Колись я заберу тебе в похід.
Ми з кавою зустрінемо світанок.
Ще поки темно, руки в нас як лід,
Імлиться пара з термофіліжанок.
Туман вершками потече по схилах.
Багряний горизонт тихенько зблід.
Намет. Сніданок. Треба більше сили.
Колись я заберу тебе в похід..)
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=849831
дата надходження 30.09.2019
дата закладки 30.09.2019
Я помню голос, голос соловьиный,
Печальный и небесно-ясный взгляд...
Стоял я, как немой, перед графиней,
А за спиной - мой преданный отряд.
- Мне только помолиться бы в соборе, -
С поклоном тихо молвила она...
В её простом и будничном уборе
Покорность случаю была видна.
- Вы будто забываетесь, дворяне,
В какой стране несёте тяжкий рок!
Буржуи вы иль местные крестьяне -
Отныне Ленин нам лишь царь и бог.
И снова молча поклонилась дама,
В её глазах я был простой бандит -
Ещё вчера мы сняли с того храма
Священный медный крест: - Вам Бог простит.
Уже назавтра прямо из парткома
Мы телеграммой приняли приказ:
"Знакома вам она иль не знакома
Графиня N, что было принялась
Читать молитвы местным прихожанам
В своём именье прямо на дому.
Указ Советов верным партизанам:
Расстрел. И с уваженьем руку жму!"
Ужаснейший кошмар! Какая жалость...
Жестокий сон, как будто бы в бреду,
И снова мне досталась, мне досталась
Такая участь на свою беду.
И вот стою я утром прям у стенки,
Отсчитываю мерно быстрый шаг...
Дрожат, дрожат предательски коленки:
Она же не преступник и не враг!
Графиня перед розовым рассветом
Стояла молча подле серых плит,
Тряслась рука с трофейным пистолетом...
- Ты не волнуйся только - Бог простит.
И вот поступок тяжкий мой звериный:
Я выпустил в неё весь свой заряд...
Я помню голос, голос соловьиный
Печальный и небесно-ясный взгляд.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=768052
дата надходження 25.12.2017
дата закладки 25.12.2017
Підійшов ти до прірви, чи хворий твій світ?
Час від часу у ньому блукають чужинці,
Зачини вікна-двері, побудь, пустоцвіт,
Наодинці.
Не шкодуй за вчорашнім - воно не болить,
То те саме що битись даремно об скелі...
Ти остання рослина, що згине за мить
У пустелі.
Тож не гай свого часу - пиши, відчувай,
Може бути, що саме вірші випадково
Таємницю розкажуть: лікує не чай -
Тільки слово.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=754272
дата надходження 08.10.2017
дата закладки 08.10.2017
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 06.10.2017
Уходишь ты. Тугие чемоданы
Закрыли, словно рты, железные замки,
Уходишь не с другим крутить романы -
Ты убегаешь от чудовищной тоски.
С тобою Будда - новый твой духовник,
Признаюсь честно - не видал его лица,
Но не соперник он мне, не любовник,
Ну как же одолеть святого мертвеца?
Повсюду статуэтки Гаутамы -
Видать, нарочно ты оставила их мне,
Чтоб дух летел мой к пику Фудзиямы,
Взбираясь потихоньку в полной тишине.
Но тошно мне - презренье к твоей вере,
И в позе лотоса застыть я не могу,
Как одряхлевший лев в пустом вольере,
Твой свадебный портрет я с грустью берегу.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=751270
дата надходження 19.09.2017
дата закладки 19.09.2017
Она пришла, и разразилось небо,
Пустился снег, завяли все цветы,
И ветер буйный дико и свирепо
Деревьям с лёгкостью ломал хребты.
- Я за тобой, - сказала Незнакомка
И приоткрыла капюшон рукой,
И, наклонившись, холодно, негромко
Добавила: - Теперь пойдём со мной.
На радостях, не сдерживая пыла,
Обнял я Тень, поцеловал в уста...
Казалось, и природа позабыла,
Что есть такая честность, простота.
- Я долго ждал вас, вашего прихода,
Писал стихи и слёзы втайне лил...
Вдруг лучик света прямо с небосвода
Невольно лик мой тёмный озарил.
- Ты слишком глуп, - сказала она строго,
Расправив гордо чёрных два крыла,
И, оттолкнув простого крепостного,
К луне не полетела - поплыла.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=743578
дата надходження 26.07.2017
дата закладки 26.07.2017
Я напишу письмо, мой ломаный английский
Привычно удивляет полной ерундой.
Я друг для вас, возможно, даже близкий
(Но сколько этих "близких" за её спиной).
Я знаю: в доме вашем весело и шумно,
Лакеи гордо носят красное вино,
Но вы скучаете, скучаете безумно,
Поглядывая нервно в грустное окно.
И каждый божий раз за каждою каретой,
Побеспокоившей вас скрипом от колёс,
Вы выбегаете во двор совсем раздетой,
Не сдерживая пылких чувств своих и слёз.
И возвращаясь странной, полной грусти, смуты,
Не извиняясь, что прервали разговор,
Вы подымаетесь к себе на две минуты,
Чтоб потушить внутри пылающий костёр.
Я знаю даже, может, этот самый кто-то,
Которого вы ждёте чёрт-те сколько лет, -
Совсем не я. И, вытирая лоб от пота,
Без подписи в камин швыряю свой конверт.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=737481
дата надходження 12.06.2017
дата закладки 12.06.2017
[i]дочке посвящается[/i]
Ей слишком мало, говорят, что пять,
Она ещё не заплетает косы,
С ведёрком ходит маленьким гулять
В песочницу у ранней абрикосы.
Её любовь наивна и кротка,
Она не знает в чём конкретно дело,
Но в сердце у святого тайника
Невольно зацвело и посветлело.
Как только выйдет - с радостью бежит,
Вернётся с кавалерами к обеду,
Лишь одного улыбкой наградит,
Лишь одному тайком отдаст конфету.
А вечером, когда все лягут спать,
И звук от стрелок станет постоянный,
Она счастливо ляжет на кровать,
Надев кольцо на палец безымянный.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=729051
дата надходження 16.04.2017
дата закладки 16.04.2017
Я твёрдо жду, но мне не пишут вовсе -
Пустые баржи в гавани стоят,
И на почтовом ржавом "Альбатросе" -
Ни шкипера, ни грузчиков-ребят.
Мой остров пуст, ужели все уплыли,
Оставив старика перед концом?
Ну, и пускай, зато к моей могиле
Не подойдут с заплаканным лицом.
Не прочитают мысленно молитву,
Затронув панихидную струну...
Я выиграл по молодости битву,
Но проиграл на старости войну.
И вот я, как обычно, на утёсе
Несу своё тяжёлое ярмо...
Теперь с небес на белом "Альбатросе"
Мне принесут последнее письмо.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=721768
дата надходження 05.03.2017
дата закладки 05.03.2017
Хочу я в небе раствориться,
Безумный совершить побег,
На землю нежно опуститься,
Как белый снег, как белый снег.
Кружиться, словно на балете:
То не желание - каприз,
Порхать, как бабочка при свете:
То вверх, то вниз, то вверх, то вниз.
Я буду облаком, виденьем,
Туманом где-то вдалеке,
Лишь прикоснуться бы волненьем
К твоим губам, к твоей щеке.
А ночью, прямо под луною,
Растаяв, перейти в поток,
В надежде утром быть волною
У твоих ног, у твоих ног.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=713810
дата надходження 22.01.2017
дата закладки 22.01.2017
Размеренные твёрдые шаги
На полпути до полного провала,
Ты знал об этом, только не солги,
Что жизнь твоя с судьбою не совпала.
Ты вздумал плыть на ржавом корабле
Куда-нибудь, подальше бы от дома,
И в кормовой на вахтенном столе
Оставил ты бутылку из-под рома.
И вышел в море, ночью, наобум,
Забыв о компасе, сигнальном флаге...
Душа давно была мертва, но ум,
Пожалуй, жив был только на бумаге.
И ты погиб, корабль нашёл на риф,
И шансов выжить не было, конечно,
Смертельный твой губительный порыв
Так и остался тайной, но не вечной.
На райских и неведомых брегах
Нашла приют бутылка из-под рома,
А в ней записка странная в стихах,
Быть может, вам она уже знакома:
"Вы думаете все, что смерть - конец,
Пытаетесь бежать от её жала,
Но как бы не проворен был беглец,
После укуса всё идёт сначала".
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=713245
дата надходження 19.01.2017
дата закладки 20.01.2017
За окнами не то, под окнами не те -
Последний свой приют ты распознал не сразу.
Пылится и молчит мужчина на кресте,
Рождаются стихи, плодятся метастазы.
Но ты слывёшь бойцом. Ты всякой битве рад.
Финальная резня в одну палату сжалась.
Дежурный секундант, напяливший халат,
Приносит провиант, наркотики и жалость.
Не всё ещё успел, не всё ещё сказал...
И копятся слова в ослабленной гортани,
Пока последний друг таращится в глаза
И думает о том, когда тебя не станет.
Ты знаешь, каждый вдох - дорога на убой.
И как тут ни борись, твоя борьба отпета.
Итоговой строкой склонились над тобой
Последняя болезнь, последняя победа.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=712433
дата надходження 16.01.2017
дата закладки 16.01.2017
До нас уже не прилетять дракони
І на Різдво не прийде Миколай.
Дороги, втома, кава з цитрамоном, -
Ну, хоч бери й в Лапландію тікай :)
У темних вікнах заблукали зорі.
З вітрини штучно світиться зима.
Тепер усі зимові ночі хворі
І ди́ва в чорно-білих снах нема.
Сьогодні нас чекає тиша вдома,
Порожні стіни і холодний чай.
До нас уже не прилетять дракони
І на Різдво не прийде Миколай.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=706445
дата надходження 14.12.2016
дата закладки 14.12.2016
Моё пространство - то десятки звёзд,
Холодных карликов и лилипутов,
Там нет орбит, планет с гигантский рост -
Сплошная тьма без лишних атрибутов.
Твоё - то бесконечный яркий свет,
Жизнь, улыбаясь, бьёт ключом повсюду,
Мы движемся навстречу много лет
По странному спиральному маршруту.
Нас, кажется, хотят разъединить,
Построив вечность, пропасть меж мирами,
Как просто оборвать такую нить,
Которую мы строили годами.
Я проживу десятки, сотни лет,
Законсервировавшись, выжидая,
Но, вижу, мир твой слишком разогрет
Скопленьем чувств - ты выгоришь, сверкая.
И потому в своей кромешной тьме
Я собираю зонд с метеоритом...
Кусочек льда в моём таком письме -
Надежда выжить нашим двум подвидам.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=698819
дата надходження 05.11.2016
дата закладки 06.11.2016
Финальный матч, трибуны все забиты,
И первый сет, увы, не за тобой,
Твоя планета с заданной орбиты
Уходит прочь в пространство с пустотой.
Ты дышишь трудно, выдохи и вдохи
Мгновенно формируют пелену...
Не видно корта, в этой суматохе
Ты как тигрица в собственном плену.
И вдруг невольно, словно мимоходом,
Ты вспоминаешь свой родимый дом,
Песчаный берег, море с теплоходом,
Пробежки в парке с верным тебе псом.
Занятия, разбитое колено,
И тренера заветные слова:
"Вставай, борись, расти в себе спортсмена,
Твой дух - то половина мастерства!"
И ты встаёшь, послав усталость к чёрту,
Проверив струны, подаёшь свой эйс...
Ты посвятила сердце своё спорту,
Мой милый ангел, гордый эдельвейс.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=695155
дата надходження 18.10.2016
дата закладки 06.11.2016
За дверью слышно эхо в ванной,
Струится тихо там вода,
На лавке тёмной деревянной
Нет от одежды и следа.
На полке, прямо возле мыла,
От бритвы лезвие лежит,
И парень грустно и уныло
Куда-то призрачно глядит.
И будь на месте тут священник,
Сказал бы гордо, без труда:
"Ты подлый трус, души изменник,
Гореть в аду тебе, балда"
Он знает это, но, возможно,
Уже сейчас ему плевать
На дядьку с бородой роскошной,
На мир беспечный и на мать.
Ему сегодня только двадцать,
Но жизнь он прожил за двоих,
Он может, может заблуждаться,
Седой несчастный наш жених.
Он говорит: мир многогранен,
Но измерений только два,
Что он великий марсианин,
А здесь лишь жертва колдовства.
И чтоб вернуть себя обратно,
Туда, откуда он возник,
Он режет вены аккуратно,
Вода - обычный проводник.
И вот лежит он бездыханный,
Кругом лишь алая вода,
Пар подымается туманный,
Молчат поблёкшие уста.
Душа счастливо покидает
Гнилую плоть и ищет мир,
Ту параллельность, что витает,
Слепой маяк, ориентир.
И появляется прозренье:
Ни марсиан, ни райских врат,
Кругом лишь воплей раздраженье:
"Верни тела, тела назад!"
И никакого нет ответа,
Но там, вдали, вслед за Землёй,
Сверкает Красная планета
Своей багряной чешуёй.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=693756
дата надходження 11.10.2016
дата закладки 11.10.2016
Твоё письмо средь прочих мелочей
Заслуживает должного вниманья,
Ты стала твёрже, несколько смелей,
Чем в час последнего свиданья.
И вот в руках мелованный листок
И почерк ровный, стройный, ты ли это?
Я устремляю взгляд на потолок,
Но не найду сегодня там ответа.
Ты славно пишешь о своих делах:
Досуг, погода, пёс больной и скука...
Как хорошо, что в наших рубежах
Письмо приходит тихо и без звука.
Неинтересно дальше мне читать,
Очки по носу медленно сползают...
Мне снится берег и морская гладь,
И поплавки на солнышке сверкают.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=692660
дата надходження 05.10.2016
дата закладки 05.10.2016
Пишу тебе. Я снова в дураках.
Писать тебе всегда невыносимо -
Опять моя невечная строка
Раздавится в объятиях мейнстрима.
Ты - тот же неизвестный адресат,
Твоя страна на глобусе затёрта.
А мне придётся снова обрезать
Поэзией забитую аорту.
Уставший мозг, закованный в катрен,
Штампует романтических героев,
Которые всю жизнь вручат взамен
За счастье быть любимыми тобою.
Для многих я списался, опопсел,
В своих стихах беспомощен и жалок.
Но ты ведь не гуляешь там, где все, -
И вдруг приметишь в утренней росе
Букетик зарифмованных фиалок.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=692431
дата надходження 04.10.2016
дата закладки 04.10.2016
Я прилечу к вам тёплым летним ветром,
Пройдусь по занавескам, по щекам
И, наслаждаясь каждым миллиметром,
Остановлюсь, чтобы прильнуть к губам.
И в этом поцелуе долгом, нежном
Пройдёт вся вечность прямо предо мной,
И в океане тихом и безбрежном
Начнутся волны с пеною густой.
Исчезнет скучный штиль и гладь морская,
Внутри пробудится девятый вал,
И страсть, так постепенно нарастая,
Заполнит ранее пустой бокал.
И как бы ночью холодно не было,
Пожалуйста, прошу вас об одном:
Откройте окна так, чтобы входило
Дыхание моё в ваш светлый дом.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=679591
дата надходження 23.07.2016
дата закладки 23.07.2016
Привет, мой Джонни, мой хороший друг,
Я так устал от жизни рядового,
Зажги-ка свечку, сядем дружно вкруг,
Твои советы стоят дорогого.
Ты говоришь, что нужно быть добрей,
И скалишь зубы, словно улыбаясь,
Но я, как лодка между кораблей:
Гребу, чтоб выжить, потом обливаясь.
Пойми, мой друг, осталось мало мне:
Волна вражды несёт за мною воды,
И твой хозяин в этой западне
Пойдёт на дно от жуткой непогоды.
Мой верный Джонни, преданный мой друг,
Ты снова спишь, не выслушав баллады,
И я снимаю старый свой сюртук -
Укрыть тебя от утренней прохлады.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=677713
дата надходження 13.07.2016
дата закладки 13.07.2016
Там, за разрядами бешеной молнии,
Кроется свет,
На величавом утёсе в безмолвии
Тень-силуэт.
Ведь говорят, этот мир не единственный -
Есть и другой,
Только в портал тот оккультный таинственный
Нам ни ногой.
Весело ветер гуляет под тучею,
Светит маяк,
Тень высоко, где-то прямо над кручею,
Делает шаг.
Кто-то взмолился бы слёзным проклятием:
"Грешник юнец!"
