Де рветься нитка - хтось один згоряє.
Тоді на рани - інший сипле сіль.
Любов жорстока... Іноді вбиває.
Вбиває все... і залишає біль.
Де рветься нитка - значить було тонко.
Значить не варто вузлики в"язати.
Не мають сенсу зламані стосунки.
Смертельнохворе - вже не врятувати.
Де рветься нитка - плакати не треба,
Щоб не пекло пораненій душі.
Де рветься нитка - потай рветься небо.
Де рветься небо - пишуться вірші.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=305606
дата надходження 10.01.2012
дата закладки 24.09.2012
Я разучилась верить в чудеса,
Разбив надежду о скалу печали,
Все чаще слышу грусти голоса,
Которые покорно так молчали.
Все чаще просыпаюсь по ночам
И сердце рвется от колючей боли.
И знаешь ты, что я ведь все отдам
За исцеленье. Мне не надо воли.
Но все напрасно, ты уходишь прочь,
Обрушив на меня осколки рая,
Не обернувшись даже, чтоб помочь,
Я ведь от боли тихо умираю.
Но знаешь, я и с этим буду жить.
Не знаю как, ведь сердце плачет кровью.
Забуду думал? Не смогу забыть.
Ведь я больна хронической любовью.
За что люблю? Так разве ж знаю я?
И разве любят искренне за что-то?
За просто так. Что вдруг любовь моя
Тебя нашла на жизни повороте.
За то что я была в твоей судьбе,
Пускай по краешку, но все таки промчалась,
За то что в сердце память о тебе
Кровавым шрамом навсегда осталась.
Что по одним дорогам мы идем,
Что дышим воздухом с тобой тем самым,
За то что то же солнце светит днем,
А ночью звезды те ж горят огнями.
За то что память светлое хранит,
За то что сердце снова плачет кровью,
За то что по-другому мне не жить:
Любовь ведь исцеляется любовью.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=257539
дата надходження 04.05.2011
дата закладки 27.06.2012
"Пробач мені"-прошепотіли губи...
І небо розлетілось на шматки...
"Пробач мені"... Так холодно і грубо,
Як дотиком безжальної руки.
"Пробач... Я йду... Не треба зупиняти...
Ти ще полюбиш сильно,назавжди..."
Пусті слова,не треба їх казати,
Ти краще помовчи і просто йди.
"Пробач мені" сьогодні забагато...
Це прірва із обірваних надій,
Це наче крила раптом обірвати
І геть жбурнути душі наших мрій.
"Пробач мені...-тепер це навіть смішно,-
Ти не турбуйся... Ти лише не плач..."
Коли душа ридає безутішно,
Нащо мені,скажи,твоє "Пробач"?
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=256204
дата надходження 26.04.2011
дата закладки 20.02.2012
Я відрікаюсь від любові...
У ній уже нема весни.
Я відрікаюсь від любові
І відрікаюсь без вини.
Я відрікаюсь від любові
І обриваю її цвіт...
Я відрікаюсь від любові,
Любов спалив її ж зеніт.
Я відрікаюсь від любові,
У ній замішана сльоза.
Я відрікаюсь від любові,
Вона тепер для нас чужа.
Я відрікаюсь від любові,
Ще озираючись назад.
І відрікаюсь від любові,
Бо наш уже самотній сад.
Я відрікаюсь від любові
Й шепчу до серця: “Потерпи!”
Я відрікаюсь від любові...
Я відрікаюся. А ти?
Я відрікаюсь від любові.
Не повернути, що було...
Я ж відрікаюсь від любові,
Бо ти відрікся вже давно.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=291239
дата надходження 06.11.2011
дата закладки 20.02.2012
Складний і довгий шлях кохання,
Згадай - як думка до світання нас полонила і вражала -
Що я хотів - то ти бажала.
Я обіймав тебе думками,
А ти чарівними словами мене, кохана, дивувала,
В обіймах щастя засинала.
Безхмарного життя немає,
І ніжна музика не грає в серцях закоханих весь час...
Таке бувало і у нас.
Я прочитав в твоїх очах
Любов і біль, бажання й страх.
Незрозуміла дивна сила наблизила нас й віддалила,
Як зірка серце спалахнуло,
І нам здалось, що все минуло...
Але життя - це дивна річ,
В усьому світі день і ніч бурлять кохання поєдинки,
І мріють всі, хоч на хвилинку, потрапити у вир подій -
Бажань і радісних надій..
А ще сказати я хотів,
Що не дарма тебе зустрів,
Що пісня щастя і любові іще звучить,
І мимоволі, перегортаючи сторінки тих днів, яскравих як картинки,
Я день і ніч тебе благаю - кохай мене, як я кохаю.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=275244
дата надходження 15.08.2011
дата закладки 20.02.2012
"Какая встреча! Здравствуй! Как дела?"-
Не уж то ты? Тревожная потеря...
Так долго я вот этот миг ждала,
А вот теперь глазам своим не верю.
Ну как ты жил? Наверно, лучше всех.
Похорошел, немного изменился.
А знаешь, вспоминала я твой смех
И, не поверишь, ты мне часто снился.
Ну что ты растерялся так? Не ждал?
И я удивлена, тебе признаюся.
Давно не виделись. Не уж то не скучал?
Да что я говорю...вновь забываюсь.
Что ж мы молчим? Спроси ты первый.
Да ты не бойся, я же все простила.
Просто слова растратила, наверно,
Ведь столько мысленно с тобою говорила.
Тебе б сейчас о многом рассказать,
Но я молчу, от мыслей отбиваюсь,
Ведь мне из слов, которых не собрать
Лишь только "Здравствуй" и осталось.
2009г.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=263646
дата надходження 06.06.2011
дата закладки 18.02.2012
У мого смутку твоє обличчя,
У мого болю твої слова...
А небо знову літати кличе,
Та крил немає, ти їх зламав...
У мого смутку наївні очі
І тихий погляд з-під чорних вій,
І безкінечні безсонні ночі,
І тисячІ нездійсненних мрій.
У мого смутку на серці зимно,
Без тебе холод, з тобою - теж...
У мого смутку сльоза невпинна
І їй до болю немає меж.
Палає осінь, така велична,
Дні, наче листя, мої зрива...
У мого смутку твоє обличчя,
У мого болю твої слова...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=288332
дата надходження 24.10.2011
дата закладки 17.02.2012
А я до тебе наче й не жила,
До тебе ще й, здається, не любила.
То інша я вперед наосліп йшла,
Під смутком заховавши свої крила.
То не зі мною хтось гуляв в саду,
То не мене чужі долоні гріли,
В тій дівчині себе не віднайду -
То не моє минуле пролетіло.
То наче сон, що снився стільки літ,
Наче кіно для іншого героя,
Такий тепер чужий, далекий світ,
Все, що було, то наче не зі мною.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=312028
дата надходження 07.02.2012
дата закладки 16.02.2012
Давно не виделись?
Согласен...
Сто лет?
Да ну, не может быть!
Твой вид?
Такой же - очень классный,
А взгляд...
Его нельзя забыть!
Твой жест -
Волнует, как и прежде,
Намек понятен и без слов...
Дождь,
Как тогда, смочил одежды,
Давай в кафе, -
Там кофе, кров?..
Поговорим без лишней мушки,
Сценарий жизни -
Невпопад,
У Богом брошенной церквушки
Застиг нас дождь
Сто лет назад...
А сердца стук
Такой приятный,
Рвет из души бемолем Соль,
Сто лет спустя
Он стал понятным,
До нижней До сыгравши роль!
21.09.2009
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=305236
дата надходження 09.01.2012
дата закладки 16.02.2012