Вже зачинається жертва пресвята,
Служитель став до відправи.»
Лунає спів церковного хору, зливаються неповторними звуками голоси. Кожен від свого серця у Божому смиренні здійснює дорогу до неба, до Ісуса. Слово за словом підхоплюють пісні-молитви прихожани. Чути голоси своєрідного тембру: баритон, бас. Звучать, мов пташині голоси сопрано, мецо-сопрано, альт, контраальт, тенор. Стає легко, линеш зі співом у єдиний хор. Саме тут в українській церкві, на цьому маленькому клаптику нашої України, вони співають-плачуть свою емігрантську долю. Там далеко на своїй Україні вони залишили родини: стареньких батьків, маленьких діточок, своїх любих чоловіків чи милих дружин. А дехто з них втратив навічно когось із рідних, навіть не попрощавшись, не приїхавши додому, через відсутність документів чи з інших причин. Плачуть серця болем в грудях. Лунає спів, несучи власного христа на чужині. Сьогодні звершилася воля Отця, тому що Божа Любов пригорнула всіх людей до себе.
На випуклій біло-сірій стіні завхрестя височить хрест. До смерті вимучене тіло Ісуса, до болю вистраждані очі Спасителя забрали навіки з собою всі наші турботи і тягар земного життя. Беззахисне розп’яте Тіло і світло Божих Очей пломеніють невичерпною силою Любові і Мудрості за спасіння всього світу.
«За мир з висот і спасіння душ наших, за мир усього світу, за Святий Храм цей, за святішого Архієрея нашого Бенедикта, за блаженнішого патріарха Кир Любомира, за Богом бережений народ наш, за місто, країну, і за тих, що вірою живуть в них, за добре поліття, за врожай плодів земних і часи мирні, за плаваючих, подорожуючих, недужих, страждаючих, полонених і за спасіння їх, щоб визволитися нам від усякої скорботи, гніву та нужди, Господові помолімся. Заступи, спаси, помилуй і охорони нас, Боже, Твоєю благодаттю. Господи, помилуй».
В цю мить животворящим хрестом і молитвою освітлюється тьма, розсуваються гори і кришиться лід. Тим ясним світлом і палким вогнем любові є слова спільної молитви. З вірою і надією підносимо вгору серця, до Господа, до Христа, що пребуває навік. «Господь же перебуває повік. Він приготував для суду Престіл Свій. Він буде судити вселенну за правдою, розсудить народи за справедливістю.» Псалтир(Книга хвалінь)(9. 8,9).
Всі молимось за рідну Україну, бо ніколи не зрікалися її. Вона тут, наша ненька, у кожного в душі і серці, і разом молиться, живе, розумнішає, сивіє... Хоча немає серед людей жодного праведного і святого (все створене по Божій волі і хай буде воля Твоя), все ж таки намагається почати з себе. Треба прочистити свою стежину від бур’яну, вийняти свою скалку з ока. Цю чистоту сокрушенних сердець і розуму, ціломудрість помислів і тіла дарує лише Бог віруючим.
- Ісусе, дорогий наш Спасителю! Ніщо так не тішить тебе, як наша присутність у твоєму Храмі.
- О, невидимий Духу Господній, що пребуваєш на Небесах і заповнюєш всі наші клітинки тіла світлом Божої Любові.
- О, Творче Світу, як справедливо Ти з нами чиниш! Як вірно і милосердно Ти дбаєш про своїх обранців, хто у вірі Христовій. Ти даруєш Самого Себе в Таїнстві Сповіді. Ось вони: Марії, Ганни, Ольги, Галини, Любові, Ірини, Оксани, Валентини, Катерини, Уляни... Ось вони: Івани, Петри, Василі, Андрії, Миколи, Павли, Мирослави, Володимири – стоять перед Тобою, щоб по самі вінця наповнити душі щедрими дарами Всевишнього, щоб вже нічого негідного не могло поміститися в них.
- Ти плачеш, схиливши голову до землі?
- Твоє серце вмістило всі болі цього світу, всі скорботи людські, молитви, надії. По Твоєму чолі скапують краплини червоної крові, Твоє Тіло понівечене… Ці сльози мають рівну або навіть більшу силу зі слізьми покаяння. Ти без жодної провини жертвуєш Самого Себе за чужі гріхи, просиш сили, витримки, терпіння у Свого Отця. А тепер, коли людина приступає до Святого Причастя, перетворюєш Своє Тіло і Кров у вигляді вина і хліба.
Антоній де Мелло подає маленький діалог:
Учитель: Як риба вмирає на суші, так ти вмираєш посеред справ світу. Риба повертається до води, щоби віджити. І ти мусиш повернутися до самотності.
Учень: Чи мушу залишити свої справи і йти в монастир?
Учитель: Але ж ні. Займайся далі своїми справами і повернись до свого серця.
Завжди серце повинно бути відчинене Богу, бо тільки від Нього можна почути правильну відповідь. Людина ніколи не знайде повної остаточної відповіді серед її колег чи знайомих. Треба відкритися Богові, не замикатися в собі, не довірятись власним мисленням і відчуванням. Бо ми нічого не варті без Бога. Він є Любов! Він є Початок!
- Хто ми такі? Емігранти? Переселенці? Зрадники?
- Хто ми у цьому світі? Чи сміємо на щось нарікати? Чи зважуємо наші помисли, чи вміємо цінити терпіння всіх святих?
- Ісусе, зігрій ці ще досі холодні серця, покажи всім вірним Твою Дорогу до Царства Божого!
Твої слова – то Жива Свята Євангелія, - як дороговказ до пізнання Бога, що відкриває наші байдужі очі, зачерствілу душу, холодне серце. Так хочеться безконечно слухати Тебе та постійно перебувати з Тобою. Ти дав нам в дарунок багато посланців, що сповіщають слово Боже. У цьому мегаполюсному місті по вулиці Принцеса знаходиться наша церковця «Nuestra Señora de Bien Suseso». Кожної неділі та в інші дні тут заробітчани можуть зустрітися, помолитися. У звичайні та святкові дні люди спішать до вечірньої служби,на молебень,найняти акафіст чи поминальні служби.
Щоб ми не заблукали у далеких світах, Господи, ти дав нам в дарунок посланця, доброго пастиря, свого учня, лікаря людських тіл і душ – отця Ігора. Ти дав і забрав, бо на все Божа Воля. Як нам бракує його присутності, його мудрих порад, його щирого погляду, його слів... Він був хорошим прикладом для багатьох людей. Це була унікальна людина, обдарована Божим талантом, що множила свої здібності і приносила тільки добро. Згадую його уроки катехизму, згадую з ним поїздки в Фатіму, в Сантьяго-де-Капустелло, його відверті та справедливі слова при сповіді, його присутність у церковці при Божій Літургії і серце обливається кров'ю, бо немає його поміж нас. Як нам бракувало смиренності і він нас вчив, як йти по життю. Низький уклін його батькам, що виховали такого мудрого сина. Отець Ігор завжди залишиться в пам'яті кожного заробітчана в Мадриді. Та не тільки Мадриді... Царство йому Небесне і хай спочиває з Богом.
Бог завжди турбується про людину. Тому посилає взамін нам іншу духовну людину, отця Івана. У сильній вірі він завжди старається донести Боже Слово до кожного присутнього в цьому храмі. Він є добрим прикладом, наставником, що наближує нас до себе, до Бога, до церкви Христової. Для нас він є другий батько, поводир. З уст цього, невисокого на зріст, чоловіка, але з величезним духовним надбанням побожності, врівноваженості, поміркованості злітають слова у «поле для засіву» Виростає добротне колосся, що приносить щирі плоди. Так, він володіє особливим Божим даром, що доносить не лише до вух людських, але й до спраглих сердець. І проходить до глибини душі створена ним кожна благодатна думка, вдало підібрана історія через людське серце, щоб не зробити життєвих помилок. Він відкриває нам Євангеліє, одна з найважливіших правд.
Ми приходимо до храму різні. Немає в світі копій, людина є неповторна і створена Богом. Розпізнати себе тільки допоможе спільна молитва, покаяння, любов до ближнього. Тому отець Іван прагне показати саму суть існування людини з церквою. Без Бога себе відчуваєш заблуканою овечкою. Він нас навчає прикладом Божої Любові, а це, насамперед: любити всім серцем та душею всіх, хто нас оточує; всіх, хто нас чекає; всіх, кого забули; всіх, кого відкинули із сердець. Він, як розумний і вмілий капітан, впевнено веде свій корабель, збудований на твердій вірі, по бурхливому і безмежному океані, що називається – життя. Його погляд, немов маяк, спрямований до берега спасіння. Тримаймося свого капітана, керманича людських доль. Йому доручили важку духовну працю, відповідальну. Бути духовним учнем - це процес систематичної, нелегкої праці, праці на протязі всього свого земного життя. У цьому є велика суть і велика усвідомлена відповідальність: добровільно пожертвувати себе найблагороднішій справі – стати на шлях священицтва і наслідувати Христа.
Марк Лінк, відомий реколекціоніст, так характеризує духовного провідника:
„Якщо хочеш пізнати дорогу, що провадить на вершину гори, то мусиш запитати когось, хто з неї сходить і знову туди вибирається.
Іншими словами, духовний провідник, то людина, яка щоденно молиться або прагне розпочати практику щоденної молитви. Провідник цінить медитацію і хоче нею з іншими поділитися. Провідник розуміє, що так, направду, не можна іншого навчити молитви. З ним можна тільки поділитися тим, як сам молишся. Провідник ніколи не забуває слів св. Терези з Ліз’є:
Потрібно відкинути власні уподобання і особисті ідеї і провадити інших спеціальною дорогою, вказаною їм Ісусом, а не своєю особистою дорогою.
Врешті, провідник є людиною, яка підтримує і додає відваги тому, хто медитує. Це означає, що він є спроможний обговорювати з ним проблеми приватного і родинного життя, бо вони мають великий вплив на здатність молитися і відправляти реколекції”
(Mark Link SJ, Droga prawdy i życia, Kraków 1993, str. 149).
«Нехай буде ім’я Господнє благословенне віднині й довіку”...
1. Алілуя! Хваліть Бога в святині Його, хваліте Його на могутнім Його небозводі!
2. Хваліте Його за чини могутні Його, хваліте Його за могутню величність Його!
3. Хваліте Його звуком трубним, хваліте Його на арфі та гуслах!
4. Хваліте Його на бубні та танцем, хваліте Його на струнах та флейті!
5. Хваліте Його на цимбалах дзвінких, хваліте Його на цимбалах гучних!
6. Все, що дихає, хай Господа хвалить! Алілуя!
(Псалми 150:1-6)
На цьому можна було б закінчити Божу літургію, спокійно розійтися по домівках і, працюючи , чекати наступної неділі. Але виникає досить просте питання: невже насправді Літургія закінчилась? Чи не постійно живе в нас найдосконаліший прояв Божої Любові, що подорожує, як мудре правило?
Ми ж бо наситили сьогодні наші серця, зігріли Божественним вогнем спраглі втомлені душі. Після неділі всіх чекає робочий тиждень заробітчанської долі.
- Який він прийде? Ці нелегкі дні праці будуть переплітатись з безліччю справ та турбот в чужих сім’ях, між іншими людьми, з першочерговими чужими проблемами.
- Що нового, доброго зустрінуть ці люди? Тільки велика надія на Бога буде підтримувати духовно кожного із них. Тому, що на вірі будується все духовне, вічне. Клякнувши на коліна, поглинаю у саме серце молитви. Відчуваю поруч парафіян, що доносять свої слова до Бога. Яку велику силу має молитва? Вдихаю глибоко повітря, звільняюся від останніх думок і промовляю:
- «Отче наш, що єси на небесах, нехай святиться ім’я Твоє, нехай прийде царство Твоє, нехай буде воля Твоя, як на небі, так і на землі. Хліб наш насущний дай нам сьогодні, і прости нам провини наші. Як і ми прощаємо винуватцям нашим, і не введи нас у спокусу, але визволи нас від лукавого. Амінь».
