Стиха,вранішня зоря
Запалила небо скраю.
На дрімотні ще поля,
Соловейко тьохнув з гаю.
Враз ожило все навкруг,
Вітерець пробіг легенький.
Розірвав туману пух.
Бризнув дощик рос дрібненький.
Ліс дихнув на повні груди,
Скинув з пліч останній сон.
Чарівний смарагд усюди
Дорував природи лон.
В кожній крихітній билинці
Відродилося життя.
Засвітилось у росинці
Дня нового прибуття.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=305349
дата надходження 09.01.2012
дата закладки 09.01.2012
З банальностей складається життя,
Від них, на жаль, нікуди нам не дітись.
Банальність – запізніле каяття,
банальність – у листах чиїсь привіти...
Так можна говорити про усе,
Допоки не відчуєш особисто,
Яку красу в словах любов несе,
Від каяття в душі як – чисто-чисто!
Такий він гарний, цей банальний світ!..
Пелюстки вій розквітли в прабабусі:
її онук банальний шле привіт.
("Не вмру, хлоп’я із армії діждуся!").
Отож, коли оцінку хочу дать
Я неоригінальному – чи варто?
Пліч-о-пліч у житті вони стоять:
Неординарні речі і стандарти.
18.08.1996.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=302088
дата надходження 24.12.2011
дата закладки 24.12.2011
А відтепер усе не як завжди.
І тільки сни зникатимуть так само
І хтось чужий лишатиме сліди
На цій землі, кохаючи без тями.
А взагалі, хотілося чудес.
Я розфарбую ночі ліхтарями.
Хай хтось іде торкатися небес,
А ми підем мінятися життями.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=301485
дата надходження 21.12.2011
дата закладки 21.12.2011
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 20.12.2011
Душа поэта, ты - строка,
Из бездны чувств, переживаний,
Ложишься буквами в тетрадь,
Окончив путь своих скитаний.
Где ты была, чем отболела?
Скажи, излей себя рекой,
Бумага, ко всему терпима,
Здесь, обретёшь ты, свой покой...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=301079
дата надходження 19.12.2011
дата закладки 19.12.2011
О люди, люди, чом не вмієте ви жити,
За правилом любові і добра?
Нащадкам ЩО ви зможете лишити,
Коли стаєте вісниками зла?
Не рвіться до багатства й влади,
Не зичте ближньому біди,
По трупах не ідіть до влади,
Не труйте трунком чистої води..
Покайтеся, допоки ще не пізно,
Збудуйте храм в своїй душі,
Розплавте гордості залізо
Та жийте в злагоді, любові і красі!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=299055
дата надходження 10.12.2011
дата закладки 10.12.2011
Вечоріє....
І ти знову сама...
Зорепад -
Не дає задрімати...
Ти сидиш,
І як завжди одна...
Набридає вже -
Долю чекати...
Злегка дощ -
Стукотить у вікно,
Починає вже сон наступати,
Але серце болить вже давно,
Що не хочеться знов засинати...
Ніч -
Огорнула маленьке село,
Темно і вогко в кімнаті...
Знову -
Сидиш ти сама...
І зорепад -
Не дає тобі спати...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=296955
дата надходження 30.11.2011
дата закладки 30.11.2011
Не в силах змінити нічого,
так завжди до мене було,
не можу змінити я русло,
яке вже віками текло.
Забула давно про образи,
і висохли сльози мої,
невдячні знецінені фрази
здалися в запеклім бої.
А розум ще хоче боротись
і галас стоїть в голові,
що рано мені ще здаватись,
ой рано здаватись мені.
І наче в агонії мозок
останні сили черпа -
я сильна, я буду боротись,
не здамся, іду до кінця!
Я сильна ?..
Та сили все ж мало.
І галас по трохи вщуха.
То що? Може все таки здатись?
У відповідь - тиша лиха.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=296965
дата надходження 30.11.2011
дата закладки 30.11.2011
Чому в повний зріст я не можу піднятись?
