больше как эксперимент с формой наверно.
ха да насчет музыки, слушать не обязательно, просто я под нее писал ._.
Окно закрыто,
На стекле – далекий силуэт
Изображен,
И дождь уж сколько лет
Со всех сторон
Стекла души, что кажется разбитым.
Свободный вдох –
Наверняка был к этому готов,
Нельзя
Забыть слюду оков.
Наверно – зря,
Но ты устал искать в себе подвох.
И силуэт
Ее родной потрескался и пал
Под ноги,
С тобой он стал
Лишь пылью на дороге –
И никого в проеме больше нет.
Ты улыбнулся.
Вода, осколки, рваные мечты –
Когда-то был
Всем этим может ты,
И погасил
Себя, вспять духом обернулся:
Седой смотритель забивает гвоздь
В еще одно разбитое окно,
И дребезги сметает
Того, что так и не было открыто…
ілюстрація також до цього твору
http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=205007
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=197632
дата надходження 24.06.2010
дата закладки 01.06.2013
"а во мне нет ни строчки"
все испепелилось песчаными бурями
дошло до финальной точки сборки.
ракета ,так и не взорвавшись
глухо рухнула в теплые волны,
родная-такая далекая
кричишь мне в трубку картаво-властно:
"мой герой, живи!пей,пиши,только будь счастлив!"
молчание мое сочится сквозь телефонные линии -
с кем я буду счаслив?
"А ведь я же поэт,Мира...."
а во мне сердце покрылось инеем
от первого взгляда и до хриплого вздоха..
я по морям северным диким
все собираю тусклых слов усохшие крохи,
лентой жемчугов увиваю их бесконечно
лист бумаги бел-полотно
день-утро-вечер
"а во мне нет ни строчки".
"А ведь я же поэт,Мира..."
* цитаты - Р.Б.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=337293
дата надходження 14.05.2012
дата закладки 11.08.2012
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 28.06.2012
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 28.06.2012
Любити.
Коли холодний вітер вогкими шупальцями пронизує кінчики пальців.
Коли сніг падає кудись у прірву розтулених вологих зіниць.
Любити,коли оглядаються з глузливим усміхом.
знати-думати-не боятися відмови.
мовчи.я не хочу говорити по нашу любов.
я стояла на платформі,де до мене були підошви теплих ступнів мільйонів
на цьому самому місці перетинаються лінії чужих магнітних полів,відбитків пальців та загублених енцефалограм.
мій блакитний шарф тріпотів наче мережива на струнких похітливих ногах танцівниць муленруж.
браслети стискали руки брудними шворками.
беріть мене,якщо схочете.я буду вашою королевою.цілуйте мої обкусані губи,мої обвітрені руки,торкайтесь мого тіла пожадливо-байдужими долонями.дайте мені забути.
я розкажу вам про криваві заходи сонця Гуанчжоу,про гіркий глітвейн Будапешта,про смердючі провулки Парижа.
Дайте забути.Ти,не цілься в мене своїм ультрамариновим поглядом,не лий розпечену лазур мені в серце.
Всього-навсього принцеса – з вигаданим іменем і гострими зубками.
Всього-навсього дитина,залякана власними ідеями про те як «має бути саме в неї»
Всьго-навсього людина,загорнута в чорне шмаття,начебто закохана,начебто покинута.начебто зраджена.начебто щаслива.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=82131
дата надходження 02.07.2008
дата закладки 30.05.2012
Я еду к тебе.
Запрети же мне!
Ну же!
Шарф полотна,
По которому мчусь
Отверни!
Раскурочь направления,
Выжги в дрожь.
Улиц
Имена-эпитафии
Промолчи...
Бейся в истерике,
Дай мне обуться,
Отпусти,
Окном вышверни,
Вслед побеги.
Кто на месте остался?
Дай улыбнуться.
Разве можем иначе?
"Прости..."
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=205818
дата надходження 14.08.2010
дата закладки 11.03.2012
Пластинки выбираю в магазине,
Стираю пыль я с их старинных судеб…
И лишь одна осталась на витрине:
– И чья ж она, – спросила, – будет?
–Простая декорация без ценности! Ничто.
А Вас она интересует?