- «Богородице Діво, радуйся, благодатна Маріє, Господь з Тобою. Благословенна ти між жінками і благословенний плід лона Твого, бо Ти породила Христа Спаса, ізбавителя душ наших. Во ім'я Отця, і Сина, і Святого Духа. Амінь».
Летять думки, як білі чайки над океанською незміряною величчю, що неосяжна простим оком досягнути краю світу. Доноситься із молитви кожне слово, як біленькі конвертики, писані на хвилях жалю, як пісні, співані на струнах благання у безмежний простір іншого світу. Над кожною душею світлі ангелочки. Яка то огортає радість, яке то величне слово Любов! Там у звучанні небесного хору, безперестанно вони доносять кожне сказане прохання, кожну пораховану сльозинку, кожну подяку і радість просящого християнина.
- Не облиши в стороні, Господи, мій український народ , пригорни, настанови до своїх найвірніших слуг та прийми під свою опіку.
- Прости, Господи, наші гріхи...
Однієї молитви чи Господньої Літургії не достатньо, щоб тебе вблагати. Пожертва коротких хвилин не взмозі замінити постійного відвідування.
Я не шукаю, не прагну загального визнання чи нагороди. Бо пишу від щирого серця і для блага співвітчизників. Сподіваюсь, в жилах у кожного люблячого свою землю, б’ється щире серце і тече батьківська кров.
Я дякую Всевишньому, що наділив мене достатньо міркою розуму і знань. Якого я ще буду багато слухати і вчитися.
- Чого буду вартувати без Його величі і вчення?
- Отче Небесний! Моє життя та доля рідного народу належить Тобі. Дай нам сили та волі перебувати з Тобою. Віддаємо у Твої руки всіх і все. Хай буде у славі Свята Соборна Українська держава! Хай добротне зерно вродить на нивах наших душ на Благо Душі Твоєї! Амінь.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=386487
дата надходження 21.12.2012
дата закладки 26.12.2012
І ніколи, мабуть, Псьол лютим не буває…
Остап Вишня «Псьол» 2том
Псьол тече попід горою,
Омиває береги,
Найчистішою водою,
Наче крильми берегинь.
Смужечка зелено срібна
Свої стегна вихиля…
Україно, земле рідна,
Гарна ти, як немовля.
Псьол тече, біжить балками.
Любить бавить дітлахів
І жінок з чоловіками
І пірнаючих птахів.
І Сула, сестриця гідна
З ним, як з братом розмовля…
Україно, земле рідна,
Гарна ти, як немовля.
Псьол тече і буде бігти,
Нести хвилі крізь віки.
І як доказ, навіть зміг ти
Завітати в ці рядки.
Перемога своєрідна
Чисті води окриля…
Україно, земле рідна,
Гарна ти, як немовля. 15.01.2012р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=384889
дата надходження 14.12.2012
дата закладки 17.12.2012
Скільки хат , тепло віддавши ,
Пусткою стоять ,
Занавіски в битих вікнах
В протягах тремтять.
Голі стіни, піч в руїнах
Ні даху, ні стелі ,
А бували у хатах тих
Колись дні й веселі…
Як приходили до них
Дні мокрі, холодні
Не страшили справжніх ґазд
Негоди природні.
Загатою обкладали
Білосніжні хати ,
Лиш віконниці блищали
З теплої загати.
Хата, - сіни і « ванькир »,
П’єц великий в « салі « ,
Діточок на лежаку,
Наче на вокзалі.
Лампа керосинова ,
« Ходіки « тік-так ,..
Картоплі в « мундирах «
Неповторний смак .
Потріскує « ріщє « ,
Вогонь миготить ,
Тепло гріє душу
Хату веселить.
Довгі спогади про давнє,
Довгими ночами …
Тож наслухались ті стіни
В свій час вечорами.
Про Кармелюка і Гонту,
Про славних ГетьмАнів,
Про походи козаків
Проти бусурманів.
Місяць повний заглядав
Крізь шибки до хати ,
Чи гостює там тепло ,
Чи всі лягли спати ?
І оазою тепла
Була та хатина
Радів тому і старий ,
Раділа й дитина ,..
А тепер покинули ,
Як те гніздо птахи ,
Пішло звідси і тепло
Тільки в стінах цвяхи
Розпинають бідну хату
За що ж така доля ?,
Зажурилась , нахилившись ,
Над нею тополя .
Чи часи такі настали , -
З нами щось не те ?,
Що от так напризволяще
Лишаєм СВЯТЕ !
28.11.2012 р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=380975
дата надходження 28.11.2012
дата закладки 17.12.2012
Стріпатим вінком кленовим
свою прикрашу голівку,
до стиглих листків медових
додам калинову гілку,
з'єднаю зелений погляд
із чистого неба просинню,
й на теплім багрянці поля
на хвилечку стану Осінню.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=372746
дата надходження 23.10.2012
дата закладки 18.11.2012
Пам'яті Т.Г.Шевченка...
02.11.2012
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=375075
дата надходження 02.11.2012
дата закладки 14.11.2012
Як добре, що зустрілися з тобою,
Не заблудились поміж берегів.
Глибокий простір синього сувою
У тиху пристань наші долі звів.
Холодний ранок дише свіжим вітром,
Неначе небо пригортає нас.
На дворі осінь. А між нами — літо.
О, як приємно зупиняти час!
Дивитися у вічі океану,
Розчулитись від дотику руки.
Коли ти боязко сказав: «Кохана»,
Змінився час в природі навпаки.
Не відпускай, як берег гонить хвилі,
Спадає нишком золотий відлив.
Світ без любові, мов птахи безкрилі.
Чи я без тебе й ти без мене б жив?
Над морем галас чайок вже стихає,
Вечірня загорається свіча.
Як вітер ніжно хвилі обіймає,
Так ти горнись до теплого плеча.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=370109
дата надходження 11.10.2012
дата закладки 20.10.2012
Ліоліна
Наш щасливий час
Наш осінній вальс, чарівний вальс,
І ми – удвох, ми разом.
Наш щасливий час, натхненний час, -
Забули всі образи.
Осінь, осінь золотиста,
Листя в вихорі кружляй.
Одягай в рясне намисто
Горобини тихий гай.
Надягай червоні свити
На старезнії дуби.
Небо хмарами сповито.
Десь пливуть, не знать, куди.
Дощ, а від весни, життя весни
Ми вже пішли далеко.
Милий, поцілуй і пригорни,
Мені з тобою легко.
Зранку раптом задощило,
І на землю впав туман.
Осінь, осінь, ми просили: -
Забери хмар караван.
Та не слуха пані мила,
Дощик ще пішов рясніш.
Вітер напина вітрила
І співає голосніш.
Місяць усміхавсь. І зорепад
Таким був таємничим!
Сяє різнобарв”ям листопад
Й моє кохання вічне.
Полум”яніють жоржини,
Сонце загляда в ріку.
Пізні ягоди малини
Червоніють у садку.
Дні коротшають. Без ліку
Краплі бренькають у скло.
В осені немає віку.
Літо сумно утекло.
Наш осінній вальс, чарівний вальс,
І ми – удвох, ми разом.
====================
Зеновій Винничук
Світла осінь за моїм вікном
Осінь, осінь прийшла до мене,
Світла осінь щедрим вінком,
Сльози щастя течуть шалені,
Мої сльози течуть струмком.
Дощик, дощик, капає дощик,
Стукає ніжно вікном,
Згадую пісню про борщик,
А сльози течуть струмком.
З тобою ідемо ми разом,
Паде лист шовковим сукном,
Наші роки вдаль журавлями
У вирій летять в унісон.
Мрії, бажання наші юні
Переганяють літа молоді
І потішають онуками юними
Наші серця золоті.
Осінь, осінь прийшла до мене,
Світла осінь щедрим вінком,
Сльози щастя течуть шалені,
Мої сльози течуть струмком.
=====================
Борода
ДОЩИК
А надворі дощ,
теплий як борщ,
тече струмком.
Давай бігом,
мерщій у клас -
ззиває нас
шкільний дзвінок,
вже йде урок.
Дощик, дощик,
що він хоче?
Тарабанить у вікно.
Заглядає сумно в очі,
я ж всміхнуся все одно.
Дощик, дощик,
наче слізки,
він по склу збігає вниз,
я б погравсь надворі трішки,
та навчання - не каприз!
А надворі дощ.
З моїх підошв
тече вода,
та не біда.
Вбігаю в дім,
кричу усім,
що мокрий дощ
і я також.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=370326
дата надходження 12.10.2012
дата закладки 17.10.2012
Пам'яті Т.Г.Шевченка і до 200-річчя з дня народження...
29.09.2012
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=367591
дата надходження 29.09.2012
дата закладки 05.10.2012
Пам'яті Т.Г.Шевченка і до 200-річчя з Дня народження...
Тарасове кохання і любов...
05.10.2012
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=368651
дата надходження 04.10.2012
дата закладки 04.10.2012
Пам'яті Т.Г.Шевченка і до 200-річчя з дня народження...
03.10.2012
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=368422
дата надходження 03.10.2012
дата закладки 03.10.2012
Розпустились котики на гіллях.
День вітає сонячним теплом.
В губи цілувати, то свавілля,
І тому впиваюсь терпким сном.
Не голубити в міцних обіймах,
Не віддати вранішнє тепло.
Знаю я, що хочеш бути вільним,
Тільки неприборкане воно.
Я не вчеплю більше, обіцяю.
Не порушу більш закритих тем.
Ти пробач за те, що так кохаю,
Бо достатньо у житті дилем.
Котики на гіллях посмурніли,
Сонечко змінилося дощем.
Ти повір, любити не хотіла.
І у серці непотрібен щем.
Та позбутись почуттів несила.
Не рятує квітень і весна.
Може б я забути і зуміла.
Та ця пам'ять надто дорога.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=328859
дата надходження 08.04.2012
дата закладки 28.09.2012
Пам'яті Т.Г.Шевченка і до 200-річчя з дня народження...
27.09.2012
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=367090
дата надходження 27.09.2012
дата закладки 27.09.2012
Пам'яті Т.Г.Шевченка і до 200-річчя з дня народження...
2012 рік
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=366172
дата надходження 23.09.2012
дата закладки 27.09.2012
Як я люблю, ці хризантеми білі!
Ці сонечка, що пахнуть уночі.
Здається тихим раєм день осінній,
Що навіть і не падають дощі.
Як я люблю цей спокій, що панує
В квітках поміж долоньок пелюстків.
Вмивають роси і на них ночують
Сріблясті дива — кульки водяні.
Погідний ранок сонно спочиває,
Що навіть спокій обгорнув плече.
В мізерну крихту не любов згорає,
А білим цвітом повниться земне.
Як я люблю ці диво-самоцвіти,
Маленькі сонечка до спраглої душі.
Чого ж від долі можна ще хотіти?
Хіба що жити, жити на землі.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=363546
дата надходження 11.09.2012
дата закладки 26.09.2012
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 26.09.2012
Застигла в полоні твоїх відчуттів
І сплетена, мов у вінку.
Ти, певно, такого собі не хотів,
Мене вполювавши, стрімку.
Розсип мені в очі перлини надій,
Натхнення в думках розбуди,
А руки мої добротою зігрій,
З терпінням сховай від біди.
На скронях моїх божевіллям палай
І пристрастю в тілі пульсуй.
Усі мої стіни стражданням зламай
І спокоєм спрагу втамуй.
