: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 17.10.2022
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 02.10.2022
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 02.10.2022
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 02.10.2022
носиш свій спокій в ситі
на кожен день зайвий
минуле змінилось в інше
похмілля втрати
не помились обітом
в спразі сліпої помсти
в муках самотніх таїнств
сам-у-рай
всім бажанням не збутись
вісім життів не позбутись
з неба завжди з тобою
син
у цьому розбитому домі
у холодному мертвому полі
один у скаженому світі
та не сам
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=958270
дата надходження 01.09.2022
дата закладки 21.09.2022
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 06.09.2022
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 23.08.2022
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 28.07.2022
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 11.07.2022
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 09.07.2022
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 06.07.2022
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 04.07.2022
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 30.06.2022
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 29.06.2022
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 29.06.2022
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 29.06.2022
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 29.06.2022
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 26.06.2022
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 24.06.2022
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 17.06.2022
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 17.06.2022
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 17.06.2022
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 14.06.2022
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 14.06.2022
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 12.06.2022
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 12.06.2022
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 29.04.2022
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 28.03.2022
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 23.03.2022
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 20.03.2022
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 13.03.2022
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 23.02.2022
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 12.02.2022
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 11.02.2022
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 11.02.2022
Буває не пізно. Буває не треба.
Не рухай мій спокій, не клич мене в небо.
Загоїла в попіл обрубані крила.
для чого тепер тебе я зустріла?
Буває не пізно. Бува помилково
запаленням в серці звичайна розмова...
Та я тобі душу, пробач, не зігрію.
Бо ледве жива і літати не вмію.
Хоч важко втікати від мрій твоїх світлих,
та в мене все складно і геть непривітно...
Щось згасло, зломилось... задовго до тебе...
Буває не пізно. Буває не треба.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=918344
дата надходження 01.07.2021
дата закладки 28.01.2022
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 16.02.2021
Опритомніти
восени.
Оприлюднити преміальні.
Оповім тобі власні сни,
хочеш стисло,
чи подетально.
Крізь
цирконієві вогні
сонце гусне у ластовинні.
Чим тепер дорікнеш мені?
Я тобі –
лише туга синя.
Лиш грайлива
печаль, і ти
в ній розчинишся мимовільно…
Відпусти мене… прорости…
Йдуть птахи
у жита повільно
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=885921
дата надходження 14.08.2020
дата закладки 14.08.2020
Епіграф: "Збирай в долоні сльози місяця"
Збирай в долоні перлини мрії,
Проміння сонця, краплини щастя.
Нехай тобою земля радіє.
Тому, хто спраглий, - нехай подасться.
Як мед липневий, тече крізь пальці,
Все що збираю. Коли над міру.
І бджоли й мухи кружляють в танці.
Усім по праці. Усім по вірі.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=885802
дата надходження 13.08.2020
дата закладки 13.08.2020
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 13.08.2020
Вже серпень загубив свого серпа.
Вже блазні одягли печальні лики.
За вічним літом, мов за чоловіком,
сумують діви невесняних літ...
У чашках - чай.
В опочивальнях - лід.
В очах - уже осінні сердолики.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=885198
дата надходження 06.08.2020
дата закладки 06.08.2020
Не мурашники
Міста-мегаполіси:
Всяк сам по собі.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=885173
дата надходження 06.08.2020
дата закладки 06.08.2020
В твоїм саду уже кружляє листопад –
Чомусь тривогу кличе знов у твої сни...
І хоч літа вже не повернуться назад
Мине зима, а там не довго й до весни.
І в листопаді з неба падають зірки –
Хоч їх не видно – сто бажань їм загадай
Летять роки? – ну що ж, на те вони й роки
Та й восени буває ще в душі розмай
Нехай в саду кружляє щастям падолист –
Осіннім вальсом стрімко стелиться до ніг...
А ти своїм солодким мріям усміхнись
Не проганяй – зустрінь, пусти їх на поріг.
І в листопаді з неба падають зірки.
Роки летять? – ну що ж, на те вони й роки...
Автор О. Бондар (Бондаренко)
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=855228
дата надходження 19.11.2019
дата закладки 26.11.2019
***
Щойно хтось цю тишу прогарчить,
ти побачиш: тут навколо стіни.
Ти й не звір, то що між нами спільне?
Дихай це повітря, що гірчить.
Простору розламані замки,
відстані на витягнуту руку,
будь мені чи голубом, чи круком.
Я тепер не плачу, бо за ким?
Краще вже осліпнути й брести
світ за очі, наче невидимка.
Хто тобі що винен, Катеринко?
Тут навколо хрестики й хрести.
***
Де навколо хрестики й хрести,
тіні залишаються по суті
входити у себе, мов у сутінь,
щоб себе попереду нести.
Хто за мною? Люди чи птахи?
Два крила, а наче - два обличчя.
Ця гроза звучатиме, як притча,
просто називай все навпаки.
Кілька слів - і стихне вся вода.
Ось мій шлях - ці кола, кола, кола...
Так іще не плакала ікона.
Так ще не дивилася вона.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=841036
дата надходження 06.07.2019
дата закладки 13.07.2019
Келих гіркої покори щоразу натще,
Нізащо не прикидатися згодою чи деревом,
На гілки думок не чіпляти складних механізмів.
Звісно, я вправно змайстрований міф,
Я привид і привід тобі залишатись
В межах драбинного спокою.
Я люблю,
а хвилинами зневажаю
І до чаю готую натхнення гнилиці.
Твої лиця, їх більше ніж записів у блокнотах,
Бо ще досі не бачиться хто ти
Й від цього мовчання ще дужче болить.
В мить блукань над тобою витає ліліт
І безстрашно вдягає червоне.
Я сьогодні ніхто
І мені треба йти,
А у відповідь дзвони...дзвони.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=836082
дата надходження 20.05.2019
дата закладки 20.05.2019
ляснув, мов постріл, звук об холодну плитку -
ґудзик упав, залишивши обвислу нитку
ґудзик упав, побринів і застиг нерушно
круглий, блискучий, та тільки уже без вушка
цілим здається, та чується все ж розбитим
ґудзик - без вушка, його уже не пришити
плитка пласка, а для нього - немов безодня
в ній він загублений, втрачений і самотній...
доторку теплих пальців вже не відчути
вже не зімкнути поли і не застібнути
і не пірнути, як завше, в петлю обшиту
дивно, та ґудзику вже без петлі не жити...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=822778
дата надходження 25.01.2019
дата закладки 01.02.2019
В цьому домі нічого незвичного:
скрип підлоги, тонкі дзеркала.
Я своє відображення вивчила:
темні кола, пошерхла кора.
Підвіконня поховані пристані,
за вікном достига заметіль.
Обіцяю тобі, що я вистою,
чи з тобою, чи на самоті.
Викорчовую з пам’яті спогади,
біло-біло застигли сади.
Коли тиша обірветься стогоном,
не судимий – мене не суди.
Коли північ пройде циферблатами,
і завмруть на подвір’ї сліди.
Ти пробач, я тебе не чекатиму.
Я піду за тобою в сніги.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=820880
дата надходження 10.01.2019
дата закладки 11.01.2019
дзвони плачуть по осені,
простоволосими душами попід вікнами
наші смутки розсіяні.
так невміло ти запалюєш свічі
й шепочеш закляття розбито.
не любити тебе
означало не знати власного імені
чи не мати домівки.
скільки часу ці ріки
впадають у глибінь натхнень.
зеленими хвилями крізь каміння
щоб болем в тобі зародитись
й померти
в притулку пустої весни
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=801156
дата надходження 29.07.2018
дата закладки 26.10.2018
Юрію Васюті
Думала – носиш каміння,
думала – з цим пропадеш,
з часом прийшло прозріння,
що то... перлина. Авжеж,
мучило і душило,
плакало й вниз тягло...
Все ж таки відродило,
все ж таки відлягло...
зерно
Не зацвіте, не зів’яне
те, що зійшло плодом
Цінність та унікальність –
нести в душі джерело
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=809906
дата надходження 14.10.2018
дата закладки 25.10.2018
ты мой мир где всё так
как задумано
состоящих из звёзд и воды
зеркал
мы в них хрупкие кости
от домино
где достаточно лишь
щелчка
ты тот миг когда всё начинается
будто не было зим
тех бессонных войн
будто тьма есть начало
и свет творца
будто мы значит мир
живой
ты есть всё
что когда-нибудь убивал
все слова что небрежно внутри
душил
как застывшая камнем вины
вдова
на одной из моих
могил.
*фоновая композиция –
Troum «Cold»
[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=rJ58IcI_Bc0[/youtube]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=801384
дата надходження 31.07.2018
дата закладки 31.07.2018
Темінь глибока, неначе старість,
ще принесе нам і сум, і сумнів.
Плачеш, а значить, ти не зі сталі.
І зостається тепер у сумі
тихі розмови про неминуче,
стогін раптовий, листи про втечу.
Те, що насправді найбільше мучить,
вголос промовлене недоречно.
Криком обернеться той твій шепіт.
Кроки поділять надвоє простір.
Нам би повітря і, знаєш, ще би
хай би між нами все стало просто...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=707801
дата надходження 21.12.2016
дата закладки 18.07.2018
Березень мене не береже,
Березню такі поперек горла.
Я іще не стала міражем,
але вже тихенька і не горда.
Ти веди мене глибоко вниз.
Ти навчи мене умить зникати.
Має вийти – просто не дивись
і не клич: «Ну, Катю! Катю! Катю!»
Це не важко – збутися комусь,
це так легко – виростити ікла.
Я тепер нічого не боюсь –
Я тепер невидима для світла.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=798659
дата надходження 09.07.2018
дата закладки 18.07.2018
Грози наливаються у грона.
Червень набухає і болить.
Сумніви - остання заборона,
літо починається коли.
Серце вибивається із ритму,
кроки викарбовують сліди.
Боже, але як, скажи, любити?
Нам же ліпше світ за очі йти.
Поки цим закрученим маршрутом
виведеш нас, душу відведеш.
Це ж так просто – дихати і бути.
Це ж так легко, це ж так легко, це ж…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=798661
дата надходження 09.07.2018
дата закладки 18.07.2018
Я гора, я іду до тебе,
Магомете, молись і жди.
Доки стихне у серці трепет,
говорити нема нужди.
Бо загублене мерехтіння
приведе мене по слідах,
що зостались по наших тінях,
коли я ще була сліпа,
коли я не була висока
і боялася висоти,
тут блукали чужі пророки
та ніхто не просив прийти,
а скорились моїм вершинам –
і застигли, мов кам’яні.
Я нічого не залишила
тим, хто жертву приніс мені...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=796925
дата надходження 24.06.2018
дата закладки 30.06.2018
Бачив ріку, що міня своє русло,
води її які?
Берег як пастка чи берег як пустка,
риби її в’юнкі?
Перепливи ти усі переливи,
вийди сухим з води.
Ти ще прозорий, тому особливий.
Отже, тепер веди
вверх по воді, де немає нічого,
вниз – де лише імла.
Бачиш, ріка розливається чорно,
Бачиш – ріки нема
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=797351
дата надходження 28.06.2018
дата закладки 30.06.2018
Любов не приходить невчасно,
Тоді лиш, сама коли хоче —
З туману сивими пасмами,
Чи з криком сови серед ночі.
Ковзне ненароком очима
З сусіднього місця в трамваї...
Для неї не треба причини,
З нас кожен на неї чекає.
І серце зайдеться зненацька
В нестримно-шаленому скерцо,
Все стане таким чудернацьким
Під стукіт щасливого серця.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=796013
дата надходження 17.06.2018
дата закладки 17.06.2018
Я чую, як у тебе крапле дощ
Крізь сотні кілометрів, з-попід стріхи
Немов струною прорізає товщ
Із відстаней так методично й тихо
Бо кожна крапля в тім‘я б‘є нудьгу
Весняної відлиги ностальгію
І як би вітер жалісно не гув -
Я дочекаюсь, зможу, я зумію
Хіба лякає в березні мороз
Ту птаху, що із вирію зарано
В гніздо спішила, й золото мімоз
Не сприйняла серденьком за оману?
Нехай замерзла, бідна, все одно
Своєї пари віддано шукає
Отак і я чекання полотно
Коханням вірним на стрічки розкраю
Я чую, як у тебе крапле дощ
Гудками в слухавці, секундами напруги
Крізь шум шосе і крізь мовчання площ
Єдиним будеш. І ніколи другим.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=783084
дата надходження 19.03.2018
дата закладки 17.04.2018
[b]Essay on "An Essay Concerning Human Understanding"[/b]
by Catherine Barnett
in New Yorker, Mar 19, 2018
Джон Лок каже, що діти не розуміють часу, що минає,
і коли я була дівчинкою, то так воно й було
і таким залишається -
Минуло триста років, і мої почуття до Лока
мусять проходити без взаємності.
Я зберігаю його книжку в своїй сумці
разом з іншими дрібничками -
губною помадою, цукерками від кашлю, скріпками і маленьким кусочком мила,
вкраденим в Ренесанс Інн,
де я інколи зраджую Локу з іншим чоловіком.
Принаймні, речі тривають довго -
гляньте, як мені служить мій диван!
Довгобразий Лок непогано виглядів би, лежачи тут,
із нахмуреними бровами і зморшкою посередині,
він, котрий так швидко розквітнув
і випередив цей натовп.
[i]La duration[/i], казала я, намагаючись розкотисто вимовити "[i]r[/i]",
коли деякі мої французькі друзі питали,
про що я думаю.
[i]John Locke et la duration[/i].
Вони ж почули l'adoration,
що також вірно.
Виявляється, що [i]duration[/i] взагалі не французьке слово,
як би погано я його не вимовляла.
Правильно буде [i]la duree[/i],
ще одне слово, яке я вимовляю неправильно,
хоча одного разу я мала гарну [i]duree[/i]
за кермом взятого напрокат Velib від Seine
до Sacre-Coeur,
де згідно з моїм планом
в мене мала бути ніч палкого кохання.
Натомість я тільки притулила свого велосипеда до церковної стіни
і оглядала море людського часу.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=787829
дата надходження 17.04.2018
дата закладки 17.04.2018
черный город из белых пятен
всегда голоден и прохладен
нанизавши людей на ветви
видит мертвых он вещий
сон
вот немой с абсолютным слухом
вот лишенная крыльев
муха
вот уставший до смерти
ветер
да истлевший в глазах
огонь
тут лежат под землей консервы
но едят их уже не черви
а лежащие рядом
трупы
безымянных
и тихий стук
от часов что вперед не ходят
воз|вращая себя
природе
замыкаются в теле
круга
замедляя на годы
круг
и глазницы домов пустые
их скелеты в людей вонзились
не стареющими корнями
никогда из них
не уйдут
а вокруг красно-белый пепел
перемешанный с черным
светом
оседает внутри меня
я
лишь с кровью земли
сосуд.
*фоновая композиция –
Troum «Drüsian»
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=784149
дата надходження 24.03.2018
дата закладки 24.03.2018
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 22.03.2018
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 20.03.2018
[b]Rhododendron[/b]
by Matthew Dickman
in New Yorker, Feb. 12&19, 2018
Люди моляться мстивому
богові бо вони прагнуть помсти.
Вони обирають бога який ненавидить
те саме, що й вони,
але він також створив море
і секвою.
