Віталій Назарук
http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=571041
Летять думки, як зграя птахів,
Бо кожна думка на крилі,
Думки святі і думи - страхи,
У вік, коли старі й малі...
------------------------------------------------------
Коли дощі ідуть безперестанку,
А вітер б"ється крилами в вікно,
Не сплять думки... Тривожні в лихоманку.
Хоч сон під вікнами тупцює вже давно.
Летять туди, де радо їх стрічають,
Де в ніч таку не спиться ще комусь.
І їх, немов птахів там приручають.
Я за політ щасливий їх молюсь
Далека, небезпечна ця дорога.
Та мрія вище хмар уже летить.
Але в душі ще теплиться тривога:
На цей раз, може, мрію зупинить?
Роки ідуть, а ми уже старієм.
І час життя не можемо спинить.
А, може, у долонях стиснуть мрії
І просто, і спокійно собі жить?
Думки приборкать, хоч вони крилаті...
А ви все летите, забули про тривоги.
Долаючи важкі залізні грати....
Щасливої, легкої вам дороги....
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=571102
дата надходження 01.04.2015
дата закладки 09.04.2015
Добридень, люба, - голос з хрипотою,
А в серці музика весни бринить.
Міцно стискаю телефон рукою,
Ох, як же хочеться спинить цю мить.
Даруй, що довго не дзвонив тобі я,
Але розмову щиру вів в умі.
Влягалась тиша, як вмовкала зброя
І виринав твій образ у пітьмі.
І я тривожилася, мій коханий,
Молила Господа, щоб захистив.
В’їдався час в крихкий світ з порцеляни,
Вогонь в душі скріпляв його, горів...
27.03.15
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=569793
дата надходження 27.03.2015
дата закладки 09.04.2015
«Коли бувають зайвими слова» (Мирослава Стульківська)
Коли бувають зайвими слова?
Чи не тоді, як мовляться нещирі,
Їх лінія до серця вже крива,
Хай навіть переказані у мирі…
Коли бувають вчасними слова?
Коли мовчання надто болем крає,
А тишею пригнічена трава
Вже ділить небо на обох безкрає.
Коли бувають зайвими слова?
Коли сказати їх уже несила.
Іще, здається, ніби я жива,
Але виною світу завинила.
Чи зайвими, чи вчасними слова…
Чи сказані, несказані, в мовчанні…
Твої, мої… була б їх суть жива.
Хай зайві поміж нас, лиш… не останні!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=551090
дата надходження 13.01.2015
дата закладки 19.01.2015
Ми були коханими,
а не стали близькими.
Як же так спалили всю любов, до тла?
Та й стежини зустрічні
чомусь стали вузькими,
Загортає серце холод без тепла.
Мали ж бути парою
в небесах повінчані.
Струменисто радість рвалася з грудей.
Надвечір'я сяйвом
синім закосичене,
Усміхалось щастям нашим до людей.
Ми були коханими,
а не стали рівними.
В наші половинки вклинилась межа.
Друзі поділилися,
завжди ж були спільними,
Розділилось небо навіть без ножа.
Ми були коханими,
а не стали рідними.
Хай забуду зовсім ті щасливі дні…
Ой, зима, навіщо ти?
холодами сніжними
Нагорнула смутку в білім полотні.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=552112
дата надходження 16.01.2015
дата закладки 19.01.2015
Рано встану, помолюся Богу,
Надіп"ю священної води.
Попрошу, щоб освятив дорогу,
Щоб на ній не знали ми біди.
Щоб здоров"я дав усій сім"ї,
І для друзів. Щоб не знать тривоги.
Щоб скінчились війни на Землі.
Хай живі повернуться солдати,
Ті, що захищають рідний край.
Я не попрошу в Тебе багато,
ПрОшу : про заблудших пам"ятай.
І пробач усім на землі грішним,
Посели у серце їм добро.
Подаруй для них слова утішні.
І зніми із душ таких тавро.
Може, від Твого Благословення,
Лід розтане у серцях глухих.
І знайдуть в житті своїм спасіння.
І прозріють від Чарівних слів Твоїх...
Поведи за руку всіх живущих
І водою всіх нас окропи.
Страждучим, болящим і скорбящим
Віру у життя знов поверни...
Тільки ТИ ОДИН прощати можеш,
Попрошу ще й за свої гріхи.
Будь до мене милостивим, БОЖЕ,
Якщо нагрішила, то прости...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=552833
дата надходження 19.01.2015
дата закладки 19.01.2015
Коли на небі зорі сходять,
(Одна з них сяє краще всіх)
Вони у таємницю вводять:
Ти обіцяв одну із них.
Дивлюсь на небо. Як впізнати?
Відчути серцем ту, свою?
Як серед них не заблукати?
Чомусь зневірена стою...
Чи, може, хмарка її скрила,
Від тих зависливих очей,
Яких так сяйвом покорила
Серед безмісячних ночей?
А, може, вона просто впала.
Згоріла тихо на льоту.
Моєму серцю підказала
Душі твоєї сліпоту...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=463517
дата надходження 01.12.2013
дата закладки 06.12.2013
Эскимосова правда
(минипоэма) (переделанная)
Миры сейчас – смешанье наций.
И, как земной противовес,
Сердца на родины стремятся -
В свой энос и родной оркестр.
1.
В тот, чуть тревожный и предшкольный
Непостоянно-жаркий август...
Давно в семье его довольной,
Так не гостила душка-радость:
Красотка северных сияний,
Жена арктических морей.
И муж, обычный киевлянин,
Кто чтил посуду в серебре.
Она училась в Универе,
На Ломоносова он раз
Её «подкинул» кавалером,
Влюбился и женился, ас!
Жена – икона! Эскимоска.
Сын, дочка – чудо, красота!
Он целовал её причёску.
Она всегда шептала: «Да!»
Стелить любила шкуры на́ пол,
Порой молчала невпопад.
Носила два медвежьих тапка,
И не любила есть шпинат.
Но, сдержаная к мужу, детям,
Свой мир держала в чистоте.
Чтоб все накормлены, согреты,
Не в холоде, не в духоте.
1.
Как сентябрём-похолоданьем
Грозит теплу дождливый гром,
Жена с нескрытым ликованьем:
«Мой папа, в гости завтра к нам, с добром!»
«С Гренландии?, ...прелюбопытно.
До свадьбы – не пересеклись».
Со счёта снял что на́жил чинно,
Для тестя ведь - любой каприз!
Отгулы взял за год с работы,
Мыл, чистил, драил стены, пол.
На полках строились блокноты,
Валокардин и карвалол
В аптечки прыгали с размахом,
Тиски, наждачки, молоток
По ящика ютились в страхе...
И вот в передней – стул-звонок.
...На Руставелли, в стейке-хауз -
Кутили месячный доход!
«Бордо» бокалилось без пауз,
Десертом славили наш род.
«Мы с вашей дочкой – суперпара!
В любви, в согласьи, в простоте».
Тесть всё молчал, на дочь - корсаром
Лишь укоризненно глядел.
А после ужина, внезапно,
Демонстративным белым мишкой
Он дома - замумчал гурманно,
Картинным королём-мальчишкой,
Достал рюкзак, флакон, ножи,
Попахивающие тушки,
Смешал тюлений мозг и жир
И с мясом празднично покушал.
«И стоило нам тратить деньги?
Когда для папы мир – в котомке, -
Шутил с женой я воскресеньем
И ...тут она как вспыхнет громко:
«...Ты ...пожалел отцу обед!
Ты нас, его ...меня не любишь!
Понёсся, как прилив, шок-бред
Её - по стенам, фоткам, мужу.
«Зачем я здесь? Мой мир – простор!
Ты – муравей из лилипутов.
Я ненавижу светофор!
И засыпа́льный твой компьютер!
Годами дома я одна
От графиков твоих рабочих.
И ждёт меня моя страна!
Твой мир...он мир глухой, кулёчный...»
Я оглушительной такой
Супругу никогда не видел:
Лилось по по стульям молоко,
Крючки, клубки, катушки, нити.
Хватала кубарем детей,
Их укрывала покрывалом,
А папе – то поешь, попей.
Мне – даже взгляд не посылала.
Три дня истерик: «Всё.!..ты – гривнь!
Меня – в игнор, непоправимо.
Она была мне – из Богинь.
Единственной, женой, любимой.
...И- развелась. Себе–детей:
«Пусть учатся ловить нарва́ла!*
Я – Эскимоска!», - у дверей,
Прощаясь, нервно оборвала...
Тепло её рук, на спине,
С ума сводило вспоминаньем.
Куда? за что? Я в полусне
Ревел медведем бездыханным.
...Проект элитной школы - сгинул,
Соседский внучек – в хор идёт...
Звоню: «Где сын???»...Ответ, что иней:
«За мидией* ушёл в поход»
Миры сейчас – смешанье наций.
И, как земной противовес,
Сердца на родины стремятся -
В свой энос и родной оркестр.
...Суббота, режу водкой карту,
Смотрю дискаверский «Наш фьёрд»,
И вспоминаю, как зов Арктик
Семью забрал на снег и лёд.
2.
Ну что ж. Смириться – преступленье.
Сдавать, бросать семью в беде?
Пахал. Чуть заработал денег.
Вперёд - искать жену, детей!
Иду! Без визы! Наши гиды
Пол-Пакистана в Будапешт
Напереправили с «прикидом».
Спецы ...«Хоть «Раду» – за рубеж!»
Прошёл Европу псом бродячим,
Пол Севера лицом прополз.
Весь отмороженный, в болячках,
В груди ей нёс пакетик роз.
Прознал, что новый муж - охотник,
По ловле люриков, чуть белых.
Моя с таким, наверно, стонет.
И ждёт меня закоченело...
Дошёл – зимой. Ушли олени
В тот год промёрзших дальше вод.
«Живи в яранге, с окруженьем,
Там – дед, и деда дед, и ...кот...»
Детей – прислали! В силе оба:
И дочь – пашит! И сын – что бес!
Мир ослепительной свободы,
Где снег, как нам трава и лес.
Им папой – север стал...спортзалом.
Все - как со взрослыми там с ними:
Акулье складывали сало,
Показывали рыбьи снимки.
О маме только, новом папе,
Не говорили, отвернулись.
...О белом мишке косолапом
С испугом вспоминали, шустром.
Решился. К их просторной юрте
Я подошел, жену позвал.
Конечно, не менял он сути,
Мой глас в пустыне белых скал.
Не вышла. Час – и околеешь
В прозрачных север-холодах.
Кричал: «Люблю! Поверь мне! Веришь?»
...И эхо не шепнуло «Да».
Я вызвал, мужа вызвал, свистом,
...Охотничка... на разговор.
А он – спокойный, неказистый,
Из нарт собачих взял багор.
«Иди отсюда, чужестранник.
Не хватит на тебя трески.
Китов нам отпугнёшь горланьем.
Какие из тебя стрелки...
Миры сейчас – смешанье наций.
И, как земной противовес,
Сердца на родины стремятся -
В свой энос и родной оркестр.“
Я был готов лечь пилигримом
К её семейным берегам
Сложить здоровье, честь и имя,
Любовь – не отнесёшь к грехам.
Уже замёрзший, ослеплённый
Бесстрастной сталью холодов,
Я мужу - рыкал обречённо:
«Так!...вызываю! а не то...»
И он тогда: «За зверем сходим?
Вдвоём?»
Пойду! В сознанье - звон:
В ней, в ней живой-живой природе
Бороться за жену – закон!
...«Вы, земляки, того, простите...
Квартиру, на Лесном , коль что –
Продать! А деньги отдадите
Сынуле, дочке. Если что...
В живой безофисной природе
Бороться за семью – закон.»
На этом записи в комоде
Кончаются, как песнь-шансон.
P.S.
А через год звонили в Киев:
«Погиб, исчез в снегах мужик.
И тела не нашли в стихии.»
«Убили???..» Лишь гудки в тиши...
25.08.13 г.
От авт: Нарвал – единорог семейства
Китовых
Люрики – съедобные гренландские
Птички
За мидией – во времена начала отливов
вода уходит и подо льдом остаётся
Морское дно с живыми морепродуктами
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=451372
дата надходження 28.09.2013
дата закладки 28.09.2013
На вірш "Глядя в даль "...автор OHRA
http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=450171
Там, де ріка загорнена у тишу,
Де тихі хвилі стомлені печаллю,
Художник посивілий вміло пише
Промінням сонця світлі пасторалі ...
Вдивляючись у небо і у воду,
Цілуючи вітрам легкі долоні,
Наносить пензлем на полотна вроду,
Тієї, що заквітчана осонням ...
...
І мліє осінь від штрихів умілих ;
Ревнує, звісно, та боготворить,
Того, хто віднайде у днях дозрілих
Одну єдину, але справжню мить ...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=451345
дата надходження 28.09.2013
дата закладки 28.09.2013
Між нами сни ...обличчя ...кілометри .
Хандра осіння в холоді думок ...
І срібноросий трав'янистий светрик ...
І мерехтіння кришталю зірок ...
Та ти щоранку присилаєш сонце,
Щоб цілувало лагідно вуста;
І теплий "зайчик " на моïй долонці -
Кохання квінтесенція густа ...
А раптом хмарки набурмосять небо?
У абриси уважно задивлюсь :
Оте сердечко припливло від тебе-
Тоді сама я сонечком сміюсь!!!
Фото моє.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=448424
дата надходження 11.09.2013
дата закладки 20.09.2013
Іще тримаюсь мріями за нас,
Думки про тебе труться, ніби жорна,
Струнких тополь ясний іконостас
Бентежить зранку музика мінорна
Грибних дощів. У затінку дібров
Журливий клен, огорнутий імлою,
На гілку хмарку сиву наколов,
Пробивши м'якоть гострою стрілою.
Отак і ми без крапельки жалю
Свої серця пробили навзаємно...
Іще тримаюсь, вірю, бо люблю!..
А час покаже: може й не даремно.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=449035
дата надходження 14.09.2013
дата закладки 19.09.2013
Якщо вам поталанило в житті:
Зустріли ту, що вірно вас полюбить.
Вона вас не залишить в самоті,
Не бійтеся, ніколи не обдурить.
Бо люблячі не зможуть відректись.
І серце ваше не узнає болі.
Лиш ви глядіть, її не відпустіть,
Щоб почуття до вас не охололи.
Не ображайте згарячу коханих,
Бо їх в житті образять і без вас.
Так довго ще болітимуть ті рани,
Про себе нагадають ще не раз.
Не мучте їх зневірою в мовчанні,
Бо мстити вміють тільки слабаки.
А люблячі серця це ж - незвичайні !!!
Нащо їм ваші гострі шпичаки?
І знайте: тільки сильні вибачають.
Хоч буде це і тисячу разів.
Пробачивши,з усмІшкою стрічають,
Не роблячи ніяких віражів.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=449802
дата надходження 18.09.2013
дата закладки 19.09.2013
Чом плачеш, вересню, так гірко?
Сльозами затопив весь світ,
Пустивши ріки аж за хвіртки
Людських осель. Накоїв бід…
Чому насупив брови сиві
Важких і нескінченних хмар?
Якесь неправильне це диво –
Плаксивий вересень – кошмар.
Меланхолійним аж занадто
Ти став. Не личить це тобі.
Покинь вже сонячне багаття
Топити в дощовій журбі.
Бери мольберт і хмар завісу
Блакитним небом розфарбуй.
Візьми хор пташок хутко з лісу
Й початок осені святкуй.
(моє фото)
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=450032
дата надходження 19.09.2013
дата закладки 19.09.2013
Якось літо пробігло, пройшло,
Прокотилося яблуком спілим.
Місяць витяг сріблясте весло,
Вплив у осінь натхненно і вміло.
Виноградом рясніє садок –
Сині перли зриває в намисто
Хтивий вітер. Він осені крок
Чує здалеку. Тому навмисно
Трусить ягоди в пишну траву,
Дама-осінь ж бо любить прикраси.
І, заквітчана, йде без страху,
Без квитків пробігає повз касу.
Пишна зачіска – із хризантем,
Шати золотом шиті кленовим.
Стільки пройдено літ, зим… І тем.
Щоб зустрітися з новими знову.
(Моє фото. До речі, це - сливи)
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=448268
дата надходження 10.09.2013
дата закладки 10.09.2013
Будильник монотонно відбиває час.
В життя веде стежинка від порога.
По ній йдемо. Зв"язала доля нас.
Серця хай не засмутить нам тривога.
Життя - це безкінечна суєта.
Та хочеться не збитися з дороги.
З тобою в нас тепер вона одна.
Хай впевнено ведуть по ній нас ноги.
Буває все. На те й воно життя.
Тримай же міцно ти мене за руку.
Хай буде в нас одне серцебиття.
І не було, щоб страху про розлуку.
Поглянь навколо: дивний який світ!
То радість, то печаль ідуть все колом.
Та хай життя не буде пустоцвіт,
Прикрасимо його ми оріолом.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=448250
дата надходження 10.09.2013
дата закладки 10.09.2013
Осінній ранок виплива з туману.
Стирає марево із заспаних очей.
А я лицем, де сонце сходить, стану,
Зніму тягар недоспаних ночей.
Поволі розправляю никлі плечі.
Усмішку від проміння запалю.
А сум мій віднесе косяк лелечий.
Тебе, моє кохання, ще знайду.
Радію тим краплинкам, що на листі.
Вслухаюся в мелодію дощу.
Як гарно ж так деревам, що в намисті!
Тебе вже, любий, я не відпущу!
І пролісками серце хай розквітне,
І стане діамантова роса.
А щастя, що для інших непомітне,
У серці тепер знову воскреса...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=448095
дата надходження 09.09.2013
дата закладки 10.09.2013
Куда он уходит - вчерашний наш день?
В страницы чужих мемуаров?
Иль бродит по свету, как мрачная тень,
Касаясь слегка тротуаров?
Быть может взлетает он ввысь, в облака
Иль к самым далеким планетам...
И смотрит с улыбкой на нас свысока,
Желая вернуться с рассветом?
Зачем он уходит от нас навсегда,
Ведь вместе так здорово было...
Так пусть, все запреты минув, иногда,
Вчерашнее заново б всплыло.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=447905
дата надходження 08.09.2013
дата закладки 10.09.2013
Любов - це мудрість дурня і дурість мудреця, (нар. мудр.)
Що може закрутити й звести до манівця.
А що до цього дурню? Як дивиться на це?
Його це не торкнеться... Спокійно він живе.
Мудрець все розміркує, до серця все візьме.
Якщо любов не вдасться, в депресію впаде.
І буде дні і ночі все думать і гадать.
А бідне серце й душу примусить він страждать.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=446624
дата надходження 01.09.2013
дата закладки 07.09.2013
Чорнобривці - мого дитинства квіти,
Рукою маминою висіяні під вікном.
Погляд голубить їх і шле привіти,
Красольок кучерявиться рядок під парканом.
І виринають з небуття жоржини,
Зігріті скупим сонечком тендітні пелюстки.
А ще, пашіють, мов би ті жарини,
Граційні гладіолуси, застиглі у журбі.
Дуб небо підпирає величаво,
В крону зловив та ув’язнив непослухів-вітрів.
Калина усміхалася ласкаво,
А він у відповідь їй тихо листям шарудів.
Щиру любов несу в серці рокими,
Закладену із ріднокраю в глибині душі.
Натруджені цілую руки мами,
Її кланяюсь низенько, аж до самої землі.
06.09.13
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=447642
дата надходження 06.09.2013
дата закладки 07.09.2013
Віддам кохання в хороші руки!!!
Віддам без плати, а просто так ...
Воно уміє терпіти муки,
Воно приємне таке на смак ...
Віддам кохання, бо вже несила
Його тримати на повідку ...
Воно ж бо вільне! ...У нього -крила! ..
А що я маю -сльозу ïдку?!
Беріть -не шкода!!! У добрім серці
Воно розквітне, неначе мак!!!
І, переможцем в нерівнім герці,
Ще затанцює для вас гопак! ..
Візьміть ...будь ласка ...Воно ж загине! ..
В душі у мене вже мерзлота ...
Воно ж співуче і лебедине,
У ньому -ніжність і чистота ...
Беріть, не бійтесь!!! Воно -чудове!!!
Воно із сонця і світлих мрій ...
І сни збувались моï казкові,
І розбивався злий вітровій ...
...Віддам кохання ...В хороші руки ...
Беріть! ...Рятуйте його ...хоча б ...
Бо вже розносять голодні круки
Пушинки білі моïх кульбаб ...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=447124
дата надходження 04.09.2013
дата закладки 07.09.2013
Я зуміла…й від тебе пішла,
Бо, здавалося, так буде просто.
Поміж нами зневіра лягла
І в мовчанку сховалася гостру.
Ну, зуміла… й від тебе пішла…
Намагалась ж терпіти… несила!
З гіркотою усе відмела
І за мить нашу долю скосила.
Та не знала, що ти , я - то ми…
Й вже по - іншому жити не вийде,
Наче сонце не вийшло з пітьми,
Наче ранок із ночі не прийде.
Загорнулося літо в печаль,
Заплітає сум наші стежини…
І змінити нічого, на жаль…
Перезріло скотились ожини.
Я згортаю самотнє крило
Гордо й гідно, ховаючи в душу.
Та чомусь серце в кригу звело,
Як же битися знову примушу…
Ну, коли ми не так повелись,
Опустивши завісу коханню…
І над нами захмарена вись,
Болем рвала хвилину останню.
І чомусь всі ласкаві слова
Загубилися в нашій розмові,
Наче стрілка кудись часова,
Переставила силу любові.
Квітом так захмеліло навкруг,
Тільки ж бо не п'янію красою.
Літо робить останній свій круг…
Я розлуку стираю сльозою.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=444955
дата надходження 23.08.2013
дата закладки 29.08.2013
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 29.08.2013
[img]http://cs402521.vk.me/v402521008/8f9f/La0ofzlcxwI.jpg[/img]
Взлітали-падали
Магічні почуття,
Якби ж то знали ми
Кохання це війна.
Застигли намертво
Палаючі серця,
Коли ти зрадила
Всі задуми творця.
Горіли-мріяли,
Летіли до небес,
О, як хотіли ми
Торкнутися чудес.
Сліпі, не бачили,
Що щастя у руках,
Та рано втратили
Сльозинки на очах.
Просила-плакала,
Вже тліюча душа,
Щоб я не згадував -
Ти стала до вінця.
Блукаю-маюся
Уламками весни,
І посміхаюся -
Бо в серці досі ти.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=440237
дата надходження 29.07.2013
дата закладки 21.08.2013
Сучасна історія. Кажуть, що «любов довготерпелива, не перестає», бо вічна. А в нашій історії любов зневажена, тому вона і залишає назавжди колись обране серце.
Сонце вже зранку немилосердно припікало. І хоча в літні дні усі чекали тепла і сонця, та такого вже гарячого не переносили. А сховатися можна було хіба що у воді і з головою, як кажуть. А Денисія не відчувала жари для тіла, бо у неї пекла вогнем душа. Де ж таке хто бачив! Від неї пішов чоловік. Пішов... і назавжди! Вона сиділа геть спустошена таким неочікуваним вчинком. Щоб від неї? І її Влас, який щиро зазирав у вічі, прощаючи всі каверзи дружини..? Віддано любив з першого дня їхнього знайомства. Все просив Дену дати можливість любити її. І не долюбив. А було ж!!! Задумалась...
Дена не мала собі ціни. Гарна, струнка, чорноока. Вона відмітала усіх кавалерів, бо знала чого хоче. А хотіла багатого, а ще, щоб на руках носив. Та попадалися тільки такі, які обіцяли носити на руках, а в кишенях мали, як не «пусто», то й не густо. Час ішов. Уже й кавалери, що з порожніми кишенями, одружилися. І як не дивно, завелося і в їхніх кишенях чимало. А Дена все вибирала і вибирала. І вибрала короля вулиці, юнака, якого всі боялися. Войовничий, з надмірним почуттям спротиву і справжній красень. Він був грозою для хлопців з багатьох вулиць. І таким покірним та мирним поруч Дени. Ніби крила обламала у Власа його любов до цієї дівчини. З нею ставав м'яким, ніжним, якимсь безхребетним. І Дена «поганяла» як хотіла, бо грошей багато так і не надбали. Що ж хотів любові, то люби! Любив. І надмірно. Сварилася, а він посміхався, сердилася – ніжно обіймав, гнівалася – перепрошував, а в подарунок завжди пристрасне кохання. Так любити міг тільки він. Обціловуючи, з ніжністю шепотів, що долюбить до найменшої часточки її душі і тіла. Життя йшло… Та короля вже не було. Просто менше посміхалися чоловічі очі, суворішали куточки вуст, жартував все рідше, а то й замикався частенько терплячою мовчанкою. А нова королева Денисія, вихитуючи гарним станом круті віражі, чванилась, що покорений назавжди чоловік належить тільки їй. А на запитання подруг про секрет їх міцного кохання з Власом, голосно сміялася і недбало кидала поради: «А ви не дайте долюбити себе до кінця і кожна ніч буде новим початком любові». І нехтувала своїм вірним і відданим коханням. Відверталася від поцілунків, аби ще раз перепросив, капризувала від чергового невмілого подарунка. Чоловік так часто не міг догодити дружині, що боявся її засмутити. Віддавав їй усі гроші, аби вона могла сама для себе вибирати, купувати, радіти. Королева і не помітила, що вихідний день Влас старався заповнити без неї. Любив збирати гриби, ловити рибу, просто ходити лісом. Аби хто його бачив у цей час, впізнали б колишнього короля. Він вибирався на високі дерева, свистів до птахів, збираючи їх у зграї, розмовляв з усіма маленькими лісовими мешканцями, яких тільки зустрічав на прогулянках. Вдивляючись у воду, де плюскались у хвилях маленькі рибки, був щасливий до безмежжя. Така «самотність» приносила йому задоволення. Ніхто його не сварив, не капризував поруч, не галасував даремно. Навіть гриби чи вдалий улов Влас не ніс додому, боявся, що знову Дена буде незадоволена непотрібною, як казала, роботою. Тому тішив колег, які з радістю приймали незвичні подарунки. Такі прогулянки ставали все частішими. Він все віддав би за такий спокій. А Денисія, вибравши всю зарплатню у чоловіка, бігала по шопінгах, придбавши все потрібне і не дуже, зустрічалася з подругами, щедро запрошувала їх до домашньої гостини, відпочивала на морях та озерах, знемагала у саунах, леліяла себе у косметичних кабінетах. І геть зовсім забувала про Власа, який тільки радів її забавам і непомітно йшов у свою самотню подорож. І час переміг, розділивши їх назовсім. Вже й відпочинок вони планували порізно. І якось, у хвилину ранкової розмови, Влас сказав: «Дено, а ми вже не потрібні один одному». На що Денисія, розсміявшись, так недбало кинула кілька слів: «Побудь десь недалеко, може, пригодишся. Хто ж мене долюбить?» Промовчав Влас. Чи знала тоді вона, що ці, здавалося б, жартівливо кинуті слова, визріють у тверде рішення коханого. Денисія згадувала їх кожної миті, залишившись без Власа. А він пішов, закинувши за плече невеликий вузлик необхідного збіжжя, дивно сказавши на прощання : «Вибач, що не долюбив».
Гірко було самотній жінці, без теплих і ніжних обіймів сильного і покірного чоловіка. Перебирала разом прожиті дні, шукала помилки чи виправдання... і не знаходила. Дена не бачила своєї вини. Королева ж!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=442141
дата надходження 08.08.2013
дата закладки 21.08.2013
Непрошена сльоза лоскоче вії,
Тремтячим щемом на обличчі слід.
Збираю в серце крихтами надії,
В тишу німу вривається болід.
Тепло гаряче огортає груди,
Наливом щедрим у скопі думок.
Слова пташками випускаю в люди,
До вічності наближенням ще крок.
У ній з тобою, в єдності обіймах,
Я схоронитись хочу за життя.
У спалахах зіркових, безневинно,
Ступити в часі за межу буття.
19.08.13
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=444163
дата надходження 19.08.2013
дата закладки 21.08.2013
Навіяний віршем Віди Вансель http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=444403 ( другий вірш).
Ми зустрілись колись випадково,
Як дурманив акації цвіт.
І здалося, знайшла я підкову.
Неймовірний душі був політ.
Скоро свято душі стало буднем.
І торкнувся душі гіркий щем.
Прояснились слова ті облудні.
А стосунки - вчорашнім борщем.
Ось ти зараз сидиш біля столу,
Щось бурмочеш неясно під ніс.
Опустив свої очі додолу,
Але я зрозуміла їх зміст...
Що ж, іди! Я тебе не тримаю!
Мабуть, доля моя вже така.
Будь щасливим. Тебе відпускаю.
Обміліла кохання ріка.
Але що це?! Кажу про кохання?
Тебе бог обділив ним якраз...
Значить буде без сліз це прощання.
Розійдемось тепер без образ.
Промайне, пролетить іще літо.
І постука у двері зима.
Але двері для тебе закриті.
Не тупцюй під вікном задарма...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=444445
дата надходження 20.08.2013
дата закладки 21.08.2013
Вже літній день іде на спад.
Холодні літні ранки.
