Залишилось одне - ВСЕСВІТНІЙ БІЛЬ!
Всесвітній біль у мене в середині.
Дивись, як він дарує квіти їй,
А ти втираєш хусткой сльози сині...
Залишилось одне - фото його
Фото - це лиш ілюзії думок.
І крик:"Не покохати іншого!"
Вдихаю я тебе неначе smoke.
Залишилось одне - майбутній день,
Майбутній день...і знову ти без нього.
Немає більше у душі пісень,
По старій рані ріже він наново!
Залишилось одне - "Пусти, прошу!
Пусти - ти кажеш - йти вже треба!"
А я..я купу віршів напишу,
Це все, що я залишу після себе......
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=285512
дата надходження 10.10.2011
дата закладки 02.01.2013
спроба осилити схему дощу,
вмовити хмари рухатись в напрямку часу.
вечір смакує гарячу залежність,
відбираючи ковдру озброєнь.
з тобою поруч занадто людей,
мій розбещений воїне...
наче силкуєшся йти,
опустивши очі в глибокі кишені,
озираючись навсебіч.
тебе зовсім не кличуть
в країни, де спокою вщент.
місце твоє на схилі кволого бунту,
ти мусиш бути в'язницею всім,
ти безперервно нам мусиш бути,
креслити скаліченими руками опади
і вмовляти...
направду це важливіше.
ніша твоя непосильна, воїне,
затхлий мир - тільки відступ,
вбогі недоїдки знань.
і коли ти востаннє
опустишся на коліна,
всіляки провини
зійдуть нанівець.
повернеться забуте із мертвих.
воїне, дихаєш голосно й ледве
наче й сам ти оплаканий мною
мрець.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=387059
дата надходження 23.12.2012
дата закладки 02.01.2013
У неї гарний носик – бачать всі,
І ямки, щічки, брови й вії,
Та лиш малі у дзеркала красі.
А персів велич – погляд мліє!
05.10.
Тримаю у руках покров твоїх дверей.
Він зберігає запах ніжний дому.
Відплив, та з висоти брамселю рей,
Чуттєвий дотик проганяє втому.
***
О, вельми дивний сонця променевий рух –
Живіт засмаг, засмагли шия, очі, плечі,
А перса ж – білі-білі, мов подушки пух.
В суді проміння запідозрили у втечі.
О, як могли вони, уздрівши білизну,
Не запросити інших променів до спілки?
Їх лінощам ганьба, я сонце поверну,
Голенька стій, он сонце визирає з гілки.
25.10.
про і для М.А.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=377109
дата надходження 11.11.2012
дата закладки 17.12.2012
Шукати світло крізь табу догматів,
Написаних рукою темних слів й думок.
Шукати промінь, певність віри мати,
Душа є скарб, а не із булл* пустий мішок.
І шепіт молитов з глибин не марних
Збирає хліб і сіль з духовних чистих крихт.
Святе письмо читати в небі хмарнім –
Воно ж бо вище є талмудів, чисел, книг.
Творець писав буття нам Одкровення
У вирі хвиль річок й на крилах журавля
В зірковім сяйві тайна, в сонці деннім.
Шукаєш, віднаходиш ти, вона, також і я…
* булла – постанова Папи Римського.
***
Раби в прославі душ чужого бога,
Благання випар холоду між храму стін.
Шукати волю думки – їм незмога.
І так тривожно й гучно б’є високий дзвін.
* - у християнстві віруючі є рабами бога;
- Саваоф – одне з імен єврейського бога, що прославляється у церквах;
- літургійне благання про помилування.
14.12. 20.10.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=385441
дата надходження 16.12.2012
дата закладки 17.12.2012
розграбована абетка відчувань -
раннє зимування в комфортних берлогах.
зі мною майже нікого,
трохи надії близь кучугурів смерті.
з пересердя пишу цих марностей стоси.
хіба ж тебе просять?
поволі підносять жертви,
тихіше змовкають і тануть.
до стану небаченства досі волочуть,
ти йдеш проти ночі,
згортаючи ковдру верблюжу.
ми все передружим,
ми все зафіксуєм на фото.
він проти тому, що
на тиші не стерпить одружень.
я мужньо зостанусь
аби відшукати сигнали
від того, кого надто мало,
від того, хто снив відчування.
ці крайні будинки-
твоя цегляна перезброя.
зупинка для свідків...
зупинка для
"вже не з тобою".
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=383230
дата надходження 07.12.2012
дата закладки 17.12.2012
Молю вас люди,станьмо всі сім*єю,
та що слова!? Від них плодів нема.
Я вже стомилась йти за течією
бо прагну вверх,та тягне вниз вона.
Мені б у щент розбити зайві межі,
це все дрібниці, тільки в них - життя.
Я за дверима-досвід просить стверджень,
а я до дна...а далі вже не я...
Зіпхати б страх,що весь зійшов на мене,
він хитрий гість-приходить крадькома.
А в грудях щось куском твердим завмерло...
невже це помирає в них душа?!
Цей світ чужий - і ми в нім тільки смертні,
колись ми лиш складемся із двох дат.
Прошу вас,люди,сяйте світлом денним,
і хай воно зігріє більше нас...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=383993
дата надходження 11.12.2012
дата закладки 17.12.2012
Лапатий сніг один танцює.
Вальс.
В грудневі дні, у міжморозній тиші
скупі рядки не схожі так,
на вірші,
але пишу, бо думаю.
Про Вас.
Недавно ж осінь бавилась
листком.
Горіли вишні,
наче у пожежі,
і той годинник на високій вежі
відстукував,
мов Панна
каблучком.
За Вами йшов,
а в серці – мов струна.
Ніяковів. І не зумів спитати,
хоча б про те,
як милу Панну звати,
й чому вона самотня і
одна…
Листок торкнувся
до мого чола,
Ті очі. Мить,
і зникла незнайомка,
а та струна, що так бриніла,
тонко
із осені у зиму перейшла.
А й досі лину в той
осінній сад,
де замість листу сніг летить грудневий,
О кароока Незнайомко…
Де Ви?...
Вальсує садом тихий снігопад.
плейкаст від LaurA
http://www.playcast.ru/view/2060358/1eda7ccd44c3bcf64697bdbf1a6721cce5a3a826pl
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=382688
дата надходження 05.12.2012
дата закладки 16.12.2012
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 16.12.2012
Я вірю у магію чисел і сл́ова,
Тому промовчала писати про вчора…
Чекала на свято веселе - Андрія,
Коли всі бажання збуваються в мріях…
Нехай Калита в кожний двір завітає,
Дівчата веселі пісні заспівають!
До ранку сміються в селі вечорниці,
А вранці дівчата підуть до криниці,
Води наберуть у цеберко свячене -
Вареники зварять – хай їсть наречений!
Підпалять із клоччя дві зроблені свічки –
В магічні гадання ми віримо вічно!
Якщо догоріли свічки рівно-чинно,
То буде щаслива у шлюбі дівчина…
Гадали раніше на воду й пшеницю,
Хто буде: господар чи ледар-п‘яниця?
Минає ніч, і зорі гаснуть до кінця,
Веде мене жених за руку до вінця…
Таке приснилося сьогодні уві сні,
Тепер не знаю - вірити у сон, чи ні?
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=384528
дата надходження 13.12.2012
дата закладки 13.12.2012
Сьогодні знов пишу вірші дуплетом -
засніжені дерева, як букети!
А далі ліс неначе біла клумба -
Зима танцює бальний танець «румба»…
А на снігу сліди – людські підошви,
Собачі лапи, як мережка-прошва...
На білім полотні, немов перлинки,
Сліпучим глянцем світяться сніжинки…
А ще санчата й лижі серпантином
Вкривають рясно гірки і долини...
Свистить надворі вітер навіжений,
А настрій у душі моїй – блаженний…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=384280
дата надходження 12.12.2012
дата закладки 13.12.2012
Іскряться біло-срібним серпантином,
Дуби, берези, сосни і ялини…
Немов гірлянди світяться врочисто
Яскраві ліхтарі по всьому місту…
А землю вкрила сніжно-біла вата,
Легка, стерильно-чиста і кошлата…
Смішний «хіп-хоп» танцює жвава білка
Малі звірятка міцно сплять у нірках…
В міських будинках і в селянських хатах
У снах вже бачать Новорічні свята…
Їм сниться стіл смачний, вино, шампанське,
Веселий сміх і карнавал циганський…
Навкруг ялинки хоровод веселий –
Свята Різдвяні у містах і селах!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=384278
дата надходження 12.12.2012
дата закладки 13.12.2012
Хитаються від вітру зажурені тополі,
Моргають віями сніжинки легкокрилі,
Гуляє завірюха, «брейк данс» танцює в полі,
І піднімає заметіль міцні вітрила…
До ранку не затихне цей божевільний танець -
Мережить снігом і лютує хуртовина,
Насупились хмарини, а місяць, як вигнанець,
Сховався у безодню ночі на спочинок…
Під ковдрою дрімає долина, ліс і річка,
Ялини й сосни одягнули шубки білі,
І зігрівають руки вовняні рукавички -
Тепер їм не страшні мороз і заметілі…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=382268
дата надходження 03.12.2012
дата закладки 11.12.2012
Одягнула шубку «норку» – думала, що вже зима,
Вийшла вранці на подвір‘я – там калюжі і весна…
Як завжди, зима примхлива, і плаксива, як жінки,
То спокійна, сонцесяйна, раптом стане на дибки…
І летить немов скажена, іскри креше з під копит,
Снігом землю посипає, а мороз - як ворожбит…
Заглядає у минуле, і гадає наперед,
Хуртовини нам віщує, сніжний на шляхах замет…
Згодом стомлена лягає, поринає в дивний сон,
Стиха уві сні зітхає – закінчився марафон…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=382362
дата надходження 04.12.2012
дата закладки 11.12.2012
В_моєму словнику не так багато слів,
І_ ́образи в моїх віршах не часті гості,
Р_адію з того, що лунає в домі спів -
Ш_едеври світу, і немає в серці злості…
В_ишукую нові слова у словниках,
І_заплітаю ніби квіти у віночки,
Р_имую навіть неримовані слова,
Ш_ляхетним жестом їх складаю у рядочки.
