Синьо-сині очі
У душі моїй...
Я тебе пророчу
Ніжністю зо мрій,
Лагідною ніччю
В долі на плечі...
І згораю свіччю,
Гасне далечінь.
Іскрами - до серця,
Де хвилює май.
Два палких озерця...
А думки - за край!
Як вуаль срібляста,
Марево святе -
Стоголосе щастя
Рожами цвіте.
Наче сни пророчі
Доторкнули вій...
Синьо-сині очі
У душі моїй...
(30.05.12)
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=340856
дата надходження 30.05.2012
дата закладки 31.05.2012
У ліс!
А в лісі про любов співають сосни,
Так прастолітньо рипають вгорі...
Чи мохом, чи надією поросле,
Хрумтить гілляччя гучно на порі -
Все про любов...
У поле!
А там воло́шками розквітлися чуття!
До ніг житами стелиться життя
І крапельки насущної живиці
Душа збирає, ніби чарзірниці...
У них - любов!
У сад,
Де яблуня поналивалась плодом,
Чупарна іноземка - статна родом,
А покохала лагідну бджолу...
І груші, й вишеньки, й смородина в саду́ -
Теж про любов...
До серця...
Ану ж бо глянути до серця!
А там... а там немає денця -
Вирує Всесвіт почуттів!
І кожне "тук" - як срібна нота,
І кожна мить - то повні соти
Того́, що вічне у житті -
Любові!
(26.05.12)
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=339925
дата надходження 26.05.2012
дата закладки 28.05.2012
На візерунках вітражу
Танцює небо,
Ковток міцного купажу*
Не пий, не треба!
Кохання терпке, мов вино,
Пусти на волю –
З полинним присмаком воно,
З відтінком болю.
Очей зелених і сумних
Не помічаєш,
Що будеш пити щастя з них
Іще не знаєш.
Поміж ромашок вітражу
Всміхнулось сонце:
-Тобі на них поворожу
На склі віконця.
Не став чекати промінець
Твоєї згоди,
Сплітав над косами вінець –
Вінець свободи.
На візерунках вітражу
Танцює небо,
Ковток міцного купажу
Не пий, не треба!
Купаж* - змішування кількох сортів виноградних вин
для надання їм особливих якостей
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=339768
дата надходження 25.05.2012
дата закладки 25.05.2012
Люби ти усіх українців!
Українець - це рідний твій брат.
Люби галичан, буковинців,
Гуцулів з зелених Карпат!
Україна – це матінка наша –
Багато у неї синів;
З Поділля, Волині, Підляшшя,
З дніпрянських чарівних степів.
Ти лемків люби говірливих,
Веселих люби подолян!
Люби закарпатців щасливих,
Люби з Придніпров’я селян!
Люби українця, як брата –
Про віру його не питай!
Україна – це віра крилата –
Хай у єдності кріпне наш край!
Люби ти усіх українців!
Українець – це рідний твій брат.
Люби волинян, буковинців,
Гуцулів з зелених Карпат!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=337886
дата надходження 16.05.2012
дата закладки 17.05.2012
Чомусь судомами вже зводить серед ночі,
І дивно це, бо вік ще не прийшов...
Чомусь від сонця помутніли очі,
І колір зник...Й сухою стала кров...
Чомусь щоранку все важче підійматись,
Дивитись у вікно крізь ставні днів...
І боляче уже чомусь прощатись,
І дарувать, і цитувать відомих слів...
Чомусь удень мені все важче дише,
І голос перейшов на хриплий лад,
Я втратив десь лиш свій куток затишшя,
І хтось зрубав коханий мною сад.
Чомусь увечері я втратив спокій нині,
І називав відсутні імена,
У двадцять два мене лякають тіні,
Неначе вже пройшла моя весна...
Та я однак щоранку прокидаюсь,
І хоч дивлюсь крізь ставні давніх днів,
Я вірую – а отже не прощаюсь,
Живу сьогодні я – шукаю нових снів.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=337921
дата надходження 17.05.2012
дата закладки 17.05.2012
Я не просила й не молила,
А лише прагнула тепла,
Та кава,що с тобою пила,
Завжди холодною була.
Тепло душі роздав до мене...
А може його не було?
Бо почуття таке зелене
І,мабуть,майже не цвіло.
Ось так й живеш ти з пустотою,
Холодну каву звично п"єш,
Тому тепер я не з тобою
І нас вже разом не збереш.
Та й не потрібно.Бо різняться
І побажання й почуття.
Не можу бути я без щастя
Й не так побачила життя.
17,05,2012
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=337974
дата надходження 17.05.2012
дата закладки 17.05.2012
Бо якщо божеволіти — краще на самоті.
Розпізнавши в нових надіях старі симптоми,
Зав'язати себе у вузол твоєї втоми
І чекати меча, давши змогу тобі піти.
Бо якщо зупинятися — краще вже наприкінці,
У кишенях душі зайвий дріб'язок дражнить розрадою,
От би тільки не стати для тебе страшною менадою -
Невтолима жага по собі залишає мерців.
... але я не наважусь, не зможу і вже не звикну.
Загублю у тобі монету, не взявши згоди,
Повертатимусь знову й знову, неначе злодій.
Бо ж якщо вже любити... то мабуть-таки довіку.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=336240
дата надходження 09.05.2012
дата закладки 17.05.2012
Запізніло так стукаєш в шибку дощем
Й пелюстковий танок затихає.
Я тебе не чекаю, у серці лиш щем -
Нас не наша весна зустрічає.
А у спомині та дивовижна краса,
Як рожевим квітчав диво-цвітом.
Усміхалася я, усміхалась весна
Й заметіль яблунева над світом.
А вдивляюся в дощ лиш з тієї пори,
Коли сльози ховала в краплину.
Я просила в дощу, що усі забери,
А він тільки забрав половину.
Ти не стукай дощем, не впізнаю тебе.