А в серці моєму коханням живи
І ніжністю душу вгамуй.
І в казці яскравій і щирій твоїй
Мені хоч рядок подаруй.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=294581
дата надходження 20.11.2011
дата закладки 26.09.2012
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 26.09.2012
Плакав дощ, але небо тулилось,
Сірий дощ видавався теплом.
Один крок... А чомусь зупинилась,
Серце билось, хололо чоло.
Це – моя українська землиця!
Рідний Край у співучих піснях.
У душі моїй біла світлиця,
Сильні крила і мужній птах.
Скільки радості вплетено в долю,
Я цілую Землю Святу.
Так далеко... та поруч з тобою
Я тебе... по-своєму люблю!
Я люблю тебе понад зможу
Помістити любові в душі.
Помах крилами – вже не ходжу...
Емігранти ми…
Ми – журавлі…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=363137
дата надходження 09.09.2012
дата закладки 23.09.2012
Неначе в Бога я під зонтом,
На серці ніжна благодать.
Упав туман за горизонтом
В оправу пЕрстеня, агат…
Серпанком світлим над водою,
На плесі срібло мерехтить.
Струмок цілується з рікою
І тиха музика, звучить…
Ген хтось розвішав орхідеї,
Небесних променів елей.
Краса буяє в благодаті
Лежить гірляндами, лілей…
Р.С.
Шукай прекрасне, озоветься,
Здарує Ангел із небес.
Життя вам зранку розпочнеться,
Як все в природі, із чудес...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=365398
дата надходження 20.09.2012
дата закладки 21.09.2012
Небесні сльози вдарились об тишу.
А мрії мої у чужих збувались.
На згадку я нічого не залишу.
Ми не змогли. Але хоч намагались.
Купи мені блакитні орхідеї.
Вони про тебе будуть пам'ятати.
Й коли натхнення вичахнуть ідеї,
Вони мене знов будуть надихати.
Давай підем. Під синім небом тиші
Пролиє дощ на нас небесні сльози.
Вже вкотре я про тебе не напишу,
Без тебе нереально, як без дози...
Чого тобі тепер бракує,з нею?
У неї там вже ледь не німб і крила...
Купи хоч їй блакитну орхідею,
Й люби її,як я тебе любила.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=365518
дата надходження 21.09.2012
дата закладки 21.09.2012
Пам'яті Т.Г.Шевченка і до 200-річчя з Дня Народження!
11.08.2012
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=356660
дата надходження 11.08.2012
дата закладки 20.08.2012
Вітер колисав зелені коси,
Гнув і розперезував гілля.
Літні трави, скошені в покоси,
Линув спів вербовий у поля.
Буревій в краю́ ні з ким не ладив,
Ні на мить спинитись не хотів.
Шаленів, сміявся, ще й лукавив,
Обіцяв... та тільки не жалів.
А верба завзято сподівалась,
Вірила в прийдешній день:
Ті вітри невічні, добре знала,
Бо в надії – безлічі натхнень.
І засвітить сонце в кожну хату,
Обігріє землю досхочу.
Рідний край, мов вишивку багату
Зросить небо в крапельках дощу.
Звеселиться світ, птахи і люди
Співокрай проллється у піснях.
Хоч вітри ще дують звідусюди, –
Прилетить в гніздо далекий птах!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=355147
дата надходження 04.08.2012
дата закладки 15.08.2012
Вірші і музика Олега Стадніка
Ти, моя мила, сонечко в вишнях,
Чи солоденька вишенька пишна
Ти, моя люба, хвилька ласкава,
Або лебідка в маєві ставу!
Знову цілую личко твоє,
Ти в білім світі щастя моє,
Серце хвилюєш вродою знов,
Як це зоветься - може, любов!
Знову цілую личко твоє,
Ти в білім світі щастя моє,
Серце хвилюєш вродою знов,
Як це зоветься - може, любов!
Знову в обнові тільки для тебе
Cвіт із кохання чистий, мов небо,
Лиш посміхнися, сонечко моє,
Каже Господь нам - щастя ми двоє!
Знову цілую личко твоє,
Ти в білім світі щастя моє,
Серце хвилюєш вродою знов,
Як це зоветься - може, любов!
Знову цілую личко твоє,
Ти в білім світі щастя моє,
Серце хвилюєш вродою знов,
Як це зоветься - може, любов!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=347812
дата надходження 03.07.2012
дата закладки 06.08.2012
Я віддаю тобі,крихітку себе.
Нахабно:ось так без пояснень...
з нестерпним запахом тмину.
зі посмішкою,як у дитини.
Я віддаю тобі,крихітку себе.
за руку взявшись з світанком
зі шматочком бузкового неба.
а ще...ще віддаю квітку маку,на везіння тобі.
Я віддаю тобі,крихітку себе.
Нахабно..
із барвами весни...із затишком...
із болем...
з цвітінням саду у рудій косі...
Я віддаю тобі,крихітку себе.
Нахабно:ось так без пояснень...
Ковтаючи тишу,крізь сон-молюся ночі...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=349274
дата надходження 10.07.2012
дата закладки 06.08.2012
Вірші і музика Олега Стадніка
Скільки літ уже пройшло,
За водою все спливло,
Тільки перша та любов
Не дає спокою знов...
Як тебе я обіймав,
Як Хрещатик квітував,
То ж скажи, кохана, чом
Ти подалась за кордон?..
Емігрантко, емігрантко, -
Ти любов моя єдина,
Повертайся, емігрантко,
Разом жити в Україні!
Звідси родом наша доля,
Тут гніздечко щастя звите
Повертайся, емігрантко,
Докохати, долюбити!..
Повертайся, емігрантко,
Докохати, долюбити!..
Як живеш, моя мадам,
Чи падіння, а чи злет,
Може, ти в пошані там,
Я ж джерел своїх поет!
Мчить експрес блакитний в світ,
Й до півстанку доброти,
Може, в круговерті літ
Ним приїдеш скоро ти!..
Емігрантко, емігрантко, -
Ти любов моя єдина,
Повертайся, емігрантко,
Разом жити в Україні!
Звідси родом наша доля,
Тут гніздечко щастя звите
Повертайся, емігрантко,
Докохати, долюбити!..
Повертайся, емігрантко,
Докохати, долюбити!..
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=347685
дата надходження 02.07.2012
дата закладки 06.08.2012
Вірші і музика Олега Стадніка
Знай, кохана, знай,
Ти одна така на світі,
Знай, кохана, знай,
Ти моє натхнення світле,
Хай маючий плай
На ромені нам ворожить,
Знай, кохана, знай,
Я без тебе жить не можу!
Моя доле, моя доле,
Дорога моя любов,
Світанково, світанково
Ти мені смієшся знов!
Я ж дивлюся в чисте небо,
У казково-зриму мить,
Моя люба, лиш для тебе
Щастя огорну в блакить!
Моя люба, лиш для тебе
Щастя огорну в блакить!
Знай, кохана, знай,
На усі роки любові,
Знай, кохана, знай,
Ти для мене світ медовий,
Хай маючий плай
Розлива нам сонць багато,
Знай, кохана, знай,
Ти мойого слова свято!
Моя доле, моя доле,
Дорога моя любов,
Світанково, світанково
Ти мені смієшся знов,
Я дивлюся в твої очі,
В них казково-зрима мить,
Від світання і до ночі
Я тобою хочу жить!
Від світання і до ночі
Я тобою хочу жить!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=348425
дата надходження 05.07.2012
дата закладки 06.08.2012
А ти тут був. Набув, здобув...забув?
Лишив позаду принців та валетів...
Так легковажно відчинив засув -
Мене мені відкрив немов планету.
О, ти тут був. Втішався та ішов
І ніч із стін у тінь сповзала слідом.
Це ж не кохання, а невдалий шов
На полотні ненаших краєвидів?
Чи ти тут був?..Якщо мовчання днів
Не вип"є пам"ять наче чарку соту -
Я буду тут. У сутінках світів,
Відкритих і залишених "на потім".
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=267810
дата надходження 30.06.2011
дата закладки 06.08.2012
Які ще треба потрясіння.
Щоб врешті-решт народ повстав!
І цей процес повільний тління
Скінчився в полум’ї заграв.
Щоб горе, сльози і прокльони,
Вже увірвали той терпець,
З колін піднялися мільйони
І владі цій прийшов кінець!
Щоб хвиля гніву – як цунамі
З Печерських пагорбів змела
Все бидло те, що править нами,
Форпости зрадництва і зла!
Щоб хвилі нового потопу
Всю нечисть змили до ноги,
І шлях розчистили в Європу,
Який блокують вороги!
Вони в Кабміні і у Раді,
Хоч місце їм – лише за грати,
Цій антиукраїнській владі!
Не дай себе знов ошукати!
Не думай, що вони здадуться
І владу віддадуть без бою.
За неї борються і б’ються,
Тож піднімайся, нас вже двоє!
Здійми угору це знамено
Щоб кожен бачив, ми вже встали
І переможем достеменно
Раз боротьбу цю розпочали!
Народу сила нездоланна,
Сильніша тиранії, сталі.
І Україна невпізнана
Підніметься на п’єдесталі!
05.08.2012 р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=355425
дата надходження 05.08.2012
дата закладки 05.08.2012
Кабмін очолює калмик,
Єврей, святе - освіту!
Народ усе терпіти звик,
Та стидно перед світом.
Про Україну, її люд,
Ліванець повідає,
Живе десяток років тут,
А мови ще не знає.
Варягів повно, та вони,
Державу не будують,
А гірше тої сарани,
Посадами кочують.
Здається, що держава є,
Є прапор, гімн лунає.
Та що народу це дає,
Коли життя немає.
Тому без крику і образ,
У мене є ідея,
На кожне міністерство в нас,
Призначити пігмея.
Він більше шкоди не завдасть,
Ніж той, що вже працює.
Чужій державі нас не здасть,
Такої не існує.
Не знає мови, то пусте,
З цих теж не кожен знає.
А вкрасти - діло не просте,
В повязку не сховає.
А вже дадуть йому хабар,
Банан, чи банку коли,
Він у офшори цей товар,
Не зажене ніколи.
Отож коли вже формувать,
Еліту клич лунає,
Я за пігмеїв, вашу мать,
Якщо своїх немає!
4.01.2011 р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=340991
дата надходження 31.05.2012
дата закладки 03.08.2012
У вашу душу я не лізу,
Душа для кожного святе.
Тоді чому, мов у валізу,
У мою душу лізете.
Як міг, імперський недомірок,
Байстря проекту КГБ,
Собі дозволити цей вирок,
І так принизити тебе!
„Без Украіни б побєділі”
Мільйони дочок і синів,
Твоїх здригнулися в могилі,
Від цих страшних, цинічних слів.
Всі твої жертви, Україно,
Із вуст правителя Кремля,
Були даремні? Тож повинна,
Розверзнуться під ним земля!
Не провалилася! Змовчали,
Промовчав Уряд, Президент.
У Раді також не вбачали,
Це за серйозний інцидент.
Як цим мільйонам розказати,
Що їх даремна смерть була!
Не треба було їм вмирати,
Росія б так перемогла.
Коли принижують заслугу,
Мого народу в Перемозі,
По-рабськи зносити наругу,
Терпіти мовчки я не в змозі.
Це глум над пам'яттю святою,
Усіх полеглих у ці дні,
Такою страшною ціною,
Що мій народ сплатив війні.
Плювок у душу ветерана,
І ще живих до нині вдів.
Страшна ятрить в народу рана,
Не заживе впродовж віків.
То ж перед пам'яттю святою,
Усіх полеглих в цій війні,
Не дай глумитись над собою,
В обличчі новім сатані!
10.01.2011 р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=341723
дата надходження 04.06.2012
дата закладки 03.08.2012
Чому народе, ти мовчиш?
