Мете й мете, ані кінця ні краю,
Злилося все - ні неба, ні землі.
А я тебе думками оминаю,
Як оминають айсберг кораблі.
І все латаю серце струхлявіле,
(Та що там серце! Вже немає й крил...)
Немов вовчиця, зимонька все квилить,
На рани густо сипле білий пил.
Поснули міцно в снігових заметах
Стежки схололі й вибоїни мрій.
І раптом неважливо стало де ти,
Лиш спогади вростають, мов пирій...
Стара сосна все люляє печалі,
Між пишних віт лиш тіні самоти.
Хвилини мчать сніжинками зухвало,
І разом з ними образ твій і ти.
А за вікном довкруж усе біліє,
Іде в минуле день іще один.
Мете й мете. Клубочить у завіях
Свої інтриги вічний часоплин.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=819930
дата надходження 02.01.2019
дата закладки 22.01.2019
а я не сплю і думаю про нас -
про те, що розділяє і єднає,
про те, як невблаганно плине час,
про те, що є і те, чого немає...
а я не сплю... не йде до мене сон,
пульсує думка, мов набат, у скронях,
і лиш сердець невпинний унісон
несе кохання в зімкнутих долонях
а я не сплю і наші почуття
кладу в прості та неслухняні рими,
вони такі ж, як все моє життя -
банальні, але вперто нескоримі
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=809101
дата надходження 06.10.2018
дата закладки 07.10.2018
Серце збирає по ночі порожню тару
Келих до келиха, кожній пляшчині знаходить пару
Серце сумне, цідить кров, мов діряве сито
Боляче, важко - сьогодні як завжди воно розбите
Серце не вперше справляє тяжке похмілля
Це у когось - квітники, а у нього завсігди зілля
Серце рахує ритм у сердечних мізках
Ще один промах, до берега знову прибилась тріска
Серце не плаче, бо всохло, та й сліз не стачить
Звикло, напевне, та все-таки б‘ється, бо ще гаряче
Серце, воно ж дурнувате, про що тут мова?
Знову пірне у любов і потоне. Уп’ється знову...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=799999
дата надходження 20.07.2018
дата закладки 24.07.2018
Над головою – книжные полки лжи,
Небо кричит "атáнде!", срывая связ...
Месяц-хирург не просит уже зажим –
Мы истекли печалью, он нас не спас.
Мантия ночи – трауром на плечах...
Холод могильный, иней от этих губ!
Как мне тебя, отказника, величать,
Если язык твой даже на "здравствуй" скуп?
Кем и куда послать похоронку-стих,
Чтобы отпели мертворождённых нас?
...Стоит ли верить, что у колен чужих
Ты умираешь, мой получив отказ?
Атáнде - требование остановиться, прекратить.
16.07.2018
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=799678
дата надходження 17.07.2018
дата закладки 17.07.2018
Дві різні душі в однім ліжку та спільній постелі
Два серця звучать врізнобій, хоч колись - в унісон
Дві пари очей щось шукають на біленій стелі
Та світле там годі знайти... тільки вицвілий фон
Забути, забутись, закреслити, витерти весни
Які хвилювали, будили та цупили сни
Губили в обіймах і сили давали воскреснуть
Безсилим, безкрилим, озлобленим і навісним
Дві різні душі, дві розлиті калюжі печалі
Дифузія смутку терпкого й пекучих образ
Не треба повторення - вже вибачали й прощали
Кохання ж одне, як це ліжко, і стелить лиш раз
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=793415
дата надходження 27.05.2018
дата закладки 28.05.2018
[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=lP--cEUCSxo
[/youtube]
Нехай колись, не зараз, потім
Вже вкотре серце заболить,
Бо у вікні отім, навпроти,
Для тебе світло не горить.
Не раз кидав на нього погляд,
Не раз втішав свої думки,
Що вона близько, зовсім поряд,
Але було все навпаки.
Її зблизька не бачив очі,
Ловив усмішку раз- по - раз
Про неї мріяв ти щоночі...
Чому ж прогавив ти свій шанс?
І ось, в весняній заметілі
Ятраться ранами думки:
Чому одна у світі білім,
Далась тобі вона взнаки?
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=791745
дата надходження 15.05.2018
дата закладки 16.05.2018
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 28.04.2018
Ти ніколи не знав, як далеко втече́ш,
І коли твої сили вже ще́знуть...
Але стій, не спіши - похились на плече,
А я руки зігрію померзлі.
І зварю́ тобі чай із погаслих надій,
Із загублених в часі фантазій,
Із рожево-блакитних похованих мрій...
Ними бу́дем впиватися ра́зом.
У каміні холоднім розпа́лиш вогонь,
Обійме́ш нас бабусиним пледом,
Притуляючи руки до збо́лених скронь,
Все гірке приправлятимеш медом.
Аж до ранку отак гомоніти удвох
Будем тихо, сховавшись від світу,
Від печалей, пліток і життєвих тривог,
Вкрай відверто і щиро, мов діти...
Важко го́їти рани глибо́ко в серцях -
Сам на сам з ними гірше лишатись.
Мою руку тримай - і в нещадних вітрах
Я тобі не дозволю зламатись.
________________________________
13.04.2018
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=787249
дата надходження 13.04.2018
дата закладки 13.04.2018
...із блокнота " Дрібниці і дурниці"
Ми з ним зустрілись несподівано -
була та казочка проста:
висів на шворочці полив'яний
медовий місяць... І вуста
бліді тремтіли і налякані,
неначе впіймані зайці...
У білих льолях скрушно плямкали
небесні сиві мудреці...
А срібло сипалось монетками
з надхмарних порваних кишень.
Були і ніжність, і патетика)
Дзелень... Дзелень... Дзелень... Дзелень...
Тріщав мороз. Серця калатали.
Він шепотів " Ви - диво! ...Сон!.."
Хто б міг подумать - з Адріатики
на Львів насунувся циклон.
Плюс три. Дощі. Любов розтанула...
Відро. Морквина. Се ля ві.
Ялинки вперто пахнуть пальмами.
І - ГРВІ... І - ГРВІ...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=771333
дата надходження 14.01.2018
дата закладки 18.01.2018
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 17.11.2017
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 31.10.2017
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 28.10.2017
- НУ ЗДРАСТУЙ!
(не те, щоб - лист...
Не смуток, не ніч, не кава...
Не заєць, не хитрий лис...
Не пара. Не не-цікаво.
Не холодно. І не так
критично, щоб аж - не спати)
-ТУТ - ВЕЧІР!
(окличний знак...
Не впасти, бо й - не літати)
- НУ ЯК ТИ?
(не те, щоб не
моглося тебе забути)
- ПРИВІТ!
(не згуби мене,
повітря, що - не ковтнути)
- ВСЕ ДОБРЕ!
(не сум, не біль...
Лиш відстані, що - між нами,
пульсують у глибині
як Ти не мене - ЇЇ -
торкаєшся десь
губами)
P.S. Приходь.
Хоч - снами...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=569024
дата надходження 24.03.2015
дата закладки 22.10.2017
Так воно сталось. Мій човен заповнює мул.
Те, що навиліт - мені вже навряд чи змінити.
В час, де канвою - густі траекторії куль,
цінність - утричі - то дихати... Бачити... Жити...
Тільки уперто без дозволу, сорому, квот,
вірить-не-вірить в твою випадкову суміжність -
мовчки вмикає в навушниках famous raincoat
й ріже по венах - моя Неприкаяна Ніжність
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=756429
дата надходження 21.10.2017
дата закладки 21.10.2017
Я не вона, вона - не я, -
Думок розгублених відлуння.
В тобі тремтить, - її ім"я,
Бентежить у свята і в будні,
А долі - плином течія -
Я не вона, вона - не я.
Прокляття з каяттям - вози -
Скарби єдині потерчати.
Хоч навпростець, хоч навскоси,
Ти з рушником не вийдеш з хати, -
Зійшли розлуки гарбузи,
Не зустрічатись, не прощати.
Хоч скільки Небо не проси,
Та з Пеклом Рай не повінчати.
Чия вина тут?..нічия.
Я не вона, вона - не я.
21.06.17
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=738884
дата надходження 22.06.2017
дата закладки 01.07.2017
Зникло у часі минуле
І наче його не було.
Стежку, напевно, забула
Чи снігом її замело…
Й лише у споминах досі
В пам'яті той епізод -
Плакала краплями осінь
І падало небо з висот.
Нам поділилась дорога
І кожен звернув у свій бік
Й наша така перемога –
Розлукою стала навік.
Смуток мостився роками,
Думки присипались вночі.
Й стали минулим між нами
Від нашого щастя ключі.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=648997
дата надходження 04.03.2016
дата закладки 17.04.2017
Солодкий травень. Соло солов'я.
Солом'яного кольору перини
пливуть собі по небу... Жаль - не я
над цим бузком, трамваєм, містом лину...
Де пахне вечір спокоєм і сном.
В пісках пісочниць - голі купідони.
І курять крізь відчинене вікно
неголені сусідські аполлони
подейкуючи мляво про футбол,
війну,"бабів", повістки, ціни, пиво...
На лавочках сідничок юних Лол
торкають однокласники цнотливо.
І світ такий одвічний - до прозрінь,
де гасне вечір - синьо... Синьо... Синьо...
Де женщіни з обличчями богинь
медитативно лускають насіння.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=667986
дата надходження 24.05.2016
дата закладки 24.05.2016
"Ты мой остров тепла"-
Так ОНА ЕМУ в НЕТе писала...
Было- ВСЕ. И была
Страсть перчинкой на кромке бокала.
Но писала- потом.
Дело прошлое. Сердце устало.
И осенним листом
Страсть на влажную землю упала.
"Ты мой остров тепла"-
Просто фраза. Отнюдь не свиданье.
Ведь любовь умерла-
Остров Мертвых застыл в ожиданьи.
Перевозит Харон
Труп любви через Стикс до рассвета...
...И последний патрон
Он истратил на выход из НЕТа.
© Copyright: Серго Сокольник, 2016
Свидетельство о публикации №116032301059
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=653791
дата надходження 23.03.2016
дата закладки 23.03.2016
Застряг у безглузді німої предвічної тиші
У пафосний лемент сховавши облуду й обман.
Злякався? Кого? Отієї примарної миші,
Рудої,як осінь, чи сірої, наче туман?
Тупцюють невинно-журливі в розмові неспішній,
Короткі,як подих гаряче-пекельний думки
І що там колись, може скине додолу Всевишній,
Ти тільки у гуглі знайди відповідні рядки.
Читай голосніш, бо інакше, не жди, не почує
Та може хоч сам зрозумієш, для чого живеш?
Хоч кажуть, не можна щодня турбувати і всує
Із моря погоди чекати... душі не бентеж.
Як бульбашка мильна - прозора, легка та миттєва,
Так наше буття - розсипаються в попіл віки.
Хвилина засліпить, сяйне та надміру чуттєва,
Зникає торкнувшись, гарячої досі руки.
Тож вийди у світ, подивись, може подиву хащі
Відкриють не простір, хоча би шпаринку малу.
Сьогодні ще міг, ну а завтра? якщо не пропащий,
Не гнівай Його, посилаючи в небо хулу.
26.10.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=616373
дата надходження 27.10.2015
дата закладки 27.10.2015
Мене вже не було. Не зірвеш квіти,
Що при дорозі ти їх не садив.
Хтось набрехав , що в старості ми-діти.
Я та доросла, що малям любив?
Нема й нема... Невже так постаріла,
Що поцілунку зовсім не прошу?!
Лице старе. Й душа замерзнуть сміла.
Одні молитви ковдрою мощу.
Нема мене. Ота стара-причинна.
Волосся вітер спутав їй давно.
Хіба вона всміхатися повинна?
Пошила сукню... Листячко - сукно...
Нема... Й нема... Та хто мене шукає?
А я хотіла, щоб кричали всі.
Де ділася? Молитви піднімає
Дрібненький дощ. В старому гаманці
Для мене в нього дріб'язок. Забрати?
Купити собі сукню-падолист?
І як колись... Тебе би знов кохати...
Лиш віднайти... Перепалений міст...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=612744
дата надходження 12.10.2015
дата закладки 12.10.2015
Осене,про тебе стільки сказано,
Стільки переспівано пісень.
Та щораз неждано і негадано
Ти новий даруєш чудо день.
То багряний, то дощем оплаканий,
То зігрітий сонечком скупим,
То морозом трішечки наляканий,
То покритий листям золотим.
Загадкова й водночас розгадана,
Тимчасова в вічності своїй,
Ще не всі слова про тебе сказані
І не все заспівано тобі.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=612656
дата надходження 11.10.2015
дата закладки 11.10.2015
Осінні дні летять наче Жар-Птиці,
Милують ніжним подмухом тепла,
А падолист у посмішці іскриться,
Спаливши літній малахіт дотла.
Приборкавши осінній сум реалій,
Пірнаючи у золотаву млу,
Торкнувшись горобинових регалій,
Я аплодую жовтому вогню...
Осінні дні злітають листопадом,
Встеляючи рядки календаря.
А червінь полум'я пройшлася садом...
Зігрівши спрагле серце квіткаря.
Осінні полум'яні горизонти,
Ви перетнули межі сприйняття...
І не сховатися від позолоти,
Як не сховатися від почуття...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=608459
дата надходження 21.09.2015
дата закладки 22.09.2015
Владні руки...палкі губи...стогін серця...
Поміж нами ніжний дотик хмільних душ
Приховає ніч у хмарах темну туш
Розкидаючи по небу, як люстерця
Дикі зорі...не приручені...п'янкі...
Непокірні...не привласнені...дзвінкі...
Рваний подих...дикий погляд...струм зіниць...
Переплетення двох рук...спокуси смак
І на все...лише одне, солодке:"Так!"
Для якого ні кордонів, ні в'язниць...
Глибиною ночі місяць зводить нас
Прихиляє небо...зупиняє час...
Дотик пристрасті...палаючі серця
Завмираючи під звуки диких зір
Не пручайся...ти віддайся і повір
Що в тобі я розчинилась до кінця
І у дотиках...у звабах...наче в снах...
Мліє серце ...гасне біль...зникає страх...
У спокусі...задурманені...п'янкі...
Дикі зорі...не приручені...дзвінкі...
Падають в долоні, заблищать в очах
Б'ються в грудях і зникають у руках
Ми спиваємо по краплі зореніч...
У полоні...у обіймах...віч-на-віч...
Спокусись...торкнись...смакуй...і відчувай...
Не привласнений...хмільний...і дикий рай...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=608323
дата надходження 21.09.2015
дата закладки 21.09.2015
(в подарунок Haтaлiї Xaммoудa)
Cxиляюcь, жiнкo! Cилa твoгo cлoвa,
Cльoзaми впaлa нa мoїй щoцi
Й зaлишить cлiд в душi, нeмoв пiдкoвa-
Глибoкo-щиpий з вiдблиcкoм зopi
Meнi близькa ти, xoч чужi ми люди,
B нac дoлi piзнi i cтeжки життя,
Ta диxaю як ти, iз бoлeм в гpудяx,
Koвтaючи чужинcькeє буття
Tвoї пepeживaння й бiль в тpивoгax
Я poзумiю тaк, нeмoв cвoї;
У чoмуcь пapaлeлi є в дopoгax-
He у фiзичниx, a в шляxax душi
Пишaюcь,жiнкo! Шлю пaлкi вiтaння
Й пoдяку зa тaлaнт тa cлoвa блиcк!
Tвopи дoбpo, нa apкушax бaжaння,
Щo в вiчнicть пepeтвopять кoжeн лиcт
20.09.2015 Portugaliya
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=608296
дата надходження 21.09.2015
дата закладки 21.09.2015
На відстані серця, на віддалі слів і мовчань,
Де ні молитов, ні прокльонів - одне лише небо.
Химерна до болю громами розхристана грань
Й незаймані літом полівки некошених стебел.
Така моя осінь, дощами зачата в душі,
Уривками фраз щось мінорне нашіптує вітер.
Проста і без гриму, їй все оте зайве. А втім
Прийти у цей світ безборонною треба вміти.
©Л.Шмигельська
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=604727
дата надходження 06.09.2015
дата закладки 06.09.2015
Моє життя неузалежнене від світу
Бо я живу не тілом а нутром
не тим яке качає кров і гріє
А тим в якому біль і сон
Там подихи веселих музикантів
там квіти помирають на столі
Там сонячне проміння скаче
Там губи в поцілунках при зорі
Там іскри падають до низу
Там дощ взлітає до небес
Там зібрані усі мої капризи
І там я лиш з тобою або без.
Там небо нам ніколи не заплаче
Там все живе за стінами очей
Цей світ всередині незрячий
Він почуттями бачить стан речей
17.01.2015 01:26
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=588766
дата надходження 21.06.2015
дата закладки 21.06.2015
Хіба винна зима,що не ти
Грієш мої схололі долоні?
Хіба винна вона,що світи
Поміж нас в крижаному полоні?
Чуєш,вітер безжальний ущух?
Не чіпає скрипучих віконниць.
І поземкою стелиться пух,
Сповиваючи простір околиць.
Не спинити вже часу забіг,
Не зцілитися подихом неба.
Коли вибілить спогади сніг,
Моє серце тримати не треба.
Відпусти. Бо не винна зима,
Що поблідли у хмарах софіти.
Може інший зуміє сповна
Мою душу холодну зігріти.
11.02.2014
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=555660
дата надходження 29.01.2015
дата закладки 01.02.2015
Ні,я не плачу...То лиш краплі неба.
Відбиток щастя,спомин про любов,
Лиш дві зими і дві весни без тебе...
Та вже в туманах відчай захолов.
На роздоріжжях,збілених зимою
Блукають тіні. Спалені мости...
Січнева хуга сніжною золою
Гаряче серце студить з висоти.
Не дописали повість...Поміж нами
Крилом зчорнілим звилися круки.
Журливо квилить темна вись вітрами,
І рве з душі кохання сторінки....
14.01.2014
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=552212
дата надходження 16.01.2015
дата закладки 17.01.2015
Тебя мне будет не хватать...
С рассветом - вишни поседели.
В круженьи лепестков летать,
Внимать цветению апреля,
Пить поцелуев сладкий сок...
Но ты - цветов не собираешь.
Течёт с руки твоей песок
На дно. Где чувства умирают...
Ему там холодно, на дне...
Моё процеженное чувство
Погрязнет в тины глубине,
Налётом покрываясь густо
Из равнодушных фраз твоих...
Оно на дне... А ты - далЕче...
Лишь - лепестками на волне -
Дрожит обещанная встреча...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=551743
дата надходження 15.01.2015
дата закладки 15.01.2015
Дощу краплина, мов туга сльоза,
На чистій шибці ожила раптово.
Осінній дощ, не весняна гроза,
Що серце веселить розлогим громом.
Осінній дощ несе в собі печаль,
Легку душевну тугу - все минає...
Північний, розтривожений містраль,
До ніг сусальне золото жбурляє...
То кида в очі впереміж з дощем...
- О, їм вдалась, напару, дивна фуга.
А в серце заповза холодний щем...
- Осінній дощ, мов підла зрада друга.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=536953
дата надходження 14.11.2014
дата закладки 14.01.2015
...был красным кафель,белым - потолок.
За окнами скучал Господь.И бледен
был странный день,где снегом между строк
кружилось Время... Кто-то больно бредил
за белой дверью...Бездною пропах
усталый воздух в гулких коридорах.
И Богоматерь тихо на руках
несла Младенца - под сирены "скорых"
под скрип ворот,под лай больничных псов,
под "Отче наш..."и "Абонент не может..."
под бесполезность запоздалых слов,
где физраствор - не кровь- под тонкой
кожей...
где Мальчиком- испуганным... босым...
душа стояла у больного тела...
...и Ангел все крутил по кругу фильм,
где я сказать о главном - не успела-
...о том,как мы отправимся еще
к тем берегам,где раньше не бывали...
...как босоного-солнечно-свежо
горят надежд предутренние дали...
...о том,как ярок- свет,как нежен-шелк,
как в океан звезда с небес упала...
...о том,что я люблю Его...и что
таких,как Он, на свете - очень мало...
-Вы... Кем ему? ( качнулся красный пол)
не выдержало сердце - Он ушел.
...в 13.30 - биться перестало...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=551423
дата надходження 14.01.2015
дата закладки 14.01.2015
Перевернув моє життя і мою долю,
Одна була, одна росла посеред поля,
А ось тепер я поміж трав покрилась листом,
Мов наречена до вінця вдягла намисто.
Співають в полі пшениці весільну пісню,
Кує зозуля вдалині чомусь нам різно,
Тебе й мене зачарувало наше поле,
Коли нема тебе на мить, то серце коле.
Ти прилітай прошу тебе, коханий вітре,
Бо я із пам’яті тебе ніяк не витру,
Стиглим насіння в даль злетить моє кохання,
Чи жовтим листям опаде до тебе зрання.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=549189
дата надходження 06.01.2015
дата закладки 07.01.2015
Ти прилітай прошу тебе, коханий вітре,
Бо я із пам’яті тебе ніяк не витру.
Віталій Назарук
http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=549189
------------------------------------
За вікном тополя рівна, як струна.
Мабуть, така доля: все стоїть одна.
Іноді самотність вітер поруша,
Так її покірність душу полегша.
Дві самотні душі, вже прив"ялий цвіт.
Тільки є несхожість: різний в них політ.
Прилетить погладить, а вона все спить.
Це ж зима, так треба... тихо не будить.
Припаде до гілок, тихо шепотить,
Та вона не чує... Так солодко спить..
А мороз лютує.. Вона бачить сон:
Він її врятує в цей важкий сезон.
Сніг їй по коліна й на гілках приліг.
Та її зігріє ніжний оберіг.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=549239
дата надходження 06.01.2015
дата закладки 07.01.2015
Пливе відлунням голос твоїх слів,
А я з надією навколо озираюсь.
Давно навколо світ вже постарів,
А я згадати голос намагаюсь.
А як сказать про головне умів!
Яка велика сила може бути слова!
Здавалося, що світ увесь німів...
Твої ж слова не брала за основу.
З тих пір пройшло неміряно дощів,
А час не терпить роздуми й вагання.
Нащо шукать вже втрачених слідів?
Як приглушить сердешні хвилювання?
А згадка в небуття все відліта,
Як пташка із гнізда в годину ранню.
Та плин життя не радує літа,
Бо все давно лишилося за гранню..
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=545541
дата надходження 22.12.2014
дата закладки 25.12.2014
Дороги, які обираємо ми,
Не завжди бувають наші...
...........................................................
Дороги, якими ти йшла колись,
Давно загубилися в часі,
А справ твоїх шальки, то вгору, то вниз,
Хитають терезів чаші.
І щоб не робила, куди б не йшла,
Рахує твої Хтось кроки.
І добре, якщо ти в душі несла
Любові зерна крізь роки.
Повір, бо там, на останній межі,
Хтось гляне в очі й спитає,
- Ти сповнена Духа, чи він зубожів,
А серце, мов вовча зграя?
Дороги, якими ти йдеш тепер,
Не стали для тебе легкими,
Та вірує серце і дух твій не вмер,
І Ангел завжди за плечима.
..............................................................
Дороги, які обирають тебе,
Стають назавжди твоїми...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=544088
дата надходження 15.12.2014
дата закладки 16.12.2014
Буває часто плачем без причини.
Ніхто тебе в цей час не ображав.
І співчуття захочем, як дитина.
Так хочеться, щоб хтось про це узнав.
Солоні сльози ллються безупинно,
Як важко нам тоді їх зупинить.
А, може, так в житті і буть повинно,
Коли згадаєш неповторну мить.
А музика як часто душу крає.
Ти слухаєш, відчуєш щось своє.
Не думаєш тоді, що все минає.
І навіть те, що є тобі святе..
Душа людська - чутка частинка тіла,
Що часто править нами у житті.
А то буває раптом захотіла
Радіти найпростішій доброті.
Сміятися і плакать - значить жити.
Узнати смак нелегкого буття.
Знаходить друзів,пробачать уміти.
Любити й берегти це почуття..
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=541094
дата надходження 03.12.2014
дата закладки 04.12.2014
Ще дрімає сонний ранок.
Темінь за вікном.
До землі приліг серпанок.
Спить міцним ще сном.
Лиш далеко десь відлуння
Грому, що лякав.
А на небі повнолуння...
Дощ вже перестав.
Заспокоїлась природа,
Тиша навкруги.
Це побачить - насолода,
Біль перемогти.
Пронеслась луна по річці,
Як слова твої.
Ніби грім пробіг на бричці,
Утопивсь в воді.
А за лісом так шварнуло...
Освятився ліс.
Чомусь в серці знов кольнуло...
Та не треба сліз.
Зазирнуло сонце в шпарку.
Пахне вітерцем..
Прожену з душі я хмарку
З проливним дощем.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=540181
дата надходження 29.11.2014
дата закладки 02.12.2014
Зі мною осінь попрощалася сльозами...
У філіжанці стигне м'ятний чай.
І до вікна вже тулиться вустами
Зимова ніч. Шепоче:" зустрічай".
Як скороплинно осінь відгоріла
Рясним багаттям визрілих шипшин.
Сріблястий іній стелить мавка біла,
Крильми холодить землю з височин.
Лоскоче вітер вогке підвіконня,
Мовчить зоря у темряві німій.
Духмяний чай,прощальна мить,безсоння...
Осіння казка згорнута в сувій...
30.11.2013
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=540542
дата надходження 30.11.2014
дата закладки 02.12.2014
І гасне день, коли ти так далеко,
Що і думки не долетять туди...
Олена Іськова.
http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=538859
--------------------------------
Гарячий чай врятує від морозу.
Але душа спасіння словом жде.
Чомусь невтішні на ці дні прогнози.
Мабуть, погода знову підведе.
Неблизький світ тобі іти до мене.
Зима вишневим цвітом розцвіла.
Але бажання бачить - незбагненне.
Та жаль, зима дорогу замела.
Насипала деревам по коліна,
Шапки пухнасті білі одягла.
І десь в душі вкрадається сумління:
Невже, даремно ця зима цвіла?
Вже в котрий день тебе я виглядаю.
А поряд обіймає самота...
В вікно з надією я часто поглядаю.
А сніг кружляє, тихо проліта...
Ну ось стоїш в сум"ятті на порозі...
А за вікном все сипе, сипе сніг.
А серце ще у радісній тривозі.
Чому на долю впав солодкий гріх?
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=539136
дата надходження 24.11.2014
дата закладки 27.11.2014
Коли відчуєш, що у серці
Маленький пагінець розцвів.
Оркестр заграв казкове скерцо,
Ліричну музику без слів,
Відкинь думки свої безжальні,
Любов- безпомічне дитя.
Не убивай його повально.
І не лишай серцебиття.
Нехай у відповідь ні звуку,
Бо замість серця камінець,
Не опускай із сумом руки,
Твоїй любові не кінець..
Коли спіткнешся об бездушність,
Ти не хвилюйся... Це не край.
Не всі любити мають здатність..
Проси: Любове, не вмирай...
--
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=538922
дата надходження 23.11.2014
дата закладки 23.11.2014
Как знакома мне эта походка,
И фуражка, что чуть набекрень.
Удивляет сегодня погодка.
Как душиста в расцвете сирень!
Засмотрелась я вслед, улыбнулась.
Ну зачем ты спешишь, и куда?
Моя юность к тебе прикоснулась,
Что ушла от меня навсегда...
Может, запах сирени душистой,
А не твой так знакомый мне взгляд,
Растревожил всё то, что так близко,
И далёко, как сто лет назад.
Вот теперь не могу разобраться,
Что ж так близок ты мне, только чем?
Жаль, ушло всё, не надо стучаться.
Не услышит, боюсь... И зачем?
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=536208
дата надходження 11.11.2014
дата закладки 12.11.2014
Мои стихи кому-то не по нраву -
в них слишком много фальши,говорят:
бумажные цветы в картонных травах...
Пластмассовых березок - скучный ряд...
Китайское дешевенькое сердце,
на "черном" рынке купленное "с рук",
так оскорбило слух неровным "скерцо"
наигранно - наивных " тук-тук-тук"...
Я принимаю Ваши обвинения
во всех грехах...Ужжжасные грехи!!!
Не стоит впредь являть такое рвение -
"читать" мои печали..И -стихи.
Вы ж разгадали суть манипуляций
игры нечестной в чистоту души -
Животное желание оваций!
( А кто из смертных этим не грешил?
Быть может,ВЫ? )
Финал простой: увидите Ульяну
в строке событий с новым лже-стихом-
нажмите крестик в уголке экрана
( он цвета - как наклеенная рана )
Божественным,Карающим перстом...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=535985
дата надходження 10.11.2014
дата закладки 11.11.2014
Піти…
Чи легко отак – піти?
Світи
ЗалИшити теплі, вогнені…
Та ти
Такі збудував мости
Хиткі
Підвішені над землею…
Іду
Не знаю я, що знайду.
Гінкі
Сади, чи зів’ялі квіти…
Впаду
В дорозі, чи прокладу
Межу
У край, де буяє літо…
Туман
ЧасОм закриває шлях…
Обман…
Далеко внизу – земля
Дрижить
Місток від ударів серця…
Крижин
Немає в твоїм краю?
Держи
Міцніше ти суть мою
Вона
Луною в тобі – озветься.
ГромИ
Далекої вже війни
З пітьми
Над нами, та разом – ми,
Розчулено обніми,
Щоб серце не стало тліти…
Візьми
Ту віру, де ти і я
Навіки –
Уже твоя,
Не треба – мостів палити!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=534652
дата надходження 04.11.2014
дата закладки 04.11.2014
-ПЕРСЕН ЗАСПОКОЇТЬ.- лунав мені Голос Нізвідки...
-ПРОХОДИМ,ПАНОВЕ :) - мій Блазень в мені реготав...
-ВИ ЧУЛИ ПРО БОГА? - питали усміхнено Свідки...
І Вуличний Кіт замість мене їм нявкнув,що - "...НЯВ!"
В порожнім трамваї Особа-у-В"язаній-Шапці
так строго крізь зуби мені процідила :"КВИТОК ?!!"
(...зомлілий Квиток - прослизнув крізь налякані пальці...)
Невчасне чужинське блукало під черепом "GRACIE !"
і тихо сповзало по стінці - УСЕБУДЕОК...
УСЕБУДЕОК... чи усе буде - ОКО-за-ОКО...
-БЕЗСОВІСНА ХВОЙДА!"-печальний сказав Пасажир...
і рушив Трамвай собі далі- далеко й високо...
а я залишилась..."МАНЮНЯ,МО вип"ємо...СОКУ?"-
узявся нізвідки Вусатий -із-Кепкою- Тхір...
І Сутінки містом брели ,мов Нічні Санітари...
мигтіла реклама ПРОЩАЙ НАЗАВЖДИ,ЦЕЛЮЛІТ...
-ВИ ЧУЛИ ПРО БОГА? -хтось п"яно співав під гітару
де Дама-в Подертім-Жупані збирала склотару...
ПРИЙМАЙТЕ ПЕРСЕН...Я-додому...А вірш- в "неліквід"
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=533865
дата надходження 01.11.2014
дата закладки 03.11.2014
Стекают капельки дождя.
Все так же осень тихо плачет.
Так плакать может лишь дитя,
Что слезы горькие не прячет.
Прилип к окошку желтый лист,
Хочу погладить я рукою.
Вдруг слышу осени каприз:
Согрей его своей щекою.
Горячий чай в моей руке,
Летает в доме запах мяты.
А там в холодном ручейке,
Другие листья, но измяты.
Горячий чай... Окно вспотело.
Рисую образ на стекле.
Черты ложатся так несмело...
Точь точь, как видела во сне.
И вот глаза твои смеются,
В ответ смеюсь тебе и я.
Быть может, мне пора проснуться,
Понять: ты - выдумка моя?..
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=533680
дата надходження 31.10.2014
дата закладки 03.11.2014
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 01.11.2014
Літаєм часто ми у мріях.
Летим за тридев"ять земель.
Вмостившись зручно на завіях,
І чом тобі не корабель?
Зимова ніч така холодна.
І б"є в лице, піріщить сніг.
Своїй ти мрії лиш підвладний.
Яку ти в серці так беріг.
Та лиш одна тривожить думка:
А чи надовго заметіль?
Якщо ж скінчиться ця чаклунка,
Хто допоможе і звідкіль?
З-за хмари виглянуло сонце..
