У юному серденьку туга? –
Розділить твій смуток і щем,
Розрадить і стане другом
той, що танцює з дощем.
Засвітиться добрим ранком,
Погладить твоє лице.
Він стане твоїм світанком,
Він стане твоїм взірцем.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=281514
дата надходження 19.09.2011
дата закладки 04.02.2012
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 29.01.2012
Моїм найкращим другом є папір.
Що не скажи йому - усе пробачить:
І крик, і ласку, заздрість і докір.
Цього хіба нахаба не побачить.
Все, що болить - живе в моїх віршах.
Усе в руках тримають вірні друзі -
Оці рядки, коли вже їде дах,
Дають відпір нещастю і напрузі.
Щасливий я, що маю хоч папір,
Що можу фарбу чи вірші наляпать,
Що він не ставить рамок, ані мір.
А ще я можу тут бур'ян не сапать.
Спасибі, тобі, друже, що ти є,
Що кожен раз, коли приходить відчай -
Мені плече підставиш ти своє,
І закриваєш все, бо ти не слідчий.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=308317
дата надходження 22.01.2012
дата закладки 22.01.2012
Научилась у трав я нежности,
А ручей очаровывал песнями…
Может быть для толпы и грешница,
Ну а ты – заколдованный бесами.
Растекаясь, стелилась ласками
Ночь под шёлковым ивовым пологом…
И русалочий шёпот вкрадчивый
Наполнялся то смехом, то стонами.
Хохотали, как будто плакали…
И жалели, как будто бы радуясь…
«Пусть послушает речи сладкие,
Станет новой душой неприкаянной.»
Отдала я сердечко девичье.
Стало чёрным оно, словно уголья.
Ветры выли: «Зачем поверила?!
Слышишь звон под церковными дугами?
Променял он тебя на золото.
Для другой звон венчальный над крышами!»
Сразу стало темно и холодно…
Мою тугу русалки утешили.
Но кручина всё так же держится
За меня когтистой десницею,
А молва назвала меня грешницей,
У купалок же стала царицею.
За сердечко своё, за уголья
Отплатить дала клятву под ивою.
Перезвон под церковными дугами…
Жду отмщенья, зову его зимами…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=308073
дата надходження 21.01.2012
дата закладки 21.01.2012
Раскрылся зонтик - ядерный грибок,
Метеоритный дождь стучит по крыше...
Но будь спокоен. Ты не одинок,
Ты из игры заранее не вышел.
Река ломает первый хрупкий лёд,
Ей ни один прогноз не будет точен...
Мы выживем. А Судный день пройдет.
Зима настанет. Ядерная, впрочем.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=307372
дата надходження 18.01.2012
дата закладки 18.01.2012
Ми в полоні у вічної осені, в недосяжності світлих думок,
Сонця шмат би крізь мрії всі витерті, і ще б віри у ще один крок,
Вранці тіло з душею стрічається, і прощаючись йде у танок
А годиник вже ритм вибиває свій: цок-та-цок,цок-та-цок, цок-та-цок.
Ми в полоні у вічної осені, в недосяжності світлих думок,
Незалежні до пальців аж кінчиків, п'ємо солодко біле вино
І пізнавши душі незабутній той цілунок,який нам дано,
Ми збагнули все що таке щастя й де таїться печаль заодно.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=306494
дата надходження 14.01.2012
дата закладки 14.01.2012
Росте дитина - дозріває плід
На гілці дерева,що зветься - Україна...
Дозріє,виросте,і у широкий світ -
Шукати щастя у житті - полине.
О,щастя-щастя! Де його знайти?!
Воно,мов гриб отой,принишкло десь під листом,
І треба стежку не одну пройти,
Щоб усміхнулось воно сонцем променистим.
Стежки,на жаль,тернисті і стрімкі;
На кроці кожному чатують хижі звірі
Цинізму й ненависті; плазуни бридкі
Зловтіхи,підлості,гордині та зневіри.
Страшні стежки! Та треба їх пройти -
Не буде фінішу,коли немає старту.
А фініш - щастя. Його варт знайти,-
Інакше,жити,мабуть,що й не варто.
Дай,Боже,тій дитині шлях прямий,
Без вовчих ям,освітлений Любов"ю!
Нехай підніме вона ключик золотий
Руками,не забрудненими кров"ю.
З розкритим серцем по шляху пройти!
А дерево,що зветься - Україна,
У добрій пам"яті назавжди зберегти...
Щасти тобі,моя дитино!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=306480
дата надходження 14.01.2012
дата закладки 14.01.2012
Раскололи.
Половинки.
Разлетелись кто куда.
Бог сказа: - Ему на Север.
Мне сказал: - Решай сама.
Разлетелись.
Закружило.
Опыт жизни набирать.
Притяжение остыло,
Но задача – Повстречать.
И бросали,
И страдали.
Выбирали не свое…
Стены лбом мы прошибали.
Жизнь по кругу все равно.
Остановка.
Сделан вывод,
Что неверен этот путь.
СМСку написала…
Слава Богу!
Есть ты тут.
Как же много половинок
В поисках всю жизнь бегут
Нам с тобой подфартило…
Сделан вывод.
Найден путь.
05.01.2012.
О.Тищенко
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=305962
дата надходження 12.01.2012
дата закладки 12.01.2012