Коли любов приходить в кольорах,
Ти бачиш радість у її очах.
Птахи пісень в душі співають
І ніжно квіти розквітають.
Коли любов приходить в кольорах,
То зорі нам встеляють сріблом шлях.
Любов'ю пишуться романи,
Від болю не ятряться рани...
Та не завжди вона у кольорах
Її чатує хитрість, навіть страх.
І біль щоразу дошкуляє,
Від того серденько страждає.
Брехні багато і не правди теж,
Та ти її у торбу не зметеш.
Не "викуриш" її мітлою
І не заллєш її смолою.
Вона чатує душі кожен раз
І ось душа отримує наказ.
Когось образити у тиші,
Облити брудом найчастіше.
І вже летять образливі слова,
Ну а любов в куточку помира.
Її чомусь не захистили,
Любов лишилась чорно - біла...
Автор Тетяна Горобець
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=924557
дата надходження 09.09.2021
дата закладки 13.09.2021
Сварилось небо, гуркотіло,
Було ображене чомусь.
Щось доказати всім хотіло,
А може "насолить" комусь.
Заплакали хмарини сірі
Їх сльози впали у траву.
Дощі доклали свої сили,
У цю погоду вітрову.
І потекли струмки рікою,
Баюри в дзеркалі стоять.
Гроза торкнулася рукою,
Хотіла ма́буть день обнять.
А він весну любив безтями
І так обожнював її.
Водив широкими полями
І дарував свої пісні.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=874926
дата надходження 07.05.2020
дата закладки 08.05.2020
Я пам'ятаю берег річки,
Твої закохані слова,
Росою вмилася травичка,
Моя ти Мавко лісова...
Торкали руки мої плечі
Я пригортав твій ніжний стан.
Коханням милувався вечір,
А у душі звучав орга́н.
Цвіркун хотів щось розказати,
Та втрутилась в розмову ніч.
Вона любила споглядати,
Коли з любов'ю віч - на - віч.
Світили ясні зорі з неба,
Ховала в вітах нас верба.
Торкалась клавіш ніч липнева
І річки чулася хода...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=875053
дата надходження 08.05.2020
дата закладки 08.05.2020
Давай мовчати, хай весна говорить,
Отак, як ще ніхто не говорив.
Хай вічне сонце осідлає гори
І зазирає в очі теплих нив.
Слова невчасні, бач, сади квітують,
Ти їхню казку словом не поруш.
Мов янголи безгрішні, пахнуть юнню,
І гублять білі сльози з білих душ.
Оцій весні в словах нема потреби,
Їй ще до нас хтось розказав усе...
Хай котять журавлині крила небом
Своє вертання щемно-голосне.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=871228
дата надходження 08.04.2020
дата закладки 20.04.2020
Закрились очі соняхів. Серпнево.
Передосіння примха чи закон?
До сповіді готуються дерева,
Переступивши літній рубікон.
Простягши руки в небо зголубіле,
Шумлять пророчо, кидаючи тінь.
О, як бджолинно їхня кров кипіла
У час весняних знадливих цвітінь!
Тепер стоять обтяжені плодами.
Життєвий строк обірве скоро сніг,
Впаде листок останній з холодами,
Немов останній, прощений той гріх.
Не страшно їм (бо так воліє вічність),
Така вже суть звичайності вмирань:
Невідворотність диханням кармічним
Над горизонтом пише білу грань.
Та поки роси пахнуть ще серпнево,
Предтеча смутку лиш в календарі.
До осені готуються дерева,
Сповідуючись вітру при зорі.
12.08.2019.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=845644
дата надходження 20.08.2019
дата закладки 04.09.2019
Ти чуєш, як світ мовчить,
Як дихає чорнотою?
Блаженства, спокуси мить -
Тьма спалює денну хвою.
І попіл, і сонця жар
Цвіркун віднесе на крилах,
І ніч проросте до хмар,
І стане важка, мов брила.
Мовчатиме криком сов
І плюскітом тихим неба,
За шерхіт сухих розмов
Обпалених вітром стебел
Зачепиться торба снів,
Розв"яжеться вузол дива:
І з присмаком кавунів
Комусь наморфіє* слива.
Й у мушельках сновидінь,
В гучному мовчанні ночі
Все денне стає, мов тлінь.
Ти бачиш, он юні очі
Запалює небостав...
То зорі, а чи купави?
Леліють ходою пав,
Мов мавки, лягають в трави.
