laura1: Вибране

Ана Пест

Я прийду в твої сни…

Натхнення черпала з вірша Тараса Слободи http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=813141

Я прийду в твої сни, без запрошення, нишком, як злодій,
Мій смарагдовий погляд породить сум`яття в душі,
Не торкнусь твоїх губ - спричиню цим шалену негоду:
Буревії бажання та ревнощів зливи й дощі.

Я прийду в твої сни ніжним вальсом весняним Шопена,
І пройду лабіринтом твоїх недоторканих мрій,
Де надія живе невагома, п`янка, незбагненна,
Що твоя я навіки, а ти - тільки мій, тільки мій...

Я прийду в твої сни, як зоря в безіменнім сузір`ї,
Щоби сяйвом своїм освітити тобі небосхил.
І - щоночі у сон, наче птаха з надією в вирій,
І - щоночі у пристрасть, в коханні лишатися сил.

Я прийду у твій сон, щоб таємно з тобою зустрітись,
Щоб співати з тобою лише оргазмічні пісні
Ти чекай мене, любий, а я обіцяю наснитись,
Щоб кохав мене щиро і палко хоча б уві сні.
15.11.18р.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=813975
дата надходження 15.11.2018
дата закладки 29.05.2020

Ана Пест

Я прийду в твої сни…

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=813975
дата надходження 15.11.2018
дата закладки 29.05.2020

Олеся Лісова

Відігрій мою душу

О, весно, відігрій мою душу,
Хай проміння накриє печалі,
Бо сама я цей камінь не зрушу
Щоб віднести його у провалля.

Дай мені ще тепла хоч краплинку:
Для молитви сердечної треба,
Щоб не криком минулому в спину,
А словами прощення у небо.

Знов душа відчинила б віконце,
У світанок злетіли би круки.
У жовтенькому платтячку сонця
Йшла б з любов’ю у літо за руки.

Фото з інтернету

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=873494
дата надходження 26.04.2020
дата закладки 26.04.2020

Катерина Собова

Полiтикиня

В череді корова Маня
Завжди виділялася:
По надоях - не остання,
Вим’ям вихвалялася.

Цього літа, як сказилась,
Не планує вже сім’ї,
Ялівкою залишилась –
Не такі, бач, бугаї!

Вже доставили з району
Племінного Мамая,
Думали, що він з розгону
Всім докаже: -Ось то я!

-Я тепер у вас - цариця!-
Брикнула Манюня тут,-
Була вчора у столиці,
Знаю фермерський Статут.

В самця спала враз корона,
З переляку ледь не вмер…
-Пішов геть,- ревла корова,-
Я в політиці тепер!

І задерла роги Маня:
-А ти що, хіба не знав?
При всіх мене на Майдані
Сам Ляшко поцілував.

Йду в народ з найвищим балом,
Вас ніде не підвела,
З головним я радикалом
Захищала честь села.

Зрозуміло навіть свиням –
Вже нічого не боюсь,
Я тепер - політикиня,
З скотиняками борюсь!

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=872097
дата надходження 15.04.2020
дата закладки 24.04.2020

Н-А-Д-І-Я

Нерідко озираємось в минуле

[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=r9ZbUCaddrk[/youtube]
Ми мрієм про щасливе майбуття,
Але туди не можем зазирнути,
Бо так людське влаштоване життя,
Подумавши, доводеться зітхнути.

Загадка нерозгадана ніким,
Зате минуле в нас вже за спиною.
І кожен знає, що було й яким,
Була щаслива доля, чи гіркою.

Одне пройшло - не повернуть ніколи,
А друге - не узнаєм наперед,
Отак життя іде у нас по колу,
Щось подарує нам, щось - відбере.

Лишається теперішнє із нами,
По-різному воно буває в нас.
То йдемо, як колючими тернами,
А то підкине доля якийсь шанс.

І по дорозі цій нелегкі, непростій,
Нерідко озираємось в минуле.
Що не почує наше: Почекай! Постій!
Шкода, що так швидко промайнуло.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=873217
дата надходження 24.04.2020
дата закладки 24.04.2020

Віктор Ох

ЛітрОб’єднання

Таке жартівливо-пародійне скорочення виразу «літературне об’єднання» почув від Олександра Печори. В цьому народному новотворі відчувається натяк на те, що літератори збираються в групи задля випивки. Проте наші письменники і поети мають добре почуття гумору і на таке не ображаються.

1.
Останнім часом мені попались декілька заміток, в яких картали і українські літературні спілки, і літераторів, і саму їх літературу.
Мовляв, поезія і проза українська – дуже пафосна*, важка, болісна, багатовимірна і годиться лише для страждань та «надривів серця», і аж ніяк не підходить для легкого читання і масового споживача, а головне – неконкурентоспроможна на світовому літературному ринку.
Поети (літератори) – занадто консервативні, серйозні, філософічні, а ще не мають свого читача і не здатні здобути Нобелівську премію в галузі літератури.
Літературні об’єднання – фінансово малорентабельні, регіональні, створюються для того, щоб «на примітивних літвечірках вислуховувати фальшиві компліменти знайомих і друзів, і потім красиво обмити відповідними напоями для настрою, щоб не геть було гірко від такого дозвілля». О!
Що тут скажеш! Хочеться заперечити. Гадаю, що не все так однозначно і не все так погано. По кожному з пунктів вище означених критичних претензій міг би висловити якісь свої міркування. Почну з літературних об’єднань.

2.
Лише два тижні минуло з того часу, як я повернувся з Луцька, де відбулося п’яте щорічне зібрання літературно-мистецького коша «Ріднокрай». Програма цього своєрідного міні-фестивалю була насичена і захоплива. Це радісна зустріч зі старими друзями, розвіртуалення і знайомство з новими. Це і чудові екскурсії в супроводі кваліфікованих екскурсоводів по визначним історичним, культурним і природним місцям Луцька, Волині і Рівненщини. Це презентація колективної збірки «Українська вишиванка», що відбулася в одній з Луцьких міських бібліотек. Це і отримання пам'ятних грамот, дипломів, авторських візитівок і грошових винагород від очільників й організаторів літературно-мистецького коша «Ріднокрай». Це чудовий відпочинок і підзарядка для творчості. Це і придбання сувенірів, спілкування з однодумцями, розмови про життя і творчість, нічні посиденьки з гітарою, наповнення враженнями, товариські трапези*.
(Під час цих трапез подумалось: «Ну, і нехай «ЛітрОб’єднання». Випити келих вина чи чарку чогось міцнішого в компанії приємних, талановитих і розумних людей не лише радісно, а і корисно!»)
Коротка інфа* про літературно-мистецький кіш [b]«Ріднокрай»[/b].
[u]Учасники і засновники[/u]: Основний кістяк «Ріднокраю» викристалізувався протягом 2010-2014 років серед відвідувачів сайту Євгена Юхниці «Клуб Поезії». Поети, піснярі, композитори, які намагаються творити в класичній традиції, поступово затоваришували, розвіртуалились, почали зустрічатись малими групами. В 2014 році Віталій Назарук, Олександр Печора та Микола Серпень ризикнули заснувати літературно-мистецький кіш. На сьогодні «Ріднокрай» об’єднує понад сто митців (поетів, музикантів, художників) з різних регіонів України, а також з української діаспори в Польщі, Німеччині, Італії, Іспанії, Португалії, Швеції, Канаді, Аргентині і навіть в Китаї.
[u] Мета:[/u] Об’єднати в літературно-мистецьку спільноту патріотично налаштованих творчих людей, які щиро, справдешньо люблять Україну, свій рідний край, щоб разом пропагувати рідне слово, українську пісню, звичаї свого народу та його історію, а також популяризувати свою творчість, видавати книжки і надавати всіляку можливу підтримку авторам. А також співпраця з іншими літературними угрупуваннями і творчими організаціями, колективні та авторські виступи, підготовка публікацій, презентації книжок і альманахів, творчі вечори.
[u]Діяльність і досягнення:[/u] За час існування літературно-мистецького коша «Ріднокрай» під його опікою вийшли в світ сім колективних збірок: «Мотиви ріднокраю», «Жити й мислити українно», «Понад усе нам Україна», «Опалені рими», збірка пісень «Про рідне та близьке», «Українська вишиванка». Окрім цього видаються й авторські книжки, газета «Ріднокрай» та літературно-художній календар «Ріднокрай». Ріднокраївці приймали участь в конкурсах, фестивалях, концертах, презентаціях. Відбувалися щорічні зібрання в Луцьку, періодичні зустрічі в Києві, Ірпіні, Лубнах, Одесі та інших куточках України.
[u] Де шукати:[/u] Автори-ріднокраївці тусуються* і представляють свою творчість на сайтах «Клуб Поезії», «Поетичні Майстерні», в різних соціальних мережах (найбільше Facebook). Пісні, кліпи, відеопоезія, деякі концерти і інтерв’ю можна знайти на хостингу YouTube, на сайті pisni.org.ua та інших інтернет-ресурсах. Про «Ріднокрай» і окремих його авторів було вже чимало повідомлень і заміток в різноманітних ЗМІ.
[u] Плани:[/u] – розширювати рамки свого об’єднання, залучаючи до співпраці майстрів всіх видів мистецтв, як образотворчих так і прикладних, що працюють в патріотичному ключі.

3.
Творчі Люди в Україні завжди прагнули об’єднання в мистецькі спілки. Говоритиму лише про неформальні й формальні літературні організації та угрупування україномовних письменників. Іноді вони були невеличкі – всього 3-4 учасника. А бувало нараховували тисячі мистців. Наприклад, Національна Спілка Письменників України в 1986 р. мала — 1095 авторів, а в 2014 – було вже 2110 членів Спілки.
Перші літературні групи* з’явились ще в 19 сторіччі.
Наприклад:
[b]Пряшівська літературна спілка[/b] – (1850-1853) (Олександр Духнович).
[b]Руська трійця[/b] – (1833-1837, Галичина) – (Маркіян Шашкевич, Іван Вагилевич, Яків Головацький, М. Ількевич, М. Кульчицький).
[b]Покутська трійка[/b] — В. Стефаник, Лесь Мартович, М. Черемшина.
[b]Молода муза[/b] — Остап Луцький, Петро Германський, Богдан Лепкий.
[b]Харківська школа романтиків[/b] – (1830-1840-ві роки) – (Ізмаїл Срезневський, Амвросій Метлинський, М. Костомаров, Левко Боровиковський, Михайло Петренко, Опанас Шпигоцький).

Українське відродження 20-х років XX ст. — яскравий феномен історії українського народу. Його коріння — у нетривалому, але важливому періоді відновлення української державності 1917-1920 pp. Ця доба дала досить сильний імпульс національному розвитку.
Найвідоміші літературні угрупування цієї пори:
[b]Біла студія[/b] – (1918).
[b]Гарт [/b]– (1923-1925 рр.) – (Василь Еллан-Блакитний, Володимир Сосюра, Павло Тичина, Микола Хвильовий, Олександр Довженко).
[b]Ланка [/b]— (1924-1926 рр., Київ) –( В. Підмогильний, Є. Плужник, Б. Антоненко-Давидович).
[b]Плуг[/b] – (Харків) – (Сергій Пилипенко, Наталя Забіла, Дмитро Бедзик).
[b]ВАПЛІТЕ[/b] (Вільна академія пролетарської літератури) – (1926-1928, Харків) – (М. Хвильовий, М. Бажан, О. Довженко, М. Куліш, В. Сосюра, П. Тичина).
[b]Гроно п’ятірне [/b](Неокласики) – ( Київ) – (М. Зеров, П. Филипович, М. Рильський, М. Драй-Хмара, О. Бургардт).
[b]Молодняк [/b]– (1926-1932) – ( С. Воскрекасенко, І. Гончаренко, Я. Гримайло).
[b]ВУСПП[/b] (Всеукраїнська спілка пролетарських письменників) – ( І. Кулик, І. Микитенко, І. Ле, Л. Смілянський та ін.).

16 червня — 12 серпня 1934 у Києві на I Всеукраїнському з'їзді радянських письменників утворено Спілку радянських письменників України, як складову частину Спілки письменників СРСР, започаткованої того ж року.
Підставою для появи Спілок письменників України та СРСР була постанова ЦК ВКП(б) від 23 квітня 1932 «Про перебудову літературно-художніх організацій». За цією постановою, ліквідовано [b]всі[/b] літературні організації, які на тоді ще існували і був створений підготовчий комітет для організації [b]єдиної[/b] Спілки письменників СРСР і відповідні республіканські комітети. Статут СП СРСР зобов'язував радянських письменників до «активної участі в соціалістичному будівництві і [b]підпорядкування[/b] політиці комуністичної партії». (Виділено жирним мною).
Московсько-радянський тоталітарний режим швидко «розібрався» з неофіційними літературними об’єднаннями і пильно слідкував, щоб вони більше не утворювались. Навіть в роки хрущовської «відлиги», коли було реабілітовано імена репресованих письменників, привідкрито дорогу молодим літературним талантам, започатковано декілька нових підвладних творчих спілок (спілка журналістів, спілка кінематографістів і т.п.), стали виходити літературні журнали, але навіть тоді на будь-які неформальні угруповання і далі було накладено табу.
Проте, спілки україномовних поетів і письменників в цей час існували в еміграції. Наприклад такі:
[b]Танк[/b] — (1929-1933, Варшава) — (Юрій Липа, Євген Маланюк, Павло Зайцев, Авенір Коломиєць, Юрій Косач, Андрій Крижанівський, Олена Теліга).
[b]Празька школа[/b] – (Прага) – (О. Ольжич, Ю. Дараган, О. Теліга, Є. Маланюк, Л. Мосендз, О. Лятуринська, Н. Лівицька-Холодна, О. Стефанович).
[b]МУР[/b] (Мистецький український рух) – (1945 р.,Німеччина) – (Є. Маланюк, У. Самчук, І. Багряний, Т. Осьмачка, В. Барка, Ю. Косач та інші.
[b]Нью-Йоркська група поетів[/b] – (Нью-Йорк) – (Б. Бойчук, Б. Рубчак, Ю. Тарнавський, П. Килина, Е. Андієвська, В. Вовк).

В роки Горбачовської «пєрєстройки» почалася лібералізація суспільно-політичного життя, виникли численні, непідконтрольні офіційній владі "неформальні" організації, політичні партії і рухи. Утворювались і нові літературні угруповання.
Літературні угруповання 80-90-х років ХХ ст.:
[b]Бу-Ба-Бу[/b] (Бурлеск-Балаган-Буфонада) – (1985-1996) – (Ю. Андрухович, В. Неборак, О. Ірванець).
[b]Пропала грамота[/b] – (Ю. Позаяк, В. Недоступ, С. Либонь).
[b]ЛуГоСад[/b] – (1984, Львів) – (І. Лучук, Н. Гончар, Р. Садловський).
[b]Творча асоціація 500[/b] – (1994, Київ) – (М. Розумний, С. Руденко, Р. Кухарчук, В. Квітка, А. Кокотюха).
[b]Червона фіра[/b] – (1991, Харків) – (С. Жадан, Р. Мельників, І. Пилипчук) -східноукраїнський аналог літературного карнавалу Бу-Ба-Бу.
[b]Музейний провулок, 8 [/b]– (1990р.) (В. Борисполець, О. Бригинець, В. Жовнорук).

В роки незалежності кількість літературних спільнот значно збільшилась. Окрім обласних, а іноді й районних організацій НСПУ та АУП, створювались літературні гуртки, студії і клуби при кафедрах української літератури, на факультетах філології та журналістики, навіть в технічних вузах, в школах, при бібліотеках і музеях. Але чимало було і цілком приватних, позбавлених формалізму угруповань.
Наприклад:
[b]ММЮННА ТУГА[/b] – (1990) – (Мар'яна Савка, Маріанна Кіяновська, Юлія Міщенко, Наталя Сняданко, Наталя Томків, Анна Середа).
[b]Нова дегенерація –[/b] (1991-1994 pp., Івано-Франківська область) (С. Процюк, І. Ципердюк, І. Андрусяк).
[b]Нечувані[/b] – (1995) – (Олена Галета, Галина Крук, Ірина Старовойт).
[b]Західний вітер [/b]– (1992 р. Тернопіль) – (В. Махно, Б. Щавурський, В. Гайда, Г. Безкоровайний).
[b]Пси святого Юра[/b] – (1994-1997) – (Юрій Покальчук, Юрій Андрухович, Ігор Римарук, Василь Герасим'юк, В'ячеслав Медвідь, Віктор Неборак, Олександр Ірванець).
[b]ОЧІ [/b]– (Орден чину ідіотів) – (1995, Львів) – (Назар Гончар, Роман Козицький, Володимир Костирко, Андрій Крамаренко, Іван Лучук, Ігор Драк).
[b]АУП[/b] (Асоціація українських письменників) – (1997). Ідея утворення Асоціації виникла під час роботи III з’їзду Спілки письменників України в жовтні 1996 р. Літератори, незгодні з творчими та організаційними принципами й традиціями, «совєцького», як вони вважали, об’єднання письменників, подали заяви про вихід із СПУ. 9 квітня 2001 р. Асоціація набула статусу Всеукраїнської творчої спілки. На сьогодні членами Асоціації є 158 письменників.

Та справжня лавина українських літературних об’єднань в Україні виникла в 2000-2010-х роках з появою інтернету і соціальних мереж.
З’явились численні літературні і поетичні «братства», «бригади», просто «групи» і «групи в Фейсбуці» (чи в інших соціальних мережах), «гурти», , «гуртки», «клани», «клуби», «кола», «майстерні», «організації», «ордени», «платформи», «проекти», «простори творчості», «середовища», «союзи», «спілки», «спільноти», «студії», «тусівки» і т.д. і т.п.
Одні групи більш чітко формулювали свої завдання, навіть публікували власні творчі маніфести, декларації чи заяви. Інші такою конкретизацією не переймалися.
Хтось групується за віком чи гендерним принципом, хтось утворює земляцтва.
Є досить закриті спільноти, учасників яких цілком влаштовує спілкування між собою. А є групи, що реалізовуються в зовнішньому векторі діяльності – вони організовують поетичні вистави, перформанси, вечори.
Хтось задовольняється спокійною, майже родинною, творчою атмосферою і читанням творів, переглядом відеороликів. А комусь подобаються бурхливі обговорення, дискусії, полеміка, дебатування, суперечки.
Завдяки соціальним мережам в інтернеті людям, котрі мають схильність до якихось вузьких жанрів чи пристрасть до певних літературних форм стало легше знаходити один одного.
Хтось всіляко випинає свою окремішність і елітарність, а хтось йде на широкі контакти і тішиться масовим читачем.
Деякі угруповання влаштовує віртуальне спілкування на сайті. Деякі визнають лише «живі» регулярні зустрічі.
Ось, для прикладу, коротенький список деяких сучасних літературних об’єднань, які мені висвітились в пошуковику:
[b]Арт-клуб "а linea"[/b] - об'єднання письменників, прозаїків, поетів, музикантів, художників, фотохудожників, акторів театру і кіно, артистів і людей мистецтва. Організатори біля 150 заходів в Одесі, серед яких концерти, музично-літературні вечори.
[b]Бабай[/b] – (Одеса) – проект покликаний об’єднати, консолідувати українську горор-тусовку. Він присвячений «темному» мистецтву: Жахи, трилер, нуар, дарк-фентезі, міфологія, криваві історії, містика.
[b]Клуб Поетів Чорноморки[/b] - це вільна, незалежна платформа для розвитку молодих одеських авторів і музичних колективів. Дає можливість безкоштовно виступати і слухати; проводяться літературно-музикальні вечори щомісячно.
[b]Куртуазний матріархат[/b]– (2012, Київ)
[b]Літературний КУТочок[/b]- (Львів)
[b]Література. RV[/b] (Рівне)
[b]Майстерня Маґди Дзвін[/b] (Львів)
[b]Мистецька платформа «Вулична поезія»[/b] - (Київ) - задум реалізовується шляхом безпосередньо читань для перехожих. «Вулична поезія» - це можливість отримати драйв, коли незацікавлені перехожі зупиняються послухати вас.
[b]На горищі [/b]– Літературно-журналістська студія – (Львів-Сихів)
[b]Обмін речовин[/b] – (Тернопіль) – літературні читання. Для кожного заходу шукають десять молодих літераторів, яким є що прочитати і які не соромляться своїх робіт.
[b]Обрій [/b](Кропивницький)
[b]Перехрестя [/b]– (Київ) – літературна спільнота. Діяльність: вільне спілкування, читання й обговорення творів (власних і чужих), колективні та авторські виступи, підготовка публікацій, презентації книжок і альманахів, творчі вечори (у тому числі – благодійні).
[b]Свідки Слова[/b] (Київ) – Головна мета угруповання – мотивувати одне одного до творчості, до активнішої діяльності.
[b]СВОЄ СЛОВО[/b] - (Київ) - Літературні творчі вечори. (Семінари і лекції, поетичні вистави і перформанси, фільми, ролики, відеопоезія).
[b]СтихіЯ[/b] – (Запоріжжя) – творче об'єднання для організації творчих зустрічей, літературних, музичних та літературно-музичних вечорів.
[b]Фантастика_UA[/b] - група у ФБ, присвячена різним жанрам фантастики: наукова фантастика, фентезі, альтернативна історія чи майбутнє, жахи, стімпанк тощо, максимально охоплюючи більшість жанрів.
[b]Avant-Garde [/b](Одеса)
[b]LITERARY STAGE[/b] – (Літстейдж) – спільнота, яка має на меті популяризацію сучасної української літератури будь-яких жанрів, збираються раз на місяць у Музеї шістдесятництва, щоби приємно провести час у творчій атмосфері. В програмі літературні читання, авторські вечори, поетичні дуелі.
[b]Magnum Opus [/b](Полтава)
[b]SPATIUM [/b]–(Львів) - має на меті популяризацію авторів, які пишуть вільну поезію - верлібри, частково білі вірші.

4.
Об’єднання, зріднення людей, гуртування в групи у всіх можливих варіантах завжди робило Україну і українців сильнішими, і навпаки – обособлення нас ослабляло. Невже ж краще киснути в своїх розрізнених нірках, іноді гризтися через якісь дрібниці і періодично «стукати» один на одного в ЗМІ і різні контори!
Вважаю, література є однією з першооснов культури країни, а культура є базисом, фундаментом формування життя держави. І то, мабуть, добре, що держава зовсім не втручається в діяльність творчих спілок. Добре, що ще знаходяться справжні меценати, які добровільно, безкорисливо надають фінансову і організаційну допомогу в підтримці Української Культури.
Постійними і наразі єдиними меценатами літературно-мистецького коша «Ріднокрай» є Микола Серпень та Віталій Назарук. Дай їм, Боже, здоров’я!
На завершення наведу рядки з вірша Віталія Назарука «Земле виший нам долю»:
[i]…Але воскресала доля України,
Як за руки бралися брати.
Заживали рани, зникли десь руїни
І цвіли посаджені сади.[/i]

Нехай же цвітуть наші посаджені і створені поетичним пером сади!

----------
* Пафос — почуття особливого піднесення, великого захоплення. Під цим словом часто розуміють награність. Насправді в перекладі з грецького páthos означає «пристрасть». Пафос — це душевний підйом, наснага. У літературних творах цей термін позначає вищу емоційну точку, досягнуту героями і яка знайшла відгук у серцях читачів.
* Трапеза - це не просто обід або вечеря, не лише прийняття їжі і пиття, це спілкування з однодумцями (чи одновірцями), всією сім'єю або братією.
* Тусуватися, тусувати або тусити – (сленгове) - проводити час з іншими людьми у спілкуванні чи розвагах, соціалізуватися.
* Інфа – скорочений сленговий варіант слова “інформація”.
* Літературні групи – В цій своїй замітці згадав далеко не всі теперішні і ті, що існували колись літературні об’єднання, а лише ті, які легко відшукалися мені в інтернеті.
--------------

Віктор Охріменко

01.08.2019
На фото учасники п’ятого щорічного зібрання літературно-мистецького коша «Ріднокрай» в Луцьку.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=844003
дата надходження 04.08.2019
дата закладки 09.11.2019

Юрій Цюрик

Коли вже не очікуєш дзвінка…

Відносини - матерія тонка;
Стосунки розриваються тужливо...
І ми вже не чекаємо дзвінка,
Який ще вчора був таким важливим.

Зникає все, мов кола на воді;
Проходить, як туман посеред літа.
Донещодавна ми - ще молоді,
А вже такі дорослі наші діти...

Літа-літа... Безмежність почуттів;
Безтямість вечорів й буремність ночі.
Як швидко все проходить у житті;
І вже щемить у грудях... Не клекоче...

Взаємин грань - тендітна і тонка;
Й стежина долі досить вередлива.
Та ти вже не очікуєш дзвінка,
Який ще донедавна був важливим...

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=847190
дата надходження 05.09.2019
дата закладки 09.10.2019

Оптимістка

Зачекай…

Музика і виконання - Володимир Ярцев, Заслужений діяч мистецтв, Посол миру, рекордсмен книги рекордів Гіннеса, композитор і виконавець.

Прохолоди подих ледь помітний -
Це крокує осінь золота.
Обережно, тихо і привітно
Осінь в мою душу загляда.

А вдуші моїй вирує літо,
А в душі іще весни розмай,
Хочеться любити і радіти,
Я благаю осінь: Зачекай.

Літечком ще дай насолодитись,
Сколихни в душі легенький щем,
Я прошу, не поспішай пролитись
Сірим, непривітливим дощем,

Бо в моїй душі вирує літо,
Бо в душі іще весни розмай,
Хочеться любити і радіти,
Я благаю осінь: Зачекай.

Хоч часу мені не зупинити
І давно на скронях сивина,
Треба жити і життю радіти,
Щоб в душі завжди була весна.

Хай вдуші моїй вирує літо,
Хай в душі іще весни розмай,
Хочеться любити і радіти,
Я благаю осінь: Зачекай.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=846053
дата надходження 24.08.2019
дата закладки 30.08.2019

Н-А-Д-І-Я

Лишивсь до осені один єдиний крок

[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=36fRerezNck
[/youtube]
Лишивсь до осені лиш крок,
Останні дні смакує літо.
І з кожним днем гірчить ковток,
В них жаль прощання перелито.

Ну що зробить ще залишилось?
Уважно погляд повела.
Від праці трохи притомилась,
Усе зробила ця пора...

Та не спіши, ще рано, осінь,
Ти літу смутку не додай,
Ще не пожовкли твої коси,
Ще лист зелений не чіпай.

Прийде пора ще золота,
Здивує кольором багряним,
Сади обійме німота...
І запах промайне духмяний.

Люблю я мріять в такий час,
Тоді ніщо не заважає.
У сад приходжу кожен раз,
Душа і тіло спочиває...

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=845442
дата надходження 18.08.2019
дата закладки 22.08.2019

Сумирний

Найяскравіші літературні твори минулого року

Рік 2018 став історією. Тож, шановні автори красного слова, впишемо найяскравіші літературні твори минулого року до Антології.
https://zeitglas.io.ua/s2641156/

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=820404
дата надходження 07.01.2019
дата закладки 08.08.2019

Віктор Ох

ЛітрОб’єднання

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=844003
дата надходження 04.08.2019
дата закладки 05.08.2019

Катерина Собова

Іскра

Надивився мій Микола
Фільмів тих американських,
Став лінивий, як ніколи,
Десь взялись манери панські:

Смокче содову і віскі
(Я до цього геть не звикла),
В ліжку став уже ніякий,
Іскра в нього, бачте, зникла!

Я взяла електрошокер
(Треба ж дійсно щось робити)
І до Колі враз приклала,
Щоб цю іскру відновити.

Тепер ось сиджу, чекаю,
Поки він прийде до тями…
Буде іскра, добре знаю
Я без всякої реклами,

Де торочать про Віагру,
Камасутру, різні трави…
Знаю, що електрошокер
Більш надійний у цій справі.

Вже ворушиться Микола,
Бачу, довго буде жити,
Як не з’явиться ця іскра -
Доведеться повторити!

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=818247
дата надходження 20.12.2018
дата закладки 08.03.2019

Катерина Собова

Застуда

Зима справу свою знає,
З снігом тут не забарилась,
І як часто це буває –
Я добряче застудилась.

Бачу, зовсім кепська справа.
Йти в аптеку - а де гроші?
Тут я зразу пригадала
Метод вірний і хороший.

Це - картопля у мундирах:
Відварити, розім’яти,
Тоді ковдрою накритись -
Пару треба цю вдихати.

Розпочала процедуру,
Бачу, щось не вистачає…
Так нашкодить можна здуру,
Невже розуму немає?

То ж взяла під ковдру сала,
Хліба, шинку, огірочків,
Коньяку маленьку пляшку
Й маринованих грибочків.

Дві години смакувала,
Хочте вірте, хочте - ні,
Рано я здорова стала,
Враз розвиднилось мені.

Тут народна медицина
Поборола усе лихо,
Бо моя реформа краща,
Як в тієї Супрунихи!

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=820804
дата надходження 10.01.2019
дата закладки 08.03.2019

Катерина Собова

Лебедине озеро

Баба Зіна торби склала
(До продуктів діти ласі),
Доньку й зятя ощасливить
Зранку в Київ подалася.

Качка, курка, ось яєчка,
Все домашнє, що й казати!
Сир, сметана, пиріжечки –
Любить внучка смакувати.

Зять із радості десь дівся,
Поки все розпакували -
Із квитками він з’явився
І сказав до тещі-мами:

-Відпочинете в нас, мамо,
Та із внучкою підете
(Це культурна в нас програма)
У казковий світ балету.

Це - Чайковський! Фантастично!
Музика зі сцени лине…
Зачароване й незвичне
Озеро це лебедине.

Баба з внучкою в театрі.
Йде вистава, так все гарно…
Роздивилась люстри, крісла
(Час не витратила марно).

За вечерею із дітьми
Баба враженням ділилась:
-В світі казки побувала,
Та мені таке й не снилось!

Таке озеро велике -
Лебедів тих назліталось,
І великі, і маленькі,
Де їх тільки і набралось!

Так загадили всю сцену,
(Там ходить не можна ниньки),
Щоб нікуди не вступити -
То всі бігали навшпиньки!

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=819491
дата надходження 30.12.2018
дата закладки 08.03.2019

Наталі Рибальська

Поцілунки під дощем

І де ж той дощ? Де та весняна злива,
Яка змиває пил зі спраглих душ?
Весна іде барвиста і грайлива.
Розтанули пелюстки білих руж,

Мальованих зимовими майстрами
На полотні лютневих завірюх.
Розвіяні південними вітрами,
Які зірвали з мене капелюх

І понесли світ за очі зі сміхом…
Я посміхалась, дивлячись на це.
І думала: весна – то Божа втіха…
І крапля тихо впала на лице,

І дощ рясний, неначе мене слухав,
Все дужче й дужче воду лив з небес.
А я стою,
Закохана «по вуха»
В передчутті побачень і чудес.

І знаю – це було і буде з нами.
У серці відчуваю ніжний спів.
Бажаю поцілунків під дощами,
Обіймів і солодких ніжних слів.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=827155
дата надходження 28.02.2019
дата закладки 28.02.2019

Надія Башинська

Є В КОЖНІМ СЛОВІ БОЖА СИЛА!

Ходив Бог світом, мови роздавав. Мав стільки їх,
як квіток серед трав. Дзвінкі, бадьорі та барвисті.
Які ж ті мови голосисті!
Носив з собою повний міх, ті мови розсипав, як сміх.
І люди тішились, раділи, бо ж голоси їхні дзвеніли.
Довго ходив... то ж натомився. Сів відпочити там,
де гай. Вода прозора там в ставочку. Подумав:
- А тут справжній рай! Калина наливає ґрона, у дуба
кучерява крона.
В берізок є нові сережки, у молодих ялин - мережки.
І люди трудяться у полі. Ген височіють як тополі! Жита
зазолотіли нині. А небеса над ними сині...
Люблю бувати в Україні, - радів Господь. - Тут заночую,
їй гарну мову подарую.
Порожнім був уже мішок... Бог засмутивсь.
Чийсь голосок почув гарненький. То з гір збігав струмок
маленький. А він так дзвінко дзюркотів, що кущ калини
задзвенів! Що ягідка - то слово світле.
- Дзвени! Дзвени, моє ти рідне!
Словами повнилася мова, а Бог радів все: - Калинова!
Уже за гаєм сонце сіло... примовкла нива, притих став.
Лиш соловеєчко співав. Переливалася, дзвеніла та ніжна
пісня. - Солов'їна! - тішивсь Господь.
А коли вранці сонце встало, вся Україна заспівала.
І гарно так заговорила... Є в кожнім слові Божа сила!
І ти люби свою країну і її мову солов'їну. Дзвінку, веселу,
калинову, барвисту, ніжну, світанкову!

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=826670
дата надходження 24.02.2019
дата закладки 28.02.2019

Любов Ігнатова

Тихий дощ

Цей тихий дощ про вічність шелестить,
Освячує молитвою вікно.
Осіння мить щемить...
щемить...
ще мить-
Глінтвейном стане сутінків вино

Із ароматом падолисту й снів,
Із присмаком морозу на вустах,
З мускатним шлейфом перезрілих днів,
Що губляться у пам‘яті й літах.

А тихий дощ іде собі й іде,
В свідомість падає і мрячить у думках...
Знов схуднув календар на цілий день
І хризантемить світ Чумацький шлях...

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=826845
дата надходження 25.02.2019
дата закладки 28.02.2019

Леся Утриско

Все мине

Все мине

Все минеться, докупи згребуться і болі, і страсті,
На полицях розляжуться спомин, деінде думки
І минатимуть дні, і вмиратимуть ночі взірчасті,
Завмиратиме час, випиваючи долі струмки.

Все минеться - залишиться десь неземна гіркота,
Десь льодинкою в безвість полине пекуча сльозина,
А натомість повернеться райська дзвінка доброта,
Де, до млості, зародиться щира та вірна людина...

(С) Леся Утриско

Світлина з інтернету

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=827007
дата надходження 27.02.2019
дата закладки 27.02.2019

Sukhovilova

За вікном🌱🌱🌱

За вікном ніжно пахне весною,
І краплини лоскочуть дороги,
Сонце пестить фіранки рукою,
Ллє з карафи тепло на пороги.
В ніздрі б'ють аромати кав'ярень,
Піцерій, шоколадниць ванільних,
Хоч на дворі далеко не травень -
Голова вже в думках божевільних...
Розливається день по бульвару,
Із яскравими фарбами світу,
Зняв із дерева згорблену хмару,
Десь за обрій поніс її вітер.
Споглядаю їй вслід і махаю,
Мовчки смикаю в'язаний шалик,
Серед натовпу швидко зникаю,
П'ю гляссе, їм гарячий рогалик.
А по місту снують легкі пальта,
Кольорові кросівки й шкарпетки,
Пробігають у люстрі асфальту
Рудокосі, блондинки, брюнетки...
За вікном ніжно пахне весною,
І краплини лоскочуть дороги,
Сонце пестить фіранки рукою
Ллє з карафи тепло на пороги...
***

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=827063
дата надходження 27.02.2019
дата закладки 27.02.2019

Ірина Кохан

У хвилини такі…

Із небесних гілок
розлітаються зорі, мов сови,
Загусають, мов мед,
рештки ночі на спраглих губах.
У хвилини такі
недоречні і зайві розмови,
У хвилини такі
ходить янгол по білих снігах.

Горизонту кайма
ще тоненька й блискуча, мов лезо.
Лиш піввдих, лиш півкрок -
і проріжеться сонця бутон,
Мовчазні ліхтарі,
тьмяні свідки нічної імпрези
Душі кутають змерзлі
у передранковий бостон.

У хвилини такі
ходять сни по стежинах ще босі,
Оті що не збулись
і вертають із зоряних веж.
У хвилини такі
розумієш, для щастя лиш досить
Чути серцем цей світ
і радіти, що в ньому живеш...

бостон* - дорогий сорт тонкого сукна.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=827086
дата надходження 27.02.2019
дата закладки 27.02.2019

LubovShemet

ГОЛОДОМОР (з розповіді мого дідуся)

Над чорним полем сивий ранок,
Кружляють збуджені круки,
Холодний, зморений світанок
Вдивлявсь в заплакані шибки...
В убогій хатці зовсім тихо,
Холодна піч, пусті миски...
Прийшло таке жахливе лихо,
Життя згорало, як свічки.
Вже третій день лежить матуся,
В обіймах - неживе дитя...
Помер дідусь, за ним бабуся,
Голодна смерть взяла життя.
А ледь живий маленький хлопчик,
Не розуміючи кінця,
Прохає в мами хоч шматочок,
Хоч крихти дати від хлібця...
Доведений до божевілля,
Народ, як міг, так виживав...
Невже пробачимо свавілля,
І тих, хто націю вбивав?...
Щоб знову нам не одягнути
Тернові, в колючках вінки,
Не вибачити, не забути
Ці історичні сторінки!
Шматочок хліба у долонці...
Не зітруть пам'ять цю віки...
Запалим свічку на віконці,
Щоб світло бачили зірки...

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=814807
дата надходження 22.11.2018
дата закладки 03.12.2018

Н-А-Д-І-Я

Зима така непередбачена

[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=Ov16vCf2Jeo
[/youtube]

Зима така непердбачена:
То сніг, то дощ, а то відлига.
Неначе сенс її тут втрачено.
У чому зміст її інтриги?

Мороз ударить, холоднеча.
І ніби з нами заграє.
Чи маєш примхи ти жіночі?
Ужалить - болю завдає...

А то дивлюсь : дощем вже плаче,
Невже за скоєне так жаль?
Ми їй пробачимо, одначе,
Бо в неї серце це - кришталь.

А то візьме і пожаліє:
Стече водою білий сніг,
Хоч і зима, та все уміє.
Уміє вдарить навідлиг.

Морозить наші ніжні душі,
Знов пробирає до кісток,
Та ми до неї не байдужі,
Повітря свіжого ковток...

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=816162
дата надходження 03.12.2018
дата закладки 03.12.2018

Ганна Верес

Їх не можливо забуть

Стукає осінь в віконце…
В вальсі кружляє листок…
Долі стомилося сонце –
Знову чекає місток.
Тиснуть життя перевесла
І заважають пройти…
Важче утримати весла,
Щоб на той бік пропливти.

Час тоді той наступає,
Котрий стежину снує,
Всюди і все він встигає,
Навіть суддею стає.
Він, як і доля, крилатий.
Те не можливо збагнуть
Й ані конем обігнати,
Ані назад повернуть!..
26.05.2018.

Ганна Верес (Демиденко).

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=816173
дата надходження 03.12.2018
дата закладки 03.12.2018

Lana P.

ПАЛАЮТЬ ГОРИ

Палають гори в мерехтінні,
Де віхоли танцюють тіні,
У білосніжному убранні,
Зі сонцесходом на світанні.

Грайливе сяйво в’ється плаєм
І скаче спритним горностаєм,
Перекидається з вершини
На срібні пагорби, долини.

Гаї смугасті та діброви
Повиряджалися в обнови.
Невтомна рання завірюха
Здіймає з ночі капелюха.
3/12/18

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=816189
дата надходження 03.12.2018
дата закладки 03.12.2018

горлиця

Найкращі спогади

Найкращі спогади - дитинство,
Це казка, що спиняє час,
Той ніжний дотик -материнство,
Завжди залишиться у нас.

Пройшли роки ,щаслива днина!
Вже виросло й моє дитя,
А я ,у серці, ще дитина,
Таке леліяне чуття!

Хоч завела дорога в далі,
Завжди в моєму серці дім.
Несу, мов хрест, свої печалі
І дух Вітчизни, над усім.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=811819
дата надходження 29.10.2018
дата закладки 30.10.2018

Ганна Верес

Я серце своє в осінь закохаю

Я серце своє в осінь закохаю
І подарую ніжності красу,
Щоби вітри північні затихали
І берегли узорчату росу.
А потім закохаю в осінь зорі,
Щоб землю берегли від холодів,
І води неглибокі і прозорі
Купали їх, де верби молоді.
Я в осінь закохаю ліс і гори,
Струною замузичу на вітрах
І піснею пливтиму над простором,
Щоб потонуть в осінніх кольорах!
4.03.2018.

Ганна Верес (Демиденко).

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=811811
дата надходження 29.10.2018
дата закладки 29.10.2018

rutzt

Сиві хмари. Осіннє ретро.

Сиві хмари. Осіннє ретро.
Самотою кричать пейзажі.
Не сумуйте Ви так, Деметро.
Вам спасибі ніхто не скаже.
Не заводьте думки до краю,
Подолайте у серці хворість,
Людство хвацько богів міняє,
Якщо бачить від того користь.
Не сумуйте. Усе воскресне,
Це одвічний закон природи.
Не сумуйте. Чекайте весну
І хорошу творіть погоду.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=811416
дата надходження 26.10.2018
дата закладки 27.10.2018

Ганна Верес

Перший падолист

На струни осінь золото низала,
Коли почався перший падолист.
Щоранку сіре марево сповзало,
І журавлі у вирій подались.

Відклекотіло небо журавлями
І загойдалась срібно-біла нить –
Мережки розгубились між гіллями,
А поміж трав водиця струменить.

Дивлюся на живу холодну воду,
Що неба клаптик виткала в собі,
І проглядається життя струмка на споді.
Ніхто спинить не може його біг.
6.05.2018.

Ганна Верес (Демиденко).

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=811432
дата надходження 26.10.2018
дата закладки 27.10.2018

Людмила Григорівна

БАБИНЕ ЛІТО

Бабине літо прийшло в мою осінь,
Знов повернулось колишнє тепло,
Але вже ранки у сріблі морознім,
Листям багряним сади замело.

Бабине літо дарує надії,
Та їм здійснитись немає часу,
Марні надії вплітаються в мрії,
В серці осіннім я їх понесу.

Бабине літо - це осені ранок,
Осінь вбрання приміряє своє,
Літо, тим часом, прощається з нами,
Пізню любов щедро нам віддає.

Бабине літо, бабине літо,
Теплі і лагідні сонячні дні.
Бабине літо прощальним привітом
Гріє нам душі. Тобі і мені.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=811444
дата надходження 26.10.2018
дата закладки 27.10.2018

Оптимістка

Далекому другові

Не пиши. Не гукай. Пожалій мою душу, мій друже.
Живемо ми з тобою давно вже у різних світах.
В наші юності дні ми вдавали із себе байдужих,
Кожен з нас гордовито-самотньо у небо злітав.

Я знайшла своє щастя в житті, ні про що не жалкую!
А у тебе, на жаль, найсвітліша лиш юності мить.
Ти пробач, та тобі я надії вже не подарую,
Побажаю лише від душі: Не сумуй! Хай щастить!

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=702653
дата надходження 24.11.2016
дата закладки 15.08.2018

Валентина Рубан

ДЕНЬ ЩАСТЯ.

День щастя... А який це день?
Коли душа твоя співа пісень.
Коли серденько в грудях легко б"ється,
Коли коханий щиро посміхнеться.
Це день. коли хороша пісня льється,
Це день. коли у тебе все вдається.
Коли живі батьки, здорові діти,
Коли ти знаєш. де себе подіти.
Куди піти. з ким радість розділить,
Це щастя! Ради цього треба жить.
Всміхатись сонцю,голубій блакиті,
Це ті потрібні і щасливі миті.
Коли любов і радість у родині,
Коли пшеничний хліб на скатертині.
Коли сусіди дружні та веселі.
Коли достаток і добро в оселі.

Усім. усім. кому рядки ці прочитать удасться,
Хай буде - Мир. Любов, Здоров"я й Щастя!.

20.03.2018 р.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=783427
дата надходження 20.03.2018
дата закладки 20.03.2018

Світлая (Світлана Пирогова)

Звільнився простір для весни

Звільнився простір для весни у світі.
Я думала: мабуть, уже запізно.
Чи вдасться серце ніжністю зігріти,
Бо ми, здавалося, з тобою різні.

Як мінус-плюс, і як вогонь і холод...
Але ж приваблював весняний вітер,
Ми опинились в замкнутому колі,
Не вистачало слів і навіть літер.

А від дощу сховала парасолька,
І свіжістю весняною бриньчало.
Нас охопила ніжність біополя,
Веселка ясна кольорами грала.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=781847
дата надходження 12.03.2018
дата закладки 12.03.2018

Н-А-Д-І-Я

А завтра буде вже весна…

[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=Z8GH0tmAJOQ
[/youtube]

Зимовий день досяг уже кінця.
Надворі непоспішно вечоріє.
Не треба гнать за ніччю тут гінця,
Бо вечір втрача барви, сутеніє.

Неквапно ніч ступає на поріг,
Зими відчула подихи останні.
Холодні краплі падають із стріх.
Скресає сніг, щезає у тумані..

Впаде зимовий лист з календаря,
А вранці буде зовсім по-другому.
Зійде, як завжди, ранішня зоря,
І день зітре зимову нам оскому.

І потечуть струмки наперебій,
Життю, що нададуть нові відтінки.
Зими й весни закінчиться двобій.
Цвітуть такі думки в Надії - жінки.

Впущу в кімнату свіжу я весну,
Відкрию їй гостинно всі фіранки.
Вдихну на повні груди запашну
Весну... Такі ось маю забаганки...

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=781517
дата надходження 11.03.2018
дата закладки 11.03.2018

Шостацька Людмила

ПРОГНОЗ – ВЕСНА

В куточку двору сніговик
Лишень нагадує про зиму.
Сніг від дощу назавжди зник,
Весна іде до нас без стриму.

Стоїть змарнілий силует.
Похнюпив ніс, примружив очі,
Аж пожалів його поет,
Сказати слово добре хоче.

Він бачив, як мале дитя
Трудилось, справжній скульптор, наче.
Дало білявому життя
Й само не схоже на ледаче.

Щодня заходило у двір,
«Як справи?»-, поспіхом питало.
Кіт дивувався: «Що за звір?»
- «Мур, мяу» -, так собі – зухвало…

Прогноз сьогодні – гарний плюс
І снігова людинка зникне.
Зими затихне білий блюз,
Мале у двір прийде: «Ой!»-, скрикне…

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=781510
дата надходження 11.03.2018
дата закладки 11.03.2018

Надія Башинська

НІЧКО, НІЧКО ТЕМНА…

Сл. та муз. Н. Башинської
Аранжування Б. Попова

Нічко, нічко темна, чому ходиш гаєм?
Слухаєш про що ми з милим розмовляєм?

Ген там на місточку,
ген там біля річки,
Цілував миленький
мене ніжно в щічки!

Нічко, нічко темна, він мені до серця.
Пили воду вдвох ми з одного відерця.

Ген там у лісочку,
де смерічок віти,
Сказав, що для нього
я найкраща в світі!

Нічко, нічко темна, ти про все-все знаєш.
Тому ясні зорі в небі розсипаєш.

Як шепталась зірка
й місяць ясний в хмарі,
Сказав мій миленький -
я йому до пари!(2р.)

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=776990
дата надходження 14.02.2018
дата закладки 14.02.2018

Ярослав К.

Ніколи

Ніколи вже не буде, як колись...
Давно вже відійшли безсонні ночі,
В них погляд твій, закоханно-дівочий,
Та безліч мрій, що майже не збулись.

Пройшли часи примарних сподівань
На те, що хтось з нас зміниться на краще...
Тягали ковдру, невідомо, нащо
Увесь етап виснажливих змагань...

Давно я вже тобі не дарував
На наші дати білосніжні квіти,
Коли раділи ми, неначе діти,
Що Бог такі несхожі пазли склав...

Ідуть роки, веселі та сумні,
В них повна чаша радощів та болю...
Вчимося ми сприймати все як долю
Та розуміти речі головні.

І вже не так далека сива старість,
Та я тебе міцніше обійму...
Моя кохана, от, скажи, чому
Ніколи не було в нас так, як зараз?

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=736200
дата надходження 02.06.2017
дата закладки 14.02.2018

Salvador

Розмова

Здавалось, розмові ніколи не буде кінця.
Вже стомлене сонце повільно за обрій скотилось,
І небо вечірнє намистом розкішним покрилось,
І сон вже колише натруджені руки вітця.

Та з мамою я примостився на кухні тісній
І думка в дитинство далеке моя полетіла,
І вервицю спогадів раптом в душі пробудила,
Що міцно, здавалось, заховані спали у ній.

Там роки над нами, як вершники браві, несли́сь
І стін кам'яниці немов би зненацька не стало,
А мамине слово, що душу завжди зігрівало,
Цілющим нектаром лилось, як бувало колись.

Я ждав цього часу, я бурям назустріч ішов
І віру проніс, як в долонях свічу мерехтливу.
Я знав - ця розмова для мене, як сповідь, важлива,
В ній спокій сподіваний врешті для серця знайшов.

Далеко за північ... А голос і далі бринить.
Як в добрі часи, наша кухня нас знову пригріла.
Все так, як колись, тільки мама чомусь посивіла...
Все так, як колись, лише серце чому так щемить?..

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=194012
дата надходження 06.06.2010
дата закладки 05.02.2018

LubovShemet

Баран з букетом

Свиню послали на навчання,
Щоб трішки розуму навчить,
Кобила рада, вся в чеканні -
Баран до неї прибіжить!
Хоч він з Свинею "знатна"пара,
Кобила вхожа в їхній дім,
Подруга їхня "вірна, гарна",
Уміє догодити всім.
Поки Свині немає вдома,
Баран наліво побіжить,
Кобила ж просто їх знайома,
Свині і в вухо не влетить,
Що він давно оту Кобилу
Об'їздив із усіх сторін,
І що подруга їхня мила
Вже мала безліч Баранів!
Біжить Баран з букетом квітів
Кобилу з святом привітать,
Свиня Кобилі шле привіти,
Подругу ж треба шанувать!
Така от дружба є на світі,
Зберуться разом всі вони,
А поміж них з букетом квітів
Ще будуть бігать Барани!

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=756422
дата надходження 21.10.2017
дата закладки 04.02.2018

LubovShemet

Поети

При житті поетів не шанують,
Тих, хто пише правду від душі,
Їх не помічають і не чують,
Не сприймають, навіть, їх вірші.
Бо себе в них іноді вбачають,
Звикли жити у своїй брехні,
Де "шанують" їх і "поважають" ,
Бо у них посади керівні.
А поети, люди не лякливі,
Мають свою думку, своє "я",
Їм не треба лестощі брехливі,
Не зганьблять вони своє ім'я!
Цим поетам не потрібна слава,
В них своє є коло читачів,
А свобода слова - їхнє право,
Сам Господь писати повелів!

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=756423
дата надходження 21.10.2017
дата закладки 04.02.2018

LubovShemet

Під дощ…

Під дощ так пишуться вірші,
Думки сплітаються віночком,
Слова самі ідуть з душі,
Лягають в зошиті рядочком.
А вітер стукає в вікно,
Жбурляє листя у калюжі,
Мов в чорно-білому кіно
Таке все сіре і байдуже.
І на душі такий же щем,
Можливо осінь навіває,
Мій вірш, написаний дощем
Самотній вечір прочитає...

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=756201
дата надходження 19.10.2017
дата закладки 04.02.2018

Ганна Верес

Україну штормить

Хитає Україну і штормить
В зрадливому і кров’яному морі…
Донецький край палає і димить –
Росією посіяне там горе.

І саме там наш опадає цвіт –
Синочки й доньки – діти України.
Та німо споглядає на це світ,
Лиш в українця кров у жилах стигне.

Адже окрім московських там заброд,
Воюють між собою темні клани,
Яким начхать на совість і народ,
Бо інші в них – хижацькі тільки плани.

І напинає жили патріот,
Життя віддати ладний за свободу,
Він зрозумів: потрапили в город
Ті бур’яни, що вип’ють кров народу.
20.12.2017.

Ганна Верес (Демиденко).

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=774372
дата надходження 31.01.2018
дата закладки 31.01.2018

Коток Оксана

Я - не художник, але я малюю…

Я - не художник, але я малюю
На аркушах римовані рядки,
Життя вдихаю, мрію, фантазую
Й висловлюю в словах свої думки.

Мої вірші, мов створені картини,
Що загаптувала в біле полотно.
У них життя година по годині
Переплелось з тривогами й теплом.

Відтінки добираю в свої вірші,
Мов фарби, замість пензлика - перо.
Так проситься душа писати більше,
Аби бажання не вмирало, а жило.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=773389
дата надходження 25.01.2018
дата закладки 27.01.2018

Ганна Верес

У плетиві нічнім старих думок

У плетиві гіркім старих думок
Постійно матінка сама себе питає:
– Чому не я, чому пішов синок? –
Та ніч нічого не відповідає, –
Придумав хто нікчемну дітям смерть,
І як вона пов’язана з землею,
А чи з душею, коли повна вщерть
Незрозумілих внутрішніх полемік?

Й холоне мозок в неньки, й сон тіка,
І тіло про спочинок забуває.
– Чому у мене доля отака,
І завдяки чому життя триває?
Чи зможу я дізнатись хоч колись,
І біль душі перемогти живою,
Здавалося, що шлях, як слід, стеливсь.
Чому ж тепер повінчаний з журбою?

Вже ранок сірий стукає в вікно,
А з ним укотре й відповідь ступає:
– Життя у тебе є лише одно,
І ноша ця тебе лише чекає!
27.11.2013.

Ганна Верес (Демиденко).

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=773491
дата надходження 26.01.2018
дата закладки 27.01.2018

Зоя Журавка

СТОЇТЬ ХАТИНА І ДІТЕЙ ЧЕКАЄ

Аж там, ген-ген, де тягнуться тополі
У небо синє аж до сивих хмар,
Стоїть хатина і питає в долі,
Чом самоти вона несе тягар?

Погляне в далеч вікнами-очима
Старечу душу пустка огорта.
А скільки ж весен за її плечима?
І підступа до серця гіркота.

Образи, сльози котяться по шибці,
Коли осінній вітер завива,
Полине в спогади самотні наодинці.
Та хто ж почує ті німі слова?

Завиє віхола, застогне і заплаче,
Холодні стіни інеєм вкрива,
У двері снігу намете добряче.
А де ж весна...тепло...дива?

Дрова сухі в печі вогню чекають,
В надії дивляться на двері Образи.
Згадають, може, рідні, завітають,
Повернуть світ любові і краси?

І засміється стінами до сонця,
Розчеше стріху вітер весняний,
Відкриє хата душу, як віконце,
І хліб запахне запашний.

Життя повернеться, пісні полинуть,
І неважливо скільки літ стоїть,
Бо кожна хата має доньку, сина,
Летіть до неї, мов птахи, летіть.

Автор Зоя Журавка(Іванова).

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=770627
дата надходження 10.01.2018
дата закладки 24.01.2018

Н-А-Д-І-Я

Дорога життя…

[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=2laSyBXmTMQ[/youtube]

Так хочеться почати рік з хорошого,
Прожити кожен день хоч не на біс,
Хай кращим буде все ж він від вчорашнього,
Щоб нове щось в життя моє приніс.

Ну що зробить, щоб мрії ці здійснилися?
Як шлях здолати цей без помилок?
Щоб все хороше у житті вмістилося,
І я роблю для цього перший крок.

Хай кожен день освятиться усмішкою,
І побажанням людям всім добра.
Це буде амулетом, може, фішкою.
Моя душа цей хід тут вибира.

Не пізно іще мудрості навчатися:
В поганому вбачати й позитив.
І до порад розумних прислухатися,
Щоб не зростить у серці негатив.
-----------------------------------------

А день за днем, як норовисті коні.
Як рій бджолиний крутяться думки.
І я у них, як завжди у полоні,
Вирощую й лелію, як квітки.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=769755
дата надходження 05.01.2018
дата закладки 24.01.2018

Любов Вакуленко

АЛО, МА…

Ало... Це ти! Впізнала, мамо
Твій голос серцю дорогий.
Без нас сумуєш? Ми так само,
А надто в вечір дощовий...

Як це можливо, де ти, звідки?
Чи серце витрима моє?
Кого мені гукати в свідки,
Що тебе чую, що ти є?..

Ні, я не плачу... Вже не плачу.
Тобі відомий кожен крок
Мого життя? Ти мене бачиш?
А я звертаюсь до зірок...

Ти бережеш мене? Я знала,
Що всіх, кого любила, теж.
Це ти нам допомогу слала.
Твоя любов не мала меж.

Пробач, що слів сказала мало
Про те, як я тебе люблю.
Збагнула це, коли не стало
Тебе... Пробачити молю.

Говориш не слова єдині
Дають нам щастя відчуття?
Говориш - сила у родині?
Так, лиш у ній моє життя.

Я чую, мамо, що ти з нами...
Я чую... На зв"язку... Весь час...
Ми на землі, ти між зірками...
Я вірю, що ти бачиш нас.

Так легко стало, наче крила
З"явились й піднесли у вись.
Як гарно ми поговорили...
Ти пам"ятаєш?.. Як колись...

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=772961
дата надходження 23.01.2018
дата закладки 23.01.2018

ПВО

ЗВЕРНЕННЯ УЧАСНИКІВ АТО ЩОДО ДІЯЛЬНОСТІ ЦЕРКОВ МОСКОВСЬКОГО ПАТРІАРХАТУ

[i][color="#ff0000"](Шановні поети-"патріоти", котрі півтора роки тому кошмарили мене з приводу моєї антимосковсько-патріархальної позиції - а потім підло зрадили, звинувативши і в деспотизмі, мстивості, ксенофобії і в інших якихось фобіях! Ось вам воїни заявляють, що ця диверсійно-шпигунська організація на території нашої країни ідеологічно, фінансово і організаційно сприяла знищенню нашої державності і вбивству наших захисників і мирних жителів. Ви проявили підступне і підле зрадництво не тільки стосовно мене, а й тисяч загиблих, поранених і скалічених людей, наших дідів та прадідів, що відвойовували незалежність України і грядущих поколінь нащадків. Якби ви не виспівували хвалебні оди ідеологічним шпигунам, то й сила їх була б значно менша, але ви назло істині демонстративно творили це.

Настав час визнавати свої помилки і публічно просити прощення. Дехто з вас знає, що я маю звичку здокументовувати всі інсинуації щодо мене та моїх поглядів, зраду народу України та її незалежності. Кожен, хто зараз не зробить публічне покаяння, ризикує потрабити до музеїв України, як ідеологічний зрадник, пасивний або дієвий симпатик Московского диверсійного штабу. Все таємне одного разу стає явним. Слава Україні!)[/color][/i]

джерело: https://www.ukrinform.ua/rubric-presshall/2383398-zvernenna-ucasnikiv-ato-sodo-dialnosti-cerkov-moskovskogo-patriarhatu.html

22 січня, 14.00 - Відкрите звернення учасників АТО до українського народу, Президента України, Верховної Ради України, Кабінету Міністрів України, правоохоронних органів та органів місцевого самоврядування щодо антидержавницької діяльності на території України церков Московського Патріархату (Зала 1)

Організатор: ГО «Товариство ветеранів АТО Запоріжжя».

Учасники: Олег Коломоєць – Голова ГО «Товариство ветеранів АТО Запоріжжя»; Олександр Дяченко – громадський діяч; Микола Колесник – куратор 40 батальйону «Кривбас»; Тетяна Деркач – публіцист-релігієзнавець; представники козацьких організацій Запорізької області; представники учасників АТО Львівської, Чернігівської, Дніпропетровської та інших областей України.

Коротко. Організатори заходу заявляють, що від початку російської агресії проти України Українська Православна Церква, що підпорядкована Московському Патріархату, виявляє свою антиукраїнську та антидержавницьку позицію. Бійці переконані в тому, що події у прифронтовій Запорізькій області є свідченням злочину проти життя та здоров’я громадян України, відверто направлені на дестабілізацію ситуації в державі. Ветерани АТО закликають припинити діяльність на території України Української Православної Церкви, що підпорядкована Московському Патріархату, як такої, що має екстремістський характер та здійснює діяльність, спрямовану на підрив державного суверенітету та територіальної цілісності України.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=772607
дата надходження 21.01.2018
дата закладки 21.01.2018

Патара

"Атракціон небаченої щедрості"

Я для тебе знайду підсніжники
На галявині пізнього січня-
Білі квіти на білому ліжнику,
Диво з див, притягально-магічне.

Та зривати красу не стану-
Просто зроблю миттєве фото-
Його вишлю тобі на пам’ять-
Ти, надіюсь, не будеш проти...

Володимир Присяжнюк "Білих квітів голівки невінчані"
http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=772451

"Атракціон небаченої щедрості"
Для мене мій коханий влаштував,
Тепер у мене, ( трішечки в потертостях),
Світлини є всіх вишуканих страв:
І лобстери, і фуа-гра, і фугу...
Слина по підборіддю аж тече...
А він вже шле одну світлину й другу
Де в норковім манто... чуже плече.
Альбом від тих світлин вже розпирає,
Там діаманти, золото, взуття...
"Щедрішого" бойфренда хтось ще має?..
Такого кожна жде усе життя!
Для чого забивати шафи в хаті
І замовляти сейфи для прикрас?
Ми ж скромні люди, зовсім не пихаті,
Багатство не виносим на показ.
З коханим рай у шалаші я чула,
Смачніші макарони ніж омар...

Чому лише частенько зводить скули
Коли світлину принесе поштар?..

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=772596
дата надходження 21.01.2018
дата закладки 21.01.2018

Ганна Верес

Рушник (Слова для пісні)

[u](Присвячую своїй мамі Ходак Феодосії Іванівни).[/u]

Погляну на рушник, що мама шила,
Вустами до узору доторкнусь,
Так за життя вона й не відпочила,
Дитям до її серця пригорнусь.

«Літа мої твої вже доганяють,
І доля дивно схожа на твою:
Ті ж колисанки внуків забавляють,
У них вплітаю власну таїну.

Матусю, моя мила, рідна ненько,
Уже і в мене коси у снігу.
Пробач, – промовлю щиро і тихенько, –
Тепер я знаю слів твоїх вагу.»
17.01.2018.

Ганна Верес (Демиденко).

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=772434
дата надходження 20.01.2018
дата закладки 21.01.2018

Олена Жежук

Її ім'я звучить неначе річка…

[b][color="#0416bf"][i]Її ім'я звучить неначе річка –
В нім стільки світла, сонця і тепла…
Жаги найвища нота віковічна,
Де світ кружля і обертом земля.

В її очах сховались дивні зорі,
Душа налита сонцем вщент й сповна.
Її слова гойдають хвилі в морі,
З-під вій сміється молода весна.

І розцвітають соняхи в долонях,
А за спиною крилами вітри
Несуть ім'я те, і той дивний сонях…
У ті світи, де треба ці дари...
[/i][/color][/b]

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=772441
дата надходження 20.01.2018
дата закладки 21.01.2018

Nino27

Я вдячна, Ангеле, … прости…

[b][i][color="#5900ff"]Я вдячна, Ангеле святий
За це, що коли важко йти,
Коли ламаються мости,
В важкі хвилини самоти -
Я не одна, бо поруч Ти.
- - - -
Я знов втомилася...І Ти
сумуєш, Ангеле, прости...[/color][/i][/b]

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=772460
дата надходження 20.01.2018
дата закладки 21.01.2018

Володимир Присяжнюк

Білих квітів голівки невінчані

Я для тебе знайду підсніжники
На галявині пізнього січня-
Білі квіти на білому ліжнику,
Диво з див, притягально-магічне.

Та зривати красу не стану-
Просто зроблю миттєве фото-
Його вишлю тобі на пам’ять-
Ти, надіюсь, не будеш проти.

Нагадають хвилини ніжності
Білих квітів голівки невінчані-
Я для тебе знайду підсніжники
На галявині пізнього січня.
© Володимир Присяжнюк
20.01.2018

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=772451
дата надходження 20.01.2018
дата закладки 21.01.2018

Lana P.

ПІСНЯ ЛІСУ

Відкрилась брама лісу ранньої пори.
Лепече свіже листя вітру небилицю,
Яскраве сонце усміхається згори
До трав пахких, що так і просяться в копицю.

Зелені віти розтулили диво-світ,
Вустами ловлять потаємну насолоду,
Додолу сиплеться пилок — зі сосен цвіт —
На оксамитний мох, що держить прохолоду.

Медунками і рястом уквітчався шлях,
Зі свіжістю нектар просочується в груди.
Кущі, дерева веселяться в солов’ях,
І пісня лісу розливається усюди.

Голубку голуб ніжно обійняв крильми,
Воркує милій казоньку — витають гами.
В мелодіях весни вже розгубились й ми —
Дві долі розійшлись терновими стежками.
20/01/17

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=772471
дата надходження 20.01.2018
дата закладки 20.01.2018

Наталія Ярема

КОЛИСКОВА

Люлі, моя донечко!
Нічка за віконечком.
Сплять малята,
Сплять звірята.
Спи, маленьке сонечко...
Люлі, моя пташечко,
Ти-для мами щастячко.
Ти для тата-зіронька -
Наша ти лебідонька!
Люлі-люлі, квіточко,
Від зими до літечка
Виростай, дитиночко,
Наша ти кровиночко!
Доле наша, долечко,
Не ходи по полечку,
А ходи до донечки
І світися сонечком!

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=772367
дата надходження 20.01.2018
дата закладки 20.01.2018

Людмила Пономаренко

Часу плин

Чую знов щебетання малечі,
Наче знов поміж неї й сама…
Шаллю теплою кутає плечі
На шкільному подвір’ї зима.

І торкається невипадково
Серця лагідність теплих думок,
Коли йду поміж кленами знову
Там, де кличе знайомий дзвінок,

Де помешкання спогадів давнє,
Де уроків моїх голоси
І те щось несподівано-справжнє,
Що підносить на хвилю сльози…

Не впізнати алею кленову,
Сиві сосни торкаються хмар…
Нескінченність життя в обновах
Все нотує старенький ліхтар.

Часу плин не здивує нікого,
Та чому ж тоді серце щемить,
Як іду до шкільного порогу
Проживати вже пройдену мить?

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=772268
дата надходження 19.01.2018
дата закладки 19.01.2018

Радченко

А сніг кружляє за вікном (акро)

[b]А[/b] сніг кружляє за вікном,

[b]С[/b]лідів зима не залишає.
[b]Н[/b]акрила поле полотном
[b]І[/b] місто в біле одягає,
[b]Г[/b]аптує вміло на вікні

[b]К[/b]азкові, ніжні, візерунки.
[b]Р[/b]іздвяних свят веселі дні
[b]У[/b]сім дарують подарунки.
[b]Ж[/b]артує вітер:по снігу
[b]Л[/b]егенько біга, сніг куйовдить.
[b]Я[/b]ка краса — я шепочу,
[b]Є[/b] ж казка — поряд вона ходить.

[b]З[/b]атишшя дивне у душі,
[b]А[/b] ще — печаль напрОчуд світла.

[b]В[/b]ірші...Знов пишуться вірші
[b]І[/b] туга сумнівів затихла.
[b]К[/b]ружляє тихо-тихо сніг,
[b]Н[/b]ехай зима розкаже казку
[b]О[/b]двічну, як цей білий світ —
[b]М[/b]иттєвість раптом скине маску.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=772209
дата надходження 19.01.2018
дата закладки 19.01.2018

Надія Башинська

СРІБЛИТЬСЯ СНІГ… СВІТ СЯЄ БІЛИЗНОЮ!

Сріблиться сніг... світ сяє білизною,
і лине до небес церковний дзвін.
В Йорданських водах нині освятився
Божий Син!

Над ним в безмежній голубій блакиті
тріпоче голуб білими крильми.
То зійшов Дух... весь повен благодаті,
до Землі!

О дай, водице, сили душі й тілу,
щоб всі ми в мирі й злагоді жили.
Щоб Божою любов'ю освятились
й наші дні...

Сріблиться сніг... світ сяє білизною,
і лине до небес церковний дзвін.
В Йорданських водах нині освятився
Божий Син!..

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=772136
дата надходження 19.01.2018
дата закладки 19.01.2018

СЕЛЮК

СМЕРТЬ ГЕРОЯ (Із пережитого)

(ЕКСПРОМТ)
На цвинтарі уже сьогодні,
Було почато другий ряд…
Зима на дворі, дні холодні,
Що свіжий хрест, то наш солдат.
Цвинтар мовчав, ридало небо,
Здалось, що дощ солоний був…
Дощу було навіть нетреба,
Ридали всі, хто небо чув.
Усі хто тут лежить – герої,
Їм доля випала така.
Не повернутися із бою,
Честь відстояти козака.
Прощались всі – синок, дружина,
Старенька матір голосила
І всі ридали, бо не сила
Було утриматись від сліз…
В руках у сина була пляшка,
А в ній у трубочку бумажка.
Потім дізнались односельці…
Його малий синок Тарас
Лишив записку в пустій пляшці: -
«Тато загинув за Донбас».

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=772141
дата надходження 19.01.2018
дата закладки 19.01.2018

Світлана Семенюк

Золота Лебідка

Змахнула Осінь чарівним крилом…
Засумувала Золота Лебідка, -
Під білосніжним сніговим рядном ,
Від холоду вмира остання квітка.

Огорнена у смуток і печаль -
Зронила на поля дощу сльозинки…
Збираючись летіти в синю даль -
На згадку кинула іще листки-пір'їнки.

-Прощай Лебідко! Тільки повернись!
Вона - лише крильми затріпотіла.
Піднялась гордо у небесну вись -
І полетіла… в вирій полетіла!

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=758256
дата надходження 01.11.2017
дата закладки 19.01.2018

Світлана Семенюк

Порожня колиска

Порожнє лелече гніздо одиноко стоїть
У кроні стрункої акації, поблизу хати.
Іще восени, здійнялися лелеки в політ,
Мабуть, полетіли весну барвінкову шукати…

Гніздо - то колиска, наповнена ніжним теплом….
Щороку у нім виростають малі лелечата.
Під зорями ясними і материнським крилом
Вони засинають, ростуть, роблять спроби літати.

Стареньке гніздо – неприступна фортеця і дім!
Тут кожна галузка любов*ю батьків обігріта,
Щоб затишно було малечі, все літечко, в нім.
Зимою ж - холодне, самотнє, шматоване вітром!........

Але, вже невдовзі, прилинуть лелеки в село,
Акація вкриється квітом. Весна уже близько!
І знову цвістиме життям одиноке гніздо!
Знов будуть пташата!
А поки… порожня колиска!..

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=772176
дата надходження 19.01.2018
дата закладки 19.01.2018

Н-А-Д-І-Я

Зі сцени сходить треба вчасно…

[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=vQUPb3x7WPc[/youtube]

Зі сцени сходить треба вчасно,
І не кажи, що ще не час.
Аплодисментів вже нерясно,
І забувати стали нас.

Та ми надіємось, все ж любим,
І щоб пом"якшить гіркоту,
Свою надію все ж голубим,
Плекаєм мрію, та не ту.

Надія тішить, зігріває,
І зводить з розуму підчас.
Але в цей час ми ще не знаєм:
Давно забули вже про нас.

І десь багаття мрії гасне,
І ледве блима промінець,
Та почуття, що так прекрасне,
Згасить не зможе вітерець...

Бо ми погане все забули,
І пересіяли зерно,
І живемо лиш тим минулим,
Хоч й не повернеться воно..

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=772182
дата надходження 19.01.2018
дата закладки 19.01.2018

Надія Башинська

КРАПЛИНКА ЩАСТЯ

Як гарно грає барвами, ясна,
мала росинка в ранішньому сонці.
Радіє син і донечка мала.
Краплинка щастя на її долоньці!
Краплика щастя... росяні луги,
густі ліси, що так пахнуть грибами!
Доріжки-стрічки, що біжать у світ
і квітнуть споришем і чебрецями.

Краплинка щастя... Краплинка щастя.
Краплинка щастя у вранішньому сонці.
Краплинка щастя... Краплинка щастя.
Краплинка щастя у доні на долонці.

Краплинка щастя... кущ бузку в цвіту,
жовтогарячі соняхи, джерельце.
Ключ журавлів, який несе весну.
Ой, як йому завжди радіє серце!
І мамина усмішка осяйна,
і погляд татуся, що сяє ясно!
І наші чорнобривці під вікном,
і вишні, що вродили рясно-рясно!

Краплика щастя... неповторна мить,
що ніжністю у зорях розіллється.
Рясним дощем над полем прошумить,
і сонцем крізь пітьму проб'ється.
Що б не було... дитино, пам'ятай!
Нехай з тобою буде й ця перлина.
Краплиною ясного щастя є
для нас всіх й наша сонячна країна!

Як гарно грає барвами, ясна,
мала росинка в ранішньому сонці.
Радіє син і донечка мала.
Краплинка щастя на її долоньці...

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=771990
дата надходження 18.01.2018
дата закладки 18.01.2018

Любов Вакуленко

ВТОМИЛАСЯ…

Мені здається серед ночі,
де зірка в вишині горить,
Неначе твої сумні очі
на мене дивляться згори...
Неначе голос тихий чую,
він десь із всесвіту луна...
Я за тобою так сумую,
ми тут всі разом, ти - одна.
Чи біль тебе хоч там залишив,
чи там тебе хоч хто зустрів?
Я тут втомилася від тиші,
як і втомилася від слів...

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=771854
дата надходження 17.01.2018
дата закладки 18.01.2018

Миколай Волиняк

Як тінь… могили і хрести.

Все пам’ятаємо шакали,
Ми знаєм хто ви… Автори.
В Котлах, як Градами вбивали,
Господь наш бачив все згори.

Хто пережив той не забуде,
В крові залишені сліди….
Ніщо не буде в нас забуте,
Як тінь, могили… і хрести!

Тож прощень звірі не благайте,
Могили лише сплять в землі.
Пощади вбивці не чекайте,
Ні наші змії…, ні в Кремлі.

У серці кожному руїна,
Посохли ріки… без води.
Кричить згвалтована країна,
То змова виплодків Орди!

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=771867
дата надходження 17.01.2018
дата закладки 18.01.2018

Таня Світла

Ностальгія

Це було так давно —
40 років тому.
Теж зима й снігопад особливий,
тихо сипав сніжок
і на сонці блищав
діамантовим переливом.
Ми за руки тримались
і йшли просто так,
милувалися білим покривом.
Пам’ятаю сказала:
— Не буває, щоб так,
так чарівно, казково-красиво.
Справжнє свято душі —
лагідний снігопад
відгукнувся знайомим мотивом,
де кружляє сніжок
для одних тільки двох
і для них обертається дивом.
Скільки різних снігів
з того часу пройшло
кожен був по-своєму важливим
та такого, як той,
більше вже не було —
з діамантовим переливом.

01.2018 р.

01.2018р.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=771893
дата надходження 17.01.2018
дата закладки 18.01.2018

Ганна Верес

Розпинають Україну 2

Розпинають Україну
Зсередини й зовні…
Краще плем’я її гине.
Реформи – позорні.
Розпинають Україну –
Кров’ю запивають.
Могилами – не своїми ж –
Землю засівають,
А нашими – слов’янськими –
Ще й душі катують,
Із ордою поганською
Пекло нам готують.

Розпинають Україну
Із півдня і сходу…
Похоронні дзвони линуть –
Меншає народу.
Розпинають-четвертують,
Граблять до нестями,
Про «досягнення» звітують,
Та ведуть до ями.
Розпинають щогодини
Без жалю небогу…
Біду-лихо розбудили,
Згубили й дорогу.

Розпинають Україну
Магнати та Раша,
Не дозволимо ж загинуть
Україні нашій!
Досить, люде, глум терпіти –
Шаблі пора брати,
Козаків ми славні діти,
Не даймо забрати
Ані Донець із землею,
Ані Крим із морем…
Україну зшиєм-склеїм,
Переборем горе!
4.01.2018.

Ганна Верес (Демиденко).

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=771978
дата надходження 18.01.2018
дата закладки 18.01.2018

Серго Сокольник

Поетам чоботи…

Леся Миронюк- Ви , напевно, за сандалями скучили... (з коменту під викладеним мною на Фейсбуці "літнім" фото)))

Поетам чоботи не до лиця.
Ми генерали іншого взірця.
Завжди роззуті... Долею сприйняв,
Як босі душі ріже навмання
Брехні спокуса... Це ота стерня,
Що розріза поезію щодня
Під запит збанкрутілих "вчителів",
Яких інакший гріє "підігрів",
Які (ой, не до ночі!!! Не засну!..)
Чоботями зачавлюють весну
В баюру зимну з талої води...
Та сніг розтане! Стане ще туди,
Де плескав чобіт бризки навкруги,
Тендітний дотик босої ноги...
Можливо і в сандалі... Нумо, став!
Нога в сандалі- то нога ота,
Якою ще Фірдоусі ступав...
І я також ногами твердо став
На поле бою генералом муз.
Ой, як не до вподоби це комусь-
Що не замовне я пишу... Своє...
Ходить босоніж холод не дає.

© Copyright: Серго Сокольник, 2018
Свидетельство о публикации №118011800268

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=771927
дата надходження 17.01.2018
дата закладки 18.01.2018

Протоієрей Роман

Полин цвіте

Полин цвіте – гірку любов віщує,
І ти, як зірка, губишся в блакиті…
Неправда те, що Правда торжествує,
Її тріумф, на жаль, не в цьому світі!

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=771939
дата надходження 18.01.2018
дата закладки 18.01.2018

СЕЛЮК

ЗИМОВА КАЗКА

Немов прокралась зимонька у двері,
Засіяла снігами всі стежки.
І стало біло, наче на папері,
Дороги позникали навпрошки.

А вона пишна, вбралася у біле,
Як наречена вельон одягла,
Упала снігом, начебто зомліла,
Із Морозенком на поля лягла.

Летять сніжинки, як пушинки білі,
Танцюють при хурделиці танок.
І гонить вітер сніговія хвилі,
І б’є мороз у зимовий дзвінок.

Зима чарує, сліпить і голубить,
В постелі білій все неначе спить.
Лиш вітер зрідка дує в сольні труби,
То, як же таку казку не любить…

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=771961
дата надходження 18.01.2018
дата закладки 18.01.2018

Коток Оксана

Шкільний альбом

Шкільний альбом схотілось погортати...
Колеги юні - в кучерях, стрункі.
Усім вдалось себе до крихітки віддати
Колишнім учням, що тепер батьки.

Як вам живеться, хлопчики й дівчатка?
Ви в пам'яті маленькі назавжди!
Вже покоління вас, кого вели за парту ,
Щоб вчить читати букви і книжки.

Живе дух школи в цих старих альбомах,
І ніби з фотографій чути, як дзвенить дзвінок.
Літа ідуть, лишивши в серці теплий спомин
Й надію, що для мене ще не скінчений урок.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=771471
дата надходження 15.01.2018
дата закладки 15.01.2018

Ганна Верес

Вдивляюсь у портрети

Вдивляюсь у портрети вояків,

Що полягли героями в Донбасі,

Й сльозу ковтаю: за гріхи які

Сини Вкраїни згинули на пласі?

Чому ж не всім болить АТО-війна?

Може, тому й не бачать тих портретів?

Чи знають вони, що таке вина

За крила зламані, потрібні так для злетів?

З портретів – очі – темні, голубі,

Закохані в життя і небо синє.

Вони мені наказують й тобі,

Щоб кожен став землі своєї сином.

Читаю в них не докір – тільки біль,

Який не передать ніяк словами:

Не можуть те пробачити собі,

Що землю не звільнили від навали.
30.12.2017.

Ганна Верес (Демиденко).

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=771487
дата надходження 15.01.2018
дата закладки 15.01.2018

Н-А-Д-І-Я

Відлига

[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=v6d78pIkfFg[/youtube]

Відлига - це на щось надія,
Це - потепління серед зим.
Таємно квітне чиясь мрія,
Маленьким вогником, блідим.

І ти малюєш вже картину,
(От тільки б мрію не злякать).
Що буде потім? Відпочину...
І знов в фантазії блукать.

Відлига взимку - ненадовго,
Бо раптом вдарить морозець.
Від мрій залишиться - нічого.
Пішло усе тут нанівець.

Засипе сніг усі бажання,
Доріжки мрії замете.
Та все ж у серці є вагання:
Ще, може, білим зацвіте?

Відлига в серці теж буває.
Це значить, що надія є,
Бо серце добре пробачає,
І болю вже не завдає...

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=771108
дата надходження 13.01.2018
дата закладки 13.01.2018

Ганна Верес

Зоряна ніч, невесела

Зоряна ніч, невесела,

Сумно дивилась згори

На поруйновані села

І на чужі прапори,

І на поля, почорнілі,

В ранах там стогне земля,

І на міста, спорожнілі,

Від «подарунків» Кремля.

Раптом ту ніч сколихнуло

Вибухом, і не одним,

Небо знов стало похмуре:

Нове убивство під ним.

І поселилась тривога

В темній небесній імлі…

Де та надійна дорога,

Край покладе що війні?!
19.10.2014.

Ганна Верес (Демиденко).

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=770826
дата надходження 11.01.2018
дата закладки 12.01.2018

Ганна Верес

Без любові змарніє світ

Загубилось кохання наше

На життєвих німих стежках

І ніхто уже нам не скаже,

Чом та ноша була тяжка.

Загубилося… Плаче осінь,

Бо не зна, куди забрело…

Чом же серце болить і досі,

Як любові там не було?

Розійшлися путі-дороги,

Лиш у дітях лишився слід,

А у нім – непроста тривога:

Без любові змарніє світ…
15.07.2016.

Ганна Верес (Демиденко).

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=770952
дата надходження 12.01.2018
дата закладки 12.01.2018

Ганна Верес

Місячна ніч

Створивши дивну казку вечорову,
Німий дивився місяць ізгори,
Він сяйво лив на поле і діброву,
І на стрункі, високі явори.

Змією яр глибокий, невеселий,
Підповз до перехрестя двох доріг,
Він поєднав забуті Богом села…
За що вони спокутують свій гріх?

Зірки дрібненькі ночі догоджали,
Ще ранок вітру крила не нап’яв.
І кропива у час такий не жалить –
Зізнався у коханні їй реп’ях.

На воду не сповзли іще тумани,
Тому свинцем дзеркалить її длань,
І тільки сон їй голову дурманить,
А місяць Шлях Чумацький осідлав.
11.11.2017.

Ганна Верес (Демиденко).

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=770286
дата надходження 08.01.2018
дата закладки 08.01.2018

Ганна Верес

Птахами їх миру нарекли

На плечах у ночі спали зорі,
Трави впали в обійми роси…
Гай виднівся, темний, непрозорий,
Пару голубину запросив.

Голубочки довго воркували,
Мріяли про завтрашній політ,
Адже їм зозуля накувала,
Що вони врятують білий світ.

Ранок прийде – роси позбирає –
Голуби піднімуться у вись,
Відшукають в небесах корали,
Що зібрало сонечко колись.

Закружляють у безмежнім небі,
Синява торкнеться до їх крил,
Берегтимуть мир для себе й тебе,
Птахами ж їх миру нарекли.
28.05.2016.

Ганна Верес (Демиденко).

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=770285
дата надходження 08.01.2018
дата закладки 08.01.2018

Н-А-Д-І-Я

Чом зажурився, голуб сизий?

[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=uC9fJOq1JF4[/youtube]

Чом зажурився, голуб сизий?
Чому неспокій на душі?
Немолодий, та все ж красивий.
Невже замучили дощі?

Сидиш самотній. Де голубка?
Чому до хмар ти не летиш?
Одна літає твоя любка,
А ти від холоду тремтиш.

Покинь в думках своїх тужити.
Дивлюсь: нетронуте зерно.
Ти здатен гнізда в парі вити.
Зніми з душі думок ярмо.

Свої розчесуєш все крила,
Намокли, мабуть, від дощу.
Ти не спіши складать вітрила...
Я так тебе про це прошу.

Ще вийде сонце із-за хмари,
Осушить крила, полетиш.
Всіх заворожать твої чари...
Думки нерадісні залиш.

Іще заграє промінь сонця
В твоїх засмучених очах.
Осяде сум цей десь на донці
В цих безкінечних, злих дощах...

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=770207
дата надходження 08.01.2018
дата закладки 08.01.2018

Шон Маклех

Довершено: Місто Чуми

«За довжелезними столами часу
Бенкетують господні лелеки.
Вони випивають очі зрячих
Та очі незрячих,
Серця тіней владарюючих…»
(Пауль Целан)

Місто
Де кожен доктор на лелеку схожий –
Дзьобатий.
Кожен лікар вбраний у чорне
Димить сіркою, носить намисто
Гірке часникове – бо лікар.
Кожен лікар – лелека.
Кожен знахар – чаклун.
Кожен доктор – Фауст –
Ото ж бо. Бо це місто пошесті.
Місто, де кожен витягує жереб.
Жереб – жереп – жер би, та вона
Чума – нас жере,
Може я теж щось витягну:
Щось мені випало:
Чи то маска чумного доктора,
Чи то маска Чорного Пса –
Того, що приходив до Фауста,
Що видивлявся Nova Stella
У небі чорному – зірку Lucifer,
Що віщувала чуму –
Яка прийшла таки в Місто,
Що стало Містом Чуми,
Містом людей-лелек
Чорногузів,
Чорновбраних людей-птахів:
Мелянхляйнів Гіпербореї.
Три монети для доктора –
Фаусте, Вам три монети –
Злоті – три ноти –
Заграйте на них музику – на сопілці…

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=770280
дата надходження 08.01.2018
дата закладки 08.01.2018

Володимир Бабієнко

Новий рік на казковім коні

Новий рік на казковім коні
Прискакав крізь засніжені далі.
Кольорові гірляндні вогні
Засвітив у прикрашенім залі.

Новий рік – свято зна́чне для нас.
Ми його зустрічаєм охоче.
Бо, надіємось, саме в цей час,
Принесе він для нас щось хороше.

Що я хочу усім побажать?
Щастя, миру, здоров’я до неба,
Новий рік ще сто літ зустрічать,
Ну, а більше нічого й не треба.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=769784
дата надходження 05.01.2018
дата закладки 06.01.2018

Наталка Долинська

Передріздвяні згадки…

А пам`ятаєте, як ми Різдвяні дні
Із нетерпінням й трепетом чекали.
В торбину нашу пундики смачні
Матуся для бабуні накладали
І ми малі навипередки з вітром,
Летіли до знайомої хатини,
Вона ж стрічала нас з віконця світлом,
І ароматом пиріжків, малини.
Садила всіх бабуня за столом,
Румяні голубці, кутя із медом.
Бабусин дім...Як те давно було!
Та і зима не схожа щось на себе...
Чи може то розплакалась вона
Від давніх споминів разом зі мною?
В душі тріпоче пам`яті струна,
Наповнена і жалем, й теплотою.
Неначе бачу крізь завісу днів,
Ту найдобрішу посмішку у світі!
Й до болю так схотілося мені
З бабусею в дитинстві посидіти....

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=769847
дата надходження 05.01.2018
дата закладки 06.01.2018

Ганна Верес

О музо, не дозволь душі старіть!

До осені вже просяться літа…
Візиткою – сріблясто-білі скроні…
Давно без танцю вечори й свята,
Але поезій дозрівають грони.

А в них – любов жагуча до життя,
Ота, що в муках іноді рятує
І душу змушує пройти крізь каяття,
А чи, як кат, без вироку катує.

Важкий процес народження творінь,
Коли в борні – реальність і сум’яття…
О музо, не дозволь душі старіть,
Щоби не стало це моїм розп’яттям.
26.10.2017.

Ганна Верес (Демиденко).

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=769881
дата надходження 06.01.2018
дата закладки 06.01.2018

СЕЛЮК

МОЯ ХМАРИНКА

Ти пронеслась хмаринкою вгорі
І тінь забрала із собою в поле.
Злетілись до порогу снігурі,
Бо знову морозенко серце коле.
Стежки задуло снігом ще вночі,
Ліс посірів, в дупло сховалась білка.
Дрімають на морозі пугачі,
Вчепився дим сусідського причілка.
Перлинами проміння на снігу
Схрестило шпаги у морозну днину.
Гонить сніжинки вітер на бігу,
Збирає їх у пишну хуртовину.
А ти летиш і бачать небеса,
Мороз без тебе огортає серце.
Сніги – фата в повітрі нависа
І виграють знов неповторним скерцо.
Настане час, коли прийде весна,
Тепло замінить стомлене студене.
Весняна заспіває тишина,
Вернешся ти хмаринкою до мене.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=769902
дата надходження 06.01.2018
дата закладки 06.01.2018

Н-А-Д-І-Я

Різдво Христове

[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=6hlm5u239bw[/youtube]

Опустивсь на землю вечір,
Світле сяйво розлилось.
І дорослим, і малечі
По всім хатам розійшлось.

Зайшов Вечір ось до хати,
Подививсь - багатий стіл.
Гостей можуть тут стрічати:
Є тут хліб святий і сіль.

І усміхнений господар,
Повна хата тут дітей.
Знать, хазяїн цей не ледар,
І усмішка до гостей.

На столі всього вдостатку:
Пироги, кутя, вино.
Чепурив до свят кімнатку,
Вигляда гостей в вікно.

А надворі сніг лапатий,
Подарунок цей до свят.
Хай щастить оцім всім в хаті.
Кожен святу дуже рад...

Бачить, в хаті люди добрі.
У сім"ї цій завжди лад.
Зарожевився вже обрій...
То ж піду до інших хат...
______________________-

Друзі мої! Вітаю вас всіх з Різдвом Христовим..
Будьте щасливими і здоровими.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=769919
дата надходження 06.01.2018
дата закладки 06.01.2018

Східний

Всміхалась ружа у вікні

Всміхалась ружа у вікні,
Бо дивував етюд зимовий.
Останнім часом дивні дні
І сніг не падає святковий.

Можливо час настав весни,
Стосунків ніжних у коханні.
Чи літні не пройшли ще сни,
І мариться все на світанні.

Та ні, мабуть таки зима –
Короткі дні і довгі ночі.
Вже й різдвяна горить зоря,
І Немовля в руках Дівочих.

А за вікном, немов весна,
А чи зими терпкі вагання.
Червона ружа розцвіла,
Вся зашарілась від кохання.

Мені теж хочеться весни,
Мов шовк, пелюсточок любові,
Сказати тій, одній: «Прости!»
Та дні поки іще зимові.

06.01.2018 р.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=769930
дата надходження 06.01.2018
дата закладки 06.01.2018

Надія Башинська

СИН БОЖИЙ НАРОДИВСЯ… УВЕСЬ СВІТ ЗВЕСЕЛИВСЯ!

Син Божий народився... Увесь світ звеселився!

У яскині пахне сіном, Божа мати тут із сином.
Колисає мати сина, це є Божая дитина.

Син Божий народився... Увесь світ звеселився!

Ой щаслива Божа мати... Біля світлого дитяти
ясні Ангели співають, з Днем народження вітають.

Син Божий народився... Увесь світ звеселився!

Пастушки малі з ягнятком прийшли й тішаться дитятком.
Ладан, золото і миро три царі дарують щиро.

Син Божий народився... Увесь світ звеселився!

Ой радіймо, добрі люди, буде правдонька повсюди.
Бо прийшла Божа дитина, щоб щаслива стала днина!

Син Божий народився... Увесь світ звеселився!

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=769964
дата надходження 06.01.2018
дата закладки 06.01.2018

Галина Брич

МАТЕРИНСЬКА СВЯТА ВЕЧЕРЯ

Вона так звикла. Удосвіта встала,
Причепури́лась, хустку підв’язала,
Перехрестилась, глянула в вікно
На білосніжне сяюче панно.
Димок приємно, з печі, лоскотав,
Взялась готовити дванадцять страв.
Ще звечора грибочки намочила
І борошно просіяла, струсила,
Ледь пригубила зварений узвар,
Приготувала посуд-антиквар...
Творилось диво вмілими руками -
Так вміють тільки вправні руки мами.
Кутя, капуста, борщ пісний і вушка,
І пампухи, й вареники, і юшка…
Упоралась…Святкова скатертина,
Свіча, підсвічник - спадщина родинна -
Усе, як за́вжди. Дідуха принесла,
Поправила скруче́ні перевесла,
Чистенько вмилась, Богу помолилась,
Діждала, поки зірка засвітилась,
Закликала покійних маму й тата,
Забідкалася: як же ж там внучата
І донечка десь там, за тим кордоном,-
Таки, мабуть, щось сталось з телефоном…
Молилась ще за сина, що на сході,
На проклятій війні…давно…відтоді…
Потрошки, як годиться, куштувала
І « Бог предвічний…» заколядувала.
Всміхався місяць з зоряних небес.
Десь там, далеко, обізвався пес.
« А стіл, - зітхнула, - хай стоїть, хай жде,
Бо, може, хто приїде чи прийде́…»

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=769667
дата надходження 04.01.2018
дата закладки 05.01.2018

Олександр Мачула

То не моя війна

І вічний бій, нам спокій тільки сниться, –
писав колись відомий всім поет.
Початок цей для оди знадобиться б,
але боюсь, що вийде все ж памфлет.

Одна фіндюрка, розпустивши пір’я,
казала якось – нудять чоловік,
одноманітність: дім, сім’я, ганчір’я…
Стомилась коротати так свій вік.

Що захисник і добувач, то ясно,
машина, дача, кошти – все його.
Що вдячна чоловіку вона красно,
та мало їй уже всього того.

Що їх, красунь, потрібно дивувати,
війну вести за серце всякий раз,
чарівністю своєю покоряти…
Кормити ж і поїти – водночас.

Такі завжди бажають рибку з’їсти
і разом з тим на тепле місце сісти…
Але скажу відверто, – Ні хріна,
підтіпанки, то не моя війна!

27.12.2017

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=768335
дата надходження 27.12.2017
дата закладки 27.12.2017

Ганна Верес

Тікає ніч на інший бік планети

Тікає ніч на інший бік планети
І сни пливуть у недосяжну даль,
Не спиться совам, матерям, поетам,
І неспокійна в річечці вода.

Не сплять також холодні очерети,
Забрівши в воду майже до колін.
Дописують свої вірші поети,
А поряд з ними – свічка на столі.

Тривожить небо зірочка ранкова,
І соловей пісень ще не веде.
Здається, що нема ніде й нікого,
Та день новий, усе-таки, гряде.
7.10.2017.

Ганна Верес (Демиденко).

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=768336
дата надходження 27.12.2017
дата закладки 27.12.2017

OlgaSydoruk

Скупые строки - без оков…

И снова - месяц молодой…
Не в такт - мерцание каратов…
Закон один для всех - простой…
И не нуждается в дебатах…
Скупые строки - без оков…
Но только сложностью богаты…
У эпилогов вещих снов -
Не поминальные набаты…
Утихомиренная боль -
У чёрно-белых, и цветастых…
Не переменчивый - пароль:
Кривою систолой из счастий…

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=768380
дата надходження 27.12.2017
дата закладки 27.12.2017

majra

Блукає осінь

Блукає осінь між сумних дерев,
Дощем печаль на сіру землю сіє...
Де брати віру, із яких джерел?
І де шукати втрачену надію?

Нестерпну осінь змінює зима,
І стала зовсім непривітна хата.
Вже й не живу, а тлію крадькома,
Завжди у всьому в тебе винувата...

Хотіла заперечити тобі,
Та слів потрібних я не підібрала.
Душа втомилась в марній боротьбі,
Але тобі нічого не сказала.

Та, врешті решт - для чого це мені?
Ні радості, ні просвітку, ні волі.
На цьому світі я горю в вогні,
Чи кращої не заслужила долі?

Я вийду з дому і піду в світи,
Хай будь що буде - краще або гірше!
Що буде далі - не побачиш ти,
А я життя пізнаю зовсім інше.

Коли сади розквітнуть навесні,
Яскраве сонце серце відігріє.
І може щастя стрінеться мені,
Я тішусь тим, що вже про нього - мрію!

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=762628
дата надходження 27.11.2017
дата закладки 26.12.2017

majra

Життя - це мить, яка минає…

Мамочко! я так тебе прошу!
Вийди на хвилинку з інтернету!
Я для тебе казку напишу,
Намалюю принца і карету!

Я для тебе печиво спечу,
Я великий, і давно все вмію.
Я з тобою в космос полечу,
Щоб здійснити найгарнішу мрію!

Мамочко! я так тебе люблю!
День і ніч! і літом, і зимою...
Вийди з інтернету, я не сплю,
І побудь хвилиночку зі мною.

...Павутина оповила нас,
І думки, і розум поглинає.
Бережіть дітей своїх! і час,
Бо життя - це мить, яка минає...

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=764244
дата надходження 05.12.2017
дата закладки 26.12.2017

majra

Тобі сніжинка впала на волосся

Тобі сніжинка впала на волосся,
Але, чомусь не тане?.. Боже мій!
Як час летить! а ще не все збулося
Із тих високих і рожевих мрій!

Троянда, наче серце, червоніє,
Перлинкою скотилася сльоза...
Все, як колись! душа моя радіє,
Хоч ти іще нічого не сказав!..

Сьогодні ми, вже втомлені літами,
Зустрілися на березі ріки.
Рука в руці... і наше щастя - з нами,
І хай летять до вирію роки...

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=765933
дата надходження 14.12.2017
дата закладки 26.12.2017

majra

Ну, а я прощаюся з тобою

Ой, не сталось радості з тобою...
Юність відлетіла в синю даль.
В літній вечір стрілася з журбою,
Осінь принесла мені печаль...

Вже й зима...гойдає білі віти,
Іній осипається згори.
Ти приніс мені розкішні квіти,
Тільки - про любов не говори!

Хай вона живе сама собою,
В тих яскравих і щасливих днях!
Ну, а я прощаюся з тобою,
З квітами зів"ялими в руках...

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=766520
дата надходження 17.12.2017
дата закладки 26.12.2017

majra

Хризантеми

Хризантеми ще не відцвіли,
Яблука червоні переспіли.
...Ми колись щасливими були,
Але щастя втримати не вміли.

Полетіли в вирій наші дні,
І назад вже не знайдуть дорогу.
...Хризантеми хтось приніс мені
І поклав на сніг біля порогу!

Зупинюся серед суєти,
Тане сніг, а крапельки солоні...
Відчуваю - зовсім поруч ти,
Яблуко тримаєш у долоні...

Як же так?! для чого ми жили,
Спогади у серці заболіли!..
...Ми колись щасливими були,
Але щастя втримать не зуміли.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=768250
дата надходження 26.12.2017
дата закладки 26.12.2017

rutzt

Помер чумак…

Помер чумак. Воли осиротіли.
Застигла валка, скинувши шапки,
Вже хрест стрункий чатує на могилі
Та ріжуть небо жайворів крапки.
Не кличе в мандри пил на видноколі,
І день чужий, і ніч уже чужа,
Не буде ані хліба, ані солі,
Та іншого, чим тішилась душа.
Для других далі житимуть стихії,
Забуде всесвіт тіло молоде,
Хіба що дощ осінній хрест обмиє,
Та дикий мак улітку зацвіте.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=768214
дата надходження 26.12.2017
дата закладки 26.12.2017

Надія Башинська

А ОДИНОКА НАША ХАТА… ЖДЕ

А одинока наша хата... Жде. Хоч холодно на вулиці.
Морози.
Малює вітер на вікні для неї віточку мімози.
Нагадує, що холод перейде, утихнуть віхоли-завії.
- То ж не сумуй... Чекай. Плекай свої, хатино, світлі мрії!
А як лелеки весни принесуть,
зів'ють гніздечко ластів'ята... Прокинешся.
Зрадієш! Із міста знов повернеться до тебе мати.
І клопотатись буде. Сад...Город... Та ж внуки приїздять!
Чим частувати?
Самотня наша хата... Жде. Без неї в місті одинока й мати.
І хоч щебечуть внуки... добре їй. І дочка старанна
розради додає.
Та сниться матері і хаті одне й те ж:
додому мати
дорогами засніженими
йде...
Ти не сумуй, матусю! Не сумуй.
В своє гніздечко й ми прилетимо. Зрадіє сад в цвіту.
А вишня, як завжди, щоранку зазиратиме в вікно.
Тут буде затишно усім.
І щебетатимуть маленькі ластів'ята.
І усміхнеться до нас всіх
наша весела,
добра
хата.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=768003
дата надходження 25.12.2017
дата закладки 26.12.2017

Мирослав Вересюк

МАТУСЮ, РІДНА! ЯК Я ЗАВИНИВ!

Матусю, рідна! Як я завинив!
Про це збагнув коли тебе не стало.
Слова пестливі скупо говорив,
Та і в любові признавався мало.

Чомусь пручався коли ти мене
До себе намагалась пригорнути.
Матусю рідна, матінко , нене,
Як я хотів би час той повернути.

Тебе я пригортав би до грудей
Щоб ти любов синівську відчувала.
Ти найрідніша із усіх людей,
Дала життя і душу віддавала.

Недосипала, не покладала рук,
Та все встигала, дома, на роботі.
А крик душі і біль фізичних мук
Завжди були заховані в турботі.

Для кожного знаходила хвилину.
Потрібне слово у потрібний час
І так раділа коли всю родину,
За стіл садила, пригощала нас.

В щоденних, вічних клопотах своїх,
Старалася усім нам догодити.
А ми чомусь не бачили як сніг,
Вже взявся коси твої порошити.