Не коханий ти вже... моя смута.
Яблунева завія всі сліди замете.
Відчахнута любов... чи ж забута?
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=337888
дата надходження 16.05.2012
дата закладки 17.05.2012
Одне життя на двох...
Холоне чорна кава.
Між пальцями думок -
Незграбне конфеті.
Димком чужих сигар
Глумлива днів отара
Під вибілений тин,
Де сходяться святі...
А може й не святі?
Віщунки та мольфари,
Поділені навпіл
Ідеями вітрів!
Судинами - не кров,
Вечірні святузвари
До серця - одного́
Між стогону світів...
Мовчи, мовчи, душе!
І тільки темні очі -
Уже не від бажань,
Не від жаги чуття...
Остання крапля мрій,
Останні спраглі ночі...
На двох - одна печаль,
І кава, і життя...
(14.05.12)
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=337421
дата надходження 14.05.2012
дата закладки 15.05.2012
Жабів чужих не пустять у болото...
Там винятково кумкають свої!
Виводять дружно оркестрові ноти,
Виця́мкують наміряні паї...
Там журавлів не люблять спритнодзьобих!
І тільки мить на сіру машкару...
На показ - ветхі безколірні роби
Ще й очі, "свято" здІйняті вгору.
Та й що втикатись? Фантазійна справа...
Дражливі кола сколихне мана.
Якщо ти вбога, непримітна жаба -
В чуже болото пнутися дарма!
(8.05.12)
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=335975
дата надходження 08.05.2012
дата закладки 14.05.2012
***
Лети у сиву ніч -
Зостануся одна.
Між нами воском свіч
Біліє далина...
Між нами - страта слів
І марнота думок...
Жага незрима днів
До сяєва зірок...
Хай тільки шерех крил
У пам’яті на мить.
Уже немає сил,
Остання рветься нить,
Де рожі квіт пов’яв
Нето́рканий, дарма...
Лети собі, а я
Зостануся одна...
(12.05.12)
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=336985
дата надходження 13.05.2012
дата закладки 14.05.2012
Снег идёт, мир делается глуше,
и стоят понуро фонари -
в тишине лишь холоду снаружи
эхо отзывается внутри.
Словно у Тарковского в «Рублёве»,
валит снег, как пар из-под земли,
и пространство, свёрнутое в слове,
точкой обрывается вдали.
Так давай оставим труд сизифов,
и по чистой глади листовой
ляжем в снег тенями мертвых скифов
к выходу от мира головой.
Снег идёт, как в гости к нам на ужин,
не заходит - кружит у двери,
видно одиночество снаружи
лучше одиночества внутри.
И когда, как женщина с постели,
встанет полногрудая луна,
после снегопадов и метелей
с нас обоих спросится сполна.
А сейчас, всё в мире изменилось -
градусник с часами на нуле,
и небес дарованную милость
снегом называют на Земле.
Словно коркой тоненькой по луже
замерзают наши словари -
глубина молчания снаружи
криком заглушается внутри.
Что мы скажем бездне черно-синей,
в снег хрустящий падая спиной,
в час, когда вокруг, как из корзины,
сыплется по скатерти земной?
Нам уже оправдываться поздно,
скрылось всё под снег за полчаса -
в пустоте сегодняшней беззвездной
только снег прощают небеса.
Снег идёт безудержно, навалом,
нисходя на головы мирян,
и земля лежит под покрывалом,
как младенец, брошенный к дверям.
Значит, перевёрнута страница
никому невидимой рукой,
и сегодня небо беленится,
чтобы завтра выдался покой.
Ни тепла не чувствуя, ни стужи,
тают тени - что ни говори,
в эту ночь ноль градусов снаружи -
только эхо холода внутри.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=311965
дата надходження 07.02.2012
дата закладки 15.03.2012
***
Немає слів. Елегію мовчання
Дарує небо під рум’яним склом.
У тиші теж своє палке звучання
Із вічністю безмежжя в унісон.
На нотах часу - непомітна сила,
Що німотою здавлюючи крик,
Ламає гордість і підносить крила!
Слабенький вогник, пам’яті сірник…
Прибій вечірній. Зтончене безслів’я
У погляді розсипаних зірок.
Цвіркун уяви. І ряднина віри
Між тишею і словом стелить крок...
(11.03.12)
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=320883
дата надходження 11.03.2012
дата закладки 11.03.2012
Галантно так, змахнувши вітром сили,
Злетіло Сонце в Ночі океан,
Звільнивши місце зорям небосхилу,
В подяку лиш – космічний реверанс.
Це вищий етикет світів надхмарних,
Нема в них сорому й облуди, теж.
І розуму Землі, то майже марно
Пізнати суть небесних див-безмеж.
06.03. 20.55. автобус: Тернопіль – Чортків.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=320007
дата надходження 08.03.2012
дата закладки 09.03.2012
Полюби ти мене , полюби.
Задивися в проталену воду.
Там зимової крапля сльози,
Там краплинка моєї сльози...
До кохання відшукує броду.
Я так довго до тебе іду,
Пелюстками нанизую квіти,
А слова у букети кладу,
Ті слова у букети складу,
Які серцем зуміла зігріти.
Полюби ти мене , полюби.
Прихили моє небо душею.
І мене за любов не вини,
За безмірну любов не вини,
Я веснянкою буду твоєю.
Полюби ти мене полюби.
Ми зітремо сльозу поцілунком.
Попросила я щастя в весни,
Попросили ми б долі в весни,
А кохання було б подарунком.
Полюби!!!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=319385
дата надходження 05.03.2012
дата закладки 05.03.2012
Іван Павліха, м.Калуш
***
Баран, що записався в мудреці,
Очолювати став корів.
На луки череду повів,
І там, де в росах грались промінці,
Почулось владне:"Бе-е!"
Куди це, Мунько, понесло тебе-е?
