Мій хлопчик, ще зовсім хлопчик
Зітканий з впертості, мужності й ніжності
Небо листопада, поселилось в його очах
Маленькі бісенята, виглядають з під вій, коли він посміхається
Дороги Сходу сивиною пройшлись його скронями
Намертво врізались в лінії долі долонь
Мій хлопчик, вчиться наново жити.
Засинати без кулемета
Не здригатися від вибухів феєрверків.
Вчиться посміхатися, без болю
В очах та слідах від кульових поранень
Я ходжу за ним тінню. Розповідаю смішні історії
Вимикаю телевізор
Обіймаю, коли у вісні, він знову починає знищувати сепаратистів,
Коли його щелепи зводить, а з горла виривається
КРИК.
Мій хлопчик, ще зовсім ще зовсім хлопчик
По-дитячому тішиться першим сніжинкам
І свіжій домашній випічці
Кутає носа в мій довжелезний барвистий шарф.
Він щиро вірить, що зовсім скоро,
я перестану плакати ночами над його військовими записами
А з моєї аптечки, назавжди зникнуть
Знеболюючі, заспокійливі, цигарки
він ходить за мною назирці
Заблоковує сайти новин на комп’ютері
Змушує їсти, і вкладає спати, до себе під серце
Ми починаємо жити заново
Як добре, що у «нас» є «ми»
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=537381
дата надходження 16.11.2014
дата закладки 23.11.2014
Я прочитав в "Times", що ти вже пішла,
І не допила свою ранішню каву.
Поки та стигла ти зробилася зла,
Ти била весь посуд знову і знову
А заспокоїти міг тебе тільки Шекспір
Якого читала весь час перед сном,
А я так любив повертатись в той двір
Де дощ був неначе солодке вино.
Ми чекали тих злив, як Пришестя Христа,
Сиділи на лавці, як завжди щось співали,
І поводились ніби дрібна дітвора
Та біль один одного щодня відчували.
Бо ми невід'ємні як кисень й вогонь
Без тебе я просто існувати не взмозі
Тому повернись, дай тепло тих долонь,
Які так люблю відчувати в дорозі.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=417907
дата надходження 12.04.2013
дата закладки 29.04.2013
кава зі згущеним молоком
губи з кавою
губи з твоїми губами
а далі смутно пригадую
ранок в твоєму ліжку
знов почався як вечір п’ятниці
і я сама почепила собі
клеймо дешевої зрадниці
залізала до нас в вікно осінь
залізали за нею дощі
я думала все буде просто
лише б не чіпав душі
кава зі згущеним молоком
мої-твої губи із кавою
це мабуть найкраще зі всього
що зараз про тебе пригадую
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=404825
дата надходження 28.02.2013
дата закладки 02.03.2013
знайти опору, щоб могти збудувати дах
щоб забратись на нього й вибрати крах
щоб летіти в повітрі й усміхатись землі
перший раз усміхатись справжньо
без слів
тоді можна бути не тут і не там
не зараз не потім не з ним і не сам
летіти до смерті летіти в нікуди
вдаритись плоттю в живі ще споруди
вдаритись справжньо
без слів.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=381953
дата надходження 02.12.2012
дата закладки 02.12.2012
Ми відвикаємо писати листи,
все частіше електронна пошта…
Слова ховаємо в вай фай і дроти,
так і почерк забути свій можна…
Ми вже не так відчуваємо слова,
вони мов всі однакові, рівні,
і ніби то мова наша і жива,
... вже якось не так звучить постійно…
В поштовій скриньці лише комунальні,
купа пилу, й дешеві реклами…
Хоч кажіть мені, що я ненормальний
чекаю на листа, як ночами
чекають на сон, ніжний і теплий,
як на потяг в якому кохана…
Напиши листа від серця, відверто,
як вперше сказане слово «Мама»…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=376981
дата надходження 11.11.2012
дата закладки 11.11.2012
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 28.10.2012
коли до губ твоїх
торкнуся на світанні
я прошепчу тобі
як я тебе люблю
коли відкриєш очі
і мене побачиш
посміхнешся ти
а я тобі скажу
милий мій коханий
любий мій рідний
я не хотіла
порушить твій сон
бо ти так мило
мруживсь і вії
лиш мерехтіли
над твоїм чолом
легко гойдалось
пасмо золотаве
а я розглядала
тебе як ти спиш
ти такий милий
тебе я кохаю
понад усе
чому ти мовчиш?