Я проходжу зі своєю дитиною
через виставку рододендронів.
Ми мовби рухаємося
у хмарці медуз
зроблених із рожевого і бузкового паперу
пелюстки падають
на землю.
Ці медузи - весняні риби.
Дитина видає якісь звуки
наче мишеня, неголосні, але
всім тілом. Всередині,
його органи ще такі нові,
що вони одночасно
і органи і початки органів.
Коли він плаче щоби мати
його погодувала
він звучить як півник.
Він не просто
голодний
він сам голод.
Він є те
за чим він плаче. Сонце перетворює
рододендрони
в кулі рожевого світла, якби
світло було рідиною
і у щось іще,
у бризки,
ця рожевість заливає
нас цілком,
щасливих безбожників,
несвідомих створінь під яскравою рожевою
ідеєю землі.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=783175
дата надходження 19.03.2018
дата закладки 19.03.2018
Clamour
------------
by Elly Bookman
in The New Yorker, Mar. 12, 2018
Десь повітряні удари
білим золотом прорізують ніч.
Те як вони агресивно квітнуть
в тіні військового корабля
в вечірніх новинах має метою
можливо
розворушити в моїх грудях
якийсь бурхливий відгомін, якийсь крик.
Замість цього я пам'ятаю,
як ти мила посуд
і одна малесенька мильна бульбашка
плавала позад тебе, і ти не знала,
що вона там, і
можливо
я прагнув узнати делікатний секрет
тої штуки
що на короткий час зависла
в теплому
світлі кухні, і хотів щоб
він був тільки
моїм, будь-якою ціною.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=782640
дата надходження 16.03.2018
дата закладки 16.03.2018
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 16.03.2018
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 04.03.2018
Ти танцюєш в диму моєї сигарети,
пошарпані колонки
видушують із себе ноти
рипучих п'яних пісень.
Наскільки сильно тебе зможу відштовхнути,
шепочучи слова у ритмі танцю,
де кожне слово,
немов граційне па,
оголює,
не знімаючи одягу.
На вустах присмак дешевого пива,
руки обціловані очманілими сигаретами,
та мені не боляче торкатись твоїх долонь
тримати їх
так близько,
так близько,
що якраз час зашепотіти.
Крізь шаль повільних рухів,
я обіймаю тебе
на відстані,
закутую в себе
й не наважуюсь цілувати,
бо у мені немає потреби інтиму
аби відчувати тебе
так близько.
гітарне соло
висмокче нас із реальності
й виплюне у пітьму
де ми — безформні звуки
екстаз заплющених очей
і попіл
що сивою бородою виріс
на покинутій цигарці
нікотинові посмішки
завмирають у повітрі
пусті пляшки
поснули під стіною
я кохаю тебе
тому сьогодні зникну
так і не поцілувавши,
зате солодко
відштовхну
пошепки.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=767175
дата надходження 20.12.2017
дата закладки 13.02.2018
Падати не страшно, якщо мовчки.
Падати не боляче, а тихо.
Колихай мене, колюче лихо,
а як вже заплющу міцно очка,
калатай в усі довкола дзвони.
Най тоді несуть нам добрі вісті,
най скарби шукають по обійстю,
а знайдуть заплакані ікони…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=775375
дата надходження 05.02.2018
дата закладки 09.02.2018
Чорна глибока ніч. Важчають небеса.
Тільки не вір мені, краще молися сам.
Свисне – тоді рушай. Зойкне – і ані руш!
Вклякне твоя душа серед опалих груш.
Та не достигне плач, не переллє за край.
Білим мене познач, болем мене скарай.
Доки зійде роса, доки не чути дзвін,
білим мене осяй, хай це побачить він.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=774877
дата надходження 03.02.2018
дата закладки 04.02.2018
Застрягаєш у горлі іменем першим тихим.
І не ймуть мені віри грішні, відтак блаженні.
Ти в мені не вогнем, а сяйвом прозорим жеврій,
що із нього почнуться інші – болючим вдихом.
Є така порожнеча, наче глибока прірва.
І коли я впаду, насправді ніхто не зловить…
Ти ніколи не зникнеш, бо не зникає слово
(хто не йме тому віри, хай буде світло й мир вам).
Є самотність така – тонути б у ній тонути.
І діставши до дна, не мати для себе дому.
Обіцяю мовчанку – темну, тягучу, довгу,
доки ім’я твоє не вимовлю як спокуту.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=770947
дата надходження 12.01.2018
дата закладки 04.02.2018
Попросись до мене на нічліг,
мій самотній хижий-хижий звіре.
Доки я тобі насправді вірю,
тут слідів не буде нічиїх.
Приблуди до мене серед тьми
сторожити цей зимовий шепіт.
Доки порожнеча нас не зчепить,
доти ми не станемо людьми.
Хтось когось поставить на приціл,
але чи наважиться на постріл?
Це гарчання – стогони крізь простір.
Це любов – як рана на руці.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=769406
дата надходження 03.01.2018
дата закладки 04.01.2018
Тиша незбагненна неминуча
витерла відлуння голосів.
Час іще не цілився, а влучив
(серце на розхитаній осі).
Відстані, подібніші до лещат,
ці твої хвалені береги.
Я колись не відала про те, що
втримати – не значить вберегти.
Тіні не залишили відбитків.
Світло не торкнулося води.
Ти, що тишу з паволоки виткав.
Ти мене у неї відведи
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=769234
дата надходження 02.01.2018
дата закладки 04.01.2018
Це не боляче, це – незвідано,
говори мені, говори,
поки небо нас манить віддаллю,
поки видно усе з гори,
поки хтось не почнеться вереском
чи закінчиться ним, ачей.
Це не спогад про смерть і вересень,
і про сон, що втікав з очей.
Витікав і губивсь у видиві
не про те, не про те, проте
а якщо це останній з видихів,
що зірветься з моїх грудей?
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=767113
дата надходження 20.12.2017
дата закладки 22.12.2017
Чорна магія чи мана,
а не світла остання крапля.
Говорили: усе мина,
а воно не мина – і крапка.
Кілька кроків – а там ріка.
Я не крикну – зірветься голос.
Хочеш дихати – утікай,
хочеш знати – ставай у коло.
Тут такий у нас хоровод:
я мовчала, і всі мовчали,
а із темних глибоких вод
брало небо своє начало.
Але десь є усьому край,
там напевне не знають, хто я.
Хочеш дихати – утікай.
Хочеш бути – виходь із кола…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=767114
дата надходження 20.12.2017
дата закладки 22.12.2017
Прислухайся і почуєш, як б'ються в ногах серця́.
Мені б оце вічну спрагу. І пити з твого лиця.
Мені б оцю спільну далеч, зносити до чорних дір.
Я гавань твоїх печалей. Наосліп мені повір.
Зайнятись тут більше нічим. Ходімо зі мною в сни?
Бо день мовчазний, як вітчим. Не треба йому дочки.
Ми вип'ємо повний місяць. Впиваючись пазурі,
Лишатимуть свіжі зорі – сузір'ями на спині.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=728543
дата надходження 12.04.2017
дата закладки 12.04.2017
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 12.04.2017
[i]«Самое страшное – это когда судьба закончилась, а жизнь продолжается» (с)[/i]
*
сухое русло реки
тут были слова
тут были стихи
ими росла трава
ими росли цветы
где был человек
который писал стихи
*
хочешь не уходи
хочешь пиши о нем
хочешь сожми ладонь
так как-бы сделал он
камни хранят слова
в русле сухой реки
след от его руки
*
след от его судьбы
след от него и ты
жилками среди скал
надпись о том как он
надпись о том как ты
хочешь не уходи
это теперь твой дом
*
хочешь, сожми ладонь
делай как делал он
хочешь пиши стихи
хочешь тихонько спи
только останься тут
завтра цветы взойдут
след от реки руки
след от него и ты.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=728203
дата надходження 10.04.2017
дата закладки 12.04.2017
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 12.04.2017
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 30.03.2017
Грудень розставить крапки над і.
Далі вже - справа січня.
Хто скаже першим, що ми слабкі
(надто, якщо не вічні)?
Надто, якщо комусь завтра йти
в довгу далеку безвість.
Хай би цей страх у мені притих,
поки ми з Богом чесні.
Надто, якщо за межею - тьма.
Або і геть нічого...
Поки мій ангел - твоє ім’я,
в світі не так і чорно.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=709134
дата надходження 29.12.2016
дата закладки 28.03.2017
Слово стане посеред горла (ми так близько у цій мовчанці).
Обіцяю: не буду горда. Хай у Бога забракне шансів
розлучити нас, роз’єднати, перелити за край свободу.
Я з тобою щаслива надто, тож тепер і в вогонь, і в воду.
І хай що там усі говорять, хай які там у них прикмети,
та ділити утіху й горе – найважливіша з арифметик.
І коли мене тінь огорне, я увірую в те, що вічне.
Обіцяй, що не будеш гордим.
Я люблю тебе, чоловіче.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=674976
дата надходження 28.06.2016
дата закладки 29.06.2016
Коні не винні, що принци спізнюються
Я не чекаю коня і принца (здався мені той герой із казки).
Це все дурний застарілий принцип: має прийти, на коліно впасти…
Я не чекаю погоди з моря. В мене стабільно – думки на вітер.
В мене нікого-нікого поряд. Я не повинна нікого гріти.
Я не складаю на завтра планів. Як уже вийде, а там побачу.
Кажете, я загадкова пані? Може, спочатку… А так - навряд чи.
Я б не хотіла усе й одразу. В мене бажання – прості і скромні.
Я не міняю життя на казку. Принци спізнились. А винні коні?
2013
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=673356
дата надходження 20.06.2016
дата закладки 20.06.2016
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 06.06.2016
.................................А потом я наполню этот мир бабочками..
.................................Но все по порядку:
.................................сначала идет янтарь, ибо янтарь - это свет.
.................................потом будет оникс, ибо оникс - это тьма.
.................................после - белые хлопья снега, ибо снег - это зародыш дождя, а дождь - это жизнь..
.................................следом за этим, придет кленовый лист - это так, это приятно)
.................................еще будут камни..много камней - они умеют видеть, дышать и молчать..
.................................дальше - поля ромашек и васильков - я буду плести из них свой венок..
.................................еще немного - и мир пропахнет неролиевым маслом и яблоками..
.................................а потом..
.................................а потом я наполню этот мир бабочками.. (с) одна девочка
Будет, малыш, все с нами и снами будет
И распрямит этот город костлявые плечи
Я расскажу тебе сказку о Междуречье,
Что растекается между Днепром и Миассом.
Ты засыпай и смотри, как по снам люди
Летают и исполняют мечты друг друга,
Объединяя Восток и Запад, Север с Югом,
И создавая миры с каждым новым часом.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=670487
дата надходження 05.06.2016
дата закладки 06.06.2016
застрягли одне в одному, немов у ліфті,
є тільки ми вдвох і тиша, спазматично пульсуюча між наших тіл, ніби хворе серце.
як довго ти ще скануватимеш мене глибоким, як маріанська западина, поглядом?
я немов той аквалангіст, що занурився на декілька сотен метрів у воду,
а у балоні кисню
лише на два вдохи..
загнані у глухий кут, тільки те й робимо, що погодинно перевіряємо телефони - зателефонує? напише?
але темні екрани, немов наші очі, лише таємничо-звабливо виблискують
і дражнять подушечки пальців - меню-телефонна книга-ім'я-номер,
цифри якого давно вже напам'ять вивчені,
ніби молитва..
коли хвилюєшся, завжди розминаєш руки, немов музикант, перед тим, як покласти їх на клавіші піаніно,
і зараз так робиш - несвідомо, із прискіпливою ретельністю перфекціоніста,
сковтуєш літери, немовби кров, коли кожен твій необережний рух гатить по тобі, гейби суперник на рингу,
але ти все одно затято, уперто тримаєш удар, ти все ще віриш,
що зможеш перемогти себе самого..
от у чому різниця між нами - я опускаю стиснуті кулаки на користь ніжності,
ці спроби намарні - позбутись тебе, видерти із себе тебе і себе із тебе видерти,
до того ж, нам настільки личать наші обійми, ніби ми в них народилися,
однією пуповиною міцно зв'язані..
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=669010
дата надходження 29.05.2016
дата закладки 31.05.2016
витримуємо взаємність погляду, ані відводячи очі, ані стуляючи бодай на мить повік,
так, ніби між нашими грудьми пружина - відступи один хоч на півкроку, іншому по щоці вріже ляпасом,
заклякли у просторі, немовби рішучою рукою скульптора вирізьблені із єдиної колись кам'яної стіни -
жінка та чоловік, одне одному рівні не тільки за зростом..
не боюсь тебе більше - хоча ладна іменем твоїм викликати грозу з-поза карпатських гір,
таку, що й не мріялась навіть автентичним українським волхвам,
тиша впала на нас зненацька, немов стоголосий церковний дзвін
на відьму, що доторкнулася до алтаря,
і оглушила.
все, що потрапляє до радіусу твоєї простягнутої руки, займається полум'ям,
як тобі живеться, скажи, із таким строгим профілем та вдачею середньовічної інквізиції?
це не сльози виблискують на сітківці моїх очей - це відбивається світло,
що іржею роз'їдає тебе наскрізно..
синхронизуємось завше, коли вступаємо у власні сліди - тембром голосу, частотою серцебиття,
так, коли зранили мене глибоко - ще глибше тобі болить,
так, коли ти смієшся - у кутиках моїх вуст розквітає посмішка,
певно, стрілки годинників обернулись навспак, коли цієї хвилини рівно рік тому, спокійною, впевненою ходою
ти виплив, як випливає човен на середину ріки,
але на середину мого життя..
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=669176
дата надходження 30.05.2016
дата закладки 31.05.2016
ледь чутно торкаємось одне одного, так обережно-тремтливо, як торкаються ченці своїх релігійних святинь,
лінії пальців вздовж ліній тіла пульсують стома стами повнями травневої свіжості -
так розходяться кола довкруг камінця, пожбуреного до води,
так поступово, ранок за ранком, розкриваються пелюстки тюльпанів..
вплітаюсь у тебе волоссям, вціловуюсь у тебе від губ до родимки за мочкою вуха,
і тиша жертовна, молитвенна, тане, мов віск, зігрітий поміж долонями,
глибоко, на самому дні зірчастого неба розсипається нотами соловейко -
вибухаю я фейерверками у мушлі твоїх обіймів..
раніше я думала, що поруч з тобою спокій та затишок, але ти і є затишок й спокій -
той, що нашіптують від роси прохолодні трави, коли йдеш на світанку босоніж,
той, від якого дихаєш повільніше, тихіше говориш,
ніби смакуєш кожне промовлене слово,
ніби слово і є дотиком..
роздягаєш мене, як батько вдягає власну дитину,
шкіра тепла, немов загорнутий у в'язаний светр кухоль паруючого молока із пінкою,
як же довго ми одне до одного йшли, ніби паломники до Єрусалима,
як же вчасно ми зустрілися..
схиляю голову на твої коліна у мовчазній покорі, тій, що сестра-близнюк самозречення,
але на хвилину доросліша, лише на одну хвилину - і саме тому вже геть інша,
навіть якби мені зав'язали хустиною очі, навіть якби я їх ніколи не мала, навіть у цілковитій темряві,
я б ішла за тобою, як за променем світла,
адже ти і є світло..
