Шепоче вітер в скронях:"Скоро осінь"
І побіжить струмочками листва,
А твої ноги, як і влітку, босі
Підуть по всім невидимим стежкам.
Усім подарувала крапельку довіри
Для себе все позичила в кредит.
"Людям усе", - ти пам*ятаєш як нас вчили?
Собі нічого - обмежено ліміт.
На відстані години між думками,
Ти борешся з своїми двома "Я".
Рахуєш вночі зорі й щОраз з помилками
Так не налагодиш своє життя.
Шепоче вітер в скронях:" Осінь все міняє"
Людей, надбання, списки згасших зір.
Воля випадку нам всіх заміняє
Й дарує ключ до нових мрій.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=365183
дата надходження 19.09.2012
дата закладки 19.09.2012
приходь-
і забирай дощі
і забирай мене із ними.
Щасливі будуть лишень ті,
хто у старенькому пальті,
Ховають зливи.
Прийди до мене восени,
Коли на шкірі квітне верес.
Коли моя кров - солодка, мов херес,
зберігає тепло. те тепло витікає
крізь пальці багряним соком
/все більше - з кожним роком/
крихкі сновидіння подарую тобі
у них заховала жовтневі ранки.
у них заховала повітряні замки,
що їх руйнує холодний прибій.
Мороз шкірою.
Холодно.
та ми - згораємо.
ламаються механізми
/розлад, розпад, схизма/
руйнуються маленькі призми
що ховались у наших серцях.
приходь -
і забирай мене.
цілуй мене
тримай мене
не відпускай
мене.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=356731
дата надходження 11.08.2012
дата закладки 19.09.2012
безперестанку надходять постріли з уст випадкових,
ніч пережовує музику й інші відвертості.
рівень моєї черствості хтось випробовує тишею
і коли перебільшую значення снів,він цілиться.
цій восьминогій реальності бачаться дивні відступи,
ті, що за часом, говорять: "бракує хисту їй".
потім не зникнеш від сорому і розповсюджень,
просто не вірила дуже у галас одужань.
знуджений голос на іншому березі випадку,
я обезглавлюю критика в нетрях терпіння.
сни про коріння зникають коли зависоко,-
ризиком й спокоєм пахне нехай це "нині".
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=364830
дата надходження 17.09.2012
дата закладки 19.09.2012
Якийсь мсьє на вулиці Фелісьйон забув купити рибу на вечерю.
Самотня бабця з Астон - стріт підібрала мокре руде кошеня і напоїла його молоком.
Юна сербка із Белграда наковталась таблеток, (тому що найголовніше - взаємність ).
Роува, імені якої історія не зберегла, не пішла на роботу сьогодні - пішла в парк із п'ятирічною онукою.
/Навколо - вирує життя/
У моєму маленькому місті дощ.
Моє маленьке місто жадібно ковтає воду - після кількаденної спеки.
якщо ти раптом спитаєш, як справи у мене, я відповім:
- у мене все гаразд.
До речі, я божеволію.
У мене все гаразд.
До речі, поволі втрачаю зір, виглядаючи той самий потяг.
У мене все гаразд.
До речі. Я забула, що потрібно дихати. Чекаю на тебе, не відволікаюсь на дрібниці.
У мене все гаразд.
До речі. Я не певна, що ще жива.
у мене все гаразд.
Вільна (?)
Боже..
/ затамувала подих/
я живу тобою.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=345652
дата надходження 22.06.2012
дата закладки 09.07.2012
Втомлені Ісуси
Апостоли в похміллі
Любиш? Мене?
Возлюби і моє божевілля.
Спустошені Марії
Вицвілі губи Іуди
Хочеш? Мене?
Шукай мене. Я - всюди.
Я танцюю, коли Північ.
- де?
- Гаряча Голгофа.
Боїшся? мене?
/Потрібно боятися Бога/
Я можу стати Богом
І плакати не буду
І ти розіб\'єш у кров ноги
Шукаючи свою заблуду -
мене.
/мине?/
тут - небо.
до неба - драбина.
Знайди. Бо ж - упаду.
Вівтар не пахне ладаном
він пахне кров\'ю і тишею
вуста - складені у тонку лінію
завершено молитву.
Амінь.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=346903
дата надходження 28.06.2012
дата закладки 09.07.2012
Самотня, із замріяним обличчям
Ти споглядаєш на морський прилив,
Лоскочачи пелЮстками обличчя,
Вдихаєш ромашковий пил...
Мов сонячні зайчата,твої очі
Тікають поза обрії кудись,
Ховаючись від вітру,що шепоче
Тебе неначе просить:"Посміхнись"
Ще чайки десь курликають у небі
Під згадками блакитних парусів,
А море ще хвилюючись за тебе,
Пускає свої бризги догори...
І ти стоїш закохана у небо,
У море,у причал,пташиний спів...
А мрії ті кружляють десь далеко,
Де манго твій улюблений доспів,
Де золотом вкраша промінчик сонця,
Де подих рівномірний і легкий,
І дотик...