У_сірих буднях повсякденного життя,
В_обіймах сонячного світла на світанні,
А_ стрально відлітаю в небуття щодня,
Н_емов приречена, пишу вірші сопранно,
Н_анизую думки на нитку пізнанн́я,
Я_к янгол я живу, але не бездоганно…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=383535
дата надходження 09.12.2012
дата закладки 11.12.2012
я люблю тебя всеми звездами декабря
у меня больше нет религий.
это когда тебе говорят
"взлетай", но слышится "прыгай"
из открытых окон моей тетради
с каждой буквой падаю на асвальт.
я не верю в Бога, но Бога ради,
собери мою душу в слова...
(с) http://vk.com/ljaljabo
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=384134
дата надходження 11.12.2012
дата закладки 11.12.2012
Воно так завше у житті буває..
Спочатку: «Я кохаю!», «Я люблю!»
Усе навколо в казку поринає.
«Із неба зірку я тобі зніму!»
Та потім раптом настає хвилина
І кажеш просто: «Все, я розлюбив»
Й накрила наче снігова лавина
Від тих слівець. Та краще б ти побив!
Не так боліло б як от зараз серце.
В журбі вмліває, крається ножем.
А в грудях пусто так, що видно денце
І горло захлинається жалем.
Та хіба вперше піддаюся болю?
Хіба уперше стигне в жилах кров?
Вневдовзі знову все буде в покою
І ще розквітне на весні любов.
24 жовтня 2012
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=373284
дата надходження 25.10.2012
дата закладки 11.12.2012
Солодких снів тобі, коханий мій.
Нехай в ночі насниться мій дарунок-
Твоїх бажань яскравих, келих мрій,
Чарівно-пристрасний, медовий поцілунок.
Солодких снів. Нехай гойдає ніч,
У променях зірки плетуть кохання...
Все в погляді моїм, навіщо річ...
Нехай здійсняться всі твої бажання
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=348000
дата надходження 04.07.2012
дата закладки 11.12.2012
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 11.12.2012
Мені так шкода тебе місяченьку,
Хоч ніби й не змінився ти , сіяєш з висоти
Та ти не той, як я була малою,
Дивилася на облиски твої.
Я бачила- підняв на вили брата
І згинув Авиль від Каiна руки.
Блистіли часом краплинки його крові ,
і в не одного слізоньки текли.
Ти вже згубив свій чар, п’янке кохання,
Вже не співають замріяні тобі пісні,
Людська нога ступила на поверхню,
Підняла порох , розсипала зірки.
Ось так людина небо осягає,
Краса міняється, гуркочуть літаки
І місяць тихо в небі помирає,
З краси, став предметом дослідчої руки.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=384018
дата надходження 11.12.2012
дата закладки 11.12.2012
Зима надворі - сніжна карусель,
Пів дня кружляв у небі сніг лапатий,
Земля молочно-біла, як купель,
Засипані в снігу старенькі хати…
Така незвична тиша навкруги,
Кошлаті хмари в небі шаленіють ,
Заметені дороги і стежки,
І вогники у вікнах ледь жевріють…
Вже вечір скоро – завітає сон
У кожну теплу й затишну домівку,
Хурделиця стихає за вікном,
Лягає вата на дерев верхівки…
Тремтить від холоду у будці пес,
Скавчить і сумно зиркає на вікна,
Чекає, що закінчиться терпець -
Хазяїн винесе кусочок хліба…
Чи може навіть забере у дім,
Від вітру порятує й заметілі,
Надія теплиться в його рудім,
Від лютого морозу змерзлім тілі…
Не забуваймо взимку про тварин,
Вони найбільш страждають від морозів,
Їх відігрійте в затишку хатин,
І постеліть їм килим на підлозі…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=384143
дата надходження 11.12.2012
дата закладки 11.12.2012
Крізь дзвони джерела,
Крізь снігові лавини,
До тебе лину я,
Щомиті, Щохвилини!
Карпатську люблю синь,
Це казка моїх снів!
Серденько моє линь
Туди, де танці й спів!
Трембіти чую звуки,
І бубни й барабани!
Візьмемося за руки,
Й зтанцюємо аркана!
Хай затремтить земля,
Із нами в унісон,
Бо танець – це життя!
Заграй Акордеон!!!
Мій вишиваний краю,
Ти мій широкий світ!
Всім серцем я кохаю
Всю велич твоїх літ!
Тут все живе й співає
І солов’ї , і люди!
І в папороті краї
Хай всім нам добре буде!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=372168
дата надходження 20.10.2012
дата закладки 29.11.2012
Коли вечір лягає на плечі
Й горне ніч у тремтячі долоні,
Відганяю я сум і в Предтечі
Молю бути в твоєму полоні.
Виринають у спогаді миті:
Ласка в погляді, ніжність у слові.
Теплотою обоє сповиті,
Завмираєм в кохання покрові.
І зливаються душі в екстазі,
В переспіві, в єдинім пориві,
І, здається тоді, що наразі,
Ми одні в цілім світі, щасливі.
14.11.12
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=377833
дата надходження 14.11.2012
дата закладки 15.11.2012
Відкритими очима видно тільки половину,
Відкрите серце добре чує все.
І мучиться. І злу важку лавину
На нього сумнів холодно несе.
Одна лиш певність, як немає сил,
Та певність те, що й мертве воскрешає.
Коли з-під ніг, як лід, скресає тил,
Мене щось з прірви в небо підіймає.
10.11.12
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=377034
дата надходження 11.11.2012
дата закладки 15.11.2012
А гори так близько й далеко
Вдихаю тепло їхнє скрізь
Суворі перелази до неба
Стоять затуманені ввись
Є прагнення з ними ріднитись
Є спрага здолати той шлях
Між хмар ось там оселитись
Залишивши час тільки в снах
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=369026
дата надходження 06.10.2012
дата закладки 14.11.2012
плакав дощ від променів неба
розкидав рукави по підлозі
ми ішли удвох - потреба
бути з кимось із чимось вроздріб
я любила лиш раз по правді
і ще досі не можу забути
плаче дощ кидаючи пазли
їх не скласти, тебе - не вернути
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=322066
дата надходження 15.03.2012
дата закладки 04.11.2012
Я закохуюсь.
Шерхіт її дверей
Нагадує дотик, пустку.
Впасти зопалу
В надра її очей,
У плетиво голосу, згустком.
Ти загублена.
Снігом, світами, дощем.
Понад сумом. Самотністю - холод.
Майже рухати
Губи, зап'ястя лише,
Випивати, солодку і голу.
Я волів би, щоб
Фатумом стали слова.
Твоїми терпкими руками.
І сказати усе, що тобі
не сказав. Усе, що
померло між нами.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=373489
дата надходження 26.10.2012
дата закладки 26.10.2012
Промовилась якось, лише на вітру млин,
Слова назад, супроти йдуть орбіти
Перемолов чекання в них поміж долин.
Стрибога з Нави* гнів – і в’януть квіти.
Не допустила в світ століть буденних свят,
Лиш в сітку затягнула павутині,
Клейка спокуса марно творить цикл присвят.
Ще раз у пастці Твоїй пишу нині…
* - бог вітру, царство нижчого світу у давньоукраїнській міфології.
Тій, що бачила інший світ.
23.10. 12.47.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=373106
дата надходження 24.10.2012
дата закладки 26.10.2012
Ну, що ж, ти переміг таки мене.
Ти виграв, я це добре відчувала.
Усе пручалась, хай воно мине,
Та доля нашу зустріч віщувала.
Я більше опиратися не хочу.
Ускладнювати все нема потреби.
Таки діжду, що прийдеш серед ночі,
І назавжди залишусь поруч тебе.
Розплющ лиш очі, озирнись навколо,
Глибоко в серці ти знайдеш кохання.
Заглянь у душу, не ходи по колу,
Хай не звучить сердець мелодія востаннє.
Блукала довго я життя шляхами
Крізь зливи сліз і заметілі болю.
То прірва чи місток таки між нами?
Я вся твоя, а ти – моя ти доля!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=371799
дата надходження 19.10.2012
дата закладки 23.10.2012
Як часто доля ставить на коліна,
Б’є по обличчю батогом невдач.
А ти одна! Одна! Сама! Єдина!
І душу розриває дикий плач...
Сидиш в кімнаті тихо з самотою,
І п*єш давно холодний чай.
Страшні думки ідуть війною,
Стріляють в груди...І нехай...
Розіб*ється старенька склянка,
Шматки ударять наче дзвін.
Живеш,як жалюгідна бранка,
В полоні біло-сірих стін...
Впадеш у відчай перед образами,
І схилиш голову в палкому каятті...
І очі заридають молитвами,
І лишиться минуле в забутті!...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=372411
дата надходження 21.10.2012
дата закладки 21.10.2012
Коли тебе нема – я тінню по Землі блукаю…
Неначе лист загублений,пливу я по калюжі…
Коли тебе нема – згасають ліхтарі….і я згасаю…
І пролітають сірі дні,незвичні і байдужі…
Щовечора в Заході сонця інші бачу силуети,
Я по алеї йду . Тут пахне димом від багаття…
У парках, у задумі, з’являються нові поети,
Коли тебе нема – втрачається завзяття…
Дивлюсь у темне небо . Глибоке, неозоре…
Малюють зорі образ, такий для мене рідний!
Коли ти поруч – навколо щастя море,
Коли тебе нема – поет голодний, бідний…
Гуляють сум і протяг вулицями мого міста,
Як темно навкруги, і по осінньому лірично…
Мені із неба підморгнула зіронька іскриста,
Гуляти з протягом у парі так незвично!
Коли тебе нема – птахи всі замовкають…
А я , мов лист осиротілий, кружляю по калюжі…
Думки поета із вітрами до тебе відлітають,
А всі Заходи сонця вже такі байдужі…
Щовечора листок пожовклий в самоті кружляє,
Купається, від смутку, в володіннях ночі,
Навколо вічний морок, коли тебе немає,
І всюди дивляться на мене хижі очі…
Проходить час, а осінь так і не здається…
Минають сірі дні , які несу немов тягар…
Без спину Лист пожухлий із дощами б’ється…
А час п’є мою кров, немов комар…
Коли тебе нема – сльоза в очах не висихає,
Зі мною разом світ весь тоне у сльозах…
Нехай твоя душа мою в калюжі не лишає,
Для тебе видам цілий альманах!