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=668259
дата надходження 25.05.2016
дата закладки 25.05.2016
відтепер я маю причину, аби не тільки лишатись у цьому місті, яке, по правді, до мене геть збайдужіло, але і просто - лишатись.
завдячую Юрію Володимировичу* та Юрію Романовичу* не тільки тим, що мають ім'я мого батька -
а й тим, що усе-таки крізь тисячу кілометрів мене до Львова привели..
чи знаєш ти, що вірші мають магічну властивість крізь одяг торкатись
до серця?..
знав би ти ще і те, о господи, наскільки ти схожий до Неї..
чоловічий варіант, єдиний у своїй справжності, який вартий кохання.
коли я писала, що ти - найпрекрасніша у моєму житті людина,
я ані на кому, ані на літеру не скривила душею..
я сильніша, аніж може видатись з першого погляду.
стеблик квітки витончений, делікатний, але навіть асфальт тріскає попід його натиском, немов атакували, нехай іграшковим, але - бульдозером..
той чоловік, що ненавидить жінок, не мене скривдив - а регулярно, завзято, уперто кривдить самого себе.
бо чи можна придумати собі гіршу покару, аніж щомиті видавати з себе тварину,
тварину, у якій, окрім інстинктів, не живе вже нічого?..
допоки я маю твої ім'я та по батькові, номер твого телефону, допоки я знаю, де ти працюєш,
допоки в мене ще є голос твій, так само сухий та шершавий, як шкіра твоїх долонь,
усупереч всьому, що сталось зі мною
я маю причину лишатись.
я маю причину лишатись
живою..
*Покальчук та Іздрик.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=665262
дата надходження 11.05.2016
дата закладки 25.05.2016
тепер, від цієї миті, я вже не маю жодного права здатись - скласти зброю, замінити броню на підбори та плаття.
хто сказав, що жінка не може боротись за те, аби бути поруч не з кимось, а саме з коханим мужчиною?
я зводжу довкола себе фортецю, я встановлюю сигналізацію,
я одягаю обручку на безіменний,
аби ніхто ніколи окрім тебе не посмів до мене торкатися..
моя гордість не дозволяє просити тебе про порятунок.. але ці кляті колабораціоністи-вірші, немов білі стяги, випорхують нетлями.
я намагаюсь не писати нічого зайвого - та чи можуть бути встановлені межі в поезії?
єдине, чого я найбільше в житті боюся, аби ти не промовив раптом:
"Вибачте, Алло Юріївно, але це востаннє, як ми з Вами бачимось.."
і що я тоді змушена буду робити? я завжди з тобою погоджуюсь, бо ж ти завжди, немов прокурор, маєш рацію.
я знаю також і те, що усі мої аргументи супроти твого слова - немов трояндові пелюстки супроти шквального вітру..
я готова миритись з твоїм мовчанням, я готова навіть сама все змовчувати,
але, будь ласка, не покидай мене тет-а-тет із спогадами -
вони, немовби терміти, зжеруть мене цілком і повністю,
не залишивши бодай ниточки..
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=665572
дата надходження 13.05.2016
дата закладки 25.05.2016
як довго ми належимо одне одному
так нерозривно, як чорні, обвуглені метелики тіней довкола пашіючої квітки багаття
у безупинній геометрії танцю - хаотично накреслених кіл і хвиль тріпотливих крилець,
як довго діє цей механізм вічного саксофона -
розтуленими губами притискаєшся до моїх,
і в грудях, ніби повітряна кулька, ширшає серце,
ковтнувши твій видих..
зчитую з родимок на твоїх плечах тексти майбутніх віршів -
хто видрукував на тобі чорнилом ці літери із абетки моєї тужливої мови?
торкаюсь із заплющеними очима кінчиками пальців шкіри,
немов до сторінки, витісненої шрифтом брайля,
певно, родимки - це татуювання
бога..
є ще і третє, завжди, де починаються двоє,
вже до того, як схрещуться у коридорі поміж двох пар очей блискавки,
так ніжність веде поперед себе немов на повідку музику -
тупіт маленьких ніг, дзвіночки дитячої посмішки
із флейтами напівсну-напівспокою
ув обіймах..
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=668242
дата надходження 25.05.2016
дата закладки 25.05.2016
Сонце, зійди в мені лагідним теплим світлом.
я заблукала, а значить – зовусь пітьма.
Той, хто мене не хотів, – той пішов, ти свідок.
Той, хто ніколи не бачив мене, – піймав.
Сонце, зрости в мені тихим-претихим словом,
ніжність моя ще не вийшла із берегів.
Там, де нікого немає, – нам буде сховок.
Поворожи мені, сонце, на ворогів,
бо як обірветься тиша, це стане зайвим.
Виболи, випали, випечи – всю мене.
Сонце, зійди в мені лагідним теплим сяйвом.
І хай у світі минає все, а ми не…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=664461
дата надходження 07.05.2016
дата закладки 17.05.2016
Травень розбудив у мені добру дівчинку. І нагадав, що поряд зі мною є такі люди...
Я не вигадую, просто чомусь так відчула
(може, звучатиме смішно, а то і безглуздо):
є такі люди, з якими чекатимеш чуда,
навіть якщо усередині глибоко-пусто.
Є такі люди, з якими не мерзнеш ніколи,
серце закутавши в їхній задумливий щебет.
Їхня присутність тепліша за вовняні ковдри.
З ними би грітися довго. І ще би, і ще би…
Є такі люди, що краще за будь-які ліки
вміють загоїти те, що в тобі кровоточить.
З ними душі не захочеться довго боліти,
з ними твоє дольче віта без сумніву дольче.
Є такі люди, що ходять на пальцях ледь чутно,
щоб не сполохати сонне замріяне щастя.
Є такі люди, з якими чекатимеш чуда.
Є, тільки шкода, що зовсім і зовсім не часто.
2013
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=665127
дата надходження 10.05.2016
дата закладки 17.05.2016
Справа не в тому, що я не твоя мала,
і нам не світить нічого, ніде, ніколи.
Бути так довго самотньою – теж талант.
Вже не болить, не щемить, не пече й не коле.
Справа не в тому, що літо – мій ескулап –
те, що саме не загоїться, – залікує.
Хочеться волю зібрати усю в кулак,
надто якщо по життю демонструють дулю.
Справа у тому, що зліва у мене страх
бути для когось банальним вбиванням часу,
бути щоденно, мов знятою із хреста,
бути руїною серед чужого щастя.
2013
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=665953
дата надходження 14.05.2016
дата закладки 17.05.2016
Коли тінь твою сонце випече,
і загасне останній дотик,
це не правда, що треба вибачень,
я іще пам`ятаю, хто ти.
Ким завгодно, лише не квитами
(є слова, що усе загоять).
То нічого, що ти невидимий,
я ж тепер не згадаю, хто я.
Залікуй мої сни обіймами,
перейди всі мої кордони.
Це не пастка. Ніхто не впійманий.
Тільки хто ми, коханий, хто ми?
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=659776
дата надходження 15.04.2016
дата закладки 03.05.2016
скільки можна пестити себе ілюзією падучої зірки?
дощ накрапав у склянку донесхочу води, щоб пити і не напитися.
я тримаюся міцно за тебе поглядом із надією усе-таки будь-якою ціною
втриматися..
і до біса мораль та етику.
мої двадцять три роки не навчили мене геть нічому, окрім римування і як після безсонної ночі здаватись бадьорою.
якби ми помінялись ролями - я була би мужчиною, а ти - жінкою,
ти неодмінно би був згвалтованим..
знов прикриваєшся, немов металевим щитом, за однією зі своїх найнадійніших посмішок.
так посміхаються лише діти - усім обличчям, відверто, до болю у м'язах, що зводить вилиці.
я ненавиджу тебе. пристрасно, дико, безтямно ненавиджу.
хто надав тобі таке виключне право із мене сміятися?
не торкайся мене ані кінчиком нігтя, ані щетиною, ані видихом.
і пішов би ти разом зі своїми клятвами гіпократа та моїми комплексами електри.
але знай - якби я була чоловіком, а ти - жінкою,
я б цілувала тебе до втрати
свідомості..
і начхати мені на усіх фройдів та юнгів разом узятих,
мій діагноз один-єдиний без психоаналізу зрозумілий - до божевілля закохана,
бо цікаво,
як би пояснили джонсон та мастерс,
що від одного голосу
можна оргазмувати?..
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=657287
дата надходження 05.04.2016
дата закладки 06.04.2016
«Поклик без відповіді.
Блукаючий в’язень власного тіла.
Таке було обличчя вітру.»
(Федеріко Гарсія Лорка)
Мені зазирав в обличчя вітер -
Той самий, що нині весняний,
А вчора був крижаним і мертвим,
Що міняє себе як старий одяг,
Чи то як потріпане зношене тіло,
І знаходить себе в нових перевтіленнях,
Чи то просто метаморфозах
Старого пророка Назона Овідія,
Споглядальника Негостинного моря
(Що досі негостинне для номадів -
Патлатих і пропахлих вівцями).
Я питав його - для чого, для чого
Ти шепочеш мені стару істину,
Лише одну, але таку холодну,
Нині ж весна, хіба бракує на світі
Запашних і п’янких, як вино, істин,
Хіба всі істини такі жахні-крижані,
Хіба?
Я теж в’язень свого тіла - як ти,
Але тимчасовий, лише ненароком,
Одягнув я на себе це тіло
(Нехай досконале чи то краще
Ніж в інших збирачів слів)
Але ненароком, на час,
А ти ж вічний невільник
Свої суті - цього тіла повітряного,
Вічно невчасний, вічно не тут -
Нетутешній. Чи може
Ти теж відпочинок знаходиш
У комині-димоході старого
Кам’яного ірландського дому,
Що чудом стояв довгі віки
Темні.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=656686
дата надходження 02.04.2016
дата закладки 02.04.2016
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 31.03.2016
скільки в тобі доброти
світ розвернувся навпроти -
креслиш свої широти,
ставиш чіткі хрести
навіть не знаєш, хто ти
вперто в одній подобі
вештаєш між людьми
звідки твої птахи -
бачиш, куди летіти
їхні німі роти
в тебе вливають світло
їхні короткі сни
стягнеш в старий наплічник
просиш птахів "кажи"
чуєш, як завжди, більше
вернешся до зорі
вправно сплітати ниті:
темні хвости комет,
світлі - підводних риб
в пазуху сонце вкинеш -
вернеш птахам поживу
скільки в тобі людей
гнізда
змостили
22.03.16, Коломия
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=653745
дата надходження 22.03.2016
дата закладки 23.03.2016
скільки в тобі доброти
світ розвернувся навпроти -
креслиш свої широти,
ставиш чіткі хрести
навіть не знаєш, хто ти
вперто в одній подобі
вештаєш між людьми
звідки твої птахи -
бачиш, куди летіти
їхні німі роти
в тебе вливають світло
їхні короткі сни
стягнеш в старий наплічник
просиш птахів "кажи"
чуєш, як завжди, більше
вернешся до зорі
вправно сплітати ниті:
темні хвости комет,
світлі - підводних риб
в пазуху сонце вкинеш -
вернеш птахам поживу
скільки в тобі людей
гнізда
змостили
22.03.16, Коломия
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=653745
дата надходження 22.03.2016
дата закладки 23.03.2016
на що списати регулярні порушення сну - чи на пісні меладзе та челентано, чи на терпкий присмак кіндзмараулі,
чи на темність волосся на твоїх передпліччях із пилинкою поміж?
моє серце не спить - воно ніби трьохциліндровий двигун, тропічний бджолиний вулик
вийшло із-під контролю..
вперше не хочу ділитись ні з ким ані гіркотою імені, ані фрагментами пам'яті,
бо ревную навіть до запанок на манжетах. за те, що вони значно ближчі до твого тіла.
коли залишається якихось чотири-п'ять сантиметрів після окресленої поміж нами пунктиром лінії,
мені видається, що я, ніби комета, долатиму їх тисячу
світлових років..
якщо обирати з двох лез - залежить від того, задля життя чи на смерть.
(але все, що дотичне до мене, рано чи пізно в'яне-ламається-кришиться-розбивається, ніби мені пороблено.)
розкрилюєш наді мною руки з напнутими, ніби струни, м'язами,
гордовитий самотній яструбе,
і я почуваю себе голубкою, що за мить
стиснуть пазурі..
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=652193
дата надходження 17.03.2016
дата закладки 17.03.2016
отак і піду від тебе: позакладавши в кишені руки, з цілковито прямою спиною, так, ніби влучили між лопаток.
(що не посмішка - ляск батога, що вгризається п'явкою в одну із серцевих артерій,
що не слово - то докір моєму мовчанню і майже вирок,
вирок із підписом "розстріляти"..)
і нащо мені колекція родимок на твоєму тілі, нитки павутиння в трикутнику ока?
не навчена прямо відповідати на запитання, завжди вишиваю крапчасто.
притулити б до берега твого плеча свій паперовий човник,
але в мене все дуже погано із керуванням авто, тим більше таким ненадійним транспортом,
як я сама..
торкайся моїх ключиць, поки ідуть хвилини до зворотнього відліку.
гірко. так гірко, що немає сил суперечити твоїм пальцям, що намацують блискавку..
коли покохати - означає не вагаючись здатися,
то я вже достатньо слухняна,
аби не вкусити у відповідь..
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=651550
дата надходження 14.03.2016
дата закладки 15.03.2016
у спокої схрещую руки:
надранок, буває, уперше приходить сон
колискою промінь розхитую -
світло закреслює лінії строгого тіла
я часто гальмую інертне наближення до вікон -
аби не розгледіти більше, ніж бачу в собі
і чую
бо сонце вже випило зими потойбік,
повз них
вертають до мене найперші хвилини
сьогодні
ти прийдеш мовчати, коли усе догорить
і хибити поглядом довгим,
наврядче відчутним
а ззовні
стикаються люди, бо щось їм безмежно болить
і ти загубився між ними, закутаний сонцем
на згадку
тріщать мої стіни - це вітер розхитує світ,
щоб всі його знали
на дотик
07.02.16, Коломия
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=642035
дата надходження 07.02.2016
дата закладки 23.02.2016
у спокої схрещую руки:
надранок, буває, уперше приходить сон
колискою промінь розхитую -
світло закреслює лінії строгого тіла
я часто гальмую інертне наближення до вікон -
аби не розгледіти більше, ніж бачу в собі
і чую
бо сонце вже випило зими потойбік,
повз них
вертають до мене найперші хвилини
сьогодні
ти прийдеш мовчати, коли усе догорить
і хибити поглядом довгим,
наврядче відчутним
а ззовні
стикаються люди, бо щось їм безмежно болить
і ти загубився між ними, закутаний сонцем
на згадку
тріщать мої стіни - це вітер розхитує світ,
щоб всі його знали
на дотик
07.02.16, Коломия
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=642035
дата надходження 07.02.2016
дата закладки 22.02.2016
Годі, чуєш, все загоїлось.
Відпустилось все, все, все...
Дике серце не вспокоїлось.
Щось дурне його шкребе.
Відболіло ж... відсміялося,
збайдужіло до виття,
і ночами сигаретами
викидалося в сміття.
І простилось, і прощалося...
Та не каялось ніяк –
Щось уперто залишалося
Несказаним надурняк...
Годі, чуєш, все загоїлось.