просто ніжний дотик ,
вустами до заквітчаних перил...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=342477
дата надходження 07.06.2012
дата закладки 15.06.2012
Знаєш, в тебе такі підступні годинники,
Їхні стрілки – так підло з’їдають хвилини.
Лише ті, на яких ще зосталися цінники –
Заколисують ніжно, лоскочуть нам спини.
Бачиш, я – біля тебе, такий же закоханий,
Саме так, як хотіла – на відстані подиху.
По кутках поховалися сни – наполохані,
Пожовтів надворі ліхтар, від подиву.
Зашарілися вікна (і всі речі зі скла),
Замовчав десь на кухні кран; певно, знітився…
Обійму тебе міцно, аби не втекла…
Ти – поруч, вже спиш… Ти – справжня, …вся.
(2012)
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=340904
дата надходження 30.05.2012
дата закладки 09.06.2012
Свіжозвареної кави знайомий аромат –
На мої сновидіння небезпечний компромат…
Хижа осінь підкралась непомітно, підступно…
- Вам каву із цукром?
- Ні… будь-ласка, без цукру.
Зачаровані осінніми дощами – очі…
Післязавтра вже дні стануть коротші за ночі…
Восени всі думки стають майже безплідні,
На депресію шанси, як ніколи, вірогідні.
Ідеальна пора, щоб підводити підсумки…
Озирнися, щоб бачити – з ким граєш у піжмурки.
Мрії, разом із листям, палить жовтень підступно…
- Прошу, як замовляли: «Ваша осінь… без цукру.»
(2011)
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=339524
дата надходження 24.05.2012
дата закладки 24.05.2012
хочу спалити ваше пригнічене існування
щоб частки шкіри скапували з гниючих кісток
а зелені шпалери чорніли від задухи
раптова смерть краще за пригнічену
брудну, важку лють
вже вечір, а тіла все гниють
спалах і все
люди з чорнимим крилами цілують тебе
а палаючі уста просять милостині
дороги назад нема
ти сам отруїв своє життя...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=338134
дата надходження 17.05.2012
дата закладки 17.05.2012
Ми з тобою настільки різні –
Як радянські й диснеївські мультики.
Я не можу без Кафки пізнього,
Ти не можеш – без фільму «Сутінки».
Ти так віриш в кохання і долю,
Я ж бо просто тобою захоплений,
Ще не звикла до гострого болю,
Іще мрії твої – не потоплені…
Ти п’янієш від склянки шампанського,
Я п’янію – від думки про тебе…
Щонеділі – ток-шоу Доманського,
Поцілунки – під зоряним небом.
Я – спалив всі іконні мармизи,
Ти ще ж віриш у ласку божу…
Ми з тобою – настільки різні,
Безнадійно, відверто не схожі.
(2011)
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=338126
дата надходження 17.05.2012
дата закладки 17.05.2012
Нічого не вмію, окрім як писати,
Хіба, пити пиво і плавити мрії.
За датами знову – такі ж самі дати,
Так, ніби по колу. Ніщо не зігріє.
Проллюся словами у графооргазмі –
Заплідниться Word класичними римами.
Знайти би десь ліки від псевдомаразмів,
Залишити б мрії, усі, між зимами…
Задовгі прелюдії – морфодилеми –
Рояться у мозку як вжалені оси,
Метафор, епітетів – повні гареми,
Складаються тексти – в химерні стоси.
Проллюся віршами у псевдооргазмі,
Для другого разу зберуся з силами.
Знайти би десь ліки від графомаразмів,
Лишити б всі сни, десь там, між римами.
(2012 р.)
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=336267
дата надходження 09.05.2012
дата закладки 17.05.2012
Вони були надто потрібні один одному, щоб не зустрітись,
І водночас – занадто ідеальні, щоб бути разом, –
Так вона думала грудневими ранками, намагаючись зігрітись,
Доки він ставив змерзлі хризантеми в її непрозору вазу.
Дуже швидко зізнались в любові, оголивши власні прагнення,
Лишивши замало простору для особистих секретів
І страхів, що стали тепер немов дикі звірі – загнані,
Переховуючись у ванній, щоденниках і нічному і-неті.
Вони були надто різні, щоб один одного не привабити,
Але стали надто споріднені, щоб продовжувати кохати…
Тож за рік їх любов померла, і ніщо не змогло б завадити,
Вони поховали її, поплакали і розійшлись… у різні кімнати…
(2011 рік)
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=336945
дата надходження 13.05.2012
дата закладки 17.05.2012
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 08.03.2012
свіжість здертого лаку з квітучих нігтів
нищить нюхові рецептори образу ідеальної жінки.
я ховаю таємниці в синіх торбах,
що пахнуть безперервно пральним порошком
і совістю мого янгола.
він холевний і нестримний,
радіє свіжовипеченим галюцинаціям
і на радощах вилітає з синьої в'язниці.
розбиває крилами своїми кволими світло
і в темряві я не розрізняю синій колір,
і в темряві він перестає бути моїм улюбленим.
наркотичний янгольський спів,
аромат дурману приріс до тканин
і здиросвяту легше вбивати гостей крилатих...
