Дай-но, крихітко, я на вушко шепну два слова,
Хай вони недоладні — в них змісту багато дуже.
Мені вже кільканадцятий рік ось пішов, відучора.
Та я все ще птахів полохаю, як ти, мій маленький друже.
Поїзд їде й шумить, а на рейках машинне масло.
Наче він динозавр — велетенський й такий цікавий.
Я підтримую вогнище, щоби воно не згасло,
І дивлюся приречено в чорне горнятко кави.
Потяг візьме розгін, це мій потяг — він без зупинок.
Твій лише іграшковий — його треба ще штовхати.
Я не буду боятися більше уже, дитино,
І колись, обіцяю, я навіть навчусь прощати.
Навчи бути як ти: завжди чистим і завжди щирим,
Хоч я старша ніж ти, разів мабуть, тепер вже, в десять…
Подивись, як цей птах перед зльотом розправить крила —
І ти також колись неодмінно небес торкнешся.
23.12.2013
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=468558
дата надходження 26.12.2013
дата закладки 09.02.2015
люди - зелені яблука
ось так би взяти
і зірвати кожного
покласти у квартирі
на сонцем грітому підвіконні
десь там між фіалками
а потім би взяти його
те яблуко печене променями
і надкусити
і смакувати
і пережовувати
і ковтати шматок за шматком
але не все
залишити знов на підвіконні
надкушене
і чекати поки знов
його щось запалить
заіскрить
або віддати
комусь
іншому
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=505608
дата надходження 17.06.2014
дата закладки 14.07.2014
як добре
що ти господи
дав мені надію
у вигляді усіх тих людей
що є в мене випадковими
які не є випадковими
очі яких
настільки світлі
що їх бува хочеться ставити
собі замість лампи
або замість сонця взагалі
як добре
що є такі
з якими посеред міста
яке повниться головним болем
можна отак сісти
на землю
і слухати
слухати
ти
як добре
що є ти
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=506309
дата надходження 20.06.2014
дата закладки 14.07.2014
Не змовкають думки...Де-не-де лиш пульсує годинник.
Ніч розкидала зорі, мов бісер на темному тлі.
І на ньому мені, наче тінь днів чомусь невловимих, -
Із минулих років у безодню пливуть кораблі...
Білим шляхом пройдусь вказівним, не моргнувши і оком.
Кажуть, зветься "чумацьким", а я би сказала - "людським".
На дорозі небесній безсонних ночей так нівроку,
Так немало життя за солодким вином і гірким.
Найбагатше у світі - то небо скорботної ночі:
Там обличчя без масок, молитви без пафосу слів,
І пливуть безупинно у тиші прозоро-урочій
В світлу гавань до краю мільярди таких кораблів...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=438957
дата надходження 23.07.2013
дата закладки 23.07.2013
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 21.07.2013
Закутані в простирадла діти сидять на балконі. Ловлять комариків й опускають їх у літрову банку, яку потім міцно закручують. З квартири долинають приглушені звуки телевізора. Мати, як завжди, мовчки готує вечерю. Батько - в спальні.
- Як ти гадаєш, комарі більше не залітатимуть до татуся в кімнату? Ми ж усіх їх виловили? – запитала маленька дівчинка свою старшу сестру.
- Ні. Бачиш онде ще декілька літає.
- Ну чому ж їх так багато? Я вже втомилася.
- Їх стільки, скільки й людей на землі. Кожна людина має свого комарика.
- А для чого людям комарі? - не вгавала молодша сестра.
- А для того, щоб літали замість них. У тебе ж крил немає?
- Немає.
- От і ні в кого немає. А коли комарі прилітають до людини, крадуть декілька крапель її крові, то стають ніби її частинкою. От таким чином і літають замість неї.
- А ми хіба не хочемо, щоб частинка татуся літала? – вже зовсім спантеличено запитала та.
- Ні, йому ще не час літати. Так що менше базікай і намагайся впіймати хоча б ще одного комарика.