Відпусти жалі, душа.
Інше серце заспокоїлось...
Цьому ж спокою нема.
P.S. я не палю... наразі))
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=644253
дата надходження 16.02.2016
дата закладки 22.02.2016
эй, ты хочешь будить меня кружкой чая
в бесконечной перспективе полуторы комнат,
комнат из которых двери на выход покорны,
и длинные ресницы вслед глазок одушевляют уютом.
из которого в скрипе петель не слышно уверенности -
нет веры в тепло одежды, надежность лифта,
человечность лестницы
и в мой приход обратно ближе к ночи.
ближе к ночи души (обычно) шевелятся
в рождении нежности из одиночества,
предложения сердца из пустого места.
и на левом боку возникают щупальца.
по привычке руки без права выбора,
по желанию ладони своей двери,
опережая мальчика в мужестве,
обрекает платье быть тканью постели,
посвещенной дому из благодарных стен,
где тело за делом, где калипсо за временем,
где тепло внутри, где все запахи родны,
где теперь все это возымело надо мной силу.
дом, ты будешь будить меня по позвонкам вязью чая
в бесконечной перспективе полуторы комнат утром,
комнат из которых двери на выход покорны,
и длинные ресницы вслед глазок одушевляют уютом
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=636119
дата надходження 15.01.2016
дата закладки 11.02.2016
[i]С. М.[/i]
Січень і, друже, така невимовна туга,
хоч вигризай собі нерви, хоч вовком вий,
хоч зав’яжи себе вузликом туго-туго.
Пізно іти на Ви.
Що нам лишилося – довге чекання снігу,
спогад колючий, холодна німа стіна.
І як не вийде зцілитись вином і сміхом,
тихо мені співай.
Пальцями змерзлими вичави ніч у склянку.
Темрява тоншає, нам її перейти.
Січень і, друже, так глухо, немов у танку.
Добре, що поряд ти.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=634436
дата надходження 09.01.2016
дата закладки 08.02.2016
І був мій світ, розірваний на клапті.
І я була – і грішна, й неземна.
Тулилась ніч у складочці на платті.
Ти імені мого не називай.
А вітер гнав назад самотні стрілки
і клянчив то на сніг, то на слова.
Читай мені Малковича і Рільке.
Лиш імені мого не називай.
Бо голос ще не впійманий на тишу,
а значить не зима ще, не зима.
Я мовчки тут між тінями принишкну.
Ти імені мого не називай.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=632001
дата надходження 28.12.2015
дата закладки 31.12.2015
Але речі прості, і нічого тут не вигадуй.
Місто спить, а у місті – ні міфів тобі, ні мафії.
Він приходив як лицар, а йшов неодмінно гадом
(і сонети тоді зазвучали, як епітафії).
Що не день – як не день, а суцільне глибоке днище.
Не стираються лиця, хай як не старайся вбити їх.
Я лечу, я лечу, я лечу усе нижче й нижче,
і мене помічають і видимі, і невидимі.
А любов – не любов, а остання у світі пристань.
Я лічу половинки, збираю докупи зламане,
відділяю зерно від полови і гублю числа,
коли він
не шукав,
не тримав,
не чекав.
Не знав мене.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=620049
дата надходження 10.11.2015
дата закладки 19.12.2015
[i]Втома. Тотальна втома.
А по ночах сниться Сінгапур.
Леся Демська[/i]
А якщо не лікуєш – хоча б не лякай
(але справа таки не в тому).
То свобода моя і крихка, і ламка,
а ще втома. Тотальна втома.
Мої сни утікають, ба навіть, – течуть
десь у напрямку Сінгапуру.
Бо життя - наче регіт посеред плачу.
І не варто вмикати дуру.
Я не вірю словам, що тримають мене,
що тривають, неначе травми.
Дехто каже чекати, коли все мине.
А я просто чекаю травень.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=616671
дата надходження 28.10.2015
дата закладки 19.12.2015
Бо крайня точка – ще не межа, як світ до краплі тебе не випив.
І світло входить у тінь вужа: поворухнувся – і з неї випав.
А той, хто прагне твого плеча, тобі ніколи про це не плаче.
І хто з нас першим усе почав? І хто з нас виграв тепер, юначе?
Я кожне слово зірву на крик (бо тиша точно тебе погубить).
Ти в пух і порох мене зітри. У тебе добре виходить, любий.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=616497
дата надходження 27.10.2015
дата закладки 19.12.2015
Декому краще вдаються приголосні, декому голосні.
Сергій Жадан
Декому краще вдаються суцільні вигуки.
В мене всередині порожньо, значить – німо.
Ти залишаєшся десь за межею вигадки,
хлопчик із дивним ім’ям і фальшивим німбом.
Сльози мої витікають – ніяк не витечуть
(отже, в мені забагато дурного щему).
Дай мені трішечки ніжності, я не витрачу.
Хлопчику, я обіцяю, що буду чемна.
Голос тремкий перейде мені душу викриком.
Погляд вужем проповзе по мені на берег.
Хлопчику, ким би не був ти, тебе не викрито
(я бережу твою честь, твої сни й папери).
Кров моя гусне, і гаснуть на шкірі дотики.
Пальці твої невагомі і теплі губи.
Хлопчику, що мені з того, щоб знати, хто такий
той, що сьогодні (нарешті!) мене погубить.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=612881
дата надходження 12.10.2015
дата закладки 19.12.2015
Ця історія не стане запереченням.
Листопаду буде солодко і сумно.
Хто із нас зробився іншому предтечею,
і що мало залишитися у сумі?
Розділи надвоє відчай і відчуження,
полони мою погану половину.
Я твій теплий сміх ненавидіти здужаю,
коли серце із грудей візьму і вийму.
Хай слова в мені танцюють довго колами.
Я зберу докупи правильні – і баста.
А дерева за вікном здаються кволими.
І мені так само. Тільки б не упасти.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=612011
дата надходження 08.10.2015
дата закладки 19.12.2015
Узимку завжди страшенно старієш.
Туве Янссон
Ти приходиш, а я стара. І печалі в мені по вінця.
Хочеш стерти мене – стирай (інша доля не личить жінці).
Ти приходиш, а вже зима. Де не глянь – крижана пустеля.
Якщо треба – мене зламай. І лягай у мою постелю.
Не інакше – усе обман. Чорний смуток і чорна смуга.
Ти приходиш, а я одна. Чуєш біль у мені? По-слу-хай…
Та обірване не зшивай. Я не хочу, щоб стало легко.
Ти приходиш, а я жива.
До весни далеко.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=604978
дата надходження 07.09.2015
дата закладки 19.12.2015
Коли виросту, стану доросла, буду точно, як баба-яга,
всюди пхати свого я носа і лякати, хто не лягав.
Коли виросту, стану терпляча, оминатиму гострі кути,
наче справжня красуня спляча. Будуть принци до мене йти.
Коли виросту, стану хороша, замість тисячі ввічливих слів
намалюю я купу грошей і роздам їх усім-усім!
Коли виросту, буду собою, і цей світ мені стане тісний,
я наплачусь нарешті вволю...
Ні, не треба мені рости.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=603734
дата надходження 02.09.2015
дата закладки 19.12.2015
Катка сьогодні ночує саменька в ліжку,
бачить хороші сни, обіймає ковдру.
В Катки іще нескоро ростимуть ріжки
(навіть якщо не вірить вона нікому).
Вранці сховає всю втому під макіяжем,
вдягне усмішку, гарне якесь ганчір’я.
Піде шукати музи собі і вражень.
Знайде якогось дурня (ну, чудо в пір’ї!).
Буде його берегти як зіницю ока.
Буде його, як скарб, у собі носити.
В янгола з тою Каткою лиш морока:
серце її не серце – діряве сито.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=603252
дата надходження 31.08.2015
дата закладки 19.12.2015
А щастя було нечутним і невагомим.
Звивалось на серці маленьким сліпим котятком.
Його сторожили велети, ельфи, гноми.
І все було добре. І все було гладко-гладко!
І малося те, що треба: картата ковдра,
гарячі чаї від застуди і сонце в чашках.
І будь-яка туга точно вже виліковна,
коли вони поряд. Коли навіть важко-важко...
А компаса стрілка вперто вела на дотик.
Упасти в обійми не страшно, ти падай, падай!
На серці тихенько муркав маленький котик.
І все це не казка. І все було, правда-правда!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=602246
дата надходження 26.08.2015
дата закладки 19.12.2015
Так гарно мені вже не буде ні з ким ніколи,
як вгору ітиму, здолавши себе саму.
Хай чортове колесо замкне останнє коло.
А ти, якщо хочеш, сумуй там собі, сумуй.
До неба - рукою (а може, ми також вічні?!),
лиш пам'ять хай начисто зітруть нам ці хребти.
... і боляче давить у спину старий наплічник,
якого нести допоможеш мені не ти.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=601851
дата надходження 24.08.2015
дата закладки 19.12.2015
Вечір, як завжди, – ні спокою, ні спокути
(добре тримати в серці минулий жаль).
Чортове колесо вкотре мене закрутить.
Там, де зупиниш, буде моя межа.
Осінь минеться, і зникнуть останні знаки.
Що мені шепіт – прямо в лице кричи.
Слово тверде і солодке, мов козинаки
(отже, для щастя в мене вагон причин).
Плакати – наче плекати у серці кригу
чи полонити гіршу із половин.
Спину тримаю рівно, душею – скривлю:
світе, я знов піддамся, а ти лови.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=624810
дата надходження 29.11.2015
дата закладки 19.12.2015
Бо двадцять чотири – ніякий тобі не термін.
Ще можна писати листи й чудотворцю слати.
Просити прощення за те, що сумна і зла ти
(а надто, як зорі невидимі через терни).
Бо двадцять чотири – пора для серйозних рішень:
розплющити очі і вимкнути клятий телик,
ділити із кимось дорогу, книжки, нутеллу;
і день зустрічати новим кострубатим віршем.
У двадцять чотири я вірю, що жити – просто,
що сльози лікують, а слово буває зайвим.
Що Бог мене любить, не тільки якщо навзаєм.
А щастя – як свято. Приходить опісля посту.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=628408
дата надходження 13.12.2015
дата закладки 19.12.2015
Що ж це за гра така – вперто іти за грань?
Чим я так сильно тобі завинила, любий?
Темрява ніжно обличчя твоє голубить.
Ось тобі нерви. Намотуй клубки чи грай.
Грій мене мовчки, допоки немає слів.
Доки у скронях відлунює тихе «мир Вам».
Там, де межу заступила глибока вирва,
ти розпізнаєш мій шепіт між голосів.
Поглядом крий мене, край мене тонко, бо
рани пектимуть, хай як ти на них не дмухай.
В ім’я Отця, в ім’я Сина й Святого Духа,
Ти говори, говори мені про любов.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=629207
дата надходження 16.12.2015
дата закладки 19.12.2015
Віра вмирає першою, ти не чув?
Боляче б’є по скронях відлуння кроків.
В тиші ти не впізнаєш мого плачу.
Я заплачу за спокій.
Сонце дбайливо випалить ці слова.
Нікуди далі. Можна хіба в нікуди.
Хто ти такий, і що ти в мені сховав?
Кляті свої Бермуди.
Небо мовчить, і в ньому я потону,
тільки б ніколи серця свого не чути.
Віра вмирає першою, а тому
більше не бути чуду.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=601431
дата надходження 22.08.2015
дата закладки 24.08.2015
І не було прощання довгим, сльозоточивим.
Тиша не розірвала. Слово не обпекло.
Той, хто тримав за руку, завжди мені відчинить.
Просто така потреба: знати моє тепло.
І не плелись мотузки, і не в’язались пута.
Пальці ховали ніжність і відпускали сни.
Я відчувала дотик і обирала: бути.
Просто така потреба: дихати поруч з ним.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=601164
дата надходження 21.08.2015
дата закладки 24.08.2015
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 22.08.2015
Ти вартий того: тих слів, очей, її любові,
Напівукрадених ночей, де вас лиш двоє,
Ти вартий усмішок, віршів, її цілунків,
Від долі надздійснення мрій, її дарунків...
Ти вартий славою пройти випробування,
І сам собі обрати приз, без покарання.
Ти варт свобод без самоти - кому то треба,
Й життя красиве, повне пригод, – вартніше неба...
Ти вартий. А болю й гіркоти вже досить,
Для тебе кари і спокути ніхто не просить...
Усе прощаючи тобі... все ж не забудуть...
Ті, хто пізнали суть твою – любити будуть.
Ти вартий того: чесним будь, живи натхненно...
Ти вартий, щоб мене забуть... благословенно.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=598701
дата надходження 10.08.2015
дата закладки 11.08.2015
Не прошу я нічого, і нічого не хочу,
Тільки б спати спокійно в тиші літньої ночі.
Тільки б більше не чути, що убили солдата,
І сльозами стікає горем знищена мати.
Я нічого не хочу, тільки в Бога прохаю:
Хай додому синочків всіх живими вертає,
Хай не кров’ю – росою заіскриться калина,
Хай щасливою буде кожна добра людина.
Не прошу я багато, тільки миру у світі,
Щоб навчились ми знову світлу сонця радіти.
Отче наш, на колінах шлю молитву до Тебе
Захисти й сохрани нас...
нас, дітей Твого Неба!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=597586
дата надходження 03.08.2015
дата закладки 09.08.2015
Як дійдеш до краю – ступай за край.
Іздрик
Було так темно – зникали тіні.
Ти йшов до краю. Ступив за край.
А на обличчі вже сходив іній.
І хтось твій спокій украв, украв.
Крива дорога. Зима кривава.
Міцніє крига, а ми крихкі.
На озирнутись немає права,
Коли торкнеться рука ріки.
І не вернутись, бо все позаду,
І не зостатись – ніхто не ждав.
Кого покинув – ти згадуй, згадуй,
діставши в серце свого ножа.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=585008
дата надходження 02.06.2015
дата закладки 19.06.2015
Обпектися об власне пекло. Зачинитись на всі замки.
І до себе – немов до Мекки. Й т и.
Бо від спогадів тепло й терпко. Краде тишу совина ніч.
− Що ти бачиш у тім люстерку? − Н и ч.
Поміж кроків моїх і криків загубились усі слова.
Світ сьогоднішній завеликий в а м.
І вовтузяться по куточках не приручені ним вітри.
− Хто приречений вити, вовче? − Т и.
А як місяць сьогодні згасне, німуватиму, як колись.
Як не зможеш прийти причастям – с н и с ь.
Я молитимусь довго нині, бо в небесному колесі
всі однаково вільні й винні. В с і.
… і на відстані очі в очі ми незрячі і ми німі.
Я твоя, і ти досі, вовче, м і й.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=585207
дата надходження 03.06.2015
дата закладки 19.06.2015
Ні, не треба тут зайве думати.
Ніч сьогодні, на диво, тиха.
Хтось так близько, а значить, - вдома ти.
Д и х а й.
Вікна вгледіли щось за темінню.
Я тримаю тебе, не бійся.
Засинайте на плечах, демони
й біси.
Ми з тобою прийшли останніми
продавати за безцінь душі.
Та любити відтоді стали ми
дужче.
Блякне місяць, і сипле зорями.
Нам не буде надовго світла.
Ми з тобою прийшли прозорими
звідтам.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=586038
дата надходження 07.06.2015
дата закладки 19.06.2015
Долго лежали эти стихи в столе.