В мире другом, с не таким восприятием
Встанет беглец.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=676246
дата надходження 05.07.2016
дата закладки 05.07.2016
Отрезана от общества она,
Живёт в лесу, в землянке на поляне,
Прекрасна, как волшебница-весна,
Как бабочка на девственном тюльпане.
Общается звериным языком,
В волнистых кудрях - веточка сирени,
И поутру катается верхом
На благородном северном олене.
Её судьба лежит в еловых шишках,
Любовь смешалась с воздухом лесным,
И вдохновенье в заячьих штанишках
Ей греет душу мехом пуховым.
Она, возможно, с родственной планеты,
Где все живут душою и добром,
Случайно оказалась в мире этом,
Заложницей став в обществе людском.
О ней не вспомнят в старых добрых книжках,
Ведь не в пример она, а как изъян,
И вдохновенье в заячьих штанишках
Не может греть бесчувственных землян.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=674083
дата надходження 23.06.2016
дата закладки 24.06.2016
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 23.06.2016
Бувають дні, що йти несила
І повернути - шанс остиг.
Душа ховає, як могила,
Всесвітній сум. І тих святих,
Прекрасних митей незабутніх
Стихає гомін. Боже мій,
Чи всі ми маємо майбутнє
У цьому хаосі подій?
Буває так, що бракне віри.
Мої світи втрачають сенс.
Латаю серцем чорні діри,
Залиже рани час, як пес...
Отак і станемо дорослі.
Раптово й мовчки. Боже мій,
Отак закралась в душу осінь
Поміж весняних безнадій...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=650367
дата надходження 09.03.2016
дата закладки 08.05.2016
Я встретил её возле храма,
Малышка лет, может, пяти
Настойчиво, даже упрямо,
Пыталась поспешно зайти.
"Зачем тебе в церковь так поздно?
Ты знаешь, что слишком мала?"
А девочка тихо, серьёзно:
"Я, батюшка, к богу пришла".
В глазах голубых, огорчённых,
Тоска пеленою легла,
Как много таких обречённых,
Как мало для них тут тепла.
"Пойдём", - бросил я осторожно
И слёзы едва подавил,
Как вдруг у дороги истошно
Фиакр чей-то притормозил.
"Танюшечка, Таня, Татьяна!"
Пронзительный слышался крик,
И в свете ночного тумана
Лик женщины мигом возник:
"Когда же ты будешь послушна?" -
Съязвила она свысока.
- Мне, мачеха, в доме так душно...
А, может, и с вами слегка"
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=660564
дата надходження 19.04.2016
дата закладки 19.04.2016
Моя дорогая Сивилла,
Сокровище всех моих грёз,
Как лотос зависим от Нила,
Так я от твоих горьких слёз.
Приди же ко мне, улыбайся,
При свете луны голубом,
Как нежный бутон распускайся,
Принцессой будь, я - королём.
Мы вместе, забыв о преградах,
Взлетим выше всех пирамид,
Побудем у Сфинкса на лапах -
Он нашу любовь сохранит.
Пусть звёзды хохочут над нами,
Улыбку придержит луна,
Лишь только своими губами
К тебе прикасаться сполна.
Но тает Сивиллы обличье,
Рассвет растворяет тот взгляд...
На облике нежном девичьем
Горючие слёзы блестят.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=658670
дата надходження 10.04.2016
дата закладки 10.04.2016
Сегодня ночью я задую свечи,
Возьму свой шарф, одену новый фрак
И удалюсь для тайной важной встречи
В заброшенный, зловещий особняк.
Там старый парк, скрипящие каштаны,
А возле входа статуи химер,
Их жгучий взор здесь нужен для охраны,
И пусть вас не смущает их размер.
Я поднимусь по лестнице на кровлю,
Спущусь оттуда прямо на чердак
И, торопясь успеть, всё подготовлю,
Чтоб не попасть под взгляд ночных зевак.
И вот когда за мёртвой тишиною
Послышится столь характерный стук,
Шарфом глаза мгновенно я закрою,
Предотвратив свой искренний испуг.
"Привет, мой друг", - прошепчет гостья нежно,
Что-то знакомое звучит в том голоске, -
"Ты снова тут, ах как это потешно
Встречаться здесь, в закрытом чердаке!
Но видит бог - свиданья наши грешны,
Меня стыдят великие волхвы,
И время тут бежит чрезмерно спешно
И без того состарив жизнь вдовы.
Прощай, мой друг... оставь своё волненье,
Передавай привет всем малышам,
Я буду ждать, ты наберись терпенья
И мужества не плакать по ночам".
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=638164
дата надходження 24.01.2016
дата закладки 24.01.2016
Я узнаю за зеркалами,
В туманном сумрачном огне,
Похожий мир, он между нами,
В необъяснимой стороне.
Там нету денег, нету славы,
Пороков гнусных и дурных
И в небесах ради забавы
Два солнца бледно-голубых.
Там существа не ищут яства,
Не убивают, чтоб прожить,
Не образовывают царства,
Чтоб управлять, руководить.
Они зовут меня с собою,
Я, правда, слышу голоса,
Надеюсь, будущей весною
Меня возьмут на небеса.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=635944
дата надходження 15.01.2016
дата закладки 15.01.2016
Я знаю там, среди лиманов,
Где сотни скал и славных гор,
В стране огромных великанов
Построен сказочный собор.
И обязательно в том храме
С овальным куполом на вид
На грани с нашими мирами
Принцесса милая сидит.
Её пленительные очи
Скрывает тонкая вуаль,
А лик прекрасен, непорочен,
Как целомудренный хрусталь.
Я знаю, мне не подступиться,
Как ни стремись и ни колдуй,
Мой ветер, хватит суетиться...
Неси ей нежный поцелуй.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=635564
дата надходження 13.01.2016
дата закладки 13.01.2016
Острою бритвой вены распороты:
Спи, не вставай.
Стрелки на веках ровно подчёркнуты,
Стынет твой чай.
Глупость девичья иль тайна какая -
Доводов нет,
Лучик за шторою прямо у края
Знает ответ.
Можно сказать: наша жизнь - путь-дорога
Красок полна...
Только не каждый в приёмной глазного
Видит цвета.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=635351
дата надходження 12.01.2016
дата закладки 13.01.2016
По улице, шумной и пыльной,
Вблизи Елисейских полей
В карете богатой и стильной
Катился отец де Верлей.
Его дорогое убранство,
Украшенное серебром,
Скорее роднило с дворянством...
(Монахи не держат хором).
Карета подъехала к церкви,
И двери открыл свой лакей,
Как лев выползает за жертвой,
Так батюшка шёл на людей.
- Вас гость тайный ждёт за обедом,-
Взволновано выдал слуга.
- Уймись и иди за мной следом,
А гости, пожалуй, к деньгам.
Служитель задёргался нервно:
- Мадам попросила сама...
Лишь с глазу на глаз, непременно.
Ей исповедь видно нужна.
Отец одобрительно бросил:
- Ступай, помолись за откат,
Быть может, и в этом вопросе
Монетою нам зазвонят.
С ехидной такою улыбкой
В приёмную шёл наш отец:
"Похоже, богатую рыбку
Отведаю я наконец".
И двери открыл он спокойно
И вдруг, обомлевший, застыл...
Фигурой красивою стройной
Пред ним добрый ангел светил:
"Ты грешник отец и преступник,
С людей собираешь гроши,
И алчность - твой преданный спутник,
Молчи и главой не маши.
Тебе предстоит испытанье,
Нелёгкий и тягостный путь,
Он должен твоё осознанье
На правильный курс подтолкнуть".
.................................
День судный открылся: пустыня,
Кругом раскалённый песок,
"Святая моя герцогиня,
Я слаб и не выдержу срок.
Верни меня лучше обратно,
Здесь жажда съедает меня,
Я исповедь сделаю платной
Лишь для самого короля"
И мигом пред ним появился
Кувшин со студёной водой,
Священник пред чудом склонился,
Дрожащей сухою рукой
Хотел было взять, чтоб напиться,
Но голос его оборвал -
На дюне стояла блудница,
Отец де Верлей проворчал:
"Что делаешь ты средь пустыни?"
- Не гневайся, добрый монах,
Была я обычной рабыней,
Служила в публичных домах.
Но выгнали нынче оттуда
Меня и моих же подруг,
Скитаюсь по свету я всюду,
И жизнь моя - замкнутый круг.
Наверно, такая судьбина,
Тяжёлый, безжалостный рок,
Я скорую слышу кончину,
Пожалуйста, дай мне глоток
Водицы своей из кувшина,
Мне правда так хочется пить,
Сейчас я спущуся с вершины,
Чтоб горло своё освежить.
"Постой, молодая чертовка,
Меж нами приличная грань,
Я знаю, что это уловка,
Вонючая мерзкая дрянь!
Воды на двоих здесь не хватит,
Кувшин слишком мал, невелик,
Ты по уши в грешном разврате,
На мне же священника лик."
И бросился пить ненасытно,
И с жадностью делать глотки,
И в этом порыве завидном
Не слушались обе руки:
Уж слишком подняли посуду,
Отец подавился слегка,
Но дальше продолжил, покуда
К нему не подкралась беда:
Закашлялся как, завопил он,
Не выдохнуть и не вдохнуть,
Руками лицо обхватил, но
Успел только щёки раздуть.
С минуту иль две прометался
На жёлтом-прежёлтом песке,
Кувшин в это время качался
В ногах...но застыл на виске.
................................
Как странны порою дуэты:
Монах и охапка грехов,
И правду толкуют поэты:
У истины нет берегов.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=635058
дата надходження 11.01.2016
дата закладки 11.01.2016
Срывает ветер на пути
Дома, деревья и кареты,
Лишь твои камни-самоцветы
Горят спокойно на груди.
И позавидуют смиренью
С Тибета праведные ламы,
Их дух, возможно, твёрдый самый,
Но твой с другого измеренья .
Не знаю, где находишь место
Всем этим тайнам и приметам:
Не будь гола ты и раздета -
Была б обычною невестой.
Прошу, мой Месяц, не свети,
Пусть ночь скрывает тонкий стан,
И твой счастливый талисман
Пускай сверкает на груди.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=624463
дата надходження 28.11.2015
дата закладки 28.11.2015
Хіба твоя біда, що сильно так люблю?
Хіба печаль, що буть з тобою я не можу?
Усі твої гріхи у Бога відмолю
Усі свої – складу в довічну ношу.
Хіба твоя біда, що серце терпне знов?
Що все моє життя тобою проростає?
Співмешканка моя – ота чудна любов
Так горнеться до мене, слухає й звикає…
Та десь тихенько, злочином, ту мешканку спалю
Немає місця вдвох, та й вірить більш негоже.
Хіба ж твоя біда, що сильно так люблю?
Мабуть моя, що буть з тобою я не можу…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=623512
дата надходження 24.11.2015
дата закладки 24.11.2015
Мой грех в невежестве, обмане,
Стихи не я, мой друг, пишу,
Я лишь в упряжке, сзади сани,
А кто ямщик - не услежу.
Но правит крепко, бесшабашно,
Где вольность дам - хлыстом велит,
Порою мне ужасно страшно,
Но результат благоволит.
Мы вместе разом мчим галопом,
Босые ноги сбиты в кровь,
Я мокрый весь, со мной под боком
Лишь моя муза и любовь.
Ямщик "коня" не пожалеет,
И видно в гриве седину,
Прощай, дружище, сердце тлеет,
И видит бог, не дотяну.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=623255
дата надходження 23.11.2015
дата закладки 23.11.2015
Меж тысяч слов и заклинаний,
Среди святых и злобных книг
Ищу не строчки для признаний,
А твой простой и чистый лик.
Покуда сердце твёрдо бьётся,
Пока огонь внутри горит,
Я знаю: свет твоего солнца
Дорогу мне благословит.
И, может, богу не подвластно
Судьбою нас соединить...
Но вера выше, не напрасно
Мы всё мечтаем изменить.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=622838
дата надходження 21.11.2015
дата закладки 21.11.2015
*****
Ты забери свою печаль. Не говори, что равнодушна.
Прости, но мне тебя не жаль, от твоих глаз мне слишком грустно.
И не забудь собрать обиды. Ты их оставил неспроста?
Не будь наивен, ты же видишь, что жизнь моя тобой пуста.
Я ни одной слезой не плачу, и каждым взглядом я не вру,
Когда тебе, мой милый мальчик, о безразличьи говорю
Я упивалась твоим чувством, и наслаждаясь тем теплом,
Я понимала, что искусство твое лишь в том, чтоб быть рабом.
Ты не смотри в мои глаза, и не ищи ты там спасенья.
Не жди, что вдруг моя душа начнет просить твое прощенье.
Я так устала понимать, что нас с тобою быть не может,
что даже сердца не узнать, его ничто уж не тревожит
Прости, наверно слишком поздно ты подарил свои мечты
Простить все это так непросто, но ты прости…
***
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=621982
дата надходження 18.11.2015
дата закладки 18.11.2015
1
Он жил не в нынешние годы,
Самоуверенный в себе,
Он насмехался над природой,
Плевал в лицо своей судьбе.
Он говорил, что сам решает
Дела со смертью и пути,
Что нас ведут иль в ад, иль к раю,
Его же могут обойти.
Он целовался с пистолетом,
В рулетку русскую играл
И слыл отчаянным поэтом,
Чью душу дьяволу продал.
Ходил спокойно на дуэли,
Зевая, возводил курок,
Такой досуг не все имели,
Бессмертие - ужасный рок.
Его прозвали Велиаром
В честь духа беса, главаря
Несметных войск, одним ударом
Сразить мог воинство царя.
Он не похож был на героя -
Уж слишком прост его был вид,
И лишь глаза цвета прибоя
К нему манили, как магнит.
Стихи его носили славу
Не глупых вовсе, не простых,
И в обществе он был по праву
Один из лучших таковых.
2
И жил бы он тысячелетья,
Покусывая длинный ус,
Но тайной славой, долголетьем
Он был обязан за союз
С Верховным Злом, Подземным царством,
Где духи демонов снуют,
Сам Люцифер своим коварством
Отвёл его в этот приют.
И каждой ночью, в полнолунье
Под отдалённый вой волков
Являлась всадница-колдунья
На змее с тридцатью голов.
Бросала свиток и поспешно,
Хлестнув страшилище кнутом,
Во тьме ужасной и кромешной
Кружила над особняком.
Увидев поступь Велиара,
Летела прочь, а сам дракон,
Извергнув пламенем пожары,
Рождал в округе страшный стон...
3
Герой наш лёгкою рукою
Брал павший свиток и потом,
Читая прихоть под свечою,
Сжигал пергамент за столом.
Он выполнял любое дело,
Веленье дьявола - закон,
Но как-то раз, когда стемнело,
Прочёл он вот какой канон:
"Мой Велиар, ты служишь славно,
И вот последний Мой приказ:
Найди царевну православну
И забери её для нас.
Мы будем злобно издеваться,
Ведь православие - наш враг,
Но есть проблема - бога старцы
Оберегают сей очаг"
4
И бросил наш герой Отчизну,
Пошёл на поиски царя
Туда, где дьявол был не признан,
Где вечный холод января.
Он шёл звериною тропою,
Не попадаясь на глаза,
Укрывшись маскою святою,
Держа в котомке образа.
Он долго шествовал к победе
И был по праву награждён:
Страна прирученных медведей
Улыбчиво дала поклон.
И встретили его как в сказке:
Сам Патриарх его обнял,
И старцы поклонились маске,
И царь устроил пышный бал.
Осталось лишь забрать царевну,
Всё вроде просто будто сон,
Но он влюбился задушевно...
Впервые в жизни был сражён.
И Люцифер узнал об этом,
И гневу не было конца,
И повелел он у поэта
Забрать личину святовства.
И Велиар в одно мгновенье
Перед толпой простых зевак
Сменил святое оперенье
На полосатый длинный фрак.
И молвил царь, не медля часу:
"Это обман, друзья, обман!
Убейте нечисть эту сразу!
Оружье к бою, капитан!"
И натянули старцы лук,
И полетело в Велиара
Двенадцать стрел, раздался звук...
Царевна мёртвая лежала.
Она не знала о бессмертье,
Любовь рассудок забрала,
И в тот же час явились черти,
Героя казнь теперь ждала.
Его доставили на змее
В дворец подземный золотой,
Возможно, будь он посмелее,
Мятеж поднял бы с чернотой.
Но не вернул бы он царевну,
Её душа в раю богов...
