Чом мене ховаєте живою,
На зап’ястях в’яжете рушник,
Держите свічки над головою
Під глухий затужавілий крик?
Долілиць безбарвними рядами -
Немічна, згорьована юрба -
Ви йдете… А поруч я із вами,
Безтілесна йду, але жива.
Сльози вам нечутно витираю,
В маківки цілую промінцем
І долоню кожного тримаю.
Не прощаюся – іду тихцем…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=349152
дата надходження 09.07.2012
дата закладки 09.07.2012
Я – не кішка.
І на лапи
Після тебе
Не упала.
М"якість ліжка,
Сутінь лампи
Довго потім
Забувала.
Не зуміла.
Після тебе
Я жила,
Мов у тумані.
Зрозуміла –
Усе просто –
Я була
Лиш некохана.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=349058
дата надходження 09.07.2012
дата закладки 09.07.2012
Шкандаль із гвалтом на свинарні !
Кругом Содома і Гомора !
Свинар щоранку починає
Із кормом відкривать комору.
Всі рила дивляться на нього,
та Одне Одному сердито
твердЯть про совість, честь і Бога,
тим часом пнучись до корита.
Одні кричать: "Ми всі в загоні!
Тож буде правильно і гарно,
щоб лИше Партія Загонів
хазяйнувала на свинарні."
Відповідають інші грізно:
"Свинарня - наша Батьківщина!
Але у нас ідеї - різні!" -
та критикують їх нищівно.
Волають треті: "З нами Ленін!
Він годував нас стільки років!
Ідеї наші ще не вмерли!
Тож погодуйте нас ще трохи..."
Кричать четверті: "Ми - народні!
Ми ляжемо під кого скажуть !
Лиш... погодуйте нас сьогодні,
І нашим лИшиться, і вашим..."
Горлають п*яті: "Ми на фронті!
На фронті змін біля корита!"
"Вперед, Свинар!" -почАли шості
навкруг корита землю рити.
"Ми-ліберальні!" "Радикальні!"
"Демократичні!" "Християнські!"
"Ми - за Европу і єднання!"
"Росія! Янкі - восвоясі!"
Свинар послухав всі ці крики:
"Ну що за лемент? Ви - лиш свині!
Ідеї? Пузо лиш набити!
Ви сало нагулять повинні!
Тож пожируйте ще до часу...
На кухні ніж уже готовий.
Як прийде осінь - сало з м*ясом
Нарешті подамо до столу!"
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=341774
дата надходження 04.06.2012
дата закладки 04.06.2012
Як умру, то поховайте подалі від школи,
На педраді не згадуйте більше вже ніколи,
На вінок мені не тратьте ні грошей, ні часу,
Бо я знаю, що вчительство не має запасу.
На могилі залишіте які-небудь квіти,
А в головах покладіте план самоосвіти,
Зошит, ручку і щоденник всуньте мені в руки
І згадайте, друзі милі, муки мої муки.
Прощавайте назавжди конспекти й шпаргалки,
І ви, колеги-вчителі, і вчителяльки!
Не прожив я так, як люди, недосипав ночі,
Все над тими зошитами вилазили очі,
З’їла школа моє серце і ще пів-печінки,
Бо за нею я не бачив ні дітей, ні жінки.
Місцевкому передайте моє шанування,
Так путівки й не діждався я на лікування,
Ну а завучу скажіте, хай розклад міняє,
Бо мене вже на цім світі живого немає…
Прощавайте назавжди, двійки і одиниці,
І ви, колеги-вчителі і вчителиці.
Директору передайте мою шану й дяку,
Хай він тепер поцілує мене в саму… руку.
Треба вам запам'ятати, вчителі майбутні:
В школі добре працювати, як нема в ній учнів.
Прощавайте назавжди, педради й уроки,
І ви, колеги-вчителі і вчительохи...
А як трапиться колись, що буде зарплата,
То випийте ви за мене по сто грам на брата.
Ось і все. Тепер – прощайте! Бо я точно знаю:
Хто учитель на цім світі – той іде до раю!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=319546
дата надходження 06.03.2012
дата закладки 06.03.2012
Я України син по духу й крові.
Отут моя прапращурна земля.
Я – виток з мудрих праведних селян,
утверджую себе в живому слові.
Безбатченком смішним не був ні разу.
І не лякаюсь карликів Кремля.
Нащадок я Тараса й Василя.
Ми ще дамо кагебенутим газу!
Отут нам жити, по світах не бігти.
Вовік оберігати рідний край.
Збудуємо-таки для себе рай,
якщо ми справді України діти.
І я шпильки вставляю навіть ближнім,
та не лукавлю. Час лікує й б’є.
А що іще зозуля накує –
те знає небо. І розквітнуть вишні!
Єдине небо в нас, єдина ненька.
Нехай сичать перевертні-кати…
Єднаймося, шануймося, брати.
Хай завжди
у к р а ї н н о серце тенька!
Одвіку нас поріднює Всевишній.
Чи не навчив?
Гриземся-грішимо
та ненаситно ділимо Його.
Чи люди, чи раби ми нікудишні?!
Ми – є народ.
Природно і логічно.
Не буду я затурканим ягням.
Я – українець, тут моя земля.
І буде Україною довічно!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=318457
дата надходження 02.03.2012
дата закладки 03.03.2012