Ми з тобою поїдем в Голландію, Англію, Швецію
А поки ти вчи свою античну юриспруденцію
Набирай всі найвищі бали, і ніколи,
Чуєш, ніколи, не питай як його звали
Колись ти писатимеш дорогою авторучкою
А я чекатиму тебе вдома, вже з обручкою
І якщо це все збудеться, і якщо ми сім’я
То хіба важливо, його ім’я?
А якщо ти осінню зляжеш з температурою
Я буду поруч із фільмом, чаєм, мікстурою
Зіграєм партію морського бою
Лиш не питай хто колись був зі мною
Я лежу тихенько на твоїх колінах
Ми топимо зиму у білих винах
І я дозволяю себе цілувати
Хоч іще пам’ятаю як його звати
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=357747
дата надходження 16.08.2012
дата закладки 04.01.2014
ми люди?
нi, ми кораблi
могутн, сильнi чи слабкi
то на поверхнi
то на днi...
ти запитаэш, де ж э ти?
я промовчу
почуэш лиш моi думки
в них бiль, непокора
i шрами вiд води
засни, засни...
пiд хвиль колиску темноти
i враз вiдчуэш ти
ворожi злi побоi
i скрип палуби...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=358213
дата надходження 17.08.2012
дата закладки 04.01.2014
я шукаю себе у прозі
у цих начертальних рядках
і уже на моєму порозі
пролітають думки, мов у снах
вітром в дім задуває нещастя
й роздирає кігтями скло
в голові вже буря і щастя
смерть мені приносить тепло
хочу впасти я і забутись
і з тобою заснути навік
а не в обличчя людей утупитись
немов ти немаєш повік.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=317424
дата надходження 27.02.2012
дата закладки 04.01.2014
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 27.02.2012
Душа застигла. Краса ховає
Час ненависті, злоби.
До себе кличе. Забирає
Усі печалі і незгоди.
Стало тепло на душі...
Зима зігріла
так нежданно...
І Холодна, принесла надію,
Що сніг -не просто так.
Навіяв спогади...
Десь там у комірчині
Сидить моє майбутнє...
Тихо, ніжно пише мрії
На листочок, як оце я -
Поспіхом і чуть незграбно,
Але...
У сні зімлію
Й стану морем - великим, просторим,
безкраїм...
Стану сонцем і закину всіх промінням.
Люди...
Гори...
Пролітаю, наче птаха.
Сон несе мене у хвилі сині неба-океану...
І...
все вище....
Зорі... Ось вони!
Такі далекі... Я дістану пензль і намалюю
Зіроньку... У іншім кра́ї неба - де немає.
Ось так краще.
А що далі?
Стану вітром, вітром в полі неспокійним,
Щоб летіти повз ромашки.
Волі!
Волі!!!
Так!
Уверх - у білі хмари...
А внизу струмочок мліє
В ніжних митях поцілунку...лісу...
Знов на поле! Так! Купатись у волошках!
Ах! Щекочуть ручки-ніжки.
Так приємно і співоче...
Я б подалі... У печери,
Щоб закинути побільше... Світла!
У самі куточки...
Там здійняти вирій пилу,
Завертіти і надути
більше ЩАСТЯ...
У віночки, що на полі їх лишили
Дівчиноньки ненароком,
як косили...........
...........
...........
Я б злетіла вище себе,
Вище себе,
У надії...
Де мене
уже й немає.....
Де лише солодкі хвилі... Сну...
Підхоплять...
Я засну... у сні...
засну...
і знову, знов!..
Засну...
Чимдалі....
В сон....
Чимдужче занести себе
від себе
в небо...
Щоб відчути край... Там,
Де щастя не хвилини - ВІЧНО...
Там застигну і порину... В миті...
Стану часом...
прийдешнім...
цим і тим, що буде...
що настало...
що ніколи вже не буде...
Але... прекрасним!..
Точно - снігом! Так!
Впаду в долоні і...
розтану на хвилину...
Далі знову. Без зупину!..
Буду вічно я любов'ю. Тільки нею -
Інше все прийде за мною...
Так незванно впригну в мрію
І забуду там про небо - стану ним самим...
просторим...
Розпахну усім навколо
ЩАСТЯ!
Та й побільше!
Більше щастя!!!
Щастя мало не буває!
І... навчу усіх ЛЮБИТИ...................
...........................
..........................
........................
......................
Сну не стало... Світло... Сонце...
Ніжний промінь відкрив віко. Одне... Друге...
Так ліниво потягну́ться мрії...
і поринуть в товщу сну...
в квітучу зиму...
Сніг... І я уже не сплю. Але...
я ВСЮДИ...
я в УСЬОМУ...
я в ЛЮБОВІ...
Адже щастя в нас...
це звуки серця...
сни...
надії...
мрії...
Справжні ми, коли...
заснули....
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=311339
дата надходження 04.02.2012
дата закладки 21.02.2012