Его же тело ежедневно -
Добыча змЕевых голов.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=616390
дата надходження 27.10.2015
дата закладки 27.10.2015
Мой первый стих, так непривычно
Открыть забытую тетрадь,
Узнать свой почерк, иронично
Улыбку скрытно придержать.
Увидеть слёзы, на бумаге
Следы их будто не видны...
И хорошо. Так след от шпаги
В дуэли прячут драчуны.
Тут целый мир. Ужели надо
Чего-то большего? Отнюдь.
Ты не отыщешь лучше клада,
Смысл жизни здесь - не где-нибудь.
Прижать к груди, и долго-долго,
Кусая губы, вспоминать...
И положить тайком на полку
Свою забытую тетрадь.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=615240
дата надходження 22.10.2015
дата закладки 22.10.2015
Мне письма нынче вовсе не приходят,
И бардака в столе давно уж нет,
И тишина вокруг ехидно бродит,
Пытаясь проглотить в туннеле свет.
Мне одиночество составило здесь службу,
Мы вместе пьём, гуляем, даже спим,
Меж нами что-то большее чем дружба,
Но вряд ли это нужно нам двоим.
И вместе с тем, когда в округе шумно,
И пачка писем прямо за столом,
Скучаю я за обществом безумным,
Где ты и я, и тишина кругом.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=613450
дата надходження 15.10.2015
дата закладки 15.10.2015
В час отчужденья, грусти со свечами,
Когда отчаянье благословит твой путь,
Возьми бумагу старую с полями,
Перо, чернильницу и кофе не забудь.
И напиши, как много накопилось
На сердце мук, как горько быть одной,
Как безответно, глупо ты влюбилась
И в страсти утонула с головой.
Там, в таинстве чернильных букв и слов,
Пропитанных кофейными слезами,
У раненых, разбитых берегов
Появится фрегат под парусами.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=598553
дата надходження 09.08.2015
дата закладки 13.08.2015
Я рядом. Я холодною рукой прогуливаюсь между позвонками. Я - твой навек разрушенный покой, твоя коса, а ты - совсем не камень. Пускай судьба сжимается в одну тропинку от еды до унитаза. Раскаиваться? Чувствовать вину? Но я не предавал тебя ни разу....Моя любовь на блюдечке, держи. Тебе плевать. Я всё же год от года исправно обещаю миражи, но слышу от тебя одно - сво-бо-ду. Пою навзрыд - глаза твои сухи, мои - полны нехоженых парижей. Я видел, как рождаются стихи. И знал, как задыхаются они же. Прости меня, прости меня, прости...За то, что я простил тебя когда-то. За то, что жизнь твоя в моей горсти - и ничего иного мне не надо.
Всего лишь жизнь. Но ты с недавних пор такой тоской осела между нами, да и тоска расстреляна в упор остывшими осенними деньками. Любить тебя? Уж лучше бы я слёг с какой-нибудь смертельною болезнью - у этой жизни должен быть итог мрачнее, беспробудней, бесполезней. По лестнице спускается к тебе привычный ужин. Всё уже не ново - моя любовь прикована к трубе, а я к любви пожизненно прикован. Заплачешь? Не устану повторять, что всё могло бы выйти по-другому: могли бы разделять с тобой кровать, могли бы завести с тобой знакомых. Дешевле слов моих твоя слеза - мы не под стать изысканным полотнам.
И был октябрь. Я что-то нарезал. И пес мой не улегся спать голодным.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=588244
дата надходження 18.06.2015
дата закладки 19.06.2015
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 17.06.2015
Я постучался к вам, возможно, беспардонно:
У вас свои заботы, встречи, суета,
А я как старый пёс, блохастый и нескромный,
Сую свой длинный нос в чужие мне дела.
Но на пороге вашем сыро, неуютно,
Холодный ветер по спине бросает в дрожь,
И если раньше чувства были обоюдны,
То нынче в воздухе витает только ложь.
И покидая двор без всякого ответа,
Пытаясь свои счёты с жизнью не свести,
Я поплетусь в кабак. Ну, не противно это:
Быть старым псом, так и не прожив тридцати?
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=588025
дата надходження 17.06.2015
дата закладки 17.06.2015
Вновь не хватит тоски, чтоб закончить строку.
Я в минувших летах нагрустился с лихвою
И теперь этот верный резерв берегу,
Чтоб однажды тоской поделиться с тобою.
Ты б узнала, зачем я бываю жесток,
Отчего безрассуден не в меру, подавлен.
Оттого ли, что близится скверный итог, -
Я так корчусь в попытках его останавли...
Но ты видишь, что я - лишь печальный игрок
Несуразной борьбы в череде поколений.
И грущу потому, что когда-то не смог
В этом теле родиться и вырасти гений.
Я не в силах, родная, тебя удивлять -
Заурядная роль с неприметной игрою.
Но, смотря на луну, недовою опять,
Чтоб однажды тоской поделиться с тобою.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=569041
дата надходження 24.03.2015
дата закладки 24.03.2015
Не оставляй меня на полдороги,
Я в этом мире сам не свой,
Мне бы взлететь, да крылья, ноги
Привязаны к земле сырой.
Не говори, что парус пышный,
Что ветер путный за спиной -
Я в лодке нынче, пусть Всевышний
Отложит игры над судьбой.
И если море, всё сметая,
Оставит плот мой в стороне,
Я буду знать, моя родная, -
Не равнодушна ты ко мне.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=554299
дата надходження 24.01.2015
дата закладки 24.01.2015
Я нежность воспеваю с меньшей силой,
Хотя любовь в груди моей жива:
Я не хочу, чтоб чувства осквернила
Коварной лестью праздная молва.
Слова рекой растаявшей звенели,
Когда любовь для нас была новей...
Так, трелью заливавшийся в апреле
К июлю умолкает соловей.
Ведь лето без свирелей сладкогласных
Цветенья не лишится своего,
Но песня, что поется ежечасно,
Привычной став, теряет волшебство.
Подобно соловью, сомкну уста,
Чтоб шарма не теряла красота.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=549738
дата надходження 08.01.2015
дата закладки 08.01.2015
Прости, что ошибался я так много,
Препятствия встречая на пути,
Пока не стал на верную дорогу;
Прости меня за прошлое... прости.
Прости, что ранней лирой не воспета
И что не ты мой первый магистрал,
Что не тебе в пятнадцати сонетах
Я рифмы сумасбродно расточал.
Прости за то, что пламенные речи
И первый стих мой слышала не ты,
Но разве мог я знать о нашей встрече,
Когда другим клал под ноги цветы?
Когда я каждой фразой, каждым словом
И каждой мыслью в прошлом был с другой,
Как мог я знать, что буду очарован
Что сердце будет занято тобой?
Когда другие облики и лица
Теснились в переполненном мозгу,
Не мог я знать, что ты мне будешь сниться,
Что без тебя дышать я не смогу.
И хоть другие мне терзали нервы,
Несчастьем награждая без числа,
Пускай не удалось тебе быть первой –
Хочу, чтоб ты последнею была.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=547864
дата надходження 31.12.2014
дата закладки 01.01.2015
Луна прикрыла тонкий стан,
Краснея от стыда за кедром,
Зато мой легкий сарафан
Кокетничал открыто с ветром.
Играя, он задрал подол,
Вмиг оголив мои колени.
И я, стесненно глядя в пол,
Запряталась ходчее в тени.
А ты с луною багровел,
И руку, вынув из кармана,
Ко лбу приставил и глядел
На дрожь шального сарафана.
В сим легком облаке одежд
Под вальс сиреневого цвета
Ты показался из невежд
Самым невежливым на свете.
Не предложил меня согреть
В объятьях под ночным покровом,
А в небесах горела медь,
И кто-то выковал подкову.
Сверкал в ночных лучах батист
Под переливом лунной сени,
А я дрожала будто лист
Дурманно-пахнущей сирени.
И ты неспешно подошел,
Окинув платье колким взором,
А звезды в небе ткали шелк
Туманно-золотым узором.
Резвился ветер, как чудак,
И уносился в дАли тленно,
А ты снял вязаный пиджак
И стал средь парка на колено.
Тотчас расплакалась сирень,
Нас лепестками осыпая,
И до сих пор я помню день
Того простуженного мая,
Как звезды ткали небеса,
Рассыпавшись по ночи дальней,
И кропотливая луна
Пекла подкову в наковальне.
Как ропотно журчал речей
По горным склонам баламутно,
Звон птичьих трелей и речей
Ни то на вечер иль под утро.
Как старый кедр набекрень
Здоровался зеленой гривой,
Я до сих пор тот помню день,
Как по-серьёзному игриво
Ты сделал очень смелый шаг
Навстречу мукам страстотерпца –
Мне теплый предложил пиджак,
А с ним в довесок – свое сердце.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=513281
дата надходження 24.07.2014
дата закладки 28.11.2014
Он был сметён, обескуражен
Её незримой красотой,
И статус был совсем не важен,
А разность мнений - звон пустой.
Он был совсем обезоружен,
Повержен навзничь и влюблён,
И воздух был совсем не нужен,
И сердце издавало стон.
Он позабыл о положеньи
Своих насущных важных дел,
Но даже в крайнем исступленьи
Заговорить с ней не посмел.
Оставил лишь стихотворенье
Без адресата, лишних слов...
Его нашли на дне теченья,
На венах - несколько рубцов.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=538469
дата надходження 21.11.2014
дата закладки 21.11.2014
"Вы всё-таки прочтите мои строчки", -
Просил её, стараясь не моргать,
А сердце разрывалось на кусочки -
Ей было абсолютно наплевать.
"Да бросьте гордость, что вы в самом деле?
Спуститесь наземь, дайте второй шанс!"
- Вы что-то странное наверно съели...
Ступайте прочь, не сейте диссонанс.
И бросившись ей в ноги на коленки,
Я прошептал:" Не надо так со мной!"
Она же уплетала свои гренки,
Намазывая пастой овощной.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=536773
дата надходження 13.11.2014
дата закладки 13.11.2014
Там далеко, за океанами,
Где виден край материка,
Сквозь ливни с белыми туманами
Бледнеет отблеск маяка.
Горит - и всё идёт отменно,
Успех кругом благоволит,
Погас - и всё в округе тленно,
И сердце стонет и болит.
Рукой подать до маяка,
Видна пылающая искра,
Но жизнь меняется слегка,
И отблеск гаснет слишком быстро.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=535370
дата надходження 07.11.2014
дата закладки 07.11.2014
Когда-нибудь без толики стыда,
С ухмылкою взглянув в родные лица,
Ты выскочишь за хлебом - навсегда -
И не найдешь резона возвратиться.
Шагнув за мелководный Рубикон,
Уверишься в тропе своей и почве -
И верный город станет незнаком,
А жизнь твоя мятежней, но короче.
Там, в зареве пылающих мостов,
Былых друзей мутнеют силуэты.
Расстаться с чем угодно ты готов,
Не стоит и раздумывать об этом.
Пускай рябит возвышенный посыл
О том, что ты - такой, они - другие,
Ты будешь рад из приторной попсы
Высасывать густую ностальгию.
В итоге ты найдешь не благодать,
А только привязь к временному месту.
Найти себя, чтоб снова умирать -
И распроститься, чтоб опять воскреснуть.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=530170
дата надходження 15.10.2014
дата закладки 15.10.2014
Спасибо, что пришли...
Но я уже
Списался, опустел и был расстрелян.
И на моём бездушном вираже
Не отыскать лиричных менестрелей,
Скулящих о нещадности любви,
Игре в судьбу тупых и одиноких.
А в черепной коробке Се Ля Ви
Запутывает мысли и дороги.
Спасибо вам,
Спасибо вам,
Спаси...
Я мчусь в овраг, не видя поворота.
Здесь будничность, сжирая жилмассив,
Меня рифмует с водкой и работой.
Здесь каждый проживает за еду,
Своей каморке верен и беспечен.
Я время расстрелял бы на лету!
Я раб его.
И рад его калечить...
Но всё терпимо.
Достаю перо.
И в этой повседневной круговерти
Размазываю сгнившее нутро
С начала жизни до начала смерти.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=441446
дата надходження 04.08.2013
дата закладки 23.08.2014
Казалось бы, я выдохся. И вот
Все радости сердечные отпеты,
Но время порционно выдаёт
Обломки ускользающего лета.
И демоны ползут со всех щелей,
Собою вытесняя постоянство
Рутинных дней. Становишься взрослей
И равнодушней к оргиям и пьянству,
К чужим проблемам, собственной родне...
Любая связь - с налётом несвободы.
И темнота внедряется извне
Во всё, к чему привык за эти годы.
Но жизнь теперь воистину легка,
А каждый день дарованный - условен.
Отныне я и к дулу у виска,
И к фарту в одночасье наготове.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=508848
дата надходження 02.07.2014
дата закладки 02.07.2014
Ты заживешь...
И мир зажав в кулак,
Изучишь все прокуренные кухни.
И будет ждать за пропастью просак,
Пока твоя надежда не протухнет.
Но, храбростью и мелочью звеня,
На кураже от выпивки и книжек,
Свой романтизм умело променяв
На девочек веселеньких и рыжих,
Ты заживешь...
Прожженные года
Устав кромсать на пьяные отрезки,
Поймешь, что ты давно себя продал,
Но этим поделиться будет не с кем.
И с юных лет простреленная грудь,
И с юных лет ни вечности, ни Бога...
Сомкнется все в один нелепый путь,
Которого останется немного.
Ты заживешь..
С тобою пустота
И звездами засеянное небо.
Вся жизнь твоя забавна и проста -
Прожаренное до смерти плацебо.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=351135
дата надходження 18.07.2012
дата закладки 03.06.2014
Немногим дольше жизни в тишине
Отмерено мне вытерпеть, но всё же
Я думаю о будущей жене
И что её отсутствие дороже.
И что под грузом будничных забот
Не разглядеть чужую чашку чая
Среди моих, пока из года в год
Себе твоё отсутствие прощаю.
Пока рассвет срезает облака
И новый день собою источает,
Есть смысл дождаться вечера, пока
Мне не по ком скучать, но я скучаю.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=480118
дата надходження 17.02.2014
дата закладки 17.02.2014
Ты ждёшь меня, мой милый друг,
Ты кличешь, как же это странно:
Средь ночи вскакивать нежданно,
Чтоб записать твой редкий звук.
Мой верный друг, тебе обязан
Своим умением писать
И с сожаленьем признавать,
Что без тебя я пуст и смазан.
Ритмичный стук - дождь за окном,
Часы размеренно и твёрдо
Двенадцать бьют во все аккорды,
А я, дурак, жду твой фантом.
Мой злой недуг, ты испарился,
Забрав с собой моё перо...
Корабль надежд пошёл на дно -
Я исписался, растворился.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=479048
дата надходження 12.02.2014
дата закладки 12.02.2014
На чёрно-белой фотографии
Печать любви - былой успех,
Следы завидной биографии
И радость сладостных утех.
На ней девица, гордый профиль
Чарует девственных парней,
Фотолюбитель - явный профи
(В то время он встречался с ней).
И вдруг как будто ощущаешь
И ветер тот, и тот момент,
Затвор от камеры снимаешь,
Ставя на взгляде весь акцент.
Сегодня ж ясно понимаешь,
Что счастье дважды не горит,
Но, как и прежде, собираешь
Малоформатный свой "Зенит",
Выходишь всё на ту же местность
И ставишь всё, как в прошлый раз:
Свет, диафрагму, ту же резкость...
Да только слёзы бегут с глаз.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=474307
дата надходження 22.01.2014
дата закладки 22.01.2014
Я всегда буду рядом, пусть даже оттлеют мосты,
Отгорит небосвод, разобьётся в осколки планета.
Просто есть в этом мире такое понятие "Ты",
Что теперь для меня заменяет понятие "Свет"а.
Я не буду грустить и разгадывать вещие сны,
Вновь мечтать зажигать в небесах полуночные звезды.
Потому что есть в мире такое понятие "Ты",
Что теперь для меня заменяет понятие "Воздух".
И пускай далеко еще слишком до теплой весны,
Но зиме не дано разорвать мою душу на части.
Пока есть в этом мире такое понятие "Ты",
Что теперь для меня заменяет понятие "Счастье".
Декабрь 2009
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=163068
дата надходження 26.12.2009
дата закладки 10.01.2014
тебя будут любить еще тысячи разных женщин.
тебя будут беречь, будут ждать к девяти домой
и в дверях обнимать за промерзшие на ветру плечи,
согревая нещадно холодной и снежной зимой.
тебя будут любить бесшабашно, отчаянно, пылко.
разбиваясь на части, с разбегу бросаясь в огонь,
чтоб еще один шанс, чтоб случайностью стала попытка
дотянутся до звезд, зажимая в ладони ладонь.