Дівчатка більше не розмовляли, лише уважно придивлялись довкола себе, чи не літає, бува,хто.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=409867
дата надходження 17.03.2013
дата закладки 21.03.2013
Цей острів за формою більше нагадує час,
це замкнуте коло, що креше мої силуети.
І кроки не кроки , а тільки частковий зигзаг.
Так важко ходити.
І рвати обличчя, щоб зникнути раз й на завжди,
Вагони з багажними зливами тонуть у морі.
У шию встромились обридлі митці суєти -
мізерні і голі.
Я деревом вмощуюсь в землю.Хоча б прорости
до миті припливу, аж поки не вирве з корінням.
А поки навколо пригнічує тишею штиль
мого покоління.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=376886
дата надходження 10.11.2012
дата закладки 17.03.2013
(Низка неканонічних хокку)
* * *
Скільки вистав навколо!
У цьому театрі безглуздому...
Блукаю, спостерігаю...
* * *
Мій сірий кіт
Він теж вірші складав
Мені не зрозумілі...
* * *
Синя безодня
Чорною стала... Зорі...
Сови літають...
* * *
Блакитноока.
Жовтий листок біля ніг.
В небо летіти!
* * *
Ліс. Хащі. Квіти...
Нескінченні пошуки.
Таке життя. Тут.
* * *
По небу пливу...
Удари рук – бризки хмар.
Лякаю птахів...
* * *
Писав крейдою на папері,
Писав тушшю на асфальті
Вірші... Все час зітер…
(Світлина автора віршів)
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=342381
дата надходження 07.06.2012
дата закладки 08.06.2012
Лишь солнце слегка обозначило утро,
Как встал и навеки покинул кровать,
Никем не любимый, но нужный кому-то
Художник, который не мог рисовать.
В борьбе кофеина и утренней пробки,
Всех больше потерь понесет голова -
Спит, стоя в вагоне, отчаянно робкий
Художник, который не мог рисовать.
Контора и офис - Содом и Гоморра,
Религия тоже бывает права,
Сидит над отчетом, сидит до упора
Художник, который не мог рисовать.
Вечерним салютом - бильярд или пиво,
Другие истории, те же слова,
Слегка непутевый, чертовски наивен
Художник, который не мог рисовать.
А ночью, один, на мосту или крыше,
Он снова не сможет решиться на шаг...
Художник - не тот, кто рисует и пишет,
А тот, в ком рисует и пишет душа.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=304644
дата надходження 06.01.2012
дата закладки 05.06.2012
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 22.04.2012
У своїй скромності та в щедрій вольності
Приймім Христа!
У своїй вірності в ніжній покірності
Творім цей час!
Молитву рідності в найбільшій щирості
Вкладім в вуста
І святечірньо - утаємничені
Хрестім життя.
Де першостравою – подячну справимо
За Дар життя,
За рід, родиноньку, за правду й кривдоньку
За все й сповна -
І свят-водицею! Станьмо криницею
Богодобра,
І хлібом-ласкою, ми – сіль й закваска – ми
Цього життя.
До зірки віщої станьмо потішені,
діти Христа:
- Слава во Вишніх! І ми найнижчі (тожбо найближчі)
В світлі Різдва!
Бог аплодує – нами любує - йде коляда
Груди квітчає: - Христос ся рождає,
Земле моя!
Любі віряни, всі християни, діти Пера – ласки й надії, правдивої віри з долоньок Христа!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=304635
дата надходження 06.01.2012
дата закладки 14.02.2012
Самотній Бог розсипав блискавицю,
Тепер вона здається не страшна,
Коли в таких сполоханих зіницях
Своїм теплом торкаюся до дна.
Без сумніву, не стерти, не забути
На тлі образ вчорашню заметіль.
Та нині щось розжарене у грудях
Свій закуток віднайде в суєті.
Пробачення лунають, мов відгомін
Поразок злих чи добрих перемог.
В сумних очах залишиться на спомин
Щаслива мить, що дав самотній Бог.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=274466
дата надходження 10.08.2011
дата закладки 15.01.2012