[b][i][color="#0633ba"]Мружить очі за віконцем зранена весна,
Хтось і десь радіє сонцю, а у нас...війна.
А у нас звучать сирени, сповіщають страх
І горить вогонь гієни у людських очах.
Пригортає міцно мати донечку свою,
Бо пекельно б"ють гармати край села в бою.
Не щадить проклятий ворог навіть і дітей,
Дзвони світу б"ють на сполох від орди ідей.[/color]
[color="#d9a509"]О, Всевишній, наш спаситель,нам свій захист дай!
Адже бачиш, як гнобитетель сплюндрував наш край.
Зруйнував міста і села, душі і серця,
Але воля лиш зміцніла в кожного бійця.
Вистеляє собі ложе квітень в лоні трав.
-Україна переможе!!,- сам Господь сказав.
Майорітимуть галяви, зацвітуть сади.
Наш народ достойний Слави! Слави назавжди[/color]![/i][/b]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=945085
дата надходження 15.04.2022
дата закладки 15.04.2022
Помаранчевий день,
мов нектар золотої хурми,
залишаю тобі. Срібну мить обираю натомість.
Лиш мені не кажи, що цей танець нічної сови
…………..то є спомин
Не торкайся її.
Не торкайся нічого й ніде.
(полохливий міраж – заповітна святиня поета)
Та судити не нам, бо танцює полярна сова
…………..в очеретах
Що призначено їй?
Що судилось тобі і мені?
…протікає печаль у прозору сатинову склянку.
…але я промовчу, бо зникають усі міражі
……………на світанку
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=939320
дата надходження 05.02.2022
дата закладки 06.02.2022
…лише тому,
що тане білосніжно
цвіт вишні, ніби цукор в молоці,
перепочинь. Така відверта ніжність
тремтить в руці.
Крихка,
мов фарфор. Грає нові ролі
таємний темний радник полтергейст.
…ти теж колись підкориш сині гори –
за едельвейс.
За висоту емоцій.
Майже м’ятна,
гірчить цукерка. Я також гірчу…
Відверта ніжність – ненадійний дах нам
…………..у час дощу
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=875512
дата надходження 11.05.2020
дата закладки 11.05.2020
[i]Славному “Щедрику” – геніальному
творінню Миколи Леонтовича, чия остання
версія пісні була завершена автором 1919 року,
незадовго до звірячого вбивства композитора
чекістами у його рідному селі Марківка,
що на Вінниччині. /i]
[youtube]https://youtu.be/zwHHxbuxgg0[/youtube]
[b][i][color="#740dab"]
ВСЬОГО ТРИ НОТИ
Всього три ноти, а яка в них сила
і широта – з народин до заклань!
Христос родився, щоб людина жѝ̀ла
Й потре́била життя не для страждань…
Всього три звуки… В звуках стільки смислу:
Отець-Бог, Божий Син і Дух Святий –
лунає "Щедрик" глибоко і стисло:
життя в пізна̀нні – поклик золотий.
Всього три титли… З побажанням миру
притомним людям – зовні і в собі…
Під лавкою примостимо сокиру,
та не здамося татю в боротьбі!
Всього три звуки! А яка свобода
у виборі тональностей життя!
Та зрадити не маєм клятві роду,
бо неможливим буде каяття!..
Всього три ноти – генії не хиблять!
Творіння їхні сталі і святі.
А ти, тиране, – скинь із себе схиму:
Смертельний чин – у тебе на меті…
07. 01. 2020, 25.10.2024
[/b]
[/color]
07. 01. 2020.
Sauerlande. BRD[/i]
ПІСЛЯСЛОВО
«Щедрик, щедрик, щедрівочка, прилетіла ластівочка»
– здавалося б, хто з українців не знає цієї щедрівки.
Народжена ще в дохристиянські часи, саме завдяки
українському композиторові Миколі Леонтовичу вона
стала відомою на увесь світ. Їй судилося стати справжнім
символом Різдва, мати безліч переспівів та варіантів
виконання, стати саундтреком до популярних голівудських
фільмів та звучати в кращих концертних залах світу.
Мало хто знає, що ця колядка, відома не лише в Україні,
а й в усьому світі під назвою «Колядка дзвонів», - одна з
найпопулярніших обробок Миколи Леонтовича.
Існує чимало припущень музикознавців, де саме
Микола міг почути вперше щедрівку і записати її. Одна з них
на Хмельниччині. В невеличкому селі на Заславщині –
Підлісцях, звідки родом його дружина Клавдія Жовткевич.
«Всесвітньо відома обробка «Щедрик» належить до тих,
над якими Микола Леонтович працював майже усе життя», -
розповідає Ольга Прокопенко, завідувачка музею Миколи
Леонтовича (с. Марківка) – філії Вінницького обласного
краєзнавчого музею. – Всього було п’ять редакцій – перша
у 1901-му, а остання – у 1919 році. «Звісно, я чула й таку
версію – про походження щедрівки з Підлісців» – каже
Ольга.. Але у 1902 році Микола Леонтович з Клавдією вже
одружився. На той час він вчителював в Чукові на Вінниччині.
За дослідженнями етимологів, варіант цієї щедрівки все
ближчий Поділлю. А втім, зовсім не суттєво, де Леонтович
записав цю щедрівку – Вінницька область чи Хмельницька –
це усе наш край, а «Щедрик» – співанка наших пращурів.
Саме дякуючи Миколі Дмитровичу, вона стала відомою на
весь світ!
Перше хорове виконання «Щедрика» відноситься
до 1916 року. Тоді цю пісню представив хор Київського
університету ім. Святого Володимира під керівництвом
Олександра Кошиця. Покращений аудіозапис «Щедрика», що
зберігся в сучасному вигляді, датується 1922 роком.
За кордоном «Щедрик» прозвучав вперше в
українському варіанті 5 жовтня 1921 – на концерті в
Карнегі-Холі в Нью-Йорку. У 1936 році американець
українського походження Пітер Вільховський переклав
текст пісні, зробивши її впізнаваною нині «Carol of Bell».
А після 90-х «Щедрик» зазвучав і в кінематографі - у
фільмах «Один вдома», «Міцний горішок 2», «Гаррі
Поттер» та ін.
Геніальний «Щедрик» Леонтовича – одна з
найбільш популярних духовних пісень нашого
часу. Ще більше про історію створення пісні
можна почитати тут:
https://ye.ua/istiriya/37744
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=860618
дата надходження 08.01.2020
дата закладки 08.01.2020
[b][i][color="#ff00fb"]До року рік складаю у валізу
І ревізую часом цей багаж.
Прийде пора... у труднощі чи кризу
Літа візьмуть мене на абордаж...
Усіх подій не перерахувати
Були сумні, хвилюючі й смішні.
Є ті, що варто швидше забувати,
Або ж такі, що дуже дорогі.
Я за усе безмежно вдячна Богу
За неба синь і за красу долин
І за мою заквітчану дорогу
Ось, до відмітки шістдесят один...
Люблю людей і вірю, що взаємно
Радію сонцю, як мале дитя...
Живу, сміюсь, римую не даремно
У цьому й є мій справжній сенс життя....[/color][/i][/b]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=829339
дата надходження 17.03.2019
дата закладки 17.03.2019
Так багато дощу і безсоння
на пониклих від часу дахах,
так багато гіркого бездоння
у мовчання твого на руках.
Так багато, аж схипує вітер,
розгойдавши досвітні жалі.
Хтось невтішну сльозу ще не витер
на обличчі сумної землі.
Не розтанув у вирі чекання,
не схилився над сховком душі.
Безневиння, немов покарання,
штрихпунтиром - чужі-не-чужі...
Там, де дощ, де зима й неправдешність,
небажання пізнати "за так",
як у серце впиваються клешні,
як за обрій зникає літак.
Залишаючи біле бесліддя
над дахами зажурених міст.
Ти мовчиш. Я вслухаюся й ніби
розумію прихований зміст.
3.01.19 р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=821196
дата надходження 13.01.2019
дата закладки 14.01.2019
Немногословный, трезвый, верный,
Неприхотлив в быту – муж-геймер!
Идиллия по выходным –
Искать не нужно по пивным,
Терзаться ревностью напрасной,
Почти всегда молчит согласно,
Играя, съест любое блюдо,
Да хоть исчадие фаст-фуда!
Живут другие скучно, пресно…
А мой – азартно! Интересно!!!
На космолёте или в танке –
Всегда на острие атаки!
На внедорожнике «Феррари»
Стреляет метко на сафари!
Смирившись с цифрами оклада,
Неутомимо ищет клады!
Весь мир, не выходя из дома,
Спасёт из лап Армагеддона!
…Когда залили нам квартиру –
Ты был на рыцарском турнире...
…Пока я клеила обои –
Сражался в логове драконьем...
…А к окончанию уборки
Ты изничтожил племя орков...
…Сходить просила в магазин,
Но тут – нашествие годзилл!..
…В ковчеге – золото этрусков,
В ведре – не выносимый мусор…
Вот карта марш-броска из дома!
Там, в баке, куча покемонов!..
…Уж полночь близится...
Жду в спальне
Каких-то подвигов,
в реале…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=689663
дата надходження 19.09.2016
дата закладки 31.12.2018
День поспішав за обрій і котив
поперед себе диск огненний сонця,
збавляв шалений темп, губив мотив
і блискотів прощально у віконцях.
Запалювали люльки димарі,
пихтіли в чисте небо теплим духом.
Давно поснули мухи й комарі,
бо холодно, тож не гули над вухом,
лиш зрідка голос птаха долинав,
та й знову обіймала райська тиша.
Яскраві барви вечір поглинав.
Спалахували зорі. Місяць вийшов.
Повільно вечір плив, як мед густий.
Нірвана... Але враз прийшла до тями:
за мирні миті – Господи, прости! –
на фронті платять кров'ю і життями.
Благословенний спокій і ось ця
краса блаженно-чиста, пасторальна,
все завдяки нескореним бійцям,
в яких щодень – війна... на смерть... реальна...
І хвиля смутку. Й звичний епілог –
благання до Небес, слова молитви,
щоб захистив захисників наш Бог...
– Ти бережи їх, Спасе, в кожній битві!
2018 р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=815528
дата надходження 28.11.2018
дата закладки 28.11.2018
Не буду кричати про тебе, моя зачарована,
Така неповторна і рідна, колиско моя,
Молитимусь тихо твоєю правічною мовою,
Піснями сповита, єдина у світі земля.
Тут небо і степ обнялися в пориві жагучому,
Пречисті світанки над стомленим полем цвітуть,
Тут голос трембіти блукає карпатськими кручами,
Ночами Господь викарбовує зоряну путь...
Грядеш з забуття, кобзарями твоїми оспівана,
Воскресла з пожарищ- смертей, із чужинських обмов,
Тернисті шляхи торувала з високою вірою
У правду одвічну своїх золотих хоругов...
Високі слова не промовлю, моя зачарована,
Така неповторна й болюча, - мене не суди.
Лише припаду після довгого шляху, згорьована,
До чистої тої твоєї живої води.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=814780
дата надходження 21.11.2018
дата закладки 21.11.2018
На світанку піду.
Не сьогодні… нехай –післязавтра.
…і пронизливо сич закричить на ведмежій горі.
…і відчуєш – я йду… між серцями бринітиме мантра.
Так спокійно і легко
додому ідуть косарі
З косовиць золотих.
Тільки хвиля шаленого вітру
Спалахне смолоскипом й твого доторкнеться весла.
…і на пагорбах раю стареньку іржаву палітру
Розкладеш обережно
й приречено скажеш – пішла…
Не запалюй свічу!
Не шукай на розвалинах літа
Чорно-білі штрихи… не окреслюй в собі пустоту…
… я зостанусь тобі перламутром вишневого цвіту
В час цвітінь найп”янкіших
…і навіть, коли… одцвіту
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=750453
дата надходження 13.09.2017
дата закладки 20.11.2018
Закриєш очі…
Білі пелюстки
спливуть над елементами декору.
Зійти з картин від доторку руки.
Розтанути
в півтінях коридору.
В півтемряві…
Під золотом прикрас
розпізнавати призабуті шрами.
То вже не сни. То надчутливий час
так грається
з чужими іменами.
З теплом очей…
Із холодом образ,
що зникнуть разом з талою водою.
… коли боги заступляться за нас,
лише тоді
ми станемо собою
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=768866
дата надходження 30.12.2017
дата закладки 20.11.2018
Непрохана, осінні теплі дні
зима так передчасно засніжила.
Заклякла осінь у холоднім сні,
безсила, збайдужіла і безкрила.
А вчора загравала із дощем
у поріділім листячку тополі.
Сьогодні, ледь жива, долає щем,
розгублена від повороту долі.
... Так і в житті: кармічні холоди
за мить зламають мрії, сподівання.
Закрижаніє серце від біди,
обкрадене, спустошене прощанням.
І ти надовго осінню замреш...
В минулому – душа і думи, й погляд,
де келих щастя повним був, по креш...
А нині – тільки спогади... лиш спогад...
Листопад, 2018 р.
© Зі збірки "Любові й болю береги"
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=814223
дата надходження 17.11.2018
дата закладки 17.11.2018
[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=9zQIGPCMJ5s[/youtube]
[b][i][color="#000080"]Тьмяніють барви, злото менше сяє.
Пташина мокне. Холодно кущу.
Це Осінь гасне. Осінь вже згасає
у зливі падолисту і дощу.
А Жовтень-красень від кохання сохне,
вітрів благає, щоб тримали "плюс".
Від їх поривів Осінь тихо охне,
зронивши листя в ностальгійний блюз.
Невже старіє? Царський шарм зникає.
Пік пройдено - повернення не жди.
Зі смутком Осінь Жовтня відпускає,
під шепіт листя: "Відлюбила... Йди..."[/color][/i][/b]
30.10.2018 р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=811890
дата надходження 30.10.2018
дата закладки 30.10.2018
Вже павутинки бабиного літа
в полон піймали радість і печаль.
Органзою легкою оповита
на сході сонця туманіє даль,
мов сни переглядає легкотілі,
сховавшись в нерозвіяних димах...
Жар-птиця-Осінь в двір мій прилетіла,
розмалювала пурпуром сума́х*.
Веселкою всміхнулося подвір'я,
засяяв кущ - очей не відвести,
немов птахи, порозпускавши пір'я,
на сонці гріють крила і хвости.
Чарує Осінь, мов казкова фея,
художниця декору, майстер див.
Витягує із скринь такі трофеї,
щоб кожен вразив, душу розбудив.
Та, збуривши емоції, навшпиньки,
тихцем піде красуня...
Жаль... Як жаль!
І тиснуть горло срібні павутинки,
в клубок з'єднавши радість і печаль.
*сума́х - декоративна рослина.
Світлина автора. Сумах.
23.10.2018 р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=811051
дата надходження 23.10.2018
дата закладки 23.10.2018
Говори українською мовою!
Не кажи, що до іншої звик,
Нам віками чужинське підсовують,
Врешті решт приліпили « язик».
Українцю, не спи, не обманюйся,
То не друзі, а справжні круки,
Що кричать: «Да какая там разніца?
Ми двє вєткі єдіной рєкі!»
А раз так, той державу ми втратимо,
Що в історії нашій було!
Є різниця: сидіти за гратами
Чи своє будувати житло?
Є різниця: пограть в толерантність і
Залишитись «хохлами» навік?
А чи зняти тавро другорядності,
Відсахнувшись від зайд і базік?
Говори українською мовою!
Не соромся своїх помилок,
Слухай вірші, пісні! Над вимовою
Допрацюєш! Зроби лише крок!
Ти відчуєш, як « інша» пручається,
Треба бій цей прийняти й пройти,
Не зважай на «какая там разніца»!
Так вертаються в рідні світи!
Знай хоч тисячу мов, та основою
Буде та, що єднає народ!
Говори українською мовою!
Говори, якщо ти патріот!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=810544
дата надходження 19.10.2018
дата закладки 19.10.2018
[i](віршоване оповідання)[/i]
Я не носила вишиванок,
їх в мене просто не було,
бо збереглось тих одяганок
десяток на усе село.
І в домі – жодної ікони,
то не було і рушників,
не мали скринь ми чи схоронів
із давнім спадком прабатьків.
Квартира вчителя. Чистенько.
Макети звірів та птахів.
В дубовій рамі сам Шевченко
дивився з глибини віків.
Матуся, вроджена шляхтянка,
не вишивала полики:
хазяйство, школа й до світанку
перевіряла помилки
у стосах зошитів...
Ой, нене,
тяжким було твоє життя.
З усіх захоплень – щодо мене –
найменше вабило шиття.
Від примітивних візерунків,
що бачила я по хатах,
не мліло серце вередунки,
не видихали груди: "Ах!"
Аж поки я не побувала
в гостинах дальніх, у рідні.
Там в кожній хаті дивували
творіння рук на полотні.
Живії маки між колоссям,
орнаменти на рушниках
такі, що стримать не вдалося
моє гучне і щире: "Ах!!!"
Везла узори від майстрині
давнішній подрузі сім'ї,
золоторукій Василині,
щоби порадувать її.
... Минає час. Ми на терасі,
а Вася – ластівкою в дім
влітає мовчки до Тараса,
мить – вишитий рушник на нім.
... Запала тиша. Посвітліло?
Чи душ торкнулася яса?
В Шевченка очі потепліли –
зачарувала всіх краса.
Її магічна диво-сила
людину змінює і світ.
Яку ж полуду я носила
усе життя?! Сімнадцять літ!
Роки студентські. Як гурманка
дивлюсь, здивована без меж:
на кожен смак є вишиванка,
й для мене, капризулі, теж.
На вибір – силонька-силенна,
для всіх випадків й поколінь:
чорно-калиново-вогненна
палітра, й неба голубінь,
і вишукано білосніжні,
й осінні барви золоті,
яскраві, однотонно-ніжні
батистові й на полотні.
Яка безмежна фантазійність,
майстринь таланту глибина!
В них – пісні тиха мелодійність
і оберегів таїна.
Ну що там Ґуччі та Версаче?!
У вишиванці є наш знак:
лиш одягни її, юначе,
і ти – орел. Ти – свій! Козак!
Серед такого ось розмаю
твоє дитинство протекло,
у ній – краса твойого краю,
душі народної тепло.
Тож нині пані і панянки,
та й карапузи-малюки
вдягають радо вишиванки,
шанують й носять залюбки,
як цінні нації перлини,
її таланту щедрий цвіт.
Вони – візитки України,
що славлять край наш на весь світ.
17.10.2018 р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=810387
дата надходження 17.10.2018
дата закладки 19.10.2018
[b][i][color="#000080"]У кожного свої є вподобання
з того безмежжя, що згубило лік.
Позбутися їх – марні намагання,
в полон здались ми залюбки й навік.
Ті люблять танці, спорт, мистецтва твори,
а хто в обійми Бахуса бреде...
Я ж – у полоні чарівниці-Флори.
На сходинці за нею, Муза жде,
бо знає добре: я в цупких тенетах
страшної сили – магії краси.
Мій сад для мене – чарівна́ планета
буяння дивоцвітів і яси.
Вражає диво: непримітний корінь,
насіннячко, а іноді й листок,
враз розіллються, як весняна повінь,
квітучим різнобарв'ям пелюсток
у ніжність перших крокусів, нарцисів,
тюльпанів, незабудок голубінь,
в помпезність фараонову ірисів,
півоній чи в дельфініумів синь.
Жаринами полум'яніють маки,
контрастом їм – гортензії шапки,
проснулися від сонця портулаки
і виткали яскраві килимки.
В коронах гордих королівських лілій
заграла діамантами роса.
З дерев, щоб ті від спеки не зімліли,
розвісили ліани паруса.
З верхівки вишні, обійнявши гі́лля,
стовбурчить вушка "кручений панич",
силкується згадати, мов з похмілля, –
що він робив на вишні цілу ніч?
Мов наречена, вквітчана веранда
потічками з ломиносів квіток.
Цариці незрівняннії, троянди,
ошатно оповили закуток... –
Для них раніше сонця прокидаюсь,
спішу в мій рай по вранішній росі,
блаженно в Божій розкоші купаюсь,
виспівуючи серцем гімн красі.
Затамувавши подих, – не зламати б! –
я вітерцем над квітами лечу
і, вбравшись у п'янливі аромати,
розчулена, з пелюстками тремчу.
Я в цьому царстві квітів – повелитель... –
і в ролі землекопа та раби.
"Кайфую" від краси як небожитель –
і падаю від втоми чи журби...
Що ж Муза?
Неспроможна на образу,
ховається за плетивом гірлянд
і шле, всміхнувшись, думку, о́браз, фразу,
що я читаю в шепоті троянд.
О світла Музо! Літо вже за гори
несуть птахи на крилах, за моря.
Разом з теплом розтануть чари Флори,
і упаду в твої обійми я,
бо скучила.
І ми не раз – вже скоро! –
під плач дощів, під музику вітрів,
біля вогню в холодну сніжну пору
торкнемось поетичних вівтарів.[/color][/i][/b]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=807024
дата надходження 18.09.2018
дата закладки 24.09.2018
Відщебетало, буйно відцвіло,
обдарувало щедрим урожаєм,
а сонячними днями і теплом
нас літо ще й у вересні вражає.
Налив меди й нектари щедрий Спас
в дари багаті баштана і саду.
Намилувався місяць-зорепас
красою чарівного зорепаду.
Убравши села в розсипи жоржин,
в калин коралі, грона винограду,
відходить літо без доріг й стежин,
щоб оминути заморозків зраду.
О літо, покидаєш ти мій край,
на крилах вітру вже летиш в сава́ну,
ескорт почесний із пташиних зграй
тобі рощальну відспівав осанну.
А ми в негоду, в зимні ночі злі,
занурившись під тепле покривало,
згадаємо, які безжурні дні
й хвилини щастя літо дарувало.
6.09.2018 р.
-
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=805698
дата надходження 06.09.2018
дата закладки 08.09.2018
Моє миле заквітчане місто
вмив небесними водами дощ,
і вогнів золотаве намисто
сяє в дзеркалі вулиць і площ.
Теплий вечір спустився на плечі
зачарованих київських гір.
Наче велети-крила лелечі,
лівий берег захоплює зір.
Приспів:
Київські кручі, сивий Славутич –
свідки наших стріч.
В Києві древнім, вічно недремнім –
відгомін сторіч.
Київ столичний, красень величний –
пісня солов'я,
мирний, привітний, тисячолітній
ти – любов моя.
Солов'їні наспіви в діброві
і по схилах навкруг розлились,
тихо плещуть їм хвилі Дніпрові,
і вслухається зоряна вись.
Як п'янять тут алеї бузкові!
А крізь буйство каштанових свіч
сяють маківки храмів – казкові
свідки величі давніх сторіч.
Приспів.
Де розкішні схилилися крони,
зелен-трави встелилися ниць,
Володимир вслухається в дзвони
від Софії до Лаври дзвіниць.
Світлий Києве мій, златоглавий,
див твоїх полічить не берусь.
Ти – колиска моєї держави,
ти свята моя Київська Русь.
Приспів.
19. 05.2018 р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=792336
дата надходження 19.05.2018
дата закладки 20.05.2018
Загубивсь поцілунок в світлинах,
В паралелях весняних доріг.
В чистих тих кришталевих краплинах,
Котрі падають нишком зі стріх.
Лиш відбиток у серці гарячий
Викликає зачаєний сум.
Тілом струм пробігає тремтячий,
Ніжних любощів пряний парфум.
Їх залишив мені ти на згадку,
Як кохались з тобою удвох.
Пам’ять тче карамельну заплатку
Під зазивне вечірнє те "тьох".
29.03.18
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=785110
дата надходження 29.03.2018
дата закладки 31.03.2018
Безмежна сила Інтернету
впіймала в сіті всю планету:
всі "гуглять" чи сидять в You Tube,
а ми – у Поетичнім Клубі,
бо нас заніс на цей Парнас
крилатий (чи кривий) Пегас.
Несхожі тут пани і пані:
монументальні, многогранні –
це автори́ поем епічних
чи історичних, чи міфічних...
Хтось тут кує амбітні плани,
у інших – філософська суть,
у третіх вірші – трепет лані,
довершені до філіграні...
як є і ті, що "муть" несуть.
Є сіячі фольклорних зерен,
а хтось – колючий, наче терен,
сатира в них – гостріш ножа.
Буває в'їдлива іржа,
що українське все паплюжить,
викупує в брудних калюжах.
Тут і запроданці, і "тролі",
у них конкретні платні ролі –
ганьбити злісно патріотів,
ліпить їм марку ідіотів.
Є моралісти, фантазери
і обструктисти-флібустьєри,
прозорі й мутнокольорові...
дотепні, мудрі, гонорові,
нудні та прісні, феєричні,
розсудливі чи істеричні,
є незворушні, наче дуб...
а разом – ПОЕТИЧНИЙ КЛУБ.
Всі згуртувались, згрупувались,
по інтересах об'єднались,
то ж зрідка лиш якась пташина
загляне до чужого тину.
Серед "своїх" – любов, обійми...
за мить – вже суперечки, війни...
все, як в пригодницькім кіно...
але ж... комфортно все одно.
Та як би, часом, ми не злились,
забувши статус й смак манер,
і довго після бруду мились,
бо вилив друг на нас цебер,
та будьмо, друзі, толерантні:
пошлем уклін наш елегантний,
подяку щиру і визна́ння
(і скажемо це без вагання!),
Тим, Хто відкрив цей сайт для Клубу,
Хто дарував солодку згубу –
на сайті вірші розміщати
й себе, коханого, читати,
приймати схвальні "одобрямси" –
безмірні в щедрості аванси.
У всіх нас – спільні інтереси,
і Клуб для нас – як другий дім...
Ото ж, поети й поетеси,
шануймося у домі цім!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=542149
дата надходження 07.12.2014
дата закладки 21.03.2018
Крізь тенета турбот, мов крізь хмари – промінчики сонця,
фраза, слово чи думка майне... наче з інших світів.
Може Муза послала із вітром її крізь віконця,
а чи янгол торкнувся крилом полохких почуттів?
Стрепенеться душа і пірне в протиріччя емоцій,
обважніє від виру строкатих думок голова
і, впіймавши зерно в тім бурхливім безладнім потоці,
несподіваним змістом наповнить звичайні слова.
Ле́гкий тремор і нерви, неначе натягнуті стропи,
подих в горлі завмер, щоби птахом злетіти до зір,
коли вбрані у рими слова заплітаються в строфи
і, освячені в серці, лягають рядки на папір.
Із небесної висі, з таємних світів нескінченних,
з амплітуди чуттів: від безодні – до місяця злет,
з болю, сумнівів, сліз, із любові поривів вогненних,
з праху, сяйва краси, мрій, фантазій натхненних,
в незбагненнім пориві, творить свої вірші Поет.
19.03.2018 р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=783173
дата надходження 19.03.2018
дата закладки 19.03.2018
Розсмішив місяць березень снігом,
Заливалося сонечко сміхом,
Покотилось по небу все вище —
Там, де вітер мелодії свище.
Гріли спинки долини, горбочки,
У бруньках оживали листочки,
Посвітліли в ярах верболози —
Не страшні їм весняні морози.
Веселились горобчики милі,
Розцвірінькались лунко на схилі —
У повітрі звивалися ноти,
Свіжість їм дарувала висоти.
У підталинах чулися кроки —
Струменіли водички потоки,
Від швидкого втішалися бігу —
Сорочки розгубили зі снігу.
16/03/18
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=782768
дата надходження 17.03.2018
дата закладки 18.03.2018
[b][i][color="#c42020"]Скільки раз вже сонечко сідало,
Щоби знову вдосвіта вставати.
60 - багато а чи мало?
Я сьогодні можу вже сказати.
В 60 я викупана в щасті,
У турботі, радості й любові.
Я сьогодні - ніби на причасті
А воно - у кожнім добрім слові.
Я, здається, знову народилась
За благословінням Господа і неба!
Є вже те, чому в житті навчилась.
Є ще те, чому навчитись треба.
Чималу пройшла уже дорогу...
Та в майбутнє і думки і погляд.
Я за все вклоняюсь низько Богу
І тим людям, що зі мною поряд.[/color][/i][/b]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=782698
дата надходження 17.03.2018
дата закладки 18.03.2018
Я бачила дива́ чужин країн:
міста модерні у пісках пустелі,
священні древні залишки руїн,
захмарні вежі, храми іі готелі,
стомовний різноликий Сінгапур,
архітектуру Праги, Риму, Відня,
величні Прамбанан, Боробудур,*
віднайдені у диких джунглях півдня.
Сповна в світах екзотики й краси,
вражаючих. Але чомусь душею
чаруюся від крапельки роси
на маминій стежині споришевій
в моїм краю, від пісні солов'я,
голубизни озер, волошок в житі,
де жайвора почула соло я,
від спогадів, з дитячих літ нажитих.
Лякали "співом" павичі, орли,
вдаряв по нервах крик різкий папуги,
а смуток журавлиного "курли" –
до спазму в горлі! –стільки в ньому туги...
Вишневе буйноцвіття вабить зір,
п'янять степи розлогі чебрецями,
мре серце від краси Карпатських гір,
закохана у Київ до безтями...
Все миле серцю – край мій і нарід,
де народилась з Божого веління.
Тут, в Україні, весь мій славний рід
крізь сотні літ проріс углиб корінням.
Ввібравши мудрість, силу й біль землі,
ми аурою спільною вповиті.
Тож я – листок на древньому гіллі́,
без кореня свого не здатна жити.
* Прамбанан, Боробудур – дивовижної архітектури
древні храми на о. Ява.
12.03.2018 р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=781964
дата надходження 13.03.2018
дата закладки 13.03.2018
[b][i][color="#231e7d"]П-епел наших чувств... зола и пепел,
Р-азве о таком мечтали мы.
О-тошел души и сердца трепет,
Ш-лейфом затянувшейся зимы...
У- судьбы кредит просить не стали,
О-т обид - кружится голова.
Т-рижды глупо прятаться в вуали,
П-одбирать обидные слова.
У-бежать хочу, уйти, умчаться,
С-лышишь, умоляю, не держи.
Т-ы один разрушил наше счастье
И- оставил только миражи...[/color][/i].[/b]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=778481
дата надходження 22.02.2018
дата закладки 24.02.2018
Зіп’ю п’янкий нектар губами,
Занурюся в тугу твою косу…
І попливем, як голуби до хмари,
Як вечорові промені в грозу.
Нас буде в зорях Місяць колихати,
Він теж, як ми закохані в красу.
Як в Бога будуть янголи співати,
І я любов… за обрій понесу.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=777782
дата надходження 18.02.2018
дата закладки 20.02.2018
[b][i][color="#d60f0f"]Народжуються люди для любові,
З любов»ю нам дароване життя.
Хай в кожного у серці і у слові
Живуть і квітнуть ніжні почуття.
Співаємо з любов»ю колискові
І ніжимо у пестощах дитя.
Не може бути щастя без любові,
Бо саме у любові сенс життя.
Хай сяють в небі зорі світанкові
Життя струмує, наче з джерела.
Любові Вам, великої любові,
Освідчень і душевного тепла!
Хай птахи легкокрилі, як хмаринки
І вітер пустотливий мандрівець,
Несуть по світу диво-Валентинки
Як вісники закоханих сердець...[/color][/i][/b]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=777004
дата надходження 14.02.2018
дата закладки 14.02.2018
Сьогодні небо вбралось в колір смутку
і депресивно споглядає світ.
За хмарами якусь гнітючу думку
мусолить, не знаходячи отвіт.
Не може зважить, як тягар здолати:
розсипати снігами чи дощем,
чи вітром сірі хмари розірвати
й на волю сонця відпустити щем?
О небо! Хай сніжиться, хай дощиться,
аби лиш смуток твій (і мій!) замовк.
Утни, хоч щось!!! І радості дещиця
владнає розлад стану і думок.
10.02.2018 р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=776181
дата надходження 10.02.2018
дата закладки 10.02.2018
***
Першогрудневий сніг...
Другогрудневий дощ...
На бистрині доріг.
У велелюдді площ.
Стріхами парасоль.
Кронами голизни.
На перехресті доль -
там, де боги і ми...
А під ногами - тріск!
А по канавах - шум!
Першогрудневий твіст!
Другогрудневий глум (?)...
Тільки над ким?
Не зна
навіть неюний дуб.
Ніби сльоза, вина
тихо стікає з губ.
Тишею по корі
аж у саменький спід...
А десь отам, горі
марить хтось про політ!
Може й не хтось...
А... ми...
Доторки мокрих рук...
З дальньої далини
неба чи зойк, чи згук.
Поки ніхто не вчув
з люду, а чи з богів
день загасив свічу.
Ти пригорнув, зігрів.
Лагідно переміг
візію потороч...
Першогрудневий сніг...
Другогрудневий дощ...
2.12.16 р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=766193
дата надходження 15.12.2017
дата закладки 15.12.2017
Мінімалізм. Грудневі акварелі
Такі скупі на глянець і тепло.
Гудуть вітри, приблудні менестрелі,
Аж тріскає небесне синє скло…
І сиплеться уламками додолу
На люстра свіжих вуличних калюж.
Годинник звично цокає по колу,
А ми за часом носимось чимдуж –
Захекавшись, не знаючи спочинку,
Натягуючи нерви, як дроти!
Людино, зупинися на хвилинку,
Вкради себе в цієї суєти!..
Із тишею залишся наодинці,
Перекричи мовчанням світ увесь!
Життя нечасто щедре на гостинці,
Проте, у світі вдосталь є чудес.
Навіть просте очікування снігу,
Котрий от-от посиплеться згори
І подарує призабуту втіху
З далекої щасливої пори…
Чи новорічні вогники святкові,
Що світлофорять за вітринним склом,
Чи погляди зустрічні, випадкові,
Які з тобою діляться теплом!
І хай від цього блага не прибуде,
Й буденних не поменшає турбот,
Та щось легке і світле сповнить груди –
Вартніше від усіх земних щедрот.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=765964
дата надходження 14.12.2017
дата закладки 14.12.2017
Крапки слідів на білім полотні...
В відлуннях кроків стогнуть протиріччя
Зима-обман,що зітканий з снігів
Зсутулений між мною і узбіччям.
На шкірі тінь від віїв і роса.
П'ять міліметрів між холодними губами
Розтане сніг,і правда поміж нами
Хтось схлипне,прошепоче хтось "Краса"...
Мені час йти,вбираючись в пітьму,
В таку, що навіть сніг в ній розчиниться,
Що ти,що правда -чари,як водиця,
Що знов імітуватиме сльозу.
Кружляє сніг...Засніжені клени
В солодких снах зелені крони бачать,
Хтось в душу влив півкелиха вини
Хоча, спочатку думав, що удачі...
Над містом мрії віхола кружляє,
Неволить в сніг похнюплені дахи,
Кохання справжнім вдруге не буває,
Та й перше тяжко інколи знайти...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=765262
дата надходження 10.12.2017
дата закладки 12.12.2017
Прости мені, осене, тиху молитву,
Яскраво шматочками літа малюй,
Твоєю рукою сльозу свою витру,
А ти мені - бабине ще подаруй!
Зігрієш в обіймах - з журою не сплутай
Тремтливу покору опущених вій -
У теплу довіру надійно закутай,
Мелодію серця почути зумій...
Засип мене, осене, листям кленовим,
Хай ковдрою ляже на сотні доріг -
Засліпить золоченим заревом знову
І вже не заснути мені до зорі...
- - -
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=763166
дата надходження 30.11.2017
дата закладки 30.11.2017
***
Осипається
листячко, тихим смутком.
Відлітаючи,
осінь візьме на крила
часточку мого життя.
***
Туман і мряка
сірістю вповили світ.
Пейзажів тусклість
знебарвила почуття.
Дрімота душі й серця.
***
Місячне сяйво
навіяло спогади:
струни двох сердець
співали від поглядів...
і злили́сь в мелодію.
27.11.2017 р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=762580
дата надходження 27.11.2017
дата закладки 28.11.2017
Ч-орне і біле... біле і чорне
О-чі сприймають, як є, без прикрас.
М-ріється завше про щось неповторне
У-спіх, нажаль, не у кожного з нас.
Ц-інності маємо ми особливі,
Е-кстра бажання, свій смак ,відчуття
Т-е, що для когось лиш миті звабливі,
А-ле ж для іншого - подих життя.
К-рила ростуть, як людина кохає,
Н-іби сам Бог того щастя хотів.
І-ншої долі собі не бажає….
Х-тось же не знає таких почуттів.
Т-ам, де взаємність - розрада і щастя,
О-плески долі красивій такій.
Н-ебо їм дало Господнє причастя,
Е-рос - у поміч любові палкій.
З- вісно, трапляються різні події,
Н-аче прописані з неба підчас…
А-нгел з небес додає нам надії,
Є-мність душі не міліє у нас.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=762359
дата надходження 26.11.2017
дата закладки 26.11.2017
Ну звісно ж: усе може зникнути просто за мить.
І часу того, яким граємо, дійсно немає.
Як збите коліно, на трохи душа защемить
Укотре згубивши оте, що здавалось - без краю.
Ну звісно ж: на все неодмінно даровано сил,
Хоча в певну мить зовсім щиро заплачеш: "Не правда!"
І хай звідусіль тобі скажуть про це голоси,
Та лиш самотужки собі віднаходиш відраду.
І тільки тоді, як з собою ти є сам на сам,
Всіх давніх примар, посадивши навколо, розвієш.
І влади уже не даси тим чужим голосам,
Що гасять надію і знову дарують надію.
Ну звісно ж: по колу, допоки не здано урок
(Усе навмання, бо сценарій для нас невідомий).
Того, скільки зроблено й виправлено помило́к,
Крім себе самого не варто казати нікому.
01.08.2016
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=681271
дата надходження 01.08.2016
дата закладки 25.11.2017
Я-рость твоя мне изранила сердце,
Ж-елчью раздора плеснула в глаза.
Д-ень догорает... а мне бы согреться
У-гли в камине...но стынет слеза...
Т-рогаю вновь телефонную трубку,
В- ней еще эхо от сказанных слов.
О-чень уж всё по хрустальному хрупко,
Е-сли ты номер набрать не готов.
Г-олос твой слышать мне необходимо
О-тзвуком междупланетных ветров.
З-ябко, морозно мне, слышишь, любимый
В- пламени еле горящих костров.
О-сень с тоскою две вечных подруги,
Н-о улыбаюсь всем бедам назло...
К-то же ответит, коль ночью средь вьюги
А- нгел мой в трубке промолвит: "Алло ..."
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=760575
дата надходження 15.11.2017
дата закладки 15.11.2017
***
Змарніла Осінь
шле світу SOS – морзянку,
краплями дощу.
***
Вальсує листя
під плач музики вітру...
Прощальний танець.
***
Так приречено
лине листя до землі –
в обійми Матері.
***
Зчорніле гілля
на небесному фоні –
зморшки Осені.
***
Повзуть тумани,
щоб сором і наготу
прикрила Осінь.
***
Під виття вітрів
проводжаємо Осінь...
Ридайте, дощі!
14. 11.2017 р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=760370
дата надходження 14.11.2017
дата закладки 14.11.2017
Гобелени й пухкі килими
ткала Осінь, невтомна, під ноги,
над землею стелила дими,
прибирала весь світ, до знемоги.
Сотворивши казковий дизайн,
малювали із Жовтнем картини
і кохання, в мереживо тайн
заплітали з ниток павутини.
Модулюючи теми із фуг,
їм співали вітри голосисто,
розсипаючи щедро навкруг,
мов метеликів, листя барвисте.
Та не вічний любовний дурман –
залишився він в "бабинім літі"...
Втрату чарів ховала в туман
і за хмари, сльозами налиті.
Листопадова старча злоба́
обірве її листя останнє.
Ні прохання, ні тиха мольба
не зупинять хвилину прощання...
Та ще – Осінь. Налиймо ж вина,
щоб осінній порі порадіти!
Що старіємо – то не вина!
І в душі ми лишились як діти,
хоч життя все вкорочує нить,
крадькома, незворушно, незримо
наближає небажану мить,
непомітно штовхаючи в зиму.
Тільки б разом! З тобою удвох
то й старіти – не так безнадійно.
Втім, майбутнє планує лиш Бог...
Ну, а поки ще Осінь, – радіймо!
10.11.2017 р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=760054
дата надходження 12.11.2017
дата закладки 12.11.2017
Бог кожному дарує рідний край,
матусенька єдина – теж від Бога.
Шляхів дав безліч, але обирай
той, що з магнітом рідного порога.
А в кожнім краї мова є своя
як ідентифікація народу.
Моя ж – ніжніш від співу солов'я,
бо мамина, йде з роду і до роду.
Вбираю вірш, молитву, парафраз,
як воду із свяченого джерельця.
І хоч спілкуюсь іншими не раз,
та лиш рідненька йде з самого серця.
9.11.2017 р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=759545
дата надходження 09.11.2017
дата закладки 10.11.2017
Знов непроханим гостем до нас завітав листопад,
Журавлиним відлунням заплакане небо прорвало.
Прохолодні дощі ллють у груди землі невпопад
Нерозтрачене небо, якого усім було мало.
У каштановій стиглості тверднуть надії нові,
Хай імпресію осінь вливає у душу людини.
Я із осінню хочу відпити ці дні дощові
До останнього листу… останніх тремтінь бадилини.
Віддзеркалять калюжі вчорашнім барвистим теплом,
Під нічним ліхтарем засоромиться клен облисілий.
Я прощаюся з осінню тут, під вселенським крилом,
Й до грудей притискаю невипите небо щосили.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=758929
дата надходження 05.11.2017
дата закладки 06.11.2017
О-дцвіли у садах різнобарвні жоржини і айстри,
С-пілих яблук і груш вже не чути п'янкий аромат.
І- змінився чомусь на похмурий з веселого настрій,
Н-аче все у житті розладналось і йде невпопад.
Н-оровлива пора, то морозно, то мряка, то вітер,
Я-сний день випадає на тиждень хоча б лишень раз.
З-аблукала любов серед рим, серед смутку і літер,
А- рядочки віршів затремтіли, мов лист від образ.
Ж-уравлине «курли», як ножами у зранене серце
У- природи мінор…та невже буде так до весни?
Р-зпинають вітри падолист у нестримному скерцо,
А- допоки нехай нам насняться про проліски сни.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=757949
дата надходження 30.10.2017
дата закладки 31.10.2017
О-дцвіли у садах різнобарвні жоржини і айстри,
С-пілих яблук і груш вже не чути п'янкий аромат.
І- змінився чомусь на похмурий з веселого настрій,
Н-аче все у житті розладналось і йде невпопад.
Н-оровлива пора, то морозно, то мряка, то вітер,
Я-сний день випадає на тиждень хоча б лишень раз.
З-аблукала любов серед рим, серед смутку і літер,
А- рядочки віршів затремтіли, мов лист від образ.
Ж-уравлине «курли», як ножами у зранене серце
У- природи мінор…та невже буде так до весни?
Р-зпинають вітри падолист у нестримному скерцо,
А- допоки нехай нам насняться про проліски сни.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=757949
дата надходження 30.10.2017
дата закладки 30.10.2017
В заду́мі, гортаю сімейні світлини
і телепортуюсь в далекі роки...
Ось фото – найперше – моєї дитини.
– Привіт, янголятко! – торкаюсь руки,
а там – світлий Боже! – ті пальчики милі,
немов у Дюймовочки-крихти, – малі...
І ніжість щемливі накочує хвилі,
підхоплена ними, пливу, як в імлі,
крізь ночі безсонні, повз пам'ятні віхи:
ось – зубчик найперший, а тут – перший крок,
від першого слова так мліли од втіхи,
що радість, напевне, сягала зірок.
Згубилася лялька – і слізок озерце,
обдерла колінця – і знов полились
струмочком окропу на мамине серце...
Чи буде спокійним воно, хоч колись?
Траплялися, зрідка, непослух, пручання
і таткова кара – заслання в куток.
Та це вже – садочок і в школі навчання,
де кожен із нас свій проходив урок.
Росла наша доня, а з нею – тривоги,
вже час самостійні шукати путі.
Рішуче долола затори й пороги,
тож місце достойне знайшла у житті.
Ти болі й хвороби уміло гамуєш.
З жіночою чуйністю і співчуттям,
поранені душі батькі́вські лікуєш,
рятуючи діточкам їхнім життя...
Кровиночко рідна, ти нам – нагорода,
безцінний прекрасний дарунок Небес.
Як гілка старого козацького роду,
ти вистоїш всюди і з нами,.. і без.
А дехто не хоче дітей. І без риску
й мороки шукає розваги в житті.
З тобою я взнала любов материнську,
а це – найсвятіше з людських почуттів.
Що просять батьки для єдиної доні?
Здоров'я, кохання, життя без проблем.
І дякують Богу за щастя в долоні,
аби не втекло в небеса журавлем.
Ти – мама і жінка, і доня. Хоч нині
життя в нашім краї – не мед, не єлей,
та, попри тривоги і втрати, і кпини,
примножуй достойні чесно́ти Людини.
Будь Примою, доню, у кожній з ролей!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=754794
дата надходження 11.10.2017
дата закладки 12.10.2017
Чарівні, скромні, самостійні,
Приємні, милі й чарівні.
Завжди усміхнені, активні,
Як промінь ранній у вікні.
Ранимі, щедрі, чуйні в горі,
Тверді... у справах, пробивні.
Як ті кораблики у морі,
Невтомні, справжні трударі.
М'які бува... не героїчні,
Іти не люблять наперед.
Обачні, мирні й іронічні,
Спинитись можуть посеред.
Як друзі... вірні і постійні,
Не можуть довго в самоті.
В коханні щирі і надійні,
Коли їх люблять... то святі.
Стійкі, обачні і активні,
Все роблять гарно, до ладу.
До самоти бувають схильні,
Й... до алкоголю на біду.
Та завше в центрі, у фаворі,
Як мальви білі в таїні.
Як у гаю вечірні зорі,
Волошки сині в ярині.
Приємні вдачею і скромні,
Здається... часом неземні.
В труді мислителі невтомні,
Як бджілки в вулику земні.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=753886
дата надходження 05.10.2017
дата закладки 06.10.2017
Вірші твої глибокі і цілющі,
Як хмарки в небі сині... голубі.
Рядочки ті стривожено-значущі,
Терпкі такі, жагучі і скупі.
Тобі ще Таню посміхнеться доля,
Бо ж не зів'яла ще твоя краса.
А теплий вітер ще повіє з поля,
Насипле в поділ осінь золота.
Отож любові щирої бажаю,
Від всього серця щастя і добра,
Високої... без меж тобі і краю,
Не всохло щоб чорнило для пера.
Щоби рядочки повнились росою,
Любов хай гріє... милі, чарівні.
Насип нам перлів з осінню сестрою,
Хай зачіпають струни потайні.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=753996
дата надходження 06.10.2017
дата закладки 06.10.2017
В ДЕНЬ НАРОДЖЕННЯ
Перед тим, як писати привітання, захотілося ще раз перечитати
"ВІДСТАНІ... РОКИ... І ПЕРЕЖИТЕ" – збірку поезій Тетяни Луківської, що вийшла з друку минулого року. Чіпляє за живе доля жінки і чиста, щира відвертість, – що нині мало кому притаманна – думок та почуттів, обрамлених в красиві о́брази.
Ніби із сестрами чи подругами ділилася наболілим, таким близьким і зрозумілим для кожної з нас.
Фрази, на які особливо відгукнулась душа, я виписувала на листочок...
і, несподівано для себе, переплела їх своїми словами.
Ось що з цього вийшло. (Рядочки зі збірки подано курсивом).
"[i]Усі щось пишуть – я ж все про любов...
Про відстані... роки... і пережите.[/i]"
Тетяна Луківська
Читаю, вкотре, сагу [i]про любов,[/i]
на [i]відстані[/i] вдивляюсь в [i]пережите[/i],
де крізь [i]роки[/i] сльозами [i]знов і знов
гірчить[/i] твоє [i]кохання недопите[/i].
Яке велике й ніжне [i]почуття,
умите в росах у колисці ранку,[/i]
несе маленька жінка пів життя,
із болем... й чистим сяєвом світанку.
[i]Здебільшого[/i] іде все [i]по стерні
босоніж,[/i] як русалонька [i]прадавня...[/i]
Вже [i]ступні з болю зіткано[/i] й мені, –
взяло за душу відчуття страждання.
[i]Коли бувають вчасними слова?[/i]
Коли "по темі" хочеться сказати:
від болю посріблилась голова –
та саме він і надихнув писати.
І ти писала, мов плела вінки
з волошок, жита... полину й куколю,
окроплюючи рясно сторінки
сльозами незагоєного болю.
Прийшла ти в світ в ось цю осінню мить –
красива, світла, добра, з творчим хистом.
[i]Чому ж так серце, осене, щемить,[/i]
коли [i]грайливо й щедро сиплеш листом?
Ти вибач, осене,[/i] сумний Тетяни щем,
коли [i]твої золо́тяться принади.[/i]
Зі сліз її [i]букет дощу[/i] зберем,
[i]а ти розсип в осінні зорепади.[/i]
Тетянко! Смутку час сказати: "Ні!!!"
Не варто пити лиш гіркі приправи.
Хай вороги ступають по стерні,
тобі ж під ніжки – шовковисті трави!
Ти так ще хочеш [i]вірити в добро,
пройти обабіч сумоти й печалі[/i] –
зерно є в кожнім... лиш знайти б ядро,
відкинувши лушпиння якнайдалі.
[i]Душа моя чомусь за всіх болить
і просить в неба ласки і терпіння[/i] –
то хай цю душу Бог благословить
за співчуття до всіх і розуміння.
Ми ж зичимо, сердечно і з теплом,
любові й щастя гарній молодиці,
а поетесі – Муза, ще й з пером,
та не простим, а із крила жар-птиці,
аби писалися натхненно і з добром
пресвітлі вірші, мов з роси й водиці!
Танюшо, вітаємо тебе!
Любимо щиро і ніжно
– твої друзі-одноклубники.
5.10.2017 р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=753813
дата надходження 05.10.2017
дата закладки 05.10.2017
Осінь тамує в душі моїй справжню відвертість,
Мрякою сивих дощів умиває печаль.
Шле мені літо щодня у кленовім конверті
Тепле і радісне, сонцем зігріте «прощай».
Струни строкатих дощів відголосять цю осінь,
Що позолотить думки і на мокрий асфальт
Зсипле із кленів, мов вічності сни безголосі,
Листя пожовклого сповідь на мертву скрижаль.
Вранішня паморозь душу стискає в обійми,
Тулиться в змерзлі жоржини неспита любов.
Осінь зухвало всіх споює смутком снодійним –
Я ж у полоні п'янкої краси знов і знов.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=753255
дата надходження 01.10.2017
дата закладки 02.10.2017
*************
Ледь жевріє розплавлена свіча
У сутінках прозорих надвечір'я...
Цей струм різкий - від дотику плеча,
Це зоряне закохане повір'я.
Так осінь дика в вени пророста
Бентегою печалі та екстазу...
Цілунком запечатаєш вуста -
І плоті шал поглине нас відразу.
Осіння повінь терпких почуттів,
Ці спогади п'янкого одцвітання,
І танець дикий рук твоїх і слів...
Зізнання, чи зітхання, чи кохання?
Хай буде так, як осінь прирекла...
Уже зоря горить на видноколі.
Твою жагу по крапельці пила -
Це божевілля осені і долі.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=750737
дата надходження 16.09.2017
дата закладки 16.09.2017
Вже Літо відіграло третій сет,
І гра скінчилась не йому на користь.
Над ставом порудішав очерет,
А в осоці, немов вітри боролись.
Легенько над водою органзу
Холодний ранок, вправно, розстеляє,
У небі журавлиний лине сум
За рідним домом і за милим краєм.
Вже Літо відіграло третій сет,
Його Партнерка виграла уміло.
Сумує понад ставом очерет
І верби в воду коси опустили.
..........................................................
Та ця Пора ще довго буде нас
Парсуною своєю дивувати.
Бо вигравши весь *золотий запас*
Не стане у офшорах зберігати.
02.09.2017
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=749164
дата надходження 04.09.2017
дата закладки 05.09.2017
Обпікши жаром зелень соковиту,
шалена спека враз пішла на спад.
Відмерехтів салют фінальний літу –
серпневий феєричний зорепад.
Іще лунають в небесах осанни –
той величальний спів пташиних зграй
землі і дому рідному, востаннє
до вильоту в чужий далекий край.
Фальш-старт зіграла осінь з холодами,
по склу сльозинка смутку потекла...
Та пам'ять йтиме літніми слідами
у чарах його ласки і тепла,
пригадуючи світле, веселкове
чи ледь хмільне, немов аліготе...
Було ти вередливе – і чудове,
прекрасне, незабутнє, золоте.
31.08.2017 р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=748544
дата надходження 31.08.2017
дата закладки 31.08.2017
Сум за літом не приховую
Між пелюсточок повік…
Серпень м’якоттю сливовою
Раптом тріснув і потік…
Бризнув краплею цитринною
На долоню і засох.
Вітер бавиться ліщиною,
На камінні пріє мох.
Ця пора умиротворена,
Ця межа, тонка, як нерв!..
Я стою, така впокорена,
Між намолених дерев.
Я не знаю, що чекатиме
На перетині мене…
Літо мідними дукатами
Віддзвенить і промине.
І на згадку лиш зостанеться
Бурштино́ва світлотінь.
При́йде вересня обраниця,
Остудивши цю теплінь.
І на скроні ляже росами,
І вплете у пасма дим…
Зачекай ще трішки, осене,
Жменьку літа не кради!
Ще гаї дзвенять березами,
Ще думки – прудкі пташки,
І листки тонкими лезами
Ріжуть світло на нитки.
І душа така замріяна,
Мов не знає жодних меж!
А тому – не кліпнеш віями,
Як ув осінь забредеш.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=748216
дата надходження 29.08.2017
дата закладки 29.08.2017
Квіти, світлини і вірші – Світлани Моренець
В цьому відеоролику Світлана Моренець читає власні вірші -
"Черлений місяць"
"Хто режисер людської долі"
"Парк втрачених мрій"
та інші.
[youtube]https://youtu.be/W3VYOtmFQkk[/youtube]
Для музичного супроводу кліпу відеопоезії взято фонограму незаспіваної пісні
на слова Світлани Моренець «На війну пішов мій милий».
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=747995
дата надходження 27.08.2017
дата закладки 28.08.2017
Пробач мені моя любове,
Що я кохання не зберіг.
Воно було таке казкове,
А у душі вже падав сніг.
Пробач мені, що не дослухав,
Що не повірив у ті дні.
У серце стукала розлука,
Неначе у гіркому сні...
І лиш коли минули роки,
Я зрозумів що наробив.
Був світ в житті такий широкий,
Тебе любове в нім згубив.
То близько, а то так далеко,
Я був з тобою не завжди.
Кохання бережуть лелеки,
Моє ж пронесли поїзди...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=746192
дата надходження 15.08.2017
дата закладки 16.08.2017
В-се, що зріє в душі, віддаю читачеві на суд.
І- думки , і бажання, і мрії, і прояви болю.
Р-озфарбовую словом любов, і зневірливий бруд,
Ш-аленіє натхнення і рветься, як птаха на волю.
І - не можна в цей час не писати, замкнувши думки,
М-имоволі вони просять дозвіл лягти на папері.
О-мивають серця, як весною джерельні струмки,
Є- в них тиша душі і стрімке повноводдя істерик.
С-ерце рветься навпіл, я пропишу це гострим слівцем
П-ролікую цю біль у римованій, ніжній купелі.
А- була б іще в римах я майстром або фахівцем
С-клала б легко у сніп всі життєві складні паралелі.
І- підтверджу не раз: "Порятунок для мене в словах"
Н-у а з ними я враз оживаю, долаючи болі.
Н-е для слави пишу, не для празних життєвих розваг,
Я- натхнення беру в сторінках особистої долі.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=745956
дата надходження 13.08.2017
дата закладки 14.08.2017
То нічого, що ти далеко
І не страшно, що ти чужий,
Світ - навиворіт, це нелегко,
А чи легко тобі, скажи...
Я вже бачила цвіт на вишнях -
Обривала п'янкі плоди,
Відпускала своїх колишніх
Може, поруч і ти ходив...
Все блукав, щоб мене зустріти,
Повернути, зректи, спасти,
Донести незів'ялі квіти...
Як могла я не знать, де ти?..
Розминулися ми у часі,
Аж планети зійшли з орбіт,
Заморожені вишні в чашці
Обережно даю тобі...
Відігрій у своїх долонях
Соковиті, тугі, смачні,
То для мене вони холодні -
Вишні, зірвані повесні...
Я забуду в твоєму світі
Все, розгублене поміж трав -
Залишайся в моєму літі,
Бо весну мою... він забрав...
- - -
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=745479
дата надходження 10.08.2017
дата закладки 12.08.2017
Мені шкода, що давні друзі
стають подекуди чужими
і, мов у скресленому крузі,
немає місця межи ними
твоїй душі перегорілій,
вона собі тихенько плаче,
вигойдуючи білі мрії
на те, чого нема одначе.
Мені шкода, що теплий вітер
стає холодною межею,
і розсипає темні міти
поміж душею і душею.
Між тими, що палалали разом,
між тими, що одне любили,
аж доки змарнені образи
якось не одібрали сили.
Мені шкода, та що поробиш,
і це прийдеться пережити,
перебрести глибокі броди,
переболіти, переснити
отим, що вже його не буде,
отим, що пам'ять гірко плаче.
Навстріч, звичайно, інші люди,
та вже не ті, не ті одначе...
1.08.17 р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=744392
дата надходження 01.08.2017
дата закладки 01.08.2017
Нескошених полів п’янка отрута,
Настояна на повені тепла.
Спустошеного серця мертві пута
Не розірвати, не спалить дотла.
Незайманих туманів сива тиша,
Їх таїнством насичуйся сповна.
Не сколихни… а дихай глибше, глибше,
Земного щастя меду спий до дна.
На цих лугах до зойку розридайся,
І до хрипот очисть болючий щем,
Облудливим сумлінням не здавайся,
До небокраю йди, ще крок, іще…
Твоїх бажань неперестигле небо,
Моїх щедрот потрійна сила трав.
Хай до світанку сочиться на стеблах
Двох душ заблуклих кришталевий храм.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=744236
дата надходження 31.07.2017
дата закладки 01.08.2017
В-се минає, минуться і муки
І- не ляжуть рубцями на серці.
Д-алечінню притишуться звуки,
Б-ез ознак загубившись між терцій.
О-крім спогадів... Їх же не вбити...
Л-ьодяні, а частіш всього - теплі,
І - навіщо... навіщо любити,
Л-иш згораєш, неначе у пеклі.
О-сь і все...буду вчитись надалі
У-никати тривог своїх хутко,
Ж-аль, зібралось чимало деталей,
Е-пізодів минулого смутку.
В-се минає, як літо чи осінь,
І- безсоння не так вже тривожить.
Д-алебі...Десь у пам"яті й досі
Л-егкий смуток історію множить.
Я- готова забути страждання,
Г-ромовиці хай навіть і грози.
Л-иш чому, як згадаю кохання,
О-бпікають непрохані сльози...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=743715
дата надходження 27.07.2017
дата закладки 28.07.2017
Яка красива осінь в Ірпені!
Сюди колеги звідусіль злетілись.
Той щебет досі чується мені.
Прощатися нікому не хотілось.
Прибулі з Криму і Галичини,
з Хмельниччини, Полтавщини, Волині…
Із Кропивницького й Дніпра вони.
Й столичні друзі – всі в душі й понині.
З Чернігівщини – бравий лікар Ох.
Він – во! – поет, художник, композитор.
У нього хисту-вдачі на п’ятьох!
Є й «Гарбузівка» – може пригостити.
З Борисполя – Шевченко завітав.
Він – музикант, співак і композитор.
Давненько і поетом гарним став.
Й художником, мо, стане ще маститим.
Добро іскрилось з сонячних долонь.
І осінь барвограйно так буяла!
Співала нам Олена Білоконь!
І пісня наша душу окриляла!
Аплодували приязно собі –
були тоді мистецьким епіцентром!
І кожен захопитися зумів
ще й співом Анатолія Куценка!
Усі-усі – і хлопці, й дідусі,
й дівчата-жіночки – такі чарівні!
Були щасливими й раділи всі –
відносно незалежні й майже рівні.
Об’єднані у слові і ділах
не плакалися, більше – жартували.
Те світло в душу бережно заклав,
аби вона вкраїнно гартувалась.
Об’єднані метою Луцьк й Лубни…
Дніпро єднає береги священні.
Людей натхненних й трішечки чудних.
Ми всі – прості, хоч серед нас є й вчені.
Ми дещо різні й рівень різний ще.
Не будемо себе у груди бити.
Патріотичне наше дітище.
Хтось хай сичить, а нам своє робити.
Ми вірні лиш одній святій меті,
щоб дихалось усім на повні груди.
Ми лірики відважні – саме ті!
Посеред нас немає й краплі юди.
Понад усе – плекання братських уз.
І людяність, і відданість, і гідність.
Єднає нас міцний козацький дух,
тверда національна відповідність.
Яке ж величне й горде слово «друг»!
Піднесено струмує й коле серце!
І друг, і брат – Віталій Назарук!
Розвіртуалиться й Микола Серпень!
У нас ще стільки невідкладних справ
і задумів добро творити разом!
Я однодумців творчих тут зібрав,
і тих, що не стрічалися й ні разу.
О, як привільно мріється мені!
О, як же моє серденько зігріте!
Яка ж красива осінь в Ірпені!
І будуть ще зима, весна і літо!..
У залі й в барі ми дали концерт!
Самі себе послухали та й годі.
На тому не робили ми акцент:
спілчани ми чи трішечки народні.
Були ми скромно на «передовій».
І лінію свою натхненно гнули.
Поети, піснярі… і вітровій
осінній, щоб журитись за минулим.
В глядацькій залі ще й трибуна є,
й столи, мов для президії зостались.
Більярдний стіл є посеред фойє.
Й обдерте піаніно у їдальні.
В кутку біліє здоровенний бюст –
Гурамішвілі – гордого Давида.
У протилежному, мов хтось забувсь –
Шевченка бюст й долоня геть відбита…
Розбиті долі… класик тут живий –
Василь Голобородько… втік з Лугані.
В зажурі курить…
Та пиши чи вий…
У стелі світ дивися на дивані…
Вигранює, довершує вірша.
Немов затворник, догорає в горі.
Що Інтернет? На прив’язі душа!
А осінь златом стелиться надворі…
– Зайдіть до нас, щоб ми почули всі…
– Мені б ще фрак, і тільки від Версаче!
Мені б ще побродити по росі…
Сміються очі, але серце плаче.
Живуть тут й молоді бородачі,
оті, що в чорній зоні воювали.
Та тільки ж потенційні слухачі
на тім концерті в нас не побували.
Ми ж пишемо й говоримо про них,
допомагати прагнемо охоче,
щоб Україну разом боронить…
А доля з того плаче і регоче.
Ірпінь для них сьогодні – оберіг.
Що буде далі – ще вони не знають.
В Донецьку залишились матері…
А як синів бандити упізнають!..
Отак собі ми поруч живемо –
і пишемо, й воюємо, як можем.
Із неба манни, звісно ж, не ждемо –
ще Господу хоч трішки допоможем.
В Будинку творчім не були й доби,
та думи зародилися на волі.
Нам шелестіли клени і дуби –
скидали листя в наші душі голі.
Ми тут обговорили свій Статут,
як «Ріднокрай» нам праведно плекати.
Звести гуртом гартований редут
і до коша заброд не допускати.
Пориви наші жовтень золотив.
І персонал привітний і гостинний.
Підсилив мікроклімат колектив.
І теплі мрії додали нам сили.
Нам затишку в серця додав Ірпінь.
І віри в праведність, щоб краще жити.
І підказала неба голубінь,
кому і як ми маємо служити.
Тут, безперечно, аура ще є –
письменницька, закохано-мистецька.
Таке близьке все, й наче нічиє.
Тут «ретро» безпритульно-молодецьке.
Алеї і стежки… і падолист…
Так хочеться на лавочку присісти.
Напевно, краще тут було колись…
Зразкового б сюди капіталіста!
Та де ж той благородний меценат?
Тепер чи ж тут письменницька еліта?
О як шалено дивний час мина!
Як прохолодно! Чи ж діждуся літа?
Поглинув нас враз гамірний перон,
й вмістила всіх ранкова електричка.
Від почуття вже плавилось перо…
Не остудила б суєта столична!
Листопад, 2016
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=742131
дата надходження 15.07.2017
дата закладки 17.07.2017
Спинись буття в своїм нестримнім леті,
І дай напитись всмак мені життя.
Воно, як мить, на цій земній планеті,
А кожна мить не має вороття.
Перелистаю я архівні стоси,
В яких споп-кадри всіх життєвих днів
Ось я дитям іду в липневі роси....
Та там усе без права коректив.
Мину село, в думках пройдусь по полю,
З очей сльоза стікає наче град.
Чому цей кадр завдав багато болю?
Бо що пройшло, не вернеться назад.
Так кадр за кадром я листаю пам"ять
Десь швидкоруч, а десь спинюсь на мить.
Бо є події, що серденько краять....
Воно від згадок боляче щемить...
Спинись, буття!! Спинись, спинись, благаю!
Бо ти біжиш... і я невпинно йду.
Я у житті вже той рубіж минаю,
Коли є сенс притишити ходу.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=738893
дата надходження 22.06.2017
дата закладки 24.06.2017
Наливсь медами місяць — роздобрів,
Ліниво котиться між зорями до ранку.
Із берега за зграйкою човнів
Спостерігає вітрова коханка —
Гнучка верба, схилившись до води,
Купає в прохолоді довгі коси...
А я приходжу, зранена, сюди,
Коли у душу зазирає осінь,
Коли голосять в тузі журавлі
І дощ-в-мені налагоджує скрипку,
Щоб виплакати всі свої жалі
Вербі і вітру, місяцю і рибкам.
Щоб причаститись співом солов'їв,
Ввійти у чароспокій вечоровий
І віднайти крилатість своїх снів,
Де ти і я, і затишок вербовий...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=738541
дата надходження 20.06.2017
дата закладки 21.06.2017
Оспіваний в сонетах і верлібрі,
закоханий у солов'їний спів,
літає Червень пташкою колібрі –
король краси між літніх місяців.
Заколосив смарагдові отави,
грозою розкіш зелені умив
і феєрверком вибухнув яскравим,
розсипавши скарби краси і див.
Від буйноцвіть вгинаються стеблини.
Жасмин п'янить і м'ята, деревій.
Мов стрази, сяють росяні перлини,
а барви, барви – світе ясний мій!
У царстві лілій, мальв, під шепіт вітру,
гуде бджолина музика. А я
вбираю серцем райдужну палітру,
і миром повниться душа моя.
Земля тобою вбрана – незрівнянна,
ти вишив самоцвітами мій край.
О милий Червню, пташко осіянна,
дай ще красою впитися доп'я́на!
Чаруй і владарюй. Не відлітай!
13.06.2017 р.
Авторське фото. Один з куточків мого саду.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=737596
дата надходження 13.06.2017
дата закладки 13.06.2017
Хто ти для неї? – здригалися талі сніги.
Сива покута чи серцю навік обере́гом?
Сповідь майбутня, що зріє з оголених слів?
Ні! Він для крил її білих нескорене небо…
Хто ти для нього? – хвилююче з неба зірки.
Ватра у домі чи неусвідомлена зрада?
Оберти серця п’янкого чи спомин гіркий?
Ні! Вона спраглому серцю одвічна відрада…
Хто ви такі? – прихилялась до неба земля.
Спалені жертви, а чи росянисті світанки?
Зорі розсипані в віршах чи плач скрипаля?
Ні! Вони - музика, що розлилася до ранку…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=736626
дата надходження 05.06.2017
дата закладки 06.06.2017
Відпусти мене в ніч, де цілуються з хмарами зорі,
Де молочний туман на світанні лягає в луги.
Нам затісно удвох у бурхливім життєвому морі,
Та і щастя ріка віддаляє від нас береги...
Відпусти... прожени!!! Всеодно вже нестерпно від болю.
Не сама ніби йду... так малюють майбутнє зірки.
Напророчили нам розіпнуту вітрилами долю.
Я в покорі прийму її вирок полинно-гіркий.
Я за обрій піду, своє серце залишу з тобою,
Бо ж без тебе мені, як колоссю в жнива без зерна.
Я напевно слабка... за любов не готова до бою...
Відпусти мене в ніч, бо для дня я занадто сумна.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=736312
дата надходження 03.06.2017
дата закладки 04.06.2017
Білопінно кипить угорі
І співа монотонно-бджолино,
Ряд акацій у нашім дворі,
Що роками дарують перлини
Диво-цвіту розхристаних мрій,
Що губились в солодкому світі,
Ще тоді, так давно, на зорі,
На межі, в соковитому літі...
Розливали вони, мов чаї,
Нахиляючи китиці низько,
Життєдайні свої врожаї
Рідним подихом бажано-близько...
Молодію весняним теплом -
Я давно загубилась у віці -
Ряд акацій - коли ж то було -
Щастя нам наливали по вінця...
Я не можу спокійно пройти
Мимо приторних запахів цвіту
Медоносно-п'янкого... А ти
Помічаєш цю казку розквітлу...
- - -
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=735388
дата надходження 28.05.2017
дата закладки 29.05.2017
***
Місячний човник
пливе серед хмаринок.
Там – мої мрії.
***
Єдина хмарка
в місячному сяєві.
Краса і смуток.
***
Хмарки-лебідки
пливуть у невідомість.
Нема в них гнізда.
***
Моргають зорі.
Важко їм втримувати
космічні тайни.
27.04.2017 р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=730787
дата надходження 27.04.2017
дата закладки 27.04.2017
К-упались все лето в ромашках,
О-бъятые страстью шальной.
Г-уляли, с душой нараспашку
Д-о ночи, любовью хмельной.
А- в сумерках падали в травы,
Ц-веты собирая в букет.,
В-етрам у родной переправы
Е-два доверяя секрет...
Л-юбовь, она правила балом
И-сердце сжималось в груди.
К-азалось, что мало нам... мало
Р-оскошества здешних равнин.
У-шло это все... безвозвратно
Г-рустинкой осело в душе
О-сталось мечтой необъятной
М-не жаль, не вернется уже.
Л- юбовь, ударяясь о скалы,
У-шла, как уходит прибой...
Г-рустинка слезою упала,
А-счастье прошло стороной.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=730170
дата надходження 23.04.2017
дата закладки 25.04.2017
Різні є у людини дороги,
Та життєва дорога одна,
Є для тебе на ній застороги,
Вона лихо завжди обмина.
Приспів:
У людини є власна дорога,
Від початку життя до кінця.
Ця дорога відміряна Богом
І приводить завжди до Отця.
Кожен раз, як ідеш по дорозі,
Пам’ятай – це єдиний твій шлях…
Чи у спеку, а чи на морозі,
Йдеш крізь гори, а чи по полях.
Приспів.
Не звертай по житті із дороги,
Гріх великий звернути кудись.
Перепони долай і пороги,
Йди по ній, ти для неї родивсь.
Приспів.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=728751
дата надходження 14.04.2017
дата закладки 17.04.2017
Кружляє сніг, мете до підвіконня,
і ніч безкрайня тягнеться, як сум...
В полоні у безжального безсоння
холоне серце від тривожних дум.
До сина всі думки мої прикуті –
він на війні о цій лихій порі –
і перед образами на покутті
молюся до ранкової зорі.
Приспів:
Всі молитви́ прошепочу
за тебе, найдорожчий мій.
Від хвилювань я не втечу,
бо знаю: був жорстокий бій.
– Мій Боже, кулі відведи,
щоб біль синочків не зморив!
І захисти всіх од біди,
тих, хто собою нас прикрив!
Але повзе колючими голками
до серденька біди передчуття...
Прославившись орлами-вояками,
б'єтеся ви до самозабуття.
І страх в азарті бою відступає...
Свистять осколки, мов осиний рій...
Та раптом душу струмом пробиває:
– Ох, що з тобою сталось, сину мій?!
Приспів:
Я горлицею полечу
над степом, понад кручею.
Підбитим птахом закричу
над раною болючою!
Тебе до серця пригорну,
страждання заберу собі,
невідворотне відверну,
не кину я тебе в журбі,
рідненький мій!..
Синочки! Нині ви в боях,
та ждуть вас в селах і містах.
Благаю! Будьте всі живі
на славу нашої землі!
Щоби не плакати вдові,
і не сиві́ти матерям,
на зло здурманеній Москві
і вбивцям-виродкам-"царям", –
живіть, сини мої!!!
16.01.2017 р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=712511
дата надходження 16.01.2017
дата закладки 13.04.2017
***
Сліпучі сніги
на безмежному полі –
малюнок зими.
***
Пухнаста ковдра,
білопінно іскриста –
постіль ангелів.
***
Зима. Морози.
Ріки, скуті кригою.
Замкнені води.
***
Озеро – в кризі.
В глибинах – своє життя,
дрімотно-тихе.
***
Чорні во́рони
над засніженим полем.
Контраст кольорів.
***
В місячнім сяйві
білосніжне довкілля –
зимова казка.
9.01.2017 р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=717229
дата надходження 09.02.2017
дата закладки 09.02.2017
З любов’ю і вдячністю
Тетяні Луківській за її збірочку
віршів *Відстані... Роки... і пережите*
**********************************
Осіння жінка просить ласки,
Вже паморозь торкнулась кіс.
Почуй її, в осінню казку
Введи, мов у чарівний ліс.
Знайди слова, щоб душу гріли.
І руки теплі хай твої
Обіймуть, щоб в очах горіли
Вечірнім Києвом вогні.
Осіння жінка просить ласки...
Де ж ти́, той літній чоловік?
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=716066
дата надходження 03.02.2017
дата закладки 05.02.2017
[i]Слова наші –
відлуння душі нашої.[/i]
Автоафоризм
[b][i]Слова... слова... Звідкіль? Строфа римована,
з яких висот прийшла? Ким надиктована?
Якими ду́хами? Це має значення,
бо й озоріння в ній, і передбачення.
В словах енергія – від світла... й темного,
(хтось від зірок бере, хто – із підземного).
Одних ви раните, для інших – зцілення,
святого й грішного і смисл, і втілення.
Слова... – любов і бруд, й смертельні палаші.
А велич слів... вона –
від висоти душі.
4.02.2017 р.[/i][/b]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=716204
дата надходження 04.02.2017
дата закладки 04.02.2017
Іконі благодійної Тетяни
вклоняються студенти і віряни,
а особливо ті, хто у ці днини
святкують іменини чи родини.
У клубах, у Фейсбуці і в Ю Тубі
вітаємо, Тетяни, наші любі!
Яскраві, неабиякі таланти,
ви написали віршів фоліанти.
Веселі, невпокорені, ліричні,
мрійливі, фантазерки феєричні
дарів різномаїття демонструють:
самі свої творіння ілюструють,
немов актори, класно декламують,
в своїх піснях собі ж акомпанують,
картини пишуть і святі ікони,
лікують і встановлюють закони...
Чи молоді, чи вже зросли онуки,
ви – золоті майстрині на всі руки!
.
Владарка ж мого серця і цариця –
Танюся, дорога моя сестриця.
Любов моя до тебе меж не має,
душа летить і горнеться, й вітає.
Аби ж хоча б на день, хоч на годину
вернутись в юність, у свою хатину,
де мама, брат і ти – така вродлива!
... Але ти в мене є, і я – щаслива!
.
Тетяни, Тані, Танечки, Танюші,
хай радістю засяють ваші душі!
Забудьте про образи чи вагання,
хай збудуться на Бога сподівання!
Дружини, вірні подруги, кохані,
щоб вас любили, щоб були жадані!
Несіть у світ краси усі відтінки
й величну силу Матері і Жінки!
Нехай завжди од вечора до рана
оберігає вас свята Тетяна!
І ще добавимо в слова вітальні:
здоров'я й миру на землі страждальній!
.
З ДНЕМ НАРОДЖЕННЯ, З іМЕНИНАМИ,
НАШі ЛЮБІ ТЕТЯНОЧКИ!!!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=714347
дата надходження 25.01.2017
дата закладки 25.01.2017
Розумію: немає часу,
І бажання немає /ще гірше/,
Але я все несу і несу,
Це до Вас я несу свої вірші...
Сподіваюся, може, й пусте,
Мимохідь, навздогінці, чи як там,
Прочитаєте /схоже на те/
Ці рядки, бо такою є плата
За моє хвилювання і біль,
За мовчання із Вашого боку.
Я скажу це не Вам, а... тобі
В перший місяць нового вже року...
Про свої запізнілі листи,
Де слова розривали на шмаття
Мою душу, а осторонь - ти...
Лиш очима розгладжував плаття...
Й відчувалось тепло неземне
Поза Цельсієм, бо розплавляло,
Спопеляло воскреслу мене,
Не повіриш, але так бувало...
І притихло в минулих віршах -
Прочитаєш і ти зрозумієш,
Як бажання моє, наче птах,
Помирало у клітці надії...
Не читаєш... Не треба... Мовчи...,
Бо багато чого вже немає,
Та і серце моє не кричить,
Воно плаче за тим, що минає...
- - -
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=714218
дата надходження 24.01.2017
дата закладки 24.01.2017
Похмура завіса спустилась на перкаль снігів,
Морози малюють в калюжах торішню праосінь.
Я зорі з калюж тих давно нанизала до слів,
Отут, поміж талих снігів, я кажу собі: досить!
І що мені тиша, і спокій зимових лугів?
Розпечене небо згортаю – тримай оцю сірість.
Мені вже не впасти у трави твоїх берегів,
Тобі не вернуть свого птаха - полинув у вирій.
Що світу до того? У нього своя лиш хода.
Сніги у калюжах – ти виграв цей бій без правил.
Мій світ аватару якась квола муза гойда…
Отут, поміж талих снігів, я вростаю у трави.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=714063
дата надходження 23.01.2017
дата закладки 24.01.2017
І сипалось небо –
трусило у душу снігами.
Етюдно майнуло
й стікало в долонях, як мить.
Це вперше так близько
стою на краю між світами.
Хай вибір сміється –
в один бік дорога біжить.
В небесній лагуні
мене віднайде сива птаха,
І сни кольорові
у пелену зсипле з крила.
Це буде пізніше...
а поки без смутку і страху,
Увись підіймаюсь
і чую, як тужить земля.
Спинитись не хочу,
тут стільки уламків від неба...
І вітер приборканий
сьому показує вись.
Уже неземна -
та мене рятувати не треба!
Зберу кольори для землі
й повернуся .. колись.
Сніги упадуть
й розцвітуть кольорами на стеблах,
І визріють сонцем,
що скотиться тут між орбіт.
А поки в долонях моїх
лише крапельки неба...
А поки зима
розмальовує білим цей світ…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=712599
дата надходження 16.01.2017
дата закладки 21.01.2017
Святая Катерина, пошли мне семьянина!
Посланцев предыдущих прошу принять назад!
Святая Катерина, ты спросишь: в чём причина?
Отвечу нормативно: не подошёл формат!
Получка-Пиво-Пабы,
то Бабки-Баня-Бабы,
то Тапки-Телек-«Танки»…
А счастье, Катя, ГДЕ?!
За эти выбраковки не пожалей награды:
Дом, Дерево и Дети – пошли формат 3D!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=712709
дата надходження 17.01.2017
дата закладки 18.01.2017
Щасливий той, кого не мучать рими,
Хто спить спокійно уночі і вдень,
До кого не вриваються незримо
Невтішні долі неблизьких людей...
Хто може посміхатися без болю
І може з болем вихлюпнути все,
Заснути... або виплакати вволю
Той смуток, який часом віднесе
У забуття, в минуле, без Пегаса,
Хоч плачеш, хоч радієш - все мина...
Співай, танцюй, вдягай свої прикраси -
І вже усім потрібна... осяйна...
І щастя - через край, і очі-зорі,
Душа співає тихо, не в журбі,
І взимку вже не холодно надворі,
Бо пташка й та підспівує тобі...
Переливаєш сміх у стоголосся
І весни зустрічаєш не з вікна...
Так ні... Ти знову плачеш: не збулося...
І вже тобі й весна та не весна...
Ти бачиш сонце, де його немає
І чуєш грози там, де їх не чуть,
Шукаєш все отам, де не буває...
У тебе й ріки не туди течуть...
І сни твої, страшні і кольорові -
За край, за крик, секунда - і летиш,
Ти навіть з павутиною у змові -
Плетеш, плетеш... або то вже не ти...
Не ти, якщо замовкла і - ні слова,
Не ти, якщо лягла і просто спиш,
Бо і вночі твоя бентежна мова
Говорить до людей, хоч і мовчиш...
- - -
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=712773
дата надходження 17.01.2017
дата закладки 18.01.2017
Пірнуло місто в сиво-білий смог,
молочна пелена заслала вікна.
Колотить серце, мовби від тривог,
хоч – ні думок, ні почуттів... Одвикла
від гурту, я в жаданій самоті
над віршами хвилинку помудрую...
і полечу в деньочки золоті –
в своїм минулім тінню помандрую.
Там знані й рідні – всі іще живі,
ще туга душу втратами не рвала.
В натягнутій сердечній тятиві
стріла кохання долю чатувала.
Здавалося, життя не має меж,
а почуття – довічні і взаємні!
Красива – і в наряді... й без одеж!
Всі люди – світлі! Тільки ночі темні...
Злетіло в мить... Живу вже без вітрил,
а музика – piano, не мажорна.
І мрії веселкові стерлись в пил,
пропущені через життєві жорна.
І хоч не все в житті "уже було", –
на долю плакатись не вдячно й грішно, –
безцінне і найкраще відцвіло
і вхід до нього замкнено навічно.
Душа ятрилась виром почуттів,
і нуртувало пам'яті джерельце.
... А смог за нічку інеєм осів,
а теплий спомин – на скрижалі серця...
17-18 січня 2017 р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=712920
дата надходження 18.01.2017
дата закладки 18.01.2017
Допоки день – червоний диск не згас,
І зв'язані довірою рамена.
Штовхни свій човен в доленосний час
У неба синь… пливи, пливи до мене.
Бо визрів час і небо ще цвіте -
Жага моєї ніжності іскриться.
Хоч не мольфар й не ангел, а проте
Тобі запалювати в ніч зірниці.
Тобі кресати зорі в цім краю,
Мені - на зорях ніжність колихати.
Допоки день - жевріє ще «люблю»,
Пливи на диск – маяк моєї ватри…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=712320
дата надходження 15.01.2017
дата закладки 15.01.2017
Ти мене мені не повертай,
я собі без тебе не крилата.
Тишу ворохобить зірка злата -
дзенькнула, упавши...
Зачекай!
Ще мене мені не повертай...
Хоч до ранку, першої роси
за межею стримай зойки світу,
погляди і хижі голоси,
не студи сю купіль розігріту.
Хай на вікнах місячна тасьма
заколише, заговорить ранок.
Знаєш-бо, солодшого нема
за цілунок теплий наостанок,
що вуста спивають на порі
в мент, коли соплять ще димарі.
Тож мене мені не повертай.
Хай побуду тишею чи йгрою,
тільки ж у тобі, аби з тобою
під крилом у ночі...
Зачекай!
Ще хоч мить мене мені не повертай...
7.08.15 р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=711870
дата надходження 13.01.2017
дата закладки 13.01.2017
Не відпускай мене, не віддавай вітрам -
Хай виють свою тугу поміж сосен.
Знайди мене в світах, де вірять віщим снам,
Де літо я вплітаю в нашу осінь…
Веди стежками у долину синіх трав –
Купається зоря там в росах рання ...
Знайди зорю ту в квітах до заграв –
То буду я – в житті твоїм остання…
Тримай міцніш мене й веди у ясени,
А чи в політ на птахові крилатому…
Зима минулася – ти ж пий мій дар весни!
Не відпускай… навіть якщо й благатиму…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=711574
дата надходження 11.01.2017
дата закладки 12.01.2017
Минула осінь золота,
і листопадова сльота
вповила білий світ журбою.
Забрали радість журавлі,
віднесли в безвість на крилі́,
в далекий вирій за собою.
Не замітає сніг сліди
печалі нашої й біди
в серцях, обпалених війною.
Горить розтерзаний Донбас,
де більше року ти без нас,
а ми – у тузі за тобою
ждемо дзвінка... ждемо новин...
Вже впізнає маленький син
свого татуся на світлині,
малює донечка портрет,
ти ж – гордість і авторитет,
герой і захисник наш нині.
Нема твоєї в тім вини,
що вкрались пасма сивини –
тривоги випила по вінця.
Без тебе свят у нас нема,
і дітки, бачу, крадькома
стають в молитві на колінця.
Цілую я тебе у снах,
а сльози виллю у листах,
які тобі не відправляю...
Без скарги витерплю біду.
Ти ж – на війні!.. Я вірно жду
й тебе молитвами спасаю.
За нами серденька не край,
лиш захисти наш рідний край,
не дай спали́ть свого гніздечка!
І бережи життя своє,
ти – найдорожче, що в нас є!
– Твої
кохані
три
сердечка.
9.01.2017 р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=711089
дата надходження 09.01.2017
дата закладки 09.01.2017
Я не знала, що у снігах
Ти шукаєш мене і досі,
Розпинаючи на вітрах
Незахищену нашу осінь...
Засипало й мело всю ніч,
Оглядаюся - біло-біло...
Моє серце /тобі навстріч/ -
Розтопити сніги хотіло...
Та, закутавшись в холоди,
Вже заснули у чистім полі,
Замерзаючи назавжди,
Непоєднані наші долі...
- - -
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=711110
дата надходження 09.01.2017
дата закладки 09.01.2017
[i] Про сокровенне…[/i]
[youtube]https://youtu.be/YyS4hXDAlC8 [/youtube]
[i][b][color="#870b87"]Одне життя… Та хочеться прожити
його, неначе – сім, а не одне.
О, як тоді бажання помирити,
коли одне поперед іншим жне
не «трин-траву», а спілу всмак пшеницю,
що так щедротно стелить щастя шлях,
коли кругом – прості та милі лиця?..
Й твого кохання зіронька зійшла…
Буває, вдвох. А все життя – у роздріб…
І по́гляди – навкіс, не в паралель.
А можна ж – разом, слід-у-слід до гробу,
одне життя: ти – лада, а я – лель!
І процвітає поміж нас безлюб’я,
й не знаємо – для чого живемо…
А треба б так, як вміють це голуб’я:
лебедість на могилу кладемо…
Виною, певно, є недосконалість,
з якою ми у мирі повсякчас…
А треба б тут... нам потрудитись малість:
любов не терпить ледаря гримас!
Любити – значить повсякчас трудитись:
навчився сам – друго́му передай!
Ми на Землі для того, щоб учитись…
І щезне зло,
й розквітне справжній рай![/color][/b]
09.01.2017[/i]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=711104
дата надходження 09.01.2017
дата закладки 09.01.2017
Я не страдаю самолюбованием,
Там, высоко /над всеми/ не лечу
И по местам все знаки восклицания
Я разбросала... Может, научусь
Спокойствию в душе при безысходности,
Любви, когда всё - в пропасть /без причин/,
Стабильности, ну и, конечно, гордости,
Терпению /кто может научить?/...
Прикрыться мне бы знаком вопросительным -
На все вопросы /тупо/ - ну, и что?
Да только вот /привыкла я/, простите мне,
Просеивать слова на решето...
Хочу сказать, да так, чтобы поверили,
А, если петь - чтоб слышно было всем,
По зову сердца /раньше всех/, наверное,
Смогу и в пляс пуститься /без проблем/...
Хотелось бы, конечно, чтоб, завидуя,
Ехидно не шептались /за глаза/,
При жизни /настоящую!/ увидели...
О, Боже, помоги успеть сказать...
- - -
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=710243
дата надходження 04.01.2017
дата закладки 06.01.2017
За картиною Р.Гонсалвеса (версія 2; версія 1 - "Мушля")
[img]http://vev.ru/uploads/images/00/01/65/2011/09/21/9.jpg[/img]
Прочинено всесвіт наро́зхрист - в чотири вікна.
Розлито по мушлях холодні запінені хвилі,
Солоно-солодкі, п'янкіші за келих вина,
В них тоне твій острів - непізнана п'ята стихія.
