Шукаю себе…
Ім’я моє забуте шамотить беззубий всохлий кущ.
Його вузли зав’язані на пам’ять
Розкажуть не одну легенду…
Йду до себе…
Моє ім’я забуте несміло викаже скавчанням дріт
тролейбусний, чіпляючись за ніч,
Рахуючи стовпи, немов зарубки…
Живу давно…
Загублена в світах,
На поверхах,
В безсонних звалищах думок…
І сновидою, п’янючою від келиха нічної прохолоди
Залізу в сон до тебе, щоб намацать всі твої скелети,
Заховані у вірну шафу, між тисячі відімкнених шухляд…
У світ попід подушок зазирну.
Хоч в мить відвертого і по дитячому простого сну,
Коли всі щиро посміхаються своїй найбільшій таємниці,
Прошепочи моє ім’я прадавнє!
Шукаю себе…
Забрідаючи на сталеві кордони електричних дротів,
Які щосекунди світ межують на день і ніч…
Блукаючи втрачаю всі позначені на карті віхи,
І лише пам’ятаю дощ, який постійно заганяє в ліжко…
Долоні я немов листи читаю, шукаючи у древніх Фоліантах
Своє загублене ім’я,
Яке б знайшлося поруч із твоїм…
Просочені мої дороги часом.
Вирізьблюю підборами позначки,
Аби тобі, коли настане час, було відомо де мене шукать!
...ось вулиця з моїм ім"ям у вікнах...…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=435681
дата надходження 06.07.2013
дата закладки 06.07.2013
Какая беспримерная отвага
в нарушившем закон соцреализма!
В герои вывел Юрия Живаго –
обычное дитя капитализма
с ментальностью, присущей той эпохе,
в которой интеллект ещё ценился.
За это ополчился мир убогий.
За это Он здоровьем поплатился.
За это и подвергся Он глумленью
своих собратьев и партийцев строгих.
А я Его читаю с изумленьем,
бальзамом пью чарующие строки.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=306462
дата надходження 14.01.2012
дата закладки 14.01.2012
Її блакитні очі посіріли від буденності,
Колись граційні руки вже стомились від прикрас.
Ховаючи емоції під шаром манекенності,
Вона за кимось бігла чи тікала від образ.
Розхристана душею на пронизливому холоді,
Вплела собі у зачіску великий білий бант.
Вона була байдужою до усіх слів і поглядів,
Підстрибуючи в небо на кінцівочках пуант.
На неї озирались, на щасливу і розгублену,
Але весь світ неначе просто зник і онімів.
Її тендітну мрію, у шкільні роки загублену,
Як і тепер, ні він, ні цілий світ не розумів.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=290146
дата надходження 01.11.2011
дата закладки 24.11.2011
*
Было так – Фет не любил евреев,
аж печёнка завывала в нём!
Но… уже под занавес, старея,
довелось узнать, что он рождён
нехристом, что ЖИД – его родитель,
Шеншины – приёмная семья.
Жизнь – она безжалостный учитель,
адвокат, судья и обвинитель,
а порой залазит и в друзья…
*
Порой нам трудно разобраться,
где артишок, а где лопух
И можно в том перестараться,
что, не поняв, испустишь дух.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=275990
дата надходження 19.08.2011
дата закладки 18.11.2011
(Из цикла «Мемориал любимой»)
Старик – я каждою минутой восхищён.
И, продолжая свой по жизни кросс,
счастливый радостно несу в себе вопрос:
«За что тобою был я награждён!»
За что дано такое счастье мне –
с ушедшей постоянно вместе быть
и продолжать осознанно любить
тебя реальную, а не набор теней,
и разговаривать, о пустяках порой,
ночами чувствовать твоё тепло
и думать, думать: «Как мне повезло!» –
хотя давно уже ты за горой,
и белой завистью завидовать себе,
что ты со мною разделила жизнь
и мне в разлуке говоришь: «Держись!»,
что ты была и есть в моей судьбе?!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=288076
дата надходження 23.10.2011
дата закладки 18.11.2011
Зійшлися хмари, сонцю вже набридло
Світить крізь листя шумове.
І бачити як вітер віє,
Сповзають краплі по твоїй руці.
А відстань та що погляди руйнує,
Що слово через неї не доніс.
Є в кожному із нас кохання
Зневолене, цей волею до сліз.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=278743
дата надходження 05.09.2011
дата закладки 17.11.2011
Пишу письмо разлуке чернилам на листе.
В испуге её почерк царапаю в душе.
За каждой строчкой точка, и в каждый выход дверь.
Рассматриваю скуку на белом потолке.
В глазах хранящих правду, пугает пустота.
Предательство в улыбке и нож в твоих руках.
Когда один - несчастный, но во многом счастья нет.
Разлука – волк бесстрашный, он воет в тишине.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=286695
дата надходження 16.10.2011
дата закладки 17.11.2011