Не было сил выставлять их.
Наверное, пришло время...
**
Мимо прошёл автобус,
Громко упала ветка...
- Мама, разбился глобус...
- Ты не тревожься, детка.
- Мамочка, ведь не глобус
Треснул, упав на крышу?
Треснул с людьми автобус
Слышишь стенанья?
- Слышу...
Громко летят снаряды:
Мимо...
И снова - мимо.
Город в огне, и рядом
Гибель необратима.
Корчится в муках глобус,
Плавится где-то крыша,
Замер с людьми автобус...
- Мамочка, слышишь?
- Слышу...
- Мама, в подвале грустно...
В подполе, как в подполье...
Глобус от взрыва хрустнул -
Треск отозвался болью.
Там, наверху - горнило...
Нет больше автострады...
- Сын, это уронило
Небо на город грады.
И покатился глобус
Под ноги головою...
Где-то горит автобус...
Где-то снаряды воют...
- Мама, что это значит?-
Жёлтый цветок на крыше
- Сын, это одуванчик
После обстрела выжил.
Слышишь, сыночек?
- Слышу...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=586247
дата надходження 08.06.2015
дата закладки 08.06.2015
перед кожним наступним містом
піднебіння гірчить
впору
підросли до колін трави
потемніли -
до справжніх снів
вийди вийняти мене з ночі
тіло, вигнуте півдугою,
зачепилося за останніх -
своїх
вийди
мушу стояти твердо,
розпізнавши руками землю
тихо ходять під нею весни
догрівають -
міста тремтять
перед кожним наступним
серджусь
нас не вчать обирати рідне
не вертають теплом
додому
забувають
нас
27.05.15, Чернівці
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=583976
дата надходження 27.05.2015
дата закладки 08.06.2015
щось живе мало зміст
поки билося довго в повітрі
хтось нам море спустив на потилиці
хтось спорожнів
доторкнутись очей -
задля перестороги - навпроти
перейти - без поверхонь і дна
хтось нам море спустив
хтось з плечей в рукави
покотив листя строго зелене
у рядах вигоджали дерева
убрані в светри
щось забилося знову в повітрі
живе й навіжене
поки дном пересохлим
ходили
ми
20.05.15, Чернівці
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=582560
дата надходження 20.05.2015
дата закладки 25.05.2015
Бах - бах - бах,
Бах - бах - бах,
Барабанить по дахах,
День і ніч ціпком молотить,
Наробив кругом болота,
Тягне хмару волохату,
Заганя усіх у хату,
Невеселий, непривітний,
Не осінній, і не літній,
Затяжний, весня́ний дощ...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=582332
дата надходження 19.05.2015
дата закладки 19.05.2015
Ветер крикнул чуть громче обычного
Грязный ворох своих тревог,
Вырвав мысли с такого привычного
Ритма старых пустых дорог...
Ночь погладила тихо волосы,
Обжигая невинным сном.
И опять показались полосы
Бледных трасс за моим окном.
Стекла быстро потели дымкою,
Закрывая меня от всех.
Становился вновь невидимкою,
А в душе просыпался грех...
Тени прошлого за глазницами
Холодком щекотали дрожь
И забытыми мною лицами
Порождали чужую ложь...
Грустно-желтыми, непонятными,
Переспелыми от чудес,
Шел путями опять невнятными
Через прерии, горы, лес.
Шел без компаса, по обочинам,
Лишь по звездам сверяя путь,
Чтоб в гробу своем заколоченном
Навсегда в тишине уснуть...
Вытер пот с лица, сел на корточки,
Помолился и стал дышать...
Покурил, открыв навстеж форточки,
И пошел себе дальше спать...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=582333
дата надходження 19.05.2015
дата закладки 19.05.2015
там дітьми розділені навпіл
дрімотні кімнати
фіранки цупкі повбирали
вологість з долонь
розписані кольором речі -
навмисне впізнавані
решта - в кишені дзвенить
замість завчасу сказаних
кимось написаних слів
мені тиснуть між ребрами
їхні зачесані голови
по чорниці - між губ
сукня пахне дитинним знеболенням
бо межа між людьми -
як дешева тканина - по шву -
і убога квартира
лише заховає в грозу
14.05.15, Чернівці
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=581171
дата надходження 14.05.2015
дата закладки 19.05.2015
тіла вигорають
на тлі непобілених стін,
звикають мовчати
у тиші
забуті з півслова
лиш дихають в спини сутулі -
попереду їх
гойдає захеканий тупотом вітер
з дороги
ми звичними буднями зв'язані за пояси
завмерли,
бо стягнуті туго,
потуги забрало
піти,
як лишають пітьму вартові -
без імен -
повернень яких роками уже
не чекають
07.04.15, Чернівці
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=572791
дата надходження 07.04.2015
дата закладки 16.04.2015
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 15.04.2015
Батьку, я не плачу за тобою
Тільки в небо часто я дивлюсь
Ним-бо я, обвінчаний з журбою,
З ним я сокровенним поділюсь.
Батьку, я не плачу, просто квилить
Від розлуки втомлена душа
Якби можна біль цей з неї вилить,
А тебе лиш пам'ять воскреша.
Кличу небо, чуєш мене, тату?!
Тільки груди розриває щем…
Може навесні колись до хати
З журавлиним вернешся ключем
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=556223
дата надходження 31.01.2015
дата закладки 31.01.2015
усе, що тріщить під ногами, - сміття і каміння -
підошви притягує, як намагнічений січень,
сміливці усміхнені,
ті, що не бачать небес,
ідуть десь пліч-о-пліч, вслухаючись у безголосся,
на пальці змотавши
усе непотрібне з кишень,
ми надто холодні , аби посміхатися довше,
до власних облич хіба, як починається день
і сотні загорнутих у простині
десь голосять
від січня холодного їм непереливки тоскно,
сміття викидають в людей
і далі стоїш серед міста, як серед бездомних,
бетонними рухами тягнеш себе навпростець
і ходить по чорному тілу твоєму хтось інший,
так ніби
нікого
ніде
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=553148
дата надходження 20.01.2015
дата закладки 31.01.2015
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 31.01.2015
Все это, черт его знает, и впрямь (монте)сумно,
Но перемены не так уж легко даются,
Видишь, летят облака Куинджи и кто-то умный
Снова подскажет количество унций,
Нас посчитав, измерив, взвесив и сдав в уценку
Мы - это секонд, но нет в нем тепла от хенда,
Да, моя девочка, мир иногда походит на сценку
Детского утренника, только без хеппи-энда..
Сестрам - да по серьгам, а хочется бить по мордам
Все это глупо, но больно, едва ли смело..
Боль помогает выжить и осознать, что cordis* -
Самая сильная мышца в тщедушном теле.
*сердце (лат.)
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=442673
дата надходження 11.08.2013
дата закладки 27.01.2015
стануть мені холодніти ймена на півзвуці
рухом руки відчеплю шелестіння відлунь
бо не приходять некликані люди й забуті
з вічних мерзлот недогрітих, залишених снути,
поки не скажеш "приходь"
тихо розпивши навпомацки склянку сухого
байдуже дивишся на зачерствілі шматки
речі розкидані - ніби проекція дому -
вицвіли і почорніли. Навпомацки двоє -
з тим, що не йде назавжди
аби забути з останнім добраніч - сквозить де,
з боку якого шпарини крадуть темноту
хтось безіменний ще міцно тримає за руки
звуть тебе ж якось усі, що говорять до духів,
я тебе звати боюсь
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=550938
дата надходження 12.01.2015
дата закладки 26.01.2015
ми останні із тих кого можна почути замість
сотень нових повідомлень вконтакті і довгих постів
та все одно мені часом здається що наше право
одне на одного - це прив'язаний міцно до шиї камінь
який рано чи пізно обох нас потопить..
замовляв собі соку та піци а я замовляла спокій
так що й досі піщинки випльовую з рота
певно коли мені хоча б раз на місяць пишеться
значить
я все ще
ніжно
відверто
жертовно
в тебе закохана (?)
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=551661
дата надходження 15.01.2015
дата закладки 15.01.2015
Мегаполіси звужують коло
міцних обіймів,
і, вкладаючи хворі ліси
на стаціонари,
архаїчно гамселять у дзвони
і правлять обідню -
запізнілий молебен по вірі,
як спадок синам.
Мегаполіси вірять в кредити,
рекламні бігборди,
у тягнучки,
що в їхніх артеріях створюють тромби.
І наївно вважають,
що бога взяли за бороду.
замість кави на ранок -
п'ють ріки людей в метро.
Мегаполіси кашляють
в куряві тисяч автівок,
мов цигарку без фільтру,
викурюючи автобани.
Мегаполіси душу вітрам роздали,
а тіло
в обладунки з бетону сховали.
А правда? - В торба́х.
У корейських торбинах бомжів,
в царині теплотраси.
У круках,
що на кронах складають гучні маніфести.
На поверхні калюж,
що вартують прозорість люстра і
В спориші...
та в безмежжі
босоніж второваних верст.
Мегаполіси
димом заводів
невпинно зітхають,
вони вірять уперто кошторисам,
цифрам, статистикам.
Будівельні
ба́штові
крани
тичуть "зіг хайлі" -
серед пустки зростуть стільники.
Нові. На сто тисяч.
Мегаполіси
цеглою
груди скували в капкани...
Їхні мрії - це смог
та сліпа метушня мурашників.
Твердо впевнені в тому,
що щастя синам зіткали, -
Мегаполіси знову спішать
і пірнають
в міраж...
© Кучеренко Олександр.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=543339
дата надходження 12.12.2014
дата закладки 13.12.2014
Захриплі дерева тривожно шепочуть "зима",
по чорних поверхнях вертаємо, наче в провалля.
Під нами червоні долоні в землі рукавах
вростають в бетонні підвалини.
І хто пам'ятає - у снах прориває ходи,
куди не піди - поміж тріщин бруківки безсніжно.
І спи собі тихо на чорних долонях зими,
і слухай стривожену пісню.
Допоки дерева тримають обряд наготи,
і грейдери не проковтнули останніх. Додому
пиши у листах, як надмірно боявся зими
посеред життя, обіймаючись із війною.
23.11.14, Коломия
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=538964
дата надходження 23.11.2014
дата закладки 23.11.2014
Песни осени – галки да вороны,
Краски осени - охра да медь -
На четыре развеялись стороны.
И надежд не осталось успеть
До зимы, до морозов. Полночные
Бьют Куранты - прицельно, в упор.
Не стихают бои /не заочные/ -
За «исконное-русское» спор.
Перекраивать взялся Историю
/Откромсать, подогнать, подлатать/ -
Император «Всея Территории» -
На соседние зарится – тать.
Забытье… Время темное... Ливнями,
Точно розгами, хлещет нутро.
Мы с тобою холодными-зимними
Будем жаться друг к другу. Зеро…
Пустота выедает холодная:
Все к нулю – за бортом и внутри.
Люди гибнут хорошие… Вводная
Этой осени подлой…
...Смотри:
Зерна истины Пустопорожнее
Прорастают насквозь – тесно в ряд.
Слышишь? «Знищити разом не можна їх!
Та й нас теж!» - Люди так говорят.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=537659
дата надходження 18.11.2014
дата закладки 18.11.2014
Сумую за тобою мовчки...
Усміхаючись, коли бачу здаля силует,
Ти гуляєш алеєю осені,
Палітри кленового листя збираєш в букет.
Робиш вигляд, що мене не знаєш,
Й вдавано не помічаєш, аж сміюся до сліз...
Іноді листям збираним вітаєш,
Підкидаєш – кружляєш, танець той в душу вліз...2014
[quote]«Листя падає, падає, щось мені нагадує,
А я собі пригадую, – тебе...
Листопадами, падає, кружляє листопадами,
і вже давно не пара ми... Ти де?»[/quote] Віктор Бронюк «Ноябрь» :)
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=536985
дата надходження 14.11.2014
дата закладки 14.11.2014
у мене в долонях - валізи з пилинками тиші безкнижкової і з першого погляду - напівпорожньою
та ламаються сходи попід вагою власної тіні
я ревную тебе до свого тіла
у якому серце ледве завбільшки за грудочку солі..
про що мовимо ми наодинці коли для мовчання вже не вистачає простору
як тільки повісимо слухавки досі розгарячілі від дихання?
проблема у тому що вірші мене анітрохи не роблять щасливою
але аркуш паперу - найуважніший зі співбесідників..
якби мати мені достатньо досвіду не зробити ще однієї помилки -
стільки сил і мужності вкладено аби вдивлятись в твої зіниці ніби у люстерко
яке я своїми ж руками колись розбивала у друзки
зумисно аби поранитись..
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=535921
дата надходження 10.11.2014
дата закладки 10.11.2014
Заглибини в тілі водою повні
море спочити лягло повЕрхи
наші взаємні холодні доторки
наші приливи і відсторонення
перебігали ехом. Браком
на шкірі - штампи просолені -
перерозподіли між недоречним.
Всі, хто проходили повз, були схожими,
але, на жаль, не тутешніми.
Тіло моє висихало безвітряно,
і ненароком втрачала вагомість -
море хотіло насититись мною,
море забуло про схожість.
Тут, на асфальтах, - невидимі води,
в них пролежу рибиною.
Люди моє пересохле тіло
викинули.
15.10.14, Чернівці
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=530121
дата надходження 15.10.2014
дата закладки 09.11.2014
Не чуєш - мовчу, бо сни мені сняться чужі
і ними хворію, і ними себе відрікаюсь.
Така в мені темінь, в розрадників світла прошу,
не видно, куди примостилась. А хтось в мені каже,
вертай на півострів, там більше холодних портів,
твої відголоски відчалюють на пароплавах.
І бачу, відбитки долоні в своїй голові,
відмолюють сни замість когось гріхи. Бачу радість.
Вітри розганяють сутулих німих циркачів,
за північ їм сниться дівча з перев'язаним оком,
вона не всміхається. Бачу її білу тінь.
і всіх клоунес розвіває у небі вологість.
І сплю замість тих, кому не потрібні страхи,
кричу замість інших. З тими, що вміють, сміюся.
Вертають в порти пароплави. А там - як чужі,
мої голоси відмолюють гріх самогубства*.
*Самогубство - як свідома втрата власних відчуттів і думок.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=532001
дата надходження 23.10.2014
дата закладки 24.10.2014
гониться кров навспак ніби перестрибнули крізь осінь і зиму до самого серця весни
клеїмо листя зів'яле на зморшені і посушені спекою віти
ми з тобою два подорожніх розгублених і з маршруту збитих
два літаки..
дати нам ще один шанс останній на право бути почутими
страх минулих падінь відрізає під корінь крила
і нехай ми досі не знаємо хто ми є одне задля одного
в нас ще є тиждень глибокий солоний як море
поміж двох берегів розчинений..
випиваю цю ніч до дна по бокалах вікон розлиту
так що без вина сп'яніла терпким киснем ніжності
треба боротись із самими собою за те щоби жити
сьогодні а не учора..
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=522570
дата надходження 10.09.2014
дата закладки 10.09.2014
це мовчання широке ніби напівпорожнє двуспальне ліжко робить мене злішою до усього ворожою
не ламає не вигинає - ніби шершаву на дотик деревину вигострює
єдиний талант мій - здатність пристосовуватись до болю
будь-яких ступеню тривалості і жорстокості..