Хоч осінь на Землі, здається, пахне літом,
Хоч хмари в небі – але бачу ясне сонце!
Ти завтра повертаєшся! Все вкрилось цвітом!
Листок летить в обійми! Відчини віконце!
Коли ти є – всі ліхтарі на вулицях палають!
І замість ночі вічної приходить вічний день!
Коли ти є – птахи усіх країв не замовкають,
Душа співає тисячі Божественних пісень!
Коли ти є – поета муза ні на мить не покидає,
У світлі ліхтарів лише твій рідний силует!
І знов сонет лише тобі душа складає,
Такого не писав ще ні один поет!
Коли ти є………….
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=369645
дата надходження 09.10.2012
дата закладки 13.10.2012
по одному в нас склалася доля
то одному в нас морі лиця
ти мені ще зовсім не відома
лиш як я консервуєш листя
по болоті руками змахнувши
і набравши каштанів в жменю
ти несеш їх одній людині
тій що досі кохаєш шалено
і не варто з листками до низу
під поколені сонцем ноги
в нас з тобою одне обличчя
але різні навскіс дороги
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=370613
дата надходження 13.10.2012
дата закладки 13.10.2012
тисне в грудях.
більше не Твоя.
більше немає сил.
більше немає сліз.
більше немає сил пробачати.
відпусти.
досить.
втомили кілометри.
втомили Твої зради.
музика рятує.
вніч отримую захист.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=369848
дата надходження 09.10.2012
дата закладки 12.10.2012
А хто сказав – самотності нема?
Вона ніколи не зникала. І не зникне.
Бува, якесь дивнюще почуття –
Любов (його так називати звикли)
Поманить пальцем, й поготів.
Бува, чіпляєшся за неї, бо хотів
Скупатися в ранкових пелюстках рожевих,
А пелюстки – із мертвого паперу.
Попити разом кави. Дивишся – не з тим
Ту каву замутили. Тільки дим
Лягає від колишніх тих пожеж.
Авжеж.
Родився сам і помираєш сам.
Старався збудувати з кимсь вігвам,
Де там!
Хтось поруч пробіжить – так гупа,
Що закладає просто вуха.
А хтось затримається трохи,
Поколупається у мозку, як в гороху.
Й піде собі. Із повним розумінням,
Що виконав свій борг. Насіння
Посіє десь комусь для чогось. І для кого
Просив ти милості і прощення у Бога?
А то ілюзія обійме – чисто мама,
І знов на двох – ранкова кава.
Та очі ширше, поруч – лиш фантом,
Зігнутих під кутом набір стрибучих хромосом.
І знову трагікомедіядрама.
Закрилась брама.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=357739
дата надходження 16.08.2012
дата закладки 06.10.2012
Ти мене не любиш? Я погана?
"Я робила боляче і злилась."
"Я всипала сіллю твої рани."
"Я від почуттів твоїх втомилась."
Вибач, але все змінила осінь.
Це вона порвала наше небо.
Я грозу затримати не в змозі,
От вона і вилилась на тебе.
Ти мене не любиш? Дуже шкода...
Я б тобі сніданки готувала.
Знаєш, а кохання вийшло з моди.
Я, мабуть, немодна... Покохала ж.
"Наше небо вкторе не зростеться..."-
Як монети всі слова розгубиш.
Я перехворію, все минеться...
Я хороша. Ти мене не любиш.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=368925
дата надходження 06.10.2012
дата закладки 06.10.2012
Розплети свій відчай спустошених миль,
розкрий обійми на краю безодні
...тріщини в долонях крихких хвиль...
і всі емоції в прожитому «сьогодні»
Підніми зорі з опалого, тихого неба,
і сльози зі стомлено вічних дощів
...заховані в тінях затуплені леза...
знайди слід наших закинутих ключів.
Врятуй душу, заковану в кайдани
і ще музику, понівечену містом
...побиті протоки німих океанів...
і щілини у кронах прихованих істин...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=367592
дата надходження 29.09.2012
дата закладки 06.10.2012
На серці кішка завелась
І дре завзято пазурами.
У душу кігтями вп'ялась,
Лишаючи криваві рани.
Здавила горло, наче "лінч",
На груди тягарем вляглася.
На мене жде безсонна ніч,
Що зимним інеєм взялася.
Так млоїть пакосна мана.
Так спазм стискає діафрагму.
Цей біль я випила до дна,
В уста вливаючи як магму.
Болить єство, рида душа.
Грозить покинути свідомість.
Не винна тузі ні гроша,
Вона ж дала журу натомість...
...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=366190
дата надходження 23.09.2012
дата закладки 04.10.2012
Зціпивши зуби крізь кришталь,
Зніяковілим подихом в чоло,
Жевріє болі зоткане крило,
Серпанком грає злосне мерехтиво...
Лише...
Наснага гріє солодом,
А решта безнадійно плаче,
Година пізня обпікає сон,
Утома на світанку квапить...
Прочитаний невперше, серця том,
Безвинно тліє до кісток твердого знату...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=354406
дата надходження 01.08.2012
дата закладки 16.08.2012
Залиш усі свої вагання,
І сумнів теж свій залиши.
У нас є право на кохання,
Що серце мучить? розкажи....
Чому мовчиш, коли питаю?
В очах твоїх я бачу страх....
Щовечора в смітник кидаю
Слова, що були на вустах....
А в чаші пусто! Вітер свище!
Щодня всихає там вино!
Не Ти! А Сонце стало ближче!
Не зняли ми своє кіно!
Король багатий! Ти - Жебрак!
Наповнити невзмозі чаші!
Надівши порваний піджак
НЕ звариш ти смачної каші!
А в тім , що бідний - сам ти винен!
Лиш прахом спогадів багатий!
Відкритись почуттям повинен,
Злетиш, неначе птах крилатий!
Щовечора в смітник кидаю
Слова, якими я мовчу......
В Руках я пустоту тримаю,
І незапалену свічу!!!!!!!!!!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=356538
дата надходження 10.08.2012
дата закладки 15.08.2012
Вона хоче дізнатись причини
Того болю, що взнала душа.
А чи знайде свою там провину,
Чи провина прийшла не чужа?
У кожного – своя біда,
Її відплаче, відрида.
Її до серця не тулила мати,
Та й батька марно не піде шукати.
Тому й не вірить у любов людську.
Та десь в душі, в маленькому кутку
Пакується надія. В Космос,
Де тиша. Кличе ніжний голос
Придуманого уночі пілота,
І скаже дівчина: - В душі – пустОта,
Приспів:
Я полечу до Місяця й назад,
Квитка вже маю, також і надію,
Що полетиш зі мною, милий,
В чудовий рай, де зорепад.
Вона щЕ не згадає у часі,
Шматок щастя в потоці обмов.
У житті, як в пустелі, на пласі –
Закривавлена вбита любов.
В пустелі зрад-шматочки скла.
Плодів довіри не знайшла.
Її ніколи не любили друзі,
Вона ходила лиш по темній смузі.
Довіра вмерла вже давно, пішла.
То ж ризикнути дівчина могла. -
Пакується валіза. Зорям
Вона всміхнеться. Знає напрям.
Та просто далі від обману й зради.
Обняти милого, йому сказати:
Приспів:
Я полечу до Місяця й назад,
Квитка вже маю, також і надію,
Що полетиш зі мною, милий,
В чудовий рай, де зорепад.
Savage “To the Moon and Back”
She's taking her time making up the reasons,
To justify all the hurt inside
Guess she knows from the smile and the look in their eyes
Everyone's got a theory about the bitter one.
They're saying, "Mamma never loved her much"
And, "Daddy never keeps in touch
That's why she shies away from
human affection"
But somewhere in a private place
She packs her bags for outer space
And now she's waiting for the right
kind of pilot to come
And she'll say to him She's saying.
Chorus:
I would fly to the moon and back if you'll be...
If you'll be my baby
Got a ticket for a world where we belong
So would you be my baby?
She can't remember a time when she felt needed
If love was red then she was color blind...
All her friends they've been tried for treason
And crimes that were never defined
She's saying, "Love is like a barren place,
And reaching out for human faith
Is like a journey I just don't have a map for".
So baby's gonna take a dive and
Push the shift to overdrive
Send a signal that she's hanging
All her hopes on the stars...
What a pleasant dream Just saying...
Chorus.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=357525
дата надходження 15.08.2012
дата закладки 15.08.2012
я усе ще грішу
телефонним "тебе_хотінням",
есемесними "вибач",
безкоштовними "передзвоніть"...
допиваю мартіні,
у слухавці чую шум...
так буває, коли не любов, але ще магніт,
так буває, коли відчайдушне "не залишу"
затіняє бажання чергової порожнечі
флегматично-вологе, повільне, самозабутнє...
просто губи спраглі цілунків, обіймів плечі...
просто розум не вміє вірити у майбутнє.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=356784
дата надходження 12.08.2012
дата закладки 12.08.2012
Ти плакала! Навіщо сльози?
З такої юної краси.
Дозволь торкнутись твої очі...
Краплинки чистої роси.
Я б пригорнув, але не в змозі,
Між нами сотні тисяч літ,
А сльози льодом на морозі
Тихенько падають до ніг.
А десь у серці біль лютує,
Тепла воно уже не жде,
І лиш в душі тебе гамує -
Над нами небо лиш одне.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=350453
дата надходження 15.07.2012
дата закладки 11.08.2012
Я утікаю мов вода ... мов час,
І не дожЕне світла швидкоплинність,
Мені ліхтар укаже вірний шлях,
І попри тінь не вгасне моя пильність.
Я утікаю : кличе течія,
Захопить погляд свіжоспрагла хвиля,
Торкнусь її рукою навмання,
Це буде мого серця миготіння.
Я утікаю -- це шалений час,
По моїх віях скаче безупинність,
Дожену мрію,схоплю другий шанс,
Втечу із нею в течію "мінливість"!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=345292
дата надходження 21.06.2012
дата закладки 11.08.2012
Я – модна дівчина, нема мені тут рівних.
У мене все нове – і ноги, й голова.
Я в дзеркало дивлюся – і такий безслівний
Мій захват від краси цієї. Що слова?
На пупі в мене – діамантова сережка.
На попі – ще й метелик всівся. Кожен рух-
І полетить, якщо не буде обережним.