Надовго знов тебе приспали!
Чому наругу цю терпиш?
Невже хребет тобі зламали?
Ледь животієш, не живеш,
Працюєш каторжно і клято.
Зароблене роками ждеш,
Подачки в вигляді зарплати.
Ти, як дитина, віриш всім,
Отим хапугам-держимордам.
Уже пора висіти їм,
Вниз головою на бігбордах.
Ти від зневіри охолов,
Чекаєш, з”явиться Богдан,
Я знаю, важко буде знов,
Тебе підняти на Майдан!
Мовчати будеш і сини,
Твої роз”їдуться по світу,
І мову іншої „страны”,
За рідну будуть вчити діти!
А сестри, доньки, матері,
В борделях будуть заробляти,
Щоб в Україну, дітворі,
Заморську іграшку прислати!
Ти цього хочеш, це вже є,
І навіть ще страшніші речі.
Вже все навколо не твоє,
Твоє ярмо, що давить плечі!
Тож не мовчи, вставай з колін!
Негоже мовчки так вмирати!
Давай щосили бий у дзвін,
Пора країну рятувати!
4.01.2011 р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=341724
дата надходження 04.06.2012
дата закладки 03.08.2012
Нас так привчали до ярма,
Образ, знущання і покори,
Важкої праці задарма,
І навіть до голодомору.
Вбивали пісню, душу, мову,
Топтали звичаї і віру.
З корінням рвали, по живому,
У безвість везли, до Сибіру.
Набиті лементом і болем,
Ущент вагони, як худоба.
За те, що жили хлібом, полем,
За щиру душу хлібороба.
І було пекло на землі
Кістлява смерть врожай збирала.
Дорослі, немічні, малі,
Косила всіх, не розбирала.
Мільйони знищені, щоби,
Покірність в душі поселити,
В ім’я химерної доби,
В німих рабів перетворити.
Кістками всіяні світи,
Від Соловків до Магадану,
Снігів колючих Воркути,
Пісків гарячих Туркестану.
Стерпіли все, але забути,
І не молитися за душі…
Це треба просто бидлом бути,
І «населением на суше».
07.01.2008 р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=344841
дата надходження 18.06.2012
дата закладки 03.08.2012
Хто ми? Народ чи просто люди?
Мовчазне і покірне стадо?
Вожді в якого словоблуди,
Що прагнуть розкоші і влади?
Народ оглух і очманів.
Застиг в німій скорботі болю.
Мільйони дочок і синів
Життям сплатили нашу волю.
Криваві ріки, море сліз,
Пекельні муки і тортури –
Усе народ мій переніс,
Кайдани рвав і рушив мури.
В кривавім герці, боротьбі,
Жадану волю здобували…
Невже це байдуже тобі?
Чи може знову нас приспали?
Щоб в душі поселить зневіру,
Убити дух, зламати волю,
Щоб мову, звичаї і віру
Змінили на химерну долю.
Чому ми на своїй землі,
Такі злиденні, безпорадні,
Безпомічні, немов малі,
Покірні зовсім і безвладні?
Чому лиш десь на чужині
Ми здатні вибитись у люди?
Лиш тільки десь, а вдома - ні,
А вдома б”єм себе у груди.
Чому всім вірим на словах?
Чому не дивимось на справи?
Господь казав, що по ділах
Пізнаєм тих… кого обрали.
Земля від Бога, чорнозем,
Вкраїну називають раєм.
А ми у злиднях вік живем,
Ми не живемо, а страждаєм!
Пора, напевно зрозуміти,
Що в єдності народу сила.
І в своїй хаті не тремтіти,
А ворогів піднять на вила.
У боротьбі кували долю,
Проливши сліз і крові ріки.
Тому святу здобуту волю,
Повинні зберегти навіки.
05.04.2009 р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=345350
дата надходження 21.06.2012
дата закладки 03.08.2012
вірші і музика Олега Стадніка(Максима Калини)
У краї моєму краса
Ромашкова і волошкова,
А ще голубі небеса,-
Я все привітаю з любов'ю...
Вітаю ліси і поля-
Це все моя рідна земля,
Вітаю букетом пісень
День добрий, журавлика день!
Вітаю зелені луги,
Джерела святої води,
І плине, мов казкою мить,-
До мене журавлик летить!
Нап'юся води з джерела,
Бо часточка я від природи,
І тому душа зацвіла,-
І видно вже добрості сходи...
Вітаю ліси і поля-
Це все моя рідна земля,
Вітаю букетом пісень
День добрий, журавлика день!
Вітаю зелені луги,
Джерела святої води,
І плине, мов казкою мить,-
До мене журавлик летить!
Любитиму край свій завжди
У зорях ясних материнства,
Вертатимусь завжди сюди,
Де дзвони мойого дитинства!..
Вітаю ліси і поля-
Це все моя рідна земля,
Вітаю букетом пісень
День добрий, журавлика день!
Вітаю зелені луги,
Джерела святої води,
І плине, мов казкою мить,-
До мене журавлик летить!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=341376
дата надходження 02.06.2012
дата закладки 02.08.2012
Вірші і музика Олега Стадніка
Виконує дівчинка, яка є на інвалідності(не ходить)
Можу надати фонограму.Ім'я дівчинки можна змінити.
Дивіться відеокліп -
http://www.youtube.com/watch?v=qqQdwTvnyQY
По кладочці, по кладочці-
Жердинках березових-
Від радості, від радості-
Іду я до любові!
Від радості, від радості-
Іду я до любові!
А тут вербиця шумить,
А тут зозуля: ку-ку!
Тут моя казка, мій світ
На березовім містку!
А тут вербиця шумить,
А тут зозуля: ку-ку!
Тут моя казка, мій світ
На березовім містку!
А річечка до мене все
Плюскоче так грайливо:
Юляночко, Юляночко-
Ти добра і красива!
Юляночко, Юляночко-
Ти добра і красива!
А тут вербиця шумить,
А тут зозуля: ку-ку!
Тут моя казка, мій світ
На березовім містку!
А тут вербиця шумить,
А тут зозуля: ку-ку!
Тут моя казка, мій світ
На березовім містку!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=342164
дата надходження 06.06.2012
дата закладки 02.08.2012
Вірші і музика Олега Стаднік
Виконує Олег Стадник та Задворна Юліана, дівчинка із ДЦП (не ходить)
Моя принцесо - принцесо пісень,
Ти вся чудесна, із чистоти!
Моя принцесо, твій кожний день,
Він із любові і доброти!
Співай, Юлянко, ти мою музику !
Спасибі Вам, поете мій!
І ми вже стали з тобою друзями,
І всім несем зорю надій!
І ми вже стали з тобою друзями,
І всім несем зорю надій!
А поміж нас - музика,
З сердець прийшла любов,-
Схилилася трояндою
У доленьку у долю!
А поміж нас - музика,
З сердець прийшла любов,-
Схилилася трояндою
У доленьку у долю!
У цих піснях я люблю так життя,
Я українка є на землі,
А Ваше слово і почуття
Несу у серці, мов на крилі!
Співай, Юлянко, ти мою музику !
Спасибі Вам, поете мій!
І ми вже стали з тобою друзями,
І всім несем зорю надій!
І ми вже стали з тобою друзями,
І всім несем зорю надій!
А поміж нас - музика,
З сердець прийшла любов,-
Схилилася трояндою
У доленьку у долю!
А поміж нас - музика,
З сердець прийшла любов,-
Схилилася трояндою
У доленьку у долю!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=342668
дата надходження 08.06.2012
дата закладки 02.08.2012
Вірші і музика Олега Стадніка
Пісню виконує дівчинка, яка не ходить
Дивіться відеокліп -
http://www.youtube.com/watch?v=N-vhuv89yxc
А я така, така як всі-
Є в мене радість, є і сміх,
Лише на мрію, силу волі
Я, певно, вища за усіх!
Я хочу гратись, як інші діти,
Я хочу вчитись і не хворіти,
Я вчуся гарно у нашій школі,
Подайте світла ви моїй долі!
Я хочу гратись, як інщі діти,
Я хочу вчитись і не хворіти,
Я вчуся гарно у нашій школі,
Подайте світла ви моїй долі!
А я з республіки Добра,
І наче хлібом запашним,
Вас почастують милосердям,
Що називається святим!
Я хочу гратись, як інші діти,
Я хочу вчитись і не хворіти,
Я вчуся гарно у нашій школі,
Подайте світла ви моїй долі!
Я хочу гратись, як інші діти,
Я прагну чисто так говорити,
Я вчуся гарно у нашій школі,
Подайте світла ви моїй долі!
А я така, така як всі,
І я пройдусь колись в жита,
Візьму у путь крилату пісню,
Що називається життя!
Я хочу гратись, як інші діти,
Я хочу вчитись і не хворіти,
Я вчуся гарно у нашій школі,
Подайте світла ви моїй долі!
Я хочу гратись, як інші діти,
Я прагну чисто так говорити,
Я вчуся гарно у нашій школі.
Подайте світла ви моїй долі!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=342155
дата надходження 06.06.2012
дата закладки 01.08.2012
Затримтіла свічка
Серце заболить...
Пам'ять повертає
І Наш дух не спить
Український дух не спить
Як Ви там на небі
Дивитись на Нас
Плачемо за Вами
І в очах Ваш страх
В наших очах Ваш страх
Ви не долюбили
Ви недоросли...
Хліба не доїли
І не допили
Голодом морили Вас
Батьків,Дідів . . .
Матері вмирали
В обіймах дочок і синів
Кати катували
Український рід
Бо вони не знали
Тільки наш той хліб
Український хліб
Дідівський хліб
Материнський хліб
Брати Українці
Бороніться скрізь
Вороги не сплять
Бо у Нас є хліб
Голодомор і Український Хліб
Голодомор мого Народ
Це крихта і моїх Батьків
І забрана худоба з двору
В багатих ще тоді Дідів
І вигнання Запорожців з Дону
Де запеклась козацька кров
І наче вже нема Народу
А Він все ж народився знов
Встав з пекла псевдокомунізму
Серед Шевченківських дібров
І не зломить Його Ніколи...
Ні добром,ні злом!
Написано в форматі VMD
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=296059
дата надходження 26.11.2011
дата закладки 01.08.2012
Тарасе...
Тебе Земля Велична Породила
Черкаси.Київ.Свята Русь...
Вся Земля тебе любила...
А все ж на Україну повернувсь
Над Каневом нахмурив свої брови
Над Дніпром поринув у Віки...
Дзвенять і голосують тобі дзвони
Благають у Кирилівку прийти,
В Моринці іти!
Щоб подивиться Землякам у вічі
Щоб Україні знову розцвісти...
Тарасе!Тебе люблять і шанують
Черкаси.Україна.Всі Брати...
Тарасе!Тебе Шанують...
Всі Черкасці - Козаки...
Всі Українці - Козаки!
Тебе Земля Велична Породила
Черкаси.Київ.Свята Русь...
Вся Земля тебе любила...
А все ж на Україну повернувсь
Додому повернувсь ...
В наші серця вернувсь.
Вернувсь.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=234808
дата надходження 14.01.2011
дата закладки 31.07.2012
Пам'яті Т.Г.Шевченка-Русалка...
Любив ти народ
Його Богість і велич
Красу і нещастя...
І шелест дібров...
Страждав із-за нього
Творив...Сумував...
Був у неволі і щастя не знав
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=236649
дата надходження 24.01.2011
дата закладки 31.07.2012
Пам'яті Т.Г.Шевченка...-Холодний Яр...
Дитя ти козацтва
Отих Запорожців
Що славили волю
Український Народ
З'єднай наше братство
В Єдину Країну...
Батьків,матерів...
І кожну дитину . . .