нам же нынче - гореть, как и было предсказано свыше
и очерчена здесь параллельная нам колея.
нас с тобой развели.
ты меня никогда не услышишь.
тебя будут любить.
но они не сумеют как я.
sShera
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=468202
дата надходження 24.12.2013
дата закладки 08.01.2014
He cтaнy Вac пpoщaть, мoй милый дpyг,
Зa тo, чтo Вы дpyгим тeпepь coгpeты.
Oт cлoвa "мы" Вac штypмoм бpaл иcпyг
И нёccя oт кoлeн дo cигapeты.
Teпepь дpyгoй Bac тaщит пoд лyнoй,
Ha yшкo чтo-тo лoвкo гpaфoмaня.
A я пишy, винo тoмy винoй,
Игpaя accoнaнcaми в cтaкaнe.
И yтoпив cвoиx cиниц к yтpy,
Пoлгopoдa изpeзaв нa тpaмвae,
Bдpyг пoнял, чтo бeз Bac я нe yмpy
И что порой неплохо мне бывaeт.
Oн дapит Baм тo cлaдocти, тo кycт,
To чac пoпcы c пoпкopнoм нa дивaнe.
Алькoв моей души вceгдa был пycт
И ecли бyдeт пoлoн, тo нe Baми.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=434628
дата надходження 01.07.2013
дата закладки 01.12.2013
Не приходите.
Вы - моя тоска
По сгусткам зарифмованной свободы.
Мое табу, накрашенный оскал.
Вы - в будничности ссохшиеся годы.
Вы - мой наркоз,
Оборванный регресс
Неспившихся свершений и открытий,
Вы - бред кабацких псевдо-поэтесс,
В котором неустанно говорите.
Вы - мой набор умноженных нолей,
Извечно неснимаемая маска.
Вы - концентрат наигранных ролей.
Вы - приторность, Вы - патока и вязкость.
Вы - кольца дыма на строке судьбы,
Вы - порция случайных междометий.
Вы - та, кого не суждено забыть
И я, решая - жить или не жить,
За Ваше появление в ответе.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=380407
дата надходження 26.11.2012
дата закладки 01.12.2013
Пряный ветер сел на крышу,
Разбудил ночную тишь,
Я спокоен, чётко слышу –
Спит мой маленький малыш.
За окном кружится лето,
Птицы вольные поют,
Воздух тёплый и согретый
Создаёт в семье уют.
На душе спокойно, тихо,
Счастье чувствую сполна,
И ко мне прижавшись лихо,
Дремлет милая жена.
И сквозь сладкие мечтанья
Снова вслушиваюсь в тишь –
Слышать хочется дыханье,
Как прекрасно спит малыш.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=459607
дата надходження 10.11.2013
дата закладки 10.11.2013
За неимением кипятка угощаться холодным чаем
В холодной комнате, в которой лёд на стёклах.
Пролившись изнутри дождём, я вся промокла.
Я по тебе так неестественно трагически скучаю,
Замёрзшие целуя в сердце окна.
А в голове моей шумит прибой,
Как если приложить ракушку к уху.
Я разлетаюсь тополиным пухом,
Как если бы ноябрь стал весной.
Я падаю слезой и ударяюсь глухо.
Тоскую, слизывая соль с лимонов
И запиваю горечь от тебя текилой.
Внутри меня всё обездвижено застыло,
Заполнив мою сущность только стоном.
Я никого так дико странно не любила.
И перелистываю память, как печатные страницы,
Их запиваю залпом леденящим чаем.
Души своей потерянной в тебе не чая,
Читаю эту осень в наших лицах.
Я как-то неестественно трагически скучаю…
10.11.2010
[img]http://s020.radikal.ru/i717/1309/00/d7c1881ca95c.jpg[/img]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=450842
дата надходження 25.09.2013
дата закладки 27.09.2013
Не пишите стихов любимым,
О любви говорите в прозе.
Строфы счастьем невыразимы,
Строфы слишком горды и грозны.
Прячьте в сердце того, кто вам дорог,
С кем вы трепетны и взаимны.
Стих приходит как боль и холод,
И калош не снимает в гостиной.
Но не внемлет Господь и пророки
Нежеланью ждать рифм у камина,
И поэты, увы, одиноки…
Не пишите стихов любимым!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=446121
дата надходження 29.08.2013
дата закладки 20.09.2013
На плитке надгробной затёрты слова,
Пустынна могила, замята трава,
Забыт человек и душа позабыта,
На ржавой оградке калитка закрыта.
Всё вроде бы буднично так и привычно,
Но в гуще травы слышен звук необычный –
То пёс старый лижет потёртый гранит,
И ночью, и днём он тоскливо скулит.
Он ждёт терпеливо, настойчиво верит –
Вернётся хозяин, в объятьях согреет,
Погладит по шерсти и лапу пожмёт,
И будущим днём на охоту возьмёт.
Но тихо сегодня на кладбище том,
Лишь где-то вдали под высоким крестом
Доносится долгий протяжливый вой –
То преданный пёс нарушает покой.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=450062
дата надходження 19.09.2013
дата закладки 19.09.2013
В заброшенном осеннем парке
Нет ни фонтанов, ни аллей,
Там страшно, как в забытом замке –
Пугают в́ороны детей.
Там жутко долго находиться –
Скрипят засохшие дубы,
Листва отчаянно кружится,
И лошадь рвётся на дыбы.
Смешно ли дивно, но когда-то
Здесь детвора пускала змей*,
Играли весело котята,
А на краю бежал ручей.
Всё это в прошлом, мой читатель,
Пришли другие времена,
Где наш король лишь угнетатель,
А мы – лишь стая воронья.
Змей* — привязной летательный аппарат
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=449649
дата надходження 17.09.2013
дата закладки 17.09.2013
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 15.08.2013
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 23.06.2013
У тобі було щось непомітно терпке і летке,
Схоже до ефіру чи етанолу,
Ми зустрілись вперше у квітні хтозна де,
А потім у серпні, у грудні, знову й знову…
У тобі було щось незнайоме мені не чуже,
Ім’я із довгих шістнадцяти літер,
І я не бачив до того й пізніше такого себе,
Спокійний, неначе вві сні, і наче морем зігрітий…
У тобі було щось метафізичне і надто просте,
Надто просторе і стильне, травмуючи душу ртуттю,
Через твої таланти тебе не намалює Моне,
Через комплекси розуміння поміж тобою і суттю…
У тобі було щось від Бога, Прометея і дійсно жінки,
Велике шестигранне кров’ю омите серце,
Пустотілим ехом у ньому відбиваючись від кожної стінки,
Протягом вітру гуляла подарована мною терція…
У тобі з’явився чужий незнайомий він,
Посеред ночі і все частіше опісля кави,
Невідомим зістався народжений в тобі херувим,
З’явилися фальші у нашій спільній октаві…
У тобі залишився просто осінній сум,
Як останній написаний на обідній перерві лист,
Різнополюсний амбівалентний струм
Затухає на резисторах одинокості крихт…
У тобі залишився з наночастинок я,
Як колишній в дитинстві пазл складений із азартом,
Дешевих цигарок, трохи рому і каяття -
Усе для того, що нічого насправді не варто…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=418291
дата надходження 14.04.2013
дата закладки 14.04.2013
У Северного полюса Земли,
Где белые медведи обитают,
Огромные незыблемые льды
Безропотно от солнца погибают.
Веками были счастливы они,
Нередко над матросами смеялись,
Отважные лихие корабли
Не раз о ваши глыбы разбивались.
Но прошлое отныне позабылось,
И солнце светит ярче чем вчера,
И море с вами сдержанно простилось,
И с юга движет тёплая пора.
Заснеженная Арктика растает,
Оставив след на многих берегах,
И наше человечество узнает
Всю правду о подводных городах.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=417403
дата надходження 10.04.2013
дата закладки 10.04.2013
Заплакане автобусне вікно
Викривлює весь світ, дощем умитий,
Я бачу в нім зі спогадів кіно-
Осколки пам'яті, на крапельки розбиті...
Від поцілунку ще горить плече-
На ньому твоїх губ шалений опік...
А ця сльоза - не по щоці тече,
Вона змиває твій прощальний дотик...
І плаче дощ назовні і в душі...
Моя губа закушена до крові...
І я римую зломлені вірші,
З очима нерозквітлої любові...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=414747
дата надходження 01.04.2013
дата закладки 02.04.2013
Я купував тобі теплий глінтвейн,
Квіти й дешеві сережки…
Ми були дітьми – і в обмеженні стель
Ми шукали до неба стежку…
Ти дарувала мені стомлений сон
В холодній суботній вечір,
Уранці каву, гірку як бурбон,
І декілька строф доречних…
Хіба ми вині, що були дітьми,
І просто любили щиро…
Я один проводжаю лелек восени,
Що за собою приносять зливу…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=414736
дата надходження 01.04.2013
дата закладки 02.04.2013
Хурделиться... і б'є об вікна снігом -
Істерика безсилої зими.
По склі стікає вихор талим бігом...
Та у душі вже пагони весни.
І замітає люта сніговиця
Сліди нікчемності колишнього буття.
Та промінь сонця у душі уже іскриться,
Що в зародку несе нове життя.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=411981
дата надходження 24.03.2013
дата закладки 24.03.2013
Сніг розтане і витече болем у дощоприймач,
ця зима навесні незбагненна, хоч трішечки вчасна.
нас залишили в межах пісних нейтральних "пробач"-
нам залишили вітер, німий щоб у серці шастав.
Порожнечу заповним холодним ранковим дощем
Ми загубимо "нас" в монотонному цоканні ранку...
І розквітне бажання в обіймах когось там ще.
загубитись, забутись, і врешті поставити крапку.
Сніг розтане і витече болем у дощоприймач.
Час зітре гіркоту, і твої смс в телефоні
А між тим будуть інші, та їхнім сухим "не плач"
не зігріти ніколи холодні мої долоні.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=410189
дата надходження 18.03.2013
дата закладки 19.03.2013
А ліжко давно не пахне твоєю шкірою,
Хоч зараз на кухні ще досі той самий посуд.
Ти вибрав мене, коли я вибирала вірити.
Ніщо не зникає безслідно, - лишає осад.
Тікають думки і кінець наближають музики.
А з нею і щастя втече, як пісок крізь ноти
Боялась розплати так, що почало нудити.
Розставила крапки, зважила "за" і "проти",
Та ліжко уже не пахне твоєю шкірою
І я ще навчусь відділяти слова від правди,
Кохання,як виклик - сліпо фатально вірити
Прощання, як вирок: боляче і назавжди!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=409692
дата надходження 17.03.2013
дата закладки 17.03.2013
Тоскливо стало дома,
Невесело вокруг:
Жена ушла к другому,
В печали я, мой друг.
Я виноват пред нею -
Уж слишком груб и глуп
И вовсе не умею
Оказывать услуг.
Я не достоин чести
Бок о бок с нею быть,
Без лишней лживой лести
О чувствах говорить.
Не буду лить я слёзы,
Вино не буду пить
И громкие угрозы
Не буду говорить.
У берега на речке
Я наберу камней.
Зажги, мой друг, мне свечки
И будь меня сильней.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=409600
дата надходження 16.03.2013
дата закладки 16.03.2013
Просто так сталося. Навіть чомусь не снилося...
Плавали небом, ховали туман між пальцями...
Разом так легко жилось. Так шалено билося
серце, як брязкальце, грало словами й вальсами...
Просто так склалося. Може, ніхто не вірив би,
Навіть якщо називали їх надто вдалими
Ангели вкрили їх мріями сніжно-білими,
і первоцвітом знялись над снігами талими.
Просто так склалося. Хтось зупинив годинники.
Падали низько, і страшно було побачити
пустку в очах, які вчора були невинними.
Просто так сталося. Це вже не має значення.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=409387
дата надходження 15.03.2013
дата закладки 16.03.2013
В октябре осеннее утро пахнет дождями,
Ещё ароматным кофе на кухне сонной
Со свежей булочкой, только что испечённой,
Так пахнет "тобой+мной" значит "нами".
В октябре осеннее утро звучит романсом
Мелодией капель, гулко стучащих по крышам,
И мы в унисон этим утром осенним дышим
Сильнейшим желанием рядом поближе остаться.
В октябре осеннее утро на вкус варенье –
С клубничным джемом кусаю тосты.
Счастливыми быть, оказалось, просто,
Ценить научившись эти мгновения.
В октябре осеннее утро нежнее пуха,
Когда твои губы будят меня поцелуем,
Когда аргентинское танго страстно танцуем,
Когда читаем стихи за чаем друг другу.
В октябре осеннее утро веет теплом
И сладкими снами в нашей нежнейшей постели.
Душа, словно магма, что расплавляется в теле
Каким-то горячим и греющим нас веществом.
В октябре осеннее утро растекается мёдом –
Мы мир создаём на кончиках наших пальцев.
В нас яростно-жаркий пыл влюблённых испанцев,
Поцелуями раны сражений излечим, как йодом.
В октябре осеннее утро пахнет дождями,
Ещё ароматным кофе на кухне сонной.
Друг друга взахлёб мы читаем, и так увлечённо,
Как будто роман, исключительно созданный нами...
26.10.2011
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=289188
дата надходження 28.10.2011
дата закладки 09.03.2013
Между нами бежит электричество,
А на кончиках пальцев ток.
Исповедуем мы язычество,
Ведь каждый из нас чуть бог
Друг другу. Мы также друг в друге
Химическое вещество.
Нас, будто бы на центрифуге,
Закружило, на край занесло,
Состояние стало критическим:
Наша пропасть и есть пьедестал.
Друг друга любить по язычески,
Ведь любовь и есть ритуал.
И нет никакой здесь ясности,
Лишь только размытость... и взрыв,
Ведущий нас к крайней опасности,
Все раны и швы обнажив.
Я стану твоей язычницей
На самом краю земли.
Так сложно стихи здесь пишутся,
Как будто картины Дали.
И я нахожу только сложности
В этом чувстве странной любви –
Ощущение то ли ничтожности,
То ль натянутой тетивы.
Между нами бежит электричество,
Когда поцелуй, как разряд.
Вся эта любовь, как язычество,
Когда я молюсь на твой взгляд.
10.10.2011
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=285619
дата надходження 11.10.2011
дата закладки 07.03.2013
Піраміди твоїх потреб
Одягнули мене у старість,
Моєї гордості герб
Тепер у дешевій оправі…
Водоспади твоїх пліток
Пофарбували мене у чорне,
Заглушили мій твердий крок,
Розхитали мій чесний човен…
Іскри злості у твоїх очах
Розпорошили серце в попіл,
Відтепер не відчутній страх –
Так живе лиш самотній сокіл…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=406445
дата надходження 05.03.2013
дата закладки 06.03.2013
Літала серед ночі голяка...
Понад заснулим і холодним містом...
Вона шукала свого відьмака...
Самотня відьма...Гола... В небі чистім...
А скільки їх у неї вже було...
Пропащих душ в її відьмацькім ліжку?...
І хто вона: добро чи, може, зло?
Що даючи, збирала все без лишку...
І знову в небо...Знову голяка...
Вона інакша... Не з такого тіста...
Вона шукає СВОГО відьмака...
Самотня відьма...Гола... В небі чистім...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=397844
дата надходження 03.02.2013
дата закладки 03.03.2013
Незряча дівчинка
стояла біля Храму
холодний дощ...
закуталась в кофтину
а люди йшли...її минаючи...
крізь браму...
і кожен вів до сповіді дитину
Незряча дівчинка...
просила копійчину,
молитву промовляючи губами...
по щічках сорому котилися сльозини...
побожні йшли повз неї тьоті...мами...
вони проходили...
глухі...сліпі серцями
вели дітей молитися до Бога...
не розуміючи, що поруч, біля брами
стояла Совість...
чиста і убога
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=405375
дата надходження 01.03.2013
дата закладки 03.03.2013
Я двері відімкну своїм ключем,
Тихенько прослизну в твої обійми...
Промовлю, що промокла під дощем,
Давай дивитись комедійні фільми!
А ти мене заго'рнеш, як дитя,
У плед картатий, трішечки кусючий...
І стримаєш моє серцебиття,
А я, як завжди, буду балакуча...
Гарячий чай, улюблене кіно...
Такі зати'шні твої теплі руки...
Хай хлюпа носом небо за вікном,-
Я так люблю завершення розлуки!..