Проміння лине звідусіль...
Але дістатись треба конче.
Нехай не згасне оця ціль.
Ну що ж! Тепер по бездоріжжю,
Слизькій дорозі навпростець.
Та ні, не сльози по обличчю,
І не урвався ще терпець.
А, може, й ти ідеш назустріч,
І перетнуться вже шляхи?
А перешкод в дорозі безліч...
От полетіть би, як птахи...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=533488
дата надходження 30.10.2014
дата закладки 30.10.2014
Я зіроньку кожну впізнаю в обличчя,
А з місяцем срібним стрічаюсь давно,
Тому-то ночами мені і не спиться,
Порталом у світ я обрала вікно.
І тільки-но вечір лягає на місто,
Густа пелена огорта ліхтарі,
Я крила вдягаю, в кімнаті затісно,
На мене чекають, десь там, угорі.
Мої походеньки світами до ранку
Ніч темна ласкаво сховає між зір,
А з першим промінчиком сонця, мов бранка,
Стелюся туманом на плечі землі.
Я зіроньку кожну знаю в обличчя.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=532773
дата надходження 27.10.2014
дата закладки 27.10.2014
...Десь на Сьомому Небі
Господь запивав валер"янку...
Сонце мовчки скотилося в темряву,
сльози - у чай...
Хтось - давився омаром,
Хтось - криком в підбитому танку...
Хтось тихенько співав "Алілуя",
а Хтось відчайдушно - "Стріляй!"
Хтось так солодко хляпав
медами... Хтось кров"ю вмивався...
Хтось ефектно жбурляв
срібняками новітніх Голгоф...
І Господь уві сні шепотів: "...я - награвся!
....награвся..."
і нервово намацував кнопку
із надписом "Off"...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=532340
дата надходження 25.10.2014
дата закладки 25.10.2014
Поверь, он стОит
каждой
прОлитой
слезы…
Он для меня –
и кара,
и награда…
Прости меня
за мой
немой призыв…
Судьба!
Не отбирай его!
Не надо…
Я за него
готова
всё отдать…
Хоть знаю –
ничего
ему не надо…
Исчезнуть,
чтоб страданье
оборвать…
И от страданья
встать
живой
оградой…
Он мне не верит…
Знаю – почему…
Он ходит
по краям
земного ада…
Но что мне рай?
Ему там одномУ
так холодно…
На дно
земное
падать…
Над ним развеюсь,
чтобы заслонить
от порчи,
от хулЫ,
от камнепадов…
Не упрекай,
что вместе
быть могли…
Судьба,
молю, храни
его лампаду!
Не дай погаснуть
этому костру!
Так бережно
у сердца
согревая…
А слёзы…
Незаметно я
сотру…
Вот прикоснусь…
и Облачком
растаю…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=532005
дата надходження 23.10.2014
дата закладки 24.10.2014
Пухнасті хмари вкрили небо,
Неначе попеляста шаль.
Я посміхаюся до тебе,
Вій опускаючи вуаль,
Щоб і сльозинки не помітив,
І щиро дякую дощу.
«Незатишно без тебе жити!» –
Душею, зболено, кричу.
А ти усе про мене знаєш,
Даруючи тепло долонь,
І, обійнявши, запитаєш:
«А де очей твоїх вогонь?»
І рук, і губ святе причастя
Знімає тягарі тривог...
Моє благословенне щастя,
Оберігає, мабуть, Бог!
2013
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=530711
дата надходження 18.10.2014
дата закладки 18.10.2014
Под переливы светотеней
Автобус-лист – рекою улиц…
Вот за окошком сквер осенний,
Где мы с тобою – разминулись…
Трава пожухла… Смолкли птицы…
Цветы прекрасные завяли…
И голос твой уже не снится…
Кострами – клёны догорают…
Столбы – дорожная оправа,
Разметка – путь укажет мелом…
Но – нет дороги мне направо…
И больно ноет то, что слева…
Дорогу рельсы перекрыли.
И глаз – драконий – светофора
Навечно замер. И застыли…
И растворились – все опоры…
В коробке – куклою – одна я.
Сижу без жизни, без движенья.
А два гигантские трамвая
Усугубляют положенье…
…О, рук твоих любимых нежность!...
О, слёз моих – осадок горький…
…Отчаянная неизбежность…
Но вдруг
судьба
открыла створки!
Стоп-кран – отчаянье срывает!
Надеждою мигнул – зелёный,
С пути разъехались трамваи.
Забилось сердце телефона.
Лучом надежды – подсветилось…
Слеза дрожит, мой взор неясен…
И вся душа моя
вместилась
В одном, как выдох, слове :
«Здравствуй!!!»
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=528916
дата надходження 09.10.2014
дата закладки 09.10.2014
Падає повільно жовте листя.
Ох, як схоже на мої листи!
В них писала, щоб ти не журився.
Жодного про них не взнаєш ти.
Я з тобою подумки бувала.
Гладила заплакане лице.
Жаль, одного тільки я не знала:
Кому сум ти дарував оцей.
Я торкалась ніжною душею,
І такі знаходила слова,
Що літати зміг би над землею..
А від щастя- кругом голова...
Лист за листом відлітав у безвість,
Вітер ці листи безжально рвав.
Так хотілось хоч би на миттєвість,
Хоч би на хвилинку моїм став.
Осінь розкидає жовте листя,
Мжичка прибиває до землі.
Думка моя ніжна, біла, чиста
Тане у осінній сірій млі.
Ось наступний паперовий аркуш
Покладу на край мого вікна.
Ще приклею на листівці марку,
А адресу добре вітер зна...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=528180
дата надходження 06.10.2014
дата закладки 06.10.2014
[b]Хвала життю[/b]
Все, що зробив для мене... Божа милість...
Пробач. На все життя я запізнилась!
Та там, де наша доля забарилась,
На перехресті вічності - зустрілись.
До тебе потяглася так несмІло...
Пробач! Схитнути спокій не хотіла!
Та дУші одинокі мимоволі
ЗавИхрилися в зАмкнутому колі..
Хай тріщини пішли в світобудові,
Хвала життю! За подарунок долі.
****************
[b]Спасибо, жизнь[/b]
Ты столько сделал! Мне казалось - мало...
Прости. К тебе на жизнь я - опоздала...
Но на тропе прямой, в кругу молчанья
Твоя судьба с моею повстречалась...
И потянулись - робко так, несмело...
Прости. Тебя смутить я не хотела!
Но без тебя - пойми! - одна скиталась...
Нам эта встреча, как залог, досталась.
Пусть что-то надломилось в мироздании,
Спасибо, жизнь! За это опоздание...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=528155
дата надходження 06.10.2014
дата закладки 06.10.2014
Та хай хоч осінь в гості не зайде,
Хай навіть дощ образиться на мене.
Твоє кохання-то є щось святе,
Я б пішки через всесвіт йшла до тебе.
Я би з тобою час весь провела
В одній кімнаті,де лиш ти і тиша.
Твій подих відчувати,Янголя...
Та я тебе нізащо не залишу...
Нікого більше.Тільки ти і я.
Торкатись до душі твоєї,тіла.
Я би життя за тебе віддала.
Це все,про що я мріяти посміла...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=527811
дата надходження 04.10.2014
дата закладки 04.10.2014
Самоубийца – самый подлый вор;
Он так хорош, что плачет от счастья,
Нарушая святой условный договор,
Распоряжаясь тем, что не в его власти.
Плут – сам поверил в свой обман;
Он безумец и выдаёт себя за другого,
Словно вор, залез в чужой карман,
Стоит на краю и из себя корчит Бога.
Тысячу оправданий придумал себе,
Быть может даже, ими измарал бумагу…
Да, он святой, словно лучик во тьме,
Но не смог стерпеть вечно свежую рану.
Казалось, что у него нервы – канаты,
Казалось, будто б он точно выдержит всё,
Но пронзили глупцы, модные франты,
И друзья за ломаный грош продали его.
Нет, он не из тех, кто сыпал соль –
К ранам других он прикладывал бальзамы;
Телу его, казалось, неведома боль,
Но душу, кровоточа, глубокие мучили раны.
Да, он святой, каких не ценит люд,
И им, быть может, и остался б нам на счастье,
Но тех, кто свят, сильнее бьют,
И сосны те, что выше, чаще вырывает ненастье.
Нашей злобы ветер сточил крылья,
Что всех могли укрыть и унести от бури:
Мы не дети, мы отцы чёрного вихря;
В нас звери проснулись, а люди уснули.
Святой усомнился в праведной цели:
«Не всё потеряно!» – крикнул я ему вслед.
Пустые глаза на меня посмотрели:
«Не всё, ведь теперь не я, а ты несешь свет».
1 февраля 2007 г.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=527726
дата надходження 04.10.2014
дата закладки 04.10.2014
Войду в молчанье городского парка…
Засентябрило… Стынет тишина…
Под кронами ветвей уже не жарко…
Здесь статуя так призрачно-стройнА…
Её с тобою летом мы открыли…
Когда от зноя прятались в тени,
И волны, что качали нас в заливе,
Дарить прохладу больше не могли!
Безумство это откровений летних!
О, поцелуев жарких глубина!
И каждый день – как будто он последний,
Как будто нам любовь на день дана!
В разлуки – неизбежнось, в обречённость
Не верилось! Разлуки – не для нас!
Ты обнимал меня – под этим клёном…
И здесь тебя познала первый раз…
…Стоит она… Прекрасная, нагая…
Скульптуре этой просто повезло…
Так безмятежно – губ твоих не знает…
Совсем не помнит – рук твоих тепло…
[b]Ах, Таня нашла для меня очень похожий сюжет!
Спасибо! Тронута до слёз![/b]
http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=527192
[b]Появился экспромт на это стихотворение, и мы совместно с его автором Валерием создали ещё один вариант этой истории![/b]
http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=527266
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=527065
дата надходження 01.10.2014
дата закладки 01.10.2014
Кольорові будинки і скельця надламаних мрій,
Недопитою кавою рясно зволожені ранки.
Засинає надія в холодній долоні твоїй,
Коли йдеш манівцями додому від Музи-коханки.
А вона жартівливо щоразу сміється услід,
Мов крізь пальці пісок,розтікається ніч невагома.
Знову тиша глуха,замість чаю-розпечений лід,
Між порожніх вокзалів-забутої слави оскома.
В павутинному светрі пилюкою диха рояль.
Навпіл серце від болю,його вже нічим не зцілити.
Знов підеш до коханки,та їй тебе зовсім не жаль,
Її тіла жадає злий геній,навмисно дволикий.
Манускрипти дописані,ноти загублені.Дощ.
Кольорові будинки вже блимають сірістю вікон.
Полохливо біжать твої мрії по вигинах площ,
Ти її полоненим лишишся назавжди....навіки...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=526101
дата надходження 26.09.2014
дата закладки 27.09.2014
Вот, навеянное...
http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=525997
Не нанималась… видеть сны…
Вновь провалюсь… в свою обычность…
Но вот – касается струны
Тот, кто хранит меня… как личность…
Он для меня… да, он меня…
По лепесточку… открывает…
А знаешь… не было и дня…
Он обо мне – не забывает…
Он забывает… о себе…
Себе отказывая в хлебе…
И в сне… и в отдыхе… Но мне…
Вновь зажигает… солнце – в небе…
Приходит он… и помнит – жду…
И эта память – драгоценность,
Что отведёт с пути беду…
Ведь верю свято – в неизменность…
В день завтрашний… Я отпущу
Свои сомненья… и тревоги…
Я нежность для него – взращу…
Впущу его… во сна чертоги…
…Плыву над городом своим…
Свет фонарей – цепочкой стразов…
И растворяюсь… он храним
Души мерцающим алмазом…
Здесь утлым челноком – луна…
И бабочек ночных – порханье…
Лишь я… и ночь… и тишина…
И мерное… его… дыханье…
Спи, милый мой… Я до утра
Твоим небесным раем буду…
Водой студёной – у костра…
В отчаяньи – обычным… чудом…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=526109
дата надходження 26.09.2014
дата закладки 27.09.2014
Мені долоню тиснеш?Відпусти.
Не треба того погляду...В нікуди...
Не треба слів,не треба.Та вже йди.
Розкажуть про кохання наше люди...
Розкажуть.Рознесуть і роздадуть
Якісь поради навпіл із плітками...
Ти бачив Янголят,що не живуть?
Що не літають із небес роками?
Що оселились тут.Серед живих.
Що поміняли вічність на кохання
Смертних людей.Ти бачив?Ти із них?!
Ти прочекав мене...Так...Без зізнання?..
Вже відлітаєш?Ти...Як Янгол мій.
Я відчуваю...Тільки не цілую.
Та йди вже,йди...Благаю!Мить постій!
Розкажуть люди.Тільки не почую.
-Не говорю з собою!Відпустіть!
Я не дурна!Я Янголика бачу!..
-Ведіть її!І міцно прив'яжіть...
-Він прилетить.І я вас всіх пробачу...
Він прилетів.На вікнах-грати...Як?..
Він Янгол був і зрікся вмить безсмертя.
Чекав,що вона дасть маленький знак...
Та після смерті-лист в старім конверті...
Причинна...Янгол...Пар таких нема.
Хтось вигадав,щоб просто посміятись...
Коли пішла далеко вже зима-
Зібрали дивне пір'я у палаті...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=497635
дата надходження 08.05.2014
дата закладки 10.05.2014
Через пытук малий
Шатя пудкатулю.
На другий бук пуйду,
Коло тебе вуйду.
І тя поцілуву.
Йой,якам нись файна,
Топанкі червені.
Была мі нись ганьба,
Шо чужая свальба.
Возьми й мене милий...
Молоду чіпчалі,
Шлаяр довжелезний.
Боґриткі знімалі,
У жибню поклалі...
Возьме ня старезний...
Прийшов ня свататі,
Має тридцять року...
Шо типирь казати,
Де Йванка глядаті?
Лем файний нівроку.
Кіть Йванко не хоче
За жону ня брати...
Його кунь тупоче,
Пшеницю толоче...
Шо отповідаті?..
Йой,великой хустя
Купив наречений.
Йванку,ці ня пустиш
Із нім у капусту?..
Йой,пытук студений...
Ти ня не ревнуєш
До пана?Не треба!..
Іши за ня вчуєш,
Іши побануєш.
Має вун три склепа.
Я сі там наберу
Шатя і хустята.
Йой,ты ня не спераш?
На ня не позераш?..
Мы з ним молодята...
Каждий динь купує
Конфеты медові.
У уста цілує,
Каждой слово чує...
В парі ми чудові...
Я не бановала
За Йванком ні хвильку.
Я ся ціловала,
Я ся обнимала.
Драпнулам ся в шпильку.
То подарок Йванка,
Шпилька із квіткамі.
Такі в ня топанкі!
А які ферганкі!
А...Ночі між намі...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=496534
дата надходження 03.05.2014
дата закладки 03.05.2014
Мы души ангелов в изгнании,
Тела – как заточение.
Жизнь только ожидание
К себе же возвращения.
Жизнь – это наказание,
За что-то обвинение:
Возможно за восстание,
Возможно за сражение,
Возможно за пылание –
К запретному влечение,
Возможно за метания –
К свободе новой рвение.
Но лишь твоё дыхание
Затянет все ранения,
Избавит от страдания
И крыльев оперение
Вернёт душе в изгнании
Возможность для парения.
А все мои искания
Войдут в стихотворение –
О душах, что в изгнании.
Тела их – заточение.
Преграды – истязания.
Любовь лишь – утешение.
Свобода – их желание.
А жизнь – одно мгновение.
17.04.2014
Художница Lauri Blank
[img]http://s45.radikal.ru/i109/1404/a6/86c26699fc5a.jpg[/img]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=495507
дата надходження 28.04.2014
дата закладки 28.04.2014
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 28.04.2014
Снился сон… Я – подвешенный маятник…
Подо мною горит костёр…
И чем больше ко мне внимания,
Тем слабее с душою спор…
Разгорается, распаляется,
Согревая огнём тебя.
Мерно маятник-сердце качается,
Из-под ног уходит земля!
Но когда недостало пламени,
И в словах твоих снова лёд,
Отклоняется снова маятник…
Только холодом отдаёт…
И чем больше душа изранена
Равнодушием и тоской,
Тем сильней улетаю за грани я,
Над орбитою колдовской.
Там – оковы из льда и вечности,
Там – преддверие слёз и тьмы…
Нету места там человечности.
Там лишь Эго живёт, не Мы…
Может, это предел нормальности?
Так по жизни нам суждено?
Не даёт мне ответа маятник,
Улетая опять на дно…
Снился сон… И его качелями
Толи сбита я, то ль жива…
Ты – прости, что слова капЕлями…
Отсырели опять дрова...
***
Уявила собі – як тОскно, коли серце розмірено б`ється.
Не літає. Світом не нудить. Не тріпоче і не сміється.
Просто йде. Відлічує кроки. Монотонно. Як шум мотору.
І ніщо його не тривожить. Ні зсередини. Ні знадвору.
То така собі мертва тиша. Рівновага твердої скелі.
Так надійно та так спокійно. Рівномірно, як у пустелі.
Ні, я хочу-таки страждати, цілувати, радіти, кохати!
Руки зіб`ю у кров для того, щоб той маятник розхитати!
02.05.2013 21:15
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=495251
дата надходження 27.04.2014
дата закладки 28.04.2014
Я приду.
И затихнет улица
С её множеством голосов!
Улыбнёшься ты?
Иль нахмуришься
Тонкой щёточкою усов...
Отвернёшься?
Иль вспыхнешь радостно?
Иль отбросишь свои дела?
Ну, заметь же меня, пожалуйста!
Я увидеть тебя - пришла.
Прикоснуться.
В глаза прекрасные
Хоть на миг один - заглянУть...
Засмеяться
Наивно-счастливо!
И к широкой груди прильнуть...
Ускользнуть
Невесомой дымкою...
Превратиться опять в ничто...
Лёгкой бабочкой-невидимкою
Отдохнуть присесть на плечо...
Не задеть
Глубоко и нАдолго...
Эфемерный оставить след.
Разве пользу приносит радуга?
Вот была она...
Больше нет...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=495015
дата надходження 26.04.2014
дата закладки 26.04.2014
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 25.04.2014
Ты не увидишь слёз моих…
Зачем? Тебе и так непросто…
От сожалений и вопросов,
Нелёгких помыслов земных…
Ступай свободно и легко.
Ты это заслужил безмерно.
Пусть обойдёт тебя и скверна,
И то, что ранит глубоко…
Я этот крест несу сама.
Его наверно заслужила.
Не так, как нужно, жизнь сложилась,
И переполнена сума…
Поэтому – не будет слёз.
Они – мои. Мои навечно.
Живи – свободно и беспечно.
Не принимай меня всерьёз…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=494316
дата надходження 23.04.2014
дата закладки 23.04.2014
Маленькі крихітки душі
Лягають тихо на папір.
Ти відчуваєш, як в тиші
Торкають струн наперебір.
Як випромінюють добро
Із глибини самого серця.
І хто відчує це тепло,
То в того в серці й відгукнеться.
Душа не любить гірких слів,
Їй довподоби ніжні ласки.
А хто душею обмелів,
Тому чужі душевні казки.
Душа від болю не щемить..
Чужа біда не торкне серце.
І не відчує хоч на мить,
Чому любов -шаленне скерцо...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=493589
дата надходження 19.04.2014
дата закладки 19.04.2014
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 16.04.2014
Я перестала Вас любить.
Сложила сердце я в платочек.
Позвольте Вас благословить.
И счастья...Срежьте мне кусочек...
Я перестала Вас искать.
Купила неба,звезд и ночи.
Я перестала...Чуть...Страдать...
И вытирать от плача очи.
Я перестала...Да...Дышать...
Казнить себя,что Вам чужая.
В толпе искать...Кричать...Как знать...
Быть может-я и не живая...
Я Вы...А Вы...Как Вы могли
Меня заставить сомневаться,
Что ночью плачут лишь дожди?..
Что можно мне...Не к Вам прижаться...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=491641
дата надходження 10.04.2014
дата закладки 10.04.2014
А мне говорят: "Постой! Не играй с огнём!"
Живи, как начертано нам по нашей судьбе...
А я не играю! Нет! Я живу огнём!
Тем, что горит, когда думаю о тебе...
Тем, что зажгла сама, вопреки всему.
Тем, что в сердце несу, от других храня...
И не понять ни разуму, ни тебе самомУ,
Такую - сияющую в душе - меня.
И пусть злой рок - одумайся! - мне твердит.
События, страны, людей - странно перемешав,
Я всё равно упрямо буду к тебе идти,
Чувства свои в кулаке от тебя зажав.
Не потревожу тебя любовью. Живи как жил.
Надейся на Бога, на ангелов, на судьбу.
Но если вдруг зажечь свой огонь решишь -
Найди меня! В чём-то я у тебя в долгу...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=490661
дата надходження 06.04.2014
дата закладки 06.04.2014
Ты сказал,что я тебя люблю?
Это очень глупая ошибка.
Без тебя я больше...Не дышу...
Не смотрю на солнышко с улыбкой.
Ты сказал,что ты нужнее всех?
Только ты мне небо заменяешь...
Мое счастье...Жизнь...И даже смех...
Знаешь,мой хороший?Знаешь?Знаешь?
Ты пойми,что я тобой дышу,
Чувствую,пишу и улыбаюсь.
Господа всегда благодарю...
И с тобой без крыльев я летаю...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=488067
дата надходження 25.03.2014
дата закладки 25.03.2014
Когда-нибудь я больше не приду,
А ты мне просто кофе приготовишь.
Когда-нибудь забуду я мечту,
А ты ее в ладошку ночью словишь.
Когда-нибудь стихи свои сожгу,
Чтобы согреть немного свое сердце.
И пепелом...Случайно...На мосту...
Когда закроешь маленькую дверцу...
Когда-нибудь поймешь,что я твоя,
Что нет меня роднее на планете.
Когда-нибудь мала будет земля...
Когда меня совсем нету на свете...
Когда-нибудь ты будешь целовать
Меня во сне,что будет повторяться.
И просто испугаешься терять...
И будешь очень долго извиняться.
А я...Смотреть с высот больших небес,
И ночью превращаться в Ангелочка.
Откажешься ты верить наотрез,
Что нет меня...Неписанная строчка
Останется на маленьком столе.
И ты допишешь в строчке:возвращайся...
Но нету поездов на всей земле,
Чтобы оттуда...Нет,не прикасайся
К хресту,что его ветер поломал.
Он нагибался,чтобы ты заметил.
Что он меня к тебе приревновал...
Не он...А ты меня живую встретил...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=475828
дата надходження 29.01.2014
дата закладки 23.03.2014
И снова уходили в завтра дни,
Пересекаясь глупо на пероне.
Спускались тихо лестницей дожди,
Сидели двое в маленьком вагоне.
Сидели.Не встречаясь никогда.
Одна стена двоих на мир делила.
Вот так недели,месяцы...Года...
Она ему бы завтраки варила...
А он ее искал даже во тьме,
В толпе,во сне,в прокуренном вагоне.
Не встретились...А может...Вдруг...В толпе...
Толкнул случайно парень на пероне.
А он нагнулся вещи собирать,
Она прошла тихонько,словно кошка.
Да он ее...Он мог ее узнать!
Вот здесь!Сейчас!Еще...Еще немножко...
Она его искала.Жизнь.Века!
В толпе,во сне,в мечтах.И в старых книжках...
Любила так!..Любили...Навсегда.
Ни разу не встречавшись.Он...Так близко...
Он на ночь ей писал всегда стихи.
Она молилась за него все время.
А были...Боже!Близко...Лишь дожди
По лестнице в его идут поэме...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=487540
дата надходження 22.03.2014
дата закладки 23.03.2014
Он спал.А я слушала,как я его люблю.Любят за что-то.Если говорить,что любят просто так-это ложь.Любят за мгновение.Что он дарит.За то,что он улыбается глазами,которые говорят,что любят.Любят за нежность,за верность,за заботу.Все остальное-влюбленность...
Красота и совершенство очень утомительны.Смех-это то,что не утомляет.Смейтесь.Над собой.Улыбайтесь.Вы можете выбирать всегда с чего начинать утро-с улыбки или...Улыбки!Это заразительно.Заражайте.
Великие люди очень ошибаются.Делать одно и то же и надеяться на разный результат?Да можно!И нужно.Если ты очень этого хочешь!
Писатель-самый большой волшебник и маг.Заставить читать,плакать,смеяться,грустить хотя бы тысячу людей?Разве это не волшебство?
Счастье-состояние души.Можно слушать дождь,смотреть весну и дышать.Быть счастливым очень легко.Если в это время тебя держит за руку любимый.Любовь-самая крупная в мире купюра.
Иди по ступенькам.Вверх.Падай.Вставай.Падай.Встань.Молись в это время.
Наломал дров?Построй дом или разожги костер.Пусть тебя не упрекают ни в чем!
Если строишь планы на несколько лет вперед,то помни,что ты можешь предположить жизнь на две минуты.Все остальное от Бога.Но надеяться на Бога очень много-грех.Не бездействуй.Делай.Ошибайся.И делай.
Ты-целый мир.Только смотри по сторонам.Пчела летит-видит цветы.Мухи-навоз.А дорога одна.
Работайте для того,чтобы помочь другим людям.Вселенная знает.Пусть улыбнется хоть один человек от Вашей доброты.И Вы измените весь мир...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=487481
дата надходження 22.03.2014
дата закладки 23.03.2014
У меня есть все,что нужно для счастья.И даже больше.У меня есть Бог,родные,любимый,небо,солнце,облака,дождь,стихи,звезды,птицы,возможность,работа,крыша,вода,хлеб.У меня есть все.Утром в тишине я слушаю птиц.Я их вижу.
Мир велик настолько,насколько велика твоя душа.
Все,что ты хочешь-исполнится.Следи за мыслями и мечтами.Вселенная читает твои мысли быстрее тебя.
Даже если ты спрячешься на острове или в большом доме-грусть,радость,морщины все равно найдут тебя.
Хочу быть настолько хорошей,как думает моя собака,когда встречает и провожает меня.
Судьба-результат выбора.Сидеть у разбитого корыта или нырять,чтобы найти жемчужину?
Мы видим то,чем наполнена наша душа и мысли.
Живите в хороших отношениях со всяким человеком.Избегайте людей агресивных и злых.Отвечайте им молчанием.Если возможно.
Не будьте строги к себе.Вы-часть мира.Очень большая.Без Вас этот мир был бы другим.
Многие страхи-причина неправильного быта и одиночества души.
Агрессия человека-это дефицит любви к нему.Родителей,друзей и всех,кого он встречал на пути.Его недолюбили и недоучили.Это его просьба о любви,которую он отрицает.
Если я даю деньги тому,кто нуждается в них больше меня-я их получу сразу.Не важно чем:скидкой в магазине или частичкой души.Я так и говорю:"Это нужно мне,а не Вам.Вселенная знает..."
Улыбайтесь даже тогда,когда пишете.Тот,кто читает эти строчки,чувствует...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=487649
дата надходження 23.03.2014
дата закладки 23.03.2014
Я кохала тебе.До завжди.
До весни, що малює світанок,
Промінців, що вмальовує ранок.
І кидає у різні світи.
Я кохала тебе. До зірок.
Тих зірок, що в долоньки упали.
Так ніколи іще не кохали...
Та на серці від мене замок.
Я кохала тебе...Та нема
Порятуночку від некохання.
Я збирала зірки навіть зрання...
І посипала снігом весна...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=487013
дата надходження 20.03.2014
дата закладки 23.03.2014
А ветер морозил с дождем дождинки,
Насобирал в ладошечку большую.
Добавил в волшебство мои слезинки,
И говорил:
-Любимая,целую.
Я маялась с дождем по всему свету,
Он в жены меня звал наверно с детсва.
А я сказала:
-Может,ближе к лету?
Такая вот дождливая невеста.
Он целовал,а я сушила платья,
Он обнимал,а я все раздевалась.
Но делать что?Такие вот объятья.
Я глупая,дождя совсем стеснялась.
Он говорил:
-Любимая,привыкнешь.
Ведь нам с тобою спать в одной постели.
Он обнимал,а мне хотелось вскрикнуть:
-Мы вместе быть бы долго не сумели...
Он терпелив,а я была неверной.
Он все дарил,а я не принимала
Подарков.Я ведь глупая наверно,
И замуж выйти я пообещала.
Такая вот дождливая невеста,
Я в платье белом и веночек с маков.
Но я себе не находила места,
Ведь в церкви был всего один диякон.
Где гости?Почему вы не на свадьбе?
Я очень некрасивая невеста?
А где священник?Он в нашей усадьбе,
Чтоб нас венчать.Да,я приеду,честно...
Меня любил другой,но не посватал.
Не спас меня от свадьбы,что ж,пусть будет.
Я выгляжу наверно глуповатой,
А сердце и душа тебя забудут...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=463302
дата надходження 30.11.2013
дата закладки 30.11.2013
"Так сыпал снег" Віда Вансель
Вони сварились днем і ніччю.
Життя по різному текло.
Десь вітер вив і на узбіччю
Касеткою крутив кіно.
Вона йому супи варила,
Старі тарілки на столі,
Дні підняли свої вітрила,
Спішили стрілки, час мели!
Ось він чайочку приготовив,
Бурчить, пішов поїть її.
Молився. Рай для двох замовив,
Щоб Бог тримав обох в теплі.
Просив, щоб Бог додав хвилину,
Або хоч нічку без примар,
Щоб зaписать в касетці днину,
Отих нескінчених іх свар
Вони обнявшися лягали,
Ця звичка в них ціле життя,
Які б там дні в них не бували,
Тримав за руку, мов дитя.
Він ранком встав, вона лежала,
Дивилась тихо в небеса,
Це смерть впустила своє жало,
Їх спільна нічка погаса .
Ішов сумний, зима біліла,
Присів на лавочці спочить,
Бурчав. Чого ж спізнилась?
Побачив -йде! І він спішить!
Вона обняла й нарікала,
Сама ж тулилась до плеча.
Бач, лавка замала вже стала,
На руки взяв, мов дитинча.
Його знайшли –два дні минуло,
Всю землю вкрила пелена.
Нехай мете! Вони в минуле
Пішли разом, там де весна!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=462548
дата надходження 26.11.2013
дата закладки 26.11.2013
Они ругались ночью,днем,
Но никого роднее нету.
И воет ветер за окном,
Поставив старую кассету.
Она ему готовит щи,
И ставит старые тарелки.
А так обычно дляться дни,
Часы обходят просто стрелки.
А он готовит вкусный чай,
Ворчит,в постель всегда приносит.
Она ведь знает-это рай,
И Господа все время просит
Оставить им хотя бы день.
Хотя бы ночь.Хотя бы лето.
Пускай стучится в жизни дверь
Лишь ветер со своей кассетой.
Они обнявшися легли,
Они всю жизнь так засыпали.
Какие б не были все дни,
Но ночью рук не разнимали.
Он утром встал,она лежит,
И смотрит в небо нежним взглядом....
Так это смерти был визит...
Она не будет больше рядом.
Он просто шел,и падал снег,
Присел на лавочке у сквере.
Ну почему ее все нет?
Он к ней идет.Он верит,верит...
И обняла,как каждый раз,
Ворчала,сильно прижималась.
-Скамейка ведь мала для нас?
-Да я б с тобой на ней осталась...
Его нашли через два дня,
Так сыпал снег,что не гуляли
Детишки.Но она пришла...
Чтоб порознь долго не скучали...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=462465
дата надходження 25.11.2013
дата закладки 26.11.2013
Коли народжується мрія?
Невидима, прозора суть,
Та підсвідома, дивна дія,
Яку так важко осягнуть.
Проекція подій майбутніх,
Що кожен з нас собі творить.
Потік фантазій незабутніх,
Немов ліхтар у тьмі горить.
Рятує мрія в час негоди,
В щасливу мить дарує рай.
І мріяти всім до вподоби,
Тож мрій і свято пам’ятай:
Що кожна думка має силу,
Добро чи зло несе вона,
Як корабель здійма вітрило,
Так мрія втілиться в життя.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=460967
дата надходження 16.11.2013
дата закладки 17.11.2013
Стихов моих давно ты не читаешь,
И одиночеством наполовину
Прижавшися кровать ты разделяешь.
А я искала милый мой причину.
Наверное,ты лучший на планете.