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=237382
дата надходження 28.01.2011
дата закладки 31.07.2012
Пам'яті Т.Г.Шевченка...-В Неволі...
Вернувсь на рідну Україну
І мертвим,і живим,як сніг
І розбудив в серцях жарину
Що згасла з запоріжських літ
Піднявся над Дніпром славетним
І подививсь на Неї скрізь...
На житнє поле,на хатини...
На вишні і на стогін ліз...
І досі стогне твій народ
Оспіваний у вірші й слові
І щастя,й спокій не найшов
І тої шуканої волі . . .
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=237903
дата надходження 30.01.2011
дата закладки 31.07.2012
Пам'яті Т.Г.Шевченка-Гоголю...
Залунала наша пісня . . .
По всьому світу розійшлась
Немов би народилась знов
В своїх нескорених віках
Виспівує і виграває...
Весілля,тугу і печаль
Межі любові в ній не має
Співає в ній батьківський край
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=238171
дата надходження 01.02.2011
дата закладки 31.07.2012
Пам'яті Гайдамакам,Т.Шевченка і В.Симоненка
Черкасці-це вже Українці
Черкасці-це з тобою ми...
Черкаси-це вже Україна
Це ЇЇ серце і лани . . .
Пшениця,дівчина красива
Черкасці-також Козаки...
Свою Вкраїну боронили...
Скільки життів Їй віддали
Бо завжди й скрізь ЇЇ любили
За неї і Тарас змарнів...
І Симоненка вже не має
Україну і я любив ...
Вона все бачить і все знає
Україна-Матінка все знає
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=238587
дата надходження 03.02.2011
дата закладки 30.07.2012
Пам'яті Т.Г.Шевченка і Його любові-Спитай...
Спитай,навіщо ця зима
Спитай,навіщо і весна
Спитай,навіщо і любов
Скажи,де шукать тебе знов
Скажи,де ж ти любов...
Де ж ти-моя любов...
Спитай,навіщо я люблю
Спитай,ну нащо це роблю
Скажи,навіщо ти мовчиш
Сльозу ховаєш і тремтиш
Ти тремтиш . . .
Спитай,навіщо ця любов
Скажи,сніг кругом...
Кричи,весна вже скрізь
Люблю,нема вже сліз
Люблю і вже немає сліз
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=238964
дата надходження 05.02.2011
дата закладки 30.07.2012
Пам'яті Т.Г.Шевченка-Розрита Могила
О Боже!Змилуйся над Нами
Над нашими іменами . . .
Над дітьми,дочками й синами
Разом з батьками й матерями
Помилуй матінку Вкраїну . . .
Таку малу іще дитину . . .
Повідай розум Їй і силу . . .
Благослови мою Вкраїну. . . !
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=239695
дата надходження 08.02.2011
дата закладки 30.07.2012
Пам'яті Т.Г.Шевченка-Думи мої-Огні-слухати аудіо
До 150-річчя повернення Кобзаря на Україну...
Ти наше натхнення
Ти наша любов ...
Історія наша ...
І наше майбутнє...
Тече в наших жилах
Твоя рідна кров...
Ненависть і розпач
До тебе відсутні...
Живи у віках
В нашім серці і долі
В дітей на устах
На Дніпрі і Азові...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=240205
дата надходження 10.02.2011
дата закладки 30.07.2012
Пам'яті Т.Г.Шевченка-Нащо мені...
До 150-річчя повернення на Україну
До дня Святого Валентина
Дівчинонька!
Синьоока дівчинонька
Попросила гроші ...
Щоб купити черевички
Ще на ніжки босі ...
Щоб купити і намисто
На високі груди
І побігти на весілля
Де танцююють люди
Веселяться козаченьки
Дівчата сміються...
Розспівують пісні...
І парубки б'ються
1994 р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=240740
дата надходження 13.02.2011
дата закладки 30.07.2012
Літав лелека понад містом.
На мить із часу випала.
З грудей щось неслося, мов тісто
Із діжі – радість сипала.
Лелек чимало повидала.
Налюбувалась від душі.
Але оцього – не чекала
Зустріть на вулиць віражі.
Чого кружляв чорняво-сивий
В частині, де нема лугів?
Тут не знайти йому поживи,
Гнізда не звити з прутиків.
Чого, я так й не зрозуміла.
Над головою три круги
Окреслив. Й крила, мов вітрила
Сховались, мов в лісах вітри.
А я стояла і гляділа
На цятку, що в глибінь пішла.
Мені здавалось, це не крила
Неслись, а доленька моя.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=353807
дата надходження 29.07.2012
дата закладки 30.07.2012
[youtube]https://youtu.be/dukVxn0gjUA[/youtube]
Хто ти, очима в тон блакиті?
Ця невідомість загадкова.
Можливо, ти — волошки в житі?
А, може, осені покрóва?
Не знаю, чуєш, хочу знати,
Куди пливе кохання човен.
Чи два весла з собою брати
У почуттів глибоку повінь?
Чи можуть в серці відчинитись
Ті двері в грудях, що ліворуч,
Щоб в ніжності обом втопитись
І нерозлучно бути поруч.
Боюся розбудити спокій.
Ти чуєш, як пливуть хмарини,
Як дощ шепоче одинокий,
Як вітер міцно спить в доли́ні.
І на твоє питання: «Хто ти?»
Спаде з душі моєї брила.
Ти — той, з ким мрію про польоти,
І вже оновлюються крила.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=353714
дата надходження 29.07.2012
дата закладки 30.07.2012
Пам'яті Т.Г.Шевченка-Катерина...
До 150-річчя повернення на Україну
Ой,лози мої Вербівські
Куди ж поділися ви
Мої вечори українські
Мої сільські двори...
Остались пусті хатини
Верби такі молоді...
І очі твої сині...
І українські пісні
Село моє молодіє...
Любов моя не згаса
В серці живуть нові мрії
І українська краса...
1994 р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=241733
дата надходження 17.02.2011
дата закладки 30.07.2012
Пам'яті Т.Г.Шевченка-Літа Орел...
До 150-річчя повернення на Україну
УКРАЇНЦІ!
Українці,Земляки...
Брати мої рідні . . .
Роздивіться навкруги
Які ми ще бідні . . .
Ні країни,ні держави
В нас іще не має...
Лише одні козаки...
І Тарас ще з нами
Ви за вільну Україну
За козацьку волю...
Незалежну Україну
Її щастя й долю . . .
1991
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=242502
дата надходження 21.02.2011
дата закладки 30.07.2012
Пам'яті Т.Г.Шевченка -Минають дні...
Тризуб!
Тризуб-це наше джерело
Що б'ється із віків . . .
Несе нам злагоду,добро
І велич мудрості дідів...
Так прославляй же свій народ
І мою неньку Україну . . .
І золотом своїм сіяй . . .
Будь символом життя і миру...
1992
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=243521
дата надходження 26.02.2011
дата закладки 30.07.2012
Концерт пам'яті Т.Г.Шевченка і
до 200-річчя з дня народження
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=351922
дата надходження 21.07.2012
дата закладки 30.07.2012
Пам'яті Т.Г.Шевченка-Зоре моя...
Віють вітри!
Хіба я не люблю Тараса
Його віршів,його пісень
Як сина колихає мати...
Лякають козаки дітей...
І віють вітри на Вкраїну
І на полях пшеницю жнуть
Чужі брати і рідні сестри
До Нього на Могилу йдуть
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=237208
дата надходження 27.01.2011
дата закладки 30.07.2012
Та вирви в себе той «язык»,
Позбудься клятої пухлини!
Він метастазами проник
У серце, душу України!
Та краще бути вже німим,
Чим тим «хохлом рускоязычным»!
Ти марно думаєш, що ним
Збудуєш щось святе і вічне.
Язик, це ніби помело,
А ще язик плете і меле.
Він тріпає, а ще було –
Руйнує, лиже, м’яко стеле.
Язик у всіх у роті є,
Його тварина кожна має.
Та, що це врешті їй дає,
Якщо вона не розмовляє?!
Тож мало мати язика,
Щоб українцем себе звати.
У мови – роль провідника,
Народ, країну об’єднати!
Ото ж, позбудься «языка»,
Позбався клятої пухлини.
Бо тільки мова, як така,
Душа народу України!
11.02.2012 р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=342166
дата надходження 06.06.2012
дата закладки 29.07.2012
Ми звикли все і всіх винити,
Що це не то і те не так.
А що ти сам зумів зробити?
Бо кожен лаяти мастак!
Мовчиш, коли країну хають,
Схиливши голову сопиш,
Коли хохлами обзивають,
Вдаєш не чуєш і терпиш.
А сам російською лопочеш,
Дітей також російській вчиш.
Тоді чого насправді хочеш?
Без крил ніколи не злетиш!
А мова для народу – крила,
Його підносять і несуть!
Життя не буде без Світила!
Без МОВИ нас – у цьому суть!
Почни із себе, із дрібного,
Зміни це «Здрастє» на Добридень!
Молитву вознеси до Бога,
Святкуй Різдво, а ще Великдень!
День Незалежності – як свято,
Нехай в душі теж святом буде,
Народ щоб разом об’єднати,
Державу теж, соборній – бути!!!
Шануй батьків, дітей навчай,
Щоб були справжні патріоти!
Якщо ти любиш рідний край,
Тоді берися до роботи!
Цінуй здобутки і звитягу,
Примножуй славу поколінь,
Щоб було в небі місце стягу –
Як сонце і небесна синь!
16.05.2012 р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=343437
дата надходження 12.06.2012
дата закладки 29.07.2012
Нас убивають поодинці,
Смерть виглядає випадкова.
Лише за те, що українці,
Що свої звичаї і мова.
Загинув Білозір у Львові,
І не здригнулась Україна.
Співав пісні на рідній мові,
У тім була його провина.
Звідки взялися оці пси,
Ці кровожерливі шакали?
Здавалося, пройшли часи,
Коли за слово убивали.
Згадай-но, як у них рука,
Піднялась на страшне безумство,
Повішали Івасюка
І видали за самогубство.
Згас Симоненко, як свіча,
Бо на заваді було слово.
Вмер від побоїв палача,
Побили ніби випадково.
Загинув Стус у таборах,
За Україну, її долю.
Кати тремтіли, мали страх,
Та не зламали його волю!
Здавалося - пройшли часи,
Та це не можна забувати.
Бо знову бродять підлі пси,
І нас продовжують вбивати.
Лише по тому, смерть кому,
Була потрібна Чорновола,
Не важко зрозуміть чому,
Вона не була випадкова.
І хто віддав команду: Фас,
Гонгадзе вбити всім відомо.
Але за дурнів мають нас
І брешуть нагло і свідомо.
В Одесі вбили юнака,
Кого ця звістка зачепила?
Максима Чайку смерть така,
Теж випадкова підкосила?
Убили просто лиш за те,
Що вболівав за Україну,
Любові почуття св”яте,
Йому поставили в провину!
Отож, яку державу нам,
Вдалося ніби збудувати,
Що дозволяє хижим псам,
Нас вибірково убивати?
І на чиїй сторожі пси,
І хто намітив нову жертву?
Тому ще не прийшли часи,
Коли природньо можна вмерти.
Тож не мовчи, бо загризуть,
А виламай кола із тину!
Без тебе псів не розженуть!
Без нас не звільнять Україну!
7.01.2011 р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=342890
дата надходження 09.06.2012
дата закладки 29.07.2012
Ну що, козаче, де твій кінь?
Де твоя шабля і пістолі?
Бо залишилась тільки тінь,
Хирлява тінь святої волі!
Ну що, козаче, ти ще спиш
І ліжко з м”якої перини?
Вставай, ледащо, бо проспиш
Дітей, майбутнє України!
Ну що, козаче, ти все п"єш
Застілля любиш і забаву?