Сріблястий човняр-дивак
Намащує воском хвилі...
Хтось просто напише - dark,
А хтось заримує милі...
На те вона й тиша тиш,
Щоб казку свою писати,
Про те, як шумить комиш,
Як ніч крадькома до хати
Веде тобі цілий світ
Захований між рядками,
Фрагменти чужих орбіт
І душ чиїхсь пунктограми.
*наморфіє - насниться (авт.)
22.07.2019.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=846904
дата надходження 02.09.2019
дата закладки 04.09.2019
Із небесних гілок
розлітаються зорі, мов сови,
Загусають, мов мед,
рештки ночі на спраглих губах.
У хвилини такі
недоречні і зайві розмови,
У хвилини такі
ходить янгол по білих снігах.
Горизонту кайма
ще тоненька й блискуча, мов лезо.
Лиш піввдих, лиш півкрок -
і проріжеться сонця бутон,
Мовчазні ліхтарі,
тьмяні свідки нічної імпрези
Душі кутають змерзлі
у передранковий бостон.
У хвилини такі
ходять сни по стежинах ще босі,
Оті що не збулись
і вертають із зоряних веж.
У хвилини такі
розумієш, для щастя лиш досить
Чути серцем цей світ
і радіти, що в ньому живеш...
бостон* - дорогий сорт тонкого сукна.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=827086
дата надходження 27.02.2019
дата закладки 27.02.2019
Життя мінливе. Всьому є свій час,
У всього на землі є свої дати:
Коли кому зіп'ятись на Парнас,
Кому упасти, а кому злітати.
Є час горіння айстрових пожеж,
Народжень і вмирань,і днів транзитних,
Акацієвих повеней без меж,
Кохань палких у медозливах липи.
Є час штормів і штилів є пора,
Страждань і втрат, миттєвостей розлуки,
Буянь зелених в полі диких трав
Й зимових заметілей перегуків.
Є час для щастя й обертів планет,
Палких розмов, перонів і причалів,
Світань бузкових з небом тет-а-тет
І щирих сліз в болючому мовчанні.
Є час безсонь і затяжних думок,
Годинникар в захмар'ї знає міру.
Для всього дати є поміж зірок -
Нема часу, щоби втрачати
ВІРУ...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=825477
дата надходження 14.02.2019
дата закладки 16.02.2019
ЭЮ ЭНЦИКЛОПЕДИЯ ЮМОРА
Когда-то, в начале 2000-х г.г. захотелось мне создать "Энциклопедию юмора".
Это - выжимки из прочитанных книг, интернетовских сайтов (Перлы), личные наблюдения и разработки, - разбитые по темам и алфавиту.
Выложенное собрание - образец такого "творчества"
Прошу не путать с чужими высказываниями мои личные - обозначены значком (*).
10. О ДУРАКАХ
А дураков, каких мало, оказывается много…
Акселерация показала, что дураки бывают не только круглые, но и длинные.
Ахиллесовой пятой чаще бывает голова.
Баранов не нужно клонировать, они и так хорошо размножаются…
Благодаря телевидению дурак дурака видит издалека.
Братки по разуму.
Братья по маразуму.
Будь мудрее других, если можешь, но не говори им об этом.
Будь ты в самом деле умнее меня, я бы этого не заметил!
Вам говорят, что вы дурак? Не надо спорить, людей не переубедишь.
В Америке одна беда – дураки.
Вести себя следует так, как будто Вы культурный человек!
Ветер в голове никогда не бывает попутным.
Взаимоисключение: Нужно набраться ума, чтобы признать себя дураком.
Все дети – из капусты, а олухи – из лопухов.
Все люди – братья, но не все по разуму.
В споре рождается Истина. В споре с идиотом - язва желудка.
В споре рождается истинный дурак.
Вы не думайте, что вы – самый умный. Здесь - все евреи!
Глупо ломиться в открытую дверь, когда рядом полно закрытых.
Глупость допустима только в разумных пределах.
Господь любит идиотов. Он столько их создал!
Да пребудет с тобой крыша!
Должен ли умный знать то, что знает каждый дурак?
Дураками быть нельзя - это всё-таки некрасиво!
[b]Дурак дурака видит из далека...
Дурак дурака дураком погоняет[/b]
Дураки – не мамонты, они не вымрут.
Дурак опасен не столько глупостью, сколько остатками ума.
Дурная голова кривым рукам покоя не даёт.