певно це найкорисніше і найшкідливіше чому тільки можна навчитись
атрофоване серце б'ється рівно як стрілка годинника
який вже не показує ані хвилини
любові та ніжності..
падати знову і знову вставати не подряпавши бодай колінки
це не любов не любов не любов це системна помилка
видираюсь з твоїх обіймів ніби з асфальту весняна квітка
із коренем..
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=522320
дата надходження 09.09.2014
дата закладки 09.09.2014
намагатись насильно стати одне одному ближчими це те саме що ділити один-єдиний рукав на двох
я намагаюсь бути за тебе вищою
як небо в обіймах якого бог
торкається маківкою місяця..
неможливо розучитись писати як неможливо розучитись кохати
кого ми обманюєм у відсутності пульсу попід тонкою бавовною?
час розламувати руками мовчання проржавілі грати
аби разом врятуватись із холодного карцеру осені..
озвучую подумки кожне з тобою надісланих повідомлень
сповнений розпачу вересневий діалог із тишею
про те як ти дико безтямно до крові на зубах ненавидиш відстань
і бездушно холодне скло монітору..
не пиши мені про любов жодного слова із знаком оклику
не пиши мені про любов взагалі жодного слова
спостерігаєм як тане між нами простір ніби сніжинка
нагріта в долонях гарячим диханням..
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=520769
дата надходження 01.09.2014
дата закладки 02.09.2014
Речі врешті стали холодними і важкими,
Шкіра тягнулася сонцем наче асфальтом спека,
Дощі малювали поля жовтавими і гнідими,
Залишались сичі і відлітали лелеки.
Підсихав між колоссям щебінь, і тлів бур’ян,
Вода збиралася між прокладками двигунів,
У кожному його пострілі – було безвідмовне я,
У кожному її страху – був запізнілий він.
Війна навчить кохати, тих хто цього не умів,
Мовчатиме ніч, плодитимесь в тиші літо,
Час кесеритиме всіх у останні серпневі дні,
Прикладаючи вниз живота пекучі рослинні ліки.
Так нарочито будуть вставати вони:
Дріблені діти – цукати війни і розлуки,
Перші тривалі життя у руїнах передових,
Перші тривалі серця і їхні пульсуючі звуки.
Життя немає лекал, циркулів чи ножів,
Тримаючи руку твердо, виводить дотичні оком,
І чорний його графіт через шийні твої хребці,
Гострішає з кожним днем,
Темнішає з кожним роком.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=517013
дата надходження 13.08.2014
дата закладки 13.08.2014
пережити цей серпень пекучий ніби червоний перець
передробити тишу зубами і проковтнути
кожне з її гірких наче кавовий осад зерен
не додавши жодної ложечки цукру..
там на сході війна лопотить почорнілими крилами свинцевими кулями
в закривавлених дзьобах не гілочки аби вити гнізда -
в закривавлених дзьобах нанизане на тоненьку артерію
намисто з облетілих сердець..
і від того навіть нестерпної спеки пробиває холодним потом
не писати тобі про любов коли місто під сонцем попелом тліє
означатиме втратити віру
в життя..
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=515430
дата надходження 04.08.2014
дата закладки 06.08.2014
Тоску навевает сама тоска.
Каштаны мои из огня таскай.
Почётный, но всё же – мартышкин труд:
Сопрут.
Ничто не лишает так языка,
Как острое лезвие тесака.
Ещё – безответной любви хомут.
Не лгут.
Не верь мне, покуда в углу молчу.
Губами своими меня врачуй.
Тверди моё имя на все лады.
Ты. Ты!
Я буду несносной, я буду ждать
Когда разгорится всерьёз вражда –
Пойму, что всё бестолку: нрав не лют.
Люблю.
Каким бы ты ни был, каким ни стал –
Мне вряд ли нужны и праща, и сталь:
Аника, последняя из вояк.
Твоя.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=514179
дата надходження 29.07.2014
дата закладки 29.07.2014
бути свідком зосенілого літа і пити повітря гіркавий дим розтрісканими наче асфальт губами
від того терпне у роті і мількішають русла артерій
я живу тільки для того аби дізнатись яка на дотик
шкіра під манжетами твоєї сорочки..
змирилась з тобою безнадійно приречено як миряться з власним тілом
посеред натовпу вдивляюсь у чоловічі обличчя не бачачи жодного
навіть якщо я ніколи не носитиму твого прізвища
через це не забракне у нашій крові любові..
бігла від тебе як у чужі обійми так і до чужих віршів
бо найганебніше задля жінки бути коханкою замість коханої
але не завжди треба боротись
інколи потрібно стати бранкою
аби перемогти..
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=513786
дата надходження 27.07.2014
дата закладки 27.07.2014
Останься, стой, замри, не исчезай,
Пусть звезды гасят свет в твоем окне.
Ведь мы узнали, что такое "рай",
Вдвоем купаясь в той своей весне.
С календаря слетают журавли
Печально вслед им помашу рукой,
Пусть возвратятся в "рай", где мы цвели
Ромашками большой любви земной.
Пусть мудрость лет в секрете все хранит.
О многом буду думать и молчать...
Весна придет, любовью напоит,
И даст нам шанс опять любить начать.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=504485
дата надходження 11.06.2014
дата закладки 11.06.2014
..я думала, все забудеться і минеться, як затишок вечірнього сну,
але очі і досі сльозяться і терпнуть від сонця, помноженого на два,
наближається із відкритого моря шторм, у котрому я потону,
якщо не буде рятувального кола
твоїх обіймів..
slowmotion твоєї ходи зіккуратом весняної повені,
так ніби і справді ідеш по воді,
посміхаємось втаємничено отією сумною посмішкою -
я знаю, що ти знаєш, що я знаю, що знаєш ти..
запізнилась, але встигла вчасно останнього дня весни
видихнути минуле і вдихнути ковток найчистішого кисню
і тепер без алкоголю сп'яніла не можу йти,
а тільки дивитись, як запалюються і гаснуть
золоті родимки на шкірі неба..
бережи себе, незнайомцю, як бережуть таємниці,
а як ні - то я берегтиму тебе,
ніби закладену поміж сторінок книги
квітку..
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=502566
дата надходження 01.06.2014
дата закладки 01.06.2014
повертаюсь туди де на двох не вистачить місця
забуваю твоє лице із щетиною вчорашньої ніжности
самотність - це той алкоголь що п'ється лише наодинці
краплинками..
бо кожен день вкорочує пам'ять підрізає зів'ялі спогади ножицями
вимивають дощі із тіла камінчики солі
на жаль чи на щастя забувається все
навіть колишні любові..
розійдемось як діти по дальніх кутках кімнати
і під ранок прокинемось знову у різних ліжках
я повертаюсь в обійми
спокійного і затишного завтра..
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=502632
дата надходження 01.06.2014
дата закладки 01.06.2014
я повертаюсь до тебе
єдиного у мені своєю багатоликістю
тобто я повертаюсь до себе
туди де два дзеркала поставлених супроти
одне одного ще здатні створювати
безмежжя власних відображень
осяяних сонцем двох поглядів
спрямованих у глибинь душі
я повертаю
нас.
я вже не боюсь нічого
ні тиші ні темряви ні висоти
бо справжні лише діаманти
слів обрамлені вустами
з ювелірною точністю серця.
я кохаю тебе
з самого народження нас
з самого початку Всесвіту
у долонях Бога
неупереджено і беззастережно
безнадійно і небезпечно
впевнена
у присутності світла
в тобі.
хай це лише відблиски моїх сліз
на сітківці твоїх очей.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=502289
дата надходження 31.05.2014
дата закладки 31.05.2014
а те що ти кажеш – правда
а те що ти бачиш – істина
торкаєшся поглядом ніби руками
аби запалити свічку
у грудях..
а те що я бачу – хаос
а те що я чую – ілюзія
єдине що нас об’єднує –
музика
з єдиного серця двох..
я вірю тобі як собі
ліцензованій моїй версії
бо ти озвучуєш те
що я боялась озвучити..
як дивно все це
яким вітром мене занесло
у твої теплі обійми
ти так далеко але
я відчуваю
що немає нікого більш близького
і рідного..
і ми доживемо до вересня
перебудемо спеку самотності
я чую – там на березі осені
плещеться море..
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=502346
дата надходження 31.05.2014
дата закладки 31.05.2014
В сердце - ветра.
Я, подойдя к мраку последней тропы,
Я, тот бродяга, что жизнью играл,
Друг мой, прошу одного сердцем скупым
Снова и снова, и снова – стократ:
Сажень земли
Там, на холме, у каменистой гряды
Без никого, от живущих вдали;
Стылых безмолвных небес, - вечных, седых;
Света отрадного дальней звезды, -
Дальней звезды,
Что озарит серый замшелый гранит,
Слов от любивших скупые ряды.
Там я пребуду один – ночи и дни.
Только сосна надо мной да следы…
Только сосна,
Чтобы в ветвях северный ветер скулил.
О, я у жизни любимчиком был!
Там я лежал бы в плену смертного сна
Слушая ветер, за вечность ступив.
Квазиперевод из Роберта Сервиса. Оригинал:
Heart O' The North
And when I come to the dim trail-end,
I who have been Life's rover,
This is all I would ask, my friend,
Over and over and over:
A little space on a stony hill
With never another near me,
Sky o' the North that's vast and still,
With a single star to cheer me;
Star that gleams on a moss-grey stone
Graven by those who love me --
There would I lie alone, alone,
With a single pine above me;
Pine that the north wind whinneys through --
Oh, I have been Life's lover!
But there I'd lie and listen to
Eternity passing over.
Фото отсюда: http://thehazeltree.files.wordpress.com/2014/02/scots-pine-9.jpg
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=501821
дата надходження 28.05.2014
дата закладки 28.05.2014
1.
В муаре шпинатно-зелёного поля,
Кроёного ровно, как гринвичский пояс
Высокий виднеется дом. И если
Приходит весна, то шалью из Пейсли:
Цветом сплошь улепленной,
Раннею, нелепою.
В окнах скачет солнца луч
Канарейкою трясучей,
Длится нудною руладой:
Желтый, резкий, безотрадный.
Лик белеет циферблатом,
Вьются кудри кресс-салатом:
День-деньской сидишь и шьёшь,
Жизнь теряя ни за грош,
В опасеньи постоянном
Допустить в шитье изъяны.
Тусклый голос в духоте,
Мерный такт стальных частей
Разум отстрочить ловчатся
Вшить усердье, безучастье.
А ведь был свободен он!
Земли, воды, небосклон –
Для тебя - лишь плед лоскутный
Чтоб сознанья сон укутать.
2.
В муаре шпинатно-зелёного поля,
Кроёного ровно, как гринвичский пояс
Высокий виднеется дом. И если
Приходит весна, то шалью из Пейсли:
В тщательных узорах
Новой, бутафорною.
В окнах скачет солнца луч
Канарейкою трясучей,
Длится нудною руладой:
Желтый, резкий, безотрадный.
Бледен лика циферблат,
Вьются кудри как салат,
День-деньской сидишь и шьёшь,
Жизнь теряя ни за грош,
Страх растущий затая
Допустить в шитье изъян.
Тусклый голос в духоте,
Мерный такт стальных частей
Тщатся строчки в ум вложить -
Смирность и усердье вшить.
А ведь был свободен он!
Земли, воды, небосклон –
Обернув в лоскутный плед,
Преет спящий ум в тепле.
Перевод из Эдит Ситуэлл. Оригинал:
Across the fields as green as spinach,
Cropped as close as Time to Greenwich,
Stands a high house; if at all,
Spring comes like a Paisley shawl —
Patternings meticulous
And youthfully ridiculous.
In each room the yellow sun
Shakes like a canary, run
On run, roulade, and watery trill —
Yellow, meaningless, and shrill.
Face as white as any clock's,
Cased in parsley-dark curled locks —
All day long you sit and sew,
Stitch life down for fear it grow,
Stitch life down for fear we guess
At the hidden ugliness.
Dusty voice that throbs with heat,
Hoping with your steel-thin beat
To put stitches in my mind,
Make it tidy, make it kind,
You shall not: I'll keep it free
Though you turn earth, sky and sea
To a patchwork quilt to keep
Your mind snug and warm in sleep!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=336446
дата надходження 10.05.2012
дата закладки 28.05.2014
Я расплетала косу, -
Красная лента гнева,
Чёрная лента страха -
С гривы моей нечёсанной
Яхонтовой, огнёвой
Прах седины отряхивала.
Мне подносили волны
Прямо к лицу пустому
Зеркало ведовское,
Злая Луна неполная
Ржала, катясь со стоном
зарослями левкоевыми.
Что тебе, идолица?
Думаешь, обманула?
Думаешь, я поверю
В то, что стала безлицею?
Выйду в пустой переулок
Зелье искать проверенное.
Зябко в кресте нательном,
Стынут в росе лодыжки, -
Знобко в ночном тумане.
Вот уж дома молельные
Из-под бескрестной крыши
Выпустят юных ангелов.
Тоненький, бледнолицый,
Рядом – мамаша в теле
Башней сторожевою:
Кинусь ночною птицею,
Раненою смертельно,
Крикну в лицо совою.
Волком рванётся ветер, -
Тётке взметнёт бельишко,
Шляпу на землю скинет,
Пхнёт за панамкой фетровой..
Я повалю мальчишку
В мокром густом малиннике.
- Да не визжи, толстуха!
Жив и здоров сыночек, -
Белым мерцая телом,
Маясь глухою мукою,
Бредит, раскрывши очи
В неге остекленелые.
Ох, полегчало сразу...
Нечисть завыла гулко, -
- Всякою станет ночью,
Словно бы кто-то сглазил,
Шляться по переулкам
Твой ангелочек порченный.
...
Некто огромный, плоский,
Марь разрывая телом,
Движется мне навстречу
В струпах и чёрных оспинах,
Тут уж душа истлела
Всеми смертями меченный.
- Прочь, моровая падаль,
Сгинь в ебенях дремучих!
Пяться назад, в туманы!
Брошу вослед лампадою,
Полною трав пахучих,
Тлеющую дурманами.
...
Только что отдоила
Я молодильной скверны...
- Эй, наклонись, подруга,
Ну, не пугайся, милая,
Дурочка легковерная,
вот ты и стала старухою.
И заскрежещет урна.
Прах подсыпая к праху,
зашелестят ладони,
слизь заскользит пурпурная,
собранная в рубаху,
прямо в реторту сгонную.
- Аах, о чём ты плачешь?
Видишь, сосцы сияют,
И вожделеет смертный,
Зигмунда оголяя.
Блуд безгрешности паче
В свете блудливом мерклом.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=501817
дата надходження 28.05.2014
дата закладки 28.05.2014
буває така любов що випиває тебе ніби каву залишаючи лише гіркий осад спогадів
і все що пишеться у цей час підлягає жорсткій цензурі
зрадити можна не тільки вчинком чи словом -
зрадити можна насамперед своєю відсутністю..
нам залишається щастя отруєне кількістю розставань і примирень
як мовчазний докір що все що можна було втратити неминучо втрачено
і ми підемо собі далі одне одному дивлячись в спину -
чи хтось з нас слабкіший не витримає
і оглянеться..