Чомусь заплуталась в думках:
Примхливі забаганки.
Чогось так хочеться душі,
Але ж це просто мрія.
Щоб не забув ти в метушні,
Що є в тебе Надія.
Щоб рання осінь дощова
Мені здавалась літом.
Іще знайди такі слова,
Щоб пахли дивоцвітом.
Зумій мене обняти так,
Щоб тіло затремтіло.
Я знаю, ти на це мастак,
Щоб в грудях запашіло...
Відкинь мої сумні думки,
Що точать мені душу.
Роби все, милий, залюби.
Тобі я вірить мушу.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=442726
дата надходження 11.08.2013
дата закладки 14.08.2013
Коли розлучаються двоє,
То серце від болю стражда.
У цьому тут винні обоє.
Звучать тепер інші слова.
Душа усе чує і плаче.
І хоче це все зупинить.
А серце маленьке гаряче
У мирі так хоче ще жить.
Згадайте, мої любі друзі,
Як доля колись вас звела.
Нащо серце краять у тузі?
Чим доля для вас була зла?
Зустрілись, кохались, раділи.
Сховайте свого язика.
Не дайте чуттям заржавіти.
Не треба! Гасіть сірника!
Для чого, колись наодинці,
Зізнаться в своїх помилках,
Збирати усе по краплинці,
Тримати в тремтячих руках?..
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=438604
дата надходження 21.07.2013
дата закладки 23.07.2013
[img]http://cs402521.vk.me/v402521008/89f5/QVfKqixWKiY.jpg[/img]
Чому твої очі сняться щоночі
І згадують губи п’янкий аромат?
Тих юності днів вернути не зможу –
Не витру ж я сльози як сум у очах.
Обіймів нових ніщо не пророчить,
Хоч квіти чекають у старім саду:
Для тебе їх рвав, кохана, щоночі,
Тепер все скінчилось - туди не піду.
А квіти цвітуть і ваблять самотніх,
Та тільки не тих, що віддали життя
За щиру усмішку, очі тернові,
Що ніжно манили аж мліла земля.
До неба злітають, в холоді в’ються
Далека усмішка, чужа вже хода,
Зробила мене одвічним вигнанцем
Зі світу любові, де місця нема.
Не варте життя, хай навіть на волі,
Без подиху рідного, ласки й тепла,
У мене ж своя приречена доля -
Любити і знати, що ти не моя.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=435825
дата надходження 07.07.2013
дата закладки 12.07.2013
Скажи, мій сину, чом покинув Україну,
своїх батьків, свою рідню?
Невже не чуєш, як мольба до тебе лине:
"Вернись! Зерном засій ріллю!"
Тебе чекає обездолена Вітчизна,
дивись - блищить сльоза в її очах!
То ж не очікуй її тризни,
будь сином їй не на словах -
в повітрі порох знов запах!
Прошу :"Вернися, сину рідний мій, додому,
душа моя горить вогнем!
Води напийся з мами рук, з її шолома,
вже досить бути холуєм!"
Калина в лузі знову виросте здорова,
в гірке минуле піде листопад...
Країна встане у обновах
і заквітує, ніби сад!
Як дивний заквітує сад!
Скажи, мій сину, чом покинув Україну...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=435190
дата надходження 04.07.2013
дата закладки 12.07.2013
Чумацький шлях світився у дозорі,
Щем розливався медом на вустах.
"Люблю" - шептали губи у покорі,
Купальська ніч кохалася в вогнях.
І з неба в річку падали етюди,
Сонети білі сипались з фати.
З зірок зривались трепетом у груди,
Молився Місяць з дива до води.
Гріхи русалки в чарах розчинили,
Пекучий сумнів в пута одягли.
В полон благенький спротив причинили,
Тверезий розум в трунку сповили.
…Скипіла кров застояна у венах,
Рвонула навстіж тілом навмання.
Жагуча пристрасть схована у генах,
Блаженну похіть гріла в почуттях.
Тепер не вміють щиро так любити,
Тепер так небо в зорях не горить.
Це ми могли колись його обняти
І пристрастю своєю розтопить.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=435907
дата надходження 07.07.2013
дата закладки 12.07.2013
(Ксеня Габа: інколи людина не може нічого зробити з своєю самотністю, а інколи просто боїться ще одної дози болю)
Вночі вела розмову з самотою,
Здавалася вона мені сумною.
Уранці попрощатися хотіла,
Сміливо за столом вона присіла…
- До серця смуток не клади,- просила, -
Не обгортай мої опалі крила,
Не зазирай печаллю в мою душу
Із самоти я вибиратись мушу…
Від неї я невміло відбивалась
Та самота щільніше пригорталась.
Спокусливо шептала і пророче…
І світлий день ішов у смуток ночі.
Тремтіла кава у моїй долоні,
Останній промінь стерсь на підвіконні,
А самота мостилася під серцем,
Неначе стала вже життєвим сенсом,
Неначе ми із нею стали цілим…
Та, просто, якось, друзів поріділо.
Згубилися слова у заметілі
Думок, що у мовчанні посивіли…
Необережно самоту позвала…
- Ти відпусти мене, - її благала…
Так щиро я просилася на волю,
Не прогадати ще старалась долю.
А самота скептично усміхалась
І залишати душу не збиралась.
В моїх руках давно схолола кава,
А я все менше й менше мала права.
Ще більше в низку додавала смутку,
Сіріло вже у кожному закутку.
І серце в павутиння обгортала…
Стояла недоторканою кава…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=436442
дата надходження 10.07.2013
дата закладки 12.07.2013
По походке тебя я узнАю,
По улыбке на добром лице.
Настроенье твоё замечаю,
Что так важно ранимой душе.
Я люблю твои сильные руки.
Ты легонько обнимешь меня,
И лишь слышно сердечные стуки,
Что любовь нашу, нежность хранят.
В этот миг обо всём забываю.
Без тебя очень трудно мне жить,
Но когда тебя вновь я встречаю,
Так боюсь оборвать эту нить.
Ту, что держит упрямо с тобою,
Что не даст нашим душам страдать,
Чтоб ещё не засыпал листвою
Ту дороржку к тебе листопад.
Я люблю тебя, милый, за прошлое,
И за то, что есть в нас и сейчас.
И за то, что быть может хорошее.
Если б только костёр не погас...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=436637
дата надходження 11.07.2013
дата закладки 12.07.2013
Вона хоч знає - що таке кохати?
Думки її біжать з твоїми в унісон?
Твоїм натхненням зможе відчайдушно стати?
Чи розуміння – не її фасон?
А їй відомо - що таке кохати?
Вона з терпінням досі не знайома,
вона страждань не встигла скуштувати,
твої проблеми їй – суцільна втома.
Вона помітила твої погаслі очі?
Ти розповів їй про душі оскому?
Про ту, про кого думаєш щоночі,
й шепочеш досі: не віддам нікому?
Її уділ – до болю недалекий:
просити ласку й ласки не давати,
Вона печаль у посмішці твоїй розгледить?
Їй хоч відомо, що таке кохати?
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=436744
дата надходження 12.07.2013
дата закладки 12.07.2013
́Вышивало, лето, гладью на полях:
Белые ромашки в маковых рядах,
Желтый одуванчик, синий василек...
По краям пшеницу - хлебный колосок.
Нить златую вшила солнечным лучом,
Окропила листья ласковым дождем...
Неба синь прикрыла красоту холстов,
От чужих, непрошеных, северных ветров.
В сумрачных зарницах, дремлет гобелен,
Месяцем янтарным , краски взяты в плен,
Но лишь утро к ряду, солнце ввысь плывет...
Нити оживают, все вокруг цветет.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=436303
дата надходження 09.07.2013
дата закладки 12.07.2013
На рыжей пряди девственной луны,
Звезду ловила плачущая ива...
Ее движенья были так нежны
И грусть ее, как сон, была красива.
Слегка касаясь ветвями воды,
В свою мечту слезами уходила...
Под шелест редко вздыбленной волны,
Она надежду у звезды просила.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=436482
дата надходження 10.07.2013
дата закладки 12.07.2013
Ген, за видноколом, золотаві хмари
Віддають данину спекотному дню.
Заціловує сонце небесні отари
Та пругом мережку торочить з вогню.
За вії до тіней чіпляються роси,
Довгополий вечір квапиться здаля.
Спиває із тіла надлишок утоми,
Сочиться тепло кохання з вівтаря.
Упаду думками у твої обійми,
Схоронюсь від ночі на міцній руці.
Пристануть години до вічності в прийми,
Відбитком цілунків на сонній щоці.
06.07.13
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=435706
дата надходження 06.07.2013
дата закладки 12.07.2013
Тече річка невеличка,
Стрімкі бережки.
Ой, казала мені мама:
Не ходи туди.
Та таку вже маю ваду,
Не знаю й чому?
Все сама шукаю раду,
Хоч бува й терпку.
А у лісі барви з квітів,
Сплету у вінок.
В пелюстках тепло привітів,
Вкладу в завиток.
На бистрінь пущу, на воду,
Хвилечки біжать.
Хай несуть до сонця сходу
Любов й благодать.
07.07.13
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=435801
дата надходження 07.07.2013
дата закладки 12.07.2013
Зберися, будь ласка,
Склади свої клепки докупи
І будь, як орел, що на скелі вартує гніздо.
Створи добру казку.
Сумління візьми на поруки
Й спини ту грозу, від якої нас так затрясло.
Почни все спочатку.
Чи ж важко зійти на дорогу,
Де небо віддасть незбагненні сліпучі зірки,
Де вітер, що зранку
Приб”є дощові до порогу
Прозорі краплини і щире прохання «Прости…»
Зберися і сміхом
Познач на прискіпливій мапі
Відносин свою неймовірну і щиру жагу,
Жагу, що ти тихо
Сховав десь і мало не стратив,
Жагу до кохання, що й досі ще має вагу.
на фото: лілеї з мого саду
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=436560
дата надходження 11.07.2013
дата закладки 12.07.2013
Без тебе рік, без тебе два,
А я все жду тебе однак.
Прийшла весна - ні ти ні я
Не відігріли почуття.
Забути можу, але все ж,
До тебе хочу… і ти теж…
Кохаєш іншого… і я -
Про іншу мрію (це слова).
До неба лину… де ти є?
Вчорашнє щастя - не моє.
Відгомоніло все, пройшло,
А нас і ніби не булО…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=428694
дата надходження 01.06.2013
дата закладки 11.06.2013
Дотлел фитиль пустого словоблудства,
До основания исписан карандаш...
И канул в прошлом призрак безрассудства,
И не звучит в ушах ни туш уже, ни марш.
Уж не пестрят заметки на страницах,
И грубо рифма режет извращенный слух...
Мечтал и я по новому раскрыться,
Но оказалось, что талант был нем и глух.
Листаю днем написанные строчки
И вновь нелепая усмешка на устах...
Давным-давно пора поставить точку,
Вот только к ночи, вновь, шуршит тетрадь в руках.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=426632
дата надходження 22.05.2013
дата закладки 11.06.2013
Вже три десятки, як пішов з життя,
Це пів дороги пройдених по суті.
Немає звідти в світ наш вороття,
Тебе не можем звідти ми почути...
Стоїть в покутті рамочка твоя,
Усмішка щира світиться журбою.
Ти мабуть з неба дивишся здаля,
Махаєш діткам рідною рукою.
Якби ж ти міг обняти онучків,
Рідненьку кров свою поцілувати.
В пориві довго жданих почуттів,
Усю любов гарячу їм віддати.
На жаль без тебе виросли сини,
І Тато наш пішли вже за тобою.
Ростуть на Ваших стежках полини,
Лежать у нашім серденьку журбою.
Вас памятають клени і рідня,
І тужать в Бога Янголи крилаті.
Пішли у світ той криком журавля:
Так часто плаче наша мама в хаті.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=429456
дата надходження 05.06.2013
дата закладки 11.06.2013
Пухнасті котики верби
Світилися, сміялися: -
Весна нарешті сталася!
Горну їх до щоки.
Хто ти і звідки ти?
Дощем прийшов з яких країв?
Мене ти зрозумів без слів,
Бо ти – мої думки.
Весна співа в саду,
Розквітла абрикосами.
Її пелюстки росяні
Для тебе я знайду.
Гаряча кава – на столі.
А блиск очей – ще гарячіш.
Як квіточку, любов хутчіш
Ти подаруй мені.
Ми пишемо романс
Під шепіт крапель за вікном,
Щоб не здавалося це сном.
Ми маємо цей шанс.
Хто ти і звідки ти?
Дощем прийшов з яких країв?
Мене ти зрозумів без слів,
Бо ти – мої думки.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=418249
дата надходження 14.04.2013
дата закладки 31.05.2013
Позбираю думки на причілок,
До останку усі підберу.
Не дивуйтесь, з життєвих сторінок
Через душу б донести перу.
Роззираю небесну світлину
І малюю пейзажем слова.
Лиш в таку благодатну хвилину
Для основи снується канва.
Обгорнула кохання думками,
Знову ж серце пече, не моє..?
Та, неначе дитину до мами,
Співчуття прихилила своє.
Переплакала болем я зраду,
У молитву сховала печаль,
А рецептом давала пораду.
Не собі, а для інших, на жаль.
Почуття ж прикриваю думками,
Хай мовчання в рядки перейде ,
А ЛГ вже своїми вустами…
Скаже словом, що в душу ввійде.
Ось думки, підперезані слізьми.
Чи ж скажу, що це плакала я.
Героїні своїй ніжно-ніжно
Сумота переллється моя.
А думки, що стоять ось, по краю,
Вже давно загубились в мені.
Достеменно таки і не знаю,
Хто подумав, сказав... і чиї?
Ех, думки, прогортаю щоденно…
Переставити хочеться ряд.
Та минуле в сьогодні, напевно,
Не зійдеться у часі ніяк!
Я думками радію весняно,
А в прощанні сумую таки.
Мила, ніжна ЛГ, моя панно.
Знов скажу, що твої це рядки.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=426370
дата надходження 21.05.2013
дата закладки 31.05.2013
Надворі ледве звечоріє,
Легкий туман впаде на став.
Як тільки вечір посивіє,
Повіє пахощами трав.
Запахне м"ята - прохолода.
Окута степ стійкий напій.
Вдихай чи пий- це насолода.
Хмільне вино моїх надій.
Упав крильми у трави вітер.
Погладив ніжно ковилу.
На землю збив із квітів бісер.
Пробіг по річці, як по склу.
А коли вийде місяць в небі,
Зірки зберуться погулять,
То полетить, неначе лебідь,
Оцей бешкетник спочивать...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=428047
дата надходження 29.05.2013
дата закладки 31.05.2013
Я давно вже від тебе пішла…
Ще тоді, на краєчку літа.
У долонях не стало тепла
І ти знову забув про квіти.
Я давно вже від тебе пішла…
А щовечора речі складаю.
Тепер знаю, любов замала,
Коли двом у ній місця немає.
Я давно вже від тебе пішла…
Залишатись все важче ставало.
То ж щоденно від тебе ішла…
А натомість , для сина співала.
Я давно вже від тебе пішла…
Та себе у тобі залишила.
І дорога якась вже не та,
І пройти в самоті ще несила.
Я давно вже від тебе пішла…
Косить дощ попід вікна непевно.
Між літами стежина лягла.
Я шукаю її … і… даремно.
Я давно вже від тебе пішла…
Та чомусь ще плече підставляю.
То сорочка не так підійшла,
А чи ґудзика знов пришиваю…
Я давно вже від тебе пішла…
Відпусти, не тримай, я благаю.
І моя вже любов без крила,
І твоєї для щастя немає.
Я давно вже від тебе пішла…
Чи ж пішла…чи пішла … я не знаю…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=425126
дата надходження 15.05.2013
дата закладки 18.05.2013
У вербах білих заледве зоріло,
Курносий Місяць зорі цілувавав,
В обіймах вітру плесо захмеліло,
В небесні шати любий пеленав.
Затихла пісня раптом на півслові,
Як угорілий хтось зареготав.
Блакитне око блимнуло в діброві,
Мабуть Чугайстер Мавку проводжав.
Всю ніч хрущі над вишнями гуділи.
В гаю писали пісню соловї,
У небі зорі спати не хотіли.
Купала втому скрипка вдалині,
Надворі вечір вмився дивиною,
У вербах Місяць тихо задрімав.
Стояли двоє вражені красою,
В гаю Росяник трави пеленав.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=425697
дата надходження 18.05.2013
дата закладки 18.05.2013
У промінні ранок вже скупався.
Та блищить на травах ще роса.
Місяць відсвітив і спать подався.
Новий день із ночі воскреса.
Шепотять розбуджені листочки.
Вітер позіхає з-поміж віт.
Ну а день крокує собі мовчки
І міняє темряву на світ.
До мого вікна підкрався промінь.
На вустах усмішка розцвіла.
Простягла до сонця я долоні.
Позитив зібрала... Я змогла!
І нехай зі мною ти не поряд,
Сумувать за цим нема причин.
Кину на красу весняну погляд,
Для душі знайду перепочин.
Думаю, що втрачу небагато,
Бо з тобою ми давно чужі.
Хай свобода це не зовсім свято,
А маленьке торжество душі...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=425526
дата надходження 17.05.2013
дата закладки 18.05.2013
А мысли толкаются так бестолково,
Громко шуршат, будто пьяные мыши.
Мыслям бы вырваться. Стать бы им словом.
Только его вряд ли кто – то услышит.
Реки людей, миллионы историй.
Каждый в своем копошится болоте.
Люди смеются, страдают и спорят.
Вроде здоровы и счастливы вроде.
Только не слышат друг друга. Печально.
Весел, богат, - и друзей «выше крыши».
Лихо с бедою придут – и банально
Вдруг тебя просто не видят, не слышат.
Мысли шуршат в безнадежной надежде
Выпорхнуть. И превратиться бы в слово.
Но незадача, сейчас, как и прежде,
Некому слово промолвить им снова.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=425560
дата надходження 17.05.2013
дата закладки 18.05.2013
Пошану вкутано у грати,
скрізь беззаконня в куражі.
Давно ніхто ім Батько – Мати,
колишні дітки вже чужі.
Згубили совість за червінці,
живуть паскуди одним днем.
Отруту випили по вінця,
лежить в окрузі полинем.
Навчили їх іуди жити,
забрали душу міражі.
Тож розучилися любити:
В повазі гріються вужі.
Куди йдете ви вуркаїнці,
що навчитеся у гієн?
У котрих злодій, як Патрицій,
а сам Диявол, - Сюзерен.
У хаті плачуть Батько – Мати,
у полинах, пече нутро.
Ні, не таку Вкраїну кляті,
Душа чекала і Дніпро.
Щож гнів закушує вудила,
виводить коника з віків.
Здійняв Дніпро до неба хвилі,
карати будем ворогів.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=424351
дата надходження 12.05.2013
дата закладки 13.05.2013
Весняний вечір сповнений любові,
солодку память з шпарочки дістав.
Злітали в небо зорі вечорові:
Тебе кохану в човнику чекав.
В гаю Співака шпарив безугаву,
у плесо з Раю Ангел заглядав.
Злетіла боса лебедем до ставу:
Їй ненаситний груди цілував.
Застигли в чаті лілії в гаремі,
спадало ситцем марево з уяв.
Горіло страстю полум’я в Богемі,
ставочок в вербах сором свій ховав.
Розсипав зорі Місяць з діадеми:
Скалками з неба випали з оправ.
Неначе феї щойно у в Едемі,
світанком тихим визирнули з трав.
Зникали в небі сутінки червленні,
Росяник хмарки сині пеленав.
Своїй подружці - ніченьці коханій,
вгорі небесні шати лаштувавав.
Вже й Соловейко виринув з октави,
в діброві десь Пустунище розтав.
Блаженством білим сипало під ноги,
над нами кущ черемухи збуяв.
Коротка нічка прагнула в покої.
Ховав Пролітень люльку у рукав.
Твої ж вуста тремтіли у покорі,
Босяк з тобою нас не відпускав!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=423607
дата надходження 08.05.2013
дата закладки 10.05.2013
Душили нас, як звірі шматували,
палили нас в пекельному вогні,
А ми , як Фенікс знову виживали,
хоч їм здавалось , знову у труні.
Скипіла кров у незнищенних генах,
рве душу й серце болем на шматки.
Вже відгунулись їм відкриті рани,
круки смакують їхні печінки.
Гризуться в плоті вихідці Аїди,
жадоба точить виплодків чуми.
Як ті щурі в предсмерті, - самоїди,
за падло бються виродки пітьми.
Давно людьми ви прокляті Гієни,
чирки на тілі, - кляті гендлярі.
Ідіть до батька в пекло шарлатани,
вам буть іуди в Бога на суді.
Це скільки нас в могилу положили,
на кручах сивих дома, в Колимі.
В віках залізом голодом морили,
ой, Боже щирий, - холодно мені.
Ні не дарма стояли на Майдані,
лиш закалили душу у в огні.
Тож не діждетесь гибелі погані,
бо не втопити віру у брехні.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=420865
дата надходження 25.04.2013
дата закладки 29.04.2013
Ти прийшов з минулого життя,
Коли я вже всі мости спалила...
Знаєш, мені більше не під силу
Чути запізнілі каяття...
Був дурним? І що- порозумнішав?
Це ж чудово! Пощастить комусь...
Я ж назад уже не повернусь,
Не порожня в моїм серці ніша...
Кажеш, за ці рОки розцвіла?..
Не цвітуть троянди без любові...
І гірка отрута в кожнім слові
Точить наші душі і тіла...
Це сльоза?.. За стільки рОків перша...
А моїх не пам'ятаєш сліз,
Що ти пив, неначе сок беріз,
Так цинічно рими з мене здерши?..
Вибач... Маю бігти- поспішаю...
Та й не хочу більш ятрити рани...
Після ночі завжди йде світання-
Я тепер уже це точно знаю!..
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=420814
дата надходження 25.04.2013
дата закладки 26.04.2013
На пам'ять час нанизує поразки ( Лілія Ніколаєнко).
Уперто відвернуся й не почую,
Як гнівно стукаєш у серце ти.
Вже вкотре цю поразку не візьму я,
Не місце їй в разках моїх , прости.
О, пам'яте, ти зглянься, не просися.
Сховай, як кажуть, голову в пісок.
А час у відстань в росах заросився…
Була стежина … перетнув місток
Й пекельним болем скам'янів у груду.
І вже тебе, мене і нас нема…
Остання мить у спогадах – і буде
Відрізком часу - порожнечі тьма.
То що ж в любові зміряла поразка?
Чи ж я для битви… душу простягла.
Ти не приходь з минулого, будь ласка,
Й забуду я навіщо там була.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=417041
дата надходження 09.04.2013
дата закладки 17.04.2013
Не ми плануєм свою долю,
щось вище угорі.
Ми лиш билиночка у полі,
на небесах царі.
Життя нам пише мемуари,
пакує їх в томи.
В давно розписаний сценарій,
за нашими дверми.
В полоні похоті розпуства,
по вуха у лайні.
Вкусили яблучка облудства,
тож маєм від змії…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=418869
дата надходження 16.04.2013
дата закладки 17.04.2013
Вийняв сутінки вечір з кисета.
Спалахнули вгорі ліхтарі.
Цвіркун ноту ушпарив фальцетом,
Страсть жагучу розбавив в крові.
А спокуса вже брала за плечі,
Й затремтіли тіла молоді.
Почуття , що з вогню молодечі,
Розтопились єлєєм в мені.
Як заглянув в її сині очі,
Тай потонув зопалу, звихнів.
Як та буря у сні поторочі,
Наче осінь, кохану роздів.
Цілував тії губи жагучі,
Закипали думки в голові.
Феромони зірвались пекучі,
Мабуть вітер в гаю ошалів.
Впав у пахощі дикі волосся,
Понесло в пружні перса шрапнель.
То блаженство в єдино злилося,
Наче в небі я десь, журавель.
Впав додолу затомлений вітер,
Скраю греблі у хвилях завмер.
Чулись юні притишені схлипи,
Озиваючись болем й тепер.
У садочку завмерли дерева,
В срібнім сяйві затихли ліси.
Із хмаринок вечірнього неба,
Сипав місяць в долоні зірки.
Я у милої слізоньки витер,
Шептав ніжність в гаю весняник.
Шелестіли закохано віти,
Вибачав нашу юнь молодик.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=418922
дата надходження 16.04.2013
дата закладки 17.04.2013
Щось моє сердечко тьох та тьох,
Нудить у середині воно чогось.
Мрії сиплються, неначе той горох,
Скімлить стиха, розтривожилось.
Цить же, болі не шукай собі,
Стиснула в грудях бажання прапорці,
Чинно ставлю по периметру усі,
Любо душі в широкім колі.
Будеш, серденько, ти її вісь,
Мірилом помислів, так, що вже, держись.
Ми ще стрінемо жадану долі вість,
В житті, що є - не випадковість.
16.04.13
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=418888
дата надходження 16.04.2013
дата закладки 17.04.2013
И сказало мне сердце: "Проснись!"
И ударило пульсом в висок...
Ведь нельзя без любви! Очнись!
И с души оборви замок!
Ты свой взор устреми в небо,
Там увидишь ты птиц полет,
Ведь ты так высоко еще не был,
А любовь тебя в высь унесет.
И я услышал голос сердца,
И я очнулся от долгого сна
И в душе распахнулась дверца,
И я понял, что это "ОНА"
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=417957
дата надходження 12.04.2013
дата закладки 17.04.2013
Грубой кожей рабочих ботинок,
Мозолями натруженных рук,
Глиной мазаных, низких хатынок,
Создаем наслажденья для сук.
По колени в навозе вонючем
И по локти в мазуте густой,
Мы куем ад для жизни подлючей
И блаженство, но только чужой.
Скушал "Баунти" - сутки без хлеба,
Руки с мылом - про чай позабудь,
Разогнулся увидеть чтоб небо
И минуточку чтоб отдохнуть.
Кто на двух, кто на трех дармоедов...
Спать не спавши, спешим мы пахать,
Только им, разжирев от обедов,
Из дворцов, на народ, наплевать.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=418898
дата надходження 16.04.2013
дата закладки 17.04.2013
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 17.04.2013
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 17.04.2013
Тобі буде краще,
коли ти нічого не знатимеш.
Ще Сонце кружляє
тихенько навколо Землі.
І часу ще струни
розсерджений вітер не рватиме.
Ми втішні думками,
як цяцьками – діти малі.
А дерево пишне
розкинулось генеалогії.
Родоводу віти
руками до сонця тяглись.
Корінням у вічність
вросло, в незбагненну. Сполохано
Від пострілів долі
летіли птахами увись
Поранені душі.
Летіли, зродившись в свідомості
Потомків. Артерій
почувши бурхливість. А ти…
Ти – перепрошитий.
Живи краще у невідомості,
Із кров”ю чужою.
Тобі не признаюсь. Прости.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=418676
дата надходження 15.04.2013
дата закладки 17.04.2013
Лежить тугою смуток у мені,
куди не гляну глибоченна рана.
Супроти волі Бога у вогні,
горить клеймо Диявола тирана.
То розтопили звірі й холуї,
людські страждання кровю й запалили.
У дикім пеклі холодно мені,
о сучі діти, що ж ви наробили.
Зболіло тіло в «пеклі» від образ,
воно ні в чім було, не винувате.
Розпяли гідність в кожному із нас,
пече душа стражданнями проклята.
Торгують честю прямо з – під поли,
вдягли давно нехрещені сутани.
Шайтани топчуть наші образи,
втоптали душу в краплені кайдани.
Давно людську подобу пропили,
за срібняки прокляті вуркагани.
Любов до Бога й віру продали,
тож хай ідуть у пекло шарлатани.
Лежить тугою смуток на вогні,
куди не гляну глибоченна рана.
У дикім пеклі холодно мені.
Гукає розум Гетьмана Богдана!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=415930
дата надходження 05.04.2013
дата закладки 08.04.2013
В шибку стукає дощ, наче гість запізнілий.
Я вдивляюсь в сльозливу за віконну пітьму…
Завивають вітри звідусіль знавісніло.
Поштарем їх сьогодні я до тебе найму.
Подих вітру тобі передасть, що сумую
І чекаю дзвінка у полоні думок.
З них щоночі місток знов до тебе будую
У надії наблизить твій незроблений крок.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=416120
дата надходження 06.04.2013
дата закладки 08.04.2013
«Зморозила» весна із нами жарти,
Чи то снігів злякалася набіг…
Отож і гніватись таки не варто,
А може, це її такий розбіг?
Ось на горбочку снігу розтопила,
Теплом пройшлася з вітром навпростець.
Понад садами розпустила крила,
Здавалося б, вже й холоду кінець…
Так ні ж, зима снігами закружляла,
Присипала всі латки в килимку.
Хурделила, морозила, рівняла
Дороги, поле в білому вінку.
Пора весняна все ж не розгубилась,
До сонця подалася навпрошки.
В промінні обігрітись допросилась,
У барви заплітаючи стрічки.
А зачерпнувши сяйва на осонні, -
І нумо, навперейми до зими!
Ну, хто ж іще, не чує із просоння –
Весна іде..! Тож, дочекались ми!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=415267
дата надходження 03.04.2013
дата закладки 08.04.2013
Перехиливсь бокал вини
і потекла по скатертині,
де відбивалися сліди,
у будні дні , як по стежині.