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=405347
дата надходження 01.03.2013
дата закладки 02.03.2013
Не писати про нього – злочин:
Він зриває із мене маски…
В нього надто глибокі очі –
Він дає мені шанс на казку.
Під ногами затихла злива…
Відчуваю його долоні.
Він дає мені віру в диво –
В нього вії звабливо-сонні.
Він устами мовчання гріє,
Він моя золота оправа,
Він даремна, примарна мрія –
Я на нього не маю права…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=330554
дата надходження 15.04.2012
дата закладки 01.03.2013
Єва хотіла знайти ідеальне яблуко -
Відчаю сльози ховала в холодній склянці...
Очі і мрії здавались давно побляклими:
Єва хотіла забрати в Адама шанси.
Єві під серцем звивалися змії сумнівів.
Снідали ніжністю, пили вино із чесності...
В темряві місяць з’явився і сум навів, -
Єва втомилась надії примарні пестити.
Єва горіла в котлі (не)любовних злочинів.
Тихо вагалася: що їй тепер важливіше?
Йти? Залишитись? Любити його чи ні?
Єва хотіла забрати в Адама тишу.
З запахом болю, зі смаком терпкої пряності
Єва мовчала про ніжність, весну і квіти...
Не залишивши по собі ні краплі справжності
Єва пішла… і забрала в Адама вітер.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=339806
дата надходження 25.05.2012
дата закладки 01.03.2013
Мені б тільки ще раз пройтись з ним осіннім парком...
Послухати в натяках майже невинних днів,
Як вітер нахабно розбурхує дим зі слів,
А він (попри все) бездоганно тримає марку!
Мені б лиш навчитись повірити в наше диво:
У нас буде Єва – маленьке крихітне ангеля...
Така сіроока, як він, і така ж принцеса, як я...
У нас буде щастя, якщо не поранять зліва
Ножі його слів… Я на мить зупиняю час:
Мені б тільки ще раз в обіймах його зітліти,
Надпити спокуси і стиха прошепотіти:
«Останіми днями HE пишеться HE про нас»!!!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=367600
дата надходження 30.09.2012
дата закладки 01.03.2013
Твій хлопчик ще зовсім юний маленький принц.
Його поцілунки ніжніші за дотик шовку.
Вдягаєшся в спокій, коли засинаєш з ним,
А вранці (банально?) вдягаєш його футболку.
Твій хлопчик це мікс ілюзій і дивних сцен,
І часом в думках його відблиск німих емоцій...
Як сонячний зайчик, він пестить твоє лице,
Коли ти цілуєш його ідеальні очі.
Безглуздо сміється в тенетах лукавих дам,
Зворушливо плаче, вигадує дивні мрії...
Цей хлопчик, мабуть, єдина твоя біда.
Цей хлопчик, мабуть, остання чиясь надія
Готує вечерю, і кличе до нього в сни...
Заходить у гості і містом твоїм блукає, -
Затьмарює розум - він серце тобі п’янить...
Твій хлопчик, здається, надто тебе кохає!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=357475
дата надходження 14.08.2012
дата закладки 25.02.2013
Тітка Матильда щоранку пекла торти
Вдягала рудий халат, усмішку і бігуді
Очі у неї були засині, а кучері заруді
Тітка Матильда була звичайна, як не крути
Тітка Матильда любила свого кота
Давала йому варення, водила його в кіно
А вечорами пила червоне сухе вино
Слухала блюз, витирала пил, рахувала чужі літа
Часом вона відкривала фотоальбом
Пильно вдивлялась в очі, тим, кого вже нема
Тітка Матильда свій біль лікувала сном
Тітка Матильда давно вже жила сама
На вихідних ходила в осінній сад
В дім приносила букети сухих жоржин
Знала десятки віршів, сотні казок, тисячі балад
І не боялась тутешніх холодних зим
Тітку Матильду любили чоловіки:
Лисяча хитрість і грація, ніби в кішки
Кожен хотів опинитись у неї в ліжку,
Вічність віддати за дотик її руки…
Все було звичним, тільки лиш раз на рік
Тітка Матильда безслідно кудись зникала
І притулившись чолом до гранітних плит
Спершу сміялася, потім нестримно ридала…
Тітка Матильда, мовчала, що в неї син,
Вічність зустрів не прийнявши життєвих правил…
В дім приносила букети сухих жоржин –
Квіти без нього цвісти там не мають права
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=375773
дата надходження 06.11.2012
дата закладки 25.02.2013
Єва купила радіо: перемикала станціі.
Єву сьогодні зрадили – Єва впивалась танцями.
Єва блукала стінами в пошуках зони доступу –
Єву сьогодні кинули! Єві зробили послугу!
Єва купила радіо і босоніжки кітчеві. –
Єву сьогодні зрадили! Єві втрачати нічого!
Краплі над парасолями Єві здавались віщими. –
Єві зробили боляче, Єву сьогодні знищили!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=376233
дата надходження 08.11.2012
дата закладки 25.02.2013
Такі, знаєш, принци тут водяться через два,
І це (зрозумій) аж ніяк не червона книга.
Час від часу "іде на ви" покачати комусь права
І закутаний спить по вуха в своїх інтригах...
А насправді вони не більше: слова, слова...
Знаєш, днями я тут сказала собі "мала,
А чому не тримати (він так фатально просить):
Він забив на обручку, на відстань, на особистий простір
На свої лише 20, мої уже 22...
Ми кохаємось з ним, а субтитрами осінь.. осінь...
Таким, знаєш, принцам тут завжди дають на чай...
У нас з ним щодня відбувається щось шалене,
Бо я, знаєш, вже вісімнадцять днів наречена...
В долонях записка: "йди!", а в думках "Не пускаЙ тримай!"
і, знаєш, принцеси, як я, не ковтають сліз -
Вдягаєш обручку - рада, знімаєш - рада...
Між нами зима, два міста, неясність і стук коліс...
Сьогодні в обіймах солодких мене задушила зрада
І марно нашіптував ангел: спинись...спинись...
... бо кожне "востаннє" часом їдять "на біс"...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=395446
дата надходження 25.01.2013
дата закладки 25.02.2013
Читати думки не треба:
коханням намокла постіль...
я маю в долонях небо,
коли він приходить в гості...
не варто зізнань будити -
нам пистрасті не бракує...
я маю в волоссі вітер,
коли він мене цілує...
вагань не зупинить вечір -
я надто від нього п'яна...
я тільки його малеча,
коли він на мене гляне!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=396042
дата надходження 27.01.2013
дата закладки 25.02.2013
Колись, років так через двісті
(Бачиш, вірю, що доживу. І ти – теж.)
Ми зустрінемось в майже мертвому місті,
Яке рватимуть леза пекучих пожеж.
Ти мене не впізнаєш – я буду насправді щасливою,
Без тавра недоснів і надміру буденних турбот.
І захочеш згадати, чи була колись я красивою,
Та не певна, що спогади доживають до двохсот…
Потім моя дочка закохається саме в твого сина,
Іронічно. А доля так любить круті віражі.
По суботах зі мною пектиме торти твоя дружина,
Доки нерви у тебе розгойдаються до межі.
Потім буде весілля, ми станемо майже ріднею,
Ми ж цього так хотіли! Щоправда, не зовсім так…
Твої погляди стануть підсунутою свинею,
І точитимуть сни, ніби дощовий черв’як.
На якесь чергове день народження чи Новий рік,
Коли я у чудовій сукні наливатиму гостям бульйон
Ти відважишся врешті, відведеш мене мовчки вбік,
На, заповнений зламаним світлом, німий балкон.
На якесь чергове день народження чи Новий рік,
Ти згадаєш мені, що ми – бранці одних широт.
Я ж скажу, що у мене найкращий на землі чоловік,
І хоча б задля цього я доживу до двохсот!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=401907
дата надходження 17.02.2013
дата закладки 17.02.2013
Оксані Тацієнко з повагою….
Ми солдати одного полку,
Діти тієї ж весни,
Ми навчились мовчати вовком,
Коли нам кажуть услід: «Прости»…
Ми герої споріднених міфів,
Персонажі одних віршів,
Захоплені вітром надії,
Запроторені відсутністю слів…
Ми кореспонденти останніх ідей,
Гімназисти нашої школи…
По нашим венам тече геністейн,
Як виклик всьому, що ніколи…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=400955
дата надходження 14.02.2013
дата закладки 14.02.2013
Дошкульний холод самоти,
У хаті тиша.
На вікнах іній-серпантин
Мороз розвішав.
Неначе розірвався міх
Необережно,
Летить, летить лапатий сніг -
В душі бентежно.
Чай недопитий на столі,
Лимон до чаю.
Думки, як сиві журавлі,
Що відлітають.
Хай снігопад засіє шлях
Пречисто-біло.
Усе життя чекати я
Тебе уміла.
Не вічний віхоли мотив -
Прийдуть ще весни,
І лід пекучий самоти
На серці скресне.
30.01.2013р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=397648
дата надходження 02.02.2013
дата закладки 02.02.2013
Cорок четвертая страница
Красивой книги о любви...
Та, что так часто стала сниться
Любила Баха и Дали.
Она была немногословна,
Но взгляд о многом говорил,
Лишь редких писем почерк ровный
Мою любовь благодарил.
Тонка духовно и ранима,
Мечтательна и глубока,
Порою чувств необъяснимых
Была полна ее река.
Я плыл по ней и наслаждался
Игрою волн волшебных глаз,
Печаль забыл и потерялся
В чудесной повести о нас...
Теперь с тобой, моя родная,
Не на одном мы берегу...
Не говори... я понимаю... пиши...я письма сберегу...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=395839
дата надходження 27.01.2013
дата закладки 27.01.2013
Нельзя с душой идти на компромисс
За это жизнь наказывает строго
И не опустишь виновато взгляд свой вниз
И от себя еще не найдена дорога
Душа не принимает полумер
Любить не может лишь наполовину
И в нашей жизни нет полуизмен
И не втыкают полуножик в спину
Душа не может радостно скорбеть
Она, по сути, не приемлет подлость
Ей не дано, конечно, умереть
Ее калечит сломленная совесть
Нельзя с душой идти на компромисс
За все приходится платить однажды
Там не опустишь виновато взгляд свой вниз
Не проживешь свои поступки дважды…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=395577
дата надходження 26.01.2013
дата закладки 26.01.2013
Час і відстань тепер врешті квити,
Ділять віршо-прощання на віршо-відрізки.
Кава стигне, коли її ні з ким пити,
Серце стигне, коли просто ні з ким.
На сніданок – фруктовий смузі,
І хронічні віконні бронхіти.
Книги справді – найкращі друзі,
Шкода тільки, не вміють гріти.
Пишуть вкотре листи тихі крики,
Без присвят та адрес на зворотах.
В когось там гірко пахнуть гвоздики,
В мене ж завжди троянди! В блокнотах…
І, надкушений тишею хмурою,
Телефон скавулить про зворотність.
Бо затишшя – лише перед бурею,
А без бурі, це вже – самотність.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=395341
дата надходження 25.01.2013
дата закладки 25.01.2013
Я домалюю свої дороги,
Де закінчуються твої шосе,
І знаєш, відверто, ми маємо змогу
Повернути назад усе…
Я дорахую своїх інтегралів,
Де залишаться твої невідомі,
І знаєш, відверто, ми знали
Один одного підсвідомо…
Я доримую своїх віршів,
Де зістануться твої хореї,
І знаєш, відверто, без слів
Залишайся просто моєю…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=394399
дата надходження 21.01.2013
дата закладки 22.01.2013
В тот зимний вечер за окном
Под серым каменным мостом
Был слышен плач, он ранил душу,
Но все прохожие в ту стужу
Старались подавить тревогу,
Ведь в состраданье мало проку.
В прекрасном платье на снегу
В холодном и сыром углу
Сидела девушка, рыдая,
Лицо руками закрывая,
Мороз не чувствовало тело -
В тот миг душа её кипела,
Лишь разум сдерживал желанье
С собой покончить на прощанье.
Мороз крепчал, а слёзы лились,
И даже боги не спустились,
Чтобы утешить и обнять,
И в руки ей надежду дать.
Всем было просто наплевать,
И время лишнее терять
На неизвестный жалкий плач
Не захотел бы даже врач.
На тот момент было немодным
Всем помогать, как братьям рОдным,
Лишь деньги правили в тот час,
Огонь любви давно погас…
В тот зимний вечер за окном
Прохожие с большим трудом,
Глотая воздух ледяной,
Не замечали плач людской.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=394413
дата надходження 21.01.2013
дата закладки 22.01.2013
Когда ты кем-то так безбожно одержим –
Дрожанье рук и губ, как верный признак.
И ты давно живёшь, как призрак,
И жизнь твоя – лишь миражи.
Ты, как сапёр и одновременно циркач –
Тебе пора с бродячим цирком.
Но кто-то вдруг вонзает острый циркуль,
И этот кто-то – твой святой палач.
Когда ты кем-то так вселенски одержим –
Ожоги проступают от прикосновений,
Для ядовитых стрел становишься мишенью –
Стреляют прямо в центр Трепетной Души.
И ты внезапно вдруг становишься зависим,
И одержимостью своею увлечён ты.
Но это чувство открывает горизонты,
И дарит ворох новых беспокойных мыслей.
Когда ты кем-то так щенячьи одержим –
Тогда безропотно идёшь хоть на погибель.
Ты сквозь асфальт проросший стебель.
Ты – верный бедный Белый Бим.
И помешательство растёт, как тьма, внутри –
Ты как в бреду, как в лихорадке, как в горячке.
Ты разве хочешь провести остаток жизни в спячке?! –
Тогда гори – не прекращай, не остывай – гори!
«Ты сможешь удержать меня? Тогда держи!
Держи меня у края этой всей Вселенной!»
Ты чувствуешь себя свободным и благословенным,
Когда ты кем-то так безбожно одержим…
02.06.2012
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=394234
дата надходження 21.01.2013
дата закладки 21.01.2013
Две разные женщины шли по розам,
Рассыпанным по направленью ко мне.
Одна была Жизнью, реальностью, прозой,
Другая - Мечтой в золотом венке.
Одна по шипам жестоким ступала,
Другая тревожила лишь лепестки
Легчайшей ногою... Жизнь стонала,
Мечта улыбалася колдовски.
У Жизни в глазах холодело страданье,
Тускнело разумное бытиё:
Во взоре Мечты плескалось желанье
И чувств нерастраченных дикий мёд.
Одна - с косою снегов белее,
Другая с копной золотых волос.
Мечта - дерзновенных полётов фея,
И Жизнь - отлучающая от звезд;
Мечта - безнравственная девчонка,
И Жизнь - приличная госпожа,
Мечта - богохульствующая звонко,
И Жизнь - молитвой в губах дрожа,
Ко мне по розовой шли дороге...
А я-то этого и не знал,
И с нежногубой своей Любовью
На синем ветре летел-скакал.
Она была мне реальней Жизни,
Её суровее и честней.
Она меня поднимала в выси,
Такие выси - куда Мечте!
Она - и горечь моя и сладость,
Моя луна и моя заря.
Она - земная моя радость,
Она - небесная грусть моя.
Ничуть не рано, ничуть не поздно,
В тот миг, когда тишина дрожит,
Две разные женщины шли по розам -
Две половинки твоей души.
1998.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=394116
дата надходження 20.01.2013
дата закладки 20.01.2013
То не навмисно, просто то є зло,
То є мій гріх і я з ним маю жити.
Можливо то є щастя… Чи було?
Але лише мені цей хрест носити.
Можливо, не дізнаєшся ніяк.
Можливо, що дізнаєшся лиш згодом.
Але я маю жити тільки так,
Бо це моєї сутності природа.
Я не ридатиму і спатиму вночі,
А ти перегортатимеш сторінки.
Ти не дізнаєшся про внутрішні плачі,
Я не відчую подарунок жінки.
Ти є душа, без сумніву моя,
Але така ж без сумніву далека.
Та не сумуй, бо не сумую я,
Як полетять до вирію лелеки.
Ти берегиня роду і вогню,
Надійний тил та безнадійна втрата.
Ти пробачаєш правду і брехню,
Хоча і той, і тої не багато.
А взагалі, що маю я під «склом»
Апостоли добром не називають.
А може це не має бути злом,
Коли кати і ті прощення мають.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=393042
дата надходження 16.01.2013
дата закладки 17.01.2013
Ти з Онтаріо, я з Квебека,
Ми знайомі лише вві сні,
У мене - зимово-весняна спека,
А у тебе - літні дощі…
Ти із Кембриджа, я із Єля,
Роздіяємо факультет,
У мене – тепло в постелі,
А у тебе – червоний плед…
Ти із неба, а я місцевий,
Із цієї низької землі,
У мене – дотик сталевий,
А у тебе – крила м’які…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=392397
дата надходження 14.01.2013
дата закладки 14.01.2013
Мне издавна всегда казалось,
Что твои руки, твои губы
Моя единственная слабость,
Что никогда не позабуду
Твой смех, улыбку и причуды,
И что волнения в душе
Навек останутся при мне.