але ж знаєш треба мати достатньо мужності й сили
аби визнати власні помилки і прорахунки
ніжність - це те що складає у ціле
розколоте навпіл люстерко
серця..
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=501370
дата надходження 26.05.2014
дата закладки 28.05.2014
..і прилітають до тебе сни не заплямовані жодним спогадом
і випивають всі сльози у порцеляновій мушлі руки
твоє серце тепер ніби склянка чисте й порожнє
аби налити у нього живої води
любові..
бачиш за вікном котить хвилі море і розквітають рожевим блискавки у його глибині
це освячують знов народжену тишу зернятками музики
вам так добре й затишно вдвох: ти й твоя тінь
врешті-решт знайшли одне одну..
заростає травою дощенту спалений степ твоєї душі
повертається дика кішка жіночності з кошенятами ніжності і тепла
аби подарувати найкращому із мужчин
заповідане йому ребро..
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=501432
дата надходження 27.05.2014
дата закладки 28.05.2014
Надвечір усе упереміш,
горланять сповна громовиці.
Трухляві присвічені лави
висиджують мокру траву.
За звичку - крохмалити постіль,
як сталь, виливати, вечері.
Гроза, мов грабіжниця, квапить.
В собі, як у темряві. Йду.
Що вічність? - Остання хвилина,
повисла на плечах дитинно.
І янголи потай від мене
ховають слова до ротів.
Бо чую, як падають крихти
на їхні вологі зап'ястки.
Закреслені дні носять маски,
і тихо під ними мовчу.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=501639
дата надходження 27.05.2014
дата закладки 28.05.2014
Коли повернулись дощі,
Осіли і гнів, і пил,
Я нагадую ВІЛ-носіїв,
З якими щоденно пив.
Дихаю у вікно,
Біле від сепсису зим,
Душа вигорає в ніщо,
Коли її повнить бензин.
Тіло нагадує мить,
Коли його повнить смерть,
Мені й від того болить,
Що знаю тебе наперед.
Думай, страждай, гори,
Іній мов атомний пил,
Падає листям згори
У трахею чужої зими.
Живи з ним, кохай, вмирай,
Ховай плавники у лусці,
Коли повернеться жаль,
Закінчаться всі дощі.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=501551
дата надходження 27.05.2014
дата закладки 27.05.2014
..оселяється у зіницях сум ніким не кликаним гостем
ти кажеш йому - іди а він виганяє тебе саму із твого же тіла
перекреслює ніч усе написане за день
і заливає чорнилом..
твоя любов так далеко зайшла ніби кішка що застрибнула на дерево
і муркає і нявчить аби будь-хто прийшов на поміч
але в будь-кого ампутовані ноги
якщо не серце..
чуєш скрипить під ключицями твоя місяцями заощаджена втома
як сон її кличе але бодай більше не бачити жодних снів
як довго ми ще стоятимемо супроти одне одного
не взмозі подати склянку води..
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=501250
дата надходження 26.05.2014
дата закладки 26.05.2014
..змінюєш мовчання на спів і бездашшя - на затишок,
бачиш, дівчинко, ти спіткнулась - і впала до міцних чоловічих рук,
і грають під шкірою тверді, наче камень, м'язи,
та серця м'яз, ніби свіжоспечений хліб, м'який..
тепер знаєш, як один вечір здатен змінити усе життя,
як хмари раптово зникають і прорізається лезом сонце,
варто було лиш підняти очі
на того, хто завжди був поряд..
цілуй підборіддя і губи, торкайся подушечками пальців кадик,
дякуй йому за те, що щаслива,
і дякуй тому, хто зник,
аби з'явився мужчина, який здатен тебе захищати..
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=500889
дата надходження 24.05.2014
дата закладки 26.05.2014
...залишатись причиною яка розв'язує війни
без строку давності без меж повноважень
я хочу бути насамперед сильною
навіть тоді коли витрачу останнє із заощаджень
бо за смертю розлук настає понівечення віри
коли ти сам собі критик синоптик і бог
ніжність це те що можна пити не знаючи міри
та тільки вдвох...
але завжди зважай на слово
що мов останній патрон
який завжди триматиме під контролем час...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=501181
дата надходження 25.05.2014
дата закладки 25.05.2014
..і ти оживаєш потроху, намащуєш сметаною опіки,
розгортається серце медузою і прозорішає з кожним днем,
долинають з-за спини кулеметні черги й гарматні постріли,
що охрестили тебе вогнем і димом..
і вже неважливо, хто вклав тобі у долоню холодне залізо,
коли жертва стає убивцею, а убивця - жертвою,
бо знаєш одне напевне - якщо хліб надто черствий,
треба окропити його водою..
а краще - вином.
і гострішає зір у темряві,
і твердішає голос у тиші,
коли любиш, втрачає сенс як любити -
взаємно чи
не.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=500684
дата надходження 23.05.2014
дата закладки 23.05.2014
..а в тебе вдома ластівка в'є гніздечко в кутку кімнати,
як спокій на дні душі,
знаєш, копилку серця варто інколи розбивати,
аби знов віднайти вкрадену монету щастя..
відчуваєш, як пахне нагрітим сонцем газетним папером в кіоску навпроти,
підкладаєш теплу долоньку під щоку замість його плеча,
по цеглинці збираєш зруйнований міст пам'яті
і складаєш із них буквар
спогадів..
вперто б'ється комаха у скло перламутровою намистинкою,
так само твоя любов - завжди вперто жива,
обіймає руками повітря
і торкається білих пір'їнок хмар..
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=500550
дата надходження 22.05.2014
дата закладки 22.05.2014
Сегодня дожди… До зимы еще долго… Тем хуже…
Противен октябрь, потому что улыбчив и пьян.
И кажется он, беззащитную вывернул душу,
Из тела, как грязный, ключами протертый карман…
Бесчинствует осень, и Хроносу платит налоги,
Обрывками жизней, чей век устрашающе мал…
Сегодня опавшие листья бросались под ноги,
Как дети судьбе под колеса…
А я наступал…
А значит, и я причастился симфонии смерти,
Где факт вы/падения нот – есть основа реприз…
Каденция ветра… И мелко дрожащие ветви,
Как руки больных стариков опускаются вниз.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=149201
дата надходження 09.10.2009
дата закладки 22.05.2014
..ніби нічна орхідея розквітаєш над вечір і в'янеш під ранок
щоби не чути і зовсім не чули
шила собі підвенечну сукню із пелюсток сакури
а пошила саван..
секрет у тому аби якомога глибше видихнути і - не вдихнути
бо від занадто тісних обіймів ламаються ребра
і лускає серце ніби повітряна кулька
від найменшої подряпини..
випручуй стиснуті в кулаки затерплі пучечки пальців
під яким би кутом не креслити
ніколи не перетнуться дві паралельні лінії
є ще одна таємниця яку ти й без мене знаєш
просто люби
ти.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=500462
дата надходження 22.05.2014
дата закладки 22.05.2014
..не дивитись у дзеркало аби не злякатись хижого погляду
що наче скальпель розрізає чужі грудні клітини
ідеальний мужчина як ідеальне плаття
пасує як власна шкіра
і на ньому немає цінника..
залишай у вчорашньому дні зів'ялі троянди спогадів
що вже не розквітнуть знову якою б живою водою їх не кропити
найбільша прикрість у тому
що кожен вкладає свій власний зміст у слово "любити"..
важливо мати дах над головою
але інколи стеля тріскається ніби тонка шкаралупа
і є такі тріщини що вже не замазати штукатуркою
тільки змінити квартиру..
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=499483
дата надходження 16.05.2014
дата закладки 21.05.2014
..і знову безсонна ніч розкриленою палітуркою над головою
міняться перламутром зорі і складаються у друковані тексти
які жодним чином не виправдовують
хоча б одну із репресій
скоєних проти любові..
чуєш як тремтить тиша надломлена спрагою голосу
і скисає поволі ніжність немов молоко у материнських грудях
допоки ми незнати заради і проти чого боремось
хтось підраховує наші шанси
і прогнозує
повну відсутність тепла.
час загинає кутики на сторінках із щоденника пам'яті
з чим до мене прийшла - з тим тебе і відпускаю
моя передчасна маленька дівчинко
що ще не родившись
вже помирає..
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=500098
дата надходження 20.05.2014
дата закладки 21.05.2014
[i]- Стул может любить?
- Конечно нет.
- Так зачем обижаться на того, кто не умеет любить?[/i]
***
наблюдаешь как постепенно седеют волосы у отражения в зеркале
как углубляются паутинки морщин после каждой бессонной ночи
если мужчина забывает целовать ладони любимой
рано или поздно ладонь ляжет на кожу пощечиной..
держи ровной осанку и подбородок повыше
завязывай с алкоголем и сигаретами и теми кто называет себя "друзьями"
когда тебе тридцать
все чаще чувствуешь себя одиноким
и все реже радует утро
с тяжелым металлическим привкусом.
остается лишь разбитая каблуками пыль стихов
на влажном асфальте бумаги
и женский голос
что до сих пор говорит даже в своем молчании..
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=499737
дата надходження 18.05.2014
дата закладки 18.05.2014
..а відстань більше не має над нами жодної влади,
далеко за північ відпливають у небо паперові кораблики снів,
осипається листя із зімлілих долонь дерев, ніби краплені карти,
аби потім травою крізь грунт прорости..
єдиними свідками нашого злочину є просотані димом стіни,
підслуховує ліжко кожну із вкрадених таємниць,
дім - це храм, де сходить з ікони Діва Марія,
аби побути з коханим мужчиною віч-на-віч..
перекреслюй мовчання легким, наче видих, словом,
допоки живчик пульсує під шкірою, ніби мале змієня,
тиша стелеться попід ноги турецьким шовковим килимом,
аби ми вишили свої імена
поряд..
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=498865
дата надходження 14.05.2014
дата закладки 16.05.2014
ніч загортає твоє стомлене тіло у простирадло як подарунок
так тихо що можна почути як тромбується у судинах кров
що від довгого терпіння і сподівання стала кислою ніби лимон-
ний сік
коли розчавити груди..
мужчини що байдужі до всього без присмаку сексу
ховають в манжетах сорочок по євро на кожну хвилину часу
дівчинко їхні слова не варті і поржавілого центу
коли не стосуються політики нафти чи газу..
тримай при собі свою тишу напівдике напівприручене кошенятко
лише інколи відпускай з ланцюга
найтяжче знову навчитися довіряти
коли вже по лікоть відтята рука
що хотіла погладити..
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=498182
дата надходження 10.05.2014
дата закладки 11.05.2014
Дорога -
тривала анестезія,
чужі обійстя -
периферійні
і жодних
вимушених знайомих,
і тільки
сонце у непритомі
на плечах обрію
полягло.
Ця довга гра
у мовчання з днями,
коли сумлінно плетеш
ногами
на свист
чи поклик,
і по руці
стікають
чиїсь короткі спроби
стояти
поряд
твоїй подобі,
мов одноденки
на пустирі.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=497719
дата надходження 08.05.2014
дата закладки 08.05.2014
і все стає очевидним під ранок
повертається заблукана тінь до свого тіла прочанкою
не повертається тільки час
і те що дозволило з легкістю себе втратити..
день починається як ланцюжок на шиї золотим хрестиком
на сьогодні нам вистачає кави і цигарок і цього досить
у цій країні аби бути хорошим письменником
(потрібно лише народитись хлопчиком)..
а тобі не пощастило зі статтю
а може не пощастило з країною
в усякому разі завжди є слова мовою
зрусифікованою напівзміненою
та все одно по-жіночому дикою..
хтось розливає ще пляшку та ми й без вина винуваті
у тому що надто багато було сказано вголос
а опісля лишається гіркий і пекучий осад
який не розмішати
ложечкою..
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=495422
дата надходження 28.04.2014
дата закладки 28.04.2014
надмірне щастя завжди непристойне у власній відвертості:
мулить око, ніби коротка спідниця, усім, хто поза, -
вони відчувають себе причетними до якогось страшного злочину
свідками..
розкажи мені, як це бути похороненим заживо
у труні, що має форму власного тіла,
як себе із дитинства привчав бути циніком,
аби менше боліло..
і все було даремним - невдалими спробами хлопчика
затиснути серце як черепашку у панцир,
бо на світанку верталась вона із усмішкою на губах,
і тріщала броня по швах, не витримуючи натиску..
ці твої іграшкові стволи і гумові кулі,
пластмасові танки і штучні сльози
можна пробачити, бо коли направду війна -
ніхто не вертається переможцем.
надто багато втрачено.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=494648
дата надходження 24.04.2014
дата закладки 24.04.2014
Бодай облишити жертвоприношення,
в мені живого - на згинах пальців:
чужих історій торкаюся похапцем -
завжди нестерпно болить. Завжди.
І серед натовпу - вже напіврозчином,
і серед стін - розтікаюся довше.
І ти до мене - лише напівголосом:
"Пальці у тебе холодні..."
Може...
Кожна незвідана траєкторія
тягнеться десь від Північного Полюса,
і я трамбую холодні простори.
В когось ще досі - одна мерзлота.
Де мені бути.
Чую все.
Руки часто говорять гучніше людей.
І серед натовпу, як при застуді,
довго не знаєш,
як тобі буде.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=494409
дата надходження 23.04.2014
дата закладки 23.04.2014
Спутник, сомкни уста.
Видишь: взошла звезда,
Видишь: тропа пуста -
Кончились города.
Сторожевые псы
Ищут по голосам, -
Брошено на весы
Многое… знаешь сам.
Ты не ломал запор
В поисках серебра:
Худший на свете вор -
Тот, кто себя украл.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=143855
дата надходження 02.09.2009
дата закладки 22.04.2014
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 16.04.2014
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 10.04.2014
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 10.04.2014
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 07.04.2014
це був початок цивілізації
тільки з'явилося світло,
тільки дротами - гудки
нас відправляли на згарища
просівати глину
від кількох сотень згорілих заживо
і ми йшли
в чорне зодягнуті
з чимось на кшталт простирадел,
знаючи всіх поіменно
і навіть в лице
знаючи дати народжень і дати
посмертні
знаючи розмір взуття
знаючи все...
йшли ми шеренгою,
порізно руки розводячи
спини зігнувши
скрутившись у спазмах жалю
сіяли глину
рештки сплавляли по Тисі -
так зустрічали свою
двадцять третю весну
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=490929
дата надходження 07.04.2014
дата закладки 07.04.2014
Зітреш мої відбитки на листівці -
строкатий почерк все вже розповів.
Така розлука вицвіте за тиждень,
якби ж за тиждень. Кажуть, у тобі
змінились очі, рухи тіла, й голос
нашіптує... Ми порізно удвох.
Ці кляті дні коротшають і рідшають,
ці кляті межі стискують і тріскають.
За що тепер триматися обом?
За зграєю перелітних , затримавшись,
секундою у ритмі часогри... Верни мені
спадаючі оперення. Я їх чорнилом
воскрешу. Верни.
І хай на смужках поділу доріг - ще досі мій -
стоїш тепер незримо.