Её давно не трогает никто,
И даже ветер пыль с неё не сдует…
Держу её, теплеющую снова,
Стираю сверху серый слой…–
И в мыслях уже нет и слова:
Я на секунды становлюсь немой…
Она, как я: отброшена другими,
Забыта кем-то здесь давно,
Но не купить её в случайном магазине,
Не променять на красное дешёвое вино…
И её сердце – копия меня!
И имя даже у неё моё! И тоже
Так сильно одного любит тебя,
Хоть нет ни символа на чёрной коже…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=283690
дата надходження 01.10.2011
дата закладки 11.03.2012
Я тихо посміхнувся в темряву крізь морозну шибку, вдихаючи солодкий запах пізньої Зими, що неквапно, боязко проходив повз милі тріщинки старого вікна. Привіт. Чудовий вечір, правда?
Ти захоплено видихнула. Я відчуваю твій усміх, він теплий і зігріває мене в цей останній лютневий вечір. Подивись на небо! Спробуй його на смак. Чорничний, мій улюблений. А колір?! - мовиш ти.
Я підхоплю на одному диханні - ми розділяємо це повітря на двох, воно наше: Твій улюблений - фіолетовий. Чому воно такого кольору? -спитаєш ти.
Ангели розлили фіолетову фарбу, малюючи для тебе чорничні ночі. Ніч, як спосіб життя, як мить для здійснення найголовніших мрій.
Це геть прекрасно. Це щастя! - промовиш ти.
Твоє "геть" вже не ріже мені вухо. Це така собі звичка! Мій приємний спомин про тебе.
А ще твої парфуми! Стандартні, зовсім не оригінальні, але наповнені тобою - твоїм характером, посмішкою.
Ти завжди різна - запах, колір очей, настрій.
Пахнеш малиною, м'ятою, шипшиновим чаєм.
Світлі,втомлені очі; темні, веселі; шалені. Прекрасні.
Посмішку я відчуваю за багато метрів, через телефон, через книги, які ти читала.
Я малюю на запітнілому вікні пацифік! Твоя слабкість. Моя звичка, набута завдяки тобі.
Скарлет.Тезі.Шерлі.
Тесс. "Сс.." - ніжно,витончено, солодко, мов чай з лимоном. Правда ж?
Мері. Кейт. Емілі.
49 синочків, 51 донечка, ти ж не забув, правда ж?
А як же Меггі?
Ах, Меггі.
Ми можем годинами говорити про наше майбутнє, обирати імена нашим дітям. Просто мовчати.
Тиша. Ти терпляче вслухаєшся.
Нас розділяє велика відстань. Декілька кварталів. Тисячі вікон з тьмяним світлом. Мільйони телефонних ліній. Але ти близько. Тут. Я можу доторкнутись. Почути твій голос, запах.
Я тебе люблю.
Ти мене любиш.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=318322
дата надходження 02.03.2012
дата закладки 11.03.2012
Зимнее солнце, река несёт льдины,
Чай неостывший, кроссворд, рафинад,
Шпалы, минуты уносятся с ними
Куда-то назад, мне же вперёд. Невпопад
Этот дождь, так некстати,
(двоеточье, дефис, скобку открыл),
Все эмоции в рамках стандартного смайла
И в письме одно слово: отбыл...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=150165
дата надходження 15.10.2009
дата закладки 11.03.2012
в темряві достигають сором'язливі яблука,
покриваючись кров'ю ночі, що до світання
огортає собою все яблуневе єство.
блідий запалювач ліхтарів блукає повітрям,
щоб вгледіти повільне одужання саду -
переливання спокою за ширмами листя.
моє відчинене вікно розбивається від спраги,
вітер щоками стирає відбитки літа на ньому,
допиваючи яблучний сік мого сну.
руки чиїсь сухі і без жодної лінії
заколисують чорних кошенят мороку,
а в них здіймаються бурі ненависті до ліхтарника
і кігтями вони малюють долю на сухих долонях.
загострюються кутики очей ближче до сходу,
милосердне повітря жертвує собою повсякчас
і я дихаю, малюючи на тобі вже стиглі яблука.
зернята ночі з них падають і проростають новим днем,
де роздріблена свідомість прагне нового безсоння...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=271198
дата надходження 20.07.2011
дата закладки 11.03.2012