В куточку серця на самому дні,
Де зберігаю рідне все мені,
Живе маленька дівчинка твоя,
Яку любив ти і яку покинув.
Життя іде, мина за роком рік,
Уже без тебе я лічу свій вік,
Без тебе ліс шумить, росте трава,
В бабусі посивіла голова.
І скільки часу вже тебе нема,
Та пам'ять серця б’ється, ожива,
Твій ніжний погляд бачу уві сні,
Дає поради у житті мені.
Мене ніхто так щиро не кохав,
І від усіх турбот оберігав,
Казковий світ чарівний ти створив,
І раптом взяв-назавжди залишив.
Я пам’ятаю всі твої слова,
Тяжка хвороба душу обрива,
Ставок, де ти рибалити любив,
Холодний дощ самотністю облив.
І темна ніч мене не наляка,
Бо бачу я на небі здалека
Щасливу зірку щастя й доброти,
Що ти колись подарував мені.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=423883
дата надходження 10.05.2013
дата закладки 12.05.2013
Загубилась душа у тенетах сполоханих мрій
І збирає нектар із ілюзій, прихованих в зорях.
І блукає по небу, де шлях твій біжить неземний,
Що тримає веселку у сильних чарівних долонях.
Шаленіє зима від обіймів крилатих вітрів.
А весна осипається щастям тобі на коліна.
Я здивована щирістю світлих закоханих днів,
І збентежена сном, що для тебе я буду єдина.
Хай у озеро чорних, заляканих відчаєм слів
Відпливає мій човник, в якому сумує минуле.
Ти безумство і морок буття на межі зупинив.
Я з тобою у небо - до світла і сонця сягнула.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=424206
дата надходження 11.05.2013
дата закладки 12.05.2013
автор: Роман Хвил. 17.01.2013
…Веслом розбивати навіяні хвилі,
По вітру тримати заточений ніс.
І гордо корити замучені милі,
Ще й знати при цьому, що користь приніс.
Та мріям не збутись, я це розумію,
Не зможу вже вибрати точний маршрут.
Щось сталось зі мною, я більше не вмію…
Щось тягне на дно, велетенське, як спрут.
Мій текст:
Фінал кохання
Гачу кулаком у замучені двері,
У шпарки стрімляю заточений ніс,
Кричу: -Відчини! Став на столик фужери!
Дивись, я букет і цукерки приніс!
Та мріям не збутись, я це розумію.
Тривожна здогадка у грудях пече.
Щось сталось зі мною, я більше не вмію…
А ззаду дільничний торка за плече…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=398501
дата надходження 05.02.2013
дата закладки 24.03.2013
http://www.poetryclub.com.ua/upload/poem_all/00412547.mp3
Сплива з водою наш роман.
Весняні грози стишить літо.
Любов'ю я була зігріта.
Невже це був лише обман?
До тебе ніжно пригорнусь
почути шепіт губ гарячих.
Все як завжди та вперше,наче,
відчула холодність чомусь.
Чом не голубиш як колись,
в руках не в'ється дужих тіло,
тобі перечить я не сміла,
а, ти ж на мене як моливсь?!
Не дивина - весняний сніг
на наш поріг ляга востаннє,
не вірю я, що ми кохання
з тобою кинемо до ніг!
Я прожену із серця щем,
і сподіватимусь на долю,
якщо не так, я не неволю,
все з першим відійде дощем!
Весни не радує розмай,
якого щастя ми хотіли,
хоч зберегти і не зуміли,
промовить не спіши: " Прощай!"
Не поспішай!
Щира подяка чудовому музиканту і поету АНАТОЛЬЕВИЧУ за прекрасну мелодію! Наснаги йому і шани!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=410992
дата надходження 21.03.2013
дата закладки 21.03.2013
Святковий день у гомоні сердешнім
У крижаному відблиску небес,
Осяяв ранок, з променем, прийдешній
Він співом Ангелів пронизаний увесь.
Церковним хором зично до відлуння
Під куполом, торкаючись висот,
Дарує голос, від тривог, спасіння,
Вселяє віру в стомлений народ.
Освячені краплинами водиці,
Із водоспадом необхідних сил.
Нам радість вічна променем іскриться
І теплим щастям вабить небосхил.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=393746
дата надходження 19.01.2013
дата закладки 07.02.2013
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 08.12.2012
Слова лишилися словами
Без почерку й без помилок,
Судіть мене, вибір за вами:
Вдягніть петлю, спустіть курок.
Солодко-приторним "кохаю"
Я не збентежу ваших вух
І впевнена, дійду до краю,
Бо я це знаю... стукіт вщух...