Були в своїй байдужості сліпі,
Коли тебе не стало – зрозуміли,
На вдячність і слова були скупі,
Занадто пізно ми про це прозріли.

Тож просимо прощення в молитвах,
Лунають щиро каяття спізнілі.
Від слова МАМА гірко на губах,
Зрадливо губи терпнуть занімілі…

25.12.2017 р.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=768065
дата надходження 25.12.2017
дата закладки 26.12.2017

Надія Башинська

В ВИФЛЕЄМІ У ЯСКИНІ ДИТИНОЧКА НАРОДИЛАСЬ…

В Вифлеємі у яскині дитиночка народилась.
А над нею, в небі синім, зірка ясна засвітилась.

Лю-лі! Лю-лі! Спи, дитинко!
Лю-лі! Лю-лі! Спи, гарненька!
Засвітилась над тобою
в небі зірочка ясненька!

З неба Ангели злетіли, колисаночки співають.
Пастушки й царі, поважні, Сина Божого вітають!

Лю-лі! Лю-лі! Спи, дитинко!
Лю-лі! Лю-лі! Спи, гарненька!
Засвітилась над тобою
в небі зірочка ясненька!

В Вифлеємі у яскині дитиночка народилась.
Їй радіють в небі зорі, і земля вся звеселилась!

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=767880
дата надходження 24.12.2017
дата закладки 24.12.2017

Шостацька Людмила

ДРУЗЯМ ІЗ КЛУБУ ПОЕЗІЇ

Я з Вами навчилась літати.
Зізнаюсь: я Вас всіх люблю.
Тримаю за руки всі дати
І думку миттєво ловлю.

Я знаю усіх і без фото.
Красу пізнаю з Ваших слів.
Читаю в рядках Ваших ноти,
Мені до душі їхній спів.

Мандрую із Вами по світу,
Я з Вами сміюся і плачу
І дуже чекаю привіту
Від тих, кого довго не бачу.

Нехай в Вас народяться книги,
Бо Музи ж на чай ходять в дім.
Та будуть успішними ринги
На всіх поєдинках із рим.

Нехай Вас кохають ще більше.
І буде все в домі гаразд.
Заповняться щастям всі ніші
В серцях, від улюблених фраз.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=767853
дата надходження 24.12.2017
дата закладки 24.12.2017

Валентин Довбиш

СТАРІСТЬ

Вересневого сонця тонкі пелюстки,
Наче мачухи злої гостинці.
Під цим жадним теплом свої гріє кістки
Престарезна бабуся в хустинці.

А за нею хатина у землю вросла
Обіпершись на стовбур горіха
І з-під лоба дивилась віконцями скла
На свою розкуйовджену стріху.

І даремно гадати - відгадки нема
У загадці такій невеселій-
Хто ж старіший із них господарка сама,
Чи її незавидна оселя?

Вік бабусі в колгоспах згноїв комуніст,
А за те, за всі злигодні-муки
Має пенсію куцу, як заячий хвіст,
Та до смерті натомлені руки.

Діти десь розбрелися в шалених містах,
В лабіринтах будинків і вулиць.
... Не питає бабуся в "поштарки" листа -
Всі давно вже про неї забули...

Не бабуся то зовсім - то старість лиха,
Не бабуся - самотність і відчай.
І жорстока безвихідь в душі не стиха,
Зазирає нахабно у вічі.

...Вимирає село. І літа, як вода.
І сидять непорушно у парі
У сорочці розхристаній Осінь руда,
І самотня, безпомічна Старість...

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=767722
дата надходження 23.12.2017
дата закладки 23.12.2017

Руденко Олекса

Парубків у мене двоє

- Парубків у мене двоє
Є сусід і ще один...
Гриць хильне - і вже не може
Перелізти через тин!

А сусід такий моторний,
У вікно до мене вліз,
- Повезу тебе до Польщі,
В нас з Європою безвіз!

А як Польща не влаштує -
Каже лагідно сусід,
Повезу тебе, кохана
Я у сонячний Мадрид.

В Барселоні тепле море
І пісочок золотий,
Тільки ти мене кохана,
Поцілунками зігрій.

- Я не встояла, звичайно,
Хто ж не хоче у Мадрид?
З того часу він зі мною,
Солоденький мій сусід.
19.11.17р.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=767678
дата надходження 23.12.2017
дата закладки 23.12.2017

Ганна Верес

Поети і земля

Поет – людина дивно-особлива –
Так є, було і буде так завжди:
То радістю заллє, неначе злива,
А то рубає корінці біди.

Мов генератор, все акумулює,
Що вибухнути словом на весь світ,
Природу, мов художник, замалює.
Росу заставить плакати в траві.

І доля незавидна у поетів:
Талант не можуть часто зрозуміть,,
Тому й ламають крила їм при злеті.
Але й без них не вижити землі!
27.10.2017.

Ганна Верес (Демиденко).

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=767685
дата надходження 23.12.2017
дата закладки 23.12.2017

Зоя Журавка

ДЕ ТИ, ЗИМО, ЗАБАРИЛАСЬ

Де ти, зимо, забарилась,
бо на свято запізнилась,
задрімала десь у люльці,
що повисла на бурульці,
дітлахи тебе чекають
і пісень тобі співають.

В небі зграями хмаринки,
білі падають сніжинки.
У віконце виглядають,
зиму-зимоньку чекають,
а зима дощем у броди
і дороги не знаходить.

Тож покличемо дружненько:
Новий Року, йди скоренько.
А хурделиця кружляє,
снігом білим посипає,
подарує нам сніжинку
в дитсадочок на ялинку.

Діти весело святкують,
хороводами танцюють,
і дитячий сміх лунає,
Дід Мороз усіх вітає,
щоб були завжди здорові,
жили в мирі та любові!

Автор: Зоя Журавка (Іванова)

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=767355
дата надходження 21.12.2017
дата закладки 23.12.2017

СЕЛЮК

ТАК Я СЕЛЮК

Село мене навчило всього,
В селі такого не було…
Я поклянуся перед Богом,
Хіба б не знало в нас село…

Косити вмів, ходив за плугом,
Копав город, корову пас.
Коли матуся у недузі,
Доїв корову і не раз.

Товк на Різдво кутю у ступі,
Збирав на полі колоски.
Сушив щорік квітки із липи,
Колов пеньки, згрібав тріски.

Посуду мив, навчивсь варити,
Батькам перечити не смів,
Не міг щось проти говорити,
Що наварив, то те і їв.

А вони зранку і до ночі,
Горбатіли було в полях.
Боліло тіло їх, а очі,
Здавались теж у мозолях.

Як приїжджали хлопці з міста,
Нас називали – селюки.
Їх мова нам була не чиста,
Від них ми знали матюки.

Зате тепер пишаюсь, друзі,
Що із села, що я селюк.
Зроблю усе я без ілюзій,
Що попаде мені до рук.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=767397
дата надходження 22.12.2017
дата закладки 22.12.2017

Галина Яцків

Білі ночі

Білі ночі у місяці січні -
Наречені перед вівтарем.
Їм моло́дик в коханні освідчивсь
І до шлюбу усіх їх веде.

Ой, не спиться юначому серцю,
Юнка в мріях пробуде всю ніч.
Їхні очі немов два озерця,
Хай ніхто не пита в чому річ.

В білі ночі коханням рятуйся
І забудь якийсь час про слова.
І любов'ю, любов'ю гартуйся
І не зрадь в білі ночі, бува...

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=767409
дата надходження 22.12.2017
дата закладки 22.12.2017

Ганна Верес

Любов’ю житиме людина

Не молоком залитий кущ калини –
Упав на листя білий буйноквіт,
І засміялась сонячно долина,
Й зачарувала поряд себе світ.

Я теж зіп’ю ту казку, калинову,
Немов цілющий трунок від біди,
Той оберіг мені потрібен знову
Зерно любові в людях розбудить

До матінки святої, що зродила,
Й до України-неньки, і Дніпра.
Якщо любов’ю житиме людина,
Її душа відкрита для добра.
8.03.2016.

Ганна Верес (Демиденко).

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=767509
дата надходження 22.12.2017
дата закладки 22.12.2017

Ганна Верес

Виспалась ніч у долині

Виспалась ніч у долині.
Де ночувала краса,
Кремовий кущик калини
Теж чарував небеса.
Променем сонечка ранок
Ледь доторкнувся квіток,
І хоч було це ще рано,
Випив росиці ковток.
А пелюстки підставляли
Боки комашці дрібній,
Щастям росу запивали
Й тихо шептали мені:
«Поки нас сонечко гріє
Й рання турбує сльоза,
Й небо над нами синіє,
Житиме наша краса".

29.11.2013.

Ганна Верес (Демиденко).

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=767512
дата надходження 22.12.2017
дата закладки 22.12.2017

Шостацька Людмила

СУКНЯ

Сукню тримала про свято,
Для особливих моментів.
З шафи боялася взяти
Просто, без аплодисментів.

Шафа також наглядала…
Завше – в порядку й на місці.
Сукня нагоди чекала,
Бачилась в туфлях й намисті.

Свято чомусь забарилось,
Мода – вперед на два кроки.
Сукня попала в немилість,
Ще й натерпілась мороки.

В очі вдивлялась свічадам,
То – завелика, то тісно
Часто бувала і рада б
Вийти з хазяйкою в місто.

Дача, городи, робота –
Все відкладалось на потім,
В клопотах кожна субота,
Дні так згорали на попіл.

Вже постаріла хазяйка,
Сукня така ні до чого.
Вийшла така з нею байка –
Так й не була за порогом.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=767317
дата надходження 21.12.2017
дата закладки 21.12.2017

Альона Хомко

Заради чого я танцюю?

В чому суть танцю? Що має передати глядачам танцівник? Ким має бути, щоб передавати те, чого так не вистачає багатьом людям на нашій планеті? Усім нам дуже сильно бракує любові, чи не так? Тож я вбачаю призначенням мистецтва дарувати цю любов людям через красу. Краса передається через любов. Краса без любові не варта нічого. Така холодна краса породжує заздрість, конкуренцію, злобу, черствість, витісняє з душі легкість, співчуття, віру…і, звісно ж, любов. Але якщо наша творчість, мистецтво і танець, зокрема, викристалізовується із поваги до себе і до оточуючих, із безкорисливого бажання подарувати комусь щастя, радість, або пробудити давно поховані почуття, - тоді ми можемо говорити про те, що мистецтво в повній мірі реалізовує своє завдання.
Заради чого я танцюю? Ось перше питання, яке має задати собі кожен, хто хоче танцювати і дарувати своє мистецтво глядачам. Заради чого я це роблю? Заради прихильності, обожнювання, визнання, грошей? Чи усвідомлюю, що є лише провідником чогось дивовижного, прекрасного, що здатне оживити, здавалося б уже мертві душі, зачерствілі серця? Що кожного разу, як я виходжу на сцену до глядачів, що я хочу донести до них, чим хочу поділитися? Я хочу бачити на сцені порядних чесних людей. Ми думаємо, що сприймаємо лише танець, але насправді ми вбираємо в себе всю суть людини-танцівника. Тож, коли ви ділитеся з іншими своїм мистецтвом, ви маєте розуміти, яка величезна відповідальність лежить на Вас. Чим ви «нагодуєте» душі людей, які прийшли на вас подивитися? Що ви залишите після свого виступу: розчарування від неможливості танцювати так само гарно як і ви, біль, який почували самі під час довгих сповнених жорстокості і приниження репетицій, або, можливо, ви знайдете в собі сили стати добрим спершу до себе, а потім поділитеся саме цим добрим ставленням з іншими людьми. Я не вірю, що нас надихне на щось по-справжньому цінне той, хто знехтував найціннішим у своєму житті. Я впевнена, що людина, яка знущається над своїм тілом, не прислухаючись до нього, не поважаючи його не принесе своїм виступом і крихти любові у ваше серце. Мистецтво як порятунок зраненої душі. І в якої людини на нашій планеті душа не зранена?
Ви виходите на сцену заради того, щоб поділитися з людьми тим чого до болю бракує їм самим. І переш ніж ділитися ви маєте віднайти в собі сповна те, що так потребує кожен з нас – любов.
Це здається надто утопічним, романтичним, інфантильним і ще, можливо якимсь. Але ви можете поділится тільки тим, що маєте самі. Маєте любов, натхнення, доброту – все це від вас візьмуть ваші глядачі. Маєте жорсткість, заздрість, безжальну критичність,- тоді з людьми ви поділитеся саме цим, і помножите усе це в стократ.
Кожна людина несе в собі Творцем закладені скарби. Кожна людина. І якщо ви – митець, то ваше завдання своєю творчістю допомагати відшукати в собі свої скарби іншим людям. Цінність справжнього Танцівника не в кількості глядачів, які приходили на його виступи, не у величності зал, в яких ці виступи відбувалися, не в успішності присутніх людей, що спостерігали за вашим виступом, і звісно ж, не в ціні квитків проданих на ваш концерт. Справжня цінність танцівника полягає лише в одному: скількох людей він зміг надихнути на створення чогось доброго і прекрасного. Скільки душ зміг пробудити від сну. Скільком серцям повернув здатність відчувати і співпереживати. Звісно, все це відбувається через красу і майстерність рухів, постановки, але першоджерелом завжди має залишатися любов.
Коли я бачу як тренують у балетних студіях маленьких дівчат, я з прикристю думаю, як з кожним уроком їх віддаляють від самих себе. Їх натреновані врешті-решт, вимуштрувані тіла, зовсім не в ладу з їхніми душами. Закуті, наче в панцир, пропрацьовані м’язи дерев’яніють від неспроможності поєднатися з почуттями. Коли на репетиціях дитина звикає знущатися над своїм тілом ( по-суті своїм найкращим другом!), чи матиме така людина потім співчуття бодай до когось? Якщо не шкодувала навіть себе. Робити тіло гнучким, здоровим, легким- це теж мистецтво, що має базуватися на любові. Інакше це карикатура і фальшивка, але аж ніяк не мистецтво.
Ми звикли до того, що творча людина, артист має жертвувати абсолютно усім заради того, чим він займається. Проте цей шлях настільки ж утопічний, як і сподівання на те, що обрізані крила у птаха зможуть піднести його до Неба. Найбільша омана людини полягає в тому, що заради мистецтва вона має віддати усе по-справжньому цінне в житті: любов, гідність, чесність, порядність, сміливість, дружбу, вірність, віру, доброту, відкритість. Так звані успішні митці, породжують в душі лише пустку від нереалізованості власних амбіцій. Вони не надихнуть вас пошукати прекрасні дари в вас самих, вони возвеличать себе у ваших очах до рівня богів, а потім настане день, коли вони впадуть зі свого збудованого на піску «Олімпу», а у вашій душі залишиться лише жаль і розчарування.
Не думайте, що якщо ви педагог, ви маєте навчити тільки гарних досконалих рухів. Без поєднання з душею, вони не несуть нічого, але тільки спустошують. Кожного заняття, нехай кожен учень і учениця зададуть собі лише єдине питання: «Заради чого я танцюю?» І якщо відповідь полягатиме в тому, щоб любити і поважати себе і дарувати ці ж відчуття глядачам, тоді танець і набуває справжнього задуму і сенсу.

(Уривок, "Заради чого я танцюю?" (новітня методологія виховання танцівників),
Альона Хомко)

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=767348
дата надходження 21.12.2017
дата закладки 21.12.2017

majra

Ніч найдовша

Чом не світиш, зіронько вночі,
Довго не виходиш із туману?
Чи згубила від небес ключі,
Чи зима ввела тебе в оману...

Віхола засипала стежки,
На снігу - квадратики віконця.
Як з твоєї легкої руки
Віднайти у тьмі промінчик сонця?

Довга ніч, знеможені серця,
У чеканні втомлена надія...
...Ніч найдовша добіга кінця,
Ну, а я про щастя знову мрію!

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=767369
дата надходження 21.12.2017
дата закладки 21.12.2017

Віктор Ох

Літа кружляють спогадом далеким (V)

Слова ̶ Ніна-Марія
--------------------
[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=kq3iuTNv32U[/youtube]

Літа кружляють спогадом далеким,
Мов кличуть нас у юність золоту.
Крилом махають із гнізда лелечим,
Там, де моя й твоя весна в цвіту.

Де гай шумів пташиним стоголоссям,
Де співом нас вінчали солов'ї.
З небес нам щастя зоряне лилося
В твої долоні, любий, і мої.

Весна довкруж красою полонила.
П'яніли ми до млості без вина.
Несла любов удаль нас легкокрила,
ЇЇ сипнула доля нам сповна.

Та все нові писала нам сюжети.
Летів життя нещадний часоплин.
За обрієм виднілись силуети
Отих крутих вготованих вершин...

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=766959
дата надходження 19.12.2017
дата закладки 20.12.2017

Людмила Пономаренко

Різдвяний вечір

Мороз січневий... Догорає день
І сутінками падає в сніги.
Різдвяний вечір з новиною йде,
Яскрава зірка сяє навкруги.

В розмитості освітлених небес,
На тлі століть у множині думок
Вона здається чудом із чудес,
Найпершою із бачених зірок.

Кутя багата вже посеред столу,
Доки докупи сходиться сім‘я.
Духом Різдва все дихає навколо,
І на вустах у всіх – одне Ім’я.

Молитвою освячена розмова
Як вірність філософії добра…
Палахкотить так вічно і святково
Та свічка, що ніколи не згора.

Відрадою наповнені сюжети
Ще бережуть свій первозданний смак.
Різдвяний вечір… Дивні серця злети
Й Любові світло, свята вірний знак…

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=767000
дата надходження 19.12.2017
дата закладки 20.12.2017

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 20.12.2017

Надія Башинська

ОЙ КОТИЛАСЬ КОЛЯДА!

Ой котилась коляда по лісочку,
там під деревом знайшла меду бочку!

Ой котилась коляда та й по полю,
там зустріла коляда щедру долю!

Веселилась коляда там, де річка,
тут до неї ще прибігла козичка!

А та кізонька хитренька з рогами,
пригощайте нас усіх пирогами!

А коза ця привела ще й Маланку,
танцюватимемо всі тут до ранку!

Пиріжечків захотів ще й Василько,
щоб всім солодко було, а не гірко!

Вам здоров'ячка, і доні, й синочку!
Залишаємо у вас меду бочку!

Сієм, сієм житечком, як по полю.
Закликаємо до вас світлу долю!

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=767024
дата надходження 20.12.2017
дата закладки 20.12.2017

Ганна Верес

Я долю вишию

Я долю свою вишию нитками
На сірому життєвім полотні,
Які б випробування не спіткали,
Шляхи свої пройду, хай і складні.

Узори вишивати ті непросто,
Та старанно стелитиму свій ряд,
Не є в житті високого я зросту,
Людські закони буду підкорять.

На полотна буденно-сірім фоні
Червоних маків вишию я ряд
І голуба біленького в долонях,
Під ним – слова про мир хай зазорять.

Вогнем вони горітимуть любові
До України – отчої землі,
Тож, люди, станьмо всі самі собою,
Адже сам Бог любить її велів.
14.03.2016.

Ганна Верес (Демиденко).

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=767054
дата надходження 20.12.2017
дата закладки 20.12.2017

Валентин Довбиш

НАБОЛІЛЕ

Киньте місто і хаос - поїдьте в село,
Там за безцінь руйнуються хати,
І цілюще повітря крилом, як веслом,
Розтинає лелека строкатий.

Смичуть гуси за чуб молоді спориші,
Барвить літо в червінь полуниці,
Ген за верби-кущі, як відрада душі,
Річка піниться, грає, іскриться.

Чорну одіж свою із легкого плеча
Кине ніч. І розляжеться спокій.
Зависають у тиші і довго звучать
Чиїсь дальні неспішливі кроки.

І як в доброму сні стане принцом жебрак
На землі, що ясна й первозданна,
Пахне медом вода із простого відра,
Із простої криниці - не з крану.

А коли по садах об осінній порі
Млосно мружаться яблука й сливи,
Запитання бринить: який дурень прорік,
Що не має село перспективи?!

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=767068
дата надходження 20.12.2017
дата закладки 20.12.2017

Шостацька Людмила

СОН У НОВОРІЧНУ НІЧ

Наснилась Новорічна ніч,
Така весела і казкова,
У миготінні дивних свіч
Для нас була не випадкова.

Від голубих ялин – парфум,
Шампанське, іскри наче зорі.
Із східним присмаком лукум,
А ми – немов святі в соборі.

Мов промінь сонця – дотик рук,
Твій погляд, наче подих льону,
Без жодних натяків розлук
І без претензій на корону.

Утік подалі від гріха,
Злякався сон такого щастя.
Лиш місяць – в ролі пастуха
Й самотня ніч і зір причастя.

Та ж сама молода душа,
Парфум той самий від ялини,
Рядки із нового вірша
Й журлива пісня хуртовини.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=766712
дата надходження 18.12.2017
дата закладки 18.12.2017

Шостацька Людмила

ПРОЩАЙ, СТАРИЙ РІК

Прощай, Сімнадцятий, назавжди.
Нелегким був, як не крути.
І не забути й не згадати,
Хотілось часом утекти…

Іди собі, як кажуть: з Богом.
Наллю тобі бокал вина.
І не затримуйся за рогом
Так, як затрималась війна.

Ти обіцяв, коли зустрілись.
Чекала цілий рік щодня,
Що перестане ворог цілить,
А те, пробач, було: брехня.

Візьми з собою всі печалі,
Спакуй в рюкзак усі жалі.
Вже жме Новий на всі педалі,
Чекаєм з миром на Землі!

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=766717
дата надходження 18.12.2017
дата закладки 18.12.2017

Крилата (Любов Пікас)

ПИШИ МЕНІ

Пиши мені, даруй слова душі,
Що райдугу несуть після дощів.
Вливайся в жили медом і вином,
Світи в очах коштовним бурштином.

Пиши мені – удень чи уночі,
Різьби від щастя золоті ключі.
Зі скрині серця сонце витягай,
Проміння сип у мій душевний гай.

Пиши мені. Даруй солодкий щем.
Не закривай чуття тугим плащем.
Пообіцяй стежину в очерет,
Де стрінемось з тобою тет-а-тет.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=766406
дата надходження 16.12.2017
дата закладки 16.12.2017

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 16.12.2017

Валентина Ланевич

Моя весна вже відцвіла

Моя весна давно вже відцвіла
І осінь павутинням вбрала коси.
А від зими дарма ждати тепла,
Лиш вітер за вікном скиглить, голосить.

Лапатий сніг повільно із небес
Вкриває мокру, скніючу землицю.
Роки біжать, немов швидкий експрес,
Життя везуть з собою зоряницю.

І час рахує дні до небуття,
Нового Року крок повільно плине.
Усе минає, щастя й каяття,
Лишається любов, вона не згине.

Вона незмінний вічності рушій,
У лебединій вірності воскресне.
Візьме скитальця в гості на постій,
В морозну ніч зігріє спрагле серце.

16.12.17

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=766408
дата надходження 16.12.2017
дата закладки 16.12.2017

chagalka

Сповідь

Яка чудова, світла ніч,
На небі місяць ясно світить
Мене цікавить, власна річ,
Як мені далі жити в світі.
Скажи но, ніченько, скажи,
Для чого зорі оті сяють?
І хто мене заворожив,
Невже вони про те не знають?
Якби вони розповіли,
Куди моє серденько лине,
Або за руку відвели,
Як необачливу дитину.
Яка чудова, тепла ніч,
Довкола зорі ясні сяють,
Неначе з Богом віч-на-віч
Мене на сповідь визивають.
О Боже, що скажу тобі?
У чому я тобі признаюсь?
Я і у щасті і в журбі
Сама собою залишаюсь.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=766394
дата надходження 16.12.2017
дата закладки 16.12.2017

Ганна Верес

Пізнаєш істину

Коли у снах поселиться печаль
І їх ґвалтує мало не щоночі,
Коли надійний губиться причал,
То безнадії вистражданий почерк.

Коли відчув ти зради смак гіркий,
Що болем ліг уже на сиві плечі,
Перебереш свої й чужі роки,
Що відлетіли по шляхах лелечих,
Тоді пізнаєш істину просту:
Життя нема легкого у людини,
А в долі є невидимий пастух,
Котрий пасе її щоднини, щогодини.

І ти мудрієш: невблаганний час
Сторінку за сторінкою гортає,
Аж поки там, на фініші, стріча
Твоя зоря, що небо покидає.
3.12.2017.

Ганна Верес (Демиденко).

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=766315
дата надходження 16.12.2017
дата закладки 16.12.2017

Шостацька Людмила

НОВОРІЧНІ МРІЇ

Заплакані маленькі долі,
Їм кожен день, що Новий рік.
Одна лиш мрія в домі й школі,
Щоб татка Бог від куль зберіг.

Не вірять більше у Морозів,
Не тішить їх сніжинок вальс,
Лиш витирають нишком сльози:
«Де ти, війна лиха, взялась?»

Вони не тішаться святами,
Вони вже виросли давно.
Про що мовчать сьогодні мами
І як гірчить думок вино –

Вони все знають на півслові,
Дідусь вже ен-ну запалив,
В бабусь молитви-колискові,
Давно їм татко не дзвонив.

Одне загадують бажання…
І навіть вишня край воріт
Схилила голову в чеканні
Знайомих кроків від чобіт.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=766325
дата надходження 16.12.2017
дата закладки 16.12.2017

Г. Король

Зимовий сон

Яка справжня зима! Намело кучугури,
І гуде дітвора, ніби рій навесні,
Відбудовує сніжні тунелі та мури…
Я радію тому, що так легко мені!

Сніг лахматий іде, налипає на вікнах,
З чудернацьких дерев прогинає гілля.
Ніби Санта з далекого краю приїхав,
Сніжну казку в дарунок привіз звідтіля…

Розкриваю не поспіхом заспані очі, –
Дощ по вікнах густий, як той сніг уві сні.
Зариваюсь під ковдру: продовження хочу,
Щоб здійснився той сон в дорікання зимі.

Певно, Рік Новий стріну у сніжних завалах,
Отоді і настане Зима наяву.
Прийде наш Дід Мороз, а за ним сніжна хмара
Й прожене надоїдливу сіру мокву.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=766329
дата надходження 16.12.2017
дата закладки 16.12.2017

Галина_Литовченко

ПІСЛЯ НІЧНОЇ ЗАМЕТІЛІ

Чи скористалась відкритою хвірткою
хитра прудка заметіль?
Білий бархан намела під повіткою,
скинула з линви* постіль.

В сніг заховала осінню депресію
в сірому дранті вітрів.
Вся в горностаях веде фотосесії
в стиглім гурті снігурів.

В русі – гармонія, в барвах – узгоджена
вміло підібрана мить.
Двір на світанку, як новонароджений –
жаль його спокій будить.
16.12.2017

* мотузка

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=766334
дата надходження 16.12.2017
дата закладки 16.12.2017

majra

У тебе очі дивно голубі

У тебе очі дивно голубі,
Я в них, як в небо, все не надивлюся!
А ти мене погладь по голові,
Коли я на твоє плече схилюся...

Без слів...я зачаровано мовчу,
І тільки стукіт серця твого чую!..
У світлі сонця музика дощу
Для нас найкращу райдугу малює!..

Політ душі нічим не зупинить,
В обіймах долі ми торкнулись неба!
Це - лише мить!.. Яка прекрасна мить!
Але для щастя більше і не треба!

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=766338
дата надходження 16.12.2017
дата закладки 16.12.2017

Олена Бондар (Бондаренко)

Ялинки (недитячий вірш)

Нарубали ялинок багато
Та продати не встигли усіх –
Бо накрило нас хвилею свято,
Скрізь лунає вже музика, сміх.

І застлали зірок діаманти
Феєрверкові штучні зірки
Лине запис несправжніх курантів
Між піснями звучать матюки.

А ялинки, що плачуть смолою
Непотрібні лежать на снігу,
Та і той вже підходить водою
Бо і зиму ми маєм благу.

Плачуть бідні, бо їм не до тями,
За що кара судилася їм:
Безпорадно тремтіти голками
У святковому році Новім.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=766225
дата надходження 15.12.2017
дата закладки 15.12.2017

Г. Король

Мороз і сонце

Настала ніч, мороз лютує,
На шибках фантазує щось:
Для когось квітів жмут малює,
Для когось – пам’яті хаос.
Мені ж – троянди білі, білі,
Та смутку на пів-шибки тінь,
Холодні пальці задубіли,
Торкаючись його творінь.
Горить камін, стрибають тіні,
Троянди плачуть від тепла.
Мороз від злості сатаніє,
Рипить-скрипить його хода.
Непримиримий , що з зорею
Прийде тепло нового дня,
А в нім народжується фея –
Весела, гомінка весна.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=766223
дата надходження 15.12.2017
дата закладки 15.12.2017

Г. Король

Падає сніг

Вікно. А за вікном ліхтар
І прогнуті від снігу віти.
На підвіконні горять квіти.
У дзвони бемкає дзвонар.

В морозній димці куполи
З душі тривогу витісняють.
Повільно дзвони замовкають,
Навкруг все в тишу одягли.

Легкий, лапатий сніг мете,
Пухнастим падає на руки,
Такі тремтливі від розлуки,
І тішить холодом тебе.

Як струмениться білий сніг!
Він ніжно падає на вії,
Твої улещує надії
Та вірно стелиться до ніг.

У ніжнім захваті глядиш
На мене з-попід вій сріблястих,
Тримаю, не даю упасти,
Бо торопко вперед спішиш.

А сніг летить, пухнастий сніг,
Так ніби провалилось небо.
Щасливі ми йдемо до тебе,
І сніг сміється нам услід.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=766219
дата надходження 15.12.2017
дата закладки 15.12.2017

Шостацька Людмила

РИМИ І СВЯТО

Надворі й не пахне зимою,
На серці – уже засніжило.
На віддалі ходимо двоє,
Колись ми обоє любили…

Не слухав мелодію серця,
Дозволив закрастися зимам.
Мороз розмальовував скельця
І очі затрушував римам.

А я їх до себе горнула
Теплом своїм гріла їм руки.
Для тебе я справді минула,
Коли не болить від розлуки.

А їм я потрібна, я знаю,
Не буде самотньо у свято.
Напишу на небі: «Кохаю»
І світ увесь буде читати.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=766151
дата надходження 15.12.2017
дата закладки 15.12.2017

LubovShemet

Трагічні дати

Трагічнідати, невеселі,
Що не забудуться повік,
Вмирали українські села
В голодний тридцять третій рік.
Те, що рабами не ставали,
Долали свій тернистий шлях -
Морили голодом, вбивали
В страшних сибірських таборах.
Все відбирали до зернини,
Спинити владу не могли
Ні плач голодної дитини,
Ні сльози матері-вдови...
А люди, змучені голодні
Вже не сприймали біль і стрес...
Безвинні душі і сьогодні
Зірками дивляться з небес...
І вже не просять хліб і воду,
А молять і прохають нас,
Не втратити свою свободу
В цей непростий, тривожний час.
Запалим свічку, щоб горіла,
Як пам'ять знищенних життів...
Коли ми разом - буде сила,
Яка здолає ворогів!

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=759612
дата надходження 09.11.2017
дата закладки 14.12.2017

LubovShemet

Самодури

Іноді, даєшся диву,
Хто керує нами,
Як невміле, нерадиве
"Заправля" ділами.
А ні такту, ні культури
В цих осіб немає.
На посади самодурів
Хтось же призначає!
Де, з якого захолустя
Ці "пани" й "панянки",
Що нічого не упустять,
Вирвуть із горлянки.
А "шестірки" їхня "свита",
Що з продажніх взяти?
Рвуться лише до корита,
Щоб й собі урвати.
Хто не з ними значить ворог,
Не з їхнього кола,
Постирали б всіх у порох,
Якби їхня воля.
Важко жити між вовками,
Щоб бути собою...
Поцарюють такі хами
І підуть з ганьбою!

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=759071
дата надходження 06.11.2017
дата закладки 14.12.2017

Шостацька Людмила

СНІЖИНКИ

Люблю мережну неповторність
Красунь-сніжинок на вікні.
Читаю цю холодну повість
І чую музики їх «мі».

Маленькі вогники мигають,
Я ж розглядаю лики їх.
Вони узори вишивають
На нескінченнім полотні.

Художник мав лиш білу фарбу,
Все малював і малював,
Не знав ціни такого скарбу,
Зимі задарма віддавав.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=766039
дата надходження 14.12.2017
дата закладки 14.12.2017

Олександр ПЕЧОРА

ПРОСТИ, ВАСИЛЮ

Будьте схожі самі на себе.
Василь Симоненко

Прости, Василю, недалеких тих,
які в часи совєцької хвороби
супроти тебе й мертвого боролись,
та не змогли твій дух перемогти.

О, як ти вірно свій народ любив!
Сплюндровану, зацьковану Вкраїну
оспівував журливо-солов’їно,
синівське слово зброєю зробив.

Прости й маститих, і чинуш крутих,
придворних блазнів, вчених недовчених,
лукавих братців, словоблудів чемних…
Час розсудив – зняв маски зі "святих".

Ти є самим собою і тепер.
В Австралії, Росії чи Канаді –
тобі повсюди українці раді.
Бо слово будить! Дух твій не помер!

Не манівцями йду до тебе я.
Вклоняюсь хаті. Вчусь людців карати.
Послаблюю байдужості лещата,
щоб вивільнялося твоє ім’я.

Міцніють думи, глибшають слова.
В державу нашу кріпне спільна віра.
Йдемо від слів до праведного діла.
Ніяка влада правди не схова.

Народ мій є!
Його міцніє дух.
Є українськість вільної людини.
Є нація – натхненна і єдина.
І буде шлях, і доля до ладу.

1992

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=766022
дата надходження 14.12.2017
дата закладки 14.12.2017

Іван Демченко

СОБАКА НА ПЛЯЖІ

Худий, занедбаний собака,
Розважливий, немов спудей,
По пляжу бігав, неборака,
Просив поїсти у людей.
Підійде й дивиться на руки
Чи заглядає прямо в рот.
Очима ловить ваші руки,
А носом чує... бутерброд.
Але ніхто не дав, не кинув.
І кінчив пес свої труди.
Попив, зітхнувши, як людина,
З Дніпра... зеленої води.

Спудей - заст. - учень бурси,
інших духовних навчальних
закладів.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=765921
дата надходження 14.12.2017
дата закладки 14.12.2017

Lana P.

ПРОМЕНИСТИЙ ОСТРІВ

Темнорунні хмари приземлили ніч,
Вовною стелились і пливли узбіч
Літака у висі, що тримав штурвал
Крізь грозу, у хвилях з грубих покривал.

Роздирали небо блискавки-вогні,
Падали в провалля, канули на дні.
Торохтіння грому, дужче, ніж мотор,
Звуками пробило довгий коридор.

Врешті, перший промінь сонця спалахнув,
Світанковий обрій сяйвом огорнув.
Вогником досвітнім здалеку манив
Променистий острів незбагненних див.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=765974
дата надходження 14.12.2017
дата закладки 14.12.2017

Наталя Данилюк

Грудневі акварелі

Мінімалізм. Грудневі акварелі
Такі скупі на глянець і тепло.
Гудуть вітри, приблудні менестрелі,
Аж тріскає небесне синє скло…

І сиплеться уламками додолу
На люстра свіжих вуличних калюж.
Годинник звично цокає по колу,
А ми за часом носимось чимдуж –

Захекавшись, не знаючи спочинку,
Натягуючи нерви, як дроти!
Людино, зупинися на хвилинку,
Вкради себе в цієї суєти!..

Із тишею залишся наодинці,
Перекричи мовчанням світ увесь!
Життя нечасто щедре на гостинці,
Проте, у світі вдосталь є чудес.

Навіть просте очікування снігу,
Котрий от-от посиплеться згори
І подарує призабуту втіху
З далекої щасливої пори…

Чи новорічні вогники святкові,
Що світлофорять за вітринним склом,
Чи погляди зустрічні, випадкові,
Які з тобою діляться теплом!

І хай від цього блага не прибуде,
Й буденних не поменшає турбот,
Та щось легке і світле сповнить груди –
Вартніше від усіх земних щедрот.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=765964
дата надходження 14.12.2017
дата закладки 14.12.2017

Наталка Долинська

Останні деньки проживаємо року старого

Останні деньки проживаємо року старого,
Зібрав його символ давно вже валізи у путь.
«Послухай но,Півню, візьми туди наші тривоги
А ще казнокрадів з собою візьми, не забудь.
Візьми всі печалі, а хочеш візьми президента
Ти ж любиш солодке? А він шоколадний магнат!
Мільйони в країні чекають вже цього моменту
Як кане у вічність брехливий оцей експонат.
Візьми із собою любителів «руского міра»
Ну скільки ж їм мучиться тут серед злісних бандер?!
А ще прихопи головного в державі банкіра,
Старанням якої хіба ж один банк у нас вмер?!
І перш як іти зазирни ненадовго у раду,
Ну хоч половину з собою ти їх забери!
Бо так вже занурились слуги народу у зраду,
Все тягнуть і тягнуть! Коли нажеруться вони?
Зроби будь ласкавий для нас всіх хороше ти діло,
Очисти від скверни зчерствілі, холодні серця…
Пробач що грузю… але ж віриш… Ну так накипіло!
Хіба ж так багато насправді скажи прошу я?»

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=765995
дата надходження 14.12.2017
дата закладки 14.12.2017

Ганна Верес

Кроки мої незабутні

Стежку у вишивках долі
Радо долаю щодня,
Довгу важку й невідому.
Впевнено йду й не одна.
Тут мій і біль, і вагання,
Тут моє літо й зима,
Й смак гіркуватий кохання
Планів моїх не зламав.

Тут я й матусею стала,
Ймення це гордо несу,
Доля не раз колисала
Радість чергуючи й сум.
Білі весни заметілі
Снігом на скронях цвітуть.
Роки-птахи пролетіли…
Внуки з коханими йдуть.

Тут мої свята і будні,
Інеєм витканий слід,
Кроки життя незабутні
В Богом заснований світ.
25.04.2017.

Ганна Верес (Демиденко).

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=766014
дата надходження 14.12.2017
дата закладки 14.12.2017

@NN@

Об'явлено конкурс!

Об'явлено конкурс! Зима чарівниця
Друзів скликає... Знайомі все лиця...
Ось Буревій, - натура така,
Прямо з порога пішов - гопака.
Сухий Вітровій; - *Я хочу спокою...*
Хурделицю білу веде за собою...
Плавно, розмірено пара вальсує,
Як же цим двом білий танець пасує.
А ось, Завірюха - міниться, сяє,
Танго з Морозом в оркестр замовляє.
Блі́да Поземка шука кавалера,
Всіх розштовхала (що за манери).
А ще, полюбуйтесь - скресає крига,
Степ відбиває гарячна Відлига.
...............................................................
Хтось ще підходить, хтось під'їжджає,
Нема конкурсантам кінця і краю.
(Буде добра цього цілі завали).
Понад три місяці Зима фестивалить.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=765629
дата надходження 12.12.2017
дата закладки 12.12.2017

Lana P.

В ОСІННІЙ САД…

В осінній сад солодких мрій
Ввірвавсь незвичний буревій —
Зривав листочки золоті,
Дерева гнув у самоті.
Перевернув, перетрощив —
Було у нього стільки сил…
Холодним перейшов дощем,
Лишив у серці дивний щем.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=765516
дата надходження 12.12.2017
дата закладки 12.12.2017

Н-А-Д-І-Я

Зимовий вечір

Зимовий вечір попросивсь до хати.
Сніжинки б"ються у віконне скло...
Так хочу я думкИ заколихати.
Не сплять все неслухняні, як на зло.

Вони для мене непокірні діти,
Все норовлять покинути мене,
І в край моєї мрії полетіти.
Душевна забаганка їх жене.

Я ніжно пригортаю їх до себе,
І намагаюсь їх угамувать.
Не треба десь летіть, нема потреби.
Вже нічка, треба дома ночувать..

Але вони, як завжди, невблаганні.
Не втримати рокам, ані замкам.
Та благородні все ж у пориванні,
Я дякую за це мандрівникам...

А за вікном вже розгулялась хуга.
Тріщить мороз, засніжені стежки.
Повільно десь розсіюється туга...
Вже ранок... заспокоїлись думки...

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=765543
дата надходження 12.12.2017
дата закладки 12.12.2017

Ірин Ка

Традиція

П'єро з Карабасом дражнили Мальвінку.
Хмільний Артемон ліз чомусь на ялинку.
Жбурляв старий Сільвер у гнома протезом.
Русалці на хвіст хтось буряк з майонезом
Поклав, вже дрімала панянка в салаті.
Сама Попелюшка з'явилась на паті,
Криштальні салатниці взула на ніжки -
Дзеркальний завис фотошоп Білосніжки!
До всіх з поцілунком чіплялася жаба,
В ній після текіли прокинулась баба,
Скоріше Яга ніж струнка Василіса.
Під столиком нірку шукала Аліса.
Сидів за портьєрою Чахлик як мишка,
Знайде Кріль пасхальний - яйцю його кришка.
Горинич у блискітках весь обвалявся
Й волати пісні в караоке подався.
Снігурка, Мороз - того свята ґаранти,
Чкурнули в Лапландію з ляку, до Санти.

Хтось певно подумає фентезі-п'янка.
А то лиш звичайна, щорічна гулянка,
Вечірок по офісах котиться хвиля.
Традиція - рік починати з похмілля!

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=765564
дата надходження 12.12.2017
дата закладки 12.12.2017

Наталка Долинська

Вечір скрутився в клубочок від холоду

Вечір скрутився в клубочок від холоду
Місто туманну сорочку вдягло.
Небо всміхається зорями молодо,
День геть розстанув немов не було.

Хай собі йде... Цілий день він понуро
Сірими хмарами, смутком давив.
То так набридливо сіяв зажуру,
Потім дощами по місту ходив.

Грудень домовився із Листопадом,
Щоб той побув тут за нього ще трішки.
Просто Мороз десь в путі з Снігопадом,
Йде по розмоклих шляхах до нас пішки.

А Листопад вже й старатися радий,
Всі що лишились дощі прозапас
З вітром пронизливим, зливами, градом,
Щедро пролив в дні останні на нас.

Вже наче й час Грудню братись до справи,
Та все ніяк в колію не ввійде.
Мерзнуть без снігу пожухлії трави,
Хоче зігрітися поле руде.

Вечір заснув в білих мріях про зиму,
Небо всміхалося зорями молодо.
Ранок натхненно малює картину,
Сад одягнув в біле інею золото.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=765408
дата надходження 11.12.2017
дата закладки 12.12.2017

горлиця

ЛЮБОВ НІКОЛИ НЕ СТАРІЄ

Любов ніколи не старіє,
Любов -це промені весни,
Вона сіяє, завжди гріє,
І з нею легко на душі!

І приголубить і розважить,
Любов- це джерело життя,
Вона не вміє тебе вразить,
Благословенне почуття!

Хоч личко в зморшках, серце б'ється
І відчуває рук тепло,
Весна ніколи не минеться,
Коли і ти і я-одно!

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=765424
дата надходження 11.12.2017
дата закладки 12.12.2017

Світлана Крижановська

Реквієм

Пам"яті бабусі

Стік рік струмочком, як тебе нема -
Душа повільно піднялася в небо
Нема?! Нема... Сумні слова -
Не радісно без тебе!

Життєвий шлях був нелегким -
Весь вік ти важко працювала,
Та у кишені схований лиш дим,
Хоч рук своїх на мить не покладала.

Пізнала голод і сиріцтва "вдачу",
Війну, утрату брата і близьких,
Чогось постійну грошову нестачу,
Бо час тоді був дійсно не з легких.

Пройшов вже рік. Тебе не має.
Лиш в снах з"являєшся мені.
Хай прах твій мирно спочиває,
А я молюсь тут, на Землі.

10.12.2017

Крижановська (Маярчак) Світлана Петрівна.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=765208
дата надходження 10.12.2017
дата закладки 12.12.2017

Тетяна Луківська

Моя зима

Здається, все про зиму написали,
Моя ж душа в рядок несе слова...
Дивилась ж бо, як діти сніг топтали
І як сміялась Баба Снігова,
Як тихий усміх щастям материнства
Коректував цей білосніжний грим.
І радощі у галасі дитинства -
В нелічених роками диво зим...
Лапатіші все падають сніжинки,
Їх не злякає кригою мороз.
У пригорщах тепліють на краплинки...
Такий от є в зими “метаморфоз”.
Хурделиця загралася з вітрами,
Мете сніги в горби, ген на шляхи!
Із срібного засніжжя панорами,
Лиш в обрисах видніються дахи.
Я нашепчу у віхолу бажання,
Нехай летять у відстань зимову.
І в нашу ніч, що видалась остання,
Краєчком щастя спомин відгорну.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=765258
дата надходження 10.12.2017
дата закладки 11.12.2017

Ганна Верес

Впилась болем Україна

Впилась болем Україна
Й сльозою гіркою –
Лежить Донбас у руїнах,
Кров тече рікою.

Не матимуть ті прощення,
Хто смертями сіє,
Рано-пізно зло пощезне.
Пам’ятай, Росіє!

І добра тому не буде,
Хто правдоньку топче.
Проклинають його люди.
Ти прости їм, Отче!

Кажуть, що клясти негоже,
Та як осягнути
Отой біль? Прости їм, Боже…
Синів – не вернути ж…

Де батькам шукать розради,
Що смерть недаремна,
Коли всюди – тільки зрада,
Події буремні?

Не сліпий господь. Я вірю,
За усе спитає,
Й хоч немає горю міри,
Воля є святая.

З нею й будем панувати
На землі багатій,
З неправдою воювати
В українській хаті!
7.12.2017.

Ганна Верес (Демиденко).

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=765153
дата надходження 10.12.2017
дата закладки 10.12.2017

Світла (Імашева Світлана)

РІЗДВЯНА КАЗКА (справді казка)

За морями і лісами, у країні сніговій,
Жив-кружляв понад степами злий володар – Вітровій.
Ця колись країна славна пишноквітною була,
Солов’їними піснями величалася вона.
Там сади рясні буяли поміж золота ланів,
Добрі люди милувались з гарних доньок і синів.
Та занадився північний злий володар – Вітровій,
І настало зло довічне у країні сніговій.
І тепер оце – пустиня, царство вічної зими,
Заворожена картина снігу, холоду і тьми.
Вітровій кружляв над степом, всі шляхи перемітав,
І молились люди небу, щоб рятунок їм настав.
А були сини у злого – вітровії молоді,
Батько виховав їх строго у жорстокому труді.
Раз синів зібрав до себе сам безжальний Вітровій,
Наказав: - Сьогодні треба віять бурі сніговій.
Як зійде над світом нині Зірка світлого Різдва,
Ви згасить її повинні: хай панує вічна тьма!
І настане скрізь порядок: свята жодного нема,
Не чувать пісень-колядок, не зрадіє дітвора.
Ось полинули над світом Вітровієві сини,
Бурю-сніг несамовито захурделили вони.
Та один синок, Вітрисько, татуся не шанував,
Не любив літати низько, в інший край,чужий, помчав.
Розгулявся понад морем – синю хвилю розбудив,
У країну неозору - в царство сонячне влетів.
Аж зімлів від того дива неслухняний Вітровій:
Юна Пальмочка вродлива посміхнулася з-під вій.
Ніжна, прибрана в зелене, в диво-сонячну парчу…
Закохавсь Вітрисько: - Леле! Я назад не полечу!
Буду вічно тут витати – в царстві світла і тепла,
Про любов свою співати, щоб кохана розцвіла.
А в далекій, попідхмарній, у країні сніговій
Розлютився не на жарти сивий батько Вітровій.
Знов синів зібрав: - Летіте, щоб під хмарами гуло,
Брата Вітра поверніте, украдіть в людей Різдво!!!
І здивовані вітриська, мов хорти, за братом мчать.
Вже країна Сонця близько. Наздогнать і покарать -
Так велів синам володар. І вони навперегін
Мчать над морем, поза гори, де згубився брат один.
Враз відкрилась перед ними казка сонячна ясна:
Поміж пальмами стрункими бродять оленів стада,
І співають водограї пісню вічної яси…
Вітри й крила повпускали від незнаної краси.
Край у зелені , в трояндах, в сяйві райдуги цвіте…
Вітер-брат стрічає радо, до коханої веде.
Пальма гордо промовляє: - Я вітаю вас, братів,
Непокірних і крилатих, незагнузданих вітрів.
Залишайтеся із нами: приженіть отари хмар,
Щоби падали дощами, щоб сади пили нектар.
І заквітне ще пишніше царство світла і тепла.
Буде сонця в світі більше – стане більше і добра.
А далеко за морями, у країні сніговій,
Виє- тужить за синами злий холодний Вітровій.
Полетів над сині гори, в скелі вдарився грудьми –
І розвіявсь над простором той володар царства тьми.
Враз Зоря зійшла над світом – тьму розвіяла і зло,
І вітали всі привітно Сина Божого Різдво.
Знов колядки залунали про достаток і добро,
Щоб жита рясні буяли, щоби мирно скрізь було.
Щоб жила поміж народом Сина Божого любов,
Панувала в світі згода, повернулась правда знов.
І сміялась, і співала, і раділа дітвора,
Сина Божого вітала… Ось і нам туди пора…

Друзі, ставити помітку "Сподобалось" можуть і не зареєстровані в "Клубі поезії" читачі. Сюжет простенький, але власний. З повагою - Світлана.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=765175
дата надходження 10.12.2017
дата закладки 10.12.2017

Ганна Верес

То Україна свята (Слова для пісні) .

Там, де мов сніг, едельвейси
Й хвилями грає Дніпро,
Просинь наповнює весни
І розливає тепло.
Де пшениці половіють,
Жайвором пісня зліта,
Й верби, мов люди, сивіють,
То Україна свята.

Там, де поля неозорі
Морем здаються здаля,
Вечір запалює зорі,
То моя рідна земля!
Там мого роду коріння
Голосом крові луна,
Й кленів осіннє горіння,
Й берег ріки в полинах.
4.12.2017.

Ганна Верес (Демиденко).

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=764982
дата надходження 09.12.2017
дата закладки 09.12.2017

Фея Світла

Доріжка до рідного дому (акро)

Як ти там, мамо, на чужині? Як тобі живеться далеко від рідної домівки, рідного слова, рідної пісні? Ти, мамо, сиза голубка, якій зав’язали очі, і вона не знає, як повернутися додому. Навіщо? Навіщо страждати тільки через якісь нещасні гроші? Чому вони зараз стають основою усього сущого? Скільки ще людей змушені будуть покидати своїх рідних, близьких заради них?! Відповіді не існує. Є тільки жорстока реальність, яка вказує на те, що тебе нема тут, мамо…
Ірина Грицюк, 15 р., м. Івано-Франківськ
https://zik.ua/news/2008/07/03/142067
[youtube]https://youtu.be/HZTrv0OYmpA[/youtube]

[color="#02706e"]
[b]Д[/b]рібненьких діток залишила,
[b]О[/b]селю і старих батьків–
[b]Р[/b]ясних здобутків захотіла,
[b]І[/b] «долярів» не «гривняків».
[b]Ж[/b]адала статку та багатства,
[b]К[/b]расиво жити повсякчас,
[b]А[/b] не життєвого митарства –
[b]Д[/b]олати кризи кожен раз.
[b]О[/b]бдумала все. Полетіла...
[b]Р[/b]одина тут. А там - вона.
[b]І [/b]раптом, в наймах, зрозуміла,
[b]Д[/b]е молодість її мина...
[b]Н[/b]емовби блискавка у тіло –
[b]О[/b]дужала від згубних мрій:
«[b]Г[/b]ніздо – родинна хатко мила,
[b]О,[/b] краю рідний, милий мій...»

[b]Д[/b]ітей до серденька тулила...
[b]О[/b]сиротіла, бо батьки...
[b]М[/b]олилась слізно на могилах.
[b]У[/b] небі, мов свічки, зірки.

[/color]

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=764984
дата надходження 09.12.2017
дата закладки 09.12.2017

Ніна-Марія

Сніги десь в мареві дрімають…

[color="#2a2d30"]Стомився день, змарнілий від негоди,
Туманом сірим котиться у ніч.
Яких ще примх чекати від природи,
Не хоче грудень з нею протиріч.

Сніги десь сонні в мареві дрімають.
Сипне з мішка хтось наче крадькома.
Як тут дощі їх хутко розмивають.
Чомусь бариться зимонька-зима.

Дерева мерзнуть голі і вчорнілі,
Земля вляглась спочити до весни.
Одягне грудень все у шати білі.
Нехай теплом зігріються вони.[/color]

[img]https://encrypted-tbn0.gstatic.com/images?q=tbn:ANd9GcT_lSzqBgBvKt8x4MTP4NVnYVc-qVtkrDb74ORwQ5T4opWwBriE[/img]

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=764989
дата надходження 09.12.2017
дата закладки 09.12.2017

Наталка Долинська

Розчинюсь думками у вечiрнiй тишi

Розчинюсь думками у вечiрнiй тишi[/s]
Сплять в моїм будинку всi давним - давно
Mрiї потаємнi заплету у вiршi,
Може час цей пiзнiй творчостi й дано?!

На чутливих хвилях знов мене гойдає,
Лiрика лягає у мої рядки,
Та лиш мить i знову штормом накриває,
Стрибають у вiршах гострi шпичаки.

Наче вже торкатись я цього не хочу,
Та слова колючi у душi печуть,
I сльоза гаряча випiкає очi,
Серце розтривожить болю каламуть...

I уперта Муза, нерозумна дiва
Тих думок крамольних надиктує знов.
Я ж писать сiдала до стола щаслива,
Почуття прекраснi хвилювали кров!

Я ж такi чудовi назбирала мрiї!
Так менi хотiлось розказать про них...
Та ятрать болюче зламанi надiї,
I рядкiв не сила втримать бунтiвних...

Господи, допоки ця несправедливiсть
Правитиме в свiтi сатаниський бал?!
У журбi - жалобi Ненька похилилась,
Дихає в обличчя їй орди оскал...

А всього ж нам треба щастя у державi,
Зрадникiв поганих за "поребрик" всiх,
Щоб навiк пропали вороги лукавi,
Може б мир скорiше вже настав без них...

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=756488
дата надходження 21.10.2017
дата закладки 08.12.2017

Наталка Долинська

Наснивсь чудернацький був раз менi сон

Наснивсь чудернацький був раз менi сон,
Розкудланий Вiтер, в руках саксафон,
I музика диво звучить у парку,
Кружля панi Осiнь в чарвнiм танку,
Сидить зачарована дiйством ворона,
На нiй iз кленового листя корона,
Сидять горобцiв цвiркунiв цiла рота,
Облiпленi парковi ними ворота,
А Осiнь танцює, на них не зважає,
Пiд музику Вiтру у вальсi кружляє!
В останнiм танку... Cкоро час вiдлiтати.
Натхнено грав Biтер, зробити їй свято
Хотiв бо закоханий в неї давно.
Та взявсь десь лелека, її на крило
Швиденько вхопив i метнувся у вись!
Розкудланий Вiтер на липу схиливсь
Заплаколо небо холодним дощем.
I в мене в душi теж тривога i щем.
А що схвилювало я не зрозумiла...
Мабуть Осiнь теж вiдпускать не хотiла.
Вже звикла, якОсь, порiднилася з нею,
Так шкода прощатися наче з рiднею...
Любила не дуже ще вчора її,
А нинi так сумно за нею менi...

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=757653
дата надходження 28.10.2017
дата закладки 08.12.2017

Наталка Долинська

Час невблагано міняє усе навкруги

Час невблагано міняє усе навкруги.
І лише небо, як завжди воно не міняється..
Десь там зосталися юності днів береги,
Старість по троху підступливо так підкрадається...

Чуєш, сивенька, іди ще собі погуляй!
Я зустрічатись з тобою поки не готова...
Доленько, доле, стежкам моїм барвів додай,
Хай зазирне в душу змучену радість раптова.

Сонце за обрієм зовсім не так і пече,
Зрілість по іншому світ незбагненний цей бачить.
Добре коли, як підтримка надійне плече,
Те, що колись ображало вже можна пробачить.

Куряву давніх гріхів понесуть в даль вітри,
Що розсварило колись тепер важко згадати.
Пам`ять, ти чуєш хороше лише не зітри!
Може і досить з нас буде цієї розплати?!

Час невблагано міняє усе навкруги,
І розставляє над І всі загублені крапки.
Друзями справжніми часом стають вороги,
Серце з лещат відпускають колючії згадки.

Час він такий... То лікує, то болями мстить.
Те що сьогодні важливо, смішним буде завтра.
Тільки минуле... Його нам ніяк не змінить.
Може тепер жалкувати за ним і не варто?!

Тільки ж чому те далеке приходить у сни?!
Душу ятрить, і тривожить, чомусь не пускає...
Просто мабУть стали іншими трішечки ми...
Час він такий, він усе в цьому світі міняє.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=761399
дата надходження 20.11.2017
дата закладки 08.12.2017

Наталка Долинська

А казка причаїться за фіранку, І уночі до мене поверне…

Я наче та Аліса в Задзеркалі
Блукаю часом в нереальнім світі.
Летять думки по скрученій спіралі,
Погоду в серці змінюють щомиті.
То гаряче у ньому до надміри,
То закує у холоду лещата,
То огорне у панцир недовіри,
То знов надії подарує свято.
А думка мчить і за собою манить,
У інший вимір, у казковий світ.
Туди де кіт Чеширський байки травить,
Чи може то був взагалі не кіт
А Королева зла чи миша Соня?!...
Чи Капелюшник, він ще той дивак!
А може це... привиділось з просоння,
Ох розходилася фантазія однак!
Себе спиняю... Ти ж доросла жінка,
А у казки ще віриш... Срамота!
Я виросла давним - давно та тільки
Буває сон в дитинство поверта.
Та сон розстане із приходом ранку,
В реальність крижану цю поверне,
А казка причаїться за фіранку,
І уночі навідає мене...

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=762151
дата надходження 24.11.2017
дата закладки 08.12.2017

Н-А-Д-І-Я

Пробачим зиму…

Пробачим зиму, вона ж жінка,
І може теж зачарувать.
Нехай холодна, як крижинка,
В обіймах може жартувать.

Кохання зілля напилася...
(Хіба для жінки оце гріх?)
Дощем холодним пролилася.
Мабуть, розплата від утіх.

Весна спросоння подивилась.
Невже, продовження це сну?
Хазяйнувати заходилась:
Красу розлила запашну...

Та раптом крига вкрила річку.
Квітки пов"яли, бо не час.
Ось так скінчилася та стрічка,
Яку я бачила не раз.
--------------------------------
Біля мого будунку розцвіла вишня...

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=764797
дата надходження 08.12.2017
дата закладки 08.12.2017

Шостацька Людмила

ПРИЙДИ, СВЯТИЙ МИКОЛАЮ

Ждем, святий наш Миколаю,
До дітей сьогодні з раю.

Принеси в своїй торбинці
Дітям радість і гостинці:

Під подушку – миколайчик,
Тому – місяця окрайчик,

Оберемок зірочок,
А комусь – казок мішок.

Не забудь бійців в окопах,
Захисти їх на всіх тропах,

Попроси, Святий, у Бога
Щоб прийшла вже перемога.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=764508
дата надходження 07.12.2017
дата закладки 08.12.2017

макарчук

Холодні очі

Морозом війнуло по шкірі:
Ці очі холодні. Аж надто.
Блакитні. Ні, все-таки сірі,
В такі задивлятись не варто.

Що бачили? Квіти і море?
Сади? Кошеняток ласкавих?
Чи землю, зчорнілу від горя -
То й попелу колір ввібрали?

...Ці очі холодні? Так легко
І просто ярлик причепити.
Чий погляд залишиться теплим,
Як смерті у вічі глядіти?

літо 2016

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=764644
дата надходження 07.12.2017
дата закладки 07.12.2017

Н-А-Д-І-Я

На порозі зима…

Новий крок у природі: на порозі зима.
Заметіль хороводить, все в напрузі трима.
Закоцюрблі дерева, річку лід вже пройма.
Морозець тихо ходить, обійма крадькома.

Але лід ще крихкий, небезпечно пройти.
Але ж ти там чекаєш. Прошу сніг: Не мети.
Обережно ступаю. Лише крок до мети...
Лиш тепер розумію: жаль, спалили мости.

Що ж робить: повернутись? Чи мети досягти?
Хтось кричить.. Озирнулась... То лиш звук німоти.
Неймовірне завзяття все ж примушує йти...
Але бачу чийсь слід... Побоявся сльоти

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=764394
дата надходження 06.12.2017
дата закладки 06.12.2017

Ганна Верес

Здригнувся світ: іще одна війна?

Здригнувся світ: іще одна війна?!
На цей раз в миролюбній Україні?
То Кремль кордони знов свої міня,
Не будь же, світе, ти такий наївний.

Він Крим купив, заміривсь на Донбас,
Щоб дух наш перевірити і влади,
Та швидко зуби обламав об нас,
Хоч у генштабі і багато гадів.

Попереду багато ще боїв,
І жертв народних буде ще багато,
Та землі ми захистимо свої
Й збудуємо собі нову вже хату.
18.09.2014.

Ганна Верес (Демиденко).

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=756027
дата надходження 18.10.2017
дата закладки 18.10.2017

Калиновий

Привітання на Покрову

Привітання на Покрову
Дорогі мої друзі! ! Щиро вітаю Вас і всю Вашу родину,
зі святом Покрови Пречистої Богородиці – одним з найдавніших християнських свят!З Днем українського козацтва! І з Днем Захисника Вітчизни!
Оберегом кожної нації є її культура та духовні цінності, що передаються від покоління до покоління. Особливо це стосується цього свята, започаткованого ще нашими пращурами. Як відомо, воно знайшло своє продовження і в часи Запорізької Січі. Наші козаки вважали Пресвяту Богородицю своєю заступницею і покровителькою. Звертаючись до неї, вони казали: «Покрий нас чесним своїм покровом та ізбави нас від усякого зла».
Тож всіх козаків - зі святом, і бажаю міцного здоров'я, незламної волі до перемоги та патріотичного духу, який допоможе долати будь-які перешкоди! Щиросердно зичу Вам щастя, здоров’я.
Щастя всім, радощів та благополуччя!
З повагою, Калиновий
Що розказував нам батько, не забудь до скону,
Про Покрову, Матір Божу, про святу ікону.
Сарацини підступили під мури Царграда,
Хоч відважно бились греки – не дали їм ради.
І коли вже воювали за рубіж останній,
На всеношній святий Андрій, а з ним Єпіфаній
(його учень) раптом бачать прямо перед ними
У повітрі Матір Божу з багатьма святими.
І коли вже сил у греків зовсім не ставало,
Розпростерла Мати Божа біле покривало,
Омофор свій, над їх станом, благаючи стиха
Про спасіння того граду від біди та лиха.
Підбадьорені святими словами молитви,
Вийшли греки з небезпеки, не програли битви.
Й нам в родині Мати Божа додавала сили.
Богоматері ікону ми дуже любили.
Ще й тепер прохаєм часто, зустрівшися з горем:
Покрий же нас, Божа Мати, своїм омофором.
Серед нашого народу Надія не згине,
Поки молишся за грішних, Свята Берегине.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=755320
дата надходження 14.10.2017
дата закладки 15.10.2017

Віктор Ох

Осінній етюд (V)

Вирішив поповнити свій розділ відеопоезії кліпом трирічнї давності.
Вірш читає сам автор тексту і кліпу - Олексій Тичко.
Музика - Віктор Охріменко.
---------
[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=8FYkBnNBfA8[/youtube]

Не вперше осінь пише свій етюд,
У мене знову дежав’ю торішнє.
Усі тривоги множаться, ростуть,
Багрянцями вкриваються неспішно.

Зруйновано до тла мій Вавилон,
В минуле відійшли літні устої.
Тумани наяву, а ніби сон
Химери там і дійсність у двобої.

Неначе жовтим снігом замело,
Дощами третя вмилася Пречиста.
Повільно опускаюся на дно,
У шелесті дощу, чи може листя.

З осінньою хандрою сам на сам,
І щоб вона мені не говорила,
Я бачу низько стелиться туман,
Тому сумні: думки, слова і рима.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=755318
дата надходження 14.10.2017
дата закладки 14.10.2017

Надія Башинська

КАЗАВ НАШ БАТЬКО…

Казав наш батько...
- Зареве, зареве Ревучий!
А він мовчить... А він мовчить!
Біжить ось поміж кручі.

До моря синього несе
він свої тихі води.
А він мовчить... А він мовчить
у спеку й дні негоди.

-Чому мовчиш? Чому мовчиш?!
Ревіти коли будеш?
Що ти Дніпро. Що сила ти!
Забув? Чи ще забудеш?..

Не хочеш думати про те,
що досить вже терпіти?
Отак і ми всі мовчимо...
Чи ж не твої ми діти?

Руйнуємо... Все продаєм...
Коли ж будемо дбати?!
Ми твої діти, Україно!
Чи може ти не мати?!.

Хто ж ми тоді насправді є?
Хто ти для нас, Вкраїно?
Коли в своїй державі ми
стоїмо на колінах?..

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=754951
дата надходження 12.10.2017
дата закладки 13.10.2017

Н-А-Д-І-Я

Спробуй на смак вітер…

[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=LvtylsFmbAk
[/youtube]

Невже здалося? Плаче вітер...
Крильми до вікон припада.
Як зрозуміти його витвір,
Чи щось болить? Чому журба?

А дощ за вікнами хлюпоче,
На склі осіння он сльоза...
А серце вітру вірить хоче,
Що промине і це - гроза.

Осінні грози так лякають,
Ніби, віщують знов про щось.
Нащо тепер все ж натякають?
Та ні, йому це так здалось..

О вітре, вітре, вільний птах,
Нащо зірвав з калини листя?
Чому ти плачеш у дротах,
Нащо на них ти поселився?

Злетиш і падаєш униз.
Чи покидають тебе сили?
Ні-ні! Це зовсім не каприз:
Дощі зросили йому крила.

Ти ждеш моєї допомоги...
Та чим тобі я пособлю?
Відкинь, прошу тебе, тривоги.
Не завдавай мені жалю.

Ти зупинись, спочинь, подумай:
Твої забави так пусті.
У мої вікна ти не стукай:
Поплач, на зірванім листі.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=755023
дата надходження 12.10.2017
дата закладки 13.10.2017

Олена Акіко

Як довго ми не бачились з тобою!

Як довго ми не бачились з тобою!
І знову осінь і її тепло
єднає нас журбою золотою.
О, як же тяжко, зле мені було

самій, загорнутій в свої печалі,
і струни серця довго так мовчали!

О, час дрімотний уже близько так!
І я не сплю, мандрую тільки в мріях,
ти подаєш мені магічний знак,
твій вітер у мої вітрила віє.

У нас одне на двох тепло осіннє,
ми вдвох і сонце і його проміння.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=755198
дата надходження 13.10.2017
дата закладки 13.10.2017

LubovShemet

Осінь життя

Осінь входить у наші літа,
Не змінити закони природні.
В повній мірі прожите життя -
Якщо осінь з тобою сьогодні.
Ми не вічні, бо всі ми земні,
В небуття все поволі відходить,
Дякуй долі за прожиті дні -
Не до кожного осінь приходить...

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=751708
дата надходження 22.09.2017
дата закладки 13.10.2017

LubovShemet

Моїй бабусі Олександрі

В думках я часто, наодинці,
Пригадую минулі дні,
Коли в бабусиній хатинці
Було так хороше мені.
А за вікном чи сніг, чи злива,
А в хаті затишок, тепло.
Я по-дитячому щаслива,
Від того,що колись було...
Снують в руках бабусі спиці,
Сніжок кружляє за вікном,
В печі печуться паляниці
І пиріжки із гарбузом.
Я пам'ятаю всі розмови,
Такі душевні почуття,
Прохала я бабусю знову
Розповісти про все життя...
Коли вона, іще дитина,
Чужих вже нянчила дітей,
Босоніж, в ситцевій хустині,
Йшла на город, пасла гусей.
І прокидалась на світанні,
Носила воду, двір мела,
Не мала часу на навчання,
Дитинство в наймах провела...
Батьків своїх не пам'ятала,
З рідні залишилась сестра.
Вона і заміж віддавала
В сімнадцять років за Петра.
Хоч пощастило їй у шлюбі,
Хороший, щирий чоловік,
Хазяїн добрий, серцю любий
І Богом даний їй навік.
Побудували собі хату,
Навколо сад і квітничок,
Уміли добре працювати,
Ростили гарних діточок...
В страшний, голодний тридцять третій
До хати завітав "отряд" ,
В печі знайшли казан із дертю,
Повигрібали все підряд...
В кривавих променях світанок,
У чорнім савані земля...
Що дати діткам на сніданок,
Чим годувати немовля?
Кричала, плакала: " мій синку,
Ковтни хоч крапельку води..."
Всю ніч проплакала дитинка,
На ранок стихла назавжди...
Косили голод і хвороби,
В гарячці донечка лежить...
І п'ятирічну Віру в гробик
Не віддавала положить...
Пережили страшенні роки,
(Мій батько все це пам'ятав) ,
Всі думали, настане спокій,
Та сорок перший вже чекав...
Війна, як чорний крук, ввірвалась,
На фронт пішов її Петро,
Вже як могла,перебивалась,
Бо троє діток вже було...
Вона молила Матір Божу,
Щоб захистила у боях,
Щоб уцілів від куль ворожих,
Відвоював на всіх фронтах.
А в переможнім сорок п'ятім,
Вже бігла за село, на шлях,
Зустріла рідного солдата
Вже при медалях, орденах...
(далі буде...)

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=647935
дата надходження 29.02.2016
дата закладки 06.08.2017

LubovShemet

Надіюся лише на Бога

Надіюся лише на Бога,
Щоб лихо і біль відвести,
Звертаюсь в молитві до Нього -
Помилуй, врятуй, захисти...
До кого звернутися можу,
Як світ потопає в брехні?
І підлу ту зграю ворожу,
Ніяк не здолати мені?
Де біле вбачається чорним,
І правди ніде не знайти,
Закони безсилі, потворні,
І німб приміряють чорти.
Терниста до правди дорога,
Та буде ж свавіллю кінець!
Молюся до Господа Бога,
І вірю, почує Творець!

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=680474
дата надходження 27.07.2016
дата закладки 31.07.2017

LubovShemet

Пелюстки тюльпанів

Згадалася батьківська хата,
Фіранки білі у вікні,
Моя улюблена кімната,
Картини, килим на стіні,
Так затишно і все до ладу,
Що не відходить в забуття,
Вірші, заховані в шухляді
Про мої перші почуття...
Дівочий світ добра і ласки,
А в серці травень вирував,
Де симпатичний однокласник
Мені тюльпани дарував.
Не повернутися ніколи
До тих щасливих, світлих днів,
В минулому дитинство, школа
І ти, хлопчина з моїх снів...
Тоді ми бачились в останнє,
Згубились в плетиві доріг,
А пелюстки від тих тюльпанів
Щоденник до сих пір зберіг...

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=740293
дата надходження 02.07.2017
дата закладки 31.07.2017

LubovShemet

Червоний диплом

Кобила вчилась неохоче,
Не вміла грамотно писать,
Проте уміла лізти в очі,
І добре задниці лизать.
Улесливо і так красиво
Уміла жити у брехні,
Отож для всіх було не диво
Її п'ятірки "надувні."
Кому призентики робила,
До кого лізла на пролом,
Бо свою совість, своє тіло
Все положила за диплом.
Аби щоб потім хизуватись,
Що розумніша від усіх,
Але від правди не сховатись,
Її освіта - сміх і гріх!
Як розібратися по правді,
І хто там що б не говорив,
Диплом в Кобили є насправді,
.... від сорому почервонів...

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=741059
дата надходження 07.07.2017
дата закладки 31.07.2017

LubovShemet

Стара світлина

Здавалось, батьки будуть вічні,
Ну, як же на світі без них?
Вдивляюся в рідні обличчя,
Яких вже немає в живих...
Цю мить, де батьки біля дому,
Світлина стара береже,
Все рідне, до болю знайоме,
Тепер вже для мене чуже...
Батьківського дому немає,
Навіщо продав його брат?
В чужому дворі визріває
Татусин в'юнкий виноград,
Під вікнами груша розлога,
Сімейний наш стіл у тіні,
Немає в минуле дороги,
Нема на подвір'ї рідні...
Батьки на воротах чекали
Дітей і онуків своїх...
І в душу навіки запали
У спогадах світлих моїх...

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=741726
дата надходження 12.07.2017
дата закладки 31.07.2017

LubovShemet

В гостях у бабусі

Все залишилося у згадках,
Залишивши душевний щем,
Бабусина ошатна хатка,
Що пахла хлібом і борщем,
А на пів-кухні піч велична,
На лавці чисті рушники,
А на полиці давно звичні
Макітри, глечики, миски.
Запам'яталось мені змалку -
Сніжок кружляє за вікном,
Бабуся крутить свою прялку,
А котик грається клубком.
В печі казан з борщем і каша,
Солодкий яблучний пиріг...
"Ну і хазяєчка, ти Саша" -
Дідусь ступає на поріг,
А слідом тато і матуся -
"Нагостювались, дітвора?"
До столу кличе всіх бабуся,
Бо вже вечеряти пора.
Додому несемо гостинці,
Мороз і зірочки ясні...
Дідусь з бабусею в хатинці,
Не раз згадаються мені...

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=741824
дата надходження 13.07.2017
дата закладки 31.07.2017

Шостацька Людмила

ДОЩОВА СИМФОНІЯ КОХАННЯ

Цей дощик такий, мов жадане дитя,

Він ніжно усе навкруги цілував

Й думок не було про якесь прикриття,

Намистом в калюжах весь день малював.

Такий він живильний, без граду і вітру,

Симфонія тиші лилась благодаттю,

Закохана пара, плащем не прикрита.

Збігав літній дощик по жовтому платтю.

На вушка про щире кохання співав їм,

Про всю чистоту неземних почуттів,

Закоханих дощик ніяк не злякав і

Лиш поглядом мокрим услід їх провів.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=740617
дата надходження 05.07.2017
дата закладки 05.07.2017

Н-А-Д-І-Я

Душі наші - це безцінні скарби

[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=qE4Edo_lIRE[/youtube]

Думаю: Душа - це друге Я.
Кожному із нас Бог наділяє.
Та Душа у кожного своя,
Таїну ніколи не пізнаєм.

Скільки дістається їй від нас!
Плакала, страждала і хворіла.
Каялись, що це в останній раз,
Та вона все зносила, терпіла.

Та це були лише слова:
Знову з кимось щось не поділили.
Винувата, звісно, голова,
Та сказать про це Душа не сміла.

Та не все погано так в житті:
І в Душі буває нашій свято,
Коли ти зустрінеш на путі
Душу, що на доброту багата.

Ось тоді радіє тут вона,
І лунає сміх дзвінкий навколо.
Забуває швидко ті слова,
Що її так боляче кололи.

Тягне до таких, немов магніт,
І життя набуде інші фарби.
Боляче Душі ви не робіть:
Душі наші - це безцінні скарби.

З ними відправляйтеся в політ,
І даруйте людям світлу радість.
Хай не давить Душу вашу гніт:
Не зростіть в Душі своїй убогість...

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=740646
дата надходження 05.07.2017
дата закладки 05.07.2017

LubovShemet

Свиня з дипломом

Свиня одержала диплом,
На жаль, диплом дають і Свиням,
Які так нагло, напролом
Усюди лізуть своїм рилом.
Диплом без розуму - дурня,
Та Свиням це не зрозуміти,
Бо "дипломована" Свиня
Ще намагається всіх вчити.
Ніхто б ніколи не хотів
Таку Свинюку на посаді,
Бо навіть стаду Баранів
Свиня з дипломом не дасть ради...

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=712072
дата надходження 14.01.2017
дата закладки 03.07.2017

Любов Ігнатова

Я хочу дощ…

Я хочу дощ... І плакати під ним...
Чомусь так важко в грудях...мабуть втома...
Ще видихають хати в небо дим,
Хоч від зими давно у них оскома.

Весна... весна? Невже я дожила?
Невже мороз сховався у барлозі?
Я вірила, я мріяла, змогла...
Ліси синіють в пролісків облозі.

А я дощу так прагну, як тебе...
Та тільки дощ на цілу вічність ближче.
Катую свою душу і себе...
А може, то не втома, а вітрище?

То він мені вдихнути не дає —
Збиває подих і тривожить душу,
І розвіває все життя моє...
А край дороги зацвітає груша...

А там і перший грім, і солов'ї,
І келихи тюльпанів, як граалі...
Ну що ж на груди тисне так мої?..
Напевно, то сніжинки нерозталі...

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=739771
дата надходження 29.06.2017
дата закладки 29.06.2017

Н-А-Д-І-Я

До осені звикай…

[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=Dkkg4pQhROE[/youtube]

Тихо сонце хилиться у осінь,
В літо не повернеш вже ніяк.
Ще ніким не знайдено цей спосіб:
Зупинить до осені свій шлях.

Осінь мені сниться все частіше,
Крізь тумани в осінь я іду.
Ця пора мені чомусь миліша,
І тебе з собою я веду.

Тільки ти міцніш тримай за руку,
Щоб там не було, не відпускай.
Виведи з осінньої розпуки.
Посміхнусь: до осені звикай.

Осені здолаєм бурі й зливи,
Ще зустрінем сонячні ми дні.
В дні такі бувають ще щасливі,
Бо з роками почуття в ціні..

Тільки не сумуй, моє кохання.
Визирнув промінчик із-за хмар..
І не нехтуй ти моїм проханням:
Дні осінні, ти прийми, як дар..

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=739405
дата надходження 26.06.2017
дата закладки 27.06.2017

Ганна Черненко-Маслюкевич

Ти прийдеш до мене, як сад зацвіте…

Ти прийдеш до мене, як сад зацвіте,
Я вірю: не згасло кохання!
Бо в серці моїм те безмежно-святе,
Тривожне і вірне чекання.

Ти прийдеш... І знову ми підем туди,
Де вперше любов заіскрилась,
Де юності нашої чисті сліди
Навіки в серцях залишились.

Туди, де в весняному сумі ночей
Прокинеться тихе світання,
І знову у полум'ї синіх очей
Засвітиться ніжне кохання.
1968

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=739560
дата надходження 27.06.2017
дата закладки 27.06.2017

Леся Утриско

Виший, мамо, мені рушник.

Виший, мамо, мені рушник,
Як вернуся з війни додому.
До сирого окопу так звик,
Наче в рідній хатині, я в ньому.

Виший літніми кольорами,
Листопадом, осіннім дощем,
Виший також моїми стежками,
Хай загубиться в ньому щем.

І лягали сади вишневі
На біленьке лляне полотно,
Жайвір тихо кружляв у небі,
Все болюче влягалось на дно.

Та злились кольори воєдино,
Помарнів у окопах світ:
Чорний колір, моя дитино,
Болем ліг на рушник твоїх літ.

Чого чорний?- Ридала мати,
Де поділись усі кольори?
Від окопу стелився до хати,
Твій рушник, у обіймах біди.

Вишивався вже чорним по чорнім,
Світ зомлів- в нім усі береги,
Тихо в дзвонах лунав лиш гомін,
Біль обвив днесь рушник біди.

А на нім, у смертельнім зойку,
Та стежина до рідної хати:
Чорні круки кричать у йойку...
Чорна хустка та сива мати.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=739466
дата надходження 26.06.2017
дата закладки 26.06.2017

LubovShemet

Танцююча Кобила (байка)

Жила-була собі Кобила,
У стайні на краю села,
Тягати воза не хотіла,
Бо норовистою була.
Не раз ставала вона дибки
І била заднім копитом,
В конюшні бруд, немиті шибки
І п'яний конюх з батогом...
Та ось Кобилі пощастило,
Новий господар її взяв,
Жалів і ніжив він Кобилу,
Під її дудку танцював.
І вже Кобила не хотіла
Тягати воза і пахать,
Тож будуть відтепер, як милі,
Всі біля неї танцювать !
І вже на сцені себе бачить,
"Талантом" підкоряє всіх,
І мріє про балет конячий,
Щоб вчить Кобилок молодих.
Добрячий круп собі роз'їла,
Поважно так його несе...
Чому навчить така Кобила
Ногами дригати... і все...

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=739287
дата надходження 25.06.2017
дата закладки 26.06.2017

Ксеня Шелест

Де живе дитинство?

Моє дитинство живе там, де ще з порога пахне теплою випічкою, ні , не тою, яку можна купити в Fornetti чи якійсь кав'ярні , і далеко не тою , яку продають нещасні бабусі на вокзалах. Там пахне пиріжками із сиром , щойно спеченими не в духовці , а у печі , справжній величезній печі , яка явно живе довше , ніж портрети Леніна на горищі , які давно вже треба спалити , але завжди до них не доходять руки. А посередині столу стоїть велика миска , накрита рушничком , щоб мухи не сідали. А у ній вони - рум'яні і добре припечені. У кутку стоїть віник. Віник це взагалі окрема історія. Віник він головний . Можна не замкнути двері ключем , але якщо не підперти віником - оце справжня недбалість і необережність. На підвіконні стареньке польське радіо , воно вже давно не працює , але викидати шкода. Це ж спогад, оте незвідане ехо з минулого. Так і хочеться , щоб одного дня віднайшлись чарівні батарейки , які змусять говорити те радіо, хочеться торкнутись до тих " старих добрих часів", про які згадує дідусь.
Дитинство пахне молоком...Теплим і з бабкою. Завжди вона діставалась тому, хто приносить молоко до хати або привозить велосипедом. Велосипед - це не горний велетень із кількома передачами. Нема у цілому світі крутішого , ніж дідовий ровер " Україна" - це ж і перші синці , і застереження : " Дивись , став так , щоб не вкрали". Зараз смішно...Бо кому треба така розвалюха, а тоді це був цілий скарб. Це зараз усі бояться , щоб айфон не впав, моїм найбільшим страхом було не розбити яйце, яке несеш із курника, ще тепленьке. Тоді можна було б добре отримати. Трохи солі і чорний хліб... Там , де живе моє дитинство, великою розвагою було збирати королацьких жуків у пляшку і слухати бабині версії про те, хто нам, українцям, їх підкинув. Найважчим вибором було, що з ними робити потім : топити, топтати чи закрити кришечкою.
Дитинство - це коли із всієї вулиці збігається дітвора і окуповує двір. Особливо щастить маленькій гойдалці , жаль, що не пишуть, а навіть якби і писали, що місця лише для двох, нікого б це не налякало.
І хто б там що не казав, а дитинство було у нас щасливе. Воно живе у серці і у тому домі, де нас чекають і досі, чекатимуть завжди...

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=739320
дата надходження 25.06.2017
дата закладки 25.06.2017

Терновий

Вже випито печаль…

Сміються, плачуть солов’ї…
О.Олесь
Вже випито печаль до дна,
Лишилось кілька крапелин останніх
П’янкого, життєдайного вина,
Що звалося колись коханням.
Уже грядуть осінні вітровії,
Несуть дощі, холодні і нудні,
Несуть щемливий подих безнадії,
Одноманітні й безпросвітні дні.
І жовтий сум, одвічний жовтий смуток
Скрадається ночами, наче тать,
І все забуто, все давно забуто,
Покрито попелом нічних багать.
А за вікном чиєсь буяє літо,
Комусь сміються й плачуть солов’ї,
Комусь дарують в оберемках квіти
І зазирають в очі – не мої.
…Вже випито усе до дна,
Лишилась крапля споминів – остання.
Давай вп’ємося нею без вина
І келихом об землю – на прощання!

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=739317
дата надходження 25.06.2017
дата закладки 25.06.2017

LubovShemet

Солодке літо

Полуничне літо звабним поцілунком
Кличе на природу - обіцяє все !
А червоний червень щедрим подарунком
Ягоди і фрукти в кошику несе.
Черешневе літо ходить по садочку,
Споришем стежинка з дому пролягла,
Бісером-росою вишиту сорочку
Біля хати зранку мальва одягла.
Ніжиться на сонці яблуневе літо,
Золотом палає літній небокрай,
Як солодкі вишні - ніжні, соковиті
Губоньки кохані заведуть у рай...

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=739281
дата надходження 25.06.2017
дата закладки 25.06.2017

Lana P.

ЗАЛИШУСЯ ПІСНЕЮ…

Залишуся піснею в небі
Тоді, як не стане мене.
Почуєш мій спів, при потребі,
Мелодія душу торкне.

Складуться слова у куплети,
Їх хмари нестимуть увись.
Ще будуть падіння і злети,
Але вже не ті, що колись...

Полине зі сурмами вітру
Той спів у куточки землі.
Я сльози усмішкою витру —
Нехай не тривожать жалі.

Співатиму щиро, для Бога —
Там хором керують святі.
Важка і тернова дорога
Судилася в цьому житті. 2015

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=739021
дата надходження 23.06.2017
дата закладки 24.06.2017

Lana P.

СВАВІЛЬНЕ ВЕСІЛЛЯ

Танцює ніч на згарищі з вугілля,
В гущавині погукують сичі,
Зірки розкинули свої мечі —
Іде гульба свавільного весілля.

Блискучий місяць огорнувсь серпанком
І понад хмарами собі пливе —
Він наречену у світи зове
Вже над самим, невідворотним, ранком.

Вона ж знялась над попелом угору
І полетіла з ним за небокрай,
Бо з милим мариться усюди рай,
Відчула в місяці стійку опору.

Ось так скінчилося нічне весілля —
Медовий місяць аж на цілий день!
Лилося сяйво з сонячних кишень,
Йому лишилось світло на похмілля... 2015

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=739022
дата надходження 23.06.2017
дата закладки 24.06.2017

Н-А-Д-І-Я

А ти одягнеш вишиванку…

[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=GsriQ6Sxv9c[/youtube]

Упали перші роси з трав,
Земля нап"ється досхочу.
То перший промінь сонця впав...
До тебе птахом я лечу.

Поки росу не з"їло сонце,
Поки не спалені думки...
Вже день родивсь на горизонті,
Он кучерявляться хмарки..

І ти не спатимеш до ранку.
Думки: а як мене зустріть?
Одягнеш нову вишиванку.
От головне: не пропустить.

Дорога зовсім недалека,
Всього на відстані руки..
От чи пізнаєш? Я - лелека,
Боюсь: не взнаєш.. Бо роки...

Я покружляю над тобою,
В руці твоїй, дивлюсь, зерно.
Чи перекинуться вербою,
Що заглядатиме в вікно?

Та ні! таке спекотне літо,
От, чи прийметься деревце?
Додому краще полетіти...
Бува: присниться ж ось таке

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=739000
дата надходження 23.06.2017
дата закладки 24.06.2017

Крилата (Любов Пікас)

ТУЛИВСЯ ВЕЧІР

Тулився вечір до землі
Масним туманом.
І день, що нісся на коні,
Мов крига, станув.

Сховався вітер-хуліган
В норі, мов миша.
Нарешті змовк його орган,
Настала тиша.

Схилили голови кущі,
Поникли трави.
В ґрунти забилися дощі,
Замовкли ґави.

Скотилось сонечко м’ячем
За пруг з обійстя.
Пробив небесну твердь плечем
Злотавий місяць.

Відчувши втому, малюки
Лягли у люлі.
Гуляють юнки й юнаки.
Кують зозулі.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=739061
дата надходження 23.06.2017
дата закладки 23.06.2017

Світла (Імашева Світлана)

А що Закон?

**********************

Коли ми діждемося Вашингтона
З новим і праведним законом?
А діждемось-таки колись...
Т.Шевченко

А що Закон? І де Закон?
Комусь немає заборон.
Як честі й совісті нема,
То не лякає і тюрма.

Країна "дутих" крамарів.
Країна злиднів і рабів.
Чи ж порятує Закордон?
Що нам Закон? Який Закон?

І гонор є. Й освіта - є.
То що ж піднятись не дає
Державі цій? Яка ціна
Людської праці та ума?

Тут найдешевший крам - життя:
Дешевший львівського сміття.
І людська праця - диво з див!-
Оцінена у кілька гривн.

Щоб вижить, "крутимось" усі,
Бо ж ті обіцянки пусті,
Що сипле влада. Дим і сон.
Де той Закон? - Умер Закон.

Бо тут - чинуш зажерлих тьма.
За ними плаче вже тюрма.
З дідів - у "кріслах" тих сидять
І все їдять, їдять, їдять.

А ми годуєм цих ворон.
Для них - не писаний Закон.
Авжеж, коли мовчить народ,
Набити славно можна рот.

Тож гасло має буть таке,
Вже перевірене й жорстке:
Якщо порушили Закон, -
Під зад чинуш і з "крісла" - вон!

Не думала друкувати цей твір, про це багато пишуть, а виходу не
видно, те ж саме і в мене. Та прочитавши деякі матеріали на сторінках
одноклубників, пройнялася і надрукувала свої "роздуми".

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=738752
дата надходження 21.06.2017
дата закладки 22.06.2017

Lana P.

ДО ТЕБЕ ЙШЛА…

До тебе йшла по місячній стежині,
Без компасу — так просто, навмання…
Сколола ніжки голками стерня,
Хапали руки колючки шипшини.

Та я все йшла…

А серпень струшував на небі зорі —
Недолітали навіть до землі
І сипались, неначе кришталі…
Таємна ніч ховала їх в коморі

Там, де імла…

Хотіла назбирати зорепадів,
У пригорщі в дарунок принести.
А чи зрадів би цьому диву ти,
Тим почуттям у вигляді каскадів?..

Мого тепла… 3/08/15

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=738766
дата надходження 21.06.2017
дата закладки 22.06.2017

Крилата (Любов Пікас)

ЛЕГЕНДА

[b][/b]ПРО МОРШИН

Це було дуже давно, на початку XIV століття. Високо в горах Карпатах жила собі сім’я Бойнярів, яка складалася зі семи осіб, серед яких був дід Град, баба Блискавиця, тато Вогонь, мама Сміла, їх трійко дітей – донька Зорецвітка та сини-близнюки – Мор та Шин, які народилися трьома роками пізніше від своєї сестри. Чому ця сім’я жила високо в горах, коли вона там оселилася, ніхто достеменно в їхній окрузі не знав, тільки ходили чутки, що їх прародичі прийшли сюди з якогось далекого краю. Вони вирізнялися з-поміж іншого люду. Всі були високими на зріст, вправними у праці, гострими на думки. Коли Зорецвітці виповнилось 12 років, вона вийшла заміж за файного легеня Івана, що жив у долині. Він пішов на пристайку до сім’ї Бойнярів. Роком пізніше брати, яким стукнуло по 18, покинули гори Карпати й вирішили пошукати собі щастя в іншій місцині – рівнинній. Чому? Бо приснився їм обом сон в ніч перед днем їхнього народження. Морові снилося, що він знаходиться у незнайомому місці, де густий мішаний ліс, пташки співають, а довкруж дичина бігає. Шинові – буцімто він у незнаній місцині, але не в лісі, а на галяві, вкритій травами та квітами, а поряд річка, в якій риби – видимо-невидимо. Розповіли хлопці одне одному сни свої вранці й вирішили, що недарма їм таке приснилось, що це небо знак їм подає збиратися в дорогу. Довго брати не барились. Помились, поснідали, вдяглись, спакували речі в торби і пішли прощатися зі сестрою Зорецвіткою, шваґром Іваном, татком та ненею. Хоч батьки не хотіли, щоби сини лишали рідну домівку – молоденькі ще, але, бачачи, що хлопці тверді у своєму намірі, уволили їх бажання, поблагословили в путь-дорогу. Взяли брати із собою чотири великі паляниці, торбинку зернят пшениці, трохи сухарів, чотири кусні бринзи, два кілограми сала, літру лущених горіхів, одяг на зміну, топірець-молодець, кресало та два власних тесака, що їх їм батько подарував на їхнє шістнадцятиліття.
«Бувайте здорові, мамо! Бувайте здоров, тату!» - сказали брати й рушили в дорогу.
Довго йшли, шукаючи затишний, ніким не займаний куточок землі, де би була рівна місцина, річка та ліс. І знайшли собі таке місце – не велике й не мале, і болітець трохи в ньому, і тверді є, у травах та цвіті (це було якраз у літі). За лугом, з одного боку галявини, ліс, який густо заріз, з другого – річка, як блакитна стрічка. Потомили тіла брати, сіли на траву, щоб відпочити, втому змити. Хвилин десять сиділи, навіть не говорили, а тоді вогонь розпалили, чаю з м’яти й рум’янку зварили, витягли сухарики, горішки, перекусили і вирішили обійти місцевість. Коли майже довершували свою подорож, побачили гарне озерце – голубе, як небо, овальне, як яйце, під лісом. Підійшли до нього, не полінувалися, ноги замочили, вода теплою була, скупалися. А тоді вернулися на те місце, де вогонь палили, який загасили. Сухих гілок трохи наламали, сяку-таку халабуду змайстрували й у ній заночували. В сон провалилися одразу, бо дуже були потомлені дорогою. Збудило братів сонечко, яке пропхало свої теплі світлі промінці через щілини халабуди й доторкнулося до облич хлопців, і пташки, які весело на світанні виспівували, ніби тішилися тим, що вони вже не самі в цій місцині, бо люди прибули. Згодом на відстані близько ста метрів від лівого берега річки, що протікала між дерев, серед яких найбільше росло беріз, Мор і Шин збудували собі дерев’яну хату. Потихеньку-помаленьку стали брати в ній обживатися. Зробили сякі-такі меблі – стіл з лавами, два ліжка, де за матраци служило сіно, скриню – для зберігання всякого пожитку, полиці, щоби класти горщики, миски та горнята, які самі собі виготовили з глини (дід це вмів робити і їх навчив). Мор був мисливцем, тож що через день ходив у ліс на полювання. А Шин любив у землі копатися – сіяти, садити, а ще – рибалити. Ліси кишіли дичиною, тож м'ясо брати їли мало не щодня. Крім того, Мор приносив з лісу гриби та ягоди, пахучі трави, щоби варити чай. Гриби та ягоди не тільки варили, а й сушили, щоби на зиму мати. У річці водилася різна риба – карасі, лини, плотва, щупаки навіть. Шин ловив рибу, готував з неї юшку, запікав на вогні, а також сушив. Сіяв на скопаній лопатою (витесав з дерева) землі пшеницю, рвав квасок і лободу на суп у теплий період року. Їжі братам вистачало. Тож були вони задоволені, жили мирно-дружно. Вечорами любили сидіти на подвір’ї біля вогню, взимку біля печі, яку змурували в хаті. Гомоніли, згадувати минуле, співали пісні. Так минуло три роки.
Сумно стало братам від одноманітного життя. Захотілося кожному з них створити власну сім’ю. Ну, а де ж дівчат шукати? Вертатися в гори? Але там тих дівчат, як кіт наплакав, та й ті, не Бог зна, які. Вирішили піти в іншому напрямку – східному. Йшли-йшли, та й зайшли таку місцину, де люду багато проживало – за рікою великою, широкою, бурхливою. І місто й носили ту ж саму назву – Стрий. Зайшли до поселення, попали на торговицю. Товар купці іноземні привезли – сіль, одяг, взуття, посуд. Говорили не українською мовою, але деякі слова брати розуміли. На тій торговиці пригляділи хлопці собі двох дівчат – одна чорноока з темно каштановим волоссям, друга – зеленоока зі світло-русим, та й давай іти в атаку, підбивати клинці до них. А дівчата дуже й не пручалися. Парубки були ставні, гарні, медовим напоєм їх пригостили, то ж вони радо прийняли їх дружбу. За тиждень договорилися про нову зустріч. Прибули хлопці до Стрия зраночку, продали на торговиці тушку дикого кабана і тушки двох диких кіз, впольованих у лісі, та й пішли просити благословення на шлюб у батьків дівчат, уподобаних ними. Ті довго не думали, дали згоду. Хлопці прийшли в їхній дім не з пустими руками, а з гостинцями, розповіли, де живуть, чим займаються. Сподобалися вони батькам.
Другого дня зранку Мор та Шин за виручені на торговиці гроші найняли коней у Стрию і поїхали з дівчатами в гори до своїх батьків, щоби й ті поблагословили їх на шлюбне життя. І хлопців батьки дали згоду. А ще за два тижні відгуляли обидві пари спільне весілля – у Стрию. Файно відгуляли. Їли, веселилися, співали, танцювали, з алкоголю було тільки домашнє вино з малини-ожини, на меді настояне, але пили мало. Привели хлопці жінок до свого дому та й стали жити-поживати вже вчотирьох. Було у них по одній кімнаті на кожного, а кухонька – спільна. Жили, трудились, на торговицю час від часу їздили, продавали дичину, гриби, трави, рибу. Розжилися. Купили пару коней, інструменти, одягу різного. Морова дружина, Галина, завагітніла і стала підмовляти свого чоловіка, щоби той або сам будував хату, або брата заставив будувати, щоби окремо одне від одного жити. А як Мор буде жити окремо від Шина? Брати ж близнюки, двадцять один рік прожили плече до плеча – разом їли, разом виростали, роботу робили, науку здобували. Але задумався Мор.
Одного разу він, біжучи по лісі за зайцем, угледів в долинці біля кущика калини джерело. Спинився, пити хотів. Спека надворі в той день стояла незносна. Набрав Мор води у пригорщі, втягнув до рота. Гірко-солена! Як так? Що за чудо? І тут його мозок, мов хто колючкою діткнув. «Е, - подумав, - може з тієї води сіль можна буде добути?» Прийшов додому та й розказав братові про дивне джерело. «Можна буде попробувати випарити воду. А що, як і справді, з неї сіль можна буде добути?»
Пішли брати на другий день, поснідавши, в ліс до того місця, де Мор джерело знайшов. Він позначив дорогу, як вертався від нього додому – листки лопуха жмутами кидав кожних 10 кроків аж до дуба, що стояв біля знайомої йому стежки. Знайшли брати природню криничку з водою без мороки. Попробували на смак – солена. Набрали у дерев’яні відерця й почвалали в дім. Випарювали воду на невеликому вогнищі. Довго. Трохи солі здобули. Вкинули до юшки, що варилася. Спробували. Гіркувата, але все ж смачніша із добутою ними сіллю, ніж без неї. А сіль у той час, варто сказати, була дуже дорогою – на вагу золота.
Потихеньку-помаленьку організували брати невеличке виробництво по випарюванню солі – таки там, у лісі, біля джерела. Вирубали для цього трохи дерев та кущів, обгородили чисту від насаджень місцевість. Хатку поставили на ній, піч у одній із кімнат виліпили. Коли солі набиралося достатньо, їхали кіньми до Стрия або в Зідич і там її продавали. Про Зідич дізналися брати у Стрию на торговиці.
Тут надійшов час родити жінці Мора. Пологи в Галини відбулися без проблем. Привела вона у світ хлопчика, якого навали Златаном. Жінка з народженням сина – спадкоємця, відчула свою важливість і почала із ще більшим завзяттям, як до цієї події, лоточити щодня свого чоловіка – будуй окрему хату й будуй! А ще хотіла, щоби не поряд з тією, в якій вони досі жили, зводив, а на другому березі Березниці (так брати назвали річку). Чому не поряд? Бо, мовляв, Шинова жінка – Ірина, не може завагітніти, то буде заздрити їм, а це для дитини недобре. Послухав Мор. Почав будувати хату на другому березі Березниці. Брат помагав йому зводити житло. А як інакше? Близнята, нерозлийвода з малих літ. Коли Мор із жінкою оселилися в новій хаті, його жінка ще й такої заспівала: «А чого, це ви сіль разом добуваєте, продаєте і гроші ділите навпіл? Це ж ти знайшов солене джерело. Ти його власник. Сам випарюй сіль і продавай. І дичина твоя. А Шин нехай рибу свою продає і пшеницю. Довбала його, довбала і додовбала. Поділили брати бізнес. Рідко стали стрічатися. Шин образився на Мора. Одного коня він забрав, другого брат взяв до свого обійстя. Так жили рік – не сходилися, не спілкувалися, як чужаки якісь. А тоді у край їхній, це було якраз навесні, прийшла дивна хвороба, яка косила тварин поголовно – і ведмедів, і лисиць, і оленів, і косуль. Дичина у лісі вимирала. Вижили тільки ті окремі звірі, що воду бігали солену пити до джерела. Та невдовзі і джерело пересохло. Мор перестав видобувати сіль, вполювати якусь тварину в лісі стало для нього великим трудом. Риба теж дохла – і в ріці, і в озері. Тут ще й син Мора захворів. Забідкались брати та і їхні жінки теж. Що ж робити? За що їм це? - думали. І от однієї ночі приснилась Морові молода красива незнайома жінка з блакитною накидкою на голові. Вона сказала: «Якщо будете з братом, як це було колись, у мирі-дружбі жити, набутим ділитись, то джерело знову заб’є в лісі, й, може, не одне, а хвороба перестане переслідувати тварин». Шинові теж приснився сон тієї ж ночі. Йому теж явилась красива молода жінка з ясним поглядом в очах, з милим усміхом на лиці. Вона сказала: «Як пробачиш свого брата і будете далі жити з ним душа в душу, як це було колись, то хвороба, що вбиває звірів і риб, відступить, жінка твоя зачне того ж дня і вродить здорову дівчинку, а місцина, де ви живете, стане місцем оздоровлення для багатьох. Ви ж із братом будете вписані в історію краю, де оселились і де згодились». Збудилися вранці брати, розказали своїм жінкам сни, які їм приснилися. Вирішили, довго не роздумуючи, помиритися. Летіли одне одному назустріч, як лебідь до лебідки летить після довгої вимушеної розлуки. Зійшлися, обнялися, притулилися лобами, потерлися ними. «Віднині мир, любов і спільна праця!» - сказав Мор. «Віднині мир, любов і спільна праця», - повторив Шин.
З того часу жили вони сім’ями дружно, спільно працювали, одне про одного дбали і все те, що у сні їм казала незнайома красива жінка, збулося. І в Мора, і в Шина народилося ще багато дітей, а в їхніх дітей свої діти з’явилися. Про їхню місцину, що стояла в оточенні густих лісів, у яких били джерела солені та прісні, дізналися люди з різних боків. Вони стали приїжджати сюди, лікувати джерельною водою різні недуги. Багатьом допомагала вода. Згодом медики-науковці дослідили її в хімічних лабораторіях і визнали той факт, що вона й справді має лікувальні властивості. Лікарі навчилися ту ропу, що витікала з-під землі, розбавляти, в правильній концентрації подавати хворим для пиття та для прийому ванн. А селище згодом назвали Моршином на честь братів – Мора та Шина. Той, хто споживає моршинську водицю з добром і вірою в серці, обмиває нею тіло, отримує здоров'я та силу. Декому ж вода й вік продовжує. Так є. А як хто в це не вірить, то хай приїде до Моршина і перевірить.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=738780
дата надходження 21.06.2017
дата закладки 22.06.2017

Н-А-Д-І-Я

Твої руки - мої крила…

[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=R70EFSQuSw8
[/youtube]

Твої руки - мої крила, ти - мій світ, мої вітрила.