Та щоки гАрненько натягнені до вух.
Ось губи – це такі вареники пухкенькі,
А груди здійнялися – чисто Еверест.
Ще – нігті до колін,- то модні витребеньки,
І вже без жиру на боках, ребрА і без…
Мій чоловік побачив ті веселі гірки.
Зрадів (забув він заглянути в гаманець).
І кинувсь до (не з глини) зліпленої зірки.
(А я не знала, що прийшов йому кінець).
Та кулька тріснула – наївся силікону.
Його повезла в далечінь якусь «Швидка».
І знаю, що тепер нещасного до скону
До силікону не підманеш, козака.
І я одна. Для кого губи ті і груди?
Для чого колупала ребра і тату
Собі натицяла. Рятуйте, добрі люди!
Нічого ж я не вмію. Боже, пропаду!
Та раптом щось задзеленчало прямо в вухо.
Будильник задзвонив і, «заробивши», стих.
О, то був сон. І з задоволенням послуха
Про сон цей милий мій, коханий «лев» і «тигр».
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=354466
дата надходження 01.08.2012
дата закладки 02.08.2012
Я скрипкою стану у твОїх руках,
Шаленою,ніжною, навіть смішною…
Я бачу свій образ у твОїх очах,
Якщо і вкрадеш – то здамся без бою!
Любов – це Вогонь!...У ньому згораю!
Ти лиш доторкнешся,- і тіло тремтить…
І знову, вночі, я в тобі воскресаю,
А музика скрипки у небо летить!!!
Торкнешся волосся – я розум втрачаю…
І руки твоЇ відпускати не хочу,….
Сліди від обіймів на тілі тримаю,
Сліди від палкої,бурхливої ночі!
Тепер лиш для тебе я буду горіти
Вогнем, що ніколи в душі не згасає..
Я буду вперед за тобою летіти
Туди, де вже сонце за обрій сідає!
Туди – де життя, туди,- де любов!
Долоні розкрий, і серця торкнися….
Тобі дозволяю я випити кров!
Цілунком на шиї моїй залишися!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=353201
дата надходження 27.07.2012
дата закладки 02.08.2012
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 01.08.2012
Дружити із собою – це так, певно, гарно.
Це – ніби небо над тобою геть безхмарне.
Це – наче ти не зустрічався із бідою,
Вона повз тебе пролетіла стороною.
Це – як зима у літо скоче дивиною.
Або не зсипані ще скроні сивиною.
Кажу собі:- Та відвертайся ти від суму,
Навішо тЯжкі обсідають оси-думи.
Рожеві окуляри вже давно розбила.
Та не зкінчИлася, признайсь, душевна сила.
Ти, як втопаючого, тЯгни за чуприну
Себе з болота, як впадеш, тягни щосили.
Бо рятувати потопельника – то справа
Самого потопаючого, от забава.
Ти будь завжди оптимістичним песимістом.
Цінуй людину не за личком, а за змістом.
Радій тому, що маєш. Подивитись варто –
Якісь страхіття перевести щоб на жарти.
Цінуй життя, яке дано тобі від Бога.
Тоді постукає до тебе Перемога.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=354440
дата надходження 01.08.2012
дата закладки 01.08.2012
І, відчайдушно намагаючись зігрітись,
Ховалася у світер недов'язаний -
Холодна ніч цього жаркого літа,
Словами стала, котрі ще не сказані.
І, набридаючи своїм дірявим криком,
Нас поглинала, наче сніг - морозиво,
Холодна ніч цього жаркого літа,
Наповненого чаєм із глюкозою.
І, вже стомившись - від дощів і квітів,
Прокинеться, напевно, зранку осені -
Холодна ніч цього жаркого літа,
Лишила нам свою поему - стосами...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=346454
дата надходження 26.06.2012
дата закладки 31.07.2012
Надломлене небо на вістрі веж,
Висить на антенах, дахах без меж.
Ворожая сутінь, замерзла, чужа,
Як зранене серце на вістрі ножа.
Надломлені крила. Летіти вниз.
Складати на купу слова, як хмиз.
Затягнуті димом, палають слова.
Зоря народилась за небом нова.
Летіти за небо, не вниз, туди,
Де вже не зустріти біди. Зажди, -
Летіти без хмизу, летіти без…
До зірки, де правда, де кенкідес*.
(кенкідес (японською)-все добре)
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=354159
дата надходження 31.07.2012
дата закладки 31.07.2012
Уже спокійно дихає земля,
Повільно підіймає свої груди.
Лиш блискавка мигнула десь здаля.
І тиша причаїлася повсюди.
Природа розморилась, спочива,
Бо тільки закінчилась літня злива.
Легкий туман у річці потопа.
Душа радіє, дивлячись на диво...
Ось ллється пісня срібного струмка.
Камінчики шліфує всі до блиску.
А пісня та чарівна та легка.
Та звідки ж ти набрався того хисту?
Безмежжя степу полонить мій зір,
Тонка билинка впала мені в око.
Тримається вітрам наперекір,
Хоч бита ними так була жорстоко.
Стоїть собі тонесенька, струнка.
Радіє стиха, що скінчилась злива...
В природі ж непогода нетривка,
І сонце погасити неможливо...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=353115
дата надходження 26.07.2012
дата закладки 31.07.2012
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 31.07.2012
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 31.07.2012
Як же бути тепер із творінням,
Що ось тут, у сердечку живе.
Проросло ще міцнішим корінням
У найглибші куточки мене.
Я сама його днями ростила,
Ти лиш ніжністю його живив
Моїх рук ти торкався чарівно,
Із тих поглядів відповідь пив.
Розумів все, казав мені потім,
А я ж просто знялась до небес,
Утопилась в тобі кароокім
І чекала якихось чудес.
А всі дні ті щасливії сплили.
Ти кохав, та уже не мене.
Чимось просто тебе ще й убили,
Не дививсь, хто для тебе живе.
Як же важко було те почути,
Бо в надіях тоді ще жила,
Бо ще мріяла тихо заснути,
Не згадавши, у серці стріла.
Та я досі тепер і не вірю,
Що тебе вже на світі нема.
І від кожного стрічного млію,
Розумію, не зможу сама.
Бо, ти знаєш, оті твої риси,
В мою пам’ять стрічками вплелись.
Їх шукаю в прохожих очима,
Щоб тобою не жити тепер.
Я прощатися зараз не стану,
Бо ще знаю, згадаю ту мить,
Коли була щаслива з тобою,
Бо душа ще і досі щемить.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=354197
дата надходження 31.07.2012
дата закладки 31.07.2012
Нічого вічного у світі цім нема
відтак проходить з часом і весна
а хочеться щоб все-таки було
щоб щось навіки в серденьку цвіло
так хочеться щоб пристрасть не згасала
любов у серці кожного щоб грала
мелодію довічної любові
та пісня ця сьогодні вже не в моді!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=354198
дата надходження 31.07.2012
дата закладки 31.07.2012
Римуються слова й думки,
Римуються мелодії і фрази,
В гармонії з природою рядки,
Зникають, забуваються образи.
Римується едем і палка віра,
Римуються не сказане й забуте,
Клубок стихій, далекосяжна міра,
Але не все у нас почуте!
Римується феєрія з душею,
Римуються надія і печаль,
Для тебе я не стану нею!
Ми не римуємось, на жаль.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=326110
дата надходження 29.03.2012
дата закладки 31.07.2012
Сьогодні рівно місяць, як я кинула палити,
Й шукати перестала істину у димі сигарет.
І, як вино, твій поцілунок пити,
По краплі розкриваючи п'янкий букет.
Хто ж знав, що ти для мене, зірку не дістанеш?
Що ти для мене гори не звернеш?
Хто ж думати посмів, що ти мене загубиш?
Що ти любов, втоптавши в бруд, підеш?
А я ж так звикла дихати тобою,
Легенями фільтруючи обман,
Що й не помітила, як ти чужою плоттю
Впиватись став, й голубити чужий дівочий стан!
Все водночас для мене похитнулось,
І очі заступила слізна пелена,
Ну як ти міг? А в голові лише крутилось -
"Ти й зневажливо усміхнена, вдоволена Вона!"
Ось так скінчилося твоє кохання,
А я відмовитись від тебе не змогла.
Моя любов до тебе - згубна звичка,
Яка, на щастя, залишилася одна!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=241886
дата надходження 18.02.2011
дата закладки 31.07.2012
Між островом та островом
Розлито океан.
Над часом і над простором
Стоїть густий туман.
Між островом та островом
Зійшовся горизонт.
Над скелями над гострими
Проноситься муссон.
Між островом та островом
Лиш чути шуркіт хвиль.
Від острову до острову
здається, сотні миль.
Стою на свому острові
І мариво моє,
що впевнена, я впевнена,
десь інший острів є!
На іншому, на острові
всі мрії на яву!
Від острова до острова
Боюсь, не допливу...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=340059
дата надходження 26.05.2012
дата закладки 30.07.2012
Стільки років негативного досвіду
Не зламали залізні нерви.
Ти казав, збираючись поспіхом,
Їх взагалі немає у стерви.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=353877
дата надходження 30.07.2012
дата закладки 30.07.2012
Ти лишаєш мене одного,
місто стомлене закрило очі …
я до тебе хочу, щоранку щоночі,
ти лишаєш мене одного…
Стиснуло в грудях, коли ти
сказала, що їдеш на трохи…
Дощі положили жито
достигле, зрівняли із полем,
падали сльози горохом
в мені ненароком…
Давай поговорим о,
ще трішки хоча би хвилину…,
а там… помаранчеві стіни…
Я знаю приїдеш уже через трохи,
очі стануть теплі і мокрі,
обійми міцніші за вітер,
ти найкраща у світі…
...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=351555
дата надходження 19.07.2012
дата закладки 28.07.2012
Послідня ніч... зі смаком полуниці...
Такі солодкі... і палкі її вуста...
Такі жадані.. і спокусливі сідниці...
Не втримавсь... прагнув... пив її до дна...
Вона шаліла... знала, що останні...
Ця ніч... обійми... і тихесенько: горю...
І пристрасні освідчення в коханні...