А йди сюди -
Тримайся череди!"
А та йому:
"Кажи мені не "бе-е",а "му-у":
Як можна нами керувати
І мови нашоїне знати?"
Та був Баран упертим Бараниськом,
І знову владно: "Бе-е!
Мовчи, а то провчу тебе-е!"
Та не провчив, бо знявся рев над пасовиськом.
То корови
Всі виступили, як одна, на захист мови:
"Навіщо нам такий вожак,
Що нашу гідність зневажа?"
І Барана прогнали з пасовиська.
* * *
Була ця череда, авжеж, не українська.
/Перевал. Всеукраїнський літературно-художній і
громадсько-політичний журнал. - Івано-Франківськ, 2011. - С.250/
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=318917
дата надходження 04.03.2012
дата закладки 04.03.2012
Молитва – сонце на Твоїх вустах,
не просто звук магічний або слово...
а стан душі , неначе вільний птах -
відкриє де пшениця, де полова..
Молімося, не тільки у біді,
Молімося, у щасті ще палкіше...
хто зна – чи на вершині, чи на дні?
Лиш Богові єдиному видніше...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=312218
дата надходження 08.02.2012
дата закладки 04.03.2012
Ти прИйдеш знову, ніжна моя вЕсно!
Чи не з тобою раптом оживу?
Чи не з тобою в серці крига скресне,
Дзвінкий кришталь посиплеться в траву?
І розіллється літепло шовкове
Духмяних квітів по вогкій землі,
Загубить вітер зоряні підкови
Між гострих скель у димчастій імлі.
І розплетуться промені сліпучі,
Пшеничні пасма небом попливуть!
Зірветься сонце зі стрімкої кручі
Пірне між верби в сиву каламуть.
Поллються дзвінко наспіви пташині
Поміж дерев і танучих дахів,
Сховає небо пухові перини
Аж до нових морозів та снігів.
Розстелить щедро розмаїтий ліжник,
В таких пахучих росяних квітках!
Ти прийдеш знову, янголе мій ніжний,
Моя квітуча віхоло п'янка!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=312600
дата надходження 09.02.2012
дата закладки 09.02.2012
Межа, рубіж ліміту між табу,
То де вони, для кого, в чиїм полі?
Відкрити можна: що і де й кому?
А щось вдягти не із своєї волі.
Межа ж не тут, ступи ще крок і ще,
То ж не пустеля, там оазис й море,
І сонце із облудів не спече,
Замка нема, відкриті вже затвори.
Та ні, облиш, хтось інша, та не я,
Бо так не кажуть Люди в … пересудах,
А їхній суд – авторитет буття,
Мов рама, хоч без скла, між стін усюди.
Закрити вікна в протязі вагань,
Зіниці – теж, до долу, під повіки.
Отак вже точно не побачиш грань
І Люди знак відсунуть ще на віки.
У сивих скронях давніх надто ер
Хтось міф зліпив про жінку неслухняну
(Вона й табу не знала з Вищих сфер),
Та не вдихнув життя у плоть жадану*.
Отож буйок ліміту із свобод
Так близько плаває до догми-суші,
А вітер творить, ну звичайно ж, бог,
Богиня, все ж, закон його порушить…?
* - у Книзі Буття (в Біблії), в єврейській міфології плохім / Яїве / Бог дав заборону їсти з певного дерева Адаму ще до створення Єви, а коли він створив йому жінку, не вказується, що він вдихнув у неї життя / душу.
27.01. 21.21.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=309706
дата надходження 28.01.2012
дата закладки 28.01.2012
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 24.01.2012
Сідає вечір золотавий
у присмерк голубих вогнів.
Я Вас запрошую на каву,
на спогад дня, що відшумів.
Ми з Вами сядемо за столик,
наллєм напою, що пашить
і поведем про те розмову,
як в цьому світі гарно жить.
Я Вам відкрию таємницю,
як закохатись навіки
і де знайти свою жар-птицю,
яку віщують вам зірки.
Тож крізь усі буденні справи,
що вас тривожать й нам болять,
я Вас запрошую на каву,
щоб всі тривоги розігнать.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=308572
дата надходження 23.01.2012
дата закладки 23.01.2012
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 14.01.2012
- Ну, що там? – питає мене маленька сестричка, обвиваючи обіймами мою шию.
- Тихо…
- А мама як?
- Все ніби нормально…
Раптом почувся вибух. Разом вибухнули шпалеровані стіни, холодна підлога, консервні банки і пляшки із зеленавого шкла. Іскристий мамин напівкрик-напівзойк змусив розсуватися залізобетонні стіни і сипатися минулорічним снігом шпаклівку на наші голови. Сварка. Напевно, остання…
“ Боже, рятуй Україну!”- зірвалось про себе глибоко в душі тужливим криком лелек, швидко розвернувшись од дверей, коло яких ми чекали рішення нашої напівсирітської долі, я обійняв сестру міцніше і дременув в кімнату. П’ять секунд здавалися гидотною вічністю. Мала тихо притиснулась до мене і видала якесь страшне “….игиии….”, ніби вона раптово постаріла і поволі помирала…Я відчував, як мамин сталевий крик хапав мене за волосся десь коло чуба і тягнув назад, як тріпав стегна, як безумно розчавлював серце. “Тільки не плач, не плач…” – молив сестричку я у своїх думках, відчуваючи як власне обличчя покрилось гарячим потом сліз і студнем гіркоти.
- Вдягайся швиденько, вдягайся…- казав я сестричці, швидко зашнуровуючи важкі черевики тремтячими руками.