У сітці стежинок наживкою серце пливе,
А шосте чуття спанієлем несеться по мапі.
Це море - як небо. На сьомому бачу тебе -
Легеньку хмаринку у сонних обіймах канапи...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=671621
дата надходження 11.06.2016
дата закладки 05.01.2017
Переклад поезії М.Цвєтаєвої "Мне нравится, что вы больны не мной..."
Я тішусь: ви не хворі на любов,
І я на неї також не хворію,
Тому земля з-під ніг ніколи знов
Не попливе, як у рожевих мріях.
Собою можна бути врешті-решт,
Відвертою – не гратися словами
Й не відчувати сорому без меж,
Торкнувшись випадково рукавами.
Я не ревную, дивлячись на те,
Як легко обіймаєте ви іншу,
І дякую: прокльонів не шлете
За те, що я не вас цілую, грішна,
І що, мій ніжний, на ім'я мене
Не кличете вночі й уранці – всує,
І що над нами перед Богом не
Лунатиме у тиші: алілуйя!
І серцем, і рукою вдячна вам,
Що ви мене, хай навіть несвідомо,
Так любите: за спокій по ночах,
За зустрічей вечірніх випадковість,
За наші не-гуляння при зірках,
За сонце, що не нам уранці сходить,
І що, на жаль, не я у ваших снах,
Ви – не в моїх. І сподіватись годі.
Мовою оригіналу
Цветаева Марина
Мне нравится, что вы больны не мной
Мне нравится, что вы больны не мной,
Мне нравится, что я больна не вами,
Что никогда тяжелый шар земной
Не уплывет под нашими ногами.
Мне нравится, что можно быть смешной -
Распущенной - и не играть словами,
И не краснеть удушливой волной,
Слегка соприкоснувшись рукавами.
Мне нравится еще, что вы при мне
Спокойно обнимаете другую,
Не прочите мне в адовом огне
Гореть за то, что я не вас целую.
Что имя нежное мое, мой нежный, не
Упоминаете ни днем, ни ночью - всуе...
Что никогда в церковной тишине
Не пропоют над нами: аллилуйя!
Спасибо вам и сердцем и рукой
За то, что вы меня - не зная сами! -
Так любите: за мой ночной покой,
За редкость встреч закатными часами,
За наши не-гулянья под луной,
За солнце, не у нас над головами,-
За то, что вы больны - увы! - не мной,
За то, что я больна - увы! - не вами!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=710410
дата надходження 05.01.2017
дата закладки 05.01.2017
Її цілувало сонце -
лишало палкі веснянки.
Її обіймали весни -
сміялися на лиці.
Її колисали ночі,
її просинали ранки,
водили дороги добрі
і вабили манівці.
Її цілувало сонце -
лишало руде волосся.
Її обіймали весни -
горнули у білий квіт.
Її колисали мрії
і так надихала осінь,
аж квітло над нею небо
і кликав до танцю світ.
Її цілувало сонце -
лишало суниць намисто.
Її обіймали весни -
і крила несли у вись.
Її колисало щастя,
її засипало листом...
А ти все стояв і просто
на неї дививсь, дивись...
Не смів підійти, а марно,
признатись не смів, що любиш,
узяти за руку ніжну,
полинути в дивокрай...
Тепер, як приблуда сива,
блукаєш помежи люди,
питаєш про милу панну,
оту наймилішу, най...
Що так цілувало сонце -
аж густо цвіли веснянки!
Що так обіймали весни -
аж крила несли у вись!
А як-бо гойдали зорі...
Як вабило щастя п'янко...
А ти все стояв і просто
на неї лишень дививсь...
29.11.16 р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=710088
дата надходження 03.01.2017
дата закладки 04.01.2017
[img]http://static.ukrinform.com/photos/2016_12/1483092528-1681.jpg[/img]
Дивися, січень заглядає в мережу -
складає календар, маршрути і події.
Напевно, Новий рік частково дежавю,
коктейль, в який кладуть і спогади , і мрії.
Яку Ти вибереш для себе складову?
У що повіриш більше? Так воно і буде.
І казка як колись, у сиву давнину -
ймовірно, зранку на добро Тебе розбудить...
На кронах яшми зеленавої сосни
віночок неба у засніженій пороші.
Лускунчик , що приходить у рожеві сни
нагадує, що світ як музика - хороший
[img]http://kidsonly.com.ua/wp-content/uploads/2014/12/Corbis-42-61865267.jpg[/img]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=709454
дата надходження 31.12.2016
дата закладки 31.12.2016
Відважуся, чи ні?
Скорюся, чи піду
супроти сили
кінетичного закону.
Коріння серця
розростає по хребту,
коли спиняєш
на мені
свою долоню.
А сніг який блищить!
Як він залебедів!
Зав'язує вікно
в мережану хустину.
І скільки ще далеких
буде рубежів
в найближчу нам
обом життєву
хуртовину?
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=709519
дата надходження 31.12.2016
дата закладки 31.12.2016
З небесного святого вівтаря
Володар Часу, перевівши подих,
здмухне останній лист календаря,
новий зафіксувавши кругообіг.
Моя ти Земле, доме любий мій,
безмежно щедра голуба планета!
Прекрасна ти в цю ніч в серпанку мрій,
заквітчана вогнями, мов комета.
Світись красою, і жаданий мир,
хай обійме тебе і кожну душу!
Ця ніч – святковий планетарний пир
від Кордильєрів і до Гіндокушу.
Хоч в когось – літо, а у нас – зима,
та зваблює повсюди казка свята,
і келихом ігристого вина
всіх найдорожчих будемо вітати:
дітей, батьків і друзів всіх-усіх,
близьку й далеку дорогу родину,
бажаючи здоров'я, щастя, втіх
душевних і тілесних... і щоднини.
Ще тост наш – за здоров'я земляків,
та й іноземців, вірних нам по духу, –
за тих стійких незламних вояків,
що зупинили ворога й розруху.
Хай мир прийде для всіх захисників,
до кожного з армійських батальйонів!
Щоб ви живими вийшли із боїв,
за вас, рідненькі, моляться мільйони.
І пом'янемо воїнів добра,
що назавжди у Небо відлетіли...
У кожнім серці вдячність і жура –
за нас вони поклали душу й тіло...
Ну і, нарешті, – друзі по перу,
щасливі полонені Музи й слова:
таланти-аксакали і гуру,
що вже впіймали почесті і славу,
й ті, що смакують творення процес,
хоч зали їм і не аплодували,
кого обрали в Спілку чи Конгрес
і ті, що вперше фрази зримували –
хай нас єднає новорічний стіл,
мої ви сивочолі, юнолиці,
із-за кордону, із далеких сіл
чи з древньої прекрасної столиці.
Єднаймося! У цей тривожний час
долаймо перешкоди крок за кроком,
і хай Господь благословляє нас.
Вітаю, милі друзі, з Новим роком!
Бажаю МИРУ, щастя і добра,
здоров'я і любові, що від Бога,
і творчого натхненного пера,
й Пегаса легкокрилого прудкого,
і рима щоб співала і текла
як музика, як пісня солов'їна...
...Всім шлю від серця часточку тепла.
Хай буде з вами Бог і Україна!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=709504
дата надходження 31.12.2016
дата закладки 31.12.2016
Засидівшись у замкненому колі,
в полоні буднів бранкою щодень,
випурхуєш пташиною з неволі,
муркочучи собі під ніс пісень.
Летиш до друзів, що для серця милі.
Як риба в воду – в однодумців гурт
пірнаєш... і несуть нас теплі хвилі,
і не затягує на дно підступний нурт
ворожості, зміїного сичання
ані отрута непорозумінь...
Купаєшся у щирому братанні,
у позитиві світлих янь та інь.
Розмови тихі, спогади, гостро́ти,
автографи – доробки ж є у всіх!
Є дружня критика і похвали щедро́ти,
і безліч тостів, анекдоти, сміх...
Від легкості аж випрямились плечі –
це зустріч дарувала два крила.
Ну а в душі, немов настав святвечір
і благодать торкнулася чола...
25.12.2016 р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=708511
дата надходження 25.12.2016
дата закладки 26.12.2016
Щось нове в мені трансформується,
протиріч і вагань – без меж.
Гострота сприйняття гальмується
і логічність ума – теж.
Добиває абсурдність дійсності.
Я безумію, а чи світ?
...Із гармат – по життю,.. по гідності,
і щодень – все новий кульбіт.
Десь відкрили ворота гнилості,
і вся нечисть рванула з надр.
...А добро все жде справедливості,
а "в отвєтку" – ...кривавий кадр.
Де згубили ми правду, Боже мій?
Де, караючий зло, Твій меч?
Чи зайняв уже царське ложе змій,
що "кайфує" від кровотеч?
Ми так вірим Тобі, Спасителю,
і благаємо: зло спини,
захисти вояків-хранителів
і домівки, і мирних жителів
від кривавих рук сатани!
23.12.2016 р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=708056
дата надходження 23.12.2016
дата закладки 23.12.2016
У сейфі Вашої душі
Мої лишились документи:
Ще недописані вірші,
Із серця вирвані фрагменти.
Ви не вникали до кінця
В мої думки і побажання,
У ролі знатного митця
Змінили коди зберігання.
У Вас в душі лежить архів
Таємних спогадів, зізнання,
Захований ще з тих часів...
Як з серця вирвати кохання?..
2015
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=707996
дата надходження 22.12.2016
дата закладки 23.12.2016
Зима полюбляє солодке
і сік з мандаринових діж,
глінтвейну корицеві нотки,
свічок ароматних капіж.
Зима полюбляє Ваш шепіт,
де шибок віконних конверт
розмови вив’язує теплі,
немов би, це вовняний светр.
Зима – забавляється снігом
з молочної хмари піну
фарбує у колір індиго,
коли вирушає до сну.
Коли ж пробирається стужа,
в каміні – жаринок катма...
За Вами сумую і тужу.
За вікнами просто –
ЗИМА.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=707201
дата надходження 18.12.2016
дата закладки 18.12.2016
Навіщо наряди, принци
І пафосних слів єлей?
Мені би – потерті джинси
І сонце твоїх очей.
Мені би – старі кросівки,
Де шпильок нема й оздоб,
Мозаїкою бруківки
З тобою блукати щоб.
Відкинувши всю манірність,
Під міста вечірній блюз
Мовчати солодку вічність
Удвох про п’янке «люблю»…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=706411
дата надходження 13.12.2016
дата закладки 13.12.2016
Чи дощ, чи сніг, чи невагома мжичка
Поволі падає на вуличні ятки.
Ходити під дощем - то давня звичка.
Пришвидшу крок.Розім`яті листки
Не шурхотять. І під ногами слизько.
Ця пізня осінь зіткана з краплин.
Схилилися хмарини низько-низько
Над містом з теракотових цеглин.
Повільно висипають крупи білі
На вулицю із тьмяним ліхтарем.
Тулю до себе квіти скрижанілі,
З гірчавим ароматом, хризантем.
Спішу до тебе у тепло кімнати,
Де чай із трав заварюєш мені,
І хризантеми там будуть стояти
У кришталевій вазі на столі.
30.11.2015р.
Для ілюстрації використано картину Василя Ромащенко "Білі хризантеми"
http://artnow.ru/ru/gallery/2/27832/picture/0/657082.html
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=625175
дата надходження 30.11.2015
дата закладки 12.12.2016
Хоч у душі відчутно біль,
Здається вибухну від болю,
І стан такий… Неначе хміль
Лихе зробив із головою.
Я знаю, це болить душа,
Хоч тіло ніби не страждає,
А де ж тоді життя межа?
А де вона – ніхто не знає.
Болить душа, ще й як болить,
Немає ліків - я страждаю,
Хоч я повторюю щомить:
-Я сильний… Витерплю все - знаю!!!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=706089
дата надходження 12.12.2016
дата закладки 12.12.2016
Давило небо - сумом і дощем
Розводило обох нас урізнобіч.
Бездушно й мовчки. Тільки з кожним днем
Зростала прірва поміж нашим о-пліч.
В’язке, непереборне відчуття -
Фатальних тріщин вже не зупинити.
Проходить все. На жаль – без вороття.
Та між розщелин – проростають квіти.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=705963
дата надходження 11.12.2016
дата закладки 12.12.2016
Может быть, затерялись в пути
Мы с тобой, как осенние листья.
Или я поспешила уйти -
До утра почему-то не спится...
Так легко мы играли судьбой,
Ожидая, что всё повторится,
Утонули в надежде пустой -
И опять до утра мне не спится...
Моют окна косые дожди,
Искажая знакомые лица,
Подожди, не спеши уходить -
Неспроста до утра мне не спится...
- - -
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=706099
дата надходження 12.12.2016
дата закладки 12.12.2016
Усе було… Усе було й до нас.
У когось ніч вже плакала дощами.
І до тортур, до цих страшних образ
Вже прирікали підлими словами.
І хтось улітку мерз в самотині,
Бо під пекучим серцем – заметілі.
Хтось душу програвав у цій війні.
Хтось, як і ми, уже не бачив цілі.
Усе було… Усе було й до нас.
Усе було і все не раз ще буде.
Чому ж болить так, наче перший раз,
Так, наче ми з тобою перші люди?
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=522985
дата надходження 12.09.2014
дата закладки 12.12.2016
У завіконні - вітрів розпуста,
а я співаю й січу капусту.
Ходжу по хаті в лляній сорочці,
тихенько грає вишняк у бочці.
А у коморі є й журавлина –
десь зо дві жмені у діжку вкину,
щоб веселенька була капуста,
щоб спокушала сусідів хрустом.
Заскочить якось сусіда в хату
і буде в мене таємне свято.
Сором’язливість вишняк здолає,
з сусідом разом майну до раю.
Про те прознає сусідка згодом
і кине грудку з свого городу.
Прицільно кине, якраз у шибку,
та так, що стане фіранка дибки.
Ворота зранку у дьогті будуть
і те побачать сторонні люди.
Скажіть, навіщо мені той сором?
Хай вітровії співають хором,
але не тягнуть мене в розпусту.
І досить, мабуть, сікти капусту…
11.12.2016
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=705927
дата надходження 11.12.2016
дата закладки 11.12.2016
Косий дощ поливає розкислий асфальт,
Кида краплі холодні у зблідле обличчя.
Йду неспішно, в душі озивається альт,
Розквітає оаза, що часто так сниться.
Де пестить твій погляд, торкає мене,
Й шаленіє у грудях стривожене серце.
Я занурююсь в сон, ніжність тілом тече
І тремчу, що на вітрі тоненьке стебельце.
Трепет той підіймає дозріле вино,
Ту глибинну любов, що розбурхує сутність.
Я - твоя, я - в тобі, не сьогодні - давно,
Моє дихання - ти і моя ти майбутність.
09.12.16
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=705649
дата надходження 09.12.2016
дата закладки 11.12.2016
*
Я запитую в себе, питаю у вас, у людей,
Я шукаю в книжках, роздивляюсь на кожній сторінці:
Де той рік, де той місяць, той проклятий тиждень і день,
Коли ми перестали пишатись, що ми – українці?
І що є в нас душа, повна власних чеснот і щедрот,
І що є у нас дума, яка ще від Байди нам в’ється.
І що ми в Україні також – український народ,
А не просто юрба, що у звітах населенням зветься.
І що хміль наш в піснях, не в барилах терпкого вина,
І що щедрість в серцях, а не лиш у крамничних вітринах,
І що є у нас мова, і що українська вона! –
Без якої наш край – територія, а не країна.
Я до тебе скажу, а ти ближньому це повтори:
«Говорімо усі, хоч ми добре навчились мовчати»!
Запитаймо у себе: відколи, з якої пори
Почали українці себе у собі забувати?!
Запитаймо й про те, як ми дружно дійшли до буття,
У якому свідомості нашій збагнути незмога:
Чом солодшим від меду нам дьоготь-полин забуття
Рідних слів і пісень, і джерел, і стежок від порога?!
Українці мої! Тож словʼяни ми з вами чи як?
Чи в «моголах» і вмерти судилось нам ще від Тараса?
Чи в могили прийдеться забрати нам той переляк,
Що змінив нашу гідність до рівня вторинної раси?
Українці мої, як гірчать мені власні слова,
Добре знаю, що й вам всі вони – не солодкі гостинці,
Але мушу сказати, бо серце мов свічка сплива,
Коли бачу, як щиро себе зневажають вкраїнці.
І тоді в мені ниє крамоли відламок тупий,
Мене думка ота непокоїть, як хижа облава:
Ради кого Шевченкові йти було в Орські степи,
Ради кого ховати свій біль за солдатську халяву?!.
То хіба ж не впаде, не закотиться наша зоря,
І хіба не зотліє на тлін українство між нами,
Коли навіть на згарищі долі й зорі Кобзаря
Ми і досі спокійно себе почуваєм хохлами?
Українці мої! Дай вам, Боже, і щастя і сил, –
Можна жити й хохлом – і не згіркне від того хлібина…
Тільки хто ж колись небо прихилить до ваших могил,
Як не зраджена вами, зневажена ваша Вкраїна?..
***
Віктор Баранов
(ПАМ"ЯТЬ СВІТЛА І МОЯ ПОВАГА ШАНОВНОМУ АВТОРУ...)
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=705234
дата надходження 07.12.2016
дата закладки 07.12.2016
До тематичного твору
поета - пісняра М. Шевченка.
Добра щирого бажаю
Всім старим і молодим.
Із святами вас вітаю,
Вже несе вам часоплин.
В хаті досить позіхати, їдуть гості привітати,
Коні в стайні розпрягайте і запрошуйте у дім.
В ноги стелються сніжинки,
Сріблом падають до ніг.
В мухах яр і видолинки,
Малим діткам для утіх.
Сипле білим волохатий пора рядна в домі слати,
Коні в стайні розпрягайте і запрошуйте у дім.
Йде Варвара ніч не спала,
Одірвала в ночі шмат.
Цілу нічку вишивала,
Вчила діток й потерчат.
Все узори малювала нам на радість здарувала,
Коні в стайні розпрягайте і запрошуйте у дім.
А за нею йде Микола,
Йде й борідкою трясе.
Сипле зіроньки з Посола,
Подаруночки несе.
Їдуть гості вже вітайте у порозі зустрічайте.
Коні в стайню розпрягайте і запрошуйте у дім.
Від колядки до щедрівки,
Щастя ллється в кожен дім.
Новоріччя із мандрівки…
Пливе в сяйві голубім.
Край господи Батько й Мати гості любі біля хати,
Коні в стайню розпрягайте, всіх запрошуйте у дім.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=704868
дата надходження 05.12.2016
дата закладки 05.12.2016
На сцені мої побратими,
З ким ночі холодні ділив.
Облогу тримав разом з ними…
Бувало... очей не стулив.
Я вірші читав в Київраді,
Їх першим на бруствер підняв.
Невже опинився в осаді…
Раз Брат мені слова не дав.
Не так щось в громаді сьогодні
Не вільний згорьований дім.
У Радах чужі й інородні…
Й так важко на серці живім.
В душі моїй зріє безодня…
Кому ж підставляти плече?
О де ти, Надіє Господня…
Згвалтована гідність пече.
У котре невже помилився
Не спала полуда з очей,
Чого ж дотепер не змінився…
Чи надто довірливий ще?
Чи може чужий, я у віці,
Змарніли у мріях думки,
Чи присуд суд виніс каліці…
Можливо підводять роки?
Ні рано мабуть народився,
Чи може запізно уже?
Та ні, я живий, не втомився…
Господь мене мій береже.
Щоб слово ще вище підняти,
Щоб правду до вух донести.
Не дам свою гідність відняти…
Цього не дозволять й хрести.
Розплати чекають Майдани,
Хто нас захищав тут грудьми,
Невинно вбієнні з нірвани…
З докором махають крильми.
Не вчили мій Тато згинатись,
Вже діток синів тепер вчу.
Не смійте онуки спинятись…
Для них, як молитву шепчу.
Вкраїни ви вільні солдати,
Я знаю для вас по плечу.
За Неньку повинні подбати…
Ми вам запалили свічу.
Повстане із праху держава
У променях Сонце зійде.
Я вірю згорьована справа…
В майбутнє нас вірно веде.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=704192
дата надходження 02.12.2016
дата закладки 02.12.2016
Почалася зима. Побілів чорний ліс.
Хуртовина гасає по полю.
То донизу біжить, то хурделить навкіс,
Гне додолу високі тополі.
А у лісі сосна зеленіє лише,
Хмари гонять вітри норовисті.
Кожен силу для поля тепер береже,
В них рахунки свої, особисті.
Намете, намете кучугури в полях,
Створить казку у полі вітрисько.
Скоро з чорної білою стане земля,
Нову шубку придбає зайчисько.
А сніжинки летять, досягають очей,
На зелених хлібах хуртовина.
Горнуть сніжну перину поля до грудей,
Мов художник малює картину.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=704175
дата надходження 02.12.2016
дата закладки 02.12.2016
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 01.12.2016
Я тобою заземлена. Я - не земна,
Я - не літо, не осінь... Яка там весна -
Я - зима... Я - зима... Заметіллю душі
Я пишу і пишу ті зимові вірші...
Перехоплює подих, немов крижана,
Льодяна ополонка... Яка там весна -
Білосніжна зима, що чаклує вночі,
Хоч танцює вогонь у долонях свічі...
Ти - не вічність, не час. Ти - мій Всесвіт і мить,
Ти - вода, що ніколи й ніде не горить...
Ти не знав і не знаєш моєї зими -
Ти й сьогодні не бачиш, що то були МИ...
- - -
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=702621
дата надходження 24.11.2016
дата закладки 25.11.2016
Осінь прикута до неба.
Хвора, самотня, тиха.
Знаєш, як я без тебе?
Знаєш, що в серці крига?
Осінь міняє постіль.
Все пропекло сльозами.
Втретє шепочу поспіль:
" Що буде далі з нами?"
Осінь загине в грудні.
Перша зимова жертва.
Б'єшся за правду в груди.
Лінія долі - стерта.
Осінь. Безжальна осінь.
Сіль обсипає рани.
Губи невпинно просять:
"Не залишай, коханий,
В серці моєму осінь".
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=702740
дата надходження 25.11.2016
дата закладки 25.11.2016
[i]Хотілось щось миролюбиве, тихе,
Та знову – вітер, буря! Чи не тому,
що надворі – хуга? Та Бахові фуги,
певен, вгамують ті хуги...
[/i]
[youtube]https://youtu.be/DquxPwY91MI[/youtube]
[i][b][color="#b900d6"][color="#5702ab"]Збуди в мені вітер,
щоб лінощі витер,
щоб в степ вільним вихором я полетів,
щоб всі сухостої –
старезні устої –
ущент поламати… Й гілля – поготів.
Збуди в мені бурю –
прийдешнього гуру....
сміття щоб дощенту навіки змести –
в нерівнім двобої
з рутинним собою
стежки торувати мені до мети…
Збуди розум світлий –
нема того цвіту,
щоб глянуть на землю з величних висот,
не кожну смітину,
бодай хоч стеблину,
укмітить на мапі небесних щедрот…
Буди!.. Та не збурюй
у серці зажуру,
що ниці пороки не може простить...
Злостивців огріхи
віддам не для втіхи –
щоб не поверталась та пакісна мить.
Збуди в мені вітер!
Збуди в мені бурю!
Збуди в мені святість!
Збуди, та – не збурюй…
Збуди
добре в серці –
мене розбуди…[/color][/color][/b]
23.10.2016[/i]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=696309
дата надходження 23.10.2016
дата закладки 25.11.2016
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 24.11.2016
Часто хочу у юність вернутись,
Босоніж я побіг би туди.
Щоби вербам в долині всміхнутись
Знов лишити в долині сліди.
А як хочеться в даль заглянути,
Зазирнути за Божий фасад.
Якби ж міг поміняти маршрути
Невблаганний життя циферблат.
Та в реальності рамки суворі
Тож зашторене вічне вікно.
Не розписане Господом в долі
Нам відкрити його не дано.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=701269
дата надходження 18.11.2016
дата закладки 18.11.2016
Вечір... Кава... Я мрію... Десерта доїв...
Ніч розвісила зорі у небі...
Місяць хмарку роздражнює сяйвом своїм-
Ох, воздасться йому по потребі...
По потребі... Чогось потребує душа...
(Тіло стерпить... Сьогодні- самотність)
Кришталево- очищений відзвук вірша
Проливається в серця безодню...
Хмарка здобич доїсти у небі спішить-
Повний місяць... Немов баракуда...
Сум зі смутком торкнули ті струни душі,
Без яких і натхнення не буде,
Без яких наче є ти, а наче нема...
Для яких особливі закони...
...Скільки часу розтринькав отак задарма,
Не почувши сріблястого дзвону...
Скільки слів, що вінком не сплелися, отак
Свого часу (не свого...) прогавив...
...Хмарка місяць, підступно- зрадливий хижак,
Мов десерт дожувала до кави.
© Copyright: Серго Сокольник, 2016
Свидетельство о публикации №116102200731
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=695940
дата надходження 22.10.2016
дата закладки 16.11.2016
На шматки, на дрібненькі кусочки,
Розлетілося власне життя
За роки - до останньої «точки»,
Наче був нерозумне дитя.
Все зібрати назад, як непросто,
Це не пазли - це роки життя,
Зруйнувавсь навіть міст, а за мостом,
Залишилось лише каяття…
Зруйнувати так просто здобуте,
Дальше, що? Це іще не кінець…
Зруйнувалося власне, набуте,
Та ще тліє ледь-ледь каганець.
Може щось позбираю докупи,
Кладка ляже, де був колись міст.
Не годиться іти через трупи,
Я зберу, я ж таки оптиміст.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=700806
дата надходження 16.11.2016
дата закладки 16.11.2016
Незабудка синьоока,
Літня хмарка дощова.
Як стеблинка, невисока…
Незабудка польова.
Приспів:
Зорі нас з небес вінчали,
Нам псалми свої співали.
Скалки сипали до ніг,
Поєднали нас на вік.
Тобі пташко легкокрила
З небес променем
впаду.
Все тобі дівчино мила…
В твої ноги покладу.
Приспів:
Ти, як яблучко румяне
У божественнім саду.
Моє сонечко весняне…
Напій спраглий на меду.
Приспів:
Чимось впала мені в душу,
Увійшла до мене в дім.
Я тобою квітко дишу...
Бо ти в серденьку моїм.
Приспів:
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=700664
дата надходження 15.11.2016
дата закладки 15.11.2016
Перший сніг на жовтім листі,
Клени з гаю мерехтять.
В кожушки вдяглись барвисті
Й у діброві тихо сплять.
Згуку жодного не
чути,
Ані шороху ніде.
Поховала все приблуда,
Зникло листя золоте.
Впала в сніг в’юном стежина,
Сріблом вишила батист.
Наче випливла долина
В білих ризах парадиз.
В білосніжному намисті,
Лежма доли і яри.
Спокій царственний в обійсті,
По велінню із Гори.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=700590
дата надходження 14.11.2016
дата закладки 14.11.2016
В монастир, чи у вирій? Їй-бо…
Щодо вибору – час підкаже.
Геть не пишеться щось про любов
і не гріють морські пейзажі.
Львів, до речі, сховався в сніги,
хоч якась, та – різноманітність.
Біля моря ж чаїне «ки-ги»
колисатиме аж до квітня.
Із туману стежина гука
до дверей монастирських келій.
Вабить здалеку й хата гірська
у засніженім Буковелі.
14.11.2016
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=700538
дата надходження 14.11.2016
дата закладки 14.11.2016
Моя мова світанкова,
Ти, мої судини.
України загадковий,
Корінь пуповини.
Соковита, повновида,
Як груди дівчини.
Світла таїнством налита,
Як квіти калини.
Тебе нищили кровино,
Тебе мордували.
Зайди дикі погодинно
В степах ґвалтували.
Твоя доленька бідова,
Зневага і кпини,
Моя росонько ранкова,
За які ж провини?
Тебе ядом напували
На глум підіймали.
Як прокажену цькували,
Лихої години.
Ти ж, як птаха та міфічна,
Наче й не вмирала.
Твоя доленька трагічна,
Із попелу встала.
Ген веселка понад Дніпрем,
Розкинула руна.
І в узорах і палітрі,
Наче дівка юна.
Знов волошка синя в житі,
Знов ручай у лузі.
Дощові хмарки в блакиті,
Й Сонечко на прузі.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=700199
дата надходження 13.11.2016
дата закладки 14.11.2016
Не хочу тіней –
світла хочу я,
Крізь оксамит небесний
полетіти...
Ці неймовірні
кольорові квіти,
Небачені –
та тож любов твоя.
Як краплі крові
на небеснім тлі,
Такі живі,
як зустрічі всі наші,
У кришталевій
та прозорій чаші...
Десь там я вперше
приторкнувсь колін...
Не хочу тіней –
зорями живу,
Вони мигтять
і серце так тривожать,
Несуть мене
у радість переможно,
Схиляють душу
в ніжність наяву...
12.11.2016р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=700160
дата надходження 12.11.2016
дата закладки 13.11.2016
Я плакала гіллям із верболозу,
Що низько нахилялось до землі,
Обламане? А, може, то здалося -
Мій світ за мить у розпачі зомлів...
Я протікала річкою до моря
І чайкою тулилась до тепла,
Тоді мені здавалося, що поряд
Нікого не було, а я жила...
Я піднімалась в небо журавлями,
Повторюючи жалісне "курли",
І відмивала застарілі плями
На серці, що занедбано болить...
Я падала стрілою у безодню,
Коли тримав лиш вітер на руках...
До крику відчуваю і сьогодні -
Від мене моє завтра утіка...
І боляче стискає безнадійне
Вчорашнє, що назавжди без жалю
Летить в нікуди... І ніде не дінеш
Його таке... І пошепки молюсь
До спокою, до сонця і до вітру,
До весен і до зим, а восени,
Здається, я, нарешті, вже повірю,
Що просто розгубила літні сни...
- - -
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=700303
дата надходження 13.11.2016
дата закладки 13.11.2016
Замерзають мої невдачі,
Покриває їх перший сніг,
«Розпашіла зимо гаряча,
Ти до мене, на мій поріг?
Ну заходь, моя люба тітко!
Бач, хустина у тебе яка!
На ній файна блакитна квітка,
До лиця тобі, до лиця!
До лиця тобі диво- озера,
Віти свіжі –оздоба дерев!
Гуси білі згубили пера-
Пера срібні в руках королев.
І поля сибіріють снігами,
Очі ловлять собі небозвід,
Пишно, гарно отак під ногами!
Як люблю я мій білий світ!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=700153
дата надходження 12.11.2016
дата закладки 13.11.2016
Ось і вона – прелюдія зими.
Надовго вже чи завітала в гості
без царського кортежу, не саньми,
а просто прилетіла на норд-ості?
Заграла на валторні у гіллі,
"сповзаючи" охрипло на бемолі,
їй в унісон дудук звучить в імлі,
сумує альт, жаліючись на болі...
А небо, обважніле від хмарин,
на вигляд – набундючених і грізних,
так щедро сипле пухом із перин,
метеликів пускає білосніжних.
Кордебалет із міні-балерин
кружляє граціозно в ля-мінорі...
Чому ж в душі до потайних царин
торкнувся протяг, ніби зі шпарин
зими... під звук прелюдії надворі?
13.11.2016 р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=700290
дата надходження 13.11.2016
дата закладки 13.11.2016
Якби ж ти тільки знала, люба доле,
як солоно у грудях від жалю,
як серце, ще гаряче, студінь коле,
коли байдужість вистріне твою.
Якби ж ти тільки, рідна, здогадалась,
відкрила очі, зраджені вогнем,
то й ця осіння потемніла зала
напевно зайнялася б знову днем.
І навіть може відгорілі зорі
за руки б узялися угорі,
і, просвітливши зранені простори,
відчистили душевні димарі.
І ці, безраддям сіяні тумани,
і ці, загуслі відчаю дими,
нарешті б розчинились над полями,
на згарищі провини і вини...
Та тільки знову зустрічі всі мимо,
порожнє слово - тяжче за граніт.
Зникаєш, люба доле, за дверима
колючими, холодними, як лід...
29.10.16 р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=699096
дата надходження 07.11.2016
дата закладки 07.11.2016
В моєму місті вкотре блюз дощу...
Думки про Вас під осінь бурштинову
В танку вже накружлявшись досхочу,
Рояться спрагло та бентежать знову...
Заплющу очі: лише Ви та Львів...
Зворушливість сплітається у лоні,
Знов відкоркую пам"яті архів
Й зігрію лист останній у долонях...
В моєму місті вкотре блюз дощу...
Та щемний сум я осені пробачу,
Лиш тільки б знати те, про що молю:
Мій Янголе, чи знову Вас побачу...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=697279
дата надходження 28.10.2016
дата закладки 07.11.2016
Сьогодні і сонце, і дощик, і сніг,
й пориви нервового вітру,
що листячко вихором сипле до ніг,
знебарвивши саду палітру.
З останньої сили листки за життя
тримались іще на світанні,
та ось – на землі вже... і без вороття.
Шепочуться журно востаннє.
Вишіптують тихо безмежний свій жаль,
бо вирок – жорстокий, до болю:
зрадливе гілля, наче знявши вуаль,
жбурнуло їх в ноги недолі.
Збираю красу цю в яскравий букет,
а листя – живе, ще не вмерло!
Шепочу їм вдячні слова тет-а-тет,
аж серце стріпнулось... Ох, нерви...
Не хочу прощатись... І подих завмер...
Що ж, попри усі негаразди,
ви будете жити!.. у вірші тепер.
Я тут пропишу вас наза́вжди.
03.11.2016 р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=698487
дата надходження 04.11.2016
дата закладки 04.11.2016
О, дівчинко з блакитними очима,
ця осінь дійсно трохи дощова.
Та хто сказав тобі, що це - причина,
щоб перестати вірити в дива?
І хто сказав, що ці осінні сльози -
це точно-точно знаки на біду?
Ти тільки глянь, як сонячно і гоже
сьогодні листя жовкне у саду!
Ти придивись, як ліс розмалювали
жовтневі пензлі, он яка краса!
Що колір цей - журитися підстава,
о, хто таке й коли тобі сказав?
Ти не печаль себе цим жовтим листям.
На все у світі місце є і час.
Хай нині дощ понуро ходить містом,
а завтра сонце обцілує нас...
То ж для зажури зовсім не причина
ця осінь, дійсно трохи дощова.
О, дівчинко з блакитними очима,
повір, ще будуть сонячні дива!
26.10.16 р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=698004
дата надходження 01.11.2016
дата закладки 02.11.2016
Осінь оголила ясени.
Вітер заколисує калину, –
[i]гиля-гиля, листя, у долини,
гиля аж до самої весни.[/i]
І ясна жура цієї днини
опікає душу ще живу,
і несе печальне рандеву
жевріючій осені людини.
А літа, як листя і траву,
вітер часу замітає далі,
ніж усі навіяні печалі
і не пережите наяву.
А природа у свої скрижалі
вписує оновлену главу.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=697757
дата надходження 31.10.2016
дата закладки 01.11.2016
Ця осінь прощалась. Та тлів ще придуманий світ,
Туливсь до бруківок червоно-багряним лататтям.
Оголений клен сиротів біля наших воріт,
Мов жертва нещадного вітру у час розіп’яття.
Отам поміж віт позостались образа і біль.
Яким ще богам знадобилась обідрана жертва?
В придуманім світі лишилась лиш
слів твоїх сіль…
Й довірлива пам’ять дощами ніяк не зітерта.
У місячнім сяйві, мов в докорі, зчулиться клен.
Як той пересмішник, пограється вітер з гілками.
Придумаю світ, де відлунить у сто раз рефрен:
«Тебе там не буде...» –
шукатимеш мене роками.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=696920
дата надходження 26.10.2016
дата закладки 27.10.2016
Які страхітні ці раптові зміни в світі –
по всій планеті підриває мир війна!
Тенетами терору оповитій
землі вже сниться мирна давнина.
Коли зашкалює критична маса болю
за одурілим людством, що в безодню йде, –
німію, здаючись на Божу волю,
молюсь в надії – вихід Він знайде.
Мала піщиночка не може світ змінити,
який звірячі орди тягнуть до кінця.
Мій Боже! Я не можу їх спинити...
але ж і не мовчу, як та вівця,
йдучи покірливо в отарі, безголово.
Супроти орків дав мені Ти не картеч,
а мирну і не вбивчу зброю – слово,
безкровний, та меткий двосічний меч.
Тож часто пишуться такі болючі строфи
й моли́тви, щоб не сталась ядерна зима,
бо може світ – за крок до катастрофи...
А іншої планети в нас – нема...
26.10.2016 р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=696857
дата надходження 26.10.2016
дата закладки 27.10.2016
Я з дитинства ходив на околицю –
відкривати природи красу.
Починалася тут моя вольниця.
Мрії-думи сюди я несу.
Спомин давній лоскоче і колеться.
Тут же юність буяла моя!
Приманила до себе околиця.
Повінь мрій пам’ятатиму я.
Приспів:
Що судилося – перемелеться.
Обганятиме мрія мету.
Що минулося – вже не повернеться,
а перейде у пам’ять святу.
Рідне місто молодшає-твориться.
Вже не стріну старих яворів.
Подалася за обрій околиця,
та рояться тут мрії мої.
Перемріється тут, перемолиться.
Будуть радощі ще і жалі.
Давні друзі мої за околицю
відлітають, немов журавлі.
Приспів.
Ой ти доленько, сизая горлице,
ще воркуй мені, не відлітай.
У задумі ходжу по околиці:
це ж отут колись був мені рай.
Заховалось за обрієм сонечко.
Гостювала синиця в руці.
Сизим птахом іду за околицю,
і сльозина бринить на щоці.
Приспів.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=615629
дата надходження 24.10.2015
дата закладки 26.10.2016
Нелегко відпускати, що було,
а особливо - світле і прекрасне,
бо серце, розбивається, мов скло,
як свічечка нічийна - гасне, гасне...
Нелегко забувати й десь іти
дорогами незнаними, новими,
випалюючи спогадів мости,
бо щось безцінне вигорає з ними.
І щось гірке лишається тобі
уже надовго в роті і у грудях,
таке, про що й не скажеш, далебі,
таке, що не показують на людях.
Таке, що наскрізь... Та, не варто, ні,
довкола розливати чорні ріки.
Усе колись минає вдалині,
нічого не було іще навіки.
І хоч нелегко тлумити думки
про те відбуле і таке чудесне,
під ноги просяться нові стежки,
до серця - щось невічно-піднебесне...
21.10.16 р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=695771
дата надходження 21.10.2016
дата закладки 22.10.2016
...Осінь...
...Млосні тумани...
...Мливо всиріле...
...Сниво змарніле...
...Часті...
хвилясті по тілу...
...Озноби...
...Губить оздоби...
...Гірко за ними голосить...
...Досить?..
...Не досить...
...Ще рано...
...Ще не відчинена
брама нірвани...
...Крони дерев -
наче драні сутани...
...Листя летючі вімани...
...Хмари - насуплені
хижі варани...
...Рано ще, в зиму,
ой, рано...
21.10.16 (авторська мелодія - банально "Осіння мелодія" - Микола Шевченко)
посилання на відео(Ютуб):
https://www.youtube.com/watch?v=s6gs-NjByMc&feature=youtu.be
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=695894
дата надходження 21.10.2016
дата закладки 22.10.2016
Я тебе ніяк не розкохаю...
Рву із серця, із життя, з душі...
А ти знову й знову проростаєш,
Як ростуть весняні спориші.
А ти знов приходиш в мою думку,
Коли я втрачаю спокій-сон,
Дістаю всі спогади із клунків,
І ридаю з вітром в унісон...
І чому, навіщо і для чого
Я себе вбиваю день за днем?..
Десь згубились пройдені дороги
Вибитим у бурю вітражем,
Розгубились кольорові скельця,
Втрачено минулого сюжет...
Там було моє розбите серце
Чи покрите шрамами твоє?
Хто зна...вже ніхто не відгадає...
Може тільки я в зимовий час
Намалюю знов на небокраї
Дві химерні тіні...тобто нас...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=695868
дата надходження 21.10.2016
дата закладки 22.10.2016
На стінах - яскраві сувої,
у рамах - яркі канделябри.
Ми винні, ми винні обоє -
приймаємо яву півправди.
Диванчик, роздертий на смуги,
стільці, подірявлені болем.
Ми винні, не вперше й не вдруге
за тим же волочимось колом.
В горнятку чайок із меліси,
торкаємо, гріємо руки.
Ми винні, бо це - закулісся
не щастя, а гострої муки.
Й не треба казати б "до завтра"...
За вікнами дощ, бо вже осінь.
Ми винні... спинитися варто,
та все ще не можемо й досі...
10.10.16 р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=695362
дата надходження 19.10.2016
дата закладки 20.10.2016
А знаєш, учора гриміло в нас...знов...
І вечір жбурляв у шибки хмаровиння...
А я все складала уламки розмов,
Зчищаючи з них загрубіле лушпиння...
Ревіло і бликало в пащі вітрів,
І так гоготало, як полум'я в пеклі...
Я знаю, ти поруч би бути хотів...
Та швидко захмарилось... ще швидше смеркло...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=695551
дата надходження 20.10.2016
дата закладки 20.10.2016
В свитинку вбрана золоту
біжить стежинка.
На самоті в міськім саду
гуляє жінка.
Там, де людський потік і шум
враз не нахлине,
у царство спогадів і дум
вона полине.
Навіє їй осінній сад
те, що й забула,
і спогадів тих зорепад
несе в минуле,
де, як травневі солов'ї,
вона співала,
і де любов знайшла її –
у дар дістала.
А спогади уже пливуть
крізь біль, страждання,
переосмислюється суть
і сподівання...
Навіяв місяць-вітровій
і грішне, й чисте.
Не остуди її надій
лиш, Падолисте!..
В полоні спогадів брела
в заду́мі жінка,
в глибоку осінь завела
її стежинка...
О Листопаде, приласкай,
теплом підтримуй.
Не відлітай! Не відпускай
в студену зиму...
ПРОГРАШ
і повторюються останні 4 рядки.
11.10.2016 р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=695601
дата надходження 20.10.2016
дата закладки 20.10.2016
Кілька місяців я тут не озивався. Написано за цей час чималенько...
Але досі нічого новенького не озвучив - і часу, і грошей не вистачає.
То нехай хоч голосом з минулого романСичне прозвучить. Всім - гарного ліричного настрою.
Сім хризантем –
дарунок долі,
квітують сонячно в мені,
немов зоринки чарівні,
бентежать подихом любові.
Ясночервоні, сніжнобілі,
закличні й ніжні,
і… сумні.
Малює осінь у вікні
дощі,
граків,
автомобілі.
Сім хризантем у росах віри,
ви й досі ще не відцвіли –
червоні, як тоді були,
хоч білі квіти й посивіли.
О квіти, о душі привілля!
Нехай кружляє заметіль,
в моєму серці ніжний біль –
сім хризантем –
червоні й білі.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=695577
дата надходження 20.10.2016
дата закладки 20.10.2016
У кожного життя – своя Весна,
яка до зір на крилах підіймає,
і Осінь... Нам нагадує вона,
що в цім житті короткім все минає.
Між ними, мов казковий карнавал,
п'янить вином жарке, жагуче Літо –
кохання... Та, на жаль, не вічний бал,
за щастя доля вимагає мито.
І вже дарує гіркоту хвилин –
ваш милий задивився на молодшу,
хоч ви, неначе ягідки калин,
з морозу стали тільки більш солодші.
Радіймо осені своїй. І хоч
з холодним листопадним вуаяжем,
та ще далеко нам до потороч,
яким зима на душу снігом ляже.
Кохай, якщо в осінній часоплин
іще звучить дуетом ваша пісня,
і небо не розсік лелечий клин
на те, що мали "до"... і стане "після"...
18.10.2016 р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=695205
дата надходження 18.10.2016
дата закладки 18.10.2016
І знову блукають дощі у моїм Закрайсвітті,
Збиваються в купу чи просто вервечкою йдуть
Туди, де, напевно думки спочивають невмиті...
А може, вони просто втратили сонячну суть?
Клубочаться хмари димами старезної люльки,
Яку палить Всесвіт, поринувши в мудрість віків.
Йому, час від часу, нагадує сива зозулька,
Що він ще не все відлюбив, відстраждав, відхотів.
Земля вже всотала у себе водиці по вінця,
Уже обважніла і хлюпає тихо з-під ніг.
І дихати важко промоклій маленькій пір'їнці,
Дощем розіп'ятій за ним же придуманий гріх...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=695053
дата надходження 17.10.2016
дата закладки 18.10.2016
Моє рідне село, тут моє джерело,
Життя мого живильна криниця.
Ця небесна блакить,
Кожну мить нас п’янить…
А чому й дотепер таємниця.
Стеле стежку як дим, осінь листям рудим,
Перли сипле в саду багряниця.
Як божественна мить,
У душі палахтить…
Обнімає мене чарівниця.
Бусьок ген угорі, молодий на порі,
У політ свій далекий моститься.
Вітер вдалеч манить,
У гаю гомонить…
Захотілося з буськом проститься.
І так легко мені, чи хмільний у вині,
Чи здається мені то чи сниться?
Десь струмочок дзюрчить,
Як сопілка звучить…
Комусь хоче буркун пожуриться.
Схаменуся утім, поспішу в рідний дім,
Щоб води із криниці напиться.
Щось у грудях щемить,
Так серденько болить…
Зустрічає з дороги світлиця.
Я у свій Оберіг, знов ступлю на поріг,
Поклонюсь, як колись для годиться.
Нерозірвана нить,
Поклонитись велить…
До криниці піду щоб умиться.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=695086
дата надходження 17.10.2016
дата закладки 18.10.2016
Осіння тиша. Синій дощ і ми…
Обіч дороги склякли мокрі клени.
Не треба слів, хай дощ про нас шумить.
Присядь, коханий, ближче біля мене.
Візьми за руку, нині я без крил.
Як осінь справжня… Хоча що між нами?
Шляхи несходжені на сотні миль,
І ночі зшептані не нашими йменами.
Між нами час ловив не нашу мить,
І квіти не мої, не ти… так треба.
Не нашим щастям в серці защемить,
І сьома вись не нашого крайнеба.
Між нами осінь і цей синій дощ,
І наші руки літом полонені.
І наше «ми» серед чужинських площ,
А ще, напевно, наші мокрі клени…
[i]продовження [/i]
http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=791994
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=694800
дата надходження 16.10.2016
дата закладки 16.10.2016
...А я тобі писатиму вірші,
Чіплятиму по ниточці рядочки,
Від буднів відриватиму листочки -
Маленькі краплі щирої душі.
А ще я малюватиму кіно,
Відбивки мрій, забарвлені сюжети
І наші бездоганні силуети,
Шкода, що не побачиш… Все одно…
Розпорошу словами почуття, -
Крихкі, тонкі - сплітатиму нитками,
А там де доля пролягла крапками,
Там напишу без гордості - ТВОЯ…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=694802
дата надходження 16.10.2016
дата закладки 16.10.2016
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 16.10.2016
Найперше – докоряй собі.
Умій себе в собі збагнути.
Безмежно довіряй судьбі
й навчися скрізь собою бути.
І не надійся при грозі
на блискавичні переміни,
лиш направляй зусилля всі
на справи праведні уміло.
До себе, брате, обернись,
себе спитай відверто й вільно,
чи борешся, чи зупинивсь?
Що ти зробив для України?
Не ради слави й нагород
розпочинай яскраве дійство.
Йди до людей, єднай народ,
оздоровляй себе й суспільство.
В громади праведність повір,
бо владі вірити – наївно.
Щоб раєм став твій рідний двір –
живи і мисли українно.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=656863
дата надходження 03.04.2016
дата закладки 13.10.2016
Ще плакав у закутку вітер
Дикункою синього лісу,
Збирала зів'ялі я квіти
І кликала душу-гульвісу,
Щоб та поверталась додому,
Де тепло і затишно завше
І легко приборкати втому,
Там чують усе, що ти кажеш...
Але не хотіла спокою
Душа, запізніло-розкута -
Сама по собі, за тобою
Блукала, шукаючи пута...
Я знову гукаю щоночі -
Не бачить, не чує, не знає,
Ніяк повертатись не хоче
Без мене шукає, шукає...
Пориви холодного вітру
Шматує розлючена осінь...
Вертайся, бо я вже не вірю...
Луною ж: а я... вірю досі...
Її все частіше лякала:
Замерзнеш - отак тобі й треба!
У відповідь тихо сміялась
Душа моя... з вірою в тебе...
- - -
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=694000
дата надходження 12.10.2016
дата закладки 13.10.2016
Блукає осінь Ірпенем
В пожухлих травах,
Тумани змішує з дощем,
Немов приправи.
Розводить тишу перестук
Коліс і колій,
А ще грози далекий звук
І вітер в полі.
Блукає осінь Ірпенем
В опалім листі,
В терпких жаринах хризантем,
В роси намисті.
Ховає душі ліхтарів
У морок ночі,
І силуети у вікні —
Як поторочі.
В калюжі хмари і зірки
Спивають вічність,
Сідає мжичка на гілки —
То нелогічність?
Листок багряний, як тотем,
Упав на коси...
Блукає осінь Ірпенем,
Самотня осінь...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=693999
дата надходження 12.10.2016
дата закладки 13.10.2016
Я тобі привиділася вчора...
Чуєш? Чуєш? То була не я!
То не я ховалася за штори,
як налякане їжаченя.
І не я вдавала, що не бачу,
як періщать навкруги громи.
То лиш тінь собі ковзнула наче
швидко-швидко помежи людьми.
Інший хтось алеями слизькими
пріч од тебе прудко утікав.
...А відтак за власними дверима
до півночі плакав і не спав...
То не я, можливо тільки схожа
кольором волосся чи очей
десь розтанула між перехожих.
О, чи мало є таких речей?
То ж дарма виношуєш підозри!
Так буває інколи - здалось...
Я тобі привиділася вчора...
А сльоза? Пусте, із оком щось..
11.10.16 р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=693942
дата надходження 12.10.2016
дата закладки 13.10.2016
Всі слова у мені зашарілися,
Чи від холоду туляться в мушлю,
Шкандибають повільно на милицях,
Зариваються глибоко в душу.
Я їх звідти шкребу і виманюю,
Калачі їм солодкі підсовую,
А вони мене звуть безталанною,
Що не вміє вправлятися з мовою.
Ремінцем я небогам грозилася,
Що і кращих знайду, і більш правильних,
А вони примостились на вилицях
І гуртом прозивають лукавою.
Вже просила у них я і про́щення,
Обіцяла неміряно радості,
А вони, диваки доморощені,
Не навчаться ніяк толерантності.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=693800
дата надходження 11.10.2016
дата закладки 13.10.2016
Що таке вірші? -
Небо синє,
Чумацький шлях,
Який в рядок.
І жовтий падолист,
осінній,
Сумний, лякливий
Холодок.
Що таке вірші? -
Блискавиці…
І коні зранку
При росі.
Це гарне личко
Молодиці,
Бо всі красуні,
Справді - всі.
Що таке вірші? –
Вільна рима,
Це журавля
Легкий політ.
Це колискова,
Негасима,
Що сходиться, як
Клином світ.
Що таке вірші? -
Сум і болі,
Які збираються в душі.
І радість та,
Яка на волі.
І щиро писані вірші!
Що таке вірші? -
Наша мова,
Це цвіт калини
у серцях.
Це Україна
Пречудова,
Це чорно-білий,
Рідний птах.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=693765
дата надходження 11.10.2016
дата закладки 11.10.2016
Люблю вас всіх, як Назарук,
В моїй душі ви відучора.
Сердечок ваших перестук,
Шаную, як Сашко Печора.
В Столиці також в Ірпіні,
Від осені весняна повінь.
Залишила у пам’яті ці дні,
Лягла на кручі наче сповідь.
Ще не забулася Волинь,
Яку так встигли покохати.
Ще стільки матимем світлин…
Здолаєм Південь і Карпати.
По скринях стільки рушників…
Ще на Поліссі тчуть серпанок.
Від гір високих до степів,
Як зірок в небі вишиванок.
Вкраїно наша, чудна Русь,
Одвічний запах рути й м’яти.
Оздоба Всесвіту – обрус,
Усю так хочеться обняти.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=693639
дата надходження 10.10.2016
дата закладки 10.10.2016
Любі мої, я дуже сумую за вами.
Ви моє життя і моя Муза.
Цілую вас, моя поетична родино.
Ваш «босяк» - Віталій.
ДЛЯ ВАС
Люблю я всіх, сумую і страждаю,
Через роки я пригадаю вас.
Живу я з вами, від межі до краю,
Мене у старість не загонить час.
Ірпінський крок в моєму серці ляже,
Я на Волині питиму вино.
Мені Печора все, про всіх розкаже,
Я перегляну київське кіно.
І обійме моя душа собратів,
На відстані багатої душі.
І будуть знову солов’ї співати,
Немов нові написані вірші.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=693141
дата надходження 08.10.2016
дата закладки 10.10.2016
На білих снігах
Темнітимуть залишки осені -
Кленовий листочок,
А, може, сухі бур'яни.
У зморених снах
Появиться маревом просині -
Благенький місточок
Моєї-твоєї вини...
І знову тоді,
Озираючись, щоб не помітили,
Ті сонні дерева,
Що плутали наші сліди...
По мерзлій воді,
Де знайомі дороги обвітрені,
Повернемось вкотре,
Удвох ми... уже назавжди...
- - -
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=692674
дата надходження 05.10.2016
дата закладки 06.10.2016
В гаю весна до осені прийшла,
Навскіс до яру кинула намистом.
Калинолиста раптом зацвіла,
Посеред гаю дивом нарочисто.
Ген їй до пари таволга також,
В кущах по схилу дивом світить.
Розсипала сріблясту заполоч,
Листки багряні сяйвом мітить.
Яка навкруг божественна краса,
Для світу цього дивограєм.
Від Бога здарували небеса,
Хмільна душа … в Раю співає.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=692632
дата надходження 05.10.2016
дата закладки 06.10.2016
Ось і стала чужа, в свою осінь мене не впустив.
Залишив лиш на згадку шматочок вчорашнього літа.
На моїх берегах буйним вітром чи сном погостив,
Пригорнув мої трави, й забрав в мене майже півсвіту.
Я у осінь наосліп із червоними маками йду,
Бо на тих берегах бродять привиди мертвого щастя.
І ті маки горну, не згублю пелюстки на ходу -
Так прочанин несе свою душу на перше причастя.
Знову ніч застаю в безнадійнім полоні думок,
Ранок жовтнем самотнім безглуздо мене зустрічає.
Налетів буйний вітер – кружляв з пелюстками танок.
Я віднині одна. В мене й мого півсвіту немає…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=692262
дата надходження 03.10.2016
дата закладки 04.10.2016
А гори парують… димлять заосінені гори,
Цвітуть хризантеми і пахнуть заохрені дні.
Дарма, що не літо, дарма, що не юні, ти - поруч
І більшого щастя, здається, не треба мені.
Ще плачуть трембіти, ще мріють закохані Мавки,
Віщує майбутнє при стрітенській свічці мольфар.
Сльоза листопаду, полишені гнізда на хаті,
Шукає спасіння маестро, самотня строфа.
Нашіптує вітер про те, що не ждеш і не віриш,
Банують без хвилі поодаль круті береги.
Тиняється думка всевольна то птахом, то звіром
І губляться риси крізь роки облич дорогих…
І тепло, і терпко, згорають сумління і весни
Старий листоноша край осені, мій листопад.
І сотні доріг за селом дорогих і воскреслих,
І стрілка хвилинна, яка не вертає назад.
Моління ув осінь… дерева і свідки і судді,
Мов вишитий віттям кошлатиться сивий туман.
А ми, наче діти одвічно кохані і блудні,
Дарма, що не літо, дарма, що не юні, дарма…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=689390
дата надходження 18.09.2016
дата закладки 18.09.2016
[img]http://imhomir.com/uploads/images/00/04/01/2014/03/08/b6b0c0.jpg[/img]
Про що з Тобою мовчки говорю?
В саду розмови пахне яблунево,
коли земля з-під ніг. Було би небо,
щоб ухопитись за хитку зорю.
Про що Тобі із тишею мовчу?
Коли, здається, подих втаємничив
очей відлуння і глибокий відчай,
що вітер дме північно на свічу....
А ніч, немов карафа* з кришталю -
сливовим джемом розлилась на пальці.
Ще мить осіннього дебюту в вальсі
і ціла вічність як Тебе люблю...
*КАРА́ФА, и, жін. Те саме, що графин.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=687696
дата надходження 05.09.2016
дата закладки 05.09.2016
Схилились верби до води,
Купають ніжно свої віти.
Минули біль і холоди,
Навіщо знову білі квіти?
Нащо повернення у світ,
Яким давно переболіла?
Кохання того впав вже цвіт...
Як я тоді його хотіла.
Звучать тепер оті слова,
Які від тебе так чекала.
Та пам"ять терпить, ще жива.
І біль у серці не приспала.
Безсонні ночі, день за днем.
Так час ішов, життя спливало.
Минуле часто міражем
Ледь тьмяним світлом оживало.
Уже дорослим став твій син.
Згадай ту зустріч на пероні.
І до сих пір в душі полин.
Від гіркоти іще в полоні.
А далі все немов хвилина,
Крутилась обертом земля.
Для мене головне - дитина,
Душа,жаль - зорана рілля.
Щаслива наша вся родина,
Вітри не збили мене з ніг.
Дивлюсь із гордістю на сина...
Минуле замітає сніг...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=687732
дата надходження 05.09.2016
дата закладки 05.09.2016
Україна моя у весняному квіті,
У блакитнім бузку і у теплому літі.
У осінніх дощах, що співають грозою,
Україна в мені... Вона завжди зі мною.
Де гуляють вітри вільні наче простори,
Мов прозорий кришталь світять яснії зорі.
Де козацькі шляхи простяглися світами,
Україна в душі в серці ніжному з нами.
Білий сніг закружляє в моєму віконці,
Переливом міняється іній на сонці.
А у серці мелодія лине ще з літа
І малює мороз акварелями квіти...
Лиш душа українська співає так ніжно
І проймають пісні українські так слізно.
Український народ патріот Батьківщини,
Героїчний такий в свому слові єдиний...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=687579
дата надходження 04.09.2016
дата закладки 04.09.2016
Заблукала у лісі,
і броджу між болотних трав.
Мені б стежку…
й не чути б,як голосно птаха квилить.
І забути буденне твоє:
Привіт, не впізнав.
Мені б трішечки неба,
аби темінь оцю осилить.
Кілометрами сосни
до неба біжать знов і знов.
То це казка чи сон?
Бо я стала менша від гнома.
І волоссям прив’язана
міцно до центру основ.
Чую поруч не птаха,
то квилить моя утома.
А вгорі біжать сосни,
і сонце украв дивний гном.
Мої зв’язані крила німіють,
прошу не треба…
Мені б голос твій чути…
кругом лиш пітьма й багно.
Серед всіх «мені б…»
вибираю лиш трішечки неба…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=685412
дата надходження 23.08.2016
дата закладки 30.08.2016
До тебе у віршах на "ти" - рефлекс,
Бо спогади болять - моє безсилля,
Вже півдесятка літ з тобою "екс",
Але кохання досі як похмілля.
Труять свідомість тіні з моїх шаф,
Безчасся поглинає мої ночі,
Скелети на поверхні - хто ховав
Тепер нехай розкаже про свій злочин.
Бо сотні незавершених розмов
Лишились в зародку,завмерли,пам'ятаєш?
На них ніхто не зважив,ти пішов,
А я із них усе рядки складаю.
Закам'яніли часточки тепла,
Що,милосердний,кинув ти жебрачці,
Я своє серце ними обпекла
І півдесятка літ тепер в гарячці.
Думки про тебе - у смітник, у тлін,
Від того жару тру нервово скроні,
В кімнаті два на два,в оправі стін,
Я у архівах пам'яті в полоні.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=543447
дата надходження 13.12.2014
дата закладки 29.08.2016
Ти знаєш, якось я переживу
відречення твоє, і біль, і сльози...
Впаду собі в нескошену траву,
зберу з душі усі громи і грози
Та Богові віддам.
Він має міць
вділити сонця кождому, хто просить.
Мине ще трохи часу і синці
мої гіркі (віват!) замедоносять.
І прийде розуміння, жаль мине
за всі слова, за дії і бездію...
А ти, як зможеш, то прости мене,
за те, що і без тебе жити смію.
17.08.16
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=684384
дата надходження 18.08.2016
дата закладки 18.08.2016
[img]http://cs419731.userapi.com/v419731976/48f/jUGSbcIdgQk.jpg[/img]
Будинок зводиш у собі з цеглин
уподобань, характеру і вміння.
Будуєш стіни силою стремлінь,
цементом віри скріплюєш каміння.
Ось, ластівкою мрія на даху
і журавлями спогади тріпочуть...
Думки-втікачки кішкою страху
з підвалу в темінь зиркають щоночі.
Одна кімната, - де цвіте герань
палким вогнем кохання пурпурове.
Як сонячно і тепло там, поглянь,
як пристрасно з почутої розмови..
А в іншій - на порожньому стільці
в уяві зустрічаєшся із тими,
кого образив словом в суєті
і спільний шлях ніколи вже не йтиме.
Найтихша - третя, де одним одна
поетова душа живе відлюдьком.
Осяяння торкається вікна
і пахне небом синя незабудка.
[img]http://cs630429.vk.me/v630429346/21e62/38iLDF6AvKA.jpg[/img]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=682678
дата надходження 09.08.2016
дата закладки 10.08.2016
Ромашкова долина відцвіла,
І пісня, солов’їна, притомилась
В гаю, що підступився до села.
Ця знов краса в осінню ніч наснилась:
Я озером ромашковим бреду,
У піні, білій, грузну по коліна,
І душу мою повнять, молоду,
Любові почуття, святі, нетлінні.
Чарує очі неземна краса,
Долина схожа з тихим білим раєм,
Над нею виснуть сині небеса,
Й душа моя на арфі соло грає.
Злетіла й інша пісня в небокрай –
То жайвір зачепився за хмаринку,
Здалось на мить, я втрапила у рай,
Знайшовши у долину ту стежинку.
21.10.2015.
Ганна Верес (Демиденко).
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=682655
дата надходження 09.08.2016
дата закладки 10.08.2016
В центрі міста на місці святому,
Де бруківка просякла у кров.
Спляча гідність відгомоном грому,
Кричить знову проснітеся... знов!
Зачекалися вас вже Майдани,
Убієнні кричать нам згори.
Чужі символи й віра в пошані,
Не за те ми лягли тут брати.
Мурло владу украло обманом,
Зачищає Майдани… шкребе.
Ощетинилось бидло оскалом,
Вас прикаяних в пропасть веде.
Пробудімося ж, скиньмо окови,
Повиймаєм зі стріхи шаблі…
Щоб тремтіли в Печерах потвори,
Щоби плакали суки в Кремлі.
Третій рік будить слово Тараса,
Невмируще, як весь божий світ.
Спів русинської мови окраса,
Несе Світом святий Заповіт.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=682347
дата надходження 07.08.2016
дата закладки 09.08.2016
Поетична книга "Мислити і жити УКРАЇННО", яка нещодавно побачила світ у в-ві "Інтер Парк" м. Лубни, зібрала на своїх сторінках вірші 28-ми авторів з найрізноманітніших куточків України від Закарпаття і до Криму. Власне, ця зустріч скількох авторів в одному виданні стала можливою за кропіткої праці поета Олександра Печори, який упорядкував книгу, та Миколи Серпня, який профінансував її видрук.
Отож 15-17 липня з нагоди виходу даної книжки, а ще пісенника «Про рідне та близьке», відбулася зустріч їх співавторів у м. Луцьку. В ході зустрічі мали місце багато цікавих заходів, поїздок, екскурсій, знайомств з видатними людьми і видатними місцями.
Зокрема, 15 липня гості славетного Лучеська змогли пройтися стежками Меморіалу вічної слави, відвідати Музей Волинської ікони, де зберігається відома на цілий світ чудотворна ікона Холської Богоматері. А також Луцький замок (замок Любарта), де мали змогу познайомитися з експонатами Музею книги та Виставки дзвонів, що діють на території замку. Приємною несподіванкою стала особиста зустріч зі скульптором Миколою Голованем, коли письменницьке товариство приїхало насолодитися його неймовірним творінням – Будинком з химерами.
Наступного дня у с. Колодяжне у Літературно-меморіальному музеї-садибі Лесі Українки відбулася презентація книги «Жити і мислити УКРАЇННО» та пісенника «Про рідне та близьке». Автори зачитували свої твори та говорли про наболіле.
На завершення незабутньої зустрічі 17 липня поети відвідали Національний історико-меморіальний заповідник «Козацькі могили», де мали змогу доторкнутись до славетної історичної минувшини, а також познайомитись зі справжніми сучасними козаками, постріляти з козацької зброї та скуштувати козацького кулішу.
Ці три дні стали незабутньою пригодою у житті кожного з учасників творчої зустрічі. Адже важко переоцінити духовне та емоційне збагачення, котрого було до безмежжя багато.
Хочеться уклінно подякувати найпереше організаторам дійства Віталію Назаруку, Миколі Серпню, Олександру Печорі. А відтак усім присутнім, усім авторам, екскурсоводам, часточка вашої любові до рідної землі передалася й нам.
ПС: Це був той час, коли кожде нове знайомство перехоплювало дух, кожде торкання до історії змушувало шалено битися серце, кожда нова емоція затоплювала тебе по вінця.
Які ж ви всі чудові!
Яка ж ти прекрасна, Волинська земле!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=681580
дата надходження 03.08.2016
дата закладки 04.08.2016
Будила в школу діток своїх мати,
У полі вітер розганяв туман.
Цвіркун лягав в стодолі спочивати,
Вдягнувши з трав на себе сарафан.
Дядьки сільські корів на пашу гнали,
Порхали навстріч ластівки з дротів.
До річки босі буслики чвалали,
В яру на плоті котик муркотів.
А вдалині вже сонечко горіло,
В яру глибокім ніжилась верба.
Золотосяйво ген запаленіло.
Осінній ранок падав у жнива.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=681519
дата надходження 03.08.2016
дата закладки 04.08.2016
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 31.07.2016
Дощі випивають вечір. Лишається ночі спрага.
Мовчання порожній келих у витомленій руці.
О, як тебе зачекалась! Чекання, як біла брага
тримає зімліле серце у злиплому кулаці.
А ти десь напевно мокнеш, не маючи парасолі.
І потім не спиш півночі, висушуючи думки...
У вікнах застигли зорі, такі неприкметно кволі,
як наше забуте щастя на денці недоріки.
Ще хвиля - і чорні плеса затоплять небесну гавань.
Зостанеться порух вітру - у грудях і десь горі.
Хай спиться тобі, хай спиться! Мо' сну потойбічна лава
розкаже чи натякне хоч на виспраглі димарі.
29.07.16 р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=680817
дата надходження 30.07.2016
дата закладки 30.07.2016
Життя стомило пройдені роки.
Лише сліди лишило за собою.
Хоч ще кохана горне до щоки,
Та тихо суне та, що із косою.
Чомусь ще серце прагне у політ,
Хоч знає, що попасти може в штопор,
Та ще цвіте життєвий ніжний світ
І крутить по житті шалений вихор.
Ще кілька кроків у життєву даль,
Чуть спокою у далі неозорі.
Щоб ще дзвенів наповнений кришталь.
І посміхались в чистім небі зорі.
Та хай роки карбують новий крок,
А ясне сонце ще теплом погріє,
Життя людське, немов складний урок,
Часом горить, а часом лише тліє…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=680697
дата надходження 29.07.2016
дата закладки 29.07.2016
Щоразу, як заходжу в поетклуб,
Чекаю на конкретне щире слово,
Коли ж ти став для Музи раптом люб,
Для спілкування це жива основа.
Нас розділяють часто сотні миль,
Та по перу, по духу – ми є друзі,
Бо народилися усі людьми,
Тож не повинні повзати на пузі.
Пухлина зла усюди розповзлась –
Болить нам доля неньки України.
Еліта ж на Майдані як клялась!
Тепер п’є кров, а діти наші гинуть.
Єднаймося ж в один міцний кулак,
Щоб молотом по ворогу ударить,
Щоб Україна в світі відбулась,
І буде це народу кращим даром!
1.07.2016.
Ганна Верес (Демиденко).
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=679454
дата надходження 22.07.2016
дата закладки 22.07.2016
Якщо у чомусь втратив ти всі шанси,
Надія вже не теплиться в душі,
Та доля подарує реверанси,
До нового отримаєш ключі.
Не завжди, що втрачаєш, дуже цінне.
Можливо, що чуже й не прижилось.
Як впало в неродючий грунт насіння,
Зрости там сходам так і не вдалось.
Рясні дощі, і навіть теплі зливи,
Нездатні були пустку оживить.
Чи, може, інші тут були мотиви.
Як не твоє, то треба відпустить...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=676888
дата надходження 08.07.2016
дата закладки 10.07.2016
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 02.07.2016
Саме у «віддзеркаленні» іншою людиною певних наших рис можна побачити все те глибинне і приховане повністю і без прикрас. (В. Р.)
Ти казав: дзеркала.
Я ж хотіла би бути склом,
Що крізь нього на світ не спотворено дивляться очі.
Поміж теплого зла
Незвичайно холодним добром
Неулесливим і нелукавим тепер бути хочу.
Ні емоцій, ні слів,
Ні думок, що у вирі летять
Невідомо куди, прилетівши тепер хтозна звідки...
На прозорому тлі
Без образ і палючих проклять
Не герої ми вже, а лише знеособлені свідки.
Я хотіла би так,
Щоби рівно, як неба блакить.
І у просторі тиші моєї тобі стане тихо.
Без взаємних атак.
Хай затихне усе, що болить.
В дзеркалах нам не видно себе: ми давно уже звикли...
29.05.2016
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=674179
дата надходження 24.06.2016
дата закладки 24.06.2016
Не думати про тебе... не можливо,
Коли весна і за вікном знов злива.
Коли квітує все навколо знову,
Почути хочу так твою розмову.
З тобою завітати хочу в літо,
Пишатися тобою гордовито.
Щоб ти був мій назавжди і усюди,
Чи буде так коханий, а чи буде...
Так шкода що літа уже минули,
Неначе вчора, та давно то бУло.
Ті вечори шкільні, що так чекала
І кожен раз тебе все виглядала...
Кружляв у парі з іншою завжди ти,
Їй дарував мої любимі квіти.
Додому проводжав чуже кохання,
Яж сльози витирала аж до рання...
І так у пустоту роки летіли,
Сказати, що кохаю я не сміла.
На серці сум неначе знову осінь,
Сріблясті нитки заплела у коси...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=673439
дата надходження 20.06.2016
дата закладки 20.06.2016
В торішньому листі,
покритому щедрою зеленню,
Сховала думки,
із надією, що загублю
Розсипані перли
твоєю рукою упевнено,
Слова і цілунки -
усе, що я досі люблю...
Вже ніч опустилася темна,
аби я не бачила,
Куди розкотилися
ті намистини життя...
І порвана нитка
не буде вже цілою, втрачена,
І попіл танцює,
бо наші спалив почуття...
Знов осінь притопче
і спогади, і звинувачення,
Снігами засипле зима,
та я знов розтоплю
Холодні колючі льоди,
бо у сні тебе бачила
І нашу весну,
і усе, що я досі люблю...
- - -
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=673411
дата надходження 20.06.2016
дата закладки 20.06.2016
Удвох везем давно сімейний віз,
І не одна вдягала осінь ризи,
А коли шлях до прірви нас привів,
Ми зрозуміли: то не є капризи.
Літа, мов птахи, поруч нас летять,
На них малює доля візерунки,
Відомі нам картини каяття,
Фальшиві ласки і гіркі цілунки.
Змією думка знову заповза:
А далі що? Зима і вічний холод?
Або ще гірш – розбурхана гроза?
Вона також озветься в серці болем.
Я ж пересилю власне «я» і біль,
Щоб узи наші врешті розрубати,
Щоб вимовить своє «прощай» тобі,
І закінчились ні про що дебати.
Нехай чоло вбереться у печаль,
І борозну нову добавить доля,
Життя нове я зможу розпочать
На тих стежках, що зараз невідомі.
4.11.2015.
Ганна Верес (Демиденко).
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=672676
дата надходження 16.06.2016
дата закладки 16.06.2016
[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=AL2zzX84HCs [/youtube]
Буйні трави вже скинули роси.
Простяглася стерня на полях.
Віддзвеніли давно гострі коси,
На узбіччі проліг битий шлях.
.
Гірко пахне туман полинами.
Але чий то залишився слід?
Зарости ще не встиг бур"янами... .
Як же важко йти шляхом убрід.
І осіли думки тут тривожні...
Літо в розпалі, це ж не зима.
Ми з тобою в цей час подорожні.
Більш тепер нас ніщо не трима.
Може, краще піду я стернею?
Інший шлях собі треба знайти..
Не тремтіти ж мені тут душею.
От, чи зможу від себе втекти?
Вечоріє, знов дощ накрапає,
Розверзлася дорога, слизька..
Я дивлюся: це хто там чвалає?
Отаке тобі, це ж, мабуть, я...
.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=671415
дата надходження 10.06.2016
дата закладки 11.06.2016
Як дивно... Дощ?! Дивись, це справді - Дощ...
Прийшов в мій дім нахабно, без запрошень...
Тепер сидить і уплітає борщ,
Поставивши в куток свої калоші.
І позіхання похапцем хова
У грубі і обвітрені долоні...
І розкладає всі мої слова
Серветками на білім підвіконні.
Мої слова... Я розгубила їх
Колись давно, осінніми листками...
Вони вмерзали у грудневий сніг...
Вони текли весняними струмками...
Де він узяв їх? І яким богам
Він мусив принести себе в офіру,
Щоб повернути в Мого Серця Храм
Вогонь Любові і Надії, й Віри?..
Цей дивний Дощ... Оцей нахаба Дощ,
Що в мої вікна стукав спозаранку,
Сидить і мовчки уплітає борщ...
А я... Ще підкладу йому сметанки...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=665877
дата надходження 14.05.2016
дата закладки 15.05.2016
Сонце, зійди в мені лагідним теплим світлом.
я заблукала, а значить – зовусь пітьма.
Той, хто мене не хотів, – той пішов, ти свідок.
Той, хто ніколи не бачив мене, – піймав.
Сонце, зрости в мені тихим-претихим словом,
ніжність моя ще не вийшла із берегів.
Там, де нікого немає, – нам буде сховок.
Поворожи мені, сонце, на ворогів,
бо як обірветься тиша, це стане зайвим.
Виболи, випали, випечи – всю мене.
Сонце, зійди в мені лагідним теплим сяйвом.
І хай у світі минає все, а ми не…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=664461
дата надходження 07.05.2016
дата закладки 11.05.2016
Трикрапка... Хтось же вигадав таке
Свавілля в морі розділових знаків.
Це, мов наркотик. Надто вже липке,
Бо закликає таємницю взнати...
І хто це заховав її в кінець
Рядочка, або цілого куплета -
Чи він її повів під той вінець,
А чи дарма співав свої сонети...
Він передумав, а чи зовсім втік,
А, раптом, вже не сам туди приходить
І почуттів розбурханий потік
До іншої вже манівцями водить...
Так хочеться позаглядати знов
В обірвані трикрапкою принади:
Чи там була таки ота любов
А, може, він і зовсім їй не зрадив...
Якби можливість все ж така була,
Я б ставила трикрапку, геть змарнілу,
У полі, в лісі, навіть, край села -
І хай би, як хотіли, розуміли...
Смакуючи цей знак, уже лечу,
Підхоплена фантазією змісту,
Прислухайтесь і зможете почуть -
Відстукую трикрапки вже по місту...
Набігались вони і по садах,
По парках, по алеях, косовицях...
Якщо не зафіксую у віршах,
Трикрапка точно уночі присниться...
- - -
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=663459
дата надходження 02.05.2016
дата закладки 04.05.2016
А вона в них була одна –
Ніч кохання, єдина, світла,
Коли двоє їх: він, вона, –
І любов, як весна, розквітла.
Ніч була в них одна на двох,
Їх п’янила і роздягала,
А над ними – лиш зорі й Бог,
А під ними – трава лягала…
А вона лиш одна була,
Та, яку не повторять ночі,
Що із розуму їх звела,
Ніч кохання і мить пророча,
Коли вечір косу розплів,
Духмянів дикий квіт на вітах…
Вітер спав посеред полів,
Лиш не спало кохання в квітах…
14.02.2014.
Ганна Верес (Демиденко).
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=660825
дата надходження 20.04.2016
дата закладки 20.04.2016
Обійми мене…Бо позимніло за вікном.
Дощ квітневий на буйне цвітіння сакури.
Ось у човен сідає весна із веслом…
І одвічне питання – а нам куди?
Чи у травень, де трави ростуть до небес?
Чи в останній зажурено-втомлений лютий?
Не буває в любові людської колес,
На яких би її у квітневу блакить повернути...
Знов весна у рожево-мрійливім вбранні
Над рікою життя свою пісню пташину співає…
Як прекрасно сьогодні в моєму вікні…
Жаль, що в душах людських
Та весна так нечасто буває…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=659036
дата надходження 12.04.2016
дата закладки 12.04.2016
Не хвилюйся за мене - я просто виплакую зиму,
Це дощами виходить із рани пекучої сіль.
Я ще трішки поплачу - і сонце у грудях нестиму,
Заспіваю веснянку, щоб став у танок березіль...
Ще хвилинку, будь ласка...я хочу побути слабкою,
Пригорнутись до неба і душу у нім віднайти...
І я знову зречуся престолу у Храмі Покою...
І я знов відбудую попалені вкотре мости...
Це весна, розумієш, - весна всі сніги розтопила,
Журавлями лоскоче ще сонний і зморений світ...
Щось свербить на спині - то мої прорізаються крила...
Щось тривожить мене... Мабуть, просто вже час у політ...
Не хвилюйся за мене - я сни непобачені плачу.
Ще хвилинку, будь ласка, - я знову себе віднайду...
Розумієш, весна - це час прощі, спокут і пробачень...
Дай хвилинку мені у моїм Гетсиманськім саду...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=657814
дата надходження 07.04.2016
дата закладки 07.04.2016
Ходить провесінь в світі проникливим дивом…
А на сході - дощі… В критих небом сирих бліндажах
Пахне вицвілий простір і порохом, й димом…
Перший пролісок квітне, пелюстками тамуючи жах …
І таке українське прихилилося небо над дубом,
І зболіле таке, і тривожне, як вранішні сни…
І кошлата трава з обгоріло-знівеченим чубом
Несміливо зринає в обіймах іще молодої весни…
Вогким подихом дня й несміливо-зеленої парості,
Трепетанням бруньок в плутанині розлогого віття,
Цвірінчанням пташок з безпричинної світлої радості
Оживають надії в такому невтішному світі.
...Тільки треба дожити, дожити до світлого ранку,
І до губ піднести першу квітку, що пахне теплом...
Високосна весна почалася дощем на світанку…
Чи засіє нарешті цю землю стражденну добром?
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=650592
дата надходження 10.03.2016
дата закладки 17.03.2016
Коли вертаєшся додому,
До рідних серцю берегів.
Враз забуваєшся про втому,
Та пам'ятаєш хто любив.
Хто пригортав і грів долоні,
Душевне надавав тепло.
Від щастя пульсували скроні,
На серці затишно було.
Високі мальви біля хати,
Повітря чисте і легке.
Вдихаю дивний запах м'яти,
Де ти зустрінеш ще таке...
Там жовті соняшники квітнуть,
В широкім полі край села.
І серцю близьке все і рідне,
Торкалось ніжності крила...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=646805
дата надходження 25.02.2016
дата закладки 25.02.2016
[color="#065769"][color="#03758f"][/color][/color]
Т[i]анок цей сріблястий Кружляє… -
Спинися - молю!…
Цілункам холодним твоїм
я коритися мушу…
[b] Гостя
[youtube]http://youtu.be/Y3AcQryxWgk[/youtube]
[color="#755c5c"][color="#660e99"]Сріблястість, мов ранок,
стрічає земля…
Спинися,
молю я,
стихіє!
А то – захлинуся в конвульсіях я
від того,
що в серці
жеврі́є.
Сріблястість
довкола...
Усе холодить
і віти квітчає у бісер,
гаптує пухнасту постіль
не на мить,
мурує палаци у лісі.
Мете і
хурделить
холодна зима,
чуття ж мої кутає в ніжність –
й мене на цім світі вже, певно, нема:
неволить,
в полон бере
сніжність.
Холоне в душі моїй поділ клітин,
звело вже від холоду зуби…
Бреду у бархани, спираюсь на тин –
зима вже
доводить
до згуби…
…Та що за халепа?
Пірнаю в буття!
І чим холодніше, тим глибше.
Ще буде й у мене різдвяна кутя,
надіюсь,
не тільки,
не лише!
О, де вже той холод?..
Лиш поклику гук:
пірнаю
срібляно...
під ковдру.
...І в лісі десь
тріснув
знеможений сук,
і впав затрухля́вілий стовбур...
…А високо в небі, як завше, веснить
І сріблом
сріблить
срібні душі...
О, Боже, спини
оту срібність
на мить,
Весну ж бо ми любимо дуже![/color][/color]
[/b]
12.12. 2014
[/i]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=640106
дата надходження 31.01.2016
дата закладки 01.02.2016
Пелюстки іскрились…
то воля Всевишня .
Щоб ми одружились…
цвіла білим вишня.
Мурава стелилась…
така дивовижна.
Де ж ти забарилась…
любове колишня.
А я ж так чекала…
а я так любила.
Та доля мовчала…
підрізала крила.
Дощами змочила…
крильми не укрила.
Кохання убила…
туманом накрила.
Зманула лукава…
цвіте диким вишня.
Під нею мурава…
щоб заміж не вийшла!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=639975
дата надходження 31.01.2016
дата закладки 01.02.2016
Шукай мене від ранку і до вечора
У вікнах, перехожих, ув очах
Кожніської хвилини, бо наре́чена
Тобі святою ношею плеча.
Шукай мене між квітами чудесними,
У ніжних, оксамитних пелюстках,
Бо я для тебе долею накреслена
Любов*ю на життєвих сторінках.
Шукай мене за хмарами, між зорями,
У вітру перепитуй сотні раз -
І знайдемось, і щиро поговоримо,
І щастя закружляє в танці нас.
Лиш не втомися, о солодка радосте!
Не забарися думкою ніде,
А нині, й завтра, й після, аж до старості
Шукай і віднаходь щодня мене...
(25.01.16)
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=638745
дата надходження 26.01.2016
дата закладки 26.01.2016
[img]http://cs627723.vk.me/v627723217/2aba4/6JM45D2Du08.jpg[/img]
Із кожним днем ростуть до Тебе далі,
зворушена до брижі голубінь.
Який то світ! Неначе дикий праліс,
де хочеться належати Тобі.
Який то шлях, що пусткою утерся,
а Ти весну у ньому віднайшов.
Людина без закоханого серця,
немов горіх без зерняти - ніщо.
А ти мені... А ти мені - як обрій.
Як сонце, що торкається плеча.
Не стямлюся - у казці наче добрій,
де пахне злива, пахне молочай.
Із кожним днем зростають неба висі
і прагнення до Тебе вироста.
Думки навколо хмарами обвислі
вертаються дощами в молитвах.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=635619
дата надходження 13.01.2016
дата закладки 14.01.2016
А небо теж ховається в окопи,
Тремтить від страху загнаним зайчам:
Коли на нього бризкають окропом—
Цілує небо руки копачам.
І наливає їм по кварті чаю,
Байдуже, що без цукру ,
мов полин:
Коктель із віри з присмаком одчаю,
Коли під Градом тиснеш Ф-1…
А за спиною посивіле небо
Лежить в болоті
мокре
долілиць.
Йому би сонця пригорщу хто-небуть
Приніс тихцем…
Та перебір дзвіниць
Його покличе знову на роботу:
Приймати нових ангелів увись.
Завиєш вовком.
Біль здереш із плоттю.
Поплеще небо по плечу :
«Держись!»
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=630985
дата надходження 24.12.2015
дата закладки 24.12.2015
Себе не здолати ніколи й нікому,
Хоч як не болить і не тліє вночі,
У снах поблукаю - і хутко додому,
Та ви на приблуду оцю не кричіть.
Хотіла дістати зорю світанкову,
Та знову заспала - ніхто не збудив!
Бо з ночі писалося слово за словом
Про душу мою, по якій ти ходив...
Роками важкі відміряла я кроки,
Ходила босоніж по мерзлій ріллі.
В твоєму губила я холоді спокій
І сіяла квіти по теплій землі.
Та, де не сміялося, плакала знову,
І сльози - росою на дику траву.
Під сонцем я міряю радо обнову,
При місяці - з болем у серці живу.
Коли не щемить - не напишеш нічого,
Якщо не болить - заржавіла душа.
Ніколи не чуємо болю чужого,
Не скласти нікому чужого вірша!
Усе, що твоє, із тобою навіки.
Кричи - не кричи, не почують ніде.
По руслу старому, як зморені ріки,
Схилившись низенько по долі бредем.
...Шукаю я сили, а вітер зриває
Останні листки і жбурляє до ніг.
Та знаю: ріднішого в світі немає,
Як наш неподільний з тобою поріг...
- - -
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=619017
дата надходження 07.11.2015
дата закладки 20.11.2015
[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=UuitLEH1aqU[/youtube]
Втрачає осінь золотистий колір,
І свято, ніби в будні перейшло,
А морозець повзе уже за комір,
І інший зміст життя вже прийняло.
Протоптані доріжки, вкриті листям,
Лиш тишу вітру подих поруша.
Недавно ще літав отут і злився,
Себе так від самотності втішав.
От тільки осінь не торкнула трави.
Лиш де-не-де жовтіє вже листок.
В вечірніх хмарах бавляться заграви...
А я в житті шукаю помилок....
В такій порі складаю я екзамен...
Невже, я знову наламала дров?
І що в душі лишилось несказАнним,
Тому вина: багато передмов.
Моя душа трепляча і вразлива.
Як пізня осінь, не втрача принад.
І все знесе, і зовсім не плаксива...
За все тобі я вдячна, листопад...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=618552
дата надходження 05.11.2015
дата закладки 05.11.2015
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 05.11.2015
Як кожен вірш вмивається сльозою,
То виникають думи і думки,
Не завжди маєш бути ти героєм,
Твоє життя? А де твої сліди?..
Шануйте мову, бо вона прекрасна,
Щоб нас єднали думи і діла,
Додому повернулися всі вчасно,
Щоб Україна вільною була.
Вірші пишу вночі і тихо плачу,
У серці ще живе моє - «ОТЕ»,
Шаную землю - душеньку козачу,
Бо все, що в Україні – то святе!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=608540
дата надходження 22.09.2015
дата закладки 22.09.2015
Верхівки сосен цілували небо
І колисали хмари на руках,
А ті гойдались, наче так і треба,
На запашних соснових колючках.
І все пливли, за вітром, як вітрила,
Із літа в осінь, наче журавлі...
Забравши літо попід свої крила,
Нам залишали сонячні жалі...
І нова осінь знов на душу давить
Легеньким щемом... Пісня журавлів
Забутим сумом знову в серці марить...
Я б з ними теж у вирій полетів...
Бо далі просто вже немає змоги
Триматися серед життєвих злив!..
Може, за мною й потужили б трохи...
Я б повернувся... тільки відпочив!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=605018
дата надходження 07.09.2015
дата закладки 17.09.2015
Пече мені скалічена стерня,
Коріння жовте видирає спокій.
Чому без болю не буває й дня?
Чому без жалю не пройде ні кроку?
Чому? Чому на чорних небесах
Темніє згубно хмара перегіркла?
І всі слова - квітучі словеса -
Впадають марно в пересохлі ріки...
***
Аж десь далеко в лапищах пустель
Згорає вітер, висихає мрія,
Там заблукав побожний менестрель,
Котрий молитися, однак, не вміє.
А чи не сміє виспівати гімн
Осінній ноші на плечі у Бога...
Негострий серп в руці без ран, а втім
Всю гостроту сточили до порога.
Ще до снопів, далеко ще до жнив
Пустили кров з невинного рамена.
Живеш, а видається, що не жив -
Лише стерня палає безіменна.