Востаннє... й вперше... те його "ЛЮБЛЮ"...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=350701
дата надходження 16.07.2012
дата закладки 28.07.2012
Одинаки-романтики
По своїх закутках
Їм не потрібні практики
Щоб порпатись в думках
Бо ж вистарчає своїх
По вінця та з лихвою
Не стерти й не розповісти
Хто б знав їхні світи
Одинаки-романтики
З роялем чи пером
Віднайдуть рідний такт таки
Щоб серце ожило
У світі не гуманнім цім
Біль й радість на вагах
Не варто поринати в нім
Й себе стирати в прах
Романтики-одинаки
А хто ж ви все ж таки ?
Загублені розгублені
Чи може навпаки ?
Оті одні ще чуючі
Сердець не рівні стуки
І з дня у день плюндруючи
Провалля грізні звуки
Романтики-одинаки
Думкам не стерти совість
Куди ведуть , несуть роки ?
Й по тому , що натомість ?
Це не важливо коли є
Душі спокій і серця
А ще коли є те одне
Яке тобі озветься
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=348620
дата надходження 06.07.2012
дата закладки 28.07.2012
І не спиняючись, копаймо глибше, глибше...
Ще стільки є непізнаних глибин!
Допоки нас святих і невиправно грішних
На те благословляє часу плин.
Допоки ми іще живі і животами
До збайдужілості не приросли -
Пізнаймо, як ми формувалися віками -
Бо раптом мули ми, сліпі осли?...
Отож беріть свою історію і сміло
Сторінку за сторінкою горніть -
Тоді дізнаєтесь, чому за праве діло
Не краще сотню помаленьку тліть...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=352204
дата надходження 22.07.2012
дата закладки 28.07.2012
Черствіє хлібина в могильній землі.
Вінок все ж нестерпно яскравий.
Ще й днів сорока не пройшло по тобі,
А хрест уже трохи іржавий.
Та й вбік похилився. І геть відсирів
Портрет,що стоїть біля свічі.
Ніким не порушена цнота полів
Тепер загляда йому в вічі...
Тут тиша і спокій. Блукають хмарки
По ніжно-блакитному небу.
Тут все полонили здичалі квітки
Від цвинтаря й далі до степу.
І риють ліворуч вже постіль комусь,
Праворуч чиюсь засипають.
Настане мій час, і я поряд вкладусь -
Усі тут колись засинають...
Та все ж роблять вигляд, що це не про них,
Що їх омине і відпустить.
Та ложе останнє - єдине для всіх,
Нікого воно не пропустить.
Прокинемось вдома, а спатимем тут -
Хто знає, коли то настане?
Коли вже Осіріс покличе на Суд,
Й земля у обійма замане?
Як ми вже потонемо у небутті
Й пізнаєм,чого ми не знали,
Чи будемо марити ми про світи,
Що їх за життя уявляли?
Глухих своїм співом там будять німі,
Сліпці їх малюють портрети.
Там смерті не знають та вічноживі
Всі ті, хто вже встигнув померти.
І може відкриють вони нам Буття,
Й нарешті усе проясниться.
А може насниться нам ціле життя...
(Чи може оце воно й сниться?)
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=298774
дата надходження 08.12.2011
дата закладки 28.07.2012
Никогда не приходили ко мне слова на украинском языке. Но вот понравилась мне львовская девушка, чей язык родной - украинский и я стал писать ей на украинском (наверное потому, что хотелось сделать ей приятное).
А иллюстрирует это стихотворение фотография другой девушки, Насти из Киева.
И в Киеве встречается красота :) :)
[i]Якби ж то день постукав у вікно
Її рукою, легко, майже млосно...
Замружився б, як сонцю, що зійшло,
Й на ганок вибіг би до Неї босим...
І зупинивсь... не знамо що робити...
Чи губи цілувать, чи руки й очі?..
Як встиг я їх так палко полюбити,
Що нічиїх вже бачити не хочу?![/i]
Фотография опубликована с разрешения
её: http://www.poetryclub.com.ua/author.php?id=11663
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=204149
дата надходження 03.08.2010
дата закладки 28.07.2012
Ти живеш в країні чарівної мови
Чутливої до гріхів лихого слова
Не забороняй бути поруч з тобою
Молитвами Голосами Сповіддю
Ти належиш до файного роду
Чуєш матір немовляті співа колискову
Бачиш вояка руку приклав до серця
Лунає гімн твоєї невмирущої неньки
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=342910
дата надходження 09.06.2012
дата закладки 28.07.2012
Повертаєшся як завжди у минуле
У архіви побачень пробачень отих відчутів
Все тим солодом вбачаючи узористість холоду
За собою у петлю заводиш партнерку душі
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=353140
дата надходження 26.07.2012
дата закладки 28.07.2012
Здавалося, що цей безкрайній простір неможливо було охопити навіть поглядом. Синьо-зелена скатертина моря простягалася на сотні кілометрів і безвісти зникала за обрієм. Жваві, грайливі хвилі, насупившись розбігалися і у відчаї кидалися в обійми берегу вкритого дрібними піщинками. На обличчях гладеньких кам’яних шматочків лишалася ніжна піна, яка зоставалася ледь помітною ознакою морського гніву. Складалося таке враження, що море прагнуло звільнити усі свої емоції, розкинути безмежні обійми та віднайти спокій, тихо та лагідно шепотіти свої історії самотнім чайкам і насолоджуватися гармонією власної душі. Вітер стиха торкався бурхливих хвиль, бажаючи охопити своїм теплом, продовжував свій танець пустим пляжем, де ще декілька годин тому вирувало життя. Самотній, втомлений, спустошений. Саме таким він поставав перед поглядом сіро-зелених очей.
Вони поволі блукали у пінистих хвилях, вдивляючись у мокрий пісок ніби шукаючи втрачену річ. Дивно…. Що можна віднайти у неосяжному піщаному світі? Кожна дрібна піщинка берегла відбитки мільйонів людей, які проходили пустельним пляжем. У кожного своя історія, власні думки, прагнення… Хтось радісно кидався в обійми моря, інший- вишукував маленькі чудернацькі камінці аби поповнити чергову колекцію. Кожен лишає тут свої емоції та історії. Так і сіро-зелені очі думали, вагалися і дивувалися, обережно ступаючи мокрим берегом ненадовго лишаючи сліди на піску, які шалені хвилі змивали своїми турботливими долонями. “Цікаво, чому саме він? Чому я? Невже так буває у житті? Нас розділяла відстань у лічені сантиметри, одягнена у мовчання. Проте ….Вуста мовчали, але у душі поставало безліч запитань. Такі знайомі риси обличчя, дивне відчуття, що десь раніше наші дороги перетнулися на секунди і знову розбіглися на роки. Він сидів на іншому краю лавки, стиха озирався, спостерігаючи за перехожими. Цікаво, про що він думав? Що заполонило його душу які почуття створювали історію його життя у ті хвилини? Цього я вже ніколи не дізнаюся. Вуста мовчали, а очі були далеко….Вони б могли багато розповісти…Але вони дотримувалися обітниці мочання.”
Сіро-зелені очі продовжували свій шлях вечірнім пляжем, насолоджуючись сонячними променями, які кволо визирали з-за хмар. Так легко різні події та емоції відкривають двері наших душ, але не кожному вдається лишити там хоч невеличкий натяк на свою присутність. Але йому це вдалося. Погляд….Цікавий вираз зелених очей обпалив думки і здавалося, що впевнено прагнув лишитися там на тривалий час.
“Вибачте, але чи не міг я бачити вас десь раніше?- пролунало запитання зелених очей. Звичайне, поширене питання, яке щодня промовляють сотні людей, але чомусь тоді воно зачепило душу. Ні…Ми раніше не бачилися, такого зеленоокого погляду у моєму життя не було. Але чому він здавався таким рідним і притягував до себе, наче невидима сила закликала знову поглянути у цей бездонний зелений погляд? Стільки запитань, які лишалися без відповідей. Але чи потрібні вони були? Чи змінить це щось? Чи принесе нові думки, питання? Зачароване коло запитань без відповідей поставало примарами, які осідали у душі, запускаючи сумніви-пазурі у кожну клітину серця. Лише погляд був реальним, він не міг бути оманою, яка б зникла з першими відповідями. Він був поряд. Простягни руку і торкнися до них. А якщо цей погляд може не лише притягувати, а й спопеляти байдужістю та насмішкою? Що він приховував? Що манило до нього мій погляд? Цікавість? Ризик бути висміяною? Відвертість? Страх? Що??!! Хвилини вагання видавалися годинами вічності. Ризикни, зроби спробу, закресливши всі запитання і сумніви, дай шанс зеленим очам лишити власний слід у твоєму існуванні. Звичайний егоїзм чи страх видатися наївною, невихованою тримає твої слова у кайданах? Відпусти їх!! Ризикни!! Відчуй той солодкий момент тріумфу над власним страхами і стань їх володаркою. Зроби цей крок! Обернися! Поглянь у ті таємничі очі, які змушують думки хаотично кружляти у безумному танці! Дай їм шанс продовжити цей танок, не зупиняй його власними пересторогами.” Сіро-зелені очі пригадували кожен момент тієї зустрічі, з моменту якої минуло десятки днів. Кожне слово, сказане тоді було таким реальним, нібито пролунало за секунди до спогадів про них. Погляд, усмішка…Все поставало перед очима як слайди, чергуючись один з одним. Тоді сіро-зелені очі зробили крок на зустріч зеленому погляду. Маленький, невпевнений крок, який наповнювали сумніви міцно тримаючи за руки вагання. Слово…Друге… Третє…Голос звучав впевнено, але душа тремтіла, наче холодні лещата тримали її у своїх обіймах. Але з кожним промовленим словом впевненість здіймала голову у закованій душі. Слова… Здавалося, що у той момент вони обирали нові ролі, одягали маски і плуталися у власному шаленому танці. Їх діалог тривав лічені хвилини, але вони торкнулися її душі, лишаючи на ній свої кволі, обережні відбитки, які були невловимі для чужого погляду, а на обличчі промайнула легка посмішка. Оточуючі здивовано прислухалися до їх розмови, а згодом спантеличеним поглядом провели зелені очі, намагаючись зрозуміти чому у сіро-зеленому погляді танцювали веселі переможні вогники.