Если вокруг вас все дураки, значит, вы – центральный.
Если вокруг одни дураки, то обязательно найдётся один умник!
Если всплывают факты, то кто-то тонет.
Если ты умнее всех - кто это поймет?
Если у тебя появилась умная мысль, будь умным – держи эту мысль при себе.
Жемчужина не перестаёт быть жемчужиной оттого, что ею владеет дурак.
Живём мы здесь хорошо, так нам, дуракам и надо!
Жизненный опыт приходит или по глупости, или по неопытности!
Жизнь - очередь за смертью; дурак тот, кто лезет без очереди.
Жил дураком и умер в пятницу.
За неимением ума живём по понятиям.
Заставь дурака Богу молиться, а сам не плошай.
Идиот - член большого и могучего племени, чьё влияние на историю было определяющим.
Иногда надо прикинуться дурачком, чтобы не выглядеть идиотом.
Искусственный интеллект – ничто по сравнению с естественной глупостью.
Какая бы глупость не пришла человеку в голову, у него всегда найдется
единомышленник.
Картина Репина «Приплыли»: всю ночь гребли, а лодку отвязать забыли...
Когда горе от ума, счастье в его отсутствии.
Когда мне хочется услышать что-нибудь умное, я начинаю говорить.
Краткость – не только сестра таланта, но и близкая знакомая дурака.
«Крыша» есть - ума не надо.
Люди делятся на умных и тех, кто много говорит.
Мало иметь голову на плечах, надо ещё уметь ею пользоваться.
Мечта идиота обычно выглядит, как жена соседа.
Можно обеспечить защиту от дурака, но не от изобретательного.
Мозг – это такой орган, с помощью которого мы думаем, что мы думаем.
Надев носки, не перепутай ноги.
На дурака вся надежда. Лишь бы он не поумнел!
На заседаниии было больше дураков, чем присутствующих…
Не купайся слишком долго, а то опилки в голове намокнут!
Нет ничего глупее желания быть умнее всех...
Нет ума - считай, коллега!
Никогда не отождествляйте свой интеллект с интеллектом собеседника.
Никогда не спорьте с идиотом. Окружающие могут догадаться, кто из вас кто.
Ограниченный мозг вмещает неограниченное количество чуши.
Одного умного бывает мало, одного дурака всегда много.
Он вообще не думает, и это лишает его возможности думать неверно.
Опыт есть – ума не надо!
Отсутствие мыслей не мешает быть единомышленниками.
Плохо, если вы в дураках. Хуже, если вам там нравится.
Попугаи повторяют чужие ошибки.
Посредственность- добродетель в глазах посредственных людей. Ж. Жобер
Признать себя дураком - это полдела. Надо ещё и быть дураком!
Прогресс сделал розетки недоступными большинству детей. Погибают самые одарённые...
Разум дан человеку, чтобы он понял: одним разумом жить нельзя!
Разум существовал всегда, только не всегда в разумной форме.
С годами необходимость прикидываться дураком отпадает.
Сейчас "дурак" не говорят, а говорят: "Человек с гуманитарным складом ума".
Скажите, здесь крыша не проезжала?
Сколько лоха не кидай, он всё в рот смотрит..
[b]Скупой платит дважды, дурак – трижды, а л*ох – постоянно.[/b]
Cреднестатический человек, проживший на свете 75 лет:
33 года проводит на ногах,
17 лет - в сидячем положении,
6-7 лет - за едой,
25 лет - во сне,
4 года - в туалете,
5 лет - водит автомобиль (Европа), 3-4 года (Россия)
1 год - на поиск вещей, которые “вот только что сюда положил”.
Чаще всего это: ключи, кошелёк, очки, счета, квитанции, документы.
35% жизни человек проводит во сне, остальные 65% мечтает выспаться.
Старики поучают молодых: так глупость становится дуростью.
Схватиться руками за голову – ещё не значит взяться за ум.
С шизофренией ты никогда не будешь один.
Тихо шифером шурша, едет крыша не спеша.
Только глупая птица долетит до середины Днепра. Умная вовремя вспомнит - а как
обратно?
Третья и самая страшная беда России - дураки, выбирающие дорогу.
Трудно считать дураком человека, который восхищается нами. (Мария Эбнер-Эшенбах).
Ума палата № 6.
У иной глупой головы только губа не дура.
У короткого ума длинный язык.
Улыбайтесь, шеф любит идиотов.