И осень так как я ты обожаешь,
Но слезы,словно каменные цепи
За душу держат.Все пройдет ведь.Знаешь?
Люблю тебя.До дрожи на ресницах,
Люблю тебя.Ты самый в мире лучший.
Но слезы в недописанных страницах
Мне душу выедают.Слушай,слушай
Меня мой снег.Ты падаешь некстати.
Ты отбелил всю память до предела.
И люди равнодушные в халате
Шептали,что не выдержали нервы.
Страна чудная.Люди улыбались
В халатах белых,если им платили.
А сами справедливости искали,
Когда другие просто нагрубили.
Страна смешная.Уважает деньги,
Тем,кто при власти,тех,кто посильнее.
И Бог для них судья совсем не первый.
Им похвала людей в сто раз важнее...
Ты лучший.Вот,я просто забывала...
Когда летают Ангелы,ты знаешь?
Прости,что я надежду потеряла.
Ты дверцу в душу вовремя сломаешь?..
Чтобы спасти...Чтобы вернуть надежду...
Чтобы душа совсем не задохнулась...
Люблю тебя.Люблю тебя как прежде...
Ключом поломанным душа замкнулась...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=460658
дата надходження 15.11.2013
дата закладки 15.11.2013
Обниматься,потрепанным пледом
Укрывать,когда просто уснешь.
За тобою на край земли следом
И в мороз,и в холоднейший дождь.
На плите сковородка с грибами,
Чашка кофе всегда на двоих.
Обниматься телами,душами,
И писать для тебя просто стих.
Приготовить и завтрак,и ужин,
Обнимать и молчать в тишине.
Знать,что ты больше мира мне нужен,
Больше жизни нужна я тебе.
Что любовь?Просто рядом все ночи,
Просто за руки месяцы все.
И шептать:как же нужен ты очень.
И отдать свою жизнь всю тебе.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=460365
дата надходження 13.11.2013
дата закладки 14.11.2013
В какой же поезд старый день садился,
Прощался с кем,кого поцеловал?
И почему он так засуетился,
Когда сегодня вечер опоздал?
Все чемоданы собраны.Немного
Костюмов накупил,длинных плащей.
Теперь тащить в далекую дорогу.
Оставив след в Вселенной из мощей,
Которым будут кланяться лишь книги.
История в ладони наберет
События,людей,время,интриги,
Распишет и в красивый переплет
Печатает страницу за страницей,
Кого-то забывает навсегда.
Кого-то вспоминает как царицу...
А я процеловала в нем тебя...
Руками обнимала.Ты мой Ангел,
Тот серый день красивее миров,
Красивей солнца,звезд.Ведь в нем оставлен
Подарок для меня от всех Богов.
Есть ты...Дороже мира и планеты.
Дороже всех богатств и всех небес.
Ведь мы с тобой как маленькие дети,
В которых дни с одних сплошных чудес.
_____________________________
У каждого счастье свое:
Квартиры,брильянты с шелками.
А я так хочу одного:
Чтоб день и чтоб ночь вместе с нами.
У каждого просьбы свои,
Желанья,что Бог исполняет.
А я лишь прошу:сохрани,
Что есть у меня.Мне хватает.
Я вру.Я богаче Богов.
Счастливей счастливых.Я знаю,
Что жизнь за меня ты готов
Отдать.Я тебе обещаю,
Что буду любить как никто
В веках не любил.Ты мне веришь?
И первое в прошлом письмо
Своим поцелуем заверишь.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=460275
дата надходження 13.11.2013
дата закладки 13.11.2013
Любити мову вкраїнську буду -
Матусі мову і Кобзаря.
Але не так, як Ісуса Юда.
А так, як небо ясна зоря!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=459971
дата надходження 12.11.2013
дата закладки 13.11.2013
-Мій Боже,вчора він мене покинув,
Я плакала і день,і цілу ніч.
Я думала,що від думок загину.
Я некрасива?Боже,в чому річ?
І на роботу зранку я проспала,
На цілих три години Боже мій.
Коли я зранку каву готувала,
Зламалась кавоварка.Серед мрій
Хотіла я літати.Плачу знову.
Всі вийшли заміж.Тільки я одна.
Я не потрібна Боже мій нікому,
Я вік свій доживатиму сама?
Мені відпустку Боженьку не дали,
Відклали аж на січень,поможи.
І на роботі так мене дістали.
-А ти,моя дитино,їх люби.
-На мене вчора мама накричала.
-Але вона у тебе доню є.
Вона би і життя своє віддала,
Бо ти хворіла.Пам'ятаєш це?
Вона тебе у смерті відмолила.
А ти проспала...Янгол прилітав,
Та Янгол смерті.Матінка молила,
Щоб він тебе залишив,не забрав.
І три години Янгол-Охоронець
Молився за твоє доню життя.
А потім довго плакав.Оборонець
Такий в тебе дитиночко моя.
А заміж ти не вийшла...Він зіп'ється,
Проп'є всі гроші,через рік помре.
Я думаю за тебе.Ти смієшся?
Я витру твої сльози і лице.
Зламалась кавоварка...Ти б хотіла,
Щоби згорів він неї цілий дім?
А так лише вона...
-Та як я сміла
У тобі сумніватись Боже мій!
-Ну,а тобі відпустку переклали,
Ти в потяг сядеш,буде там і він.
Вам Янголики зустріч готували,
Кохання справжнє стрінеш.Ти повір,
Що я за тебе думаю дитино.
Відпустку переклали?..Все життя
Із ним ти будеш донечко щаслива.
І буду біля тебе завжди я.
А на роботі...Я все бачу доню,
Ти всіх прощай і лиш добра бажай.
А я з тобою,я завжди з тобою,
Ніколи ти про це не забувай...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=456307
дата надходження 24.10.2013
дата закладки 24.10.2013
Ты помнишь,как взволнованно ходил
По комнате,искал чужие четки?
И что-то обещал,и уходил,
И по душе словами словно плеткой?
А помнишь,ты хотел наверно слез,
Чтобы заверить,что еще вернешься.
И так тепло,но в комнате мороз,
Такой мороз,что сердцем обожжешься.
Ты ждал,что уподоблюсь я другим,
Что буду умолять тебя остаться?..
Пообещай,что будешь ты любим,
А мне с дождем по улице лишь шляться.
Ты ждал,чтобы за руку я взяла,
Чтоб на колени просто так упала?
Но я тебе ведь душу отдала,
И тучи на кусочки разрезала.
А ты смеялся:глупая,ну как?
Всем Ангелам ведь некуда садиться.
А я сказала:это ты дурак!
Чтобы в тебя по новому влюбиться!
Что получилось?Получился дождь,
Тринадцать долгих месяцев лил слезы
В одном году...Уходишь?Ну и что ж...
Ведь заморозят боль в душе морозы...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=454563
дата надходження 15.10.2013
дата закладки 15.10.2013
Я Вас люблю.Кого еще любить?
Ведь Вы на свете белом лучший самый.
Могу я лишь судьбу благодарить,
Что нас свела,что вместе буду с Вами.
Я Вас люблю.Не оттого,что нет
Красивее кого-то и нежнее.
Не потому,что клином белый свет,
А потому,что я Вам всех нужнее.
Я Вас люблю.Любила ли до Вас?
Я ошибалась.Так угодно Богу,
Чтоб подарил он нам любовь сейчас,
Чтоб указал нам общую дорогу.
Я Вас люблю.Спасибо,что пришли,
За что люблю?Что стали всех счастливей.
За то,что обожаете дожди,
Что ловите рукой холодный ливень.
Что Вам трепаю нервы я всегда,
Что я почти порой невыносима.
Что и такая Вам всегда мила.
Что я молитвой вашею хранима.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=453802
дата надходження 11.10.2013
дата закладки 11.10.2013
Ты разлюбил меня?Что ж,может быть,
И кто сказал,что это будет вечно?
Теперь тебя бы надо позабыть,
И письма не писать мне бесконечно.
Ты разлюбил?Но тот же белый свет.
И та же осень,те же листья,знаешь?
И то же утро,тот почти рассвет,
И тот же сон,где ты меня встречаешь.
Ты разлюбил?Все с чистого листа,
Лишь за тебя еще сильней молиться.
Чтобы судьба тебе любовь дала,
Что вечность в твоей жизни будет длиться.
Пускай тебя Господь всегда хранит.
А как же я?Я сильная,я знаю.
Письмо твое четвертый год лежит.
Когда -нибудь открою,прочитаю.
Когда-нибудь...Через сто тысяч лет.
Когда я сомневаться снова буду,
Что в мире этом лучше тебя нет.
Когда-нибудь...Когда тебя забуду...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=453396
дата надходження 08.10.2013
дата закладки 08.10.2013
Полюбила.Целовала губы я твои.
Я тебя всю жизнь искала,мы с тобой одни
По планете и по звездам.И по небесам.
И читаю все молитвы по твоим глазам.
Ты дороже моей жизни,лучше всех и вся.
Я б тебя не отпустила,жизнь всю прождала.
Целовала твое тело,ты роднее всех.
И кому какое дело,что любить так грех.
Я к тебе пешком навстречу по большой земле.
Эти звезды,всю планету я дарю тебе.
Мне бы взять тебя за руку,жизнь так продержать.
Твое тело,твою душу буду целовать.
Нет тебя роднее в мире и дороже нет.
На тебе сошелся клином целый Божий свет.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=443909
дата надходження 17.08.2013
дата закладки 18.08.2013
Казалось,призрак в комнате той жил,
Передвигал он даже чьи-то чувства.
И звезды под подушку подложил.
И просто не хватало стеклодува,
Чтоб сделал он из звезд большой бокал.
И призрак из него бы хоть напился.
Но дождь с него бы точно вытекал.
А вечер к стенке ночью прислонился.
Качает ветер очень долго лес.
Сгибал верхушки до земли,до самой.
Тогда он сквозь листочки все пролез,
И месяцем накрылся как пижамой.
Пошел он призрак ночью выгонять,
Да взгляд остановил он на картине.
Сам на постели уложился спать
В моей полуразваленной квартире.
А я тебя до полночи ждала,
И спать я даже с ветром не ложилась.
А призрак бродит долго,до утра,
И у него я платье одолжила.
Тебе открою дверь,ведь это я.
Не будешь больше приходить так поздно.
Тебя я зацелую до утра,
И подарю ворованные звезды.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=443907
дата надходження 17.08.2013
дата закладки 18.08.2013
Скажи мені:дощ вміє засинати?
Скажи,а чи болить його дуща?
І хто його зуміє цілувати,
Він сам неначе дивне немовля.
І чим він гоїть свої старі рани,
Коли так сильно падає.Болить
Його душа?А хто всі трусить чари,
Чи вміє філіжанку кави пить?
Скажи мені,а в нього є будинок?
Я би до нього в гості лиш пішла.
Зібрала би дарунок іх хмаринок,
Подарувала б кращого вірша.
А коли плачуть зовсім малі діти,
Болить його душа,та він мовчить.
Він піднімає дуже гарні квіти,
І вчить навіть квітки оці любить.
Сиріткам в дитбудинку каже казку,
Шепоче,та чи хтось її почув?
Він їм дарує материнську ласку,
Бо біль душі маленької відчув.
Запалює на небі він кандило,
А хтось говорить-це прості зірки.
Та в місяця кропило загубилось,
І він шукає всі свої роки.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=443743
дата надходження 16.08.2013
дата закладки 18.08.2013
Сумей любить врагов и щедрым будь,
Сумей скрывать,что многим помогаешь.
Ищи ты только к Богу друг мой путь.
И пусть за правду часто ты страдаешь.
Дай руку тем,кто падал много раз,
Их подними с колен.Пускай осудят.
Ведь этот мир Бог создал для всех нас,
Пусть счастье у всех Вас родные будет.
Завидовать?Не стоит никому.
Подточит и в болезнь лишь превратится
Обида...Помоги всегда врагу.
Пусть ночью Вам прекрасный сон приснится...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=443560
дата надходження 15.08.2013
дата закладки 18.08.2013
Так спали сни аж до самого ранку,
Натомлені від стомлених думок.
Я виконаю кожну забаганку
Тільки твою.Сплету тобі вінок
Моїх найкращих віршів.Прочитаєш?
Це все тобі,це все лише тобі.
Я напишу усе,що забажаєш,
І до твоєї притулюсь душі.
Гойдалися кремовобліді хмарки
На кольорах веселки,що ще спить.
А дощ писав листи і старі марки
Зі мною став до ранку аж ліпИть.
Писав листи,вкладав артос і щастя.
Для чого він обряд такий робив?
Це для кохання було як причастя,
І пір"ям Янголят їх сподобив.
Дзвіночки причіпляв він сам до себе.
Так тихо,що не всі зможуть почуть.
Веселкою він вималює небо,
Дощиха,дощ вірші найкращі ллють.
Взялись за руки,скинули драбину,
І стали з неба падати удвох.
Я дякую за кожную хвилину,
Що нам подарував з тобою Бог.
Так спали сни,я їх сама вкладала,
Хіба вони не втомлюються,ні?
Тебе всю нічку я процілувала,
Бо ти найкращий в мене на землі.
Навіть дощиха заздрила.Дощами
Мені стелила ковдру з кращих снів.
А я молилась довгими ночами,
Що ти мене знайти таки зумів.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=443740
дата надходження 16.08.2013
дата закладки 18.08.2013
Полюбила до нежности.Знаешь?
Полюбила до верности.Веришь?
Я до смерти с тобой.Обещаешь?
Ты любовь нашу счастьем измеришь.
Полюбила до космоса.Хочешь
Я тебе подарю Ангелочков?
Ты остаться со мной вечность сможешь?
Соберу счастье я из кусочков
Наших нежности и поцелуев.
Подарю тебе небо,планеты.
Зацелую тебя,заколдую...
И вот эти простые куплеты...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=443543
дата надходження 15.08.2013
дата закладки 18.08.2013
Ни в чем и никого Вы не вините,
Бросали камни?Дайте взамен хлеб.
Врагов своих больше друзей любите.
Я расскажу лишь счастья Вам рецепт.
Делитесь всем:улыбкой и деньгами,
Пусть обвинят,что очень Вы глупы.
Пусть снова в вашу душу лишь камнями,
Но будьте даже мыслями чисты.
Любите всех,дарите людям счастье.
Пусть повстречавшись с вами знают все,
Что Вы наделены великой властью
Дарить любовь,что держите в душе.
Пусть рухнет все,что строили годами,
Пусть нет друзей,пусть предавали Вас.
Пусть жизнь била большими батогами,
И слезы капали не раз из ваших глаз.
Ни в чем и никого Вы не вините,
Примите все с улыбкой на лице.
И к Богу руки просто протяните...
Хочу,чтоб были счастливы Вы все...
_________________________________________________________
Он постарел и продал дом,
Чтобы помочь родному сыну.
Ведь сын живет в доме большом.
Старик купил ему машину.
Невестка комнату дала,
Старик был счастлив,улыбался.
Приснилась ночью дочь,жена,
Он с ней на кухне совещался.
Прошли два месяца.И сын
Сказал,что он им жить мешает.
Собрал пожитки с трех корзин.
Куда пойдет?И сам не знает.
Шел день,второй,вот старый мост,
И снега столько навалило.
Ведь в доме места не нашлось.
И небо снегом голосило.
Хотел он друга разыскать,
Но друга нет уже на свете.
Кто-то смог денег ему дать,
Он разложил все на газете:
Кусочек хлеба и стакан
С простой водой.И он счастливый.
В церквушке,среди прихожан
Стоял старик седой,красивый.
Никто одежду не стирал,
И все стояли просто дальше.
А он икону целовал,
Молился Богу так,как раньше.
И Ангел просто прилетел
Сегодня в божий храм,он рядом.
С ним на скамейку просто сел.
Позвал с собой его лишь взглядом.
Летела с Ангелом душа
Седого старика.Он знает,
Что счастлив был,не делал зла.
И просто в небо улетает.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=443367
дата надходження 14.08.2013
дата закладки 15.08.2013
Да что мне нужно в мире?Только ты,
Целующий так нежно на кровати.
И не беда,что я в красивом платье,
И на полу валяются цветы.
Да что мне нужно?Взгляд любимых глаз,
Которые так смотрят.Я целую
Все твое тело.И опять ревную
До дней без твоих слов и твоих ласк.
Да что,скажи?Мне нужен только ты,
Твоя рука и рядом просыпаться.
И каждый день по новому влюбляться,
И чтоб сбывались все твои мечты.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=443094
дата надходження 13.08.2013
дата закладки 15.08.2013
Сегодня снова будет старый дождь.
Я вовсе на тебя не обижаюсь.
Я верю,что ты любишь и так ждешь,
И позвонить сегодня постараюсь.
Ты не звонил так долго.Не беда.
Друзья,работа и болеет кошка.
И с неба льет холодная вода,
Я не скучаю.Может быть-немножко.
Тебя люблю я так,как этот день,
Ты говорил,что я с ума сходила.
Я позвоню,сегодня просто лень
По комнате моей тихо бродила.
И дождь перекричал мои слова,
Напомнил о тебе.Я б позвонила.
Но это дождь,а ты сказал-вода
На небе облака все заслонила.
Ты не звонил...Работа,дом,друзья,
А в воскресенье хочешь отоспаться.
Ты бы держал в ладошке воробья,
Я с журавлем посмею налетаться.
Ты позвонил.Ты знаешь,я ждала.
Прости меня,что вовсе не узнала.
Я просто для него теперь жена...
А ты любил...Как я и обещала...
_____________________________________________________________
Зацелую,заколдую,
И к душе пришью.
Звезды утром все задую.
Я тебя люблю.
Платье белое одену,
Лилии сорву.
И любовь я внутривенно
Сквозь душу вколю.
Расцелуешь,не оставишь,
Любишь или нет?
Или снова ты лукавишь,
Видишь-гаснет свет?
Что дарила я в ладони,
И я сорвала
Звезд,что пели мне с гармонью
Ночью до утра.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=443082
дата надходження 13.08.2013
дата закладки 15.08.2013
Давай с тобою жизнь всю проживем,
Давай с тобой...Держи меня за руку.
Давай все вместе месяцы пройдем,
Давай не пустим в дом наш лишь разлуку.
Так долго,что когда смотреть на снег
Мы думали,что он не смеет таять.
Так долго,что когда встречать рассвет
Мы думали,что это врата рая.
Так долго,чтобы тень одной была.
На стареньком диванчике у счастья.
Я бы тебя за мир весь не дала.
И сны пусть на двоих одни нам снятся.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=442926
дата надходження 12.08.2013
дата закладки 12.08.2013
Бессмертия прошу я любви,
Возможно ли такое?Я не знаю.
Я с ней перемешала все дожди,
И каплями я в душу опускаю.
Я все перестирала облака,
И с перьев Ангелочков тюль пошила.
И прикрепила к ним свои года.
Тебя люблю...Я вовсе не грустила...
А ты пришел,чтоб навсегда уйти.
Сорвал всю тюль и бросил мне под ноги.
Я не грущу,лишь плакали дожди.
Я за любовь молюсь все время Богу.
И пусть меня оставил ты,и пусть.
Но веру я в любовь не потеряю.
Я душу одеваю просто в грусть,
Ну а тебя всю жизнь благословляю...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=442920
дата надходження 12.08.2013
дата закладки 12.08.2013
Закуталися хмари у вбрання
Твоїх солодких снів,що я шепочу.
А я до тебе йду знов навмання,
Поцілувати і обняти хочу.
Сказати,що люблю більше за світ,
До тебе притулитись і заснути.
Я із молитв складала алфавіт,
Щоб до душі твоєї притиснути.
Щоб ти читав молитви,всі тобі.
Що хочеш тобі милий подарую.
А ти дай руку(я молю)мені,
І я тебе життя все процілую.
__________________________________________
Над нами Янгол довго так молився,
А ти мені читав свої вірші.
Дощ по драбині похапцем спустився,
І ти його подарував мені.
І намагався запалити зорі
Старий ліхтар.Та дощ все не давав.
А я за тебе дякувала долі.
Що ти мене у світі розшукав.
А дощ мене узяв чомусь за руку,
Я йшла за ним,а ти все цілував.
Я всі краплини віднесла до друку,
Шопен колись той дощ розмалював.
І стало тихо,краплі зупинились.
А хмари так напилися дощу,
Неначе у калюжах забруднились...
А ти шептав:"Я так тебе люблю"...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=442715
дата надходження 11.08.2013
дата закладки 12.08.2013
Ты теряешь меня по минутам,секундам...Веками...
Ты теряешь меня.Хоть любовь всю свою подарил.
Обменялись с тобой на прощанье мы лишь дневниками.
Ангел в платьице белом до ночи над нами кружил.
Умолял,говорил,убеждал...Но все это напрасно.
Ты ушел и оставил пустую планету совсем.
А я шла босиком по земле и все время на красный,
Я по небу шагала.Там Ангел варил с цветов джем.
Ты теряешь меня...Потерял...И меня не осталось.
Тень бродила души за тобой,но ее ты прогнал.
Так люблю я тебя,так люблю...Нет,я не заблуждалась,
Но меня ты на грешной земле никогда не искал...
_______________________________________________________________
До боли сжала все слова
В твою ладонь.
До завтра я еще твоя.
Плачет гармонь,
Когда ты песни пел другой,
И обнимал.
Я умоляла:да постой...
Ты прогонял.
Так было нужно?Ты скажи...
Но вновь молчишь...
Любовью новой дорожи.
Перекричишь
Сегодня страны,что к тебе?
Или уйдешь?
Ты был планетою в душе.
Но отдаешь
Мою любовь...Прощу...Прощай...
Меня забудь.
Но будь лишь счастлив.Обещай...
Я протянуть
К тебе сумею душу,верь.
Но не позвал.
Я закрываю просто дверь.
И задрожал
На небе Ангел,он лишь твой.
Хранит всегда.
В молитве дваждывековой...
Люблю тебя...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=442704
дата надходження 11.08.2013
дата закладки 12.08.2013
Хотел любви?Любила больше неба.
Хотел,чтоб целовала день и ночь?
Была вернее,чем тот черный лебедь.
А теперь хочешь,чтоб ушла я прочь?
Хотел ты звезд?Рукою доставала.
Хотел,чтоб как святая лишь была?
Чтобы молилась Богу.Но могла я
Развратной быть лишь только для тебя.
Сказал молчать-молчала и любила,
Сказал мне лгать-лгала лишь для тебя.
Сказал:уйди...Ушла...Я все простила.
Не возвращаюсь только никогда...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=442509
дата надходження 10.08.2013
дата закладки 12.08.2013
Вы помните?Я спрашиваю:помните?
Как целовали долго Вы меня?
Как меряли шагами мою комнату,
Платок мой красный нервно теребя.
Вы помните?В любви клялись до смерти мне?
Сказали,что я лучше на земле?
Я Вас любила искренне,Вы верите?
Ваш недопитый кофе на столе
Задела я рукой.А Вы уходите,
Так в чем,скажите Вы,моя вина?
Вы счастье без меня свое находите.
А я без Вас планетою одна.
Что звезд без Вас на небе не осталося.
Что высохли все реки до одной.
Луна так в одиночестве шаталася
Сегодня моей раненной душой.
Вы помните,как целовали волосы?
С ума сходили,гладили лицо?
Я с Вами отбелила мелом полосы,
Вы обещали:будет хорошо.
Вы помните,как на коленьях плакали?
Как умоляли Вас не покидать?
Мир без меня остался одинаковым...
А мне без Вас и солнце не узнать...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=442494
дата надходження 10.08.2013
дата закладки 12.08.2013
И вот я снова в жизни без тебя.
Не чувствую ни солнца,ни дождинок.
И не твоя,и не моя вина,
И на душе нет капельки слезинок.
Меня оставил в мире даже дождь,
Забыл на целый месяц.Я не плачу.
А солнце одевает юбку-клеш,
И покупает туфельки на сдачу.
Из карамели сшило поясок,
Да он(поверьте)сразу растопился.
А месяц тоже очень одинок.
Мне кажется,он сильно простудился.
И вот я снова до сих пор одна,
Я не грущу и больше не заплачу.
Но я забыла все твои слова.
И тоже покупаю я на сдачу
Вчерашний дождь и шлю его тебе.
Пусть у тебя не будет в жизни грусти.
Ведь я давно никто в твоей судьбе.
Давай миг расставания пропустим.
Буду всегда молиться за тебя,
Буду просить,чтоб Ангелы хранили.
А я в любовь по жизни влюблена,
Но мы друг друга просто позабыли.
_______________________________________________________________
Вы не жалейте никогда любви,
Пусть Вас о ней не просят,не жалейте.
Вы соберите нежные дожди,
В бокалы их для солнышка налейте.
Для Ангелов дошейте облака,
Пусть их на свете этом будет больше.
Душа всегда пусть будет велика,
А счастья дни продлятся в жизни дольше.
А мне хотелось расстоянья все
Свести к нулю.Зачем нам километры?
Хотелось,чтобы лето вмиг ушло.
Всем написать послания в конверте.
Да не жалейте никогда любви,
Ее всем раздавайте.Пусть не просят.
Но опоздали лучшие дожди,
Наверно,их ветра просто уносят
Туда,где все молились день и ночь.
Туда,где в Бога верят очень,очень.
А мне бы так хотелось всем помочь,
Но этот век(мне кажется)не точен...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=442383
дата надходження 09.08.2013
дата закладки 10.08.2013
Танцювати на хмарах до самого ранку,
І тримати в долонях холодні дощі.
Вишиваю з пір"їнок для хмарки фіранки,
І молитви молю для своєї душі.
І до тебе літати,щоб ковдрою вкрити,
Коли просто заснеш-зацілую тебе.
Більше світу,зірок,вище неба любити,
Цілувать твою душу,і тіло...Це все,
Що найбільше в житті я для себе просила.
Щоб щасливим ти був на цій грішній землі.
Я за тебе завжди,завжди Бога молила.
Хай щасливі на світі цім будуть усі.
__________________________________________________________________
Потримай мене просто за руку,
І ніколи від мене не йди.
Іншим дякую я за науку,
Ти потрібен мені.Тільки ти.
Хай сплетуться докупи всі весни,
Хай зберуться всі наші дощі.
Ти волося мені будеш плести,
Цілувати і вдень, і вночі.
Потримай ти за руку,я знаю,
Що кохаєш мене,що прийдеш.
Я тебе до нестями чекаю.
Ти для мене всі зорі зірвеш.
Я сховаю,тобі подарую,
Хочу щастя для тебе.Бери.
Прошепочеш далеко-почую.
Лиш від мене ніколи не йди...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=442392
дата надходження 09.08.2013
дата закладки 10.08.2013
Якщо вже не кохаєш-то іди.
Ні на хвилину більше не лишайся.
Між нами прірва?Ні,цілі світи!
І не сумуй.Ти просто посміхайся.
Мене не повернеш за всі віки,
Якщо вже йду-то йду завжди назАвжди.
Не вернуть ані зірвані зірки,
На вірші всіх поетів нанизавши.
Не вернуть квіти,що ростуть в світах,
Не вернуть всі моря і океани.
А було щастя в наших лише днях.
Та стоїть прірва лиш тепер між нами.
_______________________________________________
Ти прагнеш,щоб забула я тебе?
Щоби тобі вірші я не писала?
А біль в душі всі рани потовче,
Та я віршами рани обгортала.
Напилася чаклунства я твого,
Душа такої спраги відчувала!
Я тамувала...Та вірша цього
Моя душа для осені писала...
_________________________________________________
Я відчуваю дощ,коли він спить,
Коли тільки купається в хмаринках.
І як його душа завжди болить.
Несе мені дарунки у торбинках.
Як обгортає всі мої вірші.
Пакує і кладе до мого серця.
А я віддам завжди лише тобі,
А ти збираєш дощ в малі відерця.
Вмиваю свою душу і лице,
Беру в долоні,тисну йому руки.
А дощ малює наче олівцем,
І хоче біля мене завжди бути.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=442232
дата надходження 08.08.2013
дата закладки 09.08.2013
Якби життя залишилось сім днів-
Я прожила б до краплі лиш з тобою.
Робила все,що ти би захотів.
Була би грішною,була б святою.
І цілувала б вічність я тебе.
Варила каву,вчила з медом пити.
А вечір все тепло в торбу згребе,
За тебе буде Янгол все молитись.
Я б всі хвилини віддала тобі,
І ні на мить одну не покидала.
Складала б тобі вірші для душі.
А тіло до світанку цілувала.
А ти мені би коси заплітав,
І сплутав поцілунками(я знаю).
А потім всі вірші би прочитав,
В твоїх обіймах вкотре засинаю.
Якби життя залишилось сім днів-
Тебе би я за руку лиш тримала.
Так дивно день(як свічка)догорів...
А я тебе до зір процілувала...
_____________________________________________________
Хтось думає-Голгофа...Звичний день...
Хіба казали-буде завжди свято?
А де молитви молених прощень?
Христа за люд на хресті розіп"ято.
Голгофа?..Це буденнісь,це життя.
А ми себе прирівнюєм до Бога.
Чи маємо хоч в серці співчуття,
Коли потрібна наша допомога?
А може,цей жебрак святіший нас?
Безхатченко в душі до Бога ближчий?
А хтось малює нам іконостас,
І фарби бере з хмар самих найвищих.
Голгофа?..Та кидаємо хреста,
Підрізуєм і вчинками,словами...
Дитина Бога так його несла...
А ми живемо в цім житті сліпцями.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=442220
дата надходження 08.08.2013
дата закладки 09.08.2013
Шукаєш ще мене?Мене нема.
Виходить ніч і плаче,і мовчить.
І в душу підкрадається зима,
Як господиня знову в ній сидить.
Я не кохаю.Ти мені чужий,
Я віддала від серця всі ключі.
Здається,не підходить лиш один?
Ти спробуй милий знов усі,усі.
Не підійшов?А ти шукай вікно,
Під ним ти прошепоч мені слова.
Та я кохаю іншого...Кого?
Хто все життя шукав,де буду я...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=442046
дата надходження 07.08.2013
дата закладки 08.08.2013
А ти зібрав всі речі і пішов.
Чекав ти на вмовляння,на слова.
Як добре,що ти щастя знов знайшов,
Спасибі,що залишуся одна.
І каву не допив.Чи ти чекав
Благословіння мого?Та вже йди.
Як добре,що ти іншу покохав.
Водою вимиваю всі сліди.
І замість сліз-цілунок.Не чекав?
Я не тримаю тих,хто хоче йти.
А вітер старий довго завивав.
Чи намагався знов тебе знайти?
Я не тримаю.Чуєш мене ти?
Я не тримаю в серці і душі.
Тебе вже більш мене не віднайти
Ні в місті...Ні на всій землі...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=442040
дата надходження 07.08.2013
дата закладки 08.08.2013
Я ніколи не звикну до тебе.Кохатиму більше.
Я ніколи не звикну до слів,що говориш мені.
До душі я твоєї любов прив"яжу ще тугіше.
Я з тобою живу як в казковому нашому сні.
І приходить знов день,і несе всі думки,що про тебе.
І приходить знов ніч,перетрушує вкотре зірки.
Вітер кволий плете із засушених,вицвілих стебел
Неймовірні вінки.І кидає їх просто в віки.
Я не звикну до тебе.Не вмію до щастя звикати,
Я тебе цілуватиму вічність,що більша життя.
Твоїм вчинкам,цілункам завжди(знаєш?)лиш дивуватись.
Ти ж бо знаєш:я тільки твоя.Лиш твоя...Лиш твоя...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=441862
дата надходження 06.08.2013
дата закладки 08.08.2013
В поезії,напевно,є святе.
Це наче рими вбралися до танцю.
А Янгол прикривав ними лице,
Писав листи небесному посланцю.
Поезія так сжожа на любов,
Вона крихка,і хтось життя в ній бачить.
Хтось нею душу свою проколов,
Для когось вона всесвіт цілий значить.
Це не набір дзінких метафор,слів,
Це переспів душі,що намолилась.
Це наче Янгол вкотре прилетів,
Коли душа від болю натомилась.
Хіба зуміють всі її почуть?
Це переспів мого народу,друже.
Це інколи думки,що так печуть.
Подеколи молитва,щоб байдуже
Ти не дивився на святий цей світ.
Навчився просто вірити у щастя.
Хоч інколи-це просто пустоцвіт...
Та є і для душі у них причастя...
_______________________________________________________________
Не сама,не сама ходилам співати,
Із тобов,із тобов вчуся фігльоваті.