Самотня постать зупинилася, тіло огорталося вечірньою прохолодою, хвилі ставали крижаними, намагаючись змусити свого гостя зникнути і дати можливість насолодитися власною самотністю. Емоції, думки, спогади…Вир душі наповнювався спокоєм, десь у закутках серця жевріла радість, яка обережно, безшумно відкривала двері у новий день сіро-зелених очей, боячись що все те, чим жила душа виявиться оманою. “Невже я можу бути щасливою? Чи це лише невеликий клаптик щастя, яким доля мене нагородила, аби потім нещадно вирвати його з душі, лишивши на руках розтрощені мрії і почуття? А може варто цінувати ті хвилини, години, коли відчуваєш, що щастя поряд, у кожній посмішці, погляді зелених очей?”
Самотній, втомлений пляж крадькома вловлював тихий монолог сіро-зелених очей, силуючись зрозуміти їх настрій. То була радість? Чи смуток? Можливо, то були сумніви? “Що то було у твоєму голосі?” – прошепотів самотній пляж. Його слова тонули у шумі хвиль, які схиляли голови на піщаний берег. Тільки спантеличений погляд супроводжував зникаючу у темряві постать сіро-зелених очей.
“То було щастя…..”
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=275695
дата надходження 18.08.2011
дата закладки 28.07.2012
Коханий ніжний погляд , розхристана сорочка,
Його вдих-видих поряд , і у руці рука...
Вже сотий спільний спогад,що з*єднює міцніше,
Нектару цього солод, все більше п*єш до дна...
Окрилені думками, про спільний крок в майбутнє,
Оспівані віками ,здавалося б усе
Навічно поміж вами, горить вогнем могутнім,
Життєпису струмками кудись та й понесе.
Он хтось за кимось плаче , десь сміх шалений ллється,
Закинуті світами частинки двох сердець,
Комусь щастить зустрітись, а хтось десь розминеться,
Я також щастя хочу , блукаючого десь.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=348653
дата надходження 07.07.2012
дата закладки 28.07.2012
Дозвольте лиш любити Вас,
Прошу, благаю милостиво!
Кохання розцвіло, мов диво,
Зумівши вправно, без прикрас,
Вас огорнути в сонця блиск.
Життя буяє в барвах літа,
У серця келихи налито
Любові. А було колись
Там повно жалю, болю, сліз.
Хоч відстань чимала між нами,
Та з Вами поряд я думками,
Коли Ви дивитесь на Віз
Малий. В чарівнім сяйві зір
Ваш погляд бачу, Ваші очі.
Я б розчинилась в них охоче
Після нещасть, незгод, зневір.
Чому з'єднала доля нас,
Довівши до кінця, до краю?
Я ні про що Вас не благаю -
Дозвольте лиш любити Вас!
26.07.2012р. 22:00
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=353216
дата надходження 27.07.2012
дата закладки 28.07.2012
Прозрій
До дна душі! Слова зринають з серця,
Що б'ється в унісон з вібраціями мрій.
Крізь терня навмання, у світу круговерті,
Не раз в обіймах смерті,
На сяйво йдем зорі.
Промов
Моє ім'я! Хай пристрасті вогненні
Потоками весни вливають шал у кров.
Спивай мене таку – стихійно-незбагнену,
Вітрами обпале'ну,
Що мріє про любов!
Прийми
Моє тепло! Оманливих ілюзій
Зречемося у мить, сплітаючись крильми.
Ще вчора ти мене хотів лише у друзі,
Я ж нині - твоя Муза,
На завтра станем МИ!
Проси
В небес дива! Нехай реальні стануть,
У закутках душі захочуть прорости...
На серця полотно тече штрихом останнім,
Не знаючи вагання,
Краплиночка роси...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=353401
дата надходження 27.07.2012
дата закладки 28.07.2012
Без Вас це місце втратило свій шарм,
Куточок кожен з розпачу пустує.
Тепер тут зустрічатися не нам, -
Під вітами берези, дуба й туї.
Та хтось колись приходитиме ще,
Така краса, така безмовна втіха!..
Ми з Вами розлучались під дощем,
Що сльози лив за нас тривожно й тихо.
Не знаю, чи прийду сюди колись,
Вже надто Вас мені тут забракує...
Це місце, де всі мрії не збулись,
Під вітами берези, дуба й туї.
Та спогадів нікому не віддам, -
Ось це і все, що Ви мені лишили.
Без Вас це місце втратило свій шарм,
Тепер воно нічим мені не миле.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=352919
дата надходження 25.07.2012
дата закладки 28.07.2012
Настала нині твоя днина -
Твій звіт за пройдене життя.
Упала з серця тяжка брила
Й пішов до Бога навмання...
Жив,.. мучився, і сумнівався,
І ніс всю творчість для людей.
А шлях узяв і перервався,
Тепер всі ролі хоч в музей...
Шукав незвичні ще дороги
В кіно, театрі та й в житті...
Не знали втоми твої ноги
Ні босоніж,.. ні у взутті...
... Ти йшов і йшов - не спотикався,
Хоча непросто ниву перейти.
Твій шлях сьогодні перервався
Та ти досяг найвищої мети...
Бо пам'ять буде у народі.
Не заросте і ім'я бузиною...
Слова та ролі будуть в моді -
Іскритися та жити новизною...
22. 07. 2012р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=353133
дата надходження 26.07.2012
дата закладки 28.07.2012
Залишаюсь назовсім. Якось вбого пройшла весна.
Не надихалась літом, злякавшись його прозовості.
Три зупинки на осінь, а на мрію хоча б одна.
Зачиняю всі двері. Граю у шахи із совістю.
І якось воно пусто. Чашу відчаю гордо п'ю.
І якось воно сіро, або сиро й нестерпно рано.
Відпускаю птахів. З головою вдаряюсь у блюз.
І караюся болем голим там, де звучить сопрано.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=353476
дата надходження 28.07.2012
дата закладки 28.07.2012
Небо, затягнуте сірими хмарами, зливає бруківку літнім дощем
Люди, котрі нещодавно ще парами, крила у них тепер зламані вщент.
І холодом вмить крізь затИшне вікно, квартирою темінь котилась
Кохання? Для неї тут зайве воно, сердечко в друзкИ розлетілось.
Він прагнув зібрати маленькі шматочки, в одне, повернуть до життя
Та вітер зривав з дерев літні листочки, та й дощ не спинив пролиття.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=349890
дата надходження 12.07.2012
дата закладки 28.07.2012
Любов згасає , мов сірник,
Який запалений в підвалі.
Мій погляд до згорання звик..
Збираю почуттів скрижалі.
Долонями вогонь ховаю,
Від хтивих і сирих вітрів!
Згорілі сірники тримаю,
Наступна книга - без листків.
В підвалі чахне Еустома..
Зникає мрій моїх заставка.
З’явилася сірчана кома,
І В’їлась в книгу, наче п’явка.
Стікає фарбами ікона.
На пальцях опік від вогню.
Усупереч усім законам -
Будь вічним полум’ям! Молю!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=353426
дата надходження 28.07.2012
дата закладки 28.07.2012
В душі - обірвані карнизи щастя
Летять і розбиваються в друзки....
Я так хотіла просто мати власне
Я так хотіла....Власне у меті.
Так пристрасно купатися у горі
Так бережно впиватися дощем
А маю лише біль і дику втому
Паралізовану емоціями фей....
Курити страх - кохатися з бажанням...
Мажорити картоплю в кожушках...
Де був здоровий глузд, коли я за проханням
Як тварь остання німцям віддалась....
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=353191
дата надходження 26.07.2012
дата закладки 28.07.2012
Я знаю, що можу зателефонувати тобі пізно вночі.
У березні, квітні, лютому,
через кільканадцять світлових років.
У чужу мені країну, у недосліджений мною світ.
Можу знайти найгеніальніші слова,
або з легкістю видихнути верлібр, чи хоку.
Та я майже впевнена, що там, на іншому кінці телефоної лінії,
у твоєму недослідженому світі, ніхто не стане мене слухати.
Саме тому тобі ніколи не зрозуміти мого мовчання,
обтяженого твоєю холодністю...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=353469
дата надходження 28.07.2012
дата закладки 28.07.2012
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 27.07.2012
Скромність - перший крок до невідомості. (Софія Кримовська)
Скромність - такий же смертний гріх, як і гординя. Тому що
зайва скромність і є гординя, що намагається прикритися маскою. (Олександр Пахнющий)
Швидше за все, вислови не належать тим людям, імена яких
зазначені в дужках, але саме від них я вперше ці слова почула.
А тому, хочу повідомити усім друзям і читачам,
що побачила світ моя збірка віршів «Душа на кінчику пера».
У книзі три розділи: лірика кохання, пейзажна лірика, філософська лірика.
Вірші українською мовою.
Безкоштовно збірку можна скачати тут:
http://shedar.ru/load/poehzija/avtorskie_sborniki/natalija_mazur_quot_dusha_na_kinchiku_pera_quot/245-1-0-985
Вступне слово: Матіас Г.М.
Видавець: ФОП Стасюк Л.С.
Дизайн: Мазур Т.А.
Графічні малюнки: Тищенко Н.А.
Меценат збірки: Мазур А.А.
Усім, хто по життю зі мною поряд,
Хто дарував краплиночку тепла,
Оці вірші… У них до вас говорить
Моя душа на кінчику пера.
Щиро ваша: Наталя Мазур
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=345093
дата надходження 20.06.2012
дата закладки 27.07.2012
Я думала, що я така…
Така…така…що аж єдина,
Але біжить ріка стрімка
І не з’єднать дві половини.
Любить – це краще, ніж забуть,
Але любов буває кара.
Забути краще вже мабуть,
Якщо страждальна вийшла пара.
Не треба слів, вони мовчать,
Коли сказать нема нічого.
Подій не треба зупинять,
Не в наших то руках ця змога.
П’янить дурман, як той оман,
Бо ти сказав – найкраща в світі.
Але туман… - розвієш сам,
Коли думки стануть роздіті.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=352804
дата надходження 25.07.2012
дата закладки 25.07.2012
А може ми зустрінемось,- колись...
Тоді як зорі стануть серцю ближчі...
Бо мрії спільні нам не відбулись,
А наше "ми" ще тліє в попелищі...
А може варто вірити в Любов,
І кілька митей ще перечекати.
Твоїх очей торкатись між розмов,
А завтра знову в Тебе закохатись...
А може й нам зовсІм не варто так...
Хіба збудуєш на руїнах храми?..