Люблю тебе за те, що відпустив,
коли терпець вривався бути сильним.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=456696
дата надходження 26.10.2013
дата закладки 02.04.2014
скошені трави під вікнами
п'яти лоскочуть сухістю
кроки вповільнені почасти
втоптують мертвих бджіл
скільки ж бо того літа -
більше колишніх спогадів,
резервуарів-стоків
для проливних дощів
надяться в руки пагони,
звично ключиць торкаються
скільки ж бо в наших ігрищах
правди і самоти
діти вмивають руки тільки
коли награються
діти мовчать
недовго
діти ідуть в світи
трави вростають в стелі
листя обмотують рами
рано чи пізно
вдома
гамір сердець і тіл
трави первинно теплі
переростають в рани
почасти без загоєнь
почасти
назавжди
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=489838
дата надходження 02.04.2014
дата закладки 02.04.2014
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 01.04.2014
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 30.03.2014
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 06.03.2014
Попід бризентом
Ховається вічність,
Яку укриває дим,
Пам'ятаєш вогні
Межиріччя?
То був насправді
Крим.
Попід зброєю
В'ється
Холод,
Приставляє
Штики до шиї.
Пам'ятаєш,
Зруйнований
Родос?
То був насправді
Київ.
Попід тягучою
Кригою ночі
Приносять
З собою
Зиму.
Пам'ятаєш,
Глівіц у 39
Році.
Не нагадує
Україну?
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=483917
дата надходження 06.03.2014
дата закладки 06.03.2014
Не забыть мне, мой герой
Радость прежних встреч
И тебя от пули злой
Я смогу сберечь
Путь твой буду озарять,
Как в ночи звезда.
Не устанет сердце ждать
Даже сквозь года.
Все дожди мне нипочем,
Грусть уходит прочь
Я смогу с твоим письмом
Стужу превозмочь
И в жару и в холода
В мыслях я с тобой
Мы теперь ведь навсегда
Связаны судьбой.
Пусть других не ждут, ты все ж,
Не из их числа.
Вот вернешься и поймешь –
... Просто я ждала!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=477618
дата надходження 06.02.2014
дата закладки 11.02.2014
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 29.01.2014
Отложить бы заботы, тревоги,
И навстречу рассветным лучам
Босиком побежать по дороге
К тем ромашковым белым полям.
К тем полям, что зовут нас из детства
В мир, где словно кто счастье пролил,
Где мальчишка, что жил по соседству,
Первый свой поцелуй уронил.
Побежать бы, взлететь неба выше,
Сбросив цепи земной суеты,
Ощутить себя чище и тише,
Стать белее, чем эти цветы.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=470964
дата надходження 08.01.2014
дата закладки 13.01.2014
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 09.01.2014
Гаптую крила, щоб у вись злетіти,
Туди, де голубінь твоїх зіниць.
А дощик не вмовкає дріботіти.
Усе мине під шепіт багряниць.
Думок політ, як сад дощами вмитий.
Від тягаря звільняється душа.
Цілує промінь рими день прожитий,
Стікає дощ трикрапкою вірша...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=345509
дата надходження 22.06.2012
дата закладки 22.06.2012
Мені казали в ангелів прекрасні голоси.
Але хіба вони рвуть струни на гітарі?
І вибивають Рок їхніх сердець удари?
Я чула ангели небесної краси.
Вони не носять джинси і футболки.
Не одягають шкіряні куртки.
А в іншому, вони такі ж як ти.
Такі, лиш в ангелів бувають голоси.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=314598
дата надходження 16.02.2012
дата закладки 22.06.2012
Життя моє скидається на сон
Чи, може, на невдалий плин реальності.
Не б'ється серце з часом в унісон,
І дії більше схожі на формальності.
Розпуття день у день; безсонна ніч...
І крила вітру грають між думками.
Примара щастя ледь торкнеться віч...
І знову прірв нездоланість літами.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=345324
дата надходження 21.06.2012
дата закладки 21.06.2012
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 19.06.2012
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 17.06.2012
Щирим серцем і драйвом написана джазова пісня,
вміло грає на нервах до болю знайомий мотив...
Вже шукаємо винних.В одному оркестрі нам тісно.
Але музика вільна, хоч як ти того не хотів!
Не збагнули слова, не розклали життя як по нотах,
та завчили пісень, що частенько співали дощі.
Так бувало й раніше : ти "за", а я просто не "проти",
в результаті - невдалі мелодії і невиразні вірші...
Чи забув, як звучать саксофони, як плакали скрипки,
і як флейта щоразу довершений звук видає?
Пригадати - не довго, забути - не вистачить віку.
Тільки музика пам"яті ключ таємничий дає.
А від чого той ключ? Це не той, що за ним усі ноти?
чи, можливо від серця, чужих невідомих думок?
Кожен чує своє. У мелодії лагідний дотик...
Просто йти б їй назустріч, торуючи впевнений крок.
Мужнє серце народжує сильну і рокову пісню,
грає десь, не на нервах, іще не відомий мотив.
Не шукають тут винних. Провина за ґратами тисне!!!
А от музика вільна!!! Хай хто б там чого не хотів!!!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=344633
дата надходження 17.06.2012
дата закладки 17.06.2012
Он – странная смесь из солнца и снега
Она – рыжевата, немного дождлива
Он думал сперва – она лишь коллега
Она никого до него не любила
Забавный союз, непривычная пара
Пикантная формула вечного счастья
Она очень часто на нервах играла
А он иногда был причиной ненастья
Они – словно вызов законам природы
Всему вопреки стремились быть вместе
И даже когда неполадки погоды
Дождями расстреливали их на месте
Зато, так бывало, что солнце ласкало
Их встречи, которые нежно любило
И люди жалели что дней очень мало
Когда Он – Апрель, а Она – Октябрина
Он – странная смесь из солнца и снега
Она – рыжевата, немного дождлива
Он думал сперва – она лишь коллега
Она никого до него не любила…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=327355
дата надходження 03.04.2012
дата закладки 05.06.2012
И птицы тупо бросятся нам в лица,
Стараясь побыстрее заклевать.
И стёрлась нашей памяти граница,
Пытаясь чёрно-белым рисовать.
Но плёнка засветилась от таблеток,
Мы неспособны вспомнить даже снов.
Мы к листьям вниз слетели с бьющих веток,
Мы вышли за все степени основ.
И птицы вдруг замашут перед нами,
Стараясь повалить в застывший снег.
И воздух вдруг запахнет холодами,
И вдруг невыносимым станет бег…
Мы упадём под ноги беспризорным,
Заброшенным, покинутым домам.
А на тела вдруг кружевом узорным
Снежинки тихо лягут, вторя нам.
Укроемся от солнца резким ветром,
Забьёмся в самый дальний уголок.
Закончим этот марш последним метром
И ляжем на последний белый клок…
И воздух вмиг замёрзнет зеркалами,
Часы вмиг заскрипят тоской пружинок…
А мы забьём тоску в сердца колами,
Рассыпавшись кусочками снежинок…
И птицы вдруг заплачут в небесах,
Их слёзы вмиг растопят холода.
И снег растает прямо на глазах,
Останется лишь талая вода…
И вмиг всё вновь тихонько засмеётся,
Трава начнёт расти из-под земли.
И вмиг оцепенение порвётся,
И вмиг вернутся с неба журавли.
И мы вдруг встанем, улыбаясь птицам,
Часы запустят вмиг свой скрип пружинок.
А по ожившим и прекрасным лицам
Стекают трупы умерших снежинок…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=258849
дата надходження 11.05.2011
дата закладки 18.02.2012
Ты без меня словно раненый
и оставленный
умирать в боли ран.
Я в этом убийстве оправдана,
но надо бы
повесить меня.
Я ловко и очень уверенно
заверила
тебя, что влюблен.
Ты даже без тени сомнения
поверил мне
и был обречен.
В моих показаньях изменчивых
доверчиво
ты правду искал.
Но только теперь рассекречены
увечия,
что прятала я.
А сердце твое теперь рваное,
но рано мне
еще уходить.
Лежишь, изувеченный ранами,
но странно, ты
продолжаешь любить.
Ведь ты без меня словно брошенный
на обочине
увядший цветок.
Но знаешь, мой милый,
хороший мой,
со мною быть совсем не легко.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=312516
дата надходження 09.02.2012
дата закладки 09.02.2012
для дочери)
а я рисую чайник и лимоны...
вот скрипке надо тень добавить...
всё остальное - лишь пустые разговоры...
пишу стихи, перебирая память)
как хорошо, что в жизни есть моменты,
когда летаешь, любишь, грудью дышишь!
и круг желаний вечно+ перманентный
меня, надеюсь, ты сегодня слышишь?
*французское permanent, от латинского permaneo остаюсь, продолжаюсь), непрерывно продолжающийся, постоянный.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=308220
дата надходження 22.01.2012
дата закладки 29.01.2012
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 16.01.2012
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 25.12.2011
1-й стих цикла-поэмы--Свобода Творчества--ему же Путь.
Эпиграф
Жила была гусеница
Прозванная, из-за своей худобы, червяком.(вообрази)
Меня замуровали,
И, чтоб не обезуметь,
Я начал медленно
Сходить с ума.
Я стал скребсти в мозгу печали,
Хоть что-нибудь о бывшей воле,
Но разум пожимал плечами
И бешено кричал о силе воли.
Тогда я грыз гранит
Сомкнувшихся надгробий--
Он бережно хранит
Следы укусов робких;
Потом трепал клыками,
И он заговорил,
Обломанными языками
Словесных воротил:
--Скажи мне, лоб из глаз,
Ты человек? --
Кривлявый молвил Перифраз
В моё чело без век,
--Скажи, зачем меня грызёшь
Слепым кротом--от скуки?
Зачем кропишь мою проплешь
Идейным потом муки?
--О, камень истины,
О, вещество науки,
Воздай премудростью своей
За сломанные руки.
Не скуки ради я скребу,
По крохам, твой костяк;
Не скуки ради по зеленому ребру,
Обглодышем, ползет "червяк":
Он жизнь грызет,
Уже остывшую, но всё же--
Способную на взлет,
Полет,
И продолженье рода тоже.
Так вот и я такой.
Мне формы одной мало.
Хочу, чтоб ба-боч-кой
Всё моё Я порхало.....
...........................................
Зачем хочу?....................
...........................................
Нет, не для славы.
А ради творчества свободы
Хлопочу.
Хочу
И полечу--
Упрямый
В сад одиночества
И од иночества
Класть яйца.
Досвиданица.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=252668
дата надходження 09.04.2011
дата закладки 15.12.2011
Слушай. Слышишь: скрипит за оградой?
Слышишь: птицы поют по утру?
Мир живет. Так должно быть. Так надо.
Я по краешку смело иду.
Слышишь запах? Там спеет малина.
Слышишь? Занялись сосны огнем!
Ты ведь слышишь? Ответь мне, Марина!
Прошепчи сквозь калитку времен!
Как всегда расцветают каштаны.
Как всегда абрикосы в цвету.
Ты же знаешь, Марина: так странно -
Будет так же, когда я уйду.
Нас поглотит земная пучина,
Наше сердце развеют в полях.
Нас забудут с веками, Марина.
Вечность в людях живет - не в рублях.
Люди смертны. Так небо решило.
Мы с тобою, Марина, уйдем.
Но во мне еще бесится в жилах
Ярко-красный живой водоем!
Пусть проходят, проносятся мимо
Наши годы, горя на ветру,
Очень хочется слышать, Марина,
Скрип оградки сухой поутру.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=291301
дата надходження 07.11.2011
дата закладки 30.11.2011
Повіки день проколював промінням,
Складав у стоси книги древніх снів…
Як хочеш жити – запасись терпінням.
Втамують ліки й осінь звичний гнів…
Той звір, що приручив твою свідомість,
Шукає способів проникнути в наш світ.
Здоровий розум – втрачена відомість…
Вінець терновий вріс в колючий дріт.
Твоє розп'яття – ліжко «сьомої» палати,
Життя й спасіння* – явища тут неподільні.
За тисячі років ніхто й не смів гадати,
Що сам Христос опиниться у божевільні.
* - Ім'я Ісус походить з грецької мови Іесоус, що в свою чергу є транслітерацією з єврейської Єшуа, або Йошуа, або ще Єгошуа і означає «Яхве є спасінням», «Сущий є спасінням», «Життя є спасінням».
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=281803
дата надходження 21.09.2011
дата закладки 30.11.2011
Я хочу попасть с тобою в Песню
Только обязательно - мы Вместе.
А ещё неплохо было б в Сказку
Или может детскую раскраску.
Или в кипу Фотографий старых,
Или даже в звук чужой Гитары.
Можно в Зазеркалье прогуляться,
Только там не стоит забываться.
Только там не надо оставаться...
А теперь пора и просыпаться!
Мы проснёмся в Жизни будто в Песне -
Только обязательно... мы Вместе!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=233731
дата надходження 09.01.2011
дата закладки 28.11.2011
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 22.11.2011
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 15.11.2011
(Медичний сентимент)
Коли людина тяжко хвора
І вже не гріє душу кров,
На світі є міцна опора:
Надія, Віра і Любов...
У білосніжному халаті,
Чистіша ранньої роси,
Вона з'явилася в палаті,
Як символ радості й краси.
Вишнева лагідна усмішка
Та справжнє, щире співчуття,
І я, прикутий свого ліжка,
Уже радію, як дитя.
Ось стетоскоп чуткий поволі
Звіряє серця кволий стук,
І раптом десь зникають болі
Від дивних чарів її рук.
То чим я серце заспокою?
Дарую їй вірші свої:
Пишу тремтячою рукою
Дві перші букви - Н та І.
Її із святом я вітаю
І зичу їй щасливих літ.
Хай, як троянда, розквітає
Душі моєї Айболіт!
06.03.05.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=273119
дата надходження 01.08.2011
дата закладки 09.11.2011
Сидиш у роздумах вже декілька годин.
Напружені мімічні м’язи видають неспокій.
В руках дві долі, але ти один…
Сталевим тягарем на плечі ляже докір.
"Нічого не змінилося?" - "Якби ж…"
Та наче й ні. Ви молоді й щасливі.
Встромила в серце зрада гострий ніж. --
І враз ви вже старі та сиві.
І посміхаєтесь, а погляди сумні.
В цих ніжних поглядах немає місця злості.
І доживаєте останні свої дні,
Стискаючи в обіймах білі кості.
Ти щиро вірила. Воліла бути з ним.
Віддати всю себе йому хотіла.
А зіштовхнулась з холодом різким.
В його руках зігрітись не зуміла.
Вам дико боляче. Ви стогнете в пітьмі.
Навіщо ж те кохання зародилось?
Ви аплодуєте уже самі собі.
Та божевілля в серці поселилось.
Ти не пробачиш, хлопчику, собі,
Не пересилити, бо це кохання
Тобі являтиметься завше у вині
Розбитим келихом, її гірким риданням.
Не зможеш ти забути цих очей.
Господь нам янголів дарує, ох не часто…
Ти, дівчинко, струси пітьму з плечей.
Впаде твій біль із нею одночасно.
Усе в минулому. Вас наче не було.
Від слова «ми» не стало вже і сліду.
Стосунки ваші чорне полотно.
Обрамлене колючим гіллям глоду.
«Час все зітре». Не вірте! Не зітре!
Він просто злегка залікує рани.
Та ви живіть! Бо рани, то пусте.
Уже не перші ці жахливі шрами.
Ідіть собі. Ідіть, куди ішли.
Можливо, це лише випробування.
Не забувайте, де б ви не були
Свого невдалого та все ж таки кохання.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=290996
дата надходження 05.11.2011
дата закладки 08.11.2011