Пуйду я за тобой там,де ня поведеш.
В волосся т" мені файну квітку вплетеш.
Лишиш ня?Не біда,файно ся так вберу!
І вшитких легіню я собі заберу.
Будеш цілой життя за мнов бановаті.
Не тебе,не тебе буду ціловаті.
Казалі,шом файна,ти того не відів,
Цілий вичур самий на дворі просідів.
Не клич ня,не прийду,булше тя не люблю.
Найкращі топанкі ниська собі куплю.
В волося сі вплету макі і лілеї,
Позавідувуть мі найфайніші феї.
Булше ня вже не клич,бо люблю другого.
А тобі,а тобі,шо уже до того?
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=441853
дата надходження 06.08.2013
дата закладки 08.08.2013
Все думали сначала-это дождь,
Но капельки похожие на душу.
Да нет,солнце одето в платье-клеш,
А снизу с позолотой даже рюши.
И радуга присела на весь лес,
Да ей сейчас откуда появляться?
Мне кажется,что мир полон чудес.
И она стала к речке направляться.
А это плакал Ангел.Он рыдал
От боли,что так много зла на свете.
Ведь маленький,совсем не ожидал...
Не мог он сам себе даже ответить.
Как мама могла бросить всех детей?
И почему в детдоме эти дети?
Ведь мамы на всем свете нет родней,
А кто-то в этом мире ведь бездетен.
И кто-то просто молча умирал,
И рядом никого на свете нету.
Кто бы утешил и кто бы обнЯл,
Кто б прочитал вчерашнюю газету.
А кто-то пнул щенка своей ногой,
Чтоб просто на дороге не валялся.
С какой живет на свете он душой?..
А кто по настоящему влюблялся?..
Все думали,что дождь.Но солнце жгло
Так сильно,что хотел тот Ангелочек,
Чтоб стало льдом на свете белом зло.
Чтоб превратилось бы в большой комочек.
А он его на солнце б растопил,
Чтоб больше в мире люди не страдали.
Но он слезами землю лишь кропил.
А люди все слезинки растоптали...
P.S.Мелодия:число Пи,исполнение на пианино
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=441057
дата надходження 02.08.2013
дата закладки 02.08.2013
Розкидані квіти,позберані ночі
Із тих предалеких і прошених днів.
Коли цілувала чужі зовсім очі...
А ти розшукать мене таки зумів.
І мало ночей,мало днів нам і ранків,
І мало годин у цих днях...Ось все так...
А вітер колише на вікнах фіранки.
А ми засинаємо знов в наших снах...
На двох одне небо,на двох одна доля,
Що хочеш для тебе я завжди зроблю.
Але і завжди на все Боженьки воля...
Та я тебе дуже,предуже люблю...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=440561
дата надходження 30.07.2013
дата закладки 31.07.2013
Розкидані квіти,позберані ночі
Із тих предалеких і прошених днів.
Коли цілувала чужі зовсім очі...
А ти розшукать мене таки зумів.
І мало ночей,мало днів нам і ранків,
І мало годин у цих днях...Ось все так...
А вітер колише на вікнах фіранки.
А ми засинаємо знов в наших снах...
На двох одне небо,на двох одна доля,
Що хочеш для тебе я завжди зроблю.
Але і завжди на все Боженьки воля...
Та я тебе дуже,предуже люблю...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=440562
дата надходження 30.07.2013
дата закладки 31.07.2013
Пиши всегда письма,пожалуйста,
Прочитаю я их или нет?
Пусть отвечу я даже с жалостью,
Без тебя мне обычен весь свет.
А ведь был ты когда-то планетой,
Я ждала тебя ночи и дни.
А теперь без тебя,И советом
Прозвучало мое:уходи...
Да пиши письма мне.Не читаю.
Но уменьшишь всю боль ты души.
Я за все,я за все лишь прощаю.
Ведь в душе моей(знаешь?)не ты...
Ты пиши мне письмо.Ответила б,
Но люблю я давно не тебя.
Я просто любовь свою встретила...
И останусь я с ним навсегда...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=440307
дата надходження 29.07.2013
дата закладки 30.07.2013
Я по лестнице-к небу.И звезды чуть-чуть протираю,
Чтоб светили тебе они ярче и даже нежней.
А потом я тебя и целую,всю ночь обнимаю.
Для меня ведь любовь твоя в мире всей жизни важней.
Попросила я всех Ангелочков хранить тебя милый,
За тебя помолилась,и весь мир тебе я дарю.
Ведь сегодня на свете меня нет,наверно,счастливей.
И я очень,преочень тебя мой хороший люблю.
Облака перемою,как фея велит Златовласке,
Нет,она выбивала перины,чтоб падал лишь снег.
Помнишь девушку эту из старой,престарой той сказки?..
Только знай,что счастливей меня никого в мире нет...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=440267
дата надходження 29.07.2013
дата закладки 30.07.2013
Я целую тебя за себя,за тебя.
Что дороже планет лишь любовь для меня.
Целовала б тебя тысяч двести я лет.
И как тускл без тебя даже солнечный свет.
Больше жизни люблю,больше звезд и луны,
Даже больше дождя...У меня ведь есть ты...
Свое сердце и жизнь я тебе лишь дарю.
Почему?Потому,что тебя я люблю...
Ни старец,ни глупец...
_____________________________________________________
Ни старец,ни глупец,даже царь никогда
Не узнает,как сложится дальше судьба.
Сколько дней нам Господь отведет до конца.
И пусть совесть твоя будет только чиста.
Не возьмешь с собой в гроб ни дома,ни дворы,
Почему наши души порой так пусты?
А желудок мы кормим и ночью,и днем,
Для души своей пищи ищи хоть с огнем.
Забываем порой о других,о себе,
Что же важно(ты знаешь?)лишь в нашей душе?
Ты отбрось суету,Богу лишь помолись...
Ведь так важно,чтоб двое сейчас обнялИсь...
Ведь так нужно быть нужным,кому-то помочь,
С кем-то боль хоть на каплю одну превозмочь.
У тебя ведь в запасе быть могут века...
Но ты знаешь,что может не хватить и дня...
Жизнь такая...Ты веришь?..?Теряешь.Найдешь...
Только должен всегда хоть себе ты помочь...
Помолись за родных,за врагов,за друзей,
Даже хлебом своим покорми голубей.
Сделай мир хоть на малость,но лучше.Поверь:
Бог с тобою всегда...Свою душу доверь
Ты ему.Он тебя поведет за собой...
Будь добрее ко всем ты ценою любой...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=440063
дата надходження 28.07.2013
дата закладки 30.07.2013
Горі селом,дулу селом свальба сі ходила,
Оддавалася дівчина,шо го нелюбила.
Позералі вшуткі люде,тай так ї" жаліли.
А у небі,а у небі лелеки летіли.
Кажуть,шо го завтра лишить тай пуйде од нього.
Чомусь"теся так журилі,чекать мала кого?
Кіть на нього не позерать,думать про другого?
Милі люде,добрі люде,та шо Вам до того?
Оддаєся файна дівка,буде із ним спаті...
А тот,шо ї" дуже любить-буде бановаті...
Ой у небі,ой у небі летіли лелеки,
А тот,шо ї"дуже любить нись уже далеко...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=439930
дата надходження 27.07.2013
дата закладки 30.07.2013
Все в этом мире только для тебя:
Ветра,моря,неписанные строчки.
Лишь только бы сказал,что я твоя. ..
Тебя просили даже Ангелочки.
Я буду знать,что нет меня нужней,
Я буду в это верить и молиться.
Не будет в мире никого нежней,
И счастье в танце будет лишь кружиться.
Все будет в жизни так,как хочешь ты,
Пусть мне пешком пройти по океану.
Для всех мне в мире хватит доброты...
Но верить я тебе не перестану...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=439922
дата надходження 27.07.2013
дата закладки 28.07.2013
Я люблю тебя...Слышишь?Знаешь?
Я могу тебя век прождать.
Ты останешься?Обещаешь?
Буду жизнь тебя целовать.
Буду просто готовить кушать,
И стихи лишь тебе писать.
И молчать с тобой рядом,кушать.
И с работы тебя лишь ждать.
Я люблю тебя очень.Веришь?
Ты мне жизни моей важней.
Обещай,что всегда заверишь,
Что меня нет тебе нужней...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=439744
дата надходження 26.07.2013
дата закладки 27.07.2013
Снимает серое пальто
Озябший вечер на калитке.
Ты для меня сегодня кто?..
А ветер на предлинной нитке
Мне песни пел и танцевал.
И сказку на ночь мне расскажет.
Прости,меня ты потерял...
А ветер мысли дождя вяжет.
Связал и дарит мне.Беру...
Я для тебя его хранила.
Ты знаешь,так тебя люблю.
Ну а его?..Давно простила.
Позвонишь мне?Придешь ко мне?
Я все дожди тебе дарила.
Ты счастье ведь в моей судьбе,
Я больше звезд тебя любила.
Снимает черное пальто
Промокший вечер и колдует.
С тобою мне так хорошо...
Пусть Ангел лишь с тобой ночует...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=439737
дата надходження 26.07.2013
дата закладки 27.07.2013
Такам собі файна,вшитких парадніша,
Але я не знаву,цім тобі миліша?
Цілий динь в глядило лем ся позераву.
І вариті їсті,повірте,не знаву.
Шатя файной возьму і ся намалюву,
І перед глядилом собі я танцюву.
Нихто ня не возьме за жону,я знаву.
Бом така лінива...А тебе чекаву...
Копаті не знаву,кромплі'м не садила.
Але тебе милий любилам,любила.
Тебе ціловаті буду аж до ранку...
Хтось ся позераті буде крузь ферганкі...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=439541
дата надходження 25.07.2013
дата закладки 26.07.2013
Скажи:а ти б хотів усі зірки?
Щоб я лише для тебе позривала?
Щоб я спалила всі старі мости,
І щоб життя тебе лиш цілувала?
А сонце ти би взяв з моїх долонь?
Чи руки би обпік?Ти не боїшся?
Прошу, лише кохать тебе дозволь.
А я прийду...Не завтра,то пізніше...
Скажи:а ти б хотів усі моря?
А ти б хотів веселку,що найкраща?
Лише прошепочи,що я твоя...
Тебе я не віддам уже нізАщо...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=439547
дата надходження 25.07.2013
дата закладки 26.07.2013
Та час стоїть.Це ми йдемо кудись,
А скільки помилок не виправляєм...
Молю тебе:мені лише приснись,
Хай буде ніч,яку ми так чекаєм.
Хай буде день,хай буде все життя
Лише з тобою.Чуєш?Лиш з тобою...
Бо я люблю тебе до забуття...
А ніч стоїть під старою вербОю.
Ти бачиш-Ангел знову прилетів,
І сів тебе чекати,цілувати.
Все було б так,як ти б лише хотів,
А я тебе життя буду чекати...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=439352
дата надходження 24.07.2013
дата закладки 25.07.2013
Ой стелилась стежка попід старий гай,
А ти мене милий зранку не чекай.
Буду цілувати завтра не тебе,
Ой,що ти говориш?Що усе мине?
Закохаюсь знову в осінь і весну,
А тебе коханий більше не люблю.
Я причарувала небо і ліси.
І туди за мною більше не ходи.
Ой стелилась стежка,йшла собі кудись.
Я наче дівчині кажу:зупинись.
Не тебе кохаю у своїм житті,
Ой,чому так швидко стали ми чужі?..
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=439354
дата надходження 24.07.2013
дата закладки 25.07.2013
Та хто усі ці зорі натрусив?
Як цвіт черешні,що в саду стояла.
А ти до мене вчора приходИв,
Щоб я тебе сто раз поцілувала.
Та звідки стільки зір,а як блищать!
Це ти напевно протирав до ранку.
Ти не стомився стільки обнімать?
Та ти розбив стареньку філіжанку!
Та ти із цвітом зорі намішав,
І склав в горнятко,що я так любила.
І до самого ранку цілував.
Та й ранком я тебе не відпустила.
Закрила двері я на сто замків,
І вікна я дощем позакривала.
Та не підеш,хоч як би захотів,
Пробач,та я тебе причарувала...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=439140
дата надходження 23.07.2013
дата закладки 24.07.2013
Ідеш?Іди.Чи спалю я мости?
Чи буду за тобою банувати?
Читати недописані листи,
Вірші від тебе буду я чекати?
Ідеш?Біжи.Мости оті залиш,
Колись по них пройде чужа людина.
Чому іще не спиш,чому не спиш?
І чи тобі писати я повинна?
Та буде так,як я тобі скажу!
А як колись лише тебе чекала...
Та так і сталось.Бачиш?Не брешу...
Тепер тебе я більше не кохала...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=439143
дата надходження 23.07.2013
дата закладки 24.07.2013
Смерть підкрадається, ступає по слідах.
А ти люби життя, лети неначе птах,
Так, щоби крила не торкались темноти,
Вона туди тебе бажає затягти.
Грає у піжмурки щоденно, повсякчас.
І хоче стать перед тобою у анфас.
А ти запал її звірячий остуди.
Люби життя, вогонь у серці розведи.
Стоїть на варті й збирає часто тих,
Хто план складав, але звершить його не встиг,
Бо заманили заборонені плоди -
Смачні, яскраві, жаль, заводять в нікуди.
В обійми смерті дались за оманний рай.
А ти люби життя, родину, рідний край.
Грій душу й мозок час од часу прочищай.
Сій вічне, добре, день з любов’ю зустрічай!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=438938
дата надходження 22.07.2013
дата закладки 23.07.2013
Кажется,что рушится вся жизнь?
И не будет никого,кто любит?
И на старой полке романтизм
Старую мечту твою разрубит?
Не печалься.Думай лишь о том,
Что освободится скоро место.
Что построишь(мне скажи)на нем?
Чтоб мечте твоей не было тесно?
Побежишь?Смотри,кто за спиной,
Ты не прав.Но кто-то ведь с тобою.
Жизнь отдать он за тебя готов.
За твоей последовать мольбою.
Сделай шаг назад.Всегда,всегда
С миллиона кто-то будет рядом.
Все ушли?И это не беда!
Пусть не будет все это преградой!
Бог пойдет по правильным шагам,
Никогда тебя он не оставит.
Счастья пожелай своим врагам.
Пусть ты не придерживался правил.
Иногда ты должен промолчать.
Кто-то промолчит с тобою рядом.
Иногда ты должен прокричать,
Иль ответить только одним взглядом...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=438933
дата надходження 22.07.2013
дата закладки 23.07.2013
Я сегодня спорила с подругой.
Нет,я вру.Мы с нею поругались.
Потеряла лучшего я друга,
Ну зачем мы в истине копались?
Так одна останусь я на свете,
Ну и пусть,зато я буду с Богом.
И за свою правду я в ответе,
За свою,лишь за свою дорогу.
Говорит:на свете принцев нету,
И таких,что ждут их у порога.
Нет любви.А я искать по свету
Буду жизнь...И не суди ты строго...
Мне твердит:любовь тебе наскучит.
Как такое говорить ты смела?
Неужели жизнь тебя не учит?..
Ты сказала,чтобы я взрослела?..
Знаешь,от чего стареют люди?
Что любви не ждут и не имеют.
Ведь любовь на свете есть и будет,
Это просто души дешевеют.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=438925
дата надходження 22.07.2013
дата закладки 23.07.2013
Всі заздрили їй.Маленька,з великими очима і великою душею.Хіба всі такі сірненькі мишки виходять заміж за багатих чоловіків?Хтось говорив,що їй завжди допомагав Господь.Бо виросла сиріткою.Але хіба всі сироти мають таке щастя?..
Він купував майже щодня їй квіти.За одну її каблучку можна було купити квартиру.Щодня плакала від щастя.Їй так хотілося мати свою роботу,але грошей і так було забагато.В цьому він не розумів її.
-Тобі потрібно тільки народити дитину.І ви завжди матимете все,що тільки забажаєте.Тільки народи мені дитину...
Час йшов,а Господь не подарував їм щастя батьківства.Вона кожен день молилася.Та марно.Почала ходити в церкву.Допомагала всім,кому могла.А він став приходити додому все пізніше.Та не почув від неї жодного слова.Тільки посміхалась.
-Ти дивилася на себе в дзеркало?Хіба не вистачає грошей,щоб доглядати за собою?Я тобі мало даю?Не вистачає?Що ти весь час посміхаєшся?Зовсім мене не кохаєш...Якби кохала-то хоч накричала б.Хіба тобі не цікаво,чому я став приходити додому пізніше?!
-Але я тобі вірю.Ти не можеш зрадити.Залишаєшся на роботі.Я в цьому впевнена,- дивилася на нього очима Ангела і посміхалась.
Дощ стукав рукою у вікно.Вона не могла не вийти на вулицю.Чому він так довго затримується на роботі?Хотілося плакати,та розуміла,що це просто робота.Просиділа під дощем майже три години.А він не приходив.Ось і його машина.Вона зраділа.
-Як довго тебе не було...Щось сталося?Я собі місця не знаходила...
-Я сьогодні хочу з тобою поговорити.Розумієш...Ти зовсім не доглядаєш за собою.Подивись на себе.На кого схожа?На кого?!
-Я просто хотіла подарувати тобі щастя.Щоб ти був щасливим.І все,-вона дивилася і посміхалась.
-Це вже зайшло далеко.Я дам тобі все,що ти захочеш.Куплю будинок,машину,квартиру.Тільки підпиши ось ці папери.В мене інша жінка.Порозумій:преса і все таке.А мені соромно виходити з тобою кудись.Та і дитина мені потрібна.Для кого я все це роблю?Не сплю ночами?Для кого цей будинок,машини?Ти навіть не можеш подарувати мені дитину...
-Де підписувати?Тільки скажи?Де і що мені підписати?Якщо це принесе тобі щастя-то зроблю все,що тільки забажаєш,-вона посміхалася так,що він зовсім розлютився.
-Правду мені всі говорили.Ти вийшла заміж за мої гроші!А я ще посперечався з своїм найкращим другом!Я до сих пір з ним не розмовляю!-вона тільки зараз побачила,що він п"яний.І що хотів вдарити її...
Відкрила очі.Голова страшенно боліла.Він сидів біля неї і тримав за руку.
-Тільки не подавай на мене у суд.Я не хотів.Розумієш-зовсім трішки випив.А ти навіть не накричала на мене.Ось і подумав,що не кохаєш.Вибач мене,-стоячи на колінах-цілував її руки.
Чому так болить голова?Чому так болить?..
-З однією умовою.Я підписую папери на розлучення.Вибирай...
-Але я не хочу з тобою розлучатись!Вибач мене.Вибач.Я розумію,що ніхто так не кохатиме мене.Я не зможу без тебе.А всі ці судові справи...Преса...
-Вибирай...-вона дивилася на нього,ніби бачила вперше.Підписала.
-Ти вибачиш мене?
-Тільки залиш мене в спокої до ранку.Мені треба побути самій.Переночуй в когось.Я хочу бути в цю ніч одна...
Він зачинив двері.Вона взяла великі ніж і відрізала коси.Склала в маленький пакетик.Одягла сукню,в якій прийшла до нього.По дорозі викинула волосся.І сіла спочити...
Швидка приїхала ранком.Біля неї не було навіть телефону.Цілу ніч падав дощ.
-Та не схожа на п"яницю.Скажіть,як ваше прізвище?І вашу адресу.Ми повинні все це записати,-лікар намагався посміхатись.Та його посмішка була нещирою.
-Мені народжувати скоро.Я не знаю батька дитини...Не знаю...
-Тільки рукавички одягни.Не бери так кров.Знаєш,скільки зараз СНІДу?
...Лікар присів біля неї.Взяв за руку.Погладив по обличчю.
-У Вас є дружина?Ви кохаєте її?
-Звичайно.Я дуже її кохаю,-він тримав її руку.
-Тоді візьміть.Це для неї,-вона зняла каблучку,за котру могла купити собі квартиру.
-Я ніколи нічого не беру від хворих...
-Це пам"ять про мене.Я Вас благаю.Лише не задавайте зайвих питань.В мене немає будинку.І батька дитини я не знаю.Це може бути хто завгодно.Розумієте?..Голова болить.Я хочу трішки поспати...
Біля неї лежала жінка,від якої майже не відходив чоловік.Гладив її волосся,цілував руки.
-У Вас теж буде дівчинка?
-Так,але сказали,що вона може померти.Я молюся кожного дня...
-Скажіть,хай Ваш чоловік вийде.Мені потрібно з Вами поговорити.Соломія.
-Дарина,-жінка дивилася на народжену дитину.
-Ви би не залишили мою дитину?Ніколи?Візьміть її на руки.В неї немає батька.А я не пам"ятаю,де народилася.Я все забуваю.Не залиште її.Благаю.Я не хочу,щоб вона росла сиріткою.Щоб вона була така,як її мама...Я помру...Я це відчуваю.А якщо помре ваша донька-візьміть мою.Тільки потримайте її на руках,щоб я бачила...
Все сталося в один день.Дитина народилася живою.Лікар вийшов.Через сім хвилин вона перестала дихати.
-Поставте її біля мене.Не треба плакати.І не шукайте ніколи моєї могили.Тільки в мене одне прохання.Моліться за раба божого Артема.Але ніколи не шукайте його.Беріть дитину,доки лікар не зайшов і не побачив.Я благаю Вас.А ваша буде зі мною.Вона Ангелик маленький.Швидко.Тільки швидко.Я не можу встати.В мене дуже болить голова.І хай Вас випишуть сьогодні.Щоб я завтра не передумала.Ви знали,що ваша дитина помре.Ви самі мені це сказали.Поміняйте бірочки.Моя була зачата в коханні.Великому.Назвіть її Агнія.Це чистота і непорочність...
Дощ схлипував за вікном.Важкі краплі торкалися звичайного вікна.Мішалися з брудом на підвіконнику.
-Хто ховатиме цих двох?Як добре,що біля лікарні є цвинтар...-лікар подився і почав плакати.Він розумів,що за сирітками плаче лише дощ.В нього велике серце...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=438692
дата надходження 21.07.2013
дата закладки 22.07.2013
Я не умею быть мудрой.Я не умею быть загадкой.Меня ничему не научили ни подруги,ни модные журналы,ни афоризмы.Если я кого-то люблю(подругу,племянницу,друга,любимых людей)-могу говорить им об этом сто раз на день.Зачем ждать,чтобы они очень соскучились?Каждый день в нашей жизни может быть последним.Кто меня будет помнить за мои мысли?Мы всегда думаем,что смерть приходит за старыми и больными.А ведь она не выбирает.Меня постоянно упрекают в том,что я пишу много о грусти.Но я не пишу сценарии к детским утренникам!Хороший портной шьет любую одежду.Если это не свадебный салон...
Я не делаю одну и ту же ошибку дважды.Делаю ее сто раз.Даже если меня обманывали тысячу раз-я все равно верю людям.Да,я знаю,что так нельзя.Хочу ли я меняться?Нет.Мне не хочется быть похожей на всех.Даже если в меня бросали сто раз камнями-я помогу этому человеку в беде.Я буду за него молиться.И просить Бога,чтобы ему помог...
Испытания в жизни не являются расплатой за грехи.Это возможность стать сильнее.Чтобы мы стали более совершенными.А не судили и перестали доверять...
Хотите сохранить счастье?Делитесь счастьем.Делитесь всем:деньгами,улыбкой,знаниями(если это нужно).Помогайте всем,чем можете.Пусть вложенную гривну в ладонь человек даже пропьет-Вам какое дело?Вы поделились.Неужели мы все без греха?И правильно тратим свои деньги?Я могу потратить на одежду в месяц больше,чем заработаю.Это правильно?Нужна ли мне очередная юбка?Или дорогое нижнее белье?Если бы я была более совершенной-я бы раздала эти деньги людям,которые не имеют даже на хлеб.Но я же так не делаю?И как мне тогда судить о правильности?..
У меня была мечта.Я хотела издать свой роман,чтобы подсказать людям,что любовь может лечить от неизлечимых болезней.Чтобы хоть один человек в мире,прочитав его-поверил в маленькое чудо.И стал неизлечимо больной здоровым.Чтобы люди верили в чудо любви...
Но я люблю тебя.И если бы ты позвал меня на безлюдный остров,где нет книг и людей-я бы пошла за тобою следом.И оставила свою мечту.Смогла ли бы жить моя мечта с нами?Не знаю.Ведь она бы там умерла.А мне хотелось иметь много денег,чтобы построить самый большой Центр психологической поддержки умирающим людям.Чтобы они знали,что нужны в этом мире.Даже если не заплатили никому и одной копейки.Но их все равно любят.За то,что они люди...Но я люблю тебя...Очень...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=438656
дата надходження 21.07.2013
дата закладки 22.07.2013
Забудь меня.И с памяти сотри,
И не веди обычных разговоров.
Закончились июли,декабри,
И хватит мне привычных уговоров.
И не учи,как надо мне любить,
И как себя вести.Поверь-не стоит.
Ты хочешь до конца любовь убить?
Пусть дождь ее до капельки всю смоет.
Не вспоминай...Как будто меня нет.
Как будто никогда не целовались.
И не сходился клином белый свет,
И звезды от тебя не доставались.
Забудь,как ты бежал и как просил
Тебя любить до самой старой смерти.
Как звезды мне в ладошке подносил.
И письма в неотправленном конверте.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=438530
дата надходження 20.07.2013
дата закладки 21.07.2013
Скажи:а ты меня любил,любил?
Чтоб мое имя вызывало бурю
В твоей душе?Или давно забыл?
А этот торт с оранжевой глазурью?
Скажи,ты видел эти облака,
Что я тебе любимый отправляла?
Ну до чего же речка глубока,
А я на лодке смело проплывала.
Скажи,ты вспоминал вчера,ты знал,
Что наша встреча станет предпоследней?
Ты видел-дождь не плакал,он орал.
Ложился в моей комнате передней.
Не говори,зачем любовь тебе
Такая,чтоб с ума тебя сводила?
Вот чашка кофе на моем столе...
Я просто дождь сегодня угостила.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=438538
дата надходження 20.07.2013
дата закладки 21.07.2013
Знаете,как падает дождь?Как мелкие капли,догоняя другу друга,вьют водяную веревочку?Для всех одинаково.Только кто-то ворчит,что лучше бы сидеть дома и лежать на кровати, а кто-то танцует под дождем...
Знаете,как светит солнце?Наверное,для каждого по разному.Кому-то оно мешает,а кто-то ловит его лучики в свою ладонь.Но если Вы на лимузине, или не дай Господи в инвалидной коляске,или у Вас совсем нет глаз-все равно у него одинаковые лучи для всех.Оно с одинаковым теплом заглядывает и в бедный домик,и в шикарную виллу.Для него нет разницы...
Это мы привыкли делать различия между людьми.Кто-то поднялся высоко по карьерной лестнице,и мы улыбаемся ему более искренней.Да это вовсе не искренность.Научитесь одинаково относиться и к бедному,и к богатому.
Нельзя вырасти духовно без испытаний.Если Вы сделали все и не добились ничего-ошибаетесь не Вы.Ошибается Вселенная.Попробуйте в сто первый раз.Ведь иногда после первой закрытой двери мы уходим.Может,стоит стучать в окна?..
Грусть и одиночество необходимы для души.Оно заставляет посмотреть нам внутрь себя.Уделяйте внимание мелочам.В них заключена большая сила...Маленькая бабочка может научить нас мечтать.А может просто отвлечь водителя автобуса.Он задумается совсем на минуту.Улыбнется...И полсотни людей могут погибнуть из-за столкновения с другой большой машиной...
Любите своих врагов и молитесь за них.Они несчастны.Счастливые люди не будут Вам мстить и делать подлости.Только несчастные и глупые.
Не отчаивайтесь.Даже если весь мир против Вас.Господь с нами всегда.Делайте то,что угодно Богу.И он Вас не оставит.Все наладится.Но не сразу.Ведь иначе мы бы не научились ценить все это.Для всего нужно время.Заставьте забеременеть сто тысяч женщин сразу.Разве родится дитя быстрее?..
Прощайте всех.Но никогда не разочаровывайтесь.Я всегда повторяю,что даже не встретив свою любовь,и даже умирая-я буду знать,что она есть.Если Вы не видели Францию-Вы не будете говорить,что Парижа в мире нет?..
Бог нас любит.Даже если забудет мать и все родные-он все равно будет нас любить...Он никогда нас не оставит.И запомните одно-для него нет разницы,кто перед ним:богатый,бедный,цыган или еврей.Для него все одинаковы...
Меня поразила сегодня одна история.Повесился(или его убили)сын цыганки.Он уехал в другой город.Я понимаю,что самоубийство(если это самоубийство)-большой грех.Надо деньги,чтобы привезти его похоронить.Но дело в другом.Он совсем молодой.Что она чувствует?Такую же боль,как все другие люди.Но я даже не знаю,кто ее утешил и хотя бы поцеловал?..
Трудности позволяют нам идти вперед.А молитва-говорить с Богом.Даже если Вы молитесь не по книге-Господь нас слышит.И любит.
Улыбайтесь.Даже если никто не видит вашу улыбку.Господь видит.Знайте,что могло быть и хуже.Цените жизнь.И если Вы делаете доброе дело и немного нарушаете правила-Господь Вам поможет.Пусть не в этот день,не в этом месяце.И не в этом году.Но он не оставит Вас.Улыбнитесь.Ведь этот вечер так прекрасен.Я люблю Вас.И целую...
P.S.Продолжение следует...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=438327
дата надходження 19.07.2013
дата закладки 19.07.2013
Во сне теперь увидимся с тобой,
Одену я то платье,что ты любишь.
А я буду просить ценой любой
Остаться навсегда...Но ты забудешь.
Давай мы процелуемся всю ночь,
Давай рассвет с тобою вместе встретим.
Потом уйду(ты веришь?)снова прочь,
На сказочной и тыквенной карете.
И только башмачок ты мой найдешь,
Да нет,не бал...И нет свечей в помине.
Ты до кровати медленно дойдешь,
Погасишь все дрова в старом камине.
Обнимешь нелюбимую жену,
Сожжешь стихи,что я тебе писала.
Прочтешь сто раз:люблю...Люблю...Люблю...
И вспомнишь,как всегда тебя прощала.
Закроешь ты глаза.А меня нет,
И поцелуй подаришь нелюбимой.
Да вот уже,да вот уже рассвет...
Золой стихов ты память свою вымой.
_________________________________________________
Брошена тобой?Еще увидим
Кто грустит и кто кого любил.
Взгляд мой с ниоткуда и невидим;
Что-то Ангелочек здесь трубил.
Будет все,как я пообещала.
Ты полюбишь...Только не вернусь.
Я не мстила,я не возвращала.
Но тебе я вслед не оглянусь.
Брошена тобой?Не будем спорить,
Ты прости-другого я люблю.
И забудь любимейший наш дворик.
Уходя-навеки ухожу...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=438330
дата надходження 19.07.2013
дата закладки 19.07.2013
Знаешь,я не помню твоих глаз,
Знаешь,больше встреч уже не будет.
Помню пару брошенных мне фраз.
Поцелуй меня твой не разбудит.
Я стелила на пол все мечты,
Чтобы ты как пледом укрывался.
Но они казались так бедны,
Что ты их(казалось мне)стеснялся.
Не скучаю больше,не люблю,
Мне душа сказала,что так надо.
Только тебе небо подарю,
И цветы из брошенного сада.
Я тебе сегодня не пишу,
Отболела,знаешь,до предела.
Но судьбу свою благодарю,
Что любить тебя она велела.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=438147
дата надходження 18.07.2013
дата закладки 19.07.2013
Как много звезд упало и лежат,
Как много рек дорогу ищут к морю.
Кому они,скажи,принадлежат?
Только тебе...Со многими поспорю.
Пускай был день тяжелый.Ты со мной
В моих молитвах,мыслях и сомненьях.
И я стою сейчас перед тобой.
А в Бога я прошу благословенья.
И пусть весь мир против меня...Прощу...
Я за врагов молиться Богу буду.
Я счастлива.И вовсе не грущу...
Мгновение с тобой подобно чуду.
Я солнышко в ладошкИ наберу,
А облака я ярче перекрашу.
И все тебе до капли подарю...
Мне Ангелочки крылышками машут.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=437965
дата надходження 17.07.2013
дата закладки 18.07.2013
Мені з тобою мало всіх хвилин,
Що є у днях,століттях і планетах.