а ти посміхнешся
мені знову ніжно
і скажеш що слухаєш
мої слова
і скажеш що любиш
мене так безмежно
а я пригорнусь
до грудей твоїх так
щоб можна почути
стукіт серденька
і задрімаю
на твоїм плечі
а ти мені скажеш
моя маленька
знов закуняла
ще трохи поспи
і ти поцілуєш мене
ніжно в скроню
чарівний присниться
мені гарний сон
як ми на хмаринці
літаєм з тобою
тобі розповім
як прокинусь я знов
і скажу я не хочу
щоб ти кудись йшов
і будеш так довго
лежати зі мною
мене цілувать
й говорить про любов...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=373369
дата надходження 26.10.2012
дата закладки 28.10.2012
У кохання твоє лице,
посмішка й профіль,
контури, голос, погляд і дотик…
У вірності твої очі…
навіть коли, все ховається мовчки
в холодні ночі…
У щастя твоя посмішка,
без фальші брехні і домішок…
До тебе зараз приклеєний скотчем ,
… знаю,що у вірності твої очі,
у кохання твоє лице…
я хочу… до т е б е ,
ти моє усе…
…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=373678
дата надходження 27.10.2012
дата закладки 28.10.2012
N......без мене
І світ тепер не має виходу нікуди...
Прийшов бо сам на синій поклик залізниць,
В дроти замотаний від потягів прибулих,
Загублений у русі незнайомих лиць...
Стихає вітер над пустим пероном,
Сріблястим диханням гудуть дроти і я
У щонайглибшому з усіх полоні
Вмикаю дійсність, щоб промовити ім'я...
Аби воно звучало наче й справді
Лише сьогодні світ хтось сотворив,
І не буває ніякого "завтра"...
Твій погляд - то найбільше диво з див...
Дух 3.03.11 р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=372003
дата надходження 19.10.2012
дата закладки 19.10.2012
Мені б на дотик більше твоєї уваги,
на поцілунок…ніжності…
просто справді, не вистачає наснаги
і сили,
набридли світи цієї постійності…
рутина і побут так втомлює,
я на нулі, під нулем, у ньому…
суть не міняється…сковує
час свою сталеву підкову…
… в спину б’є, не озираючись,
а далі все як має бути…
мені б… на дотик більше навіть граючись
твоєї уваги…
й поцілунку на повні груди…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=368630
дата надходження 04.10.2012
дата закладки 05.10.2012
Заклинаю, просто заклинаю,
не нужно его ждать.
Ты одна, одна такая,
должен был он это знать.
Заклинаю будь счастлива,
позабыв плохие дни.
Не целуй так торопливо,
ангелы приходят в сны.
Но целуют только смертных.
Ангела нельзя обнять.
Мало белых средь верных.
Верные в аду горят.
В ангелы берут бродягу
что отдал всю жизнь судьбе.
Тот кто уважал отвагу,
с королём был на ровне.
Бойся ангела родная,
бойся истины в словах.
Заберёт он душу с рая
как уснёшь в его руках.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=365048
дата надходження 19.09.2012
дата закладки 20.09.2012
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 17.09.2012
Потяг... Повно натовпу і бруду,
Серце в ритм зі стукотом колес
Б'ється барабаном в мої груди,
Мов могутній красень Геркулес...
Труться неспокійною юрбою
Мною ненаписані рядки.
Хвилями шаленого прибою
Мозок мій розбурхують думки.
В світлі ліхтарів, що на зупинках
В ніч турбують заспаних примар,
Сон малює привидів картинки,
Й ними щедро сповнює кошмар.
Вдаль повільно котиться свідомість,
Глибоко занурююсь в світи,
Де панує вічна невагомість,
Зло змінила легкість доброти.
І тому зникає вмить бажання
Знову прокидатися від сну.
Жадібно торкаю, мов востаннє,
Тиші зачаровану струну…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=361729
дата надходження 03.09.2012
дата закладки 03.09.2012
Так хочу пережити смерть кохання,
Вдихнути, щоб по тілу знов побігла кров,
Щоб запах гнилі, сліз й забутого страждання,
Почистила хоча б якась, та все ж нова любов...
