Василь Мельничук: Вибране

Жидонік16

Ну от і все, ми розійшлися

Ну    от    і    все,    ми    розійшлися,
І    дуже    боляче    мені,
Хоча    ти    знову    мені    снишся,
І    про    тебе    думаю    вночі.
І    моє    серце    б’ється    швидше,
Коли    тебе    згадаю    я    ,
Але    розумію    я    все    більше,
Що    ти    давно    вже    не    моя.
І    у    ночі    я    прокидаюсь,
У    холодному    поті,
Бо    знову    ти    мені    приснилась,
І    моє    серце    в    самоті.
Це    не    життя,    а    існування,
Існую    просто    на    землі,
А    хочу    почуттів,    кохання!!!!
А    доля    шепче    слово    ні…….

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=342597
дата надходження 07.06.2012
дата закладки 08.06.2012


Бойчук Ігор

9 травня

Для  когось  день  цей  –  “Перемога”,
Для  мене  траур  він  несе.
Я  буду  довго  ще  молити  Бога,
Щоб  він  пробачив  їх  за  все.

За  кров  пролиту  молодую,
За  ненароджених  дітей
І  за  розбиту  церкву  у  селі  святую,
В  криницях  втоплених  людей.

Самі  ж  бо  тії  “переможці”
Вели  сюди  своїх  катів.
Та  їх  не  знали  полководці,  
Чого  насправді  кат  хотів.

Вони  на  те  не  сподівались,
Що  завтра  буде  вже  війна.
Самі  йти  в  наступ  готувались,
А  була  втеча  лиш  сумна.

Кидали  в  остраху  всю  зброю,
Тікали,  підгинаючи  хвости.
Лишали  все  на  полі  бою,
Зриваючи  заводи  і  мости.

Зосталися  за  спинами  руїни,
Людей  лишили  ворогам.
Лилися  сльози  з  України,
Не  було  ліку  молитвам.

Аж  через  рік  вони  вернулись,
Але  не  волю  принесли  –  
Терор  і  муки  повернулись,
Нові  могили  поросли.

Ціни  нема  тій  перемозі,
Бо  був  розбитий  хижий  кат.
Та  оцінити  ми  не  в  змозі
Мільйони  непотрібних  втрат.

За  них  обрали  їм  дорогу
У  коридорах  темних  і  вузьких.
І  як  нам  святкувати  перемогу
На  крові  і  кістках  людських.(с)

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=336726
дата надходження 11.05.2012
дата закладки 11.05.2012


Omega

Прощальний вечір

Прощальний  вечір.  
Час  дощу
наснив  останню  зустріч  з  вами.
Крізь  сум,  не  мовлений  словами
вчувалося:  не  відпущу…
Краплини  падали  -  весна…
Весна  устами  шелестіла,
що  спрагло  так  спивали  тіло.
Безумство?  Щастя?-  хто  те  зна.
Душа  злітала  ген  увись,
дощинками  униз  летіла,
і  холодила  грішне  тіло,
щоб  згадувать  цю  мить  колись.
колись  –  у  вечори  без  вас,
як  в  тишині  місяцеокій
весняний  вечір  збудить  спокій,
щоб  наспівать  зорі  романс

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=200681
дата надходження 13.07.2010
дата закладки 19.04.2012


vova_zip

Що таке кохання?

Що  таке  кохання?  Поясни.
Так  просто  я  сказати  не  можу.
Це  побачення  в  погоду  негожу
Просто!,  це  пробудження  весни

Кохати.
Комусь  під  вікнами  читати  вірші
Комусь  свої  присвячувати  пісні.

Це  протон  і  нейтрон  в  атомі  р'азом
Або  тебе  назвали  неперевершеним  алмазом.

Це  між  двома  магнітне  поле,
Коли  страшно,  але  не  болить,  не  коле.

Це  притягання  двох  маленьких  планет.
Щоб  спілкуватись,  не  потрібен  інтернет.

Це  ніби  маленький  острів  в  океані.
Інше  не  має  значення:  все  в  тумані.

Часто  це  трохи  прози  чи  віршів.
Для  когось  написання  смс  і  листів.