І цілий світ тепер-лиш ти один.
І я пишу тобі щось у сонетах.
Яка різниця-день тепер чи ніч?
Як я жила?..Тепер живу тобою.
Змінився світ?У чому скажи річ?..
Тебе буду тримати ворожбою...
Мені з тобою мало усіх днів,
Я навіть стільки щастя не просила.
Я сотню недописаних віршів
На волю увечері відпустила.
Мені з тобою мало всіх століть,
Щоби тебе бодай націлувати.
Не вистачить усіх тисячоліть...
Та я навчусь сьогодні чаклувати...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=437959
дата надходження 17.07.2013
дата закладки 17.07.2013
Світ страшний.І не бачить ні бідних,ні хворих,
Все вимірює в грошах,а душі пусті.
Хтось в хоромах живе превеликих,просторих,
І на добреє слово всі стали скупі.
Чом все так?Бо не вміємо навіть ділитись,
Хоч копійку-та дай у долоню,прошу.
А зробили добро-перестаньте журитись,
Та робіть всім добро!Я благаю,молю.
Якщо сотню не можеш людей годувати,
То одного у світі хоча б нагодуй.
Свою посмішку можеш усім дарувати,
Чи ти чуєш мене?Чи ти чуєш?..Почуй...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=437563
дата надходження 15.07.2013
дата закладки 17.07.2013
Она его любила больше всех,
Да что сказать?Сильнее даже жизни.
Подумать о другом для нее грех,
И ей казалось-он безукоризнен.
Он ей цветы под утро приносил.
И замуж звал.Да как не согласиться?
И ей в ладошках солнце подарил,
На небо с ним возможно возноситься.
Да как поверить счастью?Не могла,
Молилась каждый день по сто раз Богу.
Она бы даже душу отдала.
И выбрала одну лишь с ним дорогу.
Как на икону смотрит на нее,
Так каждый день он ждал ее с работы.
Седьмое лето кажется прошло,
И второй час обычнейшей субботы.
Вот вечер,а его все время нет,
Вот ночь...Она больницы обзвонила.
Ведь столько лет,ведь столько долгих лет
Она секундой жизни дорожила.
Пришел под утро,думал-она спит,
Поцеловал и попросил прощенья.
-Скажи,твое сердечко не болит?..
-Да нет,прими мое благословенье...
Простила сразу,и рубашку взяв
Увидела пятно чужой помады.
И он колени так ее обнял,
Что растопил бы мира снегопады.
Прошла неделя.Все так хорошо,
Да как она простила?Как же любит?!
Сердечко так домой его вело,
Покой его сегодня что-то губит.
Седьмой этаж,да как же он бежал,
Чтобы сказать,что больше не оставит!..
Он в жизни этот день давно проклял,
Сто раз ошибку он готов исправить.
Как странно,но открыты окна все,
Как странно,что внизу шумели люди.
Как он бежал,как будто в страшном сне,
О поцелуе думал как о чуде.
И этот шум сводил его с ума,
Он просидел весь вечер.Ее нету...
Куда ушла любимая жена?
Да он готов пешком искать по свету!
Сосед звонил так долго в его дверь.
-Возьми кольцо...В руках его держала...
Милиция...И скорая...Поверь...
Она случайно,видимо,упала...
Она его любила больше всех...
Да почему милиция приходит?!
А он все слышал только ее смех.
И как к кровати ночью лишь подходит...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=437574
дата надходження 15.07.2013
дата закладки 17.07.2013
Прошу:не відвертайтесь від сиріт,
Від тих,кого у світі всі забули.
Немічних проведіть хоч до воріт,
Щоби добро у світі цім відчули.
Хай що говорять,Ви робіть добро,
Та не кажіть,що Вам не заплатили.
Посійте хоч малесеньке зерно
У душі тих,за кого Ви молились.
Робіть для Бога.Бог Вас збереже,
Та хай відчує кинута людина,
Що любите її понад усе.
Бо вона Бога нашого дитина.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=437122
дата надходження 13.07.2013
дата закладки 13.07.2013
Тихо тягнеться ніч за старезною тою горою,
Сіла,сукня із снів кольорових,та хто їй пошив?
І танцює,кружляє сьогодні вона з дітворою,
Вітер старий все листя у тому танку сполошив.
А ти йшов попід ліс,та не сам,так дивився на неї.
Чи кохав?Чи ті самі квітки,що мені дарував?
Та ніколи вона не любила ці божі лілеї.
Що ти думав,коли всі ці квіти в саду позривав?
Вона кинула їх,бо чекала від тебе троянди,
Потоптала ногами,неначе кохання святе.
Вітер всі пелюстки позбирав і поклав до веранди.
Бо ці божі квітки я любила...А нічка вдягне
Порозшивану золотом сукню,що так їй пасує.
Чобітки із нитками із зір золотих,золотих.
Вітер знов на вікні мені дощ пресумний намалює.
І дарує ікону святу для людей дорогих.
Для усіх ворогів;для немічних;для хворих;нещасних.
Для всіх тих,хто немає ні рідних,немає близьких.
А в дощах так багато хвилинок настільки прекрасних,
Що здається-не буде вже в світі ніколи сумних.
І всі будуть щасливі,всі будуть лише посміхатись,
Омине всіх хвороба,залишить нещасних біда...
І закохані будуть кохатись,завжди цілуватись...
А я буду із вітром...З дощем...Не одна...Не одна...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=437118
дата надходження 13.07.2013
дата закладки 13.07.2013
Якщо всі відвернулися-не плач,
Якщо клянуть,якщо не поважають.
Ти всіх пробач,молю тебе:пробач.
Любові люди ці в серцях не мають.
Для них важливі гроші.Це-сміття,
Та навіть гроші треба нам любити.
Але не мірять всі людські життя!
Бо навіть БОМЖ на світі хоче жити.
І не судіть,нікого не кляніть,
За ворогів щиріше Ви моліться.
І в Божий храм добрі серця несіть,
І щиро до ікони Ви торкніться.
Всі кажуть,що сама не зміню світ,
Та знаю,що мені Господь поможе
Колись зібрати в дім усіх сиріт...
Допоможи мій Господи,мій Боже...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=436954
дата надходження 12.07.2013
дата закладки 13.07.2013
Напевно,я тобою відболіла,
Черешня сипле прерожевий цвіт.
О Господи,вона збожеволіла,
Це серед літа!І так десять літ.
А ти прийшов з трояндами.Для кого?
Хіба вони важливі у житті?
Черешня сипле цвіту пресвятого,
А я пишу комусь свої вірші.
Та не комусь.Пишу я їх для себе.
А ти не прочитав,і ти не знав,
Що всі вони,та всі вони для тебе,
Бо ти мене вже літом не кохав.
Напевно ця черешня вже здуріла,
Навіщо вона літом зацвіла?
А я тебе під нею вже зустріла,
Та до душі твоєї не ввійшла.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=436948
дата надходження 12.07.2013
дата закладки 13.07.2013
Можливо-це занадто страшно
Не покохавши-цілувати.
Мішали із пилинок масло
Три Янголи,щоб натирати
Від того болю биту душу.
Вмовляти це не повторити.
Та я нізащо не примушу
Вас некоханих не любити.
Моі хорошіі дівчата!
Жінки,що є найкращі в світі!
Чоловіків так небагато,
Що змушують життю радіти.
Та краще в років сто померти
Самотній.Лиш не цілувати
Того,кого потрібно здерти
З душі...І навіть не згадати...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=428776
дата надходження 01.06.2013
дата закладки 12.07.2013
А хтось молитви носить у піснях,
І до веселки не летить метелик.
А в наших днях, в найкращих наших днях,
Тримає літо в рукавичках пензлик.
І мерзне ніч у прошених роках.
А я тебе ніколи не залишу.
Від щастя сльози-дощ на небесах,
І так боюся розбудити тишу.
Цілунками розсипались дощі,
А ти мені в долоні назбираєш.
Я знаю,що усі вони мені...
Я знаю,що завжди мене чекаєш...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=436508
дата надходження 10.07.2013
дата закладки 11.07.2013
Так страшно,як серця чиїсь пусті,
Коли душа і співчуття немає...
А я пишу тобі свої вірші.
Мені тебе весь час не вистачає...
Але між тим я думаю про те,
Що люди гинуть більш від нелюбові.
Що серце кам\"яне є і пусте,
Жалієм навіть слово біднякові.
Та Бог все бачить,терпить і мовчить.
Але повірте-так в житті буває.
Що він згадать про себе Вас навчить,
І навіть словом злочин він вважає.
Коли воно пусте і без молитв,
Коли людей не любите-він бачить.
Повірте всім,кого душа болить,
Кого і тіло...І він Вам пробачить.
Подайте руку,посмішку,любов,
Подайте гроші.Вмієм ми ділитись?..
А я тебе цілую знов і знов,
І хочу так до тебе притулитись...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=436505
дата надходження 10.07.2013
дата закладки 11.07.2013
По лужам недописанных стихов
Бежали дни в безумной суматохе.
Напялив почти кучу париков
В какой-то неопознанной эпохе.
Да их не узнавали,растоптав
Бежали люди в суете и спешке.
Вот первый,вот второй уже квартал,
Вот платье Золушки в пустом орешке.
Вот облака,вот небо,вот звезда...
А все искали чудо под ногами.
Да Вы глупы,скажу Вам Господа!
Ведь видев небо-были мы Богами.
Но все искали видно пустоту,
В роскошном доме дверь мы закрывали...
Да нет,я вру.Я за его"люблю"
Жизнь проживу без звезд...Пусть месяцами
Я буду жить без солнца и небес.
Я буду жить в трущобе,на вокзале.
Ведь жизнь моя сегодня из чудес,
Где Ангелы мелодии играли.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=436299
дата надходження 09.07.2013
дата закладки 10.07.2013
Так важко розуміти нам життя,
Не опиратись інколи стражданням.
І міряєм завжди чуже взуття.
Не муляє?!Майже інсценуванням
Повчаємо,як треба в світі жить.
Самі?Самі не раз сто раз ми впали.
А знаєте,що треба?Лиш любить
Усіх,усіх...Та це я так,між нами...
Благаю,не дозвольте,я молю!
Зустрівшись з Вами-хай повірять люди,
Що є любов!Віддайте Ви їм всю.
І Бог тоді завжди із нами буде.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=436310
дата надходження 09.07.2013
дата закладки 10.07.2013
[i]"Я пишу стихи не для влюблённых...."
Балабашкина Марина[/i]
http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=337899
* * *
Я из тех, кому стихи ты пишешь,
Для кого себя на части рвешь…
Я из тех, кто стал для счастья лишним,
И кого предали ни за грош...
Я из тех, кто жил в аду обиды
И от боли тронулся умом…
Для меня все свадьбы – панихиды –
Вывожу мелодию псалмов
На слова возвышенных «love story»
(Может кто Шекспира не читал)…
Я теперь ночую на перроне:
Мне, недолюбившей, дом – Вокзал,
С суетою, с давкою у кассы,
С вечным объявлением путей…
Здесь неприкасаемая каста
Брошенных, разлюбленных и тех,
Кто забыт, нечаянно оставлен,
Сдан на время, как ручная кладь,
Кто обессердечен, обезглавлен,
Те, кого публично презирать
Можно за блаженность*, непохожесть,
Перегар и матерную речь…
Я из тех, кого Ты создал, Боже,
Чтоб иных от Ада уберечь…
7-9 июля 2013 г.
«Блаженны нищие духом, ибо их есть Царство Небесное…»
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=436202
дата надходження 09.07.2013
дата закладки 09.07.2013
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 08.07.2013
Скажи:где ходишь?Скажи:где бродишь?
И почему меня не находишь?
Смотрю в окошке,звезды в лукошко
Я собираю,тебя встречаю?!
Может попутал подъезд и город?
Для приезда ты ищешь повод?
Что ж,я влюбилась,сам оставайся.
В свой странный город вновь возвращайся
Крашу реснички,и улыбаюсь,
К прошлому в жизни не возвращаюсь!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=435536
дата надходження 05.07.2013
дата закладки 05.07.2013
Збожеволіла осінь до світанку,
На мрії цідить випрошений дощ.
І цим бере неначе полонянку,
І ходить серед душ і серед площ.
А ти пішов від мене.Не залишив
Мені ні мрій,ні зіроньки.Іди...
І тільки болем знов на серці вишив
Все некохання...Це вже назавждИ?
Збожеволіла осінь.І танцює,
Глузує з мене,мрії не дає.
А потім біль до вечора рубцює,
І знову дощ в долоні подає.
Збожеволіла осінь.Наче панна
У золото вдяглась.Не до лиця...
Читає лист святого Іоанна,
І молиться(здається)без кінця.
Збожеволіла осінь.Кличе вітер,
Щоб мою душу гладив і любив
Викладує слова із дивних літер,
Це певно краще диво із всіх див.
Збожеволіла осінь.Бо говорить,
Втішає,мені руку подає.
І знов всі фарби у душі відтворить,
А потім навіть листя продає.
А ти пішов.Хоч осінь і вмовляла,
А ти пішов,не слухав.І пішов.
Та я тебе в душі поцілувала.
Молилась,щоби кращу лиш знайшов...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=435529
дата надходження 05.07.2013
дата закладки 05.07.2013
Она была дурнушкой средь детей,
Ну,о таких не скажут,что принцесса.
И в душу-сотни маленьких гвоздей.
Наверное-она вышла из леса?
Наверно ее папа-зверь лесной,
Иль чудище,что бродит в замках старых?
Дразнили,но не выросла ни злой,
Ни черствой.Лишь в глазах порой усталых
Читалась благодарность за всех тех,
Что душу ее просто закалили.
И выросла,и слышен ее смех,
И платьице ей феи подарили.
Давно она забыла,кто дразнил,
Кто называл чудовищем из леса.
Ей Бог такую душу подарил,
Что с ней она-волшебная принцесса.
И в том дворе,где выросла,жила,
Где все ее дурнушечкой дразнили-
Принцессою в подьезд свой вдруг вошла.
-Красавица...-старушки проронили.
Увидела того,кто защищал,
Не разрешал дразнить ее всем детям.
Он очень сильным и красивым стал,
Ну,а еще скажу Вам по секрету:
Влюбился,но боялся подойти.
А вдруг ему красавица откажет.
Но только таких в мире не найти.
Вдруг подошел,и вот сейчас он скажет...
Но вспомнил ту,что обижали все,
Он обещал,что никогда не бросит.
-Как Вы прекрасны...Да ответьте мне...
Но только фотографию другой он носит.
Она влюбилась.Счастлива была.
Он на руках ее носил,но бросил.
Она сказала,что так и ждала,
Что ждет сегодня впрочем только осень.
-Могу еще причину я узнать?
Прости,мы никогда б не были вместе.
Я обещал ее лишь подождать,
Что будет лишь она моей невестой...
-Прости и ты,любила лишь его,
Но знаешь,он уехал в моем детстве.
Только в душе то чувство не прошло,
Я так хочу его лишь быть невестой...
Ты покажи то фото,покажи,
Ну,чтобы знать из-за кого расстались.
-Смотри,она...В руках держит цветы...
Тогда еще мы чуть поцеловались...
-И ты ее все время лишь любил?
Хранил ей верность,вот этой дурнушке?
-Я ее душу в сердце сохранил,
Она красива,на лице-веснушки...
-А хочешь в этом мире волшебство?
Такое фото у меня в кармане.
А это-мое детское лицо.
Ты видишь-оно будто бы в тумане.
...Две фотографии стояли на стене.
А сын спросил:
-Зачем,чтоб две стояли?
-Чтоб были благодарными судьбе,
Чтоб знали,чтоб ценили,чтоб искали...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=422357
дата надходження 02.05.2013
дата закладки 04.07.2013
Ты опоздал на сотни тысяч лет,
А я тебе любимый очень рада.
Я зажигала в доме просто свет,
Чтоб тьма тебе да не была преградой.
Обман я принимала за любовь,
И многих просто путала с тобою.
Молиться не устала.Эту боль
Делила на двоих с моей судьбою.
Прости,что долго плакать я могла,
Что звезды в небе редко зажигала.
Прости,что я устала,что одна
Тебя я на тропинке ожидала.
Я знаю,поругаешься со мной.
Что не звала я ночь к себе в подруги.
Что просто простояла с тишиной,
Что думала-ты путь ко мне забудешь.
Тебе я покажу свои стихи.
Ты удивишься:
-Мне ты все писала?
Ты просто сядь,за руку ты возьми.
Поближе,чтобы я поцеловала.
Но понимаю,просто буду ждать,
И пусть других приму за тебя милый.
Стихи тебе лишь буду я писать.
Ведь на двоих дал Боженька мне силы.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=417143
дата надходження 09.04.2013
дата закладки 04.07.2013
А я тебе до місяця,до зір ясних люблю.
Блукала я у всесвіті і знала,що знайду.
Ночами,днями,росами шукала і змогла,
Писала я для тебе лиш усі в віршах слова.
Коли уже зневірилась і сіла спочивать,
Коли уже стомилася у всесвіт я гукать...
Тоді лише побачила,впізнала я тебе.
Нічого не змінилося...Ти цілував лице...
А я тебе до ніжності,до всесвіту люблю.
А хочеш-подарую я і зиму,і весну?
А хочеш-більше ніжності?Веселку і вірші.
Та навіть недописані давно уже твої.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=434985
дата надходження 02.07.2013
дата закладки 02.07.2013
Что же мне тебе дарить?
Хочешь-небо,солнце,ветер?
Как судьбу благодарить,
Что на целом белом свете
Тебя лучше(веришь?) нет.
Без тебя солнце не греет.
И совсем чужой рассвет...
Лишь любовь свойство имеет
Эти звезды поджигать.
Хочешь-целую планету?
Босиком смогу шагать
Даже по большому свету.
Море просто перейду,
На веревке к звездам даже.
Все,что хочешь подарю...
Только б знал,как ты мне важен...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=434980
дата надходження 02.07.2013
дата закладки 02.07.2013
Он не любил ее совсем,совсем,
Она влюбившись так с ума сходила.
Не стала ни любимою.Никем.
За нелюбовь его она простила.
Он думал-это новая игра,
Так мило улыбается при встрече.
Но не подруга,никогда-жена!
И он устроил им прощальный вечер.
Он так хотел ей запретить писать,
Ну чтоб его ничем не доставала!
Зачем ему на письма отвечать?!
Он не полюбит!Чтоб не ожидала!
И надоела так она ему,
Ее звонки,вопросы и ответы.
Ведь в жизни он не скажет:
-Я люблю...
Не встретят никогда вместе рассветы.
Она прощала.Никогда спиной
К нему не поворачивалась в жизни.
И говорила чаще с тишиной,
Ему передавая свои мысли.
А он хотел ей просто запретить
Ему писать,ему звонить хоть редко.
На расстояньи запрещал любить.
Ее любовь для него была клеткой.
Хотел купить цветы,но ведь зачем?
Подумает,что он еще полюбит!
Ведь не была она ему никем,
Своей любовью душу только губит!
Она пришла,прекрасна и мила,
И в платьице белее даже снега.
-Но ты не станешь никогда моя!
-Твоя душа попросит еще хлеба...
-Хлеб для души?!Ты мне его даешь?!
-Прости за все.Я просто так сказала...
-Ты навсегда сегодня ведь уйдешь?-
Он пошутил.
-Уйду...Я обещала...
Впервые повернулася спиной,
Он на прощанье вслед ей обернулся.
Сегодня понял,почему с душой
Ее он на пути своем столкнулся.
Ведь за спиною-два больших крыла...
И он смотрел,как в небо поднималась
Совсем земная-Ангелом была...
А для него-любимой быть старалась...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=420420
дата надходження 23.04.2013
дата закладки 02.07.2013
Любитимеш завжди?Здорову і хвору?
Красиву і ніжну?А стару і кволу?
Даруєш все небо,чи квітку із поля?
Розділиш ти радість,чи й крапельку горя?
Обіймати стиснеш,зцілуєш все тіло?
Чи ти посміхнешся до мене несміло?
Киваєш мені,поруч мене сідаєш.
І все обіцяєш,в обіймах стискаєш.
А потім із неба витягуєш зорі,
А потім ромашки ти рвеш мені в полі.
А потім береш мене тихо на руки.
-Не дам тебе тільки в обійми розлуки.
І стелиш перину із вітру старого,
Впускаєш в віконечко.Що ж тут такого?
Обручки купляєш у нього старезні.
Та ночі преніжні,солодкі,теплезні.
Розмішуєш з вітром у мисці високій.
-Це я набираю тобі в душу спокій.
Цілуєш всю нічку,до самого ранку,
Заставивши вітер поспати на ганку.
А я посміхаюсь,бо дуже щаслива.
Я вітрові навіть перину стелила.
Його цілувала,тебе цілувала.
Бо стільки я щастя в душі своій мала.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=423672
дата надходження 08.05.2013
дата закладки 02.07.2013
Мне бы очень хотелось Вас попросить:делитесь добротой,делитесь улыбкой,пусть после Вас хоть один человек в мире изменится.Если у Вас ничего нет-улыбнитесь и погладьте человеку,которому труднее сейчас,чем Вам.Это больше,чем деньги.Это просто чудо.Я всегда заходила в палату к одной женщине,садилась возле нее на кровать и начинала просто гладить ее по голове.Она всегда плакала.Мне хотелось утешить ее,но она начинала плакать еще больше.Я сначала думала,что у нее дома проблемы и поэтому плачет.Но ее удивили такие простые вещи,что мне стало страшно.Что просто я ее люблю и уделяю ей много внимания.Ее слезы были очень мне дороги.Как странно:чтобы удивить человека-надо просто к нему прикоснуться и вытереть слезы...
Я не умею быть правильной.И не хочу этому учиться.На самом деле быть правильной-это страшно.Полюбите даже грусть.Грусть-это не депрессия.На самом деле деле люди не умеют дифференцировать этого.Это разные разные вещи.Как любовь и влюбленность.Влюбляться можно тысячу раз.Но любить?..Только того,кто заслужил этой любви...
Животные стоят(наверное)на высшей ступеньке,чем многие люди.Нам не дорасти до лебедей и дельфинов.Мы продаемся дешево и почти всегда...
Пусть после Вас изменится мир.Пусть всего на одну песчинку в этом огромном океане.Улыбнитесь и скажите человеку,что он очень хороший.Я никогда не делаю покупки даже в магазине,если продавец мне неприятен.Пусть я переплачу.Но не возвращаюсь снова в этот магазин.Это все мелочи.Но самом деле только они решают нашу судьбу.Мы можем прожить без пищи около месяца,без воды-около семь дней.Это много?Да это я так, к сравнению.Ведь клетка мозга может жить без кислорода меньше семи минут...
Любите людей искренней любовью.Пусть Вам кажется,что они даже не заслуживают этого.Просто от таких маленьких вещей меняется мир в целом.Не судите.Даже если это алкоголик и бомж-Вы не"одевали"его рубашку и не"носили"его сапог...
Навестите больного,вложите деньги в протянутую ладонь.Сделайте этот мир добрее.Всего на одну улыбку,на одно мгновение.Не хвастайтесь добрыми делами.Мне кажется,что после этого во Вселенной все перечеркивается.И доброе дело становится обычным.Почему святого Николая помнят до сих пор?Да он просто не хотел,чтобы о его делах кто-то узнал...
Желаю Вам искренней улыбки.И знать,что для любви у Вас есть только этот день.Кто его знает,что будет завтра?...
P.S.Продолжение следует...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=434773
дата надходження 01.07.2013
дата закладки 01.07.2013
Можно спутать ли доброту?
Твою нежность ко мне,любовь?
У судьбы тебе допрошу
То,о чем пожелаешь вновь.
Хочешь-сказку,а хочешь-сны,
Где лишь Ангелы будут жить?
Где мечты все воплощены?
Ведь умею я ворожить.
Если даже обманет жизнь,
Все равно останусь с тобой.
Среди бурь,среди катаклизм...
Но за руку с одной судьбой...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=434781
дата надходження 01.07.2013
дата закладки 01.07.2013
Щось пише ніч,прочитує вірші,
Схиляється до кожної травинки.
І падають дві зорі пресумні.
Та не на землю,на малі хмаринки.
Перетворивши іх на змерзлий сніг.
Посеред липня сніг колись ти бачив?
Шукаючи несходжених доріг
Блукає Ангел,що усіх пробачив.
Бо хтось колись всі крила обламав,
І з того пір,я вистелив дорогу.
Та Ангел завжди,завжди пробачав.
Коли просили-йшов на допомогу...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=434369
дата надходження 29.06.2013
дата закладки 30.06.2013
І путалася стомлена душа,
І плакала,і рвалася на волю.
Здавалось,що радіти ще могла,
Не нарікати Господу на долю.
Надію притискала до душі,
Та так,що в тих обіймах задушила.
І в річку поховала навесні,
Метеликом по течії пустила.
А той метелик у воді ожив,
Листочок впав у річку,врятувавши
Метелика,що крильцята сушив.
І світ вже по новому пізнававши
Блукав у тихомрійних вечорах.
Загадував бажання до світанку.
І путав шлях у пройдених світах,
Пив мріі,бив на щастя філіжанку.
...Блукала світом Ангела душа,
Гойдала на долонях людські долі.
Любити над усе вона могла,
І тішитися,що жила на волі.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=434365
дата надходження 29.06.2013
дата закладки 29.06.2013
Посіяла сім весен я у своєму садку.
А я тебе,а я тебе до ніжності люблю.
Тай поливала вірністю,вкривала кожушком.
Тай витирала личенько святковим рушничком.
Посіялам коханнячко в предовгих рядочках,
Полола я садочок той заквітчана в стрічках.
Ти не чекай коханий мій вже сьомую весну,
Бо я тебе,бо я тебе аж до небес люблю.
Спіткнулася,розсипала я ціле море зір.
А я тебе, а я тебе люблю.Мені повір.
Та вже тобі я заздрила,що маєш ти мене,
До тебе ж бо коханнячко в століттях не мине.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=425352
дата надходження 16.05.2013
дата закладки 29.06.2013
Улыбайся,если очень больно,
Если слезы вымыли с души
Всю надежду.В жизнь ты будь влюбленной,
И судьбу свою благодари.
Улыбайся,пусть целует небо
На лице улыбку до утра.
В доме нет сегодня даже хлеба?
Собери ты крохи со стола.
Улыбайся.Видишь-дождь рисует
Стеллажи больших библиотек?
Над твоей судьбою он колдует,
Чтоб была ты счастлива навек.
Улыбайся,ты своей улыбкой
Приумножишь счастье на земле.
Ошибалась?Жизнь прекрасной скрипкой
Пела грусть на жизненном кресте?
Эта грусть...Она прекрасна тоже,
Только улыбайся,я прошу.
И тогда Господь тебе поможет...
Кто-то скажет:так тебя люблю...
Улыбайся,пусть остыли реки,
Стали даже озером моря...
Только знаешь-даже в нашем веке
На земле всегда есть чудеса.
Улыбайся,и в твою улыбку
Влюбится прохожий навсегда.
Жизнь играет долго грусти скрипку?
Ты мечтать под музыку могла.
Улыбайся,Бог тебе поможет.
Если у тебя ничего нет-
Кто-то за улыбку Вам положит
Пред ногами целый мир и свет...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=434151
дата надходження 28.06.2013
дата закладки 29.06.2013
Молись и просто ближнего люби,
Того,кто обделенной любовью в жизни.
В молитве руки трепетно сложи,
И пусть святыми будут твои мысли.
Молись за всех,у кого крова нет,
Кого даже родные предавали.
В молитве ты найдешь всегда ответ.
Чтоб Ангелы ко всем всегда летали.
Молись за тех,кто в жизни голодал,
Хотя страшнее голод души,сердца.
Кто в страх и кто в отчаянье впадал,
Пред кем была всегда закрыта дверца.
Молись,чтобы Господь людей хранил,
Да так,словно стоишь ты перед Богом.
Чтоб ближний просто ближнего любил,
Проси за всех,проси ты очень много.
Будь честен даже в маленьких делах,
Будь благодарен Богу за мгновенья.
А видишь свет на божьих куполах?
Читаешь ты сейчас стихотворенье?
А кто-то никогда не видел свет,
Но так молился Богу,так молился...
Тебе спасибо,солнце,за рассвет,
За день,за миг,за дождь,что торопился...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=434177
дата надходження 28.06.2013
дата закладки 29.06.2013
Она медленно шла по пешеходному мосту.Ей не было куда торопиться.Смешно ловила в ладошку ветер и зажимала его.Потом солнце.Ей казалось,что она набирала в лукошко из сказки и разместила по уголкам своей души.Душа бывает такой,что может вместить мир и планету.Вселенную и бесконечность.Но она прятала туда сегодня только солнечные лучи и ветер...
Остановилась,чтобы посмотреть вниз.Странно, но до сих пор не замечала уток.Даже не знала,что они могут здесь жить...
-Цвет клюва зависит от пола.У селезней во время брачного периода он меняется.Несколько черных пятнышек небольших размеров есть на клюве у самки.Если это селезень,то у него белый"ошейник",я бы сказал-галстук.И блестящая голова темно-зеленого цвета,-парень говорил это ей.Но смотрел вниз.
-Словите этот листочек.Видите,какой он красивый?
-Зачем?Вы заслуживаете на то,чтобы я купил цветы.Здесь цветочный магазин.Только подождите,-он уже бежал.
-Я не хочу цветов от мужчины,который не понимает,что листья еще красивей.Только они родились листьями.Но знаете-цветы тоже живут не вечность.Но за ними стоит ухаживать,даже если проживут один день.Вы держали в ладони сухой листочек?Вы слышали звук,когда он пересыхает?Когда он не зеленый,а темный и видно его вены.До этого он был живой...Вы верите,что от одного улетевшего маленького листочка может поменяться планета,человеческая судьба.Настолько все взаимосвязано.От одного листочка с маленького дерева...
-Что Вы говорите?И как в такой голове такие грустные мысли?-он смотрел на нее очень удивленно.
-Вы мне не верите?Считаете сумасшедшей?Пусть Вам жизнь никогда не скажет,что я была права...
Она повернулась и ушла.Увидела на улице молодого парня,который протянул руку.Нет,может он и мог бы заработать.Но в протянутую ладонь надо всегда поставить хоть несколько копеек.Она открыла сумочку,вытащила деньги.За них она могла бы жить неделю.Но кто-то просил.А она могла помочь...
-Да Вы с ума сошли?!Это мой сосед!Он сейчас купит водку!Как можно быть такой наивной?-он почти кричал на нее.
-А может,я в прошлом тоже алкоголичка?Поэтому и пожалела его...Наивность-чистота души.Почему людям сложно это понять?..
-Но Вы не можете быть алкоголичкой.Вы самая красивая в мире.Простите меня...
Они встречались каждый день.Первую неделю он даже не знал ее имени.
_Веста.Прости,что мы не познакомились сразу.Это я виновата.
-Нолан.Мои родители выбрали мне редкое имя.Давай прогуляемся?-он нежно ее поцеловал,взял за руку.И они гуляли до утра.Даже не разговаривали.Любил ли он ее?Наверное-нет.Она ему была вселенной.Планетой.Он дышал благодаря тому,что она жила на земле.Встречались каждый день.Спали больше днем.Ночью гуляли по ночному городу.
-Я люблю тебя.Ты выйдешь за меня замуж?-он стоял на коленьях и просил ее руки.-Нет,не сегодня.Ничего не говори...
Как он мог так просто попросить ее руки?Ведь она необычная.Самая лучшая на земле.
-Веста,давай все решим потом.Не сегодня...-он поцеловал ее и ушел.Как же он глуп!Ей нужно сделать предложение так,чтобы помнили их внуки,их правнуки!О Боже,а он хотел так обычно.Ведь таких уже нет на земле.Только она одна.Самая любимая и дорогая...
Целый вечер он не приходил.Она проплакала всю ночь и день.Ведь не знала ни его адреса,ни места работы.Он ее бросил.Но веря в чудо-она вернулась на мост.Человек в смешном костюме клоуна подошел к ней.У него в руках было много цветов и большой медвежонок.
-Вы Веста?!Я уже третий день Вас ищу!Господи,я потерял маленькую записку.Извините меня.Этот маленький клочок бумаги.Извините меня.Все шарики я уже надувал сто раз.Это должно было быть красиво.Но эта записка упала в речку,когда я бежал за шариками.Простите меня.Мне заплатили,чтобы Вы улыбнулись.А эта записка...Позвоните ему.Вот деньги.Верните.Только не ругайте.Он на коленьях просил,чтобы было красиво.А я потерял.Возьмите деньги.Мне не надо.Он так Вас любит!