А в часоплинні всіх подій,
себе кориш на самотині,
що не вгадав моїх надій,
які були в думках глибинних.
Та вже не бийся, як той птах,
об скло безвиході на серці:
всі сумніви - відійдуть в снах,
в обіймах -упадуть на денце.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=416402
дата надходження 07.04.2013
дата закладки 08.04.2013
Удивительно-зрелищна в мае погода;
Воздух пахнет озоном, но дождь не идет,
Будто замерло все, притаилась природа,
Только небо клокочет, вот-вот громыхнет.
Яркий всплеск - словно лопнули струны златые,
Серебристое зарево, призрачный цвет...
Почернели в мгновенье "поля" голубые
И стал, словно невидимый, солнечный свет.
В темноте пронеслась "колесница гнедая",
На земле отозвался колес перегон...
И сошлись в небе тучи, слезу извергая,
И послышался майский раскатистый стон.
Жгучий ливень с порывами ветра шального
Окропил утоляющим жажду дождем
Утомленную землю, с похмелья ночного,
От цветущих садов и полей за окном.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=415873
дата надходження 05.04.2013
дата закладки 08.04.2013
Моє бентежне весняне кохання!
Ти, ніби цвіт, в засніженім саду.
Ти - ніжний світ рожевого світання.
Які ще порівняння я знайду?
Як тихе море, твої сині очі.
Вони до тебе тягнуть, як магніт.
Їх не любить, це буде просто злочин.
Ти мрій моїх нечуваний політ.
Нелегко зберегти було кохання:
Морози, сніг і проливні дощі.
Всі сумніви і нетривкі вагання,
Все довелось відчуть моїй душі.
Та все пройшло, і я в твоїм полоні!
Нелегким був екзамен цей життя.
Моя рука лежить в твоїй долоні.
І ти радієш, мов мале дитя.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=416739
дата надходження 08.04.2013
дата закладки 08.04.2013
Кожен бачить, яким ти здаєшся, мало хто відчуває, який ти є...
------------------------------------------------------------------------
Не жалкуй за тим, чого нема.
Що в житті твоїм так й не збулось.
Хай душа не тужить крадькома:
Бо цьому відбутись не вдалось.
Не жалкуй за тим, що відбулося,
Що пройшли ті радості часи.
Що тобі їх втримать не вдалося.
Не тримай образу, відпусти.
Можуть друзі стати ворогами.
Ти їх за бездушність не свари.
Згадуй лише добрими словами,
В тім, що помилився, теж прости.
Бо не кожен може бути другом.
Друга треба більш себе любить.
Друг завжди є першим, а не другим.
І в хороших вчинках проявить.
Не жалкуй, що втрачена надія,
Що комусь тепло ти дарував,
І за тим, що не збулася мрія,
Рухнуло усе, що будував.
Просто посміхнися ти невдачам.
І повір: усе переболить.
Серце заспокой ти тихим плачем.
І почни по-новому вже жить...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=416499
дата надходження 07.04.2013
дата закладки 08.04.2013
[img]http://cs309229.vk.me/v309229008/66a5/7LWVOccBWpw.jpg[/img]
В нічному небі погасли ліхтарі
І місяць лиш торкається смереки,
В своїй печалі самотньо занімів,
Бо час прощання серцю так нелегкий.
Вона ще юна, а він не молодий,
Роки в коханні зовсім непомітні,
Та невідривно їх зв’язані вузли
Розтанули, як сніг позаторішній.
А голос півнів сьогодні не зумів
Торкнутись тих, кого серця любили.
І не знайти їм в полоні навіть снів,
Що втратили - забути нема сили.
Вогонь у грубці іще не догорів -
Із димарів щось біле вгору в’ється
І місяць досі шукає берегів…
А там не ждуть, а там невірні серцю.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=416713
дата надходження 08.04.2013
дата закладки 08.04.2013
Дрижить туман над сплячою рікою.
Це знову повторилося. Це – знов.
Сторожка тиша тонкого сувою,
Із павутини сплетеного мов.
Що вітер, розганяючи тумани,
Рве разом з ним і тишу на шматки,
Знайомо. Пам”ятаєш, разом з нами
Ганявсь? Ти легким помахом руки
Скидав клубки туману в ніжні трави,
І він лежав кульбабками в росі.
Крізь дощову завісу поза правил
Розжарювалось небо у сльозі.
Упав туман в безмовний ранок світлий.
І тиша, помираючи, співа
Пташиною якОсь несамовито,
У верболозі смуток обвива.
Ілюстрація – мій малюнок аквареллю на папері.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=416480
дата надходження 07.04.2013
дата закладки 08.04.2013
Ніч розпростерла крила у просторі похмурім,
З поматами на мантії зірковими.
Вона – як велетенська така ведмежа шкура
Із блискітками ясно – пролісковими.
Совою ще востаннє із моторошним співом
Пірнула в нору, темряву на заході,
Щоб небо враз заграло яскравим переливом,
І від краси цієї бути в захваті
І травам, що росою умиті, розмовляють,
І кущику з натхненною суницею,
І дзвоникам тендітним, розсипаним у маю.
З вогненної палітри багряницею
Розквітнув враз світанок, прокинулися в небі
Хмарки – літали радо разом з бджолами.
А в озері МохОвім* гукав лебідку лебідь.
Й туман ранковий простягався долами.
*Мохове озеро знаходиться в лісі біля м.Таращі, що в Київській області. Воно маленьке, але надзвичайно глибоке й чисте.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=415650
дата надходження 04.04.2013
дата закладки 08.04.2013
Колись прийду до тебе в твої сни,
Коли прийдеш у сні до мене. Може.
Якщо знайдеш те почуття вини,
Що заховав у пам”ять. Якщо зможеш.
Як щось завадить в цьому ще житті,
Не переймайся, сни живуть бо вічно.
А в іншому не буде пустоти,
Що ранить без ножа, що так калічить.
А ніч – привітна й тепла, як і та,
Що квітла й миготіла світлячками,
Й співала поруч в потічку вода.
А нереальні дні здавались снами.
Я не прийду до тебе в твої сни.
Не тішся вже тепер моїми снами.
Розвіюють тумани вітряки
(Чи пам”ять) над безвинними полями.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=414986
дата надходження 02.04.2013
дата закладки 08.04.2013
Забери свій від мене погляд.
Він розтанути мав давно.
Та він – переді мною, поряд,
І п”янить, як терпке вино.
Забери десь у час і морок,
Де ховаються щастя й біль,
Що знайшли потайну комору
Й перетворяться в прах і пил.
Вже пройшло кільканадцять весен.
Прошуміло чимало зим.
Стільки вже відцвіло черешень
І підібрано вірних рим…
Не змивався дощем. І вітром
Не здувався хоча б на мить.
Він живий восени. І літом.
Бо у серці застряг й щемить.
Як ілюстрацію, додаю свій малюнок тушшю на картоні
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=413258
дата надходження 28.03.2013
дата закладки 02.04.2013
Осиною, колышущей ветвями,
Иль осокой круг пруда обернусь,
Чтоб, споря с ветром, властвовать над снами,
Закинув в тучи вековую грусть.
Дождем сойдут над маковым раздольем
Изнанки слов, похожих на овец,
Униженных, отпущенных на волю,
Слов, содранных кощунственно с сердец.
Той кровью или лепестками маков
Засыпан пруд. Осина, шелестя,
Смотрела, как над нею ворон плакал.
Над чем? А ветер ей: - Не зря, не зря…
Под тенью крыльев – бархатные листья.
Украден был туманный кем рассвет?
Лучами солнца все равно пролиться
Ему судилось. Как и сотни лет.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=413875
дата надходження 29.03.2013
дата закладки 02.04.2013
Ох, що за березень – замети й кучугури.
По пояс вгрузла біля дому. Сміхота!
Застрягли на дорогах важкелезні фури.
Чи то зима? Чи то весна якась не та?
Пішла по воду – разом випхали машину
Із дядьком добрим, бо застрягла б назавжди.
А сніг ішов, і мів, і сипав безупину.
Природа сплутала – чому, коли, куди…
Ось гори снігу висотою з вежі й мури.
Але радіє снігу купам дітвора.
Зима не відлітає – дні такі похмурі.
Та все ж збирається піти. Весні – пора!
Тепер вдягаймо резиняки чи калоші,
Купляймо весла, і човни, і вертоліт.
Бо замість звичної замерзлої пороші
Прийдуть потоки, що затоплять всенький світ.
А перехожі на дорогах піруети
І різні па викручують ногами, аж!
Не переймаються лише одні поети –
Бо ж тема є для віршів. Це ж такий кураж!
На фото – вид з мого вікна. І це – кінець березня!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=414309
дата надходження 31.03.2013
дата закладки 02.04.2013
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 02.04.2013
Словами, из сердца, душа выходила,
Пытаясь пролить, хоть немного, тепла...
Но в светлых желаньях она позабыла,
Что к чувствам других плоть чужая нема.
Горячим потоком в натруженных венах
Старалась свой пыл на листок уложить
И в самых, порою, галантных манерах,
Всех спящих, на свет свой, из тьмы проводить.
Но глух, как всегда, дух людской оказался
И слепы сердца на пронзительный крик,
И ей, замолчать, один выход остался,
И треснуло сердце напившись интриг.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=412506
дата надходження 25.03.2013
дата закладки 26.03.2013
Так боляче, так ніжно любити не тебе,
І ці метелики ловити безнадійно.
Коли погасло світло, залишилось одне -
Ховати свої сльози у посмішці постійно.
І очі твої знову шукати уві сні,
Благати Бога, щоб на мить скоріш забути.
Думки про тебе, як у гарячому вині,
П'яніють так, що ніби випив я отрути.
Я не чекатиму! Навіщо? Любов пройшла!
Твоя… Моя… З'явилася потрібна, інша.
На диво, вистачає усім сповна тепла,
Якщо чужа для мене стала наймиліша.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=410965
дата надходження 21.03.2013
дата закладки 26.03.2013
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 25.03.2013
Напиши мне прозрачным чернилом,
Те слова, что не в силах сказать...
Те, что голубем, ввысь сизокрылым,
От печали нас смогут умчать...
Напиши только то, что на сердце,
Ни к чему чтоб красиво и врать...
Что бы искренне, так же, как в детстве...
Я душой все смогу прочитать.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=411952
дата надходження 24.03.2013
дата закладки 25.03.2013
Уходя - уходи...я не ставлю преград или сроков...(insolito)
Якщо хочеш іти – іди,
Як тоді, по осінньому листі.
Та весна засніжила сліди
Назавжди, а чи років на двісті…
Ти ще хочеш іти – скажи.
Ну, принаймні, хоча б буде чесно.
Не лишай по собі міражі,
Вже любов у серцях не воскресне!
Таки хочеш іти – іди,
Зберегти, що розбилось - не варто.
Повертатись в минуле, зажди…
Навіть так, з учорашнім азартом.
Знову хочеш іти – пройди
Повз калину, що рвали торішню.
В пелюстковій завії сади
Не прикрасять любов нашу грішну.
Якщо хочеш іти – не муч,
Побажаю попутного вітру.
І востаннє, мабуть, власноруч…
Я без суму сльозу свою витру.
Все ще хочеш іти - прощай.
В нікуди адресую листами.
Ти без мене назавжди звикай.
Твої кроки… й три крапки ... між нами.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=409597
дата надходження 16.03.2013
дата закладки 19.03.2013
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 19.03.2013
По ржавым, веком вызженым страницам,
Из помутневших и бездонных глаз,
Боль, не давая высохнуть ресницам,
Слезу срывала вниз, как в первый раз.
Письмо, солдата-сына, мать хранила,
Где похоронен он, никто не знал;
Ведь любящее сердце не остыло,
А голос по ночам все так же звал.
"Пишу тебе родная из землянки,
К утру готовы дать смертельный бой,
А нынче, где-то слышен звук тальянки...
А я душой и мыслями с тобой...
Глаза закрыв, вновь вижу старый дворик,
Сирени куст, что к маю расцветет...
И я, несостоявшийся историк...
И образ твой, что у окошка ждет..."
В который раз письмо читает мама,
В который раз боль разъедает лист,
Как пожил он на свете белом мало,
Будь проклят вероломный враг - фашист.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=409770
дата надходження 17.03.2013
дата закладки 19.03.2013
Кожне слово- то цвях в домовину відча'ю...
А цілунок- мов постріл вбиває любов...
Біль і сльози сьогодні до пари вінчаю,
Застеливши їм шлях рушниками обмов...
І мене поглина чорна розпачу хвиля,-
Я уже відчуваю гіркоту цю на смак...
А за рогом чатує холодне безсилля...
Заповзає у душу гидотний слимак...
І вже вкотре заплачу сухими очима,
Піднесу коровай молодятам терпкий.
Я втомилась шукати банальну причину,
Мабуть, мозок у мене сьогодні сліпий.
І у віршах ліричних відпала потреба,-
Не сприймає їх серце, тож нащо вони?
Відпущу зараз їх білим голубом в небо,
Як робили колись напочатку весни...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=404861
дата надходження 28.02.2013
дата закладки 03.03.2013
Я двері відімкну своїм ключем,
Тихенько прослизну в твої обійми...
Промовлю, що промокла під дощем,
Давай дивитись комедійні фільми!
А ти мене заго'рнеш, як дитя,
У плед картатий, трішечки кусючий...
І стримаєш моє серцебиття,
А я, як завжди, буду балакуча...
Гарячий чай, улюблене кіно...
Такі зати'шні твої теплі руки...
Хай хлюпа носом небо за вікном,-
Я так люблю завершення розлуки!..
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=405347
дата надходження 01.03.2013
дата закладки 03.03.2013
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 03.03.2013
А во Львове... уже весна...
Заподснежило воздух любовью...
Ты опять эту ночь без сна?
Что мне делать с таким... тобою...
Все с надрывом стихи... под тебя...
А твой ветер... как будто, простужен?
Все пройдет... береги лишь себя...
Ты, как воздух... мой Лучик... мне нужен...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=404409
дата надходження 26.02.2013
дата закладки 26.02.2013
Тебе хотела я присниться
Царевной, в облике лягушки,
Или чарующей жар-птицей
На зависть всем друзьям, подружкам…
И чтобы звёзды нам сверкали
В таинственном ночном полёте,
Несли в неведомые дали
Нас на волшебном самолёте…
Где от сиянья всё искрится
В том мире доброты и ласки…,
Во сне хочу тебе явиться
Ещё Снегурочкой из сказки
Такой сверкающей и нежной
Я из любви и обаянья
Лапландии, – страны безбрежной,
В прозрачно- снежном одеяньи…
Хочу, как на яву явиться
К тебе я Золушкой из бала,
Чтоб смог в меня ты вновь влюбиться,
И чтобы жизнь начать с начала…
И чтобы с мира той планеты
Волшебной, необычно – милой
Прошли Ромео и Джульетты
Любовь, Руслана путь с Людмилой…
20.05.2006 г.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=404133
дата надходження 25.02.2013
дата закладки 26.02.2013
У кожного в житті чимале коло друзів.
Та лиш один цінніший від усіх.
Лише його цінуєм по заслузі,
Бо він є дзеркалом манер усіх твоїх.
Він буде той, хто виправить помилки.
Хто буде прикладом тобі своїм життям.
Хто не позаздрить успіхам потайки...
Візьмем в основу все його буття...
------------------------------------
Не помиліться в друзях!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=403752
дата надходження 24.02.2013
дата закладки 25.02.2013
Надворі сніг запрошує у вальс.
В віконце тепле туляться сніжинки.
Пухнасті гості просяться до вас,
в кущах мережать білу скатертинку.
Несуть у гості свічку й коровай,
чудесний день, від сонечка частинку.
Як повелось в Вкраїні зазвичай,
в куточку мостять з вовни кожушинку.
В теплі сповити душу хоч на мить,
аби у ній не змерзалася крижинка,
на нім потрібно трішки посидіть ,
покласти скраю вишиту торбинку.
…Гей наливайте повні бо вже час,
Лунає пісня з чаркою в обнімку:
Влетів в шпаринку чарівник Пегас,
привів з собою Музу із Олімпу.
Вкраїнська пісня щира, як життя,
прийшла до нас сьогодні на світлинку.
Нехай вона вас всюди захища,
від злих негод, як шапка невидимка.
Під ноги стелють вишитий рушник,
любов матусі, - струджену краплинку,
Хай вам Вкраїни - божий захисник,
щасливу й довгу вимостить стежинку.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=403558
дата надходження 23.02.2013
дата закладки 25.02.2013
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 25.02.2013
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 25.02.2013
Здається, можна все чоловікам...
До друга десь поїхати на дачу,
Там випити дві літри - по сто грам,
І пивом закріпити – за УДАЧУ.
Додому через два дні приповзти,
Постоявши у дверях - руки в боки,
Хто в цьому домі Ти розповісти
І що за рік, з Тобою, йде два роки…
Здається, можна все чоловікам...
Не знати у якому класі діти
І збори, що присвячені батькам,
На них Їм можна точно не ходити.
Щомісяця, в день-гожий зарплатні,
Донести Вам хто цю сім`ю годує,
А вистачить тих грошей Вам чи ні,
Це Їхню велич просто не хвилює…
Здається, можна все чоловікам...
У Них весь одяг сам завжди переться,
У домі нема місця павукам
І на плиті все вариться-печеться…
Помиті сплять рідненькі діточки…
А Їм ще на ніч ніжність необхідна…
Шануйте Їх, терплячі жіночки,
Вони ж тендітні, берегти потрібно…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=403368
дата надходження 22.02.2013
дата закладки 23.02.2013
Слегка касаясь мыслями руки...
Тепло ее покрылось морозцами,
И чувствуешь моментные тиски,
Что воздух исплетают в оригами.
Чудесность состояния манит,
Красиво завлекает неизвестность.
И ожидаемое, как магнит...
Все намекает, выход ─ неизбежность!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=398026
дата надходження 04.02.2013
дата закладки 23.02.2013
Десь лелеки додому збираються.
Ранній подих відчули весни.
Голосний їхній клекіт вчувається.
Вони перші весни віщуни.
Ох! Далека дорога додому...
Їх тяжкі обсідають думки.
Що ж там буде в путі - невідомо,
Щоб не далась дорога взнаки..
Я проситиму сили природи:
Поможіть, щоб не збились з шляху!
Не примножте тяжкі перешкоди.
Освітіть, зорі, в нічку глуху.
Ну а, Місяць, (пастух їх рогатий)
Не сховайся за хмари легкі.
Будь пташкам у цей час, ніби братик.
Посилай їм проміння тонкі.
А тебе, ясне Сонце, благаю:
(Ти тримаєш усе на землі)
Хай без страху птахи пролітають.
Не спали їхні крильця малі.
Я бажаю попутного вітру.
Хай дощі окроплять тяжкий шлях.
Щоб птахи принесли гарну звістку.
Щоб засяяла радість в очах...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=403264
дата надходження 22.02.2013
дата закладки 22.02.2013
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 21.02.2013
Якась пустка зависла навколо,
марять квіти у вазі бліді.
У думках - чорне,замкнуте коло...
Чом без тебе так сумно мені?
Де ти,зіронька мила, відрадо?
Серцем плачу, душею кричу...
З візерунків земного свічадо,
я у небо до тебе лечу.
Свою свічечку там прилаштую...
У холоднім промінні вогню,
тебе знов обніму, зацілую...
Лід безодні в душі розтоплю.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=402745
дата надходження 20.02.2013
дата закладки 21.02.2013
Кажуть: вірші, як музика, лікують.
Читаєш і знайдеш там щось своє.
А потім іще довго їх смакуєш.
І те чуже, неначе вже твоє.
Буває: плачеш, співчуваєш горю.
Хоч і чуже, а серце так болить.
Картинкою оце усе відтвориш,
І сум тебе усього полонить...
А як радієш, коли в когось щастя.
Всміхаєшся...І радість тут без меж.
І знову тут таке собі сприйняття:
Що ніби ти його життям живеш...
Та не люблю вірші, де є неправда.
Такі рядки збивають мене з ніг..
Вони не є моїй душі розрада..
Так хочеться, щоб менше було їх...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=402746
дата надходження 20.02.2013
дата закладки 21.02.2013
Я так довго до тебе йшла...
РозсипАла... губила зорі...
Серед сотні доріг знайшла...
Ту... що дАла дарунок долі...
Я прийшла, коли падав сніг...
В унісон з небом плакало серце...
Зрозумів... і весну до ніг...
Запромінив... усе минеться...
Коханково у мої сни...
Проникав... цілував і пестив...
І минуле... в дощах весни...
Розчиняв і змивав до решти...
Я так довго до тебе йшла...
Ти прийняв... розстелив жаданням...
Я у тобі... себе знайшла...
Ти промінчик... що став коханням...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=401310
дата надходження 15.02.2013
дата закладки 20.02.2013
Біля ставу під вербою, тебе кохану обнімав,
Місяць пас телятка в небі і в наші очі заглядав.
Із видолинка вранішок грайливий
У вербах білих з ночі визирав.
А в небі місяць повний злотоглавий,
Cвоїх дитяток в люлі колихав.
Сховались Мавки і сичі в діброві,
Хоробрість їхню тихо хтось украв.
Поблякли зорі - дітоньки бідові,
Лягали спатки, ранок їх ласкав.
Озвався з гаю вітер полохливий,
В ярузі щойно мирно ще дрімав.
Упав росою пяним в різнотрав’я,
Волошки сині в житі цілував.
Так захопився, що злетів з надриву,
В грайливі хмарки із небес упав.
Смарагди в нічку темінь чорногриву
В косу промінням любо заплітав.
На плесо ставу дивом кольоровим,
Коштовний камінь випав із оправ.
Розсипав перли з рукава – обнови,
Веселку зранку долучив до справ.
Виходив ранок зі свойого схову,
З - за горизонту мирно виглядав.
У день наступний вдів свитину нову,
До чергування знову заступав.
Сусідський півень, та холєра, вчергове ноту пробну брав,
Ти все просилася до хати, а я тебе не відпускав.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=398766
дата надходження 06.02.2013
дата закладки 06.02.2013
Моя ти мріє...Волошкове поле
І жайвір в небі, в купелі тепла.
У злеті думки рину в неозоре,
За край хмаринки, що у синь тіка.
Гарячим струмом калата у грудях
І подих обпіка кохання мить.
Стискаю серце, цицькаю на людях,
Бажання люто б’ються в тілі. Млість.
Тільки в твоїм безмежному полоні,
Віддам себе до краплі - осяйна.
Усе заховане в єства у схроні,
Усе, що лиш для тебе берегла.
06.02.13
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=398585
дата надходження 06.02.2013
дата закладки 06.02.2013
Она так бесстыдно... красивая...
Нежным лучиком зацелована...
То порой... откровенно стыдливая...
То по-женски робко взволнована...
А она ведь счастьем баюкана...
Он мечта ее долгожданная...
Воплотился сладкими муками
Прошептав... Ты такая желанная...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=397651
дата надходження 02.02.2013
дата закладки 06.02.2013
Обси́палась квітка
моїх солодкавих надій
і щастя підсіло в чужий
даленіючий потяг.
При виході з серця мого
на порозі не стій,
хай душу мою не шмагає
пронизливий протяг.
На друзки дрібні
розлетілись криштальні мости
і замки піщані роздмухав
буденності вітер...
Мов два метеори,
зіткнулися наші світи,
блакитна планета
зійшла зі своєї орбіти.
Усе промайне -
у життєву пірне каламуть
і час невблаганний
минуле на попіл розвіє.
А ти не минайся ніколи,
У спогадах будь!
Мій болю солодкий,
моя білокрила надіє...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=396952
дата надходження 31.01.2013
дата закладки 06.02.2013
(Шутка)
Хотелось сделать мне карьеру, -
Карьера “сделала” меня.
Ну как не потерять тут веру?
Аж свет погас в расцвете дня!
А ну его! Теперь не буду
Толкаться в пробках на дорогах.
И не воткнут, как в куклу вуду,
В меня иголки, за порогом
Лишь окажусь. Но жизни маска
Бывает пострашнее этой,
Что говорить. Ведь жизнь – как сказка, -
Проехал в тыкве, не в карете.
Теперь – свобода! Ветер дикий
Меня подхватит, как пушинку,
И понесет на Крит, Карибы,
В иную экзотИк – глубинку.
Но все же, верно, не Сейшелы, -
Всего лишь близлежащий пруд,
Где жабы вовсе обнаглели, –
С утра и до утра орут…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=398385
дата надходження 05.02.2013
дата закладки 06.02.2013
Мені нічого більш не треба,
Бо душу заморозила зима.
Тобі б я прихилила ціле небо -
Байдужість ж вбила все твоя німа.
Нічого більше я уже не хочу -
Ласкавих твоїх, та лукавих слів.
Та, як Касандра, щастя я тобі пророчу,
Хоч й наше зберегти ти не зумів.
Для тебе інша хай буде весною -
Від мене не відчуєш вже тепла.
Жила і дихала одним лише тобою,
Та вмерла знищена тобою вщент душа.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=395104
дата надходження 24.01.2013
дата закладки 28.01.2013
Дощило в кронах, - плакали берези.
У хмарі промінь щиро сумував.
Тужила гірко жінка на могилі,
Маленький син позад її стояв.
Чим янголятко в Бога завинило,
Маленьке диво, хто його прокляв?
Що з Батьком він не розуміє.
Де тато, хто його відняв…
В пориві сну в обіймах ейфорії,
Ілюзію чужу на рідне проміняв.
Тож за подвійну дозу трамадолу
Удав пітьми в той світ його забрав.
Не скаже зараз це ніхто дитині.
І Тато, десь з -за берега уяв.
Лежить у квітах красень в домовині
Руками свічку холодом обняв.
Листок зелений впав у домовину,
Диявол тихо з дерева зірвав...
Ну що йому за сина за дружину,
Чергову душу в пекло спакував.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=394509
дата надходження 22.01.2013
дата закладки 28.01.2013
Вміє зима колошматити природу… То снігами іскристими засипле, то дощами посріблить , морозом притисне, відлигою розпустить крижану завію… Так і долі людські. Непередбачувані віражі і миттєвості…
Про близькі стосунки між Люсею та Славою знали всі. Пекло від образи і у душі дружини. Пліткували, посміюючись сусіди, насторожено поглядали колеги. Та закоханим було не них. Вони любилися попри всі зневаги. Добре було їм удвох… та не просто. Люсі, звичайно, дещо легше, адже вона без пари, лише з сином, що неочікувано подорослішав і геть збайдужів до маминого вибору. Судити її йому геть не хотілося. А привітатися зайвий раз з маминим гостем було зовсім неважко, тому вечірні гостини утрьох почастішали. Правда, десь далеко в глибині душі Вадим відчував незрозумілий йому сором за маму, та поки вдавалося, на певний час, відганяти ці почуття, не шукаючи пояснень. На цьому й зупинилися. Жили при зустрічах дружно, не пригнічуючи один одного. Люся не раз бачила в очах сина німі запитання, але старалася минути цю зацікавленість черговими подарунками. В її сімˈ ї ще вдавалося маніпулювати такими стосунками , тому вона, не задумуючись про наслідки, летіла до свого жіночого щастя, навіть не озираючись. А от Славі справді було непереливки. Пригнічено мовчала дружина, яка втомившись від подружніх чвар через зраду, вже не починала сварок, а просто терпляче чекала хоча б якоїсь розвˈязки. Та Слава не хотів втрачати розміреного сімейного життя. Він любив донечок, плекав їх змалечку справжньою батьківською любовˈю, радів дитячим успіхам і не уявляв свого життя без них та щоденного домашнього затишку. Але відмовитись від несамовитого кохання, від пристрасної Люсі, яка зачаровано зазирала у вічі, виконуючи всі примхи свого обранця, теж не міг. Він , дотепер, тут був господарем, паном, улюбленим , дивовижним коханцем без обовˈязків і напруги. Тут Слава відпочивав душею і відчував себе справжнім чоловіком. Беріг це відчуття і статус попри все, не розуміючи, чи варте воно того, що втрачав.
Погасла в дружини щирість і довіра в очах, замовкли теплі і веселі розмови за вечерею, які так любила сімˈя. Тиша була нестерпною і з кожним днем все більше впливала на стосунки з доньками. Ще мить, здавалося, і пройдуть вони повз батька, зневажаючи його за неповагу до матері. Треба було якось розрядити напругу в сімейній атмосфері. А тут і нагода наспіла.