Автор: Лілія Стащишин
--------------------------------------------------------
В тобі живе чарівний якийсь світ,
А руки мають ніжність сокровенну.
Притягує сердешний дивоцвіт.
Лиця прикраса - усмішка блаженна.

Люблю, коли всміхаєшся мені.
І непомітно втома десь зникає.
І я щаслива, це- найкращі дні.
Та серце до кохання не звикає.

Воно і в будні, як маленьке свято.
З тобою не узнаю серця біль.
Невже це все, з якоїсь казки взято?
В душі моїй ця ніжна заметіль.

Ти - тепле сонце, ніжне вечорове.
Воно не спалить у спекотні дні.
Хмільний напій солодкий малиновий,
Що до смаку завжди душі моїй.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=738693
дата надходження 21.06.2017
дата закладки 21.06.2017

Дідо Миколай

Новоявлені тітушки влади від Єгови

З амвона штундики співають,
Тіітушки нові… нині на порі.
Свою погибель наближають,
Диявола печатка на чолі.

Потрощені машини у канаві,
Когось в реанімацію везуть.
Обкурені сектанти в балаклавах,
«Діялог» із населенням ведуть.

Кідерські новоявленні фашисти,
Хабіру новоспечений ОМОН.
Єгови «богхообрані» хористи,
На Заході відкрили *** фронт.

Не ступиш з резервації ні кроку,
Печінки мастодонти відіб»ють.
Зиск бурштиновий мають збоку,
Масони заробити їм дають.

На схід ідіть собаки воювати,
Адже берете зброю ви до рук.
За те, що ви своїх йдете стріляти.
Раби юдейські… прийде вам каюк.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=738602
дата надходження 20.06.2017
дата закладки 20.06.2017

Любов Ігнатова

Вербовий затишок

Наливсь медами місяць — роздобрів,
Ліниво котиться між зорями до ранку.
Із берега за зграйкою човнів
Спостерігає вітрова коханка —

Гнучка верба, схилившись до води,
Купає в прохолоді довгі коси...
А я приходжу, зранена, сюди,
Коли у душу зазирає осінь,

Коли голосять в тузі журавлі
І дощ-в-мені налагоджує скрипку,
Щоб виплакати всі свої жалі
Вербі і вітру, місяцю і рибкам.

Щоб причаститись співом солов'їв,
Ввійти у чароспокій вечоровий
І віднайти крилатість своїх снів,
Де ти і я, і затишок вербовий...

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=738541
дата надходження 20.06.2017
дата закладки 20.06.2017

Шостацька Людмила

ЗАМОВТЕ СЛОВО ЗА ПОЕТИКА

Замовте слово за поетика,
Не пожалійте добрих слів,
Не поспішайте ставить хрестика,
Якщо він в чомусь не дозрів.

Бувало й вам колись авансом
Давали плату за труди,
Не убивайте своїм прайсом,
Нехай ростуть його сади!

Нехай квітує диво-квітка,
Цілющих слів дощі ідуть,
Щоб він не був, мов та сирітка –
Його поетом ще назвуть.

Його ім’ям назвуть ще зірку,
Ви дайте шанс один лишень
І не чіпляйте свою бірку
За світлу щирість одкровень.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=738212
дата надходження 17.06.2017
дата закладки 19.06.2017

Елена Марс

Тільки попроси

Ніколи не даруй мені гвоздик -
Символіку скорботи і печалю.
Вже й так жалю достатньо за плечами,
Нікуди він із пам'яті не зник.

Коли весна - даруй мені весну!..
Квітки її - мов юності відлуння...
Душа маленьких свят жадає в будні...
В цих примхах не шукай мою вину.

Даруй мені чарівність хризантем,
Яку я так люблю - в яскраву осінь!..
Коли душа краси тієї просить -
Даруй, омиту осені дощем.

І поля чистоту мені неси -
Ромашкову цнотливо - білу ніжність.
...А я тобі віддам любов і вірність,
І душу, й серце... Тільки попроси...

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=738395
дата надходження 19.06.2017
дата закладки 19.06.2017

Лілея1

ЗАГУБЛЕНІ МРІЇ…

Щасливий, бо діти вже звуть тебе "татом",
В момент, як я заздрю тобі лиш тихцем,
Що й наші могли би також називати
Тебе так красиво... але - "татусем".

Однак, не збагнулось усе це завчасу,
А тільки опісля в німій тишині,
Уже, як сама, підраховую втрати
Самотніми айстрами на полотні.

Десь, ловлячи мрії між стомлених вулиць,
Мігруючи смужками сивих доріг,
Де долі обох, назавжди розминулись
Й останні сліди виціловує сніг.

Розтавши абзацами рідного слова,
Таємним звучанням мелодії сліз,
Шукаючи містом тебе, наче бога,
Мов нитка за голкою, лину навскіс.

Невміло, наївно, розправивши крила
Найкращих бажань, виливаю в вірші,
Ще поки не впали розлуки чорнила
На випрану постіль моєї душі.

Ще поки це небо говорить з землею,
Як я із тобою, сльозами з-під вій,
Ота, що не звуся ласкаво - "твоєю"
І ти із приреченим -"більше не мій".

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=738425
дата надходження 19.06.2017
дата закладки 19.06.2017

Лілея1

ЗАГУБЛЕНІ МРІЇ…

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=738425
дата надходження 19.06.2017
дата закладки 19.06.2017

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 06.06.2017

Світлана Петренко

невгамовна течія життя

Плине час, змиває дні дощами .
Невгамовна течія життя.
Ти до вуст торкаєшся вустами.
Плескіт хвилі. Музика. Злиття.
Обіймай щоразу, як востаннє .
Зійде сонце опісля дощів.
Дві краплини щастя нам дістанеш
Із якими солодко душі.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=736627
дата надходження 05.06.2017
дата закладки 05.06.2017

Шостацька Людмила

ВІЧНА ПАМ'ЯТЬ

Пам’яті Блаженнійшого
Любомира Гузара

Коли догорає світильник –
У темряву впасти – загроза,
Вже хід зупинив цей вітрильник,
Така ця зворушлива проза.

Людина - епоха у вічність,
До Бога пішла назавжди.
Ця нам не по силі трагічність,
Нам грішним залишив труди

Душі і великого розуму,
Любові нетлінного серця,
Молитви до вічного роздуму
І віру в потужному герці.

Чи знатиме світ щось подібне,
Чи небо пришле нам взамін
Людину, хоч крапельку гідну
Як цей України був Син?

Його дзвін невтомно за мир
Щоденно звучав на весь світ
Це – сонце з ім’ям Любомир,
Нетлінний його Заповіт!

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=736586
дата надходження 05.06.2017
дата закладки 05.06.2017

Шостацька Людмила

СВЯТА ТРІЙЦЯ

День народження Землі,
Літа старт, святая Трійця,
Янгол носить на крилі
Благодать по самі вінця

Всіх Божественних щедрот
І Святого Духа світло,
Найдорожчі з позолот
Розкидає знову літо.

Різнобарв’я квітів, трав,
На долівках диво-зілля,
Кличуть дзвони вранці в Храм,
Виклав червень рукоділля.

Заплітає літо коси
І промінням в’яже стрічки,
Україна миру просить
Замість пам’ятної свічки.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=736401
дата надходження 04.06.2017
дата закладки 04.06.2017

Н-А-Д-І-Я

Десь на сопілці вітер грає…

Повільно полум"я згасає,
Вже час підкинуть би дровець.
Десь на сопілці вітер грає.
Ледь-ледь вже диха попілець.

Одна лишилася жаринка.
Чому ж вона не погаса?
Із квітки впала он росинка...
Яка невинна ця краса...

Чи знов сумує синє небо?
Дрібненький дощик накрапа..
Лиш не змовка пташиний щебет,
Навколо трелі розсипа.

Кудись біжить нестримно річка,
Не вийти їй із берегів.
А он тополі, ніби свічки,
Розсипались серед лугів...

Ось, де душа відпочиває,
Вдихає запах різнотрав.
Вона мовчить, та добре знає,
Слова ті вітер розкидав..

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=736358
дата надходження 04.06.2017
дата закладки 04.06.2017

Любов Іванова

Відпусти мене в ніч

Відпусти мене в ніч, де цілуються з хмарами зорі,
Де молочний туман на світанні лягає в луги.
Нам затісно удвох у бурхливім життєвому морі,
Та і щастя ріка віддаляє від нас береги...

Відпусти... прожени!!! Всеодно вже нестерпно від болю.
Не сама ніби йду... так малюють майбутнє зірки.
Напророчили нам розіпнуту вітрилами долю.
Я в покорі прийму її вирок полинно-гіркий.

Я за обрій піду, своє серце залишу з тобою,
Бо ж без тебе мені, як колоссю в жнива без зерна.
Я напевно слабка... за любов не готова до бою...
Відпусти мене в ніч, бо для дня я занадто сумна.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=736312
дата надходження 03.06.2017
дата закладки 03.06.2017

Терновий

Мерехтливі серпанки…

Мерехтливі серпанки
палахкочуть в очах,
Такі сині світанки
настають по ночах.
Таке літепле небо,
така тиха печаль,
І нічого не треба,
і нічого не жаль.
Такі дивні розмови,
кожне слово – удар.
Все і старе і нове,
лиш постійна біда.
Такі білі лелеки
вилітають зі сну,
Так далеко-далеко
їм шукати весну.
Такі довгі дороги,
такі вічні дощі,
Такі давні тривоги
на твоєму лиці.
Все лишилось позаду-
і любов, і печаль,
Сум осіннього саду
й снігопадів вуаль.
В недопитім вині
розчинився наш спогад.
На замерзлім вікні
свій залишу автограф.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=736316
дата надходження 03.06.2017
дата закладки 03.06.2017

Шостацька Людмила

БАТЬКІВСЬКА СУБОТА

Це прийшло мені після
проповіді священника
в батьківську суботу

Плачуть дружно свічі -
Батьківська субота,
Десь у потойбіччі
Й на Землі скорбота.

Так чекають Душі
Пам'яті хлібину,
Всі зібрались дружно
На земну гостину.

Поспішають в церкву
Діти і онуки
На поклон і жертву -
Ліки від розлуки.

Хліб святий й молитва -
Це Душі пожива,
Гірко хтось десь схлипнув,
То - Душа красива.

У куточку тихо
Сльози проливає,
Що таке за лихо?
Всі - чужі, не знає.

Спів небесний лине,
На столах - офіра,
А Душа аж гине,
Не йме собі віри.

Чом вона забута
В голоді і смутку,
В забуття узута,
Гріш - ціна здобутку?

На цім світі важко
Наробились ручки,
Билась як та пташка
Для дітей й онучки.

Як пішла на небо,
Мабуть всі забули,
А Душі потреба -
Лиш би пом'янули.

Взяли Душі в коло
Душу цю, сирітку,
Привели до столу,
Дали хліба й свитку.

Там нема забутих,
Бог всіх пам'ятає,
Душі пом'янути -
І назад до раю.

Пам'ятайте, діти,
Батьківські суботи,
Щоб й вам не сидіти
В самоті напроти.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=736317
дата надходження 03.06.2017
дата закладки 03.06.2017

Відочка Вансель

Якось Ви невчасно зі своїм

Якось Ви невчасно зі своїм "люблю".
Я перечекала, попіл посадила.
Вибачте.Кохання я не пригублю.
Я його сльозами все до краплі змила.

Якось Ви невчасно, що найкраща всіх.
Видно, сумнівались і шукали кращих.
Маєте Ви право. Це ж ніяк не гріх.
Хай Господь дарує Вам найкрасивіших.

Якось Ви невчасно через стільки днів.
Я ці всі хвилини Вас не відпускала.
Ви пішли від мене. Де взяти б тих слів,
Що вже від сьогодні я Вас не чекала?

Що ж. Я не єдина. Скільки ж бо людей.
Скільки є красивих. Скільки в світі вільних.
А мене забудьте. Серед всіх ночей
Будуть інші ночі. Та не буде спільних,
Де були ми в щасті наче божевільні.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=736127
дата надходження 02.06.2017
дата закладки 02.06.2017

горлиця

Моя реальність

Не знаю чи життя моє реальність ,
Чи може це лиш сон, а як засну
Тоді знаходжу всю раціональність,
У просторах там вільною живу.

За нічку облітаю я півсвіта,
І обцілую все де лиш була,
Верну минуле, й в спогадах пригріта,
Згадаю знов ,як молодість цвіла!

Візьму у жменю пелюстки вишневі,
На вітер кину, в білий цвіт пірну,
Закутаюсь у дні оці травневі,
І тут лишусь, цілуючи весну.

Тоді мене уже ніхто не збудить,
Турботи зникнуть, не прийде зимa,
І я у сні Господнім завжди буду,
Моя реальність вічного буття!

.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=736155
дата надходження 02.06.2017
дата закладки 02.06.2017

Віталій Назарук

ПЕЙЗАЖНИЙ НАТЮРМОРТ

Місячні ночі, зоряні ранки,
Роси холодні в буйній траві.
Перше проміння нібито бранки,
Дивляться в далі там угорі.

Верби сміються, сплять очерети,
Лебедем хмари в небі пливуть.
Ранок малює дивні портрети,
Наче поети в небі живуть.

Сонце сміється, бджоли із ранку,
Йдуть по нектар в широкі поля.
Шиє земля нову вишиванку,
Квітне щаслива рідна земля.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=735962
дата надходження 01.06.2017
дата закладки 01.06.2017

горлиця

НЕМАЄ СИЛИ!

Вже сотні раз писати починала,
Слова горять і попелиться жар!
Немов солому в купку поскладала ,
Думки пусті, лишають сум і жаль!

Зайшла в тупик. Чи ж тут і залишуся?
Роазгублена. Куди ж мені іти?
Піду направо, в землю провалюся,
Піду наліво, гори і степи.

Вогонь горить, і догоряє серце,
Вже сил нема ,щоб гори подолать,
В степах давно вже висохло джерельце,
Немає сили ще одне копать.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=735840
дата надходження 31.05.2017
дата закладки 31.05.2017

ГАЛИНА ПОЛИЩУК (ЯРМУЛЬСКАЯ)

Грехами Бога распинаем

Грехами Бога распинаем, молитвы вовсе не читаем, а заповедь дана для всех, любите ближних людей всех.
Ступил ногою сам антихрист на Русь святую, нечисть зла, мы дети Бога Саваофа, будем молить, просить Христа. Прости, Господь наш, милосердный, прости, помилуй нас от зла, пошли нам мудрости, терпения, любви обильной всем пошли. И укрепи нас, Боже, в вере, Ты растопи нам в сердце лёд. Пошли духовного спасения, чтобы в Раю у врат стоять. Спаси нас, Господи, от бедствий, пошли святую Благодать, а кто не хочет верить в Бога, тому дорога прямо в ад. Мы здесь в гостях не долго будем, экзамены сдадим не все. Пройдём мы путь дорогой длинной, а что оставим на земле? И перед Богом все предстанем, какой ответ будем давать? Зачем грешили, убивали, зачем людей в огне сжигали? Прости всех, Боже, вразуми. Пока не поздно все спасайтесь, придите к вере ко Христу, и поклонитесь ему в ноги, пролейте вы свою слезу. Спаситель наш, Ты милосердный, Ты приведи всех к Алтарю, пошли духовного спасения, излей святую Благодать. За Русь святую, за Отчизну, молиться будем, каждый час. Пусть матерь Божья нас покроет, святым покровом навсегда, пусть люди станут все добрее, пусть Бог смягчит наши сердца.

Милостивый наш Господь, прости нас грешных и приведи всех людей к вере и покаянию.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=735619
дата надходження 30.05.2017
дата закладки 30.05.2017

Lana P.

ЖИТТЯ БЕЗ…

Життя, що без кохання, й поготів,
Як дерево без цвіту і плодів.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=735027
дата надходження 25.05.2017
дата закладки 25.05.2017

Н-А-Д-І-Я

Прощання без образ…

Запрошую на танець тебе знову.
Шалений пульс.. Чомуcь серцебиття.
Рука в руці і рухи щось нервові.
Невже живі мої ще почуття?

Зливаємось душею й тілом в танці.
Летим на крилах ніжності спокус.
Хоч подих перехоплює в мовчанці,
Та я до тебе ближче все ж горнусь.

Невпинний рух охоплює вже радість.
І в ньому, ніби все моє життя.
Та все оце не схоже на реальність,
Крадеться знов якесь передчуття.

Таємно поглядаємо у очі,
Ця музика звучить тільки для нас.
І серце відкида чуття пророчі...
Все ж танго - це прощання без образ...

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=731409
дата надходження 01.05.2017
дата закладки 03.05.2017

Мазур Наталя

Джин у пляшці

Це місто знайоме здалося сьогодні чужим.
Був ранок похмурий і небо сіріло дощами,
І я почувалася, мов переможений джин,
Що замкнений в пляшці і світла не бачить роками.

Так тісно мені серед каменів древніх споруд,
Бо мури високі і сонця у вікнах немає.
Я хочу, щоб далі, від фальші облесливих губ,
Мене завезли прохолодні і сонні трамваї.

Тікаю від себе, від суму, від згадок і дум,
Відлунює кроки дрібненькі сполохана тиша.
А місто байдуже, неначе всесильний чаклун,
Слідами моїми для когось пророцтва напише.

29.04.2017р. Львів

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=731484
дата надходження 02.05.2017
дата закладки 03.05.2017

oskar

А рай буває й на землі….

Твій ніжний погляд,дотик рук...
Усе,що досі пам*ятаю,
Я збережу в душі своїй,
Бо я була неначе в раю.

А рай буває й на землі...
Душа і море...Сонце й вітер...
Ми тільки двоє- я і ти,
Душа в душі теплом зігріті!

А рай буває й на землі...

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=731553
дата надходження 02.05.2017
дата закладки 03.05.2017

Шостацька Людмила

БІЛОКОРЕ ДИВО

Нагадало дитинство мені
Білокоре це диво природи.
Цвіт - сережки такі запашні,
Стан тендітний увесь до моди.

Тихий шепіт з вітрами в полі,
Сяйво місячне, мов фата.
Щось берізка шепоче долі,
Вправно косу свою запліта.

На сукенці – сліди від нічки,
Поміж віт – ще відлуння зір,
Впала синього неба стрічка
На зелений трави кашемір.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=731585
дата надходження 02.05.2017
дата закладки 03.05.2017

Шостацька Людмила

МОЗАЇКА ДНЯ

Розчиняється ніч у ранкових туманах.
Фіолетово-ніжна і вранішньо-п’яна
Відступається ніч, поступається дню.
Знов – дорога у світ, невгамовні турботи.
Неохоче вдягаєш на себе броню,
А як місце під сонцем інакше бороти?

Знов дороги заплутують твою свідомість,
Ти шукатимеш знову знайому відомість,
Лабіринтів, як завше, долатимеш змійку,
В кожнім закутку будеш шукати своє,
Десь п’ятірку одержиш, а десь навіть двійку
З автобана, звернувши на вузькоколійку,
А десь може влаштуєш своє “божолє”.

Десь заплакані струни зігрієш цілунком,
Захмелієш, сповитий фіалковим трунком,
Подаруєш комусь оберемок усмішок
І метеликів будеш ловити услід,
Ляжуть трави до твоїх натруджених ніжок,
Що з тобою пройшли кілометри доріжок,
Ти по колу підеш, як ходив весь твій рід.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=731644
дата надходження 03.05.2017
дата закладки 03.05.2017

Шостацька Людмила

ЗНОВУ ЛІЛЕЇ ЦВІТУТЬ

Віддалялася постать в туман,
Добровільно обравши маршрут.
Еліксиром здавався дурман,
Смакував різнобарв'ям отрут.

Не багато минуло, не мало,
Так по долі пройшовсь, мов ріллею,
Затоптав він безжально й зухвало
Її долі тендітну лілею.

А чи стало самому солодше
Від таких різносортних медів?
Його дім обминав листоноша
З листопадом зворушливих слів.

Циферблат працював без спочинку,
Всі магніти утратили суть,
Пропустив так зі щастям зупинку,
Ту, де знову лілеї цвітуть.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=730371
дата надходження 24.04.2017
дата закладки 25.04.2017

Серафима Пант

Квітка

Цей вірш виник як коментар до твору Шостацької Людмили "ЗНОВУ ЛІЛЕЇ ЦВІТУТЬ"
http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=730371
Щиро дякую за натхнення!

Вона його любила?
Так. Любила.
Тендітна, юна, ніжна, як весна -
Всі примхи долі винести зуміла,
Коханню підкорилась, серцем мліла:
Його -
Вона.
Чи він її любив?
Любив, напевне,-
По-іншому не може садівник:
Довкола нього затишно й приємно -
Була любов! Любов була? Взаємна?
Чи просто звик.
Коли ставало в домі сумно й тісно -
Яскраву і прекрасну обирав,
Вона - його, його лиш тільки, звісно -
Тремтіла листом солодко первісно,
Коли зрізав.
Шипами негараздам опиралась -
В його ж руках покірною була:
Бутон тримав - піднесено сміялась
І доля їй дарунком видавалась -
Ножем стебла
Торкнувся дуже вправно,
Зрізав квітку
Тендітну, юну, ніжну, як весна....
Самотня в домі – він в саду улітку:
Не знала, що потрапила у сітку
Його -
Вона.
Летить пелюстка, змучена, змарніла.
Останній погляд....
О,
Мій садівник.
До вази цвітом інша вже дозріла -
Душа ж троянди в хмари полетіла,
Стебло - в смітник.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=730393
дата надходження 25.04.2017
дата закладки 25.04.2017

Шостацька Людмила

ЯКБИ - У СИТЦЕВЕ ДИТИНСТВО

Колись були ми молодими,
Тепер - хіба посумувать,
Відгомоніли рясно зливи,
І вже давно не двадцять п’ять.

Змінилась мода, звички, стилі,
Стрілою потяг пролетів,
А ми – вже вишні переспілі
І майже кожен всиротів.

Сади своє вже доживають,
Хати – немов старі колиски,
Ті світлі спомини із раю
Змінились, жаль на обеліски.

Якби ж - у ситцеве дитинство,
В косу пшеничну - синю стрічку,
Де щиро-чисте побратимство,
Веснянок декілька на щічку.

Нехай босоніж по калюжах,
Травневий дощ на цілий зріст,
Щоб під вікном вродлива ружа
Й полохав тишу баяніст…

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=730521
дата надходження 25.04.2017
дата закладки 25.04.2017

Шостацька Людмила

ЦІНА НЕЗАЛЕЖНОСТІ

Закриє ніч важкі повіки
І може з нею я засну,
Бо добрі сни – хороші ліки
І я полегшено зітхну.

Війни розтануть хижі тіні,
Підуть десь болі за село
І всі ці спогади в сплетінні
Впадуть у ночі джерело.

Десь на скривавленому сході
Все переоране війною,
Не спиться ворогу-заброді
На перемовинах з бідою.

Мій сон там воїн береже,
А сам забув яка то тиша
І чорно-сірим вітражем
Йому там доля долю пише.

Сам мало жив, а вже до бою
Грудьми за свою Неньку став,
Він на таран пішов з лихою,
Не раз за нас він умирав.

Закриє ніч важкі повіки,
Обом насниться нам війна,
Бо цього смутку - цілі ріки,
То - незалежності ціна.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=729332
дата надходження 18.04.2017
дата закладки 19.04.2017

Н-А-Д-І-Я

Цвітуть заграви в надвечір*ї

Цвітуть заграви в надвечір"Ї,
Іде на спад прожитий день.
І шлють свій теплий світ сузір"я,
Тепла весни нема лишень.

Як молоком облиті вишні,
Стоять на холоді стрункі.
Та гріють їх думки невтішні:
Морози ці все ж нетривкі.

Та вітру байдуже: літає,
Сміючись, смикає гілки,
А вербам коси розплітає,
Загнав у вулики бджілки.

Чомусь весна ця так зрадлива.
Куди завіялась вона?
Не день, не два - холодні зливи,
Накриє сніг дерев вбрання.

Шепоче вітер щось на вухо,
Зриває шарф з моїх плечей.
Лиш слів твоїх не чути... глухо...
Вже скільки днів пройшло й ночей...

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=729355
дата надходження 18.04.2017
дата закладки 19.04.2017

Ігор Герасименко

Ходiмо до розквiтлих абрикос

Ходімо до розквітлих абрикос,
Прекрасних, як щасливі наречені,
І на Весни рожево-білій сцені
Похмурість похоронимо й мороз.
Ходімо до розквітлих абрикос.

Ходімо до розквітлих абрикос,
Ходімо до жерделі*, до жирголі,*
Щоб музики послухати живої.
Не на показ ходімо, – на покос. *діалект. – абрикоса

Де радощі ми пожинать почнемо,
Бо абрикоса схилить до нас небо.
Почнем солодкі слухати слова.
А потім яблунево і вишнево
Весна медово й доля заспіва.

Щоб щастя пташку в пахощах зустріть.
Журбу і жах жирголями загоєм,
Читатиметься майбуття запоєм,
Щоб навіть і найглибшою зимою
Серцям сіяли сонечка суцвіть.

Ходімо до розквітлих абрикос,
Щоб ескадрилья зоряна-бджолина
І доля нас не жалила – жаліла,
Бо покохав надовго і всерйоз.

Ходімо до розквітлих абрикос,
Прекрасних, як веселі наречені,
Щоб серце там тривожно-навіжене
І спокою, і світла напилось.
А добрим людям, гарним людям ось
Рецепт від Ескулапа-Авіцени:
Від всіх хвороб і бід всіх панацея –
Ходiмо до розквiтлих абрикос!

04.2011

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=729370
дата надходження 18.04.2017
дата закладки 18.04.2017

Lana P.

ОСТРІВ ЩАСТЯ

Прийдешні хвилі плещуть язиками —
Шумлять у піні їхні небилиці,
Вустами непритомної водиці
Плітки жбурляють поміж берегами.

Сердито розмивають острів Щастя,
Руйнують його контури-кордони.
Немає меж для них, ні заборони
І пробираються аж до зап'ястя.

Вже перейшли усі надломні грані.
Як запобігти, врятувати острів,
Щоб захистити його велич, простір
Відкритих навстіж вікон в океані? 14.05.15

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=727111
дата надходження 03.04.2017
дата закладки 05.04.2017

@NN@

Уперше гриміло…

Те́пло сьогодні, мов літо весну обігнало.
Лежу на місточку, горілиць, у небо дивлюсь -
Он Лебідь летить, он Віз, а за обрій упало Орало,
Чи Плуг ( так бабуня мені у дитинстві казала),
Я вірила їй - вона,- так багато книжок прочитала
Мені, уважно вслухалася я й *мотала на вус*.

Та ось вже, на разі, й сама я в розряді бабусь..,
А кладку в леваді люблю в опівнічній порі -
Лежу горілиць і на зорі квітневого неба дивлюсь,
Падаю в нього... Зорі не зорі, а мов ліхтарі
Обабіч дороги, підморгують милі знайомці старі...
Слухаю ніч, і всесвіт, і тишу *мотаю на вус*.

Колись, коли справ буде менше, я час зупиню,
Між пальців зорі провію, знайду в них перлину,
З усім попрощаюсь, покаюсь, усіх в молитвах пом’яну,
У серці - серпневої ночі віконце відчи́ню.
З кладки, легенько, у небо - таке волошкове - полину..
...................................................................................
Так тепло сьогодні, йшов дощ і уперше гриміло.

*Я иногда ставлю глагол выше существительного.
.........................................................................
Я, она раскинула руки, включая Иисуса и Папу,
- Я есть Глагол. Я тот кто Я есть. Я стану тем,
кем стану. Я есть Глагол! Я живое, динамичное,
вечно активное и движущееся. Я Есть Глагол Бытия...*
Уильям Пол Янг *Хижина* Разговор с Богом.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=727167
дата надходження 04.04.2017
дата закладки 05.04.2017

LubovShemet

Поліг боєць на полі бою

Весняний ранок, небо синє,
Під сонцем ніжиться трава.
Тримаючи за руку сина,
На кладовище йде вдова.
Ще зовсім юна, але доля
Їй чорну хустку одягла,
Поліг коханий в полі бою,
Трималась в горі, як могла...
Жорстокі війни в всьому світі,
Розв'язують вельможі злі,
А юний хлопець під гранітом
Лежить у клаптику землі...
Йому не пригорнуть дружину,
Не завітати до батьків,
Не пестити малого сина.
Боєць вмирати не хотів...
Вдова ридає на могилі,
Як виживати їй самій...
Коли її коханий, милий
Спить вічним сном в землі сирій...
Він захистив всім мирне небо,
Спокійні ночі, світлі дні,
Його душі молитви треба
І пам'ять близьких і рідні.
Йому б ще жити і любити
І мрії втілити б свої...
Та кров'ю червоніють квіти
На постаменті - від сім'ї...

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=727242
дата надходження 04.04.2017
дата закладки 05.04.2017

Н-А-Д-І-Я

Обійми мене…

[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=3BtOvmUBmxc[/youtube]

Дякую за ідею Макієвській Наталії

http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=724055

Обійми мене так, як ти вмієш...
Ні! Сильніше мене обійми.
Ти, напевно, мене розумієш:
Й тебе хочу обняти крильми.

Поцілуй мене так, щоб відчула,
Чи медові у тебе вуста?
Щоб слова я твої не забула:
Що я в тебе назавжди одна.

Подивися в засмучені очі,
Посміхнися ти так, як тоді,
Коли мало було нам і ночі...
Чи забув, може, ти вже ті дні?

Обійми, поцілуй, посміхнися..
Чи багато для серця тепла?
Ти в коханні моїм розчинися...
Я любила тебе, як могла...

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=725154
дата надходження 23.03.2017
дата закладки 23.03.2017

Ніла Волкова

Осіння казка

Дрімав похмурий, чорний ліс
У макраме сплетінні.
Один яскраво сяяв лист –
Останній лист осінній.

Все листячко давно в смітті –
Перетлівало тихо.
А цей - усе на висоті,
На щастя, чи на лихо.

І звідки сили дістає?
Триматись, знаю, тяжко.
Таємний стимул, мабуть, є –
Ота співоча пташка.

Вона, бувало, прилетить
І біля нього сяде.
Листок у захваті тремтить,
Як чує серенади.

Її не стало. Пожовтів,
Оплакуючи літо.
Триматись більш не захотів.
Зірвався. Тихо полетів –
Нема для кого жити…

2016

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=695435
дата надходження 19.10.2016
дата закладки 23.03.2017

Ніла Волкова

Не повертайся!

О, знову це гірке розчарування...
І не літає зламане крило!
Не повертайся у старе кохання –
Вже не розквітне, те що відцвіло...
2016

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=678227
дата надходження 15.07.2016
дата закладки 23.03.2017

Ірина Кохан

Я покидаю вас

Я покидаю Вас, о , сніжна панно!
Чи, може, Ви зрікаєтесь мене...
Одвічний рух планети невблаганно
В заокеанні далі Вас жене.

О, як поблідли Ваші білі руки!
Як потьмяніли очі крижані.
Сакральну мить дочасної розлуки
Нехай вплетуть вітри поміж стерні.

Не осудіть, що йду отак квапливо,
Дзвіниці неба б'ють прихід весни.
Річок предтеча кличе гомінлива,
Зтрусивши з вій льодяникові сни.

Із лона пнуться списами тюльпани,
Вони ось-ось проріжуться у світ.
Тож, поспішіть, моя морозна панно,
Не до лиця Вам ніжний малахіт.

Не до снаги Вам сонячна корида,
Знесилить душу проліскова гладь.
Ще де-не-де Ваш локон сніжний видно...
Та вже пора. Он журавлі сурмлять!

Я покидаю Вас, о, сніжна панно!
Чи, може, Ви зрікаєтесь мене...

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=720707
дата надходження 27.02.2017
дата закладки 23.03.2017

Зореслав Благомирів

Про Поезію і поетичну творчість

ДО ВСЕСВІТНЬОГО ДНЯ ПОЕЗІЇ – 21 БЕРЕЗНЯ ...[b][/b]!...

ПРО ПОЕЗІЮ і ПОЕТИЧНУ ТВОРЧІСТЬ

1999 року Ухвалою 30-ої сесії ЮНЕСКО встановлено Всесвітній день поезії, який відзначається щороку (починаючи з 2000 р.) саме 21 березня...

ПОЕЗІЯ (грец. ποίησις – «творчість» від ποιέω – «роблю», «творю») – це віршувальна художньо-словесна творчість. У поетичному тексті головна роль зазвичай відводиться формі та змісту висловлювання. Поезія є словесним мистецтвом, що передбачає максимальне використання саме мовних засобів, а також творення нових поетичних образів, тобто нових семантичних зв'язків між мовними одиницями шляхом образності, метафоризації чи метонімізації тексту. Часто поезія поєднується з іншими видами мистецтва, тоді виникають проміжні жанри на кшталт поетичного епосу, поетичної драми, поезії у прозі, мультимедійного віршування.
(1) Поезія – Великість має,
оскільки вона теж стріляє,
чрез неї часто хтось страждає,
а Слово – лічить і вбиває!
Для поезії властивими є такі складники (консолідовано-авторське тлумачення):
А) Мисль – це те, що з'явилося внаслідок міркування, продукт мислення; замисел, задум, намір, передбачення, припущення; це – упакований смисл, переданий свідомості (який сплив у свідомості) в процесі міркування; мисль генерує людський мозок.
Б) Образ як відбиток (відтворення) сформованого уявою поета/письменника об’єктів творчості до певної міри співвідносне із реальностями (інше) світу...
В) Рима (від грец. ῥυθμός, «складність, співрозмірність») – співзвуччя закінчень віршованих рядків, які розрізняються: за місцем (складом) наголосу – на 1, 2, 3, 4, 5-му, … складі від кінця – чоловічі, жіночі, дактилічні, гіпердактилічні; за об’ємом – 1-кладні, 2-сладні, 3- складні і т.д.; за точністю співзвуччя – точні, приблизні, неточні; за лексико-граматичними ознаками – однорідні (наприклад, прикметник, діяслова), ріднорідні (іменник, займенник тощо), тавтологічні, складовні, омонімічні та інші; за наявністю опірних звуків виокремлюються на багаті і менш звучальні; за взаємним розміщенням римувальних рядків є суміжні (aabb), охоплювальні (abba), перехресні (abab), змішані (тернарні aabccb), подвійні, потрійні та інші.
Г) Ритм (грец. rhythmos, від rheo теку), тобто: впорядкування звукової побудови віршованої мови, що й визначає систему віршоскладання: тексти, які не мають іншої організації, окрім членіння на куплети (вільний вірш); рядки строф урівнюються (точно або приблизно) за наявністю тих чи інших звукоелементів; одночасне впорядкування за кількістю складів та їхнього розміщення певної довготи, сили чи висоти на деяких позиціях ритмічного ряду; силабічне віршування визначається числом складів, тонічне – числом наголосів; силабо-тонічне – комбінацією першого і другого.
Д) Метрика (грец. Metrikós, тобто усічений) (система віршованих розмірів) – впорядкування чергуванняу вірші сильних місць (іктоі) і слабких місць; до силабо-тонічних етрів відносяться ямб {(грец. ἴαμβος iambus, тобто напасник) і у силабо-тонічному віршуванні, поширеному в українській поезії, це двоскладова стопа із наголосом на другому складі); хорей {(грец. choréios, від choros, тобто хор) у силабо-тонічній системі – це двоскладова стопа, в якій ритмічний акцент припадає на перший склад, як правило, непарний)}; анапест {(гр. Anapaistos, тобто зворотний дактилю, букв. відображений назад) у силабо-тонічному віршуванні є стопа, що складається з двох ненаголошених і одного наголошеного на кінці складу. Одностопний анапест майже не зустрічається в українській поезії, окремі випадки його вживання спостерігаються лише у гетерогенній строфі}; дактиль {(грец. Dáktylos, тобто палець; міра довжини) у силабо-тонічній системі як трискладова стопа з наголосом на першому складі}; амфібрахій {(грец. Αμφιβραχυς, тобто з обох боків короткий) у силабо-тонічному віршуванні як трискладова стопа з середнім наголошеним складом, а константа віршового рядка може бути двоскладовою, перетворюючись на ямб з наголосом на останньому складі, чи в позанаголошеному стані містити кілька складів (пеан); найліпший варіант амфібрахія – при парокситонній римі, коли витворюється гармонійний акаталектичний рядок}; амфіма́кр {(грец. Amphimakros, тобто між довгими складами) або кре́тик (грец. Kretikos, тобто критська стопа) – це стопа античного віршування з п'яти мор, що складається з довгих та коротких складів і в українській силабо-тоніці подеколи амфімакром називають стопу дактиля із додатковим наголосом на третьому складі або анапеста з додатковим наголосом на першому складі} та інші.
Е) Віршувальний розмір – окремий різновид метра, що характеризується довжиною рядка, наявістю чи відсутністю цезури, характером закінчення (клаузули): приміром п’ятистопний бесцезурний ямб (рядок може бути і довшим чи коротшим, але головне, щоби правильною була кількість складів).
Є) Строфіка – внутрішня структура строфи як ритмічно-інтонаційної цілісності на основі викладених рядків як фонічно викінчена віршова сполука.
Ж) Інтонаційність (від лат intono, тобто голосно виголошую), – це сукупність мелодики, темпу, ритму, інтенсивності, тембру, акцентних буд та інших елементів просодики поетично-словесної мови та її барв. Все це організовує мову фонетично, є засобом вираження різних синтаксичних значень і категорій, а також експресивного і емоційного забарвлення.
З) Акцентуація (від лат. Accentus, тобто наголос) – система наголошення в поетичному тексті (необхідно рахувати кількість наголошених складів (голосна буква дає завше склад), яка може бути неоднаковою в усіх рядках, але однаковою у певних (приміром в а і б) із повторюваністю.
И) Версифікація (лат. Versus, тобто вірш та facio роблю) – це така система організації поетичного мовлення, в основі якої міститься закономірне повторення певних мовних елементів, що складаються на підставі культурно-історичної традиції певної національної мови.

(2) В Душі Поетом кожен є, (3) Коли в тобі Буття нуртує,
якщо ЄСТВО Талант дає! і День, і ніч тебе хвилює
Бо скрізь потрібен креатив, – про ВСЕ, що діється навколо –
це унікальне Диво з Див! тоді з Пером виходиш в Поле!

(4) На ньому Плугом його ставиш, (5) Щоби в Поезії сказати,
злітаєш Думкою і париш, як наставляли Батько й Мати,
щоби в рядки її втілити, все Сокровенне і Болюче,
зробить Слова, немов трембіти! що є в Житті так неминуче.

(6) Щоби рядками показати, (7) І академік є креатор,
де можна Правду відшукати, своїх ідей він – навігатор,
щоби могла вона служити своєї мислі – модератор
і нею можна б дорожити! що вибухає як реактор!

(8) Лиш СЛОВО є ресурс Вірша, (9) Словами Образ завше створюй
працюй ним гарно й не спіша, і у строфі його розорюй,
щоби Значущість мало Слово, тільки тоді вона заграє
щоб було свіжо, сильно, ново. та зазвучить на виднокраї.

(10) Тоді, коли Ти є Піїтет, – (11) Таки значні наші Ресурси,
твоя Метафора й Епітет вони відомі нам ще з бурси
завжди у творі до нагоди і кожен, ніби, все це знає,
попри усі шалені моди. але не завжди про них дбає?
(12) Як поєднати все докупи? (13) Хтось пише легко і хутченько.
Оце і є ті творчі муки? А інший мучиться важкенько.
Потрібен ХИСТ у віршуванні – Такі вони – Секрети Слова,
цім велетенськім намаганні! щоб було Збіжжя, не полова!

(14) Бо як поет-класик написав: (15) О! СЛОВО, невгамовне й рідне,
хто “тисячі тонн” перепахав будь Людям завше Ти дохідне!!
“словесної руди” своєї – В Житті та Праці їм сприяєш –
заради Букви однієї? 21 березня 2015р. усюди ЛЮДЯМ помагаєш !!!?...
Редаговано й оновлено 21 березня 2017 року. м. Київ

ОСНОВНІ ПОЕТИЧНІ ЖАНРИ і ФОРМИ:
• Акровірш (грец. ακρος , тобото крайній і грец. Ατιχος, тобто віршований рядок) – це вірш, у якому перші літери кожного рядка, що читаються згори вниз, утворюють слово або речення, найчастіше ім'я того, кому присвячується дана поезія або інше.
• Альба (окситан. alba – «ранкова зоря»; лат.– білий) – це поетичний жанр провансальських трубадурів, ранкова пісня як скарга закоханих на неминучість розлуки з настанням світанку. Це своєрідний драматичний діалог кавалера з пані. У якому діалогічність вказує на її зв'язок з народною піснею. Всупереч класичній куртуазній ситуації в альбі любов стає взаємною, але щастя триває коротко – із світанням коханці розлучаються через страх перед плітками або перед ревнивцем-суперником.
• АртПоемоСвята – форма поезії, що, як правило, присвячена (посвята) людині, події, ювілею тощо, у якій поєднуються елементи малярства, музичних вставок, супроводу, фото та інше.
• Балада (фр. ballade, від прованс. Ballar, тобо танцювати) – це жанр історико-героїчного або соціально-побутового характеру з драматичним сюжетом або ліро-епічної поезії фантастичного змісту. А первісно – це танцювально-хорова пісня середньовічної поезії Західної Європи з чіткою строфічною організацією рядків.
• Басня – це літературний твір (віршований або прозовий) сатиричного змісту, в якому (наарикінці чи на початку) міститься моральне повчання. Дійовими особами зазвичай виступають тварини, рослини та речі через яких висміюються пороки людей, суспільства.
• Буколіки (буколічська поезія) (від давн.-грец. Βουκόλος, тобто bukolos, «пастух») – це як поезія пастухів, яка виникла із сіцілійсько-грецьких пастухівничих пісень. Перебуває посередині між епосом і драмою та присвячена поетичному зображенню способу життя пастухів і загалом щасливе сільське життя (іноді на противагу розкішному та витонченому, але аморальному життю культурних шарів суспільства у великих містах).
• Верлібр (фр. vers libre , тобто вільний вірш) – це вільний вірш, у якому є неримованим нерівнонаголошений віршорядок. Сучасна практика і типологія форм вільного вірша значно ускладнена через велику розбіжність у застосуванні тлумаченні самого цього поняття.
• Думка – жанр (вид) невеликої медитативно-елегійної (журливої) поезії, іноді баладного змісту, який був поширений у творчості українських письменників-романтиків першої половини XIX ст. та використовувався ними на означення народних пісень такого ж змісту в тогочасних фольклорних збірниках.
• Дума (укр. роздуми, мислі, співи) – це жанр суто українського речитативного народного та героїчного ліричного епосу (проміжне положення між епосом і поезією); ліро-епічні твори української усної словесності про події з життя козацтва ХVІ-ХVІІІ століть. Такі лірично-епічні твори виконували мандрівні співці-музики: кобзарі, бандуристи, лірники у Центральній і Лівобережній України.
• Елегія (грец. ἐλεγείαтобто журлива пісня, скарга; інше етимологічне значення й інші джерела: фріг. Elegn, тобто очеретина, очеретяна сопілка) – це один із жанрів лірики медитативного, меланхолійного, часом журливого змісту чи з елементами жалобності.
• Епіграма (грец. Epigramma, напис) – жанр сатиричної поезії дотепного, дошкульного/(іноді доброзичливого) змісту з несподіваною, градаційно завершеною кінцівкою (пуантом) (вид градації, асоціювання по низхідній від цілості до частини, яка виступає цілістю для ще менших частин, і так далі аж до якоїсь дрібної точки, де буквально чи переносно лежить уся вага твору. За допомогою пуанта поет досягає незвичайності, збудження напруження нашої уяви, виокремлює з поміж інших головну деталь/штрих).
• Газель (від араб. gаzаl – ліричний вірш) – ліричний вірш, що складається не менше як з трьох, не більше як з дванадцяти бейтів (двовіршів), пов'язаних наскрізною моноримою кожного другого рядка (крім першого бейта з парним римуванням) за схемою метричної основи аруза: аа, ба, ва, га тощо. Строфи, викінчені за думкою, не пов'язані між собою фабулою, а їх об'єднує спільний мотив. Основний зміст газелі – любов, туга закоханого, незрідка філософські медитації, перейняті вченням суфізму та анакреотичними настроями, втіленими в різних алегоріях. Газель називають царицею персько-таджицької лірики любовного змісту, в якому уславлюється краса жінки, кохання, вино, квіти, весняна природа. У кінцевому бейті автор неодмінно називає своє ім'я (літературний псевдонім).
• Гімн (давн.-грец. ὕμνος; hýmnos, тобто похвальна пісня або славень) – урочиста пісня, яка вихваляє та прославляє що-небудь або кого-небудь (первісно божество). Як жанрова форма поезії еволюціонував з культових пісень, завершуваних молитвою до культового божества, ідолу. У нинішньому світському значенні – це урочистий музичний твір на слова символічно-програмного змісту, який вживається здебільшого як символ держави (поряд з іншими атрибутами).
• Ідилія (від грец. εἰδύλλιον, тобто замальовка, невелика віршова пісенька; зменш. від eidos образ; мовою александрійських учених – поетичний твір) – це одна з основних форм буколіки (жанр античної поезії, в якому мовилося про вільне, безтурботне, радісне життя на селі). Це – невеликий, переважно віршовий твір, в якому поетизується сільське життя: опис природи, худоби, ставків тощо. Основні мотиви ідилії – безтурботне, щасливе життя подружжя і дітей на землі, їхнє гармонійне світовідчування. Екло́га (лат. ecloga від давн.-грец.εκλογή, тобто відбір, вибор) в античній поезії означав вибрану ідилію, тобто сцену з життя пастухів (як правило, любовну), виражену в розповідній формі або драмою.
• Кансона (фр. canso, окситан "пісня") – одна з форм середньовічної лірики, що походить від кансони трубадурів Провансу: пісня про лицарську любов, пов'язана з культом пані.
• Касида (від араб. – цілеспрямована) – це урочистий вірш-панегірик (хвала) арабської, тюркської та перської класичної поезії, в якому славиться високий покровитель поета або якась важлива подія, виник в арабській поезії ще до появи ісламу (тобто до VI ст. н.е.). У Х-ХІ ст. касида була чи не найпоширенішою поетичною формою, тому цей період в історії персько-таджицької класичної поезії називають періодом касиди. Касида подібна до оди, хоч подеколи траплялися її сатиричні та дидактичні видозміни. Здебільшого – то були твори придворних поетів на честь ханів, окремих полководців тощо. Трафаретна форма касиди, зумовлена таким призначенням, позбавляла їх оригінальності. Це, передовсім, моноримний вірш, у якому, як і в газелі, римуються між собою лише перші два рядки (бейт), в інших рима повторюється через рядок за схемою: аа ба ва га… і т. д. Касида мала від ста до ста п'ятдесяти рядків, причому перший бейт (матла) й останній (макта) підлягали старанному опрацюванню, оскільки вони містили основну думку твору. Касида має своєрідну композицію: ліричний вступ, де описується краса природи або любовні почуття; перехід до панегірика; основна частина; заключна частина, де поет нагадує про себе (натяк на винагороду) і благословляє свого покровителя.
• Мадригал (від італ.madrigale, від лат matricale, тобто пісня рідною мовою) – це світський літературний та музично-поетичний пісенний жанр періоду Відродження (в основному як любовна присвята); невеличкий (від 2 до 12 рядків) вірш на тему кохання, пізніше – дотепний віршований комплімент (часом іронічний), адресований жінці з ”ніжністю, солодкістю й любов'ю“.
• Ода (давн.-гр. ώδή (oide), тобто пісня, пов'язано з άείδω, значить співаю, αύδή , тобто мова, слова, голос) – це урочистий вірш, що виражає піднесені і патетичні почуття, викликані важливими історичними чи суспільним подіями, діяльністю державних осіб.
• Пастурель (фр. pastourelle, іноді пасторель, фр. Pastorelle; ісп. pastorale, італ. pastora) – це різновид кансони, пісня-оповідь про зустріч ліричного героя (як правило, лицаря) з пастушкою (pastoure).
• Пісня (словесно-музичний твір, призначений для співу), – це всамостійнений ліричний жанр, що походить від пісні, як музичного жанру і має яскраву мелодику, основні показники якого, як жанру лірики, – це строфічна будова, повторюваність віршів строфи, розмежування заспіву та приспіву (рефрен), виразна ритмізація, музичність звучання, синтаксичний паралелізм, проста синтаксична будова; найдавніший, традиційний різновид лірики користується найрізноманітнішими мовно-стилістичними ресурсами, передає найтонші переживання. Нині розрізняють фольклорну пісню як жанр писемної поезії та як самостійний вокально-музичний твір. За жанрами фольклорні пісні бувають: трудові, обрядові, календарні (колядки, щедрівки, веснянки, русальні, купальські, обжинкові), колискові, естрадні, весільні, похоронні, історичні, баладні, коломийки.
• Поема (давн.-грец. ποίημα) – це великий за обсягом ліричний, епічний, ліро-епічний твір, переважно віршований, у якому зображені значні події і яскраві характери, явища, проблеми.
• Романс (ісп. romance/romanza, англ. romance, італ romanza, нім. Romanze, фр. romance, порт. romance, рум. romanţă) – це невеликий за обсягом вірш, як правило, покладений на музику (музичний твір) для сольного співу з інструментальним чи іншим акомпануванням.
• Рондо (фр. Rondeau, тобто круглий) – це назва строфічної організації ліричного вірша з відповідною жорсткістю форм, який виник у середньовічній французькій поезії, звідки поширено на європейські літератури.Основним вважається канонічне рондо з тринадцяти рядків на дві рими, де перший двічі повторюється на восьмому та тринадцятому, хоча відоме також із одинадцяти та п'ятнадцяти рядків. У ХІV-XV ст. терміном «рондо» почасти називали тріолет.
• Рубаї (перс. رباعی‎ rubāʿī, "катрен"), у множині рубайят (rubāʿiyāt رباعیات) – це чотиривірш, як правило, філософського (дидактичного) змісту за схемою римування: ааба чи аааа (різновид монорими).
• Рубовела – поєднання рубаї і новели (вставки), що може бути в поліепічній поемі як автономний твір, що водночас знаходиться у загальному контексті.
• Серенада (фр. serenade, від італ. serenata, від sera, тобто вечер) – лірична вітальна пісня, поширена в Італії та Іспанії. Нині серенади набувають обертів та поширення у своїй географії і творчих інноваціях. Виконання проходить із справжнім іспанським колоритом: у великому сомбреро під гітару, іспанською чи італійською мовами
• Сірвента (з окситан. sirventes, тобто сірве́нтес) – це один з найважливіших жанрів поезії трубадурів XII-XIII ст., яка формою нагадувала любовну кансону (окситан canso, "пісня").
• Сонет (італ. Sonetto, тобто звучати) – своєрідний ліричний вірш, що складається з чотирнадцяти рядків п'ятистопного або шестистопного ямба, власне, двох чотиривіршів (катрени) з перехресним римуванням та двох тривіршів (терцети) з усталеною схемою римування: абаб, абаб, ввд, еед або (рідше) перехресною абаб, абаб, вде, вде чи абаб, абаб, ввд, еед тощо. Крім цього, можливі також неканонічні форми сонета, приміром «хвостаті сонети» («сонет із кодою»), тобто з додатковим рядком; перевернуті сонети, започатковувані двома тривіршами; суцільні – побудовані на двох римах; «безголові», тобто з одним чотиривіршем і двома тривіршами; «кульгаві», в яких останні рядки чотиривіршів усічені; напівсонети – один чотиривірш та один тривірш тощо; сонетоїди та інші.
• Станси – (фр.stance.іт, stanza – строфа, зупинка, місцерозміщення) – у поезії XVIII-XIX ст. і XX ст. елегійний вірш у строфах невеликого обсягу (зазвичай 4-вірші чотиристопного ямбу) із обов'язковою паузою (крапкою) наприкінці кожної строфи.
• Танка (коротка пісня) (япон. 短歌), – п'ятивірш, що складається із чергування п'яти-та семискладових рядків (5-7-5-7-7). Завершальні рядки танка називаються аґеку (заключні; цим терміном позначається також остання строфа ренга). Як правило, після двох слів ставиться тире і пропущене слово, яке читач може сам поставити.
• Твірим (мультмедіатвірим) – це римований твір (з елементами образності), актуальний змістом. Мультмедіатвірим містить зображення (світлини, репродукції, малюнки тощо), уривки поезій і пісень, виноски із матеріалів ЗМІ та наукових публікацій тощо (заголовки, лід, фрагменти) та інші компоненти.
• Тріолет (фр. triolet, від лат.trio, тобто троє) – восьмивірш за схемою римування на дві рими: абааабаб, причому, перший рядок повторюється тричі.
• Хайку (япон. 俳句, はいく, тобто слово «хокку» з япон.発句, «початкова строфа») – це жанр японської ліричної поезії, трирядковий неримований вірш на основі першої півстрофи танка, що складається з 17 складів (5-7-5) і відрізняється простотою поетичної мови, свободою викладу, записаних в один стовпчик. Особливими розділовими словами кіредзі (яп. 切れ字 кіредзі, «ріжуче слово») – текст хайку ділиться у відношенні 2:1 або на 5-му складі, або на 12-му. На Заході хайку уособлюють собою тривірш складової структури 5-7-5. Найчастіше розповідь ведеться в теперішньому часі: автор показує свої переживання. Хайку заборонено писати на політичні, релігійні теми та про кохання. Поет, який пише хайку, називається хайдзин (на япон. 俳人).
• Шарада (фр. charade , тобо «бесіда») – поетичний різновид версифікаційної гри, який полягає у відгадуванні закодованих слів чи виразів у строфі, сприяючи розвитку інтелекту і активізації мовного поля та сприйняття під незвичним, асоціативним кутом бачення.
Великі форми: цикли віршів, поеми, п’єси, мультимедіатвори (поеми), вірші, артпоемосвяти ...
Вільні форми: верлібр, білий вірш, віршопроза …
Малі форми: афоризм, епіграма, жарт, іронія, пародія ...
Види поезії: Лірична; Наративна; Епічна; Драматична; Сатирична; Поезія прозою; Спекулятивна; Фонетична; Аудіопоезія: Відеопоезія; Перформенсна поезія;
Мультимедійна поезія (мультимедіатвірим, твірим)…
Лірика: любовна, філософська, громадянська, міська, містична, езотерична, пейзажна, релігійна, сільська ...
Доповнено, оновлено, редаговано – 21 березня 2016 р.;
20 березня 2017 року. ..

Примечание. Японские и британские учёные установили, что из 50 млн мужских сперматозоидов, начинающих путь к женской яйцеклетке с целью её оплодотворения, до финиша добирается около 10 здоровых и содержательных благодаря ритмическим магнитным волнам, а побеждает только один. Так и в поэзии, даже классиков: из множества стихотворений народ слышал о нескольких, а знает наизусть одно-два произведения ...

Нет, весь я не умру — душа в заветной лире
Мой прах переживет и тленья убежит —
И славен буду я, доколь в подлунном мире
Жив будет хоть один пиит.
А. С. Пушкин
м. Київ
В.В.Б.,академік (із 1997 р.), доктор філософії, поет / публіцист, журналіст, історик, громадський діяч, Посол миру, господарник, концептор гомонансології як постнауки «Про
HomoNanSa, – майбутньої Людини нової цивілізації»(2000-2017 рр.), шахіст, автор багатьох художніх книг і підручників ...

Підготовлено до публікації 21 березня 2017 року, 05:00 м. Київ.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=724770
дата надходження 21.03.2017
дата закладки 21.03.2017

Ганна Верес

Літа запряжу у збрую (До Дня Поезії)

Літа запряжу у збрую,
Заставлю служить добру їх,
І буде душа співати,
Й запалить духовну ватру,
Пила щоби Україна
Той дух, що не дасть загинуть,
Приспить на хвилину горе,
Вклонитися щоб Героям.
17.02.2015.

Ганна Верес (Демиденко).

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=724735
дата надходження 21.03.2017
дата закладки 21.03.2017

Елена Марс

А сни такі різні

...А сни такі різні – як в травні весна:
то сонце, то дощик раптовий,
де бачу я батьківський дім у ві снах,
яскравих таких, кольорових...
Мені вісімнадцять. Доросла, авжеж.
Додому вертаюся пізно,
та мама не спить, знервувалася вже
в чеканнях і дивиться слізно.
В очах: і докір, і благання... Без слів
матусю свою розумію,
та раптом я чую слова, як той спів:
дитино, пробач, я не смію
у ліжко лягти, доки ліжко твоє
пусте, бо спокою не знаю.
Не вмію гасити душевних пожеж,
своїх хвилювань не сховаю.
Колись будуть діти у тебе свої
і ти зрозумієш: для мами,
вони залишаються завжди малі.
Не старяться діти з роками.
...Сьогодні я маю дорослих дітей
і бачу у снах неспокійних,
що я виглядаю їх, коло дверей,
тих ангелів рідних, в надіях,
Що завжди дорогу до дому знайдуть,
куди б не закинула доля.
Якби ж я могла, то встелила б їм путь
барвінком, з тих снів кольорових...

12.02.1012 р.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=724474
дата надходження 20.03.2017
дата закладки 20.03.2017

Дідо Миколай

Нечисть совдєпа

Ви сєр Грабович - п.дарас,
Бузини, Бродськіїї кастрати.
Усіх вас прийме… - унітаз,
В городі нашому нітрати.

Авкалібрист ти… і масон,
Кого зовеш ти анархістом?
Старий картавий патєхвон,
Не дав бог бути піаністом.

Совдєпа б.дло й холуї,
Прохвєсора від нечистоти.
На древі нашім лишаї,
Чужинські випл.дки свол.ти.

Ваш п.сок світиться в анфас,
Чужі нам духом і тілами.
Вас тато знаний людопас,
Йому ж ви служите ділами.

В віках Шевченко наш Тарас,
Як не хотіли б ви кастрати.
Алмаза нашого окрас,
Його у нас вам не забрати.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=724217
дата надходження 18.03.2017
дата закладки 19.03.2017

Lana P.

ПЕРШИЙ ТАНЕЦЬ

Тремтіли руки в першому танку,
Таким важким здавалось тіло…
Він обіймав її несміло,
Ледь пригорнувши талію тонку.

Неспита музика високих нот,
Биття гарячих хвиль в легені…
У танці — душі полонені
В ефектах дискотечних позолот.

Безсонна ніч бентежних хвилювань…
Пливли уяви лебедині...
Весь світ для двох! Вони — єдині
У дивнім морі спраглих сподівань. 11/03/16

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=724261
дата надходження 18.03.2017
дата закладки 19.03.2017

Надія Башинська

ОТ БУВ БИ Я, ЯК БЕГЕМОТ!

— От був би я, як Бегемот!— сказав Мурах, розкривши рот.
Та говорив слова оті даремно.
Ніхто його, скажу, не чув... лиш Вітер мимо промайнув,
та підхопив його слова напевно.

— Я хочу жить, як Бегемот! — тепер кричить малий Єнот.
Приніс бо Вітер ті слова до нього.
Ніхто його, скажу, не чув... лиш Вітер подихом війнув.
Хто ж буде слухати його малого?

— Відпочивать, як Бегемот! — це Жаб з болота кілька сот,
на різні голоси все вимагають.
Ніхто і їх не зрозумів... лиш Вітер мимо пролетів.
Ми ж думаєм — вони всіх розважають!

А як же в світі жити нам, і нашим донькам і синам?
А хочеться, щоб всім було приємно.
Почують нас коли? Чекай... а Вітер знов летить у гай.
А ми живемо в світі ж — недаремно!

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=724276
дата надходження 18.03.2017
дата закладки 19.03.2017

Ганна Верес

Вишивала мати (Сл. для пісні)

Вишивала долю мати
Та й на рушникові,
Стала щастя теж прохати
Й тому юнакові,
Без якого личко юне
Не цвіте – ридає,
Без якого життя доні –
То лише біда є.

Вишивала рушник мати
Доньці на весілля,
Й довелося їй згадати
Мудреє прислів’я:
– Піти заміж – треба знати,
Ой, та й треба знати:
Пізно лягти, рано встати,
Ой, та й рано встати.

Вишивала зрання мати
До пізньої ночі,
І не думали дрімати
Материні очі,
А старались, придивлялись,
Руки ж гаптували,
Щоб бідоньки не траплялись,
І життя тривало.
17.07.2012.

Ганна Верес (Демиденко).

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=724308
дата надходження 19.03.2017
дата закладки 19.03.2017

Відочка Вансель

Розіпята, зраджена любов

Боженьку, яка вона красива!
Розіп'ятана, зраджена любов.
У долонях ще тримала диво,
В серці - шепіт щирих молитов.

Господи, цвяхами не прибита.
Чом тоді ця кров з душі весь час?
Лиш сльозами - ріками омита.
Янгол вірші поміж небом пас.

Я взяла собі, щоб не відбились
Десь від стада. Розгубила вмить.
А вони в душі всі розчинились.
Ось тому вона вже не болить.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=724375
дата надходження 19.03.2017
дата закладки 19.03.2017

Н-А-Д-І-Я

Тебе я викреслю з думок…

[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=o_m1FyNqU7E[/youtube]

Те, що колись було безцінне,
Втрачає з часом увесь зміст.
І почуття уже руїнне,
На жовтий тлінний схоже лист.

Не треба плакать, убиватись
За тим, чого не зберегли.
Назад не варто повертатись,
Бо так зробили, як могли.

Все, що було перемололось,
Частинки вітер розкидав.
В душі в цей час щось надломилось,
Бо ти того так побажав.

Пройшло, промчалось, пролетіло.
Не треба більше помилок.
На щастя, все переболіло...
Тебе я викреслю з думок...

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=724405
дата надходження 19.03.2017
дата закладки 19.03.2017

Елена Марс

Доля моя доля (пісенний текст)

Не питай, чому вітер у полі
За птахами бадьоро летить.
То моя розгулялася доля,
Дорога їй життя кожна мить.
Не струнка вона вже та не юна,
Та від того вона не сумна,
Бо для неї життя - подарунок,
Тому в серці співає весна.

приспів:

Доле моя, доле,
Квітни та радій.
Є у тебе воля
Серед світлих мрій.
Є у тебе віра
В краще майбуття,
Та любов безмірна
До свого життя.

Не питай, чому білі лелеки,
З першим сонцем додому летять,
Бо то я повертаюсь здалека,
В рідний край, де мені благодать.
Серед квітів казкових зростала,
То ж душа моя прагне сюди.
Тут я вперше в житті покохала,
Тут щаслива я буду завжди.

17 серпня 2012 р.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=724130
дата надходження 18.03.2017
дата закладки 18.03.2017

Наташа Марос

ОБНІМАЮ…

Туманом важким прокидається ранок,
Лягає на віття ще сонних дерев.
Оця, сизувато-посріблена брама
Й мене обережно за плечі бере...

І вже відчуваю важкий і холодний,
Такий ненав'язливо-приторний щем...
Весна ж, а не осінь... невже і сьогодні
Уранішнє небо проллється дощем...

О, ні, це весна - в ній усе швидкоплинне
І сонечко скоро тумани проб'є...
Я, наче земля, що збирає краплини,
Туман обнімаю, мов щастя своє...

- - -

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=723860
дата надходження 16.03.2017
дата закладки 18.03.2017

Lana P.

МЕЛОДІЯ ВІТРУ

Мелодія вітру і тиша зірок.
Холодний блиск неба в мовчанні.
Пахучі обійми розкішних квіток,
Натхненні хмарини в єднанні.

Віддалений обрій бездумно повис,
Гойдається на павутині.
Хитає голівкою гордий ірис,
Вихлюпує жаль в самотині.

Мрійливий метелик нічних сновидінь
Тріпоче в надії крилато,
У зав’язі снів дивовижних цвітінь
Влаштовує, в темряві, свято.

Природа в балансі, як наше життя,
Де злети земні і падіння.
Йдемо по спіралі, та без вороття,
І просимо душам спасіння. 19/05/16

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=723915
дата надходження 16.03.2017
дата закладки 18.03.2017

Lana P.

НЕНАРОКОМ…

Так ненароком розіллю вино,
Розвію хміль, настояний роками...
Хай краплями стікає, все одно,
Не зупинити почуттів між нами...

Застигне перша крапля на вустах,
Ти цілуватимеш у насолоді,
Розквітне друга квіткою в руках,
І перевеслом ляже в нашій згоді...

А третя протече у далину,
Омиє стежку зустрічей між нами...
Лише мене спиватимеш одну
В життєвих митях, сплетених серцями... 2013

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=723920
дата надходження 16.03.2017
дата закладки 18.03.2017

majra

Чому ми так і не зустрілись?

Чому ми так і не зустрілись,
Ти не схотів, чи може - я?
Дороги в просторі згубились...
У кожного - своя сім"я..

Свої проблеми і турботи,
Думки випереджають час.
Коротких днів коловороти
Все більше поглинають нас...

Життя біжить і не чекає,
Чи доля долю не знайде?..
Лиш іноді вві сні лунає
Ти де?!..

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=724020
дата надходження 17.03.2017
дата закладки 18.03.2017

горлиця

МАТУСЯ В СНАХ

Ти знов приходила у сни
Матусю, з того світу,
А я прохала, поверни
Той час, що до відліту!

Лишись зі мною хоч на день,
Нехай відчую ласку,
Послухаю твоїх пісень,
Розкажеш диво-казку.

І я в обіймах, мов дитя,
Вколисана тобою,
Забуду все земне тертя,
Спочину в супокою!

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=724034
дата надходження 17.03.2017
дата закладки 18.03.2017

Віктор Цвіт

Квіти на гілках

Квіти на гілках

Востаннє усміхнись і ніжно подивись,
не треба біль і сум тримати у думках,
сказавши: "Прощавай" благаю, не журись,
а радісно згадай про квіти на гілках.

Назви моїм ім`ям вчорашній світлий день,
з яким прийшла весна і розцвіла любов,
тепер він, ніби сон, твою осяє тінь,
квітками на гілках зігріє душу знов.

Коли життям прийдеш до саду любих мрій,
шукаючи себе щасливою в душі,
лиши на майбуття ласкавий голос мій,
частинкою мене, хоч нині ми чужі.

Гортає сторінки роками швидко час,
даруючи усім мінливістю туман,
а квіти на гілках до саду кличуть нас
в обіймах почуттів продовжити роман.

Прощаючись на мить, не варто лити сліз
коли існує ще в думках святе добро
надією для нас здолати море криз
і вберегти любов від холоду теплом.

Віктор Цвіт 11.03.17

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=724117
дата надходження 17.03.2017
дата закладки 18.03.2017

Наталка Долинська

Телефонна розмова

Дзвінок на телефон… - Привіт мій друже.
Ти де пропав? Так довго не дзвонив.
– Й тобі привіт. В нас було жарко дуже
Нас «брат» російський знов всю нічку крив
Мовчання… Слів потрібних не знаходжу..
.– Ти як? В порядку? Всі живі у вас?
– Сказать по телефону все не можу…
Поговорити матимемо час.
А ви там як? У місті, що нового?
– Та що у нас? Усе як зазвичай
От лише душу мучає тривога…
Будь обережним, брате. Обіцяй!
– Все буде добре! Чуєш, ти молися
За нас усіх. Бо помага ця віра
.– О Господи! Коли ж війна скінчиться?!
– Скінчиться, сестро. Ось зупиним звіра
І повернеться мир до нас жаданий.
– Але ж яку страшну ми платим ціну!
Ятрять у серці ці болючі рани…
– Не плач! Ми відвоюєм Україну!
Ну все… Не можу більше говорити
Поки є час хоч трішки подрімаю.
– Давай, добраніч. Чуєш, лиш дзвони ти…
Приїдеш в місто в гості я чекаю.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=724093
дата надходження 17.03.2017
дата закладки 18.03.2017

Вітер Ночі

Згорне вечір…

Згорне вечір замріяні крила,
І з тобою залишиться ніч.
Неспокійна, пуста і примхлива–
Чорний морок по білому пліч.

Причаїться, приспить і розбудить.
Заспокоїть і знов за своє.
Поцілує в запечені губи,
Воскресить, приголубить і вб’є.

А за що, не питай – не розкаже,
Та й навіщо – одне небуття.
Міцно-міцно до ліжка прив’яже,
Розгорнувши, мов карти, життя.

І в чаклунській земній круговерті,
Без надії, в химерному сні
Ти шукаєш рятунку у смерті,
Простягаючи руку мені.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=723619
дата надходження 15.03.2017
дата закладки 15.03.2017

Світлана Моренець

ОДПЛАЧ В МЕНІ, МІЙ БОЖЕ!. .

[i]"Єдиний Боже! Все обсіли хами.
Веди мене шляхетними шляхами.
І не віддай цим людям на поталу –
вони вже іншу віру напитали.
Одплач в мені, одплач і одболи, –
вони ж моїми друзями були!"[/i]
Ліна Костенко

Подяка Небу – не добили [i]"хами".[/i]
Зцілюсь я! І [i]шляхетними шляхами[/i]
ітиму, як велиш, а отже, Боже,
в болото зіштовхнуть – ніхто не зможе!

Тим більше, мстиві жовчні "однодумці",
що не простили власну думку жінці.
Не треба ворогів. За різкість в слові,
є друзі, що втопить – завжди готові!

Затерпнувши у здивуванні й горі,
молилась. А гуру́, неначе хворі,
мов "дах зірвало" з люті до безтями,
все рили... ( та туди й звалились!) яму.

А жаль, що піддалися гніву й блуду.
У час біди – не місце сварам, бруду.
...Їм гріх той невідмолений нести.
[i]Одплач в мені,[/i] мій Боже!.. І прости...

Друзі, вельмишановні читачі! Через певні обставини, якийсь час
(надіюсь, недовгий) я не зможу заходити на сайт.
До зустрічі!

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=723626
дата надходження 15.03.2017
дата закладки 15.03.2017

Meggi

ДОЩ

І дощ іде, і мокре гілля плаче,
і день, як ніч, і ніч мені, як мить.
Десь загубилась ниточка удачі
серед людей, нещирості й молитв.

Надломлена, як той незрілий пагін,
на роздоріжжі під дощем стою,
а він співає…ніби пише саги,
вмиває душу втомлену мою.

Під життєдайні краплі підставляю
тонку прозорість олов’яних рук
і йду по лезові, над прірвою по краю
в тумані снів, розчарувань, розлук.

І дощ мене тримає ніби ляльку
на срібних нитях, спущених з небес,
щоб серце не розбилося на скалки,
щоб я не впала, несучи свій хрест.

Тримай мене, лишилось зовсім трішки,
в зворотній бік не повертають з прощ.
Я йду до щастя. Босонога. Пішки.
Й мою дорогу поливає дощ.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=723627
дата надходження 15.03.2017
дата закладки 15.03.2017

Ольга Семенюк

О, МАТІНКО БОЖА, МОЛЮСЯ ДО ТЕБЕ

Матінка Божа терпіла й страждала,
Коли Її Сина на хрест прибивали.
Не плач, Божа Мати, Твоє серце тужить,
Бо в ньому розквітла терновая ружа.

Ти бачила Сина, страшна та година,
Коли піднімали, на хрест прибивали.
О, Матінко Божа, молюся до Тебе,
І нині з довір'ям я кличу в потребі:

Прибита Вкраїна хрест-навхрест цвяхами,
І ворог, як ворон, літає над нами.
Поглянь, Божа Матінко, наша землиця
Колись процвітала як Божа світлиця.

А нині ридає і мучиться, й стогне...
І ніби ніхто помогти не спроможний.
О, як Ти, Царице, попросиш у Сина,
То Він нам поверне щасливу Вкраїну.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=723651
дата надходження 15.03.2017
дата закладки 15.03.2017

Ніна Багата

Україні

[i]До Чорнобильської трагедії[/i]

Я відчуваю, рідна, як болить
За стільки літ не охолола рана.
В розколинах, у наростах золи,
Під зморшками отруйного туману
Вона, як смертний гріх. Пекучий біль,
Неначе струм високої напруги,
Пульсує, розростається в тобі
І полишає скрізь печаль наруги.
Зіщулюється, клякне все живе,
Безжальний порох атома відчувши…
Коли ж ти, ненько, нелюда назвеш,
Що захлеснув тобі стражданням душу?..
Мовчиш. І, мабуть, не узнає світ,
Де заховала ти його провину,
Бо сплутала із чимось динаміт
Найгірша хай, але твоя дитина.
З її ім’ям тримаєш без злоби
Над свіжими могилами розп’яття
І молишся, і плачеш, і скорбиш,
Але оберігаєш від прокляття.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=723650
дата надходження 15.03.2017
дата закладки 15.03.2017

Східний

І знову опустився лист

І знову опустився лист
З календаря моєї долі.
Господь збирає падолист,
На небі скріплює поволі.
Листи є чорні, сірі, білі…
Одні чистенькі, мов сльоза,
А є буденні, задубілі,
За котрі відповість душа.
Тому стараюсь з кожним днем,
Щоби листи були лиш білі,
І не забруднені дощем,
І у вогні не обгорілі.
Ще скільки їх?
Завжди питаю долі.
Вона мовчить…
А дні летять поволі…

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=723301
дата надходження 13.03.2017
дата закладки 15.03.2017

Віктор Ох

Хтось за́мки після себе залишає (V)

Кліпи серії "Замки України" - Студія ОХ
(частина третя)
[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=IrprFG5mv8o[/youtube]

-----------------------
Ніщо безслідно ніби не зникає.
Вдається наслідити на віку.
Хтось за́мки після себе залишає,
а хтось залишить слід води в піску.
Яким ти хочеш бачить власний замок?
Як виглядатиме твій особистий слід?
Чим виправдати наше існування,
І перед ким нам слід тримати звіт?
Що вартісніше – книга з віршуванням
чи таємниця древніх пірамід?..
Чомусь ми не цікавимся питанням –
що залишає після себе квітки цвіт?..

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=723340
дата надходження 13.03.2017
дата закладки 15.03.2017

Lana P.

ВІТРИЛЬНИК

Сонцесяйні блиски бавились в беззір’ї.
Випливла з нікуди на вітрилах тінь —
Там, де море й небо грались в надвечір’ї,
Заплітались хвилі в танцях миготінь.

Хвилювався обрій, набирався сили,
Плавно йшов вітрильник по пунктиру мрій.
Десь вітри голодні спрагло голосили,
Розстеляли води попід ним сувій.

Прямував до цілі, наче й не журився,
Під художнім пензлем — тінь на полотні.
Зникнув у нікуди, звідки й появився, —
Розчинився контур в сірій далині. 18/01/16

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=723381
дата надходження 14.03.2017
дата закладки 15.03.2017

Леся Утриско

Вже догорає жовтий лист.

Вже догорає жовтий лист
Кохання нашого з тобою,
Всіх поцілунків, що колись,
Буяли ніжною весною.

Життя зірвало пелюстки,
Усі листи нам написало,
Давно вже куплені квитки...
Завмерлі квіти на вокзалі.

Дві долі... різні полюси,
Де серця два- дві різні птиці,
Де, спиті небом, дві роси,
Де прагнуть трунку дві жар- птиці.

Застигло танго, мліє вальс,
Вітри співають мить розлуки,
Пожовклий лист згорає враз,
Опавши тихо в наші руки.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=723272
дата надходження 13.03.2017
дата закладки 13.03.2017

LubovShemet

Запорізький край

Степові запорізькі простори,
Золоті неосяжні поля,
Від Дніпра до Азовського моря
Найрідніша у світі земля.
Наймиліший для серця куточок,
Батьківщина маленька моя -
Рідна хата, вишневий садочок,
Цвіт калини і спів солов'я.
Свою землю завжди цінувати
Нас з дитинства навчили батьки,
В Запоріжжі найкращі дівчата,
А всі хлопці - ще ті козаки!
І у спадщину кожен з нас має
Дух свободи в козацькій душі,
Від краси запорізького краю
Моє серце складає вірші.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=723248
дата надходження 13.03.2017
дата закладки 13.03.2017

Мазур Наталя

Березень

(Рондель ІІІ)

А він її сьогодні не зігрів
Ні доторком, ні поглядом, ні словом,
Хоч зустріч їх була невипадкова
Опісля холоду лютневих вечорів.
Густий туман кроїли ліхтарі,
І блідли тіні попід їх покровом,
А він її сьогодні не зігрів
Ні доторком, ні поглядом. ні словом,
Ні вітерцем, що стишився раптово,
Заплутавшись у кронах яворів...
Земля - в хітон одягнена зимовий -
На літепло чекала стільки днів,
А він її сьогодні не зігрів.

10.03.2017 р.

Для ілюстрації вибрана картина "Рання весна" Миколи Терпсіхорова
http://www.artlib.ru/index.php?id=16&fp=2&uid=2905&iid=34069

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=723164
дата надходження 12.03.2017
дата закладки 13.03.2017

Н-А-Д-І-Я

Хай буде так завжди… (повтор)

Зелений чай - ранкова насолода.
Медового шматочок пирога...
Твій поцілунок, ніби нагорода,
Як оберіг, від зла в житті трима.

Із сміхом поринаєш в мої коси,
А я торкаюсь ніжно губ твоїх.
Вже сонце за вікном смакує роси,
А ти іще в полоні рук моїх...

Тихенько вітер колихає штори,
Потріскують в каміні ще дрова.
Дрімота знов повторює узори,
Якими срібний ранок розцвіта.

І десь далеко плинуть білі хмари.
Яке їм діло, що схолонув чай?
Мене й тебе тут зберігають чари...
Лише мене міцніше пригортай..

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=722242
дата надходження 08.03.2017
дата закладки 09.03.2017

Ольга Калина

Я пам'ятаю, моя мамо

[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=7VJ_IZHsUNo[/youtube]

[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=jpE13XPVOho[/youtube]

Я пам'ятаю, моя мамо,
Голубка сивая моя,
Як за святковий стіл, так славно,
Збиралась разом вся сім'я.

А за вікном цвіла калина,
Пісень співали солов’ї
І за столом уся родина -
Щасливі всі в одній сім’ї.

Був син, сиділи там і дочки,
Невістка з дітьми і зяті.
Дзвінкі і ніжні голосочки
Втішали душу навесні.

Приспів:
Я пам'ятаю, моя мамо,
Голубка сивая моя,
Як за святковий стіл, так славно,
Збиралась разом вся сім'я.

Ти ж метушилася по хаті,
Годила дочкам і зятям.
Потім вкладала внуків спати -
Була ти рада всім гостям.

Та відцвіли бузкові квіти,
І промайнули ті літа.
Тебе нема, не всі є діти..
Життя у осінь поверта.

Приспів:
Я пам'ятаю, моя мамо,
Голубка сивая моя,
Як за святковий стіл, так славно,
Збиралась разом вся сім'я.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=722396
дата надходження 08.03.2017
дата закладки 09.03.2017

Віктор Ох

Замки України (V)

Кліпи серії "Замки України" - Студія ОХ
(частина друга)
[youtube]https://youtu.be/RTEkOc8mp50[/youtube]
---------------------------------

Десь в пам’яті танцює на балу
і бенкетує не одне сторіччя
колишня слава. Маєм чималу
підбірку доказів про блиск середньовіччя.
Щось залишилось навіть дотепер:
в оздобі пишній меблі, двері, зали,
ажурні флюгери і над порталом герб,
мости підйомні, сходи і підвали,
бійниці, парапети і зубці,
рови з водою, вежі, товсті стіни,
Стоять на чатах привиди бійців…
Тепер охороняють лиш руїни…

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=722408
дата надходження 09.03.2017
дата закладки 09.03.2017

Lana P.

НЕБЕСНЕ… НІЧНЕ…

Скритий місяць ховався в подолі
Сонних хмар, що пливли у човні,
Відкидав їхні хвилі поволі,
Наче думи похмурі, сумні.

Зіроньки, мов озерне латаття,
Зацвіли на небесному дні,
В золоті повбиралися плаття,
Запалили вогні осяйні.

Неба очі і мрії просторі:
Там є воля і рай вдалині...
І роки пробігають, як море,
Мов картинки, що на полотні.

Є життя на далеких планетах,
Загадковий у таїнах світ,
Осипається в диво-кометах...
Нас дивує його зореліт.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=722417
дата надходження 09.03.2017
дата закладки 09.03.2017

davud

РІДНА ХАТА

РІДНА ХАТА
«До Дня Т. Г. Шевченка»

Я прийшов додому, до своєї хати,
Що для мене сонцем сяє все життя.
Є в ній ласка Божа й рідне слово; Мати;,
Є одвічна радість – я, її дитя.

Йду до свого саду, де буяють квіти,
Де сльоза сльозиться, мрії прагнуть ввись.
Пестить промінь сонця, і летить щомиті
Пісня тій хатині, де родивсь колись.

Це ж вона, рідненька, нас теплом зігріла
І стежину квітом вистелила в світ.
Ласкою сповиті, в нас міцніли крила,
Щоб, як час настане, вирушить в політ.

Щоб в житті не стало – пам’ятати мушу
Батьківську оселю, де малим зростав,
Двір, садок вишневий і пісні матусі…
Голос той навіки в пам’яті зоставсь.

В самоті без Вас я - наче птах без співу,
Сум в душі панує і розлуки щем,
Знайте – повернуся, я лиш тут щасливий,
Буде сміх дитячий в рідній хаті ще!

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=722494
дата надходження 09.03.2017
дата закладки 09.03.2017

Відочка Вансель

Ні болю вже. Ні осені. Ні ніжності

Ні болю вже, ні осені. Ні ніжності. Бувай.
Стояли дні поношені. Зі мною пили чай.
Ні подиху, ані дощин . Ні крапель самоти.
Здавалось, в світі ти один. З тобою лиш на ти.

Байдужістю зносилося кохання до ниток.
Хоч як його я латала з молитв і всіх думок.
Та дощ розмив ті ниточки, у прірву десь стекло.
І на душі до сонечка зродилося тепло.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=722506
дата надходження 09.03.2017
дата закладки 09.03.2017

Квітка))

Не кохала тебе й не кохатиму…

Не кохала тебе й не кохатиму.
Моє серце до тебе німе.
Відпусти бо і так лиш утратами,
Сьогодення болюче, сумне...

Не втрачала надій й не збиратиму,
Із сердець лиш обломки світів.
Зрозумій, що роки не чекатимуть,
Ну навіщо тобі буревій?

Із душі, що спустіла відразами.
Моє серце до тебе німе.
Відпусти, бо фальшивості стразами
Сьогодення болюче й пусте...

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=722519
дата надходження 09.03.2017
дата закладки 09.03.2017

ВАЛЕНТИНАV

Моє дитинство карооке

[i][b]Моє дитинство карооке,
Лавина нових почуттів…
Життя непізнане, глибоке,
Із дивовини кольорів…

Знайомства з радістю та болем,
Дорога кривд та перемог…
То по стерні босоніж полем,
То де поріс казковий мох…

Мої теперішні дороги,
То колисковий мамин спів,
Дитинства болісні пороги,
Суцвіття зрілих реп’яхів…

Мої таємні страхи, сльози,
В Душі прихована любов,
Та почуття мов гнучкі лози,
Життя теперішніх основ…[/b][color="#ff0000"][/color][/i]
07.03.2017

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=722108
дата надходження 07.03.2017
дата закладки 07.03.2017

Леся Утриско

Вітер читає молебень. (Присвята Герою, йому було лиш двадцять) .

Чуєш, як тихо, тихо вітер читає молебень:
Став ти сьогодні, синку, той, білокрилий лебідь,
Проліски веснянкові по тобі дзвонами дзвонять,
Фіалочки у поклоні пелюстками душу ронять.

Хто ж бо тебе оплаче, тіло твоє...сиротине?
Хто в голові посадить кущик рясний калини?
Хто зодягне сорочку, вишиту в двох кольорах?
Хто понесе обручку, хто заспіває в хорах?

У двох кольорах, синочку, доля тобі вишивала:
В червонім- життя коротке, в чорнім земля забрала,
Вкрила сирітськії очі небесними пелинами,
Плаче весняне небо зкровавленими сльозами.

Чуєш, як тихо, тихо вітер читає молебень,
Став ти сьогодні, синку, той, білокрилий лебідь,
Крила дісталися неба, пісня сумної співає,
Лебедя з Божим світом скрипка тужливо прощає.

Кругла сирота, двадцять років, помер в лікарні від важких поранень.
Вічна тобі пам'ять, дитино!

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=721681
дата надходження 05.03.2017
дата закладки 07.03.2017

Вікторія Бондаренко

ПОЕЗІЯ

Поезія – моя планета,
В якій живу, в якій творю.
Там Муза сяє для поета
Завжди, у сні і наяву.

Поезія – моя стихія,
Де стрілами летять думки,
Де кожне слово, наче хвиля,
Пробуджує серця людські.

Поезія – дарунок Бога,
Мій скарб і сенс мого життя.
Римуються: моя дорога,
Мій подих і серцебиття.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=721916
дата надходження 06.03.2017
дата закладки 06.03.2017

Ганна Верес

Президентові Петру Порошенку

Будь там, де людей мільйони

Хліб сіють і варять сталь

В гарячих, мов сонце, домнах

І там, де народ устав

Війною проти Росії,

Боронячи рідний край,

Відчув у тобі Месію,

До влади тому обрав.

Будь там, де бійців рятують,

Щоб ті повторили путь,

Й де санкції світ готує,

Хоч декотрі і сопуть.

Будь там, де ридають дзвони

За вбитими у війні,

ЄС застав і «ООНи»

Сказати Росії: ні!

Ти Путінську знаєш силу,

Послала що нам біду,

Життів тисячі скосила,

Але не зборола дух.

Будь там, де і мусиш бути:

З народом разом іди,

Рятуючи атрибути,

Вкраїну ж не підведи!..
1.03.2015.

Ганна Верес (Демиденко).

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=721801
дата надходження 05.03.2017
дата закладки 06.03.2017

Шон Маклех

Час зневіри

«Коли Зневіра дух беззбройний мій
Для Розпачу, свого хмурного сина,
Що хмарою звисає, на забій
Безжально віддає...»
(Джон Кітс)

Колись дуже давно – в молодості, ще задовго до трагічних подій в Ольстері 1972 року, я на дозвіллі читав Фрідріха Ніцше під шум осіннього моря, в селищі, де ніхто не носить годинники. І прочитавши фразу: «Те, що нас не вбиває робить нас сильнішими», я подумав, що вусатий Фрідріх не зовсім правий – страх не вбиває нас, але не робить нас сильнішими. Страх паралізує нас, нашу волю. І подолати його не просто. А зневіру подолати ще важче. Отака то фільозофія, шляк би то трафив. І тоді, долаючи свою зневіру у майбутнє Ірландії я написав таке:

Зневіри час – у чаші Сонця прах,
В серцях людей – стара примара – страх
Новим апостолом блукає пілігрим –
Старий поет: у торбі замість рим
Черствий кавалок істини. Кудись
Так хочеться безхатьку вознестись:
Хоча б туди – у Небо, де юрма –
Отара грішників товклася задарма.
А може й десь насправді серед слів
Філософ давніх істин не горів, а тлів?
Зневіри час, і пофарбовано трамвай.
Грай, пісеньку свою, клошаре, грай!
Поет осінніх рим де жовта кушпела
Шукає прихисток – не має він житла.
Бруківку замітає не двірник, а пан Ніхто,
В такому ж сірому подертому пальто,
Яке носив старий негідник Страх,
Ховаючись отут – у цих старих дворах.
А люди бавляться – у гру стару Життя
А все минає... Йде без вороття...

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=721309
дата надходження 03.03.2017
дата закладки 03.03.2017

Надясемена

Вечір землю обнімає пісня В. Сірого

https://youtu.be/Vo0-BfSbs7I

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=720665
дата надходження 27.02.2017
дата закладки 03.03.2017

Надясемена

Відлуння мрії

Коли буденно світ цей кам’яніє,
І сірим розповзається імла,
Ми маєм право на відлуння мрії,
На часточку душевного тепла.

На нетривалу іноді розмову,
Якщо озветься в тиші телефон,
На зрозумілу нам лиш колискову,
І ефемерно-нереальний сон.

На «добрий ранок» у якійсь мережі,
Що обплели як щупальця ефір,
На кілька жартівливих застережень,
І відблиск світла може згаслих зір.

Ми маєм право на свою самотність,
Сто років як у Маркеса, чи більш,
Не на роман, і навіть не на повість,
Але хоч іноді на коротенький вірш.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=718638
дата надходження 16.02.2017
дата закладки 03.03.2017

Надясемена

Світло вікна

Де світло вікна квадратом,
Лягає на тротуар,
За шторою там кімната,
Зі мною пустий бульвар.

Проводить мене додому,
Твій погляд за тим вікном,
Повільно несу я втому,
Байдуж, силует за склом.

Я мрію про сильні руки,
Та сильна з нас двох лиш я,
Підступні думки-гадюки,
Плюс гордість, як гріх, моя.

Іду повз квадрат віконний,
Проходжу твоє життя,
Позаздрить лише сторонній,
Любов я несу на сміття.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=721277
дата надходження 02.03.2017
дата закладки 02.03.2017

Надясемена

Пролісок синій

Там де пролісок синій розцвів,
Ще сніжинки зима розсипала,
Про кохання ми знали без слів,
Нам завія про нього сказала!

Квітка синя як очі твої,
За вітри і морози сильніша,
Прилетять скоро в гай солов’ї,
Я кохаю все більше і більше!

Як під сонцем розтануть сніги,
І застеле земля оксамити,
Цій весні і красі навкруги,
Хочу разом з тобою радіти!

Обійму тебе ніжністю трав,
Подарую зірниці ранкові,
Я тебе стільки весен чекав,
Не буває багато любові!

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=721280
дата надходження 02.03.2017
дата закладки 02.03.2017

Леся Утриско

Стікає з проліску роса.

Стікає з проліску роса,
А може це, чиясь сльоза,
Чийсь біль, сповитий у тумані,
Життя, заковане у грані.

Весна народжує світанки,
Зіркові ночі, смуглі ранки,
Зсірілий світ вдягла любов'ю,
А мій, у нім, омитий кров'ю.

Сніги не тануть- скам'янілі,
Червоні маки, грози тлілі,
Льоди застиглі...тут морози-
Зросили землю людські сльози.

Стікає з проліску роса,
А може це, чиясь сльоза,
Чиясь розпука та печаль,
Чиясь весна...болюча даль.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=721207
дата надходження 02.03.2017
дата закладки 02.03.2017

горлиця

МОЯ ТИ МОВО!

Моя ти мово! Досі не в пошані!
Сиріточка, хоч матінка жива.
Женуть тебе в краї тобі незнані,
Земля своя притулку не дала.

Занедбана, бо ще й тепер “не в моді”,
Розгул чужинців- це авторитет!
А ти, загнАна в кут, в своїй господі,
Чекаєш, поки скінчиться бенкет.

Хоч час-від -часу піднімаєш голос,
Багато ще глухих в твоїм краю,
Кому потрібний той захланний-пафос,
Якими так хизуються, гниють!

Бо той хто рідну мову не шанує,
І матір рідну, боком омина,
Того Господь ,чужою не почує,
Яка б вона “шляхетна” не була!

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=720267
дата надходження 25.02.2017
дата закладки 27.02.2017

Ганна Верес

Думки і думи

Думки, осінні, капають дощем,
Повільним, сірим, з присмаком печалі.
У серці будять непідробний щем,
Снують-блукають, мов сліпі прочани.

Думки ті різні: про війну і смерть,
Та більше в них – про долю України…
Який-то вітер з Заходу подме?
Набридло нам стояти на колінах!..

Коли ж із неба бризне голубінь,
Не сірі думи прийдуть – сонцесяйні,
І, наче пара вірних голубів,
Від рідної Десни помчать до Сяну.

А в них про те, як вирвуться з тенет
Й повернуться Донбас і Крим додому.
Плекай надію, коли ти – поет,
Не маєш права на брехню і втому.
3.10.2016.

Ганна Верес (Демиденко).

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=719458
дата надходження 21.02.2017
дата закладки 21.02.2017

Шостацька Людмила

БЕЗ МОВИ НЕМАЄ НАРОДУ

Без мови немає народу,
Немає без кореня саду.
Чому запускаємо в моду
Чужу й віддаємо їй владу?

Вона в нас стріляє і гнобить,
І каже, що ми низькосортні,
Хіба ж ми настільки убогі,
Щоб це їй терпіти сьогодні?

А наша - квітуча і щира,
Це – мова Карпат і Дніпра,
Це – мова любові і миру,
І віри святої й добра.

Хто квітку плекає цю зроду
І живить коріння її,
Той матиме й волю, й свободу
На рідній прадавній землі!

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=719486
дата надходження 21.02.2017
дата закладки 21.02.2017

Леся Утриско

Мова

У ній співають дзвінко солов'ї,
Шумлять діброви у дубах розлогих,
Дніпро могутній хвилею...вгорі,
Тисячоліття їй цілує ноги.

Калина буйна випліта вінки
І стигла горобина зарум'янить:
Ти роджена від Бога- на віки,
Твоя мелодія весь світ зап'янить.

Що може бути найсвятіше на землі?
Що наймиліше розуму та серцю?
Моя ти мово- всі твої пісні,
У світ несу наповненим відерцем.

Ти мила, щира, рідна, дорога,
Душа народу...серце в оксамиті,
Ти- незвичайна, водночас проста,
У музиці людській щасливі миті.

Як можна не любити ніжний спів?
Як можна не любити стоголосся?
Як можна позабути розкіш слів,
Мов дивний квіт уплетений в волосся?

Чого так ранять голос солов'я?
Чого розтоптана рясна моя калина?
Чого роздерта мовонька моя?
Чого слізьми стікає горобина?

За що мені московію любить?
За що синів в могили мушу класти?
Як, з болю, серденько мені щемить-
Не смій ти мову рідну мою красти.

Я іншої не хочу і не знаю,
Бо інші мови всі мені чужі,
У солов'їній свого віку доживаю-
Не ріжте душу згострені ножі.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=719508
дата надходження 21.02.2017
дата закладки 21.02.2017

Віталій Назарук

ШАНУЙТЕ МАМУ

А я ще вчора не послухав маму,
Не дякував за чашку молока…
І буде совість мучити роками,
Чому синівська вдача отака…

Невже так важко подивитись в очі,
Сказати було «Дякую!» в той час.
Тепер щодень і часто серед ночі,
Перебираю в пам’яті не раз.

Мама змовчала, бо любила сина
І я не бачив смутку у очах.
Тепер сам батько, в мене є дитина,
Тепер у мене очі у дощах…

По-іншому сприймаю все довкола,
Перебираю в пам’яті роки.
Життя – воно завжди іде по колу,
Мої дощі торкаються щоки.

Ніколи «Ні!» не говоріть матусі,
Вона ховає від дітей сльозу…
Робіть добро, щоб мама була в дусі,
Ловіть думки матусі на льоту.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=719234
дата надходження 20.02.2017
дата закладки 21.02.2017

Ганна Верес

Згорали-падали зірки

Згорали-падали зірки
В ніч листопадову
І понад стрічкою ріки,
Й понад левадами…
Там полином зросла печаль
У серці матері:
Сини йдуть землю захищать –
Їх в неї… п’ятеро…

Боровся перший до кінця –
Загинув, стоячи,
А готувався ж до вінця –
Як серцю боляче!..
А другий втрапив у полон,
Упав, не зламаний…
Чому життя так повело?..
Ще троє… з мамою…

Кигиче чайкою вона
Між них… Старається…
Спокою не дає війна…
У сні здригається…
І коли бачить зорепад
У небі зорянім,
У серці – лютий снігопад,
Тугою зоранім.
6.05.2016.

Ганна Верес (Демиденко).

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=719284
дата надходження 20.02.2017
дата закладки 21.02.2017

Леся Утриско

Війна, Майдан, пам'ять.

Світлини, світлини, світлини
В них дати печальні та днини
В них пам'ять нестерпно- болюча
Стежина смертельно- колюча.

Майдани, Майдани, Майдани
Свічок тихі сльози, Осанни
Запечена кров на бруківці
Рядами могили та вінці.

Три зими, три зими, три зими
Лиш пам'ять та сльози із ними
Вколисана вітром розлука
Та приспана смертю вся мука .

Війна - не війна, щось гібридне
Занесене світом огидним
Диявольський скрегіт зубами
О...змилуйся, Боже, над нами.

О діти, о діти, о діти
Голодні, холодні, не вдіті
Домівки пусті із боргами
Заповнений світ сиротами.

Гармати, гармати, гармати
І стогін, і плач... Божа Мати
Місиво затягнене в землю
Молитву читають всі щемну.

О смерте, о смерте, о смерте
Здригається світло вже змеркле
Над прірвою клубляться душі
Кров вилита морем на суші.

Прозріння, прозріння, прозріння
Віднайдуть нові покоління
Земля із руїни воскресне
Героям всім царство небесне.

О світло, о світло, о світло
Омиються душі заквітло
Залізо топлЕне кайданів
Закінчиться злоба тиранів.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=719348
дата надходження 20.02.2017
дата закладки 20.02.2017

Lana P.

ОСТРІВ СНІВ

Як мало треба для людини,
Щоб почуватись у раю.
Прикрасити життєві днини,
Почути щире: “Я люблю!”

Намалювати собі казку
І відірватись від людей,
Відчути неповторну ласку,
Тулити щастя до грудей...

Переселилися на острів
Чудових, неповторних снів.
І почуттям стелити простір,
Щоб аж прибій загомонів.

Нектар спивати мелодійно,
Де квіти і пташиний спів,
Купатись в морі гармонійно,
Біля щасливих берегів.

2013

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=718847
дата надходження 17.02.2017
дата закладки 18.02.2017

Шон Маклех

Часопростір

«Пробачте, друзі мої,
надлишкову схильність до цієї книги...»
(Григорій Cковорода)

Життя – це потріпана книга
З видертими сторінками
(Бракує найцікавіших розділів)
Життя – це драма,
Яку написав схоласт Сорбони –
Компілятор літописів
Війни Столітньої,
Трубадур шляхів розбитих,
Драма чи то мелодрама
З трагічним початком,
З фіналом незрозумілим
Чи то з його відсутністю,
З тьмою замість завіси.
Життя – це верлібр
Поета-сухотника з Парижа дощу
Чи то скрипаля сліпого,
Що не знає нотної грамоти
І грає свої мелодії –
Свої нескінченні ноктюрни
Тільки по пам’яті ночі
(Не своєї, навіть)
(І то уривками – все уривками).
Життя – це роман
Без кінця і початку
З дірявою обкладинкою
(Миші прогризли),
У якому герої
Свої імена забувають
(А яке воно – імено моє?)
І вже ніколи не згадують,
А я мандрую з одного століття
До іншого – такого ж приблудного,
То в одному човні-тілі,
То в іншому.
А тіні навколо ті самі,
Що в часи Чорної Моровиці,
Що в часи перших птахів залізних,
Що в часи ковалів-анахоретів.
Тіні (чи то душі)
Змінюють свої тіла-шати,
Тіла-кораблі, тіла-кокони, тіла-лялечки,
І все лишаються тими самими.
Все забувають, все марнують
І гублять слова намистини
В морі.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=718642
дата надходження 16.02.2017
дата закладки 17.02.2017

Світлана Моренець

НЕВЖЕ НІЧОМУ НЕ НАВЧИВ МАЙДАН?