Схопив малу на руки, яка вже одягла зимову курточку, вона зіщулилась – горобеня зі зруйнованого гнізда.”Вони…як вони могли? Розійшлися, й батько вже не повернеться додому…Знайшов собі інше життя… ” Я відчинив вхідні двері і вислизнув, тихо причинивши їх за собою. Услід нам почувся наростаючий рик батька, який замикав електричні контакти з нашим страхом. Ми швидко почали спускатися сходами…Куди? Куди тепер іти нам? Назад – в пекло своєї власної долі? Чи вперед – в ніч, де на нас чекають вже давно темнота і холод? Туди, де, можливо, десь криється кобра – небезпека ? Ні, тільки не назад, ні кроку назад, ні міліметра… Десь має бути шлях, інший шлях, який зветься вихід, той, який закриває Північне Сяйво, яке ніколи не з’являється в наших небесах… Ми вийшли в захололу тернопільську ніч, а я забув взяти рукавички для своєї сестрички. Вона заховалась в мене на грудях, ніби там був зосереджений весь її світ. Що ж робити?...
Холодний Блакитний вітер проступав небом, куйовдячи голодні свободи хмари. Вулицями нічного Тернополя, то появляючись в освітлених клаптях вулиць,то знов пропадаючи в цноті зимової ночі, вони старалися минути неминуче, тікаючи від сім’ї, яка щойно розбилась, як порцелянова лялька, в них на очах…Хто винен? Питання, здавалося б, логічне…
А Й СПРАВДІ, ХТО?!
***
–…Та байдуже мені! Нехай котиться в свою Америку! Ноутбук їй, розумієш, захотілось такий, який є в якоїсь блондинистої дурепи, її подруги, і відпочити, і світ побачити! А як же?... – спокійно казав мій друг, з яким ми курили за Євростудіями. А всередині мені розкривалась гравюра-виразка, як повільно кривавила рана образи, і як ненависть розплітала свої щупальця, яка брудно, огидно, липко брала зболілу душу в свої плазматично-спазматичні обійми.
–Та ти…Гальмуй, не варто так…Дай і собі, і їй ще один шанс! – невміло я спробувала зупинити страшного внутрішнього ворога, ввійти з ним в двобій.
–Ні. Баста. З мене досить… - я ніби втратила тонку, буквально шовкову нитку, яка вела мене до його віри в те, що ще все буде добре.
Мені в обличчя війнуло гостре повітря, пилюка і беззмістовність. Із землі блимало на мене дотліваюче око цигарки. А напроти плив світ у своїй розбитості на кадри-миті, мовчки я дозволила випасти з рук єдиній своїй зброї – Слову, воно з тріском зламалось об байдужий сіроплямий асфальт… Така пара… Лев і Левиця… Що ж пішло не так? Що змусило їхні серця битись настільки по-різному, що повернуло назад пустоту-без-кохання? Відповідь проста. Обставини… Я замружила очі на хвилю. Питаючи, що сталось. Подивилась на жадібне осіннє сонце. Раптом…
–А ти як там? Що нового? - спитав він, як ні в чому не бувало.
Щось обірвалося зі звуком металевого карниза. Все. Зачинилися двері, які б зв’язали мене з його болем і рештою мантикорного Максі-всесвіту. Пішли стандартні фрази… як солдати на холодну війну. Разом через стіну обставин вони не пройшли… Вона лишилась там, у Києві, а влітку вирішила їхати в Америку, а він залишився в Тернополі і вирішив порвати з нею стосунки. Обставини. Тричі прокляті мною і одного разу усім іншим мантикорним світом. Люди, розрізані простором, часом, натягують свої душевні струни, як можна сильніше, щоб не зруйнуватись і не вмерти один без одного, мовчки танцюючи танець буденного. Це нормально. Кажуть, любов потребує випробувань. А, байдуже…Слова – мечі застрягають в мікро-тріщинах піхов. Але повернімося до важливішого питання… Хто ж в цьому винен? Можливо, та бісова Америка-Європа, що “двіжеца-в-рітме-рускава-хіп-хопа”… Можливо, наш багатостраждальний уряд, який водить народ по Дантових колах... Можливо, ми самі… Українці-яких-купили та українці-без-крові. Скоро появиться у світовому переліку птахів такий експонат – “Українець перелітний. Мешкає по всьому світу. Харчується чим попало, своїм чарівним горбом годує півсвіту і ще маленьку Сінгапуру. Особливість: вважає себе за бидло десь у своїй заблудлій душі, що дозволяє іншим національностям маніпулювати ним на свою користь. ” І поставлять коло нього великий знак оклику, мовляв, звернути увагу – РАБ ! Де ж цей переломний, Ключовий (ой, ну зараз розплачусь – держава розпадається, ламаються долі, як весняний лід, а їм – ревіти…оце країна…) момент – що отут ще Українець, наслідок волеборчих віків і наслідувач самої Її Величності Свободи, а от вже за мить – підстилка на світовій арені, привхідний килимок? Можливо, у блакитних радянських дитячих ходунках? Чи у замаринованій системі навчання? Чи у відсутності націоналістичного виховання? Чи в відсутності демократичного мислення? Холодний Блакитний вітер співає мені свої пісні, душа відмовляється жити там, де є оці Раби… Вільний дух гидиться їх, але радий, коли вони вертаються додому… Лелеки без крил, лелеки, які несуть не дітей, а мішки з грішми, лелеки, у яких відтяте коріння душі по самі дзьоби… Та це ще не так страшно…
Іду вечірнім містом…Горить своїми попсовими блимавками – світлячками – рекламками… Раптом мене клинить – “Грін-Кард”. І черга… Черга голодних лелек…З розіп’ятими крилами – щоб було легше зламати…Холодно…І тільки Блакитний вітер розвіває поодиноке чорнопір’я…
***
- Як думаєш, мені варто купляти цей ДіВіДі-плеєр? Мама досить привезла з Італії бабла…- синюшно питається блакитно(вітро)ока дівчина у такого ж хлопця.
- Та ні, моя люба Кицюню, давай краще собі залишимо на пару косячків…- стишено-збудженим голосом відповідає той їй в пірсинговане вушко.