Умная мысль может прийти и к дураку. Но с её стороны это будет глупостью.
Умного человека приятно послушать, с глупым можно и поговорить...
Умные учатся на чужих ошибках, а дураки – учат на своих.
Умные - это те, кто зарабатывает своим умом, а мудрые - те, на кого эти
умные работают.
Умный в гору не пойдёт. Поэтому очень часто на вершине оказываются дураки.
Умный два раза в “напёрстки” не играет!
Умудрённые дурью…
Уму непостижимо, до чего глупость разнообразна!
У одних главные полушария защищены черепом, у других – штанами.
-Уступи! Кто умнее, тот уступает! – Не такой я дурак, чтобы быть умнее!
Уши - показатель интеллекта. Если они расположены на уровне бровей – это
свидетельствует о высоком интеллекте, на уровне глаз - интеллект выше среднего и так далее…
Чем больше извилин в голове, тем труднее ими пошевелить.
Чем меньше извилин, тем прямее ноги.
Чем многограннее личность, тем ближе она к круглому идиоту...
Чем хуже дорога, тем к большему дураку она ведёт.
Чтобы попасть в глупое положение, иногда достаточно сказать что-то умное.
Эту мысль надо выжить из ума.
Я ж вам говорю: «Приходите завтра!», а вы всё время приходите сегодня!
Я не верю в коллективную мудрость невежественных индивидуумов. Т. Карлейль
Я позвонил в дверь, но было занято.
Я никогда не мог взять в толк, почему из-за того только, что я выражюсь
невразумительно, никто меня не понимает. Милтон Мейер
Я спросил у ясеня. Репортаж из психушки.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=792806
дата надходження 22.05.2018
дата закладки 02.06.2018
Із неба гуси кинули прощай...
І полетіли у далекі далі.
Вони прощались з краєм дуже жаль,
Під хмарами несли свої печалі...
Кружляло листя жовте на вітру,
Лягало на полеглі, прілі трави.
У лісі вже не чується ку - ку,
Лиш гонить вітер хмари кучеряві.
Вони немов отари баранців,
Кудись спішать ще і самі не знають.
То Осінь посилає посланців,
Вони про неї сповістити мають...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=750296
дата надходження 12.09.2017
дата закладки 12.09.2017
Наша жизнь – суета, бесконечная гонка по кругу...
Все спешат как-нибудь похитрей приспособиться к ней…
И хрипят, второпях подставляя подножки друг другу,
В переплётах витрин и холодных рекламных огней…
И прорваться наверх, как и прежде, довольно непросто, -
Искушений греховных на каждом шагу пруд пруди…
И нередко мешают уснуть сонмы всяких вопросов
И, увы, не спасают ни джин, ни тату на груди…
Каждый день убеждаюсь, что время убогих не лечит,
Что живёт большинство от беспамятства на волосок…
Но наивно надеюсь ещё на какие-то встречи
На краю, где лобзает волна раскалённый песок…
Превратились делишки в такие-сякие заботы,
Ничего не поделать, всему есть божественный срок…
Но ещё прикоснуться к великим искусствам охота
И кому-то польстить незатейливой парочкой строк…
И покуда есть порох в обшарпанных пороховницах,
И пока не согнул до земли груз отчаянных лет,
Постараюсь запомнить родные прекрасные лица
И, пожалуй, не буду спешить покидать этот свет…
май 17
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=732032
дата надходження 05.05.2017
дата закладки 07.09.2017
Я десь думками так далеко,
Кажуть минулого нема.
Чого ж вертається лелека,
У край де лютая зима.
Ти не заставиш битись серце,
Щоб ритм єдиний був удвох.
І не закрутиш веретенце,
Як почуття покриє мох.
І не накажеш зорепаду,
Щоб він не падав горілиць.
Ти не обтрусиш цвіту з саду,
Бо сад то українська міць.
Ромашки квітнуть й маки в полі,
У берегах дзвенить роса.
Як вітер обійма тополю,
Хтось обіймає небеса.
Так ніжно вранці промінь сонця,
Заграє блиском по стіні.
І тихий ранок у віконце,
Пришле цілунок твій мені...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=718943
дата надходження 18.02.2017
дата закладки 18.02.2017
Іще далеко до півонієвих злив,
Ще небо спить прихмарене і сиве,
Тремтливе сонце явір прихистив
Своїм гіллям. І річка мерехтлива
Під голубою ковдрою зі скла
Хвилясті сни нашіптує тихенько.
