[i]« Сатана там правит бал...»[/i]
Ш. Гуно
Яка аудиторія!
Нема де впасти міні.
Велике Пу повторює,
що Рашія homini.
Фальшована іронія
купує журналіста.
Тушується агонія
ужимками фашиста.
Осатаніли клоуни
від гумору й харизми.
І як же ясно, хто вони –
сугестії рашизму.
Диявол ізгаляється,
а їм по барабану.
Рахітик насміхається, –
Усё іде по плану.
Аукається долару,
ікається Обамі.
Пакують у триколори
рубель вперед ногами.
Упоєна опричнина
Донецької руїни,
і кримське триязичіє
рятує Україну.
Зобидили ведмедика
і він бере на кпини
історію Америки
і хартію людини.
Обілює за акції
ічкерика-холопа,
і за кусючі санкції
очорнює Європу.
Осоловіла Рашія
безтямно аплодує.
Опутеніла нація!–
Диявола віншує.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=544921
дата надходження 19.12.2014
дата закладки 19.12.2014
Не така зима як треба...
Замість снігу - потоки крові...
Замість льоду - вогонь і щебінь...
Замість діла - лише розмови...
Не такі весна і літо...
Ми самі не такі... Змінились...
Попід кулями наші діти,
Попід кулями Божа милість...
Наше серце не знає страху,
Наша воля міцна, мов камінь,
Незалежність - то наше благо!
Не здамося, бо ми незламні.
Україно, ти наша матір!
Батьківщина у нас єдина!
Хай не плаче сестра за братом.
Хай батьки не ховають сина.
Ми повстали за нашу гідність,
Ми молились в думках до неба,
Щоб Господь дарував нам милість,
А війни нам повік не треба.
Хай вже спинять війну ті блазні,
Що ПродАли безсмертну душу,
Каяття вже не буде вчасним...
Каяття вже не буде слушним...
Не така зима як треба...
Замість снігу - потоки крові...
Замість льоду - вогонь і щебінь...
Замість діла - лише розмови...
10.10.2014
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=543768
дата надходження 14.12.2014
дата закладки 15.12.2014
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 11.12.2014
Я - українка! І я горда цим званням!
Іду. Пишаюся. Заквітчана барвінком
Моя душа. І прадідів земля
Веде мене в майбутнє. На хвилинку
Я зупинюся, щоб напитися життя
З криниці, щоб набратись сил від сонця,
Відчути серцем пісню солов'я,
Спіймати долю у свої долонці.
Я - українка! Це моє ім'я!
Моє покликання! Моя болюча туга...
Ступаю боса... Зорана рілля
Димить у полі під залізним плугом.
Цвіркун скликає гучно на обід,
У пелюстках квіток бджола працює.
Я хочу відродити славний рід,
Де мир, любов і щастя запанують!
Я - українка! Горді куполи
Повстануть брамою. Земля моя священна
Воскресне з першим паростком з землі.
Повстане. І вогнем благословенна,
Очиститься, умиється від сліз,
Відродиться, вдихне на повні груди.
На сцену гордо вийде з-за куліс!
Я - українка! І ніколи не забуду
Цього звання!..
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=543002
дата надходження 11.12.2014
дата закладки 11.12.2014
[img]http://www.stihi.ru/pics/2014/05/18/8773.jpg[/img][img]http://prikolnye-smeshnye.ru/ris/statusy/41.jpeg[/img]
Ми заручилися в грудні на барикадах,
Юні, залюблені в націю, одне в одного.
Втомлені, розпашілі від снігу холодного,
Гімни і гасла змішалися нам в серенадах.
Ми одружились у січні на тій ж площі,
Там, де свобода вінчалася з колючим дротом.
Там, де хрестили націю кров’ю і потом,
Ми на весіллі були, як на багатолюдній прощі.
А коли біль мені нікуди було подіти,
На безіменному – суміш із крові та вати.
Ти шепотів мені: «Нам іще трошки терпіти…
Нам іще, дівчинко, наших дітей цілувати!».
Ми пережили морози, бруківку і рани,
Купили дім, їли сирники, грали в лото.
…Того болючого ранку прокинулась рано,
Пахло весною. Тебе забирали в АТО.
Тепер життя обернулось на вічну пустку,
Проліски перші сховались у щедрі жнива.
Чи ж новий день подарує жалобну хустку,
Чи доторкнеться краєчком твого рукава?
І коли біль мені нікуди знову подіти,
Тихо молюся за тих, хто пішов у солдати.
Я дуже вірю, що нам іще трошки терпіти…
Нам іще, рідний мій, наших дітей цілувати!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=520895
дата надходження 01.09.2014
дата закладки 06.12.2014
Твої сльози, як дозрілі фрукти
Які я збираю кожної осені,
Без тебе мене атакують інсульти
Тому що ми вже взаємоспоріднені.
Ми один організм, ми давно вже залежні
Від дотику рук, від статичного струму.
На День Конституції ми такі протилежні
Адже я ненавиджу російську Держдуму.
Я перебував у власному вакуумі
Де дихати важко, майже неможливо.
Людство шукає спасіння в опіумі,
А я шукаю в тобі, це дуже важливо..
А не знайшовши притулку, я знову вмираю
У своїй кімнаті, яка повна диму.
Від власного смутку я знову втікаю
Тримаючи в роті мову невловиму.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=418765
дата надходження 16.04.2013
дата закладки 16.04.2013
Мій ранок почався з зеленого чаю
Який був залитий святою водою
Допивши, в тій чашці я спогад шукаю
В якому ти всюди була зі мною.
Сни мене просто рвуть на шматки
Оскільки ні разу ти в них не з'являлась
Ти просто змотала смертельні нитки
І знову у храмі зі слізьми сповідалась.
