[i]Алегоричний, та ніяк не автобіографічний…
Прийшов на ум ще тоді, коли було мирно…
в Україні і в світі… А звучить, як здається,
злободенно, громадянсько-політично.
Чи не так?..............
[youtube]https://youtu.be/TElJr2wIq9o[/youtube]
[b][color="#7a03a1"]Я бомба уповільненої дії –
зірватись можу раптом і…
всяк час :
ніхто торкнутися мене не сміє –
несу в собі тротиловий запас.
До мене шнур бікфордів недосяжний,
в мені – убивчий пороху...
заряд!
Хоч вік у мене вельми вже поважний,
вогню – сто сонць і зірок міріад!
Та хто те знає, де й коли зірвуся,
кому я міць свою жбурну
прудку…
Недарма ж уповільненою звуся,
куняючи, як кіт, у холодку![/color][/b]
25.12.2016
[/i]
Примітка. Портрет Данила Нечая - одного з ватажків
народного повстання під проводом Богдана Хмельницького
(Світлина автора, зроблена із експонату музею м.Тульчина)
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=694704
дата надходження 16.10.2016
дата закладки 17.10.2016
Осінній вітер…Морок…Сумні тіні,
Що не живуть на повну в сірих буднях.
Бездомний пес…Вокзал…Холодні стіни…
Серця безжальні, які б’ються в людях.
Потерта шерсть і перебиті лапи,
І очі, що шукають, просять, молять…
Якби комусь хоч довелося знати,
Скільки собаче серце таїть болю!
Як виживає і втрачає віру,
Шукає рідний та знайомий запах…
Де той хазяїн, що колись в квартиру
Приніс цю душу і чотири лапи?!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=386326
дата надходження 20.12.2012
дата закладки 05.02.2016
Нас Луцьк вечірній запросив у гості,
В осіннє місто диво ліхтарів,
Де кави запах до кав’ярень просить,
І музика лунає звідусіль…
Униз стежина, що веде до парку,
Вся в зелені, неначе йдеш у ліс,
Тут мимоволі кидаєш цигарку,
Яку з собою ти до парку ніс.
Вслухаємось про що шумлять тополі,
І линуть з парку крики пугача,
Снують закохані, щасливі юні долі
І зорі в темнім небі щось кричать.
А ми йдемо… Милуємось собором,
Вдивляємось у замкову красу,
Старим ідемо, по бруківці, двором,
Заходимо у паркову росу.
А тут, над Стиром клени золотяться
І лебеді з малечою не сплять,
Вони уже нікого не бояться,
Краса у парку – справжня благодать.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=442074
дата надходження 08.08.2013
дата закладки 29.06.2015
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 06.11.2012
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 11.04.2012
Відлюдником живеш серед людей.
Ця сіра маса співчуття не має.
І не знайти відчинених дверей,
Ніхто тебе, напевно, не чекає.
Усі женуть, сміються, навіть б`ють,
Вони ж "пани", нема де правди діти.
Та дурні ці ніколи не збагнуть,
Що їх життя-це не постійні квіти.
Жебрачику, від долі не тікай.
Нехай вона Фортуну не скорила.
В обличчя всім нещасним заспівай
ту пісеньку, що сильним бути вчила.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=327919
дата надходження 05.04.2012
дата закладки 05.04.2012
Маленьке фото ношу в гаманці,
Затерте днями, й що таїть, роками.
Вже час нас підганяє стусанами.
До нього залишаємось глухі.
Маленьке фото, по краях картате
За частого виймання й теплих рук.
Щоразу, наче вперше серця стук.
Буремна доля, спробами строката.
Мій милий, жаль що тільки... Вже й не друг.
Маленьке фото, зрошене сльозами.
Не дотягтись до тебе вже губами.
Ти мій рубіж. І ще одна із мук.
Маленько фото ношу в гаманці.
На ньому ти на білого ведмедя схожий.
Смієшся, наче день погожий.
А в мене ж сльози видно на лиці...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=325028
дата надходження 25.03.2012
дата закладки 26.03.2012
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 25.03.2012
Моєму серцю час у санаторій.
Твоїм очам потрібен PhotoShop.
Ми - королі безлюдних територій,
Загублених між "майже" та "якщо б".
Так хочемо здаватися живими,
Що дихаємо, майже як живі.
Так... ми, мабуть, ті самі херувими,
Що крила загубили у траві.
У наших жилах кров іде по колу.
Байдужим ритмом стукає у груди.
П"ємо холодне пиво, теплу колу...
Ти знаєш - ми також, напевно, люди!
І, ніби пси, прив"язані до буди,
Сторожим - кожен свій примарний Світ.
Закохані в свою "свободу від" -
Серця не вбережемо від застуди...
Ми - демони, посаджені за ґрати.
В одній неволі - та, на жаль, нарізно...
Ти знаєш - жити краще, ніж вмирати...
Та ми це зрозумієм
надто
пізно...
2011.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=319753
дата надходження 07.03.2012
дата закладки 13.03.2012
Не зникай, я прошу, не зникай,
Не кажи, що пора вже настала,
Я не хочу почути, прощай,
Бо тобі своє серце віддала.
Не зникай, я прошу, не іди,
Не кажи, що вже часу немає.
Дай напитись живої води,
Ту, що душу назавжди зціляє.
Не зникай, я прошу, зупинись,
Подаруй мені ще хоч хвилину,
Полетівши з тобою у вись,
Не забуду ніколи цю днину,
Не зникай із життя, я молю,
Бо лиха моя стане година.
Ти повір, що тебе я люблю
І що ти моя мрія єдина.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=317923
дата надходження 29.02.2012
дата закладки 13.03.2012
Очі твої ліщинові...
Сну мені не залишили...
Вуста вершково-малинові
Тілом ковзали...
Вишнями ліжко встелене стиглими...
І пелюстками ніжними,
Наче пір'їнки пухнастими
Трепетно-орхідейними
Пестиш своїми ласками...
Очі твої ліщинові...
Сну мені не залишили...
Саме з таким мужчиною
Хочу впиватись тишею...
Очі твої ліщинові...
Липою,глодом, м'ятою...
Ранки медові, бурштинові...
Постіль залиш зім'ятою!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=319116
дата надходження 04.03.2012
дата закладки 10.03.2012