Я лиш пилинка на твоїй долоні ,
як крапля свіжої роси на сонній ще траві,
мене штовхне ранковий вітер до безодні ,
а ти тримає мене своєю вірою,не віддавай мене безжалісній пітьмі!
Твоя любов ,твоя надія,
це все що гріє у холодній заметілі,
тонка імла страху у божевіллі,
вкриває моє тіло: руки , губи , вії .
Я знаю ти віддав своє стражденне тіло ,
щоб зародилася на світ моя душа.
Ти мучився в агонії, тебе усе боліло,
тебе продав твій син за копійкового гроша!!!
Але ти ладен все на світі синові простити ,
бо ти зумів його так щиро полюбити,
пробачити, забути і обняти,
ввесь світ йому як іграшку подарувати.
Ти один серед нас,
хоч вигнанцем на світі зовешся.
Тебе закидають скиртою образливих фраз,
Але ти знов підведешся.
Ти проведеш мене краєм життя,
тернистим шляхом через провалля,
але ти не забудеш про моє буття,
бо це хрест мого існування!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=329425
дата надходження 11.04.2012
дата закладки 13.04.2012
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 08.04.2012
Спасибі,що ти в мене є,
Моя маленька, найсолодша.
Спасибі за тепло твоє,
Твої уста, веселі очі.
Як добре, що тоді зійшлись
Стежини наші випадково
І руки боязко сплелись
Вінцем таємної любові.
Щораз іду туди, де ти
Мене чекаючи, ходила,
Шукаю лік мій від біди –
Твій поцілунок ще стидливий.
Дивись , підсніжник заблищав,
Всміхаючись весело небу.
Це я у березня впросив
Цей подарунок лиш для тебе.
Дивися, сонце лиш тобі
В цей день привітом засіяло!-
Це я впросив, щоб ти в журбі
Без мене так не сумувала.
Спасибі, що ти в мене є,
Мого кохання вічна бранко!
Знову шепчу твоє імя,
Моє малесеньке дівчатко.
26.2.1998.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=263816
дата надходження 07.06.2011
дата закладки 08.04.2012
Не виросту деревом на стежині,
Коли гайнеш за обрій синій.
Не стану каменем на битім шляхУ,
Ти ж знаєш, що досі тебе люблю.
Захочеш - хмаринкою стану для тебе,
Весь сонячний світ подарую неба.
Зачиню браму вітрам попутнім,
Хай повниться щастям твоє майбутнє.
У поміч стану яскравим світлом,
Іскринки-зорі взамін засвічу.
Коли ж заблукаєш, освічу стежку,
Щоб вірно йшов і було легко.
Одна залишусь... Що з того буде?...
У добрім світі живуть ще люди.
Самотність прийде, не зачерствію,
Бо то й хто любить, подасть надію.
А як, рання зірка впаде́ у трави
І гоже сонце - закриють хмари?
Коли тобі раптом забракне сили,
Шукатимеш стежку, де вдвох ходили.
Благатимеш зустрічі, збагнеш повернутись,
Проситимеш в долі зі мною побути.
І я проситиму, і разом заплачемо...
Тих днів не повернеш... Багато втрачено...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=324460
дата надходження 23.03.2012
дата закладки 29.03.2012