Коли в багні – надії, почуття,
тавро ганьби знічев'я не зітреш.
Щодень новини нашого буття, –
мов кварта дьогтю у прокислий фреш.

Цим пійлом вже напоєні ущерть,
брехнею нагодовані сповна!
Усе – наперекіс, все – шкереберть:
мільярди – жменьці, іншим всім – війна.

Грабунку не спиняється чума,
цей кровожерний жадібний дракон,
бо в краї влади гідної нема,
й не діють ліки головні – закон.

Тож мусять добровольці йти на штурм –
перекривати контрабанді хід,..
аж знявся ґвалт олігархічних юрм –
так "вболівають" (раптом!) за нарід.

О владний оп'яняючий дурман,
затьмарюючий пам'яті штрих-код!
Невже направлять військо на народ?!
Невже нічому не навчив Майдан?

17.02.2017 р.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=718709
дата надходження 17.02.2017
дата закладки 17.02.2017

Н-А-Д-І-Я

Заблудилася весна… (для дітей)

[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=SP6leDA3BtE[/youtube]

Заблудилася весна: збилася з доріг.
І ступила крадькома в зиму на поріг.
Приміря наряди з білих пелюсток,
Усміхнулась до зими: проклада місток.

А зима лютує: сипе, сипе сніг
І весни заблудлої замітає слід.
Що в природі твориться: тут такий безлад!
А весні не хочеться повертать назад...

Сонце посміхнулось - взявсь водою сніг.
І вода вже капає із тепленьких стріх.
Боротьба триває двох великих сил...
Хто ж перемагає? Сніг все притрусив...

--------------------------------------------------
Бажаю вам, мої Друзі, гарного настрою!

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=718717
дата надходження 17.02.2017
дата закладки 17.02.2017

Ганна Верес

Мороз малює

Мороз малює сріблом на вікні
З відтінком, синюватим, білі віти,
Не вишити таке на полотні,
Здається, раю божого то квіти.

І хоч укрила всюди все зима,
Неначе казку, дивовижну, пише,
Хай холодно надворі, то – дарма,
Весна давно в потилицю їй дише.
9.12.2016.

Ганна Верес (Демиденко).

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=718721
дата надходження 17.02.2017
дата закладки 17.02.2017

Ганна Верес

Весна іще сніги не розтопила

Весна іще сніги не розтопила,
А зиму вартували снігурі,
Та для відльоту їм квитки купила.
Блакить раділа сонечку вгорі.

Воно ж плило-купалося в лагуні,
І простір, білий, ніжно обняло.
Хлібів, озимих, ще дрімали вруни,
Чекали, щоби сонце сніг зняло.

Коли ж весна умиється водою
З проворних, голосистих ручаїв,
Всі зрозуміють, їй нема кордонів,
Бо дух, весняний, поряд зачаївсь.

І низько попливуть густі тумани,
І вип’ють рихло-зернясті сніги,
І запахом незвичним задурманять
Зеленотрав’ям вишиті луги.
17.01.2017.

Ганна Верес (Демиденко).

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=718722
дата надходження 17.02.2017
дата закладки 17.02.2017

Віктор Ох

Орнамент (V)

[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=xJ3VpY4543A[/youtube]
------------------------

Зелений хміль родючістю буяє.
Горять червоним хрестиків вогні.
Добром лелека білий наділяє.
Птахи літають в синій вишині.

Засіяної ниви прямокутник
уздовж прямої лінії землі.
Знак сонця – коло – котиться нечутно.
Трикутниками гори вдалині.

Тече рікою лінія хвиляста.
Лежить в гнізді відродження яйце.
Священна птаха – півень зозулястий -
кидає виклик павичам в лице.

В орнаменті магічному оцьому
є вхід і в Небо, і у Нижній Світ.
В мистецтві споконвічному святому
магічний сенс і символічний заповіт.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=717644
дата надходження 11.02.2017
дата закладки 12.02.2017

Serhii Haidak

В моїм саду багато диких квітів

В моїм саду багато диких квітів,
Цвітуть та пахнуть тисячі думок.
І тягне в невідомість неофітів
Колючих стебел пристрасті струмок.

В моїм краю веселка, потім злива,
А час від часу все так навпаки,
Що кожна хвилька, кожна мить важлива,
Коли спливають на очах роки.

В моєму світі холод навіть гріє,
Та жар у серці так морозить кров,
Що інколи від спокою німієш
А хочеться прокинутися знов.

© С.М. Гайдак

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=717805
дата надходження 12.02.2017
дата закладки 12.02.2017

Світлана Ткаліч

Зимовий вечір

Дню навперейми поспішає вечір,
Стежиною поскрипує зима
І дуб старезний обрій вклав на плечі,
І скрипотить в задумі жартома.

Заграва макоцвітом розлилася,
Окраєць сонця ледь-ледь вигляда,
У кудлах верховіття уляглася
Вже перша зірка,й в шибу загляда.

І димарі кужіллям задиміли,
А хвірточки застужено скриплять -
Господарів своїх з роботи стріли.
З-за рогу місяць вийшов погулять.

Мороз гіпюр розкачує по вікнах
І місячно підморгують шибки,
І вклався холод у патлатих вітах
Й до ранку буде спати залюбки.

І все село в натомі спочиває.
Завія приблудилася з мішком
І жменями легенько засипає
Вчорашній слід на стежечці сніжком.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=717440
дата надходження 10.02.2017
дата закладки 10.02.2017

Богданочка

Мегера

Кучері чорні і очі, як небо нічне,
Ціла галактика в них, - чарівні та лукаві.
Тіло звабливе, красиве, а серце - брудне...
Дні твої тонуть у віскі, сигарах та каві.

Ти прогуляла кохання й шукаєш нове.
Другий... Четвертий... Десятий... Який по рахунку?
Що за людина під маскою цноти живе?
Що за отрута в твоєму, мегеро, цілунку?

Наче гадюка - вповзаєш у іншу сім'ю,
Грієшся у чоловіка чужого на грудях.
Поки нарешті не вчуєш жадане " люблю ",
Й здобич свою не покажеш із гордістю людям.

Вас так багато, у кожної - доля своя,
Вам невідомі ніякі чесноти й границі...
Тільки в мужчин захотіла спитати враз я:
Чим вас так ваблять ці хтиві, дволикі блудниці?

Ніжністю рук? А чи хитрістю лагідних слів?
Може красою? Та знайте - вона швидко в'яне.
З часом, як ниточка рідна, у плетиво снів
Те повернеться, що вам було дійсно кохане.

10.02.17.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=717443
дата надходження 10.02.2017
дата закладки 10.02.2017

majra

Розмова

Я на Вас не гніваюсь, їй Богу!
Тих емоцій вже давно нема...
Прокладаю у снігах дорогу,
Бо її засипала зима...

Та й на кого сердитись?.. - на долю?..
Маю вдосталь радості й біди.
По життю іду, немов по полю,
І збираю дій своїх плоди.

Що колись посіяла, те й маю,
Що тепер посію, те й пожну...
...Я надії квітів не зриваю,
Почекаю ще одну весну.

А вона уже й не за горами,
Крапельками сяє на вікні!..
Я її зустріну разом з Вами!
Я на Вас не гніваюсь...О! ні!..

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=717474
дата надходження 10.02.2017
дата закладки 10.02.2017

dovgiy

НІХТО ТЕБЕ ТАК НІЖНО НЕ ЛЮБИВ

Ніхто тебе так ніжно не любив
Як я люблю. І знаю: це - взаємно!
З душі твоєї келих пригубив,
В п’янкому маренні я спокій загубив,
А вже без тебе в цьому світі темно.

Доки не знав, що ти у світі є,
Саме така, яку тепер я знаю,
Було несхитне впевнення моє,
Що світ людський без дива постає
І від кохання серце не згорає.

Доки не знав... цих осяйних очей,
З чарівних вуст розмов слова співучі,
Опуклість звабливу оголених плечей
У мріях невідіспаних ночей,
Розкритих крил обіймів шал жагучий.

Жагучий шал... аж до гудіння скронь
Коли злітаю наче в піднебесся!
І вже не пристрасть, а горить вогонь,
Що починався із твоїх долонь
Тай перелився ніжністю до серця!

Ніхто тебе так вірно не любив,
Як я люблю! Вже два десятиліття
Тобою сню зо всіх серцевих сил,
Під чарами жіночої краси
Не відаю про зради лиходійства.

Із дня у день, при зустрічах скупих,
Кажу тобі про почуття гарячі.
І від тих слів вся розквітаєш ти
Хоч заперечуєш свій геній красоти,
А все ж: слова для тебе, - щось та значать!

Ми не глухі. Почули поклик душ,
Що виплеснувся із глибин таємних.
Він виривався із сухих табу,
Із оглядів на жадібну юрбу
І прокладав стежинку на взаємність.

Ніхто тебе довічно не любив,
Як я люблю! Мине життя недовге,
Душа злетить до зоряних світів,
Та навіть звідти буде чути спів
Як відгомін цих почуттів, як спомин.

4 лютого 2017 р.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=717173
дата надходження 09.02.2017
дата закладки 09.02.2017

T.I.

Повіяв знову теплий вітерець…

Повіяв знову теплий вітерець,
І я повітря жадібно ковтаю.
Лише хвилина й вийде сонце десь
За обрієм, а я його чекаю.

Сховала коси втомлена верба,
В ставку,де щойно я зустрів лелеку.
Тече вода повільно, мов журба
Й мої думки несе кудись далеко.

Несміло крізь зелений очерет
Пробилось перше сонячне проміння,
А на воді виблискує портрет
Верби, яка купає тут коріння.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=681928
дата надходження 05.08.2016
дата закладки 06.02.2017

Тетяна Луківська

Жіноча осінь…

До мене теж прийшла у душу осінь…
Хитнула вітром в краплях дощових.
Схилившись сумом у захмарну просинь,
День і собі туманами притих.
Притихло зело подихом осіннім,
Неначе зупинилось на межі.
Насупилось осоння в позу тіні
І літо залишилось в міражі.
Такою осінь у природі бачу,
А смутком відчуваю у душі…
Хмурнію небом і дощами плачу
Й печально відцвітають спориші.
Осінні вітражі в розгін анфасу,
Душевні - зачепилися в думках.
Жіноча осінь... Спита кварта часу
І філіжанка кави у руках.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=680898
дата надходження 30.07.2016
дата закладки 06.02.2017

Тетяна Луківська

Мелодія осені

Зупини на мені свій погляд,
Листопадом я догоряю.
Залишилося літо в спогад,
Вітер он як холод жбурляє.
Зупини на мені свій подих,
Листопад зігріємо разом.
І для нас, на великий подив,
Забринить мелодійно джазом.
Зупини на мені свій голос,
Запроси листопад у долю.
І ми зустріч із білих полос
Перестелимо краєм болю.
Зупини на мені свій смуток,
Листопадом присиплем рану.
І не слухай осінніх чуток -
Небо ткане з ниток туману…
Зупини на мені свій подив,
Осінь квітне в золоті світу.
Простягни мені руку й поряд
Ми розсиплемо нові квіти.
Листопадом розвієм листя
І нічне заквітчаєм небо…
Прикро... осінь уже імлисто
Прикриває сузір’я пледом.
Зупини на мені свій дотик,
У танок запроси із вітром.
Ти ж, напевно, таки не проти,
Щоб палала ця осінь літом.
Зупинись, обігрій душею, -
Шепотіла жоржина стиха…
Листопадом мело землею.
Й забіліло…зимі… на втіху.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=695230
дата надходження 18.10.2016
дата закладки 06.02.2017

Віктор Ох

Для кого бал

[b]Олег Чорногуз[/b]
[b][i]«Рабів на бал не запрошують»[/i][/b]
[i](публіцистичний літопис нашого часу)[/i]
Видавництво «Рута»
[u]Житомир – 2014[/u]

Дуже приємно отримувати в подарунок книжку з рук автора.
Олег Чорногуз – живий класик української літератури подарував мені зразу кілька своїх книг. Читаючи одну з них – «Рабів на бал не запрошують» – відмітив для себе гострий розум і влучне слово 80-літнього письменника. Книга ця – збірник памфлетів*(їх більше вісімдесяти) написаних відомим сатириком останнім часом і опублікованих в різних друкованих і електронних засобах масової інформації.
В розділі першому – зібрано статті і фейлетони за 2014 рік.
В розділі другому – за 2013 рік.
В розділі третьому – за 2012 рік.
В розділі четвертому – за 2011-2008 роки.
В розділі п’ятому – спогади про відомих людей.
Таким чином книга «Рабів на бал не запрошують» це своєрідний літопис наших українських громадсько-політичних реалій.
В природі окремої людини і цілого суспільства присутні, на жаль, окрім позитивних ознак ще й негативні риси, а то й хвороби. Тому сатирику завжди є про що писати, над чим сміятись і що осуджувати – це брехня і окозамилювання, дурість і обмеженість, жадібність і пристосуванство.
Але книга «Рабів на бал не запрошують» – не лише сатирична, вона має ще й гостропубліцистичне спрямування. Олег Чорногуз – справжній лицар пера. Він висміює постколоніальний синдром деяких наших можновладців, користолюбство і пристосуванство «народних обранців», прагматизм і нахабство новоутворених «еліт», їх ідеологічну фальш, зрадництво.
Олег Федорович бачить і розкриває проблеми в усіх сферах суспільного життя – духовній, моральній, культурній, інформаційній, соціальній, економічній, політичній.
Він торкається болючих тем Криму і Донбасу.
Він пише відкриті листи до можновладців – до недо-президента «проффесора» Януковича, до «політичної повії» Ганни Герман, до рашистського фюрера Путіна, до нерішучого пацифіста Турчинова, до українофоба-злодюжки Табачника та інших.
80-річний козак Олег Чорногуз боронить Україну і зброєю йому служить його перо. Воно в нього – сатирично-публіцистичне і гостріше шаблі. Нею він «частує» московську агентуру «русскава міра» і їхніх прислужників-колоністів україноненависників – медведчуків, симоненків, царьових, костусєвих, ківалових, колісніченків, александровських. Дістається і
всім перебіжчикам, пристосуванцям, манкуртам і яничарам, типу Нестора Шуфрича, Олени Лукаш, Лариси Скорик, О. Бондаренко, В.Колісніченка, В.Олійника, Піховшека, Добкіна, Кернеса, Бузини, Толочка, Голуба та іншій постколоніальній наволочі.
Таким чином, книжка «Рабів на бал не запрошують» нікого не залишає байдужим: ані друзів, ані ворогів.
Письменник в своїй гострій стилістиці робить екскурс і в давню історію російсько-українських відносин. За 360 років війна московії проти України не припинялась. Зараз ми переживаємо чергове загострення «вічної дружби». Тому книга «Рабів на бал не запрошують» є і гостроактуальною і «вічно-зеленою» класикою водночас.
--------------------
То ж коли в січні 2017 з офіційного веб-сайту Комітету з Національної премії України імені Тараса Шевченка я довідався, що колектив Вінницької обласної універсальної наукової бібліотеки ім.К.А.Тімірязєва на своїх загальних зборах виявив одностайну підтримку висунення книг Олега Чорногуза «Діти колонії» та «Рабів на бал не запрошують» на здобуття Національної премії України імені Тараса Шевченка в номінації «Література, публіцистика, журналістика» – я радів за Олега Чорногуза і тішився, як громадянин.
Але вже ось 01 лютого 2017 дізнаюся приголомшливу новину. Виявляється, під час «дружньої розмови» Голова Комітету Юрій Щербак, повідомив Олегу Федоровичу, що премії не дадуть, бо в минулому році той отримав орден Ярослава Мудрого.
Справді, з нагоди чвертьвікової річниці Незалежності держави до 80-річчя письменник Олег Чорногуз Указом глави держави від 24 серпня 2016 року удостоєний ордена Ярослава Мудрого четвертого ступеня, як ГРОМАДСЬКИЙ ДІЯЧ. І було за що! Бо пан Чорногуз є одним із співзасновників Всесвітнього форуму українців, двічі обирався секретарем Спілки письменників України (нині Національна), займав посаду директора республіканського видавництва “Український письменник” (тоді “Радянський письменник”), був головним редактором і засновником кількох сатиричних журналів, зокрема, «Перець» і «ВУС» ( видання українських сатириків). Він був організатором Всеукраїнського фестивалю сатири і гумору в Національному палаці культури «Україна», директором-засновником республіканського конкурсу гумору «Дні Степана Олійника на Одещині». Саме Олег Чорногуз заснував масове свято гумору на Вінниччині в рідному селі Степана Руданського, де щорічно кращим авторам-пересмішникам вручаються конкурсні премії. Пан Чорногуз поспіль з Полікарпом Шабатиним відновили свято «Сорочинський ярмарок».
Але в Олега Чорногуза є і великий письменницький доробок. Нині він складається з 15 томів лише вибраного. Він автор першого сатиричного роману в українській літературі.(Всього їх в нього 7 – і це рекордне досягнення в українській літературі). Його романи перекладені англійською, польською, російською мовами, мовою есперанто. Видані в найпрестижніших столицях європейських держав. Повісті і оповідання перекладалися на 20 мов світу! За його творами знімалися фільми, йшли п’єси.
Письменник, який працює на літературній ниві уже понад шістдесят літ, важливішою від державної нагороди вважає для себе якраз літературну премію.
------------------------------
Особисто мені вся ця колізія навколо премії чимось нагадала совкову роздачу продпайків для ветеранів на 9 травня – хто отримав «тушонку», тому «згущонка не положена».
Що це! Як це! Те, з чим весь час боровся наш відомий сатирик, в концентрованому вигляді пішло на нього в наступ – кон’юнктура, холуйство, несправедливість, подвійна мораль, прислужництво, низькопоклонство, угодництво, а може й справжнісінька корупція.

А чи варто тоді йти на той їхній бал!?
======================

*Памфле́т— різновид літературного чи публіцистичного твору, зазвичай спрямований проти політичного устрою в цілому чи окремої його частини, проти тої чи іншої соціальної групи, партії, управління тощо, найчастіше — через розкриття окремих представників.
--------------

Євмен Бардаков
01.02.2017

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=716165
дата надходження 03.02.2017
дата закладки 04.02.2017

Шостацька Людмила

НЕ ГРАЙТЕСЬ, ЛЮДИ, У ВІЙНУ

Ми дітьми гралися в війну.
Яка ж негарна ця забава!
І маю я таку вину:
Зі мною гралася лукава.

Ми – партизани, зв’язкові
І снайпери при цьому ділі,
Розвідники і лікарі,
А тут – малята всиротілі.

Давно дитинства вистиг слід,
Вже не гостює навіть в снах,
В війну ще грається сусід,
Нас меле у своїх “млинах”.

І як таке до голови
На мить могло хоч прилетіти?
Спитайся,”брате”, у вдови -
В війну не грають її діти.

Вона до них прийшла сама,
Залізла хижа попід шкіру,
Підлізла, відьма крадькома,
Казала, ніби, голуб миру.

Не грайтесь, люди, у війну!
В ній не буває переможців.
Не змити тим повік вину...
Скарає Бог за наших хлопців!

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=716073
дата надходження 03.02.2017
дата закладки 03.02.2017

Ганна Верес

Зупиніть же війну

Плине сивий Дніпро.
Два крила він з’єднав України,
Між полів і дібров
Доганяє степів далину.
Скільки ж доль перетнув,
Переслухав пісень, солов’їних!
Чарував серебром
І в історії мить зазирнув.

А ізвідти вони – України і слава, й кайдани,
Й атрибути війни,
Вже останньої, з свіжим тавром,
І синівська любов,
Вороги яку не розгадали,
І зажурений Бог,
Що схилився над сивим Дніпром.

Він не може збагнуть,
Як російський народ, православний,
Заповітне забув, котре Він диктував їм віки:
Не убий! Не украдь!
Чом же Путіну служать васали?
Зупиніть же війну!
Схаменіться, не пізно поки!
29.01.2017.

Ганна Верес (Демиденко).

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=716045
дата надходження 03.02.2017
дата закладки 03.02.2017

Н-А-Д-І-Я

На пероні…

[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=NVZRSTVnni8
[/youtube]
Ну хто придумав ці перони,
Де проливають стільки сліз?
Куди спішать весь час вагони?
Вслухаємсь ми у стук коліс.

Когось чекаєм з нетерпінням,
Та час працює не на нас.
Лише надія є спасінням..
Одна хвилина - ніби час.

Обійми, квіти, сміх і сльози.
(Хіба це словом передать?)
Не віднесеш це все до прози.
Є й в мене дещо пригадать...

Були і в мене хвилювання,
Цілунки, квіти, стис руки.
Та ця історія вже давня.
Пройшли, промчалися роки.

Та довго буду пам"ятати...
Засохли ті давно квітки.
В уяві будуть розцвітати...
У сні повернуться роки...

Хіба вирішує все доля:
Дарує радість, чи печаль?
Невже, підвладні ми цій волі?
Тож бездіяльні ми, на жаль..

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=716010
дата надходження 03.02.2017
дата закладки 03.02.2017

Ганна Верес

Спустить небо вистражданий мир

Вже цвіркуни й останні відспівали,
І закотилось літо в полини,
Деревію долоні дозрівали –
Чекало все закінчення війни.

Щоранку топче стежку до могили
Матуся з раннім сріблом у косі…
Синочок її літом цим загинув,
Тож ноги й очі матері в росі.
Сьогодні також цвинтар тоне в квітах…
Землі горбочок – материнський біль…
І хрест… Його помітила ще звідти,
Звідки ішла, та крок її слабів…

Вологий хрест матуся довго гладить
(Вчорашній дощ устиг його скропить),
Цілує… Плаче: «Знов не ті при владі,
Народне горе теж їм не болить.
І ці грабують, сину, Україну,
Боргів надбали і для правнучат…
Чекав народ, щоб відбулися зміни –
З телеекранів лиш байки звучать.
З багатих так ніхто й не поплатився.
Жирують, синку, й на твоїй крові.
Знов хабарі. А дехто навіть спився,
Забув, як важко матері, вдові.
Усе тобі по правді розказала,
Та ти і сам те бачиш із небес.
Думки мене і сю ніч колисали:
За що ж у жертву принесли тебе?»

Дивилися на неї темні очі
З портрета сина на його хресті…
«Поплатяться усі, мамо, за злочин, –
Почулось їй. Чи вітер шелестів, –
Коли земля вогнем важким палає
І патріоти падають кістьми,
Вона ніколи тих не забуває.
А небо спустить вистражданий мир.»
28.01.2017.

Ганна Верес (Демиденко).

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=715485
дата надходження 31.01.2017
дата закладки 31.01.2017

Ірина Кохан

Стежина до дому

Є багато у світі
стежинок, стежок і доріг,
Найсвятіша одна -
та, що в'ється до рідного дому,
Зацілований росами
батьківський теплий поріг
І калиновий кущ
у цвітінні лілейно-п'янкому.

На похилений тин,
той що бачив тебе ще дитям,
Тремко віти спускає
стара, іще дідова груша.
І від неї війне
тим дитинно-щемким каяттям,
І зупиниться час,
і стоятиме світ незворушно.

Пригадається враз,
як у синьому небі бузьки
Колисали крильми
світлі мрії в легкій високості,
Клекотанням своїм
проводжали у край неблизький
Й розтинали тумани,
чекаючи знову у гості.

Сколихнеться земля.
Буйні трави ледь-ледь зашумлять,
І нестримно, до сліз,
так захочеться їх обійняти,
Доторкати долонями
свіжу нескошену гладь,
По живих рушниках
йти босоніж до рідної хати.

Скільки б ти не сходив
і стежин, і широких доріг,
Збережи у душі, ту,
що в'ється до отчого дому.
Щедро сонцем облитий
дитинства твого оберіг
І калиновий кущ
у цвітінні лілейно-п'янкому.

12.05.16

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=714626
дата надходження 26.01.2017
дата закладки 27.01.2017

Ганна Верес

Це тобі, сива пісня моя!. .

[u]Присвячую народній артистці України Ніні Матвієнко.
[/u]
(Слова для пісні)

Спів той слухала ніжно-глибокий,

Мов торкнулась до пісні крила,

І забула про все: і про спокій,

Із яким я до цього жила.

А в тій пісні – уся Україна,

Де не пасма – ряди сивини…

Не була ти ніколи царівна.

Хто й кому із вас двох завинив?

Мов Богині, співачці вклонюся,

Скроні теж її у сивині,

До слідів праотців доторкнуся,

Що згубилися між полинів.

А в слідах тих – і біль, і тривога,

Що з любов’ю вплелися в пісні,

Торували до волі дорогу,

То ж глибокі вони й голосні!..

Й пред тобою схилюся, Богине,

Під мотиви пісень солов’я,

О Величносте, ненько Вкраїно,

Це тобі сива пісня моя!..
23.01.2017.

Ганна Верес (Демиденко).

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=714513
дата надходження 26.01.2017
дата закладки 26.01.2017

Ірина Кохан

В засніженім саду

Шовковим сяйвом стелиться під ноги
Чумацькй шлях. Я знов до тебе йду.
Крізь океани й зоряні дороги,
Де ми одні в засніженім саду.

Де червоніють кетяги калини
І місяць німбом вилитий вгорі.
Де похололи юності стежини,
Де жовтоокі плачуть ліхтарі.

Вже засніжило скроні. Відболіло...
Вуста гарячі стали вже німі.
Не розлюбили...Небо сполотніло,
Не дочекавшись нашої зорі.

І знову сяйво стелиться під ноги,
У юність знов до тебе я іду.
Щоб віднайти загублені дороги,
Якими йшли в засніженім саду...

2014

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=708693
дата надходження 26.12.2016
дата закладки 25.01.2017

Ніла Волкова

Рятівна посилка

Давно вже відцвіли в небі радісні салюти перемоги над фашистською Німеччиною. Потроху відбудовувалось майже до тла зруйноване місто.

Василина отримала крихітну кімнатку в комунальній квартирі. Прикрасила її мережками, вишиванками, кімнатними квітами. Затишний вийшов куточок.

Запальна в роботі, симпатична жінка привернула увагу серйозного чоловіка-вдівця, який запропонував їй свою руку і серце. Та хіба ж могла вона зрадити тому єдиному, кого кохала, хто дав їй таке коротке та незабутнє довоєнне сімейне щастя? Одне тільки затьмарювало їхнє життя – не було діток, а Василь так мріяв про сина! І хоч з 1942 року перестали надходити їй ті омріяні фронтові листи-трикутнички, хоч надійшла їй відповідь з «польової пошти», що Василь «пропав без вісти», вона всім серцем відчувала, що Василь живий, чекала і вірила, що колись він повернеться, може з далекого полону, може калікою, а вона прийме його, яким би він не був.

І таки дочекалась … листа. Не вірила своїм очам – його почерк. Так і є, він – живий! Лист був з далекого Поволжя. Тремтячими руками ніяк не могла розпечатати конверта, а розпечатавши, довго ніяк не могла нічого прочитати, бо сльози радості застиляли очі. Та радість була недовгою. Василь писав, що просить пробачити його,і що в полоні зустрів та покохав іншу, в них тепер двоє дітей. А в кінці написав, що хворіє, а ще про те, що вони дуже голодують, бо в Поволжі страшні засухи та неврожаї.

Довго Василина читала того листа. Довго не могла нічого втямити, доки не зрозуміла страшного та непоправного: Василь більше її не любить, в нього інша жінка, діти.

Пекуча образа, розпач поволі стискали Василину смертельними обіймами. Вона не бачила для себе ніякої можливості жити далі. Зняла мотузку, на якій сушила білизну. Стала ходити по кімнаті, придивляючись, де можна повіситись. Очі блукали по стінах, доки не зупинились на маленькій іконці, що висіла в кутку, прикрашена вишиваним рушником. То був подарунок покійної матусі.

Василина впала на коліна перед тією іконкою, і невпинним потоком полилися сльози. Пригадалась забута молитва та мамині слова, що самогубство – найтяжчий гріх, який може навіки занапастити душу.

Прийшла до тями вже під вечір. Через всю гіркоту образи, підтримуючи в ній іскру життя, пробивалась одна думка: «Все ж таки він живий! Нехай він з іншою, але він не загинув, він живий! Її Василь – хворий! І голодний. А ще, в нього двоє діток! Це ж його діти, про яких він завжди так мріяв! І вони теж голодують».
Довго ще плакала Василина над своєю лихою долею.

Потім почала збирати посилку, намагаючись економити зі своїх небагатих робітничих пайків, та все ніяк не могла достатньо зібрати. Тоді згадала про свій останній скарб – єдину святкову сукню, яку голодуючи, зберегла, щоб в ній зустріти свого Василька.

Помилувавшись нею, погладила рукою на прощання ніжний зелений шовк. «Для чого вона мені тепер?» - промайнула гірка думка.
На базарі вдалось обміняти цю сукню на чималий шматок рожево-білого сала з духмяною шкіркою. Василина сама вже давно забула його смак, та навіть не посміла скуштувати хоч трішки.

Обливаючись сльозами, ретельно пакувала у ящичок харчі, загортаючи в пергаментний папір. Потім, подумавши трохи, ще втиснула в вільний куток останній шматочок цукру та грамів з двісті цукерок «подушечок» (для його діток). Хотіла ще написати йому листа. Довго сиділа над чистим аркушем паперу, та так і не знайшла потрібних слів. Віднесла на пошту.
Відповіді від Василя вона так і не одержала.

Та місяців через три він вперше після довгої розлуки, вночі прийшов до неї, став навколішки біля ліжка і якимось хрипким, не своїм голосом говорив, наче стогнав: «Прости мене, Васько, прости, прости!» – і цілував її руки моторошно-холодними губами. Василина прокинулась від нестерпного болю, що пронизував її серце, і зрозуміла: цієї ночі Василя не стало.

Через деякий час прийшов лист, в якому незнайомим почерком його нова дружина сповістила про смерть Василя. Вона просила пробачення за все і щиро дякувала за ту дорогоцінну посилку, яка врятувала життя їхнім дітям, хоч і не змогла врятувати Василя, ще з концтабору хронічно хворого. До конверту було вкладено фото двох хлоп’ят-близнюків, як дві краплі води, схожих на свого батька. Ще жінка писала, що відкривши ту посилку, Василь заплакав і ледве промовив: «Вона – свята жінка, Катю! Молись за неї!»

Василина прожила самотньо майже до дев’яноста років, і завжди на її столі, поряд з весільним фото, стояла в гарній рамочці фотографія двох хлоп’ят.
Коли я запитала, хто ці дітки, вона ніяковіючи, розповіла цю історію, а в кінці, заплакавши, додала:

– Може ви вважаєте мій вчинок божевільним, але я таки врятувала його синочків, вони десь вже виросли і продовжать його рід на землі.

Доглядали Василину сусіди, вони ж і поховали її.

2011

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=501912
дата надходження 29.05.2014
дата закладки 20.01.2017

Ніла Волкова

Тигрові лілеї

На нашій вулиці більше року пусткою стояла хата покійної бабці Оришки, у якої не виявилося спадкоємців.

Одного ранку, йдучи з друзями купатись на річку, ми помітили, що з димаря тієї хатини в’ється легкий димок.
Стало якось моторошно, можливо, то бабусина душа навідалась до свого земного обійстя? Ми зупинились трохи поодаль і продовжували крадькома спостерігати за тим по-двір’ям.

Раптом старі двері зі скрипом розчинились і на порозі виникло дивне видіння в вигляді молодої дівчини, може років на три старшої від нас. Її шкіра була такою білою, аж ніби світилась зсередини, а розпущене хвилясте волосся сяяло на сонці, неначе вогнистий водопад, бо воно мало рідкісний яскраво-медовий відтінок. Очі також були незви-чайні: великі, променисто-зелені, ніби прозорі стиглі вино-градинки. Їі ністільки не псувало симпатичне ластовиннячко на насику та щічках і напрочуд пасувала світло-зелена легка сукня.
Я, нещодавно прочитавши «Лісову пісню» Лесі Украї-нки, прошепотіла:
– Та це ж Мавка лісова! Саме такою я її собі уявляла, тільки що волосся не зелене… Але ж воно таке гарне!

Дівчина розчісувала довге волосся якоюсь небаченою тоді щіткою з ручкою та люстерком назовні. Потім вправно заплела товсту косу, яку майже двічі закрутила віночком навколо голівки, закріпивши шпильками, і ніби враз подо-рослішавши, перетворилась на чарівну молодичку.

Диво продовжувалось. Розправивши руки, наче крила, дівчина раптом легко зіскочила з ганку і закружляла по споришевому килиму великого двору в чудернацькому танці. Здавалось, що маленькі босі ніжки не торкаються землі, вона немов літала по зеленому подвір’ю.

– Женю! Де ти там? – почувся молодий чоловічий го-лос, і на ганок вийшов юнак, теж рудий, але з темнішим відтінком, та з мужніми рисами приємного обличчя.

Побачивши той танок на спориші, радісно засміявся, підбіг до рудої чарівниці, підхопив її на руки і поніс до хатини, цілуючи її розчервоніле личко.

Ми, ледь отямившись від здивування, побігли по домівках, аби хоч щось про них довідатись.

Мама не захотіла нічого мені розповідати і суворо заборонила навіть підходити до того двору. Та, звичайно, скоро ми про все дізнались.
Дивно, але хлопця також звали Женею. Ця юна руда пара не могла не привернути до себе загальної уваги. А їхнє палке кохання зворушило навіть найсуворіших наших жіночок, котрі намагались їм хоч чимось допомогти: хто принесе глечик молока, хто трохи яєць, картопельки, а то і декілька вареників в горнятку, чи теплих пиріжечків з вишнями.

Молода Женя дуже ніяковіла, відмовляючись від тих гостинців, бо їм нічим було віддячити людям. Євген тільки-но влаштувався десь на роботу. Та сусідки залишали харчі на ганку, бідкаючись:
– Вони ж зовсім ще діти! І господарства ніякого немає, як же вони проживуть?

Якраз на ту пору, почали дозрівати перші плоди на величезній старій абрикосі, що росла біля хати бабусі Оришки. Вночі здійнявся вітер, і вони градом посипались на дах та подвір’я. Вранці, вийшовши з хати, Женя не впізнала свого двору: зелений килим був рясно розцвічений жовто-гарячими духмяними абрикосами. Дитячій радості Жені не було меж. Вона їла їх і не могла наїстись. Мабуть, на її ба-тьківщині не росли ці звичні для нас фрукти. Здається, тоді вони харчувались виключно абрикосами. Женя пригощала ними всіх сусідів та дітлахів, і сердилась, коли хтось випадково наступав на них ногами.

Потроху освоївшись, вона розповіла сусідам таку історію: Євген виріс у дитячому будинку, а сама вона була із заможної родини кадрового військового, і було їй всього шістнадцять років.
Покохавши один одного до нестями, вони не знайшли порозуміння у батьків дівчини, які категорично заборонили їй зустрічатися з «дитдомівцем».

В розпачі, молоді закохані вирішили втекти якомога далі від дому. Женя продала свої прикраси, подаровані батьками та родичами, а Євген вже тоді працював і мав деякі заощадження.

Прихопивши найнеобхідніше, придбали квитки на потяг, який відправлявся першим з ранку. Сталося так, що їх супутником в купе виявився наш сусіда дядько Микола. Познайомившись із молодою та симпатичною парочкою, запропонував їм зупинитися в нашому мальовничому робітничому селищі, де можна було знайти роботу, а головне, стояла пусткою, нікому не потрібна, ще зовсім міцна хата покійної бабці Оришки.

Закоханим сподобалась дядькова пропозиція. Так вони потрапили на нашу вулицю.Дядько Микола допоміг полагодити стару покрівлю, навчив їх розпалювати пічку, бо вони, міські жителі, нічого не тямили в сільському побуті.

Жені виявилися дуже веселими та компанійськими. Дуже скоро їхнє подвір’я стало ніби центром відпочинку для нашої молоді, що під вечір сходились і сідали на стовбур величезного старого дерева, поваленого бурею, сухим гіллям якого, молодята топили пічку. Юнак виносив на ганок патефона та декілька платівок, і починались танці.
Женя напрочуд гарно танцювала і охоче вчила всіх бажаючих, навіть нас, ще не дорослих дівчаток.

Сама ж вона тими вечорами була, наче казкова русалка. Струнка та тендітна, одягнувши якесь незвичайне, створене власними руками вбрання з легкої світлої матерії, заколовши на плечі живою жовтою трояндою великий газовий шарф, розпускала своє чудове волосся, яке сягало їй нижче пояса, переливаючись у місячному світлі. А коли вони вдвох з Євгеном танцювали танго чи вальс, яке то було захоплююче видовище!

Та все хороше, на жаль, колись закінчується.

Одного недільного ранку, патріархальну тишу нашої вулиці порушив гуркіт мотору. Здіймаючи хмари пилу, повз нас повільно проїхав сірий легковий автомобіль і зупинився біля двору, де жили наші молодята.

З автомобіля майже вистрибнув високий худорлявий військовий з якимось неприродно червоним та злим обличчям. Потім незграбно вибралась маленька кругленька жіночка в якомусь чудернацькому капелюшку, в дорогому, небаченому в наших краях, вбранні, обвішана коштовними прикрасами, наче новорічна ялинка. Вона була бліда, з червоними, заплаканими очима.

Жені, взявшись за руки, вийшли назустріч, з білими, мов стіни хатини, обличчями.

Чоловік, підскочивши до них, рвучко схопив дівчину за руку, штовхнувши юнака в груди так, що той, від не сподіванки, ледве не впав. Витягнувши дівчину за ворота, майже бігцем повернувся назад і заволав щосили:

– Я тебе попереджав, негіднику, голодранцю, щоб ти і близько не підходив до нашої дитини, а ти що накоїв? Тепер тобі кінець!

Нервовим рухом вихопив з кобури пістолета і почав наводити на хлопця.

Той не зрушив з місця, тільки обличчя його якось потемнішало, і він тихо промовив:

– Вбивайте! Все одно, без неї не зможу жити.

Чоловік зводив курок. І раптом, наче руда блискавка, промайнула перед нашими очима. Високий, дзвінкий голос. ніби розрізав мертву тишу:

– Таточку, не треба! Зупинись, благаю! – то Женя зі своїм розпущеним волоссям кинулась на груди, закривши коханого, і саме в ту мить пролунав постріл.

Звідусіль до двору збігались на допомогу люди, та було вже занадто пізно. Поволі, розмикаючи останні обійми, дівчина сповзала на землю.

Євген ще не зрозумів, що сталось, кликав її, цілував, намагався підвести, зрештою, впав на її тіло, здригаючись від німого ридання.
З якимось нелюдським, жалібним криком, ніби поранена чайка, впала на землю мати.

Озвірілий військовий, здається нічого не розумів і не бачив, крім свого ворога. Пелена червоного туману застиляла йому зір і розум. Він знову намагався поцілити в похилену голову вбитого горем юнака, та два дужих парубки, непомітно підкравшись, вибили пістолет та міцно скрутили паском руки військового за спиною.

– Лікаря! Лікаря! – кричала мати.
Та де було взяти у нас того лікаря? Телефону ні в кого не було, швидкої допомоги також не було тоді в нашій лікарні. Побігли до єдиного медика, що жив неподалік, ветеринара. Послухавши пульс, заглянувши у вічі дівчині, він сумно схилив голову, знявши капелюха.

Всі навколо тихо хлипали. Голосила тільки мати, сидячи на траві, рвучи на голові волосся, таке ж руде, як у дочки. На зеленій траві, розметавши яскраві коси, лежала, як жива, наша сонячна Женя. Тільки вуста її вперше нам не посміхались.

Хтось велосипедом поїхав до центру, і скоро з’явилась міліція та лікарі. Всю сім’ю забрали і більше ми їх не бачили.

Бабина хата, з часом, почала розвалюватись. Хтось повитягував вікна, двері, розібрали стару покрівлю, і хата ніби світила ребрами стропил. Тільки цвіли біля дороги у високій траві руді тигрові лілеї, яскраві та ніжні, мов та сонячна дівчина. Вони нагадували людям про давню жахливу подію, і проходячи повз здичавілий двір, кожен швиденько хрестився.

Нас розкидала доля по світах. Та якось, навідавшись до своєї малої батьківщини, я почула від людей, що колись з’явився на тому подвір’ї ще не старий, але вже зовсім сивий чоловік. Поклав біля ганку букет жовтих троянд, потім довго сидів похиливши голову.

Нарешті хтось упізнав у ньому Євгена. Здавалось, за якісь десять років він постарішав на ціле життя.

Дядько Микола запросив його до себе, щоб трохи пригостити , але Євген нічого не захотів їсти, тільки попрохав кухоль води.
Напившись, розповів, що батько Євгенії, отямившись та зрозумівши, що накоїв, збожеволів, а мати померла від серцевого нападу. Євген завербувався на Крайню Північ, де працював і жив самотньо, бо так і не зміг забути свою кохану Женю. Мабуть, від постійної туги тяжко захворів, і приїхав попрощатись з цим місцем, де був колись щасливим єдиний раз в своєму невдалому житті.

На прощання сказав, що не довго йому залишилось жити і, подарувавши дядькові Миколі свого годинника, попросив, щоб поливали іноді ті тигрові лілеї, бо то, виявляється, Женя посадила їх біля подвір’я того незабутнього літа.

2011

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=511061
дата надходження 13.07.2014
дата закладки 20.01.2017

@NN@

Одвічне диво.

В полум’ї Любові несказанної породила Діва плід Життя,
Сповила, і на солому в ясельця, мов на царське ложе понесла.
Поклонилась до землі Рожденному, цілувала трепетно в чоло,
Того, що не вмістить і Вселенна, без Якого б й Неба не було.
Пригортала, - навкруги співали Янголи, Херувими, Сили,Небеса
І Зоря зливала світ лампадово на долини й гори... Чудеса
На Землі творились при народженні:
- у пустелі виноградники цвіли.
Пастухам, що стерегли отари, Радість Янголи безплотні принесли:
- Народився Спас, Якого ви чекали, вам Його пророки прорекли...
А Небесне воїнство співало; " Слава в вишніх Богу, і на землі мир..."

Полум’ям Любові несказанної в серці Діва Радість берегла,
І, колись, для нас її сповіщену, у Святвечір тиша прийняла.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=710610
дата надходження 06.01.2017
дата закладки 07.01.2017

Наталі Калиновська

Весни любов така близька! https://youtu. be/zktOySYVy4A

https://youtu.be/zktOySYVy4A

Весни любов така близька!

Які ж сумні осінні очі:
Два ліхтаря у дощовій імлі…
Бентежні і холодні ночі
Співають маревом свої пісні.

Зриває вітер листя в круговерті!
Чому, скажи танок такий сумний?
Твій профіль у вуалі на портреті…
Лише нагадує про біль стрімкий!

Зима прийде і запорошить болі,
Які палають в серці до зорі!
Чарівні у природи, її ролі,
Бо рветься біль у затишок весни!

Біла красуня душу поцілує,
Щоби надією вона була жива!
Намисто біле ніжно подарує,
Яке таке рясне, кришталь-краса!

Ось... березневі сльози у прощанні —
Духмяної весни близька хода!
І буйно квітне радість у вітанні,
Коли весни любов така близька!

Вона так ніжно і бентежно обіймає,
Так вабить, пестить серце на зорі!
І на життя духмяна надихає:
Лише в її любові ми живі!

09. 12. 2016 м. Львів автор Наталія Калиновська

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=710658
дата надходження 07.01.2017
дата закладки 07.01.2017

LubovShemet

Минає рік

Минає рік, і дні, і ночі,
Щасливі миті і сумні..
Благаю, щоб в Новому році
Ніхто не гинув на війні.
Щоб мир прийшов в мою країну,
Заколосилися поля,
Щоб не снаряди, а зернини
Приймала матінка - земля.
Щоб всі були живі - здорові,
Ніхто б не плакав, не хворів,
Щоб не було ні сліз, ні крові,
Ні злих і підлих ворогів.
Під мирним небом України
Сади вишневі хай цвітуть,
А у закохані родини
Лелеки діток принесуть!
Останні дні старого року...
Можливо, був він не такий...
Тож хай добробут, мир і спокій
Нам подарує рік Новий!

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=708956
дата надходження 28.12.2016
дата закладки 03.01.2017

Шостацька Людмила

Я ВІРИЛА В КАЗКУ

Я довго так вірила в казку,
В її неземні наддива,
Благала у доленьки ласку
І казка ось – поряд, жива!

Вдягнула поезій наряди
І шаль із чарівних рядків,
Відкрила обличчя плеяди,
Слова заплела до вінків.

Цю казку із сонячних мрій
Плекатиму завжди у серці,
Для зцілення від аритмій
Довірюся цій фантазерці.

Нехай вже несила злетіти,
Завада тому – листопад,
У шафі знайдуть внуки й діти
Поезій моїх зорепад.

Не буде мене тоді вдома
І навіть не в цьому біда.
Вік житиме казка знайома
Від щирого мого труда.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=709804
дата надходження 02.01.2017
дата закладки 03.01.2017

Ірина Морська

Не шукайте мене

Не шукайте мене. Це не варте того.
Не приховуюсь, ні. Просто дуже втомилась.
Я закрила кімнату від серця свого.
Не карайте, що так я із вами вчинила.

Я тепер закохалась в холодну самотність,
Де ніхто не тривожить – так гарно одною,
І прозора криштальна твереза свідомість,
Бо мені так прекрасно з самою собою.

Не шукайте мене! Я закохана в тишу,
Де ніхто не повинен нічого нікому.
Я колись цю самотність раптово полишу,
Але зараз так легко і гарно самому…

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=709929
дата надходження 02.01.2017
дата закладки 02.01.2017

Ніла Волкова

Заради кохання

Бувальщина

1. Надія. Золота медаль.

Втираючи почервонілі від сліз очі, Надія сумно подивилася на невиліковно хвору доньку, що заснула після знеболюючого уколу. Болі дедалі сильніше мучили дівчинку і все більше потрібно було тих дорогоцінних ліків, щоб їй допомогти.
Що робити? Напозичалася вже у сусідів. Та і їм звідки брати ті гроші? Відтоді, як у селищі якийсь горе-підприємець, викупив цукровий завод і, не зумівши дати ладу старенькому обладнанню, звелів порізати та вивезти його на металобрухт, майже всі втратили роботу і, ставши на облік на біржі праці, жили на мізерну грошову допомо-гу по безробіттю та з власних присадибних ділянок.
У кого була можливість, подалися до Італії, Португалії доглядати за пристарілими сеньйорами, а куди було самотній Надії з хворою донькою? Розпач вогнем пропікав серце. Та плакати ніколи. Треба щось робити, бо хто допоможе її страждаючій дитині?
Правда, десь у самій Москві, на високій посаді, кажуть, аж у МВС, служить її батько, який навіть, і не знає, що вона є на світі. Та і про Надію, певно, давно уже забув, а вона не сміє турбувати таку поважну особу, хоча сама поклала йому до ніг свою молоду долю, яка і була першим щаблем тієї високої драбини його карколомної кар’єри.
Але треба діяти, бо ліків лишилося на одну добу, а що далі? Несила слухати приглушені закушеними губами стогони, а то й голосні крики своєї дитини.
На станцію! Це був єдиний «бізнес» місцевих жіночок. Зварила картопельки, помастила запашною олійкою, пересипала подрібненим духмяним кропом, загорнула чавунець теплою хустиною, щоб не вичахла. Набрала з бочки хрустких солоних огірочків. І так, з важким кошиком, майже бігцем, подалася на станцію, щоб устигнути до Московського потягу. Пасажири охоче брали у дорогу цю просту і смачну їжу. Якщо пощастить усе продати по добрій ціні, то вона зможе купити ще трохи тих знеболюючих ліків, які тимчасово полегшують страждання Галинки.
Прибігла вчасно! Розпашіла, у старому халатику, у біленькій хустині, з під якої вибивалися сивіючі пасма, колись, розкішного волосся.
Потягу ще не було. Декілька пасажирів та зустрічаючих вешталися по платформі. Надія зайняла найвигідніше місце на пероні і нарешті роздивилася довкола, переводячи подих.
Раптом її погляд зупинився на військовому, що вирізнявся своїм блискучим мундиром, гарною поставою і дуже знайомим обличчям. Серце завмерло. Надія схопилася за стовп, щоб не впасти. Це був він – Павлусь! Її перше і єдине кохання. Батько її доньки.
Спогади потекли, неначе кольорова кінострічка…
Він прийшов до їхнього класу після сільської восьмирічки. Чорнявий, з ніжним, білим обличчям, з веселими та розумними чорними очима – син голови колгоспу з глухого села, Павлусь Пастух. Усі так і звали його аж до закінчення школи – Павлусь. Було у ньому щось зворушливо-дитяче, наче сором’язливе, аж хотілося його пожаліти, захистити.

Надійка, хвороблива, зовні непримітна, бідненько зодягнена, але з сильним характером, дівчинка була круглою відмінницею. Все давалося їй однаково легко. Усі в школі знали, що саме їй дістанеться та єдина золота медаль, що за рознарядкою, виділялася на їхню школу.

Павлусь виявився неабияким математиком, перемагав на районних та обласних олімпіадах. Став гордістю щколи. Але йому не давалися мови та фізика, де він мав слабкі четвірки.
Батько Павлуся іноді привозив директорові школи два-три мішки з продуктами та й класного керівника Ольгу Петрівну не забував. Вони, в свою чергу, з усіх сил старалися вивести Павлуся у відмінники.

А ця Надійка, без усіляких зусиль, «іде на медаль», яка так потрібна Павлові Пастуху, щоб здавати вступні екзамени до ВУЗу тільки з профільного предмету - математики…

Ольга Петрівна намагалася домовитися з Надійкою, та уперте дівчисько не перейнялося цією проблемою. Тоді, чи хтось напоумив Павлуся, чи сам він вирахував своїм математичним розумом єдине, безпрограшне рішення.

Він почав залицятися до Надійки. Робив це красиво, артистично: дарував квіти, цукерки, проводжав зі школи додому, несучи важкий портфель. На шкільних вечорах танцював тільки з Надійкою на заздрість усім дівчаткам. І вона сама не помітила, як прийшло воно, засяяло , заступило весь білий світ – її перше кохання, перші п’янкі поцілунки, неумілі обійми, несміливе освідчення.

З непоказного підлітка Надійка раптом перетворилася у чарівну дівчину, з ясними синіми очима, розкішним рудим волоссям, стрункою постаттю. Вона, ніби світилася із середини від щастя.

Матуся, яка працювала «технічкою» у їхній школі, намагалася застерегти доньку:
-Ой, дивись, дитино! Не пара тобі цей Павлусь. Він
із багатої родини, а ми – бідні! Занапастить тебе і покине! Донечко, опам’ятайся, благаю!

Та Надійка, яка завжди слухала і ніжно любила свою матусю, тепер нічого не чула і не бачила, крім любих чорних очей та гарного обличчя коханого.

Одного разу, коли Надійка зовсім сп’яніла від палких поцілунків і залитого місячним сріблом вишневого цвіту, Павлусь, сором’язливо червоніючи, запитав:

-Надійко! А могла б ти, заради кохання, пожертвувати собою, як оті жінки декабристів?
На це Надійка, не задумуючись, відповіла:
-Звичайно! Я на все готова заради тебе!

Тоді Павлусь, додав уже сміливіше:
- Навіщо тобі ота золота медаль? Все одно, без батька, ти не зможеш вчитися в інституті. То склади випускні екзамени якось трохи гірше і ця медаль буде моя! А від неї залежить вся моя майбутня кар’єра і твоє подальше життя! Бо, якщо я здобуду вищу освіту і гарну посаду, ми одру-жимося и будемо найщасливішими у світі!

Павлусь знову так палко поцілував Надійку, що у неї зовсім запаморочилася голова. Нікому нічого не сказавши, Надія майже провалила екзамени, склавши їх на слабенькі «трієчки», чим дуже здивувала і засмутила улюблених учителів. Тільки Ольга Петрівна все розуміла і підбадьорливо посміхалась дівчині при зустрічах.

Павлусь таки отримав омріяну золоту медаль, а після випускного вечора, у заводському парку зацілував і запестив Надійку до безтями.

Потім, надовго зник, а в кінці літа, вже зачислений до ВУЗу, сяючий, уникав зустрічей з Надією, а коли вона наважилась підійти і подивитися у його чорні очі, почервонів і тихо промовив:
-Чекай, Надю. Я вивчуся і заберу тебе!

Надія влаштувалася на пошту, де довелося носити величезну важку сумку з кореспонденцією та газетами, яких у ті часи передплачували надзвичайно багато у кожній сім’ї.

А у січні Надія народила семимісячну донечку.

Все це остаточно підірвало слабке здоров’я її мами і через рік вона померла.

Надія залишилась на світі одна з крихітною донечкою, яку назвала, на честь матусі, Галиною.

Від Павла не було ніяких звісток. Якось, у вихідний день, Надія, з донечкою на руках, приїхала в село до його батьків. Батько, Іван Карпович, тепер уже голова агрофірми, зранку був уже на підпитку і почав брутально лаятись та кричати, що багато таких «невісток» з байстрятами тут ходять. «Он і сусідська Валька уже із пузом, також, гово-рить, що від Павла… Та що ж я тут зберу цілий гарем?
Треба було головою думати, коли стелилися під молодого хлопця! Знали, що йому ще учитися довго! Шльондри!»

Рано змарніла, забита авторитетним чоловіком, мати мовчала та потай витирала сльози, задивляючись на гарнесеньке чорняве дівчатко, таке схоже на її сина…

Надія хотіла попросити адресу Павлуся, та не наважилась. Плачучи, вибігла із багатого будинку. Мати вийшла за нею і потай щось тикнула у руку. Надійка подивилась: гроші – сто карбованців. Виходячи з двору, поклала їх на лавочку. Саме тоді, вона вирішила, що виростить Галинку сама, не буде принижуватись перед бундючним і грубим його батьком.

Так і зажили удвох із донечкою, хоч і скромно, та спокійно і щасливо.
Але щось порушилося у державі, усе пішло шкереберть. Надія втратила роботу. Захворіла Галинка, яка гарно вчилася тоді вже у сьомому класі. Різко схудла, часто втрачала свідомість. Обстеження виявило невиліковне захворювання крові.

І ось вона, не маючи грошей, таких необхідних для придбання ліків Галинці, дивиться на її батька, заради якого колись згубила своє молоде життя.

А він, чітко повертаючись, ніби на парадному марші, крокував по платформі у дорогих сяючих черевиках, виблискуючи великими зірками на червоних погонах.

Раптом зупинився, наткнувшись поглядом на щось незвичайне. Змарніла, бідно одягнена жінка, з розтріпаним, сивіючим волоссям, дивилася на нього безтямними синіми очима. Від цього погляду Павлові стало моторошно:

-Чєво тєбє? Чєво уставилась? – запитав таким зна-йомим, оксамитовим голосом, від якого у Надії завмерло серце. «Він таки опанував російську мову», - чомусь промайнула в голові недоречна думка.

Вона ступила крок уперед і запитала хрипким від хвилювання голосом:
- Ви Павлусь Пастух, так?

- Павєл Івановіч ПАстух – полковник МВД із Москви! Чєво нада? – відрекомендувався військовий.

Вона більше не змогла вимовити ні слова.
«Упізнай мене!» – кричало серце, благали сині очі!

Щось давно забуте раптом побачив Павло у її очах, яскравих, як блискавка вночі. Ніби злякавшись примари із того світу, швидко скочив на східці вагону, що якраз поряд зупинився , і зник у тамбурі.

Надія отямилась: «Треба ж купити Галинці ліки! Ніхто не допоможе. Он і батько утік!»

І Надія побігла вздовж потягу, вигукуючи: «Гаряча картопелька! Солоні огірочки!»

Павло, сидячи в окремому, затишному купе СВ, застеленому червоними килимовими доріжками, потай стежив. крізь фірмову фіранку, за дивною жінкою, яка щось поспіхом продавала на пероні. Коли він ще раз побачив її сині очі, щось наче пригадалось, та потяг повільно зрушив з місця…

Скоро Павло забув про ту маленьку пригоду.

Швидко розпродавши свою картопельку пасажирам, Надія зайшла до вокзального приміщення. Присіла на старий, подертий диванчик, відпочити. Зала чекання була майже порожньою, тільки у куточку сиділа стара жінка, закривши обличчя худими руками, і здається, плакала.
Щось знайоме було у цій тендітній постаті бідно одягненої бабусі. Надія підсіла ближче, делікатно кашлянула. Бабуся на мить підняла заплакане обличчя.

Так і є! Ольга Петрівна – її учителька, Вона дуже змінилась: зношений одяг, стоптані капці, сиве волосся,
А колись була вона першою модницею та красунею.

Надія ввічливо привіталась. Ольга Петрівна, чомусь, наче зніяковіла, витерла мокрі від сліз очі старенькою мережаною хустинкою.
-Пробач мені, Надійко, і за ці сльози і за все, та уже
немає сили більше терпіти. Я знаю, що у тебе своє велике горе і не буду грузити своїми проблемами, але ж це була остання крапля… Скажи, ти бачила його? Павла бачила?
- Та вже ж, бачила! – тихо відповіла Надія, - та він, здається, і не впізнав мене…

- Заради нього ми згубили твоє життя! А мене він також не впізнав, - знову заплакала старенька учителька, - а коли я сама підійшла до нього і назвалася, то тільки похизувався своїми успіхами, а мене навіть не запитав, як я живу, як здоров’я, чи я що сьогодні їла? А я ж за нього просила усіх учителів, щоб виставили йому п’ятірки на випускних екзаменах! Так і поспішив на платформу, не запитавши, сказав, що підходить потяг… Я хотіла позичити у когось трохи грошенят, бо дома двійко голодних онуків, яких батько покинув і переховується від аліментів. Донька втратила роботу. Всі на моїй шиї тепер. А я ще досі працюю прибиральницею у нашій школі. Роботи не боюся… Хоч уже і вік… Мені за сімдесят! Клятий артрит замучив. Але ж працюю, та не вистачає моєї пенсії та зарплати на усі наші потреби.Та позичу у бідних людей. У такого не зможу!
Надія мовчки дістала з кишені уторговані гроші, розправила, порахувала, відклала на ліки, а решту, карбованців десять, простягла Ользі Петрівні, подумавши, що в неї ж і городу немає, голодують із онуками.
Старенька знову залилася сльозами:
-Ой, не рви моє серце, Надійко !Я ж знаю, як ви бідуєте з хворою донечкою!
Надія підвелася і швидко вийшла. Дома чекала на неї Галинка.

2.Павло. Розплата

Престижна, необтяжлива служба, молода дружини (це вже третя!), розваги, відпочинок захопили Павла.

Іноді, згадував ту сільську убогість, у якій жили його батьки, гидливо морщився: «Що з них узяти? Село!». Але ж там чисте повітря, прості та корисні харчі. Парне молочко від маминої кізоньки! І хоча мати уже недобачає і недочуває, а батько ледве човгає ногами, Павло вважав, що він гарно пристроїв свою трирічну донечку Катрусю, а головне, на усе літо!
Можна тепер «відірватися на повну!»

Командування Головного управління МВС, де він служив, симпатизувало Павлові. Часто запрошували до «високих» кабінетів, пригощали чарчиною віскі, чи коньяку . Він, зі своєю чарівною посмішкою, невимушено почувався серед поважних осіб. Знав, що подобається їм.
Між двома дотепними анекдотами, які так майстерно умів розповідати, що командири реготали до сліз, міг ще й не-помітно «підкинути» корисну інформацію про співробітників, їхні настрої та розмови. Тому швидко і легко просувався по кар’єрній драбині.
Відпочинок цього літа удався на славу– на чудовому курорті, у казковій Варні. Вродлива, довгонога та весела білявка Віра, його молода дружина, не зводила очей зі свого імпозантного, ще й тепер гарного, чоловіка, а навколо усі милувалися гарною, закоханою парою.

Здавалося, ще ніколи Павло не був таким щасливим. Тільки іноді, раптом виникали ті сині очі, безтямний погляд сивої , ще не старої, жінки там, на далекій станції…
Він старався скоріше відволіктися, перемикаючи увагу на щось приємніше. Наприклад, непомітно спостерігав, якими масними поглядами проводжають чоловіки йо-го чарівну, надзвичайно сексуальну дружину, яка, похитуючи стегнами, граційно йшла до моря. Ця жінка – його! Вона так палко і майстерно кохає Павла ночами, доводячи до нестями!
Все таки, життя вдалося! Він – щасливчик!

Із глухого села, пробився до самих верхів влади, завдяки своєму розумові, спритності, особистій привабливості. Є чим тішити своє честолюбство Павлові!

Прилетіли з відпочинку комфортабельним лайнером. Москва зустріла спекою та загазованим повітрям. Але їх зустрічало авто з кондиціонером, привітний персональний водій легко підніс модні валізи, розмістив у багажнику. «З вітерцем» помчали на службову дачу у Підмосков’ї, де продовжили відпустку з рибалкою, юшкою, пікні-ками, шашликами. Приїхали Вірині подруги, дві розлучені, прегарні молоді жінки, які задивлялися на Павла і таємно до нього залицялись… Рай, та й годі!

І ось, раптом, наче грім з ясного неба, ця телеграма! Павло третій раз перечитував і не міг зрозуміти її страшного змісту! «Терміново приїздіть померла Катя»!
Цього просто не може бути! Що за дикість? Павло заметався у розпачі. Дружина забилася в істериці. Прагматичні подруги швидко замовили квитки, траурне вбрання для Віри… Вже під вечір наступного дня, Павло з дружиною оплакували у селі смерть свого маленького янгола, кучерявої красунечки Катрусі.

Безутішна, майже непритомна від розпачу бабуся, яка по старості та зайнятості домашнім господарством, не догледіла за онучкою, котра граючись, упала у велику діжку з водою, закопану посеред городу, для поливу грядок. Нікого не трапилося поруч і дитина швидко потонула.
Ця донечка була єдиною дитиною старіючого Павла. Дві попередні дружини виявилися бездітними.

Ховали Катрусю у Москві. А через місяць померла Павлова матуся, так і не оговтавшись від страшного нещастя. Павло приїхав на похорон сам, Віра хворіла.

Стояв біля домовини, наче дерев’яний. Сліз уже не було. Тільки, наче вогнем, нестерпно пекло у грудях.

Вже по дорозі у Москву, на станції, знову зустрів ту синьооку жінку і цього разу, неначе раптом прозрівши, відразу впізнав її. Вона йшла, схиливши голову, в чорній хустині, нічого не помічаючи навколо.
Павло кинувся до неї. Схопив за руку, запитав хрипко:

-Ти - Надія? Скажи, це ти?

Вона подивилася почервонілими, безтямними своїми синіми очима і раптом припала до його грудей. Крізь ридання ледве промовила:

-Упізнав мене нарешті, Павлусю? Чому ж так пізно? Три дні тому я поховала нашу донечку Галинку. Це була твоя доня! Вона була так схожа на тебе! Відмучилася, бідолашна…

Павла, неначе грім ударив у саме серце. У нього всі ці роки була донька, а він не знав! Ніколи не поцікавився долею тієї нещасної дівчини, яка так любила його, що за-ради нього перекреслила своє молоде життя. І вона народила від нього доньку , яка померла того ж дня, коли загинула Катруся.

Господи! За що мені така страшна кара? - подумав Павло. І сам собі відповів: « Це розплата! Заслужена розп-лата за той страшний гріх моєї молодості.»

Павло відчував, що більше не витримає погляду цих змучених, синіх очей. Підійшов потяг. Павло швидко поцілував Надію кудись у холодний лоб, ткнув їй у кишеню поношеного плащика пакуночок з грошима і поспішив до вагону, ніби втікаючи від усього нещастя, що разом зва-лилося на його враз посивілу голову.
Потяг повільно рушив. Павло, стоячи у тамбурі, довго ще виглядав, вдивляючись в згорблену маленьку по-стать, яка все віддалялась і серце його розривалося від болю. Вперше у своєму успішному житті, він відчув, як воно може боліти – людське серце…

2014

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=543404
дата надходження 13.12.2014
дата закладки 23.12.2016

LubovShemet

Сіра мишка (байка)

Така собі поважна Кішка
Мишам спокою не дає,
Прийшла до неї сіра Мишка,
Навколішки поклони б'є:
"О, Кішко, ти у нас найкраща,
Ти справедлива до всіх нас,
Ти захист наш і наше щастя,
Бо з нами поряд ти весь час!
І ця сіренька, тиха Мишка
Уже своя серед Котів,
Бо кожен день їм тишком-нишком
Доносить на своїх братів...
Та як вона вже не годила,
Натуру Кішки не змінить,
Вона, як тільки зголодніла,
Ту Мишку проковтнула вмить!
Не зрозуміють сірі Миші,
Чому на них лежить вина...
Коти в живих тих не залишать,
Хто відслужив вже їм зповна!

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=683597
дата надходження 14.08.2016
дата закладки 22.12.2016

LubovShemet

Рогатий тато

Тато сина обіймає,
(Щойно із дороги),
А малий його питає:
"А де твої роги?
До нас дядя по роботі
Приходив до мами,
А в дворі сміялись тьоті,
Що ти вже з рогами!"

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=685298
дата надходження 23.08.2016
дата закладки 22.12.2016

LubovShemet

Квіти для мами

Приїхали до мами діти,
Онуки, правнуки малі,
В кімнаті ціле море квітів,
Вже ніде ставить на столі.
Не свято і не іменини,
Зібралась святкувать рідня,
А провести до домовини
Матусю рідну цього дня...
Вона завжди любила квіти,
Але чомусь усі роки
Їй щедро дарували діти
Тарілки, хустки, рушники...
А як хотілося матусі
Багато років вже підряд
До квітів ніжно пригорнутись,
П'янкий вдихнути аромат...
Схилились квіточки від горя,
Бо не радіє їм душа,
І от тепер квіткове море
Нікого більше не втіша...
Облиште свої справи, діти,
Знайдіть для мами вільний час,
І при житті даруйте квіти,
Поки вона чекає вас...

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=686547
дата надходження 30.08.2016
дата закладки 22.12.2016

LubovShemet

Зустріч з рідним краєм

Синім морем і степом широким
Зустрічає мене рідний край,
На душі тиха радість і спокій,
Я немов би потрапила в рай.
Тут дитинство моє промайнуло,
В найріднішому в світі селі,
І в обійми мене пригорнуло
На найкращій у світі землі.
Я за зустріч цю дякую Богу,
Півстоліття минуло з тих пір,
Як мене проводжали в дорогу
Рідна хата, батьки і наш двір...
В самостійне життя незнайоме
Я собі обирала шляхи,
Наче в рай, серце рвалось додому
Та не завжди пускали "гріхи".
Прилітала сюди, як на крилах,
В заповітні, любимі краї,
Моя доля на сонячних хвилях
Звідси сили черпала свої.
Все знайоме і рідне до болю,
Але ніби з'явилась межа -
Тут село моє, берег і море,
Але я тут вже ніби чужа...
В вічнім смутку сільське кладовище,
Там могилки рідні і батьків...
Лише спогади - як попелище
Від далеких і радісних днів...

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=688306
дата надходження 13.09.2016
дата закладки 21.12.2016

LubovShemet

Квіти мого дитинства

Мого дитинства незабутні квіти,
Високі мальви, маки, нагідки,
Акації п'янкі суцвіття,
Бузку квітучого гілки...
А вечорами квіти матіоли
Нам дарували ніжний аромат,
І не забути у житті ніколи
Наш невеликий біля хати сад.
А як весною квітували вишні !
Тюльпани, півники у всій красі,
Та красувалися піони пишні
В ранковій, діамантовій росі...
А чорнобривці гарним оксамитом
Мов килимком стелилися до ніг,
Мого дитинства дивовижні квіти
І незабутній батьківський поріг...
Всю цю красу батьки творили,
Аж до морозів квітнули дубки,
Теплом дитинства душу гріли
Високі мальви, маки, нагідки...

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=689751
дата надходження 19.09.2016
дата закладки 21.12.2016

LubovShemet

Болить душа

Болить душа і ніч не для спочинку,
А телефон немов німий,
Почути б голосок твій, синку,
Що ти здоровий і живий.
Снують думки, такі ж безсонні,
Такі ж тривожні сірі дні...
Нема зв'язку, бо знов не в зоні
Синочки наші на війні.
Як там у них на полі битви,
Де звичним став і біль, і стрес...
А з губ матусиних молитви
Злітають прямо до небес.
Крізь полум'я, шалений обстріл
Прийдіть живими всі з війни,
Ми молимось за наших хлопців,
Бо всі вони - наші сини!!!

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=705296
дата надходження 07.12.2016
дата закладки 21.12.2016

LubovShemet

Герой - коханець

Вскочив чоловік у гречку,
Закохався - не питай!
Вдома вічні суперечки,
А в коханки - справжній рай!
Вже йому обридла жінка,
Одним словом - не така,
А коханка, як картинка -
Ніжна, мила і м'яка...
Чоловік зібрав всі речі,
Своє щастя він знайшов!
І піднявши гордо плечі,
До коханочки пішов...
А коханка не зраділа:
"Жити разом? Який жах!
Щоб я прала і варила?
В тебе що, поїхав дах?
Бач, життя у мене панське,
Вільна я, як в небі птах,
Квіти, музика, шампанське
І коханці при грошах.
Думаєш, повірю в диво,
А кохання як мине,
Будеш бігати наліво
І обдурювать мене?
Хай тобі твоя дружина
Варить борщ, пере штани,
Я тобі ніщо не винна,
Не приходь і не дзвони!"
Наш герой зібравши речі,
Вже не слухавши її,
Опустивши низько плечі,
Повернувся до сім'і...
А дружина, як тигриця,
Марно він її благав,
Під парканом, на лавиці,
Наш герой заночував...
Та куди ж його подіти?
Знову прийняли в сім'ю,
Рідна жінка, рідні діти
У домашньому раю...

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=705313
дата надходження 07.12.2016
дата закладки 21.12.2016

Віктор Ох

Ми з тобою зовсім різні (V)

Слова – Надія Козак
Виконує – Ярослав Чорногуз
Звукозапис – Олександр Салицький
Кліп - Олексій Тичко
-----------------------------
[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=tLqCPqGhL5M[/youtube]

Біла птаха в піднебессі –
Погляд свій не відведу.
Ти мене не розумієш,
Кажеш: з піснею іду.
Ми з тобою зовсім різні,
Хоч удвох взялись вливти:
Я шукаю щастя в небі,
На землі шукаєш ти.

Приспів: Щастя в небі, щастя в небі – то для мене.
На землі у мене щастя, – кажеш ти.
І мене не розумієш, та даремно...
Бо так легко наші спалюєш мости.

Я хотів би кращим стати:
Може, зіроньку оту
Принесу тобі до хати,
Ще й у пісню заплету…
Але ж ми такі вже різні,
Наче осінь і весна:
На вустах у тебе проза –
В мене музика ясна...

Приспів: Пісня серця, пісня серця – то у мене,
Ти б серйозності набрався, – кажеш ти.
І мене не розумієш, та даремно...
Бо так легко наші спалюєш мости.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=707800
дата надходження 21.12.2016
дата закладки 21.12.2016

Galina Udovychenko

Е-декларування

Вже півроку мене,куме,мучить це питання:
А до нас з тобою дійде Є-декларування?
Я хоча й не програміст,але для порядку
Зміг би й сам ввести в систему усі свої статки.

Кум замислився і каже:-Кому треба той твій звіт,
Як у тебе стара хата і облізлий кіт?
Хоча стій,а цей комп’ютер як ти зміг придбати?
Щось не вписується він у твою зарплату.

-Не чіпляйся,це ж дарунок від сина Микити.
Я ж тобі про це казав,-мовив кум сердито.
-Все законно?Точно кажеш?Є на це бумажка?
Довести,що це дарунок,буде тобі важко.

Як не хочеш із законом ти проблеми мати,
Все роби,мій любий друже,так,як депутати.
І,повір, декларування ввели неспроста:
Поки є ще трохи часу-реєструй все на кота.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=702945
дата надходження 26.11.2016
дата закладки 27.11.2016

Віталій Назарук

НОВИЙ ДЕНЬ

Ой, як добре мені наодинці,
Є блокнот, є вода й сухарі.
Жити вільно в сім’ї українській,
Щоби гріли теплом димарі.

В цих літах я піду битим шляхом,
Між озер, поміж синіх ожин.
Лиш би мир був і сонце над дахом,
Не гірчив біля дому полин.

Попрошу в Бога сил, хоч би трішки,
Напишу може кілька пісень.
В споришах і у росах доріжки,
Подарують мені новий день.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=702950
дата надходження 26.11.2016
дата закладки 27.11.2016

Ірина Васильківська

Промінь щастя

Не порівну лягає щастя нитка
На різнобарвне долі полотно:
Комусь щораз, комусь до болю зрідка -
Як промінь крізь затінене вікно.

Цей промінь щастя в руки ухопити -
Однак, що сонця відблиск на стіні.
Та він один уміє запалити
Свічу надії, сховану в тіні.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=703070
дата надходження 26.11.2016
дата закладки 27.11.2016

Олена Вишневська

Мамо, погляньте, у шибку тріпоче пташина

Мамо, погляньте, у шибку тріпоче пташина.
Це вже усьоме нам звістку недобру несе.
Тиждень як татка не стало...Я, нене, спочину...
Рідна, все добре. Ні, їсти не хочу. Не ссе

Звір мої соки. Та дивно було б... Де їм взятись?
Легший від вітру тепер я: лиш очі й живіт.
Сили немає із лавки на ноги піднятись.
Хоч би дійти (щоби знали: живий) до воріт...

Там, на дорозі, я певен, таких не злічити:
З крихтами хліба в холодних, мов скельця, очах.
Нащо Ви, нене, впустили у дім ворожбитів?
Чом вже півроку я бачу Вас тільки у снах?

Та не сьогодні... Матусю, яка Ви красива!
Світло у Ваших обіймах - де й дівся мій страх.
Рідна, пробачте, спустошена батьківська нива
Голодом... Нене, куди ж це відносить нас птах?..

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=703183
дата надходження 27.11.2016
дата закладки 27.11.2016

Ганна Верес

Час тільки рани зціля

Нічка посіяла
зорі
В полі нічному,
німім.
Води вночі
непрозорі.
Ранок іще
не димів.

Верби тут сплять
і тополі
В передранковій
імлі,
Голоду свідки
й неволі
Тут, на вкраїнській
землі.

Старість, мов зраджена
доля,
Зморшки в корі
пише-рве,
Ранить щоразу
свідомість
Тим, хто між
нами живе.

Стиха шепоче
стежина
Про найстрашніші
роки,
Як Україна
тужила
І не роки,
а віки.

Скільки ж тут сліз
пролилося.
Знає і небо,
й земля,
Вітер цілує
колосся.
Час тільки рани
зціля…
3.12.2013.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=703214
дата надходження 27.11.2016
дата закладки 27.11.2016

Tommy

Зимовий вечір

Так тихо навкруги. Зимовий вечір.
Дві чашки чаю стигнуть на вікні.
Твоє волосся падає на плечі,
І ми у всьому світі лиш одні.

Яка краса навкруг, аж серце мліє!
Сніжинки щось малюють у танку.
Не покидай мене, моя надіє,
Дозволь вдихнути ніжність цю п’янку.

Дозволь з тобою бути наодинці,
Дозволь відчути все твоє тепло.
Ти пам’ятаєш ранок на зупинці?
Ох, як давно насправді це було…

А скільки пережито вже емоцій!
І кожен день з’являються нові…
Я буду завжди на твоєму боці,
Бо я тебе в своє життя провів.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=703220
дата надходження 27.11.2016
дата закладки 27.11.2016

Ірина Васильківська

Дорога життя

Спішить дороги прямина
Кудись до небокраю.
Нечутним снігом сивина
На скронях залягає.

Життя і час летять вперед
Без впину і спочину.
Років стовпи, мов очерет,
Вже дивляться у спину.

Обабіч - не злічити див:
На те й віків не стачить!
Як у шаленім плині днів
Відчути все й побачить?

Дорогу кличе небокрай
Повз віхи: числа й дати...
...Цінуй життя, часу не гай -
Аби не шкодувати.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=703255
дата надходження 27.11.2016
дата закладки 27.11.2016

Ніна Третяк

Собачі очі

Суєта суєт. Все суєта.
На базарі суєта постійна.
Баба продає свого кота,
Дід корову рекламує дійну.
Райський птах такі "перлини" гне,
Що соромиться усяк, хто слуха .
" Пес мій птаха в полі зажене...".
"У мого кроля найдовші вуха..."
Зоопарк купують – продають,
Голоси крикливі та співочі.
А мені спокою не дають
Зраджені, сумні собачі очі...

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=700798
дата надходження 15.11.2016
дата закладки 16.11.2016

Наташа Марос

ПІШОВ…

Ти пішов, як відходить усе в цьому світі,
Не оглянувся, навіть, майнув, наче мить...
Дикий розпач і страх у самотній орбіті
Так давно і нестерпно, і досі болить...

Я вже знаю, як тіні зникають опівдні,
Розчавивши і форму, і розмір, і зріст...
Ти був гордий, неначе вальсуєш у Відні
І зламав той вузький і розхитаний міст...

Ти пішов дуже швидко, зненацька, раптово,
Поховавши назавжди усе, що жило...
Ти забрав із собою несказане слово,
І так тихо пішов, мов тебе й не було...

- - -

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=700894
дата надходження 16.11.2016
дата закладки 16.11.2016

Ганна Верес

Моєї долі джерело (Сл. для пісні) .

Там, де зорі густо небо вкрили
І шумить напровесні Десна,
Там мої росли й міцніли крила,
Там мого життя цвіла весна.
Там життя мого цвіла весна.

Там, де юність проплила крилата
І дитинство снігом замело,
Там моє село і рідна хата,
Там моєї долі джерело.
Долі там моєї джерело.

Там, де жито з вітром розмовляє
І синіє гордий небокрай,
Сонце пропливає понад плаєм,
То мій рідний, незабутній край.
Незабутній то мій рідний край.
28.03.2016.

Ганна Верес (Демиденко).

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=700924
дата надходження 16.11.2016
дата закладки 16.11.2016

LubovShemet

Старий Півень ( байка )

У курнику немає ладу,
Хоч Півень головніший всіх,
Та показна його бравада
Вже для курей і гріх, і сміх.
Старому Півню вже б спочити,
Дрімати б тихо у кущах...
Та як такого замінити -
Заслужений, поважний Птах!
Давно вже кури розбрелися,
З городу гнали їх не раз
І перестали вже нестися,
Бо Півень їм вже не указ.
Він став Господаря благати,
Щоб лад з курями навести -
У борщ усіх їх повкидати,
А молоденьких завести...
За Півнем зачинили двері,
Урвавсь в Господаря терпець,
З старого Півня на вечерю
Добрячий вийшов холодець!
Тож Півням треба зрозуміти,
Колись скінчиться балаган,
Хто хоче інших погубити -
Потрапить першим у казан!

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=697765
дата надходження 31.10.2016
дата закладки 31.10.2016

Ганна Верес

Останні теплі дні дарує осінь

Останні теплі дні дарує осінь,
Ще кличе далиною синява,
Не самоцвіти то у травах – роси.
Пожовкле листя вітер обрива.

Ще приязно нам сонечко сміється,
Пригубить ранком кинуту росу.
Коли ж пташині ягід заманеться,
Не пожаліє осені красу.
23.10.2015.

Ганна Верес (Демиденко).

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=697166
дата надходження 28.10.2016
дата закладки 29.10.2016

Лія***

В моєму місті вкотре блюз дощу…

В моєму місті вкотре блюз дощу...
Думки про Вас під осінь бурштинову
В танку вже накружлявшись досхочу,
Рояться спрагло та бентежать знову...
Заплющу очі: лише Ви та Львів...
Зворушливість сплітається у лоні,
Знов відкоркую пам"яті архів
Й зігрію лист останній у долонях...
В моєму місті вкотре блюз дощу...
Та щемний сум я осені пробачу,
Лиш тільки б знати те, про що молю:
Мій Янголе, чи знову Вас побачу...

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=697279
дата надходження 28.10.2016
дата закладки 29.10.2016

Мартинюк Надвірнянський

Ніч в АТО

Місяць в ніченьку гожу,
По землі неозорій.
Наче вісточку Божу,
Стелить стежкою зорі.

Тільки стежка не гріє,
Хоч стає золотою.
І плекає надії,
Смерть за стежкою тою.

Над холодним окопом,
Злючі кулі літають.
Зорі кинуті скопом,
Поки ще догорають.

Нічка тягнеться клята,
Зір згорає багаття.
Лиш спасає солдата,
Біля серця розп’яття.

Де окопи, де ями,
Зорі гаснуть поволі.
Понад них мотилями,
Людські душі і долі.

Місяць в ніченьку гожу,
По землі неозорій.
наче вісточку Божу,
стелить стежкою зорі.

2016р.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=694676
дата надходження 16.10.2016
дата закладки 16.10.2016

Анатолій В.

Я чекаю ВЕСНУ

Вже дихає спокоєм сонний і лагідний вечір,
А день відійшов, залишивши гіркий післясмак,
І ніч огорта прохолодою зморені плечі -
Із осінню серце не може змиритись ніяк!

Вона наче знає про це і ще більше лютує,
Все більше приносить холодну колючість вітрів,
Бере жовті фарби і сонце на листі малює,
І вітром підгонить у теплі краї журавлів.

Чомусь моя осінь не хоче дружити зі мною...
Та я вже й не знаю, можливо, усе навпаки...
Я ж зрадив їй! Зрадив з красунею чудо-весною!
І осінь тому розірвала всі дружні зв`язки.

Тепер ось лютує дощами і вітром холодним,
І охрою пише на листі: "Тебе поверну!"
Мені журавлями курличе: "Не згодна, не згодна..."
Та тільки мені все одно: я чекаю ВЕСНУ!

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=694694
дата надходження 16.10.2016
дата закладки 16.10.2016

Віктор Ох

Збірники і наша соборність

[b]«Мислити і жити УКРАЇННО»[/b]
Громадянська лірика
Видавництво «Інтер Парк»
Лубни – 2016

Письменники (прозаїки, поети, драматурги) – творці текстів. І чим оригінальнішим, барвистішим є текст – тим масштабнішим виглядає письменник. Стильова, тематична, ментальна* різноманітність лише збільшує художню вартість книжки. Багатогранність, різнобарвність текстів в книжці, звичайно ж, краще може забезпечити колектив авторів. Перефразовуючи відоме прислів’я, можна сказати: «Одна письменницька голова – добре, а декілька таких голів – ще краще.»
Неможливо применшити роль, яку в розвитку будь-якої національної літератури відіграють збірники, альманахи і антології**. Перші українські альманахи і збірники з'явилися в 1830–1840-х роках. В роки гоніння на українське слово збірники були майже єдиними виданнями, де друкувались твори української літератури.
В наш непростий час, коли книговидання в силу ряду причин не має державної підтримки, літературний процес теж жаринками маленьких тиражів жевріє в таких збірниках.
Збірник творів – хочеться назвати особливою літературною формою, в якій присутнє комбінаторне, варіативне мислення. Збірник – це сукупість свідомостей, своєрідний прояв колективної свідомості. Таким чином розмаїття, різносторонність такого літературного явища безсумнівно являє собою культурне багатство.
Збірник можна вважати своєрідним гіпертекстом. Головна ж особливість гіпертексту – знеособлення автора, бо гіпертекстуальний твір складається з окремих творів, уривків текстів, сторінок, віршів, цитат написаних кількома (або багатьма) авторами.
Все частіше зустрічаються оголошення про формування нового літературного збірника. Заохочуються (частіше морально, а не матеріально) прийняти участь в різних літературних проектах професіональні і непрофесіональні літератори до творчих пошуків у галузі літератури.
Збірка чи альманах– це своєрідна "виставка" творів. Вона має завданням задоволення інтересів читачів, або потреби в самореалізації авторів, як творчих особистостей (чи професіоналізації їх літературної праці). Переслідуються, звичайно, і комерційні цілі – одержання доходу видавцем.
У великому потоці альманахів можна виділити декілька їх підтипів в залежності від ряду факторів:
– В залежності від змісту (літературні, критичні, музичні, публіцистичні та ін.)
– В залежності від принципів взаємовідносин видавця та авторів (автори-знаменитості отримують гонорари; невідомі, або «малокомувідомі» – самі фінансують видання)
– В залежності від аудиторної спрямованості – молодіжні, дитячі, жіночі, універсальні.
– В залежності від місця видання та відповідного добору авторів і регіону розповсюдження: столичні, провінційні, закордонні, нелегальні (включаючи і так званий "самвидав" і "самсебевидав").
– В залежності від форми видання (формат, обсяг, оформлення).
-----------------------------
200-сторінковий збірник громадянської лірики «Мислити і жити УКРАЇННО» вийшов в видавництві "Інтер Парк" м. Лубни, що на Полтавщині за фінансової підтримки поета і мецената Миколи Серпня. Ініціатором, редактором і упорядником видання – справжнім пульсом цієї поетичної книги став поет і громадський діяч Олександр Печора.
Всі 28 авторів в збірнику розміщені в алфавітному порядку. Вражає і широка «географія» авторів:
БУТ Валентин (Крим)
ВЕРЕЩАКА Микола (Черкаси)
ГЕНИК Леся (Ів.Франківськ)
ГОДУНОК Микола (Київ)
ГОЛОСКЕВИЧ Сергій (Українка)
ДАНИЛЮК Наталія (Ів.Франківськ)
ІГНАТОВА Любов (Полтавщина)
ІСЬКОВА Олена (Хмельницький)
КОЗАК Наталія (Дніпро)
ЛЄГОСТАЄВА Людмила (Дніпро)
ЛИТОВЧЕНКО Галина (Крим)
ЛУКІВСЬКА Тетяна (Рівне)
МАЗУР Наталія (Хмельницький)
МІЛЮЩЕНКО Надія (Кропивницький)
МОРЕНЕЦЬ Світлана (Київ)
НАЗАРУК Віталій (Луцьк)
ПАШКОВСЬКИЙ Петро (Вінниччина)
ПЕЧОРА Олександр (Лубни)
ПЛОСКОВІТОВ Михайло (Житомир)
ПОПЕЛЮШКА Валентина (Закарпаття)
СВЯТОКУМ Наталія (Новомиргород)
СЕРПЕНЬ Микола (Рівненщина)
СТАНІСЛАВСЬКА Адель (Ів.Франківськ)
СТОЖАР Ігор (Яремче)
ТЕРЕН Ігор (Київ)
ШМИГЕЛЬСЬКА Леся (Ів.Франківщина)
УДАЙКО Олекса (Київ)
ФЕДЧИШИН Ігор (Тернопілля)
--------------

Збірник віршів «Мислити і жити УКРАЇННО» в основному має публіцистичне спрямування, але присутня також іронічна і філософська, любовна і пейзажна лірика.
Літературні альманахи і збірники в минулому і тепер є найкращими зразками художньої літератури, котра найменше зазнає обмежень та утисків, бо автори цензорами є самі собі.
Одне з визначень поняття «соборність» таке. «Соборність – це морально-філософський і соціальний принцип, фундаментальними положеннями якого є: відповідальність усіх за всіх, єдність індивідуального і загального, взаємне духовне збагачення і розвиток.»
Це визначення можна взяти анотацією до збірника громадянської лірики «Мислити і жити УКРАЇННО».
Зумисне не наводитиму поетичних рядків з цього збірника. Більша половина віршів з нього достойна цитування. Краще перечитайте його самі.

10.10.16
-----------------

*- [i]"Ментальність", "менталітет"[/i] (від лат. mens - розум, мислення, душевний устрій) - це стійкий спосіб специфічного світосприйняття, характерний для великих груп людей (етносів, націй, соціальних прошарків), що обумовлює особливість способів їх реагування на явища оточуючої дійсності, поєднує людей у соціальні та історичні спільноти.
**- Збірка, збірник, зібрання, альманах. Ці слова часто не розрізняють за значенням, тим часом кожне з них має свої смислові відтінки:
[i]Збірка[/i] – це однотомне або кількатомне видання творів одного автора.
[i]Збірник[/i] – книжка, в якій зібрано художні твори або наукові статті кількох або багатьох авторів.
[i]Зібрання[/i] означає сукупність творів якогось автора, багатотомне видання творів певного автора.
[i]Антоло́гія[/i] – збірник найхарактерніших творів кількох письменників певного жанру чи літературного періоду.
[i]Альмана́х[/i] – неперіодичний літературний збірник, різновид серіального видання, тривала збірка літературно-художніх і/або науково-популярних творів, об'єднаних за якою-небудь ознакою (тематичною, жанровою, ідейно-художньою тощо).

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=694305
дата надходження 14.10.2016
дата закладки 15.10.2016

Галя Костенко

Хрещатик

Душа радіє, серце в щасті,
Забули ноги втому всю,
Бо йду на рідний наш Хрещатик
І спогади в душі несу.

Тут сонце особливо світить,
Не хочеться мені спішить.
Найкраще місто в усім світі!
Ну як же ж його не любить?

Тут дихається особливо,
Ласкавий вітер огорта,
На кожнім кроці бачиш диво,
Якщо уважний до життя.

Зустрілись тут старе й новітнє,
Простим їх діалог не є…
Здається, було більше квітів,
Каштанів і малих дітей…

Час нóвий дає нóві риси,
Нові́ споруди й тренди теж,
Та з кожним роком лиш рідніший
Стає Хрещатик нам без меж.

Ходили юними колись ми,
Побачення біля метро,
Гуляли на дніпрових схилах,
«Київський» торт, «Дюшес» сітро…

В кіно заходили в «Орбіту»,
У «Дружбу», в «Україну» теж,
Хрещатик завжди був привітний,
Цей колорит він береже.

А дух його на Бессарабці,
В стареньких двориках живе,
У тій бабусі, що на лавці,
В Дніпрі, що гордо так пливе…

Душа радіє, серце в щасті
Забули ноги втому всю,
Бо я відвідала Хрещатик
І ще не раз сюди прийду…
23.09.16

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=694072
дата надходження 13.10.2016
дата закладки 13.10.2016

Ганна Верес

Чому ж зійтись не довелося?

Давно помічено людьми:

Життя – то дивний вид спіралі,

Коли частенько… навіть ми

Подібних фактів назбирали.

Та випадок один мені

Тривожить серденько і досі,

Як я малим дівчам тоді

Побачила їх на дорозі.

Він молодий і статний був,

Густе й хвилясте мав волосся…

Світились очі… Все забув…

Дивилося німе колосся

З полів, що обступили їх

І справа, й зліва від дороги.

Немов русалка із полів,

Вона прибігла… Хоч на трохи…

Не чути мови їхніх вуст,

Лише – рука в руці… І очі…

До пасма чорного торкнувсь,

Поцілувати вітер хоче.

З плечей, немов рука, коса

Важким звисала перевеслом…

Її нев’януча краса,

Й через багато літ воскресла,

Коли зустріла їх я знов

На тім же місці, на дорозі.

Все, як тоді… Яка любов!

Десятки літ жила в тривозі.

Ті ж очі, руки і… поля,

Те ж сонце над полями світить,

Те ж почуття, що окриля

Людей і править нашим світом.

Легенько вітер доторкнувсь

До… посивілого волосся,

Його й її… Й мов стрепенувсь:

– Чому ж зійтись не довелося?

Ганна Верес (Демиденко).

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=693824
дата надходження 11.10.2016
дата закладки 12.10.2016

LubovShemet

Гордість лісу (байка)

В газеті "Лісові новини"
Надрукували про Крота -
"Далекоглядний, мудрий, здібний,
Душа у нього золота."
Хтось написав і про Лисицю,
Так милосердницю хвалив !
Що опікає вона Птицю,
Уболіває за Зайців.
І про Ворону не забули,
Та всім на поміч прилетить.
Отак, щоб знали всі і чули,
Як треба славу заслужить !
Бо трійка ця - це гордість лісу!
Без них би ліс давно засох,
Все б шкереберть пішло б до бісу,
І Вовк би в лісі давно здох.
Хто написав таку статейку,
Що розсмішити всіх змогла ?
Всі ті ж, із їхньої сімейки,
З одного ж їхнього кубла !
Крота, Ворону і Лисицю
Аж розпирає від похвал,
Бо сам Ведмідь вже, як годиться,
Цю писанину прочитав -
"Отож давайте, любі звірі,
Героїв наших шанувать!"
Хай жруть курей і землю риють,
На здобич першими летять...
Такі "герої"є повсюди,
Але усіх розсудить час,
Як в призказці - нас хвалять люди -
То ви мене, а то я вас !

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=693887
дата надходження 12.10.2016
дата закладки 12.10.2016

Світла (Імашева Світлана)

До сонця…

*****************
Із пралісу-лісу ген папороть сяє огнисто,

Із поля недолі - копит даленіє луна...

Портали зіяють: зі стогоном, скреготом, свистом -

В минуле, в правіччя шалена весна порина.

Сармати і скіфи на конях гарячих майнули,

Завив Ненаситець - запінився шалом Дніпро...

В колишнє, в минуле зійшли, одпливли, потонули

Боги праслов'янські і сивих письмен полотно.

Була "Руська Правда" й "Повчання" святі Мономаха,

І Орлика того козацькі закони чесні...

Та йшли чередою - на плаху, на плаху, на плаху -

Сини України - й згорали в пекельнім огні.

Одвічне прокляття - любити тебе, Україно, -

Це - зламана доля, тернового привид вінця...

Історія наша - руїна, руїна, руїна:

Перевертні й зайди чигають лихого кінця.

Та сивая Мати синів вигляда у віконце...

Минуть чередою криваві, задимлені дні.

Той шлях України - до сонця, до сонця, до сонця,

Вперед, у майбутнє, - крізь терни й пекельні вогні.

Світлана Імашева

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=693127
дата надходження 08.10.2016
дата закладки 08.10.2016

Н-А-Д-І-Я

Журба…

У журбі схилились дві тополі.
Шепотіння тихе поміж трав.
Свіжі дві могилки в чистім полі.
Вітер до них крильми припадав.

І здалося: заніміла тиша,
Тільки стогне зранена земля.
Листопад давно позолотішав,
І встеляє килимом поля.

Вічний сон зв"язав юначі крила.
Милі! Не дано ніколи вам устать,
Бо душа у вирій полетіла...
Тихо спіть.. Не будем заважать.

Через гілля задививсь промінчик.
І упав на горбик, що осиротів.
Грів колись теплом вас оцей зайчик,
А тепер чомусь він скам"янів...

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=692793
дата надходження 06.10.2016
дата закладки 06.10.2016

горлиця

ПОДЯКА МОЇМ ВІРТУАЛЬНИМ ДРУЗЯМ

Моя подяка друзям віртуальним,
Прихильність ваша, сонце із небес,
Ласкаве слово, для душі реальність,
Бо знову день, який помер, воскрес!

Як мало у житті людині треба,
Тепло руки і дружнє “не журись” ,
Тягар спадає, легшає дилема,
І віриш знову, і летиш у вись.

Тож будьмо разом у тяжкі моменти,
Нехай не ділить простір, ми рідня!
Земля одна, хоч різні континенти,
Та скрізь буває літо і зима.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=692824
дата надходження 06.10.2016
дата закладки 06.10.2016

T.I.

Лист

Я знов пишу тобі цього листа,
Та, й як раніш, його не відправляю.
Причиною є істина проста:
Ти не моя, а я тебе кохаю.

Я пам'ятаю стиглий аромат
Твого волосся з нотками парфуму,
Блискучі очі, схожі на смарагд,
В яких немає ані краплі суму.

Ти мені снишся майже кожну ніч,
Як ти мене закоханно цілуєш,
Так міцно обіймаєш і мовчиш,
І цей момент, по-справжньому, цінуєш.

Але наранок все зникає знов,
Й твоі цілунки - витівки уяви.
Тобі вже не потрібна ця любов,
Як і моя, в твоїм житті, поява.

Тому я знов пишу тобі листа,
Та ти його ніколи не побачиш.
Причиною є істина проста:
По-справжньому цінуєш те, що втратиш.

Т.І.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=668060
дата надходження 24.05.2016
дата закладки 06.10.2016

Любов Ігнатова

А я тобі щодня листи писала…

А я тобі щодня листи писала,
Все вишивала бісером папір...
Та місця на листках було замало,
Щоби вмістить звучання тисяч лір...
І відкладала у шухлядку думку,
Приносячи у жертву сірникам
Всі римування, ніби злу чаклунку,
На радість гострокігтевим кішкАм...
Та знов шкребли, терзали мою душу,
Знов брала ручку на догоду їм...
Писала... Відчувала... Знала- мушу
Надію дати роздумам своїм...
Та знову суд священних інквізицій...
Палкий вогонь зціловує листи...
І плач надії- зраненої птиці...
І знак питання там, де я + ти...

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=430401
дата надходження 09.06.2013
дата закладки 06.10.2016

Оксана Лащик

Нездійсненне бажання

Згадай, як губами торкаюсь тебе,
Як пристрасть шаленна охоплює тіло,
Й бажання нестримне, бажання одне -
Та тільки здійснити його я не сміла.

Та тільки душа наче навпіл розбита,
І серце у грудях до болю щемить,
А тіло бажанням одним оповите,
Ще довго у муках без тебе тремтить.

Ще довго твій голос зворушує душу,
І присмак кохання губами я п"ю,
Й тепло твого тіла в долонях я ношу,
Без тебе я зараз, та знай - що люблю.

Та знай, що сумую й ночами страждаю,
Блукаю безглуздо лабіринтом життя.
Чомусь нещаслива, що знову кохаю,
Поринути б краще мені в забуття.

А може - до неба, щоб зіркою стати,
Чи променем сонця, щоб гріти теплом,
Щоб мати надію далеко літати
І все осягнути, що зветься добром.

А може - то щастя, що поруч із нами,
І щира любов - то мої почуття?
Як шкода, що мудрість приходить з роками,
І ми досить пізно цінуєм життя.

Я хочу ще довго до тебе торкатись,
Уста цілувати, зігрітись тобою
І вже у бажаннях своїх не спинятись,
Без міри кохати(сь), п"яніти любов"ю.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=692612
дата надходження 05.10.2016
дата закладки 05.10.2016

горлиця

КРИЛА

Сьогодні уночі дістала крила,
Це Бог мені такий дарунок дав,
Щоб глянула на те ,що серцю миле,
Щоб дух мій в Україну ще злітав.

Відчути ще раз запах верболозу,
Послухати Остерки шелет хвиль,
Вернутися назад ,ще до морозу,
Щоб сніг не заморозив моїх крил.

Бо, як би я додому не хотіла,
Дитинстава вже ніколи не верну,
Лишилася прабатьківська могила,
До неї ,вірю, стежку віднайду.

Я стану перед нею на коліна,
Подякую, що був у мене рід,
Не їх вина ,що війни на чужину
Загнали у чужий далекий світ.

Роки пройшли і молодість минула,
Земля чужа прийме мене навік,
Лишень душа ніколи б не заснула,
Тулила б Україну звіддалік!

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=692597
дата надходження 05.10.2016
дата закладки 05.10.2016

Віктор Цвіт

Зіграй на арфі

Зіграй на арфі

Зіграй, дівчино,
на арфі серця,
даруй краплину
з промінням сонця,
багаттям слова
збуди кохання,
немов раптову
зорю світання.

Засяє днина,
ласкавим світлом,
мов квітка хлину
до неба цвітом,
почувши ніжність
від струн тендітних,
як дивовижність
думок привітних.

Мелодія єднає два світи,
чаруючи взаємним почуттям,
проймають серце кожнеє вітри,
являючи кохання відчуттям.
Коли на арфі граєш саме ти,
то в музиці розчиниться душа
і їй із неї вихід не знайти,
бо зникла вже реальності межа.

В садочку щастя
живу щоденно,
осіннє листя
не є студенним,
бо гріє погляд
вогнем небесним
дівчина поряд
лицем прекрасним.

Що грає ніжно
на арфі серця,
малює втішні
години сонця,
в обіймах спеки
весь лід розтане
і чудом з глека
весна настане.

Віктор Цвіт 02.10.16

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=692125
дата надходження 03.10.2016
дата закладки 04.10.2016

Ганна Верес (Демиденко)

Юність не повториться

Любисток пахне де і м’ята,
Моя то рідна сторона,
Де юність, чиста і крилата,
І мріями така багата,
Все ж не повториться вона.

Кажуть, що молодим частенько
Замало мудрості бува,
Та коли поряд батько, ненька,
Не поспіхом, а помаленьку,
Прозріє юна голова.

Чи є що краще в білім світі
У снах, у мріях, наяву,
Як батько, мати й їхні діти
Живуть для того, щоб радіти,
В труді і злагоді живуть.
16.12.2012.