(12.08.15)
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=599286
дата надходження 12.08.2015
дата закладки 13.08.2015
Хто я? Зоря - а чи неба окалина?
Свічка у храмі - чи зблиск сірників?
Я догоріла? Я заживо спалена?
Вогник душі - чи пожежа віків?
Хто я? Поетка? Чи зайда в поезії?
Може, не свій колись вибрала шлях?
Вірші пишу - чи словесні суспензії?
Я- Квітка Сонця? Чи просто реп'ях?
Хто я для тебе? Лірична мелодія?
Фуга органна? Ревіння вітрів?
Може, я - просто бездарна пародія?..
Ти навіть слухать мене не схотів....
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=591930
дата надходження 05.07.2015
дата закладки 06.07.2015
Коли горе зустріне з обіймами,
І життя моє випаде зливою,
Всеодно я залишуся сильною,
Всеодно я залишусь щасливою!
Нерви точно з заліза не сковані,
І душа без щита захищається,
Та терпіння є нам подароване -
Все для чогось в житті відбувається.
Фотографії давні порадують,
Доля в них як нікому всміхається.
І за все, що було, я подякую -
Все для чогось в житті відбувається.
Завтра злива ущухне на пристані,
Після зливи усе розпускається -
Пам'ятай цю нескорену істину -
Все для чогось в житті відбувається!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=414565
дата надходження 01.04.2013
дата закладки 12.05.2015
Коли згорає ґніт десь глибоко в тобі,
Коли на пальцях віск липчавіє до болю,
Здаватися не варто, не варто, далебі,
Ставати на догоду для когось не собою.
Хай попіл у думках - розвіється колись...
Хай серце у диму́ - та ж певно не навіки...
Коли бува недобре, то вгору подивись,
І я клянусь, дістанеш благословенні ліки!
Бо знай, важливо як, не втратити й на мить
Ласкавих пелюсток осонценої віри
У мент, коли печалить надію неблакить
І ніч тебе приводить, немов сліпця, до прірви.
Усе ж мине, мине! Нові зійдуть зірки
У небі, і в тобі нові займуться свічі...
Ти тільки не здавайся й не зраджуйся ніким,
Завжди дивись достойно всім труднощам у вічі.
(28.04.15)
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=577720
дата надходження 28.04.2015
дата закладки 29.04.2015
Стара кав'ярня... Вона і він...
Тремтячий голос... Між слів - питання...
Не зводить погляд з її колін,
Але стіною її вагання...
Воскресла пам'ять, а там - ВОНИ...
Смакує цнота навпіл із шалом.
Зі спільних таєн, хіба що сни
Й слова кохання звучать хоралом...
Кавовий смак вернув до тями...
От їй би в осінь, вона ж - у квіт...
Й відверто так, не манівцями:
- Тебе чекала я стільки літ!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=577531
дата надходження 27.04.2015
дата закладки 28.04.2015
навіяне твором " Воскресить мы пытались любовь." Автор Потусторонний.
http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=564948
Я любила дощі і твій сміх...
Тепло -сонячний... тихий... привітний...
І пили ми удвох напівгріх,
Все блукаючи небом і квітнем...
Грали ми у чотири руки
(Так здавалося нам ) вальс весняний...
Та вже тліли потроху містки
І фальшивило фортепіано...
Чи було то коханням?.. Хто зна...
Може, просто хотілося казки?
Я була не чужа -мовчазна...
Просто щастя хотіла і ласки...
Хто ж із нас віднайти не зумів
Срібний ключик до спільного раю?...
..І вслухаючись в музику слів,
Розуміла: тебе я втрачаю...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=564966
дата надходження 07.03.2015
дата закладки 09.03.2015
Сьогодні туман -ніби зітканий з місяця,
Просякнутий ним, ніби маревом снів....
Напевно із крил світлих янголів звісився,
Щоб виткать вельон на весілля весні...
Сміливо зайду в це звучання сонатове,
У нім розчинюсь, відродившись у нім;
Зі світлом зіллюсь до останнього атома,
Сузір'ям лишусь в піднебессі нічнім...
Тріпоче душа, ніби в іншій реальності,
У вимірі нот і скрипічних ключів,
На рівні чуттів, ейфорії ментальності,
Де тільки Любов -без щитів і мечів...
Вже вени мої повні місячним променем....
Ще мить -і політ... Але я повернусь!
У землю вросту розгалуженим коренем,
У кожнім струмку кришталево озвусь...
Спадає туман на волосся перлинами...
Цілує вуста прохолодністю зим...
Та думку мою пропікає жаринами
Цей місячний вірш -моїх снів пілігрим...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=563072
дата надходження 28.02.2015
дата закладки 01.03.2015
[b][i]Я запитую в себе, питаю у вас, у людей,
Я питаю в книжок, роззираюсь на кожній сторінці:
Де той рік, де той проклятий тиждень і день,
Коли ми, українці, забули, що ми українці?
І що є в нас душа, повна власних чеснот і щедрот,
І що є у нас дума, яка ще од Байди нам в'ється,
І що ми на Вкраїні - таки український народ,
А не просто населення, як це у звітах дається.
І що хміль наш - у пісні, а не у барилах вина.
І що щедрість - в серцях, а не лиш у крамничних вітринах.
І що є у нас мова, і що українська вона,
Без якої наш край - територія, а не Вкраїна.
Я до себе кажу і до кожного з вас - Говори!
Говоримо усі, хоч ми й добре навчились мовчати!
Запитайте у себе: відколи, з якої пори
Почали українці себе у собі забувати?
Запитаймо й про те, як ми дружно дійшли до буття,
У якому свідомості нашій збагнути незмога,
Чим солодший од меду нам видався чад забуття
Рідних слів, і пісень, і джерел, і стежок від порога.
Українці мої! То вкраїнці ми з вами, чи як?
Чи в "моголах" і вмерти судила нам доля пихата?
Чи в могили й забрати судилось нам наш переляк,
Що розцвів нам у думах смиренністю "меншого брата"?
Українці мої! Як гірчать мені власні слова...
Знаю добре, що й вам вони теж - не солодкі гостинці.
Але мушу казати, бо серце, мов свічка, сплива,
Коли бачу, як люто себе зневажають вкраїнці.
Я вже й сам ладен мовить: "Воно тобі треба?.. Стерпи!"
Тільки ж хочу, вкраїнці, спитати у вас нелукаво:
Ради кого Шевченкові йти було в Орські степи?
Ради кого ховати свій біль за солдатську халяву?
То хіба ж не впаде, не закотиться наша зоря,
І хіба не зотліє на тлін українство між нами,
Коли навіть на згарищі долі й зорі Кобзаря
Ми і досі спокійно себе почуваєм хохлами?
Українці мої! Дай вам Боже і щастя, і сил.
Можна жити й хохлом, і не згіркне від того хлібина.
Тільки хто ж колись небо нахилить до Ваших могил,
Як не зраджена вами, зневажена вами Вкраїна...
[color="#a81010"](Віктор Баранов)[/color][/i][/b]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=560746
дата надходження 19.02.2015
дата закладки 19.02.2015
[i]Невдовзі християнське свято
Святого Валентина! Кожен зараз
в роздумах - що подарувати в день
з а к о х а н и х... Думаймо![/i]
[youtube]http://youtu.be/x15tnWlUObI[/youtube]
[b][i][color="#00bfff"][color="#000dff"]Жінка йде неквапним, тихим кроком…
Їй би ще воліти і цвісти…
І спитав Я, наче ненароком:
– Що б хотіла мати в сей день ти?
Он дивись, бурує п’яний вітер,
мов гультяй невгавний – Дон Кіхот…
Він тебе доставить на край світу
до нових, незвіданих висот!
– А мені не треба світ казковий,
дай хоч той, реальний… Та навік!
Щоб утішив ранок смерековий
й вечір… теплий, щирий, без доріг.
Там могла б я… серцем посміхнутись
у одвіт… на усмішку твою…
і до тебе… ніжно… пригорнутись,
щоб тебе кохати… Я молю.
– Подаруй освідчення в коханні,
щоб умить… піднятись… в небеса…
і повідай… всі свої страждання…
і земні… приборкай чудеса.
– Ти ж даруй мені цупку основу,
щоб здійснити сонми тайних мрій:
чоловіче непорушне Слово –
без колізій… пафосних затій.
І лелій мені присвяти… Та – не прозу
звичного, буденного життя.
Теплі дні – не зимові морози,
чистоту думок, а не сміття!
Подаруй мені блаженство тиші,
лоскіт світла… прохолодну тінь,
гру прибою, що розколе хвищу
об грайливу… побережну рінь.
Хай дарунком буде шепіт вітру –
Леготу, що в полі шелестить
колосками й волошковим цвітом.
І яси…
небесної…
блакить.
Ніччю прихили бездонне небо,
щоб зірковим… падало… дощем.
Я прилину росами… до тебе
В ранок наш, де серць медовий щем.
______
…Небо і земля, підвладні року* –
тішаться… в обіймах… два світи…
По землі… іде… неквапним кроком
Жінка… Неземної… Красоти…[/color][/color][/i]
[/b]
06.02.2015
_________
*Доля, судьба.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=557614
дата надходження 06.02.2015
дата закладки 07.02.2015
Подаруй мені сонце, напоєне сяйвом любові,
Розпашілі вітри загнуздай і у дім приведи.
Дай пірнути на дно в диво-очі твої волошкові,
І джерельної спити із уст найрідніших води.
Запали в мені поглядом пристрасть:
я—криця, ти—кремінь,
І розплавиться ніч лиш від доторку спрагнених рук.
Мандариновий місяць гаптує серпанками темінь,
Освітити дорогу для наших з тобою розлук.
Залишу́сь, щоб будив поцілунком і чашкою кави,
І за руку у сад мене вів по росі босоні́ж.
Ми, як діти малі, упадемо в нефритові трави.
Тільки ти подолай в мою душу досвітній рубіж.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=553045
дата надходження 20.01.2015
дата закладки 20.01.2015
Світ увесь би забрав під крило,
Щоб зігріти і захистити.
Болем розпачу душу звело.
Розкажи мені, світе ,як жити ?!
Солов`їно-калИновий край,
Біль і муку терпіти не сила ?!
На світанку мене зустрічай,
Я підставлю тобі свої крила.
Віднесу у далекі світи.
В яснозорих краплинах туману
Знов вишневі квітують сади.
Там немає брехні і обману.
Чутно з далеку спів солов`я.
В кришталевому сні надвечір`я
Спочиває від сонця земля.
І немає тут зрад, лицемір'я.
Заколисує тиха печаль
Вишнеокий, омріяний світ.
Повертається часу спіраль,
І єдині там захід і схід.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=552578
дата надходження 18.01.2015
дата закладки 18.01.2015
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 18.01.2015
Заплутаюся в сумнівів траві
І захмелію пахощами м’яти…
А ви були тверезі і праві:
Хто не посіяв, той не буде жати,
Хто не втрачав – не матиме жалю,
Хто не ішов – не буде спотикатись,
Хто не спізнав і не сказав «люблю»,
Тому в коханні не розчаруватись!
Жіноче романтичніше єство,
А логіка - спонтанно нелогічна.
Вона нафантазує, що було,
Вона у миті розпізнає вічність.
Згубитись може серед трьох беріз,
І захлинутися в очах бездонних.
На щастя відгукнутись морем сліз,
А щастя, як метелик на долоні!
За вас, негідного її руки,
Життя своє віддати романтичне;
Хай потім – реп’яхи і остюки –
Вона так вірить, що кохання вічне!
І що тепер у неї в голові ,
І як, і чим її переконати?
Заплутаюся в сумнівів траві
І захмелію пахощами м’яти…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=552064
дата надходження 16.01.2015
дата закладки 16.01.2015
[i]Скільки треба тепла щоби серце твоє завесніло?
Щоби пам'ять змогла відпустити минуле навік?
Хочеш стану навшпиньки і в сон прокрадуся несміло
Чи грайливим промінням зігрію тебе звіддалік?
Полуничні вуста поцілую нестримно-бурхливо
І зага́дкою зникну в серпанку шафранових зір.
Ти мене не шукай. Хіба мрію зловити можливо?
Я піду, лиш наповню осяйним коханням ефір.
А коли ти відчуєш як в тебе звільняються груди,
Стане дихати легко, всміхнеться веселкою світ—
Я сама повернусь крізь замети й людські пересуди,
Щоб торкнувшись долонь, прошептати, мов вперше, «Привіт»…
Скільки треба тепла?
[/i]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=551924
дата надходження 15.01.2015
дата закладки 16.01.2015
[i] Я тремчу за те, чим я став.
(Я. Мельник "Далекий простір")[/i]
Ми усі один одному тільки далекі ніхто,
Призвичаєні жити для зручності в спільних рамках,
Загубивши себе, розчинившись в юрбі до останку,
Ми видушуєм з власних сердець дефіцитне тепло.
І усі прагнуть бути такими, як бачить нас хтось,
Тони бруду по закутках душ розіпхавши безпечно,
Вияв щирості вперто сприймати як щось недоречне,
І душити, й ховати чуття, що раптово знялось.
Ми усі безнадійно застрягли в своїй бідноті́,
І до скону чекаємо все на чиюсь допомогу,
Бо так лячно самотньо зіпнутися врешті на ноги.
Легше бути як всі, як примара, ховатись в тіні́.
Та чи здатен сліпий скерувати до світла сліпого?
Чи порожній порожнього здатен любов'ю налити?
І хоч двері існують для того, щоб їх відчинити -
Ми в собі вже давно розучилися бачити Бога.
Не пізнавши себе - не пізнаєш, нажаль нікого.
Та чомусь дуже лячно лишитися на самоті.
І від того, що ми є такі безнадійно пусті -
Відчайдушно стискаєм в обіймах чужий чужого...
08.01.2015
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=549936
дата надходження 09.01.2015
дата закладки 09.01.2015
Цей дощ - для двох , а я у нім сама...
В душі капіжить -нащо парасоля?..
Під ноги пада осінь, і зима
Давно вже майорить на видноколі...
Хмаріє небо -і йому болить
Безликий сум, що завиває вітром...
І осідає білосніжна мить
На вигорілу вщент життя палітру...
Цей дощ -для двох...тоді злочинці ми,
Бо порізну збираємо краплини...
Вже відлунали пристрасні громи....
Вже відлетіли в літо павутини...
Сивіє іній у моїй душі...
ТумАниться давно забута рима...
Ведмедиця в захмарному ковші
Ніяк, напевно, сліз моїх не втрима....
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=531735
дата надходження 22.10.2014
дата закладки 28.12.2014
Я вдам, що не вчула слова огудного за спино́ю...
Я вдам, що не взріла глуму несвітлого ув очах...
Сміятися навіть буду, балакати із тобою,
І тихо молити Бога, аби заховав меча.
Бо світ - це не тільки світло, а й тучі, і глупа темінь.
Бо люди - не вічна днина, буває, що й прикра ніч.
Та тільки була би сила у зрадженому рамені,
Трималась би щира віра на лагідному коні.
А сповідь остання прийде до сильного і слабкого,
Високого, певно, схилить, низенького вознесе...
Я вдам, що не знаю болю, благатиму лиш у Бога,
Аби допоміг не впасти і витримати усе.
(25.12.14)
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=546318
дата надходження 25.12.2014
дата закладки 27.12.2014
Ненаписаний лист – одинак, що на дні душі
Звив гніздечко скупе із полинно-терпкої зажури
Осклянілий портрет у думках вже давно замшів,
Вже немає вогню, бо вітри суголосні задули.
І виліплює час аплікації з аве мрій,
Чорно-білі мости споряджає із грудня в січень.
І розгладжує вись паперовий картатий змій
Щоб одну лише мить зазирнути снігам у вічі.
Не лікують думки. Понад берегом чайки крик
І зіщулився в тьмі острівець призабутий нами.
Не напишу листа – ти без мене змирився, звик.
Межи долями – сніг. А чи осінь січе дощами?..
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=541218
дата надходження 03.12.2014
дата закладки 03.12.2014
Не боли мене, світе, не печи мене кров’ю
Обривається відчай над годиною злою.
Тихо схлипує вітер, небо знітилось гірко.
Шини, кулі, коктейлі, чорна, в сажі, бруківка.
І кружляє, як привид, сивий птах над угаром.
Недарма народились і вмирали недаром
І пішли у безсмертя, охрестилися небом.
Опадають зірниці так нестерпно-миттєво…
Де відради шукати сивій матері нині?..
Завмирає сльозою заметіль на калині.
І горить у минуле непогашена свічка.
Не печи мене кров’ю, не боли мене, світе…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=540452
дата надходження 30.11.2014
дата закладки 30.11.2014
Слова - Леся Шмигельська
Музика, запис, виконання - Микола Шевченко
Я забуду цей день, він такий, як і тисяча інших,
Тільки вітер сильніш і побільше на жменьку образ,
І стрімчасті думки, що по клаптях зібралися віршем,
Я забуду тепер, хоч до них повернуся не раз.
Полохливим зайчам заховалося сонце за обрій,
Загубивши надвечір свій слід у призахідній млі.
І у сутінках тих мені затишно, гарно і добре,
Я радію зіркам, наче матері діти малі.
Не важливо мені, що цей день називатиму «завтра»,
А за декілька літ я казатиму навіть «колись…».
Невідомий сюжет і ніким не розгаданий автор,
І на гребені днів безумовна межа бісектрис.
Кожен любить своє, але я закохався у осінь,
В міріади хмарин і гранатове листя в саду.
Жінка з осені йде, оглядаючи пізні покоси,
По стежках золотих я за нею росою піду...
Жінка з осені… Ні! Бо ця жінка, здається, із дива,
Із замерзлих краплин, що торкаються смутком лиця.
І жагуча, як мить, як Мадонна, безмежно вродлива,
І співають вітри серенади її без кінця.
А писати про сум і про осінь з дощами не треба?
Як не чутиму їх, то не буде, здається, й мене.
Я пірну в листовій, пригортаючи осінь до себе,
І у зливах рясних тихим жалем замру заодне...
Я складаю слова з осенілого жовтого листя,
Неслухняні рядки по землі пише вітер-школяр.
Перестиглі сади і осінні тумани пречисті,
І пречисті думки у полоні незвіданих чар.
Чи забуду цей день? А хіба він, як тисячі інших?
Чистим зором очей я торкаюся синіх небес
І блакитних дощів, наливаючи чашу по вінця,
Торжествую за день, що із темної ночі воскрес...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=538331
дата надходження 20.11.2014
дата закладки 23.11.2014
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 06.11.2014
Ти приходиш у сни, як гонець найтеплішого вітру ,
Доторкнувшись душі, викликаєш омріяний злет...
І тихенько, щоб місяць -мій друг- не побачив, я витру
Зі щоки росянисто-солоний осінній сонет...
У долоні збираю розрізнені пазлики -мрії:
Ще до ранку далеко, ще встигну зібрати тебе..
І цілуючи сон, з гіркотою розлук розумію:
То не очі твої, а всього лише зорі з небес...
Ти приходиш у сни, ніби музики звуки чуттєві,
Композитором ночі ти пишеш акорди світань...
Замовкають слова, непромовлені і несуттєві
Відображенням думки у бісері віршописАнь...
Проганяє тебе цей ненАвисний вбивця -будильник,
Я хапаюся серцем за крила сполоханих снів...
Радо день зустрічать -для незламних, щасливих і сильних..
Я щаслива сьогодні, бо ти все ж приснитись зумів...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=534617
дата надходження 04.11.2014
дата закладки 05.11.2014
Сірий дощ, тихий дощ, мурий дощ
До душі наполіскує смуту.
Світ увесь, певно, й осінь також
Молить Бога війну перебути...
А довкруж - хоровод парасоль,
Кольорових і зовсім потертих.
На жаскім перехресті недоль
Не зустріти би воїну смерті!
Мокрі ноги і мокра душа.
Накриває думки дрижаками.
Не вартує життя ні гроша
Там, де люто вбивають без тями!
Та коли ж проясніння прийде,
Янгол білий до скронь доторкнеться?
Милий Боже, благаю Тебе,
Борони світло кожного серця...
......
Сірий дощ, тихий дощ, мурий дощ
До душі наполіскує смуту.
Світ увесь, певно, й осінь також
Молить Бога війну перебути...
(13.10.14)
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=534096
дата надходження 02.11.2014
дата закладки 03.11.2014
К вершине. Ты идешь один.
Без связки. Никого.
Своей судьбы ты господин,
И тела своего.
К вершине! Сквозь гряду камней...
Отринешь липкий снег...
Здесь нет врагов. Здесь нет друзей.
Один ты, Человек.
К вершине! И твоя Звезда
Сияет даже днем.
Ум- как луна. Ум- как вода.
Отражено все в нем.
И ты задумчиво бредешь...
Связующую нить
Былого с будущим плетешь,
И некого спросить
О всех преградах на пути...
Но это ни к чему.
Коль крепок в Вере, то иди
К Призванью своему.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=532492
дата надходження 25.10.2014
дата закладки 26.10.2014
Ти запримітив -ластівок нема?!.
Тому-то небо сиротливо плаче...
А десь уже за обрієм зима
Шукає віщі сни осінніх значень...
А пам'ятаєш березневий гай
І пролісків блакитні оченята?..
Та крає жовтень стиглий коровай
Ножами -стрілками річного циферблата...
Он в павутині стомлений листок
Знервовано тріпоче в ритмі танго...
А, може, то -з минулого квиток....
А, може, пролетів над нами янгол...
Вже від морозів посолодшав глід,
І диха ранок снігом і грибами...
Дивись -но: листопад ховає слід
Залишений на стежці щойно нами...
Сузір'ям Ліри облітає клен...
Дуби гудуть на вітрі мідноброві....
А ми додому з лісу принесем
Цілунки жовтня з присмаком терновим......
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=529979
дата надходження 14.10.2014
дата закладки 15.10.2014
Настане час, коли у нас не буде
ні спогадів, ні зустрічей вві сні.
І якось прикро, що сердешні люди
не знатимуть, як проминали дні,
коли в обох було, що людям треба:
цнотлива жінка, щирий чоловік –
з благословень невидимого неба,
де стелиться зарученим рушник.
Не кожну пару рушником тим в’яжуть.
Але якщо угодно небесам,
то десь запишуть, що там люди скажуть
про те, що доля дарувала нам.
Тут не помітять, коли нас не буде
ні в колі друзів, ні серед гостей.
Скрізь проводжають тільки до дверей.
А там, сама в очікуванні суду,
юрба про тлінне і земне забуде.
І хай простять нам тут щасливі люди,
що не судилось нам, як у людей.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=455504
дата надходження 20.10.2013
дата закладки 06.10.2014
І все-таки – осінь. І ось таки знову
у колір веселки одягнений ліс,
і сонечко ллється крізь небо ранкове
у паморозь сиву прозорих беріз.
Як завше усміхнене бабине літо
снує павутинням декори свої,
і ловить у пелену жовте намисто,
розсипане вітром під ноги гаїв.
Із пагорбів змита художня палітра
гарячого миру суворого світу.
Небесне бюро прогнозує грозу.
Дугою блакитною річечка в’ється,
і сонце, здається, ось-ось усміхнеться,
змахнувши нарешті останню сльозу.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=528081
дата надходження 05.10.2014
дата закладки 06.10.2014
Як веселка ще не спита,
Очі сині сині.
Як волошка серед жита
На моїй Волині.
І красива й білолиця
Наче та голубка.
Твоя усмішка іскриться,
Як вино із кубка.
Дай Господь тобі спокою
Щоб не знала болю.
Нехай досвідок росою,
Твою вмиє долю.
Слізок крапельки солоні,
Вип'є пізня осінь.
Збере промені червоні
І запалить пломінь.
Як веселка ще не спита,
Очі сині сині.
Як волошка серед жита
На моїй Волині.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=528043
дата надходження 05.10.2014
дата закладки 06.10.2014
[i]Т. Л.
Я навіщось обіруч тримаю дарма
Наше щастя, яке вже не з нами.
Тетяна Луківська[/i]
[youtube]http://youtu.be/i9VMH79PPwU[/youtube]
[i]…Той сумнів – хоч зрідка – приходить до нас:
Для чого живе́мо, кому ми потрібні?..
А в космосі зорі… й спливає наш час,
А ми до тих зір… Ой, як, люди, подібні…
Ось там десь далеко мигнула зоря…
А та – он, дивись! – ненароком упала…
То й люди, неначе той світ ліхтаря,
Блукають вночі на Івана Купали,
Шукаючи квітку… Єдину… Лиш ту,
Що їм принесе ще небачене щастя!
(Ой, що це я, людоньки, вам тут плету –
У вас забираю увагу і час я?)
А щастя те поряд – іди, доторкнись,
Розкривши навстріч свою теплу долоню!..
На щастя своє… як на Бога… молись…
Шукай своє щастя в собі, а не зовні…
Та в світі, що маєш, побільше залиш,
Собі ж не жадай, не бери забагато…
Подбай і про інших… Не подумки лиш…
І стане тепліше, світліше у хаті.
Душею своєю… і хлібом… ділись –
Від того лиш станеш багатшим…
А скрута нагряне – тобі те колись
Сторицею… вернеться… братом!
5.10.14
____________[/i]
*Навіяне прекрасним віршем Тані Луківської,
яка сьогодні відмічає свій День народження:
http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=395371
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=527857
дата надходження 05.10.2014
дата закладки 06.10.2014
Раділа тобі дитинно,
Вплітаючи сни у коси,
Злітаючи ввись нестримно...
...А в серце вкрадалась осінь...
Тихенько дощем сіріла
І листячком облітала:
Вона грала сум уміло,
Їй просто сльотИ - замало...
Вона огортала хмарно
Моєї душі світлину,
Ховаючи в незугарну
Заплаканих днів ряднину...
Та думалось: все минеться,
Ще вітер туман розвіє,
Весна ще воскресне в серці,
Тюльпанно зросте надія...
Забула я хід природи...
Зима замітає осінь;
Куйовдить сади негода,
Де пташка співала досі.
Наносить мороз на вікна
Сніжинчасті витинанки,
Гойдаючи непомітно
Печаль на моїх фіранках...
...Раділа тобі дитинно,
Вплітаючи сни у коси...
Напевно, я в чомусь винна,
Раз осінь в мені голосить...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=526077
дата надходження 26.09.2014
дата закладки 27.09.2014
Я забула б усе, і мчала б кудись щодуху.
Не тому, що втікаю, а просто, мабуть, від нудьги:
Моє серце давно не моє, а в думках - розруха.
Я чомусь уже добре й лихе не кладу на ваги.
Мою душу розкидано світом на сотні шматочків,
Їх зібрати докупи давно я уже не берусь.
Тільки сумно вслухаюсь у тишу п'янкої ночі:
І питаю у Неба: чи я йому хоч би снюсь?
Все життя - ніби день один незавершено довгий:
Без вітань, без прощань з побажаннями доброї ночі.
І уже без жалю, без вагань і пустої тривоги:
Хай все так, як того Синє Небо для чогось хоче.
21.09.2014
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=525020
дата надходження 22.09.2014
дата закладки 22.09.2014
Чомусь холодні стали ночі.
Та ще ж в дорозі падолист.
Думки впускаю неохоче.
Чому осіння довга ніч?
Листки життя я знов гортаю.
Свої всі бачу помилки.
За них себе я все картаю.
Проходять в подумках роки.
Усе міняється навколо.
Не зупинити плину час.
Не так вже пахне матіола.
І вже нема з тобою нас.
Та раптом хтось думки порушив...
Це вітер стукнув у вікно.
А так мені стривожив душу,
Як добре вигране вино.
То не біда, що ти на іншу
Мене на гіршу проміняв.
Біда у тім, що вітер свище
І знов про тебе нагадав...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=525047
дата надходження 22.09.2014
дата закладки 22.09.2014
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 28.08.2014
Моя душа у небі птаха,
Як Боривітер на крилі.
То Еверест то гірка плаха,
Ласкавий промінь у пітьмі.
Моя незвідана бродяга,
Мої невилиті жалі.
Свята заложниця у блага,
Розпята радість у гіллі.
Мій дикий розпач і відвага,
Рубці в долонях й мозолі.
У полі дикім чиста сага,
Морщин здобуток на чолі.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=519768
дата надходження 26.08.2014
дата закладки 27.08.2014
[i]За вікном вже потроху світлішає,
Та ще спить біля дому трава.
Боже мій, Ви ще досі у іншої,
Призабувши, що я ще жива…
Олена Іськова[/i]
http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=512871
Цілий день Ви мрійливо-грайливі,
Мов нічого в ночі не було.
Трусить осінь цукати зі сливи,
Сонце в небо веселку вплело,
Стиглість яблук наповнило соком,
Тай пряде із травинок парчу.
Доторкнетесь, немов ненароком…
Я — не плачу. Я, просто, мовчу.
І байдуже чи ранок чи вечір,
Чи вже осінь змінила зима.
Може встати—зібрати Вам речі?
Тільки сил уже зовсім нема.
От би сльози омили від бруду—
Я б у вирій безкрилим пташам!
Може там помолюся й забуду,
Як за ніч цю зотліла душа.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=515975
дата надходження 06.08.2014
дата закладки 07.08.2014
Щастя ти лелече
Закосичене
В мріях білих
Сивих дум долин
Чом забули
Стародавні звичаї
Коники де наші
І воли
Де ріка
Джерельна чисто вимита
Раки й риба
Ряска й лілій цвіт
Як життя скалічене
Нам випростать
Кут глухий змінить
На Світла світ
Україно ти моя
Занедбана
Ти прости
Що множимо гріхи
Заросла стежина Божа
Й де вона
Жадоба не є
До щастя хист
20.06.2014р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=506226
дата надходження 20.06.2014
дата закладки 02.08.2014
Почав синіти виноград, прощалось тихо літо.
Ти не виходь гуляти в сад, бо там зів’яли квіти.
Природа все ще майорить, та відчуття осінні
Повітрям ранками тремтить терпким і стигло-сильним.
Ти не виходь все задарма, ще сонечко палюче.
Де вороття уже нема, там не бывает лучше.
Нема надії і життя, там, где в нее не верят.
Картина осені мені стучится тихо в двери.
І як могла б Душа кричать, а так тихонько плачет.
Можу Тобі я побажать: всегда во всем – Удачи!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=515084
дата надходження 02.08.2014
дата закладки 02.08.2014
Десь на межі,
де прокидається світанок,
Де зависають сни краплинами роси...
Коли на видноколі
ще застиг серпанок,
Земля в передчутті наближення грози -
Малює ранок пряно
ароматом кава,
Прим"ята постіль ніжно пестить
твої сни...
Вдихаю спогади...
Гаряча серця лава
Несе мене у мрії...
там де я і ти...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=514324
дата надходження 29.07.2014
дата закладки 30.07.2014
Повний місяць
злегкА підпливає багряним,
Підвиває самотньо
знеможений старістю пес.
Сяду поруч,
складу бідоласі компанію
І виттям розірвУ
відсторонений спокій небес.
Це не жАлі й плачІ
шматуватимуть груди,
Не досада,не біль,
не тягар непрощенних гріхів,
Не тугА за коханням,
що бУло, що є і ще бУде...
Просто - сів і завив.
Просто так захотів...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=514347
дата надходження 29.07.2014
дата закладки 30.07.2014
[b][i]NNnn[/i][/b]
[i]Бо знаю я, у те я твердо вірю:
Як ми земний звікуємо свій вік,
Полину я в ясне сузір’я Ліри,
А ти помчиш у протилежний бік.[/i]
[b][i]Дмитро Паламарчук
Згоріло... Все.... Вже сум бентежить груди.
І серце ячить... І клекоче біль...
«Тебе нема, і, певно, вже не буде» –
Луна жорстока правда із відтіль,
Де квітне спокій, тиша кришталева...
Там ми земний завершуємо біг:
Свій шлях закінчу я в сузір'ї Лева,
А ти помчиш у Овеновий бік.
І саме там, в космічному осонні, –
Не в віковічно-цвинтарній імлі, –
Знайду тебе живу... святу... іконну,
Яку кохав і пестив на землі.[/i][/b]
[i]25.09.08 - 25.07.14[/i]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=513463
дата надходження 25.07.2014
дата закладки 25.07.2014
Солов'їні гаї тихо, тихо шумлять,
Нас запрошують в гості до себе.
А у травах густих ніжно роси бринять
І мелодія лине у небо.
На прогулянку в поле пішов вітерець,
Розгойдались стебельця пшениці.
І кохання торкнулось гарячих сердець,
Нахилилась верба до водиці.
Зазирнув промінь сонця до мене в вікно,
Прохолода ввірвалась до хати.
І волошками вкрилось земне полотно,
Щоб на ньому життя вишивати...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=512846
дата надходження 22.07.2014
дата закладки 23.07.2014
Нічка малює зірки на віконному склі,
Лист, що пишу, не відправлю у звичнім конверті.
Ви зупиніться, прошу, за півкроку до смерті,
Люто розтяжки чигають уздовж бур"янів.
Стогнуть ракети і міни летять звідусіль,
Літо вистуджує кров у натруджених жилах.
Ангел - Хранитель розправить над вами хай крила,
Щоб кулі ворога не улучали у ціль.
Ще один день кулеметним вогнем відгримів,
Вітер обвіює мокру від поту чуприну.
Ви бережіть, козаки, і себе, і Вкраїну,
Ви поверніться живими до рідних домів.
21.07.2014 р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=512786
дата надходження 22.07.2014
дата закладки 23.07.2014
Здрастуй, козаче! Збирається небом пітьма.
Вечір заходить спочити до рідної хати.
Виживи там, у горнилі воєннім, солдате,
Маму згадай, що лишилася вдома одна.
Місяць ліхтарик направив у сонний садок,
Де наливаються яблука п́інистим соком.
Ти не впади там під чергами куль ненароком,
Страху липкого нехай не повзе холодок.
Жовтий гарбуз на городі зіп`явся на тин,
І на грядках огірочки пов`яли від спеки.
Будь обережний! Дивись, уникай небезпеки,
І пам`ятай, ти зостався у мами один.
Ненька-Вкраїна для всіх нас, козаче, одна.
Щоб не топтали її вороги-супостати,
Всю ніч навколішки молиться сторожко мати
Біля відкритого навстіж німого вікна.
22.07.2014 р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=512904
дата надходження 22.07.2014
дата закладки 23.07.2014
Мене дійством своїм розтривож,
Моя Осене, ще не відома,
Ідучи через тисячі площ
До мого на околиці дому.
Кажуть, мудрістю сповнена ти
І печаль твоя медом здається,
І, що листям летять золотим
Роки зрілості в Боже відерце.
Розтривож мене, Осене, так,
Щоб за літом душа не страждала
Та свічею затух переляк
В ній на лезі смертельного жала.
В. Потебня
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=511778
дата надходження 16.07.2014
дата закладки 17.07.2014
У блискучих зіницях твоїх відбивається місяць:
Два кружала жовтавих моє затуляють обличчя.
Ти мовчиш загадково. Скажу тобі, тільки не смійся:
Ти для мене – дорога життя, я ж для тебе – узбіччя.
Ти мені – океан: величезний, бурхливий, бездонний,
Непідвладний нікому, де я – непомітна краплина.
Тільки ти зрозумій: океан без краплини – неповний!
Обіймаєш, жартуючи: «Та ж ти моя половина!»
Половина… чи чверть… одна восьма… Хіба це важливо?
Віддаю себе всю! Ти поблажливо жертву приймаєш.
Б’ється місяць на друзки. Нехай! Я сьогодні щаслива!
Ніч коротка… Ти завтра зустрінеш мене й… не впізнаєш…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=486908
дата надходження 20.03.2014
дата закладки 14.07.2014
Який же серцю липень преблизький!
Змиває все, що травень не накоїв…
Так ніжно, утішаючи думки,
Схиляє сонце дух до супокою.
Душа дрімає, кошеня руде.
У тебе очі – мов медові ріки!
А я все повертаюся в той день,
Коли із них наситився довіку.
І буде ще багато теплих днів,
І будуть раєм задихатись ночі!..
Лиш твої очі,
радісно-сумні,
Уже ніколи нам не напророчать.
04.07.2014 р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=509202
дата надходження 04.07.2014
дата закладки 04.07.2014
Я не знаю які з моїх мрій і насправді мрії,
Я не знаю які з моїх мрій є насправді мої.
І чому я сумую частіше, аніж радію,
І чи можна приборкати хаос в моїй голові.
То упевнено йду, то спиняюся на роздоріжжі,
Навмання розкидаю усе, що збирала роками.
Відчуваю, що десь у мені Хтось сховав запобіжник,
І вмикає його при потребі своїми руками.
Лиш за крок від безодні й у миті від божевілля.
Завмирає картинка. Спиняється часу плин.
І одна лиш пульсує думка: "Чи й справді я вільна?
Чи сама обираю яких досягати вершин?"
02.07.2014
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=508839
дата надходження 02.07.2014
дата закладки 04.07.2014
Чи хочу бути я твоїм гріхом?
Я хочу - щастям...
досить вже гріхів...
Твоїх картин довершеним штрихом...
Натхненням ненаписаних віршів...
Я хочу жити у твоїх словах...
Щоб губ твоїх торкатись щохвилини...
Назавжди поселитись в твоїх снах...
І сонцем...
щоб світить тобі щоднини...
Я хочу...
вітром, небом і дощем...
Для тебе бути...
Зорями сіяти...
У темну ніч...
невидимим плащем...
Від всіх негод... собою укривати...
Я хочу бути...
дотиком руки...
А вранці... першим ніжним поцілунком...
Я хочу...
не на мить...
а на віки...
Твоєї долі стати візерунком...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=456938
дата надходження 27.10.2013
дата закладки 26.06.2014
Вітер дихає косовицею -
Чебрецем;
Небо свариться грозовицею,
Б'є дощем...
Десь між хмарами -місяць човником
Без весла;
Стане дуб моїм тихим змовником
Край села...
Втаємничу його про райдужне
І сумне,
Розповім йому , що небАйдуже -
І мине;
Шепотітиму, нерозказане -
Що в думках...
Вузлик пам'яті нерозв'язаний
У зірках...
Розпогодиться - знов захмариться,
Задощить...
В казані, ніби зілля, вариться
Громомить...
Креше сяєвом -блискавицями
Небокрай;
Розлетілися болі птицями -
Не збирай!..
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=506396
дата надходження 21.06.2014
дата закладки 23.06.2014
Коли знято обмеження швидкості й напрямків руху,
Коли зруйновано всі встановлені нами "ніколи",
Ступай сміливо вперед, і міцніше тримай за руку,
І знай: ніщо і ніколи в житті не бува випадковим.
Ти не шукай марно сенсу у тому, що є, чи буде,
Нам Всесвіт дав все найкраще із того, що ми просили:
Його підтримка, підказки і милість його - усюди.
І звичні речі тепер стають невимовно... красиві.
Зникає час. І без нього все неймовірно просто:
Нема минулого, і майбутнього також... нема.
Нема хорошого і поганого: все відносно.
Й один для одного ми ще здатні робити дива.
Знімай замки. Чи не байдуже хто про нас що скаже?
Бо тим, хто скаже, ніколи й не снилася радість така.
Лише тепер, і лиш тільки на мить ціле небо - наше!
І зачаровано іншу руку тримає рука.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=504113
дата надходження 09.06.2014
дата закладки 13.06.2014
Пташині зграї дружно з далини
Верталися до рідного порогу,
Де пролісок ще додивлявся сни,
В проталину встромивши босу ногу.
Сухе дубове листя, наче плед,
Йому узимку вигрівало плечі.
Тепер густий небесний фіолет
Всі пелюстки пофарбував малечі.
Він мирно спав. Хмаринок буруни
Пливли услід за далеччю ясною,
Та вже повзла тінь хижої війни,
Що називалась "руською весною".
07.03 - 15.05.2014 р.
P.S.
Протесты на Юго-Востоке Украины в 2014 году (также используется название [b]«Ру́сская весна́»)[/b] —
массовые акции протеста под антиправительственными, федералистскими, пророссийскими лозунгами,
которые начались в конце февраля 2014 года в городах Юго-Восточной Украины в ответ на насильственную
смену власти в Украине.
В соответствии с официальной позицией украинских властей, волнения на Юго-Востоке организованы Россией,
а подрывную деятельность в регионе ведут представители российских спецслужб.
Источник - Википедия
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=499421
дата надходження 16.05.2014
дата закладки 18.05.2014
Відповідь на відповідь
http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=499115
автор Serg
Єдина мить ...а скільки ïй дано
Верховним Кимось слабкості і сили?!
Сплітаю візерунчасте панно
З пір'ïн отих, що загубили крила ...
Вплітаю віршів золоті нитки,
Душі своєї і тепло, і світло ;
Роблю із пісні срібні завитки,
Щоб полотно моє душею квітло ...
Тобі дарую : хочеш - забирай!
У лютий холод хай тебе зігріє ;
Твого джерельця чистий віршограй
Відродиться і знов заструменіє ...
У післягроззі райдуга сія,
І дихається солодко і вільно ...
І навіть біль уже не дошкуля,
Коли він нами вистражданий спільно ...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=499147
дата надходження 15.05.2014
дата закладки 15.05.2014
Мені б до тебе схилитись, любий,
І не питати, що з нами буде?
Погладить ніжно густе волосся:
Чи наше літо вже відбулося?
Відколосилось і відспівало,
Чому з тобою любились мало?
Чому багато було негоди?
Роки промчали, як бистрі води...
Стаю навшпиньки, щоб трохи вище,
Мені б до тебе на відстань тиші.
На відстань думки, на відстань слова,
Щоб лиш очима велась розмова,
І поцілунком зігріти б очі,
Мені б до тебе на крилах ночі!
Ця ніч-примара зійде, не буде,
Мені б з тобою навіки, любий!
25.03 - 24.04.2014 р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=497481
дата надходження 07.05.2014
дата закладки 09.05.2014
Що мені дощ?.. Вода із неба...
Мокру завісу напнув над містом.
Вмощуся в крісло, бо є потреба,
Сьогодні знову слухати Ліста.
Вікно відкрию, впущу вологу,
Заповню простір дощем холодним.
Волинка слізно тягне жалобу,
В цей вечір з нею, наразі, згодна.
Що мені дощ?.. Вода, та й тільки...
Усі печалі зійдуть снігами...
Слухати Ліста... Читати Рільке...
Затишно в крісло вмощусь з ногами.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=478819
дата надходження 11.02.2014
дата закладки 02.05.2014
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 30.04.2014
Мій незворушний Ангеле,
Ви - є
На відстані війни й квітучих вишень.
Нам тільки зустріч
час іще не вишив
На посивілім
полотні
суєт.
Я голос Ваш
- далекий і хрипкий -
Побожно зігріваю у долонях,
І Ви мій,
сонний,
тулите до скроні,
Крижинки слів торкаються щоки.
- Так, слухаю!
Ні, я уже не сплю, -
Не обманіться строгими словами!
На розі
між реальністю і снами
Тепло довіри чується між нами
Як чистий дзвін
крізь холод кришталю,
Коли його
торкаєшся
губами.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=495561
дата надходження 28.04.2014
дата закладки 28.04.2014
Коли бувають зайвими слова
І серце так сполохано тріпоче,
За них усе сказати зможуть очі
У дотику душевного тепла…
Тоді бувають зайвими слова,
Де є спасіння тільки у мовчанні.
Бо кожне слово – так, немов останнє,
А кожна рана у душі жива…
Таки бувають зайвими слова,
Коли пусті і змісту вже не мають.
Осіннім листям стиха опадають...
Чи зацвіте весною Сон-трава?
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=495397
дата надходження 28.04.2014
дата закладки 28.04.2014
[img]http://cs606923.vk.me/v606923008/6613/Kb-BC9Cxy1o.jpg[/img]
Волів би вітер щастя заплітати
В зелене листя ранньої весни.
Отак і я хотів би відчувати
Твої обійми теплі з-за спини.
Бо ти для мене, мов шматочок раю,
Серед весни лапатий ніжний сніг.
До губ твоїх невільно припадаю,
Що аж земля пливе з-під моїх ніг.
Пянію я від ніжності цілунків,
Та тільки тих, що память береже -
Ось так життя позводило рахунки,
Що серце досі пробирає щем.
Я сподіваюсь ти колись пробачиш
Мою невчасну, спізнену любов.
І, видно, час тепер не мій товариш -
Тебе несе від мене стрімголов.
І не знайти відради в сьогоденні,
Що так невпинно змушує мене
Забути все, любов свою блаженну,
І навіть те, що небо голубе.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=493138
дата надходження 17.04.2014
дата закладки 17.04.2014
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 11.04.2014
Майдан завмер. Молитва і сльоза.
Від згустків болю, смутку і печалі
боліло в грудях - сотню проводжали,
безсмертну сотню в сині небеса.
Вони ставали у ангельський стрій
один за одним мовчки у колону,
як йшли на січ проти орди в погонах
лиш з вірою супроти куль у бій.
І їх єднав не карб рубців і ран,
не дати смерті й ці холодні труни -
любові до Вітчизни чисті струни
торкав молитвою стривожений Майдан.
Як шикувалась сотня в небесах
кожен ридав і присягав до скону
край боронить й по Божому закону
колись й самим звершити в небо шлях.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=481468
дата надходження 23.02.2014
дата закладки 24.02.2014
[i]Всім загиблим...[/i]
Пробачте, мамо, що не зміг мовчати,
Коли на гідність стали чобітьми.
Оця війна не мною розпочата,
Та я Вкраїну затулив грудьми.
Пробачте, мамо. Не чекайте в гості.
Мов маки на асфальті моя кров.
Тепер мені підвладний час і простір...
Так любо тут на куполах церков,
Така красива наша Україна,
За неї і життя, повір, не жаль…
Щоб тільки знов не стала на коліна!
Щоб тільки волі сонячна кришталь
Не впала й не розбилася на друзки!
Тоді оце все буде не дарма…
На прапорах чорніють болю смужки:
Я не один. Вже багатьох нема.
Пробачте, мамо. Не кленіть же долю.
Це вибір мій: стояти до кінця…
А, може, я гріхи отут відмолю
Свого народу в віщого Отця?
…Розсіє сонце димові тумани—
Народ мій ангел обійме крильми.
І я вернуся пам’яті вітрами,
Бо Україну затулив грудьми.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=480550
дата надходження 19.02.2014
дата закладки 19.02.2014
Заблукало щастя в сніжній хуртовині,
Незнайти дороги, стежки замело...
Падають сніжинки, та вони не винні,
Холодно у серці і душі було.
Заіскриться щастя вранці від морозу,
Полетить у небо, в голубу блакить.
І впадуть на руки краплі наче сльози,
Буде незабутня ця єдина мить...
А як зійде сонце, променем зігріє,
Доторкнеться ніжно і віддасть тепло.
Щастя на порозі і збулися мрії,
То його кохання справжнє привело...
За вікном хурделі зазирають в шибку,
Загорнулось поле у білий сувій.
У кімнаті ж тепло, ніжно грає скрипка,
Визирає щастя з під пухнастих вій...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=478986
дата надходження 12.02.2014
дата закладки 13.02.2014
В кімнаті літо. Пахне чебрецем,
що вчора повні жмені назбирала.
Я ще тоді у змові із дощем
з сріблястих рос краплиночки складала…
А нині день – у дощовім плащі,
розквітлі липи краплі умивають.
В кімнаті тиша. Слухаю дощі
із чашечкою липового чаю.
Не модну книжку з відгуком чудес
беру, поближче до вікна присівши,
і хай там що диктує нам прогрес,
а ми з дощем читати любим вірші…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=347013
дата надходження 28.06.2012
дата закладки 13.02.2014
Не дивись в моï очі так пильно,
Не шукай в них ранкову росу ...
Моє серце до крайнощів схильне -
Я цей хрест свій крізь роки несу ...
Не вдивляйся ...Там плаче дощами
Листопадовий крик журавля ...
Я навмисно лишаю між нами
Непорушений кроками шлях ...
Я так довго ховала від тебе
Тихий шепіт незронених слів ...
Не вдивляйся так пильно...не треба
Проникати у тайну вітрів ...
Не дивись в моï очі так пильно,
Не шукай в них зображень чужих ...
Недовіра морозить могильно
Кожен видих і кожен твій вдих ...
На півкроку залишилось стежки,
На півмріï залишилось днів ...
Не вдивляйся в лякливу мережку,
Якщо більшого щастя хотів ...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=478820
дата надходження 11.02.2014
дата закладки 11.02.2014
У полум*ї згорають дні по дню,
життєвий календар листя скидає.
В буденність днів із тріскотом вогню,
де сміх з плачем жаринки позбирає.
Буденність справ порівнювать в світах,
і звідать невідоме , незбагненне.
Та зрозумівши - повернись назад,
своє ж то є найближче,сокровенне.
То що з того,що у пекельних снах,
вигнанкою самотності по-ночах.
А за вікном хуртелиця мела,
слова невчасно сказані - пророчі.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=469891
дата надходження 02.01.2014
дата закладки 24.01.2014
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 15.01.2014
(Із підслуханого)
Цікаве запитання –
Як живу?
Все, звісно, не розкажеш телефоном...
Багряне листя стиха на траву
Вкладає вітер.
Виноградне гроно
Наповнилося соком.
А вночі
Спить голуб на моєму підвіконні.
Сьогодні зранку сіро,
А дощі
Осінні
Колисково-монотонні.
Живу...
Як всі!
Втікаю від проблем
У дивний світ фантазій та ілюзій.
Пишу вірші,
Нових шукаю тем,
Знайомлюся
І маю уже друзів.
Живу...
Радію осені, дощу,
Збираю листя жовте у букети.
Плач́у за все!
І дорого плач́у...
А запитати хочеться: „ А де ти?”
Та я мовчу.
Тамую давній біль
В кутку душі.
Єдиний порятунок
Мовчання золоте.
Як ти посмів?
Навіщо кинув слово – наче трунок
У вир душі?
Ти дуже завинив!
Де взяти сили, щоб простити вкотре?
Життя, що повне гроз, незгод і злив,
Як літо бабине – не тепле і коротке...
Живу...
Як осінь!
То сльоза спаде,
То посміхаюсь,
А бува – радію,
Як бачу чорнобривці де-не-де
На клумбах міста.
І лелію мрію
Голубкою летіти в небеса
Із голубом...
І день отой настане.
Щасливі вогники ще спалахнуть в очах!
У Львові осінь... Зацвіли каштани.
26.09.2013р. Львів
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=451231
дата надходження 27.09.2013
дата закладки 14.01.2014
Так хочеться казкової зими…
Сріблясто-білих за вікном сніжинок,
На склі морозу ніжних павутинок,
Снігову бабу, лижі, ковзани…
Так хочеться заметів, хуртовин,
Картонно-паперових годівничок,
Для тих маленьких снігурів, синичок
І мішуру прикрашених вітрин.
Так хочеться чарівних кольорів,
Мережива вузьких, дрібних стежинок,
Відблиски діамантів із крижинок
І світло ялинкових ліхтарів.
Так хочеться казкової зими…
На підвіконні, огорнувшись пледом,
Зігрітись чаєм з ароматним медом,
Спостерігати міста дивні сни.
Так хочеться казкової зими...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=460342
дата надходження 13.11.2013
дата закладки 13.01.2014
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 13.01.2014
Інше місто за твоïм вікном
Розцвітає зорями ручними,
Згадкою про мене перед сном,
Різними химерами нічними ...
А у мене колючіє час
На долонях місячної рими ...
Вчора ще не писано про нас,
Завтра ми зустрінемо чужими ...
Спалахом - іскринкою згорить
В атмосфері днів метеоритом
Наша зустріч - лиш єдина мить,
Що промчала долями транзитом ....
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=471490
дата надходження 10.01.2014
дата закладки 10.01.2014
Давай с тобой поговорим.
Чуть – чуть, не на бегу,
О том, что пишут фонари
Лучами на снегу.
Следы людей и птичий след
Давай с тобой прочтем,
Закутавшись в пушистый плед.
И просто ни о чем
Вдвоем с тобою помолчим.
Вдвоем… Когда – нибудь.
Там, где всегда, лежат ключи…
И белый – белый путь.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=466206
дата надходження 15.12.2013
дата закладки 21.12.2013
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 21.12.2013
Приручу довгу ніч, простягнувши ïй сни на долоні,
Ніби крИхти пташкам, що шукають розради в людей ...
Запишу стан душі партитурою вічних симфоній,
Щоби соло звучало, як сповідь зів'ялих лілей ...
В шепотінні хвилин зазорІє розхристаність вікон,
Місяць білим наливом дозріє на схилі небес ...
Еліксир із пісень - вже давно перевірені ліки,
Коли привид з минулого раптом у серці воскрес ...
В нагромадженні дум знов зародиться вогник надії,
Відкидаючи тіні на стіни колишніх тривог ...
...Ще учора весна фарбувала у прозелень віï,
А вже грудень дописує в "Повісті літ " епілог ...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=467098
дата надходження 19.12.2013
дата закладки 20.12.2013
Я Вас больше не потревожу...
Разве только... коснусь стихами...
Нежность смело введу под кожу...
Зацелую лицо ветрами...
Зимней вьюгой коснусь, снежинкой
К Вашим кудрям прильну случайно...
И в любимых глазах слезинкой
На ресницах возникну тайно...
Я Вас больше не потревожу...
Ни письмом... ни мольбой... ни снами...
Разве только... любовью, может...
Трону сердцем, живущим Вами...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=466416
дата надходження 16.12.2013
дата закладки 18.12.2013
Несподівано і невчасно
В мою душу ввірвалась осінь.
І ти знаєш, мені не ясно!
Але байдуже... З мене досить.
Я не буду твоїм коханням
Напиватися, ніби чаєм.
Я не перша і не остання,
Я не стала для тебе раєм.
Осінь вміє вбивати душі,
Почуття розривати навпіл.
І мені вже болить не дуже,
Я втомилась від тебе навіть.
Просто знаєш, усе минає.
Я навчилася не любити.
Осінь все про кохання знає...
Осінь вчить без кохання жити.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=362209
дата надходження 05.09.2012
дата закладки 17.12.2013
Ми світ створили. Я і ти
От тільки кожен на свій лад
Спочатку зводили мости
А потім гори барикад
Спочатку ніжні поцілунки
А потім море із образ
Спочатку вірність і стосунки
А потім щирість на показ
Ми світ створили. Я і ти
Чиє було оте бажання?
Прийти – піти, прийти – піти
У кожного свої питання
У кожного своя частинка
У кожного своя вина…
Ми світу різні половинки!
Без НАС його нема!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=465261
дата надходження 10.12.2013
дата закладки 11.12.2013
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 04.12.2013
О чем сегодня сердце пишет?
О грусти брошенной в ночи...
О том, как дождь тревожит крыши...
Как губ касанья горячи...
Хрусталь бокала свет глотает,
Вино не сгладит боль мою...
Камин, не сердце, остывает,
А я все "Let it be" пою.
Пою и в такт строка ложится
Слегка размытая слезой...
Кто знал, что может так случится:
Ты не со мной... Ты не со мной.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=463383
дата надходження 30.11.2013
дата закладки 02.12.2013
Голомозі дерева підскрипують жалібно вітру,
Що гойдає майбутнє у сонних пахучих бруньках ...
Сльози осені в титрах з віконного скла тихо витру,
І відкрию кав'ярню для птаства у груші в старезних руках ...
Вже парфуми зими обдають всіх морозяним шлейфом,
І куйовдиться дим з ароматом сосни в димарях ...
І останній листок, поруділим і стомленим ельфом,
Ліг в долоню мені, як закладка мого букваря ...
З листопадом на "ти "...Тож прощатись нам важче удвічі ...
Збережу його вірші у теці з поміткою "Мій часоплин "...
Буйні коні зими вже гарцюють у днів на узбіччі,
Закусивши вудила, викрешують іскри хвилин ...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=462755
дата надходження 27.11.2013
дата закладки 28.11.2013
Що, Музо, ти чому не спиш?
Безсоння завітало теж, непрошене?
Заходь в оселю, мовчки чом стоїш?
Вже першим снігом землю запорошено.
Блищать під снігом тьмяно ліхтарі.
І сутінки, шипшиною мережані,
Про давнє щось нагадують мені.
А вечір тишею, мов паском, підперезаний.
Уламки долі, ніби кораблі,
Розкидані під скелями. Як місячно!
Знов привиди минулого в імлі
З”являються, як білка в нору лисячу.
Вже ночі день віддав свої ключі.
І яблуні, обвішані плодами,
Згадаємо із Музою вночі.
А сніг все йде – туманить між домами.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=460368
дата надходження 13.11.2013
дата закладки 13.11.2013
А за вікном кружляють заметілі,
Нам дивне срібло кидають до ніг.
Танцюють вальс сніжинки білі - білі,
Пухове покривало стелить сніг.
Співає пісню хуга вечорова
І зазирає кожному в вікно.
Зима, зима, вона така казкова,
Така хмільна, немов п'янке вино.
У темнім небі заховались зорі
І місяць спати вже пішов давно.
Лиш ми з тобою наче човен в морі,
Життя лишило нам своє кіно...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=459751
дата надходження 10.11.2013
дата закладки 11.11.2013
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 07.11.2013
На кінчику багряного листка
Від холоду тремтіла мокра осінь.
В калюжах лопотіли ноги босі
Дощів мінорних… Ох, яка жорстка
Долоня вітру, що куйовдить лист,
Викручує до сліз свинцеві хмари,
Не зможе погасити лиш стожари,
Розпечених калинових намист.
І кущ рожевощоких хризантем
Негоді посміхнеться сонцебризно,
Наповниться теплом осіння тризна...
Впаде додолу листя золоте…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=459119
дата надходження 07.11.2013
дата закладки 07.11.2013
Не суди мене за гріх
Я гріха напився змалку
Крізь дитячі сльози й сміх
Пізнавав його я палко
Для тернового вінка
Час залишено і місце
Та комусь моя рука -
Більше ніж легеням кисню
Слід від чашки на столі
Непорушність вічних істин
Скажу раз із сто я «НІ»
І наповню простір змістом
Не суди мене за гріх,
Бо тепло утворить холод
Слід від мене, сльози й сміх…
Слід від чашки, просто коло…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=458620
дата надходження 05.11.2013
дата закладки 06.11.2013
Пройдусь я тихо пам`яті шляхами,
Із зір настою вип`ю в самотині...
Згадаю все, що бу́ло поміж нами,
І трепетно полину в далі сині.
Я полечу туди, де квітне м`ята
У трав`янім нев`янучім розмаї;
В те літо, коли зміг мені сказати:
- Моя єдина, я тебе кохаю...
І буде ніч, жагуча до безтями,
І розгоряться знов в душі бажання.
І в далях синіх з мрійними вітрами
Розсіється моя печаль туманна...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=456540
дата надходження 25.10.2013
дата закладки 05.11.2013
Позбираю роки, мов горішки в хустину
І у вузлик міцний зав’яжу на ріжки.
Добігає вже осінь в часову щілину,
Витікає життя, я прошу: "Не спіши!"
Хоч не маю у ньому великого статку,
Чи ж то гроші - мірило здобутку всьому.
Маю діти, онучку: їм вірші на згадку,
В них частинку своєї душі я впишу.
А іще передам в естафету кохання,
Хай і в їхніх серцях променіє любов.
То є воля моя заповітна остання,
Щоб не трапилось з ними, - триматись разом.
03.11.13
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=458285
дата надходження 03.11.2013
дата закладки 04.11.2013
Обожнюю я тихий час нічний,
Коли душі не йметься і не спиться…
Коли із неба місяць молодий
Очима-зорями вдивляється в криницю.
Коли думки, мов зливи, у цей час
Полощать струни серця безупинно,
Коли фантазія малює повсякчас
Ескізи до майбутньої картини.
Цей стан душі оспівано давно
В світлинах-віршах багатьох поетів.
Та все ж , не багатьом, мабуть, дано
Відчути сурм захоплюючі злети.
Шедеври дня, полотна снів нічних,
Як передать звичайними словами?..
Це янголи на крилах золотих
Нас осипають вічними дарами.
Вогонь небес давно б уже погас,
І папороть в душі так й не розквітла б,
Якби Господь не посилав для нас
Невидимих лампад магічне світло.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=458227
дата надходження 03.11.2013
дата закладки 04.11.2013
Чи знаєш Ти,
що ліками намарно
загоювала рани самоти?
І жодна думка
не пройшла безкарно,
глибоко удалося прорости.
Вужами горло
ніжність обвивала
і полотніли руки
без тепла,
луною затихала
на вокзалах,
але надія жевріла….
Була мені за друга,
ворога і брата,
штовхала і благала:
«Зупинись!»
Водночас народитись
і вмирати,
вростати в землю,
рватися увись
хотілося мені…
Перелистати –
щоденники несказаних
«люблю».
Чи знаєш Ти,
що наче страти
боялася холодного жалЮ?
Тебе шукала
в кожній порі року,
назвала осінь
іменем Твоїм…
Отак би зупинити Світлооку
і не торкатися ніколи зим…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=458000
дата надходження 01.11.2013
дата закладки 03.11.2013
Хотіла я забути біль колючий,
Закрити серце від чужих чуттів -
Так щільно, наче у мороз тріскучий
Шпарини закривають від вітрів.
Хотіла більш коханням не хворіти,
Не дерти крил, рвучись з любовних ґрат.
Хотіла мирно і спокійно жити.
Без грізних слів в пролозі: «Шах і мат!»
Хотіла тиші. Надмір її маю.
Гостює в домі, чай із медом п’є.
Сьогодні те « хотіла» відміняю.
Хай краще вир, аніж життя нудне.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=457495
дата надходження 30.10.2013
дата закладки 30.10.2013
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 30.10.2013
...тоді згадую останню її фразу
і завмираю у захваті:
яка потрясаюча назва для книжки-
"плач так щоб мені сподобалось"
І. Малкович
Плач так, щоб мені сподобалось
І зникни, коли скажу.
Я центр твоєї області,
Я знаю твою межу.
Бажаєш добраніч Господу,
Дарма, що він завжди спить,
Я вміло лишаюсь осторонь,
Занурюючись углиб.
Я пляма твоє сповіді,
Я осад твоїх молитв,
А ти витрачаєш молодість,
Сама обриваєш цвіт.
Я символ твоєї доблесті,
Ти хочеш цього, і край.
Плач так, щоб мені сподобалось,
Бувай.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=455731
дата надходження 21.10.2013
дата закладки 21.10.2013
Лягав туман, немов із чар,
До сну давно збиралось місто…
Стояв засвічений ліхтар
І горобина промениста.
Тролейбус їхав у депо,
Закохані ішли із парку,
Хтось в барі пив смачне вино,
А інший доїдав ще шкварку.
У місті танці залюбки,
Туман клубочиться, як хмара,
А я сиджу й пишу рядки,
Які прийшли, немов примари…
Туман сідає на листки,
Жовтнева осінь у намисті,
Я хочу все це зберегти,
Як і дерева златолисті!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=455689
дата надходження 21.10.2013
дата закладки 21.10.2013
Дівчинка Осінь жбурляє в обличчя мені
Листя, опале з гілок, золотисто-багряне…
Мовчки дерева стоять в листопадному сні;
Вітер куйовдить волосся твоє неслухняне…
Безповоротно стежина веде до зими…
В цьому житті ми чимало на все оглядались…
Більше навряд чи з тобою побачимось ми;
Адже і так досить часто у снах зустрічались…
Ти збережи мою ніжну безмежну Любов…
І не картай за гріхи свою втомлену душу…
Я відчуватиму ніжність твоїх молитов
Й більше ніколи канон почуттів не порушу…
Жовті дерева стоять в дивовижному сні;
Вітер куйовдить волосся сухими перстами…
Дівчинка Осінь щось тихо шепоче мені,
Наче востаннє лоскоче твоїми вустами…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=453852
дата надходження 11.10.2013
дата закладки 11.10.2013
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 08.10.2013
Задощилося ...що ж ...буває ...
І у літа погас вогонь ...
У шаленому днів розмаï
Не пусти лиш моïх долонь ...
Не печалься! Повір, не треба -
Вкриє душу зелений мох ...
Відбивають калюжки небо -
Ми по хмарках ідем удвох ...
Не свари цю невчасну осінь,
Що не має для нас зірок,
Не її в тім провина зовсім,
Що цей вересень геть промок ...
Задощилося ...що ж буває ...
Липне вечір до підвіконь ...
Ми розмову зігрієм чаєм,
Ніч прийдешню -теплом долонь...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=451674
дата надходження 29.09.2013
дата закладки 03.10.2013
Я каву заварю собі сама
І постіль незастелену залишу,
Хай скористається теплом Зима
Та заметіллю цю зруйнує тишу.
В солоне море душу опущу,
Хай заживе, як рани, що на тілі.
На жаль, від болю я не захищу,
Бо ж і самій уже, мабуть, несила...
Розтоптана, зневажена, дарма!
І босими на склі стою ногами,
Та сухо там, бо крові вже нема,
Стекла вона болючими сльозами...
Відбілена, без болю ─ чистий лист,
А чи почну писати знов - не знаю.
Знівечений, щоб знову жити - хист,
Здається? Ні! Бо з вітром вже зникаю!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=451974
дата надходження 01.10.2013
дата закладки 02.10.2013
Продовження: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=351185
-------------------------------------------------------------------------
Десь тайком вкрадається сумління.
Чом погода йде на манівець?
І чому не гріє вже проміння?
Впав на землю перший морозець.
І думки тепер на роздоріжжі.
Бачу: підкрадається зима.
І чомусь сумують перехожі...
І сама нудьгую крадькома.
Чи душі тепла вже недостатньо?
Чи втомилась радості чекать?
Може, просто хочу я занадто?
Та на що мені ще нарікать?
Ти, неначе, поряд і немає.
Нащо тобі стан оцей душі?
Може, це промінчик догорає?
Мабуть, ми з тобою вже чужі...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=452210
дата надходження 02.10.2013
дата закладки 02.10.2013
Дива малює нам природа
У дощову негожу днину.
Таємна павучків порода
Мережить осінь павутинну.
Стрибають по калюжах бульки —
Дзвенить мелодія сріблясто.
І розбиваються, мов кульки,
У танцях крутяться хвилясто.
Звучать дощу мажорні ноти,
Віддаючись експериментам,
Бо в осені — свої турботи,
А ми втішаємось моментам. 2013
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=452148
дата надходження 02.10.2013
дата закладки 02.10.2013
Вже не ті. Може я. Може ти.
Повернути минуле не зможем ніколи,
Лиш, прийнявши уроки життєвої школи,
У новій іпостасі себе віднайти.
Може я...
Може ти...
Вже не ті. Може ти. Може я.
Так завжди: під небесним склепінням
Час приходить збирати каміння.
Натрималась його вже земля.
Може ти...
Може я...
Ні, не ти і не я.
У життя каламутній воді
Ми шукали не того, не там й не тоді.
Просто в кожного доля своя.
Не твоя...
Не моя...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=445307
дата надходження 25.08.2013
дата закладки 26.09.2013
Пробач – шепочуть зорі,
Прийми – це крок вперед,
Ми одне одним хворі
В сукупності прикмет
А що? Спізнився вечір
Лічильник на нулях
І протягом на плечі
Лягає сивий шлях
Якщо в словах ми квиті
Тримай чи відпусти…
Цілуй несамовито!
Пробач, прийми, прости!!!ᵯ
Так просто, нуль-початок..ⱷ
Так просто, нуль-нема,ᴓ
Так важко промовчати…
Так важко щось сказати…
--------------------------------
А далі що?**Зима…ᵴ₪ῼ
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=450916
дата надходження 25.09.2013
дата закладки 26.09.2013
В гаю розвіяв Багрянець,
листки у охрі сиплються з беріз.
Мідяно – жовті падають у танець,
в останній свій, із осені каприз…
Руєн захмарив небо, задощило,
сонатом вітер з гаю затужив.
Заскочив серце, наче заніміло,
осінню тугу долами розлив.
Холодний Хмурень диха йому в спину,
озвалась чайка з плачем.
А дощ надворі пряжить без зупину,
змива осіннє плачем.
…Не падай в душу Осене - завіє,
не залиши у річці без весла.
Не напувай на дворі ностальгію,
лиши для мене часточку тепла!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=450683
дата надходження 24.09.2013
дата закладки 24.09.2013
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 24.09.2013
Відбувся день.
Розлито чорну каву.
На небі гуща.
Тільки пектораль
вдягає місяць
золото-рудаву
і дощ об шибку б’ється,
мов кришталь.
У вазі сонце –
жовті хризантеми,
вони про Вас нагадують мені.
коли погляну,
то зникає темінь
і промені з них ллються
неземні.
Каштани багряніють у пожежах.
У різні боки –
іскри-кожушки.
І карі очі поглядами стежать –
передчуттями
всипані стежки.
Листи читаю,
писані «між іншим»
і, наче чую голос вдалині,
що не погас,
а став іще ніжнішим…
як жовті хризантеми на вікні.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=449565
дата надходження 17.09.2013
дата закладки 19.09.2013
Что же останется после меня?
Сборник стихов да в журнале статья.
Вспомнят: любила сидеть у огня,
Не выносила понтов и нытья;
Как без оглядки теряла себя,
И танцевала под ритмы дождя,
Как не любила приход декабря,
И возвращалась, навек уходя,
Так над собою теряла контроль,
Что раздавала от сердца пароль;
Слушала рок в исполнении «Ноль»,
А за улыбками прятала боль,
Как променяла рассвет на закат,
Веря, что Бог ‒ не от слова «богат»,
Как обожала коньяк, шоколад…
Знала - насколько позорен возврат...
После меня… ни друзей, ни врагов,
Худенький томик попсовых стихов ‒
Вот, что останется после меня!
Всё это можно прожить за 3 дня...
17.09.2013
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=449652
дата надходження 17.09.2013
дата закладки 17.09.2013
Я зароюсь, как в сладкую вату,
в ледяные ночные туманы,
влажным маревом, ветрено-странным,
я укроюсь, почти не дыша,
и уйду, как уходят солдаты,
обреченно гремя в барабаны,
завоевывать дальние страны -
неуверенно и не спеша...
В сонно-дрёмном, предутреннем мраке
где ночные, заблудшие росы
были пойманы первым морозом
и закованы в цепь до весны -
я голодной, бродячей собакой
одиноким, затравленным воем
повлеку обреченно-влюбленных
под сияние полной луны.
Окунусь я, как в тёмное пиво -
полосатой марсельской креветкой -
в прошлой жизни фантомы - приветы
в - ниоткуда и из - никуда,
и уйду, нарочито - игриво,
в ледяные осенние ветры,
что имеют простые ответы,
но коварно молчат, как всегда.
Я уйду. Не моля, не взывая...
Всё нелепо и глупо-банально -
так решила давно, изначально,
из-печально, старуха с косой,
но - как будто бы вновь издеваясь -
зазывает сыграть на рулетке,
обещает простые ответы -
брошу шарик в её колесо...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=449504
дата надходження 16.09.2013
дата закладки 17.09.2013
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 09.09.2013
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 09.09.2013
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 09.09.2013
Ходила ніч сьогодні на побачення,
Вдягла спідницю вишиту черешнями.
Та не по моді.Це не має значення,
Та їй би так ходити краще веснами.
А вона в осінь.Вишила би золотом,
Фарбує очі ніжними цілунками.
І так крокує вже із самим холодом,
І зорями мандрує.Міх з дарунками
Сама тягне.До кого залицяється?
І хто той красень,та чи буде вірний?
Він не прийшов...І плаче дощ,хитається.
Та красень тої ніченьки не гідний?
Та це ж бо ранок.Як же їм зустрітися?
Щоб вчасно він прийшов на те побачення?
Чи може,їй у літо краще вдітися?
Чи в зиму?..Та хіба це має значення?...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=448032
дата надходження 08.09.2013
дата закладки 09.09.2013
Вікно, і хмар важкі вагони
Промерзлі крапельки води
І справа навіть не у тому
Що хмари їдуть не туди
Мій потяг наче та пір’їнка
легкий, із шляхом не в ладах
У нього тут нема зупинки
Ні в коліях і ні в дротах
він вільний, я ж чекаю досі
Коли засвітиться табло
А за вікном приходить осінь
Промерзлі крапельки на скло
В кінці усіх моїх історій
Я замість крапки, ставлю три
Мій корабель давно у морі
Я люблю осінь, і вітри…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=446985
дата надходження 03.09.2013
дата закладки 04.09.2013
Гаптує осінь золоту печаль...
Літає сум... тоненьким павутинням...
Десь плаче скрипка... і сентименталь...
залишить слід... у небі хмаровинням...
Огорне землю дощовим рядном...
А ніч збере усі зірки у збанки...
Закохані дерева... ніжним сном...
Як прохолоди осені підранки...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=446387
дата надходження 30.08.2013
дата закладки 01.09.2013
Останній подих літа — у жоржинових кущах,
У ніжнім трепеті метеликів на крилах,
В майорах, чорнобривцях, у велюрових плащах,
На пишних пелюстках, що в айстрових розливах.
Останній подих літа — в зойку чайки ув імлі,
В тендітній павутині, що в просторім леті,
У нотах пісні — там, де мріють рідні журавлі,
На різнобарвних гладіолусах в букеті.
Останній подих літа на калиновім кущі,
В зітханні вітру на самотній каруселі,
У срібночолому грибному теплому дощі,
У золотистій, злитій в осінь акварелі.
Останній подих літа, як проміння на руці,
Що з урожаєм щедрим в осінь мандрувало.
Останній подих літа — згадка на твоїй щоці,
Де ясне сонечко так ніжно цілувало. 2013
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=446397
дата надходження 31.08.2013
дата закладки 01.09.2013
Від подиху мого вікно затуманіє ;
Я пальцем напишу на нім твоє ім'я ...
А там, у завіконні, жоржинова надія
У росянім намисті нестримано сія ...
І крапка в кінці слова скотилася сльозою ...
До неï притулюся устами і чолом ...
А там, у завіконні, день свариться з грозою,
І ïхнє бурмотіння вже котиться селом ...
Зроблю приймач гучніше, щоб аж боліли вуха,
Щоб ду'мки заглушити тоненький голосок ...
А там, у завіконні, північний вітер дмуха,
Гойдає, наче хвилі, осиковий лісок ...
Уже давно у хаті господарем смеркання ...
І проситься хмаринка до серця увійти ...
А десь, у завіконні, живе моє кохання ...
І дощ мені шепоче, що то, напевно, Ти...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=445953
дата надходження 28.08.2013
дата закладки 29.08.2013
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 29.08.2013
[img]http://cs416921.vk.me/v416921805/5af7/s_Z3fpQ6oyw.jpg[/img]
На схилі літа
трави особливі,
тужаві стебла
стеляться до ніг.
Вони, немов
завчасу посивіли,
що стежки розминулися...
Добіг – до краю мед
і сонце на долоні –
іскрить іще,
по-зрадницьки пече.
А ночі стали
глибші і холодні,
мов у темниці…
І яким ключем
звільнити стіни
стиснуті до тріщин?
О, як же міцно
в’яжуться думки…
На квіти вересу
дощі періщать,
ліловий сум
торкається руки.
На обрій сонце
по дощі поверне,
де подих є
розділений навпІл.
Я кожен слід
збиратиму по зернах,
і ніжний верес,
і солодкий біль.
[img]http://cs319529.vk.me/v319529865/a0f4/UIjDaag7-ms.jpg[/img]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=445593
дата надходження 27.08.2013
дата закладки 29.08.2013
Ну що сказать мені про тебе?
Які слова тут підібрать?
А як подякувати небо,
Що ти моїм тепер зміг стать?
Тримаю міцно твою руку.
І ти тримай, не відпускай.
Тепер мовчи, нехай ні звуку!
Слова казати зачекай...
Вони, як пташки, линуть в вирій,
І десь сховає їх блакить.
Хоча вони й підсилять віру,
Пізніше зможуть спопелить.
Слова твої і ніжні квіти,
Звичайно, радість для душі,
Та я навчилася радіти,
Коли удвох сидим в тиші.
Коли ти дивишся у очі,
І ніжний погляд більше слів.
Зуміє серце тут жіноче
Відчути: чи мене любив...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=444770
дата надходження 22.08.2013
дата закладки 23.08.2013
На стихи Потустороннего "Не пиши мне стихов"
http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=443847
Я тебя не зову ни вперед, ни назад,
А стихи напишу в ожидании чуда,
Ибо верю, придет оно к нам ниоткуда,
И ему ты не сможешь, как мне, отказать.
Что мне думать о прошлом, оно далеко,
Что мечтать о неведомом в облачных далях?
Быть со мной в настоящем, увы, нелегко,
Как по острым камням шагать в ветхих сандалях.
Нет, не стану просить о любви неземной,
Но когда засыпаешь младенцем невинным,
Я молюсь, чтобы ты был подольше со мной,
Не врагом и не другом, а просто любимым.
18.08.2013г. 1:30
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=443932
дата надходження 18.08.2013
дата закладки 20.08.2013
Учасникам творчої зустрічі "Під крилом у сонячного літа"
Ще говіє осінь, причащає літо,
Тілом і душею віддає тепло.
Поцілунків сонця стільки ще не спито…
До криниці жовтня стежку замело.
Небо підморгнуло вересню зірками,
Місяць ненароком хмару зачепив.
А щасливе літо ще гуляє з нами,
Зоряні простори вже послали злив.
Літо причащає тілом і душею,
Щоб поважна осінь мала благодать.
За межею серпня бути разом з нею,
Глянь, у горобини грона як горять!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=443695
дата надходження 16.08.2013
дата закладки 16.08.2013
Ненаписанной песней забытые чувства звучат,
По-весеннему взгляд принимает морозные дни
И мне кажется, с неба не снег, а пушинки летят,
И я юности полон, когда мы с тобою одни...
В неокрашенном мире я долгое время бродил
И не верил, что в холод мне может быть так горячо...
Я всем телом и мыслями в жаркий поток угодил
И робею, по-детски, целуя несмело плечо.
Ни минуты от счастья, секунды блаженства ловлю,
Не могу я припомнить, чтоб было такое со мной...
Неустанно готов повторять нежно слово - "Люблю"
Вот наверно, Её, люди кличут, порой - Неземной.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=443512
дата надходження 15.08.2013
дата закладки 15.08.2013
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 13.08.2013
Це так дивно -не бути твоєю ...
Не смертельно, а дивно просто :
Відчувати близькість душею,
А думками долати простір ...
Це так дивно -прокинувшись вранці,
Не знайти біля себе крила ...
Від холодних дощів овацій
Геть розмокли моï вітрила ...
Це так дивно -у телефоні
Роздивлятись тебе на фото ;
І, ховаючи крик в долоні,
Хвилю розпачу побороти ...
Це так дивно ... Та ні! ..НЕСТЕРПНО -
Відчувати у серці шпичку! ..
І прощається літо серпнем,
Сівши в осені електричку ...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=442266
дата надходження 09.08.2013
дата закладки 09.08.2013
Вечерненабережная рыбалка
«Поберегись! Бесплатный «пирсинг», размахнусь...
Да под стрелой не стойте, слышите, мамаша», -
Рыбак забрасывал «концовку» свистом чувств
Вечерней набережной пива и фисташек.
...А и вокруг - непрекращающийся лов:
«Ищу лоточниц...» в порасклеенных обрывках,
Вон старичок магнитит толстосумных вдов,
А две девчушки, строго – спонсора каникул.
И, в это время, спиннингиста как толкнут...
...Пуд-дама мчалась так за зятюшкой-гулякой,
А тот, в снек-баре, ох, котяра-баламут,
Как заорёт: «Вино разбавили!..собаки...»
И каждый-каждый: за - своим, и – о своём,
Мы все – наживщики на разные рыбёшки.
Кто-острозубьем, кто-шутом, кто – королём.
Лишь мило стелятся причёсочки-взъеро́шки...
Луной рыбалка шла на свой вечерний пик,
В мозгах живых: что удалось за день хороший?
И «самодур» удист зашвыривал под крик:
«Эй, аккуратно всем: бесплатные «серёжки»...»
02.08.13 г.
P.S. серёжки, пирсинг – возможность зацепить крючками людей;
Концовка, самодур – "леска с крючками")) оснастка
для ловли морской рыбы (например,
ставриды), – от авт.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=441053
дата надходження 02.08.2013
дата закладки 02.08.2013
[b]Липню, мій липню журливий.
Стигне на травах кришталь.
Яблука зріють і сливи.
Сохне малина, - на жаль.
Ходить поміж картоплиння
Предок осінньої мли,
Свитка на нім ясно-синя
З написом дивним: «курли!»
Схлипує річечка потай
В згинах мулких узбереж,
Лози бере позолота,
Верби захоплює теж…
Липню, хороший мій липню,
Призупинися на мить,
Я тобі в пам'ять насиплю
Втіхи, що в серці бринить.
Може тоді, в пору віхол,
Ти намалюєш мені
Теплі промінчики сміху
На задубілім вікні …
28/07/13[/b]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=440615
дата надходження 31.07.2013
дата закладки 31.07.2013
Я прокинулась сьогодні на світанку...
І відчула, як шепочеш ти: "Люблю..."
Та пустує моє ліжко... лиш фіранку...
Вітер холодно тріпоче без жалю...
Не зійшлися ми з тобою... коли літом...
Громовицею вмивалася земля...
Ні весною... коли вишня ніжним цвітом...
Пестила маленьке янголя...
Не зійшлися... не судилось... може марно...
Ми щоночі зустрічаємось у снах...
І слова кохання ніжно... гарно....
Ми римуємо в віршованих рядках...
Не зійшлися ми сьогодні... але завтра...
Вже самітня я не буду уночі...
Пристрасно палатиме любові ватра...
І прокинуся... у тебе на плечі...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=439499
дата надходження 25.07.2013
дата закладки 25.07.2013
[b]Если бы я исчезла
Дымкой, росой с рассветом,
Все бы осталось тем же.
Так же, как прошлым летом,
Пели бы птицы звонко,
Пахло малиной сладко,
Только мое бы Слово
Стало предельно кратко.
Без разговоров лишних,
Без разговоров важных
Все бы осталось прежним,
Это совсем не страшно…[color="#ff0000"][/color][/b]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=439507
дата надходження 25.07.2013
дата закладки 25.07.2013
Щось мені не пишеться, не дишеться –
У полон печалі я попав…
За вікном осики лист колишеться –
Задививсь на нього і пропав…
Це душа тріпоче неприкаяна
На семи вітрах і сотнях мрій.
Як же подивлюсь на світ в останнє я,
Коли понесе листочок мій?..
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=431403
дата надходження 14.06.2013
дата закладки 24.07.2013
Якби ж любов спалити,
Ніби вірш,
Дощем у спраглу землю перелити…
Якби читав ти не в рядках,
А між…
Той відчай і жагу мою неспиту!
Якби ж… Якби ж…
О, скільки тих «якби ж»
Між нами проросли стіною болю!
Самотністю грішу…
І ти грішиш.
Про молоду весну у неба молиш.
А час іде…
Яка весна?
Облиш…
Вже осінь відкриває гордо двері.
А поговір чужий –
Як гострий ніж.
Остання крапля серця – на папері.
З безодні тиш
І досі ти болиш…
В шибки безсоння стукаєш минулим.
Тебе я не кохала –
Більше ніж…
Якби кохала просто, то б забула...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=439000
дата надходження 23.07.2013
дата закладки 24.07.2013
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 24.07.2013
Тональність день наш змінює поволі.
Мажорно чуються нові акорди.
Сегменти в зачарованому колі
Відрізали безповоротно хорди.
Уламки втрат, що розпинали душу.
Життя точили, як іржа залізо.
Трясли надії, мов старезну грушу,
В багаття злісно підкидали хмизу.
Залишилося тільки попелище.
Несказані слова - гірка розпука.
В прогалинах самотньо вітер свище
І відчаєм відгукується в звуках.
Відкинути, забути, не вертати…
Мажорно вдарить по акордах нових!!!
Пейзаж років похмурих і строкатих
Засяє світло-чисто, веселково.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=438326
дата надходження 19.07.2013
дата закладки 22.07.2013
Ховається день у згаслій заграві,
Падають сутінки темним крилом.
Струшую втому, віддавши отаві,
Знову належу тобі я цілком.
Тілом блукає бажання любити,
В серці зоріє обличчя твоє.
З нього усмішку твою буду пити,
Дякую долі, що ти в мене є.
Поруч з тобою ступаю душею,
В голосі тиші відчуй подих мій.
Кохання ввірвалось в життя свічею,
Сутність палає від збурених мрій.
18.07.13
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=438137
дата надходження 18.07.2013
дата закладки 19.07.2013
Пішов. І кава недопита
Не залишає тіней смут
І осінь десь посеред літа
Почне не кваплячись маршрут…
І не дописані портрети,
І не доказані слова,
І не заповнені анкети,
І суєта і суєта…
…Виходить знову все з початку
Я завтра прийду, не скучай!
Постав у повісті закладку,
А замість кави краще чай
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=437951
дата надходження 17.07.2013
дата закладки 18.07.2013
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 15.07.2013
Устами притулюся до землі -
До тої, що найперша, наймиліша.
У рідному, коханому селі
Стареньку хату пригорну, потішу.
Бо десь отут усі мої літа -
Іще такі наївні, світлоокі,
Не страчені намарне по світах,
Дитячі босоного-щирі кроки.
А над вікном ікони пресвяті
Ще й до сих пір молитву пам’ятають
Оту, що матінка на самоті
Вигойдувала аж до небокраю...
І де б життя тепер не повело,
Куди б не простелилися гостинці,
Зусюди повертаю у село,
Тулю уста до рідної землиці.
(12.07.13)
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=437062
дата надходження 13.07.2013
дата закладки 15.07.2013
Я еще полным полна надеждой,
Что смогу быть ласковой и нежной,
Что любовь, которую хранила
Не растратила, не раздарила.
Глупо, может, но я все же верю,
Что однажды ты откроешь двери
И ворвешься в жизнь мою без стука,
Да с улыбкой мне протянешь руки.
И моя весна попросит осень:
Уступи, подруга, неба просинь.
Отдохни, на пару дней хотя бы
Май впусти в холодный свой ноябрь.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=434823
дата надходження 02.07.2013
дата закладки 15.07.2013
Повзуть хмарки кудлаті небокраєм,
Неначе стадо дивних баранців.
Гуркоче так далеко щось за гаєм
І вітер на ходу одяг штанці.
Зібрався в путь вже не таку і близьку,
Туди де небо плаче й гуркотить.
Де злива підставляє йому миску
І тихо так шепоче:"Що, болить?"
"Душа болить - воно відповідає,
Терпіти більш не можу,нема сил."
Так цілу ніч... За вікнами світає...
Воно ж про біль питає старожил.
Зазолотилося над ранок сонце
І неба біль сховався у кущі.
Війнуло прохолодою озерце,
Далеко відійшли гулять дощі.
Лише намисто, що росою вмите,
Сяйнуло оксамитами в траві.
І сонця ніжні промені розлиті,
Знов розчесали кучери свої...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=437096
дата надходження 13.07.2013
дата закладки 15.07.2013
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 15.07.2013
Молюся, синє Небо, прихились.
Втомилися слова у підземеллі.
Пробач мені, що думкою колись
втопила світло в темній акварелі…
Шовкова сукня вечора. Гроза.
І блискавка стрілою золотиться.
Спекотно так, що зорі допізна
шукатимуть, де місячна криниця.
Вплела у коси стрічку лепеха,
вилискують порічкові рубіни.
Небесні струни вітер колиха...
Торкаюся нахиленої сині...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=435581
дата надходження 06.07.2013
дата закладки 15.07.2013
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 12.07.2013
Я знов беру перо у руки.
Свій погляд кинула в вікно...
Про що писать? Про день розлуки?
Чом не допили ми вино?
Червоне грає у бокалі.
Крижинки тануть ще на дні.
На скатертині, як коралі,
Блищать краплинки вогняні.
А, може, про зірки, що в небі?
Хоч вже не світять, як колись...
А чи про хмарку, що як лебідь
Без пари взимку залишивсь?
Туман зміняє сіра мряка.
Думки у простір подались..
І тільки Ангелу подяка,
Який за нас весь час моливсь...
Не помогло, чи не схотіли
Тримать, що іншим не дано.
Чуття знялось і полетіло:
Давно вже зайвим нам було.
Швиденько пустка поселилась,
Хоча її ніхто не звав.
Так шкодувала, що спізнилась...