Святкувати професійний день вирішили у поїздці до памˈятних місць нашого краю всім колективом. Радісно Слава про це оголосив ввечері вдома. Але дружина ніяк не зреагувала на його повідомлення. Вона давно звикла, що в такі поїздки чоловік бере з собою коханку. Та Слава все ж допросився, щоб Валя таки поїхала з ним. Переконував, що це шанс ще раз зважити можливість їх подружнього життя. І жінка здалася, лиш попросивши, бути поруч, хоча б у цій подорожі. Слава поклявся, що не залишить її ні на мить, з острахом думаючи, як пояснити коханій, що він буде не з нею. Колектив їхав майже весь і Люся напевно ж нізащо не відмовиться залишитися вдома. Так і сталося. Ні прохання, ні погрози розірвати стосунки не вмовили. Попри всі слова, що їхати жінці саме зараз не потрібно, тільки розлютили її. Люся вперто збиралася, мріючи про палкі обійми коханого. Не допомогла і розгубленість, коли побачила, як мостився Слава біля дружини в автобусі. Перетерпіла неоднозначні погляди колег, які диву давалися, що Слава звів обох жінок докупи. Люся таємниче усміхалася, знаючи, що вона значить для коханого і з ким він буде не сумнівалася. «Побачимо, хто кого…»,- сердито прошепотіла.
Це була нерівна війна за чоловіка. Валя вперто не відходила від Слави, а Люся цілеспрямовано переймала чоловіка, відводила вбік, загравала з іншими, голосно сміючись, аби ревнував. Слава поспішно виривався, поспішав до дружини, ховаючи від сорому очі. Погляд Валентини був благальний, знічений. Прикро, що за всіма «виходками» коханої спостерігав увесь колектив. Валя нестямно червоніла, вириваючись з гурту, щоб залишити цю нерозумну гру, вже сто разів шкодуючи, що поїхала. Але Слава, притримуючи її за руки, зазирав у вічі, перепрошував, щось нерозбірливо обіцяючи.
Нарешті екскурсія завершилася, а попереду – святкова вечеря у ресторані. Всі готувалися до розваги. Танці, підготовлений святковий концерт, насправді звеселив душу. Стало якось напрочуд затишно. І вже не так пекло в душі у Валі, адже Слава таки старався бути поруч. Замріялась … Ось так, як і колись вони раділи один одному. І здалося, що не було отих пекельних зрад, сварок, зневаги. Може, і наладиться все, а чи ж ? Та тест на вірність був ще попереду.
Хтось оголосив танець кохання. Музика заполонила неземними акордами сяючий зал. Всі затамовано очікували, яка ж пара розпочне цей особливий танець. А музика несла висоту почуттів, щемливо виспівуючи про кохання, закликаючи обˈєднатися серця. Пауза продовжувалася. Знову хтось не витримуючи, вигукнув, що запрошують дами. Натовп жінок хитнувся вперед, визираючи партнерів. Люся, віддано поглядаючи , вишукувала Славу. Це був їх улюблений танець. Ось він стоїть, не наважуючись ступити вперед до неї. І вона пішла…назустріч до коханого, через весь зал, гордо і звеличено. Ніхто не танцював, споглядаючи зненацька неочікувані події. Музика ніжно вела її до пари. Ще мить… І Люся схилиться в обійми коханому і, що їй до заздрісних поглядів колег. «Він мій, мій!» - шепотіло усе єство жінки. Всі затамували подих. Що буде? Хто піде в танець, думав чи не кожний спостерігач у залі. Хто ж дорожчий з цих жінок?! Лише крок відділяв їх трьох від початку танцю. Спантеличено Валя рвонулася до виходу та міцний потиск руки чоловіка на мить зупинив її ходу. Шанобливо поклонившись, Слава, поклав руку на плече дружині і ніжно повів у танець. Зворушена таким поворотом ситуації, але знічена від переживань, Валя все ж зуміла ніжно притулитися до грудей рідної людини. Я так люблю, ледь не вимовила вголос. Серце стукотіло , неначе на першому побаченні. Вона йому сьогодні пробачала все. Стоптану гордість, зраджену вірність, сором за його ганебну поведінку. Вони танцювали, обійшовши колом здивовану Люсю, яка так і залишилася самотньо стояти, не підхоплена до танцю, не пригорнута коханим… Хтось, рятуючи таке непорозуміння, знову закликав всіх до танцю. І закружляли пари таки шоковані щойно побаченим. А серед них щасливі Валя і Слава зі своїм зболеним коханням, яке випробовувалося подружнім і непростим життям, згоряючи у пристрасті і вирівнюючись мудрістю.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=394295
дата надходження 21.01.2013
дата закладки 28.01.2013
«…я ж тут не просто собі, я ж навіщось» (Катка).
Я ж навіщось іду серед тисячі днів.
Ну, навіщось скресаю щоночі.
І чомусь у безмежжі серед безлічі слів
Я навіщось твої чути хочу.
Я навіщось обіруч тримаю дарма
Наше щастя, яке вже не з нами.
І навіщось в душі вистилає зима
Із чужої печаль мелодрами.
Я навіщось отут, в сокровенні жалю,
Винувато чекаю пробачень…
Паленіють долоні, а я долю молю,
Головних не впустити означень.
Я ж навіщось іду серед тисячі днів…
Серед тисячі…і до одного
Викладаю рядки з переможених слів,
Бо навіщось моя це дорога.
Я навіщось твої все чекаю слова.
До небесних вслухаюсь акордів.
Саме тут я душею відкриваю дива,
Не з чужих бо реклам із біг-бордів…
То ж , навіщось я тут, в перехресті доріг,
Все думки запрягаю в погоню.
Кажуть, знов переміг! Хтось любов переміг…
У кулак я, навіщось, долоню…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=395371
дата надходження 25.01.2013
дата закладки 28.01.2013
Когда судьба, казалось бы, свершила
Рисунок жизни... на ладонь - венец...
Случайность мне надежду подарила...
Начать сначала... там, где был конец...
И жизнь с нуля... Лишь только твои очи...
Увидела... и утонула навсегда...
Явь рисовала... жгучи наши ночи...
Твоя реальность приносила холода...
Могу тобою только любоваться...
Безмолвно-робко... как картиной Пикассо...
Но вопреки... желаю обжигаться...
Ведь мне любить тебя... судьбою суждено...
Неприкасаемый... ты мой шедевр Дали...
Боюсь дыханием я краски омрачить...
Пусть горько сердцу так любить... вдали...
Но счастье... о тебе с надеждой жить...
Хотя и за стеклом... тебя боготворю...
А ты любовь молчаньем режешь больно...
Свои стихи... к тебе с любовью я творю...
И посвящаю жизнь тебе... невольно...
Пока ты холоден... творение исскуства...
Но нежностью хочу картинной рамой стать...
И разбудить в душе твоей те чувства...
Что сердце оживят... заставят трепетать...
Я свято верю... что придёт еще тот час...
Когда губами ты согреешь мои руки...
Объединит весна любовью нас...
Под соловьину трель... желаний звуки...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=395948
дата надходження 27.01.2013
дата закладки 28.01.2013
Взлетая выше птичьего полета,
Любовь несла на крыльях чистоту,
Все силы собрала она для взлета,
Не подстрелили б люди налету.
Врезаясь в небо - тучи разгоняла,
Давая солнцу, людям, греть сердца,
А ночью - ярче звезды зажигала
И верила - не будет ей конца.
Любовь от счастья в небесах парила,
Крылом влюбленных заслонив от бед,
А зависть в недрах, урожай растила
И пробил день - гнев выпущен на свет.
И все вдруг, как-то сразу, почернело,
И час разлук ударил по сердцам...
Она ж, слезу роняла неумело,
От боли, что ей дал сердечный шрам.
Любовь уже сложить решила крылья,
Хотела наземь, камнем, чтоб не жить,
Но все ж, собрав отчаянно усилья:
"Опомнитесь! Как можно не любить?!"
И вот тогда, все вновь воспламенилось,
И солнце разогнало грозный мрак...
Навек любовью все заполонилось,
Источник нежных чувств в ней не иссяк.
Любовь, всегда, прошу - боготворите,
Еще прошу - с любовью не играть,
Любовь, сердцами, вы всегда любите,
Нельзя любовь притворством обижать.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=395740
дата надходження 26.01.2013
дата закладки 28.01.2013
Люблю бродить сбивая каблуки
По улицам взывающих к забвенью;
Там с барышнями бродят моряки,
А к морю спуск засаженный сиренью.
Каштан брусчатку кроет от дождя,
Под пышной кроной лавочки сухие...
Здесь воздух творческий вдыхаю я,
Миг вдохновенья ловят здесь другие.
И так из года в год, и день за днем,
Никто привычки разрушать не смеет,
Взгляд устремив за белым кораблем,
Любимый город душу мою греет.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=396023
дата надходження 27.01.2013
дата закладки 28.01.2013
Ледве ранок землі доторкнувся,
У безодню пірнули зірки.
Новий день крізь вікно посміхнувся,
І розтали тривожні думки.
Подивилася - біло навколо.
Білий колір - думок чистота.
Хай Вони зацвітуть матіолою.
Не торкнеться душі гіркота.
Хай прикрасять мій світ добротою.
Зап"яніє душа без вина.
Я не горда - дружу з простотою,
Мого серця оце таїна.
Хай торкнуться вони й твого серця.
Заспокоять тебе у журбі.
І в моєму весна обізветься.
А за нею прийдуть літні дні.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=396112
дата надходження 28.01.2013
дата закладки 28.01.2013
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 28.01.2013
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 28.01.2013
Просилася до хати заметіль,
А я її до себе не впускала...
Мело снігами щедро звідусіль,
Зима стелила білі покривала.
Просилася у душу самота,
Плющем отруйним потайки душила,
А я густі засіяла жита
І над проваллям випростала крила.
Перехитривши пастку гіркоти,
Сховала смутку крапельки солоні,
Допоки в серце не постукав ти,
Насипавши весни мені в долоні!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=393984
дата надходження 20.01.2013
дата закладки 28.01.2013
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 17.01.2013
Скажи мой друг: "Зачем на травы упала ранняя роса?
И почему в высоком небе не слышу птиц я голоса?"
Скажи мой друг: "Куда сегодня исчез неистовый рассвет?
И поцелуи губ печальны и сладости в них больше нет?
-Прости меня... Как все банально - весна и лето пронеслись...
И голоса от птиц поющих, на юг куда-то унеслись...
Прости меня, но дань рассвету, сполна мы видно поднесли,
А поцелуи губ... завяли... С любовью видно отцвели.
Была ль она?.. Никто не знает,
Но был малиновый рассвет...
Теперь слезой снежинка тает,
А в нежном сердце, шрама, след.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=393156
дата надходження 17.01.2013
дата закладки 17.01.2013
Чому зимою плаче небо,
А не іде пухнастий сніг?
Хіба це взимку так і треба,
Щоб краплі падали зі стріх?
На зміну холоду- відлига.
Буває сонце припече,
І на річках розтане крига,
Водою річка потече.
Чому в руках сніжинки тануть?
Чому мороз вбива квітки?.
Коли ж слова мої дістануть
Твоєї чЕрствої душі?
Чому у тебе серце камінь?
А нерви схожі на дроти...
Скажи, у чому тут причина.
Хіба ще мало доброти?
А, може, в тебе і не жили:
В клубок заплутані нитки?
Морози їх охолодили,
А кров подібна до води?
Ти посміхнись - і лід розтане.
Я знаю: любиш ти мене.
Хай розуміння вже настане,
Що з серця холод прожене...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=393170
дата надходження 17.01.2013
дата закладки 17.01.2013
Ми з тобою - рідні незнайомці:
Ніби й поруч ти, а начебто й нема...
А я просто мріяла про сонце,
Хоча й знала: за вікном -зима.
А я просто мріяла про весни,
Щоб омити серце у струмках.
Може, хоч тоді любов воскресне
У твоїх натомлених думках?..
Облітають пелюстки із квітів...
Хоч з тобою тричі я цвіла...
Може, хоч би спробуєш зігріти?
Бо мені так хочеться тепла!..
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=392871
дата надходження 16.01.2013
дата закладки 16.01.2013
Язик має і коняка
І корова і вівця,
Та ніхто з них не балака
І ніхто не хрестиця.
Спочатку Аз, а потім Буки
Вивчають діти на землі,
Бо літери, то хліб науки,
Який щоденно на столі.
Ще літери дарують крила,
Із них складаються казки,
Вони наповнюють вітрила
Й дарують чемності зразки.
Вони карбують нашу мову,
Чеканять геніїв вірші,
Вони вплітаються в розмову
І ллються піснею душі.
16.01.2013р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=393054
дата надходження 16.01.2013
дата закладки 16.01.2013
Україно мати сива, тебе не впізнати,
Одягли тебе в свитину аби осміяти.
Працювали ми, як коні, та прийшли Ведмеді,
Вбили наших полководців, знищили поетів.
Боже, як нас опустила в кожанках зараза,
Оселилась в нашій крові ордИнська проказа.
Хохломони, як собаки завше на підхваті
Щоб хозарикам у церкві й на Горбах співати.
Світять, святять і почтують в пагорбах гібреїв,
Репетують, шкварку мають в московських пігмеїв.
.
Чужа мати гроші платить тож синів почтує
І співають знову й знову: Боже Алі – Луя.
Жуйте, жуйте хохломони дадуть в Вашингтоні:
Вже готують Катю нову в Лондонськім притоні.
І положать, як в Єгипті із лиця погожу,
Гейшу сину Фараона у батьківське ложе.
Де поділось Перське царство, нема Вавилону,
Де імперія Священна - була ж із бетону.
Ну а ти, як ґвалтував братику-москалю?
Апетити ж у тебе, мало було й Галі…
Зрозумійте українці звідки Ваші біди:
Їз отруєної крові, з заздрощів сусіди.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=392437
дата надходження 14.01.2013
дата закладки 16.01.2013
Тобі весну я подарую,
Коли надворі пада сніг.
І так її в віршах змалюю,
Щоб ти не плакав... Чула сміх!
Он бачиш ти бузок розквітлий?
Не вір, що сніг запорошив!
То від надії такий світлий...
Для тебе взимку він розцвів.
Дерева поряд в білих платтях.
Як до лиця їм цей наряд!
А он шипшинове багаття.
Горить! Й погасне вже навряд...
Чому ж поганий в тебе настрій?
Зі мною, любий, поділись...
Я знаю, любиш іще й айстри..
До мене ближче пригорнись..
Відчуй: у серці моїм квіти...
Жоржини, айстри, нагідки...
Цвітуть духмяні дивоцвіти.
Милуйся ними... Не топчи...
Нехай весь сум в душі розтане,
Як лід у келиху вина.
Серед зими весна нагряне.
Так відчувай її сповна!!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=392600
дата надходження 15.01.2013
дата закладки 16.01.2013
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 16.01.2013
Разливает дождь осенний
по бокалам хмель-тоску,
Пью букет из настроений
осторожно, по глотку.
Далеко до дней весенних-
кони-вьюги на пути
И из теплых дней последних
дымка шепчет: "Не грусти".
Расплылась нега по телу
грустной горечью дождя,
За окном поет капелла
блюз последний для меня...
Кружит лист, бокал, капелла...
на пороге холода...
Осень песнь свою допела,
как не пела никогда.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=392972
дата надходження 16.01.2013
дата закладки 16.01.2013
По чёрно-белым клеткам шахматной доски,
Бреду фигурой зримой… не король, не пешка.
И на полоски разрывая новые стихи,
Стараюсь в мановеньях рук не мешкать.
Мелькнул в витрине позднего бистро
Знакомый образ с гордою осанкой –
В своей руке сжимает телефон,
И пиджака пола блестит изнанкой.
Цвет чёрный не люблю, но серебро на нём,
Напоминает мне канал в гранит зашитый,
В котором отражаемся вдвоём
Танцующие танго в дне давно прожитом.
Реальность дарит солнечным лучом,
Он в зеркале рождается пушистым.
Проходят сотни жизней за плечом,
В которых ты неразличим творившим…
Судьба, наполненная хором голосов,
Вот только образы становятся размыты…
Я привыкаю не считать часов
У счастья, что сбивается с орбиты.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=391724
дата надходження 12.01.2013
дата закладки 15.01.2013
Я продаю себя нелепо
Любой, кто дарит мне свое тепло,
Лишь оттого, что так небрежно,
Ты сердце раскудрявила мое.
Ты каждой ночью не для славы,
Касанье рук подаришь для других,
А я дурак, так ждал награды
За верность, что дарили журавли.
Я счастлив! Ты, наверно, тоже.
Я плачу … хватаю алкоголь,
И вот: веду себя негоже -
Распутный я теперь уже король.
Ну, наконец-то – изменяю…..
Плохой бы вышел из меня актер,
Хотя уже не вспоминаю,
Но жаль, я все еще в тебя влюблен.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=375958
дата надходження 06.11.2012
дата закладки 15.01.2013
Візьму баян на лаві сяду,
Вже трохи вдарило вино.
Хай пісня котиться по саду,
Біжить луною за село.
Піднявсь в мелодії на крилах,
В чарівність звуків захмелів.
Тож відірватися не сила,
Лечу із клином журавлів.
В Душі приємне розлилося,
Думки роками попливли.
Воно ж за звичай повелося,
Як випєш в памяті спливли.
Так якось склалося донині,
Мене ще балують жінки.
Ох є ж красуні в Україні,
Щасливі ми чоловіки.
Готовий втріскатись щомиті,
Нуртує в серці джерело.
Гарячі файні працьовиті,
Як заглядівся й повело…
Червоні губи як черешні,
Ну як же з них води не пить.
Стан гордовитий, а чересла:
Та як таких їх не любить.
Ой не судіть бо трохи грішний,
Бодай лихе все замело.
Буває часом випю лишнє,
А ще язик як помело.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=391316
дата надходження 10.01.2013
дата закладки 14.01.2013
Сорочечку білую вишивала.
Ниточку до ниточки близесенько клала.
Пам’ятаю добре я із юначих літ
Стелила стежиноньку в білий світ.
Приспів:
Узором на писанку, - квіти з поля.
У сорочці біленькій, лежить доля.
А дорога дальняя, курінь-втома,
Ой матусю рідная, як далеко дома.
Вже сама я писанку малювала.
В путь чужу незвідану із собою брала.
У сорочці й писанці рідний край,
Із річок та з озера водограй.
Приспів:
Чужина розпукою зустрічає.
Моє бідне серденько жалем крає.
Як хрести по світу скрізь серед поля,
В писанки і вишивки впала доля.
Приспів:
Коли гірко й сутужно у часи відчаю
Оберіг із кухрика тай виймаю.
Ой стежино стежечко дальняя дорога,
Чим же завинили ми у свойого Бога.
Приспів:
Узором на писанку. - квіти з поля,
У сорочці біленькій, лежить доля.
А дорога дальняя, курінь-втома,
Ой матусю рідная, як далеко дома.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=391604
дата надходження 11.01.2013
дата закладки 14.01.2013
Наутро в Старый Новый год,
Один, в депрессиях привычных,
Пошёл гулять, смотрю – приличный
Охранник точит бутерброд.
Так, «бывшей» - смс споём:
Звоню ей, не берётся трубка...
И, я – охраннику «прогубкал»:
- Брат, с Новым Старым! Всё путём?
- Да – всё! Пойдем! Дом, вишь - какой?
Весь – в ёлках, а хозяйка - в Риме.
Да заходи, по стошке примем.
...И вправду, дом – не рядовой.
Две домработнихи за миг
На стол тарелки возрузили!
Мы, вчетвером...нет, мы – не пили,
Мы радостью писали стих.
...В обед – входная «скрип-скрип» дверь -
Владелица вернулась, тихо:
- А, здесь – мужчина! Словно вихрь...
И - закружилась карусель.
Не то, что властных я люблю,
Я просто, стал кому-то нужен.
А, как подался нежно ужин,
Чинить стал - с радостью утюг.
Ах, дали воли скакуну!
Что олигарша – мне не важно.
Когда лишь выпью, мысль шарашит :
Нашёл царицу иль жену?
14.01.13 г.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=392285
дата надходження 14.01.2013
дата закладки 14.01.2013
Когда увижу снова я,
Как ты лукаво щуришь глазки?
Как быстро кружится Земля.
Зима поет тихонько сказки.
А помнишь, синий катер нас
Катал Днепром? И волны бурно
Хлестали о борт. Целый час
Я объяснял тебе сумбурно
О красоте Луны, о том,
Что время так невосполнимо.
И как боялся я потом,
Что ты пройдешь тихонько мимо.
Когда увижу снова я
Твои следы на диком пляже?
Как быстро кружится Земля…
Ты – далеко. И где, не скажешь.
Давай начнем опять с нуля.
Нельзя терять то, что не купишь.
Ты – настоящая. Моя!
Ты возвращайся. Из разлуки.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=391537
дата надходження 11.01.2013
дата закладки 14.01.2013
Мой первый поцелуй по времени из детства,
Он полон робости, невинности, тепла.
(К воспоминаниям добавила кокетства),
Но что засядет в душу, признаюсь ─ не ждала...
Ты ниже ростом был, такой же, в конопушках,
И кудри непослушные, ну, копия мои,
Тогда не думала, какие в детстве чувства?
(А ты влюблен был ─ узнала в наши дни)
Время текло, с тобой учились в одном классе,
Взрослели, обживая всё старшие года.
Ты скромничал, молчал, боясь в чувствах отказа,
А я не видела, о чем молчат твои глаза.
Все после школы мы разъехались куда-то.
Кто в мир семьи, кто в жизнь забот ─ по круговой,
Но лишь на встрече
пятнадцатилетней нашей
Сказал: "Любил!", и нежно чмокнул
раз-другой!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=392010
дата надходження 13.01.2013
дата закладки 14.01.2013
Вновь стучится в окно ко мне ветер.
Я подумала: может быть ты?
Разве есть кто дороже на свете?
Вспоминаю твои я черты...
Часто вижу в случайных прохожих,
Так до боли родное лицо...
Только внешне, конечно, похожих.
Ну а сердце шептало: не тот.
Так бывало: он мне улыбнётся,
Удивлённо посмотрит в глаза.
Моё сердце комочком сожмётся:
Вот так странно...глаза бирюза.
Только помню: твои чуть грустнее.
И походка, конечно, не та.
Почему же мне ты всех роднее?
Неужели слепит красота?
Да! Красив ты, нет спору. И очень!
Но манила меня простота.
Только в жизни с тобой у нас прочерк...
Поселилась в душе пустота...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=392337
дата надходження 14.01.2013
дата закладки 14.01.2013
Всі доріжки замітати взявся січень нині.
Як Новий рік зустрічали у своїй гостині?
Розкажіть, малята милі,
Новорічну казку.
Та послухайте і нашу
Січневу, будь ласка.
У далекім Срібнокраї
Краплі проживали.
З неба дощиком зливались,
Землю напували.
А коли зима холодна
Хурделила світом,
Наші Краплі замерзали
На сніжинки – квіти.
Та одного разу в гості
До друзів Краплинок,
Де й не взявся на помості -
Кап! Серед крижинок...
Капнув з хмарки Капітошка
Й весело, завзято,
Нумо, всіх Краплин вітати,
- З Новорічним святом!
Зазирнула Королева
На галас в господу,
- Хто порушує мерзлоту
Із вічного льоду?
Чому Крапля не замерзла?
Бунтаря на очі!
Спати, спати, наказую!
А хто тут не хоче?
Тож найбільш за все бажала
Королева льоду
Діамантом заморозить
Капітошки вроду.
- Кап, кап, кап!
Зовсім не треба!
Хто таке, де бачив!
Я Краплинка Сонця й Неба,
Шановна, пробачте!
Ви в зимовому палаці
В завірюху, в хугу
Перетворювали Краплі
У холодну стужу.
Витинали мереживом
Сріблясті сніжинки…
Хто розбудить царство льоду
Без води краплинки?
Я у кожній заспіваю
Й захлюпоче хвиля,
Все навколо оживає -
З води така сила!
Усміхнулась Королева:
- Малий Капітошко!
У крижинці, ти не знаєш?
Теж води є трішки,
А сніжинка ніжно тане
На теплій долоньці.
Й моє царство з снігу й криги
Розтане на сонці.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=391516
дата надходження 11.01.2013
дата закладки 14.01.2013
Заспіваймо пісню гарну
Про великий, щедрий край...
За країну нашу файну-
Келих вище підіймай.
Україно - рідна ненька,
Хай цвітуть твої сади,
Ти лише в межах маленька,
А душой - багатша ти.
Ллється пісня по країні
Від Карпат, до Кримських гір,
Лине спів у небо синє-
Чують всі: Урал, Памір...
Чують нашу добру волю
Усі люди на землі,
Та ведуть про нас промову-
Україна - край любві!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=392038
дата надходження 13.01.2013
дата закладки 13.01.2013
Ти святкуєш Новий Рік
П’єш вино. Багато втіх.
Я сиджу десь край вікна,
Хоч самотній - не біда.
Вже не гріє теплий спогад,
Та й на серці все тривога,
Що втрачаю не хвилини,
А життя! Та як спинити?
Я налив собі вина
І згадав твої слова:
"Не розлюбиш ти мене,
Бо кохання лиш одне".
За вікном летять сніжинки,
Їх рахую без спочинку.
Ті сніжинки, що в долонях
Як життя, все тануть... шкода.
Ти пішла з мого життя,
А точніше.... це був я!
Ти не знала! Я любив.
Як оті два голуби.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=391597
дата надходження 11.01.2013
дата закладки 13.01.2013
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 13.01.2013
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 13.01.2013
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 13.01.2013
«Хай же воля сповниться твоя» -
Шепотіла, звівши очі зорям,
Мати. Очі мружило маля.
Чи його чекає добра доля?
Син земної жінки, він лежав
У маленьких яслах у печері.
Вечір небо в зорі малював.
І постукав Янгол людям в двері.
Зірка Віфлемеєвська зійшла
І вказала волхвам на подію –
Народилася свята душа!
«Боже милий, маю я надію –
Сина мого, Отче, захисти».
Подивилася в маленькі очі:
«Захисти від зрад, ненависти,
Щастя синові своєму хочу!»
Та тривога серце так стиска.
Він - Спаситель. Знати ще не може,
Що у Сина доля є свята –
Він прийшов нам дати Царство Боже.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=390248
дата надходження 06.01.2013
дата закладки 08.01.2013
Іще один життєвий епізод
Закінчився, присипаний снігами.
І знову хтось звернув за поворот,
І виростає віддаль вже між нами.
У серці біль, бо все скінчилось знов.
Так несподівано... Душа на шмаття рветься,
Заручниця людських жорстоких змов.
Знайомий голос в ній не озоветься.
Та не дозволю, щоб печаль пуста
Запанувала чорна наді мною,
Одягну усмішку щасливу на вуста,
І вітер перемін візьму з собою.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=390724
дата надходження 08.01.2013
дата закладки 08.01.2013
Заходите в мой дом, настежь двери открыты...
Лишь прошу об одном, не ведите печаль.
Для хороших людей, столы пиром накрыты,
А кручина-тоска, пусть уносится в даль.
Пусть летит она прочь от родного порога,
Мы с ней вдоволь уже по испили вина...
Пусть ее заведет в глушь лесную дорога
Из которой совсем неба синь не видна.
Заходите в мой дом, днем и ночью вам рады,
В дождь и снежной зимой, вас согреет очаг...
Сад весною сотрет, все для счастья преграды
И изменит свой взгляд самый искренний враг.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=390615
дата надходження 07.01.2013
дата закладки 08.01.2013
Скільки можна вже терпіти?
Кайдани стиснули до болі
Хіба ж так люд повинен жити?
Такої ми чекали долі?
У шахтах гинуть за гроші,
У полі труть у кров долоні,
А хтось, зі спокоєм в душі,
Лежить у сонячнім полоні.
Подбаємо про вас усіх -
Води напитись ще хватає...
І в очі дивлячись, крізь сміх -
Пробачте, більшого немає.
Нехай горять вогнем вони
За муки рідного народу...
До пекла всіх! За край вини!
Хай там і п*ють без хліба воду!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=388141
дата надходження 27.12.2012
дата закладки 08.01.2013
Ну ось в руках жаданна вже свобода.
Годинник відбиває інший лік.
Любовна закінчилася хвороба.
Чомусь у неї був короткий вік.
Усе навколо снігом замітає.
А вітер б"є безжалісно в лице.
Та не моя вина у тому.. Знає.
Занадто мілкувате джерельце.
А, може, це мороз скував їй крила?
А чи душа не хоче більш літать?
Хіба це серце іншому відкрила?...
Та звідки це мені дано узнать...
Лиш відчуваю: крига ніби тане.
Тріщить по швам занадто товстий лід.
Лише недавно був іще коханий...
Тепер зима припорошила слід..
А вітер все роздмухує багаття..
Пусті думки: не буде вже горіть.
А від бажань лишились тільки шматття.
На попелі вже душу не нагріть.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=390695
дата надходження 08.01.2013
дата закладки 08.01.2013
Кажеш ти, що я причарувала...
Що без мене ти не можеш жить.
Жаль, що я про це й сама не знала,
А душа до тебе вже летить...
Коли вечір зазирне до хати,
І зірки загорнуться в блакить,
Я до ранку буду все чекати,
За тобою серденько щемить.
Полетіла б, якби мала крила,
У той край, де, любий, ти живеш.
Я на плечі б голову схилила.
Ти ж мене коханою назвеш...
Ти мої розчісував би коси,
І солодкі цілував вуста...
На коліна, чомусь впали сльози...
Та про це лиш знають небеса.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=390011
дата надходження 05.01.2013
дата закладки 08.01.2013
Засипав сніг жасмін по самі плечі.
Нащо тут сум? На те ж вона й зима.
