Зі спогадів отих минулорічних
Єдина мить обізветься луною.
Як відповідь усіх питань одвічних.
Й чому ми познайомились з тобою?
І я була, як морок, непомітна.
І лиш екран сірів в кутку кімнати.
І все життя неначе смуга злітна.
Куди лечу? У кого запитати?
Вже не лечу. Лише спостерігаю.
Життя тоді неначе обірвалось.
Я думала, що все те приховаю.
Лиш фото чорно-біле те зізналось.
А ти побачив все і зрозумів.
І ребус відчаю зумів ти розгадати.
Без монотонних фраз і лишніх слів.
А я не знала, що тобі сказати.
Цим відкриттям мене ти приголомшив.
Питань потік переростав у море.
А що, коли тебе я не знайшовши,
Змирилася б, що моя доля – горе?
…..
Тепер і я тебе вже трохи розумію.
Думки твої, як в унісон зі мною.
І відповідь тепер на те питання знаю:
Чому ми познайомились з тобою?
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=294685
дата надходження 20.11.2011
дата закладки 20.11.2011