Ганна Верес (Демиденко).

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=692242
дата надходження 03.10.2016
дата закладки 04.10.2016

Олена Жежук

Ось і стала чужа

Ось і стала чужа, в свою осінь мене не впустив.
Залишив лиш на згадку шматочок вчорашнього літа.
На моїх берегах буйним вітром чи сном погостив,
Пригорнув мої трави, й забрав в мене майже півсвіту.

Я у осінь наосліп із червоними маками йду,
Бо на тих берегах бродять привиди мертвого щастя.
І ті маки горну, не згублю пелюстки на ходу -
Так прочанин несе свою душу на перше причастя.

Знову ніч застаю в безнадійнім полоні думок,
Ранок жовтнем самотнім безглуздо мене зустрічає.
Налетів буйний вітер – кружляв з пелюстками танок.
Я віднині одна. В мене й мого півсвіту немає…

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=692262
дата надходження 03.10.2016
дата закладки 04.10.2016

Тамара Шкіндер

Міжсезоння душі

Ниті осінніх дощів
Землю із небом зв"язали.
У міжсезонні душі
Сиплеться листя опале

З осиротілих кущів.
Тіні снують вздовж бруку...
У міжсезонні душі
Ніжно подай мені руку.

Полум"ям дивним свічі
Знову палає шипшина.
У міжсезонні душі
Вишила стрази ожина.

Вкраплена грань міражів
Вабить до себе лукаво...
У міжсезонні душі
Важко сказати, хто правий.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=692343
дата надходження 04.10.2016
дата закладки 04.10.2016

Оксана Лащик

Смак твоїх поцілунків

Смак твоїх поцілунків ще на моїх вустах,
Як роса світанкова на малих пелюстках
Навіть сонечко ясне всю не вип"є красу,
Бо любов в поцілунках крізь життя пронесу.

Запах рідного тіла мене й досі п"янить
І тебе позабути вже не можу й на мить.
Я торкаюсь руками і губами тебе,
Бо кохання прекрасне, як життя молоде.

Ніжний дотик обіймів, як веселка в грозу,
Подарує надію і відверне біду.
Я в тобі заховаюсь, тілом всім розіллюсь,
Я люблю, я кохаю, я тобою нап"юсь.

Б"ється серце гаряче - образ твій у душі,
Не лякаюсь , не плачу, хоч і ллються дощі,
Хоч і вітер сумує і шумить серед ночі,
Я навік не забуду твої лагідні очі.

Тільки смак той гіркий, коли я не з тобою,
Коли поруч самотність, яка пахне журбою.
Ти розвій увесь смуток, міцно так пригорни
І палким поцілунком до життя поверни.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=692374
дата надходження 04.10.2016
дата закладки 04.10.2016

Надія Башинська

ДУЖЕ ГАРНО НА ГОРОДІ!

Дуже гарно на городі... Там така краса... що й годі!
Кукурудза й гарбузинка у жовтесеньких хустинках.
В шароварах помідори, в довгих платтячках квасоля.
Бурячки та огірочки мають вишиті сорочки.
Цибулиночки маленькі у спідничках зелененьких.
В сарафанчику морквинка, зеленіє капустинка,
бо зелена в неї стрічка. Баклажани, ніби річка.
О! Ці сині баклажани розляглись, мов на дивані.
Запишався ген горох... Ой смішний який він! Ох...
Чую, чую, чую... сміх! Розсмішив нас кріп усіх!
Взяв за руку він петрушку і спитав: "Ти хочеш в юшку?"
Та сказала: "Хочу в борщик!" І полив рясний їх дощик!
Дуже гарно на городі... Там така краса... що й годі!

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=691163
дата надходження 28.09.2016
дата закладки 29.09.2016

Надія Таршин

Вставайте диванні - лежачі, сидячі…

Лякають війною, бідою, зимою…
Знайомі нам виклики вражі оці.
Ганебніше жити під злою ордою
Тримаючи вічно синицю в руці.

Не сміймо пускати у душу зневіру,
Вона заважає іти до мети.
Ми втратимо все, як загубимо віру
І будемо далі ярмо це тягти.

Вставайте диванні - лежачі, сидячі,
Усі хто чекає на манну з небес…
Землі нашій важко, вона нині плаче,
Потрібно, щоб дух її знову воскрес.

28.09. 2016р. Надія Таршин

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=691349
дата надходження 28.09.2016
дата закладки 29.09.2016

Наталі Калиновська

Кохати віртуального поета…

Кохати віртуального поета…

Кохати віртуального поета…
Мов пити дикий мед… сонета!
Чарує ніжно казкою з дитинства…
А рим вогонь палає зовсім близько!

Строфа бере у марева полон…
І відчуваєш ти тепло долонь…
Для нього Муза – діва і сестра:
Дарує сонця промінь, небеса…

Він римою запалює зірки!
Йому планети служать на землі…
Енергія світил живе в сонеті…
І вабить духом волі… у поеті!

27. 09. 2016 м. Львів автор Наталія Калиновська

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=691369
дата надходження 28.09.2016
дата закладки 29.09.2016

Ганна Верес (Демиденко)

Життя! Життя!

Стояла темна довга ніч, осіння,
І плакав сич на дубі без гнізда.
Трава давно перетворилась в сіно,
І вкрився мохом хати вогкий дах.

Стояла хата тихо на узліссі,
Немов чекала жителя свого.
Сховались горобці у теплій стрісі –
Боялися вони плачу того.

Господаря нема – забрали діти
До міста, де вони живуть тепер.
Як плакав він, коли виходив звідти,
І хату, про всяк випадок, запер.

Виходив з двору, підійшов до груші –
Стара вже стала, та плоди смачні.
Він посадив її для донечки Марфуші
І для синочка Віті. От були смішні!

Коли були малими – син і донька –
Як весело тоді було в дворі!
Собачку називали «пані Сонька».
Вона їх проводжала до воріт,

Коли ішли з портфелями до школи,
І зустрічала, коли йшли назад.
Здавалось, щастя не закінчиться ніколи;
Так думав і розкішний сад.

Та час летів так швидко, невблаганно,
Проклали діти вже свої стежки,
Уже не стало і дружини Ганни,
Й настав для діда час, такий важкий!

Давно собачки Соньки вже немає,
В садку спиляв багато гілочок,
Вже й півень не співає у сараї –
Лисичка теж любила курочок.

Усе не те, навіть вода змінилась,
Вже не така смачна, як то було колись;
Чи то вже джерело поповнювать втомилось?
Чи десь далеко свіжі води розбрелись?

А він, один, сидить собі на сонці,
Старечі гріє, часом, кісточки.
Воно пошле свій промінь у віконце,
Його розбудить, вмиє квіточки,

Що біля хати мирно притулились,
Старого душу щоби звеселить.
Вітрець війне – враз квіти нахилились
До дуба, що зненацька зашумить.

Тепер стоїть ось хата, одинока,
Все пам’ята, що бачила вона,
Висять портрети на стіні, що збоку,
Немов питають: «Це чия вина?»

Дуб зажуривсь – людину хоче бачить –
Гніздо він втратив, жолуді скида,
Зима дошкулить холодом собачим,
Хоча йому морози - не біда,

Та холод інший вже його лякає:
Душа його примерзне назавжди,
Адже тепер він добре уже знає:
Ніхто й ніколи не повернеться сюди!..

Життя! Життя! Буваєш ти красивим,
Коли сім'я росте, здоров'я ще міцне,
Та коли немічним стаєш і сивим,
Безсоння мучити тебе почне,

Тоді знайди в собі останні сили,
Зумій дожить і двір не сироти,
Бо там твоє коріння, що зростило,
Без нього як же жити будеш ти?!

Життя! Яке ж ти справді швидкоплинне,
Це не якась там диво-благодать,
А може в тім і є призначення людини,
Щоб жити, і творити, і страждать?!

Ганна Верес (Демиденко).

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=691398
дата надходження 29.09.2016
дата закладки 29.09.2016

Н-А-Д-І-Я

Осіння мелодія…

[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=RTLNGezd2XU [/youtube]

Осінній вечір... Місяць випливає.
Із хвильками ще грається ріка.
Доріжку срібну місяць прокладає.
Та як пройти? Чи річка ця мілка?

Ступає обережно осінь в річку.
Кида під ноги жовті килимки.
Та як ступити їй на срібну стрічку?
Не покидають осінь ці думки.

Уважно поглядає на стежину...
Цариця я, то значить зможу все.
Думки оці роїлись лиш хвилину...
Усмішка освітила їй лице.

Зайшов за хмари місяць. Тут доріжка
Кудись поділась раптом без сліда.
Скінчилась оця місячна інтрижка...
З-за хмари місяць знову вигляда....

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=691436
дата надходження 29.09.2016
дата закладки 29.09.2016

Франко Наталія

Ти знаєш… мені так не вистачає…

Ти знаєш… мені так не вистачає…
Блиску шаленого в закоханих очах…
Ти знаєш… мені так не вистачає…
Тремтіння голосу в невпевнених речах…

На мить… мені здалося, що забула…
Як ти дивився… не відводячи очей…
На мить… мені здалося, що забула…
Як ти руками доторкнувся до плечей…

Настав той час… коли мені не сниться…
Як залишаємось… удвох… на самоті…
Настав той час… коли мені не сниться…
Що очі розмовляють… в німоті…

Минає день за днем… за ніччю ніч…
Шаленим потягом несеться вир життя…
Минає день за днем… за ніччю ніч…
Та дихаю… твоїм… серцебиттям…

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=691472
дата надходження 29.09.2016
дата закладки 29.09.2016

Ніла Волкова

Під музику дощу

Усе живе від спеки спочиває,
Краплинці кожній душу відкриває.
І Богу дякує за чистий трунок,
Безцінний, довгожданий подарунок!

Вслухаючись у музику дощу,
Я втому та знемогу відпущу
І зрозумію: кращого немає
На світі білому від цього Раю!

Я прохолоду свіжості вдихаю
І почуття й натхнення оживають,
А дощик тихо струнами бринить…
О, зупинися, благодатна мить!

19.07. 2016

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=678949
дата надходження 19.07.2016
дата закладки 27.09.2016

Любов Ігнатова

Що тобі до мене, сивий волхве?

Що тобі до мене, сивий волхве,
Що вітрами дивишся з-під брів
І шепочеш листям пересохлим
Щось на грані осені і снів?

Що у мареннях твоїх зірчастих?
Чорні хмари в мене над чолом?
Блискавиці — вісниці нещастя?
Напівтіні предків за столом?

Не кажи нічого, чуєш, волхве?!
Краще плід солодкий незнання.
Вже давно передчуття замовкло,
Я бреду наосліп, навмання...

Чом вдивляєшся так пильно в очі?
Там безодня чи небесний рай?
Ні, не ворожи мені, не хочу!
Звергнутих богів не закликай!

Що тобі до мене, сивий волхве?
Що побачив у душі моїй?..
Чи слова, чи листя пересохле
Навздогін кидає вітровій...

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=690813
дата надходження 25.09.2016
дата закладки 27.09.2016

Lost Angel

Мелодія Дощу!

Мелодію дощу на фортепіано я Тобі заграю,
Так тихо, щоб ніхто, крім нас її не чув.
В ній кожна нотка трепетно бринить - кохаю,
Так хочу, щоб мотив її Ти не забув.
Щоб завжди в пам'яті беріг ті ночі,
Коли із ніжністю дивились очі в очі,
І у обіймах ми тулилися до ранку,
Як зігрівалися ковтком гіркої кави на світанку.
В той час, коли від смутку небо сльози проливає,
Краплі дощу безжально відбивають звичний ритм,
Знайомі звуки аж до серця долинають,
Мотив мелодії ні день, ні ніч, ні пори року не міняють.
У пам'яті майнуть минулі почуття,
А на щоці зрадливо заблищить сльоза,
Тобі судилося мелодію мою не забувати,
В ритмі дощу її Ти зможеш розпізнати... (с)

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=690880
дата надходження 26.09.2016
дата закладки 27.09.2016

Н-А-Д-І-Я

Музика серця…

[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=-t-t0uLiEKA[/youtube]

Музика в житті буває різна.
Мова в ній звучить лише одна.
Пробирає почуття наскрізно,
Як звучить мелодії струна.

Крає серце музика вітрів.
Слухаєш і хочеш зрозуміти:
Чом життя є різних кольорів,
Чи можливо мить його спинити?

Та найкраща музика - це серця.
Та що зачарує і сп"янить.
Як лунає ніжне його скерцо,
Довго пам"ятаєш ти цю мить.

І в цей час забудеш все на світі.
Понесе на крилах музика туди,
Де від звуків пахнуть краще квіти,
Ну а взимку розцвітуть сади.

Музика сердець хай не згасає,
Та, що обдаровує теплом.
І нехай в серцях все оживає
Те, що в нім колись давало злом...

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=690896
дата надходження 26.09.2016
дата закладки 27.09.2016

Олена Жежук

Лише трішечки неба…

Заблукала у лісі,
і броджу між болотних трав.
Мені б стежку…
й не чути б,як голосно птаха квилить.
І забути буденне твоє:
Привіт, не впізнав.
Мені б трішечки неба,
аби темінь оцю осилить.

Кілометрами сосни
до неба біжать знов і знов.
То це казка чи сон?
Бо я стала менша від гнома.
І волоссям прив’язана
міцно до центру основ.
Чую поруч не птаха,
то квилить моя утома.

А вгорі біжать сосни,
і сонце украв дивний гном.
Мої зв’язані крила німіють,
прошу не треба…
Мені б голос твій чути…
кругом лиш пітьма й багно.
Серед всіх «мені б…»
вибираю лиш трішечки неба…

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=685412
дата надходження 23.08.2016
дата закладки 23.08.2016

Ганна Верес (Демиденко)

Вийшла з хати стара мати

Вийшла з хати стара мати
Зустрічати сина,
Вкотре Бога попрохати
Зберегти їй сили,
Стріти щоби, як годиться,
Бо ж живий... приїде –
Не потрапив до темниці
Чорного Аїда*.

Не прийшов він, а приїхав,
Хоч і з костурами,
Син її, її утіха:
«Здрастуй, моя мамо!»
Губи в мами затремтіли,
Плечі затряслися,
Очі раптом запотіли,
Руки – обнялися.

Всі сусідоньки – навколо,
Друзі, як родина.
На селі ж свої закони:
Швидше скатертину.
Стіл багатий накривали
Салом, пирогами,
І раділи, і співали.
Біля сина – мама…

Ще усміхнено-красиві
Щоки її, губи,
Тільки коси стали... сиві –
Їх синок голубить.
Люди розійшлися з хати,
Костури ж – при сині,
Помагає йому мати.
Ноги – в ранах, сині…

Та радіє ненька-мати:
Біди всі минуться,
Можна усе подолати,
Тільки б не зігнуться,
Бо не має вона права
Зараз околіти,
Ліки відшукає, трави,
Виходить до літа…

Аїд* – цар підземного царства
26.10.2015.

Ганна Верес (Демиденко).

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=683019
дата надходження 11.08.2016
дата закладки 11.08.2016

Шостацька Людмила

ВЕСІЛЛЯ ЖУРАВЛІВ

Я бачила весілля журавлів
У веснянім його коловороті
І погляд зачарованих полів
Їх зігрівав в вінчальному польоті.

Крильми торкались до пухнастих хмар,
Що вкрили неба сині оксамити,
Народженням нових сімейних пар
Із піснею пташиною над світом.

Я бачила закоханих в гнізді:
Коханням притулилися в обіймах,
Такі чарівні, справжні молоді...
І їх курли в квітневих зимах.

Так ніжно обнялися журавлі,
Новим життям дають вони початок
І будуть люди знову на землі
Від журавлів чекати на маляток.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=668099
дата надходження 24.05.2016
дата закладки 24.05.2016

Леся Утриско

Мов дві жаринки у вогні.

Тебе художник малював,
Мене десь виткала реальність,
Весь світ дві долі заплітав-
Дві долі у одну тональність.

Мов дві жаринки у вогні,
Дві іскорки в однім багатті,
В коханні простелялись дні,
Корабликом в густім лататті.

Ти сон мій, сон такий чудний,
Знов птахою літаю в ньому,
Життя струмочок провідний,
Я не віддам тебе нікому.

Тональність музики одна,
Любовна музика сонету,
Реальність виткана рясна,
Художником з твого портрету.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=668125
дата надходження 24.05.2016
дата закладки 24.05.2016

Ніла Волкова

Матусина доля

У 1941 році нашу Семенівку захопили німецькі війська. Було встановлено жорсткий окупаційний режим. Сто п’ятдесят чоловік молоді було відправлено на каторжні роботи до Німеччини. Під час однієї із облав потрапила до їх числа і Анна, моя майбутня матуся, яка до війни встигла вийти заміж і мала вже чотирирічного синочка Толика, а чоловік Іван воював на фронті.
Того дня, залишивши Толю з бабусею Лєною, вона за якоюсь невідкладною потребою вийшла на базар, де і була впіймана поліцаями та німцями, разом із іншою молоддю.
Переляканих дівчат і молодиць посадили на підводи і повезли на станцію для відправки вагонами до Німеччини.
Анна ридала та кричала поліцаям, що у неї вдома залишилась мала дитина. Та вони тільки сміялись, а тоді ще й ударили прикладом боляче по спині.
Коли вони відійшли від підводи покурити, там залишився один німецький солдат, який увесь час співчутливо поглядав на Анну. Вона це помітила і почала тихенько просити його:
- Пане, відпустіть! У мене кіндер. Маленький кіндер!
Німець притримав коней і махнувши рукою, сказав:
- Матка, век! Шнель, шнель!
Анна зіскочила з підводи і прудко збігла до річки, де і заховалася у високих очеретах. Услід була випущена автоматна черга, та на щастя, маму не зачепила жодна куля.
Через деякий час, тремтячи від пережитого, прибігла додому, де плакали у відчаї бабуся і переляканий синок, бо хтось із сусідів бачив ту облаву і бабусі сказали, що Анну повезли до Німеччини.
Важко і страшно було жити жінкам, а надто молодим і вродливим, в окупованому селищі. Вони одягали дрантя, ховали свої розкішні коси під брудні хустки, які насували аж на очі, а квітучі обличчя вимазували сажею, Німці з відразою плювали їм услід і сичали крізь зуби: «Руссішен швайн!», що означало «Російська свиня!», та жінки терпіли все, аби не потрапити до німців, чи поліцаїв для розваги.
Хазяйновиті німці нишпорили по хатах, вишукуючи усе найкраще. Моя хрещена розповідала, що у неї з мисника забрали гарні чашки і мисочки, навіть яскравий залишок олівця німець заткнув собі за вухо.
Вони шукали харчі, ловили курей, вимагаючи:
«Матка! Яйка, млеко!»
В районі Семенівки діяло партизанське підпілля. Їм вдалося підірвати німецький військовий ешелон.
Після цього німці наче озвіріли – обшукували оселі, горища, погреби та сараї.
Десь в очеретах впіймали таки одного партизана.
Прилюдно, на площі катували старенького чоловіка, вирізаючи йому на грудях та спині зірки і здираючи живу шкіру. Жінки, яких змушували на те дивитися, втрачали свідомість. Нарешті, напівживого, але нескореного нещасного, повісили на площі для остраху іншим.
А у вересні 1943 року під натиском радянських військ, фашисти, відступаючи, спалили майже всі хати та установи у Семенівці. На самій околиці селища жила тоді вже у своїй великій хаті Віра, та сама сирітка, яку бабуся привезла із Гродно разом зі своєю донькою. Була Віра уже заміжня, чоловік був на війні.
До тієї хати, де у просторій світлиці стояли попід стінами довгі лави, зійшлися майже всі мешканці з нашої вулиці. Вони дивилися, як палають їхні обійстя і плакали з відчаю. Німці із факелами підходили вже до околиці.
Бабуся Олена, перехрестившись, зняла з червоного кутка старовинну ікону Богоматері і почала з молитвами обходити навколо Віриної хати.
Німці з цікавістю зупинилися неподалік, сміючись і про щось голосно сперечаючись. Нарешті, один із них підійшов із палаючим факелом до сараю, що стояв у глибині двору, підпалив солом’яну стріху та махнувши рукою іншим, повів їх геть.
Там, у врятованій дивом та бабусею Оленою хаті та ще декількох випадково вцілілих сараях та коморах, і зимували комуною. А навесні почали копати та облаштовувати землянки, де і жили до кінця війни.
Анна із маленьким сином жила тоді трохи далі у своєму будиночку, який побудували з чоловіком Іваном ще до війни. Самотніми ночами, плачучи згадувала своє недовге сімейне життя. Вони були напрочуд гарною парою. Та клята війна обірвала те щастя.
Тепер чекала звісточок із фронту. Листи-трикутнички надходили нечасто, але мама відчувала серцем, що чоловік живий. Мав поранення у грудну клітину, але підлікувавшись, знову потрапив на фронт. Так дійшов до самого Берліну. Потім перекинули на японський фронт. В 1946 році Іван нарешті повернувся додому.
Був високим, струнким і вродливим чоловіком.
Тож, багато вдів та незаміжніх задивлялися на нього. От і вирішив пошукати собі веселішого життя, аніж терпіти злидні з сім’єю. Мама вже чекала другої дитини – мене.
Одного разу Іван сказав їй:
- Перебирайтеся із сином до своєї матері, бо я продаю
нашу хату! Поїду в Градіжськ до своїх родичів, може там куплю хату, а тоді вас заберу. Там легше прожити.
Як сказав, так і зробив. І… згинув на два роки, не подаючи про себе дружині жодної звістки. Мамі розповідали люди, що бачили його в Градіжську під ручку з молодицею, якій він купляв дорогі черевики.
Мама подала на розлучення, а народивши мене, записала на своє прізвище.
Коли ж, нагулявшись вволю, нічого не придбавши, Іван повернувся, мама не пустила його і на поріг.
Бабуся підтримала дочку:
-Нічого, виростимо твоїх діток і без такого батька!
Жилося нам сутужно. Мама дещо заробляла, але ж будівництво своєї хати забирало всі гроші і всі сили. А вона ж була ще молода і дуже гарна. Їй хотілося пристойно одягатися. Вона мріяла про чорну «плюшку», та могла собі дозволити лише нову кухвайчину та іноді штапелю на святкову сукню…
Але мама вважала, що краще жити бідно, але спокійно, не приниженою безкінечними подружніми зрадами. Я була з нею згодна. Але мій старший братик, мабуть, сумував за батьком і частенько бігав до нього в гості. Батько заманював його, обіцяючи навчити курити.
Мама страждала і часто плакала.
Коли перебралися у свою добудовану половину хати, зітхнули з полегшенням, бо на той час повернувся зі служби на Балтійському флоті мій дядечко Володя, молодший син бабусі. Збирався одружуватись. Місця нам у бабусі вже не було.
Двір наш утопав у квітах, які матуся надзвичайно любила. А біля двору, на вулиці, вона посадила ряд білих акацій. Влітку, коли вони цвіли, духмяні пахощі огортали наше подвір’я і всю вулицю, приваблюючи цілі рої роботящих бджілок.
А вечорами під нашими вікнами розливали свій вишуканий аромат скромні матіоли. Біля входу пишався розкішний кущ жовтої троянди. Замість огорожі, двір був обсаджений рожевими та червоними мальвами, у нас їх смішно називали «рожі». Пізніше розквітали різнобарвні айстри, жовті гвоздики та чорнобривці, а вже під осінь красувались гордовиті, яскраві жоржини!
У садочку, обплітаючи дерева та кущі, розпускалися сині та рожеві грамофончики «кручених паничів».
Влітку моєю втіхою були різноманітні сорти абрикос: ананасні, цукрові та інші. Я більше нічого не хотіла їсти, коли достигали ці духмяні, оксамитові плоди.
А взимку мама діставала з погребу слоїки з холодним та ароматним абрикосовим варенням. Що то була за смакота, коли його намазували товстим шаром на скибку свіжого пшеничного хліба, чи шматочок маминого пухкого коржа!

2016

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=668081
дата надходження 24.05.2016
дата закладки 24.05.2016

Ганна Верес (Демиденко)

Простелю рушниками літа

Простелю рушниками літа,
Кожен з них я життям вишивала,
Може, й пам’ять сьогодні не та,
Та нічого вона не сховала:
Як росла я в поліськім краю,
Там, де хвилі гуляли житами,
Де пташки почувались в раю,
Де росу смакувала устами.

Там цнотлива барвінку краса,
Посміхалась весні і хмаринці,
Там безкраї вгорі небеса,
Й вітерець задрімав на травинці.
В лузі пісню співала коса,
І лягала покірно травиця,
А волошок нетлінна краса
Чарувала собою пшеницю.

Там у мареві білім сади
Вечір слухали й спів солов’їний…
Кличе мрія мене знов сюди,
Хоча скроні прибралися в іній.
Простелю рушниками літа,
Кожен з них я життям вишивала,
Може, й пам’ять сьогодні не та,
Та нічого вона не сховала.

Простелю рушниками літа,
Їх життєвим зв’яжу перевеслом,
Кажуть, пам’ять під осінь не та,
Та живі в ній закохані весни,
Й тепла сонячна літа пора,
Коли я на землі утверждалась,
Галаслива росла дітвора,
І літа в білий іній прибрались.

15.02.2016.

Ганна Верес (Демиденко).

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=667356
дата надходження 21.05.2016
дата закладки 21.05.2016

Ганна Верес (Демиденко)

Ми ішли, щоб зустрітися…

Через поле розлук
на дорогу нових сподівань

Ми ішли навпрошки,
щоб зустрітися знову з тобою.

І шукав для нас час
ті одвічні, магічні слова,

Щоби наші серця
щедро знов напоїти любов’ю.

Дивувався нам світ
і такі недосяжні зірки,

Й розтривожена і
ще ніким не розгадана вічність…

Малювала вона
й дарувала нам дні і роки.

Щоби в кожному з нас
відродилася приспана ніжність.

А як стрілися знов,
світ для нас знов зацвів для обох,

І над нами лишень
тихі, вишиті зорями ночі,

І раділа згори
тиха вічність, а може, сам Бог,

Як в любові ріці
потонули твої й мої очі.
19.05.2016.

Ганна Верес (Демиденко).

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=667165
дата надходження 20.05.2016
дата закладки 20.05.2016

Надія Башинська

ЗЕМЛІ МОЄЇ ВИШИВАНКИ

Бог дарував землі на втіху
сорочку, вишиту квітками.
Ой, як же гарно вона квітне
в садочку нашому у мами!

Червоні маки, чорнобривці,
розкішні мальви, матіола...
Цвіте сорочка, вабить очі.
Троянди манять, як ніколи.

Червоні, жовті і рожеві
так гарно квітнуть навкруг хати.
А де й кому таку сорочку,
як у землі моєї взяти?

Усі вони так гарно квітнуть.
В них сяють ясні - ясні ранки.
Бо є найкращими у світі
землі моєї вишиванки!

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=667173
дата надходження 20.05.2016
дата закладки 20.05.2016

LubovShemet

До тих, хто хоче в СРСР

До тих, хто хоче повернутись
В минулий той, радянський час,
Мені так хочеться звернутись
З одним запитанням до вас -
Терор, репресії і вбивства,
В'язниці, смертні табори...
Терпів народ жорстокі звірства
Не за радянської пори ?
Як господарства руйнували
Міцних селян-трудівників,
І до Сибіру висилали
Під грифом " лютих ворогів"
Хто забирав все до зернини
І хто створив голодомор ?
Погляньте на старі світлини,
Де діти сьорбають кандьор...
Не діти, а страшні скелети,
Які тримались за життя...
Народом правили "совєти" ,
Які не знали каяття...
А замордовано і вбито
В роки священної війни ?
Коли архіви всі відкрито,
Про що говорять нам вони ?
Хто виселяв татар із Криму,
Невже Америка прийшла ?
Де плач гіркий з теплушок линув,
Дорога смерті пролягла...
За колоски - жорстока кара,
Хай краще гнитимуть в землі,
А Комунізм - наче примара,
Як зірка сяяв угорі...
Невже вам хочеться, щоб знову
Нащадки ваші так жили ?
За чим ви плачете, панове ?
Що в чергах дефіцит взяли,
За ковбасою за два, двадцять,
За хліб з горохом пополам ?
Хто сенс життя у цьому бачить,
Хай йде в минуле... тільки сам !

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=667061
дата надходження 19.05.2016
дата закладки 19.05.2016

Ганна Верес (Демиденко)

Сьогодні свічку… запали

[u](15.05. – День пам’яті жертв сталінських репресій) .[/u]

Сьогодні в тиші… свічку запали…
Нехай горить, як пам’ять про минуле,
Яке народу й досі ще болить…
Тоді репресій хвиля всіх нагнула.

Й життя людське, не варте й мідяка,
Іще дешевшим стало в час доносів…
Чом доля людям випала така
Й не знайдені могили всіх і досі?

Стече сльозою свічки теплий віск,
Серця наповнить людям сивим болем,
І спуститься із неба благовіст –
То Бог пошле для нас світлішу долю.
16.05.2016.

Ганна Верес (Демиденко).

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=666951
дата надходження 19.05.2016
дата закладки 19.05.2016

OlgaSydoruk

Із сріблясто-прозорих краплин…

Із сріблясто-прозорих краплин
Додавала перлинки намистам...
Рахувала хвилинки годин
із натхненням дитини(і хистом)...
Серед ночі шукала полин -
Сірий пасок в посріблені коси...
І прикрашена марила ним...
А серденько волало,що досить:
Обнімати так міцно,що аж подиху бракло!..
Душа й тіло відчули,як спалахують ватри!..
Подаруй мені квітку (із віночка веснянки)...
І - духмяні цілунки - за усі забаганки...

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=666943
дата надходження 19.05.2016
дата закладки 19.05.2016

majra

Вишиванка!

Із давніх пір ми вміли вишивати,
Красу природи, радощі й жалі...
Щоб в візерунках дітям передати
Усе найкраще на своїй землі!

... Сьогодні я у вишиванці знову!
Радію сонцю, квітам і весні!
Це вишиття, як українська мова -
Воно живе піснями у мені!

Цвіте бузок, барвінок і калина,
Весна і літо - майже на межі...
Святкує ВИШИВАНКУ Україна,
Це - свято української душі!

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=666935
дата надходження 19.05.2016
дата закладки 19.05.2016

Тетяна Акименко

Літа

Зазбирались у вирій літа
За птахами у слід полетіти
Шепотіли у полі жита
Не хотіли літа відпустити

А літа залишали землі
В дар покоси трави соковиті
І любов'ю наповнені дні
І сади щедрим соком налиті.

Вишивані шляхи - рушники,
Де стежки у п'янкому барвінКУ.
Запинались у ранці роки
У біленьку, із ситця, хустинку.

Накривали святково столи
І дітей і онуків гостили
Вже втомились, за обрій пішли
Над землею у вічність злетіли

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=666803
дата надходження 18.05.2016
дата закладки 18.05.2016

Шостацька Людмила

КРИМСЬКА КВІТКА

Два роки поспіль у Криму без літа,
Та раптом – диво! Квіточка роквітла.
На диво гарну назву мала
Гірська красуня, сонячна Джамала.
Вона розквітла з болю і журби,
Ясна, чистіша кришталів – води.
Ця квітка ніжна – символ боротьби,
Це – плач гіркої доленьки – судьби,
Сумна співанка свого роду,
Окраса кримського народу,
З терновими очима квітка
( Біда: в Криму – колюча клітка).
Джамала – зірка всьому світу
В серця донесла вогник світлий,
Донесла думку всім єдину
Про свою неньку Україну.
Гучніший всіх набатів в світі
Цей голос Зірки на орбіті!

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=666772
дата надходження 18.05.2016
дата закладки 18.05.2016

Галина Будянська

Не зови мене спать, перепілко

Побреду – коло берега мілко,
Мов примари, стоять ятері.
Не зови мене спать, перепілко,
Не заснути мені до зорі.
Ой, тумани густі понад лугом,
Пісня гасне в завулках села,
Ти для чого, лукава подруго,
Тракториста мого повела?
…На тім березі гуси кричали
Щось до болю знайоме й просте.
Ой, напевно, з моєї печалі
Ніжна пісня, як мак, проросте.
Млин старий з перекошеним дахом –
Чорний гриб на трухлявому пні.
Не зови мене спать, люба птахо,
Не знайду я розради у сні.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=665391
дата надходження 12.05.2016
дата закладки 17.05.2016

Галина Будянська

Циганка

[i][i][/i]Лідії Булдиженко,
охтирчанці, солістці ансамблю «Ягорі»[/i]

У піні рожевих мережив
Вона мов летіла кудись,
Мене приголомшив, збентежив
Прекрасних очей її блиск.
Із древності, з середньовіччя.
На сцену зійшла. Відтоді
Живе в мені миле обличчя,
Суцвіття тривог і надій.
Я в храм забрела, як примара.
О диво! Це знову вона:
Із фресок сміялась апсара
Граційна й на диво земна…

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=665631
дата надходження 13.05.2016
дата закладки 17.05.2016

Галина Будянська

Може, вийде з хати…

[i]Світлій пам’яті тітки
моєї Уляни з Журавного[/i]

Зайняла півдвору нехвороща,
Спориші розкішні зацвіли.
Дві подруги – старша і молодша –
Жваво розмовляючи пройшли.
Та, молодша, збуджена, рум’яна,
Говорила, мов вінок плела.
А мені здалося – то Уляна,
Тітка моя люба, пропливла.
…Вікна мовби вгрузли у намулі,
Задрімав під хвірткою полин.
Все мені зоріють тітки Улі
Очі світло-карі, мов бурштин.
Може, вийде з хати господиня,
Зміниться від радощів з лиця
Та зітре невидимі пилини
Фартухом із грубого стільця.
Усього було! Обійстя в лісі,
Корівчина в бідному дворі,
Гороб’ячий гамір, гнізда в стрісі
І робота з ранньої зорі.
А вона ж доярка. Як встигала,
Звідки бралась доброта така?
Всіх, було, прохожих пригощала
Кухлем запашного молока.
«Як там у Охтирці? – розпитає, -
Чи не важко йшлося навпрошки?»
(Тут же в миску супу наливає,
Подає гарячі пампушки).
Мила, тепла тітчина говірка,
Щось питає, радить, жебонить…
Заросла дорога від Охтирки,
І хатина в бур’яні стоїть.
У зажурі йду через поляну
Там, де обважнів під хмелем тин,
І зову, зову її, Уляну…
Відзоріли очі, як бурштин.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=666544
дата надходження 17.05.2016
дата закладки 17.05.2016

Ганна Верес (Демиденко)

Коли слова в мені розбудить ліра

Коли слова в мені розбудить ліра

І заспіває серденько й душа,

Просити стану в Бога щастя й миру.

Хай ця молитва птахом вируша:

«Нехай живі й здорові будуть діти,

Сміються рідні очі матерів,

Земля щоб хліб для всіх могла родити,

Небесна вись світилами зоріть!»

А як зітче для діток вона казку,

Добро де царюватиме над злом,

Навчатиме трудитись, а не красти,

Слова ті стануть до сердець послом.

15.10.2015.

Ганна Верес (Демиденко).

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=665035
дата надходження 10.05.2016
дата закладки 10.05.2016

Ніна Третяк

ЛИШ МАТИ ВМІЄ ТАК ЛЮБИТЬ

Життєва доля непроста –
Все суєта та суєта.
Кує зозуленька літа,
Старенька мати відцвіта.
Не відцвітай, я повернусь,
Дитинства світу доторкнусь,
Цілющої води нап’юсь,
Заплачу з туги й засміюсь.
Приспів:
Мене зустрінуть із розлук,
Пелюстки найніжніших рук,
Очей небесних чистота,
Любов воістину свята,
Що збереже і сохранить –
Лиш мати вміє так любить.

Я повертаюся назад,
Білесеньких хатинок ряд.
Без мене відцвітає сад,
Вітри без мене гомонять.
Ще мить , солодко - щемна мить
І хвіртка гірко забринить.
Лиш мати вміє так любить
І непрощенного простить…
Приспів

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=664711
дата надходження 08.05.2016
дата закладки 09.05.2016

Н-А-Д-І-Я

О Боже! Ти Всесильний, Ти все можеш…

О Боже! Ти Всесильний, Ти все можеш.
Поглянь, прошу, на землю із небес.
Коли ж ти цих убивців покараєш?
Нехай здійсниться чудо із чудес!

Хіба їх не родила жінка- мати?
Були ж дітьми такими, як усі.
Невже в дитинстві вчили їх вбивати,
Втрачати усі цінності людські?

Хто їм давав можливість так карати,
Вбивати так жорстоко, без страху?
У Тебе, Господи, про це хочу спитати:
Чи буде кара за годину цю лиху?

За сльози матерів, за їхнє горе,
За те, що не побачуть вже синів.
За відчай, безнадію ціле море.
За долю, що гірчить, немов полинь...

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=664776
дата надходження 09.05.2016
дата закладки 09.05.2016

majra

Моє село!

Моє село! Ця стежка понад краєм,
По ній щоночі я мандрую в снах!..
Мене моя черешня зустрічає
У білих квітах, наче в рушниках!

Злітають ніжні пелюстки під ноги,
Кружляють, мов метелики малі...
... А я вклоняюсь рідному порогу
З сльозами на очах, аж до землі!..

Усе довкола квітне і співає,
Сьогодні розцвіла МОЯ весна!
Бо тільки тут я серцем відчуваю,
Яке це щастя - рідна сторона!..

Так неповторно, сонячно, красиво!
Як не було ніколи і ніде!..
... Цвітуть сади!.. Душа чекає дива!
І свято вірить, що воно прийде!..

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=660748
дата надходження 19.04.2016
дата закладки 07.05.2016

majra

Перечитала знов твого листа…

Перечитала знов твого листа,
Здається, зараз - ти зі мною поруч!..
Відчула на щоці твої вуста,
І чую, як до мене ти говориш!..

Я аж заплакала... Скажи мені - чому?
Отак, як хочу - майже не буває!..
Чекала сонце, травень і весну,
Але без тебе - радості немає...

Далеко ти - за тридев"ять земель,
В саду моїм перецвітають квіти...
Летить високо в небі журавель,
Мабуть, несе мені твої привіти...

Ще будуть весни!.. але - не такі...
Ще будуть дні і неповторні ночі!
Твої слова - солодкі і гіркі..
А серце з серцем поруч бути хоче!..

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=664534
дата надходження 07.05.2016
дата закладки 07.05.2016

Зоя Журавка

А МОЖЕ, МРІЇ ВЕСНЯНІ

Захолодало...хмари чорні
Снують, мов привиди страшні.
Кудись поділись дні весняні,
Примарно-теплі і ясні.
Вже вечір супить брови сиві,
Лягають сутінки нічні.
А з неба тихо по краплині
Стікають сльози до землі
Шепочуть ранком трави стиглі,
Вплітають в коси гребінці.
І посміхнеться сонце в річці
Хвилястим променем мені.
І парасольки ніжно-білі
З кульбаб сніжиноньки пухкі
Здіймає вітер, наче хвилі,
А може, мрії весняні...

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=664122
дата надходження 05.05.2016
дата закладки 06.05.2016

ВАЛЕНТИНАV

Травнева ніч

Спокуслива травнева ніч –
Смуглява дівчина – красуня,
Зі мною нині, віч на віч –
Все хизувалась, - чи засну я…

Вразливі здібності нічні –
Не приховаю – чарували…
У піднебесній тій пітьмі,
Зірки ясні - бенкетували…

Медовий місяць чеберяв,
Відверто, у нічнім просторі,
В гаї квітучі зазирав…
Нектар хмільний у тому морі.

Вражала ніченька мене
Верлібром співу солов’їним,
А царство жаб’яче земне –
Концертом для Душі незримим…

Спокуслива травнева ніч -
Немає сумніву ні тіні.
Моє признання віч на віч!
Бува лише на Україні!

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=663543
дата надходження 03.05.2016
дата закладки 04.05.2016

Ганна Верес (Демиденко)

Чоловік з костилями

В самім серці Полтави,
Там, де пам’ятник Слави
Возвеличує подвиг
І Росії, й Петра,
В тихім Корпуснім парку,
Де гуляв, часом, змалку,
Чоловік з костилями
На прожиток збирав.

Молодий, невеселий,
Очевидно, місцевий,
Адже в область так рано
Він прибути б не зміг,
У стакані з пластмаси –
Його вранішня каса
Від прохожих за рани,
Чи на ліки для ніг…

І здавило до болю
Моє серце: «За волю ж,
За Вкраїну велику
Кров’ю подвиг писав.
Бач, Петру, значить, слава
І російським васалам,
А цьому – власне лихо –
Виживає хай сам…»
3.09.2015.

Ганна Верес (Демиденко).

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=662840
дата надходження 29.04.2016
дата закладки 29.04.2016

Grigory

ІЗ ЧОРНОЇ МЛИ

[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=_yHwioWE6iI[/youtube]

[color="#ff0000"]Ніч прорізав той грім з небуття-забуття:
З чорних-чорних зірок та пекучих вітрів
Він торкнувся небес... Світлий обрій згорів —
І свій шлях поміняло життя.

Із незнаних століть він прийшов нам у дім,
Із розколених глиб, із забутого зла...
У квітневую ніч прогримів лихо грім —
І не стало надовго тепла...

І дихнула пустеля із чорної мли —
Ненароджені зойкнули тихо:
“Ще до наших родин не зробили столи —
А у вікна заглянуло лихо!..”

А у вікна заглянули пекло і смерть —
Тисячі полягли у вітанні,
І пелюстя наповнилось стронцієм вщерть
І листочки заплакали ранні:

“Ми надовго забудемо щебіт дітей,
І батьки нас покинуть, мов птиці,
З-за жадоби і зла, з-за безумства людей -
З-за проміння, твердішого криці...”
[/color]

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=662360
дата надходження 27.04.2016
дата закладки 27.04.2016

Н-А-Д-І-Я

Сонячні мрії…

[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=o_m1FyNqU7E [/youtube]

Клубочиться туманом легкий сум,
Пливе собі поволі над рікою.
Він зітканий з рожевих моїх дум,
Що не дають давно мені спокою.

Моїх думок притишений політ...
За обрій тихо сонечко сідає,
І зморений турботами мій світ,
Спочити вже від клопотів бажає.

На човнику моїх бажань і мрій,
Чарівна нічка тихо припливає,
Торкається ледь сонних моїх вій,
І сон мої думки перемагає.

І я повільно кану в забуття.
І десь там розчинились усі мрії.
Окутують вже нові відчуття,
І зникли всі ознаки безнадії.

Веселка розцвіта після дощу.
Купається поляна в зливі сонця.
Я до своєї мрії вже біжу...
Та промінь розбудив, що у віконці...

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=662427
дата надходження 27.04.2016
дата закладки 27.04.2016

Ганна Верес (Демиденко)

Я все одно життя люблю

Сльоза скотилась на щоку,
Важка, гаряча, аж пекуча.
– Хто долю дав мені таку?
Яка надалі моя участь
У загадковім цім житті –
В бою без правил, без пощади –
Випробування непрості
І нерозгадані шаради?

Мовчать і небо, і земля,
Я ж знову дух в кулак збираю,
І правда – в кожного своя
(Про іншого ніхто не знає).
Сльозу утру – я не одна
Страждаю-мучусь у безсиллі.
Все, що наллє життя, до дна
Я випити таки осилю.

Ба, діє праведний закон:
Страждають ті, кого Бог любить.
Не зможу жити під замком,
Боюсь: ключі мої загублять.
І все ж для волі все зроблю,
До Бога я пошлю молитву,
Життя я все одно люблю,
Здобуду перемогу в битві.

Ганна Верес (Демиденко).

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=662443
дата надходження 27.04.2016
дата закладки 27.04.2016

Шон Маклех

Довершено: Місто Весни

«Вабить мене невідомість цієї імли...»
(Гійом Аполлінер)

Довершено - весна невловима,
Як місто, яке я будував в імлі
З пелюсток вишень минулого квітня,
Що лишились тільки в моїй пам’яті,
Весна зникає й відходить - в імлу.
В імлу невідомості. В імлу вічності.
Наче молитва останнього тамплієра.
З пелюсток білих збудований храм
Нині тільки в спогадах: перехожі
Брудними ногами топчуть його чистоту,
Брудними підошвами стінами міста,
Яке ще вчора називалось весною.
Нині тане в імлі. Нині залишки людяності
Десь там - у спогадах, десь там - у садах,
Десь там - у храмі квітневого дня,
Одного дня чистоти і монахів-джмелів,
І монашок-бджіл. І муралів-мурах,
Що невтомно будуть зводити місто:
Місто Весни. Яке довершено, яке є,
Яке буде, яке спалюють, яке пожирає тлін,
Яке буде вічно воскресати і виростати
З вічної тьми небуття - Новою Весною.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=662336
дата надходження 26.04.2016
дата закладки 26.04.2016

горлиця

ТИ ЛЕГІНЬ МІЙ

Мені багато у житті не треба,
Ласкаве слово і тепло руки,
Промінчик сонця, що впаде із неба,
Торкнеться поцілунком до щоки.

Оце і все! Хіба ще варт додати,
Щоб все було це на яву, не в сні,
Твою любов повчасно відчувати
І вірити, що мій ти назавжди!

Ти ціль життя, ти ніжність і розрада,
Мій ясеню, з далеких Саранчук,
Ти легінь мій, я мов богиня Лада,
Несу весну, минулих років злук!

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=662330
дата надходження 26.04.2016
дата закладки 26.04.2016

LubovShemet

Маминих долонь тепло

Зима на вікнах райський сад,
Кущі і квіти малювала...
Біблейську чашу і букет троянд,
Моя матуся вишивала.
Лягали хрестики на чорне полотно,
Троянди оживали під руками,
І ця картина, вишита давно,
Як вічна пам'ять від моєї мами...
У лампі мерехтів вогонь,
І сніжна буря лютувала,
Тепло матусиних долонь
Я поряд з нею відчувала.
Мого дитинства вечори,
У затишній батьківській хаті...
Ниток яскравих кольори...
Я вчилась в мами вишивати...
Давно в минуле відійшло,
Ні хати, ні батьків немає...
Та маминих долонь тепло
Ця вишиванка зберігає...
Терпіння чаша і шипи
Під пелюстками ніжних квітів,
Все буде добре, потерпи,
Бо треба вірити і жити...

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=649039
дата надходження 05.03.2016
дата закладки 26.04.2016

LubovShemet

Коли в душі настане спокій

Весняний вітерець здіймає
В саду вишневу заметіль,
Та на душі весни немає,
А тільки смуток, тільки біль...
На сході рідної країни
В кривавих вибухах весна,
В тривозі слухаєм новини -
Там наші діти, там війна...
А ворог підлий і жорстокий
Не може жити без війни,
Оберігають мир і спокій
Країни нашоі сини.
Коли бійці живі-здорові,
Здолавши клятих ворогів,
Додому завітають знову,
Дітей обіймуть і батьків,
Ми дочекаємося поки
Настане мир, а не війна...
Тоді в душі настане спокій,
Й засяє барвами весна !

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=661281
дата надходження 22.04.2016
дата закладки 26.04.2016

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 26.04.2016

Зоя Журавка

ЖУРАВЕЛЬ ТУДИ ЩЕ Й ДОСІ НЕ ЛІТАЄ

Літає в небі журавель...
Один курличе над лісами.
Із сліз пташиних карусель
Хлюпоче чорними річками.
Востаннє в небо він злетів.
Зібрав всі силоньки докупи.
Та тіло вітер закрутив...зомлів
І впав в смертельні чорні руки.

Чорнобиль...тиша навкруги.
Тут більше гнізд не в'є пташина.
Забракло волі і снаги -
Цей край залишила людина.
Минуло довгих тридцять літ,
А біль і досі не вщухає.
Життя спинилось...журавель,
Туди ще й досі не літає.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=662162
дата надходження 26.04.2016
дата закладки 26.04.2016

Калиновий

Ти одна в моєму серці

На краю села хатина,
Там живе моя дівчина.
Я в ту хату як заходжу,
То очей з неї не звожу.

Приспів
Ой дівчинонько-дівчино,
Ти моя одна-єдина.
Твої очі - два озерця,
Ти одна в моєму серці.

Осідлаю вороного,
Хай несе мене одного.
До світанку може вспію,
Наздогнати свою мрію.

Нічка темна ворожила,
Закипала кров у жилах.
А серденько стукотіло
Бо тебе одну хотіло.

А як сонце присвітило,
Нас воно і полонило.
Нині твердо про те знаю,
Що одну тебе кохаю.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=661869
дата надходження 25.04.2016
дата закладки 25.04.2016

Любов Ігнатова

Доторкнутися до тебе

До тебе доторкнутися не смію...
Банальне "здрастуй" на просте "привіт"...
І заганяю в клітку птахомрію,
І замикаю знов свій власний світ...

До тебе доторкнутись - як до неба -
Напевно, тільки обраним дано...
Я бачу сни про крила і про тебе,
Спиваючи бажання, як вино...

До тебе доторкнутися не смію...
Очима обіймаю - от і все...
Мою слабку розтоптану надію
Північний вітер в зиму віднесе...

До тебе доторкнутися б губами...
Щоб поцілунок - довжиною в сон...
Щоб знов і знов здаватись вечорами
У твій солодкий ніжності полон...

До тебе доторкнутися так хочу...
Та знову "здрастуй" на просте "привіт"...
І тільки мрія крильцями тріпоче
У клітці, де зачинено мій світ...

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=661990
дата надходження 25.04.2016
дата закладки 25.04.2016

ptaha

Про Колобка

Розкажу, малята, казку, як бабуся хліб спекла,
Колобочок ароматний на віконце понесла:

- Полежи. Як охолонеш,
Снідать будемо тоді.
А поки що я – на поле,
Дати ради лободі.

Діду, квапся, світить сонце!
Двері – рип.

А на віконці
Думу думав Колобок,
Гарно спечений бочок:
- Пропадати в цім селі?
І кому – мені! Ну, ні!

Стриб з віконця на підлогу,
Та й у двері, та в дорогу,
Прихопивши капелюха
(на гвіздку в сінях висів,
Дід щодня у нім ходив).
Котить колобок щодуху!

Коли це назустріч Заєць:
- Хлібцю, дай мені окраєць:
Діток нічим годувати.
Доведеться пропадати!

Колобок, надувши щоки,
Мовить Зайчику звисо́ка:
- Ти кого назвав тут хлібом?
Втік від баби я й від діда!
Не хлібець я – чиста здоба!
Тож звільни мені дорогу!

Покотився Колобок.
Зайчик, сівши на пеньок,
Засмутився, звісив вуха.
Вовчик-братик йде:
- Послухай!
Ти чого це зажурився?
- Колобок малий котився,
Я окраєць попросив –
Він за те ледь не побив!
- Ну й нахаба, - Вовчик мовить, -
Хай його Лисиця вловить!

Як на те із-за кущів
Долетів до звірів спів:
То Лисичка йшла на лови,
Настрій в неї був чудовий.

- Добрий день вам, Вовче й Зайцю!
Що лучилось? Зізнавайтесь!

Все, що сталось, з'ясувавши
І як слід зметикувавши,
Так промовила Лисиця:
- Колобка провчить годиться!

Що ж хлібець наш? Притомився
Й біля озера спинився.

Тут з-за дерева Лисиця:
Шуба аж на ній іскриться,
Золоті сережки в вухах –
Чиста пані!
- Ой, послухай, -
Дорогенький Колобочку,
Мій рум'яненький дружочку,
Я гостей оце збираю,
Пари ще собі не маю.
Ти, напевне, чиста здоба,
То мені це до вподоби.
Сядеш на почеснім місці,
Ти ж найкращий в нашім лісі!

Колобок розвісив вуха,
Доки компліменти слухав,
А Лисичка не дрімала
Та й за бік його кусала:

- Хм, смакує щось не дуже.
Обдурив мене ти, друже:
На воді місили тісто,
Ти звичайний, надто прісний!
Я тебе…

Та той не слухав,
Мчав додому вже щодуху.
Двері, сіни, підвіконня
І тарілка на осонні.

Баба довго дивувалась:
Що таке із хлібом сталось?
Став черствим він і негарним,
Тож пекла, виходить, марно?

Кури ходять на подвір'ї,
Розпушивши важно пір'я.
Півень кличе до сніданку:
Баба кришить хліб на ґанку.

Ось такий кінець, малята.
Треба й вам про теє знати:
Хто зухвалий і пихатий,
Той безчесно пропадати
Мусить – просто курям на сміх.
Майте честь!
Бажаю щастя!

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=661669
дата надходження 24.04.2016
дата закладки 24.04.2016

LubovShemet

Закувала зозуленька сива

Закувала зозуленька сива,
Затужила в зеленім гаю,
Про кохання своє нещасливе,
Про загублену долю свою...
Та згадай свою юність, зозуле,
Безтурботне, красиве життя,
Вже давно відійшло все в минуле,
Залишивши в душі каяття...
Бо була ти завжди вільна, гарна,
Щебетали тобі солов'ї,
Прожила ти життя своє марно -
Без дітей, без своєї сім'ї.
Що ж, зозуленько, будеш кувати,
І прощення молити за гріх -
Десь твої діточки-пташенята
Виростали у гніздах чужих...
Ти сама собі вибрала долю,
Проклинати не треба її,
Пташенята твої вже ніколи
Не злетяться в обійми твої...

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=660889
дата надходження 20.04.2016
дата закладки 20.04.2016

T.I.

Сніжинка

Сумний поет сумує крізь вікно
З горнятком запашної кави.
Повільно падає, неначе у кіно,
Сніжинка, що не втрималась у хмарах.

Безжальний час гортає календар,
Ковтаючи вже пройдені хвилини.
Сумна сніжинка впала на ліхтар,
Лишившись краплею на серці павутини.

Сумний поет відпив терпкий напій
І розпалив камін дарунком Прометея.
Заграла музика, що сповнена надій
Під пальцями одного Амадея.

Колись життя пришвидшувало хід
І в мить спинилось наче у кошмарах
Так сумно, що не залишила слід
Сніжинка, що не втрималась у хмарах.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=660606
дата надходження 19.04.2016
дата закладки 20.04.2016

Шостацька Людмила

СТО РОКІВ ТОМУ

Сто років тому мій дідусь
Мав виклик в Сполучені Штати,
Та тільки тоді він чомусь
В чуже не хотів від’їжджати.
Його тут чекав 33-й
І ще чатував 37-й,
У долю прийшов 41-й...
І так потрясіння - до скону.
Жахіть натерпівся без ліку,
Ще трійко дітей поховав,
Зразковим сам був чоловіком,
Ніколи він честь не втрачав.
Не був куркулем – розкуркулили,
Забрали до крихти усе.
Боролись червоні з культурою,
Хто прийде до хати: трясе.
Забрали майно й одежину,
За жорна карали суворо.
А він так любив Батьківщину
І вірив: все зміниться скоро.
Століття спливло вже у вічність,
Вже правнуки стали дорослі,
Лиш пам’ять - про діда і ніжність…
І яблунька ще не засохла.
( Колись посадив її рідний,
Як пам’ять свята прижилась).
Ой, ми ще, дідусю, невільні,
Лихий з Україною час.
Не збулися мрії твої...
Війна... І ніяк не розквітне,
Ти мріяв: на рідній землі
Нащадки хоч житимуть гідно...

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=659992
дата надходження 16.04.2016
дата закладки 17.04.2016

Зоя Журавка

СИДЯТЬ СТАРЕНЬКІ БІЛЯ ТИНУ

Сидять старенькі біля тину,
Про щось тихенько гомонять,
Снують в думках життя свитину,
В очах ще іскорки горять.

І зморшок на лиці доріжки,
І спину скрючило життя,
На них дивлюсь і навіть трішки
Кольнуло в серце. Вороття...

Нема його...нема й не буде.
Роки назад не повернеш.
Як я без тебе жити буду,
Якщо раніше ти помреш?

Пліч-о-пліч разом пів століття
Ділили щастя і біду.
Без тебе, як опале листя,
В старому нашому саду.

На кого спертись у тяжку годину?
Без тебе - зламане гілля.
Я в ту ж хвилиноньку загину -
Немає сенсу для життя.

Він пригорнув її до себе
І витер зронену сльозу.
- Здоров'я вимолю для тебе,
Я за тобою в слід піду.

- Кріпись, старий, спирайсь на мене.
До хати... трішки відпочинь.
Твої бездонні милі очі
Для мене завжди неба синь.

Сумна картина, жаль дивитись,
Весну останню зустрічать.
Покірно доленьці скоритись...
І разом в небеса б злітать.

А може, це і є те щастя,
Що кожному Господь дає.
Не всім кохання стріти вдасться,
Не кожен з нас розпізнає.

Сидять старенькі біля тину,
Про щось тихенько гомонять:
- Дивись, кохана, в небі зорі
Ще й досі наші мерегтять.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=660066
дата надходження 16.04.2016
дата закладки 17.04.2016

Світлана Петренко

Заплакало небо

Заплакало небо, пустивши сльозу
І хмари нависли над містом.
Та дощ не страшний, вийду я і в грозу,
Бо зліплена я не із тіста.

Бреду по калюжах, радію весні,
А серденько пісню співає.
Лічити на пальцях я буду ті дні,
З якими земля оживає.

Кропи дощ ,кропи, щоб дерева змогли
На віти вбрання одягнути,
Й малесенькі пташки, сіренькі щогли
На крилах до сонця сягнути.

Заплакало небо, пустивши сльозу-
Подам бідолазі хустинку,
Нехай сльози витре, забув про грозу
Й розтопить останню крижинку.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=660155
дата надходження 17.04.2016
дата закладки 17.04.2016

LubovShemet

Ведмідь і Синиця ( байка)

Ведмідь-начальник всіх збирає -
Синицю треба засудить,
Вона його не поважає,
Без його дозволу летить,
Ще щось цвірінькала про нього,
Що він ледащо і хамло,
І не боїться вже нікого -
Такого в лісі не було!
Зібрались Їжаки і Миші,
І наполохані Зайці
А протокол Гадюка пише
На туалетнім папірці.
Ведмідь аж труситься від люті,
Неначе Рак почервонів,
Але сказати щось по суті
У нього бракувало слів.
Мовчали Їжаки і Миші,
Зайці сиділи, як німі...
Аж раптом розірвала тишу
" Підтримка" дикої Свині,
Заверещала, ніби ріжуть,
(Ведмідь таку їй роль відвів)
Бо у пошані ті, хто лижуть
Усі місця у хазяїв.
А у Синиці дивна сила -
Свобода, простір - над усе!
І зовсім їй немає діла,
Хто там про неї що верзе!!!

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=659280
дата надходження 13.04.2016
дата закладки 14.04.2016

Галина Будянська

Проліски

І незатишно чомусь, і болісно,
Туга скручує душу в дугу.
Сині проліски, сині проліски
Мерехтять на бузковім снігу.
Те життя, що пролинуло полиском,
Не догнати його, не вернуть…
Сині проліски, сині проліски
В зачарованім лісі цвітуть.
А бабусині сльози напровесні –
Все синів виглядала з війни…
Сині проліски, сині проліски
У дитинстві зостались вони.
Світ розчахнутий дихає кволістю,
Мовби ворог життя переміг.
Тільки проліски, сині проліски
Не зав’януть у лісі повік.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=658650
дата надходження 10.04.2016
дата закладки 10.04.2016

Шостацька Людмила

ЗАКОХАНИЙ НАРЦИС

Нарцис - ніжний символ весни,
Казковий дарунок краси
Приспав у зими свої сни.
Прийшли його дні і часи.

Весь сад потопає у квітах
( Неначе долина Карпат),
Блаженствує сонячний квітень,
Дарує п’янкий аромат.

Схиливши віночок додолу,
На вроду свою задививсь,
Цю першість не дасть він нікому,
Закоханий в себе Нарцис.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=658540
дата надходження 10.04.2016
дата закладки 10.04.2016

Ганна Верес (Демиденко)

А може, мати та була сліпою?

Приснилось якось матері, немов
Свої літа у сніп важкий в’язала,
Ще й стрічечку вплела туди – «любов»,
І сніп життям своїм вона назвала.
Перебирала кожен колосок
І соломинку, що його тримала,
Вже пережитий чималий життя шматок,
А скільки ще перетерпіти мала!
Усе було: невдачі у дітей,
Проблеми внуків: і хвороби, й бали,
Та не знайшла якось вона ніде
Тих колосків, коли… про себе дбала.

Проснулась мати з думою про сон,
Шукає стрічку з назвою святою,
Солома зникла й мамин колосок…
А може, мати та була сліпою?..
20.02.2013.

Ганна Верес (Демиденко).

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=657479
дата надходження 05.04.2016
дата закладки 07.04.2016

Наташа Марос

ДИКІ СХОДИ…

Не захотів - і не побачив,
А, може, бачив, та не зміг -
Ніяк не зміг мені пробачить
Отой старий глибокий сніг...

Мені ж бо не звикать без тебе,
А пам"ятаю, то живу.
Все пам"ятаю, що й не треба,
А, надто, - скошену траву...

Щоранку бачу: сонце сходить...
О, як воно тоді пекло!
І вщент спалило дикі сходи,
Якими нам вертать в село...

- - -

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=657503
дата надходження 05.04.2016
дата закладки 07.04.2016

ГАЛИНА ПОЛИЩУК (ЯРМУЛЬСКАЯ)

Україна - мати

Оспівана козаками
Вільна Україна,
Омріяна ворогами,
Не здійсненна мрія.
Не зуміли подолати
Хазари закляті,
Не ставала на коліна-
Україна - мати.
Не ставала і не буде
Ворога благати,
Та з любов′ю українців,
Буде захищати.
Русь святу не подолати,
Ворогам заклятим.
Молодії козаченьки,
Будуть захищати.
Матір Божа, захищає,
Рідну нашу землю,
Дай нам миру,пошли силу,
Бог благословляє.
Тож радіймо, розквітаймо,
Як квітка на сонці,
Тож шануймо нашу землю,
Ми ж благословенні.
Українці, сини й дочки,
Не цурайтесь неньки.
Не деріть її на шмаття,
Любіть щирим серцем.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=657560
дата надходження 06.04.2016
дата закладки 06.04.2016

ВАЛЕНТИНАV

Пора весняно - світанкова

Пора весняно – світанкова –
Час солодового тепла…
Роса спокусливо медова,
Мов в перли, трави одягла…

Весняна маківка розквітла,
До низу гне стрімке гілля…
І кожна брунечка тендітна,
Весільну сукню одягла…

Весною вишита лавина -
Зоріє сяйвом пелюстків,
Буяє біла хуртовина,
Природним бісером шовків…
02.04.2016

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=656705
дата надходження 02.04.2016
дата закладки 03.04.2016

Ліна Ланська

САДІВНИК

Що там тулиться збоку, невтішне хоча і м"яке?
Обіцянки, як струм, тільки вдаривши, вже не присплять,
Ті окови міцніші армади численних проклять
На довічне - хрестами у ружах, сумління важке.

На довічне, та ковзає погляд нестримно убік,
Серед постатей сірих вогненне шукає тепло.
У минуле занурившись спогадом, наче було?
Де тепер ти - отой незнайомий, чужий чоловік,

Що стоїть на мосту у осінньому теплому дні?
Галасливо за вітром спішать дітлахи і птахи,
Сонце тіні до ніг його стеле; поглянь навкруги -
Он на пагорбі, вигорів кущ, а колись пломенів.

Як той сад, що у яблуню був закохався навік?
Пестив листя, а потім удвох пожинали плоди.
Впали яблука стигло-червоні, у краплях води.
Відтепер не мене пригощає... не мій садівник.
29.03.2016

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=655466
дата надходження 29.03.2016
дата закладки 30.03.2016

LubovShemet

Сутінки

Здавалося, життя безкрає,
І буде вічною краса...
...За обрій сонечко сідає,
В рожевих променях згаса...
А час летить безжально стрімко,
Чи то годинник наш спішить,
Ти можеш зупинити стрілки,
Та час не зможеш зупинить...
Лягають сутінки довкола,
Зникають в темряві сліди...
Сприймай життя, як є, без болю,
І свою долю не суди...

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=655511
дата надходження 29.03.2016
дата закладки 30.03.2016

LubovShemet

Салон краси (байка)

Салон краси відкрила Жаба,
Усім візитки роздає:
"Тут молодою стане баба,
Такі секрети в мене є!"
До Жаби Муха прилетіла,
(Збиралась саме на банкет),
Їй Жаба вкоротила крила,
А лапки вимазала в мед.
Розмалювала Черепаху,
Ще й причепила камінці,
При її вигляді від жаху
Упали в воду Горобці,
Стару Гусеницю побрила,
Вона тепер така гладка,
От тільки схожа, всім на диво,
На дощового Черв'яка.
Метелик схожий на Комаху,
Після візиту у салон,
А Жаба нагло і без страху
Вже заробляє свій " мільйон".
Бо є такі, що вірять в диво,
Готові гроші заплатить,
Щоб виглядати так "красиво"-
Всіх нажахать і розсмішить...

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=655518
дата надходження 29.03.2016
дата закладки 30.03.2016

Наталя Данилюк

Коли цвіте за вікнами жасмин…

Музика Віктора Оха.

Коли цвіте за вікнами жасмин,
З тонких гілок пелюстя напівсонне,
Немов пуанти ніжних балерин,
Злітає вниз і на вітрах холоне.

І доторкає запахом п'янким
Душі моєї струни перемлілі...
Холодним сріблом зрошують зірки
Ці пелюсткОво-білі заметілі.

Коли цвіте за вікнами жасмин,
Невже й тобі у ніч таку не спиться?
В тонку щілину атласних гардин
Жевріє місяць, мов руда лисиця.

І може й добре, що кохання плин
Нам доведеться нарізно збагнути...
О, як цвіте, як пахне той жасмин,
Аж віддає краплиною отрути!..

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=319485
дата надходження 06.03.2012
дата закладки 17.03.2016

Валентин Терлецький

Ліхтарі

Ліхтарі помирають під ранок
коли світлом
що гріло вночі
підліковує світ свої рани
що ще вчора були нічиї
Та під ранок вмирають і зорі
розчинившись
як сніг навесні
Хто хоч раз засинав у дозорі
той напевно літав уві сні
Ліхтарі нам дарують надію –
надвечір’я - як вихід в астрал –
що під ранок цей світ не зотліє
а мигтітиме й далі кристал
Ліхтарі помирають під ранок
коли душі мандрують у вир
Й наші тіні виводить на ґанок
безтілесний легкий поводир

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=651993
дата надходження 16.03.2016
дата закладки 16.03.2016

Dixi

До Святого Миколая

«Боже ж мій Боже, Святий Миколаю!
Зглянься на мене, серцем благаю!
Ти ж найдобріший серед святих…» -
Важко зітхнула і голос затих.

Свічка тріщить від гіркої сльози,
Світлом кидає на образи.
Руки зімкнула, губи бліді:
«Святий Чудотворцю, не лишай у біді!

Дай нам прозріння. Чим согрішили?
Чом своїх внуків кладем у могили.
Невже, Миколаю, в тім наша вина,
Що в долю дітей увірвалась війна?

А може тоді, ще в Голодомор,
Коли все вивозили з наших комор,
В безсиллі ми пухли, тихо вмирали
Та слова лихого катам не казали?

Змирились з тим лихом, пристосувались
І дружно радянський союз будували.
На БАМ у Сибір, хоч до чорта на роги.
Для нас всі тоді «відкривались» дороги.

З села українського молодь тікала,
А мова співуча немодною стала.
Стирали історію нашу і віру,
А ми заробляли на нову квартиру.

Син батька стидався і рідної хати,
Забули пісні, що співала нам мати,
Великдень суботниками замінили,
Нехрещені партії вірно служили.

Ми в чергах постійних ростили дітей.
Пишалися: Бачте, вчимо без грошей.
В той час ми тобі не писали листи,
На діда Мороза чекали... Прости…

Прости нам провини усі, що ми мали.
Ми крали, пили, від абортів вмирали.
В пошані у нас тоді був бюрократ.
Шукати навчились «знайомства» і «блат».

Отак дожилися , що стали ніхто.
Керує країною цирк - шапіто.
Сусіди нам пишуть історію, мову,
А ми мовчимо і терпимо знову.

Та кров не вода, що у жилах тече.
Від свого нікуди , ніхто не втече.
Ні думка, ні воля, ні слава дідів
Не ділись ніде… Якби хто не хотів.

Вона, як джерельце пробилась в онуках.
Тепер їм сердешним виборювать в муках
Свою Україну! Молю, Миколай!
Будь з ними і їм допомагай.
10 листопада 2014

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=536051
дата надходження 10.11.2014
дата закладки 16.03.2016

LubovShemet

Вічним начальникам присвячую

Давно вже посивіли скроні,
Та не зважаючи на вік,
Сидить у кріслі, як на троні
Старий, незмінний керівник.
В його провладнім кабінеті
Комфорт і розкіш іще та,
Коньяк у шафі і конфети,
Стерильна всюди чистота.
При кожній владі він при ділі,
Неначе той хамелеон,
Червоні прийдуть, прийдуть білі -
Він змінить колір, змінить тон...
Аби залишитися в кріслі,
І мати владу над людьми,
Він буде в очі усім лізти
І ляже усіма кістьми.
Його онуки, його діти
На схід не підуть воювать,
Вони вже звикли гарно жити,
А на війну їм наплювать.
Не треба думати, чекати,
Коли покращає життя,
Давно пора вже вимітати
І прибирати це сміття.
Синків начальників - в окопи!
А іх самих у шию гнать!
Із крісел ухопить за жо*и,
І копняком під зад піддать!

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=651609
дата надходження 14.03.2016
дата закладки 16.03.2016

ptaha

В гримерці за сценою…

[img]http://www.e-reading.club/illustrations/1040/1040022-i_001.jpg[/img]

В гримерці за сценою
стомлений Оле-Лукойє
запалює вогник –
маленьку Полярну зорю.
І крила згортає
стара парасоля совою,
зітхає протяжно
в куточку луною: - Угу-у!

Легкі балерини кружляють
за вікнами снігом.
Розплавленим оловом
серце тече на папір
і там застигає
химерним мереживом літер –
і ширшає простір,
звільняючи обрій від стін.

Сміється русалка,
танцює Дюймовочка з іншим –
і Каєм холоне у грудях
надія надій,
Та стомлений Оле-Лукойє
Все пише і пише
(а раптом подіє
старої лапландки напій!).

Даремно. Спізнився.
Кохання його Королева
розбила люстерко –
і скалки помножують біль.
Сіріє від смутку світанком
самотня гримерка.
Совою злітає над містом
невпізнана тінь…

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=647417
дата надходження 27.02.2016
дата закладки 28.02.2016

Ruzhena

Дотягнутись рукою до серця.

Дотягнутись рукою до серця - здавалось-би,пізно.
відкричали вже, пісню прощальну оту, журавлі.
Я втрачаю контроль над своїми думками.Звісно,
все в моєму житті,навіть Я, - все належить тобі.

Зупинитись-би в цьому падінні... Підрізані крила.
Як зустріла тебе, під ногами розтала земля.
Не воліла тебе любити - та як же Любила...
В любові своїй я згорала, для тебе, до тла.

І цей вечір,мов бал, для самотніх сердець.Я танцюю,
сп'яніла від слів, що для мене ти не написав.
Дотягнутись до серця... Я зможу?Скажи, я зумію?
Рвались струни душі,поки ти, красномовно, мовчав...

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=647063
дата надходження 26.02.2016
дата закладки 26.02.2016

yusey

Кожна крапелька дощу

Кожна крапелька дощу,
Що тече по склу намоклім,
Мов жива, доки не вщух
У видовищі самотнім
Сенс не виказаних слів,
Невиразних і забутих,
Майже вплетених у міф
Запізнілої спокути.
Я віддам увесь вогонь
Невгамовного бажання.
Ти чекала це либонь,
Мов зорю світанку ранню.

Кожна крапелька дощу –
З небом запальна розмова.
Про кохання, що пущу
До глибин душевних знову.
Бачу обопільний світ,
Розбудований і гарний.
Він змальований, повір,
У думках колись немарно.
Звабний зорепад рясний,
Наче дощ зірок прекрасних,
Покладу тобі до снів,
Щоб любов повік не згасла.

18:52, 21.11.2015 рік.

Зображення: http://fast-images.ru/animaciya-kapelki

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=647107
дата надходження 26.02.2016
дата закладки 26.02.2016

Микола Паламарчук

Діти-привиди

Діти-привиди

Поніміли співочі джерела
Від нестерпного реву гармат,
Пішли в старці заможні оселі,
На руйновищі мат-пере-мат.

Обпалились червоні троянди
Від суцільного вибуху бомб,
Повилазили споєні банди
Із кремлівських тартар-катакомб.

Чорні бабці гуляють з косою,
Знявши маски з хижацьких обличь,
Маскарад замутився Москвою,
І гуляє всі вісім сторічь.

Над Донбасом літають шуліки,
Все живе убивають підряд,
А з кремля справний цинік-базіка
Направляє колонами „град“.

Видається, нема цьому краю,
Долю ворог убив наповал.
Мабуть Бог вас за зраду карає,
Яку ви учинили нажаль.

Діти-привиди ходять степами,
Ледь тримається в тілі душа,
З триколорами згинули мами,
Їх москаль розстріляв з „калаша…“.

26 лютого 2016 року

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=647073
дата надходження 26.02.2016
дата закладки 26.02.2016

Патара

Правонаступниці Іуди

Співати ворогам у час війни -
Найнижча в світі ницість, добрі люди.
Ці дві правонаступниці Іуди
Не відають про почуття вини.
Бабло вороже їм рідніше мами,
За нього радо душу продадуть.
Така у них зрадлива, ница суть,
Задешево їм бути зараз з нами...
Хай українська кров на тих рублях,
(Хоча їх заробітки у "зелених"),
Горлаючи для ворогів зі сцени,
Воістину танцюють на гробах.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=646833
дата надходження 25.02.2016
дата закладки 25.02.2016

Лариса Журенкова

Бабусі

Хатки - біленькі печерички,
І ти, мов храмова свіча.
Згубила, бабцю, черевички,
А може, їх позичив час...

До щему горда і красива,
Немов Мадонна вдалині.
Ти посміхаєшся журливо
І хрестиш лобика мені.

І все махаєш, все махаєш
Хустинкою в старих руках.
Мене в дорогу проводжаєш
На битих зоряних шляхах.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=645970
дата надходження 22.02.2016
дата закладки 23.02.2016

Любов Вакуленко

НЕПРОЧИТАНЕ ПОВІДОМЛЕННЯ

Щоночі, перед тим, як прийде сон,
До неї повідомлення летіло,
Горів екраном білим телефон:
«Кохаю. На добраніч, моя мила.»

Приходили, й приходили вони,
І вже таких ночей було чимало.
Ось знову телефон волав, дзвонив –
Та не ввімкнула, і не прочитала…

А вранці розбудив її дзвінок,
І в слухавку ридала його мати:
«Вчора потрапив в ДТП синок…
Загинув він біля твоєї хати…»

І те, що не прочитаним було,
Як гострим лезом по відкритій рані,
Ще довго і боліло, і пекло,
Його слова на білому екрані:

«Моє кохання… Сонечко ясне…
До мене вийди… Я тебе чекаю…
Скажи ще раз, що любиш ти мене…
Бо я розбився… Й мабуть помираю…»

Там, де вночі він тиснув на гальма,
Вінок живий біля її будинку…
То ж хай там що, і часу вже нема,
Та для коханих віднайдіть хвилинку.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=645182
дата надходження 19.02.2016
дата закладки 19.02.2016

Світла (Імашева Світлана)

БАТЬКОВІ

І мить проминає, і вік проминає... Мов сон:

Феєрія снігу у рамі лазурного неба...

Тебе виглядаю з дитинства сяйливих вікон,

Мій таточку... Спогадом лину до тебе.

Знімілими кадрами - в пам'ять: далека зима,

Ти - в сірій вушанці - недавно із мук, із лікарні,

А я ще мала і весела, я дуже мала...

Той сніг, і санчата, і очі твої захмарені...

А нас же могло і не бути... І думка: - Верни!..

Бо ж я - сиротою -без тебе, мій татку, без тебе.

Прийшов із осколками в мозку - з тієї війни,

А потім залишив... Зближаюсь, вертаюсь до тебе...

А ми ж заплатили за долю, мій тату, сповна:

Ти - юною кров'ю, а я - гіркотою розлуки...

Та кублиться знов у геєні вогненній війна,

І знають про неї - не тільки зі слів - мої внуки...

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=641893
дата надходження 07.02.2016
дата закладки 07.02.2016

LubovShemet

Листопад

Сумна краса осінніх квітів,
Яскравих, ніжних хризантем,
Легким туманом оповитих
І вмитих вранішнім дощем...
В саду завершені роботи,
І лише яблук аромат...
Багряним листям в позолоті
Доріжки стелить листопад.
Повзуть по небу сірі хмари
Без перешкод і заборон,
Дерева голі, як примари
Поринули в осінній сон.
А вітер листя обриває
І в вікна стукає дощем...
Мою кімнату прикрашає
Букет осінніх хризантем...

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=640363
дата надходження 01.02.2016
дата закладки 02.02.2016

LubovShemet

Плюшевий ведмедик

Плюшевий ведмедик з бантиком на шиї,
Чорні оченята, що блищали склом...
Я всі таємниці і дитячі мрії
Подумки ділила з плюшевим Мишком.
На старій світлині я мала дитина,
Плюшевий ведмедик в мене на руках,
З ним лягала спати у своїх обіймах,
Вірила, що разом будемо у снах...
Відшуміли весни, пролетіли зими,
Спогади дитинства, лише пригадай...
Та назад в минуле не шукай стежини,
Бо життя, як сонце, йде за небокрай...
Відійшли в минуле всі дитячі мрії,
Та своє дитинство згадую з теплом,
Плюшевий ведмедик з бантиком на шиї,
Чорні оченята, що блищали склом...

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=640371
дата надходження 01.02.2016
дата закладки 02.02.2016

ptaha

Рушники

Простеливши сніги непочатих іще рушників,
Мати піде на прощу молитися Богу за сина.
І колотиме голка слідами в заметах стібки,
І хреститимуть руки канву із майбутнім дитини -

І на попіл зотліє біда, залишаючи шрам,
Перевитий червоною ниткою пам'яті роду.
Мати просить за сина – і повниться піснею храм
Як молитвою Богу за світле майбутнє народу.

Візерунки магічні лягли рушникам на крило,
Увібравши і ніжність, і міць материнського слова.
А на Сході – степів полинове таке полотно…
Шиє мати рушник день при дні молитвами до Бога…

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=639878
дата надходження 30.01.2016
дата закладки 30.01.2016

Лана Мащенко

Дикий спокій

У морі сліз – гора печалі,
І я у човнику пливу
В якісь невичерпані далі ,
Чекаю бурь, і так живу.
Не видно маяків і чайок,
І я вже берега не жду.
Холодні хвилі зустрічаю,
Та човник свій я не веду.
Чекаю грізного цунамі
І ненажерливих акул,
І сіль пече в душевній рані.
Про мене навіть Ти забув.
В морській пустелі одинокій
Пісок гіркої самоти.
Перемиває дикий Спокій
Колишніх мрій моїх сліди.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=639084
дата надходження 27.01.2016
дата закладки 27.01.2016

Надія Башинська

СВІТЛА ЮНІСТЬ МОЯ !

Світла юність моя
птахом в вирій, мабуть, відлетіла.
Кароока моя, в моїм серці
свій слід залишила.

Ой сміялась, сміялась вона...
По нескошених травах ступала.
Як босоніж ішла,
ранні роси іскристі збирала.

І в обіймах п 'янких
моя юність ясна завмирала.
Дотик рук, теплоту
й ніжність серця у себе вбирала.

Поцілунки п ' янкі залишились,
де яблуні й вишні.
Де берізки рядком і калинонька пишна,
біля річки, в гаю.
Ой, де ж її лиш не бувало!

Скільки зустрічей!
Та ...
Дня і ночі
чомусь було мало ...

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=639094
дата надходження 27.01.2016
дата закладки 27.01.2016

Н-А-Д-І-Я

То Любов із підбитим крилом…

[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=md4zX9bLeTg[/youtube]

Біла пташка літає над морем.
Чимсь схвильована, гірко кигиче.
Не спіткало її якесь горе?
Когось бідна пташина все кличе...

То не пташка літа білокрила,
То Любов із підбитим крилом.
Їй літати з одним, нема сили.
У душі невимовний надлом.

В однім серці була поселилась.
Так хотіла щасливою стать,
Але гірко вона помилилась:
Марно ласки в цім серці чекать.

Полетіла із жалем, зітхнувши.
Де шукати ій нове тепло?
Може, все таки ще повернутись,
Бо від серця уже відлягло?

А надворі мороз припікає,
Чом жорстокий оцей білий світ?
А Любов усе вихід шукає...
Отаких так багато сиріт..
-------------------------------------------
Події у творі не стосуються автора.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=638183
дата надходження 24.01.2016
дата закладки 24.01.2016

Шостацька Людмила

МОЄЇ ДОЛІ КВІТКА

Ромашечко,ромашко, моєї долі квітка,
Тебе в полях збирала я, коли була мала,
Із личком золотеньким білесенька голівка,
Із співом солов’їним ти в житечку росла.

З вітрами танцювала жагуче танго літа,
А сонце обіймала промінням золотим,
Ти хмарками прикрита і дощиком умита
Й сюжет чи не найкращий для віршів і картин.

Ромашечко, ромашко, моєї долі квітка,
Лиш ти могла сказати чи буде так , чи ні.
Із юністю моєю ти навесні розквітла
І долю напророчила колись сама мені.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=637559
дата надходження 21.01.2016
дата закладки 22.01.2016

Олександра Малаш

Ангел на перехресті

Спинилася, не знаючи доріг.
Ти стрівсь мені на перехресті вулиць.
Згорнувши крила, ти мене стеріг -
Щоб не злякалась... І не розвернулась.

І нині бачу - в сні чи наяву -
Немовби я стою на перехресті,
І ти мені шепочеш: "Не нервуй,
Твій ангел розуміє мову жестів."

Промчать літа (а може, кілька днів?) -
Приміряю нарешті крила власні.
Ти зникнеш - так, як ти цього хотів, -
Та полум'я твоє в мені не згасне.

А далі буде... Буде заметіль.
І бездоріжжя - замість перехрестя.
Та, хто б мені назустріч не летів,
А я щаслива, що ширяєш десь ти...

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=637626
дата надходження 22.01.2016
дата закладки 22.01.2016

Алькор

Зустріч

Ти зустрінеш мене на пероні?
Коли я повернуся з війни!
Постарівший у двадцять , та й скроні
Із відтінком уже сивини.
Ти зустрінеш мене на пероні?
А з тобою моїх два крила,
Мов троянди, маленькі дві долі-
У житті моїм два джерела.
Ти зустрінеш мене зі сльозами?
Поцілунком торкнешся щоки?
Лише місяць і зорі над нами
Промайнуть, як проходять роки.
Запитаєш: " Ну як твоя рана,
Певно, довго ще буде боліти?"
Я скажу: "Коли ти поруч,
Все на світі я зможу стерпіти".
Ти зустрінеш мене на пероні?
Після тої страшної війни.
Тихо впаде моя сльозинка в долоні,
Бо не всі зможуть бачити сни.
В боротьбі, де немає ціни,
Гинуть хлопці, мов маки червоні.
Не потрібні мені ордени -
Лише ти зустрінь мене на пероні . . .

Михайло Городовий

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=637362
дата надходження 20.01.2016
дата закладки 21.01.2016

Людмила Пономаренко

Рідна домівка

Заростає травами батьківське подвір’я.
Звужчала самотня стежечка в саду…
Мов до мами й тата, в сиве надвечір’ я
З далечин додому знову я іду.

Молоденька вишня тулиться під хатою.
Від старої сливи діти в світ пішли.
Лиш так само пахне на подвір’ї м’ятою
Й прихисток півонії назавжди знайшли.

Сумно, як ніколи, хата поглядає,
Скошена віконниця про той сум рипить,
Мов батьків з дороги денно виглядає,
Наче їй самотність, як мені, болить.

Вже достиглі яблука нахилили гілку,
На знайомій стежці – осені сліди…
Смак мого дитинства, рідної домівки
Збережу я в серці спраглім назавжди.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=637364
дата надходження 20.01.2016
дата закладки 20.01.2016

Ніла Волкова

Зоєнятко

Оповідання

Зранку, сяк-так поснідавши склянкою молока з оладком та витримавши екзекуцію заливання до рота ложки бридкого та смердючого рибного жиру, нарешті вириваюсь на волю.
Лагідне вересневе сонечко весело грає на чистому синьому небі, золотить очеретяну стріху нашої нової хати, в добудовану половину якої ми встигли переселитися до демобілізації дядечка Володі.
В недобудованій половині тепер ночує наша лагідна корівка Чайка, названа так за білу пляму на лобі. Поряд, на сідалі мостяться її сусіди - десяток барвистих курочок.
Наш молодий садочок хизується першими червонобокими яблуками та восковими грушками-лимонками.
Білий з чорними вухами песик Топ лащиться і аж наче сміється до мене, як і до усіх інших, підмітаючи подвір’я пухнастим хвостом. За це матуся називає його дармоїдом, бо що ж це за сторож такий? Я пригощаю його зекономленим оладком, який він спритно ловить на льоту і ковтає, майже не розжовуючи.
І мерщій біжу через город по стежині, обсадженій уже сухою шелесткою кукурудзою. На межі звертаю вліво і між рядками вже присохлого картоплиння та яскраво зеленого листя буряків і моркви пробираюсь на сусідське подвір’я до бабусі Моті.
Там на ганку уже чекає на мене, по-старечому підперши кулачком кучеряву голівку, моя перша маленька подружка Зоя. Правда вона усіх дуже серйозно поправляє:
-Я не Зоя, а Зоєнятко, бо ще маленька! У кози ж – козенятко, у корови – телятко! – пояснює вона.
Не було у мене в дитинстві справжніх іграшок та молодшої сестрички, зате була у моєму житті ця жива лялечка, трирічна красунечка – синьоока, з довгими чорними віями та писаними брівками дівчинка. Була вона мені і за сестричку, і за подружку. і за лялечку.
Дівчатко усюди вешталося за мною, бо була я років на два старшою і бабця Мотя, чомусь, сміливо довіряла мені свою любу онучку. Я завжди уміла придумати якусь нехитру, але захоплюючу для нас, гру. Але спочатку Зоя тягнула мене до бабці у сіни, де у куточку стояв чистенький мішечок зі справжніми «скарбами».
Бабця Мотя, маленька, чепурненька жіночка, була справжньою кравчинею, як у нас казали. «модисткою».
Вона обшивала весь наш куток, були у неї клієнтки навіть із центру, бо вона мала справжню німецьку швейну машинку «Zinger» з ножним приводом та приставкою для обробки швів!
У той мішечок вона складала дрібні обрізки тканин, а з більшеньких майструвала для Зої комбіновані платтячка.
От і сьогодні Зоя красувалася у чудернацькому вбранні: спідничка була із синьої у білий горошок, а верх – із червоної у синіх квіточках баєчки, рукавчики та комірець вийшли із яскравого жовтого сатину…
Але на ній усе виглядало гарно і вона зараз дуже скидалася на якусь екзотичну квіточку.
Зої докучала надмірна увага дорослих до її краси і вона сердито передражнювала чиїсь захоплені вигуки:
-Ох. і красива! – Зоя кумедно сплескувала пухкими рученятами і додавала кумедно по-дорослому, мабуть, наслідуючи свою бабу Мотю:
-Красива, як свиня сива! Тьфу, тьфу, тьфу, щоб не зурочили!
Та навіть ці грубуваті слова мило і безпосередньо лунали з її чарівного ротика, що наче рожевий бантик, цвів на ніжному білому личку.
Із тих бабусиних клаптиків я створювала казкове вбрання для Зоїної ляльки, бо чого тільки там не було! Добряче покопавшись серед бляклих та темних ситцевих обрізків, можна було раптово натрапити на справжнє диво:
блакитні, чи зелені клаптики ніжного шовку, яскраво-червоного гладенького атласу і навіть королівського темно-синього оксамиту! Тож, Зоїна єдина лялька Зіна, наче справжня принцеса, кожного дня пишалася у новій сукні.
Натішившись біля мішечка, ми бігли у моє «царство» - вишневий садок бабусі Олени, що був якраз по сусідству. Там уже починало опадати з дерев різнобарвне листя. Ми вишукували найвибагливіші кольори та відтінки, радіючи цим знахідкам, і зігнувши листочок упоперек, одягали його на суху вишневу паличку.
Це вже були мої ляльки і , здається, Зої вони подобалися ще більше, бо вона могла одягати їх своїми рученятами.
Потім я вбирала Зою у калинове намистечко та сережки, від чого дівчатко ще більше скидалося на квіточку.
Наша щаслива ідилія тривала років зо два, потім Зою забрали батьки у Тростянець, де її мали готувати до школи. Більше ніколи я не бачили своєї чарівної подружки, тільки чула від бабці Моті, що ця її дитяча краса яскраво розквітла і зіграла фатальну роль у її житті. У неї, шістнадцятирічну школярку, без тями закохався якийсь заїжджий молодий лейтенантик і таки викрав її, заховавши ту дивну красу десь у глушині сибірських гарнізонів, де згодом вони нарешті одружилися. Не знаю, чи була щаслива з ним Зоя, але її мама тяжко захворіла, бо майже два роки не могла довідатися, куди поділась її донечка.
Я дивилася на змарніле обличчя бабці Моті і тепер угадувала її минулу красу. Виявляється, що красунечка Зоя була дуже схожа на свою бабусю…

2016

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=637305
дата надходження 20.01.2016
дата закладки 20.01.2016

Ніла Волкова

Хатинка

Бабусина хатинка, де пройшло моє раннє дитинство, була дуже маленькою. Тепер такі споруди називають літніми кухнями. Під низенькою стелею, посередині, проходив сволок – товстий дерев’яний брус, на якому кріпилась дитяча колиска, а на великих цвяхах був розвішаний верхній одяг. Білизна та інше зберігалися у старій скрині, що стояла у кутку. На ній спав мій братик.
Одне невеличке віконце виходило у садок, друге – у двір, а з малесенького, вмазаного у стінку на печі, видно було город і сусідню вуличку, де мама поволі зводила для нас нову хату.
Піч займала майже чверть усього житла, та бабуся надзвичайно тішилася тією хатиною і піччю, де вона спала на теплій лежанці, вигріваючи свої хворі суглоби.
Часто згадували, як сутужно та незатишно жилося їм ще недавно у вологій, холодній воєнній землянці. Відступаючи, німці спалили майже всі хати на нашому кутку, який так і звався: Зелений Кут.
Отже, саме ця тісна хатинка стала моєю першою домівкою. Вона гостинно прийняла нашу сім’ю у лиху для нас годину, коли моя матуся ще тільки носила мене під серцем. Вона прийшла сюди з моїм десятирічним братиком Толею після того, як коханий чоловік Іван продав їхню хату, заявивши, що їде у містечко Градіжськ, де живуть його родичі і де він вирішив придбати будинок.
- Там легше буде прожити, скоро я Вас заберу туди, - сказав він, ховаючи очі і зник… на три роки!
А у бабусі Олени, крім нас, було ще два молодших сини, які на той час були на строковій службі в Армії.
Матусі розповіли люди, як весело проводить час її чоловік у тому Градіжську, бо бачили його із вродливими молодими жінками у ресторані та на місцевому базарі, де він купляв дорогі подарунки черговій «подрузі».
Треба признати, що батечко мій був неабияким красенем та ще й з великими грошима, тож його «на ура» приймали місцеві молодички та веселі удови, яких було чимало після війни.
Матуся зрозуміла, що чекати від нього добра не виходить, і подала на розлучення.
А коли народила мене, то від великої образи, не захотіла навіть записувати на його прізвище, відмовившись таким чином, від елементів.
Бабуся Олена підтримала її рішення, сказавши:
- Ми не дозволимо ганьбити наш рід, не даром у нас тече кров наших польських предків! Самі разом виростимо твоїх дітей і без такого батька!
Жилося у ті роки усім нелегко, а вже без годувальника, та ще з двома малими дітьми, і поготів. Мама працювала, підробляла рукоділлям, але ж усі заробітки йшли на будівництво своєї хати, бо скоро повинен був повернутися зі служби на Чорноморському флоті мій дядечко Володя і вже тоді нам не буде місця у тій хатині.
Пам’ятаю гостре почуття голоду, а в печі варилася у чугунці та смачно пахла на всю хату картопля.
-Бабусю, дай картоплинку! , - жалібно просила я.
І вже тоді мені неприємно і важко було щось просити. Моя сувора бабуся відповіла:
-Почекай! Ось прийде скоро мама, може, принесе хлібця, тоді поїмо!
А мама усе не приходила і я, тихо ковтаючи сльози, заснула, а коли під вечір мене розбудили поїсти, мені уже нічого не хотілося.
Тільки окрайчик сірого, запашного хліба – подарунок «від зайчика» затиснула в долоньці і так заснула…
Зате, здається, більше ніколи у житті я нічого ні в кого не просила.
Взагалі, мене важко було заманити додому, щоб поїсти ту сіру затірку – суп з картоплею та шматочками
дрібно розтертого тіста… Мені більше подобалося гамувати голод усіляким «підніжним» кормом, як то, солодкими корінцями річного очерету , калачиками, чи клеєм, що янтарем виступав на вишневих стовбурах. А коли наступало літо і починали дозрівати різні фрукти, то проблеми з їжею для мене зовсім не існувало.
Тільки, коли сідало сонце, заливаючи рожевим кольором пів неба, я сама поспішала додому, бо любила ті вечори, коли до нашої тісної хатинки сходилися сусідки.
Моя бабуся Лєна, так її усі звали, сідала сукати
пряжу. З мішка вона діставала чималий жмут овечої вовни, що гостро пахла худобою і накладала на великий
дерев’яний гребінь, який відразу ставав схожим на чорну, чи білу, кудлату бороду. Потім, трьома пальцями правої руки розтягувала і скручувала вовну у товстеньку нитку, яку вправно накручувала лівою рукою на вертке, також дерев’яне веретено. Бабуся і мама були знані рукодільниці. Вони уміли виготовляти чимало корисних і гарних речей.
Наприклад, розпускаючи на нитки білі німецькі мішки із-під продуктів, покинуті у великій кількості окупантами, во-
ни плели гачками тонкі, вишукані, візерунчаті шалі для наших модниць. Вишивали хрестиком і гладдю сорочки, рушники, картини. В’язали тонке мереживо, вовняні рукавиці, шкарпетки. Кроїли і шили вручну сукні, блузи, спідниці. Нам з братом мама сама перешивала пальтечка, шила навіть гарнесенькі капці та валяночки.
А цими літніми вечорами при мерехтливому світлі каганця мама читала вголос товсту, добряче потріпану книгу, яких було чимало у бабусі на горищі.
Жінки зачаровано слухали, як ото тепер дивляться серіали. То були захоплюючі пригодницькі та любовні романи. Мені наказували спати і я слухняно закривала очі, але слухала майже не дихаючи, усе до кінця. Коли сусідки розходилися по домівках, я і тоді ще довго не могла заснути під враженням почутого.
Бабуся помічала це і присівши біля мене, починала тихо розповідати якусь, щовечора іншу, казку.
Мені здається, що вона сама складала ті казки, бо ніде потім я не зустрічала таких у літературі.
І нарешті сон долав мою цікавість…

2016

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=636991
дата надходження 19.01.2016
дата закладки 20.01.2016

геометрія

Лист до сина…

Вже зима розкрила свої крила,
Ніч холодна в вікна загляда,
Не заснуть сьогодні мені, сину,
Знову я пишу тобі листа.
Віднайду для тебе, мій синочку,
Лагідні проникливі слова,
І складу мережані рядочки,
Сповнені любові і тепла.
Сумовита, сину, моя мова,
Давить мене темрява густа,
Відішлю у небо вечерове,-
Все що я сказати не змогла...
До могили часто поспішаю,
І схиляю голову свою,
Я тобі сьогодні все найкраще,-
В небеса далекі відішлю...
Може ти почуєш мене, сину,
Я у тебе прощення прошу,
І до тебе я думками лину,
І тобі про доню розкажу...
Вже вона доросла в тебе, сину,
(У сирітстві доля нелегка),
Та від тебе їй дісталась сила,
Впевненість і розум, і краса...
Ще не скоро згорне зима крила,
Та її я зовсім не боюсь..
У поривах вітру голос сина
Чую і Всевишньому молюсь...
Хоч зима ще не згортає крила,
Й ніч холодна в вікна загляда,
Всі мої думки про тебе, сину,
І для тебе всі мої слова...

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=636219
дата надходження 16.01.2016
дата закладки 16.01.2016

Наталя Хаммоуда

КОЛИСЬ…

І проминуть роки. Минуться ночі й дні,
Мине багато зим, і літ і буйних весен,
І радості земні, і спомини сумні
Вдаль віднесе ріка своїм спокійним плесом.

Усе, що так пече сьогодні на душі,
Розвіється, пройде й боліти перестане,
І кривди і жалі віддАвніють усі,
Загубляться між зір нездІйснені бажання.

І буде світ новим. Дерева підростуть,
І в гнізда навесні повернуться лелеки,
Онуки віднайдуть життя земного суть,
Не буде лиш мене. Я буду десь далеко...
Н.Хаммоуда.
15/01/2015р

віддавніють-авторське новоутворення

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=635974
дата надходження 15.01.2016
дата закладки 15.01.2016

Шостацька Людмила

НЕ ВИННІ МИ

Ні ти, ні я не винні, що у осінь
Роки пірнули й попливли кудись,
А наші болі: і німі, і стоголосі...
Упали роси срібні на волосся
І мрії кришталеві не збулись.

Ні ти, ні я не винні, що згубились
У вирі невгамовного життя.
Пекла розлука, більше не любилось,
А що бажалось – більше не здійснилось,
Ніхто не винний нам, не винний ти , не винна я.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=635798
дата надходження 14.01.2016
дата закладки 14.01.2016

Надія Карплюк-Залєсова

СПІВАЙ, МОЯ МУЗО !

Співай , моя музо про щастя
Співай , моя музо, про те,
Що бачиш і чуєш, як вдасться,
Про те,що мені дороге

Співай, моя музо про долю,
Що юності так до лиця,-
Широку й крилату до болю,
Про тих, хто іде до вінця

А потім, моя добра панно,
Про матір співай молоду,
Про матір у зрілому віці
І сиву-голубку стару

Співай, моя музо про рідних,-
Життя ж бо коротке таке,
Про дуже багатих і бідних,
Про серце черстве і м"яке

Про тих, хто не зрадить ніколи,
Обділених ласкою й тих,
Хто йде у моря і у гори
Й про наших дітей дорогих

Служи мені, музо, допоки
Я дихаю, бачу, живу
зберу і добро і пороки
Й стрічками в віночок вплету.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=635828
дата надходження 14.01.2016
дата закладки 14.01.2016

Мирослав Вересюк

МОВЧИ! ПРОШУ ТЕБЕ, - МОВЧИ!

Мовчи! Прошу тебе, - Мовчи!
Твої слова вже не сприймаю!
Не плач! Не злися! Не кричи!
І не питай, чи ще кохаю?
Спитай себе, - Чи любиш ти?
Тоді про що нам говорити?
В минуле спалені мости,
Його не треба ворушити.
Не треба сліз! Не дорікай!
Ми не почнемо все з початку.
Казала ж, - Вибач і прощай!
І поцілунок був на згадку.
Я не тримав на тебе зла.
Сліпа любов чи розрахунок?
Полюбиш, кажуть і козла,
Отруйним був той поцілунок.
Ти вбила цю мою любов,
Вона так важко помирала,
Холола і кипіла кров,
Душа у відчаї страждала.
Не вимагай від мене те,
Що вже не можеш вимагати.
Кохання ніжністю цвіте,
Якщо його не затоптати.
В одну ріку нам двічі вже
Ніколи більше не ступити
І хай Всевишній вбереже
Нас помилок не наробити.

13.01.2016 р.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=635600
дата надходження 13.01.2016
дата закладки 13.01.2016

Н-А-Д-І-Я

Та вірити так хочу всеодно…

[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=vIMb1EuAY64
[/youtube]

Я пильно заглядаю тобі в очі.
Так хочеться узнать твої думки.
А вітер за вікном чомусь регоче,
Мої ж думки, неначе жебраки.

Ви не просіть того, чого немає,
Бо за мовчанням криються слова.
А, може, він і справді все ж кохає?..
Потрібних слів не знайде голова.

Але ж надія все ще надихає:
Скажи про все оце йому сама.
І навкруги повільно все стихає...
А, може, це робити все ж дарма?

Тихенько закрутилися сніжинки.
Рогатий місяць глянув у вікно.
Такі вагання притаманні жінці...
Та вірити так хочу всеодно...