І хай би скільки мрій було б в світах,
Та в серці мому- рани, рани, рани...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=342207
дата надходження 06.06.2012
дата закладки 20.07.2012
Ти знову між римами вкотре шукаєш пояснень,
А може не варто торкатись незнаних причин?
Я- та що була ́, коли зорі у небі погасли,
Щоб Ти зрозумів, що я краща із всіх величин.
Недавно Ти десь прочитав між моїми рядками,
Що знову страждаю від ненароджених ві ́ршів.
Ти просто відчуй- кожну риму і відстань між нами
І зрозумій, в цьому світі Ти є найцінніший.
А може не варто читати усю "писанину",
Не треба Тобі шукати між веснами осінь?..
Заховай десь під серцем (у снах) колючу тернину,-
Я Тобою живу, в мріях- Твої сірі очі...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=351796
дата надходження 20.07.2012
дата закладки 20.07.2012
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 17.07.2012
Безодня океанів манить.
Там всі німі, словами не поранять.
Та темінь і краса приємно вабить.
Віддала би життя хоча б за мить.
В пилюці і в грязюці земні справи.
Спекотне сонце спалить усі трави.
Шалений ритм життя під клекіт ґави.
Я хочу волі : в води океанів.
Мені би простір , глибочінь і жабри.
І всі скарби мої, не треба й карти.
Одна пливеш повз це - корали,перла : шати
О, це краса , мені б її пізнати.
Занурення у вир безшумний фарби.
Торкнутися живопису вживу.
Вдихнути їх,наповнити всі жабри.
Залишитись , пізнати глибину.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=347649
дата надходження 02.07.2012
дата закладки 05.07.2012
Я буду пестити мольберти аж до ранку
тулитись пензлями до білих просторів
втискатись пальцями у дерев"яну рамку
і аж давитись від нестачі слів
чи може просто кадрами із снів
заповню біле поле і від крику
який розірве душу просто зникну
в сум"ятті потемнілих кольорів
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=330044
дата надходження 13.04.2012
дата закладки 19.06.2012
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 19.06.2012
Узрівши полиски чарівні
Вогню, ми рвемося туди,
Як ті метелики наївні,
Не чуючи у тім біди.
Спаливши крила, гоїм рани,
Та забуваємо умить
Чого в сльозах, чого вмирали,
Чого душа вже так болить.
Та знов кидаємось на терня
І рвемо тіло об голки,
Зачувши пахощі варення…
А крил нема… Одні шматки.
Уже й не гояться ті рани
Із них сочаться гній і кров.
Застигли ми, як ікебани,
Та ще щемить в серцях любов.
23. 05. 2012
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=339313
дата надходження 23.05.2012
дата закладки 23.05.2012
Так лагідно цілує сонце очі,
Так ніжно пестить шкіру, наче шовк.
Сховався тихо у душі дівочій
Примарний спогад – хижий, наче вовк.
Так добре: вовченя це приручила
Й живемо з ним у мирі вже давно,
Та в сон, як у туман я провалилась,
П`янкий й солодкий, як старе вино.
Я б у реальність вже й не поверталась,
Але – жива, і хочу ще пожить,
Хоча колись до болю закохалась,
Здається, буду завжди так любить.
10 квітня 2012
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=329363
дата надходження 10.04.2012
дата закладки 23.05.2012
Хай ллється дощ,і краплі б'ють по склу,
Хай грім і блискавка на небі не втихають,
Я вперто крізь вітри до тебе йду,
Як йдуть лиш ті,чиї серця іще кохають.
Я йду до тебе,сліз вже не ховаючи,
Бо знаю,добре знаю,твоє серце-лід.
Ти йдеш назустріч,сам того не знаючи.
Сміливо йди.Мій погляд вбереже від бід.
Та коли погляд мій зустрінеться з твоїм,
Вся впевненість моя чомусь раптово зникне.
І знову дощ,і знову блискавка і грім,
Вітри,і небо,до якого я не звикну.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=320865
дата надходження 11.03.2012
дата закладки 20.03.2012
Рожеве мереживо у ранньому вікні
В моїй кімнаті хвилі метушні,
Але вони лише доповнюють
Настрій кімнатної нудьги.
І дарують тепло мені
Дивлюсь на небо сонного світанку
Все ніби тане у очах
І знову сонце на моєму ганку
Те що сіяло колись у ніжних снах
Цей світ доповнює мій день
Горить яскравими вогнями
Кімнатний звук тихесеньких пісень
Який лунає знов між нами
Багато явищ дивують людей
Вони їх просто не розуміють.
Чи просто радіють існуванню речей,
які навколо природньо старіють.
Час проходить та є щось вічне
заради цого варто тлумачити
все, що пров'язане з таємницями світу.
Жаль, що не всі їх можуть побачити.
У співавторстві з Тетянкою-Еволюціонеркою
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=308670
дата надходження 23.01.2012
дата закладки 20.03.2012
Хвилину тому віддав я ключі
(тепер не мені полоскатимеш мізки).
Хочеться десь сьогодні в ночі,
в глухому куточку випити віскі.
Збагнути на колір нічних ліхтарів,
зіпсоване фото на грудях стискати,
згадати як я тобою хворів.
Мабуть все одно нема що втрачати…
Стрибаю в калюжі – ніхто не осудить.
Нехай буду мокрий, бо я так бажаю!
Мені все одно, бо хтось когось любить
І тихо на вушко каже: «Кохаю!».
А я упаду, навколішки стану –
нехай навіть жити мені не охота!
Буду тихенько, хоч и погано,
збирати шматочки нашого фото…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=253490
дата надходження 13.04.2011
дата закладки 20.03.2012
Вона як зазвичай сиділа коло вікна. Натхнення не було, а на душі був якись тягар, який хотілося виплеснути, тільки от як- вона не знала. Вона сиділа колоро зкритого, давно списаного зошита з віршами і комбінувала рими.Тільки,чомусь, на цей раз у неї не виходило.Вітер доносив свіжий запах моря і тих квітів, що росли на клумбі під вікном.Колись це допомагало, атепер, здається, дратує, не дає зібратися з думками. Вже сонце давно заховалося за обрій, маленьке містечко огорнула ніч, а вона ніяк немогла заснути.І от, ніби десь далеко почулася музика... О, ні вона недратувала дівчини, а навіть навпаки, заспокоювала.Вона мов навіжена кинулась до зошита і стала писати...Незчулася як прийшов ранок.Вулички,поступово,наповнювалися людьми...Кожного вечора вона сідала коло вікнаі слухалаяк грає скрипаль. Вона не бачила його, але чітко відчуваласерцем.Створився новий дует,який силою своїх творінь доповнював світ...Та якось їй захотілося побачити його.І одного вечора полишивши свій куточок, вона вирушила на пошуки.Довго шукати не прийшлось.Вінставний і високий стояв на березі моря спиною до дівчини.Вона хотілапідійти та він її зупинив:
- Ні, краще не підходь,тобі краще не бачити мене якщо ти хочеш щоб я продовжував грати...
Здивувавшись,вона просто промовчала, бо не хотіла його втрачати.Тепер уже кожноговечора вона не сиділа більше дома, а йшла на берег моря і зі спини спостерігала за віртуозною грою скрипача. Поступово її серце наповнювалося невідомим досі почуттям, а творити хотілося все більше ібільше... Та не могла довго терпіти і одного вечора наважилася подивитися на нього.Обернувшись вона встигла побачити тільки сповненісуму голубі очі... І з відчаєм у голосі його слова:
-Що ти наробила...
Він розтанув мов дим... Вона вспіла тільки крикнити:
- Тоді хто ти?...
У відповідь почула тільки:
-Я саме кохання...
Вона не могла повірити у те що сталося, вона шукала його всюди думаючи, щоце такий жарт...Та нікого не знайшовши, присіла на березі і гіркозаплакала...Це тривало доти поки вона не заснула.А над ранок її хтосьлегенько збудив:
-Дівчино, це не вашу шаль вітром віднесло?
Глянувши на молодого незнайомця вона побачила ті самі голубі очі...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=304944
дата надходження 07.01.2012
дата закладки 20.03.2012
Бажати її чим далі, тим більше, бажати вдвічі сильніше, як будь-який заборонений плід.
Франсуаза Саган ( "Здрастуй, журбо" )
Дивишся на мене, мов на бога.
Це так зачіпає і бентежить.
Зачарований і ніжний погляд,
Мов приціл за мною пильно стежить.
Ти така маленька, ще дитина
У своїх неповних літ шістнадцять.
Залишились лічені хвилини...
і навіщо це мені у -...адцять?
Мов злодюжка роздягну очима,
Проведу рукою по сідницях.
Пагін мій відчув бугор Венери...
Воля все ж міцна, тверда, мов криця.
Безнадійно лагідно цілую.
Аромат незайманої шкіри.
В погляді бездомної собаки
Стільки самозречення, довіри...
Недосвідченість твоя купляє,
Застрягає в горлі, просто душить!
Я здригаюсь тілом лиш від думки,
Що цю чашу інший хтось осушить!
І мені так легко бути всім для тебе в цю хвилину.
Хочеш? -- Стану переходом в світ кохання, насолоди?
Мов безумець шаленію від неторканої вроди!
Я би все віддав на світі, аби янголом лишилась.
Та диявольська чарівність в мою кров губами впилась!
Недозволені питання, теми, що табу лишались.
Ти, мов губка поглинаєш те, що брудом називалось.
Розум відповідей прагне. Ти не в ті дверцята мітиш
І чужий мерзенний досвід, мов халат на себе міриш.
Знов віддав би все на світі! Приховати щиро хочу...
плоть так пристрасно бажає злитись в ніжному цілунку,
Що Господь нам сам пророчив.
Це безглуздя! Це шаленство! І тебе я не займаю!
Ці оголені сідниці! Все! Дурію! Пропадаю!
Неможливо опиратись. Більш не витерпить свідомість!
Розум хвилею змиває. Потрапляю в невагомість.
Не пущу ніде від себе. Ти ж давно для них об'єктом
Стала дикого бажання. І усі границі стерто.
Бачу вже як чиїсь руки оскверняють твоє тіло.
І огидна хтива маска робить своє звичне діло.
Залишайся тут, зі мною! Я тебе візьму з собою.
Не допущу, щоби розпуста стала теж твоєю грою.