Даремно ще шукать ключі лелечі,
Бо в зиму не повернеться весна.
І верби похилилися від снігу.
Бурульки виглядають із-під стріх.
Та серце все чекає на відлигу,
Щоб знов почути голос твій і сміх.
А снігу намело вже по коліна.
Та як знайти до тебе вірний шлях?
Щоб знов згадалась пісня солов"їна,
Щоб сум мій розчинився у піснях...
Ось вітер колихає гілки клена.
Сніжок повільно падає до ніг...
В моїх думках країна та блаженна,
Яку і ти покинути не зміг...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=389524
дата надходження 03.01.2013
дата закладки 08.01.2013
Так! Кохання - це квітка, що у серці цвіте.
Воно ніжне, тендітне, але силу дає.
Якщо грієш теплом і його бережеш,
Пелюстки розправляє, розцвітає без меж.
Воно схоже на мак, що роцвів у пустелі,
І як світа пучок, що веде у тунелі.
Ніби зірочка ясна, що крізь темінь веде,
Що у будні, як свято, як дарунок прийде.
І від щастя дурієм, бо так хочеться жить!
То ж давайте коханням, що прийшло, дорожить!!
Не кидайте у льох, коли сильні морози,
Не топчіть черевиками, як траву на дорозі.
Захистіть і зігрійте у долонях своїх,
Не вбивайте цю квітку!! Не робіть страшний гріх!!
Бо колись прийде час, ви згадаєте все,
Але буде вже пізно...квітка вже відцвіте.
І тоненьке стебельце вирве вітер з землі.
І залишаться в серці лише сльози й жалі...
Бережіть своє кохання!!!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=389278
дата надходження 02.01.2013
дата закладки 08.01.2013
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 08.01.2013
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 08.01.2013
О, як далеко осінь та!
Круг мене – жовті хризантеми.
Десь в інший вимір я пішла,
Бо вигнана була з Едему.
Хіба то гріх, коли удвох
Шукали яблук насолоди?
Коли всміхався нам наш бог,
Який сидів отак навпроти?
Та ти сказав: «Це лиш вона
Шукала яблуко рум”яне.
Її це гріх, її вина».
Наш бог сміявся до нестями.
І я пішла. Мені не слід
Було там більше залишатись.
А під ногами – гострий лід.
І дощ, що не приніс розради.
У другім вимірі живу.
Тут – не Едем. Та я літаю!
Мені шовковую траву
Знаходять птахи поза Раєм.
І так далеко осінь та…
Засохлі жовті квіти пишні.
Та є ця істина проста –
Для мене знов цвістимуть вишні.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=390459
дата надходження 07.01.2013
дата закладки 08.01.2013
А грудень вже на фінішній прямій,
Ще трохи і врочистий бій курантів
Наповнить тишу.В кучері зимі
Вплітає ніч коштовні діаманти.
Наткала хуга білих покривал,
Настриг мороз казкових витинанок,
На срібні таці вистиглих дзеркал
Посіяв місяць лагідний серпанок.
Крихких мережив ниточки тонкі
Торочить сяйво з теплої кімнати,
Ялинка віти струшує пухкі,
Прикриті пишно клаптиками вати.
Морозна ніч запалює вогні
В передчутті омріяного дива
І гріє душу затишно мені
Твоя усмішка, ніжна і мрійлива!..
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=388646
дата надходження 29.12.2012
дата закладки 04.01.2013
Опустив над ставочком гірлянду,
Місяць вербам з свого рукава.
Раптом ти, як іскра з водопаду:
Наче зірка із неба жива.
В бризках сяйва косУ розпустила.
Місяць дивно над ставом кружляв.
Зачароване плесо застигло,
Щеб, русалка із казки прийшла.
Я закоханий в тебе розрадо.
Вже напився давно, дурману.
Моя зіронько мила, – свічадо
В дивнім сяйві земного вогню!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=389606
дата надходження 03.01.2013
дата закладки 04.01.2013
Так хочеться, щоб день почавсь тобою,
Образи, як хмаринки розійшлись.
Хай радість не пройде нас стороною,
А люблячі серця, щоб обнялись.
А вітер, щоб розвіяв ту доріжку,
Що снігом завірюха замела,
А доля, щоб не ставила підніжку,
Бо сила проти люблячих мала.
Та тишу розбудив дзвінок у хаті.
Я чую голос знову рідний твій.
Так хочеться тепер тебе обняти,
Бо ти прийшов із давніх моїх мрій..
Із тих країн, де жовтий цвіт троянди,
Де ранки п"ють медовий їх напій,
Де зорі ясно світять, як гірлянди,
А квіти пахнуть росами надій..
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=389146
дата надходження 01.01.2013
дата закладки 04.01.2013
Ти - Янгол мій... і я так обережно...
Збираю ніжність із твоїх крилець...
шепочу... про любов палку... безмежну...
Про спрагу двох закоханих сердець...
Всміхаєшся... цілуєш мої вії...
І пригортаєш... міцно-бережно вві сні...
Ти Янгол... що прийшов з моєї мрії...
Ти щастя... небом подароване мені...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=389466
дата надходження 03.01.2013
дата закладки 04.01.2013
Як часто люди зазіхають на чуже -
Чужі думки, багатство, почуття.
Здається, у сусіда краще ніж своє,
Й до нього тягнеться рука без каяття.
Щастя ж свого нікому не віддам,
І ближнього не хочу я нічого.
Хай закарбуються слова ці ворогам,
І відсахнеться їх рука від мого.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=387882
дата надходження 26.12.2012
дата закладки 26.12.2012
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 25.12.2012
Ти прийшов у життя, якось пізно й невчасно,
Коли впали на землю останні плоди,
Я тебе виглядала в саду. Ой, як часто!
Танув день і зникали болючі сліди.
Почорніли хати, похилилися трави ,
Ти ступаєш в давно вже невидимий слід ,
На похилім стеблі, відгоріли заграви ,
Я не та що була. Навіть місяць поблід.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=387364
дата надходження 24.12.2012
дата закладки 25.12.2012
Слёзы не высохли, они превратились в снежинки,
будущие цветки сирени…
Жизнь всегда адаптируется к лучшему,
ведь никогда в январе не портят праздничное настроение
выброшенные на мусорку ёлки…
Даже мучительные гудки в холодных телефонных будках,
своим протяжным «ля», как бы говорят о том, что всё к лучшему…
- Зачем писать о том, чего не помнишь?
- Но я помню!
- Нет, вспоминаешь…
Прячусь за улыбку…
- А ты умён, ночной гость…
Ноут спит, пишу от руки в ожидании утреннего оптимизма
и усталости на сотню лет вперёд.
Музыка Вивальди подчёркивает ненужность слов…
холод ужасно клонит в сон, который притупляет боль
и не даёт окончить строку…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=373568
дата надходження 26.10.2012
дата закладки 25.12.2012
Сіє мати в грядку: перчик, горошинку,
Заміта на дворі, творить без спочинку.
Доки є ще сила, аж зняла хустинку,
Вигляда синочка із доріг, кровинку.
Посадила мати, квіти біля хати
Аби не одненькій, сина виглядати.
Дивиться на квіти, душа молодіє,
Мальвам та жоржинкам, старенька радіє.
Вийшла на лужочок, сіла на пеньочку,
Кладе у рядочок долю на листочку.
Понад лугом вітер, віє повіває
Незлим ніжним болем, серденько їй крає.
Біля мосту верби, листячком тріпочуть,
Журбу материнську, вітами лоскочуть.
Над широким полем, вивільги ширяють,
В синім небі плачуть, долі їй благають.
Жайвір в піднебессі, Боже як співає,
Материнський відчай у хмарках ховає.
У печаль сховалась, стара хата скраю,
До плоту схилилась, від журби відчаю.
Сіє мати в грядку, знову горошинку,
Присіла в розорі, спочити годинку.
А весна надворі знов мете стежинку,
Деж ти ходиш досі, мій єдиний синку...
З циклу віршів Софії Миронівни №10
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=386634
дата надходження 21.12.2012
дата закладки 25.12.2012
Я тобі іще не все сказала.
Поцілунки не забрав усі.
Як ніхто тебе отак кохала.
Дивувалась я твоїй красі.
Відчуваю шовковисті руки,
І чомусь засмучене лице,
Що мене заводило в розпуку.
Та завжди знаходила слівце,
Щоб тобі вдихнути ще надію,
Щоб побачить блиск твоїх очей.
Коли вдасться, то в душі радію.
І тоді тягар летить з плечей.
Та недовго свято це триває.
Знову недосказані слова.
Хвилею хандра тут налягає,
А за нею йде уже нова.
І думки злітають, наче пташки
На моє засніжене вікно.
Так без тебе, любий, мені важко..
А з тобою важче всеодно...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=387575
дата надходження 25.12.2012
дата закладки 25.12.2012
Кохати вас - тонути в неба далі,
Вдихати вітряну морозну сніжність,
І воскрешати пелюстки зів"ялі,
Лиш подихом народжувати ніжність...
Кохати Вас... У зорях велеможних...
Та місяцем біля вікОн блукати,
Щоб зорепадом почуттів тотожних
Розсипатись, й цілунками збирати...
Кохати Вас... до зубожіння рими,
а часом шедеврального потоку.
Днем малювати сни і жити ними,
До спалаху лишивши десь півкроку.
Кохати... Вашу близькість відчувати,
Для мене це, як таїнство причастя
І в серці Ваше Ім"я карбувати...
Кохати Вас... яке безмежне ЩАСТЯ!!!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=386392
дата надходження 20.12.2012
дата закладки 24.12.2012
Хотів би стати тобі другом,
Якби лиш тільки не любов,
Даремно думав, що убога -
Вона ж гаряча стала знов.
Думки підвищують напругу,
Бо знаю - більше не моя,
Ну що за доля недолуга,
Хоча... моя у тім вина.
Боюсь зустрітися з тобою
(Десь випадково, просто так)
Коли побачу - стільки болю
Ховаю я в своїх очах.
А нові пристрасні стосунки
Не зруйнували почуттів,
Лиш ніби випив я отрути,
Та жити хочеться мені.
Пробач, не бачу в тобі друга
Бо ще кохаю … але втім -
Це не важливо! Бо не треба
Ламати твій казковий світ.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=386824
дата надходження 22.12.2012
дата закладки 24.12.2012
Маленьке серце здатне так любити,
Щоб чудо це вчинити із тепла:
ЗимУ в душі на літо повернути.
А замість снігу, щоб весна цвіла.
Ми мучимо серця, коли страждаєм,
Коли близькі не можуть зрозуміть.
Тоді образи в серці ми ховаєм
І думаєм: А як же далі жить?
А серденько ж терпляче, розуміє
Тихенько собі стукає й мовчить...
Коли ж вже дуже боляче - пониє,
Коли ж мороз у жилах, то тремтить.
Коли ж накриє хвилями кохання,
І почуття вирують, як вулкан,
Воно тоді забуде про мовчання,
Лиш тихо нагадає про обман...
А ураган кохання несе в море
Туди, де можуть хвилі потопить.
А ми пливем... Воно ж таке прозоре!
І серце з розумом не хоче вже дружить...
Ми любимо: на то ми живі люди!
Хто не любив, той просто і не жив.
І хай осудять ті, у кого пусті груди,
Немає серця... Значить не Любив...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=386549
дата надходження 21.12.2012
дата закладки 24.12.2012
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 24.12.2012
Легеньким дотиком руки
Зітру похмурість із обличчя
Твого. Іди до мене, йди,
Тобі ж бо хмуритись не личить.
Тепло ясного промінця,
Що загляда крізь щільні штори,
Притулю до твого лиця,
Нехай зігріє. Бо надворі
Мете і віє, ніби там
Сніги прийшли з усього світу.
Та засмутитися не дам.
Тебе від холоду зігріти
Я хочу. Посмішка твоя
Для мене – зорі, вітер, місяць,
Вода джерельна і земля,
І сонце, що для мене світить.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=384837
дата надходження 14.12.2012
дата закладки 24.12.2012
Закреслила ще дату у календарі.
А за вікном – сніги, сніги, сніги…
Чогось не знають прилетілі снігурі,
Їм дати рахувать не до снаги.
Вони, як краплі крові, на снігу горять
І веселяться, щось щебечучи,
Мов дітвора. А що їм до календаря?
Живуть, та й все. Лічи чи не лічи.
Пройшов один ще день. І ніч в минуле – скік!
Чи рік? Чи вік? З рахунку збилася.
День зник. І ніч. І вік тихенько майже зник.
На травах ще засвітиться роса.
Повернуться весною наші журавлі,
Хоча й не всі додому прилетять.
Та ми не будемо ніколи вже малі
Й не скажемо матусі, два чи п”ять –
В щоденнику. Листочки із календаря
Пожовкли, як кленовий пізній лист.
Зі снігурями відлетить кудись моя
Чарівна молодість. Як птах. Кудись…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=385428
дата надходження 16.12.2012
дата закладки 24.12.2012
Я хочу прокинутись поряд з тобою,
Дивитись на сонні повіки твої,
Щоб насолодитися річчю простою –
Лиш знати, що маю тебе на Землі.
Щоб бачити, як твої лагідні очі
Розтоплять в душі моїй холод і лід.
Щось сни мені дивне таке напророчать,
А чи дослухатись до них мені слід…
Чи вічний цей світ, де ти є, я не знаю.
Чи був, я не знаю, чи буде ще він?
По всьому, що ера закінчилась раю,
Бо чула по ньому печальний я дзвін.
Та вчора скінчився той світ, у якому
Прокинутись разом могли я і ти.
Я в новий пішла, ти лишився в старому.
Тепер у нас різні, так, різні світи.
Я не повернуся. Ти не перестрибнеш
Межу, що створили самі. Ми самі.
Світи розлітаються далі і глибше
У різних Галактик холодній пітьмі.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=387049
дата надходження 23.12.2012
дата закладки 24.12.2012
Концертным залом небо распахнулось,
Убрали занавес из туч за горизонт,
Луна гостям всем мило улыбнулась...
Не помешал бы атмосферный фронт.
Взгляд зрителей прикован пышной сценой,
Изящно звезды тронули альты...
Оваций всплеск: Эвтерпе с Мельмопеной...
Все замерли... от звука чистоты.
И полилась мелодия над залом,
Дышать боялись даже соловьи...
И ночи показалось очень мало,
Блюз лунный нежно лился до зари.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=383914
дата надходження 10.12.2012
дата закладки 11.12.2012
На межі землі і неба,
Де не відчуваєш твердості землі,
І не знаєш, звідки треба
Виходу шукати в льодяній імлі,
На межі життя і смерті,
Нелюбимий долею за щось, чомусь,
Продираєшся знов вперто
Крізь колючі зарості. І знов здалось –
На межі стріч і розлуки,
Коли серце тулиш в купу зі шматків,
Доля враз простягне руку
Й допоможе вирватися з пазурів,
Із межі важкого страху,
Що чатує знов на душу по кутках,
Щоб розтерти аж до праху
І розвіяти на швидкісних семи вітрах.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=383792
дата надходження 10.12.2012
дата закладки 11.12.2012
Недопите вино.
Недомовлене слово.
А надворі мело
Завірюхою знову.
І колюча крупа
З неба падала мляво,
Ніби гострі слова,
Що сплелись, метушляві.
Щоби без нарікань,
Без жалю, недомовок,
Щоб забути ім”я,
Жах увіткнутих голок,
Що вп”ялися у біль,
У судоми розпуки,
Де забулися в пил
Теплі люблячі руки.
Недозріле чуття.
Почуття недостигле.
Радість їх забуття.
Зникло. Змерзлося. Збігло.
Недопита любов.
Через вінця – спокути.
Снігом вщент замело.
Стерти. Вбити. Забути.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=383559
дата надходження 09.12.2012
дата закладки 11.12.2012
Обірвати б ниточки...
Біль сердечний стишити...
Богу б помолитися...
І кохання б вишити...
Щоб на небі зорями...
Та у серці полум"ям...
Щоб з"єднатись долями...
Та, щоб щастя - порівну...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=383644
дата надходження 09.12.2012
дата закладки 11.12.2012
Груднева ніч.Барвиста мішура
Міські вогні, підборів перестуки.
Йдемо удвох, тримаючись за руки,
Мов безтурботна щира дітвора.
Зимовий килим ковзає з-під ніг,
Тобі за комір снігу натрусило-
Який чудний!(і посміхаюсь мило,
Так неквапливо струшуючи сніг).
В обіймах ночі змерзли ліхтарі,
Розсипавши медово-жовті плями.
Уздовж вітрин, освітлених вогнями,
Ми, наче дві загублені зорі,
В застиглій тиші довго снуємо,
Замерзлі пальці гріємо вустами,
Дзвенить повітря свіже поміж нами,
Ох, не лякай так холодом, зимо́!
Бо що нам сніг, мороз чи вітровій,
Коли удвох, замріяні й щасливі
Ми, наче зорі, світло-мерехтливі,
Торкаєм неба кінчиками вій!..
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=383060
дата надходження 07.12.2012
дата закладки 08.12.2012
В кузнечном цеху позабытом
Мороз стаи рек подковал,
На окнах узором размытым,
Клеймо от руки рисовал.
По лапам еловым прошелся,
В них даже снегирь задрожал,
О хвою слегка укололся,
У поля присел на привал.
Еще не прикрытая снегом,
Озимая рожь изумрит;
Укрыть бы ее теплым пледом,
Но снег, почему-то, молчит.
Мороз в путь помчал по тропинке,
Лишь краем по ниве прошел...
Вернулся, собрал все, до льдинки
И летнюю сказку прочел.
Мороз, он лишь с виду суровый
И вряд ли не сердце, а лед...
Он тверд, как орешек кедровый,
Но нежность, в нем, тоже живет.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=383282
дата надходження 08.12.2012
дата закладки 08.12.2012
Як спійманий птах у тенетах,
Так б”ється скуйовджений вітер
У снігу холодних наметах.
Ламає ялинкові віти.
Співає, змагаючись з вовком.
Журливі лягають ці ноти
На листя, яке вкрили шовком
Крижинок криштАлеві соти.
А потім затихло. Так лячно,
Що звуки всі вгрузли у біле
Пухнасте рядно необачно,
Де сосни старі, заржавілі,
У білих шапках, у намисті
З замерзлих бурульок блискучих.
Шепочучи в ранку імлистім,
Щось стогнуть. Та що ж їх так мучить?
Чи змерзли і тужать за літом,
Коли їх сніги полонили?
Сніг зблисне якимсь самоцвітом,
Накотить сріблястії хвилі…
Як вітер – бешкетник насипле
Мільйон діамантів у ями,
Аж сосни старезні засліпнуть.
Й розквітнуть в снігу снігурями.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=383061
дата надходження 07.12.2012
дата закладки 08.12.2012
[img]http://cs418825.userapi.com/v418825008/138c/a1ZbCGo6oeg.jpg[/img]
Білим покривалом стелиться туман,
Огортає землю жовтувата шаль,
А за небокраєм і десь далі, там,
Ти сидиш самотня, а в очах печаль.
Цьогорічна осінь, як і ти, сумна -
Плаче болем небо, листя обліта,
Тільки ти не плачеш - сліз тепер нема,
Витекли, напевно, з відчаю до дна.
Ти не плачеш! Навіть боляче якщо,
Почуття не вмерли - у тобі любов,
Ставши на коліна, крикнеш ти: За що?
А в душі слова ті згадуються знов.
"Я сказав цій осені і тобі скажу:
Ти, пробач кохана, більше не люблЮ,
Та відкрию серце, хай і на біду,
Уже іншій, мила… ти ж мене забудь".
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=383074
дата надходження 07.12.2012
дата закладки 08.12.2012
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 08.12.2012
Берізки, тополі і клени,
Без листя, ну, геть роздяглись!
А верби жовтаво-зелені,
Уперто за руки взялись…
І зовсім не хочуть скидати
Ошатне у сонці вбрання,
Так гордо стоять біля хати,
Неначе осіння рідня.
Тремтливо тріпочуть листочки
В завії холодних вітрів.
І візерунком в сорочки
Лягає осінній мотив.
А верби сьогодні не плачуть,
Вони, просто, трішки сумні.
Гілля опустили, неначе
Задумались в тихому дні.
І сльози колишні у росах,
Згоріли зірками давно...
Зібрала все осінь у посаг.
А вербам, чомусь, все одно.
Вони, наче подихом літа,
Пройшли повз осінню сльоту.
І загорнувшись у віти,
Листочки готують до сну.
Забули , напевно, сердешні,
Що хуга зимова в порі.
А вітер сердито у клешні
Все листя збирає в дворі…
І падає, падає тихо
Вербова краса до землі…
Лиш мить …і уже, наче вихор!
Сяйнула зима на крилі.
Війнула із неба пихато
Білявих сніжинок в танок.
І верби мої біля хати
Сплела у зимовий вінок.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=382867
дата надходження 06.12.2012
дата закладки 08.12.2012
Крапельки дощу течуть струмочком.
Із дощу почавсь зимовий день.
Напишу слова тобі рядочком,
Проспіваю ряд своїх пісень...
Хай твоє порадують сердечко.
Не сумуй, прошу, в зимовий час.
Уже скоро літо... недалечко.
А вогонь багаття ще не згас.
Я словами ніжними зігрію.
Притулися ближче до щоки.
Я розраджу в тузі. Я зумію!
Прожену непевні всі думки.
Поклади лице в мої долоні.
Теплоту для тебе берегла...
А для чого ж сльози тут солоні?
Я ж тебе забути не могла.
Ні! Не сумнівайсь в моїм коханні!
Ти для мене увесь білий світ.
Ти - неначе пташка синя рання,
Що співала стільки мені літ!!!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=382822
дата надходження 06.12.2012
дата закладки 08.12.2012
Наші ангели... ніжно закохані...
І коли ми на різних кінцях,
Розсіваємо мрії сполохані...
Вони тишком стрічаються в снах...
І в обіймах теплих голубляться...
Пестять ніжно долю крильми...
До світання кохаються... любляться...
Наші ангели... душі... не МИ...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=382355
дата надходження 04.12.2012
дата закладки 06.12.2012
Один динозавр пострічався був з іншим.
Питає: «Ти знаєш, що буде у нас?
Не будемо листячко їсти ми більше,
Бо, схоже, прийшов наш останній вже час».
«Нічого не буде, - сказав йому другий, -
Кінець відмінився. Ще світ не помре.
Не треба впадати у відчай і тугу,
То хтось дуже сильно нам каже бре-бре».
Ось небо ще чисте. То де ті ознаки?
Торкає пухкенька земля підошов.
Й пішли собі далі пастись небораки.
Бо сонечко сяяло. Дощик ішов…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=382346
дата надходження 04.12.2012
дата закладки 06.12.2012
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 03.12.2012
Я - маленька пташка та, що має крила.
Я б до тебе, милий, знялась й полетіла.
Та не знаю, де ти. Чи мене чекаєш.
Може іншу любиш. ЇЇ пригортаєш...
Попросила б вітра, щоб розправив крила.
Щоб не дав упасти, коли вже несила.
Розступились б хмари, як буду летіти.
Щоб світило сонце. Не сміло палити.
Попрошу, щоб дощик не смів накрапати,
Бо намокнуть крильця: не зможу літати.
А в важкій дорозі молитимусь Богу,
Щоб мене пробачив, як зіб"юсь з дороги.
Якщо не в ті двері зможу я постукать.
Що казало серце, не схотіла слухать...
Подивилась в небо: хмари насувають.
Ці мене думки тільки зігрівають...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=381820
дата надходження 02.12.2012
дата закладки 03.12.2012
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 02.12.2012
Непомітно вечір зайшов в хату.
Обережно став на мій поріг.
Темінь розлилася по кімнатах.
Холодок по спині враз пробіг.
Я одна в кімнаті. Більш нікого..
Лиш самотність вірна біля ніг.
Боязливо дивиться небога.
Думає: вона мій оберіг.
Що ж я можу їй тепер сказати?
Може, що вірніша від усіх?
Хочеться й не можу ублагати,
Щоб звільнила від утіх своїх.
Так, самотність, ніби це свобода.
Зради вже не буду пізнавать.
Це - душевний біль, не насолода.
То ж свободу треба цінувать!
Уже нічка вечір витісняє.
За вікном погасли ліхтарі.
Треба спати... ПОдруга куняє...
В сні спадуть із плеч всі тягарі...
Надобраніч...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=381659
дата надходження 01.12.2012
дата закладки 02.12.2012
Нічна тепер самотність … і в дощ я під вербою,
Там згадую миттєвість, несказані слова,
І знову хочу бути обманутим тобою,
Бо щось не гріє серце осіння ця журба.
Замерзли мої руки, потерпли мої щоки,
Від холоду такого замерзла і любов,
Словами не зігрієш, бо стільки то мороки -
Вже тисячі відбулись пустих отих розмов.
В обмані важко жити, і знати чи не знати,
Де гола твоя правда, а де густий туман,
Та я не розумію, бо може і не вартий,
Відчути ще раз присмак гарячий на губах.
Мені хоча б хвилинку побути біля тебе,
Повірити у мудрість миттєвості життя,
Я знаю ти зуміла б, злетіла би до неба,
Та не замінить щастя звичайне співчуття.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=381646
дата надходження 01.12.2012
дата закладки 02.12.2012
Ой, же, Осене щедра і мила,
Виплач рясно осінні дощі,
Бо краплина чомусь опинилась
На моїй вже сльозою щоці.
Для усіх, непомітно змахнула,
Я вітрами сушила її,
Але щемом у серці відчула,
Що не дощ, а це сльози твої.
То чому ж не дощить, а ти плачеш?
Золотою ж ходою ідеш…
І дощами, принаймні, пробачиш,
Те, що смуток осінній несеш.
Запечалені сльози жіночі,
Вже не раз у краплини влились,
А ти щастя для нас напророчиш,
І в вечірній свічі усміхнись…
Полум'яним у золоті листом
Застели сяйно рідний поріг,
А туманом, що звівся над містом,
Притулися легенько до ніг.
Це тобі сповідають всі смути,
І мінорні акорди душі,
І кохання шукають забуте…
У майбутнє сліди залиши.
Ой, же , Осене, мила, чарівна…
У прощанні вітрами злети.
Ти красою своєю Царівна!
А за смуток… іще раз прости.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=381543
дата надходження 30.11.2012
дата закладки 01.12.2012
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 01.12.2012
Бувають дні, коли не тішить синє небо.
І сонце лагідне тебе дратує.
І ти розчарувавсь у власних кредо.
А в серці лиш гіркий полин гарцює.
І виходу не бачиш - втратив зір.
Стоїш увесь розхристаний, без крил.
Чолом товчеш твердий проблемний бір.
Чисті бажання розлетілися мов пил.
Та забувать не варто те ,чим жив.
Топтати цвіт надії і добра.
Ти, памятай усе, чим дорожив.
І, що теплом душа твоя цвіла.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=381163
дата надходження 29.11.2012
дата закладки 29.11.2012
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 29.11.2012
А новий день почався так невтішно.
Щось грудень, що на носі всівся, шепотів.
Далека зірка миготіла ніжно
І споглядала грудня сніговий посів.
Він так старався – кучугури снігу
Намів з малесеньких сніжинок – як зумів?
І записав в старезну світу книгу –
Приймайте зиму. Не виказуйте свій гнів.
А день новий почавсь невтішно й хижо.
Пташиний спів заснув. Калина у садку
В холодне небо проштрикнула стрижень
Зомлілого гілля. Оце б собі таку
Незламну й незворушну силу волі –
Заснути, знаючи, що все одно тепло
Розбудить. Але серце вбите долі
Лежить, замерзле в лід. Холодне грудня тло…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=380042
дата надходження 24.11.2012
дата закладки 25.11.2012
Пішла назавжди й слова не сказала.
Під ноги впали сумом спориші.
Протяжно птаха з гаю закричала,
лишила щем у зраненій душі.
О Боже щирий, як же ми любились.
Впивались щастям - росами на склі.
В зимові ночі ми снігами грілись.
Вночі літали в хмари голубі.
Зрадлива весно чом снігами вкрилась,
коли світило сонце нам в імлі.
Любове щира де ж ти загубилась,
куди сховалась вранці на зорі.
В погожий день надворі посіріло.
Застигли хмари мертві угорі.
То кляті люди бодай все згоріло,
Любов розп'яли в церкві на шпилі.
Печаль в колючках раптом опинилась,
Пожухло листя глоду на гіллі.
Не гріє тиша серце зупинилось,
Деж ви поділись Ангели святі?
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=379559
дата надходження 22.11.2012
дата закладки 24.11.2012
На жовте листя глянула в вікно.
Крутить його вітер з усієї сили.
Одне завмерло,поцілувавши скло,
А інше десь далеко полетіло...
Дріма печаль осіння тихо в серці,
За нею туга зміряних років.
Мої думки сполохав стук у скельце,
Вмить мрії розбудилися від снів...
Голубка в шибку вдарила крильми,
З очей слізьми посипався кришталь.
Хіба буває так й поміж людьми,
Що від кохання смуток і печаль?...
А чи було таке, колись і з вами?
Не розумію, люди? Поясніть!
Якщо ж і найрідніші стали ворогами,
Тоді, напевно, просто промовчіть...