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=634818
дата надходження 10.01.2016
дата закладки 10.01.2016

Тріумф

Моєї мрії білий лебідь.

Я сильна, мудра лиш з тобою,
І крила просяться в політ.
Я більше не дружу з журбою
У плині спогадів і літ.

І не журюся я роками,
Нікому не складаю звіт.
І серце стукає: «Коханий,
Тобі дарую цілий світ…»

Я стану зорями на небі,
Щоб не спіткнувся об поріг,
Моєї мрії білий лебідь.
Тебе чекаю із доріг.

Галина Яхневич.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=634263
дата надходження 08.01.2016
дата закладки 08.01.2016

Ганна Верес (Демиденко)

Будив колись Тарас народу волю, та…

Будив Тарас колись народу волю,

Та так її тоді і не збудив,

Люд не здобув собі щасливу долю,

І не поменшало на цій землі біди.

Все піддано страшним експериментам:

Репресій диких мали грізний час,

Життя в селі, без прав, без документів,

І війни, й голод знищували нас.

На найбагатших українських чорноземах

Убого й важко живемо всі ми;

Колгоспне рабство після наркоземів…

Ні, не були ніколи ми людьми.

На мову нашу знову замахнулись:

Хоч не мужича – трохи не така.

Кому з людей жить краще заманулось –

На Захід чи в Росію утіка.

Земля лишилася на черзі. Щоб забрати,

Якусь реформу влада видумає теж:

Дозволять купувати, продавати –

Сама ж задурно забере – не буде й меж.

А ми усе терпінням гордимося,

Ждемо, що хтось все вирішить за нас,

В державі нашій так все загнилося,

Що вже самим за себе думать час!
10.03.2013.

Ганна Верес.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=632964
дата надходження 02.01.2016
дата закладки 02.01.2016

Ганна Верес (Демиденко)

Герой – це той…

Весна ледь доторкнулася до віт,
Коли війна на Сході запалала,
В бентезі мати Україна й світ,
Адже сини там голови поклали.
Усюди біль і стогін матерів,
Вдовине серце в траурі отерпло:
Живим коханий в танкові згорів,
Долаючи дорогу зла і смерті.

І землю нашу обняла печаль,
У кожний заглядаючи куточок,
Й палахкотіла, й плакала свіча,
Коли «двохсотим» повертавсь синочок.
Тікатимуть ще довго з хати сни,
Де занімів портрет у стрічці чорній,
Й чекатиме родина знов весни
Із болем, що війна принесла вчора.

Я теж її чекаю і молюсь,
Щоби війну спинив таки Всевишній,
Героям вкотре низько поклонюсь –
Ніколи не буває їх, колишніх.
Герой – це той, який карає зло,
Для багатьох він є незрозумілим:
Не терпить він улесливих розмов,
І смерті в очі дивиться він сміло.
1.01.2016.

Ганна Верес.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=632775
дата надходження 01.01.2016
дата закладки 02.01.2016

Рідний

Мить

Пером душі - тонким і невагомим
Пишу у шапці тексту нових днів
Слова , що з часом виллються у спомин
Колись на втіху сивому мені.

А може хтось, заглянувши в рукопис,
Знайде для себе промінець яси
І скаже, недаремно жив цей хлопець,
Що вірші серцем світові носив.

Любові крила шурхають уперто,
Надії даль мрійливо миготить
І заглядає віра у безсмертя,
Чи є там творчих днів хоча би мить...

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=632771
дата надходження 01.01.2016
дата закладки 02.01.2016

OlgaSydoruk

Для всех!

Экспромт

Мне так светло от этих слов!..
От неожиданных признаний!..
От пожелания добра и незатейливых желаний!..
Снежинки падают!..Мороз!..
Мне так тепло на той страничке!..
Я рада всем за всё(всерьёз)!..
Не ставьте в Новом единички!..

С наступающими праздниками!
Мира Украине!Добра,достатка,здоровья,любви - для всех!

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=632678
дата надходження 31.12.2015
дата закладки 02.01.2016

Іванюк Ірина

Лови свій час за стрілки циферблату…

Лови свій час за стрілки циферблату!
Годин ... секунд закінчується біг.
Ще ніби вчора їх було́ багато,
та ось в минуле знов відходить рік...

І в міжпланетній синяві галактик
блукають душі пройдених хвилин.
Ще ніби вчора нас було́ багато,-
а завтра хтось залишиться один...

Лови свій час щомиті кожним словом
і кожним чистим порухом душі!
Секунд квапливих циферблату тво́го
збери до мушлі вічної Землі.

31.12.2015р.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=632694
дата надходження 31.12.2015
дата закладки 02.01.2016

Стас

Щоб московія сконала

[b]Щоб московія сконала[/b]

З Новим Роком вас тепер,
Щоби здохло ЛДНР.
Новоросія пропала
І Московія сконала.
Крим додому повертався
Ну, а Путін просто всра...
Щоб, зараза, просто вкляк,
Яника щоб трафив шляк.
Щоб не гинули вкраїнці,
В рідній жили би хатинці.
Позитиву Вам, достатку
Щастя й радості у хатку.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=632759
дата надходження 01.01.2016
дата закладки 02.01.2016

Крилата (Любов Пікас)

Ходила Києвом

Ходила Києвом. Там вулиці широкі.
Доми висотні. А надворі сміх і сніг.
Гуляють люди (вихідний!) рум'нощокі.
Зима із "мінусом" ступила за поріг.

У центрі гамірно. Ялинка на Софійській.
Оркестр на сцені. В чанах вариться глітвейн.
А на Контрактовій концертик українській,
Соломи в'язанки, ковбаски і портвейн.

Веселий щирий Новорічко ходить містом.
Вода замерзла під Патоном у Дніпрі.
Танцює кров у жилах під сонату Ліста.
Хоч зимний Київ - з теплим серцем у нутрі.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=632855
дата надходження 01.01.2016
дата закладки 01.01.2016

Рошенко

Майбутнє країни у наших руках!

Як можна дивитись та слухати їх
Нахабних, брехливих, зрадливих?
До прагнень народу відверто чужих,
Не в справах – в промовах – сміливих.
Ваш рейтинг довіри лежить у труні
Хапуги цинічні при владі!
На ваших прибутках – прокляття війни
І вбитих прокляття за зради!
Ви винні тому, що на весь білий світ
Війною війну не назвали!
За липецькі яйця* вас взяв московіт
І в Мінську ви все підписали.
Ви робите все, щоб нас кремль переміг!
Для цього ми вас обирали?!
Цинічні бариги – ви зрадили всіх,
Кому, в час війни, присягали!
Майбутнє країни у наших руках –
В’язниці хапугам при владі!
Прокляття баригам брехливим в віках
За злидні, убивства та зради!

*діячі культури можуть замінити: За липецькі пейси …
30.12.15р. Нірошенко

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=632519
дата надходження 30.12.2015
дата закладки 30.12.2015

Ірина Кохан

Вийду в ніч…

Такі яскраві зорі! Вийду в ніч...
Вітри на домрі грають в завіконні,
І ліхтарі, мов сонця напівсонні,
Лимонним шовком туляться до пліч.

Зберу в долоні місяця нектар,
Що розіллявся оловом із глека.
Зів'ється в небо стежка недалека
В оздобі зкучерявлених примар.

М'яке маренго стелиться у сни,
Лапаті сосни в білих рукавицях,
Їм, як мені, під зорями не спиться,
Вони в чеканні юної весни.

11.01.2014.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=631401
дата надходження 25.12.2015
дата закладки 26.12.2015

Vitamina

Мамі

Ти, матусю, пробач,
Що тебе я не чула.
Ти ночами не плач,
Я тебе не забула...
Я люблю тебе, знай,
І тебе пам'ятаю,
Хоч поїхала в край,
У якому страждаю...

Не скажу тобі, ні,
Що погано без тебе.
Я живу, ніби в сні,
Щось робити вже треба...
Щось міняти вже час,
Та й пора вибирати.
"Скільки горя для нас?"-
Треба в долі спитати.

Ти любила до дна,
Все життя віддавала.
А тепер ти одна,
Було, значить, замало
Твоїх сліз, твоїх ласк
І ночей недоспаних...
Як же хочеться враз
На хвилинку до мами.

Дай же, Боже, молю,
Їй здоров'я для тіла,
Для душі кришталю!
Щоб ніщо не боліло,
Щоб чекала усіх
У ріднесенькій хаті,
Бо багато тих слів,
Які варто сказати.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=630390
дата надходження 21.12.2015
дата закладки 21.12.2015

Віталій Назарук

КВІТУЧЕ ПОЛІССЯ

Моє рідне, квітуче Полісся,
Моя доля і радість, і біль…
Я на крилах із тебе вознісся,
Повертаюсь сюди звідусіль.

Приспів:
Моя, земле, в льонах і озерах,
Малахітових темних лісах,
Де поля у багатих узорах,
Кожна дівчина - Мавка в казках.
Де найкращі з усіх вишиванки,
Задивляються ген журавлі,
І найкращі весняні співанки,
На Поліській чарівній землі.

Моє рідне, квітуче Полісся,
Мій ожиновий, радісний край.
Нехай хліб твій в полях колоситься,
А життя тут нагадує рай.

Приспів.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=628230
дата надходження 13.12.2015
дата закладки 13.12.2015

Східний

Молися синку (від Бога)

Ти плачеш сину, бій скінчився ж,
Нападник кров’ю знов умився.
Товариш згинув у бою.
Не плач, він в Мене у раю.
Я крила дав йому лелечі,
Він обніма свою малечу,
Кохану любу і батьків,
А Я, зрощу його синів.
Молися синку, так молися,
Щоб всі слова твої збулися.
Я бачу все і цю війну,
Молися синку, все зроблю.
Твоя сльоза – це Україна,
Нову поллю Я нею зміну.
У каплі цій – свободи ген!
Піде нападник із терен,
У розпачі згадає Бога,
Вже й там також росте тривога.
Я бачу все і цю війну,
Молися синку, все зроблю.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=624852
дата надходження 29.11.2015
дата закладки 29.11.2015

Ганна Верес (Демиденко)

Заговорила історія

Там падали зорі,
Зранені,
Металися долі,
Зламані,
Там очі, порожні,
Змучені,
Із смертю також…
Заручені.
Тіла штабелями
Складалися,
Хрести для могил…
Не тесалися.
Ворони щодень
Там жирнішали,
А в душах людей…
Холоднішало.
І вітер стогнав там,
На холоді ,
Синок умирав сам…
Від голоду,
Бо мати… раніше
Приставилась,
А всюди про інше
Славилось…
Комуни ускрізь
Будувалися,
А Правда в архів…
Ховалася.
Нарешті вона
Пробилася,
Й волосся у нас
Здибилося.
То заговорила
Історія,
Глибокі пустила
Корені,
Таки ж проросла,
Хай з раною,
Чи ж стане й для кого…
Карою?
Вождів нагородить
Прокляттями –
Ми ж станем народом,
Браттями.
І небо зрадіє,
Зоряне
Над полем надії,
Зораним,
І хрест стане древом
Пам’яті
Про долі, в тридцяті
Спалені…
12.12.2014.

Ганна Верес.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=624845
дата надходження 29.11.2015
дата закладки 29.11.2015

Любов Ігнатова

Плаче свічка…

Пам'яті жертв голодомору...

Плаче свічка на моїм вікні...
Мовчки котить сльози своїм тілом...
І гарячим воском у мені -
Пам'яті жарина розпашіла...

Вогник віддзеркалився у склі...
Моторошно...холодно...і страшно...
Ніби десь там, у нічній імлі
Очі світять смерті сіромашні...

І хрести...хрести...кругом хрести...
Де-не-де ще бродять люди-тіні...
Вже немає сили віднести
Дитятко, заснуле в домовині...

... Щось болить і плаче у мені...
Вогник ріже серце, ніби бритва -
Плаче свічка на моїм вікні,
Встромлена в пшеницю, як в молитву...

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=624671
дата надходження 29.11.2015
дата закладки 29.11.2015

Віталій Назарук

КВІТИ КОХАННЯ

Ніс на побачення білі троянди,
Це ще у школі було,
Все білі квіти могли розказати
І передати тепло…

Приспів:
Білі троянди, білі троянди,
Квіти юнацьких надій.
Білі троянди, білі троянди,
Квіти закоханих мрій…
Білі троянди серцем чекали,
Ви показали нам путь…
Долі троянди нас обвінчали,
Вони і нині цвітуть.

Білі троянди сьогодні дарую,
Хоч вже осіння пора,
Я ще люблю і ці квіти шаную,
Молодість в квітах жива.

Приспів.

Біля вікна квітнуть білі троянди,
Квіти кохання мого.
Не передати тепло їх словами,
В них і понині вогонь.

Приспів.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=624241
дата надходження 27.11.2015
дата закладки 28.11.2015

Крилата (Любов Пікас)

Діагноз - "кохання"

Тобою я хронічно хвора.
Загострення іде під вечір,
Як день накриє чорна штора,
Як тінь торкне холодні плечі.

Тобою хвора безнадійно.
Та в силі ти звершити диво.
Є в тебе ліки чудодійні,
Котрі знімають рецидиви,

Витягують із сітей мрію
І близять точку апогею.
Тобою другий рік хворію.
А ти, здається, хворий нею…

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=624391
дата надходження 27.11.2015
дата закладки 28.11.2015

Шостацька Людмила

НА ПОРОЗІ ЗИМИ

Листопад тихо, тихо спливає,

Неминучий осінній фінал,

Вже Зима білі крила вдягає,

Приміряє краси ритуал.

Снігова Королева готує

Граціозний прихід назорі,

Все мережить, красою гаптує,

Закликає в політ снігурів.

Вже техогляд пройшли її сани

І у формі вже грудень-водій,

Наскладала сніжинок мішками

Та холодить красою з-під вій.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=623854
дата надходження 25.11.2015
дата закладки 26.11.2015

Лана Мащенко

Ціна кохання

Ціна кохання – мука та страждання,
Але воно очищує твій дух.
Коли кохаєш, мрії, сподівання
Біліші снігу і легкі як пух.

Немає злоби, ненависті, зради,
Немає в серці руйнівних думок,
Немає в слові звички ображати,
Нема в житті чернеток-сторінок.

А є лиш радість за солодку муку,
А є страждання, чисті як роса.
Вони протягнуть впевненості руку –
Гартується духовності краса.

Отож, кохайте! Понад все кохайте!
Любіть кохати, відповідь не ждіть.
У почуттях ви цінностей шукайте,
І до вершин в гармонії летіть.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=623939
дата надходження 25.11.2015
дата закладки 25.11.2015

Любов Ігнатова

Місто

Нічне Місто зібрало всі зорі на небі і простягло мені їх на долонях :
- Обирай будь-яку! На згадку. На повернення...
Я дивилася на ці різнокольорові сяйвочка, ніби в очі зазирала Великому Всесвіту і намагалася віднайти у них себе - маленький атом, нікчемний і важливий водночас...
- То ти хочеш, щоб я повернулася?
-Звісно! Адже твої кроки уже увійшли в мою історію, а твоя душа долучилася до мого храму... Ти ж відчувала мене, правда?
- Правда. Як і ти мене...
Зірочки все ще підморгували мені з величезних, але таких вразливих і лагідних долонь.
- Я візьму оцю, зеленаву, можна?
- Бери. Вона завжди буде у твоєму серці часточкою мене...
Я обережно взяла маленьку зірочку і сховала її за пазуху від липкого туману, що потихеньку розповзався нічними вуличками, чомусь оминаючи головну артерію Міста.
-Дякую тобі! Я обов'язково повернусь, щоб ще хоч раз доторкнутися до твоєї вічності...
... Автобус розмірено погойдував мене, стрімко віддаляюсь від Міста. Я востаннє поглянула йому в очі - втомлені, але напрочуд добрі і мудрі. Темрява. Тільки за пазухою світилась і зігрівала мене маленька зеленава зірочка - подарунок величного Міста, яке стало частиною моєї історії...

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=623174
дата надходження 22.11.2015
дата закладки 22.11.2015

Шон Маклех

Довершено: Місто Осені

«Ось тобі кінець всіх-на всіх
обрядів і таїнств -
милість і суд.»
(Григорій Сковорода)

Дієзи цієї осені (скрипка):
Люди ідуть в простір дощу
З парасольками чорними
І думками сумними
Ніби ідуть на суд,
Ніби всі ритуали довершено,
Ніби всі вироки винесено,
Лишився останній - для них.
Чорний тягар парасольки,
і краплі: ба-ра-ба-на-ми.
Чап-чалап місиво - а вулиці,
А вулиці-вулиці і провулки-грати
(На скрипках, а ви думали за...)
Осінь закрита, як цвинтар,
Довершена, як мелодія -
Апокриф
Композитора відлюдькуватого
(Назавжди).
Тонкі лінії холодних струменів
Чи то вітру, чи протягів
Міста паротягового
Вікторіанського і спаплюженого
(Клякси на сторінках країни,
Бо кожна країна - то зошит
Учня невдахи, схоласта чи то ваганта
Середньовічного).
А ви теж блукальці - студенти вічні
Йдіть собі від кляштору до бурси,
Від коледжу до академії,
Може якось надибаєте
Тої кволої мудрості
Що буде нам сенсом
В цьому світі жорстокому...

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=623180
дата надходження 22.11.2015
дата закладки 22.11.2015

Іванна Западенська

Мелодія дощу…

Заграй мені мелодію дощу́,
На скрипці чи гітарі чи роялі,
Заграй мені, молю тебе, прошу́!
Заглянь в душі незвіданії да́лі.

Щоб краплі тихо стукали в шибки́,
А вітер розвівав злегка волосся,
І крапельки щоб били об стежки́,
Й лунали в серці тихим відголоссям.

Тебе лиш буду слухати весь час,
Ніхто не відверне мою увагу.
Мелодія дощу лиш все про нас,
Розповідає вітру в противагу.

Візьми мене за руку й потягни,
Увечері на площі і майдани.
Щоб змокли під дощем з тобою ми,
І обвивали ззовні нас тумани.

А ми лиш танцювали б під дощем,
І вітер розвівав моє б волосся.
І всупереч всіх правил і морфем,
Ми вітру лиш покірно віддамося.

"Цілуй уже!" - шепочуть пелюстки,
"Візьми її!" - вмовляють тихі краплі.
Й осінні золотавії листки,
Благають: "Обійми цю милу кралю!".

Й твоя рука несміло піднялась,
Повисла над моїм вузьким раменом.
А потім опустилась. Знов знялась,
Черкаючи на грудях вже знамено.

По шкірі вже мурашки розповзлись,
І серце б'ється швидко, як у зайця.
Твоя рука й моя навік сплелись,
Закривши ворота́ми вкупі пальці.

Ці пестощі і ніжність, це кохання -
Найкраще, що в своїм житті я маю.
До тебе, любий, маю я прохання:
Кохай мене, допоки ще жива я,

І все, чого ще в тебе попрошу́:
Допоки краплі б'ються об шибки́,
Ти грай мені мелодію дощу́,
Де будем я і ти. Лиш тільки ми...

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=622949
дата надходження 21.11.2015
дата закладки 22.11.2015

Андрій Ключ

Осінь

Замислилися верби біля ставу,
Бо слухають приземлення краплин.
Бо зустрічає осінь золотаву
Невідворотній красень часоплин.
А його осінь, тільки осінь, бачить –
Полум’яніє від палких зізнань.
А темні хмари на воді відьмачать,
Щоб не було добра без покарань.

Це падають юначі мрії,
Але не мокнуть люди під дощем.
Бо від води дерева багатіють,
Ховають свою совість під плащем.
Та посміхнеться щемко щедра осінь,
Поверне призабутих діточок.
Мабуть, щоби усе-таки вдалося,
Продертися крізь терни до річок.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=622913
дата надходження 21.11.2015
дата закладки 22.11.2015

Патара

Якби…

Якби той "беркут" злюдянів раптово,
Якби той снайпер став на бік народу,
Якби не лив із водомета воду
Той, що сидів у ньому, з плоті й крові?..
Якби ті тридцять срібняків не брали
Із рук злодюги, проклятого людом,
Оті новітні збочені іуди,
Що стали проти правди справжнім валом?..

Можливо плило б кача лиш у пісні
І матері дочасно не сивіли,
Ховаючи у землю рідне тіло,
І не прийшли б до Краю дні зловісні?..

Якби...

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=622847
дата надходження 21.11.2015
дата закладки 21.11.2015

Дід Михалич

. . ВОНА КРІЗЬ ДИМ ДИВИЛАСЬ В СИНЄ НЕБО…

Вона крізь дим дивилась в синє небо,
Червоний вогник. Підвіконня. Вітер.
Тобі вона - ніхто. Проста потреба...
Для неї - ти єдиний в цьому світі.

Вона вдивлялась. Вірила. Молилась.
Втішалась димом і вином багряним.
І байдуже, що стільки не здійснилось -
Чекала, вірила, що щастя ще нагряне.

А ти брехав. Собі, і їй, і зорям...
Ти заблукав в її очах гарячих.
Ти, певно, насолоджувався горем...
А зараз ти щасливий? Ні, навряд чи.

Ти під дощем. Не врятуватись. Осінь..
Холодний вітер. Совість в душу рветься.
Ти втратив. Не шукай її вже. Досить!
Вона щаслива. В небі. Не озветься...

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=622688
дата надходження 20.11.2015
дата закладки 21.11.2015

геометрія

Колобок (українська народна казка в поетичній інтерпретації)

Присвята Міжнародному Дню дитини

Чи недавно, чи давно,
На Україні це було.
Там дід з бабою жили,
Й дуже бідними були.
Якось дід після роботи
Сів на лаву спочивать,
І сказав: "Мені дай, бабо,
Щось смачненьке скуштувать!"
"Що ти, діду,- каже баба,-
Де смачне тобі узять?
Наварила супу й каші,
Бери їж і йди вже спать!"
"Ні, так, бабо, не годиться,
Не піду сьогодні спать,
Доки мені на вечерю
Не даси смачне зжувать!"
"Що ти, діду, причепився,
Де смачне тобі узять?"
А він знову: "З борошенця
Пиріжків спечи штук п'ять!"
"Пиріжків? - Оце придумав,
І начинку ніде взять."
"То спечи мені, старенька,
Колобок - один, не п'ять!"
"От причепа, так причепа,
Борошенця ніде взять!"
"Там, в засіці, у кладовці,
Трохи можна назмітать."
Пішла баба у кладовку,
Борошенця назмітать,
Ну, а дід пішов по дрова -
Треба ж бабі помагать.
Баба тісто замісила,
Дід ще дрова підклада,
Накінець скінчили діло,
Дожидають колобка.
Вдався колобок на славу -
Гарний, ніжний, запашний.
На віконце дід поставив,
Щоб він трішечки простиг.
Колобок з вікна - на призьбу,
І із призьби - знову скік,
Не залишивсь в баби й діда,
Покотивсь швиденько в ліс.
Він доріжкою вузькою
Скаче, скаче ще й співа...
А назустріч вже до нього
Зайчик з лісу поспіша.
Не вдалося полювання,
Він голодний повертавсь,
Аж тут колобок рум'яний
На путі йому попавсь.
Зразу зайчик став веселий,
Усміхається усім:
"Колобок, - говорить зайчик,-
Зараз я тебе вже з'їм!"
"Що ти, зайчику, мій друже,
Як таке можеш сказать?
Я для тебе хочу дуже
Свою пісню заспівать!"
Зайчик кліпає очима
І не знає, що сказать,
Потім знизує плечима,
Каже колобку; "Співай!"
"Втік від баби я й від діда,
Геть заморяться шукать,
А тепер втечу й від тебе,
Не зумієш ти догнать!"
Доки зайчик спів той слухав,
Колобок геть покотивсь,
Тепер чухай, зайцю, вуха,
Колобка ти вже наївсь.
Колобок знов по доріжні,
Скаче далі й знов співа,
А назустріч уже з лісу
Вовк до нього поспіша.
Не вдалося на вівчарні
Вовку голод заморить,
Колобка він, як побачив,
В животі як забурчить!
Каже він цьому маламу:
"Досить вже тобі скакать,
Повечерять дуже хочу
І піду додому спать..."
"Що ти, вовчику, мій друже,
Як таке можеш сказать?
Я для тебе хочу дуже
Свою пісню заспівать!"
Вовк потилицю почухав
І хвостом ще помахав,
Потім мить іще подумав
І сказав: "Ну що ж співай!"
"Втік від баби я й від діда
І від зайця теж я втік,
А тепер втечу й від тебе
Он туди, у правий бік!"
Доки вовчик його слухав,
Колобок вже досвід мав,
Він не чухав собі вуха,
Поспівав і маху дав.
Знову скаче, знов веселий,
Від усіх втекти зумів.
А назустріч волохатий
Ведмідь вийшов з-за кущів.
Із веселої гулянки
Вчора пізно повернувсь,
А сьогодні ще й не снідав,
Довго спав, пізно проснувсь.
Після сну бродив по лісу
І ще більше зголоднів,
Не знайшов нічого з'їсти,
Аж тут колобка зустрів.
Витер лапою чуприну,
На доріжці він присів,
І сказав цьому малому:
"Зараз я тебе вже з'їм!"
"Що ти, братику, мій друже,
Як таке можеш сказать?
Я для тебе хочу дуже
Свою пісню заспівать!"
"Ну й дива у лісі цьому,
Як це можна зрозуміть?
Що сказать цьому маламу -
Найсильніший - я, ведмідь!"
Колобок веселий глянув,
Все по-своєму пойняв,
Зупинивсь перед ведмедем
І співать йому давай:
"Втік від баби я й від діда,
І від зайця теж я втік,
І від вовка, від дружбана,
І від тебе скочу вбік!"
Волохатий його слухав,
Гладив лапою живіт.
Колобок веселий дуже,
Поспівав і зразу ж втік.
Знову скаче по доріжці,
Знов веселий і співа.
А назустріч уже з лісу
Лиска хитра вибіга.
Зранку дуже довго спала,
Не варила, не пекла,
Аж тут бачить на доріжці
Рум'яного колобка.
Облизала хитро губи,
Прицмокнула язиком.
І сказала: "Мій ти, любий,
З'їм тебе я перед сном!"
"Що таке страшне говориш,
Як таке можеш сказать?
Я для тебе, для подруги,
Хочу пісню заспівать!"
Ліве око хитра мружить
Крутить весело хвостом:
"Ну, давай, пісню послухать,
Теж не зайве перед сном!"
"Втік від баби я й від діда,
І від зайця теж я втік,
І від вовка, й від ведмедя,
І від тебе скочу вбік!"
Ця ж хитруня йому каже:
"Можеш ще раз заспівать,
Та поближче сядь до мене,
Стала я недочувать!"
Розпустив дурненький вуха,
Сів близенько й став співать,
А та його хап швиденько,
Проковтнула й пішла спать...
Ви вже, дітки, зрозуміли,
Колобка вам не впіймать,
Повечерять не забули?
То ж пора і вам вже спать!..

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=622551
дата надходження 20.11.2015
дата закладки 20.11.2015

Віталій Назарук

БІГ ЧАСУ

Листопадові дні, враз пішли у галоп,
Вже Михайло запріг білі коні…
Полетів густо сніг, закінчився потоп,
Він деревам припудрює скроні.

Мов крізь сито розвіює сніг по полях,
Та морозу ще осінню спиться,
У дворах снігурі, ще якийсь диво-птах,
До порогу чужого прибився.

Перший сніг полетів – надворі дітвора,
Грають в сніжки, готують санчата.
Осінь з двору біжить, на порозі зима,
Скоро будем Різдво зустрічати…

Час, як вихор промчить, відбіліє зима,
І весна знов постукає в двері.
Жайвір в небо злетить, так немов жартома,
Зникне сніг по струмочках артерій.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=622448
дата надходження 20.11.2015
дата закладки 20.11.2015

Осіріс

Не розквітло жасмином кохання…

Не чекай мене мила. Не треба.
Я розтанув між зоряних блисків.
Хай не плачуть ці очі в пів неба,
На граніті надій обелісків.

Не шукали. Знайшлись випадково.
Як здавалось, зібралися в ціле.
Почуття забурлили казково.
Тільки щастя було перезріле.

Не розквітло жасмином кохання.
Проросло дорікань бур’янами.
Безутішні сердечні стенання,
Льодом кривди постали між нами.

Не навчило життя нас довіри.
Хоч не нас… Все ж мене переважно.
Зрад вином напувало без міри.
Я отруту приймав легковажно…

Не прощення благаю (хоч треба),
На уламках розбитої долі.
Хай не плачуть ці очі з пів неба,
В оксамитових вій ареолі.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=621899
дата надходження 17.11.2015
дата закладки 17.11.2015

LubovShemet

"Високого польоту" птах

Задрипана, дурненька Курка
Греблася кожен день в смітті,
І раптом спало ій на думку
Усе змінити у житті.
Із купи гною вверх стрибнула,
І по драбині аж на дах,
Вже з висоти на двір зиркнула -
Вона ж тепер поважний птах!
І по щяблях вверх по драбині,
Вона ж тепер на висоті!
Немов би Курка та віднині
Нестиме яйця золоті!
Задрала дзьоб і очі вгору,
І лізе далі на щяблі,
Та раптом брякнулась додолу,
І наша Курка на землі...
Хоча точніше, у навозі
Завершила політ згори.
Бо Курка все ж літать не може,
А вся бравада до пори.
...що по собі вона лишає?
Загажену драбину, дах...
Отак кар'єру завершає
"Високого польоту" птах!!!

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=604801
дата надходження 06.09.2015
дата закладки 17.11.2015

Світлана Моренець

В ЧАРАХ ТУМАНУ

З'єднала небо із землею
молочна пелена туману.
Гублю́, огорнута імлою,
реальність, падаю в оману.

Туман украв картину світу:
сховав у білий морок звуки,
людей, споруди, барви цвіту,
осінній ліс і поле, й луки,

і сонечко, і кущ драцени...
Химерні контури магічні
в німій завмерли мізансцені
а чи в дрімо́ті летаргічній.

Мов лебідь тихою водою
нечутно плаває по колу,
меланхолійною ходою
чаклун приспав усе довкола...

Ворони крик різкий раптовий,
роздерши марево ілюзій,
полон розрушив загадковий,
з туманних вирвавши колізій.

Ранок, 17.11.2015 р.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=621771
дата надходження 17.11.2015
дата закладки 17.11.2015

Oxana Levina

ЛЕБЕДИНА ПОЕМА

ЛЕБЕДИНА НАУКА
(Поема в формі ліричного діалогу).

Лебедиця :Просинайся мій, сину, вже сонце зійшло.
Вже зміцніли твої криленята,
І змужніло твоє таке юне чоло -
Будеш вчитися в небі літати.

Лебедя: Як же гарно летіть! Тільки крильця болять...
Але хочеться сонця дістати.
Тому я постараюсь в повітрі шугать,
Буду дужим, як лебідь - мій тато.

Лебедиця: Ой, важка ця наука - летіть до зірок,
Бо політ -це і казка й страждання:
Під малим цим крилом ти мозольки натреш,
І болітиме все до світання.
Але ти не лінись, нам потрібно летіть
Восени аж у вирій далекий.
Бо полинуть туди журавлині ключі,
Лебедині серця і лелеки.

Лебедя: Все змінилась казково: у золото світ,
Мов в чарівне шатро увібрався,
Милі сонячні зайчики сплять поміж віт-
Влітку в променях їхніх я грався.

Лебедиця: Просто осінь прийшла, і холодна земля
Проганяє нас в теплі країни.
Ми залишим гніздо, ці ошатні поля...
Ми залишим свою Батьківщину.

Лебедя: Чому журитесь ви, нас чека новий світ?
Я побачу далекі країни?

Лебедиця: Летимо на чужину, в тяжку далечінь,
Закурличу ж я, сину – зорино.
Батьківщина моя проплива під крилом,
Тут з’явились мої лебедята.
Серце кров’ю сплива, а душа полином,
Тяжко рідний свій край залишати.

Лебедя: А як зветься країна, в якій ми живем?
Я лиш знаю там поле і річку.

Лебедиця: Україною зветься земля ця в людей,
А для мене це щось значно більше.
Чорне море сріблиться, озирнись здалека.
Ти не скоро красу цю побачиш.

Лебедя: Яка гарна земля, і безкрая яка!
Ой, матусю, ну, чому ти плачеш?

Лебедиця: Бачиш, сину, в воді лине ключ журавлів,
А он лебеді крильми махають:
Нас вітають з безодні далекі ключі,
Яких з нами давно вже немає.

Он мій батько веде лебедят в далечінь,
А он біла моя гарна мати.
Всіх, хто в Бозі спочив, хто пішов в потойбіч
Ця вода здатна вік пам’ятати.

Лебедя: А чому ж саме тут? Чом не там - на землі,
Де ми вчилися вперше літати?

Лебедиця: Саме тут в перельоті в далекі краї
Помирають мої лебедята.
Нам з тобою долати безмежну цю синь .
Хай тримають тебе твої крила,
І хоч як не болять, не вибийся з сил -
Нам потрібно щоб ми долетіли.

Впав над морем старенький мій батько і дід,
І мене теж над морем не стане.
І тоді ти вестимеш цей ключ журавлів,
Будеш ти вожаком в їхнім стані.

Чую впало за мною якесь лебедя,
Ой, журавочки – сестри, тримайтесь!
Нас вже край чужини у обійми прийма,
Хто живий залишивсь,- спочивайте...

Лебедя: Цей спочинок дають нам далекі світи-
Тепла Африка... Як я стомився!
Та чому ж не співають сестри й брати?
Серцем теж я своїм зажурився.

Лебедиця: В чужині не співаєм ми, сину, пісень,
Не будуємо гнізда й оселі.
Ми чекаємо тут, коли прийде весна,
Прожене з хат мороз і хурделю.

Лебедя: Довго час тут мина… Чую кличе земля
У гніздо, де колись народився.
Може просто весна шле привіт звіддаля,
І мороз від дерев відступився?

Лебедиця : Саме лебеді чують прихід весняний,
Несем звістку про весну повсюди.
Саме нас побоїться той дід сніговий,
Що морозив оселі всім людям.

Одягаймо ж весняні красиві вінки,
Кличе нас на поля Батьківщина.
І в дорозі додому ніхто не впаде
В Чорне море із туги мій, сину!
Лебедя : Повертаємось знову у рідні краї,
І від щастя як серце курличе!
Здрастуй, матінко - земле, поля і гаї,
Як весна тобі нинішня личить!!!

Лебедиця: Ми вітаєм, Вкраїно, твій рідний поріг,
Б’ється серце в нас разом з тобою.
Повернулися лебеді з дальніх доріг -
Прилетіли до тебе з весною.

З весною! З весною! З весною!
10 квітня 2010

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=619728
дата надходження 09.11.2015
дата закладки 15.11.2015

Oxana Levina

ЧЕЧЕНСЬКА МАТИ

«ЧЕЧЕНСЬКА МАТИ».

Чеченська мати з немовлям в руках,
Поміж колон із мармуру в метро,
Із болем і зневірою в очах
Стояла із дитям немов тавро.
16 літ так мало їй іще,
Та втратила давно вже віру в бога.
Тоненькі ручки, вицвіле лице,
І лише очі з чорним блиском злого.

Та й де б взялась та ніжність у очах,
Коли з дитинства в біженцях блукала,
Згвалтована, зневірена душа,
Що кілька раз під кулями вмирала.

Батьки давно в бойовиках між гір
Свою Ічкерію державну захищали,
За волю бились, наче лютий звір,
Із вірою у серці помирали.

В 12 літ лишилась в однині
Із хати вигнана, осміяна дитина…
Вона хотіла вмерти по зимі,
Немов шевченківська «Лілея» попід тином.

А потім насміявся той палач-
Її вагітну виштурхавши в cпину,
Бо що йому чеченки ції плач,
Й його ще не народжена дитина.

Вона хотіла кинуть це дитя,
Нехай прийме за гріх батьківський муки,
Та воно плакало й вернулась з каяттям,
Із жалем знов взяла його на руки.

І присяглася: вирощу й навчу,
Як тих загарбників, тих нелюдів вбивати.
Можливо син і батькові помстить,
За те, що у жебрачки пішла мати.

Хто у Шевченка «Сон» колись читав,
Той сни ції чеченки відгадає,
Як син її Іван, чи може Савл
Багатим, дужим й гарним виростає…

Та це ще буде… Мрія, а чи сон,
А поки що реальність є голодна-
Собі й йому просить в метро шматок,
Свою біду відкривши принародно.

Хтось кине погляд злий, презирство, вдар,
А хтось мідяк і слово дошкульніше:
Чого сидиш, здорова, молода, ?
Іди працюй і нам лапшу не вішай!»

Вона б пішла та з ким лишить дитя?-
У світі мертвих і батьки й бабусі.
В садок платить нема чим до пуття,
Й зректись дитяти не в чеченки дусі.

Нема житла - склепіння і вокзал,
А син хворіє в холоді і бруді.
Вона лиш колискову заспіва,
Й не зна, чи завтра жити іще буде.

Тому стоїть і руки простяга .
Хтось кинув: «На панель йди, чорномаза!»
Своїй доньці цього б він не бажав,-
Жебрачці ж плюнуть вдушу – не образа.

Отак й живе, поклавши до труни
Всі мрії, що з дитинства так плекала.
Колись вона у білому вбранні
Із квітами принцесою кружляла.

А рідний батько гордо говорив:
«З такою вродою буть зіркою екрану!»
За що ж ти, доленько, дала все це убить,
Що зорі-очі стали наче рана.

Вона не просить ними, не блага,
Бо сльози висохли на віях цих пухнатих,
Лише до помсти в серці є жага,
Й гірка любов до рідного дитяти.

Хтось каже «Мир!»… Для неї ще війна:
Ніхто їй не віддав батьків і хату,
Й не повернув на землю, де б вона
Могла у щасті це життя кохати.

Де б вона виростила 7 своїх синів,
Бо доля жінки й щастя - в її дітях,
А замість цього жебра між снігів,
Й не знає, доки буде животіти.

У світі чомусь мало доброти,
Й жебрацтво виклика роздратування.
Якщо байдуже знову пройдеш ти –
Побільша на одне розчарування.

Я не здивуюсь завтра, чи колись,
Що вона вб’є себе і сотню інших:
Від тероризму ми ще не зреклись,
А в помсті жереб можна витягти найгірший.

Вона нещасть Вам не простить, о ні!
За те, що їй прийшлось жебракувати.
Вона ще й досі в проклятій війні,
Як докір людству ця чеченська мати.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=621098
дата надходження 14.11.2015
дата закладки 15.11.2015

Н-А-Д-І-Я

Ми мовчки розмовляємо у тиші…

[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=SjYEhB1TsuI[/youtube]

Осінній вечір опустивсь на хати.
Неспокій поселився у душі,
Бо я не знаю, що тобі сказати...
В цій непростій життєвій метушні.

Ми мовчки розмовляємо у тиші.
І кожен, мабуть, дума про своє.
Та помисли літають найчистіші,
І кожен з нас думки оці збагне.

Про що ти зараз думаєш, коханий,
Що осені короткі теплі дні,
Що вечір цей туманами убраний?
Ну що сказать тоді хотів мені?

Красиво падає у танці жовтий лист,
Нема надії вЕсну повернуть.
Та вдячна я тобі все ж, падолист.
Я так боюсь й цю осінь проминуть..

Я бачу радість в шелесті травинки,
У подиху мрійливім вітерця.
А щастя, хто узнає хоч хвилинку,
Цвістиме в серці довго... до кінця.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=614720
дата надходження 20.10.2015
дата закладки 26.10.2015

Н-А-Д-І-Я

Мене чекай… я вже іду…

[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=8z_HbbH2S1k[/youtube]
Осінній сад, всіма забутий,
Аж до наступної весни.
Та як самотнім йому бути?
Це знов поринути у сни?

Блукає сонце по алеях,
Хитає вітер ліхтарі.
Тут хазяйнує осінь-фея,
Та я радію цій порі.

Люблю в осінній теплий вечір
Пройтись в осінньому саду.
Це від проблем маленькі втечі.
Тут для душі спочин знайду.

Мій добрий сад, ти вже безлистий...
Як постарів ти з тих часів.
Та до лиця мороз сріблистий,
Що передчасно тебе вкрив.

А вітер листя знову носить.
Твоїх слідів вже не знайду.
Та все вчувається твій голос...
Мене чекай... Я вже іду...

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=615883
дата надходження 25.10.2015
дата закладки 26.10.2015

Yuriksat

Я на твоїх устах

Я на твоїх вустах переродився,
В міцних обіймах щастя зупинивши,
А світ в солодкій миті оновився,
Коли у поцілунку зникла тиша.

Коли в очах зявилося бажання
І вирвалися доторки з в'язниці,
Я зрозумів усю журбу кохання
І потонув у відьомських зіницях.

Себе залишив в кожнім поцілунку,
Віддав усе і випив все до болі,
А серце тріпотіло в грудях лунко,
Від почуттів втікаючи на волю...

---------------------------------------------------
Прости за необдуману миттєвість
Пробач за некерований порив
Коли надумане - насправді несуттєве
А у душі - не те, що говорив

Спасибі за розділені тривоги
Вклоняюсь за бажання і слова
За те, що у душі почула стогін
І не пішла, коли була права

Прийми цілунок ніжністю багатий
Втони в обіймах раз і назавжди
Бо вмієш і прощати і кохати
І віриш тут, і вчора і завжди

_____________________________

Ти приходила маревом солодким
І воскресала медом на вустах,
Моя душа волала, аж допоки,
З тобою не злетіла, наче птах.

Ти була задоволенням небесним,
Я пив нектар із ніжних твоїх губ
Я жив в екстазі, навіть не тілеснім,
Зробивши миті нескінченний зруб

Твої обійми в шкіру вкарбувались
І доторками ніжиться вона,
Бажання і емоції змішались,

Кричить безмовним криком тишина…
___________________________

Мить поцілунку тане на устах
Разом з сльозою, та вона... уявна
І шкіра шовком, в доторках ...думках
Твої долоні - ще теплом в руках
Переплітають дійсне та захмарне

Бажання з пристрастю сплелися у душі
Вирує в серці почуттів .. провина
І знову сльози раптом ...як в дитини
Бо не прожити ще ось ці хвилини
Без тебе кожна мить - безмежна днина

З тобою чари, магія і сміх
Твоїх очей бездонність ...і страждання
Так, що кричиш: "не можу, ...і не буду"
Не винесу оцю німу осуду
Що завжди поруч із моїм коханням

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=557405
дата надходження 05.02.2015
дата закладки 26.10.2015

OlgaSydoruk

Две длинных тени…

Две длинных тени,приобнявшись, в осеннем парке(на ветру),
Уединились в ночь под арку,сливаясь трепетно в одну...
Последний листик опадает...Под кожей - иней октября?..
"Не утолить до дна печали!.."- Взрывалась эхом тишина...
Как быстротечно время жизни!..
Как безразлична суета!..
Как дни безмолвия капризны... и безгранична красота...
Приходит время: миг простить!..Приоткрывая души...
И не сумевших полюбить...
И тех,кто смел по уши...

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=614878
дата надходження 21.10.2015
дата закладки 21.10.2015

Віталій Назарук

СІЛЬСЬКА СТЕЖИНА

Осідає пилюка під вечір,
Полини потомились за день,
Клекотання притихло лелече,
Солов’їних не чути пісень…

Споришева до лісу стежина,
Від села пролягла крізь поля,
Біла хмарка вгорі лебедина,
Усміхається людям здаля.

Біля стежки росте яворина,
Що на варті багатих хлібів,
Біля неї біленька хатина,
Між зелених стоїть пагорбів…

По зелених хлібах біжить вруна,
Наче хвилі по морю біжать,
Перші зорі натягують струни,
Бо під музику хочуть злітать.

Моє рідне село під горою,
Куди вітер пилюку жене,
Не дає мені стежка спокою,
Вона кличе до себе мене.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=614877
дата надходження 21.10.2015
дата закладки 21.10.2015

OlgaSydoruk

Матерям , потерявшим в бою сыновей посвящается.

При исполнении воинского долга , при АТО погибли ваши сыновья...
Скорблю я вместе с вами...но не знаю слов,что вас могли б утешить.
Их нет в природе...не придумал их еще никто...
От этого не ловко мне, что слово нужное не в силе подобрать...

Мы знаем: в том бою солдаты были без кевларовых жилетов
И касок не было кевларовых - откуда взять, за что купить ...
Был лишь приказ... И ждали все его...
И дрожь по телу шла у них от страха,..от предвкушения боя...
И духа воинского был подъем ,..и тяжкое похмелье после боя тоже было...

Я знаю : добровольцами пошли вы на войну
И было страшно вам...я знаю...
Не верьте никому,что не боялись...

Шел бой...Одни в душе, другие вслух молились Богу!
Просили у Всевышнего за все простить и сил прибавить!..
Чтобы достойно выстоять, все вытерпеть,не побежать, не отступить, а победить...
Домой живыми и здоровыми вернуться,
Жен, матерей, отцов,своих детей обнять...и дальше просто жить!..
Но там был ад!..Не слышен крик о помощи из ада...
Кто в ад попал - тому не быть!

Гордитесь матери такими сыновьями!
И низкий вам поклон!
Долг выполнили ваши сыновья,но жизни положили...
А жизнь одна была дана...
И не найти мне слов для утешения никогда...

А завтра снова бой, не тишина...
Да бой такой,что поредеет вполовину батальон ...
Кто ранен будет,кто убит,но многие еще останутся в строю...
Но нет!.. О, Господи, что говорю!..
Пусть будет тишина!
А сволочь сгинет за бугор!..
И батальоны будут целы, и живы все...
И как награды им улыбки, а не слезы матерей...
Пусть все,что было - будет лучше страшным сном,
Который больше никогда не повторится!

У Господа молю,прошу: пусть будут живы ваши сыновья!
Храни от пули, измени ее полет... и от огня спаси...
Спаси и сохрани!
А души матерей, что потеряли сыновей
Ты обогрей, утешь, согрей...найди слова!..
Не в силах это сделать мне...
Мне не хватает слов.. не подберу никак... их не придумали еще...

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=501199
дата надходження 25.05.2014
дата закладки 30.09.2015

Ніла Волкова

Не чекайте любові…

Не чекайте, як дива, любові,
Але доки наснага ще є,
Подаруйте у вчинку і слові
Всьому світу кохання своє

Не картайте того, що любили,
Його доля вітрами несе.
Ви ж набралися щастя, і сили –
То ж, подякуйте Богу за все!

Що посієте, те Вам і вродить,
І сторицею , що віддали,
Вам поверне життя, нагородить
За тепло, що у світ принесли!

2015

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=608734
дата надходження 23.09.2015
дата закладки 24.09.2015

majra

В осіннім саду…

В осіннім саду, між осіннього світла,
ПомІж чорнобривців - яка ж то краса!..
Яскравою зіркою айстра розквітла,
Душа аж завмерла - повір в чудеса!..

А диво - буває?.. Звичайно - буває!!!
Коли в нього віриш всім серцем!.. і ждеш!..
Фортуна дорогу твою повертає
В те місце, в той сад, де ти щастя знайдеш!..

Ця мить - доленосна! - для тебе й для мене!
ЇЇ ми чекали в своєму житті!
Сплітає нам осінь верхівками кленів
Найкращі вінчальні вінки золоті!..

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=608785
дата надходження 23.09.2015
дата закладки 24.09.2015

Олька Оленька

Я впав у обійми сухої трави…

Я впав у обійми сухої трави, а наді мною тужливо шуміла липа.
Згадавсь Тичина: "Кохана спить...
кохана спить..."
А зараз я навік засну. Не дивно,
що не пече тепер мені у грудях. Я -- воїн. Біль для мене -- ближній друг.
І чи згадають, чи забудуть --
однаково.
Я виконав свій жереб тут.

Хай на руках кривавих валькірі́я несе мене в чертог моїх вояк-братів.
А я поди́влюсь як ворожа спина прогнеться під важкий, чужий батіг.
А я впаду в обійми зжовклої трави, відкривши Сонцю свою діру у грудях.
"Ви знаєте як липа шелестить ?..." Я знаю. І це останнє, що я чую.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=608435
дата надходження 21.09.2015
дата закладки 21.09.2015

LubovShemet

Тебе я вигадала, любий….

В полоні привидної мрії,
Хотіла я, хоча б на мить,
Щоб не полишили надії
Тебе хоча б в ві сні зустріть...
Ти десь далеко і я знаю,
Чи заспокоюю себе,
Що скільки часу я не згаю,
Та дочекаюся тебе.
Які у тебе очі, губи,
Яким було життя твоє?
Тебе я вигадала, любий,
Але я знаю, що ти є...
Щоб біль самотності прибрати,
Але і це - не головне,
Мені б лиш вірити і знати,
Що ти теж вигадав мене...

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=598832
дата надходження 10.08.2015
дата закладки 21.08.2015

LubovShemet

Мое море

Со мной ты всегда, мое море,
Ты стало моею судьбой,
С тобою я в счастье и в горе,
И в мыслях всегда я с тобой.
Ты словно как жизнь быстротечно,
То в штиле, то бурно штормишь,
В просторах своих бесконечных
Ты тайны в глубинах хранишь.
Ты было свидетелем счастья,
Качало любви нашей челн,
Ты нас заключало в объятья
Прохладных и ласковых волн…
…И стоя над бездной морскою,
И слезы стирая с лица,
Я плакала вместе с тобою,
Когда потеряла отца…
Опять через все расстоянья,
Услышать дыханье твое,
Приду я к тебе на свиданье,
Родное ты, море мое…

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=598466
дата надходження 08.08.2015
дата закладки 21.08.2015

LubovShemet

Медсестричка

Медсестричка в коротком халатике,
Улыбаясь в палату вошла,
Пусть она еще только на практике,
Но своих пациентов нашла.
Суетится мужская палата,
Все наводят везде марафет,
Кое-кто даже деньги потратил
На коробку хороших конфет...
Озаряет улыбкой девченка,
Синевой чуть подкрашенных глаз,
Позабыв про желудки, печенки,
Все здоровыми стали сейчас.
И одернув пижамы больничные,
Не взирая на возраст и чин,
Разве есть к красоте безразличные?
Нет таких среди наших мужчин!
И дедулька прошамкал невнятно,
( Фронтовик и ударник труда)
Что такой медсестрички приятной,
Он не видел еще никогда.
И краснея слегка от смущенья,
Медсестричка отводит глаза,
Комплименты, цветы, восхищенья -
На работе такое нельзя.
Но мужчины ее провожают
Пылким взглядом, до самых ворот,
Где любимый ее ожидает,
Где любовь и судьба ее ждет...

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=599494
дата надходження 13.08.2015
дата закладки 21.08.2015

Н-А-Д-І-Я

Чому на світі серед тисяч душ…

Бджолиним роєм топчуться думки.
Ночами не дають бува заснути.
Як зморені в дорозі жебраки,
До мене намагаються звернутись.

Чому на світі серед тисяч душ,
Одну єдину душу вибираєм?
І серцю, як набат звучить: не руш,
Хоч, що там буде, наперед не знаєм.

І ти проходиш часто мимо тих,
З якими зможеш щастя доторкнутись.
Вони не скажуть фраз отих пустих.
Та замість слів, ласкаво посміхнуться.

Вони надійні і прості в житті.
Не кинуть вас зненацька на дорозі..
Не зрадять вибраній своїй меті,
Коли відчують: вам іти невзмозі.

Підтримає міцна його рука
Не дасть у розпачі упасти, чи схитнуться.
Упевнена хода його легка..
Захочеться до нього пригорнуться.

Тут посмішка, і пару ніжних слів,
Усе це треба в нелегкій дорозі.
Хто розумом оце збагнуть зумів,
Сміливо вибирай у подорожні.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=598607
дата надходження 09.08.2015
дата закладки 09.08.2015

LubovShemet

Не клич мене…

Не клич мене назад – у нашу юність,
Минулому немає вороття,
Хоча твоє кохання не забулось,
Та ми не змозі зупинить життя.
З роками все давно уже змінилось,
Я не така,як сорок літ назад,
Хоча в душі навіки залишилось
Твоє кохання – як квітучий сад…
Вже сивина і зморшки на обличчі,
Але душа легка і молода,
І щастя хочеться в любому віці,
Хоч збігли роки, як стрімка вода…
Хай все залишиться, не треба руйнувати,
Ламати долі – це вже не для нас,
Бо ми тепер повинні цінувати
Свій кожен день, свій кожен час.
І цінувати тих, хто з нами поряд,
Хто нам присвячував своє життя,
Я збережу в душі твій ніжний погляд,
На все життя, навік, до забуття…

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=597037
дата надходження 31.07.2015
дата закладки 05.08.2015

LubovShemet

Вовк ( байка)

Вовк в лісосмузі – всім гроза!
На ньому вбивства і крадіжки.
Пропав Баран, за ним Коза,
Залишилися ріжки – ніжки…
Вовк своє лігво будував,
І жирував, як на курорті,
Бо з звірів шкури поздирав,
Для особистого комфорту.
Своїм Вовчатам купував
Авто, квартири, навіть дачі,
І все до лап своїх хапав,
Не чуючи гіркого плачу…
Все, що надбав, все на крові,
Не до добра воно Вовчатам,
За біль, за кісточки в траві,
Ще й правнукам відповідати…
І в медицині, і в судах,
І в деяких прокуратурах,
Вовки безжалісні сидять
В овечих і продажних шкурах.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=596485
дата надходження 28.07.2015
дата закладки 28.07.2015

LubovShemet

Ворона в короні ( байка)

Залетіла з хамирів Ворона,
Пожаліли в зграї, всі ж свої,
Навіть згодом одягли корону,
Головною вибрали її.
А вона, як горличка співала,
Така лагідна, така свята…
Всі навколо, навіть і не знали,
Що ця птаха, штучка іще та…
Де накаркати, а де і заклювати,
Щоб її боялись "вороги",
Вона вміє підло оббрехати,
Все залити брудом навкруги.
Що по ній не так, стає у позу,
Бо вона найкраща із пташок!
Бо корона вже здавила мозок,
А вірніше – тільки черепок…
Хай Господь рятує і боронить,
Щоб до нас не залетів цей птах,
Бо такій задрипаній Вороні
Місце на смердючих смітниках!!!

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=596486
дата надходження 28.07.2015
дата закладки 28.07.2015

LubovShemet

Мавпа ( байка)

Мавпа з хащів приплелася
У велике місто,
По-міському одяглася,
Вимилася чисто.
Йде по вулиці незграбно
І плює насіння,
І від мавп таких нахабних
Геть нема спасіння.
Вже й смартфон в руках тримає,
Щось читає, пише…
Тільки рота відкриває,
Зразу видно – з лісу!
Про порядність і культуру
Годі говорити,
Бо ту мавпячу натуру
Повік не змінити!

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=596215
дата надходження 27.07.2015
дата закладки 28.07.2015

LubovShemet

Кицюня ( байка)

Яка Кицюня мила і ласкава,
І лащиться і тулиться до ніг,
Бо перед цим у тапочки наклала,
І почуває за собою гріх…
М’якенькі, волохаті лапки,
І як повірити своїм очам,
Що ці невинні кігтики-царапки
Подрали крісло і новий диван.
Від кішечки немає збитку,
Вона приносить лиш красу.
Ну… на столі надгризла рибку,
І надкусила ковбасу…
Серед людей бувають Киці,
Хоча, можливо і не всі…
Так лащаться і лізуть в вічі,
Щоб напаскудити в душі…

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=596218
дата надходження 27.07.2015
дата закладки 28.07.2015

LubovShemet

Батькові

Мене ніхто вже не чекає,
Не виглядає із доріг,
І вітер снігом замітає
Холодний батьківський поріг…
А стільки радісного сміху
Вбирав у себе рідний дім!
Твої онуки – твоя втіха,
І місця вистачало всім…
Наш батько – лагідний і милий,
Як нас усіх він зустрічав !
Де брав свої життєві сили,
Що й при хворобі жартував ?
А поряд з батьком – я дитина,
Враз забувалися роки,
Батьківська хата – це святиня,
Як дотик рідної руки…
Без батька в хаті біль і смуток,
Бо він не прийде вже сюди,
Мій рідний батьку,незабутній,
Ти в моїм серці назавжди…
Вже дому рідного немає,
На перехресті всіх доріг,
І вітер снігом замітає
Чужий нам, батьківський поріг...

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=596034
дата надходження 26.07.2015
дата закладки 28.07.2015

OlgaSydoruk

Вчера я грёзы отпустила…

Экспромт

Вчера я грёзы отпустила...
Они сбежали налегке...
Оставив тапочки,пижаму,..
И что то странное в чехле...
И амальгама та разбилась...
В которой преломлялся свет...
Изранив трепетное сердце...
На 10 долгих(смутных) лет...
Свои я грёзы отпустила...
Когда на небе месяц плыл...
Жара на ночку затаилась...
Но зарождался неба пыл!..
Когда звучала сарабанда!..
Когда звала виолончель!..
Когда соскучились пять пальцев...
И оголился струны нерв...

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=596159
дата надходження 27.07.2015
дата закладки 28.07.2015

Н-А-Д-І-Я

Осіння мелодія…

Біжать роки невпинно по дорозі.
А я тебе, мій голубе, люблю.
Лиш серце неспокійне у тривозі:
Надії, чи в горінні не спалю?

От тільки ночі тягнуться роками.
І мрії відлітають у блакить.
Та відстань не коротшає між нами.
Чи доля з нами, граючись, хитрить?

А, може, покарать за щось хотіла,
Щоб жалю двом серцям іще завдать,
Любов в серця уміло поселила,
Всміхаючись, на все це споглядать?

Любов не терпить витівки ці долі.
Повіривши у дійсність, вже летить.
Не може бути довго у неволі...
Тепер її уже не зупинить.

Хай у дорозі підсобить попутний вітер.
І ти відчуєш цей політ душі.
Хоч долі це такий болючий витвір,
Та щастя неймовірне у житті.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=596171
дата надходження 27.07.2015
дата закладки 28.07.2015

Уляна Яресько

Не допусти, щоб сивіла душа!

Ніхто не знає на землі і досі,
Чи є стрімкому часоплину край.
Ти не дивись на зиму у волоссі,
Аби любов не в'янула, зважай!

Роки посіють на обличчі зморшки,
Поблякнуть очі, зміниться хода...
Хай буде щастя у життя завдовжки,
Хай буде мрія вічно молода!

Хоч дуже швидко побіліли коси
І ти собі у дзеркалі чужа,
Буває й тепла, ніжновійна осінь...
Не допусти, щоб сивіла душа!

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=596216
дата надходження 27.07.2015
дата закладки 28.07.2015

Уляна Яресько

Самотність

Стара домівка - згублена душа
Сумною впала в ропачі додолу.
Раптово стала всім вона чужа,
Вже не збере родину біля столу.
Не заколише вітер її сон,
Забули хату навіть вітровії...
Старенька лампа - зношений кулон
Не подарує вогники надії.
Зі стін бадилля буйно пророста,
Печаль укрила тінню вікна-очі.
Та ще вона, наївна і проста,
У самоту́ повірити не хоче.
Жила бабуся з мудрістю сови ,
Любила груші, доглядала квіти.
Нема її -зови чи не зови,
Лише жаліє хату з того світу.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=596335
дата надходження 28.07.2015
дата закладки 28.07.2015

Н-А-Д-І-Я

Якщо любиш, то не кайся…

Знову стало на погоді.
Дні думки плетуть.
Якщо буде при нагоді,
Знай: тебе тут ждуть.

Прилети співучим птахом
До мого вікна.
Не обтяжуй себе страхом,
Що вже сивина.

Я відкрию настіж вікна,
Руки простягну.
Бачу я: пора осіння.
І усе збагну.

Я візьму тебе в долоні...
Стомлене крило.
Відпочинь, допоки сонне
Сонце не зійшло.

А я в очі подивлюся...
Скільки пройшло літ!
І крізь сльози посміхнуся...
Вдячна за політ...

От і все...Лети додому...
Інша там чека.
Ти пробач за серця втому.
Доля це така.

Полетиш - не озирайся.
Хай тобі щастить...
Якщо любиш, то не кайся.
Бог тебе простить....

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=595077
дата надходження 21.07.2015
дата закладки 22.07.2015

LubovShemet

Мамині листи

Мовчить моя поштова скринька,
Немає маминих листів,
Закрита ще одна сторінка
Моїх чекань і почуттів…
За всі роки я назбирала
Чимало маминих листів,
Перечитавши їх, складала
У особистий свій архів.
Я ніби з нею розмовляла,
Коли читала ці рядки,
І в своїх спогадах пірнала
В щасливі, прожиті роки…
Коли душа від болю плаче,
І все не так, як на біду,
Я в маминих листах неначе
Поради, втішення знайду.
Все найдорожче, найсвятіше—
Цей почерк рідної руки…
Ніколи мама не напише
Про свої справи і думки…
Пожовклі, дорогі сторінки,
А в них вся доля, все життя…
Мовчить моя поштова скринька,
Ніхто не пише з небуття…

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=586647
дата надходження 10.06.2015
дата закладки 13.07.2015

LubovShemet

Дідівська хата.

Дідівська хата край села,
Поля безмежні за городом,
На світі скільки я жила –
Завжди пишалась своїм родом.
Старі акації, як світ,
Ніхто не зможе пригадати,
Хто їх садив і стільки літ
Вони росли тут, біля хати…
А скільки бачили вони,
Пережили які події –
Голодомор, роки війни,
Їх не зламали суховії.
Буяє викоханий сад,
Де абрикоси, вишні, сливи,
А край городу – виноград,
І все доглянуте дбайливо.
А біля хати цвів бузок,
Садок в тюльпанах і піонах,
І білі кетяги квіток
В акаційових чорних кронах.
В сорочці вишитій дідусь,
Бабуся в в’язаній хустині…
Я лиш думками повернусь
До вас і вашої хатини…

Моі дідусь і бабуся в колі рідні ( з сімейного альбома 1955 рік)

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=588224
дата надходження 18.06.2015
дата закладки 12.07.2015

LubovShemet

Море - моя стихия.

Море моя стихия,
Все позабыв в суете,
Вновь посвящаю стихи я
Вечной его красоте.
Шепчут усталые волны,
Пеной играет прибой,
Здесь вспоминаешь невольно
Все, что прожито тобой…
Катятся волны, как годы,
Их невозможно вернуть,
И по закону природы,
Каждый проходит свой путь.
Глядя на дали морские,
Слушая чаек, стою,
И каждый раз, как впервые,
Кажется, словно в раю…

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=590830
дата надходження 30.06.2015
дата закладки 12.07.2015

LubovShemet

Піонери - пенсіонери.

Ми всі з Радянського Союзу,
Народжені після війни,
Нам в хліб мішали кукурудзу,
Носили латані штани.
Та весь народ наш, як ніколи
З руїн країну підіймав,
Ми бігли радісно до школи,
Знання ніхто не купував.
Нам обіцяли краще жити,
Без злиднів, голоду і сліз,
Лиш треба тільки потерпіти –
Не за горами – комунізм!
Ми всі натхненно працювали
І все робили до пуття,
Терпляче вірили, чекали
Оте покращення життя.
Колись завзяті піонери
Ішли у світле майбуття,
Тепер старі пенсіонери,
Які робили все життя.
А ті, хто зовсім не робили,
Вже прогуляли, пропили,
Дітей без розуму плодили –
Собі всі пільги здобули…
І живемо ми, хто як може
На ті злиденні копійки,
І нам ніхто не допоможе,
Кому потрібні старики?
Ми всі з Радянського Союзу,
Народжені після війни,
Що для держави ми обуза,
Немає нашої вини.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=592880
дата надходження 10.07.2015
дата закладки 12.07.2015

LubovShemet

Медовый город Мелитополь

Медовый город Мелитополь,
Меня встречаешь ты, как друг,
И над дорогой стройный тополь
Роняет серебристый пух.
Я снова нашей встрече рада,
Пройдусь по городу сама,
На старых улочках прохлада
И дышат вечностью дома...
Я загляну' в уютный дворик,
Как будто все без перемен,
Петуний разноцветный коврик,
Акаций кружевная тень.
Нахлынут вдруг воспоминанья,
Как окрыленная мечтой,
Я торопилась на свиданья
С любовью, счастьем и судьбой...
Занятья, практики в больнице,
Студенческих, ушедших дней
Остались в памяти лишь лица
Преподавателей, друзей...
Мой Мелитополь - город меда,
Живи и радостно дыши,
Ты молодеешь год от года,
Ты - молодость моей души!!!

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=593185
дата надходження 12.07.2015
дата закладки 12.07.2015

LubovShemet

Спливає час

Спливає час і тоне у безодні,
Лишаючи прожите в далині,
Зроби добро уже сьогодні,
Не відкладай його на кращі дні.
Знайди хвилину, щоб провідать рідних,
Не поскупись на ласку і добро,
Серед проблем і в справах різних
Не розгуби душевності тепло.
Бо кожна зустріч може буть остання,
Цінуй життя і кожну його мить,
Бо час летить так стрімко, невблаганно,
Ніхто його не в змозі зупинить.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=589777
дата надходження 25.06.2015
дата закладки 11.07.2015

LubovShemet

Не я…

Кто мог поверить в эту ложь,
Что за тобой я буду плакать?
То плакала не я, то плакал дождь,
А по моим щекам стекали капли…
Не говорила я слова,
И не ждала на них ответа,
То лишь зеленая листва
О чем-то говорила с ветром…
Не я бежала за тобой,
Не разбирая, где ступени,Не я...
То просто ночью, под луной
Передвигались чьи-то тени…
Не я кричала тебе вслед,
Не я просила возвратиться,
То просто полыхал рассвет
И крыльями взмахнула птица…
И кто поверит, что любовь
Меня когда-то окрыляла,
Всего лишь сборничек стихов,
Что я ночами сочиняла…

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=590153
дата надходження 27.06.2015
дата закладки 11.07.2015

LubovShemet

Разбитая ваза.

Разбилась ваза на осколки,
Но их не стоит собирать,
От битой вазы нету толку,
Ей целой никогда не стать
Но что случилось, то случилось,
Не все же знать нам наперед,
Что поломалось, что разбилось,
Без сожалений пусть уйдет.
Какое зло таят осколки,
Скажи, зачем они тебе?
Уколют больно, как иголки,
Что бы напомнить о себе.
Так разбивается и дружба…
И не пытайся сохранять
То, что тебе уже не нужно,
Но больно это осознать.
Разбилась, может, к счастью, ваза,
Разбилась дружба, что ж теперь?
Запомни золотую фразу:
Все , может, к лучшему, поверь…

* * *
Перестают друзья общаться?
Не ищут встреч и не звонят…
Не стоит даже и пытаться
К себе их снова возвращать.
Без лишних глупых разговоров,
Ты отпусти их от себя,
Не надо сплетен и разборов,
Им может лучше без тебя…
Не надо душу свою мучить,
Живи и радуйся, любя,
Ушли друзья? А, может, лучше,
Что Бог отвел их от тебя!

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=592048
дата надходження 06.07.2015
дата закладки 11.07.2015

LubovShemet

Я не смогла тебя забыть…

Я не смогла тебя забыть,
От боли той невыносимой,
Мне так хотелось вновь любить,
И быть любимой и счастливой.
Я думала, что встречу вновь,
Того, кто сердце мне откроет,
Кто не предаст мою любовь,
И двери в прошлое закроет.
Других встречала на пути,
И как бы сердцем не хотела,
Но вот любовь свою найти
Ни с кем я больше не сумела…
А не жалею ни за кем,
Они как тени растворились,
Не тронув душу мне ничем,
И в памяти не сохранились…
Все, что прошло, не повторить,
И не найти уже ответа,
Никто не сможет заменить,
Тебя, единственный на свете…

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=591295
дата надходження 02.07.2015
дата закладки 11.07.2015

LubovShemet

Пам'яті мого чоловіка…

Тебе немає десять років,
Минають непомітно дні.
Собі знайшов ти вічний спокій,
Всю біль залишивши мені.
Живу, бо просто треба жити,
Спливає невблаганний час,
І свою долю не змінити
Бо все накреслено за нас!
Якби ти знав, як я без тебе
Долала труднощі свої,
Як гасли зірочки у небі
І не співали солов’ї.
Як плаче серце, плачуть очі.
Давно відомо це мені,
Мої самотні чорні ночі,
Мої буденні, сірі дні…
Без тебе я вже десять років,
Та не забула ні на мить,
Бо живемо ми всі допоки
Душа страждає і болить…

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=590440
дата надходження 28.06.2015
дата закладки 11.07.2015

LubovShemet

Пам'яті мами присвячую…

Ну от і все…немає мами…
Лише горбочок свіжої землі,
Сумні вінки із чорними стрічками,
На кладовищі в рідному селі…
Пронизливий холодний вітер,
Холодне сонце в небесах,
Немає мами в цьому світі,
Вона пішла в останній шлях…
Тепер навічно поряд з татом,
Знайшла свій спокій на віки,
Ми будемо вас пам'ятати,
Найкращі, дорогі батьки…
Ви залишилися у дітях,
Тече в онуках ваша кров,
І не закінчаться на світі
Ні добра пам'ять, ні любов…
Сумує вітер в верховітті,
А думка серце моє рве,
Що донечкою в цьому світі
Мене ніхто вже не назве…
…Сьогодні з нами ти в останнє,
Стискає душу тихий плач,
Шепочуть губи на прощання:
"Прощай, матусю і пробач…"

На світлині моя мама - вчителька украінськоі мови.
Мелітополь 1947 рік
* * *

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=592615
дата надходження 09.07.2015
дата закладки 09.07.2015

LubovShemet

Золота осінь.

Летять, мов журавлі, літа,
І дні, як листя, опадають…
Моя ти осінь золота
Тебе із сумом зустрічаю…
Минуло літо і весна,
Затихли ночі солов’їні,
Немов мелодія сумна
Бринить холодний дощ осінній.
… А золото з дерев зліта
Таке блакитне, чисте небо,
Моя ти осінь золота,
Не треба сумувать, не треба…

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=592257
дата надходження 07.07.2015
дата закладки 07.07.2015

LubovShemet

Зірочка

Для мене зірочка одна
В травневім небі засіяла,
Мене та зірочка ясна
Завжди в житті оберігала.
Дивилась ніжно у вікно,
Співала ніжно колискову,
І з нею я давним-давно
Вела замріяну розмову…
Оберігала у житті
І як могла допомогала,
Освітлювала всі путі,
Щоб я ніде не заблукала.
І хай в повітрі знов весна,
А у душі біль до нестями…
Погасла зірочка ясна,
А звали зірочку ту – мама

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=592256
дата надходження 07.07.2015
дата закладки 07.07.2015

Натаsha

Я искупаюсь в Вашей нелюбви

Я искупаюсь в Вашей нелюбви,
И в полусне застывшего сознанья,
Приму за непокорность наказанье,
Чтобы закончить скучный водевиль.

И нет нужды усвоить сей урок,
Таких уроков в жизни мне досталось.
Что я могу? Лишь маленькую шалость,
Потом закрою душу на замок.

Привычен путь...уйти...уйти в себя,
Где мало слов, где мысли и молитвы,
Где нет претензий, даже поля битвы...
Как вам живется в мире не любя?

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=591878
дата надходження 05.07.2015
дата закладки 05.07.2015

Крилата (Любов Пікас)

Хай ти не мій

Хай ти не мій, моїм не можеш бути,
І хай тебе прогнала із душі,
Та сутності твоєї атрибути
Ще заповзають в ребра, мов вужі.

Уже не тисне так, перехворіла,
Переборола млості і жалі.
Було, увись, було, долів летіла.
Тепер без крил – забрали журавлі.

Хай ти не мій. Радію пінній хвилі,
Що вгору зносить на собі тебе.
Скупаю небо в чебрецевиім милі –
Хай над тобою буде голубе.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=591669
дата надходження 04.07.2015
дата закладки 04.07.2015

Н-А-Д-І-Я

Тепло душі…

Тепло душі розсипалося барвами.
Відчула, ніби тихий шепіт трав.
А день розцвів трояндами і мальвами,
А ще недавно вітер бушував..

Заграло слово ніжною веселкою.
У серці влаштувало дивосвіт.
І стала я не тонкою стеблинкою,
А квіткою, що зветься первоцвіт.

І десь далеко грім уже гуркоче.
А хмари вже рожевим розцвіли.
А серце ще хворіє і не хоче
Повірити, що це уже не сни.

По крихітці маленькій, по краплинці
Зберу в долоні всі твої слова.
І вдохом поселю у всі клітинки.
Такі від слів бувають ось дива.

Їх просто треба вміти розуміти.
Не кожен зможе ці сказать слова.
Вони в мовчанні можуть бути - квіти,
А можуть і мовчанкою вбивать...

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=591639
дата надходження 04.07.2015
дата закладки 04.07.2015

Шон Маклех

Передчуття дощу

«Життя моє! Заледве день помре
До мене поспішай...»
(Томас Мур)

Вдягну туман замість одежі,
Осідлаю хмару замість коня,
Зазирну в калюжу замість дзеркала,
Полечу вітром над днями неспокою
Чи то над роками-долинами
Нашого жорстокого часу
(Хоча коли він був добрим,
Оцей старий чорнокнижник – Час?)
Серед вологого повітря Ойкумени,
Між ріками-венами,
Що жадають стугоніти
Поштовхами серця землі,
Між каменя-кістками
Передчуваю дощ –
Вічного оновлення,
Вічного знищення-створення,
Вічного буття-життєдайності
В кожній краплині-першопочатку,
Що буде падати з пустки Неба
В майбутньому.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=591183
дата надходження 02.07.2015
дата закладки 02.07.2015

Шон Маклех

Сліди на піску

«Місяць блідо-медовий
ліг на сонний схил...»
(Вільям Батлер Єйтс)

Сліди на піску.
Їх лишали босоногі монахи
У чорних рясах ночі
З вервечками днів у руках,
Їх лишали бородаті воїни
З білими щитами,
Посрібленими мечами
І картатими зелено-чорними кілтами.
Сліди на піску:
Їх читав сивий крук,
Мружачи блискуче око
Від променів жовтого небесного ока,
Що падало каменем
У темно-зелене море,
Їх загортав вітер,
Бо розумів – не треба
Лишати ці літописи
На піску вічності.
Сліди:
Босих ніг, цвяхованих чобіт,
Дерев’яних мокроступів,
Пальчатих лап,
Пазурів та копит,
Втомлених тіл, судомних рук –
Сліди на піску.
Вас змило море,
Вас зневажали мурахи,
Падаючи у ваші безодні,
Тікаючи від мурашиних левів.
Я лишив їх
У своїй покаліченій пам’яті,
Щоб написати про них у книгу,
Сторінки якої – теж піщинки,
Бо все на світі – пісок
Розбитого піщаного годинника.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=591154
дата надходження 02.07.2015
дата закладки 02.07.2015

Серго Сокольник

Згасає кохання

Люба подруго, сядь на коліна,
І руками мене обійми.
В серце щось стукотить без упину
Привид холоду, привид зими...

Наче літо... А мов би не гріє,
Як раніше, обіймів тепло...
Буревій чисте небо розвіяв,
Вимітаючи все, що було.

А було ж... Обпікаючі квіти
У цілунках ночей вогнянИх...
Ми торкалися їх, наче діти...
Мов шалені, кохались у них...

Та триматись за гілку найвищу
Так виснажує сили долонь...
Що ж обійми твої холодніші?
Це згасає кохання вогонь.

© Copyright: Серго Сокольник, 2015
Свидетельство о публикации №115070200881

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=591163
дата надходження 02.07.2015
дата закладки 02.07.2015

Катя Романовська

Мамо…

Зголодніла, заплакана й сива
Ти ідеш по згорілим полям.
Чи такого у Бога просила?
Чи такого бажала синам?
У вогні моя рідна країна.
Гірко плаче за долю свою.
Знов ховає убитого сина.
Кров рікою у ріднім краю.
Ти залита сльозами і кров'ю.
До небес знову гуркіт і дим.
Ти синів піднімала з любов'ю...
Їх вбивають один за одним...
Забирають останню кофтину
Й покидають тебе у сльозах.
А ти молиш за кожного сина
І шукаєш тіла по степах.
Моя рідна згорьована пташко,
Обгорілі знов крила твої.
Знаю, мамо, як боляче й тяжко
Хоронити кровинки свої.
І за що? За які твої дії
Заливають знов кров'ю поля?
У метал заблоковують мрії.
А за нас знов страждає земля.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=590624
дата надходження 29.06.2015
дата закладки 29.06.2015

Любов Ігнатова

Задощилося

Дощовечір. Дощодень.
Дощоніч і дощосни.
Все співає нам пісень
Стиглий дощопад рясний.
Дощонастрій. Дощостан.
Дощолітній сірий сум...
Все плете самообман
Цей меланхолійний шум...
Дощороси. Дощокрай.
Дощодзеркало калюж.
І повзе дощоручай
По дорозі, ніби вуж...
Дощовимірний портал
Десь прорвала повінь вод...
І якийсь дощовандал
Щиро тішиться з негод...
З дощонеба повсякчас
Дощохмара цебенить...
І промоклий мій Пегас
П'є у вірші дощомить...

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=590542
дата надходження 29.06.2015
дата закладки 29.06.2015

Н-А-Д-І-Я

Вічне кохання…

За твором Олекси Удайко
http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=590303
_______________________________________________

́Я в серці маю те, що не вмирає...
Леся Українка.

-----------------------------
Тихенько жевріє у серці пломінець.
Маленький вогник вірного кохання,
Та ніжністю не спалить він сердець,
А грітиме, як зірка ніжна рання.

Тобі дарую крихітку тепла.
Та не спали у ньому всі надії.
Зневіра душу, щоб не обпекла.
Нехай здійсняться потаємні мрії.

Ти просто подаруй щасливі дні.
Не обіцяй свого земного раю.
Нехай любов цвіте, як навесні.
Ти кращий всіх. Тебе я вибираю.

А пристрасть у ціні, коли кохання.
Не просто, щоб погрітись у теплі,
А потім, щоб убити все мовчанням,
Бо ти відчуєш, що чуття не ті.

А за вікном холодна літня мжичка.
А я чекаю з неба промінець.
Нехай любов не взнає слова "звичка",
Тоді любові буде вже кінець.

Нехай засяє фарбами веселки,
І вічною хай буде, як зоря.
А пахощі, як першої фіалки...
І в серці хай ніколи не вмира...

__________________________________
Дякую, Олексо, за ідею...

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=590351
дата надходження 28.06.2015
дата закладки 28.06.2015

LubovShemet

Дорога додому

На автобус квиток я візьму у касира,
На четверту платформу, як колись прибіжу,
І поїду додому, де давно не гостила,
Тільки витру з очей небажану сльозу…
За вікном пробіжать краєвиди знайомі,
Ці безкраї поля і далекі вогні,
Тихий спокій в душі — бо я їду додому,
Де так добре і затишно буде мені.
Де зустріне мене тепла батьківська хата,
Найсмачніша вечеря на святковім столі,
І з підвалу вина принесе щедрий тато,
Як це добре, що є рідний дім на землі!
Будуть в мами розмови аж до самого ранку,
Про діла і новини, і проблеми земні…
… А коли я прокинусь на самотнім світанку,
Зрозумію, що все це, лиш наснилось мені…
Не чекає мене рідна батьківська хата,
В її вікнах для мене замість світла – пітьма,
І давно вже з життя пішли мамо і тато,
І дороги додому в мене більше нема…

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=587304
дата надходження 14.06.2015
дата закладки 24.06.2015

LubovShemet

Рідний берег

Білим птахом поринула б в небо,
Полетіла б у рідні краї,
Де чекає мене рідний берег,
Де стежинки згубились мої…
Там мій берег Азовського моря,
І дитинство і юність моя.
В інший край занесла мене доля,
Тільки душу залишила я…
Я залишила душу і спокій,
В найрідніших у світі краях,
Де степи неосяжно широкі,
Де кружляє у небі мій птах…
Хто мене пам’ятає, не знаю,
Вже давно там немає рідні,
Тільки серце моє пам’ятає,
Найщасливіші ночі і дні…
Хоч би як не складалася доля,
Я прилину у край своїх мрій,
Де чекає мене берег моря,
Рідний берег останніх надій…

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=589050
дата надходження 22.06.2015
дата закладки 24.06.2015

LubovShemet

Мамі…

Де б я не була, не забуваю,
Пам'ятаю батьківський поріг,
Мамочко, ріднесенька, я знаю,
Ти мене чекаеш із доріг.
Мамо, моя мамочко едина,
Лиш владнаю справи я своі,
Я до тебе здалеку прилину,
Поцілую рученьки твоі.
Наче у дитинстві пригорнуся,
І відчую мамине тепло,
Не сумуй, не плач, моя матуся,
Що життя хмаринкою сплило...
Не сумуй, що з журавлиним клином
Наше літо в вічність відліта,
Поки ти зі мною - я дитина,
Хоч сама давно уже в літах.
Дарувала ти в дитинстві казку,
І навчала мудрості буття.
Всю твою любов, добро і ласку
Я нестиму все свое життя.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=589515
дата надходження 24.06.2015
дата закладки 24.06.2015

Любов Ігнатова

Чомусь не сплю…

Шепоче ніч солодкі дощосни-
Відчинене вікно вбирає звуки,
А морок надто в'їдливо-масний
Мене тримає холодом за руки...

Чомусь не сплю... Снує павук думки,
Вплітаючи секунди в павутиння...
Так хочеться намалювать зірки
На ватяне промокле хмаровиння...

У тишу закарбоване "тік-так"-
Годиннику не спиться і без кави...
Вітрисько - розкуйовджений відьмак,
У темінь викликає...для забави...

Іти - чи ні? Так страшно квилить птах -
Напевно править опівнічну месу...
А що, цікаво, снить замшілий дах?
Чи мають Янголи свою імейл-адресу?

Як лялечка, щільніше загорнусь
У ковдрококон - для метаморфози...
А ранок - затуманений дідусь -
Зітре зі щік мої безсонні сльози...

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=588695
дата надходження 20.06.2015
дата закладки 20.06.2015

півмісяцева

Цей дощ мені тебе намалював

Цей дощ мені тебе намалював,
у світлі блискавок, у шумі грому,
так наче ти до мене знов припав,
у серце, що уже забуло втому.

Цей дощ, все більш нагадує про нас,
хоч "нас" уже нема, бо розійшлись дороги,
та в думку лине знов твій бас,
і зразу забуваєш всі тривоги.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=588635
дата надходження 20.06.2015
дата закладки 20.06.2015

OlgaSydoruk

Мне приоткрой завесу лета…

Мне приоткрой завесу лета: до серединочки,..чуть-чуть...
Блуждающих огней секреты мне приоткрой,..
В чём жизни суть...
Сердец,до наготы раздетых,в горячих жерновах ночей,..
И вожделенного обета пустыни страстных миражей...
А я тебе за все за это - монетою не заплачу...
Я рассекречу наше лето в каком то тысячном году...
Прольюсь дождём тебе на крышу,когда захочется воды...
Кому то звёздочкой желанной под ноги кинусь с высоты...
Приобниму закатным солнцем и ветром унесу туда,..
Где стану капелькой солёной,..а может - пламенем огня?..

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=588212
дата надходження 18.06.2015
дата закладки 18.06.2015

Ганна Верес (Демиденко)

Мене чарує неба глибина

Мене чарує неба глибина
І ранок тихий, й світла тепла днина,
І місяць, що з-за хмари вирина,
І перший крок маленької людини.

Мене чарує шум весняних вод
І літня ніч, коротка, з скрипалями,
І золотий осінній хоровод,
І сніговій над луками й полями.

Мене хвилює непростий цей світ,
Де місця злу й добру завжди доволі,
І журавлів над хатою політ,
І України калинова доля.

Мене хвилює вишитий рушник.
Червоне й чорне де переплелося,
Перед тобою, земле, я – боржник
За власну долю й золоте колосся.
21.08.2014.

Ганна Верес

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=587661
дата надходження 15.06.2015
дата закладки 17.06.2015

Андрій Тофан

Я напишу тобі листа…

[color="#2e0a0a"]Я напишу тобі листа,
Свого́ листа із помилками...
Чомусь до болю ти пуста...
Що далі буде по́між нами?
Куди ідуть ці мокрі дні?
Яких ще хочуть ожеледиць?
Ти знов привиділась мені
Десь між сузір’я двох Ведмедиць...
Я чув слова „не відпускай,
Іди крізь гордість і розлуку...”
Я, не допивши білий чай,
Простяг тобі назустріч руку...
Хоча життя таке слизьке,
І мрії служать ковзанами,
Але забудь дурне й гірке,
Що породилося сварками.
Пробач, що я навіки твій,
Розгладь свій кактусний характер
І не будуй без мене мрій.
Кохання наше – наш „ікс фактор”...

Я напишу тобі листа,
Свого листа із помилками...
Тебе зустрів я не з проста
І закохався до нестями. [/color]

03.01.2015 р. А. І. Тофан

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=587724
дата надходження 16.06.2015
дата закладки 16.06.2015

Ніла Волкова

Однокласникам

Вальс

Ми злетілися, може востаннє,
Пригадати тут юність свою,
Як збігалися ми на світанні
В рідну школу, неначе в сім’ю.

Приспів:Зовні трохи уже постаріли
Та хвилюють ще нас солов’ї.
Ювілей цей кругленький зустріли
Однокласники любі мої. - 2р.

Ми тоді ще не знали печалі,
Галасливі курчатка малі.
Усьому залюбки нас навчали
Наші світочі – учителі.

Приспів: той же

Щоб ці милі обличчя навіки
В нашій пам’яті закарбувать,
Ці скарби у життя многолике
Із собою, як пісню, забрать.

Приспів: той же

Сумно, що не усім пощастило
День цей світлий разОм зустрічать,
Але душі усі прилетіли –
Вони поряд, та тільки мовчать.

Приспів: той же

Час жорстокий нам вибілив коси,
Але ми підфарбуємо їх.
Хай ця зустріч нам настрій підносить,
Однокласників любих моїх!

Приспів: той же
2015

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=587773
дата надходження 16.06.2015
дата закладки 16.06.2015

Зоя Журавка

РОСІЙСЬКА СИМВОЛІКА (прочитай і посміхнись)

Що за країна? Сидить курка
Мутантка, мабуть... Чи то як?
Бо є у неї один тулуб
І дві голівки по боках.
І хвіст один, а крилець двоє.
А як же з мізками, чи є?
Бо кожен в світі, мабуть, знає,
Що в курки з розумом слабке.
А чим ту курку годували?
Каліцтво виросло таке:
Короткі ніжки, росту мало,
Два гребня дибками стає,
Якісь витрішкуваті очі,
Замало кольору, бліді,
Стирчать угору три пір'їни
На лисуватій голові.
А може, зовсім то не курка?
А так...якийсь собі петух.
Сидить в гнізді і гадить-гадить
Своїм лайном на цілий світ.
Який народ це неподобство
Собі змалює на гербах?
Ці символи - то як пророцтво,
У них один - у пекло шлях.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=586587
дата надходження 10.06.2015
дата закладки 10.06.2015

Yuriksat

Шепіт любові

Любові слід знайду в твоїм волоссі,
У подиху, у доторку, в зітханні,
Чому ж то так на світі повелося,
Що жити ми не можем без кохання?

Безмежна ніжність у обіймах розіллється,
Солодким струмом в жилах потече,
Цілунок стогоном у серці обізветься,
Вогнем бажання в душу пропече.

В очах своє бажання я знайду ,
У постаті я пристрасть прочитаю,
В сплетінні рук загублюсь й пропаду,
Немов молитву прошепочу, що кохаю.

© Юрій Кульчак
18.05.2015

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=586590
дата надходження 10.06.2015
дата закладки 10.06.2015

ptaha

Лист у вічність

Лишитись нащадкам
Коротким листом у вічність,
Аби в круговерті двадцятих – тридцятих століть
Від доторку їхнього
В мороці ночі зігрітись
І далі – по колах, за Данте, смиренно ходить.

Душа завмирає,
Коли на табличках із глини
Думок оживає красиво змальована в’язь.
Крізь тисячоліття
Лунають звичайні новини:
«мій друг оженився», «калина у нас розрослась».

І тьохкають в грудях
Відлунням по чертах і ризах
Написані пращуром давнім премудрі слова
В дарованій випадком
Дивній Веле́совій книзі:
«Були українці на схилах Славути-Дніпра».

То ми не чужинці,
Не зайди у власному краї!
І, може, ромашку звичайну побіля воріт
Колись прабабусі,
Ще дівчини, руки плекали,
Співаючи пісню під цокання кінських копит...

Листом для нащадків
Лишитись у часоефірі,
Аби родоводу співуча сталева струна
Мовчанням не лопнула,
Змусивши змовкнути ліру,
Яка від Дажбога своє існування вела…

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=586630
дата надходження 10.06.2015
дата закладки 10.06.2015

Ірина Васильківська

Свіча надії

Згорну в клубок розплетені тривоги,
Зберу докупи розсипи жалю,
Немов каміння, кину край дороги,
Свічу надії в серці запалю.

Я не піддамся мимовільній тузі –
Лишень аби вогонь свічі горів.
Не вічно ж панувати чорній смузі! -
Ущухне плач і залунає спів.

Веселкою ще усміхнуться хмари
Опісля відчайдушного дощу!
Розвіються усі нічні примари,
Коли надії запалю свічу.

© Ірина Васильківська

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=586367
дата надходження 09.06.2015
дата закладки 10.06.2015

Крилата (Любов Пікас)

Краю мій КАРПАТСЬКИЙ

1. 1. Краю мій карпатський, краю смерековий.
Та чаруєш душу синявою гір.
Стелиш попід ноги килим ромашковий,
Небо накриваєш рушником із зір.

ПРИСПІВ:
Краю рідний,
Мій Карпатський краю,
Місце те, де подив мій у землю вріс.
Де така ще
Є земля, не знаю.
Але тут моя снага іде у ріст.

2.Тут мене стрічає гомін водограю,
І несе на крилах річки течія.
Щастям невичерпним душу напуваю,
Коли споглядаю цю картину я.

3.Коники пасуться. Сіно у копицях.
А над ними чаплі ріжуть небеса
П’є холодну воду дівчина з криниці.
О яке ж це диво! О, яка краса!

4. Краю мій карпатський!Краю смерековий!
Ти любов’ю ситиш все моє єство.
Обіймеш у спеку холодом ставковим.
В стужу відігрієш пісні торжеством!
09.06.15

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=586447
дата надходження 09.06.2015
дата закладки 09.06.2015

Юлія Л

Причал печалі

Знов обкутав холодний кришталь,
Як вернути літа всі розтрачені?
Під вуаллю сховалась печаль,
Наче й радості серце не бачило.
Правлять дзвони cтривожений бал,
Ехом в серці звучать семиструново,
Наче це мій болючий причал,
Може, серце усе лиш надумало?
В задзеркаллях душі ще є час,
Не скорюся минулим спогадам,
Промінь сонця іще не погас,
Хоч майбутнє в тумані сховане.
Нам дано шлях нелегкий пройти,
Він для кожного свій призначений,
Часом треба і біль пронести,
Щоб зустріти радість небачену.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=586432
дата надходження 09.06.2015
дата закладки 09.06.2015

Оля Ромашка

Ромашка

[b][i]Ромашка в поле одиноко,
Склонивши голову стояла.
Чего же сердце бьется громко,
Она сама того не знала.

Иль василек, что по соседству,
Вскружил ей голову, не зная,
Что мимолетное влеченье,
Кому-то жизнь всю изломает.

Иль просто, летний ветерок,
Напомнил ей, что без ненастья
Не сможет все же осознать,
Что же такое, в жизни счастье.
[/i][/b]

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=586157
дата надходження 08.06.2015
дата закладки 08.06.2015

Георгій Федорович

Собака і вітер

Собака бреше - вiтер носить,
Куди повіє там i вiрять,
Дурили нас уже задосить,
Що ситом воду можна мiрять.

Колиcь iшли до комунiзму,
Тепер будуємо ми ринок,
Колись учились ленiнiзму,
Тепер шукаємо свiй виток.

Хтось навпрошки бере i чеше -
Корiння нашi десь в iндусах,
А хтось кричить, що перший бреше -
Троянцi ми як взять по вусах.

А є такі, що пишуть всюди:
«Мудріш за нас нема нiкого,
Всi мудрецi, то наші люди,
За пояс ми заткнем любого».

Однi за те що рабство краще,
А iншi - за свободу краю,
Одним на сходi правда завше,
Комусь на захiд шлях до раю.

Однi безмежно збагатiли,
А решта зовсiм обiднiли,
Бо грабувати не схотiли,
А може просто не зумiли.

От так i тягнемо потроху
Хто все до себе i до себе,
А хто до Божого порогу,
Там вже зрiвняють всiх як треба.
14.07.97

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=585469
дата надходження 05.06.2015
дата закладки 05.06.2015

Ніна Багата

Молоде жито

Є щось магічне в молодого жита
Повз лан такий байдуже не пройти.
В кінці весни і на початку літа
Він має вищий ступінь красоти.
Одне в одне стебельця величаві,
Розчесані на совість вітерцем.
І кожне з них життя натхненно славить
Із високо піднесеним лицем.
А кольори! Це незбагненна ніжність:
Між колосків пірнає в зелень синь
І витинає піруети різні –
Збирає перли райдужні роси.
Розбовтала, як воду, зверху, знизу
Та й розметалась в зелені сама –
І народилось диво світло-сизе,
Що погляд мій і серце перейма.
Я набираюся від нього сили,
Любові до землі своїх батьків…
Лежить у поля на долівці килим
З розкішним ворсом житніх колосків.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=585379
дата надходження 04.06.2015
дата закладки 04.06.2015

Любов Ігнатова

Місячний вірш…

Сьогодні туман -ніби зітканий з місяця,
Просякнутий ним, ніби маревом снів....
Напевно із крил світлих янголів звісився,
Щоб виткать вельон на весілля весні...

Сміливо зайду в це звучання сонатове,
У нім розчинюсь, відродившись у нім;
Зі світлом зіллюсь до останнього атома,
Сузір'ям лишусь в піднебессі нічнім...

Тріпоче душа, ніби в іншій реальності,
У вимірі нот і скрипічних ключів,
На рівні чуттів, ейфорії ментальності,
Де тільки Любов -без щитів і мечів...

Вже вени мої повні місячним променем....
Ще мить -і політ... Але я повернусь!
У землю вросту розгалуженим коренем,
У кожнім струмку кришталево озвусь...

Спадає туман на волосся перлинами...
Цілує вуста прохолодністю зим...
Та думку мою пропікає жаринами
Цей місячний вірш -моїх снів пілігрим...

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=563072
дата надходження 28.02.2015
дата закладки 28.02.2015

горлиця

СЛОВО ПРАВДИ!

Яка велич безмежна захована в слові,
В нім і сила, і ніжність, і твердість й любов,
Все тремтить перед ним, бо закладка в основі,
Яку вклав у людину Господь для всіх мов!

І з`явилося сонце в темряві, як СЛОВО,
Воно буйно росло при творінні епох,
Немов збіжжя в полях колосилась віднова,
Красувалась земля! Її дав дла нас Бог.

Тільки жий і твори! Неси мудрість в простори,
Розсівай скрізь любов , хай росте і цвіте ,
То чому ж ти ,людино, вдягаєш окови ,
І вбиваєш у зародку все ,що святе!

Слово дане тобі ,щоб розносити правду,
Не топить у болоті проклять і брехні,
Уживання його, не дає тобі владу
Стати зрадним мечем у розпалі війни!

Тільки Каїн, що в Авеля вила встромивши,
Не зважав, що він брат, так багатства хотів!
Не сказавши ні слова, забрав не діливши,
Не проливши сльозини, нахабно убив!

І гриміли слова, виринали повсюди!
Де твій ,Каїне, брат? Той брехав, що не знав.
І від Слова втікав. Скрізь цуралися люди,
Не приймала земля! Чорний в пеклі чекав!

І те Слово святе, що його породило,
Обернеться мечем, полетить голова.
Правда завжди жива, розпростаються крила
Своїм помахом знищить брехливі слова!
,,,,,,,,,,,,,,,,,,,,,,,,,,,,,,,,,,

Перед всім що було, зріло матері слово,
І творило дива ,навіть взимку був цвіт,
І не згине ніколи, бо сила любови !
Розчиняє пітьму, і поширює світ!

Бережімо слова, не пускаймо на вітер.
У обдуманім слові всі наші діла.
Говорім нашим дітям й лишім в заповіті,
Ту любов до землі ,що матуся дала!

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=560953
дата надходження 20.02.2015
дата закладки 20.02.2015

Віталій Назарук

ВОЛИНСЬКА ВЕСНА (ПІСНЯ)

Пугачі сміються понад Стиром зранку,
Верби розляглися віттям до води,
Луки березневі підняли фіранку,
Лиш туман кохання заховав сліди.

Сонечко на сході сяє веснянково,
Сльози – наче роси, скапують з беріз,
Жайвір серед хмарок творить свою мову,
А Мороз у небі світить зірний віз.

І цвіте латаття, і мовчать покоси,
Кожен крок весняний у душі сія,
Одягли барвінки веселкові роси,
Розцвіла в медунках чарівна земля.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=561077
дата надходження 20.02.2015
дата закладки 20.02.2015

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 20.02.2015

Крилата (Любов Пікас)

Я ПОМИРАЮ ПІД ДЕБАЛЬЦЕВИМ

Я помираю під Дебальцевим.
Холоне пульс мій біля скронь.
Гранату я стискаю пальцями.
На мене з «градів» йде вогонь.

На мене танки йдуть і гаубиці.
Земля двигтить, горить, гуде!
Я
помираю
під
Дебальцевим.
А «мінський мир» іще живе...

Не варто в час цей словом гратися.
Пора Москві урвати хіть.
Лечу до Бога… сповідатися.
Ви Україну
захистіть!!!
Написано зранку.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=560696
дата надходження 18.02.2015
дата закладки 18.02.2015

Зоя Журавка

БІЛИМ-БІЛИМ СНІГОМ В КОСАХ ЗАЛИШУСЬ…

Я завжди з тобою буду, як колись,
Я бузком розквітну, мамо, посміхнись.
Я могутнім дубом стану край воріт,
Буду тобі тінню у спекотні дні.
Я впаду росою ранком на поріг,
Я розквітну маком на твоїм дворі.
Я загляну сонцем у твоє вікно,
Дощиком краплистим на твоє чоло.
Прилечу весною, мамо, журавлем,
Кину в твої коси пір'ячко вінцем.
Білим-білим снігом в косах залишусь,
Болем в твоїм серці завжди відгукнусь.
Ти не плач, матусю, рідна, не журись,
Я завжди з тобою буду, як колись.
Райдугою в небі влітку посміхнусь,
Руки поцілую й в небо повернусь.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=558741
дата надходження 10.02.2015
дата закладки 12.02.2015

Владимир Зозуля

Не-любовь

Лохматый. А шерсть словно тЫрса*,
С таким же поклоном земным.
Я помню, как он приблудился,
Во двор мой, в начале весны –

В глазах воспаления алость...
Голодный... и лапа в грязи...
Но всё же, как мне показалось,
Он вовсе не хлеба просил.

Во взгляде затравленном влажно
Блестело его – "почему":
Здесь так одиноко и страшно,
И так безнадёжно ему?

Больные глазенки расширив,
Взывала щенячья тоска:
А есть ли любовь в этом мире?
И где ее божья рука?..

Любовь...
Эта странная сила,
Что сердце живое влечёт.
Так есть. Так, наверное, было.
Когда-нибудь будет ещё...

Да только любви той на вырост,
Ты, Господи, нам не ссудил...

Щенок на руках моих вырос.
Из рук моих ел он и пил.

Мой пес, мой дружок, мой попутчик,
Здесь легче прожить не любя,
И может быть, было бы лучше
Прогнать от порога тебя.

Тогда бы не стал я, невольно,
Так глухо и проклято слеп,
Когда отвернувшись, позволил,
Одеть на тебя эту цепь.

И не был, наверно, в ответе
За то что ночами ты выл.
За то, что твой мир стал не светел.
А мой оказался не мил…

Пять лет прячут день тот "вчерашний",
Но гложет вопрос – почему,
Нам в жизни бывает так страшно,
Так больно, и мне, и ему?

До вздоха, до стона, до хрипа,
До горькой всю ночь напролёт,
Опять предо мною про выбор
Вопрос этот вечный встаёт.

Бутылка, блокнот, папиросы.
И память от прожитых лет.
Вопросы, вопросы... вопросы…
Вот только ответов всё нет.
.....

тЫрса* - степной ковыль.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=558868
дата надходження 11.02.2015
дата закладки 12.02.2015

Любов Вакуленко

Прощай, Кузьма…

Прощай, Кузьма. Ти був живим
Один серед зірок на небі.
А небо, дивлячись на тебе,
Ридає дощиком рясним.
Прощай, Кузьма. Приходь зі снами,
Співай комусь нові пісні
Прості, глибокі й чарівні.
Прощай. Ти будеш завжди з нами,
Хоч знов ти десь поміж зірками...