-Где он?!-она начала плакать.Слезы мешались с первыми дождинками.Господи,она не знала его телефон,адрес.А он ждет.Господи,как она его любит.Она взяла деньги.Зачем?Увидела его соседа.
-Возьмите все.Вот,еще.Только скажите,где он живъет!Я Вас умоляю!
-Сумасшедшая!Да кто дает столько денег?!Уходите!..
Дождь медленно опускался на землю.Она давно была бабушкой.Нет,муж ее любил.Она,наверное,была счастлива.До сегодняшнего дня...
-Бабушка,твой медвежонок заболел.Честно.У него аппендицит.Прости,но мне пришлось разрезать ему живот.Иначе он бы погиб.Смотри:у него внутри сердце!Настоящее,-ребенок подошел к ней и протянул маленькое сердце.
-Откуда ты взял это?!Откуда?-она начала кричать.
-Это его сердце.Я его убил?!
-Меня...
Ее руки дрожали.Там,внутри всю жизнь была маленькая коробочка с обручальным кольцом...
"Мой Ангел!Прости,что заставил тебя ждать целый день.Я купил нам квартиру.И не мог тебе сделать обычное предложение.Ведь ты не такая.Прочитай маленькую записку.Клоун тебе передаст.Это адрес,где мы будем с тобой жить...Но пишу тебе еще раз.Ты не поверишь!Но у нас будет двухкомнатная квартира!Ты веришь в это?Я тебя люблю.И пусть ты не умеешь готовить-я все равно тебя люблю...Я угадал с размером кольца?.."
Она направилась по указанному адресу.Прошло только тридцать лет.Всего тридцать лет...Она попросит у него прощения.Господи,ведь говорила же ему,что от того,что листочек упадет на минуту быстрее-меняется направление вселенной!Почему он ее не послушал?!Почему маленький кусочек бумаги упал в речку?Почему на секунду раньше клоун не поймал его?!Почему он исчез в речке?!
Вот и квартира.Странно,дверь открыта.И полно людей.
-Проходите.Знаете,я его помню совсем молодым.А так и не женился.Хорошо,что сестра еще жива.И хоронит его.Все только об этом и говорят.Сам купил себе венок...Когда был еще жив...И написал:"Нолану от любимой Весты."Странный был человек.А сколько у него было девушек...Но так и не женился.Любил ее...
На улице июль.Такая жара...Почему в душе такой снег и мороз?Почему в июле снегопад?Почему от маленького листочка меняется вся планета?Он слышал шорох сухих листьев?Ему нравилось это?..
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=433982
дата надходження 27.06.2013
дата закладки 28.06.2013
Та як коханням пахнуть вечори!
Намішані бузками і журбою.
Напившися води у самоти,
Що ходить поміж старою вербою.
Та хто їй право дав людей карать?
Щоби душами завжди керувала.
Навчила всіх вона вночі не спать,
Та ще сама до ранку тупцювала?
О,як бузками пахли вчора дні!
Невже я їх навчилася любити?
За один день...І дякую тобі,
Мій Боже!Дай це все не розгубити...
___________________________________________________
Зоря зорю припалює до ранку,
І дощ так лив,що позмивав усі.
А місяць українську вишиванку
Примірював сьогодні до душі.
Дивився в річку,довго милувався,
А потім у ту річечку і впав.
А потім...Потім в мене закохався,
Сказав,що все життя шукав, чекав.
А потім понасіював він роси,
Щоби мене купати уві сні.
І заплітав до ранку гарні коси,
Писав найкращі в світі він пісні.
Зоря зорю у річку повкидала.
А місяць їх на небо поскладав.
Мій місяцю!Я теж тебе кохала.
Та ти мої віршів ще не читав.
Якби читав-то на мені б женився,
Вкраїнська вишиванка йде тобі...
А ти сьогодні знову народився,
Скупавши своє личенько в ріці.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=433990
дата надходження 27.06.2013
дата закладки 28.06.2013
Жени кохання, хоч у двері,
Воно влетить тобі в вікно( нар. мудр.)
Не заховаєшся й в печері.
Не покладеш і під сукно.
Воно вартує тебе всюди,
Лишає спокою і сна.
І може буть з лицем облуди,
Або ж розквітне, як весна.
Злетить, як зірка, просто з неба.
Засяє в темряві й згорить..
А може буть, як ніч липнева,
І своїм зіллям оп"янить..
Тоді душа не зна спокою,
Не хоче з розумом дружить.
Життя стає вже суєтою...
Та це все варто пережить...
Допоки серце б"ється в грудях.
Даруйте лагідні слова.
Нехай в серцях кохання будять...
Поки душа іще жива.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=433872
дата надходження 27.06.2013
дата закладки 27.06.2013
Твоя молитва зрушила мене
І я відчув акорди струн сердечних
Пробач,мовчав я скільки літ!!!!?
Дощі слізьми омили шлях до щастя...
Благаю,за усе прости,прости...
Хай гріх цей змиє плином часу.
Я довго так блукав в житті,
В Душі шукав, тепла призначень,
А в снах.... так незбагненно,
Читав твої вірші,листи
Невже це все для мене!???...
Я подарую тобі світ ,коханна Феє,
Змалюю зорями шедевр
За все ......тобі,моя Лілея!!!....
А бонуси... життя,моя любов
Я відаю тобі,твоїм обіймам....
Хай заздрять, пересудять,у світах
Любов твоя, дала плоди і зримі
Завдячую Садам Гефсманії, тобі і долі....
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=433619
дата надходження 26.06.2013
дата закладки 27.06.2013
Мне хочется твоей любви,
Мне хочется похоже рая.
Стоит любовь глухонемая,
Что просто вымыли дожди.
Мне хочется только тебя,
Чтобы ты врать мне научился,
И чтобы миг как вечность длился...
И пусть метель,гроза,зима.
Мне хочется твоих лишь слов,
Не важно,что ты мне напишешь.
Не знаешь ведь как жду.Ты слышишь?..
В моих руках молитвослов,
Но думать снова о тебе.
Молитвой многочасовою...
Ты прошенною был мольбою,
И Ангелом в моей судьбе...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=433599
дата надходження 25.06.2013
дата закладки 26.06.2013
Мені достатньо твого лиш листа,
Щоби змінився світ і синє небо.
І наче вже змаліли всі мІста,
Лиш напиши.Це все,що мені треба...
І вчора поряснішали дощі,
І я люблю...Та що?Що ти захочеш.
Що тільки забажаєш для душі,
Що тільки у думках ти прошепочеш.
І хай ніхто мене в житті не вчить,
Що прислухаюсь тільки я до тебе.
Ти чуєш,дощ паде,але мовчить,
Це схоже певно на святий молебен.
Мені потрібен тільки один лист,
Щоб я свої бажання всі змінила.
Поцілувати,коли тихо спиш,
Це все,про що сьогодня я молила...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=433591
дата надходження 25.06.2013
дата закладки 26.06.2013
http://www.poetryclub.com.ua/upload/poem_all/00433338.mp3
Послухайте, дорогі любі мої друзі і просто хороші люди пісню "Любові так треба". Написав Николя-бабА на мої слова! Висловіть свою думку. Нам це дуже важливо!!!
Або зайдіть на його сторінку і послухайте! http://www.poetryclub.com.ua/author.php?id=3361
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=433425
дата надходження 24.06.2013
дата закладки 25.06.2013
Чем тебя,скажи,приворожить?
Хочешь-мое сердце забирай.
Без него сумею я прожить,
Без тебя-никак,никак...И в рай,
И в совсем другие города
Не пойду я без тебя.Пойми...
И любовь порою так слепа,
Заставляет полюбит...Дожди
Буду высылать тебе,бери.
Хочешь,даже небо я сниму.
Только никогда не уходи...
Звезды все в лукошко соберу.
Солнце без тебя темнее тьмы,
Море без тебя-только ручей.
Я спрошу сейчас у тишины:
Кто же в мире есть тебя родней?..
Хочешь,подарю тебе века?
Хочешь,напишу тебе роман?
Хочешь,прикоснусь?И облака
Я сложу тебе сейчас в карман?
Только попроси...Лишь пожелай...
Хочешь-теплый плед я принесу?
Хочешь,заварю зеленый чай?
Почему?..Ведь я тебя люблю...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=433408
дата надходження 24.06.2013
дата закладки 25.06.2013
Та як колись без тебе вміла жити?
І по землі сліпою я ходила.
Тобі вдалось за день мене навчити
Літати.Навіть крила я розшила.
Нікому не присвячувала вірші,
Хіба що друзям.Чи колись кохала?..
Я знаю,що ми дуже,дуже грішні,
Але ж тебе тоді іще не знала.
Молитимусь за тебе щохвилини,
І у думках до завтра цілувати.
Ти знаєш,мене Ангели просили
Тобі найкращу нічку побажати.
Та як без тебе вміла я сміятись?
І сонце я в долоні потримаю,
Щоби до тебе швидше добиратись.
Чому?Бо дуже, дуже я кохаю...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=433420
дата надходження 24.06.2013
дата закладки 25.06.2013
Любовь, как будто мотылек,
Вспорхнёт вдруг крыльями цветными
На сердце, хрупкий стебелек,
Подарит чувства неземные.
Любовь - цветенье алых роз,
Нежнее цвета миндаля.
Она для сердца, как наркоз,
Но только тоньше хрусталя.
Она доверчивый ребёнок .
Не понимает слово ЛОЖЬ.
И любит нежность, как котёнок.
От грубых слов уходит прочь.
Она цветенье белой вишни,
Когда снега уже лежат.
Тогда забудешь, что ты лишний,
Хотя пришел твой листопад.
Цветет, как аленький цветочек
Среди кромешной темноты...
Но как же тонок стебелёчек!
Храни цветок свой ЛЮБВИ...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=432841
дата надходження 21.06.2013
дата закладки 23.06.2013
Облетела листва время,что на руке;
На твоей,на моей.Превратила все в прах.
Эти письма давно я писала тебе,
Разнесли их мечты на попутных ветрах.
Я у Бога спрошу:где тебя отыскать?
Почему же совсем не приводит ко мне?
Может,письма июлем тебе переслать,
Только солнце растопит их в календаре.
Почему?Глупо так,только боль нам дана,
Чтобы мы понимали,что свято для нас.
Ты же знаешь как жду от тебя писем я...
И спасибо,что мне отвечаешь сейчас...
___________________________________________________
Ты меня сегодня ждешь?
В полночь,и в ноябрь?
На моем плече уснешь,
Даришь мне сентябрь.
Что в тебе нашла?Тебя.
Мой ответ так глуп.
И скажи мне:чья вина,
Что июнь так скуп?
Что в тебе нашла?Мечту,
А она слепа.
В свои волосы вплету
Счастья адреса.
Завтра будешь ждать меня?
Губы целовать?
Говори,чтоб не ушла...
Сяду на кровать,
Принесу горячий чай.
Очень теплый плед.
Ну и что,что теплый май,
И что много лет
Прождала тебя.Пойми,
Нет моей вины.
Отдавала я долги,
А тебя взаймы
Я у жизни отберу...
Что?Горячий чай?
Хочешь-новый заварю?
Только обещай,
Что вернусь-ты не уйдешь.
Не предашь меня.
На моем плече уснешь...
Завтра...И всегда...
________________________________________________
Когда уйду-то больше не найдешь.
Не спрашивай у ветра адресов.
Пускай ты даже в душу мне врастешь,
Пускай напишешь сотни лучших слов.
Когда уйду-ты спросишь облака,
У звезд,у солнца,старенькой луны.
Моя дорога очень далека,
И в этом нет твоей,моей вины.
Когда уйду-то будешь ты грустить,
Не заменяют лампочкой луну.
Но я в твоей душе буду гостить
До завтра...До вчера...Потом уйду.
Только совсем меня ты не ищи,
Ты знаешь,сколько Ангелы живут?..
Умеют ли они варить борщи?..
Зарплату поцелуями берут.
Ты знал об этом?Что же не сказал?
Предупредить бы мог меня давно.
Да ты мне чай сегодня обещал.
И очень,очень старое кино...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=433149
дата надходження 23.06.2013
дата закладки 23.06.2013
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 23.06.2013
Не зная правил, увлеклась игрой,
В слепом азарте потеряла крылья,
Мне ангел подарил одно перо,
Чтобы о небе светлом не забыла.
Дороги нет, все поглотил туман,
Плелась устало, слез стыдясь и боли,
Кто жизнь придумал, был немного пьян,
Иначе б не давал такие роли.
Я истину искала, не нашла,
Я спрашивала каждого – молчали,
Вы замечали - тишина душна,
Путь бесконечен, бег начнешь сначала.
И бьются в сердце, словно мошкара
На свет свечи слетаясь, горе-мысли,
Струятся и по лезвию пера
Строкой… родился стих, но мир завистлив.
Да, он завистлив, мрачен и ревнив,
Любая искра выльется в пожары,
Сгоришь, погаснешь, мир не удивив,
Другим оставив грезы и кошмары.
И кто-то подберет твое перо,
И сироты-стихи воспрянут духом,
На этом свете все старым-старо,
И небо каменно, и море сухо.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=433141
дата надходження 23.06.2013
дата закладки 23.06.2013
Ви знаєте,що завжди Вам брешу?
Бо навіть в снах,вночі я прилітаю.
То вірш,то казку,то есе складу,
А потім зранку все так звично спАлю.
А як день гарні очі відкривав!
Такий чарівний,схожий на кохання.
З долонь моїх він каву допивав,
Я замість цукру змішую прохання.
Хіба так можна?Стримую весь час,
Затягую дощем у своє ліжко.
Передаю дарунки я для Вас,
Цілую його в щічку ніжно,ніжно.
Складаю йому в торбу сотні слів,
Він передасть сьогодні замість мене.
Та я складаю ще й пташиний спів,
І річку,квіти,поле презелене.
Та ще передаю я Вам листи,
Хіба можливо всі перечитати?
Вирішую палити я мости,
Та де цвяхи з мостів тих поскладати?
З них побудую храм в своїй душі,
Там назбиралось стільки вже каміння,
Що всі кидали.Та мої дощі
Перетворили їх на розуміння.
І там завжди молитимусь за Вас,
Щоб Бог подарував святе кохання.
Рукою потримаю навіть час,
І виконаю всі ваші прохання...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=433111
дата надходження 23.06.2013
дата закладки 23.06.2013
Не бойся,это ветер.Он ко мне.
Заходит и молчим с ним до рассвета.
Он рисовал на маленьком холсте
Роман,который вышел без сюжета.
Какие добавлял в него цвета,
Какие звуки!Сколько же эмоций!
Не взял он за роботу и гроша.
И начертил он снизу десять лоций.
Да лоции зачем?Куда мне плыть?
Я в этом,ветер,ведь не разбираюсь.
Мне так ему хотелось постелить,
Да только вот сказать совсем стесняюсь.
И ветер ревновал меня к тебе,
Ты видишь-не заходит третий вечер.
Но прислоняюсь я к твоей душе,
А за измену мы вдвоем ответим.
Смеешься:изменяешь ты ветрам?
Что здесь такого?Он живой.Ты знаешь?
Мы с ним смотрели столько мелодрам...
Хотя стихи ты лучше сочиняешь...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=432999
дата надходження 22.06.2013
дата закладки 22.06.2013
Танцевала осень;дни словно владенья
Облетала стаей запоздалых писем.
Где-то собирала все стихотворенья,
Почерк непонятен,текст ведь рукописен.
Разбирала осень,изучала долго,
Кто писал те письма,открывал конверты?
О,июль,поверьте,не из чувства долга
Записала осень строчки на мольберте.
На ее ладошке-две души стояли,
Повстречались взглядом в преглухой вселенной.
В облаках прекрасных до сих пор витали.
Будь же моя осень ты благословенной.
Как же раздавала старые билеты!
Кто их покупает?Ведь не видно даты.
Пусть еще деревья не переодеты,
И пускай билеты так дороговаты...
И пусть в том театре только дождь играет,
И глухонемые зрители проходят.
Для тебя сегодня осень выступает.
В стоимость билетов просто счастье входит.
_______________________________________________________________
На моей ладони -ветер,
Говорит со мной до ночи.
Да почти полураздетый,
Я о нем всегда забочусь.
Вот с ним снова поругалась.
Что ботинки он не носит.
Я в его судьбу вторгалась,
Он мне листья,дождь подносит.
Да целует мои руки,
Нежно волосы ласкает.
И у старенькой разлуки
Мое сердце покупает.
Как он с нею торговался!
Чтоб купить да подороже.
Это он потом признался...
И в любви(поверьте) тоже.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=432990
дата надходження 22.06.2013
дата закладки 22.06.2013
А я так хочу закохатись,
Щоби торканись навіть неба.
А потім щоб тобі признатись,
Що більшого мені не треба.
Я попрошу тобі у Бога
Такоі долі,як в нікого.
Щоб була легкою дорога,
Щоб хоронив тебе від злого.
Я попрошу,щоб Янгол завжди
Охороняв тебе мій любий.
Ти знаєш-буде так насправді,
Хоч ти мене і не полюбиш.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=408185
дата надходження 11.03.2013
дата закладки 22.06.2013
Ти прийшов?То проходь.Не тримаю тебе за дверима.
Щось забув?Щось згадав?Ми не бачились дуже давно.
Що у мене в душі,чи від тебе якось я спочила?
Та все добре.Такі ж одинокі дощі...Все пройшло...
Ти проходь.Роздягайте.Втомився напевно з дороги?
Ти присядь,відпочинь,я підкину в камін ще дрова.
Пам"ятаєш,колись ти мені мив так з ніжністю ноги?
Пам"ятаєш?Це була найперша,холодна зима.
Як живу?Та напевно живу як з тобою хотіла.
Щоб в каміні-дрова, а у ліжку читати книжки.
Я признатись тобі так давно ще у цьому посміла,
І в улюблену книжку поклала рожеві стрічки.
Як живу?Як просила я Бога,молилась,молила.
Ось книжки,оць стрічки,що я в коси колись заплела.
Тільки в рамку оцю фотографію цв"яхом прибила...
Не твою...Не твою...Бо для нього лише я свята...
Як кохає мене?Та навіщо мені усе знати?
Як спізнюсь на хвилину-то з квітами йтиме шукать.
Я забула,що вміла так плакати гірко,страждати...
Боже мій!Дай тобі щось подібне у світі пізнать...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=428133
дата надходження 29.05.2013
дата закладки 22.06.2013
А час старів на посмішку,на мить.
На безкінечність в просторі,де небо
Завішене зірками просто спить.
Цейтноту розділивши на ноцебо.
А треба зовсім мало,щоб збудить
Тих Янголів,що сплять інколи в душах.
Ту посмішку щирішу не гасить,
Робити,що потрібно,не що змусять.
А час старів,можливо все на світі.
Колись у моду ввійдуть ті вірші,
Що не хотіли в полум"ї горіти,
Що рвались з одинокої душі.
Можливо все.В цейтноті написавши
Такий ось вірш-потрібен він тобі?..
Віршем ноцебо до сердець приклавши,
Побачиш-це муляж мо"ї душі.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=429147
дата надходження 03.06.2013
дата закладки 22.06.2013
О,Господи!Я дякую тобі,
Що ти мені дозволив день прожити.
Що стільки всього було в цьому дні.
Що вчилась я прощати і любити.
О,Господи!Дозволь мені взяти
Із цього дня хоча б уроку трішки
І на коліна впасти.Поможи
Ти не зійти з щасливоі доріжки.
О,Боженьку!Даруй усім ти сни,
Даруй усім по Ангелу мій Боже!
Ти всіх нещасних в світі полюби.
Бо хто за тебе більше ім поможе?
Спасибі,що це небо мені дав,
Спасибі,що дощі проллєш до завтра.
У тебе стільки ще на світі справ.
Але мене найбільше любиш...Правда?..
Нехай тобі насняться волошки,
Нехай насниться,що усі щасливі...
Що дякують за прожиті роки...
Хай буде так...Амінь...Хоча би нині...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=428415
дата надходження 30.05.2013
дата закладки 22.06.2013
Підставила долоні.Наберу
У Бога Вам терпіння,мрій,весни.
Хай нападуть зірки,що ж,продаду
За усмішки,за Ваші всі листи.
Літала я на небо.Повернусь
На землю пішки.Я звичайний птах,
Котрий подумав:може-розіб"юсь?
Бо я жива,а не якийсь літак.
Підставила долоні.І на мить
Забула,що я пішки з неба йшла.
Летіти почала.Душа летить,
Забувши,що можливо й не могла.
Тримаю у долонях,що Бог дав,
Прийшла на землю-бачу лиш любов.
Мій Янгол під дверима всім розклав.
Я полечу(чи пішки?)знов і знов.
Та поділившись-вистачить на світ,
Бо так вона зростає у душі.
Я полечу,хоч маю много літ,
Вам наберу в долоні зорі всі.
...На небо знову пішки йшла вона,
Хтось їй драбину з зір лише спустив.
Стежку на небо у пітьмі знайшла.
Перину Янгол з хмар їй постелив.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=429156
дата надходження 03.06.2013
дата закладки 22.06.2013
Колись читав:не можеш щось змінити,
Молися і прийми все те,що є.
Можливо,доведеться лиш змиритись,
Що Бог нам у житті завжди дає.
І опинився зовсім випадково
В новім будинку:дерево і міст.
Покрівля якась з паперу цупкого.
Будівля на його великий зріст.
Прийшло в його будинок цуценятко,
Облизує і руки,і чоло.
Неначе те малесеньке дитятко,
Його під тим мостом зранку знайшло.
Породисте,та звідки тут взялося?
Напевно,що з будиночку втекло.
І так йому під тим мостом жилося,
Неначе бомжування й не було.
А зранку дощ накрапував так рясно,
Що весь будинок знову промокав.
Та зняв він з себе кожушок так вчасно,
І ніжно цуценяточко вкривав.
Ось так і жили.Хліб навпіл ділили.
Мочили то в воді,то у сльозах.
І ціле небо зір собі стелили,
І ціле море мрій в його думках.
Обнявшись-засинали наче діти,
Він говорив,а пес чомусь мовчав.
Та не завжди.Хотів порозуміти,
І тихо так,так ніжно скавунчав.
І зупинилась біля них машина,
Велика,більша ніж увесь цей дім.
Хоч їхати дорогою повинна,
Та видно-заборонено не всім.
Маленький хлопчик вибіг.Цуценятко
Просить віддати.Батько гроші дасть.
Та як сказать:воно йому дитятко,
Та він його ніколи не продасть!
Тоді він забере і так!Кидає
Йому через вікно тисячі дві.
А потім ще і долари шбурляє.
-Це все тобі!Повір,це все тобі!?
І сліз нема.Хіба продати можна
Того,хто був тобі наче дитя?
Але жорстокість неспроможна
Із нього вибить людські почуття...
І став біля малесенького храму.
Де гроші хтось збирав вже на новий.
І щоб собі закрити трохи рану,
Вкинув всі гроші в храм,що ще пустий.
Але колись ввійдуть до нього люди,
Помоляться за мертвих і живих.
Можливо,серед них той хлопчик буде,
Що відбирає друзів у чужих.
Та ще шукав копійки,щоби свічку
Поставити за тих,хто черствий,злий.
Та не знайшов.Помолиться в цю нічку...
Іде жебрак...Голодний і святий...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=429363
дата надходження 04.06.2013
дата закладки 22.06.2013
Стояла ночь и не решалась спорить,
Присела отдохнуть да и уснула.
А ты хотел ее приход ускорить,
Казалось-она в звездах утонула.
Ты сшил вчера ей с бахромою платье.
Да выкроил из листьев пожелтевших,
И спрятал под моей старой кроватью.
Узор-из одуванчиков летевших.
Да что еще для счастья в мире надо?
Чтоб в эту ночь рука в руке лежала.
Иль босиком пройтись у водопада,
Где звезды ночь у озеро бросала.
Проспать случайно завтрак,потом ужин,
Укрывшись пледом на диване старом.
Чтоб в этом мире кто-то дорог,нужен...
Чтобы любовь была великим даром...
Сидеть так близко,трогать рукой счастье,
Без разговоров,обещаний.Знаешь?...
Ты Богом наделен великой властью.
Но почему об этом забываешь?..
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=432874
дата надходження 21.06.2013
дата закладки 22.06.2013
Вы знаете,совсем не люблю лето.Дни одеты в пеструю одежду,похожую на сундук одуванчиков.Все изменилось в этом мире.До неузнаваемости.Ты перестаешь думать,даже иногда мечтать.Что Вам сказать?Что я люблю?Наверное,фильмы,которые смотришь сто раз и улыбаешься."Джейн Эйр"Шарлотты Бронте;Джейн Остин,Николаса Спаркса...
Знаете,еще я люблю море.Осенью.Чтобы на берегу почти никого не было.Ты смотришь на него и ни о чем не думаешь.Я совсем не умею плавать.Наверное,так никогда и не научусь.В прошлом году я спала на балконе с медвежонком.Мне его подарили девочки на день рождения.Нет,это было в позапрошлом.Странно писать,что действительно было.Пишешь,чего никогда не было.Выдумываешь.А теперь я Вам пишу,что было.
Я большая лентяйка.Когда все уже пошли завтракать-я допивала кофе и догоняла.Всегда опаздываю...
Я любила спать на балконе.Будто бы до звезд дотягиваешься рукой и срываешь их.Собирая в корзину из сказки.Набрав полное лукошко-прячешь его под кроватью.А через дорогу-море...
Вы знаете,я видела,как танцуют дельфины.Это невероятно!Это божественно...
Да что еще?Бродить незнакомыми улицами и слушать Шопена...Я научилась везде быть дома.Скучаю ли я,когда не дома?Нет.Всем хочется домой,а я люблю другие города,поезда.Я люблю людей и жизнь.Это же так прекрасно-просто жить и различать цвета,видеть,как садится солнце и как небо дует на звезды,чтобы они выстроились в том же порядке,что и миллионы лет назад.Роняет их и рождает новые.Вы никогда не задумывались,что они тяжелые и падают так редко?
Ангелы тоже приходят к нам во сне.Мы не должны их видеть.Но они садяться на кровать и читают сказки и молитвы.Самые нужные.Самые красивые.Пусть ваша ночь будет красивой и сказочной.Как звезды,собранные руками.В красивое лукошке из сказки...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=432868
дата надходження 21.06.2013
дата закладки 22.06.2013
У меня сегодня дел премного:
Душу отодрать от жуткой боли.
Ангел мой,да я с собою строго.
Я на рану-две щепотки соли.
Сразу позабуду,что любила.
На другие ездила планеты,
Где с тобою вечером бродила.
Это все-наивные сюжеты.
У меня сегодня Ангел лечит
Боль души,где две щепотки соли.
А с тобою впредь-одни невстречи.
И любить тебя совсем не стоит.
Ангел мой,билеты мне подаришь,
На планету,где царевной буду?
Мне молитву на ночь нежно ставишь,
Утешая,что его забуду.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=429665
дата надходження 05.06.2013
дата закладки 21.06.2013
Скажи мені:чи ти колись кохав?
Чи тільки розміняв любов на муку?
І до колін моіх ти прикладав
То втомлену,то зморену розлуку.
Скажи мені-а ці вірші мені,
Чи ти на суд людський іх просто кинув?
Чи згадував,що світ дала тобі,
Метеликом на світло чуже линув?
Тому і погоріли крила враз,
Бо свічка ця примарою горіла.
Та не для двох,та зовсім не для нас.
А наша десь у всесвіті лиш тліла.
Скажи мені:ти зовсім не кохав?
Тоді чому дозволив душу вкрасти?
Насипав у те світло дрібних чар.
Дозволивши спіткнутись,навіть впасти.
Скажи лише:ти щиро цілував?
А як коліна обнімав,як пестив...
Та вмить одну ти небо зруйнував,
Щоби мене на землю грішну знести...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=429667
дата надходження 05.06.2013
дата закладки 21.06.2013
Ожидание длиною в рождение,падение,счастье,обиды.неудачи.слезы.Ожидание любви и тебя.Правильное и неправильное.
С надеждой.что ты есть на этой планете.Ибо я еще не знаю этого.Мне Господь не показал тебя.
Я не знала сначала,что так надо.Я думала,что другие-это ты.Страшнее всего,что я старалась дарить им только то,что хранила тебе одному:всю себя,весь мир и всю любовь.Искренне и много,без остатка и оглядки.
Я думала.что это ты.Ошибаясь в который раз-продолжала молиться Богу и верить.Просить прощенья,что перепутала.
Я не могла не верить.
Не могла усомниться.что тебя нет.Ведь есть я.Без тебя я никто.
Отыщу тебя.Чего бы мне это не стоило.Пройду все унижения,всю боль и неудачи,пролью все слезы и в который раз пожелаю врагам счастья и везения,удачи и радости.Потому что знаю-это единственная дорога,которая приведет к тебе.
Весь мир-любовь.Любовь-Бог.Бог-Любовь.
Мне было мало мира,в котором не было тебя.Он был слишком пустой.Меня не согревало солнце,ветер зря старался,чтобы хоть чуть-чуть утешить.Напрасно.Надо было просто жить.Жизнь-дорога ведущая к тебе.Надо было просто ждать.
Ожидание бывает сладостным.Но напрасно.Ничего не помогало.Боже!Помоги мне!Поддержи,чтобы не сойти с ума.Нет,это снова не ты.Но для понимания нужны месяцы,годы.Сколько потерянного времени!Почему столько потерь?
Я ведь никогда не сказала,что не найду тебя.Я искала даже мысленно.Молила тебя:помоги мне и ты,помоги,ведь видишь,как сложно и больно.
Я тебя жду.Даже если скажут,что не будет завтра-не перестану тебя ждать.
Даже если все уйдут с этой планеты-я на ней останусь.Одна.Без людей и животных,без цветов и воздуха,без воды и огня.
Ты один не оставишь меня.Никогда!Наберешь мне в ладошки кусочек солнца,воздуха,огня,прохлады,мечты и подаришь при нашей встрече.
Я знаю все слова,которые мне произнесешь.Ты произносил их много раз.Я слышала их.Отчетливо.Знаю твой смех,твою улыбку,твою душу.Как же мне ее не знать?
Я прикасалась к ней.Растворялась в ней.Без остатка.Я так не хотела потом возвращаться в тело.Но все имело свою оболочку.Красивую или не очень.Которая подходила или не подходила под душу.Старела и умирала.
Надо быть всегда готовой к смерти.Но я высматривала тебя.Как научиться об этом не думать,не встретив тебя.Как понять-зачем я здесь для себя без тебя?Как?
Почему так болит душа?Почему так пусто?Почему?В молитвах мой ответ.Но я не могу быть святой.Я хочу прикоснуться к тебе.Не на расстоянии.Хочу прикоснуться к твоему телу.Немножко.Сколько мне позволишь.Я не хочу на расстоянии.Слышишь?
Всего чуть-чуть я прикоснусь к твоим волосам,к твоему лицу.Дотронусь твоей руки и прикоснусь к твоим губам.Отдам тебе все,что ты принесешь мне в ладошках.
Все солнце,воздух и кусочек неба.Все краски.Я смешаю их и у меня получатся новые цвета.Которые никто еще не видел.Они настолько прекрасны!Переиначу все эмоции еще красивей и подарю тебе.Никто и никогда не чувствовал этого.Только ты и я.Это мой маленький тебе подарок.
Ты скажешь,что так не бывает.Или бывает,но не в этом мире.
Но мы же в мире можем быть только вдвоем.Ты разве уже забыл?Мы можем сами решать,когда всходить солнцу.Мы можем решать,когда начнется день и закончится.Где начинается берег нашего моря.И когда зацветать лилиям.Их будет очень много .
Я их посажу только для тебя.Как святость и нерастраченность души.Твоей и моей.Как совершенство.Больше,чем совершенство.Бесконечность любви.Ты скажешь,что счастья много даже для такого долгого ожидания.Что оно не умещается на целой вселенной.
Даже раздарив его по очень огромным кусочкам-оно прибавится еще больше.Даже закрыв им все прошлые слезы,годы ожидания,всю большую боль и пустоту.Оно остается.Оно снова рождается.От тебя.Потому,что я нашла тебя.Длинною дорогой.На которой были только камни и стены.Без дверей,без окон,без надежды.Тяжелые камни.И камни,которые бросали.