А ще скажіть: Чому пекучий біль,
Мов нитка, тягнеться й ніяк не рветься?
І як згребти розсипану ту сіль,
Із рани, що до сих пір душею зветься?...
Так гірко пташка з болем відлітала.
У відчаї не відзнайшла поради.
Лише, сумуючи, вона спитала:
Хіба життя існує після зради?...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=373636
дата надходження 27.10.2012
дата закладки 21.11.2012
Ти чуєш - музика лунає?
Як пташка, радує природу.
То юна дівчина співає
Пісні душі мого народу!
І рідна мова ллється дзвінко,
Як навесні, води струмок.
І в небо піднімає стрімко
Ясний парад людських думок.
Чарівна українська мова-
Ти голос прадідів старих:
Квітуча, щира, веселкова.
Перлина, серед мов земних.
Тебе не раз в кайдани брали,
На пісні й вірші ставили табу.
Та скільки б вороги не бунтували,
Ти гідно завершала боротьбу!
Допоки в серці українця
Палає патріота дух!
Нас збереже Небесна Трійця!
А рідна мова втішить слух!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=374923
дата надходження 02.11.2012
дата закладки 16.11.2012
Сьогодні гострий і пекучий біль
Вселився в твою ніжну і раниму душу.
Цькують словами люди звідусіль,
Тебе ж в думках я навіть не осуджу.
Тебе я зрозумію, бо люблю,
Бо в світі ти для мене є найкращий,
І тугу серця я з тобою розділю,
І кожний у житті момент найважчий.
Ти пригорнися до моїх грудей,
Теплом зігрію люблячого серця,
Тебе огорну ніжністю ночей.
І ти повір, в житті тобі все вдасться.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=377977
дата надходження 15.11.2012
дата закладки 16.11.2012
Чорні хмари вкрили серце.
Туга горло стиснула кліщами.
Ти постій зі мною в черзі
До тих янголів, що поруч з нами.
То ж - із неба охорона.
Чують голос дум моїх тремтливих.
І мені не заборонять
Янголів чекати, ніби зливи.
Хочу чути спів пташиний.
Та виття лунає з лісу вовче –
З голоду ковтають слину,
І палають в темряві їх очі.
Янголи ввімкнули світло
В зоряному небі за шляхами,
Де слідів твоїх не видно,
І стежки порОсли реп”яхами.
Ти мій біль почуєш, може,
Що кричить полохано совою.
Янголи ось – насторожі.
Я їх світлом рани в серці гою.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=377930
дата надходження 15.11.2012
дата закладки 15.11.2012
Для написання вірша надихнув твір Віталія Назарука
http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=377859
-----------------------------------------------------------------
Минула нічка... Знов світанок.
Зірки сховалися давно.
По плану - романтичний ранок.
Уже зашторили вікно.
Люблю зелений чай я з медом
Такий, щоб губи обпікав!!!
А потім вкритись теплим пледом,
І щоб коханий обіймав.
Я підставляю йому спинку.
Люблю, щоб гладив зверху вниз...
А кіт заглядує в шпаринку:
Давно не бачив він стрептиз.
Ти обіймав мене за плечі,
У шийку ніжно цілував.
А тиша чула ніжні речі!!
Мене так милий лікував.
Так стало душно чогось в хаті...
Надворі падав перший сніг...
Ось закінчилось наше свято.
Пізнати радість сніг поміг...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=377873
дата надходження 15.11.2012
дата закладки 15.11.2012
В.Д.
Це ти мене привів в цю тиху осінь:
В листках опалих ніжилось тепло,
Таким легким багрянцем зайнялося
Дзвінкого жовтня лагідне крило.
Це ти мене привів, моя любове,
Коли вмлівали в золоті сади,
Ясний світанок, ніжно-пурпуровий,
Торкав свічадо срібної води.
Пливли хмарин розніжені лебідки,
Легкий серпанок сіяли згори...
Ну, звідки ти приніс мені, ну звідки
Жовтневих днів барвисті кольори?
Іскристих рос коштовну діадему,
Гірських струмків осяяний кришталь?
На теплі барви нашого Едему
Впустило небо сонячну вуаль.
Купались душі в диво-мерехтінні
Навкір усім незгодам і журбі...
В цей світлий день, трояндово-осінній,
За все на світі дякую тобі!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=373663
дата надходження 27.10.2012
дата закладки 15.11.2012
Співає флейта щемно, заливисто-врочисто,
А осінь шле в дарунок калинове намисто.
Карпати увінчала багряним листопадом,
Розцяцькувала гори ялинковим каскадом.
Збурені сиві хмари чіпляють шпиль високий,
Згорнув крила у польоті орел одинокий.
Полоще ноги горам, хвилюється озерце,
Красу цю споглядаю й лягає сум на серце.
Вітер цілує листя, кроїть нові браслети,
Карбує ціпко осінь все золотом монети.
Гаптує скатертину мереживом - стібками,
А нам лишає мудрість, назбирану роками.
08.11.12
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=376373
дата надходження 08.11.2012
дата закладки 14.11.2012
Повільно зазира осінній ранок
В моє вікно, що дивиться у світ.
Дерева одягнулися в серпанок.
Прикрили свій розкішний дивоцвіт.
Поволі з листя падають краплинки.
Сріблясті сльози зрошують траву.
Так хочеться зібрати ті перлинки,
Та нанизать на ниточку тонку.
А ще зірвати китички калини
І коси причепУрити свої...
Зробить намисто із плодів шипшини:
Красою очі напоїть твої.
А ти прийдеш такий мені жаданний.
Такий один на цілий білий світ!
Фортуною в дарунок мені даний.
Я так тебе чекала стільки літ!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=375452
дата надходження 04.11.2012
дата закладки 14.11.2012
Вже снігом припорошені світанки,
І листя вкрила біла сивина.
Такі прозорі й свіжі стали ранки.
Зима іде, та це не новина.
А осінь відлітає десь далеко.
Над містом промайнули два крила.
А, може, здоганяє десь лелеки.
Та пізно, треба мчатись, як стріла...
Але вона повільно відлітає...
Не всі ще спопелились кольори.
Вона мене жаліє, добре знає:
Що щастя є осінньої пори.
Я так боюсь: не вбили б щоб морози
Таке крихке це щастя, як кришталь.
Нехай іде й не зІб"ється з дороги,
Бо втрачене кохання буде жаль...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=377418
дата надходження 13.11.2012
дата закладки 14.11.2012
Я милого узнаю по походке.
Он носит, носит брюки галифе.
Дмитриевич Ал
А я милого узнаю да по почерку...
Ах, писать он катрены виртуоз...
По плечу ему стихи... да и очерки...
Ну и песни... если вдруг пойдёт вразнос...
Зачем я вас, мой родненький, читала?
Зачем в стихах я полюбила Вас?
Ведь раньше я любви такой не знала...
Теперь в мечтах... Вы в профиль и анфас...
Вот милый мой пропал с поэтри клуба...
Без Музы он, как видно, просто сник...
В профайле лишь улыбка белозуба...
На память мне остался его ник...
А я милого узнаю да по почерку...
Ах, писать он катрены виртуоз...
По плечу ему стихи... да и очерки...
Ну и песни... если вдруг пойдёт вразнос...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=374846
дата надходження 01.11.2012
дата закладки 14.11.2012
Затмение... кружится сладко голова...
И до мурашек... в волосах дыхание.
Остановить и убежать бы,но слова
Беззвучны, скованы, подчинены желанию...
Так хочется довериться твоим рукам,
И кажется, в объятиях - Вселенная...
Иллюзию мечты читаю по зрачкам,
Реальность снов смущённо-откровенная...
Нет сил - уйти, и до черты - мгновение...
Грешнеют мысли,только твои руки
И их касание - слепое вожделение...
Люблю... но ухожу, прости за муки...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=376983
дата надходження 11.11.2012
дата закладки 14.11.2012
Моя душа – моя свіча із темряви до світла
Тріпоче, вказуючи шлях,
Де Доля вже розквітла.
У тім саду, як і в усіх,
Зима, весна і осінь,
І літо – різність кольорів,
Та в серці – неба просинь.
Ідуть дощі, кружляє сніг і опадає листя,
І знов конвалія цвіте, і яблуня, і вишня.
Я все люблю, що навкруги,
Вже не дивлюсь звіддаля.
І зароста в’юнким плющем
Вже пройдене провалля…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=374352
дата надходження 30.10.2012
дата закладки 14.11.2012
Наш осінній вальс, чарівний вальс,
І ми – удвох, ми разом.
Наш щасливий час, натхненний час, -
Забули всі образи.
Осінь, осінь золотиста,
Листя в вихорі кружляй.
Одягай в рясне намисто
Горобини тихий гай.
Надягай червоні свити
На старезнії дуби.
Небо хмарами сповито.
Десь пливуть, не знать, куди.
Дощ, а від весни, життя весни
Ми вже пішли далеко.
Милий, поцілуй і пригорни,
Мені з тобою легко.
Зранку раптом задощило,
І на землю впав туман.
Осінь, осінь, ми просили: -
Забери хмар караван.
Та не слуха пані мила,
Дощик ще пішов рясніш.
Вітер напина вітрила
І співає голосніш.
Місяць усміхавсь. І зорепад
Таким був таємничим!
Сяє різнобарв”ям листопад
Й моє кохання вічне.
Полум”яніють жоржини,
Сонце загляда в ріку.
Пізні ягоди малини
Червоніють у садку.
Дні коротшають. Без ліку
Краплі бренькають у скло.
В осені немає віку.
Літо сумно утекло.
Наш осінній вальс, чарівний вальс,
І ми – удвох, ми разом.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=371070
дата надходження 15.10.2012
дата закладки 16.10.2012
В піалі чай зі смаком вишні.
Спинився погляд в натовпі людей.
Між них - коханий мій, "колишній",
І серце ледь не вискочить з грудей.
За столиком в кафе затишнім,
Де очі в відображенні дзеркал,
Ти не один...і я вже з іншим,
Твій не мого торкається бокал.
Нервуєш так...ця мить коротка,
Твої слова і жести невпопад.
Між нас тепер перегородка,
І той з вітрами, сірий листопад.
А бачиш?...Я таки змінилась,
Мов те дівчисько, виросла з образ.
Надіі всі давно зносились,
Подарувала доля інший шанс.
Вже досить тих блукань в минуле,
У кожного із нас - окремий світ
Я знов щаслива!...Все забула!
Жаль, сину ти не передав привіт...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=371182
дата надходження 16.10.2012
дата закладки 16.10.2012
(На вірш Insolito “Ворушити минуле не слід”
http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=370949 )
О, як приречено шумить холодний дощ.
Розворушилося минуле в листопаді.
Любов – колишня. Вже – колишня, що ж…
Обоє твоєму приходу ми не раді.
Любов невпевнено ходила під дощем,
Із дому подалася у далекі мандри.
Колись давно палала пристрасним вогнем,
Тепер тремтячим голосом співає мантри.
Її шукати – де вона пішла тепер,
Коли на серці – не осінній, зимній холод?
І над прозорим дзеркалом сумних озер
Пожовкле листя в паніці кружля по колу.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=370963
дата надходження 15.10.2012
дата закладки 15.10.2012
Всё реже пишутся хорошие стихи...
За этот год... я странно повзрослела...
Всё переборчивей становятся мечты...
И осень... с золотой... вдруг поседела...
Всё чаще... я тоскую по друзьям...
Ну, а на фото - чаще... улыбаюсь...
Всё реже... посылаю всё к чертям...
Но и под жизнью... реже прогибаюсь...
Ну, а душа... взрослеть же не умеет...
И нежность просто так... не пропадёт...
И сердце... никогда не постареет...
А в жизнь мою... любовь еще придёт...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=370839
дата надходження 14.10.2012
дата закладки 15.10.2012
Озирнися назад: як ти вік прожила?
Чи зробила усе, що хотіла?
Чи дерева садила і чи дім свій звела,
Для майбутнього діток зростила..?
Плечі обгортала ранкова прохолода. Осінь. Горобинові грона полум'яніють дозрілістю, неначе нагадують: літо минуло...
Миттєво відшуміло грозами, відсвітило сонячним промінням, дмухнуло пахощами вітровію... Зігрівши душу і тіло, кануло безповоротно у просторі і часі, залишивши напам'ять на покуті пучечок засушених духмяних квітів, посвячених на Маковія.
Ганна сиділа на призьбі своєї хатини і вдивлялася в розкішний, обважнілий плодами сад. Ще зеленіє, а листочки вже тремтять під струменем осіннього вітру. Вона знає: прощаються, збираючись у свій останній політ. Все змінюється у часі...
Ось і вона. Хіба ж думала, що назавжди подружиться із самотністю. Не спиться Ганні, думки просяться на волю. Стривожили вчорашні події і не спинити думок, що чередою обступили жінку. Та й події не такі вже важливі, а нагадали давню істину: своєю душею розплачується людина за життєві помилки.
Літечко вирувало біля Ганниної хати босоногим галасом дітлахів сусідки Марфи. До неї всі рідні звозили своїх чад на «оздоровлення», як говорила сама газдиня. І не тільки внучата бігали на її подвір'ї, а й діти далеких родичів, знайомих. Всіх приймала Марфа. Посміхаючись зустрічала, ніжно гладила їхні голівки і вони враз ставали рідними.
Тільки дві хати й залишилося на хуторі: Марфина і Ганнина. Так і жили дві жінки, розділені великою огорожею колишніх сусідських чвар. Але Ганні про це згадувати зовсім не хотілося. Давно було, а миру і сьогодні немає. Якось пробувала Марфа помиритися, приходила до Ганни, коли та надовго злягла з грипом. Але хіба ж могла Ганна простити Марфі її щастя? Заздрила, завжди заздрила. І чоловіка, і дітей має, і родина велика й багата. А Ганна сама, одиначкою так і прожила. Сама збудувала брилу самотності і вічного непорозуміння, а вину за змарноване своє життя перекинула на «щасливу» сусідку.
Багато літ спливло, поки зрозуміла Ганна свою вину. А вчорашні, підслухані Ганною слова маленької Марфиної гості вразили жінку в самісіньке серце: « Бабуню, ти не плач, коли тобі буде сумно, а подружися з тою бабусею, що у хаті за огорожею. А то вона теж плаче. Я бачила в щілиночку. Вона така смутна. Ти, бабуню, дай їй яблуко, оте смачне, що я дуже люблю...».
«Це маля – навіть не рідня, а з дитячого будинку на літо дочки Марфині взяли і разом зі своїми дітьми привезли відпочити», - шепотіла сердито Ганна. Вона тулилася все ближче до огорожі, щоб усі розмови почути. А ввечері сама собі їх переповідала, роздумувала. І веселіше ставало на душі, не так самотньо зиркала темна ніч. Ганна спочатку відганяла Марфину ватагу зі свого саду. А з часом звикла до її веселого галасу. І всю зиму виглядала, коли знову приїдуть. Навіть огорожу трішки розібрала в одному місці, щоб легше було перескочити, бо таких смачних яблук не було ні в кого. Та її діти побоювалися. Старалися влетіти в садок тоді , коли їхня розвідка доносила, що баба Видра ( так її називали позаочі) пішла прати на ставочок ( яма під вербичкою з джерельцем, а все ж свіжа водиця). І Ганна часто йшла прати, взявши на плечі кошелика з кухонними(не такими вже й брудними) рушничками. Посміхалась сама до себе: дивина, але вона вже любила цих дітей.
А вчора всі Марфині гості зібралися від'їжджати, літо закінчилося. Душа Ганнина теж холола, загортаючись у килим осені і самотності. Тихими вечорами жінка відшукувала у думках помилки своєї молодості і топтала їх пекучими сльозами старечої зрілості.
Ганна була найгарнішою дівчиною не тільки на хуторі, а й на селі, куди ходила до школи. Підросла. Навіть старезні баби не дозволяли собі обговорювати коротку спідничку Гані. « Гарно Гані, хай так і ходить», - шамкотіли одна до одної. Все коротшою ставала спідничка, і все більше хлопців крутилося навколо дівчини. А вона, гонорова і вередлива, все перебирала нареченими. І не помітила, як всі вони створили свої сім'ї, так і не діставши високу планку Ганниного вибору. Проспівала красиве молоде життя... А згодом відчула об'ємний вакуум порожнечі навколо себе. Зазирнувши за звичкою на хутірські вечорниці, побачила, що її одноліток там немає. До молодих, з їхніми дивними розвагами, вона вже не вписувалась. До жінок-одиначок приставати не хотіла. І все частіше залишалась вдома сама. Хутірські потихеньку перебиралися в село. А Ганна, залишившись без родини, почала всіх сторонитися. Душу і серце приклала до роботи. Чистесенько виполювала городину, розводила домашнє господарство. З часом праця перейшла у жадібність. Звела високу огорожу, ховала свою багату оселю і не допускала до себе нікого. Якось почав залицятися до неї нежонатий лісник із сусіднього села. Та як подумала Ганна, що всім потрібно ділитися – прогнала. І сварки із сусідами почалися через її жадібність. То груші не туди падають, то яйце курка на чужому городі знесла. І сварилася, сварилися... А коли дітлахи з'явилися у сусідчиній оселі, ледве не шпаклювала огорожу, щоб не підглядали. А вони пролазили крадькома в сад, поки маленькі були, щоб поласувати солодкими яблуками, а як підросли, почали обходити її хатину. Але Ганна вже не хотіла тиші, яка з усіх боків обгортала сумом і страхом самотності. Тягнулася ближче до межі-огорожі, щоб послухати веселі розмови. І ніби й сама порозмовляла подумки. Так і звикла. Жила чужим щастям, життям-буттям Марфиної сім'ї.. З часом і Марфа залишилася самотньою. Вони обоє чекали, проводжали гостей. Тільки Марфа – своїх, а Ганна – чужих.
Вранішній промінчик сонця все ж пробився з-за навислих хмаринок, що гуртувалися у величезну хмару. Торкнувся Ганниного плеча, ніжно торкнувся, ніби хотів заспокоїти самотню жінку, що навіть промінчиком своєї душі людина може зігріти іншу. Тільки не запізнитися б ...
« Я не запізнюся, подружуся, обов'язково подружуся», - згадуючи слова дівчинки, крізь сльози шепотіла баба Видра. Ні, просто Ганна.
Не прополеш життя, бо не виправить вже,
Пересіяти поле не взмозі.
Та надія на те, що добро проросте
Із зернинок кількох при дорозі.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=363298
дата надходження 10.09.2012
дата закладки 15.10.2012
[img]http://data.whicdn.com/images/16651772/302961_260626800646113_107151212660340_700035_677013140_n_large.jpg[/img]
До останнього подиху вітру,
До останньої краплі дощу,
Серце юне любитиме вірно,
А в душі лиш питання: Чому?
У коханні цінив я довіру,
От тому і довірив життя,
Я по-іншому просто не вмію,
Бо була ти, мов щире дитя.
По-наївному вірив у вірність,
Тільки в тобі її не знайшов,
Жаль пройшли ті часи і та юність,
Коли легко повірити знов.
Ти поглянь, вже і вітер не сильний,
Та і дощ не такий-то рясний,
То чому ж тоді досі я вірний,
І цей світ для нас двох замалий?
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=370485
дата надходження 12.10.2012
дата закладки 13.10.2012
Як важко відвикаю я від тебе...
Нестерпне жало ниє і пече.
Ну, прихилися волошковим небом
Мені хоч раз на стомлене плече!..
Проникни в душу краплею розмаю,
Духмяно-ніжно квітом завесній!..
Так важко я від тебе відвикаю-
Нестримно грузнеш в пам'яті моїй.
Згасає літа бабиного згадка
Між павутинок росяно-крихких.
Моїх надій розхитується кладка-
Лиш би дістатись теплої руки...
Лиш би вхопитись за краєчок неба,
Торкнувшись пальцем білого крила!..
Так важко відвикаю я від тебе,
Від ніжності твоєї і тепла...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=369437
дата надходження 08.10.2012
дата закладки 13.10.2012
Намалюй нашу казку (Катка)
Напиши мені казку в минуле,
Ти для мене весь світ обіцяв.
Ми ж кохання там вчора забули,
А сьогодні уже не впізнав.
Загубили всю велич любові,
Спопелила байдужість красу.
Не сказали суттєвого в слові…
Чи ж тепер головне я скажу?
Напиши мені казку в сьогодні
І осіннім листком надішли.
Ти казав, що листи старомодні,
По – сучасному вже напиши.
Я хотіла в теперішнє взяти
Щастя трішки, бо як же це так?
Ми шалено уміли кохати,
Зберегти ж не зуміли ніяк.
Не пиши мені казку в майбутнє!
Подорожні у ньому лиш ми…
Спогад лине в моє незабутнє,
Обгортаючи пам'ять крильми.
Не пиши більше казку…не треба.
Смутком осінь іде дощова…
Нагадала навіщось про тебе
І з минулої казки слова.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=370278
дата надходження 11.10.2012
дата закладки 12.10.2012
Я не люблю дожди – промозглые и злые,
Когда замерзнет все – и тело, и душа,
Когда вдруг облака, пушистые такие,
Которые плывут обычно, не спеша,
С ума сойдут и враз сольются дико в стаю,
Становятся щитом от солнечных лучей.
И осень в ноябре – холодная, чужая,
С теченьем мрачных и холодных сизых дней.
А небо над землей нависло парашютом.
Уже не разобрать, где – лужа, где – оно.
Все серо и невзрачно – день и вечер, утро…
То осени дождем написано кино.
Такая безнадежность, пустота и сырость.
На вешалке висит промокший серый плащ,
И хлюпает в туфлях. Скажите мне на милость,
Кому здесь нужен он, осенний долгий плач?
Но мы, увы, не в силах изменить природу.
Не все же только розам, маргариткам цвесть.
Такая у природы странная есть мода –
Нести о холодах нам не благую весть.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=369439
дата надходження 08.10.2012
дата закладки 12.10.2012
***
(Друзья, это стихотворение - просто «сопроводиловка»
для необычной фотографии, которую предложу вашему
вниманию. Один из закатов, которые я наблюдаю из
окон своей квартиры. Фото называется «Дракон полетел»)
Окно моей кухни выходит в мир
Такой фантастически – классный,
Как будто Вселенная шлет в эфир
Реальности дивные краски.
И вечером каждым смотрю я сон.
Тот сон – наяву, будто песня,
Где Солнца – закат, там, где Солнца – трон,
Где образам в небе так тесно.
О, как это небо красиво! Миг –
И вновь необычные краски.
То – странный цветок, а то – Бога лик, -
Меняет Вселенная маски.
Друзья, это фото дарю я вам –
Средь туч затесался дракончик!
Из всех тех чудес вам хотя бы грамм
Позвольте послать, хоть кусочек!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=370173
дата надходження 11.10.2012
дата закладки 12.10.2012
Як ти змінилась Україно, тебе вже не впізнати…
А де ліси зелені? Чисті ріки? Гаї вишневі, коло хати?
Чому так тихо? Не чути соловейка брата?
Людей нікого в полі не видати.
Агов, де ж ви люди? Поля немов заснули, вже давно.
Агов, хто є живий? Пусті хати…Пусте цілісіньке село…
Очам не вірю, бути так не може!
Може у мандрах всі,чи на війні? Не доведи нас Боже…
«Та ні, усі в містах…Ніхто не хоче, в полі гарувати.
Народ Тарасе, вже не той, всі тільки й вміють торгувати.
Забули все вже про село,як хліб пекти,вже мало хто згадає.
Як шанувати матір,батька, Бога, дітей ніхто вже не повчає...»
Ну що ж ви так, мої рідненькі?
Тай відцурались своєї Неньки?
Вона знедолена, розп’ята та свята!
Благословенна українська я Земля…
«Так Тарасе, знедолена й свята наша Земля.
Не той народ вже нині та й Україна, вже не та…»
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=364541
дата надходження 16.09.2012
дата закладки 06.10.2012
Ти мені не ворог, ти мені й не друг,
Та твоє ім’я мені досі ріже слух,
Ти зрадила, а я тобі ще вірний,
І відкидаючи образи ще люблю.
Ніби я на волі, серцем у полоні,
Та чому вуста мої такі солоні?
Ти мені не мила - серце лиш розбила,
А можливо просто ти не долюбила.
І тепер не знаю, хоч і я кохаю,
Чи розквітнуть квіти до весни, до раю?
А зима так близько! Боже, буде слизько,
Як би не упасти з любов’ю так низько.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=368765
дата надходження 05.10.2012
дата закладки 05.10.2012
Навідуйся до мене – хоч у снах!
Я так боюся звикнути до тиші...
Дрижить німа надтріснута струна,
Намокла гілка листячко колише
Нектаром - в загустілий медом час…
Розсить пергу закоханостей пізніх,
Хай буде ніжність ця лише для нас -
І голос твій, і музика, і пісня.
Хай не торкнеться випадковий хтось
Моїх надій в тендітній порцеляні...
Таким кривавим соком запеклось
Холодне лезо місяця в тумані!..
І проковтнувши відчаю сльозу,
Ворушать тишу пересохлі губи...
Навідайся в розпачливу грозу,
Прошепочи молитвою, що любиш...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=368321
дата надходження 03.10.2012
дата закладки 03.10.2012
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 01.10.2012
Чомусь, як дзвонить давній друг,
Обов”язково щось потрібно
Старому другу. Ніби крук
Поживи запах чує вірно.
Він не питає: «Справи як?»
А як спитає, то не чує
Мої зізнання, позаяк
Його це зовсім не хвилює.
«Проблеми маю. Грошей дай.
Ти ж добра, певно, не відмовиш?»
Не відмовляю. Та печаль
Залізе в душу раптом знову.
Бо як проблеми всі мої
Душили, як п”ятсот удавів,
Порозбігались друзі ті –
У них самих – нагальні справи.
Допоможу. Завжди. І всім.
Допоможу, чим зможу, звісно.
Та хочу я передусім,
Щоб в дружбі не було затісно.
З проханнями я не піду.
Справляюся вже самотужки.
І я сама свою біду
Несу. Бо якось дружба
Для мене однобока. Суть
Її спотворена. Так сталось,
Хоч це – неправильно, мабуть.
В житті ж все склалося, як мало.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=365825
дата надходження 22.09.2012
дата закладки 23.09.2012
Мені вже час. Прийшла пора...
Вже стугонить із далеку земля,
Розряд електрики тріскоче,
У грудях здавлених лоскоче.
Вітер розгойдує міцні дроти,
Дорога кличе в рідний край, туди,
Де батьківська хата. Студеної води
Там начерпав у кухоль журавель.
Снується мрій зіжмаканих кудель.
У картоплинні метелики танцюють водевіль,
Підпадьомкають перепелята у травах звідусіль.
Голівками кивають соняшники на городі
Та гупають яблука червонощокі при нагоді.
В медовім вереску підберезників черінь,
В’ється стежина, сіється в небі безмежна синь.
Хвилюється горобина у пишній свитці,
Стиха ступає осінь за нею назирці.
Краде непомітно наші роки,
А погляд шукає запорошені сліди, твої сліди.
Я їх візьму з собою у дорогу,
Хай часточка тебе розвіює тривогу.
Щира усмішка цілує вуста,
Хай гуляє околицею зажура сама.
26.08.12
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=359924
дата надходження 26.08.2012
дата закладки 19.09.2012
Співавторство з Віталієм Назаруком.
______________________________________________________________
На порозі стала стигла осінь,
Поглядом поважно повела.
Привітала птиць у високості,
А землі торкнулись два крила.
На тобі коралове намисто.
Прикрашає голову вінок.
Різнокольровий, золотистий
З запізнілих степових квіток.
Фарби розвела свої зелені,
Охрою відтінки підвела,
Підібрала кольори для клена,
Врожаї з городу принесла.
Ти з"явилась в сонній тиші саду.
(Розвівав їй плаття вітерець.)
Ти дозволиш, осінь, я присяду?
Ой, який же майстер ти, творець.
Нагадаєш, осінь, нам про зиму.
І посипе сніг, як листопад...
Ні! Не треба... Витру я сльозину...
Ну який чарівнИй зараз сад!!
Попрощаюсь з літечком зеленим,
І відкрию осені секрет.
Задивлюсь на фарби чудо-клена.
Золоті листки зберу в букет...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=361926
дата надходження 04.09.2012
дата закладки 18.09.2012
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 18.09.2012
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 18.09.2012
Поморщился лоб, поседели виски,
Все чаще слезятся глаза от тоски,
В руках неутешно колышется дрожь,
Ты не молода моя мама и все ж...
И все ж, твое сердце открыто для всех,
Собрались мы вместе - веселье и смех,
Всегда в твоем доме покой и уют
И ласки твоей дети взрослые ждут.
Спасибо родная, что есть ты у нас,
Прости, что не видимся долго подчас,
Прости нас за массу бессонных ночей,
За слезы прости с твоих добрых очей.
Ты самое главное мамочка знай,
В какой бы не ехали дальний мы край,
Твой образ, всегда нежно в сердце храним,
Тебя мы лелеем и боготворим.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=355969
дата надходження 08.08.2012
дата закладки 08.08.2012
Ранкове літнє повітря ніжно струменіло у відкрите вікно палати. Але Марина, не раділа його життєдайності, а пригнічено, вткнувшись в подушку, сумувала.