Чи рабство закладено в мене в крові?
О ні! Це не так, я не буду згинатись.
З дитинства ця думка в моїй голові.
Ні тато, ні дід не ходили у рабстві
І гідно несли вогник роду свого.
Це символ родини, наказ для онуків,
З ним йти по житті, не втрачати його.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=247628
дата надходження 17.03.2011
дата закладки 27.11.2011
Тендітна дівчинка схилилась
Над чорно-білим колоском
Взяла, до тіла притулила,
А голод в горлі став комком.
Із страхом бідне озиралось
Очима горя, повних сліз,
А той недОбиток, той нелюд
Уже за нею гадом ліз.
Накинулась "змія" на жертву
І відібрала колосок,
І загубився в чорнім небі
Її протяжний голосок ...
" Я просто їсти хочу, ЛЮДИ !!!
За що мене в сиру землЮ ?
Що злого я вам всім зробила ?
Я лиш недавно тут живу..."
І впало бідне в зимну грудку,
Застигла зболена сльоза
І ще в одну безвинну хату
Вповзла непрохана біда...
Про що тут, люди, говорити
І сперечатися, - про що ?
Нам треба свічку запалити
Все в порівнянні з цим , - ніщо !
24.11.2011 р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=295699
дата надходження 24.11.2011
дата закладки 24.11.2011
Тихо вечір ходить по дворі,
Місяць зорям ніжно щось шепоче,
А мені так хочеться, хоч б в сні,
Подивитись мила в твої очі.
Обійняти лагідно за стан,
Жагу твоїх губ палких відчути,
І в обіймах , ніжних, як туман,
Болі і жалі свої забути.
Коси ніжно пестити твої,
Запахом пянким від них пяніти,
І від поцілунків твоїх губ ,
Аж до ранку жаром пламеніти...
А як ранок сонячний прийде,
Я не стану враз тебе будити,
Лиш на вушко тихо прошепчу:
,,Все життя, Тебе буду любити!!!”
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=295723
дата надходження 24.11.2011
дата закладки 24.11.2011
Хто скаржиться сьогодні на життя,
говорить що це проклята земля
готовий проклясти останки долі
і хоче відшукати крихти волі...
А ти не знаєш що було колись
від цих історій серце так болить
та потерплю я цей пекельний біль
і розповім. а ти ж бо слухай, вір...
Я бачив сон - прокинувся в сльозах
і огорнув мене у ті хвилини жах
і вже я тої ночі не заснув
а в вухах моїх плач та стогін був
бо снилося що я старенький дід
а на дворі йшов тридцять третій рік
і вийшов я з хатини на село
та чомусь дуже тихо там було
Не чутно було ні музик, ні співу
хоч наче сонце вже за гори сіло
і я рішив пройтися тим селом
бо хвилювання в серці ожило
я йшов а всі будинки були сірі
наче не жили в тих будинках сім'ї
і не було там у дворах собак
я зрозумів що це поганий знак
а я ішов і не було мети
то вирішив у двір якийсь зайти
зайшов у дім -всі мертві там були
але ще вчора всі вони жили
зайшов в комору там же пустота
але ж закінчились недавно геть жнива
так не буває щоб в єдину мить
уся родина перестала жить
тут я прокинувсь... Господи за що?!!
За що таке прокляття нам було?!!
За що таке знущання? За що біль?..
в таку хвилину не жалкуйте сліз...́
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=295681
дата надходження 24.11.2011
дата закладки 24.11.2011
Туман
І сонця промінь зник,
І осінь ходить біля хати.
Усе б нічого, тільки крик –
Куди і як його сховати?
Усе б нічого, тільки мук
Вже не притлумлюють дороги...
І чайка кинеться у Буг
І розіб’ється об пороги.
1980 р
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=294369
дата надходження 19.11.2011
дата закладки 19.11.2011
Україно, моя! Батьківщино моя!
Мій Дніпро! Моє рідне Полісся!
Мій народе, цвіт вишні і спів солов’я,
Мого духу довічні колиски.