А береги, мов два міцних крила,
М'якеньким пухом туляться до неньки.
Не скоро ще геранієвий цвіт
Своїм причастям випоїть безмежжя.
Ще за вікном сніжинок переліт -
Зима будує біловерхі вежі.
Далеко до весни і до тепла...
Білява панна все метіллю плаче.
Намріялось, що брунька до чола
Торкнулася розвеснена. І наче
Фіалок солод ніс залоскотав,
Защебетали радо ластів'ята,
І килими скуйовджених отав
Зеленим ставом пнуться попід хату.
Хтось знову простір снігом розкурив,
З-під вій, зігнавши веснянкові мрії.
Далеко до півонієвих злив...
Ще гуготять над вербами завії.
19. 01. 2015.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=718620
дата надходження 16.02.2017
дата закладки 18.02.2017
Люблю слухати дихання
сонних засніжених міст,
Прохолодне й п'янке,
ні на що більше в світі не схоже.
І своїми думками
ловити думки перехожих,
(Ніби ноти на слух
впізнає віртуоз-піаніст).
Пити з теплих кав'ярень
м'яке суголосся розмов
І безцільно блукати,
зганяючи сни з тротуарів.
Завмирати від подиву
(як личать соснам ці сарі!),
Що, мов янголи білі,
схилилися для молитов.
Крадькома, наче тать*,
зазирати у душі вітрин,
Мовчазні і скляні,
від морозу в легкім татуажі.
Й милуватися, як
у нічній оксамитовій сажі
Тонуть стрічки доріг,
одягнувшись в пухкий палантин**.
Люблю слухати дихання
сонних засніжених міст...
*Тать - злодій.
**Палантин - хутряна чи оксамитова накидка у вигляді широкого довгого шарфа.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=713415
дата надходження 20.01.2017
дата закладки 20.01.2017
Це інша осінь, мокра і понура,
Крізь сітку мряки глипає з-під брів...
Вже поріділи пишні шевелюри
У кленів молодих і яворів.
Обсипалось оздоблене убрання
І пліснява покрила теплу мідь,
Бринить в гаю мелодія прощання
Між голих неприкритих верховіть.
Це інша осінь - зраджена коханка,
Загорнута в пожухлий кашемір...
Минулася жовтнева лихоманка
І золото зотліло, мов папір.
Ах, золото!.. На вигрітій долоні
Тремтить листок - загублене крило...
Які ж оті дерева безборонні
У дні, скупі на сонячне тепло!..
У час, коли важкі кудлаті хмари
Торочаться на во́вняні нитки
І тріскають тендітні капіляри,
Знекровлюючи листя і гілки.
Це інша осінь - тріснута лампада,
Вже майже спорожніла, не жахтить
І проситься в обійми листопада,
Щоб душу відігріти хоч на мить...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=532293
дата надходження 24.10.2014
дата закладки 25.10.2014
Я соняхи до серця пригорну...
В них стільки літа й неба голубіні!
Зачепить вітер зболену струну,
Сповільнять хід мірильники настінні.
Нехай біжить по коліях життя...
Тихцем зійду на сонячній зупинці.
Дідисько-дуб вже віти он простяг,
Додолу трусить жолуді-гостинці.
Хатина бабці білим реп'яшком
Вчепилася край вулиці,старенька.
І до дверей стежина в'ється швом,
У грудях щось здригнеться і затенька.
Люстерця жовтоокі розцвіли!
Медово плачуть в гущу молочаю,
Вже скоро ніч накрапає смоли...
А я до серця сонях пригортаю....
**Фото автора
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=510369
дата надходження 09.07.2014
дата закладки 10.07.2014
Як не любити Дніпр широкий,
Його розлогі береги.
І синє небо яснооке,
Поля зелені і луги...
Як не любити ріки бистрі,
Сади, що квітнуть навесні.
І українські співи чисті,
І літнії дощі рясні...
Як не любити край де виріс
І український свій народ.
Сердець тепло і слова щирість,
Де тихі хвилі серед вод...
Як не любити рідне слово,
Що промовляєш вголос ти.
І солов'їну, ніжну мову,
Її нам треба берегти...
Щоб незабути... пам'ятати,
Бо це для нас понадусе.
А Україна - наша мати,
Низький уклін її за те...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=485200
дата надходження 12.03.2014
дата закладки 13.03.2014