Поринула у спогади. Така ж палата, тільки у пологовому будинку, прийняла породіллю. Проте через деякий час надія на материнство розвіялась. Недоля, мабуть, з нею. Усе повторилося знову. Виношувала з такою обережністю дитину і знову залишилася тільки пам'ять. А ще остаточний вирок — ніколи не буде матір'ю — вбив її мрію. Уже п'ятий рік минав після спеціального лікування, і все безрезультатно. Сім'я розпадалася. Юрій усе рідше просив народити дитину. Інколи Марині здавалося, що він більше не повернеться. Сповнена гіркотою самотності, завела одного разу розмову про всиновлення. Але різке заперечення, що він ще може мати власну дитину, чужої не прийме ніколи, назавжди поклало край розмові. Марина любила Юрія і тому мовчки терпіла приниження. Змінили квартиру, щоб не бачити співчутливих поглядів сусідів. Але від себе не втечеш...
Жінки готувалися до годування немовлят. Марині в такі хвилини щеміло серце. Добре, що не затримаюся надовго. Після огляду лікар вирішить про виписку.
Нарешті, обхід.
— Ну що ж, завтра випишу вас.
— Дякую, лікарю, — ледь посміхнулася Марина.— А, може, ще сьогодні, — попросила тихо.
— Ні, ми і так поспішаємо. Завтра, завтра і без заперечень.
Марина зрозуміла, що розмова закінчена. Відвернулася до вікна. Дітей забрали, і жінки весело защебетали. Наймолодша вийшла, жінки зашепотіли. Мимоволі прислухалась і Марина, ніби знала, що почує щось важливе. Йшла мова про породіллю, яка щойно вийшла з палати.
— Знову її викликали лікарі, просили подумати.
- А вона категорично відмовилася. Відмовляється від дитини.
- Може це неправда, хіба можна залишити Таку крихітку? -шепотілися між собою жінки.
Марина задумалась. Мені б таку дитинку... Боже, може ти посилаєш її для мене? Допоможи мені, вік дякуватиму і доглядатиму її, як рідну. Треба поговорити з дівчиною, здається її звати Леся. І Марина зважилася: зараз або ніколи:
— Лесю, ти не передумала залишати дівчинку, — кинула і злякалася. Дівча, хвилину тому веселе, стрепенулося і якось недобре глянуло на Марину:
— Якщо і ви знаєте - хороша таємниця, — гордовито кинула, не засоромившись. — Тільки не вмовляйте мене ще й ви. Я її навіть не люблю і нічого слухати не хочу. Вирішила остаточно.
— Почекай, Лесю! Вислухай, — благала Марина. — Забери дитину. Я тобі допоможу.
— Ні. Батька дитини, я не знайшла. А повернутися з нею додому не можу. Навіщо вам мій клопіт? Якщо хочете, заберіть її собі, — спересердя кинула Леся.
— Я й хотіла те6е про це просити. Але добре подумай, чи не шкодуватимеш про цей вчинок. Поживеш у мене і тоді вирішимо. Чоловік у відрядженні ще тиждень. Часу досить усе зважити.
...Марину виписали першою, вийшла з пологового будинку, перейшла вулицю, присіла у скверику. Чекала.
До будинку під'їжджали машини, виходили щасливі батьки з немовлятами, тулили їх до грудей. Поміж них промайнула знайома постать - Леся!
— Лесю, я тут, - голосно гукнула Марина, рвучко підхопившись. — Йди сюди.
Дівчина обережно перейшла дорогу, підійшла і мовчки сіла на лавочку.
— Вирішила в останню мить, — кинула Леся. — А зараз, мабуть, шкодую. Нічого, хай буде по-вашому. Принаймні, знатиму, де дитина. Забирайте швидше, поки не передумала. В мене тільки одна умова: хочу знати вашу адресу і прізвище. Ні, не для того, щоб забрати, просто, може, колись її побачити. Може...
— Лесю, — благала Марина, — не поспішай, я дуже хочу, щоб у мене була дитина, але ти її мати.
— Ви, я бачу, уже її любите. Дайте свій паспорт, я запишу адресу. І ще я хочу назвати її сама, можна?
— Звичайно, вона ж твоя, схилилася над дитиною Марина.
— Не дивуйтесь імені. Юніна, Юна, Юнка, Саме Юнкою називав мене коханий. Так і запишіть. З таким іменем я віднайду її скрізь.
— Добре. Але все ж у тебе є тиждень на роздуми. Я чекатиму тільки тиждень, — твердо промовила до Лесі Марина. — Думай, Лесю.
— Отже, я не помилилась, залишаючи її вам. Завтра їду додому. І так довго "на заробітках". А батько Юни живе десь тут, не встигла його знайти, почалися пологи. А іншої адреси не знаю. Отже, прощавайте, поки що.
Дитя заворушилося більш вимогливо. Марина глянула на Лесю:
— Може погодуєш?
— Ні. Більше в руки її не візьму, — схопилася з лавки, і за хвилину поспішила вглиб скверу.
Марина зупинила таксі, їхала додому стомлена і щаслива. Добре, що Юрія немає вдома, розберуся з думками, приготуюсь до зустрічі. Занести дитину допоміг водій. Попросила — не самій же повертатися з пологового будинку. Ввійшла до квартири і усміхнулася. Яке буде завтра? А перед очима — маленьке дівчатко, її щастя і спокута.
Згадала, як пережила перший тиждень. А він пролетів у тривозі і клопотах про дитину. Серце тріпотіло від кожного звуку за дверима. Здавалося, що то Олеся передумала і повертається за донечкою. А її не було. Заходили сусіди, знайомі, друзі, радо вітали її. "Нарешті дочекалася", — посміхалася найближча подруга. А Марина не сяяла від щастя, а відвертала стомлений чеканням погляд і насторожено прислухалася до навколишнього світу. Не могла навіть їй розповісти таємницю. Боялася радіти такому дарунку, який, можливо, потрібно буде колись віддавати. Тиждень пройшов. Стало ще страшніше. Таємниця залишилася з нею і потрібно було готуватися до зустрічі з Юрієм.
Дзвінко защебетав дзвінок над дверима. На порозі стояв з букетом квітів Юрій. Йому вже повідомили сусіди новину.
— Маринко, невже у нас є донечка? Ще не пора була, — одночасно радісно і стурбовано галасував щасливий чоловік. А Марина, сховавши обличчя у букет, усе більше червоніла. Сором пік її всю, до останку. Це була мить, коли хотіла розповісти правду. А зупинили її слова Юрія:
— Дивись, вона схожа на мене. Донечко, ти моє продовження. Така ж білявенька, з ясними очима. Маринко, я такий щасливий. Буду дуже її любити. І тебе, адже це твій подарунок, — кружляв з дитиною по кімнаті. А Марина дивилася на них, забувши навіть попередити, щоб був обережніший з дитиною. "Як схожа? На кого схожа?", — хотілося крикнути Юрію. А вона мовчала. Нагаласувавшись коло дитини, помітив, нарешті, її мовчанку.
— Чому ти мовчиш, хіба не рада, що донька на мене схожа. Ображаєшся, так? — посміхався, обіймаючи за плечі дружину, Юрій.
— Просто, я стомилася сама з дитиною. Але тепер є ти, і' мені буде легше, — відповіла і відвела погляд.
Якби в ту мить хто заглянув у її душу. Сором до болю в серці принижував жінку. Щоб витримати, схопивши пелюшки, вийшла з кімнати.
Щастя таки поселилось в їхній оселі. Радість Юрія, ніжне ставлення до Марини і дитини, веселий щебет дочки заполонили все навколо. Марина відчула себе щасливою. Плакати дитині не давала, бігала до маленької, тулила до грудей. І саме цей дотик з кожним днем збільшував і так величезну любов матері до дитини. Матері. Мами... Так, це слово все частіше звучало в їхньому домі. Тягарем на душі лежала тільки таємниця, якою марила в снах жінка.
А дівчинка зростала. Весела, білявенька, ясноока, вона дійсно ставала все більше схожою на батька. Марина дякувала Богові за ласку і щоденно відганяла думки про те, що дитина нерідна.
Вмовила Юрія переїхати в інший район міста, пояснивши, що дитині потрібна власна кімната. А сама знала, що це втеча. І прізвище в дитини Юрине, а не її дівоче, яке залишила Марина при одруженні за давньою сімейною традицією. Вона шалено рвала всі кінці таємниці і картате себе за це щоденно. Але від себе не втечеш. Таємниця зростала разом із дочкою, нагадуючи щоденно про себе
Юна пішла до школи, почала відвідувати художню студію. Малювала дуже добре. І це теж подобалося Юрію, який колись любив малювати.
Ішли роки, життя налагоджувалося. Марина все рідше нівечила себе гіркими роздумами. Але далеко в душі, все ж таки жив страх зустрічі з Лесею...
Провела поглядом по палаті. Спокій і смуток навколо. А у серці тривога — як і того дня який приготував несподівану зустріч.
...Довго дзеленькав телефон, ніхто не підходив. Вона теж тоді не хотіла підходити до телефону, що настирливо теленькав. Не могла. Руки були в тісті, замішувала пироги для родини. Та дзвінок вперто кликав і Марина, наспіх витерши руки, взяла слухавку.
- Марина?
- Так це я. Слухаю.
— Я Леся, пам'ятаєте мене?
Марина затерпла. Стільки готувалась в думках до такої зустрічі, бо не вірилось у остаточну втечу, а опанувати себе, не змогла.
- Ви мене чуєте? я хотіла б зустрітися, — скрипіла трубка голосом з давнини.
- Що? Зустрітися?— прошепотіла Марина. А вголос пролепетала:
- Навіщо, Лесю?
- Я вас довго шукала, дуже довго. Хочу побачити Юну. Якщо побачу, нічого їй не розкажу, — вимагала Леся.
- Де ж ми зустрінемося?
— Я від вас недалеко, вже, нарешті знаю адресу і прізвище, можу зайти.
— Ні, ні! — полепетала Марина. — Я не готова розмовляти в квартирі. Давай біля зупинки, поряд, в кафе.
— Я чекаю, — кинула в трубку Леся.
Марина відставила тісто (так тоді пирогів і не було) і почала механічно збиратися на зустріч. Кілька разів взувалася і одягалася, повертаючись від порога, ходила по кімнатах, ніби шукаючи якогось захисту. Нарешті, вийшла з дому. Дороги не бачила, в скронях стукотіло, наче молотком: "Що вона скаже Юрію, як відкриє таємницю, якщо Леся захоче забрати дитину? Це крах її життя. Без Юни їй не жити".
Зайшла в кафе, повела очима. За столиком сиділа постаріла, стомлена жінка. Леся! Чому виглядає такою постарілою?
— Добрий день, Лесю, — стиха промовила, забувши, що віталися по телефону. Присіла.
— Добрий? Я б так хотіла, щоб він був добрий для нас обох.
— Я слухаю тебе, Лесю, — сказала.
—-Як доня, Юна, — запитала Леся.
— Гарна, добра, вже виросла. Майже випускниця.
— Я її бачила здалеку, не хотіла хвилювати. Тому і попросила про зустріч. Хочу побачити ближче, познайомитись.
— Але як? Що я скажу Юні? Хто ти така? — захвилювалася Марина.
— Я подумала. Родичка, яка заїхала погостити, — попросила Леся.
— Ти хочеш в нас жити? Ні, не можна. А як не витримаєш, признаєшся. Це ж не просто, — заперечила.
— Якщо дозволиш ближче познайомитись, не скажу, обіцяю.
— А як же я переживу ці дні? Лесю, не тривож душі. Вона і так вже спопеліла вся.
— Марино, можна я так буду тебе називати, адже ж родичка? — запитально глянула Леся і продовжила.
— Знаю, що сама зрадила свою дитину. Знаю, що не маю прощення. Але за ту радість, яку ти мала від дитини, дозволь її побачити. Я мушу. Це дуже потрібно для мене, повір. Життя не вдалося, я самотня.
— Лесю, ти ж сама вибрала свою дорогу.
— Не будемо про мої помилки, їх занадто багато в моєму житті. Я хвора, думаю, це ти помітила з мого вигляду. Тому виконай моє останнє прохання. Познайом з дочкою, так, щоб вона полюбила мене. Це єдине, що може мене втішити.
— Це дійсно так, Лесю, ти не видумуєш свою хворобу, аби розчулити мене? Ти все обдумала, і це твоє рішення? — допитувалась.
— Так, повір мені, як я колись повірила тобі.
— Тоді дозволь хоч підготуватися, повідомити своїх про твій приїзд. І, взагалі, якщо ти родичка, я ж повинна щось про тебе знати.
— Залиш це мені. Скажеш, мало спілкувалися і давно не бачились. Я проїздом, просто вирішила у вас зупинитись.
— Коли ти хочеш зустрітися?
— Завтра, хвороба часу не дає.
Додому повернулася з твердим рішенням.
- Завтра приїжджає на кілька днів родичка. Дуже близька, і тому зустріти її треба сердечно, щиро.
Юрій і Юна новину зустріли радісно. Давно в них не було гостей, та й мама чомусь не любила гостини. Дівчина усе розпитувала: хто, звідки. Та Марина відмахнулася.
- Завтра, усе завтра. Гостя сама про все розповість.
— Мамусю, давай спечемо наш улюблений торт і влаштуємо родинне свято.
Жінка стрепенулася. Відчула дитяча душа, що справді її родина буде найближча. В серці боляче запекло.
— Добре, доню. На завтра приготуємо все найкраще. Я дуже поважаю гостю. І буду рада, якщо вона і тобі сподобається.
Торт уже посміхався на столі рожевими боками, Юна мирно сопіла в своїй кімнаті, Юрій пробував поговорити про неждану родичку, але Марина сторонилася, старалася відгородитися від усього хатньою роботою. Душа боліла, думки губилися, серце тривожилось. Вона ніколи не забуде того чекання. Хвилина сну приносила жахи, в яких усе шукала схованку для Юни.
Ранок заглянув у вікно крапельками дощу, постукавши тихенько, розбудив і затих. День починався. А яким він буде сьогодні? Розбудила Юрія. Чоловік спросоння сказав.
— Дійсно вона така важлива гостя; якщо ти так хвилюєшся. Йди, Марино, ми все приготуємо до кави.
День світлішав. Від дощу не залишилося й сліду. Літо горіло в ясноокому промінні, поступаючись барвам осені. Та Марина не помічала краси природи. Старалась заспокоїтися. Нічого страшного для сім'ї немає. Хоче жінка побачити колись залишену дитину. Шкода Лесі. Можливо, все обійдеться. Надія завжди з людиною. А якщо Леся все розповість Юні. Я не заслуговую на таку невдячність. Адже виховала її дитину в добрі і любові, Дівчина вже майже випускниця. І став найріднішою дитиною у світі цей маленький клубочок, який колись принесла додому.
Лесю побачила здалеку. Махнула рукою, запрошуючи підійти. Жінка підійшла якось невпевнено, тихо привіталася.
— Може передумала, Лесю? Не повторюй ще однієї помилки, не відбирай щасливого дитинства у своєї дочки,— спробувала відрадити її від наступного нерозсудливого вчинку Марина.
— Ні, Марино, навпаки, я її хочу виправити. Правда, запізно. Ходімо, я готувалася до зустрічі всю ніч. Допоможи мені не розплакатися.
- Лесю, ти ж обіцяла. Витримай, щастя нашої дочки варте цього.
- Буду дуже старатися, щоб не завдати вам болю.
Йшли мовчки, кожен думав про своє. Марина подзвонила у двері, хоч і мала власний ключ. Так вона попередила, що йде з гостею.
Двері відчинив Юрій. Марина пропустила гостю, представивши її чоловікові. Якби вона ввійшла першою, то побачила б як остовпів Юрій, пополотніла Леся. Але Марина, доручивши Юрію роздягати гостю, поспішила до Юни, яка вже вибігала зі своєї кімнати для знайомства. Представила дочку гості. Юна посміхнулась і привітно глянула на Лесю.
— Зараз будемо пити каву, — старалась розрядити напругу Марина. —Юро, запрошуй гостю,
— Маринко, без мене. Поки ти ходила — зателефонували, викликають, терміново на роботу, - швидко проказав Юрій, поспішно одягаючись. Не встигла заперечити, як двері за Юрієм гримнули.
- Завжди у нього справи. Будемо втрьох. А то мені теж скоро збиратися. Залишу тобі Юну, щоб розважила, показала найкращі краєвиди нашого міста. Це, звичайно, якщо ти не втомилася. — Говорила, аби не мовчати, а в самої щеміло серце. — Донечко, залишаю гостю на тебе. Відпочивайте, я постараюсь прийти на обід. І татові зателефоную, щоб теж прийшов.
- Йди спокійно. Потім поговоримо, - метушливо відповіла Леся.
На роботі не сиділося. Зателефонувала Юрію. Їй сказали, що він відпросився за сімейними обставинами.
Дивно, про це вони не домовлялися. Ну і добре, не буде гості одиноко. І собі заспішила додому. Двері відчинила своїм ключем. "А раптом гостя заснула”, - подумалось. Ні, з кухні доносилися голоси – не Юни, а Юрія і Лесі. Прислухалась і... остовпіла.
- Лесю я тебе прошу, їдь. Я не знав, що це моя дитина. Змінити вже нічого не можна. Юна в хороших руках. Якщо Марина мовчала про дитину стільки літ, то це заради Юни і нашої сім’ї...
Це були останні слова, які чула Марина. Схопивши одяг, вибігла з квартири.
Юрій, батько Юни, справжній батько... Ми виховуємо його ж дитину. Бігла, не озираючись, шалено стукотіло серце, від спантеличених думок боліла голова. Я, заради Юрія, заради їхнього кохання не жила, а горіла в пекучій таємниці, боячись ненароком проговоритись.
Чомусь опинилася на лавочці у скверику, в тому самому, де колись пригорнула випрошену дитину до грудей, навіки пригорнула, дала клятву виховати її і завжди мати за свою. А тепер каралася. Пам’ятає, як хтось допитувався, що знею. Відповісти вже не могла. Хіба розкажеш комусь про нестерпний біль, який полоснув, неначе ножем, зраджене серце. Біль спопелив її всю і вона мовчала. Хтось викликав швидку допомогу, яка забрала заціпенілу жінку.
Лежить тепер в лікарні, здається, позаду залишився психічний стрес, але Марину поглинула депресія, яка з'їдає жінку. До всього: до сім'ї, до життя.
Додому не повернуся, зайва. Сім'я повністю в зборі, хай живуть.Цими словами закреслила бажання жити.
Сказала, що нікого з рідних в місті не має, тому ніхто відвідуванням не заважав.
Це насторожувало лікарів і вони просили когось все-таки повідомити. "Для лікування потрібні ліки, хороші ліки", — твердили щоранку. Але Марина заперечувала: "Відлежуся кілька днів і додому." А сама думала. До якого дому?. Все так заплуталося у житті — відплатою стала втрата найдорожчих людей. Безповоротна втрата. Так думалося...
День розпрощався із ранком і заглядав у вікно ніжною прозолотою осені. Марина задивилася на осінній сад. Смуток пожовтілого листя довершував незбагненну його красу.
Прилягла, заплющила очі і знову поринула у спогади.
— Мамо, ти не спиш,— прошепотіла нахилившись до Марини, Юна. Жінка стрепенулася. Біля ліжка з квітами стояли Юрій та Юна.
—Тільки не хвилюйся, все нормально. Ми, нарешті, тебе знайшли,— щебетала дочка.
Марина закусила губу, щоб не розплакатися. Нормально? Вже ніколи не буде нормально.
— Мамусю, тьотя Леся поїхала, її провів тато, тільки вона чомусь так плакала. А мені залишила подарунок. Ось, дивись! Сережки на згадку. Просила носити завжди.
— Ти не стомлюй, Юно, маму. Потім все розкажемо. А зараз їй потрібний спокій і лікування. Я говорив з лікарями,— до Марини дагідно промовляв Юрій, а Юна чмокнула Марину в щоку:
— До завтра, матусю. Як добре, що ти в нас є.
Юрій теж нахилився до Марини.
— Бережи себе, видужуй. Ти нам дуже потрібна. І тихенько додав: — Якщо можеш, прости за мій гріх.
Вже давно тиха година, притихли у сні хворі, а Марина плаче. Сльози виливаються десь з глибини душі, звільняючи жінку від спопеляючого болю, що носився роками і вразив так несподівано.
Можливо, колись вона розповість Юні історію її народження. Але це згодом. А зараз якнайшвидше слід набратися сил, щоб продовжити дбати про свою сім'ю... і Лесю, їй сьогодні найважче.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=355404
дата надходження 05.08.2012
дата закладки 07.08.2012
***
По будням падают в чашку звезды,
Выплескивая сливки, застрявшие в кофе.
А месяц, схватив отсыревшие весла,
Собрался за тучи уплыть, острым рогом
Грозя убежавшей бесстыдной Венере
(На кофе сбежала она к Ориону).
А птицы в присущей вечерней манере
Пищат полуписком, поют полутоном.
И с рокотом тихим колышется море.
Приливом накрыло прибрежные камни.
А крабы таращат глаза. На дозоре
Сканируют гальку, открыв в норках ставни.
По воскресеньям звезды – на месте.
Выискивают в небе, куда прицепиться,
Моргая с прищуром счастливой невесте, -
А вдруг упадут, пролетая, как птицы?
И лишь для того, чтоб желаниям сбыться
Счастливой невесты.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=355719
дата надходження 07.08.2012
дата закладки 07.08.2012
У дороги поросшей сухим бурьяном
Стоял старец пропахший дешевым вином.
Куда путь этот добрый держал человек...
Просто шел он пытаясь дожить этот век.
Отголосками прожитых некогда дней,
На прохожих с тоской смотрит пара очей,
А потрепанный, рваный костюм от кутюр,
Нынче вовсе не стоит измятых купюр.
Есть хочу, сжальтесь люди вы ради Христа,
Неужели у вас нет на шее креста...
Прочь пошел! Не мешай! Отойди!
Ты иди на помойке свой ужин найди.
Он конечно и сам этой жизни не рад
И колени мял в кровь у церковных оград...
Только видно он сильно свой путь наследил
И Всевышний ему умирать запретил.
Будет долго теперь он грехи искупать,
От других униженья и брань собирать.
Будет старец сей долго по свету ходить...
Ведь за все в этом мире придется платить.
Как-то раз, повстречал я в пути старика.
Черствый хлеб к сердцу жала больная рука.
Я обедом досЫта его накормил
И дешевым вином от души напоил.
Видно ждал он, что кто-то его угостит
И лишь только потом Бог грехи все простит.
Только больше я старца того не встречал,
Видно сжалился Он и на небо забрал.
Я прошу не жалейте, вы нищим подать,
Может-быть и его Бог не хочет прощать.
Ваша милость поможет его "исцелить"
И возможно тогда, сможет век он дожить.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=354624
дата надходження 02.08.2012
дата закладки 05.08.2012
Я – модна дівчина, нема мені тут рівних.
У мене все нове – і ноги, й голова.
Я в дзеркало дивлюся – і такий безслівний
Мій захват від краси цієї. Що слова?
На пупі в мене – діамантова сережка.
На попі – ще й метелик всівся. Кожен рух-
І полетить, якщо не буде обережним.
Та щоки гАрненько натягнені до вух.
Ось губи – це такі вареники пухкенькі,
А груди здійнялися – чисто Еверест.
Ще – нігті до колін,- то модні витребеньки,
І вже без жиру на боках, ребрА і без…
Мій чоловік побачив ті веселі гірки.
Зрадів (забув він заглянути в гаманець).
І кинувсь до (не з глини) зліпленої зірки.
(А я не знала, що прийшов йому кінець).
Та кулька тріснула – наївся силікону.
Його повезла в далечінь якусь «Швидка».
І знаю, що тепер нещасного до скону
До силікону не підманеш, козака.
І я одна. Для кого губи ті і груди?
Для чого колупала ребра і тату
Собі натицяла. Рятуйте, добрі люди!
Нічого ж я не вмію. Боже, пропаду!
Та раптом щось задзеленчало прямо в вухо.
Будильник задзвонив і, «заробивши», стих.
О, то був сон. І з задоволенням послуха
Про сон цей милий мій, коханий «лев» і «тигр».
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=354466
дата надходження 01.08.2012
дата закладки 01.08.2012
Та все ж я вибачу тобі, тепер пробачу
За нелюбов чи за любові недостачу,
І за недбалість у стосунках (нестосунках?),
Бо вже заплуталася я в отих рахунках.
А я пробачила тобі слова нестиглі,
Як в перукарні лишнє пасмо, їх відстригла.
Я зрозуміла – несвобода – не дорога.
Нащо ж за гратами я скніла стільки років?
У кожного в житті бувають біль і втрата.
Та щастя віднайде завжди десь адресата.
І хай роки зцвіли – все пройдено й прожито.
Та як же радісно побачить в полі жито.
Є нагорода – діти, сонце, вітер, гори.
І забуваєш з ними всі оті докори.
А нелюбов зайшла, - то, певно, заблукала,
Засохла без води, як ніжна квітка кала.
Та в серці й інші розцвітуть прекрасні квіти.
Знайди й ти спокій і любов, яку згубив ти.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=354158
дата надходження 31.07.2012
дата закладки 31.07.2012
Апельсиновое лето,
Ярким солнышком согрето...
Бело-сказочный "народ",
Водит в небе хоровод.
Изумрудная трава,
Распустила рукава...
Маки в косы заплетает,
С ветром в чехарду играет.
Росой вымытый сверчок,
Лапкой чешет свой бочок...
Скрипкой звонко марш звучит,
К танцам всех вокруг манит.
Кружат в вальсе мотыльки,
Как движенья их легки...
Стрекоза крылом взмахнула...
В танце к небу в высь взметнула.
Пляшет солнце, пляшет лес,
Лето дарит сад чудес.
Пой природа, не скучай,
Лету звонко подпевай.
Лето, лето - славный час,
Дольше радуй чудом нас.
Ярче солнце пусть цветет,
Сказка вечно пусть живет!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=354118
дата надходження 31.07.2012
дата закладки 31.07.2012
Клапоть неба у моє вікно
Заглядає рясно-зоряно,
Мов старанно виткане сукно,
Чорне, як земля, що зорана…
Зорі мерехтять у вишині,
Як вночі комахи «світлячки»,
А сузір’я, ніби вишиті,
Схожі на цікаві карлючки…
Сумно місяць усміхається -
Десь хмаринки загубилися…
В мене знову серце крається –
Від життя свого стомилася…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=353893
дата надходження 30.07.2012
дата закладки 30.07.2012
О, як чудово травами іти
І лагідно триматися за руки!
Лиш ми удвох і сонячні мости,
Й Едему дивовижні милозвуки!
Вже де-не-де зелений оксамит
Фарбує в охру Вершниці примара.
Зринають зблиски сонця з-під копит
І тихо гаснуть у молочних хмарах.
В шовкових косах срібного струмка
Листків дочасні тліють ікебани,
Гірського вітру лагідна рука
Куйовдить хмар повільні каравани.
Сидить на зрубі сивочолий бог,
Духмяна люлька куриться між сосен...
О, як чудово дихати удвох,
ОбрУчено ступивши з літа в осінь!..
Здмухнути в небо щастя кораблі
Хмеліти разом сонячним промінням-
Лиш ти і я у серпня на крилі
І наших рук веселкове сплетіння!..
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=353929
дата надходження 30.07.2012
дата закладки 30.07.2012
Во мне живет девчонка лет пятнадцати,
Сердешная, все верит в чудеса.
И мне девчонка эта очень-очень нравится.
Я в зеркале смотрю в ее глаза,
В них отражается такое небо синее!
В них – радость оттого, что новый день
Покрыл окно небрежно кружевами инея,
И забываю, что опять – мигрень.
В троллейбусе еще не уступают место мне.
И это – минус. Или, все же, плюс?
Того, что жизнь моя окажется вдруг пресною,
Пока я, вот вам слово, не боюсь.
И не всегда мой дом украшенный букетами.
Вот не всегда подарят мне цветов.
Еще «похвастаюсь» я песнями неспетыми,
Букет болячек – верный мой «улов».
Зато меня уже не украдут для выкупа.
На органы чикрижить смысла нет.
Судьба моя была мне на подарки не скупа.
Но не скупа на беды, не секрет.
И грусть приходит, ну, конечно, только светлая.
Цветной бывает радость. Смех. И грусть.
Пусть улетели годы быстро вслед за ветрами.
Я рада – бьется на руке мой пульс.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=353765
дата надходження 29.07.2012
дата закладки 29.07.2012
Хіба я винна, що люблю?
Хіба ж я винна?..
З рук валиться усе, що я роблю...
Хіба я винна?..
Ночами плачу і не сплю...
Чому я винна?..
Немилого тебе терплю...
Невже я винна?..
Хіба я винна, що люблю?..
Хіба ж я винна?..
Та подумки себе ловлю -
Мабуть я справді винна...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=353416
дата надходження 27.07.2012
дата закладки 29.07.2012
Ви не кривіть тієї душі,
Що невпинно благає пошани!