Тепер багато в неї прав...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=394505
дата надходження 22.01.2013
дата закладки 11.07.2013
́Вышивало, лето, гладью на полях:
Белые ромашки в маковых рядах,
Желтый одуванчик, синий василек...
По краям пшеницу - хлебный колосок.
Нить златую вшила солнечным лучом,
Окропила листья ласковым дождем...
Неба синь прикрыла красоту холстов,
От чужих, непрошеных, северных ветров.
В сумрачных зарницах, дремлет гобелен,
Месяцем янтарным , краски взяты в плен,
Но лишь утро к ряду, солнце ввысь плывет...
Нити оживают, все вокруг цветет.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=436303
дата надходження 09.07.2013
дата закладки 10.07.2013
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 10.07.2013
[b] Переллю печаль у море ночі,
В леготі ласкавому нап’юсь
Радості, що день мені пророчив
Усміхом твоїх солодких уст .
Човником жагучої мандрівки
В океані зваби утону ,
Питиму тебе, неначе ліки,
Лагідну і віддану жону.
Вистрибну над хвилями дельфіном
На озонно - сонячний моріг,
І зіллюся з виссю воєдино
Зморений від пестощів твоїх…
01.07.13[/b]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=434786
дата надходження 01.07.2013
дата закладки 04.07.2013
Пригорнулось сонце до землі,
Труть долоньки сонні оченята.
Вчаться в піднебессі на крилі
Впевнено триматись журавлята.
Вкрилась на ніч матінка-земля
Легким покривалом із туману,
Обійнявши сонце-немовля,
Виглядає місяць з-за лиману.
На пеньочок вітерець присів,
Позіхнувши, сколихнув діброву.
Визирає сон із-за лісів.
Соловей співає колискову.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=435165
дата надходження 04.07.2013
дата закладки 04.07.2013
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 03.07.2013
Ти не прийшов... І плаче тиха ніч,
Змиваючи дощами мої сльози...
Зі мною тільки свічка віч-на-віч
Проходить восковІ метаморфози...
У келихах незаймане вино
Соромиться цнотливості своєї...
І тільки час, байдужий, мов кіно,
Лоскоче вушко миті нічієї...
Ти не прийшов... І телефон мовчить...
Я вже ненавиджу безсилу тишу...
І літо вже потроху осенить,
Надію щойно приспану колише...
Свіча лишила декілька химер,
Що проковтнули вогник полохливий...
І ранок в точці відліку завмер,
Очікуючи, що здійсниться диво...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=435026
дата надходження 03.07.2013
дата закладки 03.07.2013
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 03.07.2013
Музика Віктора Охріменка
Білий смуток літа пухом із тополі
Стишено лягає мріями у сни.
Не зійшлися вчасно дві самотні долі,
Заблукавши, мабуть, на стежках земних.
Не судились, видно, їм кохання крила,
Щоб завжди літати разом у світах,
Бо одна з них в землю очі опустила,
Інша доля вільна, як у небі птах.
І блукають світом поодинці долі,
Половинку рідну прагнучи знайти.
І зітхають важко в час, коли тополі
Землю засипають пухом самоти.
15.06-01.07.2013 23:35
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=434802
дата надходження 02.07.2013
дата закладки 02.07.2013
Хай смуток мій
обернеться дощем –
нестримно-теплим,
в тиші вечоровій.
У музиці Вівальді –
серця щем.
Вона жива,
напоєна Любов’ю...
Прийми її,
немов своє дитя
і вислухай
історію кохання.
Вона зігріє
все твоє життя,
наповнить змістом
зустріч і прощання.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=434650
дата надходження 01.07.2013
дата закладки 01.07.2013
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 01.07.2013
Вустами позбираю гіркоту
з картини осені -
не спиться.
Коктейль зі смаком мигдалю
без цукру, за вікном -
дощиться.
Перстені зачепилися за шпиль
дзвіниці раю -
не дістати!
Їх принесе нічний мотиль
на крилах небо -
потримати!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=221583
дата надходження 11.11.2010
дата закладки 01.07.2013
Лягають трави у густі покоси,
В квітковім ситці поле тихо спить.
У лузі задзвенять ранкові роси,
Мелодія полине у блакить.
Ледь чутно небо грає бірюзою,
Верба сплітає кісоньки свої
Схиляючись, так низько над водою,
Вслухається у співи солов'їв.
В долоні сонце сипле нам дукати,
Плете свої мережива павук.
А вітер підганяє хмари з вати,
Летить, до нас, луною літа звук.
Червоні мальви, білі і рожеві,
Красуються за тином під вікном.
Троянди ніжні, наче королеви,
У танці закружлялися гуртом...
І сонях в золотому кучерявці,
Голівкою киває в ранній час.
Медовий чай вже зачекавсь в альтанці,
Солодким смаком спокушає нас...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=434542
дата надходження 30.06.2013
дата закладки 01.07.2013
Н/у если это не судьба, так знать бы,что же?
Е/ё одну благодарю....и Бога...тоже...
Б/росает чувства, как баркас и бьет о скалы,
У/спеть бы только разбирать... обид завалы.
Д/рожит надежда, как листок ... свечою тает
Е/е у жизни между строк... любовь спасает.
Т/уман ли, холод, мы теплом её согреты,
П/ытаясь тайное вместить в свои сонеты.
О/азис мой, родник святой в пустыне жаркой
З/апретный плод, подарен мне звездою яркой.
Д/авай не будем ворошить мы все былое,
Н/е лучше ль жить, убрав с пути пережитОе,
О/ставить в прошлом, что болит....оно не греет
Н/очник, который не горит - всего лишь тлеет.
И/ пусть проходит день за днем, слагаясь в годы
К/ак важно все же отпустить, забыть невзгоды...
О/дно волнует и болит - не опоздать бы,
Г/орькА судьба,хоть говорят "Пройдет до свадьбы!"
Д/уше важней... важней всего любви минуты,
А/ ты судьба не остуди... морозом лютым...
© Copyright: Любовь Иванова 2, 2013
Свидетельство о публикации №113063008316
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=434529
дата надходження 30.06.2013
дата закладки 01.07.2013
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 26.06.2013
Ти для нас єдина, калинова,
Чарівна в любистковій красі,
Наша рідна, неповторна мово,
У багатоцвітті голосів.
Говірки навчилась зберігати,
В берегах широкого Дніпра,
І народ зуміла закохати
В себе, подаривши два крила.
Для поета ти даруєш силу,
З кожним словом додаєш її,
І людина квітне, як калина,
Бо родилась на такій землі.
Не писали б музики такої,
Піснярі, без мови, уночі,
Муза б не давала їм спокою,
Заховавши римові ключі.
Мудрості немає у народу,
Коли мова, як душа мовчить,
І немає єдності у роду,
Коли фальш у мові зазвучить.
І поет безкрилий, коли мова,
З ним у парі не летить увись,
І в Пегаса зірвані підкови,
І у Музи сльози полились…
Мово, ми пишаємось тобою,
Полони і далі нам серця,
Щоби люди з мовою такою,
На рушник ступали до вінця.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=432781
дата надходження 21.06.2013
дата закладки 21.06.2013
На білій скатертині диво - квіти,
Ромашки, маки і волошки сині.
Такі чудові, теплі, літні миті,
Живуть лише на нашій Україні.
Світанки тихі і бурхливі ріки,
Пшеничних хвиль яскраве перевесло.
Цей світ такий просторий і великий
І лиш у нас такі пахучі весни...
Барвінок, мальви, спориші зелені,
Криничний журавель, що біля хати.
Ще повертаються у сни до мене
І колискові, що співала мати.
Шовкові трави в берегах де роси,
Розсипали блискучі намистини.
Верба вплітає прохолоду в коси
І линуть з саду співи солов'їні...
Черешні стиглі, грона винограду,
Солодкий запах цвіту матіоли.
Я смакувала і вдихала радо,
Ніч намалює оксамитом зорі.
Пухкі хмарини в небі наче вата
І захід сонця вмитий карамелью.
Руками світ готова я обняти,
Лишитися назавжди з ним ріднею...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=432708
дата надходження 20.06.2013
дата закладки 21.06.2013
Життєвий плин...
Цвіте жасмин,
У пахощах звабляє.
Росте полин,
Обплутав тин,
Квітками забавляє.
Зійшовся клин.
Життя, як млин, —
Назад не повертає...
Серцебиття,
Чому життя
Повернення не має?.. 2013
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=432506
дата надходження 19.06.2013
дата закладки 21.06.2013
Без стрілок
без міток
примари годин
свій відлік нізвідки
ведуть до нуля.
Я прагнув в безмежність
у прану глибин
але не судилось -
зімкнулась петля
і знаю тепер -
замало вже світу -
щільнішає простір
і кришиться час.
Безликим уламком
метеориту
у сфері тяжіння
я швидко погас.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=432545
дата надходження 20.06.2013
дата закладки 21.06.2013
Як пахне липа... солодко-гріховно...
Так пахнуть зустрічі, що не збулись...
Так пахне та любов... яку жертовно...
На гордості вівтар препіднесли колись...
Вона пручалась... потім враз замовкла...
Додолу гнули льодяні слова...
Перетворилась в липу... і пожовкла...
Не вберегли... і вороття нема...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=432322
дата надходження 18.06.2013
дата закладки 19.06.2013
Густіє літо.
Падає на дОли,
верхами пил
в серпанку золотім.
Червоні маки
міряють камзоли,
з волошок
парашутик залетів -
як синя павутинка
до кімнати
і білим вальсом
сиплеться ромен…
Люблю Тебе
щоразу пізнавати.
Ім’я Твоє
із тисячі імен
як таїну,
настояну у зливах
шептати словом
тихим і ясним...
Коли гроза за вікнами –
вразлива…
Вона говорить
голосом Твоїм.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=430237
дата надходження 08.06.2013
дата закладки 15.06.2013
Мне говорила тихо ночь:
Все это нужно переснять.
Тебе сегодня бы помочь,
Да звезд поменьше мне ронять.
И говорили небеса:
Сегодня надо постирать
Все голубые облака,
Потом еще перешивать.
Мне говорила тихо жизнь:
Все это нужно пережить.
Пересмотреть весь альтруизм,
И больше всех уметь любить.
Мне говорили все,о всем.
Портной мне платье перешил.
Но только ты...Да ни о чем...
И тихо ветер у перил
Мне сочинял свои стихи.
И страны в небе открывал,
Где ночи вместе коротки.
И перья Ангелок ронял...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=431538
дата надходження 14.06.2013
дата закладки 14.06.2013
Знов плаче дощ тужливо за вікном,
Поникли до землі пахучі квіти.
Не зазирає місяць перед сном
І ніч свої ховає оксамити.
Почувся гуркіт серед чорних хмар
І небо з усіх сил заголосило.
Як вирватись з полону диких чар,
Перемогла, щоб силу - інша сила...
Принишкли звірі і на гілці птах,
Сидить самотньо, заховавсь під віти.
Шаленний вітер вигравав в дротах,
Мелодія понеслась цілим світом.
Озвалась громовиця в берегах,
Плакучій вербі розчесала коси.
Промчала злива на семи вітрах
І у дарунок залишила роси.
Посміхнувся теплий ранок літу,
В душі мінорно струни забриніли.
Сонячні, яскраві колорити,
У небі розпрамляли знову крила...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=431237
дата надходження 13.06.2013
дата закладки 13.06.2013
Де кропива позацвітала біло,
Жалкі до сонця тягнучи долоні,
Тендітний кущ калиновий несміло
Розкинув руки-віти на осонні.
Весь у віночки вбраний, як на свято,
Весну вітає поглядом ласкавим.
Його маленькі пуп'янки завзято
Повиставляли щічки зеленаві.
Та скоро тепле літо щонайдалі
Гайне поривно слідом за весною,
І ти, калино, зодягнеш коралі,
Аби помилуватися собою.
А потім осінь закурличе з гаю,
Сумне ридання стримати не в змозі...
Стою я поряд із кущем... Зітхаю...
Бо і моя вже осінь на порозі.
13.06.2013р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=431141
дата надходження 13.06.2013
дата закладки 13.06.2013
Запашний вітерець пряде
з буйноцвіття духмяний вальс.
Причаровує – в рай веде.
Тільки як же мені без Вас?
Старовинний п’янкий романс –
приміряє весна фату.
Кружеляє натхненно вальс.
А я Вас виглядаю тут.
Знаю, прийде жаданий час,
наче яблука у меду.
Запрошу Вас на дивний вальс.
До кохання натхненно йду.
Пелюстковий весняний вальс –
молода заметіль в саду...
Я так хочу зустріти Вас,
доки яблука не впадуть.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=423928
дата надходження 10.05.2013
дата закладки 13.06.2013
Я не стану тобі коханкою,
Бо ж ділити тебе не зможу...
Із тією, що стала бранкою...
І на мене зовсім не схожа...
Не для нас таємничі змови,
Божевілля в чужих квартирах...
Лиш у сни ти приходиш знову,
Щоб тонути в сердечних вирах...
Я не стану... та й ти не будеш...
Хіба можна кохати мрію...
Я відлюблю?.. а ти забудеш?..
То чому ж тоді серце мліє?
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=419531
дата надходження 19.04.2013
дата закладки 12.06.2013
Я закохана в ніч: тануть в темряві сонній примари,
божевільні думки витанцьовують завчені па,
Повний місяць в вікно заглядає примхливо-ласкаво,
де над чистим листом затяжіла жіноча рука.
І на грані сторіч будуть сутінки зорі губити,
залицятись до них,а ті в знак їм горіти ясніш,
Я закохана в ніч,як роса у ранкові привіти,
бо затужений біль затаївся між тиші афіш.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=430925
дата надходження 12.06.2013
дата закладки 12.06.2013
Ти тихенько підеш
в зацілований росами ранок
Посміхнешся звабливо
і зникнеш у срібній імлі.
Колихатиме зорі
й співатиме пісню світанок
Як нестримна любов,
запалила серця на землі.
Потім стихне, щоб тут
не сполохати радістю щастя.
Лиш у травах розкішних
творитимуть вальс цвіркуни.
Зачерпну з джерела
і прийму від природи причастя.
Ти підеш, та за мить
повернешся у сонячні сни.
Пригадаю до слова,
про що шепотів цілий вечір—
Затріпоче душа
і змахне в піднебесся крильми.
Ніч накине легенько
серпанок фатою на плечі.
Ти і я зникнем в тиші,
бо в світі народиться МИ.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=430315
дата надходження 09.06.2013
дата закладки 11.06.2013
Збирає червень в миску полуниці,
Нагріте сонцем втер собі чоло,
Блакитні очі – радістю зіниці
Все мружаться на небо...на село...
Садок стоїть- не ворухне, не дише,
Убрав собі намисто з черешень,
Матуся дитинча мале колише,
Наспівує колисанок-пісень...
Малятко усміхається до неба,
І ручки до хмаринок простяга,
Ну що для щастя людству всьому треба?
Щоб було сонце, мати та дитя!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=430610
дата надходження 10.06.2013
дата закладки 11.06.2013
Ти візьми коханий в свої сни,
З ясних зір мені встели дорогу.
Щоб квітуче кохання весни,
Впало квітами коло порогу.
Поведи мене любий туди,
Де ромашками стелиться поле,
Де лишає кохання сліди
І на скрипці виконує соло.
Ніжно - ніжно до губ доторкнись,
Щоби серце від жару палало.
Ти зі мною у літо вернись,
Щоб від цього душа заспівала.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=429395
дата надходження 04.06.2013
дата закладки 06.06.2013
В плині життя ніщо не випадкове,
Доля плете намисто з почуттів,
Я в небеса,жагучим,щирим словом,
П’янкі пісні співати захотів.
Безхмарне небо тішиться, радіє,
Промінням миє душу від журби,
Я в почуття вплітаю ніжні мрії,
І пісня щастя лине навкруги.
Слова у ній прості, та з серця, щирі,
Злітають в небо клином журавлів,
Щоб в миле серце полетіти в вирій,
Летів би й я, та крила замалі.
Тому відкривши душу я співаю,
Слова невипадкових почуттів,
Щоб мій вогонь пісенним водограєм,
Кохане серце ніжністю зігрів.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=426325
дата надходження 21.05.2013
дата закладки 06.06.2013
На три вдоха ближе подойди…
Задержи дыхание… послушай…
Осторожно… трепетно… в груди
В унисон опять сольются души.
На три капли летнего дождя
Мы с тобой сегодня стали ближе.
Я люблю… хочу… я жду тебя!
Летний дождь мои ладони лижет…
Задержи дыхание… замри.
Я еще тобой не надышалась.
Для моей безудержной любви
Три мгновенья счастья … это малость.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=429650
дата надходження 05.06.2013
дата закладки 05.06.2013
В садку розпустилися білі півонії. Такі чисті, пишні; їх обєм без зайвих проблем заповнює всі прогавини відчуттів, там де здається нічого нема є вони... Заповнюють і витісняють зайві думки... Як передати колір біліший снігу? Навіть якщо сфотографувати і розмістити їх, як фон, на робочому столі вони всеж не будуть такими світлими. Навіть якщо да Вінчі воскресне, він теж не намалює біліших і кращих.
Пусті зойки:"Вони як справжні", добродушно сприймаються з усмішкою. Усвідомлюю, що вони ніколи не мали значення, це всього навсього власне відлуння егоїзму. Ні художник не пихатий, високомірний, художник просто знає, що справжні півонії набагато красивіші, а його картина- лише спогад про них і не більше. Частинка його і не менше... Інший художник просто промовчав, подумавши про те, які вони гарні були. Їхні погляди зустрілися, кожен все зрозумів. Той інший, як і повинно бути, позаздрив, бо він не застав тих півоній. І вже не застане...
Коли малюєш картину ти в неї вкладуєш певний спогад. Можливо з свого минулого, а можливо з чистоти теперішнього. Біда теперішнього, що воно приречене загубитися в вчорашньому.
Ти Зло.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=428561
дата надходження 31.05.2013
дата закладки 01.06.2013
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 30.05.2013
Допоки ще живе кохання,
Звучить мелодія п'янка.
Летить в долоні зірка рання
І обіймає стан рука.
Доносяться із саду звуки,
Наспівують їх солов'ї.
Прокинулись зелені луки
І тихо шелестять гаї.
І сонця промені ласкаві,
Торкнулись ніжно вій моїх.
І на столі горнятко кави,
А за вікном лунає сміх.
"Кохана, вже пора вставати" -
Шепочуть лагідно уста.
Жасмін пахучий коло хати
І матіола розцвіла.
Розчеше вітер мої коси,
Цілунки будуть, наче мед.
Намисто подарують роси,
Троянди, запашний букет.
З тобою і своїм коханням,
Я не розстанусь ні на мить.
Перша любов, то не остання,
Не опаде, як з яблунь цвіт...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=428320
дата надходження 30.05.2013
дата закладки 30.05.2013
Не люблю я каву спозаранку.
Не люблю похмурі сірі дні.
Та люблю помріять до світанку.
Тільки щоб одна... насамоті.
Непомітно сісти біля тебе,
Щоб побачить знов твоє лице.
Та не знаю, чи тобі це треба,
Чи посмію я зробить оце...
Я візьму тихенько твою руку
Прикладу до серденька свого.
Сон не потривожу... ані звуку.
Посиджу я поряд... і всього.
Так захочу, щоб розплющив очі:
Подивися, любий, поряд я!
І отак просиджу до півночі.
Тільки знаю: мрія це моя.
Ти у сні так мило посміхнувся.
Що ж тобі приснилось? Як вгадать?
Ти мене відчув? Поворухнувся...
А хвилини швидко так біжать...
Чом надворі швидко так сіріє?
А світанок каже: вже пора...
Ранок всі думки мої розвіє...
Тепер можна взятись й до пера...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=427832
дата надходження 28.05.2013
дата закладки 29.05.2013
Чи справді було, чи примарилось в сні,
В колисці кохання розгойдував вечір
Весну у саду твої очі ясні
І листя гаряче торкало нам плечі.
Минули ті весни та виросли сни,
Що ти в моїм серці посіяла рясно.
Тепер, щоб кохана в той сад нам піти,
Повинен тебе я у іншого вкрасти.
Не сторож тобі він, бо хто встереже?
Одвічної зваби флюїди незримі.
Та меч пересУду занесено вже
І голови наші готовий знести він
Знаходим ще люба ми сили в собі,
Щоб розум кохання снагу переважив
Щоб спокій сімейний і честь зберегти,
Для того ж і дано нам голови наші...
Коли ж білим цвітом сади зацвітуть
Укриють траву білим снігом неначе,
Впадуть, наші голови мила, впадуть
В жагучій нестямі у сніг той гарячий.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=405534
дата надходження 02.03.2013
дата закладки 28.05.2013
Моя любов немов горобина,
Та що в саду багряним листом вкрилась;
Що ми зустрілись не моя вина,
Моя біда що зустріч запізнилась.
В тобі не в’яне врода молода
І усмішки чарівність незгасима.
Що ти красива то ще не біда,
Моя біда, що ти така красива.
До тебе манить туги таїна
І очі дивним смутком оповиті.
Скажи мені чия в тому вина?
Що ти для мене наймиліша в світі.
Скажи чому сама, чому одна?
Чому і досі пари не зустріла?
Скажи яка біда, чия вина,
Душі твоєї обпалила крила?
Все ближче заметілі пелена,
Жовтіють трави й хиляться додолу.
Любов моя, моя горобина,
Чого ти ждеш, яку шукаєш долю?
Переплелися осінь і весна,
Жага сповита жовтим оксамитом.
Горить в саду, горить горобина
І обриває лист холодний вітер.
Що я кохаю не моя вина…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=405815
дата надходження 03.03.2013
дата закладки 28.05.2013
Не вір мені,
вір мені,
вір мені,
вір мені,
вір…
коли вже несила чекати,
коли я – босоніж до хати
з кишенями, повними зір.
Не руш мене,
руш мене,
руш мене,
руш мене,
руш…
коли умиваємось зрання,
коли я скидаю убрання
зі спраглих сполоханих душ.
Не клич мене,
клич мене,
клич мене,
клич мене,
клич…
коли я, засліплена, бродом
ступаю від роду до роду
і не помічаю облич.
Облиш мене,
лиш мене,
лиш мене,
лиш мене,
лиш…
у маренні зви до скорботи,
прощай до півноˊчі в суботу.
І слухай опівночі тиш.
Не вір мені,
вір мені,
вір мені,
вір мені,
вір…
коли, як дитина на руки,
тягнуся з безодні розлуки,
у ситцевій сукенці з дір.
Не вір мені,
вір мені,
вір мені,
вір мені,
вір…
травень, 2013
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=427732
дата надходження 27.05.2013
дата закладки 27.05.2013
Дощить... а ми з тобою в затишній кав"ярні...
Так небезпечно близько... дотик... порух вій...
Кориці пахощі... і зволікання марні...
Кавовим поцілунком... "лише мій..."
Імбирна терпкість губ... спокушує уяву...
Твоє волосся... стриматись дарма...
-------------------------------------
Дзелень... відбув трамвай у порожняву...
Примарилось... в кав"ярні я... сама...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=427143
дата надходження 24.05.2013
дата закладки 25.05.2013
Ти для мене - загадка, кросворд,
Лабіринт у житті найкрутіший.
Ти для мене – останній акорд,
Найболючіший і найніжніший…
Заблукала в блакиті очей,
Похитнулась у натовпі щастя,
Доторкнулась до рідних плечей,
Пригубила кохання причастя…
Заціловую радісний сміх
І русяве твоє волосся…
Заховала любов від усіх
В горах синіх, в пахучім колоссі,
Під водою озер та морів,
Між тонесеньким сонця промінням,
В кучугурах торішніх снігів,
Між мовчазним сірим камінням.
Про кохання твоє і моє
Лиш призналась зірковій ночі.
Здогадався ранок про все –
Бо побачив закохані очі…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=426686
дата надходження 22.05.2013
дата закладки 23.05.2013
Одна лиш мить... І дотики руки,
І погляд, що виблискує зірками.
І поцілунок... Мов троянди пелюсткИ,
Розсипані ласкавими губами.
Одна лиш мить... І в унісон серця.
Любові ніч - казкова таємничість.
І пристрасть... Що не матиме кінця.
Одна лиш мить... Що довжиною в вічність.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=398463
дата надходження 05.02.2013
дата закладки 21.05.2013
Пробач мені за те, що я кохаю
Так дивно і приречено... за біль
Що кровоточить запізнілим раєм,
За відчай і в душі кривавий бій,
За цвіт думок, що словом не дозріли,
За перли слів, розсипаних дарма,
І за плоди, у серці переспілі…
Ми їх збирали б, але «нас» - нема…
Пробач мої заплакані світанки,
Недоспані казки, мрійливий сум,
Ревнивий гнів моєї музи-бранки,
Що муками зів’ялила красу…
Моя душа не може відпустити,
Віддати, відректися, відцвісти…
Я каюсь, божевільна і розбита.
Кохання грішне, але ти – святий…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=422338
дата надходження 02.05.2013
дата закладки 20.05.2013
Середина життя – така дивна для мене,
Я уся іще там, де травиця зелена,
Де весна усе повінню квітів укрила,
Де у мріях, надіях була моя сила.
Середина життя, Боже, вже середина…
Пролетіли літа, мов однісінька днина.
Я ще стільки всього не змогла, не зробила,
Середина життя все одно мені мила.
Тим, що мудрість дає, научає прощати,
Коли сил не стає,- то підкаже де брати,
За весною не треба мені жалкувати.
В середині життя – є що дати, що взяти.
Надія Таршин
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=426075
дата надходження 20.05.2013
дата закладки 20.05.2013
Ти почався в мені без права
на завершення чи пунктир.
Я по краплі Тебе збирала,
щоби потім схопився вир.
З того часу вчуваю легіт,
залишаюся сам на сам –
аби ще раз Тебе розгледіть
розкриваюся небесам.
У провулку Кривої липи
розпорошився дощ на пух,
наче хлопчик малий захлипав,
що кульбабовий цвіт пожух.
БілизнОю провулок сліпить,
медівник у вікні пашить…
І так затишно серед липи
обіймати Твою блакить.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=425986
дата надходження 19.05.2013
дата закладки 20.05.2013
Яблуневі заметілі закружляли, замели,
Цвіт немов сніжинки білі, піднімався догори.
Лягав тихо на долоні і у просторі кружляв,
В берегах паслися коні, бачив цю картину став.
Веселивсь весняний вітер, налітавшись досхочу,
Він сльозинки травам витер, кинув сонечку парчу.
Запросив у гості дощик, щоб мелодію зіграв,
Перекинув в саду горщик, заховався межи трав.
У прозорому повітрі, пахло запахом весни,
В полі розквітали квіти,місяць бачив свої сни.
В загадковому сплетінні,виноград у гору ліз,
Із лози робились тіні,десь скрипів старенький віз...
Яблуневі заметілі, не приносять холодів,
Лиш лишають на подвір'ї слід пахучих килимів.
І якщо повіє вітер, все підніметься ураз,
Полетять сніжинки світом,не повернуться до нас...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=425328
дата надходження 16.05.2013
дата закладки 17.05.2013
Дошкульний холод самоти,
У хаті тиша.
На вікнах іній-серпантин
Мороз розвішав.
Неначе розірвався міх
Необережно,
Летить, летить лапатий сніг -
В душі бентежно.
Чай недопитий на столі,
Лимон до чаю.
Думки, як сиві журавлі,
Що відлітають.
Хай снігопад засіє шлях
Пречисто-біло.
Усе життя чекати я
Тебе уміла.
Не вічний віхоли мотив -
Прийдуть ще весни,
І лід пекучий самоти
На серці скресне.
30.01.2013р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=397648
дата надходження 02.02.2013
дата закладки 15.05.2013
Не питайте у жінки про вік,
Не в літах її справжнє обличчя,
А у блиску зіниць з-під повік
І у здійснених мріях за звичай,
В чарівливій ході поміж трав,
У вустах малиново-магнітних,
У червоних обіймах заграв,
У піснях материнських досвітніх.
Ну а зморшки в куточках очей,
Ледь помітні, не викажуть віку,
Ні убранства, ні пишність речей
Не відкриють секрет чоловіку.
Придивіться до стану душі –
Чи грайливо-пустунська, дитяча,
Чи сплели павуки-спориші,
Часом скорену, зморену вдачу.
Придивіться до подиху мрій –
Чи, окрилені, линуть за хмари,
Чи мов той надокучливий рій,
Чи пихаті нікчеми-примари.
Якщо серце й душа молоді,
Якщо світяться радістю очі,
Не соромлячись жінці тоді
Дайте вік, той, який вона схоче.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=391091
дата надходження 09.01.2013
дата закладки 15.05.2013
Не осуди. І не роби рабою
Розпечених, мов лава, почуттів.
Я просто буду… дихати тобою,
Тамуючи у грудях зливу слів.
Не осуди, що серце шаленіє
Від думки, що на світі десь є ти.
І що душа від доторку весніє…
Хоч сонечком надії освіти!
Не осуди ці почуття гарячі,
Вразливі, мов у березні сади.
Твою байдужість я тобі пробачу.
Лиш за любов мене не осуди…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=424504
дата надходження 13.05.2013
дата закладки 13.05.2013
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 09.05.2013
[img]http://cs306700.vk.me/v306700008/5d79/WgfNHITWLgc.jpg[/img]
Даремно думав, що в коханні
Щасливі станемо, але….
Цілую губи, як востаннє,
Цілую… як і ти мене.
Останнім кинутим трамваєм
Щоночі в пошуках тебе,
Наївно зустрічі шукаю,
(Але ж ніхто мене не жде).
Кохання наше відцвітає,
Бо ти повільно з серця йдеш,
Та навіть квіти в нашім гаї
Повільно сохнуть... і я теж.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=421788
дата надходження 29.04.2013
дата закладки 30.04.2013
Розсипалась радість пелюстками квітів.
Де стрілися двоє, бурштином іскрилось вино,
В малинових сутінках бавилось літо,
Духмяна черемха сміялась до них у вікно.
Попереду в них зорепадові ночі,
Мрійливі світанки, стосунки у всій повноті.
Сьогодні коханці вдивляються в очі,
Купаються в щасті, полощуться у забутті.
Зайде місяченько - новий день наступить.
І буде багато красивих і лагідних слів...
Дай, Боже, цим юним любов не розхлюпать
І пити, і пити із амфори чистих чуттів!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=419325
дата надходження 18.04.2013
дата закладки 24.04.2013
Пишу... Можливо, хтось і почитає...
Сльозу ізронить... Тихо посміхнеться...
Сидять мої вірші під образами
І лоскотом бентежать чиєсь серце.
Сьогодні серед темпів і модерну
Вони зніяковіло причаїлись.
Та серед них однак немає скверни,
Минуле і сучасне в них зустрілось.
Пізніше, коли марево безкрає
Злегка торкнеться рук а чи плеча,
По духу такий рідний хтось згадає,
Як плавилась біля ікон свіча...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=420290
дата надходження 22.04.2013
дата закладки 24.04.2013
. Ни страны, ни погоста
не хочу выбирать,
на Васильевский остров
я вернусь...
И.А.Бродский, Стансы
Васильевскому острову
1.
Я застрял в этом времени, в этой, чужой мне стране.
Если время не в силах менять, то страну — не по средствам.
Я хотел бы отсюда убраться, и кажется мне:
это я догоняю трамвай, выбегая из детства.
2.
Он грозился придти на Васильевский, чтоб умирать,
но ему Ленинграда на вечный покой не хватило.
Если ради свободы не важно, где думать и жрать, —
значит, мёртвому разницы нет, где отроют могилу.
3.
Радиола на крашеных ножках волнами хрипит, —
тяжела выносить. Я её подобрал на помойке.
У неё, как у старой машины, красивый кокпи́т,
надо ручки крутить, постоянно меняя настройки.
4.
Прошлой жизни, увы, ни забыть, ни вернуть, ни сокрыть,
как собрать невозможно на землю упавшие зёрна:
их давно затоптала бездушная юная прыть,
и они проросли, и, быть может, кого-нибудь кормят.
5.
Что-то недосказал... кто — не знаю: поэт или Бог
промолчал за поэта, и странное чувство потери
каждый день не даёт мне спокойно ступать за порог, —
уходя на секунду, навечно захлопывать двери,
6.
выбегая на остров... Да где там они, острова,
где девчонки, которые машут нам долго из детства?
Стали глубже глаза, побелела совсем голова,
чаще хочется спать, и всё реже, всё реже — раздеться.
7.
Он придти обещал... Я уехать хочу — но куда?
Он писал, я читаю. Жгу мысли, как письма, — и пепел
разлетается, всюду одна, брат, и та же беда:
всех равно холодит неприветливый северный ветер.
8.
Нет, не жду ничего, даже зимней нелёгкой зари,
в окнах — мутный туман, грязь и слякоть по серым погостам.
Будто хочется что-то сказать, попросить: "Повтори!.."
И уйти, чтоб вернуться. Но то и другое — непросто...
9.
Две чудны́е вороны не раз прилетали к нему
и орали с акцентом, слегка по-еврейски картавя:
"Мы уже не вернёмся, тогда и тебе — ни к чему,
потому — не к любви, а к сиротству, хотя и во славе..."
03 июня 2010 г.
22:47(Мск)
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=372515
дата надходження 22.10.2012
дата закладки 22.04.2013
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 12.04.2013
За межею свідомості
Я прокинулась в сні.
Вся немов в невагомості.
Вся палаю в вогні.
Тіло вкрите цілунками.
Серце б’ється. Пече.
Водоспад за лаштунками.
В ньому пристрасть тече.
Ніжно-трепетні доторки.
Щастя рветься з душі.
Я прокинулась. Іскорки.
Загашý. У вірші.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=350635
дата надходження 16.07.2012
дата закладки 10.04.2013
Намистом зорі в тім краю,
Кохання де торкало плечі,
ЗійдУть, і зім"яту траву
Цілунками підніме вечір.
На тому місці у саду,
Під вишнею розлогою,старою,
А поряд груші,що легку
Печаль ділили між собою.
Там спів вечірній солов"я
На нашій мові,УКРАЇНСЬКІЙ,
Нам зігрівав обом серця
І наливали ми по вінця
Любов"ю рідної землі
Своє кохання легкокриле.
"Гули над вишнею хрущі..."
Згадало серце...як любило..
композиція "ДОРОГІ ДРУЗІ"
автор-С.А.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=417229
дата надходження 10.04.2013
дата закладки 10.04.2013
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 10.04.2013
Дрижить туман над сплячою рікою.
Це знову повторилося. Це – знов.
Сторожка тиша тонкого сувою,
Із павутини сплетеного мов.
Що вітер, розганяючи тумани,
Рве разом з ним і тишу на шматки,
Знайомо. Пам”ятаєш, разом з нами
Ганявсь? Ти легким помахом руки
Скидав клубки туману в ніжні трави,
І він лежав кульбабками в росі.
Крізь дощову завісу поза правил
Розжарювалось небо у сльозі.
Упав туман в безмовний ранок світлий.
І тиша, помираючи, співа
Пташиною якОсь несамовито,
У верболозі смуток обвива.
Ілюстрація – мій малюнок аквареллю на папері.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=416480
дата надходження 07.04.2013
дата закладки 09.04.2013
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 09.04.2013
В созвучии http://www.poetryclub.com.ua/author.php?id=12833
Будет март неизбежен, когда от февральских морозов
под ногами останется только раскисший асфальт,
будет март неизбежен, когда, несмотря на прогнозы,
солнце встанет пораньше, достав свои арфу и альт,
и попросится мир - улететь на другую планету,
и раскрасится свет, что в окошке, под новую блажь,
напишу вам стихи, но не сразу, а так, по куплету,
и не ручкой чернильной, я очень люблю- карандаш..
Я отвечу тебе не словами, не кистью, не... Просто
разолью акварели рассвета в проёмы окон.
Разукрашу улыбками солнца все стены, все тропы,
птичьей трелью тебя разбужу, если сладок твой сон.
Я тебе нарисую на листьях деревьев узоры,
тихим шелестом чистых ручьёв прошепчу "ээй... прииивееет".
Трав ковры простелю прямо пОд ноги, нежному взору,
разрисую я до горизонта весь ласковый свет...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=388047
дата надходження 27.12.2012
дата закладки 09.04.2013
На перехресті доль ми не зустрілись,
І не тому, що пізно. Просто рани
Ятрили душу, знемагали тіло,
І завели у небуття тумани.
Моя душа, як перли, розсипалась
В чиїсь зрадливо-невиразні мрії,
А ти чекав. Писав на снах обпалих
Осінні болі… Та вони не сміють
Зростити крила і злетіти в щастя!
Не прочитаю я тебе ніколи…
Іду до снів твоїх, як до причастя,
Та не пускає в них магічне коло.
На пам'ять час нанизує поразки.
Моя печаль для тебе – тільки тиша.
Самотність нашу приховають маски,
Під ними рани вріжуться ще глибше…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=391055
дата надходження 09.01.2013
дата закладки 08.04.2013
Немов десерта подали невчасно -
квітневий сніг обабіч як халва.
Коли навколо тане, небо гасне -
у босих снах куйовдиться трава.
Як добре, що Ти є: це так важливо -
У грудях чую клекіт лелечат
і навіть у думках стаю щаслива,
бо носиш ясне сонце на плечах.
Потоки не спинити, бо розлито
у часі водопілля затяжне…
А хочеться повірити у літо:
прийде учасно – тепле, осяйне.
Покриється рум’янцями суниця,
Запахне медом і зійде підбіл...
А Ти не перестанеш мені сниться –
можливо як і я? Колись… тобі…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=416070
дата надходження 06.04.2013
дата закладки 06.04.2013
Я сумую за тобою, за краплинками роси,
За чарівною весною, неймовірної краси.
За блакитним, чистим небом і за співом солов'їв
І за сонячним промінням і мереживом дощів.
Вже вертаються до краю, голосливі журавлі,
Із весняного розмаю вилізуть комахи всі.
Заплітати буде коси, вітерець своїй вербі,
Яблуневий цвіт в волоссі буде солодом осі.
Заквітують рясно в лісі, ніжні квіти проліски,
Щебетатимуть у стрісі, дзвінким голосом пташки.
Буде плакати й сердитись, надоїдлива зима,
Їй нема куди подітись, на порозі вже весна...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=415602
дата надходження 04.04.2013
дата закладки 04.04.2013
Заворожи мене, заговори,
Ти ж володієш магією слова!
Скажи про почуття, що до пори
У вічності жили позачасово.
Про білі орхідеї розкажи,
Які вони тендітні, ніжні, гожі,
Серед суцвіть яскравих і чужих
Ти відшукав одні - на мене схожі.
Навколишній зникає міста звук,
Повільно доторкаючись до стебел.
Заворожи! Не розмикай лиш рук, -
Несила відірватися від тебе.
04.04.2013р. 15:55
Перевод Ирины Лебедевой
заворожи меня, заговори,
тебе подвластна магия живая
слов чувственных, они живут внутри
о времени и не подозревая.
о белых орхидеях расскажи,
о теплом шелке их прозрачной кожи,
среди соцветий ярких и чужих
ты отыскал, что на меня похожи.
звук всяческий - и гасни, и сникай,
от наслажденья стебельков касаться.
заговори! и рук не размыкай,
бессильна от тебя я оторваться.
Для ілюстрації віршу використана
картина польського художника
Томаша Алана Копера "Обійми"
http://www.ex.ua/view/19020568
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=415595
дата надходження 04.04.2013
дата закладки 04.04.2013
Танцюють вальс, повільний вальс
Верхівки сосон.
Неначе кличуть разом нас
Шукати просинь.
Хай небо сердиться чомусь
На світ наш білий.
А я до тебе посміхнусь,
До тебе, милий.
Нам сонце скине промінець
І буде свято,
Бо ритм залюблених сердець
Не перервати.
Ще танцюватимуть нам вальс
Верхівки сосон.
У височінь покличе нас
Небесна просинь.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=415103
дата надходження 02.04.2013
дата закладки 03.04.2013
[i][color="#00ff44"][color="#ff0000"]Музика: Віктора Оха.
Слова: Сірого Володимира
Виконує: Рідний
Запис: Рогатинський Ігор
[/i][/color][/color][b][color="#0000ff"]Біль опадає снігом білим знову
Углиб душі, на пригірки журби,
І шепче, осідаючи: якби
Вернутися у тиху ту розмову,
У пору ту, замріяну, казкову,
Довіри на півслові - не клятьби,
Де серце в серце стукало: люби
І ласкою кохання зачаровуй!
Та слизько там, на пагорбах отих,
Де легіт щастя вереснево стих
І острахом наповнилася тиша,
Де нам удвох не стріти яву дня,
І все минуле, наче маячня,
Імлою пам'яті морозно дише.
[/b][/color]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=412296
дата надходження 25.03.2013
дата закладки 31.03.2013
Пригорнуся до тебе, коханий,
Щоб зімліти в обіймах твоїх.
Все чекаю той день довгожданий,
Щоби впасти у шаленства гріх.
І вогнем погасити бажання,
Загорнувши у нього тіла.
У свічках мерехтливих займання,
Щоб відбилась зігріта душа.
І напившись достоту спокуси,
Піднестись у безкрай, в небеса.
З зойком пташки схилитись на груди,
Всю віддавши себе, всю сповна.
30.03.13
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=414082
дата надходження 30.03.2013
дата закладки 31.03.2013
Я уеду туда, где кончается лес,
Где за стенами сосен - цветущее поле,
Надоел городской, вездесущий прогресс,
Я хочу дать душе, встрепенуться на воле.
А за лесом цветет, маком тканый ковер,
Васильки улыбаются с белой ромашкой
И куда б я не бросил свой жаждущий взор,
Ветерок кружит танец с травой-неваляшкой.
Как в трехмерном кино, небо жжет синевой,
Там в зарницах над рожью пылают рассветы
И приятно слепит солнца луч золотой,
Но, задолго, в тот край раскупили билеты.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=414142
дата надходження 30.03.2013
дата закладки 31.03.2013
Ранок теплом переповнює
Мрію рожеву -
Твій поцілунок відчути,
Зустрівши у парку.
Я прожену із душі
Снігову королеву,
І відшукаю весну
В потайнім закамарку.
Ніжну і пристрасну,
Добру,
Палку і жадану.
Із ароматом садів
У весільному вбр́анні.
Де мій мольберт?
Фарби сонця із неба дістану.
Ранку цього я щаслива!
Малюю кохання!
29.03.2013р. 11:20
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=414251
дата надходження 31.03.2013
дата закладки 31.03.2013
Такої осені давно вже не було,
таких предив не ткали журавлята,
щоб аж до Сонця підіймалося крило
і пошепки хотілось розмовляти.
Простори ширити, нетанучу глибінь
торкнутись тепло, згладжуючи вітер.
У тишу вслухатись - почути далечінь...
....і першим снігом біло розговіти...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=376055
дата надходження 07.11.2012
дата закладки 26.03.2013
Вже день упав за горизонт. На землю ніч спустилась.
Вмостилась зручно на свій трон. Причепурила крила.
Поважно погляд підвела. Поглянула довкола.
Повільно з трону поповзла,і посміхнулась кволо...
Зірки розсипала з мішка на шовковисте небо.
Робота, звісно, не проста. Та хто ж це зробить? Треба!
Схватила місяця за роги. Чому сховавсь за хмари?
Вона порядку вимага. Пливуть хмарки - отари.
В хати впустила перший сон. Усіх заворожила.
Для нього вже нема кордон, раз нічка відпустила...
Мені всміхнулася здаля. Не треба, мов, журитись,
Змінить не можеш, поуча,то треба ж з цим змиритись.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=411601
дата надходження 23.03.2013
дата закладки 24.03.2013
На лініях тіні Твоєї
схрестилися руки-вужі.
ласкаво вкриваєш єлеєм,
долоні, де були ножі.
Вмикає живу радіолу
Смарагдова голка трави.
Платівкою котять додолу -
останні клубки снігові.
Ріжок розстилає сріблястий
до світла приручену тінь.
Моє відчуває зап’ястя
Твій пульс, наче краплі густі.
Якби ж то збулося… Наскрізно
розкраює сум на дрібки.
Торкаюся подумки, ніжно…
На небі Твоєму зірки!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=408830
дата надходження 14.03.2013
дата закладки 23.03.2013
Із пазлів щастя я складу.
Нічого не забуду.
Усе, що рідне, до ладу
Складу—щаслива буду.
Тут буде все: і неба синь,
Сім’я, робота, друзі…
І серед цих усіх святинь
Залишу місце Музі.
...Старанно виклала кути.
Чому ж у центрі дірка???
Бо там повинен бути ти.
Без тебе й щастя гірке.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=410895
дата надходження 21.03.2013
дата закладки 21.03.2013
«Я став очеретом, який топчуть коні…»
(Вільям Батлер Єйтс)
Коли я в останнє відвідував Ольстер, мене віз через кордон з Ірландською республікою водій в якого бракувало трьох пальців на лівій руці, і був шрам через все обличчя. Ми не розмовляли цілу дорогу, бо розуміли один одного без слів. Тільки при перетині кордону він сказав мені: «Ми – ірландці… Наша Батьківщина як крижина, що тане під нашими ногами…» І тоді я записав у свій нотатник таке:
Наш зелений острів –
Це айсберг вкритий мохом,
Який застряг на мілині
Океану часу.
Отак ми і плаваємо
У нашому «тимчасово»,
Думаючи про вічність
Між старими дольменами,
Співаючи свої сумні пісні
Про терпку потойбічність.
Крига нашого айсберга
Не тане – бо споконвіку гаряча
Як чай у заварнику
Дивака О’Генрі.
П’ємо його ковтками
Навіть не думаючи,
Печемо свої ірландські пудінґи
З хвилин та помилок,
З безглуздя нашої історії,
З недоречних жартів
Та порожнечі несказаних слів.
Смакує. Особливо з віскі.
Танцюймо свою джигу!
Танцюймо…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=409273
дата надходження 15.03.2013
дата закладки 17.03.2013
Як тільки місто завмирає,
гармидер стишує ходу
і дзвін останнього трамвая
змітає втому на льоту -
люблю вслухатися у тишу
І волю спогадам даю,
то словом лагідним потішу,
а то у сльози розіллю….
І любо з м’ятою і чаєм -
сама підкорююся снам,
коли світанок приміряє -
корону сонця до вікна...
Моя оголена байдужість
безсонням вкрита. На стіні –
фіалка очі Твої мружить,
бо є не байдуже мені...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=409654
дата надходження 16.03.2013
дата закладки 16.03.2013
Здається, небо розгойдалось,
вчинився сніготрус який!
Весна ще досі на вокзалах -
нема ні квітів, ні квитків.
Сипнуло, дзиґою вертіло,
неначе тріснуло безе.
Наранок стало біло-біло.
Тихцем...минулося усе.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=409521
дата надходження 16.03.2013
дата закладки 16.03.2013
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 10.03.2013
Засияла коса семицветная,
После дождика, к солнцу прильнув
И ромашка, с утра незаметная,
Улыбнулась, ввысь взгляд окунув.
Побежала вдаль "речка молочная"
В ослепительно-белых цветах,
Глаз слезит красота непорочная,
Застывая охапкой в руках.
Мириадами солнечных бликов,
Заиграла, пыльца от дождя,
Кто-то ветер из чащи покликал,
Он, какой не какой, но родня.
Колобродит природное чудо,
Над ромашками строя мосток
И куда не взгляни, отовсюду,
Желтым глазом моргает цветок.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=407115
дата надходження 08.03.2013
дата закладки 08.03.2013
Велика грішнице із раю,
заступнице всіх поколінь,
бунтарко, звабо і святая,
цей перший пролісок тобі
Блаженим сяйвом грілось небо.
веселкою стелився шлях.
Цей світ земний придумано для тебе,
благословенна у віках!
Цей світ земний Творцем придумано для тебе,
благословенна у віках!
Бракує барв, щоб описати
красу душі і тіла теж,
сестра, сподвижниця і мати -
достоїнствам немає меж!
Володарко чудових ролей,
ворожко весен, феє мрій,
жадана, мила, звабнице і доле,
цей перший пролісок тобі!
Жадана, мила, люба, звабнице і доле,
цей перший пролісок тобі!
З СВЯТОМ, ДОРОГІ ЖІНКИ!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=407072
дата надходження 08.03.2013
дата закладки 08.03.2013
Як любо Боже провесінь на хорі,
вже весновію коси заплела.
Застигла просинь в до ре мі фа солі,
розмай - косою стежку вистеля.
Озвалась шалом вивільга з тополі,
лоскоче погляд марево здаля.
Струмок в гаю озвучила басоля,
на груди повні дихає весна.
В діброві вітер гілочку лоскоче,
з хмаринок казка в душу струменить.
Вгорі у кроні ку-у-рю сваркоче,
застиг в зеніті полудень на мить.
Агу-хи-тьо то самочка з ялини:
Свою струну в мелодію вплела.
Печаль зимова вирвалась з рутини,
із неба дивом в застіжку лягла.
Знов засвистіло тю у на узвишші,
Крутнувсь на землю соколом юнак.
Підняв пірїнку у свою опішню,
Там лашував колисочку босяк.
Їх пісня щира до незмог тривала,
вечірнім стомом падала у круг.
В Капіжник ноти просинь наливала,
вдягала Марцю з миріжка ланцюг.
В Криму співають птиці жовтокрилі,
в Карпатах шпарить синій шалапут.
Птахи в моїй Волині жовто, жовто - сині,
Вже в Березолі спати не дають!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=406832
дата надходження 07.03.2013
дата закладки 07.03.2013
Останній сніг
На проводах зими,
Мов первоцвіт,
Розпатлані сніжинки,
Летить до ніг,
Розмахує крильми,
Злітає з віт,
Притрушує стежинки.
А сніг вітрець
Запрошує в танок,
В останній раз
Удвох затанцювати.
В’є морозець
З бурульочок вінок,
Щоб без образ
Весні подарувати.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=405511
дата надходження 02.03.2013
дата закладки 03.03.2013
Я о Любви, с заглавной буквы;
Иначе про Любовь нельзя...
Так, без Любви, скучают бухты,
От яхт не приняв якоря.
С Любовью, ветер, флаг трепещет,
С Любовью дует в паруса,
С Любовью в небе солнце блещет,
Ложится поутру роса...
От нежных чувств цветок раскрылся,
Тычинкой к пестику прильнув,
Я, с родника, воды напился,
К земле с Любовью стан нагнув.
Летит с Любовью в небе птица,
Вдаль мчится быстрая река,
С Любовью зреет рожь-пшеница,
С Любовью жнет ее рука...
Нам без Любви нельзя на свете,
Любовь от бед нас бережет,
И мы пред Ней, всегда в ответе;
С Любовью пусть Любовь цветет.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=405778
дата надходження 03.03.2013
дата закладки 03.03.2013
Дивовижні, прудкі заметілі
Зацвіли на ослоні зими,
Запозичили марлю в артілі,
Обгорнули пухкі килими.
Під мережку розкидали вату,
Утеплили замерзлі сади,
І, підкинувши ковдру під хату,
Поснували сріблясті сліди.
Загадковістю небо гойдалось
На квітково-узорчастім склі,
Денне сонце нам щиро всміхалось
В білосніжнім убранні землі. 28.02.13
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=405293
дата надходження 01.03.2013
дата закладки 02.03.2013
З тобою ми на різних берегах.
Ріка широка пролягла між нами…
Твоя любов блукає у лугах.
Моя не гріє — спопеля вогнями.
Пірнула б я, до тебе припливла:
Води боюся, плавати не вмію…
Тому покірно жду твого тепла.
Ну а гукнути? Ти пробач: не смію…
І ти стоїш… Молюся: обійми…
Допоможи боротись з течією...
Та десь в глибинах тоне наше ми…
Ти так і не назвав мене своєю…
Ти так боїшся одяг промочить.
Й без нього ні—вода така холодна…
А час іде… Так і життя промчить
Де я і ти …й ріка глибоководна.
…З тобою ми на різних берегах,
А поміж нами не ріка, а доля…
Якби не гордість—я була б в ногах,
Тебе ж у даль веде твоя сваволя…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=404528
дата надходження 27.02.2013
дата закладки 27.02.2013
Було це геть давно. В середньовіччі,
Чи ще давніш – всі дати навмання.
Учителеві дивлячись у вічі
Сотали учні мудрість і знання.
І запитав один юнак завзятий:
-Учителю! То як цей світ пізнать?
Чи розум, а чи срібло треба мати,
Щоб осягнути суть усіх понять?
В усіх куточках світу побувати
Без срібла і коня не пощастить.
Мабуть, що саме срібло є початком
Того, що розум досягне мети?
Завмерли всі. Цікава ж бо розмова!
Чи дасть мудрець на те ясний одвіт?
Учитель усміхнувся і промовив:
-Поглянь навколо. Що ти бачиш?
-Світ!
-Тепер поглянь у дзеркало, мій друже.
-Тут лише я! Ні світу, ні небес…
-Затям! На склі тім срібло осоружне,
Тому і бачиш ти лише себе.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=403936
дата надходження 24.02.2013
дата закладки 26.02.2013
* * *
Знову наснились вірші –
слів надтонка вуаль...
Строф тих не буде більше.
Жаль.
Скільки було їх – гарних!
Ніжні які вони!
Мабуть, таки не марно
сни.
Жар із душі добуду.
Людоньки, як пече!
Будить.
Звичайно, будуть
ще!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=403901
дата надходження 24.02.2013
дата закладки 26.02.2013
Думками декілька разів,
Піти хотів – лишався.
Себе, її не розумів,
В коханні признавався.
Мій розум інше говорив,
Душа кураж впіймала,
В небі висів кохання пил,
А зверху чорна хмара.
Подує вітер – дощ піде,
Чи прожене цю хмару?
Кохання до землі приб’є,
Чи в пил добавить жару?
Проснися вітре – та зроби,
За мене добру справу,
Листа від долі розгорни,
Закінч оцю виставу.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=404075
дата надходження 25.02.2013
дата закладки 26.02.2013
Якась пустка зависла навколо,
марять квіти у вазі бліді.
У думках - чорне,замкнуте коло...
Чом без тебе так сумно мені?
Де ти,зіронька мила, відрадо?
Серцем плачу, душею кричу...
З візерунків земного свічадо,
я у небо до тебе лечу.
Свою свічечку там прилаштую...
У холоднім промінні вогню,
тебе знов обніму, зацілую...
Лід безодні в душі розтоплю.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=402745
дата надходження 20.02.2013
дата закладки 20.02.2013
Зажеврів у дворі світанок -
Вікно розкраяв на шибки.
І сон, неначе птах-підранок,
Під стелю скочив навзнаки.
Терпких видінь забрав оскому,
Якими пестив уночі.
Лишив візиткою на спомин
Гарячий подих на плечі.
(Фото Ірини Іонової)
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=401802
дата надходження 17.02.2013
дата закладки 18.02.2013
Вона прийде,
жадана і терпка.
По талих водах.
Жменька журавлини
брунатним соком
скотиться, злегка -
обдасть, немов
жаринками.
На глині -
за кроком крок,
розійдеться капіж,
а де-не-де -
гірчичники проталин.
Легеням вільно
дихати, бо скрізь
напнули лук
закохані тюльпани.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=399667
дата надходження 09.02.2013
дата закладки 10.02.2013
Як же легко на світі живеться,
Тим хто вміє кохати ледь-ледь.
Ніби й серденько пристрасно б’ється,
Та душа не розорана твердь.
Як же зручно уміти дружити,
Лиш тоді, коли вигідно вам.
А я звикла все навпіл ділити.
Навіть душу, і ту… пополам.
Як любов, то лише лебедина.
Як зайнятись—згоріти до тла.
Та ви знайте, я також людина,
Тож буває … чекаю тепла.
І болить, коли я друзям душу
Віддаю, мов священний грааль,
А їм байдуже… вкотре вже мушу
Приховати любов під вуаль…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=398893
дата надходження 07.02.2013
дата закладки 07.02.2013
Смачні суниці із твоїх долонь,
Мого кохання й щастя охоронцю.
Пахтить із рук липнева оболонь,
У вись злітає полуденне сонце.
Впилася соком ягід, як вином;
В твоїх долонях серце б`ється гулко.
Сховався день під сивим полином,
І ми терпким п`янієм поцілунком.
А скільки ще не визрілих суниць
Приберегли в траві для мене луки!
Лечу в вечірнє небо горілиць...
-------------------------------------------
У нас, мій милий, виросла онука.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=398923
дата надходження 07.02.2013
дата закладки 07.02.2013
Плейкаст на даний вірш тут:
http://www.playcast.ru/view/2175021/a8c4d6367b7a7f2ab585615890f7bc10aa64c10epl
Автор: LuChi
Вона звичайна жінка. День у день
Охайна і приємна. Не лукава.
Для пр́иятелів - жодних одкровень,
Хіба що разом вип'є чашку кави.
Коли проміння сонця золотить
У вазі квітів маківки червоні,
Пригадує життя солодку мить,
І заздрить голубам на підвіконні.
Коли іде любовний серіал,
Бажає мати ніжності краплину.
Подивиться у глибину дзеркал,
І розстеляє ліжка половину.
Вона звичайна жінка. І тому -
Сучасний одяг, модні черевички.
У диво вірить. Диво і весну,
Що радісно накликують* синички.
*Накликують(діал.) - дуже голосно раз у раз
видавати звук, що передає певне почуття.
1-3.02.2013р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=398454
дата надходження 05.02.2013
дата закладки 05.02.2013
Супермаркет, чайный ряд,
Тот же сорт, случайный взгляд,
Разговор, знакомство, вкус,
Девушка-загадка, блюз.
Ночь, луна, прогулка, смех,
Поцелуй, восторг, успех,
Страсть, загадочность, любовь,
Мысли будоражат кровь.
Лимузин, костюм, цветы,
Счастья блеск из-под фаты.
Будни, дом, диван, кино,
Двор, друзья и домино.
Дети, слезы, сто обид,
Бигуди, невзрачный вид.
Ночь, заначка, пиво, бар,
Теща, скалка, взмах, удар,
Баба-ребус правит бал.
Прозаический финал!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=393734
дата надходження 19.01.2013
дата закладки 05.02.2013
Непереливків цілий портфель,
Час настав не найкращий для мене,
Викликаючи сум на дуель -
посміхаюсь супротив проблемам.
На обличчі сховаю печаль,
Задоволено гляну на небо,
"Проведу до зірок магістраль"
Притягну лиш хороше для себе,
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=395350
дата надходження 25.01.2013
дата закладки 05.02.2013
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 05.02.2013
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 04.02.2013
Медові зорі з молоком гойдають небо.
Ванільний простір притулився до полів.
І гай, притрушений снігами, сон зустрів.
Малі підсніжники мугикають про себе...
І де-не-де перекотилася луною
хода останніх на цей рік сніговиків.
Лютнева ніжність приголубить малюків,
які в дитинство кличуть трішки за собою...
автор: Ліна Біла
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=396373
дата надходження 29.01.2013
дата закладки 04.02.2013
Опять непруха! Снова не везет!
На службе и в любви
Пробелы за пробелом,
Как будто жизнь, написанную мелом,
Судьба моя безжалостно сотрет…
А я не сдамся - черные ведь дни
Всего лишь полоса
На жизненном матрасе,
Но верю я – еще по белой трассе
Засветятся летящие огни!!!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=394746
дата надходження 23.01.2013
дата закладки 04.02.2013
Небесный пирог карамелью усыпан,
Украшенный сотнями ярких свечей,
Серебряной пудрой свод неба посыпан
Из тысяч далеких и ярких огней.
Торжественный вид у ночного светила,
Я взгляд не могу от него оторвать,
Но тьмы покрывало меня вдруг накрыло,
Чтоб красочным сном все опять показать.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=397763
дата надходження 03.02.2013
дата закладки 04.02.2013
Завжди напередодні свят
шукають справжні господині
рецепта, щоби у родині
пиріг новий був чи салат.
А ми вам пропонуєм свій:
пишіть, а чи запам’ятайте,
і з ним добро в родинах майте,
і зустрічайте Рік Новий!
Новорічний рецепт:
Берем 12 місяців, старанно та активно
Відчистимо від заздрощів, емоцій негативних,
Від впертості, байдужості, що інколи вражають,
Ненависті та лінощів, що жити заважають.
На три частинки місяць нам потрібно розділити
І сумішшю корисною ці частки начинити.
Одну – по вінця – працею, а інші дві частинки –
Святами, сміхом, радістю, веселим відпочинком.
Тоді іще порядності з верхом додати ложку,
Надійності та чесності, і ввічливості трошки.
Долити віри крапельку, надії і терпіння,
І суміш цю отриману заправити сумлінням.
Ще додамо енергії, і жменьку-дві здоров’я,
Змішаєм, перевернемо – і все заллєм любов’ю.
Вживати з гарним настроєм, під усмішки привітні –
І жити буде класно вам – в зимові дні і літні.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=387634
дата надходження 25.12.2012
дата закладки 04.02.2013
Спасибо день за дождь,за холода.
Спасибо за мгновенья,за снежинки.
Спасибо,что роняют небеса
Под вечер звезды как с большой картинки.
Спасибо ночь за тусклый,бледный свет,
Спасибо,что окно мне закрываешь.
Что я к нему летаю сотни лет,
И ты мне в этом очень помогаешь.
Спасибо,что он кофе мне варил,
Что приглашал к себе всегда на ужин.
Спасибо,что меня боготворил,
Спасибо,что стал в жизни очень нужен.
Что Ангелом меня он называл,
Что пледом кутал бережно он плечи.
Что он всегда меня не забывал,
Спасибо,что меня он словом лечит.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=398106
дата надходження 04.02.2013
дата закладки 04.02.2013
Віднайду у своєму житті я незриму стежину
І довічну любов я у серці твоєму знайду…
Я до тебе втечу у морозну, засніжену зиму,
Замоливши гріхи перелюбства у вічність піду…
Я не знаю, чому ми на двоє серця розкололи ?!?..
Ти буяй, посміхайся та радісно й гордо цвіти…
Тільки, знай, що напевно не зможу я більше ніколи
Утекти від кохання в далекі, безмежні світи…
Ми підемо удвох у квітучу, задумливу весну;
Я тебе на руках у казкові поля понесу...
Задивлятимусь в світлих очей голубінь піднебесну
Й зустрічатиму разом з тобою прекрасну весну…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=395836
дата надходження 27.01.2013
дата закладки 27.01.2013
Чи вам доводилось буть в полі,
Коли засніжена зима?
Як побуваєте, ніколи
Не скажете собі: дарма!
Ти, ніби птиця, що на волі.
Одна-єдина на землі...
Лише далеко дві тополі
Ледь-ледь видніються в імлі.
Я не одна: зі мною вітер.
Мені в обличчя снігом б"є.
Лише він може розуміти,
Що значить в серці воля є.
На мене скоса поглядає...
Так хоче збити мене з ніг.
Неначе ворон, все кружляє,
І хльосткий чую в вухах сміх.
.
То розкуйовджує волосся,
Зриває шарф з моїх плечей.
А ще мені чомусь здалося,
Що ніжно стер сльозу з очей...
Тепер я тільки зрозуміла,
Що він самотній, як і я.
І що душа його зраділа,
Бо одинокість дошкуля.
Тому і виє в полі часто,
Чи на засніжених дротах.
А чи-то стука час від часу
В вікно, неначе пізний птах...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=395282
дата надходження 25.01.2013
дата закладки 25.01.2013
Моя рука в твоїй руці, це так приємно
І поцілунок на щоці у нас взаємно.
Танцюють вальс свій за вікном, сніжинки білі,
Розкажуть казку перед сном, нам заметілі.
А казка та, неначе сон, прийшла неждано
І б'ється серце в унісон несе кохання.
Мороз малює за вікном чудну картину,
А я туди, де солов'ї, у літо, лину...
Серед прозорого світанку, серед квітів,
Зустріну сонечко на ганку, шелест вітів.
Торкне метелик нас крилом, обох, так ніжно,
Я обернулась, за вікном, хурделі сніжні.
Горить вогонь, співає пісню у каміні,
Стоять у білому вбранні сумні ялини.
І стало затишно, так тепло у кімнаті,
У снах нам будуть солов'ї пісень співати...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=393879
дата надходження 19.01.2013
дата закладки 21.01.2013
Скажи мне, в чем моя вина?
Скажи мне, в чем моя ошибка?
Хоть почва под ногами зыбка,
Любви и нежности полна.
Развеял по ветру мечту,
Присыпал инеем надежду,
Солено-горькую одежду
На плечи бросив на лету.
Вино-коктейль из хрусталя
Осколков сердца и слезинок
Не стану пить, не буду зря
Я вызывать на поединок
Свою судьбу. Уйду, смеясь!
Любовь с метелью унеслась.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=392035
дата надходження 13.01.2013
дата закладки 21.01.2013
Н/у и пусть на улице метель..
Е/й в мое сердечко нет дороги..
З/аберу и спрячу от потерь ,
А/нтиквар любви в свои чертоги....
С/отворю ей чувственный комфорт,
Н/апою душевным эликсиром,
Е/сть любовь.. хоть бьет порой о борт,
Ж/изнь так часто пишется пунктиром.
И/ пускай у вьюги много сил..
Т/олько я плотней закрою двери..
Ч/ародейкой облачных светил
У/беречь сумею от потери...
В/орожит мне, вьюга, на любовь
С/ыпет щедро белую крупицу.
Т/олько знай, что лютых холодов,
В/ряд ли сердце пылкое боится...
З/амело, завьюжило порог..,
И/ не видно кажется просвета..
М/лечный путь..от холода продрог..
А/ душа ждет нежности... и лета...
© Copyright: Любовь Иванова 2, 2013
Свидетельство о публикации №113011908915
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=393894
дата надходження 19.01.2013
дата закладки 21.01.2013
Хурделиця стукає в вікна,
Малює картини мороз.
А в серці, а в серці так квітне,
Шепоче слова мені хтось...
Сніг білий кружляє, кружляє,
Запалює в душах вогні.
А серце. а серце кохає.
Від тебе тепло шле мені
Вдихну прохолодного вітру,
Усмішку пошлю з ним свою.
Узимку троянда розквітне,
Від ніжного слова ЛЮБЛЮ...
І тепло, і тепло так стане,
Неначе у серці весна.
Від того кохання, розтане,
Бо в світі вона не одна...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=393277
дата надходження 17.01.2013
дата закладки 17.01.2013
Ти знаєш,не біда,що ти пішов,
Закривши за собою двері,душу.
І не біда,що іншу ти знайшов.
А я любити тебе досі мушу.
Ти знаєш,не біда,що вже прийшло
Різдво сьогодні без твоїх дарунків.
Що не мороз фарбує нам вікно,
І тільки дощ простягує цілунки.
Ти знаєш,не біда,ще буде сніг,
Ще буде і Різдво ходити світом.
Але колись ти клав до моїх ніг
Троянди,що зривав мені ти літом.
Ти знаєш,не біда,що не прийдеш,
Що не відкриєш знову мою душу.
Ти знаєш,а любов моя без меж,
Я думала-любити тебе мушу.
Тебе вітаю щиро я з Різдвом,
Тебе я досі подумки цілую.
Лиш у святвечір за моїм столом
Я навіть голосу уже твого не чую.
Ти знаєш,не біда.Біда у тім,
Що я до тебе більш не притулюся.
І не тобі я казку розповім,
Хоча за тебе досі я молюся.
Біда у тім,що більше не люблю,
Що ти чужий мені найбільше в світі.
Навіть мороз малює знов весну,
А я себе не можу відігріти.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=390381
дата надходження 06.01.2013
дата закладки 15.01.2013
Вечірня тиша землю огортає,
На небі зорі, наче кришталі.
І місяць в хмарах човником пірнає,
Ховає свої смутки і жалі...
Рипить сніжок у мене під ногами,
По вулиці блукає морозець.
Ти зігріваєш ніжними словами.
У височінь несе їх вітерець...
Так тепло у душі, неначе літо,
Нам посилає промені свої.
На вікнах акварелів дивні квіти,
Бурульки оксамитово - ясні...
Лягають руки у твої долоні,
Чарівна лине музика душі.
Так б'ється серце і пульсують скроні,
А у думки вливаються вірші...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=391828
дата надходження 12.01.2013
дата закладки 13.01.2013
Всі такими як Ви не будуть,
Є на це вагомі причини,
Хтось малює в житті етюди,
Хтось живе за кермом машини .
Хтось живе непомітно, тихо,
Споглядає цей світ душею,
Не бажає нікому лиха,
Йде дорогою лиш своєю .
Хтось бажає грошей ,як митар,
В них шукаючи марно долю,
Та багатший за нього злидар,
Що найбільше цінує волю.
Кожен день він радіє щиро,
Сонцю,вітру, дощу і зорям,
І наповнює душу миром,
Щоб не було в ній місця горю.
Хтось бажає стати відомим,
Щоби ЕГО задовольнялось ,
Хтось щасливий прийти додому,
І бажає лиш правди малість.
Хто ,скажіть, із них щасливіший?
З ким би Ви подружились в житті?
Всіх нас слово красиве тішить,
Всі ми грішники, всі ми святі.
Нас багато, та всі ми різні,
Молоді,дозрілі, відомі,
Хтось знаходить себе у пісні,
Хтось знаходить себе у слові.
Всі такими як Ви не будуть,
Ми несхожі і це прекрасно,
Ми не вічні, ми тільки люди,
Хай всім щиро всміхнеться щастя
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=391567
дата надходження 11.01.2013
дата закладки 11.01.2013
Дрімає ліс – його зима колише,
Начитує старі-старі казки…
Яка краса! Її величність тиша
Все огорнула в ніжні пелюшки.
Шепочуть сосни - лісові знахарки,
До неба зводять очі голубі,
Забутих предків згадують мольфарки,
Що випливають у людській судьбі…
Насупились важкі сніги довкола…
Служителі країв тепер – вони.
І килимами стелять до престолу
Чарівної володарки – зими.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=391419
дата надходження 10.01.2013
дата закладки 11.01.2013
Спадає, розгубивши зорі, вечір.
Кружляє пухом в оксамитнім небі.
Влягається на віти молодечі
Гінких дерев. Немов казковий лебідь,
Кущ ялівцю. Вдягнувши капелюха,
Багряні брості хилить горобина.
Через рядно, що ткала завірюха,
Протоптана мереживна стежина.
Лавки, у сніг загрузлі по коліно,
Дрімають мирно попід ліхтарями,
Що у покорі стали і уклінно
Мене вітають жовтими вогнями.
Врочиста тиша! Наче таїною
Наповнилось довкола все до краю...
Сніг білим пухом в'ється наді мною -
То ангели у небесах літають.
24.12.2012р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=391075
дата надходження 09.01.2013
дата закладки 10.01.2013
Засипав сніг жасмін по самі плечі.
Нащо тут сум? На те ж вона й зима.
Даремно ще шукать ключі лелечі,
Бо в зиму не повернеться весна.
І верби похилилися від снігу.
Бурульки виглядають із-під стріх.
Та серце все чекає на відлигу,
Щоб знов почути голос твій і сміх.
А снігу намело вже по коліна.
Та як знайти до тебе вірний шлях?
Щоб знов згадалась пісня солов"їна,
Щоб сум мій розчинився у піснях...
Ось вітер колихає гілки клена.
Сніжок повільно падає до ніг...
В моїх думках країна та блаженна,
Яку і ти покинути не зміг...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=389524
дата надходження 03.01.2013
дата закладки 04.01.2013
У кришталевій заметілі,
Сніжинки закружляли білі.
Ніч заховала таємниці,
У подарунок для сестриці.
Пішли на відпочинок зорі,
Заснули хвилі в Чорнім морі.
Лише гуде сердитий вітер,
А на шибках замерші квіти.
І дивні інеєм узори,
Лягають на палітру в горах.
Ліси притихли сумовито,
Мете - мете немов крізь сито.
І снігом прикриває поле,
Щоб не лишилось воно голе.
Щоб збереглась пшеничка яра.
І навесні, як одна встала...
Заколосилась в полі рясно
І щоб жнива настали вчасно.
Земля зволожиться зимою,
Сніг ніжно вкриє пеленою...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=386834
дата надходження 22.12.2012
дата закладки 22.12.2012
За порогом крутить сніговій,
Завірюха розпустила поли.
А мені сьогодні, милий мій,
Із тобою тепло, як ніколи.
Горобину завидки беруть -
Заглядає до моєї шибки.
Тільки їй крізь снігу каламуть
Нас з тобою, милий мій, не видко.
Не угледять і зірки гріха,
Бо не буде їх до ранку в небі.
Чом же свічка полум’ям зітха?
Мов за мене журиться. … Не треба.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=386011
дата надходження 19.12.2012
дата закладки 19.12.2012
На квіти впала не роса-
Сльоза жіночої образи...
Дощем сумним ллють небеса,
Слова коханого, як стрази.
Навіщо обіцянок сніг,
Льодовий присмак поцілунків...
Навіщо квіти біля ніг,
Та склад коштовних подарунків?
Душі не має пустота,
В пустелі снів твоє кохання...
Ти поруч - поруч самота...
Залиш собі цей скарб страждання.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=384287
дата надходження 12.12.2012
дата закладки 14.12.2012
В густих заметах губиться світанок,
Завіяло протоптані стежки.
Не гріє сонце цей морозний ранок,
Лягають на папір мої думки.
А за вікном танцює хуртовина,
Летять сніжинки, наче білий пух.
Лягла на землю біла скатертина,
Та не зламався український дух.
Зима, неначе Сніжна королева,
У сани білих коней запрягла.
Розвісила перлини по деревах,
Прибрала все навколо, як могла.
Притихла і засумувала річка,
Мороз скував її аж до весни.
Сховалися від холоду синички,
Ведмідь в барлозі бачить свої сни.
Мете - мете, сердита заверуха,
А в хаті тепло і в печі вогонь.
Її симфонію ти тихо слухай,
Торкнись думками холоду долонь...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=384843
дата надходження 14.12.2012
дата закладки 14.12.2012
О, як-то боляче! На серці — сумно.
Упали зорі на вечірній став.
Гойдалось плесо легко і безшумно,
Тоненький місяць з хвилі виринав.
Між верболоз ходили ми стежками.
Чумацький Віз згубив мішок зірóк.
Розлоге небо видом величавим
У спогадах навіяло думок.
На мить здалося — знову я з тобою,
Відлуння слів сплелось в пасмо надій.
Неначе пазли, доля самотою,
Що вже й не знаю, мій ти чи не мій?
То плаче світ, коли спадають роси.
Якби ти знав, як народився день,
Ти б не блукав, як птах, по світу досі
І не співав би у світах пісень.
Якби ти знав, якби ти вмів любити
Душі моєї спалахи пожеж.
Ти б помирав, і знову прагнув жити,
Як осінь ця, що сніє жити теж.
[i]Кала́ч, кола́ч — білий обрядовий хліб особливої форми,
випечений із крученого й переплетеного тіста.[/i]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=384565
дата надходження 13.12.2012
дата закладки 13.12.2012
Не зрадь, не убий, почуй…
Слово – на вістрі ножа.
Вихід шукає фен-шуй.
Прихистку просить душа.
Відліком згорнутий день
Мітить тривожний нам знак.
Світло моїх одкровень
Суті не змінить ніяк
Кинутих вроздрібок фраз,
Змісту твойого ессе…
Вишколений парафраз -
Що він в собі принесе?
Сяйво свічі мерехтить,
Сумом наповнює ніч.
Зблідлий фантом, а не ти,
Ніжно торкається пліч..
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=383318
дата надходження 08.12.2012
дата закладки 08.12.2012
* * *
Ми перемовились очима –
і віддзеркалилася суть.
Ні, не розраджував нічим я,
лиш роз’ятрив взаємний сум.
Ми довго порізно томились,
у самоті стелилась мла.
Вже наші душі поріднились –
єднання стежка проросла.
І потаємне не втаїти,
бо й невимовність вже кричить.
Палкі серця, немов магніти,
не роз’єднать, не розлучить.
Тримають ланцюги печалі.
Прикутий, та немов лечу.
Ми так промовисто мовчали!
Ніхто, крім нас, того не чув.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=383083
дата надходження 07.12.2012
дата закладки 07.12.2012
Запорошило снігом долини.
Наче в сні зачарований ліс,
заховався у ковдру з перинки,
як в колечку лежить аметист.
Студень щойно зійшов із картинки
в первоцвітах весняний нарцис.
В душу падають дивом сніжинки:
Зробив вечір вчорашній сюрприз.
Білі шати наділа ялинка:
Здарував і для неї відріз.
В кожушинку сховались ожинки,
У яру з кучугури валіз.
Одинокий снігур з горобини,
П’ять зерняток у дзьобі приніс.
Щоб синички веселі в шипшині,
Влаштували собі бенефіс.
На узвишші біжить в серпантині,
В піднебесся алея беріз.
Наче в горах чаклунки – майстрині,
На мольберті нанесли ескіз.
Грона ягід на грудях калини,
У змальований щойно сервіз.
Із коштовного сяйва перлини,
Дід Мороз із собою привіз.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=382887
дата надходження 06.12.2012
дата закладки 07.12.2012
Лапатий сніг один танцює.
Вальс.
В грудневі дні, у міжморозній тиші
скупі рядки не схожі так,
на вірші,
але пишу, бо думаю.
Про Вас.
Недавно ж осінь бавилась
листком.
Горіли вишні,
наче у пожежі,
і той годинник на високій вежі
відстукував,
мов Панна
каблучком.
За Вами йшов,
а в серці – мов струна.
Ніяковів. І не зумів спитати,
хоча б про те,
як милу Панну звати,
й чому вона самотня і
одна…
Листок торкнувся
до мого чола,
Ті очі. Мить,
і зникла незнайомка,
а та струна, що так бриніла,
тонко
із осені у зиму перейшла.
А й досі лину в той
осінній сад,
де замість листу сніг летить грудневий,
О кароока Незнайомко…
Де Ви?...
Вальсує садом тихий снігопад.
плейкаст від LaurA
http://www.playcast.ru/view/2060358/1eda7ccd44c3bcf64697bdbf1a6721cce5a3a826pl
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=382688
дата надходження 05.12.2012
дата закладки 06.12.2012
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 06.12.2012
Спочатку – дощ,
а далі - піде сніг –
густий і безконечний...
Все накриє.
Дерева змовкнуть.
У холоднім сні
впаде останнє листя -
і зімліє.
Настане нескінчено довга ніч.
Безсонна ніч,
проведена без тебе...
Загублю погляд
в мерехтінні свіч,
пошлю молитву
у холодне небо,
бо відчуваю:
завтра – вже зима...
Нехай тобі щастить
в морознім світі!
У ньому ти для мене –
лиш одна -
єдина згадка
про гаряче літо.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=382866
дата надходження 06.12.2012
дата закладки 06.12.2012
Я радий,
що у Вашім серці - літо,
бо це - найбільше диво
з-поміж див!
В холоднім світі
хочеться зігрітись,
у темряві світити,
не губитись!
Аби змогли -
Його за це молив...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=382506
дата надходження 04.12.2012
дата закладки 04.12.2012
Певно хтось тут всесильний ворожить,
Певно тут перетнулись світи,
Бо не можу, я справді не можу
Погляд свій від твого відвести.
Невипадково тут зустрілись ми,
Тож я прошу, дозвольте, мила панно,
Мені сьогодні, на краю зими,
Вас запросить на це чарівне танго.
Очі в очі, за порухом порух,
Десь розтанули простір і час,
Танго нас понесло поміж зорі
І нема тут нікого, крім нас.
Ми летимо крізь зоряні світи
Крізь океан чуттєвого прибою -
Чаклунко мила, що зробила ти –
Як розлучитись нам тепер з тобою…
https://www.youtube.com/watch?v=F2zTd_YwTvo
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=382525
дата надходження 04.12.2012
дата закладки 04.12.2012
Ти слів для мене не жалій,
Я так тебе люблю.
В моїх думках, ти лише мій,
Без сліз і без жалю...
Кохання щире і палке,
І доля в нас в руках.
Немов вино оте п'янке,
Усмішка на устах.
Ти тільки мій, ти тільки мій,
Завжди в моїх думках.
Твої слова мені одній,
Призначені у снах.
А я, як те дитя мале,
Не зраджу ні на мить.
Що послав Бог - воно святе,
А зраджене - болить...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=382406
дата надходження 04.12.2012
дата закладки 04.12.2012
Ніч знову стікає по вікнах у краплях печальних
Дощу, що завчасно навіює тугу та спомин.
Давно загубився у снах серед марень безкрайніх
Твій образ. А може, ти просто в житті випадковий
Прохожий, що тільки спинився напитись водиці,
Зігрітися серцем від серця палкого. І знову
Згубитися поміж доріг, де іскрять громовиці,
Пішов, залишивши на згадку, цілком випадково,
Свій усміх? Чому ж до цих пір ще бринить відголосся
Тих слів, що промовив мені у останній розмові?
Враз тиша запала глибока і навіть здалося –
Цей дощ і ця ніч у моєму житті випадкові.
02.12.2012р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=382271
дата надходження 04.12.2012
дата закладки 04.12.2012
Скотився перстень ночі золотавий,
в обіймах пальців ніжиться зоря.
І дощ у шибку - наголос проставив
на змоклі від очікувань слова…
Жовтіє скло у місячній оливі -
з вершечка неба скрапує зима…
Як Ваші очі в усмішці щасливі -
тоді і щастя більшого нема.
І Як би не згустилися тумани -
у серці буде теплий Оберіг,
і Як би грізно дощ не лихоманив -
назавтра він летітиме як сніг…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=381999
дата надходження 02.12.2012
дата закладки 03.12.2012
Нестримне, невідоме, неозоре…
Мабуть, у цьому він побачив знак.
Маленький човник вирушав у море.
І довго озирався на маяк.
Він веслував туди, де квітнуть зорі,
Де хмари тануть у безодні хвиль.
І там, у непоступливому морі,
Зникали місяці його зусиль.
Беззахисний, але сміливий човник,
Що веслував у пошуках перлин,
Щомиті думав про далекий вогник –
І знав, що він у морі не один.
Всі календарні аркуші, мов срібні,
Тягнулися намистом по воді.
Стомились весла, милицеподібні,
Іржею покалічено-руді.
І він збагнув: життя, мов білу птаху,
Він бачить поруч – і втрачає час.
І затремтів від болісного страху:
Тільки б маяк для нього ще не згас!
Шуміло море, наче співрозмовник,
Про щось далеке мріяв зодіак…
Розбитий вщент, маленький білий човник
Веслом-рукою обіймав маяк…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=377789
дата надходження 14.11.2012
дата закладки 02.12.2012
Кружляєм в танці. Ми одні
На всій галактиці безмежній.
Я розчиняюся в тобі,
В цій миті, вічній і бентежній.
Твій подих в мене на чолі…
І руки, що навколо стану…
Твій голос, ехом, десь в душі…
І трепет, що веде в нірвану…
Є тільки ми. І ми одні
На всій галактиці безмежній.
Я розчинилася в тобі,
В цій миті, вічній і бентежній.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=381809
дата надходження 02.12.2012
дата закладки 02.12.2012
День,
серой мышкой
прошмыгнув, угас.
Чуть слышным выдохом
в плечо
уткнулся вечер.
Он так печален
мыслями о Вас,
Но, мне сказали,
завтра
будет легче.
Я счастье
не моё
не позову.
И в тишине,
не зажигая свечи,
За Вас молюсь.
И – да! – я Вас
люблю…
Но, мне сказали,
завтра будет легче.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=381732
дата надходження 01.12.2012
дата закладки 02.12.2012
Ти одночасно є й... тебе нема.
Кохання опинилось поза світом…
Осіння ніч предовга і німа
Про щось мовчала…Так несамовито
Вітрище вив у люфі димаря.
Куйовдив по землі туманів пасма…
Любов, неначе свічка догора,
Ще трішечки і… назавжди погасне.
Гарячим воском душу обпече
І тілом розіллється по краплині.
Задивленої пам"яті ковчег
Вже відпливає. Смуток у хатині,
Налитий повним келихом вина
Ще недопитого, п"янкого літа.
Ти одночасно є й тебе нема.
Кохання опинилось поза світом…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=380676
дата надходження 27.11.2012
дата закладки 30.11.2012
Проникаю у твого мовчання фонеми,
Усвідомивши щирості всю необхідність.
Осінь недописала останні поеми,
У рядочках розсипавши гідність.
Відпускаю із пам"яті цілі фрагменти
Листопадних фантазій та мрій.
Осінь вже відкидає усі сентименти,
І чекає, що хтось скаже: "Стій!
Зачекай! Не губися! Не йди! Не втікай!"
Післязавтра зима, хоч цвітуть хризантеми.
Осінь йде. Не допивши цукрований чай.
А я знов проникаю у твого мовчання фонеми.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=381307
дата надходження 29.11.2012
дата закладки 29.11.2012
Коли ти поруч, дуже близько,
То в мене свято на душі,
А небо, наче б то, так низько,
Ще трохи, й зірка у руці.
Вона найкраща і так світить,
Лишилось рученьки піднять,
Небесний сторож не помітить,
Коли почну її знімать.
Світити буде вона вічно,
І в горі, й радості, завжди,
Зі щастям ми категорично,
До мрій дістанемось, й мети!
Коли ти дихаєш, й смієшся,
То тілу хочеться злетіть,
А серденько, так сильно б»ється,
Все ж, заважати, тут не слід.
Не заважатиму любити,
Не заважатиму боліть,
А сум твій, разом будем пити,
На двох поділим різний світ.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=381185
дата надходження 29.11.2012
дата закладки 29.11.2012
Тихий лагідний ранок задивився в вікно
Крізь прозорість фіранок майорить полотно:
Бліда синь краєм неба, легкий шовк синяви.
І що серцю ще треба? Цю чарівність лови.
Ранок наспіх зібрав всі зірки у пучки.
І незримо сховав ці живі світлячки.
Новий день підкрадався на ще сонній землі.
Він росою вмивався і купався в імлі.
Тільки вітер хитає вже безлисті гілки...
Ні! Один зависає..огортають думки.
Серед всіх залишився... Чи надія ще є?
Або, може, змирився? І тим біль принесе.
Хто ж це зможе узнати? Хто ж це зможе відчуть?
Серце буде стогнати. Хто ж це зможе почуть?.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=380876
дата надходження 28.11.2012
дата закладки 28.11.2012
Просто пригорнулось дві душі.
Лише погляд теплий, щире слово -
І нема для щастя вже межі,
І весь світ зробився веселковим.
Дивна легкість підняла без крил.
Чи я йду? А, може, я літаю?
Просто пригорнулось дві душі
Не в небесному, а у земному раю.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=367534
дата надходження 29.09.2012
дата закладки 28.11.2012
Відпусти мої руки...
Ковтай свіжозварену каву.
Я обмежусь, мабуть,
чорним чаєм з лимонним смаком.
І крізь призму думок
в окулярах у сірій оправі
відійду від дверей,
обійнявшись шовковим шарфом...
Шість хвилин до метро -
рівно тисяча кроків до прірви.
Несвідомо іду...
несвідомо вбиваю любов.
Нерви сплутались геть
і смакують мене вже безмірно,
а вагони летять,
мов мою копіюючи кров...
П`ять зупинок було -
рівно скільки і ми розбігались...
Під землею давно
свій минула прихований шлях.
Ти мене відпустив
у надії - не зможу мов спати.
Я заснула під біль, -
підросла на очах.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=380563
дата надходження 26.11.2012
дата закладки 26.11.2012
Невпинна осінь недаремно
Свою сповільнює ходу.
То розцвітають хризантеми
У ботанічному саду.
Мов елегантні іноземки,
Піднявши гордо пелюстки,
Танцюють парами фламенко
Багряні осені квітки.
То тут, то там пірнають стрімко
В лілове марево густе
Закучерявлені голівки
У граціознім фуете.
Через таке барвисте поле
У гурті сонячних квіток,
Зробивши жовто-біле коло,
Ромашки повели танок.
П`янкого випити нектару
Злетілись бджоли на банкет,
Бо зірве вітер незабаром
Останній осені букет.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=379294
дата надходження 21.11.2012
дата закладки 22.11.2012
Ну де ж ти був, коли цвіли ще весни?
І сонце щедро сіяло добро?
Коли птахи співали в піднебессі?
Коли в руках ще мрія та тепло…
Усе неперехресними стежками
Життя водило нас урізнобіч…
Чому не стала зірка поміж нами
В якусь одну травневу світлу ніч?