Я свято верил в это чудо,
Я жил надеждою в душе,
Но, к сожалению, не буду
Тобою бредить в каждом сне,
Тобою вечно восхищаться,
Тобою жить и убиваться…
Я тоже горд, во мне душа
Была когда-то хороша,
Всё до тебя… не знал я боле
На этом жизненном просторе
Ни радостей, ни горестей, ни бед,
Всему тому – один ответ:
Я был бездушен, чёрств и грешен,
Всё до тебя…я был как леший
В том тёмном и густом лесу,
Где без тебя ловил тоску,
Где выл от скуки и рыдал,
Где звал тебя и вспоминал
Судьбу безликую свою…
О Господи! Дай мне в раю
Увидеть ту, о ком мечтал,
О ком стихи я сочинял,
И без кого никак не мог
Придумать даже пару строк…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=375894
дата надходження 06.11.2012
дата закладки 14.01.2013
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 14.01.2013
Серед моїх джемперів і кардиганів,
Чистих манжетів і комірців,
Заховався присмак твого кохання,
Твоїх парфумів і почуттів…
Серед моїх блокнотів і книжок,
Збірок, виданих навесні,
Заховалася твоя щирість,
І наточені олівці…
Серед моїх повсякденних речей,
Подарованих іграшок-статуеток,
Не шукаю більше твоїх ідей,
Нехай вони будуть секретом…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=392128
дата надходження 13.01.2013
дата закладки 14.01.2013
Нам от каждой судьбы досталось –
Где-то радость, а где-то печаль.
Да всего лишь, какая-то малость
От любви нам досталась – жаль.
Жаль, что всё в этом мире тленно
И разбросано в пыль ветрам.
На задворках чужой вселенной
Мы – ничто, человечество – спам.
Спам не нужных обрывков мыслей
И потуг изменить судьбе.
На котором компы зависли,
Космос вздернулся на столбе.
На столбе передач и линий
Человеческих судеб и чувств.
Мы запутались в паутине,
А «винчестер» наивно пуст.
Наши личности стали «никами»
И помпуют модемы кровь,
Мониторами стали безликими,
Безъязыкими буквами слов.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=221780
дата надходження 12.11.2010
дата закладки 12.01.2013
Натянулась и лопнула жила в мозгу,
И в душе разорвались нити.
От судьбы и от жизни куда-то бегу,
Но ни разу не вышло ВЫЙТИ.
Разбросало по свету всю душу в прах.
Где-то там за бескрайним небом
Я оставил надежду в её руках,
В тех, которых ни разу небыл.
Если б только надежду… Да что уж там…
Я уже умираю где-то.
На поживу «столбам» и чужим богам
Я оставил свои рассветы.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=387459
дата надходження 24.12.2012
дата закладки 12.01.2013
"Она говорила: "Полно!"
Она ходила к причастью,
Но в доме её огромном
Никак не селилось счастье..."
"...Она говорила: "Поздно..."
Но верила, как девчонка..."
Ирина КУЗНЕЦОВА (ГРУЗДЕВА)
* * *
Она говорила мало,
Всё больше сидела с книжкой…
Ей часто звонила мама,
Но…
диалогов не вышло:
«Да. Нет. Как дела?.. Погода?..
А в личном? – без изменений?..
А время – оно уходит…»
И зуммер…
И снова нервы
В кулак.
Не жалеть… Не плакать…
Бог знает кому что надо…
А хочется – в белом платье…
Стирать, убирать и гладить,
Носы вытирать, готовить –
Всё так, как у всех – не больше…
Но тихо и пусто в доме,
От этого – сердцу больно…
Уже не крадется вечер,
А входит легко и властно…
Не будет ни новой встречи,
Ни даже надежд на счастье…
А может не всё так плохо:
Луна и стихи… и звезды…
И будут слова от Бога…
И всё изменить не поздно…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=391570
дата надходження 11.01.2013
дата закладки 11.01.2013
Ти – збій моїх мікросхем,
Помилка мого мікрочіпу,
Відхилення моїх систем,
Що їх збудував собі з віком…
Ти – землетрус моїх геосфер,
Розколина моєї Пангеї,
Вибух вулкану, що межі стер,
Подарованих Піренеїв…
Ти – супутник моєї Землі,
Підкорювач Фобоса мого,
Сестра на світанку зорі,
Й, напевно, племінниця Бога…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=391349
дата надходження 10.01.2013
дата закладки 10.01.2013
«Слабкий голубиний грім
гримів мені в Семи Лісах…»
(Вільям Батлер Єтс)
Вони будували башту зі слів.
Ніхто не знає навіщо.
Ніхто не знає чому.
З цих маленьких «чому»
Вони місили цеглу віри
Для храмів свого тіла.
Народи, що зникли як тінь,
Де шукати мені ваші сліди
У темних закутках
Людської свідомості.
Народи, від яких лишились
Одні назви і слова,
Що обпікають сухий рот.
Народи, що відчували
Тілом своїм залізо мечів.
Народи, яким заборонили бути
Приходять до мене у снах…
Їхні пророки і віщуни
Лишають по собі візерунки
Які гаснуть як свічка
У спаленій дерев’яній церкві.
Вони шелестять як книги
У яких зітліли сторінки,
Якими топили грубки
Та вогнища інквізицій
Істоти з вузькими лобами
Та каламутними очима.
Хто згадає про них
Коли я теж піду у Ніщо?
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=391190
дата надходження 10.01.2013
дата закладки 10.01.2013
Надоело писать стихи.
Это всё же слова и только,
В них от жизни лишь малая толика,
Остальное полно шелухи.
Разожгу, да и в печь тетрадь,
Чтоб очистить себя от скверны.
Я так долго был слову верным,
А теперь на него плевать.
На все рифмы и все слова,
Не бывает их слишком много,
Лишь молитвы и те от Бога,
Да и истина не права…
Не хочу, чтоб никем, не как
Уходила за строчкой строчка,
И в конце будет снова точка,
А за ней пустота и мрак.
И спокойствия нет в душе.
В послесловии вновь тревога.
И ведет в никуда дорога…-
Это чьи-то слова, уже.
Надоел междустрочный страх.
Уходя остается пусто…
А хотелось бы жить на чувствах,
А не чувствовать на словах.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=391170
дата надходження 09.01.2013
дата закладки 10.01.2013
Мне этот взгляд дороже всяких истин
В его лучах согреется душа...
И, если на двоих полет не мыслим,
Не будем и спешить рубить с плеча.
Мы насладимся временной разлукой,
Тревогой и надеждой проростем,
Ведь на двоих так сладострастна мука,
Нахлынувшая проливным дождем.
И сил, и чувств, и времени не жаль,
Не затворится за надеждой дверца...
Сумеем ли себе простить печаль,
Что нежностью немой легла на сердце?
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=390025
дата надходження 05.01.2013
дата закладки 05.01.2013
http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=383289
http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=388669
* * *
Под ногами – снежинок крошево.
Спазмом боли сжимает горло.
Кто ты с неба на землю сброшенный
В мир, где прошлое иллюзорно?..
И куда тебе деться с крыльями? –
До предела забита паперть,
В этом – полное изобилие,
Остального на всех не хватит:
Недолюблены, недоласканы,
Недосчастливы мы, но все же…
У Распятия не распластанных
Ты спаси и таких, о Боже!
Погибающих от неверия,
Себялюбия и гордыни…
Освети нам Дорогу – Верою,
Ту, что раньше вела нас в Ирий…
От стихов – не остов, а косточки…
Мне на выход опять с вещами…
Что еще Ты подашь мне, Господи!..
Звезд горошины…
и Молчанье…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=389745
дата надходження 04.01.2013
дата закладки 04.01.2013
Мы все стареем понемногу,
И уходя за горизонт.
Не верим, что стареют боги,
Седея у своих окон.
Что нам с годами дастся мудрость.
(Кому-то больше, чем другим)
И что опять наступит утро,
И новый день придет за ним.
Не верим, что у края лета
На осень выпадут снега,
И что весною снова где-то
Утонут в зелени луга.
Не верим в шелест трав и ветер,
Не верим в переливы птиц,
Не верим, что найдем ответы
На спинах Стиксовых возниц.
Когда уйдем за облаками
(Хотя и в это веры нет)
Мы так хотим, чтоб вместе с нами
Ушел весь мир и сгинул свет…
Надежду по чуть-чуть теряя,
В безверия алтарь несем
Ключи от собственного рая,
На мертвый жертвенник кладем.
И в окончанье обезверясь,
Мы начинаем понимать,
Какая это все же ересь -
В неверье веря, умирать.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=375749
дата надходження 05.11.2012
дата закладки 03.01.2013
Залишений на власних берегах,
З пробитим дном і раною у грудях,
Мій впевнений розправлений фрегат
Засів на міль і не виходить в люди…
Набрався трюмами солоної води,
Чи, може, хтось вже дуже довго плакав,
Вітрила порваті і в штиль мовчать вітри,
Учора спущені й не підняті до завтра…
На рифах мовчки в такт припливу спить,
І, певно, не прокинеться ніколи…
Твій берег вдалині і він мовчить
До мого корабля через простори…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=388599
дата надходження 29.12.2012
дата закладки 29.12.2012
В переході жебрак тихо грав на гітарі етюди,
А на плечі його, ніби горе всесвітнє лягло...
Мов мурахи снували натомлені буднями люди,
А на коміри їм осідало жебрацьке тепло...
А він грав, як востаннє,неначе на гала-концерті;
Звуки сил набирались з його непроплаканих сліз...
Найдорожчий свій скарб-стареньку гітару потерту,
Він, немов наречену, до шлюбного ложа поніс...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=387287
дата надходження 24.12.2012
дата закладки 24.12.2012
Стихи мне нынче не нужны,
По горло сыт я рифмованьем,
Мне интересна только ты,
Я пьян твоим очарованьем.
Мне строки душу извели,
В них нет ни счастья, ни отрады,
Лишь твои письма помогли
Преодолеть пути преграды.
Лишь в наших сказках я живу,
Лишь ими я сейчас питаюсь,
Словами тёплыми дышу
И нашим счастьем упиваюсь.
Но знаю я, что виноват,
Что много на себя беру,
Что в ваш прекрасный райский сад
Войти пока я не могу.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=386584
дата надходження 21.12.2012
дата закладки 21.12.2012
Ти просто жінка створена з ребра -
Адама… Чи можливо, ні із раю?
Ти просто жінка зіткана з тепла,
Окрилена простим чиїмсь Кохаю!
Ти просто жінка – радісна й сумна,
Свята ікона, а для когось грішна,
Ти океан кохання і добра,
У горі ти до відчаю невтішна.
Ти просто жінка… Але хто вона?
Чиєсь ребро? Чи просто сила волі?
Чи ти й насправді у житті слабка?
Мабуть, що ні… Ти як ота тополя,
Яку сокири скривджені рубають,
Яку вітри обпалюють до тла,
А її віти ще густіш буяють,
А її корінь ще сильніш вроста!
Ти просто жінка! Деколи підступна,
(то ж вибачте, таке ж уже життя)
Ти і актриса і дружина, мати
Кохана… Але ти така одна.
Ти не боєць, але в бою сильніша,
Ти не ікона, але гоїш біль.
Ти не мудрець, хоча ти наймудріша,
Не оберіг, але завжди як тінь
Ідеш, мандруєш, малишся, страждаєш,
Стерпіти можеш ти найбільший біль.
І інколи сама себе питаєш: де взяти сили?
Візьмуться звідкіль?
Та знову розгортаєш свої крила,
В життя злітаєш наче в небо птах.
Ти Жінка ! Ти усіх сильніша! Вільна!
Ти Богородиця! Ти Діва! Чи не так?
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=385763
дата надходження 18.12.2012
дата закладки 18.12.2012
Я вас люблю, мне тяжело признать,
Что делите с другим вы вашу радость,
Мне многое хотелось бы сказать,
Но голос давит дьявольская слабость.
Я вами болен – меня не излечить,
Мне чудится, что рядом вы со мною,
Я в сотый раз стараюсь бросить пить,
Но хмель стал для меня второй женою.
Я вас люблю. Прошу не вспоминать
Все глупости, что говорил я в ссоре...
Как больно мне бывало наблюдать
Глубокую печаль у вас во взоре.
Я вами болен, и смерть стоит за мной,
Я чувствую её прикосновенье,
Но прежде чем уйти мне на покой,
Хочу вам дать своё благословенье:
Я вас люблю – вы знаете об этом,
Но в жизни нашей разошлись пути,
Я буду ждать вас со своим сонетом
На свете том… любимая, прости.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=376049
дата надходження 07.11.2012
дата закладки 15.12.2012
Мы встретимся - я обещаю!
Я не могу так больше жить.
И не боюсь судьбы, ведь знаю –
Мне всё подвластно покорить.
За сотни вёрст к тебе примчуся
На вороном своём коне,
Так нежно-нежно улыбнуся,
Крепко прижав тебя к себе.
Я буду целовать вам ноги,
О гордости своей забыв,
И пусть накажут меня боги
За сей безумный мой порыв.
И когда время расставанья
Укажет пальцем мне на дверь,
Я прошепчу тебе признанья,
Ты только, ангел, мне поверь!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=384918
дата надходження 14.12.2012
дата закладки 15.12.2012
Наші ангели... ніжно закохані...
І коли ми на різних кінцях,
Розсіваємо мрії сполохані...
Вони тишком стрічаються в снах...
І в обіймах теплих голубляться...
Пестять ніжно долю крильми...
До світання кохаються... любляться...
Наші ангели... душі... не МИ...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=382355
дата надходження 04.12.2012
дата закладки 13.12.2012
Просто хочеться вірити в тебе,
Бо в собі вже не маю віри,
Наші спільні дитячі проблеми
Подорослішали не маючи міри...
Просто хочеться вірити в когось,
У найближчого чи чужого,
І писати самотню повість,
Та дуетом молитись Богу...
Просто хочеться вірити...просто...
Не чіпати старого гріху,
Відсилати листи на пошту,
Щоб вони повертались з віком...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=383939
дата надходження 10.12.2012
дата закладки 12.12.2012
Я чувствовал, что вы любили,
Глаза мне это говорили,
А сердце тайно прошептало:
Одной лишь дружбы будет мало.
Я вам боялся написать,
Уж не хотелось признавать,
Что я влюбился так нелепо,
Так безнадёжно и так слепо.
Но сердце мучило меня,
И вот, когда взошла заря,
Дрожащей лёгкою рукою
Я взял листок перед собою.
Но строки сразу не легли,
Перо давно былО в пыли,
И я, казалось, позабыл
Свой стихотворный яркий пыл.
Пришлось повременить с посланьем,
Души ранимые терзанья
Мне вдохновенье разожгли,
И строчки сами поплылИ.
Я написал вам, ангел мой,
И чувства полились рекой,
Часы былой тоски, печали
Меня на время отпускали.
Теперь волнуюсь, моя радость,
Чтоб ваша ангельская сладость
Не испарилась в один миг -
Не в силах я забыть ваш лик.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=383063
дата надходження 07.12.2012
дата закладки 07.12.2012
к О.Г.
На горизонте блудной славы
Родилась яркая звезда,
Закрыв талантом для забавы
Ехидным критикам уста.
Строка приятно опьяняла,
Ритм зачаровывал умы,
Даже Вселенная не знала
Такой небесной красоты.
Мы отдавали ей поклон,
Готовы были помолиться…
На стихотворный грозный трон
Всходила новая царица.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=382311
дата надходження 04.12.2012
дата закладки 04.12.2012
Дві години до грудня. І стає якось холодно в руки,
Перемерзлі думки ще не звикли до обіймів шарфів.
Об прозорий лід тиші розбиваються ліктями звуки,
Зачіпається нігтями осінь за спини промоклих дахів.
Віддощило желейними краплями по віконному склі,
Розтеклись макіяжі напомаджених осінню міст…
Скоро сонні маршрути зацукрують снігів киселі,
В нотках чорного чаю запахне малиною твіст.
Дві години до грудня. І раптово морозить вуста,
Впали вниз театральні куліси морквяно – багряних романів.
Осінь – завжди туманна і від того – шалено густа,
Залишає в душі післясмак перемотаних димом тюльпанів.