Я просто хотів повернути тебе
Але ти пішла, тихо, по англійськи.
І ця тиша вже наче споїла мене
Поки я просто сидів і чекав звістки.
Та раптом мій слух розрізає дзвінок
Я відчинив двері, переді мною вона
Тоді наче впав якийсь терновий вінок
Як тільки почув "Я любю тебе. Яка ж я дурна".
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=417315
дата надходження 10.04.2013
дата закладки 11.04.2013
тоді, коли наші серця
зацементують перші інфаркти,
коли я не впізнаю твого лиця
крізь вуалі із катаракти,
тоді, коли наші хребти
складуться у знаки питання,
коли гавкотом хрипоти
звучатимуть наші гортані,
тоді, коли колінвал кісток
заіржавіє, ніби зброя,
що принишкла на дні річок
ще з минулостолітніх воєн,
тоді, коли гострий кут
мої вилиці стеше в скелясті -
аж тоді я скажу, мабуть,
чим бути могло би щастя.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=334209
дата надходження 30.04.2012
дата закладки 03.10.2012
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 09.07.2012
Бавився вітер твоєю льняною косою,
Сіру спідничку зухвало здіймав догори,
Ніженьки білі, омиті дрібною росою
Понад землею летіли назустріч зорі.
Ти босоніж дріботіла так хутко і спритно,
Мов рятувалась від хижих, розгніваних хмар,
Щічки твої пурпуровими маками квітли,
Вітер спивав з них чудовий медовий нектар.
Я переймав, мов пташину тебе на стежині,
Ти пригорталась до теплих юнацьких грудей,
Устонька ніжні, солодкі від ягід ожини,
Я цілував, потайки від дорослих людей.
Боже Всевишній, чи вартий я був того щастя?
Я так кохав те маленьке біляве дівча,
Степ розстилав нам духмяний свій килим квітчастий,
А на світанку вже птах про розлуку кричав.
Доле людська, нащо чиниш над нами розправу?
Чом розбиваєш беззахисні щирі серця?
Степ за селом і розбурхані хмари дірчаві
Перше кохання не завжди веде до вінця.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=332061
дата надходження 21.04.2012
дата закладки 21.04.2012
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 03.04.2012
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 03.04.2012
Я ще вчора в животику в мами,
в теплоті, був таким щасливим,
та сьогодні щось сталось з вами
ненароджену радість вбили.
А у мене вже ручки й ніжки,
і серденько – таке маленьке,
зачекали ще б зовсім трішки
й чули б стукіт цього серденька.
Я ще вчора в животику в мами,
вже сьогодні – сміття шматочок.
Ви зламали життя руками,
а я ваш маленький синочок.
Ви на мене зовсім не чекали,
це був просто дарунок від Бога,
адже ви так багато втрачали,
я ж дарований був в допомогу.
Я ще вчора в животику в мами,
а сьогодні я - АНГЕЛ – літаю.
Та були б ми разом щасливі,
я не думаю , точно знаю.
Я б так радісно вам посміхався,
не тривожив би сну ночами
Та сьогодні я сам зостався
і не буде вже тата й мами…
Я ще вчора в животику в мами,
був під захистом кожну хвилину,
вже сьогодні я вас захищаю
і на себе беру цю провину.
Не хвилюйтесь , я все розумію,
та й болить мені зовсім трішки.
Я ЛІТАЮ - ХОДИТИ НЕ ВМІЮ…
Хоч були в мене ручки й ніжки…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=326516
дата надходження 31.03.2012
дата закладки 01.04.2012
Він соромно дивився їй у очі
Та гордість не дозволила йому,
Хотів сказати він тієї ночі,
Що так кохає лиш її одну.
Та все ж змовчав. Так билось серце в грудях
Від тих думок: “ Вона, не зрозуміє …’’
І бачив її образ в чужих людях.
Та замінити кимось не зуміє.
Чому ж так легко іншим це сказати?
Чому для інших серця не існує?
Він сотні раз хотів її обняти,
Сказати як кохає і цінує.
Весь час мовчав. Змінити щось вагався.
Весь час чекав, а що? – і сам не знав.
Для інших без усмішки посміхався.
Та не помітив, як її втрачав...
Він соромно дивився їй у очі.
Він плакав, він кричав: “Я так кохав.”
Але то було фото в світлі ночі.
Він так багато років промовчав.
І лиш тепер, в молитвах , так відверто,
В коханні зізнавався він щодня…
Кохання – лиш воно було безсмертне,
А не вона , так прикро, не вона.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=326932
дата надходження 01.04.2012
дата закладки 01.04.2012
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 29.03.2012
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 19.03.2012
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 11.03.2012
Не дай нам, Боже, вмерти серед нив,
В притворних злиднях, без війни і мору.
Спаси народ і землю сохрани,
Зніми проклять диявольську потвору.
О, дай нам, Боже, розуму й снаги
Здолати зло без помсти і без ката
І наші, ще не сплачені борги,
На інших не дозволь перекладати.
Пошли нам, Боже, праведний Закон,
Щоб всяк зумів діждати благодаті,
В своїй душі здолавши Рубікон,
Зберігши мир і хліб у власній хаті.
Ми грішні, Боже, у земнім житті,
А Ти такий, достоту терпеливий,
Прости нам наші втіхи во плоті -
В любові ми хоч інколи щасливі.
Своя Ґолґофа кожному гряде,
Ми хрест свій власний мусимо доне́сти.
Нас надихне, підніме й поведе,
Ім"я Твоє, володарю небесний.
І славен буде той всесудний день,
Коли надійде зцілення чудесне.
Тоді й гріхів полуда опаде
І віра в душах праведних воскресне!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=306405
дата надходження 14.01.2012
дата закладки 11.03.2012