Щоб більш не рвало душу на шматочки світла,
Які згорівши попіл залишають на легенях,
І сіль в сльозах так виїдала сушу,
В таких спрацьованих і мужніх жменях.
Так хочу пережити смерть кохання,
Очиститись і руки добре змити,
Хоч я навчився бути сам,
Та все ж у парі хочу жити.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=307983
дата надходження 21.01.2012
дата закладки 02.09.2012
Святий Отець, мені чомусь так важко...
Святий Отець, я все Вам розкажу,
Скажіть лише, скажіть лише, будь ласка,
Чому, чому я зараз так тремчу?
Цю сповідь збережіть, прошу, в секреті,
Та що я Вам кажу... Будь ласка, не звиніть,
Сама не знаю, в чим мій важкий жребій,
Сама не знаю, чому так болить...
Святий Отець, Ви бачили немало,
Святий Отець, Ви знаєте життя...
Ваш час, я знаю, витрачаю марно,
Але мені так треба співчуття,
Увага того, кого я не знаю,
Кому могла б відкритися сама..
З чого ж почати... Із якого краю?
З початку може? Чи мабуть з кінця?
Почну з того, що дихати все важче...
Таке Ви чули тисячі разів.
Вам навіть, може, здасться,
Що я не знайду більше влучних слів.
Але насправді, серцю так погано,
І ніби в жар все тіло так тремтить...
Отче, Ви знаєте, його так мало...
Отче, Ви знаєте, як це болить?!
Знаєте... коли нестерпно, невитримно
Тепла так мало, не стачає сліз...
Коли усе, що треба, що повинно,
Відсутністю своєю тягне вниз,
Коли усе, що хочу дарувати:
І ніжність, й радість, й сонячний політ...
Ах Отче! Вам би тільки знати,
Коли цього не можу дати, як болить!
Ви б знали.. Тільки б доторк... все б віддала,
Щоб тільки цілувати у чоло,
Щоб в далині далекій не зникала,
Щоб щастя поруч, у руці, було!
Долоня до долоні... Губи - в губи...
Пробачте мої сльози, я слабка...
Як серце гучно роздирає груди,
Ви чули, Отче? Я не про слова...
Святий Отець, я без нього не можу...
Мені не вистачає тих очей..
Та що ж все "я"... За нього і не прошу...
Йому не легше від пустих ночей...
Йому так важко, милому моєму,
Від того серце рветься на шмаття...
Де б я могла здобути панацею,
Щоб не боліло в нього від знання
Того, що я далеко... навіть надто...
Я хочу, щоб він вірив до кінця!
Щоб наших душ закоханих багаття,
Він знав, - одне лише на все життя...
Святий Отець, я знаю, ми все зможем,
Крізь все пройдемо. Разом назавжди.
Але болить.. розлука... відстань.. Боже!
Здолати це, благаю, поможи...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=356814
дата надходження 12.08.2012
дата закладки 12.08.2012
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 13.04.2012
Ти знаєш, я сильно так вмію любити,
Аж іноді страшно самій.
Як люблю тебе! Як необачно – любити…
Ображати мене лиш не смій.
Ти знаєш, я вірно так вмію кохати,
Чи комусь це потрібно – порадь.
Чи ще можуть у світі оце цінувати?
Лиш не зрадь мене. Лиш не зрадь…
Хтозна, як обернеться ще дивная доля,
Та прошу – вірним другом будь.
Чи за гори далекі йдеш, а чи за море –
Не забудь мене. Не забудь…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=329993
дата надходження 13.04.2012
дата закладки 13.04.2012
Де ділись генії-поети?
Де ділись генії-митці?
Що карбували, як монети,
Слова, тримаючи в руці
Не паличку чарівну палко,
А звичайнісіньке перо,
Любили мову рідну змалку,
Плекали в серці, як добро.
Де ділись генії великі?
Де ділись ті, що в туги час,
В години розпачу і крику
Слівцем підтримували нас?
І в майже мертвій вже країні
Лиш чулись вільні їх слова,
Слова прекрасні, солов’їні, -
Жива ще мова, ще жива!
То не слова були – перлини,
А мова – чистий діамант.
Творили задля України.
Де дівся зараз той талант?