постріл
* Холевний – хворобливо-істеричний
**Здиросвят -той, хто мотивує свої дії псевдорелігійністю
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=304299
дата надходження 04.01.2012
дата закладки 04.03.2012
04:22
Її волосся було розбрисканим по білому простирадлу і було схожим на густе сузір’я. Вона щовечора змащувала його біо-гелем аби воно безперестанно світилось у темряві й не підпускало до нас зацькованих привидів. На днищі нашого акваріуму й без того завжди нуртував запах страху, закликаючи подорожніх залишати свої сліпі очі прямо на обезводненій поверхні. Мені хотілось ковтати її сон, перерізати ним свою горлянку щогодинно, майструвати рухи і покинути врешті це засклене пекло, але вона завжди встигала розвиднітись…
04:45
Мої нові руки страждали від перенасичення зором, - десять очей різного кольору косились одне на одного і ворогували потай. Крізь забруднену сітківку все далі плазували перестороги і вигадані образи майбутнього. Її заелектризоване волосся ще подекуди виринало з глибин часу і відтінювало літери мого нового прізвища. Кути зору все більш загострювались і заливали кімнату свіжою мрійницькою кров’ю …
05:02
Годинник, капці, пошуки світла навпомацки, кухня, холодна вода…
05:06
Серцебиття трохи прискорене, постіль ще не встигла стати чужою і зустрічає залишками тепла. Помалу межа між кімнатою і акваріумом стає помітнішою… сон.
05:27
Тепер ми частуємся глінтвейном на старому кладовищі. Її волосся ще освітлює цупку темряву, руки не відпускають пустий акваріум.
— Кисень стрімко безповоротно у випадок а потім сигнал і ніхто не чує і все задихаєшся і все надієшся на паузу кисень кисень а янголи то відображення в побитому дзеркалі… так? — ковтаючи ранок, репетувала вона.
— Тааак…
Мовчу… чому ти не лунаєш, паскуднику? Вже починаю впізнавати її, помічаю власне вбрання і єдиний амулет. Тихо, але відчуваю, що поспішати вже нема куди. Обережно чіпляюсь за її сукню і повільно підіймаюся над могилами. Збентежений десяток очей вказує нам обом на бездиханну дівчину з синькуватою шкірою, що приросла до мого ліжка.
--:-- Ранок
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=313114
дата надходження 11.02.2012
дата закладки 04.03.2012
Сидить жінка у трамваї
Із щеням малим в руках.
На зупинці підсідає
Якийсь дядечко в літах.
Сів та й зирить пильно оком,
Впершись ліктем у вікно,
Щоб щеня те ненароком
Не торкнулося його.
А воно як вигне спину.
Дядько аж заохав:
-Приберіть цю животину,
На мені вже блохи!
Жінка скрикнула: «Ой, лихо!
Відсуньтеся трохи.
Сиди ,Рексику мій,тихо,
Бо у дядька блохи.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=318933
дата надходження 04.03.2012
дата закладки 04.03.2012
Летить гнідий у чистім полі,
Ніздрями втягуючи ніч -
То із татарської неволі
Козак тікає в Рідну Січ.
А степ йому допомагає:
Ховає слід у ковилі,
І хмара місяць затуляє,
Чумацький Шлях пропав в імлі…
Летить гнідий у чистім полі,
Принишкла полохливо ніч.
Немає в козаченька долі,
Аніж кохати Дівку Січ.
І баби скіфські на курганах
Сміливцю вкажуть вірну путь
Туди, де побратими в ранах
Завзято у литаври б`ють.
Летить гнідий у чистім полі,
Копитами рубає ніч.
Страшніше козаку неволі,
Коли не з ним Дружина Січ.
Він повернеться, приголубить,
Вона в обійми упаде
І поцілунком звабить, згубить -
Душа козацька й пропаде.
Летів гнідий у чистім полі,
Та стріли розірвали ніч…
Упав козак, у трави, долі –
Вдовою заридала Січ.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=318929
дата надходження 04.03.2012
дата закладки 04.03.2012
Обов'язкове фото із жовтим листом,
Що летить до землі під подихом вітру.
Осінь - занадто повільний пором,
Щоб до зими добиратись із літа.
Обов'язкове фото з ногою в калюжі,
І мокре волосся під капюшоном.
Перепливати? Та якось байдуже.
Поступлюся місцем, а сам десь потону.
Обов'язкове фото? Напевне, портрет.
Колись я згадаю не дощ і не листя.
На пором не купити зворотній білет...
А кадри на плівці лишаються чисті...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=285305
дата надходження 09.10.2011
дата закладки 03.03.2012
ми ще не частувались березнем,
вивчаючи потерті інструкції,
що похапцем хтось наклеїв на наші спини.
бути тобою до чи після всього?
вивчати слово "завжди",
повторювати його різними мовами
надто безмовно.
збільшимо дозування,
перестрибуючи разом дитячі книжки,
залишаючи ці скупі ілюстрації
знову на потім.
сміх оздоблює гардероб шумом,
вдягає нас від очей чужих
і робить східці розмов рухомими.
застрягають у горлі
кольорові пігулки дії і вечора,-
що нам побічні ефекти?
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=317372
дата надходження 27.02.2012
дата закладки 02.03.2012