Мої, диво – хрущі, не хрущі з Колорад.
Мої ластівки - білі й червоні.
Яблуневі сади, диво – синь виноград,
Фарби щирі, м’які, колонкові.
Рідні очі - озерні, щасливі, мої,
Палкі руки, що пахнуть любистком.
Хай співають тобі все життя солов’ї,
А життя наповняється змістом.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=238850
дата надходження 04.02.2011
дата закладки 19.11.2011
Вже зникли кольори, лишився білий,
Яким тут товстим слоєм пофарбоване усе.
З неба фарбовані шматочки й досі ще летіли,
В думках ще поки ненаписане есе.
Одяг по трохи теж товстіє,
Червоний на термометрах під нуль упав.
Ще не було її, а дехто вже про Літо мріє,
Про шелест, запах квітів та зелених трав.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=294070
дата надходження 18.11.2011
дата закладки 18.11.2011
Вставай, Україно, здіймися з колін,
Вже досить ходити в ярмі.
Ніхто не збудує державу за нас,
Це маєм зробити самі.
Розкрали багатства від шахт до Карпат,
В кишені сховали дохід.
Про стан в Україні розносять плітки,
І ділять на захід і схід.
Нам крові не треба і лиха в житті,
Лиш правди народу й добра.
Змінити життя, щоб щасливі були,
Сьогодні настала пора.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=237623
дата надходження 29.01.2011
дата закладки 16.11.2011
І знову заквітне ромашковим полем земля,
Пелюстка злетить, що нагадує зоряну долю…
Я пісню складу, де захована мудрість твоя,
І вірш напишу, щоб лишитися завжди з тобою!
Ти пройдеш зі мною нанизані часом роки,
Хай ранішній промінь цілує, як росяні квіти…
Ніколи й нікому дарунків до рук не неси,
Кохання співає, а може кохання й жевріти…
І десь в чистім полі злетять до небес журавлі,
Розквітне жовтаве латаття в болотистих росах,
І знов заспіває кохання, як ті солов’ї,
Під свіжі, покладені з ранку на лузі покоси.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=290974
дата надходження 05.11.2011
дата закладки 16.11.2011
Ти злітаєш першим словом з
вуст,
Що були піввічності німі
Й не могли сказати хоч
комусь,
Що вони у всесвіті самі...
Як хотілось їм розповісти
Про липневий папороті цвіт,
Про безмежні зоряні світи
І до них омріяний політ.
Як кортіло безліч таємниць
Розкривати під жовтневий
блюз,
Саме тих торкнутися зіниць
Й шепотіти: Я тебе люблю...
Знемагати від чуттєвих спраг
І збирати ніжності росу,
Не тремтіти мовчки від зневаг,
А хоч раз сказати правду
всю.
Перше слово після двох життів
Мовчазних і після прірви тиш.
І хотів ти або не хотів,
З вуст моїх злітає слово "Ти".
Осінь, 2010
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=287357
дата надходження 20.10.2011
дата закладки 15.11.2011
Сховалось сонце. Що ще? Відчай.
І більш нічого. А як далі?
Чи є на світі край печалі?
Шелестить вітер тихий, вічний.
Кого не розуміють люди,
Тому і нічого втрачати.
Кого поради запитати?
Таких нема й навряд чи буде.
Над твоїм небом також хмари?
Як дивно схожі ми з тобою…
Пора покінчити з журбою,
Щоб не раділи злі мольфари.
Жевріє сум в жовтих очах.
Ти також вірила й любила
І, як і я, ти не щаслива,
Бо загубила біль і страх.
У тебе дев’ять є життів,
Моє – одне. Скажи, чому
Світ залишив мене саму
На цім перетині шляхів?
Ходім! Не втомлені ще ніжки,
А ми живемо у Сахарі…
Пішли по сірім тротуарі
Білява жінка й чорна кішка.
11.10.2011р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=293319
дата надходження 15.11.2011
дата закладки 15.11.2011