Чому тепер? У замкнутому колі?
Де стіни аж до неба заввишки?
Чому всі кажуть не втечеш від долі?
А я б втекла від неї залюбки!
З тобою! В осінь! В небо! В сонце!
З тобою! Де кружляє листопад!
В хатинку, де малесеньке віконце,
Щасливо виглядає в тихий сад!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=379244
дата надходження 21.11.2012
дата закладки 22.11.2012
За окнами ноябрь ветрами воет,
Подруга-ночь, как бедный пилигрим,
Стучится в дом. Входи, нас будет двое,
С тобою по-душам поговорим.
Поведаю в тиши о том, что было,
В камине грусти вспыхнет уголек.
А знаешь, ночь, я так его любила!
Как жаль, он чувство это не берег.
Но все равно скажу: " Ne cede malis!" *
Пусть грусть уйдет из сердца побыстрей.
Среди клочков, осколков и развалин
Вновь прорастет росток любви моей.
*Ne cede malis - Не падай духом (лат.)
14.07 - 01.11.2012г.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=374870
дата надходження 01.11.2012
дата закладки 20.11.2012
[img]http://cs421921.userapi.com/v421921008/b96/IG81wEtXVi8.jpg[/img]
Все рідше згадую тебе у вІршах,
Все рідше ти полониш і думки,
Можливо, ти вже стала зовсім інша,
Та я не повернУся більш туди.
Вчорашній сум, здається, вже позаду,
Хоча залишив шрами на щоці,
Від сліз гарячих (ще від листопаду),
Що майже рік текли в моїй душі.
Хоч ти старАнно ставиш досі мури,
Я їх без сили все одно зітру,
Бо осінь грає швидко, без цензури -
Заповнить вмить осілу пустоту.
На твоє фото знову я дивлюся…
Без ненависті, злості і образ.
З теплом до нього щиро пригорнуся,
Щоб спогади прийшли хоча б ще раз.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=378870
дата надходження 19.11.2012
дата закладки 19.11.2012
Зазирни в мою осінь, благаю....
Тетяна Луківська "Зазирни в мою осінь"
***
Я у вашу вдивляюся осінь,
В ній , неначе зізнання палке,
Вітер лист пурпуровий відносить
У безкрає і дальнє таке.
Хоч упевнений , що не дістану
Голубине і щире «люблю»,
До студеного вашого лану
Сонцем душу журливо тулю.
Я хмариною в небі за вами
Полечу ризиковано ввись,
І проллюся рясними дощами,
Де ви з літом навік обнялись.
Я у вашу вдивляюся осінь,
Як це сталося - не осягну:
Ви мого доторкнулись волосся,
Заплели юність у сивину…
19.11.12
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=378879
дата надходження 19.11.2012
дата закладки 19.11.2012
(На стихи golod00x "Ты проснёшься, и стыдливо…"
http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=378064)
Мне не жалко помады,
И так все разорвано в клочья –
И мечты, и надежды,
И серого неба холстина.
Снова дождь зарядил,
Он мне косы, рыдая, полощет.
Вот и тушь потекла…
Только дождь ли тому был причиной?
Что помада?
Безделица!
Ну и пускай от Dior-а.
Чем еще написать мне на зеркале
Было в прихожей
Буквы красные,
Словно сигнальный огонь семафора?
Отпускаю!
Прощай!
Оставляю ключи твои тоже.
Ты внезапно проснешься,
Разбуженный утренним ливнем.
Сонно выйдешь на кухню
В накинутой наспех рубашке.
И застынешь в дверях,
На столе удивленно увидев,
Недопитый мой кофе,
И след от помады на чашке.
16.11.2012г. 21:05
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=378293
дата надходження 16.11.2012
дата закладки 17.11.2012
Не хвилюйся, що надворі осінь,
На порозі лютая зима,
Хай тебе зігріють на морозі,
Ну хоча б скупі мої слова.
Осінь сипле золотом яскравим,
Голосом твоїм шумлять вітри,
Всі слова заплутаються в травах,
Затремтять краплинками роси.
Біль і щем у серці від розлуки,
Осінь ця закрила всі мости,
А скрипаль мінорно грає звуки,
Де щасливі були я і ти.
Ніби душі сплетені в акорди,
За вікном танцює листопад,
Тільки ми усе виводим ноти,
Ті, що разом вже не зазвучать.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=377997
дата надходження 15.11.2012
дата закладки 16.11.2012
[img]http://cs303102.userapi.com/v303102008/2e38/wPb_rqHQLw4.jpg[/img]
Сумую я за осінню шалено,
Сумую… полетіли журавлі,
І ти підеш, я думаю, напевно -
Не бережеш любові взагалі.
Крізь стрІчки слів приховані лиш сльози -
Не по твоїй, не по моїй вині.
Та от чому тепер ось ці морози
Картають моє серце у журбі?
А ти холодна! Хоч така холодна,
Та я тобою пристрасно горів,
І не потрібна мені досі жодна,
Бо серцем відпустити не зумів.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=377709
дата надходження 14.11.2012
дата закладки 14.11.2012
Намалюй мені сніг. Так давно я не бачив зими.
Зобрази завірюху, а може й окремі сніжинки.
Намалюй мені день, де щасливі й окрилені ми,
Де в пориві шаленому не контролюємо вчинки.
Натягни полотно на мольберті близької весни,
В руки пензель візьми і пройдися по ньому мазками.
Ти зумієш, мабуть, - лиш не бійся, лишень розпочни:
Намалюй той місток, що проляже у часі між нами.
Я по ньому прийду у весну крізь зими заметіль
І тебе обійму, залишивши образи позаду.
Біля твого тепла я забуду і холод, і біль…
Намалюй ту зорю, що до тебе мене запровадить.
18.01.2010
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=264303
дата надходження 10.06.2011
дата закладки 10.11.2012
Закохався у троянду вітер,
Дощові краплинки з неї витер,
Довго до нестями милувався,
Ніжно-мелодійно цілувався...
Закружляв красуню у таночку,
Зняв атласну із плечей сорочку,
Обласкав її біляві коси,
А нарано спив цілющі роси. 2012
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=376514
дата надходження 09.11.2012
дата закладки 09.11.2012
Літо бабине так швидко промайнуло.
Защеміло те, що вже збулось.
Та чи варто квилить за минулим?
Осінь золотава досі ось!
Барви листограю так урочі –
неповторно ніжні та палкі!
Тільки знову літа серце хоче,
долі непростій наперекір.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=375903
дата надходження 06.11.2012
дата закладки 06.11.2012
Стою під стрілами дощу.
Голосить осінь.
І журавлину пісню чуть
у високості.
Вже й вітровій в безмежжі вщух.
Лиш спомин-трунок:
бринять-вихльоскують-січуть
сріблясті струни…
О, як промовисто мовчу!
Злітати – пізно.
Напам’ять я прощальну вчу
небесну пісню.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=375902
дата надходження 06.11.2012
дата закладки 06.11.2012
Что жалеть о том, что не сбылось.
Значит так кому-то очень нужно.
Пусть сегодня мы с тобою врозь,
Я смотрю на это равнодушно.
Скомканы прозрачные мечты,
И душе спокойней на свободе.
Не боюсь душевной пустоты:
Я привыкла к непогоде, вроде.
И не станет осень холодней.
Раньше срока вьюга не нагрянет.
Нас разлука делает сильней,
Но, надеюсь, грустью вновь не станет.
А дожди тихонько за окном
Слёзы за кого-то проливают.
Я не буду плакать о былом.
Жаль, что годы быстро улетают.
Я не знаю: был ли ты судьбой,
Или просто ты по ней промчался?
Хоть душа не плачет за тобой,
Всё же в сердце ты моём остался..
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=375850
дата надходження 06.11.2012
дата закладки 06.11.2012
Всё реже пишутся хорошие стихи...
За этот год... я странно повзрослела...
Всё переборчивей становятся мечты...
И осень... с золотой... вдруг поседела...
Всё чаще... я тоскую по друзьям...
Ну, а на фото - чаще... улыбаюсь...
Всё реже... посылаю всё к чертям...
Но и под жизнью... реже прогибаюсь...
Ну, а душа... взрослеть же не умеет...
И нежность просто так... не пропадёт...
И сердце... никогда не постареет...
А в жизнь мою... любовь еще придёт...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=370839
дата надходження 14.10.2012
дата закладки 05.11.2012
Наша осінь давно розлетілась по місту,
Підглядаючи сни крізь серпанки.
Ми закутали мрії в осінньому листі,
Щоб не змерзли, чекавши світанку.
Розмалюємо сни, як екслібрис думок,
Хоч між ними ще тисячі слів.
Зачинятиму вірші щодня на замок.
Осінь пише рецензії снів.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=370418
дата надходження 12.10.2012
дата закладки 05.11.2012
"Не займай мене, осене, марно,
бо близькою тобі я не стану."
(Г.Литовченко)
Я ступаю у осінь легкою ходою,
Ставлю в глеки букети червоних жоржин.
Я до клена біжу, як колись молодою,
Він дарує мені листопаду бурштин.
Його листя плету у каштанові коси -
Жінка-осінь до мене сміється з дзеркал.
Щось лишилося в ній від весни. Чи здалося? -
Чи під сумнів взяла хризантемовий бал?
До вподоби мені ця пора золотиста
А недавно ж благала: – Мене не займай…
І шепочеться клен про любов падолистом,
І нагадує серцю минулий розмай.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=375219
дата надходження 03.11.2012
дата закладки 04.11.2012
Дощ. Листопад. Підмочені дерева
Виблискують сріблястим янтарем.
Листи читає осінь-королева,
Доставлені їй вітром-поштарем.
Сезон дощів легенький смуток сіє,
Розчарування стелить по душі.
Озима лиш вологою радіє:
Осінні зливи – золоті дощі.
В їх затяжному мокрому діянні –
Гарантія майбутніх врожаїв.
Осінні шати жовто-полум’яні
Околицею носять ручаї.
Я згадую, як теж брела у осінь,
Як сльози рясно лилися вночі.
Солоний присмак відчуваю й досі,
Коли дивлюсь в гущавину дощів.
Кохання відлетіло, наче птиця.
Подряпини лишило на душі.
Тепер у ній туманиться й дощиться,
І сподівань оголені кущі.
Стоять берези золотисто-сиві.
Змерз без кохання посірілий сквер.
В нім я і осінь – дві сестри плаксиві –
Чекаємо, щоб хтось сльозинки втер.
02.11.2012р.
© Copyright: Ирина Визняк, 2012
Свидетельство о публикации №11211041191
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=375304
дата надходження 04.11.2012
дата закладки 04.11.2012
Я тебе відпускаю – губами, руками,
А сліди твої стерла з підлоги.
І ті квіти, що ти дарував, вже зів”яли.
Не проситиму, ні, допомоги.
Ще наївно тобі прихилити хотіла
Неба край. Та я знов помилилась.
Мені втримати край той, тендітній, несила.
І його, як тебе, відпустила.
За вікном у холодне встромилася небо,
Зачепившись за хмари гілками,
В тихім відчаю яблуня. Їй вже не треба
Листя всохлого. – СплИвло з дощами.
Я тебе відпустила, як яблуня – літо.
Чимсь на неї тим відчаєм схожа.
Все водою, секундами, пам”яттю змито.
Відпустити лиш серцем не можу.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=375356
дата надходження 04.11.2012
дата закладки 04.11.2012
Всі пишуть про любов,всіх радує кохання...
А в мене все не так,в моїх словах - зітхання .
Не думайте,що щастя минуло стороною.
Заглянуло на хвильку,й з осінньою порою
на крилах журавлів полинуло у вись.
Всміхнулось на прощання й сказало:"Не журись!"
-"Навіщо сумувати,так завжди не буде."-
пророчії слова мені говорять люде.
Не мала віри в те ,та жовте листя дуба
шепоче з року в рік:"Ти рідна,мила,люба!"
Як ніжно обнімають дитячі рученята,
як солодко цілують мої малі внучата!
Які пісні любові дарують мені діти!
Та це ж є моє щастя, із ним я буду жити.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=375322
дата надходження 04.11.2012
дата закладки 04.11.2012
Я встаю о дев'ятій,
Дивлюся на годинник і повертаюся кілька разів.
Потім засинаю ще на година або три.
Іноді так здорово побути мною.
Адже я живу, немов кожен день — неділя.
Люди сміються з мене через це.
Вони вважають, що я нічого не доб'юся,
Живучи так, ніби кожен день — неділя.
Я не працюю,
Але це не моя вина, просто так склалося,
Що робота - це не для мене.
Деяким це складно зрозуміти,
Але я роблю те, що мені подобається -
Пишу вірш,
Про те, як це - жити, як я.
Може, мені варто змінитися?
Спробувати жити, ніби кожен день - субота?
Але мені і так добре,
Адже завтра інший день...
Я все одно живу, наче кожен день неділя.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=371952
дата надходження 19.10.2012
дата закладки 02.11.2012
Торкайся слова обережно.
До слова йди – воно святе!
Плекай у вірі. Як належно –
зерно в турботі проросте.
Наповни сутністю й любов”ю
джерельно чисто до країв.
Криниця повниться водою,
щоб подорожній з неї пив.
Бо що не робимо – вернеться,
жбурляти словом – лезом вглиб? –
у серці власному озветься.
Чи хтось плює у свій же хліб?
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=363926
дата надходження 13.09.2012
дата закладки 02.11.2012
Гудок, гудок, гудок, гудок. "Привіт.
Ти бачиш? Наше небо надто сіре.
Ти бачиш, як руйнується весь світ?
Замало і любові тут, і віри.
Вже осінь. Вже так близько до зими...
У душу закрадається відраза
До холоду, до спогадів, до "ми",
До болю, до розлуки, до образи.
Я вчора пропустила зорепад...
А ти, мабуть, загадував бажання.
Не вір. Мені в минулий листопад
Нічого не здійснилось, крім кохання.
Не розгубись на роздоріжжі своїх снів.
Не заблудись у мареві думок.
Немає почуттів - немає слів...
Бувай." Гудок, гудок, гудок, гудок.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=374804
дата надходження 01.11.2012
дата закладки 02.11.2012
Мы так далеки друг от друга.
Могу о тебе лишь мечтать.
Как будто бы лето и вьюга:
Судьбой не дано увидать.
К тебе далеки километры,
Но в сердце ты рядом со мной.
На крыльях несут меня ветры
Дорогой к тебе непростой.
В окно постучусь тихо птицей.
Услышишь... Открой мне окно.
И если увидешь синицу,
Посыпь на окошке зерно.
Мы встретимся взглядом с тобою,
Коль будет судьба так щедра.
Прошу! Прикоснися рукою.
Прости, что душа так грешна...
Прости за нелепые мысли.
(Быть может, тебе не нужна )
Они в самом сердце зависли...
В ответ... Ничего... Тишина...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=374925
дата надходження 02.11.2012
дата закладки 02.11.2012
Не говори ты о проблемах Богу,
Скажи проблеме-у меня есть Бог.
Тебе укажет Бог всегда дорогу,
И сделает,что сделать ты не мог.
Но мало верить.Надо и работать.
А упадешь-коленки оботри.
А остальное-Бога лишь забота,
Но только ты всегда вперед иди.
Сделай сто раз.Сто первый.Сто десятый.
Лишь только рук не опускай.И верь.
Христос ведь был за нас людей распятым.
И нам всегда поможет найти дверь.
Но не во всякую нам дверь стоит стучаться,
И не во все открытые нужно входить.
И на себя во многом полагаться,
И в Бога верить и всегда любить.
Если ты сделал все,всегда старался,
Тогда получишь,что ты заслужил.
И никогда в себе не сомневался,
И каждою секундой дорожил-
Получишь ты взамен божью награду,
Получишь то,что хочешь ты всегда.
Пусть на пути все уберешь преграды,
Пусть будет лишь удача на года!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=374581
дата надходження 31.10.2012
дата закладки 31.10.2012
А на майдані знов радянські танки,
неначе тінь жорстокої війни,
ідуть повз них кияни і киянки,
у бій ідуть за власні голоси.
З мокрих дворів обпльовані білборди
похмурі двірники метуть з сміттям,
бездомний пес справля у позі гордій
нужду на стовп "покращення життя".
Брехня після дощу стіка в канави,
хвальба і обіцянки по ровах,
громадський гнів, неначе запах кави,
нуртує в душах і лупцює страх.
Як вулики, ще виборчі дільниці,
"міліціянтів" сонних легіон,
третю добу ідуть бої в столиці
з загарбником на ім"я "ригіон".
Хіба народна пам"ять лиш у танках,
що мала б від війни застерегти?
коли новітніх злочинів останки
кричать з лісів: "Рятуйте голоси!!!"
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=374572
дата надходження 31.10.2012
дата закладки 31.10.2012
Знаю: в жизни слова много значат.
Ты подумал об этом хоть раз?
Они могут порой озадачить,
Быть спасательным кругом подчас.
Жизнь сложна, но а как быстротечна!
Часто тонем в житейских волнах.
Той порою бываем беспечны:
Попадаемся вдруг на словах.
Верим в дружбу, любовь и сердечность.
Знаем: близкий тебя не предаст!
Ценим выше всего человечность:
Безусловно, друг руку подаст.
И когда вдруг меня одолеет
Беспросветная сердца тоска,
Пусть слова твои нежно согреют,
Мои слёзы сотрет пусть рука.
Успокой меня ласковым голосом,
Прикоснись нежным словом к душе.
Не казни в такой час своим гонором,
И увидешь: другая уже.
Я с тобой всегда мысленно рядом.
Ты сейчас от меня вдалеке.
Прикасаюсь я ласковым взглядом.
И вся жизнь в нас уже налегке!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=374566
дата надходження 31.10.2012
дата закладки 31.10.2012
Музика: Віктор Ох
Слова: Наталка Кольоровісни
Сховалися кульбабки в тихі трави.
Тендітний сонях квіт свій похилив.
Вечірнє плесо пестило купави
Та очерет стривожено тремтів.
Щось таємниче шепотіли зорі
І вітерець хмаринку колихав.
Я падала сама в твої долоні,
А ти мене до серця притискав.
Цнотливі мальви знічено зітхали,
Здивовано дивилися на нас.
А ми з тобою у танку кружляли,
Невтомно цілувались раз у раз.
Щось таємниче шепотіли зорі
І вітерець хмаринку колихав.
Я падала сама в твої долоні,
А ти мене до серця притискав.
Нам солов’ї співали до півночі
Любовно-елегійний свій мотив.
Відчуло згубу серденько дівоче,
А ти усе лишитися просив.
Розтали зорі в небі на світанні
І вітерець хмаринку загубив.
Поцілував мене ти на прощання,
Притис до серця...і не відпустив.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=348833
дата надходження 07.07.2012
дата закладки 31.10.2012
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 31.10.2012
Вже майже листопад і у далеку путь
Збираються птахи, що трохи забарились.
Вже, інколи, вітри свою доводять лють,
Десь за горбом зима свої калоші милить.
Вже майже день у день навідують дощі.
Вкриваючи траву, з дерев втікає листя.
Вже прохолодно в день і холодно вночі.
І небо кам'яне... Не віриш? Придивися!
Пірнаєш у туман, як у безмежність, в сни...
Вже промені "пісні". Мені б вогню, хоч трохи!
Дівчатка заховали принади, до весни...
Але ж яким теплом виблискують панчохи!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=374525
дата надходження 31.10.2012
дата закладки 31.10.2012
Приоткрыл желтый глаз предрассветный бутон,
Солнца лучик-алмаз ослепил его сон.
Россыпь сонных зарниц приютилась во мгле,
Спрятав контуры лиц на ночном корабле.
Небо в страсти зажгло фиолетовый блик –
И пролился на мир бирюзовый родник.
Тихо шепчет листва о приснившихся снах,
Распахнувши слегка свою зелень рубах.
День росинки собрал с лепестков хризантем
И разлил на весь сад теплый солнечный джем.
Уходя во вчера, загрустила луна.
День присел у костра. С добрым утром, страна!
© Copyright: Ирина Визняк, 2012
Свидетельство о публикации №112103010209
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=374388
дата надходження 30.10.2012
дата закладки 31.10.2012
Обносилось Лето - полетели нити...
Оттого и бабье, что пора седин...
Не поет овсянка на рассвете в жите -
осень пышет скарбом золотых картин.
В закрома упрячешь разве только сытость.
Впрок не наглядишься, песен не споешь...
Опадут наряды - там и снегу выпасть.
..А пока по Лету тихо плачет дождь...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=374368
дата надходження 30.10.2012
дата закладки 31.10.2012
Моя душа – моя свіча із темряви до світла
Тріпоче, вказуючи шлях,
Де Доля вже розквітла.
У тім саду, як і в усіх,
Зима, весна і осінь,
І літо – різність кольорів,
Та в серці – неба просинь.
Ідуть дощі, кружляє сніг і опадає листя,
І знов конвалія цвіте, і яблуня, і вишня.
Я все люблю, що навкруги,
Вже не дивлюсь звіддаля.
І зароста в’юнким плющем
Вже пройдене провалля…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=374352
дата надходження 30.10.2012
дата закладки 31.10.2012
Між нами щось більше, ніж просто осінь,
І, певно, щось глибше, ніж просто вірші.
Торкнутись, на щастя, не довелося,
Але ж все могло б… набагато гірше
Бути – не бути… в «нажаль» закуті…
Не мати легше, аніж втрачати.
Усе минеться? Як би ж… І чутно
Як б*ється в ребрах «усе спочатку»…
Наспівуєш, знаєш мої мотиви,
Я передбачу твій кожний намір…
Щось надзвичайне між нами, дивне…
Не вірші, не осінь, так що ж між нами?
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=371567
дата надходження 17.10.2012
дата закладки 30.10.2012
Обережно торкатись краєчків свідомості.
Скурпульозно вивчати красу невагомості.
Розливаючи осінь чорнильними кляксами,
Відсилати свій настрій кленовими факсами.
Перший сніг налаштовує серце на зиму,
А застуджена осінь дописує риму.
Нові вірші про зорі не хочуть надійності.
Наша осінь - це вічність, це символ постійності.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=374314
дата надходження 30.10.2012
дата закладки 30.10.2012
Хто такий Бог? Бог – це є сила,
Це надія на краще, коли доля не мила
Бог – це відповідь, а не запитання,
Він – наша місія, це наше завдання.
Бог – це енергія, що з нікуди взялася,
Це мрія твоя, що щойно збулася,
Бог – це любов, що існує у світі,
Це терпіння велике, що уміє терпіти.
Бог – наша радість і смуток й печаль
Він погляд вперед, на життя твоє в даль,
Бог – це початок і всьому кінець
Непослушним всім пекло, а іншим – вінець.
Умиротворення – Бог, Він - спокій в душі,
Бог – покарання, не смієш грішить
Він - невидиме око, що бачить наскрізь,
Це сонце, вода і на березі бриз.
Бог – це повітря, що кожний вдихає
Тільки не кожен в легені пускає,
Бог – для тебе рука допомоги
Візьме Він на руки, щоб не мучив ти ноги.
Бог – це реальність, це іскра в серцях
Він – довголіття у шані в батьках.
Бог - це границя, гріху Він закон,
Це Вищий суддя, це ключ від оков.
Бог – це є віра, як скеля без хиту,
Це каторжний труд у сльозах і без сміху.
Бог - це молитва ввечері й вранці
Він - наглядач, а ми його бранці.
Бог - це учитель, що жити навчає,
Це наука проста, та не кожен це знає,
Бог - це наш захист і міцна броня,
Бог - наша душа, Бог - наше життя.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=374165
дата надходження 29.10.2012
дата закладки 30.10.2012
Осіння ніч, як море плине.
Самотній місяць вже не спить.
Надворі пізня вже година.
Лиш тихо вітер шелестить.
Моя рідня давно поснула,
Проблеми денні відійшли.
У сні їх радість огорнула,
І вихід із проблем знайшли...
Чомусь усміхнені обличчя..
Душа ні в кого не болить.
У цьому винна чарівниця,
Що може всіх заполонить.
Лиш я не сплю. Не спить годинник.
Давно пробив уже він п"ять.
Ну що ще треба для людини?
Хоч в сні щасливим можеш стать...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=373862
дата надходження 28.10.2012
дата закладки 28.10.2012
Гірчать слова-каміння, розкидані без цілі.
Так хочеться прозріння та снігопади білі
кладуть цукрову пудру на земляні коржі,
і краплі меду в хугу солодять будні дні.
Та вечір, наче привид приходить з-за кутка
передчуттям нас живить. Мов чорного кота
із клітки випускає. Зелені очі в даль...
І вороття немає! Слова - не мед.. Нажаль...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=231525
дата надходження 27.12.2010
дата закладки 27.10.2012
Зранку задощило, завітрюжило,
В сірий морок небо все зав'южило.
З переляку кожен лист трясеться.
А вітриську що? Мов грім несеться.
В ролі жаху нині він на сцені.
Коси рве берізкам, липам, кленам.
Поскидав намикане волосся
У траву. Мов скошене колосся
Полягало, землю щільно вкрило,
Жовтим смутком гай увесь залило.
І в душі моїй затуженіло.
Совеням нічним запуготіло.
- Вітре, всім дошкулити устиг ти!
Ляж на хмарку, загойдайся, втихни.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=373713
дата надходження 27.10.2012
дата закладки 27.10.2012
Заплутався рукою у волоссі...
Чи може... просто ти не хочеш йти?
Це щастя мить? Чи все мені здалося?
Живий міраж... де разом я і ти...
Міраж... то чом так солодко мені?
Гаряче серце пристрасно пече...
І те волосся... що заплуталось в тобі...
Та губи ніжно... водоспадом... на плече...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=370149
дата надходження 11.10.2012
дата закладки 27.10.2012
Десь і колись, в якомусь місці,
Про що я хочу розповісти,
Зустрілись Пристрасть із Любов”ю
І ось таку повели мову.
Сказала Пристрасть:
-Ну ж бо, ну!
Я тільки пальчиком кивну
І без розбору, без докОру
В свої тенета затягну…
- А я й промовити боюся…
Бо враз… На нього я молюся!
Бракує кисню, слів нема,
Коли побачу, я – німа..
- То все - дурниці, все – пусте…
Ось бачиш, ложе золоте,
Троянд покрите пелюстками…
Шампан іскриться зірочками…
-Хоч би на хвилечку зустрітись,
Без слів у вічі подивитись.
І просто знати, що Він є,
Хоч, може, щастя й не моє.
- Я – всемогутня, я – цариця,
І зваба полум”ям іскриться,
Бо почуттів миттєвий спалах
Затьмарить все. Чи ж ти це знала?
- Не знала. Щиро так кохаю!
Це відчуття блаженства, раю,
Що вже ніколи не мине,
Якщо й полюбить не мене…
Нагомонілися доволі…
То хто ж улюблениця долі?
Хто ж з них – довершена була
І повним щастям розцвіла?
Мораль проста у кожнім слові:
Примарне щастя – пристрасть без любові.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=332248
дата надходження 22.04.2012
дата закладки 27.10.2012
На жовте листя глянула в вікно.
Крутить його вітер з усієї сили.
Одне завмерло,поцілувавши скло,
А інше десь далеко полетіло...
Дріма печаль осіння тихо в серці,
За нею туга зміряних років.
Мої думки сполохав стук у скельце,
Вмить мрії розбудилися від снів...
Голубка в шибку вдарила крильми,
З очей слізьми посипався кришталь.
Хіба буває так й поміж людьми,
Що від кохання смуток і печаль?...
А чи було таке, колись і з вами?
Не розумію, люди? Поясніть!
Якщо ж і найрідніші стали ворогами,
Тоді, напевно, просто промовчіть...
А ще скажіть: Чому пекучий біль,
Мов нитка, тягнеться й ніяк не рветься?
І як згребти розсипану ту сіль,
Із рани, що до сих пір душею зветься?...
Так гірко пташка з болем відлітала.
У відчаї не відзнайшла поради.
Лише, сумуючи, вона спитала:
Хіба життя існує після зради?...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=373636
дата надходження 27.10.2012
дата закладки 27.10.2012
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 26.10.2012
Я не зможу про це писати,
рими стогнуть від мертвих штампів,
для поета найвища плата -
пережити свої естампи.
Всі епітети вже тілесні
і фінал — просто справа часу.
Бог воістину з нами чесний,
не ховає свою відразу.
От чому ти не знайдеш спокій,
от за що мені зріжуть крила,
ми пізнали любов на дотик
і поезія тут безсила...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=373273
дата надходження 25.10.2012
дата закладки 26.10.2012
За чим сумуєш, серце, ким болиш?
І ждеш кого самотнім листопадом?
Хтось дав мені колись не злу пораду:
Лягати спати восени скоріш.
Усе не те, куди не подивись:
Пустує сад за домом над рікою.
І я себе не згадую такою,
Щоб радість й сум в одне переплелись.
Та й ти мене такою не згадай,
Для суму радість в службі не подру́га, -
Скупенька фраза, скажеш, недолуга...
І будеш мати рацію. Нехай.
Прозоро-сірим димом у вікно
Загляне в гості думка підвечірня:
Тебе моє неприбране подвір'я
Журбою-радістю чекало так давно!..
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=367429
дата надходження 29.09.2012
дата закладки 23.10.2012
Ты меня собирай по листочку из каждого дерева,
Пусть в руках заблестит озорная, как злато, листва.
Собери из снежинок слова, чтобы осень поверила,
И растаяла чтобы,- к тебе прикоснувшись едва...
Ты меня собирай по секундам ушедшего времени,
По мгновениям снов, убежать из которых нельзя .
С каждой капли дождя, проходящего днями весенними,
Вдоль по окнам твоим, незакрытым, тихонько скользя...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=371544
дата надходження 17.10.2012
дата закладки 23.10.2012
Окунусь лицом в твои ладони.
Словом прикоснусь к душе твоей
И она его, конечно, не уронит:
Отозвется нежностью - в моей.
Я тебя ласкаю нежным взглядом:
Тихо тонешь ты в глазах моих.
Это счастье - быть с тобою рядом.
Мы его поделим на двоих.
Вот опять целуешь мои руки.
С нежностью прильнула я к щеке.
Никакой не надо здесь науки:
Радость поселИтся налегке.
Монотонно дождь стучит по крыше,
(По стеклу хрустальная слеза).
Только мы его совсем не слышим,
Не пугает осени гроза...
Тишина в квартире еле дышит..
Дождик затихает за окном.
Кажется асфальт сегодня вышит
Золотистым бархатным цветком....
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=372748
дата надходження 23.10.2012
дата закладки 23.10.2012
В піалі чай зі смаком вишні.
Спинився погляд в натовпі людей.
Між них - коханий мій, "колишній",
І серце ледь не вискочить з грудей.
За столиком в кафе затишнім,
Де очі в відображенні дзеркал,
Ти не один...і я вже з іншим,
Твій не мого торкається бокал.
Нервуєш так...ця мить коротка,
Твої слова і жести невпопад.
Між нас тепер перегородка,
І той з вітрами, сірий листопад.
А бачиш?...Я таки змінилась,
Мов те дівчисько, виросла з образ.
Надіі всі давно зносились,
Подарувала доля інший шанс.
Вже досить тих блукань в минуле,
У кожного із нас - окремий світ
Я знов щаслива!...Все забула!
Жаль, сину ти не передав привіт...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=371182
дата надходження 16.10.2012
дата закладки 22.10.2012
В очах твоїх осіння ностальгія,
Опале листя, вітер та печаль…
Спинити свого серця вже не вмію,
Не пробую, не хочу – тільки жаль…
Жаль тої осені, що золотом розквітла,
Не місто Львів – справжнісінький Едем!
О, море ніжності довкола, стільки світла!
Та ми з тобою в парі не підем…
Кохання грішного осіння насолода,
Ловлю твій погляд пальчиками мрій…
Все як колись...Мені лиш трохи шкода
На півдорозі втрачених надій…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=372622
дата надходження 22.10.2012
дата закладки 22.10.2012
О, Боже мій, в долині - Рай,
весна напевне тут спочила.
Це осінь в мій спізнілий гай
принесла свічку й запалила.
Горить в долині іван–чай.
Чи благодать його скропила?
Лежить у просині розмай:
Це гай підняв його на крила.
О, осене , не поспішай,
не опали в свічі вітрила.
Моє ти серденько не край.
Не одягай душі вудила.
Залиш прошу, не зачіпай.
Нехай іскриться златокрила.
Нехай цвіте осінній май, -
весняна осінь запізніла.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=372594
дата надходження 22.10.2012
дата закладки 22.10.2012
Лагідний осінній теплий вечір
Крильми доторкнувся до землі...
Любий! Обійми мене за плечі...
Вже летять у вирій журавлі.
Хмаркою легенькою розтали,
(Залишили біль в моїй душі),
І ще довго жалібно кричали...
Пролилися вслід рясні дощі.
Ось затихло все, ніде ні звуку...
Крапелька сльозинки по щоці.
Стисни, я прошу, сильніше руку,
Заспокой мене в хвилини ці.
А один журавлик запізнився.
Мабуть, не догнать йому ключа...
Помахав крильми і приземлився..
Що ж його тепер в краю чека?..
Милий!! Пригорнись до мене ближче.
Осінь з холодами завіта.
Вітер ще сильніше уже свище...
Павутиння запліта літа...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=276773
дата надходження 24.08.2011
дата закладки 22.10.2012
Журилась осiнь.Тихою ходою
За обрiй слалась низка журавлiв.
А осiнь сумувала за тобою,
За ласкою твоiх очей i слiв.
А ти пiшов, не залишив надii,
Десь заблукав в посрiблених лiтах.
I губить осiнь свiтлi сльози-мрii,
Й блукае тихо по твоiх слiдах.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=370636
дата надходження 13.10.2012
дата закладки 22.10.2012
Чогось сумні,
і вже без ліку
злітають дні
у скриньку... віку.
Лягають листям
в рівні стоси,
все - не навмисно,
просто... осінь.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=372498
дата надходження 22.10.2012
дата закладки 22.10.2012
Вони зустрілись - рідні і такі чужі:
Далекі зовсім, тільки спогади не в'януть.
Одна коштовна мить руйнує міражі,
Один палкий цілунок подихом дурманить.
Її обличчя- повне смутку і печалі,
В очах- і сива вічність, і розлука.
А ще колись цвіла Любов на п'єдесталі,
І світ із щастя вперто в серце стукав.
Ось так вони зустрілись- десь у шістдесят:
Букет із айстр, холодні руки, і обійми.
І падав дощ, цілуючи старий асфальт:
Вона і він...Ці айстри... Тиша... Спогад... Мрії...
(10.06.2011р.)
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=372477
дата надходження 22.10.2012
дата закладки 22.10.2012
Гульвіса-дощ. Із хмари. Без адреси.
На нитках краплі звісились живі.
У ці часи гламурного прогресу –
позаздрив я нескошеній траві.
Липневий дощ вже не знімає стресу,
сентиментальність кине якорі,
а за вікном гойдаються берези
і миють ступні в замшевій корі.
Життя зашите, наче вікна в пластик,
а час підступно викрадає…щось.
Позаздрю я ще й горобцям криластим,
бо ж лебедів у місті не знайшлось.
Мов повростАли парасолі в плечі,
калюжі гонять бульбашок юрбу.
Дощ до вподоби лиш мені й малечі:
малечі – в радість, а мені – в журбу.
Я від дощу роблюся нетверезий.
хлюпкий асфальт, мов змокла сивина
Все миють й миють ступні дві берези.
Сентиментальність…в спогади лягла.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=270811
дата надходження 18.07.2011
дата закладки 21.10.2012
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 21.10.2012
Оь так.Завчасно цілувались
Без почуттів і слів.
І до душі ми не торкались.
Ти так схотів.
Ось так.Розтрачене кохання
На все життя.
Живе в душі ще сподівання,
Де ти і я.
Ось так.Змарновані хвилини
Б'ють по душі.
Я намагалася щосили
Сказать тобі:
Життя коротке.Пізно буде,
Коли прийдеш.
Душа моя твою забуде,
Не віднайдеш.
Ось так.Сказати я посміла,
А ти не чув.
Я від душі твоєі мліла.
А ти забув.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=370658
дата надходження 13.10.2012
дата закладки 21.10.2012
Наши женщины, любят сильнее...
Нам, во век, их любви не понять,
Хоть, пред нами, намного слабее,
Глубины, женских чувств, не объять.
Если нужно, порою, невольно,
Они могут столетия ждать,
И хоть, как бы там, ни было, больно,
Всё стерпеть, но любовь не предать.
Иногда, когда мыслей довольно,
К небесам обращаюсь опять,
Бог - ты Женщина, это бесспорно,
Только женщины могут рожать.
И любить, своих чад, бесконечно,
Может только, родившая мать,
Несмотря на проказы заблудших,
Все, прощая нам, сердцем, опять.
И поэтому, много сложнее,
Нам, до женских высот, долетать,
Просто женщины, любят сильнее...
Так сказала, мне, Господа - Мать...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=372314
дата надходження 21.10.2012
дата закладки 21.10.2012
Буває, уночі, коли не спиться,
Й болять укуси комарів і ворогів,
Коли в руках щезає та синиця,
Що чОмусь маю замість гордих журавлів,
Коли, бува, за лІта, ясної погоди,
Й не помічаєш радощів хмільних дощів,
«Втомилась жити», - в голову приходить,
І не чекаєш те, що так в житті хотів.
Я ще не встигла, начебто, спіткнутись,
Та часто холод уплітався у тепло.
Нікому не лила, пила ж отруту
Із рук коханих. Хай. Воно уже пройшло.
Чому ж втомилась жити, милий Боже?
На ранок сором обіймає, гострий сум.
Я знаю, що нечесно і не гоже
Приреченість впускати в душу сивих дум.
Бо, мабуть, знаю, схиблю – і пропало…
Не зможу повернути, що в пісок пішло.
Навіщо віддавала на поталу
Свого сердечка щирість? Відданість – на зло?
Ось кажуть, що життя – смугаста зебра.
Піду шукати край, де вишні білий цвіт
Ті чорні смуги зафарбує в небо.
Відчути пульс життя у трепетній руці.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=372241
дата надходження 21.10.2012
дата закладки 21.10.2012
Стомився день і свічкою погас,
Лиш промінець заплутався в волоссі.
Та знаю я, що створена для нас
Ця тепла і залита сонцем осінь.
Приспів:
Ти укради з буденності мене,
І закружляєм ми під листопадом.
В серці тремтить кохання неземне,
Сиплеться щастя з неба зорепадом.
Даремно кажуть : осінь, то печаль.
Коли кохання в серці все квітує.
Заграй же нам іще разок скрипаль,
Хай почуття, мов вперше зануртує.
Приспів:
Ти укради з буденності мене,
І закружляєм ми під листопадом.
В серці тремтить кохання неземне
Сиплеться щастя з неба зорепадом.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=372231
дата надходження 20.10.2012
дата закладки 21.10.2012
Намалюй мене заново…
На полотнах незайманих
Все яскравими фарбами –
Всі пісні та думки.
Намалюй мене пошепки,
Щоб слова не стривожили
Світлу радість небачену
І в зіницях зірки.
Намалюй мене з ласкою,
Щоб життя стало казкою,
Щоб згорьоване-зболене
Стороною пройшло.
Намалюй мене з ніжністю,
З лебединою вірністю,
Щоб серденько поранене
Половинку знайшло.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=333668
дата надходження 27.04.2012
дата закладки 19.10.2012
А у снах десь звучить заворожена мріями осінь.
Це вона натще серця співає про весни пісні.
А я просто щодня виглядаю Її поміж сосен.
І щоб там не було: грає пісню на кращій струні.
І ніхто не зумів відвернути правдиво цю зраду:
Щоб тремтіння осіннє звучало палкіше весни.
Ну скажіть, хіба весни приходять у гості до саду,
Розсипають щедроти- солодкі для серця плоди?
І ця осінь терпка незбагненна така таємниця
В неї горсточка мрій: краса з запахом яблук та груш
Це вона -не підкорена у часі Імператриця,
А я просто- Весна, що чекає її поміж руж...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=372027
дата надходження 19.10.2012
дата закладки 19.10.2012
* * *
Оця приречена краса
на тлі осінньої блакиті –
дощем умитий, вітром битий
каштан дочасно воскреса.
Зчорніле втомлене гілля,
не спочиваючи від літа,
враз почало бруньками мліти,
вже й зелен-листячком стріля.
Виблискують на крилах віт
ліхтарики ясні-пригожі.
Зачудувались перехожі
на запізнілий диво-квіт.
Пастельно-білі пелюстки.
Цвіте каштан – весни ряснота.
Довкіл – жовтнева позолота,
ген – помаранчеві хустки.
Ген-ген розкаркались граки,
розшелестілися дерева:
"Чи варто квітнути даремно?"
А він, ось бачите, такий!
Судились нелегкі літа.
Була й минула вже засуха.
Тепер цвітіння Всесвіт слуха!
Ні, не востаннє розквіта!
Замилувались небеса –
начарували роси-сльози.
Якби не вдарили морози.
О, ця приречена краса:
каштан дочасно воскреса!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=371924
дата надходження 19.10.2012
дата закладки 19.10.2012
Стою в осінній заметілі,
А на душі зими пурга...
У вирій роки відлетіли...
Не покидай мене снага!
Я знов одна на роздоріжжі,
І необуздані думки...
Бредуть собі по бездоріжжі,
Бо лист засипав вже стежки.
У надвечір"ї тиха осінь
Фарбує пензлем кожен лист,
(Краса сліпить і в темінь очі),
Який це треба мати хист!
В гіркій задумі і печальний,
Останній промінь пестить ліс.
Пташками листя позлітало:
Господар в лісі падолист.
Кленовий лист упав на плечі,
Такий беззахисний, як я...
Уже складає крила вечір...
Світи ясніш, МОЯ ЗОРЯ!!!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=281124
дата надходження 17.09.2011
дата закладки 18.10.2012
Подаруй мені крапельку осені,
Що блукає по скверах щовечора
Повз усі ліхтарі набурмосені,
І щоразу рятується втечею.
Подаруй мені крапельку ніжності,
Що закуталась в плед не від холоду,
Загубивши колишні розбіжності
На дні чашки кавового солоду.
Подаруй мені нові листопади,
Що кружляють алеями босими,
І занурюють серце у спогади,
Щоб торкнутися крапельки осені...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=371561
дата надходження 17.10.2012
дата закладки 18.10.2012
перекроєна я примірятиму осінь (на душу):
жовтень трохи широкий, а вересень – надто короткий.
схарапуджений вітер долоню від Гуччі надкусить,
тлінну лінію долі скуштує як звичну шарлотку.
листопад зніме все, та пожбурить у груди пальчатку,
ніби виклик прикрити ще лінії Сонця і серця.
перекроєна я починатиму тільки початком.
на манжетах зими – два пробіли, три крапки, «не сердься».
сто тугих молитов покошлатять нову одежину,
осінь блюз розіллє – куца всядеться пляма на блузі.
перекроєна я обміняю свою одержимість
на дощемну завісу, яка без угаву калюжить.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=357602
дата надходження 15.08.2012
дата закладки 18.10.2012
Осень-время глинтвейна,озябших ладошек,
Время к тебе прижиматься и спорить.
Одеть мой любимейший плащ в черный горошек,
Планы на зиму с тобою построить.
Время прислушаться к лесу,к листьям опавшим,
Время понять-уходим лишь мы,а не время.
Время стоит.Мы бежим в него опоздавши.
Измеряем им свое поколенье.
Время-осень входит в пятую пору года,
Время,которое называем любовью.
Не знаешь,как одеться,какая погода.
Душу прикроешь словами,мольбою.
Время глинтвейна,горячего шоколада.
Время пятой поры входившей в осень.
Когда красиво одевается прохлада.
В багряно-желто-красноватый почерк.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=371465
дата надходження 17.10.2012
дата закладки 17.10.2012
Щастя самотньо по свiту блукало,
Щастя стежину до серця шукало.
Де тiльки Щастячко те не було
I, заблукавши, прийшло у село.
Холод. Мороз. Вiтрюган. Завiрюха.
- Гей, чоловiче,- гукнуло, - послухай,
Щастя самотне я, може, твое?
- Нi, -вiдмахнувся той, - в мене вже е.
Стомлене Щастя блукало повсюди.
- Люди, - благало, - вiзьмiть мене, люди.
Щастя людське я, те вiчне, земне,
В хату впустiть, вiдiгрiйте мене.
Холод йому i мороз допiкав,
Але нiхто того Щастя не брав.
Якось йому пiдказала дiвчина:
- Там, край села, е старенька хатина,
Дуб старокрепий росте край вiконця,
Хатку боронить вiд вiтру i сонця.
В нiй живе бiдна, самотня вдова,
Ти пiдбери iй найкращi слова.
Милий ii десь загинув в походi,
Може i станеш ти iй при нагодi.
З"iвши останнi крихти iз торбинки,
Щастя прийшло до тiеi хатинки.
В шибку постукало вже опiвночi.
- Хто там? - спитали заплаканi очi.
- Щастя я, Щастя, впусти мене, жiнко,
В теплiй хатинi спочить дай хвилинку.
Дай переждать завiрюху i стужу,
Дай вiдiгрiти згорьовану душу.
Впустиш до хати нежданного гостя -
Не пошкодуеш, бо матимеш щастя.
Ти ж така гарна, iще молода, -
Щастя у вiчi вдовi загляда.
Жiнка впустила те Щастя, зiгрiла,
Нагодувала його, напоiла
I проказала тихенько слова:
- Щастя не маю, давно вже вдова.
Серденько тлiе, бiль душу жуе,
Та не вiзьму тебе, ти не мое.
Ти не мое, а чужого не хочу, -
Знову слiзьми затуманились очi.-
Тож спочивай тут, приляж край порогу,
А як спочинеш, рушай у дорогу,
В край, де весна, де усе розквiтае,
Там хтось на тебе давно вже чекае.
Той, кому ти усiм серцем належиш,
Тож, ти даремно тут шлях свiй мережиш.
Щастя всмiхнулось. Як нiч вiдiйшла,
Тихо пiшло iз чужого села.
Люди, не будьте до щастя байдужi
I вiдкривайте йому своi душi!
Не вiдвертайтесь, впускайте до хати,
Щастячко вмiйте свое розпiзнати.
Бiльше всмiхайтесь веснi, сонцю, лiту,
Хай не блука ваше щастя по свiту.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=371451
дата надходження 17.10.2012
дата закладки 17.10.2012
Колір білий-символ світла.
Еталон є чистоти.
Мов зимові заметілі,
як відлуння пустоти...
Колір синій, наче вічність,
що нас манить з висоти.
Спонукає нас помислить,
про безмежність, про світи.
Ось рожевий колір - ніжність,
всіх жінок він окриляє.
Веде нас до любові,
до добра нас спонукає.
От зелений колір-барви
для весняної пори.
Розмальовує уяву
у квітові кольори...
Голубий, неначе мрія,
як без хмарні небеса.
Він легкий, не наче пір’я.
Він надія та краса.
Жовтий колір, сонця промінь.
Для любителів тепла.
Він неначе літне сонце,
зігріває нам життя.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=357959
дата надходження 16.08.2012
дата закладки 16.10.2012
А пам'ятаєш, як раділа осінь,
Коли ми йшли за клином журавлиним?
Траву намистом прикрашають досі
Червоні ягоди розкішної калини.
А пам'ятаєш зібрані у жмені
Смарагди крапель ніжно-прохолодні?
Багряне листя із осик та кленів
Тоді так опадало, як сьогодні...
Чому ж нам вітер проспівав прощальний
Мотив кохання, що було шаленим,
І цілий день колючий дощ безжальний:
"А пам'ятаєш,"- все питав у мене?
14.10.2012р. 19:10
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=371103
дата надходження 15.10.2012
дата закладки 15.10.2012
Переміни, переміни
Закружляли в полі...
Вже є зміни, вже є зміни —
Каже вітер долі.
Що буває, то буває,
Один Бог все знає.
Сонце ніжністю торкає,
Душа відчуває...
Так ласкаво, так ласкаво
Листочки встеляла,
Золотаво, золотаво
Осінь чаклувала.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=370711
дата надходження 14.10.2012
дата закладки 14.10.2012
Гойдалось небо,
вікнами гойдалось,
завіси відривались
від землі…
Тяжіння – це усе,
що нам зосталось
крізь відстані
у часі
немалі.
Довкола рій…
Чужі горизонталі -
дзеркальне
відображення
зими…
І дозволу думки
не запитали,
вони до Вас
приходили самі.
Сідали поруч
тихого безсоння,
писали
невіршовані листи.
Лишали світлячків
на підвіконні -
аби назад
дорогу віднайти…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=370612
дата надходження 13.10.2012
дата закладки 13.10.2012
Вір ю щастя ще прийде до тебе -
В ніжне серце, твоє - візаві…
Бо ще буде у казці потреба,
Схаменеться минуле в душі.
Не сумуй, коли може й обійде,
Стороною далеко від мрій.
Твоя доля ще буде зігріта,
Ображатись на неї не смій.
І розвіються хмари у небі,
І відійдуть вдаль дні дощові .
Смуток зляже, словами не гребуй,
Вір, ще зявиться сонце в графі.
Поетеса ж бо ти, поетеса,
Не пасує блукати у сні.
Ще заграє веселка на плесі,
І постукає крильми в вікні.
Хай буяє дар Божий в осінні,
Юна ніжність у мрії зліта!
Твої вірші скупались в промінні,
Там де хмари цілують літа.
Тетянці.
Прекрасній поетесі древньої Волинської землі.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=370396
дата надходження 12.10.2012
дата закладки 13.10.2012
Мене навчала Як плести віночок,
Вплітати квіти в сни дівочих мрій.
Канва волошок спогадом лоскоче
Ледь-ледь моїх доторкуючись вій.
Ховало сонце в хмари жовту спину,
ти - вся вмістилась в кольорі очей.
Я в них туманом прибережним линув
у присмерках сполоханих ночей .
Хитка ж любов… мов учорашня слава.
Украв хтось щастя сплетених годин,
тобі недоля постіль з іншим слала,
а в мене у душі гірчив полин...
З тих пір не ляже на твої коліна
моя важка й непутня голова.
Я у волошках зірваних загинув,
щоб у душі не проросла трава.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=272717
дата надходження 30.07.2011
дата закладки 13.10.2012
Як жадібно повітря й воду п’ють
Останні чорнобривціі і жоржини
Вже журавлі на крилах знов несуть
Осколки літа в сніжні хуртовини.
А хризантема знай собі – цвіте!
Сміється прямо в очі сірій днині,
Ще й журавлів в дорогу проведе,
І слухатиме пісню журавлину.
Ця квітка – королева у саду,
Сніжинку першу збереже в долонці.
І я щодня вклонитись їй іду
Осінній квітці, схожій так на сонце.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=370362
дата надходження 12.10.2012
дата закладки 12.10.2012
Танго осени наше с тобой
В свете лунного шлейфа печали
Танцевали с озябшей листвой
И предательски оба молчали.
Не сказав на прощанье: «Прости»,
Не желая казаться слабее,
Будем оба отныне нести
Груз обид, с каждым днем тяжелее.
- Мне бы её догнать…
- Мне бы ему поверить…
- Нам бы вдвоем опять
Осень любовью мерить
Прозвучал в старом парке аккорд,
Завершающий танго, в миноре,
Каждый прав и отчаянно горд
Уходил, пряча боли во взоре,
И потерю уже не вернешь,
Обрывается фразами ветер,
Хлещет души, как розгами, дождь,
Будто он за разлуку в ответе.
- Мне бы её догнать…
- Мне бы ему поверить…
- Нам бы вдвоем опять
Осень любовью мерить
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=367545
дата надходження 29.09.2012
дата закладки 11.10.2012
Б-лиз иконы я зажгу свечу..
Л-ик отца небесного целуя.
А- потом.. тихонько прошепчу,
Г-осподин небесный, аллилуйя...
О-тче наш, спаси и сохрани..
Д-ни и ночи я взывать готова..
А-нгел мой, ты чувств земных огни..
Р-азжигай по воле неба снова..
Ю-г ли Запад, Север ли Восток.
Я молюсь, стирая эти грани.
Б-уду брать, что даст Господь мне впрок!
О-т любви вселенской до страданий..
Г-рех ли там, где в сердце есть любовь?
А- она.. дается нам Всевышним.
З-а неё твержу молитву вновь
А-нгел мой, веди лишь с ней по жизни..
Т-ронет небо искренность молитв,
Е-жель я молилась не спесиво..
Б-лагозвучен песнопенью ритм.
Я- в том ритме.. говорю.. СПАСИБО!
© Copyright: Любовь Иванова 2, 2012
Свидетельство о публикации №11210119309
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=370262
дата надходження 11.10.2012
дата закладки 11.10.2012
Сіренький тихий дощ
Підкрався і мовчить.
Тремтить намоклий хвощ,
Душа його болить.
Заграє вітерець
Мелодію сумну
І серце навпростець
Полине у весну,
Де радість і тепло
В обіймах проросли,
Де щастя пролягло,
Коли сади цвіли.
Затихло тут і там.
Мовчиш зі мною ти.
Не довіряй дощам,
Промінням освіти! 2012
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=370229
дата надходження 11.10.2012
дата закладки 11.10.2012
Підніму свої очі і гляну у безмір атласний.
Що у ньому такого? Знаєте - творить дива!
Безнадія надією в нім кожен день ожива,
а ідей вистачає й на завтра, й на потім відкласти!
У буденній рутині, бруду, асфальтів і пилу
онімілі слова за собою поставлять кінець.
Не поставлять лише ті мільйони хоробрих сердець,
котрі неба сягають, вдягаючи поглядом крила...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=370183
дата надходження 11.10.2012
дата закладки 11.10.2012
Як добре, що зустрілися з тобою,
Не заблудились поміж берегів.
Глибокий простір синього сувою
У тиху пристань наші долі звів.
Холодний ранок дише свіжим вітром,
Неначе небо пригортає нас.
На дворі осінь. А між нами — літо.
О, як приємно зупиняти час!
Дивитися у вічі океану,
Розчулитись від дотику руки.
Коли ти боязко сказав: «Кохана»,
Змінився час в природі навпаки.
Не відпускай, як берег гонить хвилі,
Спадає нишком золотий відлив.
Світ без любові, мов птахи безкрилі.
Чи я без тебе й ти без мене б жив?
Над морем галас чайок вже стихає,
Вечірня загорається свіча.
Як вітер ніжно хвилі обіймає,
Так ти горнись до теплого плеча.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=370109
дата надходження 11.10.2012
дата закладки 11.10.2012
А я еще тебя люблю.
И повинуясь чуду
Твое признание я жду.
Знаю-его не будет.
Но надо с верой дальше жить,
И надо жить с надеждой.
Как без взаимности любить
Тебя вот так,как прежде?
Но шли года и мчались вдаль.
Любовь к тебе изчезла.
А ты стучал ко мне,стучал.
Надеялся на нежность.
И я открыла тебе дверь,
Но разница большая.
Ты полюбил меня теперь,
Когда любви не стало.
Я выросла с твоей любви,
Она мала как платье.
Не влезу я в нее,пойми.
И холод от обьятий.
Под платье туфли мне малы.
По моде-некрасивы.
Прости,что коротаешь дни
Не в моей жизни милый.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=369931
дата надходження 10.10.2012
дата закладки 10.10.2012
Думки про тебе лоскоче листя
в садах голодних
вітрів, що вкрали із серця спокій,
на мить, сьогодні.
Осіннім небом, строкатим смутком -
жива хустина,
Проймає душу прощальна пісня -
біль журавлина.
Така вразлива самотність вранці
на дивні сльози,
Там, де натхнення межа прозора -
від щастя в прозу.
Маленьке диво щодня приходить
на чашку чаю,
Коли цілуєш... чекаєш, віриш,
коли кохаєш!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=369432
дата надходження 08.10.2012
дата закладки 08.10.2012
Бувають зустрічі, розлуки,
Кохань високих почуття,
Бувають радощі і муки,
І неповторні каяття.
Палке кохання в перемозі
Заполонить в своє кільце,
У феєрверках і знемозі
Для двох вготоване сільце.
Дарує щедрі аргументи
Нам ще непіізнане життя,
Картин насичені фрагменти...
Чи подарує забуття?.. 2012
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=369076
дата надходження 06.10.2012
дата закладки 06.10.2012
Я не встигаю...
Я задихаюсь від свого безсилля.
Тремтить рука, блукаючи в словах,
Рядки знов накривають, ніби хвиля.
Так важко...Безнадійний страх.
Я не встигаю, чуєш, не встигаю!
Нехай нестерпний біль оцей мине.
Спиніть думки ці, я прошу, благаю.
Я задихаюсь, втративши себе.
Я не встигаю...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=369002
дата надходження 06.10.2012
дата закладки 06.10.2012
Ледь гіркий присмак кави на устах,
А за вікном тремтить самотній ранок.
До болю складно все в моїх думках.
Навколо ж тиша, на столі сніданок.
Йде сірий день й проходить у дрібницях,
Тяжіють хмари, в почуттях - вогонь.
І тихий сум помітний у зіницях,
І віє холод з тих палких долонь.
Загублена у часовій облаві,
Зустріла звичний ранок й знов межа.
А на устах ледь гіркий присмак кави.
Знов починаю день для всіх чужа...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=369004
дата надходження 06.10.2012
дата закладки 06.10.2012
Якими пишними були слова,
епітетами повні аж до краю!
Але на серці в тебе є броня,
на відстані руки — це відчуваю!
А щирість як дитячий сміх,
ні однієї ноти фальші...
Хамелеон сповзає на поріг
та вже не пущу його дальше!
Стою над прірвою: межа,
позичу в неба сніжного інсайту.
Широка в творчості душа -
не зміряти її у мегабайтах!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=227243
дата надходження 08.12.2010
дата закладки 06.10.2012
*****
Букети вдячності навколо.
В осіннім розквіті земля.
Спасибі за навчання, школо!
Земний уклін учителям!
Автор
Сіяч знання, науки світоч,
Психолог, друг і педагог.
Твоя стихія – діти, діти…
Твоя душа – сувій тривог.
Завжди розважливий, надійний,
Долаєш терни навчання.
На вигляд впевнений, спокійний,
А думка в пошуку щодня.
Бо ж треба виховну провести,
І з цікавинкою урок,
Підготувати плани, тести,
Батьківські збори, чи гурток.
І дома теж нема спочинку:
Купа контрольних на столі,
Диктанти, твори-лабіринти,
Й роса на стомленім чолі…
Яка шалена перевтома!
Який стрімкий життєвий ритм!
Робочий день триває й дома…
Та вже – ніяк без дітвори!
Покликання заполонило,
Вросло корінням у серця.
Часом не вистачає сили,
Та вже довічна ноша ця.
Ти розсіваєш по зернині
Знання нев’янучі плоди.
Твій вибір – хрест не на годину.
Учитель – це вже назавжди.
Хто був твоїм теплом зігрітий,
Шкільний вчуває досі дзвін.
Учителю, найкращий в світі,
За все тобі земний уклін!
© Copyright: Ирина Визняк, 2012
Свидетельство о публикации №11210060811
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=368934
дата надходження 06.10.2012
дата закладки 06.10.2012
Твоєму коханню немає життя,
Бо ти й ніби вільна і ніби моя,
А осінь зрадлива, допоки жива,
Зриває сльозинки з сумного лиця.
Додолу покотяться біль та печаль -
Не стримує пісню самотній скрипаль,
Та музика лине крізь небо у світ,
Лиш ти не почуєш, бо серце - граніт.
А я не скриваю - вже віри нема,
Згоріла й надія у жовтні до тла,
Та я відчуваю, що в грудях щось є,
Можливо, кохання - лиш тільки слабке.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=368532
дата надходження 04.10.2012
дата закладки 06.10.2012
Даль закохана в загадках літа,
Павутинням сріблиться в траві.
Заколисує в кроні самшита,
Напуває, як грона в крові.
Приспів:
*
В небовиді проснувсь боривітер,
Втявши ноту вербовим смичком.
Згаптував бурштини в краєвиди,
Над рікою змахнувши крилом.
Приспів:
*
Зачарований бабиним літом,
В краї теплі провів соловїв.
Здарував теплу осінь не спиту,
Й оксамитову ніжність гаїв.
Приспів:
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=368200
дата надходження 02.10.2012
дата закладки 03.10.2012
Скажи ще раз:" Кохана, я люблю!"
Повторюй, мов уперше, безупинно!
Додай ще сил, як вітер кораблю,
Коли вітрилам надимає спину.
Скажи "люблю" - твоїх чекаю слів.
Дозволь насолодитись почуттями.
Хоч досить є гордіївих вузлів,
Будь мрійником, закоханим без тями.
Дарма, що зморшки стеляться чолом,
Та прикрі будні посріблили скроні.
Скажи "люблю", щоб серце розцвіло
Під супровід небесних передзвонів.
30.09. 2012р. Львів
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=368270
дата надходження 02.10.2012
дата закладки 02.10.2012
Хочеш високо літати?
Рвись сапсаном ввись.
Хочеш глибоко пірнати?
В кашалоти пнись.
Хочеш в пишний цвіт убратись?
Ружею зрости.
Хочеш в небесах сіяти?
Зіркою злети.
Прагнеш бути найсильнішим?
Будь копеподом
Мрієш бути найгучнішим?
Синім стань китом.
Хочеш довго проживати?
В черепахи йди.
Хочеш якнайвищим стати?
До жираф примкни.
Хочеш мати волі вволю?
Вітром стань легким.
Хочеш дать тепла доволі?
Стань вогнем ясним.
Хочеш вірність показати?
В ноги псом зігнись.
Хочеш лагідністю взяти?
То котом зробись.
Хочеш думкою втішатись?
В шимпанзе тобі.
Хочеш криги не боятись?
Йди в моржі тоді.
Хочеш в вічності кружляти?
Стань годиною.
А як хочеш ВСЕ ЦЕ мати –
Будь ЛЮДИНОЮ!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=368256
дата надходження 02.10.2012
дата закладки 02.10.2012
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 02.10.2012
Закружляє нас знов листопад
І закидає листям барвистим.
У долоні впаде зорепад,
Подарує своє нам намисто.
Листопад, листопад, листопад,
Я давно вже закохана в тебе.
Листопад, листопад, листопад,
Бачить сонце цей танець і небо.
- З ким ти тепер скажи...
- З ким ти тепер блукаєш...
- Серце моє візьми...
- Серце тебе кохає...
Ти пригорнеш до себе мене
І полинуть чаруючі звуки.
Осінь вітром легенько війне,
Відлетить з журавлями розлука.
Чуєш б'ється серенько моє,
Воно любить тебе і кохає.
Павутинням дерева снує,
Осінь теплу хустину сплітає.
- З ким ти тепер скажи...
- З ким ти тепер блукаєш...
- Серце моє візьми...
- Серце тебе кохає...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=367523
дата надходження 29.09.2012
дата закладки 29.09.2012
Печаль від серця відведи -
про це щоденно я молюся,
та в душу заповза, мов гусінь
лиха супутниця біди.
Від зла й образи захисти,
у вірі укріпи навіки,
влий світла під мої повіки
в дні холоду і самоти.
Дай людям користь принести,
хоч трішки світ змінить на краще,
аби давно спочилий пращур
майбутній день мені простив.
Своє призначення земне
ущерть наповнить вищим змістом.
Не просто бути - пити, їсти
в цей світ покликано мене.
Я певна цього... Боже, дай
мені надію, мудрість, силу.
За все, о чім тебе просила -
у судній день мене спитай!
Не дай обтяжитись пустим,
не дай спіткнутися півкроком,
щоб не зронити ненароком
те, що належить донести.
Дай крила мудрості, молю -
аби душа сягнула висі.
До серця словом озовися
в час ніжності і мить жалю
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=221459
дата надходження 11.11.2010
дата закладки 28.09.2012
Після зливи промінь сонця світлий
Веселкові підійняв мости.
У діброві сон - трава розквітла,
Сонечко всміхнулось з висоти.
А земля дарунок взявши неба,
молоду підправила красу.
Я іду розніжена до тебе
і у серці спогади несу.
Та між нами стала річка синя-
Часу непокірна течія.
Пам`яті людської берегиня
І яку не перетну вже я.
А веселка знаю, не навмисне
Розвела уквічані мости.
Ще у небі голубому висне
Пісня, що мені даруєш ти.
Знову я чекатиму на зливу,
Кольорові в небесах мости.
І натхненно радісна й щаслива
Я по них до тебе буду йти...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=289164
дата надходження 28.10.2011
дата закладки 28.09.2012
Її Львів,- і досі закоханий у нічну безодню неба, такий щирий, ніжний, привітний, сьогодні - далекий, чужий, зболенний лютневими пристрастями Зими. Старенький трамвай нагадує про сіру занедбану буденність, перехожі вулиці, заклопотані своїми проблемами, не дають найменшого поштовху до усмішки, вуличний хаос, завірюха і жодного натяку на те, що сьогодні хоч щось увійде в Її душу, подарує кусочок романтики, запалить вогник тих дивних для усвідомлення почуттів, зачарує, приворожить, а потім... Хай зникне!
Дарма, дарма, дарма, що у серці зневіра. Тільки сьогодні, хай навіть на один вечір, на мить, на долю секунди, у якій відкривається усе життя, на подих, відчути, згадати, збагнути, закохано подивитись у даль, і просто чекати на щастя побачити знайомі очі. Як давно Вона не відчувала, не мріяла, не зупинялась просто, щоб глянути у нічне небо. А сьогодні... Не може пояснити, щось дивне ввірвалося в душу, кинуло шмат надії і прошепотіло “Досить!” А потім пішло, наробивши в серці гармидер, і не сказало, чи вернеться...
І все-таки Вона залишилась на тій зупинці вчорашніх ілюзій: вперта, горда, незмінна, так і зосталася в очікуванні незбагненного дива. Надія, яка так палко виривалася на волю, закричала, забилася сполоханою пташиною, залишаючи слід роз'ятреної рани. Але раз-у-раз її віра так вперто запалювала вогник Любові...
Ні!!! Ні!!! Не можна допустити останнє, не зараз, не в цю мить, ніколи... А чому ж так вперто б'ється серце, чому дає ще жити, чому не може впасти серед розбитих мрій, заснути і не прокинутись, чому ще здатне боротись, чому не може так просто піти?.. На ці вічні запитання Вона і досі не знає відповіді. Чи то доля дає поштовх іти далі, ступати важкою ходою по львівській бруківці, чи життя вперто кричить: “Не здавайся!”, але Вона йде. У серці крім болю не має місця ні для кого, жодних емоцій, жодної сльозинки на обличчі за останніх кілька років і навіть жодних думок.
Аж ось і зупинка. Старенька кав'ярня манить аромооксамитом львівської кави, кілька відвідувачів, байдужих до погоди надворі, її улюблений столик біля вікна,- саме тут відкривається її світ, незнаний, непідкорений, далекий. Кава, коньяк, біль. На устах спогад, що ріже, наче ножем, у серці- зовсім нічого, у душі кілька ран із запахом вчорашнього і лише крихта мрій...
...Ніхто не прийшов... Все-таки Ніхто не приходить... В застиглих зелених очах якесь далеке відлуння. Кава, коньяк... Завтра Її знову можна побачити тут: те саме розхристане волосся, той самий погляд і ті самі безнадійні надії...
P. S. Не питайте хто Вона, де живе, чому не вміє більше плакати. У ній так мало життя, але таке бажання жити. Вона звичайна пересічна жителька(чи житель) вашого міста, А може у цих рядках, ви впізнали кожного з вас у хвилини найбільших розчарувань. Вона сильна і обов'язково у шибку тієї кав'ярні постукає Її щастя. Вірте, боріться, кохайте, відчувайте і ніколи не здавайтесь, бо лише Віра, Надія, Любов дають те, чого так прагне Ваше серце. Не бійтеся впустити у свою душу клаптик неба, запросити погостювати Весну, помріяти, відчути...
Життя - Богом даний привілей, воно- прекрасне! Пам'ятай про це!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=352013
дата надходження 21.07.2012
дата закладки 27.09.2012
Лопнула струна,
Смолкла песня -повесть...
Для кого - Луна,
Мне ж - монетка в прорезь -
Бросить и нажать -
Выбирай любую :
Не могу сыграть,
Так хоть подпою я...
Выпита давно
Сладкая настойка...
Словно домино,
Рушится настройка,
Но ещё зудят
В пальцах "злые" ноты -
Вырваться хотят,
Требуют свободы.
Под её окном
Я встречаю осень...
Тёплым ветерком
День последний сносит...
Здесь бездомный кот
Знает мои песни,
И со мной поёт -
Казанова местный.
* * *
Загорелся б свет
В том окне, на третьем...
Жаль, балкона нет -
Некуда Джульетте
Выпорхнуть тайком,
Подарить улыбку...
Всё равно мы ждём :
Я - любовь... Кот - рыбку...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=361788
дата надходження 03.09.2012
дата закладки 27.09.2012
Яка ж краса ці лілії червневі!
В пахучих квітах - неба Божество.
Строкатий ранок у садах вишневих
З дощу краплинок оживляв єство.
У літніх травах пелюстки з росою,
Скупали хмари кожне стебельце.
Ці квіти, мамо, схожі із тобою,
Коли любов до донечки несеш.
А друга квітка - то Свята Марія,
Пречиста Діва з голубих небес.
В саду розквітла квітонька лелія
І наче з нею світ увесь воскрес!
Лілея третя - Матір Україна,
Благослови Всевишній, ранній цвіт
Яка ж вона близька і серцю рідна,
Що виростають крила у політ.
Ці білі квіти, що ростуть в го́споді
У маминім улюбленім саду.
Три мами, три голубки, три Любові
Де більша є любов за цю?
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=345813
дата надходження 23.06.2012
дата закладки 27.09.2012
Ми помрем в один день? - запитала мене на світанні -
Щоб розлука ніколи не краяла серце навпіл,
щоб співало пісень, замість маршу прощання кохання,
щоб за руки взялись і у вічність майнули до зір.
Ми помрем в одну мить! - відповів, пригортаючи міцно -
Щоб залишити згадку про цю нероздільну любов,
кажуть - пам"ять болить, але біль не триватиме вічно
і, де наші сліди, розгориться кохання ізнов.
Вони так, як і ми, будуть весни в садку зустрічати,
так горнутись, тулитись, тих самих співати пісень
і колись восени, коли холод їх гнатиме в хату,
поклянуться любить і померти, як ми, в один день.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=324129
дата надходження 22.03.2012
дата закладки 27.09.2012
Осень златокудрая моя!
Что ты мне подаришь вместо лета?
Тишину в прохладе сентября,
Где надежда грёзами согрета?
Или грусть слезами на щеках,
От разлуки с тем, кто сердцу дорог?
Ожиданье от него звонка
Под листвы прощальный мягкий шорох?
Росы жемчугами на траву
Выплесни безмолвно до рассвета.
Сон тогда заветный наяву
Совершится верною приметой.
Мне вчера пригрезилось во сне,
Что в его объятья окунусь я…
Улыбнулась осень мило мне:
"Он всегда уходит, чтоб вернуться!
24.09.2012г. 23:55
Львов
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=366458
дата надходження 25.09.2012
дата закладки 25.09.2012
Жбурнула осінь, жменьку бурштину,
Під ноги прямо - в душу окаянна.
Торкнула в серці,сховок – глибину,
І задзвеніла, музика багрянна…
Приспів:
Мліє в серденьку кожна клітинка,
Літо тихо лягло на крило,
Теплим дивом горить горобинка.
Гріє душу в самісіньке дно.
*
Ой не зажурюй, в музику сумну,
Хіба комусь, як не тобі це знати,
Роки біжать, не вірю талану,
Поздовж стежини, їх не наздогнати…
Приспів:
*
Хай їх несуть, у далеч журавлі,
Ще не пора, на сповідь - покаяння.
Яж залишусь, Господь ще не велів,
Хоч часто просить, осінь невблаганна.
Приспів:
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=366320
дата надходження 24.09.2012
дата закладки 25.09.2012
Благодарю Вас, Сударь, за мечту...
За классику... за то, что не любили...
За все признания... за нежность... за слезу...
Великодушно... Вы меня простили...
Благодарю Вас, Сударь... за стихи...
За те стихи... что Вам я посвящала...
Несовершённые мои грехи...
Ведь... Вы - мой грех... о Вас я так мечтала...
Благодарю Вас, Сударь... за печаль...
За блеск в глазах... и взгляды с поволокой...
Не Вам тонуть в их глубине... а жаль...
Вы были так близки... и так далёки...
Благодарю Вас, Сударь... за любовь...
Что я придумала... и ей одной жила...
У неба сил просила... не злословь...
Порою слов... как наказания ждала...
Спасибо, Сударь... Вам за то... что не мою судьбу вершили...
И не любя... своей любовью... во мне... Вы женщину открыли...
Стих в исполнении Ивана Звенигородского VMD
http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=366932
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=366246
дата надходження 24.09.2012
дата закладки 25.09.2012
Згадаймо запах фруктів – який же він приємний!
Як дивно пахли вишні, такі яскраво-темні.
А яблука, а груші, - смачні, рум”яні, гарні.
Приходиш до прилавків, у ятках – різнобарв”я.
А зараз? Не багатства купити нас запросять.
На них не спокушаються навіть хижі оси.
А ж тягне та краса, ще й вабить, як цукерка.
Та обережно, досить. Це – хитра табакерка,
З якої чортик раптом вискакує й кусає.
Отак і тут. Цей запах «фруктовий» вже вражає.
Отрутою ж бо пахне, аж в носі колупає.
Хазяїн фруктів хоче великого врожаю.
І травить. Травить. Травить. Звичайно, черв”ячками
Нас більше не лякають. Та бачу, день настане,
Що ми вже, як та гусінь, поляжемо в рядочок,
Наївшись груш і сливок, чи з’ївши огірочок.
Що коїться, не знаю. Ех, схаменіться люди.
Навколо повернітесь, ви, бізнесмені «мудрі».
Ваш бізнес на здоров”ї людей - о! - процвітає.
Та проти вас самих же ця підлість повертає.
Отруєні продукти своїм рідненьким дітям
Ви не дасте, звичайно. Це – правильно і вірно.
Та знайдуться на світі такі ж кмітливі хлопці,
Що вам підсунуть гарні цукерки у коробці,
Чи ковбасу з приємним і запахом, і смаком,
В яких ви ту ж отруту отримаєте з гаком.
Травімо і травімось! Ми – люди чи не люди?
А ми – чи не хазяї? А ми – якісь приблуди?
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=366002
дата надходження 23.09.2012
дата закладки 23.09.2012
Зростає рівень осені в крові…
Це стан, який мені не приховати –
присутність грона солоду і м’яти,
а на долонях - прожилки трави.
У лунку стрімко котиться горіх –
із ним подібні – пОділом, на зламі
у дво-єдине линемо думками,
які ведем, як лінії доріг.
А небо, ніби складене із плям –
чорнильно-синя загадка для ока.
Вона мілкА буває і глибока,
на міру кожен зважується сам.
На дотик Осінь – тепла і густа,
вона як мед бурштиновий на клени,
кладе до рук гранатні хризантеми
і два півсонця стиглі на вуста.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=365991
дата надходження 23.09.2012
дата закладки 23.09.2012
Писала життя різнобарвну картину
І ніжністю слів прикрашала невпинно.
На крилах уяви у небо злітала,
Та раптом все зникло, нічого не стало.
Розхристане небо змарніло сльозами,
Скуйовджена пам'ять пробігла рядками.
Обірвані крила, дощі звинувачень,
Не стало цілунків, не стало побачень.
Звелося до крапки все на моніторі,
Слова позникали, як вранішні зорі,
І думка застигла, згубивши політ...
Тремтяче рука натискала "Delete".
09.04.2012р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=364440
дата надходження 16.09.2012
дата закладки 22.09.2012
Чомусь, як дзвонить давній друг,
Обов”язково щось потрібно
Старому другу. Ніби крук
Поживи запах чує вірно.
Він не питає: «Справи як?»
А як спитає, то не чує
Мої зізнання, позаяк
Його це зовсім не хвилює.
«Проблеми маю. Грошей дай.
Ти ж добра, певно, не відмовиш?»
Не відмовляю. Та печаль
Залізе в душу раптом знову.
Бо як проблеми всі мої
Душили, як п”ятсот удавів,
Порозбігались друзі ті –
У них самих – нагальні справи.
Допоможу. Завжди. І всім.
Допоможу, чим зможу, звісно.
Та хочу я передусім,
Щоб в дружбі не було затісно.
З проханнями я не піду.
Справляюся вже самотужки.
І я сама свою біду
Несу. Бо якось дружба
Для мене однобока. Суть
Її спотворена. Так сталось,
Хоч це – неправильно, мабуть.
В житті ж все склалося, як мало.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=365825
дата надходження 22.09.2012
дата закладки 22.09.2012
Осені хочу - золотої. погожої...
Хочу байдужості трохи у настрої,
Хочу напитися милості Божої
І, як у сплячку, у радість впасти.
Неба я хочу - без хмар і глибокого,
Щоби дивитись у нього, як в дзеркало,
Хочу серце відкрити широко,
Бо вже від буднів воно затерпло.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=365326
дата надходження 20.09.2012
дата закладки 21.09.2012
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 21.09.2012
Вітаю з святом, Ангела святого,
Для Вас, хай в небі, зорі прихиля.
А там де важко, доленька – небога,
Дорогу в горах, мохом вистеля.
Хай мати Божа , береже в дорозі,
І дужі будьте, як стрімка вода.
Хай зустрічає, Вас Господь в порозі,
Душа хай буде, завше молода.
Нехай царює, в Вашій хаті згода,
Голубить спокій, тишу - теплоту.
Для вас хай буде він, як нагорода,
Нехай здарує осінь золоту.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=365602
дата надходження 21.09.2012
дата закладки 21.09.2012
Я пригорну до свого серця скрипку,
Візьму у руки бережно смичок.
Мелодія злетить немов лелека,
Вдихне повітря жадібно ковток.
Розбудить ніжно, ніжно осокори,
На них легким туманом упаде.
Здригнуться і проснуться диво - гори,
На землю осінь бажана прийде.
Вже зібрані давно з полів покоси,
Не чути щебетання солов'я.
Лиш на стерню лягають срібні роси
І жовтим листом встелена земля.
Схвильовані легким і свіжим вітром,
Заморосили холодом дощі.
А скрипки звуки всілися на віти
І лине серця музика й душі.
Насолодись чарівністю цією,
В обійми теплі осені впади.
І закружляй у танці разом з нею,
Щоб знову повернутися сюди.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=365577
дата надходження 21.09.2012
дата закладки 21.09.2012
Ще сотні чекань і пів світу натомлених ві ́ршів,
Клаптик неба, що чахне грозою у Тво ́їх очах...
А мені б тільки мить, в якій був би Ти щасливішим,
А все інше - це, Богом даровані, відстань і час.
Ще півмилі тремтінь, так мало зосталось зупинок,
Крихта болю під серцем і терни в мінливій душі...
А мені би надію, в якій не знала б я спину.
А мені б тільки щастя, що серцем не знає дощів...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=356179
дата надходження 09.08.2012
дата закладки 21.09.2012
Притормози чуть-чуть... Твой бег так быстр.
В листы блокнотные врываются мгновенья
то горьких слёз, то разноцветных искр
впечатанных в мои стихотворенья.
Жизнь протекает чередою диаграмм
неся на пики и бросая в бездны.
И лица, лица в переплетах рам...
Глядишь - возникли и опять исчезли...
Всё чаще, обернувшись бросишь взгляд,
но что-то изменить уже не в силах.
Так крепко память вехи ставит в ряд...
И не переберешь : милО-немИло...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=341541
дата надходження 03.06.2012
дата закладки 21.09.2012
Ты убил во мне музыку счастья на веки,
Отключил от сознания чувство любви,
Обмелели в душе моей радости реки,
Уходи и обратно меня не зови.
К сердцу ключ утоплю я в глубоком болоте,
Боль залью в кабаке, где поминки ведут,
Чайку ты подстрелил, прямо в сердце, на взлете,
Уходи и запомни, тебя здесь не ждут.
Я свой крест, от любви, на груди рисовала,
Болью той, что однажды доставил ты мне,
Будь ты проклят, тогда же, тебе я сказала
И гореть тебе вечно в страшнейшем огне.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=365543
дата надходження 21.09.2012
дата закладки 21.09.2012
нарешті я прийшов до тебе,
шляхами змучений, сумний,
жаги живого росту стебел
до мого серця, люба, влий,
і хай недолі помах злий
від нас відійде у ганебі,
лише з тобою я такий,
як передбачено на небі...
16.09.12
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=364531
дата надходження 16.09.2012
дата закладки 20.09.2012
Раптом в лузі заплакала книга,
Мабуть з жалю, аж терен зацвів,
скинув квіт, засоромивсь сновига,
Від надміри своїх почуттів.
Закурликала птахом тривога,
В моїм серденьку ніжно щемить.
Кида листячко сумом під ноги,
Що в долині туманом лежить.
… Не сумуй моя птахо - тривого,
Нехай лине журавликом вись.
Я ще краплю крила золотого,
Притулю, обніму, опустись.
Заціловано вечір красою,
Зачарований в травах приліг.
Обійняв свою осінь рукою,
Цноту й ніжність для неї беріг.
В щасті жаль не бува безкінечно,
Бо не має кінця благодать.
Як краса не бува безсердешна,
Коли серцем її цілувать.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=365425
дата надходження 20.09.2012
дата закладки 20.09.2012
Взгустнуло сердце:" Неужели осень?"
- "Ну, да! Смотри какая золотая!"
А на виски слегка упала проседь,
Как на траву, но больше не растает
Дивится разум:" Неужели зрелость?"
Так ясно все, так жалко всех до боли!
Так много отлюбилось, оттерпелось,
Приобрелось и отдано с любовью.
Вздыхает память:" Разве все упомнишь..."
Года летят по скоростным орбитам.
Альбомы фотографии наполнят,
А сколько - так, - прошло и позабыто...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=170838
дата надходження 09.02.2010
дата закладки 20.09.2012
Я біля тебе серце відігріла.
В минуле невідправлені листи
Ще довго так у попелищі тліли.
Слова… слова… За них мене прости.
Прости, якщо колись у ніч відверту
Я вперше не назву твоє ім’я.
Пробач. Даремно кликав мене вперто.
Прости за те, що поряд вже не я.
Лиш біля тебе серце відігріла.
Була… Була… І вже за це прости.
За те, що в осінь, як ніколи білу,
Останнім словом стало - «Відпусти».
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=228369
дата надходження 13.12.2010
дата закладки 20.09.2012
Йде суд. На лаві звинувачених КОХАННЯ, -
Таке розгублене, збентежене сидить.
(Якого прагне прокурор зізнання?
Що то за блазні свідчать у цю мить?)
Народу різного зібралося чимало:
Від юні до сивих поважних літ,
До всіх-бо те кохання завітало,
На кожному залишило свій слід.
Суддя дослухав «праведнії» речі,
Поважно встав, - затих бджолиний рій,
Промовив до старих і до малечі:
-Що ж, люди, вирок нині маю свій!
Але я слово надаю КОХАННЮ,
Для самозахисту йому відвожу час,
До вироку промову цю останню
Прослухайте уважно, прошу вас.
КОХАННЯ мовчки з лави підвелося,
Поглянуло, немов підбитий птах:
«Ех, ви, чому ще здавна повелося
Шукати винних у своїх гріхах?
Я ж не людина, я не маю тіла,
Яке б за грати, чи гвіздками до стовпів…
Я – ваші прагнення, бажання, мрії, сила,
Я – лиш емоції, я – прояв відчуттів.
У кожного із вас своя дорога,
Я – ваш сліпий, ви всі – поводирі.
Коли не той, не та – біль і тривога,
Якщо знайшов – троянди до зорі!
Тож бережіть троянди, поливайте,
Не кидайте сторонньому до ніг,
Плекайте почуття, мене плекайте,
Тоді не сльози, а довкола сміх!»
У залі тиша. Хтось до долу тупить очі,
У когось сльози капають із вій,
Хтось зрозумів як зміг слова пророчі,
Своя є правда у людей і розум свій.
́́
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=259717
дата надходження 15.05.2011
дата закладки 20.09.2012
Мій день роздертий на шматки,
А з ним – я долю роздираю..
Зберу усі слова в рядки,
А потім знову розкидаю!
Тебе я в морі потопила,
Тепер ти – соляний макет.
Макет я полотном накрила,
І вберегла від хвиль – вендет.
Париж. У мареві вогні.
Дощем покрився сірий шлях,
Малюю біль на полотні,
В яскравих, світлих кольорах.
Малюю спогади бентежні,
Усе, з чим прокидаюсь нині.
І ночі пристрасні, безмежні,
І небеса відверто – сині…
А ти все спиш під полотном,
Букет конвалій висихає…
Я тут, я поруч, за вікном..
Розлука в очі заглядає..
Ти чуєш стукіт каблуків?
Пора мені. Я прокидаюсь!
Під полотном сльозу пролив,
Я до тепер за неї каюсь…
Мій день роздертий на шматки,
А з ним я долю роздираю…
Під полотном шумлять рядки,
Та я вже їх не прочитаю…
..................................................порожнеча...................
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=353781
дата надходження 29.07.2012
дата закладки 20.09.2012
Зо́лота перуку
Торсає вітрець.
Ниву сухоруку
Залишає жнець.
Щедро сіють щиглі
Спів у вись бліду.
Падають достиглі
Яблука в саду.
Літепло втікає
Долом навмання.
Осінь оббирає
Капустину дня…
20.09.12
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=365397
дата надходження 20.09.2012
дата закладки 20.09.2012
Кеди. Асфальт. Заримована осінь.
Вірші у венах. Розплетені коси.
Гуркіт машин. Телефонні розмови.
Рецензії снів. І нікому ні слова.
Навушники. Кроки. Осипане листя.
Безлад в думках. Розірвалось намисто.
Вулкан почуттів. Нагнітання емоцій.
Вірші. Асфальт. Заримована осінь.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=364834
дата надходження 17.09.2012
дата закладки 19.09.2012
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 19.09.2012
Вкотре я благаю допомоги,
Навіть гордість свою приховав,
Це життя із присмаком хвороби -
Не такого зовсім я шукав.
Кожним словом німим ти все душиш
Мої ніжні, терпкі почуття,
Сильну спрагу тоді ти відчуєш,
Коли мрії підуть в небуття.
Ти не любиш - тобі лиш здається,
Бо кохання трагічне у нас,
Не так просто у світі вдається
Знов любити, щоб вогник не згас.
Та не зможем з тобою кохати
Ніжно-віддано... до вівтаря,
Не зумів я, сліпий, розпізнати,
Що любов - не любов ти моя.
А в осінньому парку шаліти
На пожовклому листі в ночі,
Будуть інші закохані пари,
Бо з тобою тепер ми чужі…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=364672
дата надходження 17.09.2012
дата закладки 19.09.2012
Черешневе літо, золотий розмай,
Я тебе кохаю, ти коханий знай.
Черешневе літо, сонячнії дні,
В світі найдорожчий ти тепер мені.
Приспів:
Квітує, квітує черешня,
У нашім з тобою саду
І ніби коханий уперше,
На зустріч до тебе іду...
Гублюся з тобою у квітах,
У хмарах пухнастих гублюсь.
І в танці кружляю мов вітер,
Устами шепочу люблю...
Усмішку чарівну шлють нам небеса,
Веселка дарує дивні чудеса.
Ми з тобою в парі з нами увесь світ,
А в небі стожари кольоровий цвіт.
Приспів:
Грає в барвах річка і несе вода,
Теплі наче сонце чарівні слова.
На льоту підхоплять пісню солов'ї,
Принесуть у серце тобі і мені...
Приспів:
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=364898
дата надходження 18.09.2012
дата закладки 19.09.2012
Ну доторкнись… застиг тремтливий подих,
Затерпло серце… знову на межі,
Коли ти вже спускаєшся по сходах,
Коли ми знов безпросвітно чужі.
Коли ніхто… На вулиці, на людях…
Затерпло серце… Як же може йти?..
Ну доторкнись… Мені болить у грудях,
Бо поруч ти. Бо десь далеко ти…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=364554
дата надходження 16.09.2012
дата закладки 17.09.2012
Запасайся терпінням, любий,
В нас попереду довгий шлях,
Нам крутити цей кубик-рубик
дні і ночі в своїх руках.