Дивись, п”янице, бо проп”єш,
Дітей, дружину, і державу!
Ну що, козаче, ти мовчиш
А навкруги усе грабують?
Вдаєш – не бачиш і терпиш,
Дивись, бо потім замордують!
Коли в сусіда дім горить,
То треба бігти, рятувати.
Як не погасиш – через мить,
Вже може в тебе запалати!
Коли на вулиці дитина
За хлібом руку простягає,
Не будь байдужим, ми родина,
Біди чужої не буває!
Не будь байдужим і лінивим,
Щоб не отримати руїну.
Ніхто не зможе буть щасливим,
Якщо загубиш Україну!
Ну що, козаче, де твій кінь?
Де твоя шабля і пістолі?
Бо залишилась тільки тінь,
Хирлява тінь св”ятої волі!
12.03.2011 р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=345596
дата надходження 22.06.2012
дата закладки 29.07.2012
Цей вивих важко зрозуміти,
Ось так народи і щезають,
Коли з тобою рідні діти,
Як чужоземці, розмовляють.
Вже пізно буде нарікати,
Батьки тут винні, а не діти,
Що «папой» тата стали звати,
Цей вивих важко зрозуміти.
Бо ж навіть звірина чи птиця
Всяк по-своєму розмовляє,
Щоб не пропасти, не згубиться,
Хоч інші мови розрізняє.
Ти ж не папуга, ти людина!
Цінуй своє і вчись чужому!
Щоб розквітала Україна
І лихо не прийшло додому.
Все починається з малого,
І будуть діти «кушать», «пить»,
Байдуже буде їм до всього,
Душа в манкуртів не болить.
І ось ці дочки і сини -
Уже не плоть свого народу,
А «население страны
Русскоязычное» від роду.
У світі лиш огидні змії,
В яких роздвоєний язик.
Від думки дурень багатіє.
Яка різниця? Я так звик.
Різниця є, сліпий не бачить,
Що так підрубують коріння.
Тобі майбутнє не пробачить
Асимільоване насіння!
Вбивають мову, щоб народ,
Країну згодом розділити.
«Рускоязычные, мол, вот» -
І їх потрібно захистити.
Для цього Думою закони
Давно вже прийняті в Москві,
Прибрати хочуть перепони,
Державність знищити в крові.
Це зроблять нашими руками,
І участь візьмуть наші діти.
Невже ми дурні, щоб віками
Дітей чужої мови вчити!
30. 05. 2011 р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=350493
дата надходження 15.07.2012
дата закладки 29.07.2012
Ой,не любіть дівчатонька
Ранньою весною,
Не кохайтесь з скрипалями
До ніжного болю...
Симфонія кохання-
Жайворонкова пісня,
Лине над полями
До дощу і після,
Подих забиває,
Серце завмирає,
Кого ще полюбиш
По правді не знаєш
Скрипка награває
Сумнії ноти,
Пташка поринає
В небесні висоти.
1994
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=352123
дата надходження 22.07.2012
дата закладки 29.07.2012
Пам'яті Т.Г.Шевченка- Із-за гаю...(слухати аудіо)
Потемніло навкруги
Зорі засвітились...
Місяць вийшов з-за гори
Парубки з'явились
А дівчата он стоять
Білі,білолиці . . .
Так любові і хотять
Як води з криниці...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=239587
дата надходження 07.02.2011
дата закладки 29.07.2012
Пам'яті Т.Г.Шевченко- І досі...-слухати аудіозапис
Іду до Батьківського двору
І через тугу і печаль ...
Озирнусь і обдивлюся...
Старі хатини,рідний край
Ніяк не налюбуюсь ними
І дітворою і людьми ...
Всіма моїми Земляками
Квітками,що цвітуть з трави
І більш не хочеться нічого
Тільки б побачить маму знов
І згадане своє дитинсство
Перше кохання і любов...
1999 р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=239976
дата надходження 09.02.2011
дата закладки 29.07.2012
Пам'яті Т.Г.шевченка-Дівичії ночі...
До Дня Святого Валентина...
Губи!
Осяяний сонцем
Овіяний вітром
Цілований мною
Моєю любов'ю...
Такий ти завжди
Коханий і любий
Мій наречений...
Мої твої губи...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=241072
дата надходження 14.02.2011
дата закладки 29.07.2012
Концерт пам'яті Т.Г.Шевченка і до 200-річчя
з дня народження
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=351919
дата надходження 21.07.2012
дата закладки 29.07.2012
Пам'яті Івана Франка...-Зелений Явір...
Каменярі мої!Мої Діти...!
Не стройтесь рядами...
Не падайте на коліна...
У них під ногами ...
Наші вороги не сплять
Ще не повмирали ...
Борітеся і любіть...
Бо війна триває...
Переможте і любіть...
Бо воля літає ...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=236522
дата надходження 23.01.2011
дата закладки 29.07.2012
Вірші і музика Олега Стадніка
Добрий день тобі, вербовий краю,
І дорога, що веде до школи,
Добрий день тобі, ясний розмаю,
І знайома стежечка у поле!
Добрий день вам, птиці й зелен-трави,
Добрий день тобі, рясний барвінку,-
Ви прийміть любов мою ласкаву,
Ось така я, вже я, Віталінка!
Здрастуй, хато батьківська рідненька,
Здрастуй, моя ластівко маленька,
Добрий день і знову цвіт барвінку,
Так вже світ цей любить Віталінка!
Доброту у людях привітаю,
Хай цвіте вона між нами часто,
І усім я людям побажаю,
Щоби стало в світі більше щастя!
Добрий день вам, птиці й зелен-трави,
Добрий день тобі, рясний барвінку,-
Ви прийміть любов мою ласкаву,
Ось така я, вже я, Віталінка!
Здрастуй, хато батьківська рідненька,
Здрастуй, моя ластівко маленька,
Добрий день і знову цвіт барвінку,
Так вже світ цей любить Віталінка!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=348867
дата надходження 08.07.2012
дата закладки 18.07.2012
А можна я вас міцно пригорну,
Наскільки зможу міцно й не відпущу?
Ваше ім'я - із запахом бузку
Для мене силу має надцілющу.
А можна я навмисне промовчу?
Слова псують, зазвичай, ноти тиші.
Послухаємо хлипання дощу,
І монолог заквітчаної вишні...
Давайте не відважимось на "ти",
Нехай звертання буде особливе...
Я ж так собі хотіла довести,
Що так буває, що таке можливо...
А можна я усім не розповім,
Що ви є той. І тихо усміхнуся.
В куточку серця, хай і не святім,
А можна я назавжди залишуся?..
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=325704
дата надходження 28.03.2012
дата закладки 17.07.2012
Не кажи, що наївна ще досі, я знаю...
Так тривожно чомусь в цю зимову хвилину.
Погляд мій зупинився на чашечці чаю,
А кімнату наповнює запах цитрини...
Кілька радісних слів перед сном на прощання,
І осінні розмови крізь шепіт і тишу.
Ти не чув ще такого палкого мовчання,
Я ж не знала очей, ось таких, нарідніших.
Зачекалась на Тебе, хай і світ зачекає...
Щоб відчути на мить подих серця Твого́.
Чистий аркуш...Цитрина... І чашечка чаю...
Кілька довгих весняних тривожних розмов...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=308045
дата надходження 21.01.2012
дата закладки 17.07.2012
До Дня Св'ятого Валентина
Прийшла,прийшла зима
Зійшла,зійшла зоря ...
Люблю,люблю,а ти...
Вже на шибках квітки
Люблю,люблю,сніги кругом
Цвіте,іскрить моя любов...
Люблю,іскрить любов
Птахи вже прилетять
І вовки гудуть...
І свати тобі...
Рушники несуть...
І зоря засвітить
Нам в житті свічу
Сіріус покличе...
До тебе я лечу...
Люблю,люблю,сніги кругом
Цвіте,іскрить моя любов...
Люблю,іскрить любов...
Бо весна кругом...
Бо вже весна кругом...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=240658
дата надходження 12.02.2011
дата закладки 17.07.2012
Пам'яті Т.Г.Шевченка-І досі...
Сонце котиться в долину
Вечір завмирає . . .
Мати колиха дитину...
Дівчина співає...
Пісня лине над водою
Кличе мене з хати...
Ой,як хочеться її
Любою назвати ...
1989
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=241201
дата надходження 15.02.2011
дата закладки 17.07.2012
Пам'яті Т.Г.Шевченка...
Зазеленіли пшениці...
І сосни мовчать тихо ...
До тебе йдуть сьогодні Всі
Бо на Вкраїні Лихо...
Тарасе...!На Україні Лихо
Все не помиряться ніяк
В Тебе поради просять
А Ти не знаєш.Що казать
Бо квіти Всі приносять...
Квіти несуть!Всі приносять
Українці Всі-Брати Твої
Добра бажають . . .
А Ти не спиш.Собі мовчиш
Чому Вони не знають...
Бо ще тебе не знають...
Не моліться чужим богам
Найдіте Свойого . . .
І на Вкраїні буде рай...
І буде щастя й воля...
І буде воля . . .
Єднайтеся - Брати Мої...
В Тарасовім Слові...
Україна розцвіте...
Заспіває знову . . .
Україна оживе . . .
І заспіва знову
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=235713
дата надходження 19.01.2011
дата закладки 17.07.2012
Дивися, тату, то весняний дощ,
А як він з неба падає зболіло,
Перечекавши вибілілу зиму
І міць морозів, і сніги також.
Дивися, тату, то не просто сум,
То тихий сум, що рве усе у грудях,
А я укотре на такім розпутті,
Що аж у небі завмирає струм.
Дивися, тату, я уже не та,
Просило серце спокою, та годі,
Для мене відчай рік уже не в моді,
І грішна суть ця, тату, і свята.
Дивися, тату, скільки ллють вони,
А скільки сили в небі відгриміло...
Від страху зовсім змучилося тіло,
Його ж, на жаль, нема у тім вини.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=341091
дата надходження 31.05.2012
дата закладки 17.07.2012
Облітаю кленовим листком свою землю багату.
Як же сонце тут сяє-яскраво, тепло, як ніде.
Як привітно і сонно з-під крівль усміхаються хати.
Як на липах бджолина сім'я всеньке літо гуде.
Тут солодке повітря - інакше наповнює груди,
Тут знайомі стежки заплелися стрічками в косу.
Особливі тебе тут навколо оточують люди.
Тут ромашки пелюстками ніжно вбирають росу.
О,найкраща земля! Мої гори високозелені,
Я у ваших просторах загублю всі свої думки.
І полину в просторні поля, в полонини свячені.
Де незаймані трави, схилились од вітру гілки.
Де співа солов'єм моє серце стару колискову,
Де вдаряється громом ще зовсім недавний щем.
Повертаю назад. Ще, можливо, повернуся знову.
Не листком-може вітром,а може пролиюсь дощем.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=348795
дата надходження 07.07.2012
дата закладки 09.07.2012
Задивлюсь і залюбуюсь
Тобою одною,
Засумую,заспіваю
Про Тебе одную.
Розпустила свої коси
Гарне личко вмила
Ти весняним дощиком
Така чорнобрива.
Така чорнобрива
Моя Укоаїна.
Моя Україна!
Ох!Ти ніжна і кохана
Моя Ти Любове!
Ти одна у Нас на Світі
І Матінка!Й Доля!
Діти Ми Твої!Онуки,
Юнаки й Дівчата,
І Батьки, і Матері,
І Сиві Старчата.
І сиві Старчата!
Ми-це Твій Народ увесь
Вся Твоя Родина ...
Бо Всіж Ми - Українці,
А Ти - Україна.
А Ти україна!
Моя Україна!