Порой нельзя было спрятаться.Ибо нельзя было даже предположить,что бросят.
Слез не было.Я улыбалась.Потому,что знала:ты пришел,ты уже рядом.Я уже знала расстояние.Я уже хоть что-то знала.Мне была указана дорога.Не надо было путаться в мире.
Я протянула руку,чтобы забрать кусочек солнца и неба.Чтобы забрать и отдать тебе.Навсегда.За то,что нашла.Пусть очень поздно.
Так было угодно Богу.Я прикоснулась к тебе.Впервые.Надо было плакать от радости.А я улыбалась.Надо было улыбаться от счастья,а я плакала.
Мне никто не сказал,что счастья бывает так много.Очень много.
Меня не предупреждали,что на земле есть такая любовь.Я не знала.что она будет приготовлена для нас двоих.
Что по сравнению с ней море и солнце,звезды и луна,планета и космос...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=376632
дата надходження 09.11.2012
дата закладки 21.06.2013
Сонце посила останній промінь.
Погаса заграва у тиші.
А душа готується на спомин.
Це, як заспокійливе душі.
Виринає в пам"яті картинка:
Тихий вечір, річка і... листок.
І здалося, він крила частинка.
Ще немає осені... пожовк.
Ще недавно крильми трепотів він
На зеленім молодім кленку,
І хотів за вітром полетіти...
Хіба знав про долю він гірку?
Ось тепер один серед негоди.
Полетіть? Та як? Одне ж крило..
Та хіба тепер до насолоди..?
І життя минуле ожило...
На кленку так гарно було жити.
Вітер ніжні шепотів слова.
Жити там собі і не тужити,
Та біда: безглузда голова...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=432704
дата надходження 20.06.2013
дата закладки 20.06.2013
Все уйдут с планеты даже-
Я останусь ждать.
Снег ли,дождь ли снова ляжет
На речную гладь,
Может-солнце опоздает,
Иль проспит и ночь?
Боже,кто все это знает,
Чем же мне помочь?
Я ковчег как Ной построю,
Лилии сорву.
И под нашею горою
Я всю жизнь прожду.
И с улыбкой тебя встречу
В платье кружевном.
И любовь увековечу
В озере лесном.
Все уйдут с планеты.Что же,
Ты меня найдешь.
Скажешь,что я всех дороже.
На руках уснешь.
И не нужно уговоров,
Веришь?Ничего.
Даже долгих разговоров,
Как в старом кино.
Ничего не надо.Знаешь,
Я умела ждать.
Ты останься.Обещаешь?..
Можно помечтать?..
______________________
Ти знаєш-помирають від хвороб,
Страшних,невиліковних,несучасних.
Від досі ще не вивчених мікроб,
Від випадків безжалісних,нещасних.
Та знаєш,що страшніше?Помирать
Від некохання.Навіть від кохання.
Наш вік не знає,де його шукать,
А як знайде-то чи від хвилювання,
Чи від незнання-відречеться вмить.
Та це так страшно,Боже,це так страшно
Його залишить.А душа болить...
А потім так задумано й поважно
Байдужість пошматує,кине геть.
І непотрібне вештається світом.
Можливо-в торбу покладе поет,
І в літери складе він заповітом...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=432636
дата надходження 20.06.2013
дата закладки 20.06.2013
Всі недописані листи,
І всі будовані мости
Тобі.
Усі пір"іночки із крил,
Сильні вітри поміж вітрил
Бери.
В долоні сонце і зірки,
І лиш найкращії казки-
Тримай.
Ти бачиш,в небі як тремтять,
Всі зорі,щоб подарувать
Слова?
Весь біль,що тримаєш в душі,
І тільки крихти на столі
Мені.
Усю любов,увесь цей світ,
Метелика,політ століть
Люби.
Усе,що хочеш-я зроблю,
Зиму перепишу в весну...
Бажай...
На папері пишеш листи.
А біля мене знов не ти...
Одна...
________________________
Я укутала душу пледом,
Твоими стихами расшила.
И плетусь за тобою следом.
Загрустила.
То прикрою тебя от боли.
Одеваю обычно крылья,
То съедаю пуд целый соли,
Торт с ванилью.
Да какой вкус клубники,скажешь?
Я не знаю его,ты веришь?
И находишь среди бумажек
Стих.Проверишь...
Ты писал его мне обычно,
Не проснувшись,не встав с постели.
Да сначала лишь символично.
Просидели
Мы с тобой на одной кровати.
Только жаль-ты меня не видел.
Я в красивом и белом платье...
Не обидел...
Ведь я Ангел,хожу лишь следом,
Ты прости меня если сможешь.
Укрываю душу я пледом...
Мне поможешь?..
Как?Не знаешь?Грустишь,не надо,
Говорю я с тобой-не слышишь.
Но тебе я безумно рада.
Я здесь...Выше...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=432622
дата надходження 20.06.2013
дата закладки 20.06.2013
А ты придешь.И скинув плащ,
Цветы в одной руке держа-
Мне мои письма передашь.
-Прости,ушел я сгоряча.
О,тот же стул и тот же стол!
Как будто знала,что приду.
Ты знаешь,я так долго шел,
Я жил как будто бы в бреду.
Но Бог всегда мне говорил,
Что в мире нет тебя верней.
Не мог пересчитать перил,
Чтоб подбежать к тебе быстрей.
Я взял такси,пешком бежал.
Вот и твой дом,твое окно.
Я каждый вечер представлял,
Как смотришь вечером в него.
Да ты не рада мне?Ждала?
Прости,что я не отписал.
-Ты знаешь,эти зеркала
Тебе ответят:опоздал...
Они видали слезы,боль,
А эта дверь-мою печаль.
А на полу-слезинок соль,
Совсем расплавила эмаль.
Прости,секунды просчитав,
Я их сворачивала в дни.
Как самый важный капитал
Держала долго...Подожди!-
Твердила я своей душе.
Он завтра дверь откроет вновь.
Эти стихи-они тебе...
Да в них одна только любовь...
Я верила,что стоит ждать,
От всего мира взаперти.
Потом себя буду ругать...
Но только сразу уходи...
И за тобой закрыла дверь.
Как глупо жизнь преподнесла,
Что ты пришел ко мне теперь,
Когда я день лишь не ждала.
Но эта соль слезинок пол
Повыедала,словно ржа...
Да,это тот же старый пол,
Да,это те же зеркала...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=432443
дата надходження 19.06.2013
дата закладки 19.06.2013
Як страшно вже не вірити ні в що,
Як страшно вже нічого не благати.
Не тих,кого кохаєш цілувати.
Не з тими йти за руку у кіно.
Як страшно постарішати на рік,
Та ні,не зморшки.Ось душа присіла,
І підніматись зовсім не хотіла.
Бо хтось їй словом крила всі обпік.
Як страшно жити в час,коли нема
В душі молитв в людей,немає Бога...
А я писала замість епілога,
Що літом ще закінчилась зима...
Як хочеться до того дорости,
Щоб бути тим,ким бачать нас собаки.
Їм не важливі ні наші відзнаки,
Збудовані і спалені мости.
Як страшно,коли тільки лід в душі,
Коли зламати кригу не під силу.
І тягнеш тілом душу ти безсилу,
І пишеш знов для себе лиш вірші.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=432454
дата надходження 19.06.2013
дата закладки 19.06.2013
Як пахне липа... солодко-гріховно...
Так пахнуть зустрічі, що не збулись...
Так пахне та любов... яку жертовно...
На гордості вівтар препіднесли колись...
Вона пручалась... потім враз замовкла...
Додолу гнули льодяні слова...
Перетворилась в липу... і пожовкла...
Не вберегли... і вороття нема...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=432322
дата надходження 18.06.2013
дата закладки 18.06.2013
А день ще ненароджений стоїть,
В росі помивши ноги і обличчя.
Схилившися лицем до верховіть,
Забувши одягти навіть величчя.
І заглядає,нишпорить в вікні,
Рукою притуляється до щіщок.
І пише недописані пісні,
І вішає біля отих смерічок.
О,як же я любила усі дні,
Що йшли по Україні.Лісом,степом...
Невже вони належали мені?..
Невже в душі озвалися сонетом?
Лелеки ходять наче королі,
Птахи співають,Боже,не спочинуть!
Спасибі тобі Господи.Усі
Пісні птахів до ночі в вікна линуть.
Лілеї розпустилися.Куди
Отим трояндам мірятись красою!
Прошу тебе:країну полюби!
Не будь для неї ти лише чужою...
________________________________
О,скільки снів наснилося мені!
Що ти за руку ніжно так тримаєш.
На ніч цілуєш,ніжно пригортаєш.
Але це знову лиш в моєму сні.
О,скільки неба тримала в руках,
І скільки крил собі понашивала.
Ночами тими вкотре недоспала,
І тільки ти один в моїх думках.
Заради тебе ладна пішки йти
Лісами,полем,морем і містами.
Лише б було кохання поміж нами.
Тебе я загубила.Як знайти?..
Босоніж йду,збираючи росу,
Вмиваю своє личенько біленьке.
Яке ж іще дитя мале,дурненьке!
Тобі пишу:люблю,люблю,люблю...
А хтось сказав-це витвір самоти,
І він до тебе зовсім не приходить,
Тебе в оману лиш кохання вводить.
Але ти йди...Шукай...Мене знайди...
_____________________________
А всі слова вже хтось давно сказав.
Ними в коханні клявся,ними плакав.
Навіть на вірші рясно нанизав,
Прочитував,мовчав,потім балакав.
Все було вже,все буде і до нас,
Хтось стане кращим у звичайній прозі.
Але тепер для мене Бог дав час,
А я писать найкращеє не в змозі.
Чи хтось мої читатиме вірші?
Та ні,не те...Чи я когось навчила
Тримати лиш найкраще у душі?
Бо доля так багато доручила...
______________________________
Я знаю:Ви на світі білім є,
За Вас молюся,пацерки тримаю.
Перебираю у руці.І час збере
Для мене все.Бо Боженьку благаю.
Та чи по тій стежині Ви плелись?
Та чи по тих морях Ви йшли до мене?
Ви будете кричати:зупинись!
Бо світ оцей і небо це для тебе!
Чи прийдете тоді,як сивина
Покриє мою голову і душу?
Триматиму тростину...У вікна
Сидімиму...Й вставать до Вас не мушу?...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=432306
дата надходження 18.06.2013
дата закладки 18.06.2013
Учусь собой владеть,когда душа
Перед тобой стояла на коленьях.
А ты мне говорил,что я глупа.
Да не сказал:в каких же измереньях?
Учусь молчать,когда любовь к тебе
Ведет меня за реки,океаны.
Учусь стоять,не падать.И в душе
Молитвой шью поштопанные раны.
Учусь владеть я чувствами к тебе,
Прошу я сердце,чтобы не стучало.
Я одолжила платьице весне,
Да только лето юбку возвращало.
Со всеми я подруга.
-Хороша
В моем наряде,-осень говорила.
А я не заплатила ни гроша,
Красавицей весь вечер проходила.
То дождь тебе в ладошке принесу,
То ветер наберу,то горсть снежинок.
Но я тебе никак не угожу.
И возвращаешь ворох мне корзинок.
Прости,винить тебя ли мне мой друг?
Тебя должна давно из сердца вынуть,
Ведь не любимый ты и не супруг...
Но получилось глубже лишь задвинуть.
___________________________________
О,Вы ко мне?Проходите?
Кофе налить Вам иль чай?
Что ж на пороге стоите?
Все же уходите?Жаль.
Может,налить Вам обьятий?
Может-десерт из стихов?
Мой гардероб не опрятен?
Много на мне свитеров?
Замок без герба?Простите?
Где вся прислуга моя?
Ужин Вы мне возместите,
Чтобы оделася я?!
Руку целуете,Боже!
Что же стоите в дверях?..
Век перепутали?..Может?
Дату на календарях?..
Та же аптека и небо,
Замок стоит.Но он пуст...
Да попросите Вы хлеба.
О,сохранился Ваш куст!
Вы для нее посадили
Дикий шиповник лесной?
Верность ей долго хранили?
Нет,Вы совсем не смешной.
Нет,Вы не дверью ошиблись,
Вы перепутали век...
В нем вот такие погибли...
Может-ко мне на ночлег?
О,Вы уходите,руку
Можно ль мою целовать?
Чей это терем из кукол?
Я научилась вязать...
Мы не увидимся,знаю,
Лошадь пропала вчера?
Что ж,поцелуй.Уезжаешь?..
Я буду ждать у окна...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=432279
дата надходження 18.06.2013
дата закладки 18.06.2013
І прийде час.І ти мене знайдеш,
Стоятимеш під вікнами до ночі.
Очима ти звернешся до небес,
І падатимуть зорі всі пророчі.
І прийде день.І висохнуть дощі,
Що я без тебе всі пересушила.
І вицвітуть всі квіти на вікні,
Що для очей твоїх я посадила.
І ми з тобою будемо на Ви,
Неначе тих цілунків і не було.
Неначе більше квітам не цвісти,
Та скільки сліз серденько вже відчуло?
Чи ти б за мене серденько віддав
Вітрам,дощам,снігам і хуртовині?
Чи йшов,чи досі ще мене шукав?
Коханню стелиш квіти в домовині?
Ти раз залишив,другий раз пішов.
То що тобі кохання-лиш забава?
Ти віднайшов?Ти дуже довго йшов?
Та я тебе тримать не маю права.
Іди вже.Не тримаю,дощ впусти.
Бо бачиш,що плететься під ногами.
А квітам тим вже більше не цвісти,
Що я садила їх поміж душами.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=432102
дата надходження 17.06.2013
дата закладки 17.06.2013
Відпала ніч як цвіт на старій вишні,
Чи вітер відносив її,чи час?
Пройшла,неначе дівчина колишня,
Не глянувши і подивом на Вас.
Я Ви були закохані не в мене.
Самотності набравши торби три,
Неначе на святую ігуменю
Дивилися на ніч,що йшла в світи.
День пропадав,дивився попід ноги.
І наступав на вечір,що бреде.
А я Вас так кохаю!Бачать Боги!
Та стежка не до мене Вас веде.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=432050
дата надходження 17.06.2013
дата закладки 17.06.2013
Уже сегодня вчерашний дождь залезал даже в окно.Промочив тонкое кружево невидимой тюли.Обвив ладошкой кусочек серого коврика.Запоздалый мой дождь.Как и ты в моей жизни.Знаешь,я очень люблю тебя.До всегда,до сегодня,до завтра,до вечности,до этих запоздалых капель дождя...
Я люблю тебя...И наконец я поняла очень многое:слишком высокий полет в облаках не давал мне наслаждаться жизнью.Ведь так прекрасно быть просто обычной,готовить завтрак и ужин,ждать с работы обычного мужчину.Он смотрит телевизор,листает газеты и спрашивает,чем я занималась целый день.
-Готовила.И...И убиралась в огороде перед домом,-да,сложно очень убирать,когда это весна.А убирают больше осенью.Но я стала совсем обычной.Я не люблю ложь.Но научилась лгать себе...
-Но надо же было сажать, а не убирать.Ты хотела посадить цветы,-он нежно поцеловал меня,налил вино.
-Я не люблю вино.Его невозможно пить.
-Что же ты хочешь?Ты только скажи...
-Да ничего.У меня все есть,о чем мечтала,-поцеловав его-пошла спать.Так не хотелось говорить,что я в дождь срезала крылья и жгла их на своих стихах.Что раны никогда не заживут.И на спину невозможно даже прилечь.Что я целый день просила дождь остановиться.Потому,что стихи даже не тлели.А крылья были в крови.Дождь перестал.Но мои слезы были больше,чем даже самый большой ливень.Они промочили мне душу.Какая разница,почему не горит огонь.У тебя опускаются уголки глаз-и ты стареешь.Потому,что научилась быть правильной,хорошей и угодливой.Потому,что предала себя.Потому,что сожгла все до единого стиха.Это были молитвы твоей души.Это была святость...
Я люблю тебя.Он смотрит какие-то фильмы и просит посмотреть с ним вместе.И обсудить.Но я говорю,что мне больно.Не понимаю,что больше болит:спина или душа.Он смотрит на меня и просит сходить к психологу.Или к хирургу.Как будто это одно и тоже.
Я люблю тебя.Очень.Ты бы мог понять,что пепел мох стихов и крыльев вылечит раны на душе и спине.Мой хороший,только ты один.Если я ему скажу об этом-он поведет меня к психиатру.Мне больно лежать на спине.Очень.Открываю окно и впускаю дождь в комнату.Набираю твой номер.Я давно знаю,что ты уже не живешь в этом городе.В этой стране.Но эти несколько минут дают мне маленькую надежду.Странно,но я слышу твой голос.Как будто и не было других встреч,другого мужчины,осени,весны,запаха дождя.Как будто ты ушел вчера.И вдруг говоришь,что тебе плохо.Я забываю о том,что не должна вмешиваться в твою жизнь.Как все странно:твоя боль забирает мою.Насовсем.
-Все будет хорошо.Ты вспомни о том,что нет ничего невозможного,когда твоя ладонь лежит в моей.Или моя в твоей.Мир до размера души,до двадцать граммов Вселенной.Что такое двадцать один грамм в масштабах Вселенной,космоса,времени?В размере планет?Земля-песчинка в бесконечности.Но ты-бесконечность в веках во мне.Все будет хорошо.Я приеду.Если хочешь-сегодня.Сейчас.Или завтра.Или через столько лет,сколько ты будешь ждать.Постареет мое лицо,поседеют волосы,ноги не будут почти слушать меня.Глаза плохо видеть.Сердце тяжело стучать.На мне нелепо будет выглядеть откровенное платье.Но моя любовь будет точно такой же.Она не будет тебя упрекать в том,что другой держал мою ладонь.Он хороший.Очень.Но ты для меня-мир,планета,на которую я не мою позволить купить себе хотя бы билет.Чтобы хоть проездом...Но я очень люблю тебя.Я приеду.Если только захочешь.Даже сейчас.Даже сегодня.Даже в эту минуту.Пусть пешком.Мы говорим,что мир изменился.Мы говорим о чем угодно,но только не о нас.Мне приходит в голову дурацкая идея:рассыпать пепел на кровать.И лежать на нем...Чтобы вместе только с воспоминаниями о тебе...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=428565
дата надходження 31.05.2013
дата закладки 16.06.2013
Та їм вже заздрив мабуть цілий світ.
Про нього вона думала всі ночі.
Його кохала з чотирьох вже літ,
Він цілував в садочку її очі.
Красуня,котра знала:їй услід
Дивились хлопці з першого вже класу.
Та він тримать за руку її зміг
Від того дня в садочку.Скільки часу
Вони наговоритись не могли.
Набігатись під дощиком,грозою.
Бігли,бігли,спліталися роки...
Ніхто не намилується косою
Красуні.Скільки хлопців тих листів
Писали.Та вона лише читала.
Робила,що лиш він завжди хотів.
Так смішно-ще з садочка покохала.
Купив троянд на тисячу,на дві!
Знайшов десь старий віз і склав на нього.
На аркуші до неба:" Все тобі!"
Дивились як на чудо.Що такого?
І наречену на руках він ніс
В будинок,що батьки подарували.
Щоб жити з нею сотню довгих літ.
Щоб діти їхні тут хазяйнували.
Чекали на дитя те років сім,
Та Бог ніяк не дарував дитятко...
І падав дощ, гримів старезний грім.
А в неї звістка:буде в них малятко!
І пішки йшла,щоб плакать під дощем
Від того щастя,що переповняло.
Не прикривала голову плащем.
Живе дитя щоб дощ вже відчувало!
Зайшла в кав"ярню,випила вина.
О Боже!Це ж не можна!Та щаслива.
Ніяк вже дозвонитись не могла
Вона йому.Зв"язок поганий,злива.
Та набирала видно сто разів,
А він не піднімав.Ще на роботі?
Та він на крилах би тепер злетів!
І буде оповита лиш в турботі.
Хтось за сусідній столик підійшов,
Вона відчула,як троянди пахнуть.
Щаливий,бо її в житті знайшов.
А люди без кохання просто чахнуть.
Набрала номер,вже збиралась йти.
Та він взяв телефон:"Їду додому."
Сусідній столик...Да різних світи...
Не дай же Бог відчути це нікому...
Дивилась,як він іншу цілував,
І як на ті троянди всі дивились.
Чи він її присутність відчував?
А сльози на серветку все котились...
Кав"ярна дорога.Серветка та
Мереживом прошита.Він впізнає.
О Боже,ти пробач.Вкрасти змогла,
Бог за крадіжку видно покарає.
Пішла,взяла білизну і сукні,
І на столі залишила серветку.
І побажала щастя лиш в душі.
Сміялась:"Може-кинути монетку?.."
Пройшли роки,шукав,де тільки міг,
Звертався він до всіх,хто міг щось знати.
Давно йому пробачила цей гріх.
Кохав...Кохав?..Щоб іншу цілувати?..
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=429969
дата надходження 07.06.2013
дата закладки 16.06.2013
-Ти дивна чомусь,-Янгол сидів на землі і дивився на маму дівчини,-чому ти розчісуєш її волося?
-Вона ж виросте справжньою красунею.І хіба не мені потрібно навчити її бути найгарнішою?-мама зовсім не здивувалась,що побачила справжнього Янгола.
-Ти ж бачиш мене?Чому ти не дивуєшся?Зазвичай так всі роблять.Це коли бачать.Відкривають широко очі і сто питань летить у відповідь на моє тіло,-тепер Янгол відкрив очі і почав здивовано дивитися на маму.Вона розмовляла,а подумки продовжувала молититися.
-Ти для чого зійшов на землю?Ти хотів,щоб я тебе побачила?-запитала мама.
-Я хотів тебе втішити.Сказати,що нічого не буває даремно.Тобі тоді стане краще.Коли ти зрозумієш,що вона помре не даремно.Ви дивні,справді-люди дуже дивні.Ви знаєте,що помрете,але продовжуєте жити так,ніби будете жити вічно.Мені подобається така віра.Ти не запропонуєш мені каву?-запитав Янгол.
-Ти не зможеш випити.Не знатимеш ніколи смак кави.Вона схожа на теплий шоколад,котрий намагається розбудити твою душу,-мама пояснювала,а сама подумки молилася.Тримала у долоні малесеньку руку.Поцілувала.
-Я знаю,що всі лікарі сказали,що вона не житите.Ти повинна з цим змиритися.Зазвичай усі плачуть і запитують-за що?Ти знаєш за що тобі це випробування?Хочеш,я скажу,як я це розумію?Щоб ти не думала,що смерть твоєї дитини була даремною,-Янгол сів ближче і погладив маму по голові.Та вона не відчувала його руки.
-Хочеш каву?Я розповім тобі на що схожий її смак.Буду розповідати до тих пір,поки ти його не відчуєш.Малесенькими крапельками наберу у маленьку ложечку і ти вип"єш.Відчуєш,як кава розливається по твоєму тілу.Ти зможеш це відчути,-мама встала і пішла за кавою.По дорозі вона молилася.Вона знала,що молитва має велику силу.Уже сьомий місяць дівчинка не відкривала очей.Кожна хвилина була розміром у великий рік,що наповнював її душу тягучим болем.Шматував серце і не давав спати.Та вона молилася.Тримала руку у своїй долоні і читала дівчинці казочки.
-Я прийшов за нею.Вона буде бачити тебе і посміхатися,-Янгол втішав маму.Вона принесла склянку кави і запитала:
-Ти будеш пити?-знала,що Янголи не вміють пити каву.Та чи люблять вони її?
-Я не зможу тримати її в руках,-він почав забувати,для чого прилетів у цю палату.
-Це малесенька ложечка.Випий тільки її.Все починається з краплини,-вона простягнула Янголу каву в ложечці.Він випив.
-Це схоже на тепле сонце,-Янгол усміхнувся.Ніхто ще його не пригощав кавою.Чи співчував він мамі?Люди не розуміли,що не треба плакати.Чому їм так подобається земля?Тут у них боть душа,вони роблять тисячі помилок.Не бажають відпустити того,кого люблять.Там їм буде краще.Чому вони не розуміють?
Мама продовжувала молитися.Тримала маленьку ручку у своїй долоні і цілувала.Їй не потрібна була книга,щоб читати молитви.Дивно-але вона зовсім не плакала.Хіба їй не жаль,що він забере її назавжди?
Сонце відкривало вікна.Наче руками залізало у невеличке ліжечко і торкалося волося дитини.Потім навіть на підлозі почало перебирати якесь пір"ячко.Дівчинка відкрила очі.Дивно,але мама зовсім не здивувалась.
-Я хочу морозива.З присмаком кави.Ти можеш мені купити?-вона підняла голову і взяла люстерко,що стояло поряд,-я схожа на тебе?
Мама подала їй гребінець:
-Доброго ранку мій Янголе,-поцілувала і почала розчісувати волося.Відкрила вікно і впустила сонечко в кімнату.
Зайшов лікар,щоб сказати,що вона може забрати дівчинку додому.Бо вони нічого не можуть зробити.Колись сказав,що він не Бог.А вона відповіла,що було би дуже дивно,якби був Богом.Вона тільки попросила,щоб він зробив все можливе.І зовсім трішечки більше.
-Як це трішечки більше?-здивувся лікар.
-Це просто трішечки більше.Ніби перед вами ваша дитина.Це і є трішечки більше,-відповіла вона і посміхнулася.
Дивно.Коли стається таке чудо,то всі біжать і говорять,що вони знали про диво.А вона розчісувала волосячко дитини.Всі плачуть від щастя.А вона сидить спокійно і прибирає в палаті.Декілька пір"їн валялися на підлозі.Вона підняла і поклала в молитвенник.
-Мамочко,це для чого?-запитала дитина.
-Ти ж хочеш морозиво?Правда?А я знатиму,на якій сторінці читала.Ти розумієш?
Збиралося на дощ.Перші краплі наче руками торкалися віконечка.Не було видно знову сонця.Та це не мало ніякого значення.Бо дощ змивав сум з її душі.А мама почала плакати.
-Що сталося?-дівчинка тепер гладила по голові маму.
-Та нічого.Просто якби він залишився з нами назавжди-він би і так не зміг тобі принести морозива,-витерла рукавом сльозу і поцілувала доньку.Можливо-вона ще побачить його колись.І скаже,що дуже любить.Дуже.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=406644
дата надходження 06.03.2013
дата закладки 16.06.2013
Ти не кохав мене.Ніколи.Я добре це знала.Але лише ти знав,що найбільше я любила тюльпани,щоб їх було багато.І лише ти знав,як вони повинні бути загорнуті.Нічого зайвого.Лише ти знав,що я обожнюю Шопена і Бетховена.Коли дивлюся на Ангелів Гапчинської-то посміхаюсь.Але ти ніколи не кохав мене.Ти телефонував уже десять років,щоб розказати про свою нову книжку,про те,що не зустрів мудрішу за мене.Та ти хоч розумів,що ми ніколи не розмовляли про мудрість,ми взагалі не обговорювали нічого.Просто виходило так,що я завжди могла тобі відповісти.Ти прослухав,коли я сказала,що в мене закохався один чоловік.По справжньому.Ти можливо й чув,але яка різниця-кохає мене хтось чи ні?Ти не кохав мене.
-Ти вдома?-чоловік завжди питав,коли повертався з роботи.Перед моїми очима-розкішні троянди.Без зайвого паперу,так як мені подобалось.Мені стало так соромно,соромно.Я ніколи не зраджувала чоловікові.Але хіба мої розмови,які тривають більше години-не зрада?Але ж нема кохання.Я завжди тішила себе цією думкою.Я нічого поганого не вчинила.Чому тоді так билося серце,коли ти телефонував?
-Це тобі.Тому що в мене ти є.
Чоловік завжди повторював ці слова,коли приносив троянди.Чому про мене зовсім нічого не знає той,що кохає мене по справжньому?Невже мені не хотілося ніколи йому розповідати?Це моя помилка?Але троянди такі чудові.
-Дякую,-я пригадала,що якби він зайшов зовсім тихенько,то почув би мою розмову.Хоча це й на розмову не схоже.Ми сміялися,розмовляючи майже ні про що.Ні про що розмовляти десять років.Та ні-інколи вносились доповнення-"Я не кохаю тебе".А я просила вибачення,що в душі до нього залишилась ніжність і тепло.
Я стояла і стискала троянди так,що кров з моїх долонь почала краплями торкатись підлоги.Я не відчувала зовсім болю.
-Що з тобою?Тобі погано?
Мені хотілось сказати,що нічого не сталося.Якщо мене не кохають зовсім і ніхто не торкається мого тіла-це зрада?Можливо-собі.Чоловік приготував мені каву.
-Ти відпочинь.Все мине,-він накрив мене ковдрою і пішов на кухню.Пройшло вже стільки років,а він кохав мене ще більше.Я теж його кохала.Він прокидався вночі і навіть тоді мене цілував.
-В тебе кров на долонях.Я куплю тобі завтра тюльпани.Вони без шипів,-почувши це,я почала плакати.Мені стало соромно.Вночі рука розпухла і піднялась температура.
-Але тюльпани не продають.Скоро зима.
-Я принесу тобі зелений чай з лимоном.Добре?-не питаючи-вийшов,приніс і почав з ложечки поїти мене чаєм.Я щаслива,правда-я щаслива.
Ранком ти позвонив:
-Ти можеш приїхати?Я хочу тебе побачити.
-Навіщо нам зустрічі?Хіба мало розмовляємо?-ми не бачились дуже давно.
-Але я хочу тебе бачити.Це справді важливо.
-За стільки років так важливо.Але що я скажу чоловікові?
-Не вийде.Ти хочеш,щоб я тебе ревнував?Ти завжди вигадуєш якогось чоловіка,-по його голосу я зрозуміла,що він хоче сказати мені щось важливе.
-Невже я не могла вийти заміж?Я ж тобі говорила.
-Ти могла вигадати що завгодно.Я не ревнуватиму тебе.Я чекаю.
Він чекав мене з трояндами.Вперше в житті він приніс мені троянди.Досі тільки тюльпани.Невже він забуВ?Мені стало боляче на душі.Я не розуміла від чого.Я обманюю чоловіка?Ні,це не зрада.Наші рідкі зустрічі закінчувались дуже швидко.В нього ніколи не було часу.
Ми сиділи і вперше зовсім не розмовляли.
-Що в тебе з рукою?Я хотів,щоб ти мене погодувала цукерками.
Ми завжди сиділи в кафе шоколаду.Всі цукерки були ручної роботи.
-Добре,-я взяла цукерку в руку і почала на нього дивитись.Я кохала досі?Я дивилася і тримала цукерку.Вона розтопилася в моїй руці.Цілком.
-Це моя цукерка?Я можу її зісти?-він чекав моєї відповіді.
-Як?
-Ось так,-він взяв мою руку і підніс до свого рота.Потім почав обціловувати кожен мій палець.
-Ти подивися на себе в дзеркало.В тебе на обличчі шоколад,-я почала сміятися.
-А що в тебе з рукою?Якісь подряпини і вона розпухла.А якщо на неї не налізе ось ця каблучка?-він витяг маленьку рожеву шкатулку.В ній каблучка.
-Я не кохав тебе.Я не кохаю.Напевно.Але якщо можна людину не забувати протягом десятьох років і розмовляти з нею годинами?Я не зустрів кращу за тебе.Ти можеш кормити мене з ложечки.Ні,це якось не так.Тому я приніс сьогодні троянди.Ти вийдеш за мене?Я...Я кохаю тебе...Тільки тебе...
...Чоловік сидів біля мене в лікарні довго.Я майже не розмовляла.
-Невже це від троянд,які я подарував тобі?Ти занесла якусь інфекцію.Я обіцяю,що даруватиму тобі тільки лілеї.Тільки не хворій.Будь ласка.Я вчора відкрив двері,а тебе немає.Я не міг спати до ранку.Ледве витримав до ранку.Я б не зміг без тебе і дня,-він тримав мою руку в своїй і говорив.А на вулиці вже перші сніжинки торкались землі.Боже,скоро Новий рік.А я не вибрала дарунку.
-Я не купила тобі подарунок на Новий?Я невдячна дружина!Боже.Я невдячна дружина!
-Заспокойся.Ти найрідніша,-він поцілував мене.