Ви не втратьте тієї межі,
Де потрібно триматись панами!
Ми ж насправді є просто людьми,
Лиш звання це втрачаєм з роками,
Гордо звемося з вами «пани»
Та немає добра поміж нами.
Ви ж шануєте завжди себе,
Вас не скривдиш ніяк , не образиш,
Бо, хіба розумніших знайдеш,
А чи щось доведеш, чи докажеш?
Це є добре, що всі ми пани,
Тільки панство не в цьому, повірте.
Перш за все залишаймось людьми,
Це достойніше буде й не гірше.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=353097
дата надходження 26.07.2012
дата закладки 26.07.2012
Непрочитана тиша листів...( Ninel)
- Не пиши, все рівно не пробачу, -
Стугонять слова в моїх думках.
Від образи лише усміх бачу
Твій гіркий на стиснутих вустах.
В споминах отак, коли тримала
Новий лист з далекої землі.
Знову вперто звістку не читала
І складала в купку на столі.
А у сні ходила між рядками,
Все шукала вибачень в словах.
Так межа все глибшала між нами
Й тиша непрочитана в листах.
А тепер тобі пишу щоденно,
Як давно твоїх уже нема!
Знаю, що даремно, все даремно,
Бо чи ж квітне цвіт , коли зима...
Завертає літо із господи,
Ключ у небо злине журавлів.
Перегорне осінь в час негоди
Тишу непрочитаних листів...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=353087
дата надходження 26.07.2012
дата закладки 26.07.2012
Я у подножья горы
Вкус родника смаковал,
Изнемогал от жары,
Но все же шел, а не ждал.
В чистое небо смотрел,
А был по горло в грязи,
Но видно в том мой удел,
Мне бы дождаться грозы.
Мне бы дождаться грозы
И услыхать с неба гром,
Чтоб не стыдиться слезы
И вновь идти на пролом.
Чтоб не терять в вере сил,
Знать - с ней прибудет рассвет ,
Как мне бардак опостыл,
За много прожитых лет.
Как мне бардак опостыл...
Может, все ж, грянет гроза?
Я с родника воду пил,
А с глаз катилась слеза.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=351880
дата надходження 21.07.2012
дата закладки 22.07.2012
СЕкунды (Каждого «Сегодня»)
Сорвал ты крепкой трепетной рукой
С прозрачной дивной ночи покрывало.
А то, что взору открывалось,
Рождало страстный стон глухой.
Ты – пленник, господин, и царь, и раб.
В стихии неги растворилось тело.
А за стеною скрипка пела.
И кто б искал иных наград?
С тобой молчим – о вечном, о простом,
О том, что растворяемся в пространстве.
А ночь в сияющем убранстве
Одарит нас любви дождем.
Без этой сказки не прожить и дня.
Луна заглядывает к нам, ликуя.
И от камина (поцелуев?) –
На теле – блики от огня.
***
Мороз скрипит и ноет за окном.
Снежинкам любопытным на стекле
ПризнАемся, как жарко в январе,
Но не сейчас. Потом… Потом…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=352050
дата надходження 22.07.2012
дата закладки 22.07.2012
Вже липень добігає середини.
У розпалі ще літняя пора.
Яка чудова зараз тепла днина!
Чому ж листочок з клена опада?
І вітер, украй зморений, не диха.
Натруджені вже крила поскладав.
Навколо розляглася лише тиша...
Чому ж листок зів"яв і раптом впав?
Далеко ще до осені, мій друже!!
Надворі, зрозумій, не листопад.
А, може, мій хороший, ти недужий?
Чи, може, ти життю уже не рад?
Чи, може, в тебе теж болить серденько,
І став тобі немилим цілий світ?
Сідай мені в долоню, мій маленький,
Зігрію я осінній твій політ...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=351643
дата надходження 20.07.2012
дата закладки 20.07.2012
Найпоширеніша поза у жінок така: -
Любий, а давай вже завтра,- болить голова!
*****
Жінка любить вухами, чоловік – очима.
Повз цю позу в «Камасутрі» не пройдете мимо:
Поза номер триста вісім (ти уважно слухай) –
Чоловіку треба жінці подивитись в вухо!
*****
Є ще поза в «Камасутрі»,
Та не поза – чисто сміх!
Маня дивиться на Ваню,
Ваня спить «без задніх ніг».
*****
Він: - А руки ваші плавно – від плечей – до спини,
Ну, а потім переходим на живіт повільно.
А вона: - Це «Камасутра?» - кида хитрий погляд.
Він: - А ось і не вгадала! Це – лиш митний огляд.
*****
Ось скажу я думку «мудру»,
Любі сестро й брате.
Не читайте «Камасутру» -
Ліпше буде спати.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=351533
дата надходження 19.07.2012
дата закладки 20.07.2012
Втопитись не боюсь в морях і океанах,
Бо жага до життя не дасть мені втонуть.
Та страшно, якщо хтось в моїх душевних ранах
Розсипав раптом сіль (розважився, мабуть).
Ще страшно, якщо друг – за так, «заради спорту»,
Підленько сміючись, ввіткне у серце ніж.
Ви скажете:- Це друг? Не вищого ж він сорту.
(Не буду ж в мікроскоп дивитись, перше, ніж…).
А ще боюсь його зрадливого мовчання.
Байдужості очей і холоду думок.
Боюсь не зустрічей – журливого прощання,
Брехні і зради тінь, і гострих слів голок.
Не хочу я біди – боюся, як всі люди.
Ще не навчилась я розв”язувать вузла,
Розв”язувать задач, де в відповіді – нулик,
Коли один й один – повинно бути два.
Я не боюсь гадюк, фізалій, скорпіонів.
Та я боюсь людей, що жалять гірше змій.
І я не охоплю мільярдами нейронів
Всю глибину таких непрИйнятних подій.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=351017
дата надходження 17.07.2012
дата закладки 18.07.2012
Оружьем тайным обладая,
Иду в толпе и заражаю:
Не гриппом, корью или свинкой, –
Я инфицирую улыбкой!
Проблемы… Дождь… Не высыпаюсь…
Но я иду и улыбаюсь!
Без всякой видимой причины
Я излучаю эндорфины!
Вот кто-то крутит у виска:
«Бедняжка сбрендила слегка…»
Но не обидно мне нисколько, -
Их жаль – с иммунитетом стойким…
Но всё же, большинство прохожих,
Вначале хмуро-непогожих,
Поймав случайно кванты света,
Преображаются ответно!
И даже робкий лучик счастья -
Антибиотик от напастей!
Переливанье доброты!
И лучший крем для красоты!
Хоть жизнь подчас бывает трудной,
Не будь унылым и занудным,
Делиться теплотой спеши!
Улыбка – поцелуй души!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=347343
дата надходження 30.06.2012
дата закладки 17.07.2012
Офіс – машина – м”якенький диван.
Далі – холодне, у піні, пивце,
Ще що – картопля, ковбаски кільце.
Виріс гарбуз в животі, як кабан.
Ходить цей «хлопчик», так зверхньо плює,
Море йому дістає до колін.
Він не шукає ніяких причин,
Щоб не казати: - Кругом все – моє!
Куплене все – і лісок, і ставок,
Поруч із ним – найстрункіша модель.
А в голові замість мізків – бордель,
Що не впаде під вагою думок.
Все навкруги – то лише «матер”ял».
Тільки в одненьку проблему він вгруз –
Щоб відростити у пузі гарбуз.
Це в нього, мабуть, такий ідеал.
В світі панують байдужість і злість.
Люди добріші були у війну.
Що, заплатити страшенну ціну,
Щоб подобрішати? Хто відповість?
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=350756
дата надходження 16.07.2012
дата закладки 17.07.2012
Сутінки вкрали день. Сховалося в них село.
Зникло село, яке колись-то селом було.
Зарості лободи. Залізли в бур”ян сади.
Кинутих вікна хат тьмяніють серед весни.
Тяжко. Нема життя. Занепад, і смерті тінь
Бродить. Вселилася тут. Тиша і запустінь.
Згорблені постаті. Як тіні, як привиди.
Хто з них чекав, коли у старості тут біди.
Мовчки сидять вони. І слухають тиху ніч.
З сутінками життя зустрілися віч-на-віч.
Кумкання мудрих жаб. Сови істеричний сміх.
З поля сама прийшла корівця остання їх.
Гулко в хліві луна корови копита стук.
Жде, як завжди, вона натружених чорних рук.
Пахне свіженький хліб на лавці під рушничком.
Місяця гострий ріг. Черемхи цвіт – за вікном.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=350859
дата надходження 17.07.2012
дата закладки 17.07.2012
Не треба їсти поїдом
Насамперед, - СЕБЕ,
Коли щось не влаштовує
В твоїм житті тебе.
Хвороби всі від нервів,
Від самопоїдання,
А нерви не відновляться, -
Для чого ті терзання ?
Душевні і тілесні,
Коли вже відбулось, -
А скільки ще додумалось ?
І з нервами вплелось
В буденну ситуацію,
Яка була, - й нема
І бісером навздОгін
Метати вже дарма …
Є інша ситуація, -
Подія за горАми,
А ми вже вислуховуєм
Знервовані програми,
Що так буде, і сяк буде,
І взагалі, - кошмар !
Нічого не відбулось ще, -
Та місце є для чвар.
Незрозумілих натяків,
Мовчання і дуття …
Для чого так калічимо
Ми власнеє життя ?
В житті все може бути,
Таке , що й не збагнеш,
Життя гіркі колізії
Ніяк не оминеш.
Не треба дивуватися,
Не все в наших руках,
Поменше нервуватися
У кожного свій шлях
І всіяний він тернами
Й не оминути ран , -
Ще й мазохізм в придачу ?
Тут кожен собі пан !
25.06.2012 р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=346235
дата надходження 25.06.2012
дата закладки 27.06.2012
Найкращими є безкоштовні принади –
Цілунки, любов, обіймання і сміх.
А ще безкоштовнії можна додати
Кохання, сім”ю, сон, весну, перший сніг.
Хорошими згадками тішимо серце.
Без друга підтримки ми – ніби без рук.
Водички з колодязя повне відерце.
Сердечка почути коханого стук.
Так просто в компанії друзів співати,
Хай десь заблукали і голос, і слух.
А ми щебетанню горобчика раді.
Щасливі, коли завіта до нас друг.
Тож це не вартує ні ста, ні копійки,-
Пробігтися вранці по чистій росі,
Й любити дитину і маму настільки,
Що того не варті багатства усі.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=346348
дата надходження 26.06.2012
дата закладки 26.06.2012
Описую думки свої химерно,
Чіпляю на живця нові слова,
І засіваю між рядками зерна,
Щоб ожила віршована краса…
Емоції фонтанять феєрверком
І стелиться барвінками туман,
А пам'ять усміхається люстерком,
І одурманює як фіміам…
В моє дитинство радісне й веселе,
Я знову завітала уві сні,
І пригадала мальовничі села,
А серед них розкішні Дибинці…
Там ліплять гончарі горшки казкові,
І річка Рось цілує голубінь,
Жінки вдягають плаття веселкові,
І ставлять диво-горщик на черінь…
А потім розмальовують квітками,
Узором прикрашають залюбки -
В Італію Іван Масюк з горшками
Не раз літав на різні виставки…
Пісні в обіймах ніжних надвечір‘я,
Курличуть в небі голоси дзвінкі,
Дрімають прибрані хати й подвір‘я,
І всюди чути пахощі п‘янкі…
А ще там дуже люблять вишиванки,
Віночком прикрашають довгі коси -
Блукає в пишних травах на світанку
моє дитинство босоноге в росах...
Всім серцем Я люблю своє село -
Мого дитинства срібне джерело!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=344905
дата надходження 19.06.2012
дата закладки 25.06.2012
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 24.06.2012
Не в дзеркало дивлюся – в твої очі,
Лиш в них я вірю, бачу в них життя.
І в них я хочу бачити пророчий,
Віщунський вплив на наші почуття.
Я знаю, що знайду себе в відмові
Від себе, а знайду себе в тобі.
В твоїх очах горить вогонь любові.
Лиш там, де є вона, мій справжній дім.
Я не прошу її, не вимагаю.
Вона живе – у квітах, у дощі,
Чи ніжною берізкою у гаю.
Вона – живе. І в серці. І в душі.
Життя не запитає, що ми вчили.
Запитує, чи вивчили, аби
Любов жила. Люби, і в цьому сила,-
Не намагайся зрозуміти, а люби.
Коли ми відчуваєм вітер зміни,
Будуймо млин. Удвох. Я й ти. Разом.
Не зводити від вітру міцні стіни,
Бо він розбудить те, що було сном.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=345728
дата надходження 23.06.2012
дата закладки 23.06.2012
Хтось шукає краще,
Хтось шукає інше,
Хтось руками в небо,
Хтось ногами в днище.
У Парижі краще,
В Амстердамі інше.
Не достати небо,
Не пускає днище.
Вдіну рукавиці,
Чоботи на ноги.
Вичищене днище
Віддзеркалить бога.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=339312
дата надходження 23.05.2012
дата закладки 22.06.2012
Я є магніт.
Він неприємності притягне
Звідусіль.
Де він в мені –
Я не здогадуюсь, та десь же
Він засів.
Та ти прийшла.
І розмагнітилася штука
Та лиха.
Я - не одна.
Дарунок неба – дружба наша
Надиха
Творить дива.
Навчитись вірити й прощати
Без вини.
Не покидай
Мене в людському океані.
Не тони.
Поверну сміх.
Твоя присутність урятує
Від біди.
Не втону я,
Коли мені простягнеш руку.
Не іди.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=344521
дата надходження 17.06.2012
дата закладки 18.06.2012
Дивлюсь я на небо та й думку гадаю:
Чому я не сокіл, чому не літаю,
Чому мені, Боже, ти крилець не дав?
Я б землю покинув і в небо злітав.
М.Петренко
Дивлюсь я на небо, там - Місяць і зорі.
Холодних Галактик - мoрOк в видноколі.
Самотність і тиша. Тому й не літаю.
І добре, мій Боже, що крилець не маю.
Нехай в цій країні – чужа я дитина.
Та рідні простори – поля й полонини,
І колос пшениці - живуть в моїм серці,
А що я не сокіл, ти, Боже, не сердься.
Я хочу у гаю рости, як тополя.
Я хочу волошки збирати у полі.
І хочу в садочку я сонце стрічати,
І щоб у здоров”ї жили син і мати.
Болить моє серце за землю, за волю.
У рідному краю сумую до болю,
Де люди не знають, як землю любити,
Яку оберуть собі долю їх діти.
І все ж я цю землю люблю, як святиню.
Як рідну, жадану, кохану дитину.
Бо іншу Вітчизну не мала й не маю.
А в мріях, як сокіл, я ще політаю.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=343011
дата надходження 10.06.2012
дата закладки 10.06.2012
Чужа надія всядеться комфортно,
Нехай забуде, що вона в гостях,
Зусиль для неї – перемелю жорна,
І затріпоче вільно звершень стяг.
Ярослав Дорожний
Чужу надію не запрошуй,
Хіба на філіжанку кави.
Чекай своєї, дуже прошу.
І рай в душі твоїй настане.
Надія в кожного – дитина,
Яку лелієш. І трясешся,
Щоб кожна з мрією хвилина
Твоє зігріла змерзле серце.
Надія – то таке поняття,
Примарне, мовчазне, незриме.
Надією знімать закляття
З душі тяжке, непримириме.
Свою надію ти ласкаво,
Як рідну - рідну, до кімнати
Запрошуй. Квіти. Тортик, кава.
Й давайте зорі рахувати.
Ти зазирни у світлі очі
Своїй надії на світанку.
Вона лишиться. Ти ж бо хочеш,
Щоб зорі бавились в серпанку?
Їй так сподобаються «гості»,
Що вже й забуде, що не вдома.
Відкриється для серця простір,
Зійде з душі набридла втома.
Чужу надію не запрошуй,
Хіба на філіжанку кави.
Чекай своєї, дуже прошу.
І рай в душі твоїй настане.
Чужа надія – це ж бо щастя?,
Нехай іде до сво”ї хати.
Гукай свою, віконце – навстіж
І рай в душі тобі стрічати.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=342425
дата надходження 07.06.2012
дата закладки 09.06.2012
Я приду, но не так, чтоб слушать гитару...
И не песнь, что поют тебе семь голосов...
Я приду, чтобы в чувства добавить нам жару
Затворяя тяжелую дверь на засов.
Не хочу никого с тобой рядом я видеть
Не хочу с тобой рядом быть просто никем
Ты, прости, не хочу я кого-то словами обидеть
Если просто прийти... Объясни мне зачем?
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=341418
дата надходження 02.06.2012
дата закладки 02.06.2012
Ілакрезд у ебес аличабоп.
Овіл олатс – оварп олуб ж ат.
Я ужом ен ібос итирдзазоп,
Алилесв вобюл ж ед, алубаз.
Іннелакрезддів у, ясаливз ен.
Онвер алакуш чох, ьсалибугз.
Анчясім, анся акчін алим ен.
Онвеп, итибугз ясолидус.
*****
Побачила себе у дзеркалі.
Та ж було право – стало ліво.
Позаздрити собі не можу я,
Забула, де ж любов вселила.
Не звилася, у віддзеркаленні
Згубилась, хоч шукала ревно.
Не мила нічка ясна, місячна.
Судилося згубити, певно.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=340516
дата надходження 29.05.2012
дата закладки 29.05.2012
Кудись спішать живі маріонетки – люди,
Егрегор стадності я відчуваю всюди.
Доросла дівчинка, а все чекаю чуда
Й не хочу вірити, що чуда вже не буде.
Така роззява, що вже десь згубила долю,
Коли за привидом ганялася по полю.
Й загартувалася - не відчуваю болю.
Не знала, певно, те розвалиться, що створю.
А будувала ж – ось цеглина до цеглини,
Та, видно, зроблені були не з тої глини.
І десь у простір, в пустоту надії линуть.
А дні чомусь біжать так швидко, як хвилини.
Та все ж здаватися (як воїн!) я не звикла.
Ось я – з мечем, а не з трояндою. Це прикро.
І хай все добре, до якого звикла, зникло,
Не варто скиглити. Ні стогону, ні крику.
Та я живу. Мене вже не турбують рани.
Мене, як мотлох, викидати, мабуть, рано.
Та й не лякають всі морози і тумани.
З трояндою я все ж зустріну теплий ранок!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=339937
дата надходження 26.05.2012
дата закладки 26.05.2012
Дивилась правда в очі й возносилась
І перелоги душ добром зросила.
Дивилась правда в очі на світанні,
Бо сила українська у єднанні.
З тобою, брате, - кровний українцю,
Святі слова, як синє небо чисте.
З тобою, сестро, оберегом стану,
За Україну - молоду державу.
Дивилась правда в очі - нас мільйони,
Це Київ і Луганськ, Одеса, Львів та Броди.
Дивилась правда в очі - сила волі,
Ми возведем Єдиний Храм Любові!
Дивилась правда в очі з "Заповіту",
З тобою, нене, ми, - а не по світу.
Дивилась правда в очі й воскресала
Над злотобанним Києвом Держава.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=337941
дата надходження 17.05.2012
дата закладки 20.05.2012
Наш враг – в зеркале отраженье.
Кто мы здесь?
Зачем мы здесь есть?
И как выиграть то сраженье –
Сам себя
Не будешь грызть, есть?
Мы так здорово просчитали
Нашу жизнь.
Что в ней нашли мы?
За что Ордена ожидали?
Наша боль
За нами – тролль тьмы.
Давай – выброси сожаленье!
Снова жить.
И возвести храм.
Любить – судеб предназначенье.
В судный день
Ответ держать нам.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=338224
дата надходження 18.05.2012
дата закладки 18.05.2012
По синему полю, на белой лошадке,
На планере, на корабле...
Плыву, улетаю, несусь без оглядки
И таю в заоблачной мгле.
Несут облака меня в мир бесконечный,
В далекий, непознанный край
И будет полет, безмятежный и вечный
В страну под названием рай.
Укроют меня облака покрывалом,
Как мягко и сладко в нем спать...
Забуду я в небе о мире усталом...
Прошу вас меня не искать.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=336974
дата надходження 13.05.2012
дата закладки 17.05.2012
Десь згубились в дяді Вови
Мрії. Що вже тут зробити?
Він нахмурив чорні брови
Та й сказав журбі він: «Цить ти!».
Для кохання вже відкрите
Серце, щире і широке.
Розцвіли на травці квіти,
Небо – синє і глибоке.
Прилетять веселі бджілки,
Зможуть нові квіти-мрії
Запилити швидко-стрімко,
І зростуть плоди надії.
І зросте кохання в серці,
Як троянди на майдані.
Й дасть Володя хутко “перцю”
Вдень, вночі, а також рано.
Бо любов – то хитра штука.
Не чекаєш, а приходить.
Чуєш, Вова? В двері стука.
Відчиняй, нехай заходить!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=334487
дата надходження 02.05.2012
дата закладки 03.05.2012
Я просто хочу знати, що Ви є,
Що там, на відстані із сотень кілометрів
Усмі́шка Ваша щастям виграє,
А я для Вас щодня народжую сонети...
Я просто хочу знати, що Ви є,
Що Ви щасливі, що життя у Вас прекрасне.
Хоч осінь часто болю завдає,
Ви зачекайте мить,- і завтра прийдуть ве́сни.
І хай там що життя для нас снує,
І хай би скільки мрій в душі не існувало...
"Я просто хочу знати, що Ви є",-
Моя Любов про Вас шепоче молитвами...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=326843
дата надходження 01.04.2012
дата закладки 20.04.2012
Надоело мне сражаться за Ваше вниманье.
Вы красивы и умны..дерзость ликованья!
С Вами яд души хмельной обвивает мысли,
Наши грёзы и мечты...ну, а Вы... зависли...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=149222
дата надходження 10.10.2009
дата закладки 19.04.2012
Так лагідно цілує сонце очі,
Так ніжно пестить шкіру, наче шовк.
Сховався тихо у душі дівочій
Примарний спогад – хижий, наче вовк.
Так добре: вовченя це приручила
Й живемо з ним у мирі вже давно,
Та в сон, як у туман я провалилась,
П`янкий й солодкий, як старе вино.
Я б у реальність вже й не поверталась,
Але – жива, і хочу ще пожить,
Хоча колись до болю закохалась,
Здається, буду завжди так любить.
10 квітня 2012
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=329363
дата надходження 10.04.2012
дата закладки 15.04.2012
Співала іволга на липі на бульварі,
Щось воркувала горлиця вгорі.
І небо плакало крізь хмари рвані.
Весна хазяйнувала у дворі.
А в хаті батько не радів уперше
Своїй весні, своїй землі в цвіту.
- Мені вже, дочко, стало трохи легше,
Я скоро в вічність спочивать піду.
Я цілувала вже безсилі руки,
Благала Господа про прощення гріхів.
Я серцем зменшити хотіла муки,
Та все пішло вже так, як Бог велів.
І він сказав: - Не плач, моє дитятко,
Піду туди, де болі вже нема.
А я не знала, я не мала гадки,
Що навесні прийде до нас зима.
І він сказав: - Там гарно, там спокійно,
Там у кущах співають солов”ї.
Моя душа там жити буде вільно,
Страждання там закінчаться мої.
Печальні очі батька рвали душу.
Та цвів нестерпно біло – пінний сад.
Я плакала – я щось зробити мушу!
Та він пішов. Й не повернувсь назад.
Пішов в останню подорож далеку,
З якої вже немає вороття.
Стріпнувшись, як наляканий лелека,
За мить якусь пройшло його життя.
Іволга - любима співоча пташка мого батька
10 років назад в цей день у нього був день народження
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=329212
дата надходження 10.04.2012
дата закладки 11.04.2012
Я стою на сцені,
Як на п'ядесталі
І свої всі пісні
Дарую тобі,
І твоє кохання,
Наче поєднання,
Милого серденька
І моєй душі.
Приспів:
Пісню, заспіваю пісню
Я про теє літо,
Що до нас прийшло,
Пісню, заспіваю пісню
Я про те кохання,
Що вже розцвіло.
Я шукаю в залі,
Карі твої очі
І бажаю, щоб ти,
Пригорнув мене,
Велике кохання,
Наче це послання,
Подарунок долі
На щастя мені.
Приспів:
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=328446
дата надходження 07.04.2012
дата закладки 09.04.2012
Печаль живе у серці вічно.
Десь вирина серед розмов.
Затихне. Та періодично
З”являється наразі знов.
Печаль згубить – як народитись,
Прийти новеньким знов у світ.
Смиренним бути. І поститись,
Прожить багато тихих літ.
Прийдуть нові часи. І люди
Нові, з надіями, прийдуть.
Хоч сонце, певно, іншим буде,
Печаль повернеться, мабуть.
Та ми рожеві окуляри
Носитимемо знов і знов.
Розумні чи якісь нездари,
Чекаєм знову на любов.
Нехай - турботи, хай - печалі,
Хай дім – з рожевих пелюсток.
Шукати будемо й надалі
Хиткий до щастя той місток.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=328654
дата надходження 08.04.2012
дата закладки 09.04.2012
Ця зустріч нам пророчилась у снах
Життєвим негараздам всім назло,
В ній місяць пробиває блиском дах,
Іскрить фужерів кришталеве скло
За столиком напроти, як колись...
Лиш поза нАми спільні плани...
Вино ти підливаєш боячись,
Спливає розум мов в тумані...
Давним - давно, щось загубили ми
Життя і час назад не повернЕш...
Пробачила обрАзи всі слізьми,
Змінила Київ я на Будапешт...
В повільнім танці нас питають звуки:
Чи винен хто, що винного нема?
З своїх плечей знімаю твої руки,
Хоча й дружиною колись була...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=244001
дата надходження 28.02.2011
дата закладки 05.04.2012
Музыка и исполнение galina bahteeva
------------------------------------------------------------
Когда печаль обнимет душу,
А сердцу больно станет вдруг,
Твой голос нежный тогда слышу.
Твоя улыбка лечит, друг!
Твои слова -ручья журчанье.
Тревожат душу столько лет!
И возвращается сиянье,
Моей звезды потухший свет.
Когда вселялась безнадёга,
Казалось, жизнь вдруг отцвела,
Тогда спасения дорога
К тебе немедленно вела.
И сердце билось учащённо:
Вот заалел опять рассвет.
Звезда смотрела удивлённо:
Что ночь прошла, и следа нет.
И лунный свет пролил дорожку,
Она от бед меня спасла.
Уходит грусть вдаль понемножку,
Ведь столько боли принесла...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=236108
дата надходження 21.01.2011
дата закладки 30.03.2012
Милая девчонка , стройная походка,
Ты меня пленила, душу осветила,
Я тебе поверил - думал ты находка,
А теперь на плечи горе ты свалила.
Ты не виновата, что меня не любишь,
Я ж не виноват, что так тебя любил,
Ведь тебе же проще - ты меня забудешь,
А я понимаю - душу свою погубил.
И сколько б ни пытался укротить,
Я свои чувства от любви не нужной,
Я до сих пор не в силах их убить,
А ты ко мне же стала равнодушной.
Чтоб растворить любви мотив,
Я много девушек сменил,
Но в сердце снова тот прилив,
И жаль я ничего не изменил.
Лишь только продал я себя,
Но так зачем? Не понял я,
Ведь все равно по-прежнему люблю,
И жду тебя как зимний лес весну.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=326264
дата надходження 30.03.2012
дата закладки 30.03.2012
Буває, що життя ламає крила
у той момент, коли злетів увись.
І що поробиш - доля тут безсила.
Як маєш крила - Богові молись...
Як маєш розум - не міняй на гроші.
Цінуй хвилини – в них усе буття.
Достойно пронеси життєву ношу,
З любов’ю, що не кане в забуття…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=323371
дата надходження 19.03.2012
дата закладки 28.03.2012
усі ці премії державні і звання…
породження
придворних етикетів:
не більш, чим загравання
тирано-владців
до митців –
свавільних влучномовців,
непідконтрольно-мислячих
художнико-поетів…
у патоці чиновної бравади –
банальний
розрахунок можновлади
на притаманні людям всім
самозакоханість
та інші марнославні вади;
і другий смисл
лукавої державної відзнаки –
швиргнути кістку у загал,
щоб гризлись між собою, як собаки,
не заважали окупантно править бал…
як і тоді:
грабують Україну, продають,
витоптують і гноблять українців –
і премії – Шевченківські!
дають…
так заохочують –
до чого б то? – її провидців…
поетів і митців – духотворці́в.
не забувайся, іменитий брате,
що за непослух
нагороду можуть відібрати…
то брати «з рук, які не крали»,
чи не брати?
кожен
за себе сам вирішуй, брате…
Мабуть, бери…
там крадені в народу гроші –
потратиш на діла якісь
хороші….
мені закинуть «браття по перу»,
що я так ноту ви́соко деру,
бо не спроможна написати оду
достойну
схильності од влади і народу.
то так воно, мабуть, насправді й є:
усяк до свого – про своє.
лупа́єм всяк свою скалу,
усяк свою торуємо дорогу –
і слава Богу.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=320847
дата надходження 11.03.2012
дата закладки 27.03.2012