Кохання  –  це  інколи  страждання,
Але,  як  не  крути,  часто  і  вінчання.

Що  воно  таке?  Скажи,  друже,  і  ти.
-Це  спогади  днів  щасливих  берегти.

Ну,  для  мене,  це  ніби  як  політ,
Летиш  і  по-новому  бачиш  цей  світ.

А  якщо  у  школі  відчув  це  почуття
Це  зранку  робити  домашнє  завдання

Бігти,  бігти,  і  повір,  не  встигати
Це  вчителя  “енку”  не  ставити  благати

Це  зимою  на  снігу  малювати  серця
Це  вперше  доточити  олівця,
І  не  повіриш,  до  кінця.

Це  двом  стояти  біля  її  дверей
І  відчувати  тиск  один  одного  грудей

Ех,  якби  тобі  розказати
Це  ніби  на  іншу  планету  злітати.

А  коли  до  неї  йдеш,  ну,  чи  вона  до  тебе,
Поприбирати  вдома  хутко  треба

Це  довго  з  другом  розмовляти,
Що  на  день  народження  дарувати

А  для  тебе,  дитино,  що  таке  кохання?
Це  коли  мама  з  татом  не  можуть  встати  
                                             зрання

Це  коли  вони  живуть  разом  досі
Але  часто  хтось  спить  на  підлозі

Це  коли  в  суботу  машину  миє  тато
А  мама  підкрадається  злодійкувато

Коли  всі  разом  і  нам  завжди  цікаво
Головне,  щоб  ніколи  не  набридало.

А  як  скаже  людина  старша?
"Зморшки  наші  вона  прикраша",

Ми  не  тримаємось  за  руки
А  разом  радіємо,  коли  приїдуть  внуки

Я  люблю  плести,  вишивати,
А  дідусь  поважно  газету  читати

Це  зимою  святкувати  з  родиною
Тоді,  повірте,  я  стаю  дитиною

Переживати,  думати  про  всіх,
Але  ж  краще  чути  близьких  сміх

Важко  пояснити,  і  до  кінця  сам  не  розбереш,
Щоб  другий  не  сумував,  коли  ти  умреш.

Це  коли  летить  маленька  пташка.
А  в  дзьобику  іншої,  як  думаєш,  що?
Не  знаю.  Це  може  бути  абищо.
А    дуже  просто  –  це  ромашка.

Це  коли  ти  серцем  відчуваєш.
Питають.  А  ти  у  відповідь  лиш  киваєш.

Отож  в  двох  словах  це  не  передати
Для  когось  це  ввесь  світ.  І  це  багато.
Для  когось  кохати  –  значить  ридати.

Хтось  любить  мовчки,  хтось  словами.
Але  це  притаманне  всім  нам  з  вами.

Робиш  перший  крок,  бо  кохаєш
Але,  жаль,  плачеш  і  страждаєш.

Знаєш,  які  купляти  квіти
А  якщо  не  ті,  радіти  щиро,  як  діти.

Це  взяти  в  руки  телефон
І  слухати  один  і  той  ж  рингтон

Це  взяти  і  подзвонити  в  третій  ночі,
Відчути  тепло  і  позбутись  порожнечі.

Це  коли  дівчинка  на  ім’я  Настя
Щось  більше  –  радість  і  щастя.

Це  нескінченні  погляди  в  очі,
Це  довгі,  недоспані  ночі.

Це  близькість  не  тільки  рук,
Але  й  гучний  на  віддалі  серця  стук

Це  розуміння  не  лише  словами,
А  й  спілкування  на  відстані  думками.

Кохання!  Скільки  всього  сказано,
А  завдяки  йому  скільки  теорем  
                           розв’язано.

Отож  розмова  довга  наша  ця,
І,  повір,  не  буде  їй  кінця.

У  всіх  людей  історія  своя
Інша.  Не  така.  Як  у  кожного  героя
Неповторна.  Колись  розкажеш,  а  яка  твоя.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=322872
дата надходження 18.03.2012
дата закладки 18.03.2012


: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 17.03.2012


: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 17.03.2012


: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 17.03.2012


АРИНА ЛУГОВСКАЯ

Прощенное воскресенье.

