«Темні вулиця вкрились насінням.»
(Майк Йогансен)
Мокрого падолистового дня я блукав безцільно сірими вулицями чіпляючи своїми підборами липке мокре листя кленів, що густо вкривали килимом бруківку старого міста. Ще старішого ніж я. І тоді я подумав, що пращури зачекалися мене коло свого гарячого вогнища, де вони згадують і переповідають легенди. А я все не йду та не йду… І тоді я записав у свій нотатник таке:
Падолист.
Його ім’я написано крейдою
На мокрій стіні буцегарні.
Він загубив не листя – себе.
Старим сухотником
Шкандибає бруківкою тижнів.
Подаруйте йому монети,
Бо
Харон не веслує задарма.
Діряві кишені вівторка
Цвірінькають флейтами Токіо.
Він теж самурай.
І своє харакірі
Вважає іконою.
Я по калюжах ступаю
Хлюпаю соком Землі
Парасолю розкривши
Стаю музикантом крапель.
Глядачі-горобці
Магелланами сірими
Вірять в кулястість вулиць.
День як поема.
А я – корабель.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=375226
дата надходження 03.11.2012
дата закладки 03.11.2012
Сьогодні я багато розмовляла. Сім разів «Доброго дня!» сусідам, тричі «Передайте будь-ласка» в маршрутці.. А, ще правда розмовляла з кицькою, яка за своїм котячим віком років на 70 старша від мене. Їй багато не треба від життя: мої згортки з малюнками, клапті тканин, робочий стіл з моїми всякими причандалами, або щойно скинутий светр,- ось це і треба для щастя, щоб на ньому всьому гарно виспатися. День проходив швидко і по-осінньому. Ну а як йому ще минати в жовтні? Ні, і ще проходив холодно і пусто. Так. Навіть у банці з-під чаю сьогодні пахне песимізмом. Ну зате мене дууже підбадьорив напис на обгортці туалетного паперу «Хочеш добре жити- купуй українське». Така важлива фраза і написана на такому ж важливому предметі побуту, як туалетний папір. Поки ти сидиш на унітазі, життя й так ,здається, немає проблем. Хм. Мене багато що бадьорить за день. Наприклад ще сьогодні це салат з перцю, 50гривень, дохлий зефір . Можна мало спілкуватися, при цьому багато говорити, можна багато слухати,та мало чути..Замість відвертої розмови обпектися відвернНУтою. Можна любити, втрачати, витрачати. Можна їздити кудись, а можна сидіти вдома. Вам однаково бракуватитме чогось.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=374693
дата надходження 01.11.2012
дата закладки 01.11.2012
Жити
Своїм життям,
Загортаючись в дим, у сніг.
В попел, в туман, бачити біля церкви,
Французьких акторок, очі, брови повій,
Музики бачити краплі, каміння,
Зелене сонце.
Чорно-червоно білі
Казки Годара, Жана Жене, пригоди,
П'єра П'єре, що проганяють гній
З черепу, перетворившись на чорні скельця, значить:
***
Кінчаючи в мене, в неї,
Ти думав більше про сніг,
А не про дітей.
Про те, що, вдавши себе за жінку,
Ти достанеш з кімнати синьо-блакитний сміх
З рівно-червоних обличь,
Чорних чернець,
Та серця -
***
Мармур, схожий на м'ясо,
На водорості, на сон дитини...
Яри, як озера глибокі, китайські квіти,
Штучні дитячі вірші, а поміж тим:
Мертві, сухі озера твого насіння,
***
Коріння, волосся, плечі твоїх дерев,
Що кличуть тебе у землю,
Лелеки в небі,
Все говорить про те,
Що початок ніг -
Вологих жінок -
Це і є бажання померти.
***
Майбутнє, тарілки платівок,
Книжки про смерть
Очі людей-птахів,
Що тобі назбирали листя.
Знайомий, який хотів би
Перетворитися на мопед.
Щоб не співати обличчям
Поміж дерев.
Там, де стирчали кості чужого крісла.
***
Те - що ти бачив в останнє,
Казав кравець:
Думаю, не знадобиться, Твої помилки:
Жити своїм життям,
Загорнувшись в сніг
В попел, в туман,
У чорно-біле листя:
Хліба, твого вокресіння -
Це дерев'яний хрест:
Сонячний хрест неподарованого намиста.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=342531
дата надходження 07.06.2012
дата закладки 07.06.2012
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 07.06.2012
У боли - твое лицо,
У боли - твои голоса.
Сжимая меня в кольцо,
Не отводи глаза.
Когда-то мне дали урок
Терпеть до последней строки.
Пуская мне пулю в лоб
Не опускай руки...
У жизни - твои черты,
У жизни - твоя рука.
И переходя на "ты"
Не говори "пока".
Давно ты мне дал понять -
Я крест твой, немая боль.
И если уж добивать,
То так, чтоб убить любовь.
У смерти - твои шаги,
У смерти - моя судьба.
Под весом сырой земли
Проходят-бегут года.
Когда-то мне дали урок
Терпеть до последней строки...
И отпуская курок
Я не опущу руки.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=304990
дата надходження 07.01.2012
дата закладки 09.01.2012
Я покладу меч-оберіг
між нами.
І нам не треба буде
дерево пізнання,
І змій замовкне.
Холод сумнівів
не огорне нас.
І ми будемо радіти
новому дню,
Що мінятиме важку ніч-пітьму
З її двоїстою суттю.
А в хвилини розпачу
і непотрібної ностальгії
я битимусь об свою пам'ять
і минулі почуття.
Тільки ти не заспокоюй мене,
Бо у всіх є стигмати,
Що не заживають.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=299972
дата надходження 14.12.2011
дата закладки 02.01.2012