Перевтомлене листя у вальсових кроках вітрів
Прилягло на замурзані щоки асфальтних облич.
Ще один листопад так раптово для нас постарів,
Але в осені – звичка вертатись, ти тільки поклич!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=381584
дата надходження 30.11.2012
дата закладки 01.12.2012
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 30.11.2012
Я не можу без тебе... Без тебе не можу! Не можу!!!
Закрутились вітри, розірвавши слова на шмаття,
і гуркочуть громи, і у хмар виливаються сльози.
Я б для тебе усе... Я віддав би за тебе життя.
Божеволіє ніч... Загорнулась в чуже покривало.
Гіркота у очах, - погляд втуплений в темряви даль.
Я б для тебе хотів... Та нічого не зміг. Так вже склалось.
Нащо зайвих питань? Так вже склалось. Судилось так. Жаль.
Зупинилась гроза, хай почує як стукає в грудях,
хай коричнева ніч не зупинить це серцебиття.
Наче скеля стою. Непорушно. Так тільки на людях.
А для тебе б усе... А за тебе віддав би життя.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=381401
дата надходження 30.11.2012
дата закладки 30.11.2012
Ніцше сказав, щоб бог умер,
Вмер і Ніцше, та бог не воскрес.
Згорів Бруно. Люд його стер
За те, що відкрив він тайну небес.
Не ожив бог і після смерті Леннона,
Котрого кляли за відкриття очей.
У труні гнив бог після приходу Леніна
І його червоних кривавих ночей.
Бог мертвий був, як вибухи гриміли
Шахідів у Москві в ім’я світле боже.
Він і зараз мертвий, йому нема діла
До нас усіх. Забудьте. Він не поможе.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=381293
дата надходження 29.11.2012
дата закладки 29.11.2012
Она сидела у порога,
Разбитая, совсем одна,
Не помогла ей вера в бога,
Судьба жестока к ней была.
Отчаянье в ней поселилось,
Возможно, даже навсегда,
И, что бы с ней не приключилось,
Теперь бесчувственна она.
Благодарить стоит поэта,
Но виноват ли в этом он?
Что кроме чистого сонета
В другую пламенно влюбён.
Что поиграть хотел со страстью,
Но слишком далеко зашёл...
Она была его лишь частью,
Но в сердце наступил раскол.
Пред ней не ползал на коленях,
В слезах не целовал он руки,
Оставил лишь в холодных сенях
Свой аромат для вечной муки.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=379467
дата надходження 22.11.2012
дата закладки 22.11.2012
к О.Г.
Я долго вас искал, Оксана,
И на балах, и в обществе ином,
Возможно, будет даже странно:
И в мире этом, и другом.
Я долго вас искал, о Муза!
Среди печалей, горестей и бед,
В любимых и известных вузах
Не мог найти желанный след.
И вот судьба мне усмехнулась!
Я вас нашёл, где не искал,
В душе моей любовь проснулась,
И выпил страсти я бокал.
Я вам пишу, и мне так стыдно,
Что говорю вам это вновь:
Я вас нашёл…мне так обидно,
Что вы нашли уже любовь.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=378358
дата надходження 17.11.2012
дата закладки 17.11.2012
Міцнішого чаю, трохи яскравих моментів.
Це п'ятниця, отже, для спогадів - саме час.
У мене замало вартих уваги фрагментів.
Мені б хоч трішечки більше історій про нас.
Мабуть, із мене осінніх мотивів вже досить.
Була ж бо за планом, холодна і дощова.
Я тепер знаю, що тиша чудес не приносить.
Дякую, осінь, за те, що душа ще жива.
Я листопадних казок вже наслухалась, друже!
Вірю у краще, бо так попросив мене ти.
Досі сумую, та брешу лише, що не дуже.
Я й не подумаю просто забути й піти.
Міцнішого чаю, трохи міцнішої віри.
Може, порадиш для неї ще й вітаміни?
Я підлікуюсь, в душі залатаю всі діри.
Тоді почну розбивати між нами стіни.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=376661
дата надходження 09.11.2012
дата закладки 09.11.2012
Нагану - кулі, стрілам - арбалет,
буває, що й один у полі воїн.
Якщо ти за покликанням поет,
то вірші - це твоя найліпша зброя.
Хай буде просто. Без химери слів,
метафор пишних, стилів ню, бароко...
Поете, головне, щоб ти зумів
збудити словом почуття високі.
Мене, тебе піском просіє час,
нащадок з'їсть з верби солодку грушу,
Твоя мета - простим сплетінням фраз
розбурхати читацьку сонну душу.
Канцон чи рондо, ода чи сонет
(хай критики аж лускають зі шкіри),
якщо ти у душі своїй - Поет,
то хай читач словам твоїм повірить.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=332562
дата надходження 23.04.2012
дата закладки 08.11.2012
Ти ще снишся мені. Не щоночі, та все-таки снишся.
Серце німо щемить, і нема тому щему кінця.
Але навіть вві сні я не можу сказати «залишся»,
Бо між нами – роки, інші долі і інші серця.
Я з тобою – смішна, безтурботна, а часом – колюча.
Думай все, що завгодно. Лише не вгадай, що люблю.
Не відчуй у мені невимовно сумне і болюче.
Тільки не пожалій!- бо мені не потрібно жалю.
Не киваю на Долю, вона в мене – зіронька тиха:
Все життя не жаліла мені ні добра, ні тепла.
Як могла, вберігала - від кривди, від болю та лиха.
А від голосу твого, від погляду – не вберегла...
Я на смерть отруїлась твоїми вустами й очима.
Та до них доторкнутись мені на віку не дано.
Хай хтось інший для тебе і серце, і душу відчинить.
А в моєму будинку – вже й грати на вікнах давно.
Ти ще снишся мені. Не щоночі, та все-таки снишся.
Серце німо щемить, і нема тому щему кінця.
Але навіть вві сні я не можу сказати «залишся»,
Поміж нами – роки, інші долі і інші серця...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=376128
дата надходження 07.11.2012
дата закладки 07.11.2012
Кохайте лиш негідників, дівчата,
Не зв"язуйтеся краще з простаками.
Негідників не важко покохати,
Ловіть міраж в просторах Атаками.
Сміливо дайте серце в руки ката,
Вухами спрагло пийте красномовство,
На вовка йдуть покірливо ягнята,
Романтика запахла звіроловством.
Не слухайте з упертістю поради,
Стрибайте в вир солодкої омани,
Де вами будуть ноги витирати,
Ви ж любите це, мовби наркомани.
Так тягне недосяжність вас магнітом,
Доступність нецікава і банальна,
Продовжуйте негідників любити,
Вони ж бо неповторні, унікальні.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=376025
дата надходження 07.11.2012
дата закладки 07.11.2012
Отак живу без вас, немов із вами.
Не відаю, - у сні чи наяву
Кохаю вас наївно і безтямно,
У майбуття з минувшини зову.
Я сивиною приоздобив скроні,
Веду за руку внучку у садок.
Для мене ви вже начебто сторонні,
Але уперто не йдете з думок.
Отак живу без вас, немов із вами,
Немов ось - ось торкнуся до руки,
Що хтось узяв, коли пішли ви заміж,
А я не втримав у своїй таки…
04.10.12
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=375684
дата надходження 05.11.2012
дата закладки 05.11.2012
Вимкнути б світло...А може я вимкнула б час...
Надто обтяжливі сни, безпідставні зізнання..
Може весна, може злива врятує нас..
Пізно, не варто.. Я зрештою, не про кохання..
Іноді хочеться щоби рука у руці...
Разом помріяти, разом пограти в мовчання..
Стиха сказати (і щиро) «я вірю тобі»..
Все це позбавлене сенсу.. Я не про кохання.
Тільки удвох...Може десь там на краю землі...
В ніжних обіймах водою спливати до рання..
І усміхатись звабливо вечірній зорі...
Це неможливо.. Я зрештою, не про кохання...
Вірити в диво, читати думки по губах...
Знати напевне про всі найпалкіші бажання...
Дотиком вбити тривогу і знищити страх..
Все це мабуть не потрібне.. я не про кохання..
Разом без всякого...В радості чи у журбі
І кожен день зустрічати, немовби востаннє..
Це не слова, просто я усміхаюсь тобі...
Ніжно...тривожно...і зрештою, не від кохання...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=360083
дата надходження 27.08.2012
дата закладки 05.11.2012
Міняєте правила, ніби цей світ для вас
Так ніби земля не кругла, а ми не люди.
І хто вам сказав, що фіналу уже не буде?
І хто вас запевнив, що можна спинити час?
Міняєте ролі, з новими «привіт-прощай»,
Міняєте думку, частіше аніж білизну,
І всі ваші мрії мають солодкий присмак,
Коли замість цукру кидаєте їх у чай.
Ця осінь прийшла силуетом міських заграв,
І скинула листя, приспала останні квіти…
Міняєте щирість, на лампове псевдо-літо,
І Хтось нагорі так хотів би вас зупинити…
Та в Нього наразі занадто багато справ.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=375544
дата надходження 05.11.2012
дата закладки 05.11.2012
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 02.11.2012
Крутити ногами Всесвіт
І дерти зубами Вись..
По венах байдужим лезом
І сходами тихо вниз!
Шукати в собі пророка,
Шукати в собі весну..
Дивлюсь на світ однобоко,
І скоро,напевно,засну!
Крутити ногами Всесвіт
Вгризатись зубами в Вись..
Мелодії Давніх Грецій,
Словами в мені сплелись!
Лиш звуками і словами,
я ними тепер живу...
Живу забутими снами,
Яких я не розірву!
Життя-це замкнуте коло,
Життя-прихований зміст...
Двадцятої осені соло,
А потім назад увись!
Де тіні забутих предків,
Де тисячі рідних рук...
У Бога немає мертвих,
У Бога немає мук!
30.10.2012
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=374527
дата надходження 31.10.2012
дата закладки 31.10.2012
А людям треба розділових знаків,
Що розділяють їх до нервів –і навпіл.
Замість обіймів, снів, гарячих маків
Крапками ,комами встеляють буднів стіл.
І намагаються, щоб все було «як треба»,
За розкладом стереотипно – п’яних днів.
В їхніх очах все менше сині неба…
А на вустах так мало справжніх слів.
Десь в бронхах мрії душаться пісками,
Зап’ястя від байдужості бліді.
А спробуйте широкими мазками,
Хоч раз в житті провести по воді.
Помрійте…Дощ торкає партитурою…
В обіймах моря ніжаться дельфіни…
Ні, більшість марять лиш архітектурою
Тому будують стіни, стіни, стіни…
І кожна доза кисню відрахована,
Стискають серце дві півкулі ребер.
А я лише страшенно заримована
Тобою. І у тебе…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=374155
дата надходження 29.10.2012
дата закладки 29.10.2012
Вона постійно змінює статуси
Ходить босоніж,любить випити,
А ще вона любить маленьки кактуси.
Любить смішне щось часами видати.
Вона добряче закохана в хлопчика,
Ні не маленького,і не в принца,
Бо часом, страх, як любити хочеться
То в неї,знаєш, залізний принцип
Вона не плаче за пішоходами,
Які моментами лізуть в душу їй
І не біжить стрімголов за модою
У неї є в голові свій рій
Вона постійно змінює статуси,
Бо хоче, цим привернути хлопчика,
А ще вона любить маленькі кактуси,
Бо часом, страх, як любити хочеться
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=374074
дата надходження 29.10.2012
дата закладки 29.10.2012
Наша осінь була,
Як цукрована кава.
Наша осінь удвох –
Я тебе так кохала!
У обіймах твоїх
Засинала щоночі...
Промайнуло усе,
Ніби нас хтось наврочив.
Білий сум у душі
Поселився на денці.
Білий сум огорнув
Опустошене серце.
Пам'ять палить мости,
Розсіваючи згадку.
На стривожених днях
Туги слід, як печатка.
Новий день. На плиту
Збігла зварена кава.
Новий день. Ти прийшов,
Я тебе не чекала.
Тихо кажеш: "Люблю..."
Дістаю другу чашку:
"Знаєш, цукру нема..."
Чомусь дихати важко...
23.06.2012р. 4:45
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=345869
дата надходження 23.06.2012
дата закладки 24.10.2012
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 04.10.2012
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 04.10.2012
У шибку
Ранок зазирнув
Ласкавий,
Захоплюючи жінку
У полон.
Відчула запах
Смаженої кави,
Знімаючи з повік
Солодкий сон.
Відтак поворухнулася
У ліжку,
Всміхнулася
Світанку за вікном.
Невимушено
Оголила ніжку,
І пригадала:
Вечір...
За столом
Вони удвох...
Їх спрагнені бажання...
Бездонний погляд...
На руці рука...
Його слова палкі...
Її мовчання...
Доріжка місячна
Клубочиться
Легка...
Їх дивна ніч
Серпанком огортала
Струсивши зорі
На своє крило...
Вона лежала довго,
І чекала...
Та кави в постіль
Так і не було.
16.12.2011р. 13:45
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=300878
дата надходження 18.12.2011
дата закладки 26.09.2012
Якось, тримаючи на руках маленьку племінницю, мій брат жартома скаржився на своє «тяжке» життя: «…А, найголовніше, ніхто мене не любить!» Почувши це невтішне резюме, малеча вирішила, мабуть, компенсувати дядькові відсутність любові і лагідно погладила його по обличчю. А той узяв, та й жартома куснув її руцю. «Я тебе люблю, – обурено вигукнула мала, – а ти мені що?» Логіка буття вкотре заговорила устами малюка.
Наші пошуки любові як дві краплі води схожі на цю прикольну картинку з життя. «Я буду тебе любити вічно,» – каже хлопець дівчині. Що ж за кадром? Я буду давати тобі любов все життя, яке ти будеш варити мені борщі, прати мої шкарпетки, глядіти моїх дітей і не будеш при цьому забороняти мені посиденьки з друзями десь «на рибалці». «Я теж тебе завжди любитиму,» – відповідає вона. При цьому мається на увазі: а ти натомість будеш забезпечувати наше життя, дарувати мені одяг і парфуми, влаштовувати романтичні вечори, возитимеш нас із дітьми на відпочинок у Анталію і навчишся лагідно розмовляти з моєю мамою.
Молодий, але вже двічі одружений і розлучений бізнесмен якось напівжартома розмірковував про наступне ймовірне одруження: « Тепер я став розумніший («тепер» – мається на увазі після двох розлучень), моя наступна дружина повинна…» Далі йшов солідний список, якою повинна бути наступна «пані бізнесменша» і що вона повинна вміти робити. Обурювало навіть не те, що молодий чоловік вживав без кінця слово «повинна», наче обирав собі не дружину, а рабиню Ізауру. Найобурливіше, що молоді підлеглі жіночої статі мало не в блокноти записували його побажання, аби поставити собі за мету «відповідати» їм. Я бачила, як їхні красиві голівки–комп’ютери вже прораховують зиск від такої вигідної оборудки. То чого ж я прискіпуюся? Якщо молоді жінки згодні купувати любов, відповідаючи такому ось реєстру усіх «повинна…», то може треба їх благословити, та й хай живуть? Народжують дітей, сваряться, миряться. Адже, якщо кожен із партнерів буде виконувати свої умови договору, де він «повинен», а вона «повинна», то й життя повинно скластися. Так? Ой, не факт! Життя – не процес прямих продаж. Навіть у магазині ми потребуємо, щоб нас обслуговували якщо не з любов’ю, то з повагою та розумінням наших потреб. А тут математика вищого порядку, адже так чи інакше всі порушують правила оборудки: то у неї голова болить у найнесприятливішу годину, то він, злий після невдалого робочого дня, на дітях зривається, то свекруха не так подивилась, то теща невчасно приїхала. І з часом хтось таки втомиться зводити дебет з кредитом і поставить іншого «на лічильник». «Я тебе люблю, а ти мені що?» Це гасло лейтмотивом походить через таке подружнє життя, аж до самого розлучення. Навіть у останній його главі, на суді найчастіше чути: я йому і те, й оте, а він… Я ж їй, а вона… Оце називається «зводити рахунки». Теж поняття більше економічного характеру, ніж душевного, як ви гадаєте? Але спробуйте розказати про ваші гадки парі, що розлучається. Скажіть, що нема й не було між ними справжньої любові, що їхні стосунки були збудовані на голому розрахунку, злегка (причому, чим далі, тим легше) прикритому сексуальним потягом. Ото крику буде! За всім цим криком буде чутно голос Проні Прокопівни Сєркової: «Не за Ваші магазини я йшла, – я Вас любила!»