Я захлинаюсь. Ви кажете – хвора і безперспективна молодь… Так, але ціною заробітків, ціною безжального винищення українців, розвіювання нашого рожевого яблуневого цвіту Холодним Блакитним вітром по всьому Світу…
***
ЕПІЛОГ-ЯК-ПРОЛОГ
Три спогади, які відкривають багатотомний збірник страждань нашого народу… Згадки – уривки з нікчемних безвихідних життів. Як це змінити? Як навчитися бачити те, що справді є важливим, що є життєствердним і основоположним для нас, Української нації? Як створити нову країну, побудовану на справжніх цінностях? Як зупинити еміграцію? Шляхом довгої і виснажливої боротьби за життя, за свої права, за час, коли кожен зрозуміє, що він – Володар своєї долі, а не маріонетка тричі-проклятих-обставин… Час нових гігантів, час нових подій і змін… Скоро повіє новий Блакитний вітер, Теплий і Сильний…
Українці, тримаймось коріння! Дивімося в очі предків з невимовним шкодуванням і соромом… І набираймося сил для боротьби… Для боротьби за державу, за націю, за Життя і Свободу… Українцю, встань з колін!
Слава Україні!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=172992
дата надходження 20.02.2010
дата закладки 14.01.2012
обламайся
головою об твердиню
мого спокою.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=296106
дата надходження 26.11.2011
дата закладки 13.01.2012
перед лицем Вічності
відстані неважливі.
рушай.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=294042
дата надходження 18.11.2011
дата закладки 13.01.2012
Він знову встояв на зруйнованому мості
пропащий янгол
так його обзивали ще зі школи
таблетки аспірину так і не прижилися в голові
а серце черговий раз жорстоко залили зеленкою і йодом
Та вона не здасться
вона не покине
залиту кров*ю з його вен
закидану лезами і цигарками
кімнату
А пір*я з янгольських крил
так і залишиться лежати
у вчорашньому снігу
неприбране двірничкою
Скляне сонце нарешті визнає
що воно непотрібне
і розіб*ється під його ногами
світ скориться
але вона
залишиться солодким снігом
на його губах
і трупом під уламками
старого міста
...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=288274
дата надходження 24.10.2011
дата закладки 13.01.2012
Ви покиньте мене у пустелі,
На палкому піску буду тліти,
Бо я хочу жити без стелі,
Не зумівши двері відкрити...
Ви віддайте мене траві,
З нею довго я буду мовчати;
Повернуться думки старі,
Я їх розстрілом буду вітати...
Ви забудьте про мене всі,
Я десь там, де немає неба;
Знов чомусь не взяла таксі
Й заблудилася, бо так треба...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=298131
дата надходження 06.12.2011
дата закладки 13.01.2012
Я тебе люблю… Найбільше! Не знаю чому: це почуття просто є в мені й нічого з ним зробити неможливо…
Люблю, коли ти не даєш заснути… Приходиш уночі, сідаєш під стіною, береш у руки чашку кави, яку незмінно готую для тебе, і зустрічаєш зі мною ранок.
Люблю розповідати тобі всілякі нудні історії, відчуваючи твій зацікавлений погляд… Я не кажу, що ці історії про мене, ти і так це розумієш...
Люблю, коли ти береш мене за руку і ми разом блукаємо вулицями… І байдуже, що нікого немає, бо мені ніхто, крім тебе, і не потрібен…
Люблю, бо ти знаєш мене краще, ніж будь-хто… Тільки ти розумієш кожен мій крок, кожну думку, кожний божевільний учинок…
Люблю навіть коли ти з’являєшся невчасно, просто виходиш із натовпу назустріч мені… Тоді ми зупиняємося і, куди б не йшли, повертаємося в парк… Туди, де вперше зустрілися… Мама мене покинула на хвилинку, а я задивилася на яскраві кульки і загубилась у натовпі… І зустріла тебе… Через тебе було дуже боляче… Так я і закохалася…
Люблю, найсильніше люблю за твої мертво-ніжні обійми. Вони ніколи мене не зігрівають, але в них я готова бути вічно…
Люблю… Найбільше в світі кохаю тебе!.. Мабуть, вибач за банальність, і жити не змогла б без рідних безбарвних очей і запаху твоєї улюбленої найміцнішої кави…
ДЯКУЮ, дякую за те що ти є, моя кохана самотносте…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=289512
дата надходження 29.10.2011
дата закладки 13.01.2012
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 13.01.2012
Я п’ю з піали вже холодний день –
Дві ложки цукру, скибочка лимону…
А сонце спить на лавці на пероні,
Воно собі експрес вечірній жде…
І знов тихенький черговий ковток –
Смакую день із запахом меліси…
А місяць скоро на вербу залізе.
В експрес нічний я дам йому квиток.
Як жаль, що день залишився на дні,
Хапаю ті останні аромати…
А зорям в піжмурки набридло гратись!..
Експрес… Квиток один… Квиток мені…
5 січня, 2012р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=304453
дата надходження 05.01.2012
дата закладки 13.01.2012
Щиро вітаю ВСІХ талановитих людей на цьому сайті з прекрасним святом - РІЗДВОМ! Всього найкращого! ЗДОРОВ'Я, КРАСИ, УСПІХІВ, НАТХНЕННЯ, КОХАННЯ і ЩАСТЯ!!!!!
Хочу привітати вас акровіршем:
Засіяла в небі перша чиста зірка,
Розливає місяць сяйво в небесах!..
І святкують люди! Радості без міри!
Знову ж бо в країні світлий день Різдва.
Дітвора у хати новину приносить,
Всі двори по вінця в щасті і добрі…
О, шануйтесь, любі, пригощайтесь, друзі,
Ми радієм першій преясній зорі!
7 січня, 2012р.
З любов'ю...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=304876
дата надходження 07.01.2012
дата закладки 13.01.2012
Занадто – тихо…
Темрява мабуть втрачає швидкість…
Я час вже не рахую: все застигло.