...І не підказує вже серце,
Воно теж зрадило мені,
Поезія із нього ллється,
Мов кров із рани на війні.
Затанцювали в танго рими
І замережали папір -
Так вони істину відкрили -
Бери читай, порівнюй, вір.
І як філософ чи дослідник
Роблю для себе відкриття:
Поезія - це проповідник,
Прекрасний міст в нове життя.
*In poetika veritas - (лат.) істина у поезії
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=370107
дата надходження 11.10.2012
дата закладки 14.10.2012
У смутку, в радостi, у щастi чи у горi
Завжди спiшу на батькiвський порiг,
Де у блакитний вечiр тихi зорi
Дощем срiблястим падають до нiг.
Де в нiч купальську мавки свiтлокосi
I цар Нептун виходять iз води.
Зернистий колос спочива в покосi,
I в свiт казок запрошують сади.
Де по веснi над хатою лелеки
Лiтати вчать цибатих пташенят,
Щоб сил набрались шлях здолать далекий
I знову повертатися назад.
М"якими споришами, серед рути
Спiшу я iз запилених дорiг,
Щоб хоч на мить в дитинство повернутись.
А зорi тихо падають до нiг...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=370015
дата надходження 10.10.2012
дата закладки 14.10.2012
Думки птахами крізь роки
У небо давніх неповторень.
Життя римується в рядки
Зі слів вчорашніх обговорень.
Пролита кава на столі
Несклеїні думками втрати
Яка є правда на землі -
Ненавидіти чи кохати?...
Любити щиро навіки?
Небесне щастя обіцяти?
Наївну душу роздягти
і диким полум'ям згорати...
Чи не любити... проклясти
Назавжди ці шалені мрії!
Вдягнути маску простоти
І захлинатись в безнадії...
Як бути? Де себе знайти?
Що правда? Що брехня і злочин?..
Роками стомлені рядки
Про правильність судити хочуть.
І лиш красою вкритий відчай,
Безвихідь - схована вустами..
І очі, ніби дивні свічі,
Для всіх розігрують виставу.
І тільки крізь роки птахами
Думки летять в старі світи.
В театрі долі - нові драми,
І з головною роллю - ти!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=365065
дата надходження 19.09.2012
дата закладки 25.09.2012
Благодарю Вас, Сударь, за мечту...
За классику... за то, что не любили...
За все признания... за нежность... за слезу...
Великодушно... Вы меня простили...
Благодарю Вас, Сударь... за стихи...
За те стихи... что Вам я посвящала...
Несовершённые мои грехи...
Ведь... Вы - мой грех... о Вас я так мечтала...
Благодарю Вас, Сударь... за печаль...
За блеск в глазах... и взгляды с поволокой...
Не Вам тонуть в их глубине... а жаль...
Вы были так близки... и так далёки...
Благодарю Вас, Сударь... за любовь...
Что я придумала... и ей одной жила...
У неба сил просила... не злословь...
Порою слов... как наказания ждала...
Спасибо, Сударь... Вам за то... что не мою судьбу вершили...
И не любя... своей любовью... во мне... Вы женщину открыли...
Стих в исполнении Ивана Звенигородского VMD
http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=366932
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=366246
дата надходження 24.09.2012
дата закладки 25.09.2012
… І сонечко яскраво знову світить,
Прийшла сюди іще одна весна,
А за весною знову прийде літо…
Вже котрий рік тебе у нас нема.
Ми із минулого вертаємось в майбутнє,
І знов знаходим тисячі причин,
І сотні слів, які колись забули,
Все, що не встигли ми сказать тобі.
Сиджу під виноградом, що в дитинстві
Ми вдвох садили, як прийшла весна.
Ходили біля нього аж навшпиньки…
Врожай уже збирала я сама.
І я так люблю грона ці рожеві,
Наповнені тим сміхом і теплом.
Й тепер у зимні вечори лютневі
Я чудодійним гріюся вином.
Мені не вистачає батьківських обіймів,
Повчань, які я до уваги не брала,
Що голосом лунали херувимів,
Який зовсім не вміла чути я.
З роками біль все більшає і серце
Тим болем жадібним давно розтято,
Бо знає, що ніхто вже не озветься
Як я тихесенько покличу: "Тато"…́́
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=332481
дата надходження 23.04.2012
дата закладки 12.08.2012
С егодня ты в греховном мраке,
Г невишь Творца, вредя другим,
О днажды, знай, проснешься в страхе,
Р ешишь, что надо стать иным.