– Дурниці, – скажуть літні та бувалі, – он у минулому (чи вже, даруйте, позаминулому) столітті більшість шлюбів укладалася з розрахунку, а люди зживались одне з одним, і такої кількості розлучень не було.
І справді, не було. Я не сильна у статистиці, але, кажуть, більш як третина шлюбів зараз розпадається. Дивлячись на сусідів, знайомих та родичів, бачу, що так десь воно й є. Чому? Думається мені, що успіх колишнього шлюбу з розрахунку полягав у тому, що молоді, які його укладали, не чекали одне від одного любові, не вимагали її й «не боролися» за неї. Вони були чесними один з одним, а чесність – добра підстава для взаємної поваги, а часом навіть і вдячності, і любові. Коли тобі не кажуть гарних слів про кохання а просто й дружньо виконують свої обов’язки у шлюбі, розчарувань менше, а довіри більше.
А без взаємних підрахунків буває? – запитає молодий, недосвідчений читач. Буває. Тільки це ще гірше. Скаржиться молода подруга: чоловік розпускає руки.
– То чого ж терпиш? – питаю.
- Бо я його люблю і він мене теж.
- Чим же ти, Сонечко, вимірюєш любов? У яких одиницях?
- Просто, знаю.
Залізна логіка. Тільки дурна. Готовність за видумане почуття любові підставляти свій «фейс» під «люблячий» кулак – що може бути дурнішого? А моя ж молоденька мазохістка вважає такий перебіг подій у своєму житті мало не подвигом в ім’я любові. Про такі патологічні випадки можна було би взагалі не говорити, якби вони не траплялися на кожному кроці. П’є, курить, гуляє, б’ється, лається так, що вуха в’януть, а сказав(-ла), що любить, і знайдеться якийсь дурник, що обов’язково повірить. Як у тому анекдоті про чоловіка, що прийшов серед ночі п`янізний, наробив рейваху в хаті, побив жінку, вилаяв дітей, завалився спати. А рано просинається: сніданок на столі, сто грамів налито. Він до жінки: «Признавайся, коханця завела?» А вона: «Тю, дурний, ти ж мені вчора квіти уперше у житті приніс!» І тут він згадав, що, лізучи додому, проповзав через якусь клумбу… Було би смішно, якби не робилось сумно від того, за яку мізерію ми здатні продаватись. Як же ми прагнемо любові, якщо це прагнення настільки застить нам очі!
Біда! Торгуватися в любові – погано, не торгуватись, виходить ще гірше. То скільки ж вона коштує? Якщо вираховувати зиск від спільного життя, то чим, у яких одиницях вимірювати любов? О, одиниць вимірювання у нас безліч. Причому, у кожного свої. Хтось вимірює кількістю відданого часу, хтось прощених помилок, хтось витрачених коштів (тут теж у кожного своя такса), а хтось кількістю побоїв (таке теж трапляється). Заперечуєте? А як же народна мудрість: ревнує, значить любить. А ревнощі ж, вони всякі бувають… Проте, чим би не вимірювалась любов, ціна її за останні роки істотно впала. Я б сказала, інфляція торкнулась і її. Навіть не думайте сперечатись! Мені достатньо буде одного «залізного» аргументу: раніше мужчини за любов жінки все таки готові були платити свободою і одружувались, а зараз «задешево купують» – так живуть. А навіщо платити більше?
Любов – поняття економічне не тільки у шлюбі. Економіка любові, мабуть закладена в нас генетично. Інакше чим пояснити вигук малого товстунчика у відділі дитячих іграшок: «Все, мамо, більше я тебе не люблю!» Зрозуміло, це шантаж, проте тільки дуже розумні і цілеспрямовані мами на нього не ведуться. Страх втратити любов найдорожчої у світі істоти штовхає нас на необдумані а то й просто відчайдушно нерозумні вчинки. Одна моя знайома купує дорослому наркозалежному сину наркотики, бо не може дивитись, як той мучиться. Так потребувати любові сина що натомість вбивати його, – ось куди може завести така, здавалось би проста і логічна економіка любові.
Моя мудра старенька бабця, за життя говорила: «Любов – це коли хочеться віддавати задарма, а коли прагнеш щось назад отримати, то це не любов, доню, це – торгівля». Торгують всі! Продають забезпеченість, купують безкарність. Продають кулінарні і господарські здібності, купують захищеність, впевненість заміжньої жінки. Продають свободу, купують статус, житло. Той, кому занижена самооцінка заважає скласти ціну своїм чеснотам, сурогати любові купує за інтимні послуги. Торгуємо! Доторгувались до того, що двічі продали місця в Парламенті за дублікати обіцянок «любити народ», «любити Україну» одним і тим самим політикам. Та, що там двічі, он і втретє дехто готується. А з першого разу оцінити цю «любов» було слабо?!
Вам ще не хочеться закидати мене камінням? Якщо все так погано, то навіщо ж взагалі жити? Адже всі ми більш за все у житті прагнемо любові, ми хочемо любити і отримувати любов. То що ж робити?
Дарувати, як в улюбленому мультику про Вінні Пуха: «Безвозмездно, то есть даром». Знаєте, у нас в сім’ї є правило: першим іде миритись не той, хто більше завинив, а той, хто більше любить. Сварок майже не буває. Якщо вимірювати любов кількістю подарунків один одному , то вона переходить із поняття економічного у поняття душевне, і інколи навіть духовне. Але це вже зовсім інша математика.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=238256
дата надходження 01.02.2011
дата закладки 28.04.2012
Закрию двері,вимкну твердість...
Зніму із серця всі замки.
Віч-на-віч з болем - ось відвертість...
Знайомий присмак самоти.
Погашу світло...Лиш залишу
слабенький відблиск від свічі.
Розбавлю моторошну тишу
я тихим голосом душі.
Нехай німа лунає сповідь,
Все ніч сховає...Й промовчить...
Хотіла вічність,а натомість
минуло все...неначе мить...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=328903
дата надходження 09.04.2012
дата закладки 09.04.2012
Чи давно вам писали листи?
Від руки, від душі – на папері?
Чи давно уявляли, як вам
листоноша постукає в двері?
Чи давно підбирали слова
для близької людини - у риму?
Щоб листом заявити права
на Любов, що в рядочках полине?
Нам листи замінив Інтернет
і провалля мереж соціальних.
Чат(ування), он-лайн, forum.net,
словоблуд в блогосферах брутальних...
Та торкніться рукою листа,
що людина вам рідна прислала.
Відчуваєте?! Там теплота
пальців тих, що листочка складали!...
Там закохана ніжність і сни.
Дні чекання і сльози пророчі.
В цих рядках – візерунки Весни.
І бажання - торкатись щоночі...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=295997
дата надходження 26.11.2011
дата закладки 12.12.2011
Безжальна тривога.
Вечірні обійми
її журно тиснуть десь там -
біля серця.
Мене ти покличеш -
я з вдячністю прийму
твою щиру душу,
мов пісню, як скерцо.
Дзвінки телефону.
Недоспані ночі.
В самотньому ліжку
негріті світанки.
Давай я кохання
нам двом напророчу
і дощ поцілунків
до самого ранку!..
А в серці надія?
Спасибі за неї.
До тебе прийду -
хоч, мабуть, буде важко.
Я в небі не зникну
ключем вересневим.
Ти лиш не хвилюйся,
турботлива пташко...
2009
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=295354
дата надходження 23.11.2011
дата закладки 23.11.2011
Відкрий листа.
Рядками я в долоні
твої розсиплюсь,
наче перший сніг.
І ніби випадково
рідні скроні
торкну я знов –
на щастя чи на гріх.
Читай мене.
Неписаним каноном
одвічних,
наче доля, почуттів,
до твого серця знов
коханням-дзвоном
звертаюсь я
в простім малюнку слів.
Згадай палкий
і щирий поцілунок,
з життям з”єднай життя,
хоча б на мить!..
Налий мене і випий,
наче трунок,
і аж тоді –
у сонячну блакить
лети удалину,
за журавлями!..
Десь там, у зорях –
істина проста в
коханні двох,
що вже не стануть
нами.
Але я ще живу.
Відкрий листа...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=215750
дата надходження 12.10.2010
дата закладки 22.11.2011
Дощем нетеплим безнадійно плаче ніч.
Крилом багряним листопад гортає досі,
неначе книгу, ним не читану – цю осінь.
Сюжет - про двох, котрі не знають протиріч,
про двох закоханих, що мріють про весну
і вірять в те, що неможливо вниз упасти,
що серця біль в житті буває лиш від щастя,
а долю бог дарує їм на двох - одну!..
Але щось зовсім не повірив листопад
легенді цій, котра так щиро, як в молитві,
звучить дощем в осінніх мокрих манускриптах.
Ось розірвав...
Летять листки-сторінки в сад...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=217654
дата надходження 22.10.2010
дата закладки 22.11.2011
...і начебто образи –
не образи.
В словах - тепла
очікувана мить.
Та не вщухають
болю метастази.
Це - почуття
на вогнищі горить...
Народжене,
мов диво невідоме,
в долонях двох
(як ніжно, тільки глянь!),
воно повстало -
ствердно і вагомо,
в стихії
несподіваних зізнань.
Перемогло,
спалило, спопелило
(хіба не так
хотілося завжди?)
Воно було
в безмежжі хвиль вітрилом,
ковтком для спраглих
свіжої води -
та втрачене
в скупих віршах побачень,
в порожніх вікнах
дощових розлук,
колись давно
придуманих означень,
намріяних
між дотиками рук!...
Сховали душі
в стінах темних келій,
шукаючи взаємності ознак,
йдучи в пітьмі
доріг-непаралелей,
що, вочевидь,
не схрестяться ніяк...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=229017
дата надходження 15.12.2010
дата закладки 22.11.2011
Хтось напише листи -
їх читатимуть, плачучи нишком.
Хтось блукає у снах
чи живе просто так, навмання.
Хтось байдуже гортає любов,
як вже читану книжку,
а, напевно, є хтось,
що співає про неї в піснях.
Окрім щедрих людей,
що запалюють щастя, мов свічі,
не забравши собі
ані крихти від цього тепла,
є багато і тих,
що, напевно, не раз і не двічі
свою совість топив
у безодні підступного зла.
В цьому вирі життя,
в лабіринтах премудрої долі,
заблукали удвох.
Задзеркаллям приховано суть.
Їм, нарешті, любов
прошепоче жадані паролі
і святі почуття
цвітом ніжним весни проростуть...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=224511
дата надходження 25.11.2010
дата закладки 22.11.2011
Уздовж кордонів
золотих країн,
блискучих царств,
небачених імперій
байдуже йду –
шукаючи лиш двері
в один-єдиний твій
прекрасний дім.
Знайшовши шлях
до тебе на поріг,
я, втім, межу незриму
не порушу.
Твою нічим
не потурбую душу.
Вважай мене
примарою. Як сніг,
торкнусь легенько
теплих вуст твоїх,
розтану, розтечусь
тобі під ноги
струмком весни,
розмию всі дороги,
щоб загубити
знайдений вже шлях
до тебе,
так намріяної в снах,
у лабіринтах меж,
кордонів, стін,
у колі перевтілень,
видозмін...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=236785
дата надходження 25.01.2011
дата закладки 22.11.2011
Простягнуте,
мов доля, рученятко…
(Хто ти, мала?
І де твоя рідня?)
Як вигнане
із раю янголятко,
гріхи чужі
спокутує щодня.
Крильцятам
вже не вистачить пір”їнок.
Дбайливих рук
не гріє вже тепло.
Чи заплете
в косичку хтось барвінок?
На нічку
поцілує у чоло?
Болить душа.
І вже не грає скрипка.
Скорботний жаль
у серце - ніби ніч.
Я не втішав.
Бо обірвалась нитка.
Лиш повні болю очі -
віч-на-віч...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=239633
дата надходження 08.02.2011
дата закладки 22.11.2011
Вже дощем
заштриховане небо.
Сріблом осені
вкрита печаль.
Усміхатися
більше не треба силоміць -
через сльози і жаль.
Не дзвони,
щоб побачитись завтра.
Голос твій
розіб'є телефон.
Ми - актори
чужого театру.
Наші мрії -
омана і сон!..
Не пиши
на зів'ялому листі
нам співзвучні колись
імена.
Хай листочки
залишаться чисті -
може, вірш
перепише весна.
Не хвилюйся.
І плакать не треба.
Це - Кохання
жорстокий урок.
Ось воно -
в заштрихованім небі,
як останній
осінній листок...
2009
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=292867
дата надходження 13.11.2011
дата закладки 22.11.2011
Не обіцяй
жагуче і нестримно,
не обіймай,
як вчора уві сні -
бо вип'ю я
без жалю, безупинно
до дна
твої джерела чарівні.
Ввійду в твій храм,
як воїн Афродіти
і заберу в полон
палкі вуста.
Я здатен нас
обох запропастити,
та нас твоя
врятує чистота...
Я можу бути ніжним.
Чи брутальним.
Ти спопелиш,
чи ляжеш біля ніг -
очистить все
твоя душа криштальна
цнотливо-пломеніюча,
мов сніг.
Я ним умиюсь,
як морозним ранком,
і, наче сіль -
у тобі розчинюсь,
щоб знов твоїм
напитися світанком,
яким, мабуть,
ніколи не нап'юсь...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=294677
дата надходження 20.11.2011
дата закладки 22.11.2011
Щоб ти прийшла -
достатньо тиші.
Простий олівчик
та листок.
Крізь час і простір
заколишеш
мій вир
схвильованих
думок.
До тебе
промовчу віршами.
І болем цих
незграбних рим...
Хай що там
було поміж нами –
згадай нас
спогадом незлим.
Щоб ти прийшла -
лиш треба зорі.
Бо в світлі їх
побачу знов,
як теплим
нас гойдала морем
не нами
зраджена
Любов...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=293828
дата надходження 17.11.2011
дата закладки 22.11.2011
Змиває осінь зимними дощами
Свій золотий, шалений карнавал.
Туман-туман надворі і між нами -
Задумливий і темний, мов провал.
Забуте тло незіграної драми -
Покинутий всіма сумує сад.
Холодний розум зачиняє брами
І почуттям нема шляху назад.
Вони підУть, самотні і обдерті,
В порожній світ, де вже немає нас.
Заломить руки, заголосить серце.
Його уже не вилікує час.
У ньому будуть осінь, терпкий запах
Прибитих сумом пожовтілих трав,
І тихий дощ, що плакав, плакав, плакав...
І з вікон сліз ніхто не витирав
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=166187
дата надходження 14.01.2010
дата закладки 14.11.2011
Щось сталося...
Поночі знов, напевне,
упав весняний, пустотливий дощ,
на скору руку штрих-пунктиром ревно
покресливши малюнок вулиць, площ.
Умивши зранку заспану бруківку,
по старовинних бляшаних дахах
побіг він у захмарену домівку -
примарний спомин у шматочках-снах.
Прокинувшись, люблю я чути місто.
Далекий дзвін - як двісті літ назад.
В повітрі зранку затишно і чисто,
на сході сяє сонячний парад.
І знову на землі настане ранок,
а ніч сховає сумніви у снах.
Я, загорнувши серце у світанок,
знов потону в рутинно-сірих днях.
Знайду себе - а може, розпорошу.
Можливо, день складеться невпопад.
А буде важко – ранок я попрошу
дзвінким дощем вернутися назад.
Хоч нас гойдає ніч під колискову,
життям, як грою, стомлених дітей,
я сподіваюсь, що вдосвіта знову
мене розбудить Ранок-Соловей...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=292258
дата надходження 11.11.2011
дата закладки 11.11.2011
Чи подаруєш
ніжну насолоду -
побачити, як п'єш ти
каву зранку?
Напевно, навіть
без твоєї згоди
я зазирну
в твоє вікно
світанком.
У чашці
білим цукром я
розтану -
щоб мати змогу
вуст твоїх
торкатись.
Для тебе
найсолодшою
я стану
з усіх подій,
що вранці
можуть статись...
2009
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=291652
дата надходження 08.11.2011
дата закладки 11.11.2011
Я п'ю твій смак.
Гарячими вустами
нев'янучих
трояндових глибин
торкаюсь знов.
І знов кружляє нами
кохання дощ
сріблястих намистин.
Вдихну тебе.
І видихнуть не схочу.
Ти потечеш
по венах, наче кров -
шаленством
так закоханої ночі,
в якій нестримно
ніжиться любов...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=291075
дата надходження 06.11.2011
дата закладки 07.11.2011