Я все життя як Буквар читаю,
Все відкриваю для себе світ.
Деякі правила прогортаю,
Інші – вже вивернула на спід,
Вже назбирала чималі чарти
Графіків, списків і діаграм,
Мабуть, прийшла вже пора навчати,
От я знання тобі й передам.
Знаєш, маленька, ти завжди маєш
Бути натхненною і цвісти,
Навіть (чи надто), коли лишаєш
Ззаду палаючими мости;
Навіть, коли ти здалась без бою,
І у душі – водоспад образ,
Плакати варто лише з собою,
Сльози – не краща з усіх прикрас.
Ще, ти повинна, моя хороша,
Бути «повинною» лиш собі,
Примус – то надто невдячна ноша,
Крила приємніші від горбів;
Те, що даруєш, даруй від серця,
Що віддаєш – тільки самохіть,
Все це здобутками обізветься,
То ж не шкодуй про це ні на мить.
Дякуй за ранки, і дні прожиті,
Добрих людей, світлий сум і сміх.
Тим, що наскрізь у життя прошиті
Часто кажи, що цінуєш їх;
Також цінуй ту, що у люстерку –
Цей із ресурсів – навіки твій.
Більше пильнуй у собі цукерку,
Втім, і обгортку носити вмій.
Рідше вдягай декольте із міні,
Більше показуй, що справді варт;
Не потурай нездоровій ліні,
І не тікай у пустий азарт.
Зуби пильнуй, і відрощуй коси,
Дім свій завжди в рукавичках чисть,
Хай буде завше запасів досить,
Щоб пригостився раптовий гість;
Не залишай без води вазони,
Думай, кому говорить «люблю»;
Після ночей від думок безсонних
Личко невиспане підмалюй;
Вчися рівненько тримати спину,
І елегантно сідать в авто,
Щоб не задумувались мужчини,
Перш, ніж тобі одягнуть пальто;
Вартою будь подарунків, квітів,
І, коли любиш, то не тримай…
Щоб Головний-Чоловік-на-Світі
Вірив, що рівних тобі нема!
***
Ти в мене гарна ростеш, нівроку,
Ніжна й невинна твоя краса.
В тебе два зуби; тобі півроку,
Світ - лише іграшки й чудеса.
Ти так натхненно хапаєш ніжки,
І запихаєш до рота їх…
Я ж от надіюсь тебе хоч трішки
Від помилок вберегти моїх.
Зараз не сплю, бо ночами плачеш,
Личко сховавши в моїм плечі;
Потім не спатиму, бо з побачень
Ти повертатимешся вночі.
Зараз поради вкладаю в строфи,
Щоби у пам’яті збереглись;
Потім ти скажеш – «Ну катастрофа,
Мам, ти дістала вже, відчепись!»
Хочеться дякувати-радіти –
Як пощастило з тобою нам!
Деякі мами не мають діток,
Деякі дітки не мають мам!
Хай тобі, доню щастить частіше!
Хай із усім у житті щастить,
Хай від недобрих людей чи рішень
Бог тебе спинить і захистить!
Хай береже від лихого слова,
Марних марнот, і бездумних літ.
Всього найкращого, будь здорова!
Виховай внуків моїх, як слід. ;)
20/06/2013
(З нагоди півпершої річниці моєї донечки Квітослави)
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=432538
дата надходження 20.06.2013
дата закладки 08.07.2013
Незавершені вірші - мої надкушені яблука.
Я блукаю цим містом, як бомж нічним супермаркетом.
Поскладала в конверти сни, облизую марки,
Щоб відправити завтра тобі їх поштовим зябликом.
Я хворію на малослів"я і марнослав"я,
І на літеру "я", себто псевдоважливість его.
Через пальці стікає лава рядами клавіш...
Щоб придумати світ, не конче бути стратегом.
Щоб писати про Бога не треба бути апостолом.
По столовій ложці пудри на кожні мізки:
Бачиш, як воно є - уже й воювати нізким,
Всі такі "неповторні", що бути "складним" - просто.
Простір міста цього - містерія дилетантів.
Захлинаючись в місиві масок зі штампом "профі",
Спроба мати себе подібна до катастрофи.
В місті равликів тільки римованим строфам можна літати.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=388627
дата надходження 29.12.2012
дата закладки 08.01.2013
Твоя 21-ша, що називалась Євою,
мала риси Ліліт
і очі, як кораблі,
і ні краплі страху...
синьо-зеленими венами
під шкірою надчуттєвою
час утікав на захід.
...За 40 секунд до світла
дощі тарабанять танго.
Відьми сідлають мітли.
Востаннє.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=375206
дата надходження 03.11.2012
дата закладки 11.12.2012
Гарячою олією по горлу.
Уся твоя правдивість – просто фарс.
Залишиться від тебе тільки фото,
Де ти так гарно вийшла у анфас.
Заплутані стежки у завірюсі.
Чомусь мені так просто їх знайти.
Але ти знову, у своєму дусі,
Лишаєш інших гідної мети.
«Надійні» бою вірного константи:
Акторська гра, довіра і знання.