А сил, растраченных впустую, их
Я вно больше не вернуть,
С мотря, не видеть жизнь иную,
А только в омуте тонуть.
М еняться надо чем пораньше,
С егодня сразу и навек,
В едя борьбу с собой без фальши,
Е два ль забыв, кто - человек!
Т ы жизнь свою не жги напрасно,
И зря не сокращай свой путь,
Д ругим свети, пусть будет ясно,
Р уки подать им не забудь!
У той черты, где нет порога, и
Г де кончается твой мир,
И стока нет, но есть дорога,
М инуя тень, светить другим!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=343188
дата надходження 11.06.2012
дата закладки 25.06.2012
Шалений світ – шалені люди,
Не знаєм ми, що завтра буде,
А все туди ж бо! Ту Європу
Не бачить нам як власну…
Куди ж бо котиться цей світ.
І з діда, прадіда – наш рід
Європу ту саму ж звільняв,
З колін народи підіймав!
Натомість, що ми зараз маєм?
Вони живуть, а ми – «здихаєм».
Це сміх сказати, хто почує,
Що нас Європа нагодує!
Стоять незорані поля,
Така свята наша земля.
Стоять і фабрики й заводи
І скільки ж люду без роботи!
Чи хтось із тих, хто має владу
Та намагався дати раду:
Піднять колгосп, завод відкрити
Культуру нашу відродити!
«Боргів набралися як бліх» -
Не я сказала, один з них.
І ще беруть – треба сплатить
Америці за «Аудит»!
А наша Рада – «цирк на дроті»,
Ці шашки та «розбір польотів».
Невже таких ми вибирали,
Виходить – зовсім їх не знали!
Вони забули мабуть те,
Що у Європі ми і є.
І є у нас одна, єдина –
Це наша рідна Україна!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=189828
дата надходження 16.05.2010
дата закладки 08.06.2012
Ти робиш з себе бізнес-мачо.
Англійський смак, французький стиль.
але ж мудак, а корчиш принца
хоть роль коня більш до лиця...
а хулі я? я не поет...
моїх рядків ти не читав.
лишаїв, вошів твій букет
як добре що мене ще не чіпав!
о!той англійський смак та шарм,
і волосини на вітру.
ти пурхуєш і крИчиш "я не дам",
а нахуй нужен ти кому?
колись прийде моя пора,
і може вибрию тобі той весь лишай,
а зараз за вікном зоря...
і йду напевно спати я...
і пишу я для лесі це!
бо люблю дусю ту дурну!
а хулі я? я не поет,
то леся все,то леся все.
(кавер на "Душевний посил" Олесі Глібки.)
П.С. люблю її творчість і її) але не люблю її музу)
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=339431
дата надходження 23.05.2012
дата закладки 26.05.2012
Я хочу знову в наш останній день,
Щоб гордості й байдужості набратись.
Щоб вміти проганяти тих людей,
З якими серце хоче залишатись.
Щоб впевнено ступати кожен крок,
Без хвилювань – "Можливо зупинитись..."
Без домислів докірливих думок…
Це все не так… Я хочу там лишитись…
Я хочу знову в наш останній день,
Замовчані слова, щоб всі сказати.
Пробачення просити в тих людей,
Яких змогла з життя свого прогнати.
Як повернути той єдиний день?…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=339153
дата надходження 22.05.2012
дата закладки 22.05.2012
У нас, ще з давніх літ всі кажуть недарма,
Півсвіту скаче, а півсвіту плаче.
Тому, мабуть, на світ у мене зла нема,
Хоча, насправді, все скоріш інакше.
Яка то мука, бачить світ лише з вікна,
Й ловить повітря крізь вузьку щілину,
Між мною й ним з'явилась ця глуха стіна,
Що розділила все наполовину.
Півсвіту за вікном, де сміх і гріх разом
Віншують рух, святкують без упину.
Півсвіту - тут, в душі панує тільки злом,
Бо є живим лише наполовину!
Не стільки того світу, кажуть, що в вікні.
І правда ця гірка, бо кожну днину
Лише торкаюся, як трунку я стіни,
І з відчаю сплітаю павутину.
А світ ось поруч, ти лиш руку простягни,
Такий близький, водночас і далекий,
Та це для тих, хто п'є життя сповна, для них,
Для всіх, а не безтілого каліки.
Молюсь, душевний біль виплескую сповна,
Я віру, і добро у серці маю,
А чаша повниться й далеко ще до дна,
Та я проте надію не втрачаю!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=202361
дата надходження 23.07.2010
дата закладки 05.05.2012