Навіть – вічність.
Радію, як в останнє при житті:
Встаю – і радість є, що можу – сісти,
Сідаю з думкою, що можу йти…
Якщо усе в моїх руках – то треба руки –
Чисті…
Якщо – в чужих, то чиста всім – вода…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=197870
дата надходження 26.06.2010
дата закладки 12.01.2012
нелігітимне
існування мого світу.
серед чужих
з дитинства чуждих
машин
людей
ідей.
невмотивоване тікання
у руїни
позавчорашніх
мрій.
під пильним наглядом
знікчемнених свиней.
невмотивоване тікання крізь етапи
життєвих просторів,
і крізь просту нудьгу.
тікання, щоб пройти крізь грати,
щоб розламати
знищити
тюрму. товарних співвідношень,
доволі їсти паперовий хліб.
штамп продано
поставлений навпроти
таких неупереджених усіх.
колись кохання переможе побут,
і віра змиє штучних відносин нутро. щоби
купатися у нескінченних водах. щоби
лишити в серці лиш добро.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=275300
дата надходження 15.08.2011
дата закладки 12.01.2012
шматок піднебесся
тхне перегаром смерті,
там тусуються янголи
і бадяжать чефір,
а ми на землі
намагаємось стерти
світло побитих
зґвалтованих
ліхтарів.
в буржуйські окуляри
жебрацьким поглядом
дивимося
як зростає скло.
невтішною рукою
я хочу вивідать
де починається Сонце.
розбиваю єбло
о камінь кулака.
б"ю у відповідь.
закоханий в дупу
приземляюсь на сніг.
а десь Ісус
в той час рождається,
несе кулемет
крізь кам"яний ліс;
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=304842
дата надходження 07.01.2012
дата закладки 12.01.2012
Сивиною засипане небо,
В прохолоді принишкла земля.
Озивається думка до тебе,
Наче гомін гірський, іздаля.
Через відстані, терни й розлуку,
Через зраду й образу душі.
Засипає зима мою муку.
Чистим снігом лягає в вірші.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=298675
дата надходження 08.12.2011
дата закладки 11.01.2012
Я зачерпну у пригорщі зими,
Розсиплю снігом біло-білим.
Віддавна я і ти - не ми,
Лиш я живу іще минулим.
Я зачерпну у пригорщі зірки,
Розсиплю в небі візерунком.
Життя веде нас навпрошки -
Ми ж витинаємо малюнком.
Я зачерпну у пригорщі дивА,
Розсиплю щедро поміж вами.
Любов моя таки жива,
Просто присипана снігами.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=303718
дата надходження 02.01.2012
дата закладки 11.01.2012
Кроки … три хвилини до поїзда…
Меццо-форте .. музики вулиць
Я і ти ..я і ти ..ти і я
Краплі падали..краплі зіткнулись
Під ногами…під ноги води
черевики повні мовчання
Три хвилини і поїзд… іди
три хвилини і осінь настане
парасолі аби як не в ряд
мед кохання аби хто не в очі
нам між стрілками час-листопад
лиш три кроки відміряв до ночі́
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=302246
дата надходження 25.12.2011
дата закладки 11.01.2012
він любив мене так само,як інші
повільно
курив
цигарка
за цигаркою
без фільтру
впивався димом
чомусь не прочитавши,
надпису на звороті
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=302918
дата надходження 28.12.2011
дата закладки 11.01.2012
зловити осінь...стримати...згубити!
солодка мить...солодка до плачу.
я хочу жити..справді вміти жити.
не маю крил,а все-таки лечу!!
холодний дощ.!то теплий...то холодний
якийсь не справжній, чи якийсь чужий..
мовчить вітряк щасливий і самотній
і Дон Кіхот до глухоти німий
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=303193
дата надходження 30.12.2011
дата закладки 11.01.2012
подих осені......
на шклі небо.......
зимовими колисковими вітер.
ми - діти
твоїх,своїх, чужих ілюзій.
любі друзі!!!!!!!
танго спогадів і дерева
голі, змучені
ми вчорашні,
ми на шпальтах
ці твої здогади
вже не перші і ще не завтрішні.
підвіконник моїх ілюзій і вазони твоїх недописів
любі друзі......
ох,любі друзі!
тільки й чути з рядків часописів
ми мовчали :
допити каву вже не вперше нам не вдавалося
зі вікном догоріло завтра -
в чашці цукром любов зосталася
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=303197
дата надходження 30.12.2011
дата закладки 11.01.2012
Торкатися до струн руками
Не відчувати …не чекати …страх
А поїзд рушив…і нема стопкрану
І завтра буде зовсім вже не так
Збрехати трошки…чи не йняти віри?...
Іти вперед чи плутати стежки.......
ТОЙ поїзд рушив і зламались крила?
Ти просто зняв їх бо стомився йти
Сторінка часу літачком у небо
Таке буває…чи буває так
І стукає пір'їнами по рейсах
Все ще не пам'ять…просто листопад
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=305431
дата надходження 09.01.2012
дата закладки 11.01.2012
мухами розлетілось небо
в нього вибіліли крила
на даху багатоповерхівки сповідь чужого ТИтаніка
пофарбованого ...в зелене
черевиками по калюжах
я навчилась любити тих хто стояв між
і тих хто наносив макіяж
ненаписана музика січня
дощем у переході
я не кинула копійок
вперше
на шоссе Київ-Краків
ще тріпоче наша мрія
замотана в поліетилен з-під пачки цигарок
що вилетів у вирій з твого вікна
без мене
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=305871
дата надходження 11.01.2012
дата закладки 11.01.2012
У Львові дощ. Яка краса!
Вмить сіре місто мокрим стало,
І все каміння, що мов спало,
Відкрило очі в небеса.
