Сумний перон,
Мотив вокзальний.
Невже це сон?
Такий дзеркальний…
І знов, прощай,
Вогонь мети!
О мій трамвай,
Куди ж це ти?!
Ревеш, спішиш,
Не повернеш ніколи.
Куди ти мчиш?
За кОтрі видноколи?
Сумний перон,
І колії самотні.
Невже це сон?
Холодної безодні?
Ні! Зачекай!
Переведу лиш подих..
Ти тільки не спіши,
Ти ж мій забудеш дотик!
Я бігтиму, я мчатиму!
За спогадами, мріями..
А хочеш, я кричатиму!
Тільки лишись надією!…
Сумний перон…
Мені уже всерівно
Чи це не сон?
Чи марю я наївно..
Трамваю, мчись!
І не вертай ніколи!
І спогади візьми
За свої видноколи!
І пОру ту сумну,
І мрії з іменами!
Миттєвість ту одну
Розсій поміж віками…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=312946
дата надходження 10.02.2012
дата закладки 12.01.2014