Без терпіння будем рабами,
Без любові будем ніким,
Щоб не сталося там між нами -
Пам'ятай, кожним днем новим
Богу дякуй за все, що маєш,
а що маєш - люби без меж.
Ця земля може бути раєм,
Коли він в твоїм серці теж.
І крім того, я знаю, можна
Досягнути таких вершин!..
Кожен долі своєї сторож,
Неповторних творець світлин.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=362947
дата надходження 08.09.2012
дата закладки 15.09.2012
-Скажи,як більше не любити,
Забути те,що так святе,
І як тоді без нього жити,
Як думати,що все пусте?
Не хоче пам'ять відпускати,
У душу товпиться з ножем
ЇЇ шмагає на квадрати,
Лишаючи у серці щем.
Сльоза ховається на віях,
Побляк від туги білий світ.
Ти залишилася у мріях,
Любов закінчила політ.
А може ще злетить?Не знаю.
Болючі рани заживуть
І може знов десь заспіває
Там,де її у мріях ждуть.
© Copyright: Виктор Гала, 2012
Свидетельство о публикации №11208212013
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=364323
дата надходження 15.09.2012
дата закладки 15.09.2012
- Якого кольору щастя?
Можливо побачити вдасться?
- Це ж колір веселого літа,
І ніжно-духмяного жита,
Яскравого неба в блакиті,
І квітів, росою, що вмиті.
І посмішок щирих дитячих,
Коханих очей ще юначих.
Це колір зими і сніжинки,
І Нового Року, ялинки.
А ще колір сонця, що сходить,
І пісні, що жайвір заводить.
Духмяного хліба скоринки,
Води із джерельця краплинки.
Це колір хвилі морської,
Весни, і краси неземної.
Пісень, що пташки нам співали,
Мелодій, що нам дарували.
Це ж колір заходу сонця,
І пахощів квітів з віконця,
Що літо нам щедре малює.
Калини, що погляд чарує,
І яблук солодких рум’яних,
І квітів у полі духм’яних.
Це колір пахучої м’яти,
Стрімкої ріки у Карпатах.
І руки це лагідні мами…
- А щастя…, яке воно саме?
Скажи, де заховане є?
І чи віднайде ще мене?
- Воно ж у погляді очей коханих,
В ласках рук таких жаданих.
В ніжно-пристрасних цілунках,
Щедрих долі подарунках.
І в словах: « Привіт, кохана!»,
В пестощах солодких зрання.
В казці, де лише ми двоє,
Й в відчутті тепла й любові…,
В світі, де живе кохання…,
Знає ж кожен, без вагання…
- А щастя як…, воно вернеться?
- Звісно..., сонце лиш всміхнеться!!!
Світ нам радість подарує,
І коханням зачарує
Й щастя буде через край,
Постарайся і… спіймай!
********************
Жизнь, счастье, мир, улыбки, двое
(автор - Лана Майская)
А счастье какого цвета?
- Цвета звенящего лета,
Яркого синего неба,
Цвета хрустящего хлеба,
Детской улыбки-смешинки,
Первой летящей снежинки,
Цвета заката, восхода,
Ёлки и Нового года,
Цвета весенней капели,
Песен, что птицы нам пели,
Цвета морского прибоя...
- А счастье... оно какое?
Где оно скрылось? Ответь мне.
В светлых слезинках-дождинках,
В нежности рук сильно-властных,
В голосе: «Солнышко, здравствуй»,
В сказке, где нас только двое,
В мире, где дышит любовью
Каждая клетка земная –
Там оно прячется, знаю.
- А счастье... оно вернётся?
- А видишь – на небе Солнце?..
Автор Лана Майская / Опубликовала ✿ЯГОДА МАЛИНА✿… / 08 апреля 2012
http://m.inpearls.ru/author/8152
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=364159
дата надходження 14.09.2012
дата закладки 15.09.2012
Не забарися, осінь золота,
В мій тихий сад, в його квапливе місто.
Щоб він без слів в очах моїх читав,
Про що тепер казати надто пізно.
Про що змовчать затерплістю уста,
І вересневе небо раптом зблідне.
Щоб він мене ніколи не спитав:
«Для чого ти мене вбиваєш, рідна?»
Щоб тільки мить, і знов – міста, міста…
Осінній щем залиш комусь назавтра.
Щоб він мені хоч подумки шептав,
Про що сказати я тепер нездатна.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=363983
дата надходження 13.09.2012
дата закладки 15.09.2012
Дозволь мені навчитися мовчати.
Дозволь мені сховатися в тобі.
І хмари під дощем лише хапати,
І жити у затьмареній журбі.
Не хочу я дивитися у душу.
Не хочу відчувати тіла пульс.
У твою ціль, я знаю, точно влучу.
Я наслідків, - ти чуєш? – не боюсь...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=364274
дата надходження 15.09.2012
дата закладки 15.09.2012
Просочивсь вечір, смаком м`ятним,
Ніч сумно накидає темну шаль
І хмари папірцем зім`ятим,
Пливуть кудись,за горизонт...у даль
Хвилює штори теплий вітер,
Забувшись,в вальсі кружить тихо час,
І ніжність ароматом квітів -
Через роки єднає знову нас
Блукала зустріч ця мостами,
Губила поцілунки край доріг -
Вже осінь пише нам листами
І жовте листя кидає до ніг
Зникає втомлене мовчання,
Скінчилась почуттів болюча гра,
Та й нерозтрачене кохання -
Нам повертати з вирію пора
...Тихенько сяду на коліна,
Струшу з очей твоіх сумну печаль,
Життя пробігло, мов хвилина,
Й весільну дітям грає вже скрипаль...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=364097
дата надходження 14.09.2012
дата закладки 14.09.2012
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 13.09.2012
Спішила осінь з вітром на побачення...
Ледь золотила шовковисті коси...
Вагалась... чи проситиме пробачення...
За те... що закохався в літні роси...
За те... що цілував струнку вербиченьку...
За те... що обіймав чужі вітрила...
Що скаламутив чистую водиченьку
Все знала... та кохала... і спішила...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=363460
дата надходження 11.09.2012
дата закладки 12.09.2012
Блукає осінь в заспаних дібровах,
Для вишивання підбира нитки.
Яскрава гамма різнокольорова,
Лягає нотами в мої рядки.
І тихо так, заслухавшись в чеканні,
Притих і зажуривсь самотній ліс.
Слова палкі призначені коханій,
Як ніжні звуки арфи розлились.
Вони злетіли у блакитне небо,
Влилися в душу сонячним теплом.
Цілунком доторкнулися до тебе,
Лишились на устах п'янким вином.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=363572
дата надходження 11.09.2012
дата закладки 12.09.2012
(усім, усім, а, особливо, тим,
хто часто любить перед камерою виступати,
любов до краю (часом і фальшиву) напоказ виставляти)
Мало кричать «люблю свій край!»
І палко битися у груди.
Не зрадь, за срібло не віддай,
Його, немов Христа Іуда!
У дні свободи і гонінь,
В часи спокою і спокуси
Не забувай, син поколінь
Ти бувших, сущих і грядущих.
Не за мідяк у кулаку
Люби свій край. Ти ж тут вродився!
Тут перше сонце у вінку!
Тут перший слід в землі лишився!
Люби не ділом показним -
Серцем палким крізь честі призму.
Роби добро й не хвастай ним
Й встоїться світ, й твоя Вітчизна.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=363308
дата надходження 10.09.2012
дата закладки 10.09.2012
Я погляду очікую, як хвилі –
Щоразу в нім по-новому живу:
То небом, що захмарене ваніллю,
то вітром, що розгойдує строфу.
У повен зріст - здіймаюся навшпиньки,
аби почути сюркіт цвіркунят…
Сховає вечір блИскавки у скриньки -
Тебе жадаю небом обійнять.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=349191
дата надходження 09.07.2012
дата закладки 09.09.2012
У ритмі кольорів, у ритмі танцю,
Пульсують почуття й пульсує світ,
Сьогодні я тебе чекала вранці,
Коли розпочинала свій політ...
Мої думки вже кружить мить кохання,
Моя душа давно вже грає джаз,
Твої слова, що чула я востаннє:
"Усе навколо світиться для нас!"...
І в цьому ритмі я злітаю в хмари,
Торкаюсь неба, тихо так, здаля,
Тут оживають всі казкові чари,
І вдалині пульсує десь Земля...
Десь вдалині гудуть машини й люди,
Ще хтось розпочинає свій політ,
А я у ритмі танцю жити буду,
Бо ти відкрив для мене цілий світ!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=363040
дата надходження 09.09.2012
дата закладки 09.09.2012
Моє щастя у мене таке хороше-хороше.
носить родимку зліва на щічці, майже як в мене.
воно в мене одне, ні на кого у світі не схоже,
непідробне таке і таке неймовірно шалене.
Моє щастя любить парфуми від Пако Рабана.
А іще цілувати ніжно у щічку ліворуч.
Я щоранку із ним прокидаюся рано-рано -
моє щастя тепер засинає зі мною поруч.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=359046
дата надходження 21.08.2012
дата закладки 07.09.2012
Я знаю, що можу зателефонувати тобі пізно вночі.
У березні, квітні, лютому,
через кільканадцять світлових років.
У чужу мені країну, у недосліджений мною світ.
Можу знайти найгеніальніші слова,
або з легкістю видихнути верлібр, чи хоку.
Та я майже впевнена, що там, на іншому кінці телефоної лінії,
у твоєму недослідженому світі, ніхто не стане мене слухати.
Саме тому тобі ніколи не зрозуміти мого мовчання,
обтяженого твоєю холодністю...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=353469
дата надходження 28.07.2012
дата закладки 07.09.2012
Спасибі доле, за дарунок
Що маю я таке життя.
За перший ніжний поцілунок,
За перші в серці почуття.
Спасибі доле, за науку,
За ясне сонце в вишині.
За мами лагіднії руки,
За соловїнії пісні.
Спасибі доле, за родину
І за палке тепло її.
І Богом послану дитину,
В два рази я вклонюсь тобі.
Спасибі доле, що здолавши
Всі перешкоди у житті.
І загартованність додавши,
Допомагала ти мені...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=362713
дата надходження 07.09.2012
дата закладки 07.09.2012
До тебе долетять мої слова,
Мої слова, - глибокі і далекі.
Прийми моє обдумане: «Бувай».
Повір, мені далось воно нелегко.
Життя таке цікаве і складне,
І нам не раз ще стрінуться вибої.
Нехай тебе нещастя омине,
Нехай не рве зсередини надвоє.
Мені таки дорога в інший бік.
Не ті зірки для нас пересіклися…
А вечір знов комусь на плечі ліг,
А в серці біль пожовк кленовим листям.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=362291
дата надходження 05.09.2012
дата закладки 07.09.2012
...щастя - це коли..а коли.......................?
...мов на долоні - всі мої гріхи:
на два життя старію з кожним роком.
Не вЕрнуть дні, мов з вирію птахи,
під теплу осінь, осінь жовтобоку.
Вчорашнє літо в спомини лягло
туманом сизим, в трави з шорстких спинок,
вчорашнє щастя стало на крило -
єства мого забравши половину.
Хворіє зранку золотом роса,
сюркочуть цвіркуни в обіймах м’яти,
торує з серця шлях …скупа сльоза -
не встиг вчорашнє щастя наздогнати...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=275068
дата надходження 14.08.2011
дата закладки 07.09.2012
Видивляють
лимонні жоржини
невідому собі таїну.
Наче в ній
загубили єдину…
ту єдину любов
і без сну
сутеніють
у м’ятній долині,
розкривають
світанку красу.
А у хвилі
захмарено-сині
сповідаються
тихо…
дощу…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=358370
дата надходження 18.08.2012
дата закладки 06.09.2012
Під жовтим листям шепоче доля
Про незалежність, про нас з тобою,
Шепоче вітер під листям жовтим
Аж раптом вмить він візьме і змовкне.
І впадуть краплі на землю тихо,
Не буде лиха, не буде лиха,
Лиш злива щастя, свободи злива
Така зрадлива, така кваплива.
Я впаду поруч
З тобою ніжна,
І буде сонце і буде свіжо…
І все минеться
І осінь також,
Життя не квапиться,
Я не кваплюсь…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=361634
дата надходження 02.09.2012
дата закладки 06.09.2012
Вслухалась я у тишину,
В ніч відчиняла тихо двері,
І душу стомлену мою
Понесло, наче кульку з гелем,
Кудись угору, в небеса,
До віко-мудрого простору,
Де душу розгорнула я,
Мов книгу, що зі щастям, з горем,
Зі сміхом щирим і слізьми,
Всього в житті було доволі,
Де я безкрила і з крильми,
З вином хмільним і з сіллю в крові.
Лиш на сторінках при кінці
Чистенькі аркуші тріпочуть...
І небо промовля мені:
«Ці напиши собі, як хочеш.
Та, чуєш?! Віри не стопчи.
На крилах щастя і любові
З очима правди й доброти,
З теплом і мудрістю у слові,
З надією в душі злети!
Наказ це мій. Не підведи!!!»
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=362076
дата надходження 04.09.2012
дата закладки 05.09.2012
Здрастуй, вересень! Здрастуй осінь!
Зачекалась тебе давно.
Квітнуть айстри у небі просинь,
Хризантем чарівне полотно.
У волоссі листковий запах,
Ніч малює нам дивні сни.
Хоч за вікнами дощик капа,
Ти приходь моя люба в сни.
Поговоримо в них з тобою,
Розповім про журбу свою.
Що принесла до серця болю,
Та я сильна, я вистою.
Гнуться віти від яблук стиглих,
Медом пахнуть грушки в саду.
І коли це ти осінь встигла,
В рідний край принести красу.
Ти для мене чарівне диво,
Очі в небі твої, блакить.
Я з тобою осінь щаслива,
Ти моя найдорожча мить.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=362196
дата надходження 05.09.2012
дата закладки 05.09.2012
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 05.09.2012
На ніжній, осінній палітрі,
У шелесті трав і лісів,
У небі, грайливому вітрі,
У спомині різних часів.
Своїм різнобарв'ям тендітним,
Запалює осінь сади.
Де гнуться обтяжені віти,
Даруючи смачні плоди.
Загорне в тонку павутину,
Мелодію скрипки смичок.
Вона в піднебесся полине,
Вдихнувши повітря ковток.
І усмішку лагідну й щиру,
Для нас намалює цей день.
А осінь надасть тобі силу,
Натхнення до нових пісень.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=362026
дата надходження 04.09.2012
дата закладки 05.09.2012
Співавторство з Віталієм Назаруком.
______________________________________________________________
На порозі стала стигла осінь,
Поглядом поважно повела.
Привітала птиць у високості,
А землі торкнулись два крила.
На тобі коралове намисто.
Прикрашає голову вінок.
Різнокольровий, золотистий
З запізнілих степових квіток.
Фарби розвела свої зелені,
Охрою відтінки підвела,
Підібрала кольори для клена,
Врожаї з городу принесла.
Ти з"явилась в сонній тиші саду.
(Розвівав їй плаття вітерець.)
Ти дозволиш, осінь, я присяду?
Ой, який же майстер ти, творець.
Нагадаєш, осінь, нам про зиму.
І посипе сніг, як листопад...
Ні! Не треба... Витру я сльозину...
Ну який чарівнИй зараз сад!!
Попрощаюсь з літечком зеленим,
І відкрию осені секрет.
Задивлюсь на фарби чудо-клена.
Золоті листки зберу в букет...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=361926
дата надходження 04.09.2012
дата закладки 04.09.2012
Він знову був учора у дворі,
Ховався в тінь під липу вікову.
Той незнайомець, що в нічній порі
Попід вікном витопчує траву.
Бува, недбало свій залишить слід
У вигляді недопалків сигар.
Майне в думках, як в космосі болід
Й безсоння кине в тихий будуар.
Хто він, поклонник мій, чи маніяк?
Чи в пам`яті адресу загубив?
Я на контакт не зважуся ніяк
І він назустріч кроків не робив.
За ним слідкую нишком із-за штор,
Тамую в тиші дихання своє.
А в грудях вже заводиться мотор
І самотиння зраджує моє.
Та ось напроти темний силует
З`явився несподівано в вікні.
Він під моїм вікном... нарвав букет
І лиш сюжет залишився мені.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=271789
дата надходження 24.07.2011
дата закладки 04.09.2012
Рисую в мыслях твой портрет,
Воображенья не хватает...
Услышать голос бы, в ответ -
Гудок короткий, он не знает,
Что болью ломится ко мне...
А я молчу, одни лиш мысли,
Портрет рисую не стене,
А в результате - стены чисты...
Прильну к окну - оно не греет,
Там дождь шумит в котрый раз...
Твой силуэт забыть не смеет
Моих печальных, грустных глаз...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=346724
дата надходження 27.06.2012
дата закладки 04.09.2012
Відео ролик на цей вірш можна подивитися тут:
http://www.youtube.com/watch?v=bucQ7Atk82o&feature=youtu.be
Автор : Таира
Дощ цілував у сквері всі дерева
Та ще й до мене ліз під парасолю.
Нахабно чмокнув у загривок лева,
Котрий фонтани прикрашав собою.
Я від дощу сховалася в кімнаті.
Він гримав гучно у вікно і двері.
На ранок хмари розійшлись кудлаті,
Калюжі заблищали в мокрім сквері.
Хоч вітер бавиться з листочками для втіхи,
Виходжу з дому, вдягнена тепліше.
Зненацька крапелька зірвалася зі стріхи -
Мені свій поцілунок дощ залишив.
18.09.2011р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=281727
дата надходження 20.09.2011
дата закладки 04.09.2012
У горах, де квіткова заметіль
Вкриває трави ніжно пелюстками,
Де чути щебет птаства звідусіль,
Де дуб старий, не схилений роками
Стоїть, мов страж пахучих полонин,
Підперши небо дужими плечима,
Де хмари невагомий палантин
Розвішують на кам'яних вершинах,
Де ручаї дзвінкі, немов струна,
Де срібні роси, мов смарагди чисті,
Ходитиму невдовзі я одна,
Купаючись в промінні золотистім.
На неба волошкового блакить
Я буду задивлятися щоранку,
Пригадувати нашу кожну мить...
А сонце цілуватиме веснянки.
04.05.2012р. 14:00
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=334903
дата надходження 04.05.2012
дата закладки 04.09.2012
Відлетиш сумними журавлями,
А між крилами моя душа -
Сонце недопите над полями,
Зорі із небесного ковша...
Відлетиш мовчазно на світанні,
Не торкнувши ніжності роси -
А вона ж бо хлипає коханням,
А вона ще мріє зацвісти
У промінні всіми кольорами,
Веселково сколихнувши світ...
Та "курли" - і тане журавлями
В далині душі моєї слід...
(30.08.12)
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=361595
дата надходження 02.09.2012
дата закладки 03.09.2012
У небі тихого мовчання,
В далекім просторі зірок.
Там зародилося кохання,
Йому на зустріч зробим крок.
І буде щастя нести вітер,
Відчую я тепло долонь.
Мій любий і коханий світе,
Мене узяв ти в свій полон.
Зігрів теплом таким душевним,
Наповнив серце через край.
Тим нектарем і днем приємним,
З обіймів лиш не забирай.
Не забирай прошу, благаю,
Здається щастя знов прийшло.
Ти чуєш світе я кохаю,
Воно з тобою нас знайшло...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=361650
дата надходження 03.09.2012
дата закладки 03.09.2012
Ти чуєш музику для тебе,
Сплела в вінок кохання осінь.
А журавлі в далекім небі
Її послухати так просять.
Тче сонце променем яскравим,
З кохання ніжні гобелени.
Ще не заснули в лузі трави
І так палають хризантеми.
Притихли птахи, їм прощатись,
Зовсім не хочеться з тобою.
Та буде легко повертатись,
Додому ранньою весною.
Кружляє осінь у повітрі,
Листочком ніжно доторкнеться.
Якщо заплачиш - сльози витре,
А засумуєш - засміється.
Тобі червоні намистини,
Наниже осінь у дарунок.
А сонце висушить сльозини,
Залишить в спадок теплий трунок.
Погладить тихо по волоссі
І заспіває пісню вітер.
Давно вже зібране колосся,
Горять коханням в серці квіти.
І я до тебе немов осінь,
Тихенько любий доторкнуся.
Пройдусь рукою по волоссі
І в твоїм серці залишуся.
Лише тепло твоїх обіймів,
В холодну ніч мене зігріє.
І не потонуть мої мрії,
Бо серце так кохати вміє...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=361559
дата надходження 02.09.2012
дата закладки 02.09.2012
Там, де гасало дитинство моє,
Вдосвіта сонце вставало з-під вишні,
Мальви з-за тину всміхалися пишні
Там, де гасало дитинство моє.
У наймилішому краї моїм
Діток гойдали в вербових колисках.
Яблука в серпні сушилися в низках.
Співом зозуль озивались гаї.
Згадую, як в полуденній порі
З неба на церкву спускалось проміння
Грало в хрестах під блакитним склепінням,
Дзвоном котилось по Лисій горі.
Там, де гасало дитинство моє,
Сіялись зорі курганам на плечі,
Ніжились травами ноги лелечі…
Так воно, знаю, і нині там є.
(Фото з інтернету)
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=361513
дата надходження 02.09.2012
дата закладки 02.09.2012
Безперестану
Думки ловлять промені листячком.
А у неділю -
По стелі течуть, до вікна.
Сплячій коханій
В спросоння навідаюсь літечком,
Де у дозвіллі
Розквітла в,юнка щедрина.
...Оплески травами
Вроді твоїй досконалій.
Ти за правицю
Тримаєш, стискаєш міцніш...
Небом, заплавами
Линемо в яблучні далі...
Ой, що то сниться??.
«Вже ранок, чи ще п,яна ніч?»
Ранок. Брат-вітер чутливим навідом
Привідчиняє гардини. Для світла.
19.05.12 р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=338447
дата надходження 19.05.2012
дата закладки 01.09.2012
Складає літо мовчки шапіто -
скінчилася вистава барвінкова,
вже вересень заблимав на табло
та нагадав - пора іти до школи!
А в скверику ще серпень не зібрав
від феєрверків незгорівші зорі,
складає атрибути святкувань
у торбу літа гамірливий дворик.
Пахучий червень килимки скрутив,
а липень з річки кликнув зазивала -
і через мить нав"ючені вози
покинуть нас. Скінчилася вистава.
А нам і ніколи артистів провести,
бо дзвоник вже про іншу сповіщає.
Ну що ж - прощайте, друзі! До весни!
Десь після травня знов на вас чекаєм!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=361352
дата надходження 01.09.2012
дата закладки 01.09.2012
Тут веснує тепло, дозрівають мигдаль і оливки,
тут в садах такі пахощі цитрус роздав!
Може нам повезло? Он цвітуть, як і в нас, чорнобривки
і вмиває нам ноги на радощах сам Океан.
Прокидається з сонцем, всміхається щиро, зіхає,
зачіпа вітерець, що куйовдить чуприну густу.
Ну, невже то так конче скучати за батьківським краєм,
полонити терпець і серця зодягати в журбу?
Жолудяться дуби і поважно розводять плечима:
"Ну чого вам ще треба, щоб тут залишитися жить?"
Та з дубів тих тут пробки штампують на вина,
а на нашій землі - то як пам"ять і совість століть.
Навіть ренений птах відлітає у вирій додому,
протина блискавиці, поборює дужі вітри,
щоби там, в небесах, напослідок, долаючи втому,
хоча б крик журавлинний до рідних країв донести.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=325730
дата надходження 28.03.2012
дата закладки 01.09.2012
Давайте, знову будемо на «Ви».
Так правильно, так легше. Так простіше.
Я дякую, за те, що ви були.
У цьому світі, мабуть, найніжнішим.
Були для мене ви… були весь час.
І вже самі мабуть не зогляділись,
Як необхідність я тепер для вас.
Обіймів клітка тихо зачинилась.
Давайте, знову будемо скоріш
На звичне «Ви» таке обледеніле.
Душа вам відкривалася навстіж
Та ви, чомусь, цього не зрозуміли.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=197701
дата надходження 25.06.2010
дата закладки 31.08.2012
Ми – як ранок і вечір, як чорне і біле,
Ми – як північ і південь, як захід і схід.
Ми з тобою чужі, це таке зрозуміле!
То палкі, як вогонь, то холодні, як лід.
Ми – як дві паралелі, що вже не зійдуться,
Ми такі протилежні, як два полюси.
Та знайдуться між нами зв'язки! Хай знайдуться.
Лиш побудьмо удвох… Ми знайдемо плюси.
Ми притягнемось, мов протилежні магніти,
Хоч ми – море і суша, ми – небо й земля.
Ми зуміємо душі коханням зігріти,
Хай воно нас в житті повсякчас окриля!
Серпень 2012 р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=361177
дата надходження 31.08.2012
дата закладки 31.08.2012
Не бентежить весна..
Що ж бо сталось?
Щастя в приспаних снах
Заблукалось.
Відчуття защемить
В серці болем,
Ощаслив хоч на мить
Мене.. доле.
У коханих очах,
Як в озерцях.
Віддзеркалить свіча
Мого серця..
Не відводь, любий мій
Ніжний погляд.
Я ж бо.. фея із мрій..
Я ж бо.. поряд..
Не піде в небуття,
Та не згасне.
Надпалке почуття,
Надпрекрасне..
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=229862
дата надходження 19.12.2010
дата закладки 31.08.2012
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 31.08.2012
За що кохаємо ?
Питання …
Питання зовсім непросте,
За щось кохати не можливо, -
Воно, як папороть цвіте.
Не показне і не вловиме,
Не многослівне й мовчазне
Його призвати не реально, -
Якщо приходить, - то саме.
Саме, - як спалах блискавиці,
Серед безхмарного буття,
Десь на півфразі, на півкроці
В ім’я продовження життя.
Життя, що має інший вимір
Де перше місце, - не твоє
Просто повинен віддавати
Другому ти життя своє.
Його потрібно захищати
І на шляху не розплескати,
Вогонь крізь вітер пронести,
Що буде легко, - не чекати
Пліч-о-пліч впевнено іти.
Бо якщо є воно, - то й бУде,
А як нема, - покаже час
Проб’є над вами блискавиця,
Чи просто так пройде повз вас .
17.03.2012 р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=322787
дата надходження 17.03.2012
дата закладки 30.08.2012
Вітерець, що аж пашів від спеки,
Поблукавши між прив'ялих трав,
Стару лавку з дощеч́ок смереки
Листям липи вправно посипав.
На дошках, пошерхлих від негоди,
Що ввібрали в себе спеку дня,
Почитати книгу в прохолоді,
Ненадовго влаштувалась я.
Сонце липі золотило коси,
Повагом ховаючись за став.
Майстер-дятел "Скоро прийде осінь"
На корі шовковій карбував.
А коли було вже по роботі,
Задивився на чеканки тло.
Легкокрилий вітер у польоті
Вчив листок ставати на крило.
І беріг його, немов обранця
Осені. Пронісши між гіллям,
Вклав на лавку. Жовтого блукальця
Довго роздивлялась мовчки я.
Так пос́еред тиші і мовчання
Осінь ще підкралася на крок.
Я вірші читала про кохання...
Липа...
Лавка...
І сухий листок...
23-29.07.2012р. 13:15
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=361013
дата надходження 30.08.2012
дата закладки 30.08.2012
Обпікає сонце листячко зелене,
Сушить на гербарій пелюстки квіток,
І зриває вітер спогади натхненні —
Замережить ними зустрічі місток.
Закружляє осінь у весільнім танці —
Полонез торкнеться нотами висот,
Сонце заховає промені-рум’янці —
Збереже на весну для своїх широт.
Поступово літо перейде ув осінь,
І замайоріє різнобарв’ям гам,
А палке кохання крізь небесну просинь
У дощах цілющих розіллє бальзам. 2012
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=360957
дата надходження 30.08.2012
дата закладки 30.08.2012
Слова Олександра Печори
Музика Віталія Циганника
Гурт «Українська Швейцарія»
Соліст Анатолій Куценко
Дзвенить коса отавою –
ранковою октавою.
Злітає над левадою
мажорний спів півнів.
Ступаю в трави росяні.
Віночки із колоссями
і синіми волошками
стрічаються мені.
Приспів:
Ріднокрай, ріднокрай,
зігрівай і окриляй.
Натомився я в далеких світах.
О, який солодкий дим,
де ходив я молодим.
Прилетів я на прозорих вітрах.
Отут на цьому вигоні
я босоногим вибігав,
шляхи барвисті вимріяв,
здійнявся у блакить.
В дитинство повертаюся.
Бринять сльозинки радості.
Вітаються, вдивляються
старенькі й дітлахи.
Приспів.
Спиняюсь на хвилиноньку
хмаринкою-журинкою.
Й лечу погріти крилонька
в гніздечко до рідні.
Моя найперша вулиця
до мене ніжно тулиться.
Від прохолоди щулиться
лелека на стерні.
Приспів.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=360849
дата надходження 30.08.2012
дата закладки 30.08.2012
Кофе в постель и цветы на подносе,
Два круассана с клубникой внутри,
Тройку буклетов с улыбкою бросив,
Мол, наслаждайся, лежи и смотри.
Пью, выбираю... Заморье, прекрасье:
Замки шикарные и терема…
Праздник фантазии, мыльное счастье,
Жаль, но устроила утром сама.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=358299
дата надходження 18.08.2012
дата закладки 29.08.2012
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 29.08.2012
Уходящему лету машу я рукой...
Мне не жалко его, пусть идёт себе с миром.
Я готова тонуть целиком, с головой,
В бесконечности осени неба сапфиров...
Забросай меня, осень, листвой золотой!
Я скучала давно по игривому ветру.
По свисающим с неба седой бахромой,
Облакам...по берёзам в багрянец одетым...
По хрустальному звону небесной слезы,
По закатным "кострам" предвечерней прохлады.
По раскатам разгульной и дикой грозы...
И по песне в тиши твоей ночи цикады...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=360657
дата надходження 29.08.2012
дата закладки 29.08.2012
У вечірнім серпанку
Зайшлися в плачу чорнобривці!
З пелюсток, ще гарячих,
Спадає холодна сльоза.
Задощило ще зранку.
Тепер чорнобривцям не спиться,
Бо, маленьким, їм лячно,
Не вЕрнеться літо назад.
Ще замріяні очі
Вдивляються в плесо річкове.
І ще ранками мрієш
Скупатись в холодній росі.
Ще душа твоя хоче
У літо, та осені слово
Було твердим, що вдієш.
Ступитись її не проси.
Чорнобривці, не плачте.
Ще весни нахлинуть казкові.
Обережно насіння
В долоню складу, як сльозу.
Ви у ньому неначе
Зберете проміння жаркого
І духмяного літа,
Його невимовну красу.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=360628
дата надходження 29.08.2012
дата закладки 29.08.2012
Алмазними краплями ляже на тіло,
Сповиє у хутро багряних лисиць,
Вуста аметистові вип'є уміло,
Торкнеться тендітно опалу зіниць.
Наповнить серденько гарячим рубіном,
Покотяться перла з мрійливих хмарин.
Агати розкине у травах, під тином,
Сипне на листочки медовий бурштин.
У золоті сонце ховатиме вроду,
Торкатиме ніжністю срібло долонь.
Дощі позбирає в сапфірову воду
Топазова осінь, як мідний вогонь. 2012
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=360613
дата надходження 29.08.2012
дата закладки 29.08.2012
Ми знову граємо в мовчанку,
Коли слова втрачають сенс.
І починаємо з початку
Перебирати "з" і "без"...
Без тебе вітер божевільний
Зриває спогадів дахи.
З тобою бути я невільна -
Згоріли наші сторінки
Емоції усі на грані,
За крок до краху почуттів
Ми не знайдемо винних й крайніх...
Ти сам давно цього хотів...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=360437
дата надходження 28.08.2012
дата закладки 28.08.2012
Не нужно у души моей
Нахально двери рвать с петель!
За дверью, видишь ли, стена.
А за стеною я... одна.
И чужака я не пущу...
Я так привыкла быть одной,
Что , веришь?.. Даже не грущу...
Мне безопасно за стеной.
Укрывшись от мирских сует,
Забыв любовь,.. что веры нет...
Душа лишь дряхлый раритет
На прахе прожитых побед...
Но раз от разу, иногда,
Приоткрывая дверь в стене,
На волю просится душа...
И рвётся ввысь к своей звезде...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=359125
дата надходження 22.08.2012
дата закладки 28.08.2012
Ваша сила вражає
І полонить мій світ.
А усмішка кружляє,
Наче зронює цвіт.
Ваша сила — чутлива.
Забирає в полон,
Шепче серце мрійливо
І співа в унісон.
Ваша сила — важлива,
Не підвладна дощу.
Я така терпелива,
Все на світі прощу.
Ваша сила — бурхлива,
Закружляє в танку,
А душа метушлива
Лишить пам’ять щемку. 2012
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=360062
дата надходження 26.08.2012
дата закладки 27.08.2012
Тут пахне земля восени падолистом,
Тут роси спадають на трави намистом,
Схвильований крик по весні журавля,
І це моя рідна вкраїнська земля..
Тут в полі налите добірне колосся,
Тут верби полощуть у водах волосся,
Тут з вітром і сонцем весь час розмовля,
Моєї Вкраїни квітуча земля..
Тут серце сповите в колисці любові,
Тут все найщиріше у кожному слові,
Тут птаха вертає додому здаля,
Бо тут її рідна матуся-земля..
Тут ночі травневі, зі сном не сумісні,
Тут чари земні солов"їної пісні,
Господь тут любов"ю з небес промовля.
- Трояндою квітни найкраща земля..
© Copyright: Любовь Иванова 2, 2012
Свидетельство о публикации №11208266793
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=359994
дата надходження 26.08.2012
дата закладки 27.08.2012
Как редко пишутся стихи -
Тогда, когда в груди ненастье,
Тогда, когда цветут сады,
Когда душа полна от счастья
Тогда, когда опять любовь
(не обязательно счастлива)
Тогда, когда вскипает кровь,
И когда Он проходит мимо
Тогда, когда ты очень ждешь,
Когда прощаешься навеки,
Тогда, когда ты не живешь,
Когда года твои как реки...
И роем кружатся мечты
И вереница мыслей метка.
Как редко пишутся стихи...
- Выходит, что не так уж редко.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=359914
дата надходження 26.08.2012
дата закладки 26.08.2012
Йменують - зодчі...
Ні, руйнівники!
Бо хто возводить стіни
на хиткий фундамент?
Троянський кінь –
то вашої руки
наступний хід.
Ви кажете,
що він державний?
На дошці шахи –
зовсім не прості,
немов примари
множаться фігури чорні.
І так болить
за істини святі.
Тривожно, Україно,
за Твою соборність.
Та що сильніш
молитви прабатьків?
Та що миліш
за пісню колискову?
Схоже,
живем в добу
духовних жебраків…
Від зубожіння душ
убережи нас,
Боже!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=359859
дата надходження 26.08.2012
дата закладки 26.08.2012
Ранкова ніжність на зорі на сивих скронях,-
Струмує райдужний кришталь в мої долоні…
Строкатий липень… щедрий цвіт … квітуче літо…
Пташиний гомін у садку...знов звуть злетіти...
Рука в руці, в очах любов… не знає межі,
Торкнулась до душі душа в незримій вежі,
Пішла за край своїх широт, забувши роки,
Коханням змірявши своїм до щастя кроки…
Розправив пару білих крил… ми знову разом,
Душа озвалася душі на сходах часу,
За горизонт сивих планет злетіла мрія,
Щоб дарувати нам Любов, Віру й Надію…
Вольный перевод с украинского языка
на русский язык
Владислава Евсеева http://www.stihi.ru/avtor/uventus
«Душа сближается с душой»
http://www.stihi.ru/2012/08/24/3003
Пусть с болью нежность на заре играет меж ветвями.
Мелькает радужный огонь, долину освещая.
Богатство красок… щедрый цвет… трепещет лето…
И птичий гомон у садов богат с рассветом.
Рука в руке, в глазах любовь – не знает края,
И ластится душа к душе, огнём играя…
Так, всем преградам вопреки, забыв тревоги,
Влюбленным дарят светлячки удач дороги.
Расправив крылья, мы взлетим над миром светлым.
Душ унисон, как яркий блеск, как сердца щедрость.
За горизонтом всех планет окажемся, наверно,
Чтобы в реальности постичь Любовь, Надежду, Веру…
Перевод с украинского языка
Владимир Грубин http://www.stihi.ru/avtor/vovgrubby
http://www.stihi.ru/2012/08/27/5997
"Душа откликнулась душе. Раиса Андрющенко"
http://www.stihi.ru/2012/08/23/3426
***
Виски седые на заре накрыла нежность,
В ладони радужный кристалл – как неизбежность.
Июль пестрит, и щедрый цвет, играет лето,
И в птичий гомон все сады опять одеты.
Рука в руке, в глазах любовь не знает граней,
Душа души коснулась вмиг и не обманет,
Пошла за край своих широт, забыв про годы,
Любовью меряя своей у счастья броды.
Расправив белых два крыла, мы вместе снова.
Душа откликнулась душе, на всё готова.
За горизонт седых планет мечта взлетела
И подарила нам Любовь, Надежду, Веру.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=359328
дата надходження 23.08.2012
дата закладки 23.08.2012
Ти чуєш дощ?
А знаєш, він лікує.
От бачиш, серце вже не так щемить.
Німа вода, а долю пророкує.
Сліпа любов, а довго так болить.
Давно минула наша тимчасовість.
Вагалась я між вічним «так» чи «ні».
Щастить тобі, у тебе чиста совість,
Останнє слово випало мені.
Як думаєш,
Ненависть неминуча?
Хто ставить крапку, того й судить Бог?
І докором сама себе замучу:
Чому цей дощ ми слухаєм удвох?
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=108225
дата надходження 18.12.2008
дата закладки 23.08.2012
Відгомоніло тепле літо,
Квітучим подихом своїм.
Відквітували в полі квіти,
Пора на відпочинок їм.
У вирій журавлі зібрались,
Зі сумом покидали край.
Останню пісню прокричали,
Ти ніжну осінь зустрічай.
Вона прийде так непомітно,
І землю золотом вбере.
Піде відпочивати літо,
Тепло з собою забере.
Та будуть душу зігрівати,
У серці спомини й думки.
А вечори розповідати,
Розшиті золотом казки.
На небі запалають зорі,
І стихнуть холодом вітри.
І будуть сяяти узори,
У тих узорах будеш ти...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=358529
дата надходження 19.08.2012
дата закладки 20.08.2012
В полі колоситься
жито-житяниця.
Говірливий жайвір в небесах завис.
Золотаві хвилі
і волошки сині,
і вродливі далі – не зівай, дивись!
Ген побіля ставу
запашні отави.
Довгокосі верби і квітковий гай.
П’є медові роси
сонцеграй з покосів.
Зманює до себе веселковий рай.
Прохолодний дощик
ген лісок полоще.
Збіглись над рікою табунцем хмарки.
Вітерець до тину
пригорта калину.
А на видноколі – чарівна блакить.
Колоситься жито.
Любо-мило жити.
Покохати щедро, пориватись в лет.
Ще не пізно жати,
радісно співати.
Обіймаю щемно польовий букет.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=358372
дата надходження 18.08.2012
дата закладки 20.08.2012
Самотня така, наче осінь оця, що назустріч.
Така ж безпорадна у по́ру дощів за вікном.
На серці - мелодії тихі, вже майже беззвучні,
Незримо до ніг опадають забутим листком...
Так треба. Я знаю! Я знаю, що Божа то воля -
Долати в собІ жовтострунну зажуру-печаль.
Та плаче гітара отим безкінечним "фа-соль-ля",
Допоки на стрічу до осені йду десь удаль...
(16.08.12)
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=358604
дата надходження 19.08.2012
дата закладки 19.08.2012
Всміхнися, маленька.
На вулиці падає сніг
і віхола біла
гуляє розхристано містом,
та глибоко в серці
цілюще тепло я зберіг –
воно подолає
лещата морозу і відстань.
Завія кружляє:
здається - не видно небес...
Невидимі струни
між нами натягнуті тонко.
Мій Ангел молився,
і дух твій сьогодні воскрес,
освячені крила
пробили земну оболонку...
І, може, раптово
у пеклі нудьги й самоти
застуджене місто
засяє невидимим світлом!
У цій круговерті
слова мої будуть рости,
незвідані далі
у серці твоєму розквітнуть.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=225112
дата надходження 28.11.2010
дата закладки 17.08.2012
Православний дзвін, літопис часів, -
Україна!
Матінко - земля, пісня скрипаля -
Україна!
Розсипи перлин, квіти полонин, -
Україна!
Душі голубів, світ богатирів, -
Україна!!
Аромат полів, крики журавлів, -
Україна!
Трепетність беріз, старий верболіз, -
Україна!
Золоте «руно», гордий наш Дніпро -
Україна!
Хвилі навздогін, лебедів розгін, -
Україна!
Простота людей, добрий блиск очей -
Україна!
Мудрий світ віршів, розсипи вогнів -
Україна!
Руки матерів, пристрастність синів, -
Україна!
Дякую Олені Амосовій
Російська Федерація
"Не оставь его, Господь"
http://www.stihi.ru/2012/08/07/2215
Адрес http://www.stihi.ru/avtor/amosovalena
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=356328
дата надходження 09.08.2012
дата закладки 17.08.2012
Запроси ти мене в водевіль,
В хуртовину веселого танцю,
Роззіллється у вихорі хміль,
Відіб’ється поверхнею глянцю.
Запроси ти мене у шатро
Твоїх мрій, сподівань небувалих,
Виграватиме кров, мов ситро,
У обіймах безмежно-тривалих!
Ти один лиш для мене в юрбі,
І душа твоя мною зігріта...
Я плекатиму тільки тобі
Неповторну мелодію літа! 2012
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=357755
дата надходження 16.08.2012
дата закладки 16.08.2012
Літо відцвітає. Відцвітає літо...
Темні багряниці вже то тут, то там.
Тулять що є сили споважнілі віти
Плоду наливного пишнобокий храм.
Небо сивиною запліта волосся.
Благородний смуток ранки застила,
Де твоє кохання, що не відбуло́ся,
Ронить, як востаннє, ро́сяні слова...
І твоя надія со́лодко налита -
Тремом яблуневим на п’янких устах...
Де хмарин осінніх пустотлива сви́та
Сонячно блукає в бабиних житах -
Відцвітає літо. Літо відцвітає...
На платині лісу - золотавий шов.
Там тебе чекає, може, ще й чекає
Сіроока мрія - ластівка-любов...
(15.07.12)
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=357743
дата надходження 16.08.2012
дата закладки 16.08.2012
Така непоправима суєта, -
У кожного свій біль, своя тривога,
Тяжка вага в житті свого хреста,
Заслуженого, мабуть, чесно в Бога.
Чиясь душа – простягнута рука,
А в когось зачерствіла. Скажуть – камінь.
Дорога щастя зовсім нелегка,
Вона, здається, встелена голками.
Вона незрозуміла. Навмання
Ми знову зупиняємося. Досить.
Якби не було тіні незнання,
То як би загартовувався досвід?..
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=327633
дата надходження 04.04.2012
дата закладки 15.08.2012
Молився тихо чоловік:
«Один я, Господи, навік,
Поговори зі мною, прошу,
Не винесу такую ношу!»
І заспівали трави в лузі,
Пташиний гамір по окрузі
Розносився на всі боки,
Та бідолаха, навпаки,
Ще з більшим відчаєм кричав,
Не чув пташок, не помічав
Трави, що хлюпає росою,
Благав: «Поговори зі мною!»
Враз шквал вогню і небо навпіл,
Загуркотіли хмари залпом!
Та знов не розуміє знак,
Сидить і плачеться бідак:
«Дозволь мені тебе уздріти,
До скону днів буду радіти!»
Зірки засяяли ясніше
Всміхнувся місяць ласкавіше…
Та де там, не звернув уваги,
А серце додало наснаги.
До Бога знов звернувся він,
Низенький роблячи уклін:
«Видіння покажи! О, Боже,
Можливо, це хоч допоможе
Мені дізнатись, що ти є!»
Всьому весна життя дає –
Струмочку, що до річки-мами
Спішить травистими лугами,
Веселій бджілці-трудівниці,
Що мед несе до годівниці,
І жовторотим малюкам,
Які пищать то тут, то там,
Чекаючи на черв’яка,
Що принесуть із далека…
Але й цього не помічав,
Усе молив, усе кричав,
У відчаї стогнав небога,
Благав його торкнутись Бога,
Щоби відчути на собі
Тепло долоні далебі.
Не витримав, спустивсь Всевишній,
Коли цвіли медово вишні.
Ніжнесенько торкнувсь плеча…
«Що за метелик докуча!?»,
Змахнув його і геть пішов,
Так відповіді й не знайшов…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=357578
дата надходження 15.08.2012
дата закладки 15.08.2012
Стою заворожений, виросли крила.
Краса неземна, якось тихо в гаю.
Солодка печаль почуття мої вкрила,
Неначе я справді знаходжусь в раю.
Кептарики осінь деревам наділа,
Сховала траву під березовий дощ.
Опеньку нахабі сандалики вділа,
Що виліз у дуба з широких холош.
Всі гами і радощі, пестощі світу,
ДивОгляд цнотливий з довкіль позвАла.
Переливами див з глибини первоцвіту,
Пянку насолоду в бурштин одягла.
В кептариках вишила Всесвіту зорі,
Що з неба попадали їй на поріг.
Що в світі найкраще є в дивнім узорі,
Зібрала в єдино з далеких доріг.
І хмари у небі якісь безтілесні,
Така благодать лежить там в далині:
Мо" поряд знаходяться сили небесні...
Так легко й здаровано дихать мені.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=357556
дата надходження 15.08.2012
дата закладки 15.08.2012
Може, так починається осінь:
Спрагле літо, втомившись від спеки,
На поля, де зібрали покоси,
Побіжить проводжати лелеки?
А можливо, на всю зелень листя
Рудуваті розќидає барви?
Дощ рясний над садами зависне,
Аби їх відіпрати, та марно.
Ну, а може, як вітер щодуху
У гіллі затріпоче високо,
І попадають яблука глухо
В сухотрав'я, спливаючи соком?
Та буває, відчувши самотність,
Що у лінію долі злам вносить,
Усвідомиш життя незворотність
І збагнеш - починається осінь!
13.08.2012р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=357472
дата надходження 14.08.2012
дата закладки 15.08.2012
Рекой шампанское... опять о женском...
Идёт неспешный звонкий разговор...
И радость, и печаль у кофе венском...
Ни слова о мужчинах! - уговор...
Новинка от Versace... платье от кутюр...
Солярий... SPA... о красоте наука...
А в "Опера"...
- ты видела? бутик-гламур...
- Ну да... я знаю... Ах, какая скука!
-А он вчера...
- У нас же уговор!
-Да... но он так нежен был... и необычный...
Вот так всегда... и уговору - приговор...
Ну как же без мужчин... о жизни личной...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=357349
дата надходження 14.08.2012
дата закладки 14.08.2012
Заплакав серпень спозаранку,
Сердито щось собі бурчить,
То блисне оком крізь фіранку,
То вітром віття засучить.
То тарабанить навіжено
По підвіконню, по дахах,
То враз всміхається блаженно
Крізь мокру вату в небесах.
Мабуть так чинить опір дивно
Рудій красуні (певна річ),
Що гордо, впевнено і чинно,
Мов королева, йде навстріч.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=357122
дата надходження 13.08.2012
дата закладки 13.08.2012
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 13.08.2012
Уже плоди у яблунь хилять віти,
Туману білого гаптується канва
І лиш стерня пшеничним духом літа
Нагадує про нинішні жнива.
Лінива тінь неспішного світанку
Блукає поміж заспаних дібров.
В студеність рос пірнає спозаранку
Промінчик ніжний, що пітьму зборов.
Старезний клен не заворушить листом,
Припавши пилом з голови до п'ят.
Внизали дріт окриленим намистом
Разочки білогрудих ластів'ят.
Небесна синь від спеки потьмяніла,
В серпанку серпня - осені тони.
Горобина в гаю побагряніла
І в павутинні - передзвін струни...
Віщує те тремтіння павутини
Про невмолимий осені прихід,
Та літа щедрого уквітчані картини
Залишать в серці незабутній слід.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=356812
дата надходження 12.08.2012
дата закладки 13.08.2012
Вкотре цьому дощу зупинитись чомусь дуже важко,
Він по вікнах сумних тарабанить, немов дикий звір.
А я знову сама, наче в клітці налякана пташка,
Тріпочуся крильми всьому світові наперекір.
Що довести? Кому? Та чи варто воно стільки сили?..
Я втомилась одна, - так чекаю міцної руки…
Нам з тобою чомусь ще ні разу ось так не щастило,
Щоб в долоні згори покотились гарячі зірки…
Нам з тобою чомусь без пояснень сказали: «Не пара».
І усе, що в нас є – то любов крізь холодні рядки…
Тільки небо усе розмальоване темінню, в хмарах,
І цей дощ, що йому зупинитися так невтямки.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=356869
дата надходження 12.08.2012
дата закладки 12.08.2012
Ти тільки не забувай
Паролі до мого серця!
Хоча б підсвідомо знай:
Я більше їх не зміню!
Очей твоїх небокрай,
Замріяних два озерця…
Ти тільки відповідай,
Коли уві сні дзвоню!
Ти тільки не відлітай
Туди, де холонуть мрії!
Я вимолю тобі рай
Із сотень можливих доль.
У серці мільйоном зграй
Підносяться твої вії.
Ти тільки не забувай,
Що ти – це і є пароль!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=356941
дата надходження 12.08.2012
дата закладки 12.08.2012
Білий сніг порошить, білий-білий.
Біла вишня біліє навскіс.
Я в долоні візьму білі крила,
Що їх вітер світанком приніс.
І стою на краєчку веранди.
Білий погляд ловлю на собі.
Білі спогади. Білі троянди.
Тільки очі твої - голубі.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=320637
дата надходження 10.03.2012
дата закладки 12.08.2012
Елегія останніх днів тепла
в дрижанні мрій, між запитальних знаків.
Втрачаю силу – ти ж по стежці йшла,
у розпалі цвітінь червоних маків.
Не вистачило Вічності хвилин
тебе переконати, (що вже Долю…),
ще б вуст твоїх торкнутись – двох жарин -
та загубилось серце серед поля.
Тобі…кому ж я знову присягну?
В полин гіркий без гордощів заплакав
Чомусь печаль. Чию шукать вину
у розпалі цвітінь гарячих маків.
PS…квітують маки. Я між них впаду.
краї пелюсток згадкою червоні,
ледь чутні дзвони вкрали молоду.
ШкодА, не вгамували маки дзвонів…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=266115
дата надходження 20.06.2011
дата закладки 12.08.2012
Вже літо забриніло
В павутинні,
Налився серпнем
Стиглий виноград,
Й шукають неба
Очі соколині,
Плодів ясних,
Що ними повен сад.
Дідусь схиливсь,
Куняє на обніжку,
Біля своїх
Граційноранніх кіз,
А серпень вітерцем
Листає книжку,
І грає в небі
Сонця парадіз.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=356818
дата надходження 12.08.2012
дата закладки 12.08.2012
Так волнующе-мило-приятно
Тебя в осени вновь повстречать.
Спешит осень в узорах печатных
Наш роман с продолженьем писать.
Золотится багряная россыпь,
Кроя чувства в сердечках листвы.
Ты в ладонях мне счастье приносишь.
Вокруг – осень лишь, солнце и ты…
В такт мелодий осеннего сада
Напеваешь свой дивный романс.
Я купаюсь в огнях листопада.
Осень – наш удивительный шанс.
Тонко чувствуя нити волнений,
Она красок плеснула в сюжет.
Полон жгучих минут-восхищений
Наш оранжевой страсти дуэт.
Не беда, что шлем реже приветы,
Что порой наседает туман.
Белым инеем поздних рассветов
Пишет осень наш вечный роман.
© Copyright: Ирина Визняк, 2012
Свидетельство о публикации №11208117088
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=356698
дата надходження 11.08.2012
дата закладки 11.08.2012
Відчуй себе чарівником
Осінньої казковості
І напиши одним рядком
Сюжет такої повісті.
На мить біг часу зупини
Прекрасними хвилинами
І двері в осінь відчини
Ключами журавлиними.
Проміння сонячне просій
Крізь сито хмар із просинню.
Збери все золото лісів
Й склади в скарбничку осені.
Вкрий синю стрічечку ріки
Туманами мрійливими...
Легеньким порухом руки
Зроби людей щасливими.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=356098
дата надходження 08.08.2012
дата закладки 08.08.2012
Ти спиш і бачиш дивні сни.
Ти спиш десь там, за океаном.
Тобі всміхаються зірки,
А в мене сонце в небі паном.
І все не так. І все не те.
У нас з тобою різні долі.
Я розумію, а проте
Уникнути не можу болю.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=356049
дата надходження 08.08.2012
дата закладки 08.08.2012
Кому куди, мені ж - до перевозу...
Стоїть Харон на березі і жде.
Давно він став в очікувальну позу
І незворушно в дудочку гуде.
Нехай гуде, а я ще погуляю.
У мене доста справ на цій землі.
Допоки їх докупи постуляю,
То й наживусь, не згірш за королів.
Я світом не нудитиму без міри,
Вбиратиму всі радощі земні.
Дарма, як день здаватиметься сірим -
І сірий день наснагу дасть мені!
Стужавів слід від стоптаного рясту,
Вже за плечима гони довгих літ.
Та ще кортить хоч трішечки попрясти
І далі постелити долі слід.
Так, день за днем, дійду до перевозу
І кану в Лету - річку забуття,
Лишивши тут просту життєву прозу,
Немов предтечу іншого життя...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=355301
дата надходження 05.08.2012
дата закладки 08.08.2012
Ну ось , дістався восени ,
Майбуть в літах я трохи здав .
Коли в діток свої сини ,
Моїх шукають переправ .
О Боже , де скажи коли ,
Я загубився серед трав ?
Іще за світлої доби :
Можливо я лише дрімав .
Ой доле , доле , не дури ,
Я ж осінь ще не замовляв :
Жбурну і з круч свої жури ,
Бо їх сьогодні ще не звав .
Тому , цвітуть мої льони ,
Серед смарагдових оправ .
Життя продовжують вони ,
Бо ще багацько мають справ .
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=354632
дата надходження 02.08.2012
дата закладки 08.08.2012
Ти міг бути коли завгодно і ким завгодно.
або зовсім і не з'явитися, не відбутися.
я напевно всередині зовсім таки старомодна,
що боюсь (уявляєш?) просто тебе торкнутися.
Ніби може сполохати теплий раптовий дотик.
(наче вже й не маленька, а досі живу прикметами)
і в цю мить ти, такий неймовірний, сидиш навпроти,
а у мене під серцем метелики стали кометами.
На волоссі в екстазі застигли ранкові промені.
і впиваються в душу парфуми твої пасатижами...
Хто б подумати міг? Я для тебе була забороною,
і для тебе (так просто) навчилася бути ніжною.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=355480
дата надходження 05.08.2012
дата закладки 08.08.2012
Відповідь на коментар IgorKo
http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=353216
Навіщо ти чекав слова зізнання?
Перевіряв, чи зрілі почуття?
А я несла своє сліпе кохання
У вир подій, до тебе, до життя.
Несла мов відра, сповнені водою,
Боялася, щоб необачний крок
Не вів до каяття, не став бідою,
Хоч у думках летіла до зірок.
Про тебе мріяла. У мареннях блукала,
Засвічувала жовті ліхтарі,
Коли небес шовкові покривала
Тонкий ховали місяць угорі.
А ти чекав... Скажи мені, навіщо?
Слова, як хвилі, що несе вода,
Розіб'ються. Моє кохання вічно
Світитиме!
Не зрозумів...
Шкод́а...
06.08.2012р. 22:50
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=355998
дата надходження 08.08.2012
дата закладки 08.08.2012
Я Вся тремчу від нетерпіння,
Немов незайманий листок!...
Пустило почуття коріння
У чорнозем, - а не в пісок!
Колись - щомиті будем разом,
І розмалюєм дні самотні!
І стане Неземним екстазом
Відкрита, почуттів безодня!
Хай бур'яни з життя зникають,
Барвінком вкриється душа!
Серця від болю захищають
Плащі із мальв і спориша!
Солодкі, свіжі диво - миті
В долонях доля принесла!
Мої вуста вином налиті!
Воскресла квітка! Проросла!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=355625
дата надходження 06.08.2012
дата закладки 08.08.2012
Коли місяць у повному сяйві
Заколише зірок череду,
По сузір’ях, що наче ліани,
Я до тебе у вічність прийду.
Коли сонце ковтатиме ночі,
Запалає осінній стожар,
Зазирну світлим спомином в очі,
Принесу у долонях свій жар.
Коли буря затьмить блискавиці,
Загуркоче настирливо грім,
Перетворяться грози в живиці,
Залунаю бажанням твоїм.
Коли море кидатиме хвилі,
Заплітатиме їх в оберіг,
Подолаю до тебе я милі,
Щоб мене ти у серці зберіг! 2012
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=355742
дата надходження 07.08.2012
дата закладки 07.08.2012
Урешті-решт
усе колись минає.
Стабільності немає -
навпаки:
мої роки
збираються у зграї
і відлітають.
Помахом руки
прощаюся із ними -
і СВІТАЮ:
нові епохи,
звичаї,
тіла
(минулого імла –
густа і темна)...
Через віки
у мене ти БУЛА,
жила у серці –
знаю це напевно -
лишилися два зоряні крила,
котрі донині зберігаю ревно.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=267653
дата надходження 29.06.2011
дата закладки 05.08.2012
Коли стираються кордони,
Коли міняються світи,
Коли дівається десь втома,
Я знаю точно, десь є ти...
Коли із серця водоспадом,
Коли із неба не зійти,
І руки пахнуть виноградом
Я знаю точно, десь є ти...
Коли у мріях зостаєшся,
Щоб щось для себе довести
Ти є десь, знаю, обізвешся,
Бо тож навіщо я і ти?
Коли замрійливі блакиті,
Закрию очі, і лети!
Коли життя люблю за миті!
Коли я знаю десь є ти!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=353800
дата надходження 29.07.2012
дата закладки 03.08.2012
Я не втримав тебе, Я не зумів простити
Невинний, майже віртуальний флірт
І згасло полум’я, і вже не воскресити
Коротке “МИ” і той чуттєвий вир...
Хай стежки наші розійшлися нарізь,
Все ж ти була для мене – цілий світ,
А час летить і вже крадеться старість
Лисицею по сивих стернях літ...
Що ж, хай все буде так, як має бути,
Аби лишень і сивої зими,
Як і тепер не зміг би я забути,
Що був той час, ім’я якому – “МИ”.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=326473
дата надходження 30.03.2012
дата закладки 03.08.2012
Присвячується Я.З.
Сховалось сонце за понурі хмари,
Лишилось серце без краплини сну,
То грім безжально і щосили вдарив
В твою таку засніжену весну.
Комусь болить. Хтось хлипає і тужить,
Забрало небо зрілість золоту.
Хтось крикне: "Тату!" Хтось ледь чутно: "Друже...".
Хтось мовчки зронить з ока пилину́.
І прийде ранок спогадом ледачим,
Росою вмиє стоптаний полин.
Бог знов до себе забирає кращих,
Даючи час на роздуми живим.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=342038
дата надходження 05.06.2012
дата закладки 01.08.2012
.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=354297
дата надходження 31.07.2012
дата закладки 31.07.2012
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 31.07.2012
На всі часи, на день і ніч,
На зиму й літо, весну й осінь
Лишаємося віч-на-віч
І по жаринах йдемо босі,
І падаємо в небеса,
Купаємося в хвилях долі.
Тут тіл нема.
Є лиш краса
Душі
І нашої любові.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=349594
дата надходження 11.07.2012
дата закладки 31.07.2012
Релаксація після рефлексій,
Після сплеску і шалу життя.
Я подамся у простір небесний,
Хай притишує серце биття.
А думки поспішають до тебе,
Швидше вітру проворні летять.
Промінь сонця так падає з неба,
Щоб у травах знайти благодать.
Релаксую в маленькій хатинці,
Де за шибкою квіти та ліс,
Де з коханим лишусь наодинці
Пити каву, що милий приніс.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=350223
дата надходження 14.07.2012
дата закладки 28.07.2012
Коли душа з тілом розходяться в думці, не разом,
Імбирною глиною плавиться ніжності дотик,
Тривожно ноктюрн сновидінь вперше ріже, мов лезом,
Стинаючи свічки-душі небіліючий гнотик.
І я вже не я… І нехай все засипано снігом,
Лягаю в надії, що стріну тебе на пероні.
…А свічка палає; життя не обмежилось бігом;
Як добре що тіло з душею вже знов в унісоні.
* Вдячна за дружню співпрацю В. Шевчуку.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=241967
дата надходження 19.02.2011
дата закладки 28.07.2012
Ти приходиш у сни, у мою недокохану осінь,
Знову спалах в душі - догорає від пристрасті ніч,
Небо плаче дощем, наче милості в Господа просить.
Як здолати рубіж? Як розлуку прорвати? Повіч!
Я іду по краю, не боюся зірватися в прірву,
Почорніла трава заховає сліди від очей.
Іншовимір любові з реального світу нас вирвав
Ще на нічку одну. Може, Любий, від світу втечем?...
Потойбіччя чуттів, що бентежать уяву і серце,
Нас заманює в ніч, де немає уже заборон.
Страх вернутись туди, де всі мрії на шмаття роздерті,
Страх - ніколи уже не вернутись в солодкий полон.
Хто ці двоє зі сну, що не стануть в майбутньому нами,
Не зустрінуть весну, не кохатимуть в сяйві зірок?...
Знову прірва і край, почорніла трава під ногами,
Вимальовує ніч поміж нами незримий місток...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=353493
дата надходження 28.07.2012
дата закладки 28.07.2012
У відлунні минулих трагедій шукаю підказки,
На вчорашніх снігах - слід , котрий приведе до межі,
Де любов все простить, де так легко ходити без маски,
Де в театрі тіней я не гратиму ролі чужі.
У відлунні жалів ще лишилася крихітка світла,
Що розтопить в душі лід моїх споконвічних зневір.
Може, знов віднайду я того, хто мене воскресити
До життя знов зуміє і серцем промовить «Повір!».
У відлунні дощів відшуковую те, що зосталось
Від сердечних розп'ять на хрестах розставання і зрад.
Закарбую ЛЮБОВ я навіки на долі скрижалях,
Йду на сяйво зорі і уже не повернусь назад!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=353519
дата надходження 28.07.2012
дата закладки 28.07.2012
Ты танцуешь свой вальс под дождем
Так красиво и так нелогично.
Для тебя это так нетипично -
Еле-еле прикрыться зонтом.
Раз-два-три - раскрываются розы,
Раз-два-три - просыпаются птицы,
Раз-два-три - бриллиантов россыпь
С неба падает на ресницы!
Опрометчиво, необдуманно
Легкой туфелькой в мокрые лужицы,
И звучит, и пульсирует улица
В этом вальсе, тобою придуманном.
Раз-два-три - улыбаются лица,
Раз-два-три - просыпаются души,
Раз-два-три - и любовь стучится
Ну, при чем здесь какие-то лужи!
Под потоками переливаются -
Изменяются отражения,
Ты творишь невесомым движением
Новый мир из дождя и вальса.
Раз-два-три - качается деревце,
Раз-два-три - зовет бесконечность...
Люди думают:
Просто - девушка,
Просто - дождь,
Просто - вальс,
Просто - вечность...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=165442
дата надходження 11.01.2010
дата закладки 28.07.2012
Подаруй блакитне небо,
Оксамит небесних зір.
Я молитимусь за тебе,
Ти у це коханий вір.
Подаруй мені хмарини,
Яблуневий ніжний цвіт.
Бо для мене ти єдиний,
Як оцей великий світ.
Подаруй мені тумани,
Щебетання солов'їв.
Залікуй душевні рани,
Прохолодою вітрів...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=351500
дата надходження 19.07.2012
дата закладки 27.07.2012
А словам твоїм - віри нема.
На душі лише прикрість і втома.
Затягнулася сцена німа,
Сірість в погляді, зовсім чужому.
Всі можливі ходи за дверми
Хтось продумав за нас бездоганно.
Вирішальну цю партію ми
Вдвох з тобою програли, коханий.
Дві обручки лежать на столі, -
Якось враз недоречними стали.
В порт пливли на однім кораблі,
Та зійшли на сусідні причали.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=353146
дата надходження 26.07.2012
дата закладки 27.07.2012
Гойдає став зеленіі віти,
Підживлює їхню красу,
Купинками танцюють квіти,
Збирають в пазухи росу.
Чарує око покривало
З хмарок пухнастих і легких,
Мрійливе небо здивувало
У спостереженнях тривких.
Ґелгочуть гуси над водою —
Стомилися від злету ввись,
Покрилась ряска дивиною
Від тіні в небі... Ось, дивись!..
Там журавлі зібралися в дорогу,
Вимірюють свою ходу,
Підходить осінь до порогу...
Поквапся, літо! " Я прийду!
Залоскочу осіннім дивом,
Дощами землю напою,
Зберу листочки попід тином
І у заграві запалю!
Нехай горять над небокраєм,
Зігріють клаптики душі,
Луною відіб'ються в гаї,
Залишать спогад у вірші." 2012
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=353225
дата надходження 27.07.2012
дата закладки 27.07.2012
Гітари срібних струн торкнулася рука,
І звуки музики несуться в піднебесся.
Ту пісню заведу,що біллю віддає душа,
Політ її на злеті обірветься.
Я не оспівую розлуку каяттям,
Бо в тім нема вини є потерпілі.
В рядочки слів вплела своє життя
Журбою, благословенна думка заніміла.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=351646
дата надходження 20.07.2012
дата закладки 27.07.2012
Сьогодні, як і тисячі сторіч,
З басів зриваючись до хриплого контральто,
У косу лінію розкреслюючи ніч,
Дощ лопотів по чорному асфальту.
Затявся звечора та все іде й іде…
Здається, ні кінця йому, ні краю...
З ворсинок суму прядиво пряде
І у комірки пам'яті складає.
А там його на декілька життів.
Навіщо стільки – я і сам не знаю:
Чи так багато проливних дощів,
Чи так далеко живемо від раю.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=353051
дата надходження 26.07.2012
дата закладки 27.07.2012
Рибочка моя кохана, милий соловейко.
Я люблю тебе, метелик, пташечка рідненька.
Пройшло 3 місяці:
Ти – пухнастий, теплий зайчик, білочка забавна,
Їжачок ти мій колючий, мавпенятко славне.
Пройшов рік:
Хто це гавка, як собака? Голова вже луска.
Злюща, хитра, як пантера. І шипиш, як гуска.
Ще згодом:
Ти, коняка здоровенна, відбирає мову!
Відчепися, тобі кажу, ти, товста корова.
:::
Чим ідемо, любі друзі, далі від весілля,
У домашньому звіринці збільшуються звірі.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=353020
дата надходження 26.07.2012
дата закладки 26.07.2012
Тоді і там...неначе сон…в обіймах ранку,
Дрімає тиша...в срібних пелюстках дощу,
Прозорі краплі дріботять по склу фіранки, -
Збігають в грона по розлогому плющу.
Тоді і там...десь…на межі…між днем і ніччю,
Душа пройметься ніжним паводком думок,
І все що істинне, реальне... знов містичне,
Як ніч спокуси, чи то місячний танок...
І знов відчую те, що я в тобі втрачаюсь,
Як крихке світло на світанку ліхтаря,
І ти відчуєш теж, що ти себе втрачаєш,
Від плину тих думок, де разом ти і я...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=352740
дата надходження 24.07.2012
дата закладки 26.07.2012
В пустій кімнаті стихли голоси,
Померкло світло в розрізах фіранки.
А ти тепер сама собі прости
І міцно спи без сумнівів до ранку.
І скажеш мовчки серцю: "відпусти",
Як небо зорі, як вуста прощання.
Бо хто ж таке на світі допустив,
що мовить "відпускаю" без вагання?..
Чи так хотілось? Тільки буде так.
Пролиє світло вицвіла фіранка,
А я сприйму то, ніби долі знак
Щасливо спати до самого ранку.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=352720
дата надходження 24.07.2012
дата закладки 26.07.2012
Було б одне море, може й достатньо води
Для такого малого, з гірчичне зерно, народу.
Тоді б довелося інші нам жати плоди,
Жати без нарікання на вітер вогонь чи воду.
Була б одна пісня, може б і досить слів
Для такої простої, як наша Земля, планети.
І стала б вона вітрилами кораблів,
І ніхто не посмів би знайти їй ціну в монетах.
Було б одне серце, може б і світ притих,
Хай слухати стукіт і дбати щоб це тривало.
І сяяло б сонце поміж рядків простих.
Та, як воно прикро, що людям одного мало.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=347535
дата надходження 01.07.2012
дата закладки 23.07.2012
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 23.07.2012
стомився ангел за моїм плечем
крильми торкнувся скронь, присівши стиха
плачем і сміхом, словом і мечем
відважно боронив від горя-лиха
знесилено заснув в моїх руках
згорнувши в благодаті книгу-повість
я знаю: Ти – печаль моя гірка,
моя журба і – небайдужа совість -
душа на шмаття, шрами від боїв
удень, у ніч, у спеку, у морози
щораз мене гарячим серцем грів
(та мовчки витирав з обличчя сльози)
жалів…надіявсь…за гріхи – молився -
підносив в небо, піднімав у вись…
боявсь, коли я каменем котився
та підставляв плече, щоб не розбивсь
гіркого трунку випивши до краю
пробач, що проганяв до брами в рай
хоч раз в житті – тебе заколихаю…
спи, Ангел мій, спи Ангел, засинай…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=237440
дата надходження 28.01.2011
дата закладки 23.07.2012
Зелёный чай со вкусом талого снега,
Ты запиваешь меня, полного бредом.
Сладко-ненужный десерт, заварная беседа,
Тонкий фарфор рас-ка-лён, я - отведан.
Терпкость от взвешенных слов, парализует,
Листья зелёного чая, флаво - врачуют.
Света лучи, с улиц внутрь попадая,
Чая вдохнув, словно нить, провисают.
Немногозначность, взаимна и простозадачна,
Близость и мыслей простых однозначность.
Чай уж допит, проявляется в каплях горячность,
Дива из сна, лиственно - нежна..., прозрачна...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=351149
дата надходження 18.07.2012
дата закладки 18.07.2012
Чому болять так тяжко серця рани?
Чому сльоза така гірка на смак?
Чому приносять біль тобі кохані?
Хіба тому, що любимо їх так?
А, може, їх ми любимо занадто,
І в серце їх пускаєм залюбки?
І слухаєм уважно, винувато,
Коли вони плетуть свої казки?
Ми віримо, бо любим відчайдушно,
Хоч серце знов підказує брехню!!
Пробачимо і поряд йдем послушно,
Щоб не згасить сердечного вогня...
Бо світ тоді не буде веселковим,
Зів"януть квіти, що цвіли в душі.
І дні тоді настануть полинові,
Коли з тобою станемо чужі...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=351185
дата надходження 18.07.2012
дата закладки 18.07.2012
Зі мною трави, квіти, вітер
І неприборкані думки,
І ті, хто можуть розуміти
Мої віршовані рядки.
Я з вітром можу розмовляти,
І розуміти шепіт трав,
У хмарах високо літати,
Що червоніють від заграв.
Пливти по небі, як хмаринка
Назустріч зливам і снігам.
І гірко плакать, як дитина,
Від непростих сердечних ран.
А то сміюсь, бува, як хвиля,
Що гладить берег у пітьмі.
Я в час такий тоді щаслива.
Думки прозорі і легкі.
Лише тебе не розумію,
Я ледь тримаюсь на ногах,
І моє серденько німіє,
Коли сарказм в твоїх словах.
Я ледь тримаюсь від безсилля,
Коли збива брехня із ніг.
Так де ж знайти мені те зілля,
Що для душі, як оберіг?
Щоб захистить себе від зради,
І від приниження, брехні.
Щоб знищить зовсім оці вади,
Які огидні так мені!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=350663
дата надходження 16.07.2012
дата закладки 18.07.2012
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 18.07.2012
Мов поклик неба, мов незнана злива,
В якій і мертва, і жива вода,
Лунає незбагненна і тремтлива
Та скрипка, що довіку молода.
За струни правлять їй пташині співи,
Самотність березневого дощу
І слово позабуте та журливе,
Яке від себе все не відпущу.
Мелодія злітає від кохання,
Мелодія стихає від жалю,
Бринить, немов уперше чи востаннє,
Зізнанням щирим: світе, я люблю!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=350227
дата надходження 14.07.2012
дата закладки 14.07.2012
Повінчані зорями...
Безтямно закохані...
І сплетені долями...
Повз мрії сполохані...
Секунди годинами...
Без любощів лестяться...
А мрії долинами...
Нарцисними пестяться...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=350089
дата надходження 13.07.2012
дата закладки 14.07.2012
А лето снимает платье...
Кокетливо щуря глаза...
И к ветру в шальные объятья...
Затишье... Порыв... и гроза...
А после... в сладкой истоме...
Малиновым вкусом маня...
Рисует соблазны в альбоме...
Желанием томным звеня...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=349013
дата надходження 08.07.2012
дата закладки 09.07.2012
Я не прошу у Вас… любові…
І, навіть, дружби не прошу…
Хоч… губи скусані до крові…
Хоч … досі Вам вірші пишу…
Я не прошу... у сон впустити...
Вам не стривожу почуття...
Я зможу! Я зумію...жити...
Буває ж без душі життя...
Я не прошу, щоб Ви здригнулись,
Почувши десь моє ім’я…
Якщо Ви легко все забули,
То позабуду Вас і я!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=348196
дата надходження 05.07.2012
дата закладки 05.07.2012
Нам, видно, от разлук не излечиться,
Хоть с каждым днем мне все труднее ждать.
А ты журавлик, милый, - не синица
И мне тебя в руках не удержать.
Я не хочу быть для тебя обузой
И верностью не прикую к земле,
С любви своей неодолимым грузом
Не стану раной на твоем крыле.
Бетонных стен из ревности и муки
Не понастрою на твоем пути.
С плеча сама сниму родную руку
И подтолкну:" ну, что же ты? Лети!"
Ты улетишь. И сразу станет тише
В душе моей, как в комнате пустой.
Когда уже за далью не расслышишь,
Тогда я закричу тебе "Постой!"
Тогда от слез и горя заболею,
Запричитаю, не смогу уснуть,
О том, что натворила, пожалею,
Но ничего не захочу вернуть.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=166887
дата надходження 18.01.2010
дата закладки 05.07.2012
Віночком доля заплела роки,
У річку кинула - пливіть, я відпускаю.
І попливли по течії заплетені вінки...
Куди? Даруйте, я не знаю.
У кожного свій шлях, все так як у людей,
Один у вир води стрімкої ринув,
А інший - де верба розлогая росте,
І у траві високій якір свій закинув.
Віночки долі мають свій мотив,
Комусь ромашки з поля до вподоби.
А хтось собі лілею ще заплів,
Нехай пливуть, щасливої дороги.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=348169
дата надходження 04.07.2012
дата закладки 05.07.2012
Чужина... То, не верби на левадах схилили своє зелене віття. То, не крислаті дуби з могутніми кронами. То, не смерекові ліси, що пахнуть понад усі полонини. То, не стрункі білокорі берізки і не мовчазні тополі край дороги.
То - інша частинка землі в колоритності мови і в сукупності традиційних звичаїв. Далека і загадкова, таємнича і незвідана, тепла і привітна, весела і щедра - Іспанія. Так і тут є свої захоплюючі, пречудові, даровані Богом місця. Хіба надивишся світлим ранком у глибокі води океану? Він манить, лоскоче хвилями, немов кличе за далекий горизонт. А гори Піранеї - це загадковість незвіданого, непройденного. Вершини гір, що вкриті сріблястими снігами милуються одна одною у той час, коли долини встелені зеленими соковитими травами.
Мимоволі задумуєшся, хто ти такий у цьому прекрасному світі? Яке призначення твоє, людино?
Дорогий читачу, мій любий українцю, гортаючи сторінку за сторінкою цієї збірки, ти відкриєш для себе моє найпотаємніше - внутрішній світ. Тому над усе бажаю поділитися своєю маленькою духовною скарбницею. Як на мене, варто завжди бути простою та щирою людиною. Бо кажуть: про що людина говорить, то у неї лежить на серці. Наше єство - це Храм Божий. Чи замешкає в ньому Бог, залежить від самих нас. Чи закопаємо свій талант, чи використаємо для справи і набудемо ще більше талантів?
Кожна мить, хвилина, місяць, рік мають вміщати та оживляти в твоїй душі світлий вогник доброти і людяності. Не потрібно скупитися на привітні слова чи любов до ближнього, адже слова не купляєш за великі гроші. Слова безкоштовні, відшукай їх у своєму серці і знайдеш самого себе. Не відкладай на пізніше усмішку, бо вона зараз же відповість взаємністю тричі. Це багатство внутрішнього світу плекається тільки в душі. Багатство душі не купиш за гроші, не виторгуєш за будь-які земні короткочасні цінності. Духовний світ не матеріальний, не бачений. Вирости в собі Дерево Любові, дай хороші плоди людям, результат непередбачено-врожайний.
То ж нехай наші серця збагатяться мудрими помислами. Нехай вони будуть ясні та чисті, як перші білі проліски на весняних зеленуватих пагорбах. Як свіже, напоєне азоном повітря, що вирує над Карпатськими полонинами. Як білі лелеки, що спішать до своїх гнізд, як духмяний запах блідо-рожевого цвіту травневої української ночі.
Чи усвідомлюємо цей шанс дарований скороплинною долею? Чи виявляємо його у повсякденні? Чи розуміємо, що життя - екзамен на розуміння щастя? Вміння створити свою ауру, зберегти для себе і дарувати його іншим? Щоб не холодні неприязні бурі віяли за нами, а лагідне сонце людської вдячності освітлювало наш шлях. Щоб у мирі та спокої була душа, а навколишній світ був ясним і чистим, добрим і ласкавим, зрозумілим і бажаним. Де б ми не були і ким би не були, всюди і завжди зберігаймо у собі добрі помисли і не біймося ран. Бо вони, як ліки, що загартовують душу і серце, дають прозріння. Зрештою, всі ми тут одинакові. Різними ж є наші вчинки. То ж намагаймося ніколи не возносити власну гординю, не приховувати і не вирощувати злу душу. Уміймо прощати інших людей. Вибір за кожним із нас: яке насіння вкинути у землю власної життєвої ниви, щоб потім зібрати добрий урожай. Бо змалечку знаємо: що посієш, те й пожнеш.
Між Україною і Іспанією пролягають тисячу кілометрів. Сотні українців долають цю відстань для того, щоб працюючи у сорокаградусну спеку на будові чи доглядаючи дітей, людей похилого віку, покращити матеріальні умови власних родин. Тільки Богу відомо, скільки поту і сліз витерто рукавом тяжкопрацюючого на чужині українського заробітчанина.
Та зрозуміти людей емігрантів, висловити своє щире співчуття за втрачені мрії, зруйновану людську долю, розділену сім'ю, зможуть лише ті, хто на крижалях власних душ викарбував кожен свій прожитий день, історію рідної України.
Не осуджую нікого, кому довелося покинути рідну домівку, прабатьківську землю. Молюся, щоб їхні голови освітив промінчик розуму щирості та єдності заради блага наших дітей. Дітям належить творити майбутнє. А ми, пов'язані між собою своєрідним ланцюжком, будемо триматись один одного, бо наша душа і серце українські. Головне - завжди любім та пам'ятаймо рідне батьківське гніздо, звідки полетіли в далекі краї, шукаючи хліба насущного. Завжди несіть глибоко в серці материнські ласкаві очі та батьківські поради.
Пробачте, дорогі наші рідні, що розлетілися хтозна-куди. Калиновими гронами вже проросло у спраглих душах, п'ємо гіркуватий напій чужинських страждань, сподіваючись, що залікуємо біль розлуки.
І лише час пережитий, переборений, переплавлений у досвід років має дозвіл на оцінювання минулого. З висоти прожитих років стверджую, що не місце проживання визначає особистість людини, а лише її вчинки, проаналізовані під лупою наслідків.
Далеким берегом журавлиним називаю цю далекосяжну країну Іспанію. Різними вітрами занесено сюди представників багатьох народів. Немало є і наших земляків. Я - одна з них. І попри все пережите вважаю себе щасливою. Бо жодні труднощі не зломили моєї справжньої української загартованості, не вбили шани до рідного краю, не стерли з пам'яті пережитого.
Несучи частинку любові у зболеному серці заробітчанки, дарую її у своїй другій поетичній збірці тобі, мій любий Прикарпатський краю, тобі, золотописанкова земле, тобі, солов'їно мово, моя дорога родино, милі друзі. Я шлю вам оце повідомлення: "Я люблю вас, моя рідна матусю, мій любий батьку, мій любий синочку - твоя друга половинка, а для мене друга дитина, мої ласкаві внучатка Юрасик та Іринка. Я так глибоко сумую за вами".
З любов'ю Журавонька.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=347998
дата надходження 04.07.2012
дата закладки 04.07.2012
в приємних простирадлах ночі
закутаємся я і ти
і навіть дощ нас не намочить
якщо він тільки буде йти
і навіть ніч нас не злякає
бо разом будемо в ночі*
хай вечір двері зачиняє
я знаю де від них ключі...@
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=346167
дата надходження 25.06.2012
дата закладки 04.07.2012
Мете хурделиця, поля вкриваються порошею,
Хто ниву злою назове, а хто – назве хорошою.
Стоїть стерня із сподівань, надій, у Бога прошених,
Стоїть біда-журба – ліс трав – стривожених, нескошених.
Нема стежиночок на ній, доріжечок проложених,
Стоїть табун думок-коней сполоханих, стриножених…
А там, ген за ярком, життя. Весна буяє квітами.
І там слова – вже не граніт, а сяють малахітами.
Нащо стриножили коней?! Зірвати пута силяться,
На яблуневий ніжний цвіт з сльозами пильно дивляться.
Їм – до життя, їм – до весни, їм – полетіти хочеться,
Хай дим печалі та журби позаду десь клубочиться!
… Коли вертають журавлі, піснями ділять щастя,
Беріть своє мерщій собі – нехай Вам в руки дасться!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=334270
дата надходження 01.05.2012
дата закладки 04.07.2012
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 03.07.2012
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 29.06.2012
Листок календаря оставлю
Я приоткрытым для тебя.
Прости меня, я не лукавлю,
Я просто... я ищу слова.
Так краток путь у расставанья,
Испита чаша вся до дна.
Усталость в наших ожиданьях,
К чему они? Виной она...
Забрать тебя и не прощаться,
Коварная в своих делах.
И в сотый раз не извинятся
За то, что слезы на глазах.
Ты - мерзкая, уйди, ты - мука,
Ты - не погоня, не огонь.
Ты - враг по имени РАЗЛУКА,
В кулак сжимаю я ладонь...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=346931
дата надходження 28.06.2012
дата закладки 29.06.2012
Не божевільна! То розхристана весна
Цвіте в мені уже від голови до п’ят!
Сьогодні вільна! Дайте доброго вина!
Я вип’ю з волею таки на брудершафт!
В кутку лежить розірвана навпіл
Огидна маска, щире каяття…
Мільйони масок-маскарад довкіл!
Випрошую Любові до Життя!
Щоб через безліч років та віків
Хтось із нащадків гордо пригадав,
Як світ її старанно не ловив,
Та так цю волелюбку не впіймав!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=347020
дата надходження 28.06.2012
дата закладки 29.06.2012
Припав корицею
і медом дах
над площею
святого Теодора,
де флюґер крутиться,
неначе птах
над куполом.
А сонце -
як Просфора
блаженно сходить….
Уявляю мить,
коли в передчутті,
інтуїтивно
росою посмішка
жива тремтить
і місто оживає,
мов ЦАРІВНА…
Вплітає в коси
волошковий сміх,
вбирається у вишивку
й дукати
Готує каву –
"лісовий горіх"
і випічку ,
із аґрусу цукати…
***
А в ніч спекотну
не злічити зір,
закутаних
у липовому клярі.
Царівну Місяць
обіймає з гір...
Легенди словотворяться
у п а р і...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=345730
дата надходження 23.06.2012
дата закладки 26.06.2012
Буває слово - гаряче олово.
Буває слово з усмішкою мовлене.
Буває стомлене, буває молене
Буває забуте, загублене, створене.
Буває криком, буває стогоном.
Буває ліками, буває зброєю.
Буває теплом і буває холодом…
А ще з кишені буває, буває з бульвару…
Буває слово тебе вибирає,
Хоча навпаки частіше буває…
Слово. Слово…
Слово з початку, Слово в кінці.
Дароване людям.
І тільки в житті.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=345738
дата надходження 23.06.2012
дата закладки 25.06.2012
Люблю я дождь и капли на стекле,
люблю гулять в обнимку с серым небом.
И пусть ленивые сидят в тепле,
пойдём со мной, где я была - ты не был.
Ты не стоял со мною рядом у куста
и не смотрел как лист роняет капли,
не замечал как улица пуста,
рук в небо не тянул, и знал ли
как хороша под дождиком река,
как мир широк , как тих и как печален.
Возьми свой плащ и вот моя рука.
Пойдём , немного вместе помечтаем.
16.02.2011
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=248275
дата надходження 20.03.2011
дата закладки 22.06.2012
У повітрі пахне морем
І трояндами в саду.
Як запалить небо зорі,
Я у сни твої прийду...
У повітрі пахне літом,
Омиваємся дощем.
Прилечу до тебе з вітром,
Не залишу в серці щем.
Піднімають міцні крила,
І упасти недають.
Мов роздутії вітрила,
Нас з тобою в вись несуть.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=344355
дата надходження 16.06.2012
дата закладки 22.06.2012
Опять ты снишься, и теряя
К утру последний лучик сна,
Я как молитву повторяю:
"Я не могу! Я не должна!"
Ты снова рядом. По кусочку
От сердца отрывает боль.
И в сотый раз я ставлю точку:
"Я не твоя! Я не с тобой!"
Останься! Мне необходимо
Всему на свете вопреки
Тобою еле уловимое
Прикосновение руки.
Нет. Уходи. Благословляю.
Смотри, глаза уже сухи...
Себе на память оставляю
Твой смех, твой запах.
И стихи.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=166890
дата надходження 18.01.2010
дата закладки 22.06.2012
Я промовчу, що вільна як ніколи.
Не клею будні з клаптиків покути.
Для тебе – просто леді загадкова.
Дозволь мені такою ще побути.
Отак від сміху закривати очі
І роздивлятись всі найтонші риси.
Не знай мене ще поки… я так хочу!
Так, кожна жінка у душі актриса.
Давай не класти правди на терези,
Не впізнавати почуттів на дотик.
Ще поки можеш думати тверезо,
Ще поки я для тебе не наркотик.
Отак до ночі (про усе й нічого)
Дзеленькати бокалами сценічно.
Ще поки обирати маєш змогу
Й не знаєш, що в тобі я вже навічно.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=275860
дата надходження 19.08.2011
дата закладки 22.06.2012
Життя наступає, та я захищаюсь,
Я жінка - кентавр, із мечем і в кольчузі,
та кожний свій ранок я знов зустрічаю
з трояндою, наче ми добрії друзі...
Життя не лишає ні сліз, ані слова...
А я - амазонка, мій лук з тетивою
безжальний і влучний, та зранку я знову
сплітаю вінок з польовою травою...
Як я - амазонка, коли мій Геракл
прийдЕ, розірвЕ Гіпполітовий пояс ?
Життя! Я не вірю, що ти - тільки втрати !
Життя! Ну чому ми не друзі з тобою ?
Втомилася вже я стояти стіною...
Та знов за вікном - громовиці і злива...
Життя! Подружися нарешті зі мною !
Можливо, сьогодні... Сьогодні, можливо...
Нарешті кінець ще одній темній ночі.
Нарешті сіріє за обрієм ранок.
Я сльози і вірші сплітаю в віночок...
Життя! Все одно я з тобою, кохане...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=340484
дата надходження 29.05.2012
дата закладки 22.06.2012
Ломаю себя – не люблю, не жалею!