Де ділись поклики надії?
Де ділись щирі голоси?
Над ними зараз вітер віє,
Їхні могили заросли.
Бо їх нема, пішли у вічність,
Пішли давно у забуття.
Та не померла їх величність,
Та не забуте їх життя.
Але чи варто пам’ятати,
Якщо не можем оцінить?
Ми мову стали забувати,
В чужій країні стали жить.
Батьків ми славу в бруд втоптали,
На рідний край вдягли ярмо.
Самі у себе все покрали,
Так скоро й матір продамо!
Сліпі ми стали, безпорадні,
У душах жадібність кипить.
Де ділись генії-таланти,
Хто словом все це міг спинить?
І поки ще мовчать багнети,
І стали черствими не всі,
Озвіться, генії-поети!
Озвіться, генії-митці!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=286846
дата надходження 17.10.2011
дата закладки 23.03.2012
Вiн тебе не чує …. .
Холодний дощ стікає по вікні,
Змиваючи з весни немиті шиби,
Наспівує мелодії сумні
Про те кохання,що його ви вбили.
Біжить краплинка по його щоці
Немов сльоза і капає під ноги,
Тепло ще відчуваю у руці,
Останній скарб ,залишений тобою.
Холодним лезом вдарили слова,
Холодним душем окропило тіло,
Раніше ти ж такою небула-
Душа счерствіла,серце заніміло.
Невже кохання зовсім не було?
Його ж приймала ніби для забави.
А пам'ятаєш,як колись цвіло,
Оте кохання ,яке вдвох шукали?
Пройдуть роки і прийде ще той час,
Коли сама залишившись з собою,
Згадаєш,що об'єднувало вас,
І що втекло за бистрою водою.
На твій дзвінок ніхто не відповість,
А в відповідь-,,Цей номер не існує!,,
Ти не тримай в собі на нього злість.
Любов заснула-він тебе не чує.
© Copyright: Виктор Гала, 2012
Свидетельство о публикации №11201189916
ID: 307455
Рубрика: Вірші, Лірика
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=321868
дата надходження 14.03.2012
дата закладки 14.03.2012
Засинай, засинай, засинай...
У повітрі лови ніжність духів.
Відшукай у собі захований рай.
І відчуй мого серця схвильовані стуки.
Засинай, пий тепло моїх рук.
Цілуватиму сон твого тіла.
Не тікай у світ своїх мук.
Підпали, щоб душа коханням горіла.
Засинай, відшукай самотні зірки.
Роздягни сміливі сюжети.
Засинай, мій останній ковток води.
Засинай моя воля і мОї багнети.
Засинай, засинай, засинай.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=268692
дата надходження 05.07.2011
дата закладки 12.03.2012
Прохолодні подихи стомлених міст,
сонце… обійми його поки що, не теплі,
і я надто довго шукав компроміс…
слова у повітрі ніби затерпли…
Весною так легко збиватися з ніг,
ламатись розквітлим гіллям абрикоси…
і боляче вкотре ховатись від всіх,
а говорити про світле, так просто…
Розмаїття контрастних, свіжих годин,
теплі дороги, кольорові стежини…
Весною так добре, коли не один
малюєш свої, життєві картини…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=319474
дата надходження 06.03.2012
дата закладки 11.03.2012
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 10.03.2012
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 10.03.2012
"Тебе люблю, тебе кохаю",
Немає в світі кращих слів.
Почути їх від тебе так чекаю,
Миліших серцю не буває відчуттів.
Бо ти для мене сонце й небо,
І радість, й сум, зло і добро,
Всі почуття мої - для тебе,
Віддала би, коханий, тобі всіх зір тепло.
І через кілометри знаю,
І через тисячі років...
"Тебе люблю, тебе кохаю",
Немає в світі кращих слів.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=320636
дата надходження 10.03.2012
дата закладки 10.03.2012
Мій співрозмовник - моя тиша,
Закута у глухі кайдани,
І де б не був на цій замлі,
Вона живе й міняє стани.
І не втекти і не сховатись,
Ця тишина стискає груди,
Мені б хоч щось прошепотіти,
Та все ж мовчу, як від простуди.
Не хочу бути я самотній,
Мені би так поговорити,
Скувала тіло вже самотність,
Немов би так я маю жити.