Поєднай Нас і вгамуй,
Дай розум і волю,
І хоч зараз Нам дозволь
Робить свою Долю!
Робить свою Долю!
Задивлюсь і залюбуюсь
Тобою одною,
Засумую,заспіваю
Про Тебе Одную.
Розпустила свої коси.
Гарне личко вмила
Ти весняним дощиком
Така чорнобрива.
Моя Україна.
Моя Україна.
Моя Україна.
Розцвітай і багатій
Моя Україна!
1991 р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=236083
дата надходження 21.01.2011
дата закладки 08.07.2012
Якщо Тобі не байдуже - вставай!
Якщо козацький дух у тілі бродить -
на захист мови во ім"я народу
на Європейську кличе рідний край!
Якщо Тебе лякають і цькують,
згадай, що українцем є по праву,
що кожен з нас є чільником держави,
які манкурти по шматках крадуть.
Не посором Дніпрових берегів,
розправ, мов крила, від знущання плечі,
вже крадії готуються до втечі,
їх налякав народу клич і гнів.
У вишиванку груди обгорни,
змочи вуста джерельною водою.
Ти не один! Мільйони за тобою!
І вже тремтять від жаху вороги.
Бо шахраї відчули, що горить,
що їм крізь пальці утікає влада -
нас посварить хотіли казнокради,
і мовами усіх пересварить.
Ким Ти не є і хто Твої батьки,
як прагнеш жити в правовій країні -
не дай понищить голос України,
бо безголосі є тільки раби.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=348420
дата надходження 05.07.2012
дата закладки 05.07.2012
А може ми зустрінемось,- колись...
Тоді як зорі стануть серцю ближчі...
Бо мрії спільні нам не відбулись,
А наше "ми" ще тліє в попелищі...
А може варто вірити в Любов,
І кілька митей ще перечекати.
Твоїх очей торкатись між розмов,
А завтра знову в Тебе закохатись...
А може й нам зовсІм не варто так...
Хіба збудуєш на руїнах храми?..
І хай би скільки мрій було б в світах,
Та в серці мому- рани, рани, рани...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=342207
дата надходження 06.06.2012
дата закладки 16.06.2012
«… Знаю, - тут
Замість капусти і замість брукви
Мертві голови продають.»
(М. Гумільов)
Історія входять в нашу свідомість не з сухих підручників - з розповідей старих людей. І в цьому плані добрий шмат нашого народу позбавлений історії – старше покоління часто-густо просто боялось розповідати як воно було насправді – діти могли сказати щось зайве, а там… Це в’їлося в свідомість людей – занадто страшні часи їм довелось пережити. Саме тому більшість наших людей живе і живить свій світогляд міфами.
Мені пощастило більше – покійний дід Олександр багато розповідав. І розповідав відверто. Більше не мені – його співбесідниками були люди старші. Але моя присутність його не зупиняла – діти мають знати – це було його переконання. Дід Олександр був людиною непересічною, життя його було важким і складним, як і в більшості людей того трагічного покоління. Його розповіді я вбирав як губка. Шкода, що багато імен і прізвищ не запам’яталось, стерлося з пам’яті. Але може це і до кращого. Імена конкретизують подію. Тоді як ці події типові – вони траплялися з мільйонами наших людей того часу…
Мій дід Олександр народився ще в ХІХ столітті, рано подався з селянського світу в пролетарі – на шахти в Донецький край. Як і багатьох людей того часу його захопила в кінці двадцятих років велика ілюзія – він став комуністом. Напевно, справді вірив у майбутнє ідеальне суспільство і хотів його наблизити. Але через кілька років – страшного 1933 року, коли партійцям наказували відбирати в голодуючих людей хліб, він кинув партійний квиток на стіл зі словами: «Заберіть цю книжечку – я не збираюсь бути співучасником злочину!» В той час це було рівноцінне самогубству. Багато хто так і робив – стрілявся в знак протесту проти того жахливого безглуздого масового винищення людей. Але це не допомагало і на організаторів геноциду не діяло. Тоді діда не зачепили, він лишився живий, хоча потім це йому звісно пригадали…
Чорного 1937 року він працював простим шахтарем на 32-ій шахті шахтоуправління «Зоря», що біля міста Сніжного. Одного дня рушаючи на ранкову зміну він разом з іншими шахтарями побачив біля воріт прохідної співробітників НКВД – «Сьогодні роботи не буде – всі на мітинг!»
На мітингу їм представили нове керівництво шахти – в повному складі відбулась ротація – новий директор, нові інженери, бухгалтери… З трибуни лунав впевнений і сталевий голос нового директора: «…Так ось чому наша шахта не виконувала план! Вороги народу були в керівництві шахти! Тепер вони розвінчані і розстріляні як скажені собаки! Тепер будемо працювати як належить і перевиконаємо всі зобов’язання!!!» Через кілька тижнів історія повторилася – все керівництво шахти знову було розстріляне. Включно з тим самим директором, що закликав бути нещадними до «ворогів народу»…
Приходять шахтарі на зміну – а на шахті порожньо – нікого – ні дирекції, ні інженерів, ні бригадирів. Тільки співробітники НКВД командують: «Всім вантажитись по машинам!» Тут же біля прохідної низка відкритих вантажних машин. Повантажили шахтарів – везуть – з вітерцем. Дід дивиться – везуть далеко – в обласний центр – тодішнє Сталіно (нині Донецьк). Вони їхали і навіть не здогадувались про те, що всього через кілька годин багато хто з них буде розстріляний як «ворог народу» - прямо ось так – в шахтарській робі в касці з ліхтариком, з «тормозком» і «канагонкою»… Ну як їм таке могло спасти на думку – вони ж і є народ – самий справжній – шахтарі – які ж вони можуть бути вороги народу?
А конвеєр смерті уже працював – «трійки» засідали, кожна справа цим «судом» розглядалась не більше хвилини: «Прізвище? Ім’я? По-батькові? Ви – ворог народу, вирок – розстріл! Вивести! Наступний!»
Вони їхали і цього не знали… Їх привезли під приміщення обласного НКВД – там уже стояла маса машин з шахтарями. Їх шикували в колони і запускали на подвір’я: “Прізвище? Шахта? Прізвище? Шахта?...» Потім сортували по двоє-троє і запускали в кабінети.
Зайшов з товаришем – шахтарем П. і мій дід. В приміщенні вони побачили трьох співробітників НКВД і свого бригадира Т. Бригадир сидів в центрі кімнати на стільці. Обличчя його було в крові і гематомах – судячи по всьому його перед цим сильно били.
- Скільки у вас на дільниці цей ворог народу зламав машин?!
- Та який я ворог народу??? – не сказав, пошепки простогнав шахтарський бригадир.
- Мовчати!!! Ти ворог народу!!! Так скільки?
- Та в нас на дільниці взагалі поки що немає машин, ми все по-старому працюємо, дідівськими методами, кіркою. І шахта під нахилом – вагонетки самі котяться… - це сказав шахтар П. Сказав правду.
- Ти виправдовуєш ворога народу! Значить ти і сам ворог народу! Вивести! А ви що скажете?
Мій дід чесно признався, що на цій дільниці він працює не так давно і за час якого роботи ніяких аварій чи поломок не було і що це можуть підтвердити інші шахтарі, так що йому про це повідомити нічого. Діду пощастило. Його відпустили. А бригадир Т. і шахтар П. в той же день були розстріляні.
Через кілька днів в місті Сніжному була облава – хапали на вулиці всіх, хто у вихідний день був вдягнений у краватку (явно буржуазний елемент одягу, ну хто крім ворогів народу буде його вдягати? Ще й в час вирішальної боротьби за соціалізм?) Навіть не приховували, що всі вони були в той же день розстріляні…
Поява на вулиці чорного автомобіля викликала жах – люди ховались хто куди міг вигукуючи в пів голосу: «Воронок їде! Воронок їде!!!»
Народу, який пережив такий рік і не збожеволів слід поставити пам’ятник…
(Всі події – реальні. Нічого не вигадано…)
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=342995
дата надходження 10.06.2012
дата закладки 12.06.2012
Після концерту хочу подякувати Вам усім!
Дорогі мої, дякую Богу, що Ви є у мене!
Мені надзвичайно приємно чути Ваші відгуки і побажання!
Ваша підтримка - велика допомога для мене.
Хотіла би потішити Вас своїми піснями!
Буду сподіватися, що так і буде!
А ще хотілобися зустрітися з кожним особисто - не тільки через сайт.
Надіюсь, що Бог пошле таку ласку!
* * *
Сьогодні в спокою моя душа
І в серці засвітилась вогником надія:
До мене Господа торкнулася рука -
Це Бог своїм теплом мій біль розвіяв.
Та й від лиця Його судьба моя іде.
І милість всім дарує, хто послушний.
І лиш на гору той колись зійде
Хто істинно просив свій хліб насущний.
Господь дає мені наснагу до життя,
Вселяє в мене віру і надію.
Як щиро я люблю свого Творця,
Який здійснив мою завітну мрію.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=331840
дата надходження 20.04.2012
дата закладки 11.06.2012
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 16.05.2012
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 16.05.2012
Я щаслива, безмежно з Тобою щаслива,
Пригортаю до неба всі втомлені мрії.
І хоч знову у весни вплітається злива,
Ти цілунком у снах доторкаєшся вії.
А Ти знаєш, без Тебе осінь зовсім не та,
Не звучить під ногами весняним мінором.
Чуєш?.. Така незбагненна усім простота...
Я в обіймах Твоїх неповторно щаслива
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=333126
дата надходження 25.04.2012
дата закладки 15.05.2012
Селін Діон - A New Day Has Come
Переспів - О. Шнуренко
http://www.youtube.com/watch?v=4jOGowScSUI
Новий день настав,
Новий день настав!
Так довго чекала,
Поки настане диво.
Будь сильною - всі говорили,
Тримайся і ніколи не плач!
Дні хороші і дні темноти
мушу, знаю, сама пройти.
Всі гадали, що я змогла,
А я на тебе чекала.
приспів:
Тихіше, зараз
Я бачу в небі світло ясне.
О, воно засліплює мене
Я не можу повірити,
ангел кохання мене торкнувся.
Нехай дощ зійде і змиє мої сльози!
Нехай заповнить мою душу
і втопить всі мої страхи!
Нехай розколе стіни,
щоб нове СОНЦЕ зайшло!
Новий день настав.
Там, де було темно, тепер є світло
Там, де був біль, тепер є радість
Я знайшла силу, де була слабкість -
Це все в очах твоїх.
Я не можу повірити,
ангел кохання мене торкнувся ...
* * *
A new day has come.
A new day has come.
I was waiting for so long
For a miracle to come
Everyone told me to be strong
Hold on and don't shed a tear
Through the darkness and good times
I knew I'd make it through
And the world thought I had it all
But I was waiting for you.
Chorus:
Hush, now
I see a light in the sky
Oh, it's almost blinding me
I can't believe I've been touched by an angel with love
Let the rain come down and wash away my tears
Let it fill my soul and drown my fears
Let it shatter the walls for a new sun
A new day has come.
Where there was dark now there's light
Where there was pain now there's joy
Where there was weakness I found my strength
All in the eyes of a boy.
I can't believe I've been touched by an angel with love
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=296232
дата надходження 27.11.2011
дата закладки 03.04.2012
Celine Dion - Because you loved me
Переспів - О. Шнуренко
http://www.youtube.com/watch?NR=1&v=P_r8pDziQKE
* * *
За всі ті дні, що поруч був зі мною,
за істину, що ти відкрив для мене,
за радість, яку приніс в моє життя,
за всі помилки, які ти виправив,
за кожен сон, який здійснився,
за те кохання що знайшла в тобі,
Я буду вічно вдячна, любий мій.
