Тетяна Хоронжук: Вибране

Невідомська Вікторія

Прости, душа…

Прости,  душа,  не  успеваю,
Я  жить  за  вечной  суетой,
Я  чувств  почти  уже  не  знаю,
Прости  за  этот  с  сердцем  бой.

Меня  обида,  боль  терзает,
Я  помню,  как  это  терять.
Судьба  людьми  всегда  играет,
А  я  что...  должен  проиграть?

Прости,  что  обещаю  вечно,
Назавтра  жить,  страдать,  любить,  
Ты  веришь  мне  всегда  беспечно,
Но  ложью  я  могу  убить

Все  чувства  те,  что  не  сгорают,
Еще  внутри  моей  груди,
Но  видно  же,  как  исчезают
Без  капли  счастья  и  любви.

Прости,  поэтому.  Я  знаю,
Что  убиваю  сам  себя.
Ты  видишь  все,  за  что  страдают,
И  что  скрывают  от  тебя.

Я  попытался  бы,  но  честно,
Мир  душит  едкой  пустотой,
И  чувствовать  в  нем  бесполезно,
Я  не  хочу  терять  покой.  

Прости,  пожалуйста.  Прощаешь?
Я  стал  пустым  уже  совсем,
Но  ты  надежду  возвращаешь,
И  больно  вновь...  Скажи,  зачем?..

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=442904
дата надходження 12.08.2013
дата закладки 10.04.2014


Бойчук Роман

Вечір інтимної лірики (

Арт-кафе
Бомонд  зібрав  -
Вечір  надчуттєвих  творів.
Грав  оркестр.  Безліч  страв.
Ґніт  свічі  згорав  поволі.
Дегустація  віршІв.
Еротизм  проник  в  повітря.
Єдність  вишуканих  слів
Жадних  
ЗлИтися  в  палітру
Із  вершками  почуттів,
Їх  в  оправу  взято  вправно
Й  
Кожен  автор  приодів  
Лаври  -  "Браво",  "Вау"  і  "Славно"!
Між  рядків  -
Незримість  фраз
Оріоном  задоволень:
Пристрасть,  шал,  екстаз,  оргазм.
Рай  від  римо-поневолень  
Серед  всіх  присутніх  
Там.
У  сплетінні  
Феромонів
Хвиля  щастя:  
Цвіт,  нектар  -
Чаші  повні  слів  любові.
Шлейф  інтиму  там  витав,
Щік  торкавсь  його  багрянецЬ
Ювелірних  рим-октав...
Я  був  ночі  тої  бранець.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=392233
дата надходження 13.01.2013
дата закладки 29.01.2013


BeeZone

він йшов…

Він  йшов  по  вулиці  вночі,
Забувши  горе  і  страждання.
Ішов,  і  в  нього  на  лиці
Не  було  більш  розчарування.

Він  йшов  по  вулиці  пустій,
Залишивши  суму  позаду,
Ніхто  йому  не  крикне  'Стій!',
А  той,  хто  міг,  його  вже  зрадив.

Він  йшов  із  поглядом  пустим,
В  очах  лиш  пустота,  безодня,  
Ввесь  світ  розвіявся,  мов  дим,
Час  зупинився  на  сьогодні.

Він  йшов,  шукаючи  кінця
Для  існування,  що  без  сенсу,
Не  знаючи,  що  десь  є  та,
Для  кого  він  -  то  цілий  всесвіт.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=324599
дата надходження 24.03.2012
дата закладки 08.05.2012


Валентина Володина

Телевизору - пожирателю времени, или "Окно в Мир"

Когда-то  был  ты  голубым  экраном!
Теперь  все  просто  "ящиком"  зовут.
И,  соответствуя  далёким  странам,
Не  мыслят  без  тебя  в  семье  уют.

Экран  -  большое  в  Мир  окно,
В  него  подсматриваем  жадно.
Показывает  нам  оно,
Что  в  Мире  том  не  всё  так  ладно.

Там  ненависть,  война  и  зло;
Там  лгут,  насилуют,  стреляют.
И,  думают,  что  "повезло",
Когда  живыми  оставляют.

Ты  скажешь:  "Это  честно,  смело.
Ведь  в  вашей  жизни  так  и  есть.
Все  делают  большое  дело,
Ну,  а  ещё  -  хотят  все  есть.

И  рекламируют  сегодня
Всё,  без  чего  нельзя  прожить!"
Ты,  телевизор,  просто  сводня:
Кому  -    продать,  кому  -  купить.

Что  ж,  оставайся  ты  окном
В  огромный  Мир,  что  на  Планете.
Да,  в  нём  сегодня  мы  живём
И  вместе  с  нами  -  наши  дети.

Показывай  весь  Шар  Земной,
Как  Он  велик  и  как  Он  мал.
Как  был  наполнен  Красотой,
Каким  больным  и  бедным  стал.

И  научи  нас  полюбить
Свою  Планету  и  Людей.
И  постарайся  не  убить
Ты  "информацией"  своей.

Учи,  учи  нас,  телевизор,
Как  Землю-Матушку  спасти
И  как  по  Жизни  в  чести  ризах
Достойно  с  Богом  Путь  пройти.

                           P.S.  А  можно  вечерами  вслух  читать,
                                       И  под  гитару  петь,  или  под  вьюгу...
                                       А  днём  -  пейзажи  акварелью  рисовать,
                                       Писать  стихи  Творцу,  Земле,  любимым,  другу...

                                                           1999

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=335677
дата надходження 07.05.2012
дата закладки 07.05.2012


Роман Глєбов

Морозне, холодне, насуплене сонце….

Морозне,  холодне,  насуплене  сонце
Не  гріє  шліфований  вітром  граніт,
Спускаються  з  неба  душі  охоронці,
Когось  забирають  в  останній  зеніт.

Не  сплю,  переривчато  мислю  спросоння,
Лиш  зірка  згорає  на  синьому  тлі
І  падає  вмить  на  старе  підвіконня,
Зливаючись  з  пилом  на  змерзлому  склі.

Пітьма  накриває  замети  довкола,
Живеш,  і  не  чуєш,  як  дихає  світ,
Хапає  повітря,  вдихаючи  кволо,
Іржавим  ножем  полірує  граніт...

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=310688
дата надходження 01.02.2012
дата закладки 01.02.2012


: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 10.01.2012


Василь Царинюк

Сила українців

В  чому  сила  українців?
Я  скажу:  не  в  салі.
Не  дадуть  мені  збрехати  
Козаки  бувалі,
Що  до  сала  треба  хліба,
Часнику,горілки,
А  до  ТОГО  ВСЬОГО  треба
Гарненької  дівки...
А  до  дівки  треба  грошей,
А  до  грошей  -  "клепки",
Ну  а  "клепка"потребує
Фірмової  кепки.
Тільки,кепка  що?  -  ганчірка,-
Вибачте  "на  слові".
Сила  наша  -  безперечно  -
В  нашій  рідній  мові!
Солов"їна,калинова,
Мудра  і  співуча,
Жартівлива  і  мрійлива,
Сумна  і  колюча.
Тож  любіть  її!  Плекайте,
Як  малу  дитину!
Ось  де  сила  наша,браття,
На  лиху  годину!

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=301205
дата надходження 20.12.2011
дата закладки 31.12.2011