Залишись! Мені так страшно!
Я боюсь, що згасне вогник у твоїх очах бездонних.
Ні! Тікай! Адже навіки може вбити хтивий поклик!
Твій дитячий сміх і легкість. Ця допитливість дитяча. --
Ненаситність! Впертість! Зверхність! І любов скупа й бродяча!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=283610
дата надходження 30.09.2011
дата закладки 16.03.2012
Кохання має смак –
Шампанського, цукерок,
А іноді – й полину,
Це вже у кого – як.
А іноді й – тараньки,
Ковбаски на газетці,
Та ми не переймаймось,
Який кохання смак.
Та, мабуть, ще кохання –
Гарячий запах кави
У ліжку на подушці,
Цілунку аромат.
Чи запах ейфорії
В сплетіннях Камасутри.
Та добре вже, не буду.
Занесло… компромат.
Це – смак цитринки неба,
Що дарувало сонце,
Смак запаху фіалки
У вазі на вікні.
Чи так я відчуваю,
Чи сплю, й ті аромати,
Навіяні весною,
Наснилися мені?
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=321756
дата надходження 14.03.2012
дата закладки 15.03.2012
Кохання має колір
Тендітних білих ручок,
Рум”яних ніжних щічок
І сяючих очей.
А також чорний-чорний,
Та радісний, не темний,
Безсонних дивний колір
Нечуваних ночей.
Це буде колір щастя,
Безмежного, як море,
Величного, як гори,
Яскравого, як день.
Це – колір плачу, сміху.
Запрошень на вечерю,
Це – колір кави вранці,
Примирень і прощень.
Той колір – дуже чуйний,-
Трояндовий, бузковий,
Магнолії – незвичний,
Чи проліска – ясний.
І то вже неважливо,
Чи колір той – зимовий,
Чи літній, чи осінній,
Чи дивний весняний.
(продовження попереднього вірша
«Кохання має смак»).
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=322057
дата надходження 15.03.2012
дата закладки 15.03.2012
Зірка летіла, немов гірськолижниця,
З міжгалактичного зоре-трампліна.
Знову неділею світ наш розтижниться
І помолитись стає на коліна.
Зоряний лет, як автограф, залишиться.
Пам’ять освітить колись неодмінно.
Темна безодня – лячна чорнокнижниця –
Нас помолитись вклада на коліна.
Січень снігами урешт розметелиться –
Довго ж на митниці січень тримали!
Вперше телятком зірчастим розтелиться
Біла телиця, як небо астралом.
Нива під снігом доглянута, впорана,
Зорана, марить зірковим врожаєм.
Все в цьому світі небесне і зоряне –
Просто вражає!
Люде неситий! Ти гори матерії
Мрієш у дім свій щоденно принести?
Знай, що життя – святвечірня містерія;
Час не шахрайства, омани, – а честі!
Зірка летіла, немов гірськолижниця,
З міжгалактичного зоре-трампліна.
Знову неділею світ наш розтижниться
І помолитись стає на коліна.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=322091
дата надходження 15.03.2012
дата закладки 15.03.2012
Ми зи́му пережили. Вже простіше.
А в спину сонна дихає весна.
У згадках - тінь задумливої тиші,
А нині інша.
Вільна.
Голосна.
У ній немає нот меланхолі́ї.
Розтанув лід і понесла вода.
Я з ним пройду.
Зостануся.
Зотлію.
А потім осінь - дорога пора...
І то не страх, не ілюзорні мрії,
Життя природа - мудра і проста:
Ранкове небо тихо вечоріє
Під спалах зір, і в тім така краса!..
І кожен день - всі найдорожчі миті,
Усі вони - Тобі.
Мені.
Обом.
У нас серця з тобою відігріті,
Ми можем поділитися теплом...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=322059
дата надходження 15.03.2012
дата закладки 15.03.2012
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 15.03.2012
Давай разом зготуєм кави,
На кухні тільки ти і я,
Такі близькі з тобою стали,
Неначе разом все життя.
Ти пригорнеш мене тихенько,
Шепочеш: «Я тебе люблю»,
А я крізь сміх «Ну, помаленько,
Бо зараз каву розіллю».
І стихну, ти мене цілуєш,
Моє кохання неземне,
На стіл посадиш і роззуєш,
І знімеш з мене геть усе.
І пристрасть танцю, як в тумані,
І час безмежний, і любов.
Шкода лиш каву розілляли,
Давай її зготуєм знов….
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=317870
дата надходження 29.02.2012
дата закладки 07.03.2012
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 07.03.2012
Привіт. Не так вже часто згадую тебе
І призабув як струни гордо рвались,
Коли співати так хотілось щось своє,
А ноти в глибині душі ховались!
Ну як ти там? Пришли мені листа –
Ти ж пам’ятаєш - я їх слав безмежно.
Натхненно й щиро виколисував слова
І сам закохувався в них необережно…
Я скучивсь вже без тих, кого любив,
Без «рік» думок, прихованих від світу.
Скажи, чи справді я тоді щось загубив,
Коли здійнявся і відмовився летіти?
Хто знає? Може б все було не так?
І вир подій змінився тихим штилем?
Та тільки ж я не з тих людей чий знак
Був з самого початку зрозумілим.
Пиши мені... Прошу тебе пиши…
Щоб пам’ять не встигала забувати
Як ми творили світ, як ми жили,
Як прагнули своє щось збудувати.
Зустрінемось, я знаю, ще в житті -
Я обернусь щоб знову посміхнутись.
Переконаюсь, що усе було не в сні
Й дозволю знов про це собі забутись.
2009р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=313312
дата надходження 12.02.2012
дата закладки 24.02.2012
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 24.02.2012
Перша осінь ще пахне тобою,
А дощі ллють безперестанку...
Наші ночі такі холодні,
Що не будять нас навіть зранку.
Не дають навіть дозволу жити,
Замість щирості-карантин!
В цій любові і місця живого,
Не залишилось поза ним!...
Я не буду тебе пам'ятати.
Стануть марним тобі дзвінки.
Поміж нами...Немає вже правди.
Поміж нами...Пусті гудки.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=316367
дата надходження 23.02.2012
дата закладки 23.02.2012
________________________________________________________
Пісок крізь пальці, час розбитий і сльози на щоках
Надія помирає, треба щось робити. Мрії у руках
Та краще не дивись униз, коли летиш у снах
І всі вкінці побачать кожну мить в думках
Ти знов біжиш галопом по пригодах
Вдягаєш гарні крила при нагодах
Отак по трохи в тебе їде дах
Тут діло все в флюїдах
Чи, може, в спогадах
Що душать тихо
Ніхто не маг
На лихо
Надто
Тихо
То
Лото
Жорстоке
Це намисто
Розділене на сто
Частин для наших фото
Що п’ють із серця нашу кров
З отрутою, не знаючи навіть основ
Свого спасіння. І так тепер багато розмов
А зміст, як не крути, нам невловимий знов
Бо все втрачає сенс свій, навіть терпка любов
Ми наперед вже знаєм – все зникне у життя ріці
Та всупереч розумним аксіомам я триматиму в руці
Свої найпотаємніші бажання. Суть десь там у крапці
Ніщо й ніколи вже не спинить свідомість і ці дикі танці
А час, розбитий всоте, боляче й жорстоко кроїть наші пальці
___________________________________________________________
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=306927
дата надходження 16.01.2012
дата закладки 16.01.2012
_"Серед волелюдного натовпу німих думок
у метушні нестерпній, де хвилина нагадує вічність"_
хтось стоїть у метро. і підходить до нього пророк.
наче доля хоч раз показала свою прихильність
"_на пустому майдані надій що не мають окреслень
у завмерлих світах лиш на мить видніє промінчик_"
хтось повірив, і все...життя знову по рівній доріжці,
ні примар, ні замків, усі двері тепер відкриті.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=276102
дата надходження 20.08.2011
дата закладки 07.01.2012
Я тебе люблю… Найбільше! Не знаю чому: це почуття просто є в мені й нічого з ним зробити неможливо…
Люблю, коли ти не даєш заснути… Приходиш уночі, сідаєш під стіною, береш у руки чашку кави, яку незмінно готую для тебе, і зустрічаєш зі мною ранок.
Люблю розповідати тобі всілякі нудні історії, відчуваючи твій зацікавлений погляд… Я не кажу, що ці історії про мене, ти і так це розумієш...
Люблю, коли ти береш мене за руку і ми разом блукаємо вулицями… І байдуже, що нікого немає, бо мені ніхто, крім тебе, і не потрібен…
Люблю, бо ти знаєш мене краще, ніж будь-хто… Тільки ти розумієш кожен мій крок, кожну думку, кожний божевільний учинок…
Люблю навіть коли ти з’являєшся невчасно, просто виходиш із натовпу назустріч мені… Тоді ми зупиняємося і, куди б не йшли, повертаємося в парк… Туди, де вперше зустрілися… Мама мене покинула на хвилинку, а я задивилася на яскраві кульки і загубилась у натовпі… І зустріла тебе… Через тебе було дуже боляче… Так я і закохалася…
Люблю, найсильніше люблю за твої мертво-ніжні обійми. Вони ніколи мене не зігрівають, але в них я готова бути вічно…
Люблю… Найбільше в світі кохаю тебе!.. Мабуть, вибач за банальність, і жити не змогла б без рідних безбарвних очей і запаху твоєї улюбленої найміцнішої кави…
ДЯКУЮ, дякую за те що ти є, моя кохана самотносте…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=289512
дата надходження 29.10.2011
дата закладки 06.01.2012
У моїй кімнаті стало холодніше.
Закриваю вікна, бо набрид вже світ.
Сміх усе тихіше, сум все голосніше.
Мертвий погляд в стелю залишив мій слід.
У моїй кімнаті стає все темніше.
Наступає вечір і приходить біль,
Точить свої леза як можна гостріше,
Потім на всі рани розсипає сіль.
Я руками часто закриваю очі
Шукаючи маску для свого лиця,
І не розумію де усі охочі,
Що казали будуть зі мною до кінця.
У моїй кімнаті стає все пустіше.
Хотілось кричати від власних думок.
Життя нас повчає і робить сильніше,
Та це вже занадто болючий урок.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=296550
дата надходження 28.11.2011
дата закладки 19.12.2011