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=556575
дата надходження 02.02.2015
дата закладки 02.02.2015

Георгій Грищенко

Поклик

Людина звикає до місця,
Де нині працює й живе,
Та змалку знайоме обійстя
До себе все манить і зве.

Й долаєш далеку дорогу
Побачити рідні краї,
Уяву береш на підмогу,
Шукаєш стежинки свої.

Тут стежкою бігав до гаю,
А цею до річки спішив
І думав, що рибку впіймаю,
Яку ще ніхто не ловив.

За хатою вишні стояли,
Щоліта я їх обривав,
А хлопці в війну саме грали,
А я тут на вишні страждав.

Дивлюся, вже хати немає,
А вишень нема й поготів,
Минуле в уяві спливає,
Хоч я вже також постарів.

Білявая мазанка хата
Під стріхою завше була,
Чистенька, хоча й не багата,
Вона два століття жила.

Віконце на четверо шибок,
Ледь блимає в нім каганець,
А матінка хвалить за рибок,
Який ти у нас молодець.

За рідним минулим сумуєм,
За краєм, де бігав малим,
Бо поклик родини ми чуєм
І жити нам завше із ним.
18.08.07.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=556591
дата надходження 02.02.2015
дата закладки 02.02.2015

леся квіт

Плаче сивий солдат

Плаче сивий солдат
Не від старості сивий,від жаху .
Смертний голос гармат,
Залишився пораненим птахом.
А десь тепле гніздо
І чекають малі пташенята…
Та не знає ніхто,
Чи побачить його рідна хата…
Хто придумав цю «гру»
На людському житті ,він проклятий
І у чорну труну
Покладуть його душу вмирати.
Плаче сивий солдат ,
Його сльози вуглини гарячі
І тяжить автомат….
Не про себе – за світом він плаче..
31.01.2015

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=556221
дата надходження 31.01.2015
дата закладки 01.02.2015

Исаак

Мне кажется – уже прошёл я путь…

Мне кажется – уже прошёл я путь,
однако, ещё тянется дорога.
Пора б остановиться, отдохнуть
у самого последнего порога.

Но нет, такого сделать не могу:
спешу куда-то, опоздать боюсь.
И если упаду вдруг набегу,
с иронией такому улыбнусь.

И попрошу людей поднять меня,
приставить к стенке, дать мне отдышаться.
Биенье сердца чуточку уняв,
идти вперёд я буду вновь пытаться.

Коль не смогу, на четвереньки встав,
я поползу туда, где ждёт работа,
ведь с нею связана моя мечта,
моё желанье сделать ещё что-то.

В труде всегда я видел жизни цель:
хранит здоровье трудотерапия.
Одолевая лени беспредел,
себя к победам разным торопил я.

В таких стремленьях некогда болеть
и нет боязни, что от дел погибнешь,
и хоть свисти над головою плеть,
скептически гляжу на близкий финиш.

Из прошлого ничто не зачеркну,
ни в чём не вижу разочарованья.
Себе простил, что я, любя одну,
к другим, бывало, бегал на свиданья,
что много лет я с шахтою дружил,
шахтёрский труд не видел делом грешным,
всегда с открытою душою жил,
а потому по жизни шёл успешным.

Да и сейчас, когда мне, старику,
отпраздновали люди юбилей,

я вижу: суждено мне на веку
не осуждать ничто в судьбе моей,
а дальше жить и ироничным быть,
и чутким быть ко всем из окруженья,
писать и как детей своих любить
написанные мной стихотворенья.
2012 г.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=555872
дата надходження 30.01.2015
дата закладки 30.01.2015

Н-А-Д-І-Я

Як віртуозно плаче скрипка…

Як ніжно звідкись лине голос скрипки..
Звучить така мелодія сумна.
А дощ в цей час тихенько стука в шибки,
Співзвучна цій погоді і струна.

Як гарно, віртуозно скрипка плаче!
Хто міг так розтривожить скрипаля?
А музика відтворює терпляче,
І спокій мій порушує здаля...

Здалося, що запахла матіола,
Рожевий цвіт всю землю застеля.
Прокинулась весна.. Цвіте навколо,
Побачила на квіточці джмеля.

Все більше розвивалася уява.
А звуки все торкалися душі.
Яка сумна, але яка ласкава
Підсилює зажуру цих дощів.

Дует дощу і скрипки дивовижний.
А їх іще підсилюють струмки.
Красивий, дивовижний, граціозний,
Що в серці схвилював мої думки..

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=555791
дата надходження 30.01.2015
дата закладки 30.01.2015

горлиця

Ми не забудем ( КРУТИ )

Пізнай історію, пізнай її героїв,
Зроби до правди громадянський крок,
Бо в цьому є патріотизму прояв,
І необхідний для життя урок.

Цьому не вчили у радянських школах,
Де був Mорозов Павлік всім взірець,
А молодь сліпо йшла за комсомолом,
Йому віддаючи вогонь сердець.

Та час минув і вже не приховати
Геройські вчинки і святу любов
Борців за Україну, що вмирати
Пішли у бій й пролили вражу кров.

... Зима лютує, та серця гарячі
Воліли розтопити ті сніги
Й життя покласти на вівтар юначі
Щоб в Київ не вступили вороги.

У січні вісімнадцятого року
Три сотні відчайдушних юнаків
Під Крутами спинили наче блоком,
Шість тисяч Муравйовських вояків.

Строчили кулемети, як скаженні,
І від гармат здригалася земля,
І гинули бійці від навіжених
Озброєних досхочу орд Кремля.

Тривав той бій жорстокий і кривавий.
Зійшлися тут патріотизм і міць,
Висока мужність, доблесть, честь і слава
Й ганьба головорізів і убивць.

Студент Омельченко закликав не здаватись
Хоча набоїв більше не було.
І хлопці намагались захищатись,
Доки не знищили усе ліве крило.

Лилася кров захистників невпинно,
І семикласник Пипський заспівав
Гімн рідний " Ще не вмерла Україна"
Й підтримали його всі, хто стояв.

Мов град із неба сипалися кулі
Косили молодь ,український цвіт.
Не схибили студенти , не звернули
Загинули у розквіт своїх літ.

Та тридцять п'ять знесилених героїв,
Потрапили в полон до ворогів
Але судилось їм і після бою
Іще зазнати лютості катів.

Стріляли в них й багнетами кололи
За те, що не скорились, не здались.
І душі юні їх , немов соколи,
Полинули у піднебесну вись.

І подвиг їх із пам'яті не стерти,
Допоки Україна ще жива,
Бо героїзм завжди сильніший смерті,
І це, мій друже, не пусті слова!

Пізнай історію, пізнай її минуле,
Відкинувши брехню і тінь облуд,
Й вклонися тим, безсмертя що здобули
В священному бою- героям Крут!

написала у 2007 році. Друковано у журналі "Військо України"- Київ

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=555836
дата надходження 30.01.2015
дата закладки 30.01.2015

Ніна Третяк

А МАТЕРІ…

А матері, а матері
Вже не стрічають на порозі,
Не будять тихий світ зорі,
Опочиваючи у Бозі.
Найдовша в світі із доріг
Їх від роботи відірвала.
І довго сивим смутком стріх,
Немов хустиною махала.
Стоять немазані хати.
Посліпли вікна. Похилились.
Тягар їх давить самоти.
А як вони життям світились!
Як бився пульс минулих днів,
Дитячий сміх лунав і гомін.
Туман долиною заліг,
Чи то туман бринить, чи спомин…
Зринає в смуті і добрі
Полин сріблястий при дорозі…
А матері, а матері
Вже не стрічають на порозі.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=553643
дата надходження 22.01.2015
дата закладки 22.01.2015

Наталя Хаммоуда

Дорога ціна

Вертаючись додому із роботи,
В обох руках пакунки нелегкі,
Та раптом із подвір'я, що напроти,
Донеслись гучні крики малюків:

-Давай, давай, забий в його ворота,
-Давай, давай, забий Миколі гол.
На крики обернулась я, та що це???
Хлібиною лупили у футбол!

Мені нараз в очах немов стемніло,
І подих зупинився між грудьми,
-О,Боже, як таке можливе? Хлібом?
Та що ж це відбувається з людьми?

Відчула на очех вологий трепіт,
До чого докотились ми тепер?
А мій дйдусь у році тридцять третім,
Від голоду опух і ледь не вмер.

А матінка його пішла в могилу,
Разом із ненародженим дитям,
Біда усю родину покосила,
Лиш мій дідусь один лишився, сам.

І все життя, до днів останніх вперто,
Він крихти хліба із землі збирав.
-Ой як то страшно з голоду померти,
дитино,- він не раз мені казав.

Я підійшла, підняла той буханець*,
І геть пішла, згораючи від сліз,
Один малий крутив на скроні палець,
А інші мовчки поглядали вслід.

Не дай їм, Боже , жах такий впізнати,
Як мій дідусь і рід його сповна.
Це ж треба, щоб навчила кожна мати,
Яка висока крихтам тим ціна.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=553682
дата надходження 22.01.2015
дата закладки 22.01.2015

Людмила Васильєва (Лєгостаєва)

Ще вчора ти був тут, у цій кімнаті

Ще вчора ти був тут, у цій кімнаті,
Ще вчора білі плечі обіймав,
І пам’ятаю, застібку на платті
Моєму безсоромно розстібав.
Тягнув униз тремтячими руками
Ті складки шовку з хвилями мереж,
А я чинила опір, та думками
Тебе бажала без усяких меж.
Все сталося раптово. Зустріч. Кава.
І сині очі – полум’я пожеж…
Все інше якось стало не цікавим…
Так землетрус руйнує стіни веж…
Так з гір стрімка зривається лавина
І поглинає всю тебе, цілком…
Час зупинився..Котра там година?
Чи ніч, чи ранок блимне за вікном?
Чиє вікно? Це дім чи це квартира?
Кімната повна пахощів п’янких..
І ми удвох – два зголоднілих звіра
Творцем любові зліплені навік…
Твоє ім’я? Не можу пригадати…
Ти мій коханий – ось твоє ім’я..
Ти щезнеш ранком, та у цій кімнаті
Лишатиметься дивом тінь твоя…
І запах твій у кожному куточку…
І довго я дивитимусь в вікно
Крізь час і простір..у єдину точку,
З якої світ цей вибухнув давно…

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=552784
дата надходження 19.01.2015
дата закладки 19.01.2015

горлиця

ОДНЕ КОХАННЯ (пісня)

Tи завжди мій! Моє одне кохання!
Як сонце в небі, іншого нема,
Розквітле почуття, мого пізнання,
Коли злилися вперш наші уста.

Ти завжди мій! Лягає сон на очі,
Хмаринки білі вкрили вже чоло,
З тобою, милий ,місяць серед ночі
Нам світить ясно, береже тепло.

У нас- одна любов, одне життя,
У нас - одне кохання, ти і я, приспів
І квітне юність завжди у серцях,
Роки сплели нам долю в почуттях!

Краса природи, мов іконописець.
Зима і літо, осінь... весна знов!
Незмінне небо- сонце, зорі місяць,
Й наша в душі ,розквітнута любов!

То ж пригорни, нехай вогонь палає!
В обіймах ніжности роки пливуть.
Нехай любов нас вічно зігріває,
І тільки небо нам зупинить путь!

У нас - одна любов, одне життя,
У нас - одне кохання, ти і я,
Хай квітне юність завжди у серцях, приспів
Роки сплели нам долю в почуттях!

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=551206
дата надходження 13.01.2015
дата закладки 13.01.2015

Н-А-Д-І-Я

Скажу за все тебе СПАСИБО…

Сказать за все тебе спасибо,
Так это просто ничего.
Сказать так хочется красиво
Словами сердца моего.

За день и ночь я благодарна,
За то, что рядом был всегда.
Казалось жизнь порой коварна,
Тебя уводит навсегда.

Когда от жажды изнывала,
Ты подавал глоток воды,
Когда тебя не понимала,
Ты не спешил сжигать мосты.

За твое сердце золотое,
За теплоту и нежность рук.
За все с тобою прожитое,
За теплоту от слов вокруг.

За радость, грусть и откровенье,
За жизнь нелегкую вдвоем,
За вкус Любви и наслажденье,
За то, что рядом мы идем..
-----------------------------
Поздравляю всех с Днем БЛАГОДАРНОСТИ.
Спасибо, мои Друзья, за поддержку и
Понимание..

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=550594
дата надходження 11.01.2015
дата закладки 11.01.2015

Сокольник

Мобилизационное

Ночь тоской разлилась по квартире,
И в проеме оконном ночном
Я слежу за полетом валькирий...
Над тебе посвященным письмом

Я, склонясь, "колдовал" до заката...
Что на сердце легло, передал...
Что сбылось. Или- будет когда-то...
Но- в дорогу. В дорогу. Туда,

Где лишенный игры светотеней
Мир уснул, убаюкан зимой.
Где разорваны нити сомнений,
Неуместных военной порой...

Где холодные, строгие зимы
Расплескают познанья вино.
Где остаться душе невредимой,
Как и телу, лишь с Верой дано.

Вещи собраны... Скоро в дорогу-
Бой старинных напомнит часов.
Это прошлое, данное Богом,
Истекает в забвенья песок...

Это ветер разлуки напевы
Над Отчизной сурово поет...
И по небу крылатые девы
Совершают печальный полет...

© Copyright: Серго Сокольник, 2015
Свидетельство о публикации №115010500381

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=548862
дата надходження 04.01.2015
дата закладки 05.01.2015

Grigory

СІЧЕНЬ

Малий парубійко засніженим полем
Сміється-танцює – не стане на мить,
Біленькі сніжинки співають навколо
Та все парубійка спішать зупинить.

А він до Святвечора вже мотиляє,
Від хати до хати співа в димарі,
Вечірню зорю біля призьби чекає
Та щічки щипає малій дітворі.

„Ой Січню-морозку! – гукає малеча, -
На тебе чекає багата кутя!”
І гостя малята заводять до хати
І просять у гостя щасливе життя.

Смакує кутю він та Дідуху шепче:
„До поля пухнасту я ковдру приніс –
Тепер у житах пощебече малеча,
Лиш чуб твій , Дідуше, густішим би ріс!

Хай колосом нива твоя колоситься,
Хай жайвір пісні наймиліші співа,
Хай медом стає всім джерельна водиця,
Хай будуть святинею предків слова! ..”

І поспіша парубійко у далі,
Сміється, співає, танцює всі дні,
Під вікнами віша калини медалі,
На шибах малює узори чудні.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=548201
дата надходження 02.01.2015
дата закладки 03.01.2015

Віталій Назарук

МЕСІЯ

Коли до столу принесуть кутю,
У переддень, як мав прийти Месія,
Моліться Господу,маленькому Христу,
При вечорі, що в нас зовуть – вілія.
Ялиночка Різдвяна і вогні,
Дванадцять страв - вечеря, що багата,
Кутю лишайте на ніч на столі,
Для пращурів і отого солдата,
Що обелісками розкиданий в полях,
Загинув на війні лише учора,
Бо і тепер у нас іде війна,
По всій країні поруч радість й горе.
Запалюйте у вечорі свічу,
Нехай вона в окопах їх зігріє,
До них туди я думкою лечу...
Можливо мир нам принесе Месія.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=548310
дата надходження 02.01.2015
дата закладки 03.01.2015

Віталій Назарук

РОДИНІ ІЗ КЛУБУ ПОЕЗІЇ

Моя родино, що живе у клубі,
Шановні, поетеси і мужі,
Мені Ви всі чарівні, щирі, любі,
Усі мені до серця і душі…
Ще рік минув, ми маємо здобутки -
Чарівне слово, пісню чи вірші,
Та головне, що їх читають люди,
Оте, що пишемо і те, що до душі.
За кілька днів засяє новий місяць
І Новий рік піде у нову путь,
І зорі, що на небі синьо висять,
Теплом і щастям долю огорнуть.
Прийміть від мене привітання щирі,
Щоб Новий рік створив нам благодать,
Щоб ми жили у щасті і у мирі,
Хай в небі чистім зорі мерехтять.
Кохання Вам, достатку і здоров’я,
Щоб Муза шанувала Вас завжди,
Щоб посміхалась вірна, щедра доля,
А нові вірші римою лягли.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=546870
дата надходження 27.12.2014
дата закладки 27.12.2014

Н-А-Д-І-Я

Пливе відлунням голос твоїх слів…

Пливе відлунням голос твоїх слів,
А я з надією навколо озираюсь.
Давно навколо світ вже постарів,
А я згадати голос намагаюсь.

А як сказать про головне умів!
Яка велика сила може бути слова!
Здавалося, що світ увесь німів...
Твої ж слова не брала за основу.

З тих пір пройшло неміряно дощів,
А час не терпить роздуми й вагання.
Нащо шукать вже втрачених слідів?
Як приглушить сердешні хвилювання?

А згадка в небуття все відліта,
Як пташка із гнізда в годину ранню.
Та плин життя не радує літа,
Бо все давно лишилося за гранню..

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=545541
дата надходження 22.12.2014
дата закладки 22.12.2014

Н-А-Д-І-Я

Всі чекають зранку Чудотворця…

Тільки ранок став на зміну ночі,
І сніжком присипав шлях до хат.
Усі вікна тут розкрили очі:
Вогники в хатах усіх горять.

Всі чекають зранку Чудотворця.
В кожного бажання своє є.
Він прохання викона від серця.
Всі зусилля з радістю вкладе.

Є у мене теж своє бажання:
Хочу я здоров"я всій рідні.
Хай ще не цурається кохання,
Подаруй щасливі мені дні.

Хай до друзів поспішить удача.
Благодать поселиться в їх дім.
Хай по жилах кров тече гаряча,
Якщо хтось до всього збайдужів.

Мирного прошу для всіх я неба,
Бо ми всі не хочемо війни.
А для щастя небагато й треба.
Чудотворцю! Від біди врятуй і збереже...
-------------------------------------
Вітаю зі святом всіх МОЇХ ДРУЗІВ сайту...
Щастя Вам та удачі в житті...

--

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=544863
дата надходження 19.12.2014
дата закладки 19.12.2014

OlgaSydoruk

А где купить от памяти засов ?. .

После прочтения" Я ДАЖЕ ДУМАТЬ НЕ ХОЧУ"автор: Lu57

http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=544667

А где купить от памяти засов, чтоб от нее отгородиться? ..Вы не подскажете куда идти?..
Мне по зарез так нужно от любви твоей еще разок один опохмелиться...
Где место в мире есть,где б я покой смогла найти ,..и от тебя забыться?..
Чтоб не стоять на паперти с протянутой рукой,..и не вымаливать кусочек нежности твоей и ласки?..
С душой, разхристанной тобой,мне время подошло... проститься...
О,Господи,не подведи под монастырь,..укрой судьбы рукой от тех коварных вглядов!..
И где найти от памяти засов?..Мне очень надо...И чем мне откупиться?..

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=544688
дата надходження 18.12.2014
дата закладки 18.12.2014

Н-А-Д-І-Я

В надвечір*ї сонна пливе тиша…

В надвечір"ї сонна пливе тиша.
Блимають в тумані ліхтарі.
Чути, як душа тихенько диха.
Курять, мов цигарки, димарі.

Непомітно сон ступає в хату.
Ставні незачинені скриплять.
Вітер відчува, що винуватий.
Зазирнув в вікно - усі вже сплять.

Тільки ось мені чомусь не спиться.
І думки за вітром десь летять.
Вирвались з гнізда, неначе птиці,
І в тумані ледве мерехтять.

Їх не загнуздать, не зупинити.
Понеслись на волю з моїх рук.
Як же я без вас ? Як жити?
В тиші розчинився душі звук...

А надворі заметіль кружляє.
Збитися так легко на шляху.
Ви, як мої діти. Точно знаю.
Повернетесь в хату в ніч глуху.

Буду я вас пестить, як дитину.
Обіцяю: більше не пущу...
Та думкам моїм нема зупину.
Хіба, просто їх приколишу?

Покладу їх в ліжко поряд себе.
Може, на хвилинку й я засну...
Якби знали, як мені ви треба!
Тільки в сні легесенько зітхну...

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=544396
дата надходження 17.12.2014
дата закладки 18.12.2014

Зоя Журавка

Чиясь доля…

Я знов пишу про чиюсь долю,
Про гіркі сльози, плач і біль,
Життя даремне, безнадію.
Чи то померлі... чи живі...
В селі її "п'яниця" звуть,
А що на серці... Чи збагнуть?
Не залишили співчуття...
Таке воно...Таке життя...
А в голові аж стукало кувадлом,
Хотілось пити, пересохло все в душі.
Напомацки знайшла ту недопиту чарку,
Розкидані недоїдки черстві.
Хильнула...Запекло...неначе відпустило.
Та чи надовго? Лиш на мить.
Брудна, неметена підлога,
І якась пустка на душі.
Сумна і сива вийшла на подвір'я,
В тіні гортає сторінки життя.
П'яниці знову на похмілля...
Та їй даремні ті гіркі слова.
Її забули всі, кого любила.
Вона згадала про своє життя,
Як молода була, струнка і гарна,
Гучне весілля... Все пішло у небуття.
Усе життя єдиного любила.
Звели будинок, посадили сад,
Обігрівали щастям і любов'ю,
Лишали й дітям часточку тепла,
Трудились з ранку і до ночі,
Щоб гідне забезпечити життя.
Всі троє виші закінчили,
Гучні весілля відбули.
Всім трьом купили ще й квартири,
Щоб діточки щасливіші були.
Роз'їхались по світу, розлетілись,
Лиш раз на рік, як пахне свіжина,
Зліталися, щоб загрузити холодильник
Добрятиною свіжою з села.
В тяжкім труді змарнілі й постарілі
Батьки втішали один-одного теплом,
Та смерть кружляла вже навколо,
Чекала потай під вікном.
Коханий залишив її раптово,
Із зорями пішов за небокрай.
Від нього не почула навіть слова...
Пішов у сні і не сказав "прощай".
Вже й рік минув, і два, і третій,
Неначе й діточок нема...
Похилений паркан, і вітер свище у наметі...
Лишився біль...вона вже віджила.
А інколи поприбиравши,
Навівши на подвір'ї лад,
Чекає діток мати,
Але дарма...дарма чека.
Минула ніч, яскраве сонце
Всміхнулось матері в вікно,
А там неметена підлога
Бо їй давно вже всеодно.
Образою її не зачепити.
Душа зітліла... з'їла самота.
Вже вмерла мати...Нащо жити?
То тільки тінь її гуля.
Зітхнула і пішла до хати,
Знов налила дешевого вина.
Прошу, візьми мене, коханий,
В той світ, де болю вже нема.
То як нам бути? Чи її судити?
Чи, може, треба просто пожаліть?
Як бідну матір захистити?
Коли немає сенсу жить.
Такого горя вже по світу,
Мабуть, хоч греблею гати.
Чому жорстокі стали діти?
Що їм батьки недодали?

Зоя Журавка(Іванова).

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=544024
дата надходження 15.12.2014
дата закладки 15.12.2014

OlgaSydoruk

Под Новый год подарки ждет и маленький, и взрослый…

Под Новый год подарки ждет и маленький,и взрослый,здоровый и больной,счастливый и не очень,..
Домашний хитрый кот и голосистая дворняга,..тихоня домовой...
Скупым не слыл тот Дед Мороз ни в прошлый,позапрошлый год...
А в этот превзошел себя,..еще смекалку проявил...Подарки разложил под елочку с мешка и с облегчением вздохнул...
Он выбился совсем из сил...Их еле -еле дотащил,..тянул,на санках вез,..и где то нес наперевес...
А как он счастлив был,..когда увидел радость тысяч глаз,..что всем он угодил!..
Обрадовались детки шоколадкам,карамелькам,..сосульки сладкие,прозрачные -те вызвали восторг!..
Кристаллам звонкого речного льда со вкусом яблока ,клубники и малины,..и кофе со сгущенным молоком,..
За мандаринами в мешке не видно было дна!..
Для взрослых долго выбирал:чтоб смысл подарок нес,..и нужен был,приятен,..и радость целый год дарил,..
Чтоб нЕ был секонд -хенд из чьих то снов...
В мешке лежало счастье на самом - самом дне: таланты и успех,..удача и здоровье,..
И чудные мгновения,..средь них и вдохновение,..для каждого свое...
А для кота принес он мягенький пушок...
И корм любимый - с рыбкой вкусной(большой -большой мешок на целый длинный год)...
А для дворняги голосистой в подарок - поводок,на нем и адрес написал,..придумал имя сам...
И титул у нее теперь другой - хозяйский пес...И будет предан в благодарность он,..недаром косточку глодать,..
С детишками играть,.. не лаять сдуру и не выть,.. по делу гавкать,..охранять...
Подушечка пуховая(конечно из снежка)зефиром пахла нежно,..для малыша -домовичка...
Чтоб сладко ночью спал,не прятал ничего и ставней не стучал в окно,..и сказкой страшной не пугал...
И гребешочек костяной,чтоб волосы ему чесать,как струны пальцами перебирать и ублажать...
И барабанчик,..чтоб ритм весной держать дождю,..чтоб было слышно по ночам,
Как почки лопают у вишен и у слив в саду...
И не забыл и снег,и лед,..мороз,чтоб нос щипал...И про снежинок не забыл -им хороводы,вальсы приберег...
Какой же Новый год без них!..Без смеха,радости,игры!..
Нет места в этот праздник ни для грусти,..нет места для обиды, для тоски!..
Их забывают и прощают...Здоровья ,счастья всем желают!..
Родным и близким,и знакомым,..прохожим,..вовсе незнакомым...
И с чистого листа по новой жить все начинают!..Начну и я!..

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=542555
дата надходження 09.12.2014
дата закладки 10.12.2014

OlgaSydoruk

А на складе забытых вещей

А на складе забытых вещей...я искала,..что нужно для всех!..Догадались уже?..
Я искала немножечко счастья,..потерялось мое,..видел кто?..
А на складе ряды,все ряды...Гвалт стоит посреди тишины...
Все цепляет там взгляд,..но не трогает,..нет...
И там полки ломились с ненастьем,..потерялось,..кому то свезло!..
Даже тут оно не нужнО?..Даже всуе о нем нету сил вспоминать!..
И в печенке сидело,..достало,..комом в горле першило и костью мешало...И куда уж там - забирать?..
Там и зависть была,проглядела глаза,..искусала все губы себе до крови,..
Даже локтя зубами достала она...
В уголочке смешок затерялся,..от души сам себе улыбался,..
Строил рожицы милые рожам,..хоть и было так делать негоже...
Хохотал до упаду , без толку...Так просился с собою забрать!..
Распрощаться с навязчивой дурью мечтал,..не хотел он там умирать...
А ухмылки ехидно язвили,..никогда ничего не просили,..высоко,кособоко сидели...
И язвили,..глазели,глазели...
Ну а счастье мое,как несчастье - запылилось совсем,распылилось...
Непривычно ему -испугалось,..даже сильно,не чуть -заикалось,..а при встрече вдруг...разрыдалось...
И от счастья в душе расплескалось...
И его была только лишь горстка,..мне хватило и малости - столько...
Но запомни себе,..узелок завяжи!..То что ты потерял далеко -не найти,..
И по разу второму в рекУ не войдешь,..нету счастья,когда ты чужое крадешь...
А свое не теряй,..потерял -отыщи...И прощения ты не забудь,..попроси...
Подбери и отмой,..обними,обогрей,..будет в радость тебе до конца твоих дней...

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=541635
дата надходження 05.12.2014
дата закладки 06.12.2014

Валентин Довбиш

БУКЕТ ПІВОНІЙ

Цей букет півоній, як шматочок літа,
Пригорну до серця, віднесу тобі,
Посміхнись, дівчино, і прийми ці квіти,
Дай мені надію, не лишай в журбі.

Дай мені надію знов тебе зустріти
Завтра в цей вечірній, у казковий час,
Лиш тобі той вечір буде рожевіти,
Лиш тобі... А може, може і для нас?

Заблудився вітер у провулках ночі-
Десь заснув загравшись, як мале дитя,
Аромат півоній подих мій лоскоче,
І так ваблять зорі в неземне буття.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=541596
дата надходження 05.12.2014
дата закладки 05.12.2014

Валентина_Валетина

Эпиграммы бабы Вали

(достали бабушку, достали)

1. ПОРЕЧЕНКОВУ
Агент ты, Миша, вовсе не Делон,
Таланта хватит на один погон,
А подлости – на два.

2. Задорнов злобою исходит:
Уходит времечко, уходит.
Не чтят дебильный юмор мой!
Пора в отстой!

3. Ванятко Охлобыстин-
Гигант Российской мысли.

4. Кобзон. А что Кобзон?
За все еще заплатит он!
Не будет в мире чуда –
В огне сгорит Иуда!

5. Михалкову
Таланта и ума тут не отнять.
И к старости успел он стать
Наследником достойным.
Что сказать!?

6. Карлуша, карлик. Ясно без намеков.
Надутый ботексом пузырь.
У бога все расписано по срокам,
Не за горами смерть твоя «Козырь»!

7. Старым актерам, поддержавшим Путина
Мне старых жалко обижать,
Они привыкли угождать
Властям. Продукт Эпохи!
Ушедших лет таланты и кумиры,
Их так осталось мало, крохи.
Пусть доживают с миром.
Не буду больше я злословить.
Как жить? Подскажет совесть.
Она иль есть, иль нет.
Таков ответ.
8. Ляшко
А здорово ты с вилами справлялся,
Пока к кормушке сытой не добрался.
А дальше что? Ну, поживём – увидим.
И вряд ли мы кого обидим,
Предположив: в итоге будет то же.
Как близнецы вы все похожи…

9. Порошенко
Как изворотлив ум!
Как помыслы «чисты»!
Скажи мне – кто твой кум,
И я скажу – кто ты!

10. Турчинову
Без Пороха успел отдать он Крым.
А с Порохом ещё кусок впридачу.
Эй, регионы, в очередь на сдачу.
Стратегия и тактика – все дым.
Туман в глаза, лапша на уши,
Ну, а народ, готов ли это скушать?

11. Турчинову
Ты пастор, «миротворец» тоже,
Главкома форму примерял…
Колись Санек, а Юлю также сдал?
Или дороже?

12. Яценюку
Метаморфоза. Я смеюсь до колик:
Ну, Сеня ты уже не кролик –
Прорезались клыки.

13. Юле
Напориста, умна и деловита
И снова у разбитого корыта…

14. «Доблестным генералам»
В штанах с лампасами, пузатых,
Гораздо больше их чем, в НАТО.
Бездарность, воровство, бесчестье.
А где главком?
На месте…

15. Раде
На нашем цирковом манеже
Года идут, а рожи те же.
Жонглеры, клоуны, эквилибристы,
Дрессировщики и акробаты,
Факиры и безмолвные статисты.
Позвольте! Где же депутаты?

16. Политикам
Твердят философы: движенье по спирали.
Да вы у нас, ребята, не бывали.
Ведь в нашей политтехнике
Все против диалектики.
Движение по кругу.

17. Шуфричу

Наш пострел
Везде поспел.
Пролез он стойко
Одесскую помойку.
Ему - в глаза,
А он, - роса-.
Дерьмо не тонет,
Туфту народу гонит.

18. Московскому патриарху
В зеркало святейший посмотрел
И онемел.
Что там, прохвост?
Рога и хвост!

19. Патриарху всея Руси Кириллу

Живет он как в колыске,
До бога далеко, а Путин близко.

20. Партиям
Различный цвет,
Разнообразный бренд,
Но одинаковые цели:
Бабло в портфели.

21. Человеку
Человек – творения вершина.
Оспаривать мне это не по чину.
Но всё-таки сомнения берут,
Ведь врут ученые, ведь врут.
У предков - палка, меч,
А у потомков - «Град».
А цель одна: убей и грабь!
Так в чем прогресс? Вот свинство-
В орудиях убийства!
Признаюсь я, как на духу,
Мне очень неуютно наверху.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=538919
дата надходження 23.11.2014
дата закладки 23.11.2014

Наталя Данилюк

Моя тендітна свічечко, тремти…

[img]http://visnik-press.com.ua/wp-content/uploads/2013/11/svichka-golodomor.gif[/img]

Моя тендітна свічечко, тремти,
Розсіюй чад скорботної печалі...
Рясніють перекошені хрести,
Як свідки мовчазні сумних реалій.

О, скільки їх за обрій відійшло,
Мов кануло у безпросвітній Леті...
Як упивалось ненаситне зло,
Смакуючи ядучий запах смерті!..

Вже не було із праху вороття,
Хати чужіли, мов порожні храми,
І спрагло так хотілось за життя
Хапатися промерзлими руками...

А що життя? – Украдене зерно,
Ним землю загноїли, мов тілами...
І не одне засвітиться вікно
В суботу скорбну тихими свічками.

Хіба буває в деспота межа
Жорсокості і підлого цинізму?
Як голосила зболена душа,
Бо ні́кому відспівувати тризну...

Моя тендітна свічечко, тремти...
За все усім воздасться по заслузі:
Одним судилось хлібом прорости,
А іншим – бур'яном гірким у лузі.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=538738
дата надходження 22.11.2014
дата закладки 22.11.2014

Антоніна Грицаюк

Молитва за неньку Україну

Мов чорний лебідь ніч кружляє,
Чатує в мене за вікном,
А з неба місяць позирає,
А я молюся перед сном.

Благаю в Бога спокій всім,
Не для війни дітей ростили,
Хай мир іде у кожен дім,
Щоб діти з ляку не тремтіли.

Хай сонце рано усміхнеться,
Тим, хто в окопах вартував,
Хай ворог лютий схаменеться,
Щоб кляті «гради» не пускав.

Почуй мене, Свята Маріє,
Блаженна між всіма святими,
На мир велика в нас надія,
Пошли здоров’я, розум, сили.

Давно ніч землю сповила,
Ген десь там світять ліхтарі,
Благала слізно як могла,
Пошли нам, Боже, ці дари.

Не забувай також про тих,
Хто в Твоє царство відійшов,
Зігрій любов’ю їх усіх,
Щоб кожен спокій лиш знайшов.

http://antonina.in.ua/index.php/pro-zhittya/854-molitva-za-nenku-ukrajinu.html

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=538694
дата надходження 22.11.2014
дата закладки 22.11.2014

ptaha

Маестро

Він був сусідом вельми непомітним:
Не човгав, не сварився, не кричав.
Він ноти брав і щось під ніс мугикав,
Писав, і креслив, знов і знов писав.

Тоді тікав до саду, поміж трави,
Шукать якусь гармонію і лад.
Він слухав вітер, пив, мов роси, каву,
Мажор з мінором шикував у ряд.

Втомившись, повертався до оселі,
Вдягавсь у фрак, і скрипку брав до рук,
І вів смичком свій перший звук веселий –
І завмирав у захваті весь луг.

Він був сусідом вельми непомітним,
Звичайним довговусим цвіркуном,
Але його мелодія тендітна
Весь світ розфарбувала за вікном.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=536012
дата надходження 10.11.2014
дата закладки 17.11.2014

Юрій Вакула

Измените слова.

«Измените слова – и изменится мир…».
(фраза из Интернета).

Юрий Вакула. Измените слова.

Измените слова – и изменится мир,
Окружающий вас днём и ночью,
Измените общение в стенах квартир,
И возврата никто не захочет.

Всё зависит от слов, что и как говорим –
В поле, дома ли или в трамвае,
Иногда мы не ведаем, что мы творим,
Злые мысли в наш мир выпуская.

Уберите жестокие, злые слова
Насовсем и как можно скорее –
И не будет кружиться от бед голова,
И вокруг станут люди добрее!

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=537321
дата надходження 16.11.2014
дата закладки 16.11.2014

Юрій Вакула

Рідна мова.

Рідна мова, для нас ти єдина,
Як у горах струмочки – дзвінка,
В ній природа й краса України,
Якщо треба – сувора й стрімка.

Попри всі ворогів намагання –
Не забудемо мову свою,
І слова про зізнання в коханні,
І команди військові в бою.

Знає хай про це кожна людина,
Про це пісня лунає, пливе:
В світі доти живе Україна
Доки мова чудова живе!

Я повторюю знову і знову:
«Мова наша – не просто слова,
Рідна мова – країни основа,
Доки є – Україна жива!».

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=537322
дата надходження 16.11.2014
дата закладки 16.11.2014

Юрій Цюрик

Назад нічого вже не повернути…

Назад нічого вже не повернути:
Ні почуттів, ні щастя, ні любові…
І вже мені тебе не пригорнути;
Не зазирнути в очі волошкові…

Без сумніву, ми свій зробили вибір;
Хтозна, чи не взаємна то поразка…
Та за твою любов кажу: «спасибі»;
Ти ж про мою не забувай, будь ласка…

А все ж болить… Несила повернути:
Ні пристрасних обіймів, ні любові…
І вже мені тебе не пригорнути;
Не зазирнути в очі волошкові…

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=536584
дата надходження 13.11.2014
дата закладки 13.11.2014

Надія Таршин

Знов завмерли усі у чеканні…

Знов завмерли усі у чеканні –
Чи зупиниться Каїн, чи ні?
Гинуть діти у муках, стражданні
У небачено-підлій війні.

-Зупинися ти, Каїне, клятий,
Чи тобі іще мало смертей?
Ти не зможеш нас розіп’яти
І розплата прийде за дітей.

За скалічені ноги і руки,
За обірване юне життя,
За усі наші сльози і муки…
Ти заплатиш за кожне дитя.

Ну, а ви – біомаса покірна,
Що була колись – руський народ
Підла роль у війні цій безмірна…
Що від страху заціпило рот?

Біснуватий вершить вашу долю,
Накликає ганьбу на вас, гнів.
Ми воюємо нині за волю,
А за що ви кладете синів?

17.10.2014р Надія Таршин

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=536536
дата надходження 12.11.2014
дата закладки 12.11.2014

горлиця

Вірші запроданців!

Мелькають тут і там вірші “підніжок”
Так хочуть доказать московську суть,
Вишукують брехню совєтських книжок,
Нема Вкраїни! Нема її й не буть!

Коли ви вже ,перевертні, минетесь!
Вже цілий світ сміється ! Хто ви є?
Украли назву Русі і товчетесь
В своїм болоті суздальщини! Цабе!

Прилізли ,покидьки, на землю України,
Культуру матюків, нам пхаєте в лице,
Плюєте в очі, лишаєте руїни,
Ще й кричите, що бач, вас б`єть за це!

А не пішли б ви там... -де рак зимує!
Або в тепліше... - місце Сатани!
І не пишіть пашквілі, хто почує?
Без мозку, честі, вперті барани!

( раби, підніжки, грязь Москви- Шевченко)

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=535318
дата надходження 07.11.2014
дата закладки 07.11.2014

Кошкина

Та біси вірять теж у Бога…

Ранковий і холодний чай,
та хоч бери, та віддавай
тому,хто тільки що дзвонив,
про манікюр свій говорив,
бо не підходить колір їх,
до цих сережок золотих
і кішка кольором не та-
порода дуже все ж проста.

Набридло слухати ниття,
про стан поганого життя
і співчувати тільки тим,
хто хворий, або ще й дурний;
трава зелена - це народ,
читати любить сотні од,
а квіти - слава між людьми,
трава зів'яла - цвіт як сни.

Мені плювати чому й хто,
купує дороге пальто
і часто хвалять тих одних,-
у кого безліч золотих;
ми вихваляємо не тих
і все шукаємо утіх,
та біси вірять теж у Бога..
Але ж яка у них,- дорога?

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=533451
дата надходження 30.10.2014
дата закладки 30.10.2014

Любов Ігнатова

Моє безсоння

Вже гойдає небо на долонях
Розсипи перлинових зірок...
В шибку зазира моє безсоння,
Сни змотавши у тугий клубок...

Відчиню кватирку -хай заходить...
Колючіє морозцем ця ніч ;
І вітрисько водить хороводи ,
Розсипає осінь врізнобіч...

Вип'єм чаю із моїм безсонням -
Хай зігріє душу і слова...
Запульсує тихо в моїх скронях
Пісня ночі давня, вікова;

Безліч нерозпізнаних галактик...
Безліч нерозтрачених питань...
І паперу невеликий клаптик -
Пристань моїх мрій і сподівань...

І безсоння зазира у вічі
Поглядом довірливого пса :
Йти у холод вже страшніше вдвічі-
З тЕмінню зустрітись сам на сам...

Не жену: удвох нам веселіше...
Хай мене за руку потрима...
І сплететься у новому вірші
Я, моє безсоння і зима...

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=532946
дата надходження 28.10.2014
дата закладки 28.10.2014

Зоя Іванівна

Сон наяву

Літа біжать. Літа минають.
Усе зникає, як вода.
Лишень стежинка до матусі
Завжди жива, завжди свята.

Спливає в пам’яті обличчя,
Синіють очі-озірця,
І пісня мамина журлива
Зі мною буде до кінця.

Сон наяву

Мені в цю ніч наснилась моя мама
З букетом чорнобривців у руці,
Вона ішла стежиною до хати
І усмішка сіяла на лиці.
Вставай, маленька доню, подивися,
Вже сонце в наші вікна зазира,
І жайворонок в небі наспівався,
Гусей до ставу виганять пора.
Мамусю, мамо! Я ще трішки, трішки…
Ти квіти поклади мені в постіль,
Я так люблю їх запах неповторний,
Куди ж ти, мамо?
Куди ж ти віддаляєшся у тінь?

Мамо, мамо… Пуста, порожня хата.
Ти де? Ти ж тільки-тільки поруч тут була?!
Дивлюся я і не прийду до тями –
Ти ж чорнобривців ось мені дала.
Мамусю! мамо!?

(«Стежинка до матері» З.Г.)
14 вересня

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=523365
дата надходження 14.09.2014
дата закладки 23.10.2014

Віталій Назарук

РИДАЄ ОСІНЬ

Темніє світ, хоч вже на сході сонце
І дощ січе по сірому вікні…
Синички перші - наче незнайомці,
Шукають затишку на біленій стіні.

Пусті дерева, вже без позолоти,
Лише червона горобина у дворі,
Не чути меду, бо закриті соти,
Мовчать і дишуть зверху димарі.

Ледь сад шумить і тулиться до плота,
Що терном засинів у осені…
І хризантеми - холодів красоти,
Прокинулись, немов були у сні.

Зібрався дощ надалі лити й лити,
Темніє небо певно не дарма
Щоб всі печалі, що були - їх змити…
Ридає осінь, що прийде зима.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=531201
дата надходження 20.10.2014
дата закладки 20.10.2014

Ніла Волкова

Осіння елегія

Довго сяяло «бабине літо»,
Забарились холодні дощі.
Ще яскравих шипшин самоцвіти
Аж горять на зеленім кущі.

Та зненацька, морозець ударив,
І дерева до сну роздяглись,
На газонах, стежках, тротуарах,
Наче килим пухкий простеливсь.

Лиш тополі в сріблястому листі –
Літні сукні їм скинути жаль,
А зима десь далеко за містом
Білосніжну дов’язує шаль.

Спочиває натомлений вітер –
Скільки ж можна це листя мести?
Осінь в жовтих конвертах по світу
Розсилає прощальні листи.

2013

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=530466
дата надходження 17.10.2014
дата закладки 17.10.2014

Радченко

Мамі

А у мене, Мамо, День народження сьогодні,
В зиму з осені я непомітно, тихо йду.
Вже штовхають в спину злі вітри й холодні
І назад стежини я ніколи не знайду,

Бо з народження дано пройти свої дороги,
Завершаючи їх у зимові холоди.
Не в природу, а в життя зима приходить
І заносить снігом на моїх стежках сліди.

Мамо, з часом пам"яті вино стає терпкішим
І усе частіше я пригублюю його.
З кожним днем мій час біжить чимдуж скоріше
І не вистача все більш мені тепла твого.

А сьогодні, в День народження, до тебе, Мамо,
Я звертаюся з подякою за все-за все.
За терпіння, а його було не мало,
За любов, яка в онуках й правнуках живе.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=499412
дата надходження 16.05.2014
дата закладки 17.10.2014

Lana P.

РОЗШУКАЮ ВОДОГРАЇ…

Розшукаю водограї
Зі свяченої води,
У калиновому краї
Ними орошу сліди.

Не сумуйте, сині гори,
Не засмучуйте ліси,
Ляжуть краплі на узори
З життєдайної роси.

Хай підживлять в розмаїтті
Всю мозаїку думок,
Замережать шлях у цвіті
До коханого в садок.

Лине пісня понад плаєм,
Плаче серденько моє.
Та сопілка душу крає,
Коли милий виграє... 10.10.14

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=530012
дата надходження 15.10.2014
дата закладки 15.10.2014

Віталій Назарук

МОЛИТВИ ОСЕНІ

Поліська осінь береже кохання,
Мавки лишають сльози і сліди,
Пахне болото свіже спозаранку,
Що засмоктало осені меди.

Шугають хмари в небі волошковім,
Схололи роси і застиг туман…
І перший промінь у красі ранковій.
Несе у серце вранішній дурман.

Співає осінь… Вже сливки дозріли
І рвуться нові догори хліба,
І в небі перші зірочки злетіли,
Але постійна на душі журба.

Стомилось щастя, лише сяйво сонця -
Єдине і навік - одне на всіх,
Ще заглядає в вимите віконце,
Лягає ласкою від долі на поріг.

А золота все більшає в природі
І шурхіт під ногами від листви,
Приймем дарунки – сумувати годі…
За щедрість відішлемо молитви…

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=525009
дата надходження 22.09.2014
дата закладки 22.09.2014

Наталя Хаммоуда

СНИ.

Коли одна, поміж чужих людей,
Нікого поруч, як билина в полі,
Я часто згадую той дивний день,
Коли так ніжно пахла матіола.

Як ми малі бродили по росі,
Були щасливі, і такі веселі,
В думках не було ні турбот, ні бід,
Життя несло нас, наче каруселі...

Уже давно не діти ми самі,
Уже нас діти кличуть : "мамо" й "тату",
Та в снах я бачу квіти у росі,
І в білім цвіті вишні нашу хату.

Приснилась мама, зовсім молода,
І тато, хоч і старший виглядає,
Злетіли дивні роки, як вода,
І їх давно уже в живих немає.

Тепер лиш повертаються у сни,
Ті мальви, що цвіли навколо хати.
А я б хотіла, щоб жили вони,
Ті найдоржчі люди-мама й тато.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=445300
дата надходження 25.08.2013
дата закладки 21.09.2014

Ніла Волкова

Бабусини страждання

Маєтки амбітні
з високими мурами
Вражають елітною
архітектурою.
Між ними вціліла
маленька хатинка
І там зажурилась
старіюча жінка.
У темній хатині
сидить в самотині.
Не видно з віконця
за мурами сонця.
Ще й грушу спиляли,
велику, крислату,
Бо їм заважала
той мур мурувати.
Стрекочуть прокляті
газонокосилки…
А де ж випасати
їй кізоньку Мілку?
Вона прибирала
колись ті хороми,
Та не помічала
ладу в тому домі.
Бо доки в машині
господар ганяє,
З коханцем дружина
коньяк попиває.
Щоб стомлена бабця
побільше мовчала,
Їй стоптані капці
не раз дарувала.
Та ще й наїжджають
круті та багаті,
І вже виживають
із рідної хати.
Садибу їм треба:
- скоріш, продавай!
Сама ж хоч на небо,
хоч в пекло, хоч в рай.
Не дивляться очі
на пики пихаті,
І плаче щоночі:
- куди їй тікати?
А рідних – нікого.
Старенька схилилась,
На древню ікону
до ранку молилась.

2011

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=523751
дата надходження 16.09.2014
дата закладки 17.09.2014

Олександр Шевченко

Чорна вишиванка

Десять років горіла земля у людей під ногами,
Десять років стогнала земля від ворожих чобіт,
Десять років карпатське село вже не спало ночами,
Десять років чекало синів своїх біля воріт.
Кожен день за селом у лісах скреготять автомати,
Кожен день умивається ранок в гарячій крові,
А холодної темної ночі до нашої хати
Принесли́ молодого хлопчину брати лісові.

А, коли партизана Карпати покликали сині,
І, коли вже, нарешті, настав розлучатися час,
Він сорочку свою позоставив на пам'ять дівчи́ні, –
«Нехай носить твій син і нехай пам’ятає про нас».
Довго-довго лежала сорочка у маминій скрині,
Довго-довго чекала пошани й людського тепла,
І, нарешті, настала пора, – я вдягнув її нині,
По щоці у матусі тихенька сльоза потекла…
І в душі зазвучали ніколи не чувані струни,
І сама мимоволі розпрямилась гордо спина́,
Що б не сталось зі мною, і де би у світі не був я,
Передам ту сорочку онукам своїм і синам.
Чорна-чорна була́ та сорочка, чорніша від ночі,
Чорна-чорна, як смерть, чорна-чорна, як свіжа рілля,
Чорна-чорна була́ та сорочка, як хлопцеві очі,
Чорна-чорна була́, як моя українська земля.

8.08.1990

Пісня "Чорна вишиванка"
http://www.youtube.com/watch?v=caE-cgBUDT4

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=523961
дата надходження 17.09.2014
дата закладки 17.09.2014

Н-А-Д-І-Я

Іноді лиш важко на душі…

Осінь дуже схожа так на жінку:
Чарівна, барвиста, непроста.
Часто сумовитого відтінку.
І на нас зажуру навіва.
Просто у права вступить вдалося.
Як цариця, зайняла престол.
Розпустила золоте волосся.
Для принади - білий ореол.
Ніжне плаття одягла з туманів,
Буси із коралових плодів.
Тихо йшла доріжкою з каштанів.
З листя вітер килимок стелив.
Своїм друзям всі відкрила двері.
Запустила каверзні вітри,
Що літати полюбляють в скверах,
Наганяють хмари дощові.
Жаль, що сад не повниться піснями:
Відлетіли птАхи голосні.
Літом же співали до нестями!
Десь чужину радують пісні.
Все ж люблю тебе я, мила осінь!
Набридають інколи дощі.
Тільки не сумую, як ти, зовсім,
Іноді лиш важко на душі...

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=523839
дата надходження 16.09.2014
дата закладки 16.09.2014

Ніла Волкова

Непростое родство

Мы чужие, далёкие, разные –
Две стихии: воды и огня!
Отчего же слова Ваши праздные
Задевают и ранят меня?

Вы другими всегда увлекаетесь,
Я – с другим и приду, и уйду…
Почему же тогда получается,
Что как будто, невольно Вас жду?

Вы садитесь с усталой небрежностью,
Почему-то, от всех в стороне…
Отчего же щемящею нежностью
Отзывается что- то во мне?

Интересна загадка мне эта:
Что такое влечёт меня к Вам?
Интеллект или сердце поэта,
Или жалость к больным старикам?

Может быть, Вы с тоской неприятною
Наблюдаете тоже за мной?
Я кажусь Вам не очень понятною,
И капризной, и резкой, и злой.

Никогда ничего там не свяжется,
Где амбиций царит торжество…
Только время от времени скажется
Наших душ непростое родство!

2012

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=523556
дата надходження 15.09.2014
дата закладки 15.09.2014

Сокольник

Байка про Скнару. Актуальненька така

Що ж то таке, що я в біса Байкар?
Був би Кондитер, чи-то Перукар...
Ні. БайкарЕм я ще стану в пригоді-
Вам щось цікаве скажу при нагоді.
........... .......... ...........
Жив собі Скнара. Оце якось раз
Гроші, що він так задовго припас,
Взяв, та й у землю поглибше зарив-
Так-от надійніше буде! Та стрів
Якось те місце Пронира один.
Тут же все вирив, та й втік з тим усим.
Скнара у розпачі- все, що було,
Так несподівано в мить загуло...
Скнарі сердешному кажуть- мерщій
Жменю каміння в те ж місце зарий.
Соплі утри, та й надалі всміхайся.
Грішми ж ти також не користувався!
........... ........... ..........
Що, Українцю? Нелегко тепер?
Ворог триклятий до стінки припер?
Поки, задурений, їв своє сало,
В хаті всі гроші, ще й зброю покрали.
Ти Незалежність отримав умить.
Тільки от зараз ти зміг оцінить
Як її важко утримать. Цінуй!
Зуби сціпи, й Україну рятуй.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=523311
дата надходження 14.09.2014
дата закладки 14.09.2014

Бойчук Роман

ДОНЬКА УКРАЇНИ (Дитяча. Музика Михайла Герца)

[b][i]Слова - Романа Бойчука
Музика - Михайла Герца[/i][/b]

І.
Натягнули свої струни жита колосочки,
Грає вітер на тих струнах і дзвенять дзвіночки.
Одягну свою найкращу вишиту сорочку
Й затанцюю в зелен травах у своїм садочку.

Приспів:
Затанцюю й заспіваю пісню про Вкраїну,
Хай летить на крилах вітру мова солов‘їна;
В три ряди зроблю намисто із ягід калини…
Свого краю я дитина й донька України.

ІІ.
В серці тьохкає: над морем ластівка в гніздечку…
На мізинчика надіну із Криму колечко
І зведу над головою, наче в арку, руки…
Схід і Захід – завжди разом, як слова і звуки.

Приспів:
Затанцюю й заспіваю пісню про Вкраїну,
Хай летить на крилах вітру мова солов‘їна;
В три ряди зроблю намисто із ягід калини…
Свого краю я дитина й донька України.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=522525
дата надходження 10.09.2014
дата закладки 10.09.2014

Ніла Волкова

Реквієм коханню

Ми в холодному смутку зустрілись,
Запалили кохання вогонь,
Та в одній лиш душі розгорілось,
Грівся ти біля щастя мого.

Відпалало багаття і згасло,
Не освітлює більше життя.
Полонезом, сумним і прекрасним,
Ще відлунюють десь почуття.

Намагався вогонь оживити,
Говорив поетично, як міг,
Та слова, наче висохлі квіти,
З мертвим шелестом впали до ніг.

Мою душу, мов пташку замерзлу,
Ти живим почуттям не зігрів...
Замість ніжних надій полонезу,
Плаче реквієм буйних вітрів!

2012

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=521114
дата надходження 03.09.2014
дата закладки 08.09.2014

Ніла Волкова

Упасти зорею…

Доплело павутини
Десь у затишку «бабине літо»,
Перукарочка-осінь
Буйним кленам фарбує чуби.
Гордовиті жоржини
Кольорами по вінця налиті,
А березі у коси
Заплелися іскринки журби.

Із якої причини
Поринаю у тихі печалі?
Не повернеться знову
Почуттів осяйна висота.
Потече тихоплинно
У холодні, сивіючі далі
Без тепла і любові
Невблаганна, гірка самота...

Не уміла ніколи
У сумній безпорадності жити.
Не впадала душею
В летаргійний дурман забуття.
Я хотіла би, доле,
Спалахнути у «бабинім літі»
І упасти зорею
У святу таїну Небуття!

2013

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=521546
дата надходження 05.09.2014
дата закладки 08.09.2014

Людмила Васильєва (Лєгостаєва)

Осіння туга

Приходять болючі звістки,
І знов хтось впаде без сил…
Все довше і довше списки
Загублених душ і тіл.

А осінь пряде павутиння,
На вітах старих осик,
Та сонце своїм промінням
Не може зігріти всіх.

Повільно та непомітно
Спливає по річці час,
І листя дерев тендітне
Палає свічками в нас.

Звикаємо вже до болі,
Звикаємо до смертей,
Рясніють могили в полі
Героїв – чиїсь дітей.

Оплаче їх осінь дощами,
Затужать сумні вітри,
Калина й бузок кущами
Обіймуться мов брати.

І хоч укриють тумани
Від світу сліди війни,
На скронях чиєїсь мами
Не зменшає сивини.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=521936
дата надходження 07.09.2014
дата закладки 07.09.2014

Любов Казмірчук

Змішався дощ з жасминовим цілунком

Змішався дощ з жасминовим цілунком,
Моя печаль пішла кудись у світ…
Ти мене вабиш ніжності дарунком
Віддавши все що є – кохання цвіт…
Його я берегтиму й обіцяю -
Усе моє – давно тобі однім належить …
Беру собі взамін краплину раю
В твоїх очах, який мене бентежить))

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=521779
дата надходження 06.09.2014
дата закладки 06.09.2014

Любов Ігнатова

Спасибі друзям і рідні за привітання

Мої хороші, сонячні і світлі,
Я вас люблю і дякую усім
За те, що ви теплом в мені розквітли,
Зростили сонце в серденьку моїм!!!!

Я кожному із вас бажаю щиро
Любові, щастя і безмежних благ,
Здоров'я, злагоди з собою й миру,
Не втратити душевних рівноваг!!!

Я вас люблю, і завжди разом з вами
Де б не була я, де б ви не були;
Щоразу обіймаю вас думками ,
І хочу захистити від імли...

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=511401
дата надходження 14.07.2014
дата закладки 05.09.2014

Любов Ігнатова

Поговори зі мною…

Не дай моїй мушлі закритися знову,
Не дай потонути у світі ілюзій -
Почни щиросердну і дружню розмову
Про пташку, про квітку, калину у лузі .

Давай ми з тобою про все поговорим:
Про місяць і зорі, метелика крила,
Про тепле і лагідно -сонячне море,
Про Грея, Ассоль і червоні вітрила...

Давай вип'єм кави під музику слова,
А, хочеш,- скуштуєм солодкої вати?
Я, навіть, про біль говорити готова...
Ти тільки не дай мені знов замовчати...

Не дай мені в себе сховатися знову....
Не дай відректися надовго від віршів...
Ти ж знаєш: страшним є несказане слово,
Та Муза, розп'ята мовчанням, - ще гірше...

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=513611
дата надходження 26.07.2014
дата закладки 05.09.2014

Т. Василько

Пiд звуки зоряних мелодiй

Пiд звуки зоряних мелодiй
твої вуста я цiлував,
у зір-очей ясних полоні,
о, як безтямно я кохав!

Відквітли в долах черемшини,
вже стигнуть яблука в саду,
а я щодня i щохвилини
до тебе в молодiсть iду.

Я вiддаю все без вагання
за карi очi, за вуста,
за ніжно-зоряне кохання
в мої розважливі літа!

Створено (весна 1986, м. Львів), 1,2. 01. 1987 року, смт. Брошнів ( Івано-Франківщина).

Опубліковано: 1. Калинове вино. Львів: "Плай", 2005. 96 с. - С. 46;
2. Поезія натхненна жінкою (Збірка віршів). – Київ: «Дніпро», 2016. 240 с.– С. 84.

[i]Музика Семена Карпи[/i]

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=521498
дата надходження 04.09.2014
дата закладки 05.09.2014

Юрій Цюрик

Мереживом літ вкрилось ніжне обличчя твоє…

Мереживом літ вкрилось ніжне обличчя твоє;
В куточках очей усміхаються «гусячі лапки»…
Ти – щастя безмежне, ти – море безкрайнє моє;
Жага почуттів, мій роман до останньої крапки…

Джерельний потік, у який я з любов’ю ввійшов,
Рапсодія звуків, що нею я марив щоночі…
Який я щасливий, що в грішному світі знайшов
Цнотливі вуста і небесно замріяні очі…

Осіннім теплом ти торкаєшся мого чола;
Вуста – вогняні, а в очах – зачарована просинь…
Під ранок покриє росу світанкова імла,
Ми в ніжних обіймах зустрінемо сонячну осінь…

Мереживом літ вкрилось личко тендітне твоє;
В куточках очей засоромились «гусячі лапки»…
Ти – щастя безмежне, ти – море бурхливе моє,
Мій шквал почуттів, мій роман до останньої крапки…

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=521405
дата надходження 04.09.2014
дата закладки 04.09.2014

горлиця

ГОСПОДНЯ ВОЛЯ!

Стихає ліс, лиш чути шелест листя,
Один за одним падають до ніг,
Тривожний клич поміж дерев рознісся,
Що смерть несе холодний свій батіг!

Летять листочки йдуть ,зі свого “дому”,
Гілки махають навздогін “пращай” ,
Їх вітер понесе в даль невідому,
З туги счорніють, не вернуться в рай!

Поснуть дерева, їх покрова біла-
Закутає, затримає тепло,
Щоб голубінь весною знову сіла,
Щоб все навкруг буяло і цвіло!

І нове листя зашумить красою,
Проснеться ліс у співі солов`їв,
Окроплене все Божою росою,
Освятить й наш батьківський дім!

Не буде більше сліз! Господня воля,
Завершить всі накреслені діла,
Повернеться весна, бо наша доля,
Всевишнім нам дарована була!

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=521416
дата надходження 04.09.2014
дата закладки 04.09.2014

Іра Сон

Мурка

Им не до неё… Собрали в спешке
Ценности и минимум вещей.
Дышит гарью город опустевший –
Город, превратившийся в мишень.

Смерть пришла сюда не понарошку -
Смерть заносит огненную плеть...
Взрывы, кровь… Кого волнует кошка?
Тут самим бы как-то уцелеть.

Поезд переполнен до отказа.
Слёзы. Стоны. Ненависть и злость.
(Танками по судьбам прёт зараза -
Мерзкая война. Но им – «свезло»)

Вдруг метнулась тощая фигурка
И застыла свечкой у окна:
«Мама, папа! Там осталась Мурка!
Мамочка, она совсем одна!»

Горе умножается стократно.
Мать отводит влажные глаза:
«Мы вернёмся, солнышко, обратно»…
(Правду не решается сказать)

***
Снится малышу седая кошка,
С ней ему тепло и так легко…
А в сыром подвале, под бомбёжкой,
Мурке снится дом. И молоко.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=521307
дата надходження 04.09.2014
дата закладки 04.09.2014

Ірина Лівобережна

Передосеннее. Передосіннє

Клубочком дыма на пурпурно-красном
В тумане – солнце. Блёклая листва…
Опять всё – мимо… Верилось напрасно…
За ветви не цепляются слова…

Уже всё смутно… Бродят полутени…
Прощаясь, август маревом дрожит…
Так близко осень подошла к владеньям,
Но не коснулась холодом души…

************************
Клубами диму з пу́рпуром червоним
В тумані – сонце. Віти – як канва…
У серпня не зігрітися в долонях.
За листя – не чіпляються слова…

В примарних далях розляглися тіні…
Вже недалеко холодом – в мені…
То вересень торкається осіннім
Листком в останні смарагдо́ві дні…

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=520048
дата надходження 28.08.2014
дата закладки 28.08.2014

Наталя Боднарук

Пробігло літо.

Пробігло літо.
Як життя проходить...
Село... Робота
у полях кипить.

Вже майже осінь
по садочку бродить.
І думає, а що б
позолотить.

Турботи, метушня,
сільське дозвілля.
З городу в хату,
з хати у город.

І відпочинку час
летить, як пір'я.
Скінчилось літо,
швидко пронеслось.

І осінь - чарівниця
наступає,
на п'яти серпню
заграє дощем.

В садочках яблуні
і сливи поливає,
рясним і теплим,
золотим дощем.

15.08.14р.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=519802
дата надходження 27.08.2014
дата закладки 27.08.2014

Віктор Погуляй

Стурбована ООН і весь ЄС

Стурбована ООН
і весь Євросоюз,
Що карлик-мудозвон
В Донбасі в нас загруз,
Бо,думав, після Криму
Відріже у нас схід,
ЄС купить грошима
Такий от, брат, гамбіт...

Стурбовані, їм шкода…
І це все не з проста,
Про гроші і угоди,
Але не про Христа...

Ще стурбувались більше,
Коли пішла війна:
«Містралі» у Парижі
Готують для Пуйла,
А німці в Бундесвері -
Шикарний полігон,
ЄС - як на панелі,
А з ними і ООН!

Вже гинуть люди сотнями,
Європа ж: «Бла-бла-бла»,
Бо санкції ж, як сходинки,
Відріжуть від бабла…
Тому й заборонили
Десяткам трьом чинуш
Купляти в них квартири
Та їздить в «Мулен Руж»...

А Україні віриться,
Що захід вже ось-ось
Хоч допоможе біженцям
Та знову не збулось...
Лише одна стурбованість
Та гасла «Миру – мир!»,
Щоб виборцям сподобатись,
Кидали все в ефір...

Тому лиш самотужки
АТО б’є ворогів,
Зніма з дебілів стружку,
З, так названих, братів,
А тих в рефрижератори
Й навалом на Москву,
Коли в головах вата їх -
Отримуйте «братву»...

Та ось ординські «Буки»
З Малайзії літак
Поцілили, бач, суки,
І це був їх «косяк»!
Тепер уся Європа
Стурбована всерйоз!
І санкції, як з торби,
Отримав дід мороз...

Мораль цієї пісні
Для всіх дуже проста:
Бувають несумісні
Бабло і доброта...
Коли ти вже стурбований
Тоді – допомагай,
Щоб зло було поховане
І вчасно – 1.2.3.(на німецькій мові)

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=518951
дата надходження 22.08.2014
дата закладки 22.08.2014

Віталій Назарук

ВОЛИНСЬКІ ТУМАНИ

Все Полісся туман заснував уночі,
Біжать хвилі в полях загадкові…
Лише зрідка, як постріл, кричать пугачі,
Виникають пейзажі казкові.

Підросли за цю ніч маслюки у сосні,
Вітер стиха лягає на трави,
А птахи мовчазні, сплять в солодкому сні,
Заколисані в сивім тумані…

Мій Волинський туман, моя диво-краса,
Стелиш рясно болото ночами…
Закриваєш часами ясні небеса
І біжиш перешитий клубками…

Бережи рідний край, моє диво – сивач,
Застели вранці зоряні роси,
Хай співають пташки і замовкне пугач,
В болотах очерет відголосить!

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=518026
дата надходження 18.08.2014
дата закладки 18.08.2014

Східний

Шкільний вальс

Останній дзвоник. Час розлуки.
Позаду іспити важкі.
Вечірній вальс і твої руки
Тремтячі, ніжні, боязкі.

Кружляє музика в потоці…
Скриплять новенькі каблучки.
Останній танець в шкільнім році,
Сьогодні фея лише ти.

Святкова сцена… Вчителі…
Усі знайомі і бажанні.
Та смутно й радісно мені…
Цей танець в нашім виконанні.

Тримає талію рука
І ти усміхнено-щаслива.
Немов би лань лісна, прудка,
Летиш зворушливо-грайливо.

Останній танець… Час розлуки…
Роки попереду стрімкі.
Ранковий вальс і твої руки
Тремтячі, ніжні, боязкі.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=517414
дата надходження 15.08.2014
дата закладки 15.08.2014

Віталій Назарук

ІДІТЬ ГЕТЬ

Тепле літо…Бої…Весь Донбас у вогні…
Урожайні поля знову плачуть…
Вже замовкли джмелі, кров лягла по землі,
Мов хліба покропила неначе…

А сини рвуться в бій, наче ті козаки,
Що колись здобували свободу…
Вже минули століття, минули роки,
Українцям нема переводу…

Ворог суне на нас, не родина, не брат,
А рашист знов сміється в обличчя,
Я живу в Україні і цьому я рад,
І добра я сусідонькам зичу!

Не чіпайте мене, в мене вільна душа,
Чисте небо над нами до скону…
Хоч між нами давно смуга долі лягла,
Ви моліться й шануйте ікону!!!

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=517184
дата надходження 14.08.2014
дата закладки 14.08.2014

Шон Маклех

Діти Дубліна. Вулиці.

«Пиши в темноті,
Де живуть тільки тіні.
Від полярного сяйва
Не чекай осяяння…»
(Шеймас Гіні)

Діти старого Дубліна:
Я теж колись з вами босоногими
Жив у країнах ліхтарних
Жовтого світла містовечора,
У часи не дуже електричні,
Бавився в буття казкове,
Світ міряв провулками і під’їздами,
Двір між кам’яницями вікторіанськми
Бачив Галактикою поснулою,
Гадав, що завтра буде через тисячоліття,
Рік уявляв вічністю,
Цукерку мрією,
А дерев’яного паровозика
Таємницею таємниць і сенсом буття.
Всі люди здавались добрими,
Всі казки правдою,
Всі годинники таємничими,
А батьки вічними:
Бо думалось,
Що дитинство не закінчиться,
Бо до юності ще безодня часу,
А місто це просто колодязь,
Де люди звикли діставати відрами
Свої маленькі й великі радості.
Вулиці були затишними,
А коти мурчиками.
Де ж той клубок закотився,
З якого бабуся в’язала мені
Не светр – долю –
Ірландця дивакуватого…

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=514326
дата надходження 29.07.2014
дата закладки 29.07.2014

Чеширський котик

Можливість дається лиш тим, хто мріє…

Можливість дається лиш тим, хто мріє,
Яскравими барвами світу радіє.
Задумливим голосом тихо шепоче,
Про квіти, про сонце, про зоряні ночі.

Натхнення дається лиш тим, хто любить,
Хто віри і правди у долі не згубить.
Хто світло несе у тепленьких долонях
І тим, в кого серце не гине в погоні.

А чудо дається лиш тим, хто вірить
У мрію, любов і що їх не покинуть.
Бодай на хвилинку подивиться в очі,
І посмішка погляд ласкавий лоскоче.

Цей світ, ніби сонячна чудо-жарптиця
Дивує і манить, душею іскриться.
Його подарунки лиш той обіймає,
Хто подих і світло душею приймає…

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=510739
дата надходження 11.07.2014
дата закладки 11.07.2014

Наталя Боднарук

Вже осінь!

Вже осінь!
Стільки часу пролетіло...
Легенько скроні покриває сивина
Але душа, чомусь помолоділа
Не хоче з зрілістю миритися вона.
Летять роки!
Дорослі діти стали
І роблять ті ж юнацькі помилки,
Які ще ми, мабуть,
Не всі повиправляли.
Лишились спогади!
Про школу,юність
І про кохання ранені сліди,
Чомусь в житті не завсім, як у казці,
А все буває надто навпаки.
Життя проходить!
Мов нестримні річки хвилі.
Біжить і не вернути вже назад.
Лиш тільки спогади у серці залишились
Про тих, кого не верниш вже до нас.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=507863
дата надходження 27.06.2014
дата закладки 02.07.2014

Лео Нардо

ДР телеканала „Россия24”.

С восьмилетием, ЛОЖЬ! Год от года ты всё хорошеешь,
на казённых деньгах подбородков капеллу растишь...
Только, памятью, что-то, своей безупречной стареешь:
о библейских законах напомнят - стыдливо молчишь.

Лжесвидетельство - грех! Разверни Книгу Книг, через силу,
там указано это, не бойся Заветы прочесть!
Черный цвет, как бы не был тебе он привычным и милым,
Назови таки чёрным, сочти за великую честь!

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=508774
дата надходження 02.07.2014
дата закладки 02.07.2014

ГАЛИНА ПОЛИЩУК (ЯРМУЛЬСКАЯ)

МАМА

Звонила мама дочке дорогой...
-Хочу я дочь, поговорить с тобой.
Услышать голос я хочу родной,
Давно я дочь, не виделась с тобой.
-Ох, мама-мама, отвечала дочь,
-Зачем звонишь и тратишь время зря.
Я на работе, ведь у меня дела,
Ну извини меня, прости меня.
А мать расстроилась и села у окна,
Несчастная все слезы пролила.
-Ведь я жила, и не спала ради тебя,
Зачем ты дочь так больно ранила меня.
Прости меня, родная дочь, прости,
За то, что не могу тебе сказать.
Ты больше не услышишь мой звонок,
И больше не увидишь ты меня.
А мать старушка сидя у окна,
Все вспоминает, как она жила.
Зачем тогда я жизнь свою жила,
Зачем тебя на свет я родила?
Ох дети, дети, жестокие сердца,
Не вас ли мать родная родила.
А кто поил, кормил, учил и одевал?
Ведь вы забыли кто за вас страдал.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=495653
дата надходження 29.04.2014
дата закладки 01.07.2014

Лариса Журенкова

Я зорею впаду в долоні

Більше спокій я твій не порушу,
Заберу почуття зсиротілі.
Буду гоїти зболену душу
І зализувать рани на тілі.

Я уже не повірю фортуні,
Що ми будемо разом з тобою.
Щоб на серці не лопнули струни,
Я проллюся на трави росою.

Ти проснешся, від сліз солоний,
І подивишся високо в небо:
Я зорею впаду в долоні,
Щоб хоч раз доторкнутись до тебе...

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=508515
дата надходження 01.07.2014
дата закладки 01.07.2014

Яся Сингаєвська

Ховається рай там де сосни торкаються неба

Ховається рай там де сосни торкаються неба
Де тулиться спокій до вмитих дощами долонь
Розхитує вітер одвічно зажурені верби
і смутно стихає у зелені сплутаних крон

А ранок розтане в мережках сп'янілого червня
Хвилиною втрапить до вічності наших світів
Ти мрією блиснеш із хащі болючого терну
І сіллю осядеш у схроні моєї душі

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=505395
дата надходження 15.06.2014
дата закладки 27.06.2014

Яся Сингаєвська

Лавандовий туман

На плечі ліг лавандовий туман
Проймають пальці зледенілі роси
а ти ступаєш втомлений і босий
стернею слів і випалених трав

Вростає місяць у твої сліди
Міліє подих у загравах літа
Тремка надія спогадом зігріта
гойдається на відстані руки

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=507659
дата надходження 27.06.2014
дата закладки 27.06.2014

Людмила Васильєва (Лєгостаєва)

Ти краще почитай мої вірші

́ Моєму критику з сусідньої держави..

Ти краще почитай мої вірші,
А потім ви́ріши, хто я така і звідки.
В мені живе мого народу спів,
І витвори майстрів із Петриківки.

Судитимеш по відблиску зірок,
Що в строк мені запалюють свідомість.
На цій землі залишиться мій крок,
Що буде далі – долі випадковість.

Не піддавайся у полон пліток.
Все бачить Бог. Йому і карти в руки.
А ми, як той беззахисний росток,
Лякаємось то бурі, то засу́хи.

Та попри все, в душі моїй – вогонь,
Його либонь ховаю від негоди,
І кожний вірш, як голуба з долонь,
Пускаю в небо з відчуттям свободи!́́

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=507644
дата надходження 27.06.2014
дата закладки 27.06.2014

Grigory

ВИШНЕВИЙ СПОГАД

У матері в садочку вишня низько
Схилила віти до моїх плечей –
І я стою малесеньким хлопчиськом
У затінку, де сонце не пече.

Зриваю я рубінчики маленькі:
В них сонечко у кожнім виграва,
В них – теплота душі моєї неньки,
В них чую колискової слова.

Сльоза гаряча падає під ноги:
Я тут давно дитинство загубив,
Бо юність у незвідані дороги
Покликала на пошук дива з див...

Тепер стою під вишенькою нені,
Схилилися рубінчики із віт…
Листочки перешіптують зелені
Усі слова про цей дитинства світ.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=506945
дата надходження 23.06.2014
дата закладки 24.06.2014

Іванюк Ірина

Зміни себе , у першу чергу , ТИ !

Жодна революція не в змозі подолати кризові явища в суспільстві .
Лише тоді , коли кожна людина буде прагнути до власного морального вдосконалення , можливими будуть суспільне благополуччя і добробут
Л. Толстой
Усі ми звикли нарікати
на долю злу , на неталан ,
і звикли винного шукати ,
але ж шукаємо - не там !

Нам винні влада і сусіди ,
то надмір спеки , а то дощ ,
порожні відра , чорні кішки ,
а іноді - і сам Господь ...

Нам винні всі ...
І навіть трішки сумління душу не гризе .
Магнітні бурі не страшні вже ,-
а ті , що в нашій голові .

Міняєм мера й президента ,
сім'ю , державу , навіть стать ,
та поміняти своє серце
немає розуму , на жаль .

Бо якби кожен з міліонів
забув про гордість і пиху ,
забув про заздрість і захланність ,
про бруд у ліжку
й марноту ,
що серце міцно закувала
в кайдани егоїзму й зла ,-
тоді би зараз не стогнала
в безвиході твоя земля .

Й були б в нас людські президенти ,
і родичалися б брати ,
та щоб так сталося - ПРОКИНЬСЯ !
зміни себе , найперше , Т И !

2011р.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=506794
дата надходження 23.06.2014
дата закладки 23.06.2014

Сідий

ЖАРКИЙ ИЮНЬ

Плывет ковыль волной, переливаясь.
Цветут ромашки, пахнет чабрецом.
На бугорке, от лишних глаз скрываясь,
Свернулся уж пружинистым кольцом.

Воспоминанье утренней прохлады
Унёс в поля порыва ветерок.
Застыли сонно ивы у левады,
Не шелохнёт листвою тополёк.

Затихло всё, в сей час жары и зноя,
Даль маревом размыта, чуть дрожит...
И лишь река не ведая покоя
Лазурной лентой в марево бежит.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=502646
дата надходження 01.06.2014
дата закладки 02.06.2014

Крилата (Любов Пікас)

ЦВІТЕ КОНВАЛІЯ

Цвіте конвалія – так ніжно-біло-п’яно.
Голівки-дзвоники між листям мерехтять.
Скрипить верба, немов старе фортепіано.
На травах роси, наче персні, блискотять.

На карті травня день лишає свої мітки.
Цвіт душу рве. До нього оком припаду,
У ніздрі пахощі вберу, а вигляд квітки,
Як раритет, до сейфу пам’яті вкладу.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=499601
дата надходження 17.05.2014
дата закладки 17.05.2014

Ірина Лівобережна

Ти поїхав

Гримі́ло. Блискавицями вночі
Світилось небо. Ти поїхав, милий...
І ліхтарів натомлені ключі
Крізь сум дощу на колії світили...

Гудки тривожно різали пітьму.
На рейках потяг калатав шалено
Як серце, що послала вслід тому,
Хто вкрав щасливий сон колись у мене...

Потічки сліз, по рамі пливучи́,
Стікають в ніч. Вогні на видноколі...
Мовчи, душа! І ти, любов, мовчи.
Бо доля - глина на гончарнім колі.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=499332
дата надходження 16.05.2014
дата закладки 16.05.2014

Любов Ігнатова

Моє панно

Відповідь на відповідь
http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=499115
автор Serg

Єдина мить ...а скільки ïй дано
Верховним Кимось слабкості і сили?!
Сплітаю візерунчасте панно
З пір'ïн отих, що загубили крила ...

Вплітаю віршів золоті нитки,
Душі своєї і тепло, і світло ;
Роблю із пісні срібні завитки,
Щоб полотно моє душею квітло ...

Тобі дарую : хочеш - забирай!
У лютий холод хай тебе зігріє ;
Твого джерельця чистий віршограй
Відродиться і знов заструменіє ...

У післягроззі райдуга сія,
І дихається солодко і вільно ...
І навіть біль уже не дошкуля,
Коли він нами вистражданий спільно ...

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=499147
дата надходження 15.05.2014
дата закладки 15.05.2014

Serg

невиліковне…

Відповідь на
Любов Ігнатова: Болючий вірш
http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=490974

Пісенна мить... Чудова мить...
Із серця голосно у скроні стука...
Воно живе! То ж правильно болить...
І незамінна для поета мука!

Гроза... Всім бажана гроза -
Із сліз гірких пронизала старанно...
А колір рим - чудова бірюза,
Що світить небесами невблаганно...

Вірша!.. Бажає знов вірша...
Щоденні прози смутку вже дістали...
Спів серця - не сполохане пташа,
А одкровення у натхненні стале!..

Світи... Незаймані світи
Чекають в неземному ореолі...
Чи хочу разом і свідомо йти?
Та ні, - летіти у обіймах волі!

Глибин... Душевності глибин,
Без сумнівів колючих і трагічних,
Бажаю, щоб весь час - мов клин,
Що журавлями плине десь у вічність...

...на перехресті душ нема падінь,
Зректися суті просто неможливо...
Вона і є найвища височінь!
Можливо мить? Та мить така щаслива!

15.05.2014

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=499115
дата надходження 15.05.2014
дата закладки 15.05.2014

леся квіт

Феєрія зустрічі

Травень руку простягає літу
Шаленіють луки і ліси,
І купаються у дивнім сонцесвіті,
Мальви незбагненної краси.

У птахів пісні веселі стали,
Бо у гніздах підростають малюки,
Лиш зозулю щастя оминає,
Бо розкидала в світ свої гріхи.

Ген, лелеченятко крильця зводить,
Вже готується у перший свій політ,
Ластів’ятам ластівочка годить,
Щоб скоріш пізнали дивний світ.

А в саду у вишитій сорочці,
Червень карамельки розкидає,
Затуляє він кульбабкам очі,
А черешні у намисто зодягає.

Це така феєрія казкова,
Коли травень літо зустрічає,
Вся земля у струменях медових,
Небу пісню хорову співає.
15.05.14р.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=499149
дата надходження 15.05.2014
дата закладки 15.05.2014

Зоя Журавка

СЛОБОЖАНСЬКА ЗЕМЛЯ (2014)

Я не хочу, щоб Харків горів, як Донецьк.
Я не хочу, щоб люди страждали.
Я не хочу почути тужливих пісень,
Що кричать матері над синами.
Я не хочу, щоб плакали сестри й брати.
Я не хочу, щоб діти сиротами стали.
І щоб рідна моя Слобожанська земля
Під кнутами рашистів стогнала.
Я не хочу принизливо гроші просить,
Мовби всі батраками ми стали.
Я б хотіла любові вогонь запалить,
Розірвать ненависні кайдани.
Де ви генії наші? Де нації цвіт?
Як же зрадити рідну дитину?
Мовби неньку свою від біди захистіть.
Не зруйнуйте! Не зрадьте країну.

Зоя Журавка(Іванова).

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=499012
дата надходження 14.05.2014
дата закладки 15.05.2014

горлиця

Заповіт Путіна. Написав, Дмитро Куренівець

Дмитро Куренівець ( рік народження -1979)

Заповіт Путіна

Как умру, то схороните
Меня в тайном месте,
Чтоб бандеры не свершили
Надо мною мести.

Закопайте хоть в пустыне,
Чтоб не видно было
И потомки не плевали
На мою могилу.

Можно было бы, конечно,
Во дворе Лубянки,
Но боюсь, что доберутся
И свои, и янки.

Для меня небезопасно
Даже в Мавзолее
(Разве, рядом с Ким Ир Сеном
В Северной Корее...).

Если я не съем всю дозу
Крысиного яда,
Януковичу отсыпьте,
Сколько будет надо.

Обвяжите мое пузо
Колорадской лентой...
Будет помнить вся планета
Вову-президента!

Обвяжите и зажгите,
Не щадя бензина,
Чтоб я стал, как мой учитель
Средь руин Берлина.

Каждый раз, мочась в сортире,
Хорошенько сплюньте
И меня ядреным матом
Вспомнить не забудьте!

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=499029
дата надходження 14.05.2014
дата закладки 15.05.2014

Іван Звенигородський-VMD-

УКРАЇНУ ЛЮБІТЬ !!

200-років Т.Г.Шевченку!

12..05.2014 р.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=498511
дата надходження 12.05.2014
дата закладки 12.05.2014

vasyl

З ВИСТУПУ КАНДИДАТА В ПРЕЗИДЕНТИ УКРАЇНИ НА МАЙДАНІ НЕЗАЛЕЖНОСТІ 29 БЕРЕЗНЯ 2014 РОКУ.

Любі мої, я знову разом з вами,
Як і раніше я вас всіх люблю.
Завдяки вам я йду сама ногами,
Завдяки вам я знову вдома сплю.

Любі мої, поки в тюрмі сиділа,
Я мала змогу зрозуміти те,
Як наша влада всіх вас обдурила,
В яких умовах ви тут живете.

Любі мої, я знаю, що робити,
Щоб в Україні олігархів не було.
Я їх заставлю всіх скромніше жити,
Вернуть народу вкрадене бабло.

Любі мої, я є і буду з вами,
І що б про мене хто не говорив,
Я олігархів всіх зроблю бомжами,
Як мене Ющенко колись зробив.

Любі мої, я буду всіх любити,
А Путіна за Крим просто порву.
Я обіцяю всіх вас захистити,
І Україну збудувать нову.

Любі мої, я б”ю вам всім поклони,
І шлю на всіх вас божу благодать.
Сотні моїх гадалок в регіонах
Вам скажуть, кого треба вибирать.

Любі мої, герої й героїні,
Скоро наступить істини момент:
Я побудую рай вам в Україні,
Ваша навіки – Юля – Президент.

СЛАВА УКРАЇНІ !

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=498505
дата надходження 12.05.2014
дата закладки 12.05.2014

vasyl

ЛЮБІ МОЇ…

Любі мої, я знов вам б»ю поклони,
Вкраїні поклоняюся до ніг.
Завершуються наші перегони,
А кандидатів – ніби в кішки бліх.
Любі мої, з іконою Шевченка
Мене благословив сам патріарх.
Кажуть, що рейтинг більший в Порошенка,
Але всі знають - Петя – олігарх.
Він має фабрики свої усюди
Скоро мене багатством обжене.
Моє ж багатство - це коса і люди,
Які і досі вірять ще в мене.
Любі мої, мені не треба бою,
Я не заставлю всіх вас воювать.
Я красотою, шармом і косою
Зумію Крим у Путіна забрать.
Любі мої, я рай для вас збудую,
Тільки дозвольте вами керувать.
А, якщо ні, майдан організую,
Щоб всіх, хто проти, на шматки порвать.
Повірте, я не рвуся в Межигір»я,
Про скромність заявляла всім не раз.
Я орендую хатку і подвір»я,
Де маю скромний, срібний унітаз.
Давайте всім покажем – ми єдині !
На зависть недругам і ворогам.
Збудуємо Європу в Україні !
Слава мені і слава усім вам !

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=498506
дата надходження 12.05.2014
дата закладки 12.05.2014

Зоя Журавка

Я МАЛЮЮ ТЕБЕ

Цю пісню я написала колись для своєї мами, на музику поклав Калениченко В. Зі святом рідні матусі. Живіть довго і будьте щасливі. А кого вже немає з нами, хай душа ваша буде в спокої. Ви вічно будете жити в наших серцях.

Я малюю тебе в яблуневому цвіті.
То твоя сивина і життя вже прожите.
Яблуневий той цвіт вітер ніжно колище,
Рідна мамо моя, як тебе не любити?

Приспів:
Я у Бога для мами прошу
І здоров'я, і щастя, й любові,
І щоденно до неї спішу
В сад, де трави квітують медові.
З яблунь цвіт уплітає в косу,
Сріблом смуток лишає мережку,
Боже, Боже, тебе я прошу:
Барвінками встели її стежку.

Усміхнулись сади у квітчастім намисті.
Руки, мамо, твої в росах ранніх умиті.
Ти зустрінеш мене біля свого порогу,
Лиш тобі принесу я свій біль і тривогу.

Заспівали сади співом рідної мами.
Пісня та про любов та про вічне кохання.
І було б так завжди, та весна одцвітає,
Тільки мама любов нам свою залишає.

Зоя Журавка.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=498383
дата надходження 11.05.2014
дата закладки 11.05.2014

Зоя Журавка

НАСНИЛАСЬ МАМА

Мені цю ніч наснилась мама,
щось вишивала при свічі.
Я в неї тихо запитала:
- Що шиєш мамо? Це мені?

Сорочку шию...Хай на щастя...
Тебе від бід, щоб берегла,
На рукаві - калина красна,
а зелень свіжа - то верба.

На грудях ще й барвінок синій
Ковром хай стелиться тобі.
Нехай він дасть ту вічну силу,
Щоб все здолати у житті.

Я наче вже тоді й не спала,
Лиш чула, сльози як текли.
Ти, мамо, знову щось казала?
Чи це лиш сон? Чи поряд ти?

Я піднялась, знайшла сорочку,
Що шила ти колись мені,
І тихо плакала в куточку,
Росила квіти, що цвіли.

Автор: Зоя Журавка

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=498385
дата надходження 11.05.2014
дата закладки 11.05.2014

Grigory

ЯБЛУКА ПЕРЕМОГИ

[i]Троє червоних яблук винесла
З того тьмотемного льоху
І без слів мені в руки тицьнула
Троє червоних яблук,
Що палали під цвітом яблунь…[/i]
(І.Драч)

́
Обійстя бабусі. Бажаю їй миру:
Вона повернулась до рідної хати,
Мов пташка, покинула доньки квартиру –
І все тут їй рідне, і все тут їй свято.

Додому вернулась – тут дихати краще,
Тут стіни і вікна не грають мовчанку,
Хоч біль добива немов камінь із пращі,
Хоча самота́ загляда крізь фіранки.

Бач, яблуні квітом вдяглися нівроку…
Воюють на сході – і більшає болі…
Без страху село не ступає і кроку,
І сиплять розмови до серденька солі.

«Зі святом, бабусю, – я їй промовляю, –
Віта Вас Держава, і – я , і – селяни!
Хай миром весна нам приходить до краю:
Під прапором рідним без війн і обману!

Нехай до ста літ колоситься Вам нива
Під небом блакитним та лагідним сонцем –
Отож не хворійте і будьте щаслива
Хай пісню співають Вам стіни й віконця!»

Сльозина до рук шкарубких покотилась –
І щастям, і болем пішла у хатину…
О, Матінко Божа! О, Божая милість,
Бабуся дарунок несла за хвилину:

Червоних, мов жар, двоє яблук-циганок,
Мов двоє сердець, немов маківки-квіти,
Із темної хати в заквітчаний ранок –
Як День Перемоги Вітчизні і світу.

«Візьми – і згадай мого діда, синочку,
Війна його тіло колись шматувала,
Йому берегла вишива́ну сорочку,
Що прийде додому я вірила-знала…

Мені він казав, що війни більш не буде…
Пішов за моріг – я сама-самоти́на…
Згадай же слова його, синку, повсюди,
Що в єдності нашій могутня країна,

Що лише з любові любов виростає,
Що в злагоді коні виорюють ниву …
Лиш миром і квітом весна хай вітає,
Хай пісню Вкраїна співає щасливу!»

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=498090
дата надходження 10.05.2014
дата закладки 10.05.2014

Сокольник

Мудрість навчання ( притча )

Великий Гуру якось раз сидів
На сонечку. Дививсь ото на гав,
Медитував, смачні самоси їв,
Чи може просто хмари розганяв...

Прийшла до нього жіночка з малим,
Та попрохала- Гуру! Поможи,
Аби малий солодкого не їв.
Що не корисно це йому вкажи!

Замисливсь Гуру... Потім відповів-
Прийдіть за тиждень! Жіночка пішла.
Як повернулись, він сказав- Малий!
Не їж солодке!.. Отакі діла...

Стоять розгублені... Та слово золоте
Від Гуру сприйнято дитям немов наказ.
Все не відходять... Жіночка на те
Його здивовано запитує нараз-

Великий Гуру! Розкажи, чому
Лише за тиждень ти вказівку дав?
Він відповів- це я зробив тому,
Що сам солодке їсти відвикав!
.......... .......... ...........
Якщо ти майстер поклику свого,
І учнів хочеш ти своїх навчить,
То майстер-клас не вчити їх того,
Чого іще не вмієш сам робить.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=498060
дата надходження 10.05.2014
дата закладки 10.05.2014

Grigory

НЕВІДОМИМ СОЛДАТАМ

Невідспівані, неоплакані, непом’януті,
За Вітчизну ви склали головоньку,
Навесні цвіте ряст для вас пам’яттю –
І все кличуть стежини додомоньку.

Ви упали в хліба половіючі,
Молоді і, як пісня, красиві,
За кохану, за матір сивіючу –
І колосся шептали на ниві:

«Ой ви, хлопці-солдати, солдатики,
Трави никнуть без вас від розпуки –
Повставайте, вертайтесь до хатоньки,
Ой, як треба живим ваші руки!»

Немов свічі, жита запалали,
Згасло сонце в диму над полями –
У скорботі, жалю та печалі
Божа Мати схилилась над вами:

«Мої лихом розіп’яті діточки,
Вам так рано урвалась стежина,
Кожну зиму і весну, і літечко –
Я за вас все молитиму Сина!»

Громовиці війни відлунали,
Ряст вмивають веснянії роси –
І усіх, що без вісті пропали,
У сльозинах пелюсточки просять:

«Невідомії, невіднайдені, непом’януті,
За Вітчизну ви склали головоньку –
Хоч на день, хоч на мить, хоча б пам’яттю
Повертайтеся, хлопці, додомоньку!»

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=497595
дата надходження 08.05.2014
дата закладки 08.05.2014

Любов Ігнатова

Павукові іменини (дитяче)

В Павука на іменинах
Вся зібралася родина :
Син Павло, невістка Пава,
Дід Петро, кума Купава,
А ще тітонька Павлина,
Павуковая дружина,
Сваха, баба Повитиця,
Онучата (як годиться),
Кум Павлиній, сват Павлій,
Брат двоюрідний - Повзій ...

Пригощали всіх на славу :
Із комАшок перші страви,
І салати комарині,
І ковбаси стрекозині,
Купа з гусені ватрушок,
І компот із сухомушок...
А пиріг із саранчею
Був прикрашений свічею ...

Танцювала вся родина,
Аж тремтіла павутина!
Розійшлися десь під ранок,
Як упав роси серпанок.

І радів старий Павук,
Що немає в нього вух -
Бо якби смикнув ïх кожний,
На слона він став би схожий ...

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=497345
дата надходження 07.05.2014
дата закладки 07.05.2014

Юрій Цюрик

Попури (Агния Барто, М. Ю. Лермонтов) …

Долой фальшивые объятья;
Отныне нас вам не обнять…
Ведь вы святое слово «братья»
Отождествили с словом «брать».

«Прощай, немытая Россия»…
Страна, которой правит ВОР…
Ты стала символом насилья,
Достав из-под полы топор…

Ты стала пиком мракобесья,
Отвергнутая миром Русь…
И тихо плачет в поднебесье
Печалью праведная грусть…

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=496907
дата надходження 05.05.2014
дата закладки 05.05.2014

леся квіт

Боюсь не повернутись

Вдягнуся в шовк весняної трави,
До неба піднесу я свої думи,
Які прекрасні луки і ліси,
Що душу налаштовують,як струни.

А сонця промені пронизують хмарки,
Мов крізь віки на землю рідну линуть,
До світла в височінь летять птахи,
Хоч ризикують обпалити крила.

Так хочу ризикнути з ними я ,
І до небес,до сонечка торкнутись,
Нажаль сміливість ще слабка моя,
Боюсь на землю, вже не повернутись.
2.05.14р.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=496415
дата надходження 02.05.2014
дата закладки 03.05.2014

леся квіт

Ніч строката

Догорає день в серпневій тиші
Забирає вечір всі права.
Сходить місяць в загадковій висі.
Землю вкрила чорна бахрома.

Сад стоїть у мертвому полоні,
Матіола сипле аромат,
І медово яблука червоні
У садку при місяці горять.

Цвіркуни зібралися в оркестри,
Виграють ноктюрни й полонез.
Ніч шепоче про свої всі тайни,
Сови дню вигукують протест.

Шлях молочний бороздить завзято
Місяць в золотім своїм човні,
Сон у мене вкрала ніч строката,
Щоб писала про життя її.

2004р.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=496020
дата надходження 30.04.2014
дата закладки 30.04.2014

Віталій Назарук

ЗЕМНЕ ЖИТТЯ

Вже давно сивина посріблила літа,
І біліють туманами скроні,
Недалекі часи, як орлом ще літав
І кохання горіло в безсонні.
Вже сповите гніздо і малі на крилі,
Онучата вбиваються в пір’я,
Не змовкають і нині оті солов’ї,
Що мене довели до весілля.

Ще горять в небесах незабутні зірки,
І ховається Місяць за хмари,
А ріка все біжить, тихо б’є в береги,
І цвітуть понад лісом стожари…
Засріблилась намистом весняна роса,
І побігли розсідлані коні,
Перший промінь… Туман… І ранкова краса,
Сяє так, наче німб на іконі.

А яке ж бо цікаве життя на землі,
Кожна мить, наче пролісок долі,
І щоденне тепло - чудні миті святі,
Як хліба на багатому полі.
Шанувати життя, берегти, як святе,
Хоч роки шлють нам звістку про себе,
Нехай наша земля, як і доля цвіте,
Сонцем світить усміхнене небо.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=494139
дата надходження 22.04.2014
дата закладки 22.04.2014

Зоя Журавка

ЗЕМЛІ НА СВІТІ КРАЩОЇ НЕМА

Я люблю дивитись просто навкруги:
На калину красну, гілочку верби,
На стрункі тополі, велетні дуби
І волошки сині, житні колоски,
Різнобарв жоржини, сиві полини,
Чорнобривці ніжні, лілії стрункі,
Голубінь барвінка, в росах спориші,
Пролісків поляни, квіти лісові,
На красу безкраю в полі, де хліби,
І тюльпани дикі, квіти бузини.
Я люблю, як кряче качка на ставку,
Як полощуть лози коси у струмку,
Соловей співає, дятел стукотить,
Прокує зозуля, що летять роки,
Як стоять тополі в білому пуху,
Як квітують вишні в маминім садку.
Я люблю вдихати аромат бузку,
Як стіка з долоні крапелька дощу.
Як веселка грає, шелестить трава,
Бо землі на світі кращої нема.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=494039
дата надходження 21.04.2014
дата закладки 21.04.2014

Віталій Назарук

КВІТУЄ ВЕСНА

Одягнули вишеньки,
Нове біле платтячко,
У гаї злетілися знову солов’ї,
Летять хмари біленькі,
В’ють кубельця ластівки,
Пісні полонили мовчазні гаї…

А весна у вельоні,
Ходить поміж вишнями,
У саду зеленому, яблуні в цвіту,
Зацвіли півонії,
Роси намистинами,
Ніжно засріблили травку молоду.

Бджілочки при сонечку,
Носять мед до вулика,
Заплітає стрічки дівчина в косу,
За ясними зорями,
Місяць пильно дивиться,
Вигнав їх на пашу в ранішню росу.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=493126
дата надходження 17.04.2014
дата закладки 17.04.2014

Зоя Журавка

ПІСНЯ ПРО МАМУ.

Живе неподалік від мене Людочка С. Її мама померла, коли їй було лише три роки. З того часу минуло багато років, та мама завжди жила в дитячім серці. Я написала для дівчинки пісню, яку вона співала на випускному вечорі, мабуть, тому, що дуже хотіла, щоб в таку хвилину мама була поруч. А потім, дякуючи мені, вона сказала:"Хоч я й не маю мами, та маю пісню про неї". Слова на музику поклав В. Каленіченко.

І знову весна розквітає,
І тануть останні сніги.
Улюбленим мамам на свято
Збираємо перші квітки.
І я принесу, моя мамо,
Тобі до могили цей цвіт.
Візьми мої квіти і сльози,
І сни, в яких снилася ти.

Я дуже сумую, рідненька.
А скільки я хочу спитать?
А скільки я хочу почути?
Про радість і біль розказать.
І пісню твою колискову
Сама проспіваю собі,
І очі твої волошкові,
Я знову побачу у сні.

І знову прийду я до мами,
Про смуток і біль розкажу
Про перше дівоче кохання,
Про ночі без сна і журбу.
Нехай пролітають години,
Нехай пропливають літа.
Тебе я не зможу забути.
Ти в пам'яті вічно жива.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=492556
дата надходження 14.04.2014
дата закладки 15.04.2014

леся квіт

Не залишайте в старості батьків.

Не залишайте в старості батьків,
А ні за долари ,а ні за євро
Бо буде потім вічний Божий гнів,
Коли життя ми пройдемо даремно.
Як сива птаха, мати вигляда
Своє дитя з далекої дороги ,
І павутинням заросло гніздо,
І вже не мають сили бистрі ноги.
А батько наче дідух під вікном
Вдивляється у далечінь стежини,
І серце б’ється наче в клітці птах,
Чекаючи на дочку,чи на сина.
Дітей забрала в вирій суєта,
Про джерело у клопотах забули,
Та пізно буде вже коли згада,
Струмочки два в зимовім сні заснули.
Тоді у камінь згорнеться душа,
Слова не зможуть виправдать нікого,
Тож поки батько й мати ще живі,
Їх в самоті не кидайте на довго.
11.04.2014р.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=491908
дата надходження 12.04.2014
дата закладки 12.04.2014

Віталій Назарук

ІДУТЬ РОКИ

Ідуть роки, ідуть роки,
Ідуть стежиною до краю,
А я люблю, як і любив,
Тебе і нині ще кохаю.

Світанки сяють у росі,
І пахне ніжно матіола,
А ти завжди в своїй красі,
Моя кохана, чорноброва.

Притихла стомлена хода,
Сідає сонце до спочинку,
Мені ти завжди молода,
До тебе лину щохвилини.

Ідуть роки, ідуть роки,
І наповняє щастя груди,
Ми наче береги ріки,
У нас кохання вічне буде!