А на вулиці перші сніжинки.А між нами-одне недокохання.Вітер стукав в вікна і в мою душу.Я відкрила йому.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=376853
дата надходження 10.11.2012
дата закладки 16.06.2013
Вони зустрілись на одній вечірці.Тут всі були з дружинами і чоловіками.Дівчина в розкішній сірій сукні,волосся підібране вгору.Так мило посміхалась.Здавалось,чоловік не відходив від неї ні на хвилину."Яке кохання",-подумав.Коли вона виходила в коридор-набрався сміливості і підійшов.
-Дозвольте Вас провести.Це сльози?Ви плачете?
-Від щастя.Хіба не можна плакати від щастя?-запитала вона.
-Звичайно можна.Але щастя не прописане на Вашому обличчю.Хіба від щастя,що зустріли мене.
-Хай буде так.
-Це так і буде.Лиш сьогодні Ви ще цього не знаєте.
Він став на коліна:
-Я клянуся:якщо Ви погодитесь завтра зі мною зустрітися-ніколи у Вас про Вас не буду розпитувати.Номер телефону,бо йде моя дружина.Якщо Вам не потрібне моє розлучення.Я благаю,благаю!
Вона засміялася:
-Тільки підніміться.Будь ласка.Зі мною ще ніхто так не знайомився.Але я заміжня.І дуже щаслива в шлюбі.
-Але в мене є дружина.І я дуже,дуже щасливий в шлюбі.Якщо Ви бажаєте,щоб я сказав:була,тоді продовжуйте мене мучити.Ваш номер телефону.
-Ми не познайомились.
-Повірте-я Вас впізнаю і без Вашого імені.
-Так Ви збираєтесь зі мною зустрічатись?
-Ні!Як Ви таке могли подумати!?Я жонатий чоловік.
Вона повернулась і хотіла піти,
-Я збираюся Вас кохати.До вашої смерті.Я вже Вас кохаю.Ви знаєте,що таке кохання з першого погляду?Ви не вірите в такі речі?Ми були знайомі в минулому житті.Ми не докохали.А тепер прилетів Янгол,взяв мою руку і підвів до Вас.Я пручався та він мені каже:"Дурнику,ти будеш найщасливішою людиною в світі".Тому і впізнав.Я Вас кохаю.
Вони зустрілися вдень.Він нічого не розпитував.Стримав слово.
-А можна запитати лише одне?Ти колись захочеш сказати своє імя?Більше нічого.Тільки прийди ще хоч один раз.Благаю.
-Ана.З однією ен.
-Герман.Шість букв.Повинен я сказати щось оригінальне у відповідь.
Вони почали сміятися.Він взяв її за руку.
-Давай заліземо в який-небудь старий двір.І просто будемо цілуватися.Давай?-він став на одне коліно і дивився на неї такими закоханими очима,що вона ладна була піти за ним на край світу.
-Я ніколи ні про що не запитаю тебе.Клянуся.Тільки пообіцяй,що це не остання зустріч.Пообіцяй.
-Але остання буде швидше,ніж ти гадаєш.Не по моїй вині.Але по твохй вині вона буде йти здалеку,-вона посміхнулась і погладила його по голові.
-Ти можеш зі мною просто цілуватися?Ми не будемо знімати номер.Це так романтично,-він почав її цілувати,неначе їм залишилось зовсім мало часу.
-Ні,в мене є зайві гроші.Я хочу кімнату,побігли?-він потягнув її за руку.Вона зовсім не сперечалася.
-У Вас є вільні кіімнати?До нас з дружиною приїхали батьки.Нам ніде цілуватися.Це наш ключ?Кімната номер сім?Другий поверх?-він зупинився.
-Стій.Це наша перша ніч.Чи день.Я повинен понести тебе на руках.Ти будеш тільки моєю,-він взяв її на руки.
-Тобі важко?
-Ти що?Я кохаю тебе,-він тримав її на руках і посміхався.
-Але такими словами не розкидуються.
-Ти поплатишся за це!Я розцілую твоє тіло не залишивши на ньому ні краплі без поцілунку.Я випю тебе.Ти житимеш в мені.Потім я перетворю тебе на малесеньку колібрі.Ти знаєш,що стільки і важить душа?І носитиму тебе з собою.Ти мене чуєш?Ти мене кохаєш?
Він цілував її три години поспіль.Не зупиняючиь ні на долю секунди.Не було часу на розмови.Це було одне тіло і одна душа.Це була одна пристрасть і одне кохання.Вони не закохувались.В них на це не було часу.Почали з кохання.
-Така як ти лише з неба.І на все життя.Ми коли зустрінемось знову?Коли скажеш.Я навіть можу не піти на роботу.Я зможу.
Він проводив її додому.А в неї в голові не було думок про хворобу,про страшний вирок.Чи мала право дозволялити закохатись в себе?Крутилось в голові:"Вам залишилось так мало.Операція коштує дорого.Але навіть за кордоном у Вас мало шансів.Зверніться до Маленевича Германа Германовича.Якщо він візьметься-все буде і на краще.Але він рідко оперує.Він керує цією клінікою".
-Дивно.В тебе теж таке імя.
-Як в кого?-їй стало страшно,що якщо вона щось скаже-він більше ніколи не прийде до неї.
-Ми ж домовилися ні про що не розпитувати.Бо другої зустрічі не буде.
Вона поцілувала його і піднялася до себе.Відкрила двері своїм ключем.Чоловік не вийшов її зустрічати.В душі таке відчуття,що він більше ніколи не прийде.Зайшла і подивилась,що немає його речей.Пішов.Назавжди.Хто житиме з жінкою,якій винесено вирок,якій залишили жменьку часу,якій не дарували навіть надію.Бідний,йому важко.Вона побажала йому подумки великого щастя і здоровя,удачі."Ваша дружина не житиме і дня без знеболювальних",-а він плакав.Хай іде з Богом і буде щасливим.Хіба йому це легко перенести?
Вони зустрілись о четвертій.Вона могла запросити його додому,але не хотілося розпитувань.А вдома на нього чекає дружина.Чи мала вона право на крадене кохання?Але хвороба відступала.Вони ніколи ні про що не розмовляли.Два тіла спліталися в одне,дві душі були однією.
-Цілуючи твоє тіло я цілую твою душу.Ось так,-він цілував як і обіцяв на першому побаченні:не залишивши на тілі ні пів сантиметра без поцілунку.А вона цілувала і цілувала,знаючи,що кожна хвилина може бути останньою.
-Я хочу з тобою померти в один день.
Вона схопилася як навіжена:
-Ніколи більше таке не говори!Бо я більше не прийду!?
-Та заспокойся.Ти дурненька?Ми ж такі молоді.Ніхто не збирається помирати.
-Германе,смерть ніколи не дивиться на твоє обличчя,на твої роки,на твої гроші.Їй не важливо,чи ти хочеш іти за нею,чи ти готовий.Тому треба змиритися з цим і бути готовим до неї.Але я знаю,що її можна відштовхнути.Надовго чи не дуже,хоч совсім на мало,-вона говорила так,що йому здалось-не жартує.
-І чим її можна зупинити?
-Ти будеш сміятися.Але сила в тебе.
-Я з казки?
-Та ні-твій поцілунок.Він чарівний.Я кохаю тебе,-вона поцілувала його за голову.
-Але ти ж казала,що такими словами не можна розкидатись.
-Мої слова мають місце.Я завжди тебе кохатиму,-вона не переставала його цілувати.
Він прийшов не в настрої.Не хотілося розповідати,що сказав дружині,що не кохає її.І пішов з дому.Батько попросив ключі від машини:
-Якщо тобі не потрібна сімя,то я залишаю машину твоїй дружині.Вона залишається з дітьми.І не смій до мене ніколи приходити.Через якусь коханку ти залишаєш дітей?!-батько кричав.
-Тату,коли кричиш-це означає,що ти віддаляєшся від мене душею.Я ж тебе чую.Тому хочу тобі прошептати:"Тату,я тебе люблю.Дуже".Може ти вчинив правильно.Але моя дружина не заслуговує брехні.
-Ти сумний,-вона поцілувала його.
-Та нічого.Просто вийшло так,що я ходитиму на роботу пішки.Це не найстрашніше.І так буде довго.Грошей на машину в мене немає.А я трохи звик.Та ти сама сказала:ніяких запитань.А тепер порушуєш.Ти за це поплатишся.Говори чоловікові,що хочеш.Сьогодні ти додому не підеш.
-Добре.
-Що з тобою?Ти так швидко погодилась?Ти не захворіла?
-Ти не розуєш,яке це щастя-прокинутися в твоїх обіймах.Я прокидаюсь-а поруч ти.Я торкаюся твого обличчя,а це ти.Справжній.Мій.Ти спиш,а я тебе цілую.Уявляєш,яке це щастя?-вона була щасливою.Дуже.
-А я тебе перетворю сьогодні на колібрі.І носитиму в кишені.Ти будеш там тихенько?
-Я там завжди буду.
31 грудня вона не прийшла.Телефон не відповідав.Герман не міг собі знайти місця.Він чекав годину,дві-а її немає.Хотів повернутись і піти.До нього підійшла жінка в чорному.
-Ви Герман.
-Так.А звідки Ви знаєте?
-Вибачте,а можна якесь посвідчення.Просто в мене дуже важлива справа до Вас.Ще раз вибачте.Ні,це не тому,що я Вам не довіряю.
Він хотів просто піти,але витяг з кишені посвідчення водія і протягнув жінці.
-Та я зрозуміла,що це Ви.Просто я повинна передати Вам ключі від ось цієї машини.А вона нова.Ана продала квартиру і купила цю машину.Не дивіться на мене так.Я не зЙішла з розуму.Ось лист,-жінка протягнула ключі,лист і пішла.Він спочатку не зрозумів,що це все з ним.
"Мій коханий.Ти казав,що тобі важко без машини.Це маленька частинка того дарунку,на який ти заслуговуєш за те щастя,яке подарував.Якщо ти читаєш цей лист,то я перетворилась лише на маленьку колібрі.Я думаю,що в тебе в кишені завжди знайдеться для неї місце.Або потримай мене в руці.Бачиш-це я тебе цілую.Мені сказав лікар,що я не проживу і дня без знеболювального.Якби він знав,що твох цілунки забрали не тільки весь біль,а й продовжили мені роки життя.Тепер робити операцію було пізно.Я помирала посміхаючись.Не ганяй на великій швидкості.Я тебе благаю.В тебе в кишені колібрі.Це я.Ти чуєш,як вона там спить?Не буди її часто.Я кохала тебе більше життя.Ти не повинен це памятати.Бо колібрі завжди буде з тобою.Обіцяй,що будеш обачним на дорозі.Обіцяй-тоді я буду спокійна".
Він не плакав зовсім.Почав посміхатися.Зайшов в ресторан і замовив три пляшки горілки.
-Зараз підійдуть мої друзі.Просто в нас така подія.І розрахуйте мене зразу.Ось чайові,-він витяг з кишені всі гроші.
-Але це забагато,-офіціанту було незручно.
-Та ні,все добре.
Він пив і слухав Шопена.Куди йому було поспішати?Кого поздоровляти перед Новим роком?Просидів,доки не випив всю горілку.Офіціянт до нього підходив,але він сказав,що не потрібно його турбувати.Йому здавалось,що він був тверезий.Вийшов на вулицю.Посміхнувся:
-Який гарний вечір!Скоро Новий рік-а сніг з дощем.
Забув в ресторані верхній одяг.Вийшов в одній сорочці.Тільки коли перший раз впав в болото-почав плакати:
-А де колібрі?Я забув тебе в кишені в ресторані,- відійшов зовсім далеко.Дивно,але ключі від машини були при ньому.Він здогадався,де жінка залишила машину,пішов її шукати.
-Та ось ти де.Боже,я в болоті.Але що поробиш-не пішки ж мені йти.Колібрі,я забув тебе в кишені.Він сів за кермо,включив музику."Мелодія сліз"Бетховена.Звідки ця музика знала,що він хотів почути її.Звідки?
Новенька медсестра підійшла з криком до Германа Германовича:
-Розумієте,сьогодні переддень Нового року.А там привезли чоловіка.Автомобільна катастрофа.Я не можу нікого знайти.Будь ласка,підійдіть до нього."Та що вона собі дозволяю!?І хто тільки її на роботу взяв в мою клініку?!"-він ледве стримував себе щоб не закричати.
-А тобі не сказали,як потрібно вести себе в таких ситуаціях.Піднімись за Анатолієм Миколайовичом!?Швидко!-йому хотілося додому.І помиритися з сином.Новий рік все таки.І повернути йому ключі.
-Я звільнюся з цієї клініки!Я не хочу з Вами працювати!-медсестра плакала.
-Тебе не влаштовує зарплата?-йому вже набридло сперечатися з цим дурним дівчиськом.А час йшов.Хотілося підійти і побачити-кого ж це привезли в такий день.Він почав набирати номер сина.Але той не відповідав.Побачив,що Анатолій Миколайович вже біжить.Хотілося в клініці всіх поздоровити з Новим роком,а тут ще й ця аварія.Почали збігатися всі лікарі,що залишились на чергуванню."А вони кращі за мене,всі біжать.Потрібно виписати ім преміальні.І перепросити медсестру.Призначу її старшою.Ось зараз розшукаю і скажу".Він кинувся,а її ніде немає.Почав набирати сина:"Германе,ну візьми слухавку,будь ласка".Він згадав,як той сказав,що його дуже любить.З палати почали всі виходити.Ніхто не дивився йому в ввічі.
-Колеги,з Новим роком!А Ви не бачили оцю новеньку медсестру?-він був щасливий,що зробить добре діло.Но всі продовжували мовчати.Він хотів зайти в палату,але його не пустили.
-Так це я керую клінікою,а не Ви!Як Ви смієте!!
Він почав набирати сина.Дивно,хтось забув телефон ось в цій палаті,де помер хворий.Він набирав сина,а чиїсь телефон продовжував розриватися."Ну,не бере зараз-тоді я йому напишу,як я його люблю",-і почати смс.
-Колеги,хто йому скаже,-всі переглянулись між собою.Новенька медсестра сиділа на підлозі і плакала.
-Вибач мені.Але якщо ти так будеш плакати за кожним,то ти не зможеш працювати.Я зрозумів свою помилку.І хочу,щоб ти виконувала обовязки старшої.Звичайно,з Нового року.
-Як Ви будете далі,як?Це так несправедливо,-вона ніяк не могла заспокоїтись.
-Але в нас є час для виправлення.Біжи вже додому.З Новим роком.Він написав смс.Тепер Герман прочитає і обовязково його пробачить.Чому на вулиці сніг з дощем.Через декілька годин Новий рік,а він все падає й падає.Падає й падає.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=377454
дата надходження 13.11.2012
дата закладки 16.06.2013
Он не любил ее ничуть,
Такая глупая девченка.
Хотела на руках уснуть,
Немодная совсем юбчонка.
А он лишь раз поцеловал,
Да переспал лишь в эту ночку.
Ни разу не приревновал,
Поцеловал на утро в щечку.
Она могла его прождать
Все дни,недели,век и годы...
А он не знал,что ей рожать,
Какие будут эти роды.
Такая доченька у них,
Ну сущий божий Ангелочек!
А он давно теперь жених,
Отец чужих совсем двух дочек.
Жена упреками ему
До боли души измотала.
-Ты не кричи,я ухожу,
И не вернуся,чтоб ты знала.
Взял лишь одежду,чемодан
Волок,как будто свои годы.
Уехать бы до таких стран,
Где нет в душе плохой погоды.
Присел на лавочке,детей
Своих хотел.Не получилось.
Не видел кудрь в мире златей,
Как Ангелочек!Иль приснилось?
Ребенок бабочку ловил,
И папа так бежал за нею.
А он так горько слезы лил
За прошлым...Женщиной своею...
И бабочка лишь прилетев
Вдруг на его ладошку села.
И он поймать ее успел.
-Это тебе,ты ведь хотела?
Ребенок сел,поцеловал.
-Возьми и загадай желанье.
Да только бы не опоздал.
Произнеси и заклинанье...
Но не успела расказать,
Ее уже кричала мама.
-Сейчас буду тебя ругать!
-Я посижу,я так устала...
И вдруг подходит к ним она,
Девченка,что носила юбку
Немодную совсем.Жена
Другому.Готов был в рубку
Кричать:прости меня,прости!
Как изменилась,Боже милый.
Прошу тебя:не допусти,
Чтобы ушла...Теперь глумилась
Над ним судьба.Похожа дочь
Наверно,только лишь на маму...
Но словно в детстве я...Точь в точь...
Я б одевал ее в пижаму...
Хотел сказать он ей:прости,
Но папа взял на руки дочку...
...Как тихо падали дожди
На недописанную строчку...
Он ей писал и день,и ночь,
Хотел еще увидеть дочку.
Но как теперь себе помочь?..
И мочит дождь обычно строчку...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=431871
дата надходження 16.06.2013
дата закладки 16.06.2013
Я малював тебе словами
так палко й ніжно,як ніколи.
Ти малювала мене вустами
так тихо й грішно,геть без болі.
Мов ті світанки,де початок,
Ми починали нову мить,
Усе жило,й набувало статок
- любов серця заполонить...
Я малював тебе зірками
так світло й ясно,як навіки.
Ти малювала почуттями,
й подихом на мої повіки.
Мов ті дощі,що линуть літом
Ми рятували спільний світ,
Усе раділо,й ставало вітром
- любові безмежний політ...
Я малював тебе піснями
так гучно й рвучко,як ніколи.
Ти малювала кольорами,
й нижче серця так колить.
Я малював тебе роками,
Ти малювала лише мить,
Я малював шляхами й літаками,
-моя любов живе,твоя ще спить.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=431857
дата надходження 16.06.2013
дата закладки 16.06.2013
Та що сказати Вам про неї?
Сіренька миша,некрасива.
Хіба що очі презелені,
Та ще за всіх Бога молила.
Та що про неї розповісти?
Чи їй халат білий пасує?
Могла на ліжечко присісти,
І гладить,словом порятує.
Та що про неї Вам сказати?
Завжди неправильно робила.
Про неї все мені не знати,
Тільки людей дуже любила.
І лиш її усі чекали.
Хіба робила неможливе?
Та ні,і всі цього не знали,
Бо доброта-це так важливо.
Та що про неї розповісти?
Чи це була її робота?
На ліжко тільки так присісти,
І гладить руку.Це турбота.
Казали,наче друга мама.
Бо тілька мама гладить,пестить.
Але скажу я Вам між нами:
Вона їх в думці перехрестить.
Та що про неї ще сказати?
Багато знала і читала,
Щоби знання свої віддати,
Коли до серця пригортала.
Та що ще знала я про неї?
Що навіть поглядом втішає.
І очі дивно-презелені...
І час їй вроду залишає...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=431854
дата надходження 16.06.2013
дата закладки 16.06.2013
- Что? Снова в пропасть? Снова нараспашку?
"И для меня ОН Бог"...так скажешь? "Уж, поверь..."
А что потом... мне плакаться в рубашку?
Или души своей закроешь напрочь дверь?..
- А как мне, Ангел? По-другому не умею...
Любовь наполовину - не терплю...
Дай насладиться счастьем... я не пожалею!
Дай шанс услышать с уст его: "Люблю..."
- Глупышка... ты же знаешь, как все будет...
От боли сердце ты б поберегла...
- Болит разлука... и чужие рядом люди...
А сердце?
Поздно...
я ему его дала...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=424416
дата надходження 12.05.2013
дата закладки 16.06.2013
Ах,ветер!Ты раскачивал дожди,
Сиюминутно дергал их за косы.
Я глупая?Ты просто подожди,
Еще с тобой за руку войдем в осень.
Скажи мне,ветер:видел ты его?
Скажи,а он по мне сейчас тоскует?
Иль ты унесешь только чувство то,
Что по душе моей мольбой рисует?
Да не ходи за мною,ветер,не ходи,
Шатаешься как мальчик по бульвару.
Ты лучше собери ка все дожди.
Смотри,как разошлись по тротуару.
Мой ветер!Кто невеста у тебя?
И кто тебя качает на ночь глядя?
Скажи мне:а она с тобой нежна,
И волосы полощет в водопаде?
Скажи:да хоть похожа на меня?
Так же глупа,до вечности наивна?
Иль до сих пор ты любишь лишь меня...
Поэтому и воешь так надрывно?..
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=431528
дата надходження 14.06.2013
дата закладки 16.06.2013
Як правильно?Та я не знаю.
Гріхів,як тих піщинок в морі.
Ідіть усі,я не тримаю.
В печалі, радості і болі.
Хай залишаються зі мною
Лиш ті,хто до душі близенько.
Для інших буду хай чужою...
Стелився в вечір день низенько...
Тих помилок вже не рахую,
На кожнім кроці їх робила.
Чи досі я тепер жалкую?
Та певно,що про них просила
Самого Бога.Не даремно
Він посилав мені їх завжди.
Щоб стала тим,ким є напевно,
Щоб стала сильною насправді!
Та думаю:коли зустрінусь
На світі тім із моїм Богом-
То в що я душу свою вдіну
Перед самим його порогом?
Чи буду заплітати коси
У павутиння дум і неба?
Чи будуть ноги мої босі
У росах йди.Чи так ось треба?
Чи буду перед ним стояти
Покірна і така смиренна?
На груди руки прикладати.
Чи буду я колись спасенна?
Чи серед саду мене стріне,
Чи біля річки,біля моря?
Бог знає все.І він зуміє
Знайти мене і серед поля.
А потім інше я питала:
Та скільки часу,Боже,маю.
Щоб я собі порахувала,
Перевела в земний...Благаю...
Чи ти візьмеш мене за руку,
Посадиш поруч із собою?
І не відчутно навіть стуку
Душі...Чи будемо гурбою?..
Та навіть Янголи не знають,
Коли зістрінемось на небі.
Не протрублять,не проспівають...
Не хочу в рай...Хочу до тебе...
Я знаю,Боже,у неділю
Ти двох лелек прислав прекрасних.
Дозволив ніби ти Авелю
Самому трохи їх попасти...
Та я молила,щоб лелека
До мене підійшов близенько.
Чи прилетіли Ви здалЕка?
Де найчистіша криничЕнька?..
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=431675
дата надходження 15.06.2013
дата закладки 16.06.2013
Я йду на поклик твій, крізь зорі.
За стежку мені шлях молочний.
Ти в мрійних снах, своїх прозорих.
Мене побачити захочеш, щоночі...
Пучком надій тебе лоскочу
По віях, ніжно лиш торкнувшись
Устами, ти відкриваєш свої очі.
Злітає сон крильцем змахнувши.
А я з тобою просто граюсь,
Словами, дотиком пологим.
З одеж шовкових роздягаюсь,
Спаде моє волосся, тобі на ноги.
Сценарій всіх наших бажань,
Давно описаний, вже небесами,
Від подихів важких і до легких зітхань
І запаху любові поміж нами...
Зостануся на ніч з тобою.
Зостануся до ранку в тебе.
Зірвеш світанок мужньою рукою
Мені до долу прихиливши небо.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=431217
дата надходження 13.06.2013
дата закладки 13.06.2013
Ухожу.Знаешь,хватит скитаться,
Я чужая тебе насовсем.
Нужно было вот так повстречаться
Часов в семь.
Ухожу.Меня ветер подбросит
В города,где давно меня ждут.
Попрощаюсь.Да где тебя носит
Семь минут?
Если станешь совсем одиноким,
Если сгложет всю душу тоска,
Если утро до боли жестоко
Жжет тебя-
Отыщи ты меня непременно.
Даже с мира другого вернусь.
Уколю я любовь внутривенно.
Обожгусь.
Пусть никто мне не вылечит раны,
И душа кровоточит как дождь.
Пусть пройду я пешком эти страны.
Семь галош
Истопту и сложу в чемодане,
Чтобы раны ты видел мои.
Но встречаю в дороге цыгана.
-Говори!
Говори,говори,он полюбит?
-Да давно ты ему не нужна.
Он забыл...Ты спросила:забудет?
Ты слепа...
И"Четыре последние вещи"
Я украла.Пуст Эскориал.
Для тебя...Пусть совсем мы не вместе...
Осознал?..
"Семь смертных грехов и Четыре последние вещи"-картина нидерландского художника Иеронима Босха;
Четыре крупных изображения по углам(тондо)дополняют картину:они изображают смерть, Страшный суд,Рай и Ад
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=431103
дата надходження 12.06.2013
дата закладки 13.06.2013
Пісня на вірш "Спадає ніч" автора Крилата ( з тутешнього сайту)
Муз., запис., аранжування - Микола Шевченко
Виконавець - Юлія Корніяка
Нижче - посилання на вірш автора:
http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=427364
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=430719
дата надходження 11.06.2013
дата закладки 12.06.2013
Ранок двері відкрив у сонце,
Синій простір кинув під ноги,
Доторкнувся смичком до серця,
Щоб співала *Осанна* Богу.
Така тиха ранкова молитва,
Не шелесне ніде й нічого.
В підсвідомості грізна битва -
Перемога буде за Богом.
Ранок стелить дорогу світлу,
Оновить всі думки прогірклі.
Обираю чарівність світу -
Розкриваю крила у вітрі.
Їх підхопить молитва рання,
Затріпоче у пір'ї білім.
Заспіваю Богу - *Осанна*,
Розтулю уста зачерствілі.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=430627
дата надходження 10.06.2013
дата закладки 11.06.2013
Блукає ніч між липами п’янкими.
І соловейко трелями співа...
Далеко, поміж хвильками хиткими,
З човенцем виринають два весла.
Весло найперше, це — кохання клекіт,
Луною котиться у небеса.
То притаманний серцю ніжний трепіт,
Що у душі ніколи не згаса.
Весло те друге — відгомін розлуки,
Що затаїлася в очеретах,
Приховує свої солодкі муки,
Надіями сповита на шляхах.
Минає ніч... І човен відпливає...
Світанок крізь тумани визира.
Чи ж винне серце, що отак кохає?..
Край Світязя бентежиться вода...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=430532
дата надходження 10.06.2013
дата закладки 10.06.2013
Я продавала нынче тишину,
Набрав немного радуги в ладошки.
Прохожим раздавала доброту,
Еще-цветы в мозаичном лукошке.
Я раздавала радость,а беду
Пособирала,и сожгла,как клочья.
Да,я такая,многое могу.
Я жгла их днем,я жгла их даже ночью.
До нитки чувства все свои раздав,
Осталася нагою и золою
На свои раны.Глупость обуздав,
Накрылась вековою тишиною.
Почем сегодня продавать любовь?
Сторицею ее мне возвращают.
Да ты ее побольше приготовь,
А не примут-то душу очищают.
Я продавала нынче семена
Любви,надежды,веры.Заблудился?
Ведь это лавка,где есть небеса.
А ты с них лет как сто назад спустился.
Ты ищешь корабли,здесь лодок сто,
Прости,но ты ошибся лавкой милый.
Да проходи,все будет хорошо,
Ты будешь здесь прописан,хоть бескрылый.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=430442
дата надходження 09.06.2013
дата закладки 09.06.2013
Позвольте Вас благословлять,
И жить у врат ада и рая.
Позвольте мне не забывать,
Что я навек буду чужая.
Позвольте Вас любить всегда,
Позвольте Вам лишь мне присниться.
Молиться и считать года,
Когда смогла с небес спуститься.
Невестою другому быть
Позвольте.Под венцом, в церквушке
Я постараюсь Вас забыть...
И жить с другим в чужой избушке...
Позвольте Бога мне молить,
Чтобы послал Вам много счастья.
Позвольте издали любить,
И быть неверной в одночасье.
Позвольте мне у врат стоять,
Позвольте,я пойду за Вами
Тогда,когда двоих нас ждать
Сможет сам Бог под небесами.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=430420
дата надходження 09.06.2013
дата закладки 09.06.2013
Как странно знать,что кончилась любовь,
Которая по сути не рождалась.
Не видела объятий и цветов,
И шрамами от боли отбивалась.
Как глупо знать,что можно повторить
Ошибок сто,и душу твою видеть.
Ее еще иллюзией кормить,
И это все предвидеть и предвидеть.
Как больно знать,что ты давно никто
В моей душе,судьбе,стихах и прозе.
Как странно наше время истекло,
Как дождь по самой тоненькой березе.
Ты мне твердил,что плохо я пишу.
Ты мне сказал,что вовсе не красива.
Тебе ли знать,как каждый день прошу,
Чтоб был ты в жизни Господом хранимый?
Тебе ли меня милый обвинять,
Что смыслом жизни я любовь считаю?
Мою бездарность иль талант признать.
Ты уходи...Люблю...И отпускаю...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=430236
дата надходження 08.06.2013
дата закладки 08.06.2013
До тебе йшла, як море іде до океану.
Чекала, як чекають на човен із туману.
Любила, наче любить суха землиця воду,
Страждала, наче квітка, що губить свою вроду.
Приспів:
Відболіло, відпекло, відпечалило.
Тільки в пам’яті моїй слід зоставило.
Лиш в душі рубцем м’яким залишилося.
Відболіло, відпекло, відлюбилося.
Для тебе стану вітром, що хмари розганяє.
Для тебе стану світлом, що у пітьмі сіяє.
Але не буду горем, що біль до хати котить.
Я стану синім морем, що всі печалі топить.
2011 р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=428960
дата надходження 02.06.2013
дата закладки 02.06.2013
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 02.06.2013
Напевно,так навчитись в світі жить,
Щоби крізь сльози-усмішка найкраща.
Коли втомився Янгол і лежить-
То не будить те Янголя нізащо.
І ще йому в житті допомогти,
Злітать на небо,вичесати хмари.
Потупцювать на них,щоби змогли
Дощі розлити крапель отих чари.
Зловити сім метеликів і їм
На вушко нашептать свої бажання.
Любити всіх на світі.Розповім
Вас про своє найбільшеє прохання.
Любіть Ви ні за що,тільки любіть.
Людей,життя,морозиво,малюнки.
Свою любовь на світ весь поділіть,
Загляньте через вічність за лаштунки...
Не дай нікому Боже тих наук,
Щоби когось лиш смерть чиясь навчила
Любити.Доторкнутися хоч рук,
Не дай,щоби тоді заполонила
Всю душу,розуміння на віки...
І неможливість мить хоч повернути.
Любіть.Бо лиш залишаться думки...
Бо є сьогодні...І не повернути
І за мільйон вчорашнього нам дня.
Що буде завтра?Бог один лиш знає...
Любіть сьогодні.Мить.Людей.Життя.
Хто молиться за Вас...І Вас чекає...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=428881
дата надходження 02.06.2013
дата закладки 02.06.2013
Десь за обрієм падали зорі...
Там збувались чужі бажання...
В зорепад... у старій коморі...
Помирало Її кохання...
А Вона збайдужіло дивилась...
На Його передсмертні муки...
Хоч сльозами серце облилось...
Та бридливо забрала руки...
Снігопадом завіяло слізно...
Наодинці із мертвим коханням...
Враз отямилось серце... та пізно...
Криком стало Її мовчання...
Десь за обрієм падали зорі...
Там збулИсь вже... чужі бажання...
Юна відьма в старій коморі...
Без сльози... попрощалась з коханням...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=383384
дата надходження 08.12.2012
дата закладки 02.06.2013
Мой одинокий человек,
Хочу прийти тебе на помощь,
Давай растопим сердца снег,
И украдем у мира полночь.
Пошли на свет твоей мечты!
Я подарю тебе улыбки,
А ты подаришь мне цветы,
И мы исправим все ошибки.
Гулять под солнцем? Хорошо!
Смеяться с ветром тоже можно.
Забудь плохое, все прошло,
Счастливым быть со мной не сложно.
Я покажу тебе моря,
И океаны, и планеты,
И ты поймешь, что есть не зря
В душе моей удач секреты.
Мы полетим вольнее птиц,
А сердце будет колотиться,
И ты увидишь много лиц,
И даже сможешь ты влюбиться.
Не будешь больше одинок,
Мой милый человек, не будешь...
Напишешь много жизни строк,
И так меня ты позабудешь.
А я уйду, как пыль, звезда,
Как солнце на закате к морю,
Нет! Буду я с тобой всегда,
Как ангел, но лицо я скрою.
Мой милый, добрый человек,
Ты будешь счастлив, знаю точно,
А мне еще топить весь снег,
Что ты оставил мне заочно.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=428628
дата надходження 31.05.2013
дата закладки 01.06.2013