І місто ожило немов,
Розбарвилось у парасолі;
Проспект Свободи, мимоволі,
Замайорив червоним знов.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=52500
дата надходження 26.12.2007
дата закладки 11.01.2012
Яка чарівна мова в місті Лева,
І сірий камінь лине до небес...
Чого ж іще мені у світі треба?
Не складно здогадатись, що тебе.
Надвечір мряка. Шибнуті трамваї
Та філіжанка кави - світ чудес...
Мовчить і він, мій вірний SONY Vaio,
Ну що він знає, як там жити без?..
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=152583
дата надходження 30.10.2009
дата закладки 11.01.2012
Кріпакос - Небо слов’ян.
Зорепад і блискавки грім,
Злива сідлає коня,
І над просторами ллється над всім
Спокій монастиря.
А зверху над сірою хмарою
Блакить - соколина висота.
Тут земля, під неба пеленою -
Наша свята.
Слід оленя з’їдає мороз,
Здобич втікає весь день,
Але холод в шорах тримає
Дим теплом пісень.
Намела хуртовина заметів -
Донька білозубої зими.
Тут, серед поліських лісів
Виросли ми.
Нас точить сім’я москви,
Нас гне ярмо бусурман,
Та в наших венах кипить
Небо слов’ян.
І від Каспію берегів
До Карпатської зими.
Все - це наша земля!
Все - це є ми!
За бугром сокири кують,
Січ буйна голова,
Та обладунками чужинцям дзвенять
Українські слова.
І від пралісів до зірок
Підніметься військо ратне.
Тут, на рідній землі
Нам помирати.
пишіть відгуки, що і як не так, цікаво буде почути, кому сподобалося, можна і взяти слухати собі, мені буде приємно коли ця демо-домо версія піде далі і за межі сайту.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=252435
дата надходження 08.04.2011
дата закладки 11.01.2012
М'язи!
Ефектність!
Шик!
Скоро лягай! Щоб виспатись!
Люди - це не тіла -
Люди - тілесні пристрасті.
Муштра!
Тоді парад!
Пішо чи кіньми чорними
Люди - це не душа -
Люди - це царемонії.
Важко, та множ добро!
Щиро всміхайся, весело!
Люди - великий культ!
Люди - це щось піднесене!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=282518
дата надходження 24.09.2011
дата закладки 11.01.2012
Як проміння з високості -
Твої коси, твої коси...
Огортаючі, казкові,
Шовковисті, пречудові...
Намиловані, кохані...
І спокійні, як в нірвані,
І розвіяні на вітрі,
Наче самби палкі ритми...
Наче танці де латино,
Моє серце полонили...
Наче подих високості...
Я закоханий в волосся,
Що підносить над Землею...
Ні, не дівчини, а феї!
Незабутня, бездоганна...
І усмішка зчарувальна...
І волоссячко привітне...
У безхмар'ї неба-світла,
Під дощем і словом грому
Хочу викупатись в ньому!
Сонця препогідне сяйво...
Наче із картини мальва,
Чи ромашка миловидна,
Лілія, що неба гідна!
Королева.
Справжня панна...
Ти - це пристрасна троянда!
Прохолода - свіжі роси -
Це твоє полон-волосся...
Погляд милий обеззброїв:
Я - заручник пред тобою...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=293139
дата надходження 14.11.2011
дата закладки 11.01.2012
Чи бувають уроки часу? І чи час нас учить повинен? -
Ми говоримо "тільки добре", коли з нами нема людини...
Як життя протече крізь пальці, то для чого серця гарячі?
І біжать у колесах білки й забувають себе побачить...
А морози примножать кригу. А льоди від добра скресали...
Нарікали лише на Бога, та собі ми завжди прощали...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=301679
дата надходження 22.12.2011
дата закладки 11.01.2012
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 11.01.2012
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 11.01.2012
Зима на вулиці. Зима в моїй душі.
Холодні, крижані пишу вірші,
Його слова є винуватцями цих змін.
І взагалі, всьому причина - він.
Його відсутність зранила без меж.
Хоча, поява була стресом теж,
Бо розбудила в почуттях весну.
Та ненадовго. В розпачі засну...
Вві сні б мені забутись хоч на мить,
Бо серце мліє і душа болить.
Його на горизонті вже нема.
А в серці крижанім - зима, зима...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=305563
дата надходження 10.01.2012
дата закладки 11.01.2012
У дірявих від тиші будинках
Де в жмуркИ розігралися тіні
Між дірок в стелі та перестінках
Славить туга сонети невпинні
__________________________________
У штучних домівках під скрип тихих стін
Й у класики на підвіконні
Солдатики граються в штучний обмін –
Серця паперові й картонні
Під синьо-зеленою хвоєю туї
(ялинку ж забули ввібрати)
Танцюють й співають грайливі статУї
Під гул запальної гармати
______________________________
На кріслах й диванах в пияцтва обіймах
Чи просто дешевого бренді
Така само штучна й нікчемна людина
В свята теревенить про бредні
І в східного сонця яскравих усмішках
Вона бачить сни у салаті….
Кому з нас потрібні свята в перемішку
Із штучною радістю… браття?...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=304535
дата надходження 05.01.2012
дата закладки 11.01.2012
Любов прийде до мене знаю,
Але не знаю чи твоя
Ти залишив в моєму серці
Кусочок ніжного тепла.
Ти залишив любов єдину
Яку напевне збережу
Зустрінемось з тобою мимо
Та зустрічі я вже не жду.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=268683
дата надходження 05.07.2011
дата закладки 11.01.2012
Ти пробач за чесність та відвагу
І прости за відданість тяжінь
Не шукала у тобі розраду
Не ховала у тобі свій біль.