Ломаю себя – не могу, не хочу!
Ломаю себя – ненавижу, не смею!
Ломаю себя – веселюсь и молчу.
Ломаю себя – это гордости сила!
Ломаю себя – мне так разум велит!
Сломила! Сумела! Себя победила!
Себя победила? Что ж сердце болит?
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=262717
дата надходження 31.05.2011
дата закладки 22.06.2012
Сподобалась тема вірша Емми Листопадної "Біжу готувати сніданок..." і надихнула на віршовані роздуми...
Не критик я і не поет
(так я собі вважаю),
Та іноді якийсь сюжет
У віршах розкриваю.
Та деколи буває так,
Що Муза утікає,
Не пишеться, ну просто жах!
Піду я погуляю.
У Клубі гості завжди в шані,
Відкрию істину таку.
І зручно всівшись на дивані
До Емми спершу загляну.
Тетяну з Рівного ніколи
Я постараюсь не минуть.
І до шановного Миколи -
Дід Миколай його зовуть.
Який там Дід, насмішка й годі!
Ідемо далі гостювать.
А це вже до Євгена сходи,
Директор! Треба привітать
Його з народженням дитини
(та ні, не смійтесь, КНИГА це),
Юхниця - молодець, щоднини
Свою поезію несе.
Постукаю я в двері тихо
Там виглядає Борода.
Та не лякайтесь, звати Ігор,
Людина чемна і проста.
До Любоньки в нас завжди черга,
Всі АКРО хочуть почитать,
Енергія там невичерпна,
Їй ще писать, писать, писать...
Когось, можливо, не згадала
Простіть, всіх пам"ятаю я.
І подумки собі сказала:
"Напевно, ми уже рідня".
Хотіла йти додому, друзі,
Та бачу я - переполох,
У нашім поетичнім крузі
До себе кличе Віктор Ох.
Гаразд, лише на каву, брате,
Із смайликів роблю сюжет,
Тут двері прочиня до хати
Поважний, знаний наш Кадет.
Ось вечоріє і від "мишки"
Не чую я вже своїх рук,
Та кличе ще мене на трішки
Пан львівський, звати varvaruch_v.
Усім я вдячна за візити,
За теплий Дім, який для нас
Побудував Євген, і квіти
Йому замовим ми не раз.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=345194
дата надходження 20.06.2012
дата закладки 22.06.2012
Художник творит, невзирая…
Художник творит, несмотря…
И, даже доведен до края,
Уверен, - живет он не зря.
Он красками пишет мгновенья,
Он красками пишет любовь.
Ранимой души откровенья
Холсту доверяет он вновь.
Судьбина не часто балует.
Испив невезенье до дна,
Не вспомнит святое он всуе,
Ребенок, не помнящий зла.
Пусть с туфли слетела подметка,
Худой анорексик – карман,
Он – несокрушимый и стойкий,
Пойдет босиком сквозь туман.
И что же, что жизнь – крепче перца,
Не дрогнет рука на холсте.
Не кистью он пишет. Но сердцем.
Дорогу рисуя к мечте.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=345547
дата надходження 22.06.2012
дата закладки 22.06.2012
Не ищи меня там, где мне быть не по нраву,
Где в мирских ледниках замерзает душа.
Где на берег любви омут смыл переправу
Черным зевом своим в естестве куража.
Не ищи меня там, где зловещие вьюги,
Там, где сизый туман, как чепец мерзлоты.
Где зовут холода, то в друзья, то в подруги,
Где по воле своей оказался и ты.
А коль в лето войдешь, не пройди меня мимо.
У любви моей грелся ты раньше не раз.
Не ищи меня... Нет! Не бываю я в зимах,
Где любовь замерзает отрывками фраз.
Не ищи меня там, где сердцами не грелись,
Не веди за собой по грустящему льду.
Я вкусила с тобой лета жаркого прелесть,
В мир холодной души я к тебе не приду.
Мне не жить никогда на студеной планете,
Мне хоть час, мне хоть миг, но с тобой у огня.
Пусть останусь одна, только чувствами в лете.
Не ищи... Вспоминай с теплым сердцем меня.
И никто не зажжет в небе сумрачном звезды,
Свечи пламенных чувств угасают во льдах.
Ты уходишь в туман ... и морозную роздымь...
А любовь будет жить... в моих грустных стихах.
© Copyright: Любовь Иванова 2, 2012
Свидетельство о публикации №11206217050
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=345433
дата надходження 21.06.2012
дата закладки 22.06.2012
Йому подобалося гуляти містом… Вдень було цікаво спостерігати за перехожими, вночі – з дитячою допитливістю заглядати у вікна і тихенько постукувати по шибках. Ось і сьогодні він зібрався на вечірню прогулянку.
… На вулиці стемніло, ліхтарі дивилися на своє яскраве відображення у калюжах. Він теж заглядав у калюжі і бачив там себе у ліхтарному сяйві. - Гарно так! – подумав, і ще жвавіше пострибав по калюжах, посміхаючись.
Раптом в одній із калюж він побачив щось незвичайне, рубінове… Це не ґудзик, не брошка і навіть не камінчик з сережки чи кольє… З холодної, трохи брудної води він витяг дві половинки серця. Було помітно, що хтось приклав немало часу і зусиль, аби воно таки розділилося навпіл. Серце було у подряпинах і дрібних тріщинках, трохи нерівне на зламі.
- Як же можна таке диво зламати і викинути? - дивувався він, із завзяттям поліруючи серце зі всіх сторін, намагаючись склеїти його і затерти всі ранки-пошкодження. І такими гіркими були його сльози, чи завзятими намагання одремонтувати знайдену річ, що старання принесли плоди – серце почало виблискувати, дрижати і його половинки притиснулися одна до одної так тісно, що шпаринки між ними майже не було видно.
- Треба, мабуть, знайти власників цих половинок. Як же їм, нещасним, зараз із розбитим серцем? - бідкався він, біжучи у тому напрямку, куди виривалося і тягнулося серце. Ось воно затріпотіло, запульсувало, замерехтіло біля одного з будинків, де світилося лише одне вікно. Він обережно заглянув. У кімнаті сиділа дівчина з великою скляною чашкою кави в руках. Кава навіть не парувала. А скам’яніла постать дівчини, що сиділа втупившись у стіну, вказувала на те, що вона давно знаходилась не тут, не в цій квартирі, а десь далеко, у своїх думках. Раптом вона стрепенулась і схопилася за телефон. Він задзвонив, і вона щось швидко почала говорити, її вуста відпускали слова і ловили сльози. Зрештою, бліде лице освітилося – на нього впав із-за вікна промінь рубінового серця, і дівчина скрикнула: - Так, приїзди! Я чекатиму…
І в той же момент серце пронизало, наче воду, скло шибок і розчинилося сяйвом у грудях, дівчина засяяла зсередини, мов ранкова зоря. ... Він був вражений.
- Тепер завжди пильно дивитимуся в кожну калюжу! – сам собі обіцяв, стрибаючи далі по калюжах, Дощ. - Воно варте того, щоб побачити таке диво! Нічого, що на годинку довше прогуляюся.
… А ви, до речі, ніколи не помічали, що під час дощу інколи щемить серце? Це Дощ знайшов половинки розбитого серця і намагається з’єднати їх в єдине ціле…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=332715
дата надходження 24.04.2012
дата закладки 22.06.2012
Гаптую крила, щоб у вись злетіти,
Туди, де голубінь твоїх зіниць.
А дощик не вмовкає дріботіти.
Усе мине під шепіт багряниць.
Думок політ, як сад дощами вмитий.
Від тягаря звільняється душа.
Цілує промінь рими день прожитий,
Стікає дощ трикрапкою вірша...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=345509
дата надходження 22.06.2012
дата закладки 22.06.2012
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 22.06.2012
Безмежний степ.Так терпко пахнуть трави!
Як море розшумілась ковила.
Ось обрій запалили вже заграви.
Природа вже проснулась, ожила.
Ранковий промінь гладить ніжно квіти.
На землю стиха капає роса.
Дерева розправляють сонні віти.
І новий день над світом воскреса.
А серце заворожено красою.
Я чую літа неповторний смак!.
Душа хмільна від дивного напою,
Настояний на травах та вітрах.
А я спішу до тебе, Моє Сонце!
Бо вітер переміни вже несе.
Я щастя принесу тобі в долоньцях.
Хай від розлуки нас обох спасе...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=344954
дата надходження 19.06.2012
дата закладки 19.06.2012
...Непрочитана тиша листів..
В них - ріка сподівань, ніжних слів,
Фрази збиті в сполохане стадо -
Їх горда розлука звеличує радо...
Намагалась листами вдихнути по новій
Опустити весь біль під собою і над,
Воскресатись лише від любові -
Повернулись листи... не читав адресат...
Я хотіла назустріч зробити лиш крок,
Зомліти в обіймах, цілунком торкнути
І летіти удвох...у коханні горіти...
Знов пишу...все не так...щось не те...
Поки з пам`яті втома все не змете -
Лиш маленьку надію, серед слів пустоти
Залишаю - що колись прочитаєш листи...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=224859
дата надходження 27.11.2010
дата закладки 19.06.2012
Меня пугает ХХ1-ый век,
Не по нутру мне джокерные блоги,
Похоже, я - отсталый человек, -
«Не догоняю» новых технологий…
На койке с подогревом простыня,
На стенке телевизор как обои,
В мобильнике болтливая возня,
Из ванной виртуальный шум прибоя…
Доходит в хлебопечке каравай,
Калорий в холодильнике «от пуза»,
По комнатам слоняется Wi-Fi
Напа́ру с неприкаянным Bluetooth-ом…
На задушевность обвалился спрос,
Из моды вышли песни под гитару...
Всем интересно заглянуть под хвост
3D-ешному тупому аватару…
Боготворим бездушный Интернет,
В микроволновке варим козинаки,
На всё про всё от Google ждём ответ,
Забыты вопросительные знаки…
Гнетёт литературный беспредел
Обилием бессмысленных сюжетов,
«Достал» архитектурный новодел
И спам карманно-сумочных гаджетов…
Бумажных книжек не листать, как встарь,
Не пошуршать газетою в клозете…
Такой анахронизм как букварь
Уже в утробе мониторят дети…
И детям нашим всё не до детей, -
Их напрягает жизнь довольно резко…
Такое изобилие сетей,
А по душам поговорить-то не с кем…
Но в этой катавасии потех,
В таком бескомпромиссном марафоне
Нет-нет да прозвенит любимый смех
И рожица скукожится… в смартфоне…
июнь 12
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=344509
дата надходження 17.06.2012
дата закладки 17.06.2012
Шел теплый дождь, а мы босые
по лужам шлепали как дети,
напрасно думать, что сухие,
зато счастливей всех на свете.
Мы убегали, дождь вдогонку
спешил за нами и смеялся,
и отставая потихоньку,
в конце концов, стихая, сдался.
Да он и сам нам - не помеха,
нас дождь и лужи не пугали,
у нас своя была утеха,
ведь мы друг дружку целовали.
Теперь ему мы благодарны,
связали дождика нас струи,
так горячи и так азартны
под небом хмурым поцелуи!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=339223
дата надходження 22.05.2012
дата закладки 16.06.2012
Цветы, открытки, шоколадки
Банальны... Что тут говорить.
Но лишь особые подарки
Хочу всегда тебе дарить.
Звезду с небес? О нет, опасно,
Армагеддон, вдруг что не так...
Но звезды все заставить ясно
Сверкать в глазах твоих - пустяк.
И сделать так, чтоб птички пели,
Я не могу, я не садист.
Я лучше сам исполню трели
Покруче чем любой артист.
Мы не взлетим вдвоем на небо!
Коль суждено - один помру:)
Но если хочешь, наше лето
Предстанет сказкой наяву.
Быть может я и был не смелым,
Сейчас уж дело не во мне.
Слова - словами, дело - делом,
Стих посвящаю лишь тебе.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=252195
дата надходження 07.04.2011
дата закладки 16.06.2012
Ідуть дощі.
Накрапують сонети,
а зрІдка –
білих віршів перелив…
Закохані в самотність
як поети,
змивають спеку
променями злив.
Скоринку-ґрунт
напоюють собою.
О, як же спрагло
дзвоник пророста!
І там, де жовті
очі звіробою,
і там, де маком
вкрилися жита.
Червнева ніч.
Півонія зоріє,
мов БІЛИЙ Ангел...
Думаю про Вас -
по краплі,
небом,
сонячно
лелію…
Дощить -
на звуки,
пахощі,
слова.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=344260
дата надходження 16.06.2012
дата закладки 16.06.2012
Він прийшов із весняним дощем.
Сон траву приніс і каяття.
Билось гулко серце під плащем,
Із блукань вертались почуття.
І вона розчулено вуста
Подала назустріч, як колись.
Мов жорстокий зміст його листа
Десь далеко в пам`яті згубивсь.
І неначе не було розлук,
Не труїла душу самота.
Від тепла його тремтячих рук
Розтікалась пристрасті сльота.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=288479
дата надходження 25.10.2011
дата закладки 14.06.2012
Ти пішло вже від мене далеко
І не чути вже кроків твоїх.
А як хочеться знать, що лелека
Ще приносить дітей на поріг.
А як хочеться вірити в казку,
Мудру фею і злих королів,
Відчувати турботу і ласку
Від усміхнених щастям батьків.
Ти даруєш хлоп"ятам веснянки.
Заплітаєш у кіски дівчат,
І як важко проснутися зранку,
Коли мама вже каже вставать.
Я слухняною буду, як треба,
Тільки дай мені шанс, хоч на мить,
Повернутись, ДИТИНСТВО, до тебе
І за чубчик тебе поводить.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=343917
дата надходження 14.06.2012
дата закладки 14.06.2012
Повільно нічка сповиває вечір...
І ніжний промінь ллє уже зоря.
Ну а думки вмостилися на плечі:
Невже багаття в серці догоря?
Невже в душі моїй пов"януть квіти,
Погасне зірка раз і назавжди?
Але ж повинна довго нам світити.
Не погасай.. не падай... підожди.
Проходжу садом... Тиша кришталева.
Чомусь мовчать в цю пору солов"ї.
Чому ж так сумно в ніч мені червневу?
Чому шукаю все сліди твої?
Тремтячими руками я збираю
Уламки щастя у нічній пітьмі.
Ти знов пішов...Та все ж надію маю,
Бо так люблю твої вуста німі.
Запахло полином побіля річки,
І знов у серці поселився страх...
А зорі тихо блимають, мов свічки.
І згірк твій поцілунок на вустах...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=343874
дата надходження 14.06.2012
дата закладки 14.06.2012
Підкрався тихо… Шепотів на вушко:
«Ну стань моєю—все тобі прощу.
Моя кохана, мила, рідна душко,
Радій, бо ти сподобалась дощу.»
… І я одна з дощем стою у полі.
Втекла б, а він :»Тебе не відпущу.
Не скажуть верби, промовчать тополі,
Що стала ти коханкою дощу»…
Він цілував і пестив ніжно тіло,
І шепотів закохано слова…
А небо гуркотіло і тремтіло…
Від пристрасті крутилась голова…
…Нарвав суничок в ріднії долоні:
«Поглянь, кохана, хочеш пригощу?»
Віддав і зник у веселковім лоні…
Всміхнуся: я сподобалась дощу…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=343386
дата надходження 11.06.2012
дата закладки 12.06.2012
Я зустрів тебе знов , як колись ,
Ти босоніж виходила з ганку .
Я закляк і чомусь затремтів ,
у пориві схопившись за клямку .
Я забувся , що ти не моя ...
Ой як довго ж тебе я не бачив .
Що серденьку так гірко , щемить ,
я ще й досі собі не пробачу .
Пам’ятаю ту ніч восени
ми гуляли з тобою до ранку .
У гаю соловї – співуни
обізвались чомусь з позаранку .
Запитав тебе тихо , чому
вони встали для нас на світанку ,
наче пісню щасливу свою ,
віддають нам усю до останку .
В твоїм личку зявилась сльоза
і додолу скотилася кволо ,
це не Наша , не Наша Весна ,
В моїм серці шепнуло - вкололо .
Ти зірвалася , наче у сні ,
Я почув , як ридала у сінях .
Відчини я просив , відчини :
Але ти мені вже не відкрила .
То чому ж так співав соловей
для обох нас не лише для мене .
Невже знала , ти знала тоді ,
що не будеш моя наречена .
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=342692
дата надходження 08.06.2012
дата закладки 12.06.2012
Чайки бухту лоскочуть крильми,
Виграє акваторія синя.
Байдикуєм на березі ми,
Я покірно ловлю ластовиння.
Доки пальми широкий листок
Заховатись у затінок кличе,
Сонце безліч яскравих цяток
На моє висіває обличчя.
Розквітають веснянки рясні,
Від проміння немає відбою.
Посила його сонце мені,
Зговорившись таємно з тобою.
Що ж, не буду ховатись під грим,
Процедуру прийматиму справно.
Ти мене своїм сонцем рудим
Називатимеш небезпідставно.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=274747
дата надходження 12.08.2011
дата закладки 11.06.2012
Ми з тобою гралися словами,
Часто говорили про пусте.
Голос твій доносився …вітрами.
А у серці—почуття святе.
Шепотілись часто про автівки,
Чим живу, і що тепер роблю...
Спілкувалась радо я. От тільки…
Так і не промовила …»люблю»…
І ти зник… Самотньо на планеті…
(Та тобі я цим не докорю)
Лиш за звичкою о двадцять третій
Досі каву я щодня варю…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=343352
дата надходження 11.06.2012
дата закладки 11.06.2012
Посеред розмаїття квітів,
В барвисто-щедрий ранок літа,
Побачила ромашку білу.
Колись таку, мені несміло,
Ти дарував із поцілунком.
Тоді химерні візерунки
Пливли хмарками понад нами,
Ніби небесними човнами.
На мене спогад враз налинув...
Я зазирнула у краплину
Роси, в середині ромашки.
Та враз зітхнулось мені важко,
Думки накинулись юрбою:
- Чи бути, милий, нам з тобою?
- Кохаєш ти мене, чи ні?
Повзуть тривожно-руйнівні
Питання:
- Може погадати
На пелюстках малих, крилатих?
Ромашки пелюстки тендітні
Тремтять, тріпочуться на вітрі:
- Ромашко, не втрачай надію,
Тебе зірвати не посмію!
Рости, цвіти на радість людям,
Розвеселяй їх сірі будні,
А той, хто ключ від серця має,
Я знаю! Знаю! Він кохає!!!
11.06.2012р.́
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=343318
дата надходження 11.06.2012
дата закладки 11.06.2012
Між нами таки війна,
пощади ніхто не жде.
Кохана тепер - "Вона" -
З стрільби починає день.
Мир навіть не сниться нам -
Запеклі ми вороги.
І як пояснить синам,
Що так оддаєм борги
За нашу любов сліпу,
За те, що такі вже є...
Надію із мрій зліплю,
Та побут її зжує!
Запекло фронти гудуть:
Усе, як було, без змін.
І знову на мій редут
Упало чимало мін.
Напевно, здаватись час,
Бо рідне гублю, гублю...
До того ж давно скуча
Дружина, яку люблю.
10.06.2012
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=343306
дата надходження 11.06.2012
дата закладки 11.06.2012
Дивлюсь я на небо та й думку гадаю:
Чому я не сокіл, чому не літаю,
Чому мені, Боже, ти крилець не дав?
Я б землю покинув і в небо злітав.
М.Петренко
Дивлюсь я на небо, там - Місяць і зорі.
Холодних Галактик - мoрOк в видноколі.
Самотність і тиша. Тому й не літаю.
І добре, мій Боже, що крилець не маю.
Нехай в цій країні – чужа я дитина.
Та рідні простори – поля й полонини,
І колос пшениці - живуть в моїм серці,
А що я не сокіл, ти, Боже, не сердься.
Я хочу у гаю рости, як тополя.
Я хочу волошки збирати у полі.
І хочу в садочку я сонце стрічати,
І щоб у здоров”ї жили син і мати.
Болить моє серце за землю, за волю.
У рідному краю сумую до болю,
Де люди не знають, як землю любити,
Яку оберуть собі долю їх діти.
І все ж я цю землю люблю, як святиню.
Як рідну, жадану, кохану дитину.
Бо іншу Вітчизну не мала й не маю.
А в мріях, як сокіл, я ще політаю.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=343011
дата надходження 10.06.2012
дата закладки 10.06.2012
два рази ми сварились
на третій - розійшлись
мабуть ми розучились
любити як колись
як гірко визнавати
що сліз твоїх печаль
мені не витирати
а іншим їх не жаль
я знаю, щось змінилось,
пройдуть роки й колись;
чому ми посварились?
чому ми розішлись?
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=324945
дата надходження 25.03.2012
дата закладки 09.06.2012
Ведь я Вас звал, когда мне было плохо.
Кузнечиком скакал, пичужкой пел.
Воспринимался, как зелёные горохи -
Моза́ичный зернистый скорозрел?
Вы стали б частью, кронами улучшили б
Людских Богов до альтитуды звёзд.
Но я один, в убранствах волочужия,
Для мира – код - без Ваших ласк донёс.
Что вспоминать...как бредил меж либреттами
Мшаным прикосновеньем камертонов?
...Привык один, сам, серфинг-интернетами
Ласкать, лобзать ...фантомные ладони.
06.06.12 г.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=342633
дата надходження 08.06.2012
дата закладки 08.06.2012
Вернувся все ж до мене соловей.
Натьохкався сердешний, нагулявся.
Десь там далеко від моїх очей
На солов`їх заморських залицявся.
А може й бідував на чужині,
Співав про те за морем без зупину.
Скажи, нарешті, пташечко мені:
То де ж твоя насправді батьківщина?
В якім, зізнайся, рідному краю
Своє гніздечко уві сні ти бачиш?
А за любов і відданість чию
Дзвінкими переливами віддячиш?
Мовчить, про щось задумався артист -
Не знає, певно, що на те сказати.
А може взяв кленовий чистий лист
І нишком став комусь пісні складати.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=286833
дата надходження 17.10.2011
дата закладки 08.06.2012
Звёздным небом ночь полна,
Холода давно на юге,
Ярко светится Луна,
Это ли, мой друг, не чудо.
Распластавшись в неге сна,
Сладко дремлешь ты, подруга,
Снов чудесных паруса,
Унесли тебя отсюда.
Я вдогонку за тобой,
Поднимаю парус ночи,
За окном шумит прибой,
Млечных волн искусный зодчий...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=342707
дата надходження 08.06.2012
дата закладки 08.06.2012
Послевкусие от прочитанного
Весняна Осінь "В серці"
http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=342207#com1544878
Ничего не случилось. Все также рассвет
Силуэты деревьев рисует на стенах.
Только память осталась о том, чего нет,
Слово "мы" впопыхах перечеркнуто мелом.
Ничего не случилось. Опять суета,
Где-то губы влюбленных слились в поцелуе.
Только в доме надрывно звенит пустота,
Слово "нас" растворилось и не существует.
Ничего не случилось. Заплаканность глаз
У любви отнимает небесные крохи.
Только кто мне ответит, зачем каждый раз
По утрам неизменно готовлю два кофе?
07.06.2012г. 14:00
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=342525
дата надходження 07.06.2012
дата закладки 07.06.2012
Чужа надія всядеться комфортно,
Нехай забуде, що вона в гостях,
Зусиль для неї – перемелю жорна,
І затріпоче вільно звершень стяг.
Ярослав Дорожний
Чужу надію не запрошуй,
Хіба на філіжанку кави.
Чекай своєї, дуже прошу.
І рай в душі твоїй настане.
Надія в кожного – дитина,
Яку лелієш. І трясешся,
Щоб кожна з мрією хвилина
Твоє зігріла змерзле серце.
Надія – то таке поняття,
Примарне, мовчазне, незриме.
Надією знімать закляття
З душі тяжке, непримириме.
Свою надію ти ласкаво,
Як рідну - рідну, до кімнати
Запрошуй. Квіти. Тортик, кава.
Й давайте зорі рахувати.
Ти зазирни у світлі очі
Своїй надії на світанку.
Вона лишиться. Ти ж бо хочеш,
Щоб зорі бавились в серпанку?
Їй так сподобаються «гості»,
Що вже й забуде, що не вдома.
Відкриється для серця простір,
Зійде з душі набридла втома.
Чужу надію не запрошуй,
Хіба на філіжанку кави.
Чекай своєї, дуже прошу.
І рай в душі твоїй настане.
Чужа надія – це ж бо щастя?,
Нехай іде до сво”ї хати.
Гукай свою, віконце – навстіж
І рай в душі тобі стрічати.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=342425
дата надходження 07.06.2012
дата закладки 07.06.2012
Змерзла душа без тебе,
НАвкруг зима і метілі…
Хочеш—схилю тобі небо…
Хочеш— сніжиночки білі…
Хочеш— дощем розіллюся,
Душу омию від бруду…
Хочеш— я сонцем всміхнуся…
Хочеш— весною я буду…
Хочеш— я запросто зникну…
Слід замете хуртовина…
Жити без тебе я звикну…
Тільки скажи: чи повинна???
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=342366
дата надходження 07.06.2012
дата закладки 07.06.2012
Зайчонок мой, ну что ещё сказать мне
кроме того, что я тебя люблю ?
Пусть гололёд, пурга, мороз, ненастье, -
я тихо счастлив за судьбу свою.
Так грустно утром мне с тобой прощаться,
днём так светло мне вспомнить о тебе,
и в радость вечерами вихрем мчаться
в наш тёплый дом, когда вокруг метель.
Как хорошо, что ты нашлась, родная,
и я о бОльшем Бога не молю,
хочу лишь, чтобы ты полней узнала,
как трепетно и нежно я люблю.
В тебе - моя мечта, и ты реальна !
Такое счастье разве может быть ?
Спасибо, милая, за этот дар хрустальный...
Я и не знал, что так могу любить.
Как знать, зачем меня создал Всевышний,
и для чего явилась ты на свет,
но, затаив дыханье, сердцем слышу,
как тихо шепчешь ты "люблю" в ответ...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=342274
дата надходження 06.06.2012
дата закладки 07.06.2012
Это просыпается с рассветом,
Теребит меня исподтишка,
Не люблю я признаваться в этом,
Ибо, как и все, - не без грешка…
Это лучше всякого лекарства, -
Говорят, что лечит всё подряд…
Но оно не лишено коварства
И бывает вредно словно яд…
В этом опыт многих поколений,
Тайный смысл отчаянных молитв...
Это помогает встать с коленей,
Победить душевный целлюлит…
С ним всегда шагал по жизни смело
И ещё, надеюсь, - полечу...
С этим мне почти любое дело
Не по барабану – по плечу!
До сих пор я не определился, -
Плохо это или хорошо…
Только без него б не сочинился
Этот незатейливый стишок…
июнь 12
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=342186
дата надходження 06.06.2012
дата закладки 06.06.2012
Грустит раскрытое окно,
Летают мысли по квартире...
На улице, темным-темно,
Все, как-то странно в этом мире.
Звезда упала, не моя
И я о том не сожалею...
Как странно, где-то в прошлом я,
Лежу... А может, я болею?
Не расслабляет блеск свечи,
Стакан надпитый напрягает...
Меня не слышат, хоть кричи,
А кто-то за спиной ругает.
На свет влетает мотылек,
Вот так и я к нему стремился...
Безжалостным был огонек,
Я очень сильно опалился.
А за окошком звездопад,
Прохладой свежий ветер дышит...
Ну, что же я всему не рад,
Кто в темноте ответ отыщет?
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=342172
дата надходження 06.06.2012
дата закладки 06.06.2012
Дощ її не пускав із вокзалу у потяг:
То вглядався у очі, то стіною ставав.
Виривав із рук двері розгніваний протяг…
А на вулиці вірно змоклий потяг чекав.
Лиш секунда вагань… І у зливу, мов в прірву….
Поїзд «Ковель-Москва»… Небо-армагедон…
Нерви… Сльози:»Стоп-кран, мабуть, зараз я зірву…»
…Вона з тисяч отих, що біжать за кордон.
А вернувшись додому ногами ледь човга,
Хто у тридцять хова сивину волосин…
Вона зникне у зливі… Надовго. Надовго…
А у дома чекає малесенький син….
Дощ її не пускав…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=342176
дата надходження 06.06.2012
дата закладки 06.06.2012
Цією дорогою ходимо тільки
Я й вітер.
На ній, цій дорозі, так мріями пахне
Повітря.
Де прірва, де небо високе, що манить,
Не знала.
Хто взяв мої крила? Над прірвою в небі б
Літала.
У небі б літала, та щось не судилось.
Несила.
Десь крила легкі я зламала. Згубила
Я крила.
Дорога ховається за горизонтом.
Не плачу.
Колись стану пташкою. Небо глибоке
Побачу.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=342175
дата надходження 06.06.2012
дата закладки 06.06.2012
Коли розставляться всі зорі поіменно
На зачарованому небі-полотні
Я зрозумію - відстань не даремно
Примножує в чеканні наші дні.
Квітневий ранок сонцем привітає,
Ти скинеш сновидінь п"янку вуаль
І посміхнешся, бо мене згадаєш,
Ще - не з тобою, не тепер...на жаль...
Перлина серця, не втрачай надії,
Ми збережемо силу почуттів,
Здолаємо життєві буревії
І віддамось кохання красоті.
О, вічне небо, дай душі розраду,
Дай знак, що мрії втіляться обох,
В житті кохання треба не багато,
Лишень - одне...одне, але - на двох...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=329184
дата надходження 10.04.2012
дата закладки 05.06.2012
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 05.06.2012
А повний місяць збуджує уяву…
Що ніч… Свічки… В кімнаті я і ти….
Ти поцілуєш в голову русяву:
«Ну все, бувай. Пора мені іти»…
Та різко повернешся на порозі,
Обіймеш і найдеш мої вуста…
Ти весь гориш… Вже стриматись не в змозі-
Покриєш поцілунками перста…
І буде ніч тривати цілу вічність:
В ній я і ти… І місяць уповнІ…
Мабуть в його промінні є магічність,
Коли таке намарилось мені…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=341924
дата надходження 05.06.2012
дата закладки 05.06.2012
Вкотре вечір дрімає, огорнутий списаним аркушем.
Я тікаю від снів, бо ж вони влаштували погоню.
Із кінця не почнеш, я нічого для тебе не значу вже,
Просто добра знайома, а може і гірше – стороння.
Нас чекають нові, як близнята подібні історії,
Опустілі театри… газети… несправні антени…
Та претензій ніяких до того, хто зверху нас створює,
Щиро вдячна йому, що потрапив у мій ти щоденник.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=341482
дата надходження 02.06.2012
дата закладки 04.06.2012
Ти мене не впізнав під гримом,
Що наклало життя невчасно.
Надто сильно дверима гримнув,
Надто швидко все стало «ясно».
Я залишилась там, в кімнаті.
День прийдешній - новин нема.
Вже під воду пішло латаття -
Перший знак, що ось-ось зима.
Я залишилась на розпутті.
Наче й воля та раптом – клітка!
Ти під гримом не вгледів суті.
Не згадаєш вже хто я й звідки.
Депресивно якось навколо,
Безпричинно… хіба що осінь.
Я й тебе ж бо не знала толком,
То чому ж пам’ятаю й досі?
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=282335
дата надходження 24.09.2011
дата закладки 04.06.2012
Слишком рано поспели вишни.
Будто что-то опять пророчат.
Кто из нас для кого лишний?
Рвать не стоит - закровоточит.
Кто сильнее и кем болеет...
Кто быстрее поставит точку...
Сласти куплены в бакалее...
только солью слегка просочены.
И останется послевкусие -
горечь... слезы бывают горькими.
Да немного глаза потухшие :
не по ровному - все бы горками.
Слишком быстро поспели вишни...
На варенье,..в компот - по выбору.
Слишком рано решать кто лишний.
Каждый сам за себя выберет.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=341637
дата надходження 03.06.2012
дата закладки 03.06.2012
Весна за обрій хутко відлетіла.
Крилом кивнула, ніби Синій птах.
А як її зимою я хотіла!!!
Чекала, що прилине на вітрах...
Омріяна пора не зволікала:
Наповнила цвітінням увесь світ.
Прилинула...ніде не заблукала,
Розсипала у серці дивоцвіт.
І я його так пестила, хвалила.
Від злих вітрів ховала, від дощів...
Та цвіт відцвів...Його я загубила.
Чому ж це він до літа не дожив?
Похмуре літо пролилось дощами.
Та ось промінчик стрибнув у вікно.
Тепер я йду вже літніми стежками:
Його красі радіти ще дано!
У літа очі ніжно-волошкові.
Так солодко всміхаються мені!
І теплі, ніби промені ранкові.
Казкові, неповторні літні дні!!!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=341390
дата надходження 02.06.2012
дата закладки 02.06.2012
Зустріло літо нас дощем
Чомусь холодним, непривітним.
У серці туга, в серці щем,
Воно від холоду не квітне.
Від самоти воно болить,
В печалі скніє і сумує
І зустрічі жадану мить
Леліє, пестить, дні рахує .
Вдивляється у неба край,
Вслухається у звуки ночі,
А дощ «Че-кай, че-кай, че-кай!»-
У скло морзянкою стукоче.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=341447
дата надходження 02.06.2012
дата закладки 02.06.2012
Коридорами своїх думок мандрую
І блукаю в них, не бачачи себе.
Свою долю крейдою малюю
І боюсь, що хтось її зітре.
У полоні дум своїх витаю,
Може, хтось постука у вікно.
Може, цього "хтось" я і не знаю
Та мені до нього все одно.
Я гуляю у думках, що крають
Моє серце різко і навпіл.
Ні жалю, ні совісті не мають,
Павутиною снують з усіх сторін.
Як не вплутатись у сіру павутину?
Як закрити всі старі замкИ?
Не лишають, навіть, на хвилину
Зморщені від старості думки.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=338287
дата надходження 18.05.2012
дата закладки 01.06.2012
Помовчимо... Щоб не злякати те, що є...
Словам не завжди можна довіряти...
Давно вже неподільне те... ТВОЄ й МОЄ...
Та й НАШЕ ми не сміємо... жбурляти...
Помовчимо... віддавшись відчуттям...
Запальність фраз ми згубимо в цілунках...
І мить зародження у тиші почуття -
Назавжди лишиться в життєвих візерунках...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=340922
дата надходження 31.05.2012
дата закладки 01.06.2012
Почуй мене! Я думку нагострила -
вона, мов лезо розрізає час
і, що є сил натягнуті вітрила.
Така потуга, що тремтить каркас!
Синіє хвиля, шквалу набирає,
впадає вир у глибину Єства....
Якщо ж занурення углиб немає -
то й думка, наче поверхнева мла...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=341124
дата надходження 31.05.2012
дата закладки 01.06.2012
Уходя...
Оставайся во мне
Многоточием - вместо слов,
Многоночием чутких снов.
Пусть! - бессонница вместо глаз
- тсс, не нужно банальных фраз...
Уходя...
Отражайся в луне
Потерявшимся глупым щенком,
В кофе - вылитым молоком,
Недовысказанной строкой
- погоди, дай прижмусь щекой!
Уходя...
Уноси в тишине
Легкий ветер моих ресниц,
Полуночный шелест страниц,
Губы - родинкой на груди...
- всё, сейчас я проснусь... уходи
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=340796
дата надходження 30.05.2012
дата закладки 01.06.2012
Жилось тобі ж без мене якось… Так?
Мені без тебе якось та жилося…
Не в ту країну твій спішив літак,
І я не там завжди дивилась в Осінь…
Не в тих долонях і не в тих свічках,
Не в тому царстві тиші і зізнання,
Не в тих торканнях рук нещирих … Ах!
Шукали ми одне на двох кохання.
Всміхалась доля – вічний диригент.
О, скільки суті в навіть незначиме
Вкладали ми. Зневірились у щент,
Зникаючи для когось безпричинно.
Жилось тобі ж без мене якось… Так?
Мені без тебе наче й не жилося…
То як так сталось, що в чужих світах
Ми не знайшлися до тепер. Аж досі?
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=332819
дата надходження 24.04.2012
дата закладки 30.05.2012
Лоскутами синими,
Серебристым бисером,
Солнечными мыслями,
Распишу действительность.
Будет море с пляжами,
С кромками прибойными,
Кораблями белыми,
Пристанями звездными.
Крутится тихонечко
Шарик в бесконечности,
И бежит за вечностью
Параллелей лестница.
Кошелек мой тоненький
И билет не в Грецию.
Еду по плацкартному,
К морюшку заветному.
Смою в Черном морюшке
Приторь каждодневности.
На песочке тепленьком
Поболтаю с вечностью.
Взглядами померяюсь
С синей бесконечностью!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=340409
дата надходження 28.05.2012
дата закладки 29.05.2012
На візерунках вітражу
Танцює небо,
Ковток міцного купажу*
Не пий, не треба!
Кохання терпке, мов вино,
Пусти на волю –
З полинним присмаком воно,
З відтінком болю.
Очей зелених і сумних
Не помічаєш,
Що будеш пити щастя з них
Іще не знаєш.
Поміж ромашок вітражу
Всміхнулось сонце:
-Тобі на них поворожу
На склі віконця.
Не став чекати промінець
Твоєї згоди,
Сплітав над косами вінець –
Вінець свободи.
На візерунках вітражу
Танцює небо,
Ковток міцного купажу
Не пий, не треба!
Купаж* - змішування кількох сортів виноградних вин
для надання їм особливих якостей
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=339768
дата надходження 25.05.2012
дата закладки 25.05.2012
Н-еужто - ты? Стоим.. глаза в глаза..,
Е-ще чуток - нас бросит в плен объятий..
Ч-его же вдруг.. непрошенно слеза..
А мы стоим.. подобие распятий..
Я-вь или нет? Дай трону я рукой..
Н-у вот, тепло уже бежит по нерву..
Н-е соглашусь, что ты совсем чужой,
А как принять, что смог тогда отвергнуть?
Я-нварь развел.. снегами боль занес..
В-есна - свела.. Она - любви царица.
С-ложил нам май мозаику из звезд,
Т-еперь мне это снова будет сниться...
Р-ядИтся небо в облако чудес..
Е-му бы только видеть наше счастье...
Ч-тоб мы вдвоем с судьбой наперевес...
А рядом Бог, хранящий от напастей...
© Copyright: Любовь Иванова 2, 2012
Свидетельство о публикации №11205227661
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=339181
дата надходження 22.05.2012
дата закладки 22.05.2012
Коли ти в людину кидаєш грязюку,
Вона, ти гляди, може й не долетіти.
Та в тому болоті твої будуть руки,
Можливо, що важко їх буде відмити.
Коли в тебе думка – ні в тин, ні в ворота,
А вірші – якась там каляка – маляка,
То це, пробачайте, погана робота,
І це – ніби кіт з переляку наплакав.
Коли ти не знаєш, що крапка і кома,
Як літери, в реченні теж необхідні,
Коли тобі рима і ритм не знайомі,
Помилок багато, то твори – фригідні.
Сиди вже тихенько й не рипайся, мила,
Навчишся писати – до критики прошу.
Навіщо марнуєш папір і чорнила?
Задумайсь, будь ласка, моя ти хороша.
Немає біди, коли може розумний
Утнути дурницю, він пише від серця.
Та буде безмежно так боляче й сумно,
Як дурень чомусь мудрувати береться.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=339064
дата надходження 22.05.2012
дата закладки 22.05.2012
Як перемучилась тобою,
Ділила вічність лиш на двох.
Як перекроїла всю долю
Лиш двоє знають: я і Бог.
Як перевтілилась в незриму
Таку пресвітлу самоту.
Де інші всі навік чужими
Ставали раптом там і тут.
Вдивлялись очі в порожнечу,
Шукали руки нащось... Нащо?
Як від зітхань здригались плечі,
Ти не дізнаєшся нізащо.
Ти не почуєш (бо не треба)
Такого таїнства покути.
За все, що було вищим неба.
За все, що й досі незабуте.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=333575
дата надходження 27.04.2012
дата закладки 22.05.2012
Цей дощ захоплено цілує мої очі.
Він щирий і сумний, як ця погода.
Давно він не приходив в мої сни щоночі.
Такий простий і справжній, як свобода.
Цей дощ так ніжно пестить мої вії.
Ніжніший він за дотик твоїх рук.
Приносить спогади. Дарує мрії.
Присвячує мені свій кожен звук.
Цей дощ захоплено вплітається у вірші.
Стрімкий, як танець, пісня, гармонійний рух.
Цей дощ. Він справжній. Завтра будуть інші.
Цей дощ - не просто муза. Він мій друг.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=326743
дата надходження 31.03.2012
дата закладки 17.05.2012
Зів’яле небо сипле пелюстки –
Суцвіття Двох ловитиму без міри.
Кладу молочний спогад до щоки -
І чую голос - одкровення ліри.
Звучи в мені, допоки гострий слух,
Торкай мене, допоки я без "шкіри"!
Ти жар роздмухав, щоби не потух
Вогонь, в якому б ми разОм горіли.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=251174
дата надходження 02.04.2011
дата закладки 17.05.2012
Стих навеян произведением Т.Шашилкіної "Я рисую счастье на песке"
Я обиды учусь рисовать на песке,
Чтобы ветер навек их развеял,
Благодарность учусь выжигать на доске -
Пусть поверят мне те, кто не верил!
Я учусь говорить хамам мира : "Мерси!",
С настоящей, не нервной улыбкой,
Сохрани их Господь и от горя спаси!
Им "Спасибо" моё -адской пыткой...
Я не думать учусь, что там скажет сосед,
Вообще-что подумают люди!
Мненье общества - высший поистине бред!
Без суда каждый каждого судит.
Я упорно учусь и пытаюсь ЛЮБИТЬ
Тех, кто больше нуждается в этом.
Я учусь лишь по совести, искренне ЖИТЬ,
Здесь не надо быть жизни эстетом!
25.04.2012г.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=333148
дата надходження 25.04.2012
дата закладки 17.05.2012
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 17.05.2012
Музыка и исполнение galina bahteeva,
музыкальный сайт.
А дождь опять всё льёт стеной.
Промокли мои крылья..
Хотела я летать с тобой,
Но чувства отпустила.
И по стеклу ручьём вода
Холодная...Остыла.
Душа молчит, как никогда:
Любовь ушла...Забыла.
А что ж отрада наших встреч?!
Теперь тоскою стала.
Зачем же в памяти беречь,
Тех светлых дней начало?
Собрала я дождинки слёз
На нити-паутинки,
И лепестки увядших роз...
Печальные картинки.
Закрою в сердце своё дверь,
И слёзы пусть рекою.
Не жди прощения теперь-
Я двери не открою...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=196349
дата надходження 18.06.2010
дата закладки 17.05.2012
Нерозказана казка для тебе,
Вечір тихо спадає в траву.
На просторах таємного неба
Зорі мову ведуть світову.
Жовтий місяць засвічує зорі,
Світить в очі, — ніяк не заснеш.
Ти колись обіцяв, що в долоні
Ясну зірку з небес принесéш.
Не даруй мені ночі намисто,
Двері дому могó відчини.
Принеси мені айстрів барвистих,
Що як небо у ніч восени.
Розпроміниться серце з нестями
В діамантах яскравих зірок.
Засміюся дзвінкими піснями.
До любові на відстані крок.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=337944
дата надходження 17.05.2012
дата закладки 17.05.2012
Тихо трави шелестять у полі
І дзвенять росою ще слова.
Сказані для мене лиш тобою,
А кохання слало нам дива.
Все сміялась голосно до тебе,
Ти ховавсь у косах запашних.
А над нами веселилось небо
І купалось у словах отих.
Доторкалися до тіла руки
І два серця билось в унісон.
Ми з тобою разом, а розлука
То для нас була неначе сон.
Ми щасливі зі своїм коханням,
Воно в серці нашім і душі.
Тихо так... Чекаємо світання...
А в душі складаються вірші...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=337788
дата надходження 16.05.2012
дата закладки 16.05.2012
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 16.05.2012
Твоїх уст не торкатимусь щиро,
О, любове моя неможлива!
Знепокоєна птахо, тривожна.
Моя мріє болюча, неможна...
Де калинові плачуть світання
Не вповитися щемно в кохання...
Медоросами, зливами в травах,
Не втонути у неба октавах...
Тільки зорі - оманні балади...
О, спокуслива ніжна принадо,
Моє щастя, на присмак отрути,
Не торкнути тебе, не торкнути...
(15.05.12)
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=337623
дата надходження 15.05.2012
дата закладки 16.05.2012
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 14.05.2012
Оттолкнувшись от точки рождения,
Загулял по росе босиком…
И вкуснее не знал наслаждения -
Ломтя хлеба с парным молоком…
Нас учили жить по расписанию,
Загоняли в общественный строй,
Откровенные точки касания
Были часто опасной игрой…
А когда бестолковые прения
И умение громче кричать
Доводили до точки кипения,
Приходилось позорно молчать…
В те года, когда грустные повести
Уводили людей далеко,
Злую точку стирания совести
Удалось миновать нелегко…
Не страшили любые задания,
Но, порой, наплевав на дела,
На горячую точку свидания
Гарцевал, закусив удила…
Слава Богу, лишён безразличия,
Безобразия часто браню…
Старомодную точку приличия
Всё ещё по старинке храню…
Не на ветер бросал обещания
И держать научился ответ…
Почти каждая точка прощания
Оставляла в душе рваный след…
Посерьёзнели детские шалости,
Все шары в небеса отпустил…
И в логической точке усталости
Всех, кого ненавидел, простил…
Поубавилось прыти и рвения,
Много всякого встретил в пути…
А казалось – до точки забвения
Никогда, ни за что не дойти…
Вот и старость подкралась нечаянно,
Пополнел прейскурант процедур…
Но не лечится точка отчаянья
По методике акупунктур…
Окунаясь в весеннее пение,
Трепещу как последний герой…
Замаячила точка спасения
За сиренево-синей горой…
март 12
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=318945
дата надходження 04.03.2012
дата закладки 09.05.2012
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 08.05.2012
Коли взаємність надихає -
Свіча, палаюча в тиші,
Думки в мережку заплітає,
Благословенні у душі.
Слова стікаються рядками,
В чуттєвий від жаги фантом,
Відкритий зорями-стежками,
Освячений самим Христом.
Політ фантазії раптовий,
Здіймає океанний шквал,
То на стежину барвінкову,
А то на зоряний причал.
Від захвату пірнаєш в ночі,
Рядки складаючи в вірші,
Вінчаєш красоту дівочу,
Що гордістю щемить в душі…
Веселку в коси заплітаєш,-
Кохання освятив навік,
П’янкою ніжністю злітаєш -
У творчий, трепетний потік…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=303223
дата надходження 30.12.2011
дата закладки 08.05.2012
Бережи його, Боже,
благаю,
Я за нього всім серцем
молюсь.
Дай терпння і віри без краю,
За надію Тобі я
вклонюсь.
Я вклонюся за розум
і волю,
За терпіння і ласку Твою.
Дай же, Боже,
щасливую долю,
Бережи Ти дитину мою.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=333943
дата надходження 29.04.2012
дата закладки 08.05.2012
***
Ви нині спомин, мій болючий спомин,
Моєї юні невблаганний сон...
Так пахкотить душа, неначе комин,
І стелиться під ноги сірий тон
Сумних думок - невиплаканих марев…
Листів пожовклих тіні навесні.
Господь свічу у серденьку зоставив -
І Ви свічею тлієте в мені
Крізь пасмо літ, повз інших круговерті…
Тремка троянда, на вікні - півтон.
Не смію з пам’яті, одначе, стерти,
Ні Вас, ані отой щемливий сон...
(13.04.12)
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=335363
дата надходження 06.05.2012
дата закладки 08.05.2012
Потеряться в апрелях, забыться в твоих городах,
что рисуют трамваям звонки, а судьбе - запах лета.
Стать безумием ветра в горячих шершавых руках
или в синих глазах отражением яркого света.
Выпасть снегом в ладони, пройти по твоим проводам,
как по венам метро, поднимаясь к заветным вокзалам.
Стать тоской, отголоском несказанных слов, тенью снам,
чтобы небо, забыв о весне, в нас ответы искало.
Потеряться в молчании криком, оставить лишь взгляд,
чтоб... потом по нему можно было вернуться... назад...
Плейкаст автора LaurA
http://www.playcast.ru/view/2803581/54b9a8b065bf61d508bf834c52c86d0e3e34095fpl
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=333245
дата надходження 26.04.2012
дата закладки 26.04.2012
Запрошую на танець я весну
І вальсувати будем до знемоги...
Таку чудову, ніжну, чарівну...
Відкину геть усі тривоги.
Порину в музику щемливу і п"янку,
Що подарує щебет нам пташиний.
Солодкий запах ніжного бузку
Такий підступний і такий мінливий.
Знімає вітер вже весняний цвіт
І десь його по світу розпорошить.
Я чую музику, яка шепоче вслід:
"Танцюй, танцюй, бо прийде осінь..."
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=333049
дата надходження 25.04.2012
дата закладки 26.04.2012
Зупинись на хвильку і поглянь у вічі -
Там відбились мрії багатьох епох.
Чудеса бувають не раз, і не двічі.
Намалюй у хмарах сонце для нас двох.
Намалюй усмішку на моїм обличчі.
Подаруй хоч клаптик безхмарних небес.
Пригорни до себе не раз, і не тричі.
Хай собі хтось каже, що нема чудес.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=326771
дата надходження 01.04.2012
дата закладки 23.04.2012
Нагану - кулі, стрілам - арбалет,
буває, що й один у полі воїн.
Якщо ти за покликанням поет,
то вірші - це твоя найліпша зброя.
Хай буде просто. Без химери слів,
метафор пишних, стилів ню, бароко...
Поете, головне, щоб ти зумів
збудити словом почуття високі.
Мене, тебе піском просіє час,
нащадок з'їсть з верби солодку грушу,
Твоя мета - простим сплетінням фраз
розбурхати читацьку сонну душу.
Канцон чи рондо, ода чи сонет
(хай критики аж лускають зі шкіри),
якщо ти у душі своїй - Поет,
то хай читач словам твоїм повірить.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=332562
дата надходження 23.04.2012
дата закладки 23.04.2012
Тобі,кого не встигла долюбити,
Тобі,кого не вміла вберегти,
Присвячую все те,чим мушу жити
Тепер,коли є поряд хтось...не ти.
Тобі,кого не смію докоряти,
Тобі,кого простила я колись,
Я розкажу усе,що маєш знати
Про ту,якій ти все ж не підкоривсь.
Тобі,кого свобода так манила,
Тобі,кого не втримаєш плачем,
Зізнаюсь:а я все-таки любила!..
І сльози розіллю рясним дощем.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=327208
дата надходження 02.04.2012
дата закладки 22.04.2012
Зблиском юних очей і свої почуття засвіти,
Пробуди їх од сну летаргійного в кілька століть.
Бо одна лиш така на далекі і ближні світи
У натхненні моєму зорею ясною стоїть.
Вчарувала давно, але кроку назустріч нема,
Жару слів схарапуджених досі від тебе не стрів.
І між нами пустеля - холодна, глуха і німа,
І в Амура відтак ні жаги, ні бажання, ні стріл...
Не дивилася ти в моє серце ніколи, а жаль:
Все у ньому для тебе, візьми його, - щиро прошу.
Нелюбов і байдужість - занадто гіркий урожай,
Але в ньому є ти, і я цим, як ніхто, дорожу...
27.03.2012
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=325736
дата надходження 28.03.2012
дата закладки 20.04.2012
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 19.04.2012
Замість взаємних пробачень,
Шалені, мов змилені коні,
Летіли слова звинувачень
І жалом впивались у скроні.
Чомусь запекло, закололо,
До щему, до крику, до болю,
І раптом, весь світ, що навколо,
Пролився гіркою сльозою.
Словами скалічене тіло
На одяг старий стало схоже...
Та серце уже не боліло,
Розбите - боліти не може.
01-09.04.2012р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=329115
дата надходження 09.04.2012
дата закладки 10.04.2012
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 10.04.2012
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 08.04.2012
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 07.04.2012
Я чекатиму вічність. Вона – в твоїх сонних казках.
У відвертих світанках, народжених в снах барвінкових.
Ти відчуєш, як радість розкуто струмить у думках,
І навчишся красою осяювать серце та слово.
Ти побачиш уперше, як сонечко мріє вгорі...
Як здіймається щастя. Безмежне. З чиєїсь оселі…
Я чекатиму вічність. Вона – у бруньковій зорі…
Кольорові струмки її ніжні і завжди веселі…
Ти народишся вранці: знаменням блакить пророста!
Будеш схожим на тата – він так же уміє дивитись…
По периметру неба – його голубіють жита…
Щиро вірю чомусь, що ти хочеш уже народитись!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=265007
дата надходження 14.06.2011
дата закладки 05.04.2012
Зупиняється час...на зап’ясті пульсують браслети,
як у замкнутім колі сенсорик - розпечених снів.
Зупиняється біг та бажання (нічні силуети)
набирають розгін до світання, до перших вогнів.
І так зливно шумить поміж білі шовковиці літо,
на зупинках надій, я шукаю у скриньках листи...
і нехай прогримить і відблискає з вітром сердито
я із вікон побачу до Тебе веселки-мости.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=267184
дата надходження 26.06.2011
дата закладки 05.04.2012
Цивілізація несе людству не тільки добро, але і зло тому, що знищує не тільки природу, але і фауну, і флору. Все менше і менше залишається в Україні первозданної природи, хіба, що у заповідниках. Ось про один з таких заповідників урочище Поповиця, що неподалік села Бербениці, що в Лохвицькому районі на Полтавщині, мій вірш.
Я бачив диво в Бербеницях.
Ні, це не сон мені наснивсь,
Там за селом у «Поповиці»
Шматочок степу залишивсь.
Лише земля тепло відчує,
Зійдуть сніги, розтане лід.
А на осонні вже квітує,
Чарівна квітка горицвіт.
Хвилюється неначе море
Довкола ніжна синява,
То зацвіла в весняну пору,
Не менш прекрасна сон – трава.
Кульбабочок силенна – сила,
Немов ліхтарики горять.
А он розсипалися схилом
Братки, рутвиця, зіновать.
Улітку рідкісна перлина
Різноколірна, зацвіла.
Тут і чебрець , і конюшина,
Типчак шовкова ковила,
Гадючник, звіробій, гвоздика,
Оман, парило і вовчуг,
А каролиця білолиця
Повсюди вкрила зелен – луг
Синіють шавлія, цикорій.
Жовтіють стрілки дивини,
Он спаржа у зеленім морі,
Край балки всюди полини.
Немов обвішаний намистом.
Піднявся гордо з поміж трав
Красунчик залізняк бульбастий.
Он підмаренник засіяв.
Вже материнка зацвітає
Чистець, безсмертник і часник.
Буквиця вогненно палає
А там он видно терновик.
Як буде, люди, наша ласка
То збережемо залюбки.
Це дивне – диво, –справжню казку
І хай живе вона віки
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=250741
дата надходження 31.03.2011
дата закладки 05.04.2012
Я при зустрічі скромно мовчу
І дивитися в очі не смію.
За мовчанку сльозами плачУ,
Зазиваю щодня в свої мрії.
Разом нас не веде гороскоп,
Про майбутнє мовчать ворожбити.
Та про мене, хай завтра – потоп.
Лиш тебе хоче серце любити.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=327922
дата надходження 05.04.2012
дата закладки 05.04.2012
Хотіла бути коханою,
Найкращою, дорогою!
У серці моїм закоханім
Не було і миті спокою.
Хотіла стати жаданою,
Щасливою мудрою жінкою!
В твоєму житті відкриватися
Щоденно новою сторінкою…
І бути тобі найближчою,
Ділити і радість, і горе.
Я небо могла б прихилити!
Зібрати для тебе зорі!
Хотіла тобі я стати
Хоча би уже і сестрою.
Напевно, багато хотіла,
А стала лише чужою…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=326739
дата надходження 31.03.2012
дата закладки 03.04.2012
Зупинись і не рухайся! Бачиш? Навколо ілюзії.
Це ті мрії, що вибухом знищило наше минуле.
Тільки контури тіней, помічені після контузії,
Тільки страх і вразливе бажання, бездумно поснуле.
У свідомості - хаос, а логіка гине в реальності.
І її не рятують ціною життя у безодні.
Навіть промені сонця бояться своєї дзеркальності,
Бо, зіткнувшись, розіб'ються, зникнуть, навіки холодні.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=237627
дата надходження 29.01.2011
дата закладки 03.04.2012
Напиши мені про сміх і відчай,
Про кохання трішки напиши.
Хай твої рядки тепло позичать -
Звеселить надію поспіши…
Спам’ятай про ворогів і друзів,
Про рідню сказати не забудь.
Поклади кінець моїй напрузі -
Неспокійні думи вмить втечуть.
Ознайом з новинами прозоро:
Поживає як славетний край?
Я до тебе повернуся скоро -
Дві весни залишилось… Чекай.
(06.01.2010.№133)
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=322773
дата надходження 17.03.2012
дата закладки 03.04.2012
Казав знайомий: " Я в твої роки
на гульки витрачав усю зарплату!
Ще й зараз намагаються жінки
мене, мов журавля окільцювати.
То ж будь упертим (не соромся втіх),
перегортай життя свого сторінку,
і не хвилюйся – невеликий гріх -
постійно обнадіювати жінку".
Можливо, я б дотримавсь тих порад:
й одразу став кількох дівчат кохати,
і начищав би пір’я на парад,
щоб здатися досвідченим пернатим…
Та час життя за річкою тече,
(та й гульки часом вилізають боком).
Так, інколи захочеться, в плече
щокою ткнутись, наче ненароком,
І мовчки обійняти ніжний стан -
Волосся хвилі обпікають груди,
І щось тобі нашіптують вуста
байдуже, що на завтра скажуть люди...
І ще б на вік і звісно на віки
Любить - а не тремтіти від покути…
Не знав знайомий, що Жінки – зірки,
а нам до них ще треба дотягнутись.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=322622
дата надходження 17.03.2012
дата закладки 31.03.2012
Безсонна тиша підсвідомості.
Невтомний сонячний ліхтар.
Розчинення у невагомості
Загубленою тінню хмар.
Ловити неосяжні обрії
Зіницями краплин роси,
До неба прокладати колії,
Змінити час і полюси...
Прокинутись від вірша, танути,
Неначе мрії на вогні.
Буденності у вічі глянути
Дощем ілюзій на вікні.
В холоднім серці нереальності
Словами розтопити лід.
Світ рятувати від банальності,
Чорнилами білити світ!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=280358
дата надходження 13.09.2011
дата закладки 30.03.2012
Заплющуєш очі на сиву печаль,
Розбивши всі мрії, неначе кришталь,
А серце своє не зачиниш ніколи
На ті почуття, що давно охололи.
Щоб стати хоч трішечки ближчим до неба,
Тобі зараз просто з колін встати треба.
А час, як вода, відшліфує усе:
Життя - це роман, кожна мить - як есе.́́
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=326135
дата надходження 29.03.2012
дата закладки 29.03.2012
Наша зустріч так хутко пройшла,
Знов було мені тепло з тобою.
Відчуваєш, як кількість тепла
Переходить у якість любові?
Тихо тануть відлуння зітхань
Під склепінням порожніх вокзалів.
Де незлічена кількість прощань
Переходить у якість печалі.
Семафори в пітьмі маячать, -
Це моє добровільне вигнання.
Бурштином загусає печаль,
Переходячи в якість чекання.
"Ти не тут - я не там," - перестук,
Паровозне ритмічне стаккато.
Чим обернеться кількість розлук,
Якщо довго чекати... чекати...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=166004
дата надходження 13.01.2010
дата закладки 29.03.2012
Написано під враженням творчості
однієї поетеси нашого сайту...
... Ну так, яка я поетеса.
Так, немає сп́окою в душі...
Думки розлились по плесу
Та вилились в сумні вірші.
Слова заснули в верболозі,
Як очерет́яний кіт...
Думки, думки... Завжди в облозі,
Мабуть іще із юних літ...
Блукають ці видіння
По стінах та по стелі...
Не йдуть до мене сновидіння.
І ніби на "качелях"
Хитнулося сумління,
І перекинулось у ніч...
... Морзянкою холодні зорі
До мене шлють свої думки.
Їх хвилі ніби в морі
Стікають з вогкої руки.
А де же мій вчорашній сон,
Чудне видіння ночі...
Вже вітер краплі змів з вікон
Та сльози вкрили мої очі.
... Яка холодна, довга ніч...
Й видіння, ніби птиці,
Як дорогоцінна крихка річ,
Як райські квіти з криці,
Нишком сховалися в піч...
... Та все одно я їх знайду,
Хоча мабуть вже зранку.
В вірші тривожні переллю -
Рожево новому світанку
Відкрию душу я свою...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=285403
дата надходження 10.10.2011
дата закладки 29.03.2012
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 26.03.2012
Перламутрові мрії виблискують навіть вночі.
І думки проти течії - хочуть поринути в сни,
А натомість загубляться в спогадах, ніби дощі.
Їм набридли морози, вони так чекають весни...
Перламутрові мрії виблискують нині до ранку.
Кілометровим спогадам вчора не було ціни,
А сьогодні вони розчиняються срібним серпанком.
Перламутрові мрії шепочуть так ніжно: "Засни..."
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=319853
дата надходження 07.03.2012
дата закладки 23.03.2012
Змиває осінь зимними дощами
Свій золотий, шалений карнавал.
Туман-туман надворі і між нами -
Задумливий і темний, мов провал.
Забуте тло незіграної драми -
Покинутий всіма сумує сад.
Холодний розум зачиняє брами
І почуттям нема шляху назад.
Вони підУть, самотні і обдерті,
В порожній світ, де вже немає нас.
Заломить руки, заголосить серце.
Його уже не вилікує час.
У ньому будуть осінь, терпкий запах
Прибитих сумом пожовтілих трав,
І тихий дощ, що плакав, плакав, плакав...
І з вікон сліз ніхто не витирав
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=166187
дата надходження 14.01.2010
дата закладки 20.03.2012
На гербі міста Дунаївці зображений срібний лелека із
червоним дзьобом і червоними лапами, який у правій
лапі тримає срібний камінь.
Лелека здавна вважався дуже обережним птахом.
Використання його зображення в геральдиці означає
особливу увагу. Лелека стоїть на сторожі, оберігаючи
свою зграю від ворогів. Він тримає камінь навмисно.
Якщо постовий лелека засне, камінь з шумом впаде і
розбудить його.
В калиновім краю, оповитім віночком барвінку,
Де в затишних долинах ясніють ставки голубі,
На хатину край міста, у дзьобі принесену гілку,
Примостили лелеки, щоб звити гніздечко собі.
Серед пишних ланів вибивалась пшениця у колос,
Лелечаток своїх піднімали птахи на крило.
Закликали лелеки надію на щастя уголос,
Щоб добро повсякчас у містечку маленькім жило.
А коли восени вітер спомин приніс іздалеку,
Знову в теплі краї полетіти зібрались вони.
Та зостався їх син, молодий білокрилий лелека,
Захищати свій дім, місто це і свій край від біди.
Він і досі стоїть, срібний камінь тримаючи в лапі,
Щоб бодай уночі не заснути хоча би на мить.
Так і нам Україну ріднесеньку слід вартувати,
І любити її, бо звемось українцями ми.
19.03.2012р. 21:40
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=323412
дата надходження 19.03.2012
дата закладки 20.03.2012
Мовчи... Я бачу все в твоїх очах -
Що не така, як всі, що особлива...
Дощ припустив... Мелодія журлива
Вплітається в твої слова... Хоча...
Мовчи... Я знаю, за тобою даль -
Дванадцять тисяч кілометрів мрії,
І нездійсненні, неземні надії...
Та я належу не собі, на жаль...
Мовчи... Мовчу і я в хвилини ці...
Схиляєшся так низько у поклоні,
Береш із ніжністю мої долоні...
Палає поцілунок на руці...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=272014
дата надходження 26.07.2011
дата закладки 19.03.2012
Світанок барвами ясними,
Вплете мені веселку в коси.
Щасливі будем разом з ними,
Заграють нам на струнах роси.
І запалають полум'яні,
У серці почуття з тобою.
Пригорнеш ніжно на світанні
І назовеш мене Весною...
А я від радості, від щастя,
Промінням сонячним засяю.
Якщо тобі зловити вдасться,
Тебе з світанком привітаю.
Скажу, тобі, що ти коханий
І найдорожчий в цілім світі.
Нам подарує день весняний,
Свої духм'яні, перші квіти.
І почуття оті на крилах,
Зігріті нашою любовю.
Підхопить вітер мов вітрила
І понесе в світ за собою...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=323112
дата надходження 18.03.2012
дата закладки 19.03.2012
У кожній людині є сонце,
Тільки дайте йому засвітити.
Цілий світ - у маленькій долоньці,
Цих емоцій вам всім не злічити!
У кожній людині є зорі,
Тільки їх не ховайте за хмари.
У житті є ще стільки історій,
Хто ж напише про них мемуари?...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=322137
дата надходження 15.03.2012
дата закладки 17.03.2012
Кохання може бути
Високе й недосяжне,
Ну, як Пізанська вежа
Чи айсбергу болід.
Та з розміром тим треба
Буть дуже обережним,
Бо вежа може впасти.
Розтануть може лід.
Воно таке глибоке,
Що може досягнути,
Як ти його не міряй,
До океану дна.
Буває й неглибоке,
Всього до дна калюжі.
Суворими ж не будем,
В калюжі теж – вода.
Кохання – ніби Всесвіт –
Величне і безмежне.
І мірять сантиметром –
Безглузде зайняття.
Маленьке чи велике,
Високе чи низеньке,
Та завжди це – кохання,
І завжди – відкриття.
Продовження. Початок - в віршах
"Кохання має смак" та
"Кохання має колір"
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=322355
дата надходження 16.03.2012
дата закладки 16.03.2012
Заспаний степ омитий росою,
В колосі жовтім поля,
Птахом світання говорить зі мною…
Як же люблю тебе я!
Ти – моя гордість, натхнення і сила
Хлібний родючий мій край.
Ти – моя ліра і творчості крила,
Ти, мій Едемський розмай!
Села втонули у зелені саду,
Соняхи ніби зірки
Заполонили городи й леваду,
Де розляглись огірки.
Мальви вітають сусідів привітно,
Терпко буяє полин,
Небом, квітують волошки тендітно
Посеред маку краплин.
Манить лоза соковитим бурштином,
Терен намистом чорнить,
Пасма шпориш закуйовдив під тином…
Як же це все не любить?!
Може й не все як хотілося склалось,
Та не зроню я сльозин…
Бо найдорожче у світі дісталось –
Неньки Вкраїни я син!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=322024
дата надходження 15.03.2012
дата закладки 16.03.2012
Де серце знаходиться, там треба жити,
Там збудуться мрії, розквітне любов,
Не поруч з «обов’язком» чахнути, скніти.
Причину піти кудись вигадав знов.
Втікаєш від мене, не дивишся в очі,
Хоч іноді й скажеш: «Тебе я люблю».
Не треба. Я більше не мрію щоночі,
Не тішусь надіями, сліз не проллю.
Тебе відпускаю. Чи зможу забути?
Яка в тім різниця? Тобі все одно.
Де серце знаходиться, там можеш бути.
Бо ж серце твоє не зі мною давно.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=264010
дата надходження 08.06.2011
дата закладки 15.03.2012
О мить!! Зупинись в своїм леті
туди, де життя мого край..
Залиш на життєвім мольберті
пісенно-квітучий розмай..
О мить! Зупинись і вертайся
до витоків, в юності вир..
Туди, де казкового щастя
проліг у майбутнє пунктир..
О мить! Закарбуйся навічно
чітким візерунком буття..
Малюючи долю магічно
на аркуш земного життя..
О мить!! Зупинись і зависни
рожевими перлами мрій..
Та грай веселково до тризни
мелодію кращих надій...
© Copyright: Любовь Иванова 2, 2011
Свидетельство о публикации №11106257275
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=267139
дата надходження 26.06.2011
дата закладки 14.03.2012
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 12.03.2012
Коли світило уквітчає синь
Над кручами, лісами і полями,
З’являюсь я – німа й убога Тінь,
І невідступно рухаюсь за вами.
Найменшу волю вашу, як свою
Повинна повторити неодмінно:
Ви йдете – йду, спинилися – стою,
Присіли – нахилилася уклінно.
Маріонетка я в чужих руках,
Такий мій хрест… Та в чім моя провина,
Що по багну життя в дрібних грішках,
Тріщить під вами чесна моя спина?!
За що мене ви тягнете в обман,
У спільники убивств, насилля, зради?
Чому повинна, мов отой баран,
Мовчазно йти на бійню..? Бога ради,
Звільніть мене від порохних окуть,
І дайте жити так, як я бажаю!!!
Не здичавілу мавпувати лють,
А маяком світить стезю до Раю!
Якщо не можна, то хоча б в зеніт
Злетіти жайворонком над полями,
І привітати піснею весь світ!
…А не безславно леститись під вами.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=320552
дата надходження 10.03.2012
дата закладки 11.03.2012
Реальність та мрії - перетин множин.
Помножити радість на кількість новин.
Відняти проблеми. Відкинути біль.
І перед собою побачити ціль.
Підносити всі почуття до квадрату.
Звести до нуля гірку оту втрату.
Вже досить шукати думок інтеграли -
Ми не логарифми й не факторіали!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=320742
дата надходження 10.03.2012
дата закладки 11.03.2012
Ламає день цукристу, сиву кригу,
і пахне сад торішнім полином.
Занила гілка, соком, на відлигу,
в розчахнутої вишні за вікном.
Гарячим срІблом капотить зі стріхи,
з калюж понапивались горобці.
Нарешті відступили завірюхи,
лишивши в тінях від зими рубці.
Синіє у проталинах між снігу
самотня квітка, мов любов чиясь…
Занило зліва, певне, на відлигу,
чи, що весна без тебе почалась…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=320551
дата надходження 10.03.2012
дата закладки 10.03.2012
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 08.03.2012
Як умру, то поховайте подалі від школи,
На педраді не згадуйте більше вже ніколи,
На вінок мені не тратьте ні грошей, ні часу,
Бо я знаю, що вчительство не має запасу.
На могилі залишіте які-небудь квіти,
А в головах покладіте план самоосвіти,
Зошит, ручку і щоденник всуньте мені в руки
І згадайте, друзі милі, муки мої муки.
Прощавайте назавжди конспекти й шпаргалки,
І ви, колеги-вчителі, і вчителяльки!
Не прожив я так, як люди, недосипав ночі,
Все над тими зошитами вилазили очі,
З’їла школа моє серце і ще пів-печінки,
Бо за нею я не бачив ні дітей, ні жінки.
Місцевкому передайте моє шанування,
Так путівки й не діждався я на лікування,
Ну а завучу скажіте, хай розклад міняє,
Бо мене вже на цім світі живого немає…
Прощавайте назавжди, двійки і одиниці,
І ви, колеги-вчителі і вчителиці.
Директору передайте мою шану й дяку,
Хай він тепер поцілує мене в саму… руку.
Треба вам запам'ятати, вчителі майбутні:
В школі добре працювати, як нема в ній учнів.
Прощавайте назавжди, педради й уроки,
І ви, колеги-вчителі і вчительохи...
А як трапиться колись, що буде зарплата,
То випийте ви за мене по сто грам на брата.
Ось і все. Тепер – прощайте! Бо я точно знаю:
Хто учитель на цім світі – той іде до раю!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=319546
дата надходження 06.03.2012
дата закладки 06.03.2012
А кожен вірш - як вдих і видих.
Як серця стук. Чи вже не стук -
у дзеркалах рядків розбитих,
у відображеннях розлук.
Живу неписаним законом,
життям своїх незграбних рим.
А світ навколо - в забобонах...
Та я в душі не згоден з ним -
у міражах прекрасних правил,
де аксіомою - любов,
де в почуттях палких, яскравих
віршем я оживаю знов!..
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=306487
дата надходження 14.01.2012
дата закладки 06.03.2012
Я знову бачив очі уві сні,
Немов би шаль накинули на плечі,
Такі чарівні (мабуть - неземні),
А в них - кохання березневий вечір.
Я поринав в їх ніжну теплоту
І немовлям щасливим колисався,
Крізь сон відчувши серцем доброту,
Ніби дитина - плакав і сміявся.
А вранці, коли сонце золоте
Промінням зачіпило мої вії -
В твої краї, де яблуня цвіте,
Я полетів назустріч своїм мріям...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=318717
дата надходження 03.03.2012
дата закладки 06.03.2012
Зламалась тиша. І цьому причина -
Асфальтові мелодії авто.
Шалено мчить розбурхана хвилина -
А я не чую... Зараз я ніхто.
Здивованими поглядами неба
Рясніють вікна. Тисячі зіниць...
А я сліпий. Мені цього не треба!
Лежу посеред світу горілиць.
На вулиці така зимова спека,
Що знову роздягнувся до душі.
Довкола люди, вулиця, аптека -
А я пишу закохані вірші.
Почувши те, на що так сподівався -
Чарівні злети невагомих вій -
Я дописав Тебе. І закохався
У мелодійний образ моїх мрій!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=238113
дата надходження 31.01.2011
дата закладки 05.03.2012
Благаю, відпусти мене, коханий,
О ні, не друже – милий ворог мій!
В моїм житті ти гостем був незваним,
Не муч розтяте серце, пожалій.
Звільни мене від вибору важкого –
Гроза чи спокій… Дай мені піти,
Не доторкнувшись навіть до живого
В твоїй душі тривожній. І прости
Що я тебе любила, хоч недовго,
Та щиро так. А може, ще й люблю…
Листи писала на таємній мові,
А їх перекладав глузливо люд…
І написав свою про мене повість
Де правда заблудилась поміж фраз.
А ти ж мене запам’ятай натомість
Такою, як побачив перший раз…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=317090
дата надходження 26.02.2012
дата закладки 05.03.2012
Червоним сідає в околиці білій,
Пророче нам сонце і холод, і шал.
Пухнасті сніжинки лягають на вії -
Розтопить мій подих холодний кришталь.
Сніжинки на шиї збираю губами,
Товсте розстібнули зимове пальто,
Не скоро прийдемо з тобою до тями -
Лічили цілунки і збились на «сто».
Хай в одязі буде широка шпарина,
Бо манять на тілі низини й бугри…
Усе це для мене, а сили нестримні
Продовжують рухи любовної гри.
Заплутались руки в одежах із вовни,
Язик по – французьки… уже пересох.
Обійми і ласки, і тіла поклони:
Поділений холод січневий на двох.
Гаряча принцесо в засніженім царстві,
Твій принц біля тебе – одні навкруги.
У повнім безумстві, а може у щасті?
На метри, по колу розтали сніги.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=318937
дата надходження 04.03.2012
дата закладки 04.03.2012
Погожий ранок –
вірний талісман:
хай береже
чутливу світлу душу
від непогоди і розчарувань,
що трусять ніжне серце,
ніби грушу…
Я променем
порадую твій зір
і свіжим вітром
вушка полоскочу.
Все буде добре!
Усміхайся!
Вір!
Бо хто сказав,
що під склепінням зір
є неможливе щось,
якщо захочеш?!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=270142
дата надходження 14.07.2011
дата закладки 04.03.2012
Стурбована,
у ботах ти брела.
Кульки важенні два -
неначе пушки.
Для когось
квіти, посмішку несла
і я впізнав одразу -
Попелюшка...
http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=196116
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=317974
дата надходження 29.02.2012
дата закладки 03.03.2012
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 03.03.2012
Я – жаворонок: бодро спозаранку
Порхаю, по хозяйству хлопочу,
Кукушкой созываю всех на завтрак
И канарейкой звонко щебечу!
Я для птенцов, как курица-наседка,
Недосыпаю ночью, как сова.
Шиплю гуси́но в сторону соседки,
Лишь сунет клюв в семейные дела!
Вокруг тебя голубкою воркую,
Коль ты не в духе, я – немой глухарь.
В разлуке – белой лебедью тоскую…
А в дни зарплаты – птица-секретарь!
Могу и ослепительной Жар-птицей,
Сверкая перьями, почтить приём!
... В твоих руках мечтаю быть синицей,
А для других – лишь в небе журавлём…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=317582
дата надходження 28.02.2012
дата закладки 29.02.2012
Покриті снігом перевали
Іще зимові бачать сни,
А навкруги весняно стало
Від цвіту первістка весни.
З плато спускається в міжгір`я
З туману зіткана вуаль,
Де всім наперекір повір`ям
Рожево піниться мигдаль.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=317847
дата надходження 29.02.2012
дата закладки 29.02.2012
Іскриста, мов грайливий діамант,
Прийшла любов, уквітчана весною,
З невинно-білих пелюсток троянд
Умита прохолодною росою.
Не потривожена слізьми розлук,
Ще не розбавлена гірким полином.
Зірки нічні спустилися до рук
Із галасливим журавлиним клином.
Іще цнотлива, жадана, палка,
Рожевою зорею обійнята,
Така зваблива і така терпка,
Як недозрілий плід із гілки знятий.
Не знають, що готує Небо їм
(Усі перебуваємо в незнанні),
Можливо доля під крилом своїм
З кохання першого сплете останнє
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=317045
дата надходження 26.02.2012
дата закладки 28.02.2012
Вони летять.
І звати їх - рокИ.
В моєму серці
гнізда залишають:
коли навколо
падають зірки -
тепло і щем
від доторку руки,
я, не повіриш, -
Досі пам`ятаю!
http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=194194
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=317387
дата надходження 27.02.2012
дата закладки 28.02.2012
Нагадай мені іноді осінь,
Що серця поєднала коханням,
Пригадай, як крізь сльози приносив
З листопадом троянди останні.
Подзвони, напиши в електронці
Хоч два слова - "Пробач" і "Цілую",
І веселкою в променях сонця
Я твій образ собі намалюю.
В фарбах жовтих волинського міста,
Де мені ніжно доля всміхалась,
Я складу кольорове намисто,
Щоб в думки ти мої закохалась.
Ті події на шлях на життєвий
Нанизала сріблястая просідь,
Час - летить і кохання - миттєве...
Нагадай мені іноді...осінь...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=317269
дата надходження 27.02.2012
дата закладки 27.02.2012
Уплывают года сквозь
тревоги, печаль и разлуки,
Сквозь акустику дня
в зазеркалье напева волны,
И любовь от сердец
устремляется к звездам, их звуки
Без сомненья зовут
в уходящие годы любви...
Бесконечной волной
отражается магия мысли,
И с рассветом зари
в переливах далеких миров.
Извещает судьба о величии
таинства жизни,
Неразменной любви
в запределье ушедших годов...
Разливает мечту
изумрудная сказка вселенной,
Отражая рассвет,
будоража искристой волной,
В переливах времен
и на радость любви - притяженья,
Вальс влюбленных зовет -
растревожить хрустальный покой...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=316858
дата надходження 25.02.2012
дата закладки 25.02.2012
Відеоролик-карооке на цю пісню можна подивитись і проспівати тут:
http://www.youtube.com/user/MazurNatalia#p/u/0/5TczKjdP4eU
Автор відеоролика Таира
Повір, мій милий, не зима,
А щедра і багата осінь.
Хоч павутинка у волоссі,
Причин для смутку ще нема.
Повір, мій любий, не дарма
Тобі я снилася ночами,
Коли вогненними мечами
Твій розум розривала мла.
Коли терзало каяття,
Палали в спогадах години...
Як промінь сонця злої днини,
В житті твоїм з'явилась я.
Для тебе полечу до зір,
Пірну в глибини океану,
І вигою на серці рану!
Повір, коханий мій, повір.
26.08.2011
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=277521
дата надходження 29.08.2011
дата закладки 24.02.2012
А мне твердят кругом : "Ты это брось!
Любовные романы? В твои годы?"
Надеялась всю жизнь я на авось,
всю жизнь у моря я ждала погоды...
И что теперь - мираж, души обман?
Да и по мне ль кусты малины сладкой?
Оставлю недописанным роман,
лишь лист рябины положу закладкой...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=316299
дата надходження 23.02.2012
дата закладки 23.02.2012
Заплакала під стріхами зима,
І небо одягнулося у просинь,
Сльозинку я змахнула крадькома,
Думками повертаючись у осінь.
Птахи на крилах принесли весну,
Дівчатам грає сонце у волоссі,
Струмок співає пісню голосну...
Та як же я забути можу осінь?
Забути зустрічі під поглядом зірок,
П'янкі цілунки пам'ятаю досі,
З минулого в майбутнє тільки крок...
Я хочу повернутися у осінь.
23.02.2012р. 11:20
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=316238
дата надходження 23.02.2012
дата закладки 23.02.2012
Глаза привычны к темноте,
Им неизвестно это небо,
Рука протянута во мгле,
Вбирая теплоту от следа.
Шаг к шагу, дрожи нет в ноге,
Дорога помнит эти кеды,
Сомненья канули во тьме,
Рецепта нет, даже у Веды.
Но слёз не видно на лице,
Отвергнуты все злые беды,
Сияет счастье о Творце,
В глазах открытых, лик победы.
Вопил я, молча.
Вдоль шоссе,
Мелькали быстро пешеходы,
Никто не думал о слепце,
Глаза, упрятав в непогоду.
Я долго думал.
На Земле,
Блистали разные уроды,
Никто не помнил о слепце,
Глаза, упрятав в дань и моду...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=316239
дата надходження 23.02.2012
дата закладки 23.02.2012
Задощило чомусь... задощило...
Надворі прохолодно, й у серці.
Смутком душу мою оповило,
І залишилось десь там на денці.
Наталка Мазур
Закружляли легкі водевілі,
ще невинні, неначе, як флірт.
Поруділі, уже поруділі,
Опадають і змінюють світ.
Ні тепла, ні надії немає,
Тихо падає листя до ніг.
Холодає, уже холодає,
І комфортним стає мій барліг.
Ненадовго і якось нещиро,
Сонця промінь заглянув у скло.
Задощило, уже задощило,
Тож зігріти воно не змогло.
16.10.11р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=287612
дата надходження 21.10.2011
дата закладки 22.02.2012
Найтонші порухи душі – вони як лілії свічадні
то світанкові, мов пісні, то смутку знову є підвладні
і дуже боляче , коли в ранимій зав̓'язі посуха -
зів׳януть білі пелюстки – впадуть снігами… Ти послухай...
як б׳є по ринвах долі час - вливається у срібло ритму.
І Ти згадаєш ще не раз, промовиш не одну молитву...
Стара клепсидра знає всіх, по краплі спогади збирає…
І терпко падає горіх, шкоринку спіло розбиває…
Ступає жовтень за поріг…
….але не все , не все минає….
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=287419
дата надходження 20.10.2011
дата закладки 21.02.2012
Ти цілувалась з вітром на світанні.
Ховались ви обидва серед жита.
І пристрасно так, нібито востаннє,
він плечі обіймав твої відкрито.
Ось бачу гру його з твоїм волоссям,
але чомусь нітрохи не ревную.
Спокусник вміє заплітати коси?
Я в нього цю науку опаную.
І щоб він не казав тобі на вушко,
чи заглядав в блискучі оченята,
чи кликав за коханку чи подружку –
не матиме цей звабник-вітер свята.
Бо підхоплю любов свою на руки,
щоб десь у житі зникнути до ночі.
Послухай, мила – серце вже не стука.
Воно тремтить...
Бо знов кохання хоче...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=315653
дата надходження 21.02.2012
дата закладки 21.02.2012
Ти до мене
Полоненим
Твоє вміння
У промінні
Птахом сніння
З провидіння
Днем летиш
Голос стиш
Сині кроки
Ненароком
В буйнолітті
Сонне віття
Сколихнулось
Я проснулась
Засвітив
Щем світів
Ніжно-трем
Під дощем
Заблукали
Твої гами
Звивно в росах
Доля просить
Вкрадну вись
Зупинись
Серцем ти
Палахкоти
Й освіти
Мости
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=314748
дата надходження 17.02.2012
дата закладки 19.02.2012
Рахунок дням. От-от іде весна,
лелеки білі прилетять із вирію,
та крига на озерах ще міцна,
і вікна вранці ще не раз відсиріють.
Ще злитиметься в присмерках зима,
жбурлятиме сніжком по снах березових,
підсніжники розбудить крадькома,
під шепіт стріх, що стали нетверезими.
Розтане сніг на пагорбах зими,
у пригорщах несу тобі підсніжники,
що розшивали білі килими
на сонячних боках лісів засніжених.
Чекатимеш мене, чи ні?.. Я б знав.
Колінця квітів у руках схололи.
Ще будуть весни, але та весна -
до нас обох не вернеться. Ніколи.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=314745
дата надходження 17.02.2012
дата закладки 17.02.2012
Привід до свобод
Ніхто мене ніяк не поздоровив
В освідчувальний Валентинний День.
Лиш довгі серіальні смішки-мови
Співали рятувальничий женьшень.
...Та й добре.На наступний день, звичайний,
Я, зранку, мабуть, вперше у житті -
Не винний, ну нікому, ні - вінчання!
Ні миски зізнавальних асорті !!!
15.02.2012р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=314404
дата надходження 16.02.2012
дата закладки 17.02.2012
Навпомацки, навшпинячки,
босоніж по снігу
Трима правицю Доля
в яремную хугу
Курганяться печалі,
пече подення злисто
Тендітними думками
хова у святість падолисту.
Квітчає віжки час,
сон грюкає дверима —
Життя мов дикий вальс —
розтюльпаніло-гримне.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=289761
дата надходження 31.10.2011
дата закладки 16.02.2012
Порушено правила руху.
Прийшли не в той час й не туди...
Несказаних слів завірюха
Твої замітає сліди.
Розсипле зима світлочинно
Сніжиночки від Фаберже.
Я вже не шукаю провини,
Бо спогад неначе верже.
Розписаний болем утрати,
Розмитий туманами літ.
Приречено і винувато
Тобі я дивлюся услід.
Зронилась сльоза діамантом.
На серці залізна печать...
Ти близько й... далеко занадто-
Про щось старі верби мовчать...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=314545
дата надходження 16.02.2012
дата закладки 16.02.2012
Стікає ніч у марево подій,
Ховаючи нічні свої бажання,
І кличе ранок до життя новий
Мережками блакитного вітання.
Ніч, що пішла, та тихий передзвін,
Тремтяче листя на ранковім фоні,
Троянди дивні кольору - рубін,
Та стрази рос на ніжному бутоні.
Біля озер туман ще мирно спав,
Та розгулявся пустотливий вітер,
Він розплітав, та знову заплітав
Сумній вербі плакучі коси-віти.
Десь соловейко ніжно заспівав,
Туман зійшов на мерехтливе рвання,
І втративши краплинами снагу,
Журливо озирався на світанні…
А сонце вже буяло на ріллі,
В стрічки яскраві щиро обрядившись,
І все живе, що проросло с землі -
Віталось, із повагою вклонившись...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=311880
дата надходження 06.02.2012
дата закладки 16.02.2012
Ти теж чекаєш свята Валентина
(або хоча б простих життєвих змін).
Зима за ніч, поодаль від стежини,
закутала берізку до колін.
Ще й на вікні азалія розквітла
під шепіт ледве теплих батарей,
а білий іній від нічного вітру
проліз у шпарки замкнених дверей.
Кімнатна тиша тулиться в долоні,
мороз на шибці птахів нахолов…
Невже ота весна на підвіконні
нагадує про втрачену любов?
Можливо… мріям збутися. Сьогодні?
З-під ковдри хукнеш - пара із легень,
дарма, що хатні капці ще холодні -
сьогодні ж свято – Валентинів день.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=313677
дата надходження 13.02.2012
дата закладки 14.02.2012
Думками я полину в синє небо –
наслухаюся зоряних казок.
Прийняти їх у серце є потреба,
у пам'яті лишити образок
про те, як пахне сонце в надвечір’я,
як солов'ї співають до небес,
де невагомі хмари - наче пір’я.
А ще - про велич світу, сім чудес…
Вклонюся вітру за таку розмову!
Я на землі згадаю ще не раз
магічних слів веселку кольорову
і сокровенних мрій жагучий джаз...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=313509
дата надходження 12.02.2012
дата закладки 12.02.2012
. На тему "Еміграція"
Спливає час... так непомітно... Як в кіно
Мигочуть кадри чорно-білі і субтитри.