Єдиний, хто підтримав мене,
ти не дав мені впасти,
Ти той, хто зі мною пережив усе.
[Приспів:]
Ти був моя сила, коли я була слабка,
Ти був мій голос, коли я була німа,
Ти був моїми очима, коли я була сліпа,
Ти бачив все краще, що було у мені,
Підняв мене і я торкнулась неба.
Ти дав мені віру, що я є все,
Тому що вірив у мене ти,
Тому що КОХАВ МЕНЕ!
Ти дав мені крила і змусив мене літати,
Ти взяв мою руку, і я торкнулась до неба.
Я втратила віру, ти повернув її мені.
Ти сказав, що немає зірок недосяжних,
Ти був поруч зі мною, і я ставала стрункою-
Твоя любов була для мене все.
Я вдячна за кожен прожитий день.
Можливо не так багато знаю
Та ось моя правда, моє зізнання -
Благословенною була твоїм коханням!
[Приспів]
Ти був завжди тим ніжним вітром,
який мене колихав.
Світлом у темряві
Свою любов у мені плекав.
Ти був моїм натхненням,
правдою серед брехні -
Мій світ став кращим завдяки тобі!
* * *
For all those times you stood by me,
For all the truth that you made me see,
For all the joy you brought to my life,
For all the wrong that you made right,
For every dream you made come true,
For all the love I found in you,
I'll be forever thankful, baby
You're the one who held me up,
Never let me fall,
You're the one who saw me through it all
[Chorus:]
You were my strength when I was weak,
You were my voice when I couldn't speak,
You were my eyes when I couldn't see,
You saw the best there was in me,
Lifted me up when I couldn't reach,
You gave me faith 'coz you believed,
I'm everything I am
Because you loved me
You gave me wings and made me fly,
You touched my hand I could touch the sky,
I lost my faith, you gave it back to me,
You said no star was out of reach,
You stood by me and I stood tall,
I had your love I had it all,
I'm grateful for each day you gave me,
Maybe I don't know that much
But I know this much is true,
I was blessed because I was loved by you
[Chorus]
You were always there for me,
The tender wind that carried me,
A light in the dark shining your love into my life,
You've been my inspiration,
Through the lies you were the truth,
My world is a better place because of you
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=296235
дата надходження 27.11.2011
дата закладки 03.04.2012
( Переклад з російськоі.Владимир Лермонтов "Дельфания ".)
Я лиця шукаю Господи твого,то ж чому не чуєш голосу мого?
У пташок питав я ,в звірів лісових,у берізок ніжних,в квітів степових,
Часто зупинявся у відчаі німому,лиш один я в мріях шлях шукав додому.
І чому скриваєш ти себе від мене?Хіба ти не знаєш яка доля в мене ?
Скільки стежок треба і доріг пройти,щоб через пустині до тебе прийти.
Скільки треба болю,скільки сліз пролити,аби твоє вухо до мене схилити.
Та мовчало небо і хмари неслись:"Де ти ,Боже?Де ти? Де ти?-Відгукнись!"
І минули роки сніжноі завіі і Господь відкрився ,І збулися мріі !
Він сказав:"Я поруч завжди був з тобою.Літом і зимою йшов я за тобою .
І коли ти падав,мокрий був від сліз-на руках тебе я обережно ніс .
Просто ти не бачив,я зайшов за спину.Йшов я за тобою,дорогий мій сину .
Говорив з тобою щебетанням птиці,лісовою квіткою,спалахом зірниці.
Я,повір,ніколи не скривав себе.Зі мною говорить в світі все живе.
Все живе говорить,ти мені повір.Чую голос Бога навіть дикий звір .
Голос мій лунає співом солов"я,а слово дзюркоче шепотом струмка.
Я говорю вітром,говорю весною,через них розмову я веду з тобою.
Через все,що бачиш я несу себе людям,звірам,птиці через все земне.
Голос мій лунає попід небеса,ні ,мій любий сину ,не скриваюсь я .
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=325365
дата надходження 26.03.2012
дата закладки 30.03.2012
«Мова - це не просто спосіб спілкування, а щось більше і значуще. Мова – це всі глибинні пласти духовного життя, народу, його історична пам'ять, найцінніше надбання віків. Мова – це ще й музика, мелодика, барви буття, сучасна художня інтелектуальна і мислительська діяльність народу».
(О.Олесь)
Хто ми будемо, коли не буде у нас мови? Риби, хоч їх і називають німими, та і ті спілкуються ультразвуками та коливанням води. Мова – це не тільки звук, це повне відображення навколишнього світу, а також незвіданих диких безкраїх степів нашої уяви і фантазії.
Мова, як намисто: кожну мить, кожна людина, кожна подія нанизувала намистинку, щоб створити це пречудове намисто, яке ми зараз маємо.
Але не завжди хочемо носити..
Із покон віків наші Коралі хотіли заборонити одягати, втоптати в бруд, порвати нитку, викинути на смітник, замінити іншими аксесуарами, переробити і змішати усі намистинки, показати усім, що цей тренд давно вийшов з моди, створити всі умови, щоб письмові джерела довели, що такого намиста ніколи й не існувало..
Але у 1991 році нарешті наші Перла залишили у спокої: дозволили усім вільно користуватися, дарували у дитсадках, школах, університетах, музеях, театрах, кіно.. Почали пропагувати і поширювати в маси.
Правда, лишилися й ті, що закинувши наше Намисто у темну запилену комору, натомість одягаючи закордонні пластмасові пацьорки та ланцюги. Одягають на шию і забувають хто вони і звідки вони. Стараючись маркуватися під «заграніцу», вони не лише втрачають власну ідентичність, а й залишаються на роздоріжжі між двома світами: і тут вони чужі зрадники, і там вони чужі, нікому не потрібні, незнайомці.
Ці всі пластмасові дешеві китайські цяцьки не гідні навіть в один ряд ставати з нашими Коралями. Вони безцінні: все золото, всі діаманти, вся нафта – все це не окупить навіть однієї перлини з нашого Намиста.
Воно безцінне, бо в ньому тече кров пращурів і наших майбутніх поколінь, сині води Дніпра та темні глибини Чорного моря, в ньому дрімучі ліси та високі Карпатські гори, в ньому усмішка матері та сильні руки батька, в ньому українська пісня та бабусина казка, в ньому соняшникові поля та золотоверхі бані соборів, в ньому велич Столиці та краса жінок, в ньому мудрість, щедрість і доброта. А це – ні за які гроші ніде не купиш.
Цінуймо те, що нам вибороли наші діди і носімо його якнайближче до серця – бо це наш найцінніший скарб.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=325249
дата надходження 26.03.2012
дата закладки 30.03.2012
В італійській столиці бачу жінка іде.
Серед натовпу видно – вона особлива.
Мила усмішка, добре відкрите лице,
Чарівна і красива.
Чарівна і красива.
Їй здивованим поглядом дивляться вслід
Хто вона? Така гарна ця жінка.
Звідки краса ота? Ця доброта
Та вона – українка.
Та вона – українка.
І хоч в серці несе вона біль і тугу,
Жаль і смуток вп’ялися у нього голками,
Попри всі негаразди вдома і в чужині
Залишаймось жінками.
Залишаймось жінками.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=306506
дата надходження 14.01.2012
дата закладки 08.03.2012
Дозволь мені
ввірватися без стуку -
шаленим вітром,
повінню,
дощем…
Прикласти ніжно
чудодійну руку -
до серця,
щоб пульсуючим вогнем
медові краплі
пити з вуст гарячих,
вдихнути небо -
пахощів ваніль...
Сміятись дзвоником
у полі, наче
ПРОКИНУВСЯ
У ДУШАХ БЕРЕЗІЛЬ.
Купатись цвітом
в росянистій втомі,
на хвилях завмирати
у плавбі...
Щоб ми були
єдино-невагомі -
дозволь мені
лишитися
в Тобі…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=318059
дата надходження 01.03.2012
дата закладки 04.03.2012
Вона створена й злеліяна у щасті,
Вмита щемом теплих сонних хвиль,
Не умовно,просто так-без фальші,
сплетена із сотні ніжних мрій,
Заколисана химерами-вітрами,
і оспівана сопрано співаків,
Не самотня,втомлена словами,
тож не треба більше зайвих слів,
Закарбована навіки скрижалЯми,
Зрошена краплинами дощів,
І захищена сповна монастирями,
Найсвятіша із усіх святинь...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=318900
дата надходження 04.03.2012
дата закладки 04.03.2012
*
Як пишуться вірші?
Вони в тобі палають.
Зачепляться. Живуть.
І душу вивертають.
Це сяйво. Світло. Ритм.
І наголос. І голос.
Це полум'яний світ.
І слів невипадковість.
Як вберегти слова
У цім вогні живими?
І думку донести
Вцілілу поміж ними?
Слова. Слова. Слова.
Дим. Попіл. Іскра знову.
Мовчання. Відзвук. Звук.
Світанок. Передмова.
І висновок. І звіт
З твоїх доріг хрещатих,
І розумієш ти,
Що це -
лише початок.
**
Як пишуться вірші?
У невимовній тиші.
Коли гримлять громи.
І зацвітають вишні.
Як перед першим снігом
Впаде листок останній.
Як пишуться вірші?
Вночі. Опівдні. Зрання.
Коли свічки палають.
Коли палають очі.
Коли клекоче кров
Із горла серед ночі
Словосполучень, слів,
І образів, і смислів.
І треба все сказать.
І висловитись стисло.
І риму віднайти,
Не допустивши фальші.
І молодіти з віршем...
Або
ставати старшим.
***
Як пишуться вірші?
Чому вони приходять?
Піднімуть з дна душі,
Таке наколобродять,
Щоб визбирать росу
Із найчистіших слів,
Які ти так шукав,
А мовить не посмів.
Уголос. Чи колись.
Але ось тут, сьогодні
Без них не обійтись,
Бо вірш -
Сльоза Господня.
****
Як пишуться вірші?
Секрет. І таємниця.
У груди б'є крильми
Поезія. Жар-птиця.
І проситься на волю.
І з серця вилітає.
Як пишуться вірші?
Цього ніхто не знає.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=280101
дата надходження 12.09.2011
дата закладки 09.02.2012
Хочу, щоб мова заграла цілунком,
Ніжним признанням і візерунком,
На полотнині вуст малинових
І на сорочці диво-любові.
Хочу, щоб кожен вдягнувся в ту мову
Як на Великдень висвятив слово,
Розправив груди – замилувався:
– Боже мій милий, я закохався!
Вибухне цвітом земля довкола –
Дякуймо Богу за дивну мову!
За українську душу любові,
Що вишиває вишневі зорі.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=312283
дата надходження 08.02.2012
дата закладки 09.02.2012
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 07.02.2012
Якщо не виправдала всіх надій,
Всіх планів, зАдумок, ідей і мрій
Якщо хтось відчував від мене гніт -
Простіть!..
Якщо занадто щирою була,
Якщо не все зробила, що могла,
Якщо когось образила колись -
Не злись!..
Коли могла і не прийшла на допомогу,
Коли за біди проклинала Бога,
Коли кричала від своїх невдач -
Пробач!..
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=283084
дата надходження 27.09.2011
дата закладки 07.02.2012
Чуєш, як птах небесний
пісню з світанком несе?
Краю мій, з пут воскреслий,
свято сьогодні твоє.
Чуєш, Софії дзвони,
голос карпатських трембіт?
Діти несуть в долоні
пташку надії в політ.
Чуєш, мій рідний краю,
хвилі волошок в житах?
Сонце у серці маю,
море любові в руках.
Чуєш, моя Вкраїно?
Голос мій, я не одна,
тільки з народом, спільно,
в душах цвістиме весна!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=276714
дата надходження 24.08.2011
дата закладки 03.02.2012