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=491694
дата надходження 11.04.2014
дата закладки 11.04.2014

Шон Маклех

Папірус пелюстки вишні

«Зі свого квітучого саду
Назбирай запахущих споминів про квіти,
Що зникли століття тому.»
(Рабіндранат Тагор)

Весна – це хатинка для їжаків:
Всі мої думки колючі,
Як апострофи у книзі Судного Дня.
Нагромаджую фрази,
Як каміння, що назбирав
На вбогому полі
Волошкових сутінок.
З чорної тканини ночі
Шию собі сутану монаха-схимника,
З тонких ниток місячних променів
Плету собі хітон орфіка дня.
Мої нічні пісні тихі,
Мої прозорі думки підняті
З бездонного колодязя чорноти,
Мої рядки незачесані
На папірусі пелюсток вишні.
Напишу заповіт:
Слова мої повітряні –
Їжакам лісу темного:
Най бережуть їх на досвітках
Від поглядів злих і колючих,
Черевики мої стоптані –
Синицям пагорбів тисових –
Най зів’ють у кожному
Гніздо маленької істини,
Мій дім відлюдника –
Старому пугачу:
Най живе на його горищі,
Най прокричить серед ночі
Світу сього цинічного
Правду-матінку моторошну,
Мої рукописи вицвілі -
Старому круку чорному:
Най читає їх оком блискучим,
Най береже таїну літер
Аж до Суду Страшного Божого…

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=490132
дата надходження 03.04.2014
дата закладки 04.04.2014

Ірина Кохан

Який прозорий ранок цей…. .

Який прозорий ранок цей! Дивись,
Босоніж ходить небо по заплавах,
І духмяніє промінь в тихих травах,
Рум'янить оксамитну,теплу вись.

А роси он - коштовні кришталі,
Стікають міріадами на ганок,
Немов нектар з хмаринних філіжанок,
Розхлюпався бурштином у гіллі.

А як вербіють річки береги!
Смарагдовими зливами у воду,
Милуються паняночки на вроду,
Позбувшись радо зимної туги.

Ти чуєш,як аромить кропива?
Ледь-ледь пробившись зеленню до світу,
Рясним калейдоскопом малахіту
Медвяний сонця трунок допива.

Який крилатий ранок цей! Краса!
Одвічна,незбагненна,Богом дана.
Життям налита чаша полив'яна...
Неси за дар цей дяку в НЕБЕСА !

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=489874
дата надходження 02.04.2014
дата закладки 02.04.2014

Grigory

Хата

[i]Хата, хатуся, хатинонька,
Хатусенька, Хата Стріхівна, ой…[/i]
(І.Драч)

Де сонечко вранці дарує рубіни,
Де небо підтримує груша крислата,
Між мальв граціозних вибілює стіни
Старенька низенька козачая хата.

Під грушею тулить зчорнілую стріху,
А вікна сторожко пантрують дорогу –
Їй мальви рожеві нахитують втіху,
Їй мальви червоні збирають тривогу.

Їй сонцем сіяють нагідки жовтаві,
Бузок про кохання шепоче щоночі,
І згадки, мов роси, спадають на трави –
А пугач на стрісі зловтішно гигоче.

Пустує старенька вже котрую зиму,
Хоч сотні років щебетали тут діти…
Дорога спішить біля дворища мимо,
Та вікна-очиці цілують їй квіти.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=489712
дата надходження 01.04.2014
дата закладки 02.04.2014

Дід Миколай

Не плач Матусю.

Розтала твердь, як магма під ногами,
Рука обвисла стріленим крилом.
Незріла юнь прощалася з літами,
Свинець залишив мітку над чолом.

Платочок витіг вишитий з кармана:
Боролось з смертю тіло молоде.
Та кров гаряча зпінилась багряна:
Вже забирало небо голубе.

Я, не хотів матусю помирати,
Прости рідненька синові прости.
Що вража куля встигла наздогнати,
Й не зміг у двір онучків привести.

Не плач Матусю вночі буду снитись,
При зорях тихих птахом прокричу.
Щоби обнять за плечі й притулитись,
Вишневим цвітом в хату прилечу.

В память юного
героя Небесної сотні Григорія.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=489735
дата надходження 02.04.2014
дата закладки 02.04.2014

Ірина Лівобережна

Вербові котики

Пухнаста ніжність котиків вербОвих…
Не руш її! Над золотим пилком
Уже дзижчать старАнно перші бджоли,
Метелик жовтим промайнув крилом…

Ще холодно. Трава не зарясніла.
Ще березень морозом налякА.
Вони цвітуть так лагідно, так мило,
Погладити – так тягнеться рука…

Вдихнути. І про паморозь забути,
Що на волоссі висіває сніг…
ВербОвий цвіт до серця пригорнути…
Цей промінець весни – як оберіг

Від відцвітання… Як бажання – ЖИТИ!
Наперекір морозам злим – цвісти!
Кохати жінку, і життя любити,
Кущем добра для когось прорости!

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=479313
дата надходження 14.02.2014
дата закладки 25.03.2014

Любов Ігнатова

Сумна соната дощових краплин

Сумна соната дощових краплин
Пронизує артерії світання;
Далеко ще до кавових годин
Просякнутих росою і мовчанням ...

Крізь вовну хмар проблискують зірки,
Величним Кимось зібрані в букети ...
Вільшаний гай (іще не говіркий)
Готує стиха солов'ïв кларнети ...

Дрімає вітер у липких бруньках,
Вслухаючись у колискову ночі -
Вона гойдає небо на руках,
Немов навіки вколисати хоче ...

Десь півень розбиває напівсон -
Вже скоро глипне сонце з небокраю ...
І я з дощем сьогодні в унісон
Досвітню пісню серцем заспіваю ...

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=487946
дата надходження 24.03.2014
дата закладки 25.03.2014

Шон Маклех

Кров брата

«Et dixit Dominus: "Quid fecisti?
Vox sanguinis fratris tui clamat ad me de terra...»
(Genesis. 4.10.)*

«Не знаю я де брат мій. Ну, не знаю!
Не сторож я оцьому пастуху.
Я маю право. І на землю цю
І на врожай, на поле й плуг.
То все моє. Якщо і є у мене друг –
Це право сили. А мій брат…
Хіба ж я сторож? Може десь пішов.
А може просто зрадив мене і мій звичай.
Я Каїн. Головний. Я перший.
Спадкоємець. Первісток.
І просто – я старший брат.
Володар і засновник народів всіх.
Про брата згадка викликає сміх.»

«Що чиниш ти? Невже не чуєш,
Як кров руда волає із землі?
Ти брата вбив - отямся, схаменись,
Невже тобі землі не досить – озирнись!
І подивись на пустку цю –
Розкинулась безкрайньо
Аж від пустель жарких
До вічних білих холодів німих.
Ти ж вибрав шлях грабунку!
Проклинаю! Тепер одвічно
Будеш ти чужим,
І до Страшного Суду
Із тавром тобі блукати,
Ховати погляд і брехати
Собі, нащадкам, родакам,
Тваринам, і камінню, і вікам.
Тепер іди – неси з собою
Не серце – камінь із душею злою…»

Примітки:
* - І сказав Господь: «Що ти зробив? Кров брата твого взиває до мене з землі…» (Книга Буття. 4.10.) (лат.)

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=487511
дата надходження 22.03.2014
дата закладки 22.03.2014

Патара

Кремлівському господареві.

Несеш народу мирному війну
За те лиш, що прогнав він геть злодюгу.
Ти виставив за кореша ціну,
Бо він з тобою із одного кругу.
Ви обікрали кожен свій народ,
Довівши люд уже до зубожіння,
Та мало вам вже здійснених скорбот,
Смертей ще треба вищим повелінням.
Піст Великодній зараз надворі,
А ти щоразу хрестиш лоба й груди.
Гадаєш ждуть хабар там нагорі
Від людиноподібного іуди?..

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=486833
дата надходження 19.03.2014
дата закладки 20.03.2014

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 19.03.2014

Ірина Лівобережна

Частушки о референдуме

Тужит в Германии русский народ
"Нас на работу никто не берёт!
Бюргер права ущемляет пока
Этой страны не сдадим "языка" "
Мучают русских у нас, гой еси!
Здесь ущемляют нас! Путин, спаси!

И в Израиле бунтует народ
"Что-то за нами никто не идёт!
Для расширенья кордонов Руси
Будем молить тебя!" Путин, спаси!

Много в Америке русских живёт.
Там "загибается" русский народ!
Денно и нощно спасителя ждёт!
Вдруг над Аляскою Путин взойдёт?

...На Сахалине, в районе Курил
Ходит слушок - Кто-то там говорил
О Референдуме на островах,
О суверенных народа правах!
Явка к участкам 109,2 (сто девять и два!!!)
Надо народам отдать их права!
Очень хотим передела, и "вот вам"!!!
Будем японцами! Кто это "против"?

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=486476
дата надходження 18.03.2014
дата закладки 18.03.2014

Бойчук Ігор

Сусідам…

Знову п0гань обізвалась
Голодна та боса.
Очуняла, відоспалась
Й поглядає скоса.
Знову мріє про «державу»,
Хоче назад Криму.
Суне рученьку плюгаву,
Немаючи стриму.
Суне стиха, бо забула
Як під Конотопом
У гостинах колись була
І втекла галопом,
Бо злякалась крові й смерті,
Козацької шаблі.
Сини брудні та обдерті,
З голоду ослаблі
Позабули у тривозі
І гору Маківку,
Як у лісі, на морозі
Схиляли голівки.
Позабули отамана,
Славного Петлюру.
Як від того злого пана
Помирали здуру.
І Черкаси, де косили
Махно й Чучупаки.
І кістки білі носили
Голодні собаки.
Як в Карпатах серед лісу
У петлях висіли
І Шухевича-гульвісу
Теж забути вспіли.
Та нічого, брати наші,
Ми ще пам’ятаєм.
Як заварите ви каші
Не раз нагадаєм.
Нагадаєм, бо ми маєм,
Що вам нагадати.
Лише зустрічі чекаєм,
Щоб усе сказати.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=486021
дата надходження 16.03.2014
дата закладки 16.03.2014

Світлана Сопронюк

Трави скошенi пахнуть духмяно

Трави скошенi пахнуть духмяно.
Десь за хмарами - неба блакить.
Поцiлунки твоi полум'янi
Геть затьмарили розум на мить.

Ну, а серцю то бiльш i не треба,
Бо щасливi не лiчать годин.
Пiд безкраїм захмареним небом
Ти вже бiльше не будеш один.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=484790
дата надходження 10.03.2014
дата закладки 10.03.2014

Віктор Погуляй

Біографія московського карлика

Московський карлик, злющий на весь світ,
За те що зростом він так і не вийшов,
За те що вдома, мов шкідливий кіт,
Нашкодивши, ховався на горище.

І в КГБ пішов лиш із метою
Помститися високим і струнким,
Для всіх хто краще – стати гемороєм,
Щоб хто був чисти – враз ставав брудним...

Пошпигував у німців разом з «Штазі»
Як результат – не втрималась стіна
І впала у Берліні. Він образивсь...
Бо там була десь і його вина.

Пізніше в Ленінграді став таксистом
Возив блядєй для партноменклатури,
І от тоді ставав він точно вищим
В своїх очах, а чи в очах профури...

Тоді й примітив карлика Собчак
Та взяв його собі до охорони:
Подати кави, чи розлить коньяк
Пригнать машину друзям до перону...

Він так улесливо усе оте робив,
Та підленьке нутро отої тварі
Зробило все, аби Собчак спочив:
Серцевий напад всі констатували.

Отак по трупах він ішов вперед,
Де – шантажем, де – підлістю, брехнею
Заліз у крісло карлик-президент,
І загнуздав могучую Расєю:

Свободі слова кляп загнали в рота,
Свободі совісті безсовісний Кирил
Одноосібно зачинив ворота,
А беззаконня всі – благословив!

Лилася кров у мальовничих горах
В угоду карлику полізли на Кавказ,
Прості солдати нюхали там порох,
В Москві ж багаті - продавали газ!

Далі буде...

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=484380
дата надходження 08.03.2014
дата закладки 08.03.2014

Вразлива

Мої літа…

Мої літа немов сніги шовкові
поволі тануть із наближенням весни.
Та стишено небесна синь зітхає,
чаруючи красою, кличучи в світи.

І поглядом до шибки притулившись
у день погожий, злотосяйний, весняний.
Пливу напружуючи пам*ять зажурившись,
до юності й її манливих берегів.

Де молодість свою наздоганяла,
губились силуети милі вдалині.
То внуки - в них себе упізнавала,
радіють очі і тепло на душі.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=483888
дата надходження 06.03.2014
дата закладки 06.03.2014

Олена Бондар (Бондаренко)

Мій народе величний

Мій народе величний, прекрасний, великий народе!
Ти як море могутнє, я в ньому краплинка мала.
І на хвилях молитв за добро, за любов, за свободу
Я, народе, тобі свою клятву на вірність дала!

І сміюсь я і плачу і вкотре в пошані схиляюсь,
І від гордості думка на крилах до сонця летить.
«Ще не вмерла Вкраїна…» - натхненно з народом співаю.
Наша слава одвічно й довічно живе й буде жить!!!

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=483771
дата надходження 05.03.2014
дата закладки 06.03.2014

Калиновий

Любить Вова Вітю

Любить Вова Вітю,
Вітя любить Вову.
Мріють посмоктати,
Лиш одну корову.

А та не дається,
копитом бодає.
Ще й хвостом по пиці,
кожному шмагає.

Два бичка мізкують,
як її здолати.
Мо її оточать,
бравії солдати.

Ті під хвіст і в очі,
будуть заглядати.
І пропонувати,
стійло поміняти.

Та дурні не знають,
що тая корова,
не для паразитів.
Бо вона - здорова!

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=483641
дата надходження 05.03.2014
дата закладки 05.03.2014

Крилата (Любов Пікас)

ПЕРЕМОЖЕМО

Ще не висохли сльози,
Не вимилась кров,
Не просіявся смуток крізь сито.
А вже зрізано лози
І хочуть любов,
В лоні щойно зачату, згубити.

Не дамо, не дозволим
Убити дитя –
Очі неба і усмішка миру.
Виймем віру з-під поли,
А дух із кільця.
Переможемо вражую силу.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=483640
дата надходження 05.03.2014
дата закладки 05.03.2014

Леся Геник

Світлій пам*яті Героя України…

...Романа Гурика
І сонце Тобі не світить, і вітер Тобі не віє -
У вічне позаземелля злетіла ясна душа...
Молитви останній подих, вогню надостання дія,
Де куля смертельна скроню неторкану віднайшла.

Зосталися біль і свічі, та квіти, безмежжя квітів,
Що плачуть дощем, росою, матусиними слізьми...
Скажіте, о люди добрі, чи є щось миліше в світі,
Ніж діти і щось гіркіше, ніж плакати за дітьми?!

Сумує у небі янгол, у чорній хустині туга.
Над лагідним первоцвітом марою застиг вінок.
Утратила Неня сина, а друг бойового друга,
Сестра золотого брата, життя зупинило крок...

Та ярко палають очі на фото, їх не згасити -
Боровся за Україну, за нинішній день, за нас!
То ж маємо пам*ятати, допоки судилось жити,
Пожертву сю героїчну, і славити повсякчас!

Втішаючи тиху Неню, благати у Бога сили,
На будучність неогудну, на звершення боротьби
Небесної Сотні нині, що стала гірким мірилом
Свобідної України нескореної доби.
(5.03.14)

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=483628
дата надходження 05.03.2014
дата закладки 05.03.2014

Максим Тарасівський

Лист (Скажіть мені, моя ласкава пані…)

Скажіть мені, моя ласкава пані,
Коли Вас днів несе кваплива течія,
І валяться надій останні бані,
Чи не моє шепочете ім'я?

Ви знаєте, нас тут вже небагато.
Оточення, блокада, ну, таке...
Я без надії починаю листуватись,
Поки триває перемир'я нетривке.

Скажіть мені, моя ласкава пані,
Коли Вас ранком холод обійма,
І простирадла в самоті зібгані,
Чи Ви сумуєте за тим, кого нема?

Тут, знаєте, дощить. Та дощик цей
Складається з краплин свинцевих.
Кривава сирість. Жодних панацей
Серед долин і балок чебрецевих.

Скажіть мені, моя ласкава пані,
Чи Вам на серці буде дійсна втрата,
Коли мене, нарешті, в шати дерев'яні
Вберуть як "невідомого солдата"?

Ну, ось мій час, моя ласкава пані.
Дай Бог Вам вижить посеред потали!
Не крайтеся - від Вас слова жадані
Мені вже кулі ніжно проспівали.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=483419
дата надходження 04.03.2014
дата закладки 04.03.2014

Дід Миколай

Сучий виплодок.

Оглянься сучий виплодку нервовий,
Дебіл Масковскій, з Африки пірат.
Звихнувся зовсім, зміє двоголовий,
На кого гониш, вжалений примат.

На землю грішну бидло опустися,
В якому світі дикий ти живеш?
Шакал ординський з тундри, схаменися,
Не роздувай із полум’я пожеж.

Невдатне чмо з бандитської дороги,
Гієна дика, - виплодок щурів.
З Кремля убоге вилізло з барлоги,
Під тихий лепіт жидо – москалів.

Лежать на вас Іуди застороги,
Гріха не змити потім у крові.
Вас не сховають Ягве й Синагоги,
Вже й в Торі глави пишуться нові.

Від чумних бліх позбавляться народи,
Не пізно ще хай каяться в гріхах.
Небесних врат відкрилися розводи,
Несуть від Бога свічку по світах.

І зникне Путін гнида, – Янукович,
Згорять, як віск тривоги у вогні.
Ще солов’ї співатимуть в діброві,
Розтане горе й смуток вдалині.

І залунає – «Квітне черемшина»,
Понад ярами й лугом попливе...
Моя Вкраїна сильна триєдина,
В злагоді з Богом й світом заживе!

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=483402
дата надходження 04.03.2014
дата закладки 04.03.2014

Юлія Кириленко

Мова - душа народу

[color="#520707"][i]Повінчана у кетягах калини,
Струмує передзвоном кришталю.
Душа твоя у мові, Україно,
У першому й останньому «люблю».

У серці кожнім напинає струни,
Живе в смарагді трав і пишних крон,
Щоранку будить сонях злоторунний,
Вмостившись понад куполом церков.

Душа твоя, славетний мій народе,
Викохується в мові з перших літ,
Немов зерно крізь матір-землю сходить,
І обіймає неба зореліт.

У ріднім слові кличе нас прийдешнє,
Минуле відбивається вогнем,
Лілейний цвіт тендітної черешні
Загоїть у душі пекучий щем…

Співуча мова – кров жива народу,
То вільної душі кипучий жест,
Єднання чисте Заходу і Сходу,
Від сотень тисяч до самотніх верст. [/i]
[/color]

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=483315
дата надходження 03.03.2014
дата закладки 03.03.2014

Н-А-Д-І-Я

Неможливо диких приручити…

Пригорну до серця ніжну квітку.
Затремтять червоні пелюстки.
І в очах забігають лелітки,
Бо тепло торкнулося й руки.

Це окраса степу - мак червоний.
Серед квітів вогнищем горить.
А на вигляд шовковистий, скромний.
Тільки у руках чомусь тремтить.

Та чому краса оця так дика?
Чом боїться теплих моїх рук?
Через хвильку мак уже не диха.
В"яне...і втрача принаду луг.

З пелюстків закапали росинки.
Оживить водою? Та дарма...
Тільки залишилися жаринки...
Ось така історія сумна...

Неможливо диких приручити,
Бо не знають радості тепла.
Лиш для себе можуть вони жити.
І згорять в самотності дотла.

( натисніть на картинку...)

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=483178
дата надходження 03.03.2014
дата закладки 03.03.2014

Любов Ігнатова

А весни не римуються з війною …

А весни не римуються з війною ...
Із першогроззям, з ластівкою - так!
А ще із первоцвітом, посівною ,
З усим отим, що має щастя смак ...

Римуються з бруньками і дощами,
Із дзьобиком тюльпанових ростків,
З коханням життєдайним до нестями ...
Але не з кров'ю бравих козаків ...

Із солов'ями, з райдуг перевеслом,
Із журавлиним клином поміж хмар ...
З Любов'ю Божою, Яка для нас воскресла ...
Але не з жертвами на Аресів вівтар ...

Ні... весни не римуються з війною,
Ані з брехнею, що веде на смерть...
Лише з блакиттю в мирнім супокоï,
Піснями сонця сповненою вщерть...

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=483169
дата надходження 03.03.2014
дата закладки 03.03.2014

Крилата (Любов Пікас)

Від болю серце кожне рветься…

Чи можна втішить серце мами,
Що загубила свого сина?
В очах її пливуть тумани,
У серці палахтить жарина.

Цей жар нічим не загасити.
Був син, він був! Тепер немає...
Довіку мамі сльози лити.
Хоч тіло завтра поховає.

Святі отці молебень правлять.
Б'ють в бубон козаки щосили,
А рани в матері кривавлять -
Ті, що були на тілі сина.

Відходять кращії леѓіні!
Від болю серце кожне рветься...
Лунає: "Слава Україні!"
Хай же ж у славі піднесеться!

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=480966
дата надходження 21.02.2014
дата закладки 22.02.2014

Надія Таршин

Плач

Снайпер цілився у шию,
Голову і груди –
Убивали цвіт країни
Нелюди – не люди.

Полягли наші синочки, -
Прапором накрили…
Не відкриють ясні очки –
Ляжуть у могили.

Не прийде уже додому
Синок ясноокий –
Куля ката наздогнала
Гідних і високих.

Не обніме тата, маму
І не усміхнеться,
Не пригорне і кохану
До юного серця.

Найкрасивіші душею
Йдуть на барикади,
Щоб звільнити свою землю
Від чорної зради.

Вивільнити Україну
Від підлого ката,
Що довів усіх до краю –
Пішов брат на брата.

Буде кара і для нього
І людська і Божа!
Бо розстріляних дітей –
Забути не зможем!

21.02.2014р. Надія Таршин

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=480825
дата надходження 21.02.2014
дата закладки 21.02.2014

тарпик

Беркутівцям

Чи вас вовчиця породили,
І в грудях серце хижака,
Що стільки вже людей убила
Ваша злочинная рука?

Чи не хрестили вас у храмі,
То ж в вас вселився сатана
Й вершить це вашими руками
Й смакує крові, мов вина?

Чим загрішили перед Богом
Нещасні ваші матері
Що народились чорторогі
Сини убивці-упирі?

Чим завинили ваші діти
Що вся ця кров на них впаде
І через вас будуть терпіти
Гнів божий за вбиття людей?

А ще не вроджені внучата
Горять у ваших вже гріхах
Людьми і Богом вже прокляті
За кров на ваших злих руках.

Та схаменіться, станьте з нами,
Бо нам на вірність ви клялись
Й борітесь з тими ворогами,
Що крові люду напились!

То не робота люд свій бити!
За гроші зрадник - не герой.
Пора Вкраїну захищати,
Її свободу і добро!
20.02.2014

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=480767
дата надходження 20.02.2014
дата закладки 21.02.2014

Віталій Назарук

ДОЩОВА ПОГОДА

Вітер реве, неначе домовий,
Ганяє листя під старим порогом,
А дуб кремезний, одяг зимовий,
Не встиг змінити, не вдягнув нового.

Підсохло листя в гіллі ще не все,
Охристі фарби повкривали гілля,
А вітер дме і мокрий дощ несе,
Танцює листя, танець із весілля.

Пора дощів накрила все кругом,
Вороння поміж гілками намокло,
Вітер притих, сховався за селом,
Птахи летять, щоб пір’ячко підсохло.

І хмари зупинили пишний лет,
Проміння сонця по воді сковзнули,
Затих в болоті сірий очерет,
Баюри хмаркам радісно моргнули…

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=477963
дата надходження 08.02.2014
дата закладки 08.02.2014

Н-А-Д-І-Я

В якій ціні тепер добро?

На світі, кажуть, все від Бога,
Чому ж тоді існує зло?
Тоді чому є душі вбогі,
За що їм так не повезло?

Вони не здатні полюбити,
Не знають, що таке добро.
Нізащо можуть осудити,
і слово ставити ребром.

Чому існує в житті зрада,
Яке їй місце у житті?
Коли принижується правда,
Брехня тоді на висоті.

Чому черствіють в світі душі?
В якій ціні тепер добро?
Хіба ми родимось байдужі?
Чому псується так нутро?

Врятуй нас, Господи, врятуй.
Щоб наші душі не черствіли.
Прошу тебе, все так влаштуй,
Щоб душі наші не ржавіли...

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=477976
дата надходження 08.02.2014
дата закладки 08.02.2014

Лариса Журенкова

Захисти мене від себе

Захисти мене від себе, захисти!
У коханні все складається непросто:
Інколи здається, що горять мости -
І нового ми шукаємо знайомства.

Та бентежать спогади старі листи -
Ми приходимо до точки відправної.
Захисти мене від себе, захисти...
Чи ж зостанься назавжди зі мною.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=477831
дата надходження 07.02.2014
дата закладки 07.02.2014

Любов Ігнатова

Якщо це не кохання …

Якщо це не кохання, то чому
Повітря мало, як тебе стрічаю,
В очах твоïх без спротиву тону,
Відроджуюсь -вмираю - воскресаю?

Чому бентежно стукає десь там,
У лівім підребер'ï, моє серце?
І хочеться підспівувать пташкам ...
І розтектися сонячним джерельцем ...

Якщо це не кохання, то чому
Ти в сни моï приходиш весноцвіті?
Долає твоя посмішка пітьму
В думок моïх розколенім граніті?

А, може, все це -вигадка моя?
Сама собі надумала кохання?
А твоє дивне і святе ім'я -
То музики й поезії вінчання?

Якщо це все полуда - то нехай
Вона й надалі застилає мрії,
Аж поки я ступлю за небокрай
І зорі покладу собі під віï ....

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=477317
дата надходження 05.02.2014
дата закладки 05.02.2014

Тетяна Горобець (MERSEDES)

Ніжність рук твоїх…

Не сплю... Дивлюсь у небо серед ночі,
Там таке ясне сяєво зірок,
Я серед них твої шукаю очі,
Гублюсь у мареві своїх думок.

Хвилююся за тебе мій коханий,
І наче птаха, знов лечу туди.
Де світить сонце ніжно, полум*яне,
Де квітами всипаються сади...

З тобою там, були такі щасливі,
І гріло нас тепло палких сердець.
Та не лякали громовиці, зливи,
Широким полем бігли навпростець.

"Ти тільки мій" - так шепотіли губи,
Медовим дотиком були твої.
"Мій найдорожчий, мій єдиний, любий",
А в небі пролітали журавлі...

Ось уже ранок... І дзвінок у двері,
Я стрімголов біжу відкрити їх.
Привіт, кохана, холодно у сквері,
Відчула знову ніжність рук твоїх...

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=456559
дата надходження 25.10.2013
дата закладки 05.02.2014

Відочка Вансель

Старенький блокнотик

Маленькая ссора.В Старый Новый год.
На столе остался старенький блокнот.
Дверь закрыла молча.На столе ключи.
Он кричал все громче:
-Просто...Уходи!

Через час вернется,чтоб его обнять,
Чтобы успокоить.Что нельзя кричать.
Он купил клубнику,старое вино.
Ссора...Эта ссора...Все ведь хорошо.

Он открыл подарок...Старенький блокнот...
Все,что подарила?Что,я идиот?!
Он копил полгода.Золотой браслет
Граммов где-то двадцать.Как прожили лет.

Все дрова сгорели.Пнул ногой камин.
Старенький блокнотик...Вот как он любим?!
Взял он в руки спички,чтоб поджечь дрова.
Чтобы сжечь блокнотик.Где любовь моя?

Вдруг с коробки выпал от машины ключ,
И в душе скопилось сотни горьких туч.
"Маленький подарок...Мама помогла...
Ты прости,что раньше не сказала я.

А блокнот...Копила для тебя стихи.
Может выдам книгу о нашей любви.
Я тебя целую.Жизнь бы отдала...
Только б просыпаться рядышком всегда..."

Он смотрел на звезды.Вот...Сейчас войдет,
И его за руку нежно так возьмет.
Маленькая ссора.Крикнул:
-Не нужна
Мне сейчас такая старая жена!

А ведь нет красивей на большой земле.
-Дверь открой,-шептал он видимо себе.
Не вернулась к маме,к дочке не пошла.
Просто так...Изчезла...Раз и навсегда...

Старенький блокнотик.Все ее стихи.
Он читал и плакал о ее любви.
Как его любила.Жизнь бы отдала,
Только бы касаться.Лишь его...Всегда...

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=472542
дата надходження 14.01.2014
дата закладки 14.01.2014

Ник.С.Пичугин

Эти украинцы

[i](Клетчатый Суслик-2)
[/i]
– Почему эти украинцы так бедны? Наверное, они очень ленивы?
– Очень ленивы.
– А мне говорили, что они много трудятся.
– Много трудятся.
– Ну, если много трудятся, значит должны быть…
– Очень бедны.
– Так пусть им заплатят за работу, есть же какая-то власть.
– Какая-то власть.
– Если власть плохая, пусть они ее сменят. Им что, некогда позаботиться о себе?
– Много трудятся.
– Какой же смысл работать, если за работу все равно не платят?
– Очень ленивы.

[b]2002
[/b]
[i][b]Примечание[/b]: Клетчатый Суслик представляет собой подушечку размером 31#12 см, немного суживающуюся и загнутою на одном конце и внутри набитую нерасчесанной пенькой. Чехол подушечки сшит из грубой шерстяной ткани, вымоченной в сыром красителе каким-то необычным способом…
Суслик реагирует только на слова, которые обращены непосредственно к нему. Время реакции одинаково и всегда равно 1,46 сек.
(Николай Байтов. «Клетчатый Суслик»)

[/i]

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=472497
дата надходження 14.01.2014
дата закладки 14.01.2014

Assol

Печальный ангел

«О, люди! Люди небораки!
Нащо здалися вам царі?
Нащо здалися вам псарі?
Ви ж таки люди, не собаки!…»
Т.Г.Шевченко

Печальный ангел с грустными глазами
На облаке сидел и созерцал:
«О, люди, люди! Что же это с вами?!», -
Шептал он только, а ответ не знал.

«Любви в вас нет, друг к другу уважения,
Сердца черствеют, будто бы их нет,
Вы за грехи не просите прощенья,
А благодати просите в ответ!

Корысти ради, вы на все готовы –
Предательство, хулу и клевету,
Вы стали все душевно нездоровы,
Вы падаете в бездну, пустоту…

Очнитесь, люди!!! И меня услышьте,
Ведь что же будет с вашими детьми?!
Друг друга возлюбите и поймите,
Ведь вас не даром Бог назвал – ЛЮДЬМИ!»

Печальный ангел с грустными глазами
Сорвался с облака и в небо улетел,
Он так хотел услышанным быть вами…
Как верить хочется, что все-таки сумел.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=436858
дата надходження 12.07.2013
дата закладки 13.01.2014

Assol

Засмучений раптовою грозою,

Засмучений раптовою
грозою,
Приблудний пес сховався
в бур’янах.
На лапи ліг важкою
головою,
І заздрив людям, що сиділи
по хатах.

Він мав домівку, вигравав
медалі,
Чим дуже тішив своїх
хазяїв…
А зараз тут, і де той дім -
не знає,
Сумний собака серед
бур’янів…

Великі краплі, наче справжні
сльози,
Летять із неба біль
додаючи.
Якби ж з’явився зараз
на дорозі,
Хто взяв його колись і
приручив…

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=433433
дата надходження 25.06.2013
дата закладки 13.01.2014

Надія Таршин

Не загубися знов у небутті…

Сьогодні мучуся я від безсилля -
Здобути важко зміни у житті...
Ти, Україно , вслухайся у біль мій!
Не загубися знов у небутті!

Бо ти для мене – зіронька незгасна,
Ковток повітря, свіжої води,
Як непорочна діва, ликом ясна,
Для мудрого добра вже відродись.

Збиткуються немало над тобою,
А ти все родиш гідними людьми,
Оплутана бідою і нуждою,
Що не змахнути дужими крильми.

А ти змахни і скинь усю цю нечисть,
Що упилася в тебе, як кліщі,
На наші обіприся, рідна, плечі…
Не зрадимо ні вдень, а ні в ночі.

2001р. Надія Таршин

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=472229
дата надходження 13.01.2014
дата закладки 13.01.2014

Salvador

Старий альбом.

Старий альбом мені попався в руки:
Поблідли фото, зжовкли сторінки.
Здається, ніби з довгої розлуки
До мене знов прийшли мої батьки.

Веселі очі і щасливі лиця...
Ось я, маленький, в мами на руках.
І знову захотілось притулиться
І посмішку побачить на устах.

А тут - ялинка. Новорічне свято
І хлопчик-зайчик віршики чита...
А далі ще такий чубатий тато
Мою сестричку ніжно пригорта...

А з цих світлин так музика і ллється -
Я в школу йду з букетом в перший клас...
А тут Амур моє "поцілив" серце -
Я закохався, мабуть, перший раз...

Гортаю за сторінкою сторінку
І дихання частішає чомусь.
Змахну з очей непрохану сльозинку
І знов в далекі роки повернусь.

Тут дідусі з бабусями молодші,
Ніж я тепер. Невже це все було?
Як навесні зникає слід пороші,
Пропало все, наза́вжди перейшло,

І я в руках старий альбом тримаю...
На скронях - срібло: роки швидко йдуть.
Як шкода, що чарівних сил не маю,
Щоб хоч на мить минуле повернуть.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=197050
дата надходження 22.06.2010
дата закладки 12.01.2014

Salvador

Напиши менi лист…

Де тi роки спливли, за якою такою водою?
Звiдки зморшки взялись i на скронях звiдкiль сивина?
Все частiше тепер бачу маму свою молодою,
Все частiше приходить до мене вона в моїх снах.

Як росли ми малi у гнiздечку затишному в мирi -
Зiгрiвала ти нас пiд своїм материнським крилом.
Та настав такий день - розлетiлись журавлики в вирiй,
Щоб лиш зрiдка зiйтись за батькiвським святковим столом.

Лиш повiки зiмкну - бачу очi твої, моя мамо,
Помiж звукiв мiльйон знову голос я твiй впiзнаю.
Ось вже й внуки зросли, а ти далi пiклуєшся нами,
Через вiдстань i час я завжди чую мову твою:

- Напиши менi лист, поки є ще кому написати,
Поки мама жива i чекає на вiстку твою,
Бо хотiла б i я своїй мамi хоч слово сказати,
Та нiколи листом вже не втiшу я маму свою...

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=188557
дата надходження 09.05.2010
дата закладки 12.01.2014

Salvador

Жінка з України

У велелюдді сонячного Риму,
Чи в Лісабоні, може, чи в Берліні
Вперед іде не схильна до екстриму
Проста і щира жінка з України.

Крокує, придивляючись до Світу,
За що – не знає, - несучи покуту…
Волоссям хоче бавитися вітер,
А у очах десь причаївся смуток.

Чому й за що, хто може відповісти,
Покинула свій дім, свою родину?
Чому у грудях незбагненно тисне
При згадці про залишену дитину?

І як же так – ніхто не потребує
Ні знань її, ні рук, а ні уміння
В країні, за якою біль нуртує
Й забути не дає її сумління?

В краях чужих не солодко буває –
Прислугою ходити між «панами»,
Де хтивий погляд по ногах «стріляє».
…А ніч мине в сльозах між подушками.

Та день новий до справ нових закличе,
Й во ім’я честі й гідності Людини,
Мов королева, горда і велична,
Крокує Світом Жінка з України!

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=471998
дата надходження 12.01.2014
дата закладки 12.01.2014

Шон Маклех

Наш острів

«Таємниця сія мені не відома.
А знаю, що вона наспівала мені багато чудес,
що збентежили серце моє.»
(Григорій Сковорода)

Наш острів – це скеля,
Що стирчить з океану часу
Як жовта очеретина
У свідомості мовчазного монаха,
Як дикий камінь,
За який постійно шпортаються
Блукаючі у пустелі істини,
Чи то на якому точать
Свої мечі патлаті лицарі
Чи то картаті Робін Гуди
Короля Конхобара мак Доннхада.
Абатство Алонард. Твої холодні стіни -
Замшілі й солоні.
Чотири сини, як чотири стовпи
Зруйнованої ірландської церкви:
Атрі, Кахал, Еохокан, Кінаед.
Ким же ще бути синам короля
Як не священиками?
Клан Холмайн. Його гіркі легенди
Пахнуть згарищем
І кульбабами квітня…
На сивих скелях
Виглядаємо сподівання
Яке згубили
Ще тоді…

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=470702
дата надходження 06.01.2014
дата закладки 07.01.2014

Н-А-Д-І-Я

Крадеться несміливо новий ранок…

Повільно стрілка стрілку здоганяє.
Давно уже півночі, та не сплю.
І нічка тихо голову схиляє.
Ну спи уже, я все себе молю...

Чому душа вразлива, неспокійна?
Якісь думки рояться раз у раз.
Не слухає поради непокірна.
І все тремтить від тих гірких образ.

Не треба.. Заспокойся, душе мила.
Крізь сито пересій оті слова.
І залиші такі, що заживляють крила
Болючі перемелять жорнова.

Крадеться несміливо новий ранок.
Цікаво: може, й ти іще не спиш.
І новий день торкається фіранок...
Можливо, він думки ці освіжить..

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=470624
дата надходження 06.01.2014
дата закладки 06.01.2014

Надія Голіней

Відлуння серед зими

Така чарівна ніч. Такий солодкий спомин
І музика звучить у серці. Я сама.
Торкаюся струни,несу її в долонях
А навкруги сніги. А навкруги зима.
Я на снігу пишу ваше ім`я красиве,
Чомусь тремтить рука і серце завмира
І голос ваш звучить відлунням, наче злива,
Хоч навкруги сніги. Хоч навкруги зима.
Під музику зими я з вам розмовляю.
Так холодно в душі. Забракло знову слів.
Це все колись мине. Забудеться. Я знаю
І зникне образ ваш ось тут серед снігів.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=469549
дата надходження 31.12.2013
дата закладки 31.12.2013

Ірина Хміль

Не говори мені нічого…

Не говори мені нічого,
Лиш тихо серцем прихились.
Через розлуки і тривоги
Прийшла я з дальньої дороги,
Прийшла до тебе, як колись...

Не говори мені нічого,
Лиш обігрій і прихисти.
У хащах мороку нічного
Втомилась я одна брести.
Врятуй мене від самоти...

Не говори. Зніми утому,
І пригорнись, хоча б на мить.
Я знаю: винна, винна в тому,
Що серце в тебе теж болить.
Прошу: зумій мене простить.

Не говори мені нічого,
Прийми моє лиш каяття.
Через розлуки і тривоги
Стою біля твого порогу.
Впусти мене в своє життя...

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=464808
дата надходження 08.12.2013
дата закладки 31.12.2013

Лариса Журенкова

Калина

Звабливою і ніжною весною
На квіти білі падали хрущі,
Їх ніжно пестили п'янкі дощі,
Коли була калина молодою.

Роїлися над квітом її бджоли,
Тремтіли їхні крилечка легкі.
І формувались кетяги пругкі,
Спиваючи зорю лілову.

Улітку сну позбавилась й спокою:
Кохання не відводить від біди...
Гіркими стали ягоди-плоди
В виснажливім двобої із собою.

Зима розбавила життєву прозу,
Бо диво-дивнеє на світі є:
Чомусь солодкою завжди стає
Гірка калина від морозу !

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=469244
дата надходження 30.12.2013
дата закладки 30.12.2013

Ірина Хміль

Музика природи

Не вчила я музичної науки,
До-мі-ля-соль не граю на струні,
Зате ловлю нечутні іншим звуки,
Вони бринять акордами в мені.

Я чую спокій місяця щоночі,
Який магічне сяйво в простір ллє,
Я чую сміх ,коли, розкривши очі,
Радіє світ ,як сонечко встає.

Я чую,як з долонь небесних роси
На землю рясно сипляться згори,
Як шелестять верби шовкові коси,
Коли вустами пестять їх вітри.

О музико душі , таємна, тиха,
Зі мною будь , ніколи не покинь!
Поки ти є,-не здатне жодне лихо
Затьмарити для мене неба синь...

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=466413
дата надходження 16.12.2013
дата закладки 16.12.2013

Шон Маклех

Жорна гніву

«…Поу сих же літех, по смерті братії сея, биша обидимі древляни і інимі околнимі. Наідоша я хозаре, сидящая на горах сих, в лісах і рєкоша хозаре: «Платіте нам дань.»
(Іпатіївський літопис)

А птах кричить на дереві сухому,
Не радість він віщує і не втому,
Віщує пошесть і війну і смерть.
Вже чаша бід наповнена ущерть,
І то не крук, не соловейко – Див
Посеред осені древлян, посеред злив
Отих, що сліз. Тоді як падолист
Епохи черствої слов’ян зірвав надії
І кинув татям в торбу наші мрії,
Тоді як печеніг здійняв на діточок меча,
Тоді як бавитись поляни – не в квача –
У хованки зі смертю. Отоді
У жменях люди понесли воді
Зерно, і хліб, і кров – на требу
Отому Диву, тому птаху й небу,
Що оком злим в серця несе журбу
Слов’яни голіруч взялись за боротьбу
Та берендей регоче, і розгніваний Дніпро
Гуркоче й гомонить й розповідає про
Поганців, що в князівському дворі
Вино криваве лиють до пори,
Аж доки чернь в міцних натруджених руках
Принесе брили, що зітруть їх прах.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=464838
дата надходження 08.12.2013
дата закладки 08.12.2013

Радченко

Под "Вальс осенних грёз"

Под "Вальс осенних грёз"
Я на мгновенье в юность возвращаюсь.
Не сдерживаю слёз:
Я папе в мыслях снова улыбаюсь.

Учил меня отец
Красиво танцевать, кружиться в вальсе.
И слово "молодец"
Похвал всех выше - это было счастье.

Промчались дни, в года
Так быстро, незаметно превращаясь.
Но в снах моих всегда
Наш с папой вальс кружится, не прощаясь.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=347476
дата надходження 01.07.2012
дата закладки 04.12.2013

Н-А-Д-І-Я

+Усміхнуться зажурені очі…

Не сьогодні, можливо, й не завтра,
Але знаю, що прийде той час.
Ти збагнеш, чого було варте
Почуття, що тримало так нас.

І згадаєш, коли буде сумно,
Коли ночі нагрянуть без сну.
А за вчинки свої нерозумні,
Не зумієш ти стримать сльозу.

Не забудеш мене ти і в радість,
Коли будеш якусь обіймать.
Все шукатимеш в неї ту схожість,
Чим могла я тебе чарувать.

А в осіннії довгії ночі,
Коли вітер постука в вікно,
Усміхнуться зажурені очі,
Бо не бачив мене так давно...

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=462057
дата надходження 22.11.2013
дата закладки 22.11.2013

Олена Іськова-Миклащук

Мати

Усілася опеньком на осонні,
Старечі вигріваючи кістки.
І горобці лякливо-невгамовні
Збирали крихти з щедрої руки.

Вглядались очі стомлено бездонні
У лазурит небес, мов у віки.

Пішла б за обрій—не тримають ноги,
Злетіла б в небо— крил іще нема.
Ведуть додому, кажуть, всі дороги,
Діток багато, а вона сама.

І виглядає мати до знемоги,
Втирає гірко сльози крадькома.

Милує око осені бароко.
Зажура доторкнулася села.
І телефон озветься ненароком
«Ми не приїдем знов. Усе. Діла…»

Вона без допомоги вже ні кроку,
Але для них би й душу віддала.

Без докору всміхнулась сумовито.
Впустила крихти з кволої руки.
Пішла за обрій, сонечком залитий,
Мов крила тріпотіли рушники.

На покуті ридало стигле жито.
Голубками злітались діточки.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=461169
дата надходження 17.11.2013
дата закладки 17.11.2013

Надія Голіней

Заблудились з тобою ми в осені

Заблудились з тобою ми в осені,
Серед шуму пожовклих дерев
І нічого у неї не просимо,
І нічого взайми не берем.
Вже в минулому зоряне літо
І любові п`янкі спориші,
Залишились потоптані квіти,
Білий сніг на замерзлій душі.
Я не можу заснути до рання,
Розмірковую вкотре:»Чому
До великої чаші кохання
Ти гіркого налив полину?»

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=460745
дата надходження 15.11.2013
дата закладки 15.11.2013

Лариса Журенкова

Остання любов Шевченка

І що у тій Лукерці він шукав:
Така ж пісна була і неохайна...
Ну свіжа... Ну юрлива... Молода...
Йому б - до пари, а вона ...звичайна.

Чи він не слухав, а чи не хотів,
А говорили ж бо про неї люди...
До неї, мов на крилечках, летів,
І мріяв, як удвох любитись будуть:

Зів'ють гніздечко, заведуть діток
(Це добре, коли в хаті сміх дитячий).
І все удвох. І цілий світ на двох...
От так... Любов засліплює і зрячих...

А потім - зрада... І не стало крил.
Не вмів кохати він наполовину.
Як він любив... Він так її любив...
Так і помер з думками про родину.

Його могилу в Каневі щодень
Видублюють вітри, дощі полощуть.
А он-де жінка в чорному бреде -
Через віки - до генія на прощу.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=460697
дата надходження 15.11.2013
дата закладки 15.11.2013

Антоніна Грицаюк

Мобільний телефон

– Ото світ, ото прогрес,
Вже дістала АТС,
Нема ладу там у них,
Роблять курям все на сміх.
Час мобільний нам купити,
Досить світом вже коптити,
Сказав дід, поставив крапку,
На чолі почухав складку.
Завтра в місто вирушаю,
Та мобільний там придбаю,
Баба бачить дід кипить,
Охолоне, як поспить.
Та на ранок швидко встав,
Геть їй слова не сказав,
Рушив в місто, хай іде,
Чи до діла доведе.
Вже скипів в печі обід,
Ось і суне з міста дід,
Капелюх на голові,
Кури з ляку втекли всі.
А мобільний у кишені,
Ще й гарантія у жмені,
Час вже порати скотину,
В діда згорбило геть спину.
Щось ті кнопки натискає,
А що тисне сам не знає,
Пішла баба в хлів сама,
Діда мучить сатана.
Що натиснув сам не знає,
Хтось до нього промовляє,
Каже там якась дівиця,
У коханні вона левиця.
Зробить все, що він захоче,
І завзято так регоче,
Зашарівсь дід, як той мак,
Хочу так і хочу сяк.
А вона все не вгаває,
З діда дух вже вилітає,
В слухавку сопе, мов міх,
А дівицю бере сміх.
– Що старий, досить дрімати,
Час до діла приступати,
Роздягайся до гола,
У кохання піде гра.
Одна рука пішла в хід,
Уже голий стоїть дід,
Вже готовий в наступ йти,
Де дівицю ту знайти.
Баба брязкає дверима,
Голий дід перед очима,
– Одурів, старий віслюк,
Чує в двері хтось тук-тук.
Кума в хату залетіла,
Стоїть лупає очима,
Витріщила свої очі,
Мовби щось сказати хоче.
Тут, як стала реготати,
Дід кальсони став вдягати,
– Куме, ти не гарячкуй,
Добре стань та поміркуй.
Я сама вже скільки літ,
Геть не милий білий світ,
Візьміть мене у свій кут,
Геть не страшний Божий суд.
Будемо тебе шанувати,
– Досить, кума, жартувати,
Був у місті геть спітнів,
– Діду, тут без зайвих слів.
Іди на ліжко та чекай,
Стій, куди ти, не тікай,
Ще таке не бачив світ,
У кальсонах тікав дід.

http://antonina.in.ua/index.php/gumoreski/390-mobilnij-telefon.html

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=459272
дата надходження 08.11.2013
дата закладки 08.11.2013

Н-А-Д-І-Я

Не сумує лиш той, хто не любить…

Нам кохання приносить радість,
Та воно не буває й без сліз.
Пробачає частенько слабкість.
І не терпить брехню і злість.

Воно, ніби жива істота:
Відчуває і біль, і сум.
Для душі дорога позолота,
Як мелодія ніжних струн.

А як любо ласкає серце!
А буває по нервах б"є.
А часами пекучим перцем
Безпорадність душі несе.

І тоді починаються муки.
І хворієм від тЯжких образ.
Затихають чарівнії звуки...
Хто любив: відчував це не раз..

Не сумує лиш той, хто не любить.
В кого серце безжурне, пусте.
Від кохання він розум не згубить,
А душа бур"яном проросте...

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=458819
дата надходження 06.11.2013
дата закладки 07.11.2013

Антоніна Грицаюк

Мамині хризантеми

Хризантеми горну до серденька,
Вони душу мою зігрівають,
Їх любила завжди моя ненька,
Вони в дитинство мене повертають.

Мороз перший на землю ступає,
Стає мама тоді клопотати,
Ніжно квіти вона пригортає,
Час забрати уже їх до хати.

А під вечір в кімнаті ті квіти,
Ароматом наповнена хата,
Ми радіємо – ще малі діти,
І щаслива усмішка у тата.

Довго тішить краса земна очі,
Землю снігом зима покриває,
Хризантема і та жити хоче,
І ще дужче вона розквітає.

Ходять спогади всюди за мною,
Пригорну лиш до серця ті квіти,
І наповниться серце журбою,
Що не може їм мама радіти.

Посадила я їх на могилу,
Хоч не зможе їх ненька зігріти,
Але мають вони таку силу,
Що ті спогади в серці не вбити.

http://antonina.in.ua/index.php/matusi/387-mamini-khrizantemi.html

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=458923
дата надходження 06.11.2013
дата закладки 07.11.2013

Н-А-Д-І-Я

+Вже притишені осені кроки…

Вже притишені осені кроки.
Що хотіла, усе вже змогла.
То посіяла в серці неспокій,
То журбою чомусь облягла.

Дарувала невпевненість вчинків,
Білий світ застилала слізьми.
І не знала душа відпочинку.
А по долі, немов чобітьми.

Я ж не знала, що осінь так гралась.
Наробила ось так помилок.
Не помітила, як підкрадалась.
Наганяла фальшивих думок.

Але осінь прекрасна, бо жінка.
Я пробачила їй все давно,
А що нас ще трима павутинка,
Значить іншого нам не дано...

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=459024
дата надходження 07.11.2013
дата закладки 07.11.2013

Любов Ігнатова

Люблю міжсезоння …

http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=443755

Люблю міжсезоння -не літо й не осінь ...
Щось, ніби портал у незнані світи ...
Уже журавлі на прощання голосять,
Та носять дерева зелені хустки ...

Ще вправно смичками орудує коник,
Напившись мелодій з п'янкоï роси,
Та місяць раніше вмикає свій вогник,
І зорями -снами для нас моросить ...

Люблю міжсезоння -як знак роздоріжжя,
Що думкою міряє стомлений шлях ...
Давно спочива обмолочене збіжжя,
Дріма короваєм пухким на столах ...

Люблю дивний настрій, що стиха підкрався
І вірші диктує все більше сумні ...
І вітер серпневий, що в травах кохався,
Тепер поцілунки приносить мені ...

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=444315
дата надходження 20.08.2013
дата закладки 20.08.2013

Сідий

ОСЕННЕЕ

Но кто из нас не любит пору эту,
Когда в пожарах рощи и сады?
Когда печаль по ласковому лету,
Стекает с листьев каплями воды

Костром средь елей вспыхнули осины,
Укрыл берёзу золота наряд.
А у пруда, красавицы - калины
В холодной глади гроздями горят...

Вот горизонт затягивают тучи…
Вдали чернеет вспаханная зябь.
Порывы ветра,всё сильней и круче
Зеркальной гладью всполошили рябь.

Затихла в роще болтовня сорочья,
В низовье дымом стелется туман.
Бродяга – ветер рвёт его на клочья,
Зверея в гневе, будь-то хулиган.

И лучше нет природы в пору эту,
Когда она в печали золотой.
Когда слеза по ласковому лету,
Стекает с листьев дождевой водой.
СИКалин

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=444162
дата надходження 19.08.2013
дата закладки 19.08.2013

Ниагара

Карпатська рапсодія

Нічна прохолода вірветься у вікна,
До тіла прилине, зігрівшись, затихне
І низкою спогадів, щира на ласку,
Тихенько ві сні шепотітиме казку

Про те, як спускаються сиві тумани
Із гір, перетворюють дійсність на мани
Та роблять бажання людей яскравіше,
Навколишній світ загортаючи в тишу.

Дзвенітиме тиша на ноті найвищій,
А вітер в сопілку загра на горищі.
Ще скрипне зненацька мостина у хаті
І шурхне завіса на вікнах картата.

До місячних струн обережно торкнуться
Листям дерева... Й поволі зірвуться,
Неначе в литаври ударять в саду,
Яблука стиглі у мокру траву.

Козак Наталія

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=443960
дата надходження 18.08.2013
дата закладки 18.08.2013

Тамара Васильєва

Причащає літо (друзям з Івано-Франківська)

Учасникам творчої зустрічі "Під крилом у сонячного літа"

Ще говіє осінь, причащає літо,
Тілом і душею віддає тепло.
Поцілунків сонця стільки ще не спито…
До криниці жовтня стежку замело.

Небо підморгнуло вересню зірками,
Місяць ненароком хмару зачепив.
А щасливе літо ще гуляє з нами,
Зоряні простори вже послали злив.

Літо причащає тілом і душею,
Щоб поважна осінь мала благодать.
За межею серпня бути разом з нею,
Глянь, у горобини грона як горять!

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=443695
дата надходження 16.08.2013
дата закладки 16.08.2013

Любов Ігнатова

Солодкий вірш …

Солодкий ранок з присмаком ванілі
І з ароматом кави з молоком
Розлився млосно у моєму тілі,
І ловить сонце шОвковим силком ...

Солодкий вітер з присмаком сливОвим
Цілує ніжно шию і вуста ;
Шепоче тихо листячком вербовим,
Що рання осінь грИбом пророста ...

Солодке небо у хмаркАх зефірних
Згортає сни у райдужний сувій,
Збирає роси із троянд манірних,
Щоб виткать крила полохливих мрій ...

Солодкий ти, після п'янкоï ночі,
Ще сповнений бажання і тепла,
Мене легеньким дотиком лоскочеш
Солодкого кохання -джерела ...

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=443540
дата надходження 15.08.2013
дата закладки 15.08.2013

Шон Маклех

Єтс В. Б. Плащ, човен і панчохи. Переклад

- Для кого ти шиєш строкате вбрання?
- У плащ кольоровий вдягну я Журбу.
Прекрасна для погляду, світла й жадана -
Такою здаватися буде Журба,
Така світла й жадана!
- Для кого майструєш ти човен-блукач?
- У човен швидкий посаджу я Журбу.
Так вільно у тьмі й серед біло дня
Без утоми по морю Журба полетить
У тьмі й серед білого дня без утоми!
- Що плетеш ти із білої шерсті туману?
- У панчохи м’які одягну я Журбу.
Нечутними кроками легше туману
Людям являтися буде Журба,
Так легко – ніхто й не чекає…

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=443270
дата надходження 14.08.2013
дата закладки 14.08.2013

Любов Ігнатова

О, як мені тебе не вистачає …

О, як мені тебе не вистачає! ..
Якби ти знав, то б, мабуть, прилетів
Із інших міст ...із всесвіту окраïн...
Хоча б цілунком вранішніх вітрів ...

Я так бажаю доторкнутись знову
Теплом долонь до рідноï щоки ...
А хочеш, заспіваю колискову,
Пущу до тебе хвилями ріки? ..

А ти, десь там, у зародку галактик,
Ïï почуєш серцем ...І душа,
Згорнувши тіло у маленький клаптик,
Зіп'Є її з Ведмедиці -Ковша ...

І ти прийдеш ... Із ранку ...Може й зночі ...
А може ...Але ти -прийдеш!!!
І прошепочеш пелюстково :"Хочу "...
І моï губи знову віднайдеш...

...О,як же я сумую за тобою! ..
Вже виплакала цілий зорепад ...
І дозріває тихою журбою
Моïх очей солодкий виноград ...

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=442945
дата надходження 12.08.2013
дата закладки 13.08.2013

Шон Маклех

Коли свiчка гасне

«Коли надвечір’ям
Спускаєшся з гір у долину…»
(Лі Бо)

Я так хотів у чорній темноті
Не смолоскип і навіть не ліхтар –
Маленьку запалити свічку.
Я так хотів у дикій самоті
Живого голосу – тихенького – як дар,
У цю глуху і без’язику нічку.
Мій сум літає волохатим кажаном
Поміж дерев, поміж сліпих модрин,
Поміж вологих кволих ясенів,
Мій сум замовк, як осені погром.
Там наче вата глухота і німота ялин,
Там баговиння непробудних снів.
Та я іду – без костура і без поводиря,
Іду туди, де ходять навмання,
Туди, де гордий крук не донесе кісток,
Де навіть жабка – друг, а їжачок – пророк,
Де замість хліба на обід печаль,
Де сіль - на рану, де себе не жаль…

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=418273
дата надходження 14.04.2013
дата закладки 12.08.2013

Леся Геник

ЗАПРОШЕННЯ

Шановні поетклубівці!

Щиро запрошуємо Вас на творчу зустріч "Під крилом у сонячного літа",
яка відбудеться 17 серпня 2013 року в місті Івано-Франківську
в приміщенні конференцзалу обласного часопису «Галичина» за адресою:
вул. Січових Стрільців, 25 (1-ший поверх).
В ході зустрічі: представлення вишуканої смаковитої поезії, нові цікаві знайомства, спілкування за філіжанкою кави.
Початок о 13.00 год.

Будемо раді зустрічі з Вами!

Оргкомітет Міжрегіонального поетичного клубу "Об’єднані словом"

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=442901
дата надходження 12.08.2013
дата закладки 12.08.2013

Шон Маклех

Серед неіснуючого

«Дні мої, мої дивні діти,
Віддав вас вольній волі.»
(Майк Йогансен)

Луна засипаних криниць
Мені кричить услід – мені, старому,
І небо споглядаю впавши долілиць
І п’ю з хмарин важких прозору воду.
Я спочиваю у тіні дерев, які ще не зросли,
Які обабіч шляху ще не виткнулись з землі,
З блискучого насіння ще й не проросли,
І дивлюсь на істот, що вуха чималі
Не виставили з хащів кропиви
Глухої, як і мій нещасний край.
З минулого ведуть мої сліди –
Грай, конику трави, свої катрени, грай!
Я – «вічний жид» - блукаю в пошуках води
Живої – в сьогоденні заблукав,
Але живу в майбутньому –
Серед його віршів, його заграв.
Мій костур тріснув і дірявий плащ
Та я апостол. Серед темних хащ
Пророчу равликам про їх Армаґеддон,
Про Будду зайчиків і про метеликів закон
І бачу, як із хворої землі
Замість зела й трави
Ростуть ножі
Ростуть…

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=442713
дата надходження 11.08.2013
дата закладки 11.08.2013

Шон Маклех

Блукаючи над морем

«Omnia flumina fluctus maris,
sed maris illius non impletur...»
(Liber Ecclesiastes. VII)*

Такий чудовий синій оксамит,
Такий прозорий над водою плач -
Як аргонавтів призабутий міт.
Читаю Данте. Ти мені пробач.
Не докоряй. Минуле – це міраж
Чи то абсурд. Моя fata morgana.
Який чудовий на планеті екіпаж!
Та все проходить… І відкрита рана
Суворих хронік Кромвеля болить
Твоїх повстань задушена надія -
Моя Ірландія… Я снив тобою мить -
Лише століття… Ностальгія
Чи то за вічністю чи то за літом,
На березі збираю камінці,
І небо хворе називаю оксамитом.
Розмову тиху заведу на манівці
Тебе немає – ти лише уява.
Мій спогад дивний, марення легке
Шляхів шукати нині – марна справа
Усе отруєно, усе кругом чуже.
І тільки призабутий переспів
Легенди дивної розкопаних могил
З скарбнички призабутих мертвих слів,
Друїдів істин та камінних брил…

Примітки:
* - «Всі потоки до моря пливуть, але воно не наповнюється…» (Книга Проповідника. 7.) (лат.)

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=396604
дата надходження 30.01.2013
дата закладки 11.08.2013

Томаров Сергей

Симфония чувств.

Распустилась любовь белой вишней,
Зацвела колокольными звонами,
Я не понял, как все это вышло,
Но запела душа обертонами...

Дождь слепой в звукоряд собирался
И настраивал верхние ноты,
Я, безумный, по улицам мчался...
Свет зеленый влюбленным и льготы...

От флюидов внутри распирало
И глаза с бриллиантовым блеском...
Все, о чем лишь читалось, настало,
Жизнерадостным выросло всплеском.

Как симфония чувства играют,
Я, как птица в свободном полете,
Нот и слов все сказать не хватает,
Но уверен, вы это поймете.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=441373
дата надходження 04.08.2013
дата закладки 04.08.2013

Н-А-Д-І-Я

Чому ти дивишся мені услід?

Чому ти дивишся мені услід?
Я відчуваю погляд твій цікавий...
Здається тебе знаю сотні літ.
І, як уперше, знову відкриваю.

Я озираюсь... погляди зійшлись.
Як завжди свою посмішку ховаю.
Та раптом дзвінким сміхом залились.
В той час про все на світі забуваю.

В полоні вже знайомих почуттів.
Чому це серце так забилось швидко?
Так дивно...Ти прийшов немов із снів.
Це ж ти приходив в сни мої нерідко.

Несміло подивилась в його очі.
І погляд свій цікавий відвела.
Два вогника, як світло серед ночі.
Як два бездонних чистих джерела.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=439181
дата надходження 24.07.2013
дата закладки 03.08.2013

Таїсія Шашилкіна

Путь к Богу

Иду к тебе тернистыми путями,
Страданьями и муками полна.
Рассвет встречаю с новыми лучами,
Тебя за этот день благодаря.

В грехах тону и каюсь, утопая,
И все молю: "Спаси и сохрани!
Колокола звонят, к тебе взывая.
И очищают душу мне они.

Не покидай в отчаяньи тревожном,
Так хочется вдыхать мне эту жизнь.
Быть может,я прошу о невозможном.
Прости грехи, прости, не отвернись.

Остались слезы в робком покаяньи,
В них мало веры - истина в пути.
Услышь меня на длинном расстоянье,
Услышь, не дай с дороги мне сойти.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=440529
дата надходження 30.07.2013
дата закладки 30.07.2013

Кумартун

Вінком заквітчана красуня.

Вінком заквітчана небачена красуня,
Що моє серце, знову ранить до крові
Куди ідеш? Кого шукаєш і чаруєш?
Кому всміхаєшся у вранішньому сні?
Хто сяде поруч, чи візьме за руку?
І скаже, повні ніжності, слова
Для кого, твоє серце знову стука,
І неприступну браму відкрива.
Ключі терпіння, щастя і любові,
Відкриють всі небачені мости
Скоріше, люба, повертай додому
Де я тебе чекатиму завжди.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=438932
дата надходження 22.07.2013
дата закладки 23.07.2013

Крилата (Любов Пікас)

А ти люби життя

Смерть підкрадається, ступає по слідах.
А ти люби життя, лети неначе птах,
Так, щоби крила не торкались темноти,
Вона туди тебе бажає затягти.

Грає у піжмурки щоденно, повсякчас.
І хоче стать перед тобою у анфас.
А ти запал її звірячий остуди.
Люби життя, вогонь у серці розведи.

Стоїть на варті й збирає часто тих,
Хто план складав, але звершить його не встиг,
Бо заманили заборонені плоди -
Смачні, яскраві, жаль, заводять в нікуди.

В обійми смерті дались за оманний рай.
А ти люби життя, родину, рідний край.
Грій душу й мозок час од часу прочищай.
Сій вічне, добре, день з любов’ю зустрічай!

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=438938
дата надходження 22.07.2013
дата закладки 22.07.2013

Любов Ігнатова

Пам'яті Богдана Ступки (з Віталієм Назаруком)

О, сину мій, Ти відійшов у вічність,
Зігравши до кінця свою трагічність...
Увесь народ пишається тобою,
Хоч твій відхід обняв серця журбою.

Твоє життя, яким я так пишалась,
Колючим терном часто покривалось,
Та я тебе любила завжди сину,
І ти любив без тями Україну.

Твої слова, як небо те безкрає,
Де й до тепер душа твоя літає.
Хай кажуть, що нема людині злету;
Тримає міцно на собі планета...

А ти злетів! Парив у синім небі,
У хмарах був, неначе білий лебідь,
Бо ж ти казав: «Людина не літає…
А крила має... Крила має…»

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=438888
дата надходження 22.07.2013
дата закладки 22.07.2013

Михайло Гончар

Ты помнишь как Луна сияла…

Ты помнишь как Луна сияла,
Сирень как пахла той весной,
какая музыка играла
Когда встречались мы с тобой!?

Ты в белом платье приходила-
Я узнавал издалека,
Ты тихо "здравствуй" говорила
И ночь была нам коротка.

Я на твоей не мог быть свадьбе...
С тех пор уже прошли года.
Теперь я мог и не узнать бы,
Случайно встретив где тебя.

На нашем месте вечерами
Поют другие соловьи...
А песни с теми же словами,
Все те же песни - о любви.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=429185
дата надходження 03.06.2013
дата закладки 19.07.2013

Вразлива

Вишиває літо…

Вишиває літо на зеленім полі,
кольорові барви квітів польових.
Гордовиті маки заглядають в вічі,
синьої волошки між хлібних житів.

Ранок прохолодний,забарилось сонце,
розбудила арфа струнами весь світ.
Колос золотавий пишної пшениці,
заспіва ромашці многа світлих літ...

А жита колишуть,хвилями на морі
загубилась в танці юная любов.
Пшенична голівка молодої Мавки,
Лукашева спина виринає знов.

Кохання у полі,наче вільні коні,
скинули вуздечки між літніх вітрів.
В травах ноги босі,намочили в роси,
а на серці радість й музика дощів.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=436636
дата надходження 11.07.2013
дата закладки 19.07.2013

Надія Таршин

Моя знедолена земля…

Моя знедолена земля,
Сумую вкотре над тобою:
І над твоєю німотою,
І над одвічною бідою.

У голоді роками скнієш
І захиститися не вмієш.
Бог землю дав тобі, як вроду,
Кого пустила у господу?

Кого пригріла, як гадюку,
Нас прирекла на вічну муку –
Нестерпно довгу муку-ніч,
Яку не скинути із пліч.

Вона неправдою нас душить,
Все бур’яном-брехнею глушить,
Як невід’ємна наша тінь,
Куди не глянь, куди не кинь.

2004р Надія Таршин

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=438034
дата надходження 18.07.2013
дата закладки 19.07.2013

Томаров Сергей

Позови на свидание с прошлым и с будущим тоже

Позови на свидание с прошлым и с будущим тоже,
С удовольствием вспомню, той юности яростный бег,
Стометровкой промчалась, но здорово было в ней все же,
А неблизкое завтра, лишь только взяло свой разбег.

Как прекрасно, сегодня, вернуться в далекое "было",
На скамейку с букетом цветов у "застывшей" реки...
Пред глазами, как будто вчера, все в подробностях всплыло,
Но об этом поведать, пожалуй, уже не с руки.

Мне бы знать наперед: где "сюрпризом" судьба повернется,
Где ухаб на дороге скрывает зловредный туман,
Как мне друга простить, если вдруг, к нему совесть вернется
И навек позабыть тот жестоко-нелепый обман.

Позови на свидание с прошлым и будущим тоже,
С удовольствием вспомню стремительный бег прошлых лет...
Как хочу я туда, где намного я все же моложе...
Жаль, назад и назавтра, не купишь счастливый билет.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=438134
дата надходження 18.07.2013
дата закладки 18.07.2013

Сідий

ГОСПОДИ ПРОСТИ

И сколько раз
на жизненном пути,
За дело доброе,
иль шаг неверный в стычке,
Мы шепчем в мыслях
– Господи прости
За тяжкий грех наш,
просто по привычке.

Нам в этой жизни
вечно крест нести.
Тому во благо,
Другому это сложно.
Но каждый шепчет
– Господи прости,
Хоть грех во зло
простить и невозможно.

Попасть в беду
на жизненном пути,
По глупости иль трезво
– всякий может.
Тогда мы шепчем,
Господи прости
В душе надеясь,
что Господь поможет.

И часто разуму
и воле вопреки,
Во благе грешном
или страданьях вечных,
Не забывай
замаливать грехи.
Не жди пока
Господь накажет "грешных".

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=438096
дата надходження 18.07.2013
дата закладки 18.07.2013

Юлія Л

Між хмарами

Пливуть у небі білі хмарки,
Неначе посмішки небес,
І манять серце щирим жартом,
У свій блакитний світ чудес.

Погляну – наче не хмаринка,
А чарівний казковий птах,
А он – малесенька хатинка
Стоїть на білих островах.

Здається, в синім океані
Пливуть небесні кораблі,
Над ними лебеді кружляють
І шлють привіт усій землі.

Змахнув крилом чарівний лебідь,
А я замріялась на мить,
Аж бачу – у ясному небі
На крилах білий кінь летить.

Він вдалечінь так стрімко мчався,
Летіла я на тім коні,
І цілий світ мені всміхався,
Чи лиш здалося все мені?

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=437287
дата надходження 14.07.2013
дата закладки 14.07.2013

Леся Геник

Нестерпний біль

[i] "...Ох, якби ж то вмерти... Якби ж то вмерти..."
(Адель Станіславська "Болить")[/i]

А так, бува, болить, що й не стерпіти -
Аж репаються з болю образи!
Повиростали, вигулькнули діти -
Не бачать материнської сльози.

Не чують батькового нарікання...
А рани домордовують, печуть!
Щоденно і щоночі до світання
Вогненні змії лазять по плечу.

За що ж ся мука видалася, Боже?
За що ж оця покута без межі?
Врізаються у тіло болю рожі -
Нестерпні колючки, тонкі ножі.

Уже й молитва вірою безсила -
Безглуздя чи миттєве забуття?
Розпука розтікається по жилах
І серце ворохобить до виття:

- О, смерте люба, де ти, де ти, де ти?!
Зрятуй од цеї немочі, звільни!
У темній тиші кривляться портрети,
А стеля тисне, наче валуни...
***
Не перший день лежить старий каліка,
Не вперше смерті змолює собі...
Ридає мати, сльози - наче ріки,
Лиш ба, тих сліз не бачать молоді...
(13.07.13)

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=437114
дата надходження 13.07.2013
дата закладки 13.07.2013

Томаров Сергей

Рассветный крестный ход.

Серпом отточенным под бритву,
Луна косила звездный ряд,
Заре читала вслух молитву
И испускала томный взгляд...

Вином из Божьего потира,
Умылся сонный небосвод
И пробудив от сна пол мира,
Рассвет продолжил крестный ход.

И озарился свод небесный!
Ночь, растворилась чуть дыша...
Ввысь бросив взгляд свой бессловесный,
Луна исчезла не спеша.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=437073
дата надходження 13.07.2013
дата закладки 13.07.2013

град

ОСТАНЕТСЯ ЗОЛА

Бездонные глаза и чувственные губы
Свели меня с ума, расплавив в сердце лёд.
Хоть ты хранишь в себе всё то, что сердцу любо, -
Твоя любовь горчит, как будто дикий мёд.
ПР: Я уходил, а ты держать не стала!
Я долго ждал, а ты не позвала!
Уйдут года, как скорый от вокзала.
Сгорит любовь - останется зола.

Нет больше сил моих - лимит терпенья вышел.
Передо мной вновь ты - желанная краса.
Прошу, Господь, тебя: дай повеленье свыше!
Пусть боль мою со мной разделят небеса!
ПР: Я уходил, а ты держать меня не стала!
Я долго ждал, а ты меня не позвала!
Уйдут года, уйдут, как скорый от вокзала.
Сгорит краса, сгорит - останется зола.

© Copyright: Дмитрий Град, 2013
Свидетельство о публикации №113070903230

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=436178
дата надходження 09.07.2013
дата закладки 09.07.2013

федор

Первая девочка

Нежные ласки вспомни, любимая,
Запах сирени и песнь соловья,
Юности время неповторимое,
Яркие звезды и ночь у ручья.

Пламя костра создавало блик - тени,
Мир наполнялся самой добротой,
В райскую жизнь уходили ступени,
Там ты пленила своей красотой.

Может все это мне просто приснилось?
Но мы на фото с тобою вдвоем,
Грезилось многое, но так случилось,
В разных мы семьях сегодня живем!

Но иногда вдруг накатят волною,
Воспоминания прожитых лет,
И вот тогда я грущу за тобою,
Первая девочка, солнечный свет!

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=435119
дата надходження 03.07.2013
дата закладки 03.07.2013

град

В РЫТМЕ БЛЮЗА

Забот рутинных сброшен груз,
И мы с тобой танцуем блюз.
Твои глаза от глаз моих так близко, близко.
Дурманит аромат волос…
О чем мечтали - то сбылось:
Мы этой ночью остаёмся в группе риска.
Звучит, звучит аккордеон,
И бархатистый баритон
Нам о любви земной поёт, напоминая.
Нас манят звёздные огни.
Мы, оторвавшись от Земли,
К ним улетим: любовь там ждёт нас неземная.
ПР: Не опасаясь высоты,
На крыльях радужной мечты,
Летим сквозь неба синеву в объятья музы.
Раскрыв едва любви бутон,
Мы пьём нектар под баритон,
Телодвиженья совершая в ритме блюза.

Сверкают праздника огни.
Им невдомек, что мы одни,
Сгорая в пламени любви, встречаем утро.
Пусть вечно длится этот сон,
Пусть бархатистый баритон
Нам дарит радость жизни цветом перламутра.
ПР: Не опасаясь высоты,
На крыльях радужной мечты, -
Летим сквозь неба синеву в объятья музы.
Раскрыв едва любви бутон,
Мы пьём нектар под баритон,
Телодвиженья совершая в ритме блюза.

© Copyright: Дмитрий Град, 4.01. 2013
Свидетельство о публикации №113010504650

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=434870
дата надходження 02.07.2013
дата закладки 02.07.2013

Тамара Васильєва

Мамина хустка ( пісня)

Музика:Віктор Охріменко
Виконує: Ярослав Чорногуз
Кліп: Олексій Тичко - http://youtu.be/WQfiFTfBOko

Мамина хустка, засіяні квіти по полю
Цвітом любові. Там спокою, ніжності храм.
Квіти життя, що безжально мережили долю
І з полотна, мов дитя, посміхалися нам.

Мамина доля, як хрензлі, на плечі лягає.
Згасли літа, закурликали в них журавлі.
Пісня натруджених рук лине з рідного краю,
В пам’яті будуть одвічні буденні жалі.

Мамині квіти вели у життєві світанки
І вистеляли дороги в далекі світи.
Тихо молитвою благословляли на ганку.
Мама і хустка, і квіти, їм вічно цвісти.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=434667
дата надходження 01.07.2013
дата закладки 01.07.2013

Георгій Грищенко

Ви пішли

Ви пішли, не прощаючись з нами,
Мабуть, в кращий від нашого світ,
Щоб під райськими жити кущами
Вже не знаючи горя та бід.

За життя Ви не знали спочинку,
Працювали щодня до зорі,
Кожну вільну від праці хвилинку
Віддавали Ви нам - дітворі.

Доглядаючи нас, рідна мамо,
Недоспали багато ночей,
Вже великих жаліли так само,
Як малих, не розумних дітей.

Ви зарано пішли від нас, мамо,
Тепер блудимо світом одні,
Все говоримо з Вами ночами
У тривожному довгому сні.

Проминуло багато від того,
Як Вас поруч із нами нема,
Настанови виконуєм строго,
Як нам жити для щастя й добра.

Скільки б років нам жить не судилось,
Ми завжди пам`ятатимем Вас,
Бо життя перед нами відкрилось
Завдяки тільки Вам у той час.

Ми в молитвах благаємо Бога,
Щоби Вас у раю оселив,
Не робили ж нікому Ви злого,
А добро кожен кухлями пив.

Ви пішли, не прощаючись з нами,
У той кращий від нашого світ,
Відпочиньте в раю під кущами
Вже не знаючи горя та бід.
28.06.02.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=434608
дата надходження 01.07.2013
дата закладки 01.07.2013

град

ИНЬ И ЯНЬ

Наши души неразлучны и нетленны.
Не храни, прошу, печаль в своих глазах!
Отыщу тебя везде я во вселенной,
Мне тебе о многом нужно рассказать.
ПР: В этом мире вечно я иду по встречной.
Между нами только временнАя грань.
Мы с тобой одною связаны судьбою.
Мы с тобой едины, словно инь и янь.

Позови меня, - я объявлюсь мгновенно!
Пылью стану, но не дам тебе упасть.
Для меня, ты, стала самой сокровенной,
И любовью стала бешенная страсть.
ПР: В этом мире вечно я иду по встречной.
Между нами только временнАя грань.
Мы с тобой одною связаны судьбою.
Мы с тобой едины, словно инь и янь.

© Copyright: Дмитрий Град, 2013
Свидетельство о публикации №113063005471

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=434457
дата надходження 30.06.2013
дата закладки 30.06.2013

Петро Кожум'яка (Ян Укович)

Заповіт Віктора Федоровича

Як умру, то поховайте
Мене на Донбасі,
Закопайте в териконі,
В президентській рясі.

А Кравчук, і Ющ, і Кучма
Най лежали б поруч…
Щоб народ запам’ятав їх –
Була така сволоч….

Крали нелюди безбожно,
Крали, продавали,
Стільки людей загубили, -
Совісти не мали.

Люба ненько - Україно,
Прокинься, благаю!
Не ведися на посули
Ринкового раю.

Не клонися до Росії,
Не лізь у Європу –
Ніде΄ тебе не чекають, -
Всюди буде ж……опа…

Не слухай підбріхачів, -
Їх усіх купили,
На граблі΄ не наступай,
На встромлені вили…

Усе горе, усі біди
Від брехні та дурнів,
Не кивайте на сусідів…
Наче б там все дурно.

Свою совість, свої мізки,
Свої руки майте,
Любіть серцем Україну,
Своє поважайте!

А такого ще, як я,
Другого не треба,
Хоч терпіння у народу…
Більше ніж до неба.

Поховайте, пам’ятайте:
Був для вас в науку,
Не журіться за такую…
Продажную (с) у(р)ку

Поховайте, та вставайте:
Кайдани порвіте!
Від вражої, злої крові, -
Землю бережіте!

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=434135
дата надходження 28.06.2013
дата закладки 28.06.2013

федор

Уходишь вдаль

Уходишь в даль! Я не держу! Зачем?
Ночь коротка, а жизнь так скоротечна,
Во всем права, а я в плену проблем,
Смотрю на все немножечко беспечно.

Еще нет слез и горьких нету дум,
Пойму потом всю глубину потери,
Под стук дождя и ветра дикий шум,
И реквием Антонио Сальери.

Ночь сменит день, а дождь жара,
Быть может и на сердце будет рана,
Сюрпризы преподносит нам судьба,
Дай Бог тебе любимой быть, желанной!

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=432856
дата надходження 21.06.2013
дата закладки 21.06.2013

Юліанка Бойчук

Звёздное небо…

Смотреть на небо я готова вечно
Там столько таинств,столько красоты
И в эту мглу уходят бесконечно
Все-все мои забвенные мечты.

Мерцанье звёзд,свет лунного сиянья
Несёт меня в неведомый мне мир
Прохладный ветерок,его касанья...
И я уж в глубине тех чёрных дыр...

Которых сущность все хотят узнать,
А я так просто там могу летать
как пёрышко,как нежный лепесточек
Так бесконечно:без конца,без точек

Я отдаю себя этому чувству
И рада обладать таким искусством...
Искусством наслаждаться тем,что есть,
Забыть про грех Земли,про злость,про лесть

И знать о том,что где-то в вышине,
Как-будто в сказке,как в прекрасном сне
Всё так спокойно,чинно,превосходно
Совсем не так,как здесь-не обречённо.

Вздохнув,опять лечу я в то пространство
Ну до чего же всё-таки прекрасно!
Как чудно Бог устроил мир наш вдруг,
Как от него захватывает дух!

И не подвластна никаким словам
Та красота,что вижу я сейчас,
Прошу,поверьте вы моим глазам,
Взгляните просто вверх,хотя бы раз!

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=432523
дата надходження 20.06.2013
дата закладки 20.06.2013

Любов Ігнатова

А я тобі щодня листи писала…

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=430401
дата надходження 09.06.2013
дата закладки 13.06.2013

Надія Таршин

Я пам'ятаю, як малою…

Я пам’ятаю, як малою,
Упавши горілиць в траву,
Годинами дивилася у небо
На хмари - як вони пливуть.

Смішне дівча з маленького села,
Увесь мій світ – із книг картинки;
У хмарах уявляла то слона,
А то чарівно-ніжний профіль жінки.

Пливли ці білосніжні гори
Величні і наповнені дощами:
Здавалося, лиш руку піднеси –
Торкнешся дива, що під небесами.

1998р.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=430808
дата надходження 11.06.2013
дата закладки 11.06.2013

Олександр Чорний

Мов пензлем, я словами розмалюю…

Мов пензлем, я словами розмалюю,
давно забуті спогади століть.
Нащадкам на папері подарую
усе від чого серце затремтить.

Та буде все лиш так як я то бачив.
Чужих очей мені ж бо не дано.
Тому нехай нащадки вже пробачать,
якщо де буде зверху дно.

Я намагатимуся вибрати палітру
із кольоровими відтінками життя.
Щоб відчувався подих вітру
та сонця промениста теплота.

Щоб образи зруйнованих рельєфів
що з пам’яті моєї утекли,
хтось втіливши в причудні барельєфи,
так само, як і я їх, полюбив.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=428424
дата надходження 31.05.2013
дата закладки 07.06.2013

Валерій Голуб

Ласковой той весной

Ветки кудрявой ивы
Смотрят в окно тоскливо.
Ветки ивы кудрявой
Шепчут: открой… открой…
Но ничего не мило
Мне без ушедшей милой.
В сердце печет отрава,
Пусто душе одной.

Ты мне, смеясь, сказала:
- Вот я русалкой стала -
В косы иву вплетая
Ласковой той весной.
Только сегодня - осень.
В поле синеет озимь.
Вслед журавлиной стае
Лето ушло с тобой.

Как я люблю, родная.
Как без тебя – не знаю.
Сердце стынет и стонет,
Сердце зовет – вернись!
Снова с тобой красивой
Сядем под нашей ивой,
Тихо она уронит
Первый осенний лист.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=407830
дата надходження 10.03.2013
дата закладки 31.05.2013

Адель Станіславська

ЗАПРОШЕННЯ

Шановні поетклубівці!

Щиро запрошуємо Вас на Творчу зустріч з нагоди річниці заснування Міжрегіонального поетичного клубу "Об'єднані словом", яка відбудеться 1-2 червня 2013 року в м. Івано-Франківську
1 червня:
12.00 год. - Зустріч-знайомство (КМЦ "Є" - вул. Незалежності, 31, 4-й поверх)
14.00 год. - Поетична вітальня у поєднанні зі спілкуванням за філіжанкою кави (світлиця обл. часопису "Галичина" - вул. Січових Стрільців, 25, І поверх, конференцзал)
2 червня:
11.00 год. - Літературні читання (Музей мистецтв Прикарпаття - Майдан Шептицького, 8)
У ході зустрічі також відбудуться презентації поетичних збірок Тамари Васильєвої "Сорок вісім кроків" та Олексія Тичка "Нерозгадані сни" .

Будемо раді зустрічі з Вами!

Оргкомітет Міжрегіонального поетичного клубу "Об’єднані словом"

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=428460
дата надходження 31.05.2013
дата закладки 31.05.2013

Ярмульська Галина

Детский приют

Мама, любимая мама,
Хочу я тебе рассказать,
Как тяжело мне на сердце,
Хочу тебя я обнять.
Мама, моя дорогая,
Живу без тебя-сирота,
В этом приюте нет ласки,
Нету любви и тепла.
Никто не согреет руками,
Обняв меня за плечо.
Никто не поможет словами,
Как я рыдаю в ночи.
Мама, моя дорогая,
Где-же ты есть, отзовись!
Мама, любимая мама,
Ты за меня помолись!
Если ты помнишь, родная,
То отзовись, не молчи.
Если захочешь, родная,
В детский приют приходи.
Я обниму тебя, мама,
Ручками нежно, любя,
Умою слезами своими,
Душу твою навсегда.
Если есть сердце у мамы,
Если есть совесть, душа,
Приходи ко- мне мама навстречу,
Что-бы забрать малыша.
Выросту я и тогда ты,
Вспомнишь меня, но уже:
"Поздно-скажу дорогая,
Я Вас не знаю уже".

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=428489
дата надходження 31.05.2013
дата закладки 31.05.2013

Любов Ігнатова

Бузкоцвіт солов'їної ночі

Бузкоцвіт солов'їної ночі
Оповив наші ніжні бажання...
Це так травень, мабуть, напророчив,
Що зустрінемо разом світання...
І перлинність конвалій цнотливих
Заохочує до поцілунків,
І до слів полум'яно- пестливих,
І до тіней сплетінь-візерунків...
Срібний місяць, закоханий в річку,
Нам створив атмосферу інтиму:
Запаливши каштанову свічку,
Фіміамом розкурює риму...
І на відстані очі-у-очі
Зупинилась на мить вся планета...
Бузкоцвіт солов'їної ночі
Нас піймав у весняні тенета...

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=424124
дата надходження 11.05.2013
дата закладки 25.05.2013

Федик Юрій Михайлович

Порой так трудно в зеркало взглянуть

Порой так трудно в зеркало взглянуть,
И на бегу на миг остановится,
Чтобы понять в чем бренной жизни суть,
Преодолеть привычные границы.

Борьба за власть, за деньги – суета,
Коту подобна, что с хвостом играет,
Значение имеет только та,
Которая, даже в грехах святая.

И нет значенья, сколько лет прошло,
В разлуках горьких, в долгих ожиданьях,
Любовь – искусство, а не ремесло,
Которое, извечной тайной манит.

В лесу остановившись у пруда,
Чтоб зачерпнуть природы вечной силы,
Любовь взрастивши в сердце навсегда,
Я понял суть, в объятьях Музы милой.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=426109
дата надходження 20.05.2013
дата закладки 20.05.2013

Відочка Вансель

Надо чувства каплю остудить

Надо чувства каплю остудить.
Ну откуда столько в душе счастья?
Мне бы тебя только отпустить.
Уходи.Не нужно обниматься.
Нет,постой,дай просто обниму,
Чтобы,когда выйду за другого-
Вспомнила,что я еще люблю.
И что не верну уже былого.
Нет,уйди.Она тебя поймет.
Только бы как я тебя любила.
Ты любим?Она до ночи ждет?
Почему сегодня отпустила?
Дай мне надышаться до конца.
Нет.Уйди...Вернись хоть на мгновенье.
Я бы на коленьях прождала...
Но итог-одно стихотворенье...

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=423666
дата надходження 08.05.2013
дата закладки 12.05.2013

Янкевич Віктор

Был вечер, и твоя вуаль.

Был вечер, и твоя вуаль,
Спустилась мне на плечи, нежно,
И мы с тобою так небрежно,
Порвали всю свою печаль.

Горел камин, мы целовались,
Я что-то про любовь шептал,
Осенний вечер нас позвал,
Что б мы, немножко полетали.

С такой как ты, мне нестрашны,
Ни дождь, который льет всю ночь,
Ни вьюга, прогоню всех прочь,
И мы останемся одни.

Я, на колени опущусь,
При свете, ласковом, свечи,
Буду читать свои стихи,
Потом с тобою обнимусь.

Ах, эта страсть, она прекрасна,
Любовь тепла, свеча горит,
И не испытывая стыд,
Мы отдались ей не напрасно.

Наутро, чуть открыв глаза,
Увидел, как же ты глядела,
Погас камин, свеча сгорела,
Но ты осталась навсегда.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=423322
дата надходження 07.05.2013
дата закладки 07.05.2013

Назарій Андрійчук

Віковічне питання

Сенс життя мислителі шукають,
Схибнулись на думці не простій,
Вони різні книги прочитають,
І заплачуть в думці лиш одній,
Час приходить часто сумувати,
Бо не знають як життя пізнати.

Що ж ця думка вас в душі мордує?
Адже цим ваш розум висихає,
Вас ніхто від горя не врятує,
Як у серці Господа немає,
Якщо сумнів серце привітає,
В ту же мить вас совість полишає.

А чи можна жити без гріха?
Що в житті прекрасного зробити?
Ось скажіть, не в цім є сенс життя
Господа Всевишнього любити?
Якщо ні, свідомість не жива,
В вашім серці Господа нема.

Звідки Він почує ваше слово?
Кожні юди шлях свій оберуть,
Їм, здавалось, буде часом кльово,
Але болі серця не минуть,
Ближнім є жага тоді помститись,
А ніхто не хоче – помолитись…

Господь був і буде Він між нами,
І які часи там не прийдуть,
Він вестиме душі берегами,
А безвірні вмить «униз» сповзуть,
Не кидаймо душу в небуття,
Вірмо в Бога! В цім і сенс життя!
08.04.2012

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=422741
дата надходження 04.05.2013
дата закладки 04.05.2013

Леся Геник

Гірко плаче осінь…

(присвячую нашим журавочкам-заробітчанкам)
***
Гірко плаче осінь у твої долоні,
Сива моя нене, матінко моя,
Журавлина доля у твоєї доні,
Пригортає на́ніч хата не своя.

Не свої хороми напирають сіро
До утоми-болю струдженим рукам,
Що не раз ведеться падати у прірву
Темної знемоги за мізерний крам.

За надії крихту у пожухлій жмені -
(О, яка ж то ноша, Господи, важка!)
Поки догорають вигони зелені,
Поки скаче сонце дике, як лоша.

Тинною журою вимащені днини,
Виписані слізно на листках душі...
Мов полинним лугом за́прано стежини,
Де зблудило долю в сонні спориші.

Гірко плаче осінь під вікном у мами,
Тулиться устами сумно до землі.
Там ридає й ненька сива молитвами,
Поки відлітають в далеч журавлі...
(25.03.13)

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=417667
дата надходження 11.04.2013
дата закладки 02.05.2013

федор

Золотые мечты

Золотые мечты уходящей в безвестность любви,
Где-то там свою жизнь одевали в прозрачные планы,
Только нити судьбы вдруг порвали все чувства в груди,
Теперь каждый как может, лечит эти глубокие раны.

Я поверить хочу, что другой тебя любит всем сердцем,
Что ему отдаешь свое тело и нежность весны,
Ну а я только был лишь прохожим, случайным пришельцем,
Я желаю тебе быть счастливой в плену новизны!

Пусть цветы все вокруг дарят запахи степи далекой,
В отражении луж лишь улыбка на лицах царит,
Ты сегодня с другим, но осталась моей черноокой,
Ты невесте чужая! Пускай тебя Бог наш хранит!

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=420922
дата надходження 25.04.2013
дата закладки 25.04.2013

Julia Black

Лунная

Бессонной ночью мысли о тебе...
Прикосновение и нежность поцелуя.
Мое сердечко, словно в западне,
Но оттого еще сильней ликует.
Твои глаза, твой яркий свет души
И руки...
Твое частое дыханье.
Я помню все еще сильней в тиши,
Когда весь город спит в молчании.
Здесь ближе ты, при свете звезд,
Ко мне.
Я чувствую тебя на расстоянии.
Ты где-то...
Но мы встретимся во сне -
В прекрасном мире красочных желаний.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=420833
дата надходження 25.04.2013
дата закладки 25.04.2013

Юрій Цюрик

Вечереет… Молочным туманом…

Вечереет… Молочным туманом
Опоясан весенний закат…
И природа волшебным дурманом
Обновляет свой строгий наряд…

Подбирает лазурные фрески
Для вишневой зари небосвод…
Птичьей трелью поют перелески;
Водят звезды ночной хоровод…

И луна через призму окошка
Смотрит взором бесстыжим на нас…
Где то в сумерках нежится кошка
И прохладою веет атлас…

А под утро весенние птицы
Нам пропели, что пыл наш утих…
И дрожат в поцелуях ресницы,
И дыханье – одно на двоих…

Двор сереет… Волшебным дурманом
Опоясан весенний рассвет…
И завеса молочным туманом
От меня прячет твой силует…

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=420347
дата надходження 23.04.2013
дата закладки 24.04.2013

Вадім Шевчук

По-прежнему скучаю по тебе

Я так скучаю, солнце, по тебе,
Огонь в душе горит, сжигая душу мне.
Прости, что я хочу услышать голос твой,
По прежнему для сердца он родной.
По прежнему тебя я вспоминаю,
И время как назад вернуть не знаю.
Прости, но так скучаю по тебе,
Огонь в душе горит и ты горишь во мне...

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=419544
дата надходження 19.04.2013
дата закладки 19.04.2013

Надія Рубінська

Ключи от счастья

Дивная Синяя Птица,
Где ты летаешь, скажи?
Часто полёт мне твой снится,
Точно судьбы виражи.

Людям приносишь удачу,
Ты и ко мне прилетай.
Видишь, почти уже плачу.
Синяя Птица, спасай!

Дни я до встречи считаю,
Ты как подарок вручи,
То, о чём часто мечтаю –
Это от счастья ключи.

Буду я самой любимой,
Пусть, если даже на час.
Женщине необходима
Радость от жизни сейчас!

2004

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=419530
дата надходження 19.04.2013
дата закладки 19.04.2013

Олександр Букатюк

КОЛИСКОВА ДЛЯ КОХАНОЇ*

Спи, Кохана. Снів Солодких!
Хай дарує нічка ласку,
хай прилинуть сни у мрії,
у чарівну диво-казку.

Хай зірки впадуть із неба,
щоб здійснити всі бажання.
Серцем я пришлю до Тебе
ніжні промені Кохання.

Спи, Кохана. В снах побачиш,
що я поруч й там з Тобою.
Ти мені за це пробачиш,
бо скучаєш теж за мною.

Ми в палких обіймах нічки
будем снитися до рання.
Коли ранок згасить свічку -
непогаситься Кохання.

Спи, Кохана.

2006-2013

http://vk.com/olexsandr_bukatyuk

*вірш напочатку мав назву "Спи, Кохана"... написаний 2006-го року, а відкорегований нині в 2013 р. ...ним я ніби склав іспит на право визнати поезію своїм покликанням, до того я вірші рвав і палив... що цікаво - його не було кому адресувати, а зараз є, тому невипадково я згадав про нього (випадковостей не буває)... я дещо відредагував цей вірш, розумію, що банальна рима, а на початку взагалі не римується (в початковому варіанті взагалі наголоси кульгають), але все ж щось в ньому є щире, юно-наївне, як перше кохання... і ще: хоч я не люблю датувати твори, проте в даному вірші присутня певна інтимна містика, щодо дати написання і сьогоднішнього НЕвипадкового повернення в "відсутність часу" (вірші існують ще до того як ми їх напишемо...)...

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=414542
дата надходження 01.04.2013
дата закладки 19.04.2013

Андрей Кривцун

Я тебя искал всю жизнь

Через столько «никогда»
И «не сбудется»
Я к тебе, мой свет, шагал
Тёмной улицей.
На призыв судьбы «Уймись!»
Поводил плечом.
Я ж тебя искал всю жизнь -
Поищу ещё…

Разлинована душа,
Разлинеена.
Там стихи мои дрожат
Откровенные.
Звёзды в них переплелись
С солнцем, месяцем.
Я тебе писал всю жизнь,
Зная, - встретимся.

А за мутной пеленой
Скрыты радуги…
Пусть сейчас ты не со мной,
Но ведь знаем мы,
Что за радужную высь
Нас с тобой влечёт…
Я тебя прождал всю жизнь -
Подожду ещё.

2013

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=419398
дата надходження 18.04.2013
дата закладки 18.04.2013

Надія Таршин

І біля вічного вогню - їх уже жменька

Іде дідусь і винувато посміхається -
Соромиться дідусь своєї старості.
Навкруг пісні звучать про Перемогу
Дідусь благає хоч когось про допомогу,
Без крику, нарікань - очима зболеними,
Старечими ногами,і руками кволими.
Сьогодні покладе він друзям квіти,
А завтра від нужди куди подітись?
День Перемоги промайне, як сон,і казка,
А завтра без просвіт – не Божа ласка.
Далека молодість, війна - тепер, мов свято,
У діда друзів вже лишилось небагато,
І біля вічного вогню –уже їх жменька -
Дні пролетіли непомітно, так швиденько,
А відголоски від війни все серце жалять,
Онуки дідові в цей день горілку шмалять,
І шашлики смачнючі уминають,
Про дідові проблеми і не знають,
А він іде і винувато посміхається,
Що ще живий і досі – вибачається.

05.05.2012р Надія Таршин

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=419266
дата надходження 18.04.2013
дата закладки 18.04.2013

Marianna Alvares

Заглянь у дзеркала моїх очей…

Заглянь у дзеркала моїх очей,
Побачиш душу наче на долоні.
Усі благання втрачених ночей,
І тонку білу ниточку на скроні...

Згадаєш ту яка була з тобою,
Всі ті слова і дотики натхненні.
Роки, що попливли з водою,
В терплячому і вірному чеканні.

Заглянь, туди у дику глибину,
Дістань до струн німого серця.
Впіймай! Спаси! І не лиши одну...
Є ще надія, є...Ще б’ється...

Заглянь у дзеркала моїх очей,
Побачиш зелень моря аж за край.
Згадай відлуння вічності ночей...
Дай руку...Я веду тебе у рай...

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=419208
дата надходження 17.04.2013
дата закладки 17.04.2013

Віктор Гала

Гуси

У чорній рамці фото на столі,
Тремтять гвоздики,свічка догоряє,
Йдемо на цвинтар,високо вгорі
Пташина зграя з вирію вертає.

Журливий крик набатом б'є згори,
То, може, душі вмерлих прилетіли
Поглянути на кинуті двори,
В яких колись діток своїх ростили?

А може , там серед журливих птиць
ЇЇ душа кричить несамовито,
Вдивляючись у обриси облич
Близьких людей жалобою покритих?

Кружляли гуси довго над двором,
Кричали, криком серце розривали,
Не раз ще пролітали над селом,
І в небі серед хмар рясних розтали.

Всміхається із фото на столі,
Лиш чорна стрічка біль той нагадає,
Що вже їй не ходити по землі.
Вже відлетіла.Вже її немає.

© Copyright: Виктор Гала, 2013
Свидетельство о публикации №113041404183

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=418453
дата надходження 14.04.2013
дата закладки 14.04.2013

Катерина Шульга

Намалюй, Художнику, любов

Намалюй, Художнику, любов –
Справжню, ніжну, віддану, величну,
Щиру, протирічну, риторичну…
Намалюй, Художнику, любов.

Покажи її у кольорах,
У відтінках, образах спектральних,
У тонах реально-ірреальних…
Покажи її у кольорах.

Зобрази таку, якою є –
Дивно-неповторною, святою,
Щедрою, скупою і лихою…
Зобрази таку, якою є.

Поцінуй, Художнику, любов.
Ту - що і радіє, і зітхає,
Гріє і знобить, жде й проганяє…
Поцінуй, Художнику, любов.

Зобрази, спиши і поцінуй…
Ти ж її всією суттю чуєш!
Безсумнівно, лиш її й малюєш…
Та мені… без пензля… намалюй…

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=416860
дата надходження 08.04.2013
дата закладки 08.04.2013

I.Teрен

ВАРІАЦІЇ НА БАЛЕТНУ ТЕМУ

[i]Заспіваймо пісню веселеньку[/i]
на блатний мотив без лишніх слів.
Українців біля влади жменька,
та зате багато москалів.

Так бувало і не раз ще буде,
тільки от не з нами, хоч заплач.
Гондурасці випендрились в люди
і ніхто не каже нам, –[i] пробач.[/i]

Це є школа всім давно відома,
у якій «розводять котенят».
В пацанів не всі сьогодні дома.
В залах Ради – танці у дівчат.

Дами вибирають кавалерів.
Гонорові пані пруть вперед –
на фуршети для пенсіонерів,
крок назад і в туалет.

Спікер каже, –[i] не вертіть кормою,
ви ж не бригантини на ходу.
Хоч в Росію стали чередою,
я вас у Європу поведу.[/i]

Тушка з брюшком, не партачте танець.
Це не –[i] Будьмо! Гей![/i] –на брудершафт.
Треба стати ближче до начальниць –
крок вперед і два назад.

Кавалери не в своїй тарілці.
Та який упертий це народ!
Все тупцюють на одному місці –
крок назад і – поворот.

Комуністів треба зрозуміти.
У офшорах їм життя не мед.
Можна тільки крок один зробити –
крок наліво і вперед.

Треба обслужити регіони,
де нема джигітів у дівчат.
[i]У буфеті зробимо закони,[/i] –
крок вперед і два назад.

Яня й Сіма, поможіть сирітці,
покладіть бюджетик у суму.
Всіх щенят не втопите у річці,
бо народ голодний – не Муму.

Все проходить. Все колись минає.
Вже й прем’єр у гречку відходив.
Та коли «покращень» все немає,
він таки щасливий, щоб я жив.

Це є школа нациків-ординців
з почерком партійних вчителів.
Невеличка жменька українців
тут екзаменує москалів.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=416689
дата надходження 08.04.2013
дата закладки 08.04.2013