Та дай хоч шанс заговорити,
Я ж так багато не сказав,
Не встиг знайти я своє місце,
Й не ту в цім світі покохав.
Можливо жив я лиш собою,
Свої думки в приорітеті,
І по житті я грав героя,
В цій грі стою сам на паркеті.
Мій співрозмовник - моя тиша,
Пробачте люди я загрався,
Я хочу це в житті змінити,
Допоможіть, щоб шлях мій склався.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=298656
дата надходження 08.12.2011
дата закладки 07.03.2012
Присвячую славному землякові,
народному артисту, композитору
П.І. МАЙБОРОДІ
Ще постріли околиці гойдали.
Весняний вечір сутінки стелив.
Червонозоряні бійці ступали
в німі німецькі стомлені тили.
Безлюдний дім, зачинені віконця.
В кімнату, де давно ніхто не жив,
впустили воїни шматочок сонця,
і свіжий вітер тишу ворушив.
Телефоніст Платон спинивсь раптово –
рояль – мов диво!
Постріли мовчать.
Бетховена погруддя мармурове…
Палають пальці…
Клавіші звучать.
Полинула мелодія журлива.
З глибокого прокинулася сну
кімната, у хвилини ці щаслива,
неначе хто впустив сюди весну.
Заслухались, замріялись солдати –
домашнім затишком оселя віддає.
Звучала владно "Місячна соната"…
І кожен, певно, думав про своє.
Платону бачилось безкрає поле,
село і верби над ставком стоять,
полтавський шлях,
уздовж – стрункі тополі…
І мати…
Линь, сонато! Линь стократ!..
Вже музика заповнила кімнату,
і стало невимовно тісно їй.
Через віконниці і вулиць варту
злітала музика на тлі руїн!..
Незвично, несподівано звучала
соната після бою в тиші тій.
Зі сховища в магічному мовчанні
йшли постаті, мов привиди нічні.
Коли ж завмерла вже й остання нота,
старенький німець ближче підійшов.
– Як же це так, воюєте ви проти,
а німця музику "іграєт карашо"?
– Не проти Гейне і не проти Баха,
Бетховена чи Шіллера війна.
Проти фашизму, – мовив автоматник, –
воюємо. Війна – його вина.
Платон мовчав.
Бо думкою полинув
в своє село, яке згоріло вщент.
Вже не ступати шляхом тополиним
загиблим друзям.
Невимовний щем
озвався разом з пострілом гармати.
І кожен думав про своє стократ!
Солдати мовчки поспішили з хати.
За матір!
За сонату!
В бій, солдат!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=316072
дата надходження 22.02.2012
дата закладки 26.02.2012
Під маскою й гримом
Ховаємось знову,
Без натхнення й пориву
Виходим на сцену,
Черговий раз граємо
Роль неприємну,
Що любим, обманюєм,
І чуєм: "Взаємно!"
Не червоніючи брешем,
Ховаємо очі,
Мрієм, щоб була
Вистава коротша,
Бажаєм, щоб швидше
Закрились куліси,
Життя – це театр,
Свій сценарій сам пишеш.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=316782
дата надходження 25.02.2012
дата закладки 25.02.2012
І довго я буду чекати дзвінка??
Чи може сьогодні спимо?
До телефона тягнеться рука,
Та ми з тобою все це пройдемо.
Ми хочемо жити не так як усі,
Ми хочем жити унікально,
Побачити життя у всій його красі,
На нашу думку це усе реально.
І що оцей дзвінок???
Не змінить він нічого,
Життя банального, наших сторінок,
Не принесе він нам чогось нового.
Я вийду назавжди з онлайну,
І відімкну назавжди телефон,
І цю історію банальну,
Забуду як кошмарний сон...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=316372
дата надходження 23.02.2012
дата закладки 24.02.2012
́́́Я кохаю і ненавиджу...
Хіба це можливо?
Пригорнула б, та цураюся,
Чуже-рідне тіло.
Я кохаю і ненавиджу...
А хто в цьому винен?
Що робити? Я вагаюся,
А вихід потрібен.
Я кохаю і ненавиджу...
Ти ж, звично, безмовний.
Розійтися... не наважуся,
А край уже повний.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=215326
дата надходження 10.10.2010
дата закладки 24.02.2012