Не любила і не ревнувала
Вірним другом тобі не була
Тільки час від часу я писала
Набираючи по клавішах життя.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=289474
дата надходження 29.10.2011
дата закладки 11.01.2012
любов тут більше не живе
собі зроблю таке татуювання
без зайвих слів,без зайвих сліз
любила вперше і востаннє
о ці слова,слова-признання
слова-прощання і страждання
я викарбую болем,там де серце
ти посипаєш рани сіллю,перцем
сьогодні "кохаю" значить так мало
любов, ще вчора була
а завтра-пропала
подайте нам пристрасть сюди на підносі
люби мене швидко,хоч тут, на підлозі...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=305190
дата надходження 08.01.2012
дата закладки 11.01.2012
просто скажи що вже досить
наша історія немає продовження
просто мовчи, клади сюди рози
і йди,назавжди, далеко йди
зроби так, як я тебе прошу
піди молю тебе, піди
за тобою прийдуть лютневі морози
сніг замете всі сліди
і я забуду, точно не скоро
твоє кохання, та все ж ти піди
я тобі не покажу свої сльози
будь добрий, закрий двері з іншої сторони...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=305669
дата надходження 10.01.2012
дата закладки 11.01.2012
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 11.01.2012
« Зрадила душу, зрадила:
розміняла себе на любов,
чи то продана ти, чи крадена, -
нило серце у грудях знов. –
Продалася за ніжність дотику,
за тепло і надійність рук,
за весняних обіймів еротику,
трепіт слів після довгих розлук…
В тебе серце було украдено.
Та не ним – «за його любов»…
Ти і продана разом, і крадена!
… і сама не своя немов…»
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=218454
дата надходження 27.10.2010
дата закладки 11.01.2012
***
Шкода́, що тільки га́сиш… Шкода́ – не до запалень!..
Намокли почуттє́ві сірники…
І кроки лиш межею спокійності провалів…
Свідомість - до приречень навпрошки́…
Збирати лиш гербарій… бо зелень – то вже чудо…
Осінньо відбуяли кольори…
І кволість того щастя… що знову не прибуде
З прору́бленої поміж мрій діри́!..
І какофомна му́ка періщиться у плечі!..
Піти б в чотири сто́рони… між світ…
Та ба, обов’язковість!.. що не допустить втечі…
Ще й промовчить докірливо в отвіт…
(7.1.12)
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=305830
дата надходження 11.01.2012
дата закладки 11.01.2012
Чарівна ніч
Блакитні тіні.
Де ця краса,
Спробуй вгадай.
Таке побачиш
На Вкраїні
І більш нігде,
Запам`ятай!
Послухай лиш -
Шепочуть зорі,
А місяць робить
З ночі день.
Пливе по небу,
Наче в морі,
На крилах
Зоряних пісень.
Почуєш,наче,
Тихий шелест,
Влови цю мить -
Це - зорепад.
І пташки заспаної
Щебет.
І нескінченну
Музику цикад.
А перед ранком,
Слухай,тиша,
Аж небо зоряне
Дзвенить.
І раптом Схід,
Все ширше й ширше,
Зоря червона
Запалить.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=305839
дата надходження 11.01.2012
дата закладки 11.01.2012
кажеш, що в мене під шкірою потерті мапи,
а ти блукаєш усе і ніяк не вернешся додому.
нікому не світять ліхтарі,
ніхто не шукає прихистку в лютому...
ти кажеш, що я забута
і лише коли пробіжуся взута по твоїй пам'яті,
невільно вимовляєш моє ім'я,
шепочеш його не тій.
сієш вірші мої в теплу землю часу,
бачиш схожі прикраси і переносиш їх в сни,
а до весни зовсім трохи...
ноги малють на склі дивовижні стрибки,
кличеш уранці: "Навпаки, повернись!!!!"
відгукаюсь пальцями,
тріпочу листям кипарису,
коли відчуваю, що риси мої ти бачиш
тільки закутими в слово НАВПАКИ.
може це колір стійкий на холодних нігтях,
віття подряпало вікна до глибоких зморшок
і може чекати залишилось менше ніж трошки...
ти кажеш, що в мене під шкірою мапи потерті
і як цілунки смерті синці під очима.
хочеться йти за тими хто ще не покликав,
дике звіря вмирає від свого ж крику...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=305840
дата надходження 11.01.2012
дата закладки 11.01.2012
Я не кохаю тебе вже…прости,
що відцвіло й пелюстки облетіли…
Осінь спалила останні листи,
віхола слід замела біло-біло...
Думка іще за тобою услід,
руки у розпачі впали безсило.
Зимно...як ріки уста скував лід.
Що ж тепер буде iз нами, мій милий?...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=305450
дата надходження 10.01.2012
дата закладки 11.01.2012
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 11.01.2012
О,як ти вмієш вдарити тим словом
Мені в обличчя,ніби батогогом!
А потім,посміхнувшиись,вдати знову,
Що начебто нічого й не було.
О,як ти вмієш бути незворушним,
Коли сльоза кислотна обпече,
І шепотіти ніжно щось на вушко,
І пригортати міцно за плече...
І цілувати палко без зупину...
А потім-відштовхнути навідріз!..
О,як ти вмієш вдарити у спину,
Гіркого слова вигостривши ніж!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=270241
дата надходження 14.07.2011
дата закладки 11.01.2012
Відшелестиш нечутно в листопад-
У цю сусальну штучну позолоту...
Із темних шиб насуплених мансард
Зоріє пустка у мою скорботу...
Відшелестиш, немов і не було-
Лише у снах примарилось спонтанно...
В смарагдах ночі вистигло тепло,
Відшепотіло тихим океаном.
Отак і нам судилось між рядків
Переболіти спогадом багряним,
Неначе жмутки вирваних листків,
Що розповзлись асфальтом, ніби рани.
Переболиш-без сліз і без жалю,
В цю тиху рань, негадано погожу.
А я тебе безтямно так люблю-
Нікого полюбити так не зможу.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=300929
дата надходження 19.12.2011
дата закладки 11.01.2012