На жаль тобі, знайшлися протестанти,
Що вийшли з темряви підпільного життя.
Високі ціни за неякість дружби.
Нелегко вийти із крамниці казочок.
Та ти й не думала; признайся мені, ну ж-бо,
Тобі вільніше без ватаги «діточок».
Міцної кави зранку на сніданок;
Та й далі граєш у чужих світах.
Із своїм вибором ти зустрічай світанок,
Але, будь ласка, не заплутай у слідах.
Дурні. Еге ж, дурні переживання!
І ніби час вже заспокоїтись давно.
Та не вдається здать до поховання
Із наших записів старих німе кіно.
Тоненька нитка зв’язує нас досі.
На жаль, на спогадах не клікнути «Delete».
Я пам*ятаю. Й дякую за досвід.
Віднині в кожної новий життя сюжет. (10.05.2012.)
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=383510
дата надходження 09.12.2012
дата закладки 09.12.2012
Поговорімо…
тільки не про сни…
і не про зорі…
і не про кохання…
не про ілюзій втоплені човни…
не про цвітіння дзвоників у травні…
не про букети із осінніх квітів…
Є ще на світі
дисперсійні призми…
закон Кулона…
вчення кришнаїтів…
постмодернізм та різні інші «ізми»…
єретики, пожовані вогнем…
земна кора і літосферні плити…
Існує безліч дуже гарних тем,
та й в божевільні є час говорити…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=307235
дата надходження 17.01.2012
дата закладки 26.04.2012
стояти проти часу
іти проти натовпу
множити кожну секунду місткості
на визнану невизначенність
на абсурдність напрямку
на злітаючий смузі
попелястого ґанку
відчувати ті крила
що даруєш світанком
і
літати без напрямку
аби лиш подвоєно
аби лиш подвоєно
серцевосуцільними
..в відсутності натовпу
і час без придатності
маленькі деталі
маштабного значення..
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=261319
дата надходження 24.05.2011
дата закладки 08.02.2012
поставити світ на паузу
дотично до ірреальності
дотично до твоїх дотиків
тікати із часу в мить
у простір без кольоровості
у простір білила снів
ковтати
помалу
подихом..
молочно
легких
таїн
тут
с.п.о.к.і.й.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=312320
дата надходження 08.02.2012
дата закладки 08.02.2012
Твій час запізнився на вісім рішень, на вісім подвійних кав, він дзвонить тобі, щоб прийшла раніше, щоб він тебе не чекав, бо в нього сьогодні звільнився вечір, бо завтра в нього більярд, а ще тренажерка, і інші речі, в щоденнику їх мільярд…
Ти часто червоним малюєш губи, і носиш куртку-балон, він купить тобі натуральну шубу, і абонемент в салон, бо друзі, партнери, і всі успішні, і дами на рівні теж, бо в моді сьогодні не колір вишні, а чисто французький беж…
Твій час запізнився на келих брюту, твій шанс полетів в трубу – могла би прожити свій вечір круто, із понтом, не як-небýдь, могла б спілкуватись з достойним панством про інвестиційний фон, могла би відчути себе, як паства крутих віайпі-персон.
Ти часто читаєш на підвіконні, і ноги вплітаєш в плед, і вже десь увосьме у цім сезоні збираєшся на балет – не те щоби дуже мистецька пані, балет - дискотека-мім… А ще ти зумієш на барабані зіграти акордів сім…
Твій час запізнився на ром баккарді – з півлітра, хоча не факт; він скаржиться – день в нього був не в фарті, димить піаністу в такт, і каже, що прагне трохи забутись, і хоче випить за вас, і ти розумієш, що значить бути не там у потрібний час.
То ти недолуга, а він хороший – працює, кудись росте, і ти з ним завжди у числі запрошених, а часто і віп-гостей. І мамі твоїй він такий як треба, а мама завжди права, але коли він пригорта до себе, тобі болить голова…
І в каві твоїй зо три ложки цукру, і жодного коньяку, ти любиш, як ніжно лоскочуть руку, а він лоскоче щоку, а ще не цілує твої повіки, а їм так бракує губ, і якось так хворо.. і треба ліків від бежу, імпрез і шуб…
Твій час запізнився.. а втім, сьогодні – його запізнився час, колонки твої – і старі, й немодні – тебе затягнули в джаз… І ти розумієш, що ти в подальшім не станеш для нього всім. І він зрозуміє, що досить фальші… дзвінків десь за двадцять сім…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=300251
дата надходження 16.12.2011
дата закладки 28.12.2011
Сплети мені браслет з доріг-ниток,
Котрась-бо точно приведе за покликом.
До дідька межі! Близько, як ніхто...
"Люблю"... там знак питання чи знак оклику?
Не треба знаків. Власне, все це - гра.
Любов - всуціль азарт і провокація!
Сплети мені тіару із заграв,
Допоки час просіюю крізь пальці я.
Прозрінь нема. Мій світ - банальна фікція.
Шукай собі простих і несподіваних.
І уяви на мить: в твоєму віці я
Не буду вже ні мавкою, ні дівою...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=274948
дата надходження 13.08.2011
дата закладки 28.12.2011