Нет  сил  удержать  надежду  -
пишите  о  ней  стихи.
Заплатками  на  одежде  -
отмоленные  грехи.
А  каждый  стежок  -  попытка,
а  с  каждой  дырой  -  боль.
Причины  всегда  скрыты,  
определена  роль.
Театр.  Это  я  о  жизни.
Актеры  -  это  о  нас.
Слеза  -  о  грядущей  тризне
и  смех  -  на  короткий  час.
Беспомощные,  слепые
гадаем,  грешим,  ждём
мишенями  в  Божьем  тире
да  с  фишками  за  столом.
Прощенья  бы  нам,  прощенья
и  силы  бы  всех  простить.
В  прощенное  воскресенье
в  смиреньи  принять,  быть...

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=317051
дата надходження 26.02.2012
дата закладки 26.02.2012


Басов Олег

Кому ты служишь? Богу? Бесу?

***

–  Кому  ты  служишь?  –  Богу?  –  Бесу?
Душой  твоей  владеет  кто?
Кто  водит  по  земле  повесу,
не  верящего  ни  во  что?

В  тебе  изысканность  мечтаний
и  нищета  скупых  трудов!
В  тебе  иллюзии  посланий
и  сладкий  яд  геройских  снов!

–    Кого  ты  любишь?  –  Деву?  –  Друга?
Быть  может  самого  себя?
Ты  полон  страшного  недуга  –
как  можно  жить-то  не  любя?!

–  Чего  ты  ищешь?  –  Покаянья?
Прощенья?  Милость?  Благодать?
Простой  поддержки,  пониманья?  
–  Не  научившись  понимать?!

Полнишь  обидой  чемоданы,
их  множишь,  носишь  за  собой…
а  всюду  хитрые  капканы
следят  охотно  за  тобой!

–  Душой  откройся  –  и  ликуй
от  радости  преображенья!
и  светом  веры  зарисуй
былые  страхи  и  сомненья!

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=315991
дата надходження 22.02.2012
дата закладки 22.02.2012


Іванка Пазій

Ми сьогодні закінчуєм школу

Пройшло  11  років  навчання,
Пролетіли  наче  мить.
Було  в  ній  і  розчарування,
І  щастя  багато  хвиль.
Ми  вступаєм  в  доросле  життя,
Перед  нами  відкрита  дорога.
У  довге,  самостійне  буття,
Це  наша  життєва  дорога.
Ми  сьогодні  закінчуєм  школу,
Прощаємось  з  нею  назавжди.
Не  раджу  забувати  цього  нікому,
В  пам`яті  ці  моменти  в  нас  будуть  завжди.
Ми  сварилися,  бились,  кричали
Потім  знову  мирились.
Стали  старші  -  розумніші,
На  уроках  були  спокійніші.
Вчителі  вже  нас  хвалили
Та  не  всі,  бо  не  любли
Ми  читати  і  зубрити.
Вчили  все,  що  ми  могли,
Та  старались  ми  учити,
Навіть  те,  що  не  могли.
Прощавай  ти  наша  школо,
Прощавайте  вчителі!
Не  забудемо  ніколи  
Все  чого  навчили  ви!

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=309068
дата надходження 25.01.2012
дата закладки 10.02.2012


Oleg Kolibaba

Моїй школі

Згадав  Тебе  у  дні  чудові,
Оселя  всіх  стандартних  знань,
І  перших  днів  переживань
Навчання.  Віражі  казкові

У  моїх  спогадах  повстали.
О  школо,  я  Тебе  любив.
Твоїми  книгами  я  жив,
Вони  знання  мені  віддали.

Як  легко  було  в  То́бі  вчитись-
Я  вже  давно  це  зрозумів.
За  десять  років  я  зумів
Книжковій  волі  підкоритись.

Твої  знання  я  не  забуду,
Це  ж  є  основа  всіх  основ.
А  я  основи  знав,  немов...  
Ну  досить.  Добре  знав,  не  буду

Хвалитися.  Одне  скажу́:
Що  в  дні  нові  свої  чудові,
Я  вдячний  школі  тій  у  Львові.
Про  неї  добру  пам'ять  збережу!

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=292543
дата надходження 12.11.2011
дата закладки 10.02.2012