Міняються у пам'яті "давно"
На обнадійливі слова - "ще буде видно".
Та хто б заглянути зумів за горизонт,
Сказати, чи настане скоро літо?
Чи ти повернешся? Чи будемо разом?
Адже між нами відстань у пів світу.
У пів життя, де нарізно жили...
Пил пам'яті на серці осідає.
Мені б тебе спитатися "коли",
І не почути відповідь - "не знаю".
12.02.2012р. 8:30
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=313474
дата надходження 12.02.2012
дата закладки 12.02.2012
***
Певно, мати спови́ла у сум,
Коли гори диміли лада́нно,
Поки місиво втомлених дум
Ще чекало дозріння вівтарно.
Юна доля плекала жалем,
Цілувала холодним доко́ром,
І різьбила на серці ножем
Щось красиве, а вийшло потворне!
Янголята шляхів не знайшли,
Загубились у хмарах чужинних,
У пов’ялих листках ковили
Чи у келихах болю полинних...
Не чаклуйте, давно небеса
Освятили на вічне стенання!
На устах - волошкова роса,
На душі - споришеве вигнання...
(11.2.12)
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=313069
дата надходження 11.02.2012
дата закладки 12.02.2012
***
Морозний день на сонячних бантинах...
Мов сонні кури ліняться думки...
А серце в грудях, як мала дитина,
Натхненно п’є вибагливі рядки!
І крапля меду на устах, чи мрія,
Так самоцвітно виграє увись!
Довкруг зайчаток вже весняних сіє,
Що спритно розбігаються кудись...
(12.2.12)
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=313397
дата надходження 12.02.2012
дата закладки 12.02.2012
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 12.02.2012
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 10.02.2012
Сыграй любовь мне, гитарист,
На звонких струнах водопада,
Пусть не на "браво!", не на "бис!" -
Мне никакой другой не надо.
Прочти ее по небесам,
Прочти по звездам, если веришь,
А может, просто по глазам
Вдруг ощутившим соль потери.
Сыграй! И тихо уходя,
Оставит след - святой и чистый -
Любовь мелодией дождя
По нотам падающих листьев.
*Фото к стихотворению - работа фотохудожника Андрея Девейкина.
Другие работы можно увидеть здесь: http://frame.friends-forum.com/Gazeta/44/67/1159.html
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=165446
дата надходження 11.01.2010
дата закладки 08.02.2012
- А знаєш ? - Звичайно, я знаю.
І тиша – скінчились слова.
- А згадуєш? - Я пам'ятаю.
Очима всміхнулась вона.
- Куди наші дні відлетіли?
- Й сама я питаю, куди?
- А згадуєш, як ми любили
Дивитись на спокій води?
- Ми порівну мрії ділили,
Хотілося разом нам буть.
- Чомусь не судилося, милий,
Розлука шепнула: " Забудь".
-А сни наші не забували
"Прощай" і "прости" ні на мить.
-У снах ми себе знов прощали,
І знали, як пам"ять болить.
- Прощай. Ось і все. Треба бігти.
- Й мене зачекалась сім"я.
- Ти згадуєш перші ті квіти?
- Цілунок твій згадую я.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=213404
дата надходження 29.09.2010
дата закладки 08.02.2012
Так страшно від того, що Ви – ідеал.
Так страшно, що хочеться носом – у плечі.
І чи поцілунків, чи схлипувань шквал,
Ви є десь! І це внеможливлює втечу.
Заплутані схеми словесних в’язниць
Пробачать нам слухавка і оператор.
Ви – казка. Потреба. Найліпша з дурниць.
Абсент (печете, як душею торкати).
Та мойри розкинуть на трасах пасьянс.
Хтось вчинить доцільно, а інший – жорстоко.
Бо ж досі далеко до мрії (до Вас) –
Три слова між нами і тисяча кроків.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=312194
дата надходження 07.02.2012
дата закладки 07.02.2012
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 07.02.2012
***
Переплелися тіні у саду.
Метіль холодне віття пеленає...
А ти промов лишень одне: "Вже йду!"
І в сутінках насправді засвітає!
І стане місяць надувати ріг,
А зорі величаво "дримботіти".
Местиме вечір від стежок весь сніг,
Де буде щастя тихо дріботіти.
У вікнах зустріч запалить вогонь!
І що ті тіні? Лиш померзлі шати...
Лиш величава пам’ять сивих крон,
Що спромоглись в метілях покохати...
(31.1.12)
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=312127
дата надходження 07.02.2012
дата закладки 07.02.2012
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 05.02.2012
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 05.02.2012
Я блукатиму містом самотнім наївним дощем
у сезоннім цвітінні, в пелюстках білявих акацій.
Може, навіть, забуду про той неподоланий щем
серед мокрих будинків у ретро міських аплікацій.
Звуки крапель як кроки, я ними римую рядки
непочаті, а, може, вже сказані вчора…між нами.
Наливаються духом медовим акацій квітки,
й літо стелить під ноги відцвілий пожухлий орнамент.
Я сьогодні не зможу себе віднайти. Навіть, гірш.
В цьому шумі трамваїв, тролейбусів - протяги тиші.
Вже завершено все? Залишивсь недописаний вірш...
замість мене, цей цвіт між холодних акацій допише.
творча робота від AmriLauru на http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=263325 та http://www.playcast.ru/view/1585417/746545e055659d2c8b47f809b5281af33e1cc317pl
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=263283
дата надходження 04.06.2011
дата закладки 05.02.2012
Збираєш розсип ночі у `ясний блиск стожарів,
освітлюєш провулки і затінки душі.
Як пелюстки квіткові з росою є у парі,
так ми з тобою разом могли би розцвісти.
Не знаю, що там далі, чи будуть долі нитки
в клубок життя в'язати розірвані вузли...
...Повіє теплий вітер, розквітнуть маргаритки...
Я вірю в це, мій милий. Лише б повірив Ти.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=245856
дата надходження 08.03.2011
дата закладки 02.02.2012
***
І знову б"ємось: вмерти чи лишитись
У муці гризти підвіконня літ...
Кудись додертись, вперто пришпилитись,
Коли зоря вже випила зеніт.
Знайти дороги, відшкребти із пилу,
І бігти, бігти світом - навмання!
Собі брехати вперто: є ще сили,
А зморшки серед лоба - маячня!
На вуха капелюх – не видно болю!
Громи – громами, вибір - надарма!
Бо обираєш завше шлях - на волю,
А попадаєш: виходу нема...
(21.1.12)
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=310683
дата надходження 01.02.2012
дата закладки 01.02.2012
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 30.01.2012
Не залишай мене як гаснуть зорі
в мереживі, що сутінки снують.
Оті зірки в моєму небі-морі,
без тебе сірим попелом стають.
Не залишай мене як вітер в шибку
мете сніги, а разом з вітром тим
душа ридає, мов самотня скрипка,
думки німіють від холодних зим.
Не залишай мене як сніжний ранок
уста-крижини тулить до грудей.
Я так зігріти хочу той світанок,
та леденію без твоїх очей.
Не залишай мене як по краплині
доплаче воском втомлена свіча,
бо так важливо саме в ці хвилини
схилитись до коханого плеча…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=310006
дата надходження 29.01.2012
дата закладки 29.01.2012
Прокинулась лиш почало сіріти.
Проміння вранішнє не веселить.
Скажи мені, як з гідністю зустріти
Цей спокій твій, коли мені болить?
Твоє мовчання стримане, безжальне,
Твій погляд апатичний мимохідь,
Сніданок прохолодний, ритуальний
І тишу, що ледь чутно вже бринить?
Торкаюся: «Поговори зі мною!».
Мені потрібні так твої слова.
А ти ідеш… Лишились біль з журбою
І тиша ... безпорадна, нежива.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=309981
дата надходження 29.01.2012
дата закладки 29.01.2012
***
"Покавуємо, любий?" - востаннє
Заіскрились надії святі!
Та втонуло в горнятку кохання,
Захлинувшись цукро́во на дні.
І вже очі мовчання - холодні,
Тільки тінь і байдужість одна.
Та ще - айстри, осінньо бездонні,
І самотність сумного вікна.
Не вернути і не оминути!
Витанцьовував смак на душі...
Доведеться сьогодні забути
Кавування... Горнятка - чужі!
(27.1.12)
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=309654
дата надходження 28.01.2012
дата закладки 28.01.2012
Я для тебе малювала зиму,
З срібними сніжинками в очах.
Віршувала й підбирала риму,
Щоб вона приходила у снах.
Я для тебе малювала небо,
З білими хмаринками, мов, пух.
Бігла на побачення до тебе,
Щоб торкнулися обійми рук.
Я для тебе малювала казку,
Щоб у ній щасливим був кінець.
Посилав Господь нам свою ласку,
Милість для закоханих сердець.
Я для тебе весну зазивала,
Щоб зігріла нас своїм теплом.
Своїм співом душу звеселяла,
Щоб в житті нам затишно було.
Я для тебе малювала зиму,
Підбирала фарби до душі.
Подивись - засніжену картину,
Прочитай - даровані вірші...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=309535
дата надходження 27.01.2012
дата закладки 27.01.2012
. l варіант
Грудень місяць, хоча й плюс дванадцять...
За вікном спить садок яблуневий.
На мій погляд втрапляє зненацька
Саду край, де паркан металевий.
Стара яблунька там одиноко
Притулилася - пишна й розлога.
Жовті яблука радують око
Серед сірого віття німого.
У цій яблунці бачу я зриму,
Ніжну згадку про бабине літо...
Так і я, - хоч роки вже на зиму,
Та душа вся любов'ю зігріта.
. ll варіант
Уже грудень, хоча й плюс дванадцять.
Я дивлюся на сад яблуневий.
Погляд мій зупинився зненацька
На межі, де паркан металевий.
Притулилася там самотою
Стара яблуня, пишна й розлога.
Жовті яблука ваблять собою,
Серед сірого віття німого.
Постою біля неї хвилину,
Щоб згадати про бабине літо,
Бо й мої літа, хоч і на зиму,
Та душа вся любов'ю зігріта.
06.12.2011р. 13:50
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=298278
дата надходження 06.12.2011
дата закладки 26.01.2012
Благаю, вірте у любов!
Як в захід сонця та світанок.
І відчиняйте серце знов,
Щоб почуття прийшло на ґанок.
Благаю, вірте у любов!
Вона єдина зрозуміє...
І в мить коли холоне кров
Достатньо погляду, що гріє.
Благаю, вірте у любов!
Чекайте, радісно зустрівши.
Без жодних пунктів та умов,
Сприймайте, подих затаївши.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=307388
дата надходження 18.01.2012
дата закладки 18.01.2012
Я зрадила... Я губ його торкнулась.
Я падала.. Та все ж не схаменулась.
Він - просто рай... В очах зелених - правда.
Лиш волю дай - він стане моїм "завтра".
Я зрадила... Все знов піде не так.
Я плакала.. І це по суті знак.
Він - перший сніг минулої зими.
Він перший зміг проникнути у сни.
Я зрадила... І думкою, і словом.
Я зрадила... І зраджу знову й знову.
Я зрадила!, який нестерпний біль!..
Я зрадила.... Я зрадила собі.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=305348
дата надходження 09.01.2012
дата закладки 17.01.2012
Летит, как манна снег. Глядят радушно ели.
Уходит в вечность год… Ну что же, в добрый час!
КружИт, как серпантин позёмкой шлейф метели.
Белеет в синеве расстеленный палас.
Как много добрых слов хочу, прощаясь с годом,
Сказать благодаря, за мудрости урок,
Я приглашу тебя на вальс под звёздным сводом,
Прощай, не сожалей – всему отпущен срок.
Уходит в вечность год… Мы зажигаем свечи,
Шампанское искрит. Секунды, как века.
Часы “двенадцать” бьют… Смех.. Пламенные речи.
Коснулась невзначай моей твоя рука…
В.Стр@нник
http://vadimstrannik.ucoz.ru/
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=303417
дата надходження 31.12.2011
дата закладки 16.01.2012
У цій порі ялинкових весіль
пустує сніг . Ген набешкетив скільки !
А ти ідеш з роботи, в заметіль,
стискаючи в руках вербову гілку.
Заплутується в коси теплий сніг,
знімає з вій таку помітну втому.
Сусід чимдуж з торбинами пробіг,
а ти в руках несеш весну додому.
От бач! Зима ж – неначе й не зима
й тебе вербова гілочка зігріє,
і хоч у ніч Різдвяну, ти – сама,
проте…проте ж лишається надія.
Скрипить дорога пізніми саньми,
вітри гасають на обмерзлих мітлах,
а в тебе диво: посерЕд зими
за ніч, вербові котики розквітли.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=304648
дата надходження 06.01.2012
дата закладки 16.01.2012
Всміхалось сонце віями весни.
Чомусь в той день хотілося літати.
Ти вкрав мене на білому коні,
Галопом мчали в ніжності згорати...
Хиткий місток купався у воді
На озері, де квітнуло латаття.
Там гордості лишалася тоді,
Коли зім`яв ти моє біле плаття...
Знесилені в цілунках до незмоги,
Вдихали аромат трави густої...
Душа спиналась дотиком тривоги,
У серці щем - натяк долі пустої...
Давно місток нетесаний скосився,
В років польоті не спинити час...
Спокуси результат гірким лишився,
Щаслива мить уже не звабить нас...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=275710
дата надходження 18.08.2011
дата закладки 16.01.2012
Не дай нам, Боже, вмерти серед нив,
В притворних злиднях, без війни і мору.
Спаси народ і землю сохрани,
Зніми проклять диявольську потвору.
О, дай нам, Боже, розуму й снаги
Здолати зло без помсти і без ката
І наші, ще не сплачені борги,
На інших не дозволь перекладати.
Пошли нам, Боже, праведний Закон,
Щоб всяк зумів діждати благодаті,
В своїй душі здолавши Рубікон,
Зберігши мир і хліб у власній хаті.
Ми грішні, Боже, у земнім житті,
А Ти такий, достоту терпеливий,
Прости нам наші втіхи во плоті -
В любові ми хоч інколи щасливі.
Своя Ґолґофа кожному гряде,
Ми хрест свій власний мусимо доне́сти.
Нас надихне, підніме й поведе,
Ім"я Твоє, володарю небесний.
І славен буде той всесудний день,
Коли надійде зцілення чудесне.
Тоді й гріхів полуда опаде
І віра в душах праведних воскресне!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=306405
дата надходження 14.01.2012
дата закладки 16.01.2012
Табуніють
тригорбі тумани,
В черленім обруччі
Зоря,
Газдарюють
вітри-галагани
В заобрійних,
сивих морях…
Плетеницю сплітає
хуртеча,
В завійній,
завирійній
млі;
Поспіша
сніговиця лелеча —
Ключі холодів
зашальні.
14.11.11
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=306748
дата надходження 15.01.2012
дата закладки 15.01.2012
день тринадцатый января
в непонятно каком году
осязаема пустота
дыры в сердце смолой залью
пропитаю себя коньяком
не каким-нибудь а пять звезд
испеку себе Пражский торт
колумбийским запью кофеём
до утра уж чтоб не спалось
телефон промолчит всю ночь
глаз зеленых не кажет скайп
то ли праздник то ли итог
неудавшегося бытия
а потом как положено в ноль
загадаю хоть что-нибудь
...так ни разу и не сбылось
так что смысл тоже равен нулю
и под елочку за подарками
по привычке наивной слазаю
а потом с ветерком по асфальту-
заржавевшими детскими санками...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=306691
дата надходження 15.01.2012
дата закладки 15.01.2012
. . . . . . . . . . . . . . . . . .
Для малих засівальників
Сію, сію засіваю
З Новим роком Вас вітаю,
Ще й віншую з Василем
Потішайтеся сим днем!
Сю хатину, сю родину,
Господаря й господиню
Засіваю гараздом,
Благодаттю і добром!
Хай Вам Бог допомагає!
Милість з Неба посилає!
Щоб в повазі і в любові
Жили ґазди гонорові!
Щоб велися гроші в хаті
Аби ви були багаті.
Аби хліб у вас на столі
Панував мов на престолі.
Аби дітки здоровенькі
Потішали Вам серденько,
Аби Ви недуг не знали
В щасті в мирі проживали!
Щоб зозулі Вам літа
Накували поверх ста,
Щоб обходила біда
Вашу хату, ворота!
Щоб колосилися врожаї
На городі і в державі
В Україні ми всі з вами
Були справжніми Панами!
ХРИСТОС СЯ РОЖДАЄ!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=306338
дата надходження 13.01.2012
дата закладки 15.01.2012
Не подавай мені пусті надії,
Не клич у небуття пожовклих снів,
Я спогади залишу в сніговії,
Ти осені здолати не зумів…
Залиш мене тепер, в снігах і кризі,
Коли весна душі тривожно спить.
Коли ж розтануть в небі хмари сизі,
Душа побачить новизни блакить,
І просвітліє, та уже без тебе…
І буйно зацвітуть чужі луги,
Заллє мою журбу весняний щебет,
І серце затріпоче від жаги.
Не повертай мене назад у осінь,
Ні часу не вернути, ані мрій…
Бліді вони були і безголосі…
Скінчився сон. І він уже не мій…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=305314
дата надходження 09.01.2012
дата закладки 15.01.2012
Матусю, гляньте, дві п"ятірки
Стоять і буцають одвірки...
Вже час сідати нам до столу
Й пускати чарочку по колу,
Щоб із вітальними словами
Тепер звернутися до мами.
Ми хочем, щоб в добрі та мирі,
Збулись бажання наші щирі.
Щоб старість деінде блукала
І стежки в хату не шукала.
Щоб щастя возом, чи гарбою
Не розминулося з тобою,
Щоб легко дихалось і спалось,
Щоб вчасно сіялось, копалось,
Шкреблося, милося, пеклося,
Щоб все задумане збулося.
Щоб Вам добра було багато,
Та не одній, а разом з татом.
Щоб думка в нас була одна...
За Вашу молодість - до дна!!!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=306222
дата надходження 13.01.2012
дата закладки 15.01.2012
Надихнула мене на написання віршу почута мною
по телевізору мелодія "Краплі запізнілого дощу"
композитора Романа Коляди.
В пам'ять про мелодію та композитора, я
залишила для віршу цю назву...
Випав дощ.
Взимку.
Попри закони,
Із бездонного синього неба
Краплі падали прямо на тебе,
Цілували,
Котились за комір.
Як могло таке статись зимою?
В час,
Коли крижані заметілі
Випускають метелики білі,
І душа оповита журбою?
Коли сковане холодом серце,
І життя
Затискає в лещАта,
Ніжні,
Лагідні краплі-малята
Зігрівають.
Як сталося все це?
Почуття,
Що намріяні снами,
Що у долі
Намолені слізно,
Наче дощ -
Той, що випав запізно,
Кожну краплю
Ти ловиш губами.
13. 01. 2012р. 13:30
Виконавець: Роман Коляда - фортепіано
Мелодія - "Краплі запізнілого дощу"́
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=306231
дата надходження 13.01.2012
дата закладки 13.01.2012
Зітхнуть знайомі непомітно,
Щоб не завважила на те,
й ковтнуть співчутливо-привітно.
Снування слів для них – пусте…
А ті ж слова – дзвінка цеберка,
Що дзенькає об зруб думок…
Її новини якось меркнуть
На фоні цих мужчин, жінок.
Через хвилину й не згадають:
Чим вона все-таки живе?..
Щось наче пише… чи співає…
Намалювала щось нове?..
«Чудна!» - махнуть услід рукою
І пожаліють, як щеня.
Себе хоронить молодою,
А ще б її любить щодня…
«Вона, здається, пише вірші! –
Дзижчить іронії комар. –
А коли їх складати більше,
Чи буде більшим гонорар?..»
…Вона несла відро з криниці –
Ні, не пусте, а повне слів.
На завтра спраглим дасть напиться –
Тим, хто поетом буть не вмів.
6.11.1998.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=305880
дата надходження 11.01.2012
дата закладки 12.01.2012
Ну и что, что разбиты мечты, как посуда из глины?
Ну и что, что в одну не составились две половины
У мозаики той, что зовется по-нашему - жизнь?
Назови ты мне тех, кто не ведал ударов ни разу,
Не терял ни друзей, ни любовь, или свой светлый разум,
Кто терпеньем испил чашу всю из измены и лжи?
За ошибки свои кто платил по счетам всем исправно?
Кто себя по частям раздавал, забывая о главном?
У судьбы - удалось ли кому-либо выиграть спор?
Но живут как-то все, огорченья скрывая улыбкой,
Что давно позабыто, считая невинной ошибкой,
Понимая, с одним им крылом не взлететь выше гор.
Все, что было когда-то, что есть, и что будет в судьбе,
Посылает Всевышний не зря в этой жизни тебе.
10.01.2012г. 15:30
В качестве иллюстрации использовано коллаж
"По поводу "Черного квадрата" Малевича"
http://forum.exler.ru/arc/uploads/77/post-1161249382.jpg
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=305564
дата надходження 10.01.2012
дата закладки 12.01.2012
***
До струн торкнулася душа…
В холодній ночі болю…
У тиші падали слова…
Так рвалося на волю
Оте таємне… із глибин!
Між хвиль солоних вітру…
Злеліяних в думках перлин,
В обіймах щирих ритму!..
Влягалися сухі листки
Під тіні буботіння…
Збудовано хиткі мости…
Не того розуміння…
І під мелодії надій,
Під ночі спів відлу́нний,
В розстеленій між зір душі
Лишень… холодні струни…
(5.1.12)
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=305831
дата надходження 11.01.2012
дата закладки 11.01.2012
Метелики-сніжинки в зимову шибку б"ються,
Пряде свій смуток морок над вогником свічі.
Така священна тиша. Я подумки молюся.
Ось-ось Ісуса руку відчую на плечі.
Відчую - й стрепенуся, відчую - і відтану.
Незримий дотик Бога - от істина проста.
Від неї я нап"юся, і оживу, і встану
Знов на свою Голгофу нести свого хреста.
Далеко на Голгофу! У кров збиваю ноги.
Яке тоді вже пекло? І де він є той рай?
Як важко не грішити. І важко жить без Бога.
Прошу Тебе, Ісусе, руки не забирай!
Ти сіяв в цьому світі саму любов безкраю.
Які ж гіркі, мій Боже, були Твої жнива!
Я знаю, як то тяжко - як б"ють і розпинають,
Але, з живим, з Тобою я все-таки жива.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=167600
дата надходження 22.01.2010
дата закладки 11.01.2012
Легкий смуток–жіноча печаль,
Долетить до небесних висот,
Заспівати, неначе кришталь,
В океані незримих частот.
Та вільється в хорали стежок,
З перламутрових зірок-кружав,
До обіймів сріблястих казок,
Та осінніх барвистих заграв…
Там відкриється світло душі,
Промінь ніжності - тонкий місток,
З переливів живої краси,
Та мережки натхненних думок…
́́́́́́́́́́
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=304484
дата надходження 05.01.2012
дата закладки 11.01.2012
Буває зустріч випадкова,
Життя все змінює у нас.
Й тоді здається, що підкова
Тобі на щастя десь знайшлась.
І вже сильніше пахнуть квіти,
Усмішка сонця все ніжніш.
Від щастя хочеться радіти.
І в непогоду день ясніш.
Ну і душа в чеканні мліє:
Так щастя втратити боюсь.
Та він, на жаль, не розуміє,
Чому так пильно я дивлюсь.
Пішов собі, здвигнув плечима,
Лиш озирнувся раз, чи два...
А я шукаю в тім причину,
Та недоречні тут слова...
Вітри про щось зашепотіли,
Та враз зітхання змінив сміх.
Мабуть, так Ангели хотіли,
Щоб не попутав мене біс...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=273838
дата надходження 06.08.2011
дата закладки 11.01.2012
Стих составлен в соавторстве с Владимиром Люсиным (музыкальный сайт).
Музыка и исполнение его же - Владимира Люсина.
В череду непогоды,
когда сыплют дожди,
станут слякотью воды,
но грустить подожди.
Наши годы умчались,
все надежды круша,
только горечь печали
не приемлет душа.
Скоро небо завьюжит
и посыплется снег.
Кто из нас кому нужен
и в мечтах, и во сне?
Когда ранней весною
с крыш прольётся капель,
от сердечного зноя
рвётся нежность с петель.
Затуманится лето
белоснежной фатой,
вновь тебя без билета
я пущу на постой.
Нанесёт снова осень
бабье лето как грим.
Птицы годы уносят…
Что с тобой мы творим?..
Вновь придёт непогода
с моросящим дождём, -
что не ищем мы брода,
что в разлуке мы ждём?
Пусть не быть звездопаду
в ватной серости туч,
я поставлю лампаду –
маяка дальний луч.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=277645
дата надходження 29.08.2011
дата закладки 11.01.2012
Моя весна пішла у заметіль
Вишень квітучих в росянім намисті.
Таким блаженством віє звідусіль
І погляд твій у душу-наче вистріл!
І все змішалось:фрази і думки,
Холодні зорі й бульбашки шампану!
Під нами-дим,прозорий і легкий,
І я в твоїх обіймах,ніби тану!..
І кров кипить у венах,наче ртуть,
Земля з-під ніг раптово вислизає!..
І білі вишні солодко цвітуть,
І ніч в долонях пелюстки гойдає!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=266673
дата надходження 23.06.2011
дата закладки 09.01.2012
Осінні рани.
Відкриє осінь свої рани,
Не наша в цьому є вина.
Навчуся жити із думками,
в яких тебе уже нема.
В календарі зітруться дати,
Під мовчазний в душі протест.
Повільно буду забувати,
Твій голос, посмішку і жест.
А зараз згадки ніби тіні,
Наздоганяють листопад.
Ведуть в елегії осінні,
В магічні знаки круглих дат.
Сезон оголить жовті грані,
Не вірю більше у дива.
Луною чую я останні,
Уголос сказані слова.
14.10.10
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=217956
дата надходження 24.10.2010
дата закладки 09.01.2012
Були в мене крила, я на них літав,
Були в мене крила, - тільки я не знав,
Я не знав, що з часом пилом припадуть,
Я не знав, що з часом у вись не знесуть…
У вись мрій сміливих без границь, без меж
Де гордо літають безліч юних теж.
Юних і сміливих, готових на все
І їм всім байдуже куди занесе
Їх попутній вітер, - тільки б висота…
Тільки б даль без краю, - тільки б широта …
Де ви мої крила ? - під пилом густим,
Де ви мої крила ? - окутав вас дим,
Дим буднів, суєт, - часу плин ріки,
А здавалось крила будуть на віки...
Не знайти, не взнати де вас полишив,
Де мрії, надії марно загубив.
По землі ходжУ я , висота ж зове
Може і чекають крила десь мене,
Може ще одіну, може полечу ? …
Та змінився розмір, - вже не по плечу
Оті крила юні… так, - всьому свій час
І мрій висота тепер не для нас.
Якщо є в вас крила, - то летіть у вись,
Щоби не жаліти про політ колись,
Якщо є в вас мрія, - то не зволікайте,
А вперто щодень її наближайте !
08.01.2012 р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=305200
дата надходження 08.01.2012
дата закладки 09.01.2012
***
І вже тихенько… Де-не-де шелесне –
Холодний вітер за вікном…
А у хатинці зарево чудесне –
Родина вся вже за столом…
Пахуче сіно виглядає скраю…
Макітра-королівна … то ж кутя!
Старенький батько слово промовляє…
А через скло всміхається зоря…
Дванадцять страв парують так духм’яно!
І образи́ на стінах – важно так…
Тріскоче свічка, бо від щастя п’яна…
На серці світлом той святенний знак –
Торкнутись щемно… Відчинити двері
Своїх тремтливих щирих душ…
У незбагненності – в Святій Вечері
Прийшов до світу Божий Муж…
(6.1.12)
***************
... Хай Святе Надвечір"я запалить в наших Душах
Світло чисте, і в Серцях - Любов всеосяжну!
Зі Святами Вас, дорогі Поети!!!
Зі щирістю Леся Геник...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=304608
дата надходження 06.01.2012
дата закладки 06.01.2012
Горить душі моєї свічка,
Згоря в самотності вогні
І скапують краплини чисті
Чекання й болю в тишині.
Горить свіча, палає ясно,
Промінчик вогнику тремтить,
Невже судилося навіки
Любов в чекання перелить?
Ридає, плаче і сміється,
Пече, стікає і згоря
Серед безмежжя в позачассі
Душі тривожная свіча.
15. 04. 1997р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=302105
дата надходження 24.12.2011
дата закладки 06.01.2012
В эту ночь до утра не уснем,
Ерунда, что бушует ненастье.
Чудеса с нами здесь.. мы вдвоем..
Елка.. свечи и общее счастье..
Разожженный с заботой огонь,
Угольки, словно с неба зарницы,
Кружат тени в азарте погонь
Абрикосовым глянцем на лицах.
Мне тепло и надежно с тобой,
И не страшно, хоть сумрачно в доме
Нам уютно.. Я.. ты и ЛЮБОВЬ
А бывает важней что-то кроме?
© Copyright: Любовь Иванова 2, 2012
Свидетельство о публикации №11201046480
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=304502
дата надходження 05.01.2012
дата закладки 05.01.2012
В її душі закам’янілі квіти
Чекають на свого садівника…
Щоб у руках гарячих затремтіти,
І мрій надпити з чистого струмка.
Її печаль – то солов’їні співи
Із саду переораних надій,
Чекань безсонних неосяжні ниви,
І зустріч неприборканих стихій.
Їй важко кров`ю малювати правду,
Ходити босим серцем по стерні,
І в хитрих сновидінь просити спрагло,
Щоб принесли з собою світлі дні.
Душа її – незаймана діброва,
Де смуток і замріяність сплелись.
Листи свої в нікуди пише знову,
І розсилає, як птахів, увись…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=287519
дата надходження 20.10.2011
дата закладки 03.01.2012
Одиночество, как сума -
не наполнишь случайной гривной...
Приговор себе "я - сама..."
вряд ли будет звучать призывно,
вряд ли слёз станет слаще соль,
и едва ли согреет свечка...
Боль...с утра и до ночи - боль...
беспощадная...человечья...
Что сияние дальних солнц?
Знаешь - есть... но лучи их скрыты.
Чашу с горечью! - чтоб до донца
выпить всю... и с судьбою - квиты.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=303896
дата надходження 03.01.2012
дата закладки 03.01.2012
Веселих свят приємна суєта,
Коли оселя радістю багата!
Отак чекаєш поміж буднів свята
І проростаєш спогадом в літа.
Щасливі миті радісних стрічань,
Коли довкола посмішки знайомі
І рідні голоси лунають в домі
Дзвінким намистом теплих побажань.
Поміж розмов вплітаються пісні,
А хтось і жарти видає завзято!
Всміхається крізь вуса сивий тато
І мама тане в посмішці ясній!..
Неначе вулик радісно гуде
Домівка рідна переспівом звуків,
Веселим сміхом, криками онуків,
А то й плачем дитячим де-не-де.
Я так люблю ці зустрічі палкі,
Оте розлоге дерево родинне,
Коли ми у святкові гарні днини
Так, як ніколи, щирі і близькі!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=303863
дата надходження 03.01.2012
дата закладки 03.01.2012
Я дякую тобі, мій день прийдешній,
за сонце в гронах темно-синіх хмар.
За далечінь гірську до нових звершень,
за поштовх в спину, хоч який удар!
Я дякую тобі, крилата Мріє,
за шторм уяви і за штиль терпінь.
Понад усе сьогодні мене гріє,
що Твої очі неба має син!!!!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=303875
дата надходження 03.01.2012
дата закладки 03.01.2012
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 03.01.2012
* * *
Вновь с собою один на один
И ничто в диалоге не радует.
Даже снег, словно белый стрихнин,
Мне на плечи всё падает, падает.
Прежде жаждал я этих порош,
Что же ныне на сердце оставлено?
Неужели под скрипом подошв,
Как и снег, всё былое раздавлено?
Мне бы выразить снегу протест,
Мне б на чудо природы оскалиться,
Только белые мушки с небес
Мне на плечи всё валятся, валятся…
Нет, на снег обижаться нельзя,
Мы под ним ходим белыми цаплями.
Пусть снежинки по лицам скользят
И становятся тёплыми каплями.
В снегопад я охотно войду.
От себя не уйти и не спрятаться,
Просто можно у всех на виду,
Не таясь, без причины расплакаться.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=303885
дата надходження 03.01.2012
дата закладки 03.01.2012
Лиха беда - начало...
Так говорят.
Вот "завтра" и настало...
Зимы наряд
растаял. Крышам голо,
им в милость - снег.
На серебро не смолот
покров... Как грех,
оставлен неприкрытым
разбег дорог.
Метелями не свитый
мой мир продрог...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=303864
дата надходження 03.01.2012
дата закладки 03.01.2012
Пристрасне кохання в сполохах життєвих,
Віртуозним співом в серці гучно б’ється,
Маренням літає в кольорах рожевих,
Де блаженство щире щастям роздається…
Чарівне кохання в срібнім палантині,
Розплескавши сонцем свято чистоти,
Попливе пісенним легким серпантином,
Щоб пізнати серцем водограй краси…
Те п’янке блаженство-чарівне кохання,
Полетить сонетом в пісню скрипаля,
В море лазурове райського Едему
Де на хвилях щастя …тільки ТИ і Я!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=303665
дата надходження 02.01.2012
дата закладки 02.01.2012
Писати про осінь у вечір зимовий.
Плекати в думках почуттів листопади.
Пірнати у вир своїх мрій кольорових.
Шукати у віршах хоч трішки розради.
Хотіти. Чекати. Мовчати. Терпіти.
Щодня кудись бігти. Навіщо? Не знати.
Повірити в щастя. Ми знову, як діти.
Щовечора зорі удвох рахувати.
Тремтіти від холоду і не зігрітись.
Ловити сніжинки. Не сумувати.
Лиш поглядом знову з тобою зустрітись.
І далі, як вогник яскравий, палати!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=302272
дата надходження 25.12.2011
дата закладки 02.01.2012
Розкуйовджений світ тягне руки до неба,
На розпродажі снів я купую чорні,
Ніч холодним повітрям ламає ребра,
Залишаючи злякану душу зовні…
У розхитані двері тікає осінь,
Уникаючи дотиків змерзлих пальців,
Мій листОпад вітри у кишенях носить
І ночує на сходах підземних станцій.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=117788
дата надходження 23.02.2009
дата закладки 02.01.2012
Збігають останні години...
Ми ще один рік прожили.
Хтось вірш залишив, хтось світлину...
Творили добро як могли.
І ось на порозі чекає
Наступний, дванадцятий рік.
І Новим вас роком вітаю -
Колег по перу моноліт!
Здоров"я, наснаги, завзяття,
Кохання і здійснення мрій.
Добра і тепла в вашій хаті!
Хай з щастям прийде рік Новий!!!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=303261
дата надходження 30.12.2011
дата закладки 30.12.2011
* * *
В лесу осеннем важен каждый скрип.
Мох у сосны свернулся сенбернаром,
И шляпкой цвета южного загара
Сквозь влажный хворост рвётся к жизни гриб.
Здесь вздох и кашель – всё имеет вес.
Ждёт, затаившись, эхо восклицанья,
И крик «Ау!» - в насмешку, порицаньем
Мгновенно передразнивает лес.
И как пройдёшь, не стронув тишины,
Не погубив великого молчанья?
Здесь гимном шишка падает с сосны,
Здесь, если хрустнет ветвь, то величально.
…Всему, что здесь находится, хвала:
И мху, и сгнившей веточке, и мошке.
Не смуглый гриб уносим мы в лукошке,
Который нам лесная жизнь дала,
Её самой над прелью торжество
И то, что тяжелей любого веса, -
Не властную рассудку тайну леса,
Молчанье и величие его.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=282248
дата надходження 23.09.2011
дата закладки 30.12.2011
* * *
Окно распахиваю в сад
До звона рамы…
Какой сегодня звездопад –
Всё небо в шрамах.
И запятыми огоньки
Летят в затишье.
Ужель сорвались со строки
Четверостишья?
Но вот ещё летит звезда
В немом мерцанье,
Её густая борозда –
Знак восклицанья.
Летят, летят они за лес,
Значки межстрочья…
А там уже края небес
Рвануло в клочья;
И посылает алый диск
Свой луч рассвету,
И дрогнул, и качнулся лист
К теплу и свету.
Уж ветер запах трав принёс,
В окно мне дунул,
А я над азбукою звёзд
Всё думал, думал…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=299446
дата надходження 12.12.2011
дата закладки 28.12.2011
* * *
Впечатан в снег узор твоих следов,
Недолговечны на ветру их нитки.
Они уходят под сосулек слитки,
К двери, где всё не клацает засов.
Погашен дом.
Там нет тебя давно.
И не тебя в нём поцелуи жалят,
И не желтеет ночником окно,
Стоишь под ним забытая давно,
А в хмуром доме женщина чужая.
И боль твою не выстудит зима –
Слезу снега холодные не сушат.
Метель тоску нашёптывает в уши
И сводит этим шёпотом с ума;
На сквозняке слезе не загустеть.
Пускай провисла штора недвижимо –
Там приняла чужой изгиб постель,
И не тебе поют её пружины.
Там так же, как с тобой, безумен миг,
Ревёт огонь в осатанелом горне…
В груди на хрипе набухает крик,
Петлёю пальцы сводятся на горле.
…К утру зима нагромоздила льдов,
И дом усопший вьюгою отвыла,
Снегами, будто саваном, укрыла
Уже навек узор твоих следов.
28 декабря 2011 г.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=302778
дата надходження 28.12.2011
дата закладки 28.12.2011
Не докоряй моїй бездумній вірі,
Що все у нас закінчиться й мине.
Сьогодні вечір грає на клавірі
Щось дуже гарне, хоч таке сумне…
В моє волосся вплутується осінь:
Пробач, що я здавалась саме ТА.
Мені отруту в келиху приносить
Заплакана і вірна самота.
А в тебе розквітатимуть жоржини, -
Та віра як гранітний обеліск.
І вечір зазвучить на клавесині
Так легко, хоч в душі роздався тріск.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=285473
дата надходження 10.10.2011
дата закладки 28.12.2011
Взаємність щира у коханні мов струна,
Щоб співом оксамитним душу гріти,
До тембру серця квапиться весна -
В духмяних травах, в квітах шаленіти…
Нектарний подих весняних вітрил,
В світанках райдужних і в оксамиті ночі,
В сріблястім місяці на фоні синіх крил,
І в ясних зіроньках–твоїх щасливих Очах…
Чарівні миті зоряних дібров,
Обійми щирі, що довіку не забути -
В мережці долі знов цвіте любов,
Бузковим цвітом на стежках спокути…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=302711
дата надходження 27.12.2011
дата закладки 28.12.2011
Сніг пухнастий лоскоче обличчя,
Вітер вихрастий нам щастя зиче.
В теплі долоні мене забери,
Ніжно до серця мене пригорни.
Падає, падає зірка з небес -
Ніч Новорічна повна чудес.
В цілому світі існуєм лиш ми,
В теплі долоні мене забери.
Хороше, любо з тобою мені,
В небі іскряться вечірні вогні.
Іній на серці моїм розтопи,
Ніжно до серця мене пригорни...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=288892
дата надходження 27.10.2011
дата закладки 27.12.2011
Сніжинка! Господи, сніжинка!
Нарешті, випав перший сніг!
Слідами втоптана стежинка
Незвично тулиться до ніг.
Вже Рік Новий на білих конях
Свою дорогу проклада.
Сніжинка тане на долонях...
Поглянь, так це ж проста вода!
Вогнями світиться ялинка,
І дітвора довкруг снує,
А Дід Мороз вже за хвилинку
Дарунки з торби дістає.
Така весела колотнеча -
Цей Новорічний карнавал.
І серпантин ляга на плечі,
І давня казка ожива...
Діждались, врешті, тої миті,
Коли стрічаються Роки.
По вінця келихи налиті...
До дна! До дна напій терпкий!
Хай щастя піниться по вінця
І розбиваються жалі.
Щадить хай доля українців
На рідній, батьківській, землі!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=302202
дата надходження 25.12.2011
дата закладки 26.12.2011
В осінню ніч крокую... Тихо в парку...
Тьмяніють ліхтарі вздовж огорожі.
Крізь хмари місяць заглядає в шпарку,
Блищать зірниці на намисто схожі.
На вежі б'є годинник знову й знову...
Рахую пошепки: п'ять, вісім, десять.
Пригадую розмову телефонну,
Думки літають десь у піднебессі...
Ти так далеко і мені самотньо...
Холодний парк, шумлять тихенько віти.
Вперед крокую крізь нічну безодню,
До тебе хочу, ніде правди діти.
07.11.2011р. 20:42
Подільські Товтри Сатанів
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=293104
дата надходження 14.11.2011
дата закладки 26.12.2011
Тремтять вогні за памороззю вікон,
На хвойних лапах іграшки дзвенять,
Холодна терпкість вишеньки з мартіні,
Чуттєва втома, білий шоколад.
І срібним конфеті в долонях часу,
Розпорошились спогади, думки,
Падіння, злети, подарунки шансу,
Усе, що було…Все, але не ти.
Ще вабить нелюдська незрима сила,
І тане воля, мов прозорий віск.
Так сталось, що зима наворожила
Кохання зі смаком солоних сліз.
Поглинув морок зірване намисто,
Із ніжних слів, яких ти не сказав,
Це ялинкове диво променисте,
Сьогодні мені інший дарував.
Тремтять вогні іскринками по стінах…
Мов спогади - нежданні й недоречні,
Наповнять ніч чужі палкі обійми,
Наповнить душу – жаль та порожнеча.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=302317
дата надходження 25.12.2011
дата закладки 26.12.2011
Я і досі не знаю, хто Ти для мене,
Бо зустріла тоді, коли серце цього не чекало,
Бачу сон, а крізь сни й дорогу до Тебе,
Що світанком у вчорашній розмові звучала.
Ти смієшся на відстані сотень доріг,
І даруєш тепло, оповите серпанком туману.
Так байдУже стає, що за вікнами- сніг,
Коли поруч з Тобою всі мрії весняні.
Знаєш, зовсім не знаю, ким є Ти мені,
І дзвінки телефонні чому так невпинно чекаю?
Десь мелодії вальсу звучать в тишині,
Що дорожчу за мене Ти тАкож не знаєш.́́́́́́́́́
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=299519
дата надходження 12.12.2011
дата закладки 25.12.2011
Зворушлива така, як перший сніг.
Така ж легка, як він... Але направду,
болить їй серце, розпинає гріх –
вона чужого любить. Дати б ради
своїй сім'ї! Он двоє дітлахів
витоптують взуття і рвуть колготи.
І чоловік, і тисячі страхів,
і свекор, і директор, і робота –
у неї все… ну так, як у людей.
А жінці віднедавна серце плаче.
Іде вона. І перший сніг іде.
І ще життя іде. І тане, наче…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=299740
дата надходження 13.12.2011
дата закладки 24.12.2011
Сегодня в блеске восходящего светила,
Миг уловив, Твои увидел я глаза,
Два бесподобных камня, в них Ты поместила,
Огнём они пылали, янтаря.
О, как же был я глуп и несуразен,
Когда другие камни огранял,
Передо мной, всегда, светился нежно,
Янтарных глаз твоих, волшебный карнавал.
Идя по миру в облике невежды,
Я видел блики множества зеркал,
В них отражались многие надежды,
Но Ты одна, лишь та, кого искал…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=296320
дата надходження 27.11.2011
дата закладки 24.12.2011
Полину в позапростір, позачас,
Лишуся поміж завтра і сьогодні,
Забуду все на світі водночас
Та й вирвуся з гнітючої безодні.
Це буде саме зараз, не колись,
Бо квітнуть вже троянди малинові!
Метелик спалахнув, ось подивись!
Співають сосни вічний гімн любові!
Палкі цілунки літнього дощу –
Мов пестощі небес, мов спомин раю.
І я журбу вчорашню відпущу,
І я вогнем кохання запалаю...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=290175
дата надходження 01.11.2011
дата закладки 23.12.2011
Я давно вже тебе не бачив -
Десять? Двадцять? Чи з сотню літ?!
Загубився у снах юначих
Твій далекий ромашковий слід.
Заблукали в світах дві долі,
У туманну пішли далину,
Розійшлись на життєвому полі
В ту осінню годину сумну...
Я зустрінуть тебе боюся,
Вже змирившись, що ти - чужа...
Я на тебе ще ту молюся,
Ту, котрої колись бажав.
Хай розкаже верба розлога
І духмяна липнева ніч,-
Знають тільки вони й дорога,
Як кохались ми віч-на-віч!
Нам всміхались пахучі зорі,
Що вогнями вгорі цвіли.
О, яка була ніч надворі -
Ми від щастя хмільні були!
А тепер ти - чиясь кохана
І голублю тебе - не я...
Ти - моя невигойна рана,
Ти - сердечна недуга моя...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=301801
дата надходження 23.12.2011
дата закладки 23.12.2011
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 22.12.2011
Фиолетовый снег
не умеет курить и врать.
На ладонях его
нет царапин от женских истерик.
Лицемерный поэт для лиловых сугробов -
враг.
От общения с ним
фиолет вдруг становится серым.
Фиолетовый снег
знает сказку о той горе,
на вершине которой зимою цветут
мандарины.
Ты не бойся сжигать
полусны на большом костре.
Все укроют снега
фиолетово-синей лавиной...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=232368
дата надходження 01.01.2011
дата закладки 22.12.2011
У шибку
Ранок зазирнув
Ласкавий,
Захоплюючи жінку
У полон.
Відчула запах
Смаженої кави,
Знімаючи з повік
Солодкий сон.
Відтак поворухнулася
У ліжку,
Всміхнулася
Світанку за вікном.
Невимушено
Оголила ніжку,
І пригадала:
Вечір...
За столом
Вони удвох...
Їх спрагнені бажання...
Бездонний погляд...
На руці рука...
Його слова палкі...
Її мовчання...
Доріжка місячна
Клубочиться
Легка...
Їх дивна ніч
Серпанком огортала
Струсивши зорі
На своє крило...
Вона лежала довго,
І чекала...
Та кави в постіль
Так і не було.
16.12.2011р. 13:45
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=300878
дата надходження 18.12.2011
дата закладки 22.12.2011
Я в твоїх зіницях вкотре молодію,
Знову вісімнадцять! досі на коні!
Ти мені з роками повернеш надію,
Я лиш усміхнуся, просто… Або ні,
Обійму до болю! Повернулась, мріє!
Ти зі мною вип’єш вечір при свічах?.. –
Краще хай довкола все це постаріє,
Аніж постарію я в твоїх очах…
18.06.2010 р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=196447
дата надходження 18.06.2010
дата закладки 21.12.2011
***
Подаруй мені увесь Твій світ,
Пелюстки зимової троянди
І безжурний плин юнацьких літ,
Хвилі моря, пахощі лаванди.
Поведи мене в свої ліси,
У легкі тумани вечорові,
На озера, сповнені краси,
Де пророцтво чується у слові.
І моя душа із див оцих
Вибере собі святкові шати,
Звільниться від пут гріхів мирських,
Мо’ вві сні знов прийде Божа Мати.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=301065
дата надходження 19.12.2011
дата закладки 19.12.2011
Ти тільки голос в телефоні.
Тебе нема, ти тільки звук.
Ти лиш мобільний на долоні,
А не тепло гарячих рук.
Ти тільки ДРУГ (бо так буває),
Напевно доля повз пройшла.
І Хтось, не бачив і не знає,
Що не шукала, те знайшла.
Ти тільки голос в телефоні,
Що день і ніч луна в душі.
Та знову абонент не в зоні,
Мабуть мережі залили дощі…
25.05.2011р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=301085
дата надходження 19.12.2011
дата закладки 19.12.2011
Відтяв від хлібини скорину.
Зняв скальп – ніби з псевдо-індуса.
Забув, занехаяв, закинув –
оту, при якій не відбувся.
Від неї – і діти нелюбі,
хоч, звісно, невинна малеча…
А ночі із нею укупі –
зруйновані гнізда лелечі.
Вона терла стіл аж до скрипу –
а знов по вуглах замасніло…
Він пив нелюбов, доки випив –
а дна не дістать: не зміліло!..
Ой, кажуть неправду в народі:
мовляв, де ж були твої очі? -
Коли купував при нагоді…
Судити багато охочих.
Провину свою розуміє,
застряг у своєму ж капкані…
За вікнами темрява мліє.
Це ніч їхня спільна. Остання…
17.04.09.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=301074
дата надходження 19.12.2011
дата закладки 19.12.2011
На крихти покришені стосунки,
павутинням сновані слова…
Жінка, наче лицар в обладунках,
на шляху війни перебува.
Вона так бажає догодити:
одяг, і взуття, і макіяж…
(«Може, буде дужче він любити –
бо роблю усе для нього я ж!»)
Коли жінка має м’язи кволі –
замордує фітнесом себе.
…А самотність проситься на волю,
сумнів скроню, мов склоріз, шкребе:
«Що зігріє (скоро ж постарію!) -
діти, шлюб, обов’язок, любов?..» -
Жінка мрії про своє леліє,
і гантелі в руки – знов і знов…
Та на них надіятись не треба,
й щеплення нема від самоти…
Не для когось – а роби для себе,
знай: у світі неповторна – ти!
22.12.2008.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=301080
дата надходження 19.12.2011
дата закладки 19.12.2011
Кохання знов просилось на поріг,
Благало, плакало і кидалось до ніг.
Та грубо я закрила двері,
І знову сіла до вечері.
А за вікном, зима і сніг.
Прогнать кохання – дикий гріх.
Я миттю в двері, та дарма –
Мете лиш сніг, його нема…
Серпень 2011р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=301088
дата надходження 19.12.2011
дата закладки 19.12.2011
Спинімось тут. На тлі самого краю,
де цілий світ зійшовся на стики.
Скупа зима життя перегортає,
немов книжок роздерті сторінки.
Спинімось тут. Дорогу перекрито, -
ось це він є - з тобою наш причал.
Здійме до хмар цей біль розлучник-вітер...
Ох, краще б він навіки замовчав...
Спинімось тут. Струною одізветься
чиясь душа на шахматних рядах,
не заболить у когось хворе серце,
не заросить у когось на очах.
Спинумось тут. Не можна прогинатись
під смак солодких трунків і отрут.
Ми навчимося долю пробачати,
як і себе колись. Спинімось тут.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=293610
дата надходження 16.11.2011
дата закладки 19.12.2011
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 18.12.2011
Через пасмо дощів подаруй мені посмішку долі,
Простягни через простір в долонях свою теплоту.
В кришталевому серці сховай мої думи і болі,
В дивну мушлю скрути смуток той, що несе гіркоту.
Принеси мені віру в безмежному морі любові,
Віднайди всі слова в незрівняній перлині душі.
Ніжну пісню твою рознесуть хай вітри світанкові,
Хай зупиниться час і народяться знову вірші.
Солов'ї захмеліють від слів, що промовиш до мене,
А досвітній туман твою вірність візьме в небеса.
Загориться кохання в мені, наче сонце огненне,
Почуття, що ніколи, як Вічність сама, не згаса.
27.11.2011р. 21:45
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=296381
дата надходження 27.11.2011
дата закладки 14.12.2011
Скороспіла любов – мимолітна,
І промчить, наче автомобіль;
У коханні і старість привітна,
А в ненависті – й молодість біль…
Усміхається той наостанок,
Хто самого себе переміг;
Ти мені обіцяла світанок,
А я ніч пережити не зміг…
22.06.2010 р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=197198
дата надходження 22.06.2010
дата закладки 12.12.2011
Зима в вікно постукала дощем,
Каприз погоди нам збагнути важко…
Пишу як вперше. Тихий серця щем.
Рука тремтить. І по спині мурашки…
Пишу про тебе. Ти в мій світ прийшов
Такий смішний, закоханий у мрії…
У очі дивишся – читаєш душу мов,
Так тільки ти дивитися умієш!
Війне бажаним затишком, теплом,
Краплини в сумерках блищатимуть свічадом...
І що там дощ за сірим тьмяним склом –
В твоїх очах стає він зорепадом!
Пишу про тебе… Мрія ожива,
У серці б’ється, сум любов’ю стерши.
Рука тремтить і невпопад слова…
Чи то і справді я пишу уперше?
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=299408
дата надходження 11.12.2011
дата закладки 12.12.2011
Так стомлено злипаються повіки,
Думки мої злітаються до снів.
До мене вітер стукає у вікна,
Він прилетів здолавши сто світів.
Приніс слова і пристрасті від тебе
І так багато ніжних почуттів.
Хоч світять зорі у далекім небі,
Твої слова летять мені зі снів.
Крізь міцний сон твій дотик я відчую,
Бо ти давно уже в моєму сні.
І там тебе я ніжно так цілую,
Як вітер трави пестить навесні.
Руками пробіжишся по волоссі,
Затьмаривши бажанням небокрай.
Я відчуваю дотик твій ще й досі
І відчуваю цей небесний рай.
Одні бажання дві душі єднають
І це не вигадка моя, це сон.
Тому ці сни, коханням називають,
Бо там два серця б'ються в унісон...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=299412
дата надходження 11.12.2011
дата закладки 12.12.2011
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 12.12.2011
Коли настане день новий
І розмалює небо білим,
А вітер - легкий, заводний
Розвіє сум нічний щосили -
Згадаю я, що живемо
В прекрасному й старому світі,
Сміємось та страждаємо,
Гортаючи чарівні миті.
Що Богом дане нам життя
Не скінчиться в землі холодній,
І не залишиться душа
Ні безпритульна ні самотня.
Все, що нам доля надає,
Ми з честю винесем
І мудрість,
Яку з нас кожен пізнає,
Зайде сміливо в нашу сутність.
Любов і зрада, правда й - ні,
Куточки пам"яті безлюдні,
А там - в небесній вишині -
Моя душа...моє майбутнє...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=295102
дата надходження 22.11.2011
дата закладки 12.12.2011
Новый год уже не за горой,
И хочу я, надеясь на чудо,
Нашу встречу представить с тобой,
И я верю, когда-то так будет:
Елка дарит нам свой аромат,
И мерцают в подсвечниках свечи.
И ты видеть меня тоже рад
В этот дивный и сказочный вечер.
Капля нежности катится вниз
Запотевшею стенкой бокала.
Ты исполни, судьба, мой каприз,
О котором я долго мечтала.
29.12.2010г.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=299376
дата надходження 11.12.2011
дата закладки 11.12.2011
Когда нет слов... Не знаешь,что сказать друг-другу.
Молчи. Закрой глаза. Представь себе закат:
По небу тучи две катаются по кругу,
Подолом платьев (будто крыльями) шуршат.
Когда мечты вдруг забываются... бледнеют...
Когда сиренью пахнет воздух из окна.
Закрой глаза. Молчи... Пусть мысли опьянеют
От запаха цветов, от песен, от вина.
Когда нет слов... поверь ,- молчание ценнее.
Когда взлетают в небо ветры-журавли...
Лети же за мечтой, за птицами, смелее!
Лети туда, где тучи, словно - корабли.
Свидетельство о публикации №11105287698
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=262183
дата надходження 28.05.2011
дата закладки 10.12.2011
Кохання щире, що дарує божий день,
Неначе світло весняного рівнодення,
Воно вкарбоване у ритміку пісень,
Щоб білокрилим піднестись до одкровення.
Його духовну глибину пізнав вінець,
Сердечні ритми поєднавши у жадання,
А білі крила двох палких сердець,
З’єднав навік, закресливши страждання.
Летить кохання, наче білий птах,
На чисті роси, щоб води напитись,
І відкривається той кришталевий шлях,
Де двом судилося божественно зустрітись.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=289506
дата надходження 29.10.2011
дата закладки 09.12.2011
Не можна взяти й все забути
І викинути із життя.
Не можна долю обманути
І стерти з серця почуття.
За вікнами прокинувсь ранок
І дотик ніжної руки,
Розбудить радісно світанок
І понесе нас в береги.
Де трави росами умились
І радісно дзюрчить ріка.
До квітів сонце нахилилось,
Своєю ніжністю торка.
Не можна цю красу забути
І цю казкову дивну мить.
Не можна серце обманути,
Воно то ниє, то щемить...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=298951
дата надходження 09.12.2011
дата закладки 09.12.2011
Тріщинка, буває, нищить майже вічне,
Та нема єднання, як немає снів,
В смутку все буденне, навіть екзотичне,
А коли ми раді – свято триста днів…
Не мандрує світом, хто попав в неволю,
Як не може бути квітів без стебла…
Ні, нема кохання, як немає болю,
І немає болю, як нема тепла.
Я не вірю в долю, як немає віри,
Без болота дивні навіть комиші..,
Бо нема багатства, як немає міри
І цілунки прісні, як нема душі…
Ти мені повіриш, я тебе не зраджу;
Без дощу і сонця не буде полів…
А для поклоніння не потрібно хаджу, –
Як нема любові, то й не треба слів…
18.07.2010 р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=201753
дата надходження 19.07.2010
дата закладки 09.12.2011
Побач мою жіночу справжню суть!
Прилинь до мене, вирвися крізь простір -
Нехай думки в реальність проростуть.
Вкриваюся лише своїм волоссям...
Закрию очі - дотик твій ловлю
Своїм бентежним тілом розпашілим,
Спивай мене до краплі без жалю,
Цілуй аж так глибоко, щоб зомліла,
Гойдай мене на хвилях ніжно-рвучко,
Злітай зі мною птахом в небокрай,
Вмивай усю у пестощах жагучих,
Вмирай в мені і знову воскресай...
Люби аж так, щоб серце завмирало,
Зігрій необпікаючим вогнем,
Аби крізь душу мрія проростала
І оживила все, що дороге
Тобі й мені!...
А потім... буде тиша
У наших скронях відлік свій вести.
Крізь Вічність проростають мої вірші,
Згорають наші мрії в попелищі...
Прости мені за все і відпусти!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=298833
дата надходження 09.12.2011
дата закладки 09.12.2011
За поволокою туманів,
За маревом рожевих снів
Гойдає вітер вишні п'яні,
Що облітають по весні.
І плавно чеше пряні трави
У сяйві росяних перлин
Червоним гребенем заграви,
Що багряніє між хмарин,
Набитих пухом лебединим,
Немов подушечки м'які...
А тут--сніжинки-балерини,
Як ті метелики крихкі,
Тремтять у мене на долоні
І розтікаються за мить.
А у зимовому полоні
Земля закута міцно спить.
І сняться їй сади весняні,
Пташині співи голосні
За поволокою туманів,
За маревом рожевих снів...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=298839
дата надходження 09.12.2011
дата закладки 09.12.2011
Как для счастья надо мало! -
Дом, одежда и еда -
Колбасы кусок и сала,
Солнце, воздух и вода...
Заболтают счастье двое,
Перебъёт их третьих вздор.
Без тебя мне нет покоя,
Задушевный разговор.
Чтоб понять, что нужно мало,
Надо много потерять,
Ввысь и вширь стремясь устало,
Необъятное объять...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=298697
дата надходження 08.12.2011
дата закладки 08.12.2011
Золотистым ковром осень стелется,
Лист летящий застыл на мгновение.
Научи меня, осень, надеяться,
Как зимою не сгинуть в забвении…
Научи меня, осень, печалиться,
Размышлять над отрезками линии...
Почему также утро румянится,
Отчего на пруду грустны лилии.
Как внимать, веря каждому шороху,
Звукам вечности осени нежной,
Оставлять мысли прошлого вороху
Дней, опавших от ветра, мятежных.
Научи меня, осень, молчанию,
Что любых красноречий понятнее,
Научи привыкать к расставанию
И любить тех, кто всех неприятнее…
В.Стр@нник
http://vadimstrannik.ucoz.ru/
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=291702
дата надходження 08.11.2011
дата закладки 08.12.2011
Майну на чорнобривці у село.
У них сховалось так багато літа!
Ввібрали сонце полум`яні квіти.
У них - мого натхнення джерело.
Майну на чорнобривці у село.
Наразі ними кожен двір багатий.
Мене зустріне материнська хата
Та щедра піч із хлібом і теплом.
Майну на чорнобривці у село.
Хіба ще можна з чимось порівняти
Той милий квіт, що сіє кожна мати,
І без якого пісні б не було.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=290264
дата надходження 02.11.2011
дата закладки 08.12.2011
Від сонця зашарілися суниці.
Гудуть джмелі в голівках конюшин,
А жовта кашка бабками іскриться,
Немов в траві розсипано бурштин.
Доносить вітер запах материнки,
Петрів батіг вдивляється навкруг.
Стрибунчик-коник осідлав билинку
І поскакав галопом через луг.
Лоскочуть трави ноги мої босі,
Припудрив носа маковий пилок.
Вплету ромашку я собі у коси
Й подамся із метеликом в танок.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=291845
дата надходження 09.11.2011
дата закладки 08.12.2011
Трусить осінь яблука додолу -
Червонясті, зрілі, соковиті.
Зникло літо десь за видноколом,
Згасли фарби, зливами розмиті.
Я блукаю виснаженим садом,
Пригортаюсь до старої груші.
Вже й до мене осінь листопадом
Зазирає потайки у душу.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=290734
дата надходження 04.11.2011
дата закладки 08.12.2011
ОСІНЬ
Осінь заплітає
З листя довгі коси,
Бісером спадають
Трав’янисті роси.
І стоять дерева
В зажурі і голі.
Вітер-непосида
Гуляє по полі.
Небо хмурить брови -
Осені підвладне,
Промені холодні –
Сонце не парадне.
Під ногами шепіт
Золотого листя,
Осінь нас стрічає
В золотім намисті.
І блищать дороги,
Дощами промиті,
Землі почорніли,
Небо - в оксамиті.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=296006
дата надходження 26.11.2011
дата закладки 08.12.2011
Сьогодні перший білий сніг
Упав в розпечені долоні,
Він тихо стелиться до ніг...
Ти не кохав, тож ночі чорні
Затріпотіли між зірок
Напіврозпущеним клубочком
Заплакав щастя первісток
В моїх віршованих рядочках.
Сьогодні зорі заспівали,
Мов янголи чи пілігрими.
Вони, напевно, відчували
Усі мої натхненні рими.
Ти не кохав, тож першим снігом
Розсипалися зорі в снах.
Їх позбираю з тихим сміхом,
І знайду щастя у піснях.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=298558
дата надходження 07.12.2011
дата закладки 08.12.2011
Мрійливі сутінки чекають зорепад,
Звучить соната, серце просить ласки,
Вечірній час створив колаж-наряд
Для ночі-феї в чародійній казці...
Всміхнувся місяць, до своїх подруг,
Сріблястих зірок, що дарують мрії -
Реальне щастя розлилось навкруг,
Вселивши в душі паростки надії.
Торкання рук, зітхання в унісон,
Невтомність гри любовного сп'яніння -
Вуаллю щедрості прикриє дивний сон,
Що шаленіє від кохання та горіння…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=297610
дата надходження 03.12.2011
дата закладки 06.12.2011
Не ображайте своїх коханих навіть не навмисно кинутим словом, воно залишає в їх серцях болючі шрами... Бережіть один одного і нехай ваші слова лише зцілюють душу...
Якби ти знав, яка безмежна сила
Твоїм словам дарована була...
О, скільки раз вони безжально вбили,
Та воскресала знов від їх тепла.
Якби ти знав, як рани ті тривожать
І в скронях через край пульсує біль...
Єдине слово, ненавмисне, може,
А срібні роси вибились з-під вій.
Якби ти знав, як фарби враз тьмяніють
І втома визирає з-за плечей,
І слів твоїх відлуння тихо тліє
В принишклих вогнищах сумних очей.
Якби ти знав, яка ціна пробачень,
На руки б підхопив свою зорю
І виніс би із болю й сліз гарячих
Наче людей виносять із вогню.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=277526
дата надходження 29.08.2011
дата закладки 06.12.2011
Ця ніч була така бездонно тиха
І зорі в жмені струшували сни,
А десь голубку ніжну голуб кликав
Удвох напитись пахощів весни...
Ця ніч була така терпка і п*яна,
Пора для двох, а я була одна...
Тебе все виглядала крізь тумани
Закутана у шаль біля вікна.
А ранок теплим променем розбудить,
Очистить душу краплями роси...
Ця ніч найкращою могла би бути,
А ти її бездарно так згасив.
Ну виправдовуйся , як дуже хочеш,
Уже не вірю, що б ти не сказав.
А все таки шкода цієї ночі,
Її ти сам у себе відібрав.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=298180
дата надходження 06.12.2011
дата закладки 06.12.2011
Квітне буйно ружа на причілку
Кучерявим шовком пелюсток.
Прилетіла чаклувати бджілка
Над рожевим маревом квіток.
Огортає вельоном бесідку
Ароматів нескінченний плин
І не зводить погляду з сусідки
Молодий закоханий жасмин.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=297958
дата надходження 05.12.2011
дата закладки 06.12.2011
Чи серпень смутку додає краплину?
Чи чорнобривці пахнуть гіркотою?
Ти задивився на мою світлину,
А осінь гаптувала сивиною.
"Чарівна пані, - кажеш ти відверто, -
До тебе прихиляється і небо".
Та інших слів чекаю я уперто:
Слова кохання чути би від тебе.
Моє вже літо зникло за порогом,
Свої дарунки пропонує осінь...
А небо прихиляється до того,
Хто сумував і настраждався досить.
14.08.2011
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=275017
дата надходження 14.08.2011
дата закладки 06.12.2011
Друг без друга у нас получается все.
Только счастья не получается...
Эдуард Асадов
Згадай той вечір в зоряних вогнях :
Останній погляд, дотик, поцілунок...
Як гасло щастя просто на очах,
Прийнявши наших слів пекучий трунок.
А ранком все розтануло. як дим,
Лиш ехо слів тривожило щоночі.
Ти тінню йшов за всім життям моїм
І з поглядів чужих вдивлявся в очі.
Ми звикли жити у своїх світах
І завтра буде майже як учора.
Від смутку заховавшись у віршах,
Міняємось привітами в мажорах...
Згадай той вечір : тіні на стіні
У спалахах грози за щастям тужать...
Ми думали то б*ється дощ в вікні,
А то самотність стукала у душі.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=282260
дата надходження 23.09.2011
дата закладки 05.12.2011
Приємний слуху кожен звук
Цих букв маленьких,
Ти символ щастя, а не мук –
Не вір легенді.
Кого торкнеш своїм крилом –
Безхмільно п’яний,
Покірно схилиться чолом
Лише Тетяні.
Давно омріяний момент,
Як шанс останній,
Я також, наче той студент
Молюсь Тетяні.
Щасливий смак у цих хвилин,
Пряма дорога,
Бо світле свято іменин
У нас від Бога.
Бо це з Господньої руки
Цей день названий,
В Твоє ім’я на всі віки
Як день Тетяни.
Хай день цей буде без нужди
Щасливо ясний
І буде світ Твій назавжди
Такий прекрасний.
ВІтаю всіх Тетян з іменинами.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=236930
дата надходження 25.01.2011
дата закладки 05.12.2011
Карі очі, чорні брови,
Золоте волосся,
Шепіт тихої розмови
У одноголоссі.
Затамований десь подих,
Силует навпроти,
Поцілунку перший подив -
Електричний дотик.
Рук нестримане тремтіння,
Непослушні вії,
І таке святе невміння
Вірити надії.
Очі карі, літні ночі -
Від зорі до рання,
До нестями, до не схочу
Хмелю від кохання.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=298112
дата надходження 05.12.2011
дата закладки 05.12.2011
Заблукали щастя й горе у житті
І ніяк не можуть вибрати путі.
Заблукали в лабиринті почуттів,
Заховалися від нападу вітрів.
Ходять, бродять, вибирають собі шлях,
Щоб з'явились біль і сльози на очах.
То долонями погладять, то скубнуть,
То візьмуть пригорнуть ніжно, то попхнуть.
І ніяк не розібратись їм обом,
Ходить горе, ходить щастя за селом.
І чекають чиюсь долю обкрутить,
Там де горе, буде й щастя - треба жить...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=298101
дата надходження 05.12.2011
дата закладки 05.12.2011
Ніч і я. Місто зморене спить.
Грають марно у келиху чари.
Стелять постіль для місяця хмари -
Незабутня, зворушлива мить.
Підбивають перини пухкі,
Потакають його забаганкам.
Звабно сяє зірниця-коханка,
Мерехтлива, в сорочці легкій.
Із задуми не виберусь я,
В ніч дивлюсь зі свого підвіконня.
Не женуть мої чари безсоння,
Б`ється пульс: ні-чи-я, ні-чи-я...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=298081
дата надходження 05.12.2011
дата закладки 05.12.2011
Засвітила ніч на небі зорі,
Ясний місяць виглянув з-за хмар.
Тихо хвилі гралися у морі,
А у серці ще палав пожар.
Я його гасити не хотіла,
Не просила вітру, щоб гасив.
Від твоїх цілунків завжди мліла
І твоїх чарівних, ніжних слів.
Що мені робити із коханням,
Як сказати серцю - замовчи?
Знову в небі світить зірка рання,
А в душі ллють проливні дощі.
Ти мовчиш і я буду мовчати,
Бо в тумані наші почуття.
Буду серцем ще тебе кохати
І твого чекати каяття...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=298085
дата надходження 05.12.2011
дата закладки 05.12.2011
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 05.12.2011
Wir sind nur Mund…
R.M.Rilke
Ми – тільки голос. Тільки крапель дзвін
людської крові у житті-намисті,
що дзвону неба лине навздогін
у лазурові мареви пречисті.
Ми – тільки голос. Ми раптовий гук,
відбиток лун на білому папері.
Ми тільки дотик чиїхось ніжних рук,
ми присмак болю в чистій атмосфері.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=297883
дата надходження 04.12.2011
дата закладки 04.12.2011
Так бентежно задумалась осінь,
Ледь усмішка бринить на устах.
Перед нею замріяна просинь,
Жовту тишу несе на руках.
А у сквері бродить самотність,
Вітер гонить її звідусіль.
Та вона має з того користь,
Щоб на рану насипати сіль.
Закружляє вітер сердито,
Проводжає її крадькома.
Сійне дощик немов крізь сито,
Стане тиша навколо німа.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=297829
дата надходження 04.12.2011
дата закладки 04.12.2011
Так мені чомусь бентежно й легко.
Ніби відірвалась від землі.
Часом висотаний мед із глека,
Солодом покрив мої жалі.
Живограй роки перебирає,
Спогадів струмочок жебонить.
Залишилось те, що не вмирає,
Лиш зотліло те, що не горить...
Рудокосе сонечко сідає,
Пломеніє світ рожевих хмар.
Темна ніч надійно заховає
Той напій із любодійних чар.
Приспане кохання - то не диво,
Та Морфею душу не віддам.
Долі всупереч я знов щасливо
Повернусь в березовий вігвам...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=297841
дата надходження 04.12.2011
дата закладки 04.12.2011
Прилети в мої сни,
У рожеві, заквітчані весни.
Принеси лік душі,
Що стомилась в безмежжі шляхів.
Промовляй ті слова,
Що забуті були, та воскресли.
Помолися за нас,
За прощ́ення минулих гріхів.
Хай молитва твоя
Лине тихим зітханням до Бога.
Хай сльоза на очах
Розплескає найтяжчу печаль.
Хай від нині у нас
Буде тільки щаслива дорога,
На якій ми удвох
Разом знайдемо втіхи причал.
Там зупиниться час.
Хто щасливий - живе поза часом
В ілюзорних світах
Безкінечних вершин таїни.
Там звучатиме Гріг,
Пісню Сольвейг прослухаєм разом...
Та потрібно лише,
Щоби ти прилетів в мої сни.
19-20 вересня 2011р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=297658
дата надходження 03.12.2011
дата закладки 03.12.2011
Торкає небо сірим рукавом,
вже фарбу сонця змито з падолисту.
Ми будемо не пОрізно - разОм
і речі оживуть подвійним змістом.
Мовчання переповнює межу,
зневіра - в cерце - гострою різьбою -
Запам׳ятай, - найменшим дорожу
я спогадом, напоєним Тобою.
Коли в полоні бурі і тривог -
повір, що під ногами - твердь і суша…
Думки бувають зернами, що Бог,
чекаючи врожаю, сіє в душах.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=290047
дата надходження 01.11.2011
дата закладки 01.12.2011
Мав я вірного друга в дитинстві
І гадав, що той час не мине.
Та минулися роки барвисті
І мій друг просто зрадив мене.
Але ми відхилились від теми,
І не в бідах і прикрощах суть –
Сніг упав на мої хризантеми,
Але ще хризантеми цвітуть!
Я кохав, як наївний хлопчисько.
У руках тримав сонце ясне.
Небо сяяло так урочисто!
Та вона залишила мене.
Але ми відхилились від теми,
І не в бідах і прикрощах суть –
Сніг упав на мої хризантеми,
Але ще хризантеми цвітуть!
Я не був ледацюга й нероба,
До схід сонця ходив по ріллі.
Та підкралась підступна хвороба
І нагнула мене до землі.
Але ми відхилились від теми,
І не в бідах і прикрощах суть –
Сніг упав на мої хризантеми,
Але ще хризантеми цвітуть!
Я не кинув себе на поталу –
Посадив хризантеми в саду.
Але поки вони розцвітали –
Білий сніг вже кругом на виду.
Але ми відхилились від теми,
І не в бідах і прикрощах суть –
Сніг упав на мої хризантеми,
Але ще хризантеми цвітуть!
1993 р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=297149
дата надходження 01.12.2011
дата закладки 01.12.2011
Бринить твій голос в крапельках роси,
Що впала на кульбаби світанкові.
Мене здмухнути їх не попроси -
Теплом твоєї сповнені любові!
Дзвенить твій голос у стрункій сосні,
Пахучій хвойномрійним ароматом.
Прилинь до мого серця навесні,
Що ділиться поміж тобою й татом.
Хай буде вічним премогутній дзвін,
Бо будить до життя і надихає!
Усюди - радість, де лунає він...
Ніколи в серці сина не стихає.
(травень ц.р.)
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=296886
дата надходження 30.11.2011
дата закладки 30.11.2011
Співуча скриня ночі, зір підкови –
Виймає місяць для землі прикраси,
Пряде й пряде свою космічну повість
Старий казкар на веретенах часу.
Розвозить віз нефритовим палацом
Розсипані мотки тонкого сяйва...
– Скажи мені, душе, чого ти плачеш?
– Усе тут вічне, тільки я – минаю…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=296913
дата надходження 30.11.2011
дата закладки 30.11.2011
Мої вірші потрібні лиш мені
Собі пишу.. сама собі читаю..
Сама з собою крізь безсонні дні..
Сторінки пам'яті туди-сюди гортаю...
На дотик душу пробую свою..
Минуле в сьогодення повертаю..
Застигла між хвилинами.. в раю..
Чи в пеклі.. я й сама тепер не знаю..
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=294428
дата надходження 19.11.2011
дата закладки 30.11.2011
В піднебессі десь високо
янгол музику писав,
Сипав ноти ненароком
у обійми до октав.
Проростали в душу ноти,
вили втомлені вітри,
Снився ти мені у соте,
аж здавалось, я - це ти.
Долітав до неба стогін
і зривався із висот,
Упивались до знемоги,
позбуваючися цнот...
Проростали в тіло пальці,
пульсували скроні в такт
То симфонії, то вальсу.
В серці ти залишив знак...
Ніч тебе мені пророчить,
але сни - це ще не яв.
Я, мов скрипка, дуже хочу
в ніжні руки Скрипаля!...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=296554
дата надходження 28.11.2011
дата закладки 28.11.2011
З полишень керівниками своїх колективів
Металевим пером відписав,
Що не хоче, стомився,...не може,
Що злітає поверх огорожі,
На якій понадряпано «Зав...».
І погонич тварин пороси́в -
Десь на Захід, де ніжились люди.
А в той бік, де він йшов, ні...дрібнив -
Довго мовчки дивились верблюди.
26.11.11 р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=296255
дата надходження 27.11.2011
дата закладки 27.11.2011
Чи давно вам писали листи?
Від руки, від душі – на папері?
Чи давно уявляли, як вам
листоноша постукає в двері?
Чи давно підбирали слова
для близької людини - у риму?
Щоб листом заявити права
на Любов, що в рядочках полине?
Нам листи замінив Інтернет
і провалля мереж соціальних.
Чат(ування), он-лайн, forum.net,
словоблуд в блогосферах брутальних...
Та торкніться рукою листа,
що людина вам рідна прислала.
Відчуваєте?! Там теплота
пальців тих, що листочка складали!...
Там закохана ніжність і сни.
Дні чекання і сльози пророчі.
В цих рядках – візерунки Весни.
І бажання - торкатись щоночі...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=295997
дата надходження 26.11.2011
дата закладки 26.11.2011
На зламі літ, на сповіді
Всі почуття оголені
Відчайно і нестримно
Шикуються в рядки.
Рівняють шлях за вітром
Мої вітрила зболені,
Земних принад лишаючись,
Летять через роки.
Поміж доріг непройдених,
Серед шляхів нездоланих,
З минулого в майбутнє
Доріженька - вузька,
Хвилинами відміряна,
Поміж горами й долами
Через пороги й кручі
Тече моя ріка.
Чи ж пропливу, чи вистою,
Не зваблюся спокусою?
Життя моє не стане
Здірявленим човном...
Пташиною із вирію
В минуле повернуся,
До ніг роки постеляться,
Як золоте руно.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=258739
дата надходження 10.05.2011
дата закладки 25.11.2011
О, світлі осені печалі,
Торкнуться серця ще не раз.
Бо горобинові коралі
Принадніші усіх прикрас.
Приспів.
Осінній смуток серце крає...
Ми -долі непростої бранці.
То не кохання догорає,
Це - осені протуберанці.
Складає вересень рядками
Осінніх дум бурхливий плин.
Земля ще пахне чебрецями,
Дивує стразами ожин.
Запалює свічки шипшина,
Де так ряснів рожевий цвіт.
Що безпорадно й долечинно
Тобою затулив весь світ.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=282853
дата надходження 26.09.2011
дата закладки 25.11.2011
- Алло
- Привіт.
- Привіт… Щось сталось?
- Та ні… Я просто… Я сумую.
- Пробач, у мене часу мало.
- Я часто так тебе турбую?
- Ти знаєш… Час не повернути…
- Такого висновку дійшов?
- Ти спробуй просто все забути…
- А ти забув? Забув любов?
- Я люблю іншу.
- Я вагітна.
- Роби аборт – я заплачу..
- Дитинка – наша! Твоя! Рідна!
Ти зовсім щастя не відчув?
- Я п»яний був… Ти геть здуріла!
Якого щастя?! Може, горя?!
- Спасибі… Я все зрозуміла…
Твоя любов, як капля в морі…
- Усе брехня! Усе до слова!!!
- А знаєш… Я буду щаслива.
Не телефонна це розмова…
Пробач, що я тобі дзвонила.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=294239
дата надходження 18.11.2011
дата закладки 19.11.2011
Через роки і далі вертаюсь до рідної хати.
Через смуток і радість вертаюсь у сні й наяву.
Я вертаюсь туди, де старенька живе моя мати.
Босоніж знов ступлю на м’яку росянисту траву.
Приспів
Я вертаюсь туди, де так буйно квітує калина,
Я вертаюсь туди, де зозуля у лісі кує.
Я вертаюсь туди, де є рідна моя батьківщина.
Я вертаюсь туди, де залишила серце своє.
Я приїду до вас, бо весь мій родовід – моя сила.
Я прилину з розлуки, бо там є коріння моє.
Де дитинства зоря і де батька мойого могила
Та джерельце цілюще наснаги одвічної б’є.
В цьому – правда життя. Ти послухай мене, рідний сину,
Рідна батьківська хата - то є наш в житті оберіг.
Де б не був, де б не жив, ти завжди пам’ятай Україну
І здалека вертайся на рідний до болю поріг.
Ти вертайся сюди, коли буйно цвістиме калина.
Ти на крилах лети, коли тугу відчуєш здаля.
Бо у тебе в житті лиш єдина-одна Батьківщина -
Україна – велика, батьківська, священна земля.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=276643
дата надходження 23.08.2011
дата закладки 16.11.2011
Стояла ніч , обпалена грозою.
Ковтала дощ, тамуючи жагу,
Грім гуркотів, незримою рукою
Виписував із блискавиць дугу.
А небо, мов розжарене горнило,
Спалахувало сотнями жарин,
Село завмерло, наче заніміло,
Дивилось сумно вікнами хатин.
Ріка бурлила темною водою,
Звивалася й шипіла, мов змія,
Здавалося зійшлися у двобої
Стихія неба й стомлена земля .
Хитались наче привиди дерева,
Повітря пахло гірким полином..
Заснуло все – коротка ніч липнева…
І лиш твоє світилося вікно.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=147080
дата надходження 25.09.2009
дата закладки 16.11.2011
Тремтить на плесі місячна доріжка
Й ховається у гострій осоці.
Ковшем збирає вечір зорі нишком.
І знов моя рука в твоїй руці.
У келих ночі вллється рута-м"ята,
Снодійним трунком у липневу ніч.
У лоні літа у зелених шатах
Безсмертним дотиком торкнешся пліч.
Цей дивний сон насниться аж до ранку,
Засвідчивши кохання таїну...
Та зорі в небі збліднуть на світанку,
І я відчую присмак полину.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=272480
дата надходження 28.07.2011
дата закладки 15.11.2011
Сиреневый свет...
Дрожащий рассвет
на скорбные камни
росой упадёт
и тихо придёт,
тревожный и странный.
Разбужена мглой
и болью былой
завоет, заплачет
нагая земля...
сереют поля,
уходят удачи.
Увядшим листом
мне шепчет "потом..." -
унылая осень.
"Нет, нет, не сейчас" -
дожди шелестят
а ветер - уносит
и шепот, и крик,
и отблеск зари,
и взгляд запоздалый...
Сиреневый мрак
замерз на губах...
Уже не растает.
*психологи говорят, что сиреневый цвет обозначает сильную привязанность к вещам, людям и образу жизни. Именно по этой причине, люди, любящие этот цвет, очень тяжело переживают расставание. Для них это – «маленькая смерть».
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=291683
дата надходження 08.11.2011
дата закладки 12.11.2011
Як не встигаєш - не чекай.
Ти перспективна, швидкоплинна,
А я - в любові по коліна...
Тікай.
Як не чекаєш - не люби.
Ми раптом - не одне, а двоє,
А я в коханні вже по пояс...
Добий.
Якщо не любиш - то покинь.
В очах заклякли сині тіні...
Ні, не волошки сиротинні -
Полин.
Якщо покинеш - то пробач.
Мені не варто сподіватись,
хоч серце ладне розірватись...
Не плач.
Якщо пробачиш - не питай,
чи я тебе кохаю й досі.
Адже ти маєш бути зовсім
Не та...
Як не встигаєш - не чекай.
Навіщо манівці потворні ?
Сторінку разом перегорнем -
і край.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=291682
дата надходження 08.11.2011
дата закладки 12.11.2011
Побути хочеться мені на самоті,
Де поглинає стрим глибока ніша
Оздобити хвилини золоті
Рядками ненародженого вірша.
Манить рядками сонцесяйних рим,
Ридати словом, ще ніким не чутим,
Моє перо, цей вічний пілігрим,
Шукає порятунок від отрути.
Щоб доторкнутись віршем до сердець
І пробудити омертвілі душі...
Та має все початок і кінець...
Ніхто закон всесвітній не порушить.
Щоб обминути віражі круті,
Так хочеться побуть на самоті
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=290973
дата надходження 05.11.2011
дата закладки 11.11.2011
Повернуло вже літо на осінь
Табунами холодних ранків.
Срібно-білі виблискують роси
Сизим шлейфом чистих світанків.
На гіллі з порцеляни яблука
Підфарбовує стигле літо.
Незбагненна природи азбука
Таємницею злив покрита.
Йду вперед я не озираючись,
Зустрічати барвисту осінь.
А в хмарах кудлатих блукаючи,
Ледь видніється неба просинь.
Ясні зорі серпневої ночі
Упадуть на прозору вуаль.
Тихим смутком у час цей урочий
Доторкнеться душі пастораль.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=276727
дата надходження 24.08.2011
дата закладки 11.11.2011
Намалюй мені дощ, подаруй мені зливу,
Намалюй мені ніч, де були ми щасливі.
Намалюй мені грім, запали блискавицю,
Світлий спалах грози поклади на десницю.
Зупини дивну мить, принеси як дарунок,
Той омитий дощем спраглих уст поцілунок,
Як солодкий нектар, що п’янить до безтями,
Намалюй божий дар, збережи дивну пам'ять.
Закарбуй назавжди чистий дотик любові ,
На вівтар поклади щастя в кожному слові.
Піднеси до небес незрівнянне кохання -
То є чудо з чудес наша зустріч остання.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=262297
дата надходження 29.05.2011
дата закладки 11.11.2011
Вирує золотом осінній падолист,
Танцює вальс у сонячнім промінні.
І горобина в тисячі намист,
Неначе наречена на весіллі.
Красується, п"є молоде, хмільне вино
Із яблук-дичок-терпкуватий трунок.
Із присмаком печалі заодно,
Немов останній літа поцілунок.
Стоять в зажурі тихій верби молоді,
Крокує осінь стрімкою ходою.
То розсипає листя по воді,
То шелестить прив’ялою травою.
Сріблясто й легко літо бабине летить,
Спішить життя у далечінь незнану.
Як геніально, що чарівна мить
Спинилася під пензлем Левітана.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=276379
дата надходження 22.08.2011
дата закладки 11.11.2011
Щось раптом різко задощило –
Послався вересень до ніг.
Так несподівано й вразливо
Ступила осінь на поріг.
І волошкове наше літо
Вже відлетіло, відгуло…
Я все забула б, ох, якби-то
Тебе в тім літі не було.
Росою чистою омите,
Зіткане з сонця і дощу,
Недоторканне, чисте літо
Я несказанним залишу.
Ридає гірко, жалісливо,
Тремтить обірвана струна.
За те, що так тебе любила,
Чи я прощу собі сповна?
2002 р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=257695
дата надходження 05.05.2011
дата закладки 11.11.2011
Осіннє листя падає додолу.
О, скільки в нім печальної краси!
На крилах вітру носиться довкола.
Мені його в долонях принеси.
Чудовий витвір золота й багрянцю
Бринить відлунням літньої пори,
Кружляє листя в хуртовині танцю,
Злітає стрімко й падає згори…
Мережить літо бабине волосся –
Журливих днів срібляста сивина.
Та не тужи за тим, що не збулося
І не шкодуй, що скоро все мина.
Черпни в літах своїх незриму силу,
Залиш печаль, забудь свої жалі.
Прислухайся: нам осінь залишила
Прекрасний спомин - в небі журавлів.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=148740
дата надходження 07.10.2009
дата закладки 11.11.2011
Дивна квітка осіння
Розцвіла запізнілим коханням.
До нестями всю ніч морозець ніжно так цілував,
Засріблив пелюстки, діадему вдягнув на прощання.
З першим променем сонця надію останню сховав.
Світло-чинна печаль...
Королева самотня лишилась.
Вранці бранка кохання зосталась без свого короля.
У саду хризантеми голівки додолу схилили...
А спуштошені мрії скувала замерзла земля.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=231554
дата надходження 27.12.2010
дата закладки 11.11.2011
У світлі ліхтарів тремтить осінній бас,
На струнах холодів змовкає піцикато,
А парк міняє лик, свій профіль, і анфас,
І листяне манто - багряне і строкате.
Змовкає ночі мить, чекає нову роль,
Яка її схова у ритмах вітрогонів,
А сцену вже займе в прозорому король,
Із блиском аксельбант і сонячних погонів.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=290169
дата надходження 01.11.2011
дата закладки 08.11.2011
Осінній день майнув полями,
холодне сонце серед хмар
проміння кида векселями
мов літній борг своїх стожар.
Давно минули травень, квіти...
Лишилась крапелька надії,
що літо спогадом зігріте,
осінній вітер не розвіє.
Але листок червоний в ноги
пірне з висот. Його не жаль.
Та шлях його – моя тривога,
моя загублена печаль,
що вслід ключам впадає в душу
і замовкає в глибині…
І визнати я знову мушу,
що й осінь радісна мені.
В полях довкола – вітер, холод
і осокорів вітряки…
Й ховає сором покотьоло,
бо борг віддати не з руки.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=287017
дата надходження 18.10.2011
дата закладки 08.11.2011