Garfild: Вибране

Nikджу

Офіцерське життя.

Подих  весняного  ранку,
Подив  небесний  світанку,
Сонце  і  зорі  в  серпанку  -
Це  візерунки  життя!
Все  це  малюнки  пізнання,
Кожен  чекає  добра
Й  серцем  чекає  кохання!
Тільки  для  цього  всім  мир,
Спокій  потрібен  й  єднання!

Приспів:
Офіцерське  життя  -
Честі  й  обов'язку  доля!
Офіцерська  сім'я  -
Жінки  терпіння  і  воля!
Офіцерське  звання  -
Вірне  служіння  народу!
Миру  землі  оберіг
Й  вічність  різдвяного  роду!

Посміх  щасливої  мами,
Помах  дитини  руками!
Погляд  у  серце  очами  -
Це  візерунки  життя!
Все  це  малюнки  пізнання,
Кожен  чекає  добра
Й  з  віком  прийдешнім  визнання-
Тільки  для  цього  всім  мир,
Мир  нам  потрібен  й  кохання!

Приспів.

Вічність  колиски  родини,
Ніжність  любові  години,
Вірність  до  болю  дружини  -
Це  візерунки  життя!
Все  це  малюнки  пізнання,
Кожен  жадає  життя
Й  долі  з  піснями  кохання!
Тільки  для  цього  всім  мир,
Вірність  потрібна  й  єднання!

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=355343
дата надходження 05.08.2012
дата закладки 05.08.2012


Янат Одеська

Любовь. Жизнь. Страдание.

Понимаю,  что  жизнь  моя  печальна,
В  мыслях  прошлое  постоянно  теребя.
Мы  с  тобою  встречались  случайно
И  теперь  повстречались  не  зря…

Судьба  не  раз  меня  с  тобой  сводила…
Но  каждый  раз  терялись  в  тишине.
И  снова  вдруг  внезапно  получилась  –
Сердце  моё  страдает  во  тьме…

Опять  увидела  я  на  яву  тебя
И  сердце  вдруг  так  сильно  сколотило.
А  может  всё  таки  влюбилась  я?..
Моя  душа  теперь  уже  могила.

Однажды  ведь  призналась  я  тебе…
И  что  потом  –  страдала  и  страдала.
Но  как  теперь  мне  жить  наедине?
Ведь  ты  моя  любовь,  тебя  я  повстречала.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=354849
дата надходження 03.08.2012
дата закладки 03.08.2012


Янат Одеська

Она любила и берегла…

Красота  твоей  природы  обожгла  меня.
Я  влюбилась.  Нет  свободы.  Сердце  в  тихоря
Увела  с  души  твоей  я  и  не  оглянусь.
Не  посмею  улыбнуться.  И  не  признаюсь,
Что  другую  ты  не  сможешь  больше  покорить.
Твоё  сердце  я  не  дам!  Я  не  дам  разбить.
Я  же  знаю.  Ты  же  любишь!  Любишь  меня  ты,
Хоть  и  даришь  её  подарки,  даришь  её  цветы.
Для  неё  ты  никто.  Для  тебя  я  подруга,
Не  найти  мне  как  ты  -  такого  верного  друга,
Что  в  обиду  не  даст.  Я  хочу  с  тобой  быть.
Ты  поймёшь  через  время.  Трудно  забыть
Девушку  мечты,  с  которой  так  и  не  был,
Но  за  то  верно  её  и  крепко  любил...
И  пусть  даже  потом  не  сошлись  сердца,
Но  она  его  сердце  берегла  до  конца.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=354625
дата надходження 02.08.2012
дата закладки 03.08.2012


Леся Приліпко-Руснак

Вона!

Вона  сидить  на  підвіконні
П’є  чай  гіркої  самоти
Для  неї  всі  давно  сторонні
В  минуле  спалені  мости

Немає  в  серці  більше  болю
Лиш  пустоти  віддзвін  іде
І  життя  здається  роллю
Що  почуття  усі  краде

Вона  колись  тебе  любила
Ходила  боса  під  дощем
І  тільки  мріяла,  хотіла
 Щоб  ти  вкрив  її  плащем

Вона  дитини  очима  дивилась
І  посмішка  не  сходила  з  лиця
Вона  за  тебе  кожну  ніч  молилась
За  твою  долю  благала  у  Творця                

А  ти  приймав  байдуже  поцілунки
Робив  вигляд,  що  любив
Ти  не  цінував  її  дарунки
Ти  вміло  душу  їй  травив

В  одну  ніч  ти  розчинився
І  зник  в  безодні  днів
Її  шлях  шкалками  встелився
А  світ  душі  помалу  зачерствів

Вона  давно  не  бачила  троянд
Що  своїм  багрянцем  сліплять  очі
Забуте  слово  «променад»
І    не  для  неї  літні  ночі

Вже  юність  за  порогом
До  старості  далеко
Закінчилось  кохання  епілогом
Де  відшукать  героя  так  нелегко
©  Copyright:  Леся  Приліпко,  2012

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=345994
дата надходження 24.06.2012
дата закладки 03.08.2012